Issuu on Google+

Земля Вода Повітря Вогонь Людина 27 жовтня 2010 року, № 8

3

стор.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ВИДАННЯ

4

ТЕХНОГЕННЕ ЦУНАМІ

стор.

5

ЗОЛОТІ ГРОНА САКАРТВЕЛО

стор.

www.ekoinform.com.ua ЗЕМЛЯ, ЗАХИЩЕНА ЛІСОМ

ПОДІЇ Бактерії допоможуть ростити ліси на згарищах

Чи потрібен ліс у степу?

Обговорюємо відкрито Через страшні посухи та пилові бурі 1891–1892 років у 29 губерніях царської Росії голодувало понад 305 млн людей. Новітня історія до того не знала такого лиха. Подібні явища знову повторилися у 1921 та 1946 роках – і знову мільйони людей потерпали від голоду. На захист людей від такої біди стала наука і відомий російський вчений В. В. Докучаєв, який розробив комплексний план боротьби зі всенародним лихом. На основі рекомендацій В. В. Докучаєва було складено план перетворення природи. Його затвердили 20 жовтня 1948 р. Для боротьби з посухою науковці запропонували комплекс заходів, що базувався на гідротехнічній меліорації, протиерозійних заходах, залісненні піщаних арен та солонців тощо.

Після пилових бур 1960, 1967, 1969 років та посух, що стали всенародним лихом, Рада Міністрів УРСР зобов’язала Укрземпроект скласти генеральну схему протиерозійних заходів та визначити їх обсяги. Це було правильне рішення але, на жаль, попри те, що його затвердив Уряд УРСР, до цього часу не здійснено. В останні роки навколо проблеми захисного лісорозведення, особливо у степовій зоні, виникає чимало дискусій. Екологи обговорюють навіть доцільність проведення робіт по залісненню еродованих земель, ярів, балок, крутосхилів. Пропонуємо увазі читачів дискусію та публікуємо статті, в яких висловлені дві точки зору щодо доцільності вирощування лісових насаджень у степу.

Сонячна енергія Карпат На високогірних територіях Західної України дослідили потенціал альтернативних джерел енергії

М

ожливості й ефективність альтернативних джерел енергії продемонстрував проект «Енергія Карпат», що втілювався на високогірних територіях Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. Проект розробила та реалізувала з січня по жовтень поточного року Асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна» за сприяння Фонду Східна Європа і на спільні кошти Фонду Євразія, Агентства США з Міжнародного Розвитку (USAID), компанії «Теленор», Посольства Фінляндії в Україні та Львівської обласної, Старосамбірської та Сколівської районних рад і райдержадміністрацій.

Проект охопив п`ять карпатських районів: Дрогобицький, Сколівський та Старосамбірський Львівської, Великоберезнянський – Закарпатської та Долинський Івано-Франківської областей. В його рамках проведено дослідження на вищезгаданих територіях наявних енергетичних ресурсів, оцінку їх фактичного споживання та «покладів» альтернативних, перш за все, відновлюваних джерел енергії. Це стало першою спробою системного аналізу енергетичних можливостей гірських карпатських територій. Отримані дані лягли в основу регіональної програми, що визначає механізми, терміни та джерела ресурсів для зменшення бюджетних асигнувань на енергозабезпечення приміщень соціальної сфери. Її буде передано на розгляд профільної комісії Львівської обласної ради. Ідея не обмежилась лише дослідженнями. В ході її розробки вже реалізовано два інфраструктурні проекти – встановлено сонячні колектори для підігріву во-

Нижньогородські вчені-мікробіологи заявляють – вони створили альтернативу традиційній технології відновлення лісів. Виростити дерева швидше, вищі та сильніші людям можуть допомогти безвідмовні й безкорисливі помічники – бактерії. Препарат для обробки насіння містить концентрат живих корисних бактерій із ґрунту. У Нижньогородському держуніверситеті зібрано колекцію мікроорганізмів з різних куточків області. Бактерії поселяються на насінні майбутнього дерева й, як стверджують творці препарату, допомагають йому вирости навіть на згарищі. «Проводили експерименти – приживлюваність саджанців з обробленого насіння 98%, із необробленого – 50%», – розповідає доцент кафедри молекулярної біології й імунології біологічного факультету ННДУ Олександр Рєчкін. Лісничих особливо зацікавили простота у використанні й економічність чудо-препарату – 50-ма грамами можна обробити 300 кілограмів насіння. «Мені як лісівникові цікаво, що вийде. Є проблеми із приживлюваністю саджанців», – говорить лісничий Сормовського лісництва Олексій Єрмаков. Поки що готові тільки дослідні партії препарату, але нижньогородські мікробіологи шукають інвесторів для організації виробництва в промислових масштабах. Паралельно вчені розробляють препарат для відновлення мікрофлори у вигорілих ґрунтах. І, якщо буде попит серед лісокористувачів, обіцяють за два тижні виростити корисні бактерії на всі знищені вогнем гектари лісів.

стор. 6

допровідної води в стаціонарному відділенні з паліативною та хоспісною опікою для постійного або тимчасового мешкання одиноких непрацездатних громадян, інвалідів у селі Міженець Старосамбірського району та в інфекційному відділенні Сколівської центральної районної лікарні. Обидва пілотні проекти реалізувались у партнерстві та за фінансового сприяння місцевих органів влади.

Сусіди возитимуть ядерні матеріали через Україну

Росія, Україна та Словаччина підписали в Братиславі міжурядову угоду про перевезення ядерних матеріалів між РФ і Словаччиною через територію України, повідомляє УНІАН. Підписи під документом поставили заступник генерального директора «Росатому» Микола Спаський, голова Державного комітету ядерного регулювання України Олена Миколайчук і статс-секретар Міністерства економіки і будівництва Словаччини Мартін Хрен. Як зазначається в повідомленні держкорпорації, завдяки угоді створюється міжнародно-правова база для здійснення перевезень ядерних матеріалів між РФ і Словаччиною через територію України. Зокрема закладено правову основу для продовження безперебійних постачань російською компанією ВАТ «ТВЕЛ» ядерного палива для діючих і нових енергоблоків АЕС Словаччини. «Підписаний документ повністю враховує міжнародні договори і національні законодавства трьох держав щодо перевезення ядерних матеріалів, а також відповідні директиви Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ)», – зазначає «Росатом». Угода розрахована на тривалу перспективу з урахуванням довгострокових контрактів російських і словацьких компаній.


2

27 жовтня 2010 р.

ПОДІЇ

Природа і суспільство

Складено першу карту висоти лісів планети А Третину Фінляндії незабаром опалюватимуть дровами

«Д

еревні види палива можуть відігравати значну роль на регіональних енергетичних ринках», – заявив фінський професор Тімо Карьялайнен на конференції «Виробництво біопалива та утилізація відходів ЛПК в Росії та світі», що пройшла в рамках Міжнародного лісового форуму в Санкт-Петербурзі, повідомляють на сайті WoodEX. За словами Карьялайнен, до 2020 року в Фінляндії 38% джерел енергії стануть деревними. Їх основні компоненти – пеньки, коріння, верхівки дерев. «Нині при повній вирубці лісосіки пеньки не корчують, чомусь їх залишають, – пояснив професор. – Між тим, за нашими розрахунками, увага до відходів від лісорубної діяльності збільшить потенціал використання деревини». Теоретично цей потенціал становить 785 млн кубометрів. Утім, на думку пана Карьялайнен, ця цифра завищена дослідниками, і її слід зменшити до більш реальних розмірів. За деякими даними, поновлювані джерела енергії можуть покрити 30% енергії всього Північно-Західного регіону, який володіє великими резервами лісу.

Такий невідовий океан

М

оря та океани нашої планети виявилися значно багатшими та різноманітнішими, ніж очікували науковці. Нещодавно закінчилося дослідження життя в світових водних просторах, яке тривало понад 10 років і в якому було задіяно 2700 науковців із 80 країн світу. Для отримання наукових даних витратили 650 млн доларів США. З метою виявлення та описання життя в морях та океанах вчені дослідили води від найхолодніших Арктики та Антарктики до найтепліших лагун світу. Шукали життя навіть на глибині 10 тис. м у Маріанській западині, що на південний схід від Японії. Вивчали не тільки різноманітність видів морських створінь, а й їхні звички, міграцію, чисельність колоній та особливості живлення. Протягом 10 років досліджень вдалося виявити сотні тисяч невідомих раніше створінь від нових видів акул до молюсків та гігантських бактерій. Так, наразі дослідили понад мільйон видів морських форм життя, з яких раніше описано в науковій літературі було тільки 250 тис. Одначе всі очікування перевершили мікроорганізми – їх нарахували понад мільярд видів. Під час перепису вивчили особливості життя майже 17 тис. видів риби та відкрили ще 5 тис. Найбільшою різноманітністю форм життя вразив Тихий океан. А найбільш густонаселеними морськими створіннями виявилися води навколо Австралії та Японії. Усі здобуті дані вчені склали в єдину Біогеографічну інформаційну систему океанів. Проте, як запевняють учені, залишається ще чимало «білих плям» у глибинах морів та океанів.

