Page 1

СОЛОМ’ЯНКА лиСтопаД 2016 № 5 (35)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

С

ВВЕДЕНИЕ ВО ХРАМ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ

обытие Введения во храм Пресвятой Богородицы не упоминается в канонических Евангелиях и известно нам из более поздних источников. Полный рассказ о празднике приводится в апокрифе под названием «Протоевангелие Иакова», автор которого повествует о том, как родители Пресвятой Богородицы Иоаким и Анна, желая исполнить данный им ранее обет, отправились с трехлетней Дочерью Марией в Иерусалимский храм. Возле храма их встретил первосвященник, которым, согласно церковному преданию, был отец Иоанна Предтечи Захария. Последний, по особому откровению от Бога, взяв Святую Деву ввел ее во Святая Святых — главную часть Иерусалимского храма, куда имел право сам входить только раз в год. Этим необычным действием, через первосвященника, Богом была явлена особая роль отроковицы Марии для судьбы всего человечества. С этого дня в жизни Пресвятой Богородицы начался новый этап — пребывание при храме, который продолжался до тех пор, пока Ей не исполнилось 12 лет и согласно ветхозаветным еврейским законам дальнейшее нахождение ее там было невозможным. Поскольку Мария изъявила необычное, для того времени, желание навсегда остаться в девстве, она была поручена заботам праведного Иосифа, ее обручника и хранителя девства. Праздник Введения во храм Богородицы входит в число двунадесятых праздников, но установлен он был в Церкви позднее других из этого числа. Согласно мению многих исследователей византийской литургической традиции, праздник Введения во храм Богородицы появился в богослужебном календаре при императоре Юстиниане I (†565), который построил в 543 году, на развалинах иерусалимского храма, величественную церковь посвященную Персвятой Богородице. Вскоре, по завершении строительства, ее начали именовать «Новой», для отличия от прежней, которая располагалась недалеко от упоминаемой в Евангелии Овчей купели. В VIII веке праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы был отмечен в некоторых греческих месяцесловах, но без предписаний богослужебных торжеств. офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва Української православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

введение во храм пресвятой богородицы. Монастырь Хиландар (афон), XVI век.

Окончательно Введение входит в число двунадесятых праздников только в конце XIV века, с фиксированной датой празднования 21 ноября (старый стиль). Исключением является Коптская церковь в которой Введение отмечается несколько позже — 29 ноября. Первые иконографическое изображения праздника появляются, как фрагмент житийных икон Божией Матери. Отдельной иконой событие Введения во храм Богородицы начинают изображать, примерно, с конца ХI века. Иконография и принципы расположения этой композиции в системе храмовой росписи, соотношение ее с другими богородичными сценами и сценами

земной жизни Христа, соответствуют основным темам песнопений службы праздника. Важнейшая из них — тема Богородицы, как одушевленного храма, вместившего невместимого Бога («Днесь Боговместимый храм Богородица, в храм Господень приводится, и Захариа Сию приемлет…» — 2-я стихира на литии). Иконографическая композиция праздника Введения представляет собой процессию, направляющуюся к храму, который изображается внутри невысокой ограды. В открытых (иногда затворенных) дверях ограды, которые напоминают царские врата иконостаса, навстречу Богородице склоняется первосвященник Захария, за

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 30.11.2016 Наклад 1000 прим.

