Page 1

СОЛОМ’ЯНКА СіченЬ 2019 № 1 (52)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Х

Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

ристос рождається, славте! Сердечно поздоровляю усіх Вас: боголюбиві Архіпастирі і пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — з великим і радісним Празником Різдва по плоті Спасителя нашого і Бога, Господа Іісуса Христа. У ці священні дні вся повнота нашої Святої Української Православної Церкви підносить смиренні молитви, згадуючи та прославляючи неосяжну Божественну любов та дякуючи Богові за те, що Він зійшов на землю, прийняв на Себе нашу людську природу, щоби спасти нас. Святий Григорій Неокесарійський говорить, що Вітхий Днями Бог став Младенцем, щоб нас зробити Божими дітьми; Сидячий у славі на Небесах заради нас покоїться в яслах безсловесних тварин; Безстрастний, Безтілесний, Неосяжний сповивається пеленами, щоб розірвати узи гріха, якими було зв’язано людство. У ці святкові дні ми з любов’ю та благоговійним подивом згадуємо благословенну Вефлеємську ніч, під таємничим покровом якої звершилась «велика благочестя тайна: Бог з’явився у плоті» (1 Тим. 3, 16). Син Божий народився вночі, щоб розвіяти духовну ніч, якою гріх огорнув людство, і щоб нагадати нам, що Він, наш Спаситель і Господь, є «Світло Істинне, Яке просвітлює всяку людину, грядущу у світ» (Ін. 1, 9), щоб нагадати, що Він є Сонце Правди, з Яким ніч стає днем і без Якого день стає ніччю. Якими щасливими були Вефлеємські пастушки, що

чули Ангельський спів: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2, 14). Вони з трепетом ступили в Вефлеємську печеру і побачили Дивного Богомладенця, сповитого і лежачого в яслах (Лк. 2, 16). Їхній розум не зміг збагнути, але вірою серця вони зрозуміли, що перед ними лежить Той, Хто колись з дівственної землі створив Адама і Хто тепер із Пресвятої Діви зіткав Собі плоть і прийшов Сам на землю як Новий Адам. Пастушки вірою серця зрозуміли, що перед ними лежить Предвічний Бог, Який прийшов на землю, щоб спасти людство, яке Він створив, і щоб знищити смерть, яку Він не створював (Прем. 1, 13). Пастушки вірою серця зрозуміли, що перед ними лежить Великий Пастир, Який «покладає душу Свою за овець» Своїх (Ін. 10, 11), Який залишив багато овець незаблудших, щоби знайти одну заблудшу (Мф. 18, 12). Прийшли до новонародженого Богомладенця і мудрі Волхви, три Царі зі сходу, які принесли Йому дари: ладан, золото і смирну. Волхвам було відкрито, що перед ними лежить «Первосвященик майбутніх благ» (Євр. 9, 11) і «Цар царів» (Апок. 19, 16). Звістка про те, що у світ прийшов Цар (Мф. 2, 2), схвилювала властолюбивого царя Ірода, а потім, протягом усієї історії, ця звістка хвилювала тих, хто, як Ірод, був одержимий пристрастю властолюбія. Властолюбці не хочуть мати над собою Царя, бо у своїй гордині вони вважають себе кращими за всіх. Властолюбці не сприй-

офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва української православної церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник головний редактор Денис Репік

мають владу як Хрест, який має покласти на них Бог, вони вважають, що влада це є те, до чого треба просто добиватись, використовуючи і застосовуючи всі можливості і засоби, незалежно від їх морального наповнення. Властолюбці, якщо навіть вірять у Христа, однак вони Христу не підкоряються, а навпаки, намагаються примусити Христа робити їх земними царями. Саме цього вимагали від Спасителя, як від Месії, іудейські старійшини; і коли вони почули слова Спасителя,

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

що Його Царство не від цього світу, то зненавиділи Христа і розіп’яли Його. Властолюбіє — це медаль, на зворотній стороні якої знаходиться богоборство. Властолюбіє нищить всіх, хто ним одержимий, незалежно від того, чи це мирська людина, чи ця людина має високий духовний сан. Ця пристрасть нищить всіх і вся. Пам’ятаймо про це, дорогі брати і сестри. Пам’ятаймо, що Син Божий прийшов на землю, щоб нам подарувати Царство

Підписано до друку 02.01.2019 Наклад 1000 прим.

