Page 1

Ш И Р О К О Ф О Р М А Т Н И Й

Д Р У К

в у л .

Б е ж і в к а ,

1 ;

т. :

6 - 6 9 - 0 4 № 5 (662) 15 лютого 2019 р. Газета заснована 26.03.2002 р.


2

№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

ШАНОВНІ МЕШКАНЦІ МІСТА БОРИСПОЛЯ! У зв’язку зі зверненнями мешканців міста Борисполя на Урядову гарячу лінію, до виконавчого комітету міської ради щодо відмови у безоплатному або пільговому відпуску лікарських засобів аптеками міста Борисполя (зокрема аптекою №24 по вул.Шевченка, 4) повідомляємо наступне: КП «Бориспільська центральна аптека №24» бере участь в Урядовій програмі «Доступні ліки» і здійснює відпуск лікарських препаратів в межах заключених з нею договорів на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи часткового відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 р. № 152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів». Відповідно до вказаної постанови відпуск лікарських засобів здійснюється на підставі рецептів, виписаних закладами охорони здоров’я незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за місцем надання медичної допомоги пацієнту . Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради постійно здійснюються заходи з метою повного та своєчасного забезпечення лікарськими засобами мешканців міста Бориспіль. Відшкодування вартості лікарських засобів медичним закладам здійснюється в межах адміністративнотериторіальної одиниці. На сьогодні виділені кошти та укладені договори на відшкодування витрат, пов’язаних з безоплатним або пільговим відпуском лікарських засобів (Урядова програма «Доступні ліки), з КП «Бориспільська центральна аптека №24» (7 аптек по м.Борис-

піль), ТОВ «Аптека 194» (5 аптек та аптечних пунктів по м.Бориспіль), ТОВ «Подорожник Київ» (2 аптеки в м.Бориспіль). Також виділені кошти КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» для забезпечення безоплатними та пільговими лікарськими засобами за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань. Виконавчим комітетом міської ради укладений договір з КП «Бориспільська центральна аптека №24» на відшкодування витрат за безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів населенню м.Бориспіль, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС. Тому для оперативного вирішення питання щодо безоплатного або пільгового відпуску лікарських препаратів рекомендуємо заключати декларації з сімейними лікарями КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Повідомляємо контакти амбулаторій сімейної медицини у м.Борисполі: Амбулаторія №2 | вул. Київський Шлях, 24, телефон 6 63 32, 6 06 00 Амбулаторія №3 | вул. Глибоцька, 81, телефон 6 13 32 Амбулаторія №4 | вул. Київський Шлях, 11, телефон 5 40 58 Амбулаторія №5 | вул. Гагаріна, 1, телефон 7 14 94 Загальний мобільний номер 067 936 11 99 Також для зручності жителів міста в приміщенні міської ради з 29 січня 2019 року працює мобільний пункт з оформлення (переоформлення) декларацій з сімейними лікарями міських амбулаторій. Графік роботи: пн-пт з 9.00 до 16.00. Телефон для довідок 063 4659220

До уваги мешканців міста Борисполя! Повідомляємо перелік аптечних закладів, які знаходяться в місті Борисполі та відпускають лікарські засоби за урядовою програмою «Доступні ліки», вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 р. № 152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів» для мешканців, які заключили декларацію з лікарями КНП «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Назва аптечного закладу

Адреса аптечного закладу

За більш детальною інформацією звертайтесь до відділу інформаційної політики та комунікацій з громадськістю виконавчого комітету міської ради, тел. 6 07 44.


№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

Ліц. №11242/10 від 24.12.10

Ліц. АВ № 214041 від 21.12.10 р.

Б7

3


4

№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

Олег ТЯГНИБОК: ЧЕРЕЗ БАРИГ У ВЛАДІ МОЖЕМО ВТРАТИТИ ПОТУЖНОГО СВІТОВОГО ПАРТНЕРА

У щорічному зверненні до Конгресу «Про становище в країні» Президент США Дональд Трамп торкнувся багатьох важливих тем. Зокрема, припиненням дії Договору про РСМД, підписаного ще Рейганом і Горбачовим, він чітко окреслив своє нинішнє ставлення до Росії. Говорив Трамп і про стіну на південному кордоні США й «національну кризу» через мігрантів, і про переозброєння армії, і про «економічне диво». Згадав про Іран, Венесуелу, Північну Корею, Близький Схід, стосунки з Китаєм, а також про вивід військ із Сирії й переговори по Афганістану, 50-річчя висадки на Місяць та 75 -річчя Нормандської операції. Навіть про заборону абортів на пізніх стадіях не забув. Лише про нашу країну, товариство, аме-

риканський керманич не обмовився жодним словом. Взагалі. Виникає логічне запитання: чому Україна не потрапила у перелік інтересів США та й загалом перестала навіть бути темою для обговорення? Давайте поміркуємо. Що зробили США для України? Вашингтон сприяв і сприяє розвитку демократії в Україні, підтримав Революцію Гідності, після московської агресії постачав нам броньовані «Хаммери», безпілотники, прилади нічного бачення, системи зв’язку, військові катери, комплекси «Джавелін», надав допомогу у створенні автоматизованої системи управління військами тощо. Білий дім чітко витримав і санкційну лінію – і щодо жорсткої прив’язки санкцій до агресивних дій Московії, і щодо постійного розширення санкційного списку. Тобто все, чи майже все, що американці обіцяли Україні, вони виконали і продовжують виконувати. А тепер давайте подивимось, що ж зробила українська влада для США. Може, вона зуміла переконати адміністрацію, що наша країна – це не суцільний безлад (mess), а вигідне місце для американських інвести-

