Page 1

СОЛОМ’ЯНКА СічЕнЬ 2018 № 1 (44)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

У

сіх Вас, Боголюбиві Архіпастирі, всечестні Отці, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — сердечно поздоровляю з великим мироспасительним Празником Різдва по плоті Господа Бога і  Спасителя нашого Іісуса Христа. Спогади про велику і священну подію Різдва Христового знову ведуть нас у Вефлеєм, де під покровом благословенної ночі звершилась велика Тайна пришестя Бога у  плоті: у  світ народився Бог богів і Цар царів (Дан. 2, 47; Откр. 19, 16). Бідна Вефлеємська Печера стала Палатою Небесного Царя, а  скромні Ясла стали святим Престолом, де був сповитий Той, Хто одягає Небо хмарами (Пс.  146,  8) і Хто в руці Своїй тримає всі кінці землі (Пс. 94, 4–5). Різдво Христове прихилило Небо до землі. Звершилась велика благочестя Тайна, в  якій милість і  істина зустрілися і Правда і мир обійнялися (Пс. 84, 11). І все це сталося тому, що Бог, Якому на Небі безперестанно служать Ангели, прийшов на землю, щоби послужити нам, падшим і  грішним людям, і  щоби віддати душу Свою за наше іскуплення (Мф. 20, 28). Різдво Христове мало своє торжество. Коли народжується цар земний, то йому служать люди, а  коли народився Цар Небесний, то Йому служили Ангели. Святі Ангели літали над Вефлеємською Печерою і співали дивну пісню: «Слaва въ вhшнихъ бGу и3 на земли2 ми1ръ, въ человёцэхъ благоволeніе» (Лк. 2, 13–14). Святий Ангел з’явився Вефлеємським пастушкам і сказав: «…сповіщаю вам велику радість… нині народився вам у  місті Давидовому Спаситель, Котрий є  Христос Господь» (Лк. 2, 10–11). Різдво Христове принесло у світ багато великих і  дивних Божих дарів, одним із

офіційне видання Солом’янського благочиння м. Києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

яких являється радість. З гріхопадінням Адама людство загубило радість. Адам, після вигнання із Раю, все своє земне життя скорбів і  гірко плакав. Скорбіли після нього і всі його нащадки. Скорбота є породженням гріха, і вона є тим наслідком гріха, який ми всі не любимо. Ми, грішні, любимо, коли гріх лоскоче наші нерви, хвилює наші збочені почуття і  думки, але ми не любимо, коли до нас приходять наслідки гріха: скорботи, хвороби, смуток, відчай. Багато людей, бажаючи відігнати від себе наслідки одного гріха, прибігають до гріха іншого: до п’янства, до наркотиків, до різних розпусних розваг. Роблячи так, вони ще глибше занурюються в  темряву смутку і  відчаю, тому що один гріх не нищить інший, а  навпаки, примножує його, а  разом із цим множиться і  неприємне для нас гріховне насліддя. Єдиний шлях до знищення гріховного насліддя  — це знищення самого гріха. І  Христос Спаситель, через Своє дивне народження у  світ, через прийняття на Себе нашої людської природи, приніс на землю Божественну силу, за допомогою якої кожна людина може і повинна перемагати гріх, навіть якщо гріх дуже великий і важкий. Цю Божественну силу може одержати кожна людина. Для цього від нас потрібне тільки одне: іти до Спасителя і просити: «Господи, допоможи мені, бо плоть моя люто біснується і жорстоко страждає» (Акафіст Спасителю. Конд. 11),  — і  Господь обов’язково допоможе. Ми з  носителів скорботи і  смутку перетворимось на синів радості, тому що, як свідчать ті, хто уже почав боротися проти гріха, якщо людина тільки починає за допомогою Божої сили боротися проти своїх гріхів, то вона, частіше за все сама того не усвідомлюючи, починає пережи-

