Page 1

Роман Кушнір

Досягай! треті

100 000 кроків до успіху

«Коло»

Дрогобич, 2015


ББК 88.361 УДК 159.94 К 96

Кушнір Р. К 96 Досягай! Треті 100 000 кроків до успіху / Роман Кушнір. – Дрогобич : Коло, 2015. – 376 с. ISBN 978-617-642-204-4 Книга “Досягай!” – третя з трилогії “Створюй! Дій! Досягай!” – покликана забезпечити читача усіма необхідними інструментами тайм-менеджменту для швидшого і легшого досягнення власних цілей. І, що важливо, зачіпає набагато ширше коло питань, аніж лише пов’язаних з управління часом, а загалом більшість того, що формує спосіб мислення успішної і щасливої людини. Призначена для всіх, хто прагне постійного особистісного зростання і хоче змінити світ на краще, починаючи з себе. ISBN 978-617-642-204-4 ББК 88.37 УДК 159.923.2  Роман Кушнір, текст, 2015


Розділ 1.

ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

7


Посієш думку – пожнеш вчинок, посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю. Народне прислів’я Мандрівка довжиною в тисячу миль починається з першого кроку. Лао Цзи Omnium rerum initium difficǐle est У справі найважчий початок

Мотивація – це вигадка! Отак одразу і у категоричній формі поспішаю запевнити вас: те, що так міцно вкорінено у житті багатьох людей включно з тими, хто займається саморозвитком,  – це насправді не що інше як ілюзія, фантом, привид. Людина, яка насправді досягає, нічого не знає про мотивацію і вона їй не потрібна. Той, хто досягає, просто діє,  – бере-і-робить. Зауважте, що між «бере» і «робить» немає пробілів. Бо якщо б вони були, то людина взяла б подумала, погуглила, поспала, поїла, поговорила з друзями, потерла спам, повагалася, знову поспала, знову посумнівалася, посварилася, почитала книгу, повідписувала на повідомлення, почистила зуби, попереверталася з боку на бік, попереступала з ноги на ногу і … так і нічого не зробила. Натомість для насправді дієвої людини думка нерозривно пов’язана з дією, і того клею, який дехто називає «мотивацією», котрий би мав склеювати дві частини чогось розбитого, просто непотрібно, бо все, що є у людини, є насправді чимось цілісним. Саме так живуть люди з високою самооцінкою, яку дбайливі батьки заклали у дитинстві та яким тепер не


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

варто думати, як себе «змотивувати», «надихнути» чи навіть «підштовхнути», а достатньо просто почати робити, розчинившись у власному служінні й пожинаючи солодкі плоди успіху. Так, подібних людей, може, і небагато, але вони є, особливо часто їх бачимо у … казках. Захотів хтось щось побудувати – взяв_і_зробив за одну ніч, подумав про тридев’яте царство – так одразу і кінь, який туди має занести, «намалювався», зголоднів – ось тобі, козаче Мамаю, скатертина-самобранка… Мотивація  – це вигадка! Але тільки для тих людей, які у минулому багато і наполегливо надихали себе до роботи, заохочували і стимулювали самі себе, хвалили за мінімальні досягнення і прискіпувалися до дрібниць. Направду на якомусь етапі поняття мотивації втрачає сенс – ти просто робиш те, що маєш робити, у тому місці, в якому маєш робити, і в найкращий спосіб, у який тільки можеш зробити. Тоді, розчиняючись у роботі, людина не задумується про щось інше, як про свій стан «тут і зараз», і, відповідно, й мотивація їй не потрібна – цеглини «Думка/Мрія» і «Дія» самі без зазору прилипають одна до одної. Однак ще раз нагадаю, що цьому зазвичай передувала дуже наполеглива робота над собою. Звісно, у кого було щасливе дитинство, мають трохи кращі вихідні умови, адже завдяки вищій самооцінці й оптимізму їм легше буде пройти шлях досягнень, але йти таки потрібно всім. Тож вирушаємо за мотивацією, аби потім її позбутися і жити, не розмірковуючи про доцільність, а відчуваючи всю повноту життя, робити те, що насправді варто. Як я уже казав, мотивація прямо корелює з поняттям «самооцінка». І саме люди з високою самооцінкою будуть високомотивованими й успішними у своїй діяльності. Якщо поспостерігати за такими людьми, то складається враження, наче всі блага самі сиплються з неба, а досягнення даються «самі по собі». Звісно, це оманливе відчуття, бо ми в будь-якому випадку не побачимо вну-

9


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

10

трішнього світу людини і складності прийнятих нею рішень. Але все її щасливе життя будуватиметься навколо високої (але не завищеної самооцінки). А вона виховується з дитинства. Проведіть над собою невелике дослідження: згадайте, які думки вас охоплюють, коли щось вдалося. Наприклад, ви довго не могли виконати якусь техніку в залі, чи знайти гідну вас роботу, чи виконати певне завдання. Яка ваша перша думка, коли врешті все вдалося? «Ну, нарешті, хоч щось вийшло» чи «Я завжди знав, що у мене все вийде!»; «Бачиш, ти навіть таке просте завдання тільки з десятої спроби можеш зробити» чи «Я молодець, так і мало бути». Так само подумайте про власні невдачі – коли чергова спроба завершується поразкою: «Я так і знав. Знову те саме» чи «Нічого, мені неодмінно ще все вдасться»; «Яке розчарування: робишробиш – і нічого не вдається!» чи «Ну, нічого, не вийшло цього разу, то вдасться наступного». Коли у вас виникають думки першого штибу, то, на жаль, мушу застерегти, що у вас серйозні проблеми з вмінням домовлятися з собою (отак завжди, знову в мене проблеми  – ймовірно, подумали ви). Якщо ж вам «пощастило» і вас опановують думки другого типу, то можу припустити: досягнення даються вам набагато легше. Оптимізм, віра у себе, глибинне внутрішнє переконання: все, за що я беруся, вдасться,  – ось визначальні складові для мотивації. Вони закладаються у дуже ранньому віці: у погляді мами після розлитих фарб, у міміці тата як реакції на принесене зі школи «відмінно», загалом у словах батьків після того, як ви врешті склали пазл, і ще у сотнях і тисячах випадків нашого дитинства. То які дитячі історії вас наповнюють? Спільної радості за ваші успіхи чи постійне розчарування і підкреслення ваших невдач? Звісно, хочеться бути у категорії перших  – пестунчиків долі, улюбленців Життя, однак не спішіть сумувати, коли зрозуміли, що вихідні умови у вас не найкращі. Є чимало прикладів, коли люди знаходили сили


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

вірити у себе і ще й змогли надихати інших. Розпочати процес становлення власної самооцінки непізно з будьякого віку. І раніше чи пізніше це таки доведеться зробити, адже саме на ній можна вибудувати власну нестримну і дієву мотивацію. Пропоную декілька способів вироблення високої самооцінки: 1. Щодня звертайте увагу на власні позитивні риси: вдалося вам зробити те, що довго відкладали, – відзначте у себе непересічну наполегливість, просто провели чудовий день із близькими  – відзначте внутрішню гармонію, зробили якийсь стратегічний вчинок – похваліть себе. Бажано навіть на папері – виписуйте свій щоденник успіху, тобто вчинки і дії, які вас зробили кращими, свої добрі думки і реалізовані ідеї, власні приємні переживання і щирі позитивні емоції. 2. Надихайте себе і частіше кажіть собі позитивні афірмації «Я у тебе вірю», «Тобі все вдасться», «Що б ти не робив/ла  – ти зможеш», «Хто як не ти? Коли як не зараз?». Кажіть собі те саме, що сказали б коханій людині чи найкращому другу, коли б вона чи він переживали з приводу якихось особистісних причин. Ми деколи до інших набагато добріші, аніж до самих себе, а це підриває нашу самооцінку. Будьте добрими батьками, вчителями і наставниками, для самих себе і тоді для інших теж будете яскравим світлом у житті. 3. Припиніть засуджувати, критикувати і бути невдоволеними діями інших. Можливо, це не одразу очевидно, але навіть мінімальна зневага до інших породжує негативні думки щодо себе. Позбування негативного ставлення до інших привносить у ваше життя радість, яка є вірним супутником високої самооцінки. Стримуйте думки незадоволеності, бо вони перший крадій успіху. Можу навіть узагальнити: якщо ви хочете знати, чому людина не досягла чогось у своєму житті, то можете бути певними – це тому, що вона дуже часто проявляла невдоволення. Хто розуміє

11


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

12

інших людей як власні проекції, ніколи не обурюватиметься їх вчинками, а лише працюватиме над собою. У нашому житті досить міцно вкорінено слово «мотивація», але ми рідко коли задумуємося, що воно означає саме для нас. Тільки коли людина дуже уважно концентрується на власних станах і на різного роду відчуттях, вона отримує шанс краще пізнати себе, а отже і навчитися володіти своєю мотивацією. Поспостерігайте за собою: коли у вас виникають проблеми з мотивацією? Можливо, тоді, коли все надто добре, можливо, коли ви ситі, або, навпаки, голодні, коли знаєте, що попереду дуже багато усіляких справ ще потрібно зробити, які і так не встигнеться зробити, або, навпаки, настільки мало всього до роботи, що отримуєте від себе внутрішній дозвіл на байдикування. Зазвичай саме в екстремальних станах, коли все дуже добре або дуже погано, людині важко справлятися з собою і робити те, що в інших умовах було б елементарне до виконання. Відповідно, завдання почне зводитися до того, щоб не впадати у крайнощі і підтримувати маятник внутрішньої рівноваги на мінімальних коливаннях. Саме спостереження за собою дає можливість краще пізнати самого/у себе і, як наслідок, легше справлятися з ситуаціями, в яких «мотивація до дії» ніяк не з’являється (пасивний підхід), тобто в яких ми її недостатньо кличемо (проактивна позиція). Моя колекція способів і технік кликання музи – роботи з мотивацією, які особливо добре працюватимуть, коли людина має свої поставлені цілі у житті, а окрім того, працює над власною самооцінкою. Все, що я зібрав, має практичне застосування і допомогло не одній сотні людей. Маємо ще пам’ятати: ідеальних технік для мотивації не буває  – бувають доцільні техніки, а також техніки, які ми навчилися використовувати у власному житті. Якщо якийсь спосіб не


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

спрацював, то це означає лише одне: ми не доклали достатньо зусиль і часу для його освоєння. З іншого боку, іноді варто просто спробувати інший підхід чи методику і нам усе вдасться, головне – бути наполегливим у своїх спробах. Отже, Не говори  – роби! Є величезна відмінність між тими, хто хоче і робить, і тим, хто хоче робити. Ціле провалля. Як тільки людина почала говорити про те, що і як вона хоче досягати, про свої мрії і побажання, вона одразу почала розплескувати енергію, яка є у неї на реальне виконання завдань. І справа тут зовсім не у тому, що хтось «наврочить» чи «позаздрить», а в тому, що людина, яка хоче робити, людина дії – робить, а людина, яка хоче лише говорити, – говорить. Собака, який гавкає, не кусає – каже італійська приказка, роботи на копійку, а галасу на гривню – нагадує українська мудрість. Так само і людина, яка багато говорить, не має часу працювати. Однак не плутайте цей пункт із публічною обіцянкою, про яку говоритимемо згодом. Оскільки у другому випадку ми не просто говоримо про свої бажання, а беремо на себе відповідальність, фіксуючи конкретні терміни виконання перед важливою для нас людиною. Не думай  – починай! Коли людина починає думати, яка складна дорога попереду і скільки всього потрібно буде зробити, вона відмовляється робити перший крок. Поспостерігайте за собою: навіть вранці, коли потрібно вставати з ліжка, а ще так хочеться солодко поспати, людина врешті відкидає ковдру тільки тоді, коли повністю відключила «внутрішній діалог» – припинила роздумувати над тим, варто чи ні щось робити. Направду головне – почати, а далі сам процес затягне нас. Взяти_і_зробити. Просто почніть щось робити. Часто, починаючи щось робити, людина стикається з проблемами і врешті, зважуючи свій негативний попередній досвід, взагалі перестає що-небудь пробувати. Не дивіться наперед – просто робіть, сконцентруйтеся на процесі, а не на результатах. Якщо рахувати і думати про кожен кілометр по дорозі до мети, то можна

13


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

14

і не доїхати, а радше – просто не виїхати. Якщо постійно думати, скільки ще потрібно писати, то так можна залишити той аркуш чистим навічно. Зізнаюся, це мій улюблений спосіб мотивації, і радію, що врешті просто навчився починати не роздумуючи, а концентруючись на самому процесі. Ставте якнайнижчу планку. Поставте собі лише два-три завдання на день, із цілого списку справ виділіть тільки декілька, які треба зробити, а щодо всіх інших дайте собі внутрішній дозвіл відкласти на потім. Попросіть себе написати тільки один абзац або навіть речення; прийти у спортзал і 10 хвилин побігати на доріжці; тільки одну хвилину зайнятись якимось не надто приємним для вас завданням (наприклад, миттям посуду чи прибиранням)  – усього одну хвилину: погодьтеся, це нескладно. Такого зазвичай достатньо, щоб зробити перший крок, а далі у найнесподіваніший спосіб прийде натхнення і ви самі захочете ту планку підняти. Коли для вас характерно не завершувати справи, то швидше за все причина у тому, що надто багато берете,  – почніть виконувати все потрохи, послідовно і з початку. А там уже хвилина за хвилиною, година за годиною і день за днем і навіть велика справа зробиться. Подорож у тисячу миль починається з першого кроку – каже китайська приказка. Але ще треба той крок зробити. Розділяйте завдання на етапи. Візьмемо простий приклад: нам потрібно написати лист замовнику щодо оренди приміщення. Але якщо уважно придивитися, то це завдання складається з таких етапів: 1) перечитати попереднє повідомлення, 2) виправити минулий договір згідно з новими пропозиціями (внести правки), 3) перевести файл із договором у додрукарський формат, 4) сфотографувати об’єкт, 5) перекинути фото на комп’ютер, 6) прикріпити файл із фото до листа, 7) власне написати нове повідомлення, 8) натиснути кнопку «відправити». І якщо детально розібратися, то робити мені не хочеться


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

тільки одної-єдиної дії – перекидати фото на комп’ютер, бо, наприклад, я знаю, що для цього буде потрібен інший комп’ютер, у якому є відповідний роз’єм, а потім ще доведеться шукати флешку. Однак коли почати робити навіть таку просту справу крок за кроком, то оту одну неприємну складову ми виконаємо з легкістю, просто тому, що вже нікуди буде діватися. Якщо у салаті олів’є людина не любить нарізати квашених огірків, то нехай почне робити всі інші підготовчі роботи і, коли дійде до небажаної, виявиться, що і її готова зробити. Якщо людина відтягує виконання якоїсь простої справи, то це лише тому, що вона не розуміє послідовності всіх своїх дій і на якомусь етапі завдання її демотивує. Одна ланка ржава, і коли ми це розуміємо, то в цілому виконати завдання стає набагато простіше. Уявіть собі, що намагаєтеся вилізти по драбині, в якої немає однієї, а то й двох дощечок: чи захочеться на таку залазити? Але що робити, коли вже почали лізти? Тож чим на дрібніші етапи поділите, – тим краще. Часто загалом приємне завдання ми не виконуємо тільки тому, що одна з ланок не надто бажана, але коли ми це усвідомимо, виконати все завдання буде набагато простіше і приємніше. Зробіть процес виконання максимально послідовним! Завищіть значимість завдання. Не дуже хочеться виконувати справу, від якої мало що залежить: відписати на звичний клієнтський запит, протерти стелажі у магазині, дати котові їсти, подзвонити і замовити воду в офіс і ще багато прикладів рутинних і не надто надзвичайних завдань. Однак саме від їх виконання залежить наш середній рівень мотивації та якості життя. Одне просте, але невиконане завдання забирає енергію, яку можна було вкласти у великі досягнення. Є така притча: один Мудрець, намагаючись пояснити своїм учням, чому так важливо доводити дрібні справи до кінця, запитав їх:

15


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

– Чи важко тримати порожню сірникову коробку? – Звісно, що ні, – відповіли учні. Тоді Мудрець попросив одного з них встати і витягнути руку, а коли той виконав прохання, поставив на неї порожню коробку з-під сірників. А тепер тримай коробку, щоб вона не впала. Учень тримав її декілька хвилин посміхаючись, далі посмішка зникла з обличчя, ще через кілька хвилин вираз обличчя був явно занепокоєний, і, коли через два десятки хвилин рука почала тремтіти, Майстер припинив вправу. – Чи розумієте ви, що навіть найпростіші завдання, якщо ми довго утримуємо їх у своїх думках, стають надто складними і починають заважати нам? Виконуйте прості завдання – і у вас завжди буде час і натхнення до великих і важливих справ.

