Page 1

СОЛОМ’ЯНКА квітЕнЬ 2014 № 13 (25)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви Христос Воскрес! Усіх Вас, всечесні Архіпастирі і пастирі, боголюбиві іноки та інокині, дорогі браття і сестри, сердечно поздоровляю з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння. Празник Воскресіння Христового Свята Церква називає Торжеством із торжеств, тобто таким Торжеством вище якого нічого не було, нема і бути не може. У цей день, за свідченням Святої Церкви, Небеса достойно веселяться і радіє земля, тому що Христос встав із мертвих, радість вічна (Канон Пасхи, піснь 1, тропар 2). Свята Церква закликає людину приєднатися до цього Торжества, тому що це Торжество звершилося заради людини. Блаженне життя Раю, втрачене першим Адамом, ми знову знайшли через другого Адама — Христа, Який став для нас Жертвою (Євр. 7, 27) і Викупленням (Гал.  3, 13). Крім цього Христос Спаситель став для нас Істиною, Дорогою і Життям (Ін. 14, 6). Істиною Спаситель став для нас тому, що Він, як Людина, став для нас Взірцем, Який нагадує нам про ті правила життя, які роблять нас, як творіння Боже, величними, красивими і сильними. Дорогою Воскресший Спаситель став для нас тому, що Він, як Людина, Своїм особистим прикладом показав нам дорогу, що веде нас до Небесного Отця, від Якого сходить всяке благе даяніє і всякий совершенний дар. Життям Христос Спаситель називається тому, що через Нього і тільки через Нього ми одержуємо від Небесного Отця дар життя. Відчуваючи це серцем, але не розуміючи розумом до кінця, святі Жони Мироносиці в день воскресіння Христового рано-вранці поспішили до Гробу, де було поховано пречисте Тіло возлюбленого їх Господа і Учителя. Не знайшовши святе Тіло у Гробі, благочестиві Жони прийшли в розпач: їхні думки і почуття настільки змішались, що розплутати їх зміг тільки Ангел. Святий Ангел сидів на камені біля входу у Гріб і, офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

звернувшись до святих Мироносиць, сказав: Ви шукаєте Іісуса розп’ятого. Його немає тут — Він воскрес (Мф. 28, 1–6). Ангельські слова про воскресіння Спасителя розвіяли думки розпачу в душах Жон Мироносиць; вони згадали, що Господь говорив їм про це, і тепер слова Спасителя збулися. Святі Жони з радістю поспішили до Апостолів, аби сповістити їм про воскресіння, щоб і їхній смуток перетворити на радість. Таким чином, істина про воскресіння Спасителя, як Божественна іскра, запалившись у Гробі Христовому, почала розповсюджуватись спочатку в Ієрусалимі, потім в Іудеї, а після — по всьому лицю землі. Ця благодатна іскра запалювала серця людей нетлінним полум’ям благодатної любові до свого Спасителя, Господа і Бога Іісуса Христа. Вона нагадувала людям про те, що Своїм преславним воскресінням Христос Спаситель зруйнував пекло і позбавив сили смерть, яка раніше поглинала

