Issuu on Google+

Міністерство аграрної політики та продовольства України Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету

Методичні рекомендації щодо оформлення текстової та графічної частини дипломних і курсових проектів (робіт)

2012 1


Автори: Ковба С.С. - викладач першої категорії СК ЛНАУ; Блауцяк І.М. - викладач вищої категорії, методист СК ЛНАУ. Рецензенти: Рінило І.Я. - викладач вищої категорії СК ЛНАУ; Кушней Н.Д. - викладач вищої категорії, методист СК ЛНАУ.

Багато стандартів обновились, з'явилися нові стандарти (ДСТУ) по умовному позначенню елементів цифрової та аналогової техніки, оформленню текстової, програмної та схемної документації. Все це ускладнює роботу студентів при написанні пояснювальної записки курсових і дипломних проектів та оформленні графічної частини до них. В методичних рекомендаціях систематизовано основні положення державних стандартів щодо оформлення текстової та графічної частини курсових і дипломних проектів у відповідності до вимог ДСТУ 3008-95, міждержавних стандартів ГОСТ та стандарту підприємства СТП-1-2010.

Комп'ютерний набір та верстка - Ковба С.С. Адреса: 82400; м.Стрий; вул.Львівська, 169; Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету 2


ЗМІСТ 1 1.1 1.2 1.3 1.4

2 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 2.9 2.10 3 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 3.6 3.6.1 3.6.2 3.6.3 3.7 3.8 3.8.1 3.8.2 3.8.3

Основні положення Завдання проектування Організація проектування Обсяг проектування Позначення текстової документації та графічної частини курсових і дипломних проектів

10

Оформлення текстової документації Загальні вимоги Побудова текстової частини Оформлення таблиць Оформлення ілюстрацій Оформлення розрахунків Оформлення приміток Оформлення посилань Оформлення списку використаних джерел Оформлення додатку Оформлення деяких структурних елементів текстової частини

12 12 12 15 16 18 19 20 20 21 22

Оформлення графічної частини Загальні вимоги Заповнення основного напису Виконання складального креслення Заповнення специфікації Виконання деталювання складального креслення Виконання схем Загальні вимоги Виконання кінематичних схем Виконання електричних схем Заповнення таблиці переліку елементів Виконання технологічної документації Загальні вимоги Вимоги до графічних документів Вимоги до текстових документів

26 26 28 28 30 32 35 35 36 37 41 42 42 45 45

Список використаних джерел

47 3

5 5 5 9


Додаток А Додаток Б

Додаток Г Додаток Д Додаток Е Додаток Ж Додаток И Додаток К Додаток Л Додаток М Додаток Н Додаток П Додаток Р Додаток С Додаток Т Додаток У Додаток Ф Додаток Х Додаток Ц

Додаток Ш

Додаток Щ Додаток Ю

Зразок оформлення обкладинки папки до курсового проекту Зразок оформлення титульного аркуша до курсового проекту Примірна форма завдання на курсове проектування Зразок виконання змісту Зразок виконання основних надписів відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68 Зразок оформлення обкладинки папки до дипломного проекту Зразок оформлення титульного аркуша до дипломного проекту Примірна форма завдання на дипломне проектування Зразок написання реферату Зразок оформлення таблиць Зразок оформлення розрахунків Зразок оформлення списку використаних джерел Зразок виконання складального креслення Зразок заповнення специфікації на складальне креслення Зразок виконання деталювання складального креслення Позначення шорсткості поверхні Зразок оформлення схем Приклади двобуквенних кодів деяких елементів Умовні графічні позначення на схемах Форми блоків основного надпису технологічних документів, виготовлених типографічним методом відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82 Заповнення граф блоків основного надпису технологічних документів, виготовлених типографічним методом відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82 Розташування графічних зображень блоків основного надпису на формах технологічних документів Основний надпис і додаткові графи для текстових і графічних технологічних документів

1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

4

48 49 50 52 53 54 55 56 58 59 60 61 62 63 64 65 66 71 74

88

91 93 96


1.1

Завдання проектування

Завдання курсового проектування – закріпити і систематизувати знання студентів з спеціальних і загальнотехнічних дисциплін, навчити їх самостійно працювати і практично застосовувати теоретичні знання при вирішенні питань виробничо-технічного характеру. Курсове проектування повинно сприяти закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами під час навчання. Виконуючи курсові проекти і роботи, студенти підготовлюють себе до вирішення більш складнішої інженерної задачі – дипломного проектування. При курсовому проектуванні студент повинен вирішити у відповідності з завданням конкретні конструктивні, технологічні і організаційно-економічні завдання. В процесі проектування студент повинен набути навичок користування стандартами, табличними матеріалами, довідковою, періодичною та іншою літературою. Завдання дипломного проектуваня – систематизувати, закріпити і розширити теоретичні знання з спеціальних дисциплін; перевірити підготовленість студента до самостійної роботи в якості молодшого спеціаліста, його вміння самостійно вирішувати основні завдання виробничого характеру; пов’язати одержані знання з практикою конкретного виробництва. Необхідно, щоб дипломні проекти носили реальний характер. Вони повинні розроблятись для умов конкретного господарства (виробництва), пов’язуватись з його запитами і потребами, узагальнювати навітні досягнення та реальні умови виробництва. В розрахунках, економічному обгрунтуванні і графічній частині проекту повинні застосовуватись знання, одержані студентом при вивченні загальнотехнічних і спеціальних дисциплін.

1.2

Організація проектування

Перед початком курсового проектування проводиться вступне заняття, на якому роз’яснюється завдання і значення курсового проекту, встановлюється порядок і термін його виконання, об’єм і порядок оформлення пояснювальної записки, встановлюються вимоги до графічної частини проекту. Тематика курсових проектів повинна бути різноманітною і відрізнятись вихідними даними. Вона розглядається на циклових комісіях і затверджується заступником директора з навчальної роботи. 5


При розробці завдань на курсове проектування слід враховувати питання, які ставляться перед студентами при дипломному проектуванні, проте завдання для курсового проектування не слід розглядати як складову частину дипломної роботи. За трудомісткістю завдання повинні відповідати часу, що відводиться на курсове проектування за навчальним планом. Щоб наблизити курсове проектування з спеціальних дисциплін до реальних умов виробництва, завдання доцільно пов’язувати з роботою студентів на виробничій практиці, а для заочників – з їх безпосередньою роботою. Завдання на курсове проектування повинні бути індивідуальні і різноманітні за змістом, проте однакові за складністю. Студенти стаціонарних відділень працюють над курсовим проектом в процесі вивчення дисципліни, а студенти-заочники виконують проект до лабораторно-екзаменаційної сесії, а доопрацьовують і оформляють його в години, які відводяться для цього на сесії. Завершені курсові проекти перевіряються викладачем і з його вказівками повертаються студентам для виправлення і доопрацювання. Курсові проекти приймаються в порядку відкритого захисту або співбесіди, після чого підписуються викладачем. Оцінка проставляється на титульному аркуші. Проекти з позитивною оцінкою здаються в навчальну частину. Студентам, які одержали негативну оцінку з курсового проекту, видаються інші завдання і встановлюється новий термін для їх виконання. Курсові проекти приймаються до екзамену з відповідної дисципліни. Підготовку до дипломного проектування слід розпочинати не пізніше ніж за рік до закінчення студентом навчання в навчальному закладі і проводити в основному в період проходження ним виробничої практики. Користуючись типовою тематикою, студент вибирає тему дипломного проекту і узгоджують її з керівниками підприємств. При цьому тема, в залежності від потреб виробництва, може бути змінена, доповнена або замінена новою. Викладачі-керівники дипломного проектування проводять співбесіду з студентами, уточнюють реальність вибраних тем і розробляють завдання на дипломний проект. Студентам стаціонарних відділень завдання на дипломний проект видаються не пізніше ніж за 2 тижні до початку виробничої (переддипломної) практики, а заочникам – наприкінці лабораторно-екзаменаційної сесії за 3-й курс. Після видачі завдань на дипломне проектування студентам розповідають про основні вимоги, які ставляться до дипломного проекту, дають вказівки про проходження виробничої практики і збір матеріалів для проекту, знайомлять з взірцями виконаних раніше дипломних проектів.

6


Вихідні дані для дипломного проектування студент збирає самостійно у господарстві, в якому він згідно з наказом по навчальному закладі проходить виробничу практику. Вихідні дані підписує і завіряє печаткою керівник підприємства. Після повного оформлення дипломного проекту керівник перевіряє його, дає письмовий відгук, в якому харакатеризує загальнотехнічну і спеціальну підготовку дипломника, вміння самостійно працювати і використовувати літературні джерела, відмічає позитивні і негативні сторони дипломного проекту і дає його оцінку. Відгук керівника подається в навчальну частину навчального закладу. При позитивній оцінці дипломний проект передається на нормоконтроль та рецензування, після чого на захист перед Державною кваліфікаційною комісією (ДКК). Нормоконтролеру дипломних проектів надається пояснювальна записка і графічна частина. Основна мета нормоконтролю дипломних проектів – підвищення якості підготовки молодших спеціалістів відповідного відділення. Основні обов’язки нормоконтролера: – установлення відповідності дипломного проекту індивідуальному завданню на дипломне проектування; – перевірка зовнішнього вигляду проектної документації на акуратність; – перевірка правильності оформлення розрахунко-пояснювальної і графічної частини дипломних проектів до вимог: діючих стандартів, Системи конструкторської документації (СКД), Системи технологічної документації (СТД); – проведення аналізу виявлених при нормоконтролі помилок; – інформування дипломників і керівників дипломних проектів про виявлені помилки. Нормоконтроль є останнім етапом розробки документації дипломного проекту і здійснюється перед його попереднім захистом на відділенні перед робочою комісією. Нормоконтролер має право: − повертати дипломний проект дипломнику без розгляду у випадку: порушення встановленої комплектності, відсутності обов’язкових підписів, недбалого виконання (оформлення); − вимагати від дипломника роз’яснень і додаткових матеріалів з питань, які виникають під час перевірки. Рецензенти призначаються директором навчального закладу (заступником директора з навчальної роботи) з числа інженерів-виробничників або викладачів спеціальних дисциплін з вищою освітою, які не проводять викладацьку роботу в даному навчальному закладі.

7


Рецензія повинна обов’язково включати: висновок про степінь відповідності виконаного дипломного проекту завданню на дипломне проектування; характеристику виконання кожного розділу проекту; оцінку якості виконання змісту розрахунково-пояснювальної записки і графічної частини проекту у відповідності до вимог діючих стандартів, СКД і СТД; перелік позитивних сторін дипломного проекту і його основних недоліків; висновок про проект загалом і його оцінку (по п’ятибальній системі). Дипломника знайомлять з рецензією не пізніше ніж за день до захисту проекту, після чого не дозволяється вносити в дипломний проект які-небуть зміни (усі пояснення по зауваженнях рецензента даються усно на засіданні ДКК при захисті проекту). В порядку підготовки до захисту дипломник складає план доповіді, короткий конспект, переглядає використані джерела, уточнює питання, недостатньо з’ясовані в період проектування. Захист дипломних проектів починається в строки, передбачені навчальними планами для даної спеціальності, і залежно від кількості дипломників проводиться один, два або три рази на тиждень. На кожне засідання ДКК призначається не більше 8…10 дипломників. Бажано щоб протягом одного засідання ДКК заслуховувались 3…4 проекти, рецензовані одним рецензентом, це полегшило б можливість залучення рецензентів до роботи в ДКК. ДКК надаються: виконані дипломні проекти з письмовими висновками керівника і рецензента дипломного проектування, які здаються відповідальному секретареві ДКК (або в навчальну частину навчального закладу) не пізніше ніж за день до захисту; залікова книжка і особова картка студента з усіма оцінками успішності з усіх дисциплін і практик навчального плану. На захист проекту в ДКК дипломнику надається для доповіді 20…25 хвилин. В доповіді коротко викладається зміст проекту, дається обгрунтування прийнятих рішень з технологічної і конструктивної частини, економічної ефективності. Під час доповіді дипломник використовує графічні матеріали, надані до захисту. Після доповіді секретарем або одним із членів ДКК оголошується відгук керівника і рецензента проекту, а також надається слово дипломнику для відповіді на зауваження рецензента. Після цього члени ДКК, а також присутні на захисті викладачі пропонують дипломнику запитання, які відповідають темі дипломного проекту. Проте, може бути задане будь-яке запитання, яке відповідає профілю спеціальності студента. Запитання, задані дипломнику, виступи, особисті відгуки членів ДКК, оцінка дипломного проекту, рішення про присвоєння кваліфікації фіксуються в спеціальному протоколі засідання ДКК. Після закінчення захисту усіх призначених на даний день проектів проводиться закрите обговорення ДКК, на якому обговорюється загальна оцінка за роботу і захист кожного дипломного проекту. Рішення про оцінку приймається 8


більшістю голосів, а в випадку рівного розподілу голосів членів ДКК вирішальним являється голос голови ДКК. При оцінюванні дипломного проекту ДКК приймає до уваги не лише зміст і оформлення, але й враховує вміння чітко викладати думки, знання науковотехнічної термінології, якість доповіді, правильність відповідей на питання, задані під час захисту. Важливе значення для оцінювання проекту має практична і теоретична підготовка студента, а також відгуки керівника і рецензента проекту. Після закритого обговорення відкривається засідання, на якому голова ДКК оголошує результати захисту та рішення про присвоєння кваліфікації, а також вітає з закінченням навчання в навчальному закладі.

