Page 1

06

Майбутнє української науки… за кордоном?

07

Смертельні «заливні» емоції

03

самопоміч

Час Україні рятувати армію, щоб армія врятувала Україну

23-29 серня 2013 13 (271)

www.samopomich.org

Тиждень дзюдо!

Видавалася з січня 1909 року Краєвим союзом ревізійним у Львові, відновлена у березні 2005 року об`єднанням «Самопоміч» у Львові

Віднайти українця в собі

Не проґавте шанс спробувати свої сили у найпопулярнішому східному єдиноборстві – дзюдо! Безкоштовні заняття та майстер-класи спортсменів у різних секціях міста. З 27 по 30 серпня Деталі за телефоном 297-1000

Молодіжний центр повертається!

У вересні завітайте до оновленого Молодіжного центру САМОПОМОЧІ. Щотижня зустрічі з цікавими людьми, екскурсії та майстер-класи. Щочетверга, з 5 вересня Деталі за телефоном – 240-34-53

Свято на Сихові!

Самопоміч продовжує традицію вечорів відпочинку! Цього тижня гурт «Шосте Чуття», козацький гопак та багато іншого очікує львів’ян поблизу ліцею «Оріяна». Четвер, 29 серпня, о 17:00 Вул. Чукаріна, 3 Деталі за тел.: 297-1000

У

же 22 роки ми можемо вільно говорити, що ми українці. Більшість цим пишається, проте є й ті, хто буде не проти стати громадянином інших держав. На жаль, далеко не всі усвідомлюють, скільки сил і життів віддали наші предки, аби зараз ми не нарікали на Батьківщину і не мріяли про життя за кордоном. Сьогодні ми спробуємо проаналізувати, чому боротьба наших попередників вилилася не в найкращу незалежність, та з’ясуємо, як молоде покоління може підняти Україну до рівня кращих Європейських держав.

04


самопоміч

самопоміч

політика 02

ІСТОРІЯ

23-29 серня 2013 13 (271)

23-29 серня 2013 13 (271)

Європа стурбована, що Росія погрожує Україні Комітет Європарламенту з питань закордонних справ 28 серпня проведе екстрене засідання у зв’язку з ситуацією в Єгипті та Україні. Ініціатором позачергового засідання став глава комітету Елмар Брок, який у зв’язку з недавніми подіями пропонує обговорити питання, як Євросоюз має реагувати на розвиток подій у цих країнах. «Ми також повинні оцінити політичні наслідки недавніх погроз з боку Росії, які можуть обмежити торгівлю з Украї-

Тимошенко у президенти? Позиція «Самопомочі»:

«П

ісля виборів 2015 року в Україні буде новий президент, і його прізвище буде не Янукович, – заявив перед відкриттям Х Світового конгресу українців голова фракції ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк. – На цей пост ми висунули Юлію Тимошенко». «Ми боремося за її звільнення та нашу спільну перемогу. Що стосується опозиції, то опозиція підписала угоду про спільні дії на президентських виборах, і опозиція переможе на цих виборах», - додав нардеп. Тим часом голова партії УДАР Віталій Кличко заявив, що він також розглядає можливість балотуватися у президенти України. «Я цілком відповідально розглядаю можливість балотуватися на виборах президента, однак остаточне рішення буде прийнято після консультацій з громадськістю», - зазначив Кличко. Окрім того лідер УДАРУ висловив переконання, що опозиція має висунути єдиного кандидата на вибори президента 2015 року. Основними критеріями вибору цього кандидата мають бути підтримка з боку української громадськості і шанси перемогти кандидата від Партії Регіонів Віктора Януковича. Також політик додав, що представники опозиційних сил постійно ведуть консультації з приводу кандидатур на виборах президента. Схоже, що «Третій кит» www.samopomich.org

опозиції Олег Тягнибок теж не планує оминути президентські вибори. «Я член організації. «Свобода» завжди заявляла, що в усіх виборах, які відбуватимуться в Україні, чи то місцевих, чи то парламентських, чи то президентських, у будь-яких виборах, партія братиме участь. Це наперед кажу, щоб не виникало ніяких запитань», - заявив Олег Тягнибок. Він також не прокоментував рішення Віталія Кличка зробити публічну заяву щодо наміру стати президентом України у 2015 році. За словами Тягнибока, за час співпраці опозиційних сил була скоординована робота у парламенті та поза ним. Тягнибок заявив, що тема президентських виборів щодня стає все більш актуальною. «Між собою ми обговорюємо це. Як тільки ми приймемо рішення, ми його оголосимо», - заявив Тягнибок. «Існує два механізми визначення єдиного кандидата, – висловив свою позицію ексміністр МВС Юрій Луценко. – Перший – узгодження кандидата всередині опозиційної трійки з урахуванням думки лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко і народного депутата Петра Порошенка. Останній діє як опозиційний політик, а його президентський рейтинг на рівні рейтингу лідера «Свободи» Олега Тягнибока – 4-5%. Такі відсотки в наші країні напрочуд важливі, коли мова іде про вибори».