Однак якщо все-таки різну дріботу робити не хочеться, то спробуйте завищити значення виконуваного. Наприклад, звичайний лист, який ви пишете відносно відправки товару (наприклад, кухонного начиння), допоможе клієнту зробити кращий вибір подарунка, а отже допоможе покращити його сімейні взаємини, а можливо, навіть врятує їх. Тобто ви не просто лист пишете, а сім’ю людини рятуєте! Або, скажімо, ви вагаєтеся, дзвонити чи не дзвонити клієнту, який заборгував невелику суму коштів вашій компанії, – це, звичайно, буде «найприємніша» розмова, але, якщо ми її не проведемо, то ставимо під загрозу діяльність усієї компанії, її колективу й ідеї, заради якої ця компанія створювалася, бо саме з таких дрібних проплат і складається фінансова доцільність усієї діяльності. Звісно, багато що залежить від нашої фантазії, але якщо мислити глобально, то навіть найпростіші справи надзвичайно важливі й схожі на маленьку цеглину

16


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

у великому будинку, хоч вона дуже мала і нічим непримітна, але без неї не було б цілого будинку. Отже, дивіться більше наперед, знаходьте умови, причини і пояснення, при яких саме ця помита тарілка чи написаний рядок тексту допоможе врятувати світ. Точно є таке, що мотивує з тих подальших цілей, перед якими необхідно виконати оте поточне просте завдання. Є гарна притча, вона показує, що всі наші зусилля залежать від кінцевого результату, який ми бачимо: Один подорожній, ішовши у своїх справах із одного міста в інше, побачив трьох робітників, що працювали на будові. Дійшовши до першого, який явно нудився своєю роботою, він запитав: Чоловіче добрий, що ти робиш? А той відказав: – Та от, ношу каміння. Підійшов до другого і знову запитав: – А ти що робиш? Другий чоловік зупинився на мить і сказав: – Я мурую стіну. І хоч робили вони всі одну і ту саму роботу, подорожній запитав і третього, який виглядав найбільш жваво і з завзяттям робив свою роботу: – А ти що таке робиш? – Я зводжу Храм, – відповів робітник.

А що робите ви? Просто щодня носите важке і нікому не потрібне каміння чи зводите Храм для майбутніх поколінь? Похваліть себе за будь-яке доведене до кінця завдання. Ніщо так не мотивує, як вчасна похвала. Дехто, звісно, звик напрацьовувати на похвалу від інших, однак я наполегливо рекомендую вам самим почати хвалити себе. Це запорука розвитку внутрішньої мотивації, що як ніщо інше допомагає у наших досягненнях. Навіть маленька похвала за дрібну роботу дозволить вам взятися за більш

17


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

18

важливі й глобальні справи і довести їх до кінця. Я точно знаю, що сьогодні ви зробили щось видатне: завершили справу, яка довго тягнулася, помили посуд, посміхнулись до себе у дзеркало, відписали на лист, до якого ніяк раніше не могли добратися, зробили комплімент близькій людині, побудували з дитиною пірамідку, подзвонили клієнту і сказали йому добру (чи не дуже) новину – тобто щось довели до кінця. Та чи похвалили ви себе за це? З наших дрібних похвал виростає висока самооцінка, яка, у свою чергу, породжує бажання творити і допомагати іншим. Я зроблю це заради..! Деколи нам не так просто надихати себе на досягнення заради себе, і тоді можна нагадати собі про інших людей, близьких і рідних, заради яких хочеться створювати і діяти. Це кохана людина, дитина чи діти, батьки чи будь-яка інша важлива людина або група у вашому житті. З одного боку, наче не варто, щоб нас мотивували інші люди, з іншого боку, фактично це ми мотивуємо себе ними. Тому знаю, що деколи такий спосіб  – чудовий шанс почати щось робити  – достатньо просто згадати обличчя значимої людини. Є ще видозміни цього підходу: «Я докажу всім, що…», «Я доведу собі, що я можу!». Така собі робота «на слабо». Вважаю, що не варто у житті комусь щось доводити, окрім себе самого/ ої, але інколи це гарний спосіб підштовхнути себе до дії. Та й загалом кожна проблема – шанс довести собі, що ти найкращий/а! Вихідна позиція  – це цікаво. Я тривалий час задумувався, який внутрішній стан людини щонайкраще мотивує до нових спроб, і таки знайшов його – це цікавість! Вам треба піти до шефа, і ви знаєте, що він сваритиметься,  – мені цікаво, а як саме він буде мене сварити, і ще мені цікаво, що я тоді відчуватиму. Треба зробити сто обдзвонів цього дня – а як я почуватиму себе на 64 дзвінку? Цікаво… Цікаво, що там буде на тій імпрезі, на яку я йду ввечері? Цікаво, а чи зможу я помити цю гору посуду за 4 хвилини 32 секунди? Цікаво, а як виглядатиме ця при-


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

кручена мною дощечка? Цікаво, а як зробити так, щоб автоматизувати цю роботу? Цікаво, а про що зараз думає оця розлючена людина. Коли людина проявляє цікавість, вона наче одитинюється, повертається до того чудового стану, коли все на світі нове і непізнанне. Включається азарт – і найнудніша робота стає просто захопливою. Це ваше основне завдання  – зробити собі цікаво у житті! Бавтеся! Ведіть свій щоденник успіху, починайте день із самопохвал. Ввечері напишіть всі справи, за які ви можете себе похвалити. Завжди пам’ятайте про ті справи минулого, якими ви пишаєтеся. Чи то приготування сирника, чи виконання на публіці складної танцювальної форми, або заспокоєння дуже роздратованого клієнта; пам’ять про такі дрібні історії успіху  – це запорука наших майбутніх досягнень. Не дозволяйте собі забути, які ви чудові і скільки всього вмієте. Складіть собі резюме, причому уявіть, що на роботу вас приймає Всесвіт. Які б особисті риси та якості ви там написали б? А тепер щодня перечитуйте розділ із особистими рисами і, щоразу виконуючи певну дію, перепитуйте себе: чи я так роблю? Людина, яка відчуває себе доброю, не чинитиме погано. Той, хто знає про свої добрі сторони, намагається зробити все, щоб їх покращити. Почати день із самопохвали  – чудовий спосіб бути продуктивними і мотивованими. Скажіть собі «Я найкращий у світі продавець/бізнесмен/батько/ столяр», «Я все зможу», «Мені все вдасться», «Я вірю у себе», «Сьогодні буде найкращий день мого життя!» (завтра, звісно, буде «ще кращий від сьогоднішнього» тощо). Бо як себе запрограмуєте  – так і житимете. Нагадуйте собі, які ви чудові молодці, – і мотивувати себе до будь-якої діяльності виявиться набагато простіше. Моделюйте свою поведінку під час ритму. Людина  – істота ритмічна: серцебиття, дихання, вплив фаз Місяця, ходьба, чищення картоплі, місячні цикли у жінок, сон і бадьорість, секс, чищення зубів, біг  – це все

19


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

20

приклади великих і малих циклів, із якими щодня стикається людина. Так от, саме під час ритмічної монотонної роботи людина якнайкраще себе моделює. До речі, саме тому спільна рутинна робота чоловіка і дружини чудово покращує взаємини, бо люди тоді наче синхронізуються на одній хвилі. (Так, частіше перебирайте квасолю, чистіть горіхи, перескладуйте папери і виходьте у такий спосіб на новий рівень порозуміння). І коли ми не моделюємо себе на щось добре – «Я все вмію», «Я завжди здоровий», «Я вирішу будь-яку ситуацію», «У мене все добре», «Я щаслива людина» і т.д., то ми моделюємо собі щось погане (негативні нав’язливі думки) або у кращому випадку щось буденне і нудне. Обов’язково думайте, про що ви думаєте під час ритмічних дій, – це ваш шанс перемоделювати своє життя в який завгодно спосіб. Відчуйте, наче ви вже зробили те, що хотіли. Почуйте аплодисменти за вдалий виступ, коли цілий зал стоїть, щоб висловити вам свою вдячність після промови, до якої поки не дуже хочеться готуватися. Побачте захоплення в очах коханої людини, коли ви приготуєте вечерю чи просто помиєте посуд, який так не хочеться мити. І навіть якщо ви знаєте, що за такий вчинок ніхто навіть не посміхнеться, все одно відчуйте внутрішню радість людини, якій ви зробили приємність. Звісно, це стосується і більш видатних речей: не хочеться робити певний дослід – прийміть, що це крок на шляху отримання Нобелівської премії (спосіб самомотивації №5), а потім уявіть, наче ви перший українець, що одержує Нобелівську премію. Які у вас будуть відчуття? Переживіть такий момент. Це потім стане ще одним джерелом сили для вас. Така собі внутрішня батарейка, яку можна буде включити, згадавши про неї у відповідний момент. Залишайте якусь дуже цікаву роботу за крок до завершення. Так, раніше ми говорили про те, що варто всі справи доводити до кінця, але це стосувалося не надто


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

цікавих видів діяльності. А от, що стосується справ, які нас «захопили з головою», їх варто вміти припиняти після пікового натхнення. Для чого? Існує так званий ефект Зейгарник: людина набагато більше думає про завдання, яке вона не довела до кінця, аніж про те, де поставила логічну крапку. Якщо навчитися завершувати справи, які нас захопили на етапі ¾ чи 2/3 їх виконання (трохи після кульмінації), то завжди буде бажання і відповідний «заряд» повертатися до них. Тож ніколи не завершуйте на втомі, а, навпаки, радше стримайте себе, коли ще є бажання продовжити. Хороший педагог знає: заняття треба закінчити тоді, коли дитині почало щось вдаватись, а не продовжувати доти, доки інтерес і новизна повністю пропаде. Знала про це і Шехерезада, використовують такий спосіб і дресирувальники собак, дельфінів і коней, спробуйте у такий спосіб підтримувати власну мотивацію і ви. Тільки є одне уточнення: це стосується серійних справ – тобто тих, які нам потрібно робити у майбутньому постійно. Наприклад, писання книг, розробка проектів, програмування, навчання, створення картини чи складання музичних композицій. Натомість одноразові завдання варто завершувати одразу, «за один захід». А хто якщо не я? Спробуйте поставити собі таке запитання, коли не хочеться робити якогось важливого завдання. А й справді, хто якщо не ви зараз подзвонить цьому клієнту? Хто якщо не ви нагодує свого чоловіка чи допоможе з сумками дружині? Хто якщо не ви зараз спокійно пояснить дитині, що цю цукерку їсти не варто? Чи є ще хтось, хто буде так якісно і своєчасно надавати відповідні послуги чи виготовляти товари, якщо ви відмовитеся це робити? Хто ще допоможе бідним людям, армії, сиротам, якщо ви одного разу скажете «Я більше таким займатися не хочу»? Це радше не відчуття приреченості, а прийняття власного служіння і покликання. Бо хто як не я? Коли як не тепер?

21


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Особисто я часто використовую таку мотивацію у найдрібніших побутових питаннях, а також в якихось великих проектах. Наприклад: я усвідомлюю, що в поточний час немає іншої людини, яка була б готова видавати якісний друкований психологічний журнал українською мовою, адже це і дорого, і нерентабельно, і займає дуже багато часу. Але особисто я вірю, що такий журнал має бути, тому, коли виникають будь-які сумніви, питаю себе: а хто ще, окрім тебе, це робитиме? І сам собі відповідаю: ніхто! Отже, це повинен робити ти! Направду такі міркування дають сили і натхнення для нового творіння – журналу «Експеримент».