1.3

Обсяг проектування

Курсові і дипломні проекти складаються з розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини. За своїм змістом розрахунково-пояснювальна записка та графічна частина повинна відповідати індивідуальному завданню на дипломне проектування та містити у собі ряд обов’язкових складових частин, перелік яких та вимоги до яких конкретизуються керівником відповідно до профілю спеціальності. Обсяг розрахунково-пояснювальної записки не повинен перевищувати: − для курсової роботи – рукописного тексту до 35 аркушів, або машинописного тексту та тексту, надрукованого за допомогою комп’ютера – до 25 аркушів; − для курсового проекту – до 45 аркушів, або до 35 аркушів; − для дипломного проекту – до 80 аркушів, або до 60 аркушів. Обсяг графічної частини визначається керівником проектування, виконується на аркушах формату А1 і становить: − для курсової роботи - 1 аркуш; − для курсового проекту – 1…2 аркуші; − для дипломного проекту – 3…4 аркуші (для молодших спеціалістів), або 5…6 аркушів (для бакалаврів).

1.4

Позначення текстової документації та графічної частини курсових і дипломних проектів.

9


Відповідно до вимог стандарту підприємства СТП-1-2010 позначення текстової документації та графічної частини курсових і дипломних проектів в Стрийському коледжі ЛНАУ підпорядковується нижче вказаній структурі: Х.Х ХХ. ХХХ. ХХХ. ХХ. ХХ. ХХХ. ХХ де Х.Х – позначення спеціальності: 1.0 – 5.10010201 «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва»; 2.0 – 5.10010102 «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому секторі»; 3.0 – 5.14010101 «Організація туристичного обслуговування»; 4.0 – 5.03050901 «Бухгалтерський облік»; 5.0 – 5.03040101 «Правознавство»; 6.0 – 5.03050802 «Оціночна діяльність»; 7.0 – 5.10010101 «Обслуговування програмних систем і комплексів»; 8.0 – 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»; 9.0 – 5.08010102 «Землевпорядкування»; 10.0 – 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»; ХХ – індекс проекту (роботи): 01 – курсова робота; 02 – курсовий проект; 03 – дипломний проект; ХХХ – позначення дисципліни за навчальним планом, з якої виконується курсова робота або проект (для дипломних проектів не проставляється); ХХХ – порядковий реєстраційний номер теми роботи чи проекту згідно наказу в навчальному закладі; ХХ – порядковий номер виробу; ХХ – порядковий номер складальної одиниці; ХХХ – порядковий номер деталі; ХХ – шифр документу залежно від функціонального призначення: ПЗ – пояснювальна записка; ГП – генеральний план; СТ – схема технологічна; РК – розробка конструктивна; Е1 – схема електрична структурна; 10


Е2 – схема електрична функціональна; Е3 – схема електрична принципова; Е4 – схема електрична з’єднань; Е5 – таблиця-схема розрахункова та інші таблиці; Е6 – плани розташування електрообладнання; К3 – схема кінематична принципова; Г3 – схема гідравлічна принципова; П3 – схема пневматична принципова; СА – схема алгоритму; ВЗ – вигляд загальний; СК – складальне креслення. Приклад позначення: 1.0

02. 042. 013. 00. 00. 000. ПЗ

де 1.0 – 5.10010201 «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва»; 02 – курсовий проект; 042 – позначення дисципліни за навчальним планом (“Машиновикористання в землеробстві”); 013 – порядковий номер теми проекту згідно наказу в навчальному закладі; ПЗ – пояснювальна записка. 2.0

03. 000. 003. 00. 00. 000. ПЗ

де 2.0 – 5.10010102 «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому секторі»; 03 – дипломний проект; 003 – п��рядковий номер теми проекту згідно наказу в навчальному закладі; ПЗ – пояснювальна записка.

2 ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ 2.1 Загальні вимоги 11


Курсові роботи і проекти оформляють шляхом підшивання аркушів паперу формату А4 в папку. На папку наклеюється аркуш з рамкою (160 × 100), яку рекомендується розміщувати на відстані 90 мм від верхньої границі формату і на відстані 25 мм від правої границі формату (див. додаток А). В папку підшивають такі аркуші: 1) титульний аркуш (див. додаток Б); 2) завдання на проектування (додаток В); 3) зміст (див. додаток Г), який виконується на аркушах з рамкою і основним написом форми 2 (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68) (див. рисунок Д.2); 4) аркуші текстової частини з рамкою і основним надписом форми 2а (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68) (див. рисунок Д.3). На відміну від курсових проектів, дипломні проекти оформляють шляхом вкладання і підшивання аркушів паперу формату А4 в папку, виготовлену в палітурному цеху друкарні. Ззовні на папку наклеюється аркуш (див. додаток Е). В папку підшивають такі аркуші: 1) титульний аркуш (див. додаток Ж); 2) завдання на проектування (див. додаток И); 3) реферат (див. додаток К); 4) відгук викладача; 5) рецензія; 6) зміст (див. додаток Г); 7) аркуші текстової частини (див. рисунок Д.3).

2.2 Побудова текстової частини Текстова частина пояснювальних записок курсових і дипломних проектів виконується українською мовою (відповідно до державного стандарту України ДСТУ 3008-95) на одній стороні аркуша паперу білого кольору формату А4 (210 × 297 мм). Студентами спеціальностей 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва», 5.10010201 «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва», 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», 5.08010102 «Землевпорядкування» та 5.10010102 «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому секторі» використовуються аркуші, на яких виконують рамку на відстані: 5 мм від краю аркуша зверху, знизу та справа; 20 мм на підшивку – зліва. 12


У нижній частині аркуш має основний надпис форми 2 або 2а (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68) (див. додаток Д). Текст виконують одним із зазначених способів: − рукописним – з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм, які потрібно писати чітко, акуратно пастою чорного кольору. Кількість рядків на аркуші записки при такому способі повинно бути від 28 до 32, відступ в абзаці повинен дорівнювати п’яти знакам; − машинописним – при цьому шрифт повинен бути чорного кольору, висотою не менше 2,5 мм, рекомендована кількість рядків на сторінці – 35…40 рядків; − з використанням друкуючих пристроїв ЕОМ та використанням текстового редактора Microsoft Word, шрифту «Times New Roman» розміром 14 пт. Вписування в текст документів, які виготовлені нерукописним способом, окремих слів, формул, літер, цифр, знаків дозволяється тільки пастою чорного кольору з висотою літер або цифр, що відповідає висоті шрифту тексту. Під час написання тексту слід дотримуватись відстаней: − від рамки до границі тексту потрібно залишати: з початку рядка – не менше 5 мм, в кінці рядка – не менше 3 мм; − від верхнього і нижнього рядка тексту до рамки – не менше 10 мм. Під час виконання текстової частини пояснювальних записок дипломних і курсових проектів (робіт) необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї текстової частини. Всі лінії, літери, цифри та інші знаки мають бути чіткі, нерозпливчасті. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою (коректором) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору. Пошкоджені аркуші, аркуші з помарками і слідами не повністю видаленого попереднього тексту потрібно замінити. Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у текстовій частині наводять мовою оригіналу. Скорочення слів і словосполучень у текстовій частині – відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Текстову частину при необхідності поділяють на розділи і підрозділи, а при необхідності – на пункти і підпункти, які повинні мати заголовки і коротко виражати суть їх змісту.

13


Заголовки структурних елементів текстової частини і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Структурні елементи текстової частини повинні бути такими: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА», «ОРГАНІЗАЦІЙНА (РОЗРАХУНКОВА) ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ОХОРОНА ПРАЦІ», «ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують. Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п'яти знакам (15…17 мм). Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути: — за рукописного способу – не менше ніж два рядки; — за машинописного способу - не менше ніж три інтервали. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою ж, як у тексті. Розділи та підрозділи текстової частини слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті текстової частини і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1 , 2 , 3 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 1.1 , 1.2 і т. д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

14


Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1 , 1.1.2 і т.д. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад: 1.1.1.1 , 1.1.1.2 , 1.1.1.3 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять. В текстовій частині не допускається: − розміщувати назву розділу або підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту; − застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни (синоніми), а також слова і терміни іншомовного походження при наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові; − скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони застосовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в таблицях і в розшифровках буквенних позначень, які входять в формули; − застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, СТП і ін.) без реєстраційного номера.

2.3 Оформлення таблиць Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць (див. додаток М). Таблиці розміщуються після першої згадки про них у тексті записки або на наступній сторінці. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту записки або з поворотом за годинниковою стрілкою. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, які розміщені у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: “Таблиця 1.1” - перша таблиця першого розділу. Таблиця має назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розташовують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці. 15


Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово "Таблиця " вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовженн�� таблиці " з зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Висота рядка таблиці повинна бути не меншою ніж 8 мм. Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номер вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Рисунок 2.1 Структурні елементи таблиці Якщо цифрові або інші дані в якомусь стовпці відсутні, то в ній ставлять прочерк. Якщо текст, що повторюється в стовпці таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати на знак повторення ( – // – ), якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж” і далі знак повторення. Ставити знак повторення замість цифр, типів, марок, математичних знаків, хімічних та інших символів, які повторюються, не допускається.

16


На всі таблиці мають бути посилання в текстовій частині, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть повністю (якщо таблиця не має номера) і скорочено (якщо має номер), наприклад: “в таблиці”, “в табл. 1.1”. Інші вимоги до виконання таблиць - відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

2.4 Оформлення ілюстрацій Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати в проекті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці (див. додаток Н). Їх слід розміщувати таким чином, щоб можна було роздивлятися без повороту текстового матеріалу або з поворотом за годинниковою стрілкою. Ілюстрації можуть бути виконані олівцем чорного кольору, комп’ютерним способом або приведені у вигляді фотознімків, ксерокопій чи скановані. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у текстовій частині, мають відповідати вимогам чинних стандартів. Фотознімки розміром менше за 210 × 297 мм мають бути наклеєні на аркуші формату А4. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією (рис. 2.2). За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11 12

1 – леміш; 2 – відкидний клапан; 3 і 8 – напрямні котки; 4 – основний конвеєр; 5 і 9 – струшувачі; 6 і 11 – ведучі зірочки; 7 – опорне колесо;10 – каскадний конвеєр; 12 - відбивач. Рисунок 2.2 Схема картоплекопача КТН–2Б конструктивно-технологічна 17


Ілюстрація позначається словом "Рисунок ", яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: "Рисунок 2.2 Схема картоплекопача КТН–2". Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 2.2 – другий рисунок другого розділу. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці, і під ними позначають: "Рисунок , аркуш ". На всі ілюстрації в текстовій частині мають бути посилання, наприклад: “… у відповідності з рисунком 1.1” або “див. рисунок 1.1”.

2.5 Оформлення розрахунків Формули, рівняння та інші математичні вирази розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки (див. додаток П). Вище і нижче вказаної в тексті формули слід лишати по одному вільному рядку або інтервалу. При комп’ютерному наборі формули набираються за допомогою редактора формул Education 3.0, шрифту «Times New Roman» розміром 14 пт, розміри індексів 8 пт, табуляція перед формулою 6 см. Формули і рівняння у текстовій частині (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад: формула (1.1) – перша формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні, з обов’язковим посиланням на джерело, з якого його взято. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

18


Якщо після виведення основної формули необхідно вивести одну або кілька проміжних формул (для знаходження невідомої величини), слід після пояснення в новому рядку написати слово “Звідси”, поставити кому, і тоді з нового рядка записати формулу. Проміжні формули також необхідно нумерувати. Перед проведенням розрахунку в новому рядку пишеться слово “Отже”, ставиться кома. Після проведення розрахунку пишуть: “Одержане числове значення підставляю в формулу…”. Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій: множення ( × ), ділення (:), додавання (+), віднімання (-), дорівнює (=), повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою. Посилання у текстовій частині на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад: “… у формулі (1.1)…”.

