Page 1

c

m y

k

ROK LXVII • ^ISLO 4 • APRIL 2014 • CENA 100 DIN

Nenad Pa<~, III, Savine Selo

^ASOPI

Fiona Grubeny, II, Novi Sad

Mi`o Kova~, I, Nodi Sad

Ivan Kuhar, IV, Dxrdqov

Pavle Novta, III, Ruski Kerestur

ECI S ZA DZ


У АМЕРИКИ ШТИРИ БЕОҐРАДИ ПРЕДСТАВИ ЗА ДЗЕЦИ НА 46. ДРАМСКИМ МЕМОРИЯЛУ ПЕТРА РИЗНИЧА ДЯДЇ

ВЕСЕЛИ „ДУРНИ ЧАСИ”

ЗОМБУЛЬКА ЗА ЗАЛЮБЕНИХ

СКАЗКА „ШЛАМПАВИ АЛИБАБА” Члени Драмского студия „Арт” Дома кул-

тури Руски Керестур за тогорочну театралну сезону пририхтали представу за дзеци „Шлампави алибаба” писателя Тодета Николетича. Текст преложела и сказку режирала уж искусна на тим полю Ксения Бодянцова. Одлична ґлумецка екипа зоз задовольством пририхтала вичну сказку „Алибаба и седем розбойнїки” алє адаптовану, у сучасних ситуацийох и шматох до яких ю автор Николетич облєкол. Алибабу ґлумел Желько Виславски, а розбойнїки були: Носати – Андрей Надь, Буздовань – Алексей Надь,

На 46. Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї у Руским Керестуре виведзени и штири представи за дзеци. Перши ше наймладшей керестурскей публики представели члени дзецинскей драмскей секциї КПД ДОК зоз Коцура зоз театралним фалатом „Дурни часи”. Текст написала школярка седмей класи основней школи у Коцуре, Катарина Фейди. Вона и ґлумела вєдно зоз своїма пайташками Силвию Маґочову и Дариную Михнякову. „Дурни часи” пред Мемориялом уж даскельо раз „дожили” млади патраче у Коцуре. Там бавели и за општинского селектора и пласовали ше на Зонску смотру театралних представох за дзеци. На Мемориялу три шмели и талантовани коцурски ґлумици лєм потверд зели свою креативносц и вельку прихильносц ґу театру.

2

У Зєдинєних Америцких Державох єст

аж штири населєня зоз меном Беоґрад и шицки штири у сиверних державох ЗАД. Перши Беоґрад у держави Мейн. Ма коло 4 000 жительох, а влєце тото число двараз векше, бо ше населєнє находзи нєдалєко од велького озера на чиїх побрежйох єст вельо хижи за одпочивок, терени за ґолф и други змисти за рекреацию. Други Беоґрад у Минесоти. То валал у хторим жию лєм коло 800 людзе. Треци Беоґрад у держави Монтани, а ма коло 6 000 жительох. Штварти америцки Беоґрад у Небраски. То валалчик зоз 160 жителями хтори ше занїмаю з польопривреду.

Яр у наших

квецових заградкох озда анї нє мож задумац без пахняцих зомбулькох. У цеплих азийских предїлох, у Либану, Ираку и Израїлу тото пахняце биле, лилове и целове квеце рошнє у природи шлєбодно. На Штредожемю ше зомбульки почало садзиц ище у 16. вику, а у Голандиї од 18. вику пестую вецей як два тисячи гибриди. Зомбульков олєй ше хаснує у козметики за правенє парфемох, а зоз квиткох ше прави белаву фарбу. У народней поезиї тот квет найчастейше метафора за дзивоцку красу, а кажда фарба ма свою символику: белава – тирваци любовни чувства, била – нїжносц, а целова – любовни боль.

ПЕРШИ ЗООЛОҐИЙНИ ЗАГРАДИ

Податки о найстаршей зоолоґийней загради походза зоз 1 500. року пред нашу еру, кед єгипетска кралїца Хатешептсут одлучела направиц дом за свойо жвири. Клїтки зоз дзивима животинями теди припадали виключно владаром, а поданїки их нє могли видзиц. Пейцсто роки потим китайски цар Вен Ванґ направел „заграду интелиґенциї”. То була велїка зоолоґийна заграда, на 600 гектарох.

Шабля – Емилиян Няради, Главати – Петрик Надь, Принц Нар – Никола Марянович, а Аладин – Лазар Дьордєвич. Дзивчатски улоги бавели: Акилеву – Ана Костелник, Принцезу Нару – Марина Надь, а дзивки з харему були: Теа – Ванеса Новта, Дина – Терезка Будински, Алина – Соня Балїцки, Ена – Ивана Планчак и Едина – Северина Гарди. Важну улогу мали и суфлерки Сара Планчакова и Анамария Нярадийова. У представи уживали и шицки ґлумци, а вєдно з нїма и публика, а найважнєйше же як и кажда сказка, и тота мала щешлїви конєц.

У нєй учени людзе могли виучовац и животинї и рошлїни, бо там була и ботанїцка заграда. Вец, од 1000. по 400. рок старей ери було зоо загради и у Сиверней Африки, Индиї и Китаю, алє Греки перши народ у историї людскей цивилизациї хтори отворел явни зоо загради. Европянє ше аж зоз одкриваньом Нового швета, коцом 14. вика почали интересовац за животиньски швет.

23


За априлске число до Редаякциї

сцигли 125 литературни и подобово роботи од вредних сотруднїкох зоз наших школох. Коцур: Михаела Ґубаш, Патриция Будински, Мартина Уйфалуши, Ана Папуґа, Стефан Буила, Андрей Дорокхази, Томислав Бесерминї, Синиша Буила, Борис Скубан, Борис Чордаш, Михайло Буила, Лео Бесерминї (овода); Марина Медєши, (I); Катарина Недич, Павле Бесерминї (II); Ребека Гарди, Катарина Кулич, Николета Чордаш, Исидора Бркич, Давид Гарди, Давид Неделькович, Иван Кучмаш (III); Дарина Михняк, Татяна Буила, Даниєла Горняк, Михаела Салонтаї, Михаела Скубан, Дария Чордаш, Єлена Чордаш, Саня Будински, Валентина Полдруги, Мирослав Няради, Мики Сендерак, Андрей Русковски, Марян Киш, Павле Човс (IV); Михаела Горняк, Єлена Ґомез (?). Вєдно 62 роботи. Дюрдьов: Сенка Вереш, Марина Барна, Кристина Дюранїн, Ясмина Мудри, Борис Тиркайла, Никола Орос, Михал Хромиш, Валентино Пушкаш, Кристиян Будински (I); Лука Кухар, Мирослав Марянов, Иван Хромиш, Иван Скубан (II); Лидия Чапко (V); Мария Барна, Тамара Чордаш (VI); Тамара Тиркасйла, Ивана Цап (VII); Лидия Горняк (VIII). Вєдно 19 роботи. Нови Сад: Ана Ґнип, Тамара Джуджар, Мижо Ковач (I); Фиона Грубеня, Лидия Колбас, Лена Фейса, Матей Перкович (II); Ана Монар, Анастасия Пляскач, Иван Колбас, Лука Якич, Михаило Пап (III); Каролина Гарди, Даниел Перкович (IV). Вєдно 17 роботи.

Кула: Мария Жирош (I); Марко Стрелица (II); Стефан Стоянович (III); Сара Мармила, Милица Юришич (VI); Ивана Бошняк, Милица Радошевич, Миня Дьодїч (VII). Вєдно 13 роботи. Руски Керестур: Мирослава Колошняї, Анита Чизмар, Алексей Роман (овода); Мая Сопка, Даница Плавшич, Дорияна Пап (I); Марина Джуджар, Далибор Еделински (III); Александар Зорич (IV). Вєдно 10 роботи. Савине Село: Андреа Кукич (II); Ненад Паїч (III) ; Александар Кукич (IV); Синиша Кишрацик (V). Вєдно 4 роботи.

Нагр

адне

питанє!

Добре же нам на тим боку остало лєм кущик места, та наградне питанє кратке и лєгке, а глаши так: Хто ходзи по облїваню на други дзень Велькей ноци? Точни одвити посилайце на адресу:

„ЗАГРАДКА”, Булевар ошлєбодзеня 81/VII 21000 Нови Сад Награди у априлу достали: Марян Киш, IV , Коцур Матеа Джуджар, III, Руски Керестур

Narodna biblioteka “Stoyn Trumi~” Titel Smotra kirili~nej pismenosci “^itaj kra{nw pi{” 2014.

KONKURS za najlwp{i {kolski pismeni zadatok u {kolskim 2013/14. roku napisani na bolgarskim, makedonskim, ruskim, ukra<nskim, русийским и сербским язику za najkras{i rukopis u pismenim zadatku i i za kirili~nu kali}rafix (krasnopis) U s l o v i y: 1. Na konkursu max pravo u~astvovac {kolyre osnovnih, {tredn<h {koloh i }imnazijoh u Serbi< i okru`enx. 2. ^islo u~a{n<koh i robotoh, odnosno, zadatkoh z wdnej {koli nw ogran<~ene. 3. Zadatki i kali}rafski roboti mu{a buc zoz togo {kolskogo roku 4. Za najlwp{i pismeni zadatki konkuruw {e u kate}orijoh mlad{i vozrost (3-4 klasa), {tredn> vozrost (5-6 klasa), i star{i vozrost (7-8 klasa) osnovnej {koli i {kolyre {tredn<h {koloh ({icki klasi), a za najkras{i rukopis u pismenim zadatku {icki klasi osnovnej {koli i {icki klasi {trednwj {koli ka`di u svo<m vozrostu. 5. Posila {e ori}inalni ve`banki zoz ozna~enim zadatkom za konkurs abo fotokopix pismenogo zadatku ~ix virodostojnosc overxw {kola. 6. Za kirili~nu kali}rafix (krasnopis) konkurux {kolyre osnovnih i {tredn<h {koloh u kate}orijoh {vidkopis – zukosi, umetn<cki, stilizovani pisani bukvi; tradicijne pismo - postoyci stilizovani bukvi, poznata tipolo}iy; ori}inalna kali}rafiy – novi, `ridlogo formi znakoh; podobova kreaciy – podobovo zbogacenii pregl<beni postoyci lwbo novi bukvovo znaki.

22

7. Kali}rafski roboti mo`u buc z ruku formovani i obrobeni na kompxteru, a budu {e vrednovac okreme, u u` spomnutih kate}orijoh. 8. Kali}rafski roboti htori {e z ruku formuw, pravi {e na paperu bloka za risovanw (~islo 5), a htori obrobeni na kompxteru, treba vidrukovac na formatu z ykim kompxter rozpolaga. 9. Kali}rafska robota mu{i mac calu azbuku i prilog (slo}an abo kratke vire~enw) napisani zoz istim tipom bukvoh na macerinskim yziku i pismu {kolyroh zoz bukvovima znakami u u` prilapenej abo novoformovanej kirili~nej tipolo}i<. 10. Na ve`banki, odnosno, fotokopi< zadatku i kali}rafskej roboti mu{i buc meno i prezvisko {kolyra i nastavn<ka, klasa, nazva {koli i mesto, adresa i eadresa {koli Roboti posilac дo 10. may 2014. roku na adresu: Narodna biblioteka “Stoyn Trumi~”, za (Smotru), 21240 Titel, Glavna 10-12 12. Za dodatni informaci< navolac ~islo telefona 021/860-185, 860-409, lwbo {e yvic na mejl: bibliotekatitel@eunet.rs 13. Dodzelqovanw nagradoh i pripoznanqoh budze na Dzenq slavynskej pismenosci, 24. may 2014. roku.

Zdravo zagradkare!

Я ^ASOPIS ZA DZECI

Direktor Martica Tama{ Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Podobove u{orenw i ilustraci>: Lxbomir Sopka • Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Ysmina Dxran>n • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw: Drukarny “Maxima graf” Petrovaradin • Na osnovi dumany Ministerstva kulturi Republiki Serbi> ~islo 413-00-1103/98-04, na ~asopis {e nw placi porcix • YU ISSN 0353-9938 • E-mail: ruske@eunet.rs

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci/odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

к добре же пред нами знова єден розпуст и оддих од ученя, бо яр така красна же ше єй чежко спроцивйовац кед вола вонка бавиц ше, агейце! Повиставали сце од януара по тераз лєм учиц и учиц, та гоч нє длугоки, ярнї одпочивок шицких розвешелї. Були сце совисни сотруднїки, та сце поряднє посилали роботи до своєй „Заградки”, алє ту мам єдну малку заувагу: барз сце скромни кед ше треба похвалїц зоз посцигнутима успихами и заслуженима наградами. Вистки о високих пласманох на рижних змаганьох приходза до Редакциї, алє бим волєла кед би о тим писали ви, школяре, а нє койяки други новинаре. На Наградни конкурс „Яку Заградку би я правел-а” сцигли барз интересантни предкладаня, идеї, совити. Хто будзе наградзени та придзе до Нового Саду нащивиц Редакцию, дознаце у идуцим чишлє, бо ше Комисия ище вше трапи вибрац найинтересантнєйши предкладаня. Я би вас шицких наградзела! Ваша редакторка

МИХАЛ РАМАЧ

КВИТНА НЄДЗЕЛЯ Пишна панї куцкуруша у загради ше кандрасци. Рано чисте яґод душа по споведзи и причасци. Лампащики як качата скоком дропча по пажици. Витрик заш до танцу прата тарки – били танєчнїци. Дїдо пришол зоз утринї. Мнє до церкви мац облєка. Квитне рано бринї, дзвинї и дзвон вола од далєка. Райске рано на дєпику. З нєба греє божа ласка. Цо з радосцу превелїку – же о тидзень будзе Паска.

NA NASLOVNIM BOKU „Бамби фест” у Руским Керестуре (фото: М. Римар)

3


G

о. РОМАН МИЗ

ерши два станїци хресней драги у самей твердинї Марка Антония: преторий Понция Пилата и каплїци бичованя. Треца станїца дакус далєй. То станїца дзе Исус першираз спаднул под терху хреста. О нєй ше стараю Поляци. Место крашнє ушорене. Ту и богати музей. Преходзиме коло єрменско-католїцкей церкви и приблїжуєме ше ґу штвартей станїци, а то место дзе ше Исус стретнул зоз свою мацеру Марию. Сама станїца – єден мали ораторий, каплїчка. На уходзе до ньго на муре барелєф котри приказує Исуса и Марию. По ґарадичох зме пошли на место дзе Симон Киринейски помогнул Исусови ношиц хрест. Исус вул витрапени мучени, кирвави. На нїм вецей як 90 рани. И ту ораторий, каплїчка котру тримаю монахи францисканє. По ґарадичох котри водза до улїци базара приблїжели зме ше ґу шестей станїци. То место дзе Вероника зоз хусточку поуцерала Исусову твар, а на хусточки остали риси Исусовей твари. Ту грекокатолїцка каплїца Милосердия Вероники, котру тримаю били монахи Доминиканє. Праве ту служим кратке богослуженє, читам зоз Святого Писма, модлїм ше, а зо мну и нашо паломнїки. Ту берем хрест на свойо плєца и ношим го до шлїдуюцей станїци, а нашо людзе дотикаю хрест же би голєм на тот способ участвовали у ношеню. Приблїжно 70 крочаї над хижу Вероники седма станїца, дзе Исус други раз спаднул. Ту на муре лєм римске число VII. Преходзиме коло места дзе дакеди була Дамаскска капура. Праве на нєй бул заквачени документ, обвисценє же Исус осудзени на шмерц. Ми уж при осмей станїци. То место дзе ше Исус стретнул з єрусалимскима женами котри плакали, а вон их опомнул най нє плачу пре ньго, алє пре себе и пре свойо дзеци. Тота станїца означена зоз хрестом на манастирским муре. Манастир гречески. Ми уж на голгофти. Нєшка ту вшадзи будинки.

