a product message image
{' '} {' '}
Limited time offer
SAVE % on your upgrade

Page 1


Проблеми безперервної  медичної ОСВІТИ та НАУКИ Щоквартальний науково-практичний журнал

Problems of Uninterrupted Medical TRAINING and SCIENCE Journal is published every quarter

1 [37] 2020

Харків Ukraine, Kharkiv


Журнал є правонаступником попереднього, заснованого у 2000 р. Свідоцтво про державну перереєстрацію: сер. КВ № 12762-1646 Р від 05.06.2007 р. Засновник — ХМАПО, свідоцтво про державну реєстрацію: сер. КВ № 24101-13941 ПР від 08.08.2019 р. Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України (Наказ Міністерства освіти і науки України № 1413 від 24.10.2017 р.). Founded in: 2000. Founders(s): Kharkov medical academy of postgraduate education. The State Registration Certificate: КВ № 24101-13941 ПР 08.08.2019. Рекомендовано до друку Вченою радою Харківської медичної академії післядипломної освіти (протокол № 2 від 28 лютого 2020 р.)

Recommended for publication by Academic Council of Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education (protocol № 2 date 28-02-2020)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

EDITORIAL BOARD

Головний редактор: О. М. Корж (д-р мед. наук, проф.) Заступники головного редактора: О. П. Волосовець (чл.-кор. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), Ю. В. Вороненко (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.) Науковий редактор: Б. М. Даценко (д-р мед. наук, проф.) Відповідальний секретар: О. О. Рожнов (канд. мед. наук, доц.) Редакційна колегія: І. Ю. Багмут (д-р мед. наук), О. В. Більченко (д-р мед. наук, проф.), І. О. Вороньжев, (д-р мед. наук, проф.), Г. І. Гарюк (д-р мед. наук, проф.), М. А. Георгіянц (д-р мед. наук, проф.), А. М. Гольцев (акад. Нац. акад. наук України, д-р мед. наук, проф.), Є. М. Горбань (д-р мед. наук, проф.), О. В. Грищенко (д-р мед. наук, проф.), Г. М. Даниленко (д-р мед. наук, проф.), C. C. Diaconu (д-р мед. наук, Romania), Ю. А. Дьомін (д-р мед. наук, проф.), М. О. Корж (д-р мед. наук, проф.), В. С. Крутько (д-р мед. наук, проф.), О. В. Любченко (д-р мед. наук, проф.), В. Г. Марченко (д-р мед. наук, проф.), В. М. Мороз (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), В. В. Ніконов (д-р мед. наук, проф.), О. К. Попсуйшапка (д-р мед. наук, проф.), С. М. Ромаєв (д-р мед. наук, проф.), Ана Мария Александра Станеску (д-р мед. наук, Romania), Т. І. Тамм (д-р мед. наук, проф.), М. І. Хвисюк (д-р мед. наук, проф.), О. М. Хвисюк (д-р мед. наук, проф.),В. Й. Целуйко (д-р мед. наук, проф.), О. А. Цодікова (д-р мед. наук, проф.)

Editor-in-Chief: O. M. Korgh Deputies of Editor-in-Chief: O. P. Volosovets, Yu. V. Voronenko Scientific editor: B. M. Datsenko Executive Secretary: O. O. Rognov Editorial Board: I. Yu. Bagmut, O. V. Bilchenko, I. О. Voron`gev, G. I. Garyuk, M. A. Georgiants, A. M. Goltsev, E. M. Gorban, O. V. Grischenko, G. M. Danilenko, Yu. A. Diomin, C. C. Diaconu (Romania), M. O. Korgh, V. S. Krutko, M. I. Khvisyuk, O. M. Khvisyuk, O. V. Lubchenko, V. G. Marchenko, V. M. Moroz, V. V. Nikonov, O. K. Popsuyshapka, S. M. Romaev, Ana Maria Alexandra Stănescu (Romania), T. I. Tamm, V. J. Tseluyko, O. A. Tsodikova

РЕДАКЦІЙНА РАДА

EDITORIAL COUNCIL

П. В. Волошин (д-р мед. наук, проф.), О. Я. Гречаніна (чл.-кор. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), Д. І. Заболотний (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), В. М. Коваленко (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), М. М. Коренєв (д-р мед. наук, проф.), В. І. Кривобок (канд. мед. наук, доц.), О. Ю. Майоров (д-р мед. наук, проф.), Н. Г. Малова (д-р біол. наук, проф.), О. С. Никоненко (чл.-кор. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), Б. А. Рогожин (канд. мед. наук, доц.), М. Д. Тронько (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.), В. І. Цимбалюк (акад. Нац. акад. мед. наук України, д-р мед. наук, проф.)

P. V. Voloshin, O. Ya. Grechanina, D. I. Zabolotny, V. M. Kovalenko, M. M. Korenev, V. I. Krivobok, O. Yu. Mayorov, N. G. Malova, A. S. Nikonenko, B. A. Rogozhin, M. D. Tronko, V. I. Tsymbalyuk

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ Заснований у 2000 р. Щоквартальний науково-практичний журнал

PROBLEMS OF UNINTERUPTED MEDICAL  TRAINING AND SCIENCE Founded in 2000 Quarterly Scientific and practical journal

ЗАСНОВНИК, ВИДАВЕЦЬ Харківська медична академія післядипломної освіти

FOUNDERS, PUBLISHER Kharkov medical academy of postgraduate education

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Харківська медична академія післядипломної освіти, вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176 Тел. редакції: (057) 711-35-56, (057) 711-80-29 Факс: (057) 711-80-25 E-mail: academizdat@med.edu.ua Сайт журналу: http://promedosvity.in.ua

EDITORIAL ADDRESS Kharkov medical academy of postgraduate education, Amosova str., 58, Kharkiv, Ukraine, 61176 Editor's phone: (057) 711-35-56, (057) 711-80-29 Fax: (057) 711-80-25 E-mail: academizdat@med.edu.ua WEB-site: http://promedosvity.in.ua

Журнал індексується міжнародними наукометричними базами CrossRef, Google Scholar, НБУ ім. В. І. Вернадського ISSN (print) 2308-3220 ISSN (on-line) 2664-5238

Journal is indexed by CrossRef, Google Scholar, Vernadsky National Library of Ukraine ISSN (print) 2308-3220 ISSN (on-line) 2664-5238 Передплатний індекс — 89215 © ХМАПО, Журнал «Проблеми безперервної медичної освіти та науки», 2020 р.


ЗМІСТ ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

POLICY AND STRATEGY IN THE AREA OF HEALTHCARE

Л. К. Пархоменко, Л. А. Страшок, Е. М. Завеля, М. Ю. Ісакова, А. В. Єщенко

L. K. Parkhomenko, L. A. Strashok, E. M. Zavelya, M. Yu. Isakova, A. V. Yeshchenko

ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ НА ШЛЯХУ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ������������������������������������������� 5 МЕДИЧНА ОСВІТА

ADOLESCENT HEALTH ON THE WAY OF MEDICAL REFORM��������������������������������������������� 5 MEDICAL EDUCATION

І. Ю. Литовченко, Е. В. Ніколішина, Н. М. Іленко, Ю. В. Сідаш

I. Yu. Lуtovchenko, E. V. Nikolishyna, N. M. Ilenko, Yu. V. Sidash

ТЕСТОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ: ТОЧКА ЗОРУ ВИКЛАДАЧІВ ТА СТУДЕНТІВ . . . . . . . . . . . . . . . 10

TEST SYSTEM TO MEASURE KNOWLEDGE QUALITY: VIEW OF TEACHERS AND STUDENTS . . . . . . . . . . . . . 10

Л. Б. Романюк, Н. Я. Кравець

L. B. Romanyuk, N. Ya. Kravets

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ��������������������������� 14

ORGANIZATION AND QUALITY CONTROL OF STUDENTS' KNOWLEDGE ASSESSMENT AT THE DEPARTMENT OF MICROBIOLOGY, VIROLOGY AND IMMUNOLOGY . . . . . . . . . . . . 14

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

UP-TO-DATE PROBLEMS IN MEDICINE

О. А. Опарін, І. О. Балаклицька

O. A. Oparin, I. O. Balaklytska

РОЛЬ МЕЛАТОНІН-СЕРОТОНІНОВОЇ СИСТЕМИ В МЕХАНІЗМАХ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ ІЗ СУПУТНЬОЮ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЮ ДИСТОНІЄЮ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

THE ROLE OF MELATONIN-SEROTONIN SYSTEM IN THE MECHANISMS OF FORMATION AND FLOW OF GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE IN YOUNG PEOPLE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

В. А. Штельмах, М. С. Брынза

V. A. Shtelmakh, M. S. Brynza

КЛИНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ В ОСТРЫЙ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД ПОСЛЕ РАДИОЧАСТОТНОЙ АБЛЯЦИИ ФИБРИЛЛЯЦИИ И ТРЕПЕТАНИЯ ПРЕДСЕРДИЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

CLINICAL CHARACTERISTICS OF PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION IN THE ACUTE POSTOPERATIVE PERIOD AFTER RADIOFREQUENCY ABLATION OF FIBRILLATION AND ATRIAL FLUTTER��������������������������������������������������������������������� 24

В. И. Калашников

V. I. Kalashnikov

СОСТОЯНИЕ АРТЕРИАЛЬНОЙ И ВЕНОЗНОЙ ЦЕРЕБРАЛЬНОЙ ГЕМОДИНАМИКИ У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ВИДАМИ ГОЛОВНОЙ БОЛИ��������������������������������������������������� 30

THE STATE OF ARTERIAL AND VENOUS CEREBRAL HEMODYNAMICS IN PATIENTS WITH VARIOUS TYPES OF HEADACHE��������������������������������������������������������� 30

Т. Г. Кривоніс

T. G. Krivonis

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕТАПУ ЗАХВОРЮВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

PECULIARITIES OF PSYCHOLOGICAL REACTION OF CANCER PATIENTS DEPENDING ON THE STAGE OF THE DISEASE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

К. А. Косенко

K. A. Kosenko

СПЕЦИФІКА ДЕПРЕСИВНОГО РЕАГУВАННЯ У ПРЕДСТАВНИКІВ КОМАНДНОГО СКЛАДУ МОРСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО І ПАСАЖИРСЬКОГО ФЛОТІВ . . . . . . . . . . . . . . 39

SPECIFICITY OF THE DEPRESSIVE RESPONSE IN THE REPRESENTATIVES OF THE COMMAND STAFF OF THE MARITIME MERCHANT AND PASSENGER NAVY . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

3


Р. І. Ісаков

R. I. Isakov

ВАРІАТИВНІСТЬ Й ІНТЕНСИВНІСТЬ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ ТА ПРОЯВІВ МАКРОСОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЖІНОК З ДЕПРЕСИВНИМИ РОЗЛАДАМИ РІЗНОГО ҐЕНЕЗУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

VARIABILITY AND INTENSITY OF PSYCHOPATHOLOGICAL SYMPTOMATICS AND MANIFESTATIONS OF MACROSOCIAL MALADAPTATION IN WOMEN WITH DEPRESSIVE DISORDERS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

В. Г. Чернуский, Н. Н. Попов, А. В. Летяго, О. Л. Говаленкова, Т. В. Евдокимова, А. Н. Попова

V. G. Chernusky, M. M. Popov, H. V. Letyago, O. L. Govalenkova, T. V. Evdokimova, A. M. Popova

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЕ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ КАК МОДЕЛЬ ДЛЯ УТОЧНЕНИЯ ЭТИОПАТОГЕНЕЗА И ПРЕПАРАТОВ, ВХОДЯЩИХ В ПРОТОКОЛ ЛЕЧЕНИЯ . . . . . . . 51

EXPERIMENTAL REPRODUCTION OF BRONCHIAL ASTHMA ІN LABORATORY ANIMALS AS A MODEL FOR REFINING ETIOPATHOGENESIS AND DRUGS INCLUDED ІN THE TREATMENT PROTOCOL . . . . . . . . . . . 51

О. С. Іванов, С. О. Кондратов, С. І. Скляр, Г. В. Цапко

O. S. Ivanov, S. O. Kondratov, S. I. Skljar, G. V. Zapko

ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ В ДОЗІ DL100 ТА DL50 НА МЕХАНІЗМИ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ КЛІТИН ЕРИТРОЦИТАРНОГО РЯДУ КУЛЬТУРИ КЛІТИН КІСТКОВОГО МОЗКУ ЩУРІВ IN VITRO . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

INFLUENCE OF THE DRUG OF SODIUM DICLOFENAC IN A DOSE DL100 AND DL50 ON MECHANISMS OF DIFFERENTIATION OF CELLS OF RED BONE MARROW CELLS OF RATS IN VITRO . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

SCIENTIFIC REVIEWS AND CLINICAL LECTURES

О. М. Хвисюк, С. Б. Павлов, В. І. Савенков, Г. Б. Павлова

O. M. Khvysyuk, S. B. Pavlov, V. I. Savenkov, G. B. Pavlova

ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ ЯК ЧАСТИНА ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ������������������������������������������������������������������� 62

VIOLATION OF THE FUNCTIONAL STATE OF CONNECTIVE TISSUE AS PART OF THE PATHOLOGICAL PROCESS ��������������������������������������������������������������������� 62

В. В. Дудник

V. V. Dudnik

СУЧАСНИЙ СТАН СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРАНГУЛЯЦІЙНОЇ АСФІКСІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

CURRENT STATE OF FORENSIC DIAGNOSTICS OF STRANGULATION ASPHYXIA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

ДИСКУСІЇ

DISCUSSION

В. Й. Лисенко, С. В. Лисенко

V. I. Lysenko, S. V. Lysenko

САМОМЕНЕДЖМЕНТ ЯК ПЛАТФОРМА ПІЗНАННЯ ОСНОВНИХ МЕДИЧНИХ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ ДОКТРИН У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ТА КРУГОЗОРУ МАЙБУТНІХ ВЧЕНИХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74

SELF-MANAGEMENT AS A PLATFORM FOR UNDERSTANDING BASIC MEDICAL AND PHILOSOPHICAL DOCTRINES IN THE PROCESS OF FORMING THE WORLDVIEW AND OUTLOOK ОF FUTURE SCIENTISTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74

ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

TRIBUNE OF A YOUNG SCIENTIST

А. M. Shvets, I. S. Arzhannikov, T. V. Havrylova, Yu. M. Shvets

А. М. Швець, І. С. Аржанніков, Т. В. Гаврилова, Ю. М. Швець

GENDER FEATURES OF SPECIALIZATION OF MODERN TEENAGERS������������������������������������� 79

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ����������������������������������������� 79

ABSTRACT & REFERENCES . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

ABSTRACT & REFERENCES . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

4

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УДК 613.96:61-048.35 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.005

ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ НА ШЛЯХУ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ Проф. Л. К. Пархоменко, проф. Л. А. Страшок, доц. Е. М. Завеля, доц. М. Ю. Ісакова, доц. А. В. Єщенко Харківська медична академія післядипломної освіти Стаття присвячена проблемам організації медичної допомоги підліткам під час реформування охорони здоров’я в Україні. Відомо, що підлітки та молодь — один із найнезахищеніших і найуразливіших контингентів. У цей час з’являється значна кількість анатомічних і фізіологічних відхилень у стані здоров’я, формуються психо-характерологічні особливості, стереотипи поведінки, шкідливі звички тощо. Надання своєчасної медико-соціальної допомоги та проведення комплексних профілактичних заходів у цьому віці є найефективнішим методом запобігання епідемії неінфекційних захворювань у дорослих. У всьому світі нині питання збереження здоров’я підлітків вважається одним із пріоритетних. Це підтверджують новітні рекомендації та стратегії щодо політики у сфері охорони здоров’я підлітків, які пропонує ВООЗ та ООН. Проаналізовано стан медичної підліткової служби в Україні у історичному аспекті та на сучасному етапі трансформації. Реформа системи охорони здоров’я в Україні, впровадження інституту сімейної медицини, зниження бюджетного фінансування призводять до значного зменшення кількості підліткових терапевтів-практиків та зниження уваги, зокрема, до профілактичної роботи. На тлі цього в підлітків України визначається неухильне підвищення рівня захворюваності та поширеності всіх захворювань, і особливо — соціально значущих. Нині необхідним є відпрацювання Стратегії надання медичної допомоги підліткам, визначення місця шкільної медицини. Фахівці, які працюють із підлітками, обов’язково потребують спеціальної підготовки як щодо фізіології та патології, ризикованої поведінки та її наслідків, так і щодо особливостей медичного консультування дітей підліткового віку. Ключові слова: підлітковий вік, здоров’я підлітків, підліткова медицина, організація медичної допомоги.

Медична реформа покликана охопити всіх і вплинути на кожного. Глобальною метою перебудови галузі є підвищення доступності до медичних послуг, поліпшення надання медичної допомоги та, як наслідок, покращення здоров’я усіх верств населення. Особливої уваги лікарів і суспільства потребує один із найнезахищеніших і найуразливіших контингентів — підлітки й молодь. Значна кількість причин і ризиків розвитку неінфекційної патології у дорослих пов’язана зі станом здоров’я та способом життя підлітків. Нині 70 % передчасних смертей серед дорослого населення здебільшого є наслідком поведінки ще з підліткового віку [10]. Надання своєчасної медико-соціальної допомоги та проведення комплексних профілактичних заходів серед підлітків є найефективнішим методом запобігання епідемії неінфекційних захворювань у дорослому житті. № 1  (37) ’ 2020

Підлітковий вік є перехідним періодом між дитинством і дорослістю, належить до критичних періодів онтоґенезу і характеризується різкими, якісними змінами, що стосуються всебічного розвитку. Це етап пубертату від початку розвитку вторинних статевих ознак до ефективного виконання репродуктивної функції (10–15 років) та етап соціального дозрівання й завершення фізичних особливостей (умовно 16–24 роки). Хронологічний період, особливо його завершальний етап, нині дискутується, оскільки вік статевого дозрівання поступово зменшується, а нейрокогнітивний і соціальний розвиток досягають дефінітивних показників пізніше, особливо в розвинених країнах [11]. ВООЗ визначає підлітковий вік у межах 10–19 років. В Україні термін «підлітки» запропоновано застосовувати до дітей віком із 10 до 18 років (проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

5


ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я України щодо реалізації прав підлітків у сфері охорони здоров’я) [7]. Підлітковий період частково належить до дитинства, але характеризується вже «дорослими проблемами» та потребує медичних послуг, які за формою відрізняються від послуг дорослим і дітям. Інтенсивне зростання, різкі зміни структури й метаболічної активності організму в період статевого дозрівання сприяють підвищеній реактивності щодо чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ, появі значної кількості анатомічних і фізіологічних відхилень [6]. Часто спостерігаються явища на межі нормальних і патологічних фізіологічних варіантів. Ведення таких станів у медичній практиці потребує певних знань і навичок щодо підліткового віку. Водночас спостерігається нестабільність гормональної, нейрогенної і вегетативної регуляції роботи внутрішніх органів; можуть виявлятися відхилення у статевому дозріванні та статевій поведінці; формуються захворювання, специфічні для пубертатного періоду (гіперплазія щитоподібної залози, синдром Жильбера, остеохондропатії тощо); починаються захворювання, що хронізуються в дорослому віці (артеріальна гіпертензія, метаболічний синдром, кардіоміопатії, хвороби нирок, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату та ін.); формуються психо-характерологічні особливості, психічні розлади, стереотипи поведінки, шкідливі звички тощо. У підлітків визначається високий рівень соціальної дезадаптації. Вони схильні до ризикованої поведінки та її згубних наслідків. Надаючи медичну допомогу підліткам, слід бути готовим зіткнутися з наслідками вживання психоактивних речовин, наркотиків, алкоголю, тютюну та вейпів; раннього початку та безладності статевих відносин (експериментуванням); усіх видів насильства та булінгу; непланованою вагітністю; інфекціями, які передаються статевим шляхом; новими випадками зараження ВІЛ; нервово-психічними розладами та ін. Важливим є розуміння особливостей підліткового віку, володіння навичками консультування підлітків. Динаміка захворюваності та поширеності хвороб серед дітей різних вікових груп в Україні 2013–2017 рр. [8] демонструє значне підвищення їхнього рівня в підлітків порівняно як із дітьми іншого віку, так і з річними показниками. Накопичуються хронічні захворювання, що підтверджуються повіковою динамікою індексу 6

Л. К. Пархоменко та ін.