2.6 Оформлення приміток Примітки вміщують у текстовій частині за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють. Після слова "Примітка" з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. Наприклад: Примітка

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки. Наприклад: Примітки: 1 . 2 . 19


3 . 2.7 Оформлення посилань Посилання в текстовій частині на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "... у роботах [1-7] ..." Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад: Цитата в тексті: "... у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70 % [6]". Відповідний опис в списку використаних джерел: 6. Автоматизація робіт в установах // ТПЕР. - № 4. - М.: Мир, 1983. - С. 6676. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: "... у розділі 4 ...", "... дивись 2.1 ...", "... за 3.3.4 ...", "... відповідно до 2.3.4.1 ...", "... на рис. 1.3 ..." або "... на рисунку 1.3 ...", "... у таблиці 3.2 ...", "... (див. 3.2) ...", "... за формулою (3.1) ...", "... у рівняннях (1.23) (1.25) ...", "... у додатку Б ..."

2.8 Оформлення списку використаних джерел Слова “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” записуються зверху посередині сторінки великими літерами. Назва джерел записується малими літерами (крім першої великої) (див. додаток Р). У списку використаних джерел в алфавітному порядку подається перелік підручників, довідників, методичних вказівок і ін., які використовувались під час виконання дипломних та курсових проектів (робіт). Джерела, включені до списку, повинні бути представлені на мові оригінала. Відомості про джерела повинні включати: прізвище автора, заголовок, місце видання, рік видання, кількісну характеристику (обсяг сторінок). Прізвище автора слід вказувати у називному відмінку. Якщо підручник написано кількома авторами, то їх прізвища з ініціалами вказують в такій послідовності, в якій вони надруковані у підручнику. Заголовок книги потрібно писати так, як на титульному аркуші. 20


Назву місця видання необхідно писати скорочено, поставивши в кінці крапку і двокрапку. Назву видання пишуть повністю, поставивши в кінці кому, після якої записують рік видання і кількість сторінок, розділених комою.

2.9 Оформлення додатку Слово “ДОДАТОК” записується зверху та посередині сторінки великими літерами. Додаток містить матеріал, що не увійшов до основного матеріалу пояснювальної записки: ілюстрації, таблиці і ін. Додатки слід оформляти як продовження розрахунково-пояснювальної записки на її наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у текстовій частині. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток ” і велика літера, що позначає додаток. Якщо додаток (додатки) оформлять окремою частиною, такий додаток повинен мати титульний аркуш. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ,Є,З,І,Ї,Й,О,Ч,Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т.д. Додатки повинні мати спільну з текстовою частиною наскрізну нумерацію сторінок. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять означення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А.1 - перший розділ додатку А. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад: рисунок Г.1 - перший рисунок додатку Г; таблиця А.2 - друга таблиця додатку А; формула (А.1) - перша формула додатку А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад: рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1). В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: “... на рисунку А.2 ...”, “... на рисунку А.1 ...” – якщо рисунок єдиний у додатку А; “... в таблиці Б.3 ...”, або “... в табл. Б.3 ...”; “... за формулою (В.1) ...” , “... у рівнянні Г.2 ...”. 21


Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині розрахунково-пояснювальної записки, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань. Форма цитування, правила складання переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними прийнятим у основній частині проекту. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань і виносках ставлять позначення додатку. Якщо в проекті як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у звіті без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово ”ДОДАТОК ” і його назву (за наявності), праворуч у нижньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок текстової частини (не займаючи власної нумерації сторінок проекту).

2.10 Оформлення деяких структурних елементів текстової частини Реферат (оформляється студентами спеціальності 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва») призначений для поверхневого ознайомлення з проектом. Він повинен бути стислим, чітким і максимально інформативним (див. додаток Л). Реферат повинен містити: − відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість частин, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (усі відомості наводять, включаючи дані додатків); − текст реферату. Текст реферату повинен відображати подану у проекті інформацію у такій послідовності: − об'єкт дослідження або розроблення; − мета роботи; − методи дослідження; − результати та їх новизна; − основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники; − ступінь впровадження; − взаємозв'язок з іншими роботами; − рекомендації щодо використання результатів роботи; − галузь застосування; − економічна ефективність; 22


− значущість роботи та висновки; Реферат належить виконувати обсягом не більш як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4. Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. Слово “ЗМІСТ” записується зверху посередині сторінки великими літерами (див. додаток Г). До змісту включають: вступ (який не нумерується); послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; пропозиції; список використаних джерел; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. Вступ розміщується після змісту на новій сторінці. Слово “ВСТУП” записується посередині сторінки великими літерами. У вступній частині зазначаються основні напрями аграрної політики держави на даному етапі та конкретні завдання по дальшому розвитку тієї галузі сільськогосподарського виробництва, якої стосується тема проекту (технологія вирощування окремих культур, організація використання машинно-тракторного парку, технічне обслуговування та їх ремонт і т. п.). При цьому необхідно коротко відмітити: — досягнення передового досвіду у відповідній галузі; — значення планування виробництва з організацією на кінцевий результат; — вплив типової технології на якість ремонту; — переваги індустріальних методів вирощування окремих культур і т.п. У кінці вступної частини висвітлюється мета проекту та значення розв'язаних у ньому завдань для поліпшення ефективності роботи господарства або всього агропромислового комплексу даного району (області) у виконанні конкретних завдань. У розділі «ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА» подаються матеріали загальної характеристики господарства (підприємства), зібрані студентом під час проходження виробничої переддипломної практики, на підставі яких він розроблятиме проект. У пояснювальній записці треба навести відомості про напрямки його виробничо-економічної діяльності, коротко описати природно-кліматичні умови. Необхідними є відомості про:  кількість земельних угідь (у тому числі орної землі);  наявність працездатних робітників;  роботоздатних машин за марками;  основні показники господарської діяльності. У загальній характеристиці господарства і об'єктів, які найбільше пов'язані з темою проекту (роботи), необхідно подати критичну оцінку досягнень і недоліків, 23


зробити узагальнюючі висновки, логічно необхідні для наступних розділів проекту (роботи). «ОРГАНІЗАЦІЙНА (РОЗРАХУНКОВА) ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ», «ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА» висвітлюються у відповідності до тематики курсового і дипломного проектування. У зв’язку із впровадженням в навчальний процес у вищих навчальних закладах України спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету україни з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 №969/922/216 у дипломних проектах молодших спеціалістів і бакалаврів слід належним чином оформляти розділ «ОХОРОНА ПРАЦІ». Цей розділ повинен бути невід’ємною і логічно пов’язаною з тематикою випускної роботи частиною, яка виконується випускником під керівництвом консультанта з охорони праці або керівника дипломного проекту (згідно наказу у навчальному закладі). Навчальний заклад визначає та затверджує вимоги щодо виконання цього розділу. Рекомендується висвітлювати такі питання: 1. Аналіз стану охорони праці в господарстві. 2. Аналіз, прогнозування та профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань в господарстві. 3. Оцінка ступеню професійного ризику виробництва. 4. Розробка заходів пожежної профілактики на характерному галузевому об’єкті. 5. Розробка інструкцій з охорони праці (за галузевим спрямуванням). 6. Розрахунок системи кондиціювання повітря. 7. Розрахунок вентиляції виробничого приміщення. 8. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення. 9. Перевірочний розрахунок природного освітлення. 10. Розрахунок зони захисту блискавковідводу. 11. Розрахунок звукоізоляції. 12. Оцінка ефективності акустичної обробки приміщення. 13. Розрахунок площ адміністративних, виробничих та побутових приміщень. 14. Розрахунок захисного заземлення. 15. Розрахунок занулення електрообладнання.

24


Висновки вміщують безпосередньо після викладення суті текстової частини проекту, починаючи з нової сторінки. Слово “ВИСНОВКИ” записується зверху посередині сторінки великими літерами. У висновках відображається оцінка одержаних результатів проекту (роботи) або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів; народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи.

25


3

ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ

3.1 Загальні вимоги При виконанні креслень використовується багато умовностей у зображеннях об’єктів і їх елементів, і надається багато інформації у вигляді умовних позначень тощо. Для того щоб ця інформація була зрозуміла кожному спеціалісту, повинна бути єдина технічна мова і єдина термінологія, що забезпечується державними стандартами. Усі креслення оформляють у відповідно до вимог чинних стандартів. Загальні правила виконання креслень регламентуються ДСТУ 3321-96 “Система конструкторської документації” (СКД). СКД замінила з 01.01.97р. діючу в Україні “Єдину систему конструкторської документації” (ЄСКД). Графічну частину курсових і дипломних проектів оформляють олівцем або з використанням друкуючих пристроїв ЕОМ та графічно-орієнтованого комп’ютерного забезпечення (AutoCAD, Solid Works, GRAFIXI, GEOMETRE, КОМПАС та ін.) на окремих аркушах формату А1 (594 × 841 мм) (рис. 3.1) або інших основних форматах (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.30168), одержані послідовним поділом ��авпіл довгих сторін відповідного формату. Розміри основних форматів повинні відповідати: А2 (420 × 594 мм), А3 (297 × 420 мм), А4 (210 × 297 мм).

Рисунок 3.1 Основні формати відповідно до міждержавногостандарту ГОСТ 2.301-68 26


Поле рисунка на аркуші будь-якого формату обмежене рамкою, яку проводять суцільними основними лініями на відстані 5 мм (зверху, зправа і зліва) та 20 мм (зліва) від меж формату (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 Виконання рамки на аркушах формату У правому нижньому куті формату розміщують основний надпис форми 1 (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68) (див. рисунок Д.1). На аркушах формату А4 основний напис розміщують вздовж короткої сторони аркуша. Усі написи в графічній частині слід виконувати шрифтом креслярським (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.304-81) паралельно основному напису. При виконанні креслень використовують лінії, що встановлені міждержавним стандартом ГОСТ 2.303-68. Допускається виконувати демонстраційні матеріали іншими способами та меншими форматами (слайди, листові діапозитивні плівки, відеоролики і ін.), якщо в ДЕК є необхідне устаткування. У цьому випадку для кожного члена ДЕК необхідно виготовити комплект копій формату А4 із усіх демонстраційних матеріалів. У випадку представлення в ДЕК закінчених розробок (діючих макетів, виробів, приладів чи пристроїв) вони можуть бути зараховані як один лист графічної частини.

27


3.2

Заповнення основного надпису

В основному надписі (див. рисунок Д.1) вказують : — в графі 1 – найменування виробу, яке записують в називному відмінку однини; — в графі 2 – позначення документа (відповідно до знеособленої системи позначень, затвердженої СК ЛНАУ); — в графі 3 – позначення матеріалу деталі (цю графу заповнюють тільки на кресленнях деталей); — в графі 4 – літеру (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.10368), яка відповідає стадії розробки документа, наприклад: ескізний проект – Е, технічний проект – Т, учбовий проект – У; — в графі 5 – масу виробу (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73); — в графі 6 – масштаб (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.30268); — в графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, які складаються тільки з одного аркуша графу не заповнюють); — в графі 8 – загальну кількість аркушів в документі; — в графі 9 – індекс підприємства (СК ЛНАУ, група ); — в графі 10 – характер роботи, що виконується особами, які підписують документ; — в графах 11, 12 – прізвища (без скорочення) та підписи (ручкою з чорною пастою) осіб, які підписують документ; — в графі 1З – дата підписання документа; — графи 14 ... 18 – для внесення змін (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.503-82).