вічне, Царство не від цього світу. Син Божий створив Церкву, яка веде людину до вічного Царства і вічного життя. Церква є містичним Тілом Христовим, а Він, Христос, Божий Син і наш Спаситель, є її Главою і Великим Керманичем. Всі ми, люди, без винятку, маємо покорятися Церкві, тобто не керувати Церквою, а жити за її законами. Хто вносить закони властолюбія і насилля в життя Церкви, той стає в Церкві чужим тілом, яке рано чи пізно благодать Божа викине за Церковний поріг. Нехай не буде цього з нами, бо Христос народився, щоби нас об’єднати в Істині, якою являється Він Сам, щоб ми у Христі навчались пізнавати, що є воля Божа, і намагались творити її, тому що у волі Божій — наше життя. Ще раз вітаю Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим, з Новим Церковним роком та з празником святого Богоявління. Нехай Син Божий, Який народився у світ і став Сином Людським, благословить усіх нас, весь наш Український народ і землю. Нехай Вефлеємська зірка освітлює наші земні стежки, щоби ми в мирі, смиренні та взаємній любові проводили дні свого земного мандрування, а у вічності сподобились жити в радості там, де царює вічний Цар, Владика і Господь наш Іісус Христос. Амінь. Смиренний Митрополит Київський і всієї України Різдво Христове, 2018/2019 м. Київ

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

4 грудня, у день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці, ранню Літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» очолив архієпископ Львівський і Галицький Філарет. Його Високопреосвященству співслужили: протоієрей Миколай Скрижалін та диякон Тарасій Куцмус. Пізню Літургію у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні ду ховенства парафії. По завершенні боголсужіння настоятель звернувся до парафіян з словами проповіді та поздоровив всіх зі святом.

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА КОНЦЕРТ УЧНІВ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ

23 грудня, на парафії преподобного Сергія Радонезького було звершено дві Божес твенні літ у ргії. Ранню літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» звершив клірик парафії протоієрей Костянтин Вовченко. Пізню Літургію у нижньому храмі на честь благовірного князя Ол е кс а н д р а Не в с ь ког о , головного соборного храму

парафії, очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. По завершенні богослужіння учні недільної школи виступили з театралізованим дійством та концертом, приуроченими до дня пам’яті святителя Миколая. Після виступу всі у часники отрима ли солодкі подарунки від настоятеля.

ОРДЕН СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРАНЕВСЬКОГО 6 грудня, у день пам’яті святого благовірного князя Олександра Невського, у нижньому храмі головного собору парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, було звершено святкове богослужіння. Божественну літургію очолив благочинний С олом‘янського району та настоятель парафії протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні з духовенством благочиння та гостями у священному сані. По завершенні літургії було звершено молебень, після якого настоятель подякував парафіянам за спільну молитву та привітав усіх зі святом, оскільки день пам’яті благовірного князя Олександра Невського є одним з престольних празників парафії і саме на честь цього святого зведено нижній храм новозбудованого храмового комплексу.

№ 1 (52), січень 2019

24 грудня в залі Вченої ради Національного універсітету імені Тараса Шевченка відбулося чергове засідання Поважної ради Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона». В засіданні взяв участь заступник голови Синодального відділу Української Православної

«Орден Святого Пантелеймона» та «Медаль Святого Пантелеймона». Відзнака «Орден Святого Пантелеймона» є найвищою громадською нагородою для медиків за професіоналізм і милосердя. Вона заснована за ініціативою Міністра охорони здоров’я Василя Князевича

Церкви з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів протоієрей Валерій Коваль. В ході засідання було оголошено про початок відкритого конкурсу на присудження відзнаки за професіоналізм та милосердя

(2007-2010 рр.) та благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана, † 2014 р.) і молитовній підтримці Свято- Пантелеймонівського монастиря святої гори Афон.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

церковні події

ЗВЕРНЕННЯ

3

СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ДО АРХІПАСТИРІВ, ПАСТИРІВ, ЧЕРНЕЦТВА ТА ВІРЯН ВІД 17 ГРУДНЯ 2018 РОКУ Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Возлюблені у Господі отці, брати і сестри!

