Page 1

СОЛОМ’ЯНКА СЕРПЕНЬ 2018 № 6 (49)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

УСПЕНИЕ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ В Рождестве девство сохранила еси, во успении мира не оставила еси, Богородице... Тропарь празднику Успения

П

раздник Успения, к которому готовит нас Успенский пост – один из самых неожиданных для светского миропонимания праздников: что празднуется? Разве можно праздновать смерть?! Но славянское слово «успение» означает сон. Смысл праздника Успения в том, что нет больше той смерти, которая ждала каждого до Воскресения Христова. Уже нет больше всепоглощающей скорби о смерти, нет перед ней страха. Кончину Божией Матери Церковь называет успением, а не смертью, потому что обычная человеческая смерть, когда тело возвращается в землю, а дух – Богу, не коснулась Матери Божией. Она лишь уснула, чтобы в то же мгновение пробудиться для жизни вечной и после трех дней с нетленным телом вселиться в небесное жилище. Апостолы похоронили Богородицу в погребальной пещере ее родителей, праведных Иоакима и Анны, в которой покоился и прах Иосифа Обручника, у самого подножия Елеонской, или Масличной горы, возле Гефсиманского сада, где так любил беседовать с учениками Христос и где Он был взят под стражу. На этом месте сейчас подземный православный греческий храм. Вслушиваясь в песнопения и молитвословия праздника Успения мы с немалым удивлением обнаружим, что они призывают нас отчасти радоваться смерти Матери Божией. И это совершенно понятно – ведь Она уходит к Своему Сыну и Богу и в то же время Она «во успении мира не оставила». Конечно, апостолы в тот момент должны были почувствовать себя осиротевшими. Ушла Та, Которая не только знала Христа лучше всех – знала «по-человечески», помнила малейшие события Его жизни, малейшие черты характера и облика Господа, – но и несла в Себе удивительную тайну: человека, при жизни обоженного, ставшего «Честнейшей херувим и Славнейшей без сравнения серафим». Богородица – лучшая и совершеннейшая икона преображения человеческой личности. Она в Себе Самой принесла тот плод, ради которого сотворены небо и земля, создано человечество и ради которого Сын Божий приклонил небеса и сошел на землю. Мы можем даже с дерзновением сказать, что, когда Предвечный Троический совет «принимал решение» сотворить человека, Офіційне видання Солом’янського благочиння м. Києва Української Православної церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

зная, что этот творческий акт будет отмечен знаком Креста, – то одно только существование в замысле Божием Богородицы могло стать «решающим аргументом»: да, человек достигнет той цели, ради которой будет создан, ибо преподнесет лучший дар Богу – «Матерь Деву» (как поется в одной из стихир на Рождество Христово). И вот теперь это живое Евангелие уходило. Кажется чрезвычайно важным, что в Новом Завете очень мало слов о Богородице и совсем ничего – о Ее уходе. Ее жизнь была тихой и незаметной иконой всех христианских добродетелей. И значение этой Жизни и этого Успения далеко не сразу раскрылась перед самими апостолами и перед всей Церковью. Лишь постепенно христиане осознали таинственную, но великую роль Пречистой Богородицы в нашем спасении. Православная Церковь хранит под покровом молчания то, что случилось с телом Божией Матери, но всё же богослужебные тексты определенно говорят: «Чистое твое тело, Дево, тления во гробе не увиде, но с телом прешла еси от земли к небеси». В отличие от католичества, принявшего догмат о телесном вознесении Богоматери, восточное христианство догматически здесь оставляет многоточие, хотя и имеет освященное традицией предание. И эта позиция – наверное, единственно достойна Той, Чья жизнь протекала в полноте смиренного молчания. Первые сведения о церковном праздновании Успения Богородицы датируются началом IV века. Но, первоначально, праздник совершался в разное время