накопичення хвороб у 2017 р. — 1,15 серед дітей 0–6 років включно, 1,46 — серед дітей 7–14 років включно та 1,7 — серед дітей підліткового віку. Частіше спостерігаються ендокринні захворювання, розлади харчування та порушення обміну речовин, розлади психіки й поведінки, реалізуються природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; інтенсивними темпами з’являються хвороби кістково-м’язового апарату; вищі, ніж у молодших дітей, показники поширеності хвороб сечостатевої, нервової систем, хвороб органів травлення, ока та його придаткового апарату; підвищуються рівні появи новоутворень, а також хвороб крові й кровотворних органів, шкіри та підшкірної клітковини тощо. Протягом останніх десяти років майже в п’ять разів збільшилася захворюваність на туберкульоз, критично зростає кількість уражених гепатитом В і С, Україна залишається однією з перших у Європейському регіоні за темпами поширення ВІЛ/СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб серед молоді. Ставлення до підлітків як до «здорового населення» нині не є правильним. Невтішні дані щодо ризикованої та адиктивної поведінки серед підлітків України надало дослідження ESPAD, проведене 2019 р. [3]: кожен п’ятий учень має сформовану звичку щоденного тютюнопаління; третина мала досвід куріння кальяну; 85,7 % опитаних підлітків вживали алкоголь, 13,4 % уперше спробували його в 10 років або раніше, із кожним роком зростає питома вага підлітків, які вперше сп’яніли у віці 14 років чи раніше; 18 % опитаних підлітків хоча б один раз уживали наркотичні речовини (частіше маріхуану, інгалянти, транквілізатори без призначення лікаря й так звані «нові речовини», які імітують ефект наркотиків), полінаркоманія частіше спостерігалася в хлопців; кожен десятий серед опитаних був жертвою, а кожен четвертий — свідком булінгу за останні 2–3 міс.; спостерігається значна зануреність у інформаційні технології: 44,7 % підлітків проводили чотири години й довше у соціальних мережах, кожен десятий грав на електронних гаджетах протягом шести або більше годин на добу. Проблема збереження здоров’я підлітків у  всьому світі нині вважається однією з пріоритетних. Близько 50 років тому підліткова медицина як особлива медична спеціальність з’явилася у США. Із 1968 р. існує Товариство підліткової медицини (Society for Adolescent Health and

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


Л. К. Пархоменко та ін.

ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Medicine — SAHM), яке видає спеціалізований журнал (Journal of Adolescent Health). В Австралії 1987 р. було створено Міжнародну асоціацію охорони здоров’я підлітків (International Association of Adolescent Health — IAAH), яка тепер об’єднує представників понад 50 країн і 20 національних і регіональних організацій. Вона ініціює регулярне проведення конференцій та конгресів з актуальних питань підліткової медицини. У багатьох країнах із високим рівнем доходів медицину для підлітків як спеціальність визнали нещодавно, деякі країни, переважно з низьким рівнем життя, лише починають розуміти необхідність підліткової медицини. Частина країн мають спеціалізовані стаціонарні відділення для підлітків, у деяких існують спеціалізовані амбулаторні клініки [9]. Проводяться Національні/ урядові скринінгові та профілактичні програми з охорони здоров’я підлітків. Визнається необхідність додаткового спеціалізованого навчання для надання медичної допомоги підліткам. Воно існує у вигляді резидентури з педіатрії чи сімейної медицини, є складовою частиною системи післядипломного навчання лікарів (наприклад, у Мельбурнському університеті є кафедра здоров’я підлітків). Останні 10 років ВООЗ багато уваги приділяє врегулюванню та поліпшенню надання медичної допомоги підліткам у різних країнах. Регулярно надається інформація щодо медицини в підлітковому віці («Зміцнення сектора охорони здоров’я у відповідь на проблеми здоров’я і розвитку підлітків», (2010); «Здоров’я підлітків світу: другий шанс у другому десятилітті», (2014); «Розвиток кадрів, компетентних у питаннях роботи з підлітками», (2015); «Підлітки: ризики для здоров’я та шляхи їх вирішення», (2018); «Психічне здоров’я підлітків», (2019) тощо). Комітет із прав дитини ООН у межах Конвенції із прав дитини у 2016 р. подав «Зауваження загального порядку про здійснення прав дитини в підлітковому віці» [4]. Усебічно та ретельно було проаналізовано становище підлітків у сучасному світі. Зроблено акцент на важливості задоволення їх особливих потреб у охороні здоров’я; доступу до безкоштовних, конфіденційних, недискримінаційних послуг відповідно до їхніх прав і свобод; важливість аналізу статистичної інформації щодо підліткових проблем і проведення комплексної політики щодо надання медичної допомоги. № 1  (37) ’ 2020

У Глобальній стратегії охорони здоров’я жінок, дітей і підлітків (2016–2030), розробленій ВООЗ [1], особливо зазначено проблеми підліткового віку та необхідність узгоджених регіональних і глобальних заходів для збереження здоров’я підлітків і зауважено, що ще ніколи не було настільки переконливих економічних причин вкладати кошти в здоров’я підлітків. Допомогу країнам у цьому готові надавати як ВООЗ, так і ООН (Дитячий фонд ЮНІСЕФ, ЮНФПА, Комітет із прав дитини тощо). Що ж відбувається в цей час в Україні? Систему надання медичної допомоги підліткам було продумано та збудовано, зважаючи на спадкоємність між педіатрами, підлітковими терапевтами та медичним забезпеченням дорослих. Із 1963 р. у поліклініках існували підліткові кабінети, у яких забезпечувалося лікувально-профілактичне обслуговування старших школярів, учнів технікумів і профтехучилищ, а також молоді, яка працювала на виробництві. МОЗ України 1993 р. затвердило спеціальність «підліткова терапія» і посаду «терапевт підлітковий». Із 2002 р. підліткові терапевти почали працювати в дитячих поліклініках. Спеціалізована підготовка фахівців здійснювалася в системі післядипломної освіти, із 1978 р. — на кафедрі підліткової медицини ХМАПО. Лікарі займалися оцінюванням стану здоров’я підлітків, наданням їм медичної допомоги, диспансеризацією, підготовкою та проведенням профілактичних медичних оглядів, підготовкою юнаків до приписки та строкової військової служби, дівчат — до материнства, готували звітність та аналізували стан здоров’я підлітків. Окремий кабінет і власний підлітковий лікар сприяли зручному режиму консультування та здійсненню профілактичної роботи. Реформа системи охорони здоров’я в Україні, впровадження інституту сімейної медицини, зниження бюджетного фінансування значно зменшують кількість практикуючих підліткових терапевтів. На тлі цього в підлітків збільшується кількість патологічних станів і соціальних захворювань. На жаль, відсутні навіть дані щодо поширеності та захворюваності серед підлітків після 2017 р. Тобто можливість аналізу та відпрацювання шляхів розв’язання нагальних питань підліткового здоров’я можуть бути втрачені. Із 1999 р. в Україні створюються та працюють Центри (відділення) медико-соціальної допомоги підліткам і молоді на підставі дружнього

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

7


ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я підходу. Допомога в них надається «за зверненням», проводяться просвітницькі заходи, залучаються волонтери з молодіжного середовища. Проблемою може стати недостатнє охоплення послугами підліткового контингенту. У нашій країні значно трансформувалася шкільна медицина. У деяких регіонах вона просто зникає чи втрачає зв’язок із амбулаторно-поліклінічними закладами охорони здоров’я. Але ж організовані підліткові колективи — це головні об’єкти проведення заходів, спрямованих як на зміцнення здоров’я та санітарно-протиепідемічні дії, а також на скринінгове виявлення патології, так і на інформування з питань здорового способу життя та ризикованої поведінки [5]. Чи потрібно тепер руйнувати систему охорони здоров’я підлітків, коли в усьому світі вона зміцнюється та розвивається? У Верховній Раді України 27 грудня 2019 р. було зареєстровано проєкт Закону щодо реалізації прав підлітків у сфері охорони здоров’я — перший український документ, де було визначено поняття «підлітки», зафіксовано право підлітка з 16 років отримувати повну інформацію про стан свого здоров’я. В Основах законодавства України про охорону здоров’я [2] зазначено, що кожен пацієнт, який досяг 14 років, має право на вільний вибір лікаря та методів лікування відповідно до його рекомендацій. Але юридичні основи медичного обслуговування підлітків ще мають багато нерозв’язаних питань.

Л. К. Пархоменко та ін.

Надання медичної допомоги в підлітковому віці має цілу низку особливостей і найважливішими з них є зручний режим роботи (відсутність черги тощо), конфіденційність, доброзичливість, довіра, проведення профілактичних оглядів із комплексною оцінкою стану здоров’я, активне виявлення патологічних станів, інформаційна підтримка щодо фізіології та патології підліткового віку, профілактика ризикованої поведінки та її наслідків, психологічна підтримка, консультації щодо контрацепції, профорієнтація, а також, звісно, лікування гострих і хронічних захворювань, зважаючи на особливості пубертатного періоду. Фахівці, які працюють у сфері підліткової медицини, обов’язково потребують кваліфікаційної підготовки. Доцільно, щоб такі спеціалісти працювали на вторинній ланці медико-санітарної допомоги чи у сфері шкільної медицини. Співробітники кафедри підліткової медицини ХМАПО разом із фахівцями ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України» працюють над Стратегією організації медичної допомоги підліткам в Україні, яку планується запропонувати для подальшого затвердження в Міністерстві охорони здоров’я. Ми не можемо дозволити собі марнувати час. Бо кілька згаяних років можуть спричинити втрату здоров’я цілого покоління. Інвестиції у здоров’я та розвиток підлітків є запорукою репродуктивного потенціалу, збереження здоров’я, працездатності та життя майбутнього населення України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. The Global strategy for women’s, children’s and adolescents’ health (2016–2030): a roadmap based on evidence and country experience / S. Kuruvilla et al. Bulletin of the World Health Organization. 2016. Vol. 94, № 5. P. 398. 2. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.92 № 2801-XII. 3. Куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед підлітків, які навчаються: поширення й тенденції в Україні: за результатами дослідження 2019 року в рамках міжнародного проекту «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин — ESPAD» / О. М. Балакірєва та ін. Київ : Обнова компані, 2019. 214 с. 4. General comment No. 20 (2016) on the implementation of the rights of the child during adolescence: United Nations. The Committee on the Rights of the Child, 2016. 5. Інформаційна значущість медико-соціальних факторів, які впливають на здоров’яорієнтовану поведінку школярів / Т. В. Пересипкіна та ін. Здоровье ребенка. 2019. Т. 14, № 3. С. 165–170. doi: 10.22141/2224-0551.14.3.2019.168768. 6. Підліткова терапія : підручник / Л. К. Пархоменко та ін. Харків : Факт, 2014. 863 с. 7. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації прав підлітків у сфері охорони здоров’я: Подання до ВР України № 2684 від 27.12.2019. 8

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


Л. К. Пархоменко та ін.

ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

8. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2017 рік / МОЗ України, ДУ «УІСД МОЗ України». Київ : Медінформ, 2018. 458 с. 9. Demography of adolescent health care delivery and training in Europe / O. Ercan et al. European journal of pediatrics. 2009. Vol. 168, № 4. P. 417–426. doi: https://doi.org/10.1007/s00431-008-0759-1. 10. Adolescence: a foundation for future health / S. M. Sawyer et al. The Lancet. 2012. Vol. 379, № 9826. P. 1630–1640. doi: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(12)60072-5. 11. The age of adolescence / S. M. Sawyer et al. The Lancet Child & Adolescent Health. 2018. Vol. 2, № 3. P. 223–228. doi: https://doi.org/10.1016/S2352-4642(18)30022-1.

ЗДОРОВЬЕ ПОДРОСТКОВ НА ПУТИ МЕДИЦИНСКОЙ РЕФОРМЫ Проф. Л. К. Пархоменко, проф. Л. А. Страшок, доц. Э. М. Завеля, доц. М. Ю. Исакова, доц. А. В. Ещенко Статья посвящена проблемам организации медицинской помощи подросткам при реформировании здравоохранения в Украине. Известно, что подростки и молодежь — один из самых незащищенных и уязвимых контингентов. В это время появляется значительное количество анатомических и физиологических отклонений в состоянии здоровья, формируются психо-характерологические особенности, стереотипы поведения, вредные привычки и тому подобное. Предоставление своевременной медико-социальной помощи и проведение комплексных профилактических мероприятий в этом возрасте является самым эффективным методом предотвращения эпидемии неинфекционных заболеваний у взрослых. Сегодня во всем мире проблема сохранения здоровья подростков считается одной из приоритетных. Это подтверждают новейшие рекомендации и стратегии политики в сфере охраны здоровья подростков, которые предлагает ВОЗ и ООН. Проанализировано состояние медицинской подростковой службы в Украине в историческом аспекте и на современном этапе трансформации. Реформа системы здравоохранения в Украине, внедрение института семейной медицины, снижение бюджетного финансирования приводят к значительному уменьшению количества практикующих подростковых терапевтов и снижению внимания, в частности, к профилактической работе. На фоне этого у подростков Украины отмечается неуклонный рост заболеваемости и распространенности всех болезней, и особенно — социально значимых. Сегодня является необходимым создание Стратегии оказания медицинской помощи подросткам, определение места школьной медицины. Специалисты, работающие с подростками, обязательно требуют специальной подготовки как в отношении физиологии и патологии, рискованного поведения и его последствий, так и особенностей медицинского консультирования детей подросткового возраста. Ключевые слова: подростковый возраст, здоровье подростков, подростковая медицина, организация медицинской помощи.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

9


МЕДИЧНА ОСВІТА УДК 378.147 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.010

ТЕСТОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ: ТОЧКА ЗОРУ ВИКЛАДАЧІВ ТА СТУДЕНТІВ Доц. І. Ю. Литовченко, доц. Е. В. Ніколішина, доц. Н. М. Іленко, канд. мед. наук Ю. В. Сідаш Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава Нині сучасним є стандартизований метод оцінки якості освіти й діагностики мінімального рівня професійної компетентності фахівця-медика на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні «КРОК 1, 2». На кафедрі терапевтичної стоматології УМСА проводиться планомірна постійна підготовча робота щодо адаптації студентів до інтегрованого іспиту «КРОК 2». Ліцензійний іспит «КРОК 2» проводиться наприкінці десятого семестру (в травні). А в грудні, наприкінці дев’ятого семестру, проводиться пробне тестування — комплексний тестовий іспит. Після проведення пробного тестування та його аналізу складається перелік заходів із підготовки студентів до успішного складання інтегрованого іспиту «КРОК 2. Стоматологія». Запроваджуються різноманітні види контролю рівня знань. Застосовується педагогічний досвід використання інтелектуальних, організаційно-мотиваційних методів навчання, які мають на меті активізувати бажання студентів до навчання. Отримані результати анонімного анкетування старшокурсників свідчать про необхідність проведення тематичного тестового контролю з урахуванням індивідуального підходу до кожного майбутнього лікаря. У сучасних умовах значних інформаційних перевантажень особливо важливо враховувати психологічні особливості юнацтва, умови ефективності психічних процесів у пізнавальній діяльності. Проведені психолого-педагогічні дослідження свідчать, що такі негативні чинники, як монотонність, одноманітність, незмінність форм і методів у навчальному процесі неодмінно призводять до зниження психофізіологічної активності студентської молоді. Ключові слова: студенти стоматологічного факультету, анкетування, тестова система оцінювання. Особливе місце в навчальному процесі Української медичної стоматологічної академії (УМСА) належить контролю засвоєння програмного матеріалу майбутніми лікарями-стоматологами. Актуальною проблемою контролю є індивідуальний підхід до перевірки знань студентів та оцінка його якості. Працездатність студентів, а також ефективність його сприйняття, уваги, пам’яті, мислення значно зростають в умовах, коли методи контролю є різноманітними [1]. Тому планування процесу навчання із застосуванням різних форм контролю якості знань має просуватися в напрямі максимальної індивідуалізації та різноманітності. Однією з сучасних технологій перевірки засвоєння знань студентами є стандартизований метод оцінки якості освіти й діагностики мінімального рівня професійної компетентності фахівця на кожному освітньо-кваліфікаційному 10

рівні «КРОК 1, 2». У зв’язку з цим на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА проводиться планомірна постійна підготовча робота щодо адаптації студентів до інтегрованого іспиту «КРОК 2», у тому числі зважаючи на ставлення до нього самих студентів. Мета роботи — вивчити методом анкетування та проаналізувати тестову систему оцінювання якості знань студентів. Кафедра терапевтичної стоматології УМСА має навчально-методичні матеріали, які охоплюють усі необхідні нормативні документи: – робочу навчальну програму з дисципліни «Терапевтична стоматологія», мультимедійні презентації лекцій, методичні розробки з організації самостійної роботи студентів і для викладачів; – індивідуальні завдання та засоби контролю знань студентів: білети для проведення іспитів та підсумкового модульного контролю

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


МЕДИЧНА ОСВІТА

І. Ю. Литовченко та ін.

(ПМК), кафедральний банк ситуаційних задач, комп’ютерні контролюючі програми, комплекти тестів різних рівнів складності. Ліцензійний іспит «КРОК 2» проводиться на стоматологічному факультеті УМСА наприкінці десятого семестру (в травні), а в грудні, наприкінці дев’ятого семестру, проходить пробне тестування — комплексний тестовий іспит (КТІ). Згідно з аналізуванням пробного тестування складається перелік заходів із підготовки студентів до успішного складання інтегрованого іспиту «КРОК 2. Стоматологія». На кафедрі терапевтичної стоматології УМСА в цьому напрямі запроваджують різноманітні види контролю, які мають на меті активізувати бажання студентів до навчання не за рахунок загрози отримати погану оцінку. Навпаки, коли студент не впевнений у правильному виборі дистрактора, або навіть зовсім не знає відповіді, він намагатиметься знайти їх у підручнику, тематичному посібнику, кафедральній тестовій базі даних. Шукаючи правильну відповідь, він буде глибше засвоювати ту чи іншу тему з терапевтичної стоматології. Для цього на кафедрі створені всі умови: удосконалювати свої знання студенти можуть під час підготовки доповіді на семінарське заняття, клінічну конференцію; у разі самостійного написання конспекту за темою заняття; під час виконання письмової контрольної роботи; аналізуючи розв’язання ситуаційних задач разом із викладачем кафедри. Зазначений підхід сприяє значному підвищенню мотивації до вивчення предмета. Різноманітність методів контролю рівня знань студентів, на нашу думку, є важливою методичною перевагою тестової системи оцінювання [2]. Ця вимога зумовлена насамперед специфікою та складнощами сучасного етапу професійної підготовки студентів-медиків, що характеризується високою інформаційною перенасиченістю навчальної програми, значною складністю навчального матеріалу й високими темпами його засвоєння. Для заохочення студентів на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА під час проведення поточного тестового контролю рівня знань застосовується педагогічний досвід використання інтелектуальних, організаційно-мотиваційних методів навчання. Так, для усунення одноманітності перевірка тестів може відбуватися в усній формі на швидкість відповіді, хто перший правильно відповів — отримує заохочувальний приз (зубну пасту) або в режимі індивідуального № 1  (37) ’ 2020

тренінгу, коли студенти можуть самостійно перевірити свої знання. Інший варіант — керувати процесом написання та перевірки тестових задач призначається один зі студентів групи, кращий за навчанням. Ефективним є використання тестів як безпосередньо в процесі навчання, так і в разі самостійної позааудиторної роботи студента. Такий підхід створює можливість досягнути значно більшого ступеня активності й умотивованості студентів на практичних заняттях і під час підготовки до них. В умовах значних інформаційних перевантажень особливо важливо враховувати психологічні особливості юнацтва й умови ефективності психічних процесів у пізнавальній діяльності. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що такі негативні чинники навчання, як монотонність, одноманітність, незмінність форм і методів у навчальному процесі внаслідок адаптації неодмінно призводять до зниження психофізіологічної активності студентської молоді [3]. У сучасних технологіях навчання, коли етап контролю теоретичних знань має стійку тенденцію до скорочення, одночасне проведення групового тестування на підготовчому та завершальному етапах заняття допомагає максимально охопити навчальний матеріал і одразу ж установити зворотний зв’язок зі студентами для визначення результатів засвоєння. Перевірка тестових завдань відбувається швидко, за допомогою «ключа», що суттєво заощаджує час практичного заняття. Наприклад, відповідно до програми з терапевтичної стоматології, під час вивчення теми 4 модуля «Глосити», за теоретичну частину однієї пари (20–25 хв) студенти мають доповісти етіологію, патоґенез, клініку, діагностику, лікування та профілактику семи нозологічних форм аномалій розвитку язика, самостійних і симптоматичних глоситів: складчастого, географічного, роздвоєного, зрощеного, чорного волосатого язика; десквамативного, ромбоподібного глоситів. Такий значний обсяг матеріалу складно обговорити за традиційної схеми опитування студентів. З іншого боку, тестова перевірка знань студентів, на нашу думку, має низку хиб. Зосереджуючись лише на вивченні правильних відповідей на задачі й тести у вигляді ключових слів стосовно клініки чи діагностики конкретного захворювання, студенти «вимикають» клінічне мислення. Готуючись до занять, вони запам’ятовують лише

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

11


МЕДИЧНА ОСВІТА

І. Ю. Литовченко та ін.

