Page 1

СОЛОМ’ЯНКА лиПЕнЬ 2015 № 15 (27)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

СВЯТЫЕ ПЕРВОВЕРХОВНЫЕ АПОСТОЛЫ ПЕТР И ПАВЕЛ

Т

рудно найти людей, более непохожих друг на друга. Петр женат (Евангелие упоминает его тещу, а в посланиях есть слово о его жене-спутнице), а Павел – девственник. Петр знал Христа с первых дней общественного служения Спасителя, а Павел узнал Христа только воскресшим. Петр – галилейский рыбак, а Павел – ученик великих книжников и по воспитанию – фарисей. Они оба – евреи, однако Павел проповедовал слово Божие в основном язычникам, обновляя их Духом и из них составляя Церковь. Петр же проповедовал Евангелие главным образом обрезанным, то есть единоплеменникам. Cвятой апостол Петр, вначале носивший имя Симон, родился в Вифсаиде, на северном берегу Геннисаретского озера. Он был сыном Ионы из колена Неффалимова. Петр был женат и жил в Капернауме, занимаясь скромным ремеслом рыбака вместе с братом Андреем, который был учеником святого Иоанна Крестителя. Когда Господь начал служение среди людей, святой Иоанн Предтеча указал Андрею и Иоанну, сыну Зеведееву, на Того, Которого он назвал Агнцем Божиим. Андрей пришел к брату и сказал: «Мы нашли Мессию» (Ин. 1: 41). На следующий день он привел Симона к Иисусу, и Господь, посмотрев на него, сказал: «Симон, сын Ионин; ты наречешься Кифа, что значит: камень (по-греч. Петр)» (Ин. 1: 42). Изменение имени означало для него изменение жизни. С тех пор Петр пошел за Иисусом и сопровождал Его повсюду в Палестине. Его любовь была столь пламенной, что он стал главой двенадцати апостолов, избранных Господом. Он был для них не как господин, обладающий властью принуждать, но скорее как выразитель мнения апостолов и любимый собеседник Учителя. После Вознесения

Первоверховные апостолы Петр и Павел (новгород, XVI век)

Спасителя Петр стал главой общины, состоявшей примерно из 120 человек. Они собрались в горнице и молились в ожидании сошествия Святого Духа. Петр предложил по жребию избрать апостола вместо предателя Иуды, и тогда одним из двенадцати был избран Матфий. В день Пятидесятницы Святой Дух сошел на апостолов, и они исполнились совершенного знания о великом

офіційне видання Солом’янського благочиння м. Києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

таинства спасения. С тех пор они получили дар свидетельства о Господе перед народами, распространяя весть о Божественных чудесах на разных языках. Павел, или, точнее, Савл (как назывался он прежде обращения ко Христу), в отличие от Петра, был из тогдашней элиты. Родился он в эллинистическом городе Тарсе, столице провинции Киликия, был из

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

колена Вениаминова, как и царь Саул, в честь которого его назвали. Одновременно он по рождению был римским гражданином — редкая для провинциалов привилегия, дававшая ему множество особых прав (например, требовать суда лично у императора, чем он в последствии и воспользовался). Paulus , то есть «малый», это римское имя — вероятно, оно было у него с самого начала,

Підписано до друку 08.07.2015 Наклад 1000 прим.