3.3

Виконання складального креслення

Складальним називається креслення, яке містить зображення виробу та інші дані, потрібні для його складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення (див. додаток П) дає уявлення про взаємний зв’язок і способи поєднання між собою деталей. Ці креслення призначено для серійного або масового виробництва. В одиничному або малосерійному виробництві рекомендується користуватися кресленнями загальних виглядів. Складальне креслення (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.10973) повинно мати таке: 28


− зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення та взаємний зв’язок окремих його частин. Дозволяється поміщати на складальному кресленні схему з’єднання або схему розміщення складових частин виробу; − розміри з граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які виконують і контролюють у процесі складання виробу; − вказівки про характер спряження деталей і методи його виконання, якщо точність цього спряження забезпечується в процесі складання виробу підбиранням, підганянням тощо; вказівки про спосіб з’єднання нерознімних частин виробу (зварних, паяних з’єднань тощо); − номери позицій складових частин виробу; − основні характеристики виробу; − габаритні, установлювальні, приєднувальні, а також необхідні довідкові розміри. Складальне креслення найчастіше виконують у двох або трьох основних зображеннях, застосовуючи місцеві і додаткові вигляди, прості, складні і місцеві розрізи, перерізи тощо. Кількість зображень залежить від складності конструкції і має бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про будову виробу. Для предметів, що проектуються у вигляді симетричної фігури, рекомендується поєднувати в одному зображенні половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Такі деталі як гвинти, гайки, шайби, заклепки, шпонки, вали, шатуни і т.п., у поздовжньому розрізі на складальному кресленні показують нерозсіченими. Штриховку в розрізі тієї самої деталі на всіх зображеннях виконують в один бік, витримуючи однакову відстань між лініями штриховки. Якщо в розрізі кілька деталей з одного матеріалу стикаються між собою, то різноманітності штриховки досягають зміною її напряму або відстані між її лініями. На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, нанесених у специфікації виробу, тобто за правилами міждержавного стандарту ГОСТ 2.108-68 спочатку заповнюють специфікацію, а потім з неї переносять на креслення відповідні номери позицій. Номери позицій слід проставляти на тому зображенні, на якому певна деталь проектується як видима, віддаючи при цьому перевагу основним виглядам або розрізам, розміщеним на їх місці. Проставляють номери позицій на поличках ліній-виносок, які заходять на зображення деталі і закінчуються потовщенням у вигляді точки. Розміщують паралельно основному напису креслення поза контуром зображення, групуючи їх у рядок або в колонку по можливості на одній прямій. Номер позиції проставляють на кресленні, як правило, тільки один раз. В разі потреби дозволяється повторювати номери позицій для однакових складових частин виробу. 29


Лінії виноски і полички їх виконують тонкими суцільними лініями, причому лінії виноски повинні не перетинатися між собою і по можливості не бути паралельними лініям штриховки розрізів і перерізів.

3.4

Заповнення специфікації

Специфікація – це документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту, потрібний для виготовлення конструкторських документів і для запускання виробу у виробництво. На кожну складальну одиницю виконують свою специфікацію у вигляді самостійного документа на аркушах паперу формату А4 з рамкою і основним надписом форми 2 або 2а (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68). (див. додоток Р). У загальному вигляді специфікація складається з таких розділів: − документація; − комплекси; − складальні одиниці; − деталі; − стандартні вироби; − інші вироби; − матеріали; − комплекти. Назву кожного розділу записують у специфікації у вигляді заголовка в графі “Назва” і підкреслюють. У розділ “Документація” заносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, крім самої специфікації. Документи можуть записувати в такій послідовності, наприклад: складальне креслення, креслення загального вигляду, монтажне креслення, пояснювальна записка тощо. У розділі “Складальні одиниці” записують складальні одиниці, що безпосередньо входять до специфікованого виробу. На кожну з них виконують самостійне складальне креслення із своєю специфікацією. У розділ “Деталі” записують нестандартні деталі, що безпосередньо входять до виробу (в послідовності складання виробу). У розділ “Стандартні вироби” записують вироби, виготовлені за державними стандартами (ДСТУ, ГОСТ), галузевими стандартами, стандартами окремих виробництв і т.д. У межах кожної категорії стандартів вироби записують за однорідними групами, об’єднаними їх функціональним призначенням, наприклад: 30


підшипники, кріпильні вироби і т.п. У межах кожної групи – в алфавітній послідовності їх назв, у межах назви – за зростанням номерів стандартів і, нарешті, у межах кожного номеру стандарту – в порядку зростання основних параметрів виробу. У розділ “Матеріали” записують лише ті матеріали, які безпосередньо входять до складального виробу. Записувати їх слід у такій послідовності: чорні метали; кольорові метали; пластмаси; паперові і текстильні матеріали; деревні матеріали; гумові і шкіряні матеріали; лаки і фарби та ін. У специфікацію не записують такі матеріали, як, наприклад: лаки, фарби, електроди, припій, клей та ін., якщо кількість цих матеріалів визначає не конструктор, а технолог. Окремі графи специфікації заповнюються так: 1. У графі “Формат” записують позначення формату, на якому виконано креслення деталі або інший конструкторський документ. Цю графу не заповнюють для розділів “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали”. 2. У графі “Зона” проставляють позначення зони, в якій розміщена певна складова частина виробу. Цю графу заповнюють лише для креслень, розділених на зони. 3. У графі “Поз.” Наводять порядкові номери складових частин виробу в послідовності записування їх у специфікацію. Для розділів “Документація” і “Комплекти” цю графу не заповнюють. 4. У графі “Позначення” записують позначення конструкторських документів на всі документи й вироби, занесені до специфікації. Не заповнюють цю графу для розділів “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали”. 5. У графі “Назва” записують: − для документів, що входять в основний комплект документів специфікованого виробу, – лише їх назву, наприклад: “Складальне креслення”, “Схема”, “Технічні умови” і т.п.; − для складальних одиниць і деталей – їх назву згідно з основним написом на кресленнях цих виробів; − для стандартних виробів і матеріалів – їх назву і умовне позначення за відповідним стандартом або технічними умовами. 6. У графі “Кільк.” показують кількість складових частин, які входять до одного виробу, а для матеріалів – кількість матеріалу на один виріб з позначенням одиниці вимірювання. 7. У графі “Примітка.” Наводять додаткові дані, що стосуються виробів, документів і матеріалів, занесених до специфікації. Після кожного розділу специфікації залишають кілька вільних рядків.

31


3.5

Виконання деталювання складального креслення

Деталюванням називають процес виконання робочих креслень окремих деталей виробу за складальним кресленням. Деталювання – це не просто копіювання зображення із складального креслення, а певна творча робота. На робочому кресленні треба не тільки зобразити деталь, а й навести всі дані, потрібні для її виготовлення і контролю: розміри, допуски, позначення шорсткості поверхні, марку матеріалу, термічну обробку тощо (див. додаток С). Виконуючи робочі креслення деталей, слід уважно стежити за узгодженням розмірів спряжених частин окремих деталей. Без цього неможливо забезпечити складання виробу. Наприклад, на складальному кресленні (див. додаток П) узгодженими повинні бути номінальні розміри зовнішньої циліндричної поверхні клапана і внутрішньої циліндричної поверхні штуцера тощо. На робочому кресленні деталі треба відобразити й ті елементи, які на складальному кресленні або зовсім не показані, або зображені спрощено, умовно чи схематично. Пояснюється все це тим, що міждержавний стандарт ГОСТ 2.305-68 рекомендує не виконувати на складальному кресленні деякі дрібні конструктивні елементи, якщо це не позначається на читанні його і не впливає на проведення складальних операцій. До таких елементів слід віднести: ливарні і штампувальні заокруглення, уклони і конусності; проточки, канавки для виходу різьбонарізного інструмента; зовнішні і внутрішні фаски; пружини і деякі інші деталі, які показують спрощено або схематично, тощо. Деякі технологічні операції, наприклад розклепування, розвальцьовування, обтискування, запресовування, просвердлювання і скріплювання деталей гвинтами, штифтами тощо, виконують під час складання виробу. На складальному кресленні в технічних вимогах такі операції звичайно обумовлені. У цих випадках деталі слід показувати в тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто до виконання технологічних операцій. Розміри деяких елементів деталей, наприклад шпонкових пазів, шліців, гнізд під головки гвинтів, глухих отворів для шпилькових з’єднань, центрових гнізд, різьбових проточок тощо, слід брати не з складального креслення, а з відповідних спеціальних стандартів. Деякі елементи деталей при зображенні на робочому кресленні слід показувати трохи в іншому вигляді, ніж на складальному. Наприклад, глухі різьбові отвори для шпильок та гвинтів на складальному кресленні показують спрощено – з різьбою, нарізаною докінця отвору. На робочих кресленнях ці отвори слід показувати з урахуванням величини недорізу.

32


Щоб оцінити і проставити на робочому кресленні шорсткість поверхні деталі, слід виявити, яка поверхня – спряжена чи вільна. З’ясувати характер спряження, експлуатаційні та естетичні вимоги щодо поверхні. Слід відзначити, що в міждержавному стандарті ГОСТ 2.309-73 «Позначення шорсткості поверхонь» внесені зміни, які введені в Україні з 07.01.2005: — усі дані щодо шорсткості поверхонь розташовують згідно із структурою позначення шорсткості у відповідності з рисунком 3.3

Рисунок 3.3 Структура позначення шорсткості поверхонь

позначення шорсткості

;

необхідно замінити на

;

. — якщо усі поверхні виробу мають однакову шорсткість, тоді на самому зображенні ніяких позначень не наносять, а в правому верхньому куті вказують загальне позначення шорсткості у відповідності з рисунком 3.4

Рисунок 3.4 Загальне позначення шорсткості поверхонь виробу

33


якщо однаковою повинна бути шорсткість не усіх поверхонь деталі, а тільки їх частина, тоді у верхньому правому куті креслення розташовують —

позначення однакової шорсткості і умовне позначення

. Це означає, що всі

поверхні, на яких не нанесено позначень шорсткості або знаку (поверхня має бути утворена без видалення шару металу), мають величину шорсткості, проставлену перед знаком у дужках (рис. 3.5)

Рисунок 3.5 Позначення шорсткості поверхонь виробу на кресленні Допускається розташовувати позначення шорсткості на розмірних і виносних лініях, а також розривати виносну лінію (рис. 3.6)

Рисунок 3.6

Розташування позначення шорсткості поверхонь виробу на кресленні 34


3.6 Виконання схем 3.6.1

Загальні вимоги

Схема – це конструкторський документ, в якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу, а також зв’язки між ними. Дійсне просторове розташування складових частин виробу не враховується. Залежно від видів елементів і зв’язків, які входять до складу виробу, схеми (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.701-84) поділяють на електричні (Е), гідравлічні (Г), пневматичні (П), кінематичні (К). За основним призначенням схеми поділяють на такі типи: структурні (1), функціональні (2), принципові (3), з’єднань (4) тощо. Основні вимоги до виконання схем (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.701-84): 1) Схеми виконують на стандартних форматах без збереження масштабу і дійсного просторового розміщення складових частин виробу. Кількість і комплектність схем визначається особливостями виробу і має бути мінімальною, але достатньою для проектування, виготовлення, регулювання та налагоджування виробу в процесі його експлуатації і під час ремонту. Виконують схеми компактно, але виразно і зручно для читання. 2) У схемах виконують графічні умовні позначення, встановлені стандартами ЄСКД, або спрощені зображення зовнішніх контурів елементів. Позначення, не встановлені ЄСКД, пояснюють у технічних вимогах. 3) Слід добиватися якнайменшого перетину і зламу ліній-зв’язків між елементами схеми. Відстань між паралельними лініями повинна бути не меншою за 3 мм. 4) Елементи виробу, що становлять окрему функціональну групу, дозволяється виділяти тонкою штрих-пунктирною лінією і надписувати назву цієї групи, наприклад: “Коробка швидкостей”; “Супорт” і т.п. 5) На схемах можна розміщати різні технічні дані, які характеризують схему в цілому або її окремі елементи. Біля графічних позначень елементів і пристроїв показують, наприклад, номінальні їх параметри, а на вільному місці виконують діаграми, таблиці, роблять текстові написи тощо. Написи біля окремих елементів рекомендується виконувати справа або зверху від умовного знака. 6) Якщо потрібно, схему можна виконувати на кількох аркушах або дві схеми на одному аркуші. В останньому випадку в назві записують обидві схеми, наприклад: “Схема електрична принципова і з’єднань. 7) Дозволяється виконувати схему в межах спрощеного зображення контуру виробу, наприклад контуру верстата. Цей контур виконують тонкою суцільною лінією. 35


3.6.2

Виконання кінематичних схем

На кінематичній схемі треба показати всі кінематичні елементи виробу, відобразити кінематичні зв’язки механічного і немеханічного характеру між окремими парами, ланцюгами, групами елементів, показати зв’язок між механізмом і джерелом руху. Креслять кінематичні схеми (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.703-68), як правило, у вигляді розгортки (див. рисунок У.1). Дозволяється вписувати схему в контур зображення виробу або викреслювати її в аксонометричній проекції. Усі елементи на схемі виконують за графічними позначеннями відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.770-68 (див. табл. Х.2). Креслять у мовні позначення, не додержуючи масштабу зображення, але при повторюванні знаків виконувати їх треба однаковими за розмірами. Бажано, щоб для умовних графічних позначень взаємозв’язаних елементів співвідношення їх розмірів на схемі відповідали дійсним співвідношенням їх розмірів. Не порушуючи виразності схеми, дозволяється окремі елементи переносити вгору або вниз від їх справжнього розміщення, виносити за контур виробу, повертати і т.п. Якщо вали і осі на схемі перетинаються, то в місцях перетину лінії не переривають. Якщо вали і осі перекриті іншими частинами механізму, то їх зображують як невидимі (штриховою лінією). Вали, осі і стержні на кінематичній схемі зображують суцільними основними лініями завтовшки S = 0,5…1,4 мм; підшипники, шківи, зубчасті колеса, черв’яки, гальма, зірочки – суцільними тонкими лініями завтовшки S/2; контур виробу, в який вписано кінематичну схему – суцільними тонкими лініями завтовшки S/3; кінематичні зв’��зки між спряженими ланками пари, накресленими нарізно – штриховими лініями завтовшки S/2; кінематичні зв’язки між елементами і групами немеханічного характеру (наприклад, електричні зв’язки) – подвійними штриховими лініями завтовшки S/2; розрахункові зв’язки між елементами – потрійними штриховими лініями завтовшки S/2. На кінематичній схемі дозволяється показувати таке: − назву кожної кінематичної групи елементів, яка має певне функціональне призначення, наприклад: “Привід ланцюговий”. Наносять назву на поличці лінії виноски, проведеної від відповідної групи; − основні характеристики і параметри кінематичних елементів, а саме: для двигунів – назву, тип, потужність, число обертів; для зубчастих коліс – число зубів і модуль; для шківа пасової передачі – діаметр; для черв’яка – модуль, число заходів, тип черв’яка; для зірочок – число зубів та крок ланцюга і т.п. Дозволяється на кінематичній схемі показувати граничні відхилення для чисел обертів вала,

36


додаткові і розрахункові дані у вигляді графіків, таблиць, діаграм, які пояснюють зв’язки між окремими елементами, та ін. Кожному кінематичному елементу на схемі привласнюють порядковий номер, починаючи від джерела руху. Вали нумерують римськими цифрами, інші елементи – арабськими. Елементи покупних або запозичених механізмів, наприклад редуктора або варіатора, окремо не нумерують, а дають порядковий номер на поличці лінії-виноски. Під поличкою показують основні характеристики і параметри кінематичного елемента.