богослужебного года: в одних местах — в январе месяце, в других — в августе. Так, например, до VII века в Римской Церкви 18 января праздновалась «Кончина Девы Марии», а 14 августа — «Взятие на небо». В конце VI века праздник Успения Богородицы уже повсеместно отмечался на Востоке – в Византии. Главной причиной этому стал указ императора Маврикия, который одержал победу над персами 15 августа 595 года и в благодарность Богородице, приказал константинопольскую традицию празднования Успения Богоматери распространить на всю империю. В церковно-богослужебном и богословском осмыслении, Успение Богоматери воспевалось, как ярчайшее свидетельство попрания смерти Воскресением Христовым и торжество жизни будущего века. Именно такое понимание этого события заложило основу для дальнейшего развития сложной иконографии праздника. В Евангелии ничего не сказано о земной жизни Богоматери после Вознесения Спасителя. Сведения о Её последних днях сохранило церковное предание. Именно поэтому, иконографическими источниками для образов Успения в Византии, на Балканах и в Древней Руси являлись широко распространенные апокрифические сказания: «Слово Иоанна Богослова на Успение Богородицы», «Слово Иоанна, архиепископа Солунского», а также древнейшее «Праздничное слово на Успение» Иерусалимского патриарха Модеста († 632). Согласно традиции, Успение изображали, как событие, происходящее в доме

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

Головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 22.08.2018 Наклад 1000 прим.

Иоанна Богослова в Иерусалиме – в Сионской горнице, где ранее произошло Сошествие Святого Духа на апостолов. Примерно с XI века получает распространение расширенный вариант иконографии Успения, так называемый «облачный тип». В центре такой иконы всегда находится Спаситель, Который в руках держит душу Своей Матери. В верхней части композиции изображаются апостолы, летящие к одру Богоматери на облаках, а в вверху, в ценре иконы, изображен голубой полукруглый сегмент неба с золотыми звездами и фигуры ангелов, уносящих душу Богородицы. Часто у ложа Матери Божией изображаются одна или несколько горящих свечей, символизирующих Ее молитву ко Господу. На Руси Праздник Успения Пресвятой Богородицы издревле был одним из самых почитаемых. В Киево-Печерском патерике есть сказание об основании преподобными Антонием и Феодосием Успенского храма в созданной ими обители. В последующие времена киевские монахи, основатели монастырей, по примеру Киево-Печерской Лавры, посвящали их главные храмы Успению. Так, Успению посвящены соборы в Почаевской, Троице-Сергиевой и Святогорской лаврах, а также кафедральные соборы в Переяславле, Чернигове, Пскове, Москве и многих других городах. Еще со времен Крещения Киевской Руси, в нашей Церкви чтутся чудотворные иконы Успения, среди которых следует назвать Киево-Печерскую, две иконы Московского Успенского собора, а также Псково-Печерскую, с которой связано спасение от поляков Пскова и Печерского монастыря в 1581 году. В церковно-богослужебном календаре празднику Успения Пресвятой Богородицы предшествует Успенский пост – один из четырёх многодневных постов церковного года, который начинается с 14  августа и заканчивается днем Успения. Успенский пост соблюдался верующим с древних времен. Известно, что еще в V веке в году было четыре поста — для каждого времени года свой. И хоть Успенский пост приходится на календарное лето, но считается уже осенним. Также была распространена традиция: тем, кто не постился в Великий пост, воздерживаться в употреблении скоромной пищи от Недели всех святых (воскресенье через неделю после Троицы) до Успения. На  рубеже Х-ХI веков этот период был сокращен до праздника апостолов Петра и Павла, а двухнедельный пост перед Успением (с 14 по 28 августа) был установлен на Константинопольском Соборе 1166 года.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

НОвиНи БЛаГОЧиННя

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

18 липня, у день пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радонезького, парафія на його честь відзначила престольне свято. Святкове Богослужіння у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, головного соборного храму парафії, звершив єпископ Львівський і Галицький Філарет. Його Високопреосвященству співслужили вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, а також духовенство парафії та Солом’янського благочиння. По завершенні Літургії, було

