Issuu on Google+

Укладач:

Колінко О.А., методист науково – методичного центру.

Рецензенти: Удовиченко О.О., директор науково–методичного центру; Сискова Л.В., начальник відділу виховної роботи управління освіти.

РЕКОМЕНДОВАНО науково – методичною радою НМЦ протоколи № 4 від 26.05.2005 та № 3 від 29.11.2005

Пропоновані матеріали дають можливість ознайомитися зі змістом, новими та традиційними формами, правилами внутрішкільного контролю стосовно виховної системи навчального закладу. Рекомендовано для практичного використання директорами, заступниками директорів з виховної роботи, заступниками директорів з науково – методичної роботи навчальних закладів міста.

Колінко О.А.


ВНУТРІШКІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ В ПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ (матеріали школи молодого заступника директора з виховної роботи) – Миколаїв, 2005 – 40 с.

Частина перша

Контролююча функція у виховній діяльності

2


Розглядаючи контролюючу функцію у виховній діяльності, ми спробуємо відповісти на питання, які найчастіше задають керівники навчальних закладів і заступники з виховної роботи. Отже,

Питання перше: Що являє собою контроль у процесі виховання? Якщо спробувати охарактеризувати сутність педагогічного контролю за допомогою ключових понять, то знадобляться наступні: функція управління, перевірка, процес. Контроль - це, насамперед, функція управління. Він стоїть в одному ряді з такими управлінськими функціями, як планування, мотивація, організація, керівництво. Без контролю неможливо представити управлінський цикл. До нього не можна ставитися тільки суб'єктивно: подобається або не подобається. Треба чітко усвідомлювати об'єктивну потребу в контролі при здійсненні будь-якої людської діяльності. «Щоб зрозуміти об'єктивну необхідність, обов'язковість контролю, - пишуть відомі фахівці педагогічного менеджменту М.М. Поташник й А.М. Моісеєв, - потрібно уявити собі, що відбудеться із системою управління, якщо контроль ліквідувати, прибрати його із системи. Ситуація буде тою ж, як якби з автомобіля прибрати одну з його частин (наприклад, карданний вал, або карбюратор, або двигун) - він відразу перестане виконувати своє призначення як засобу пересування» . Контроль - це перевірка. Зі Словника російської мови С.И. Ожегова «Контроль... - перевірка, а також, спостереження з метою перевірки ...». Контроль - це процес. Іноді з'являється бажання здійснити контролюючі дії в одну мить - тут і зараз, але, на жаль, моментальність – риса, що не притаманна педагогічному контролю. Він вимагає набагато більше тривалого часу, тому дуже важливо знати алгоритм й етапи реалізації контрольної функції. 3


Під педагогічним контролем розуміється функція управління виховним процесом, здійснювана з метою одержання достовірної інформації про хід і результати проведеної виховної діяльності, перевірки відповідності досягнутих параметрів запланованим, підтримки позитивних і корекції негативних явищ у практиці виховної роботи з учнями. Сформульоване визначення допомагає усвідомити призначення контрольної функції. Контроль у виховному процесі необхідний для того, щоб: вчасно отримувати, аналізувати й оцінювати інформацію про процес і результати виховної діяльності; з'ясовувати наявність або відсутність відхилень від цільових орієнтирів і наміченої раніше програми дій по їхньому досягненню; виявляти й заохочувати педагогів, що успішно працюють із дітьми, вивчати, узагальнювати й пропагувати досвід їхньої діяльності, ініціативу й творчі устремління; вносити корективи в процес розвитку виховних відносин, сприяти його оптимальному протіканню.

Друге питання: Які види, форми й методи контролю можна використати в управлінні процесом виховання?

Форми

Типии

За системою За годиною стосунків За об'єктами здійснення між його учасниками Попередній Моноаспектн Адміністратив Поточний ий Класноний Підсумковий Поліаспектни узагальнюючи Суспільно Попереджувальн й й педагогічний ий Фронтальний Самоконтроль Можна виділити три типи педагогічного контролю адміністративний, суспільно – педагогічний і самоконтроль. Уже самі назви типів контролю дозволяють догадатися про їхній зміст і призначення. Адміністративний контроль - прерогатива директора За широтою охоплення об'єктів

4


освітньої установи і його заступників.

Суспільно – педагогічний

здійснюється методичним об'єднанням класних керівників, творчою лабораторією вчителів й інших суспільних об'єднань педагогів, здатними не за допомогою адміністративного впливу, а за допомогою створюваного в колективі суспільної думки, товариських порад, дружніх оцінних суджень реалізувати контрольну функцію в процесі виховання. Однак найважливішим контролером є сам суб'єкт виховної діяльності, що не тільки її планує, організує, але й аналізує, оцінює, коректує, тобто контролює. А це вже самоконтроль . Ви, напевно, помітили, що серед названих типів контролю немає взаємоконтролю. Відсутність взаємоконтролю в ряді основних типів контролюючої діяльності не випадково, адже його варто розглядати як окремий випадок адміністративної, суспільно-педагогічної перевірки або самоперевірки. Приміром, два педагоги домовилися враховувати при самоаналізі й самооцінці виховної діяльності думку друг про друга. Для цього вони, по черзі виконуючи роль експертів, контролюють роботу один одного. Організований у такий спосіб взаємоконтроль є ні що інше, як самоконтроль, здійснюваний за допомогою свого колеги. До числа основних видів педагогічного контролю, що дозволяють реалізувати функції адміністративної, суспільно-педагогічної перевірки й самоперевірки, відносяться моноаспектний, поліаспектний та фронтальний. Моноаспектним називається такий вид контролю, у процесі якого обстежиться невеликий фрагмент виховної практики, наприклад, один напрямок у діяльності одного вчителя або малої групи педагогів. До нього підійдуть і такі назви - характеристики, як «тематичний», «локальний». Поліаспектним є контроль, у ході якого обстежиться кілька напрямків виховної діяльності. Такий вид перевірки можна назвати комплексним або модульним. Він найчастіше використовується в практиці управління виховним процесом. Його застосовують тоді, коли:  предметом контролю стає процес виховання учнів у навчальних колективах якоїсь паралелі або ступеню навчання;  перевіряється виконання тієї або іншої постанови засідання педагогічної ради;  вивчається хід і результативність рішення завдань, визначених у документах стратегічного й оперативного планування вихователь ний діяльності. Набагато рідше в практиці виховання використовується 5


фронтальний контроль. Системність, цілісність - найбільш характерні властивості даного виду контролю. Його призначення - перевірка виховної системи в цілому. Їм охоплюється максимально можлива кількість елементів і напрямків виховної діяльності. Якщо види контролю класифікувати не тільки по ступеню охоплення виховних процесів перевіркою, але й за часом його здійснення, то можна виділити ще три різновиди контролю попередній, поточний і підсумковий. Під попереднім контролем розуміється сукупність діагностико аналітичних дій, спрямованих на визначення готовності до майбутньої роботи людей і системи фінансового й матеріально - технічного забезпечення їхньої діяльності. Фактично це відстеження дотримання існуючих стандартів, норм, правил з метою їх аналізу. Що стосується попереднього контролю за роботою вчителів, те позначка його полягає в аналізі та оцінці ділових, професійних якостей, знань та умінь, які необхідні для подальшої роботи. Дуже необхідний цей вид контролю й для управління виховним процесом. Уже на етапі планування виховної діяльності треба чітко представляти, наскільки забезпечена психологічна, теоретична й методична готовність педагогів до неї, як майбутні заходи будуть сприйняті школярами й зможуть вплинути на їхній розвиток, яку додаткову роботу треба провести, щоб спільна діяльність дітей і дорослих виявилася успішною. Попередній контроль дозволяє зафіксувати вихідний розвиток шкільного (класного) співтовариства й кожного з його членів, без чого надалі неможливо оцінити ефективність впливу виховної діяльності на формування інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій учнів, їхніх відносин з педагогами й між собою. З його допомогою можна уникнути деяких педагогічних помилок і прорахунків, якщо передумови до їхнього виконання будуть виявлені й усунуті ще на стадії підготовки того або іншого заходу, наприклад, при перевірці документації планування або сценарних розробок. Поточний контроль здійснюється безпосередньо в процесі діяльності. Його основне призначення полягає в тім, щоб у діяльності не відбувалося небажаних відхилень від її первісного задуму. Хоча варто помітити, що практично ніколи не вдається уникнути відхилень від запланованого. Але дуже важливо, щоб вони не стали серйозною перешкодою в досягненні стратегічних цілей здійснюваної діяльності й не знижували її результативності. У противному випадку необхідно вчасно розробити й реалізувати програму коригувальних дій. Об'єктом уваги пот��чного контролю, як правило, є основні напрямки, ключові 6


