Page 1

СОЛОМ’ЯНКА квітЕнЬ 2018 № 3 (46)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ОНУФРІЯ Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

Ц

Христос Воскрес! ими священними словами поздоровляю усіх Вас, боголюбиві Архипастирі і Пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, з найбільшим нашим християнським празником славного Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа. Звершивши спасительний подвиг на землі, Спаситель світу, Господь наш Іісус Христос, через вольну смерть на Хресті, як Істинна Людина, душею Своєю зійшов у пекло, щоб подарувати радість спасіння тим, хто уже завершив своє земне мандрування і томився в холодній темряві аду, хто, страждаючи, чекав того благословенного дня, коли у світ прийде спасіння. І цей великий День настав. В преісподню зійшов Христос як Людина, але з Ним зійшла і слава Божества, Яке навіки поєдналося з людською природою у Христі. Пекло не могло вистояти проти могутності Божественної слави, і сталося те, чого людство віками з нетерпінням чекало: Христос умертвив пекло блистaніемъ Своегw2 Б9ествA (тропар воскресний, гл. 2). Всі одвіку померлі, хто жив на землі вірою у Христа грядущого, були виведені із пекла. Всі вони стали Небожителями. Вони знову, як колись Адам в Раю, стали жити в блаженстві й зі смиренною вдячністю насолоджуватися спілкуванням з Богом і ходінням перед Його Лицем. А для живущих на землі відкрилися двері Раю, і промені надії зігріли їх зледенілі серця. Святі Жони-Мироносиці, які прийшли до Живоносного Гробу, щоб ароматами помазати пречисте Тіло свого Вчителя і Господа Іісуса, побачили Ангела в білій одежі. Мироносиці схвилювалися, побачивши Гріб порожнім, але Ангел заспокоїв їх і сказав: Іісуса шукаєте <…>, Розп’ятого; Він воскрес; Його нема тут. <…> Ідіть і розкажіть про це Учням Його (Мк. 16: 5–7). Святі Мироносиці стали першими провісниками славного Воскресіння Христа. Потім святі Апостоли розійшлися з проповіддю про Воскреслого Христа, і великими трудами благовістя во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы2 вселeнныz глаг0лы и4хъ. Радість славного Воскресіння Христового, як блискавка, осяяла землю, і людству стала відома благословенна і жадана істина, що у Cвітлому Воскресінні Христа життя перемогло смерть. У Воскресінні Христовому людству подаровано самий великий скарб — скарб життя, життя, котре не є простим існуванням, яке людство проводило після свого гріхопадіння, а існуван-

офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

ням, наповненим радістю, щастям, миром і блаженством. Господь, наш Творець і Создатель, Сам є Життя (Ін. 14: 6). По Своїй любові Бог створив нас, людей, щоби ми були сопричасниками Його Божества, щоби ми вічно пили від Нього, як від Священного Джерела, Божественну воду життя. І блаженна та людина, яка старанно оберігає себе від гріхів, яка мужньо підкоряє себе слову Божественної любові, тому що у такої людини очищається душа, людина звільняється від духовного бруду, який її принижує і відбирає від неї здатність насолоджуватись таким священним даром, як щастя. Та людина, яка іде до Воскреслого Христа і намагається жити по Його слову, не тільки сама наповнюється благодатною водою Божественного життя, але й стає, в міру своєї чистоти і досконалості, джерелом, що тече у вічне життя (Ін. 4: 14). Сьогодні ми, дорогі брати і сестри, живемо у світі, який знає Христа, знає про Його преславне Воскресіння, але, на жаль, не у всіх нас зерно істини про Христове Воскресіння приносить спасительні плоди, тому що для цього треба мужньо і наполегливо обробляти землю свого серця і очищати від гріха. Деякі з нас або відкладають цей труд на пізніше, або зовсім не хочуть цього робити, не хочуть боротися проти особистого гріха. Ми не хочемо себе утруждати і примушувати відвертатись від неправди, від особистої гордині, яка нещадно нищить нас. Ми безвольно пливемо по течії знівеченого людською горди-

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник головний редактор Денис Репік