мериканські вчені на основі супутникових даних ск��али першу всесвітню карту висоти лісів. Вона допоможе дослідникам, що підраховують кількість вуглекислого газу, що міститься в деревині, і швидкість кругообігу двоокису вуглецю в природі. Здасться й для прогнозів: чи зможуть легені планети подолати наші викиди, як вплинуть на них кліматичні зміни тощо. А далі – побудова моделей поширення лісових пожеж, складання карти пристосованості біологічних видів до тих або інших типів лісів і чимало іншого, відзначає видання. Нарешті вдасться детально вивчити структуру поширення дерев у заплаві Амазонки. Всі попередні дослідження надавали щодо цього суперечливі дані. Судячи з карти, найвищі дерева ростуть на північному заході США (штати Орегон і Вашингтон) і південному заході Кана-

ди (Британська Колумбія), а також у деяких районах південно-східної Азії. Найближче до неба – хвойні ліси помірного поясу (40 метрів). Тропічні ліси досягають у середньому 25 м, як і наші дуби, берези, буки. Арктичні лісонасадження, в яких переважають ялина, ялиця, сосна й модрина, скромні – не піднімають крони вище за 20 м. Під час складання карти Майкл Лефскі з Університету штату Колорадо і його колеги користувалися результатами вимірів супутникових інструментів LIDAR. За сім років обладнані ними зонди НАСА відправили до поверхні Землі й одержали понад більше 250 млн лазерних сигналів. Проте цього виявилося досить лише для того, щоб покрити 2,4% площі планети. Довелося вдатися до даних інших приладів, хоча їхня інформація не настільки точна. Карта надає інформацію про висоту, якої досягло 90% дерев на ділянці в 5 кв. км.

«ЕКОТЕКС» Україна 27–29 жовтня 2010 року в столичному виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» проходить перша міжнародна виставкафорум екологічних технологій ЕКОТЕХ. Одним з актуальних і складних завдань, що стоять перед Україною, – природоохоронне. Підприємства із застарілими енергоємними технологіями й обладнанням продовжують забруднювати навколишнє природне середовище, тому проблема утилізації промислових відходів в Україні не втрачає свого значення. Тільки в Києві обсяг вироблених відходів зростає в середньому на 20% на рік. Щорічно утворюється близько 12,5 млн т твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно, на одного жителя у середньому припадає 270 кг сміття. За останні 10 років об'єм побутових відходів збільшився на

40%. На вторинний цикл потрапляє лише 3–5% ТПВ (у європейських країнах – до 80%), 4% – спалюють, інше сміття закопують на полігонах. Необхідно розв’язати питання модернізації установок пиловловлення, золов-

Біля Маріуполя побудують еко-парк, – експонатом стане природа

Е

ко-парк облаштують на Сєдовській або Кривій косі на узбережжі Азовського моря. Це вузька смужка суходолу, що видається в море на півтора кілометра, і, хоча є природним заповідником, там існують ті ж самі проблеми, що й у багатьох інших заповідних територій у Криму та Приазов'ї. Тиск туристичного бізнесу, і, як наслідок, хаотична забудова й експлуатація, що завдають шкоди екологічній ситуації, зменшують потенційну цінність цієї території й не здатні створити привабливих умов для відпочивальників. Проект еко-парку – спроба розумно організувати господарську діяльність людини й установити баланс економічної вигоди та дбайливого ставлення до природи. Еко-парк – це, насамперед, виставковий простір, де експонатом стане природа. Як будь-який виставковий простір,

він має бути замкненим, щоб відвідувач не повертався по вже пройденому шляху, а йшов назад іншим маршрутом, де експозиція з'являлася б перед ним у нових ракурсах. Відвідувач, увійшовши в парк, сперш потрапляє в громадський центр, де сфальцьовані торговельні, розважальні, обслуговуючі й житлова функції. Цей комплекс містить комерційні площі, кафе, приміщення адміністрації, спа, музей і готельні номери. Внутрішній двір являтиме собою відкритий простір, у якому проводитимуть різні заходи: наприклад, шоу стихій з інсталяцією вогню, води, вітру й землі. Захопливу подорож парком можна здійснити пішки або на велосипеді. Маршрут пролягатиме по прямій лінії завдовжки 1 км, та вигнутому контуру берега. На маршруті передбачено об'єкти інфраструктури: сонцезахисні навіси, санвузли, автомати для продажу напоїв.

Виявити найвище дерево світу вона не допоможе. Щорічно людство дарує природі близько 7 млрд т вуглецю, переважно у вигляді вуглекислого газу. Три мільярди тонн потрапляють в атмосферу, два мільярди поглинає океан, а решта – ліс. Але все це досить приблизно. Можливо, карта допоможе розібратися із цим питанням.

ловлення, газоочистки й очищення повітря на промислових підприємствах. На одного українця припадає 120 кг шкідливих викидів на рік. Понад 60% забруднених стічних вод потрапляє у водойми недостатньо очищеними, інші 40% повертаються у водойми неочищеними. Головні цілі екологічної виставкифоруму ЕКОТЕХ: створити позитивні зміни у цій галузі, сприяти об'єднанню й розвитку ринку природоохоронного обладнання, розв’язанню проблем екологізації підприємств уже цього року, стати майданчиком для професійного спілкування й обміну досвідом. 28 жовтня відбудеться міжнародний екофорум ЕКОТЕХ «Шлях до зеленої економіки: практика, інвестиції, інновації».

Перший український еко-автомобіль визнаний самим енергоефективним

П

ерший український автомобільучасник Шел еко-марафону із двигуном Хонда визнано «Найбільш енергоефективним автомобілем в Україні». Автомобіль, створений командою «ЛСА– ХАДІ–Хонда» для участі в міжнародних змаганнях з енергоефективності Шел екомарафон, проїхав еквівалент 570 км на одному літрі палива. Це принесло йому звання «найбільш енергоефективного автомобіля в Україні». Досягнення офіційно зафіксоване як рекорд України в категорії «Технології». У цьому році Шел еко-марафон відбувався у м. Лаузиць, Німеччина. У змаганнях брало участь 220 команд із 24 країн Європи. Сьогодні наше досягнення офіційно занесене в Книгу рекордів України. Це історична подія в житті Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, знаного своїми гоночними й рекордними автомобілями. Ніщо не надихає більше на нові досягнення!», – сказав Олександр Чернишов, капітан харківської команди «ЛСА– ХАДІ–Хонда». Нагадаємо, автомобіль «ХАДІ-34» було сконструйовано командою студентів Харківського національного автомобільнодорожнього університету спеціально для участі в Шел еко-марафон 2010.


ПРОБЛЕМА

Природа і суспільство

Техногенне цунамі або скільки потопів ще треба пережити, щоб навчитися не посилювати руйнівну дію стихії, а убезпечуватись від них Юрій ЧОРНЕЙ

Тест для чиновників

Специфічна геологічна будова поверхні Чернівецької області особливо чутлива до зовнішніх впливів. Інтенсивні дощі, які перезволожують ґрунт, лише один із негативних чинників, здатних руйнувати поверхню землі. Проте і в цьому випадку до руйнівної дії стихії можна не лише пристосуватися, а й убезпечитися від її негативних наслідків. Спершу достатньо лише місця зсувів не забудовувати, а заліснювати. Наприклад, гарним буковим лісом. Так, як на мальовничій височині, що на південь від Тарнавки, де через зсув кілька дерев впали, проте ніхто не постраждав. І в жодному разі, звісно, не влаштовувати на зсувних схилах ставочки, так як це часто роблять у багатьох буковинських селах. Руйнівного цунамі ці ставки дати не здатні, але стимулювати зсув, перезволоживши схил, їм цілком до снаги. Те саме, до слова, можна сказати про забудову старих річкових русел – стариць, їхніх рукавів тощо. Не вмістившись у нове русло після сильних червневих злив права притока Пруту в Брусниці, наприклад, раптом повернулася до старого. Слава Богу, його тут, на відміну від Герци, ще не забудували. Натомість у Герці двоповерхову будівлю райвідділу міліції поставили майже в старому руслі однієї з місцевих річок. Тож чи випадає після цього дивуватися, що місцевих правоохоронців рятувальники знімали мало що не з дерев? Адже норми Водного кодексу, які регулюють забудову водоохоронних та природоохоронних зон – 25 м від русла малої річки та 50 м – від великої і ставка площею понад 3 га, наразі не скасовано. Давайте забудуємо заплаву Пруту і через 50 років отримаємо ще більшу катастрофу. Категоричної заборони на будівництво в місцевостях, де є бодай якісь сліди давніх

Зруйнована водою хата у селі Тарнавка зсувів, нові будівельні норми, на відміну від ще радянських, не містять. Проте навіть нефахівцеві має бути зрозуміло: будуватися в такому малопридатному місці без відповідної інженерно-геологічної експертизи небезпечно. Не проґавила б свого часу влада Верхніх Станівців спорудження хат на зсувонебезпечних ділянках, мала б тепер менше клопоту. До слова, як і самі мешканці. Згідно з проведеною ще в 1981 році інженерногеологічною зйомкою, в селі немає жодного місця, придатного під забудову. Те саме стосується крутих схилів долини Черемошу в Чорногузах, де потужний зсув зруйнував забудову ще в 2008 році. Територій у Кибаках, Зеленеві, Костинцях, інших селах Вижницького, Кіцманського та Сторожинецького районів. Якщо поставити хату конче вже необхідно, то варто бодай вдатися до народного досвіду. Цегляні будинки в районі зсуву розсипаються як карткові, засвідчили події вже 2010 року, натомість у дерев'яних – лише тріскає фундамент. Звісно, можна задля порятунку однієї старої хати, як на вулиці Барбюса в Чернівцях, натикати у схил бетонні палі, вартістю кілька мільйонів гривень. Проте чи є в цьому сенс? Очевидно, що такою документацією мають бути забезпечені не лише сусідні села, а й цілі райони області. Проте тут виникає інша проблема. Спробуйте-но знайти вільну землю під бу-

Дельфінам – статус громадян України

Д

иректор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко направив відкритий лист Президентові Віктору Януковичу, в якому просить розглянути питання про надання українським дельфінам статусу громадян України та закріплення його в Конституції, повідомляє «Дзеркало тижня».