форми й способи організації спільної діяльності, міжособистісних відносин її учасників, їхня активність, самопочуття й настрій. Якщо в ході поточного контролю піддається перевірці процесуальна сторона виховання, то підсумковий контроль служить для аналізу й оцінки результатів (підсумків) виховної діяльності. Здійснюється для зворотного зв'язку після завершення роботи. Порівнюються реальні результати з визначеними нормами, стандартами, планами. Підсумковий контроль сприяє одержанню відповідей на такі важливі питання: наскільки ефективною виявилася здійснювана діяльність? Чи можна назвати оптимальним процес її організації? Які цільові орієнтири були досягнуті? Що не вдалося зробити? На які проблеми варто звернути особливу увагу? Хто працював творчо й результативно? Хто діяв не зовсім вдало й активно? Одержувана в ході підсумкового контролю інформація дозволяє не тільки зробити глибокий і детальний аналіз досягнутих результатів у виховній діяльності, але й прийняти обґрунтоване рішення про шляхи й способи її вдосконалювання й відновлення. Завершуючи перерахування видів контролю, хочеться помітити, що в представленому переліку немає тематичного, планового й персонального контролю. Будь-який вид педагогічного контролю повинен мати ту або іншу тему, бути спланованим і спрямованим на перевірку діяльності тієї або іншої персони. Цей ланцюжок міркувань приводить до наступного умовиводу: ні тематичного, ні планового, ні персонального контролю, просто не існує. Існує безліч методів контролю у виховному процесі. Це вивчення документації (планів, звітів, методичних матеріалів); безпосереднє спостереження за поведінкою учнів у різних ситуаціях, діями педагогів, проведенням заходів, справ, станом приміщень, меблів, оформлення й т.д.; вивчення результатів діяльності учнів і педагогів (творчі роботи в різних формах); анкетування педагогів, учнів, рейтингова оцінка й самооцінка; бесіди з дітьми, батьками, вчителями, представниками громадських організацій, колективний аналіз проробленої роботи. Взагалі, методи контролю, використовувані в управлінні виховним процесом, можна розділити на дві групи. У першу групу варто включити методи контролю стану процесу виховання. До цієї групи відносяться педагогічне спостереження, методи вивчення й аналізу педагогічної документації, діагностичні методики дослідження стану відносин, спілкування й діяльності співтовариства дітей і дорослих методів індивідуального й колективного аналізу й самоаналізу проведених заходів тощо. 7


Другу групу становлять методи контролю результативності виховного процесу, такі, як методи експертної оцінки, індивідуальної й групової самооцінки, прийоми й способи аналізу продуктів творчої діяльності учнів, методи математично - статистичної обробки отриманих результатів, тестування й т.д. Тепер варто відповісти на

Третє питання: Що необхідно контролювати у виховній діяльності? Якщо відповідати на це питання узагальнено, то відповідь на нього простий, треба контролювати процес виховання і його результати. Тобто, існують два об'єкти контролю: перший – організація й сам процес виховання й другий − отримані результати в даному процесі. Обоє не виключають, а доповнюють і пронизують один одного. Набагато складніше деталізувати відповідь. Приміром, всесвітньо відома фірма «Компак Комп'ютер Компани» має 34 точки контролю на складальній лінії для перевірки процесу виготовлення портативного комп'ютера. А скільки і які точки контролю повинні бути у виховному процесі? У природному виховному процесі, наприклад будучи присутнім на класній годині, ми можемо одночасно бачити й вивчати як стан організації виховної роботи, так й у певній мері її результат. Умовно також можна, виділити наступні напрямки контролю: 1. Контроль за діяльністю педагогічного колективу по створенню системи виховання в школі:  організація дозвілля учнів у позаурочний час, відвідування ними гуртків, клубів, секцій й інших об'єднань по інтересах;  робота із профілактики випадків аморальної поведінки учнів, скоєння ними правопорушень і злочинів;  робота по вихованню навичок здорового способу життя;  використання форм і методів виховання, раціональність вибору форм і методів, відповідність форм і методів, що використовуються педагогом змісту діяльності, введення інноваційних форм;  педагогічну підтримку дитячої ініціативи й самодіяльності, 8


дотримання, збереження й розвиток традицій шкільного життя;  організацію позакласної роботи предметних кафедр і методичних об'єднань учителів з учнями  взаємодія з батьками учнів й іншими представниками навколишнього соціуму;  організацію літньої праці й відпочинку школярів;  забезпечення соціальної адаптації й готовності випускників до професійного самовизначення;  стан методичної роботи з питань виховання, робота з підвищення професійного рівня педагогів.  за діяльністю директора школи; за діяльністю заступника директора з виховної роботи; за роботою заступника директора по навчально-виховній роботі, спрямованої на організацію пізнавальної діяльності школярів у поза навчальний час; за діяльністю педагога - організатора; за роботою керівників гуртків, секцій, товариств, педагогів - консультантів органів учнівського самоврядування; за діяльністю методичних об'єднань класних керівників; за роботою шкільного бібліотекаря й інших співробітників школи, причетних до організації виховної роботи. 2. Контроль за діяльністю класних керівників. Існують різні точки зору у визначенні змісту контролю за діяльністю класного керівника. Залежно від цілей і завдань контроль може включати різні питання, але в кожному разі істотне значення мають два моменти: 1). Рівень педагогічної майстерності класного керівника. 2). Рівень вихованості учнів, розвиток колективу. Для всебічного вивчення діяльності класного керівника можна запропонувати наступні питання:  наявність системи виховної роботи, що забезпечує розвиток учнів цілеспрямованість виховної діяльності класного керівника;  доцільність й обґрунтованість планованої роботи;  систематичність, всебічність, об'єктивність і дієвість вивчення учнів і колективу;  підготовка й проведення класних годин і позакласних виховних заходів, особливо молодими педагогами;  робота з організації, згуртуванню й розвитку, колективу: висування загальної перспективи перед учнями, включення дітей у суспільну й особистісно значиму спільну діяльність, створення традицій, стимулювання творчості учнів;  робота з підвищення якості знань учнів і вихованню 9


відповідального ставлення до навчання, розвитку пізнавальних інтересів;  робота з розвитку самодіяльних початків у колективі: прилучення школярів до колективного планування, колективного аналізу підсумків роботи, розвиток самоврядування, самостійності й ініціативи учнів в організації справ, робота з учнівським активом;  використання індивідуального й диференційованого підходів у вихованні учнів, створення умов для розкриття можливостей кожного;  правильність позиції стосовно дитячих організацій й об'єднань;  взаємодія із вчителями, що працюють із даним колективом, забезпечення єдності вимог і дій з боку всіх педагогів;  взаємодія з батьками, виховними установами;  педагогічна й психологічна грамотність вчителя, володіння методикою виховної роботи;  етика, характер взаємин з учнями й батьками;  ведення документації. 3. Контроль за діяльністю учнівського колективу:  участь школярів у різних видах позанавчальної діяльності, можливості для самореалізації кожного учня в шкільному й первинному колективах;  раціональність структури учнівського колективу, взаємодія об'єднань і груп;  розвиток учнівського самоврядування, організація роботи з виявлення й виховань лідерів;  наступність у діяльності учнівського колективу, взаємодія старших і молодших школярів;  стан емоційно-психологічних і ділових відносин у загальношкільному й класному колективах;  взаємодія педагогів й учнів у виховному процесі й т.д. Всі ці аспекти стають предметом обговорення на засіданнях педагогічної ради, методичного об'єднання класних керівників, нарадах при директорі, знаходять висвітлення в інформаційно-аналітичних довідках і наказах керівника навчального закладу. Якщо коротко охарактеризувати другий об'єкт контролю результати виховного процесу, то можна констатувати, що як головні критерії й показників результативності виховної діяльності виступають або вихованість дітей, або сформованість життєво важливих потенціалів особистостей учнів, або їх інтелектуальна, моральна й фізична розвиненість. Це цілком з'ясовне, адже основне призначення 10


виховання полягає в його розвиваючому впливі, а, отже, тільки дані про позитивні тенденції в розвитку дітей можуть свідчити про ефективність виховної роботи. Однак саме отут виникає дуже багато питань. Як взагалі визначити успішність виховної роботи шляхом контролю, якщо становлення й розвиток особистості учня відбувається досить довго й непомітно? Яке відношення до особистості дитини мають так називані арифметичні калькуляції по визначенню рівня вихованості учнів? Раніше в методичному посібнику «Аналіз виховної роботи в навчальному закладі» наведені критерії успішності організації виховної роботи в школі (дивись методичку). Однак названі аспекти виховної діяльності не повною мірою розкривають зміст педагогічного контролю. За межами залишилася специфіка конкретної освітньої установи, умови його життєдіяльності, зміст і способи організації виховного процесу в ньому. Ці особливості багато в чому обумовлюють вибір об'єктів і проблем для вивчення й аналізу. Якщо в одному навчальному закладі створюється виховна система «Школи самовираження особистості дитини», а в іншому будується система «Виховання учнів на традиціях національної культури», то зрозуміло, що й зміст контролю в цих навчальних закладах буде мати істотні відмінності. І ще на одну деталь при відповіді на третє питання варто звернути увагу. З метою демократизації життєдіяльності освітньої установи, у тому числі, і процесу виховання, деякі дослідники й практики пропонують значно «урізати» контрольну функцію - звести її тільки до вивчення ефективності навчально виховного процесу. З такою пропозицією навряд чи можна погодитися, адже тоді без контролю буде залишатися головна сторона педагогічної діяльності - процесуальна. А якщо її не контролювати, то й на гарний результат важко розраховувати. Як льотчикові складно без показань приладів зробити успішний політ, так і педагогічному колективу нелегко без наявності інформації й зворотного зв'язку, тобто без контролю, досягти бажаного результату.