окремі факти, терміни або препарати, які є об’єктом тестування, водночас аналітична діяльність не стимулюється [4, 5]. Якщо в тексті задачі трапляється термін «чорні корки на губах», наприклад, то більшість студентів, не замислюючись, вибирають дистрактор — Діагноз: багатоформна ексудативна еритема. Хоча такі прояви характерні і для герпетичного, і для травматичного хейлітів. Слід зазначити, що постійна робота з тестовими завданнями також викликає у студентів неоднозначне ставлення, тому ми провели анонімне анкетування 88 студентів IV та V курсів стоматологічного факультету академії. В анкетуванні взяли участь 47 дівчат і 41 юнак. Запропонована анкета містила вісім запитань: 1. Чи варто проводити тестування на практичних заняттях? 2. Чи часто викладачі кафедри терапевтичної стоматології використовують тестовий контроль під час практичних занять? 3. Чи вважаєте за потрібне використання різних видів складності завдань у тестовому контролі? 4. Яка кількість тестових завдань на практичному занятті є доцільною? 5. Із якими проблемами під час відповіді на тестові завдання ви стикаєтеся? 6. Чи виносить викладач аналіз помилок на загальне обговорення? 7. Чи швидко вас інформують про результат тестування? 8. Ваші пропозиції щодо вдосконалення тестового контролю знань. На перше запитання позитивну відповідь дала лише половина респондентів — 44 (50 %) студентів відповіли «так», 35 (39,8 %) — «ні», 9 (10,2 %) висловили свій варіант: не завжди, не на кожну тему, краще розбирати тему в усному опитуванні, не більше 1–2 разів за весь цикл занять. На друге запитання 85 (96,6 %) учасників опитування зазначили, що викладачі кафедри терапевтичної стоматології проводять тестовий контроль рівня знань студентів під час практичних занять, 3 (3,4 %) респондентів відповіли на це запитання «інколи». Щодо використання на заняттях тестів різних видів складності, то 49 (55,7 %) студентів негативно відповіли на це запитання, а 39 (44,3 %) вважають, що різноманітність тестових завдань за рівнем складності необхідна. Стосовно кількості, то більшість респондентів (51 студент, 58,1 %) пропонують залишити 12

10 тестів, більше тестів хочуть 23 (26 %), а зовсім не тестуватися — 14 (15,9 %). Під час з’ясування питання, з якими проблемами найчастіше стикалися респонденти, відповідаючи на тестові завдання, на першому місці 56 (63,7 %) студентів зазначили наявність помилок у формулюванні завдання, що припускає вільне тлумачення тексту, та некоректне формулювання завдань, що унеможливлює правильну відповідь. Для 23 (26,1 %) студентів проблемою було брак часу на відповідь, для 5 (5,7 %) осіб — складність тестів, яка не відповідала їх рівню знань, для 4 (4,5 %) осіб — використання в тексті тестових завдань іншомовних або незрозумілих термінів. Загальне обговорення помилок разом із викладачем кафедри підтримали 80 (91 %) респондентів, негативну відповідь дали 8 (9 %) осіб. На сьоме запитання анкети — чи швидко надається інформація про результати тестування, «так» відповіли 84 (95,5 %) учасники опитування, «ні» — 4 (4,5 %) респондентів. Наприкінці анкети ми запропонували респондентам висловити свої пропозиції та побажання щодо вдосконалення методики проведення тестового контролю рівня знань. Здебільшого пропозиції студентства стосувалися зробити вільним для користування банк тестів, щоб вони могли зайти на сайт академії, кафедри й раціонально підготуватися до тестового контролю. ВИСНОВОК

Тестові системи перевірки й оцінювання допомагають викладачу виявити структуру знань студента, на цій основі переоцінити методичні підходи до процесу навчання. Зміна видів пізнавальної діяльності, їх форм, особливо в умовах позитивного забарвлення, робить власне пізнавальний процес для студентства захопливим, цікавим, різноманітним, а отже, й ефективнішим. Тестування дає змогу охопити значний обсяг змісту теми практичного заняття, раціонально використовувати час. Аналіз результатів анонімного анкетування студентів-старшокурсників свідчить про необхідність проведення тематичного тестового контролю згідно з індивідуальним підходом до кожного майбутнього лікаря. Перспектива подальших досліджень кафедри спрямована на розробку та застосування візуалізованих тестових завдань навчального типу в студентів під час вивчення терапевтичної

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


МЕДИЧНА ОСВІТА

І. Ю. Литовченко та ін.

стоматології. Використання візуалізованих завдань із питаннями щодо конкретної клінічної ситуації відповідно до діагностичних та лікувальних алгоритмів сприятиме ефективності клінічного мислення майбутніх лікарів-стоматологів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Медична освіта у світі та в Україні / Поляченко Ю. В., Передерій В. Г., Волосовець О. П. та iн. Київ : Книга плюс, 2005. 384 с. 2. Петрушанко Т. О., Іленко Н. М. Значення тестового контролю у визначенні якості засвоєння навчального матеріалу на кафедрі терапевтичної стоматології. Актуальні питання контролю якості освіти у вищих навчальних закладах: тези доп. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 22 бер. 2018 р.). Полтава, 2018. С. 192–194. 3. Психологія і педагогика : підручник / за ред. С. Д. Максименка. Вінниця : Нова Книга, 2007. 368 с. 4. Підходи до підвищення якості навчання студентів-старшокурсників на кафедрі терапевтичної стоматології / Петрушанко  Т. О. та ін. Актуальні проблеми сучасної вищої медичної освіти в Україні: тези доп. навч.-наук. конф. з міжнар. участю. (м. Полтава, 21 бер. 2019 р.). Полтава, 2019. С. 168–169. 5. Самостійна робота студентів на кафедрі терапевтичної стоматології як одна із форм освітнього процесу / Петрушанко  Т. О. та ін. Тези доп. навч.-наук. конф. з міжнар. участю. (м. Тернопіль, 21–22 трав. 2015 р.). Тернопіль, 2015. С. 363–364. ТЕСТОВАЯ СИСТЕМА ОЦЕНИВАНИЯ КАЧЕСТВА ЗНАНИЙ: ТОЧКА ЗРЕНИЯ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ И СТУДЕНТОВ Доц. И. Ю. Литовченко, доц. Э. В. Николишина, доц. Н. Н. Иленко, канд. мед. наук Ю. В. Сидаш В настоящее время «КРОК 1, 2» является современным стандартизированным методом оценки качества образования и диагностики минимального уровня профессиональной компетентности специалиста-медика на каждом образовательно-квалификационном уровне. На кафедре терапевтической стоматологии УМСА проводится планомерная постоянная подготовительная работа по адаптации студентов к интегрированному экзамену «КРОК 2». Лицензированный экзамен «КРОК 2» проводится в конце десятого семестра (в мае). А в декабре, в конце девятого семестра, проводится пробное тестирование — комплексное тестовое испытание. После проведения пробного тестирования и его анализа составляется перечень мер подготовки студентов к успешной сдаче интегрированного экзамена «КРОК 2. Стоматология». Вводятся разные виды контроля уровня знаний. Применяется педагогический опыт использования интеллектуальных и организационно-мотивационных методов для мотивации студентов к обучению. Полученные результаты анонимного анкетирования старшекурсников говорят о необходимости проведения тематического тестового контроля с учетом индивидуального подхода. В современных условиях значительных информационных перегрузок особенно важно учитывать психологические особенности юношества, условия эффективности психических процессов в познавательной деятельности. Проведенные психолого-педагогические исследования показывают, что такие негативные факторы, как монотонность, однообразие, неизменность форм и методов в учебном процессе непременно приводят к снижению психофизиологической активности студенческой молодежи. Ключевые слова: студенты стоматологического факультета, анкетирование, тестовая система оценивания.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

13


МЕДИЧНА ОСВІТА УДК: 378.147:616-093/-098:37.091.26 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.014

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ Доц. Л. Б. Романюк, канд. біол. наук Н. Я. Кравець Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України Медичні працівники на сучасному етапі розвитку галузі в Україні мають відповідати високим критеріям компетентності та кваліфікації, оскільки в умовах ринкової економіки та реформування медицини це запорука якісного працевлаштування. Мотивація студентів і використання новітніх педагогічних технологій — не завжди є достатніми чинниками для успішної підготовки майбутніх лікарів, тому на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології надається особлива увага організації та контролю якості оцінювання знань. Метою нашої роботи було узагальнити та систематизувати заходи з організації та контролю якості оцінювання знань для поліпшення успішності студентів та роботи професорсько-викладацького складу кафедри. За положенням про організацію навчального процесу в ТНМУ та на основі кредитної трансферно-накопичувальної системи, на кафедрі для кожної категорії студентів розроблено робочі навчальні програми, згідно з якими проводиться контроль якості оцінювання знань студентів усіх факультетів. Практичні заняття проводять відповідно до попередньо затвердженого плану, а оцінювання знань студентів на кожному занятті складається зі вхідного рівня знань студентів, виконання практичної роботи, участі в усній співбесіді, підсумкового контролю знань. Зважаючи на те, що всі студенти оцінюються на кожному занятті, це стимулює їх до систематичної підготовки та повторення пройденого матеріалу, внаслідок чого підвищується ефективність засвоєння знань, студенти використовують аналітичне мислення під час розбору конкретних тем і краще розуміють необхідність знань із мікробіології, вірусології та імунології для практичної діяльності лікаря-спеціаліста. Ключові слова: мікробіологія, контроль якості знань, оцінювання, практичні заняття, трансферно-накопичувальна система. Одним із найважливіших ресурсів успішної реалізації реформ є належне кадрове забезпечення та якісна підготовка медичного персоналу. Проте за роки існування незалежної України в системі медичної освіти накопичилися численні проблеми, які призвели до зниження рівня знань і вмінь майбутніх спеціалістів та негативно позначилися на якості освітніх послуг, на міжнародному іміджі та конкурентоспроможності української системи вищої медичної освіти [1, 3]. На сучасному етапі розвитку медичної галузі в Україні медичні працівники мають відповідати високим критеріям компетентності та кваліфікації, оскільки в умовах ринкової економіки та реформування медицини це є запорукою якісного працевлаштування [2, 4]. Мотивація студентів та використання новітніх педагогічних технологій — не завжди достатні чинники для успішної 14

підготовки майбутніх лікарів, тому на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології звертають особливу увагу на організацію та контроль якості оцінювання знань студентів. Мета роботи — узагальнити та систематизувати заходи з організації та контролю якості оцінювання знань для поліпшення успішності студентів і роботи професорсько-викладацького складу кафедри. Згідно з положенням про організацію навчального процесу в ТДМУ та на основі кредитної трансферно-накопичувальної системи на кафедрі для кожної категорії студентів розроблено робочі навчальні програми, відповідно до яких проводиться контроль якості оцінювання знань студентів усіх факультетів. Практичні заняття відбуваються за попередньо затвердженим планом. Отже, оцінювання

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


МЕДИЧНА ОСВІТА

Л. Б. Романюк та ін.

знань студентів на кожному занятті складаються з таких ланок: – вхідний рівень знань студентів (що перевіряється на початку заняття); – виконання практичної роботи; – співбесіда (або заслуховування реферативних повідомлень, презентацій за темою заняття тощо); – підсумковий контроль знань (проводиться, як правило, письмово у вигляді тестів і ситуаційних задач). Комплексна оцінка за кожне практичне заняття становить усі зазначені компоненти, проте кожен вид діяльності має свої критерії оцінювання. Попередній (вхідний) контроль є засобом виявлення наявного рівня знань студентів для використання їх викладачем на практичному занятті як орієнтування в складності матеріалу. Проводиться з метою оцінки глибини знань і для визначення ступеня сприйняття нового навчального матеріалу. Поточний контроль — перевірка самостійної роботи студентів щодо вивчення навчального матеріалу. Здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми, щоб перевірити ступінь і якість засвоєння матеріалу, що вивчається. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та опанування практичних навичок із метою перевірки підготовленості студента до заняття. У процесі поточного контролю оцінюється самостійна робота студента щодо повноти виконання завдань, рівня засвоєння навчальних матеріалів, оволодіння практичними навичками аналітичної, дослідної роботи та ін. Оцінювання поточної успішності проводиться за дванадцятибальною рейтинговою шкалою. Оцінка за практичне заняття вважається позитивною, якщо вона становить 4,0 і більше балів (табл. 1). Водночас ураховуються всі види робіт, передбачені методичною вказівкою для студентів під час вивчення конкретної теми практичного заняття. Навчальна дисципліна «Мікробіологія, вірусологія та імунологія» складається з чотирьох основних розділів, кожен із яких завершується підсумковим семінарським заняттям та проводиться у письмово-усній формі. До кожного підсумкового заняття розроблено комплекти тестових і теоретичних завдань. Тематичний № 1  (37) ’ 2020

контроль є показником якості вивчення тем розділів дисципліни та засвоєння студентами практичних навичок, а також пов’язаних із цим пізнавальних, методичних, психологічних та організаційних якостей студентів. Проводиться на спеціально відведеному, передбаченому тематичним планом занятті [5]. Негативна оцінка за підсумкове заняття з розділу відпрацьовується обов,язково, оскільки свідчить про недостатнє засвоєння цілого блоку тем. Для кожної спеціальності розроблено певний перелік практичних навичок, кожному розділу належить одна або кілька практичних навичок (матрикулів), котрі внесені у спеціальні матрикулярні книжки, де викладач, окрім академічного журналу, робить відмітку про зарахування. Матрикул вважається зарахованим у тому випадку, коли студент із  повним знанням методики, самостійно, у правильній послідовності виконав практичну навичку та компетентно сформулював висновки. Під час застосування практичної навички викладач може виправити студента, якщо той допускає неточності чи незначні помилки у виконанні роботи. Матрикул вважається не зарахованим, коли студент, орієнтуючись у фактичному матеріалі, показує незнання методики, невміння виконання практичної навички, допускає грубі помилки в послідовності проведення роботи та формулюванні висновків. Підсумковий контроль здійснює контролюючу функцію, проводиться для оцінювання результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах. Проводиться у формі іспиту з метою встановлення змісту знань студентів за обсягом, якістю та глибиною, а також умінням застосовувати їх у практичній діяльності. Під час підсумкового контролю враховуються результати складання всіх видів навчальної роботи згідно зі структурою робочої програми. Окрім того, на кафедрі розроблено систему оцінювання індивідуальної роботи студентів (ІРС), що подається окремою графою у відомості поточного контролю після завершення вивчення курсу (табл. 2). Отримані бали стимулюють студентів брати участь у виконанні науково-дослідних робіт у підготовці та підборі відео- й аудіофрагментів до

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

15


МЕДИЧНА ОСВІТА

Л. Б. Романюк та ін.

Критерії оцінювання знань і вмінь студентів під час практичного заняття Бали 1 2 3 4 5 6

7

8

9

10

11

12

Критерії оцінювання Не розкрито змісту навчального матеріалу, не виконано практичної роботи, не оформлено протокол Погана орієнтація в навчальному матеріалі, що виявляється шляхом пропонування додаткових запитань, виявлено незнання змісту виконання практичної роботи Фрагментарне розкриття змісту навчального матеріалу, допущено грубі помилки у визначенні понять і використанні термінології; практичну роботу виконано; протокол оформлено частково Орієнтування в основному матеріалі, але неспроможність самостійно й послідовно сформулювати відповідь, спонукання викладача пропонувати навідні питання, фрагментарне виконання практичної роботи Фрагментарне розкриття змісту навчального матеріалу, наявність початкового уявлення про предмет вивчення; виконання практичного завдання не до кінця Відтворення основного навчального матеріалу, але під час його викладення допущено суттєві помилки, наведено прості приклади; недостатність визначення біологічних понять, характеризування загальних ознак біологічних об’єктів; недооформлення протоколу заняття Розкриття основного змісту навчального матеріалу; допущено незначні порушення в послідовності викладення матеріалу під час використання наукових понять та біологічних термінів; нечітке формулювання висновків; орієнтування в методиці виконання практичної роботи, виконання її не в повному обсязі Розкриття основного змісту навчального матеріалу; подання неповного визначення понять; допущено неточності у використанні наукових термінів, нечітке формулювання висновків; виконання практичної роботи, але допущення незначних помилок під час проведення дослідження Розкриття основного змісту навчального матеріалу; надання повного визначення біологічних понять і термінів; допущення незначних порушень у послідовності викладення; самостійне, зі знанням методики виконання практичної роботи, але допущення неточності в послідовності проведення роботи Повне знання фактичного матеріалу, уміння аналізувати, оцінювати та розкривати суть біологічних явищ і процесів; установлення причинно-наслідкових зв’язків; логічне будування висновків; оформлення протоколу практичного заняття, допущення незначних помилок у застосуванні наукових термінів і понять Глибокі, міцні та системні знання в обсязі навчальної програми, безпомилкові відповіді на всі запитання; обґрунтоване формулювання висновків; використання матеріалів, що виносяться на самостійну роботу; грамотне та послідовне, зі знанням методики виконання практичної роботи; оформлення протоколу практичного заняття в повному обсязі, правильне застосування наукових термінів і понять Самостійна, грамотна і послідовна, з вичерпною повнотою і використанням даних додаткової літератури відповідь на запитання з проявом уміння характеризувати різноманітні біологічні явища та процеси; чіткі та правильні визначення та розкриття змісту наукових термінів і понять, самостійне та правильне виконання практичної роботи, безпомилкове оформлення протоколу практичного заняття

Перелік завдань і критерії оцінювання ІРС Бали 1 2 3 4 5 6 16

Таблиця 1

Таблиця 2

Критерії оцінювання Підбір трьох відео- та/або трьох аудіоматеріалів із розділів навчальної дисципліни Виготовлення ламінованої таблиці з відповідних тем дисципліни або виступ на засіданні студентського наукового гуртка Участь у студентській олімпіаді з дисципліни або участь у роботі студентського наукового форуму у вигляді публікації тез Стендова презентація наукових досліджень (реферативних, експериментальних) на студентських наукових форумах або публікація тез, статей у журналах і збірниках наукових конференцій Виготовлення серії демонстраційних мікропрепаратів (фарбування спор, джгутиків, капсул мікроорганізмів, спірохет, хламідій тощо) для навчального процесу на кафедрі або усна доповідь із презентацією на студентському науковому форумі Призові місця за участь у студентській олімпіаді з дисципліни або в науковому форумі ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


МЕДИЧНА ОСВІТА

Л. Б. Романюк та ін.