людей навіки, а тепер стала короткочасним сном, кінець якого є початком вічного блаженства із Христом. Люди, які увірували у Розп’ятого і Воскресшого Христа і які знайшли в Ньому красоту, зміст і силу життя, по всій землі почали воздвигати храми і святі Обителі, де вони збирались разом, молились і благодарили свого Спасителя і Господа за Його безмежну любов. Саме любов Творця до Свого творіння прихилила Небо до землі і Сина Божого із Небесного круга звела на землю і одягнула Його у плоть людини. Саме ця Божественна любов звела Спасителя, як Людину, у пекло, але Він, замість того, щоби стати Жертвою, зруйнував пекло, віднявши від нього попередню владу і силу. У цей Великий День і ми, грішні, спішимо у Божий храм, щоби спільною молитвою благодарити Господа за дар Його воскресіння і за ті милості, які Воскресший Господь наш Іісус Христос посилав і посилає нам. Ще раз поздоровляю усіх Вас, дорогі браття і сестри, з празником Світлого Христового Воскресіння, з Пасхою Христовою. Бажаю усім здоров’я, щастя і Божого благословіння. Нехай серце кожної людини наповниться радістю і світлом, які подарував нам Воскресший Господь. У ці святі дні наша Церква молиться, щоб Господь послав на нашу Українську землю Свій благодатний мир, щоб ми у Христі простили один одного, як Христос простив усіх нас (Кол. 3, 13). Церква молиться, щоб ми всі об’єднались Христовою любов’ю і єдиними устами і єдиним серцем заспівали дивні переможні слова Пасхального піснеспіву: Христос воскрес із мертвих, смертію смерть поправ і сущим во гробєх життя дарував. Амінь. Воістину Христос воскрес! Смиренний Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України Пасха Христова, 2015 р., м. Київ

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 02.04.2015 Наклад 1000 прим.

Христос Воскрес! Щороку цим пасхальним вітанням Церква свідчить про подію вселенського масштабу, яка відбулась майже дві тисячі років назад. Тоді, вранці жінки-мироносиці прийшли до гробу Христа і побачили, що він пустий. Божество Спасителя перемогло закон смерті і світлий день Пасхи є тріумфом цієї перемоги. Пасхальне торжество охоплює весь світ. Христос Воскрес засвідчивши всьому людству, що смерть – це не кінець життя! Промислом Божим, Воскресіння Спасителя, стало початком нашого особистого воскресіння. Пасхальна радість надає кожному християнину крила, що здатні його підняти над суєтою буденності, розбрату і життєвих негараздів та піднести на висоту величі Хреста – як знак прояву незбагненної Божественної Любові. Своїм Воскресінням Господь обновлює людську природу та дає сили кожному християнину для звершення його життя в служінні Церкві, державі, суспільству, сім’ї та ближньому. Воскресіння Спасителя дарує нам справжню свободу, сповнюючи буття змістом і надією. Божий дар життя, зневажений та осквернений Адамом, знову, у всій повноті, відкритий для людей новим Адамом – Христом! Кожен з нас є спадкоємцем цього прояву Божественної милості – дару життя вічного, який ми зобов’язані цінувати, берегти та примножувати. Сповнюючись радістю во Христі, в цей святий День, дорогі браття та сестри, прийміть моє вітання зі світлим празником Пасхи! Щиро бажаю, щоб благословення та допомога Воскреслого Спасителя була незмінним супутником нашого життя і поміччю в справах, що будуть вершитись нами на славу Церкви, в служінні Вітчизні та заповіді любові до ближніх. Протоієрей Ярослав Шовкеник настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонезького благочинний Солом’янського району шеф-редактор газети «Солом’янка православна»

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

КЛІРИК СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВІДВІДАВ «НАУКОВОПРАКТИЧНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ МОЗ УКРАЇНИ»

4 лютого, клірик Солом’янського благочиння священик Костянтин Вов-

ченко відвідав «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохіру ргії МОЗ України». Він поздоровив медичний персонал з минулими Різдвяними святами та підніс молитви про швидке одужання пацієнтів.

ЧИТАННЯ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ВЕЛИКОГО ПОКАЯННОГО КАНОНУ ПРЕПОДОБНОГО АНДРІЯ КРИТСЬКОГО 23 лютого, в понеділок першого тижня Великого посту, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» було звершено велике повечір’я з читанням першої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Богослужіння очолив благочинний Солом1янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. Після читання канону настоятель звернувся до парафіян з словами проповіді.

В ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ЗВЕРШЕНА ПЕРША В ЦЬОМУ РОЦІ ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ 25 лютого, в середу першої неділі Великого посту в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радості» була звершена перша в цьому році Літургія Передосвячених Дарів. Богослужіння очолив настоятель храму та благочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав Шовкеник. Йому співслужили настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» протоієрей Сергій Екшиян та духовенство парафії.

ВСЕЛЕНСЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА 14 лютого, у Вселенську батьківську суботу, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Божественна Літургія, яку очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. По закінченні Літургії була звершена панахида.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ЗВЕРШИВ ЧИТАННЯ ТРЕТЬОЇ ЧАСТИНИ ВЕЛИКОГО ПОКАЯННОГО КАНОНУ В ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ 15 лютого, в Неділю м’ясопусну, про Страшний суд, та свято Стрітення Господнього, Божественну літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, очолив єпископ Львівський та Галицький Філарет. Його Преосвященству співслужили благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник та духовенство парафії. Після Літургії був звершений чин освячення свічок. Наостанок Архіпастир звернувся до парафіян з словами проповіді та поздоровив всіх зі святом.

Звичай освячувати свічки в день свята Стрітення Господнього прийшов у Православну Церкву в ХVII столітті. Стрітенські свічки зберігають протягом усього року та запалюють під час домашньої молитви.

НЕДІЛЯ СИРОПУСНА. СПОМИН АДАМОВОГО ВИГНАННЯ

22 лютого, в неділю сиропусну, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена

№ 13 (25), квітень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

новини благочиння

Божественна Літургія, яку очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. По завершенні Літ у ргії була звершена вечірня з Чином прощення, після якої священнослужителі благословили вірних на проходження Великого посту.

25 лютого, в середу першого тижня Великого посту, по благословенню Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством, звершив читання третьої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Після читання канону Архіпастир звернувся до парафіян зі словами проповіді та передав благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я 1 березня, у Неділю першої седмиці Великого посту, Православна Церква звершує чин Торжества Православ’я. Він був встановлений у IX столітті у пам’ять про перемогу над іконоборством. В цей день в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Божественна літургія святителя Василія Великого, а по її завершенні також було звершено молебний чин Торжества Православ’я. Святкове б огосл у жіння очолив настоятель храму п р о т оі є р е й Ярослав Шовкеник, якому співслужило духовенство парафії.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

3

Літургіка

ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ

«Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми…»

«Таїнством таїнств» Православної Церкви є свята Євхаристія. Вона – серцевина Церкви, її основа та фундамент без якого немислиме існування Церкви. Вперше таїнство Євхаристії (від грецького «евхаристо» - подяка) було звершене Христом на Тайній Вечері, про яку розповідають всі чотири євангелісти, а також пише і апостол Павло у своєму посланні до Коринф’ян: «Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб, і віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий Завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде» (I Кор. 11:23-26). Тайна Вечеря, звершена Христом разом з апостолами, по зовнішньому ритуалу була древньоєврейською пасхальною вечерею, на яку в Ізраїлі збирались всі члени родини. Але якщо в Ізраїлі звичайна пасхальна вечеря була сімейною трапезою, то в Тайній Вечері брали участь учні Христа – Його духовна сім’я, котра потім виросте в Церкву, а замість приписаного Законом Мойсеєвим пасхального агнця був Сам Христос, який прино-

сив Себе в жертву «як непорочного і чистого Агнця, призначеного ще раніше створення світу» для спасіння людей (1 Пет. 1:19-20). Зв ерш у ючи пас х а льн у вечерю Спаситель двічі відступив від прийнятого ритуалу: коли смиренно вмив ноги учням Своїм та коли вклав абсолютно новий сенс в ті благословення, що традиційно виголошувались перед прийняттям хліба та вина. Автори Євангелія описують, що коли Господь взяв у руки хліб та подав його учням Він сказав дивні слова: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє» (Мф. 26:26). А перед завершенням вечері, коли обрядові правила її звершення приписували випити останню чашу, над якою глава сім’ї промовляв традиційні благословення, Спаситель знову відступив від обряду та промовив: «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається за відпущення гріхів» (Мф. 26:27-28).Ці утаємничені слова Христа означали, що Він є Агнець, та справжня Пасхальна жертва – «нова Пасха», як визначає приспів пасхального канону, що принесена за гріхи людства. Під час Тайної Вечері Христос перетворив хліб і вино в Свої Тіло та Кров, причастив Своїх учнів та заповів їм звершувати це таїнство в майбутньому. Дії Спасителя залишились не повністю зрозумілими для апостолів, але вже після Його воскресіння все це набуло

Тайна Вечеря (Ватопедський монастир, Афон, XIV ст.)