цій – політичних, безпекових , фінансових? Ні. І приватизація Одеського припортового заводу стала тестовою для США. Бо американці, які не один рік цікавилися цим об’єктом, втратили до нього інтерес, коли запідозрили політичні ігри навколо його продажу і дізнались про так званий борг ОПЗ перед Фірташем у $250 млн. Не допомогла навіть екс-міністр торгівлі США Пенні Прітцкер, яка, кажуть, особисто обдзвонювала керівників американських компаній і запрошувала їх в Україну. Може нинішня влада провела низку успішних реформ, ефективну люстрацію і, зокрема, дала рішучий бій корупції? Ні. Судова реформа провалена, Генпрокуратура не реформована (попри те, що Луценку ще влітку 2016 року США надали ледь не повний картбланш на реформування його відомства), жодного топ-корупціонера не ув’язнено, а гучні затримання представників корумпованої еліти виявились звичайним фарсом. Більше того – суди сьогодні фактично легітимізують вкрадені державні кошти членами банди Януковича, які чудово і комфортно себе почувають при постмайданній владі. Може влада позбулася олігархів-монополістів, які зробили з неї сировинний придаток й перетворили на сіру корумповану зону в центрі Європи? Почала активно створювати середній клас, інноваційні та інформаційні технології? Знову ні. Наш земляк Максим Поляков побудував свій завод і створює нові

моделі ракет для запуску супутників у Техасі, а не, скажімо, у Дніпрі. Та й загалом вже мільйони українців виїхали за кордон, втікаючи від злиденного життя в рідній країні. Щоправда, мусимо визнати, що влада України протягом останніх п’яти років щось таки та й робила. Наприклад, активно нарощувала торгівлю з агресором: лише у минулому році імпорт з Московії зріс на 500-600%. В українській столиці процвітає бізнес Ротенберга – правої руки Путіна, який (увага!) перебуває не лише під санкціями України, а й США. 11 з 24 наших обленерго належать московському бізнесмену Бабакову. І цей перелік можна продовжувати нескінченно довго. Нагадаю принагідно, що свого часу американці та британці лише за замах на вбивство Скрипалів за лічені дні поставили на коліна всю алюмінієву галузь Московії. От вам і відповідь, товариство, на наше питання: американці просто не хочуть мати справ із цією брехливою, аморальною, наскрізь корумпованою владою і вже сахаються від неї, як чорт від ладана. І власне у цьому для України, як держави, криється й велика небезпека: через цих бариг вона може втратити надійного й потужного світового партнера. Тому, поки ще не пізно, робімо на майбутніх виборах правильні висновки. Голова ВО «Свобода» Олег ТЯГНИБОК

ДО 30-річчя СТВОРЕННЯ ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 12 лютого виповнюється 30 років з часу заснування Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ). Товариство було утворене за одноголосним рішенням понад 700 делегатів установчої конференції, що прибули до Києва з усіх областей, з більшості районів і міст України. Високопатріотичні люди, що зібралися в залі засідань київського Будинку кіно, належали до числа найкращих представників усіх етнографічних, соціальних, вікових і професійних груп нашого народу. Гостями форуму були десятки відомих діячів української діаспори. Упродовж двох днів Конференція розглянула низку важливих, навіть актуальних суспільних питань. У її роботі взяли участь і виступили з прекрасно аргументованими промовами відомі в Україні люди: письменники, науковці—мовознавці, юристи, громадські діячі. Конференція затвердила Статут ТУМу, обрала його керівні органи, ухвалила низку заяв і звернень. У тому числі — звернення до ВР УРСР з вимогою невідкладно надати українській мові статус єдиної державної мови в Україні, юридично закріпивши його в Конституції республіки. Головою Товариства було обрано відомого поета і громадського діяча Дмитра Павличка. Сам факт успішного проведення установчої конференції ТУМу ім. Тараса Шевченка (як першого в умовах комуністичної диктатури легального і результативного форуму українських патріотів) можна оцінити одним-єдиним словом, хоч і коротким, але сповненим колосального змісту: «Звершилось!». Дата 12 лютого 1989 року стала днем, який можна вважати відправною точкою, символічним початком нашого нестримного державотвор-

чого руху вперед, до волі, до Самостійної України. Суспільство, що тривалий час перебувало у драглистому стані хаотичного, безцільного хитання (це породжувало зневіру, апатію і безнадію), нарешті отримало потужний імпульс і спонуку рухатися в єдино-правильному напрямі до величної мети! Перед українськими патріотами проліг незвіданий шлях до здійснення найзаповітніших мрій, хоча ніхто тоді не здогадувався, наскільки крутим, тернистим і тривалим він для нас буде. Але коли ми казали (і нині кажемо): «Мова!», то розуміли «Нація!». Коли казали: «Нація!», — розуміли «Самостійна українська Держава!». Так було тоді, є нині і буде завжди! Держава і суспільство починаються з народу і його землі. А народ — з єдиної мови, яка сконсолідовує всі його етнографічні групи і соціальні стани в одну нерозривно-міцну духовну, політичну й економічну спільноту. Ухвалені конференцією рішення мали революційний характер. Вони були знаменні також і тим, що наочно засвідчили декілька фундаментальних істин: українство, переживши під час окупаційної московської ночі — чорної і жахливої, «всі лиха, всі зла», не зламалося, не згинуло. На зло всім жорстоким ворогам, воно вистояло і почало швидко відроджуватися. Безперервні сімдесятирічні комуністичні експерименти, хоч і заподіяли українству величезну шкоду, проте не знищили, не притлумили почуттів національної ідентичності нашого народу, не зруйнували духовних підвалин його людської, патріотичної і християнської сутності. Не звели і не принизили його суспільну свідомість до огидного рівня безликого, аморального, примітивного «гомо совєтікуса». Наш форум також підтвердив: українці швидко звільняються від страху перед тоталітарною владою

