Page 1

СОЛОМ’ЯНКА лиСтоПаД 2014 № 10 (22)

ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви Пізнання людиною сучасного світу все частіше відбувається, практично, без дотику з ним. Новини існують в інформаційному просторі, а і їх швидка зміна не передбачає глибокої взаємодії з читачем. Специфіка церковних засобів масової інформації докорінно відрізняється – в них Церква ніколи не постає об’єктом, а завжди оцінюється з точки зору вічності. Це і обумовлює формат подачі інформації, її тематику та інтерпретацію. Проблемне поле, яке перед собою ставить редакторський колектив нашого видання, не фокусується на подачі «гарячих» новин та висвітленні тем, що динамічно обговорюються в суспільстві. Мета кожного інформаційного впливу, що здійснюється в церковному форматі, не може бути винесена за рамки головного завдання Церкви – вести віруючих до Христа. Таким чином, найбільш пріоритетним в нашій роботі ми вбачаємо розкриття внутрішнього життя Церкви, яке реалізовується в богослужінні та християнському вченні. Протоієрей Ярослав Шовкеник, настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонежського, благочинний Солом’янського району, шеф-редактор газети «Солом’янка православна».

РОЖДЕСТВЕНСКИЙ ПОСТ

У

становление Рождественского поста, как и других многодневных постов, относится к древним временам христианства. Уже с четвертого века святой Амвросий Медиодаланский и блаженный Августин упоминают в своих творениях о периоде говения перед празднованием Рождества Христова. В пятом веке о древности этого поста писал Лев Великий. Первоначально Рождественский пост длился у одних христиан семь дней, у других — несколько больше. На соборе 1166 года бывшем при константинопольском патриархе Луке и византийском императоре Мануиле всем христианам было положено хранить пост пред великим праздником Рождества Христова сорок дней.

Антиохийский патриарх Вальсамон писал, что «сам святейший патриарх сказал, что, хотя дни этих постов (Успенского и Рождественского) не определены правилом, понуждаемся, однако, последовать неписаному церковному преданию и долженс твуем поститься… от 15 дня ноября». Рождественский пост — последний многодневный пост в году. Он начинается 15 (28 — по новому стилю) ноября и продолжается до 25 декабря (7 января). Поскольку заговенье на пост приходится в день памяти св. апостола Филиппа (14 ноября старого стиля), то этот пост называют Филипповым. Рождественский пост — зимний пост, он служит для нас к освящению последней части года таинственным обновлением духовного едине-

офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

ния с Богом и приготовлением к празднованию Рождества Христова. Епископ Римский Лев Великий пишет: «Само хранение воздержания запечатлено четырьмя временами, чтобы в течение года мы познали, что непрестанно нуждаемся в очищении и что при рассеянии жизни всегда надо стараться нам постом и милостынею истреблять грех, который приумножается бренностью плоти и нечистотою пожеланий». По словам Льва Великого, Рождественский пост есть жертва Богу за собранные плоды: «Как Господь ущедрил нас плодами земли, — пишет святитель, — так и мы во время этого поста должны быть щедры к бедным».

Окончание на с. 3

Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник

редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

головний редактор Денис Репік

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Редакційний колектив газети «Солом’янка православна» отримав Благословення Блаженнішого митрополита Київського та всієї України Онуфрія, для продовження видавничої діяльності та плідної праці на благо Церкви Христової.

Підписано до друку 05.12.2014 Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua


2

новини благочиння

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ 22 жовтня, на парафії преподобного Сергія Радонезького, відбулось зібрання д у ховенс тва Солом’янського благочиння, яке очолив благочинний Солом’янсь­ кого району протоієрей Ярослав Шовкеник. На зустрічі обговорювались нагальні питання церковного життя.

В СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ВИЗВОЛИТЕЛІВ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ 28 жовтня, в 70-у річницю визволення України від фашистських загарбників, в Солом’янському благочинні молитовно відзначили пам’ять полеглих воїнів та поздоровили ветеранів визволителів.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ У АКЦІЇ ПРИСВЯЧЕНІЙ ДНЮ СЛІПИХ 13 листопада у Києві пройшла акція присвячена Міжнародному дню сліпих. На початку акції, з благословення Блаженнiшого Митрополита Київського i всієї України Онуфрiя, д у ховенс тво Солом›янського благочиння звершило молебень на благословення доброї справи.

Люди з вадами зору провели велопробіг на тандемних велосипедах в знак підтримки незрячих України, для яких дуже важливо, щоб суспільство звернуло увагу на потреби сліпих в організації реабілітаційних центрів для адаптації та соціалізації таких людей.

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРОТОІЄРЕЙ ЯРОСЛАВ ШОВКЕНИК ЗВЕРШИВ ЗАУПОКІЙНЕ БОГОСЛУЖІННЯ ПО НОВОПРЕСТАВЛЕНОМУ ПРОТОІЄРЕЮ МИКОЛАЮ ЗАБУЗІ

13 листопада на 64-у році життя відійшов до Господа клірик і почесний настоятель храму на честь великомученика Георгія Побідоносця (Залізничний вокзал) протоієрей Миколай Забуга – ректор Київської д у ховної ака демії (19942007) та голова Відділу

зовнішніх церковних зв›язків УПЦ (2005-2007). В п’ятницю вранці 14 листопада, в храмі на честь великомученика Георгія Побідоносця була відслужена Божественна літургія та панахида. Богослужіння очолив протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовенства благочиння.

ДОПОМОГА ОБЕЗДОЛЕНИМ ПРИ ХРАМІ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ Духовенство та парафіяни храму на честь великомученика Георгія Побідоносця продовжують надавати благодійну безкоштовну допомогу для малозабезпечених та безхатченків. Щоденно гарячим обідом забезпечується близько 100-150 чоловік. Також надається, по можливості, медична допомога та сприяння у відновлені втрачених документів.

№ 10 (22), листопад 2014

15 листопада в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври було звершено заупокійну Божественну літургію та чин відспівування. Богослужіння очолив Керуючий справами Української Православної Церкви, ректор КДАіС, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній.

СОЛОМ’ЯНСЬКЕ БЛАГОЧИННЯ ЧЕРГОВИЙ РАЗ ПЕРЕДАЛО ДОПОМОГУ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ ЗІ СХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ За благословенням благочинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника, віруючими та духовенством благочиння була зібрана гуманітарна допомога

для переселенців зі Східних регіонів України. Клірик парафії преподобного Сергія Радонезького священик Костянтин Вовченко передав її в соціальний відділ Київської єпархії.


СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА Окончание. Начало на с. 1 Как любое библейское событие, неоднозначное и многоассоциативное, Рождественский пост, по мысли Симеона Фессалоникийского, «изображает пост Моисея, который, постившись сорок дней и сорок ночей, получил на каменных скрижалях начертание словес Божиих. А мы, постясь сорок дней, созерцаем и приемлем живое слово от Девы, начертанное не на камнях, но воплотившееся и родившееся, и приобщаемся Его Божественной плоти». Рождественский пост установ-

лен для того, чтобы верующие ко дню Рождества Христова очистили себя покаянием и могли благоговейно встретить явившегося в мир Сына Божия, принеся Ему кроме обычных даров и наше чистое сердце желающее следовать Его учению. Ослабляя по временам строгость общей нормы пощения для великих праздников, церковный устав, усиливает эту строгость для заключительных дней Рождественского поста. Из них наиболее строгим воз-

держанием освящается последний день – 24 декабря, известный под именем сочельника. Это название именно и указывает на ту степень пощения, которая назначается уставом для этого дня. Сочельник, видоизмененное «сочевник», происходит от слова «сочиво», означавшего, кашу из сушеных зерен. Есть глубокие основания для назначения такой своеобразной пищи в канун Рождества Христова. Вкушение сочива символически сближает день предпразднства Рождества Христова с другими днями богослужебного года, когда

За благословенням благочинного Солом’янського району та настоятеля парафії преподобного Сергія Радонезького протоієрея Ярослава Шовкеника, зусиллями прихожан і духовенства храму були зібрані продукти та речі першої необхідності для хворих психіатричної лікарні ім. Павлова.