4

Такой ту, за базилику Гроба Господнього, и дзевята станїца. На тим месце Исус и треци раз спаднул. Сама станїца пред дзверми коптского манастира. Означує ю єден слуп коло котрого вше стої єден монах. Пре рижни здания котри ту познєйше збудовани, заш ше треба врациц, спущиц ше по ґарадичох и предлужиц коло лутеранскей церкви та вец през малу капурку войсц до двора базилики Гроба Господнього. З нього, през широки и високи дзвери уходзи ше до храму. Кед ше войдзе, такой ше скруцує на право и по ґарадичох ше виходзи на Голгофту. Ту квадратни камень на котрим мозаїк, а слупи притримую повалу над двома каплїчками. Лїва, сиверна каплїца припада православним, а права, южна католїком. Ту Исуса зоблєкли и подзелєли ше з його шматами. Єденаста станїца на месце дзе Исуса прибили на хрест. То на южним боку Голгофти. На лївим, сиверним боку православней греческей каплїци видзиме єдну дзиру. Ту бул заджобнути хрест на котрим бул прибити Исус. Тринаста станїца хресней драги то место дзе зоз хреста зняте мертве цело Исуса и положене на жем. Пред прекрасну статуу зармуценей Богородици зоз мечом котри єй преджобує шерцо, на жеми ище окреме означене тото место... И конєчно штернаста станїца – святи и живоносни Гроб Господа нашого Исуса Христа. То єдна окремна хижочка у базилики. Вола ше Кувуклия. Насампредз ше уходзи до часци котра ше вола Каплїца Ангела. З тей каплїци, єдно по єдно, през узки и нїзки отвор уходзиме до гробнїци, у котрей Святи Гроб Господнї. Звонка уход украшени з єдну прекрасну драперию зоз билого карарского мрамору. На нєй, на стредку хрест, а барелєфи зоз подобами женох мироносицох и архангела Гавриїла. Сама гробнїца мала. Длугока є 2,02, а широка 1,93 метери. З правого боку у гробнїци подзвигнути камень дзе бул поховани Исус. Тото место покрите з билим мрамором зоз острова Брачу у Ядранским морю. До гробнїци ше муши войсц зогнути. Нараз ту можу буц найвецей 3-4 особи. Шицки ше на колєнох модля, у першим шоре за пребаченє своїх хрихох, алє и за своїх наймилших – живих и мертвих. И ту людзом слизи на очох, а огень у шерцу. Кажде бочка Святи Гроб. Виривки зоз кнїжки „У Исусовим жемским отечестве”

U

П

ХРЕСНА ДРАГА

ДВОЄНЄ – Чом ти, Сенко, сушедовому дїдови нє двоїш? Вон вельо старши од тебе и нє крашнє му гуториц „ти” – опомина мац дзивче. – Знам же є старши, алє вон ми перши почал гуториц „ти”! – толкує Сенка мацери.

R MO

ЛЄНЇВИ – Петре, видзиш же шицки ноша по два цегли, а ти лєм по єдну? Чом? – Ша, прето же су лєнїви та ше им нє сце двараз ходзиц!

ЗАБУЛ – Цо? Ти од школи по дом забул цо сце нєшка учели зоз математики? А сиґурни сом же Яни Маґочов нє забул – гандрує оцец сина. – Гей, лєгко йому запаметац, кед бива лєм два хижи далєй од школи, а я мушим прейсц три улїци док нє сцигнєм дому – бранї ше син.

РЕБУСИ

Avtor: Silvester D. Maka>

ЛАВИРИНТ

Найдз безпечну драгу по хторей мац заячица однєше синови заячкови кошарочку з печарками.

21


МЕЛАНИЯ РИМАР „TИ” КРИЖАЛЬКА

КУЩИК РОЗДУМАЙ * Цо стої медзи нєбом и жему? (буква и) * Кондуктер автобуса ма брата, а кондуктеров брат нє ма брата. Хто вец кондуктер у автобусу? (шестра)

БАВИСКО З БУКВАМИ Попремесцай букви и вискладай назви вязани за вельконоцни швета.

Горизонтално: 1. Хлопске мено; 2. Марзнуц чекаюци; 3. Мали патики; 4. Женске мено; 5. Ранше єдзенє; 6. Нарезани на тарлє.

Л О В Є Н Ї Б А И Н А К С И П

КЛЮЧ

Хторому замчку одвитує тот ключ?

НАЙДЗ РОЗЛИКИ

ПЕТИЦА ЗА КОГУТА

З

оз каждого „служеня” у бачика на салашу приношим даєдну нову идею, свойоручне бависко лєбо инспирацию за писмени состав хтори наставнїца вец заквици зоз гвиздочку. Мац гвари же бачи барз филозофує, место же би ме научел кошиц траву, орезовац овоци и ходзиц боси по сцернї. – Нацо ми тоти схопносци? За нїх нє достанєм петицу, анї диплому анї медалю. А зоз тим патентом з когутом сиґурно ми вирошнє слава! Яки патент? Яки когут? Корци вас, агейце. Скорей ше по бачиковим дворе випинали по пейц-шейсц гербни когути. Тераз по гною гребе лєм єден, та ше питам : – Бачи, дзе вам гевти други когути? – Знаш, пришли якиш чудни тарґовци, та сом заробел шумни пенєж. Гваря же тераз у лєше городских солитерох на верандох гит тримац когути зоз уградзеним алармом на ґомбичку. Нє найяснєйша ми слика о когутови на веранди, точнєйше, цалком ми є мутна, як окурене скло на бачиковей витри-

ВАСИЛЬ МУДРИ

ЖАДАМ БУЦ СТАРШИ Кед бим ше пребудзел старши,

поведзме уж такой наютре рано, нє губел бим дзецом бависко, нє дудрал бим на нїх нагнївано: „Такой дому учиц, бо иншак, зна ше, Будзе мац роботи пориско!” Кед бим одразу постал старши, и то уж такой нєшка звечара, нє гонєл бим нїкого од себе, нє чули би ше вше исти слова: „Престань уж бегац, посцель це чека – твоя нєсташносц нєшка готова!”

Тоти два слики випатраю цалком єднаки, алє кед лєпше опатриш, найдзеш медзи нїма аж 10 розлики.

20

Наисце, добре то нєшка старшим: кажде их слуха, роби им по волї, гоч кажди з нас ма свойо жаданє... Мнє, верце, тото часто и болї, та прето думам: кеди же моя така моц, важносц уж раз настанє?!

оновей лампи, алє бачикови верим. Нїґда ме нє спреведол. Нє думам же филозофує, як моя мац за ньго дакеди зна повесц. Ниа, идея за нови патент. Накадзи добре обдумам живу годзину за будзенє, осучаснєну з електронїку, положим упутства на папер, а скравци нових патентох най ше влапя до роботи, най скраю и удихню душу мойому видумству. Важне же патент и мнє принєше даяки динарчок. Кед нє динарчок, вец голєм вельку петицу за одлични писмени состав. Мойому бачикови заробок будзе загарантовани накадзи купи нови когути. Кед го прицагує бизнис, муши прешкрабац тото „когут на веранди” и написац „когут у спальнї”. Зоз веранди би єден таки векер будзел цали кварт, та би ше даєдни людзе шлеповали, хаснуюци сушедске кукуриканє за свойо будзенє. То мой перши крочай у обдумованю патенту. Други крочай уградзованє малого векера на велького когута. Таки апарати єст на каждим пияцу.

5


ЧИТАНЄ ЗА ШИЦКИ ЧАСИ

ЛЇЛЯНА КРСТИЧ

ВИШИВКА НА КАМЕНЮ Ж

елєни город ше пресцерал у долїни дзе було вельо древа и парки. Миля жила у нїм зоз свою мацеру, цихо и скромно. Ходзела до штвартей класи основней школи. Мала даскельо товаришки зоз хторима ше дружела. Бул початок школского рока кед учителька гварела же о мешац пойду на екскурзию, на познати Белави водопад и до пещери на виходу зоз сушедного городу. Миля знала же екскурзия за ню лєм сон. Єй мац скромно зарабяла, лєм за найосновнєйши потреби. Смутковало дзивче у себе, нє указуюци пред мацеру. На екскурзию нє пойдзе ище лєм єдно дзивче хторе нєдавно опероване. Того слунковитого єшеньского дня Миля ше задумана врацала зоз школи. У теки мала одличну оцену, а була смутна. Приблїжовала ше ґу дому. У сушедстве

6

єдна хижа була звалєна, бо ше мало правиц нову. Кед преходзела коло громади каменя, учула ценючки глас. – Стань дакус, огляднї ше. Нє будз смутна! Вежнї оталь найкрасши камень, та най твоя мац на нїм вишиє малу слику: розквитнути конарчок и на нїм птицу. Тото ци оможлїви же биш пошла на екскурзию. Птица символ велького путованя, а розквитнути конарчок радосц. Миля ше таргла и зачудовано попатрела на каменє... Чи можлїве же тото чула? Найкрасши камень? Вишивка на каменю? Руки єй мацери схопни и вредни. Дзень и ноц вишивали и шила за даєден додатни динарчок. Алє то лєм обични руки скромней жени. Як най преджобню камень, як на нїм зоз иглу и цверну вишиц слику? Було превельо питаня без одвитох. Заслупла. Якиш нукашнї глас єй гуторел: – Попробуй, поглєдай надїю. Найдз найкрасши камень. Як кед би хтошка нєвидлїви почал управяц зоз єй руками. Розгарла даскельо и вибрала єден гладки, били камень, вельки як тека. Однєсла го дому. Вчас лєгла и роздумовала. Хто би то могол буц? Цо почац? Кажда игла ше зламе накадзи дотхнє камень. Чи єст смисла предложиц мацери же би вишивала таку чудну вишивку? Цо зоз иглу? Муши буц даяке чудне ришенє. Вистатосц ю звладала, та ше почала чиряц до сна. У полусну учула глас: – Камень може преджобнуц чаривна игла. Найдз ю. Вежнї фалаток дрота зоз старого амрела. Кед ше на огню зогреє и формує до игли, направ верх и дзирку за цверну. Тото ци може зробиц стари коваль на другим концу города. Його ковальня уж давно заварта, а вон жиє осамени. Чудни є. Нїкого нє пуща до обисца. Мушиш надвладац його пса, алє тото можеш лєм зоз мудросцу, а нє зоз силу. Миля скочела барз знємирена. Нє верела до духох. Хто ю вец провадзи? Хто ю радзи? Чи шицко тото можлїве? Чи нєпознати глас щири и добронамирни, чи шицко будзе даремне? Подумала як вона и єй мац шицким жадали лєм щесце. Попробує, та як будзе. Ноц росла у циньох, кед нашла стари амрел и одламала єден дрот. Рушела ше на други конєц городу. Нє бала ше док крачала ґу цилю. Гвизди ю провадзели. Ноцне нєбо єй шептало о напряме рушаня. Улїци скривали єй крочаї, а витор єй гласкал власи. Сцигла ґу малей хижи и ковальнї. Вибляднута табла на хторей писало же ту ковальня, вишела лєм на єдним гвоздзе. Капура була замкнута. Миля почала доволовац старого коваля. Вибегнул вельки пес и скочел на проща. Вищирял оштри зуби и мурчал. Знала же го муши надвладац. Здогадла ше словох нєпознатого. Прескочела проща и рушела ше ґу хижи. Пес скочел на ню.

КРАЧАНЄ ҐУ КОНДИЦИЇ Гоч

ходзенє найприроднєйши способ за отримованє кондициї, фаховци гваря же нє досц ходзиме. Просекови чловек дньово направи лєм 4 500 крочаї. Ходзенє формує мускули ногох, позитивно дїйствує на здравє и злєпшує розположенє. За отримованє ценкого пасу кажди дзень би требало направиц коло 12 000 крочаї. Айооой! Звучи вельо, алє то лєм дакус вецей як єдна годзина швидкого ходзеня, рахуюци шицки крочаї хтори направиш у єдним дню, аж и кед идзеш до купальнї.

УФ, ТОТИ ПИРЩКИ Медзи велїкима бриґами у тинейджерских рокох и пирщки на твари. Нє поносуй ше мацери, а ище менєй баби, бо лєм одмахню з руку и поведза: „ Та, нє будзе ци нїч! Як пришли, так пойду!” Знаш же нє буду вично стирчац под носом, на бради лєбо на чолє, алє биш анї нє чекац же... док вец... Ту даскельо совити як пирщки скриц и цо скорей санировац шлїди на скори, та ришиц проблем „шветових розмирох”. – Нє видавюй пирщки, бо будзе ище горше. Розкирвавиш себе твар, а лєгко можеш спричинїц и инфекцию. – Закруц коцку ляду до ценкого плаценка лєбо до вати, та тримай даскельо минути на пирщку. Увидзиш же ше червенїдло зменша. – Пирщок ше зменша и скапе кед го даскельо раз през дзень намасциш зоз лимуновим соком. – Намоч вату до вашильцового чаю, та з ню почухай пирщки. Озда ци даєден совит очисци твар од тих дробних пубертетских напашнїкох!

ВЕЛЬКИ КРИК МАЛЕЙ ПЛАНЕТИ Можебуц сце нє знали, алє ище Стари Греки верели и гуторели же наша мала, алє прекрасна планета Жем жива! Же ма свидомосц, як и ми, людзе! Прето нє будзце нєсподзивани, кед учуєце єй страшни крик 22. априла, на Шветови дзень планети. Чом крик? Бунї ше мала белава Жем, меня климу, посила цунамиї, торнада... опомина гомо сапиенса хтори ше барз прави важни, а забува же є лєм часточка природи. Знїщує, троши, заґадзує! Сце вше вецей и лєм за себе. Крашнє му мудра, вельо, вельо старша од нього планета Жем, за тераз його єдини дом, добронамирно гутори: меркуй, себични чловечи роду, же биш, знїщуюци других нє знїщел и СЕБЕ!

То нє франта. Будучносц чловечества и у ваших рукох. Нє страшим вас. Видзице и чувствуєце же ше у природи, пре чловеково нєодвичательне справованє збуваю вельки пременки. Цо думаце о тим? Чи и вас секираю людзе хтори знїщую живот на жеми, заєднїцки дом шицких и шицкого цо на нєй жиє? Мр Ґордана Брун

19


Visti zoz {koloh... МЕДЗИОКРУЖНЕ ЗМАГАНЄ З РУСКОГО ЯЗИКА Основна

школа „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре була домашня 5. Медзиокружного змаганя з руского язика и язичней култури, на хторим участвовали 42 школяре зоз Коцура, Дюрдьова и Руского Керестура дзе ше порядна настава одвива по руски, и 17 школяре хтори мацерински язик виучую як виборни предмет. Наградзени школяре

Порядна настава Пияти класи I место – Дарко Маньош и Желько Сопка, Руски Керестур II место – Ивана Планчак, Соня Балїцки и Давор Хома, Руски Керестур Шести класи I место – Мартина Афич, Руски Керестур II место – Анастазия Чордаш, Коцур III место – Марияна Мали, Коцур Седми класи I место – Йована Ноґавица и Антония Монар, Руски Керестур II место – Ивана Цап, Дюрдьов, Александар Горняк, Коцур Леонтина Штефанко, Александра Русковски, Жарко Остоїч, Руски Керестур III место – Катарина Фейди, Александра Горняк, Коцур Осми класи I место – Татяна Буила, Настася Сакач, Коцур II место – Лидия Горняк, Дюрдьов Мая Медєши, Дорис Бучко, Давид Шанта, Руски Керестур III место – Кристина Горняк, Дюрдьов Светлана Балїцки, Руски Керестур

Виборна настава

Пияти класи I место – Анастазия Козар и Сара Мармила, Кула Александар Мученски, Вербас Марина Грубеня, Нови Сад II место – Яна Бодвански, Ана и Лара Петкович, Нови Сад Дина Мудрох, Сримска Каменїца III место – Єлена Иван, Савине Село Жарко Прибичевич и Марк Хомоля, Бачка Тополя Седми и осми класи I место – Елеонора Грубеня, Нови Сад Владимир Венчельовски, Ветерник Мила Кишрацик, Савине Село Кристина Варґа, Кула II место – Мирослав Надь и Дарко Бучко, Бачинци На Републичне змаганє, хторе будзе 23. мая у Руским Керестуре, пойду школяре седмих и осмих класох хтори на Медзиокружним завжали перше, друге лєбо треце место.