нею мирського життя і намагаємось будувати своє щастя не на Заповідях Христових, а на своїх земних здобутках, успіхах і удачах, забуваючи про те, що на цьому щастя не збудуєш. Якщо людина запанує над усім світом і заволодіє усіма скарбами його, то вона не буде щасливою, якщо душа її не буде очищена від гріхів. Людина не може бути щасливою, якщо вона не буде молитовно пити живу воду із Божественного Джерела життя. Пам’ятаймо про це, дорогі брати і сестри, і будьмо уважними до свого спасіння. Нехай в нашому піклуванні про життя з Богом, про наше духовне щастя кожен наш день буде для нас, як останній. Кожен день, який дарує нам Господь, заставляймо себе наповнювати взаємним терпінням, любов’ю до Бога, Який є Джерелом нашого життя, і любов’ю до ближніх, які є носіями образа Божого. Молімося, щоб Господь простив усіх нас і благословив миром нашу Українську землю і всіх нас, хто живе на ній, і тоді ми будемо синами спасіння і вічного життя. Щастя не буде для нас лише рідким гостем нашої душі, воно буде нашим постійним благодатним духовним скарбом. Ще раз поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, зі світлим празником преславного Воскресіння Христового, з Великим Днем Христової Пасхи! Бажаю усім здоров’я, щастя, спасіння і Божого благословіння. У ці священні дні ми приєднуємось до голосу повноти Святої Православної Церкви і разом співаємо: Q Пaсха вeліz и3 сщ7eннэйшаz, ХrтE! Q Мyдросте, и3 Сл0ве Б9ій, и3 Си1ло! Подавaй нaмъ и4стэе Тебє2 причащaтисz, въ невечeрнэмъ дни2 Цrтвіz Твоегw, і, повторюючи слова преподобного Симеона, ми взиваємо: Слава Тобі, Христе Боже, тому що Ти — наше Царство, Ти — Рай прекрасний, Ти  — Божественний Чертог, Ти  — Чаша з водою життя, Ти  — наша утіха і радість, і Тобі від нас честь і поклоніння навіки. Амінь.

редагування і коректура: Марія Мочалова верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Воістину Христос Воскрес!

Смиренний

Митрополит Київський і всієї України Пасха Христова 2018 р. м. Київ Підписано до друку 02.04.2018 Наклад 1000 прим.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Всечестні отці, дорогі браття та сестри, знову і знову цим пасхальним вітанням Церква Христова засвідчує зміст свого головного послання всьому світу. Те, що звершилось в Єрусалимі в пасхальну ніч, майже дві тисячі років назад, залишається для нас неосяжною таємницею. Людський розум безсилий в спробах осягнути всемогутність та премудрість Творця, які явлені в чуді Воскресіння Христового. Історія людства після падіння Адама – це історія гріха, відчаю та торжества смерті. Світло Воскресіння Христового розвіяло темряву людської гріховності, воскреслий Спаситель став Надією людства, а пустий гроб – джерелом вічного життя. Звершилось те, що було визначене одвіку. Віднині смерть не має повної і безмежної влади над людиною, бо, недивлячись на те, що хоч зараз, як і раніше, «в Адамі всі вмирають», одкровенням воскреслого Спасителя ми знаємо, що «у Христі всі оживуть» ( I Кор. 15, 22). Своїм Воскресінням Господь оновлює людську природу та дає сили кожному християнину для звершення його життя в служінні Церкві, державі, суспільству, сім’ї та ближньому. Воскресіння Спасителя дарує нам справжню свободу, сповнюючи буття змістом і надією. Божий дар життя, зневажений та осквернений Адамом, знову, у всій повноті, відкритий для людей новим Адамом – Христом! Кожен з нас є спадкоємцем цього прояву Божественної милості – дару життя вічного, який ми зобов’язані цінувати, берегти та примножувати. Дорогі отці, браття та сестри, у цей великий і святий День, коли весь світ сповнюється вдячністю Спасителю, прийміть мої вітання зі світлим Воскресінням Христовим! Нехай, найкоротше євангеліє і водночас пасхальне вітання «Христос Воскрес!», небесним благовістом невпинно звучить у вашому житті. Щиро бажаю, щоб пасхальна радість ніколи не покидала вас, а примножувалась і наповнювала душі вірою, сердця – любов’ю, а життя – надією. Протоієрей Ярослав Шовкеник настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонезького благочинний Солом’янського району шеф-редактор газети «Солом’янка православна».