Пообіцяйте щось публічно. Коли ми обіцяємо щось перед важливими для нас людьми, то фактично відрізаємо собі шляхи до відступу, бо усвідомлюємо, що при наступній зустрічі людина спитає нас про успіхи в обіцяному. Це може бути обіцянка приватна – при одній людині, а може бути і перед цілим колективом. Така обіцянка не повинна даватися під тиском ззовні, бо навіть якщо ми виконаємо її, то кращі від цього не станемо; також не варто давати обіцянку під впливом сильних емоцій, «в пориві» діяти  – вона нічого не вартуватиме  – слово дали, слово заберете. Однак якщо вам бракує останнього поштовху до роботи, то такий спосіб буде у самий раз. Відчуйте, що ви ще не заробили на відпочинок. Не у загальному сенсі (відпочити на морі чи вирушити в якусь поїздку), а в розумінні: для того, аби сьогодні поснідати, треба щось добре зробити, те саме стосується вечері чи обіду. Я теж себе так мотивую: відчуваю, що навіть сніданок я ще маю заробити. Тож не їм, доки не

22


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

«зароблю у себе» на щось пристойне! А як ви думали: навіть на хліб наш насущний треба напрацювати! І варіанти типу «я вчора багато попрацював», «я раніше багато зробила» – не приймаються! Припустіть, що ніч обнулює всі минулі здобутки і день потрібно починати з творення і хоч яких дрібних, але досягнень. Це мотивуватиме бути не споживачем, а творцем у своєму житті й сприятиме видатним вчинкам. Спостерігайте за тими, хто робить щось погано. Часто ті, хто роблять щось гірше, мотивують нас, бо «якщо він зробив, то і я поготів зроблю!». Деколи це може бути чудовий поштовх до роботи. Своєрідна викручена спроба взяти себе «на слабо». Звісна річ, підтримуватись і надихатись таким підходом довго буде направду складно, проте для того, аби почати щось робити, спосіб придатний. А для утримання динаміки дії краще спостерігати за тим, хто вміє щось робити феєрично і віртуозно, причому це має бути не людина, котру ми сприйматимемо як свого конкурента, а митець (бізнесмен, професіонал) в іншій царині. Важливо, аби бажання робити виникало не як спосіб щось довести комусь, а як внутрішній порив самомотивації. Визнайте, що неминуче зробите цю справу. Є чимало психологічних досліджень, де доводиться, що в умовах невідворотних подій ми поводимо себе зовсім поіншому, аніж тоді, коли можемо чогось уникнути чи не робити. Звісно, мова йде не про пасивний аспект зневіри і смирення, а радше розуміння: якщо цю справу все рівно треба буде зробити, то навіщо відтягувати? Прийміть, що на лист все одно доведеться відповідати, що посуд все одно доведеться мити, що кота все одно доведеться нагодувати, так само як і зробити не надто приємний телефонний дзвінок  – і вам одразу перехочеться саботувати ці завдання. Як на мене, така техніка чудово дозволяє навчитися не відкладати все у довгий ящик. Бо для самоусвідомленої людини розуміння того, що справу доведеться

23


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

24

виконувати у будь-якому випадку, саме по собі є чудовим поштовхом до моментальної дії. Адже навіщо витрачати емоційні зусилля, аби пам’ятати про справу, яку і так колись доведеться зробити, якщо можна просто взяти, зробити і забути. Погрупуйте завдання і почніть роботу з найпростішого. Якщо потрібно виконати завдання, до якого ви «не знаєте, з якого боку підійти», то посортуйте всю свою роботу, випишіть її окремим списком і почніть із легшого. Так само як велику кам’яну брилу з часом можна перетворити на пил, відколупуючи і перетираючи дрібні шматочки, так само і значну кількість завдань можна виконати, якщо почати роботу з чогось простішого і потрохи переходячи до все важчих і важчих частин. Наприклад, вам треба навести порядок із файлами на комп’ютері, але ви розумієте, наскільки це буде довга робота і що авгієві стайні порівняно з вашим комп’ютером – забавки. Що ж, згрубша посортуйте інформацію по основних папках, а потім у них посортуйте інформацію ще раз, не вимагайте виконати від себе всю роботу за один раз, навіть краще щодня за 10 хв. робити одну папку. Окрім того, можна поєднати способи самомотивації і визнати, що і так раніше чи пізніше зробите роботу, а також, що це ви не просто інформацію на комп’ютері сортуєте, а порядок у власних думках наводите. До речі, так і є – порядок на робочому столі (чи у комп’ютері) відображає порядок у внутрішньому світі. Подумайте: скільки людей на вашому місці відмовилися б від виконання цього складного (чи надто простого і механічного) завдання і лежебокували б (так, як ви зараз)? Кажете, що більшість? 99%? Тоді доведіть, що ви не такі! Візьміть і зробіть! Деколи бажання бути не таким, як усі, додає нам сили у найпотрібніший момент. Адже якщо всі сказали б «Я не вмію», то я вже собі такої розкоші дозволити не можу, а маю взятись і зробити. Коли інші шукають відмовки типу «Я не знаю»,


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

то я не такий і маю довідатись, коли інші кажуть «Не хочу», то моє завдання – навчити себе хотіти, або коли хтось щось не робить, пояснюючи тим, що не може, то я, розуміючи, що це відмовка, маю змогти. Оце я зараз не так пишу про себе, як радше змальовую внутрішній діалог людини, для котрої спрацьовує бажання бути кращою за інших. Звісна річ, така форма мотивації має свої обмеження, однак інколи сама думка, що «ти поводишся так само, як усі інші» підштовхує до пошуку власної ідентичності через дію. Почніть роботу з найбільш небажаного завдання. Визначаєте список справ і серед нього те, до якого є найменше бажання: саме воно є чомусь каменем спотикання, і, відповідно, виконавши те, що найбільш немиле, ми відкриваємо шлях до діяльності, яка і набагато приємніша, і значно цікавіша. Це схоже на вхід у печеру зі скарбами – щоб туди потрапити, треба спершу виштовхати камінь, який закриває вхід. Уже наявність самого лише усвідомлення небажаності завдання дає вам над ним перевагу, бо визначена трудність – це наполовину вирішена проблема. Дуже часто виконання справи, до якої кілька днів не знали, як підступитися, допомагає моментально почати вирішувати всі інші, навіть зовсім не пов’язані з нею, так наче ми розкоркували пляшку з еліксиром натхнення. Такими завданнями зазвичай є не нудні й рутинні, а, навпаки, надто відповідальні, ті, щодо яких у нас є значні очікування і чималі сподівання на успіх. І стримує їх виконання саме страх розчарування. Позбудьтеся його – і декілька продуктивних днів чи тижнів (до нового «корку») вам гарантовано. Зауважу, що це все техніки самомотивування  – роботи над собою і для себе. Найвищого прояву готовності до дії. Бо ту роботу, яку ми зробили через спонукання ззовні: вказівка керівника, зобов’язання згідно з договором, «пиляння» дружини, плач дитини, вимога часу, бо далі тягнути вже не можна (наприклад, похід до стоматолога чи поїздка з авто на технічний сервіс), нам не варто записувати

25


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

собі в актив. Ми повелися реактивно, зробили тільки тому, що для когось це було важливо. Тому глобально варто зараховувати до своїх здобутків тільки те, що ми зробили як результат власного зусилля над собою. Знаю: дуже часто людину в діяльності стримує страх помилки, набутий у буремні дитячі роки. Тож цій темі хотів би присвятити окрему частину розділу. Отже,

ПРАВО НА СПРОБУ І НА ПОМИЛКУ

Спостерігаючи за успішними людьми, які повноцінно насолоджуються своїм життям, взаєминами з близькими, професійною діяльністю і при цьому досягають значних здобутків у суспільстві, можу виокремити їх спільну рису – готовність пробувати ще раз і ще раз і у разі невдачі не здаватися. Ніколи не здаватися. І хоч на перший погляд це не виглядає запорукою успіху, втім, якщо уважно придивитися, то всі, кого можна зарахувати до когорти «переможців життя» – щасливих у сім’ї людей, успішних бізнесменів, спортсменів, співаків, громадських діячів, митців, носять в собі віру у власну щасливу зірку, в те, що навіть коли щось не вдасться зараз, то у майбутньому наступна спроба увінчається успіхом. «Важке» дитинство Спробуємо проаналізувати, звідки беруться переконані, що «і на їх вулиці буде свято», і чому на противагу їм так багато людей зазвичай зневірюються і припиняють пробувати досягати? Чому так багато тих «затурканих», хто бідкається і жаліється на «важку» долю, але змирився з тим, що має, і перестав пробувати влаштувати собі краще життя? Як завжди, коріння сягають раннього дитинства, коли у маленької людини формуються базові моделі поведінки і ставлення до життя, а основними підказками для неї є заохочення чи покарання батьків. Заохочення – це

26


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

не обов’язково великі іграшки чи кілограми цукерок, а покарання – це не обов’язково крик чи лупцювання. Можливо, дещо парадоксально, але оті крайні прояви не відіграють такої важливої ролі для формування самооцінки і віри у «свою щасливу зірку». Набагато більше значення мають дрібні побутові ситуації, такі, яких впродовж дня є сотні  – наприклад: дитина складає пазл і не може попасти у відповідну виїмку; або не може трубочкою відкрити сочок, чи їй не вдається ножицями вирізати фігурку зайчика, або розплескала трохи водички на підлогу, тягне маму бавитися, просить цукерку  – сотні й тисячі подібних прикладів у день  – і поведінка батьків саме у таких ситуаціях є визначальною. На чому вони акцентують увагу малюка? На тому, щоб дитина спершу все довела до ідеалу? Прибрала за собою? Не скиглила і зачекала, доки тато чи мама відірветься від своїх важливих дорослих справ? Чи, навпаки, на тому, щоб одразу, наче супермен, кинутися на допомогу малечі й моментально виконати її забаганку? І один, і другий прояв не формує в маленькій людині віри у власні сили, а лише підкреслює її слабкість і залежність від волі батьків. У першому випадку дитина думатиме: «На мене і так не звертають уваги, тож навіщо щось пробувати?» А у другому постає закономірне внутрішнє питання: то навіщо мені намагатися щось робити, якщо і так мама/тато все візьме на себе? Щоб дитина формувала власну готовність пробувати і помилятися, варто допомагати, але ніколи не на 100% а, скажімо, на 95, щоб завершальну дію виконувала вона сама: приставте пазл, але нехай малюк притисне і зафіксує його, поможіть виставити трубочку, але нехай малеча сама натисне і проколе фольгу, принесіть шматку і допоможіть прибрати основну зайву воду, вирізайте ножицями разом тощо. Мистецтво виховання  – це мистецтво правильних вчинків у якнайдрібніших побутових ситуаціях. І дитині най-

27


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

важливіше сформувати ставлення: якщо щось тобі не вдається, то я завжди поруч і допоможу (але не виконуватиму за тебе всю твою роботу). Не бійтесь у такий спосіб виховати «маминих синочків» чи «татових донечок», особливо у віці до п’яти років – навпаки, ви закладаєте криницю любові, з якої дитина потім черпатиме все життя, і от побачите, що дуже рідко проситиме вашої допомоги, якщо взагалі потребуватиме її. А ще варто постійно повторювати афірмації: тобі все вдасться; я у тебе вірю; бачиш, як гарно тобі все вдається – який ти молодець; маєш знати: що б ти не робив, будеш успішним у цьому. Уявіть собі, що ви виховуєте британського принца чи принцесу. То яке буде ваше ставлення до його/її невдач? Найбільше «покалічених» душ можемо спостерігати серед тих дорослих дітей (саме так: мало хто з дорослих уже переріс свої дитячі проблеми), від кого у дитинстві вимагали бездоганності й не давали права бодай на найменшу помилку: тільки, коли ти все зробиш сам, отримаєш право бути любимим і прийнятим; тільки за ідеальне вивчення віршика тато кивне і скаже «Може бути»; лише якщо в мене буде відповідний настрій, ти почуєш хоч якусь похвалу. Звісна річ, така людина може стати чудовим працівником, добрим виконавцем чужих бажань, але дорога до щастя у неї перекрита. Вона не має найважливішого  – віри у те, що завжди буде завтра, в якому я спробую і мені вдасться. Але там, де дитина хоча б трохи відчуває, що не зможе зробити щось бездоганно, вона свою роботу кидає. Їй би спробувати ще один раз, а вона вже цього зробити не може. Батьки часто навіть не уявляють, як виховання перфекціонізму шкодить у майбутньому їх дітям. Те саме стосується й іншої сторони медалі  – повної байдужості до того, що і як дитині вдається, а що ні. Дитина припиняє цінувати власні спроби як щось важливе на шляху до успіху: в першому випадку через страх помилитись і не зробити все досконало, а

28


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

у другому випадку через беззмістовність нових спроб, коли «і так може бути». Цінно, коли нас приймають незалежно від того, вдається щось чи ні, – тоді ми черпаємо силу, аби пробувати знову і знову; цінно також, коли дають помилятися,  – тоді ми вчимося ставати кращими. У дитинстві когось хвалили за спроби, а когось тільки за ідеальний результат. Ясна річ, що кількість спроб була більшою, аніж результатів, тож досі друга людина живе з відчуттям внутрішньої неповноцінності й невміння зробити все як слід. Але, щоб навчитися ходити, потрібно бути готовим падати, щоб навчитися носити горнятко з водою, треба, щоб хтось нам довірив його і дозволив помилитися – розлити, а якщо хочемо навчитися писати, то теж маємо виявитися готовими, що наші закарлючки будуть не до прочитання, а у слові на чотири букви з’явиться п’ять помилок. Дорослі рідко експериментують і вчаться чогось нового, тож костеніють у своїх стереотипах, втрачають радість спроб, стають законсервованими у власному досвіді, і їм не зрозуміла поведінка дитини, яка, навпаки, постійно вчиться і пробує нове. Тому, наче у відомих експериментах Мартіна Селінгмана, де собака, що мав негативний досвід спроб позбутися джерела болю, врешті змирявся з розрядами струму і, склавши лапи, тихо скавулів, так само і батьки вчать своїх дітей безпорадності. Саме так: якщо ви бачите людину, яка не може дати собі раду в житті – знайти улюблений вид діяльності, сформувати вдалі стосунки, мати достатню кількість грошей, добитися високого соціального статусу,  – будьте певні: цю людину навчили стати безпорадною. Їй би трохи віри у власні сили, їй би спробувати ще один раз, їй би напроситися на ще одну помилку і навчитися чогось на ній, а вона опускає руки і тихенько «скавулить» про те, яке несправедливе життя і як усі інші люди й обставини не дозволяють їй бути щасливою.