різних тем практичних занять і виготовленні мікропрепаратів тощо. Остаточна оцінка за курс складається в різному відсотковому співвідношенні: поточна успішність (60 %), оцінка за усну співбесіду (10 %) та оцінка за тестовий контроль (30 %), який студенти складають у центрі незалежного тестування знань студентів, що створений у ТНМУ. ВИСНОВКИ

Отже, така система оцінювання спонукає студентів до систематичної підготовки практичних занять, повторення пройденого матеріалу, завдяки чому підвищується ефективність засвоєння знань, студенти використовують аналітичне

мислення під час розбору конкретних тем і краще розуміють необхідність знань із мікробіології, вірусології та імунології для практичної діяльності лікаря-спеціаліста. Завдяки використанню засад трансферно-накопичувальної системи, що застосовується для оцінювання досягнень студентів у багатьох європейських країнах, наші студенти завдяки підписаним двостороннім угодам можуть навчатися за обміном у інших закладах упродовж певного часу, переймаючи досвід підготовки в цих вищих навчальних закладах, і далі навчатися в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України без особливих труднощів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амосова К. М., Стеченко О. В., Васильєва І. В. Науково-методичне спрямування організації та контролю самостійної роботи студентів у НМУ ім. О. О. Богомольця. Медична освіта. 2016. № 2. С. 60–63. 2. Про вищу освіту: Закон України, редакція від 16.01.2020 р. № 1556-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2014. № 37–38. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556–18. 3. Межуєва І. Ю. Тестування як форма контролю знань, умінь, навичок. Переваги і недоліки. Молодий вчений. 2017. № 9 (49). С. 394–397. 4. Прошкін В. В. Інтеграція університетської науки й освіти: історичний аспект [Електронний ресурс]. Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. 2010. № 2. URL: http:// intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_vypuski_n2_2010_st_1/. 5. Чернюк Н. В. Особливості застосування тестового контролю знань студентів при вивченні внутрішньої медицини, клінічної імунології та алергології у вищих медичних навчальних закладах. Вісник ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія». 2015. Т. 15. Вип. 2 (50). С. 228–231. ОРГАНИЗАЦИЯ И КОНТРОЛЬ КАЧЕСТВА ОЦЕНИВАНИЯ ЗНАНИЙ СТУДЕНТОВ НА КАФЕДРЕ МИКРОБИОЛОГИИ, ВИРУСОЛОГИИ И ИММУНОЛОГИИ Доц. Л. Б. Романюк, канд. биол. наук Н. Я. Кравец Медицинские работники на современном этапе развития отрасли в Украине должны соответствовать высоким критериям компетентности и квалификации, поскольку в условиях рыночной экономики и реформирования медицины это является залогом качественного трудоустройства. Мотивация студентов и использование новейших педагогических технологий — не всегда достаточные факторы для успешной подготовки будущих врачей, поэтому на кафедре микробиологии, вирусологии и иммунологии уделяется особое внимание организации и контролю качества оценивания знаний. Целью нашей работы было обобщить и систематизировать меры по организации и контролю качества оценивания знаний для улучшения успеваемости студентов и работы профессорско-преподавательского состава кафедры. Согласно положению об организации учебного процесса в ТНМУ и на основе кредитной трансферно-накопительной системы, на кафедре для каждой категории студентов разработаны рабочие учебные программы, по которым проводится контроль качества оценивания знаний студентов всех факультетов. Практические занятия проводятся в соответствии с предварительно утвержденным планом, а оценка знаний студентов на каждом занятии состоит из входящего уровня знаний студентов, выполнения практической работы, участия в устном собеседовании, итогового контроля знаний. Учитывая, что все студенты оцениваются на каждом занятии, это стимулирует их к систематической подготовке и повторению пройденного материала, в результате чего повышается эффективность усвоения знаний, студенты используют аналитическое мышление при разборе конкретных тем и лучше понимают необходимость знаний по микробиологии, вирусологии и иммунологии для практической деятельности врача-специалиста. Ключевые слова: микробиология, контроль качества знаний, оценивание, трансферно-накопительная система, практические занятия. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

17


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.33 + 616.329] — 008.6 — 06: 616.8 — 008.6 — 07: 577.175.3 + 577.175.823 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.018

РОЛЬ МЕЛАТОНІН-СЕРОТОНІНОВОЇ СИСТЕМИ В МЕХАНІЗМАХ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ ІЗ СУПУТНЬОЮ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЮ ДИСТОНІЄЮ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ Проф. О. А. Опарін, І. О. Балаклицька Харківська медична академія післядипломної освіти Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є найчастішою серед шлунково-кишкових патологій, пов’язаних з порушенням сну. Нічна печія та рефлюкс є причинами інсомнії. Гормон мелатонін та його попередник серотонін здійснюють протилежний один одному вплив на моторику шлунково-кишкового тракту. Маловивченим залишається питання ролі цих гормонів у патоґенезі ГЕРХ із супутньою нейроциркуляторною дистонією (НЦД). Метою роботи є вивчення ролі мелатонін-серотонінової системи у формуванні коморбідного перебігу ГЕРХ із супутньою НЦД у осіб молодого віку. Обстежено дві групи хворих. Перша група — 32 пацієнти (15 чоловіків та 17 жінок), які страждали на ГЕРХ, інсомнію та супутню НЦД, друга група — 33 пацієнти (15 чоловіків та 18 жінок), які хворіли на ГЕРХ, інсомнію та без супутньої патології. Досліджували якість життя (SF-36), моторно-секреторну функцію шлунка та стравоходу, показники мелатоніну і серотоніну в сироватці крові. Установлено, що у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД показники якості життя були достовірно нижчими порівняно з пацієнтами на ізольовану ГЕРХ та контрольною групою. Моторно-секреторні зміни у пацієнтів першої групи мали більш виражений характер. Показники мелатоніну сироватки крові у хворих групи 1 був 9,6 ± 0,74, у групі 2 — 11,4 ± 1,5, у групі контролю — 22,3 ± 1,7; рівень серотоніну в першій групі — 115,5 ± 6,1, у другій групі — 87,4 ± 4,2, у групі контролю — 33,7 ± 2,7 (p < 0,05). Між ступенем вираженості клінічних проявів, зниженням якості життя, моторно-секреторними змінами та показниками мелатоніну й серотоніну встановлено тісний кореляційний зв’язок. Отримані дані свідчать не лише про роль мелатонін-серотонінової системи в патоґенезі ГЕРХ, а й у механізмах формування при ній супутньої НЦД. Ключові слова: мелатонін, серотонін, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, нейроциркуляторна дистонія.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є найчастішою серед шлунково-кишкових патологій, пов’язаних з порушенням сну. На інсомнію страждають від 40 % до 60 % хворих на ГЕРХ. Наявність нічної печії та рефлюксу є причинами порушення сну при ГЕРХ [9]. Як відомо, мелатонін є гормоном, який не лише регулює сон, а й впливає на моторну функцію шлунково-кишкового тракту (ШКТ) [19]. Він сповільнює перистальтику шлунка та кишечнику, регулює тонус нижнього стравохідного сфінктера, пригнічує кислотопродукцію [21]. Серотонін, зі свого боку, є головним посередником у фізіології психологічного стану та настрою людини, а також одним із регуляторів 18

функції судин та моторики ШКТ. Крім того, серотонін є попередником мелатоніну та знаходиться в постійній протидії з ним, тобто існує система врівноваження мелатоніну та серотоніну в регуляції моторно-секреторної діяльності, чим і створюється баланс у роботі ШКТ [12]. Взаємодія обох гормонів та їхній вплив на моторику ШКТ є до кінця не з’ясованими та залишається маловивченим питання ролі нейроендокринної системи в патоґенезі запальних захворювань ШКТ, інсомнії та нейроциркуляторної дистонії (НЦД). Ще одним складним питанням залишається діагностика та лікування в умовах коморбідності. Саме для травної системи характерним є поєднання патологій і насамперед із НЦД.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. А. Опарін та ін.

Так, установлено, що у 50 % хворих на НЦД спостерігається супутнє захворювання системи травлення [4]. Мета роботи — вивчити роль мелатонін-серотонінової системи у формуванні коморбідного перебігу ГЕРХ та НЦД з урахуванням показників мелатоніну, серотоніну, якості життя, моторно-секреторної функції стравоходу та шлунка в осіб молодого віку. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Робота виконана згідно з НДР кафедри терапії, ревматології та клінічної фармакології ХМАПО «Патогенетичні механізми формування коморбідної патології у студентів, які страждають на ГЕРХ, та їхня корекція» (держ. реєстр № 0110U002441). Обстежено 65 студентів, які перебували на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні КНП «Міська студентська лікарня» ХМР, м. Харків. Усіх пацієнтів було розділено на дві однорідні групи за віком та статтю. Перша група нараховувала 32 пацієнти, які страждали на ГЕРХ, інсомнію та супутню НЦД (15 чоловіків та 17 жінок), середній вік склав 21,5 років. До другої групи увійшли 33 пацієнти, які хворіли на ГЕРХ, інсомнію та без супутньої патології (15 чоловіків та 18 жінок), середній вік 20,9 років. До контрольної групи увійшли 15 здорових студентів (7 чоловіків та 8 жінок), середній вік 20,5 років. Усі пацієнти хворіли на неерозивну форму ГЕРХ, тривалість якої складала від 1 до 5 років. У всіх пацієнтів спостерігалася інсомнія, яка була поставлена за допомогою Пітсбурзького опитувальника з визначення якості сну (PSQI). Були взяті пацієнти з індексом більше 6,0. Діагноз ГЕРХ був поставлений згідно з класифікацією МКХ-10 та рекомендаціями Монреальського консенсусу 2006 р. Діагноз НЦД поставлений згідно з класифікацією МКХ-10 та зі стандартним клінічним наказом (Наказ № 436 МОЗ України від 03.07.2006). Анамнез НЦД у пацієнтів другої групи — 2–5 років. Наявність у даних пацієнтів супутньої патології інших органів та систем слугувало критеріями виключення із груп спостереження. Перед початком дослідження усі студенти як груп спостереження, так і групи контролю, були проінформовані стосовно його цілей і дали добровільну згоду. За допомогою опитувальника SF-36 оцінювали якість життя пацієнтів обох груп та студентів групи контролю. Оцінка проводилася за шкалами № 1  (37) ’ 2020

фізичного та психічного здоров’я. Шкала фізичного здоров’я включала: рольове фізичне функціонування (RP), фізичне функціонування (PF), інтенсивність болю (ВР), загальний стан здоров’я (GH). Шкалу психічного здоров’я складали такі показники: рольове емоційне функціонування (RF), шкала життєвої активності (VT), психічне здоров’я (МН) та соціальне функціонування (SF). Показники кожної шкали варіювали від 0 (найнижчий рівень) до 100 балів (рівень повного здоров’я). Методом інтрагастральної pH-метрії на апараті ІКЖ-2 (Україна, фірма «Дельтамед») визначали кислотність шлункового соку. Моторну функцію стравоходу та шлунка визначали за допомогою УЗД на апараті ULTIMA pro-30 (Україна, фірма «Радмір»). Хворий знаходився в положенні на спині та лівому боці. Датчик установлювали в епігастральній ділянці та на рівні проекції стравохідного отвору діафрагми. Дослідження проводили натщесерце, а також через 5, 10 та 15 хв після приймання півлітра рідини. У процесі дослідження визначали товщину стінки стравоходу, ширину просвіту нижньої третини стравоходу, діаметр стравохідного отвору діафрагми, наявність регургітації рідини та її тривалість. За допомогою імперсно-хвильової доплерографії з кольоровим картуванням на апараті ULTIMA pro-30 (Україна, фірма «Радмір») вивчали органічний та функційний стан міокарда. Мелатонін та серотонін визначали в сироватці крові за допомогою імуноферментного методу з використанням стандартного набору реактивів (виробництво фірми IBL — Німеччина, для визначення мелатоніну та виробництво фірми LDN — Німеччина, для визначення серотоніну). Ураховуючи те, що мелатонін має добові коливання, тому забір крові всім студентам проводили о 6.30 год ранку. Для обробки статистичних даних використовували програму Statistica 6.0. Оцінювали середнє значення (M), t-критерій Стьюдента. Достовірною вважали різницю при p < 0,05. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У процесі дослідження було встановлено, що хворі, які мали ГЕРХ із супутньою НЦД, окрім типових для ГЕРХ скарг відзначали перебої у роботі серця (у 29 хворих — 90,6 %), іноді відчували біль у нижній третині груднини (у 23 хворих — 71,8 %). У всіх хворих відзначали печію (у 61 пацієнта — 93,8 %), яка турбувала їх більше

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

19


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ двох разів на тиждень (у 44 хворих — 67,7 %), траплялась і нічна печія (у 60 хворих — 92,3 %), деякі скаржилися на кислий присмак у роті (у 51 хворого —78,4 %). На ЕКГ у пацієнтів, які хворіли на ГЕРХ із супутньою НЦД, спостерігалися незначні порушення процесів реполяризації (у 21 пацієнта — 65,6 %), у всіх інших жодних змін з боку серця не було виявлено. Органічну патологію серця у пацієнтів цієї ж групи за результатами імперсно-хвильової доплерографії з кольоровим картуванням не виявлено. Одержані показники якості життя хворих на ізольовану ГЕРХ та з супутньою НЦД, а також у осіб контрольної групи, згідно з опитувальником SF-36 (табл. 1). У процесі дослідження встановлено, що показники якості життя за всіма шкалами, згідно з опитувальником SF-36, у хворих обох груп порівняно з контрольною групою були статистично достовірно зниженими (р < 0,001). У хворих першої групи такі показники, як рівень життєвої активності, інтенсивності болю, рольового емоційного функціонування та психічного здоров’я були значно нижчими (р < 0,001), ніж у хворих другої групи. Хоча показник рольового фізичного функціонування був нижчим у хворих другої групи (р < 0,001). Показники фізичного та соціального функціонування, загального стану здоров’я були нижчими у хворих на ГЕРХ

О. А. Опарін та ін.

із супутньою НЦД порівняно з хворими на ізольовану ГЕРХ, але різниця виявилася статистично недостовірною (p > 0,05). Показники pH-метрії в корпусі шлунка у пацієнтів групи 1 були 1,32 ± 0,05, у пацієнтів групи 2 — 0,89 ± 0,05, у групи контролю — 1,61 ± 0,1; в антрумі, у пацієнтів на ГЕРХ із супутньою НЦД — 5,4 ± 0,17, у пацієнтів на ізольовану ГЕРХ — 6,12 ± 0,15, у групи контролю — 7,21 ± 0,12 (p < 0,05). У хворих на ізольовану ГЕРХ на передній план виходить підвищення показників агресії шлункового соку, а у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД спостерігається зниження показників олуговуючої функції антрума. Досліджуючи моторну функцію стравоходу та шлунка у хворих на ізольовану ГЕРХ та з супутньою НЦД, осіб контрольної групи, були виявлені результати (табл. 2). Отже, було виявлено, що такі показники, як діаметр стравохідного отвору діафрагми, наявність і тривалість гастроезофагеального рефлюксу та товщина стінки стравоходу, були достовірно більше у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД, ніж у хворих на ізольовану ГЕРХ (p < 0,05). Рівень мелатоніну в сироватці крові у хворих групи 1 був 9,6 ± 0,74, у групі 2 — 11,4 ± 1,5, у групи контролю — 22,3 ± 1,7; рівень серотоніну у першій групі — 115,5 ± 6,1, у другій — 87,4 ± 4,2, у групі контролю — 33,7 ± 2,7 (p < 0,05). Таблиця 1

Характеристика якості життя у хворих на ізольовану ГЕРХ, ГЕРХ із супутньою НЦД та осіб контрольної групи Показник

Група 1 (ГЕРХ + НЦД) n = 32

Група 2 (ГЕРХ) n = 33

Група контролю n = 15

Ступінь достовірності P

Фізичне функціонування

40,1 ± 3,9

43,5 ± 3,8

84,5 ± 4,0

р > 0,05

Рольове фізичне функціонування

36,7 ± 4,0

27,0 ± 3,3

71,4 ± 3,0

р < 0,001

Інтенсивність болю

23,1 ± 3,8

41,2 ± 3,6

76,3 ± 4,0

р < 0,001

Загальний стан здоров’я

32,2 ± 3,9

35,5 ± 3,9

74,9 ± 4,1

р > 0,05

Життєва активність

31,5 ± 4,2

45,5 ± 3,2

80,5 ± 3,2

р < 0,001

Соціальне функціонування

43,6 ± 3,3

45,2 ± 3,5

81,4 ± 4,2

р > 0,05

Рольове емоційне функціонування

31,7 ± 3,6

48,3 ± 3,1

78,6 ± 3,5

р < 0,001

Психічне здоров’я

30,5 ± 2,7

44,5 ± 3,3

75,4 ± 3,7

р < 0,001

20

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. А. Опарін та ін.

Таблиця 2

Показники УЗД стравоходу та шлунка з водним навантаженням у хворих на ГЕРХ, ГЕРХ із супутньою НЦД та осіб контрольної групи Показники УЗД Ширина нижньої третини стравоходу, см Діаметр стравохідного отвору діафрагми, см Наявність та тривалість гастроезофагеального рефлюксу, хв Товщина стінки стравоходу, см

Група 1 n = 32

Група 2 n = 33

Контрольна група n = 15

Ступінь достовірності p

2,63 ± 2,8

2,57 ± 0,27

2,11 ± 0,1

p < 0,05

1,93 ± 0,27

1,83 ± 0,25

1,51 ± 0,12

p < 0,05

9 ± 1,3

7 ± 1,3

5 ± 1,1

p < 0,05

0,46 ± 0,05

0,40 ± 0,03

0,31 ± 0,07

p < 0,05

Отже, показник мелатоніну у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД порівняно з ізольованою ГЕРХ та групою контролю був значно нижчим, водночас, як показник серотоніну був нижчим у пацієнтів з ізольованою ГЕРХ. Існує кілька видів рецепторів, які регулюють моторно-евакуаторну функцію ШКТ. Серед них виділяють серотонінові, як одні з важливих регуляторів перистальтики [2]. Серотонін (5-НТ) найвідоміший як нейромедіатор, який контролює нервову активність та широкий спектр нейропсихологічних процесів, однак його дія не обмежена тільки ЦНС. Серотонін регулює функції серцево-судинної, сечостатевої систем, моторику ШКТ [7]. Основна частина серотонінових рецепторів знаходиться в ентерохромафінних клітинах кишечнику. Потрапивши до просвіту кишечнику, серотонін стимулює його секреторну та рухову активність [11]. Серед рецепторів серотоніну, підтип 5-НТ4 є функціонально важливим для перистальтики [10]. Поведінкові та нейропсихологічні процеси, зумовлені впливом серотоніну, включають настрій, сприйняття, гнів, агресію, апетит, пам’ять, увагу [7, 8]. У відповідь на зниження рівня серотоніну в людини спостерігається надмірна реакція на стрес. Зміни в психоемоційній сфері та в перистальтиці трапляються не лише при зменшенні, але й при збільшенні рівня цього гормону. Порушення сну [22], гіпергідроз, тривога, головний біль, тремор, панічні напади, діарея, запор, нудота, блювання — список симптомів, які виникають у гастроентерологічних хворих при надлишку серотоніну [2]. У пацієнтів, хворих на ГЕРХ і більшою мірою на НЦД, спостерігалися психосоматичні зміни [17]. № 1  (37) ’ 2020

У даному дослідженні виявлено зміни в показниках рівня серотоніну як у хворих на ізольовану ГЕРХ, так і на ГЕРХ з НЦД. Повідомляється про зміну вмісту серотоніну в ШКТ при низці запальних захворювань [11]. Виявлено зниження рівня серотоніну при синдромі подразненого кишечнику з запорами та підвищення при діарейній формі [5]. Показано також підвищення рівня серотоніну при целіакії [6]. При виразковому коліті виявлено зниження рівня серотоніну [16]. Мелатонін, незважаючи на тісний взаємозв’язок із серотоніном, є свого роду його антагоністом. Перетворення серотоніну на мелатонін відбувається у пінеальній залозі, регулюється циклом світло-темрява за участі периферичної нервової системи. Пік мелатоніну спостерігається вночі, обов’язково при вимкненому світлі, а рівень серотоніну суттєво підвищується вдень і знижується в темряві [1]. Перистальтика ШКТ також залежить від циклу світло-темрява, тобто є активнішою вдень (коли більше серотоніну), ніж у темний час доби (коли більше мелатоніну) [15]. Мелатонін відіграє важливу роль у регуляції моторики ШКТ. Цей гормон інгібує, викликане серотоніном, скорочення гладенької мускулатури кровоносних судин ШКТ, покращуючи тим самим кровопостачання в порожнистих органах. Протекторна дія мелатоніну від пошкоджень, викликаних стресом, також відома [13]. Екзогенний мелатонін пригнічує моторику шляхом активації симпатичного нейрона. Великі дози мелатоніну пригнічують моторику шлунка шляхом взаємодії із серотоніновими рецепторами, розташованими на аферентних волокнах. Низькі дози мелатоніну пришвидшують роботу кишечнику [15].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

21


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ У дослідженні середній рівень мелатоніну був значно нижчий у пацієнтів обох груп порівняно з контрольною групою. Це спостереження співзвучне з іншими дослідженнями, які виявили значне зниження рівня мелатоніну в пацієнтів з ГЕРХ [12]. У хворих на ГЕРХ спостерігається зниження рівня мелатоніну, підтверджуючи те, що недостатня кількість цього індолу відіграє важливу роль у розвитку пошкоджень верхніх відділів ШКТ [14]. Отже, система мелатонін-серотонін впливає на ШКТ та ЦНС шляхом антагонізму, забезпечуючи цим баланс або дисбаланс цих систем. Було відзначено значне зниження показників якості життя в пацієнтів обох груп. Як відомо, наявність як самих симптомів ГЕРХ [18], так і поєднання їх із порушенням сну знижують якість життя. Пацієнти з ГЕРХ та порушенням сну мали більш низькі показники якості життя порівняно з пацієнтами з ізольованою ГЕРХ [3, 20]. Моторно-секреторні зміни у хворих на ГЕРХ вивчалися [18], але були показані ці зміни в пацієнтів на ГЕРХ із супутньою НЦД. Дослідження свідчить про роль порушення мелатонін-серотонінового балансу не лише в патоґенезі ГЕРХ, але й у формуванні супутньої при ній НЦД і одночасно з цим потребує

О. А. Опарін та ін.