вати духовну радість, яка з’являється у неї далеко-далеко в глибині її душі, саме ту радість, яку приніс на землю Син Божий через Своє Рож дество. Цієї радості прагне всяка людина, але не всяка людина знає, що ця радість дається тим, хто бореться зі своїм особистим гріхом. Блаженна людина, яка про це знає, але втричі більш блаженна та, яка так поступає: така людина стає вмістилищем духовної радості, яка є  вищою прикрасою людського життя. Але, на жаль, не всіх втішила звістка про Різдво Христове. Цар Ірод, почувши, що у світ народився Месія, стривожився (Мф. 2, 3). Ірод був дуже гордою людиною, а горда людина не може мати в собі ні радості, ні миру. Почувши, що народився Христос, Ірод занепокоївся і почав гнати Богомладенця, і  навіть захотів вбити Його (Мф. 2, 13). Така властивість гордині: вона відвертається від Христа. Хтось може спитати: чому? Справа в тому, що горда людина створює для себе віртуальний, тобто штучний, світ, в  якому вона вважає себе царем. Горда людина не сприймає Христа, тому що Христос є  вічною Божественною Істиною. Вона боїться і не хоче, щоб ХристосІстина знищив її примарний світ, в якому вона знаходиться, і позбавив її примарної царської корони, яку вона сама на себе наділа. Як жаль, що ми, горді люди, не знаємо, що краще бути слугою у Христа, ніж царем у диявола, тому що слуга Христовий наповнюється Божою силою, а цар у  диявола  — це всього-навсього мильна бульбашка, прикрашена такою ж мильною царською короною. Пам’ятаймо про це і  поспішаймо до Христа. Нехай кожен із нас несе Народженому Спасителю смиренну вдячність за Його любов до нас, падших, за те самоприниження, яке Спаситель перетерпів, щоб нас возвисити, щоб повернути нам втрачене вічне життя і  подарувати нам радість, яка робить наше життя щасливим і приємним ще тут, на землі. Ще раз поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, з Празником Різдва Христового. Бажаю усім здоров’я, спасіння і  щастя. Нехай благодать радості, яку приніс на землю Син Божий, спочиває в  наших смиренних серцях, як Він Сам, наш Спаситель і  Господь, колись спочив на пречистих руках Своєї Матері, Пречистої Діви Марії. Нехай радість, Божий мир і  благовоління наповнюють наші сім’ї, нашу Українську Державу і  увесь Божий світ. Амінь. Смиренний

Онуфрій Митрополит Київський і всієї України Різдво Христове, 2017/2018 м. Київ

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 26.12.2017 Наклад 1000 прим.

Любов Божа до нас відкрилась в тому, що Бог послав у світ єдинородного Сина Свого, щоб ми мали життя через Нього (1 Ін. 4, 9)

З

нову і знову православні християни, у ці святкові дні, в молитві і благоговінні згадують події тієї Віфлеємської ночі, коли в бажанні спасти людство, Господь схиляє Небеса і сходить на землю, прийнявши плоть від Діви Марії. Велика і незбагненна для розму людського таємниця Боговтілення. В убогій Віфлеємській печері, серед овець і пастухів, смиренно та тихо увійшов у наш грішний світ його Творець і цим пришестям світ назавжди змінився. Різдвом Христовим звершились віковічні очікування і надія кращих синів та дочок роду людського. Ця надія давала натхнення всьому людству, яке у своє му історичному поступі, незалежно від звершень, завжди несло важкий тягар гріха. Райська обітниця про «Сім’я жінки», яке вразить в голову змія (Бут. 3;15), трепетно передавалась із покоління в покоління та зігрівала кожне серце надією на Спасителя. Але нині: Христос народився – і збулись одкровення пророків, Христос народився – і звершились очікування старозавітних патріархів, Христос народився – і Віфлиємьска зірка вказує всім народам шлях до істини! Пришестя у світ Спасителя ознаменувало не стільки відлік нової ери, скільки початок Нового Завіту у взаєминах Бога та людини – Завіту, який укладено на засадах благодаті і  віри. Саме тому, Різдво Христове є світлий, сповнений радості і священний день. Великий та невимірний дар прощення, миру та освячення, що подає Христос, спонукає всіх нас до радості, любові, чистого і непорочного та сповненого благоговінням служіння Богу. Дорогі браття та сестри, у цей світлий, святковий та знаменний для всіх християн день вітаю Вас зі святом Різдва Христового та Новоліттям! Щиро бажаю, щоб в душі кожного з нас знайшлись яслі, готові прйняти Христа, а серця були завжди сповнені дарами Йому. Нехай світло Віфлеємської зірки, яка привела євангельських волхвів до новонародженного Спасителя, завжди буде дороговказом і на нашому життєвому шляху. Протоієрей Ярослав Шовкеник настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонезького, благочинний Солом’янського району, шеф-редактор газети «Солом’янка православна»

