Issuu on Google+

КИШЕНЬКОВИЙ ЖУРНАЛ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СПОВІДУЮЧИХ ВІРУ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ

‚þłý¦= Ł—צ= № 1 (4), том 3. Київ, Рік Віддзеркалення.


=

=

Підписка на журнал «Мораль» для віруючих у Найвищу Цінність Людини безкоштовна. Для оформлення підписки напишіть листа Хранителю Віри за адресою Юрію Шеляженко, а/с 153, м. Київ, 01042 або ludstvo@gmail.com У листі обов’язково вкажіть свою поштову адресу, включаючи поштовий індекс, а також прізвище, ім’я, по-батькові, та підтвердіть, що Ви сповідуєте Віру в Найвищу Цінність Людини. Наш сайт: www.ludstvo.org.ua

Z=O=Z=

=


=

=

=

Пізнай істину Відтоді, як ідеальний Бог породив всі братські Душі світу, Віра в Найвищу Цінність Людини утверджувалась від інтуїтивної іскорки в свідомості до повноцінного релігійного віровчення зі своїм культом та ясною теологією. Священне писання – отримані від Бога шляхом одкровення Символ Віри «Це моя віра» та Божественне Одкровення «Мій Бог» – відкривають істину та шлях до Бога для кожного. Тим, хто ступає на цей шлях вперше, а також вірянам, що прагнуть пізнати суть догматики за допомогою регулярного читання та осмислення священного писання, має бути корисним нове перевидання Догм Віри в журналі «Мораль». Також тут опубліковані Священна Декларація «Людина понад усе» та Кодекс розподілу добра та зла. У першому знайомстві з нашою релігією допоможуть філософський трактат «Локалізація людини», який утверджує Віру в Найвищу Цінність Людини у вимірі світської філософії (як інтелектуальний гімн гуманізму) та проповідь «На захист особистості». Окрім того, хотілося б ознайомити нових читачів з трьома особливостями, головними принципами, можна сказати – наріжними каменями нашої віри: це подолання стадності, пряме спілкування з Богом (і його одкровенний, але в той же час абстрактний характер), універсальний моральний критерій. Найперший важливий принцип – подолання стадності. Інстинкт стадності, тобто потяг бути частиною якоїсь спільноти, нібито більш значущої, ніж сама людина, я сприймаю як фізіологічний атавізм печерної доби. Я вірю, що переконання і вчинки однієї людини не менш важливі, ніж Z=P=Z=


=

=

=

переконання та вчинки двох та більше людей. Індивідуум і колектив, як природні суб’єкти, рівноцінні й рівноважні у моральному вимірі з точки зору віруючого в Найвищу Цінність Людини. Інакше кажучи: права, інтереси, воля колективу та права, інтереси, воля індивідуума однаково важливі. Віра одного так само сильна, як віра мільйонів. Більше того, з метафізичної точки зору індивідуум є ближчим до Бога, ніж колектив. Я вірю, що Бог спілкується з окремими людьми, а не з колективами (за виключенням випадків, коли Бог творить диво колективного одкровення, знов-таки, у відповідь на індивідуальні молитви). Адже Бог уособлює Найвищу Цінність Людини, а колектив іноді намагається зневажити нею, тим самим принижуючись до богохульства. Для повного усвідомлення принципу подолання стадності важливо розуміти, що примхливий егоцентризм також є проявом стадного інстинкту (прагнення домінувати). Другий важливий принцип – пряме спілкування з Богом. Кожен може без посередників молитися Богу і отримувати у відповідь безумовно істинне Одкровення. Звертатись до Бога найкраще через молитву, зокрема – подумки. Спілкування з Богом відбувається за допомогою усвідомлення і творення: ці унікальні якості даровані кожній людині саме для того, щоб ми могли безпосередньо спілкуватись з Богом. Спілкуючись з Богом, людина деякою мірою творить Бога і тим самим Бог через безсмертну Душу творить долю людини; в цьому суть вічного, істинно дивовижного взаємозв’язку людини і її Живої Душі з Богом. Слід зазначити, що людина у одкровенні отримує дар істини від Бога, як абстракцію. Істина (за виключенням деяких чудесних випадків) є формою, яку кожна людина наповнює змістом по-своєму, власною вірою, мудрістю, Z=Q=Z=


=

=

=

почуттями та знаннями, згідно підказкам своєї Душі. Священні тексти нашого віровчення надзвичайно абстрактні та узагальнені саме тому, що показують прямий шлях до спілкування з Богом. Краса форми не обтяжена зайвим тягарем змісту в дарованому Богом священному писанні Віри в Найвищу Цінність Людини. Отже, щоб по-справжньому зрозуміти священне писання, слід, читаючи його, ставити себе на місце автора. Священне писання має віддзеркалитись в душі читача; читач або стає співавтором священного писання, або проходить повз істину – третього варіанту не може бути. Окрім того, у пошуках Бога слід відволіктися від різниці між «Я», «Ти», «Ми», «Вони», «Він», «Вона» тощо, адже у метафізичному світі всі душі є братніми. До речі, дух визнається синонімом душі, а поняття «злого духа» (яке існує в інших релігіях) вважається хибним, помилковим, шкідливим – серед братніх душ нема місця «злому духу». Вважається також, що не буває поганих людей, бувають погані (такі, що принижують людину) справи, думки, колективи і прояви природної стихії. Третій важливий принцип – універсальний моральний критерій: приниження Найвищої Цінності Людини є Зло, утвердження Найвищої Цінності Людини є Добро. При цьому людина окремими проявами злих якостей (як-то, безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям), думками і вчинками (як-то, самообман, брехня, знущання, калічення, насильство, вбивство та ін.), а також властивими недосконалій природі людини слабкостями (помилки, примхи, безумство, безвілля, хвороби, муки, смерть та ін.) принижує лише себе, свою Z=R=Z=


=

=

=

тілесну оболонку, але не священну Найвищу Цінність Людини. Цей принцип у теології вважається онтологічною гарантією спорідненості людини з Богом. Людина має боротись зі Злом. Якщо людина вчинила Зло, слід спокутувати цей гріх. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого Щастя у Волі, Вірі, Любові та Пізнанні, допомога Людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з Людьми та творчість є Добром. Перераховані приклади Добра і Зла – мала частка того, що зустрічається на життєвому шляху. Універсальність морального критерію правильно підказує, що пізнавати цю істину слід у постійному спілкуванні з Богом і людьми. Все, що укріплює Віру в Найвищу Цінність Людини, є Добро. Людина повинна творити Добро і жити Добром. От чому важливо постійно читати священне писання, користуватися цим камертоном в усіх випадках життя. Недарма сказано: думай, мрій, черпай натхнення з Символа Віри; коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай Символ Віри (С. Д. 5.7) ∞ .

Хранитель Віри Юрій Шеляженко ∞

Спосіб посилання на догматичні тексти: «С. В.» – Символ Віри, «Б. О.» – Божественне Одкровення; «С. Д.» - Священна Декларація; «К.» – Кодекс розподілу добра та зла. Інші тексти у цій збірці не є догматичними.