Четверте питання: Якою є технологія контролюючої діяльності? Розмаїтість змісту видів і методів контролю за виховною роботою вимагає чіткого планування, 11


ретельно продуманого внутрішкільного контролю. Природно, що об'єктивний контроль за всіма учасниками й напрямками роботи здійснювати неможливо й недоцільно. В основу відбору об'єктів контролю, насамперед, повинні бути покладені завдання школи й план виховної роботи. Керівництво школи, педагоги також ураховують: сучасні вимоги, пропоновані до змісту й організації виховної роботи в школі; аналіз стану виховної роботи з підсумків навчального року, основні досягнення, недоліки, перспективи на різних напрямках діяльності школи; головні проблеми, над якими працює педагогічний й учнівський колектив; досвід роботи педагогів, рівень їхньої підготовленості до виховної роботи;  план атестації вчителів. Для організації поточного контролю складається план на чверть, місяць, а іноді й робітник план на тиждень. Ці плани конкретизують річний план контролю, включаючи контроль за повсякденною роботою педагогічного й учнівського колективів. Процедура контролю складається із декількох компонентів, якi дозволяють впорядкувати контролюючу діяльність, що позначається, передусім, на її ефективності.

І. Підготовка до контролюючої діяльності 1. Планування контролю, постановка мети, завдань, вибір об'єктів та суб'єктів контролю. 2. Розробка схеми контролюючої діяльності. 3. Актуалiзацiя (розробка) стандартів (норм, програм, правил), за якими перевіряти. 4. Вироблення критеріїв їх оцінювання. 5. Вироблення критеріїв оцінювання наслiдкiв контролю. 6. Визначення форми узагальнення результатів контролю.

ІІ. Органiзацiя контролюючої дiяльностi 1. Встановлення стpoкiв контролю. 2. Добiр форм, методів перевірки. 3. Розробка перевірочних матерiалiв (завдань, питань, тecтів, анкет тощо). 4. Ознайомлення об'єктiв контролю з:  метою, завданнями, рядками контролю; стандартами та критеріями їх оцінки; 12


 формами, методами перевірки;  критеріями оцінки дiяльностi об'єкта;  формою узагальнення результатів контролю. 5. Здійснення контролю - перевірка: облік та оцінка. 6. Складання підсумкових таблиць, схем, діаграм.

ІІІ. Анaлiз результатів контролю 1. Зіставлення результатів перевірки з визначеними стандартами. 2. Оцінка результатів за визначеними критеріями. 3. Встановлення масштабу відхилення від стандартів. 4. Встановлення причин відхилення вiд стандартів. 5. Повідомлення результатів перевірки об'єкта контролю, узгодження позицій.

IV. Корекція результатів контролю 1. Перевірка стандартів на реальність та надiйнiсть. 2. Перевірка техніки контролю, її ефективності. 3. Перевірка ступеня компетентності та об'єктивності перевiряючого. 4. Якiсна оцінка дiяльностi об'єкта контролю. 5. Розробка рекомендацiй за наслiдками контролю. Складання доповiдних записок, проектiв наказiв, рiшень, розпоряджень тощо. 6. Узгодження рекомендацiй iз об'єктом контролю. 7. Самоаналіз контролюючої дiяльностi керівника. 8. Перевірка виконання рекомендацій за наслідками контролю. Зрозуміло, не всяка перевірка повинна включати всі описувані елементи. Зробленому опису в більшій мері повинна відповідати адміністративна перевірка. Однак суб'єктам контролюючої діяльності треба пам'ятати, що практично будь-яка перевірка складається з п'яти послідовно виконуваних операцій: 1)визначення цілей й об'єкта контролю, критеріїв і показників 13


оціночно-аналітичної діяльності; 2)вивчення об'єкта контролю; 3)співвіднесення отриманих при вивченні результатів з виробленими раніше критеріями й показниками (їхня сукупність у менеджменті прийнято називати стандартом); 4)ухвалення управлінського рішення за підсумками перевірки; 5)коректування небажаних відхилень. І, нарешті,

П’яте питання:

Як уникнути зайвого опору контролю? Найбільшу шкоду навчально-виховному процесу наносить дивна тяга неуспішних адміністраторів замість пошуку, організації й підтримки успішної діяльності дітей і педагогів, вічно в рамках тотального контролю шукати помилки, недогляди, недоліки. Джерелом відповіді на це питання можуть стати наступні рекомендації: 1. Забезпечення попередньої оргроботи. Відомі випадки, коли адміністрація школи починає контролюючі дії, не визначивши чітко мети, не побудувавши завдання, не забезпечивши необхідні ресурси, не підтвердивши права й обов'язки учасників діяльності, не організувавши діяльність, не забезпечивши її інформаційно, не скоординувавши зусилля, не визначивши стимули, не організувавши відповідного навчання. Який же смисл це робити, коли в більшості випадків завдання не буде вирішена? Завдання в тім і полягає, що гуманістичне управління будується на основі спільної участі керуючої й керованої системи в діагностуванні стану системи, проектуванні, організації й підтримці, і потім уже наступає фаза попереднього, проміжного, тематичного й кінцевого контролю в якості діагностико - аналітичної основи для подальшого розвитку системи. І якщо адміністрація школи намагається за допомогою контролю знайти недоліки, залякати, змусити, зажадати, а не підтримати, вплинути, навчити, то користі від такого контролю мало. 2. Підтримуйте включення ваших підлеглих у контроль їхньої власної діяльності. Дотримуйте принципу рефлексії (самоатестації) - приучення педагогів й учнів до постійного самооцінювання вчиненого. 14


3. Зосереджуйте контроль на результатах, а не на діяльності й зовнішньому вигляді. 4. Регулярно переосмислюйте контроль, щоб переконатися, що він ще необхідний і відповідає ситуації. Відмова від пунктів плану є нормальна діалектична дія, і справа бачиться в тім, щоб координувати й організовувати діяльність у системі й на головних напрямках, тоді можна й діагностування поширювати на весь масив, а контроль тільки на найбільш важливих справах. 5. Включайте підлеглих у розробку методів і здійснення контролю. 6. Пам'ятайте, що деяке відхилення від стандартів є нормальним явищем. 7. Спостерігайте як за позитивними, так і негативними відхиленнями. Будьте впевнені у своєму визнанні й оцінці позитивних відхилень. Розглядайте контроль як підставу для управління успіхом (не вважати для себе за працю відслідковувати достоїнства й успіхи інших і робити все для цього). 8. Остерігайтеся підлеглих, які виступають проти контролю, тому що не хочуть бути занадто обмеженими або «втратити волю». Їхній опір насправді може походити з бажання уникнути відповідальності за результати діяльності. 9. Не можна «тиснути» на спiвробiтника принизливою критикою його особистості. 10. Краще оцінювати обставини, а не людей. 11. Не треба шукати винуватців, краще шукати заподій та шляхи усунен ня проблеми. 12. Не зачіпайте особистicть працівника, краще аналізувати його дiї та операції. 13. Не накопичуйте претензії для «публічного розносу», краще викласти їх наодинці з працівником у невеликих дозах. Винний спрацьовувати принцип: хвалити - у присутності людей, а критикувати наодинці. 7. Перш ніж звинувачувати спiвробiтника, проаналізуйте свою провину. 8. Не применшуйте значущість внеску працівника. Не бойтеся перехвалити працiвника (успix частiше окрилює, нiж розслаблює). 9. Якщо спiвробiтник називає заподій зриву завдання, не відмахуйтесь від їх (він дійсно краще бачить заподій зриву, ніж будь-хто інший). 10. Виключить суб'єктивізм в оцінці підлеглих. 11. Не прагніть карати працiвникiв за будь-які помилки (страх ��еред 15