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО

8 листопада, у день пам’яті святого в еликом у ченика Димитрія Солунського, парафія на його честь, що в с. Жуляни, відзначила своє престольне свято. За благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія святкову літургію очолив настоятель парафії, керуючий Південним київським вікаріатством єпископ Васильківський Миколай. Преосвященному владиці співслужили: секретар Київської єпархії по місту Київ протоієрей Віктор Іващук, благочинний Голосіївського благочиння протоієрей Павло Кирилов, благочинний Печерського благочиння протоієрей Володимир Косточка, благочинний Святошинського благочиння протоієрей Діонісій Дунаєв, бла-

гочинний Солом’янського благочиння прото­ієрей Ярослав Шовкеник, благочинний Другого Шевченківського благочиння протоієрей Віталій Бойко, духовенство храму та гості парафії у священному сані.

По завершенні літургії та хресної ходи навколо храму єпископ Миколай привітав парафіян і духовенство та передав усім благословення від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

КОНЦЕРТ ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ 24 листопада 2017 року, клірик парафії на честь преподобного Сергія Радонезького протоієрей Констянтин Вовченко взяв участь у концерті для дітей з аутизмом, який давали учні 7-ї музичної школи. Необхідно відзначити, що молоді вико-

навці підготували неймовірні виступи та вразили присутніх своєю майстерністю. Ініціатором заходу стала парафіянка храму преподобного Сергія Татьяна – викладач музичної школи № 7 та волонтер по роботі з дітьми-аутистами.

ПАСТИРСЬКА ЗУСТРІЧ З ЛІЦЕЇСТАМИ 29 листопада настоятель академічних храмів при Національній академії внутрішніх справ протоієрей Віталій Приходько відвідав юридичний ліцей академії та зустрівся з ліцеїстами I-го курсу. На зустрічі о. Віталій розповів вихованцям про обов’язки християнина під час Різдвяного посту та християнські традиції пов’язані зі святом Різдва Христового, а на завершення зустрічі відповів на численні запитання курсантів.

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ НА ЧЕСТЬ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ЗНАМЕННЯ» ВІДЗНАЧИЛА ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО 10 грудня, в неділю 27-у по П’ятидесятниці, парафія на честь ікони Божої Матері «Знамення», Солом’янсь­кого благочиння міста Києва, відзначила престольне свято. За благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія святкову літургію, з нагоди свята парафії, звершив керуючий Південним київським вікаріатством єпископ Васильківський Миколай. Преосвященному владиці співслужили: благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник, настоятель храму протоієрей Георгій Стороженко, а також духовенство та гості парафії у священному сані.

По завершенні святкового богослужіння, єпископ Миколай звернувся до присутніх зі словами проповіді та передав настоятелю і парафіянам вітання від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

ВІТАННЯ З ДНЕМ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ 19 грудня 2017 року, у день пам’яті святителя і  чудотворця Миколая, настоятель Свято-Троїцького храму при Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського, архімандрит Анастасій (Пономаренко), привітав дітей, які знаходятся на лікуванні, зі святом. Головною метою даного заходу було бажання морально підтримати і, по можливості, відволікти дітей від тривалого і одноманітного перебування в лікарні. Пацієнти відділення фтизіатрії проходять лікування від туберкульозу, яке триває, в більшості випадків, дуже довгий період – до шести місяців. Діти радо сприняли таку ініціативу парафіян, уважно слухали розповіді священика