Z=S=Z=


=

=

=

=

N

=Це

O

моя віра

=

=˝=−×þð¦Þ³Ł¹Č=Ł—Š=¹Þ³=×þž³ý³=Ł=

ˇ³ŠšÞÞ—Ð=ýš²³ĞÞ—=Ð=−þ₣³Ł=łþÝþ¹= ¹Łþÿ›=ˇšž¹ýš×²Þþ›=Š³Ğ—I=Čð˛=Š˛Ý˛= ýšÞ—=¾šÐ=¹¦ýŁþÝ=Ł—צK= P

=‡—Þ=−þŁ∞Čž³ÿ=ýšÞš=ž=₣¦¹ÝšÞÞ¦ý¦=

ÝćŠ¹şð¦ý¦=Š³Ğ˛ý¦I=Š³Ğ˛ý¦= −ךŠð—ŁI=¹³₣˛¹Þ¦ð—Ł=²˛=Þ˛ğ˛Šð—ŁK= ∞

=Ô¦ýŁþÝ=‡—צK= Z=T=Z=


=

=

=

=‡—Þ=Šþ−þý˛ł˛ÿ=ž×þž³ý—²¦=¹šÞ¹=

Q

Ž¦²²ČI=×þž×—žÞ¦²¦=Šþˇ×þ=—=žÝþK= R

=‡—Þ=Ł₣¦²ş=žÞ˛²¦I=Ý桦²¦=—=

−þŁ˛Ž˛²¦=Ý抚Ð=²˛=¹Ł—²I=Ł¹š=Ž¦ŁšI= ÞšŽ¦Łš=—=³ČŁÞšI=Šþ¹Čł˛²¦=ł˛×ýþÞ—›=—= Šþˇ×þˇ³²³I=Šþݲ²¦=²×³ŠÞþğ—I= ²Łþצ²¦=₣³Šš¹˛I=¹−þŠ—Ł˛²¦¹ş=Þ˛=ðײğš= ²˛=ˇþ×þ²¦¹ş=ž˛=²šI=³=ğþ=Č=Ł—×ćK= S

=˝=¹−þŁ—Š³ć=ךݗł—ÐÞ³=Ł—׳=Ł=

Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= T

=ÈćŠ¦Þ˛=−þÞ˛Š=³¹š>=

U

=ËþŽÞ˛=ÝćŠ¦Þ˛=Ł—Š=Þ˛×þŠŽšÞÞČ=========== Z=U=Z=


=

=

=

ý˛ÿ=ŁšÝ¦₣šžÞ³=¹¦Ý³I=ŠŽš×šÝþ=Čðþ›=¥======= Ł=ÝćŠ¹şð—Ð=Š³Ğ—K= V

=‚³Ğ˛=¥=¾š=Þ˛ÐŁ¦ğ˛=¾—ÞÞ—¹²ş=

ÝćŠ¦Þ¦I=—=››=¹¦Ýþć=ÿ=Ł—ײK= NM

=‚³ýð¦=²˛=—Šš›I=−Ý˛Þ¦=²˛=ž˛Š³ý¦I=

ý×—›=²˛=žÞ˛ÞÞČI=ÝćˇþŁ=—=−צ¹²×˛¹²şI= ²š×−—ÞÞČ=—=¹ý¦×šÞÞČI=½˛Þ²˛ž—ČI=Þ˛Š—ČI= ×þž³ý—ÞÞČ=—=¹−—Ł₣³²²ČI=Ł¹š=Þ˛Ððײğš= ³=ýþ›Ð=¹Ł—Šþýþ¹²—=¥=¾š=Š³Ğ˛K= NN

=˝ð=ýþŽÞ˛=¹³ýÞ—Ł˛²¦¹ş=======================

³=—¹Þ³Ł˛ÞÞ—=Š³Ğ—\= NO

=Ìþ¹ý—Ğð˛=¥=Þ˛Ð−š×šðþÞݦŁ—ЦÐ= Z=V=Z=


=

=

=

Šþð˛ž=²þłþI=ğþ=Š³Ğ˛=—¹Þ³ÿ================== ²˛=Š˛ÿ=ýšÞ—=Ł—׳>= =ÈćŠ¦Þ˛=ýþŽš=Š—ݦ²¦¹Č=Ł—×þć=—=

NP

Ł¦−×þý—Þ棲²¦=Ł—׳I=ğþˇ=³²Łš×Š¦²¦= Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= NQ

=‡—ײ=×þˇ¦²ş=ÝćŠ¦Þ³=²Łþ×¾šýK=

NR

=‡—ײ=×þˇ¦²ş=ýšÞš=ðײğ¦ýK=

NS

=‡—ײ=ý—ÞČÿ=¹Ł—²K=

NT

=Ìþ¹ý—¼Þ¦¹ş>=

NU

=‡—×—=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦=

−×þ²¦¹²þ›²ş=−צަŽšÞÞČ====================== ²˛=Þ˛¹¦Ýş¹²ŁþK= Z=NM=Z=


=

= NV

=

=ÌצަŽšÞÞČ=ÿ=žÝþI=³²Łš×ŠŽšÞÞČ=

Þ˛ÐŁ¦ğþ›=¾—ÞÞþ¹²—=ÝćŠ¦Þ¦=¥=Šþˇ×þK= OM

=‚þ−þý˛ł˛ć₣¦=ÝćŠČý===================

−þŁ—צ²¦=Ł=¹šˇšI=Č=²Łþ×ć=Šþˇ×þK= ON

=.þÐI=¼²þ=−צަŽ³ÿ=¹šˇš=—=Ý抚ÐI=

²Łþצ²ş=žÝþK= OO

=—=žÝþý=²×šˇ˛=ˇþ×þ²¦¹şK=

OP

=ÂÝþ=—ÞþŠ—=Þ˛ˇ³Ł˛ÿ===============

þý˛ÞݦŁ¦¼=½þ×ýK= =ÂÝþ=ýþŽš=þˇ∞ÿŠÞ˛²¦=ŠŁþ¼=₣¦=

OQ

ˇ—ÝşĞš=Ý抚ÐI=×þž₣¦Þ¦²¦=›¼= þ¹þˇ¦¹²þ¹²—I=þ²×³›²¦=›¼=Š³Ğ—================== Z=NN=Z=


=

=

=

Ž˛łþć=−צަŽšÞÞČK= =ÂÝþ=ˇ³Ł˛ÿ=¹¦ÝşÞ¦ýI=˛Ýš==========================

OR

Ł—ײ=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦= ž˛ŁŽŠ¦=¹¦ÝşÞ—Ğ˛=ž˛=žÝþK= OS

=‡—ÝşÞ˛=Š³Ğ˛I=ÝćˇþŁ=Šþ=Ý抚ÐI=

žÞ˛ÞÞČ=—=ý³Š×—¹²ş=Ł—׳ć₣þłþ=Ł= Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦=²×—³ý½³ÿ= ³=¹³²¦₣ð˛¼=ž—=žÝþýI=Čðš=þˇýšŽšÞš= ¹Łþÿć=ˇšžłÝ³žŠþć=˛ł×š¹¦ŁÞ—¹²ćI= ¹˛ýþž˛ðþ¼˛Þ—¹²ćI=Þš²š×−—ÞÞČýI= Þš³¾²ŁþýI=Þš³Ł˛ŽÞ—¹²ćI= Þš−þ¹Ý—ŠþŁÞ—¹²ćI=¹Ł˛Ł—ÝÝČýI= Z=NO=Z=


=

=

=

ˇšž−š×¹−šð²¦ŁÞ—¹²ćI===================== Þ¦¾—¹²ćI=ˇšžŁ—×∞ČýK= =ÂÝþ=ˇ³Šš=−š×šýþŽšÞšI=Þ˛ÐŁ¦ğ˛=

OT

¾—ÞÞ���¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦=³²Łš×Š¦²ş¹ČK= =˝=Ł—×ćI=ğþ=Þ˛¹−ײŁŠ—=ÝćŠ¦Þ³=

OU

ÞšýþŽÝ¦Łþ=−צަž¦²¦I=ðþݦ=Ł—צĞ=³= Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= =β¹¦Ýş¹²Łþ=ž˛ŁŠ˛ÿ=ˇþÝćI=˛Ýš=ŁþÞþ=