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

новини благочиння

ЗАСІДАННЯ ПОВАЖНОЇ РАДИ ВІДЗНАКИ «ОРДЕН СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА» 26 лютого 2018 року в Залі вченої ради Київського національного універсітету ім. Тараса Шевченка відбулося чергове засідання Поважної ради Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона». В засіданні взяв участь заступник голови Синодального відділу Української Православної Церкви з питань охорони здоров›я та пастирської опіки медичних закладів протоієрей Валерій Коваль. На засіданні Поважної ради були розглянуті поточні

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ЗВЕРШИВ ЧИН ПАСІЇ З ЧИТАННЯМ АКАФІСТУ СТАРСТЯМ ХРИСТОВИМ

робочі питання, а також обговорено методи удосконалення об›єктивності для визначення номінантів нагороди. Відзнака «Орден Святого Пантелеймона» є найвищою громадською нагородою для медиків за професіоналізм і милосердя. Вона заснована за

ініціативою Міністра охорони здоров’я (2007-2010 рр.) Василя Князевича та благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана, † 2014  р.) і молитовній підтримці СвятоПантелеймонівського монастиря святої гори Афон.

які обумовили релігійний вибір князя Володимира, а також про історичні наслідки Хрещення Русі. У формі лекційної дискусії була проведена проекція реалій конфесійного життя Київської

Русі на українську сучасність, що, в свою чергу, дозволило окреслити коло проблем, які постають перед молодим поколінням, у спробі знайомства з церковно-релігійним життям.

ЗУСТРІЧ З КУРСАНТАМИ 21 лютого 2018 року, за ініціативою відділення соціальногуманітарної роботи Навчальнонаукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ, у форматі заходів присвячених святкуванню 1030-річниці Хрещення Русі, відбулась зустріч курсантів 3-го курсу з настоятелем академічних храмів протоієреєм Віталієм Приходьком. Під час зустрічі отець Віталій розповів про події того часу,

ЄПИСКОП БІЛОГОРОДСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЗВЕРШИВ ВІДСПІВУВАННЯ АКАДЕМІКА ГОНЧАРЕНКА В.Г. 6 березня 2018 року, у вівторок третьої седмиці Великого посту, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр, у Свято-Георгіївському храмі Солом’янського благочиння, звершив відспівування Владлена Гнатовича Гончаренка — відомого юриста, педагога, професора, академіка Національної академії правових наук України, декана юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1987 по 1997 рр. Владлен Гнатович відійшов у вічність 4 березня 2018 року на 87 році життя.

Його Преосвященству співслужили: секретар Київської єпархії по місту Києву протоієрей Віктор Іващук, настоятель храму протоієрей Василій Русінка, а також духовенство столиці. Провести в останній путь спочилого прийшли його рідні,

25 лютого, в неділю Торжества Православ›я, за благословенням Блаженнішого Митро-

столиці. Його Преосвященству співслужили благочинний Солом’янського благо-

полита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством, звершив чин Пасії з читанням акафісту Божественним Страстям Христовим у храмі на честь преподобного Сергія Радонезького Солом’янського благочиння

чиння і настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник та духовенство парафії. По завершенні Богослужіння, владика Миколай звернувся до духовенства та парафіян із архіпастирським словом і передав присутнім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

1 квітня, у день свята Входу Господнього в Єрусалим, у парафії на честь преподобного Сергія Радонезького було звершено дві Божественні літургії. Ранню літургію, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», очолив протоієрей Миколай Скрижалін. Пізня Божественна літургія була звершена у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського. Богослужіння очолив прото­ ієрей Ярослав Шовкеник разом з духовенством парафії. Після завершення богослужіння

отець Ярослав звернувся до присутніх зі словами проповіді та привітав вірян зі святом.