ною у разі підписання країною Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Це - серйозний розвиток, який може кинути тінь на майбутній саміт у Вільнюсі», - вважає Брок. Говорячи про ситуацію в Єгипті, глава комітету висловив упевненість, що Європейський парламент «не може просто стояти і дивитися, як день від дня ситуація в Єгипті погіршується». «ЄС повинен сприяти у вирішенні політичної кризи, яка має охоплювати всіх. Вирішен-

ня проблеми повинно привести не тільки до нових вільних і справедливих виборів, а й до конституційної реформи, яка поважає і гарантує права всіх складових єгипетського суспільства», - упевнений європейський політик. Як відомо, радник президента РФ Сергій Глазьєв повідомив, що в разі підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС митне адміністрування з боку Росії може бути посилене.

«Геть від Москви!» - кинув колись гасло Микола Хвильовий. Сьогодні це гасло може тимчасово об’єднати різні сили в Україні. І нехай мотиви в кожного різні. Діюча влада спробує тимчасово повернути собі легітимність і зберегти накопичені капітали від агресивніших російських монополій, підписавши Угоди про асоціацію з ЄС. Але є шанс, що цей вибір стане незворотнім геополітичним рішенням, яким будуть користатись майбутні покоління. В наступні місяці Україна відчує справжній шквал інформаційних, економічних та психологічних атак з Москви з метою дискредитації європейського вибору. Нас будуть переконувати, що в Брюсселі править Сатана. Хоча наш історичний досвід має нам постійно нагадувати, звідки в Україну прийшли терор та нищення насправді диявольських масштабів. І ще одне варто пам’ятати українцям - європейський вибір це важка праця над собою. Не Брюссель нам поміняє життя і менталітет. Це наше внутрішнє домашнє завдання.

Вілкул: У листопаді Україна подасть заявку на проведення Олімпіади 2022 «До 14 листопада Україна офіційно подасть в Міжнародний олімпійський комітет декларацію про наміри провести в Карпатському регіоні Зимову Олімпіаду 2022 року», - сказав Віце-прем’єрміністр Олександр Вілкул під час засідання організаційного комітету за участі представників центральних органів влади та федерацій зимових видів спорту. Про це повідомив урядовий портал. «Ми не просто готуємо заявку на проведення в Україні

Зимової Олімпіади 2022 року. Ми реалізуємо Олімпійську мрію, яка об’єднає країну. Організація спортивних свят світового рівня дає потужний імпульс підвищенню міжнародного іміджу України, розвитку її туристичного потенціалу, в тому числі - внутрішнього. Проведення Зимової Олімпіади в Карпатському регіоні стане каталізатором розвитку економіки західних регіонів. Зокрема, це створить нові робочі місця і сприятиме

поверненню в нашу країну українців, які працюють за кордоном», - сказав Віцепрем’єр-міністр. Україна планує проведення Зимових Олімпійських Ігор-2022 у Львові, Тисовці (Львівська область) та Боржаві (Закарпатська область). «Для розробки і просування заявки залучено кращих світових фахівців, які готували переможні заявки для Лондона, Пекіна, Ванкувера, Сочі та Пхенчхан», - сказав Олександр Вілкул.

Час Україні рятувати армію, щоб армія врятувала Україну

П

івстоліття тому Ярослав Стецько у статті «Дві революції» писав: «Коли впаде червона Москва, на Україну сунитиме нова «демократична» чи якась інша НТСРосія. Її перемогти можна лише армією». Ще раніше колишній головнокомандувач збройних сил Півдня Росії, генерал-лейтенант Антон Денікін напрочуд точно й концентровано сформулював політичне кредо Москви щодо Києва: «Ніколи ніяка Росія, авторитарна чи демократична, республіканська чи монархічна, не допустить відторгнення України».

Екскурс в історію Травень 1992-го. «Ця країна може жити тільки в екстремальних ситуаціях: від диктатури до анархії і знову до диктатури», – так змалював майбутнє Росії в інтерв’ю журналові «Штерн» колишній начальник 1-го Головного управління КГБ СРСР Леонід Шебаршин – людина, без перебільшення, втаємничена в багато залаштункових справ Кремля. Коли в 1991 Україна заявила про своє природне право мати національне військо, на сторінках «Независимой газеты» з’явилося інтерв’ю з тодішнім першим віцепрем’єром України Костянтином Масиком, який заявив: «Єльцин обговорював з військовими можливість ядерного удару по Україні».