3.6.3 Виконання електричних схем Електричні схеми виконують відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.702-75. Умовні графічні позначення елементів – відповідно до міждержавних стандартів ГОСТ 2.721-74 та ГОСТ 2.758-81. На структурній схемі зображаються всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи) та основні зв’язки між ними. Функціональні частини на схемі зображаються у вигляді прямокутників чи інших геометричних фігур або у вигляді умовних графічних позначень. Графічна побудова схеми повинна давати наглядну уяву про послідовність взаємодії функціональних частин виробу. На лініях зв’язку стрілками позначається напрямок перебігу процесів, які відбуваються у виробі. На схемах також повинні вказуватись найменування кожної функціональної частини виробу, якщо для його позначення була використана та чи інша геометрична фігура. Найменування, типи та позначення рекомендується вписувати всередині геометричних фігур. Допускається розміщувати на схемах пояснюючі надписи, діаграми та таблиці, які визначають послідовність процесів у часі, а також вказувати параметри в характерних точках (величини струмів, напруги, математичні залежності і т.п.). На функціональній схемі зображають функціональні частини виробу (елементи, пристрої та функціональні групи), які приймають участь в процесі, що ілюструється схемою, та зв’язками між цими частинами. Функціональні частини та зв’язки між ними, на схемі зображаються у вигляді умовних графічних позначень, які встановлені стандартами СКД. Окремі функціональні частини допускається зображувати у вигляді прямокутників, трикутників, кіл та інших геометричних фігур. Графічна побудова схеми повинна давати наглядну уяву про послідовність процесів, які ілюструються схемою. На схемі повинні вказуватись:

37


− для кожної функціональної схеми – позначення, що присвоєні їй на принциповій схемі, та (або) її найменування; якщо функціональна група зображена у вигляді умовного графічного позначення, то її найменування не вказується; − для кожного пристрою, зображеного прямокутником або графічним позначенням - позиційне позначення, що присвоєне йому на принциповій схемі, його найменування і тип та (або) позначення документа (основний конструкторський документ, державний стандарт, технічні умови), на основі якого цей пристрій застосовується; − для кожного елемента – позиційне позначення, що присвоєне йому на принциповій схемі та (або) його тип. Найменування, типи та позначення рекомендується вписувати в геометричні фігури, які позначають елементи. На схемі рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин (поруч з графічним позначенням або на вільному полі схеми), а також передавальні функції елементів схеми. На схемі розміщують пояснюючі надписи, діаграми або таблиці, які визначають послідовність процесів у часі, а також вказують параметри в характерних точках (величини струмів, напруги, математичні залежності і т.п.). На принципових схемах зображають усі елементи або пристрої, які необхідні для здійснення та контролю у виробах заданих процесів, всі з’язки між ними. На схемах дозволяється зображувати з’єднувальні та монтажні елементи, які встановлені у виробі з конструктивних міркувань. Схеми виконують для виробів, які знаходяться у відключеному положенні. Елементи на схемах зображуються у вигляді умовних графічних позначень, які встановлені СКД (див. табл. Х.4). Елементи, що використовуються у виробі частково, допускається зображувати на схемах неповністю, обмежуючись зображенням тільки тих частин, які використовуються. Елементи та пристрої зображуються на схемах поєднаним або рознесеним способами. При поєднаному способі складові частини пристроїв зображують на схемі поруч. При виконанні схем рекомендується користуватися рядковим способом. При цьому умовні графічні позначення елементів або їх складових частин, які входять до одного кола, зображують послідовно один за іншим, а окремі кола – поруч, утворюючи паралельні (горизонтальні і вертикальні) рядки. При виконанні схеми рядковим способом рекомендується указувати їх функціональні призначення. При зображенні на одній схемі різних функціональних кіл допускається розрізняти їх товщиною ліній. На одній схемі рекомендується використовувати не більше трьох розмірів ліній по товщині.

38


а) багатолінійне зображення; б) однолінійне зображення Рисунок 3.7 Приклади умовних графічних позначень Схеми виконуються багатолінійними або однолінійними. При багатолінійному зображенні кожне коле зображують окремою лінією, а елементи, які є в цих колах – окремими умовними графічними позначеннями. При однолінійному зображенні кіл, які виконують ідентичні функції, їх зображують однією лінією, а однакові елементи цих кіл – одним умовним графічним позначенням (рис. 3.7). Кожний елемент або пристрій, що входить до виробу і зображується на схемі, повинен мати позиційне позначення у відповідності до ДСТУ (див. додаток Ф). Позиційні позначення елементів (пристроїв) необхідно присвоювати в межах виробу (пристрою). Порядкові номери елементів (пристроїв) необхідно присвоювати починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакові буквенні позиційні позначення, наприклад: R1, R2, R3 і т.п., С1, С2, С3 і т.п. порядкові номери повинні присвоюватись у відповідності з послідовністю розміщення елементів або пристроїв на схемі зліва направо та зверху вниз. При необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння порядкових номерів в залежності від розміщення елементів у виробі, напрямку проходження сигналів або функціональної послідовності процесу. Позиційні позначення проставляються на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів і пристроїв з правої сторони або над ними. Допускається при умові, якщо це не ускладнює схему, роздільно зображені частини елементів з’єднувати лінією механічного зв’язку, яка вказує на їх приналежність до одного елемента. В цьому випадку позиційні позначення елементів проставляють з одного або з двох кінців лінії механічного зв’язку. На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, які входять до складу виробу та зображені на схемі. Дані про елементи, повинні бути

39


записані в перелік елементів. Зв’язок переліку з умовними графічними позначеннями елементів повинен здійснюватись через позиційні позначення. На схемах з’єднань повинні бути зображені всі пристрої та елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні та вихідні елементи (з’єднування, плати, затискувачі і т.п.), а також з’єднання між цими пристроями та елементами. Пристрої та елементи зображуються таким чином: — пристрої – у вигляді прямокутників або зовнішніх контурів; — елементи – у вигляді умовних графічних зображень, прямокутників або зовнішніх контурів. При зображуванні елементів у вигляді прямокутників або зовнішніх контурів рекомендується всередині їх розміщувати умовні графічні позначення елементів. Вхідні та вихідні елементи зображуються у вигляді умовних графічних позначень. Розміщення графічних позначень пристроїв та елементів на схемі повинне відповідати дійсному розміщенню елементів та пристроїв у виробі. Елементи, які використовуються у виробі частково, допускається зображувати на схемі неповністю, обмежуючись зображенням тільки тих частин, що використовуються. Порядок виконання схем з’єднань є таким: 1. На принциповій схемі пронумерувати всі точки електричних з’єднань: − на силових схемах всім точкам присвоїти позначення А, В, С, А1, В1, С1, і т.д.; − на схемах керування всі точки пронумерувати арабськими цифрами, починаючи з цифри 1. 2. Визначити місце встановлення приладів та апаратів у виробі (всередині щита чи на його дверцятах). 3. Розробити загальний вигляд щита управління та його вигляд при знятих дверцятах. 4. Керуючись п.3 та правилами виконання схем з’єднань зобразити всі прилади та апарати, які розміщені на внутрішній панелі щита та його дверцятах (вигляд зі сторони монтажу). 5. Присвоїти порядкові номери (адреси) всім приладам і апаратам зверху вниз в напрямку зліва направо, починаючи з внутрішньої панелі та позначити їх їх буквами і цифрами у відповідністю з принциповою схемою. 6. Присвоїти номери точок електричних з’єднань всім виводам приладів і апаратів та проставити їх праворуч від виводів, а також їх адреси (номери приладів і апаратів, з елементами яких повинні бути з’єднані ці виводи) та проставити їх у торці ліній. На схемі з’єднань перелік елементів не проводиться (рис. 3.8).

40


А, В, С, А1, В1, С1 – номери точок електричних з’єднань у відповідності з принциповою схемою; 3, 4 – адреса (номери апаратів на схемі з’єднань, до елементів яких повинні бути під’єднані точки А1, В1, С1 автоматичного вимикача QF). Рисунок 3.8 Приклад зображення автоматичного вимикача в схемі з’єднань

3.7

Заповнення таблиці переліку елементів

Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми, або виконують у вигляді самостійного документа на аркушах паперу формату А4 з рамкою і основним надписом форми 2 або 2а (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68). Перелік елементів виконують у вигляді таблиці (див. рисунок У.2). В графі “Поз. познач.” вказують позиційне позначення елемента, пристрою або позначення функціональної групи на принциповій схемі. В графі “Найменування” вказують найменування елемента (пристрою) у відповідності з документом, на основі якого цей елемент (пристрій) використовується, і позначення цього документа (державний стандарт, технічні умови та ін.) та його технічні дані. В графі “Примітка” рекомендується за необхідністю вказувати технічні дані елементів, яких немає в його найменуванні. У випадку коли перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми, то його розміщують безпосередньо над основним надписом. Відстань між переліком елементів та основним написом повинна бути не менше 12 мм. Продовження переліку елементів розміщують безпосередньо зліва від основного надпису, повторюючи заголовки таблиці.

41


3.8 Виконання технологічної документації 3.8.1

Загальні вимоги

Технологічна документація – комплекс графічних і текстових документів, який містить необхідні відомості для організації виробничого процесу. Під час розробки технологічних процесів виготовлення, відновлення, розбирання і складання виробів основними документами (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1102-82) є: карта ескізів (КЕ), маршрутна карта (МК), операційна карта (ОК), технологічна інструкція (ТІ) і ін. Всього – 17 найменувань. Кожен документ стандартизовано по формі, яка відповідає першому і наступним аркушам. Усі форми технологічних документів виконуються на аркушах форматів А4 і А3. Основні написи і додаткові графи в технологічних документах виконують відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82 (див. додаток Ю). Графи основного напису слід заповнювати у відповідності до вимог таблиці 3.1 Основний надпис подається у вигляді інформаційних блоків: БЛОК 1 (Б1) – блок адресної (пошукової інформації); БЛОК 2 (Б2) – блок складу виконавців; БЛОК 3 (Б3) – блок внесення змін; БЛОК 4 (Б4) – блок додаткової інформації; БЛОК 5 (Б5) – блок допоміжної інформації; БЛОК 6 (Б6) – блок виду і призначення документа. Таблиця 3.1 Зміст граф основного напису технологічної документації Номер графи

Зміст графи

1

2

1

Назва підприємства (організації) – розробника технологічних документів 2 Назва технологічного документа за ГОСТ 3.1103-82 3 Позначення деталі (складальної одиниці) за конструкторським документом 4 Назва деталі (складальної одиниці) за конструкторським документом 5 Позначення технологічного документа 6 Літера, присвоєна технологічному документу (для типових технологічних процесів графу не заповнюють) Продовження таблиці 3.1 42


1

2

7 8 9

Порядковий номер аркуша документа Загальна кількість аркушів документа Характер роботи, яка виконується особами, які підписують документ Прізвища осіб, які підписують документ Підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 10 Дата підписання документа Заповнення граф виконують за ГОСТ 2.503-82 Позначення технологічного процесу за ГОСТ 3.1201-82