но только после обращения в христианство он стал использовать его вместо прежнего имени Савл. Образование он получил в Иерусалиме, у авторитетнейшего богослова того времени Гамалиила. Савл принадлежал к числу фарисеев — ревнителей Закона, стремившихся в точности исполнить все его требования и все «предания старцев». Савл разделял ненависть своих отцов к христианам, которых считал опасными преступниками, грешащими против Закона. В его присутствии святой Стефан был забит камнями, и Савл одобрил это. Горя яростью, «дыша угрозами и убийством на учеников Господа» (Деян. 9: 1), Савл, как повествуют Деяния апостолов, входил в дома, вытаскивал оттуда мужчин и женщин и бросал в тюрьму. Он получил от первосвященника рекомендательные письма и отправился в синагогу в Дамаск, чтобы всех последователей Христа, которых найдет там, вязать и приводить в Иерусалим. На пути в Дамаск Савл был внезапно поражен ослепительным светом с неба. «Он упал на землю и услышал голос, говорящий ему: «Савл, Савл! Что ты гонишь Меня? Он сказал: кто Ты, Господи? Господь же сказал: Я Иисус, Которого ты гонишь… И Господь сказал ему: встань и иди в город» (Деян. 9: 4–6). Савл поднялся с земли, но ничего не видел, словно его глаза сожгло это чрезмерно сильное сияние, которое видел только он. Один из спутников привел его в Дамаск за руку. Там он пробыл три дня без еды и питья, пока один ученик, по имени Анания, извещенный ангелом, не пришел к нему и не возложил на него руки во имя Иисусово, чтобы вернуть зрение и крестить. Как можно увидеть, в жизни каждого из первоверховных апостолов был переломный момент, сделавший их тем, кем

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Окончание на с. 3 Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

БЛАГОСЛОВЕННЯ ЛІЦЕЇСТІВ ЮРИДИЧНОГО ЛІЦЕЮ ПЕРЕД ПРОВЕДЕННЯМ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ В Україні розпочалось зовнішнє незалежне оцінювання якості знань. На запрошення керівництва юридичного ліцею імені Ярослава Кондратьєва настоятель академічних храмів при Національній академії внутрішніх справ протоієрей Віталій Приходько звершив молебень та благословив ліцеїстів ІІ курсу перед проведенням ЗНО.

ЗАХОДИ ПРИСВЯЧЕНІ 29-Й РІЧНИЦІ КАТАСТРОФИ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС 26 квітня 2015 року в навчально-науковому інституті підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції було проведено мітинг-реквієм до 29-ї річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС. У заході взяв участь настоятель храмів при Національній академії внутрішніх справ протоієрей Віталій Приходько, який звернувся до курсантів зі словом та виголосив «Вічну пам'ять» загиблим правоохоронцям, що брали участь у ліквідації катастрофи.

ПЕРШИЙ КЛАС НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ЗВЕРШИВ ПАЛОМНИЦЬКУ ПОЇЗДКУ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ

В суботу, 23 травня, перший клас недільної школи парафії преподобного Сергія Ра д о н е з ь к о г о звершив паломницьку поїздку до Києво-Печерської Лаври. Діти разом з батьками відвідали Дальні печери та помолились в печерному храмі.

Учні молодших класів школи особливо чекали на цю поїздку, щоб побачити келії ченців-затворників та мощі преподобного Іллі Муромця, пам’ять про якого збергігає не лише літургічна традиція Церкви, а і народний фольклор.

ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ПРОВІВ ЗІБРАННЯ БЛАГОЧИННИХ ПІВДЕННОГО КИЇВСЬКОГО ВІКАРІАТСТВА

22 травня за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія відбулось

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

зібрання благочинних Південного київського вікаріатства, яке провів керуючий вікаріатством єпископ Миколай. На

зібранні були присутні благочинний Голосіївського благочиння – протоієрей Павло Кирилов, благочинний Печерського благочиння – протоієрей Володимир Косточка, благочинний Святошинського благочиння – протоієрей Діонісій Дунаєв та благочинний Другого лікарняного благочиння протоієрей Генадій Батенко. На зібранні обговорювались актуальні питання церковно-парафіяльного життя благочинь Південного вікаріатства.

30 травня, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафії преподобного Сергія Радонезького, була звершена Божественна літургія, яку очолив

благочинний Солом'янского району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовннства парафії. Після літургії була звершена панахида.