Зображення Євхаристії в римських катакомбах Прісцили (Рим, кінець II ст.)

зовсім іншого виміру, так само як і слова сказані Ним в Галилеї, за рік до Його страждань: «Я є хліб який зійшов з небес… Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і я в ньому». (Ін. 6:41, 54-56). Те, що тоді здавалось загадковим і незрозумілим, зараз наповнювалось великим та незбагненним змістом. Апостолам стало зрозуміло, яким чином вони можуть брати участь в трапезі Тіла та Крові Христової, а також всю необхідність цього для життя вічного. Вже після Вознесіння Христа, як про це оповідає книга Діянь апостольських, учні Спасителя збирались в перший день тижня для звершення того, що заповідав Христос. Богослужіння християн апостольських часів, на яких звершувалось таїнство Тіла та Крові Христової, називались по-різному. Частіше інших зустрічається назва «Переломлення Хліба»т а «Євхаристія», власне, це слово і в наші часи є синонімом слова Літургія. Формування окремого богослужіння, вже християнської, новозавітної Церкви, серцевиною якої була Євхаристія, відбувалось поступово. На перших початках відчувалась значна інерція юдейства, оскільки перші послідовники Христа були юдеями. Це проявлялось також і в тому, що місцем молитовних зібрань християн за часів апостолів, був Єрусалимський храм. Проте не дивлячись на це, Апостольська Церква вже свідомо відділяла себе від нього. Спочатку Євхаристичні зібрання звершувались у формі агап. Так грецькою мовою називались вечері любові, де християни слухали проповідь, співали псалми, молились, а потім приймали їжу і переломляли хліб – тобто брали участь у Євхаристії. Часто такі зібрання продовжувались про-

тягом цілої ночі. Так, наприклад, в книзі Діянь апостольських говориться про вечерю, на якій апостол Павло воскресив з мертвих юнака Євтиха: бесіда Павла продовжувалась настільки довго, що Євтих заснув та випав з вікна. Апостол спустився, воскресив його, а потім «...переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду – аж до світанку». (Діян. 20:9-11). Поступово, по мірі росту християнських общин Євхаристія трансформувалась з вечерьагап в богослужіння. Одним з найдревніших свідчень про такі Євхаристичні богослужіння,є свідчення, що належить автору II століття святому Юстину Філософу, який зазначає: «Після того, як омиється таким чином вірний (мається на увазі таїнство Хрещення, примітка авт.) ми ведемо його до братів у зібрання, для того, щоб всім разом звершити молитви як про себе так і про новонаверненого… По завершенні молитви ми цілуючи вітаємо один одного. Потім, до предстоятеля вірних приноситься хліб, чаша води та вина. Він, взявши це, підносить подяку та хвалу Отцю всього, іменем Сина та Святого Духу, а весь народ відповідає «Амінь». Після молитви предстоятеля диякони дають кожному з присутніх причаститися хліба та вина з водою і відносять до тих, хто був відсутній. Хліб і вино ці у нас називаються Євхаристія і нікому сторонньому не дозволяється участувати у ній, а тільки тому, хто вірує в істину вчення та омився (прийняв Хрещення, примітка авт.) в прощення гріхів. Оскільки ми приймаємо це не так, як звичайний хліб чи вино, але як Христос втілився та мав Плоть і Кров для спасіння нашого, таким же чином і хліб та вино ці, над якими піднесена подяка, є, як ми навчені, Плоть та Кров втіленого Христа». Найбільш древніми елементами євхаристичного богослужіння перших християн, які згадуються ще апостолом Павлом та святим Юстином Філософом, є читання Святого Письма, молитви про всіх