диференційного підходу в розробці схем терапії даної групи пацієнтів. ВИСНОВКИ 1. Установлено, що у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД показники якості життя були достовірно нижчими порівняно як з особами контрольної групи, так і з пацієнтами на ізольовану ГЕРХ, моторно-секреторні зміни мали більш виражений характер, а також показники мелатоніну були нижчими, тоді, як у хворих на ізольовану ГЕРХ показники серотоніну були більш нижчими. 2. Установлено тісний кореляційний зв’язок між ступенем вираженості клінічних проявів, зниженням якості життя, моторно-секреторними змінами та показниками мелатоніну й серотоніну. 3. Отримані дані свідчать не лише про роль мелатонін-серотонінової системи у патоґенезі ГЕРХ, а й у механізмах формування при ній супутньої НЦД. Перспективи подальших досліджень є в тому, що вивчення мелатонін-серотонінової системи дасть змогу намітити шляхи як до розробки особливостей індивідуальної терапії у хворих на ГЕРХ із супутньою НЦД, так і розробку методів профілактики формування супутньої НЦД, а також поліпшення якості сну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бондаренко Л. А., Губина-Вакулик Г. И., Геворкян А. Р. Пинеальная железа и гипоталамо-гипофизарно-тиреоидная система: хронобиологические и возрастные аспекты / под ред. Ю. И. Караченцева, Н. А. Кравчун : монография. Харьков : С. А. М., 2013. 264 с. 2. Плотникова Е. Ю., Краснов О. А. Роль серотониновых рецепторов в моторно-эвакуаторной функции желудочно-кишечного тракта. Фарматека. 2014. № 14 (287). С. 12–16. 3. Синельник В. П., Опарин А. А. Показатель качества жизни как критерий эффективности лечения ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС, больных гипертонической болезнью коморбидной с гастроэзофагеальным рефлюксом. Медицинские новости Грузии. 2017. № 4 (265). С. 54–59. 4. Фадеенко Г. Д., Несен А. А., Чирва О. В. Коморбидность функциональных заболеваний органов пищеварения и нейроциркуляторной дистонии у лиц молодого возраста. Буковинський медичний вісник. 2013. Т. 17. № 3 (67), Ч. 2. С. 187–191. 5. Abnormalities of 5-hydroxytryptamine metabolism in irritable bowel syndrome / Dunlop S. P., Coleman N., Perkins A. C. et al. Clinical Gastroenterology and Hepatology. 2005. Vol. 3. P. 349–357. 6. Abnormalities of serotonin metabolism and their relation to symptoms in untreated celiac disease / Coleman N. S., Foley S., Dunlop S. P. et al. Clinical Gastroenterology and Hepatology. 2006. Vol. 4. P. 874–881. 7. Berger M., Gray J. A., Roth B. L. The expanded biology of serotonin. Annual Review of Medicine. 2009. Vol. 60. P. 355–66. 8. Canli T., Lesch K. P. Long story short: the serotonin transporter in emotion regulation and social cognition. Nature Neuroscience. 2007. Vol. 10. P. 1103–1109. 9. Characteristics of sleep disturbances in patients with gastroesophageal reflux disease / Iwakura N., Fujiwara Y., Shiba M. et al. Internal Medicine. 2016. Vol. 55 (12). P. 1511–1517. 10. De Maeyer J. H., Lefebvre R. A., Schuurkes J. A. 5-HT4 receptor agonists: similar but not the same. Neurogastroenterology and Motility. 2008. Vol. 20. Р. 99–112. 22

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


О. А. Опарін та ін.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

11. Gershon M. D., Tack J. The serotonin signaling system: from basic understanding to drug development for functional GI disorders. Gastroenterology. 2007. Vol. 132. P. 397–414. 12. Kandil T. S., Mousa A. A., El-Gendy A. A.et al. The potential therapeutic effect of melatonin in gastroesophageal reflux disease. BMC Gastroenterology. 2010. Vol. 10 (7). 13. Karasek M., Winczyk K. Melatonin in humans. Journal of Physiology and Pharmacology. 2006. Suppl. 5. P. 19–39. 14. Localization and biological activities of melatonin in intact and diseased gastrointestinal tract (GIT) / Konturek S. J., Konturek P. C., Brzozowska I. et al. Journal of Physiology and Pharmacology. 2007. Vol. 58 (3). P. 381–405. 15. Melatonin and serotonin effects on gastrointestinal motility / Thor P. J., Krolczyk G., Gil K. et al. Journal of Physiology and Pharmacology. 2007. Vol. 58 (6). P. 97–105. 16. Molecular defects in mucosal serotonin content and decreased serotonin reuptake transporter in ulcerative colitis and irritable bowel syndrome / Coates M. D., Mahoney C. R., Linden D. R. et al. Gastroenterology. 2004. Vol. 126. P. 1657–1664. 17. Oparin A., Bezjazichnaya N. Implementation mechanisms of psychosomatic disorders in gastroesophageal reflux disease with concomitant chronic obstructive pulmonary disease. Medica Jadertina. 2016. Vol. 46 (3–4). P. 125–132. 18. Oparin A., Kornienko D. Formation process of motor-evacuatory disorders in patients with gastroesophageal reflux disease and concomitant obesity. Gastroenterologie a Hepatologie. 2017. № 71 (2). Р. 145–149. 19. Rapid resolution of sleep disturbances related to frequent reflux: effect of esomeprazole 20 mg in two randomized, double-blind, controlled trials / Johnson D. A., Le Moigne A., Hugo V. et al. Current Medical Research and Opinion. 2015. Vol. 31 (2). P. 243–250. 20. Risk of psychiatric disorders following gastroesophageal reflux disease: A nationwide population-based cohort study / You Z. H., Perng C. L., Hu L. Y. et al. European Journal of Internal Medicine. 2015. Vol. 26 (7). P. 534–539. 21. Torres J.D.F. de O. Which is the best choice for gastroesophageal disorders: Melatonin or proton pump inhibitors? World Journal of Gastrointestinal Pharmacology and Therapeutics. 2010. Vol. 1 (5). P. 102–106. 22. Tulina D., Pan P., Klokol D. Melatonin, pineal gland and sleep disorders: from theory to practice. European journal of pharmaceutical and medical research. 2019. Vol. 6 (3). P. 66–78. РОЛЬ МЕЛАТОНИН-СЕРОТОНИНОВОЙ СИСТЕМЫ В МЕХАНИЗМАХ ФОРМИРОВАНИЯ И ТЕЧЕНИЯ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ С СОПУТСТВУЮЩЕЙ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЙ ДИСТОНИЕЙ У ЛИЦ МОЛОДОГО ВОЗРАСТА Проф. А. А. Опарин, И. О. Балаклицкая Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) является наиболее частой среди желудочно-кишечных патологий, связанных с нарушением сна. Ночная изжога и рефлюкс являются причинами инсомнии. Гормон мелатонин и его предшественник серотонин осуществляют противоположное друг другу влияние на моторику желудочно-кишечного тракта. Малоизученным остается вопрос роли этих гормонов в патогенезе ГЭРБ с сопутствующей нейроциркуляторной дистонией (НЦД). Целью работы является изучение роли мелатонин-серотониновой системы в формировании коморбидного течения ГЭРБ с сопутствующей НЦД у лиц молодого возраста. Обследовано две группы больных. Первая группа — 32 пациента (15 мужчин и 17 женщин) с ГЭРБ, инсомнией и сопутствующей НЦД, вторая группа — 33 пациента (15 мужчин и 18 женщин) с ГЭРБ, инсомнией и без сопутствующей патологии. Исследовали качество жизни (SF-36), моторно-секреторную функцию желудка и пищевода, показатели мелатонина и серотонина в сыворотке крови. Установлено, что у больных ГЭРБ с сопутствующей НЦД показатели качества жизни были достоверно ниже в сравнении как с пациентами изолированной ГЭРБ, так и с контрольной группой. Моторно-секреторные изменения у пациентов первой группы имели более выраженный характер. Показатели мелатонина сыворотки крови у пациентов группы 1 был 9,6 ± 0,74, в группе 2 — 11,4 ± 1,5, в группе контроля — 22,3 ± 1,7; уровень серотонина в первой группе — 115,5 ± 6,1, во второй — 87,4 ± 4,2, в группе контроля — 33,7 ± 2,7 (p < 0,05). Между степенью выраженности клинических проявлений, снижением качества жизни, моторно-секреторными нарушениями и показателями мелатонина и серотонина установлена тесная корреляционная зависимость. Полученные данные свидетельствуют не только о роли мелатонин-серотониновой системы в патогенезе ГЭРБ, но и в механизмах формирования при ней сопутствующей НЦД. Ключевые слова: мелатонин, серотонин, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, нейроциркуляторная дистония. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

23


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.12-008.313-036.11-089.873-089.168:616.12-008.3.31.1 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.024

КЛИНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ В ОСТРЫЙ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД ПОСЛЕ РАДИОЧАСТОТНОЙ АБЛЯЦИИ ФИБРИЛЛЯЦИИ И ТРЕПЕТАНИЯ ПРЕДСЕРДИЙ В. А. Штельмах, доц. М. С. Брынза Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина Обследовано 180 пациентов с фибрилляцией и трепетанием предсердий (ФП/ТП), которые были разделены на две группы: основную группу составили пациенты, подвергшиеся радиочастотной абляции (РЧА), группу сравнения составили пациенты, не подвергшиеся РЧА. Обе группы, в свою очередь, подразделялись на подгруппы: с артериальной гипертензией (АГ) и без АГ. Оценивались пол и возраст пациентов, частотные соотношения ФП и ТП, клинические особенности пациентов — формы хронической ишемической болезни сердца (ХИБС), АГ и хронической сердечной недостаточности (ХСН), сахарного диабета (СД) и острых нарушений мозгового кровообращения (ОНМК), а также качество жизни (КЖ). Показатели оценивались в обеих группах с учетом этапов исследования основной группы — до РЧА и через 5–7 дней после РЧА. Данные обрабатывались после формирования базы данных в Microsoft Exel. Для статистической оценки результатов использовались стандартные статистические методы. Было показано, что персистирующая форма ФП/ТП встречается более часто и не зависит от наличия АГ. У пациентов ФП/ТП с АГ чаще встречаются ХИБС и ХСН. Персистирующая форма ФП/ТП, высокие классы EHRA, а также наличие сопутствующей патологии (АГ, ХИБС, ХСН) ассоциируются с худшим контролем ритма c использованием медикаментозной терапии и потому нуждаются в проведении РЧА. РЧА в большей степени, чем медикаментозная терапия, улучшает КЖ у пациентов с аритмиями, однако требует медикаментозной поддержки в дальнейшем в связи с высоким риском рецидива аритмий в послеоперационном периоде. Ключевые слова: фибрилляция и трепетание предсердий, клинические особенности, артериальная гипертензия, послеоперационный период, радиочастотная катетерная абляция. Работа выполнена в рамках научно-исследовательской работы «Фармакологические и интервенционные подходы к терапии пациентов с нарушениями сердечного ритма и артериальной гипертензией», регистрационный номер 0116U000973. Фибрилляция предсердий (ФП) и трепетание предсердий (ТП) являются одними из наиболее частых и распространенных нарушений ритма сердца [12]. Тактика ведения данных пациентов зависит от клинических форм аритмии [3]. При неэффективности медикаментозной терапии у пациентов с ФП и ТП на сегодняшний день одним из ведущих альтернативных методов лечения является катетерная радиочастотная абляция (РЧА) [7]. 24

Артериальная гипертензия (АГ) является одним из наиболее частых заболеваний пациентов старшего возраста [2]. Связь ФП и ТП с АГ широко изучена в литературе [4, 6, 9]. Однако в настоящее время остается малоизученным вопрос, есть ли зависимость частотного соотношения и клинических особенностей и ТП у пациентов с АГ, подвергшихся РЧА. Цель работы — оценить частотные соотношения ФП и ТП и клинические особенности пациентов с АГ в острый послеоперационный период после радиочастотной абляции. МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ

Обследовано 180 пациентов в возрасте 59 ± 10,0 (M ± sd) лет (99 мужчин и 81 женщина). Пациенты были распределены на две группы по

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. А. Штельмах та ін.

90 человек в каждой: основную группу составили пациенты, подвергшиеся РЧА, группу сравнения — пациенты, не подвергшиеся РЧА. Обе группы, в свою очередь, разделены на две подгруппы: пациенты без АГ и пациенты с АГ. Оценивалась частота встречаемости ФП и ТП в соответствии с классификацией Европейской ассоциации сердечного ритма (European Heart Rhythm Association (EHRA)); форм хронической ишемической болезни сердца (ХИБС) (постинфарктный кардиосклероз (ПИКС), атеросклеротический кардиосклероз, функциональные классы (ФК) стабильной стенокардии согласно классификации, предложенной Канадской ассоциацией кардиологов (CCS)); АГ (стадий и степеней, согласно рекомендации Ассоциации кардиологов Украины (2008)) [1] и хронической сердечной недостаточности (ХСН) (стадий по классификации Н. Д. Стражеско и В. Х. Василенко и ФК по классификации Нью-Йоркской Ассоциации сердца (NYHA)); форм сахарного диабета (СД) и острых нарушений мозгового кровообращения (ОНМК). Качество жизни (КЖ) оценивалось на основании Опросника качества жизни больного с аритмиями (модификация опросника “Quality of life index cardiac version — IV by Carol Estwing Ferrans and Marjorie J. Powers”) (ОКЖБА). Показатели оценивались в обеих группах с учетом этапов исследования основной группы — до проведения РЧА и через 5–7 дней после проведения РЧА. Полученные результаты обрабатывали после формирования базы данных в Microsoft Exel. Для статистической оценки результатов использовали

параметрические критерии (среднее значение — М, стандартная ошибка среднего m) и непараметрические критерии (абсолютные n, количество), а также относительные (р, процент (%) и средняя ошибка процента (sP)) единицы. Бинарные данные независимых выборок выражены в частях, статистическая значимость различий определялась с использованием t-критерия, уровень значимости установлено на уровне 0,05. Кроме того, были рассчитаны отношение шансов (ОШ) и стандартное отклонение (Sош) для основной и контрольной групп. РЕЗУЛЬТАТЫ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ

В основной группе пациентов чаще наблюдались ФП, а также сочетание ФП/ТП, в группе сравнения — ФП и ТП. Достоверных различий в частотном распределении форм ФП и ТП в обеих группах не было. В обеих группах пациентов преобладала персистирующая форма ФП и ТП. У пациентов в подгруппах с АГ выявлена постоянная форма ФП, ФП/ТП и длительно персистирующая форма ТП (табл. 1). У пациентов в подгруппах без АГ не определялись длительно персистирующая и постоянные формы ФП/ТП. При оценивании выраженности симптомов в основной группе преобладал 3, в группе сравнения — 1 и 2 классы EHRA. В подгруппах с АГ и без АГ достоверно преобладали 2 и 3 классы EHRA, при этом почти у половины пациентов подгруппы с АГ наблюдался 3 класс EHRA (табл. 2). При оценке КЖ 1 и 2 классы преобладали у пациентов основной группы, 3 класс — у пациентов группы сравнения (рис. 1). Таблица 1

Частотные соотношения ФП и ТП у пациентов основной группы и группы сравнения Виды аритмии

ФП, %

ТП, %

ФП/ТП, %

№ 1  (37) ’ 2020

Всего Пароксизмальная Персистирующая Постоянная Всего Пароксизмальная Персистирующая Длительно персистирующая Всего Пароксизмальная Персистирующая Постоянная

Основная группа с АГ без АГ 41 ± 0,7 26 ± 0,3 38 ± 0,6 27 ± 0,3 46 ± 0,7 73 ± 0,9 16 ± 0,2 0 27 ± 0,3 35 ± 0,3 6 ± 0,1 13 ± 0,2 94 ± 1,0 87 ± 1,0

Группа сравнения с АГ без АГ 49 ± 0,7 45 ± 0,7 38 ± 0,6 36 ± 0,6 55 ± 0,8 64 ± 0,8 7 ± 0,1 0 34 ± 0,3 32 ± 0,3 25 ± 0,3 20 ± 0,3 50 ± 0,8 80 ± 0,9

0

0

25 ± 0,3

0

32 ± 0,3 26 ± 0,3 69 ± 0,8 5 ± 0,1

39 ± 0,4 25 ± 0,3 75 ± 0,8 0

17 ± 0,2 20 ± 0,3 70 ± 0,8 10 ± 0,1

23 ± 0,3 29 ± 0,3 71 ± 0,8 0

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

25


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. А. Штельмах та ін. Таблица 2

Частотные распределения классов EHRA у пациентов основной группы и группы сравнения Класс EHRA 1 2 3 4

Основная группа с АГ без АГ 0 0 5 ± 0,2 10 ± 0,3 92 ± 0,9 80 ± 0,9 3 ± 0,2 10 ± 0,3

Группа сравнения с АГ без АГ 25 ± 0,5 42 ± 0,7 68 ± 0,8 58 ± 0,8 7 ± 0,2 0 0 0

Рис. 1. Сравнение классов ОКЖБА у пациентов основной группы и группы сравнения

При сравнении КЖ основной группы пациентов в период до проведения РЧА и через 5–7 дней после РЧА отмечалось незначительное улучшение в виде уменьшения 1 класса и увеличения 2 класса (рис. 2). Проведено распределение пациентов основной и группы сравнения по основным клиническим признакам (табл. 3). В основной группе достоверно большее количество мужчин преобладало в подгруппе

пациентов с АГ. В группе сравнения достоверных различий между количеством мужчин и женщин не выявлено. В обеих группах ХИБС достоверно чаще встречалась в подгруппах с АГ. Среди пациентов группы сравнения стабильная стенокардия чаще встречалась в подгруппе с АГ. Достоверных отличий по удельному весу ПИКС, стабильной стенокардии и атеросклеротическому кардиосклерозу в обеих группах не было выявлено.

Рис. 2. Сравнение классов КЖ у пациентов основной группы до и после РЧА 26

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. А. Штельмах та ін.

Клинические показатели у пациентов основной группы и группы сравнения

Клинические особенности

Возраст (лет) (М ± m) Мужской Пол (% ± sP) Женский

Таблица 3

Основная группа после РЧА до РЧА через 5–7 дней без АГ с АГ без АГ с АГ 31 59 31 59 54 ± 12,3 62 ± 8,3 54 ± 12,3 62 ± 8,3 52 ± 5,3∆ 59 ± 5,2•• 52 ± 5,3∆ 59 ± 5,2••

без АГ 31 60 ± 9,4 55 ± 5,3∆

с АГ 59 55 ± 8,4 53 ± 5,3∆

48 ± 5,3∆

45 ± 5,3∆

47 ± 5,3∆

41 ± 5,2••

48 ± 5,3∆

41 ± 5,2 ••

Группа сравнения Без РЧА

Всего 19 ± 4,2••• 86 ± 3,6••• 19 ± 4,2••• 86 ± 3,6••• 45 ± 5,3••• 73 ± 4,7••• ПИКС – 10 ± 3,0 – 10 ± 3,0 – 2 ± 1,4 Атеросклеротический 67 ± 5,0 49 ± 5,2 67 ± 5,0 49 ± 5,2 26 ± 4,6 51 ± 5,3 кардиосклероз ХИБС Всего 33 ± 5,0 37 ± 5,0 33 ± 5,0 37 ± 5,0 13 ± 3,6••• 20 ± 4,3••• IФК – 5 ± 2,4 – 5 ± 2,4 25 ± 4,6 8 ± 2,9 Стабильная стенокардия IIФК 50 ± 5,3 37 ± 5,1 50 ± 5,3 37 ± 5,1 5 ± 5,3 67 ± 5,0• IIIФК 50 ± 5,3 58 ± 5,2 50 ± 5,3 58 ± 5,2 25 ± 4,6 25 ± 4,6• Всего 32 ± 5,0••• 95 ± 2,3••• 32 ± 5,0••• 95 ± 2,3••• 45 ± 5,3••• 88 ± 3,4••• I 60 ± 5,2** 39 ± 5,2 60 ± 5,2** 39 ± 5,2 50 ± 5,3** 35 ± 5,0 Стадия II A 40 ± 5,2 48 ± 5,3 40 ± 5,2 48 ± 5,3 50 ± 5,3 52 ± 5,3 II B – 13 ± 3,5 – 13 ± 3,5 – 13 ± 3,6 ХСН 1 50 ± 5,3 29 ± 4,8 50 ± 5,3 29 ± 4,8 36 ± 5,1 25 ± 4,6 2 30 ± 4,9 41 ± 4,2 30 ± 4,9 41 ± 4,2 43 ± 5,2 50 ± 5,3 NYHA 3 20 ± 4,2 30 ± 4,9 20 ± 4,2 30 ± 4,9 21 ± 4,3 25 ± 4,6 Всего 13 ± 3,6** 14 ± 3,6 13 ± 3,6** 14 ± 3,6 6 ± 2,6** 8 ± 3,0 СД Тип 1 0 0 0 0 0 0 Тип 2 100 ± 1,1 100 ± 1,1 100 ± 1,1 100 ± 1,1 100 ± 1,1 100 ± 1,1 ОНМК Всего 3 ± 1,9 12 ± 3,4 3 ± 1,9 12 ± 3,4 3 ± 1,9 3 ± 1,9 Примечание: ∆ — р > 0,05 — внутри группы; • — р < 0,05 — внутри группы; •• — р = 0,001 — между подгруппами в группе; ••• — р < 0,05 — между подгруппами в группе; ** — р < 0,05 — между подгруппами разных групп.

Достоверной разницы встречаемости ХСН среди пациентов обеих групп не выявлено, однако чаще наблюдалась в подгруппах пациентов с АГ. СД чаще встречался у пациентов основной группы в подгруппах без АГ. По частоте встречаемости ОНМК достоверных отличий в основной группе и группе сравнения нет. Достоверных отличий по клиническим признакам основной группы до и после РЧА не было. Определены клинические особенности АГ у пациентов основной группы и группы сравнения (табл. 4). При сравнении стадий АГ обеих групп пациентов различий не было выявлено, при сравнении степеней АГ в основной группе преобладала 3, а в группе сравнения — вторая степень. При расчете отношений шансов было выявлено, что у пациентов с ХИБС, в частности ПИКС и стабильной стенокардией, а также у пациентов № 1  (37) ’ 2020

с АГ III стадии, 3 степени увеличивается шанс проведения РЧА. При исследовании частотных форм ФП/ТП было обнаружено, что персистирующая форма аритмий вне зависимости от наличия у пациентов АГ встречается более часто, чем пароксизмальная, длительно персистирующая и постоянная формы. При этом у пациентов с АГ определялись длительно персистирующая и постоянная формы аритмий, чего не было выявлено у пациентов без АГ. Полученные данные не нашли отображения в литературе. В работе было показано, что в группе пациентов после РЧА вне зависимости от наличия АГ чаще встречалась персистирующая форма аритмий, что находит подтверждение в исследовании, где было доказано, что персистирующая форма ФП/ТП ассоциируется с более тяжелым контролем ритма с помощью медикаментозной терапии, в связи с чем им необходимо проведение РЧА [5].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

27


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. А. Штельмах та ін.

