Issuu on Google+

День довкілля

Роковини Чорнобиля ñòîð. 1, 3, 5

ñòîð. 2

ñòîð. 8

№ 4 (150) квітень 2011

“Золоте перо” 2006 рік

Звернення Олександра Попова до ліквідаторів аварії на ЧАЕС, інвалідів ЧАЕС, громадських чорнобильських організацій ШАНОВНІ ЧОРНОБИЛЬЦІ! Багато років тому ви проявили небачений патріотизм, стійкість та мужність під час ліквідації найбільшої техногенної катастрофи планети та зробили все можливе, щоб не допустити тяжких наслідків для людства. Ви – герої, які ціною власного життя врятували життя мільйонів. Після страшної катастрофи з Чорнобильського краю до Києва переїхали будувати нове життя понад 13 тисяч українських родин. Сьогодні вже майже 90 тисяч мешканців столиці мають статус постраждалих від атомної аварії. Серед них – ліквідатори, потерпілі, діти-інваліди, вдови учасників ліквідації. Важливе завдання міської влади – не залишити жодного киянина, доля якого пов’язана з трагічною сторінкою української історії, без належної підтримки, уваги та співчуття. Саме з цією метою у Києві діють соціальні програми підтримки чорнобильців, в рамках яких буду-

Пам’ять Шана Подяка Чорнобиль – зараз це слово знає весь світ. Чорнобиль – це і мука, і трагедія, це подвиг та безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль. Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Тисячі людей – інженерів, медиків, військових і пожежників – сприйняли ліквідацію наслідків аварії, як свій професійний і громадський обов’язок, а то й життя.

Ц

День здоров’я

ється житло, надаються реабілітаційні лікувальні послуги, матеріальна підтримка. На превеликий жаль, сьогодні фінансові можливості міста мають певні обмеження, проте маю надію, що з кожним роком наша допомога чорнобильським героям буде все більш відчутною. Разом з тим, я глибоко вдячний киянам, котрі проявили небайдужість та об’єдналися у громадські організації, що повсякчас допомагають чорнобильцям, відстоюють та захищають їхні права. Сьогодні у Києві нараховується 40 таких організацій, і ми намагаємось всіляко підтримувати діяльність кожної з них. Цього року Київ разом з усією Україною відзначатиме 25-ті роковини Чорнобильської трагедії. Закликаю всіх киян долучитися до скорботних заходів з ушанування пам’яті загиблих та висловити подяку нашим живим героям. Шановні чорнобильці! Від імені усіх киян звертаюсь до вас з глибокою вдячністю і шаною. Зичу вам міцного здоров’я, благополуччя і миру. Низький уклін вам. Вічна пам’ять загиблим. З повагою і вдячністю голова Київської міської державної адміністрації Олександр ПОПОВ Сплинув час, але у пам’яті назавжди збереглися часи лихоліття, героїчні вчинки ліквідаторів наслідків аварії. Ми в невідплатному боргу перед тими, хто ціною свого життя врятував нас від ядерного знищення. Ви захистили людство від подальшого розповсюдження радіації. Ми всі вдячні за наше майбутнє! З повагою і вдячністю голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван СИДОРОВ

М И П А М ’ Я ТА Є М О ЇХНІ ІМЕНА

ього квітневого дня, коли зняли завісу з іще однієї, десятої плити, на якій викарбувані прізвища солом’янців, враз стало сонячно і тепло, ніби сама природа дякувала їм за врятовані людські життя. А, можливо, і нам – за пам’ять про них. 25 років тому нечуваною бідою ввійшов у наші серця і душі Чорнобиль, війнув чорним крилом, когось вигнавши з рідних місць, когось позбавивши здоров’я чи й життя. Іще довго нестерпним болем нагадуватиме він про себе навіть далеким нащадкам. Кажуть, що з часом біль минає, затягуються рани. Неправда. Просто біль ховається глибоко в серце і приживається там. Чимало випробувань на стражденну долю ліквідаторів, які зупинили ланцюгову реакцію смерті. Нестерпних мук та невга-

мовного болю зазнали наші герої. Приборкуючи грізний атом, наші земляки втратили найцінніше – здоров’я. На жаль, багато з них пішло з життя. І це саме в пам’ять про них напередодні чорнобильських роковин біля Меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» було відкрито гранітну плиту з іменами померлих ліквідаторів, які проживали в Солом’янському районі. На цю подію зібралися рідні, друзі, керівництво району, щоб хвилиною мовчання та Божою молитвою згадати втрачених дорогих людей, запалити свічки і покласти червоні гвоздики на сірий камінь. Також у районі пройшла низка інших заходів до роковин Чорнобиля: зустрічі ліквідаторів зі школярами, конференція учнівського самоврядування та конкурс дитячого малюнка «Знаємо,

пам’ятаємо, збережемо Україну – Чорнобиль не повторимо». А нещодавно у приміщенні Солом’янської райдержадміністрації з пошаною і вдячністю зустрічали чорнобильців, людей, які, вбираючи небезпечні дози радіації, гасили полум’я на четвертому реакторі, рятували не тільки Україну, а й Європу. Це Володимир Гребенюк, Борис Парафейніков, Василь Соляник, Юрій Сєдих та багато інших. А всього таких у районі 4,5 тисячі чоловік. Голова Іван Сидоров від імені мешканців району подякував ліквідаторам, і зазначив, що навіть важко уявити, які були б наслідки та якою була б карта Європи, якби не самопожертва цих людей. Згадано було і про тих, хто вивозив подалі від лиха дітей, вручено квіти і грамоти, влаштовано чудовий концерт-реквієм.


2

КВІТЕНЬ

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 15 -17 00

00

5 травня

ЯКИМОВИЧ Микола Григорович

заступник голови райдержадміністрації

12 травня

ЛАПАНЬ

Андрій Григорович перший заступник голови райдержадміністрації

19 травня

САВИЦЬКА

Олена Володимирівна заступник голови райдержадміністрації

26 травня

ІВАЩЕНКО Анатолій Васильович

заступник голови райдержадміністрації

НАШЕ МІСТО

ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ У СТОЛИЦІ Традиційно у третю суботу квітня столиця відзначила День довкілля. Участь у суботнику взяли посадовці Київської міської державної адміністрації. Особисто Олександр Попов долучився до прибирання у Парку Слави. А до комунальних служб, державних установ, державних та приватних підприємств приєдналися волонтери громадських організацій. Загалом, під егідою столичної влади, цього дня спільними зусиллями було прибрано близько 90 об’єктів. «Благоустрій міста – це одночасно і особиста справа кожного, і загальна спільна мета. Це справа, заради якої варто об’єднатися усім – представникам влади, бізнесу та громадських організацій, дітям та дорослим, студентам та школярам, усім, хто мешкає у цьому прекрасному місті. Саме це і сталося, коли на вулиці вийшли тисячі людей, аби зробити Київ чистим. І я вдячний усім і кожному окремо за цей внесок у розвиток столиці», – сказав Олександр Попов. Також голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов подякував працівникам комунальних служб, державних установ, державних та приватних підприємств, волонтерам громадських організацій та усім мешканцям міста, які взяли участь у загальноміському суботнику, що пройшов у всіх десятьох районах міста.

207-09-98, 15 00 -17 00

СОЛОМ’ЯНКА Газета районної Газета Солом’янської Солом’янської районної вв м. місті Києві державної адміністрації Києві державної адміністрації

Видавець ТОВ «Медіа-Промінь» Головний редактор Наталія Капустянська Адреса редакції: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 8/10 Телефон: 245-14-50; 245-24-13 e-mail: solonews@ukr.net 03151, Київ, вул. Донецька 8/10 З питань розміщення реклами звертайтеся 245-14-50 за тел.:solonews@ukr.net 360-47-74 Редакція може не поділяти позицію автора. 360-47-74 При підготовці до друку редакція має право редагувати та скорочувати всі матеріали, які надходять до газети. Рукописи редакція не рецензує і не повертає. Редакція залишає за собою право листуватися з читачами лише на сторінках газети. За зміст рекламних публікацій відповідає рекламодавець. Надруковано у друкарні ТОВ «Камертон», м. Гайсин, вул. Південна, 18. Наклад 121 900 примірників. Свідоцтво про реєстрацію 574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011. Розповсюджується безкоштовно 574-212 серія КУ від 01.02.2011 у кожнуПР поштову скриньку в Солом’янському районі.

№ 4 (150) квітень 2011

Äåíü Äîâê³ëëÿ, ÿêèé òðàäèö³éíî ïðîéøîâ ó ðàéîí³, âçÿëè ó÷àñòü íå ëèøå ïðàö³âíèêè êîìóíàëüíèõ ñëóæá, à é ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéäåðæàäì³í³ñòðàö³¿, ̳í³ñòåðñòâà îõîðîíè íàâêîëèøíüîãî ïðèðîäíîãî ñåðåäîâèùà Óêðà¿íè, Ãðîìàäñüêî¿ ðàäè ðàéîíó, Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì. Êèºâ³ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, ïðàö³âíèêè 32-õ ïðîìèñëîâèõ ï³äïðèºìñòâ ðàéîíó òà 20-òè íàóêîâî-äîñë³äíèõ ³ ïðîåêòíèõ ³íñòèòóò³â, ìåäè÷íèõ óñòàíîâ òà îðãàí³çàö³é, à òàêîæ â³éñüêîâîñëóæáîâö³, ñòóäåíòñüêà òà ó÷í³âñüêà ìîëîäü. Çàãàëîì ó çàõîä³ âçÿëè ó÷àñòü ïîíàä 15 òèñ. ÷îëîâ³ê. Ó ïàðêó «Â³äðàäíèé» äî ñòóäåíòñüêî¿ ìîëîä³ äîëó÷èëèñü ì³í³ñòð íàóêè ³ îñâ³òè Äìèòðî Òàáà÷íèê òà ì³í³ñòð åêîëî㳿 òà ïðèðîäíèõ ðåñóðñ³â Ìèêîëà Çëî÷åâñüêèé, ÿê³ âèñàäèëè àëåþ áåð³çîê. Ðîáîòè ç áëàãîóñòðîþ ïðîéøëè ³ â ³íøèõ ïàðêàõ òà ñêâåðàõ ðàéîíó, çîêðåìà ó ïàðêó ïî âóë. ³ííèöüê³é, ó ïàðêàõ «Îðëÿòêî», «Ñóïóòíèê», «Þí³ñòü», «Ëàíäøàôòíèé». Ïðèáðàëè ñõèëè çåëåíî¿ çîíè Ïðîòàñîâîãî ßðó òà âóë. Óøèíñüêîãî. Çàãàëîì îáñÿã ðîáîòè âðàæຠñâî¿ì ðîçìàõîì: çä³éñíåíà ïîá³ëêà äåðåâ, ïîñàäæåíî äåðåâà òà êóù³, ïîôàðáîâàíî äèòÿ÷³ ìàéäàí÷èêè òà ëàâè äëÿ â³äïî÷��íêó. Îñîáëèâî ïîñèëüíó äîïîìîãó ó ïðèáèðàíí³ íàäàëî ÄÏ «Ô³ðìà Àëüòôàòåð Êè¿â», ÿêå âèâåçëî ìèíóëîð³÷íå ëèñòÿ òà ñì³òòÿ ç äóáîâîãî ãàþ (âóë. Àíòîíîâà, 2/32), ÷îãî, íà æàëü, íå ñêàæåø ïðî ÊÏ «Ïëåñî», ÿêå ò³ëüêè îá³öÿíêàìè î÷èùຠòåðèòîð³þ áåðåãîâî¿ ñìóãè âîäîéì.. Інформація «Солом’янки»

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

ÓÂÀÃÀ, ÊÎÍÊÓÐÑ!

Ó ðàéîí³ çàïî÷àòêîâàíî êîíêóðñ ³ç îáðàçîòâîð÷îãî òà äåêîðàòèâíî-ïðèêëàäíîãî ìèñòåöòâà «Ìàëüîâíè÷à Ñîëîì’ÿíêà». Ìåòà êîíêóðñó – âèÿâëåííÿ òà ïîïóëÿðèçàö³ÿ ìèñòåöüêèõ íàäáàíü ìåøêàíö³â ðàéîíó òà ì³ñòà. Êîíêóðñ ìຠïðîäåìîíñòðóâàòè ðîçìà¿òòÿ òâîð÷èõ çäîáóòê³â, íàö³îíàëüí³ îñîáëèâîñò³ íàðîäíîãî ìèñòåöòâà òà ìèñòåöòâ íàö³îíàëüíèõ ìåíøèí.