ним виден церковный престол. Изображение распахнутых или закрытых храмовых врат также соотносится с праздничными богослужебными песнопениями, в которых Богородицу называют «Двере Господня» (например, « … к Нейже дивяся Захариа вопияше, двере Господня, храма отверзаю Тебе двeри, радующися в нем ликовствуй» — 1-я стихира на стиховне великой вечерни). Такой эпитет Божией Матери основан на видении пророком Иезекиилем таинственного храма, затворенными дверями которого входит и выходит Господь (Иез. 44.1-4). Это пророчество читается в качестве паремии на всенощном бдении в день праздника и является прообразом приснодевства Богородицы. В целом мало изменявшаяся на протяжении веков композиция «Введения во храм» иногда может быть отмечена некоторыми особенностями. Так, например, современные иконописцы за Богоматерью, справа, в позах молитвенного предстояния, часто изображают праведных Иоакима и Анну, а за праведным Захарией изображается Иосиф Обручник. Его Появление исследователи христиаской иконописи объясняют влиянием другой иконографической композиции, которая называется «Обручение Марии». Не менее традиции иконописной, также, богата и богословская традиция осмысления праздника у отцов Церкви. Наиболее полно святоотеческое толкование введения Богородицы во Храм дано у Григория Паламы в его Слове «На Введение во храм Пресвятой Богородицы». В нём святитель рассказывает историю праздника, рассуждает о причинах избрания Богом Марии матерью Иисуса Христа, а в заключении объясняет причину введения её в Святая святых Иерусалимского храма: «Почему Избранная с  начала века среди избранных оказалась Святою из святых? Имевшая Своё тело чище самих очищенных добродетелью духов, так что оно могло принять Само Ипостасное Слово Пребезначального Отца, — Приснодева Мария, как Сокровище Божие, по достоянию ныне помещена была во Святое святых, чтобы в надлежащее время, как и было, послужить к обогащению и к премирному украшению».

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

КЛІРИК СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВІДВІДАВ ПОЖЕЖНУ ЧАСТИНУ

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

29 вересня, клірик парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, Солом’янського бла г очиння, пр отоієр ей Костянтин Вовченко відвідав пожежну частину № 4 Солом’янського району. Священик на зустрічі з особовим складом пожежної частини звернувся до всіх з пастирським словом, дав Боже благословення на труди та окропив святою водою.

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ВІДВІДАВ ВІДДІЛЕННЯ ОНКОГЕМАТОЛОГІЇ НДСЛ «ОХМАТДИТ» 7 жовтня 2016 року, благочинний С олом’янського району, заступник голови Синодального відділу УПЦ «Церква й медицина» протоієрей Ярослав Шовкеник, спільно з керівником Операційного центру Берлін-Веддінг доктором медицини Фіалковським А.М. передали відділеню о н к о г е м а т ол о г і ї НДС Л «ОХМАТДИТ» гуманітарну допомогу у вигляді необхідного медичного обладнання, дитячих медичних ліжок та господарських побу тових предметів на загальну суму 218 000 гривень. Також, в жовтні цього року, в рамках домовленості про співпрацю, Місія Української Православної Церкви

соціальної допомоги дітям та ПАТ АБ «Укргазбанк», передали відділенню хіміотерапії Центру дитячої онкогематології і трансплантації кістко-

вого мозку НДСЛ «ОХМАТДИТ» 67 систем інфузійного набору Infusion sets Terumo на загальну суму 10 050 гривень.

8 жовтня, в день преставлення преподобного Сергія Радонезького, парафія на його честь відмітила престольне свято. Божественну літургію в

рату Київської митрополії архімандрит Віктор (Коцаба), секретар Київської єпархії по місту Київ протоієрей Віктор Іващук, благочинний

нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, головного соборного храму парафії, очолив Керуючий справами Української Православної Церкви

Солом’янського благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, благочинний Деснянського благочиння протоієрей Димитрій Григорак, духовенство парафії та

митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Його Високопреосвященству співслужили: єпископ Львівський

гості у священному сані. Наостанок був звершений святковий молебень, після якого владика Антоній звернувся до

і Галицький Філарет, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, голова адміністративного апа-

парафіян зі словами проповіді та привітав усіх присутніх з престольним святом.