„ЦИЦИБАН” НА „БАМБИ ФЕСТУ”

Предшколска установа „Бамби” Кула и того року з богатима програмами означела свойо швето. Дзеци у оддзелєню „Цицибан” у Руским Керестуре 19. родзени дзень своєй Установи повинчовали зоз прекрасну програму хтора отримана 2. априла у велькей сали Дома култури. Виховательки Емилка, Меланка, Оленка, Блаженка и Наташа помогли дзецом понаучовац шпивац, танцовац, рецитовац и ґлумиц, та наймладши на бини, а родичи, родзини и шицки сушеди у сали уживали и вєдно ше барз радовали. По дескох подскаковали, викруцали ше и бегали качатка и Штрумфи, поштар, коминяр, полицай, мотилї, квецики, а лєцел и шаркань. Шицки були барз поприберани, та кед би ше виберало найкрасши костим, сиґурно би нїхто нє остал без першей награди. М. Р.

18

– Витримай – як кед би шептали конари чий цинь на витре бил до мура. – Мушиш витримац – як кед би шептал мешац цо ше з нєба припатрал до двора у хторим ше одвивала битка нєєднаких. Чи прешла хвилька, чи вичносц, хто зна? Мали руки тримали розняти писки и дриляли их од себе. Зной ше дзивчецу злївал по твари. Слизи помали цекли по лїцох. – Нє зоз силу, алє з мудросцу – здогадла ше Миля поради. Муши надмудриц пса. Почала шпивац нїжну писню о любови. Шпивала вше гласнєйше и плакала источашнє. Одразу ше пес застановел. Охабел дзивче и рушел ґу своєй хижки. Його шерцо нє могло нє чуц красу и нїжносц писнї. Алє, Мильово руки були кирвави. Закруцела их зоз шалом, а з ногу дрилєла чежки, стари дзвери на ковальнї. Зашкрипали як кед би врещали. При пецу шедзел шивобради старик. Шицко му потолковала. Швидко направел иглу, гоч нє мал скоро нїч од алату. Млаток му постал чудни, чаривни. Миля тримала у руки ище цеплу иглу и понагляла дому. Мац на ню злєкнуто и любопитлїво попатрела. Миля ше розплакала, а вец гварела: – Направ вишивку на тим каменю, мамо! – Вишивац на каменю? Одкеди швет-швета, такей вишивки ище нє було, анї єй нє будзе. Алє, тебе за любов, попробуєм. У городу була вистава ручних роботох. Мац дзень и ноц вишивала розквитнути конарчок и птицу. Як кед би джобала иглу до гадвабу лєбо памуку. Понагляла, алє так же би нє зменшала красу вишивки. Лєм белави лелиї у парку знали яка красна белава птица, як крашнє створиц ю зоз щеточку на платну, зоз стихом на паперу лєбо зоз вишивку. А вишивка на каменю овиковичела птицу хтора ше рихта нїжно махнуц зоз кридлами. Здруженє женох у Желєним городу рихтало виставу за наиходзаце швето. Приношели малюнки, таписериї, икебани... Миля зоз мацеру принєсла шкатулу у хторей була нєзвичайна вишивка. Музика грала, було шветочно. Шицки кляпкали кед Мильова мац вишла прияц награду. Була то перша награда, бо на вистави найкрасша була ВИШИВКА НА КАМЕНЮ. Розквитнути брескиньов конарчок и на нїм белава птица. Два слизи радосци заблїщали ше у Мильових очох. Награда була путованє на Белави водопад. Так и Миля нєодлуга пойдзе на екскурзию. Можебуц єй у тим помогла Богиня водох. Можебуц єй глас давал нєзвичайни совити и водзел ю напредок. Шицки приповедали о вистави, о вредних мацерових рукох, о жаданю награду подаровац своєй дзивочки. Нєдалєко од Белавого водопаду пресцера ше клисура оброснута зоз черяками, а местами є закрита з каменьом. Ту, медзи рижнофарбовим каменьом, у змерку мож видзиц єден камень хтори ше видвоює зоз свою швицацосцу. На нїм видно слику, вишивку, павучинов одблїск фарбох, и чуц нїжни звук... Преложела А. Р.

OBLA^OK DO [VETA

ДЗЕЦИ БЕСТРАҐИЇ Прешлого року у видавательней хижи Лаґуна у Беоґрадзе вишло друге виданє романа за дзеци и младих „Дзеци Бестраґиї” автора Уроша Петровича. Медзинародни центер литератури за дзеци Змайово дзецински бависка у Новим Садзе каждого року додзелюю награду за найлєпши роман за дзеци и младих, а у децембру 2013. року тоту награду, за хтору зоз своїма найновшима кнїжками конкуровали тринац авторе, достал роман „Дзеци Бестраґиї”. Писатель Урош Петрович пише за шицки возрости. Познати є по приповедкох за мозґанє и романох у загадкох, по фантастичних авантурох хтори читачови нє даю оддихнуц покля нє сцигнє по конєц кнїжки. Урош Петрович єден є з найуспишнєйших ришовачох IQX тесту на швеце. ... Ибрахим Бая нароком пущел мазґу най спомалши крочай и най ше застанови под широку коруну у дубовим лєше, на месце дзе Сарня, дзивче хторе престало постояц, часто зоз Рафаелом зберало печарки. Дакеди ше єй удавало, як даякей жвирки, напахац и поджемну печарку. Хлапец, до хторого ше вона одразу претворела, тераз провадзел Турка на одстояню, ґлєдаюци нагоду вжац му штранджок за скаканє. Диждж преставал падац. Турок почмиґал мазґу же би рушела до глїбини лєса. Кеди-нєкеди ше огляднул же би видзел чи хлапец може тримац крочай з нїма. Хлапец драгом преверел цо ма у штриканей торбички, як кед би там сцел найсц фалатки свойого нагло однятого дзецинства. Нашол лєм платняну хусточку, т варди сир и ище твардейши хлєб, помишани зоз отрушинками висхнутих лєсобих бобкох... Виривок зоз романа

7


БРАНКО СТЕВАНОВИЧ

ЛЮБОВ МОЦНЄЙША ОД КЛЇТКИ

Н

8

єдалєко од лебедох и папагайох звили малженске гнїздо Олґа и Живко. Кед би Шекспир могол знац за тих двоїх залюбених, напевно би их його пирко овиковичело. Почало так же єдного дня до Бео-зоо-загради принєшена голопупа, зоз жовтим джубком, нєсташна страка Олґа. Од потедишнього старателя, єдного беоґрадского таксисту научела даскельо розумлїви слова, та такой поґуцкала симпатиї нових познанїкох. Достала вельку и лагодну клїтку, наменєну векшому числу птицох таких вельких як и страка. Розкомоцела ше Олґа у своїм новим обисцу и днями, жадна бавеня, нє преставала прицаговац повагу преходнїкох. Накад зи дакого збачела, заводлїво викривяла главу, преврацала з очми и подскакуюци рецитовала часц свойого репертоару: „Олґа, гибай!”, „Сцем, сцем!”, „Швидко, швидко!”, а потим шицко „посолєла” зоз своїм страчим крекетаньом. У тим чаше, по конарох околних древох безбрижни леґиньски днї препровадзовал страчок Живко. Случай сцел же би вон, зворушени зоз чудну мишанїну страчей и чловечей бешеди, закукнул до Олґовей клїтки и – збуло ше! Залюбел ше од джубка по хвост! И вецей ше од єй клїтки нє оддальовал, а же би єй нє принєсол даєдну блїщацу дробнїчку: фалаток дроцика, жвератка, склєнчини лєбо дачого иншого. Олґа ше шицкому тому радовала, бо познате же страки барз любя швицаци ствари, а и Живко ше єй пачел – крашнє було видно же му любов врацела. Така важна подїя, розуми ше, нє могла вимкнуц директорови зоо-загради, Вукови Бойовичови. Дакус роздумовал, та одлучел же би ше дзверка на Олґовей клїтки отворело, и же би ше препущело залюбеней пари най вибере хто ґу кому пойдзе. Живко ше, за розлику од своєй любеней, нє барз вагал: спомедзи клїтки зоз Олґу и безконєчного пространства звонка нєй, опредзелєл ше за – клїтку! И ниа, так почало їх малженство. Складне и стабилне, гоч на страчих ножкох. А тото же Олґа вше ридше драндала зоз нащивителями – можеш думац! Вони двойо нашли заєднїцки язик, у хторим чловечи слова нєпотребни. Преложела М. Р.

ПРИПОВЕДАМ О СЕБЕ Нє лєгко написац состав о себе. Треба добре роздумац и концентровац ше. Даєдни товарише, кед сом з нїма, гуторя же сом барз добри, а кед ше розидземе, о мнє бешедую як о найгоршому, цо ми барз завадза. Барз нє любим дволичносц и циґанство. Мойо чувства ше барз лєгко меняю. Дакеди сом смутни, а дакеди весели. Упарти сом покля нє витворим свойо цилї. Плани за будучносц ми наисце важни и нє застановим ше покля нє посцигнєм цо сом надумал. Барз ме интересую историйни збуваня. Скорей сом роздумовал же закончим школу за наставнїка историї, алє сом ше предумал. Чесноти ми тоти же сцем помогнуц другим, а хиба же рано длуго шпим, бо вечар позно лєгам. Даєдни ситуациї похопюєм барз нєозбильно, та вец зношим пошлїдки. Уж даскельо мешаци чувствуєм пременку у одношеню старших ґу мнє. Нє хасную слова котри хасновали скорей. Зоз цалого составу заключуєм же сом особа котра муши ище вельо робиц на себе, барз ше трудзиц и постац лєпши. Петро Хромиш, VIII, Дюрдьов

БАРЗ СОМ ШЕ ОБРАДОВАЛА Було то влєце.

СЛОБОДАН ВУКАНОВИЧ

У

ЛЮБОВ И МОДА

єдним кральовстве бул дружелюбиви и весели краль. Кралїца була аж хора як ше любела правиц важна. Мишала ше до шицкого, нє лєм до женских, алє и до хлопских роботох. Аж и до кральовских. Поносовали ше совитнїки, министри и други важни людзе. Краль махал з руками, кивал з главу, цо шицки розумели же „єй язик моцнєйши од цалого кральовства”. Кральова радосц и весели дзень була його дзивочка. Вона мала компютер. Його шифра була „любим це”, а єй „и я тебе”. И так, любели ше и любели годзинами, годзинами и мешацами. Путовали далєко, далєко, и високо, високо. Сциговали нови спознаня, нови дожица, нови, таїнствени швети. Оцова любимица була щешлїва. Аж док ше нє зявел нови компютер, зоз векшима и лєпшима перформансами: интернет, видео, телевизия и камера. – Анї тота любов нє вична – гварел оцец краль и побочкал свою дзивочку. – Гей, мили, кажда мода ма свой вик тирваня – гварела мац кралїца. Оцец краль розширел руки. Преложела М. Р.

Рано починало як и шицки лєтнї рана. Облєкла сом ше и пошла сом накармиц животинї. Оцец пришол ґу мнє, та гварел же достанєм ище єдну животиню. Нєсподзивала сом ше и такой сом одбегла повесц мацери. Оцец пошол до валалу. Нєсцерпезлїво сом чекала же би ше врацел. Шедзела сом при облаку и випатрала сом кеди наш авто станє опрез хижи. Пришол. Винял зоз авта шкатулу, отворел ю, а там бул заячок. Барз сом ше обрадовала. Вжала сом го до руки и роздумовала сом яке мено му дам. Здогадла сом ше рисованого филма Душко Дуґоушко. Одлучела сом же заячкови будзе мено Душко. Душко швидко вироснул. Ма кафову шерсц и длугоки уха. Люби кед го гласкаме, та зме го барз розмазали. Нє сцека од людзох, Ґу каждому сце пойсц. Шицки на ньго меркуєме. Барз люби єсц, та є тлусти. Нїґда нє забудзем тот дзень кед ме оцец обрадовал и принєсол ми заячка Душка. Светлана Балїцки, VIII, Руски Керестур

Lena Fejsa, II, Novi Sad

Doriyna Pap, I, Ruski Kerestur

УЩЕСЦУЄ МЕ О щесцу ше вельо бешедує, а так мало го єст.

Барз ми нєправо кед видзим нєщешлївих людзох. Я у души барз щешлїви хлапец. Радую ме и цалком мали ствари. Щешлїви сом кед видзим коло себе милих людзох. Шерцо ми виполнює якаш цеплота кед видзим же ше людзе любя, же єст медзи нїма злоги, а нєт гладу и страху од злодїйох. Ущесцує ме и пчолка хтора збера поленов прах. Любим кед можем дакому дацо подаровац, алє и кед я од дакого достанєм дарунок. Вельо раз досц лєм чуц красне слово и почувствовац нїжну руку милей особи. Теди знам же сом нє сам и же мам товариша на хторого ше можем опрец и у добру и у злу. Думам же нєшка велї людзе барз нєскромни, та и у тих чежких часох вельо обчекую, а мало даваю. Никола Тимко, VI, Коцур

17


ЕВҐЕНИЙ М. КОЧИШ

ПРИПОВЕДАМ О СЕБЕ Кажде ме видзи иншаку, алє мнє тото нє завадза.

Барз сом комуникативна особа и „нє трима” ме место. Вше сом розположена и можем свою позитивну енерґию пренєсц на других. Найвекша хиба ми же дошлєбодзуєм другим же би ме увредзели, алє ше трудзим же би ше то нє обачело. Шицки ми гуторя же приповедам як накруцена, алє я ше нє гнївам и нє завадза ми кед таке чуєм. Барз ше любим дружиц з товаришами и сон ми же бим их мала барз вельо. Скорей сом нє була така дружелюбива як тераз, и то ше ми пачи. Нє любим нєправду и кед дахто биє слабшого од себе, та дума же є моцни. Часто ше зачудуєм кед видзим яка сом упарта. Любим исц до конца и трудзим ше як найбаржей можем. Нє любим охабиц нєдокончену роботу. Кед себе поставим циль, патрим як ше помали приблїжуєм ґу ньому. Док вирошнєм, видзим ше як педиятрийску шестру. Уживам буц зоз бебами и помагац другим. Кед ше ми дахто поносує и глєда помоц, я му дзечнє помогнєм, кед можем. Справуєм ше одвичательно. Завадза ми же ми дакеди язик швидши од розума. Трудзим ше перше роздумац о тим цо сцем повесц, алє ше ми тото нє вше поYsna Medw{i, VIII, Ruski Kerestur спиши. Нє любим ше биц, алє кед дахто нє сце престац робиц дацо цо ми завадза, вец нє мам цо друге зробиц. Нє од гевтих сом хтори часто меняю думанє и нє любела бим буц така, бо то виражує дволичносц. Нє подношим особи хтори, кед су зо мну, маю о мнє красне думанє, а кед пойду, цалком иншак бешедую. Любела бим кед би ми кажде щиро поведол цо о мнє дума. Любим авантури и шицко, кед мам нагоду, любим випробовац. Даєдни ствари можем похопиц барз озбильно. Можебуц други думаю же сом нєозбильна, а я думам же сом вельо узретша од товаришох з моєй ґенерациї. Нє любим длуго спац, алє кед сом вистата, мушим ше одпочинуц. Завадза ми кед ше єдни другим видрижнюю. Жадам же бим ше пременєла на лєпше, гоч нє мам вельо нєдостатки. За мнє прави вредносци кед дахто добри чловек, а вонкашнї випатрунок и материялни стан ми вообще нє на першим месце. Лидия Горняк, VIII, Дюрдьов

ПОРТРЕТ МИЛЕЙ ОСОБИ Особа хтору барз любим и на хтору ше вше можем

опрец то мой оцец. Вон ма штерацец єден рок. Досц є високи и спортскей збудови. Ма кратки власи и желєни очи, а на чолє даскельо ранци. Погляд му вше благи. Кед ше нашмеє, ма малу дзирочку при носу, коло лєнчи. Оберва му густи, а нос широки. Барз є схопни и вредни. Зна оправиц шицко цо ше у обисцу погуби. Барз є дружтвени, та ма вельо товаришох. Пре свою роботу часто путує и вшадзи здобува нових товаришох. Я мойого оца барз любим и спатрам ше на ньго. Док вирошнєм, любел бим буц як вон. Давид Кулич, V, Коцур

16

Ana Monar, III, Novi Sad

МОЙ ПЕРШИ НАСТУП Вчера бул прекрасни дзень!