«Громадянські права дельфінів необхідно закріпити в Конституції України, та внести до неї й інші закони України відповідні зміни», – пише Борейко. Він пропонує передбачити можливість участі дельфінів у судових процесах з захисту своїх прав, використовуючи для цього інститут опікунів (у якос-

дівництво десь під Чернівцями. Ото ж бо й воно, що вільної ділянки вам удень з вогнем не знайти. На Герцаївщині землі ніби достатньо, проте й тут все давно розпаювали, приватизували тощо. Та ж ситуація у Верхніх Станівцях, Лужанах... Планових земель під забудову у резерві сільрад області немає. Тож без доброї волі відповідальної влади, здатної керуватися не лише одномоментною вигодою, а таки знайти вихід зі становища, тут аж ніяк не обійтися. Інакше платити бюджету компенсації потерпілим – не пе-

3

27 жовтня 2010 р.

реплатити. Власне, це й мало би стати тестом для чиновників на те, що для них ліпше: збагачуватися на виділених на подолання наслідків стихії з бюджету коштів, чи раз і назавжди навести лад у власній оселі. Поки що, схоже, переважає перший мотив. Бо якби було інакше, хіба лежали б із 2008 року, практично без руху, розроблені науковцями програми дослідження русел річок, екологічних коридорів, врешті протизсувних заходів? Прохання представників ЧНУ ім. Ю. Федьковича, так само висловлене ще 2008 року відновити опадомірну мережу по всій області, так і залишилося голосом волаючого в пустелі. «А без такої інформації годі навіть сподіватися правильно розрахувати решту гідрологічних чи гідротехнічних показників. Наприклад, вирахувати пропускну спроможність мостів, – запевняє науковець Ігор Березка. – Ці інженерні споруди мають не лише бути розташовані у вдало вибраних місцях, з правильно спорудженими насипами, а й розраховані на пропуск катастрофічної хвилі паводкової води та ще й з величезним запасом. Визначити це, не знаючи показників мінімуму і максимуму опадів, притаманних для різних територій, практично неможливо». Чи варто після цього дивуватися, коли потужні, здавалося б конструкції, через неправильно розраховану пропускну спроможність, не тільки не витримують удару стихії, а навпаки стають додатковою перешкодою на шляху води? Словом, є чому повчитися вітчизняним політикам у... Голлівуда. Пригадайте перший-ліпший фільм-катастрофу: влада науковців там не лише слухає, а й виконує те, що вони пропонують. Біда лише в тому, що прислухатись до тверезих думок експертів часто запізно: відвернути загибель людей вони вже не в змозі.

Прорвана гребля ставка

ті яких можуть виступати громадські екологічні організації). Автор листа вважає, що цих морських ссавці можна вважати найрозумнішими істотами на Землі після людини. При цьому він посилається на результати досліджень учених, які займаються дельфінами. «Нові дослідження поведінки та анатомії і нове розуміння розуму дельфінів вказують на необхідність радикально переглянути наше ставлення до дельфінів», – пише Борейко. За його словами, дельфінам властива самосвідомість і поділ на окремі особистості, які замислюються про майбутнє. У зв`язку з цим, природоохоронець пропонує «радикально переглянути наше ставлення до дельфінів, особливо, коли дії людини призводять до страждань цих унікальних тварин». Борейко закликає Президента продемонстрував усьому світу «приклад для наслідування і кардинально розв’язати питання захисту дельфінів, наданням їм прав на життя, свободу і захист від незаконного страждання з вини людини». Як показали проведені в 2010 році перевірки Державної екологічної інспекції Мінприроди України, практично в усіх дельфінаріях тварини утримуються з грубим порушенням вимог українського законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, а на багатьох дельфінів не має дозвільних документів.

Події Відбили ділянку узбережжя

Після звернення громадських природоохоронних організацій прокуратура домоглася повернення незаконно виділених у приватні руки ділянок чорноморського узбережжя на території Мисовської та Мар’ївської сільських рад Ленінського району Криму. У вересні цього року громадські екологічні організації з’ясували, що ці землі виділено приватним особам під забудову згідно з двома розпорядженнями Ленінської райдержадміністрації від березня цього року. Після цього екологи з Національного екологічного центру України, Київського еколого-культурного центру та Дружини охорони природи міста Києва «Зелене Майбутнє» звернулись до Генеральної прокуратури України із проханням перевірити факти. Тепер, кілька тижнів потому, стало відомо, що органи прокуратури відреагували на звернення громадськості належним чином: опротестували незаконні рішення і вже домоглися скасування одного з них. Землі, які вдалося повернути, надзвичайно цінні з природоохоронної точки зору: це прибережні комплекси (у даному випадку Мисовської сільради), які дуже важливі для збереження рідкісних та зникаючих видів птахів, занесених до Червоної книги України: дрохви, степового журавля та огаря.


4

27 жовтня 2010 р.

ДОСВІД СУСІДІВ

Природа і суспільство

Золоті грона Сакартвело Майбутнє сільського господарства Грузія вбачає в розвитку екологічно чистого виробництва

Марія ПУГОВИЦЯ Разом із групою українських фермерів – виробників органічної продукції – мені пощастило відвідати їхніх закавказьких колег. Хочу розказати про почуте й побачене в гостинній країні, про враження від зустрічей на грузинській землі.

Трунок із квеврі

Як описати твою красу, Кахетіє?! Алазанська долина, Кавказький хребет… Усе тут заворожує. Ось хоча б невеличке місто Сіґнагі, збудоване ще за царя Іраклія у ХVІІІ ст. Містечко – неначе лялькове. Кожен будиночок – неповторної архітектури. В одному з них РАГС – єдиний у Грузії (а може, й у світі!), що працює цілодобово. Перша пара, котра зареєструвала тут шлюб, до речі, були українцями. У центрі міста фонтан у вигляді національного квеврі. Ви не знаєте, що таке квеврі? Ми також мали досить приблизне уявлення, поки не послухали неперевершеного оповідача Ґиорґі Барисашвілі. – Я вас познайомлю зі старовинним грузинським гурі – чашею для зберігання вина, – сказав він. – Форми і місткість посудини бувають різні. Квеврі – це глечик, марані – підвал, де зберігається квеврі з вином. Що то за вино, яке виготовляється у квеврі? Це неймовірне вино. А посуд самою природою створений для біологічного виробництва, для натуральної стабілізації вина. Коли воно дозріває у квеврі, то не потребує вже додаткової обробітки. На великих підприємствах інша картина – там виготовляють багато вина і просто змушені додавати хімічні добавки. А от для квеврі, аби продукт досяг кондиції, навіть дріжджі не потрібні. Єдине, що можна брати, – це сірку, без неї виноробства досі не існує. Та закуповуємо її мало і рідко, коли виникає потреба. У квеврі можна досягти того, щоб вино зберігалося довго і, головне, було живим, щоб ферментація зберігалася. В Елкані – це наша Асоціація біологічних господарств – уже двадцятеро виноробів використовують такий посуд для виробництва неповторного трунку. Не тільки для своїх потреб, а й на продаж поставляють за сезон до 250 т. – А взагалі, – уточнив Ґиорґі Барисашвілі, – щороку асоціацію поповнюють нові члени, які мають виноградники й беруться за виробництво біопродукції. Сподіваємося, років через 4–5 Грузія вийде на рубіж мільйона пляшок органічного вина за рік. Поки що прогноз на 2010 р. – 300 тис. пляшок. Дедалі більше фермерів отримують сертифікат на його виробництво.

Законодавець моди

Грузія – країна давніх аграрних традицій, батьківщина багатьох культурних рослин. Розкішні природні умови дають можливість виробляти тут вино і мед, вирощувати фрукти, овочі, чай... Але складний гірський рельєф, малоземелля ускладнюють конкурентоспроможність фермерів на ринку масової та дешевої продукції. Тому майбутнє сільського господарства, в якому традиційно зайнято більше половини населення, вбачають у розвитку високоякісного органічного виробництва. – Асоціація біологічних господарств Елкана діє з 1994 року, – розповіла директор Маріам Джорджадзе. – Створювали її 1993 року кілька ентузіастів, а наступного було зареєстровано як неурядову організацію Грузії. Мета, до якої прагне з перших

Фермер із Цинандалі Микола Миколаїшвілі

Малхаз Джакелі запрошує продегустувати органічне вино власного виробництва виноградаря з Одещини Віталія Петрова днів, – поліпшення соціально-економічного становища населення, захист навколишнього природного середовища. Ми переконалися: саме органічне сільське господарство може допомогти фермеру поліпшити життя, зміцнити економічний стан. До проблем зі складністю ландшафтів, надто в горах, варто додати вкрай низькі запаси водних ресурсів. Отож, зрозуміло, як господарювати нелегко нам, тож потрібні нестандартні кроки. 2007 року було прийнято Закон про біогосподарювання. У процесі становлення перебувають акредитація та органи сертифікації. Як відомо, важливими чинниками є національні стандарти та гармонізація стандартів регіонів. Слід наголосити, – зауважила керівник Елкани, – що проведено істотну роботу трьома сертифікаційними органами Грузії, Вірменії та Азербайджану, тож користуємося практично одним логотипом. Знайшли підтримку з боку сертифікаційних органів Швейцарії, інших країн. За якими напрямками працює Елкана? Від дня створення однією з головних сфер діяльності стала консультативна служба в галузі біогосподарювання. Якщо 1994 року асоціація нараховувала 15 фермерів, то 2006 року – уже 600. Того року правління звернуло увагу на формальний підхід до збільшення кількості членів асоціації, тому відтоді зусилля спрямували на підвищення якості біогосподарств. Відтоді 2007 року їх залишилося три сотні. Тепер, як зазначила Маріам Джорджадзе, кількість зростає, але лише за рахунок «реальних органічних фермерів». Реорганізувавши консультативну службу, Елкана пропонує різні пакети послуг. Серед них і маркетингові. Сприяти становленню ринку органічної продукції в країні – теж одне з її завдань. У столиці та регіонах почали проводити ярмарки, на них активно пропагують власні продукти. У магазинах, кафе відкривають відділи, влаштовують дегустації органічних страв. Українські фермери мали змогу переконатися в наявності продуктів, вироблених згідно з органічними стандартами, у супермаркетах Тбілісі, інших міст. Споживачам пропонують мед, соки, чай, нут, боби, чечевицю, горіхи та фундук, чурчхелу кахетинську і вигну китайську, олію, а та-