та її репресивними органами. Безперечно, установча конференція Товариства завдяки своїм історичним рішенням, справила потужний вплив на подальший розвиток усієї сукупності процесів національного відродження. Вона засвідчила нестримний процес воскресіння українства у всіх його вимірах – духовному, моральному, соціальному, патріотичному і політичному! Тому можемо стверджувати: наш форум став видатним явищем культурно-політичного життя і подією не тільки всеукраїнського, але й планетарного масштабу. Поділюся деякими особистими враженнями від конференції. Тією інформацією, що надовго запам’яталася, але яка не була відображена в документах і коротких публікаціях у тодішніх ЗМІ. Дуже потужним і радикальним був виступ відомого письменника Олеся Гончара. Учасник бойових дій у Другій світовій, Герой Соцпраці й лауреат Ленпремії, він не боявся ні щербицьких, ні кравчуків, ні задрипаних каґебістів, тому називав огидні явища і речі їхніми справжніми іменами. Зокрема, він говорив, називаючи цифри і факти, про огидне зросійщення українських дітей і молоді в навчально- виховних закладах УРСР, про перекручування нашої історії і паплюження національних героїв. Закликав зупинити руйнівні процеси в суспільно-економічній та екологічній сферах і в культурнодуховному житті. Хоча як член компартії, він для посилення своїх критичних аргументів іноді цитував Леніна. Багато наступних промовців з числа «пісатєлів» (напередодні вони отримали інструкції від компартійного ідеолога Л. Кравчука щодо того, про що і як можна і треба говорити, а про що-мовчати, бо інакше будуть покарані морально-виключені з компартії і матеріально-

видавництва перестануть друкувати їхні «геніальні» твори), посміливішавши під впливом блискучої промови О. Гончара, нашвидкуруч вносили зміни до текстів своїх промов. З метою надання їм більш критичного змісту. На конференції було повідомлено про створення оргкомітету з відродження забороненої владою Української автокефальної православної церкви. Ще мав місце такий факт. На моє запрошення на конференцію приїхали двоє вчителів-патріотів із с. Нове Село (Ізяславський р-н Хмельницької області) Іполит Брикулець та Арсен Главацький. Вони не були делегатами, тому виникла проблема щодо їхньої присутності в залі засідань. До речі, перед входом до київського Будинку кіно, де мала розпочатися конференція, зібралося дуже багато людей, які хоч не були її делегатами, але прагнули долучитися до великої справи. Проте охорона їх не впускала. У момент, коли ми думали, як діяти в цій ситуації, мої друзі показали великий учнівський зошит із більш ніж трьома сотнями підписів жителів Нового Села з вимогою до Верховної Ради надати українській мові статус державної. Справжність підписів новосільців своїм підписом і печаткою засвідчив голова сільради. У мене був єдиний спосіб допомогти подвижникам рідної мови— показати зошит Дмитрові Павличку, голові оргкомітету з проведення форуму. Відомий поет, один з ініціаторів створення Товариства гідно оцінив унікальний вчинок простих учителів з Ізяславщини. Він вийшов до них, щиро подякував за ініціативу, за непросту працю, по-дружньому обійняв і провів до залу засідань. А згодом у виступі розповів делегатам про патріотичний вчинок І. Брикульця та А. Главацького і закликав усіх брати з них приклад.

Після завершення роботи конференції частина делегатів, переважно кияни і ті, хто не поспішав на вокзал до потягів, зібралися біля пам’ятника Т. Шевченку, що навпроти Червоного корпусу КДУ. Ми співали «Заповіт», «Думи мої..», «Червону калину», охочі декламували Тарасові поезії. Нині знана артистка, а тоді ще харківська студентка М. Бурмака під супровід гітари дуже проникливо виконала декілька патріотичних пісень. Біля нас «крутилося» чимало тих, кого тоді називали «особи в цивільному», тобто нишпорок. Щоб показати, що ми їх не боїмося, навіть ігноруємо і зневажаємо, всі дружно заспівали тоді заборонену владою «націоналістичну, петлюрівсько-бандерівську» пісню «Ще не вмерла України ні слава, ні воля..». Згодом десятка півтора делегатів зібралися в одній з кімнат аспірантського гуртожитку, прикрашеній національною символікою, де ми допізна ділилися враженнями від форуму. Серед нас була унікальна людина — Христя Фріланд. Тоді мало кому відома молода канадська журналістка, яка вільно розмовляла українською ( її мати українка), а нині— міністр закордонних справ дружньої нам Канади. На тому вечорі знаний кобзар, журналіст і поет Микола Литвин високопрофесійно виконав декілька патріотичних народних пісень і козацьких дум, зокрема думу про гетьмана І. Мазепу. Розходилися по домах із щирою радістю і великим задоволенням за виконану роботу, з усвідомленням особистої причетності до святої справи національного відродження. Анатолій КОВАЛЬЧУК, делегат установчої конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (від українознавчого клубу «Спадщина» при Київському будинку вчених)