29


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Якщо ж батьки хочуть навчити свою дитину робити все правильно або керівник хоче підготувати чудового працівника, то іншого варіанта, аніж дати йому право помилятися і пробувати, немає. Бо саме відчуття такого права допомагає не помилятись і все робити добре, в тривалій перспективі це готує порадних людей, які радіють кожній власній спробі й при цьому насолоджуються всім, що їх оточує. Позбудьтеся нав’язаного з дитинства страху до проб і помилок – і вам неодмінно все вдасться! ПРИРОДА ЦИКЛІВ Якщо у попередній частині ми говорили про дитинство, то зараз пропоную зовсім відійти від тем особистості людини й поговорити про хвильову природу будь-якого процесу, що відбувається навколо нас. Хвилі навколо нас. Чи ми візьмемо фізичні процеси чи економічні, пори року чи тенденції у моді, ідеали краси на полотнах художників чи фази Місяця. Ритми, цикли, фази, хвилі, коливання  – все це накладається одне на одне і формує єдине середовище, в якому перебуває кожен із нас. Ми радше є частиною процесу, аніж річчю у ньому, більше простором, аніж скінченним елементом. Відповідно, чим би ми не займалися, маємо пам’ятати, що існують різного роду складові хвилі, серед яких умовно можна виділити такі: зародження; зростання, пік і спад. І багато в чому наш успіх залежить від того, коли ми «ввійдемо у гру». Якщо входження відбувається на етапі зародження, то через певний період ми пожинатимемо чудові плоди, якщо ж почнемо на етапі спаду (занепаду), то, щоб дочекатись успіху, нам потрібно набагато більше часу і, відповідно, терпіння і зусиль. Майже в усіх випадках причиною невдачі є надто швидке розчарування. Візьмемо декілька прикладів: Якийсь фермер вирощував пшеницю і, хоч все складалося начебто непогано, в нього ніколи не було наду-

30


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

рожаю, бо то дощі випадали у час посіву, то зима виявлялася дуже довга, то саранча невідомо звідки бралась. І врешті фермер своє поле продав. Звідки йому було знати, що у наступному році воно принесло б неймовірний надурожай? Дівчина познайомилася з хлопцем. Він нічим не примітний, носить окуляри, сором’язливий і не вміє поводитися з дівчатами. Звісна річ, що перші декілька зустрічей стають останніми – вона шукає «мачо», а не якогось «ботаніка». Звідки їй знати, що якби зустрічатися продовжили, то ідеально підійшли б один до одного і «ботанік» став би чудовим кавалером, а згодом і взірцевим батьком, а при цьому ще й збудував би надуспішну кар’єру? У моді зараз рейтузи, які виглядали такими недоречними і смішними ще у 80-х роках. Тож, якщо б хтось додумався зберегти партію у минулому, то зараз продав би її як останній писк моди. Кажуть: все нове – це добре забуте старе. Хтось у кінці 90-их почав займатися доставкою води, що у той час виглядало безглуздям, бо який бовдур платитиме за воду, коли та тече з крану??? Звідки сусіду того Хтося знати, що дуже скоро це стане невід’ємною частиною життя більшості людей, а згодом і бізнесом, за прибутковістю більшим за нафтовий? Ніщо не спинить ідею, час якої прийшов. Чоловік і жінка мають чудові взаємини, здавалось би, так буде вічно, хто ж знав, що скоро розпочнеться фінансова криза, чоловіка звільнять із роботи і вони розлучаться? Чоловік і жінка посварилися, здавалося, це вже навічно і більше ніколи між них не зійде сонце, але мине декілька днів чи навіть тижнів, крига скресне і вони знову стануть чудовим подружжям (звісно, до наступного непорозуміння). Ця команда дуже успішна в футболі – ми просто не бачимо часу її занепаду. Ця дитина з дуже бідної сім’ї –

31


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

ми просто не бачимо, коли вона стане найбагатшою людиною країни. Ця родина дуже патріотична і релігійна – ми просто не бачимо того часу, коли нащадок із неї одружиться з людиною іншої віри і поглядів та виїде за кордон. Всі первісні житниці світу – зараз пустелі; колись найродючіші ґрунти  – безлюдні пустки; всі найбільші цивілізації у руїнах; найвеличніші царі світу лежать у могилах; місце, де колись людині було найкраще для проживання, стало найгіршим; те, що раніше забезпечувало лише перевагу, почало шкодити, те, що було благом, стало карою. Тож, варто завжди пам’ятати, що «все так не буде». Все минало і це пройде  – писало на персні царя Соломона. Fortuna kołem sie toczę  – казала моя бабця. Немає так зле, щоб на добре не вийшло – мовить українське прислів’я. Не тішся, якщо все добре – скоро стане погано, не плач, якщо все зле, скоро стане добре  – казали давньогрецькі мудреці. Немає нічого такого, що було б непідвладне циклам і фазам, коливанням і хвилям. Які, у свою чергу, теж підвладні меншим хвилям і коливанням. Питання тільки у тому, чи ми в критичні моменти непорозумінь і радостей це розуміємо? Завжди можна дочекатися свого зоряного часу. Нічого вічного, окрім самої Вічності, немає. Та й вона, мабуть, не вічна. Навіть якщо взяти два фактори  – людське життя та історично сприятливий період для зростання, який триває з циклічністю близько 60 років. Тож навіть, якщо людина довго житиме і при цьому не зневірюючись робитиме спроби, вона обов’язково потрапить у той сприятливий період і просто таки приречена на успіх! Треба лише дочекатись, якнайкраще виконуючи свою роботу. Ідеальний варіант, коли часу в нас – ціла Вічність, а це залежить від … Все залежить від кількості спроб, які у нас є! Успіх взаємин залежить від кількості спроб людей для налагодження взаємин. Успіх у бізнесі з’являється

32


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

у того, хто готовий пробувати і пробувати, знову й знову запускаючи проекти і шукаючи варіанти для співпраці. Чудовим продажником буде не той, хто хоче продати все й одразу, а той, хто готовий дочекатися, поки клієнт «дозріє» до покупки. Картярський принцип малих ставок спрацьовує і у житті – якщо максимізувати кількість спроб, то ми наближуємо ймовірність успіху. З будь-якою дитиною можна дійти порозуміння, якщо невтомно пробувати його шукати. Будь-яку людину можна змінити, якщо є готовність до нескінченності змінювати себе. Бажання реалізуватися, досягнути успіху, стати щасливим дуже схоже на комп’ютерну гру. Чим більше у нашій грі «життів», тим більше шансів пройти той чи інший рівень. Якщо ж порівняти життя з якоюсь картярською грою на фарт, то важливо не завищувати ставки і грати на мінімальних зручних для себе фішках. Гравець, який вміє максимізувати кількість спроб і дотримується обраної стратегії до кінця, врешті залишається переможцем. Той, хто, «не знаючи броду лізе у воду», йде all-in чи грає ва-банк, математично не може бути успішним у довготерміновій перспективі. Тож, і тут усе залежить від кількості спроб, котрі для себе створить людина. Річ не у тому, з якою швидкістю людина йде (по житті, до своєї цілі, по дорозі), а чи знає вона, що робитиме, коли впаде? Кажуть, за американською статистикою, до того, як хтось стає мільйонером, він у середньому тричі банкрутує. Просто той, хто опускає руки, «випадає з гри», втрачає свій шанс, зникає у забутті. А той, хто продовжує спроби, врешті досягає результату. Вірте у свою щасливу зірку! Навіть, коли у людини залишається один тільки ентузіазм, вона може відбудувати що завгодно. Відсутність грошей, проблеми особисті, труднощі у порозумінні, погане здоров’я, хибне оточення – все це не має значення, коли є готовність спробувати щось змінити ще раз, і от, доки запас

33


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

спроб не вичерпується, доти така людина багатша за найбагатшого багатія, щасливіша за найщасливішого щасливчика. Єдиними банкрутами у цьому житті є ті, які насправді обнулили свій рахунок у банку спроб. Людина спершу здається, а аж потім програє – і ніколи не навпаки.

2 1

3

4

1

Чому втрачають терпіння? Чому вірять у спалені мости? Чому припиняють пробувати? Чому здаються? Окрім питань самооцінки і сформованих із дитинства моделей, про що ми говорили дещо раніше, є ще й об’єктивні факти, пов’язані з самим циклом. Людина, котра почала свою діяльність на фазі піку (3), має набратись якнайбільше терпіння, адже їй доведеться пройти ¾ циклу до чергового відчутного підйому, не набагато легше тому, хто почав на фазі спаду (3), – ½ циклу попереду. І стосується це будь-яких процесів: більшість починають купувати акції чи валюту у верхній піковій точці, сподіваючись, що ріст спостерігатиметься завжди; відкривають бізнес по найбільш розкрученому на даний момент напрямку; закохуються в часі пікових емоцій і переживань та не сприймають неминучого спаду, за яким наставатиме черговий підйом, якщо люди, звісно, його дочекаються,  – фактично починають робити важливі вчинки тоді, коли фаза пішла на спад. То що робити? Коли розпочинати нову діяльність, стосунки, процес виховання себе, заняття спортом, заснування підприємства, заробляння грошей, писання книги, засівання поля? Відповім так: ніколи не припи-

34


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

няти робити все вищеперелічене! Постійно готуватися до свого шансу і вірити у свій зоряний час. Якщо на дворі зима, готуйте віз і точіть косу, щоб, коли прийде літо, у вас уже усе було готове; навіть якщо економічна ситуація для заробляння грошей несприятлива, готуйте себе до того часу, коли грошей навколо буде необмежена кількість; якщо у вас поки немає стосунків або вони чомусь не найкращі, готуйте себе до часу, коли вони стануть найкращими з усіх можливих. Готуватися – означає не пасивно сидіти склавши руки, а працювати якнайкраще й якнайвідданіше з розумінням того, що наразі не час для результатів і пожинання плодів, а також із усвідомленням, що після чергового піку, коли, здавалося б, усе подальше життя буде сонячним і безхмарним, знову настане ніч і причому перед світанком вона виявиться найтемнішою. Фактично знову все зводиться до кількості наших спроб, шансів, яких ми готові дочекатися, «світанків» у фінансових чи особистих ситуаціях, які готові пережити. Разом із максимізацією спроб зростає і ймовірність нашого успіху, чого б це не стосувалося. Натомість бажання зробити все з одної спроби, зірвати «великий куш», надія на те, що зусилля одного разу забезпечать результат навічно (от засную компанію/ збудую мережу  – і матиму все життя пасивний прибуток; от організую дружині чудову відпустку – і вона цілий рік готуватиме мої улюблені обіди і хвалитиме мене; зроблю цей проект  – і стану безцінним працівником на все подальше майбутнє компанії), є найбільш згубними, оскільки позбавляють людину розуміння того, що попри минулі здобутки їй доведеться кожного разу робити нові й нові спроби, навіть для підтримування поточного рівня, не кажучи вже про ріст. Збільшіть кількість власних помилок! Якщо для підтримання поточного стану речей нам достатньо розуміти природу циклів і хвиль, то для росту необхідні помилки. Бо тільки на помилках

35


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

людина вчиться. Успіх – поганий вчитель, він часто розслабляє і позбавляє гостроти мислення, а от поразка  – найкраща вчителька, і лише той, хто навчиться підніматися після падінь, насправді дійде до своєї цілі. Японська приказка каже: якщо ти впав, то ніколи не вставай із порожніми руками. Якщо зробили помилку, – обов’язково зробіть висновки. Бо насправді не помилки і проблеми погіршують якість життя, а неготовність їх аналізувати і шукати причини  – от що насправді позбавляє нас майбутніх можливостей. За одного битого двох небитих дають  – говорить українська приказка. А й справді, стріляний горобець (людина, яка пройшла вогонь, воду і мідні труби) зовсім по-іншому ставиться до власних невдач. Якщо поспілкуватися з людьми, які осягнули успіх, то вони завжди з радістю згадуватимуть свої поразки: як банкрутували, як їх «кидали на гроші», яке мали важке дитинство, якими складними були взаємини. Вони хвалитимуться власними невдачами! Почитайте біографію якого завгодно мільйонера або послухайте розповідь щасливої людини – для них минулі проблеми є фундаментом для майбутніх радощів. Натомість нещасні зациклюються на своїх проблемах і, постійно відчуваючи незадоволення і бачачи причину в інших, втрачають як радості життя, так і можливості рішень. Помилки (труднощі, проблеми, негативні емоції) – це наче гостра приправа до їжі, що стимулює випити склянку чистої води; це наче вуглекислий газ, а саме він стимулює організм вдихати нове чисте повітря. Помилки природні для людини; на них, мабуть, не варто напрошуватись, але розуміти, що вони є невід’ємною частиною зростання, необхідно. Американський фантаст Роберт Шеклі у творі «Координати чудес» описує одну дуже показову історію. У далекому майбутньому Комп’ютер, що відправляє

36


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

людей на різні планети чи то на відпочинок, чи то у відрядження згідно з купленими білетами, припустився помилки – відправив одного з клієнтів на дуже далеку планету, з якої найближчі рейси назад будуть аж через півроку. Клієнт, сконтактувавшись із Комп’ютером, висловив щире обурення  – як же так, настільки надійна техніка і така прикра помилка! Справді, це моя помилка, – відповіла Машина, – я модель третього покоління і нам дозволили один раз на мільйон випадків допускати збій. Лише задумайтеся: наскільки це людське право  – право помилитися, яке ми аж ніяк не асоціюємо з комп’ютером чи технікою або чим завгодно іншим. Наскільки це людська риса  – по-ми-ля-тися! До речі, найбільш Божою рисою у такому разі буде пробачати. Така собі велика всеохопна любов – ти ще нічого не зробив, а тобі вже все готові пробачити! Наче у притчі про блудного сина – що б не натворив, батьківські обійми завжди відкриті для тебе і шанс виправити все у тебе також є за замовчуванням. Як би це парадоксально не звучало, але, тільки маючи право на помилку, людина помилятиметься значно менше. Натомість той, хто не може дозволити собі помилитися, житиме у постійному стресі й помилятиметься в рази частіше. Бо нереально навчитися щось робити, не скуштувавши гіркий присмак помилки: не можна навчитись їздити на автомобілі без того, щоб десятки чи навіть сотні раз не заглохнути; не можна навчити дитину не губити гроші без того, щоб дати їй право таки їх загубити; не можна навчити чоловіка дарувати вам квіти і подарунки без того, аби він декілька разів не приніс не те, що ви очікуєте; не можна навчити дружину варити їсти без того, щоб декілька раз не скуштувати напівсиру гречку чи спалений рис; не можна виховати собі чудового працівника, тільки прискіпуючись до його невдач… Цей список можна продовжувати нескінченно довго, а висновок із нього доволі простий: до

37


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

того часу, доки ви не дасте людині право помилитися, вона і помилятиметься, і ще й нічого не вчитиметься. Тож, коли ви не знаєте, як справитися з найрізноманітнішими складними ситуаціями, виписуйте собі чи іншій людині талони на помилку – певну кількість дозволів помилитися без жодних наслідків. Наприклад, не знаєте, як повестися з дитиною, що вередує, а ви дратуєтесь через це? Випишіть дитині «25 талонів на помилку» на день і спокійно бавтеся з нею. Найняли нового співробітника, який наче і добре працює, але інколи робить щось вкрай недоречне, випишіть йому «10 талонів на помилки» і займайтеся своїми справами. Розумієте, що говорите не ті слова дружині/чоловікові та що поводитеся неправильно, а потім себе ще за це картаєте? Пробачте собі, випишіть певну кількість «талонів» на майбутнє і живіть спокійно. Хочете вставати вранці без примусу і будильника  – залиште за собою право проспати, наприклад, 5 разів на місяць, але по можливості не користуйтеся ними, і незабаром ранковий підйом стане вашою природною звичкою. Найкраще поводиться той, від кого багато вимагають і ставлять високі цілі, але при цьому люблять і видали нескінченне право на помилки. Знаю, що багато хто засумнівається у цьому, мовляв, тоді «вилізуть на голову», однак поспішу вас запевнити: людина, до якої ставляться добре і дають можливість бути доброю, не поводиться погано! А якщо навіть поводиться, то будьте певні: їй просто не дали шансу залишатися доброю, не повірили у неї, не видали достатньо «талонів», не дозволили достатньо спроб. Наші кінцеві здобутки залежать від загальної кількості спроб, частина з яких виявляться невдалими, і саме завдяки цій, начебто невдалій, частині ми маємо шанс зростати. Дозволяйте пробувати і помилятися собі, своїм дітям, працівникам, близьким людям  – це так великодушно, так по-людськи, зрештою це єдиний шанс навчитися і стати кращими, повірити у себе,

38


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

сформувати біля себе колектив самодостатніх і зрілих, професійних і щасливих особистостей. І самими бути такими!

