Page 1

СОЛОМ’ЯНКА лиПЕнЬ 2014 № 6 (18)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви

П

рославляя апостолов Петра и Павла в один день, Церковь, повидимому, желает напомнить нам о разнообразии человеческих характеров и путей, ведущих к Богу. Обоих апостолов называют первоверховными, но и первенство у них совсем неодинаковое. Петр был одним из ближайших учеников Христа при Его земной жизни, а Павел вовсе не имел никакого отношения к евангельским событиям. Он начал проповедовать намного позднее. И всетаки мы можем сравнить в самых общих чертах две эти судьбы. Симон, позднее прозванный Петром, как и его брат, Андрей, был простым галилейским рыбаком. Галилея — отдаленная от Иерусалима область Палестины, где проживало немало язычников. Столичные жители относились к галилеянам свысока, как к провинциалам. Те даже говорили с заметным акцентом, по которому Петра однажды опознали во дворе первосвященника. А рыбак — самая простая и непритязательная профессия. Ловили рыбу на Галилейском озере в основном ночью, так что рыбак не всегда успевал выспаться, он пропах рыбным запахом, доходы у него были слишком непредсказуемы, и все зависело от удачи. В общем, жизнь галилейских рыбаков была незавидной, и, может быть, именно поэтому Симон и Андрей, едва заслышав приглашение странствующего Проповедника: «Идите за Мною, и Я сделаю вас ловцами человеков», сразу послушались Его, бросили даже сети, которые после каждой ловли полагалось чистить и чинить. И так стали первыми призванными апостолами. Павел, или, точнее, Савл (как назывался он прежде обращения ко Христу), напротив, происходил из тогдашней элиты. Родился он в эллинистическом городе Тарсе, столице провинции Киликия, был из колена Вениаминова, как и царь Саул, в честь которого его назвали. Вместе с тем от рождения он

СВЯТЫЕ ПЕРВОВЕРХОВНЫЕ АПОСТОЛЫ ПЕТР И ПАВЕЛ

имел римское гражданство — редкую для провинциалов привилегию, дававшую ему множество особых прав (например, требовать суда лично у императора, чем он впоследствии и воспользовался, чтобы попасть в Рим за казенный счет).

офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. Тел.: 242-07-27, факс: 255-12-32

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник головний редактор Денис Репік

«Paulus», т. е. «малый» — римское имя, которое, вероятно, было у него с самого начала, но лишь после обращения в христианство он стал использовать его вместо прежнего имени Савл. Образование он получил в Иерусалиме, у авторитетней-

редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

шего богослова того времени Гамалиила. Савл принадлежал к числу фарисеев — ревнителей Закона, стремившихся в точности исполнить все его требования и все «предания старцев». Хотя Христос обличал фарисеев, но известны несколько

Підписано до друку 14.07.2014 Наклад 1000 прим.

примеров, когда именно фарисеи становились Его преданными учениками, так что СавлПавел не являлся исключением. А вот в характерах у Симона и Савла имелось немало общего. Выучившись у Гамалиила, Павел не просто погрузился в толкование Моисеева Закона. Нет, он стремился применять и даже насаждать этот Закон на практике — а самой подходящей областью применения ему показалась борьба с недавно возникшей «ересью», сторонники которой рассказывали о некоем воскресшем Иисусе и о том, что вера в Него куда важнее дел Закона! Такого Савл снести не мог. Когда за подобную проповедь побивали камнями диакона Стефана, он всего лишь сторожил одежду побивающих, но вскоре ретивый юноша сам выступил в путь, чтобы покарать неверных в Дамаске. Именно на этом пути произойдет встреча, навсегда изменившая его жизнь. Апостол Петр, с самого начала бывший учеником Христа, такой же пламенный и нетерпеливый. Вот Христос приказывает ему, еще рыбаку, а не апостолу, заново закинуть сети после безуспешного ночного лова — и он повинуется, а когда сеть приносит необычайный улов, говорит Учителю: «Выйди от меня, Господи! потому что я человек грешный» (Лк. 5: 8). Настолько глубоко ощущал он свое недостоинство и свою нечистоту… Зато позднее, увидев Спасителя идущим по воде, он, наоборот, немедленно просит: «… Повели мне прийти к Тебе по воде» (Мф. 14: 28). Да, потом он усомнился и начал тонуть, но ведь остальные апостолы даже попробовать не решились! Когда рядом с Симоном происходит чудо, он немедленно должен отреагировать на него, все для него свершается здесь и сейчас. И не случайно именно он без колебаний произносит свое вероисповедание, еще задолго до Воскресения Христова: «Ты — Христос, Сын Бога Живого» (Мф. 16: 16).

