Page 1

СОЛОМ’ЯНКА СеРпенЬ 2017 № 6 (41)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

Успение пресвятой богородицы. Мозаики церкви Санта Мария Маджоре. Рим, XIII в.

УСПЕНИЕ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ О дивное чудо! Источник Жизни во гробе полагается, и лествица к небеси гроб бывает... Стихира праздника Успения Богородицы

28 августа по новому стилю Православная Церковь отмечает праздник Успения Пресвятой Богородицы. Успение Богородицы – праздник, посвященный событию, которое не описывается в Библии, но о котором известно благодаря Преданию Церкви. Пресвятая Матерь Божия после вознесения Иисуса Христа, осталась на попечении апостола Иоанна Богослова. Когда царь Ирод подверг гонению христиан, Богородица удалилась вместе с Иоанном в Эфес и жила там, в доме его родителей. Кончину Божией Матери Церковь называет успением, а не смертью, потому что обычная человеческая смерть, когда тело возвращается в землю, а дух – Богу, не коснулась Матери Божией. Она лишь уснула, чтобы в то же мгновение пробудиться офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва Української православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

для жизни вечной и после трех дней с нетленным телом вселиться в небесное жилище. Апостолы похоронили Богородицу в погребальной пещере ее родителей, праведных Иоакима и Анны, в которой покоился и прах Иосифа Обручника, у самого подножия Елеонской, или Масличной горы, возле Гефсиманского сада, где так любил беседовать с учениками Христос и где Он был взят под стражу. На этом месте сейчас подземный православный греческий храм. На Руси Праздник Успения Пресвятой Богородицы издревле стал одним из самых почитаемых. В «Повести временных лет» преподобного Нестора Летописца рассказывается о том, что в 866 году русские языческие дружины, под предводительством киевских князей Аскольда и Дира, потерпели поражение под Константинополем. Это произошло следующим образом. Поначалу русские корабли потопили множество греческих кораблей, и город был осажден. Император вместе с Патриархом Константинопольским Фотием

всю ночь молились во Влахернском храме. Затем с песнопениями вынесли погребальную ризу Богоматери и омочили ее в море, после чего внезапно поднялась буря и разметала корабли. Для первых русских христиан это событие знаменовало победу христианства над язычеством и потому стало одной из причин особого почитания ризы Богоматери и Ее Успения на Руси. Изначально праздник Успения оказался связанным с почитанием Пресвятой Богородицы во Влахернском храме (Влахерна – пригород Константинополя). Этому празднику посвящались многочисленные храмы и на Руси. В Киево-Печерском патерике есть сказание об основании преподобными Антонием и Феодосием Успенского храма в созданной ими обители. В последующие времена киевские монахи, основатели монастырей, по примеру Киево-Печерской Лавры, посвящали их главные храмы Успению. Успению Пресвятой Богородицы посвятил святой великий князь Владимир деревянный храм во Владимире

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 28.08.2017 Наклад 1000 прим.

(992 год), на его месте в XII веке был построен Успенский собор князем Андреем Боголюбским. Успению были посвящены соборы XII века в Смоленске и Суздале. Успенским стал главный собор Московского Кремля, основанный в 1326 году при князе Иоанне Калите святым Митрополитом Петром. Успению посвящены также соборы Почаевской и Троице-Сергиевой лавр, Переяславльский храм, соборы Псково-Печерского монастыря и множество других больших и малых храмов Русской земли. На Руси издревле чтутся чудотворные иконы Успения, среди которых следует назвать Киево-Печерскую, две иконы Московского Успенского собора, а также Псково-Печерскую, с которой связано спасение от поляков Пскова и Печерского монастыря в 1581 году. Празднику Успения Пресвятой Богородицы предшествует Успенский пост – один из четырёх многодневных постов церковного года, который начинается с  14 августа и заканчивается днем Успения.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО 18 липня, у день пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радонезького, парафія на його честь відзначала престольне свято. Святкове Богослужіння в нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, головного соборного храму парафії, звершив єпископ Львівський і Галицький Філарет. Його Преосвященству співслужили благочинний СвятоПреображенського монастиря (с.Пісківка, Київська обл.) архімандрит Яків (Галандзовский), насельник Києво-Печерської Лаври архімандрит Геронтій (Борисевич), а також духовен-

ство парафії та Солом’янського благочиння. По завершенні Літургії, було звершено молебень перед іконою преподо-