близькі, а також колеги і студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За богослужінням співав хор Київських духовних шкіл. Поховання новопреставленого Гончаренка Владлена Гнатовича відбулося на Совському цвинтарі м. Києва.

СОБОРНА ЛІТУРГІЯ ТА ГОВІННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ 21 березня, у середу 5-ї седмиці Великого посту, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія, вікарний Київської Митрополії, керуючий Південним Київським вікаріатством єпископ Васильківський Миколай звершив літургію Передосвячених дарів у храмі на честь Преображення Господнього Солом’янського благочиння міста Києва. Його Преосвященству співслужили благочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав Шовкеник і духовенство благочиння. Перед початком літургії священнослужителі прийняли участь у Таїнстві Сповіді, яку прийняв духівник благочиння та настоятель храму протоієрей Сергій Дегтярьов.

№ 3 (46), квітень 2018


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

літургіка

ВОСКРЕСЕНИЕ ХРИСТОВО ВИДЕВШЕ, ПОКЛОНИМСЯ СВЯТОМУ ГОСПОДУ ИИСУСУ...

Н

и «камень велий зело», который был привален к двери гроба Христова усердием благообразного Иосифа Аримафейского, ни печать, положенная на камне злобой врагов Христа, ни воинская стража, приставленная ими ко гробу Жизнодавца, – ничто не удержало во гробе Пречистого Тела Господа. О самом моменте преславного Воскресения Христа Спасителя не повествуется во Святом Евангелии. Первыми весть о Воскресении услышали святые жены-мироносицы. Ее возвестил Ангел, сидящий у гроба Господня. Явление Ангела, отвалившего камень от двери гроба, сопровождалось землетрясением, которого очень испугались воины, бывшие на страже; они бежали от гроба, но впоследствии свидетельствовали о Воскресении Иисуса Христа перед Его врагами. После этого Господь явился Своей Матери (как об этом повествуют церковно-богослужебные книги и Синаксарь на Святую Пасху) и Марии Магдалине, а потом и прочим женам-мироносицам. В тот же день Воскресший Господь явился также апостолу Петру, двум апостолам, шедшим в Эммаус, и «дверем затворенныем» (сквозь закрытые двери) одиннадцати апостолам, собравшимся вместе «страха ради иудейска» – то есть из-за боязни преследования со стороны храмового священства и их сторонников. Светлый праздник Воскресения Христова назван Пасхою. Такое название этот праздник получил по внутреннему соотношению с ветхозаветным праздником Пасхи, который, в свою очередь, был назван от еврейского слова «песах» («проходить мимо») – для обозначения того события, которое имело место при исходе евреев из египетского рабства. Ангел Господень, губивший первенцев, видя кровь пасхального агнца на дверях еврейских жилищ, проходил мимо них и оставлял неприкосновенными еврейских первенцев. Сообразно с воспоминаемым в этот праздник событием Воскресения Христова, наименование Пасха в христианской Церкви получило особый смысл и стало обозначать прохождение от смерти к жизни, от земли к небу, что выражается и в Священных песнопениях Церкви: «Пасха, Господня Пасха! От смерти бо к жизни, и от земли к небеси, Христос Бог нас преведе, победную песнь поющия». Все эти события легли в основу Священной истории, христианского вероучения и богослужения первых христиан, поскольку именно в свете Воскресения, события земной жизни Спасителя и Его учение получали совершенно другое измерение. Слова о Царстве Месии и его спасительной миссии, через Воскресение Христово, полностью избавились от инерции приземленного восприятия, которая изначально была даже у апостолов. Воспоминая эти события, христиане I века, в праздновании Пасхи делали акцент, не столько на самом Воскресении Христа, сколько на Его страданиях