Îðãàí³çàòîðîì êîíêóðñó º Ñîëîì’ÿíñüêà ðàéîííà â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíà àäì³í³ñòðàö³ÿ. ÊÎÍÊÓÐÑ ÏÐÎÕÎÄÈÒÈÌÅ Ó ÄÂÀ ÅÒÀÏÈ: Ïåðøèé – ç 25 êâ³òíÿ äî 10 òðàâíÿ 2011 ðîêó – ó÷àñíèêè êîíêóðñó ïîäàþòü çàÿâêè äî óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè (ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41 êàá. 317, 311); Äðóãèé – 18 òðàâíÿ 2011 ðîêó – æóð³ ïðîâîäèòü â³äá³ð êðàùèõ ðîá³ò. Ïåðåìîæö³ êîíêóðñó áðàòèìóòü ó÷àñòü ó âèñòàâö³, ÿêà â³äáóäåòüñÿ â ðàìêàõ çàãàëüíîðàéîííèõ çàõîä³â äî Äíÿ Êèºâà. Çà äîâ³äêàìè çâåðòàòèñü çà òåë.: 207-09-91, 207-09-92. ÄÎ ÄÍß ÏÅÐÅÌÎÃÈ

ПРЯМІ ЛІНІЇ

ÃÅÍÅÐÀËÜÍÅ ÏÐÈÁÈÐÀÍÍß

6 òðàâíÿ íà òåðèòî𳿠Äåðæàâíîãî ìóçåþ àâ³àö³¿ (âóë. Ìåäîâà, 1) â³äáóäåòüñÿ òåàòðàë³çîâàíà âèñòàâà. Íà âåòåðàí³â ÷åêຠêîíöåðòíà ïðîãðàìà òà ðåêîíñòðóêö³ÿ ïîä³é ÷àñ³â Âåëèêî¿ Â³ò÷èçíÿíî¿ â³éíè. 9 òðàâíÿ (10-00) 70 âåòåðàí³â ðàéîíó áðàòèìóòü ó÷àñòü ó ñâÿòêóâàíí³ Ïåðåìîãè íà âóëèö³ Õðåùàòèê, äå ïðîõîäèòèìå Ñâÿòêîâà õîäà. 9 òðàâíÿ (13-00) ðîçïî÷íóòüñÿ óðî÷èñò³ ñâÿòêîâ³ çàõîäè â ñêâåð³ ³ì. Ì. Îñòðîâñüêîãî.

ÑÒÂÎÐÈÌΠϲÑÍÞ ÏÐÎ ÑÎËÎÌ’ßÍÑÜÊÈÉ ÐÀÉÎÍ Ïîãîäüòåñÿ, áóëî á ö³ëêîì âèïðàâäàíèì ³ ã³äíèì ñëàâè íàøîãî ðàéîíó òå, ùî ïðî íüîãî ñêëàäàþòü ìèñòåöüê³ òâîðè. Ïðèãàäàéìî, ÿê ñâîãî ÷àñó áóëè ñïðèéíÿò³ «Êè¿âñüêèé âàëüñ», «Êèºâå ì³é», ï³ñí³ ïðî Àíäð³¿âñüêèé óçâ³ç, ïðî Õðåùàòèê. Äîë³ ó ï³ñåíü áóâàþòü îñîáëèâ³ – îêðåìèì ç íèõ ñóäèëîñÿ çàëèøèòèñÿ óëþáëåíèìè â íàðîä³ âïðîäîâæ áàãàòüîõ äåñÿòèë³òü. Ìîæëèâî, òðàïèòüñÿ òàê, ùî ïðèïàäå äî äóø³ ëþäÿì ³ ï³ñíÿ, îáðàçíà ïàë³òðà ÿêî¿, ïàòð³îòè÷íèé ëàä âèêëèêàòèìóòü ùèð³ ãëèáîê³ ïî÷óòòÿ äî íàøî¿ Ñîëîì’ÿíêè. Çã³äíî ðîçïîðÿäæåííÿ Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ îãîëîøåíî êîíêóðñ íà êðàùó ï³ñíþ ïðî Ñîëîì’ÿíñüêèé ðàéîí. Ìåòîþ éîãî ïðîâåäåííÿ º çàëó÷åííÿ ìàéñòð³â õóäîæíüîãî ñëîâà, êîìïîçèòîð³â òà âèêîíàâö³â äî ñòâîðåííÿ òàêî¿ ï³ñí³. Ó ïåðøîìó òóð³, â³äá³ðêîâèì òóðîì, ÿêèé òðèâàòèìå äî 20 òðàâíÿ ö.ð., áóäå â³ä³áðàíî òà ïðîñëóõàíî ôîíîçàïèñè ï³ñåíü. Ó äðóãîìó òóð³, à ñàìå – 28 òðàâíÿ – ïåðåìîæö³ â³äá³ðêîâîãî òóðó â³çüìóòü ó÷àñòü ó êîíöåðòí³é ïðîãðàì³, ùî â³äáóäåòüñÿ ó ðàìêàõ çàãàëüíîðàéîííèõ çàõîä³â äî Äíÿ Êèºâà. ϳä ÷àñ öüîãî êîíöåðòó æóð³ âèçíà÷èòü ïåðåìîæöÿ êîíêóðñó. Îö³íþþ÷è êîíêóðñàíò³â, êîìïåòåíòíå æóð³, äî ñêëàäó ÿêîãî óâ³éäóòü â³äîì³ ìèòö³, äèðåêòîðè ìóçè÷íèõ øê³ë, ë³òåðàòîðè, âðàõîâóâàòèìå îðèã³íàëüí³ñòü ìåëîä³é òà ãàðìîí³éí³ñòü ìîâè, â³äïîâ³äí³ñòü çàñîá³â âèðàçíîñò³, äîñêîíàë³ñòü ìóçè÷íî¿ ôîðìè, ÿê³ñòü òåêñòó òà çàãàëüíå âðàæåííÿ â³ä òâîð÷î¿ ³íäèâ³äóàëüíîñò³ âèêîíàâöÿ ï³ñí³. Çàÿâêó íà ó÷àñòü ó êîíêóðñ³ ïîòð³áíî ïîäàòè äî 20 òðàâíÿ â óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ (ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41 êàá. 317, 311, òåë.: 207-09-91, 207-09-92). Ó çàÿâö³ ñë³ä âêàçàòè íàçâó ï³ñí³, ³ì’ÿ àáî ïñåâäîí³ì àâòîðà, à òàêîæ äîäàòè àóä³îçàïèñ (íà íîñ³ÿõ àóä³î ÑD ) òà äðóêîâàíèé òåêñò. ÏÅÐÅÌÎÆÖ² ÁÓÄÓÒÜ ÍÀÃÎÐÎÄÆÅͲ ÄÈÏËÎÌÀÌÈ ÒÀ ÏÐÅ̲ßÌÈ. ÍÀÉÂÈÙÎÞ Æ ÍÀÃÎÐÎÄÎÞ ÄËß ÏÅÐÅÌÎÆֲ ÑÒÀÍÅ ÏÎÏÓËßÐͲÑÒÜ Ï²ÑͲ ÑÅÐÅÄ ÑÎËÎÌ’ßÍ×ÀÍ!

³ää³ë äåðæàâíî¿ ðåºñòðàö³¿ àêò³â öèâ³ëüíîãî ñòàíó Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî óïðàâë³ííÿ þñòèö³¿ ó ì.Êèºâ³ îãîëîøóº êîíêóðñ íà ïîñàäó ñïåö³àë³ñò ² êàòåãî𳿠ÄÐÀÖÑ (ïîñò³éíî). Àäðåñà: ì. Êè¿â, áóë. ². Ëåïñå 1/28, òåë. 497-32-27. Îêëàä: ñïåö³àë³ñò ² êàòåãî𳿠– 960 ãðí. + ùîì³ñÿ÷íà ïðåì³ÿ. Âèìîãè: îñâ³òà âèùà þðèäè÷íà, çíàííÿ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè, ñòàæ ðîáîòè çà ñïåö³àëüí³ñòþ 3 ðîêè. Ðåæèì òà óìîâè ðîáîòè: ç 9.00 äî 18.00 (â³âòîðîê-ñóáîòà), ó ïðèì³ùåíí³. *** ³ää³ë äåðæàâíî¿ âèêîíàâ÷î¿ ñëóæáè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî óïðàâë³ííÿ þñòèö³¿ ó ì. Êèºâ³ îãîëîøóº êîíêóðñ íà ïîñàäó ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà ÂÄÂÑ (òèì÷àñîâî). Àäðåñà: ì. Êè¿â, ïð-ò Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 40À, òåë. 245-05-49. Îêëàä: ãîëîâíèé ñïåö³àë³ñò – 960 ãðí. + ùîì³ñÿ÷íà ïðåì³ÿ. Âèìîãè: îñâ³òà âèùà þðèäè÷íà, çíàííÿ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè, ñòàæ ðîáîòè çà ñïåö³àëüí³ñòþ 3 ðîêè. Ðåæèì òà óìîâè ðîáîòè: ç 9.00 äî 18.00 (ïîíåä³ëîê-ï’ÿòíèöÿ), ó ïðèì³ùåíí³. Äëÿ ó÷àñò³ ó êîíêóðñ³ ïîäàþòüñÿ òàê³ äîêóìåíòè: çàÿâà ïðî ó÷àñòü ó êîíêóðñ³, îñîáîâà êàðòêà Ï-2 ÄÑ ç äîäàòêàìè, êîï³ÿ ïàñïîðòà, êîï³ÿ äèïëîìà ç äîäàòêàìè, êîï³ÿ äîâ³äêè ïðî ïðèñâîºííÿ ³äåíòèô³êàö³éíîãî íîìåðà, äåêëàðàö³ÿ ïðî äîõîäè çà ìèíóëèé ð³ê, ôîòîêàðòêà ðîçì³ðîì 4õ6. Çàÿâêè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ ïóáë³êàö³¿ îãîëîøåííÿ. Òåëåôîí äëÿ äîâ³äîê: 242-59-71.

вакансії Óïðàâë³ííÿ æèòëîâî-êîìóíàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ îãîëîøóº êîíêóðñ íà çàì³ùåííÿ âàêàíòíèõ ïîñàä: ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó êîîðäèíàö³¿ òà ðîçâèòêó æèòëîâî-êîìóíàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà ðàéîíó; ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó ïî ðîáîò³ ç æèòëîâî-áóä³âåëüíèìè êîîïåðàòèâàìè, îá’ºäíàííÿìè ñï³ââëàñíèê³â áàãàòîêâàðòèðíèõ áóäèíê³â òà â³äîì÷èì æèòëîâèì ôîíäîì ðàéîíó. Âèìîãè äî êîíêóðñàíò³â: Ãðîìàäÿíñòâî Óêðà¿íè, âèùà îñâ³òà â³äïîâ³äíîãî ñïðÿìóâàííÿ çà îñâ³òíüî-êâàë³ô³êàö³éíèì ð³âíåì ñïåö³àë³ñòà àáî ìàã³ñòðà, äîñêîíàëå âîëîä³ííÿ äåðæàâíîþ ìîâîþ, îñíîâàìè ä³ëîâîäñòâà, çíàííÿ ÏÊ. Äîêóìåíòè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ îïóáë³êóâàííÿ îãîëîøåííÿ êîíêóðñó çà àäðåñîþ: ì. Êè¿â, ïðîñïåêò Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41, êàá. 334; òåë. 249-47-12. ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÊÓËÜÒÓÐÈ, ÒÓÐÈÇÌÓ ÒÀ ÎÕÎÐÎÍÈ ÊÓËÜÒÓÐÍί ÑÏÀÄÙÈÍÈ Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ (03020 ì. Êè¿â, ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41) îãîëîøóº êîíêóðñ íà çàì³ùåííÿ âàêàíòíî¿ ïîñàäè ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó ç ïèòàíü êóëüòóðíî-ìèñòåöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè (ê³ìí. 348, òåë.: 207-09-92). Äîêóìåíòè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ îïóáë³êóâàííÿ îãîëîøåííÿ êîíêóðñó.

Ãðàô³ê ïðîâåäåííÿ ãðîìàäñüêèõ ñëóõàíü ó Ñîëîì’ÿíñüêîìó ðàéîí³ ì. Êèºâà 12 òðàâíÿ 2011 ðîêó î 15.00 ó ïðèì³ùåíí³ Öåíòðàëüíî¿ ðàéîííî¿ á³áë³îòåêè ³ì. Ô. Äîñòîºâñüêîãî (âóë. Îñâ³òè, 14-à) çà òåìàòèêîþ: «Ïðî ñòàí ðîáîòè á³áë³îòå÷íèõ çàêëàä³â ç ãðîìàäñüêèìè îðãàí³çàö³ÿìè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó ì. Êèºâà». ³äïîâ³äàëüí³: Ñàâèöüêà Î. Â. – çàñòóïíèê ãîëîâè, òåë. 207-09-05; Ìàêñèìîâà Î. ². – íà÷àëüíèê óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè, òåë.: 207-09-90. 19 òðàâíÿ 2011 ðîêó î 10.00 ó ïðèì³ùåíí³ ²íñòèòóòó ñåðöåâî-ñóäèííî¿ õ³ðóð㳿 ÀÌÍ Óêðà¿íè (âóë. Àìîñîâà, 6) çà òåìàòèêîþ: «Ïðî ïðîâåäåííÿ ïåíñ³éíî¿ ðåôîðìè â Óêðà¿í³». ³äïîâ³äàëüí³: Ñàâèöüêà Î. Â. – çàñòóïíèê ãîëîâè (òåë.: 207-09-05); Ïàï³ëåíêîâà Ò. Î. – íà÷àëüíèê ðàéîííîãî óïðàâë³ííÿ Ïåíñ³éíîãî ôîíäó Óêðà¿íè (òåë. 245-75-37); Õîìåíêî Ë. Â. – íà÷àëüíèê óïðàâë³ííÿ ïðàö³ òà ñîö³àëüíîãî çàõèñòó íàñåëåííÿ (òåë.: 245-19-99).