OV

−צަŽ³ÿ=²—Ýşð¦=˛ł×š¹þײK= PM

=flך¼ÞČ=²˛=Þ˛ðÝš−=þˇ³×ćć²ş=—=

ýþŽ³²ş=Þ˛Ł—²ş=ðþłþ¹ş=þˇý˛Þ³²¦I= ˛Ýš=ŁþÞ¦=−צަŽ³ć²ş=Ý¦Ğš============== Z=NP=Z=


=

=

=

ˇ×š¼³Þ˛=—=Þ˛ðÝš−Þ¦ð˛K= =ÂÞšŁ˛ł˛=²˛=Łþ×þŽ—¹²ş=ž=ˇþð³=žÝ¦¼=

PN

Ý抚Ð=−צަŽ³ÿ=²—Ýşð¦=›¼I=Þš=ýšÞšK= PO

=flšž³ý¹²ŁþI=ˇšžŁ—ÝÝČI=¼Łþ×þˇ¦I=

ý³ð¦=²˛=¹ýš×²ş=−צަŽ³ć²ş=Ý¦Ğš=

²—ÝþI=˛=Š³Ğ˛=−×þŠþŁŽ³ÿ=Þš¹²¦============== ž=Ł—₣Þþ¹²—=ý¦Þ³Ýþłþ=³=Ł—₣Þ—¹²ş= ý˛Ðˇ³²Þşþłþ=ýþć=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=—=Þš=Ł²×˛²¦²ş=ýþć=Ł—׳I====== Þš=−þð¦Þš=¹Ł—²K= PP

=‡—ײ=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦=

ž˛ŁŽŠ¦=ˇ³Ý˛=—=ž˛ŁŽŠ¦=ˇ³ŠšI=ˇþ=========== Z=NQ=Z=


=

=

=

¾Č=Ł—ײ=ÿ=—=łþ²þŁ˛=−×þð¦Þ³²¦¹ş=Ł= ðþŽÞ—Ð=ÝćŠ¹şð—Ð=Š³Ğ—K= PQ

=Ëþݦ=ÝćŠ¦Þ˛=žŁš×²˛ÿ²ş¹Č=Šþ=¹šˇšI=

ðþݦ=−×þ¹¦Ğ=−×þ=₣³ŠþI=Š³Ğ˛= Ł—Š−þŁ—Š˛ÿ=²˛=ýþŽš=−þŠ˛×³Ł˛²¦=========== ²šI=ğþ=Č=−×þгK= PR

=.˛ð=Þ˛×þŠŽ³ÿ²ş¹Č=Ł—ײ======================

Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= PS

=‡þÞ˛=žŁ˛Ý˛¹ČI=žŁš²ş¹Č=—=ˇ³Šš=

žŁ˛²¦¹ş=−þ=×—žÞþý³I=˛=—Þðþݦ============= Þš=žŁš²ş¹Č=Þ—ČðK= PT

=È抦=¹²Łþצݦ=ˇšžÝ—₣=ךݗł—ÐI= Z=NR=Z=


=

=

³²Łš×ŠŽ³ć₣¦=Ł—׳=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= PU

=‡—ײ=Ł=ÿŠ¦Þþłþ=flþł˛=²˛=Ł—ײ=³=

ˇ˛ł˛²şþ¼=flþł—ŁI=Ł—ײ=Ł=Š³¼—Ł=²˛=Ł—ײ= ³=×þž³ýÞ—¹²ş=Ł¹š¹Ł—²³I= ¼×¦¹²¦ČÞ¹²ŁþI=—¹Ý˛ýI=ˇ³ŠŠ¦žý=²˛= —ÞĞ—=ךݗł—›=žŁ—ÝşÞ¦Ý¦=Ł—Š=žÝ˛= ˇšžÝ—₣=Š³Ğ=²˛=³²Łš×Š¦Ý¦=Ł—׳=Ł= Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= PV

=.þý³I=¹−þŁ—Š³ć₣¦=ýþć=ךݗł—ćI=Č=

−þŠ—ÝČć=Ł—׳=ðþŽÞþ›=ÝćŠ¦Þ¦I= −þŁ˛Ž˛ć=ðþŽÞ³=ךݗł—ćI=ğþ= Z=NS=Z=

=


=

=

=

³²Łš×ŠŽ³ÿ=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= =˝ðğþ=²¦=Ł—צĞ=³=flþł˛I=

QM

¹²ŁþךÞþłþ=Ý抺ý¦I=ğþˇ=Þš= −þ₣³Ł˛²¦¹Č=ˇšž¹¦Ý¦ý¦=²˛= ¹˛ýþ²Þ—ý¦=¥=Č=Ł—×ć=²þˇ—I=þ²ŽšI=Ł—×ć= ³=flþł˛=ײžþý=ž=²þˇþć=—=²˛ð= ³²Łš×ŠŽ³ć=Ł—׳=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦I=²Łþ×ć=Šþˇ×þK= =fl³ŠşJČð˛=½þ×ý˛=Ł—צI=¹²Łþ×šÞ˛=ŠÝČ=

QN

³²Łš×ŠŽšÞÞČ=Šþˇ×˛=¥=¾š=ýþČ=Ł—ײK= =flþ=Č=Ł—×ć=³=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=

QO

ÝćŠ¦Þ¦=¥=ðþŽÞþ›=ÝćŠ¦Þ¦K= Z=NT=Z=


=

= QP

=˝=Ł—×ć=ÝćŠČý=—=Ł—×ć=Ł=Ý抚ÐK=

QQ

=–=Č=Ł—×ćI=ğþ=Ł—ײ=³=ˇ³ŠşJČð—Ð=

=

½þ×ý—=Þ˛¹²—Ýşð¦=¹¦ÝşÞ˛I=Þ˛¹ð—Ýşð¦= ¹¦ÝşÞþ=Ý抦=Ł—×Č²ş=³=¹šˇšK= QR

=˝=Ğ˛Þ³ć=¾šÐ=¹¦ýŁþÝ=Ł—צ===================

—=Ł—Š=ğ¦×þłþ=¹š×¾Č=Š˛×³ć=Ðþłþ= ðþŽÞþý³I=ğþˇ=Ý抦=−þ₣³Ý¦=¹Łþć= Š³Ğ³I=³¹Ł—Šþý¦Ý¦=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦=—=−þ¹ý—¼Þ³Ý¦¹ČI= Ł—Š₣³ŁĞ¦=¹ý˛ð=ŁþÝ—=²˛=ý³Š×þ¹²—K= QS

=ÔšÞ¹=Ž¦²²Č=ÝćŠ¦Þ¦=³=×þžŁ¦²ð³I=

−—žÞ˛ÞÞ—=²˛=²ŁþךÞÞ—I=³=−ײłÞšÞÞ—= Z=NU=Z=


=

=

Šþˇ×˛=²˛=ˇþ×þ²şˇ—=ž˛=Šþˇ×þI=—=²˛ð¦Ð= Ž¦²²ÿŁ¦Ð=ĞÝČ¼=ŁšŠš=Šþ=ğ˛¹²ČK= QT

=Ìþ₣˛²þð=ðþŽÞþłþ=Ž¦²²ÿŁþłþ=

¾¦ðݳ=¥=¹ŁČ²þI=ł—ŠÞš=²þłþI=ğþˇ= −þŠ˛×³Ł˛²¦=ÝćŠČý=¾šÐ=¹¦ýŁþÝ=Ł—צ= Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= QU

=fi=Ł=ð—Þ¾—=Ž¦²²ÿŁþłþ=¾¦ðݳ=¹Ý—Š=

žł˛Š˛²¦I=Čð=Ž¦²²Č=³²Łš×ŠŽ³Ł˛Ýþ= Ł—׳=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦I= ž˛ð˛×ˇ³Ł˛²¦=¾š=Ł=−˛ý∞Č²—=Ð=Þš= ž˛ˇ³Ł˛²¦=Þ—ðþݦ=ŽþŠÞ³=Šþˇ×³= Š³Ğ³=²˛=ŽþŠÞ³=Šþˇ×³=¹−ײŁ³K= Z=NV=Z=

