Issuu on Google+

 

 

 

koloszal@inbox.ru Інтернет-версія: http://zal.te.ua/  

     СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u

 

№ 28-29 (8245)

Цiна вроздрiб - 1 грн.

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ  

инуло сорок днів із моменту загибелі на столичному майдані тих, кого сьогодні називаємо “Небесною Сотнею”. На жаль, на сьогодні їх уже більше сотні: за останніми даними – майже 110 осіб. Такою дорогою ціною заплатила Україна за право бути вільною і нескореною. Жалобний захід за Героями “Небесної Сотні” відбувся в Заліщиках, де за ініціативи громади перед владним будинком встановлено пам’ятну стелу на честь полеглих. У серцях багатьох присутніх зринули події морозного і кривавого Майдану Києва, коли гинули люди різних національностей, різного віку – від 18 до 70 років, але їх у бою єднала любов до України, на долю якої випало так багато страждань… Кожен з них – відомий і невідомий – залишився з нами назавжди. Адже історія одна, вони – її частина. …Опустилось біле полотнище і перед нами постали Герої “Небесної сотні”. Всечесні отці відправили поминальну панахиду та освятили меморіальну стелу, а присутні помолились за їхні душі. «Вся наша ненька-Україна оплакувала й досі плече за своїми синами і доньками –

Душі Героїв “Небесної Сотні” назавжди покинули нашу землю. Сум, жаль в очах усіх, хто знав цих людей, хто перебував з ними в тому страшному пеклі на Майдані, на Грушевського, на Інсти-

також Герої, як і Героями стали ті, хто 19, 20, 21 лютого їхали з дому, не знаючи, чи повернуться до рідних. На передовій були Борис Шипітка, Михайло Гушуватий, які виносили поранених

«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!», - очевидно ці крилаті Шевченкові слова допомогли підняти Україну і народ на боротьбу з ненависним режимом. «Україна – понад усе!» - такий клич сто-

Звертаюся особливо до молоді: саме ці люди врятували нам державу. Депутатський корпус міськради, рада старійшин, Штаб спротиву вирішили таким чином вшанувати

нські цінності». Володимир Станіславович сказав, що, згідно рішення сесії міськради, вирішено перейменувати одну з вулиць міста на честь Героїв “Небесної Сотні”, а також спільно з районною владою реконструювати меморіал Борцям за волю України таким чином, аби там був не лише пам’ятник Герою України Степану Бандері, фото членів ОУН-УПА, а й “Небесної Сотні”, яка є продовжувачем героїчних вчинків у боротьбі за незалежність України. Поминальний захід закінчився виконанням Державного Гімну України, який велично зазвучав над Заліщиками. Герої “Небесної Сотні”... Одні стали символами закладів, де навчалися, інші героями тих міст і сіл, де народилися. Власне, завдяки їм, ми почуваємося в іншій країні. Вони пішли під кулі не заради владного крісла, не за гроші, а продемонстрували співвітчизникам, усьому світові, що справжні герої серед нас є, що в Україні є народ, і що він заслуговує на кращу долю. Світла небесна пам’ять кожному, чиє життя обірвалось в серці української столиці, всім тим, хто не дожив кілька днів до цьогорічної весни. А нам, живим, треба вірити і робити все для того, щоб кожна наступна весна

учасниками оборони держави, - сказав о.Василь Хребтак. – Але немає для вічності нічого кращого, аніж віддати свою душу за брата свого. І хоча сьогодні Україна продовжує хоронити загиблих, ми дякуємо Богу, що дав сили, аби вибороти Правду. Розуміємо, що це лише початок. Перед нами і перед Україною є багато інших викликів, з якими нам треба гідно боротися. Було важко, і це можуть сказати ті, котрі були на майдані, вони є серед нас. Якими почуттями пройняті були серця всіх українців, коли гинули люди? Почуттям любові до рідної землі, до України, до ближнього. Наша присутність тут є виявом великої поваги і подяки до кожного з них, бо сьогодні їхні родини, їхні сім’ї проливають за ними гіркі сльози. Вічна їм слава, вічна їм честь!» «На 40-й день після смерті наших Героїв-патріотів ми вкотре зібралися на майдані, - мовив о.Іван Сендзюк, повертаючись в тривожне минуле. – Тут для нас проходила осінь, зима, вже й весна, а ми – тут. Для багатьох людей нашої країни цей час проходив на Майдані в Києві. Ми говорили про те, що цей головний Майдан має відбутися в наших серцях. Це має бути переміна світосприйняття і сприйняття

тутській. Розпач і розпука – в серцях найрідніших людей – матерів, батьків, дружин, дітей. Батько Олексій Братушка побув поруч із своїм новонародженим синочком всього тиждень і поїхав до Києва 19-го ввечері, а вранці 20-го його вже вбили. І таких історій людських доль – трагічних, непростих, коли майданівець поклав своє життя за боротьбу проти режиму, в пам’яті закарбувалось чимало, вони розкидані по всій Україні. «Нелегко все згадувати, а ще важче було пережити ці події в той час, - сказав майданівець із Шипівців Володимир Золотий, який чи не з перших днів подій у Києві став їхнім учасником. – Пройшло стільки років, як загинули юні крутянці, а подвиг їхній повторився цьогоріч. І за 20 років незалежності Україна народила нових Героїв. Жахливі події відбувалися біля Маріїнського палацу, на Грушевського. Наших краян було чимало, там стояла і заліщицька палатка. Рвалися під ногами гранати, ми, безсилі до краю, знову будували барикади і відбивалися, як могли. Пригадую, наш побратим Іван з Поділля, такий хворий, ледь на ногах стоїть, але не подався додому, не покинув своїх друзів… Це

і навіть вбитих. А наш Роман Бурдейний із “Самооборони” захопив полковника, в якого були дуже цінні папери. Прикладів гідних вчинків наших побратимів можна назвати безліч». Це були справжні люди, із незрадливою совістю, з високими моральними цінностями. І вкотре пересвідчитись у цьому українці мали змогу не тільки за допомогою телепередач, газетних публікацій, в яких очевидці про ці події розповідали, а й багато людей побували там, пережили Майдан своїм єством. А тернополянин Ігор Крочак, старший науковий співробітник Держархіву Тернопільської області, виступаючи, говорив не тільки про пережите, а й про нашу армію, яка потребувала нової підготовки. І за короткий час було зроблено стільки, чого армія не мала за 20 років незалежності України. Ігор Крочак спільно з активістом Майдану Михайлом Воронським підготували і представили фотоісторію Євромайдану в Києві, Тернополі, і в Заліщиках. Ініціатором її став депутат міськради Василь Іванишин. Перед нами постала «Українська Революція Гідності». Кадри фотознімків повернули нас у те вогняне пекло, в якому гинули люди, віддаючи життя за повалення жорстокого режиму.

яв перед народом, і та сила творів Тараса Шевченка, Василя Стуса, Василя Симоненка, дух українців В’ячеслава Чорновола, Олекси Гірника озвався в наших серцях, - сказав, виступаючи, Василь Іванишин. Майдан не тільки вистояв, Майдан переміг. “Плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ!», - говорили повстанці. Перед нами нині – нова загроза: російський чобіт наступає на нашу землю. Але ми – нескорена нація, і Майдан це довів», зазначив Василь Дмитрович. У той недільний день віршіприсвяти “Небесній Сотні” читали Анастасія Навізівська, Роман Фестрига, Галина Шевчик, Павло Мамалига, тріо «Терноцвіт» виконало пісню «Заплакала осінь», а наостанок виступив міський голова Володимир Бенев’ят: «Дико і страшно є, коли влада стріляє у свій народ. І саме люди, котрі дивляться на нас із цих фото, а також представники “Громадського спротиву” та “Самооборони” району зупинили те свавілля, безчинство влади і врятували всіх нас. Вони - Герої, вони - кращі з кращих. Ми були під стріхами власної хати, а вони в люті морози, в диму, під кулями рятували Україну, рятували майбутнє.

пам’ять “Небесної Сотні” для того, щоб хто не працював би в цьому будинку, повинен, йдучи на роботу і повертаючись з неї, бачити ці фото і знати, що народ – це влада. Щоб ніхто не смів порушити загальнолюдські христия-

була щасливіша, щоб вона була в серці нашому як світлий промінчик надії, добра, справедливості та миру. Ольга ЛИЧУК Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.

М

себе, як людини і свого народу. Поминаючи тих, котрі віддали своє життя, - це в основному молоді, освічені, свідомі люди, котрі, як і бійці під Крутами, та й в інші історичні часи нашої державності йшли на бій. Кращі з кращих ставали жертвами в нерівному бою. Освячуючи це місце, ми дякуємо кожному з них. Для нас сьогодні зійшло сонце, нас воно зігріває, а їх немає. Вони залишились в пам’яті народу і в історії як небесні Ангели», - сказав о.Іван. Під звуки мелодії «Пливе кача» було названо кожного, хто ввійшов в історію Революції Гідності і залишиться в пам’яті народу. А ті, хто побував у ті страшні і неспокійні дні на Майдані, поклали квіти до стели.

 

u

 

 ВАРТО ЗНАТИ

ПРО СКЛИКАННЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТОЇ СЕСІЇ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ШОСТОГО СКЛИКАННЯ Відповідно до частини 9 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скликати двадцять дев’яту сесію Заліщицької районної ради шостого скликання 10 квітня 2014 року о 10 год. в залі засідань районної ради. На розгляд сесії винести такі питання: 1. Про ефективність використання земельних ресурсів і природних надр в Заліщицькому районі. 2. Про затвердження звіту про використання районного бюджету за 2013 рік. 3. Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 31 січня 2014 року №437 «Про районний бюджет на 2014 рік». 4. Про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку району за 2013 рік. 5. Про програму соціально-економічного та культурного розвитку району на 2014 рік. 6. Інші питання поточної роботи. Різне. На сесію районної ради запросити депутатів обласної ради, голову Заліщицької райдержадміністрації, міського, селищного та сільських голів, голову Заліщицького районного суду, прокурора району, начальника Заліщицького РВ УМВС України, редактора районної газети «Колос», директора редакції районного радіомовлення, керівників політичних партій та громадських організацій району. Іван ДРОЗД, голова районної ради


2 u

 

№ 28-29 (8245)

 

ПОСТАТІ

 

u мував людей від погромів і видачі євреїв нацистам та їхнім поплічникам. У проповідях закликав вірних до братерської любові та допомоги безправним євреям. Так 12 липня 1941-го, на свято Апостолів Петра і Павла, о.Навольський у своїй проповіді відкрито звернувся до парафіян: «Якщо хочете насправді незалежної України, мусите виборювати її власною кров’ю, а не кров’ю євреїв, як вчать вас німці!». І все ж Голокост забрав життя кількох тисяч євреїв Товстого. Він особисто переховував кількох єврейських дітей, багатьом родинам допоміг пережити ті трагічні події. Не маючи власної родини, виховував чотирьох сиріт - дітей свого брата Михайла, котрий загинув у

 

Саме під таким гаслом відбулися вечори світлої пам’яті отця Антона Навольського, присвячені 120-тій річниці з дня його народження в м.Чортків за сприянням Єпархіального управління Бучацької Єпархії УГКЦ, зокрема єпископа Дмитрія Григорака, та в смт.Товсте, в актовій залі школи. Організувала заходи ГО «Гельсінська ініціатива ХХІ», зокрема її голова Олександр Степаненко, волонтер організації, студентка Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О.Барвінського Світлана Дутчак, завідувач Заліщицької ЦРБС Ольга Тракало, священик церкви св. Архистратига Михаїла смт. Товсте отець Ігор Леськів. Під час зустрічі в Чорткові обдарувала присутніх власними спогадами племінниця отця Антона Навольського Марія Навольська-Солтисюк, яка пережила у його домі важкі воєнні часи, а у Товстому своїми переживаннями про своє Перше причастя у часи війни поділилась Стефанія Голик-Децембер, пенсіонер, вчитель української мови і літератури. ГО «Гельсінська ініціатива ХХІ» продовжить пошук відомостей про життєвий шлях отця Антона Навольського і намагатиметься