Îãîëîøåííÿ

ijòåé, ïîòåðï³ëèõ âíàñë³äîê ×îðíîáèëüñüêî¿ êàòàñòðîôè, Êè¿âñüêà ì³ñüêà äåðæàâíà àäì³í³ñòðàö³ÿ âæå äðóãèé ð³ê ïîñï³ëü çàïðîøóº â³äâ³äàòè Êè¿âñüêèé çîîïàðê ç 26 êâ³òíÿ ïî 1 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó. Âõ³ä äëÿ ä³òåé, ïðè íàÿâíîñò³ ïîñâ³ä÷åííÿ «Äèòèíè, ïîòåðï³ëî¿ âíàñë³äîê ×îðíîáèëüñüêî¿ êàòàñòðîôè», â³ëüíèé.


3

ВАЖЛИВА ТЕМА Скорботна річниця КИЇВ ПАМ’ЯТАЄ Напередодні 25-х роковин Чорнобильської аварії міська державна адміністрація провела низку загальноміських заходів та зробила помітні кроки щодо соціального захисту чорнобильців. Про це «Солом’янці» розповів голова Київської міської адміністрації Олександр ПОПОВ. – Олександре Павловичу, що вже зробила на сьогодні міська влада з увіковічення пам’яті тих, хто врятував світ від ядерного вибуху? – Одне із завдань, яке стояло перед столичною владою до роковин аварії на Чорнобильській атомній електростанції, це вшанування тих, хто ціною свого здоров’я та життя врятував людство. З цією метою у Києві відкрили одразу декілька пам’ятних знаків. А також у планах міської влади відкрити Пам’ятний знак, присвячений роковинам Чорнобильської катастрофи, у Дарницькому районі, першу чергу Парку Пам’яті в Деснянському районі та Пам’ятний знак жертвам Чорнобиля в Оболонському районі. Крім того, у Святошинському районі до 25-тих роковин аварії на ЧАЕС відкриють алею Героїв Чорнобиля, на якій буде встановлено сім бюстів пожежників – Героїв України та Радянського союзу і меморіальних плит на території Меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи». Також відбудеться низка пам’ятних заходів, зустрічей столичної влади з керівниками об’єднань громадян, які постраждали внаслідок аварій на Чорнобильській АЕС. У кожному районі столиці наразі проходять мітинги-реквієми, у загальноосвітніх закладах зустрічі учнів з учасниками ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції. – У зв’язку з 25-ми роковинами Чорнобильської трагедії Президент України і Кабінет Міністрів України звернули увагу владних структур різних рівнів на необхідність проаналізувати соціальні проблеми ліквідаторів аварії на ЧАЕС. З огляду на це, чи матимуть місце позитивні зміни в забезпеченні чорнобильців житлом та медичними засобами? – Ми робимо усе, аби ті, хто постраждав від аварії на ЧАЕС, а особливо ті, хто брав участь у ліквідації аварії, відчували підтримку столичної влади. Я підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації, яке також передбачає виплату матеріальної допомоги потерпілим дітям, яким встановлено інвалідність, пов’язану із Чорнобильською катастрофою, потерпілим дітям-сиротам, учасникам ліквідації наслідків аварії на АЕС – інвалідам І групи. Крім того, планується посилити увагу до забезпечення якісною диспансеризацією громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, лікувально-профілактичними закладами. Діти, які потерпіли від аварії на ЧАЕС, безкоштовно відвідають Київський зоологічний парк. Що стосується житлового забезпечення, то це питання також не залишається поза увагою міської влади. 20 квітня 60 родин, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС отримали ордери на квартири. Крім того, протягом 2010-2011 років ще 70 сімей поліпшили житлові умови за програмою будівництва доступного житла (70х30%). На цьому ми не зупиняємося, і наразі розпочато будівництво будинку на вул. Клавдіївській, 40А для ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Загалом, ми дуже серйозно підійшли до питання підготовки заходів, присвячених 25-им роковинам найжорстокішої в історії людства техногенної катастрофи. Держава заборгувала людям, які віддали своє здоров’я та життя, ліквідовуючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Наш обов’язок надати максимальну підтримку цим людям. БЛАГОДІЙНІСТЬ У РАЙОНІ ÏÎÄÀÐÓÍÊÈ ÄËß Ë²ÊÀÐͲ Ñîëîì’ÿíñüêà ðàéîííà îðãàí³çàö³ÿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â ³í³ö³þâàëà ïðîâåäåííÿ áëàãîä³éíîãî çàõîäó, ïðèñâÿ÷åíîãî Âñåñâ³òíüîìó äíþ çäîðîâ’ÿ. Òàê, 7 êâ³òíÿ ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî îñåðåäêó Ïàðò³¿ ðåã³îí³â òà Ñîþçó çàõèñòó ïðàâ ñïîæèâà÷³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó çàâ³òàëè äî äèòÿ÷î¿ êë³í³÷íî¿ ë³êàðí³ ¹ 4. Çóñòð³÷ ïðîéøëà ó òåïë³é, äîìàøí³é àòìîñôåð³, äå ðåã³îíàëè çìîãëè ïðåçåíòóâàëè ñâî¿ ïîäàðóíêè, çîêðåìà äèòÿ÷³ åëåêòðîíí³ âàãè, àïàðàò ÄÌÂ-òåðàﳿ òà 2 àïàðàòè äëÿ ³íãàëÿö³¿. ²äåÿ Âñåñâ³òíüîãî äíÿ çäîðîâ’ÿ áóëà âèñóíóòà íà ïåðø³é ñåñ³¿ Âñåñâ³òíüî¿ àñàìáëå¿ îõîðîíè çäîðîâ’ÿ ùå â 1948 ðîö³. ÂÎÎÇ ïðèñâÿ÷óº êîæåí ùîð³÷íèé Âñåñâ³òí³é äåíü çäîðîâ’ÿ ÿê³éíåáóäü òåì³ ³ ïðîâîäèòü ð³çí³ ïðîïàãàíäèñòñüê³ çàõîäè. Öüîãîð³÷ â³í ïðèñâÿ÷åíèé ïðîáëåì³ ñò³éêîñò³ äî ïðîòèì³êðîáíèõ ïðåïàðàò³â. Çà ñëîâàìè ïðåäñòàâíèê³â ÂÎÎÇ, ÿêùî ñüîãîäí³ íå âæèòè çàõîä³â, çàâòðà ñâ³ò ìîæå çàëèøèòèñÿ áåç ë³ê³â. Çàñòóïíèê ãîëîâè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â Îëüãà Ñåðãåºâà ðîçïîâ³ëà ïðî ïðîâåäåííÿ ð³çíèõ ïðîåêò³â ùîäî çäîðîâîãî ñïîñîáó æèòòÿ. Çà ¿¿ ñëîâàìè, ìåòà âñ³õ öèõ ä³é – ïðèâåðíóòè óâàãó ëþäåé äî ïðîáëåì çäîðîâ’ÿ, çìóñèòè ¿õ çì³íèòè ñâîº ñòàâëåííÿ äî ñïîðòó òà çëîâæèâàííÿ øê³äëèâèìè çâè÷êàìè. ÂÈÑÒÀÂÊÀ ÌÀËί À²ÀÖ²¯ 12 êâ³òíÿ çà ï³äòðèìêè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â ó íàâ÷àëüíîâèõîâíîìó êîìïëåêñ³ äîïðîôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè ìîëîä³ â³äáóëàñü ùîð³÷íà âèñòàâêà ìàëèõ ë³òàëüíèõ àïàðàò³â, çðîáëåíèõ âëàñíîðó÷ ó÷íÿìè êîìïëåêñó, ïðèñâÿ÷åíà ïîëüîòó ïåðøî¿ ëþäèíè, Þ.Î. Ãàãàð³íà, â êîñìîñ. Ó âèñòàâö³ âçÿëè ó÷àñòü 6 ð³çíèõ ãóðòê³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó, êîæíèé ³ç ÿêèõ ñïåö³àë³çóºòüñÿ íà áóä³âíèöòâ³, ïðîåêòóâàíí³ òà ñòâîðåíí³ ìàëèõ ë³òàëüíèõ àïàðàò³â. Ó÷àñíèê³â âèñòàâêè ïðèâ³òàâ ãîëîâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè Ìàêñèì Ëóöüêèé, ÿêèé òàêîæ ïîäàðóâàâ ä³òÿì êîìïëåêòè òåõí³÷íî¿ òà ³ñòîðè÷íî¿ ë³òåðàòóðè, ÿêà îõîïëþº çîëîòèé ïåð³îä ðàäÿíñüêîãî ë³òàêî- òà ðàêåòîáóäóâàííÿ. «Ìè ïèøàºìîñÿ òèì, ùî íàøà óêðà¿íñüêà çåìëÿ ïîäàðóâàëà ëþäñòâó âèäàòíèõ ëüîò÷èê³â, òåõíîëîã³â, íàóêîâö³â, ³ìåíà ÿêèõ çîëîòèìè ë³òåðàìè âïèñàí³ â ³ñòîð³þ ñâ³òîâî¿ àâ³àö³¿. Êðèëàòà äîëÿ áàãàòüîõ ³ç íèõ ïî÷èíàëàñÿ â òàêèõ äèòÿ÷èõ ó÷áîâèõ çàêëàäàõ ÿê öåé – íàâ÷àëüíî-âèõîâíèé êîìïëåêñ äîïðîôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè ìîëîä³», – â³äçíà÷èâ Ìàêñèì Ãåîðã³éîâè÷. Ïî çàê³í÷åííþ âèñòàâêè áóäóòü âèçíà÷åí³ ïåðåìîæö³ – àâòîðè, äèçàéíåðè òà áóä³âåëüíèêè íàéêðàùèõ ë³òàëüíèõ àïàðàò³â. ÑÂßÒÎ ÄÈÒß×ί ÊÍÈÃÈ 2 êâ³òíÿ ó ïðèì³ùåíí³ øêîëè-³íòåðíàòó Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó ¹17 â³äáóëîñü ñâÿòêóâàííÿ ̳æíàðîäíîãî äíÿ äèòÿ÷î¿ êíèãè. Ìàéæå 45 ðîê³â ó âñüîìó ñâ³ò³, â äåíü íàðîäæåííÿ âåëèêîãî êàçêàðÿ Ãàíñà Àíäåðñåíà, çà ³í³ö³àòèâè ̳æíàðîäíî¿ ðàäè ç äèòÿ÷î¿ êíèãè (²ÂÂÓ) â³äçíà÷àºòüñÿ öå ñâÿòî. Éîãî ìåòà – ïðèâåðíóòè óâàãó äî êíèæêîâî¿ êóëüòóðè äëÿ ä³òåé, äî ïðîáëåì äîñòóïíîñò³ äèòÿ÷î¿ êíèãè òà ïîøèðåííÿ äèòÿ÷îãî ÷èòàííÿ. Öüîãîð³÷ ïðèâ³òàòè ä³òåé ïðè¿õàëè ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî îñåðåäêó Ïàðò³¿ ðåã³îí³â òà Ñîþçó çàõèñòó ïðàâ ñïîæèâà÷³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó, ÿê³ ïîäàðóâàëè ³íòåðíàòó ë³òåðàòóðí³ òà íàóêîâ³ êíèæêè, ùî äîïîìîæóòü ä³òÿì êðàùå ï³çíàòè ë³òåðàòóðíó ñïàäùèíó íàøî¿ áàòüê³âùèíè. À ãîëîâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè Ìàêñèì Ëóöüêèé ðîçïîâ³â ïðî ö³êàâèé ñâ³ò äèòÿ÷î¿ êíèãè. «Ñàìå ÷åðåç êíèãó ä³òè ï³çíàþòü ÿñêðàâ³ ìèò³ æèòòÿ. Íàøå çàâäàííÿ äîïîìîãòè ¿ì ï³çíàòè íàâêîëèøí³é ñâ³ò òàêèì, ÿêèì éîãî ìàëþþòü â ÿñêðàâèõ äèòÿ÷èõ êàçêàõ!» – â³äçíà÷èâ Ìàêñèì Ãåîðã³éîâè÷. Äèðåêòîð øêîëè-³íòåðíàòó ¹ 17 ͳíà Áîðçäîâà â³ä ³ìåí³ âñ³õ áàòüê³â òà ïåðñîíàëó øêîëè ïîäÿêóâàëà ðåã³îíàëàì çà òó ï³äòðèìêó, ÿêó øêîëà â³ä÷óâຠçà äîâã³ ðîêè.