покаранням зробить працiвникiв обережнішими, стараннішими, алі знизить iнiцiативу). 12. Якщо необхідно висловити негативну оцінку, те намагайтеся:  говорити повторюємо, впевненим голосом, без роздратування;  зачіпати тільки дiяльнiсть, а не особистість;  розрізняти своє ставлення до підлеглого як до працiвника i як до людини;  не намагатися переконати підлеглого, що він безнадійний, а, навпаки, вселяти в нього вipy, що він може виправитися;  пicля негативної оцінки, треба перейти на нейтральне, обговорити більш приємні речі. Огляд науково-методичної літератури з питань органiзацiї контролюючої дiяльностi дозволивши виокремити суттєві правила ефективного контролю: 1. Контроль не повинен обмежуватись інцидентом, приурочуватись до якихось особливих випадків. 2. Тотальний контроль породжує недбалicть, знижує iнiцiативу виконавцiв. 3. Прихований контроль викликає в колективі лише роздратування, підозрілість, уйні, доноси. 4. Слід контролювати не лише окрему (улюблену) ділянку роботи. Небезпека полягає в тому, що люди швидко з'ясовують, що перевіряється в школі, а що - ні. 5. Формальне здійснення контролю свідчить про поверховість у роботі керівника, нерозуміння їм завдань управління та ступеня своєї вiдповiдальностi за ті, що відбувається в школі. 6. Не можна контролювати, спираючись на недовіру. Такий пiдxiд зумовлює негативне ставлення до підлеглого, пошук не результату, а помилки. Не можна ліпити з педагогів апріорі образ ворога, не можна добиватися того, щоб у педагога опускалися руки, не можна руйнувати тендітний баланс заради хльосткої правди, не можна користуватися тільки критичною зброєю, не можна в гуманітарній системі розраховувати в основному на наказ, контроль повинен бути підтримуючим, а не руйнуючим. 7. Не слід тримати своїх висновків при собі. Вони втрачають цінність i для керівника, i для вчителя, контроль перетворюється на формальну процедуру. Необxiдно 16


встановити двостороннє обговорення. 8. Стандарти (норми, критерії, програми, правила) контролю слід обговорювати в колективі. Вони повинні бути сприйнятi та усвiдомленi. Мовчазний контроль, відсторонене розслідування діяльності педагога, ознайомлення його не з ходом, методикою, змістом контролю, а тільки з висновками; агресивно - уважне відстеження діяльності педагога й порівняння його роботи з якимись заздалегідь педагогові невідомими критеріями. Якщо педагогові заздалегідь невідомі вимоги, норми, критерії, правила, цілі, завдання, можливий напрямок пошуку, то винувато в першу чергу керівництво - все це зрушує контроль у формалістичне адміністративно - бюрократичне й досить часто марне й образливе русло. Властиво, весь зміст контролю в тім і полягає, щоб на основі діагностики (процес діагностування сам по собі повинен бути навчальною процедурою) здійснювати разом з виконавцями системний аналіз, (що, природно, повинне носити навчальний характер), потім вибудовувати можливі управлінські, методичні, наукові й змістовні кроки або рішення (що також повинне сприяти навчанню персоналу). Хоча, найбільше важливо здійснювати попереднє забезпечення необхідною інформацією й здійснювати навчання персоналу не взагалі, а під певні цілі й завдання. Навчальний контроль необхідний і можливий там, де адміністрація сповідає демократичні методи управління, прагне задіяти педагогічний потенціал колективу в інтересах визначення поточних і важливих проблем, утягує колектив у процес управління. 9. Необхідно ширше використовувати методи морального i матеріального стимулювання згідно з наслідками контролю за досягненням високих результатів. 10. Слід усвідомлювати, що компетентність перевiряючого, його науково - методичний piвeнь - передумова успixу. 11. Контроль повинен бути методично спрямований, передбачати реальну допомогу під годину корекції наслiдкiв. Методична функція контролю - удосконалювати професійну майстерність педагогів. Призначення контролю полягає не в тім, щоб викрити в чомусь учителя й відзначити його помилкові дії, а в тім, щоб їх попередити й уникнути. Тому в ході перевірки контролюючий, як більш досвідчений педагог, повинен коректною підказкою допомогти колезі зрозуміти, як краще використати свій особистісний і професійний потенціал у процесі навчання й виховання учнів. 12. Контроль повинен бути раціональним (рацiональнiсть використання 17


години та pecypciв, кількість анкет, тестів, вiдвiданих заходів та ypoкiв, наказів тощо). Завершуючи міркування про контроль у виховній діяльності, потрібно чітко усвідомлювати, що далеко не всі теоретичні й методичні аспекти розглянутої проблеми були порушені. Однак хочеться підкреслити, що контроль - це не самоціль, а педагогічний засіб, що спонукує вчителів й учнів до самовдосконалення, пошуку, своєчасному виявленню актуальних проблем і способів їхнього рішення.

18


ДОДАТОК 1 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ І ДІЄВОСТІ ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ Контрольно-діагностична діяльність - це: 1. Ефективність внутрішньошкільного контролю. Показники: контроль відображає пріоритети школи, підтримує і розвиває їх;  контроль орієнтований на кінцеві результати діяльності школи, забезпечує досягнення цілей школи і здійснення прогнозів її розвитку;  механізми контролю відповідають контрольованому виду діяльності, педагогічному явищу, враховують динаміку розвитку діяльності;  контроль є гнучким, пристосованим до змін, що відбуваються, своєчасним;  система контролю зрозуміла всім учасникам педагогічного процесу, взаємодіючим в ній, відповідає їх потребам, що розвиваються, і можливостям;  витрати на контроль економічні, а віддача від нього забезпечує якісне зростання результатів контрольованої діяльності;  гласність вимірювань і оцінок, здійснених в ході контролю, стимулює розвиток шкільного колективу і кожного його члена. 2. Показники стану і результативності діагностики навчальновиховного процесу в школі:  діагностика педагогічних процесів в школі і управління ними здійснюється за допомогою науково-обгрунтованих параметрів;  діагностика носить системний характер, здійснюється періодично, виявляє наявність і відсутність динаміки кінцевих результатів діяльності школи або окремих її ланок;  вимірювання, отримані в ході діагностики на основі оцінки даних ВШК, забезпечують чітку і оперативну постановку педагогічного діагнозу про стан і результати навчально-виховного процесу, ефективності управління ним;  педагогічні діагнози встановлюються своєчасно, в процесі отримання 19


внутрішньошкільної інформації в системі внутрішньошкільного контролю і забезпечують оперативне орієнтування керівників шкіл у виборі змісту, форм і методів управління. Експерту або керівнику школи, оцінюючим внутрішньошкільний контроль, можна використовувати бальні оцінки: якщо показник, що характеризує діяльність, проявляється завжди, то його необхідно оцінювати в 4 бали; якщо часто - в 3 бали; якщо рідко - в 2 бали; якщо інколи - в 1 бал; якщо ніколи - в 0 балів. Бальна оцінка кожного показника дає можливість підрахувати коефіцієнт (Ке) як по кожному виду управлінської діяльності, так і всієї діяльності в цілому шляхом використання наступної формули: фактична кількість балів Ке = х 100% максимальна кількість балів Якщо коефіцієнт ефективності управлінської діяльності складає: від 100% до 75%, то діяльність оптимальна; від 74% до 50% - діяльність здійснюється на допустимому рівні; від 49% до 25% - рівень діяльності критичний; нижче 24% - рівень діяльності неприпустимий. Для оцінки результативності внутрішньошкільного контролю можна використовувати наступну анкету. АНКЕТА ВЧИТЕЛЮ Мета: виявити результативність внутрішкільного контролю на основі аналізу адекватності його характеру ступеню готовності вчителя до переходу на самоконтроль. 1. Які питання Вашої діяльності зазвичай контролює адміністрація школи? 2. Чи були випадки відвідувань адміністрацією уроків по Вашому проханню? На наступні питання відповідайте, ставлячи бали: 5 – так; 4 - скоріш так, чим ні; 3 - і так, і ні; 2 - скоріш ні, ніж так; 1 - ні. 1. Чи вважаєте Ви контроль за Вашою роботою об'єктивним? 2. Чи переживаєте Ви почуття страху в той час, коли Вас контролює 20