Клинические показатели АГ у пациентов основной группы и группы сравнения Основная группа после РЧА через 5–7 дней

Без РЧА

59

59

59

100 ± 1,1 (59/59)

100 ± 1,1 (59/59)

100 ± 1,1 (59/59)

I

2 ± 1,4 (1/59)

2 ± 1,4 (1/59)

2 ± 1,4 (1/59)

II

76 ± 4,5 (45/59)

76 ± 4,5 (45/59)

86 ± 3,6 (51/59)

III

22 ± 4,4 (13/59)

22 ± 4,4 (13/59)

12 ± 3,4 (7/59)

1

7 ± 2,7 (4/59)

7 ± 2,7 (4/59)

14 ± 3,6 (8/59)

2

42 ± 5,2 (25/59)

42 ± 5,2 (25/59)

64 ± 5,1** • (38/59)

3

51 ± 5,3 (30/59)

51 ± 5,3 (30/59)

22 ± 4,4** • (13/59)

Всего

АГ Степень

Группа сравнения

до РЧА

Клинические особенности

Стадия

Таблица 4

Примечание: • — р < 0,05 — внутри группы; ** — р < 0,05 — между подгруппами разных групп.

При исследовании клинических особенностей ФП/ТП было выявлено, что у пациентов с АГ чаще встречались такие заболевания, как ХСН и ХИБС, что нашло подтверждение в литературе [8]. Было высказано предположение, что АГ является мощнейшим предиктором развития сопутствующих заболеваний, таких, как ХСН, ХИБС и нарушений ритма — в частности ФП и ТП. Результаты исследования отвечают данным [10, 11], что РЧА улучшает КЖ у пациентов с аритмиями в большей степени, чем лекарственная терапия, по крайней мере в отдельных группах пациентов (в исследовании в большей степени улучшение КЖ происходило в подгруппах пациентов с АГ).

персистирующая и постоянная формы и не зависит от наличия АГ. У пациентов ФП/ТП с АГ чаще встречаются ХИБС и ХСН. Персистирующая форма ФП/ТП, высокие классы EHRA, а также наличие сопутствующей патологии (АГ, ХИБС, ХСН) ассоциируются с худшим контролем ритма с использованием медикаментозной терапии и потому требуют проведения РЧА. РЧА в большей степени, чем медикаментозная терапия, улучшает КЖ у пациентов с аритмиями, однако требует медикаментозной поддержки в дальнейшем в связи с высоким риском рецидива аритмий в послеоперационном периоде. Представляется целесообразным в перспективе изучение частотного распределения форм ВЫВОДЫ ФП и ТП, клинических особенностей, а также Персистирующая форма ФП/ТП встречается КЖ у пациентов с АГ после РЧА на полугодовом более часто, чем пароксизмальная, длительно этапе наблюдения. СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Рекомендації Української Асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії : посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії / А. Е. Багрій та ін.; за ред. В. М. Коваленко. Київ : ПП ВМБ, 2008. 2. Галковская Г. Артериальная гипертензия — профилактика и лечение в Украине. Еженедельник Аптека. 2013. URL: http://www.apteka.ua/article/233241. 3. Тарасов А. В. Антиаритмическая терапия до и после инвазивных методов лечения фибрилляции предсердий. Национальное Интернет Общество специалистов по внутренним болезням. 2014. URL: https://internist.ru/publications/detail/antiaritmicheskaya-terapiya-do-i-posle-invazivnyh-metodov-lecheniya-fibrillyacii-predserdiy./?utm_source=copypaste&utm_medium=referral&utm_campaign?utm_source=copypaste&utm_medium=referral&utm_campaign=copypaste. 4. Guidelines for the management of atrial fibrillation: the Task Force for the Management of Atrial Fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC). European Heart Journal. 2010. № 31. P. 2369–429. 28

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


В. А. Штельмах та ін.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

5. Ablation vs medical therapy in the setting of symptomatic atrial fibrillation and left ventricular dysfunction / Choi А., Hematpour К., Kukin М. et al. Congest Heart Fail. 2010. № 16. P. 10–4. 6. Upper normal blood pressures predict incident atrial fibrillation in healthy middle-aged men: a 35-year follow-up study / Grundvold I., Skretteberg Р. Т., Liestol К. et al. Hypertension. 2012. № 59. P. 198–204. 7. ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with EACTS The Task Force for the management of atrial fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC). European heart journal. 2016. P. 2893–2962. 8. Hypertension and cardiac arrhythmias: a consensus document from the European Heart Rhythm Association (EHRA) and ESC Council on Hypertension, endorsed by the Heart Rhythm Society (HRS), Asia-Pacific Heart Rhythm Society (APHRS) and Sociedad Latinoamerican / Europace: European pacing, arrhythmias, and cardiac electrophysiology: journal of the working groups on cardiac pacing, arrhythmias, and cardiac cellular electrophysiology of the European Society of Cardiology. 2017. № 19 (6). P. 891–911. 9. Prognostic value of changes in the electrocardiographic strain pattern during antihypertensive treatment: the Losartan Intervention for End-Point Reduction in Hypertension Study (LIFE) / Okin P. M., Oikarinen L., Viitasalo M. et al. Circulation. 2009. № 119. P. 1883–1891. 10. Improvements in Symptoms and Quality of Life in Patients With Paroxysmal Atrial Fibrillation Treated With Radiofrequency Catheter Ablation Versus Antiarrhythmic Drugs. Circulation / Reynolds M. R., Walczak J., White S. A. et al. Cardiovascular Quality and Outcomes. 2010. № 3 (6). P. 615–623. 11. Thrall G., Lane D., Carrol D., Lip G. Y. Quality of Life in Patients with Atrial Fibrillation: A Systematic Review. The American journal of medicine. 2006. № 119 (5). P. 448–519. 12. Wyndham C. R. C. Atrial Fibrillation: The Most Common Arrhythmia. Texas Heart Institute Journal. 2013. № 27 (3). P. 257–267. КЛІНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ В ГОСТРИЙ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ПІСЛЯ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ ФІБРИЛЯЦІЇ ТА ТРІПОТІННЯ ПЕРЕДСЕРДЬ В. А. Штельмах, доц. М. С. Бринза Обстежено 180 пацієнтів із фібриляцією та тріпотінням передсердь (ФП/ТП), розподілених на дві групи: основну групу склали пацієнти, яким була проведена радіочастотна абляція (РЧА), групу порівняння склали пацієнти, котрим не проводили РЧА. Обидві групи, у свою чергу, розподілялися на підгрупи: з артеріальною гіпертензією (АГ) і без АГ. Оцінювалися стать і вік пацієнтів, частотні співвідношення ФП і ТП, клінічні особливості пацієнтів — форми хронічної ішемічної хвороби серця (ХІХС), АГ і хронічної серцевої недостатності (ХСН), цукрового діабету (СД) і гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК), а також якість життя (ЯЖ). Показники оцінювали в обох групах відповідно до етапів дослідження основної групи — до РЧА та через 5–7 днів після РЧА. Дані опрацьовували після формування бази даних Microsoft Exel. Для статистичної оцінки результатів використовували стандартні статистичні методи. Доведено, що персистуюча форма ФП/ТП спостерігається частіше й не залежить від наявності АГ. У пацієнтів ФП/ТП поєднано з АГ частіше трапляються ХІХС і ХСН. Персистуюча форма ФП/ТП, високі класи EHRA, а також супутня патологія (АГ, ХІХС, ХСН) асоціюються з гіршим контролем ритму з використанням медикаментозної терапії, і тому необхідним є проведення РЧА. РЧА більшою мірою, ніж медикаментозна терапія, підвищує ЯЖ у пацієнтів з аритміями, але потребує подальшої медикаментозної підтримки через високий ризик рецидиву аритмій у післяопераційному періоді. Ключові слова: фібриляція і тріпотіння передсердь, клінічні особливості, артеріальна гіпертензія, післяопераційний період, радіочастотна катетерна абляція.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

29


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.857-073.7:612.13 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.030

СОСТОЯНИЕ АРТЕРИАЛЬНОЙ И ВЕНОЗНОЙ ЦЕРЕБРАЛЬНОЙ ГЕМОДИНАМИКИ У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ВИДАМИ ГОЛОВНОЙ БОЛИ Доц. В. И. Калашников Харьковская медицинская академия последипломного образования Мигрень, головная боль напряжения (ГБН) и цервикогенная головная боль (ЦГБ) в данное время занимают ведущее место в структуре головных болей. Представляет интерес изучение артериальной и венозной гемодинамики при различных вариантах головной боли с целью разработки новых критериев диагностики на основе ультразвукового исследования. Цель исследования — оценка состояния артериальной и венозной мозговой гемодинамики у пациентов с различными видами головной боли. Было исследовано 458 пациентов молодого возраста с различными видами головной боли, в том числе с мигренью — 124 пациента, ГБН — 188 пациентов, ЦГБ — 146 пациентов. Исследовались показатели линейной скорости кровотока (ЛСК) во внутренних сонных (ВСА) (интракраниальные сегменты), передних (ПМА), средних (СМА), задних (ЗМА) мозговых, позвоночных (ПА) и основной (ОА) артериях, а также показатели максимальной скорости кровотока (Vmax) в верхнеглазных (ВГВ) и позвоночных (ПВ) венах, базальных венах Розенталя (БВ), прямом синусе (ПС). У пациентов с мигренью наблюдалось значимое усиление ЛСК в СМА (84,4 ± 9,1 см/с) и в ЗМА (56,7 ± 6,2 см/с), в сочетании с асимметрией ЛСК (20–30 %) по магистральным интракраниальным сосудам. Изменения артериальной гемодинамики отмечались у 18,1 % пациентов с ГБН и проявлялись в виде незначимого усиления ЛСК и легкой асимметрии ЛСК по ПА, СМА и ЗМА. В группе пациентов с ЦГБ преобладали вазоспастические реакции в одной ПА и ОА (34,4 %), с усилением скоростных показателей в ПА до 49,3 ± 5,6 и в ОА до 51,4 ± 4,9 см/с. Венозная дисциркуляция у пациентов с мигренью проявлялась в виде усиления венозного оттока по ВГВ (19,4 ± 2,8 см/с), БВ (29,2 ± 2,9 см), ПС (28,7 ± 3,1 см/с). У пациентов с ГБН повышались значения Vmax в ПС до 34,3 ± 4,1 см/с, в БВ до 27,3 ± 3,2 см/с. В группе с ЦГБ преобладало асимметричное усиление Vmax по ПВ до 33,5 ± 3,7 см/с и в меньшей степени по ПС и БВ. У пациентов с мигренью преобладают паттерны вазоспазма в СМА и ЗМА и венозной дисциркуляции в ВГВ, БВ и ПС. Для пациентов с ГБН характерна дисциркуляция в ПС и БВ. При ЦГБ отмечаются паттерны вазоспазма в ОА и ПА, а также асимметричная венозная дисциркуляция в системе ПВ. Ключевые слова: мигрень, головная боль напряжения, цервикогенная головная боль, транскраниальная допплерография, церебральная гемодинамика. В настоящее время головная боль (ГБ) является наиболее распространенным патологическим паттерном, сопровождающим значительное число заболеваний. Современная Международная классификация головной боли (МКГБ-IІІ, 2018) выделяет первичные головные боли (мигрень, головные боли напряжения, пучковые головные боли) и вторичные, при которых головная боль является симптомом какого-либо патологического состояния [5]. Среди неврологических заболеваний, манифестирующих ГБ, наиболее распространенные — мигрень (М), головная боль 30

напряжения (ГБН) и цервикогенная головная боль (ЦГБ). Мигрень — одна из самых распространенных форм ГБ. В соответствии с классификацией, М можно разделить на две основные формы: 1) мигрень без ауры — клинический синдром, характеризующийся приступами ГБ со специфическими сопутствующими симптомами; 2) мигрень с аурой — характеризуется локальными неврологическими симптомами, предшествующими ГБ или сопровождающими ее [5].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. Й. Калашніков

Мигренозный приступ начинается с так называемой распространяющейся корковой депрессии Лео. Изменение церебрального кровотока во время мигренозного приступа сходно со стадиями распространяющейся депрессии. Патогенетическим фактором приступа являются изменения метаболизма и функции коры [4]. Приступ мигрени могут спровоцировать стресс, нервное или физическое перенапряжение, нарушения сна, прием определенной пищи или алкоголя, погодный фактор, применение гормональных контрацептивов [4]. У некоторых пациентов за несколько часов или даже дней до приступа могут возникать предвестники головной боли (продромальная фаза), а также симптомы после приступа (послеприступная фаза) [3]. ГБН является наиболее распространенным видом первичной головной боли. Диагностическими критерии ГБН: двусторонняя локализация, сжимающий или давящий характер боли, легкая или умеренная интенсивность боли, отсутствие усиления головной боли при обычной физической нагрузке [5]. Дисфункция норадренергической и серотонинергической систем у пациентов с ГБН может влиять на системную гемодинамику и мозговой кровоток, в результате чего реализуется опосредованное воздействие на интенсивность и хронизацию головной боли [6, 9]. ЦГБ возникает при патологии шейного отдела позвоночника, как правило, односторонняя, шейно-затылочной локализации, связана с движениями в шейном отделе (повороты, наклоны головы, неудобная поза и т. д.) [5]. Механизм развития ЦГБ основан на взаимосвязи первых трех шейных чувствительных корешков с тройничным нервом путем формирования тригемино-цервикальной системы [8]. ЦГБ реализуется за счет центрального и периферических механизмов, решающим фактором является изменение в системе антиноцицептивного контроля [4]. В ряде случаев ЦГБ может сочетаться с различными видами первичной головной боли, в частности с мигренью [4]. Метод транскраниального дуплексного сканирования давно и успешно применяется для диагностики поражений внечерепных и интракраниальных отделов магистральных артерий, производит пространственную локализацию патологического процесса в сосудах каротидного и вертебро-базилярного бассейнов, а также № 1  (37) ’ 2020

дает информацию о показателях артериальной и венозной мозговой гемодинамики [1]. В последнее время опубликовано достаточно большое количество работ, посвященных изучению нарушений церебральной гемодинамики у пациентов с различными видами ГБ. Наиболее показательны результаты дуплексного ультразвукового исследования пациентов с патологией шейного отдела позвоночника, являющейся важным фактором манифестации как ЦГБ, так и мигрени [2, 7]. В имеющихся публикациях отсутствуют данные о результатах сравнительного исследования артериальной и венозной мозговой гемодинамики у пациентов с различными видами ГБ. Цель работы — оценка состояния артериальной и венозной мозговой гемодинамики у пациентов с различными видами головной боли. МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ

Было исследовано 458 пациентов молодого возраста (16–45 лет, мужчин — 181, женщин — 277) с различными видами головной боли, в т. ч. с мигренью — 124 пациента, ГБН — 188 пациентов, ЦГБ — 146 пациентов. Диагноз ставился в соответствии с критериями диагноза Международной классификации ГБ третьего пересмотра [5]. Оценка характеристик ГБ проводилась по анкете, позволяющей выявить имеющийся у пациента ее вид, оценить основные качественные и количественные характеристики этой боли, а также провоцирующие факторы, сопровождающие симптомы, способы купирования боли и наличие абузусного фактора. Исследование церебральных артерий проводилось в триплексном режиме на ультразвуковом сканере Ultima-PA (РАДМИР, Украина), а также на транскраниальном допплеровском анализаторе «Ангиодин» (БИОСС, Россия). Исследовались показатели линейной скорости кровотока (ЛСК) во внутренних сонных (ВСА) (интракраниальные сегменты), передних (ПМА), средних (СМА), задних (ЗМА) мозговых, позвоночных (ПА) и основной (ОА) артериях, а также покатели максимальной скорости кровотока (Vmax) в верхнеглазных (ВГВ) и позвоночных (ПВ) венах, базальных венах Розенталя (БВ), прямом синусе (ПС). Контрольная группа (КГ) — 50 клинически здоровых добровольцев обоего пола соответствующего возраста. Статистический анализ и обработка материала проводились с использованием

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

31


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. Й. Калашніков

программного пакета «Statistiса 6.0». Различия вазоспастических реакций в сосудах ВББ — с показателями КГ признавались статистически 93 больных (75,0 %). Основные гемодинамические феномены в данной группе были представлены значимыми при значении p < 0,05. в виде вазоспазма в одной ПА — у 19 пациенРЕЗУЛЬТАТЫ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ тов (20,4 %), вазоспазма в одной ПА и ОА — Показатели кровотока по ВСА, ПМА, ПА, у 32 (34,4 %), вазоспазма в ОА — у 15 (16,1 %), ОА у пациентов с мигренью существенно не вазоспазма в обеих ПА — у 27 (29,0 %), асиммеотличались от данных КГ (рис. 1). В СМА наблю- трия кровотока (25–30 %) по ПА — у 30 пацидалось значимое усиление ЛСК по сравнению ентов (32,2 %). У данных больных выявлялось с КГ (84,4 ± 9,1 и 62,6 ± 8,3 см/с, соответственно, значимое увеличение скоростных показателей по p < 0,05). Также параметры кровотока в ЗМА ПА (49,3 ± 5,6 в группе с ЦГБ и 36,8 ± 4,7 см/с — превышали данные КГ (56,7 ± 6,2 и 36,4 ± 5,1 см/с, в КГ, p < 0,05) и по ОА (51,4, ± 4,9 — в группе соответственно, p < 0,05). с ЦГБ и 39,6 ± 5,3 см/с — в КГ, p < 0,05) по сравСущественная часть пациентов с мигренью — нению с КГ (рис. 3). 58 больных (46,8 %), демонстрировала наличие Изменения церебральной венозной гемодиасимметрии ЛСК (20–30 %) по магистральным намики у пациентов с мигренью проявлялись интракраниальным сосудам. В большей степени в виде усиления венозного оттока по ВГВ, БВ данные изменения были выявлены в СМА — и ПС (рис. 4). Наиболее демонстративными в кон37  пациентов (29,8  %) и ЗМА  — 24 больных тексте различий между пациентами с мигренью (19,3 %). Наличие асимметрии ЛСК у подавляю- и КГ явились показатели ПСС в ВГВ (19,4, ± 2,8 — щего числа пациентов — у 86 (69,3 %), коррели- в группе с мигренью, 10,7 ± 1,5 см/с — в КГ, ровало с усилением скорости потока на стороне p < 0,05), а также в БВ (29,2, ± 2,9 — в группе болевого синдрома. с мигренью, 19,1 ± 2,4 см/с — в КГ, p < 0,05). В отличие от пациентов с мигренью в группе Скорость венозного кровотока в ПС слегка с ГБН не наблюдалось значимых различий с КГ. превышала данные КГ, при этом различия с КГ Гемодинамические нарушения у небольшой части не были достоверными (28,7 ± 3,1 — в группе исследованных — 34 пациентов (18,1 %) про- с мигренью, и 25,3 ± 2,4 см/с — в КГ). являлись в виде незначимого повышения ЛСК В целом, у пациентов с ГБН отмечалось достои легкой асимметрии ЛСК по магистральным верное усиление Vmax в ПС до 34,3 ± 4,1 см/с интракраниальным артериям, при этом степень (КГ  — 25,3  ±  2,4  см/с, p  <  0,05), в БВ до увеличения ЛСК в ряде случаев свидетельство- 27,3 ± 3,2 см/с (КГ — 19,1 ± 2,4 см/с, p < 0,05). вала о вазоспастических реакциях в отдельных Показатели потока в ВГВ и ПВ существенно не сосудистых бассейнах (рис. 2). Данные реак- отличались от нормативных (рис. 5). ции отмечались в СМА у 28 пациентов (14,9 %). Изменения венозной гемодинамики были Асимметрия ЛСК (20–30 %) по магистральным характерны для большинства пациентов с ЦГБ. интракраниальным сосудам выявлялась в ПА — Наиболее значимым гемодинамическим паттеру  29  больных (15,4  %), СМА  — у 25 (13,3  %) ном в данной группе пациентов было усиление и ЗМА — у 19 пациентов (10,1 %), соответственно. Vmax в ПВ до 33,5 ± 3,7 см/с (КГ — 22,7 ± 3,3 см/с, Наличие асимметрии кровотока по СМА трак- p < 0,05). Такие изменения носили односторонний товалось как признак церебральной ангиодис- характер и, как правило, сочетались с асимметтонии, асимметрия ЛСК по ПА расценивалась как рией Vmax по ПВ (25–30 %). Также в данной вероятный признак начальной дисгемии в верте- группе выявлялось усиление потока по ПС бробазилярном бассейне. (29,3 ± 4,6 — в группе с ЦГБ и 25,3 ± 2,4 см/с — По нашему мнению, церебральная ангиоди- в КГ), а также по БВ (23,9 ± 3,6 — в группе с ЦГБ стония, присущая большинству пациентов с ГБН, и 19,1 ± 2,4 см/с — в КГ), без статистической как правило, напрямую не является патогенетиче- достоверности. Показатели венозного кровотоским фактором реализации ГБН, но вместе с тем ка по ВГВ существенно не отличались от данных отражает напряжение вегетативных структур у КГ (рис. 6). данных пациентов. Можно утверждать о сравнительном преобВ группе пациентов с ЦГБ ведущим гемо- ладании венозных нарушений гемодинамики динамическим паттерном являлось наличие над артериальными в структуре ГБ различного 32