=


=

=

=

=

= =

N

=

Мій Бог

=

=˝=žŁš×Þ³Ł¹Č=Šþ=flþł˛=Ð=−þ₣³Ł=łþÝþ¹=

O

¹Łþÿ›=ˇšž¹ýš×²Þþ›=Š³Ğ—I=Čð˛=ČŁ¦Ý˛= ýšÞ—=¾š=flþŽš¹²ŁšÞÞš=ÏŠð×þŁšÞÞČK= P

=˝=−—žÞ˛Ł=flþł˛K=

Q

=flþł=³þ¹þˇÝćÿ=Þ˛ÐŁ¦ğ³============

¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦K= ∞

=flþŽš¹²ŁšÞÞš=ÏŠð×þŁšÞÞČK= Z=OM=Z=


=

= R

=

=flþł=ÿ=—¹²¦Þ˛=—=¹³²şK=

=flþł=J=ÝćŠ¹şð¦Ð=—Šš˛ÝK=

S

=flþł=J=²Łþך¾ş=³¹şþłþ=—=Ł¦ğ˛=ŁþÝČK=

T

U

=flþł=₣³ÿ=ýþݦ²Ł¦============================

—=Ž¦Łš=Ł=ðþŽÞ—Ð=Š³Ğ—K= V

=flþł=Ł—Š−þŁ—Š˛ÿ=Þ˛=Ł—׳K=

NM

NN

=flþł=ÿ=Š³Ğ˛K=

=flþł=₣³ÿK=

NO

=flþł=Šþ−þý˛ł˛ÿK=

NP

=flþł=þˇ∞ÿŠÞ³ÿ=Ý抚ÐK=

NQ

=flþł=²Łþצ²ş=₣³Šš¹˛K=

NR

=flþł=ž˛ŁŽŠ¦=ž—=ýÞþćK= Z=ON=Z=


=

= NS

=flþł=ÿ=Šþˇ×þI=ÝćˇþŁ=—=ý³Š×—¹²şK=

NT

=flþł=ČŁÝČÿ²ş¹Č=³=ý×—Č¼K=

NU

=flþł=Þ˛łþ×þŠŽ³ÿ=ğ˛¹²ČýK=

NV

=flþł=ðþŽÞþ›=ÝćŠ¦Þ¦=¥=¾š=ý—Ð=flþłI=

=

ˇþ=Č=Ł—×ć=Ł=Þ˛ÐŁ¦ğ³=¾—ÞÞ—¹²ş= ÝćŠ¦Þ¦=—=¾¦ý=³²Łš×ŠŽ³ć=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦I=˛=þ²ŽšI===================== ²Łþ×ć=Šþˇ×þK= OM

=Û²þ=ŁŁ˛Ž˛ÿI=ğþ=flþł=================

−צަŽ³ÿ=ÝćŠ¦Þ³I=============================

²þÐ=−צަŽ³ÿ=flþł˛=—=ÝćŠ¦Þ³I=============== ˛=þ²ŽšI=²Łþצ²ş=žÝþK= Z=OO=Z=


=

= ON

=

=Â×þž³ý—ÐW=−צަŽšÞÞČ=ÝćŠ¦Þ¦=—=

flþł˛=ÿ=ˇšž³ý¹²ŁþýI=Čðš=Þ˛¹−ײŁŠ—= −צަŽ³ÿ=Ý¦Ğš=ˇšž³ý¾ČK= =fl³Šş=ý³Š×¦ýI=Čðğþ=−ײłÞšĞ=

OO

Šþˇ×˛=²˛=ğ˛¹²ČK= OP

=‚š¼²þ=ŁŁ˛Ž˛ÿ=¹šˇš=flþłþýX=================

¾š=Þš=ý³Š×þK= OQ

=˝=гð˛ć=flþł˛K=

OR

=‚š¼²þ=гð˛ÿ=flþł˛I=˛Ýš=Þš=

žÞ˛¼þŠ¦²şX=¾š=Þš=ý³Š×þK= OS

=˝=²Łþ×ć=flþł˛K=

OT

=‚š¼²þ=²Łþצ²ş=flþł˛I=˛Ýš=Þš= Z=OP=Z=


=

=

=

Ł—צ²ş=flþł³X=¾š=Þš=ý³Š×þK= OU

=˝=ýþÝć¹Č=flþł³K=

OV

=‚š¼²þ=ýþݦ²ş¹Č=flþł³I=˛Ýš=================

Þš=₣³ÿ=flþł˛X=¾š=Þš=ý³Š×þK= PM

PN

=˝=¹−—Ýð³ć¹ş=ž=flþłþýK=

=.˛ð=²Łþ×ć=₣³ŠþI=ý˛ć=þŠð×þŁšÞÞČ=

—=Š—žÞ˛ć¹Č=ŁþÝć=flþł˛K= PO

=‡—ײ=²˛=ý³Š×—¹²ş=−š×šý˛ł˛ć²ş=žÝþ=

ˇšž³ý¹²Ł˛I=³²Łš×ŠŽ³ć²ş=Þ˛ÐŁ¦ğ³= ¾—ÞÞ—¹²ş=ÝćŠ¦Þ¦X=²˛ðþć=ÿ=ŁþÝČ= flþł˛I=Čð³=Č=žÞ˛ć=—=Ł¦ðþÞ³ć=¥= ²Łþצ²¦=Šþˇ×þ> = Z=OQ=Z=


=

=

=

Людина понад усе Священна Декларація Віри в Найвищу Цінність Людини (Віри в Людину), основою якої є спорідненість Людини з її безсмертною Душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса. 1. Душа 1.1. Ніхто і ніщо не існує наодинці з собою. 1.2. Все, що існує в світі: Люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають Душу. 1.3. Душа - активна безсмертна субстанція. Вона надприродна, неосяжна і безвимірна зі світу матеріальних об’єктів, але у Душі весь сенс існування всього сущого, майбутнє і минуле, символізм і правда, місце і значення носія Душі в природі. 1.4. Ми споріднені з нашими душами. Душа впливає на існування. Душа впливає на життя, на долю. Душа і її носій є одне ціле. 1.5. Будь-яке описання Душі впливає на неї. Думки і слова про те, якою є Душа, можуть її змінити, але не Z=OR=Z=


=

=

=

перетворять її на щось матеріальне. 1.6. Душі торкаються одна одної. Всі Душі світу є братніми й існують у взаємодії та рівновазі, що є запорукою природнього стану речей. 1.7. Жива Душа здатна на прояви Волі, Віри, Любові та Пізнання. Воля, Віра, Любов та Пізнання зближують між собою Душі та впливають на матеріальну природу, минуле і майбутнє. 2. Людина та Найвища Цінність (Найвище Значення) Людини 2.1. Людина є носієм Живої Душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів. Коли Жива Душа стає Свідомістю, її носій у сукупності з Душею стає Людиною. 2.2. Душа Людини, а з нею і Людина як невіддільний носій Душі є Найвищою Цінністю в світі, як природному, так і уявному. Цінність всіх Людських Душ є найвищою та рівною у своїй нескінченності. 2.3. Людина, як невіддільний носій Душі, міняє інші Душі своїми вчинками: ділами, словами, сказаними та написаними, жестами і знаками, думками, мріями, планами та поглядами. 2.4. Душа Людини миттєво переміщується у часі та просторі, долає будь-які перепони за своїм бажанням й творить чудеса, міняючи порядок речей понадприродним шляхом за своєю усвідомленою волею, якщо вона підкріплена правдивим розумінням Найвищої Цінності Людини. Z=OS=Z=