Так, звісно, варто робити якнайкраще, але зайвий перфекціонізм зазвичай вбиває ініціативність і бажання пробувати, адже ніхто не знає, як правильно. А пошук перфектного рішення – це лише намагання задати суб’єктивну форму об’єктивному невідомому. Натомість, аби навчитися щось робити добре і швидко, спершу варто виконувати це погано і повільно. І чим більше спроб ми собі дозволимо здійснити, тим вагомішими будуть наші здобутки. Невдачі не є чимось поганим, а лише невід’ємною частиною досвіду успішної людини, інструментом для досягнень, ключем до замка, який відкриє нам доступ до нових дверей. І якщо людина не здаватиметься і запасеться терпінням, то її успіх гарантований. Втім, буває і так, що людина стартує з геть незручної позиції – з негативного депресивного стану. То як справлятися з собою у таких умовах? ЩО РОБИТИ, КОЛИ НА ВАС НАПАДАЄ ДЕПРЕСІЯ? Загалом не існує поняття депресії – бо це не що інше, як неправильне ставлення до себе, хибна оцінка навколишнього, відсутність або слабкість цілей. Однак в умовах життя, до яких людина ще не встигла пристосувати свою «тваринну» природу, наприклад у мегаполісах, вона сильніше підвладна таким поняттям, як стрес, лінування, і, як наслідок, тому, що ми називаємо депресією, небажанням робити що-небудь. Аби ще раз проілюструвати неприродність такого стану, наведу як приклад принцип біхевіоризму в тварин: the healthy animal is up and doing  – здорова тварина активна і діє. А якщо «тварина» лежить на дивані, сидить у пабі, дивиться телевізор, безцільно серфить по просторах Інтернету чи в інший спосіб бездумно вбиває час, то вона просто не здорова. Усвідомлення такого факту зазвичай підштовхує до дій, принаймні сприяє правильним думкам.

39


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

То що і де мотивує людину? Факторів є чимало, але ми сконцентруємося на основних: 1. Намагання все зробити ідеально (а ще й з першого разу). Зазвичай усе закінчується тим, що людина нічого не робить: бажання написати шедевр закінчується поглядом у порожні білі сторінки, страх помилки залишає нас бездіяльними. Що робити? Не бійтесь помилитися, ви все одно виконаєте завдання на своєму середньостатистичному рівні. Тож, з одного боку, варто робити все, щоб вдалося якнайкраще і старатися з усіх сил, а, з іншого боку, будьте спокійні – ви все зробите все так добре, як тільки зможете. 2. Надто велике бажання щось зробити. Людина стає засліпленою своїм бажанням і втрачає здатність не те що реалістично оцінювати ситуацію, а взагалі діяти. Мотивація працює, наче цукор у організмі: коли його забагато, то людина припиняє хотіти щось робити. В пікових станах, у тому числі радості, людина найбільш ласа до спокуси і їй, наче 92-ому електрону в урані, найлегше злетіти з орбіти. 3. Надумана конкуренція. Бажання бути кращим від когось, а не від себе лише на перший погляд дає якісь переваги, втім, якщо розібратися предметно,  – це лише намагання заповнити внутрішню пустку псевдодіями. Бореться з іншим той, хто не відчуває себе достатньо сильним, щоб оволодіти собою. Воює з вітряками  – тільки щоб не зупинитись і не побачитись із собою справжнім. 4. Викривлена самооцінка. Зверхнє ставлення до інших чи, навпаки, переляк при спілкуванні, вразливість чи надмірна черствість, побутова манія величі чи страх помилитися – це не що інше, як вірні ознаки власної викривленої самооцінки. Спробуйте за 5 хвилин написати свої позитивні риси. Скільки їх виявилося? Якщо менше ніж 25, ви себе недооцінюєте; більше ніж 50  – приписуєте зайве. Сприймати себе добрим і правим – це не проблема, а радше норма; проблема –

40


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

це коли ми інших людей сприймаємо як злих і неправих. 5. Неврахування деталей. Часто людина загалом би рада була робити ту чи іншу роботу, але як тільки подумає про найменш приємну частину, так одразу і будь-яке бажання відпадає. Кажуть: диявол ховається у дрібницях. І тому, коли ми поділяємо роботу на дрібні частини і починаємо розуміти, що деколи дрібна перешкода стоїть на заваді великій цілі, ймовірність позитивного результату суттєво збільшується. Якщо пам’ятати про ці основні причини побутової демотивованості, то справлятися з таким станом буде набагато простіше. Особливо коли на фундаментальному рівні ви пам’ятаєте, що це ваше життя і що за вас його ніхто не проживе, і так само його вам ніхто не зробить цікавим, якщо ви самі себе кожного дня не зацікавлюватимете тим, що відбувається з вами і з людьми навколо. І немає чого чекати, що хтось змотивує вас – навпаки, доведеться постійно мотивувати себе й інших. А ще депресія  – не що інше, як нудьга, спричинена надмірною кількістю часу. Коли людина має час подумати про те, що в її житті щось не так і глибоко зажуритися цим, вона «впадає у депресію». Погодьтеся, немає часу нудьгувати тому, хто вилазить на скелю, полює собі за їжею чи заробляє на хліб насущний, хто на операційному столі бореться за життя іншої людини, тобто тому, хто повністю присутній у моменті «тут і зараз». Тільки у дії людина знову повертається до свого коріння – свого природного стану активності та дієвості. Знаю таку історію, коли один селянин прийшов на зустріч «просвітлених», які розмірковували над тим, хто і як бореться з депресією. «Я медитую»,  – казав один; «Я займаюся йогою»,  – відповів другий; «А я візуалізую себе у майбутньому»,  – продовжив третій. Врешті стомившись це слухати, «непросвітлений»

41


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

учасник спитав: «Молоді люди, а ви, бува, працювати не пробували?» Займіться чимось – і депресію як рукою зніме. Найскладніший варіант – це почати робити щось творче: писати, малювати, програмувати; дещо простіший  – робити щось руками: майструвати, ремонтувати; ще простіше  – зайнятися рутиною: помити посуд, поприбирати чи просто повідтискатися від підлоги, ну, і найпростіше  – це просто вийти з дому (вирватись із звичного середовища) і наодинці з собою пройтися вулицею. Тільки не лежати чи сидіти, а діяти! Зайняти свій час, хай поки не цілеспрямовано, але зайняти, доцільність з’явиться згодом, поки фокус уваги перемикатиметься з проблеми нудьгування на дію. Звісно, подібну поведінку можна назвати активною депресією, але з такого стану все-таки простіше перейти до створювальної і потрібної роботи. Отже, кожного разу перед депресією робіть щось рутинне й необхідне, – і у вас її ніколи не буде. Тільки не зупиняйтесь! Якщо хочете, працюйте на мінімальній швидкості, уповільнені у декілька разів, але не дозволяйте собі зупинитись і почати думати, бо у такому стані вдалих думок не буде, а лише самобичування і самонакручування. Звісна річ, якщо людина не тренувала контроль над своїми думками у часі, коли все було добре, то в моменті, коли найде чорна хмара хандри, образ, злості, безсилля, пасивності чи ще якогось іншого ментального непотребу, і з ним справитись не вдасться. Однак навіть якщо ви втілите бодай частину того, що написано нижче, ваші шанси перебороти депресію і опірність організму різним негативним нав’язливим станам різко зростуть. Отже: Навіть не думайте у такому стані займатися розмірковуваннями і самозаглибленнями, бо тільки ще більше залізете у своє ментальне багно: почніть щось робити – мити, прасувати, відтискатися, щось

42


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

рутинне і механічне, те, що необхідно зробити; займіться хоч би і килимком, який потрібно пропилососити, чи листом, який потрібно відписати. ПЕРЕФОКУСУЙТЕ СВОЇ ДУМКИ! Однак попереджаю ще раз, що це можна зробити тільки роботою, а не думкою! НЕ сидіть – ходіть; так краще нейтралізуватимете свій внутрішній діалог і внутрішнє хвилювання. Займіться якою завгодно дією, а особливо добре монотонною і фізичною. А ще по можливості не перебувайте у своєму звичному приміщенні: ідіть на вулицю – там буде багато відволікаючих факторів, які не дозволять вам потонути у депресивних ментальних муках. Я розумію: більшість із тих, хто це читає, забудуть пораду в часі, коли щось піде не так, але знаю: хоча б кожен десятий все ж про неї згадає, а кожен сотий таки використає. І я особисто вірю: саме ви будете серед того одного процента. Бо саме заради таких людей, як ви, я пишу цю книгу і даю таку рекомендацію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається навколо вас. Тобто не на тому, що всередині (бо самокопирсання у собі не можна проводити в часі, коли вам важко; це наче ятрити рану і сипати на неї сіль), а на тому, що поруч. Навколо завжди відбувається щось цікаве: співає пташок свою закохану мелодію, цвіркун весело сповіщає про новий день, падає дощ і капелька наздоганяє капельку на склі, вітер хитає листочки на старому дереві, по бордюрі повзе мурашка … поспостерігайте, як закипає бульйон і бульбашка об’єднується з бульбашкою або як рухається секундна стрілка – тільки ви та вона, більше нічого у цьому світі немає, ані думок, ані слів, ані інших людей. Якщо практикувати такий стан захоплення буденністю у часі, коли все добре, то і тоді, коли щось піде не так, ми зможемо це з

43


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

легкістю зробити. Знову ж таки, я розумію: більшість не застосує цієї вправи, бо вважатиме її примітивною, хоч насправді це вправа, яка під силу далеко не кожному, а тільки дуже наполегливим і терплячим особистостям, таким як ви. Зробіть протилежне тому, що хочеться, можливо, протилежне чомусь типовому для вас. Якщо вам хочеться накричати на перехожого, який наступив на ногу, – посміхніться йому; тягне наговорити грубостей офіціанту, що, наче на зло, приніс холодну каву,  – подякуйте й обов’язково залиште щедрі чайові; хочеться посигналити водієві авто, який, на вашу думку, «не вміє їздити»,  – подякуйте йому за те, що вчить вас бути акуратними й обережними; є бажання, як зазвичай, наїстися солодкого, чипсів чи запалити, – випийте склянку води, не допоможе – випийте дві або й три; хочеться зайти в Інтернет, щоб посерфити чи посидіти у соціальній мережі, чи зависнути у телевізорі (у депресивному стані вам це протипоказано!), – займіться рукоділлям, малюванням, робленням намиста, свердлінням отворів у стіні; тягне вилаяти людину, яка, на вашу думку, зробила вам прикро і наговорила дурниць, – обійміть її. Це неймовірно потужний спосіб «прокачування себе». Те, що хотітиметься зробити у такому негативному емоційному стані, зазвичай буде найгіршим із того, що ми зможемо зробити, тобто щось таке, чим реально шкодитимемо собі! Робіть не те, що буцімто хочеться вам (а насправді вашим звичкам, залежностям і автоматизму), а робіть так, як варто і потрібно робити, так як «пише книжка», так, як ви внутрішньо усвідомлюєте, що правильно. В умовах негативних думок: дійте не так, як зазвичай хочеться, а у будьякий інший нетиповий, а ще краще протилежний спосіб. Це завдання під силу лише обраним – тобто вам! І нарешті, на усвідомленому рівні варто прийняти: кожна подія, навіть якщо вона негативна, особли-

44


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

во якщо вона негативна; подія, яка викликала негативні думки, що передують бездіяльності й депресії, – це лише урок Життя для вас, лист Всесвіту, який необхідно прочитати і на основі якого зробити свої висновки, підказка про подальші негаразди, якою потрібно скористатися, щоб потім не жаліти через кількість нароблених дурниць. Наче все просто, як один-два-три. Але якщо врешті у депресивній і схожій на неї ситуації ви згадаєте про такі поради, але нічого не захочете робити, то просто визнайте (перед собою), що вам добре сидіти і нидіти у своєму ментальному багні та звинувачувати весь світ, докоряти собі, ображатися і мучитися. Зізнайтеся (самим собі): ви від цього отримуєте задоволення і ви просто пішак на великій шаховій дошці не свого Життя, який нічого не хоче зробити, щоб володіти реакцією на власні емоції, нікчемна піщинка, яка навіть не хоче зробити спроби стати частиною цеглини у великому Храмі. І, щонайважливіше, просто не хочете вилазити з тої багнюки, бо вам там добре і тепло і нічим поганим не пахне. Та й живіть собі так, як жили до того. Нічого не досягайте і не пробуйте нічого змінювати, нехай ваше життя за вас проживуть інші люди, а вашими можливостями і призначеними для вас радощами життя скористається хтось інший.

Як висновок: у будь-якій незрозумілій ситуації тікайте у реальність, у дію, у незвичні, але правильні вчинки! Це прояв вашої внутрішньої сили. Більшість людей нездатні будуть таке зробити, але вас це не стосується – ВИ ТОЧНО ЗМОЖЕТЕ! Особисто я вірю у вас! Якщо людина робить менше, хоча може більше, то це з часом починає демотивувати і вона чахне! Натомість, навпаки, у складних ситуаціях, при найбільших проблемах,

45


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

в умовах цейтноту людина проявляє себе такою, якою вона насправді є. Наче пакетик чаю: доки його не кинеш в окріп, доти незрозуміло, що там за заварка всередині, доки не притиснеш фрукт, так щоб із нього не потік сік, доти незрозуміло, чи він стиглий. У кожного з нас закладено неймовірний потенціал. Ми маємо руки, ноги і голову на плечах, хоча, на жаль, є люди, які не мають і половини того, що маємо. То чи не гріх жалітися і нарікати на несправедливу долю, хіба не наше призначення – допомагати тим, кому зараз важче, аніж нам? Часто, коли до мене приходять молоді люди і розповідають про те, що цілими днями сидять у соцмережах, бо не знають куди себе подіти, я «сварюся» з ними, що не можна ставитися до себе як до речі, предмета, що це злочин  – бути бездіяльним, коли навколо стільки несправедливості, горя, пов’язаного з браком любові! Як ви хочете, аби хтось вас мотивував до дії, коли самі не хочете себе мотивувати? Кому багато дано, з того багато спитають – кожного разу пам’ятайте про це, коли вам заманеться байдикувати чи займатися зайвим. А всім нам дано направду багато, отож звітувати доведеться багато за що. Одного разу, спостерігаючи за вбогими, які не мали що їсти, і нещасними, які ніяк не могли дати собі ради, один молодий чоловік промовив: – Боже, чому ти нічого не зробив, аби допомогти людям? Це було настільки щиро, що голос із неба не забарився: – Чому ти кажеш, що я нічого не зробив? Я створив тебе!