№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

5

БІЙ НА ТРУБЕЖІ ТА ДОЛІ ЙОГО УЧАСНИКІВ У СПОГАДАХ ВОРОНЬКІВЦІВ (З розповіді жительки с. Вороньків Пащенко Марії Петрівни) Моя бабуся, Уляна Корніївна Карпенко (Пецюра), народилася і виросла на вул. Слобідській, недалеко від сучасної лікарні, в багатодітній родині. Зараз на місці, де була їхня хата, живе родина Придатків. У дворі і досі стоїть столітній дуб. Його посадили десь на межі XX століття її менші брати Нестор і Опанас. Недалеко від них жив Іван Черпак та Іван Берло — вони разом товаришували; пішли на війну, а прийшовши з війни, створили Вороньківську сотню. Під час бою на р. Трубіж брати були на позиціях біля мосту, на правому березі річки. За їхніми спинами розташовувався обоз, де були загалом молоді, необстріляні хлопці. Коли на другий день бою червоному ескадрону вдалося прорватися через міст, брати мужньо захищали позиції і в нерівному бою загинули від шабель. Це дало можливість більшості хлопцям, що були в обозі, втекти на підводах на Вороньків або сховатися в очеретах і кущах в заплаві річки. Разом з ними втік і Михайло Куленко, який мав командувати обороною. Після бою вбитих і поранених козаків червоні стягували за ноги до ополонки біля берега річки. Туди ж загнали багнетами і кількох полонених, схоплених у кущах. Їх поховав швидкий Трубіж. Надвечір пішов сніг, і кільком втікачам вдалося добратися додому. Вони й розповіли, як загинули герої. Через деякий час з походу повернувся й Черпак з рештою побратимів, що вціліли в бою. Прийшовши до свого двоюрідного брата Михайла Куленка, він вивів його на город і розстріляв. (Зі спогадів Козловського Володимира Олександровича (1907–2002), дідуся Ігоря і Володимира Землянських ) Наш дідусь народився і жив у Воронькові на вул. Черпаківській (зараз вул. Зарічна). Метрів за 100 від нас, на розі сучасних вулиць Зарічна і Паркова жив Іван Іванович Черпак, там і зараз живуть його родичі. Розташування вулиць у той час було не таке як зараз. Поза хатами йшла вулиця, що виходила на випас, в бік Жереб’ятина, якою жителі відганяли худобу на пашу. Черпаки жили компактно: п’ять чи шість хат поруч. Сім’ї були багатодітними. Дідусь дружив із його меншими і двоюрідними братами — його ровесниками. Добре пам’ятає ті неспокійні часи: «Черпаків вороньківці боялися і поважали, казали, що Іван дружить із самим Зеленим з Трипілля. Іван часто виїздив конем з дому, інколи й кілька разів на день. Також до нього постійно приїздили і приходили незнайомі люди. Він був постійно заклопотаний і весь у справах. Завжди ходив озброєний, але зброєю не хизувався. Пам’ятаю випадок, як Іван приїхав конем і, завівши його до сараю, пильно оглянув усе навкруги. Гвинтівку він загорнув у мішок і присипав землею під деревом. Помітивши нас, посміхнувся, зрозумівши, що все нормально і пішов до хати. Нас дуже зацікавила гвинтівка, тож відкопавши, ми захоплено розглядали її. Іван непомітно підійшов і, сміючись, наказав: «Покладіть її назад, бо вона важка». Ми так і зробили, і він нас більше не сварив. Потім ми не раз знаходили сховану зброю: гвинтівок Черпак мав кілька, схованих у різних місцях, а наган завжди був при ньому». Коли дідусь розповідав про Черпака, на його обличчі завжди була тепла, щира посмішка. (З розповіді жительки с. Вороньків Марії Петрівни Пащенко) Мій батько Петро Павлович Карпенко, народився 1909 року у великій сім’ї. Окрім нього, був брат Федір і шестеро дівчат. Його батько був талановитим сільським майстром: своїми руками виготовив прості сільськогосподарські машини — коногонку (пристрій для подрібнення соломи на січку), молотарку, олійницю.

Тяжкою працею сім’я заробляла достаток, хоч землі мали небагато. В кінці 1917– на початку 1918 року у Воронькові було безвладдя: село грабували озброєні бандити. Втікаючи від них, батько застудився і захворів на тиф, від якого й помер. На похорон його син Петро, якому на той час було 9 років, на конях привіз попа, адже був міцним і витривалим не по роках. По смерті батька сім’я опинилася в скрутному матеріальному становищі, і Петро був змушений піти в найми. Його прихистив батьків знайомий, старий єврей, талановитий майстер — коваль і слюсар, що жив на Подолі у Києві. Він не мав синів, а доньки вже повиходили заміж і з сім’ями виїхали до Америки, рятуючись від революції. Працюючи помічником майстра, Петро виріс дужим, як ведмідь, тому що кожен день працював важким молотом. Старий майстер, передавши свої знання і вміння талановитому учню, згодом виїхав до Америки — до дітей, а Петро у 1927 році повернувся у Вороньків, перевізши інструменти, що залишив йому майстер, і зайнявся ковальством та слюсарною справою. У цей час у Воронькові чекісти масово заарештовували людей, хоч якось причетних до Вороньківської сотні. Особливо їх цікавили ковалі, тому що тільки коваль міг мати інструмент, яким розібрали 200 метрів рейок за мостом на Трубежі. Чекісти іменували операцію «справою банди Зеленого». Схопивши Петра, його жорстоко катували у приміщенні сільської ради. Зокрема, на зв’язаного клали дошки з ганку і зверху били забраним у нього ж, як речові докази, молотом, вимагаючи визнати, що це він розкрутив рейки на Трубежі. Також для катувань використовували інший слюсарний інструмент, зокрема ковальські кліщі. У тортурах брали участь вороньківські активісти, так звані «міліціонери». Свідком катувань стала його майбутня сваха Якилина Пилипівна Тарапон, 1908 р. н., що на той час була виконавцем сільради, усе це бачила і потім розповіла нащадкам. Петро Павлович витримав тортури, нікого не обмовив і не визнав себе винним. Для подальших тортур і допитів його повезли у в’язницю до Києва. Разом з ним в одній камері сиділи директори шкіряного й цукрового заводів з Правобережжя Київщини. Разом їх повели на допит у довгий підвал, в кінці якого за столом, заваленим справами, сиділи троє чекістів. На стінах, на металевих гаках висіли відрізані людські голови. В одній з них Петро впізнав вороньківця на прізвище Таран, що жив неподалік від нього і якого схопили трохи раніше. Затриманих жорстоко катували, вимагаючи визнати себе винними в контрреволюційній діяльності. Забивши до смерті, бранцям повідрізали голови і повішали на вільні гаки. Усе це робилося на очах в інших затриманих, що чекали своєї черги. Дехто з