адміністрація? 3. Чи помічаються під час контролю Ваші успіхи і позитивні результати? 4. Чи ділитеся Ви відверто своїми проблемами і невдачами з керівництвом школи під час контролю? 5. Чи маєте Ви можливість під час контролю відстоювати власну точку зору, не опасаючись за наслідки? 6. Чи отримуєте Ви в результаті контролю ясне уявлення про шляхи досягнення якісніших результатів? 7. Чи відчуваєте Ви, що в результаті проведення контролю у адміністрації школи зростає до Вас довіра як до педагога? 8. Чи можете Ви стверджувати, що після проведення контролю Ви працюєте краще? 9. Чи вважаєте Ви, що контроль, який проводиться, приносить Вам безперечну користь і тому є послугою адміністрації? Підрахуйте загальну суму балів: від 45 до 33 балів - система контролю оптимальна, орієнтує вчителя на успіх і стимулює його зростання; від 32 до 21 балу - оптимальна система контролю, орієнтуюча вчителя на успіх, не склалася; його проведення не завжди робить позитивний вплив на вчителя; від 20 до 9 балів - контроль сприймається вчителем як жорсткі, несправедливі заходи і не стимулює його зростання. ДОДАТОК 2 ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ВНУТРІШКІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ. 1. Аналіз результатів минулого року. 2. Готовність школи до нового навчальному року: матеріально-технічна база, забезпечення кадрами, комплектування гуртків, об'єднань додаткової освіти, створення виховних центрів, стан шкільної документації, аналіз працевлаштування, підсумки літнього відпочинку. 3. Підсумки планування виховної роботи в класах, обхват додатковою освітою, гуртковою роботою. 4. Збереження контингенту додаткової освіти, 21


мережі гуртків. 5. Ведення документації класними керівниками. 6. Огляд лабораторій, творчих (проблемних) груп класних керівників. 7. Виконання учнями статуту школи. 8. Завершення навчального року: підсумки роботи за навчальний рік, діагноста ефективності методичної роботи, оцінка діяльності класних керівників, оцінка роботи органів учнівського самоврядування і дитячих організацій. 9. Результативність діяльності гуртків і секцій додаткової освіти. 10. Вивчення діяльності класних керівників:  5-х (10-х) класів по адаптації учнів,  9-х, 11-х класів по профорієнтації випускників. 11. Охорона життя і здоров'я дітей, формування здорового способу життя, профілактика негативних проявів серед учнів, стан гарячого харчування. 12. Оцінка діяльності атестуємих вчителів з позакласної роботи. 13. Стан духовно-етичного виховання учнів. 14. Аналіз результатів виховної роботи за півріччя: підсумки діагностики учнів, підсумки контролю за рівнем професіоналізму класних керівників. 15. Реалізація програми «сім'я і школа»: взаємодія класних керівників з сім'єю по формуванню особистості, по роботі з важкими, обдарованими дітьми, по профілактиці і попередженню вживання психоактивних речовин, правопорушень і злочинів. 16. Громадянсько-правова освіта і виховання школярів. 17. Патріотичне виховання і освіта 18. Підсумки роботи над методичною темою школи. 19. Аналіз інноваційних форм виховної роботи з учнями. 20. Літній відпочинок: задачі і перспективи. 21. Аналіз ефективності діяльності або професійної компетенції класних керівників (молодих, досвідчених). 22. Вивчення і узагальнення перспективного педагогічного досвіду. 23. Виконання рішень педради (педрад), нормативних документів, управлінських рішень, рішень колегій управління освіти тощо. 24. Аналіз роботи класних керівників:  по створенню виховної системи.  по забезпеченню програмно-цільового підходу у виховній роботі.  по підтримці діяльності дитячих організацій або органів самоврядування. 25. Моніторинг особистісного зростання учнів. 22


26. Вивчення готовності до роботи молодих вчителів і класних керівників, їх адаптація в педагогічному колективі, до вимог школи. 27. Вивчення досвіду атестуємих вчителів по організації виховної діяльності учнів. 28. Створення педагогічних умов саморозвитку, самовираження учнів в позаурочній діяльності класними керівниками __ -х і __-х класів. 29. Взаємовідвідування уроків вчителями-предметниками, позакласних заходів класними керівниками. 30. Вивчення діяльності класного керівника по реалізації шкільної методичної теми. 31. Професійна інфантильність і її причини. 32. Особливості роботи класного керівника 10-х, 11-х класів зі старшокласниками. 33. Вивчення рівня організації навчально-виховного процесу класу. 34. Організація виховної роботи з _______ напрямку в __-х класах (або класі) 35. Аналіз формування в учнів ___-го класу національної самосвідомості і міжособових відносин. 36. Організація літньої праці і відпочинку учнів ___-го класу, учнів пільгової категорії. 37. Контроль рівня професійної майстерності класних керівників:  Компетентність і сумлінність  мета контролю: рівень продуктивності роботи, що проводиться.  Майстри своєї справи, але потребують нових ідей  мета контролю: захопити ідеєю (співбесіда, відвідування заходів).  Потребують тільки методичного контролю  мета контролю: методична допомога (відвідування заходів, співбесіда).  Недостатня сумлінність, професійна інфантильність, низький професіоналізм  мета контролю: спостереження за професіоналізмом, виявлення причин, стимулювання, надання допомоги.  Щойно прийняті на роботу (зі стажем і молоді)  мета контролю: перевірити, наскільки вчитель володіє педагогічним мистецтвом, прогноз педагогічного потенціалу, надання методичної допомоги.

23


Частина друга

Аналіз виховного заходу

Питання перше: 24


Що таке мета вiдвiдування i якi вимоги до її постановки? Вихідні принципи постановки цілей відвідувань виховного заходу адміністрацією школи: 1. Ніякого оновлення школи не відбудеться, якщо психологічно не налаштований сам вчитель на новий рівень педагогічної роботи. 2. Цілі відвідувань уроків та заходів ставляться в строгій відповідності з метою школи та її передбачуваним кінцевим результатом (покращення якості життя дітей!). 3. Кожне відвідування мотивується тим, щоб педагогічні знахідки працювали на весь колектив 4. Висока продуктивність педагогічного аналізу залежить від строгої відповідності контролю цілям життя школи. 5. Забезпечення широкої гласності та завчасного ознайомлення вчителів з метою відвідувань занять. Відвідування уроків, виховних заходів супроводжуються постановкою цілей, поєднання яких виявляється неоднозначним залежно від характеру діяльності перевіряючого. Цілі відвідувань повинні відповідати вимогам реальності, практичної необхідності та значущості. Мета - це бажаний і заздалегідь запрограмований результат, досяжний в майбутньому. При формулюванні мети спостереження необхідно: - зібрати і проаналізувати відповідну інформацію про роботу педагога, захід якого ви збирається відвідати; - відомості про клас, в якому ця класна година проводитиметься. Це необхідно тому, що мета аналізу пов'язана не тільки з ідеальним результатом, якого повинен досягти аналітик, але і з минулими результатами педагога; - враховувати вимоги нормативних документів вищестоящих органів освіти, а також знати ту область дидактики і теорії виховання, аспекти якої спостерігатимуться на уроці; - познайомитися з суттю питання, про яке піде мова на класній годині, програмою, якщо потрібно, з додатковою літературою. По кожній меті відвідування доцільно мати програму 25


спостережень. Складання програм спостереження - обов'язкова і необхідна умова якісного і глибокого аналізу виховного заходу.

Питання друге: Яким чином здiйснюється аналiз виховного заходу? Головними моментами в аналізі виховного заходу повинні виступати:  чітке формулювання цілей і задач; визначення місця в загальній системі заходів;  визначення оптимального змісту (з урахуванням віку, соціального замовлення, особливостями класного колективу і, обов'язково, з дотриманням принципів наступності та послідовності);  прогнозування результату;  вибір найбільш оптимальних форм і методів (не допускати перенесення методів з уроку на виховний захід);  спілкування;  роль учнів;  підведення підсумків (колективний аналіз разом з учнями і самоаналіз). Для того, щоб визначити шляхи формування реального результату уроку або заходу, необхідно проаналізувати взаємодію наступних елементів: змісту матеріалу, методу і форми організації діяльності учнів.

Схема аналізу виховного заходу 1. Клас. 2. Форма заняття. 3. Кількість учнів, що зібралися. 4. П.І.Б. класного керівника. 5. Стаж роботи. 6. Зовнішній вигляд учнів. 7. Хто залучається до проведення занять. 8. Оформлення аудиторії, наочність, ТЗН. 9. Мета заняття: а) виховна: б) розвивальна; в) навчальна. 10. Мета аналізу (наприклад): визначити, чи носить дане заняття 26


системний характер. Програма спостереження (відповідно до наведеної мети) 1. З'ясувати, чи досить чітко класний керівник розуміє мету заходу і задачі кожного етапу заходу, наскільки усвідомлено вирішує їх. 2. Визначити, чи відповідають задачі кожного етапу заходу головної мети. 3. Встановити, чи відповідає методика його проведення поставленим цілям. 4. З'ясувати, як здійснювалася взаємодія класного керівника й учнів на всіх етапах заходу. 5. Встановити взаємозв'язок заходу з іншими формами виховної роботи.