ТІНЬ ЧОРНОБИЛЯ У СЬОГОДЕННІ Під такою назвою у Палаці дитячої та юнацької творчості (вул. Курська, 15) 14 квітня відбулась конференція лідерів учнівського самоврядування Солом’янського району. За словами організаторів цього заходу, конференція – це погляд сучасної молоді на чорнобильські події, розуміння масштабу цієї атомної аварії та безмежна вдячність людям, які врятували Україну. Під музику Реквієм Моцарта бачимо хроніку 25-річної давнини: наслідки пожежі та вибуху реактора, спустошені житла, бродячі тварини… Історичний екскурс на чорнобильські події став темою виступу учениці Політехнічного ліцею КПІ Єлизавети Горбаченко. Вплив аварії на навколишнє середовище дослідила учениця гімназії № 318 Ілона Усольцева. Про вплив радіації на людину розповів учень гімназії № 187 В’ячеслав Грищенко. Та найбільш хвилюючою була розповідь про долю чорнобильських дітей на прикладі власної родини учениці фінансово-правового ліцею Ірини Алексєєвої. У ті дні її родина проживала неподалік Чорнобиля, і її сім’ю, як і багатьох інших сімей спіткала доля переселенців. Своїми спогадами поділились і ліквідатори Володимир Гребенюк та Борис Парафейніков. Як під їхнім керівництвом бійцями спецзагону проводились заміри радіації та евакуація жителів міста Прип’яті і прилеглих сіл. Про легендарного пожежника, якого називали людиною, що врятувала світ від ядерної загрози, Леоніда Телятникова розповіла його дружила Лариса Телятникова. У роботі конференції взяв участь голова райдержадміністрації Іван Сидоров, який дав високу оцінку цьому заходу. «Ми почули те, що говорить молоде покоління про чорнобильську подію. Звісно, виступи дітей зворушують. Ми відчули, які були б наслідки не тільки для нашої країни, а й у цілому для людства, якби не героїзм та самопожертва тих людей, які пішли на покрівлю реактора», – відзначив районний очільник. По закінченню конференції ї ї рішення озвучила голова районної ради старшокласників Дарина Нетреба. Наталка СРІБНЯНСЬКА

КОСМІЧНІ ПЛАНИ

12 квітня в Україні відзначається не лише Всесвітній день авіації та космонавтики, але і День працівників ракетно-космічної галузі України. Всім відомо, скільки зробила Україна і українці для того, аби космос перестав бути невідомим і недосяжним. Менше говориться про те, який величезний внесок у справу освоєння космічного простору робить наша країна зараз. Можливо, за старою звичкою в галузі не надто люблять говорити. Україна забезпечує амбітні проекти молодих (і не тільки) космічних держав, але справедливу оцінку розмірів і значення цього не часто зустрінеш і в ювілейний рік космічної ери. А говорити є про що: навіть після розпаду СРСР ні в Дніпропетровську, ні в Харкові, ні в Києві робота не завмерла, адже українські спеціалісти в космічній галузі авторитет мають величезний, і тому навіть в кризу працюють стабільно за рахунок закордонних замовлень. А в червні цього року планується запуск свого надпотужного супутника дистанційного зондування «Січ-2», який передаватиме зображення планети для створення карт, моніторингу лісових пожеж чи повеней, планування прибережних зон тощо. Про це та багато іншого ще раз було сказано на святкуванні Дня працівників ракетнокосмічної галузі України, що відбулося в Будинку культури Державного підприємства ВО «Київприлад», гендиректором цього славетного підприємства, а також представниками Національного космічного агентства України і міської та районної влади, котрі прийшли на свято з привітаннями та нагородами для заводчан. Валерій БУРЯК

АПАРАТНА НАРАДА

19 квітня відбулась апаратна нарада із заступниками голови та керівни��ами і працівниками структурних підрозділів адміністрації, на якій було розглянуто низку питань, зокрема про хід проведення весняного двомісячника з благоустрою та озеленення, про стан правової роботи у структурних підрозділах, про хід підготовки до святкування Дня Перемоги та Дня Києва. Нараду відкрив голова Іван Сидоров, який зупинився на поточних питаннях, зокрема на питаннях виконавчої дисципліни. У роботі наради взяв участь виконуючий обов’язки начальника Управління державної служби України в м. Києві та Київській області Григорій Романюк, який визначив Солом’янську адміністрацію як одну з потужних та ділових адміністрацій у місті, яка отримала відзнаку Кабінету Міністрів України «Приязна адміністрація». Щороку працівники беруть участь у конкурсах «Найкращий держслужбовець» та виборюють призові місця. Він детально зупинився на результатах співробітництва у 2010 році. За його словами, ті зобов’язання, які були поставлені, виконані. Утім є ще деякі недоліки, зокрема не запроваджена система «Управління якістю». Також під час наради була підписана угода між Управлінням державної служби України в м. Києві та Київській області і Солом’янською державною адміністрацією на 2011 рік (на знімку). Про стан правової роботи у структурних підрозділах доповіла начальник юридичного відділу Алла Стасюк. За її словами, за минулий рік юридичним відділом проведено правовий аналіз понад тисячі розпоряджень райдержадміністрації. Проведено правову експертизу 184 господарських договорів, стороною в яких є Солом’янська райдержадміністрація. Подано на державну реєстрацію до районного управління юстиції 51 розпорядження райдержадміністрації, які носять нормативно-правовий характер. По закінченню наради був затверджений план заходів щодо підготовки та святкування травневих свят. Інформація «Солом’янки»

№ 4 (150) квітень 2011


4

ОБ’ЄКТИВ

НАЙКРАЩИЙ УЧБОВИЙ ЗАКЛАД

ЛЮДИНА З СОЛОМ’ЯНКИ

БУТИ ПОТРІБНОЮ ЛЮДЯМ Люди завжди шукають щастя. Навіть тоді, коли не зовсім точно уявляють його. Деякі вважають, що годиться будь-який спосіб, і дуже дивуються, що це не так. Інші – не роблять нічого, тільки чекають, аж поки не стає пізно. Ще дехто намагається відібрати чуже або хоча б скористатися чужими рецептами. Це шлях широкий, але веде в нікуди. Насправді дорога до щастя у кожного повинна бути своя, починатися вона має в серці і ні в якому випадку не пролягати так, аби заважати іншим. Адже саме така дорога, не надто гладенька, а часто й терниста, і є тим самим щастям. Не треба лиш забувати, що йти варто з чистим серцем, з любов’ю до людей і з вірою в добро.

Такий висновок я зробив із розмови з Софією Іванівною Вітер – жінкою, котра навіть здалеку виглядає щасливою. І не приховує цього, охоче розкриваючи свої «секрети». Один з них – «Ніяких секретів!»: з людьми треба бути відвертою, правдивою і відкритою. Якщо хочеш правдивості і щирості у відповідь. Так було заведено в родині, так живе сама пані Софія і так виховала обох доньок. Відкритість – складова оптимізму, а той є частиною впевненості в своїх силах. Звичайно, щоб ця впевненість була не фіктивною, варто підкріпити її освітою, організованістю та працьовитістю. В цьому нашій героїні пощастило: походить вона з сім’ї сільських інтелігентів, де і книги та спів були у великій пошані, і до фізичної роботи звичка змалечку виробилась. В дитинстві і в школі мала Софійка відзначалася любов’ю і здібностями до сцени, з задоволенням співала й танцювала, декламувала і грала ролі в аматорських виставах, встигаючи при цьому добре вчитися. Тому було вирішено дозволити їй не йти в педагогічний, як мати та тітка, а вступати до Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука на спеціальність «Театральний режисер», куди, крім складання іспитів, треба було пройти ще й творчий конкурс. В інституті Софія теж не пасла задніх, адже розуміла: хороший спеціаліст – освічений спеціаліст. Вистачало часу й на творчість, і на громадську діяльність, і на особисте життя: того ж 1976 року отримав диплом льотчика і Анатолій, однокласник і сердечний друг, тому навесні було влаштовано грандіозне студентське весілля. Це мало бути велике щастя, тим більше, що з направленням на роботу Софії цілком заслужено пощастило: вона стала методистом по роботі з молоддю в тодішньому Радянському районі, що було цікаво, почесно і перспективно. А тут і чоловікові дозволили перевестись в Київ, що було дуже доречно, зважаючи на вагітність молодої дружини. Так було до грудня, коли в страшній катастрофі на підльоті до аеродрому розбився літак Анатолія. Здається, з ним розбилося все: родина, майбутнє, увесь білий світ. Але ж треба було народжувати, годувати, оберігати, виховувати і вести в світ дитя кохання, здавалося, єдине, що залишилось на всій Землі. Дівчинка, названа на честь батька, допомогла виборсатись із страшного розпачу і стала тією точкою відліку, від якої довелося починати нове життя. Зараз Софія Іванівна з вдячністю згадує всіх, хто словом і ділом допомагав їй тоді, запевняє, що і в той час, і нині навколо неї – хороші люди. Пані Софія потроху ожила, а пізніше знову вийшла заміж – за товариша Анатолія, народила всім на радість ще одну донечку. Повернувшись на стару роботу, побачила, що часи дуже змінилися, і ставлення людей до роботи – також: її підопічним та їх батькам тоді було не до культурних потреб. Вирішено було так: якщо задоволення від роботи нема, то не варто їздити так далеко. Краще пошукати щось поближче до дому і сім’ї, мовляв, не місце ж красить людину. Так і потрапила Софія Іванівна «на абонемент» в бібліотеку ім. М. К. Реріха. І таки швидко освоїла тонкощі бібліотечної справи, заодно показавши, що ставлення до свого робочого місця, до свого закладу, його відвідувачів може бути зовсім не пропорційним до зарплати. Виявилось, що бібліотека, нехай і за важких часів, аж ніяк не зобов’язана бути убогеньким і сірим закладом з поламаними меблями, куди йдуть лише ті, кому вкрай необхідно. Навпаки: бібліотека може і повинна бути культурним центром мікрорайону, куди можна приходити задля задоволення духовних потреб. Тим більше, що носить вона ім’я Реріха (єдина, до речі, на всю Україну). Запал і непідробне зацікавлення пані Вітер своєю роботою дійшло в свій час до ручки. І вона взяла цю ручку та розписалася в наказі про призначення її завідуючою. Зізнається, що було страшно, але ж і страшенно цікаво. Цікавість перемогла! В порівнянні з першими роками становлення незалежної України нинішні часи зовсім інакші, але це вже не так важливо: бібліотека імені Реріха тепер носить його славне ім’я зовсім не формально, вона має друзів і партнерів навіть за кордоном, життя в ній вирує, як це й повинно бути в інформаційну епоху. А в скромному кабінетику завідуючої плануються нові зустрічі і вечори, нові форми роботи з читачами, нові виставки і лекторії. Валерій БУРЯК

У «ПРЕСТИЖІ» ВЧИТИСЯ ПРЕСТИЖНО! У п’ятірку найкращих закладів району за минулий рік увійшов ліцей «Престиж» (вул. Героїв Севастополя, 42А). І не випадково… У цьому ліцеї дипломів більше, ніж учнів. Більше того, ліцей входить у топ-50 найкращих навчальних закладів міста. Про здобутки ліцею кореспонденту «Солом’янки» розповідає директор Вероніка ТУРЧИНА (на знімку).

Вероніко Віталіївно, Ваш ліцей один із наймолодших у районі. І які успіхи? Справді, нам є чим пишатись! Хоча б з огляду на те, що п’ять років тому у нас навчалось усього 43 учні, а сьогодні 193 ліцеїста, і бажаючих вступити до нас багато. Скажімо, нещодавно ми проводили у ліцеї День відкритих дверей, то у перший день завітало понад 200 батьків. І мені приємно, що про нас почули. Навіть на Вченій Раді Національного технічного університету України, «Київський політехнічний інститут» наш ліцей визнали базовим у підготовці абітурієнтів для КПІ. До цих висот ми йшли сходинка за сходинкою. Адже навчальна база дісталася нам у спадок далеко не «престижна». Довелося все піднімати, щоб стати сучасним столичним ліцеєм. Підібрався колектив однодумців, які знають, вміють і люблять працювати, і поставили собі мету – бути в усьому успішними: і у районних та міських олімпіадах, і у позаурочних заходах. Приміром, наші випускники 2010 року за підсумками ЗНО отримали 1-ше місце з математики у районі та 6-те у місті. Назву «Престиж», ми декларуємо як ПРЕкрасний СТИль Життя. І педагоги, і учні йдуть до цього, починаючи від зовнішнього вигляду ліцеїстів та оздоблення класних кімнат до значних висот у навчанні й творчості. Я знаю, що окрім навчання, у ліцеї добре поставлена позаурочна робота. З якою метою? Вже з другого року нашого існування ми включились в експериментальну діяльність за програмою «Школа повного дня», яка перед-

бачає інтеграцію основної і додаткової ліцейної освіти. Це дає можливість дітям вдало поєднувати і основні уроки, і заняття в творчих гуртках. І батьки задоволені, і ми радіємо успіхам наших дітей. Тобто в ліцеї організували роботу так, щоб дитина розвивалася всебічно. Для цього ми визначили три основних напрями: інтелектуальний, художньо-естетичний та спортивнооздоровчий. Скажімо, на сьогодні на базі ліцею працює близько 20 різноманітних гуртків. За рішенням Ради ліцею і Батьківської ради суботу в ліцеї визначено Днем розвитку дитини. А тому по суботах в ліцеї завжди багатолюдно. Вчителі проводять консультації, працюють творчі студії: танцю, хорова, театральна, образотворча, діти займаються в гуртках шахів, польської мови, математики, фізики, народознавства, прикладного мистецтва, футбольній секції. Нещодавно у рамках проекту «Україна – Польща» ті, хто вивчають у гуртку польську мову, організували свято з виставкою малюнків і виставою «Спляча красуня» польською мовою Присутні на святі консул Польщі Емілія Романовска, представники громадських україно-польських організацій, батьки були просто у захваті! Вероніко Віталіївно, у Вашого ліцею з’явилась власна символіка. Що означає вона для ліцеїстів? Насамперед, це розвиває почуття гордості за свій ліцей. Загалом сині кольори, які переважають у навчальному закладі, є кольорами мрії та надії. Нас вони надихають у роботі і дають впевненість у подоланні нових висот… Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