звершено молебень перед іконою преподобного Сергія, після якого, єпископ Філарет

звернувся до парафіян з словами проповіді та привітав зі святом.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ В УРОЧИСТОСТЯХ ПРИСВЯЧЕНИХ 1030-РІЧЧЮ ХРЕЩЕННЯ РУСІ 27 липня 2018 року, перед урочистостями, на парафії преподобного Сергія Радонезького архієпископ Львівський і Галицький Філарет звершив молебень. За Богослужінням молилися паломники з Львівської єпархії, які прибули для того, щоб взяти уасть у святковому богослужінні на Володимирській гірці та у Хресному ході. В цей день, з нагоди 1030річчя Хрещення Русі та напередодні дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, був звершений святковий молебень біля пам’ятника Хрестителю Русі на Володимирській гірці у Києві, який очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. Разом із Його Блаженством за богослужінням молились ієрархи та духовенство 12 Помісних Православних Церков та усіх єпархій Української Православної Церкви, сотні тисяч православних віруючих з усієї України та групи паломників з Білорусі, Молдови, Румунії та інших країн. Після завершення молебню, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, разом з єпископатом та духовенством Помісних

Православних Церков і Української Православної Церкви, очолив хресний хід із чудотворними святинями до СвятоУспенської Києво-Печерської Лаври. У молитовній ході цього року взяли участь 250 тисяч православних вірян. Біля поклінного хреста на вулиці Грушевського Його Блаженство, разом із усім духовенством та мирянами, помолився за упокій душ тих, хто загинув у трагічних подіях лютого 2014 року. Ввечері того ж дня, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив всенічне бдіння на соборній площі Свято-Успенської КиєвоПечерської Лаври. Його Блаженству співслужили єпис-

копи та духовенство з усіх єпархій УПЦ, а також представники Помісних Православних Церков. 28 липня 2018 року, у день пам’яті рівноапостольного князя Володимира та з нагоди 1030-річчя Хрещення Русі, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію на площі перед Успенським собором Свято-Успенської КиєвоПечерської Лаври. Після читання Євангелія Блаженніший Владика звернувся до численної пастви зі словом проповіді, а по завершенні богослужіння Митрополит Онуфрій привітав усіх вірних Української Православної Церкви з Днем Хрещення Русі.

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА НАГОРОДЖЕННЯ КРАЩИХ ЛІКАРІВ УКРАЇНИ

9 серпня 2018 року, у день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеімона, покровителя працівників медичної галузі, відбулося нагородження кращих лікарів України громадською відзнакою за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеімона». Урочистості відбулися у Будинку митрополита на території Національного історикокульт урного заповідника «Софія Київська» та у Національному театрі імені Івана Франка. За благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у заході взяли участь вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай,

ВІДВІДАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ

19 серпня, у день свята Преображення Господнього, за благословенням благочинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника, клірик парафії на честь преподобного Сергія Радонезького священик Олек-

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ПАНТЕЛЕЙМОНА 9 серпня, у день пам’яті святого великомученика і цілителя Пантелеймона, столичний Свято-Пантелеімонівський храм, що знаходиться не території медмістечка при Центрі мікрохірургії ока, відзначив престольне свято.

№ 6 (49), серпень 2018

Напередодні дня пам’яті великомученика, увечері, в храмі на його честь було звершено всенічне бдіння з читанням акафісту. У сам день свята, Божественну літургію очолив благочинний м. Рівне та Рівненського району протоієрей

Валерій Капітанюк. Йому співслужили благочинний другого лікарняного благочиння протоієрей Генадій Батенко, настоятель храму протоієрей Валерій Коваль, секретар Ніжинської та Прилуцької єпархії протоієрей Валерій Дашко та

заступник голови Синодального відділу Української Православної Церкви з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів протоієрей Валерій Коваль та голови єпархіальних відділів: протоієрей Георгій Крючков і протоієрей Роман Матюшенко. Від імені Його Блаженства єпископ Миколай привітав номінантів, передав першосвятительське благословення та побажав успіхів і плідної праці на ниві служіння людям та Україні. Перед початком нагородження, всі учасники заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять 106 медичних працівників, які загинули під час бойових дій на Сході України виконуючи свій обов’язок.

гості парафії у священному сані. По завершенні богослужіння відбувся хресний хід навколо храму з молебним співом до святого великомученика Пантелеймона.