ВІТАННЯ З ДНЕМ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ 19 грудня 2018 року, у день пам’яті святителя і чудотворця Миколая, клірик парафії на  честь преподобного Сергія Ра д оне з ь ког о п р о т о­ ієрей М и кол а й С к ри ж а л і н відвідав  Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України «ОХМАТДИТ», де привітав дітей, які знаходятся на лікуванні, зі святом. Головною метою даного заходу було бажання морально підтримати і, по можливості, відволікти дітей від тривалого і одноманітного перебування в лікарні. Зустріч завершилась невеликим імпровізованим концертом і солодкими подарунками.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА

25 грудня, у день пам’яті святителя Спиридона єпископа Триміфунтського, Божественну літургію у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» очолив архієпископ Львівський і Галицький Філарет. Його Високопреосвященству співслужили: благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник разом із духовенством парафії. Під час Літургії була піднесена сугуба молитва за Церкву та мир в Україні.

15 грудня 2018 року у м. Києві на території Національного заповідника «Софія Київська» відбувся так званий об’єднавчий собор, на якому було заявлено про створення нової церковної організації під назвою «Православна Церква України», що виникла внаслідок об’єднання двох неканонічних структур: «Української Автокефальної Православної Церкви» та «Української Православної Церкви Київського Патріархату». Таким чином, це зібрання є об’єднанням розкольників і до Української Православної Церкви не має жодного відношення. Для нашої Церкви по суті нічого не змінилося, оскільки розкольники так і залишилися у розколі, а Українська Православна Церква залишається істинною Церквою Христовою в Україні. Ніхто у світі не піддає сумніву дійсність єпископських та священицьких рукоположень духовенства Української Православної Церкви і благодатність звершуваних у нашій Церкві Таїнств, чого не можна сказати про новостворену структуру. Із сумом повідомляємо, що за ухилення в розкол Священний Синод вимушений був звільнити від управління єпархією та накласти заборону в священнослужінні на Преосвященного митрополита Вінницького і Барського Симеона, а також заборонити в священнослужінні Преосвященного митрополита ПереяславХмельницького і Вишневського Олександра. Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, брати і сестри, молитися за напоумлення та повернення до лона Церкви згаданих владик та інших, хто ухилився в розкол. Наша Церква, як любляча Мати, з надією чекає на їхнє повернення. Прикро, що одним з ініціаторів сьогоднішніх випробувань для Української Православної Церкви став Константинопольський Патріархат,

який аргументує своє право втручатися в наші церковні справи тим, що наша Церква колись перебувала в його юрисдикції. У зв’язку з цим, хотіли б нагадати, що Руська Православна Церква вимушено проголосила свою автокефалію внаслідок зради Константинопольським Патріархатом православної віри та підписання унії з Римом на Ферраро-Флорентійському соборі у 1439 році. Ця духовна зрада православної віри стала головною причиною відділення від Константинополя і Київської Митрополії. Унія зробила надлом у церковних відносинах та визвала недовіру, які пізніше були усугублені тим, що протягом століть у найбільш важкі часи випро бу в ань для Православ’я в наших землях від Константинопольської Церкви не було належної пастирської опіки та допомоги. Київська Митрополія, будучи знесиленою від релігійного протистояння з уніатами, спустошеною від воєн, особливо після Брестської унії 1596 року, з метою збереження православної віри увійшла до складу Руської Православної Церкви в кінці XVII століття. Тому сьогодні Константинопольський Патріархат не має жодних моральних та канонічних прав втру чатися у внутрішні справи і духовне життя Української Православної Церкви. Більше того, дії Константинопольського Патріархату вже спричинили те, що можливість відновлення єдності православних в Україні відкинута надовго, якщо не назавжди. Дорогі владики, отці, брати і сестри! Ми з любов’ю звертає-

мося до вас з проханням й надалі берегти чистоту Святої Православної віри, берегти духовну єдність у нашій Святій Українській Церкві, яка є канонічною наслідницею древньої Київської Митрополії, що постала молитвами святого апостола Андрія Первозванного та трудами святого рівноапостольного князя Володимира, і в якій жили та догоджали Богу наші славні предки. Висловлюємо подяку архієреям, духовенству, монашеству та всім мирянам, які у ці важкі часи витримують тиск та засвідчують свою вірність Святій Українській Православній Церкві. «Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя» (Откр. 2:10), — навчає нас Святе Письмо. Закликаємо всіх вірних чад нашої Церкви молитися за тих, хто не розуміючи цього, ненавидить нас та нашу Церкву. Нехай Господь їм простить. А ви любіть свою Церкву, любіть нашу Батьківщину Україну і робіть усе для того, щоб на нашій землі і серед нашого народу був мир, терпіння, злагода і справжня християнська любов. Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви † ОНУФРІЙ МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