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Окончание на с. 2 Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

УЧНІ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ВІДВІДАЛИ ПАРК-МУЗЕЙ «МАМАЄВА СЛОБОДА»

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО ВОЗНЕСЕНСЬКОГО ХРАМУ НА ДЕМІЇВЦІ

17 травня учні недільної школи храмового комплексу на честь преподобного Сергія Радонезького відвідали музейний комплекс «Мамаєва Слобода». Під час екскурсії діти мали можливість ближче познайомитися з традиціями козаків, їх побутом та подвигами. Фольклорні колективи, що виступають у музеї, прикрасили цей візит козацькими піснями та ліричними народними мелодіями.

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ 8 липня, у день Святої Трійці, в нашому храмі було звершено святкове богослужіння, яке очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовенства храму. Після Літургії була звершена вечірня з читанням колінопреклонних молитов, що написані святителем Василієм Великим у IV столітті. По завершенні богослужіння отець Ярослав звернувся до віруючих зі словами проповіді та привітав присутніх зі святом.

29 травня, з благословення Місцеблюстителя Київської м и т р оп ол и ч ої к а ф ед ри митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Півден-

ним Київським вікаріатством, звершив Божественну літургію в храмі на честь Вознесіння Господнього (на Деміївці) Голосіївського благочиння столиці. Його Преосвященству співслужили секретар єпархії по місту Києву протоієрей Віктор Іващук, благочинний Голосіївського благочиння та настоятель храму протоієрей Павло Кирилов, благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник, духовенство храму та гості у священному сані.

Окончание. Начало с. 3

СВЯТЫЕ ПЕРВОВЕРХОВНЫЕ АПОСТОЛЫ ПЕТР И ПАВЕЛ

А

ведь даже Иоанн Креститель посылал ко Христу учеников с вопросом, Он ли то был на самом деле… Петр не сомневается, и в ответ на эти слова Христос и называет его камнем, на котором Он созиждет Свою Церковь. Арамейское и греческое слова для обозначения скалы, соответственно Кифа и Петр, становятся новыми именами Симона. В жизни каждого из них случился переломный момент, сделавший их тем, кем они стали. Савлу явился по дороге в Дамаск Воскресший Христос и спросил его: «Савл, Савл! что ты гонишь Меня?» (Деян. 9: 4). С этого момента в его жизни изменилось все — точнее, его собственной эта жизнь уже не являлась, она была посвящена проповеди о Том, Кого он прежде гнал. А для Петра таким моментом стало, наоборот, отречение. Накануне Распятия он обещал Христу, что и под страхом смерти не оставит Его, но Христос ответил: «…в эту ночь,

№ 6 (18), липень 2014

прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня» (Мф. 26: 34). Может быть, если бы к Петру тут же приступили палачи, он мужественно пошел бы на казнь, но впереди предстояла долгая ночь, полная страхов и неизвестности… И Петр, сам того не заметив, отрекся от Христа, по-будничному,— вплоть до самого петушиного крика. На собственном примере первый из апостолов увидел, как легко можно стать последним. И только после покаянных слез Петра прозвучали обращенные к нему слова Спасителя: «…паси овец Моих» (Ин. 21: 17). Но прежде Он задал ему очень простой вопрос: «любишь ли ты Меня?». Задал его трижды, так что Петр даже расстроился, но после той ночи, во дворе первосвященника, это выглядело символичным: трижды отрекшийся трижды исповедал свою любовь. А то, что эта любовь подразумевает жертвенное служение и готовность к лишениям, оба они, и Петр, и Павел, прекрасно знали. Сразу же после испове-

дания Петром своей любви Иисус пророчествует о его смерти: «Прострешь руки твои, и другой препояшет тебя и поведет, куда не хочешь» (Ин. 21: 18). Мученическая смерть явилась венцом апостольского служения апостолов Петра и Павла. Оба апостола казнены в Риме в шестидесятые годы по Рождестве Христовом, еще даже прежде, чем была закончена последняя книга Нового Завета. Об их проповеди рассказывает книга Деяний. С самого начала благовестие было обращено, прежде всего, «к погибшим овцам дома Израилева», и Петру потребовалось чудесное видение, чтобы убедиться: язычников Бог точно так же призывает к вере, как и иудеев. Тем не менее, он в основном проповедовал своим собратьям по вере, да и трудно, пожалуй, было простому галилейскому рыбаку обращаться к иноязычной и иноверческой аудитории. Зато это хорошо получалось у образованного Павла, который