До дня пам’яті преподобного Сергія Радонезького, в рамках святкування 700-річчя з дня його народження, був випуще-

ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ

Патріарх запалює вогонь в мироварному котлі. (Москва. Донський монастир)

Р

ному визначенні Миропомазання є таїнством, через яке людині подається Дух Святий, для проведення повноцінного християнського життя. Вс тановлення таїнс тва Миропомазання відбулось ще в апостольські часи. Спочатку апостоли звершували його через молитву та покладання рук, як про це оповідає книга Діянь Апостольських (Діян. 2;

полагается вкушать эту пищу. А благословение сочива (или колива, как оно еще называется) для вкушения уставом предписано в дни памяти мучеников, а также в дни поминовения усопших. Таким образом, на Рождественский сочельник, сочиво вкушается в напоминание того, ради чего воплотился Христос – ради искупительных страданий и смерти. Именно поэтому в сочельник, предписываются на церковных службах пение ирмосов Великой субботы: «Волною морскою» и чтение евангелия из притчи «О зерне горчичном», поскольку в

этой притче Спаситель сравнивал с зерном Себя и Свое пришествие на землю, а также смерть на ней (Ин. 12:24). Назначение такого евангельского чтения для сочельника хорошо объясняет уставное предписание о сочиве. Рождественский пост имеет своей целью духовную подготовку к предстоящему величайшему празднику. Церковь готовится к Встрече на грешной земле воплотившегося Бога, Встретить Которого, все христиане обязаны, с обновленным сердцем, в чистоте души и тела.

ХОР ХРАМУ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ВИПУСТИВ КОМПАКТ-ДИСК ДУХОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ

ПАРАФІЯ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ПЕРЕДАЛА ДОПОМОГУ ДЛЯ ХВОРИХ ПСИХІАТРИЧНОЇ ЛІКАРНІ

озглядаючи в попередньому номері історичний розвиток чинопослідування Хрещення – таїнства, через яке людина входить в церковне життя, необхідно зазначити, що воно, в своєму звершенні, сучасною літургічною практикою нерозривно пов’язане з ще одним сакраментом – таїнством Миропомазання. У догматич-

3

Свята

44). Але спосіб звершення через покладання рук вимагав участі особисто апостолів, що викликало певні труднощі через розширення географії проповіді християнства, а тому, невдовзі, звершувати це таїнство над новохрещеними були уповноважені єпископи. В богослужбовій практиці древньої Церкви Миропомазання завжди звершувалось як

самостійне таїнство, але пов’язане з Хрещенням, яке, в свою чергу, складало органічне ціле з Євхаристією. З IV століття, постановою Лаодикійського собору, Миропомазання почало звершувалось безпосередньо після прийняття Хрещення. Миром помазувались різні частини тіла: лоб, ніздрі, вуха, груди. Помазуючи хрестоподібно, священнослужитель вимовляв слова звершення таїнства: «Печать дару Духу Святого». Цей період можна вважати ключовим у формуванні сучасного чинопослідування таїнства Миропомазання. З часів рівноапостольного імператора Костянтина Хрещення звершувалось у великі свята: напередодні Пасхи, Різдва Христового, Богоявлення та Святої Трійці. У Константинопольській Церкві існувала традиція, коли новохрещені, після звершення над ними таїнства, йшли хресною ходою, разом з духовенством від хрещальні в храм, тримаючи в руках запалені свічки, а вже у храмі, в присутності всього церковного зібрання над ними звершувалось Миропомазання і вони вперше брали участь в Євхаристії. Слово «миро», в перекладі з грецької, означає «ароматне масло». Як видимий знак освячення, чи посвяти, воно використовувалось ще з часів Ста-

ний компакт-диск духовних піснеспівів, записаний хором парафії під керуванням регента Вероніки Воловникової.