сандр Кошилка відвідав Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янського району в місті Києві, де звершив освячення меду і плодів нового врожаю та привітав присутніх зі святом.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Свята

В

цей день Церква згадує подію яка мала велике значення в житті Спасителя та Його учнів. В останній рік свого земного служіння, Христос, перебуваючи в Кесарії Пилиповій, почав поступово відкривати своїм учням те, що Він мусить іти до Єрусалиму і «постраждати багато від старійшин та первосвященників і книжників, і бути вбитим і на третій день воскреснути» (Мф. 16;21). Такі слова викликали печаль у апостолів, а апостол Петро, як відомо, навіть почав відмовляти Спасителя від Його майбутнього подвигу. Через шість днів після цього, Христос, у супроводі апостолів іде з області Кесарії Пилипової до меж Галилеї. Там, зупинившись біля однієї з гір (за переданням, це була гора Фавор), Він узяв з собою трьох учнів – Петра і братів Якова та Іоана та зійшов з ними на гору помолитися. І, як розповідає євангеліст Лука: «Коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що, з’явившись у славі, говорили про Його смерть, якої Він мав зазнати в Єрусалимі» (Лк. 9;29). Апостоли, як розповідають про це автори Євангелія, спочатку заснули, а потім прокинулись і Петро промовив «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві і один Іллі» (Лк. 33;9). Петро, якому призначено було бути апостолом Христовим та проповідником Євангелія у всьому світі, хотів збудувати три намети, для Вчителя та двох пророків, оскільки він все ще дивився на Христа по-земному та ставив Його в один ряд з найбільшими пророками Ізраїлю. Коли він ще промовляв ці слова, хмара найшла на них і, як розповідає євангеліст: «голос з хмари сказав: Це є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!» (Мф. 17;5). При цих словах, злякані апостоли впали ниць і лежали, доки Господь не підійшов до них і не підняв промовивши: «Встаньте, не бійтесь»! А піднявши очі, вони вже нікого не побачили, крім одного Ісуса. Осмислюючи подію Перображення Господнього, необхідно усвідомлювати, що її велич не обмежується лише спогляданням апостолами Божественної природи Спасителя, яка була їм відкрита через завісу Його людської природи. У світлі фаворської події перед нами відкривається вся повнота промислу Божого про спасіння світу. Моісей та Ілля, які стояли разом зі Спасителем на Фаворі, уособлювали в собі «Закон та пророків», сповнити які

Преображення Господнє (Равенна, IV ст.)

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ прийшов Христос. Моісей, який дав народу Закон та Ілля, який був символом ревності в його виконанні, стояли зараз перед Своїм Владикою і свідчили, що звершили все те, що Він вказував їм на Сінаї, Хориві та інших священних місцях Старого Завіту. Вони стояли на Фаворі сповнені священного трепету і мов би зараз складали свої повноваження, як вожді Ізраїлю. Оскільки в Христі сповнились всі древні прообрази та звершились пророцтва і на землю прийшов Син Божий, Спаситель і Месія, про якого знову, так само, як і на Іор-

Гора Фавор (Ізраїль)

дані, засвідчив Його Небесний Отець. В літургічному житті Церкви свято Преображення Господнього з’являється в IV столітті. Спочатку це була традиція виключно Єрусалимської церкви, але дуже швидко, головним чином, завдяки імператриці Олені (матері імператора Костянтина, яка побудувала перший храм на горі Фавор), Преображення починає входити в число великих свят, як в Константинополі, так і в Римі. Приблизно, в той же час закладаються підвалини для розвитку іконографічного зображення свята. Перші композиції