и сказал: «…Мне вверено благовестие для необрезанных, как Петру для обрезанных» (Гал. 2: 7). Вообще, различий между ними довольно много. Например, Петр еще до встречи со Христом был женат, а Павел решил всегда оставаться холостым, чтобы семейные обязанности не препятствовали его главному призванию. Впрочем, и о Петре сам Павел говорил, что жена была его спутницей (см. 1 Кор. 9: 5), значит, семейная жизнь не обязательно должна быть помехой миссионерству. Сравнивать двух апостолов, которые впоследствии Церковь стала называть первоверховными, можно долго и подробно, отмечая общее и особенное в жизни каждого из них. Но лучше обратиться к словам самих первоверховных апостолов, в которых они свидетельствовали о себе и служении апостольском. Петр: «Пастырей ваших умоляю я, сопастырь и свидетель страданий Христовых и

соучастник в славе, которая должна открыться: пасите Божие стадо, какое у вас, надзирая за ним не принужденно, но охотно и богоугодно, не для гнусной корысти, но из усердия, и не господствуя над наследием Божиим, но подавая пример стаду; и когда явится Пастыреначальник, вы получите неувядающий венец славы» (1 Пет. 5: 1–4). Павел: «…Я, обрезанный в восьмой день, из рода Израилева, колена Вениаминова, Еврей от Евреев, по учению — фарисей, по ревности — гонитель Церкви Божией, по правде законной — непорочный. Но что для меня было преимуществом, то ради Христа я почел тщетою. Да и все почитаю тщетою ради превосходства познания Христа Иисуса, Господа моего: для Него я от всего отказался, и все почитаю за сор, чтобы приобрести Христа… Говорю так не потому, чтобы я уже достиг или усовершился; но стремлюсь, не достигну ли я, как достиг меня Христос Иисус» (Флп. 3: 5–8, 12).


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

іконографія

3

ХОР ХРАМУ В ІМ’Я ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ЗДОБУВ ПЕРЕМОГУ НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ ФЕСТИВАЛІ-КОНКУРСІ «ПЕНТІКОСТІЯ» 9 червня, коли Православна Церква відзначає День Святого Духа, у Києві відбувся IV Все­ український фестиваль-конкурс парафіяльних колективів «Пентікостія». Цього дня в Національному культурно-художньому комплексі «Мистецький арсенал» зібралось 13 церковних хоро-

вих колективів з Київської, Одеської, Волинської, Овруцької та Кіровоградської єпархій. До складу журі входили Народна артистка України Ніна Матвієнко, регент архієр ейськог о хору КДАіС архіманд­ рит Роман (Підлубняк), а також відомі фахівці з церковного співу — протодия-

кон Димитрій Болгарський, Олександр Одинець та Олена Соловей. Хор парафії на честь преподобного Сергія Радонезького під управлінням регента Вероніки Воловникової також брав участь у конкурсі та здобув пе р е мог у в ном і н а ц і ї «Ансамблі».

ІКОНОГРАФІЯ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА

Енкаустична ікона апостола Петра, VI ст. Монастир святої Катерини. Синай, Єгипет

І

конографія первоверховних апос толів досить різна. Їх зо браження з’являються у християнському мистецтві порівняно рано, практично на витоках історії власне цього мистецтва. Образи апостолів входили до композицій євангельських сцен, зокрема на рельєфах ранньохристиянських саркофагів і фрескових розписах катакомб. Також там траплялися сюже ти присвячені їхньому життю, наприклад «Взяття Петра під варту».