²ìïëàíòàö³ÿ ñòàëà ÄÎÑÒÓÏÍÎÞ

Îäíèì ç ì³ô³â ó ñòîìàòîëî㳿 º ì³ô ïðî òå, ùî äåíòàëüíà ³ìïëàíòàö³ÿ - îïåðàö³ÿ êîøòîâíà ³ íå âñ³ì äîñòóïíà. Ö³íà íà ³ìïëàíòàö³þ âêëþ÷ຠäâ³ ñêëàäîâ³: ö³íè ³ìïëàíòàòà òà âàðòîñò³ ðîá³ò ïî éîãî âñòàíîâëåííþ. Ñòîìàòîëîã³÷íà êë³í³êà “Îëâ³Äåíò”, ÿêà á³ëüøå øåñòè ðîê³â óñï³øíî ïðàöþº íà ðèíêó ñòîìàòîëîã³÷íèõ ïîñëóã, âèêîðèñòîâóº ³ìïëàíòàòè ³çðà¿ëüñüêîãî âèðîáíèêà. Öÿ ñèñòåìà º îäí³ºþ ç êðàùèõ, òàê ÿê ïîºäíóº âèñîêó ÿê³ñòü ³ äîñòóïíó ö³íó. Ôàêòîðîì, ùî âèçíà÷ຠö³íó íà ³ìïëàíòàòè, º áåçïîñåðåäíüî ïîë³òèêà ô³ðìèâèðîáíèêà: çðîáèòè äåíòàëüíó ³ìïëàíòàö³þ ìàñîâîþ ³ äîñòóïíîþ. Êð³ì öüîãî, ³ìïëàíòàòè ïîñòà÷àþòüñÿ â êë³í³êó íàïðÿìó ç çàâîäó-âèðîáíèêà. Òàêèì ÷èíîì, ñüîãîäí³ ³ïëàíòàòè - çîâñ³ì íå ðîçê³ø. ²ìïëàíò ³ êîðîíêà - 3200ãðí. - öå ðåàëüí³ñòü! ÌÈ ×ÅÊÀªÌÎ ÍÀ ÂÀÑ ÇÀ ÀÄÐÅÑÎÞ: Ì. ÊȯÂ, ÂÓË. ÑÎËÎÌ`ßÍÑÜÊÀ, 31, ÑÒÎÌÀÒÎËÎò×ÍÀ Ê˲ͲÊÀ “Î˲ÄÅÍÒ”, ÒÅË. 275-10-10. ÏÅÐÂÈÍÍÈÉ ÎÃËßÄ ² ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß ÁÅÇÊÎØÒÎÂÍÎ! ˳ö. ÌÎÇÓ À ¹ 191924 â³ä 11.08.2006 ð.

ТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ НТУУ «КПІ» ОГОЛОШУЄ набір учнів до 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 класів Âèñîêèé ôàõîâèé ð³âåíü âèêëàäà÷³â, ôóíäàìåíòàëüíà ô³çèêî-ìàòåìàòè÷íà ï³äãîòîâêà, ãàðìîí³éíèé öèêë ãóìàí³òàðíèõ íàóê, ñó÷àñíà êîìï'þòåðíà òåõí³êà, à òàêîæ ò³ñí³ çâ'ÿçêè ç âèùèìè íàâ÷àëüíèìè çàêëàäàìè äîïîìàãàþòü äîñÿãàòè ãîëîâíî¿ ìåòè ë³öåþ: - всі випускники стали студентами престижних ВНЗ і навчаються на бюджетній основі; - постійно зростає кількість призерів Всеукраїнських учнівських олімпіад; - ліцей визнано кращим навчальним закладом Солом’янського району у 2010 році; - задоволені навчально-виховним процесом діти та батьки; - за підсумками участі в зовнішньому незалежному оцінюванні ліцей визнано одним із кращих навчальних закладів України

¯õàòè: àâòîáóñîì ¹69, òðîëåéáóñàìè ¹¹21, 22, 42 äî çóïèíêè «Êàðàâàºâ³ Äà÷³»; òðîëåéáóñàìè ¹¹17, 19 äî çóïèíêè «ªðåâàíñüêà».

№ 4 (150) квітень 2011

Àäðåñà: âóë. Óìàíñüêà, 39 Òåë.: 242-77-78, 243-08-73 www.tl-kpi.kiev.ua

óìíàç³ÿ ¹178 îãîëîøóº íàá³ð ó÷í³â äî 2—10-õ êëàñ³â óìíàç³ÿ ¹178 — îñíîâà äëÿ ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó é îñâ³òè ïðîô³ë³

Ліцей «ПРЕСТИЖ» оголошує набір

учнів на 2011 – 2012 навчальний рік: - у 10 клас фізико-математичного профілю, - у 6—9 класи (добір від одного до п’яти учнів).

íàâ÷àííÿ: ô³çèêî-ìàòåìàòè÷íèé, åêîíîì³÷íèé, ë³íãâ³ñòè÷íèé, ³ñòîðèêî-ïðàâîâèé; 5—7 класи — підготовка до навчання у профільних класах ´ðóíòîâí³ çíàííÿ ç óñ³õ ïðåäìåò³â; 8—11 класи — якісне профільне навчання çíàííÿ äâîõ ñëîâ’ÿíñüêèõ ìîâ — ðîñ³éñüêî¿ òà óêðà¿íñüêî¿; âèâ÷åííÿ 3-õ ³íîçåìíèõ ìîâ: àíãë³éñüêî¿, í³ìåöüêî¿, ôðàíöóçüêî¿;  фізико-математичний профіль навчання ïîòóæíà ïîçàêëàñíà, âèõîâíà, ô³çêóëüòóðíî-îçäîðîâ÷à ðîáîòà  економіко-правовий профіль навчання (áàñåéí, òðåíàæåðí³ çàëè òîùî). 10—11 класи — довузівська фахова підготовка на всі Íàá³ð ó 2—10-³ êëàñè ç 01.06.2011 ð. (ñï³âáåñ³äà, òåñòóâàííÿ, ³ñïèòè). Ïîçà êîíêóðñîì факультети та до інститутів НТУУ “КПІ” çàðàõîâóþòüñÿ ïðèçåðè ïðåäìåòíèõ îë³ìï³àä ð³çíèõ ð³âí³â.  вивчення російської, англійської та німецької мов

Äåòàëüíà ³íôîðìàö³ÿ ³ çàïèñ íà ñï³âáåñ³äó çà òåëåôîíàìè:

249-59-80, 244-02-32.

Íàøà àäðåñà: ì. Êè¿â, Ïîâ³òðîôëîòñüêèé ïðîñïåêò, 22.

Адреса ліцею: вул. Героїв Севастополя, 42-А. Тел. для довідок: 408-63-45.


ГРОМАДА

ДО 25-Х РОКОВИН ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ

ВОНИ ВРЯТУВАЛИ НАШЕ ЖИТТЯ У ніч на 26 квітня 1986 року сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції... У перші хвилини після аварії тамували шалений вогонь довкола двох сотень тон ядерного палива, яке містилось у розірваному реакторі, молоді хлопці – пожежники. Подвиг цих людей неоціненний. Про це та про професію пожежника «Солом’янці» розповідає начальник Солом’янського управління з питань надзвичайних ситуацій Сергій ОКАТОВ (на знімку) Сергію Миколайовичу, нинішні події, що відбуваються навколо Фукусіма-1, вкотре підтверджують престижність професії пожежника. Справді, низка катастроф у світі, зокрема в Японії, ще раз підтверджують актуальність цієї професії. Так само як і у 1986 році, коли сталася аварія, пожежники не читали інструкції як їм діяти, а в перші хвилини вступили в двобій із вогнем, знаючи при цьому реальну загрозу. Вони боролись із найжахливішим вогнем, який міг охопити інші реактори станції. Навіть важко уявити, що могло б бути з нашою країною та й планетою взагалі, якби пішла ланцюгова реакція… Пожежники добре знали цей об’єкт, знали, що їм може загрожувати. Вже з огляду тих років ми і сьогодні не можемо повністю усвідомити якіб були масштаби катастрофи, якби не героїзм наших пожежників. Пожежники міста з достоїнством шанують імена тих людей, які ціною власного життя зупинили жахливу трагедію, зуміли захистити Україну, Європу від біди. Чому Ви обрали професію пожежника? Подвиг цих людей зробив вибір у моїй професії. Я не планував служити пожежником, але після чорнобильської події все змінилось: я поїхав навчатись у Львів, куди, до речі, часто приїздив один із ліквідаторів аварії – Леонід Телятников. З яким Ви згодом потоваришували? Так. Наше справжнє знайомство відбулось у 2000 році,

коли організовувався конкурс пожежників. На цьому конкурсі наша команда зайняла перше місце у районі, потім у місті, і ми отримали путівку на Всеукраїнський конкурс, де отримали приз глядацьких симпатій. Відтоді наше спілкування з Леонідом Петровичем стало не офіційним, а товариським. І коли мене призначили начальником з охорони спеціальних об’єктів міста, він ділився з усіма нюансами протипожежного захисту цих стратегічних об’єктів, зокрема ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 тощо. І у такому спілкуванні я прийшов до ідеї – про відродження добровільних пожежних дружин. Річ у тім, що працівники підприємств володіють навиками ліквідації аварії на першій стадії – до приїзду пожежників. Скажімо, час приїзду пожежної машини по Києву – це 11 хвилин. Тобто у ці перші хвилини добровільна пожежна дружина підприємства до приїзду пожежників має включитися в роботу, щоб мінімізувати наслідки. Ці навчання дають упевненість в екстремальних ситуаціях. Перші змагання ми проводили на ТЕЦ-5, де Леонід Петрович сам затверджував призи. Нині змагання добровільних пожежних дружин проходять на честь пам’яті Леоніда Телятникова. У цьому році це будуть ювілейні змагання – десяті, які плануємо провести на День рятівника. Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

ЛЮДИНА-ЛЕГЕНДА

ЗНАЄТЕ, ЯКИМ ВІН БУВ… Ще при житті Леоніда Телятникова назвали одним із перших, хто у квітні 86-го врятував світ від атомної катастрофи. Коли сталася Чорнобильська катастрофа, Леонід Петрович перебував в офіційній відпустці. Але, почувши повідомлення про пожежу на станції, негайно поїхав туди та взяв на себе керівництво з гасіння полум’я. Про перші години після аварії та яким у житті був Леонід Петрович згадує його дружина – Лариса ТЕЛЯТНИКОВА (на знімку). Ларисо Іванівно, якими були для Вас перші години після аварії? У 1986 році Леонід Петрович очолював воєнізовану пожежну частину № 2 у м. Прип’яті. Але на момент пожежі на Чорнобильській АЕС він перебував у відпустці і, власне, мав право не їхати в те горнило. Але він не міг вчинити інакше. Через 15 хвилин після дзвінка він був у епіцентрі аварії, де впродовж декількох годин разом зі своєю командою гасив страшну ядерну пожежу. Після того як чоловік поїхав, я через кожні 40 хвилин піднімала телефон і запитувала диспетчера: «Чи живі хлопці?». Пізніше мені сказали, що їх відвезли до лікарні. Вранці 26 квітня, через чотири години після вибуху реактора, я приїхала до лікарні у пошуках свого чоловіка. Ніби була інформація, що у Леоніда Петровича обвуглені руки. На щастя, все обійшлось. Почувши мій голос, він вийшов до мене. Ми сіли на лавочку… Про що тоді говорили? Я запитала: «Як гасили пожежу?». І почула, що нікого не довелось просити вдруге. Він розповів мені ситуацію на станції. Про те, що на початку п’ятої години ранку доповів директору, що пожежа локалізована. І що хлопців-пожежників відправляють в лікарню до Москви, не через опіки, а через опромінення радіацією. Пізніше, під час перебування в Японії, в Інституті генетики у Леоніда Петровича взяли аналі�� крові, виділили двісті хромосом. Як з’ясувалося, сто двадцять із них були піддані значній мутації. Про це професор Акіо Акіра повідомив вже після смерті чоловіка. Ларисо Іванівно, яким Леонід Петрович був у повсякденному житті? Наше життя з Леонідом Петровичем поділене на до і після

аварії. Всі ми були здорові та щасливі. Мали хороших друзів, які називали його з любов’ю «Льовчиком». В юності любив фотографувати, і за участь у конкурсі був премійований путівкою до «Артеку». Був майстром по боксу, гарно навчався. Дуже любив оперету та історичну літературу. Скажімо, «Королів і капусту» О. Генрі перечитував кілька разів. Потім, після 86-го, почалось інше життя… Він мав багато хороших рис, але дві з них особливі – це посмішка, яка миттєво з’являлась на його обличчі та людська порядність. І як це не звучить дивно, він був законослухняною людиною. Я пишаюся своїм чоловіком не лише як героєм, а й як людиною, що зберегла до останнього дня свого життя ці прекрасні риси. Як Леонід Петрович сприйняв вітчизняну нагороду – Героя та нагороду Великої Британії – золоту медаль «За мужність»? До цього поставився спокійно. Не любив, як кажуть, «піаритись». Щодо британської нагороди, то Леонід Петрович був першим іноземцем, удостоєним такої нагороди. І взагалі не любив давати ніяких інтерв’ю, окрім як про фестиваль юних пожежників, де був організатором цього конкурсу. Тож ідея про створення фестивалю належить Леоніду Петровичу? Так. І вже десять років поспіль у столиці проходить конкурс юних пожежників під девізом: «Як тебе не спалити, Києве мій!». Тепер це фестиваль ім. Леоніда Телятникова. Спершу конкурс проходить між школами району, а потім — міський. Фінал відбувається під аркою Дружби народів. Життя продовжується… Спілкувалася Наталія КАПУСТЯНСЬКА

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

5

День довкілля і ваш мікрорайон. Що скажете?