Реакція Бориса Єльцина не забарилася: «Я обговорював цю можливість з військовими, і для неї немає технічних можливостей» («Известия», 25 жовтня 1992). Тодішній впливовий лідер опозиції в російському парламенті Сєргєй Бабурін у розмові з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Росії Володимиром Крижанівським однозначно заявив: «Або Україна знову возз’єднається з Росією, або ¬ війна… І якщо воно не відбудеться, конфлікти між Україною і Росією будуть завжди» («Известия», 27 травня 1992). 8 січня 1992 року в телепрограмі «Без ретуші» один із російських державних мужів Анатолій Собчак заявив: «Неможна допустити, щоб Україна створила армію, інакше вона запустить її в дію. Це становитиме загрозу для людства». Через три місяці депутати Ярославської обласної ради звертаються з відкритим листом до російського парламенту: «Україна якнайскоріше прагне створити армію і вже силою зброї не допустити повернення Росії її земель» («Московские новости», 1992). У травні 1992 року президент Кравчук в інтерв’ю італійській газеті «Стампа» цілком слушно зазначив: «Припустимо, що ми вивеземо з України всю ядерну зброю і станемо без’ядерною державою. Ми цього й хочемо. Але які будуть гарантії нашої безпеки? Безпеку Німеч-

чини, наприклад, гарантує НАТО. Хто ж буде гарантувати безпеку України? Росія? Можливо, ми й були б згодні на це, але Росія постійно пред’являє нам територіальні претензії». І що ж? Не отримавши жодних гарантій безпеки, її керівництво дало команду вивозити із випередженням графіка тактичну ядерну зброю на територію північно-східного сусіда, відомого непередбачуваною поведінкою, забувши застереження Лесі Українки: «Вкраїна бачила не раз, як тії закоханці під вечір забували все, про що співали вранці...»?

Військо на голому патріотизмі У 2008 році тодішній міністр оборони Юрій Єхануров повідомив, що з бюджету на армію виділено 9,9 мільярда гривень, що становить 1,03% від ВВП (найнижчий показник за роки незалежності), тим часом Росія віддає на армію 7% ВВП, Туреччина – 4,9%, Румунія – 2,2%... Восени 2008 року Українське військо, у порівнянні з арміями 150 країн світу, за чисельністю займало 13 місце, за витратами військового бюджету на одну особу перебувало на 125 місці (на одного військовослужбовця ЗС України припадало $1,9 тисяч витрат, у Польщі – $14 000, у США – $22,5 тисячі). Серпневі події 2008 року в Грузії змусили президен-

та України заговорити про збільшення асигнувань на українське військо. Та ситуація погіршилася. По суті, стала катастрофічною. Більшість технічно складних комплексів уже вичерпала свій ресурс: до 80% основної номенклатури ракетно-артилерійського озброєння; до 85% зенітно-ракетних комплексів; до 55% винищувачів та літаків-розвідників; до 60% бомбардувальників; до 20% штурмовиків від їх штатної кількості; 84% кораблів; 61% автомобілів є непридатними для використання. У 2009 році на армію виділили 0,83% ВВП (вважається, що фінансування ЗС на рівні менше 1% призводить до руйнації війська), що порушує вимоги українського законодавства, за яким на потреби війська передбачено 3% ВВП. По суті, заблоковане переозброєння української армії. Відомі випадки відключення електроенергії стратегічним військовим об’єктам за борги.

Призовники чи контрактники? Цього року ситуація з фінансуванням Збройних Сил не краща. В бюджеті на «виживання» армії закладено лише 14,3 млрд. грн, що становить трішки більше 63% від мінімальних потреб, і вперше за часи незалежності ні копійки не виділено на будівництво житла для військовослужбовців. У той же

03

час у профільному міністерстві мають намір перевести армію на контракту форму, що викликає багато дискусій. «Варто розрізняти армію професійну та контрактну, - зазначає генерад-лейтенант запасу Михайло Куцен. - Перша – самодостатня, високомобільна, високоманеврена, добре забезпечена та підготовлена. Армія, яка в сучасних умовах готується не до того, що було вчора, а до того, що може бути завтра. Якщо говорити про таку армію, то за 22 роки для її існування не зробили абсолютно нічого». Якщо сьогодні впровадити солдатську службу за контрактом, то виникає логічне запитання: де взяти кошти на забезпечення контрактників? Адже тоді солдат не буде чистити картоплю та робити те,що не прописано в контракті. Крім того у солдата повинна бути квартира або кімната в гуртожитку, де він житиме з родиною, та має бути забезпечений усім, щоб приділяти максимум зусиль своїй роботі. «Забезпечити це зараз нереально: немає коштів і матеріально-технічного забезпечення, - продовжує генерал. - Ніхто не буде служити за 1500 грн, коли де-інде можна отримати 3000 і більше. Влада може виконати обіцянку, може перевести військовослужбовців на контракт, але це буде лише замилювання очей і продовження руйнації війська». Олег К. Романчук Володимир Дедишин www.samopomich.org