ного села зазнавав постійних переслідувань поліції, як учасник українських визвольних змагань. Був ув’язнений у Чортківській тюрмі. Після звільнення з тюрми змушений був покинути батьківський дім та переховуватися у селі Гермаківка на Борщівщині - у родині своєї тітки Антоніни Колянківської. Глибоко пережиті та переосмислені події війни, полону та політичних переслідувань спонукали А.Навольського до обрання душпастирського шляху. За порадою о.Фльорчука із села Кулаківці, відомого своїми патріотичними настроями, продовжив навчання у Станіславівській духовній семінарії. Великий вплив на світогляд тодішніх семінаристів мав глава Станіславівської єпархії Української греко-католицької церкви єпископ Григорій Хомишин (1867 – 1947). У справах церковної реформи він був прихильником безшлюбності священиків та латинізації обряду. У своїй громадській діяльності – провідником просвіти та україно-польського примирення. У 1930 році А. Навольський був висвячений Григорієм Хомишиним і отримав парафію у Товстому. 1939 року завершив тут будівництво церкви Архістратига Михаї-

Червоній армії. У голодні 40-і роки, коли у Товстому з’явилося багато голодуючих із карпатських сіл, намагався влаштувати їх у сім’ях своїх парафіян. Дав прихисток у власному домі дівчинці на імя Ганнуся, сироті з Гуцульщини. Після заборони комуністичним режимом Української греко-католицької церкви змушений був перейти у православ’я. Незважаючи на це, всіляко допомагав багатьом греко-католицьким священикам, котрі перебували у засланні та поверталися із нього. Сам знаходився під пильним наглядом органів держбезпеки. У 50-х роках за рішенням комуністичної влади церкву Архистратига Михаїла у Товстому було закрито, однак о.Навольський продовжував нелегальну душпастирську місію і поза храмом - аж до своєї смерті у 1965 році. Після оприлюднення свідчень Ульки Соммер, однієї з тих, хто пережив Голокост у Товстому завдяки духовній силі та дієвому милосердю отця Антона, Єрусалимська єврейська громада в 1993 році визнала його Праведником народів Світу. А українському та польському читачеві про о.Навольського розповіла Богуміла Бардиховська – вже

БЛАГОУСТРІЙ  

  Проблемам благоустрою була присвячена нарада, яка відбулася днями в залі засідань районної ради за участі міського, селищного, сільських голів, керівників установ, організацій району всіх форм власності, молодіжних та громадських організацій. В її роботі взяли участь голова районної ради Іван Дрозд, його заступник Василь Лопушняк, перший заступник голови РДА Василь Лучик. Голова районної ради Іван Дрозд проаналізував суспільно-політичну ситуацію в країні та навколо неї, а також зупинився на основних завданнях, які треба вирішити в кожному населеному пункті району в ході двомісячника благоустрою. Із спільним розпорядженням районної ради та райдержадміністрації «Про весняні акції з озеленення та благоустрою населених пунктів та придорожніх смуг автомобільних доріг» присутніх ознайомив начальник відділу з питань цивільного

u

 

захисту, житлово-комунального господарства та інфраструктури РДА Богдан Гуйван. З метою підтримки Всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою» на 12 квітня ц.р. заплановано провести День благоустрою. Про актуальні питання економії бюджетних коштів та стан розрахунків у бюджетній сфері району мову вели начальник фінансового управління РДА Марія Ливак та керівник Заліщицького управління державного казначейства Микола Олексюк. Із заходами щодо часткової мобілізації в районі присутніх ознайомив завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи РДА Ярослав Воврин. В обговоренні питань активну участь взяли міський голова Володимир Бенев’ят, селищний – Роман Демкович, сільські голови Добрівлян – Степан Гуцуляк, Бедриківців – Іван Костинюк, Ниркова – Іван Безушко,

Зеленого Гаю – Ігор Прокоп, головні лікарі Заліщицької ЦКРЛ Василь Оскоріп та комунальної протитуберкульозної лікарні Ігор Шпак, завідувач Заліщицького відділення Борщівського міжрайонного відділу ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Олексій Дорошенко, головний державний фінансовий інспектор Чортківської міжрайонної фінансової інспекції Олександра Ільків, директор районного комунального підприємства «Заліщицьке туристичне бюро» Віктор Кучер. Усі зійшлися на тому, що навіть в умовах дефіциту бюджетних коштів, необхідно зробити разом із громадами населених пунктів усе можливе, щоб до Великодніх свят навести усюди порядок та благоустроїти територію району.

Олег ВІСТОВСЬКИЙ

ВАРТО ЗНАТИ  

4 квітня, у п’ятницю, о 17 год. в Заліщиках на парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці відбудеться театралізована Хресна дорога за участю товариства українських студентів-католиків «Обнова» м.Івано-Франківськ спільно із семінаристами Івано-Франківської теологічної академії. Прохання до всіх віруючих завітати на це дійство. Початок Хресної дороги на центральному майдані міста.

  Мишківська земля подарувала світові багато відомих людей. Серед них церковний діяч Софрон Дмитерко і громадський діяч В.Носковський, лікар-психіатр А.Кібзей, кандидат технічних наук В.Срібний, лікархірург М.Секела, письменник, журналіст, політичний діяч, в’язень польських тюрем і німецьких концтаборів, референта-провідника УПА Романа Шухевича, Данило Чайковський. 105 років тому в сім’ї місцевого священика народився син Данило. Отець Василь, будучи головою «Просвіти», помітив потяг його до навчання і старався дати йому освіту. В нашому селі він закінчив школу, продовжив навчання в українській гімназії в Станіславові. Але Мишків, зга-

дував син письменника Роман, який побував на відкритті меморіальної дошки на честь батька в 2007 році – один з тих рідних куточків, в якому сформувалися почуття безмежної любові батька до України, що й дало напрямок його подальшому життю і праці. Пан Роман згадував, що батько завжди хотів повернутися на рідну землю, бо дуже любив її і все свідоме життя писав про Україну, боровся за її свободу. На честь ювілею письменника в нашій бібліотеці була проведена літературна розповідь «Славний земляк славної землі». Бібліотекар розповіла про нелегку долю ювіляра і познайомила з його творчим доробком. Враженнями щодо прочитаної книги Данила Чай-

ковського «Хочу жити», яку подарувала бібліотеці дочка письменника Зірка, відвідавши її у 2009 році, поділилася член клубу ��Пошук», вчителька І.В.Храпчинська. Присутні познайомилися з матеріалами книжкової виставки «Село славне родом своїм», на якій були представлені книги письменника, спогади про нього, світлини з відкриття меморіальної дошки, а також цікаві краєзнавчі матеріали, які стосуються родини письменника. Це зокрема лист-оригінал батька письменника, датований 1911 роком, а також давні світлини.

після закінчення якого отримує диплом вчителя математики і фізики. Спочатку працює в гімназіях Перемишля, а згодом у 1-й академічній гімназії Львова. Він захоплюється науковою роботою у царині фізики, особливо його зацікавила квантова фізика. Заслуговує на увагу і громадська діяльність доктора З.Храпливого. В січні 1943р. він обирається дійсним членом Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. Під час Другої світової війни З.Храпливий зважився на еміграцію – спочатку до Відня, а потім до Мюнхена. В 1948р. З.Храпливого запросили в м.Сент-Луїс (США). Саме тут він знову віддався науковій праці в галузі релятивістської квантової механіки. Став дійсним членом Американського фізичного товариства, дійсним членом Американського НТШ, членом Нью-Йоркської Академії наук, що свідчить

про його широке наукове визнання. Неодноразово приїздив в Україну. Дочка Леся Храплива – відома в діаспорі громадська діячка. З 1972 року Зенон Храпливий вийшов на пенсію і займався перекладами, уклав словник. Помер професор 1 жовтня 1983 року, похований на українському цвинтаріпантеоні у Баунд-Бруку (США). Сьогодні ім’я і наукові здобутки З.Храпливого стають відомими і на рідній землі. Багато цікавого матеріалу має вчитель фізики Лисівської ЗОШ І-ІІІ ступенів В.І.Грушицький. Цікавими є його розповіді про З.Храпливого. У бібліотеці була відкрита тематична поличка, з якою були ознайомлені присутні.

Ганна ХРАПЧИНСЬКА, бібліотекар

 

зібрати їх в окремому виданні. Відомо, що Антон Навольський народився 1894 року в селянській родині у селі Зозулинцях Заліщицького повіту. Закінчив Державну гімназію у Кіцмані, викладання у якій велося німецькою та українською мовами. Його навчання у Львівській ветеринарії перервала Перша світова війна. Був призваний до австрійського війська, пройшов вишкіл у старшинській школі, воював у Карпатах. У 1918 році вступив до Галицької армії. Під час боїв з поляками за Львів був важко поранений, дивовижним чином уник загибелі. До 1922 року перебував у таборі для інтернованих старшин Української Галицької армії в Тухолі. Після повернення до рід-

ла за проектом Яна СасЗубжицького, славетного архітектора, вихідця з Товстого. Через постійний дефіцит коштів будівельні роботи тривали близько 30 років, з немалою перервою у роки війни. Унікальну у своїй архітектурній довершеності церкву вдалося добудувати завдяки благодійним пожертвам мешканців багатьох навколишніх сіл і усієї громади Товстого. Отець Антон Навольский не вітав Червону армію у вересні 1939-го. У червні 1941-го, очікуючи арешту НКВС, змушений був переховуватися. Не вітав також о.Навольський приходу німецьких окупантів, справедливо вважаючи, що нова окупація буде не менш жорстокою за попередню. У роки нацистської окупації всіляко стри-

через 40 років після того, як він відійшов у вічність. У її збірці “Україна: люди і книжки”, що вийшла в українському перекладі 2009 року, його ім’я стоїть поруч із іменами Василя Стуса, Олеся Гончара, Богдана-Ігора Антонича, Алли Горської та Єжи Гедройця… Пам’ять про Антона Навольського живе у його рідних Зозулинцях та у Товстому. Світлана ДУТЧАК, волонтер ГО «Гельсінська ініціатива ХХІ» , студентка Чортківського гуманітарнопедагогічного коледжу ім. О.Барвінського Світлини Валерія ГОНТАРЯ та Михайла КОХАНЮКА.

В ці дні у бібліотеці-філії с.Лисівці було проведено вечір-портрет «На теренах світової науки» - до 110-річчя від дня народження фізика, теоретика Зенона Храпливого. Рід Храпливих походив із Тернопільщини і належав до того прошарку інтелігенції, яка жертовно працювала для народу. Батько Зенона – Василь Храпливий був управителем школи у с.Лисівці. Євген Храпливий був громадським діячем, визначним дослідником сільського господарства, багато років свого життя присвятив праці в крайовому товаристві «Сільський господар» у Львові. Наймолодший Зенон був професором математики і фізики. Народився він 15 березня 1904р. в с.Лисівці. Школу закінчив у Тернополі. У 1923р. З.Храпливий став студентом Віденського університету, де студіює математику і фізику. У 1926р. юнак продовжує навчання у Львівському університеті,

Віра ГОЛОВАЦЬКА, зав.бібліотекоюфілією с.Лисівці


№ 28-29 (8245) НА   СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ

u

 

 

вересня 1939 року, виконуючи свої зобов'язання за таємним пактом РіббентропаМолотова, Німеччина напала на Польщу, в свою чергу за цією ж домовленістю - 17 вересня Червона Армія перейшла річку Збруч і захопила західноукраїнські та західнобілоруські землі. Недільного ранку, 17 вересня 1939 року, заліщани почули гуркіт танків у власному

залізничний вокзал, а також зруйновано всі промислові підприємства. Із встановленням нової окупаційної влади, діячами ОУН 30 червня 1941 року в Львові було зроблено спробу відновити Українську державу. Цього дня Національні збори проголосили Акт Проголошення Відновленої Української Держави. Головою уряду став - Ярослав Стецько, а міністром с/г уродженець села Лисівці - Євген Храпливий; також почали створюватися українські коміте-

1

u танкові бригади 11 танкового корпусу під командуванням генерала А.П.Гетьмана. Дністер було форсовано в місті Заліщики та в селах Устечко, Городок. Завдяки мемуарним спогадам А.Х.Бабаджаняна - командуючого 20 мехбригадою відомо, що 25 березня 1944 року був похмурим днем, низько стелився туман, якнайкраще сприяючи військам форсувати Дністер. Спільно з танковими бригадами ворога допомагали вигнати з нашої території 434