про святителя Миколая та розповідали вірші, які підготували до свята. Зустріч завершилась невеликим імпровіз ов аним концертом і солодкими подарунками. Також, у цей день, протоієрей Миколай Скрижалін відвідав Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України «ОХМАТДИТ», де зустрівся з пацієнтами та персоналом, а також звершив хрещення новонароджених.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО 6 грудня, у день пам’яті святого благовірного князя Олександра Невського, парафія на честь преподобного Сергія Радонезького відзначила престольне свято, а також 15-річчя від свого заснування та 10-річчя від початку будівництва храмового комплексу. Святкову Божественну літургію у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського очолив керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Його Високопреосвященству співслужили вікарій Київської Митрополії єпископ Баришів-

№ 1 (44), січень 2018

ський Віктор, секретар Київської єпархії по місту Київ протоієрей Віктор Іващук, благочинний Солом’янського благочиння та настоятель парафії протоієрей Ярослав Шовкеник, благочинний Голосіївського благочиння протоієрей Павло Кирилов, благочинний Оболонського благочиння протоієрей Володимир Терещук, благочинний Святошинського благочиння протоієрей Діонісій Дунаєв та духовенство парафії. На Малому вході, за благословенням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України

Онуфрія, за труди перед Церквою та з нагоди ювілею парафії, митрополит Антоній нагородив кліриків храму: прот. Олександра Кошилку, прот. Миколая Скрижаліна та прот. Констянтина Вовченка правом носіння хреста з прикрасами, а диякона Тарасія Куцмуса – подвійним орарем. По завершенні богослужіння церковними нагородами також були відзначені працівники парафії. Напередодні увечері, у цьому ж храмі, було звершено всенічне бдіння з літією, яке очолив благочинний Солом’янсь­ кого благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА «РОЖДЕСТВО ТВОЕ, ХРИСТЕ БОЖЕ НАШ, ВОЗСИЯ МИРОВИ СВЕТ РАЗУМА...»

бенной торжественностью чествовал зимний солнцеповорот, но не в тот день, когда он происходил (8–9 декабря), а в те дни, когда он становился для всех ощутимым, именно в конце декабря. Праздник в честь этого солнцеповорота назывался днем Непобедимого (dies Invicti), то есть днем непобедимого солнца, солнца, которого не смогла одолеть зима и которое с этого времени идет к весне. В одном римском календаре IV века именно 25 декабря показан этот языческий праздник. Приурочен он к этому именно дню, может быть, потому, что период с 18 по 23 декабря, в римском культе, посвящен было чествованию бога Сатурна, пожиравшему своих детей, а потому и чествоание носило мрачный характер. За этим печальным праздником «бога времени» следовал светлый праздник «бога солнца». ПРАЗДНИК РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА В ПРАВОСЛАВНОМ БОГОСЛУЖЕНИИ

Рождество Христово. XII в. Монастырь св. Екатерины, Синай

Г

осподь Иисус Христос, Спаситель мира, родился от Пресвятой Девы Марии в царствование императора Октавиана Августа в городе Вифлееме. Август повелел сделать всенародную перепись во всей своей империи, к которой относилась тогда и Палестина. У евреев был обычай вести народные переписи по коленам, племенам и родам; всякое колено и род имели свои определенные города и праотеческие места, потому Преблагословенная Дева и праведный Иосиф, как происходившие от рода Давидова, должны были идти в Вифлеем (город Давида), чтобы внести и свои имена в список подданных кесаря. В Вифлееме они не нашли ни одного свободного места в городских гостиницах. В известняковой пещере, предназначенной для стойла, среди сена и соломы, разбросанных для корма и подстилки скоту, среди чужих людей, в обстановке, лишенной не только земного величия, но даже обыкновенного удобства, родился Богочеловек, Спаситель мира. После прекращения гонений на христиан, императором Константином Великим над этой пещерой был сооружен храм, о котором писал древний историк Евсевий. Безболезненно родившая Богомладенца Пресвятая Дева Сама, без посторонней помощи, повила Его и положла в яслах. (Лк. 2: 7). Среди полночной тишины весть о Рождестве Спасителя мира услышали пастухи, бывшие на ночной страже у своего стада. Им предстал ангел Господень и сказал: «Не бойтесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне

родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь» (Лк. 2:10–11). Кроме ангельского благовестия вифлеемским пастухам, Рождество Христово чудесною звездою возвещено было волхвам, которых богослужебные рождественские тексты именуют «звездословцами». В лице этих восточных мудрецов весь языческий мир, незримо для него самого, преклонил свои колена пред Спасителем. Войдя в дом, где был Младенец, волхвы – «пав, поклонились Ему; и, открыв сокровища свои, принесли Ему дары: золото, ладан и смирну» (Мф. 2, 11). После прекращения гонений на христиан в Римкой империи, императором Константином Великим над Вифлеемской пещерой был сооружен храм, о котором писал древний историк Евсевий. Установление празднования Рождества Христова относится к первым векам христианства. До IV века в Восточных и Западных Церквах праздник Рождества Христова праздновался 6 января, и был известен под именем Богоявления. День Рождества Христова был впервые отделен от празднования Богоявления Римской Церковью в первой половине IV века (при папе Юлии) и перенесен на 25 декабря. Необходимость такого отделения была продиктована популярностью языческого культа «Солнца Непобедимого» (лат. Sol Invictus). Этот культ, христианская часть жителей империи, стремилась вытеснить празднованием Рождества Христа. В связи с этим интересны размышления М.Н. Скабаллановича, професора литургики Киевской духовной академии: «Языческий римский культ с осо-

3

Свята

День Рождества Христова издревле причислен Церковью к великим двунадесятым праздникам – Господским и непереходящим. Свидетельством древнего соединения праздников Рождества Христова и Богоявления доныне в Православной Церкви служит совершенное сходство в отправлении этих праздников. Тому и другому предшествует сочельник, когда нужно поститься «до звезды». Чин богослужения в навечериях обоих праздников и в самые праздники также совершенно одинаков. Как известно, Рождество Христово предваряется постом. Он ведет свое начало от древнехристианского обычая поститься накануне великих праздников, чтобы в сам праздник приступить к Евхаристии. Но благочестивое стремление к подвигу поста не ограничивалось одним днем. Из творений святителя Иоанна Златоуста понятно, что в его время Рождественский пост начинался 20 декабря и, таким образом, уже был пятидневным. Некоторые же христиане увеличивали пощение до недели и даже до 21 дня. А затем стали поститься, как и в Великий пост, в течение 40 дней, то есть с 14 ноября. Такой срок встречается уже в уствае преподобного Феодора Студита. Хронологическая нестабильность рождественского поста была преодолена патриархом Лукой Хризовергом (1156– 1169), когда было установлено, чтобы все христиане постились перед праздником Рождества Христова 40 дней. СВЯТООТЕЧЕСКАЯ ЭКЗЕГЕЗА ПРАЗДНИКА Согласно с Божественным свидетельством Евангелия, отцы Церкви в своих гомилиях изображают праздник Рождества Христова величайшим, всемирным и радостнейшим, который служит началом и основанием для прочих праздников. Об этом говорят преподобный Ефрем Сирин, святители Василий Великий, Григорий Богослов, Григорий Нисский, Амвросий Медиоланский, Иоанн Златоуст и проч. Святитель Амвросий Медиоланский подчеркивает: «Чем кто более любит Христа, тем тот усерднее заповеди Его хранити долженствует; да видит Он, что мы истинно в Него веруем, когда так в день Рождества Его блещем; когда тщимся предстать Ему, искушенные верою, убранные милосердием, укра-

