Page 1

СОЛОМ’ЯНКА вЕРЕСЕнЬ 2015 № 16 (28)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

В

ВОЗДВИЖЕНИЕ КРЕСТА ГОСПОДНЯ

се двунадесятые праздники Православной Церкви посвящены воспоминаю событий из земной жизни Спасителя или Божией Матери. Исключением является только празднование Воздвижения Креста Господя. События, которые христине празднуют в день Воздвижения Честного и Животворящего Креста, произошли в Палестине во времена царствования императора Константина Великого. По сообщениям церковных историков IV века, мать императора Константина, святая равноапостльная Елена, отправилась по просьбе царственного сына в Иерусалим, чтобы найти места, связанные с земной жизнью Христа, а также святой Крест, чудесное явление которого стало для Константина знаком победы над Максентием. Императрица Елена пыталась узнать где находится Крест у иерусалимских иудеев, и один престарелый еврей по имени Иуда позже указал место. Оказалось, что святой Крест брошен в одну из пещер, завален мусором и землею, а сверху выстроен языческий храм. Царица Елена приказала разрушить это здание и откопать пещеру.Когда повеление было исполнено, то в пещере нашли три креста и отдельно лежащую от них дощечку с надписью: «Иисус Назорей, Царь Иудейский». Нужно было узнать, который из трех крестов есть Крест Спасителя. Иерусалимский патриарх Макарий и царица Елена твердо верили и надеялись, что Бог укажет святой Крест Спасителя.По совету епископа стали подносить кресты один за другим к тяжело болящей женщине. От двух крестов не произошло никакого чуда, когда же возложили третий крест, то она тотчас стала здоровой. Случилось, что в это время мимо несли умершего, для погребения. Тогда стали возлагать кресты один за другим и на умершего; и когда возложили третий крест, умерший ожил. Таким образом, узнали крест Спасителя, через который Господь совершил чудеса и показал животворящую силу Своего Креста. Царица Елена, патриарх Макарий и окружавшие их люди с радостью и благоговением поклонились Кресту Христову и целовали его. Христиане, узнав об этом великом событии, собрались к месту, где был обретен Крест Господень, желая поклонится Святому Древу. Но так как из-за множества народа это сделать было невозможно, то все стали просить, по крайней мере, показать его.

офіційне видання Солом’янського благочиння м. Києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

воздвижение Креста (Киев. XV в.)

Тогда патриарх Макарий встал на возвышенном месте и, чтобы всем было видно, несколько раз высоко поднял Крест Христов, а собравшийся народ при этом пел «Господи помилуй». Равноапостольные цари Константин и Елена, над местом страданий, погребения и воскресения Спасителя построили обширный и великолепный храм в честь Воскресения Христова. Также они построили храмы на Елеонской горе, в Вифлееме и в Февроне у Дуба Мамрийского. Императрица Елена часть Креста принесла своему сыну, царю Константину, а другую часть оставила в Иерусалиме, которая и до настоящего времени хранится в храме Воскресения Христова.Как свидетельствует святительКи-

рилл Иерусалимский, уже к середине IV века, частицы Креста распространились по всему христианскому миру. Около 335 г. была освящена, построенная непосредственно возле Голгофы и пещеры Гроба Господня, большая базилика Мартириум. День ее освящения, а также день освящения храма Воскресения, которое состоялось 13 сентября, стал праздноваться ежегодно с большой торжественностью, а воспоминание обретения Честного Креста вошло в праздничное торжество в честьосвящения этих храмов. Уже в конце IV в. праздник освящения базилики Мартириум и храмаВоскресения был в Иерусалимской Церквиодним из трех главных праздниковгода, наряду с Пасхой и Богоявлением.

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку 27.09.2015 Наклад 1000 прим.