кож вина «Чардаші», «Сапераві» тощо. Через засоби масової інформації здорову продукцію рекламують, популяризують ідею чистого господарювання. Заслуговує на увагу й практика навчання органічному сільському господарству через тренінг-центр. Розробили систему курсів «Основи біогосподарювання», «Виноградарство і виноробство», «Тваринництво», «Продуктивне біобджільництво», «Біоптахівництво», «Декоративне садівництво і фітодизайн» та ін. Лекції з деяких тем видали окремими книжками. – Проводимо курси переважно для фермерів, – ділився досвідом координатор навчального центру Зураб Карбелашвілі. – Практикуємо дискусії, демонстрацію навчальних фільмів, обговорення наукових і технічних новинок... Тричі організовували міжнародні курси за участю представників України, Вірменії, Білорусі, Таджикистану, Киргизії і, звичайно, Грузії. Попервах домінували теоретичні заняття, і це не дуже подобалося слухачам. Один швейцарський фонд профінансував організацію дослідного поля в Сванетії. Результати – вражаючі. Фермери тепер можуть ознайомитися з прикладами грамотного господарювання не тільки за підручниками, а й на практиці. Знання та передовий досвід асоціація поширює через журнал «Біофермер», загальнодержавні та місцеві періодичні видання. Її члени завжди присутні на міжнародних і національних семінарах, конференціях. Юридичні консультації селянам надає спеціально створена група захисту прав фермерів Елкани. А тепер повернемося до села Факірі, де на нас чекає Малхаз Джакелі.

Що любить лоза

– Виноградники закладено на висоті 760 м над рівнем моря, – розказував фермер. – Територія високогірна, проте природні умови сприяють росту й розвитку лози. Оскільки край відомий сортом вина Сапераві, то під

нього відвели найбільшу площу – 5 га. Ще по півтора гектара займають Ркацителі та Мцване. Згодом плануємо посадити також білий виноград грузинських сортів. – Щодо органічного виноградарства та виноробства, – вів далі Малхаз Джакелі, – то спершу знали про них небагато. Вважали, якщо не застосовувати заборонених хімікатів для обприскування й мінеральних добрив, то вже буде органічне виробництво. Частково це так. Європа йде шляхом значних обмежень, зниження норм тієї самої сірки. Проте без неї поки що не обійтися. Фундаментом органічного господарства є збереження природного стану на землі й над землею, підтримання природних життєвих умов у середовищі, де існують мікроорганізми. У дитинстві я уявляв виноградник ідеально чистим, тепер зрозумів, що траву й бур’ян не слід виривати повністю, хіба що біля самої лози. Ми побачили, що деякі рослини, наприклад ромашкові, сприяють збереженню підземного мікросередовища, мікроорганізмів, азоту, які дуже потрібні для нормального розвитку лози. Тому тепер трав’яний покрив не знищуємо. Бур’яни скошуємо тільки тоді, коли піднімаються до першого ряду дроту. Органічне виноградарство в нашому розумінні – це коли максимально збережено природний баланс. Малхаз Джакелі розповів чимало цікавого з власного досвіду. Зупинився й на проблемах. Найбільше його турбує те, що люди мало знають про переваги чистого виробництва і відтак про вживання органічних продуктів. Органічний ринок ще не створено. Тому необхідно брати активнішу участь у виставках, презентаціях, організовувати дегустації органічного винограду й вин. Про це говорив також інший фермер – Миколи Миколаїшвілі із села Цинандалі. Він уже сьомий рік співпрацює з Елканою, активний член асоціації. – Технологія кахетинського органічного виноградарства одна – з використанням органічних добрив, – наголосив під час жвавої дискусії з гостями. – Кожен, звичайно, має свої секрети вирощування винограду, виробництва вина. Але всі для обприскування лози зазвичай застосовують лише мідний купорос – більше жодних хімікатів. Тара для збирання ягід – дерев’яна, з оцинкованої бляхи або плетені кошики. Для подрібнення ягід, бродіння використовують великі глиняні глеки стандартного (на дві тонни) розміру. Осідання вина й подальша його переробка – у дубових діжках відкритого й закритого типів. …Час прощатися, а від’їздити не хочеться. Всіх вразила надзвичайна гостинність, доброзичливість та привітність грузинів. У кожному домі українців зустрічали як найдорожчих гостей – наливали вино, пригощали хачапурі, хінкалі, лобіо, сациві, ткамелі… Проводжали під звуки національної фольклорної музики. Наші фермери дякували за щирий прийом, за дещицю досвіду, яким щедро ділилися господарі і яким, без сумніву, вони вдома скористаються.

Збір врожаю у Кахетії


ЛЮДИНА

Природа і суспільство

Земля, захищена лісами Якщо думаєш на рік уперед – посій пшеницю, якщо на десятиліття – посади сад, якщо на століття – вирости ліс

Наталя ВІРГУШ

А

натолій Петрович Проценко – директор державного підприємства «Лисянське лісове господарство», депутат Лисянської районної ради ІV-го і V-го скликань, кандидат у депутати до Лисянської райради від Народної партії на цьогорічних виборах, які відбудуться 31-го жовтня, – користується особливою повагою у своїх земляків. Він уже майже 30 років робить усе, щоб на цій землі було якомога більше лісів. А вони тут вкрай необхідні – для укріплення ерозійних ґрунтів, захисту сільськогосподарських угідь від вітровіїв та підтоплень, покращення кліматичних умов. Це надзвичайно складна робота – садити і вирощувати ліс саме в цьому районі. Бо куди оком не кинь, майже скрізь на Лисянщині – крутосхили, яри та балки. Це результат активних тектонічних процесів, які

колись тут відбувалися. Ці високі пагорби, яких тут нараховується понад чотири тисячі, вже могли б давно доруйнувати вітри, а вибалки через паводки та дощі перетворитися на глибокі провалля, якби не були засаджені лісами, коренева система яких і ґрунтам не дозволяє розповзатися, і стоїть на заваді водним стихіям. Захисне лісорозведення – це головний напрямок роботи лисянських лісівників на чолі з Анатолієм Проценком. Саме завдяки його наполегливості п’ять років тому Лисянською райрадою було прийнято програму «Ліси Лисянщини», розраховану на 2006–2010 роки. Завдяки виконанню програми, лісова зона краю значно розширилась, уже заліснено сотні гектарів земель, непридатних для ведення сільськогосподарського виробництва. Кошти на створення нових лісів, передбачені програмою, виділяються із державного та частково з районного бюджетів. Необхідно взяти до уваги і те, що Лисянщина віднесена до Чорнобильської зони. У зв’язку з цим і взагалі з погіршенням екологічної ситуації конче необхідно насаджувати нові ліси, адже тільки вони можуть відчутно поліпшити екологічний стан довкілля. Відомо, що гектар лісу за рік виділяє чотири тонни кисню і вбирає п’ять тонн вуглекислого газу. Отож, що більше лісів, то більше кисню, не кажучи вже про захист від вітрів, водної ерозії.

Крім того, на Лисянщині є земельні ділянки, які давно не використовуються. Наприклад, це ті самі 4 тис. га пас��вищ, половина з яких уже непридатна для подальшого використання. На цих малопродуктивних землях, вважає Анатолій Петрович, необхідно створювати ліси. Особливістю роботи ДП «Лисянське лісове господарство» є створення саме захисних лісових насаджень на землях, непридатних для використання в сільському господарстві. Завдяки програмі, за 5 років було створено 437 га насаджень. За рахунок районного бюджету частково профінансовано виготовлення державних актів на право постійного користування на новостворені лісові насадження. Тепер виготовлено актів на 375 га. Насаджені акацієві ліси поступово закріплюватимуть ґрунти, унеможливлюючи зсуви, вимивання та замулювання річок. Крім того, акація – чудовий медонос. Слід визначити, що реалізація цих заходів сприятиме поліпшенню культурносоціальної ситуації, зокрема у Шевченківських місцях на території Лисянського району. Адже саме тут можуть проходити нові туристичні маршрути Черкащини. Лісові насадження значно прикрасять дорогу, усунуть монотонність і втомливе одноманіття ландшафту. Навіть найменші вкраплення лісу милуватимуть око в місцях відпочинку.