Думаю, зараз кожному з нас зрозуміла відповідальність і місія, з якою кожен може жити щодня. Але, щоб ще краще зрозуміти поняття щоденної побутової мотивації до

46


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

великих справ, пропоную розглянути ще одну класифікацію:

ПРО ДВА І ДВА ТИПИ МОТИВАЦІЇ

Часто, коли одна людина намагається мотивувати іншу, вона потрапляє у пастку нерозуміння різноманітних видів мотивації, а отже підбирає непридатні інструменти і, як наслідок, так і не може стати провідником для змін у житті когось. Натомість чітке розуміння того, який тип мотивації застосувати у тих чи інших умовах, дозволяє набагато спростити життя собі та бути кращим мотиватором для когось. Щоб підтвердити свої слова, наведу декілька прикладів, із якими ви, напевне, стикалися: 1. Дитина приходить у якусь секцію (спортивну, танцювальну), клуб (вивчення мов, бізнес-зустрічі) чи громадську організацію – повідвідує їх трохи і наче, коли все йде до поглиблення співпраці й переходу на новий рівень, усе кидає і йде геть. Причому загалом їй усе сподобалось і свого рішення вона сама не може пояснити, а хіба що раціоналізувати його. 2. Двоє людей зустрічаються  – їм на початках дуже добре разом, та настає момент, коли начебто у них усе настільки добре, що вони розлучаються, або навіть, якщо й одружуються, то явно втрачають інтерес один до одного у перші роки життя і, хоч зовні виглядають непоганим подружжям і самі не жаліються, а все ж минулі взаємини вже згасли. 3. Працівник, у якого раніше горіли очі до роботи, геть почав втрачати інтерес до неї. Зарплата у нього чудова, можливості для росту і сприяння керівництва забезпечені. Здавалось би, тільки працюй так само, як і раніше, але ні: людина губить свій потенціал і йде геть, причому рідко коли на кращу роботу чи у кращу сферу. 4. Ви почали виконувати певну роботу, за яку дуже хотіли взятися: писати проект чи книгу, автоматизувати бізнес, систематизувати книги, – але вона трохи

47


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

затягується у часі. І начебто ви досі відчуваєте, що це варто зробити, ніби навіть і хочеться, а все-таки якось воно вже не так і часто робота залишається на півдороги з марною надією колись ще за неї взятися. Тобто навіть у великих справах на все життя (взаємини, робота, громадська активність) чи у справах, пов’язаних із якимись дрібничками, але які не можна зробити «на одному подиху», тобто за один суцільний відтинок часу, часто спостерігається, що ентузіазм начебто без видимих причин гасне. І причиною цього є різні мотивації, які потрібні спершу для того, щоб почати діяти, і потім, аби продовжувати робити те, що робимо. Змішування мотивацій у одну купу – саме та причина, яка не дозволяє нам чи то ефективно почати, чи то, навпаки, продовжувати. Уявимо собі автомобіль: для того, щоб його завести, потрібен акумулятор, а для того, щоб продовжувати їхати,  – двигун. Можна їхати і тільки на акумуляторі, але він дуже швидко розрядиться, а також можна забрати акумулятор, коли ми їдемо і він буде не потрібен до першої зупинки. Дуже схожий процес відбувається і у людини, на різних етапах їй потрібна Залучаюча або притягуюча (початкова) й утримуюча (тривала) мотивація. Притягуючу мотивацію можна назвати короткою, але інтенсивною – це своєрідний спалах, іскра, поштовх, мікровибух, детонація. Утримуючу мотивацію можна назвати довгою: вона набагато менш інтенсивна, зате рівномірна і постійна, такий собі плавний пломінь, який горить і не гасне. І тільки коли обидві ці мотивації у відповідний час змінюють одна одну, можливий довготерміновий якісний результат. Ми завжди починаємо щось робити, використовуючи силу притягуючої мотивації, а продовжуємо – завдяки утримуючій.

48


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

Уявімо собі вокзал мегаполіса: з якогось глибокого села на нього маленькою електричкою приїхав пасажир, щоб пересісти у швидкісний сучасний електропоїзд. Але як це зробити, якщо навколо стільки поспішаючих і метушливих людей, відволікаючих вивісок, а у вухах дзвенить неймовірний галас? Врешті, як не помилитися і знайти саме свій потяг із посеред десятків інших таких самих, схожих, а потім ще ж потрібно буде знайти вагон … У процесі якої завгодно діяльності наш мозок схожий на того пасажира, якому потрібно зробити пересадку, але від незвичності він може затриматися і не встигнути чи навіть загубитися на вокзалі. Тож на своїх курсах із тайм-менеджменту я часто кажу, що більшість із нас губиться на вокзалі, намагаючись перейти із залучаючої до утримуючої мотивації. Займаючись айкідо вже понад дев’ять років, із якогось моменту я почав розмірковувати, хто і для чого займається на тренуваннях разом зі мною. Чому людина, яка показує чудові навики, врешті йде геть? Чому приходять новачки, які на ентузіазмі випереджають набагато досвідченіших і старших колег? Чому так багато тих, хто, не зізнаючись у цьому навіть собі, йдуть, отримавши коричневий чи чорний пояси? Також я розмірковував над власними мотивами і зрозумів, що мотивація, з якою я прийшов і з якою займаюся досі, вкрай відрізняється. І вже тепер ретроспективно розумію, що найважчим періодом був перехід – коли стару мотивацію ти наче вже й вичерпав, а нової ще не знайшов. І тепер усвідомлюю, як багато інших людей загубилися між двома етапами. То що може бути залучаючою мотивацією, а що  – утримуючою? До залучаючої варто віднести всі наші короткотермінові бажання – як природні або інстинктивні (закоханість, бажання бути сильнішим, здоровішим, злість на себе чи іншу людину, образа, страх чогось не встигнути тощо), так і соціальні (бажання щось комусь довести, переконати когось у чомусь, ба-

49


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

жання сподобатися, впевненість у власній правоті і т.д.) Натомість утримуючою мотивацією буде любов, прийняття нас іншою людиною, цінування, підтримка, розуміння, звичка, сформоване середовище тощо. Тому так багато хто вміє бути закоханим, але не вміє любити, вміє розпочати на екстремальній емоції, але не вміє довести все до логічного завершення, вміє переконати всіх у власній правоті, але потім передумати і відмовитися від власних слів. Кожного разу, коли ви розпочинаєте щось робити (чи це б стосувалося справи всього життя – одруження, вибір фаху, заснування бізнесу, народження дитини  – чи якоїсь більш тривіальної, але розтягнутої у часі дії – підготовка бізнес-плану, написання книги, участь у гуртках чи секціях, найм працівників на своє підприємство), привчіть себе трохи заглядати наперед і розуміти, що який би початковий запал і ентузіазм не був, а згодом він вичерпається і знадобиться перейти чи перевести іншу людину на нову більш довготермінову мотивацію. Побачте ціль за ціллю. Намалюйте сходинки перебудови своєї поведінки. Сформуйте образи майбутнього – покажіть самі собі можливості для росту. Не плутайте обидва типи мотивації, адже вони споживають зовсім різну енергію і мають інші функції. І вам потрібно мати паливо на обидві мотивації. Тому, якщо ви хочете мати щасливі взаємини, навчіться час від часу спалахувати і закохуватися в одну і ту саму людину, яка поруч, а окрім того, вчіться любити. Якщо хочете мати багато клієнтів у бізнесі, спершу вирішіть їх основну і нагальну проблему, а потім покажіть, які майбутні підтримку і розуміння можете запропонувати. Якщо хочете мати вірного й ефективного найманого працівника, то подумайте, що ви зможете запропонувати після його першої ейфорії від отриманої роботи. Якщо хочете, аби дитина продовжувала займатись у гуртку, зрозумійте, що може її там утримати, і

50


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

не намагайтеся застосовувати старі й начебто «перевірені», колись дієві методи – вони вже втратили свою силу. Так само коли знаєте, що ви з тих, хто терпляче виконуватиме завдання, але ніяк не знаєте, як за нього взятися, навчіться «будити у собі звіра», захоплюватись якоюсь ідеєю, знайти те, що змотивує до виконання першого кроку, якусь дрібничку, від якої запалюються очі. І у такому пошуку нам допоможе ще одне розуміння мотивації, яку можна поділити на Зовнішню і внутрішню. Одразу скажу, що більшість людей живе неусвідомленою зовнішньою мотивацією  – роблять свою роботу, щоб сподобалося шефу, досягають цілей батьків, чекають похвали від інших, намагаються сподобатися комусь, чекають підтримки і поштовху ззовні, так само як і навіть на словах живуть «заради дітей» і «не своїм життям», а тим, яке було б комфортне навколишнім. Звісно, визнавати це нелегко  – хочеться сказати: «я є я і живу так, як хочу», але здебільшого це просто бравада, за якою ховається глибинне усвідомлення «я не можу по-іншому і звик, аби те, що підштовхує мене до дії, знаходилося ззовні». Лише невеликій кількості людей підвладна внутрішня мотивація. Це ті щасливчики, які, тривалий час розмірковуючи над власною поведінкою і причиною її виникнення, врешті припиняють потребувати підштовхування (мотивації) ззовні, а вміють розпочинати будь-яку роботу автономно, орієнтуючись на власні відчуття. Вміють захотіти тоді, коли їм це треба. Можете перевірити самі себе: що ви робите, коли не хочете щось робити, але знаєте, що це треба? Якщо ви вмієте захотіти хотіти у будь-який момент, просто ляснувши пальцями,  – чудово! Бо ви майстер внутрішньої мотивації. Не здивуюсь, коли ви досягаєте у своєму житті всього, чого хочете, і повноцінно насолоджуєтеся кожною пережитою миттю. Важ-

51


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

ливою відмінністю внутрішньої мотивації є те, що вона стосується як приємних справ, так і рутинних, буденних, до яких людина із зовнішньою мотивацією ставиться як до навантажувальних і зайвих. І користуючись принципом «не підмажеш не поїдеш», очікує, щоб її хтось штовхав до її ж цілей. Уявіть собі, куди заїде автомобіль, який справно працює і в якого кожна крапля бензину витрачається на мікровибух у двигуні, що штовхає ціле авто вперед? Так далеко, аж поки не закінчиться бензин. А що буде з автомобілем, який потрібно пхати? Змучений водій після декількох вдалих скочувань його з гірки і важких підйомів на неї врешті залишить такий горе-автомобіль десь на узбіччі. Те саме стосується і людей: дехто чекає, щоб його пхали (чи тягнули), а дехто вміє використовувати поштовхи до дії зсередини і, не опираючись їм, іде до своєї мети. Так от, якщо людина хоче досягати і повноцінно жити, її завдання – знайти двигун усередині себе, адже він там точно є. І за потреби поремонтувавши його, почати повноцінно застосовувати. Як формується наша базова мотивація? Як і все інше  – з дитинства. Розглянемо перший варіант . Батьки постійно вимагають від дитини, щоб вона все робила по-їхньому, наче на перший погляд і люблять, і все дають, а все ж тиснуть і постійно кажуть, як має бути. У зовсім ранньому віці всі переконання зводяться до того, аби дитина зробила те, що сподобається мамі чи татові. Намалював картину  – мамі дуже сподобалося, розказав віршик  – отримав похвалу від тата, розлив воду  – так робити негоже! Зламав іграшку  – тато незадоволений! У садочку маєш слухати виховательку, ти ж чемний/чемна хлопчик/ дівчинка. У школі маєш отримувати добрі оцінки і поводитися ґречно. В університеті ходи на пари і слухай, що говорять викладачі, «працюй на заліковку». На роботі слухай керівника й отримуй зарплату. Де

52


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

у таких умовах буде місце для імпровізації і життя у задоволення, коли те, що приводить тебе до дії, завжди знаходиться зовні? Коли народжується дитина, то вона у соціальних аспектах завжди керується мотивацією ззовні. Однак перед батьками постає велике завдання – пробудити у маленькій людині внутрішню мотивацію. Тобто запустити механізм другого варіанта – а тобі подобається те, що ти намалював? А як можна розказати цей віршик краще? А що саме тобі не сподобалося  – те, що ти розібрав конструктор? У садочку  – бався, твори, ти молодець, все, що робиш, робиш правильно, але і виховательку слухай. У школі  – що ти сьогодні навчився? У чому став кращий? Оцінки значення не мають, ти ж і так вчишся для себе! В університеті – вчись, досягай, усе, що робиш, роби якнайкраще, для себе! На роботі  – займайся тим, що тобі до душі, бо заробляти можна тільки на тій справі, яку любиш, перепитуй себе, чи ти любиш те, що робиш, і коли виявиться, що не зовсім, то зроби щось, аби полюбити, це ж твоє життя і твій вибір! Знаю: другий варіант виховання спостерігається набагато рідше. Адже важко батькам із зовнішньою мотивацією виховати дитину з внутрішньою. Це можливо, але буде для них справжнісіньким подвигом. Зрештою, у перші двадцять-тридцять років на дитину із зовнішньою мотивацією набагато простіше впливати, а також контролювати її. Натомість із дитиною (навіть тридцятилітньою) з внутрішньою мотивацією можна лише домовитися, що потребує набагато більше і емоційних ресурсів, і технічних вмінь, і ментальних зусиль. Однак, погодьтеся, що і результат вкрай відрізняється: для одних людей життя є суцільним розчаруванням і підлаштуванням під думку, буцімто «загальноприйняту», вони не вміють справлятися ані зі складними викликами життя, ані з самими собою, не кажучи вже про власні емоції, відчуття, почуття і

53


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

взаємини. Натомість для інших кожна ситуація – це можливість, кожна трудність – це шанс, кожна дія супроводжується радістю. То до яких людей хотіли б належати ви? А до яких насправді належите? Запам’ятайте: нереально допомогти людині, яка шукає відмовки і не хоче сама собі допомагати. Це наче намагатися наповнити решето. Людина, яка чогось не хоче, завжди знайде причину ... в інших. Каже: надихай мене! Ти нічого не робиш, щоб я став/ стала кращим? Ти не турбуєшся про мене! Мені нецікаво з тобою! Я хочу, щоб ти була моєю музою/ти був моїм героєм! Роби, щоб мені стало добре, – так звучить основний посил людини. Зроби так, щоб мені легше працювалося, краще жилося, хотілося творити … Саме так: ТИ маєш зробити, щоб МЕНІ якось стало. А як надихнути (накачати) спущений м’яч із купою дірок? Ніщо не може стримати людину, яка не хоче нічого робити і змінювати у своєму житті, – ані море можливостей навколо, ані жодні інші обставини. Людина завжди знайде варіант відповісти «не знаю», «не хочу», «не буду», «то не для мене», «я інтроверт (чи екстраверт)», «у мене не такі здібності й схильності», «я так не вмію», «це не те, що я шукаю» – тобто всю силу вкладе у те, щоб пояснити, чому їй не вдасться, замість того, щоб хоча б палець об палець вдарити і пояснити собі, чому все-таки це могло б їй вдатися і що для того треба зробити просто зараз. Перейти на внутрішню мотивацію чи перевести на неї іншу людину не так і складно, як може видатися на перший погляд. Так, це потребує часу і нашої терплячості, однак воно того варте. І тоді потрібно: – перепитувати себе: як і що тобі подобається? тренувати внутрішнього гурмана; – навчитися себе хвалити і підбадьорювати;

54


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

– домовлятися з собою і просити себе; – навчити себе любити те, що робиш, щоб робити те, що любиш. Наш світ сконструйований так, що з кожним своїм «хочу» людина автоматично отримує «можу». Це наче ключ, який автоматично додається у придачу до замка, який ми купуємо. А коли людина вирішує, що вона чогось не може, отже, насправді «недостатньо сильно хоче». Не чекайте у своєму житті, що хтось змотивує вас, – мотивуйте себе самі. Переходьте на вищий рівень мотивації. Максимально використовуйте залучаючу мотивацію і розумійте, що настане час, коли треба буде перейти на утримуючу, при цьому користуйтеся внутрішньою мотивацією  – двигуном ізсередини. Альтернативи для людини, яка хоче повноцінно прожити власне життя, немає.