самопоміч

Віднайти українця в собі Б

Ярослава Мельничук-Полюга Політв’язень, 84 роки Народилася та виросла я в родині українських патріотів. Батько воював під знаменами Української Галицької Армії, мати працювала в допомоговій секції для бідних дітей при школі. Вдома у нас часто збиралися борці за волю України, серед яких і хороший товариш мого батька Роман Шухевич. Та все змінилося з приходом Червоної армії, коли Львів опинився під більшовицькою окупацією. Вперше мене заарештували, коли я була студенткою четвертого курсу медичного інституту. Двоє чоловіків у цивільному вхопили мене за руки і заштовхнули в легкову машину «Побєда». Я лише встигла закричати: «Хто ви? Що вам від мене потрібно?». Тоді я відчула людську жорстокість. Мене допитували і вимагали розповісти про зв’язки з націоналістами, ОУН-УПА, про «антирадянську» діяльність Романа Шухевича. Мої відповіді завжди однакові: «Не знаю! Нічого не знаю!». Далі спогади все важчі. Однак, ми вірили в країну, вірили в те, що вона стане незалежною, що зникне страх, припиняться знущання над людьми. Країна з такою героїчною історією повинна мати свою символіку, свій гімн, і люди повинні пишатися нею. Тож 1991 рік був одним з найважливіших у житті нашого покоління. Ми відчували радість за те, що Україна тепер самостійна, а отже, і ми теж незалежні люди. Сьогодні я хочу побажати молодому поколінню багато сил і віри в себе. Пам’ятайте, що саме ми творимо державу, саме від нас залежить, якою вона буде. Навчайтесь, адже лише освічена людина приймає правильні рішення і впевнено крокує у житті. Уляна Шпуляр www.samopomich.org www.samopomich.org

оротьба, яку веде поневолена нація проти своїх агресорів, завжди є виправдана. За те, щоб ми народилися у вільній країні, віддали свої життя січові стрільці, воїни УПА та сотні тисяч, а то й мільйони українців. Проте ще більше загинуло у пасивній боротьбі, коли послаблену війнами націю майже повністю винищили Голодомором. Шкода тих втрат, тих людей, однак, жодна боротьба не минає безслідно. Це той фундамент, на якому потім виростає нація. Нація, котра веде свою історію від важливих історичних подій. На жаль, в період світових війн українцям не вдалося вибороти свободу в сусідніх імперій. Зате у 1991 році незалежність майже звалилась нам на голови. Тоді ми не були до цього готові. «Коли ми отри-

традиції. На чолі нової країни стали старі комуністичні діячі, які в один день «змінили» політичні уподобання. Залишки радянської системи продовжують існувати до сьогодні. В менталітеті суспільства, в державній системі влади…» Через 20 років ми розуміємо свої помилки. Розуміємо, що робити революцію і не бути далі співтворцем своєї держави – це метушня без результату. У час Помаранчевої революції на майдан з вірою у краще майбутнє вийшли тисячі українців. Але після закінчення революційного періоду всі роз’їхалися по домівках, поринули у буденність і чекали, поки за них хтось будуватиме Україну. Так бути не може. Країна прогресуватиме лише за умови спільних дій усіх її громадян. Щоб мати потужну економіку, сильну боєздатну армію, розвинуті промисловість

Робити революцію і не бути далі співтворцем своєї держави – це метушня без результату!

мали незалежність, у нас не було своєї еліти. Її винищили у воєнний та післявоєнний час, багато людей емігрувало, тому що бажали вберегти свої життя, – розповідає директор музею «Територія терору» Тарас Чолій. – Тож державотворення розпочалося без участі національної еліти та тривалої державницької

та сільське господарство, потрібно усім щодня для цього працювати. Слід відкинути штучний поділ на лівих та правих, східних і західних, російсько- та україномовних. Не потрібно реагувати на гасла розбрату, які закидають у народ псевдо політики, натомість спільними діями працювати для зміцнення кра-

самопоміч

топ-тема 23-29 серня 2013 13 (271)

їни. «Щодня ми чуємо, що Ющенко поганий, бо він нічого не робив, ще хтось поганий, бо вчинив не так, а інший просто негідник за визначенням. Та чи задумувався хтось, чим ми кращі від тих поганих політиків? Що ми зробили такого перфектного для того, аби країна нами гордилася?» – риторично запитує Тарас Чолій. Сьогодні молоді освічені люди можуть вивчати досвід інших країн та планувати майбутній

різні етноси, які повинні презентувати свою культуру, звичаї, побут. Якщо російськомовні українці бачитимуть, що тут, де живуть україномовні є порядок, люди ходять до церкви, мають міцні родинні стосунки – вони автоматично тягнутимуться до кращого. Так виникне запитання: чи хочу я далі бути російськомовним, можливо варто повернутися до мови предків? – продовжує керівник «Території терору». – Так виникне суспільний

Бити «пики» комуністам – це вчорашній день, сьогодні сила на стороні інтелекту та культури.