Вони творять ліси Волині

Борис Бабеляс Сергій ЦЮРИЦЬ Позолоту й багрянець вплітає осінь в кучері гаїв та дібров. Лиш вічнозелені сосни та ялини стоять незворушно. Доцвітає останній верес, червоним вогником відсвічують горобина та калина, дивно зирять на них чорні очі терну. Волинські ліси чи не найкрасивіші в Україні. З післявоєнного 1946 року їх площа зросла вдвічі і тепер становить 34% області. У цьому величезна заслуга багатьох поколінь лісівників, природолюбів. Про те, як уберегти і примножити зелене багатство для прийдешніх поколінь, говоримо з начальником відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Борисом Павловичем Бабелясом. – Борисе Павловичу, чим переймаються лісівники Волині цієї осінньої пори? – Зараз ідуть осінні посадки дерев. Цьогорічна весна була запізнілою, до того ж чимало підготовлених під заліснення площ підтопила вода, тому й не скрізь під час Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу – в твоїх руках!» вдалося посадити деревця. Тепер є можливість виправити ситуацію. Осінь – також найкращий час для приготування зе-

мельних ділянок під нові ліси, які садитимемо вже наступної весни. Адже їх потрібно очистити від хмизу, виорати, дослідити грунти на предмет захворювань, зрештою, визначитись, де і які породи саджанців найкраще ростимуть. Уже зараз лісівники оглядають свої шкілки, теплиці, де вирощують посадковий матеріал, намагаються їх підживити, захистити від шкідників, хвороб та морозів. – А як Ви потрапили до Храму природи, і як складався Ваш шлях у лісівництві? – Мені з дитинства подобалася професія лісівника. Народився я в селі Коритниця Локачинського району. Там пішов до місцевої восьмирічки і захопився природничими науками. Це й визначило мій подальший шлях. Після закінчення Привітненської середньої школи вступив у Шацький лісовий технікум. Працював інженером охорони праці у колгоспі рідного села, верстатником цеху переробки деревини лісопереробного комплексу «Венське» ДП «Шацьке УДЛГ». Тоді ж навчався без відриву від виробництва у Львівському лісотехнічному університеті. Був лісничим Шацького і Поліського лісництв, головним лісничим ДП «Шацьке УДЛГ» та «Любомльське ЛГ», тепер очолюю відділ лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

– Ви очолюєте провідний відділ управління, який потребує титанічної праці, неординарних організаторських здібностей та інтелекту. Де берете сили, хто Ваші співпрацівники? – Насправді, за моїм глибоким переконанням, усі відділи управління лісового та мисливського господарства провідні. Лісова галузь потребує дружної злагодженої команди, яка фахово і оперативно може провадити великий фронт робіт. Це, якщо хочете, маленька армія, що має командира, власну тактику, здатна виконувати важливі стратегічні завдання. Це люди, з якими приємно спілкуватися, а головне, можна творити добрі справи для свого народу і держави. Більшість із них пройшли всі лісівничі ланки – від майстра лісу до держслужбовця нашого управління. Разом зі мною у відділі працюють Володимир Неводнічик, Наталія Проценко та Олександр Литвин. Мудрі, досвідчені, толерантні фахівці. Вони обізнані зі станом справ у всіх лісництвах, знають, де які деревостани, навіть породний склад того чи іншого лісу. Часто виїжджають на місця, підказують, як краще виростити і зберегти наші ліси для нащадків. Вони вміють працювати з людьми, володіють комп’ютерною грамотою і, що важливо, вміють вести діловодство. Приємно відчувати опору і з боку виконуючого обов’язки головного лісничого управління Сергія Шеремети, заступника начальника Ігоря Ляховича, начальників відділів Володимира Читкайла та Григорія Новосада… Власне, усі наші працівники – фахівці своєї справи, що люблять ліс, розуміють його значущість. З такими людьми хочеться працювати, та й є задля кого. В усіх нас ростуть діти, у декого є вже внуки. Для них ми садимо і бережемо наші волинські ліси. – Коли вже згадали за родинне: хто ваша дружина, чи є діти? – Моя дружина – Тетяна Павлівна, викладач ґрунтознавства Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька. Маю доньку Наталю, до речі, вона член учнівського лісництва, що діє при Шацькій загальноосвітній школі. Цьогоріч навіть на обласному зльоті учнівських лісництв виступала з доповіддю. Вже десятикласниця. Як і ми з дружиною, залюблена у ліс, займається науковою роботою, а ще власноруч посадила свій маленький лісочок. – Ви плекаєте лісівничі кадри не лише вдома. Знаю про Вашу особисту під-

5

27 жовтня 2010 р.

Люди чесної праці

Анатолій Проценко У 2010 році програма «Ліси Лисянщини» завершується. Однак на досягнутому зупинятися не слід, адже як говорить народна мудрість: «Якщо думаєш на рік уперед – посій пшеницю, якщо на десятиліття – посади сад, якщо на століття – вирости ліс». Це основне кредо в роботі директора Державного підприємства «Лисянське лісове господарство» Анатолія Проценка. Вибори 31 жовтня 2010 року дають йому шанс, як кандидату в депутати Лисянської районної ради від Народної Партії, й надалі розв’язувати питання, які постають перед лісовим господарством, на районному рівні.

Актуальне ітерв'ю тримку дітей та юнацтва, цілеспрямовану роботу управління щодо підготовки нового покоління лісівників. – Це правда. Працюючи на всіх посадах, багато спілкувався з юними природолюбами. Адже вони наші найперші помічники: беруть найактивнішу участь у Всеукраїнській акції «Майбутнє лісу – в твоїх руках», обласному конкурсі «Хатинка для птаха», садять дерева, заготовляють насіннєвий матеріал, допомагають вирощувати сіянці та саджанці. Наше управління досить успішно співпрацює з управлінням освіти і науки облдержадміністрації, обласним еколого-натуралістичним центром. Нині на Волині діє тридцять вісім учнівських лісництв, які провадять надзвичайно велику роботу по залісненню, поширюють лісівничі знання, дбають за чистоту і порядок у лісі. Чимало з них після школи продовжує навчання у Шацькому лісовому коледжі ім. Валентина Сулька, у лісотехнічних вищих навчальних закладах. До речі, держлісгоспи Волині дбають і про професійний ріст майбутніх кадрів, спілкуються з викладачами та студентством лісівничих спеціальностей, сприяють їм у проходженні виробничої практики, а Шацькому лісовому коледжу допомагають ще й матеріально. Багато випускників цих навчальних закладів приходять згодом на роботу в наші лісництва, держлісгоспи і навіть в управління лісового та мисливського господарства, ось як випускник Луцького національного університету Олександр Неділько. – Ви йдете на вибори до місцевих рад від Народної партії. Чим продиктоване таке рішення? – Я вірю в Україну, в її майбутнє. Хтось має розбудовувати нашу державність. Хочу, щоб моя донька, усі люди жили в заможній процвітаючій державі. Для цього я і йду на вибори до рад. Впевнений, маю потрібні знання, досвід, а головне, вболіваю за рідну й дорогу мені Волинь, за Шацький район. Хто ж як не ми у своїм домі створимо затишок і добробут! Лісівнича галузь Волині на ділі довела, що здатна берегти, вирощувати і доглядати чудові ліси, фактично, третину території Волинської області лісівники тримають у добротному стані. Тепер понад триста лісівників ми делегуватимемо до місцевого самоврядування, сподіваємось на підтримку людей і, хочу запевнити, лісівники не підведуть, довіру людей виправдають.


6

27 жовтня 2010 р.

НА ОБГОВОРЕННЯ

стор. 1

Ні степу, ні лісу!.. Олексій ВАСИЛЮК, Національний екологічний центр України

О

станні 5 тис. років 40% території України займає Степова зона, яка охоплює Південну, Східну та частину Центральної України. Проте за останні 150–200 років південь України став найбільш розораною частиною Європи. В деяких адміністративних районах частка ріллі становить 85–95%. Водночас, на сході країни розміщені найбільші гірничо-видобувні та промислові комплекси. Тому степів насправді на сьогодні залишилося лише близько 1% від п��ощі України. Можна сміливо стверджувати, що Степ в Україні посідає перше місце серед зникаючих ландшафтів. На степових ділянках у південному, центральному та східному регіонах України, а також на Кримському півострові зареєстровано значну кількість ендемічних, реліктових та зникаючих видів флори і фауни. Будучи приуроченими до специфічних умов конкретного степового біотопу, ці види не можуть існувати в жодних інших. Частина таких видів перебуває наразі під охороною Червоної книги України (ЧКУ) та ряду міжнародних конвенцій в галузі охорони біорізноманіття. З видових нарисів самої ЧКУ стає зрозуміло, що причиною зменшення численності більшості охоронюваних степових видів є зникнення типових середовищ їхнього існування. Споміж усього, найбільш небезпечним назване розорювання та заліснення цілинних ділянок і степових схилів. Наявність незначної частки територій, зайнятих степами неминуче тягне за собою їхню деградацію, зменшення площі та остаточне зникнення. Додатковим негативним чинником є їхня неймовірна фрагментованість. Так, наприклад, степові біотопи Луганської області фрагментовані на майже 2 тис. окремих ділянок. Варто сказати, що Луганщина є регіоном найбільш зайнятим степами. Щодо інших областей, то, наприклад, на Київщині степи поділені майже на 600 фрагментів. Фрагментованість таких біотопів і незначна площа кожного стає причиною неминучого вторгнення адвентивних видів, що спричиняє руйнування корінних рослинних угруповань та фауністичних комплексів. Таким чином збереження зникаючих степових видів можливе лише за умови повного збереження всіх існуючих степових біотопів та створення навколо них відновлених (буферних) ділянок. Першим етапом має бути залуження та переведення орних угідь

у пасовища. Згодом на цих територіях стане можливим рекультивація та відновлення природних ценопопуляцій зникаючих видів. Залежними від збереження степових біотопів є 159 видів тварин із 543 включених до Червоної книги України (29%). Із них 54 включено до ЧКУ в 2009 році (наказ Мінприроди N 313 від 17.06.2009). У розрізі охоронних категорій, перелік яких також оновлено в новому виданні ЧКУ, маємо такий розподіл степових видів тварин: зникаючі – 33; вразливі – 46; рідкісні – 67; неоцінені – 7; недостатньо відомі – 5; зниклі в природі – 1. Нагадаємо, що в ІІ виданні ЧКУ (1994 р.) містились 91 степовий вид із загальної кількості 382 (24%) тобто, навіть із урахуванням виключення деяких видів, можна констатувати, що ЧКУ збільшує частку степових видів. Також до Червоної книги включено 276 степових видів рослин із 826 (33,4%), включених до списків ЧКУ; 87 із них включено до ЧКУ в 2009 році (наказ Мінприроди від 17.06.2009 N 312). Серед степових раритетів зазначено: зникаючих – 53; вразливих – 99; рідкісних – 55; неоцінених – 42; недостатньо відомих – 22; зниклих у природі – 4. Нагадаємо, що в ІІ виданні ЧКУ (1994 р.) містились 189 степовий вид із загальної кількості 541 (34,9%), тобто частка степових видів залишилася приблизно такою самою. Проте нині над степом нависла загроза його повного знищення. Ця тривожна ситуація склалась у зв’язку з ініційованим Президентом України збільшенням частки лісистості України. Відповідно до п. 2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень», органам місцевого самоврядування доручається визначити деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення. Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 «Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України», що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначено оптимальний показник лісистості. З показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для степових областей. Загалом, має бути заліснено до 4% степової зони та до 8% Кримського півострова! А тепер, якщо згадати, що степу залишилось приблизно 1% (без кримської зони), то за рахунок чого збираються набрати зазначених 4%.