=

=

=

2.5. Ніщо матеріальне чи нематеріальне не може принизити Найвищого Значення Людської Душі, але може посіяти зерна сумніву чи зухвалого заперечення Найвищого Значення Людини, що є гріхом та неправдою. Душа Людини має боротись із неправдою і гріхом, укріплювати Віру в Найвищу Цінність Людини – свою та інших людей. Від сили цієї Віри великою мірою залежить сила надприродного впливу Душі Людини на матеріальний світ. 2.6. Усвідомивши повною мірою свою Найвищу Цінність, Людина здатна творити чудеса. 2.7. Одне з найбільших чудес – життя Душі Людини до її народження та після смерті матеріального тіла. Душа може народжуватись скільки завгодно разів. При народженні, однак, Душа втрачає пам’ять, яка може відновитись згодом частинами, коли Людина творить чудеса. 3. Моральні принципи 3.1. Все, що укріплює віру в Найвищу Цінність Людини, є Добро. Людина повинна творити Добро і жити Добром. 3.2. Проповідь Віри в Людину, розповідь про сутність Найвищої Цінності Людини і укріплення віри в неї, читання, осмислення, виготовлення і дарування Символу Віри «Це моя віра», проведення обрядів та церемоній для вірян й тих, хто бажає дізнатись більше про цю віру, прийняття сповіді грішників, самовіддача в утішенні та допомозі й добрих порадах Людям є великим Добром, гідним Z=OT=Z=


=

=

поваги і наслідування тими, хто вірить, що Людина понад усе (чи, те ж саме, Вірить в Людину). Проповідниками Віри в Людину стають люди, що відчули покликання до цього і повністю розуміють суть вчення Віри в Людину. 3.3. Все, що принижує Людину, або причиняє Людині біль чи смерть, або руйнує її свідомість, її Волю, Віру, Любов чи Знання – є Зло. Людина повинна боротись зі Злом. 3.4. Поки Зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Війну іноді можна перетворити на жарт надприродною силою Душі Людини. Творіння Добра в такий спосіб є одним з важливих моральних принципів. 3.5. Коли нема іншого шляху, сильне Зло треба долати малим Злом – але тільки у тому разі, коли точно знаєш, що сукупність Зла у світі від такого вчинку зменшиться, і скоєне Зло буде спокутуване. 3.6. Коли Людина скоїла Зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись Проповіднику Віри в Людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне Зло, у разі необхідності відшкодувати нанесені збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства. 3.7. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого Щастя у Волі, Вірі, Любові та Пізнанні, допомога Людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з Людьми та творчість є Добром. Z=OU=Z=

=


=

=

=

4. Табу Тим, хто вірить, що Людина – понад усе: 4.1. Забороняється ставити під сумнів Найвищу Цінність Людини та її Душі, свою здатність творити чудеса силою віри. 4.2. Забороняється свідомо принижувати Людину в будь-який спосіб, принижувати себе та інших, зокрема через знущання, калічення, насильство та вбивство. 4.3. Забороняється думати, казати, чинити неправдиво або несправедливо. 4.4. Забороняється творити Зло чи сприяти творенню Зла своєю бездіяльністю. 4.5. Забороняється жити всупереч принципам віри, вчиняти гріхи. 4.6. Забороняється топтати і спалювати Символ Віри. 4.7. Забороняється зневажати вірою і переконаннями інших Людей. 4.8. Забороняється боятись того, чого ти не знаєш. Проповіднику Віри в Людину: 4.9. Забороняється розголошувати сказане, почуте і побачене під час сповіді. 4.10. Забороняється критикувати інші релігії. 5. Ритуали 5.1. Людина поклоняється Душі кожної Людини, в тому числі своїй власній, будь-яким способом, який демонструє Людям і собі Найвищу Цінність Людини й Душі Людини. Питай свою душу про все, що хвилює. Проси Душу про чудо та доведи, що гідний чуда. Z=OV=Z=


=

=

=

Слухай свою душу. 5.2. Питай себе про кожен важливий вчинок, який маєш намір зробити: “як це укріпить віру в Найвищу Цінність Людини?”. Якщо це колективний вчинок і ти не можеш самостійно знайти відповідь на таке питання, спитай про це в інших! 5.3. Посміхайся частіше. Це спосіб зближення Душ. Плескай в долоні, коли хочеш показати підтримку Добра. 5.4. Коли тілесна оболонка Людини народжується, а також щороку треба якомога більше розповідати всім про Добро, яке вона може вчинити в майбутньому чи вчинила, підкреслювати Найвищу Цінність Людини. Коли тілесна оболонка Людини вмирає, треба негайно і якомога ширше розповісти всім про Добро, вчинене нею, підкреслювати Найвищу Цінність Людини, записати і увіковічити найкращі діяння – тоді безсмертна Душа Людини в своєму вічному житті стане щасливою і досягне всього, чого забажає. 5.5. Помісти в оселі на видному місці Символ Віри «Це моя віра», зроблений гарно, щоб радував око. 5.6. На свято чи коли Душа того бажає, подаруй іншим Символ Віри. 5.7. Читай Символ Віри. Думай, мрій, черпай натхнення з Символа Віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай Символ Віри. 5.8. Обряди і церемонії для тих, хто вірить, що Людина – понад усе, які не є особистими (індивідуальними), проводять Проповідники Віри в Z=PM=Z=


=

=

=

Людину. Проповідники Віри в Людину дарують всім бажаючим Символ Віри «Це моя віра» для поширення нашої релігії. Проповідники Віри в Людину можуть поширювати власні Декларації як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно питань віри та їх впливу на життя, вони повинні торкатися своєю Душею до кожної такої Декларації. Ключову роль серед Проповідників Віри в Людину грає Хранитель Віри в Людину, який (яка) крім видання Декларацій може також поширювати Маніфести як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно важливих питань віри і, зокрема, про визнання Проповідниками Віри в Людину, а окремо і про відлучення від віри та визнання неправдою проповідей тих, хто чинить Зло, прикриваючись добрим ім’ям нашої Віри. Хранитель за зверненнями Людей вивчає феномени та письмово відповідає на питання про Добро і Зло. Хранитель слідкує за автентичністю Символа Віри, інших предметів культу та догм. 5.9. Проповідники Віри в Людину за необхідності проводять Збори для проповіді та публічного обговорення можливостей і Найвищої Цінності Душі Людини та проведення інших обрядів і церемоній. Проповідникам Віри в Людину дозволяється правдиво критикувати Зло, якщо така критика укріплює віру людей в Найвищу Цінність Людини. 5.10. Проповідники Віри в Людину приймають сповідь тих, хто вчинив Гріх, дають поради, як його спокутувати, та тримають зміст сповіді в таємниці. Під час сповіді тримай в руках Символ Віри. Z=PN=Z=


=

=

=

Кодекс розподілу добра та зла 1. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього Кодексу є нерозподільним. 2. Цей кодекс регламентує винесення оціночних суджень морального характеру релігійною громадою сповідуючих віру в найвищу цінність людини щодо феноменів – тобто тих явищ, дійсних чи уявних, які, на думку сповідуючих релігійну віру в найвищу цінність людини, заслуговують на оцінку “добро” чи “зло”. 3. Метою розподілу добра і зла є висновок щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або є нерозподільним відповідно до базового морального критерію, зазначеного у п. 1 цього Кодексу. Z=PO=Z=