них від побаченого непритомнів — їх били і поливали водою. Дійшла черга й до Петра, побитого і змордованого його підвели до столу. Чекісти довго дивилися на нього порожніми очима. Нарешті один сказав: «Ну хіба він міг у 10 років бути у банді ковалем? Потрібно з’ясувати: може, це його батько, старший брат або однофамілець…». Петра відправили до Білоцерківської в’язниці. А у Вороньків приїхали 2 кінних чекісти. Вони опитали кільканадцять вороньківців, зокрема бабу Соловірку з вулиці Іваничина. Вона розповіла, що батько Петра помер взимку 1918 року від тифу і в банді Зеленого бути не міг, старшого брата в Петра немає — лише сестри і менший брат Федір, а сам він — дійсно 1909 року народження. Обшукавши Петрову хату і не знайшовши нічого підозрілого, окрім злиднів; покрутившись по селу і заїхавши в сільраду, чекісти подалися на Київ. Згодом, після перевірки Петра відпустили. Худий, побитий він приїхав до Борисполя попутнім потягом. За час його відсутності сім’ю розкуркулили, забрали все, що могли: молотарку, коногон, навіть батьків кожух, город обрізали по призьбу. Щоб не померти з голоду, шестеро старших дітей пішли в Київ, а мати, Уляна Корніївна Карпенко залишилась вдома з двома меншими дівчатками, одна з яких пізніше померла. У Києві дітям пощастило зустріти добру людину, дружину якогось військового командира, котра їх прихистила у себе вдома у підвалі і допомогла влаштуватися на роботу. П’ятеро з сім’ї так і залишилися в Києві, лише Петро повернувся додому у Вороньків. До кінця життя він так і не змирився з радянською владою: один із села не вступив до колгоспу. Вісім разів його заарештовували і саджали до в’язниці, але невдовзі випускали самі ж чекісти, так як він вмів ремонтувати зброю — міг виготовити будь-яку деталь до зброї, а також перебивав номери на пістолетах і наганах взамін втрачених. До кінця життя він заробляв на хліб, як вільний майстер, ремонтував техніку. У нього вдома була власна кузня, токарний станок, багато інструментів і приладів, виготовлених власноруч. На зробленій ним власноруч олійниці його мама Уляна Корніївна виробляла соняшникову і ріжжану олію для своїх односельців. Прожила вона аж 105 років! А ще Петро Павлович вмів майстерно робити металеві дахи на будинках, оздоблюючи їх візерунками. У Воронькові та й по району і зараз є багато будинків, дах на яких зроблений його працьовитими руками. (Зі спогадів вороньківця, онука козака Дмитра Пащенка) Мій прадід по лінії батька Дмитро Опанасо-

вич Пащенко народився 1894 року у великій козацькій родині. До подій 1917 року жителі Воронькова розподілялися на 4 соціальні стани: дворяни, міщани, козаки, селяни. Найбільше у Воронькові було саме козаків, оскільки Вороньків у середні віки відродився як містечко реєстрових козаків — Вороньківська сотня. З початком I-ї Світової війни Дмитро Опанасович, як і сотні вороньківських козаків, пішов на війну, воював у кавалерії. Повернувшись додому, став на захист рідного села в лавах Вороньківської сотні І. Черпака. Брав участь у бойових діях, зокрема — у бою на річці Трубіж у лютому 1919 року, а також у бориспільському повстанні у 1920 року. Вирвавшись з оточеного Борисполя, козаки заснували табір у лісі між селами Вороньків, Кийлів, Головурів — в урочищі «Берлів острів». На початку зими «по першому снігу» чекісти провели військову операцію з ліквідації Вороньківської сотні. Але черпаківцям в безнадійній ситуації знову вдалося вирватися з оточення. Оскільки ліси були оточені і по селах чатували засідки, Дмитро Опанасович пішов не додому, а в Київ. Йому вдалося влаштуватися до частини пожежної охорони на Подолі. У вільний час він навідувався у Вороньків до батьків. Згодом одружився з Євдокією Соколовською, збудував хату на тодішній вул. Орлівській, на «Левадах». У них народилося п’ятеро дітей: Микола, Ольга, Галинка, Софійка (моя бабуся) (найменший Іванко мав лише два роки). Додому на вихідні Дмитро Опанасович приїздив верхи на службовому коні, оскільки на той час дослужився до командира підрозділу — таким він залишився у пам’яті бабусі. Йшов 1937 рік, в країні лютували масові репресії. Чекісти переслідували учасників визвольних змагань. У Воронькові за одну ніч заарештували 43 особи, серед них і мого прадіда… Його заарештували за звинуваченням у бандитизмі й ув’язнили до концтабору «ЗАБЛАГ». Взимку, 1943 року табір ліквідували. З ув’язнених сформували штрафбат, а з наглядачів — «заград отряд». Але на фронт Дмитро Опанасович не потрапив через вік і виснаження. Подальша його доля невідома. Після смерті Сталіна на Вороньківську сільраду для сім’ї Дмитра Опанасовича Пащенка надійшов лист, який місцеве керівництво знищило, не віддавши дітям, що на той час залишилися круглими сиротами. Записав Павло ПЕТРЕНКО, мешканець с. Вороньків На фото: вороньківський козак Дмитро Пащенко.

(Далі буде)


6

№ 5 (662) 15 лютого 2019 р. НЕРУХОМІСТЬ

Продам.

ПРОДАМ БДЖОЛОСІМ’Ї т.: 050-100-37-37 ПРОДАМ МЕД, 1 л = 130 грн У приміщенні Ветаптеки за адресою: Київський шлях, 79-а

ПРОДАЄТЬСЯ БУДИНОК Продам житловий будинок в селі Кучаків (Кірове ) Бориспільського району Київської області, без комісії, до Борисполя 8 км. Житлова площа 88 кв.м., наявна кухня, прихожа, 5 кімнат, с/в, ванна. Будинок з євроремонтом, опаленням, газом, світлом, водопостачанням. Матеріали стін цегла, будинок утеплений, на вікнах встановлені подвійні склопакети (дерев’яні) та решітки на вікнах на першому поверсі, на полу покладений дерев"яний паркет. Наявний гараж, колодязь, погріб під будинком. Ділянка біля будинку 65 соток, рівна, чиста, повністю обгороджена забором. Власник. Ціна договірна.

Тел. (066) 665-70-04.