Значну частину земель запасу степового регіону, які планують заліснити, становлять балки та схили вздовж річок, що являють собою фрагменти степових біотопів. Саме ці об’єкти є останньою корінною природою степовї зони і повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екомережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням багатьох зникаючих степових видів тварин і рослин та сприяє остаточному знищенню степів на території України. Це прямо порушує вимоги Закону України «Про Червону книгу України» та Бернської конвенції. Зокрема Конвенція забороняє знищення місць існування видів, включених у неї. На превеликий жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, і не розглядається з точки зору їхньої природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. Ніхто не звертається до фахівців зоологів та ботаніків, аби з’ясувати, чи є на кожній конкретній ділянці охоронювані види. Всі ділянки, що були виділені під заліснення у 2009 році, виділялись протягом січня та лютого. В цей час визначити наявність зникаючих видів неможливо. Таким чином позитивний природоохоронний Указ Президента Держкомлісгосп України перетворив на масштабне нищення корінної природи дев’яти областей України. Так, у Луганській області до заліснення намічається до 100 тис. га степових територій! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території найбагатшого на раритетну фауну і флору степового заказника Запорізької області «Заплава річки Чингул». Навіть після того, як ДП «Приморське лісове господарство» примусили припинити роботи, лісники заліснили ділянки в сусідньому заказнику «Троїцька балка» у Мелітопольському районі. Тепер громадськість добивається притягнення керівництва лісгоспу до відповідальності відповідно до ст. 252 Кримінального Кодексу України. Від незаконного заліснення у 2009 році Україна втратила також унікальну територію, зарезервовану Указом Президента України під розширення природного заповідника «Єланецький степ» на Миколаївщині. Проте найбільш нахабним прецедент заліснення степу стався у новоствореному відділені Луганського природного заповідника «Трьохізбенський степ». У листі директора Луганського природного заповідника Т.В. Сови до Національного екологічного

Природа і суспільство центру України повідомляється, що відділення заповідника «Трьохізбенський степ» у Новоайдарському районі може вже найближчим часом втратити природну цінність. Науковці та громадські організації виступили з гострою критикою такого безпрецедентного порушення природоохоронного законодавства. З метою протидії свавіллю, створено громадянська кампанія «Збережемо українські степи!». До неї приєднались десятки громадських організацій, науковців та громадян з усієї України. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України підтримало ініціативу учасників кампанії щодо неприпустимості заліснення степових середовищ існування. Проте, на жаль, дієвого впливу на керівництво лісової галузі України це не справило. Міністр охорони навколишнього природного середовища Г. Філіпчук видав принципові доручення, згідно з якими територіальним органам Мінприроди забороняється погоджувати відведення степових ділянок під заліснення. Однак це не зупинило заліснення степу. Керівництво Держкомлісгоспу України ставиться до позиції природоохоронної громадськості зневажливо. В радіоефірах та пресі лунають оптимістичні заклики щодо доцільності заліснення степу. Все нові й нові сотні гектарів степових ділянок (зокрема невивчених науковцями) передаються підприємствам лісової галузі під лісорозведення. Водночас, заліснення практично не планується на закинутих полях, меліорованих болотах та заплавах суто лісового Поліського регіону. Не планується заліснення і на деградованій ріллі, де починається ерозія ґрунтів. Не планують заліснювати також терикони та відвали гірничої промисловості, яких лише на Донеччині налічується понад 23 тис. га. Називаючи заплановані ліси «екологічними» та «протиерозійними», Держкомлісгосп України збирається заліснювати цінні природні ділянки у балках, знищуючи їхні природні скарби. При цьому варто зазначити, що ерозія відбувається не в балках, а на ріллі, спотвореній надінтенсивним сільським господарством. Очевидним є факт, що за нинішніх кліматичних умов створення штучних лісових насаджень у степовій зоні України майже неможливе. Новостворені ліси в регіоні на 80% згорають від степових пожеж вже в перші 2 роки або просто всихають в умовах нестачі вологи та засоленості ґрунту. Лише цього року в лісах Луганської області сталося понад 120 пожеж! Створені в степу лісонасадження потрібно саджати наново щороку. Громадські організації пе��еконані, що саме для цього і заплановане примарне степове заліснення. Проте відновити втрачене степове біорізноманіття, навіть якщо припинити повторні заліснення, вже буде неможливо. Таким чином створення нових лісових насаджень у степу призведе до утворення зовсім іншого ландшафту – пустелі, в якій не можна буде відновити ні степу, ні лісу. 16.09.2009 Кабінет Мінстрів України затвердив нову державну програму «Ліси України на 2010–2015 рр.», згідно з якою, за наступні 6 років в Україні має бути висаджено 430 тис. га нових лісів. Не знайшовши підтримки в жодному державному органі, окрім Мінприроди України, учасники кампанії «Збережемо українські степи!» звернулись до Секретаріату Бернської конвенції з проханням винести Україні попередження та на міжнародному рівні зупинити заліснення українських степів. На даному етапі скарга прийнята Секретаріатом конвенції. Окрім боротьби з непродуманим залісненням, учасники кампанії розпочали власними силами інвентаризацію степів в Україні та створення степових об’єктів природнозаповідного фонду. Так, незабаром планується створення першого в Україні суто степового національного природного парку «Муравський шлях» (Запорізька обл.). Більше про кампанію «Збережемо українські степи!» можна дізнатись на інтернетсайті www.pryroda.inua/step .


НА ОБГОВОРЕННЯ

Природа і суспільство

І степ, і ліс Павло ВАКУЛЮК, професор, заслужений лісівник України

У

Північній півкулі існує природнокліматична зональність. У напрямі з Півночі на Південь виділяють такі зони: полярна, тундра, лісотундра і лісова (зона тайги), лісостеп та степ. Із доісторичних часів степи України були безлісними і це безлісся випливало з самої природи цієї зони. Проте балки, байраки, крутосхили і заплави річок були вкриті лісами. До активного втручання людини в природу степів лісистість дев’яти степових областей становила 20,6%. Про це свідчать численні історичні, картографічні та інші матеріали, описи мандрівників, а також праці видатних учених минулого академіка Д. І. Яворницького, В. В. Докучаєва, А. О. Скальковського, Г. М. Висоцького та інших. На жаль, наші предки знищили майже всі ці ліси. Паралельно з їх знищенням, особливо в XIX ст., відбувалося суцільне розорювання цілинних степів і в багатьох районах навіть крутосхилів. Тепер у степовій зоні залишилося кілька цілинних ділянок, оголошених заповідниками (Хомутовський степ і Асканія-Нова). Очевидно, маючи на увазі саме ці ділянки, О. Василюк стверджує, що на сьогодні залишилося степів лише 1% від площі України. Унаслідок знищення лісів, розорювання крутосхилів і надмірного випасу худоби ерозія зруйнувала верхній родючий шар ґрунту. Наслідки такого господарювання наприкінці XIX ст. яскраво описали видатний російський учений В. В. Докучаєв у книжці «Наші степи колись і тепер» і видатний український агроном О. О. Ізмаїльський в книжці «Як висох наш степ».

В. В. Докучаєв розробив геніальний план боротьби з посухами, пиловими бурями та водною ерозією. Чільне місце у цьому відводилося створенню полезахисних лісових смуг, закріпленню і залісненню ярів та сипучих пісків, а також залісненню крутосхилів, пошкоджених водною ерозією. Бажано, щоб кожен член Національного екологічного центру прочитав вищезгадані книжки та інші праці В. В. Докучаєва. Починаючи з першої половини XIX ст. ентузіасти лісорозведення в степах І. І. Корніс, В. Є. Графф, В. П. Скаржинський та інші любителі природи почали створювати захисні лісонасадження, зокрема полезахисні лісові смуги і засіювати крутосхили. Громадськість високо оцінила роботи з захисного лісорозведення. Царський уряд у 1899 році в складі Лісового департаменту створив піщано-яружну організацію, яка займалася закріпленням і залісненням пагорбів, а також еродованих крутосхилів. В. В. Докучаєв обстежив чорноземи України і встановив, що на початку XX ст. в них було 7–9% гумусу, а тепер залишилося 1,5–4,2%. Майже 50% ріллі пошкоджується тепер водною та вітровою ерозією. Річний приріст еродованих земель за даними Академії аграрних наук становить 80–90 тис. га. Ерозією щорічно виноситься 500 млн т родючого ґрунту. Україна буквально втрачає землю під ногами, а нація, яка допускає такі явища, немає майбутнього. На кожному гектарі ріллі, пошкодженому ерозією, землероби щорічно недобирають 10 ц зернових. Людина може бути здоровою лише тоді, коли в їжі, яку вона споживає є 61 вид мікроелементів, 16 вітамінів і 12 амінокислот. У сільськогосподарській продукції, яку

Пізнавайте природу степу

Коментар до статті Олексія Василюка «Ні степу, ні лісу!...» Василь БОРОДАВКА, директор державного підприємства «Маріупольська лісова науково-дослідна станція», к.с.-г.н., ст.н.с.