Першираз сом наступела на концерту у Музичней школи. Шпивала сом у хору и грала сом. После концерту мама, тато и шестра ми дали прекрасни букет квеца. Достала сом вельо дарунки и од баби, дїда, нини, шовґра и од шестринїци. Потим зме пошли до баби и дїда на госцину. Там були и мойо пайташе Мижо и Леон, хтори тиж грали на концерту. Нїґда нє забудзем свой перши наступ! Мария Жирош, I, Кула

МИКОЛКОВО МРИЇ

М

ирує лїсце на розкошних желєних овоцових древох у загради. Цепло. Слунко пригрива. По воздуху бруня мушки. Миколка пошол до велькей градки цибулї же ю будзе плєц як му мац розказала кед одходзела з дому. – Попонагляй, пороб, а вец можеш пойсц на беґель, лєм на поладнє маш буц дома! – наглашовала кед одходзела. Мацеров розказ приял як „розказ” гоч вона жадала же би ше Миколка од малючка привиковал на хасновиту роботу. Попатрал на цибулю и траву у нєй. Оглядал ше нє знаюци одкадз почац. Влажна глїна ше му лїпла на пальци. Отресал их и чувствовал нєприємносц як кед би му жґиртал писок под зубами. „Хто и видумал садзиц и плєц цибулю!? Прецо таки узки шори? Чом су нє широки же би ше могло з култиватором окоповац, а нє з руками таргац кажду травку!” – дудрал витаргуюци зоз жилками вироснуту траву у цибулї. Зоз сушедовей загради приходзел запах розквитнутей файрушки и ружох, копру и влажней жеми. Спод конарастей вишнї го прицаговал груби хладок и понукал ше му нєсебично, надрилююцо шептаюци: „Охаб роботу, палє як ту крашнє!” Миколка послухал. Попатрел кельо виплєл и подумал: „Далєко поладнє. Одпочинєм.” Шеднул и опар хрибет на стебло. Вишнї починали червенїц на конаркох. Старгнул даскельо, покоштовал и зморщел ше, бо були квашни. „Прецо ше людзе муча? Прецо садза цибулю кед вона щипе очи? Нацо цеснок кед його запах таки моцни, же го чуц з далєка? Яке то шицко глупе!” роздумовал и побановал же ше школа закончела. Так було лєгко повесц: „Мушим ше учиц, нє мам часу за инше!” Тераз – вигварки нєт. „Як лєгко жию людзе у вично цеплих крайох! Банани, кокосово орехи, урми и цо ци я знам! Лєгнєш под древо, нацагнєш ноги, затрешеш и єш кельо сцеш, а руки чисти! Прецо вшадзи нє так? И нацо ше людзе населєли там дзе єст яр, лєто, єшень и жима? Нацо там дзе ше садзи цибулю? Шмишно. Тоти там у цеплих крайох би сцекли од нєй, а нє ище и єдли!” Задумовал густи пралєси, груби хладок и слунко високо над горизонтом у тропских крайох, дзе людзе нє муша куповац вельо шмати, грац хижу и трапиц ше зоз цибулю як СЕРАФИНА МАКАЇ вон. Сон го звладовал помалючки. Спущел ше коло вишнї, положел праву руку под главу и думал, думал, док коло нього лєтали и брунєли дробенки мушки. о нашого краю на билим коньове приМац ше врацела дому. Думала себе же Миколка уж давлєцел красни, пахняци АПРИЛ. Гварел но на беґелю, алє надумала опатриц цо зробел. Видзела же нам же панї ЯР ту уж давно панує. МегМиколка нє виплєл анї єдну градку. Пооглядала ше, а кед го кей, желєней травички дал живот, древка збачела под вишню, нагнївано скричала на ньго: прекрил зоз билима плахтами, та здабу – Та ти так? Я ше нє можем розтаргац на шицки боки. на вертки, весели балерини. Їх квитки Знаш же и оцец нє може, а ти – шпиш на роботи! Ей, лєнюобецую рок богати зоз вшелїяку овоцу. ху, хто ци хлєба зароби! Прешол и по польох и заградох поо– Я купим у предавальнї – одповед Миколка лєнїво стапа трац чи шицко посадзене рошнє. Цеваюци спод вишнї. пле слу нечко ше задовольно шмишка и – А зач? дарує цалому краю живот и радосц. – За динари – додал отрепуюци ше од глїни.

Д

9


NA[O HRISTIYNSKI [VETA

ВЕЛЬКА НОЦ – ШВЕТО НАД ШВЕТАМИ

В

елька ноц лєбо Пасха то найвекше християнске швето, швето радосци пре побиду, пре воскресенє Исуса и пре нашо ошлєбодзенє од власци зла и власци гриху. Исус умар за нас, же би нас вибавел од прародительского и од шицких других грихох. Заслужел нам страцену ласку Божу и оможлївел участвовац у Божим живоце. Прето Його воскресенє то централна подїя у историї чловечества. Пририхтац ше за Вельку ноц значи висповедац ше и зоз чисту душу и шерцом полним любови у церкви преславиц швето над шветами. Нє досц лєм вимодлїц од добрих родичох нови шмати, та ше шпацирац по церковней порти и цешиц ше таки поприберани, модерни. Дожиц Вельку ноц значи участвовац у обрядох Велького тижня до котрого нас уводзи Квитна нєдзеля – славенє Исусового уходу до Єрусалиму.

ЛЮБОВ НЄ МА ГРАНЇЦИ Єдного дня зме з учительку пошли на екскурзию. Перше зме нащи-

вели дворец Дундєрски, а потим зме пошли до Суботици. Шпацирали зме ше по тим красним варошу, алє найинтересантнєйше було у зоолоґийней загради. Видзели зме вельо животинї, а мнє ше найбаржей пачели фоки, лєви и гади. Кед сом ше врацел дому, такой сом патрел телевизийну емисию о людзох и о дзивих животиньох. Аж сом их вноци и шнїл. Почувствовал сом вельку любов ґу животиньом. Док вирошнєм, направим зоолоґийну заграду. Будзем ше старац о дзивих животиньох, помагац им и занїмац ше з науку о нїх. Будзем дзбац о малих напущених животиньох и у моїх клїткох буду мац нови дом. Фоком направим базени дзе годни плївац, слоном и жирафом направим вельки загради дзе будзе вельо древа. Так барз любим животинї же бим их пристал мац и у своєй хижи. Мирослав Мудри, IV, Дюрдьов

ПЕКАР

ЦЕРКОВНИ ЛЕКСИКОН Багнїтки – у давних часох визначних госцох у Палестини витали зоз конарчками финиксу або верби иви, або палми и шпивали му „Хосана...” (єврейски хоши ана – спаш нас). Так витали дзеци и Исуса кед вошол до Єрусалиму. На памятку тей подїї на Квитну нєдзелю, на Утринї, по сле пречитаней Евангелиї, швеци ше вербово конарчки и вец их вирни ноша до своїх обисцох. Тоти конарчки воламе багнїтки. Божи гроб або Исусов гроб – то стол зоз древеним хрестом, на котрим венєц зоз церня и биле платно, а даґдзе и символи Исусового мученя. Вец ше постави на штред церкви, а на ньго ше на Вельки пияток под час служеня Вечурнї кладзе плащанїца, образ умартого Исуса. Так тот стол символично постава гроб, до котрого бул поховани Исус Христос.

10

Пекар

ЧУДЕСНЕ УМНОЖЕНЄ ХЛЄБА Єдного дня Исус пошол до пустинї же би одпочинул. Алє людзе и там пошли за нїм. Кед Исус видзел їх виру, перше им виздравл хорих, а вец их поучовал. Пред вечаром му апостоли гварели: „Уж приходзи ноц, валал далєко, пущ их най иду дому.” А Исус им одповед: „Нє муша пойсц. Дайце им ви єсц.” Вони му гварели: „Маме лєм пейц хлєби и два риби.” Исус им на тото одповед: „Принєшце ми их ту.” И наказал им же би людзох порозмесцовали по трави. А лєм хлопох було пейц тисячи, окрем женох и дзецох. Исус вжал пейц хлєби и два риби, попатрел на нєбо, поблагословец, преламал хлєби и почал их дзелїц апостолом, а апостоли народу. И шицки ше досита наєдли.Кед позберали фалатки цо пооставали, наполнєли ше ище дванац кошари. Кед то людзе видзели, почали славиц Исуса. Сцели го вибрац за цара. Алє их Исус вноци напущел и пошол до Капернауму. Зоз тим чудом Исус наявел людзом хлєб животни – Пресвяту Евхаристию. Катехизис III – „Зоз Исусом за столом”

Sara ]ajdo{, I, Kocur

Tiyna Bujla, IV, [id роби вноци. Ма билу кошулю, били панталони, а на глави билу шапку. Вон пече хлєба, кифли, переци и бурек. За цесто хаснує муку, соль, воду, сусам. За печенє муши мац вельки пец и вельо тепши. Даєден пекар пече лєм хлєба и вельо слани печива, а даєден и сладки кифли, кроасани и инше. Я барз любим приємни пах зоз пекарнї. Такой бим вошла нука и поєдла дацо смачне. Ребека Семан, II, Руски Керестур

МОЙ ДОМ

ПОЗНАМ ТОГО ЧЛОВЕКА

Мой дом ше находзи у улїчки Иво Лоле Рибара. Людзе тоту улїцу волаю Нови шор. Вяри моя шестра люби полївац квеце у заградки, а друга шестра люби порозкладац бависка на штред двора и бавиц ше. Кед красна хвиля, я любим лєгнуц на керпарову колїмбачку, заґурнуц ше з ногу и одпочивац ше. Влєце у дворе чуц плюсканє води у базенох дзе ше купаме. Вєшенї, кед опадує лїсце, ми зоз шестру награбеме сухе лїсце на єдну громаду, та вец до ньго скакаме. Вжиме одруцуєме и одметаме шнїг у дворе и опрез обисца. Кед войдзеце нука до нашого дому, перше у конку увидзице вельо обуї. Патики, папучи, чижми и ципели як кед би були повадзени. Кед розруцаме, мушиме сами и поскладац обуй єдну ґу другей. Зоз конку ше уходзи до трпезариї. Коло нєй моя и шестрова хижа. У моєй хижи писаци стол, кавч и тамбура. Барз любим мой дом.

Познам вельо людзох у нашим валалє, алє ми єден окреме интересантни. Мено му Кирил. Жиє у нашей улїчки. Кед дараз пойдзем з мацеру до нїх, вон нас дочека з даяку франту. Вше є нашмеяни и нїґда нє приповеда о своїх проблемох. Шицки сушеди и дзеци го барз любя и почитую. Порихтани є помогнуц людзом кед маю бриґи. Ище их и нашмеє. Кед сом ше першого априла врацала зоз школи, вон ме застановел и питал ше: „Йовано, дзе ци школска ташка?” Пообрацала сом ше коло себе и думала сом же сом ташку охабела у школи. Вец ше вон зашмеял и гварел же ми є на хрибце. И я ше почала шмеяц пре першоаприлску франту. Так вон зоз каждим зна пофрантовац, и каждого розвешелїц, прето го шицки любя.

Матей Катрина, IV, Руски Керестур

Йована Колєсар, V, Коцур

15


СИЛВЕСТЕР Д. МАКАЇ

ВИЛЄТ Шацовала Иля:

Красна будзе хвиля Бер зайдичку и коршов з водичку!

ПРИПОВЕДКА ЗОЗ ГРИШОЧКАМИ Лєдво чекам Вельку ноц. На тото швето нє маме оводу, бо мушиме ходзиц по облїваню. Ми два зоз шестричку пойдземе обляц бабу, а наш брацик дїда. Вец им вишпиваме по єдну коляду, а вони нас понукню зоз сирцом и бобальками. Кед ше наєме, дїдо попрага конї до санкох, та нас будзе вожиц вшадзи дзе маме дакого обляц.

14

Михайло Буила, 6 roki Kocur

Борис Скубан, 6 roki Kocur

Вежнї шмати, порихтай шалати, нє забудз месо, чи ти чуєш, Десо? Такой уж рушаме, озда шицко маме. – Стой! – кричи кума – Празна нам ґума! Замодлї куму най залїпи ґуму. Гайде, лєци час, додай полни ґаз!

Мирос

– Назад! – кричи Юла – Месо Деса забула! – Ей, Десо, Десо, тераз сам жем месо!

лава К олош

няи, 6 ,5 рок и,

Руски

Керес

тур

Анита Чизмар, 6,5, Руски Керестур

11


ЗАЯЧОК И КУРЧАТКО

С

цел сом вам виприповедац приповедку о фарбеню и писаню писанкох, кед ми зоз памяткох з дзецинства вискочел чудесни били заяц зоз Кероловей „Алиси у жеми чудох”. Патри на мнє зоз своїма велькима, любопитлїво-бояжлївима очми, подскакує у месце и повторює: „Понаглям, понаглям... Час лєци! Запожнїм!” Сцел сом ше му опитац дзе так барз понагля, кед ше ми у думкох зявело єдно шумне жовте курчатко. Маха з криделками и пищи: „Пи-пи-пи, мушим сцигнуц на час... Пи-пи... нєсцерпезлїви и дзеци и одроснути...” Задумал сом даскельо любопитлїви дзеци хтори ше опитали заячкови же дзе так понагля. – Як дзе? Понаглям позирац. Буду нас сликовац и мальовац за налїпки – гварел заячок. Курчатко потвердзело: – Гей, за слички хтори тисячи и мили-

ПАВЕЛ МУЧАЇ

ПТИЧКА

они дзецох буду лїпиц на вельконоцни писанки. – Ураааа! Рихтайме ше за Пасху! Будзе весело! Будземе виберац найкрасшу писанку, а будземе ше и змагац чия шкарупина найтвардейша! – кричали весели дзеци. – Увидзиш, кед це писанка з мою сличку вдери по тей твоєй пирйовей чуби на глави! – гунцутски гварел заячок. – Пи-пи-пи... Чекай-лє, чекай, кед це писанка з мою сличку уджубнє медзи длугоки ушка! – нє остало заячкови длужне жовте курчатко. – Лєм ше нє починайце бавиц без нас! – опомли дзеци тих двоїх малих, намальованих на червених, жовтих, желєних и лилових писанкох. Обробена приповедка Б. Стевановича

Ошивала птичка муку и скрила ю у пирйовим своїм бруху. Так сиґурно нє погриши: у тей хижи нє украдню муку миши. МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

КУЦОВОВО БРЕХАНЄ Наш куцов бреше кед нєше єдзенє у пискох щенятом.

Наш куцов бреше кед плаче и кед ше гнїва на маче. Наш куцов бреше и кед ше радує, валя, нацагує. Алє хто люби и добре куцова позна, тот дозна же нє вше єднаке бреханє, мой панє.