бного Сергія, після якого, єпископ Філарет звернувся до парафіян з словами проповіді та привітав зі святом.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ В УРОЧИСТОСТЯХ ПРИСВЯЧЕНИХ ДНЮ ХРЕЩЕННЯ РУСІ

27 липня, напередодні дня свята Хрещення Русі та з нагоди святкування 25-річчя Харківського Архієрейського Собору, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив святковий молебень біля пам’ятника Хрестителю Русі на Володимирській гірці. Разом з Його Блаженством за богослужінням молилися єпископат, представники духовенства від усіх єпархій Української Православної Церкви, дипломатичні делегації Білорусії, Македонії, Греції, Молдови, Грузії, Румунії та безліч віруючих з усіх регіонів України. Після завершення молебню на Володимирській гірці Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив багатотисячний хресний хід із чудотворними іко-

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВСІХ СКОРБОТНИХ РАДІСТЬ» 5 серпня, в день, коли Православна Церква шанує образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафія на честь преподобного Сергія Радонезького відзначає престольне свято. В цей день Божественну літургію в нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського очолив священник Костянтин Вовченко у співслужінні духовенства парафії. По завершенні богослужіння відбувся

молебень та хресний хід навколо храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» (в цьому храмі тимчасово не звершуються богослужіння через проведення ремонтних робіт).

МИТРОПОЛИТ АНТОНІЙ ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ В ПРЕОБРАЖЕНСЬКОМУ ХРАМІ

нами Божої Матері до СвятоУспенської Києво-Печерської Лаври. Багатотисячна хода пройшла центральними вулицями Києва. Біля поклінного хреста на вулиці Грушевського Його Блаженство разом із усім духовенством та мирянами помолився за упокій душ тих, хто загинув у трагічних подіях лютого 2014 року. 28 липня, у сам день свята, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, у співслужінні єпископату та духовенства, звершив Божественну літургію на соборній площі Києво-Печерської Лаври. Під час Малого входу за заслуги перед Українською Православною Церквою та до Дня Хрещення Русі Предстоятелем, в сан митрополита, були

возведені архієпископи: Ізюмський і Куп’янський Єлисей, Житомирський і НовоградВолинський Никодим, Ніжинський і Прилуцький Іриней, Володимир-Волинський і Ковельський Володимир. В сан архієпископа були возведені єпископи: Львівський і Галицький Філарет – почесний настоятель парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, Боярський Феодосій, Новокаховський і Генічеський Філарет та Ірпінський Климент. Після читання Євангелія Блаженніший Владика звернувся до численної пастви зі словом проповіді, а по завершенні богослужіння Митрополит Онуфрій привітав всіх вірних Української Православної Церкви з Днем Хрещення Русі.

19 серпня, в день свята Преображення Господнього, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, керуючий справами Української Православної Церкви, ректор Київських духовних шкіл митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив Божественну літургію у храмі на честь Преображення Го сподньог о в Солом’янському благочинні столиці. Його Високопреосвященству спіслужили єпископ Васильківский Миколай, єпис-

коп Баришевський Віктор, секретар Київської єпархії протоієрей Віктор Іващук, настоятель храму протоієрей Сергій Дегтярьов, духовенство парафії та гості у священному сані. Після читання Євангелія владика звернувся до вірян з архіпастирським словом, а на завершення богослужіння освятив плоди нового врожаю та передав усім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

ВІДВІДАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ

РІЧНИЦЯ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

4 серпня, у другу річницю створення Національної поліції, в Національній академії внутрішніх справ була проведена урочиста конференція присвячена цій події. Разом з професорсько-викладацькою корпорацією академії в урочистому акті взяв участь також і настоятель академічних храмів при НАВС, заступник голови Синодального відділу Української Православної Церкви із взаємодії зі Збройними Силами та іншими вій-

№ 6 (41), серпень 2017

ськовими формуваннями, протоієрей Віталій Приходько. У своїй вітальній промові він закликав правоохоронців весь час працювати над власним духовним та професійним

самовдосконаленням і завжди пам’ятати, що сила без любові, в своїх, навіть виключно професійних проявах, неминуче приречена переродитись в жорстокість.