Основні вимоги до проведення заходу: 1. Чітке визначення педагогом мети заходу. 2. Планування етапів заходу і задач кожного етапу. 3. Організація його підготовки відповідно до поставленої мети: діяльність класного керівника і учнів на кожному етапі;  регуляція ходу діяльності щодо підготовки заходу;  проведення заходу;  аналіз результатів. 4. Визначення оптимального змісту заходу (на даному матеріалі необхідно вирішити поставлені задачі). 5. Вибір найраціональніших методів і прийомів на кожному етапі заходу. 6. Чіткість заходу, темп і ритм. 7. Гнучкість і широта виховного моменту:  відсутність шаблону;  наявність «родзинки», елементу несподіванки. 8. Взаємозв'язок етапів заходу:  аналізу обстановки,  формулювання мети,  планування заходу;  організація підготовки заходу,  проведення заходу;  аналіз заходу, 9. Зв'язок заходу з попередніми і наступними формами занять, з класними і ��агальношкільними формами. Хід аналізу. По І-му етапу з'ясовується:  чи брали участь в аналізі обстановки учні? 27


 чи знають вони мету заходу?  чи мають уявлення про те, що таке мета?  чи брали участь у формулюванні мети (чи свідомо братимуть участь в його підготовці і проведенні)?  чи усвідомив педагог задачі кожного етапу?  чим викликана постановка даної мети? По ІІ–му етапу встановлюється:  з якими заходами пов'язаний проведений захід;  участь учнів в плануванні заходу, його етапів, постановці задач для кожного етапу;  чи мають вони уявлення про план, для чого він складається, в чому допомагає?  зв'язок задач І і ІІ етапів По ІІІ -у етапу встановлюється:  чи був розподіл праці організаторів;  як здійснювалася регуляція їх діяльності;  як підбиралися виконавці;  як даний етап сприяв формуванню в учнів організаційних навиків;  наскільки вирішені поставлені задачі;  причина високої (низької) якості даного етапу; Примітка: інформацію по І – ІІІ етапу можна отримати з бесіди з класним керівником і учнями. По IV–му етапу заходу з'ясовується:  чи була досягнута мета;  які напрями виховання реалізувалися заходом;  який напрям був головним;  відповідність змісту і форми заняття, його меті і задачам;  відповідність методів, прийомів поставленій мети;  попередній висновок про силу впливу даного етапу заходу на учнів;  загальна культура педагога, наявність організаторських навиків, його ерудиція, уміння орієнтуватися в різних педагогічних ситуаціях, уміння впливати на особистість і колектив;  зв'язок даного заходу з наступними;  причини високої (низкою) якості даного етапу. Примітка: вивчення ефективності форми виховної роботи передбачає визначення її результатів і співвідношення цих результатів з витратами, зусиллями педагогів, організаторів роботи, що проводиться. Результати заходу характеризуються ступенем вирішення виховних задач, мірою його впливу на розвиток відносин між дітьми, на розвиток їх активності і творчості, прояв їх індивідуальності, самореалізацію. 28


Для вивчення результатів і ефективності заходу використовуються різні способи. 1) Спостереження за поведінкою учнів в процесі підготовки і проведення заходу, коли надається можливість фіксувати позицію кожної дитини за певними показниками. Порівняння даних спостережень для різних ситуацій дозволяє оцінити ефективність окремих педагогічних засобів, використовуваних при проведенні заходу, і в цілому ефективність виховної роботи. 2) Спостереження за поведінкою дітей, їх відносинами після проведення заходу. Так, наприклад, після бесіди про культуру поведінки або обговорення відносин в колективі важливо знайти факти, що підтверджують позитивні зміни в поведінці та діях дітей, щоб переконатися в корисності проведеної форми виховної роботи. Якщо після завершення розмови з якої-небудь теми на класній годині учні продовжують обговорювати проблему, яка була порушена, можна припустити, що класна година, до певної міри, досягла своєї мети. 3) Анкетування учасників діяльності. Даний метод недоцільно використовувати часто. Опитування треба провести в тому випадку, якщо захід проходив вперше або є сумніви в ефективності і доцільності тих або інших використовуваних засобів. Можна використовувати відкриті питання, наприклад: що вийшло і чому? Що не вийшло і чому? Чи потрібно була дана справа і чому? Якби знову проводилася ця справа (захід), став би ти брати в ньому участь? Символічна оцінка (кольорограма) використовується не у всіх випадках, оскільки є такі форми роботи, в яких на перший план виступає не емоційний стан учасника, а корисність і важливість виконаного. У ряді випадків емоційна оцінка не є критерієм ефективності заходу (наприклад, серйозна і складна розмова, дискусія, які можуть спонукати до осмислення, переживання, але при цьому емоційний стан може бути суперечливим, неоднозначним). 4) Віддалена оцінка форми виховної роботи. В кінці року учням пропонується пригадати всі справи, в яких вони брали участь або які організували в колективі, і оцінити їх за допомогою кольорограми, шкали, словесно. У дітей є можливість оцінити ці справи в порівнянні, а педагогам залишається проаналізувати результати оцінок і виявити найдієвіші засоби. Важливим показником результативності будь-якої справи (заходу) є післядія, тобто коли в процесі проведення чергової справи, підведення його підсумків народжується нова ідея, система дій по її реалізації або 29


нова справа. Перед колективним аналізом форми роботи дуже важливо оцінити результативність (як справа вплинула на кожну дитину і на взаємостосунки дітей), а також знати думку учнів про дієвість використовуваних прийомів і засобів в ході проведеної роботи. Доцільно враховувати, що ефективність форм виховної роботи вивчається для того, щоб педагоги і організатори могли внести корективи в подальші дії, в організацію чергових справ з урахуванням поставлених цілей і задач, постійно відстежувати розвиток виховного процесу. Крім того, критеріями ефективності заходу можуть бути:  особистісна значущість для учнів;  комфортність, сприятливий психологічний клімат;  можливість для прояву і розвитку індивідуальних і творчих здібностей школярів;  збагачення життєвого досвіду учнів;  духовно-етична цінність;  залучення учнів в підготовку; По V-му етапу з'ясовується:  чи визначився рівень аналітичної підготовки школярів, аналітичної культури педагога; його уміння розглядати виховний захід у взаємодії всіх його частин як системи освіти;  атмосфера обговорення;  глибина проникнення в суть проведеного заходу. Про ефективність можна судити по тому, як учні включилися в колективний аналіз, наскільки глибоко і сутнісно вони характеризують виконану роботу на етапі підготовки і здійснення заходу.

Загальний висновок по заходу. Схема висновку 1. Цілісність заходу, зв'язок між етапами. 2. Взаємозв'язок мети – змісту - форми - методів і прийомів результатів. 3. Зв'язок даної форми з іншими формами. 4. Загальна оцінка заходу. Констатація факту Причини його появи Конкретні пропозиції по ліквідації причин (якщо факт негативний) або рекомендації з його розвитку (якщо факт позитивний). 30


Типові недоліки аналізу. 1. Відсутність чітко сформульованої мети аналізу. 2. Невідповідність програми спостереження поставленій меті. 3. Безсистемність аналізу заходу, характеристика окремих його етапів і термінів. 4. Загальний висновок робиться на основі одного етапу проведення заходу. 5. Рекомендації даються без глибокого аналізу причин, за схемою «недолік - рекомендації». Порушується ланцюг «недолік – причина – рекомендація». 6. Оцінка заходу виходить не з об'єктивних даних, а з вражень і особистого ставлення аналітика. 7. Нелогічність висновків. Перераховується, все позитивне, робиться позитивний висновок, потім негативний, який, по логіці, перекреслює позитивний висновок. Аналіз можна вважати позитивним, якщо: 1. Чітко і осмислено сформульована мета аналізу. 2. Виходячи з мети, намічається програма спостереження і збору інформації. 3. В ході аналізу відокремлюються етапи заходу і дається характеристика кожного з них (зміст діяльності педагога, зміст діяльності учнів, організація цієї діяльності). 4. Аналізуються системоутворюючі зв'язки виховного заходу:  виховна мета заходу;  виховні задачі його етапів;  виховні задачі одного етапу;  виховні задачі наступного етапу. 5. Визначається, як в результаті взаємодії всіх етапів утворюється кінцевий результат – заздалегідь запрограмована мета. 6. Аналізується рівень управлінської культури педагога і учнів. 7. Аналізується взаємозв'язок мети, форми заняття, його змісту, методів, результатів. 8. Розкривається взаємозв'язок даного заходу з попереднім і наступним заходами, його місце в загальній системі позаурочної виховної роботи. 9. Висновок по заходу формується на основі даних, отриманих в результаті аналізу. 10. Конкретні пропозиції випливають з аналізу причин, обумовлюються конкретними виконавцями, а також термінами виконання. Для прикладу наводимо деякі зразки схем аналізу виховних заходів. Нагадуємо, що неможливо абсолютне копіювання наведених 31


схем. Кожна з них потребує адаптування до умов конкретного навчального закладу.