Врешті, коли підбивати підсумок, ми отримуємо у своє життя тільки те, що нам насправді треба. І коли вам здається, що Всесвіт вчиняє несправедливо з вами – вчіться, аби зрозуміти, чого він вас хоче навчити, а також, які підказки він вам дає. Адже всю мотивацію до досягнень можна звести до:

ТРЕНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ГОЛОСУ

Що таке наш внутрішній голос? Ви розмовляєте з собою? Коли зазвичай це відбувається? І що ви собі кажете? Ви радите собі добрі речі чи радше злі? Ваш внутрішній голос грає у вашій команді чи ні? А ви дослухаєтеся того, що самі собі кажете? Чи, бува, не сперечаєтеся самі з собою? А наскільки добре вишколений ваш внутрішній голос? Наскільки він своєчасно і влучно дає вам правильні поради, розраджує, заспокоює або, навпаки, підбадьорює і надихає? А ви ніколи не замислювалися про те, що свій внутрішній голос потрібно тренувати? Думали, що він

55


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

сам має все знати? Що один раз «вмонтований від природи» він надалі не змінюється впродовж життя? А звідки він знатиме, що і як правильно, коли ви не навчите його говорити правильні речі у відповідний час? А що таке взагалі той внутрішній голос? Може, він є не в усіх? Чи буває так: ви от щойно вирішили взятися за важливу справу, яку з різних причин відкладали, і от знову тільки подумали, але щось усередині різко збунтувало і каже вам «Та почекай ще трохи, ще встигнеш, почитай новини, будеш знати, що у світі відбувається!»? Або, навпаки, так: ви їдете по дорозі і перед вами засвічується жовтий сигнал світлофора і внутрішній голос каже: не обганяй той автобус, збав швидкість і зупинися? Дехто скаже: так, звісно, це ж мої думки! Фактично так і є: наші думки – це і є наш внутрішній голос. Те все, що нас надихає, мотивує, стримує, застерігає, критикує, нав’язує, інформує, просить, вимагає, хвалить, відмовляє, кричить, лякає, зацікавлює, підбадьорює, нагадує, вичитує, стимулює, віднаджує, вмовляє, запитує, вказує, рекомендує і знаходиться всередині нас у вигляді наших думок усередині нас, і можна вважати своїм Внутрішнім Голосом. Все те, що ми думаємо, коли вранці прокидаємося у теплому ліжку і не хочемо йти до праці, коли думаємо, що робити на сніданок, те, що підказує нам, коли мити посуд, а коли почекати, щоб набрався повний умивальник; коли вагаємося, голитися чи ні і чи варто віддзвонювати клієнту, якому ми затягнули поставку, чи все якось само собою вирішиться; те, що ми думаємо, коли хтось сказав нам прикрі слова; те, що ми вдаємо про себе минулих, тобто, як трактуємо минулі події, і те, що думаємо про майбутнє, тобто міркуємо про події, які ще відбудуться; коли програмуємо себе на дію або на бездіяльність, коли подумки говоримо з іншою людиною; врешті так само, коли

56


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

дискутуємо з собою щодо ситуації, яка з нами відбулася; коли голосно кричимо самі на себе у проблемних ситуаціях, рівно так само, як ми підбадьорюємо себе тоді, коли, здавалось би, ніхто більше у нас не вірить. Все, що ще не втілене, але з’являється у вигляді якої-небудь картинки або звуку в нашій голові, те, що передує Вчинку, Дії, і є нашим Внутрішнім Голосом. Звісно, мова йде про ситуації, коли у нас є вибір. Бо коли у нас немає вибору, то спершу ми Діємо, автоматично включаються інстинкти, а потім уже ми думаємо, варто таке було робити чи ні. Однак у сучасних умовах, на відміну від первісних часів, це стосується хіба що критичних ситуацій: встати з дивану, аби піти поїсти на кухню тортик чи аби сісти за комп’ютер попрацювати, – це ситуація вибору, коли наша дія залежатиме від того, що ми подумаємо перед тим. Голос Вчителя і голос Учня Чому я так багато уваги приділив поясненню того, що можна було описати одним реченням? Для того, щоб підкреслити важливість внутрішнього голосу! Адже ВСЕ, що відбувається з нами у нашому зовнішньому світі, є наслідком того, що ми проговорюємо і продумуємо всередині себе. І річ завжди у тому, як ви зазвичай говорите до себе: голосом Вчителя чи голосом Учня? Багато хто надто велике значення приділяє тому, що відбувається ззовні, сприймаючи це як «об’єктивну» реальність. Фактично ставиться до себе як до предмета, що має тільки зовнішній контур і жодного внутрішнього дієвого наповнення. Натомість саме наше вміння говорити і домовлятися з собою є визначальним для якості нашого життя і для формування реальності, яка нас оточує. Почніть впливати на те, що ви думаєте і що говорите собі – і ви отримаєте втіленою будь-яку свою продуману реальність. Адже для нашого мозку все, що ми собі уявляємо і все що ду-

57


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

маємо про себе і про світ навколо, і є об’єктивністю. Тобто всі зміни відбуваються зсередини назовні, а не навпаки! Тож неможливо переоцінити значення того, що ми самі говоримо собі, це єдиний шлях до досягнень. Однак весь той багатоголосий хор, який вирує всередині нас, так само, як і окремий голос, що іноді є всього лиш тоненьким і писклявим звуком, врешті можна звести до однієї з двох категорій: голосу Вчителя або голосу Учня. У кожного з нас є і один, і другий. Перший – це голос внутрішньої мудрості, того ангела, який сидить на одному плечі й підшіптує, як дійсно варто зробити. Адже у кожного з нас, як би це загально і пафосно не звучало, закладена вся мудрість світу, і вміння застосовувати її визначається лише тим, наскільки гучно ми «включаємо» у собі такий голос Мудреця, голос Правильного Рішення, голос Любові. Голос Вчителя – це заклик до правильних вчинків, які базуються на любові й відповідальності. Бо як поводиться добрий вчитель? Він вчить, але не нав’язує, допомагає, але не змушує, вірить в учня, але не є наївним з приводу його результатів, любить, але не толерує вседозволеність, дає завдання не для того, щоб поставити оцінку, а для того, щоб дитина могла засвоїти урок. Як натомість поводить себе «типовий» Учень? Намагається якомога швидше дременути додому, виконати поменше уроків, якнайшвидше вибігти до друзів на вулицю чи пограти у комп’ютерну гру, кинути все, коли щось не вдається, і сховати двійку, яку приніс зі школи. І робить це не тому, що він якийсь поганий чи нерозумний, а тому, що не навчений робити як слід, має надмір енергії і бажання, але не вміє скористатися ними, спрямовуючи у правильне русло. Це голос нашого минулого досвіду, голос підшіптувань «та навіщо воно тобі треба  – нічого не змінюй, минулого разу якось все пройшло і цього пройде!», голос, який закликає не до роботи над собою, а радше до фік-

58


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

сації у стані «хай є як є і якось буде і без моїх зусиль». У кожного з нас незалежно від статі, віку, місця народження, віри, соціального статусу і будь-яких інших зовнішніх ознак є оці два голоси. Перший можна назвати ще голосом Здорового Глузду, або Свідомістю, а другий – голосом Пориву і Пристрасті, або Підсвідомого. Другий заряджений енергією до дії, перший  – мудрістю. Другий схожий на слона чи коня, а перший – на його вершника. Перший є вправний і вмілий, але слабкий, другий натомість сильний, але нерозважливий. Наче у притчі про двох калік  – перший бачить, куди йти, але не має ніг, другий сліпий, але з ногами. І тільки від їх взаємодії залежить загальний успіх. Відповідно, так само і у нашому житті: все залежить від того, як Вчитель виховуватиме свого Учня. Наскільки зможе зробити з нього другого Вчителя. Звісна річ, що у кожного свої стартові умови, бо залежно від часу дитинства і від того, як із своєю дитиною займалися батьки, комусь попався завчений «ботанік», який усе сприймає на віру і навіть не намагається піддати сумніву йому сказане і від того, хоч і не відчуває себе особливо щасливим, але все ж назагал отримує непогані оцінки, чи, навпаки, двієчник-зірвиголова з поганою поведінкою і вкрай не слухняний до будь-яких рекомендацій. А є ще ударник, який начебто і вчиться, але, не відчуваючи достатньо любові й турботи, у відповідальний момент робить прикру помилку. Хоч найбільше, мабуть, доводиться мати справу з трієчниками  – наче і роблять той мінімум, який вимагається програмою Вчителя, однак без запалу і натхнення, а на відчіпного, в останній момент, не усвідомлюючи, що те чи інше потрібно виконати в першу чергу для себе, а не для кого завгодно. Однак незалежно від вихідної позиції шанс виховати з Учня нового Вчителя є у кожного! Питання лише у тому, скільки часу і зусиль це потребуватиме. Які

59


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

завдання ставитимете перед Учнем і як слідкуватимете за їх виконанням, скільки терпіння і любові до себе проявите, як хвалитимете за успіхи і що будете робити з черговою двійкою. Успіх Учня теж залежить від вправності Вчителя. Будьте добрими Вчителями – такими, в яких хочеться вчитися, – і ваш спільний успіх разом із Учнем гарантований. Як тренувати свій внутрішній голос? – А що, свій внутрішній голос потрібно якось тренувати?  – запитала мене одна зі слухачок курсів.  – Я думала, що він собі є та й є. Так, голос Вчителя буде гучним і дієвим тільки тоді, коли відтренований. Коли його не перекрикуватиме Учень і не відволікатиме шум навколо. Ідеальним результатом буде, коли ці два голоси зіллються воєдино, так само як добрий вершник у русі стає одним цілим із своїм конем. Цього може досягнути будь-яка людина, що регулярно, бодай по кілька хвилин, слідкуватиме за своїми думками і виконуватиме відповідні вправи. Отже, що варто робити, аби голос Вчителя лунав тоді, коли потрібно, і достатньо чітко, щоб хотілося виконувати його поради: Робіть так, як правильно, і не робіть так, як неправильно. Завжди вчиняйте по совісті. Безсовісна людина – це лише та, яка не хоче дослухатися до тихого голосу Вчителя, але можете бути певні, що цей голос є і у неї. Ми всі знаємо, як правильно, треба тільки почути поклик Вчителя і почати робити. Це завжди буде заклик до більшої кількості зусиль, до привнесення радості й користі у життя інших людей, до переваг у майбутньому, а не тільки до моментальної вигоди. Наприклад, вранці цей голос казатиме вам «вставай!», коли бачитимете несправедливість, закликатиме «дій!», а коли захочете отримати миттєве задоволення всупереч довготерміновим досягненням, радитиме

60


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

«не роби так!». Навчіться хотіти тоді, коли треба, а не просто тоді, коли хочеться. Більшість людей прикривається своїм хочу, наче щитом, тоді коли варто було б використовувати його як вістря спису, що все пробиває на своєму шляху. Не хочу робити – а ти забажай; мені не подобається – а ти зроби так, щоб сподобалося; мене складно  – зроби так, що було легко; мені нецікаво – зацікав себе. Не варто поводити себе так, наче ваше хочу лежить за межами вас і наче якийсь дистанційний пульт керує вами ззовні. Вчитель управляє своїм хочу, і тільки Учень, не належачи сам собі, ховається за нього. В умовах сумніву зробіть правильно, а не так, як хочеться! Навчіться хотіти тоді, коли треба! – це обов’язкова умова для досягнень. Думайте перед тим, як подумати. Звідки беруться думки? Які подразники передують їм? Виконайте вправу: поставте перед собою улюблене тістечко і думайте про те, що вам спадає на думку. Поставте перед собою мобільний телефон, коли він дзвонитиме, а ви не бачитимете номера; про що ви думаєте, коли він дзеленчить? Зайдіть у Інтернет і поспостерігайте за своїми думками, коли побачите декілька непрочитаних повідомлень у соціальних мережах; що наповнило ваш розум? Піддавання себе спокусам і концентрація на власних думках  – це добрий спосіб вишколити посидючого і вправного Учня. Знайте, що доки не навчитеся думати перед тим, як подумати, діла не буде! Кажіть хибним думкам «цить!». І  дослухайтеся до тонкого голосу зсередини. Пильнуйте за своїми думками, наче добрий дачник пильнує за своїм городом. Як тільки бачите зайву бадилину, одразу виривайте її з корінням. З’їж ще одне оце масне і не-

61


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

корисне тістечко – цить! Поспи собі ще трохи і не піди на пари  – замовкни! Панічний голос каже: я не встигну, все пропало, мене засміють – встигнеш, усе буде добре! А що якщо мені щось не вдасться? – мовчи і роби! Чого інші люди такі злі?  – замовкни, сам будь добрий! А може, зараз дійсно краще не дзвонити тому клієнту, може, все само собою вирішиться?  – не мели дурниць! Як страшно виходити виступати  – не тупи, це твій шанс! А може, я зараз трохи побавлюся в комп’ютерну забавку  – тихо будь, роби роботу! На поради слабкості реагування має бути категоричне й однозначне! Заберіть шуми зі свого життя або хоча би зменшіть їх. Ми часто не чуємо голосу мудрого Вчителя тільки тому, що оточуємо себе різного роду подразниками і шумами, тим, що для нас непринципово, тим, на що ми не впливаємо, і тим, що, імітуючи наповненість життя, відволікає від нестерпної думки про власну порожнечу і нещасність: соціальні мережі, телевізор, перегляд фільмів і навіть музика як впорядкований шум, постійне читання новин, обговорення з неважливими людьми життя малознайомих вам людей…  – все це відволікання від голосу Вчителя. Позбудьтеся такого. Бо чи буде вчитися учень, коли зусібіч лунають різні звуки, в шафках навколо нього купа кольорових забавок, а здалеку доноситься смак свіжої випічки? Спершу дослухайтеся до інформації зсередини, а потім отримуйте інформацію ззовні. Не починайте день із читання новин! Ніколи не починайте свій день із жодної вхідної інформації! Спершу створіть щось – напишіть, заплануйте, поговоріть із близькою людиною, побавтеся з дитиною, подумайте про вічне, займіться коханням, поставте собі філософські запитання, поміркуйте про ідеальне, зробіть якусь необхідну рутину. Інформація – це наркотик, вона дає людині відчуття причетності до навколишнього, але водно-

62


Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ

час позбавляє бажання докладати зусилля для того, аби самому щось створювати у цьому житті. Людина стає лише статистом, оболонкою без власного змісту. Якщо ми все життя ходитимемо по воду до криниці сусіда, то так ніколи не викопаємо своєї! Просіть себе і говоріть із собою, пояснюйте собі, домовляйтеся з собою і в той же час довіряйте. Постійно перепитуйте себе, як би було правильно? Як мало б бути ідеально? Що саме зараз варто зробити? Консультуйтеся з собою, проводьте собі коуч-сесії, спілкуйтеся з собою і пояснюйте собі, чому варто вчинити так, а не інакше. Так само як добрий Вчитель є доступний для Учня, а не намагається надміру дистанціюватися від нього, так само і ви будьте доступні самі для себе. Не намагайтеся натиснути, бо отримаєте спротив, не пробуйте змусити, бо отримаєте бунт – прощайте, переконуйте, розповідайте. Забагато спілкування, якщо воно глибинне і спрямоване на співпрацю, бути не може. Робіть усе те, що ваша улюблена шкільна вчителька чи вихователька робила, аби ви почали краще вчитися. Мовчіть. Кожного дня знаходьте хоча б по десятьп’ятнадцять хвилин, щоб залишитися наодинці з собою і помовчати, просто відсторонено поспостерігати за навколишнім, включно з тим, що всередині вас. Добре тоді побути на природі: подивитися на дерево і побачити дерево і нічого більше; подивитися на сніг і побачити тільки сніг, поспостерігати за птахом і побачити тільки птаха, підійти до вікна і побачити небо і більше нічого, окрім неба. Мовчанка зцілює. Тоді ви навчитеся дивитися на розлючену людину і бачити лише бурю і нічого більше, а до власного тріумфу ставитиметесь як до звичного погожого дня – з приємністю, але без надмірного захоплення. Мовчанка – це теж голос Вчителя.