  (ДО 70-РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ НАШОГО КРАЮ ВІД НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ) місті. Радісна ейфорія населення, викликана звільненням з-під влади Польщі, змінилася після перших кроків нової влади, яка, не марнуючи часу, розпочала наводити тут власні порядки. У 1939-1940 рр. розпочинається колективізація. Худобу селян, більшість їх земель було вилучено для створення колгоспів. Почалися арешти місцевої інтелігенції: В.Бараника, Ф.Суярка-Животівського, Р.Скомарівського, М.Панаса, І.Ткачука, М.Долинського та інших „політично ненадійних" людей Заліщанщини. Швидко збільшувалася кількість в'язниць у західній Україні. Закривалися читальні „Просвіти", кооперативи; розпочалася антирелігійна пропаганда. 22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР, ареною їх двобою стала й наша держава. Почалася евакуація з прифронтової зони на схід. Перед відступом заліщицький гарнізон замінував важливі об'єкти міста, а також автомобільний та залізничний мости через р. Дністер. Було знищено залізничне полотно із Заліщик аж до Ланівців (150 км.). Перед підривом залізничного мосту на нього викотили вагони з арештантами, яких не встигли переправити в тил чи розстріляти, їх усіх поглинули води Дністра. Про цю трагедію багато зібрав інформації краєзнавець із села Слобідка А.І.Могилюк. Радянськими саперами було підірвано залізничний, шосейний мости, висаджено в повітря

u

ти на місцях. У Заліщиках його очолив член ОУН - Іван Малюк. Місцеве населення дуже позитивно сприйняло такі події - люди вдягали вишиванки і йшли до райцентру з усіх околиць. На площі біля міської ратуші відбувся велелюдний мітинг, а над ратушею вивісили блакитно-жовтий національний стяг. На жаль, радість заліщан була нетривалою, оскільки нацисти не мали наміру ділитися владою. 11 липня 1941 року були заарештовані керівники Української держави окупантами. Починається набір молоді для робіт в Німеччину; у селяни в обов'язковому порядку сплачували натуральний податок: м'ясо, молоко, яйця, зерно. За невиконання чи ухиляння від сплати суворо карали. Масово переслідувались євреї, близько 800 з яких було розстріляно в Заліщиках 1941 року. Цікаві факти про період німецької окупації в місті наводить історик, викладач агроколеджу М.В.Сопилюк у своїй праці „На переломі століть...". Терор та насильство зі сторони нацистів призвели до активізації діяльності ОУН та створення УПА. Заліщанщина знаходилася під владою німців з 1941 по 1944 рік. 24 березня 1944 року внаслідок ПроскурівськоЧернівецької операції війська І Українського фронту звільнили наш край. Безпосередню участь у цьому взяли 20 і 21 механізовані бригади під командуванням А.Х.Бабаджаняна та В.М.Горєлова, а також 40, 44, 45 гвардійські

АГРАРНІ   ПИТАННЯ

- Майже на всіх останніх великих аграрних зібраннях їх учасники не оминають тему оренди землі. На нещодавньому з’їзді Асоціації фермерів і приватних землевласників України знову чи не найгострішим питанням для обговорення була недосконала організація оренди сільськогосподарських угідь. При цьому оренда у земельних відносинах залишається домінуючою. В чому проблема? - А вона полягає у дорожнечі та складності процедури державної реєстрації прав оренди земельних ділянок, зазначає фахівець з аграрної політики О.Муляр. - Орендар набуває законного права на використання орендованих угідь лише після державної реєстрації прав оренди. Разом з тим, нещодавно запроваджено певні кроки щодо спрощення державної реєстрації оренди та укладення і поновлення договорів оренди землі. Зокрема, дозволено реєстрацію права оренди земельних ділянок, відомості про які не занесені до Державного земельного кадастру та які не мають кадастрових номерів. Спрощення процедури реєстрації права оренди не може повністю вирішити проблему орендних відносин, бо існують й інші проблеми, що стоять на заваді ефективному і організо-

ваному ринку оренди землі. Необхідно взяти до уваги наші умови: фрагментарність земельної власності внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь в Україні та необхідність домовлятися орендарям окремо із кожним землевласником, а також здійснювати реєстрацію права на кожну окрему земельну ділянку. Із загальної кількості 4,77 млн. договорів оренди близько 15% щорічно проходять процедуру державної реєстрації. Через складнощі оформлення оренди широкого поширення набула практика купівлі корпоративних прав підприємств-орендарів з метою розширення землекористування замість прямого укладення нових договорів оренди із землевласниками. За різними оцінками, ціна купівлі права на оренду в такий спосіб складає від 1 тис. до 4 тис. грн. за 1 га без врахування інших виробничих потужностей. Зрозуміло, що не в кожного виробника є такі кошти. Тому лише обмежене коло великих виробників, що мають легший доступ до зовнішнього фінансування своєї діяльності, спроможне розширюватися у такий спосіб, що ми спостерігаємо сьогодні. Таким чином, значні складнощі із укладенням договорів орендарями

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ  

  У зв'язку з набранням чинності нового Кодексу Цивільного захисту Урядом прийнято постанову КМУ від 09.01.2014 №11 «Про затвердження Положення про Єдину державну систему цивільного захисту», направлену на підвищення безпеки людей і територій. Єдина державна система цивільного захисту дозволить, перш за все, підвищити ефективність захисту людей і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, а також забезпечити чітку координацію структур, задіяних під час надзвичайних ситуацій - центральних і місцевих органів влади, рятувальників, комунальних служб, підприємств, волонтерів - і створити можливості для оперативного інформування населення. На сьогодні згідно завдань Уряду актуалізовані регламенти і механізми взаємодії всіх служб під час надзвичайних ситуацій - рятувальників, комунальників, військових, волонтерів, правоохоронних органів. У минулому році в усіх регіонах були проведені масштабні спільні штабні навчання, де на практиці відпрацювали оновлені механі-

зми взаємодії. Ключові нововведення в рамках Єдиної державної системи цивільного захисту: Положення регламентує відносини між органами влади та підприємствами в рамках забезпечення цивільного захисту населення і територій. Це означає, що до ліквідації надзвичайної ситуації залучатимуться підприємства незалежно від форми власності. Регламентуються повноваження державних органів влади в умовах надзвичайних ситуацій (НС). Зокрема, стало можливим створення на цей час спеціальних органів управління, зокрема, спеціальних комісій з питань ліквідації наслідків НС, штабів з ліквідації НС, призначення керівника робіт з ліквідації НС. На посадових осіб покладається персональна відповідальність за захист життя і здоров'я людей в умовах надзвичайних ситуацій, посилюється їх відповідальність за невиконання цих обов'язків. Окрім того, створюються умови для оновлення матеріально-технічної бази Державної служби України з надзвичайних ситуацій, комунальних та інших служб,

задіяних у ліквідації надзвичайних ситуацій. Найважливішою відмінністю оновленої системи цивільного захисту є чіткий розподіл завдань і відповідальності між органами влади і підприємствами. Для цього буде створена трирівнева система захисту населення: державний рівень — Кабінет Міністрів України під керівництвом- Прем'єрміністра. А безпосереднє управління системою захисту населення на цьому рівні буде здійснювати Державна служба з надзвичайних ситуацій. Територіальний рівень під керівництвом голови облдержадміністрації, міського голови, голови райдержадміністрації, сільської ради. Об'єктовий рівень - рівень конкретного підприємства, організації та установи (а також інших суб'єктів господарювання). Координація роботи цієї системи захисту здійснюватиметься Державною комісією техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Андрій ПАЧВА, начальник Заліщицького РВ Управління ДСНС України у області

особливо у весняний пожежонебезпечний період. Спалюючи рослинні залишки, більшість громадян не усвідомлюють, що чинять протизаконно. Частина перша статті 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання рослинності або її залишків, опалого листя в парках, скверах, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу. Рятувальники закликають мешканців району дотримуватись правил пожежної безпеки. Андрій ПАВЛІНА, начальник караулу ДПРЧ-15 Управління ДСНС України

-й гвардійський зенітноартилерійський полк під командуванням полковника В.П.Ашкерова, 294-й винищувально-протитанковий артилерійський полк, 3-я понтонно-мостова бригада РГК та 129 гвардійська стрілецька дивізія очолювана генерал-майором С.М.Бушевим. Внаслідок описаних подій 15 військовим було присвоєно високе й почесне звання Героя Радянського союзу: А.Х.Бабаджаняну, В.Г.Кочерову, С.Д.Осипову, О.П.Синіцину, І.Х.Календюку, С.Я.Устименку - за форсування Дністра в місті Заліщики; В.М.Горєлову, І.П.Адушкіну, М.П.Кабаліну, І.Ф.Королькову, С.О.Закурдаєву, П.Ю.Трункіну, B.C.Чергіну, М.Й.Гавришку, A.M.Сулімі - за переправу в селі Устечко. Наказом Верховного Головнокомандуючого 20-й гвардійській механізованій бригаді полковника А.Х.Бабаджаняна присвоєно найменування „Заліщицька". Після звільнення нашої території від нацистів чимало краян було мобілізовано на фронт в Червону Армію. Так завершилося визволення Заліщицького краю від нацистів. Цьогоріч, 24 березня, виповнилося 70 років з тих далеких, але не менш пам'ятних подій, адже майже в кожній родині були люди, які воювали на фронтах II світової війни. Віталій КАСПРУК, науковий працівник Заліщицького районного краєзнавчого музею

Щорічно, як тільки зійде сніг і встановиться суха тепла погода все частіше до пожежно-рятувальної служби району надходять повідомлення про загорання сухої трави на господарських угіддях, уздовж транспортних магістралей і навіть на узбіччях практично в центрі міст та сіл. Для виникнення пожежі достатньо навіть непогашеного недопалка, недбало кинутого, а локалізувати загорання та погасити пожежу сухої трави на відкритих територіях, як свідчить практика, не просто, оскільки швидкість поширення вогню - висока, особливо у суху, вітряну погоду. Полум'ям знищується родючий шар грунту, продуктами горіння завдається непоправна шкода довкіллю, яка обчислюється не лише в

гривнях. Разом з повітрям у легені вривається задушливий дим від спалюваного сміття, рослинних залишків, а разом з димом - різноманітні токсичні, шкідливі для здоров'я хімічні речовини, що виділяються в процесі згорання, зокрема сполуки свинцю, ртуті, інших важких металів. Тому людям варто замислитись, наскільки небезпечним може стати розведене під час відпочинку на галявині багаття чи неконтрольоване спалювання сухої трави та сміття,

безпосередньо із землевласниками та широке застосування механізму купівлі корпоративних прав підприємств призвели до монопольних переваг великих сільськогосподарських підприємств на ринку оренди землі. - Чи завжди такі виробники

правовим режимом поділяються на дев’ять категорій. І реєстраційне реформування по-різному позначається на них. Якщо ми говоримо про землі промисловості, транспорту, то тут поліпшення очевидне. Запровадження Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно

реформи, взагалі землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заборонено використовувати у цивільному обігу. Отже, і їх використання як засобу притягнення капіталу залишається обмеженим. На жаль, тут великих змін найближчим часом не очі-

більше гарантує права власників будівель і земельних ділянок, набутих для ведення промислової діяльності чи якоїсь іншої, але за винятком підприємницької діяльності в сільській місцевості. На жаль, у сільській місцевості позитивний потенціал цього закону поки що не проявився. І це через мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, який діятиме щонайменше до 1 січня 2016 року. Звісно, якщо до цього часу не буде ухвалений закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». А це означає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в першу чергу, земельні паї, які селяни отримали під час земельної

куємо. Хіба що після скасування мораторію на відчуження сільськогосподарських земель. - Що треба зробити для вирішення проблем, які гальмують здійснення земельнореєстраційної реформи? - Багато кроків щодо її прискорення ще потрібно зробити. Чимало експертів висловлюють свої грунтовні пропозиції. Частина з них уже набула форми законопроектів, вони мають розглядатися Верховною Радою. У цілому пропозиції зводяться до того, що насамперед, необхідно прискорити включення відомостей про існуючі об’єкти нерухомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а відомостей про землю – до Державного земельного кадастру. Фактично потен-

 

 

є ефективнішими за інших? - Не завжди. Якщо більше за розміром господарство працює ефективніше, придбання меншого сільськогосподарського підприємства для отримання контролю над додатковими землями зможуть і далі передавати свої ділянки в оренду, не несучи витрат на присвоєння своїм ділянкам кадастрових номерів. Тепер право оренди земельних ділянок, які не мають кадастрових номерів, реєструватиметься в окремому розділі Державного реєстру прав. Це істотно спрощує реєстрацію оренди та укладення і поновлення договорів оренди землі. У цілому земельно-реєстраційна реформа поліпшила земельний інвестиційний клімат, однак слід нагадати, що землі в Україні за

3

ціал законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і про державний земельний кадастр виявляється лише на тих землях і на тих об’єктах нерухомого майна, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Один із шляхів досягнення цієї мети – це якомога скоріше перетворення всіх існуючих несформованих земельних ділянок у сформовані – такі, що відображені у Державному земельному кадастрі та мають кадастрові номери. Нарешті, необхідно також поліпшувати механізм використання відомостей про земельні ділянки та інше нерухоме майно, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Адже у демократичному суспільстві всі публічні бази даних про нерухомість мають бути максимально прозорими і доступними для користувачів. Як показує практика, це непросте завдання. Тому робота над формуванням земельно-реєстраційної системи в Україні має бути продовжена.