шенные благонравием... Итак, братия, встречая день Рождества Христова, очистим себя от всех беззаконий; наполненные сокровищницы свои различными дарами отверзем ныне, дабы в сей святой день странные получить могли из них нужное для себя; да напитаются вдовицы; да оденутся нищие». ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКА Иконография Рождества Христова складывалась постепенно, как и богослужение праздника, однако основные ее черты наметились уже в раннехристианский период. Самые древние из сохранившихся изображений Рождества Христова относятся к IV веку. В катакомбах святого Севастиана в Риме спеленатый Младенец представлен лежащим на одре, рядом – Богоматерь с распущенными волосами в античном одеянии. Отличительными особенностями образов Рождества Христова на раннехристианских саркофагах являются изображение сцены не в пещере, а под своеобразным навесом, Богоматерь при этом не возлежит на одре, как в более поздних памятниках, а сидит рядом с Младенцем. У яслей Спасителя присутствуют животные – вол и осел – как исполнение пророчества Исаии: «Вол знает владетеля своего и осел – ясли господина своего, а Израиль не знает Меня, народ Мой не разумеет» (Ис. 1: 3). В целом, иконография Рождества Христова, в главных чертах, сложилась к VII столетию. После периода иконоборчества сюжет будет часто изображаться в иконописи, миниатюре и декоративно-прикладном искусстве на основе общей схемы. Постоянными элементами композиции становятся пещера и Вифлеемская звезда, приведшая волхвов ко Христу. Основная композиция Рождества (изображение спеленатого Младенца в яслях в пещере, животных у яслей, возлежащей Богоматери и сидящего Иосифа) в различных памятниках будет – особенно в VIII–IX веках – дополняться изображением ангелов, славословящих Господа, сценой Благовещения пастухам, сценами путешествия и поклонения волхвов и омовения Младенца. На Руси образы Рождества были чрезвычайно популярны. Конечно, русские иконописцы следовали византийской иконографической схеме, но дополняли ее различными подробностями и деталями. Рождественский цикл уже в XI–XII столетиях почти всегда представал в расширенном варианте, в который включалось, к примеру, не только поклонение волхвов, но и их путешествие со звездой. Особую популярность на Руси получили иконы с изображением Собора Богоматери. Этот праздник отмечается на следующий день после Рождества Христова и по смыслу и характеру богослужения тесно с ним связан. Иконография Собора Богоматери сложилась постепенно, на основе собственно иконографии Рождества, с изменениями под влиянием текста рождественской стихиры: «Что Ти принесем, Христе, яко явился еси на земли, яко человек нас ради: каждого от Тебе бывших тварей благодарение Тебе приносит: ангели пение, небеса звезду, волсви дары, пастырие дивление, земля вертеп, пустыня ясли, мы же, Матерь Деву…».

№ 1 (44), січень 2018


4

Віхи історії

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ДО СТОРІЧЧЯ СПРОБ ЗВИТЯГ ТА ПОРАЗОК...

(Продовження. Початок у № 7 (42), вересень 2017 та № 8 (43), грудень 2017 ) Ще більшим прикладом історичної пам’яті є Ізраїль. Як відомо, над Ізраїлем збулось пророцтво Христа, яке Він промовив після проповіді в Храмі, у відповідь на захоплення апостолами величністю храмових будівель: “Істино кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано” (Мф. 24:2). В 70 році це пророцтво збулось і римські легіони, на чолі з полководцем Тітом, придушили повстання ізраїльського народу і зрівняли Єрусалим з землею. По великому рахунку, відтоді і до 1947 року євреї не мали власної держави і були розселені по всьому світу. Наслідком такого положення стала втрата мови та неминуча асиміляція, хоч і не повна. В кінці XIX століття, з розвитком єврейського національного руху, спрямованого на відновлення держави Ізраїль, на землі Палестини почали прибувати перші євреї-переселенці з країн Східної Європи. Цей процес ставав дедалі більш динамічним і поступово починали проглядатись на карті Близького Сходу обриси майбутньої держави – самої багатомовної держави в світі. В містах Палестини тоді можна було почути арабську, англійську, російську, французьку, румунську, польську, італійську, ідиш та інші мови. Загалом, за даними Академії івриту, в Ізраїлі того часу були присутні близько 40 мов та діалектів. Їх і зараз не набагато менше, оскільки все ще значну частину населення держави складають не народжені там, а емігранти. Ключову роль у відродженні івриту, як історичної мови єврейського народу, зіграла одна людина, уродженець нинішньої Білорусі – Еліезер Бен-Єгуда. Його заслужено називають “батьком івриту”, оскільки все своє життя він посвятив відродженню мови, яка вважалась мертвою вісімнадцять століть. Завдання ускладнювалось ще тим, що за такий довгий час забуття у вжитку з’явились багато слів, що описували нові звершення та поняття в сфері науки, бізнесу, технологій, культури, яких просто не могло бути в історичному івриті і їх треба було або запозичити, або придумати. Заради чистоти мови було обрано другий варіант. Зараз, за розвитком івриту і своєчасною заміною іноземних запозичень на новостворені терміни, слідкує спеціально створена “ха-Академія ла-лашон ха-іврит” – Академія мови іврит. Зусилля Еліезера