Только начиная с VI века Крестовоздвижение стало обретать свойства более значимого события, чем праздник освящения храмов Воскресения и Мартириума. Эта тенденция прослеживается в письменных памятниках той эпохи. Так, например, если в житии преподобного СаввыОсвященного, написанном в VI столетии преподобным Кириллом Скифопольским, еще говорится о праздновании освящения храмов, но не Воздвижения, тоуже в житии преподобной Марии Египетской, традиционно приписываемом святителю Софронию патриарху Иерусалимскому (VII в.), есть точное указание на празднование именно Воздвижения. К VII веку тесная связь праздников освящения храмов и Крестовоздвижения перестала ощущаться — возможно, по причине нашествия персов на Палестину и разграбления ими Иерусалима в 614 г., когда Честной Крест был пленен, а архаичная иерусалимская литургическаятрадиция разрушена. Впоследствии историческая ситуация сложилась так, что именно Крестовоздвижение стало основным праздником. Празднование же обновления и освящения иерусалимского храма Воскресения, хотя и сохранилось в богослужебных книгах вплоть до настоящего времени, но сделалось предпраздничным днем перед Крестовоздвижением. В VII веке с воспоминанием обретения Креста Господня было соединено и другое воспоминание — о возвращении Древа Животворящего Креста Господня из Персидского плена.Как уже упоминалось, в 614 году Хозрой, царь Персидский, во время войны с Византийским императором Фокою овладел Иерусалимом, разграбил его сокровища и в числе их увез из Иерусалима в Персию Крест Спасителя, где он находился 14 лет. В 628 году, после победы над персами и заключения мира, Крест Христов был возвращен императором Ираклием в Иерусалим. Император встретил Крест в Иерусалиме и, по внушению Иерусалимского патриарха Зосимы, в смиренной одежде и босой, внёс его в храм, откуда он был ранее похищен персами. Это событие совершилось 14 сентября. Таким образом, в праздновании Воздвижения соединились два воспоминания: об обретении Креста Господня и возвращении его из плена.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Окончание на с. 3 Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

СВЯТО ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

27 вересня, в день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, в нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського головного соборного храму парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, Божественну літургію звершив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник в співслужінні духовенства парафії. Напередодні ввечері було звершене всенічне бдіння разом з чином Воздвиження Хреста, що складає головну богослужбову особливість цього дня.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ У СВЯТКОВИХ ЗАХОДАХ З НАГОДИ 1000-ЛІТТЯ КОНЧИНИ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ПАЛОМНИКИ З ЛЬВІВЩИНИ ВІДВІДАЛИ ПАРАФІЮ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

За благословенням єпископа Львівського і Галицького Філарета, близько ста паломників з Львівської єпархії, на чолі з благочинним міста Львів протоієреєм Євгенієм Щирбою та священиком Володимиром Каплуном, приїхали в Київ, щоб взяти участь у святкуванні знаменної дати 1000-ліття кончини рівноапостольного князя Володимира. 27 липня, по прибутті в столицю, паломники відвідали храм на честь преподобного Сергія Радонезького, почесним настоятелем якого є Преосвященніший Філарет. Клірик парафії священик Костянтин Вовченко познайомив гостей з парафіяльним життям та розповів про хід будівництва храмового комплексу. Піля короткої екскурсії паломників пригостили обідом в парафіяльній трапезні.

ДЕНЬ ШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВСІХ СКОРБОТНИХ РАДІСТЬ»

27 липня, напередодні свята Хрещення Русі та 1000-ліття блаженної кончини святого рівноапостольного великого князя Володимира, Предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив святковий молебень біля пам’ятника Хрестителю Русі, що на Володимирській гірці. На урочистості, присвячені святкуванню цієї визначної події, до столиці з різних регіонів України були привезені визначні святині українського Православ’я: вісім чудотворних ікон Божої Матері, перед якими

віруючі мали змогу молитися на Володимирській гірці. Разом із Його Блаженством за богослужінням молилися представники Помісних Православних Церков, єпископат та духовенство всіх єпархій Української Православної Церкви, а також понад 20 тисяч православних віруючих з усієї України. Вітаючи українську паству із ювілейним святом на честь св. Рівноапостольного Володимира Великого, Блаженніший владика відзначив, що Хреститель Русі «поклав початок нової сторінки в історії нашого народу… Нехай молитвами святого великого князя Воло-