10 11 12 13-17 18

Залежно від призначення і способу виконання документа блоки основного напису можуть мати різні форми, наприклад, Б1 ф1, Б1 ф2, Б2 ф1 і т.д. (див. додаток Ц). Для усіх видів документів технологічної документації слід передбачати поле для підшивання. Поєднання блоків, розташованих в певному порядку, утворює основний напис документу. Вибір блоків і їх розташування визначається для кожного документа на етапі підготовки до розмноження або при підготовці програм для автоматизованого проектування документів на технологічні процеси і операції. Розташування блоків на першому (заголовному) або на наступних аркушах документів одного виду залежить від виду документа і його призначення та розташування поля для підшивання (див. додаток Щ). Вибір, визначення кількості і різноманітності застосовуваних форм графічного зображення блока Б3 встановлює виконавець, виходячи з оптимальних умов розміщення інформації і зручності внесення змін. Для графічного зображення блока Б3, розташованого в нижній частині форми (за винятком формата А4 з вертикальним розташуванням поля для підшивання), вибір кількості стрічок встановлює виконавець. Загалом кількість стрічок повинна бути від 1 до 3. Допускається: — не вказувати блок Б3 в нижній частині форми, якщо він вказаний на полі для підшивання (для форматів А4 і А3) або в верхній частині форми (для формата А3); — не вказувати блок Б3 на полі для підшивання, якщо він вказаний в нижній частині форми (для форматів А4 і А3) або в верхній частині форми (для формата А3); — не вказувати блок Б3 при умові застосування “Аркуша реєстрації змін”. Блок Б4 слід розміщувати на полі для підшивання. Допускається: 43


не проставляти блок Б4 для документів, які використовуються для виготовлення дослідного зразка за винятком технологічної інструкції і документів, які розробляються на типові і групові технологічні процеси; — проставляти блок Б4 штампом; — при роздруковуванні документів заповнення граф блока Б4 виконувати рукописним способом. Для технологічних документів (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82) встановлені наступні форми (див. додаток Я), які містять графи для основних надписів: — форми 1 і 1а – для маршрутних карт, карт технологічних процесів, карт типових технологічних процесів і відомостей; — форми 2 і 2а, 3 і 2а – для технологічних інструкцій; — форми 4 і 1а – для операційних карт, комплектувальних карт, карт ескізів і відомостей (складальних одиниць) до типових технологічних процесів (операцій). В розроблюваних формах документів інформацію слід записувати одним із зазначених способів: — машинописним або з використанням інших друкуючих пристроїв – крок письма 2,6 мм; — рукописним – з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм, які потрібно писати чітко, акуратно пастою чорного кольору; — типографним – у відповідності з вимогами до типографних видань; — викреслюванням від руки. Під час розроблювання форм слід: — вибирати оптимальний склад інформації, необхідної для виготовлення виробу високої якості; — намагатися створювати уніфіковані форми документів, які використовуються як для ручного, механізованого, так і автоматизованого проектування; — підвищувати коефіцієнт заповнюваності бланків раціональною побудовою; — враховувати зручність сприймання і обробки інформації. Розміри граф і стрічок форм повинні забезпечувати запис даних найбільшої значності з врахуванням діючих класифікаторів техніко-економічної інформації. Ширина поля для підшивання повинна бути не менше 20 мм. —

3.8.2

Вимоги до графічних документів

44


До графічних документів відность карту ескізів. Карта ескізів – це графічний документ технологічного процесу виготовлення або ремонту, складання або розбирання виробів. Карта ескізів розробляється для операцій і переходів. У відповідності до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1105-82 на карті ескізів вказують дані, необхідні для виконання технологічного процесу (розміри, граничні відхилення, позначення шорсткості поверхонь, технічні умови і ін.). Таблиці, схеми і технічні вимоги слід розташовувати на вільному полі карти ескіза зправа від зображення або під ним. Ескізи слід виконувати від руки без дотримання масштабу. Необхідна кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів і виносних елементів) на ескізі виробу встановлюється відповідно до умови забезпечення наочності і чіткості зображення оброблюваних поверхонь або для показу взаємного розташування деталей і складальних одиниць у виробі. Оброблювані поверхні виробу слід ��аводити суцільною основною лінією товщиною від 2s до 3s, відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.303-68. На ескізах усі оброблювані поверхні нумерують арабськими цифрами. Номер оброблюваної поверхні проставляють в колі діаметром 6-8 мм і з’єднують з розмірною лінією. При цьому розміри і граничні відхилення оброблюваної поверхні в змісті операції (переходу) не вказуються. Нумерувати поверхні слід в напрямку руху годинникової стрілки.

3.8.3

Вимоги до текстових документів

До текстових документів відносяться документи, які містять в основному суцільний текст, або текст, розбитий на графи. Маршрутна карта – обов’язковий документ технологічного процесу виготовлення або відновлення виробу, який містить послідовний опис технологічного процесу з усіх операцій з вказівкою даних по обладнанню, приспосібленню і інструменту та ін. Відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1105-82, маршрутна карта на виготовлення деталі складається по формам 1 – 4 залежно від типу і характеру виробництва. Оскільки підприємства по виробництву машин, обладнання і різноманітної техніки відносяться в основному до серійного типу, в курсовому і дипломному проектуванні рекомендується застосовувати форми 2 і 2а. Маршрутна карта відновлення деталі складають відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1601-82 по формам 1 і 1а.

45


Операційна карта – обов’язковий технологічний документ під час виготовлення або відновлення виробу, який містить послідовний опис кожної операції з вказівкою обладнання, приспосіблень, інструментів, режимів обробки та ін. В залежності від виду операції операційна карта складається по формам 1 – 12. Під час розроблення технологічного процесу найбільш часто доводиться розробляти операційні карти на механічну обробку, зварювання і наплавлення, гальванічне нарощування, термічну обробку, розбирання і складання виробів. При розробці текстових документів залежно від типу і характеру виробництва слід застосовувати наступні види опису процесу: — маршрутний; — операційний; — маршрутно-операційний. Запис даних в бланках слід проводити в технологічній послідовності виконання операції або переходів. Операції слід нумерувати числами ряду арифметичної прогресії (5, 10, 15, і т.д.). Допускається до чисел доставляти зліва нулі (005, 010, 015, і т.д.). Переходи слід нумерувати числами натурального ряду (1, 2, 3, і т.д.). Розмірні характеристики і позначення оброблюваних поверхонь арабськими цифрами. Для позначення позицій і осей допускається застосовувати римські цифри. Поля текстових документів, призначені для розміщення графічної інформації (ескізів, схем, таблиць), дозволяється оформляти з пояснюючими текстовими даними (технічні вимоги, примітки, таблиці розмірів і т.п.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

46


1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24.

ГОСТ 2.104-68 ЄСКД «Основні написи» ГОСТ 2.108-68 ЄСКД «Специфікація» ГОСТ 2.109-73 ЄСКД «Основні вимоги до креслень» ГОСТ 2.301-68 ЄСКД «Формати» ГОСТ 2.302-68 ЄСКД «Масштаби» ГОСТ 2.303-68 ЄСКД «Лінії» ГОСТ 2.304-81 ЄСКД «Шрифти креслярські» ГОСТ 2.305-68 ЄСКД «Зображення, види, розрізи, перерізи» ГОСТ 2.701-84 ЄСКД «Схеми, види і типи. Загальні вимоги до виконання» ГОСТ 2.702-75 ЄСКД «Правила виконання електричних схем» ГОСТ 2.703-68 ЄСКД «Правила виконання кінематичних схем» ГОСТ 2.704-76 ЄСКД «Правила виконання гідравлічних і пневматичних схем» ГОСТ 2.309-73 ЄСКД «Позначення шорсткості поверхонь» ГОСТ 3.1101-82 ЄСТД «Загальні положення» ГОСТ 3.1102-82 ЄСТД «Стадії розроблення і види документів» ГОСТ 3.1103-82 ЄСТД «Основні надписи» ГОСТ 3.1104-82 ЄСТД «Загальні вимоги до документів» ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – К.: Держстандарт України, 1995. – 38с. ДСТУ 3321-96 Система конструкторської документації. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1996. – 42с. ДСТУ 2391-94 Система технологічної документації. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 56с. Единая система конструкторской документации. Основные положения. – М.: Госкомстат, 1983. – 344с. Единая система конструкторской документации. Общие правила виполнения чертежей. – М.: Госкомстат, 1984. – 232с. Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические в схемах. – М.: Госкомстат, 1985. – 544с. Михайленко В.Є., Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна та комп’ютерна графіка. – К.: Каравела, 2003. – 343с.

ДОДАТОК А Зразок оформлення обкладинки папки до курсового проекту 47


90

Курсовий проект

100

1.0 02. 042. 013. 00. 00. 000. Група М-42 Іванниковича Олега Богдановича 2012 16 0

25

Формат А4

ДОДАТОК Б Зразок оформлення титульного аркуша до курсового проекту 48


Міністерство аграрної політики та продовольства України Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету «Допускаю до захисту» зав. відділенням Міністерство аграрної політики та продовольства України В.М.Божагора « » 20 р.

Відділення механізації с.-г.

Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету

«Затверджую» «Комплектування оптимального складу заступник директора машинно-тракторного парку ФГ «Відродження» з навчальної роботи С.П.Лесюк Стрийського району, Львівської області, на « » 20 р. літній період з розробкою операційної технології та організації робіт Завдання при скошуванні трав на сіно на площі 40 га».на курсове проектування

з дисципліни: студента

курсу, групи Пояснювальна записка до курсового проекту

Тема проекту:

1.0

02. 042. 013. 00. 00. 000. ПЗ

Група М-42 Затверджено національного Студент наказом по Стрийському коледжі Львівського О.Б.Іванникович аграрного університету № від « » 20 р. Керівник І.І.Бугай Вихідні дані:

2012

Зміст розрахунково-пояснювальної записки: ДОДАТОК В Примірна форма завдання на курсове проектування

49


Графічна частина проекту:

Аркуш 1 Аркуш 2 Дата видачі завдання « Термін виконання «

/

Керівник курсового проектування:

від «

»

20

р.

/

Графік виконання курсового проекту: Дата консультації

Назва етапу проекту

50

р. р.

відділення »

/

Голова циклової комісії:

20 20

/

Розглянуто на засіданні циклової комісії « Протокол №

» »

Строк виконання

Відмітка про виконання


ДОДАТОК Г Зразок виконання змісту

51


ЗМІСТ Вступ

4

1 Характеристика господарства 1.1 Загальні відомості про господарство. 1.2 Землекористування і структура посівних площ 1.3 Матеріально-технічна база, техніко-економічні показники МТП

5 5 5

2 Розрахункова частина 2.1 Обгрунтування типів, марок тракторів та сільськогосподарських машин. Встановлення обсягу механізованих робіт 2.2 Планування механізованих робіт на заданий період 2.3 Аналітичний розрахунок складу тракторного парку 2.4 Побудова графіків машиновикористання та визначення кількісного складу тракторів за графіками 2.5 Побудова кривої витрати палива та визначення кількості ТО 2.6 Визначення парку с.г. машин 2.7 Визначення потреби в ПММ для виконання запланованого обсягу робіт 2.8 Визначення основних показників використання МТП

8

3 Технологічна частина 3.1 Агротехнічні вимоги 3.2 Аналітичний розрахунок агрегату 3.3 Визначення продуктивності і витрати ПММ 3.4 Підготовка агрегату до роботи 3.5 Вибір та обгрунтування способу руху агрегату 3.6 Контроль якості роботи

6

8 9 11 12 13 13 14 16 19 19 19 22 23 24 25

1.0 02. 042. 013. 00. 00. 000. ПЗ Зм Арк Розробив Керівник Т. контр Н. контр Затв.

№ докум. Підпис Дата Іванникович Бугай І.І.

«Комплектування оптимального складу машинно-тракторного парку ФГ “Відродження” Стрийського району, Львівської області, на літній період з розробкою операційної технології та організації робіт при скошуванні трав на сіно на площі 40 га».

Літ

Аркуш Аркушів

3

СК ЛНАУ гр. М - 42

ДОДАТОК Д Зразок виконання основних надписів відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.104-68 52

35


Рисунок Д.1 Основний надпис по ГОСТ 2.104-68 (форма 1)

Рисунок Д.2 Основний надпис по ГОСТ 2.104-68 (форма 2)

Рисунок Д.3 Основний надпис по ГОСТ 2.104-68 (форма 2а) ДОДАТОК Е Зразок оформлення обкладинки папки до дипломного проекту

53


Міністерство аграрної політики та продовольства України Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету

Дипломний проект 1.0 03. 000. 007. 00. 00. 000.

Іванниковича Олега Богдановича

2012 Формат А4

ДОДАТОК Ж Зразок оформлення титульного аркуша до дипломного проекту 54


Міністерство аграрної політики та продовольства України Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету

«Допускаю до захисту» заступник директора з навчальної роботи С.П.Лесюк « » 20 р.