Воскресение Христово. Афон, конец XIII века

и смерти, что привело к формированию традиции чествования этого дня сугубым постом. К этому времени также относится и начало формирования Великого поста – периода сорокадневного говения перед Пасхой. На протяжении II века совершался неуклонный переход к современным литургическим нормам. Именно в это время устанавливается особое и самостоятельное почитание годового дня смерти и Воскресения Христова – то есть праздника Пасхи. Неслучайно, что к II столетию относятся свидетельства о совершенно обособленном времени пасхального поста, который, как утверждает авторитетный исследователь церковного устава профессор М.Н. Скабалланович, «продолжался где день, где два, где еще дольше; где обнимал промежуток времени в 40 часов». Важные сведения о первоначальном характере празднования Пасхи содержатся в письме святителя Иринея, епископа Лионского († ок. 202), к Римскому епископу Виктору. Послание написано в связи со спорами о времени празднования Пасхи, начавшимися еще при святителе Поликарпе, епископе Смирнском († 167), которые вызвали ряд соборов. Полемика касалась того, праздновать ли Пасху вместе с иудейской в 14–15-й день первого весеннего лунного месяца или же обособленно – в первое за этим днем воскресенье. В различных местах на данный вопрос смотрели по-разному. В Риме, к этому времени, Пасха начала уже приобретать все усиливающуюся радостную тональность, которая требовала особого дня празднования. В Малой Азии наоборот – сохранился первоначальный, древнейший взгляд на Пасху, которому вполне отвечала другая дата. Так как христианская Пасха, в наше время, может весьма далеко отстоять по времени от иудейской, требуется,

чтобы время праздника определялось заранее. Этим и занимались в III веке святитель Ипполит, епископ Римский, и Дионисий, епископ Александрийский. В IV веке данный вопрос окончательно разрешается Церковью: на Первом Вселенском соборе решено праздновать Пасху в первое воскресенье после полнолуния, которое приходится после весеннего равноденствия. Отцы собора в послании к Александрийской церкви пишут: «Извещаем вас, что вашими молитвами решено дело и о согласном праздновании Пасхи, так что все восточные братия, прежде праздновавшие Пасху вместе с иудеями, отныне будут праздновать ее согласно с римлянами, с нами и со всеми, которые издревле хранят ее по-нашему». Император Константин в связи с этим постановлением отправил особое послание Церквям, в котором указывалось следующее: «Признано за благо всем и везде праздновать Пасху в один и тот же день, чтобы не было разногласия касательно такого праздника веры». Святоотеческое богословие, посвященное Воскресению Спасителя, напрямую связано с апостольской традицией. Уже на рубеже I и II веков в древнейшей евхаристической молитве, помещенной в Дидахе, первые христиане благодарят Отца Небесного за «бессмертие», которое Он «открыл через Иисуса, Сына Своего». В это же время священномученик Игнатий Богоносец выступает против уходящего корнями в гностицизм докетизма (учения, в котором отрицалась реальность физического тела Иисуса Христа а, соответственно, Его страдания и воскресение признавались только кажущимися). Христос, подчеркивает священномученик Игнатий, «пострадал истинно, как истинно и воскресил Себя, а не так, как говорят некоторые неверующие, будто Он пострадал