19 серпня, у день свята Преображення Господнього, за благословенням благочинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника, клірик парафії на честь преподобного Сергія Радонезького священик Костян-

тин Вовченко відвідав Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янсь­ к ого району в місті Києві, де звершив освячення меду і плодів нового врожаю та привітав присутніх зі святом.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

П

апологетика

ПРЕОБРАЖЕНИЕ ГОСПОДНЕ

рео бражение буквально переводится как «превращение в другой вид» или «изменение формы». В день праздника Преображения Господня Церковь вспоминает событие, связанное с земной жизнью Христа. В последний год своего земного служения Спаситель находясь в Кесарии Филиповой начал постепенно открывать своим ученикам то, что Ему предстоит идти в Иерусалим и «много пострадать от старейшин и первосвященников и книжников и быть убитым и на третий день воскреснуть» (Мф. 16;21). Эти слова вызывали печаль у апостолов, а апостол Пётр даже стал отговаривать Христа от Его будущего подвига. Ученикам невозможно было принять то, что Он, Спаситель Израиля и искупитель грехов человеческого рода, долгожданный Царь, о котором древние пророки извещали, что «Царствию Его не будет конца», может быть убит руками людей. Ученики Христа еще не понимали, что значит «воскреснуть». Они были свидетелями того, как Учитель возвращал к жизни умерших больных, и не понимали, зачем Ему умирать, чтобы снова вернуться к жизни? И вот тогда апостол Петр, знавший об особенной любви Христа к нему, получил от своего Учителя неожиданно резкий ответ: «Отойди от меня, сатана! Ты мне соблазн, потому, что думаешь не о том, что Божие, но что человеческое». Христос знал, что диавол, искушавший Его прежде в пустыне за Иорданом, и на этот раз пытается отклонить Его от предназначенного Ему крестного пути через уста Его любимейшего ученика. Апостол Петр и другие апостолы, разделявшие с Иисусом Христом тяготы странствий и труд Евангельской проповеди, до Воскресения Господа из мертвых были еще младенцами в вере: они видели великую силу Его слова и творимые Им явные чудеса, но не знали тайн Божиих. Учитель был для них самым дорогим человеком, подобным одному из пророков, хотя и превосходящим их в деле и слове. Через шесть дней после этого, Спаситель вместе с апостолами покидает Кесарию Филиппову и отходит в пределы Галилеи. Там, остановивишись возле одной из гор (по предпнию это была гора Фавор), Он берет с собой трех учеников Петра, а также братьев Иакова и Иоанна и поднявшись на вершину преобра-

Преображення Господнє. Синайський монастир, VI ст.

жается перед ними. Как повествует евангелист: «просияло лицо Его как солнце, одежды же Его сделались белыми как свет. И вот явились им Моисей и Илия, с Ним беседующие. При сем Петр сказал Иисусу: Господи! хорошо нам здесь быть; если хочешь, сделаем здесь три кущи: Тебе одну, и Моисею одну, и одну Илии» (Мф. 17; 1-9). На вершине горы произошло нечто настолько потрясающее, что ученики, не выдержав открытого им явления, в первую минуту упали на землю, закрыв головы одеждами. Господь открылся им таким, каким Он был в Царстве Своего Отца, откуда исшел и куда доложен был вернуться после своего распятия и воскресения. Нет таких земных понятий, не было в языке таких слов, какие могли бы передать красоту и славу этого явления. Позднее ученики записали свидетельство об этом бедным человеческим языком, прибегая к сравнению с земными вещами: «Просияло лицо Его как солнце», «одежды Его сделались белыми как свет». Знакомый и новый для них, Он стоял перед ними как источник света, превосходя сияние земное Солнце, как молния, блистающая среди ясного дня, как истинный Царь мира, излучающий великую неиссякаемую любовь. Глубоко прообразовательно также присутствие на Фаворе именно пророков Моисея и Илии. Как известно Моисей был пророком-законодателем Израиля, а Илия – величайшим примером ревностного и преданного исполнения предписаний Закона. Преподобный Ефрем Сирин (IV в.) рассуждая об

этих двух величайших ветхозаветных праведниках на горе Преображения писал: «Радуются Пророки, ибо узрели здесь Его человечество, которого прежде не видели. Радуются и Апостолы, ибо узрели здесь славу Его Божества, которого прежде не разумели, и услышали глас Отца, свидетельствующий о Сыне… Тройственное было здесь свидетельство: глас Отца, Моисей и Илия. Они предстояли пред Господом, как служители, и смотрели друг на друга, — Пророки на Апостолов, и Апостолы на Пророков, святой Моисей видел освещенного Симона — Петра, домоправитель, поставленный Отцем, взирал на домоправителя, поставленного Сыном; Ветхозаветный девственник Илия видел новозаветного девственника Иоанна; тот, кто вознесся на огненной колеснице, взирал на того, кто возлежал на пламенных персях Христовых. Таким образом, гора представляла собой Церковь, потому что Иисус соединил на ней два завета, принятых Церковью, и показал нам, что Он есть Податель обоих». И тогда из сердца апостола Петра излились слова: «Господи! Хорошо нам здесь быть; если хочешь, сделаем три кущи: Тебе одну, и Моисею одну, и одну Илии». Душа, вкусившая рая, желала только одного, чтобы … было так. Апостолу хотелось побыть здесь как можно дольше, задержать этот миг чуда, продлить это блаженство полноты жизни и общения с Богом. Но явление кончилось. В обычной своей одежде, опаленной израильским солнцем, обветренной приморским воздухом, кроткий стоял перед