Зустрічалися символічні образи на тему отримання апостолами духовної влади. Так, у центральній частині саркофагу Юнія Басса1 зображений Христос на небесному престолі, що вручає апостолам Закон та ключі. Ці ключі алегорично трактуються як ключі від Небесного Царства і симво-

1 Мармуровий ранньохристиянський саркофаг, у якому в 359 р. поховано римського чиновника Юнія Басса

лізують право апостолів судити життя людини. Відомі й окремі зображення апостолів, що зустрічаються в різних видах мистецтва: пам’ятниках монументального живопису, станкового живопису та декоративно-прикладному мистецтві. Очевидно, що древні передання достатньо точно описували зовнішність апостолів Петра і Павла, оскільки вже найбільш ранні з існуючих образів передають ті характерні риси, які потім копіювали художники протягом століть. На енкаустичній іконі Петра (одній з перших, написаних на дошці) присутні ті ж риси, що і на фресках римських катакомб та мозаїках базилік. Великі очі, характерне хвилясте волосся та форма сивої бороди — риси, в яких безпомилково пізнається постать апостола Петра. Навіть якщо іконописець не зобразив ключі в руці апостола, помилитися неможливо. Цікавою деталлю цього образу є хрест, що за розмірами та формою нагадує посох — знак мученицької смерті апостола, а також символ пастиря Церкви. Певну роль у створенні іконографії апостолів зіграло мистецтво римського скульптурного портрету, де техніка відтворення досягла досконалості. Можна порівняти Синайську ікону з іншими образами, щоб переконатися в існуванні чіткої типології в зображенні апостола Петра. Неймовірно, що художники різних поколінь, які жили в різних кінцях християнської екумени, працювали в різних техніках та ніколи не бачили один одного були так одностайні у відтворенні цього образу. Особливу групу складають зображення апостолів Петра і Павла разом. У ранніх варіантах вони найчастіше зображувались оплічно у профіль. Виникнення цього іконографічного варіанту пояснюється значенням для Церкви проповіді первоверховних апостолів. Окрім цього, такий тип зображення пов’язаний з обстави-

Апостол Павло. Андрій Рубльов. Ікона Звенигородского чину, початок XV ст. Москва

нами мученицької смерті Петра і Павла, які, за древньоцерковним переданням, були вбиті в один день з різницею в один рік. Найдревнішим зображенням такої композиції є зображення апостолів на дні скляної посудини, воно виконане золотом і висвітлює тему небесної слави апостолів. Часто ікона апостолів Петра і Павла в єдиній композиції зустрічається в декоративному оформленні храмів, особливо там, де архітектура передбачає симетричні образи. У середньовізантійський період за апостолами закріплюються певні кольори одягу. В Петра — блакитний хітон і жовтий плащ, а у Павла —

синій хітон і вишневий плащ. У західноєвропейському мистецтві апостола Павла традиційно зображують з мечем, який у його руках є символом перемоги над смертю, як і хрест, який, як правило, зображують у руках мучеників. Розвиток вівтарної перегородки і подальше формування іконостасу стало причиною створення багатьох варіацій ікон первоверховних апостолів, що входили в деісусний ярус. Одна з найвідоміших ікон такого типу — так званий образ Звенигородського чину, написаний преподобним Андрієм Рубльовим.

Закінчення на с. 4 № 6 (18), липень 2014


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

іконографія

Закінчення. Початок с. 3

П

очинаючи з Візантії, а згодом і на Русі, ікони Петра і Павла стають обов’язковою складовою фресок та ікон будь-якого православного храму. У фресках і мозаїках храмів здебільшого відтворюють новозавітні сюжети з життя апостолів. Що ж стосується Святого Передання, то до нього звертаються лише тоді, коли йдеться про обставини мученицької кончини святих. Одним із таких мотивів є зустріч Петра і Павла в Римі незадовго до страти. Петро і Павло зображені з характерними рисами зовнішності, але без звичних атрибутів, натомість вони міцно обіймають один одного і дивляться у вічі. Такі зображення збереглися з XII ст. як на мозаїках (наприклад, робота візантійських майстрів у Палатинській капелі на о. Сицилії), так і фресках (у Ватопедському монастирі на Афоні). Значно відомішим у Київській Русі стає образ Петра і Павла, які стоять поруч у повний зріст, трішки обернені один до одного. Такими є мозаїки XI ст. у соборі Святої Софії у Києві (щоправда, до наших днів збереглося лише оригінальне мозаїчне зображення апостола Павла до пояса). Такою ж є і найдавніша з відомих нині православних руських ікон Петра і Павла із собору Святої Софії у Новгороді. Мистецтвознавці датують її кінцем XI ст., проте, згідно з перека-