3

призрачно». Апеллируя к евангельским фактам явления воскресшего Христа, он указывает, что Христос по Воскресении ел и пил с учениками, «как имеющий плоть, хотя духовно был соединен с Отцом». Он, по словам священномученика Игнатия, давал апостолам осязать Себя, чтобы те убедились, что Он «не дух бестелесный». Особое внимание святоотеческая мысль обращает на выражение «первенец из умерших», которым апостол Павел именует воскресшего Христа (I Кор. 15: 20). При этом святые отцы соотносят это выражение с именованием «последний Адам», данным тем же апостолом Иисусу Христу (I Кор. 15: 45). Сравнивая вслед за апостолом двух Адамов, священномученик Ириней, епископ Лионский, отмечает, что Христос как новый Адам «возглавил все человечество, даруя нам спасение, так что потерянное нами в Адаме мы опять получили во Христе Иисусе». Размышляя над Воскресением, святые отцы задаются вопросом: какая участь ожидала бы человечество, если бы христианство не увенчалось Воскресением его Основателя? По мысли святителя Григория, епископа Нисского, человечество в таком случае лишилось бы самого главного – высшего смысла своего существования. Если смерть не побеждена Христом и «есть предел жизни», «если нет Воскресения, то из-за чего труждаются и любомудрствуют люди», вступая в борьбу со злом и с ненормальностью окружающего мира? Если мертвые не воскресают, «станем есть и пить, ибо завтра умрем!» (I Кор. 15: 32). Победа Христа над смертью в святоотеческих творениях обычно изображается через Его победу над адом. Воскресший Христос, говорит святитель Григорий Богослов, «отразил жало смерти, сокрушил мрачные затворы унылого ада и даровал свободу душам». Всеобъемлющую радость Воскресения Христова, художественно, поэтично и глубоко, как никто другой, воспел святитель Иоанн Златоуст в своем известном «Огласительном слове на святую Пасху», которое читается на богослужении в Пасхальную ночь: «Все, все войдите в радость Господа своего! И первые, и последние – примите награду; богатые и бедные – друг с другом ликуйте; воздержанные и беспечные – равно почтите этот день; постившиеся и непостившиеся – возвеселитесь ныне! Трапеза обильна, насладитесь все! Телец упитанный, никто не уходи голодным! Все насладитесь пиром веры, все воспримите богатство благости!». Воскресением Господа Иисуса Христа из мертвых завершен Богочеловеческий подвиг спасения, воссоздания человеческого рода. Смерть Спасителя становится добровольной и свободной Жертвой за все человечество. Если Первый Адам своим непослушанием вызвал смерть в мир, то Второй и Новый Адам – Богочеловек Иисус Христос – показал, что смерть может быть отменена.

№ 3 (46), квітень 2018


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Літургіка

«ДНЕСЬ СПАСЕНИЯ НАШЕГО ГЛАВИЗНА...»

Э

тими словами начинается тропарь праздника Благовещения – праздника, который, без преувеличения, достоин называться «главизной», то есть основой, началом нашего спасения. Благовещение – это день благой вести о том, что нашлась во всем мире людском Дева, так верующая Богу, так глубоко способная к послушанию и к доверию, что от Нее может родиться Сын Божий. Воплощение Сына Божия, с одной стороны, дело Божией любви – крестной, ласковой, спасающей – и Божией силы; но вместе с этим воплощение Сына Божия есть дело человеческой свободы. Святитель Григорий Палама говорит, что Воплощение было бы так же невозможно без свободного человеческого согласия Божией Матери, как оно было бы невозможно без творческой воли Божией. И в этот день Благовещения мы в Божией Матери созерцаем Деву, Которая всем сердцем, всем умом, всей душой, всей Своей крепостью сумела довериться Богу до конца. Как известно из апокрифа «Протоевангелие Иакова», до 14 лет Пресвятая Дева воспитывалась в храме, а затем, согласно предписаниям закона, должна была оставить храм, как достигшая совершеннолетия, и либо возвращаться к родителям, либо выйти замуж. Священники хотели выдать Ее замуж, но Мария объявила им о своем обещании Богу – остаться навсегда Девою. Это был беспримерный обет для Ветхого Завета, в котором брак и деторождение считались обязанностью каждого человека. После совещания, храмовое духовенство приняло решение обручить деву Марию дальнему родственнику, восьмидесятилетнему старцу Иосифу, чтобы он заботился о Ней и охранял Ее девство. И уже в доме Иосифа начинается Евангельская, новозаветная история. Как повествует евангелист Лука, по обручени Девы Марии с Иосифом: «... послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет, к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария. Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами. Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что бы это было за приветствие» (Лк. 1; 26-29). Архангел Гавриил возвестил Ей, что Она обрела величайшую благодать у Бога – быть

Благовещение ( мозаики на двух столбах Софии Киевской, ок. 1040 года)