БЛАГОДІЙНИЙ АУКЦІОН «РАДІСТЬ ЖИТТЯ»

4 листопада, в актовій залі Державного університету телекомунікацій, відбувся перший благодійний аукціон «Радість життя». Метою його проведення був збір коштів для підтримки дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Всі лоти, переважну більшість яких складали малюнки та творчі роботи вихованців спеціалізованої школи-інтернату № 17, було

№ 5 (35), листопад 2016

реалізовано на загальну суму 4300 гривень, які будуть спрямовані на потреби дітей. Від парафії на чес ть преподобного Сергія Радонезького, в заході прийняв участь директор недільної школи протоієрей Миколай Скрижалін, який перед початком аукціону наголосив на необхідності регулярного проведення подібних бла г одійних а кцій та

благословив учасників на добру справу. Після аукціону відбувся концерт, на якому виступили: народний артист України Леонід Сандуленко, фіналіст проекту «Голос діти» арсен Шавлюк, учасниця нового сезону проекту «Голос діти» Поліна Загна, джаз–бенд «Крок» та студентка Вікторія Сичова.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ НА ЧЕСТЬ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВІДНАЙДЕННЯ ЗАГИБЛИХ» ВІДЗНАЧИЛА СВОЄ ПЯТИРІЧЧЯ

6 листопада, у день вшанування ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», виповнилось п’ять років з дня звершення першого богослужіння в храмі на честь ікони Божої Матері «Віднайдення Загиблих» Солом’янського благочиння. В цей пам’ятний для парафії день була звершена святкова Божественна літургія, яку очолив благочинний Голосіївського району протоієрей Павло Кирилов, у співслужінні

благочинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника та настоятеля храму протоієрея Сергія Экшияна. Після Літургії був відправлений подячний молебень та окремо піднесені заупокійні молитви за загиблих воїнів з нагоди 73-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. По завершенні богослужіння, зусиллями парафіян була організована святкова трапеза.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО 8 листопада, в день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського пара-

жили благочинний Голосіївського району протоієрей Павло Кирилов, духовенство

фія на його честь (с. Жуляни) відзначила престольне свято. За благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія,

парафії та гості у священному сані. По завершені літургії був звершений молебень перед храмовою іконою великомуче-

святкове богослужіння звершив настоятель парафії, керуючий Південним київським вікаріатс тв ом, єпископ Васильківський Миколай. Його Преосвященству спіслу-

ника Димитрія, після якого єпископ Миколай подякував гостям та парафіянам за спільну молитву і запросив всіх на святкову трапезу.

Свята

3

«МАЛАЯ ЧЕТЫРЕДЕСЯТНИЦА»

В

церковно-богослужебном году, начало календарной зимы всегда предваряется началом Рождественского поста — последнего многодневного поста в году. Он начинается 28 ноября, длится сорок дней и продолжается до 7 января. Поскольку заговенье на пост приходится в день памяти святого апостола Филиппа, то этот пост называют также Филипповым. В историческом измерении, Рождественский пост является древней церковной традицией – первые упоминания о нем датируются V веком. Изначально, обычай постится перед праздиком Рождества Христова появляется в Западной церкви, точнее, в епархиях Галлии – это современная территория Франции. Именно в Гальской церкви сохранились первые сведения о посте перед Рождеством Христовым. Так, например, епископ Григорий Турский († 594) говорит, что святой Перепетий, который тоже был епископом Турским и жил за столетие до него, ввел за обычай поститься в понедельник, среду и субботу, начиная от дня памяти святого Мартина (11 ноября) до Рождества Христова. Очень быстро эта традиция распространяется на территории Англии, Италии и доходит до Рима. Можно с уверенностью сказать, что начиная с VI века, пост перед Рождеством становится общецерковным для запа дного хрис тианс тва, несколько позже он получает название «Адвент» (с лат. приход), которым обозначается и сегодня.