Надія Петрівна, працююча пенсіонерка, вул. М. Василенка: — День довкілля та місячники благоустрою проводяться в найбільш підхожий для саджанців час. І це правильно, але цього недостатньо: за кущами й деревами треба постійний догляд, як і за травою на газонах. Але, схоже, це нікому не треба: мешканці протоптують короткі стежки, ставлять машини де трапиться, а двірникам рослини – зайва морока. Деякі городяни десь дістають чи купують, а потім висаджують і доглядають кущі і квіти самостійно, але таких небагато. Та й, повторюсь, не всі двірники таке люблять… Хочу сказати, що це мало б бути під керівництвом житлово-комунальних організацій, тоді й користі було б більше. Але цього не відбувається: там завжди нема грошей, ні на садівників, ні на поливання, скоро вже й на прибирання не буде. А в нас гроші, значить, завжди є: чим людина бідніша, тим справніше вона платить! Микола Олексійович, пенсіонер, бульвар Івана Лепсе: — Києву, щоб називатися європейським містом, треба більше працювати в плані благоустрою. І не лише раз на рік, і не лише школярам та двірникам. Але це частина більшої проблеми: у влади то грошей перед виборами нема, то – після них, обіцянок і своїх не надто дотримуються, а попередників і поготів. Євдокія, прибиральниця, вул. М. Василенка: — День довкілля – це чудово. Та кожен повинен займатися своєю роботою. Ось приклад: територія між будинками 14 і 14 А озеленена силами і коштом мешканців. Ті ж, що саджають ці кущики і квіточки, повинні ще й стерегти їх, а то буде те, що в північній частині: стоянка машин. Це не все: ось у нас тут навскісна доріжка, нехай вузька, але ж асфальтована. Був якийсь ремонт, розкопали, закопали, асфальт замінили на цемент, котрий уже й розкришився, а поруч частину доріжки загребли-засипали грунтом. Коли мокро, то пройти тут неможливо, треба повертатися і обходити. А ми ж платимо, між іншим. І це не одне таке місце, і не лише в нашому «Грушківському». Ольга, школярка, вул. Солом’янська: — У нас в мікрорайоні до Великодня прибрано. Працювали і служби, і добровольці. Я, наприклад, працювала під час суботника з задоволенням: це ж для себе. Помітила, що смітити там, де сам же й прибирав, вистачає совісті у небагатьох, тому від такої роботи на свіжому повітрі є ще й виховний ефект. Дуже шкода, що пройде свято, біленькі бордюри затопчуться, траві піднятися не дадуть пішоходи, на газонах стоятимуть автомобілі, а вітер крутитиме пилюку, як в африканському селищі… Владислав, менеджер, вул. Гарматна: — День довкілля лишився, але саме довкілля стає все більш непридатним для життя. Ось приклад: бігаю на стадіоні біля школи № 229. Стадіон є, але дихати на ньому вже нема чим: під час і після побудови двох нових будинків там увесь час пил і бруд від автомобілів. Ще й СТО піддають жару. І це ж не тільки у нас з візочком дитячим пройти важко, це скрізь так по Києву. А ось і наш двір: кілька років тому більшу його частину обгородили парканом і почали копати. Видно, грошей не вистачило, то не будують зараз, але ж ми живемо під загрозою постання над нашими п’ятиповерхівками висотного монстра, котрий позбавить нас останнього простору, сонячних променів і свіжого повітря, адже новий будинок не для бідних будують, тому і автомобілів тут додасться чималенько. А суботники треба проводити у своїх дворах, під керівництвом своїх житлових організацій, щоб було видно, куди наші гроші йдуть. Так багато б хто попрацював. Владислав - 2, офіціант, вул. В. Гетьмана: — Мій мікрорайон зелений, але багато дерев такі старі, що вже й не знаєш: радіти кисню чи боятися падіння на голову. Та старі не лише дерева, повністю зношені будинки, дороги й тротуари, незручні проходи тощо. І нічого не оновлюється, лиш розвалюється. Коли сюди переїхав, то просто жахнувся: зміни лише на гірше. До того ж собаки бродячі так і ходять, як ходили колись; та й «бомжі» ще трапляються. Схоже, що ми стоїмо на шляху до Європи, але обличчям не в той бік. Опитування провів Валерій БУРЯК

РЕДАКТОР СЛУХАЄ ЧИТАЧА 4-5 травня з 11 до 12 години,

тел. 245-24-13

№ 4 (150) квітень 2011


6

КОЛОНКА ПІДПРИЄМЦЯ

На розі двох вулиць Соціалістичної та Донецької знаходиться колишня перукарня «Аркадія», нині ПП «Тетяни Онищенко», яка понад 60 років обслуговує не одне покоління мешканців мікрорайону. У чому секрет такої «довгожительки» помітно відразу: привітність майстрів та помірні ціни. Тим паче, що у цьому мікрорайоні проживають здебільшого старожили району, а тепер і їхні діти отримують тут послуги. Уже зайшовши в перукарню, відчуваєш затишок та комфорт, який створила її директор – Тетяна Онищенко. Навіть незважаючи на те, що будівлю, так звану «Сталінку» будували ще у далекого 48-го німецькі полонені. І тоді ця двоповерхівка вважалась однією із висотних будівель у районі. Тетяна Вікторівна працює у перукарні з 1979 року, відразу після закінчення училища. Спершу працювала майстром, і майже 20 років на керівній посаді. Становлення як майстра і як керівника було нелегким. Адже умови у перукарні були далекі від ідеальних: не було гарячої води, а стіни… важко сказати, якого були кольору. Та попередній ди-

ПІДПРИЄМСТВО РАЙОНУ

НАШ ДІМ

ЯКІСНОМУ ПРОДУКТУ – ГАРНУ ТА МІЦНУ УПАКОВКУ ТОВ «Ленбуд» (вул. Медова, 8) одне з небагатьох підприємств, що спеціалізується на виробництві гнучкої упаковки з нанесенням флексографічного друку. Уже понад 10 років підприємство «Ленбуд», що перекладається як «ЛЕНта БУдет» виготовляє різноманітну сучасну упаковку на власному обладнанні. Поєднання сучасних технологій та матеріалів провідних європейських фірм дали змогу запропонувати споживачеві широкий спектр високоякісної продукції. Утім, становлення підприємства було нелегким. Проте модернізація виробництва, наполеглива праця та пошук дали свої результати. На сьогодні підприємство не тільки виготовляє просту – одношарову та три- та п’ятишарову плівку різної товщини та ширини, а й наносить друк на еколін, поліпропілен та фольгу. А ідеї зароджуються у дизайн-студії, яка існує з дня заснування фірми. Саме тут у співпраці із замовником з’являється нова торгова марка та зміцнюють свої позиції вже існуючі бренди. Нині на підприємстві працює майже 70 фахівців. А очолює його Дмитро Сайлєв, якого і запрошуємо до розмови. Дмитре Геннадійовичу, який провідний напрям Вашого виробництва? Це виробництво гнучкої плівки для упаковки молочних продуктів. Навіть незважаючи на те, що вимоги до такої упаковки особливі. Вона має бути еластичною та стійкою, тобто захищати продукт. Річ у тім, що на молочних заводах установлені різні розливні установки, що ускладнювало нашу роботу. Але вивчення зарубіжного досвіду дало можливість освоїти і цей напрям роботи. Наші фахівці перш ніж запропонувати споживачеві асортимент плівки, вивчають

на якому обладнанні працює підприємство. І на сьогодні наше обладнання дозволяє нам виконати всі побажання замовника. Чи освоюєте новий вид упаковки? Чорно-біла багатошарова плівка наразі — перспективний вид упаковки. На нашому обладнанні можна виготовляти не лише плівку для розливу молочних продуктів, а й плівку для фасування майонезу, кетчупів тощо. Крім того, ми виготовляємо упаковку для морозива, приміром, ми першими запропонували виробникам морозива так звану «сімейну упаковку». У числі перших, хто підхопив з цю ідеєю, була компа��ія «Три ведмеді». Дмитре Геннадійовичу, які компанії є Вашими партнерами? Якщо говорити про наших постійних партнерів, то географія нашої співпраці широка. Але першими підприємствами, з якими починали працювати і працюємо донині – це «Галичина», «Добряна», Лубенський молочний завод та ін. У питанні кого вибрати із виробників полімерної упаковки, можу сказати так: ми будемо вдячні тим підприємствам, які виберуть нас, і будемо намагатися стати для них надійними партнерами. Наталка СРІБНЯНСЬКА

ПІДПРИЄМСТВО У РАЙОНІ

БУТИ ПЕРШИМИ В УСЬОМУ

ректор цим не переймався. І у Тетяни Вікторівни була мрія – створити такі умови, які б були наближені до домашньої обстановки. Над цим і працювала не один рік. Як і над іміджем майстринь, щоб зустрічали клієнта, як гостя удома, з щирим серцем, так і над самою обстановкою і дизайном. «Якщо ми вибрали собі таку професію», – зізнається директор, – «то й маємо бути добрими душею. Недоброзичливість у нашій справі – неприпустима». А підбирала собі кадри в училищі перукарської справи, де є головою екзаменаційної комісії. Скажімо, зараз у перукарні працює 10 майстринь, які ще в училищі брали участь у різноманітних конкурсах і ставали призерами. «Звісно, були і прикрі випадки», – розповідає Тетяна Вікторівна, – «коли погрішності молодої майстрині виправляли досвідченіші». Та не лише професійні якості оцінює директор у підлеглих, а і їхню духовність, без якої не може вести свій бізнес. Загалом людяність та професіоналізм майстринь ставить на один щабель. І якщо ця гармонія порушується, то ця людина вже не з її команди. Приваблює тут клієнтів не лише комплекс перукарських послуг та команда професіоналів, а й помірні ціни. Приміром, для ветеранів вони нижчі на 10 відсотків. Тим хто хоча б раз відвідав цей салон, де отримуєш ще і заряд оптимізму, неодмінно захочеться зайти іще. Вас зустрінуть усміхнені майстрині та доброзичливий директор – Тетяна Онищенко. Наталія КАПУСТЯНСЬКА ФІЗКУЛЬТУРУ У МАСИ Сьогодні держава приділяє значну увагу фізичному розвитку громадян. Наразі створюються певні умови для залучення дітей, молоді до активного відпочинку до занять фізичної культури. Не стоять осторонь і державні службовці, які відгукнулись на проведення спартакіади. Так, було проведено I етап районної спартакіади з 5-ти видів спорту. Утім, судді були вимогливі, і не всі ввійшли у наступний етап змагань.