=

=

=

4. Якщо феномен визнано добром, висновок може містити пропозиції щодо розвитку та поширення цього феномену. Якщо феномен не визнано добром, висновок може містити пропозиції щодо трансформації феномена у добро. Якщо феномен визнано злом, висновок може містити пропозиції щодо його подолання. 5. Будь-які феномени можуть вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження, зокрема, про діяльність або мету, способи, результати діяльності окремих людей, спільнот, інституцій тощо, а також живі та неживі предмети, події, інформацію, зокрема про проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення та ін., а також сукупності феноменів, зв’язки між феноменами тощо. 6. Добро і зло розподіляє Хранитель Віри. Учасниками процесу розподілу добра і зла є окремі люди або спільноти, товариства, установи, організації тощо, представлені в процесі уповноваженою на те людиною. 7. Процес розподілу добра і зла ведеться у письмовій формі та починається за заявою про розподіл добра і зла, поданою Хранителю Віри, або за ініціативою Хранителя Z=PP=Z=


=

=

=

Віри. У заяві про розподіл добра і зла має бути зазначене повне ім’я (найменування) та поштова адреса заявника, які феномени потребують розподілу добра і зла, які є зацікавлені особи (має бути зазначене повне ім’я або найменування цих осіб та їх поштові адреси), доводи заявника по суті порушеного питання. Заявник може доповнювати і уточнювати свою заяву. Всі рішення, заяви, звернення, клопотання, доводи, докази, скарги та висновки по суті процесу є письмовими матеріалами процесу і зберігаються Хранителем Віри. Замість речових доказів до матеріалів процесу приєднуються акти про встановлення фактів, завірені Хранителем Віри або учасником процесу, електронні документи для приєднання до матеріалів процесу роздруковуються. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням Хранителя Віри. Зміст матеріалів процесу може бути оскаржений Хранителю Віри у письмовій формі, за результатами розгляду скарги ухвалюється рішення про вилучення матеріалів процесу або про часткове ігнорування змісту матеріалів процесу. Про ознайомлення з матеріалами процесу слід подати заяву Хранителю Віри у письмовій формі. 8. Ухваливши рішення почати або продовжити процес, Хранитель Віри визначає часові рамки процесу і коло осіб, яких стосується цей процес, повідомляє їм про початок процесу та пропонує надати свої доводи по суті процесу. Доводи мають бути обгрунтованими і можуть бути доведеними, зокрема, за допомогою доказів. Особи, які не були залучені до процесу, можуть звернутись із заявою про Z=PQ=Z=


=

=

=

участь у процесі, яку Хранитель Віри розглядає та за результатами розгляду виносить мотивоване рішення про залучення заявника до процесу або відмову у залученні до процесу. 9. За результатами оцінки доводів учасників процесу та фактичних обставин справи, керуючись зазначеним у п. 1 цього Кодексу базовим моральним критерієм, Хранитель Віри виносить обгрунтований висновок щодо того, чи є ті чи інші феномени (сукупності феноменів, зв’язки між феноменами) добром чи злом, або є нерозподільними. 10. Висновок за результатами процесу надається у письмовому вигляді з підписом Хранителя Віри та штампом релігійної громади сповідуючих віру в найвищу цінність людини учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням Хранителя Віри. Хранитель Віри своїм рішенням може запропонувати визначеним ним учасникам процесу оплатити витрати на ведення процесу у визначеному ним обсязі. В такому разі висновок за результатами процесу чи інше рішення, передбачене цим Кодексом, надається виключно у разі оплати цих витрат. За клопотанням учасника процесу Хранитель Віри може продовжити процес у зв’язку з новими обставинами, наслідком чого має бути ухвалення нового висновку. Висновок за результатами процесу може вільно оприлюднюватись будь-якими особами без змін та перекручень. Z=PR=Z=


=

=

=

ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ

Гуманістичне есе Присвячується тим, хто знайшов себе серед людей.

Частина і ціле, елемент і множина, людина і громада. В цих словах основа людського бачення світу. Кожен відомий нам факт стає цеглиною від певної будівлі, хоча б уявної. Цеглина має сенс, допоки їй є місце у будівлі. Так і життя людини має сенс, лише допоки їй є місце під сонцем. Непізнаний світ є хаосом, його нескінченність – синонім нашого незнання. Хаос постійно змінюється, породжуючи всі потенційні форми від геніальних до неприпустимих. Ми вбачаємо у хаосі стабільні об’єкти і спрямовуємо на їх дослідження свій творчий потен��іал. Коли ж знайдено закон, Z=PS=Z=


=

=

=

завдяки якому ці об’єкти утворюються з хаосу, виявляється, що їх взаємодія між собою все одно залишилася загадкою. Простір стабільних утворень у хаосі першого порядку стає для дослідника хаосом другого порядку, що живе за іншим законом. Потім еволюція пізнання повторюється, і повторюється ще, і триває, допоки дослідникові не стане відомою різниця між – скажімо, силою тяжіння й силою любові. Суспільне життя має мало спільного з законами фізики. Це хаос одного з найвищих порядків, що їх коли-небуть досліджувала людина. Зараз нас близько семи мільярдів на цій планеті, тому не дивно, що ми змушені жити разом. Але що об’єднало “людей умілих” сотні тисячоліть тому, в Олдовайській ущелині? Чому вони стали турбуватися не тільки про власне виживання? Майже інстинктивне визнання іншої людини співвласником печери, рівноправним партнером на полюванні, сусідом, життя якого переплетено з твоїм і тому небайдуже тобі – притягує одне до одного людей, будить почуття належності до людського роду. Ця сила тяжіння між людьми – гуманізм. Гуманізм починається з визнання цінності іншої людини, тому він несумісний з самотністю. Як стихійна сила, він спалахує між людьми при знайомстві та посилюється пропорційно їх близькості. Гуманізм для людини мислячої означає паритетність світоглядів, а Z=PT=Z=


=

=

=

отже – прагнення порозумітися з іншими людьми. Чим гуманістичніше етос, закони та моральні норми соціальної групи, чим більше в стосунках між її членами людяності та взаємоповаги, тим вона культурніша, успішніша; чим гуманістичніше ідеологія соціальної групи, тим більше людей навертаються в її віру. Чому правомірно розглядати людину як елементарну частку суспільного середовища, іншими словами, суспільного хаосу? Ми народжуємося, притягнуті силами батьківської любові до орбіти своєї родини, і не належимо в цей час до будь-яких товариств, партій, громад чи угруповань. Під час зростання та набуття життєвого досвіду наші дії особливо непередбачувані, хоча вже й тоді дитину обмежує орбіта виховання та турботи дорослих. Виростаючи, ми стаємо все більш передбачувані, але за рамками певного статистичного усереднення наші дії у соціальному просторі є хаосом. Хаосом у доброму сенсі: хаосом перебору всіх доступних можливостей в пошуках істинно нашої – доленосної, жаданої; хаосом, що поступово окреслює певні форми наступного рівня розвитку громадянського суспільства. Людство не є монолітом. В цьому живильному середовищі з мільярдів елементарних частинок кожного дня народжуються і вмирають згустки суспільного Z=PU=Z=


=

=

=

життя, зібрані воєдино силою гуманізму. Неправильно було б порівнювати людську громаду з машиною, в якій кожен гвинтик знає своє місце і робить монотонну роботу, аж доки не зноситься. Скоріше то живі істоти, багатогранні та еволюціонуючі, кожна клітина яких вільна в рамках певних можливостей та потребує росту цих можливостей, й постійний їх зріст – необхідна умова виживання організму. Клітина може виробляти поживні соки для всього організму, а може підживити сусідні клітини; може працювати стабільно з невисокою інтенсивністю, а може чередувати сплески активності з відпочинком; може відмовитися виконувати свої функції, поки мозок не розгляне її тривожний нервовий сигнал. Гуманізм, як більшість людських парадигм, має дві складові: власну точку зору людини та імператив громади, до якої ця людина належить, так само як релігійна віра складається з віри у особисту душу та віри у всепоглинаючого Господа. Власна точка зору людини відображає її природні потяги та життєвий досвід: природний потяг психологічно здорової людини – ставитися з повагою та співчуттям до кожного, хто не завдав шкоди особисто їй. Громада притягує і утримує людей в своїх лавах завдяки підтримці гуманізму, діючого в певній “сфері впливу”, причому ця сфера має свою границю, де більш чи менш Z=PV=Z=