В литургической традиции восточного христианства первые упоминания о посте перед Рождеством Христовым датируются VI столетием и связаны они с деятельностью Константинопольского Патриарха Иоанна Постника († 595). Необходимо отметить, что Рождественский пост сначала имел неодинаковую продолжительность. Окончательно сорокадневным он стал после собора 1166 года, который был созван в Константинополе по инициативе Патриарха Луки. По календарному объему Рождественский пост занимает первое место после Великого поста, но по своей строгости он больше соотносится с Петровым, уступая место не только Великому, но и Успенскому. Припа дая на зимний период, говение перед Рождеством, по мнению святителя Льва Великого, призвано освятить это время года таинственным о б н ов л е н и е м духовного единства с Богом. Папа Лев пишет, что: «Само хранение воздержания запечатлено четырьмя временами, чтобы в течение года мы познали, что непрестанно нуждаемся в очищении и что при рассеянии жизни всегда надо стараться нам постом и милостынею истреблять грех, который при у множае тся бренностью плоти и нечистотою пожеланий». По мысли того же святителя, Рождественский пост есть жертва Богу за собранные плоды: «Как Господь ущедрил нас плодами земли – так и мы, во время этого поста, должны быть щедры к бедным».

По словам святителя Симеона Фесс а лоникийского: «Пост Рождественской Четыредесятницы изображает пост Моисея, который, постившись сорок дней и сорок ночей, получил на каменных скрижалях начерт ание слов е с Божиих. А мы, постясь сорок дней, созерцаем и приемлем живое Слово от Девы, начертанное не на камнях, но воплотившееся и родившееся, и приобщаемся Его Божественной плоти». Необходимо заметить, что все святые отцы, поучая о пользе и необходимости поста, единогласны во мнении, что пост телесный не приносит пользы без поста духовного. Случается это тогда, когда человек, воздерживаясь от пищи, преисполняется ощущением собственного превосходства от осознания того, что она постится. Истинный пост всегда соединен с молитвой, покаянием, отстранением страстей, пороков и прощением обид. Пост – не цель, а средство смирить свою плоть и очиститься от грехов, а потому без молитвы и покаяния он превращается исключительно в диету. Святоотеческое учение единодушно во мнении, что Рождественский пост установлен Церковью для того, чтобы мы ко дню Рождества Христова очистили себя покаянием, молитвою и постом, чтобы с чистым сердцем, душой и телом могли благоговейно встретить явившегося в мир Сына Божия и чтобы, кроме обычных даров и жертв, принести Ему наше чистое сердце и желание следовать Его учению.

№ 5 (35), листопад 2016


4

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Апологетика

ГУРТОК ПО ВИВЧЕННЮ БІБЛІЇ З БІЛЕТОМ В ОДИН КІНЕЦЬ...

Д

звінок у двері... Ззовні, на сходовій клітині стоять двоє. Вони акуратно одягнені і виглядають дуже привітно. Вони не помилилися і прийшли саме до вас, хоча і не знають вас по імені. Свою розмову вони починають ввічливо і намагаються з перших же слів вловити ваш настрій. Незалежно від відповіді вони постараються переступити поріг і продовжити розмову у вашій квартирі. Ви в розгубленості від їх професійної доброзичливості і бажання вам допомогти, що в сумі з ввічливістю не залишає аргументів для відмови у гостинності. Можна з упевненістю стверджувати, що ця картинка знайома багатьом. І в даному випадку, вона, нажаль, знайома не у зв’язку з черговими виборами чи надміру настирливими торговими агентами. В переважній більшості ця картина є стереотипною для, так званої, “місіонерської діяльності” тоталіатарної американської секти Свідків Єгови. Хоча для визначення арсеналу засобів, які залучаються сектантами для поширення свого вчення, словосполучення “місіонерська діяльність” не підходить, навіть у лапках, бо доречніше вживати термін “вербування”. Свою історію секта Свідків Єгови розпочинає в 1870 році, правда, під іншою назвою – “Дослідники Біблії”. Засновником Дослідників був Чарльз Рассел, молодий чоловік, вихований у родині протестантівпресвітеріанців, родом з Пітсбурга. Причиною відходу від пресвітеріанства стало розчарування у кальвінізмі, догматика якого, покладена в основу пресвітеріанства. В своїх духовних пошуках він деякий час захоплювався адвентизмом, а потім відокремився і від нього та почав спільно з однодумцями видавати власний журнал під назвою “Сторожова башта Сіону і вісник присутності Христа”. У 1881 році Чарльз Рассел організував з читачів свого журналу Товариство Вартової башти, яке з 1891 року розпочало щорічні зустрічі. Від прізвища свого засновника ця релігійна група отримала назву “расселіти”, а самого Рассела вони називали “Пастором”. Свої видання расселіти розповсюджували, йдучи від дверей до дверей будинків. Ця традиція залишилась до сьогодні. У 1884 році Товариство було зареєстроване в державній службі США як корпорація, якою керують сім директорів, включаючи президента Чарльза Рассела. Завданням корпорації, згідно зі статутом, було спри-