ПРОДАЮ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ Продам дитячу коляску, дитяче ліжко, телевізор. Тел.: 067-778-07-11 Куплю фризер для морозива, б/в т. 066 339 36 34. Продам бідони алюмінієві. Підшипники різних розмірів. Циркулярку універсальну. Точило електричне(220V). Скляні банки. Чоботи офіцерські ( хромові та ялові, р.43). Швейна машинка з ніжним приводом. Дрова горіхові. Тел.:6-71-76. Продається теплиця, металева арочна теплиця з арматури 16мм. Розміри: ширина – 9м, довжина 25м, висота по центру – 3м. В комплекті 11 арок, повздовжня арматура та проволка. Знаходиться в с. Вороньків. Деталі за телефоном 097366-72-69 – Анатолій. Продам білий кожушок (полушубок) 46р, новий 400 грн. Т.0684724209. Продам: Жіночий пуховик із капюшоном і хутром на ньому. Розм. 48-50. Ціна 700 грн. Жіночий пуховик із капюшоном і хутром песця. Розм. 44-48. Ціна 600 грн. Жіночі светри 44-48 розм. від 50 грн. Жіночі полусапожки із натурального замшу із опушкою кролика. Розм. 36. Ціна 500 грн. Жіночі ботинки із натурального замшу чорного кольору із овчиною . Розм. 36. Ціна 500 грн. Жіночі високи (по коліно ) сапожки із шкіри (дуже гарні) - 36 розм. Ціна1200. Нове покривало рожевого кольору із подушками на двоспальне ліжко. Ціна 400 грн. Нове покривало синьо - голубого кольору на двоспальне ліжко. Ціна 300 грн. Телефони : 095 072 28 21 або 063 603 83 61. Продам КРІШТАЛЕВІ ВАЗИ\ салатніки, фруктовниці,для десерту та інш.\ все нове ,не були в корістуванні. Ціна від 130 гр.шт. тел 093 648 4356. Продам ручний електро інструмент, кігті по бетону,ремені безпеки. Т. 067-302-25-28. Продам м’ясо нутрій. Тушки 3 - 5 кг. Забій під замовлення. тел.0675099417. Куплю свердлильний верстат. Т. 067-302-2528. Терміново КУПЛЮ ШВЕЙНУ МАШИНКУ "Подільська" ручну або з ел. приводом (ножну не пропонувати) в гарному стані. Тел. 067-45222-05. Продам: стаціонарний телефон, стопки кришталеві, салатниці, кавоварку, термос, шкіряні туфлі (чол.), чоботи 40-42 р., ватні, пухові, вовняні ковдри, господарські сумки (великі), матрас, радіо, брюки, светри,жіночі чобітки 39-41 р. Т. 6-79-16. Продам швейну машинку Zinger, стругальний станок 380 В, швейну машинку 22го класу. Т. 6-79-18, 066-671-69-08.

0,10 га під будівництво в с.Сеньківка. Центр села, висипана дорога, світло і газ біля ділянки, вулиця заселена. Є фундамент і будівельний паспорт. Власник. Т. 067 734 95 80.

ПРОДАМ • земельна ділянка с.Сеньківка 0,1 га, зем.ділянка Бориспіль, вул.Мечнікова 16, 0,1га • зем.ділянка Бориспіль вул.Мистецька 27, 0,1га • 2-х кімнатна квартира Бориспіль вул.Головатого 7 2-й поверх площа, 48,5 м2. Т. 050-569-74-94, 050-662-30-57.

Увага! ТОВ «ПІК Нова Земля» повідомляє, що 26.02.2019 року о 10-30 годині відбудеться винесення меж земельних ділянок в натурі за адресою по вул. Київський шлях, 168, м. Бориспіль, Київська область. Просимо у вказаний час прибути власників суміжних земельних ділянок за даною адресою.

Земельні ділянки. Бориспіль вул. Тополева(права частина міста) 10 сот під будівництво, можливість підключення електрики, можливе розширення на 20 або 30 сот. Ціна 7500 у.о/за 10 сот. 063 471 78 11 Бориспіль. Розумовського 10,20,або 30 сот, забудована частина міста, комунікації в наявності. 10000 у.о /10 сот 063 471 78 11 Бориспіль,вул.Тургенева 5 соток під будівництво, рівний, високій,світло поруч. Ціна:4000 у.о. 063 471 78 11 Бориспіль, вул. В.Онацька(Щорса) 10 сот під будівництво, комунікації в наявності, забудована вулиця,асфальт,не потребує підсипки. Ціна: 10000у.о 063 471 78 11 Бориспіль,Лозівка, 10 соток під забудову, приватизований,високій не потребує підсипкі, світло.Ціна:3000у.о.Тел.: 063 471 78 11 Бориспіль,провулок Польовий 6 соток,до центра 10 хвилин пішки, під забудову,рівний,високій,приватизований.Ціна:8000у.о Будинок. Продам Будинок в селі Дударків приватизований, газ,світло,19 соток землі під забудо-

ву, в центральній частині села, тиха вулиця.Ціна:15000у.о.Тел.: 063 471 78 11

Здам Здам кімнату в приватному сектроторі,гарна,затишна,меблі,телевізор в кімнаті,інтернет.В будинку є пральна машинка,ванна,гаряча вода,сан.вузол в будинку. Ціна:3000грн. Тел.: 063 195 58 74 Здам 3-х кімнатну квартиру в Борисполі, 3кімнати,ванна,сан.вузол,газова колонка,холодильник меблі. Ціна:3500 + комунальні. Тел.:063 195 58 74 Здам кімнату в 3-х кімнатній квартирі гарний ремонт, бойлер, затишна. Ціна:3000 грн. для одного,для пари 4000грн.Тел.:063 195 58 Здам кімнату в Борисполі в приватному будинку.Ціна:2000грн. Тел.:063 195 58 74

Найму Житло для порядних людей,гарантуємо оплату та бережне ставлення до житла.Тел.:063 195 58 74.