людей, цілування миру та подяка Отцю Небесному, на яку народ відповідав «Амінь». В ранньохристиянській Церкві кожна община могла мати свій євхаристичний чин, але ці елементи були присутні у всіх чинопослідуваннях. Молитва предстоятеля общини спочатку була імпровізованаі тільки згодом її почали фіксувати письмово. В древній Церкві вживалось багато євхаристичних чинів, які називались Літургіями (з грец. «служіння»). Кожний чин, як правило, асоціювався з іменем того чи іншого апостола або авторитетного єпископа. В Єрусалимській церкві служили літургію апостола Якова, в Олександрійській – апостола Марка, в Антиохійській – святителів Василія Великого та Іоана Златоуста, армянські християни – святителя Григорія, копти – святителя Кирила Олександрійського. Західна Церква переважно використовувала чин літургії Амвросія Медіоланского та Григорія Двоєслова. Всі ці літургічні чини не є авторськими творіннями тих церковних авторитетів, чиїми іменами вони названі, хоча, в деяких випадках, духовно і навіть текстуально можуть бути з ними пов’язані. Поступово, на початок XII століття, в богослужбовому житті православного Сходу спостерігається уніфікація євхаристичних чинів. Поширеним стає служіння літургій Василія Великого та Іоана Златоуста, а інші поступово виходять з вжитку. В сучасній практиці Православної Церкви літургія святителя Василія Великого звершується 10 разів на рік: в день пам’яті Василія Великого (14.01), в дні навечір’я (або самого свята) Різдва Христового та Богоявлення, в неділі Великого посту, в Страсний Четвер та Страсну суботу. Публікацію підготував Репік Денис Продовження у наступному номері

№ 13 (25), квітень 2015


4

Свята

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ПРАЗДНИК ВОСКРЕСЕНИЯ ХРИСТОВА В ДРЕВНЕЙ ЦЕРКВИ

Е

вангелисты повествуют о крестной смерти Спасителя в пяток, накануне еврейской Пасхи, и о том, как испросивший у Пилата тело Спасителя Иосиф Аримафейский, член синедриона, но тайный ученик Христа, похоронил тело Его в пещере. Но когда, по прошествии субботы, благочестивые жены пришли ко гробу, чтобы помазать тело Его благовониями, они увидели гроб пустым, а во гробе юношу в белой одежде, который сидел на правой стороне. Он сказал: «Не бойтесь, ибо знаю, что вы ищете Иисуса распятого; Его здесь нет – Он воскрес, как сказал… Пойдите скорее, скажите ученикам Его, что Он воскрес из мертвых и предваряет вас в Галилее; там Его увидите» (Мф. 28: 5–7). В воспоминание смерти Христовой Пасха в Церкви I века праздновалась форме поста. К этому же времени относится и начало формирования Великого поста. А круг праздников Церкви апостольского времени, по-видимому, исчерпывался лишь воскресными днями. При этом положение поста было неустойчивым: одни оставляли его в самый день еврейской Пасхи, а другие – в следующее за ней воскресенье. При этом, по свидетельству церковного историка Сократа (V в.), совершавшие праздник Пасхи в 14-й день месяца нисана, то есть в один день с евреями, утверждали: так им предписано апостолом Иоанном. Праздновавшие же в следующее воскресенье говорили, что свое обыкновение получили они от апостолов Петра и Павла. На протяжении II века совершался неуклонный переход к твердым литургическим нормам. Именно в это время устанавливается особое – самостоятельное – почитание годового дня смерти и Воскресения Христова, то есть праздник Пасхи. Следует подчеркнуть следующее обстоятельство: если ранее Пасха осмыслялась как пост в честь смерти Спасителя, произошедшей именно в день еврейской Пасхи, то

Сошествие Христа во ад. Фреска монастыря Хора. (Константинополь, XIV век)

