Угорцям іноді «заходить». Чесно. Їх може відверто і безкомпромісно заклинити. Таке стається тоді, коли українсько-угорський кордон перетинає Свєта. Бо саме вона потрапляє у той короткий відтинок часу, коли на митниці утвердили «нєчто», згідно з чим, треба мати «нєчто» (якісь папірчик), який треба показати на кордоні, й тоді «нєкто» дозволить тобі проїхати. Але спочатку її чекають 3 незабутні години у черзі, в автомобілі, який має бути «незаведеним», а, отже, про кондиціонер доведеться забути. Забути до того моменту, коли Свєта виїде з митниці в бік України, з «поверненням» у паспорті, після ще трьох годин сидіння в псевдокамері із противною «венгеркою», яка любить розглядати чужі телефони, та словником нецензурної лексики на стінах, а папірця у Свєти, звичайно ж, не було. Потім Свєту не захочуть пропустити на кордоні й словаки, бо в неї якийсь дивний гачок у закордонному паспорті стоїть тепер.
Іспанцям так само іноді «заходить». Ні, насправді «заходить» Свєті. А взагалі-то – її татові. Батько Світлани любить екстрим, його звати Руслан й він постійно випробовує свою тачку на витривалість (хоча насправді він випробовує нерви своєї дружини). Руслан любить пересуватися на машині і перебувати «на ізмєні», коли машина помирає від спраги при 40-градусній спеці й просить краплю бензину, а заправок-цілющих джерел все нема й нема. Машинка «дотягує» до заправки, але на останньому горбі вона «здає» і «здає взад». Чи вниз? Епілог: Свєта починає пхати машину, яка (о, диво!) не зовсім піддається і продовжує котитися. Свєта усвідомлює, що вона – не Вірастюк, і заробляє – саме так – травму на все життя. Після епілогу: ну, ви зрозуміли.
З тієї ж опери: Свєта їде через Польщу по сукню для випускного, коли на кордоні їй повідомляють, що в неї віза дійсна з наступного місяця. Чим ти дивилася, Свєто?
Гарна виходить анафора. Тепер черга італійців. «Бонджорно, Джузеппе. В нас тут троє турісті стоятті на вуллицці й чекатти автомеканіко, бо забутті ключеллі в машинеччі, а вона взятті й захлопнутиссі». Перший Епілог: Свєта пішла на випускний у весільній день на лижах в Італії, вечір суботи, Свєта з сукні старшої сестри, яка брала участь в «Зва- батьками п’є якийсь малоалкогольний напій жені та щасливі», але не пройшла, бо не змо- на безплатній дегустації під супермаркетом й гла пролізти в двері студії. З неї, тобто зі чекає «спасітєля», який не факт, що відчиСвєти, довго сміялися, й вона заробила травму нить машину, але постарається. Якщо приїде. на все життя. І якщо вони не «закоченіють». Епілог після епілогу: це, на щастя, неправда. Я маю на увазі епілог. Французам іноді теж «заходить». Коли? Саме так! Тоді, коли Свєта у французькому готелі приходить на французький сніданок, а офіціанти-французи приносять їй капучино замість чорної кави та яєчню з помідорами замість омлету з цибулею.
Авторський відступ: Наголошую: перший день на лижах в Італії. Так от, лижі й одяг в багажнику, машина зачинена, а в готель вони ще не заїхали, бо треба було спочатку зайти в магазин! This is Sveta.
Епілог-Епілог: Найгірше в цих історіях – це те, що вони базуються на реальних подіях. Найкраще, що Свєта ще багато де не була, а, отже, інші нації поки що можуть спокійно виЕпілог: У Свєти алергія на помідори, з нею дихнути. Але тільки поки що. Бо Свєта притрапляється анафілактичний шок і вона за- йде по вас. робляє травму на все життя. Після епілогу-епілогу: Чесно. Епілог після епілогу: це, на щастя, теж вигадка. Але не трагічна історія із неправиль- Мінерва Чорнило ним замовленням.
71