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРИЙНЯВ УЧАСТЬ У ВІДКРИТТІ ОНОВЛЕНОГО ПАРКУ “СУПУТНИК” 26 серпня відбулось урочисте відкриття, після реконструкції, парку “Супутник”, що по вулиці Уманьській в Солом’янському районі. Наразі завершено лише перший етап робіт. Разом з жителями мікрорайону, участь у відкритті оновленого парку прйняли,

депутати Верховної Ради України, представники Київської міської ради, генеральний директор комунального підприємства “Київзеленбуд”, а також настоятель та духовенство храмового комплексу на честь преподо-

№ 16 (28), вересень 2015

димира Господь оберігає нашу українську землю і наш народ», – сказав Блаженніший Митрополит. Після завершення молебню Предстоятель УПЦ, разом із єпископатом та духовенством очолив багатотисячний хресний хід із святинями до СвятоУспенської Києво-Печерської Лаври. Численна хода пройшла центра льними вулицями Києва. Біля поклінного хреста на вулиці Грушевського Його Блаженство, разом із усім духовенством та мирянами, підніс молитви за упокій душі всіх, хто загинув під час трагічних подій лютого 2014 року.

5 серпня, в день, коли Православна Церква шанує образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафія в ім’я преподобного Сергія Радонезького відзначає престольне свято. У дерев’яному храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Божественну літургію очолив благочинний

Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовенства парафії. По завершенні богослужіння був відслужений молебень перед іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість», після якого настоятель привітав усіх присутніх зі святом.

бного Сергія Радонезького, який будується на території парку. Варто відмітити, що саме парафія була одним з активних ініціаторів цієї реконструкції, зусиллями якої вже понад вісім років регулярно проводиться прибирання, озеленненя та догляд насаджень.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

3

новини благочиння

Продолжение. Начало на с. 3

ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКА Самый распространенный сюжет иконы Воздвижения Креста Господня сложился в русской иконописи в XV-XVI веках. Как правило, на иконе изображали большое скопление людей на фоне одноглавого храма. В центре размещалось изображение Патриарха с

поднятым над головой Крестом. Под руки его поддерживают диаконы. Крест на иконах изображался украшенным веточками растений или цветами. На первом плане — святители и все, кто пришел поклониться святыне. Справа — фигуры царя Константина и

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО

царицы Елены.Иногда на иконе Воздвижения изображается напоминание о чуде, с оп у тс т в ов а в шем э том у событию, в виде образов воскресшего покойника или женщины в тяжелой болезни, исцеленной прикосновением ко Кресту. Описанному иконографическому варианту Воздвиже-

ознаменовав завершення будівельних та оздоблювальних робіт у нижньому храмі і починачи з святкового богослужіння в день храмового свята, у нижньому храмі парафії будуть звершуватись богослужіння по неділях та святкових днях.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 21 вересня, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, головного соборного храму парафії на честь преподобного Сергія Радоне з ь ког о , бла г оч и н н и й Солом’янсь­кого благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник очолив Божественну літургію в співслужінні духовенства парафії. Після літургії було звершено молебень, по закінченні якого, отець Ярослав звернувся до присутніх парафіян з словом проповіді та поздоровив зі святом.

этапе формирования иконографии в основу композиции Воздвижения легла не историческая сцена с Патриархом Макарием, а изображение чина воздвижения Креста в соборе Святой Софии в Константинополе. Публикацию подготовил Репик Денис

СВЯТО ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ 19 серпня, в день свята Преображення Господнього, клірик парафії на честь преподобного Сергія Радонезького священик Костянтин Вовченко