3 Перображення, які дійшли до нашого часу, мають західне походження. Одна з найдавніших фресок знаходиться в місті Равенна, в базиліці святого Аполінарія. Вона розміщена у вівтарній апсиді і датується початком VI століття. Фреска мовою символів древньої Церкви передає євангельську оповідь Преображення. В центрі композиції зображено Хрест, над яким знаходиться напис грецькою «ΙΧΘΥΣ», що в перекладі означає «риба». Слово «ΙΧΘΥΣ» – це грецька абревіатура з фрази «Ісус Христос Божий Син Спаситель», яка широко використовувалась в древній Церкві, як символ Христа. Над колом, в яке виписаний Хрест, зображена благословляюча рука Бога Отця, що символізує Його голос, по сторонах, трохи нижче від благословляючої руки, розташовані півфігури Мойсея та Іллі, а під Хрестом можна помітити трьох ягнят, які символізують присутність апостолів. Таким чином, Равенська мозаїка – це сплав алегорії та натуралізму, що датує її часом, коли ще жива була практика використання символів древньої Церкви, але також поступово ставала помітнішою і тенденція переходу до натуральних образів, про що, наприклад, свідчать образи Мойсея та Іллі. За богослужбовим календарем, Свято Преображення Господнього відзначається в кінці літа, оскільки сама подія, яка покладена в його основу, була пов’язана з часом збору врожаю. Невипадково апостол Петро, промовляючи на Фаворі до Спасителя, згадував про кущі – шалаші з гілок і зелені, які в старозавітному Ізраїлі, за Законом Мойсея, необхідно було споруджувати на свято Кущів (інша назва Суккот) – третє, після Пасхи та Пятидесятниці, велике свято річного богослужбового календаря в Старому завіті, яке припадало на завершення збирання плодів. В свято кущів єврейський народ збирався в Єрусалимському храмі, приносив жертви з перших плодів та підносив Богу подячні молитви за дарований врожай. Певною мірою, ця традиція, як і необхідність вдячності Богу за новий врожай, збереглась в християнстві і зайшла своє відображення в практиці освячення плодів у день свята Преображення Господнього. В християнських церквах південної Європи та Близького Сходу, в цей день, як правило, звершується освячення винограду, перші грона якого встигають дозріти до цього часу, а в більш північних регіонах – замість винограду, який дозріває дещо пізніше або не росте зовсім, в храмах звершується освячення яблук та інших плодів.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ У ХРАМІ НА ЧЕСТЬ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО 19 серпня, в день свята Преображення Господнього, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством, звершив Божественну літургію у храмі на честь Преображення Господнього, Солом’янського благочиння міста Києва з нагоди престольного свята. Його Преосвященству співслужили: настоятель храму протоієрей Сергій Дегтярьов, клірики парафії та гості у священному сані. Після читання Євангелія владика звернувся до вірян з архіпастирським словом, а на завершення Літургії освятив плоди нового врожаю та передав усім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

№ 6 (49), серпень 2018


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

традиції

«БЛАГОСЛОВИ ВЕНЕЦ ЛЕТА БЛАГОСТИ ТВОЕЯ, ГОСПОДИ...»

ЦЕРКОВНОЕ НОВОЛЕТИЕ

Храм святого Сергия Радонежского Тревожит сердце звон хрустальный Напев старинный зазвучал, Святого Сергия храм православный Всем нам родным и близким стал Сюда пришли мы за любовью Христовой истине внимать Святой Его Пречистой Кровью Грехи ужасные смывать Проснись же, спящий и заблудший Покайся нищею душой! И пусть Всевышняя Десница Разбудит лживый твой покой И сей порог переступая Ты здесь наставника найдешь Ему с покорностью внимая Тропою праведной пойдешь... Пусть будет свят союз прекрасный Собравшихся сегодня здесь И голос наш живой и страстный Пусть долетает до небес

Е

сли спросить современного человека: «Когда вы празднуете Новый год?», он, может быть, немного удивившись наивному вопросу, мгновенно ответит, что празднует этот день 1 января. Несколько более осведомленные о непростой ситуации с «новыми годами» назовут две даты: 1 января и 14 января – так называемый «Старый Новый год». Хотя, относительно небольшой процент от общего числа празднующих, сможет внятно объяснить, как так получилось, что Новый год вдруг «постарел» за 13 дней. Но, уж точно мало кто из современных обывателей ответит взаимностью на новогодние поздравления 14 сентября. Подобные поздравления вызовут, как минимум, глубокое недоумение и, может быть, снисходительную улыбку. Похожую реакцию можно увидеть на лицах людей, которые, зайдя в храм в середине сентября, вдруг слышат от служащего священника, что, по завершении литургии, будет совершен благодарственный молебен по случаю начала Нового года... Который по церковному календарю начинается 1 сентября (по привычному нам, новостильному григорианскому календарю этот день соответствует 14 сентября). Традиция данного новолетия очень древняя и в нашей повседневной жизни давно забытая. Это неудивительно, поскольку она уходит своими корнями еще во времена Римской империи. Так, в VI в., во время царствования императора Юстиниана I (527–565), в христианской Церкви вводится календарное счисление по индиктам (от лат. indictio — объявление), 15-летним периодам наложения дани. Слово «индикт», или «индиктион» (лат. indiction – «объявление»), первоначально означало ежегод-