Національний пресклуб з аграрних та земельних питань


4 u

 

№ 28-29 (8245)

 

З НАГОДИ 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА   гора (так її називають усі), за висловом Олеся Гончара, стала «духовною вершиною нашого народу, що світить усій Україні». У 1939 році на ознаменування 125-ї річниці з дня народження Кобзаря на його могилі було встановлено бронзовий пам’ятник роботи скульптора Матвія Генріховича Манізера та архітектора Євгена Адольфовича Левінсона, яким вдалося втілити роками вимріяний образ у бронзі і камені. На канівській кручі виріс прекрасний мистецький витвір. Відтоді могила Тараса має такий вигляд: двоярусний насип, заввишки 6,5 метра, увінчаний лабрадоритовим постаментом, що сягає вгору на 7,5 метра. На ньому височить 3,5-метрова бронзова постать Т.Г.Шевченка, який зображений на повний зріст. Привертає увагу постава поета – велична, горда, незламна. Голова схилена трохи вперед, обличчя – у задумі. Поли легкого одягу розвіває весняним вітром, що символізує волю, незалежність. Пам’ятник поету, з викарбуваними невмирущими рядками на гранітній плиті

ожен народ має щось найдорожче, найсвятіше. Для нас, українців, такою святинею є натхненник національних ідей, проповідник добра, волі, щастя і правди Тарас Григорович Шевченко. Найбільшим і найголовнішим «ділом» поета було його Слово, яке поставив на сторожі свого поневоленого народу. Письменник Олександр Довженко писав про поета: «Без нього… хтозна – що було б з нами без нього!» На жаль, історичні обставини складаються так, що по-різному моляться українці, вони належать до різних партій і навіть держав, часто піддаються на провокації і забувають, що вони однієї матері діти. Але коли звучить слово Шевченка – всі замовкають, бо то говорить правда, сам Бог промовляє вустами нашого Пророка. У кожній українській хаті, як про живого, рідного, говоримо про Тараса Григоровича Шевченка. На видноті, а подекуди і поруч із іконами, висять його портрети, лежать його книги. Любов до Тараса проникла у кожну сім’ю, передається із покоління у покоління. Ця всепереможна безкорислива любов зростає, шириться з часом. І ніякі модні віяння в поезії та мистецтві, ніякі казенні укази і накази не захитають її, не применшать, не затьмарять. Великі народні таланти вічні, як сам народ. Довголітнє і прекрасне життя безсмертної книги «Кобзар», яку читали сучас-

біля постаменту, створюють атмосферу святості, великої значущості, вимагають високої національної свідомості від кожного українця. Могила Кобзаря прекрасно вписується в архітектурний

ники великого поета, їхні діти, внуки і правнуки, наші прадіди, діди і батьки. І можна повторити, як свої власні, слова Миколи Бажана: «Я розгортаю томик «Кобзаря» і мені здається, що я кладу руки на трепетне гаряче серце серце, що так багато пережило і так багато пізнало, і я відчуваю його потужний пульс у пристрасних ритмах Шевченкового вірша». Про Шевченка дотепер написано в сотні раз більше, аніж написав він сам. А проте тема Поета, його ідей та образів, присутності в українській та у світовій культурах стає невичерпною. Переконатися у всенародній любові до Великого Кобзаря доводилося багатобагато разів. А в 2008 році випала щаслива можливість побувати на священній землі, яка прийняла у лоно велетня духу і мислі. Чернеча гора коло Канева…Варто почути про неї – і відразу в уяві кожного, хто хоч раз побував на ній, виринає невисока, мальовнича, незрівнянна в своїй напрочуд дивній красі гора над могутнім Дніпром, навічно пов’язана з ім’ям Тараса Шевченка. На Чернечу та на інші Канівські гори зачаровано дивився Шевченко, коли плив улітку 1859 року вниз по Дніпру до свого щирого приятеля Михайла Максимовича. Захоплений божественним краєвидом, великий митець зупинився на лівому березі Дніпра, якраз проти Чернечої гори, і зафіксував побачену ним дивовижну картину у малюнку «Коло Канева», виконаному пером, олівцем і тушшю. Тарасова

ансамбль, назва якому — Тарасова гора. Комплекс сходження на Тарасову гору – це триста дев’яносто дві чугунних сходинки, через певну кількість між ними розташовані гранітні майданчики, навіть на одному із них є під накриттям водограй. На майданчиках можна послухати спів кобзарів, бандуристів… Тарас Шевченко увічнений нащадками у камені і бронзі на Україні і в світі. На жаль, досі немає єдиного Державного реєстру пам’ятників Великому Кобзареві. Правда, у 2010 році намагалися дослідники визначити їхню кількість і дійшли висновків, що у світі є їх 1100. Майже половина із них (430) у Галицьких областях. У 2008 році науковці розробляли карту пам’ятників Тарасові Шевченку у Тернопільській області і помістили на ній 113 із 164. Чи, справді, це достовірні дані? Цікаво було дізнатися, якими є пам’ятники Шевченку у столиці України, у нашому обласному центрі м.Тернополі, у районному центрі – м.Заліщики та у селах свого району. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Києві розташований у центрі Шевченківського парку навпроти головного корпусу Національного університету імені Т. Шевченка. Відкритий 6 березня 1939 р. До 125річчя від дня народження поета. Автори – М. Манізер та Є . Левінсон. Висота скульптури – 6, 45 м, постаменту – 7, 3 м, стилобата – 0,62 м. Пам’ятник встановлено на невисокому кургані, що викликає асоціацію з Та-

К

расовою горою в Каневі. До нього ведуть п’ятимаршові сходи з боку головного входу до парку, виконані, як і стилобат, з бучардованого граніту. На чоловому боці постаменту з червоного граніту зроблено напис накладними бронзовими літерами “Т. Шевченк о. 1814–1861”, нижче слова із “Заповіту”: «І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом». Пам’ятник непогано укомпонований у навколишній невеликий парк і став однією з важливих ідейно-патріотичних домінант Києва, місцем проведення масових заходів щодо вшанування пам’яті Т. Шевченка й інших акцій. Дослідники налічують близько 100 населених пунктів України, де побував Тарас Шевченко. Ми, жителі Тернопільської області, по праву пишаємося тим, що наш край відвідав велетень українського духу Тарасові Шевченко. У 1845 році його затвердили співробітником Археологічної комісії, за її завданням він подорожував Київщиною, Волинню і По-

раїні, своєму народові. Пам’ятник відкрито у 1961 році. Його скульптор – Д. Крвавич. Висота споруди – 2,2 м, постамента – 2,5 м. Виготовлений він із бетону та цегли. Пам’ятник Тарасові Шевченку є і своєрідною візиткою села Касперівці. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше побував у

с.Гиньківцях. Пам’ятник Тарасові Шевченку відкривали гиньківчани у своєму селі у 1991 році. Побудований він за проектом скульптора А. Скиби із гіпсу та вапняка. Висота скульптури – 3, 4 метра, постаменту -1метр. Кобзар склав натомлені руки на колінах. Вдивляючись у риси обличчя поета, хочеться висловлювати думку: «Ми є нащадками Тараса. Його біль торкається наших душ». Жителі с.Колодріб��а віддають данину шани великому поетові, художнику, мислителю Тарасові Григоровичу Шевченку, звертають до нього свої дії і думки, очищуються його правдою, вірою, закличним словом. У 1991 році тут відбулося велике Шевченківське свято – відкривали пам’ятник Кобзарю. Авторами скульптури були скульптор-митець П.Сікора та архітектор М.Федик. Пам’ятник став окрасою місцевості, зведений він із мармуру і бетону. Висота споруди – 2,5 метра, постаменту – 1,5 метра. Тарас Шевченко – символ України і всіх українців у с. Поділля. Відчувають жителі села невмируще слово Шев-

дження пам’ятного знака Тарасові Шевченку у селах Заліщицького краю не тільки професійні скульптори, а й самодіяльні майстри. Так, народний умілець із Ягольниці у 1992 році із каменю витесав скульптуру українського поета у с. Дуплиська. Він майстерно відтворив риси обличчя Тараса Шевченка, простоту у одязі, пристрасть до книжки. Тарас Шевченко, дійсно, гідний поваги і шани, і перед його геніальністю всі схиляють голови. Немає жодного українця-поета, який навіть подумав би про суперництво з Шевченком. Скрізь співають його пісні, ім’я Кобзаря вимовляють із любов’ю. Це найвищий ступінь слави. Дивовижна особливість духовної спадщини Тараса Шевченка полягає в тому, що вона ніби глибшає і оновлюється, стає ще більш потрібною людям, бо вчить урокам розуму і мудрості, урокам історії і культури. Служімо Вкраїні, співаймо народу хвалу! Подякуймо щиро за добрі поради поету! Так писала у своїй поезії десятикласниця загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Касперівці Тетяна Мандзюк, яка народилася у с. Щитівці. У її рідному селі зведено за проектом А. Скиби у 1991-у році пам’ятник Тарасові Шевченку, який місцеві

селі, бо височіє святиня на пагорбі біля школи, попри центральну дорогу, за кілька кроків від тихоплинної річки Серет. За проектом Cтепана Бродового, уродженця с.Зелений Гай, зведено пам’ятник членами НРУ та місцевими умільцями у 1991р. У дні Шевченкіани ідуть учні із учителями, батьками до Кобзаря на розмову, проводять години спілкування, декламують біля пам’ятника вірші улюбленого поета. У час весіль молоді пари приходять з квітами до підніжжя Тараса Шевченка. Безсмертний Кобзар як пам’ятник є у с. Зелений Гай. Чернівецький скульптор Степан Бродовий, який народився у с. Жежева (ниніЗелений Гай) у 1990 році подарував своїм землякам пам’ятник, котрий виконав сам із гіпсу. Скульптурна споруда має висоту 1,5 метра, постамент - 0,3 м. Жителі села звели високий насип, на якому підноситься Шевченко і вростає у пейзаж. У підніжжі пам'ятника вставлена гранітна плита, яку обмуровано кам’яними стовпцями. Стомлений Тарас у глибокій задумі присів перепочити на високому пагорбі. Голова його схилена, вона була завжди у полоні гірких думок. Натруджені руки опущені на ліве коліно. Напис на плиті – уривок із твору «І мертвим, і живим…»: І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! Жителі с.Торське також люблять Шевченка. Із нагоди 100-х роковин від дня смерті Кобзаря тут було відкрито пам’ятник Т.Шевченку. Бюст Шевченка є і в селі Винятинці. Коли Україна відзначала 130-річний ювілей з дня перевезення тіла Т.Г. Шевченка на отчу землю, жителі цього села вшанували пам’ять Великого Кобзаря відкриттям бюста Тарасу. Ініціатором цього доброго почину були члени місцевого осередку Руху. Не залишився осторонь жоден житель села, кожному хотілося внести свою, хоч невеличку, часточку пожертвувань у цю добру справу. Місце для пам’ятного знака вибрали на подвір’ї місцевої школи, яка знаходиться у центрі села, щоб підростаюче покоління знало і пам’ятало про того, хто заповідав: «Учітеся, читайте, чужого научайтесь й свого не цурайтесь». Присів спочити Кобзар і в

ченка серцями, вірять у щирість і правдивість його патріотичного почуття, яке вбирають у свої душі, щоб долучитися до когорти тих, хто гордиться званням українця. Скульптура із серії «масове виробництво», побудована із бетону у парку коло Будинку культури, відкрита у 1966 році. Шевченка зведено у повний ріст, він немовби іде, поли одягу розвіває вітер. У поета опущена рука, у ній книжка. Висота скульптури – 3 метри, постамента – 80 cм. Шанують свого Великого Кобзаря у с.Солоне. Тут зведено гіпсовий бюст Тарасові Шевченку, котрий освячений 1993 року. На гранітній вставці написано: Тарас Шевченко (18141861), а нижче: Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають. Співця України люблять і жителі селища Товсте, котрі вшановують пам’ять улюбленого поета, бо він був такою людиною, рівної якій планета не мала і невідомо чи матиме. До улюбленого Кобзаря звертаємо свої погляди. З його ідеалами, помислами звіряємо свої кроки по розбудові самостійної держави. Так буде завжди, так буде вічно. І це закономірно, бо великі поети, за В. Симоненком, завжди є сучасниками для нових поколінь. Долучалися до спору-

жителі реставрували у 2006 році. Шевченко постав на весь зріст, Монумент встановлено на прямокутному постаменті, де позначено роки життя поета. Кобзаря зображено в русі, він ступив правою ногою вперед. Його ліва рука зігнута, нею він пригортає до грудей книжку. Погляд поета зосереджений, звернутий до глядачів. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься безсмертним у пам’яті нащадків, бо є і буде Україна, народ український. Людська любов уплетена у вінок, який ми ставимо до ніг Кобзаря. Український Прометей стоїть на високому п’єдесталі вселюдської шани. Шануючи Велику Людину, ми вклоняємося їй за нетлінне слово, за любов до рідної землі, до рідної мови, за надію, віру, що Україна буде і що на ній зійде сонце свободи й розквіту. То ж живімо Шевченковими заповітами, будуймо Україну. Пошли нам, Боже, Шевченкового духу, його твердості, мудрості, віри в майбутнє нашої України! Під керівництвом учителя- методиста Марії МИСЕВИЧ зібрала інформацію і підготувала матеріал Галина ПАСІЧНИК (с. Касперівці). На світлинах Василя ІВАНИШИНА: пам’ятники Т.Шевченка у районі.