Будинок Watchtower – головний адміністративний центр Свідків Єгови (Бруклін, Нью-Йорк)

яння психологічному, моральному і релігійному зростанню людей через вивчення Біблії, поширення літератури і спеціалізованної преси та безкоштовні лекції. Не дивлячись на певний місіонерський успіх, особисте життя Чарльза Рассела було позначене низкою криз. Зокрема, він розлучився зі своєю дружиною Марією через те, що вона вимагала повноправної участі в прийнятті рішень в Товаристві. Дружина звинуватила Рассела в аморальній поведінці і подала на розлучення. Остаточне рішення щодо розлучення було ухвалене у 1908 році. Незважаючи на те, що Свідки Єгови вчать про непорушність подружжя, випадок Чарльза Рассела вважається екстраординарним і є для них прикладом негідної поведінки жінки, коли вона прагне влади. Тому жінки не беруть жодної участі в керівництві спільнотою та не займають високих посад. Чарльз Рассел помер через хворобу 31 жовтня 1916 року під час поїздки потягом до Брукліна. Смерть засновника спричинила певну кризу в Товаристві Вартової Башти. Другим президентом Товариства став юрист із Брукліна Джозеф Рутерфорд. При ньому стався розкол всередині організації, викликаний зміною принципів управління, а також авторитарною «чисткою» у керівництві, після якої Резерфорд де-факто став єдиним редактором усіх видань Товариства і його головним ідеологом. В 1931 році послідовники Ру терфорда перейменували себе і взяли сучасну назву — Свідки Єгови, щоб провести чітку межу між групами, які залишилися лояльними Товариству на чолі з Рутерфордом і тими з них, які відокремилися від Товариства,

але продовжували використовувати назву “Дослідники Біблії”. В своєму віровченні Свідки Єгови не оригінальні, оскільки, як зазначають дослідники, їх догматика є синтезом єретичного вчення антитренітаріїв, аріанства та монархіан. В перекладі з богословської мови, це означає, що Свідки Єгови, не визнають догмат про Святу Трійцю. Вони вважають, що в повноті Богом є лише один Бог Отець. Христос просто досконалий праведник, а Святий Дух – це сила Бога. Саме по цій причині, слова “Святий Дух” вони завжди в своїй літературі пишуть з малої літери. Вчення про Христа в Свідків Єгови має справді багато паралелей з аріанством – єрессю, яка була засуджена на Першому Вселенському соборі. Подібно аріанам, Свідки вважають, що Христос не є Богом, Він не вічний, не всемогутній і не рівний, в своїй божественній природі, Богу Отцю. Хистос, в їх усвідомленні, є першим творінням Єгови, створеним до Адама. Саме на землі, в своїй діяльності, як пророк Єгови, Хистос досконало виконав волю Бога і через це Бог Його воскресив. Окрему і важливу роль в світогляді і віровченні Свідків з аймають апока ліптичні настрої. З ними пов’язані анектодичні історії щодо пророцтв про кінець світу. Впереше, таке пророцтво було проголошено в 1873 році і “призаначало” кінець світу на 1874 рік. Проте, як відомо воно не збулось і кінець світу регулярно переносився. В цьому контексті окремо необхідно виділити 1914 рік. На цей рік був зроблений черговий апокаліптичний прогноз і коли рік минув, а прогноз не збувся, теологи Свідків знайшли вихід з пікантної