Материю Сына Божия. Мария в недоумении спросила Ангела, как может родиться сын у той, которая не знает мужа. И тогда Архангел открыл Ей истину, которую он принес от Всемогущего Бога: «Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим». Постигнув волю Божию и всецело предавая Себя ей, Пресвятая Дева отвечала: «Се, раба Господня; да будет Мне по слову твоему». И только после ее согласия, Слово становится плотью. В Божией Матери мы находим изумительную способность довериться Богу до конца; но способность эта не природная, не естественная: такую веру можно в себе выковать только подвигом любви к Богу. Светлый праздник Благовещения Пресвятой Богородицы отмечается церковью, предположительно, с IV века. Установлению праздника способствовало открытие святой равноапостольной Еленой в начале IV века святых мест земной жизни Спасителя и строительство храмов в этих местах, в том числе базилики в Назарете, на месте явления Архангела Гавриила Деве. Определение времени празднования зависело от дня Рождества Спасителя — между 25 марта и 25 декабря

(по юлианскому календарю) проходит ровно девять месяцев – положенный срок для вынашивания в утробе младенца. У древних христиан праздник Благовещения носил различные наименования: Зачатие Христа, Благовещение о Христе, Начало искупления, Благовещение Ангела Марии, и только в VII веке ему на Востоке и Западе было присвоено название «Благовещение Пресвятой Богородицы». Праздник бывает в дни Великого поста или Светлой седмицы. Особое значение события Благовещения отразилось в системе росписи церквей. После завершения периода иконоборчества, когда сложилась классическая система декорации крестово-купольных храмов, композиции Благовещения помещаются на западных гранях восточных подкупольных столбов, на границе алтаря и основной части храма, причем изображение Архангела располагается на левой опоре, а Богоматери — на правой. Обе фигуры оказываются таким образом разделены широким арочным проемом, ведущим в алтарное пространство. Так, в росписи Палатинской капеллы в Палермо (Сицилия, около 1146-1151) Богоматерь представлена в правой части, стоящей с мот-

ком пряжи в опущенной руке, за ее спиной престол. Сверху, с небес, видна благословляющая десница, от которой нисходит широкий белый луч с изображением Святого Духа в виде голубя. В Софийском соборе Киева на восточных столбах помещен чрезвычайно выразительный образ Благовещения. Ангел в торжественном шествии благословляет Богоматерь, изображенную на правом столбе. Пресвятая одета в синий мафорий с золотой каймой, в левой поднятой руке она держит моток пурпурной пряжи, нитка которой опускается через левую руку вниз, к веретену. Художник акцентировал внимание именно на моменте прядения, ибо это в церковном толковании сопоставляется с зарождением во чреве Девы плоти Сына Божиего. В конце XIII — начале XIV веков в иконографии Благовещения появляются новые персонажи — изображения часто дополняются фигурами служанок, присутствующих при явлении Ангела Марии. Письменный источник, в котором сообщалось бы о служанках, слышавших беседу Архангела и Богоматери, неизвестен. Лишь в Протоевангелии сообщается о восьми девах, избранных для изготовления храмовой завесы.

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 3 (46), квітень 2018

Вероятно, художники изображали девушек как свидетелей чуда непорочного зачатия. Эта истина не требовала доказательств для православных христиан, но споры об этом догмате возникали время от времени. Изображения служанок встречаются как в сценах Благовещения у колодца, так и в иконах Благовещения за рукоделием в доме Иосифа. В XVII-XVIII веках под влиянием западноевропейских образцов художники часто изображают Богоматерь встречающей Ангела за чтением книги, сама же обстановка и архитектурный фон сцены становятся более пышными и сопровождаются обилием декоративных деталей. Благовещение в христианской истории всегда рассматривалось как первый акт искупления, в котором послушание Девы Марии уравновешивает непослушание Евы. Мария становится «новой Евой». Таинственное зачатие Девы Марии, по учению Православной церкви, относится к великой тайне благочестия: в нём человечество принесло в дар Богу самое чистое его творение — Деву, способную стать матерью Сына Божия, а Бог, приняв дар, ответил на него даром благодати Святого Духа.

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ при храмі преподобного Сергія Радонезького (за адресою: вулиця Уманська 14) запрошують на безкоштовне навчання на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт. 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень (вівторок та четвер) у вечірній час, у формі лекцій та семінарів. Початок занять о 18.30. Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка православна №3 (46) 2018  
Солом'янка православна №3 (46) 2018  
Advertisement