12

13


ЗАЯЧОК И КУРЧАТКО

С

цел сом вам виприповедац приповедку о фарбеню и писаню писанкох, кед ми зоз памяткох з дзецинства вискочел чудесни били заяц зоз Кероловей „Алиси у жеми чудох”. Патри на мнє зоз своїма велькима, любопитлїво-бояжлївима очми, подскакує у месце и повторює: „Понаглям, понаглям... Час лєци! Запожнїм!” Сцел сом ше му опитац дзе так барз понагля, кед ше ми у думкох зявело єдно шумне жовте курчатко. Маха з криделками и пищи: „Пи-пи-пи, мушим сцигнуц на час... Пи-пи... нєсцерпезлїви и дзеци и одроснути...” Задумал сом даскельо любопитлїви дзеци хтори ше опитали заячкови же дзе так понагля. – Як дзе? Понаглям позирац. Буду нас сликовац и мальовац за налїпки – гварел заячок. Курчатко потвердзело: – Гей, за слички хтори тисячи и мили-

ПАВЕЛ МУЧАЇ

ПТИЧКА

они дзецох буду лїпиц на вельконоцни писанки. – Ураааа! Рихтайме ше за Пасху! Будзе весело! Будземе виберац найкрасшу писанку, а будземе ше и змагац чия шкарупина найтвардейша! – кричали весели дзеци. – Увидзиш, кед це писанка з мою сличку вдери по тей твоєй пирйовей чуби на глави! – гунцутски гварел заячок. – Пи-пи-пи... Чекай-лє, чекай, кед це писанка з мою сличку уджубнє медзи длугоки ушка! – нє остало заячкови длужне жовте курчатко. – Лєм ше нє починайце бавиц без нас! – опомли дзеци тих двоїх малих, намальованих на червених, жовтих, желєних и лилових писанкох. Обробена приповедка Б. Стевановича

Ошивала птичка муку и скрила ю у пирйовим своїм бруху. Так сиґурно нє погриши: у тей хижи нє украдню муку миши. МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

КУЦОВОВО БРЕХАНЄ Наш куцов бреше кед нєше єдзенє у пискох щенятом.

Наш куцов бреше кед плаче и кед ше гнїва на маче. Наш куцов бреше и кед ше радує, валя, нацагує. Алє хто люби и добре куцова позна, тот дозна же нє вше єднаке бреханє, мой панє.

12

13


СИЛВЕСТЕР Д. МАКАЇ

ВИЛЄТ Шацовала Иля:

Красна будзе хвиля Бер зайдичку и коршов з водичку!

ПРИПОВЕДКА ЗОЗ ГРИШОЧКАМИ Лєдво чекам Вельку ноц. На тото швето нє маме оводу, бо мушиме ходзиц по облїваню. Ми два зоз шестричку пойдземе обляц бабу, а наш брацик дїда. Вец им вишпиваме по єдну коляду, а вони нас понукню зоз сирцом и бобальками. Кед ше наєме, дїдо попрага конї до санкох, та нас будзе вожиц вшадзи дзе маме дакого обляц.

14

Михайло Буила, 6 roki Kocur

Борис Скубан, 6 roki Kocur

Вежнї шмати, порихтай шалати, нє забудз месо, чи ти чуєш, Десо? Такой уж рушаме, озда шицко маме. – Стой! – кричи кума – Празна нам ґума! Замодлї куму най залїпи ґуму. Гайде, лєци час, додай полни ґаз!

Мирос

– Назад! – кричи Юла – Месо Деса забула! – Ей, Десо, Десо, тераз сам жем месо!

лава К олош

няи, 6 ,5 рок и,

Руски

Керес

тур

Анита Чизмар, 6,5, Руски Керестур

11


NA[O HRISTIYNSKI [VETA

ВЕЛЬКА НОЦ – ШВЕТО НАД ШВЕТАМИ

В

елька ноц лєбо Пасха то найвекше християнске швето, швето радосци пре побиду, пре воскресенє Исуса и пре нашо ошлєбодзенє од власци зла и власци гриху. Исус умар за нас, же би нас вибавел од прародительского и од шицких других грихох. Заслужел нам страцену ласку Божу и оможлївел участвовац у Божим живоце. Прето Його воскресенє то централна подїя у историї чловечества. Пририхтац ше за Вельку ноц значи висповедац ше и зоз чисту душу и шерцом полним любови у церкви преславиц швето над шветами. Нє досц лєм вимодлїц од добрих родичох нови шмати, та ше шпацирац по церковней порти и цешиц ше таки поприберани, модерни. Дожиц Вельку ноц значи участвовац у обрядох Велького тижня до котрого нас уводзи Квитна нєдзеля – славенє Исусового уходу до Єрусалиму.

ЛЮБОВ НЄ МА ГРАНЇЦИ Єдного дня зме з учительку пошли на екскурзию. Перше зме нащи-

вели дворец Дундєрски, а потим зме пошли до Суботици. Шпацирали зме ше по тим красним варошу, алє найинтересантнєйше було у зоолоґийней загради. Видзели зме вельо животинї, а мнє ше найбаржей пачели фоки, лєви и гади. Кед сом ше врацел дому, такой сом патрел телевизийну емисию о людзох и о дзивих животиньох. Аж сом их вноци и шнїл. Почувствовал сом вельку любов ґу животиньом. Док вирошнєм, направим зоолоґийну заграду. Будзем ше старац о дзивих животиньох, помагац им и занїмац ше з науку о нїх. Будзем дзбац о малих напущених животиньох и у моїх клїткох буду мац нови дом. Фоком направим базени дзе годни плївац, слоном и жирафом направим вельки загради дзе будзе вельо древа. Так барз любим животинї же бим их пристал мац и у своєй хижи. Мирослав Мудри, IV, Дюрдьов

ПЕКАР

ЦЕРКОВНИ ЛЕКСИКОН Багнїтки – у давних часох визначних госцох у Палестини витали зоз конарчками финиксу або верби иви, або палми и шпивали му „Хосана...” (єврейски хоши ана – спаш нас). Так витали дзеци и Исуса кед вошол до Єрусалиму. На памятку тей подїї на Квитну нєдзелю, на Утринї, по сле пречитаней Евангелиї, швеци ше вербово конарчки и вец их вирни ноша до своїх обисцох. Тоти конарчки воламе багнїтки. Божи гроб або Исусов гроб – то стол зоз древеним хрестом, на котрим венєц зоз церня и биле платно, а даґдзе и символи Исусового мученя. Вец ше постави на штред церкви, а на ньго ше на Вельки пияток под час служеня Вечурнї кладзе плащанїца, образ умартого Исуса. Так тот стол символично постава гроб, до котрого бул поховани Исус Христос.

10

Пекар

ЧУДЕСНЕ УМНОЖЕНЄ ХЛЄБА Єдного дня Исус пошол до пустинї же би одпочинул. Алє людзе и там пошли за нїм. Кед Исус видзел їх виру, перше им виздравл хорих, а вец их поучовал. Пред вечаром му апостоли гварели: „Уж приходзи ноц, валал далєко, пущ их най иду дому.” А Исус им одповед: „Нє муша пойсц. Дайце им ви єсц.” Вони му гварели: „Маме лєм пейц хлєби и два риби.” Исус им на тото одповед: „Принєшце ми их ту.” И наказал им же би людзох порозмесцовали по трави. А лєм хлопох було пейц тисячи, окрем женох и дзецох. Исус вжал пейц хлєби и два риби, попатрел на нєбо, поблагословец, преламал хлєби и почал их дзелїц апостолом, а апостоли народу. И шицки ше досита наєдли.Кед позберали фалатки цо пооставали, наполнєли ше ище дванац кошари. Кед то людзе видзели, почали славиц Исуса. Сцели го вибрац за цара. Алє их Исус вноци напущел и пошол до Капернауму. Зоз тим чудом Исус наявел людзом хлєб животни – Пресвяту Евхаристию. Катехизис III – „Зоз Исусом за столом”

Sara ]ajdo{, I, Kocur

Tiyna Bujla, IV, [id роби вноци. Ма билу кошулю, били панталони, а на глави билу шапку. Вон пече хлєба, кифли, переци и бурек. За цесто хаснує муку, соль, воду, сусам. За печенє муши мац вельки пец и вельо тепши. Даєден пекар пече лєм хлєба и вельо слани печива, а даєден и сладки кифли, кроасани и инше. Я барз любим приємни пах зоз пекарнї. Такой бим вошла нука и поєдла дацо смачне. Ребека Семан, II, Руски Керестур

МОЙ ДОМ

ПОЗНАМ ТОГО ЧЛОВЕКА

Мой дом ше находзи у улїчки Иво Лоле Рибара. Людзе тоту улїцу волаю Нови шор. Вяри моя шестра люби полївац квеце у заградки, а друга шестра люби порозкладац бависка на штред двора и бавиц ше. Кед красна хвиля, я любим лєгнуц на керпарову колїмбачку, заґурнуц ше з ногу и одпочивац ше. Влєце у дворе чуц плюсканє води у базенох дзе ше купаме. Вєшенї, кед опадує лїсце, ми зоз шестру награбеме сухе лїсце на єдну громаду, та вец до ньго скакаме. Вжиме одруцуєме и одметаме шнїг у дворе и опрез обисца. Кед войдзеце нука до нашого дому, перше у конку увидзице вельо обуї. Патики, папучи, чижми и ципели як кед би були повадзени. Кед розруцаме, мушиме сами и поскладац обуй єдну ґу другей. Зоз конку ше уходзи до трпезариї. Коло нєй моя и шестрова хижа. У моєй хижи писаци стол, кавч и тамбура. Барз любим мой дом.

Познам вельо людзох у нашим валалє, алє ми єден окреме интересантни. Мено му Кирил. Жиє у нашей улїчки. Кед дараз пойдзем з мацеру до нїх, вон нас дочека з даяку франту. Вше є нашмеяни и нїґда нє приповеда о своїх проблемох. Шицки сушеди и дзеци го барз любя и почитую. Порихтани є помогнуц людзом кед маю бриґи. Ище их и нашмеє. Кед сом ше першого априла врацала зоз школи, вон ме застановел и питал ше: „Йовано, дзе ци школска ташка?” Пообрацала сом ше коло себе и думала сом же сом ташку охабела у школи. Вец ше вон зашмеял и гварел же ми є на хрибце. И я ше почала шмеяц пре першоаприлску франту. Так вон зоз каждим зна пофрантовац, и каждого розвешелїц, прето го шицки любя.

Матей Катрина, IV, Руски Керестур

Йована Колєсар, V, Коцур

15


ЕВҐЕНИЙ М. КОЧИШ

ПРИПОВЕДАМ О СЕБЕ Кажде ме видзи иншаку, алє мнє тото нє завадза.

Барз сом комуникативна особа и „нє трима” ме место. Вше сом розположена и можем свою позитивну енерґию пренєсц на других. Найвекша хиба ми же дошлєбодзуєм другим же би ме увредзели, алє ше трудзим же би ше то нє обачело. Шицки ми гуторя же приповедам як накруцена, алє я ше нє гнївам и нє завадза ми кед таке чуєм. Барз ше любим дружиц з товаришами и сон ми же бим их мала барз вельо. Скорей сом нє була така дружелюбива як тераз, и то ше ми пачи. Нє любим нєправду и кед дахто биє слабшого од себе, та дума же є моцни. Часто ше зачудуєм кед видзим яка сом упарта. Любим исц до конца и трудзим ше як найбаржей можем. Нє любим охабиц нєдокончену роботу. Кед себе поставим циль, патрим як ше помали приблїжуєм ґу ньому. Док вирошнєм, видзим ше як педиятрийску шестру. Уживам буц зоз бебами и помагац другим. Кед ше ми дахто поносує и глєда помоц, я му дзечнє помогнєм, кед можем. Справуєм ше одвичательно. Завадза ми же ми дакеди язик швидши од розума. Трудзим ше перше роздумац о тим цо сцем повесц, алє ше ми тото нє вше поYsna Medw{i, VIII, Ruski Kerestur спиши. Нє любим ше биц, алє кед дахто нє сце престац робиц дацо цо ми завадза, вец нє мам цо друге зробиц. Нє од гевтих сом хтори часто меняю думанє и нє любела бим буц така, бо то виражує дволичносц. Нє подношим особи хтори, кед су зо мну, маю о мнє красне думанє, а кед пойду, цалком иншак бешедую. Любела бим кед би ми кажде щиро поведол цо о мнє дума. Любим авантури и шицко, кед мам нагоду, любим випробовац. Даєдни ствари можем похопиц барз озбильно. Можебуц други думаю же сом нєозбильна, а я думам же сом вельо узретша од товаришох з моєй ґенерациї. Нє любим длуго спац, алє кед сом вистата, мушим ше одпочинуц. Завадза ми кед ше єдни другим видрижнюю. Жадам же бим ше пременєла на лєпше, гоч нє мам вельо нєдостатки. За мнє прави вредносци кед дахто добри чловек, а вонкашнї випатрунок и материялни стан ми вообще нє на першим месце. Лидия Горняк, VIII, Дюрдьов

ПОРТРЕТ МИЛЕЙ ОСОБИ Особа хтору барз любим и на хтору ше вше можем

опрец то мой оцец. Вон ма штерацец єден рок. Досц є високи и спортскей збудови. Ма кратки власи и желєни очи, а на чолє даскельо ранци. Погляд му вше благи. Кед ше нашмеє, ма малу дзирочку при носу, коло лєнчи. Оберва му густи, а нос широки. Барз є схопни и вредни. Зна оправиц шицко цо ше у обисцу погуби. Барз є дружтвени, та ма вельо товаришох. Пре свою роботу часто путує и вшадзи здобува нових товаришох. Я мойого оца барз любим и спатрам ше на ньго. Док вирошнєм, любел бим буц як вон. Давид Кулич, V, Коцур

16

Ana Monar, III, Novi Sad

МОЙ ПЕРШИ НАСТУП Вчера бул прекрасни дзень!