№ 4 (150) квітень 2011

На сторінках нашої газети ми неодноразово вже висвітлювали діяльність підприємств СОЛОМ’ЯНСЬКОГО району, їх вклад у розвиток та життя нашого району і міста в цілому. Одним з таких підприємств, що вже понад 10 років здійснює свою діяльність саме в Солом’янському районі столиці, є ДП «Фірма Альтфатер Київ» – один з провідних перевізників у галузі поводження з відходами. Сфера діяльності цього підприємства охоплює такі види послуг, як вивезення твердих побутових відходів з підприємств та житловокомунальної сфери, приватного сектору, продаж та оренда спеціалізованих контейнерів для відходів, у тому числі й за окремими їх видами, які можуть бути надалі перероблені у вторинну сировину (скло, папір, інші), продаж спецпакетів, асенізація, сортування відходів, проведення соціальних громадських заходів (толоки), навчання молодших школярів та студентів екологічному поводженню з твердими побутовими відходами, та багато інших послуг. Підприємство володіє парком спеціалізованої техніки, спецавтотранспорту, власною майстернею та парком контейнерів і забезпечує місту понад 150 робочих місць. Тільки навесні цього року силами ДП «Фірма Альтфатер Київ» будуть проведені толоки та організовано участь студентського комітету у прибиранні території навчальних закладів району та парків. Сьогодні, не дивлячись на все ще важкі часи подолання наслідків кризових явищ в економіці, здорожчання бензину та запчастин, керівництво підприємства повністю забезпечує персонал необхідним спецодягом, інвентарем та інструментом для здійснення робіт. Працівникам створені необхідні соціально-побутові умови (побутові приміщення, душові, прання спецодягу, медпункт), проводяться Дні охорони праці та інші заходи популяризації безпечного проведення робіт, нагородження переможців та кращих працівників у т. ч. до професійних СВЯТ – Дня водія, Дня довкілля, до Дня працівників комунального обслуговування тощо. Сьогодні, на відміну від інших, підприємство готове також надавати робочі місця людям з обмеженими можливостями (інвалідам 3 групи) – в основному робочих спеціальностей за фахом: столярних, слюсарних робіт, або загальних міжгалузевих професій (підсобний робітник, жінкам – сортувальник сировини). З питань такого працевлаштування осіб з обмеженими можливостями (інвалідів З групи, до 50 років, крім кардіо та захворювань слуху), яким за висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інвалідів дозволено виконання таких робіт у виробничих умовах (р-н Севастопольської

СПАРТАКІАДА МОЛОДІ 3-15 квітня 2011 року відділом у справах сім’ї, молоді та спорту Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з управлінням освіти Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації було проведено Спартакіаду допризовної молоді Солом’янського району міста Києва. У Спартакіаді взяли участь команди школярів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів району з таких видів спорту: стрільба, плавання, підтягування на перекладині, метання гранати, біг на 100 метрів. За результатами змагань, оголошених головною суддівською

площі), можна звертатись за тел. 229-78-68, 249- 95-17 до відділу кадрів. ДП «Фірма Альтфатер Київ» протягом усього свого існування бере активну участь у суботниках та різних соціальних заходах. Не стала винятком і весна 2011 року, разом зі студентами та громадськими організаціями Солом’янського району, співробітники фірми були залучені до поліпшення благоустрою району. Підприємство надало власну спецтехніку та контейнера типу КУБО для накопичення негабаритного сміття. Силами мешканців нашого району, активістів

руху GoGreen та за безпосередньої участі співробітників ДП «Фірма Альтфатер Київ» були частково прибрані парки Ландшафтний, Першотравневий, Юність, Супутник, схили Протасового Яру (загалом вивезено 40 м3 опалого листя), крім того, прибраний парк Дубова галявина (вул. Антонова) – вивезено 100 м3 дрібного гілля та листя і 11 м3 гілля, та на загальноміській толоці 16 квітня біло вивезено 3 євро-преса (180 м3) та 2 КУБО. ЗБЕРЕЖЕМО ЧИСТОТУ НАШОГО РАЙОНУ РАЗОМ!

колегією, I місце виборола команда спеціалізованої школи № 52, II місце – гімназії «Міленіум» № 318, III місце – СЗШ №26. З упевненістю можна зазначити, що молодь нашого району готова до служби у Збройних Силах України.

Бажаємо нашим переможцям гідно представити Солом’янський район у складі збірної команди міста Києва.

Інформація «Солом’янки»


7

ПРАВОВА СТОРІНКА ТУРБОТА ПРО ДИТИНУ

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ На таку тему 20 квітня пройшов Круглий стіл, який провела служба у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації. Учасники заходу, а це представники органів, що опікуються долею дітей, вкотре обговорили питання щодо попередження дитячої безпритульності. Круглий стіл відкрила Тамара Олексієнко, виконувач обов’язків начальника служби у справах дітей райдержадміністрації. Вона звернула увагу на питання координації роботи всіх органів та служб, які опікуються долею дітей, і повідомила, що на сьогодні дитяче населення району складає біля 58 тисяч осіб. На обліку в Службі перебуває 307 сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, в яких виховується 492 дитини, ведеться облік та робота з дітьми, схильними до бродяжництва та жебрацтва. Також на обліку у Службі є 244 дитинисироти та дитини, позбавлені батьківського піклування. Порівняльний аналіз із зарубіжними країнами щодо профілактики бездоглядності та попередження правопорушень зробила Наталія Троценко, начальник відділу з питань профілактичної роботи служби у справах дітей. За її словами, з метою раннього виявлення дітей, схильних до бродяжництва, ведеться співпраця з органами освіти та охорони здоров’я. Крім того, у цьому році Службою проведено 8 рейдів «Діти вулиці», в ході яких обстежено 56 сімей, за результатами - 59 батьків попереджено про адміністративну відповідальність, подано 1 клопотання про притягнення батьків до відповідальності, ініційовано 1 позов про позбавлення батьківських прав. У роботі круглого столу взяла участь Ірина Пєша, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Як вчений-психолог Ірина Василівна зупинилась на основних причинах, які змушують дітей залишати домівки та займатись бродяжництвом та зазначила про необхідність пошуку нових форм профілактики бездоглядності, скажімо, таких, які наразі використовують країни Прибалтики.

Не менш важливими питаннями, винесеними на обговорення, стали питання майнового та житлового захисту дітей, участь медичних працівників щодо виявлення неблагополучних сімей та соціальні виплати дітям пільгових категорій. Також Служба забезпечує роботу комісії з питань захисту прав дітей при Солом’янській районній в місті Києві державній адміністрації, засідання якої відбуваються першого та третього вівторка щомісяця. На розгляд комісії виносяться питання дотримання житлових і майнових прав дітей, спорів щодо місця проживання, участі у вихованні дітей, особлива увага приділяється соціальному захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Під постійним контролем перебуває питання вчасної постановки на квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загалом, як звернула увагу Ніна Бочарова, директор Солом’янського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді потрібно посилити координацію всіх служб, які задіяні у профілактиці та виявленні дитячої бездоглядності. Для цього має бути одна ціль, спільне планування та оперативне інформування. По закінченню Круглого столу були напрацьовані протокольні доручення. Наталка СРІБНЯНСЬКА

КРИМІНАЛ

МАЛОЛІТНІЙ ВОЛОЦЮГА «ВИРІС» ДО КВАРТИРНОГО РОЗБІЙНИКА 17-річний юнак посварився з батьками, адже він вже дорослий! Зібрав деякі речі, документи і поїхав до Києва шукати старшого брата. Факт, що останніх два роки родичі не спілкувалися і адреси проживання брата немає, його не бентежив. Приїде, знайде! На столичному вокзалі молодий чоловік зрозумів свою помилку. Що ж робити? Неповнолітній, професії та й спеціальної освіти немає, ані родичів, ані друзів. Додому до Черкас повертатися соромно, та й гроші швидко закінчилися. Кілька днів гуляв по місту, ночував де доведеться. Досвід мав з дитинства – за бродяжництво та крадіжки останніх три роки провів у спеціалізованій школі-інтернаті. Ніч застала в мікрорайоні Кадетський гай. Спав під балконом першого поверху. Ранком замерз. На вулиці світило сонечко і бродяжка сів на лаву погрітися та поміркувати про найближче майбутнє. Відкрите на першому поверсі вікно привернуло увагу. Навкруги нікого: ні перехожих, ні бабусь, ні матусь з дітьми. У квартирі тиша. «Є шанс знайти гроші і поїхати додому!, – подумав юнак і заліз всередину. Пройшовся як володар кімнатою, насамперед забрав пляшку коньяку. Далі в його кишені перекочували мисливські ножі, конверт з пам’ятними монетами, 100 доларів США. І раптом з кухні вийшла господиня. Вона закричала і схопила зловмисника за рукав. Хлопець міг просто втекти, літня жінка не впоралася б Із молодим чоловіком, але ЛИСТ ПОКЛИКАВ У ДОРОГУ

ØÀÍÎÂÍÀ ÐÅÄÀÊÖ²ª ÃÀÇÅÒÈ «ÑÎËÎÌ’ ßÍÊÀ»! До Вас звертаються мешканці пров. Чугуївський, 13. Як можна повернути Києву звання «Найкраще місто з благоустрою», коли по місту гуляє безліч безпритульних собак, які час від часу здійснюють напади на людей? У нас на пров. Чугуївський безпритульних собак вдосталь, не кажучи уже про доріжку понад колією. Ми неодноразово зверталися до служби 1551 і постійно отримували одні «відписки». Як, кажуть у народі, а «віз і нині там». Нам дуже хотілося б отримати відповідь на поставлене питання щодо прийняття мір до вирішення даної, досить актуальної, проблеми. Мешканці пров. Чугуївський, 13 (Абакумова С. О., Максименко Р. В., Чвирук О. Т.).

«СОЛОМ’ЯНЦІ» ВІДПОВІДАЮТЬ

Протягом 2010-2011 року КГІ «Грушківським» було надано заявки до КП «Притулок для тварин» на відлов 55 тварин за вищезазначеним будинком та прилеглими житловими будинками. Комунальним підприємством «Притулок для тварин» було здійснено 5 виїздів, в результаті чого виловлено 27 тварини. Велика кількість безпритульних тварин, які мігрують на прибудинкових територіях житлових будинків № 10–№ 21 на пров. Чугуївський, є наслідком сусідства з промисловою зоною (ТОВ «Арсенал-центр», КАРЗ, ВАТ «Київгаз»), на якій має здійснюватися відлов за рахунок підприємств. Крім цього, технологія відлову не сприяє ефективному відлову тварин. На сьогодні, зі слів працівників КП «Притулок для тварин», діє заборона відлову безпритульних тварин біля житлових будинків і заявки, які надані комунальним підприємством «Грушківське» до КГІ «Притулок для тварин» не виконуються.

він вдарив її пляшкою по голові. Другий удар, третій, поки не посипалися шматки скла, постраждала впала, на її голові струменіла кров. Юнак вистрибнув у вікно. Першим на місце скоєння злочину прибув автопатруль роти патрульної служби Солом’янського райуправління столичної міліції. Потерпілу медики госпіталізували, але до цього вона розповіла правоохоронцям про те, що трапилося і описала прикмети нападника. На адресу вже поспішали працівники карного розшуку, дільничні інспектори міліції, кінологи. Незабаром підозрюваний був затриманий. Як виявилося, хлопець, тікаючи, забув залишені під балконом речі, але забрати не встиг, приїхали служителі Закону. Йому необхідно було непомітно поцупити свій пакет, адже там документи – прямий доказ на нього. І він прикинувся звичайним «роззявою» і став чекати, чим усе закінчиться, навіть намагався щось наплести патрульним, які задавали йому питання, як можливому очевидцеві. Але міліціонери помітили кілька крапель крові на його одязі. Звідки? Згодом і потерпіла впізнала в свідку зловмисника. Проти затриманого порушено кримінальну справу за скоєння квартирного розбою. Згідно кримінального кодексу України його чекає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Ірина БІБА

УВАГА, РОЗШУК ! 26.10.2001 року близько 19.05 год. в м. Харкові дві невідомі особи в темному одязі та масках з прорізами для очей з вогнепальної зброї вчинили розбійний напад на екіпаж інкасації Харківської філії АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» Під час нападу поранено двох працівників міліції, одного з яких смертельно. Злочинці заволоділи грошима в сумі 84,2 тис. грн., 3,3 тис. доларів США та 2 тис., російських рублів та викрали табельну вогнепальну зброю працівників міліції, а саме два пістолета «ПМ» та автомат «АКС-74у» з набоями до них. За останні роки було скоєно декілька подібних нападів із застосуванням даної зброї. Було складено словесний портрет нападаючих: Хто володіє будь якої інформації з даного приводу просимо телефонувати:

2753300; 2753400; 2497972 або 102.

змагання ЮНИХ ІНСПЕКТОРІВ РУХУ

8 квітня у Палаці дитячої та юнацької творчості (вул. Курська) пройшли фінальні міські змагання ХV Всеукраїнського конкурсу серед команд веселих та кмітливих юних інспекторів руху. У наполегливій боротьбі перемогу виборола яскрава команда КВН-ЮІР «ДНБ» школи №72 Святошинського району. Учні отримали право захищати честь Києва у фіналі Всеукраїнських зональних змагань КВН-ЮІР-2011, який відбудеться у Вінниці. У міському фіналі взяли участь команди переможці КВН-ЮІР районних змагань з Солом’янського, Дніпровського, Святошинського та Шевченківського районів. Діти з гумором звертали увагу всіх на таку серйозну проблему, як безпека руху на дорогах. Але це лише підкреслювало її актуальність. Солом’янці – команда «SMS» школи № 115 – отримали почесне друге місце. У нагороду діти отримали настільну гру «Монополію» та білет на тригодинний відпочинок у аквапарку для кожного учасника команди. Срібні призери дуже раді такому досягненню. Як розповіла Оксана Сербіненко, заступник директора з виховної роботи СШ № 115, у їхній школі вже п’ятий рік існує гурток ЮІР. Але цього року команда КВН була оновлена. На зміну випускникам прийшли учні 6-х і 7-х класів. Виступи SMS-івців минулих років, поїздки на конкурси, перемоги, подарунки були настільки вражаючими, що на початку навчального року список бажаючих вступити до команди виявився завеликим. Керівнику гуртка Сергію Асманову навіть довелося проводити кастинг. Цінувалося не лише бажання брати участь, а і вміння триматися на сцені, не боятися мікрофону. Адже школярі не просто вивчають правила дорожнього руху, а цікаво, весело та з гумором розповідають це всім іншим. Учасники КВН – це і автори, і артисти. І юним інспекторам руху школи № 115 таке вдається на оцінку 12. А допомагає їм в цьому група підтримки. Група підтримки – незмінний супровід SMS-івців не лише на конкурсах, а і на підготовці до них. Завдяки цим дівчатам та хлопцям юірівці мають змогу «відчути зал». Також у підготовці до виступів завжди допомагають і вчителі, і батьки учасників. Учні захоплені цікавими заняттями мають мету, поважають здоровий спосіб життя. Кожен є Особистістю і Людиною. А хіба це не найголовніше у житті? Ірина БІБА, Олег КОВАЛЕНКО

ПРОКУРАТУРА ІНФОРМУЄ Прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законодавства про оплату праці. Так, протягом 2010-2011 років за актами прокурорського реагування відшкодовано 16675 тис. грн, до відповідальності притягнуто 26 службових осіб суб’єктів господарювання. Застосовуються заходи кримінально-правового впливу у зазначеній сфері. Лише у цьому році прокуратурою району порушено 4 кримінальні справи щодо керівників підприємств-боржників у зв’язку із умисною та безпідставною невиплатою заробітної плати 130 працівникам підприємств на загальну суму 840 тис. грн. Крім того, прокуратурою цьогоріч подано заяв про видачу судових наказів про стягнення нарахов��ної, але не виплаченої заробітної плати на загальну суму 300 тис. грн. Інформація прокуратури

СЛУЖБА 101 ПОВІДОМЛЯЄ Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. Найпоширенішими причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем, паління у ліжку, порушення правил пожежної безпеки під час експлуатації пічного опалення, які в дим та попіл перетворюють цінності людей на мільярди гривень. Внаслідок нехтування правилами пожежної безпеки в Солом’янському районі міста Києва лише за минулий рік загинуло 9 осіб, травмовано 10 осіб, збитки від пожежі склали 6 млн. 573 тис. грн. Тому хочемо нагадати, що ця сумна статистика залежить лише від Вас. Ваше благополуччя та сімейний достаток залежить лише від того, наскільки ви приділяєте увагу і дотримуєтесь правил пожежної безпеки в Україні. Але якщо ви опинились в осередку, чи стали свідком пожежі – рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте, де знаходяться засоби пожежогасіння та вмійте ними користуватися. У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежно-рятувальну службу (телефон – 101).