ними Учитель. Впереди был последний отрезок Его земного пути, связанный с его искупительной жертвой. От Него не было сокрыто и то, что скоро радостное приветствие, которым будет встречать Его Иерусалим, ликование народа, крики «Осанна!» (Спасение) сменятся громовым ответом толпы прокуратору Понтию Пилату: «Распни! Распни Его!», так, что и язычник Пилат, пораженный Его безмолвием, скажет только: «Царя ли вашего распну?». Для чего же Христос явил ученикам Свою славу? Слова Его о том, что он должен быть замучен в Иерусалиме, вызвали у апостолов изумление и страх. Он предвидел, что вид Его, пригвожденного к кресту, мог вызвать у учеников чувство отчаяния, мысль о том, что все безвозвратно потеряно. Тайна искупления могла представиться им как поражение и бессилие Учителя перед злом. В те скорбные часы после Его распятия, часы уныния и сомнений, свидетельство трех апостолов о Его Преображении должно было укрепить в вере остальных. В литургической жизни Церкви праздник Преображения появляется в IV веке. Достаточно долго он не имел своего дня в календаре и дата нынешнего празднования не является историческим днем этого события. Учитывая, что Преображение было незадолго до смерти Спасителя, которая последовала 14 ниссана по лунному календарю. По солнечному календарю эта дата будет подвижной в рамках середины весны – границ празднования Воскресения Христова. Следовательно, можно предполо-

3

жить, что Преображение исторически совершилось в пределах февраля. Нынешняя же дата 19 августа появилась благодаря историческому случаю – в IV веке на горе Фавор при императрице Елене в этот день был освящен храм, и в местной традиции возник праздник в честь открытия новой базилики. Со временем историческое содержание отошло на второй план, и стали отмечать только память Преображения. Эта традиция отразилась в Иерусалимском уставе, и со временем, когда этот устав вытеснил практически все другие уставы Православной Церкви, день Преображения стали отмечать повсеместно. До наших дней сохранились поучения об этом празднике в творениях Ефрема Сирина, Иоанна Златоуста и Андрея Критского. На Западе праздник Преображения был установлен для всеобщего почитания только в 1456 году папой Каликстом III в ознаменование победы христианского войска венгерского регента Яноша Хуньяди над турками под Белградом. В современной богослужебной традиции Православной Церкви на Праздник Преображения принято освящать плоды, которые традиционно до этого дня не употреблялись в пищу. Воздержание от вкушения этих плодов было обусловлено тем, что перед вкушением надо было получить благословение Божие. Отсюда выработались и уставные предписания и рекомендации о «невкушении винограда или яблок до праздника Преображения». Свидетельства о приношении первых плодов нового урожая к алтарю можно найти еще в Ветхом Завете: «Начатки плодов земли твоей приноси в дом Господа, Бога твоего» (Исх. 23:19); «Когда придете в землю, которую Я даю вам, и будете жать на ней жатву, то принесите первый сноп жатвы вашей к священнику» (Лев. 23:10); «Чти Господа от имения твоего и от начатков всех прибытков твоих» (Притч. 3:9). В христианстве освящение плодов в день праздника Преображения приобрело особое символическое значение: в Преображении Христа показано то новое, преображенное и благодатное состояние, которое человек и мир обретают Воскресением Христа и которое осуществится в воскресении всех людей. И вся природа, которая пришла в расстройство с того момента, когда в мир через человека вошел грех, теперь вместе с человеком ожидает грядущего обновления.