Першираз сом наступела на концерту у Музичней школи. Шпивала сом у хору и грала сом. После концерту мама, тато и шестра ми дали прекрасни букет квеца. Достала сом вельо дарунки и од баби, дїда, нини, шовґра и од шестринїци. Потим зме пошли до баби и дїда на госцину. Там були и мойо пайташе Мижо и Леон, хтори тиж грали на концерту. Нїґда нє забудзем свой перши наступ! Мария Жирош, I, Кула

МИКОЛКОВО МРИЇ

М

ирує лїсце на розкошних желєних овоцових древох у загради. Цепло. Слунко пригрива. По воздуху бруня мушки. Миколка пошол до велькей градки цибулї же ю будзе плєц як му мац розказала кед одходзела з дому. – Попонагляй, пороб, а вец можеш пойсц на беґель, лєм на поладнє маш буц дома! – наглашовала кед одходзела. Мацеров розказ приял як „розказ” гоч вона жадала же би ше Миколка од малючка привиковал на хасновиту роботу. Попатрал на цибулю и траву у нєй. Оглядал ше нє знаюци одкадз почац. Влажна глїна ше му лїпла на пальци. Отресал их и чувствовал нєприємносц як кед би му жґиртал писок под зубами. „Хто и видумал садзиц и плєц цибулю!? Прецо таки узки шори? Чом су нє широки же би ше могло з култиватором окоповац, а нє з руками таргац кажду травку!” – дудрал витаргуюци зоз жилками вироснуту траву у цибулї. Зоз сушедовей загради приходзел запах розквитнутей файрушки и ружох, копру и влажней жеми. Спод конарастей вишнї го прицаговал груби хладок и понукал ше му нєсебично, надрилююцо шептаюци: „Охаб роботу, палє як ту крашнє!” Миколка послухал. Попатрел кельо виплєл и подумал: „Далєко поладнє. Одпочинєм.” Шеднул и опар хрибет на стебло. Вишнї починали червенїц на конаркох. Старгнул даскельо, покоштовал и зморщел ше, бо були квашни. „Прецо ше людзе муча? Прецо садза цибулю кед вона щипе очи? Нацо цеснок кед його запах таки моцни, же го чуц з далєка? Яке то шицко глупе!” роздумовал и побановал же ше школа закончела. Так було лєгко повесц: „Мушим ше учиц, нє мам часу за инше!” Тераз – вигварки нєт. „Як лєгко жию людзе у вично цеплих крайох! Банани, кокосово орехи, урми и цо ци я знам! Лєгнєш под древо, нацагнєш ноги, затрешеш и єш кельо сцеш, а руки чисти! Прецо вшадзи нє так? И нацо ше людзе населєли там дзе єст яр, лєто, єшень и жима? Нацо там дзе ше садзи цибулю? Шмишно. Тоти там у цеплих крайох би сцекли од нєй, а нє ище и єдли!” Задумовал густи пралєси, груби хладок и слунко високо над горизонтом у тропских крайох, дзе людзе нє муша куповац вельо шмати, грац хижу и трапиц ше зоз цибулю як СЕРАФИНА МАКАЇ вон. Сон го звладовал помалючки. Спущел ше коло вишнї, положел праву руку под главу и думал, думал, док коло нього лєтали и брунєли дробенки мушки. о нашого краю на билим коньове приМац ше врацела дому. Думала себе же Миколка уж давлєцел красни, пахняци АПРИЛ. Гварел но на беґелю, алє надумала опатриц цо зробел. Видзела же нам же панї ЯР ту уж давно панує. МегМиколка нє виплєл анї єдну градку. Пооглядала ше, а кед го кей, желєней травички дал живот, древка збачела под вишню, нагнївано скричала на ньго: прекрил зоз билима плахтами, та здабу – Та ти так? Я ше нє можем розтаргац на шицки боки. на вертки, весели балерини. Їх квитки Знаш же и оцец нє може, а ти – шпиш на роботи! Ей, лєнюобецую рок богати зоз вшелїяку овоцу. ху, хто ци хлєба зароби! Прешол и по польох и заградох поо– Я купим у предавальнї – одповед Миколка лєнїво стапа трац чи шицко посадзене рошнє. Цеваюци спод вишнї. пле слу нечко ше задовольно шмишка и – А зач? дарує цалому краю живот и радосц. – За динари – додал отрепуюци ше од глїни.

Д

9


БРАНКО СТЕВАНОВИЧ

ЛЮБОВ МОЦНЄЙША ОД КЛЇТКИ

Н

8

єдалєко од лебедох и папагайох звили малженске гнїздо Олґа и Живко. Кед би Шекспир могол знац за тих двоїх залюбених, напевно би их його пирко овиковичело. Почало так же єдного дня до Бео-зоо-загради принєшена голопупа, зоз жовтим джубком, нєсташна страка Олґа. Од потедишнього старателя, єдного беоґрадского таксисту научела даскельо розумлїви слова, та такой поґуцкала симпатиї нових познанїкох. Достала вельку и лагодну клїтку, наменєну векшому числу птицох таких вельких як и страка. Розкомоцела ше Олґа у своїм новим обисцу и днями, жадна бавеня, нє преставала прицаговац повагу преходнїкох. Накад зи дакого збачела, заводлїво викривяла главу, преврацала з очми и подскакуюци рецитовала часц свойого репертоару: „Олґа, гибай!”, „Сцем, сцем!”, „Швидко, швидко!”, а потим шицко „посолєла” зоз своїм страчим крекетаньом. У тим чаше, по конарох околних древох безбрижни леґиньски днї препровадзовал страчок Живко. Случай сцел же би вон, зворушени зоз чудну мишанїну страчей и чловечей бешеди, закукнул до Олґовей клїтки и – збуло ше! Залюбел ше од джубка по хвост! И вецей ше од єй клїтки нє оддальовал, а же би єй нє принєсол даєдну блїщацу дробнїчку: фалаток дроцика, жвератка, склєнчини лєбо дачого иншого. Олґа ше шицкому тому радовала, бо познате же страки барз любя швицаци ствари, а и Живко ше єй пачел – крашнє було видно же му любов врацела. Така важна подїя, розуми ше, нє могла вимкнуц директорови зоо-загради, Вукови Бойовичови. Дакус роздумовал, та одлучел же би ше дзверка на Олґовей клїтки отворело, и же би ше препущело залюбеней пари най вибере хто ґу кому пойдзе. Живко ше, за розлику од своєй любеней, нє барз вагал: спомедзи клїтки зоз Олґу и безконєчного пространства звонка нєй, опредзелєл ше за – клїтку! И ниа, так почало їх малженство. Складне и стабилне, гоч на страчих ножкох. А тото же Олґа вше ридше драндала зоз нащивителями – можеш думац! Вони двойо нашли заєднїцки язик, у хторим чловечи слова нєпотребни. Преложела М. Р.

ПРИПОВЕДАМ О СЕБЕ Нє лєгко написац состав о себе. Треба добре роздумац и концентровац ше. Даєдни товарише, кед сом з нїма, гуторя же сом барз добри, а кед ше розидземе, о мнє бешедую як о найгоршому, цо ми барз завадза. Барз нє любим дволичносц и циґанство. Мойо чувства ше барз лєгко меняю. Дакеди сом смутни, а дакеди весели. Упарти сом покля нє витворим свойо цилї. Плани за будучносц ми наисце важни и нє застановим ше покля нє посцигнєм цо сом надумал. Барз ме интересую историйни збуваня. Скорей сом роздумовал же закончим школу за наставнїка историї, алє сом ше предумал. Чесноти ми тоти же сцем помогнуц другим, а хиба же рано длуго шпим, бо вечар позно лєгам. Даєдни ситуациї похопюєм барз нєозбильно, та вец зношим пошлїдки. Уж даскельо мешаци чувствуєм пременку у одношеню старших ґу мнє. Нє хасную слова котри хасновали скорей. Зоз цалого составу заключуєм же сом особа котра муши ище вельо робиц на себе, барз ше трудзиц и постац лєпши. Петро Хромиш, VIII, Дюрдьов

БАРЗ СОМ ШЕ ОБРАДОВАЛА Було то влєце.

СЛОБОДАН ВУКАНОВИЧ

У

ЛЮБОВ И МОДА

єдним кральовстве бул дружелюбиви и весели краль. Кралїца була аж хора як ше любела правиц важна. Мишала ше до шицкого, нє лєм до женских, алє и до хлопских роботох. Аж и до кральовских. Поносовали ше совитнїки, министри и други важни людзе. Краль махал з руками, кивал з главу, цо шицки розумели же „єй язик моцнєйши од цалого кральовства”. Кральова радосц и весели дзень була його дзивочка. Вона мала компютер. Його шифра була „любим це”, а єй „и я тебе”. И так, любели ше и любели годзинами, годзинами и мешацами. Путовали далєко, далєко, и високо, високо. Сциговали нови спознаня, нови дожица, нови, таїнствени швети. Оцова любимица була щешлїва. Аж док ше нє зявел нови компютер, зоз векшима и лєпшима перформансами: интернет, видео, телевизия и камера. – Анї тота любов нє вична – гварел оцец краль и побочкал свою дзивочку. – Гей, мили, кажда мода ма свой вик тирваня – гварела мац кралїца. Оцец краль розширел руки. Преложела М. Р.

Рано починало як и шицки лєтнї рана. Облєкла сом ше и пошла сом накармиц животинї. Оцец пришол ґу мнє, та гварел же достанєм ище єдну животиню. Нєсподзивала сом ше и такой сом одбегла повесц мацери. Оцец пошол до валалу. Нєсцерпезлїво сом чекала же би ше врацел. Шедзела сом при облаку и випатрала сом кеди наш авто станє опрез хижи. Пришол. Винял зоз авта шкатулу, отворел ю, а там бул заячок. Барз сом ше обрадовала. Вжала сом го до руки и роздумовала сом яке мено му дам. Здогадла сом ше рисованого филма Душко Дуґоушко. Одлучела сом же заячкови будзе мено Душко. Душко швидко вироснул. Ма кафову шерсц и длугоки уха. Люби кед го гласкаме, та зме го барз розмазали. Нє сцека од людзох, Ґу каждому сце пойсц. Шицки на ньго меркуєме. Барз люби єсц, та є тлусти. Нїґда нє забудзем тот дзень кед ме оцец обрадовал и принєсол ми заячка Душка. Светлана Балїцки, VIII, Руски Керестур

Lena Fejsa, II, Novi Sad

Doriyna Pap, I, Ruski Kerestur

УЩЕСЦУЄ МЕ О щесцу ше вельо бешедує, а так мало го єст.

Барз ми нєправо кед видзим нєщешлївих людзох. Я у души барз щешлїви хлапец. Радую ме и цалком мали ствари. Щешлїви сом кед видзим коло себе милих людзох. Шерцо ми виполнює якаш цеплота кед видзим же ше людзе любя, же єст медзи нїма злоги, а нєт гладу и страху од злодїйох. Ущесцує ме и пчолка хтора збера поленов прах. Любим кед можем дакому дацо подаровац, алє и кед я од дакого достанєм дарунок. Вельо раз досц лєм чуц красне слово и почувствовац нїжну руку милей особи. Теди знам же сом нє сам и же мам товариша на хторого ше можем опрец и у добру и у злу. Думам же нєшка велї людзе барз нєскромни, та и у тих чежких часох вельо обчекую, а мало даваю. Никола Тимко, VI, Коцур

17


Visti zoz {koloh... МЕДЗИОКРУЖНЕ ЗМАГАНЄ З РУСКОГО ЯЗИКА Основна

школа „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре була домашня 5. Медзиокружного змаганя з руского язика и язичней култури, на хторим участвовали 42 школяре зоз Коцура, Дюрдьова и Руского Керестура дзе ше порядна настава одвива по руски, и 17 школяре хтори мацерински язик виучую як виборни предмет. Наградзени школяре

Порядна настава Пияти класи I место – Дарко Маньош и Желько Сопка, Руски Керестур II место – Ивана Планчак, Соня Балїцки и Давор Хома, Руски Керестур Шести класи I место – Мартина Афич, Руски Керестур II место – Анастазия Чордаш, Коцур III место – Марияна Мали, Коцур Седми класи I место – Йована Ноґавица и Антония Монар, Руски Керестур II место – Ивана Цап, Дюрдьов, Александар Горняк, Коцур Леонтина Штефанко, Александра Русковски, Жарко Остоїч, Руски Керестур III место – Катарина Фейди, Александра Горняк, Коцур Осми класи I место – Татяна Буила, Настася Сакач, Коцур II место – Лидия Горняк, Дюрдьов Мая Медєши, Дорис Бучко, Давид Шанта, Руски Керестур III место – Кристина Горняк, Дюрдьов Светлана Балїцки, Руски Керестур

Виборна настава

Пияти класи I место – Анастазия Козар и Сара Мармила, Кула Александар Мученски, Вербас Марина Грубеня, Нови Сад II место – Яна Бодвански, Ана и Лара Петкович, Нови Сад Дина Мудрох, Сримска Каменїца III место – Єлена Иван, Савине Село Жарко Прибичевич и Марк Хомоля, Бачка Тополя Седми и осми класи I место – Елеонора Грубеня, Нови Сад Владимир Венчельовски, Ветерник Мила Кишрацик, Савине Село Кристина Варґа, Кула II место – Мирослав Надь и Дарко Бучко, Бачинци На Републичне змаганє, хторе будзе 23. мая у Руским Керестуре, пойду школяре седмих и осмих класох хтори на Медзиокружним завжали перше, друге лєбо треце место.

„ЦИЦИБАН” НА „БАМБИ ФЕСТУ”

Предшколска установа „Бамби” Кула и того року з богатима програмами означела свойо швето. Дзеци у оддзелєню „Цицибан” у Руским Керестуре 19. родзени дзень своєй Установи повинчовали зоз прекрасну програму хтора отримана 2. априла у велькей сали Дома култури. Виховательки Емилка, Меланка, Оленка, Блаженка и Наташа помогли дзецом понаучовац шпивац, танцовац, рецитовац и ґлумиц, та наймладши на бини, а родичи, родзини и шицки сушеди у сали уживали и вєдно ше барз радовали. По дескох подскаковали, викруцали ше и бегали качатка и Штрумфи, поштар, коминяр, полицай, мотилї, квецики, а лєцел и шаркань. Шицки були барз поприберани, та кед би ше виберало найкрасши костим, сиґурно би нїхто нє остал без першей награди. М. Р.

18

– Витримай – як кед би шептали конари чий цинь на витре бил до мура. – Мушиш витримац – як кед би шептал мешац цо ше з нєба припатрал до двора у хторим ше одвивала битка нєєднаких. Чи прешла хвилька, чи вичносц, хто зна? Мали руки тримали розняти писки и дриляли их од себе. Зной ше дзивчецу злївал по твари. Слизи помали цекли по лїцох. – Нє зоз силу, алє з мудросцу – здогадла ше Миля поради. Муши надмудриц пса. Почала шпивац нїжну писню о любови. Шпивала вше гласнєйше и плакала источашнє. Одразу ше пес застановел. Охабел дзивче и рушел ґу своєй хижки. Його шерцо нє могло нє чуц красу и нїжносц писнї. Алє, Мильово руки були кирвави. Закруцела их зоз шалом, а з ногу дрилєла чежки, стари дзвери на ковальнї. Зашкрипали як кед би врещали. При пецу шедзел шивобради старик. Шицко му потолковала. Швидко направел иглу, гоч нє мал скоро нїч од алату. Млаток му постал чудни, чаривни. Миля тримала у руки ище цеплу иглу и понагляла дому. Мац на ню злєкнуто и любопитлїво попатрела. Миля ше розплакала, а вец гварела: – Направ вишивку на тим каменю, мамо! – Вишивац на каменю? Одкеди швет-швета, такей вишивки ище нє було, анї єй нє будзе. Алє, тебе за любов, попробуєм. У городу була вистава ручних роботох. Мац дзень и ноц вишивала розквитнути конарчок и птицу. Як кед би джобала иглу до гадвабу лєбо памуку. Понагляла, алє так же би нє зменшала красу вишивки. Лєм белави лелиї у парку знали яка красна белава птица, як крашнє створиц ю зоз щеточку на платну, зоз стихом на паперу лєбо зоз вишивку. А вишивка на каменю овиковичела птицу хтора ше рихта нїжно махнуц зоз кридлами. Здруженє женох у Желєним городу рихтало виставу за наиходзаце швето. Приношели малюнки, таписериї, икебани... Миля зоз мацеру принєсла шкатулу у хторей була нєзвичайна вишивка. Музика грала, було шветочно. Шицки кляпкали кед Мильова мац вишла прияц награду. Була то перша награда, бо на вистави найкрасша була ВИШИВКА НА КАМЕНЮ. Розквитнути брескиньов конарчок и на нїм белава птица. Два слизи радосци заблїщали ше у Мильових очох. Награда була путованє на Белави водопад. Так и Миля нєодлуга пойдзе на екскурзию. Можебуц єй у тим помогла Богиня водох. Можебуц єй глас давал нєзвичайни совити и водзел ю напредок. Шицки приповедали о вистави, о вредних мацерових рукох, о жаданю награду подаровац своєй дзивочки. Нєдалєко од Белавого водопаду пресцера ше клисура оброснута зоз черяками, а местами є закрита з каменьом. Ту, медзи рижнофарбовим каменьом, у змерку мож видзиц єден камень хтори ше видвоює зоз свою швицацосцу. На нїм видно слику, вишивку, павучинов одблїск фарбох, и чуц нїжни звук... Преложела А. Р.