Основні параметри аналізу виховного заходу. І. Аналіз готовності педагога до проведення виховного заходу: 1. постановка мети і завдань заходу; на виховання яких якостей спрямовано цей захід; 2. урахування рівня вихованості учнів під час визначення мети та завдань заходу; 3. місце даного заходу у системі виховної роботи. ІІ. Процес підготовки: 1. спрямовуюча роль класного керівника (вчителя, педагогаорганізатора, керівника гуртка) у ході підготовки заходу, тактовна допомога учням; 2. роль органів учнівського самоврядування під час підготовки та проведення заходу; 3. забезпечення в процесі підготовки згуртованої, злагодженої роботи колективу; виховання стосунків співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості; 4. організація діяльності учнів; уточнення обов’язків і повноважень кожного учня та встановлення конкретних термінів виконання окремих завдань тощо. ІІІ. Проведення заходу: 1. Організація: а). місце проведення, оформлення приміщення, обладнання, використання наочності, ТЗН; б). своєчасність початку та організоване проведення; в). дотримання регламенту, доцільність його використання; г). участь представників громадськості, батьків у проведенні заходу; ефективність їхньої участі; ґ). дотримання під час заходу санітарно – гігієнічних вимог, правил пожежної безпеки, ТБ; д). запобігання перевтомі та врахування особливостей фізичного розвитку учнів; е). зовнішній вигляд учнів; ж). дисципліна. 2. Зміст: а) цілеспрямованість; чи доведено доведено мету до учнів; б) зв’язок із життям класу, школи, району, міста; в) використання під час проведення заходу питань, які хвилюють школярів; 32


г) врахування вікових та індивідуальних особливостей; ґ) емоційна насиченість заходу; д) вплив на розширення світогляду учнів, на розвиток пізнавальних інтересів. 3. Методика проведення: а) чи оптимально обрано форму проведення (бесіда, ранок, лекція, година спілкування, конкурс та інші); б) роль класного керівника, вчителя у проведенні заходу, його педагогічна майстерність; в) наявність елементів обговорення, відкритого обміну думками, використання інтерактивних методів; г) рівень самостійності школярів в обговоренні проблем. ІV. Результати: 1. Досягнення поставлених педагогом мети та завдань даного заходу; 2. Виконання плану заходу; 3. Аналіз ставлення учнів до змісту заходу, рівень їхньої активності; 4. Чи був захід цілісною системою, чи був набором різних, не об’єднаних між собою частин? 5. Що вдалося краще, що гірше? Цікаві знахідки педагога. V. Загальні висновки. VI. Рекомендації.

Аналіз особистісно – орієнтованого виховного заходу (уроку). (Пам’ятка № 1) І. Мотиваційно – орієнтаційний аспект. 1. Чи зміг учитель забезпечити мотиваційну готовність та добрий емоційний настрой учнів до роботи? Які педагогічні прийоми для цього використані? 2. Наскільки чітко та дохідливо роз’яснений цільовий орієнтир? Чи став він особисто значущим для учнів? 3. Чи націлена діяльність педагога на розвиток індивідуальності учнів, на формування їх здібності до самопізнання та самобудівництва? ІІ. Змістовний аспект. 1. Чи відповідає відібраний матеріал вимогам сучасності, меті, задачам та ведучим ідеям заходу? 33


2. Чи зміг учитель правильно визначити групові та індивідуальні пізнавальні можливості учнів, встановити зв’язок матеріалу з суб’єктивним досвідом дитини? Наскільки те, що вивчається або обговорюється є цікавим та значущим для школярів? 3. Чи намагався вчитель сформувати системне уявлення учнів про явище або процес, що вивчається, обговорюється, виявити у ньому найважливіше і найхарактерніше? 4. Чи очевидна практична спрямованість матеріалу, його значення для формування емоційно – вольової сфери, ціннісних відносин та творчих здібностей дитини? ІІІ. Організаційний аспект. 1. Які педагогічні прийоми використані для актуалізації та збагачення суб’єктивного досвіду учнів? 2. Чи застосовувалися діалогові та полілогові форми спілкування на протязі заходу? 3. Чи була створена на уроці ситуація успіху для кожного учня? Чи відчувалась проявлення педагогом толерантності та довіри у взаємодії з учнями? 4. Чи були створені умови для проявлення самостійності учнів? 5. Чи є домашні завдання диференційованими? Чи мали учні можливість, реальне право вибору домашнього завдання? IV. Оціночно - результативний аспект. 1. Наскільки підведення підсумків сприяло збагаченню суб’єктивного досвіду учнів? 2. Чи допомагала оціночно – аналітична діяльність учителя формуванню позитивної Я-концепції особистості дитини, вироблення у учнів індивідуального стилю пізнання?

Аналіз особистісно – орієнтованого виховного заходу (уроку). (Пам’ятка № 2). 1. Учням надається можливість протягом заходу внести зміні у планування робот: так; ні; частково. 2. Завдання щодо підготовки до заходу пропонуються учням на вибір: за змістом; за формою: словесна, графічна, умовно – символічна, практична. 34


3. Характер завдань, які пропонуються учням: репродуктивний; частково – пошуковий; дослідницький; творчий. 4. На заході використовуються форми спілкування: монолог; діалог; полілог. 5. Під час вивчення нового поняття учитель пропонує учням надати свої версії його змісту: так; ні; частково. 6. Під час обговорення вчитель спирається на суб’єктивний досвід учнів, узагальнює його, систематизує, науково “окультурює”: 7. Обговорення з учнями підсумків: що сподобалось, що ні, що треба повторити, змінити, від чого треба відмовитися. 8. Обговорення найбільш раціональних способів роботи. 9. Бесіда будується на відношенні поваги до думки учнів. 10. Застосовуються різні форми організації навчально – пізнавальної діяльності: фронтальні; парні; групові; індивідуальні.

Орієнтовні вимоги до особистісно – орієнтованої години спілкування.

І. Цільовий компонент.

1. Чітке визначення мети, пов’язаної не стільки з засвоєнням умінь та навичок як із розвитком індивідуальності та суб’єктивності дитини.

ІІ. Змістовний компонент.

1. Зміст години спілкування є особистісно значимим для учня. 2. Духовно – моральна цінність використовуємого матеріалу. 3. Включає матеріал, необхідний для самобудівництва, самовиховання, самореалізації і самоствердження особистості дитини. 4. У визначенні теми і змісту поряд з педагогом суб’єктними повноваженнями володіє більшість учнів.

ІІІ. Організаційно – діяльнісний компонент. 35


1. Розташування меблів для створення можливостей вільного спілкування. 2. Комфортність, сприятливий психологічний клімат. 3. Обов’язкове використання полілогових та діалогових форм, інтерактивних форм та методів. Дотримання «правил спілкування».. 4. Акцент на активній та зацікавленій участі кожної дитини, актуалізації її життєвого досвіду, прояві та розвитку індивідуальності. 5. Створення ситуацій вибору та успіху. 6. Переважають суб’єкт – суб’єктні відношення.

IV. Оціночно – аналітичний компонент.

1. В якості критеріїв оцінки результативності години спілкування виступає не об’єм, новизна та духовна цінність інформації, успішність, оригінальність її надання та ефективність засвоєння, а прояв та збагачення життєвого досвіду дитини, індивідуально – особистісне значення засвоєної інформації, вплив на розвиток індивідуальності та творчих здібностей учнів, комфортність і активність на годині спілкування. 2. Форма підведення підсумків повинна стимулювати подальшу діяльність дітей щодо самопізнання та саморозвитку.

Орієнтовні вимоги до години спілкування.

І. Цільовий компонент.

1. Визначення місця у загальній структурі виховних заходів. 2. Чітке визначення мети та завдань, пов’язаних як з темою так і з вихованням культури мовлення, слухання, емоційної культури (згідно з віковими особливостями)..

ІІ. Змістовний компонент. 1. Відповідність змісту цільовим установкам, віковим особливостям 2. Вміння вчителя використати ефект новизни, здивувати.

ІІІ. Організаційно – діяльнісний компонент.

1. Розташування меблів для створення можливостей спілкування. 2. Комфортність, сприятливий психологічний клімат. 36

вільного


3. Обов’язкове використання інтерактивних форм та методів. Дотримання «правил спілкування». 4. Застосування різних видів спілкування (індивідуального, групового, колективного). 5. Створення умов для взаємодії. 6. Заохочується кооперація і співпраця. 7. Відсутність конкуренції та змагання. 8. Акцент на активній та зацікавленій участі кожної дитини, актуалізації її життєвого досвіду. 9. Створення ситуацій вибору та успіху. 10. Перевага суб’єкт – суб’єктних відносин у системах «учень учень», «учень - вчитель».

IV. Оціночно – аналітичний компонент. 1. Уникнення «оцінки». 2. В якості критеріїв оцінки результативності години спілкування є прояв та збагачення життєвого досвіду дитини, вплив на розвиток комунікативної культури, комфортність і активність на годині спілкування. 3. Форма підведення підсумків повинна стимулювати подальшу діяльність дітей щодо самопізнання та саморозвитку.