розвиток України. На перший погляд нічого складного, проте чимало з нас не хочуть цього робити. Легше виїхати за кордон, самоусунутися і чекати, коли це зробить хтось інший. Навіщо приєднуватися до громадських організацій, іти в політику? Але, якщо не ми, то хто тоді? Треба розуміти, що Україна – це наш дім, в якому на першому місці має бути порядок і справедливість. Тоді українці зможуть викорінити корупцію, зловживання та інші брудні речі. Якщо будуть люди вищі від таких ницих явищ, то одразу з’являться позитивні зміни. Життя коротке. Тож кожен має хотіти зробити щось не лише для себе, а й для оточуючих. На жаль, такого принципу не було останні 22 роки. Нам просто не дозволяли діяти спільно, натомість ділили і змушували бути різними. Що чекатиме на Україну в майбутньому, вирішувати нам самим. Потрібно проаналізувати, як прожив кожен з нас ці 22 роки, як вчився, що зробив і буде робити для держави. «Сьогодні повинна конкурувати не політична ідеологія, а культура. До складу України входять

дискурс, замість політичного. Адже останній не приносить жодних плодів. Наразі, 20 років ми боремося між собою. Конкурують ідеології, зацікавлені групи, а народ не отримує жодного результату». Нині потрібно вибудувати певну нову і якісну модель суспільних відносин, дати раду з тоталітарним минулим. В Україні ще залишилися люди, які мислять категоріями попередніх років. Молодь має від’єднатися від такої ментальності та здійняти нову хвилю розвитку. Тоді наша країна спокійно зможе конкурувати з іншими європейськими. «Потрібно віднайти себе в собі, зрозуміти ким ти був, який мав спадок. Потім спроектувати це все у майбутнє, таким чином покращити його. Спочатку слід змінитися зсередини , а тоді можна говорити про кращу країну. Ми мусимо віднайти тут систему, яка буде суто наша українська. Вона повинна містити позитивний досвід Заходу та модель поведінки у стосунках зі Сходом. Бити «пики» комуністам – це вчорашній день, сьогодні сила на стороні інтелекту та культури», резюмує Тарас Чолій. Володимир Дедишин

05

Василь Кметь кандидат історични наук

День Незалежності у житті держави, міста та кожного громадянина завжди є особливим. Адже це певний, визначений історією час роздумів над минулим та сучасністю. Час аналізу здійсненого та окреслення перспектив майбутнього. Справжнім цивілізаційним здобутком незалежності стало утвердження України як держави на міжнародному рівні та збереження її територіальної цілісності всупереч різноманітним зовнішнім та внутрішнім політичним впливам. Свою здатність самоорганізовуватися для захисту власних національних пріоритетів, незалежно від регіону походження, релігійних чи політичних переконань, українці блискуче продемонстрували собі та світові у період Помаранчевої революції. Нам довелося усвідомити важливий урок, що легалізація церкви та багатопартійності самі по собі не вирішують проблем суспільної та екологічної моралі, подолання корупції та деградації силових структур, а національна риторика далеко не завжди може бути підтверджена системною політичною, господарською, організаційною діяльністю, спрямованою на утвердження держави та національних пріоритетів. Однак, ми все більше наближаємося до розуміння того, що в центрі виховної та патріотичної роботи повинна бути людина, моральні пріоритети та громадянські права якої і здатні визначити майбутнє суспільства, міста, держави. У переліку можливих перспектив 22-річчя у нас багато нереалізованого і невирішеного. Як стверджують соціологи, сучасна львівська ідентичність, сформована на взаємодії та конкуренції локальної та національної, має передусім соціокультурний характер. Це не завжди сприяє колективній дії, але ми маємо усі шанси активізуватися шляхом втілення ініціатив малих громад чи органів самоврядування у рамках можливостей, які забезпечила нам незалежна держава. «Великої прикрості завдав би я уславленому імені вашому, якщо б найобширнішими похвалами не оцінив Львів, чиєю визначною частиною ви є», – сьогодні не лише до «радних сенату Львівського», але й до кожного громадянина звернені слова давнього хроніста. Щоправда нагадування, як і на сторінках літописних, стосується не лише «похвал», а й відповідальності за прорахунки та здатності виправляти помилки. Адже діяльністю нашої громади ми стаємо «визначною частиною» реалізації нашої незалежності.


самопоміч

самопоміч

ЗДОРОВ`Я

НАУКА

06

23-29 серня 2013 13 (271)

23-29 серня 2013 13 (271)

Майбутнє української науки… за кордоном?