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ. П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

СВЯТО ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО 21 травня, у свято Вознесіння Господнього та день пам’яті святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, Божественну літургію у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» парафії преподобного Сергія Радонезького очолив Преосвященніший Філарет, єпископ Львівський і Галицький. Його Преосвященству співслужили настоятель храму та благочинний Солом’янського району міста Києва протоієрей Ярослав Шовкеник і духовенство парафії.

№ 15 (27), липень 2015

31 травня, в день Святої Трійці, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» було звершено святкове боголсужіння, яке очолив благочинний Солом'янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник в співслужінні ду ховенства парафії.

Після Божественної літургії була звершена вечірня з читанням колінопреклонних молитов, що були складені святителем Василієм Великим у IV столітті. По завершенні боголужіння настоятель звернувся до парафіян з словами проповіді та поздоровив усіх присутніх зі святом.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ХОРОВИЙ КОЛЕКТИВ ХРАМУ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ПАНТЕЛЕЙМОНА ПРИ КМКОЛ «ЦЕНТР МІКРОХІРУРГІЇ ОКА» ОТРИМА ГРАН-ПРІ ФЕСТИВАЛЮ «ПЕНТИКОСТІЯ»

1 червня 2015 року, за благословенням Передстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Онуфрія Митрополита Київського та всієї України. На Соборній площі перед Свято-Успенським собором Києво-Печерської Лаври відбувся V ювілейний всеукраїнський фестивальконкурс парафіяльних хорових колективів «Пентикостія». До участі були запрошені хорові колективи парафій та недільних шкіл України з метою поширення інтересу до музики православних композиторів різних епох. Фестиваль проходив під патронатом благодійного Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира. Перед початком концерту до учасників звернувся намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло. У своєму слові він поздоровив всіх присутніх зі святом і передав вітання Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Також владика Павло подякував митрополиту Переяслав-Хмельницькому та Вишневському Олександру і відмітив, що саме завдяки його піклуванню цей фестиваль

проходить уже п'ятий, ювілейний раз. За результатами виступів хорових колективів, жюрі, в складі заслуженого діяча мистецтв України, професора, протодиякона Дмитрія Болгарського, головного хормейстра Національної опери України, художнього керівника камерного хору «Кредо» Богдана Пліша та хормейстра Національного академічного театру оперу та балету України ім. Т. Шевченка, регента хору СпасоПерображенського собору Олександра Тарасенка, візначило переможців. За підсумковим рішення жюрі, гран-прі фестивалю отримав хоровий колектив храму святого великомученика Пантелеймона при Київський міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» під керівництвом регента Марії Коваль. Крім диплому та подарунків для всіх членів колективу від Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, по традиції, в храм було передано ікону Святої Трійці, яка залишається у переможців конкурсу протягом року до наступного фестивалю.

ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

18 червня, на парафії преподобного Сергія Радонезького, відбулось зібрання духовенства Солом’янського благочиння, яке очолив благочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав

Шовкеник. На зустрічі обговорювались питання пов’язані з проведенням урочистостей присвячених 1000літтю преставлення святого рівноапостольного князя Володимира.

3

новини благочиння

Продолжение. Начало на с. 3 они стали. Савлу явился по дороге в Дамаск Воскресший Христос. С этого момента в его жизни изменилось все — точнее, его собственной эта жизнь уже не была, она была посвящена проповеди Того, Кого он прежде гнал. А для Петра таким моментом стало, наоборот, отречение. Накануне распятия он обещал Христу, что и под страхом смерти не оставит Его, но Христос ответил: «…В эту ночь, прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня» (Мф. 26: 34). На собственном примере первый из апостолов увидел, как легко можно стать последним. И только после покаянных слез Петра прозвучали обращенные к нему слова Спасителя: «…Паси овец Моих» (Ин. 21: 17). Но прежде Он задал ему очень прос той вопрос: «Любишь ли ты Меня?» Задал его трижды, так что Петр даже расстроился, но после той ночи с отречением это было не лишним: трижды отрекшийся трижды исповедал свою любовь. А что за эту любовь придется платить спокойствием и комфортом, оба они, и Петр, и Павел, прекрасно знали. Сразу же после исповедания Петром своей любви Иисус пророчествует о его смерти: «Прострешь руки твои, и другой препояшет тебя и поведет, куда  не хочешь» (Ин. 21:18). Мученическая смерть была своего рода условием апостольства, и как не понимать это было Петру, видевшему распятие Учителя, и как не понимать Павлу, который сам прежде мучил христиан! Святые первоверховные апостолы Петр и Павел, согласно церковному преданию, приняли мученичество в один