12 вересня, в день пам›яті благовірного князя Олександра Невського, в нижньому храмі, що споруджено на його честь, головного соборного храму парафії преподобного Сергія Радонезького, було звершено святкове богослужіння, яке очолив єпископ Львівський та Галицький Філарет. Його Преосвященству співслужили благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, благочинний Спасо-Преображенського монастиря (с. Пісківка, Київська область) архімандрит Яків (Галандзовський), а також духовенство храму та столиці. Цьогорічний день пам›яті благовірного князя Олександра Невського був особливим в історії парафії, оскільки він

ния Креста Господня предшествовали парные изображения святых равноапостольных Константина и Елены с Крестом в руках или стоящих по сторонам от Креста, известные с X века, а изображения события обретения Креста императрицей Еленой существовали в византийском искусстве с IX века. На раннем

відвідав Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янського

району в м. Києві, де звершив освячення плодів та привітав присутніх зі святом.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ОЧОЛИВ ПАЛОМНИЦТВО ВІРЯН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ДО СВЯТОЇ ЗЕМЛІ

За благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у подорожі до Святої Землі загальноцерковну паломницьку групу, до якої увійшло понад 40 груп порчан з різних куточків України, очолив єпископ Васильківський Миколай, вікарій Київської Митрополії. Його Преосвященство супроводжував секретар Київської єпархії протоієрей Костянтин Пилипчук. На Святій Землі наші співвітчизники відвідали святині, пов’язані із земним життям і подвигом Ісуса Христа, Його стражданнями та славним Воскресінням. 11 вересня, в день Усікновення глави Іоанна Предтечі, Преосвященніший Миколай

був прийнятий Блаженнішим Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ. Під час зустрічі єпископ Миколай передав Патріарху братське вітання від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Дякуючи Його Блаженству за гостинний прийом паломників, Преосвященний Миколай відмітив, що цьогорічне паломництво українських православних прочан до Святої Землі відбувається за складних умов війни на Сході України. І тому головною метою цієї прощі до Святої Землі є молитва за мир у державі та припинення кровопролиття і страждань. Єпископ Миколай також попросив Блаженнішого Феофіла піднести свою первосвя-

тительську молитву за мир на українській землі. В свою чергу, Патріарх запевнив і просив передати українській пастві, що він щоденно молиться за мир в Україні та за її єдність навколо Української Православної Церкви. Блаженніший Феофіл наголосив, що Єруса лимський Патріархат визнає в Україні лише канонічну Українську Православну Церкву і бажає повернення в її лоно єдиновірців, що відпали від Єдиної Соборної Церкви через розкол. Як повідомив нашому кореспондент у директор Паломницького Центру Володимир Теліженко, який також брав участь у паломництві, це найбільша за чисельністю проща до Святої Землі, яка відбувається вже за сталою традицією у вересні місяці. Саме у цей період Паломницький центр уклав угоду з авіакомпаніями України та Ізраїлю на вигідних умовах, що дає можливість для українських паломників значно зменшити вартість авіаквитків. Не дивлячись на економічну кризу в країні, вірні Православної Церкви не тільки не зменшили чисельність паломницьких груп, а навпаки – збільшили її. І  головною молитвою всіх учасників цьогорічної прощі стала молитва за мир в Україні.

№ 16 (28), вересень 2015


4

Свята

ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА

Продовження. Початок у попередньому номері ияконське служіння, дуже швидко вийшло за ті рамки, які були окреслені апостолами при посвяченні перших семи дияконів Єрусалимської Церкви і вже на початокуIII століття саме диякон є правою рукою єпископа, а часто він навіть стає і його наступником на кафедрі. Звичайно, головним обов’язкоми перших дияконів було соціальне служіння. Вони піклувались про вдів, сиріт, бідняків та хворих, а також проповідували. Літургічні функції дияконів детально описує “Апостольске передання” – фрагментарно збережений документ III століття. Автор “Передання“ зазначає, що диякони готували все необхідне для звершення Євхаристії, причащали вірних, допомагали при звершенні таїнства Хрещення, а в окремих випадках, навіть, звершували це таїнство самі. Також, збереглися згадки про те, що в древній Церкві диякони, інколи, приймали сповідь та звершували проскомідію. Під час Євхаристичних зібрань диякон читав Євангеліє та проголошували єктенії – ці, чи не найдревніші літургічні функції, збереглись за дияконами до нашого часу без змін. Починаючи з IV століття, з розвитком стурктури християнського богослужіння, за ними також закріплюється обов’язок звершувати кадіння, слідкувати за загальним порядком служби та храмовою ризницею. Разом з тим, дияконство, частково, звільняється від соціального служіння, оскільки для цих потреб з’являються спеціально призначені єпископом церковнослужителі. Поступово, літургічна практика забороняє дияконам звершувати будь-які богослужіння без пресвітерів, в літургічному вимірі диякон постає, як помічник єпископа чи священика. Незмінним залишається обов’язок проповіді. Частково звільнене від соціального служіння, дияконство, активно залучається до церковно-адміністративної діяльності. В періоди розквіту Візантії патріарший палац частково дублював структкру палацу царського, відповідно, детально розроблена державна адміні-