Смертельні «заливні» емоції Коли пляшка позбавляє життя

За роки незалежності ми ще не встигли забути про надпотужний і визнаний у світовому масштабі науковий потенціал України. Проте статистика твердить, що держава опинилася перед загрозою втрати цього статусу в найближчі кілька десятиріч. Від 1991 року Україна за показниками науковотехнічного потенціалу опустилася з 9 до 52 позиції у світі до рівня Африканського континенту. Причини, як завжди, фінансові та організаційні. Заступник директора Львівського Центру Науки, Інновацій та Інформатизації (ЦНІІ) Іван Кульчицький найбільшу проблему вбачає у відсутності державної системи підтримки інновацій: «На жаль, наша мала ГО «Агенція європейських інновацій» залучає більше ресурсів з європейських та інших фондів, ніж міські чи обласні програми, – провадить він. – Отримати підтримку в місті чи області дуже непросто, а європейські проекти вимагають від нас власного вкладу. На початку всі багатослівні, але, коли мова йде про реальні фінанси, настає тиша». Стан науки загрожує нацбезпеці України? Більшість експертів дотримуються думки, що стан науково-технічної сфери загрожує національній безпеці України. І ми маємо лічені роки, щоб це виправити. Ще в березні цього року відбулося чергове комітетське слухання «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової та науково-технічної діяльності», на якому Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілія Гриневич нагадала ще одну страшну цифру. За її словами, занепад наукової сфери торкнеться не тільки 42 тисяч наукових працівників та їх сімей, а й мільйонів громадян, так чи інакше пов’язаних з високотехнологічними виробництвами. www.samopomich.org

Нещодавно було затверджено нову урядову Концепцію фінансування науково-технічної діяльності. Відтепер у доборі робіт найбільше акцентуватимуть на конкурсній, грантовій складовій. Для підтримки молодих учених за ініціативи Держінформнауки було створено окрему програму урядових грантів. Цю систему відрізняє те, що фінансуються не досягнуті здобутки, а саме впровадження перспективних ідей. У 2013 р. планується надання від 5 до 10 таких грантів за розміром виплати до 1 млн. гривень. Важливо, що і після закінчення досліджень обладнання, яке купувалося за надані кошти, залишатиметься у базовій науковій установі. А це ще один спосіб допомогти молодим науковцям реалізуватися на Батьківщині.

07

Попри все, дослідження українських вчених у фундаментальних галузях визнають на світовому рівні. Зокрема, у напрямах математики та механіки, інформатики, фізики твердого тіла, наднизьких температур та нанофізики, матеріалознавства, хімії, молекулярної біології. За рівнем результатів саме в цих галузях наук визначають зараз світовий і науково-технічний поступ. За даними Національної академії наук України щороку виконується більше трьох з половиною тисяч робіт за угодами з вітчизняними підприємствами та впроваджується близько 1 700 новітніх розробок. Значний інтерес до наших напрацювань виявляють і закордонні замовники. Лише у минулому році установою Академії уклали більше 300 зовнішньоекономічних контрактів.

Зовнішні замовлення вже конкурують з внутрішніми. Власне, співпраця з європейськими, а віднедавна навіть з азійськими замовниками, стає одним із провідних орієнтирів українських науковців. На разі досить важко визначити: добра ця тенденція чи ні. І якщо так, то для кого? Як колись зауважив Володимир Семиноженко, голова Державної агенції науки інновацій та інформатизації: «Зовнішні замовлення вже конкурують з внутрішніми. Багато інститутів сьогодні

зорієнтовані на зовнішні замовлення і на наш бюджет, як кажуть, вітчизняний. Що це означає? Кращі ідеї реалізуються десь, але не у нас». Іван Кульчицький розповідає, що держава намагається навести лад із процедурами реєстрації та використання технологій, створених за бюджетні кошти. Адже багато вчених продають свої розробки дуже дешево та неофіційно. «Реально – переважно це США та азійські тигри», – пояснює він. Для прикладу згадаймо нещодавній прорив групи винахідників з Національного університету «Львівська Політехніка», під керівництвом Григорія Ільчука. Портативну батарею для побутових приладів було створено на замовлення Тайванського інституту та запатентовано в Євросоюзі, США, Тайвані та Японії. Проте ми не можемо зробити висновку, що тенденції поступу української науки всуціль негативні. Для прикладу завідувач кафедри експериментальної фізики ЛНУ ім. Івана Франка Анатолій Волошиновський разом із колегами брав безпосередню участь у спільній з Харківським Інститутом монокристалів розробці та подальшому вдосконаленні сцинтиляторів. Це речовини, що світяться при поглинанні іонізуючого випромінювання. Використовуються в медицині, наприклад, у рентгенографії. Збільшення їх чутливості веде до зменшення негативного впливу опромінення на людину. Професор займається також дослідженням можливостей

застосування люмінесцентних маркерів у медицині. Обидва ці напрямки сьогодні є одними із найперспективніших в українській науці. «Розвиток науки в Україні не є революційним, він – еволюційний. Тому ми можемо не чекати якихось різких змін найближчим часом. Щодо співпраці із закордонними установами, то вона є цілком логічною, адже в Європі є надпотужні технологічні комплекси, які просто необхідно завантажувати. Тому запрошують науковців з інших країн та фінансують їх експерименти, – зауважує Анатолій Волошиновський. – Так, наприклад, ми їздили в Німеччину працювати на синхротроні «DESY». Робили там свої дослідження, а результати експериментів, проведених на такій техніці є достатньо точними, щоб дати можливість публікувати наукові праці у серйозних європейських виданнях. В Україні, на жаль, ще не достатньо такого потужного обладнання». Важливо те, що Анатолій Степанович, як і багато його колег по всій країні, працюють переважно на власному ентузіазмі. Кажуть, що це свідомо. У відрядження хотілось би їздити за державні кошти, але так виходить не завжди, а науковий інтерес штовхає до дій та пошуку інших виходів. І ці виходи є. Інколи в нас, інколи закордоном. Для істинної науки це не так суттєво. І тут пригадується анекдот про закритий завод і робітників, які прийшли працювати безкоштовно. Просто звикли. Олена Варрава