Бен-Єгудди та його однодумців підтримала держава і праця увінчалась успіхом. За статистикою, серед емігрантів другого покоління, іврит витісняє інші мови і стає головною мовою побутового спілкування та синагогального богослужіння. Цікавим фактом є те, що іврит може стати єдиною мовою без інвективної лексики. Це не означає, що населення її не використовує – вона, нажаль, як і всюди прису тня, тільки на інших мовах. В переважній більшості це або російська, або арабська. На івриті такі слова можливо і були, але історично втрати- Миколаївський собор в Києві лись, а нові аналоги (знищено в 1934 р.) філологи-ге браїс ти мудро не стали придумувати. повністю перекладено тексти Греція та Ізраїль – держави недільного кола – піснеспіви мало чим схожі одна на одну. восьми гласів Октоіха. Значна Вони розташовані на різних частина богослужінь річного континентах, сповідують різну кола – тексти місячних міней і віру і  по-різному вирішують тріодей залишаються непересвої політичні та соціальні про- кладеними. Головним чинниблеми, але в даному конкрет- ком, який вплинув на якість ному випадку їх об’єднало перекладів, є їх значна полімудре ставлення до своїх істо- тична заангажованість і брак ричних надбань. Приклад Гре- часу. Ні для кого не секрет, що ції та Ізраїлю не є  чимось екс- більшість сучасних перекладів клюзивним в новітній історії. були зроблені в середовищі Кожна країна природно прагне розкольницького “Київського зберегти свою історико-куль- патріархату”, за умов гострої турну спадщину, але є два спо- необхідності, ще на перших соби такого збереження, які початках розколу, провести умовно можна позначити, як: чітку демаркаційну лінію від музейний та охоронний. прихильників “московської Музейний передбачає ізоляцію церкви”, “зрадників” і “п’ятої та мертву консервацію експо- колони”. В процесі роботи, ряд нату в спеціальних умовах, які перекладів були запозичені в запобігають подальшому руй- попереднього, автокефального нуванню. Охоронний – розколу і в греко-католиків, які навпаки, покликаний підтри- також частково використовумувати живе природне середо- ють українську мову в богослувище, в якому можливе не жінні. Все решта перекладалось тільки зберігання “експонату”, а власними зусиллями в досить і його життя та розвиток. стислі терміни і в більшості Повертаючись до україн- випадків, за першоджерело, до ських реалій, важко заперечити уваги брався лише церковно­ право сучасної української слов’янський текст, без залумови на її богослужбове життя, чення грецьких оригіналів. адже це право мають всі мови, Тобто – це був переклад з перевід англійської до японської і кладу. Як наслідок – українукраїнська, в порівнянні з ський текст вийшов насичений ними, нічим не обділена. Єди- слов’янізмами і часто, в лексичною серйозною перепоною на ному вимірі, він не зовсім відшляху до більш активного повідає нормам сучасної літезалучення української мови в ратурної української мови. сучасне богослужбове життя є Браттям Кирилу та Мефодію проблема перекладів. Вона було значно легше перекладати полягає не тільки в кількісному ніж сучасним перекладачам, вимірі – перекладено навряд чи оскільки вони перекладали на більше, ніж 30-40 відсотків від мову, яка в граматичній струкусього загалу богослужбових турі на відсотків дев’яносто, а текстів, а і в якості самого пере- може і більше, співпадала з кладу. В основному перекладені мовою оригіналу. Сучасний тексти, так званого, добового український переклад вимагає богослужбового кола, тобто: не просто заміни церковно­ вечірня, повечір’я, утреня, слов’янських слів на українські, часи, літургія. Також, майже а переформатування всієї