63


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Що таке «думайте перед тим, як подумати?», «що означає совість?», «а хіба я не мовчу?», «мені здається, що я і так собі у цьому житті замало дозволяю, аби ще й контролювати свої хочу!», «Що це за така інформація зсередини?», «Як це говорити з собою?», «Чого це музика, яку я слухаю, є шумом?», «Що таке домовлятися з собою?», «Що це тут так усе загально написано?» Якщо у вас є подібні думки, то це бунтує голос вашого нетренованого учня, бо він розуміє, що зараз йому треба захистити своє небажання робити зусилля над собою, так само як не хочеться нічого змінювати. Але я точно знаю: глибоко всередині ви добре розумієте, про що йде мова! І що навіть те, наскільки швидко наші слова переходять у дію, залежить від сили внутрішнього голосу. І що всі наші успіхи залежать від того, наскільки відтренований той голос! Вибираючи між Вчителем і Учнем, завжди вибирайте Вчителя, живіть ним! Це шанс перейти на зовсім інший за якістю рівень життя і порозуміння з Всесвітом. Ми всі знаємо, як правильно і як мало би бути, наше завдання – тільки почати це виконувати!

Навчіть себе хотіти тоді, коли треба, і любити те, що необхідно робити – це ознака найвищого рівня внутрішньої мотивації, яка необхідна нам для досягнень!

64


Розділ 2.

МИСТЕЦТВО ПРИСУТНОСТІ У СВОЄМУ ЖИТТІ, АБО ТРОХИ ПРО «ТУТ І ЗАРАЗ» 65


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! Василь Симоненко Велика наука щасливого життя полягає в тому, щоб жити тільки у теперішньому. Піфагор Надмірний поспіх, так само як і повільність має сумне закінчення. Вільям Шекспір Я можу звільнити людину, а потім подзвонити, щоб обговорити якийсь проект і знову найняти. Минуле мене не турбує, важливе тільки теперішнє. Стів Джобс Сarpe diem! Лови момент!

66

Багато людей живих, але мало з них живуть. Більшість втекли від життя: хтось у минулі кривди й образи або навіть у солодкі спогади, а хтось у майбутні мрії і фантазії. Де ви зазвичай перебуваєте думками? Про що думаєте? Про те, що навколо вас просто «тут і зараз», чи обмірковуєте те, що було або ще буде? Хочете жити наповнені змістом – будьте присутні у своєму житті. Жо-


Розділ 3.

РУТИНА, АБО ЯК ОСВІДЧИТИСЬ У КОХАННІ ТІЙ, КОГО МИ НЕНАВИДИМО

117


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Найкраща робота – це високооплачуване хобі. Генрі Форд Є ліс, а є парк. Парк гарний, але мертвий; ліс негарний, але живий. Ошо Per aspera ad astra Крізь терни до зірок

Рутина… які асоціації викликає у вас це слово? На жаль, у більшості людей воно викликає нехіть і душевний ескейпізм – бажання втекти якнайдалі. Не хочу займатися рутиною! Подавайте мені творчі й вишукані завдання!  – десь глибоко всередині кричить наш внутрішній ледар, витісняючи думку про те, що цікаві й творчі завдання даються тільки тим, хто вміє зацікавлювати себе рутинними. Зауважте, я свідомо не вживаю до рутинних завдань прикметники «нудні» чи «нецікаві» або тим більше «неприємні», бо рутина не може бути описана у жодній із цих категорій, адже сама по собі є ніякою  – звичайною дією. І лише конкретна людина у конкретній ситуації може забарвити рутину. Тому якщо людина ставитиметься до неї як до чогось корисного, то вона і буде «корисною», якщо задасть відтінку цікавого, то буде «цікавою», а якщо, відповідно, нудного, то буде «нудною». Це той випадок, де форма задає зміст, тобто де красота фужера визначає смак напою. Рутинні справи схожі до лущення мішка горіхів, коли знаєш, що в одному з

118


Розділ 4.

НАШІ ЗВИЧКИ І ЗАЛЕЖНОСТІ, АБО ПРО ХВІСТ, ЯКИЙ КРУТИТЬ СОБАКОЮ

145


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме. Леся Українка Природа не терпить пустоти Арістотель Mala herba cito crescit Бур’ян швидко росте

Що таке звичка? Це певна дія, яку ми регулярно повторюємо: чи то стосується спізнень на роботу, чи чищення зубів; складати весь одяг у шафу після приходу додому, чи тримати стиплер на робочому столі з правого боку від монітора; завершувати все розпочате чи пити чай після 22:00. Яку б дію ми не взяли (побутову чи виробничу; умовнопозитивну чи умовно-негативну) і в якому масштабі (кількасекундної дії чи повторюваних моделей життя) ми б її не розглядали, так чи інакше, якщо вона повторюється з певною регулярністю, то її можна назвати «нашою звичкою». А що таке залежність? Це та ж звичка, тобто повторювана дія, на яку ми вже позбавлені впливу, хоча зазвичай того ще не усвідомлюємо. Тобто «наша залежність» – це те, що ми не можемо змінити, хоч і повторюємо регулярно. Користуючись порівнянням із хвостом, який крутить собакою, зазначу: звичка  – це коли собака, який крутиться за своїм хвостом, ще усвідомлює, що він робить, і може зупинитись, а залежність  – це коли вже хвіст почав крутити собакою, тобто він зупиниться аж тоді, коли зупиниться хвіст. Хоча, коли б заговорив, то, звісно, всіляко заперечував би, що вже давно не впливає на ситуацію.

146


Розділ 5.

ДОСЯГАЙ БІЛЬШОГО, АБО НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ПРОБЛЕМИ І ЗАДАЧІ 209


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт,  І наперед не треба ворожити,  І за минулим плакати не варт. Ліна Костенко Коли людині здається, що все йде шкереберть, в її життя намагається потрапити щось прекрасне. Далай-лама XIV Вранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?» Увечері, перше ніж заснути: «Що я зробив?»  Піфагор

Які би події не відбувалися навколо нас, річ ніколи не в тому, що саме відбувається, а у тому, як ми це трактуємо. Життя виглядає набором непередбачуваних і випадкових подій, однак для Майстра воно є цілком закономірним і зрозумілим. Те, що для одного видається лише злою долею, роком і «не фартом», для іншого цілком виглядатиме як певний невідворотний результат, наслідок минулих дій. Все питання завжди полягає у нашому ставленні. Будь-які зміни – це не що інше як двері, і хтось готовий їх прочинити і використати як портал для переходу на цілком новий якісний рівень життя, а хтось, наче сліпе кошеня, натикається лише на стіни, а, отримавши ключ, боїться прочинити двері, аби зробити крок назустріч невідомому. Щодня перед нами відчиняються сотні дверей, однак коли ми ними не користаємо, то вони з гуркотом захлопуються перед самим нашим носом.

210


Розділ 6.

ВАШЕ ГЛИБИННЕ СТАВЛЕННЯ ДО ДОСЯГНЕНЬ, АБО МАМО, А ЩО ТАКЕ «УСПІХ»? 249


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Всякому городу нрав і права, Всяка імієт свой ум голова, Всякому серцю своя єсть любов, Всякому горлу свой єсть вкус каков. А мні одна только в світі дума, А мні одно только не йдет с ума. Григорій Сковорода Quidquid sub terra est, in apricum proferet aetas. І те що сховане під землею час покаже при світлі дня. Квінт Горацій Флакк

Поверніться на пару десятків років назад. Зазирніть у вікно батьківського дому і подивіться, хто що там робить. Бачите свого батька? Чим займається він? Записує щось біля столу чи майструє щось на кухні? А може, просто відпочиває на дивані після важкої праці? А мама? Порається на кухні чи займається прикрашуванням себе, щоб піти з батьком у кіно? А можливо, приречено миє посуд або, навпаки, з відчуттям повного щастя і всеохоплюючого задоволення готує їсти? Не забудьте про бабусю і дідуся і не оминіть їх увагою. А чим займаються вони? Як спілкуються між собою? Як дивляться? Що роблять, коли поспішають і коли мають вдосталь часу? Щоб побачити майбутнє, треба зазирнути у минуле, причому чим дальше майбутнє хочемо побачити, тим глибше у минуле маємо дивитися, – казав Уїнстон Черчілль. Скоріш за все він мав на увазі справи державні, однак конкретних людей і їх життів фраза теж стосується. Минуле визначає майбутнє – ми, правда, довідуємося про це в останній момент. Ніхто нас не інформує, що

250


Розділ 7.

ТРОХИ ПРО НЕОЧЕВИДНЕ, АБО ПСИХОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ ТАЙММЕНЕДЖМЕНТУ

279


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

За деревами не видно лісу. Народна приказка Всьому свій час і місце під сонцем. Еклезіаст Розум можна зобразити як кульгавого вершника, а почуття – як сліпого коня. Східна мудрість Vanitas vanitatum Суєта суєт

280

Видам вам перший секрет нового розділу (а їх насправді виявиться чимало): можна було всю книгу почати читати і закінчити саме на цьому розділі! У ньому описані найрізноманітніші прийоми і фокуси, секрети, ефекти і «фішки», парадокси і правила, як давно відомі (але від того не більш використовувані), так і геть неочевидні, які можна одразу брати і використовувати! Все, що можна практично застосувати у тайм-менеджменті, описано на наступних кількох десятках сторінок! Однак разом із першим розповім і другий секрет: якщо людина не має солідної платформи (яку ми формували у всіх попередніх розділах), то вся нижченаведена інформація для неї буде позбавлена сенсу. Без певного світоглядного підґрунтя ставлення до себе і свого часу, до інших людей і загалом життя всі секрети і «фішки» таймменеджменту, які так полюбляють люди, будуть ними або хибно протрактовані, або неправильно використані. Якщо вам дадуть чудові ялинкові прикраси ручної роботи, роз-


Розділ 8.

ТАЙММЕНЕДЖМЕНТ ДЛЯ БАТЬКІВ, АБО ДИТИНА ЯК ПЕРСОНАЛЬНИЙ ТРЕНЕР ІЗ ТАЙММЕНЕДЖМЕНТУ 347


Роман Кушнір ДОСЯГАЙ!

Все — із доброго чи злого — Починається з малого. Микола Сингаївський Найкращий спосіб зробити дітей хорошими — це зробити їх щасливими. Оскар Уайльд Е fructu arbor cognoscitur Дерево пізнається через плід

348

Відверто кажучи, не планував писати цього розділу, коли задумував книгу, однак за півроку створення цілої трилогії мені настільки часто ставили питання про правильну організацію свого часу з дитиною, що я вирішив таки сформувати певний набір порад і виписати їх для загального користування. Озвучу, що саме запитують: •  Як жінці без чоловіка встигати працювати і виховувати свою дитину? •  Як організувати декретну відпустку з користю? •  Що зробити, аби чоловік проводив більше часу з дитиною? · Як правильно організувати дружину в декретній відпустці, аби допомагала мені? •  Чому моя колишня система тайм-менеджменту перестала працювати? •  Чи варто (і якщо так, то коли) залучати дитину до допомоги по господарству і в своїй роботі? •  Що робити, коли чоловік зовсім не допомагає по догляду за дітьми? •  Як знаходити час на себе? •  Чому так не хочеться бавитися з дитиною і робити корисне, коли розумієш, що це виконувати необхідно?


ЗМІС Т ПЕРЕДМОВА 3 Розділ 1. ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОЧАТИ РОБИТИ. МОТИВАЦІЯ 7 Розділ 2. МИСТЕЦТВО ПРИСУТНОСТІ У СВОЄМУ ЖИТТІ, АБО ТРОХИ ПРО «ТУТ І ЗАРАЗ» 65 Розділ 3. РУТИНА, АБО ЯК ОСВІДЧИТИСЬ У КОХАННІ ТІЙ, КОГО МИ НЕНАВИДИМО 117 Розділ 4. НАШІ ЗВИЧКИ І ЗАЛЕЖНОСТІ, АБО ПРО ХВІСТ, ЯКИЙ КРУТИТЬ СОБАКОЮ 145 Розділ 5. ДОСЯГАЙ БІЛЬШОГО, АБО НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ПРОБЛЕМИ І ЗАДАЧІ 123 Розділ 6. ВАШЕ ГЛИБИННЕ СТАВЛЕННЯ ДО ДОСЯГНЕНЬ, АБО МАМО, А ЩО ТАКЕ «УСПІХ»? 249 Розділ 7. ТРОХИ ПРО НЕОЧЕВИДНЕ, АБО ПСИХОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ 279 Розділ 8. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ДЛЯ БАТЬКІВ, АБО ДИТИНА ЯК ПЕРСОНАЛЬНИЙ ТРЕНЕР ІЗ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ 347 ПІСЛЯМОВА 371

375

Досягай! 100 000 кроків до успіху треті  

Книга “Досягай!” – третя з трилогії “Створюй! Дій! Досягай!” –покликана забезпечити читача усіма необхідними інструментами тайм-менеджменту...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you