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. Й. Калашніков

Рис. 1. Показатели ЛСК в церебральных артериях у пациентов с мигренью

Рис. 2. Показатели ЛСК в церебральных артериях у пациентов с головной болью напряжения

Рис. 3. Показатели ЛСК в церебральных артериях у пациентов с цервикогенной головной болью

Рис. 4. Показатели Vmax в церебральных венах у пациентов с мигренью

Рис. 5. Показатели Vmax в церебральных венах у пациентов с головной болью напряжения

характера. Локализация венозных нарушений может быть использована в качестве диагностического критерия в случаях вероятной доказанности вида ГБ, а также при смешанных вариантах цефалгий. ВЫВОДЫ 1. Гемодинамические изменения у пациентов с мигренью в межприступном периоде характеризуются следующими допплерографическими паттернами: вазоспастические реакции в средних и задних мозговых артериях, нарушение церебрального венозного кровотока в верхнеглазных венах, базальных венах Розенталя и прямом синусе. № 1  (37) ’ 2020

Рис. 6. Показатели Vmax в церебральных венах у пациентов с цервикогенной головной болью

2. Церебральная венозная дисциркуляция у пациентов с головной болью напряжения проявляется в виде повышения скорости венозного оттока в прямом синусе и базальных венах Розенталя. 3. У пациентов с цервикогенной головной болью преобладают регионарные гемодинамические нарушения в сосудах вертебро-базилярного бассейна: вазоспастические паттерны в основной и позвоночных артериях, нарушения венозного оттока в системе позвоночных вен. 4. Ультразвуковое обследование пациентов с головной болью позволяет уточнить характер и локализацию артериальных и венозных

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

33


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. Й. Калашніков

нарушений у конкретного пациента и открывает вариантов головной боли на основе анализа цереперспективу разработки новых дифференци- бральной гемодинамики. ально-диагностических критериев различных СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Абдуллаев Р. Я., Хвисюк А. Н., Марченко В. Г. Эхография в неврологии и вертебрологии. Харьков : Новое слово, 2017. 196 с. 2. Decreased Vertebral Artery Hemodynamics in Patients with Loss of Cervical Lordosis / Bulut M. D. et al. Med Sci Monit. 2016. № 22. P. 495–500. 3. Burstein R., Noseda R., Borsook D. Migraine: Multiple processes, complex pathophysiology. J Neurosci. 2015. № 35. P. 6619–6629.  4. Goadsby P. J., Holland P. R., Martins-Oliveira M. Pathophysiology of migraine: A disorder of sensory processing. Physiol Rev. 2017. № 97. P. 553–622.  5. Headache Classification Committee of the International Headache Society (IHS). The International Classification of Headache Disorders, 3rd edition. Cephalalgia. 2018. Vol. 38, Issue 1. P. 1–211. 6. Neck and shoulder muscle strength in patients with tension-type headache: a case-control study / Madsen B. K. et al. Cephalalgia. 2016. № 36 (1). P. 29–36. 7. Doppler ultrasonography assessment of the vertebral artery in people with cervicogenic dizziness / Shum G. et al. J Spine. 2017. № 6. P. 4. 8. Tabeeva G. Cervicalgia, cervicocranialgia, and cervicogenic headache. Neurology, Neuropsychiatry, Psychosomatics. 2014. № 6 (2). P. 90–96. DOI: https://doi.org/10.14412/2074-2711-2014-2-90-96. 9. Yu S., Han X. Update of Chronic Tension-Type Headache. Curr Pain Headache Rep. 2015. № 19. P. 469. DOI: https://doi.org/10.1007/s11916-014-0469-5. 10. Zenkevich A. S., Filatova E. G., Latysheva N. V. Migraine and neck pain: Mechanisms of comorbidity. Neurology, Neuropsychiatry, Psychosomatics. 2016. № 8 (1), P. 29–34.

СТАН АРТЕРІАЛЬНОЇ ТА ВЕНОЗНОЇ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМИ ВИДАМИ ГОЛОВНОГО БОЛЮ Доц. В. Й. Калашніков Мігрені, головному болю напруження (ГБН) і цервікогенному головному болю (ЦГБ) нині належить провідне місце в структурі головного болю. Цікавим є вивчення артеріальної і венозної гемодинаміки за різних варіантів головного болю з метою розробки нових критеріїв діагностики на основі ультразвукового дослідження. Мета дослідження — оцінювання стану артеріальної та венозної мозкової гемодинаміки в пацієнтів із різними видами головного болю. Було обстежено 458 пацієнтів молодого віку з різними видами головного болю, у тому числі з мігренню — 124 пацієнти, ГБН — 188 пацієнтів, ЦГБ — 146 пацієнтів. Досліджувалися показники лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) у внутрішніх сонних (ВСА) (інтракраніальні сегменти), передніх (ПМА), середніх (СМА), задніх (ЗМА) мозкових, хребетних (ХА) і основній (ОА) артеріях, а також показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у верхніх очних (ВОВ) і хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС). У пацієнтів із мігренню спостерігали значуще посилення ЛШК у СМА (84,4 ± 9,1 см/с) і в ЗМА (56,7 ± 6,2 см/с) поєднано з асиметрією ЛШК (20–30 %) у магістральних інтракраніальних судинах. Зміни артеріальної гемодинаміки відзначали у 18,1 % пацієнтів із ГБН, які проявлялися у вигляді незначного посилення ЛШК і легкої асиметрії ЛШК по ХА, СМА і ЗМА. У групі пацієнтів із ЦГБ переважали вазоспастичні реакції в одній ХА і ОА (34,4 %), із підвищенням швидкісних показників у ХА до 49,3 ± 5,6 см/с і в ОА до 51,4 ± 4,9 см/с. Венозна дисциркуляція в пацієнтів із мігренню виявлялася як посилення венозного відтоку по ВОВ (19,4 ± 2,8 см/с), БВ (29,2 ± 2,9 см), ПС (28,7 ± 3,1 см/с). У пацієнтів із ГБН прискорювалася Vmax у ПС до 34,3 ± 4,1 см/с, у БВ до 27,3 ± 3,2 см/с. У групі з ЦГБ переважало асиметричне посилення Vmax по ХВ до 33,5 ± 3,7 см/с і меншою мірою по ПС і БВ. У пацієнтів із мігренню переважають патерни вазоспазму в СМА і ЗМА і венозної дисциркуляції у ВГВ, БВ і ПС. Для пацієнтів із ГБН характерна дисциркуляція в ПС і БВ. При ЦГБ відзначаються патерни вазоспазму в ОА і ХА, а також асиметрична венозна дисциркуляція в системі ХВ. Ключові слова: мігрень, головний біль напруження, цервікогенний головний біль, транскраніальна допплерографія, церебральна гемодинаміка.

34

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616-006(091):159.9 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.035

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕТАПУ ЗАХВОРЮВАННЯ Доц. Т. Г. Кривоніс Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова Онкологічне захворювання спричиняє значні зрушення у психічному функціонуванні, що може негативно позначатися на якості життя пацієнтів та ефективності лікувальних заходів. На засадах медичної етики та деонтології було проведено психологічне обстеження 288 онкологічних пацієнтів, які проходили протипухлинне лікування у спеціалізованих медичних закладах м. Вінниці. Як методи дослідження застосовано напівструктуроване клініко-психологічне інтерв’ю та методику FACES-3. Онкохворих, які зіштовхнулися із хворобою вперше, визначав високий рівень психічної травматизації, достатній ресурс позитивного переструктурування, оптимістичність. Пацієнти після повернення онкопатології демонстрували вищий рівень напруженості психологічних механізмів захисту, песимістичність, психоемоційну нестабільність, вибірковість у сприйнятті негативних новин стосовно захворювання. Пацієнти з «адаптованих» родин показували вищий рівень психологічного пристосування до стресової ситуації порівняно з хворими з «межових» сімей, тоді, як пацієнти з «дезадаптованих» родин відзначалися значною нестабільністю психічного статусу. У визначенні характеру та об’єму медико-психологічних заходів для онкологічних пацієнтів необхідно враховувати етап перебігу захворювання та рівень сімейної адаптації. Ключові слова: клініко-психологічні феномени, онкологічні пацієнти, сімейна адаптація, психологічна допомога, психоонкологія. Онкологічні захворювання — це серйозний виклик для медичної та психологічної служби в аспекті відновлення здоров’я та забезпечення достатньої якості життя. На сьогодні в Україні реєструються вищі показники онкологічної захворюваності порівняно зі світовими даними — 384,9 проти 229,3 на 100 тис. населення [1]. Негативними наслідками онкології виступають втрата працездатності, висока летальність та смертність [1]. Насамперед психоонкологія займається вивченням особливостей розвитку та перебігу психічних порушень, що викликані онкологічним захворюванням та його лікуванням [2, 3, 4]. Недіагностовані психічні розлади стають причиною неадекватного лікування, що включає тривалий період обстеження, зниження прихильності до протипухлинної терапії хворих [3, 4, 5, 6]. В онкологічній практиці складність становить розпізнавання психопатологічних синдромів, зокрема їх психогенна чи соматогенна приналежність [7, 8]. Психічні зрушення можуть формуватися у зв’язку з протипухлинним лікуванням, унаслідок його тяжкості та часом нейротоксичної № 1  (37) ’ 2020

дії [9, 10]. З огляду на сучасні уявлення про вплив онкологічної хвороби, вона не лише спричиняє появу психопатологічної симптоматики, але й вражає більш глибокі особистісні структури — відчуття ідентичності, самосприйняття, образ тіла [11, 12]. Порушення фізичного здоров’я та психічні зміни стають підґрунтям для зниження якості життя [13, 14, 15]. Багатогранність впливу онкологічного захворювання та відмінності на етапах перебігу патології визначають необхідність у диференціюванні медико-психологічних заходів, урахування наявних особливостей та формування протоколів психологічної допомоги відповідно до потреб пацієнтів та вимог клінічної практики. Мета роботи — вивчити особливості прояву клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів на різних етапах перебігу хвороби та залежно від сімейної адаптації. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

На засадах медичної етики та деонтології було проведено психологічне обстеження

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

35


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ онкологічних пацієнтів, які проходили протипухлинне лікування у спеціалізованих медичних закладах м. Вінниці. У дослідженні взяли участь 288 онкохворих, з яких 174 — жінки (ГЖ) та 114 чоловіків (ГЧ). На етапі первинного зіткнення із захворюванням знаходилося 78 жінок (ГЖ1) та 51 чоловік (ГЧ1), при поверненні хвороби підгрупи були такими — 96 осіб жіночої (ГЖ2) та 63 — чоловічої статі (ГЧ2). Віковий діапазон обстежуваних становив від 46 до 67 років. Оцінку вираженості та розподілу клініко-психологічних феноменів при перебігу онкопатології проводили за допомогою напівструктурованого клініко-діагностичного інтерв’ю з подальшим якісним аналізом даних. З метою визначення ролі родини у формуванні психологічного статусу онкологічних пацієнтів опитуваних було поділено на підгрупи за критерієм рівня сімейної адаптації, за шкалою сімейної адаптації і згуртованості FACES-3 та сформовано 3 групи — «адаптовані» родини, сім’ї з «межовим» пристосуванням та «дезадаптовані». У дослідженні психологічний статус онкологічних пацієнтів аналізували із застосуванням моделі прояву клініко-психологічних феноменів у онкологічній практиці [16]: «поділу життя», «сортера», «нового початку», «маятника», «екстерналізації психічного напруження», «психологічної індукції», «децентралізації». Феномен «поділу життя» визначав рівень психологічної травматизації внаслідок поділу життя на «до» та «після» встановлення онкологічного діагнозу. Феномен «сортера» виявляв рівень когнітивних викривлень негативної інформації стосовно хвороби та її лікування, як психологічний захист. Феномен «нового початку» відображав здатність до позитивного переформулювання та переструктурування свого життєвого статусу, проявлявся у позитивних очікуваннях щодо прогнозу, оптимізму стосовно подолання чи стабілізації захворювання. Феномен «маятника» характеризував коливання психоемоційного стану від «полюса надії» до «полюса розпачу» під впливом нозогенних тригерів. Феномен «ектерналізації» визначав напруження психологічного механізму захисту, спрямованого на зменшення внутрішнього напруження за рахунок винесення психічного напруження поза межі власного «Я». Феномен «децентралізації» виявлявся зміщенням уваги на менш значущі аспекти ситуації 36

Т. Г. Кривоніс

на відміну від пріоритетних (покращенні лабораторних показників без урахування загальної клінічної картини прогресування патології). Феномен «індукції» відображав формування надміцних міжособистісних зв’язків, що перешкоджали трансперентним відносинам. Статистико-математичний аналіз включав формування описової статистики та аналіз розбіжностей з використанням непараметричних методів. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Поділ опитуваних залежно від етапу хвороби був зумовлений суттєвими відмінностями у їх фізичному та психологічному статусі. Пацієнти, які вперше зіштовхнулися із захворюванням, переживали інтенсивний психологічний стрес, викликаний як усвідомленням загрози для життя, так і фактором невідомості (щодо методів діагностики, лікування, невизначеності прогнозів). Хворі після повернення онкопатології були більш обізнаними та «досвідченими», хоча необхідність у повторному лікуванні звичайно спричиняла повторну психологічну травму. Одержані дані, що характеризують розподіл клініко-психологічних феноменів залежно від етапу перебігу хвороби та з урахуванням рівня сімейної адаптації (табл. 1). Виявлено, що у структурі клініко-психологічних феноменів у пацієнтів, які зіштовхнулися з онкологічним захворюванням вперше, провідну роль відігравали феномени «поділу життя» (100 %) та «нового початку» (97,7 %), що відображали одночасно високий рівень психотравматизації встановленим діагнозом та налаштованість на лікування. Достатньо вираженим був феномен «сортера» (59,7 %), як прояв вибірковості у сприйнятті негативної інформації з приводу хвороби, за яким слідував феномен «маятника» (30,2 %), що характеризував значні коливання психоемоційного стану під впливом нозологічних тригерів. Найменш представленими на первинному етапі були феномени «екстерналізації» (17,8 %), «децентралізації» (17,8 %) та «індукції» (13,2 %), що визначали особливості залученості психологічних механізмів захисту. Структура клініко-психологічних феноменів мала свої відмінності в онкологічних пацієнтів після повернення захворювання. Провідну роль відігравав феномен «сортера» (71,1 %), як індикатора вираженості психологічних механізмів захисту, поряд з проявами «поділу життя» (65,4 %), як показника повторної ретравматизації та

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Т. Г. Кривоніс

Клініко-психологічні феномени залежно від етапу перебігу хвороби, % Феномени

«Адаптовані»

«Межові»

«Дезадаптовані»

Таблиця 1 Разом

Пацієнти, які вперше зіштовхнулися із захворюванням групи «поділу життя» «сортера» «нового початку» «маятника» «екстерналізації» «індукції» «децентралізації»

ПГа, n = 24 100 25,0 100 12,5 4,2 – 4,2

ПГм, n = 65 100 56,9 100 26,2 13,8 10,8 12,3

ПГд, n = 40 100 85,0 92,5 47,5 32,5 25,0 35,0

ПГ, n = 129 100 59,7 97,7 30,2 17,8 13,2 17,8

Пацієнти після повернення онкологічної хвороби групи ВГа, n = 31 ВГм, n = 62 ВГд, n = 66 ВГ, n = 159 «поділу життя» 16,1 53,2 100,0 65,4 «сортера» 35,5 66,1 92,4 71,1 «нового початку» 100 64,5 45,5 63,5 «маятника» 19,4 37,1 57,6 42,1 «екстерналізації» 12,9 21,0 40,9 27,7 «індукції» 3,2 16,1 36,4 22,0 «децентралізації» 9,7 19,4 39,4 25,8 Примітка: П — пацієнти, які зіштовхнулися з онкологічного хворобою вперше, В — хворі після повернення чи рецидиву захворювання.

«нового початку» (63,5 %), який визначав рівень оптимістичності в оцінці свого статусу. Зростала представленість феномену «маятника» (42,1 %), «екстерналізації» (27,7 %), «децентралізації» (25,8 %), «індукції» (22,0 %), що вказувало на зростання рівня психологічного напруження і включення психологічних механізмів, спрямованих на відновлення психічної рівноваги. Аналіз розподілу клініко-психологічних феноменів залежно від рівня сімейної адаптації виявив, що в онкологічних пацієнтів з «адаптованих» родин незалежно від етапу перебігу хвороби психічний статус характеризувався більшою стабільністю. Такі хворі демонстрували нижчу напруженість психологічних механізмів захисту, спрямованих на симптоматичне зниження психічного напруження, вищу оптимістичність щодо прогнозу та можливостей лікування, здатність до позитивного переосмислення та конструктивного переструктурування своєї життєвої ситуації. Онкохворі з «дезадаптованих» родин характеризувалися вкрай песимістичним ставленням до ситуації, значною напруженістю психологічних захистів, вираженою нестабільністю психоемоційного стану, селективністю сприйняття інформації. Пацієнти з підгрупи «межових» сімей займали проміжну позицію між описаними варіантами. № 1  (37) ’ 2020

ВИСНОВКИ

Психологічний статус онкологічних пацієнтів мав відмінності залежно від етапу перебігу захворювання та рівня сімейної адаптації. Онкохворих, які зіштовхнулися з хворобою вперше, визначав високий рівень психічної травматизації, проте ресурс до позитивного переструктурування також був досить високим, тоді, як пацієнти після повернення онкопатології демонстрували вищий рівень напруженості психологічних механізмів захисту, песимістичність, психоемоційну нестабільність, вибірковість у сприйнятті негативних новин стосовно захворювання. Пацієнти з «адаптованих» родин демонстрували вищий рівень психологічного пристосування до стресової ситуації порівняно з хворими з «межових» сімей, тоді, як пацієнти з «дезадаптованих» родин відзначалися значною нестабільністю психічного статусу. Стосовно розробки та організації заходів медико-психологічної допомоги, етап перебігу онкологічного захворювання та рівень сімейної адаптації для онкологічних пацієнтів є важливими і перспективними критеріями, що визначають характер та інтенсивність медико-психологічних заходів.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