 

діллям. Тарасу Шевченку було доручено зняти загальний і зовнішній вигляд Почаївської Лаври, вид на околицю, внутрішній вигляд храму. У Тернополі 1 лютого 1901 року студенти, учителі семінарії організували велике ранкове віче з нагоди 40-х роковин від дня смерті Кобзаря. Через 8 років галичани почали збирати кошти на пам’ятник. Пам’ятник Т. Г. Шевченку встановлений в Тернополі в 1982 р. Розташований він у невеличкому скверику ліворуч від Тернопільського ак адемічного обласного драматичного театру, який теж носить ім’я Великого Кобзаря. Автор пам’ятника — скульптор Микола Невеселий, архітектурну прив’язку виконав тодішній головний архітектор Тернополя Станіслав Калачник. Пам’ятник являє собою бронзову сидячу фігуру Тараса Шевченка, встановлену на двоступінчатому гранітному постаменті. У вінку всенародної шани Великому Кобзареві є знач-

ний внесок жителів Заліщанщини. У районі є 11 пам’ятників Тарасові Григоровичу Шевченку. Майже у центрі Заліщиків стоїть у повний ріст Шевченко. Він ледь-ледь схилив у задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок – він увесь порив, увесь рух. На плечі накинуте пальто, під яким зігнута рука притискає до грудей книжку. Права рука Шевченка стиснута у кулак. У зовнішності поета, у його суворому обличчі, у зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, що присвятила своє життя і талант Ук-


№ 28-29 (8245) u

ВІДЛУННЯ ПОДІЇ  

черговій колегії відділу з питань освіти РДА підсумовано районний тур Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2014». Враховуючи думку методистів, до очного етапу (фіналу) районного туру конкурсу було допущено 24 педпрацівники (троє – у номінації «Директор школи»), шість – початкова освіта і п’ятеро – в інших номінаціях. Серед фіналістів найбільше педагогів з сільської місцевості – 21, з міста – лише троє вчителів. 16 –

На

u

У рамках ХХХІV Міжнародного фестивалю художньої творчості „Голосіївськ а весна – 2014” та конкурсного творчого звіту серед ВНЗ Тернопільщини, присвя-

мають вищу категорію, 1 – вчитель-методист, троє – старші вчителі. У програмі фіналу конкурсанти створювали мультимедійні проекти, виконували контрольну роботу, проводили відкриті уроки. Розглянувши матеріали роботи оргкомітету та фахового журі районного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2014», затвердивши протоколи спільних засідань оргкомітету та журі за результатами вис-

тупів учасників фінального конкурсу - відділом з питань освіти присвоєно звання «Учитель року-2014» та вручено Дипломи переможців (І місце) і грошові винагороди в розмірі 500 грн.: Марії Юрійчук – учителю світової літератури школи ІІІ ст. с.Новосілка; Людмилі Герман – учителю початкових класів школи І-ІІІ ст. с.Синьків; Оксані Ковальчук – учителю географії школи ІІІІ ст. с.Поділля; Любові Гагалюк – директору школи І-ІІ

звучали безсмертні твори Кобзаря “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Бандуристе, орле сизий”. Схвилювали своєю ліричністю пісні “Молитва ангелу” у вико-

присутніх стримувати сльо��и. Постановку І. Тогобочного «Мати – наймичка» (за творами Шевченка) на суд глядачів представили члени драматичного гуртка «Провесінь». У житті людини завжди переплітається радість і смуток. Радісними мотивами на конкурсній програмі були фольклорно – етнографічні композиції “Вибиванка” і “Данець”. Задуматись над проблемами сьогодення спонукали пророчі слова Шевченка з уст Світлани Осадчук, яка натхненно прочитала “Кавказ”. Перепліталися із сучасними подіями й інші конкурсні номери: “Було колись на Україні” (ансамбль “Соколи”), “Не спи, моя рідна земля” у виконанні Ярослава Рибака. Логічним завершення святкового дійства стала вока-

нанні квінтету в складі Ігоря Витрикуша, Світлани Тарасевич, Оксани Курієць, Людмили Атаманчук, Олега Мартинчука, “Лелеча доля”, яку виконав дует у складі Оксани Курієць та Михайла Бандрівчака. Зачарували шанувальників пісні чудовим виконанням солісти – вокалісти: Оксана Мацинська , Вікторія Червінська . Без сумніву, полонило душу глядачів вокальне тріо (Тетяна Арсенчук, Оксана Мацинська, Вікторія Червінська ), у їхньому виконанні прозвучала пісня “Три поради”. Линуло на святі і Шевченкове слово з уст Романії Тремблюк, яка читала “Утоплену”, а хореографічна картинка до цього твору, постановниками якої були студенти коледжу, заставила

льно –хореографічна композиція “Запорізький марш”, а фінальна пісня «Студентська молодь» вкотре стала підтвердженням активної життєвої позиції наших студентів, бо саме їм творити майбутнє нашої держави. У вестибулі коледжу експонувалась виставка декоративно-прикладного мистецтва - праця серця, душі, невичерпної фантазії і звісно працьовитих, вправних рук студентів та викладачів. Глядачі та журі в залі отримали справжню насолоду від перегляду концерту. Світлана РУСНАК, в.о. заступника директора з виховної роботи ВП НУБіП України “Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого”

 

чених 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, відбувся творчий звіт колективів художньої самодіяльності ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого» Гостями свята були члени конкурсної комісії: М.М. Гасай, голова профспілки працівників освіти і науки України Тернопільської області, О.О. Чайка, методист ради директорів ВНЗ I-II рівнів акредитації Тернопільської області, А.І. Орнатовський, завідувач відділення зі спеціальності Тернопільського музичного училища ім.. С.Крушельницької, П.М. Шимків, голова обласного об’єднання “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка. У виконанні хору народного аматорського ансамблю пісні і танцю “Хлібодари”, про-

Для кожного християнина Божий храм – це особливе святе місце, де звіщається Господнє милосердя, осягаються біблійні істини. У церкві ми вчимось переживати спільність, любов, що походять від Бога. Тому кожен парафіянин, як добрий господар, намагається тримати Божу оселю в чистоті, сприяти її постійному оновленню та реконструкції. Таким щирим християнином, щедрим благодійником є Ігор Васильович Фрич – керівник ПАП «Фортуна», який пожертвував кошти на встановлення вікон для Ворвулинської греко-католицької церкви. Шановний Ігорю Васильовичу, від імені всіх прихожан нашої парафії, складаємо Вам подяку за небайдужість, чуйне та благородне серце. Хай Матір Божа Вас охороняє, в душі панують спокій, доброта, Ісус Христос хай з Вами завжди буде, а з ним у серці радість і любов Його свята.

 

ІІІ ст. с.Дорогичівка; Михайлу Материнчуку – директору школи І-ІІ ст. с.Добрівляни; Людмилі Винниченко – учителю географії школи ім.Осипа Маковея. Дипломи (3 місце) та грошову винагороду в розмірі 200 грн.: Марії Козіцькій – директору школи с.Буряківка; Ірині Ронталюк – вчителю географії школи с.Торське; Лесі Квич та Світлані Стручук – вчителям початкових класів школи с.ІванеЗолоте; Любові Гичун – вчителю початкових класів школи №1 м.Заліщики; Тарасу Середюку – вчителю світової літератури Заліщи-

 

НА НИВІ   ОСВІТИ

5

 

 

ст. с.Дзвиняч; Віталію Волощуку – учителю трудового навчання школи І-ІІІ ст. с.Лисівці. Дипломи (ІІ місце) та грошову винагороду в розмірі 300 грн.: Галині Хандій – вчителю світової літератури школи І-ІІ ст. с.Солоне; Марії Клос – вчителю початкових класів школи І-ІІ ст. с.Городок; Тамарі Миронюк – вчителю початкових класів школи ім.Осипа Маковея; Галині Гасяк – вчителю трудового навчання школи І-

цької гімназії; Людмилі Лукашик – вчителю трудового навчання школи с.Новосілка. Вручено дипломи учасникам районного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2014» та грошову винагороду в сумі 100 грн. 40 педагогам району, котрі викладають в школах світову літературу, географію, трудове навчання, а також найбільше – вчителям початкових класів. За активну роботу з підготовки і проведення І туру конкурсу нагороджено грамотою відділу з питань освіти Олексія Прогодюка; оголошено подяки методистам РМК Лесі Безі, Іванні Пішко, Анатолію Серединському, Тетяні Гурській, Володимиру Полевому, а також директорам загальноосвітніх шкіл, вчителі яких взяли участь в І турі конкурсу не менш, ніж в трьох номінаціях: Любові Хребтак, Володимиру Фрайнду, Марії Гронській, Богдану Кицканюку, Любові Гагалюк, Роману Войцехівському. Матеріал наданий методкабінетом відділу з питань освіти РДА

Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО.

  У ці тривожні весняні дні ми, вчителі та учні загальноосвітньої школи І- ІІ ст. с. Блищанка, з великою шаною, гордістю і вдячністю звернулися до Великого українця – Тараса Шевченка, щоб поклонитись його величі, подякувати за мудрість і науку, уславити його мужність і стійкість. Учні з великою відповідальністю взяли участь у підготовці і проведенні урочин до 200-річчя з Дня народження Т. Шевченка. З найменшими школяриками класоводи і вихователь дошкільнят провели ранок «Візьму в руки я «Кобзар». З розмаїття вишивок і багатоголосся звуків виринула пісня «Ой одна я, одна», яку виконала учениця 4 класу Богдана Рибцуник. Бібліотекарем школи проводився Тиждень книги: вихованцями здійснювались постановки уривків Шевченкових тво-

рів, презентувались нові книги про поета. Літературно-музична композиція, підготовлена вчителямисловесниками, «Любіте, брати мої, Вкраїну любіте» вкотре показала, якою надійною зміною зростають наші діти, нащадки великого Кобзаря, які знають історію свого народу, шанують рідне слово і пишаються, що вони українці. Звучали уривки із «Розритої могили», до глядачів звертались герої Тарасових творів (козак – Гнатюк Михайло, сирота – Бурдейний Олександр, селянин – Тихолаз Василь, дід – Остапишин Василь, пастух – Біблій Степан ), учні читали його вірші, виконували пісні на слова поета (Рибуник Ілона, Грозовська Мар`яна, Николишин Люба, Сопівник Іванна, Храпко Світлана, Федьків Віталій, Піхлик Олена, Киверига Олеся). Учениці музичної школи

Третякова Юлія і Гошовська Іванна причарували грою на бандурі. Майстерно виконав роль Шевченка учень 8 класу Петровський Василь. Є дні, що минають і непомітно зникають, нічого не залишаючи по собі, нічого не знаменуючи собою. Але є й такі, що ніколи не минають, вони з нами, в нашій пам’яті. Назавжди запам`ятається учням цьогорічний березень - вшанування Тараса Шевченка. Уже вкотре довели, що великий Кобзар не був самотнім у своїй боротьбі: з ним були його однодумці, найважливіше - з ним був і залишається народ. «Народ народжує великих синів, а сини дарують йому безсмертя і самі залишаються безсмертними».