день – 12 июля, правда, возможно с разницей в несколько лет. Эта дата указана в дошедших до нас древних календарях: Римском (IV в.) и Карфагенском (V в.). Исследователи считают, что св. апостол Петр прибыл в Рим в 67 году. Здесь он многих обратил ко Христу. В столице он написал Второе соборное послание к христианам, обратившимся из иудеев и язычников, находившихся в рассеянии в Малой Азии. Господь предвозвестил ему о скором исходе из земной жизни, о чем апостол сам упоминал в послании: «скоро должен оставить храмину мою, как и Господь наш Иисус Христос открыл мне. Буду же стараться, чтобы вы и после моего отшествия всегда приводили это на память» (2Пет.1:14-15). Сохранившееся предание повествует, что с началом гонений, которые воздвиг император Нерон, ученики апостола Петра уговорили его покинуть Рим, чтобы не лишиться пастыря. Из любви к ним Петр согласился. Выйдя из города, на древней Аппиевой дороге апостол встретил явившегося ему Иисуса Христа. На вопрос «Куда идешь, Господи?» Спаситель сказал: «Иду в Рим, чтобы снова распяться». Сейчас на этом месте стоит храм («Domine, Quo Vadis?»). После возвращения в Рим св. апостол Петр был заключен в Мамертинскую темницу, которая находится на спуске Капитолийского холма. Из Мамертинской темницы апостола Петра отвели на Ватиканский холм, который расположен на правом берегу реки Тибр. На холме находился цирк Нерона, в котором апостол и принял мученическую смерть. Здесь исполнились слова Спасителя:

«Когда ты был молод, то препоясывался сам и ходил, куда хотел; а когда состаришься, то прострешь руки твои, и другой препояшет тебя, и поведет, куда не хочешь» (Ин.21:18-19). Как и Спаситель, апостол был возведен на крест, но из смирения просил распять его вниз головой. Здесь же, на Ватиканском холме, он был погребен священномучеником Климентом Римским и другими учениками. Место это благоговейно хранилось в памяти римских христиан. Когда в 1941 г. в подклете собора св. апостола Петра проводились раскопки, именно на этом месте нашли плиту с краткой и очень выразительной надписью на греческом языке: «Петр здесь». О времени прибытия св. апостола Павла в Рим известно меньше. Как и апостолу Петру, Господь открыл ему время кончины, о чем Павел упоминает в послании к Тимофею: «Я уже становлюсь жертвою, и время моего отшествия настало. Подвигом добрым я подвизался, течение совершил, веру сохранил; а теперь готовится мне венец правды, который даст мне Господь, праведный Судия, в день оный; и не только мне, но и всем, возлюбившим явление Его» (2Тим.4:6-8). Для казни апостола Павла привели в загородную местность, которая называлась Сальвийские воды и здесь его обезглавили. Как римский гражданин, согласно закону, он не мог быть распят или быть казнёным в другой способ. На месте его погребения ученики оставили памятный знак, который позволил императору Константину разыскать это место и построить там церковь СанПаоло-фуори-ле-Мура в честь апостола.

ПРЕДСТАВНИКИ УПЦ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ЦЕРКОВ

22 червня у конференц-залі Українського біблійного товариства відбулося чергове засі-

дання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

За благословенням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія участь у зустрічі взяли голова Інформаційно-просвітницького відділу Київської єпархії єпископ Васильківський Миколай, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич та співробітник відділу протоієрей Віталій Поліщук. На порядку денному сторонами було розглянуто ряд питань, зокрема, обговорення стану державно-церковних відносин.