№ 4 (150) квітень 2011


ПРО ВСЕ

ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ

НАШЕ ЗДОРОВ’Я

ОНОВЛЕНЕ «МЕДМІСТЕЧКО» ЛІКУЄ ПО-НОВОМУ

Храм Покрови

перша операція по замінні колінного суглобу. Всі ці методики, які ми розвинули, дають можливість надати пацієнту допомогу на найвищому рівні. Загалом 45 відсотків операцій, зроблені у нашій лікарні за мініінвезійними методиками. Тобто не відкритим методом розрізу, а через лапороскопічні методи. Крім того, у нас почала функціонувати барокамера, яка має унікальність та ефективність лікування й профілактики багатьох хвороб за допомогою природних ліків – кисню. У кого самі навчались хірургічної майстерності? Моїм вчителем був Олександр Шалімов. Пізніше вже я став його особистим лікарем. Захистив кандидатську та докторську за цією спеціальністю. Вадиме Віталійовичу, за два роки багато чого зроблено. Що плануєте ще? По-перше, зупинятись на досягнутому не будемо. Є перспективні моменти, зокрема треба оновити комп’ютерний томограф, який вийшов із ладу. На сьогодні лікарня приймає 490 хворих, іноді не вистачає місць, то хочемо збудувати лікарню швидкої допомоги. У подальшому розвивати мініінвазійну хірургію, тобто лапороскопічні операції. По-друге, у планах організувати харчування. Наразі шукаємо спонсорів, які б організували централізоване дієтичне харчування. Адже на території «Медмістечка» працює низка лікувальних закладів: Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова, Дитяча лікарня, Центр мікрохірургії ока. А також хочемо облаштувати сучасний дитячий майданчик. Спілкувалася Наталія КАПУСТЯНСЬКА.

ВАРТО ЗНАТИ

НЕБЕЗПЕКА, ЩО ХОВАЄТЬСЯ У ТРАВІ З настанням теплої пори, відпочиваючи в лісі на молодій траві, людина може піддатися нападу іксодових кліщів. Така атака природного «вампіра» може призвести до розвитку бореліозу або хвороби Лайма. У минулому році у районі зареєстровано 22 таких випадки, у тому числі у 7 дітей. Їхня активність припадає на квітень-травень, другий період – відмічається у вересні-жовтні. Утім, із затяжною весною активність кліщів зсувається на червень. Перші загальні симптоми зазвичай з’являються через 1-2 тижні після укусу кліща. На початкові стадії захворювання дуже схоже на застуду: головний біль, сонливість, біль у м’язах, підвищення температури. Найбільш виражена ознака – кільцеподібна еритема розміром 2-5 см навколо місця укусу кліща з блідим центром. Зазвичай часто люди не пов’язують цей шкіряний симптом з нападом кліща. Без лікування еритема може зберігатися протягом кількох тижнів або місяців. Після її зникнення на шкірі залишається пігментація. Захворювання переходить у другу стадію, борелій поширюється в організмі. Найчастіше всього кліщі прикріплюються до одягу людини, а потім до тіла. Треба ретельно оглядати себе після прогулянки в лісі. Якщо знайшли кліща важливо не роздушити його, ліпше звернутися в найближчий лікувальний заклад. Якщо це неможливо, то крапніть на кліща рослинною олією, це утруднить дихання кліща і його легше буде витягнути. Після видалення паразита це місце треба змазати зовнішніми антисептиками, а руки ретельно вимити з милом. Тетяна ЖЕРІХІНА, лікар-епідеміолог санепідемстанції Солом’янського району

PROДОМ

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА ДВЕРІ

БАЛКОНИ під ключ

Áóäü-ÿêî¿ ñêëàäíîñò³ ç âèíîñîì Îáøèâêà âàãîíêîþ, â³äêîñè 331-62-23, 332-62-23 Âóë. Êóðñüêà, 4 E-mail: pro-dom@bigmir.net, www.pro-dom.kiev.ua

№ 4 (150) квітень 2011

Ярмаркуємо 14 травня 2011 року – вул. Івана Пулюя 21 травня 2011 – П. Козицького 28 травня 2011 року – вул. Стадіонна В Кафе готелю «ОБЕРІГ» ювр-реалті НА ПОСТІЙНУ РОБОТУ ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО ПОТРІБНІ: продати, купити, здати, кухарі, — з/п від 1200 зняти будь-яку нерухомість. грн/тиждень СУПРОВІД В БТІ офіціант-бармен, з/п +% Вул. Донецька 8/10, тел.: Тел.: 275-44-70, 229-23-11, (097) 954-36-34

UVR-REALTY

067 318-88-68

МАГАЗИН СПОРТТОВАРИ

ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ТА НИЗЬКІ ЦІНИ у нас Ви зможете придбати все для: òóðèçìó ôóòáîëó

òðèêîòàæ âîëåéáîëó

Âçóòòÿ, ñïîðòèâí³ êîñòþìè, ôîðìà, ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè òà áàãàòî ³íøîãî

Áóäåìî ðàä³ áà÷èòè Âàñ ó íàøîìó ìàãàçèí³! Âóë. Íîâãîðîäñüêà, 1 (ïåðåõðåñòÿ ç Âîëèíñüêîþ, 16)

Òåë.: 242-86-57, 8 (097) 353-18-58

Мартиросяна, 12 245-87-20

Вадиме Віталійовичу, чи постійно буде проходити День здоров’я? Ця акція проходить під егідою Головного управління охорони здоров’я, з метою, щоб люди приходили не лише тоді, коли хвороба почала прогресувати, а й з метою профілактики. Вона поки що буде відбуватись щоквартально. Які консультації може отримати мешканець? Це консультації всіх лікарів, які є у нашій лікарні. А також ті мінімальні дослідження, які ми можемо зробити. У холі поліклініки також працює пункт вимірювання артеріального тиску. Під час акції можна ознайомитись з інформаційно-просвітницькими матеріалами, скажімо, щодо факторів ризику цукрового діабету та серцевосудинних захворювань. За останні роки Ваш лікувальний заклад оновився. Що відбулось? Як бачите, ми зробили ремонт значної частини приміщень. Завдяки місцевій владі привели територію в належний вигляд. А головне – ми придбали надсучасну медичну апаратуру, яка дає можливість лікувати та оперувати ті хвороби, яким немає аналогів в Україні. Приміром, в урологію, за допомогою спонсорів, придбали діодний лазер, яким можна робити безкровно операції на передміхуровій залозі. Майстер-клас показали німецькі колеги. До речі, така апаратура на сьогодні є тільки у нашій лікарні. Тривалий час у хірургії не працював лапороскоп через мийку для посуду. Закупили у кредит, і наразі робимо операції. Хірургів я навчав особисто. Сьогодні у нас у травматологічному відділенні зроблена

Ñòóä³ÿ øòîð

• тюлі, штори, ламбрекени, покривала • ремонт одягу, шкіри хутра • реставрація пух. подушок, ковдр

ВІД ВИРОБНИКА!!!

У Київській клінічній лікарні №6 (проспект Комарова, 3) 16 квітня пройшла профілактично-оздоровча акція «День здоров’я», де мешканці могли отримати кваліфіковану консультацію. За два останніх роки, з приходом нового керівника, лікарня набула ознак сучасного лікувального закладу. У планах – піднятись до європейських стандартів якості лікування. Про це «Солом’янці» розповідає Головний лікар Київської клінічної лікарні №6, доктор медичних наук Вадим КРИЖЕВСЬКИЙ (на знімку).

Неможливо не помітити величну будівлю, що на вул. Миколи Островського – вона притягує до себе і ніби запрошує увійти під її покрови. Храм Покрови Пресвятої Богородиці на Солом’янці має відносно молодий вік, але становлення і діяльність його сповнені пастирського піклування про парафіян, великої любові і поваги до канонів православної церкви. Споруджено церкву було на тодішній околиці Києва – у селі Солом’янка, коштом Київської міської думи та добровільних пожертв за проектом архітектора І. Ніколаєва. 9 листопада 1897 р. храм було освячено в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Першим настоятелем церкви був священик Ісакій Григорович Тарасевич, який брав безпосередню участь у її будівництві. До парафії новозбудованої церкви долучили парафіяльне училище (засноване 1891 р.), в якому станом на 1897 р. навчалось 70 хлопчиків та 65 дівчаток. А вже у 1915 р. до парафії входили «церковно-приходская школа, одноклассное городское №15 училище, таковое-же №71, одноклассное железнодорожное городское приходское училище и Высшее начальное железнодорожное училище». З 1905 р. настоятелем Покровської Солом’янської церкви був о. Василь, в миру Василь Костянтинович Липківський – майбутній засновник Української автокефальної православної церкви. Саме з періодом його настоятельства пов’язана активна розбудова храму. З проханням до митрополита Київського і Галицького Флавіана про розширення церкви неодноразово зверталися її парафіяни. У зверненнях зазначалося, що «Киево-Соломенская Покровская церковь устроена в 1897 г. вместимостью на 500 человек. Между тем на Соломенке православных жителей насчитывается теперь не менее 10 000 душ и в праздничные дни, а особенно в Великий пост, бывает в церкви невыносимая давка и теснота». У 1914 р. завершилося будівництво приділу на честь Св. Жон Мироносиць, а згодом – на честь Платона Сповідника. До 1934 р. у храмі здійснювала службу парафія УАПЦ, потім традиційна – «старослов’янська». Наприкінці 30-х років Покровську Солом’янську церкву було закрито. На щастя, її не спіткала доля багатьох церков Києва – повна руйнація. Добротне і досить велике приміщення використовувалось для господарських потреб. Під час окупації Києва німецькими військами богослужіння в церкві відновилося; залишалася вона діючою і в повоєнні роки. А 14 жовтня відзначається Престольне свято Покрова Пресвятої Богородиці. Для написання статті були використані матеріали фонду Київської духовної консисторії, що зберігаються в ЦДІАК України. Олена ПОЛОЗОВА, начальник відділу використання інформації документів ЦДІАК України

Бізнес-центр ХХI століття Металопластикові ВІКНА, ДВЕРІ, БАЛКОНИ

КАФЕ «КОМБАТ»

8

Весiлля Днi народження Поминальнi обiди

(утеплення, винос) Зимові сади, тераси

Вул. Ернста, 4 т. 227-44-40, 220-35-35

Недорого Смачна домашня кухня Âóë. Êóðñüêà, 13-À, 271-13-93, 067 740-27-64 098 456-27-33

КУПИМО

РЕМОНТ, ПЕРЕТЯЖКА, ˳êóâàííÿ Ïðîô³ëàêòèêà ВИГОТОВЛЕННЯ Ñòàð³ ëþáèòåëüñüê³ ôîòî Âñ³ âèäè ïðîòåçóâàííÿ ïåðñîíàë МЕБЛІВ, ШАФИ КУПЕ, Êâàë³ô³êîâàíèé Ñîëîì’ÿíêè òà ³íøèõ Ñó÷àñíå îáëàäíàííÿ òà ïåðñîíàë КУХНІ, ВІТАЛЬНІ ðàéîí³â Êèºâà (äî 80-õ ðð.) Ïðåä’ÿâíèêó çíèæêà -5% 275-16-63 ×îêîë³âñüêèé áóëüâàð, 23 599-34-80, (050) 211-11-11

232-71-63

Òåë. (044) 227-55-57

áåç âèõ³äíèõ


Газета «Солом'янка» №4 (квітень 2011 року)