Куплю

Житло у господаря.Тел.:063 195 58 74 Земельну ділянку у господаря.Тел.:063 195 58 74

АН “Едем” 1.Здам в оренду одно кімнатну квартиру в кінці вул.Шевченка перша здача все нове і вся битова техніка та мебелі ціна:7000 гр.+ ком. 0677254543 0937168621 0990592427 2.Продам будинок м.Бориспіль вул.Одеська 87м* 4кім.кухня на 2 хода газове опалення 8 сот.землі житловий стан документи в порядку ціна 35000 у.о (торг) 0677254543 0937168621 0990592427 3.Здам одно кімнатну квартиру вул.Привокзальна є все необхідне і вся битова техніка в гарному стані ціна 6000 гр.+комунальні 0990592427 0677254543 0937168621 4. Куплю 1-2-кімнатну квартиру в м. Бориспіль 0677254543 0937168621 0990592427 5.Продам будинок с.Глибоке рік будівництва 1928 р. 47м* 3 кімнати пічне опалення,газ під двором земля 25+12.5 всього 37.5 сот. ціна 30000 у.о 0677254543 0937168621 6.Продам 2х.поверховий будинок с.Сеньківка постройка 1993 року 100 м* 3 кімнати с/вуз. котельня індівідуальне опалення централізована вода інтернет 22 сотки землі ці-

на;31000 у.о 0677254543 0937168621 0990592427 7.Продам гостінку р/н вокзала м.Бориспіль 1/9 22/12/5 с/у сумісний без балкона житловий стан ціна:14500 у.о без торга. 8.Здам в оренду пів будинку район Розвилка 3 кім.с/в в будинку все необхідне є. ціна 6000гр.+ лічильники 0677254543 0937168621 9.Продам будинок м.Бориспіль район вокзала 67м* 2 окремі кімнати с/вуз.кахель кухня в гарному стані 8 сот.землі ціна;34000 у.о (торг). Т. 0677254543 0990592427. 10.Зніму в оренду житло в м.Бориспіль у господаря 0677254543 0937168621 11.Продам земельну ділянку Броварський район с.Русанів вул.Лесі Українки 22.5 соток землі під будівництво ціна 10000 у.о 0677254543 0937168621 12.Здам в оренду кімнату в гуртожитку центр вул.Бежівка, є холодильник стіральна машинка автомат ціна 3000гр + комунальні 0677254543 0990592427 Т. 0677254543, 0990592427

25.02.2019 р. о 10-00 представником ТОВ «АВТ ІНВЕСТ» буде проводиться підпис акта погодження меж з власниками суміжних ділянок за адресою: м. Бориспіль, вул. Софіївська, 56. Просимо власників суміжних ділянок бути присутніми. У разі відсутності суміжних землекористувачів, Акт встановлення меж буде вважатися погодженим.

Приватні оголошення Продам Земельну ділянку КІЛОВ 21 Сотка . За сотку 899 у.о. Знаходиться в центрі села 0936530703. Продається 1-к квартира 37.7кв.м. 1-й поверх, (зручне розташування під офіс, магазин тощо). м.Бориспіль вул. Бежівка (Дзержинського) 31б (Вишиванка). Без ремонту, після забудовника. Ціна договірна. Тел. 050 360 63 19 Сергій. Продам ділянку 10 соток вул. Дніпровська.Світло і газ поруч.Вул забудована. Приватизована. Власник. тел: 093 835 46 57. Продам: Будинок в село Фарбовано , Яготинського району. Загальна площа 29,8 м2.Комната,кухня,сіни,виранда. Газ,озеро,колонка,вода в будинку,сад. 25 соток під будівництво,6,6 соток осг. Т. 067-869-92-55. Продам земельну ділянку під забудову рай-

он вул.Щорса. 10 соток.Cвитло, газ поруч. Акт. Провулок забудовується. Господар. тел 093 648 43 56. Продам пай 4,7 га. Т. 067-869-92-55. ПРОДАЄТЬСЯ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА 10 сот. по вул. Вернадського. Їхати авт. №1А до зупинки "Олексянка". Власник, тел. 067-45222-05. Здається в центрі ЗЕМЛЯ під оренду (100 м від центрального базару) 4 соткі 0936530703. Продам будинок, Переяслав-Хмельницький р-н, с.Мазинки, 50 км від Борисполя. Будинок на центральній вулиці, 100 кв.м, поблизу автобусна зупинка. Газ, вода, каналізація, утеплений фасад, 40 соток біля будинку, сарай, гараж, альтанка, погріб, сад. Ціна 25000 у.о., торг, обмін. Т. 099-333-26-

49, 093-215-50-20. Продам: зем.ділянка с.Сеньківка 0,1 га, зем.ділянка Бориспіль, вул.Мечнікова 16, 0,1га, зем.ділянка Бориспіль вул.Мистецька 27, 0,1га, 2-х кімнатна квартира Бориспіль вул.Головатого 7 2-й поверх площа, 48,5 м2. Т. 050-569-74-94, 050-662-30-57. Продам 2-к. квартиру, від господаря, 51,7 кв.м, 9-поверховий будинок, панельний, вул. Нова ІІ, буд. 6, м/п вікна. Т. 050-694-12-07. ЗДАМ город, 35 соток. Т. 6-79-16. Продам земельну ділянку під забудову в с. Рогозів, 19 соток, по вулиці світло, газ - 80 м, ДА, власник. Т. 096-361-58-16. Земельну ділянку в с.Любарці 15 соток під забудову.,ДА,приватизована ,комунікаціії рядом (063)5944870,(099)9236120 (господар).


№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

7

Продам: гараж металевий на вивіз, єврокуби, бочки, каністри пластикові. Контактний телефон: 066-930-77-44. Продам: Вагончик-термобудку на колесах 2 на 4 метра та ворота гаражні, дріт колючий у мотках. > Контактний телефон: 063 772 55 26. Куплю листовий метал можна і б . в. 0936530703. Куплю шлакоблок можна і б. в. 0936530703.