  Виконавчий комітет Заліщицької міської ради щиросердечно вітає із ювілеєм директора Заліщицького радіомовлення Богдана Володимировича ПАПУШКА. Шановний ювіляре! Нехай щирість почуттів завжди зігріває Ваше серце, хай міцне здоров’я, невичерпна радість та достаток будуть вірними супутниками у Вашому житті, хай теплі, весняні промені ясно осяюють життєву дорогу і тішать Вашу щиру душу. Щоб родило щастя рясно, Все в житті було прекрасно. Щоб усе моглось і вмілось, Квітувало, веселилось! Щоб в сім’ї завжди було Любов, повага і тепло! Виконком міської ради

Богдана СТЕФАНЮК, учитель української мови і літератури школи с. Блищанка


6 u

 

З НАГОДИ 200-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА  

  Нещодавно мені вдалося побувати на Шевченківських читаннях, які проводились в Свершківській бібліотеці-філії. Розпочала їх наймолодша учасниця, яка ще відвідує дитячий садок Ліля Ворожбит. Вірші-посвяти Шевченку прочитали Наталя Ганін та Юля Похила. А потім звучали вірші, інші твори Шевченкові. Їх прочитали Назар Ємець, Назар Луговий, Назар Романюк, Іванна Ворожбит та Христина Ворожбит, Наталя Оробчук, Юля Гайдуцька, Іванна Головецька та Оксана Головецька, Ангеліна Мар-

u

№ 28-29 (8245)

 

чук, Христина Головецька та Анатолій Головецький, Марія Шинкарук. Уривок з поеми «Наймичка» прочитала Хрис-

тина Баб’юк, студентка Чортківського педучилища, член клубу за інтересом «Орієнтир», що діє при бібліотеці. Бібліотекар Ольга Гладій прочитала уривок з поеми «Причинна», а також вірш-присвяту Шевченкові, який дуже підходить до сучасної ситуації в Україні. «Поглянь же, батьк у, ми прийшли до тебе, просити сили в цей тривожний час, бо ще хвилина й одвернеться небо, соромлячись див��тися на нас». Василь ГОЛОВЕЦЬКИЙ, депутат райради від ВО «Свобода»

  НА НИВІ ОСВІТИ

  Вчителі іноземної мови загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 м.Заліщики усвідомлюють, що одним із головних завдань їхньої роботи є формування в учнів світоглядних позицій оволодіння багатьма іноземними мовами, а також важливо бути лінгвістично грамотними і толерантними стосовно іншомовних культур, готовими до міжнародного спілкування. Щоб зробити процес оволодіння іноземними мовами успішним і соціально зорієнтованим, вчителі Н.А.Кочеткова, С.В.Гоцуляк, О.І.Волощук використовують усі ефективні методи і технології у процесі навчання та позакласній роботі. Цьому сприяє щорічне проведення загальношкільного заходу «Тиждень іноземної мови». У цьому навчальному році ми продовжували свої традиції і, враховуючи інтереси та побажання школярів, проводили змагання між учнями, в яких творчі здібності проявили п’ятикласники Т.Перит, М.Мацуляк, А.Шпаковський, Н.Матвій, С.Горба, І.Ковалів в конкурсі «Моя улюблена тварина». Учні 9го класу М.Пшик, Р.Струк, В.Берегулько, Л.Радинська, І.Чорненька, В.Дмитрук та одинадцятикласники М.Журецька, І.Свіченюк, О.Зубик, Н.Реуцька показали свої навички та вміння в

оволодінні комп’ютерними технологіями при створенні презентацій для загальношкільного конкурсу. Для вихованців середніх та старших класів була підготовлена і проведена інформативна година до 450річчя В.Шекспіра. Виконуючи невеликі сценки із відомих п’єс цього драматурга, найкращі акторські здібності продемонстрували учні 10го та 11-го класу: І.Свіченюк, Р.Сенишин, О.Зубик, Н.Реуцька, М.Горба, О.Климус, А.Андрусик. Старшокласники поділилися своїми думками про вплив творчості В.Шекспіра на світову літературу та мистецтво, на загальнолюдську культуру. Під керівництвом вчителів С.В.Гоцуляк. та Н.А.Кочеткової із захопленням готувалися до виховного заходу «Ми вивчаємо англійську з «Оксфордом»» учні молодших класів: О.Бачинська, І.Коханюк, Я.Казимірик, А.Ярусевич, М.Сопівник, М.Харук, О.Купер, О.Чухрій, А.Дедерчук, В.Вараниця, В.Курляк, Ю.Бойчук. Вони дуже виразно декламували вірші, емоційно виконували пісні англійською мовою і, навіть, проявили акторські здібності при виконанні різних ролей в жартівливих міні-історіях про шкільне життя дітей. Відкритий урок в 11-му класі на тему: «Український

  (ЗУСТРІЧ ВИПУСКНИКІВ 1994 РОКУ) Нещодавно до нашої школи завітали її випускники 1994 року. Двадцять років пройшло з того часу, коли для них звучала мелодія випускного вальсу. Багато змінилося в школі та залишилися у спогадах вчителів чотирнадцять учнів, які були веселими, активними, добрими. Такими вони пішли у самостійне життя. Кожен з них обрав свою стежину, став господарем власної долі. Школа радо зустріла гостей. Протягом тижня всі готувалися, учні восьмого класу випустили стінгазету «Подорож у дитинство». У святково прибраному класі діти, учні школи, дарували привітання своїм батькам, які підготували спільно із

педагогом-організатором школи С.М. Чернецькою. А потім лунала мелодія вальсу. Директор школи Г.С. Савчук привітала гостейвипускників, прозвітувала про роботу за два десятиліття. Також наголосила, що вихованці, які беруть участь у цьому святі, є кращими учнями школи, отже відчутне батьківське виховання. Приємним сюрпризом стали загостини вчителів, котрі навчали наших винуватців свята, а зараз - на заслуженому відпочинку. Це колишній директор школи В.І. Буняк, перша вчителька Н.Д. Кушнір, класний керівник К.С. Матвій. Вони щиро раділи, що їхні вихованці стали успішними людьми, організували

живопис та його жанри» провела вчитель англійської мови Н.А.Кочеткова. Цікавим моментом на уроці стали учнівські презентації на такі теми: «Т.Шевченко талановитий український художник» (О.Зубик), «Творчість К.Білокур» (М.Журецька), «Петриківський стиль живопису»(І.Свіченюк). Учениця Н.Реуцька із захопленням розповіла про свої улюблені картини різних жанрів . Учні показали своє вміння проводити дослідницьку роботу, а також працювати самостійно. Цікавими були заходи із німецької мови. Учнями 11 класу М.Журецькою, І.Свіченюк, О.Зубик були підготовлені такі проекти, як: «Німеччина: країна і люди», «Подорожуємо Україною», «Стежками братів Грімм». П’ятикласники відгадували загадки німецькою мовою «З якої це казки?», а восьмикласники підготували презентації на тему «Моє улюблене свято» і декламували поезію. Цікаве суперництво розгорілося на КВК «Хто краще знає німецьку?». Підсумки тижня іноземної проведено на шкільній лінійці, кращі учні нагороджені грамотами та подяками.

Марія БЕРЕГУЛЬКО, заступник директора школи №2 м.Заліщики

цю зустріч та не забувають своїх наставників. Виступ Володимира Івановича розчулив присутніх, у повітрі панувала ностальгія за безтурботністю та радістю дитинства. Кумедно пригадувала маленьких першокласників Надія Данилівна. Катерина Степанівна зробила перекличку за журналом і кожному своєму вихованцю дала характеристику. Випускники у свою чергу подарували наставникам пісню «Вчителько моя». Зазвучали веселі історії, спогади, знайшлися старі фотографії. У класі запанував веселий настрій. Цього вечора однокласникам було що згадати. Всі ділилися здобутками, разом поринули у своє колишнє шкільне життя. Марія ЛОХВИЦЬКА, заступник директора з НВР школи с. Шипівці

Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, кого кохав Пушкін. На «любовному» небосхилі Гете не залишилось жодного нерозкритого сузір’я – все знайдено, названо, видруковано. Звідки взялася така цікавість? Напевно це тому, що в тому, кого і як кохає велика людина, розкривається історія покоління, атмосфера часу. На засіданні клубу за інтересом «Орієнтир», що діє при Свершківській бібліотеціфілії, його члени досліджували історію мрій, надій, розчарувань Т.Г.Шевченка у віршах, щоденникових записах, спогадах, історії його кохання, що поклала свій відбиток на творчості. Адже ми знаємо Шевченка, як художника, поета Божої волі, борця за справедливість, а ще він був справжньою людиною, особистістю, котра вміла палко кохати і не тільки задля натхнення, а шукаючи в коханій жіночий ідеал. Кохання поета допоможуть нам ще більше і глибше розкрити сутність поета. Першим сильним почуттям малого Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко. Юна Беатріче його поезії, на жаль, була занапащена москалями і стала покриткою. Історія знеславленої Оксани лягла згодом в основу «Капітанші», «Наймички»,

u

«Слепой», «Катерини», пройшла через поеми і повісті Шевченка. Схожою на Оксану була польська швачка Гусиковська, теж «Чорноброва» друге юнацьке кохання Шевченка. Зустрівшись з

поет зупинився на п’ять місяців і закохується в молоденьку актрису Катерину Піунову, якій освідчується, незважаючи на двадцять років різниці. Через деякий час сум і відчай минають і з’являє-

  нею, поет вперше гостро відчув різницю між вільним і кріпаком, між долями хоч і бідної, але вільної людини і раба. Будучи студентом Академії художників у Петербурзі, Шевченко переживає третє своє захоплення натурницею, яку він вивів під ім’ям Паші в повісті «Художник». Навчаючись в Академії,вже прославленим автором «Кобзаря» і відомим портретистом, Шевченко їде в 1843р. у рідну Україну, де знайомиться із Ганною Закревською – своїм великим коханням. До цього він зовсім не думав про шлюб, а після зустрічі з Ганною у нього виникло бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий, надійний захисток. Наступними, хто залишив свій яскравий слід в серці поета були Варвара Рєпніна, Агата Ускова, але вони так і не стали супутницями його життя. У Нижньому Новгороді

ться нова надія одружитися зі своєю, з кріпачкою. Він зустрічає Ликеру Полусмакову – і знову довірливо закохується. Вона і стала останнім коханням поета. На жаль, дівчина не зрозуміла, наскільки сильним було почуття поета. Набагато пізніше вона приїхала на його могилу і доглядала за нею аж до смерті. Активну участь у проведенні засідання клубу взяли Оксана Бесага, Марія Шинкарук, Назар Романюк, Назар Луговий, Юлія Гайдуцька, Віталій Страмик, Віталій Миронюк, Наталія Оробчук, які читали поезію поета, присвячену його не розділеному коханню. Також проведено перегляд літератури «Тарас Шевченко – поет Божої волі». Христина БАБ’ЮК, член клубу за інтересом «Орієнтир», Ольга ГЛАДІЙ, бібліотекар с.Свершківці

ВІХИ ІСТОРІЇ  

  Щороку схилятимуть знамена над полеглими. Служитимуть Службу Божу за тих, хто загинув, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони пам’ятатимуть Афганістан, який багато чого навчив їх та усіх нас. Скорботна пам’ять про воїнів-афганців. За довгих десять років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкових гробах. І не було у батьків упевненості в том у, чи ховають вони свого, чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах

довго забороняли писати справжню причину загибел��. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь. За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений. Посивілі завчасно вони в тривожних снах ще й донині йдуть у бій, затуляючи від куль один одного. Їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок в їхньому житті та ще важче вирвати їх, знищити й забути. Афганістан. Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями. 25 літ тому завершено вивід радянських військ з Афганістану. Через горнило

радянсько-афганської війни пройшло чимало українців. Пам’ять про полеглих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не лічив, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Постійно хвилину, нехай защемлять серця за тих, кого немає серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить через афганські гори до свого дому… Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував своєю долею, бо ним розпоряджався хтось чужий.

мене перевели в Термез, там я потрапив у піхотний полк. Згодом опинився в розвідувальному батальйоні, де мене одразу ж перевели в роту підготовки снайперів. - Коли Вас направили на визначену територію, які функції виконували особисто Ви? - 1 лютого 1986 року ми прилетіли в Кабул. Надовго там не затримались. Жодних надзвичайних подій не відбувалося. Кожному віддали відповідний наказ. Мені довелося проходити свою службу в батальйоні охорони аеродрому. Там я прослужив до 11 листопада 1986 року. - Напевне, часто доводилося бути свідком втрат серед побратимів? - Зазвичай, нас не підпускали до поранених. Але кожен старався допомогти своїм однослужбовцям. Втрати були незліченні, проте кожен розумів необхідність служби і продовжував виконувати поставлені завдання. - Які враження справила афганська війна на Вас?