Схема аналізу виховного аспекту уроку 1. Уміння вчителя: а) усвідомлювати; б) формулювати; в) реалізовувати виховну мету уроку 2. Отримання учнями корисної практичної інформації, необхідної для життя 3. Емоційність вчителя в подачі навчального матеріалу: а) мова; б) міміка та жести 4. Забезпечення способів комунікації учнів: дискусія, диспут, робота над проектом, інше 5. Переважання: а) колективних; б) групових; в) індивідуальних методів роботи з учнями 6. Організація: а) самостійної; б) творчої; 37


в) дослідницької; г) проектної діяльності учнів 7. Використання ігрових методів на уроці: 8. Побудова діалогу "вчитель - учні» 9. Уміння організовувати ситуацію успіху 10. Практичне використання здоров’язберігаючих прийомів і методів 11. Акцентування позитивного ціннісно- орієнтованого ставлення до життя і до навколишнього світу. 12. Стиль відносин вчителя з учнями: а) авторитарний; б) демократичний; в) ліберальний 13. Загальна психологічна атмосфера, емоційний фон уроку: а) доброзичливість; б) робочий настрій; в) творча обстановка; г) тривожність; д) атмосфера, що ти��не; е) байдужість; ж) щось інше.

Питання третє:

Як оформлюються результати внутрiшкiльного контролю? Після відвідувань виховного заходу, перевірки шкільної документації перевіряючий, на підставі своїх заміток, записує в журналі внутрішкільного контролю висновки. При відвідуванні заходів та уроків при здійсненні епізодичного контролю, після висновків записуються пропозиції і побажання. Виходячи з аналізу уроку, перевіряючий дає вчителю рекомендації щодо підготовки до виховного заходу, застосування тих або інших прийомів і методів. Рекомендації можуть також орієнтувати вчителя на опрацьовування окремих методичних посібників, ознайомлення з кращим педагогічним досвідом шляхом взаємовідвідування і тому подібне. При відвідуванні в процесі вивчення системи роботи вчителя писати докладні рекомендації після кожного з відвіданих заходів необов'язково, перевіряючий лише стисло записує висновки, а після 38


закінчення вивчення системи роботи вчителя формулює загальні висновки і на їх підставі складає і записує вичерпні пропозиції, щоб довести до відома вчителів на засіданні відповідного методичного об'єднання, на нараді при директорі, на засіданні педагогічної ради або методичної ради школи і тому подібне. Цей узагальнений аналіз і пропозиції також записуються в журналі внутрішкільного контролю, для чого в ньому на кожного з вчителів відводиться певна кількість сторінок. При вивченні планування і документації директор і його заступники здійснюють записи щодо дати перевірки документації, яка перевірялася, і висновків. При наступних відвідуваннях заходів і інших форм навчальновиховної роботи, а також перевірці документації директор і його заступники обов'язково звертають увагу на виконання вчителем наданих раніше рекомендацій і відзначають це в своїх висновках. 3 метою вироблення єдиних вимог по здійсненню контролю за роботою педагогів з боку директора і його заступників доцільно, щоб час від часу вони практикували загальні відвідування уроків, а також знайомили один одного з своїми висновками.

Книга обліку наслідків внутрішкільного контролю в руках інспектора управління освіти Романіченко І.В., начальник відділу загальної середньої освіти управління освіти Миколаївської міської ради Перш за все, беручи в руки книгу обліку наслідків внутрішкільного контролю, інспектор звертає увагу на те, як вона підписана. Підпис даного документу здійснюється згідно з Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І – ІІІ ступенів, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2000 р. № 240. А саме:

39


Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № ___ Миколаївської міської ради Миколаївської області

Книга обліку наслідків внутрішкільного контролю заступника директора з виховної роботи __________________________ прізвище, ім’я, по батькові

Розпочато “___” _____ 200_ р. Закінчено “___” _____ 200_ р. Друге питання, яке виникає: що записується в даній книзі? Книга обліку наслідків внутрішкільного контролю повинна містити не тільки записи за підсумками відвідування уроків та виховних заходів (як класних годин так і загальношкільних заходів, свят), батьківських зборів, занять гуртків а й результати перевірки шкільної документації (щоденників, журналів, планів виховної роботи класних керівників тощо), кабінетів. Як перевірити достовірність записів? Для цього інспектору достатньо звірити дату відвідування і тему заходу з планами виховної роботи класних керівників, річним планом виховної роботи, записами в класних журналах. Крім того, обов’язково звертається увага на координованість записів у книзі і планування внутрішкільного контролю. Це показує, чи є контроль плановим, продуманим або уроки та заходи відвідані заступником «за випадком», у вільну хвилину. Обов’язково оцінюється доцільність вибору об’єктів контролю. Тобто, це може бути вивчення досвіду роботи з, наприклад, правового виховання, але не всіх класних керівників 1 – 11 класів, а того класного керівника, де найбільша кількість учнів групи ризику, або низький рівень знань з правової освіти. Тобто раціональний відбір об’єктів за давнім принципом – «Краще менше але якісніше». Не залишається поза увагою і визначення мети відвідування. Це повинно бути не тільки вивчення досвіду, знайомство з новими класними керівниками та класними колективами, а й, обов’язково, 40


відстеження реалізації проблемної теми, над якою працює колектив навчального закладу, виконання рішень педради, наказів, попередньо наданих рекомендацій тощо. Через актуальність мети відвідування інспектор визначає цілеспрямованість контролю, його наступність, логічність. І, нарешті, безпосередні записи, які здійснює заступник при відвідуванні уроку чи виховного заходу. Форма запису спостережень може бути довільною. Але обов’язкова наявність висновків і рекомендацій. Крім того, необхідно дотримуватись узгодженості між метою відвідування і висновком. Звертає на себе увагу інспектора і саме формулювання висновку. Наприклад, формулювання виглядає таким чином: «Урок (або захід) мети досяг». Такий висновок повинен бути обґрунтований певними результатами. Наприклад, пам’ятаючи про прозорість контролю, ви пропонуєте вчителю наприкінці уроку провести невеличкий диктант, тест тощо (співбесіду або анкету якщо це виховний захід) і за отриманими результатами можна відстежити результативність уроку (заходу). Чимало питань викликає запис: «Захід (урок) проведений на високому науково-методичному рівні». Такий висновок передбачає наявність чітких критеріїв, розроблених в методичних рекомендаціях для вчителів, ухвалених методичною радою навчального закладу і затверджених директором. Тоді отримані результати спостережень під час проведення заходу (уроку) можна порівняти з цими критеріями і дійсно встановити якому саме рівню він відповідає. Отже, не дивлячись на вільність форми записів спостережень, завжди треба пам’ятати, що висновок повинен бути не тільки узгоджений з метою відвідування, а й ще обґрунтований даними спостережень, досягнутими результатами. Крім того, доцільно в ході спостережень відмітити, чим саме були обумовлені результати, які саме методичні прийоми використовував педагог на даному етапі для досягнення цих результатів. Ще одне, на що звертає увагу інспектор управління освіти – це системність контролю. Тобто при здійсненні контролю за роботою класного керівника (вчителя) не можна забувати про відстеження виконання наданих рекомендацій. І останнє, дієвість контролю. Її, в даному випадку, можна оцінити якістю наданих рекомендацій і змінами, що відбулися в роботі педагога, що, в свою чергу, фіксується під час подальшого відвідування. Про дієвість контролю свідчить і ступінь узагальнення та 41


педаналізу отриманої інформації в управлінських рішеннях по закладу (накази, доповіді на педрадах тощо). За підсумками перевірки даної книги інспектор встановлює рівень професійної компетентності заступника директора школи та ефективність його контролюючої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. В рабочую тетрадь заместителя директора школы по воспитательной работе// Воспитание школьников, 2002 № 6, С. 1418. 2. Калашникова Н.Е. Схема анализа воспитательного мероприятия // Классный руководитель, 2003 №6, С. 47-50. 3. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом.-Х.: Видав. гр. «Основа», 2004. - 240 с. 4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М., 1997. 5. Моисеев А.М, Капто А.Е., Лоренсов А.В., Хомерики О.Г. Нововведения во внутришкольном управлении. - М., 1998. 6. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М., 1987. 7. Основы менеджмента / Под ред. А.А. Радугина. - М., 1997. 8. Поташник М.М., Моисеев А.М. Управление современной школой (В вопросах и ответах). - М., 1997. 9. Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе. - М., 2000. 10. Симонов В.П. Педагогический менеджмент. - М., 1997. 11. Управление школой: теоретические основы и методы / Под ред. В.С. Лазарева. - М., 1997.

42


Внутрішкільний контроль у питаннях і відповідях