теперь возникла настоятельная необходимость в соединении с ней и радостного воспоминания о Воскресении Христовом. Это, разумеется, с одной стороны, совсем не сообразуется с пощением, а с другой – соответствует исключительно воскресенью, а не какомулибо иному дню недели. Неслучайно, что ко II столетию относятся свидетельства о совершенно обособленном времени пасхального поста, который, как утверждает авторитетный исследователь церковного устава профессор М.Н. Скабалланович, «продолжался где день, где два, где еще дольше; где обнимал промежуток времени в 40 часов». Важные сведения о первоначальном характере празднования Пасхи содержатся в письме святителя Иринея, епископа Лионского (+ ок. 202), к Римскому епископу Виктору. Послание написано в связи со спорами о времени празднования Пасхи, начавшимися еще при святителе Поликарпе, епископе Смирнском (+ 167), которые вызвали ряд соборов.

Воскресение Христово. Фреска в соборе Протата. (Афон, конец XIII века)

Полемика касалась того, праздновать ли Пасху вместе с иудейской в 14–15-й день первого весеннего лунного месяца или же обособленно – в первое за этим днем воскресенье. В различных местах на данный вопрос смотрели по-разному. В Риме Пасха начала уже приобретать все усиливающуюся радостную тональность, которая требовала особого дня празднования. В Малой Азии же сохранился первоначальный, древнейший взгляд на Пасху, которому вполне отвечала другая дата. Так как христианская Пасха теперь может весьма далеко отстоять по времени от иудейской, требуется, чтобы время праздника определялось заранее. Этим и занимались в III веке святитель Ипполит, епископ Римский, и Дионисий, епископ Александрийский. В IV веке данный вопрос окончательно разрешается Церковью: решено праздновать Пасху в первое воскресенье после полнолуния, приходящегося 21 марта или позже. Как известно, IV–V века отмечены прекращением жестоких гонений на Церковь, активизацией богословского знания, бурным развитием разных форм монашеской жизни. Все это самым благоприятным образом повлияло на формирование богослужебного канона. В этот период становится окончательно решенным вопрос о времени празднования Пасхи. Эта проблема была предметом ожесточенных споров, доходивших до того, что христиане хотя и не расторгали общения, но по причине отсутствия единства проводили праздник печальнее. Окончательно разногласия были устранены только на Никейском соборе, который был созван в 325 году. Отцы собора в послании к Александрийской церкви пишут: «Извещаем вас, что вашими молитвами решено дело и о согласном праздновании Пасхи, так что все восточные братия, прежде праздновавшие Пасху вместе с иудеями, отныне будут праздновать ее согласно с римлянами, с нами и со всеми, которые издревле хранят ее по-нашему». Император Константин в связи с этим постановлением отправил особое послание Церквям, в котором также гово-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 13 (25), квітень 2015

рится: «Признано за благо всем и везде праздновать Пасху в один и тот же день, чтобы не было разногласия касательно такого праздника веры», относительно времени празднования которого, уже в то время царило согласие между Римом, Италией, Африкой, Египтом, Испанией, Галлией, Британией, Ливией и Грецией.

ИСТОРИЯ ЦЕРКОВНЫХ РАСКОЛОВ

С 20 апреля, при храме преподобного Сергия Радонежского, в аудитории воскресной школы, продолжится чтение курса лекций по истории церковных расколов. Встречи будут проходить по понедельникам в 18.30. Дополнительная информация по телефону: 097-140-33-68

«БЛАЖЕННІ МИЛОСТИВІ, БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ БУДУТЬ» (Мф. 5, 7) Парафія преподобного Сергія Радонезького (вул. Уманська 14) проводить збір гуманітарної допомоги (продукти, речі першої необхідності, засоби гігієни) та коштів для поранених бійців і жителів східних регіонів України.

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за адресою вулиця Уманська 14 продовжують набір на новий навчальний рік на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт. 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів. Термін навчання – 2 роки. Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка православна № 2 (25) 2015  
Солом'янка православна № 2 (25) 2015  
Advertisement