рого Завіту. Наприклад, Мойсей для освячення Скінії Господньої використовував для цього миро. Також миром був помазаний Аарон на першосвященицьке служіння, і по започаткованій традиції, миром, в майбутньому, помазували первосвящеників та царів народу Ізраїльського. Таїнство Миропомазання унікальне в своєму чинопослідуванні тим, що складається з двох розділених у часі частин звершення: приготування і освячення мира та помазання ним новохрещеного. Приготування мира, або по-іншому мироваріння, має свою древню історію та незмінні традиції. Ще в Старому Завіті «миро» – це не просто рослинне масло, а ароматична суміш масел, трав та пахощів, які змішувались у певних пропорціях і давали свій унікальний запах. Встановлення окремого чину освячення мира святитель Василій Великий та ряд інших церковних авторів, приписують апостолам. До V століття для освячення мира не виділявся якийсь окремий день, а вже з першої половини V століття таким днем стає Великий Четвер. Найдревніша згадка про порядок приготування святого мира дійшла до нас в апостольському переданні святого Іполіта Римського

Закінчення на с. 4

№ 10 (22), листопад 2014


4

Літургіка

Закінчення. Початок на с. 3 В древній церковній практиці право варити і освячувати мир о було з акріплене, виключно, за найдревнішими кафедрами Православної Церкви: Рим, (пізніше і Константинополь), Олександрія, Антиохія, Єрусалим. Наприклад, Грузинська Церква почала набувати статусу автокефальної ще у V столітті, але незважаючи на це, миро вона отримувала від Матері-Церкви Антиохійської. На Русі самостійне мироваріння почалось

старіші списики речовин для приготування мира, які збереглися до нашого часу, датуються VIII століттям. В сучасній практиці Константинопольської Церкви офіційно затверджений перелік інгредієнтів складає 57 найменувань. В Руській Церкві набір ароматів для мироваріння час від часу змінювався, наприклад, в списку зразка XVII століття було 53 найменування, а на початку ХХ століття їх залишилось всього 28. В сучасній прак-

Мироварний котел і ароматичні інгредієнти для мира (Москва. Донський монастир)

після відділення від Константинопольського Патріарха, яке відбулось в 1448 році, оскільки право готувати миро для своїх потреб, Руській Церкві було дароване разом з автокефалією. Помісним Церквам нового часу Константинопольська Православна Церква, як правило, не передавала права на мироваріння, обмовляючи в Томосах (документах, якими надавалось право самостійності (автокефалії) зобов’я­ зан­ня отримувати миро з Константинополя. За такою умовою була дарована автокефалія Еладській (1850 р.), Польській (1924 р.) та Албанській (1937 р.) Православним Церквам. В загальноприйнятій християнській традиції приготування мира, за основу, береться оливкове масло в яке додається біле виноградне вино, воно необхідне для запобігання вигоранню масла. З пахощів викорис товується ла дан, пелюстки рози, корінь фіалки, мускатне, розове, лимонне масла та ін. Перелік інгредієнтів не був завжди сталим. Най-

тиці миро зварене в Руській Православній Церкві має близько 40 компонентів. Необхідно зазначити, що чин мироваріння і освячення мира відбувається не кожен рік. Частота приготування мира залежить від традицій і потреб кожної Помісної Церкви. Так, приміром, Константинопольська Церква варить миро приблизно один раз на 10 років (останнє мироваріння було в 2012 р.). Румунська Церква – раз в 5 років, а Болгарська – раз в 7 років. Рідше всього цей чин звершується Грузинською Церквою – один раз на 25-30 років. Руська Православна Церква звершує чин мироваріння досить часто, з інтервалом в 3-4 роки. Мироваріння, по традиції прийнятій у всіх християнських Церквах, звершується під час Великого посту. Попереднє приготування всього необхідного починається з Хрестопоклонної неділі і завершується перед початком Страстного тижня. Вранці Страсногого Понеділка Патріарх служить