=

=

=

інтенсивною негуманністю громада відштовхує небажаних візитерів ззовні – наприклад, людей, чия соціальна мобільність, тяга до зміни місць та ігр з долею, прагнення бути “вільними іонами” в суспільстві може спричинити вибух тісно згуртованої, а то й замкненої в собі громади. На границі “сфери впливу” громади “громадянська” складова гуманізму обмежує універсальний характер “особистого” гуманізму. Порівнюючи великі людські громади з живими істотами, людей з клітинами, що тримаються вкупі завдяки гуманістичним стосункам, можна наглядно пояснити багато суспільних закономірностей, причини яких є таємницею для більшості людей. Скажімо, суспільство, в якому робоча сила коштує менше енергоносіїв, закономірно не виходить з агонії: адже здорова людина перед тим, як приступати до будь-якої справи, потурбується про власне тіло, і навпаки, суспільство, пріоритети “мозку” якого далеко в стороні від “нужд тіла”, інтересів людей, може бути тільки душевнохворим. «Тіло» такого суспільства, його людина постійно потерпає від судом антигуманізму, «буденного» насильства та ненависті, а «мозок», культура та свідомість людей пригнічені галюцинаціями абсолютних та незаперечних істин і вчень, які вимагають жертвувати щастям і розвитком окремої людини. Крім “мозку”-еліти та “шкіри”-“сфери Z=QM=Z=


=

=

=

впливу”, велика людська громада має також “нервову систему” – засоби масової інформації. Люди, що складають її, передають всім клітинкам суспільного організму найсильніші з сигналів, поданих окремими частинами суспільного організму й підтримують таким чином єдність громади. “Нервова система” суспільства не повинна контролюватися “мозком”: якщо б мозок людини контролював її нервову систему, ми б могли заборонити собі неприємні відчуття і вічно б ходили в синцях, подряпинах та опіках, здобутих по неуважності, що значно скоротило б людський вік. Як здорова всепронизуюча нервова система необхідна для виживання людини, так об’єктивні ЗМІ, яким відкриті всі двері, потрібні для виживання суспільного організму. Гуманізм об’єднує громаду, але не визначає її характер. “Анатомією” суспільства є його культура. Гуманізм дає життю людини серед людей сенс; культура визначає особистий сенс життя людини і її місце в громаді, це переклад колективного досвіду громади на зрозумілу окремій людині мову. Здорова громада турбується про своє життя, про своє “тіло”, тому в її культурі одна з найвищих цінностей – людина. Співіснування в живильному середовищі Людства багатьох різних громад не могло обійтися без взаємодій різного характеру між Z=QN=Z=


=

=

=

цими громадами. Кожна така взаємодія починається з контакту сфер впливу, а її характер, зближувальний чи відштовхувальний, визначається тим, наскільки гуманні відносини людей у зоні контакту громад, тобто між контактерами. Тонкими ниточками добрих відносин людей різних громад, відкритим світові гуманізмом зростаються “громадянським” громади. Легко притягуються одна до одної здорові громади, внутрішня єдність, гуманістичність яких не порушена ніякими осередками розбрату. Але зближення нелюдяної та здорової громади важке і ризиковане. Ось чому Організація Об’єднаних Націй проголосила Загальну Декларацію Прав Людини, настійно радячи націям «турбуватися про власне здоров’я», про гуманізм в суспільстві, якщо вони хочуть порозумітися зі здоровими суспільствами. Кожна громада певною мірою здатна переробляти «матеріал» людського середовища на власні «клітини». Всередині великих громад ці функції виконує освіта, культура, системи соціальної адаптації та правоохоронні органи. Негуманні громади не гарантують людям вільний розвиток: прагнуть одноманітності, придушують інакшість. Чим більш гуманна громада, тим більше успішних людей об’єднує. Розширення громади можна назвати її глобалізацією. Громада, глобалізація якої зайшла достатньо далеко, стає дуже складною структурою, Z=QO=Z=


=

=

=

гуманізм якої – фактор статистичний: він виявляється в більшості випадків до більшості людей, але іноді трапляються прикрі збої, коли бути гуманним до однієї людини означає, як вважається, бути негуманним до кількох людей. В такому випадку людину можна вважати викресленою з громади, тимчасово чи назавжди. Поправка на цей фактор завжди присутня у груповому розумінні гуманізму. Глобалізація усереднює людину. Чим ширше громада, тим тьмяніше промені гуманізму, що її об’єднують, і тим громада ілюзорніше для людей. Отже, глобалізація суспільства є локалізацією людини, послабленням сил гуманізму в суспільстві, суспільної злагоди. Має бути певний оптимум між величиною громади, здатної підтримувати порядок і ріст культури, та силою гуманізму, що її об’єднує. На певному рівні, біля межі, ім’я якій – цінність людини, глобалізація має зупинитися, щоб зберігти паритет інтересів особи та групи, цілісність суспільного організму. Прожити щасливе життя в людяній громаді є особистим прагненням кожної людини. Це було і буде вирішальним фактором суспільного життя, причиною розпаду всіх суспільств, що обманюють себе антигуманною ідеологією. Людина – ось та елементарна частка, що завжди виходить з-під ко��тролю, коли суспільство з нею не рахується. Цивілізація, котра забула про щастя людини, скоро сама порине у забуття. Z=QP=Z=


=

=

=

Проповідь на захист особистості Часто буває, що нова думка однієї людини, хай навіть мудра та обгрунтована, чомусь викликає менше довіри та інтересу в суспільстві, ніж найабсурдніші заяви груп, спільнот, організацій. Чи це правильно? Є, звичайно, одинаки, які верзуть дурниці, аби привернути до себе увагу. Є хулігани, невігласи, фанатики та безумці. Однак, на мою думку, активність таких людей не має анітрохи зменшувати довіру суспільства до переконань окремої особистості. Не можна вважати якусь думку більш правильною тільки тому, що її повторюють хором кілька людей. Не можна зневажати мудрою та/або красивою думкою однієї людини, висловленною без гучномовця і без груп підтримки. Це не просто випадкові міркування; такий підхід підказує мені релігія, яку я сповідую – віра в найвищу цінність людини. Віра, мрія, бачення кращого майбутнього завжди допомагали людям підноситись над грубими матеріальними цінностями й знаходити щастя у духовному пошуку. Та хіба масова стандартизована духовність може задовольнити кожного? Хіба не треба творчій людині постійно шукати у своєму Z=QQ=Z=


=

=

=

внутрішньому світі місце для чогось більшого, ніж азбучні істини? Перші релігії допомогли людині стати особистістю – не просто стадною твариною. Табу на інцести запобігло виродженню. Табу на вбивство допомогло уникнути розправи сильних безумців над слабкими мислителями. Людина століттями розвивала свою особистість і свідомість, відчувши одного разу, що у неї є безсмертна душа. На жаль, суспільство досі не прийшло до усвідомлення того, що стадність шкодить розвитку людини не менш, ніж інцести, убивства, безумство. Я вірю, що стадність має бути обмежена нормами моралі. Сучасна держава багато зробила для подолання деструктивної стадності. Перш за все, цьому сприяє доступність освіти і самоосвіти. Професіонал, фахівець, творча одиниця й приватний підприємець – суспільство і держава визнають та заохочують людей у цих соціальних нішах. На жаль, попри це багато звичаїв та процедур несуть на собі відбиток печерного колективізму. Чому до мітингів завжди прикуто більше уваги, ніж до приватного виступу? Столпотворіння та безлад на масових зібраннях не спонукає до відвертої та чесної дискусії, спілкування душ! Набагато зручніше здійснювати письмові та віртуальні акції для поширення тих чи інших Z=QR=Z=