П

ідтримуючи гостроактуальні пропозиції щодо термінового заповідання цілинних степових земель і, понад це – достатньо ефективно працюючи в цьому напрямку в мережі регіональних ландшафтних парків, які є складовою природнозаповідного фонду (ПЗФ) Донеччини, ми вважаємо обов’язковим першочергово наголосити, що насправді зазначені угіддя степовим лісівникам не потрібні, а поточне лісорозведення здійснюється фактично повністю на площах меліоративного фонду. Фактаж, необхідний для тверджень щодо «масштабного нищення корінної природи», відсутній, якщо навіть прийняти до уваги наведений в статті абсолютно некоректний порівняльний аналіз відсотків наявності степових земель та їх «освоювання». Для посилення аргументації автор оперує цифрами, що стосуються різних визначень терміна «степ», змішуючи і не розрізняючи природні зони, ценози, біотопи, типи рослинності. До речі, не маючи об’єктивної інформації, до моменту її отримання недоречно користуватися, як достовірним, показником залишковості степів в 1%. Усупереч твердженням автора, площа природної складової дещо більша. Науковці Донецького ботанічного саду та фахівці-

земельники оцінюють обсяги цілинних степів в області на рівні 5–6%. Усі вони, безумовно, в короткі терміни повинні бути проінвентаризовані, обліковані, описані й оцінені щодо стану (рівня трансформації), природно-історичної цінності тощо. На цій основі переважна частина степових ділянок має бути заповідана, а інша – зарезервована як перспективна до заповідання. Саме така позиція лісівників, які не тільки не зацікавлені в освоєнні вищевказаних земель, а й вважають, що настав час виправляти парадоксальний дисбаланс, за якого чинна система ПЗФ у степових областях побудована на лісовій складовій (інколи на 75%), і згодом категорично відмовитись від цієї хибної практики. Реалії та завдання лісівників у сьогоднішньому зруйнованому степу дещо інші і набагато складніші, ніж уявляє автор. Лісокультурний фонд (дані для Донеччини за останні три роки) на 95% становлять еродовані землі з незначним відсотком пасовищ, які отримано лише тому, що вони вже непридатні для аграрного користування. Ступінь еродованості вражаючий – сильний і середній (відповідно 65 та 27%). При цьому степову природу зруйновано давно, трансформовано глибоко і не лісівниками, яким протягом останніх півтора століття доводиться її відновлювати і стабілізувати. Для прикладу, на Донеччині в період масового лісовинищення в байрачному степу було зрубано понад 200 тис. га природних лісів, навіть про-

збирають на еродованих землях, вищезгаданого комплексу, вітамінів і амінокислот майже немає. За останні 80–90 років Україні саме через знесення ґрунту з крутосхилів і утворення ярів зникли з лиця землі понад 20 тис. малих річок. Русла решти річок майже повністю занесені мулом, а вода в них непридатна не лише для побутових, а й промислових потреб. В Україні часто спостерігаються сильні посухи, які завдають сільському господарству колосальної шкоди. Для оздоровлення довкілля необхідно на кожній водозбірній площі запровадити комплекс організаційних господарських, агротехнічних та лісомеліоративних заходів. Усе це дасть можливість перетворити поверхневий стік води у підґрунтовий і припинити ерозію. Для боротьби із посухами і суховіями, водою і вітровою ерозією вкрай необхідно створити повну мережу полезахисних і прибережних лісосмуг, заліснити пошкоджені ерозією схили. Рівнинних степів лісівники не заліснюють. Якщо схили балок не пошкоджує водна ерозія, і там ростуть червонокнижні рослини, звичайно, заліснювати їх недоцільно. Балки і крутосхили вздовж річок, як правило, це не степові біотопи і не є останньою корінною природою степової зони, як стверджує О. Василюк. Балки і крутосхили не були і не можуть бути степами. Завдання лісівників у степовій зоні повернути ліси на ті землі, на яких вони росли колись. Для створення повноцінних лісонасаджень украй потрібно забезпечити лісівників спеціальною технікою і під час обробітку ґрунту під лісокультури запровадити комплекс вологонакопичувальних заходів, а також посилити пропаганду значення захисних лісонасаджень. Екологи, і зокрема, Олексій Василюк, мають крайню необхідність заліснення непридатних для сільськогосподарського використання земель, створення повної мережі захисних лісонасаджень.

ведені пізніше масштабні лісокультурні роботи на площі понад 150 тис. га і дотепер не змог��и компенсувати втрати лісового покриву. Повністю було дерегульовано гідрологічний баланс території, який був визначений природою й еволюцією біоти. Вирубування лісів (а останні доходили до азовського узбережжя) в долинах степових річок та прилягаючих до них яружно-балкових систем закономірно призвело до втрати самих річок і зневоднення величезних площ степу, а в результаті контролю над ерозійними процесами. «Ремонт» природи здійснюється засобами лісорозведення, хоча на досягнення показників оптимальної лісистості, навіть у середній перспективі, розраховувати поки що нереально. Проте нині більш-менш прийнятний рівень екологічної безпеки, особливо таких регіонів як Донбас, забезпечується саме лісами. Останніх не вистачає для створення придатних для життя умов у старопромислових постіндустріальних і постаграрних регіонах для зниження техногенного навантаження і детоксикації середовища, для здійснення «вуглецевої» місії, для запобігання остаточної втрати степових чорноземів тощо, тому зупиняти лісорозведення не можна. Отож екологам-радикалам варто радити глибше пізнавати природу степу, його ґенезу, первісний вигляд, склад і оптимально визначену природою організацію. Тоді, вірогідно неочікувано для авторів подібних публікацій, з’ясується, що базисом корінних ландшафтів степу був, є і буде ліс. Наостанок зазначимо, що на досліджуваних нами територіях ПЗФ нині активно протікають і наочно проявляються природні процеси взаємозбалансування деревночагарникових і цілинних трав’янистих формацій, які врешті-решт неминучо завершаться утворенням усталеного балансу угідь сучасного степу. В кожній складовій останнього гарантовано отримують право на життя рідкісні і цінні види аборигенної степової та лісової флори.

7

27 жовтня 2010 р.

Колонка мораліста МІТЛА І ВИБОРИ Павло СЕРГІЄНКО

С

ьогодні, шановний мій читачу, дозволю собі висловити деякі антидемократичні думки, за що наперед прошу вибачення. Та й самому трохи неприємно, бо наступаю, так би мовити, на горло власній пісні: я однозначно за виборність міських і сільських голів, депутатів органів місцевого самоврядування. Та що більше живу, то бачу, що дуже часто їх виборність не є великим і незаперечним благом. Особливо тоді, коли не словом, а на практиці треба вирішувати проблему збереження довкілля. Ну, ось цієї неділі в Україні відбудуться місцеві вибори. Впевнений, що більшість із нас упродовж місяця виборчої кампанії наслухалась від кандидатів на голів сіл, селищ і міст чимало обіцянок навести лад, прибрати вулиці і сквери, щойно їх оберуть. Більше того, для багатьох з них ця тема була на першому місці. Часто-густо доходило до курйозів і маразму. У славному місті Каневі на Черкащині один постійний, але не дуже вдалий, здобувач мерського щастя цілий день власноруч підмітав центральну площу. Свою програму, так би мовити, підкріпив ділом. І на минулих місцевих виборах було те саме, але результату немає: наші українські міста і села, поля і ліси, м’яко кажучи, чистішими не стали. У чому ж справа? Що, поголовно всі обранці позабували свої обіцянки? Щоб відповісти на ці питання, спершу наведу приклад зі своєї журналістської практики. Років зо п’ять тому в газеті «Сільські вісті» була опублікована моя стаття про нашу, українців, культуру. В ній я написав про діюче кладовище в одному з сіл Полтавщини, на яке, крім того, що, як тане сніг або йдуть зливи, тече вода з дороги і сусіднього поля, так ще й господарі прилеглої садиби скидають гній, який потім їхні ж кури розгрібають аж до найближчих могил. І ставив питання: «Чи є совість у цих людей, чи є влада в селі?» Хоча села не назвав, його влада здогадалась, про що йдеться, виділила матеріали, і односельці, і я з ними, толокою поставили паркан, зробили нові лави і столи. А ось із тими господарями так ніхто принципово й не поговорив. Розбираючись (у цьому та інших подібних випадках), чому, я дійшов висновку, що середньостатичний сільський (міський) голова не хоче йти на конфронтацію з місцевими мешканцями, які викидають сміття на вулиці, узбіччя доріг, поля, в лісосмуги і ліси. Він не хоче наживати собі ворогів, які на наступних виборах виступлять проти нього. А те, що він захоче бути і далі головою, сумніватись не треба. Адже головування дає йому статус держслужбовця, стабільну зарплату, гарантовану досить високу пенсію держслужбовця після двох термінів головування та інші преференції. Отож посадовець на виборній посаді надані йому законом каральні функції, як правило, застосовувати не буде, а без них, хто б що не казав, не обійтись (безсовісні люди, негідники і мерзотники, на жаль, були, є і будуть). З іншого боку, особливо що стосується охорони довкілля і банального прибирання територій, щоб проплатити відповідні роботи, коштів у нього бракує. Тому й викликає в мене сумнів здатність цієї категорії обранців народу скрізь навести лад. Переконаний, що прибиральна епопея того канівського оригінала, навіть якщо він виграє вибори, вже закінчилась отим демонстративним маханням мітлою. Та запевняю, що я не за те, щоб нещадно всіх карати. Свій погляд на батіг (кару) і пряник (заохочення) висловлю в наступному номері.