«Поліпшення енергетичних показників технологічного процесу технічного обслуговування і ремонту автомобілів ГАЗ-2705 «ГАЗель» в умовах НВМ СК ЛНАУ, з розробкою удосконалення конструкції стенда для обкатування і випробування коробок переміни передач автомобілів». Пояснювальна записка до дипломного проекту

1.0 03. 000. 007. 00. 00. 000. ПЗ Група М-42 Студент

О.Б.Іванникович

Керівник

І.І.Бугай

2012

ДОДАТОК И Примірна форма завдання на дипломне проектування 55


Міністерство аграрної політики та продовольства України Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету

«Затверджую» заступник директора з навчальної роботи С.П.Лесюк « » 20 р.

Завдання на дипломне проектування з дисципліни: студента Аркуш 1 Аркуш 2 Тема проекту: Аркуш 3 Аркуш 4

Графічна частина проекту: курсу, групи

Дата видачі завдання « » 20 р. Затверджено наказом по Стрийському коледжі Львівського національного Термін виконання « » 20 р. аграрного університету № від « » 20 р. Керівник дипломного проектування: / / Зміст розрахунково-пояснювальної записки: Розглянуто на засіданні циклової комісії дисциплін професійної підготовки спеціальності «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» Протокол №

від «

Голова циклової комісії:

»

20

р.

/

/

Графік виконання дипломного проекту: Дата консультації

Назва етапу проекту

56

Строк виконання

Відмітка про виконання


ДОДАТОК К Зразок написання реферату 57


1.0 03. 000. 007. 00. 00. 000. Дипломний проект: 77 с. текст. част., 14 рис., 7 табл., 4 арк. формату А1, 36 джерел. «Поліпшення енергетичних показників технологічного процесу технічного обслуговування і ремонту автомобілів ГАЗ-2705 «ГАЗель» в умовах НВМ СК ЛНАУ, з розробкою удосконалення конструкції стенда для обкатування і випробування коробок переміни передач автомобілів». О.Б.Іванникович – Дипломний проект. – Стрий, Стрийський коледж ЛНАУ, 2012 р. Подано загальну характеристику об’єкта проектування. Проведено плановий розрахунок показників використання автомобілів в зоні обслуговування НВМ СК ЛНАУ. Описано особливості технічного обслуговування та ремонту коробок переміни передач автомобілів «Газель». Виконано енергетичні розрахунки складових енергомісткості технологічного процесу ТО і ремонту автомобіля «Газель» і порівняно з іншими автомобілями. Запропоновано удосконалення стенда для діагностування і випробування коробок переміни передач. Проведено необхідні для цього розрахунки Зроблено аналіз стану охорони праці та навколишнього середовища в НВМ СК ЛНАУ та запропоновано заходи, щодо їх покращення. Визначено ефективність проектних рішень.

Формат А4

ДОДАТОК Л Зразок оформлення таблиць 58


Таблиця 7.3 Енергетична ефективність трьох видів рослинних культур, використовуваних для виробництва твердого палива

15

Теплотворна здатність, ГДж/т 16

20

17

340

25

18

450

Врожайність, (т/га)/рік

Вид Salix (верба)* Міскантус (слонова трава) Сорго

Енергетичний вихід, (ГДж/га)/рік 240

Примітка * Приріст верби складає 2-3 метри в рік (2-3 сантиметри в день в літній період). Збір урожаю – кожні три роки.

Таблиця 7.7 Усереднені величини емісії шкідливих речовин для соломоспалюючих станцій в Данії Емісія

Середня емісія, г/ (кВт·год)

Коливання емісії, г/ (кВт·год)

1

2

3

0,14 2,2 0,32 0,47

0,01-0,3 0,4-4 0,14-0,5 0,4-0,6

2

3

0,14 0,6

0,05-0,3 0,4-1 1-10 нг

Пил CO NOx SO2

Продовження таблиці 7.7 1

HCl PAH 1 Діоксин 2

Примітки: 1. PAH – поліароматичні вуглеводні, які є канцерогенним компонентом летких органічних сполук. 2. Дані грунтуються на результатах двох вимірів ДОДАТОК М Зразок оформлення розрахунків 59


2.3 Розрахунок орного агрегату Склад орного агрегату: трактор ДТ-75, плуг ПЛН-4-35. Питомий опір грунту Ко = 40

кН км , величина підйому 2 , Vо = 5 год м

поля і = 3%, глибина оранки а = 0,22 м. Розрахунок виконуємо в такій послідовності: Вибираємо діапазон агротехнічної швидкості 8…12

км год

.

Згідно з агротехнічною швидкістю вибираємо передачу трактора. Це буде п’ята передача, на якій теоретична швидкість Vт = 8,4 Vт = 9,52

км год км год

і шоста передача, на якій теоретична швидкість

. Розрахунок будемо проводити для двох передач.

Робочу швидкість руху агрегату, враховуючи буксування визначаємо за формулою: V р = Vm ⋅ (1 −

де Vт – теоретична

δ

км год

),

100 км швидкість, год

;

δ – коефіцієнт буксування δ = 10% [3].

Отже, – для п’ятої передачі V рV = 8,4 ⋅ (1 −

10 км ) = 7,56 100 год

– для шостої передачі V рV / = 9,52 ⋅ (1 −

10 км ) = 8,56 100 год

ДОДАТОК Н Зразок оформлення списку використаних джерел 60

(2.1)


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Абрамик М.І., Гайдаш В.Д., Мазур В.О., Гуринович С.Й. Ріпак Івано–Франківськ: Сіверія, 2007 р. – 237 с. 2. Білоусько Я. Узагальнення та прогнозні оцінки форм машиновикористання у сільському господарстві / Я. Білоусько // Техніка АПК. – 1998. – № 2. – С. 8–9. 3. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2010 році (витяг) К.: Алефа - 2010. – 230 с. 4. ДСТУ 2240-93. Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. – К.: Держстандарт України, 1994. – 73 с. 5. Зубко В. М. Комплекси машин та зміна їх структурного і кількісного складу при різних площах посіву озимого ріпаку / В. М. Зубко // Науковий вісник НАУ. – К., 2008. – Вип. 125. – С. 333-339. 6. Крайняк К. К. Практичні рекомендації по вирощуванню та використанню озимого ріпаку / К. К. Крайняк, Д. І. Шуль. – Тернопіль : Збруч, 1998. – 6 с. 7. Макаренко В. Аграрії обирають ріпак / Валерій Макаренко // Агро Перспектива – 2007. – № 7. – С. 12–15. 8. Марченко В. В. Ефективність та доцільність механізованого виробництва озимого ріпаку / В. В. Марченко, М. М. Гузь // Агробізнес. – 2005. – № 4. – С. 46–49. 9. Мельник І. І. Прогресивні механізовані технології в рослинництві / І. І. Мельник, В. Д. Гречкосій // Електротехніка і механіка. – 2006. – № 1. – С. 18–28. 10.Стандарт підприємства СТП 1-2010, Стрий: СК ЛНАУ, 2010. – 45с.

ДОДАТОК П Зразок виконання складального креслення 61


ДОДАТОК Р Зразок заповнення специфікації на складальне креслення 62


70

63

Позначення

1 0 К-сть

8 Поз.

6

Формат Зона

15

6

Найменування

22

Приміт.

Документація A2

МК 001. 000. 000. СК

Складальне креслення

8 m in

Деталі A3 A4 A4 A4 A4 A4

1 2 3 4 5 6

МК 001. 000. 001. МК 001. 000. 002. МК 001. 000. 003. МК 001. 000. 004. МК 001. 000. 005. МК 001. 000. 006.

A4

7

МК 001. 000. 007.

A4 A4

8 9

МК 001. 000. 008. МК 001. 000. 009.

Корпус Важіль Гайка накидна Клапан Палець Ноконечник Гайка регулювальна Пружина Прокладка

1 1 1 1 1 1 1 1 1

Стандартні вироби 10

Шплінт 5•20 ГОСТ 397-71

1

Матеріал Кільце ГОСТ 630871

11

Зм Арк

№ докум. Підпис

МК 001. 000. 000.

Дат а

Розроб. Білань В.В. Перевір. Блауцяк І.М

Клапан 63

Літ

Аркуш Аркушів 1


Т. контр Н. контр Затв.

СК ЛНАУ гр. М-21 ДОДАТОК С

Зразок виконання деталювання складального креслення

64


ДОДАТОК Т Позначення шорсткості поверхонь 65


ДОДАТОК У Зразок оформлення схем 66


Рисунок У.1 Зразок оформлення кінематичної принципової схеми 2 0

11 0

1 0 67

45


К-сть

15

Найменування

Примітка

8 m in

Познач.

Зм Арк

№ докум. Підпис

Дат а

Розроб. Перевір. Т. контр Н. контр Затв.

Літ

Рисунок У.2 Зразок оформлення таблиці переліку елементів 68

Аркуш Аркушів


Рисунок У.3 Зразок оформлення гідравлічної принципової схеми 69


Рисунок У.4 Зразок оформлення пневматичної принципової схеми 70


Рисунок У.5 Зразок оформлення електричної принципової схеми 71


ДОДАТОК Ф Приклади двобуквенних кодів деяких елементів Перша буква коду

Група видів елементів

Приклади видів елементів

Двобуквенний код

1

2

3

4

А В

Пристрій (загальне позначення) Перетворювачі неелектричних величин в електричні (крім генераторів і джерел живлення), або навпаки аналогові, або багаторозрядні перетворювачі, або датчики для показів, або вимірювань

Гучномовець Магнітострикційний елемент Детектор іонізуючих випромінювань Сельсин-приймач Телефон (капсуль) Сельсин-датчик Тепловий датчик Фотоелемент Мікрофон Датчик тиску П’єзоелемент Датчик частоти обертання (тахогенератор) Звукознімач Датчик швидкості

BA BB

C D

Конденсатори Схеми інтегральні, мікрозборки

E

Елементи різні

F

Розрядники, запобіжники, пристрої захисні

Схема інтегральна аналогова Схема інтегральна, цифрова, логічний елемент Пристрій зберігання інформації Пристрій затримки Нагрівальний елемент Лампа освітлювальна Піропатрон Дискретний елемент захисту по струму миттєвої дії Дискретний елемент захисту за струмом інерційної дії Запобіжник плавкий

72

BD BE BF BC BK BL BM BP BQ BR BS BV DA DD DS DT EK EL ET FA FP FU


Продовження ДОДАТКУ Ф 1

G H

К

L M P

Q R

S

2

3

Дискретний елемент захисту за напругою, розрядник Генератори, джерела живлення Батарея Пристрої індикаційні та Прилади звукової сигнальні сигналізації Індикатор символьний Прилад світлової сигналізації Реле, контактори, пускачі Реле струмове Реле вказівне Реле електротеплове Контактор, магнітний пускач Реле часу Реле напруги Котушки індуктивності, дроселі Дросель люмінісцентного освітлення Двигуни Прилади, вимірювальне Амперметр обладнання Лічильник імпульсів Частотомір Лічильник активної енергії Лічильник реактивної енергії Омметр Реєструючий прилад Годинники, вимірювач часу дії Вольтметр Ватметр Вимикачі та роз’єднувачі в Вимикач автоматичний силових колах (енергопоста- Короткозамикач чання, живлення обладнання) Роз’єднувач Резистори Терморезистор Потенціометр Шунт вимірювальний Варистор Пристрої комутаційні в колах Вимикач або перемикач керування, сигналізації та Вимикач кнопковий вимірювання Вимикач автоматичний Вимикачі, що спрацьовують від різних впливів: 73

4

FV GB НА HG HL KA KH KK KM KT KV LL PA PC PF PI PK PR PS PT PV PW QF QK QS RK RP RS RU SA SB SF


Продовження ДОДАТКУ Ф 1

Т

2

Трансформатори, автотрансформатори

U

Пристрої зв’язку, перетворювачі електричних величин в електричні

V

Прилади електровакуумні та напівпровідникові

W

Лінії та елементи СВЧ

X

Y

Z

З’єднання контактні

Пристрої механічні з електромагнітним приводом

Пристрої кінцеві, фільтри, обмежники

3

4

від рівня від тиску від положення (шляховий) від частоти обертання від температури Трансформатор струму Електромагнітний стабілізатор Трансформатор напруги Модулятор Демодулятор Дискримінатор Перетворювач частотний, інвертор, генератор частоти, випрямляч Діод, стабілітрон Прилад електровакуумний Транзистор Тиристор Відгалужувач Короткозамикач Вентиль Трансформатор, неоднорідність, фазообертач Аттенюатор Антена Струмознімач, контакт ковзний Штирь Гніздо З’єднання розбірне З’єднувач високочастотний Електромагніт Гальмо з електромагнітним приводом Муфта з електромагнітним приводом Електромагнітний патрон або плита Обмежувач Фільтр кварцевий

