8
іронією долі, сховища інституту теж підтоплювало, як і могилу Сірка, відома дослідниця Олена Апанович з цього приводу висловлювала сумніви, що саме з черепа Сірка реконструювали його зовнішність, а прижиттєвого портрету кошового так і не знайдено, і все ж дослідники вважають, що Ілля Рєпін малюючи картину «Запорожці пишуть листа…» інтуїтивно вловив риси обличчя Сірка. Але історія з перепохованням останків Сірка була драматичною, «правнуки погані», як писав Шевченко, зокрема комуноїдні боси боялися, як на це відреагує Москва, хоча Союз наприкінці 90-х уже дихав на ладан. Через шо, мабуть, народилася ідея перепоховати останки кошового Сірка подалі від славної Чортомлицької Січі. Шоб було менше історичних нагадувань на українських землях про козацьку епоху, останки всіх гетьманів хотіли перепоховати на острові Хортиця — подалі від народу. Та все ж у Дніпропетровському обкомі вирішили по-своєму, й перепоховали кошового біля, так званої, Бабиної могили, де насипали курган Пам’яті, але ця територія не відносилася до січової, а була прикордонною. — О, ти згадав Москву,— втрутився в розмову Богдан,– а чи знаєш, що в Сірка був період, коли він на Січі козакував рядовим козаком, і це після того, як його 12 разів обирали отаманом... — За шо його розжалували до рядовим козаків?— здивувався Славко, й не чекаючи відповіді продовжив,— тому що кошовий дуже дбав за своїх козаків, був їм другим батьком, ніколи від них не відокремлювався, вів — аскетичний спосіб життя, й навіть жив разом із січовиками в одному курені, не був жадібним до військової здобичі, умів ділити разом радість і сум. А постраждав Сірко за любов до України, він разом з Богуном, з яким подружився за часів визвольної війни під проводом Хмельницького, відмовився присягати московському цареві після підписання Переяславського договору. Тоді маскавіти, скориставшись чварами у середовищі козацьких ватажків і невдалою спробою Сірка поборотися за гетьманську булаву з інтригантом Самойловичем, який вислужувався перед Москвою, за шо від неї й постраждав, але тоді за доносом Самойловича, Сірка запроторили до Тобольська. Здається, це сталося в 1672-у році, та згодом кошового відпустити на волю, коли посунуло 300-тисячне турецьке військо, об’єднане з кримськими татарами. Отаман зупинив їх наступ контратакою, здобувши їхню морську фортецю-очі — Ачі-кале, що в перекладі з тюрської так і означає. Але «глазастий» Очаків в давньоруську добу називався Дашковим. Турки неспроста називали його фортецею-очі, бо стежили й контролювали з цього форпосту за рухом кораблів з Дніпровського гирла до моря.