- Жахливою була картина афганської війни. Особисто для мене, вона була випробуванням. Враження неоднозначні: звичайно більше смутку, адже на твоїх очах помирали сотні людей, але запам’ятались моменти взаємодопомоги, людських стосунків. Під кінець всі обмінялися подарунками на згадку один про одного. Зараз ми підтримуємо тісні стосунки з однослужбовцями: зідзвонюємося, зустрічаємося, згадуємо нашу службу. - Які уроки війни слід передати сучасній молоді? - Насамперед, хочу побажати терпіння та витримки. Завжди потрібно пам’ятати одну просту річ: віра в себе – найбільша сила! Ніколи не здавайтеся, гідно бороніть честь своєї держави. На завершення хочу побажати всім афганцям здоров’я, щастя та довгих років життя. Нехай ваша душа ніколи не старіє, доля дарує тільки приємні моменти. Настя ВІСТОВСЬКА, учениця школи с.Нирків

Ніна МАШЕРА, учениця школи с.Новосілка

  25 років минуло з часу завершення афганської страшної війни, але спогади колишніх воїнів-афганців і до нині не дають нам забути про ті страшні роки. Мені випала можливість поспілкуватися із людиною, яка була у гущі тих подій. Михайло Васильович Замолинський народився в 1967 році в с.Нирків. Закінчив місцеву восьмирічну школу, середню освіту здобув у с.Устечко. Працював у нирківській колгоспній бригаді. У вісімнадцятирічному віці потрапив до армії. - Михайле Васильовичу, розкажіть, що відчули Ваші рідні, коли дізналися, що Ви йдете служити в Афганістан? - Все сталося швидко та неочікувано. Були і сльози і переживання, але всім довелося змиритись із таким призначенням. Весь час ми спілкувалися: надсилали один одному листи та телеграми. - З чого розпочиналася Ваша служба? - Спочатку нас направили до Ташкенту, кожного по відповідних дивізіях. Потім


№ 28-29 (8245) u

ЛІКАР   РАДИТЬ

  Це захворювання очей, зв’язане з накопичуванням рідини в середині ока, що призводить до збільшення тиску і може пошкоджувати нерв, по якому відбувається передача зорової інформації в головний мозок. Як наслідок цього, знижується зір. У здоровому оці утворюється рідина, що омиває складові ока, харчує їх, зміна рідини проходить через маленькі отвори. Постійне утворення і відтік рідини зберігають око вологим і здоровим. Глаукома впливає на широту огляду, на здатність бачити предмети по периферії. Розвиток хвороби проходить поступово, тому часто пацієнти не помічають таких порушень зору. Несвоєчасне виявлення глаукоми, а також відсутність адекватного лікування її може привести до сліпоти. Хоча нанесена шкода зору не може бути відновлена. Добре те, що при неперервному і адекватному лікуванні (застосування очних капель) можна зупинити подальше звуження поля

зору. В деяких випадках навіть доводиться робити операцію. Чим раніше виявлено і діагностовано глаукому, тим більше шансів зберегти зір. Огляд лікаря і обстеження допомагають виявити ранні ознаки хвороби. Основне лікування глаукоми – це застосування очних крапель, які зменшують утворення рідини в оці або збільшують її виведення. Операцію при глаукомі проводять при неефективності звичайного лікування або при швидкому прогресуванню хвороби, навіть якщо тиск в нормі. Зверніть увагу – безперервне лікування дозволяє сповільнити прогресування хвороби і зберегти зір. Пам’ятайте – глаукома може розвиватись повільно і ви можете не помічати симптомів. Підтримування внутріочного тиску на нормальному рівні – основна мета лікування. Головною умовою його є режим закапування крапель. Оцінка ефективності ліку-

7

 

  вання – зміни поля зору хворого, які треба постійно контролювати на прийомі у лікаря. На жаль, глаукому в даний час вилікувати неможливо. Однак при ранній діагностиці і правильному лікуванні вдається призупинити прогресування хвороби. Самолікування – не допустиме! Намагайтесь не працювати з тривалим нахилом голови. Дивитись телевізор можна при доброму освітленні. При читанні і інший зоровій роботі щогодини робіть перерви на 10-15 хв. У харчуванні слід надавати перевагу овочам, рибі, сирим овочам та фруктам, а ще варто обмежити цукор і тваринні жири. Рідину особливо не обмежують, не можна тільки одноразово випивати більше стакана. Корисним є чай, який покращує кровообіг в тканинах ока. Куріння дуже шкідливо впливає на очі. Регулярно відвідуйте лікаря. Навіть при нормалізації внутріочного тиску контрольне обстеження рекомендовано кожні 3 місяці. Надія МЕЛЬНИЧУК, лікар-офтальмолог Товстенської РКЛ

  В районі захворюваність на глистні інвазії займає друге місце після грипу і гострих респіраторних інфекцій. Найчастіше реєструється аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз. Але ентеробіоз поширюється від людини до людини контактним шляхом, а особливо серед дітей. Тому є небезпечним для дитячих організованих колективів. Ентеробіоз - це захворювання, спричинене особливим видом глистів – гостриками. Паразитують вони у людей будь-якого віку, але найчастіше в дітей. Оселяючись у кишківнику людини, вони живляться його тканинами та соками. Самці в кишківнику гинуть і виділяються з нього разом із випорожненнями. Самки ж виповзають та відкладають яйця на складках слизової оболонки заднього проходу, на шкірі промежини, сідни-

цях, стегнах та нижній частині спини. При розчісуванні сверблячих місць яйця гостриків потрапляють на пальці рук людини, на постільну білизну, одяг. Вони залишаються активними (заразними) протягом 10 днів! Яйця легко передаються від однієї людини до іншої через забруднену збудником їжу, посуд, іграшки, побутові предмети, якими користуються члени сім'ї, діти в дитсадках чи однокласники. Яйця гостриків можуть підніматися у повітря з пилом, заноситися під час дихання у ротову порожнину і проковтуватися. При скаргах дитини на свербіж слід пройти обстеження на ентеробіоз, а потім обстежити усіх членів сім'ї. Оскільки ентеробіоз – це хвороба брудних рук, то чистота рук і нігтів, їх ретельне миття перед їжею, боротьба з шкідливими

Уляна ВАХУЛА, лікар-епідеміолог Борщівського міжрайонного управління Головуправління в області

БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ

 

“САТУРН”

  Згідно розпорядження голови РДА №92-од від 28 березня ц.р., підписаного першим заступником голови райдержадміністрації В.Лучиком та відповідного листа управління ЖКГ облдержадміністрації від 27 березня ц.р. «Про закінчення опалювального періоду», у зв’язку з підвищенням середньодобової температури повітря до +8°С закінчено в районі опалювальний сезон 28 березня для всіх категорій споживачів. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступників голови РДА згідно з розподілом обов’язків.

u

 

звичками – брати пальці в рот, гризти нігті, є основою профілактики. Дотримання особистої гігієни після вулиці, відвідування туалету, а саме миття з милом рук - це дуже важливо. У домі, де є хворий на ентеробіоз, потрібно декілька разів на день проводити вологе прибирання підлоги. Стежте, щоб надворі дитина не тягнула до рота підібрані із землі предмети.

КРИМІНАЛЬНА ХРОНІКА  

До чергової частини Заліщицького РВ УМВСУ поступило повідомлення про те, що в с.Торське зафіксовано спробу крадіжки у гр-ки Д., жительки даного села, а в Гиньківцях із будинку гр-ки О. викрадено речі домашнього вжитку. Поступило повідомлення від гр-на К., жителя с.Гиньківці про те, що в нього зник гаманець з грошима і речі домашнього вжитку. Даний громадянин також повідомив, що напередодні в нього було викрадено гроші із гаманця. 5 березня у с.Торське було виявлено факт крадіжки мобільного телефону у гр.-ки Д., жительки даного села. За наслідками злочинних дій, працівниками Заліщиць-

кого РВ УМВСУ проведено ряд оперативно-профілактичних заходів, завдяки яким підозрюваного було знайдено і затримано. Злочинцем виявився гр-н М., житель с.Гиньківці, який повідомив, що, перебуваючи у с.Торське, мав намір поживитися. Він розбив віконну шибу житлового будинку, проник всередину, намагаючись викрасти телевізор. Згодом проник у будинок своєї сусідки, в Гиньківцях, звідки викрав речі домашнього вжитку. Того ж дня, продовжуючи свої злочинні дії, останній встиг проникнути у будинок свого односельця та викрав у нього гроші із гаманця та продукти харчування. Варто зауважити,

ДО ПОСЛУГ ПОКУПЦІВ! 2 квітня відкрився магазин «Грація», в якому можна придбати товари для рукоділля, тканини та полотно для вишивки, вишитий одяг, нитки та бісер, нитки для в’язання, фурнітура та аксесуари для одягу. Адреса магазину: м.Заліщики, вул.Стефаника,17а/9 (поруч з магазином «Копійочка», в районі автовокзалу). Тел. 098 70 36 419. Ласкаво запрошуємо всіх бажаючих завітати до нашого магазину.

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці koloszal@inbox.ru Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

що в потерпілого зловмисник напередодні викрав гроші з гаманця. Підозрюваний, перебуваючи у с.Торське із злочинними намірами, викрав мобільний телефон. Відкрито кримінальне провадження, проводиться досудове розслідування. До зловмисника обрано запобіжний захід – тримання під вартою. На даний час гр-н М. перебуває у Чортківському СІЗО №26. Дана справа буде направлена до Заліщицького районного суду, зловмисник понесе покарання згідно чинного законодавства. Сергій СЕМЕНКІВ, начальник Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, підполковник міліції

Фізична особа-підприємець Гуйван Микола Дмитрович, який здійснює підприємницьку діяльність за адресою та фактичною адресою проммайданчика: 48674, Тернопільська обл., Заліщицький р-н, с.Добрівляни, вул. Сонячна,8 , має намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вид діяльності згідно КВЕД: 01.23.0 Розведення свиней; 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків та на ринках; Валовий викид забруднюючих речовин від виробничої діяльності підприємства (виробництва) становить: Аміак - 1,4 т/рік; метан - 0,598 т/рік. Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок(мікрочастинки, волокна) - 0,853 т/рік. Перевищень санітарногігієнічних нормативів у процесі виробництва немає. Зауваження приймаються за адресою: Заліщицька районна державна адміністрація, вул.Степана Бандери,15-Б, протягом 30 календарних днів з часу опублікування інформації.

В с.Торське по вул.Біла,15 продається житловий будинок зі всіма зручностями. Тел. 097 216 27 67. *Продається будинок, житлова площа - 112 м кв. Є літня кухня, підвали, гараж, земельна ділянка - 0,06 га у м.Заліщики, вул.Садова. Тел.: 0679267146, 0674461570. У Заліщиках по вул.Зелена продається будинок (загальна площа 75,6 м). Є літня кухня, гараж. Будинок газифікований, підведена вода, земельна ділянка 0,6 соток. Ціна договірна. Тел. 095 20 32 449 або 096 400 40 65. *У Заліщиках на масиві «Сонячний» (вул.Незалежності) продається земельна ділянка площею 6 соток. Тел. 097 380 82 86. Продається житловий будинок з надвірними спорудами у м.Заліщики по вул.Заньковецької. Земельна ділянка 0,20 га, Ціна договірна. Тел. в Заліщиках 2-22-46. Продається 2-кімнатна квартира в центрі м.Заліщики зі всіма зручностями. Загальна площа 52 кв.м, житлова площа 33 кв.м. Біля будинку є гараж, сарай та підвал. Тел. 068 046 22 07 або 068 036 92 70. У с.Головчинці сільська рада надає в оренду гідроспоруди. Бажаючим звертатися по телефону 3-51-37. На роботу потрібні закрійник, швея. Тел. 098 70 36 419. Продається пам’ятник-хрест, виготовлений із крошки. Ціна договірна. Тел. в Заліщиках 4-11-38. Втрачене посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії В-П №125039 на прізвище Платко Яніна Стефанівна, вважати недійсним. Заліщицька районна рада оголошує конкурс на право оренди гаража площею 37,5 кв.м., за адресою: вул. Ольжича 5-А м. Заліщики Тернопільська область. Заяви для участі в конкурсі приймаються протягом 10 робочих днів після опублікування цього оголошення в газеті у кабінеті № 39 районної ради. З умовами конкурсу конкурсанти будуть ознайомлені при поданні заяви про участь у конкурсі. Конкурс відбудеться 17 квітня 2014 року.