№ 6 (41), серпень 2017


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Свята

ТЕМНЕ-ТЕМНЕ ДУХОВНЕ ПРОСВІТЛЕННЯ Сучасному жителю мегаполіса важко собі уявити будь-яку подорож по місту без рекламних пропозицій роботи в супермареті, знижок, засобів для покращення здоров’я та вдосконалення краси. І якщо з роботою та знижками все, загалом, зрозуміло, то, як відомо, здоров’я і краси багато не буває. Часто це пропонується у форматах салонів, фітнесу, тренажерних залів та різних секцій, що є звичним, зрозумілим, а тому і не дуже цікавим. Традиційно, інтерес у споживача виклакає нове і незвідане, воно виграє конкуренцію на ринку та підкорює свою цільову аудиторію обіцянками не лише фізичного, а й духовного росту. В такому варіанті серед сучасників все більш популярною стає йога. Ця “гостя зі Сходу” ще не так давано була досить маловідома для широкого загалу людей, яких десятиліттями залізний занавіс закривав

“релігія” походить від латинського “religare”, що означає зв’язок. В даному випадку релігія – це зв’язок людини з Богом чи божеством. Термін “йога” має теж саме занчення тільки в перекладі з санскриту. Тобто по суті, між словами “йога” і “релігія” можна ставити знак тотожності, хоч цей момент для широкого загалу не афішується. Переважну більшість людей приваблює в заняттях йогою їх фі з к у л ьт у рн о - о з д о р овч и й аспект: лікувальні пози, холодні ванни, особлива техніка дихання і так далі. Задекларована мета в таких випадках обмежується бажанням покращити роботу внутрішніх органів і систем, нормалізувати тиск, поліпшити пам’ять і тому подібне. Але насправді, фізичний аспект знаходиться на глибокій периферії йоги, а її центром є медитація. Тіло тут тільки повинно допомагати

від різних практих і тим паче духовних. На заміну пропонувалась ранкова зарядка та фізкультура. Але занавіс, як відомо, впав і спричинив ефект прорванної греблі, а далі, рецепт для завоювання територій був простий: продумана реклама і час. Що стосується йоги – її рекламували і продовжують рекламувати, як методику, яка: може запобігти захворюванням та вилікує цілий ряд уже наявних хвороб, навчить володіти собою, дасть можливість впливати на інших людей, подарує прилив життєвих сил та інше... Єдине, про що реклама ніколи не повідомить, це те, що йога, крім всього має істотну релігійну складову. Не дивлячись на все різноманіття існуючих шкіл та адаптованих для європейського споживача методик, релігійний компонет закладений в йогу в принципі, що відображає навіть сама етимологія цього слова. Термін

сконцетрувати розум. Відомий американський богослов та священнослужитель Руської Православної Церкви закордоном, який професійно займався дослідженням релігійних практик Сходу, ієромонах Серафим (Роуз) писав: “Мета прийомів йоги – зробити людину максимально розслабленою, бездумною і пасивною, тобто максимально сприйнятливою для духовних ідей та вражень”. Ця мета докорінно відрізняється від д у ховної практики православ’я, де навпаки, людина має бути максимально зібраною, сконцентрованою і чітко відчув ати звідки з’являються ті чи інші духовні відчуття. На відміну від цього, в практиці йоги, любий духовний досвід є позитивний. В ній не існує розрізнення духів, до якого закликає християн апостол Іоан Богослов: “Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих

пророків багато з’явилося в світ” (I Ін. 4:1). За відсутності особистісної зустрічі з Богом людина в своїх духовних практиках рано чи пізно починає боготворити себе і в цій закономірності йога не виняток. “Мистецто йоги полягає в тому, щоб занурити себе в повне мовчання. Відкинути всі думки та ілюзії, забути все, крім однієї істини: справжня сутність людини – божественна; вона є бог, а про інше можна лише мовчати” – так пише про духовну практику йоги католицький монах бенедиктинець Ж.-М. Дешан, автор книги “Йога в десяти уроках”. Варто зауважити, що він віддав багато часу вивченню йоги та розробці сумісної з християнством системи, але успіхів не досяг, оскільки в своїх негативних оцінках йоги, позиція Католицької і Православної церков цілком співпадає. Ще більш відвертим є наш сучасник, відомий російський майстер дзен-йоги Борис Оріон, який на запитання про дзен відповідає наступне: “Дзен – це релігія де немає поняття “Бога” чи “Творця”, де головним є не молитва, а звернення до своєї свідомості”. Апологети йоги запевняють, що навіть коротке ознайомче заняття здатне дати певне позитвне відчуття ейфорії, спокою і гармонії. І це справді так, але це не є йога, як і наприклад, автоматичний перелік гріхів на сповіді не є покаянням. Серйозні вправи з йоги, по мірі росту, все більше інкорпоровані в загальну структуру індуїзму і є етапами поступового і послідовного духовного сходження адепта. Їх кінцева мета значно більша ніж просто хороше фізичне самопочуття. В цьому плані певну паралель можна провести, нарпиклад, з поклонами та постом в православній традиції. Як відомо і поклони і піст не є ціллю і цінністю самі по собі, вони покликані разом з глибокими внутрішніми процесами і каяттям, допомогти людині здобути певні духовні вершини. Щодо вершин в практиці йоги, їх можна кодифікувати на прикладі “Йоги-сутрах” Патанджалі, яка має вісім рівнів. Перші етапи присвячені вправам, за допомогою яких людина має позбутись протиприродних бажань, власне гріхів. Наступним етапом є вправи, виконуючи які, йогін має взяти під контроль свої природні бажання. Сюди входить відмова від шлюбу, майна, попере-