=

=

=

міркувань. Однак і чудовий віртуальний майданчик, Інтернет, вражені стадністю люди примудряються щосекунди засмічувати масою бездушних і незначущих повідомлень, які не містять нічого нового, особисто побаченого, вигаданого чи вистражданого. Чому одна людина не може зареєструвати юридичну особу? Адже, як правило, діловодство невеликих організацій – господарських, політичних, громадських, релігійних – може вести і часто веде одна людина. Навіщо вимагати від компетентної людини, щоб вона заручилася підтримкою ще двох, участь яких, можливо, обмежиться виконанням обов’язкових формальностей? А якщо мова йде про релігійну громаду, потрібно не менш ніж десять засновників... Навіщо примушувати людей дарма гаяти час один одного, а то й збирати «команду» з байдужих та невігласів? Чому суспільство і держава продовжують придушувати особистість людини, вимагаючи від неї прибиватися до стада? Раціональної відповіді на ці питання, звичайно ж, не існує. Тому що це – питання віри. І якщо у нас декларується принцип свободи совісті, ми не повинні спонукати до колективізму талановитих одинаків – котрі шукають для себе й інших шляхи розвитку та духовного піднесення, а не здобуття дешевої популярності.

Z=QS=Z=


=

=

=

МОЛИТВА ЗА РІК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ 2011 рік буде Роком Віддзеркалення. З новим життєвим циклом в мою душу приходить радість і надія, як Віддзеркалення долі та посмішка Бога. Молюся, щоб Віддзеркалення сяяло любов’ю та мудрістю. Молюся, щоб Бог жив у кожній душі та з’являвся людям у мріях. Молюся, щоб віра робила людей творцями добра. Бог об’єднує людей, і хай зміни в нашому житті будуть Віддзеркаленням його доброї волі! Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя.

ЦІЛІ РОКУ ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ Утверджуючи Найвищу Цінність Людини і цим реалізуючи волю Бога, у Році Віддзеркалення Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини пропонує віруючим керуватися такими цілями та орієнтирами: захист індивідуальності, мозковий штурм, розвиток особистості, відкрита культура, подолання бідності. Z=QT=Z=


=

=

=

1. Захист індивідуальності. Я маю спілкуватись з Богом, і ніхто не вправі стати між Богом та мною. Я маю захистити індивідуальність від приниження, спонукань чи примусу змінити свою віру та природу. Я маю зберігати доброзичливість і цікавість до незнайомих та інакших, подолати страх і ненависть. Вільна душа, любов до людей, знання і мудрість віруючого в найвищу цінність людини тріумфує у сутичках зі злом, яке обмежене своєю безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям (С. В. 26). 2. Мозковий штурм. Я маю реалізувати і підтримувати нові добрі ідеї. Я маю творити та поширювати нові добрі ідеї. Я маю шукати нові добрі ідеї ідеї у спілкуванні з Богом та людьми. Я маю відповідати на зло новими добрими ідеями. Я чекатиму одкровення від Бога. Віра робить людину творцем. Віра робить мене кращим. Віра міняє світ. Посміхнись! (С. В. 14-17) 3. Розвиток особистості. Я маю шукати Бога. Я маю постійно збагачувати світогляд та внутрішній Z=QU=Z=


=

=

світ, інтелектуальний і духовний. Я маю прагнути пізнання. Я маю бути грамотним. Я маю вчитись новому і вчити інших, примножуючи добро. Я маю боротись з неуцтвом, нетерпимістю, брехнею, зневагою та забобонами. Я маю укріплювати взаєморозуміння, співпрацю і любов між людьми власною вірою, волею, знаннями та мудрістю. Я прагну самореалізації та розвитку. Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа (С. В. 9, 10). 4. Відкрита культура. Я маю подолати традицію шельмування особистості. Я маю довести, що спілкування з Богом відкрите для всіх. Я маю відкрити суспільство для Бога. Я маю бути відкритим перед суспільством і корисним для спільного творення добра. Я маю оновлювати і підтримувати оновлення суспільства. Я маю створювати атмосферу добра для кожного вільного індивідуума. Я маю робити все від мене залежне, щоб життя кожної людини було наповнене добрим сенсом, щоб Z=QV=Z=

=


=

=

ніхто не почувався приниженим, знехтуваним, безсилим та самотнім. Я маю допомагати суспільству наповнюватись добром та очищуватись від зла. Я маю допомагати людям самостійно шукати Бога. Я вірю людям і вірю в людей. І я вірю, що віра у будьякій формі настільки сильна, наскільки сильно люди вірять у себе (С. В. 43, 44). 5. Подолання бідності. Я маю боротись за паритет індивідуума та колективу – цивілізаційний, культурний, суспільний, політичний, економічний, публічно-правовий. Я маю завзято та ефективно працювати та співпрацювати для примноження добра й добробуту. Я маю віддячувати за добро більшим добром. Я маю обдаровувати гідних. Я маю допомагати нужденним так, щоб вони повірили в себе і творили своє життя, спілкуючись з Богом. Я маю діяльно збільшувати різноманіття можливих шляхів до успіху та щастя. Я маю вірити в себе та спілкуватись з Богом і цим задовольняти свої невгамовні потреби, а також допомагати іншим у тому ж. Допомагаючи людям повірити в себе, я творю добро (С. В. 20). Я вірю у найвищу цінність людини – кожної людини (С. В. 42). Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя (С. В. 46). Z=RM=Z=

=


=

=

=

=

Âý—¹² Ì—žÞ˛Ð=—¹²¦Þ³=EŁ—Š=ךŠ˛ð²þײF=££££££= P= Ùš=ýþČ=Ł—ײ=EÔ¦ýŁþÝ=‡—צF====£££££££= T= Í—Ð=flþł=EflþŽš¹²ŁšÞÞš=ÏŠð×þŁšÞÞČF===££= OM= ÈćŠ¦Þ˛=−þÞ˛Š=³¹š================================== EÔŁČğšÞÞ˛=‚šðݲײ¾—ČF==£££££££££= OR= =

ËþŠšð¹=×þž−þŠ—ݳ=Šþˇ×˛=²˛=žÝ˛==£££££= PO= Èþð˛Ý—ž˛¾—Č=ÝćŠ¦Þ¦=Eł³ý˛Þ—¹²¦₣Þš=š¹šF=£= PS= Ì×þ−þŁ—Šş=Þ˛=ž˛¼¦¹²=þ¹þˇ¦¹²þ¹²—=££££= QQ= Íþݦ²Ł˛=ž˛=Ó—ð=‡—ŠŠžš×ð˛ÝšÞÞČ==££££=

QT=

Ù—Ý—=Óþð³=‡—ŠŠžš×ð˛ÝšÞÞČ===£££££££=

QT=

Z=RN=Z=


=

=

Íþײݺ= Кишеньковий журнал Релігійної громади cповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 17122-5892 Р, видане Міністерством Юстиції України 25.10.2010 р. Підписано до друку 1 березня 2011 року. Випуск № 1 (4), том 3. Тираж 500 примірників. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця, друкарні: вул. Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: ludstvo@gmail.com Сайт: www.ludstvo.org.ua Z=RO=Z=

=


Журнал "Мораль". № 1 (4), том 3, Рік Віддзеркалення 2011