SL SP SQ SR SK ТА TS

74

TV UB UR UT UZ VD VL VT VS WE WK WS WT WU WA XA XP XS XT XW YA YB YC YH ZL ZQ


ДОДАТОК Х Умовні графічні позначення в схемах Таблиця Х.1

Умовні графічні позначення загального застосування для використання в електричних, гідравлічних, пневматичних і комбінованих схемах (витяг з ГОСТ 2.721-74) Назва

Позначення

Потік електричної енергії в одному напрямку Потік рідини в одному напрямку Потік газу (повітря) в одному напрямку Рухтлінійний односторонній Рух обертальний односторонній

Рух гвинтовий Лінії механічного звязку в гідравлічних і пневматичних схемах Лінії механічного звязку в електричних схемах Регулювання. Загальне позначення Приклади позначення регульованих елементів: передача пасова із змінним передаточним відношенням

резистор регульований

75


Таблиця Х.2

Умовні графічні позначення в схемах ГОСТ 2.770-68)

кінематики (витяг з

Назва

Позначення

1

2

Вал, вісь, стержень і т.п. Підшипники ковзання і кочення на валу (без уточнення типу): радіальні упорні Підшипники ковзання радіальні Підшипники кочення: радіальні радіально-упорні Муфта. Загальне позначення без уточнення типу Муфта пружна Муфта зчеплення (керована). Загальне позначення

Гальмо. Загальне позначення

Маховик на валу

Храповий зубчастий зачепленням

механізм

з

зовнішнім

Передача пасова без уточнення типу паса Продовження таблиці Х.2 76


1

2

Передача ланцюгова. Загальне позначення без уточнення типу ланцюга Пружини: циліндричні стиску циліндричні розтягу Передачі зубчаті циліндричні:

зовнішнє зачеплення (загальне позначення без уточнення типу зубів)

внутрішнє зачеплення

Передача конічна. Загальне уточнення типу зубів

позначення

Передача черв’ячна

Продовження таблиці Х.2 77

без


1

2

Передача зубчата рейкова. Загальне позначення без уточнення типу ланцюга

Кулачки барабанні, циліндричні

Кулачки обертові

Таблиця Х.3 Умовні графічні позначення гідравлічних і пневматичних елементів (витяг з ГОСТ 2.780-68) Назва

Позначення

1

2

Лінії зв’язку: всмоктування, напору, зливу керування дренажні З’єднання ліній зв’язку Перехрещування ліній зв’язку (без з’єднання) Підведення рідини під тиском (без зазначення джерела живлення) Злив рідини з системи: без можливості приєднання елемента для зливу

з можливістю приєднання елемента для зливу Продовження таблиці Х.3 78


1

2

Підведення повітря (газу) під зазначення джерела живлення)

тиском

(без

елемента

для

Місце випуску повітря (газу): без можливості випуску

приєднання

з можливістю приєднання елемента для випуску Деталі з’єднання трубопроводів: трійники різноманітні

хрестовини різноманітні коліна відведення з різноманітними кутами Акумулятор гідравлічний або (ресивер). Загальне позначення

пневматичний

Гідробак: відкритий під атмосферним тиском

закритий з тиском більшим за атмосферний

закритий з тиском меншим за атмосферний Форсунка З’єднання елементів трубопроводів: фланцеве Продовження таблиці Х.3 79


1

2

муфтове різьбове Вентиль (клапан) запірний прохідний Вентиль (клапан) регулювальний прохідний Клапан зворотній прохідний (рух робочого середовища через клапан повинно бути напрямлене від білого трикутника до чорного) Клапан запобіжний прохідний Клапан редукційний (вершина трикутника повинна бути напрямлена в сторону підвищеного тиску) Кран прохідний Змішувач. Загальне позначення Забірник повітря: з атмосфери від двигуна Приєднювальний пристрій до інших систем (до випробувальних і мийних машин, кондиціонерів і т.п.) Компенсатор. Загальне позначення

Насос ручний

Продовження таблиці Х.3 80


1

2

Насос лопатевий відцентровий

Насос ротаційний лопатевий (пластинчастий)

Насос шестеренчастий Насос струменевий (ежектор, інжектор, елеватор водоструменевий і пароструменевий). Загальне позначення Муфта. Загальне позначення Циліндр пневматичний. Загальне позначення

Клапан запобіжний з власним керуванням

Клапан редукційний (клапан, постійний тиск на виході Швидкороз’ємне положенні:

з’єднання

в

підтримуючий

роз’єднаному

без запірного елемента З запірним елементом

Компресор

Продовження таблиці Х.3 81


1

2

Гідромотор. Загальне позначення

Пневмомотор. Загальне позначення

Таблиця Х.4

Умовні графічні позначення електричних елементів (витяги з ГОСТ 2.722-68, ГОСТ 2.723-68, ГОСТ 2.727-68, ГОСТ 2.728-74, ГОСТ 2.729-68, ГОСТ 2.730-73) Назва

Позначення

1

2

Контакт замикаючий. Загальне позначення

Контакт розмикаючий. Загальне позначення

Контакт перемикаючий. Загальне позначення

Контакт перемикаючий з центральним нейтральним положенням

Контакт замикаючий реле часу з затримкою, що діє при розмиканні Продовження таблиці Х.4 1

2

82


Контакт замикаючий реле часу з затримкою, що діє при замиканні Контакт замикаючий реле часу з затримкою, що діє при замиканні та розмиканні Контакт розмикаючий реле часу з затримкою, що діє при розмиканні Контакт розмикаючий реле часу з затримкою, що діє при замиканні Контакт апарату

замикаючий

силового

комутаційного

Контакт розмикаючий силового комутаційного апарату Контакт замикаючий вимикача

Контакт замикаючий роз’єднувача Контакт замикаючий автоматичного вимикача в колі керування Контакт замикаючий автоматичного вимикача в силовому колі

Контакт замикаючий кінцевого вимикача

Контакт розмикаючий кінцевого вимикача

Продовження таблиці Х.4 83


1

2

Контакт замикаючий з самостійним поверненням

Контакт розмикаючий з самостійним поверненням Контакт замикаючий без самостійного повернення Контакт розмикаючий без самостійного повернення Контакт перемикаючий з центральним нейтральним положенням, з самостійним поверненням з лівого положення та без самостійного повернення з правого

Контакт замикаючий з дугогасильним пристроєм

Контакт розмикаючий з дугогасильним пристроєм

Контакт замикаючий кнопковий

Контакт розмикаючий кнопковий

Контакт розмикаючий теплового реле

Вимикач автоматичний в силовому колі

Продовження таблиці Х.4 84


1

2

Контакти силові магнітного пускача

Перемикач однополюсний на 4 положення

Перемикач 4-полюсний на 3 положення (1 та 3 кола замикаються в положенні “Р”, 2 та 4 – в положенні “А”, в положенні “О” – всі кола розімкненні)

Котушка електромагнітного апарата (реле, магнітного пускача, контактора електромагніта)

Резистор

Запобіжник

Фоторезистор

Діод напівпровідниковий

Фотодіод Продовження таблиці Х.4 85


1

2

Світлодіод

Конденсатор (загальне позначення)

Транзистор

Котушка індуктивності Котушка індуктивності зі сталевим осердям Трансформатор напруги понижуючий

Трансформатор струму

Двигун електричний асинхронний

Двигун електричний постійного струму

Елементи нагрівальні теплового реле

Продовження таблиці Х.4 86


1

2

Прилад електровимірювальний

Лічильник активної енергії 3-фазний

Електронагрівач опору (загальне позначення)

Електронагрівач індукційний (загальне позначення)

Електронагрівач діелектричний (загальне позначення)

Схема випрямлення однофазна мостова (спрощене зображення)

Елемент електрогальванічний або акумуляторний Батарея з елементів

гальванічних

або

акумуляторних

Продовження таблиці Х.4 87


1

2

Лампа сигнальна

Прилад звукової сигналізації, дзвоник електричний

Прилад звукової сигналізації, сирена електрична

Заземлювач

Коробка розгалужувальна

Виключатель (загальне позначення)

Кнопковий виключатель (загальне позначення)

Розетка штепсельна

ДОДАТОК Ц 88


Форми блоків основного надпису технологічних документів, виготовлених типографічним методом відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82

Примітки: 1. Якщо формат документу А4 з вертикальним розташуванням поля для підшивки, L = 182 мм, l = 33,8 мм. 2. Якщо формат документу А 4 з горизонтальним розташуванням поля для підшивки, L = 189,8 мм, l = 41,6 мм. 3. Якщо формат документу АЗ, L = 189,8 мм, l = 41,6 мм.

Продовження додатку Ц 89


Продовження додатку Ц 90


Примітки: 1. Якщо формат документу А4 з вертикальним розташуванням поля для підшивки, L = 182 мм. 2. Якщо формат документу А 4 з горизонтальним розташуванням поля для підшивки, L = 286 мм. 3. Якщо формат документу АЗ, L = 390 мм.

ДОДАТОК Ш

91


Заповнення граф блоків основного надпису технологічних документів, виготовлених типографічним методом відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 3.1103-82 Номер графи

Зміст графи

1

2

1

Коротка назва або умовне позначення підприємства (організації) – розробника документу Для документів, що розробляються на: — одиничний технологічний процес (операцію) – позначення виробу (деталі, складальної одиниці) за основним конструкторським документом; — типовий технологічний процес (операцію) – код ступені класифікації за конструктоським класифікатором; — груповий технологічний процес (операцію) – графу не заповнюють Для типових і групових технологічних процесів – код класифікаційних групувань технологічних ознак, с��ільних для групи деталей (складальних одиниць і виробів) Позначення документу за ГОСТ 3.1201-82 Літера присвоєна документу (комплекту документів) за ГОСТ 110281 Для документів, що розробляються на: — одиничний технологічний процес (операцію) – назва виробу (деталі, складальної одиниці) за основним конструкторським документом; — типовий технологічний процес (операцію) – назва групи виробів (деталей, складальних одиниць), які характеризуються сплільними конструктивними ознаками; — груповий технологічний процес (операцію) – назва застосовуваного методу Спільна одиниця нормування, прийнята для всього технологічного процесу Номер операції, яка виконується в технологічній послідовності виготовлення або ремонту виробу Номер робочого місця Номер дільниці, на якій виконується операція Номер цеху, в якому виконується операція Характер роботи, яка виконується особами, підписуючих документ Прізвища осіб, які приймали участь в оформленні документу Підписи осіб, які відповідальні за розробку, оформлення документу, за внесення в них змін і архівних даних Дата підпису

2

3 4 5 6

7 8 9 10 11 12 13 14 15

Продовження додатку Ш 92


1

2

16 17

Порядковий номер зміни документу Відмітка про заміну або введення аркуша документу за ГОСТ 2.50382 Позначення (код) повідомлення Позначення (код) програми при роздруківці документа на ЕОМ Інвентарний номер оригіналу Інвентарний номер оригіналу, взамін якого випущено даний оригінал Інвентарний номер дублікату Зазначення додаткової інформації Позначення номеру виробу (складальної одиниці), з якої вводиться даний документ Позначення основного документу. Допускається для блоків Б5 ф1б і Б5 ф1в графу не заповнювати Загальна кількість документів Порядковий номер аркуша документу Умовне позачення виду документу за ГОСТ 3.1102-81 Назва документу або коротке найменування технологічного методу формоутворення, обробки, складання і т.п., який описується в даному документі

18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

ДОДАТОК Щ 93


Розташування графічних зображень блоків основного надпису на формах технологічних документів

Рисунок Щ.1 Для форм документів формату А4 (заголовний аркуш) з горизонтальним і вертикальним розташуванням

94


Продовження додатку Щ

Рисунок Щ.2

Для форм документів формату А4 (наступні аркуші) з горизонтальним і вертикальним розташуванням

95


Продовження додатку Щ

Рисунок Щ.3 Для форм документів формату формату А3 (заголовний та наступні аркуші) 96


Рисунок Ю.1 Основний надпис і додаткові графи для текстових технологічних документів (текст яких розбитий на графи) (заголовний аркуш)

ДОДАТОК Ю

Основний надпис і додаткові графи для текстових і графічних технологічних документів

97


Рисунок Ю.2 Основний надпис і додаткові графи для текстових технологічних документів (текст яких розбитий на графи) (наступні аркуш)

Продовження додатку Ю

98


Рисунок Ю.3 Основний надпис і додаткові графи для графічних і текстових технологічних документів (текст яких розбитий на графи) (заголовний аркуш)

Продовження додатку Ю

99


Методичні рекомендації