дніх здобутків, а також піст. На вищих етапах йогін повинен оволодіти своєю психікою та осягнути мистецтво сконцентрованої медитації. При цьому необхідна практично повна відмова від їжі, обмеження у воді, сні, мовчання та постійні дихальні вправи. Внутрішній світ людини на верхніх ступенях повинен бути абсолютно спокійний, категорично заборонена будь-яка реакція на похвалу чи образи, йогіна не має нічого відволікати від повної концетрації в собі. Досягнення цього стану, який можна описати, як зосередженність без змісту, дає можливість “випалити насіння карми” і зупинити колесо сансари – тобто цикл постійних народжень і страждань. За індуїстськими уявленнями, така людина може, в любий момент звільнитися від фізичного тіла і досягнути просвітлення. Єдиним позитивним моментом в таких серйозних і аскетичних заняттях йогою є те, що, як правило, нею в нас мало хто займається. В переважній більшості українські гуру та власники йога-центрів пропонують споживачам адаптовану йогу, яка не передбачає глибокого аскетизму та постійних медитацій. Мета такої йоги – досягнення стану спокою, легкості і не більше того. Серйозна йога, яка налаштована на високі звершення, передбачає і серйозні втрати. Так, найпоширенішим серед адептів йоги на пострадянському просторі є міф, що індійські йоги видатні довгожителі, які у віці за 90 мають прекрасне здоров’я та нічого не знають про стрес і щоденні проблеми, що тяжіють над нами смертними. Цей міф істотно розвінчали і продовжують розвінчувати диспансеризації населення в Індії, які проводяться регулярно, починаючи з 1980-х років. За результ атм и д ис па нс е ри з а ц і й , здоров’я в йогінів, яких там мільйони, залишає бажати кращого. Однією з самих поширених хвороб серед них є катаракта – результат частих меди-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 6 (41), серпень 2017

таційних концентрацій на сонце. Далі за “популярністю” ідуть артрити та артрози – результат довгого перебування в неприродних позах. Також йоги страждають від хвороб шлунково-кишкового тракту – результат голодання та неприродних очищень організму. Узагальнюючи все це можна впевнено повторитись – єдиним позитивним моментом в таких серйозних і аскетичних заняттях йогою є те, що, як правило, нею в нас мало хто займається. Загалом, якщо проаналізувати всі містикоокультні системи, практики та медитації, навіть самі суперечливі і спробувати виокремити одну спільну рису – це буде відсутність будь-яких слів про каяття. Просвітлення, розвиток, духовність, самовдосконалення і т.д., але не каяття. І це ключова відмінність між ними і християнською аскезою. Піст, обмеження у сні, послух наставникам, мінімалізм в реалізації побутових потреб, безшлюбність – це те, що споріднює монахів православних з монахами Тібету та йогами Індії, але це все є лише засоби в досягненні докорінно різних цілей. Християнство свідчить, що по мірі наближення душі до Бога, людина відчуває свою недосконалість і несамодостатність. Саме досвід наближення до Бога є джерелом смирення, любові і радості для людини. Чи несе в собі серйозну духовну та фізичну загрозу адаптована і “рафінована” йога у фітнес- та йога-центрах – несе, логічно буде припустити, що меншу, ніж “професійні” заняття. Але не варто дивуватись, коли при переході на наступний, вищий рівень, медитація не піде і звернувшись в пошуках причин за порадою до дзен-майстра він співчутливо похлопає по плечу та тихим, сповненим досвіду і розуміння голосом скаже, вказуючи на натільний хрестик: “Зніми це, на твоєму рівні Він заважає”. Денис Репік

Солом'янка православна №6 (41)  
Солом'янка православна №6 (41)  
Advertisement