OBLA^OK DO [VETA

ДЗЕЦИ БЕСТРАҐИЇ Прешлого року у видавательней хижи Лаґуна у Беоґрадзе вишло друге виданє романа за дзеци и младих „Дзеци Бестраґиї” автора Уроша Петровича. Медзинародни центер литератури за дзеци Змайово дзецински бависка у Новим Садзе каждого року додзелюю награду за найлєпши роман за дзеци и младих, а у децембру 2013. року тоту награду, за хтору зоз своїма найновшима кнїжками конкуровали тринац авторе, достал роман „Дзеци Бестраґиї”. Писатель Урош Петрович пише за шицки возрости. Познати є по приповедкох за мозґанє и романох у загадкох, по фантастичних авантурох хтори читачови нє даю оддихнуц покля нє сцигнє по конєц кнїжки. Урош Петрович єден є з найуспишнєйших ришовачох IQX тесту на швеце. ... Ибрахим Бая нароком пущел мазґу най спомалши крочай и най ше застанови под широку коруну у дубовим лєше, на месце дзе Сарня, дзивче хторе престало постояц, часто зоз Рафаелом зберало печарки. Дакеди ше єй удавало, як даякей жвирки, напахац и поджемну печарку. Хлапец, до хторого ше вона одразу претворела, тераз провадзел Турка на одстояню, ґлєдаюци нагоду вжац му штранджок за скаканє. Диждж преставал падац. Турок почмиґал мазґу же би рушела до глїбини лєса. Кеди-нєкеди ше огляднул же би видзел чи хлапец може тримац крочай з нїма. Хлапец драгом преверел цо ма у штриканей торбички, як кед би там сцел найсц фалатки свойого нагло однятого дзецинства. Нашол лєм платняну хусточку, т варди сир и ище твардейши хлєб, помишани зоз отрушинками висхнутих лєсобих бобкох... Виривок зоз романа

7


ЧИТАНЄ ЗА ШИЦКИ ЧАСИ

ЛЇЛЯНА КРСТИЧ

ВИШИВКА НА КАМЕНЮ Ж

елєни город ше пресцерал у долїни дзе було вельо древа и парки. Миля жила у нїм зоз свою мацеру, цихо и скромно. Ходзела до штвартей класи основней школи. Мала даскельо товаришки зоз хторима ше дружела. Бул початок школского рока кед учителька гварела же о мешац пойду на екскурзию, на познати Белави водопад и до пещери на виходу зоз сушедного городу. Миля знала же екскурзия за ню лєм сон. Єй мац скромно зарабяла, лєм за найосновнєйши потреби. Смутковало дзивче у себе, нє указуюци пред мацеру. На екскурзию нє пойдзе ище лєм єдно дзивче хторе нєдавно опероване. Того слунковитого єшеньского дня Миля ше задумана врацала зоз школи. У теки мала одличну оцену, а була смутна. Приблїжовала ше ґу дому. У сушедстве

6

єдна хижа була звалєна, бо ше мало правиц нову. Кед преходзела коло громади каменя, учула ценючки глас. – Стань дакус, огляднї ше. Нє будз смутна! Вежнї оталь найкрасши камень, та най твоя мац на нїм вишиє малу слику: розквитнути конарчок и на нїм птицу. Тото ци оможлїви же биш пошла на екскурзию. Птица символ велького путованя, а розквитнути конарчок радосц. Миля ше таргла и зачудовано попатрела на каменє... Чи можлїве же тото чула? Найкрасши камень? Вишивка на каменю? Руки єй мацери схопни и вредни. Дзень и ноц вишивали и шила за даєден додатни динарчок. Алє то лєм обични руки скромней жени. Як най преджобню камень, як на нїм зоз иглу и цверну вишиц слику? Було превельо питаня без одвитох. Заслупла. Якиш нукашнї глас єй гуторел: – Попробуй, поглєдай надїю. Найдз найкрасши камень. Як кед би хтошка нєвидлїви почал управяц зоз єй руками. Розгарла даскельо и вибрала єден гладки, били камень, вельки як тека. Однєсла го дому. Вчас лєгла и роздумовала. Хто би то могол буц? Цо почац? Кажда игла ше зламе накадзи дотхнє камень. Чи єст смисла предложиц мацери же би вишивала таку чудну вишивку? Цо зоз иглу? Муши буц даяке чудне ришенє. Вистатосц ю звладала, та ше почала чиряц до сна. У полусну учула глас: – Камень може преджобнуц чаривна игла. Найдз ю. Вежнї фалаток дрота зоз старого амрела. Кед ше на огню зогреє и формує до игли, направ верх и дзирку за цверну. Тото ци може зробиц стари коваль на другим концу города. Його ковальня уж давно заварта, а вон жиє осамени. Чудни є. Нїкого нє пуща до обисца. Мушиш надвладац його пса, алє тото можеш лєм зоз мудросцу, а нє зоз силу. Миля скочела барз знємирена. Нє верела до духох. Хто ю вец провадзи? Хто ю радзи? Чи шицко тото можлїве? Чи нєпознати глас щири и добронамирни, чи шицко будзе даремне? Подумала як вона и єй мац шицким жадали лєм щесце. Попробує, та як будзе. Ноц росла у циньох, кед нашла стари амрел и одламала єден дрот. Рушела ше на други конєц городу. Нє бала ше док крачала ґу цилю. Гвизди ю провадзели. Ноцне нєбо єй шептало о напряме рушаня. Улїци скривали єй крочаї, а витор єй гласкал власи. Сцигла ґу малей хижи и ковальнї. Вибляднута табла на хторей писало же ту ковальня, вишела лєм на єдним гвоздзе. Капура була замкнута. Миля почала доволовац старого коваля. Вибегнул вельки пес и скочел на проща. Вищирял оштри зуби и мурчал. Знала же го муши надвладац. Здогадла ше словох нєпознатого. Прескочела проща и рушела ше ґу хижи. Пес скочел на ню.

КРАЧАНЄ ҐУ КОНДИЦИЇ Гоч

ходзенє найприроднєйши способ за отримованє кондициї, фаховци гваря же нє досц ходзиме. Просекови чловек дньово направи лєм 4 500 крочаї. Ходзенє формує мускули ногох, позитивно дїйствує на здравє и злєпшує розположенє. За отримованє ценкого пасу кажди дзень би требало направиц коло 12 000 крочаї. Айооой! Звучи вельо, алє то лєм дакус вецей як єдна годзина швидкого ходзеня, рахуюци шицки крочаї хтори направиш у єдним дню, аж и кед идзеш до купальнї.

УФ, ТОТИ ПИРЩКИ Медзи велїкима бриґами у тинейджерских рокох и пирщки на твари. Нє поносуй ше мацери, а ище менєй баби, бо лєм одмахню з руку и поведза: „ Та, нє будзе ци нїч! Як пришли, так пойду!” Знаш же нє буду вично стирчац под носом, на бради лєбо на чолє, алє биш анї нє чекац же... док вец... Ту даскельо совити як пирщки скриц и цо скорей санировац шлїди на скори, та ришиц проблем „шветових розмирох”. – Нє видавюй пирщки, бо будзе ище горше. Розкирвавиш себе твар, а лєгко можеш спричинїц и инфекцию. – Закруц коцку ляду до ценкого плаценка лєбо до вати, та тримай даскельо минути на пирщку. Увидзиш же ше червенїдло зменша. – Пирщок ше зменша и скапе кед го даскельо раз през дзень намасциш зоз лимуновим соком. – Намоч вату до вашильцового чаю, та з ню почухай пирщки. Озда ци даєден совит очисци твар од тих дробних пубертетских напашнїкох!

ВЕЛЬКИ КРИК МАЛЕЙ ПЛАНЕТИ Можебуц сце нє знали, алє ище Стари Греки верели и гуторели же наша мала, алє прекрасна планета Жем жива! Же ма свидомосц, як и ми, людзе! Прето нє будзце нєсподзивани, кед учуєце єй страшни крик 22. априла, на Шветови дзень планети. Чом крик? Бунї ше мала белава Жем, меня климу, посила цунамиї, торнада... опомина гомо сапиенса хтори ше барз прави важни, а забува же є лєм часточка природи. Знїщує, троши, заґадзує! Сце вше вецей и лєм за себе. Крашнє му мудра, вельо, вельо старша од нього планета Жем, за тераз його єдини дом, добронамирно гутори: меркуй, себични чловечи роду, же биш, знїщуюци других нє знїщел и СЕБЕ!

То нє франта. Будучносц чловечества и у ваших рукох. Нє страшим вас. Видзице и чувствуєце же ше у природи, пре чловеково нєодвичательне справованє збуваю вельки пременки. Цо думаце о тим? Чи и вас секираю людзе хтори знїщую живот на жеми, заєднїцки дом шицких и шицкого цо на нєй жиє? Мр Ґордана Брун

19


МЕЛАНИЯ РИМАР „TИ” КРИЖАЛЬКА

КУЩИК РОЗДУМАЙ * Цо стої медзи нєбом и жему? (буква и) * Кондуктер автобуса ма брата, а кондуктеров брат нє ма брата. Хто вец кондуктер у автобусу? (шестра)

БАВИСКО З БУКВАМИ Попремесцай букви и вискладай назви вязани за вельконоцни швета.

Горизонтално: 1. Хлопске мено; 2. Марзнуц чекаюци; 3. Мали патики; 4. Женске мено; 5. Ранше єдзенє; 6. Нарезани на тарлє.

Л О В Є Н Ї Б А И Н А К С И П

КЛЮЧ

Хторому замчку одвитує тот ключ?

НАЙДЗ РОЗЛИКИ

ПЕТИЦА ЗА КОГУТА

З

оз каждого „служеня” у бачика на салашу приношим даєдну нову идею, свойоручне бависко лєбо инспирацию за писмени состав хтори наставнїца вец заквици зоз гвиздочку. Мац гвари же бачи барз филозофує, место же би ме научел кошиц траву, орезовац овоци и ходзиц боси по сцернї. – Нацо ми тоти схопносци? За нїх нє достанєм петицу, анї диплому анї медалю. А зоз тим патентом з когутом сиґурно ми вирошнє слава! Яки патент? Яки когут? Корци вас, агейце. Скорей ше по бачиковим дворе випинали по пейц-шейсц гербни когути. Тераз по гною гребе лєм єден, та ше питам : – Бачи, дзе вам гевти други когути? – Знаш, пришли якиш чудни тарґовци, та сом заробел шумни пенєж. Гваря же тераз у лєше городских солитерох на верандох гит тримац когути зоз уградзеним алармом на ґомбичку. Нє найяснєйша ми слика о когутови на веранди, точнєйше, цалком ми є мутна, як окурене скло на бачиковей витри-

ВАСИЛЬ МУДРИ

ЖАДАМ БУЦ СТАРШИ Кед бим ше пребудзел старши,

поведзме уж такой наютре рано, нє губел бим дзецом бависко, нє дудрал бим на нїх нагнївано: „Такой дому учиц, бо иншак, зна ше, Будзе мац роботи пориско!” Кед бим одразу постал старши, и то уж такой нєшка звечара, нє гонєл бим нїкого од себе, нє чули би ше вше исти слова: „Престань уж бегац, посцель це чека – твоя нєсташносц нєшка готова!”

Тоти два слики випатраю цалком єднаки, алє кед лєпше опатриш, найдзеш медзи нїма аж 10 розлики.

20

Наисце, добре то нєшка старшим: кажде их слуха, роби им по волї, гоч кажди з нас ма свойо жаданє... Мнє, верце, тото часто и болї, та прето думам: кеди же моя така моц, важносц уж раз настанє?!

оновей лампи, алє бачикови верим. Нїґда ме нє спреведол. Нє думам же филозофує, як моя мац за ньго дакеди зна повесц. Ниа, идея за нови патент. Накадзи добре обдумам живу годзину за будзенє, осучаснєну з електронїку, положим упутства на папер, а скравци нових патентох най ше влапя до роботи, най скраю и удихню душу мойому видумству. Важне же патент и мнє принєше даяки динарчок. Кед нє динарчок, вец голєм вельку петицу за одлични писмени состав. Мойому бачикови заробок будзе загарантовани накадзи купи нови когути. Кед го прицагує бизнис, муши прешкрабац тото „когут на веранди” и написац „когут у спальнї”. Зоз веранди би єден таки векер будзел цали кварт, та би ше даєдни людзе шлеповали, хаснуюци сушедске кукуриканє за свойо будзенє. То мой перши крочай у обдумованю патенту. Други крочай уградзованє малого векера на велького когута. Таки апарати єст на каждим пияцу.

5


G

о. РОМАН МИЗ

ерши два станїци хресней драги у самей твердинї Марка Антония: преторий Понция Пилата и каплїци бичованя. Треца станїца дакус далєй. То станїца дзе Исус першираз спаднул под терху хреста. О нєй ше стараю Поляци. Место крашнє ушорене. Ту и богати музей. Преходзиме коло єрменско-католїцкей церкви и приблїжуєме ше ґу штвартей станїци, а то место дзе ше Исус стретнул зоз свою мацеру Марию. Сама станїца – єден мали ораторий, каплїчка. На уходзе до ньго на муре барелєф котри приказує Исуса и Марию. По ґарадичох зме пошли на место дзе Симон Киринейски помогнул Исусови ношиц хрест. Исус вул витрапени мучени, кирвави. На нїм вецей як 90 рани. И ту ораторий, каплїчка котру тримаю монахи францисканє. По ґарадичох котри водза до улїци базара приблїжели зме ше ґу шестей станїци. То место дзе Вероника зоз хусточку поуцерала Исусову твар, а на хусточки остали риси Исусовей твари. Ту грекокатолїцка каплїца Милосердия Вероники, котру тримаю били монахи Доминиканє. Праве ту служим кратке богослуженє, читам зоз Святого Писма, модлїм ше, а зо мну и нашо паломнїки. Ту берем хрест на свойо плєца и ношим го до шлїдуюцей станїци, а нашо людзе дотикаю хрест же би голєм на тот способ участвовали у ношеню. Приблїжно 70 крочаї над хижу Вероники седма станїца, дзе Исус други раз спаднул. Ту на муре лєм римске число VII. Преходзиме коло места дзе дакеди була Дамаскска капура. Праве на нєй бул заквачени документ, обвисценє же Исус осудзени на шмерц. Ми уж при осмей станїци. То место дзе ше Исус стретнул з єрусалимскима женами котри плакали, а вон их опомнул най нє плачу пре ньго, алє пре себе и пре свойо дзеци. Тота станїца означена зоз хрестом на манастирским муре. Манастир гречески. Ми уж на голгофти. Нєшка ту вшадзи будинки.

4

Такой ту, за базилику Гроба Господнього, и дзевята станїца. На тим месце Исус и треци раз спаднул. Сама станїца пред дзверми коптского манастира. Означує ю єден слуп коло котрого вше стої єден монах. Пре рижни здания котри ту познєйше збудовани, заш ше треба врациц, спущиц ше по ґарадичох и предлужиц коло лутеранскей церкви та вец през малу капурку войсц до двора базилики Гроба Господнього. З нього, през широки и високи дзвери уходзи ше до храму. Кед ше войдзе, такой ше скруцує на право и по ґарадичох ше виходзи на Голгофту. Ту квадратни камень на котрим мозаїк, а слупи притримую повалу над двома каплїчками. Лїва, сиверна каплїца припада православним, а права, южна католїком. Ту Исуса зоблєкли и подзелєли ше з його шматами. Єденаста станїца на месце дзе Исуса прибили на хрест. То на южним боку Голгофти. На лївим, сиверним боку православней греческей каплїци видзиме єдну дзиру. Ту бул заджобнути хрест на котрим бул прибити Исус. Тринаста станїца хресней драги то место дзе зоз хреста зняте мертве цело Исуса и положене на жем. Пред прекрасну статуу зармуценей Богородици зоз мечом котри єй преджобує шерцо, на жеми ище окреме означене тото место... И конєчно штернаста станїца – святи и живоносни Гроб Господа нашого Исуса Христа. То єдна окремна хижочка у базилики. Вола ше Кувуклия. Насампредз ше уходзи до часци котра ше вола Каплїца Ангела. З тей каплїци, єдно по єдно, през узки и нїзки отвор уходзиме до гробнїци, у котрей Святи Гроб Господнї. Звонка уход украшени з єдну прекрасну драперию зоз билого карарского мрамору. На нєй, на стредку хрест, а барелєфи зоз подобами женох мироносицох и архангела Гавриїла. Сама гробнїца мала. Длугока є 2,02, а широка 1,93 метери. З правого боку у гробнїци подзвигнути камень дзе бул поховани Исус. Тото место покрите з билим мрамором зоз острова Брачу у Ядранским морю. До гробнїци ше муши войсц зогнути. Нараз ту можу буц найвецей 3-4 особи. Шицки ше на колєнох модля, у першим шоре за пребаченє своїх хрихох, алє и за своїх наймилших – живих и мертвих. И ту людзом слизи на очох, а огень у шерцу. Кажде бочка Святи Гроб. Виривки зоз кнїжки „У Исусовим жемским отечестве”

U

П

ХРЕСНА ДРАГА

ДВОЄНЄ – Чом ти, Сенко, сушедовому дїдови нє двоїш? Вон вельо старши од тебе и нє крашнє му гуториц „ти” – опомина мац дзивче. – Знам же є старши, алє вон ми перши почал гуториц „ти”! – толкує Сенка мацери.