ситуації, проголосивши, що друге пришестя Христа відбулось, але невидимо і Христос править в Своєму Царстві на небі. Останній раз пророцтво щодо кінця світу робилось на 1975 рік, але замість жаданої “пророками” мобілізації аудиторії та росту кількості новонавернених, відбулось зворотнє – чергове псевдопророцтво спровокувало розчарування та відхід великої кількості членів організації. Відтоді маніпуляції з датами кінця світу припинились, а богослови організації розтлумачили сучасність, як “останні дні” – тобто час, який проходить від невидимого пришестя Христа (в 1914 р.) до Його видимого пришестя в славі. З точки зору Свідків Єгови, в цей час існує певний клас людей, яких вони називають “помазанниками” або “малим стадом”. Їх число вони обмежують 144 тисячами, які після смерті будуть царствувати на небі, а “інші вівці” з членів організації, число яких не обмежено, будуть жити на землі після Армагедону. Зараз, в проповідях та лекціях Свідків, більш акцентується увага на другій групі, оскільки місць у “малому стаді” практично не залишилось – вони були заповнені відомими членами організації та спонсорами ще до 30-х років ХХ століття. В богослужбовому аспекті своєї діяльності, Свідки Єгови визнають необхідність хрещення через повне занурення у воду, яке проводиться у дорослому віці після катехизації. Обряд, як правило, відбувається під час великих з’їздів, наприклад обласних конгресів. Окрім хрещення та Вечері Спогадів (щорічний спомин Тайної Вечері) Свідки Єгови не вшановують ніяких інших свят, таких як, наприклад, Різдво Христове і т. д. Члени організації дотри-

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 5 (35), листопад 2016

муються строгої етичної доктрини: заборонено вживати алкоголь, наркотики, тютюн, та грати в азартні ігри. Базуючись на текстах з Діянь апостолів, Свідкам Єгови забороняється переливання крові. Це створює багато проблем, особливо, коли йдеться про життя дітей, батьки яких належать до організації. Інколи, подібні відмови завершуються смертю хворого, яку потім використовують опоненти Свідків для критики організації, тому зараз спостерігається тенденція до пом’якшення такого підходу і все більше богословів організації вважають припустимим переливання не самої крові, а її компонентів. Доктрина Свідків Єгови також передбачає повний нейтралітет щодо державної влади і політичних процесів. Тому члени організації відмовляються від служби в армії та не беруть участі в політичних процесах країн, де вони проживають. Проте Свідки не вважають себе пацифістами, оскільки очікують справедливої війни – Армагедону, в якій Христос переможе всі світові уряди. Членам також заборонено працювати в органах державної влади. У вченні Свідків Єгови важлива увага приділена міцній родині та ролі жінки, яка повинна мати повагу з боку чоловіка. Проте, пам’ятаючи історичний конфлікт Рассела з дружиною, в організації існує непорушне правило, за яким жінка не може брати участі в будь-яких керівних інститутах. Завдяки своїй надактивній місіонерській діяльності, секта Свідків Єгови досить динамічно розвивається. За приблизними підрахунками, на 2014 рік кількість активних членів організації, поза межами США, сягнула 8 мільйонів. За думкою багатьох фахівців, це число можна сміливо збільшувати ще на 1.5, або 2 млн., оскільки в своїй статистиці Свідки не рахують дітей та неактивних членів. Найбільші показники активності, а відповідно і росту, Свідки Єгови демонструють в країнах, що розвиваються, в тому числі країнах пострадянського простору. В країнах Західної Європи, а останнім часом і деяких пострадянських країнах, діяльність організації гальмується, певною мірою, звинуваченнями в деструктивному та тоталітарному характері цієї релігійної організації. Продовження в наступному номері. Публікацію підготував Репік Денис

Випуск № 05(35) листопад  
Advertisement