8

27 жовтня 2010 р.

ДИВОСВІТ

Іронічне перо

ТРЕТЄ ОКО Г. У. МОРИНА

П

отоки свідомості й підсвідомості Степана Віщуна, після випадкового удару головою об бетонну перегородку, помітно підсилились, і він почав бачити наскрізь все і всіх третім оком. Світ, в якому він жив раніше, до нещасного (а може, щасливого?) випадку, змінився до невпізнанності. Одразу після травми й лікарського діагнозу (струс головного мозку другого ступеня) Степан зрозумів усю безперспективність найближчим часом покращання свого життя, як і більшості українців. Не було жодних шансів на подолання хронічних політичної і економічної кризи. У Верховній Раді депутати будуть тривати міжфракційні протистояння, опозиція, як і раніше, критикуватиме з приводу і без будь-які дії правлячу коаліцію, ціни, як і раніше, зростатимуть, зарплатні й пенсії зростатимуть, одначе також лиш у чиновників. Відтак на око Степанові потрапила сусідка, яка символізувала вірність, презентувала якості зразкової жінки. Насправді ж символ незаплямованої репутації приймав потай від свого чоловіка Миколи Васильовича, який часто бував у від’їзді, Віктора Петровича – сусіда знизу, який не їздив у відрядження, холостяка. Черговим побаченим став директор, який витрачав гроші фірми на вітер, задовольняючи свої похітливі бажання з дівчатами у найдорожчих ресторанах та саунах міста. Далі – більше. Секретарка Наталя, зазвичай люб’язна, привітлива, як виявив Степан, була не зовсім тією, за яку себе видавала. Вона курила марихуану кілька разів упродовж робочого дня, ховаючись у вентиляційній камері, і перші десять хвилин куріння билася в істериці, заливаючись сміхом. Інколи свій кайф вона поділяла з молодиком із маркетингового відділу. Степанові позаяк вдалося підгледіти за діями свого сина Федора, ліцеїста престижного навчального закладу міста. Він витрачав у гральних автоматах кишенькові й непомітно взяті з гаманця батька гроші. І, зрозуміло, не роздумував над тим, як тяжко дістаються вони батькові, який працює по 12–14 годин на добу, щоб платити за його престижну освіту. Найнеприємнішим з побаченого Степаном стало те, що його Катруся, інтелігентна жінка, яка читає класиків, кохається в музиці, не виправдала шанобливого ставлення до неї. Вона при чоловікові талановито грала роль турботливої дружини, а з подругою під невигадливі мелодії й тексти, що звучать на радіо «Шансон», в компанії хуліганистого вигляду хлопців, розпивала пиво, горілку, тобто розслаблялася на повну. Загалом після прозріння погляд Степана на близьких, колег та сусідів змінився настільки, що він не уявляв, як з цим далі жити. Для нього завжди були важливими щирі, чесні, довірливі стосунки між людьми. А тут – зворотний бік життя, що не збігався з його мораллю й етичними принципами. З роботи Степану довелося звільнитися через директора та секретарку, яким він тицьнув на їх ґанджі. Скаржитися власникові фірми не став. З дружиною розлучився через подвійні стандарти її поведінки. Зареєстрував власну фірму з назвою «Третє око» й став відкривати людям очі на їх близьких, рідних, співробітників, партнерів по бізнесу тощо. Роботи й грошей вистачало. Ось так травма голови круто змінила життя Степана Віщуна.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ГАЗЕТА «ПРИРОДА І СУСПІЛЬСТВО» Передплатний індекс: 49734 Тираж – 42 000 прим.

Природа і суспільство

Найвеличніший пам'ятник коханню

Популярна Україна

Сергій ГАЙДУК

Ще наприкінці XIX – на початку XX ст. Умань називали «Київ у мініатюрі». У місті, як і в столиці, багато свекрів, ставків, парків, старовинних будинків, церков, пам’ятників. Умань, як Київ Дніпро, річка Уманка ділить на дві частини. Можливо, хтось заперечуватиме щодо таких порівнянь зі столицею, та унікальну красу знаного дендрологічного парку «Софіївка», що в Умані, сподіваюсь, ніхто не заперечуватиме.

Екскурс в історію Перша писемна згадка про Умань, як про місто, датується 1616 роком. Умань належить до небагатьох українських міст, яким було надано Магдебурзьке право (1760 рік). Із 1839 року Умань – центр військових поселень, місто військової адміністрації, чиновників, купців та священиків. Відтоді почали забудовувати середмістя. З другої половини XIX – початку XX ст. Умань стала дворянськокупецьким містом: цегляні будинки, бруковані вулиці, що освітлювалися гасовими ліхтарями. Статистична довідка «Умань – 1900» свідчить, що в той час це було культурнопросвітницьке місто. У минулому столітті місто розвивалось як промисловий центр великого сільськогосподарського району. Важко не звернути увагу на будинок Педагогічного училища, в минулому Вищого міського народного училища, збудований за проектом відомого архітектора Владислава Городецького. Цікавої архітектури будівлі колишніх готелів «Лондон» і «Брістоль». 1899 року з Одеси до Умані було переведено Головне училище садівництва, яке зайняло сім споруд. Нині ці будівлі – пам’ятки архітектури і належать Уманській сільськогосподарській академії.

Архітектор – любов Наприкінці XIX ст. за наказом польського магната Станіслава Потоцького, котрий у той час володів Уманню, в пустельній місцині, на скелястих берегах річки Кам’янки було закладено на диво гарний парк. Спланував ландшафт й керував усіма роботами народний зодчий-кріпак Заремба. Народ складав про цей парк легенди. Найправдоподібніша з них така: «Якось граф Потоцький прогулювався зі своєю дружиною, красунею Софією Вітт, околицями Умані. І вона сказала: Яким же дивовижним міг бути тут сад!» За чотири роки на тому місці виник надзвичайної краси парк із фонтанами, озерами, гротами, каскадами, статуями, містками. Хіба можна не милуватися «Софіївкою»? Прикрашають парк зразки китайської паркової культури, французькі альтанки, українська діброва. Деякі куточки «Софіївки» облаштовані так, начебто це помешкан-

Небесний Коваль починає кувати плуга Саме за дарування вміння обробляти землю люди найбільше дякують Сварога Іван ПЕТРІВ

1

листопада – Свято Сварога, який є Праотцем усього роду Богів. Саме він викував для русичів перший плуг і золоту обручку, тому є небесним ковалем (Творцем Світу і Людей), покровителем хліборобства і шлюбу. Дід Сварог – це одна з іпостасей Небесного Всебатька – Рода, що разом із Матінкою Сва – Рожаницею-Землею породили Всесвіт і все, що в ньому. Сварог – Небесний Коваль. Його вважають покровителем цього таємничого ремесла, що практично в усіх культурах людства пов’язувалось із чародійством. Із Свя-

ЗАСНОВНИК: Державний комітет лісового господарства України ГОЛОВА РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ М.Х. Шершун

том Сварожим закінчується сезон пастухів – тож вони дякують Батьку Сварогу за минулий рік і просять допомоги на майбутній, коли отари переживуть зиму. Ковалі ж справляють своє свято у вузькому колі тих, хто причетний до професійних таємниць, дякуючи найпершому Ковалю, який навчив людей обробляти залізо. За повір’ям, саме в перший день листопада Сварог починає кувати Небесний Плуг, який він скине на Землю взимку на Різдво Коляди, у Зимовий Сонцеворот. Саме за дарування людям плуга (тобто вміння обробляти Землю) та ковальської майстерності найбільше його вшановують. Також кажуть, що Сварог скував першу золоту обручку – і є покровителем чесного незрадливого шлюбу між чоловіком та жінкою, що продовжує Дерево Роду. Знак Сварога – золота сонячна Сварга – свастика. Це святий символ небесного вогню та сили творення – могутньої сили, завдяки якій людина може, наче сам Сварог, власним розумом та вміннями створити

РЕДАКЦІЯ: Редактор В.В. Максименко Відповідальний секретар І.І. Кугно Дизайн та верстка Р.І. Новіков

ня грецьких богів, героїв, письменників, філософів. А головне місце в пантеоні паркових скульптур посідає не Зевс-громовержець, а хлопчик Амур. І хіба може бути якось інакше в парку кохання? Софія і Станіслав Потоцькі розуміли, що не буває щастя без печалі. У парку є своя долина суму. Вони як пам'ять про передчасно померлу дівчину Гертруду з бідної родини – перше кохання графа, а також про трьох померлих дітей Потоцьких. Ще в парку є Мертве озеро й підземна річка Стікс, водоспад, мармурова Венера, печера, у який потік води створює шум грому, женевське озеро, венеціанський місток, а також кавказька гірка, амстердамський шлюз, крітський кам’яний лабіринт… А ще високий фонтан у вигляді Змії, скульптури Орфея, Еврипіда, Париса, Аполлона, Меркурія… Їхати з Києва до Умані менше трьох годин маршруткою. Відвідайте, вам обов’язково сподобається Київ у мініатюрі та пам’ятник коханню і таланту українських кріпаків.

Коло Свароже (сварганити) будь-яку річ, що підкаже її безмежна уява – ще один дарунок Богів своїм нащадкам. Це великі можливості – проте й велика відповідальність. Тож будьмо гідними наших божественних пращурів!

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Видавничий дім «ЕКО-інформ» м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-А Тел.: (044) 235-31-36 info@ekoinform.com.ua www.ekoinform.com.ua

Сварог

Друк: ТОВ «Новий друк» м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 Свідоцтво Міністерства юстиції України про державну реєстрацію друкованого засобу масової їнформації Серія КВ № 16802-5474Р від 15.07.2010 р.


"Природа і суспільство" №8-2010