Познайомлюсь з дівчиною для створення сім’ї. Інвалід, 19 років, житло маю, матеріально забезпечений. Т. 073-426-91-36, 067-838-17-21. Самотній чоловік, 43 роки, без шкідливих звичок, познайомиться з жінкою до 40 років для створення сім’ї. Т. 068-687-56-24. Жінка, 58 років, 165 см, 56 кг, познайомиться з чоловіком 55-60 років для спільного проживання. Т. 066-007-92-56. Шукаю чоловіка для створення сім"ї віком від 40-55 років без матеріально-житлових проблем. Чекаю листів на ел.почту:marina.14@i.ua.,відповім на листи з фото.

Пропоную в добрі руки молоденьких (по 7 міс.) короткошерстих чорного котика та стерилізовану чорно-білу кицю. Веселі, грайливі, привчені до порядку. тел.: (063) 722 62 43. Продам домашніх кролів (привиті, вирощені на натуральних кормах). тел 097-920-52-17 Продам домашніх молодих півнів. тел 097-92052-17. Віддам у добрі руки цуценят від маленької собачки. Добра охорона двору. Все їдять. Бориспіль. Дзвоніть 0687739182. Продаються дійні кози, дві первородки по 1,5 тис; дві після другого окоту, одна після п'ятого окоту по 2,5 тис. Тел.095-029-87-05. Продам нутрій: молодняк 2-3 міс. ( самки та самці); самки 8-12 міс., поросні самки. Стандартні та перламутрові. тел. 0675099417.

Продам автопричеп "Степок" сірого колеру без тента / каркасні дуги є/ , з документами, колеса 155 зовні, гаражна стоянка ціна договірна. тел: 093 648 43 56. Продам Авто Газ 53-а 1985р. Стан хороший. Запасні частині на Газ-53, 067-302-25-28. Продам кузов Москвича М-2140 з документами,та стартер ст-212а ,а также мотор для автомобиля ваз 21011 и коробку передач. тел.098 250 76 50.

◘ З задоволенням допоможу Вам з доглядом за дитиною. Вчитель англійської мови, педагогічна освіта. Можу забирати Вашу дитину з школи (супроводжувати до школи), з дитсадку, на секції, свята, прогулянки. Догляд на вихідні. М. Бориспіль. Вартість буду рада обговорити по телефону: 0984413471 ◘ Шукаю роботу домогосподарки, догляд за хворою людиною, але не лежачою. Розгляну будь які пропозиції. Тамара (066)3697961 (звоніть ввечері). ◘ Жїнка пенсіонерка, шукає будь-який підробіток, т.6-71-09,(066)3697961 Тамара.


8

№ 5 (662) 15 лютого 2019 р.

ЯК ОЛІГАРХИ ЗНИЩУЮТЬ ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ Скуповують енергогенераційні компанії та піднімають тарифи Натрапив у мережі на аналітику від експерта з ринку енергетики Андрія Геруса. Тут цифрами та фактами сказано про те, як олігархи знищують економіку України. На початку січня ДТЕК (найбільший в Україні енергохолдинг, влас ність Рината Ахметова) повідомив, що купує в московських олігархів Київобленерго та Одесаобленерго. Ціна питання - 250 млн дол. (180 млн дол. за 94 % акцій Київобленерго та 70 млн дол. за 68 % Одесаобленерго). Таким чином Ахметов взявся розширювати монополію в українській енергетиці. Ще 2017-го олігарх купив 25 % державних акцій у п'ятьох енер¬гетичних компаніях. Як стверджує Герус, тоді лише акції Дніпрообленерго продано за ринковою ціною, а от акції решти чотирьох компаній (Київенерго, Донецькобл, Дніпроенерго та Західенерго) здешевили, від чого ДЕРЖАВНИМ БЮДЖЕТ України НЕДООТРИМАВ великі кошти. Сьогодні ж ситуація зовсім інша. Приватні Київобленерго та Одесаобленерго, які викуповують у московських олігархів, оцінені ДОРОГО! Хто на цьому заробить? Правильно: московські олігархи - Воєводін, Гїннер та Бабаков. При чому заробіток сягне 100 %, бо в 2013 році олігархи скупили акції Київобленерго удвічі дешевше, ніж продають сьогодні - всього за 90 млн дол. А тепер найцікавіше: 68 % акцій Одесаобленерго, які сьогодні перебувають у московитів, оцінили в 70 млн доларів. Водночас у березні 2018 року Фонд держмайна виставляв державний пакет 25 % акцій цього ж обленерго на продаж за ціною 5 млн дол. Тобто 68 % акцій коштували б майже у п'ять разів менше (приблизно 15 млн дол.), якби їх купували у держави. Виходить, що, скуповуючи держмайно, олігархи обдурюють бюджет України на 500 %!

Оцініть також масштаби монополії: вже сьогодні ДТЕКу Ахметова належить 15 % всіх розподільчих електричних мереж, а після купівлі ще двох обленерго буде 25 %. Вже сьогодні обленерго ДТЕК контролює передачу та збут 37 % всієї електроенергії, а після купівлі ще двох обленерго ця частка зросте до 48 %. Вже сьогодні ДТЕКу належить 85 % видобування всього українського вугілля та 80 % усіх вугільних електростанцій! Експерт слушно нагадує, що коли ДТЕК скупив вугільні шахти та вугільні електростанції, тарифи вугільних електростанцій стрімко виросли: стали утричі вищі від тарифу атомних станцій, на 75 % вищі від тарифів у РФ та на 40 % вищі від таких тарифів у Європі. Тож неважко спрогнозувати, які будуть тарифи в Україні, якщо монополія олігарха розшириться. От вам, товариство, ще один доказ того, що олігархія - причина всіх бід в Україні. Єдиний шанс змінити ситуацію - це запровадити в життя свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень; ліквідувати приватні монополії та олігархічну модель економіки; заборонити приватизацію стратегічних підприємств; повернути капітали з офшорів та заборонити виведення капіталів з України. Тільки це витягне Україну з корупції і тотального зубожіння. Тільки це дасть українцям майбутнє. Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ, заступник Голови ВО «Свобода»

Profile for RBgazeta

№ 662  

№ 662  

Profile for rbgazeta
Advertisement