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА молебень під час якого освячує всі приготовлені інгредієнти та сам запалює вогонь, під спеціально виготовленим для мироваріння, котлом. Вогонь потім підтримується дияконами, а священики безперервно, на протязі всіх днів мироваріння, читають Євангеліє. Поступово, до Великої Середи, всі ароматичні складові додаються до гарячої суміші оливкового масла та вина і зварене миро розливається в 12 спеціально виготовлених для цього ємкостей. У Великий Четвер, перед початком Божественної Літургії, священнослужителі заносять миро у вівтар на спеціально облаштоване для цього місце. Під час Великого входу священики переносять ємкості до престолу, розставляючи їх по шість з кожної сторони. Відразу після освячення Святих Дарів Патріарх звершує чин освячення мира, а після літургії, в кожну ємкість з новоосвяченим миром, додається миро, яке зберігалось від попереднього освячення. Згодом, по мірі необхідності, миро надсилається в єпархії, а вже потім розподіляється єпископом для потреб кожного храму де зберігається на престолі і використовується для помазання новоПеренесення мира на Великому вході для освячення. хрещених. (Москва. Храм Христа Спасителя) З XV століття традиційним місцем для приготування мира З 1946 року незмінним місцем «БЛАЖЕННІ в Руській Церкві були Митро- мироваріння став Малий собор МИЛОСТИВІ, поличі, а потім Патріарші, Донського монастиря, а освяБО ВОНИ покої Московського Кремля. чення мира звершувалось в ПОМИЛУВАНІ Згідно постанові Московського Патріаршому Богоявленському БУДУ ТЬ» собору 1675 року мироваріння соборі в Єлохові. Зараз чин (Мф. 5, 7) повинно з в е р ш у в а т и с ь освячення мира незмінно зверПарафія преподобного Сергія виключно у Москві. Для цього шуються в Храмі Христа Спабула виділена Хрестова палата, сителя. Радонезького (вул. Уманська 14) яка потім отримала назву Варто зауважити, що в літурпроводить збір гуманітарної Мироварна. Зараз там музей в гічному житті Церкви, миром, допомоги (продукти, речі перякому і досі зберігаються піч і крім помазання новохрещених, шої необхідності, засоби гігієни) посуд, що використовувались також помазувались, під час та коштів для поранених бійпід час мироваріння. Освя- коронації, християнські імпеців і жителів східних регіонів чення мира відбувалось в ратори. У Візантії та подальшій Успенському соборі Москов- православній традиції пракУкраїни. ського Кремля, а в Синодаль- тика використання саме мира ний період – і в Києво-Печер- була домінуючою, а світ західБОГОСЛОВСЬКІ ській Лаврі. Після відновлення ного християнства з часом КУРСИ Патріаршества в 1917 році замінив коронаційне помапри храмі преподобного миро знову стали варити і зання миром на помазання спеСергія Радонезького за освячувати виключно в Москві. ціально освяченим для цього адресою вулиця Уманська 14 маслом. В пізніх візантійських продовжують набір та руських зразках чинопосліна новий навчальний рік дування вінчання на царство на курсах викладатимуться миропомазання здійснювалось наступні предмети: після коронації, під час літургії. 1. Новий Завіт Монарха миром помазував 2. Старий Завіт. Патріарх, так само, як при хре3. Історія Церкви щенні, зі словами: «Печать дару 4. Догматика Духу Святого», а його дружині 5. Літургіка Першосвятитель помазував 6. Основи церковного тільки чоло. У Візантії, монарх мистецтва після помазання, по древній 7. Сектознавство християнській традиції для Заняття проходять 2 рази на новохрещених, також сім днів тиждень у вечірній час, в носив коронаційний одяг і зміформі лекцій та семінарів. нював його лише після змиТермін навчання – 2 роки. вання мира у храмі. Телефон для довідок: Ємкість для освячення 097–140–33–68 та зберігання мира. Публікацію підготував (XVIII ст.) Репік Денис

Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 10 (22), листопад 2014

Солом'янка православна № 10 (22) 2014  
Солом'янка православна № 10 (22) 2014  
Advertisement