№ 1 (52), січень 2019


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

літургіка

«ВЕСЕЛИТЕСЯ ПРАВЕДНИИ, НЕБЕСА РАДУЙТЕСЯ, ВЗЫГРАЙТЕ ГОРЫ, ХРИСТУ РОЖДШУСЯ…»

Р

ождество Христово произошло в царствование Римского императора Октавиана Августа в городе Вифлеем. Своим указом он повелел сделать перепись по империи, к которой относилась тогда и  Палестина. У евреев был обычай вести народные переписи по коленам, племенам и  родам; каждое колено и род имели свои определенные города и праотеческие места, потому Дева Мария и  праведный Иосиф, как происходившие от рода Давидова, должны были идти в Вифлеем (город Давида), чтобы внести и свои имена в список подданных кесаря. В Вифлееме они не нашли ни одного свободного места в городских гостиницах. Поэтому, в известняковой пещере, предназначенной для стойла, среди сена и соломы, разбросанных для корма и подстилки скоту, в обстановке, лишенной не только земного  величия, но даже обыкновенного удобства, родился Богочеловек и Спаситель мира. Первым о рождении Спасителя в пещере упоминал живший во II веке святой Иустин Мученик, а во времена Оригена (III в.) эта пещера была уже общеизвестной. После прекращения гонений на христиан, императором Константином Великим над этой пещерой был сооружен храм, о котором писал древний историк и епископ Евсевий Кесарийский. Первыми весть о  Рождестве Спасителя мира услышали пастухи, бывшие ночью у своего стада. Им предстал ангел Господень и сказал: «Не бойтесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь» (Лк. 2;10–11). Кроме ангельского благовестия вифлеемским пастухам, Рождество Христово чудесною звездою возвещено было волхвам – мудрецам с восточных стран. В  лице восточных мудрецов весь языческий мир, незримо для него самого, преклонил свои колена пред Спасителем мира. Установление празднования Рождества Христова относится к первым векам христианства. До IV века в Восточных и Западных Церквах праздник Рождества Христова праздновался 6 января, и был известен под именем Богоявления. День Рождества Христова был впервые отделен от празднования Богоявления Римской Цер-

(стихира на Рождество Христово)

ковью в первой половине IV века (при папе Юлии) и  перенесен на 25 декабря. Необходимость такого отделения была продиктована популярностью языческого культа «Солнца Непобедимого» (лат. Sol Invictus). Этот культ, христианская часть жителей империи, стремилась вытеснить празднованием Рождества Христа. Восточная Церковь, примерно, на 50 лет позже Западной приняла раздельное празднование Рождес тва и  Богоявления. Впервые такое празднование в  Константинополе совершилось в 377 году, по указанию императора Аркадия, который ссылался на обычай Римской Церкви. Немалую роль в дальнейшем укоренении этой традиции сыграл также авторитет святителя Иоанна Златоуста, который был в то время архиепископом Константинополя. Из Константинополя обычай праздновать Рождество Христово 25 декабря (по старому стилю) постепенно распространился по всему православному Востоку. В связи с этим интересны размышления М.Н. Скабаллановича, професора литургики Киевской духовной академии: «Языческий римский культ с особенной торжественностью чествовал зимний солнцеповорот, но не в тот день, когда он  происходил (8–9 декабря), а в те дни, когда он становился

для всех ощутимым, именно в конце декабря. Праздник в  честь этого солнцеповорота назывался днем Непобедимого (dies Invicti), то есть днем непобедимого солнца, солнца, которого не смогла одолеть зима и которое с этого времени идет к весне. В одном римском календаре IV века именно 25  декабря показан этот языческий праздник. Приурочен он к этому именно дню, может быть, потому, что период с 18 по 23 декабря, в римском культе, посвящен было чествованию бога Сатурна, пожиравшему своих детей, а потому и чествоание носило мрачный характер. За этим печальным праздником «бога времени» следовал светлый праздник «бога солнца».