Наш р/рахунок 26004198767

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:

у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),

Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора відповідальний секретар ......................2-18-69 Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділом суспільно-політичного життя................2-11-42 Ірина ІВАНСЬКА, Наталія ЯНОВСЬКА кореспонденти...........................................2-12-43 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-18-69

МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. Наклад 3000 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ (А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНА ТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ КОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.

ПРОДАЄМО В КРЕДИТ Найкраще співвідношення ціни та якості. Наша адреса: м.Заліщики, вул. С.Бандери, 102, магазин “Торговий центр”, тел.: (03554) 2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.

 

10 зни %  жка ! РАКУШНЯК КРИМСЬКИЙ, безплатна доставка, СУПЕР-ЦІНА! Телефони: 096-0000-884, 095-0000-884.

КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.Українська, вул.С.Бандери, буд.68, буд.38, оф.15, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43

Ліцензія серії: АВ №581578 від 21.12.2011р., Ліцензія серії: АВ №534857 від 21.12.2011р.

Товстенська селищна рада оголошує конкурс на право вивезення твердих побутових відходів у селищі Товсте. Конкурс відбудеться 5 червня 2014р. За інформацією звертатися за тел. 3-52-48, 3-51-47. Втрачене свідоцтво про право власності на будинковолодіння, видане виконкомом Заліщицької районної ради народних депутатів 02.01.1990р. на прізвище Валявської Богдани Василівни, вважати недійсним.

Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 54-45-46). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.


8 u

 

№ 28-29 (8245)

 

 НА НИВІ ОСВІТИ

 

  Нещодавно в Устечківській школі відбулась година пам'яті, присвячена творчості великого українського Генія Т.Г. Шевченка, а також складним, драматичним подіям, які сколихнули українське суспільство та обурили світову громадськість. Захід розпочався із декламування зворушливих віршів Тараса Шевченка про долю України та розповідей про життєвий, творчий шлях видатного поета. У кожної української родини найважливіші є два видання: Біблія – Письмо Святеє, І «Кобзар» - Шевченкові слова. Слово Боже з Біблії нас вчить, Як себе поводить, як нам жить. І вірші Тараса-Кобзаря Ці вічні істини вторять. Усім серцем вірити у Бога, Свого ближнього любити

як себе. В мирі жити, у злагоді, любові. І тоді нас щастя не мине. Кожен день, годину, кожну мить Україні й Богові служить. Значне хвилювання та жваву дискусію серед школярів викликали спогади про звитягу та мужність наших патріотів, які відстоювали власні переконання та боролись за краще майбутнє співвітчизників на Майдані в Києві. Слова скорботи учні висловили за загиблими учасниками Євромайдану та вшанували хвилиною мовчання Героїв «Небесної Сотні». На дитячих очах забриніли щирі сльози, коли звучала сумна пісня «Плине кача», під мелодію якої в останню путь проводжали загиблих євромайданівців. Обговорювались і три-

вожні події, які відбуваються у Криму та інших регіонах України. Школярі зауважили, що ці складні для українського народу випробування об’єднали нас, допомогли зрозуміти цінність життя, усвідомити важливість власного вибору та його наслідки. Учасники заходу також зійшлися на думці, що необхідно вміти жити з вірою у Бога і кожної миті покладатися на Всевишнього. Щиру вдячність висловлюю найактивнішим десятикласникам: Тетяні Триш, Зоряні Вільгушинській, Олі Климочко, Лесі Базюк, Володі Гронському, Олесі Осадчук, які брали участь в обговореннях.

Адміністрація Національного природного парку «Дністровський каньйон» підсумувала конкурс, розпочатий в грудні 2013 року під назвою «Подбаймо про птахів взимку». Він був започаткований з метою виховання бережливого ставлення до біорізноманіття, проведення ши��окої просвітницької роботи та практичних дій з охорони та збереження орнітофауни. Під час конкурсу учні ознайомилися з видовим різноманіттям зимуючих птахів своєї місцевості, розширили знання з біології птахів, підгодівлі їх взимку, оволоділи методиками визначення, спостереження та обліку зимуючих птахів і т.д. Конкурс проводився в номінаціях: «Фоторобота», «Малюнок», «Годівничка для синички». Брали участь у ньому учні загальноосвітніх шкіл Монастириського, Бучацького, Заліщицького та

 

СПОРТ  

Рослини і звірі – то наші брати Ми – старші, і маємо їх берегти. Всі ми любимо і вивчаємо природу – основу нашого життя. Тому повинні любити, берегти і примножувати природу рідного краю.

 

Минулих вихідних на заліщицькому стадіоні «Дністер» відбувся міжобласний турнір з футболу, присвячений пам’яті письменника, журналіста, громадського діяча, колишнього редактора районної газети «Колос» Петра Івановича Ковальчука. У змаганнях, які були організовані Федерацією футболу району, Заліщицьким комунальним ФСТ «Колос», відділом у справах молоді і спорту РДА взяли участь команди трьох областей: Тернопілля – заліщицький «Дністер» та ФК «Чортків», Буковини – ФК «Мамаївці», Київщини – фастівський «Арсенал», який тренує син письменника Володимир Петрович. У перший день змагань у стартовому поєдинку тур-

ніру бомбардирськими якостями відзначилися гравці команд ФК «Мамаївці» та ФК «Арсенал». Основний час гри завершився внічию - 3:3, а в серії пенальті перемогли спортсмени з Фастова – 5:4. В іншій грі цього дня заліщицький «Дністер» розгромив своїх принципових суперників у обласній першості команду ФК «Чортків» з рахунком - 4:0. Напевно, перебуваючи під враженнями від поразки в перший ігровий день, чортківчани не прибули в неділю на гру із ФК «Мамаївці» за третє місце. Отже, воно без гри дісталося футболістам із Кіцманського району Буковини. А в фіналі турніру в принциповій та безкомпромісній грі фастівський «Арсенал», завдяки

йон); ІІ місце – Ярослава Сопеля (школа с.Сков’ятин Борщівського району), Анжели Федорук (школа с.Дзвинячка Борщівського району); ІІІ місце – Людмили Швед (школа с.Зубрець Бучацького району), Аліни Котик (школа с.Гушина Борщівського району). 3. У номінації «Фоторобота»: І місце в Ілони Федик з Лисичників; ІІ місце у Володимира Беркича з Борщева, Юрія Нахмана (дошкільний навчальний заклад «Вишиваночка» с.Горошова Борщівського району); ІІІ місце у Вікторії Русланівни Гошко (с.Пилатківці), Олега Тимошіва (школа с.Скоморохи Борщівського району). Переможців буде нагороджено призами та дипломами. Аркадій СІДОРОВ, начальник відділу екологічної освіти НПП «Дністровський каньйон»

Любов НИКОЛЯК, вчитель математики, класний керівник 10 класу школи с.Устечко

Пролетіли роки, як одна мить,   а з нею й молодість нашої шановної колеги Любові Володимирівни ІЛЬНИЦЬКОЇ, яка десятки літ чесно, віддано й наполегливо працювала в редакції районної газети «Колос» секретар-друкаркою. У ці дні вона відзначає своє 75-річчя в далекій Канаді. Але думками своїми і мріями вона завжди з Україною і з нами всіма, хто її знає, шанує і пам’ятає. Дорога наша імениннице, щиросердечно вітаємо Вас з Вашими ювілейними народинами і бажаємо міцного здоров’я, радості від дітей та внуків, везіння і добра на всіх життєвих дорогах і щасливого повернення до рідного дому. Нехай щедрою буде доля на добро і втіху, а Господнє благословення на многії літа! Хай доля дарує Вам років багато, Багато в ній буде щастя й добра, Хай повниться радістю рідная хата, Багато в ній буде людського тепла. Із великою шаною Ваші колишні колеги й весь колектив редакції «Колоса»

u

Борщівського районів. Значну допомогу адміністрації Парку у проведенні конкурсу надали відділи освіти державних адміністрація вище названих районів. Всього у конкурсі взяли участь 236 учнів, тому журі, яке очолював директор Парку М.Ф.Шкільнюк, було не просто підсумувати його. Результати виявились такими: 1. У номінації «Годівничка для синички»: І місце – Антоніна Саковська (школа смт.Товсте), Павло Бошко (школа с.Королівка Борщівського району); ІІ місце – Христина Дурда (Бучацький районний центр дитячої та юнацької творчості «Сузір’я»), Людмила Миколаївна Юркевич та Іван Юркевич (школа с.Лисівці); ІІІ місце – Ольга Боднар (школа с.Синьків). 2. У номінації «Малюнок: І місце в Андрія Кравчишина (с.Іванків, Борщівський ра-

м’ячу, забитому на другій хвилині гри, переміг заліщан і став переможцем турніру. Про постать П.І.Ковальчука, пам’яті якого був присвячений турнір, говорили у промовах при відкритті турніру директор Заліщицького комунального ФСТ «Колос» Ігор Мамалига, який найбільше приклався до його організації та проведення, а також при закритті змагань голова Федерації футболу району Василь Лопушняк та дружина П.І.Ковальчука Ірина Олексіївна. Вони відзначили переможців та призерів турніру: команду «Арсенал» перехідним кубком, команди-призери змагань – грамотами, гравців – пам’ятними сувенірами та книгами, які написав П.І.Ковальчук. Кра-

щі гравці турніру нагороджені призами: воротар Володимир Семенюк («Арсенал»), захисник Роман Буртник («Дністер»), півзахисник Павло Мотус (ФК «Мамаївці»), нападник Ярослав Олексів («Дністер») та бомбардир Павло Чередниченко («Арсенал»). Спонсорами турніру виступили підприємці та доброчинці І.Білінський, І.Городинський, О.Снятинська, В.Рацин, В.Петринка, П.Буринюк та голова федерації футболу району Василь Лопушняк, який нагородив футболістів «Дністра» пам’ятним кубком та медалями обласної федерації футболу за друге місце, здобуте заліщанами в минулорічній обласній футбольній першості. Олег ВІСТОВСЬКИЙ

Світлина автора

Про це йшла мова на засіданні клубу вихідного дня у нашому навчально-реабілітаційному центрі, який підготували вихованці 9-А та 9-Б класів зі своїми наставниками Г.М.Іванською та С.Д.Чопик. Діти говорили про те, що з приходом весни виникає багато змін у живій природі. По-іншому гріє сонечко, змінюється небо. Люблять весну діти і дорослі: за весняну пісню струмків, за веселий спів птахів, за ніжні проліски, за килим із шовкової травиці, за ласкаве сонячне проміння, за повітря, що напоєне запахом молодого листя, за Воскресіння Христове, що перемінює й оновлює душі людей. Присутні переглянули фільм «Початок весни». Тамара Вейван прочитала вірш про те, що роблять птиці навесні, коли вертаються із вирію до своїх гнізд, несучи на крилах весну. Далі учні взяли участь у грі «Прилетіли пташки у весняні садки», відгадували загадкиперлини народної мудрості й творчості. Як влучно дає народ характеристику птахам –

один, два штрихи, і ми безпомилково впізнаємо їх. Знання про пернатих доповнив фільм «Про птахів». Далі Наталя Дутчак, Марійка Крайник, Іванна Іваницька, Катерина Матушевська говорили про те, що впродовж всієї історії людства ми впливаємо на природу. І тільки в ХХ ст. люди зрозуміли, що природу слід охороняти. У 1948р. було засновано Спілку, яка брала під свій захист рідкісні види тварин і рослин. А згодом англійський зоолог Пітер Скотт запропонував створити Червону книгу. Основний закон – Конституція України – зобов’язує всіх людей не завдавати шкоди і збитків природі. Замало просто не шкодити природі, потрібно брати активну участь у її відновленні, розповідати друзям про необхідність дбайливого ставлення до неї. Вихователі Г.М.Іванська та С.Д.Чопик підсумовують пізнавальні інтереси дітей, сприяють вихованню в них почуття прекрасного; формують уміння встановлювати взаємозв’язок між природними об’єктами; виховують любов до природи, бажання охороняти й примножувати її багатства та красу.

Стефанія ПІДКОВА, спеціаліст вищої категорії «Старший вихователь» Заліщицького ОБНРЦ


Газета "Колос", № 28-29 від 4 квітня 2014 року