№ 15 (27), липень 2015


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Свята

18 ИЮЛЯ ДЕНЬ ПАМЯТИ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГИЯ РАДОНЕЖСКОГО

П

реподобный Сергий родился в селе Варницы, под Ростовом, 3 мая 1314 года в семье благочестивых и знатных бояр Кирилла и Марии. Около 1328 года родители отрока Варфоломея – так звали преподобного Сергия до монашеского пострига, переселились из Ростова в Радонеж. Когда их старшие сыновья женились, Кирилл и Мария, незадолго до смерти, приняли монашество в Хотьковском монастыре Покрова Пресвятой Богородицы. Спустя непродолжительное время овдовевший старший брат Стефан также принял монашество в этом монастыре. Похоронив родителей, Варфоломей вместе с братом Стефаном удалился для пустынножительства в лес (в 12 верстах от Радонежа). Сначала они поставили келлию, а потом небольшую церковь, и, с благословения митрополита Феогноста, она была освящена в честь

Пресвятой Троицы. Но, вскоре, не выдержав трудностей жизни в пустынном месте, Стефан оставил брата и перешел в Московский Богоявленский монастырь. Варфоломей же 7 октября 1337 года принял пострижение в монашество от игумена Митрофана с именем Сергий и положил начало будущей лавре в честь Святой Троицы. Тесные узы духовной дружбы и братской любви связывали преподобного Сергия со святителем митрополитом Алексием. Последний, на склоне лет, призвал к себе преподобного и просил принять Русскую митрополию, но блаженный Сергий по смирению отказался от первосвятительства. Достигнув глубокой старости, преподобный, за полгода прозрев свою кончину, призвал к себе братию и благословил на игуменство опытного в духовной жизни и послушании уче-

ника Никона. В безмолвном уединении преподобный Сергий преставился к Богу 25 сентября 1392 года. Игумен земли Русской, как часто называют преподобного Сергия, никогда не искал славы, власти, и даже игуменство в основанном им монастыре принял лишь после многочисленных просьб братии. Истинное смирение и всецелая преданность воле Божией привлекала и продолжает привлекать к нему тысячи людей, которые видят в нем своего духовного отца и молитвенного предстателя. Значение преподобного Сергия для всего православного мира трудно переоценить. Пример его жизни, монашеский подвиг и служение миротворца среди враждующих князей, особенно важен и актуален для современности, когда в нашей старне не прекращается междоусобная брань и проливается кровь православных христиан.

ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА

С

вященство, ще починаючи з часів Старого Завіту, завжди усвідомлювалось, як клас окремо виділених людей, посвячених для служіння Богу, головним обов’язком яких, була молитва не лише за себе, а і за весь народ. Історичними витоками священницького служіння можна вважати момент обрання та посвячення Аарона – старшого брата Мойсея, для звершення богослужіння в старозавітній Скінії. Загалом, якщо розглядати весь Старй Завіт, як “тінь майбутніх благ”, по слову апостола Павла, то, відповідно, і старозавітне священство можна розглядати, як прообраз священства Нового Завіту. А зважаючи на певну спорідненість ключових моментів, таких як, наприклад, трьохступеневість служіння, наявність посвячення та чітка диференціація богослужбових обов’язків, паралелі стають ще більш очевидними. Проте, варто зазначити, що християнське священство, у тій формі, в якій воно існує зараз, не увійшло в історію Церкви, як данність, а пройшло етап формування. Новозавітні тексти зберегли для нас різні назви предстоятелів древньохристиянських общин. Так, наприклад, “наставників” апостол Павло згадує в посланнях до Євреїв та Галатів, а “начальників” – в посланні до Римлян, “пастирів” згадує апостол Петро в своєму соборному посланні, “пресвітерів” – апостол Яков, також у соборному посланні, “єпископів” та “дияконів” згадує автор Діянь апостол Лука. Зважаючи на сукупність свідчень Святого Письма, що говорять про священство в апостольській Церкві, можна стверджувати, що ступені священства, раннього періоду християнства, були не так чітко структуровани як в наші часи. Більш детально визначити ієрархічний устрій Церкви I століття досить важко, зважаючи на дефіцит, а то і повну відсутність, доку-