У неділю, 11 серпня, пізно ввечері до мене зателефонували з невідомого номера. – Ви з САМОПОМОЧІ? – питають мене. – На Довженка, 5 п’яний водій збив двох дітей. Хлопчик у реанімації. Ми не знаємо, як спілкуватися з правоохоронцями, допоможіть, – промовив розгублений голос жінки. Коли я приїхала, майже півсотні мешканців, правоохоронці та слідчі оточили місце події. – Вчора водій був на весіллі, – розповів мені очевидець. – Сьогодні продовжували святкування. В стані алкогольного сп’яніння він скерував авто на тротуар і навіть не намагався гальмувати. У дітей не було шансів утекти. Мешканці згуртувалися біля місця ДТП, щоб водій не зміг вислизнути. Проте правоохоронні органи їхали понад півгодини. Швидка також не поспішала на допомогу, хоча до місця події було рукою подати. Дівчинці пощастило, а життя хлопчика врятувати, на жаль, не вдалось. 32-річному Олександру, водію смертоносної машини передбачено до 8 років позбавлення волі, проте його можуть випустити під заставу у 92 тисячі гривень. На тверезу голову водій зізнається, що для нього це шок, і він не уявляє, якими

були б його дії на місці батьків. Однак життя дітей вже не повернеш.

Пити чи не пити? Ось в чому питання! Для частини українців патріотизм – це швидше за все актуальна тема для розмови, а не прагнення своїми діями жити для блага Батьківщини. Коли нічого робити – ми пишаємось. Пишаємось тим, що ми українці, і пишаємось, зазвичай, у когось на кухні під українську оковиту з українським сальцем. «А як не пишатись?» - спитаєте ви. Адже родом з України двоє легендарних Шевченків, брати Кличко, видатні лікарі та науковці. За 22 роки незалежності ми не стали повнолітніми та самостійними. Ми очікуємо на блага від держави, політиків і можновладців, але самотужки щось робити не поспішаємо. Тому й решта світу не розділяє нашої радості. Для них ми – відсталі, з епідемією алкоголізму, навіть серед дітей. Адже здобутки держави на світовій арені – справа не окремих геніїв народу, а спільний продукт всіх громадян. До загального блага повинен докласти зусиль кожен: ваш сусід пенсіонер Зеник з третього під’їзду, який на пенсії може бути головою ОСББ та стежити за добробутом у ва-

шому домі. Його дружина Марія може допомагати чоловіку і бути головою громадської ради чи соціальним репетитором з української мови для школярів. Ваша донька чи онука після навчання може спробувати себе волонтером та працювати з літніми чи неповносправними людьми. Але це бажане, що ж ми маємо насправді? Найвірогідніше, що пенсіонерка Марія сидить вдома з хворими ногами і нарікає на свого чоловікап’яницю, який після виходу на пенсію втратив сенс життя. Може бути й таке, що чоловік Марії Зеник давно помер, залишивши її вдовою з дітьми, адже алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30% українських чоловіків. На 6 питущих чоловіків припадає 1 жінка. Діти чи онуки поза школою бачать лише комп’ютер та голе подвір’я. Де гарантія, що вони не почнуть товаришувати з поганою компанією? Адже майже 40% українських підлітків у 14-18 років регулярно вживають спиртні напої. У 11-12 років наші діти вже знають, що таке стан алкогольного сп’яніння. Вживання пива в Україні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі. Причиною цьому є мама і тато, які часто з самого дитинства беруть з собою дітей на дорослі забави, самі наливають пива чи горілки, тим самим ніби «привчаючи» дитину до градусів. Здорові діти скоро стануть чимось

нереальним. І винні в цьому батьки. В Україні зараз фіксується 25-30% випадків дитячої патології новонароджених, і дуже часто причиною цього є саме алкоголь, тобто вживання алкоголю як матір’ю, так і батьком. Але цей факт зазвичай не розголошується. І це дані у містах. Якщо заглибитись у села – ситуація гірша у два-три рази.