ПРАЗДНИК РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА В ПРАВОСЛАВНОМ БОГОСЛУЖЕНИИ День Рождества Христова издревле причислен Церковью к великим двунадесятым праздникам – Господским и непереходящим. Свидетельством древнего соединения праздников Рождества Христова и Богоявления доныне в Православной Церкви служит совершенное сходство в отправлении этих праздников. Тому и другому предшествует

сочельник, когда нужно поститься «до звезды». Чин богослужения в навечериях обоих праздников и в самые праздники также совершенно одинаков. Как известно, Рождество Христово предваряется постом. Он ведет свое начало от древнехрис тианского о бычая поститься накануне великих праздников, чтобы в сам праздник приступить к Евхаристии. Но благочестивое стремление к подвигу поста не ограничивалось одним днем. Из творений святителя Иоанна Златоуста понятно, что в его время Рождественский пост начинался 20  декабря и, таким образом, у же был пятидневным. Некоторые же христиане увеличивали пощение до недели и даже до 21  дня. А затем стали поститься, как и в Великий пост, в течение 40 дней, то есть с 14 ноября. Такой срок встречается уже в  уствае преподобного Феодора Студита. Хронологическая нестабильность рождественского поста была преодолена патриархом Лукой Хризовергом (1156–1169), когда было установлено, чтобы все христиане постились перед праздником Рождества Христова 40 дней.

ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКА Иконография Рождества Христова складывалась постепенно, как и богослужение праздника, однако основные ее черты наметились уже в раннехристианский период. Самые древние из сохранившихся изображений Рождества Христова относятся к IV веку. В катакомбах святого Севастиана в Риме спеленатый Младенец представлен лежащим на одре, рядом – Богоматерь с распущенными волосами в античном одеянии. Отличительными особенностями образов Рождества Христова на раннехристианских саркофагах являются изображение сцены не в пещере, а под своеобразным навесом, Богоматерь при этом не возлежит на одре, как в более поздних памятниках, а сидит рядом с Младенцем. У яслей Спасителя прис у тс твуют животные – вол и осел – в ознаменование исполнения пророчества Исаии: «Вол знает владетеля своего и осел – ясли господина своего, а Израиль не знает Меня, народ Мой не разумеет» (Ис. 1: 3). В целом, иконография Рождества Христова, в главных чертах, сложилась к VII столетию. После периода иконоборчества сюжет будет часто изображаться в иконописи, миниа-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 1 (52), січень 2019

тюре и декоративно-прикладном искусстве на основе общей схемы. Пос тоянными элементами композиции становятся пещера и Вифлеемская звезда, приведшая волхвов ко Христу. Основная композиция Рождества (изображение спеленатого Младенца в яслях в пещере, животных у яслей, возлежащей Богоматери и сидящего Иосифа) в различных памятниках будет – особенно в  VIII–IX веках – дополняться изображением ангелов, славословящих Господа, сценой благовещения пастухам, сценами путешествия и поклонения волхвов и омовения Младенца. На Руси образы Рождества были чрезвычайно популярны. Конечно, русские иконописцы следовали византийской иконографической схеме, но дополняли ее различными подробностями и деталями. Рождественский цикл уже в XI– XII  столетиях почти всегда представал в расширенном варианте, в который включалось, к примеру, не только поклонение волхвов, но и их путешествие со звездой. Особую популярность на Руси получили иконы с изображением Собора Богоматери. Этот праздник отмечается на следующий день после Рождества Христова и по смыслу и характеру богослужения тесно с ним связан. Иконография Собора Богоматери сложилась постепенно, на основе собственно иконографии Рождества, с изменениями под влиянием т е кс т а р ож д е с т в е н с кой стихиры: «Что Ти принесем, Христе, яко явился еси на земли, яко человек нас ради: каждого от Тебе бывших тварей благодарение Тебе приносит: ангели пение, небеса звезду, волсви дары, пастырие дивление, земля вертеп, пустыня ясли, мы же, Матерь Деву…».

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ при храмі преподобного Сергія Радонезького (за адресою: вулиця Уманська 14) запрошують на безкоштовне навчання на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень (вівторок та четвер) у вечірній час. Початок занять о 19.00 Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка православна № 01 (52) січень 2019 р.  
Солом'янка православна № 01 (52) січень 2019 р.  
Advertisement