Д

страція з чиновників різного рангу, в патріаршому палаці, дублювалась дияконами, багато з яких мали значний вплив не лише на церковні, а й на державні справи. Про що красномовно свідчить той факт, що з 75 Константинопольських патріархів післяіконоборчого періоду, по меншій мірі 12, були обрані з дияконів. У візантійський період формується також чітка послідовність хіротоній. На початку VIII століттядияконство поступово стає не просто окремим служінням, а обов’язковим етапом, через який проходять і пресвітери і єпископи. Розробляється сповнене символізму чинопослідування хіротоній, для кожного ієрархічного ступеня. З наведеного вище тексту Діянь, де розповідається про пеших дияконів Єрусалимської Церкви, видно, що форма посвячення у священний сан через покла да дання рук має апостольське походження. Ця практика бере свій початок ще в старозавітній юдейській традиції, в рамках якої, посвячення в священника та левіта с упроводж ува лось принесенням жертви, покладанням рук та читанням відповідних молитов. З того часу форма звершення таїнства Священства, у головних своїх рисах не змінилась, а тільки збагатилась символікою, яка покликана глибше розкривати суть того, що відбувається. В сучаснії богослужбовій практиці, посвячення в дияконський сан звершується відразу після освячення Святих Дарів. Вибір такого моменту не випадковий – диякон, по характеру свого служіння, не бере участі в освяченні Дарів, оскільки це, виключно, прерогатива єпископа та священика. Диякон посвячується лише прислуговувати вищим ієрархічним ступеням в їх служінні і звершення рукоположення саме після завершення Євхаристичного канону, покликано це підкреслити. Хіротонія починається з того, що ставленика вводять у вівтар та обводять тричі навколо престолу, символізуючи цим, що майбутній священнослу житель вс т упає у містичний шлюб з Церквою. Потім,