зовнішності та із традиційними атрибутами, вони дивляться на образ Нерукотворенного Спаса вгорі ікони. Загалом, попри те, що ікона дійшла до нас у редакції XVI ст. (протягом століть її безліч разів оновлювали, дописували, «реставрували»), вона, безперечно, належить до зразків візантійського живопису. Зображення апостолів Петра і Павла належать до надзвичайно популярних тем як на православному Сході, так і в західноєвропейському релігійному та світському мистецтві (живописі, скульптурі, різьбярстві). Проте є дві ознаки, що кардинально відрізняють західну традицію таких зображень від східної. Перша — серед західноєвропейських зображень апостолів переважає відтворення певних сюжетів, а не властиві Православ’ю статичні образи на іконах. З цим, зокрема, пов’язана й популярність теми страстей апостолів-мучеників. Проте варто зауважити, що подібна тенденція стає домінуючою починаючи з XV ст., до цього в релігійному мистецтві переважають ранньохристиянські композиційні моделі. Крім того, у католицькій іконографії розвивається ціла система атрибутів, за якими можна ідентифікувати будь-якого святого на будь-якому груповому зображенні. Зазвичай ці атрибути пов’язані або зі знаряддями смерті мучеників, або з найхарактернішими символіч-

«Христос вінчає апостолів Петра і Павла». Дно скляної посудини. IV ст. Метрополітен-музей, Нью-Йорк, США

зами, цю ікону привіз Володимир Хреститель з Корсуні до Києва і лише потім її передали до Новгородського собору. Апостоли зображені відповідно до канонічних схем

ними епізодами їхніх житій. Так, апостол Петро завжди, навіть у скульптурі, постає з ключами (одним, двома чи трьома), найчастіше з двома — від раю і пекла. Апостол Павло

Фрески в катакомбах святої Фекли. Співставлені фрагменти, IV ст. Рим

зазвичай тримає в руках меч або книгу. Що ж до сюжетів, то, крім традиційних епізодів, таких як навернення чи смерть Петра або Павла, доволі поширеними є теми ув’язнення (Ліппі, Рембрандт), проповіді та хрещення язичників (Паніні, Рафаель), чудес та зцілень (Мазаччо, Дюрер), а також багатьох інших новозавітних (наприклад, зречення і каяття Петра) та апокрифічних сюжетів (наприклад, зустріч Петра із Христом під час утечі з Рима). Друга — апостолів Петра і Павла у західній традиції знач­но частіше, навіть на іконах, відтворюють окремо один від одного, а не разом. Така тенденція пов’язана з наданням у католицизмі особливої ролі святому Петру як першому папі Римському. Відповідно, Петра вважають князем усіх апостолів, а ключі (як неодмінний атрибут святого Петра ще від ранньохристиянського живопису) подекуди тлумачать як знак головування в Церкві. З цієї ж причини Петра інколи зображають в одязі папи Римського (Рембрандт) і тіарі на голові (скульптура у Шартрському соборі). Попри виокремлення святого Петра, тема єдності двох первоверховних апостолів все ж досить помітна у католицькому мистецтві на будь-якому етапі його розвитку. Сакральні скульптурні та іконографічні зображення святих апостолів не об’єднані, проте зазвичай парні. Світські художники також звертаються до сюжетів, де задіяні обидва апостоли (Ліппі, Ель Греко). Первоверховні апостоли Петро і Павло — різні за вда-

чею люди, прожили різне життя й померли різною смертю. Проте їхня однакова відданість Іісусу Христу та надзвичайна важливість обох в у твердженні християнства поєднали Петра і Павла в неподільний образ двох «стовпів Церкви», пам’ять яких шанують в один день, а присутність на іконі чи картині одного неначе обов’язково вимагає зображення іншого поруч або на іншій половинці диптиху. Навіть у західному християн-

«Христос вручає ключі та Закон апостолам». Саркофаг Юнія Басса, 359 р. Музей Ватикану

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 6 (18), липень 2014

стві подібна симетрія має велике значення. А в сучасній православній свідомос ті образи апостолів взагалі злилися в єдине ціле, тож слова, сказані про Петра і Павла блаженним Августином понад п’ятнадцять століть тому, звучать актуально як ніколи: «Один день був призначений для святкування мучеництва двох апостолів. Але ці двоє були одним цілим. Хоча їхні мучеництва відбулися у різний час, вони були одним цілим».

Солом'янка православна № 6 (18) 2014  
Солом'янка православна № 6 (18) 2014  
Advertisement