Навчитись пити неможливо Алкоголізм – це епідемія і національне лихо. Якщо у вашій сім’ї є залежний, не варто до нього ставитися як до п0кидька, адже алкоголізм - це перш за все хвороба, котру не можна ігнорувати. Залежний не контролює свого потягу до алкоголю. Навчитись пити неможливо. Якщо ви бажаєте допомогти своїм близьким і рідним – звертайтесь у групу анонімних алкоголіків у Львові. Зустрічі проводяться у церкві архистратига Михаїла, Святого Володимира і Ольги, Воскресіння Христового, Петра і Павла, Різдва Пресвятої Богородиці, у костелі Святого Антонія, у церкві святого Юра та інших храмах. За детальнішою інформацію, а також щодо осередків у Львівській області –звертайтесь за телефоном Групи Анонімних Алкоголіків міста Львова: 247-70-66; +38 (067) 788 -35-34. Оля Євстігнєєва

Олег Березюк

Член політради об’єднання САМОПОМІЧ

Сьогодні в країні стан вульгарного капіталізму. Суспільство дбає про прибуток. Сьогодні суспільство саме себе руйнує. Про це свідчить кількість дітей, які перебувають у реанімаціях від алкогольного отруєння. Слабоалкогольні напої – токсично шкідливі для дитячого мозку. У стані вульгарного капіталізму несвідомі підприємці думають про те, як більше продати. Вони вже знають, як заманити дітей, — замасковують гіркоту алкоголю, роблячи яскраве, гарне кольорове. Виробники виготовляють алкоголь схожим на дитяче харчування, і, таким чином, споюють дітей. Вони руйнують майбутнє дітей. Ми маємо на мені повернути свідомість людей. Продавці мають розуміти, що таке дітям продавати не можна. Батьки мають знати, що п’ють їхні діти. Будемо з цим боротися у Львові. Далі звернемося у Верховну Раду, Кабінет Міністрів – для додаткового контролю по всій країні. Виробник на півпляшки має написати, скільки там алкоголю, і що там шкідливий вміст.


самопоміч

АФІША 08

23-29 серня 2013 13 (271)

Програма святкування Дня незалежності України 2013, Львів 24 серпня 2013 року

9:00-10:30

Проект «Ранок Незалежності» - камерна музика і вранішня кава від оркестру «Віртуози Львова»

10:00

Подячна Божественна літургія за Україну Сихів, Храм Різдва Пресвятої у храмі Різдва Пресвятої Богородиці Богородиці

11:00

Проект «На повітряній більше повітря»День незалежності на левандівці.

Левандівський парк, вул. Повітряна

13:00

Шоу байкерів

Сихів біля МС «Сільпо», просп. Червоної Калини, 62

13:30-14:45

Експозиційна виставка автомобілів MINI Cooper у рамках міжнародного з’їзду

14:00

Спортивні змагання «Олімпійська надія», Сихів, Майдан перед КОЦ імені О. конкурси, забави. Довженка

14:00-19:00

Концерт«Сурми Галичини»

15:00

Виступ вершників спортивної школи «Буревісник»

Сихів, Майдан перед КОЦ імені О. Довженка

15:00-22:00

Проект «На повітряній більше повітря»День незалежності на левандівці. Концерт«Планета Львів» - виступи творчих колективів України, Польщі та Білорусії.

Левандівський парк, вул. Повітряна

15:30

Марш та виступ духового оркестру Львівської дитячої школи мистецтв N°5 «Львівські фанфари»

Сихів, Майдан перед КОЦ імені О. Довженка

16:00

Концерт Ігоря Богдана «Дарунок для львів’ян».

17:00

17:00

17:00-19:00 19:00-20:30

www.samopomich.org

Урочисте віче з нагоди Дня незалежності, святковий концерт колективів художньої самодіяльності ЦДЮТ

Площа Ринок перед Ратушею

На площі біля пам’ятнику Міцкевичу

Площа Ринок (північна сторона)

Світові класичні хіти від «Віртуозів Львова»

консультації у житловокомунальних справах

юридичні консультації

консультації в соціальних справах

Новий Львів, Карбишева, 8

Центральний парк культури та відпочинку ім.Б.Хмельницького

площа Міцкевича, 6/7

Сихів, КОЦ імені О. Довженка

297-1000 270-05-45

Урочисте відкриття Веломарафону Львів- Пр. Свободи біля Оперного театру Краків-2013. Представлення учасників Веломарафону, патронів, спонсорів, організаторів. «Акафістдо Пресвятоі Богородиці» у виконанніхоровоі капели «Дударик»

ДЕ ЗНАЙТИ САМОПОМІЧ?

Площа перед пам’ятником Т. Г. Шевченку, пр.Свободи Площа Ринок (північна сторона)

Тижневик. Розповсюджується безкоштовно. Реєстраційне свідоцтво: КВ №9749 від 7.04.2005. Передплатний індекс 94725

Керівник САМОПОМОЧІ Головний редактор Журналісти

Фото Карикатури Літературний редактор

Наталія Міхнова Володимир Дедишин Ольга Євстігнєєва, Володимир Дедишин, Ірина Труш, Христина Шира, Юлія Яніцька Олег Бакулін Володимир Дедишин, Роман Лазурак Роман Барабах Ольга Грабчак

Віддруковано видавництвом «А-Прінт», м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28, тел (0352) 52-27-37, (067) 350-17-94, a-print.com.ua Тираж: 40 000 шт., замовлення № 458

Газета САМОПОМІЧ (23-29 серпня)