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА ставленик стає на одне коліно перед престолом і єпископ покладає край омофора на його голову, а зверху кладе руку і читає таїноздійснювальну молитву. Після молитви архієрей знімає хрестоподібно одягнений орар з посвяченого і покладає йому на ліве плече зі словом “аксіос” (достоїн), а також одягає на нього поручі та дає рипіду. Варто зазначити, що перед посвяченням у священний сан, одружені ставленики знімають обручку і, як правило, більше її не одягають, в ознаменування того, що крім дружини, кожен священнослужитель заручений Церкві. Другим ступенем церковної ієрархії є священик. Священницьке служіння в Церкві існує з часів апостольских. Правда, варто зауважити, що в текстах Святого Письма, священики часто називались словом “пресвітер”. Це слово з грецької мови перекладається як “старійшина”. Саме пресвітери були очільниками невеликих християнських общин однієї місцевості і тому, в перші роки християнства, існувала певна термінологічна неточність – часто пресвітерами називали і єпископів, але особливості літургічних повноважень останніх та їх переваги в керуванні життям общини, привели до необхідності чіткого термінологічного розмежування. Пресвітери, тобто священики общини, починаючи від апостольских часів посвячувались єпископом та мали право звершувати всі таїнства, окрім таїнства Священства. Як видно з текстів Діянь та послань А п о с т ол ь к и х , пресвітер був зобов’язаний: • звершувати Євхаристію(за відсутності єпископа); • виголошувати повчання вірним; • приймати покаяння від членів общини; • очолювати молитовні зібрання общини (якщо богослужіння очолював єпископ, пресвітер займав друге місце). Взагалі, за відсутності єпископа, пресвітер, фактично, виконував всі його обов’язки, крім, звичайно, посвячення у священний сан. Унікальною була традиція Карфагенської Церкви, де під час звершення єпископом хіротонії, пресвітери мали право також покладати руки на ставленика, але ця практика не знайшла поширення в інших християнських церквах. В сучасній літургічній практиці Православної Церкви посвячення у священики відбувається після Великого входу, перед освяченням Святих Дарів, що символічно вказує на те, що священик має право звершувати таїнство Євхраристії. Збереглось багато відомостей про участь пресвітерів у церковних соборах. Вони, крім випадку, коли пресвітер представляв свого єпископа, сиділи за єпископами і також приймали учать в обговореннях соборних рішень та мали право підпису соборних постанов. В древній церкві пресвітера обирала вся община, або складала список з якого єпископ обирав ставленика вже на свій розсуд. Вся процедура виборів відбувалась дуже дисципліновано, навіть збереглись документи, де

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 16 (28), вересень 2015

римський імператор-язичник Олександ Север (III ст.) ставить вибори кандидатів на пресвітерсво, в християнських общинах, в приклад для виборів державних чиновників. В сучасній практиці Православної Церкви священика одноосібно призначає єпископ, але община, звісно, може мати дорадчий голос стосовно тієї чи іншої кандидатури. На відміну від священиків Західної Церкви, для яких обов’язковий целібат, православна традиція дозволяє священикам одружуватись. Можна сказати, що в загальних рисах, з часів апостольських, обов’язки священика не зазнали суттєвих змін. Священик повністтю відповідальний за життя парафії. Він звершує таїнства та богослужіння, а також відає фінансовими та адміністративними справами парафіяльного життя. Взагалі, найкраще служіння та обов’язки священика, на всі часи, охарактеризував апостол Павло, у своєму посланні до Тимофія, наступними словами: “Образ будь вірним словом, життям, любов’ю, духом, вірою, чистотою”. (I Тим. 4;12) Саме ці слова викарбувані на зворотній стороні ієрейського хреста, який вручається після хіротонії кожному новопоставленому священику. Публікацію підготував Репік Денис Продовження у наступному номері

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ЗАКЛИКАЄ КИЯН ПІДТРИМАТИ ІНІЦІАТИВУ НАЙМЕНУВАННЯ ОДНІЄЇ З ВУЛИЦЬ СТОЛИЦІ НА ЧЕСТЬ МИТРОПОЛИТА ВОЛОДИМИРА (САБОДАНА)

Київська міська державна адміністрація ініціювала громадське обговорення щодо перейменування вулиці Кірова Деснянського району столиці на вулицю Митрополита Володимира Сабодана. Ця вулиця розташована поряд з Свято-Троїцьким собором на Троєщині. Проголосувати та висловити свою думку з приводу перейменування може кожний бажаючий на сайті КМДА. Наразі більшість мешканців столиці, які приймають участь у обговоренні, відали свої голоси за те, щоб назвати вулицю на честь спочилого Предстоятеля Української Православної Церкви.

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за адресою, вулиця Уманська 14 продовжують набір на новий навчальний рік на курсах викладатимуться наступні предмети: 1. Новий Завіт 2. Старий Завіт. 3. Історія Церкви 4. Догматика 5. Літургіка 6. Основи церковного мистецтва 7. Сектознавство Заняття проходять 2 рази на тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів. Термін навчання – 2 роки. Телефон для довідок: 097–140–33–68

Солом'янка православна № 5 (28) 2015  
Солом'янка православна № 5 (28) 2015  
Advertisement