ный продуктовый налог, введенный еще императором Диоклетианом (311 г.). Размер подати определялся на основании переписи населения, проводившейся каждые 15 лет. Индиктом именовался как сам 15-летний отрезок времени, так и каждый год внутри него. Начало года приходилось на 1 сентября, когда собирался урожай и уплачивался налог. При императоре Константине Великом († 337) 15-летний цикл индиктиона стал использоваться в летосчислении. В VI веке он стал одним из циклов созданного к этому времени византийского календаря, привнеся в церковный календарь следы хозяйственного уклада жизни исторической эпохи «золотого века христианства». В церковном календаре 1 сентября открывает годовой цикл неподвижных праздников – от Рождества Богородицы 8 сентября старого стиля до Ее Успения 15 августа (по старому стилю). Хотя, необходимо заметить, что в Византии церковный год не всегда начинался с 1 сентября — и на латинском Западе, и на Востоке было хорошо известно мартовское летосчисление (когда началом года считается 1 марта или 25 марта (дата праздника Благовещения)). Вцелом, торжественное празднование новолетия 1 сентября можно считать поздневизантийским явлением. «Воцерковление» гражданского летосчисления по индиктах и индиктионах вскоре дало наблюдателям новую хронологическую единицу – Великий индиктион. Так назывался полный церковный год, хотя слово «год» здесь крайне условное, поскольку Великий индиктион длился 532 года – именно за этот период все церковные праздники – неподвижные (например, Рождество Богородицы, дни памяти святых) и под-

вижные (Пасха и связанные с ней) возвращаются на те же числа месяца и дни недели. Так, в 2011 году Пасха была тогда же, когда она была 532 года назад по юлианскому календарю, то есть в 1479 году. По византийскому счету от Сотворения мира (5508 г. до Р.Х.) сейчас идет 15-й Великий индиктион, который начался в 1941 году. С принятием христианства Русь усвоила византийское летосчисление от Сотворения мира (5508 г. до Р.Х.) и индиктионы. Великий индиктион в русской традиции получил название Миротворческий круг. Но до XV века гражданский год на Руси начинался с 1 марта – так исчисляли начало года все древнерусские летописцы. Только в 1492 году (соответственно, в 7000 г. от Сотворения мира) произошло слияние гражданского и церковного новолетия – началом года официально стало 1 сентября, которое два века отмечалось как церковно-государственный праздник. В этот день совершалась особая праздничная служба – «чин летопроводства», во время которой епископ с процессией выходил на городскую площадь, где пелись праздничные песнопения, читался Апостол и Евангелие, а затем под пение тропаря праздника вся процессия шла в храм для совершения Божественной Литургии. В 1699 году Петр I ввел в России европейское летосчисление (от Рождества Христова) и перенес гражданское новолетие на 1 января. Однако в современном гражданском календаре сентябрьский новый год сохранился в сфере образования, поскольку в старину учебный год в церковноприходских школах всегда начинался с церковного Новолетия – 1 сентября, и эта традиция распространилась на все учебные заведения.

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 6 (49), серпень 2018

Благослови же нас, Господь! Внимателей живого слова Мы верой послужить готовы Церкви прекрасной и Святой И голос каждого из нас Пусть прозвучит на благо мира Душеспасительная лира Наше оружие сейчас... Прихожанка храма прп. Сергия Радонежского БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ при храмі преподобного Сергія Радонезького (за адресою: вулиця Уманська 14) запрошують на безкоштовне навчання на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт. 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень (вівторок та четвер) у вечірній час. Перше заняття відбудеться 4 вересня. Початок занять о 19.00 Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка Православна 2018 серпень №6 (49)  
Солом'янка Православна 2018 серпень №6 (49)  
Advertisement