структури звичних нам текстів. В іншому випадку це буде не переклад, а транслітерація – тобто перепис церковно­с лов’янських текстів українською абеткою, або новий текст буде містити глиб окі б ог о слов ські неточності. Яскравим прикладом останнього, є поширений варіант перекладу літургічного гімну “Единородный Сыне”, на українську мову. На  церковно­ слов’янській мові піснеспів “Единородний Сыне”, який оспівує Христа, закінчується такими словами: “Един Сый Святыя Троицы, спрославляемый Отцу и Святому Духу, спаси нас”. Текст сповідує, що Ісус Христос є, однією з іпостасей Святої Трійці, і ми Його славимо однаково, “спрославляємо”, з Богом Отцем та Святим Духом. Перекладачі в українському варіанті написали: “Ти один у Святій Тройці, рівнославлений з Отцем і Святим Духом, спаси нас”. Виходить, що Христос один у Трійці, що є догматичною нісенітницею. Очевидно, правильніше було б перекласти “Ти один з Трійці”. Цей випадок яскраво ілюструє, що переклад богослужбових текстів повинен звершуватись фахівцями, як мінімум, з чотирьох напрямків: української філології, церковно-слов’янської та старогрецької (як спільного джерела для обох зразків перекладу) мов, а також богослов’я. Існуючі зразки перекладних текстів дають підстави вважати, що такий підхід поки не реалізовано. Звісно, що це титанічний труд, але авторитетність його результату дасть змогу уніфікувати існуючі розбіжності в українських богослужбових перекладах одних і тих же текстів, а також покласти початок створенню єдиного варіанту україномовного перекладу всього пласту богослужбової літератури. Часто можна зустріти хибну думку, що україномовний переклад використовують лише парафії, які належать до розколів. Це не відповідає дійсності. В багатьох західноукраїнських парафіях богослужіння звершується українською мовою, або двома мовами паралельно: церковно­слов’янською та українською. Так, наприклад, в одній тільки Волинській єпархії, станом на 2016 рік, 51 парафія звершувала богослужіння на українській мові, а ще 45 парафій – на двох мовах. Поді-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 1 (44), січень 2018

бні приклади є також в інших єпархіях західного регіону України. Крім церковно­ слов’янської та української мов, в храмах Української Православної Церкви звершуються богослужіння, хоча б частково, також на румунській, молдавській та болгарській мовах. Як правило, це парафії прикордонних територій Чернівецької та Одеської областей. Все це, не є новоявленою практикою, запровадженою в угоду новим політичним тенденціям, чи вимушеною даниною за відносний міжконфесійний спокій – право обирати мову богослужіння було дано українським громадам ще у 1921 році. Синод українських єпископів дозволив змінювати мову богослужіння, якщо цього бажали дві третини парафіян. Законність рішення Синоду в тому ж році підтвердив і Святіший Патріарх Тихон. Відтоді це рішення ніхто не відміняв і мова богослужіння може бути предметом загальнопарафіяльного компромісу. Безкомпромісними мають залишитися тільки слова Христа, який незадовго до Своїх страждань промовив до апостолів: “З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою” (Ін. 13:35). Ця проста заповідь легко перекладається на любу мову у світі, але дуже важко втілюється у  життя, яке переповнене спокусами, щоб розділити християн за ознакою національності, мови, раси, політичних вподобань, соціального положення, матеріального статку або просто характеру. І  чим глибші межі цих розділень, чим більше людей фокусується в них на своїх локальних правдах, тим більше зростають їх шанси втратити Того, хто є Путь, Істина і Життя. Репік Денис

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ при храмі преподобного Сергія Радонезького за адресою: вулиця Уманська 14 запрошують на безкоштовне навчання на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт. 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень вівторок та четвер у вечірній час, у формі лекцій та семінарів. Початок занять о 18.30. Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка православна №1 (44) 2018  
Солом'янка православна №1 (44) 2018  
Advertisement