R MO

ЛЄНЇВИ – Петре, видзиш же шицки ноша по два цегли, а ти лєм по єдну? Чом? – Ша, прето же су лєнїви та ше им нє сце двараз ходзиц!

ЗАБУЛ – Цо? Ти од школи по дом забул цо сце нєшка учели зоз математики? А сиґурни сом же Яни Маґочов нє забул – гандрує оцец сина. – Гей, лєгко йому запаметац, кед бива лєм два хижи далєй од школи, а я мушим прейсц три улїци док нє сцигнєм дому – бранї ше син.

РЕБУСИ

Avtor: Silvester D. Maka>

ЛАВИРИНТ

Найдз безпечну драгу по хторей мац заячица однєше синови заячкови кошарочку з печарками.

21


За априлске число до Редаякциї

сцигли 125 литературни и подобово роботи од вредних сотруднїкох зоз наших школох. Коцур: Михаела Ґубаш, Патриция Будински, Мартина Уйфалуши, Ана Папуґа, Стефан Буила, Андрей Дорокхази, Томислав Бесерминї, Синиша Буила, Борис Скубан, Борис Чордаш, Михайло Буила, Лео Бесерминї (овода); Марина Медєши, (I); Катарина Недич, Павле Бесерминї (II); Ребека Гарди, Катарина Кулич, Николета Чордаш, Исидора Бркич, Давид Гарди, Давид Неделькович, Иван Кучмаш (III); Дарина Михняк, Татяна Буила, Даниєла Горняк, Михаела Салонтаї, Михаела Скубан, Дария Чордаш, Єлена Чордаш, Саня Будински, Валентина Полдруги, Мирослав Няради, Мики Сендерак, Андрей Русковски, Марян Киш, Павле Човс (IV); Михаела Горняк, Єлена Ґомез (?). Вєдно 62 роботи. Дюрдьов: Сенка Вереш, Марина Барна, Кристина Дюранїн, Ясмина Мудри, Борис Тиркайла, Никола Орос, Михал Хромиш, Валентино Пушкаш, Кристиян Будински (I); Лука Кухар, Мирослав Марянов, Иван Хромиш, Иван Скубан (II); Лидия Чапко (V); Мария Барна, Тамара Чордаш (VI); Тамара Тиркасйла, Ивана Цап (VII); Лидия Горняк (VIII). Вєдно 19 роботи. Нови Сад: Ана Ґнип, Тамара Джуджар, Мижо Ковач (I); Фиона Грубеня, Лидия Колбас, Лена Фейса, Матей Перкович (II); Ана Монар, Анастасия Пляскач, Иван Колбас, Лука Якич, Михаило Пап (III); Каролина Гарди, Даниел Перкович (IV). Вєдно 17 роботи.

Кула: Мария Жирош (I); Марко Стрелица (II); Стефан Стоянович (III); Сара Мармила, Милица Юришич (VI); Ивана Бошняк, Милица Радошевич, Миня Дьодїч (VII). Вєдно 13 роботи. Руски Керестур: Мирослава Колошняї, Анита Чизмар, Алексей Роман (овода); Мая Сопка, Даница Плавшич, Дорияна Пап (I); Марина Джуджар, Далибор Еделински (III); Александар Зорич (IV). Вєдно 10 роботи. Савине Село: Андреа Кукич (II); Ненад Паїч (III) ; Александар Кукич (IV); Синиша Кишрацик (V). Вєдно 4 роботи.

Нагр

адне

питанє!

Добре же нам на тим боку остало лєм кущик места, та наградне питанє кратке и лєгке, а глаши так: Хто ходзи по облїваню на други дзень Велькей ноци? Точни одвити посилайце на адресу:

„ЗАГРАДКА”, Булевар ошлєбодзеня 81/VII 21000 Нови Сад Награди у априлу достали: Марян Киш, IV , Коцур Матеа Джуджар, III, Руски Керестур

Narodna biblioteka “Stoyn Trumi~” Titel Smotra kirili~nej pismenosci “^itaj kra{nw pi{” 2014.

KONKURS za najlwp{i {kolski pismeni zadatok u {kolskim 2013/14. roku napisani na bolgarskim, makedonskim, ruskim, ukra<nskim, русийским и сербским язику za najkras{i rukopis u pismenim zadatku i i za kirili~nu kali}rafix (krasnopis) U s l o v i y: 1. Na konkursu max pravo u~astvovac {kolyre osnovnih, {tredn<h {koloh i }imnazijoh u Serbi< i okru`enx. 2. ^islo u~a{n<koh i robotoh, odnosno, zadatkoh z wdnej {koli nw ogran<~ene. 3. Zadatki i kali}rafski roboti mu{a buc zoz togo {kolskogo roku 4. Za najlwp{i pismeni zadatki konkuruw {e u kate}orijoh mlad{i vozrost (3-4 klasa), {tredn> vozrost (5-6 klasa), i star{i vozrost (7-8 klasa) osnovnej {koli i {kolyre {tredn<h {koloh ({icki klasi), a za najkras{i rukopis u pismenim zadatku {icki klasi osnovnej {koli i {icki klasi {trednwj {koli ka`di u svo<m vozrostu. 5. Posila {e ori}inalni ve`banki zoz ozna~enim zadatkom za konkurs abo fotokopix pismenogo zadatku ~ix virodostojnosc overxw {kola. 6. Za kirili~nu kali}rafix (krasnopis) konkurux {kolyre osnovnih i {tredn<h {koloh u kate}orijoh {vidkopis – zukosi, umetn<cki, stilizovani pisani bukvi; tradicijne pismo - postoyci stilizovani bukvi, poznata tipolo}iy; ori}inalna kali}rafiy – novi, `ridlogo formi znakoh; podobova kreaciy – podobovo zbogacenii pregl<beni postoyci lwbo novi bukvovo znaki.

22

7. Kali}rafski roboti mo`u buc z ruku formovani i obrobeni na kompxteru, a budu {e vrednovac okreme, u u` spomnutih kate}orijoh. 8. Kali}rafski roboti htori {e z ruku formuw, pravi {e na paperu bloka za risovanw (~islo 5), a htori obrobeni na kompxteru, treba vidrukovac na formatu z ykim kompxter rozpolaga. 9. Kali}rafska robota mu{i mac calu azbuku i prilog (slo}an abo kratke vire~enw) napisani zoz istim tipom bukvoh na macerinskim yziku i pismu {kolyroh zoz bukvovima znakami u u` prilapenej abo novoformovanej kirili~nej tipolo}i<. 10. Na ve`banki, odnosno, fotokopi< zadatku i kali}rafskej roboti mu{i buc meno i prezvisko {kolyra i nastavn<ka, klasa, nazva {koli i mesto, adresa i eadresa {koli Roboti posilac дo 10. may 2014. roku na adresu: Narodna biblioteka “Stoyn Trumi~”, za (Smotru), 21240 Titel, Glavna 10-12 12. Za dodatni informaci< navolac ~islo telefona 021/860-185, 860-409, lwbo {e yvic na mejl: bibliotekatitel@eunet.rs 13. Dodzelqovanw nagradoh i pripoznanqoh budze na Dzenq slavynskej pismenosci, 24. may 2014. roku.

Zdravo zagradkare!

Я ^ASOPIS ZA DZECI

Direktor Martica Tama{ Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Podobove u{orenw i ilustraci>: Lxbomir Sopka • Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Ysmina Dxran>n • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw: Drukarny “Maxima graf” Petrovaradin • Na osnovi dumany Ministerstva kulturi Republiki Serbi> ~islo 413-00-1103/98-04, na ~asopis {e nw placi porcix • YU ISSN 0353-9938 • E-mail: ruske@eunet.rs

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci/odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

к добре же пред нами знова єден розпуст и оддих од ученя, бо яр така красна же ше єй чежко спроцивйовац кед вола вонка бавиц ше, агейце! Повиставали сце од януара по тераз лєм учиц и учиц, та гоч нє длугоки, ярнї одпочивок шицких розвешелї. Були сце совисни сотруднїки, та сце поряднє посилали роботи до своєй „Заградки”, алє ту мам єдну малку заувагу: барз сце скромни кед ше треба похвалїц зоз посцигнутима успихами и заслуженима наградами. Вистки о високих пласманох на рижних змаганьох приходза до Редакциї, алє бим волєла кед би о тим писали ви, школяре, а нє койяки други новинаре. На Наградни конкурс „Яку Заградку би я правел-а” сцигли барз интересантни предкладаня, идеї, совити. Хто будзе наградзени та придзе до Нового Саду нащивиц Редакцию, дознаце у идуцим чишлє, бо ше Комисия ище вше трапи вибрац найинтересантнєйши предкладаня. Я би вас шицких наградзела! Ваша редакторка

МИХАЛ РАМАЧ

КВИТНА НЄДЗЕЛЯ Пишна панї куцкуруша у загради ше кандрасци. Рано чисте яґод душа по споведзи и причасци. Лампащики як качата скоком дропча по пажици. Витрик заш до танцу прата тарки – били танєчнїци. Дїдо пришол зоз утринї. Мнє до церкви мац облєка. Квитне рано бринї, дзвинї и дзвон вола од далєка. Райске рано на дєпику. З нєба греє божа ласка. Цо з радосцу превелїку – же о тидзень будзе Паска.

NA NASLOVNIM BOKU „Бамби фест” у Руским Керестуре (фото: М. Римар)

3


У АМЕРИКИ ШТИРИ БЕОҐРАДИ ПРЕДСТАВИ ЗА ДЗЕЦИ НА 46. ДРАМСКИМ МЕМОРИЯЛУ ПЕТРА РИЗНИЧА ДЯДЇ

ВЕСЕЛИ „ДУРНИ ЧАСИ”

ЗОМБУЛЬКА ЗА ЗАЛЮБЕНИХ

СКАЗКА „ШЛАМПАВИ АЛИБАБА” Члени Драмского студия „Арт” Дома кул-

тури Руски Керестур за тогорочну театралну сезону пририхтали представу за дзеци „Шлампави алибаба” писателя Тодета Николетича. Текст преложела и сказку режирала уж искусна на тим полю Ксения Бодянцова. Одлична ґлумецка екипа зоз задовольством пририхтала вичну сказку „Алибаба и седем розбойнїки” алє адаптовану, у сучасних ситуацийох и шматох до яких ю автор Николетич облєкол. Алибабу ґлумел Желько Виславски, а розбойнїки були: Носати – Андрей Надь, Буздовань – Алексей Надь,

На 46. Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї у Руским Керестуре виведзени и штири представи за дзеци. Перши ше наймладшей керестурскей публики представели члени дзецинскей драмскей секциї КПД ДОК зоз Коцура зоз театралним фалатом „Дурни часи”. Текст написала школярка седмей класи основней школи у Коцуре, Катарина Фейди. Вона и ґлумела вєдно зоз своїма пайташками Силвию Маґочову и Дариную Михнякову. „Дурни часи” пред Мемориялом уж даскельо раз „дожили” млади патраче у Коцуре. Там бавели и за општинского селектора и пласовали ше на Зонску смотру театралних представох за дзеци. На Мемориялу три шмели и талантовани коцурски ґлумици лєм потверд зели свою креативносц и вельку прихильносц ґу театру.

2

У Зєдинєних Америцких Державох єст

аж штири населєня зоз меном Беоґрад и шицки штири у сиверних державох ЗАД. Перши Беоґрад у держави Мейн. Ма коло 4 000 жительох, а влєце тото число двараз векше, бо ше населєнє находзи нєдалєко од велького озера на чиїх побрежйох єст вельо хижи за одпочивок, терени за ґолф и други змисти за рекреацию. Други Беоґрад у Минесоти. То валал у хторим жию лєм коло 800 людзе. Треци Беоґрад у держави Монтани, а ма коло 6 000 жительох. Штварти америцки Беоґрад у Небраски. То валалчик зоз 160 жителями хтори ше занїмаю з польопривреду.

Яр у наших

квецових заградкох озда анї нє мож задумац без пахняцих зомбулькох. У цеплих азийских предїлох, у Либану, Ираку и Израїлу тото пахняце биле, лилове и целове квеце рошнє у природи шлєбодно. На Штредожемю ше зомбульки почало садзиц ище у 16. вику, а у Голандиї од 18. вику пестую вецей як два тисячи гибриди. Зомбульков олєй ше хаснує у козметики за правенє парфемох, а зоз квиткох ше прави белаву фарбу. У народней поезиї тот квет найчастейше метафора за дзивоцку красу, а кажда фарба ма свою символику: белава – тирваци любовни чувства, била – нїжносц, а целова – любовни боль.

ПЕРШИ ЗООЛОҐИЙНИ ЗАГРАДИ

Податки о найстаршей зоолоґийней загради походза зоз 1 500. року пред нашу еру, кед єгипетска кралїца Хатешептсут одлучела направиц дом за свойо жвири. Клїтки зоз дзивима животинями теди припадали виключно владаром, а поданїки их нє могли видзиц. Пейцсто роки потим китайски цар Вен Ванґ направел „заграду интелиґенциї”. То була велїка зоолоґийна заграда, на 600 гектарох.

Шабля – Емилиян Няради, Главати – Петрик Надь, Принц Нар – Никола Марянович, а Аладин – Лазар Дьордєвич. Дзивчатски улоги бавели: Акилеву – Ана Костелник, Принцезу Нару – Марина Надь, а дзивки з харему були: Теа – Ванеса Новта, Дина – Терезка Будински, Алина – Соня Балїцки, Ена – Ивана Планчак и Едина – Северина Гарди. Важну улогу мали и суфлерки Сара Планчакова и Анамария Нярадийова. У представи уживали и шицки ґлумци, а вєдно з нїма и публика, а найважнєйше же як и кажда сказка, и тота мала щешлїви конєц.

У нєй учени людзе могли виучовац и животинї и рошлїни, бо там була и ботанїцка заграда. Вец, од 1000. по 400. рок старей ери було зоо загради и у Сиверней Африки, Индиї и Китаю, алє Греки перши народ у историї людскей цивилизациї хтори отворел явни зоо загради. Европянє ше аж зоз одкриваньом Нового швета, коцом 14. вика почали интересовац за животиньски швет.

23


c

m y

k

ROK LXVII • ^ISLO 4 • APRIL 2014 • CENA 100 DIN

Nenad Pa<~, III, Savine Selo

^ASOPI

Fiona Grubeny, II, Novi Sad

Mi`o Kova~, I, Nodi Sad

Ivan Kuhar, IV, Dxrdqov

Pavle Novta, III, Ruski Kerestur

ECI S ZA DZ

Zahradka april 4 2014  

novi broj casopisa

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you