Текст: Тетяна Грукаленко
Коли ми говоримо про історію будь-якого бренду, то зазвичай називаємо рік, коли про певну марку вперше почули, або згадуємо ім’я людини, яка придумала щось таке нове і до того нечуване-небачене, чи зуміла з доволі банальної речі зробити «зірку», тому що змогла донести до великої аудиторії, що саме без цього неможливо обійтися. Ми вже призвичаїлись жити серед брендових марок, героїв-ідентифікаторів бренду, наспівуємо мотивчики, які також є частиною брендингу. Ми вже давно не звертаємо уваги на те, що наші мізки є під впливом, науковою мовою, різного роду комунікативних методів візуальної і вербальної ідентифікації, що відображають і транслюють ідею бренду. Але… краще про це не думати. Тим більше, що серед цієї лавини звуків, картинок, слоганів, відеороликів є безліч талановитих робіт. Деякі бренди просто зачаровують нас, як зачаровує усе, що відмічене творчістю – будь то мистецтво, красива гра слів, музика, блискавично доведена теорема, мотивуюча і надихаюча рекламна кампанія… І от серед цього вихору талановитого, блискавичного, віртуозного – усього того, що здатна створити обдарована людина, вирізняється один найфантастичніший бренд, який тільки здатне було виплекати людство! Новий рік! Так, саме свято Нового року, цільова аудиторія якого не багато, не мало – уся наша планета. Ви скажете – не усі країни у ніч з 31 грудня на 1 січня відзначають саме новий рік. Так, звичайно. Але ж всі про це знають! І, хтозна, може нишком і святкують. Ми ж святкуємо китайський Новий рік, який, між іншим, вже також став брендом. Увесь світ у ніч на 1 січня вибухає радістю, веселощами, передчуттям. Випивається немислима кількість літрів шампанського, вистрілюють мільйони хлопавок, з’їдаються мегатонни салатів і мандаринів, не зовсім тверезі Санта
Клауси і Діди Морози рядами і колонами розлітаються по світу, і хто через комин, хто – у вікно розносять нескінченні подарунки по домівках. Усі щасливі, усі чогось чекають, усі трошки божеволіють… Секрет такої популярності дуже простий: новорічна північ – це час, коли навіть дорослим дозволено вірити у чудеса. Цей «дозвіл» йде з такої глибини віків, яку нам і уявити складно: вважається, що Новий рік – одне з найперших свят усього людства. Найбільш ранні документальні свідчення сходяться до третього тисячоліття до нашої ери. Точно відомо, що Новий рік відзначали, наприклад, у Месопотамії. Але історики вважають, що свято ще древніше, і нашим новорічним традиціям приблизно 5 000 років. Традиція святкування Нового року була пов'язана з тим, що всі землеробські роботи починалися наприкінці березня, після того, як прибувала вода у Тигр і Євфрат. Протягом 12 днів цю подію відзначали ходами, карнавалами і маскарадами. Вже тоді було прийнято влаштовувати нічні святкування з танцями і музикою, дарувати одне одному подарунки. Під час свята заборонялося працювати і вершити суди. Поступово звичай святкувати Новий рік набував все більшого розмаху – іудеї, що перебували у вавилонському полоні, запозичили цю традицію, від них вона перейшла до греків, а вже від греків – до народів Західної Європи. Коли Юлій Цезар увів новий календар (зараз його називають Юліанським), першим днем нового року стали вважати перший день січня. Римляни у цей день приносили жертви дволикому богу Янусу, одна голова якого дивиться у минуле, а інша – у майбутнє. Римляни вважали цей день сприятливим для будь-яких починань, і помпезно його відзначали. Головними атрибутами свята були вбрана ялинка і подарунки.