ментальних джерел, особливо за період з 70-х по 90-ті роки I століття. Ймовірно, що прототипом для організації життя першохристиянських общин була храмова ієрархія з її трьоступенево структурою, на чолі з прешовсвященником, якому підпорядковувались священники та левіти, а також синагогальна адміністарція. Крім древніх юдейських свідчень, згадки про структуру, правове положення та обов’язки очільників синагог, зустрічаються у Новому Завіті. Так, згідно тексту Святого Письма, кожна синагога мала одного або кількох начальників (Лк. 13:14), які керували общиною та піклувались про її богослужбове життя. Вони призначали своїх помічників для читання Закону, книг пророків та проведення служб (Діян. 13:15). В коло обов’язків начальників синагог, також, входило судочинство. Таким чином, можна сказати, що храмова ієрархія та синагогальна адміністартивна структура, стали прототипами ієрархично-адміністративного устрою християнських общин апостольської Церкви. Це пояснює той факт, що на кінець I століття остаточно формується церковна ієрархія, яку очолює єпископ з залежними від нього пресвітерством та дияконами. Повноваження єпископа, як очільника общини, зформувались завдяки тому, що на ньому зосередились літургічні та адміністративні функції. Благодать апостольського служіння, безпосередньо пов’язане з ним право звершення хіротоній пресвітерів та дияконів, а також канонічні повноваження для управління ними, отримали своє продовження саме в інституті єпископства. Єпископ керував общиною, вершив суд та від імені вірних своєї общини входив у спілкування з главами інших християнських общин. На єпископів також покладався обов’язок оберігати істинну апостольського віровчення та протистояти

єретикам. Можна сказати, що всі вище зазначені повноваження та обов’язки єпископів, що були закріплені за ними апостольською традицією, збереглись до нашого часу, практично, без змін. Пресвітерство, яке зайняло другу ступінь в ієрархічній структурі християнської Церкви, вперше згадується книзі Діянь апостольських, в контексті місіонерської діяльності апостолів Павла та Варнави, які проходили з проповіддю малоазійські міста Лістру, Іконію, Антиохію та “рукополагали їм пресвітерів для кожної Церкви” (Діян. 14:23). Персвітери в общинах очолювали Євхаристичні зібрання та звершували інші таїнства, звісно, крім таїнства Священства, звершення якого було прерогативою виключно єпископів. По характеру служіння дияконам відводилась третя ієрархічна ступінь священства. Інститут дияконства з’явився в результаті необхідності організації общинного життя християн в Єрусалимі. Автор Діянь апостольських розповідає про це так: “У ці дні, коли збільшилась кількість учнів, виникло нарікання елліністів на євреїв за те, що вони не дбають за їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. Тоді

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 15 (27), липень 2015

дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: “Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу, а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову ”. І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена; і Миколая антиохійця, наверненого з язичників; їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки” (Діян. 1:6). Саме слово “диякон” було не новим у християнській літургічній традициї, воно широко використовувалось в античності і означало людину, яка прислужує чи допомагає у звершенні якоїсь справи. Також “дияконами” називали людей, які виконували другорядну роботу при язичницьких храмах. Християнство наповнило цей термін абсолютно новим значенням і усвідомлення ролі дияконату в Церкві досить динамічно змінювалось, залежно від епохи. Публікацію підготував Репік Денис Продовження у наступному номері

Солом'янка православна № 4 (27) 2015  
Солом'янка православна № 4 (27) 2015  
Advertisement