37


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Т. Г. Кривоніс

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рак в Україні 2014–2015 / З. П. Федоренко та ін.; за заг. ред. О. О. Колеснік. Київ : Національний інститут раку, 2016. 142 с. 2. Отрощенко Н. П., Отрощенко І. П., Отрощенко П. А. Особливості нециркулярних депресій у онкологічних хворих. Психічне здоров’я. 2015. № 1 (46). С. 20–24. 3. Butow P. N., Coates A. S., Dunn S. M. Psychosocial predictors of survival: metastatic breast cancer. Annual Oncology. 2000. Vol. 11 (4). P. 469–474. 4. Бергфельд А. Ю. Эмоциональный опыт как предиктор рецидива онкологических заболеваний. Вестник пермского университета. 2011. Вып. 3 (7). С. 60–72. 5. Psychosocial burden and desire for support in outpatients with skin cancer / Buchhold B. et al. J Dtsch Dermatol Ges. 2016. Vol. 14 (4). P. 405–415. 6. Cancer beliefs and patient activation in a diverse, multilingual primary care sample/ Hay J. L. et al. Psychooncology. 2016. Vol. 25 (9). P. 1071–1078. 7. Rajmohan V., Kumar S. K. Psychiatric morbidity, pain perception, and functional status of chronic pain patients in palliative care. Indian J Palliat Care. 2013. Vol. 19 (3). P. 146–151. 8. Experiences of pain: a longitudinal, qualitative study of patients with head and neck cancer recently treated with radiotherapy / Schaller A. et al. Pain Manag Nurs. 2015. Vol. 16 (3). P. 336–345. 9. Cognitive problems among breast cancer survivors: loneliness enhances risk / Jaremka L. M. et al. Psychooncology. 2014. Vol. 23 (12). P. 1356–1364. 10. Longitudinal assessment of cognitive changes associated with adjuvant treatment for breast cancer: the impact of APOE and smoking / Ahles T. A. et al. Psychooncology. 2014. Vol. 23 (12). P. 1382–1390. 11. Examining pain, body image, and depressive symptoms in patients with lymphedema secondary to breast cancer / Teo I. et al. Psychooncology. 2015. Vol. 24 (11). P. 1377–1283. 12. Body image perceptions among women with pre-existing physical disability who developed breast cancer: a qualitative exploration / Smith K. B. et al. Psychooncology. 2015. Vol. 24 (12). P. 1826–1829. 13. Cancer, coping, and cognition: a model for the role of stress reactivity in cancer-related cognitive decline / Andreotti C. et al. Psychooncology. 2015. Vol. 24 (6). P. 617–623. 14. Alcorso J., Sherman K. A. Factors associated with psychological distress in women with breast cancer-related lymphedema. Psychooncology. 2016 Vol. 25 (7). P. 865–872. 15. Cycles of silence: First Nations women overcoming social and historical barriers in supportive cancer care / Hammond C. et al. Psychooncology. 2017. Vol. 26 (2). P. 191–198. 16. Мухаровська І. Р. Клініко-психологічні феномени у онкологічній практиці на різних етапах лікувального процесу. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2016. № 4. С. 74–77. ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО РЕАГИРОВАНИЯ ОНКОЛОГИЧЕСКИХ БОЛЬНЫХ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ЭТАПА ЗАБОЛЕВАНИЯ Доц. Т. Г. Кривонос Онкологическое заболевание вызывает значительные сдвиги в психическом функционировании, что может негативно сказываться на качестве жизни пациентов и эффективности лечебных мероприятий. На основе медицинской этики и деонтологии было проведено психологическое обследование 288 онкологических пациентов, проходивших противоопухолевое лечение в специализированных медицинских заведениях г. Винницы. В качестве методов исследования применены полуструктурированное клинико-психологическое интервью и методика FACES-3. Онкобольных, которые столкнулись с болезнью впервые, определял высокий уровень психической травматизации, достаточный ресурс положительного переструктурирования, оптимистичность. Пациенты после возвращения онкопатологии демонстрировали высокий уровень напряженности психологических механизмов защиты, пессимистичность, психоэмоциональную нестабильность, избирательность в восприятии негативных новостей относительно заболевания. Пациенты с «адаптированных» семей показывали высокий уровень психологического приспособления к стрессовой ситуации по сравнению с больными с «пограничных» семей, в то время, как пациенты с «дезадаптированных» семей отличались значительной нестабильностью психического статуса. В определении характера и объема медико-психологических мероприятий для онкологических пациентов необходимо учитывать этап течения заболевания и уровень семейной адаптации. Ключевые слова: клинико-психологические феномены, онкологические пациенты, семейная адаптация, психологическая помощь, психоонкология. 38

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.89::616.895+616.891:616-057 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.039

СПЕЦИФІКА ДЕПРЕСИВНОГО РЕАГУВАННЯ У ПРЕДСТАВНИКІВ КОМАНДНОГО СКЛАДУ МОРСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО І ПАСАЖИРСЬКОГО ФЛОТІВ Канд. мед. наук К. А. Косенко КНП «Одеський обласний центр психічного здоров’я» Досліджено специфіку проявів депресивного реагування командного складу морського торговельного і пасажирського флотів для визначення необхідності створення специфічних для цього контингенту системних заходів з охорони їх психічного здоров’я. Упродовж 2016–2019 рр. обстежено 180 командирів морського флоту України: 110 членів командного складу торгового флоту та 70 — пасажирського. Усі особи чоловіки, громадяни України. Використовувалися клініко-психопатологічний і психодіагностичний методи. Питома вага представників командного складу торговельного (69,1 %) і пасажирського (57,1 %) морського флотів мають ознаки психічної дезадаптації, які здебільшого не мають клінічно окресленої вираженості. Серед командного складу як торговельного, так і пасажирського морського флотів значна кількість осіб має прояви депресивного реагування у вигляді ангедонічної та астенічної симптоматики переважно низької або помірної інтенсивності. Загальний рівень депресивного реагування командного складу як торговельного, так і пасажирського морського флотів у межах нормативних значень. Незважаючи на загальні результати, в обох групах виявлено осіб із перевищенням норми симптомів депресивного реагування, їхня кількість така сама, як і обстежених з ознаками вираженої психічної дезадаптації, у структурі якої депресивна ангедонічна й астенічна симптоматика є вельми вираженою. Отримані дані необхідно використовувати під час розробки специфічних заходів психотерапії і психопрофілактики для цього контингенту. Ключові слова: командний склад торговельного морського флоту, командний склад пасажирського морського флоту, психічна дезадаптація, депресивні прояви. Глобалізація флоту трансформувала міжнародний ринок праці моряків. На морських шляхах превалюють транснаціональні судноплавні компанії, які ходять під так званими «зручними» прапорами, що не лише надає податкові переваги, а й дає змогу обходити міжнародні та національні вимоги в галузі охорони праці й окремих її складових. На цих суднах працюють близько 2 млн моряків, серед яких понад 100 тисяч — громадяни України [1, 2]. Нині Україна є однією з п’яти основних держав, що забезпечують світовий ринок праці високопрофесійними морськими кадрами [3]. Професія моряка далекого плавання є досить складною, небезпечною та важкою, асоційованою з постійною дією несприятливих чинників професійної діяльності, які поділяються щонайменше на природні, виробничі, особистісні й соціально-психологічні стрес-фактори [4]. № 1  (37) ’ 2020

У дослідженнях проблеми наявності й розповсюдженості депресії і суїцидальної поведінки серед моряків далекого плавання виявлено дві протилежні та суперечливі тенденції [5]. З одного боку, існує уявлення, що їхнє психічне здоров’я є стабільно позитивним. У документі «The BIMCO and ICS Manpower Report» [6] наведено дані, що переважна більшість вибіркової сукупності моряків на запитання про їх рівень задоволеності відповіли, що вони «задоволені», «щасливі» та «дуже щасливі». M. Oldenburg із колегами [7], вивчаючи у 2012 р. синдроми стресу та вигорання у моряків, виявив, що «порівняно з більшістю берегових професій, ризик вигорання у моряків здається помірним, хоча мореплавство вважається особливо небезпечною професією». Аналогічно Besikci et al. [8] встановлено, що втома та страждання не особливо виражені у власних звітах моряків. Отже, існують переконливі дані,

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

39


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ що, хоча мореплавання є предметом небезпеки та ризиків, у моряків далекого плавання немає ознак високого ризику депресивного реагування. Однак інші результати демонструють протилежне. Наприклад, опитування трестів моряків Міжнародної федерації транспортних працівників (ITF) [9] установило, що кількість моряків, які знали колег, котрі вчинили самогубство, варіювалася від 6 до 35 % респондентів, залежно від їхньої країни. Окрім того, половина вибірки респондентів повідомили, що часто або іноді вони відчувають тривогу, пригніченість і безвихідь, перебуваючи в морі. У низці досліджень неодноразово повідомлялося, що моряки відчували втому та скаржилися на недосипання в рейсах [10, 11]. Нарешті, дослідження Hjarnoe та Leppin [12] виявило, що мореплавство пов’язане не лише з відсутністю позитивних поведінкових режимів (наприклад, фізичних вправ), а й із наявністю негативних (наприклад, тютюнопаління). Отже, сучасні докази наявності/відсутності депресії у моряків загалом та їх окремих професійних груп є недостатніми та фрагментарними, бо крім недиференційованих стресорів, які мають вплив на будь-якого члена судноплавної команди, існують також специфічні, пов’язані з особливостями професійної діяльності конкретного моряка, серед яких насамперед розділяють стресори, характерні для матросів та для командирів морського флоту [13]: якщо в першому випадку провідними професійними патогенними чинниками є насамперед фізичні й фізіологічні, то для командирів потенційно небезпечнішими є психосоціальні та психоемоційні стресові чинники, що відбувається через їхню «…високу особисту відповідальність за екіпаж та корабель, та постійну зміну вимог до роботи» [14]. Мета роботи — дослідження специфіки проявів депресивного реагування командного складу морського торговельного (КТФ) і пасажирського

К. А. Косенко

(КПФ) флотів для визначення необхідності створення специфічних для цього контингенту системних заходів з охорони їх психічного здоров’я. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Для досягнення поставленої мети на засадах інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики та деонтології протягом 2016–2019 рр. було обстежено 180 командирів морського флоту України: 110 членів командного складу (капітани далекого плавання, перші та другі помічники капітанів тощо) торговельного флоту, та 70 — пасажирського. Усі обстежені були чоловіками, громадянами України. Усіх респондентів обстежували в період після повернення з рейсу на базі кількох медичних установ (медичний центр «Академмарін» НУ ОМА, КУ «Одеський обласний центр психічного здоров’я», кафедра психіатрії, наркології та психології Одеського національного медичного університету, медичні центри «Крок до життя», «Віта» й ін.), під час добровільного звернення за консультацією лікаря-психіатра. Під час дослідження використовувалися клініко-психопатологічний і психодіагностичний методи. Після первинного структурованого інтерв’ю проводили скринінг психічного стану через об’єктивізацію можливих проблем за допомогою «Тесту нервово-психічної адаптації» І. Н. Гурвіча [15], потім аналізували особливості притаманного їм депресивного реагування за допомогою другого (депресивного) модуля госпітальної шкали тривоги і депресії HADS [16]. Переважна кількість командирів була у віці 36–50 років, більше половини чоловіків в усіх групах були одружені, решта — розлучені (табл. 1). Статистико-математичний аналіз становив формування описової статистики й оцінювання розбіжностей за допомогою непараметричних методів.

Розподіл обстежених за віком та сімейним станом Показник Вік Сімейний стан 40

25–35 36–50 Старші 50 Одружені Розлучені

КТФ, n = 110 абс. к. % 23 20,9 59 53,6 28 25,4 69 62,7 41 37,3

Таблиця 1

КПФ, n = 70 абс. к. % 9 12,8 48 68,5 13 18,6 41 58,5 29 41,4

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

К. А. Косенко

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Наявність ознак психічної дезадаптації різного клінічного змісту та вираженості виявилася притаманною більшості обстежених — 69,1 % КТФ і 57,1 % КПФ (табл. 2). Серед обох груп переважали особи з доклінічними окремими дезадаптивними симптомами (52,7 % — серед складу КТФ і 44,3 % — КПФ; від кількості осіб з ознаками дезадаптації — 76,3 % представників КТФ і 77,5 % — КПФ, р > 0,05). Виражена психічна дезадаптація клінічно окресленого рівня діагностована в 16,4 % осіб КТФ та 12,8 % — КПФ (від кількості осіб з ознаками дезадаптації, відповідно, 23,7 % — представників КТФ і 22,5 % — КПФ, р > 0,05). Кількість осіб без ознак психічної дезадаптації була значущо більшою серед КПФ (р < 0,01), а респондентів із доклінічними проявами — серед представників КТФ (р < 0,01); кількість обстежених із клінічно вираженими дезадаптивними проявами не мала статистичної різниці (р > 0,05). Необхідно зазначити, що серед скарг, із якими обстежені звернулися за консультацією, значна частина мала депресивно-асоційований зміст. Тож для поглибленої діагностики психічного стану респондентів було здійснено дослідження особливостей їх депресивного реагування (табл. 3). Аналіз результатів, отриманих із використанням модуля з визначення депресії шкали HADS, дав змогу виявити, що відсутність ангедонічних проявів у вигляді згоди з твердженням щодо того, що «те, що приносило мені задоволення, і зараз викликає в мене таке саме відчуття», була характерною для близько чверті КТФ (24,5 % осіб) і третини КПФ (34,3 % осіб) (розбіжності статистично значущі в разі р < 0,01). Переважна більшість респондентів відчували цей симптом ангедонії незначної вираженості (41,8 % КТФ і 38,6 % КПФ, р > 0,05), решта (33,6 % КТФ і 27,1 % КПФ) зазначали виражену ангедонію. Середня вираженість ангедонії за вибіркою КТФ склала 1,09 бала, КПФ — 0,93 бала (р > 0,05).

Здатність ідентифікувати смішні події та реагувати на гумор сміхом у відповідних ситуаціях була повністю збережена в третини КТФ (30,9 %) і більш ніж у половини КПФ (57,1 %) (розбіжності статистично значущі, р < 0,01). Половина обстежених КТФ (53,6 %) і майже третина КПФ (27,1 %) зазначали деяке зниження цієї здатності (р > 0,05), решта (15,5  % КТФ і 15,8  % КПФ)  — значне її погіршення (р > 0,05). Середня вираженість цього симптому була незначною в обох групах — 0,85 бала у КТФ і 0,60 — у КПФ (р > 0,05). За іншою ознакою ангедонії — здатності відчути задоволення від заняття улюбленою справою або захопленням, кількість осіб, які зазначали зниження такої здатності, склала 80,9 % КТФ і 75,7 % КПФ (р > 0,05). Більшість із них (51,7 % КТФ і 42,9 % КПФ) оцінювали вираженість цього симптому, як «не такою мірою, як раніше» (тобто в 1 бал), решта (29,1 % КТФ і 32,8 % КПФ) — як «значно менше, ніж зазвичай» (2 бали). Середня вираженість жданого симптому була практично однаковою в обох групах (1,10 балів у КТФ і 1,09 балів у КПФ). Ангедонічний симптом, що проявлявся неможливістю отримати задоволення від гарної книги, радіопрограми чи телепрограми, певною мірою був притаманний 68,2 % КТФ і 60,0 % КПФ (р > 0,05). Більшість з обстежених зазначали, що таке з ними трапляється лише іноді (51,8 % КТФ і 47,1 % КПФ, р > 0,05), решта досягала такого стану вкрай рідко (16,4 % КТФ і 8,2 % КПФ, р < 0,01). Середня вираженість цього симптому, як і в попередніх випадках, була незначною (0,85 бала у КТФ і 0,73 бала у КПФ, р > 0,05). Майже половина обстежених (51,8 % КТФ і 44,3 % КПФ) зауважили, що стежать за власною зовнішністю так, як і раніше, 39,0 % КТФ і 48,6 % КПФ останнім часом почали менше звертати увагу на власну зовнішність, а 9,2 % КТФ і 7,1 % КПФ заявили, що не приділяють собі потрібного часу. Середня вираженість цього симптому виявилася невисокою в обох групах — 0,90 у КТФ і 0,63 у КПФ (р > 0,05).

Загальний розподіл обстежених хворих за вираженістю психічної дезадаптації Амплітуда вираженості психічної дезадаптації Відсутність ознак Ознаки різного рівня Клінічно окреслена № 1  (37) ’ 2020

КТФ, n = 110 абс. к. % 34 30,9 58 52,7 18 16,4

КПФ, n = 70 абс. к. % 30 42,9 31 44,3 9 12,8

Таблиця 2

Рівень статистичної значущості розбіжностей

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

р < 0,01 р < 0,01 р > 0,05 41


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

К. А. Косенко Таблиця 3

Порівняльний аналіз кількісних та якісних показників депресивного реагування Розповсюдженість/вираженість №

1

2

3

4

КТФ, n = 110 абс. к. %

27 46 37 0 сер. бал 34 59 17 0 сер. бал 0 18 73 19 сер. бал 0 19 64 27 сер. бал

5

0 10 43 57 сер. бал 21

6

57 32 0 сер. бал

35 57 7 18 0 сер. бал Заг. сер. бал 42

КПФ, n = 70 абс. к. %

Параметри оцінки психічного стану

Оцінка (бали)

Досліджувані параметри депресії Те, що приносило мені задоволення, і зараз викликає у мене таке саме відчуття 24,5 24 34,3 Безумовно, це так 0 41,8 27 38,6 Напевно, це так 1 33,6 19 27,1 Незначною мірою 2 Це зовсім не так – 0 – 3 1,09 сер. бал 0,93 – – Я здатен розсміятися і побачити ту чи іншу подію смішною 30,9 40 57,1 Безумовно, це так 0 53,6 19 27,1 Напевно, це так 1 15,5 11 15,8 У дуже малому ступені це так 2 – 0 – Це зовсім не так 3 0,85 сер. бал 0,60 – – Я відчуваю бадьорість – 0 – Зовсім не відчуваю 3 16,4 16 22,9 Дуже рідко 2 66,4 41 58,5 Іноді 1 17,2 13 18,6 Практично весь час 0 0,99 сер. бал 1,04 – – Мені здається, що я став усе робити дуже повільно – 0 – Практично весь час 3 17,3 17 24,3 Часто 2 58,2 31 44,3 Іноді 1 Зовсім ні 0 24,5 22 31,4 0,93

сер. бал

0,93 – – Я не стежу за своєю зовнішністю – 0 – Безумовно, це так 3 9,2 5 7,1 Не приділяю достатньо часу 2 39,0 34 48,6 Став менше звертати увагу 1 51,8 31 44,3 Я стежу за собою, як і раніше 0 0,90 сер. бал 0,63 – – Справи (заняття, захоплення) можуть принести мені відчуття задоволення 19,1 17 24,3 Так само, як і зазвичай 0 Так, але не такою мірою, 51,8 30 42,9 1 як раніше 29,1 23 32,8 Значно менше, ніж зазвичай 2 – 0 – Зовсім так не вважаю 3 1,10 сер. бал 1,09 – – Я можу отримати задоволення від гарної книги, радіопрограми чи телепрограми 31,8 28 40,0 Часто 0 51,8 33 47,1 Іноді 1 16,4 9 8,2 Рідко 2 – 0 – Дуже рідко 3 0,85 сер. бал 0,73 – – 6,71 – 5,95 – – ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

Рівень статистичної значущості розбіжностей

р < 0,01 р > 0,05 р > 0,05 – р > 0,05 р < 0,01 р < 0,01 р > 0,05 – р > 0,05 – р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 – р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 – р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 – р > 0,05 р > 0,05 р > 0,05 р < 0,01 – р > 0,05 р > 0,05 № 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

К. А. Косенко

Астенічні прояви депресивного реагування, які оцінювалися за симптомами наявності/ відсутності бадьорості та зміни темпів роботи у бік його сповільнення, також в обстежуваних були здебільшого наявні. Так, 82,8 % КТФ і 81,4 % КПФ зазначали зниження бадьорості (більшість респондентів обох груп — 66,4 % КТФ і 58,5 % КПФ — лише іноді мали бадьорий стан, а 16,4 % КТФ і 22,9 % КПФ украй рідко були енергійними, відчуваючи переважно стомленість без очевидної причини). Середня вираженість цього симптому склала 0,99 у КТФ і 1,04 у КПФ (р > 0,05). Уповільнення життєвого ритму було характерним для 75,5 % КТФ і 68,6 % КПФ (р > 0,05), водночас 58,2 % КТФ і 44,3 % КПФ зазначали дискретність таких моментів, а решта 17,3 % КТФ і  24,3 % КПФ — їх переважання над періодами нормального функціонування. Середня вираженість цього симптому склала 0,93 бала в обох групах. Загальний середній бал депресивного реагування в обох групах виявився в амплітуді нормативних значень — 6,71 ± 1,55 бала серед КТФ і 5,95 ± 1,63 бала у КПФ (р > 0,05). Однак, незважаючи на нормативну загальну результуючу, в обох групах виявлено осіб із наднормовою вираженістю симптомів депресивного реагування. Їхня кількість була такою самою, як і обстежених з ознаками вираженої психічної дезадаптації, у структурі якої депресивна

ангедонічна й астенічна симптоматика виявилася вельми вираженою. ВИСНОВКИ

Питома вага представників командного складу морського торговельного (69,1 %) і пасажирського (57,1 %) флотів мають ознаки психічної дезадаптації, які здебільшого не досягають клінічно окресленої вираженості. Серед командного складу як торговельного, так і пасажирського морського флотів значна кількість осіб має прояви депресивного реагування у вигляді ангедонічної та астенічної симптоматики переважно низької або помірної інтенсивності. Загальна вираженість депресивного реагування командного складу як торговельного, так і пасажирського морського флотів становить рівень нормативних значень, однак в обох групах виявлені особи з наднормовою вираженістю симптомів депресивного реагування, кількість яких така сама, як і обстежених з ознаками вираженої психічної дезадаптації, у структурі якої депресивна ангедонічна й астенічна симптоматика є вельми вираженою. Отримані дані необхідно брати до уваги під час розробки специфічних заходів психотерапії і психопрофілактики для такого контингенту, що становить перспективу цього дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Sampson Н. International seafarers and trans-nationalism in the twenty­first century. Manchester: Univ. Press, 2013. 172 p. 2. Шафран Л. М., Голікова В. В. Фізіолого-гігієнічні особливості професійної діяльності моряків спеціалізованого флоту. Український журнал з проблем медицини праці. 2014. № 3 (40). С. 29–39. 3. Підпала І. В. Сьогодення торговельного флоту України та його вплив на забезпечення прав українських моряків. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2016. № 32. С. 269–275. 4. Психологічні особливості життєвої стійкості моряків — жертв піратського полону: монографія / Оніщенко Н. В. та ін. Харків : НУЦЗУ, 2012. 294 с. 5. Mellbye A., Carter T. Seafarers’ depression and suicide. International Maritime Health. 2017. 68 (2). P. 108–114. 6. The BIMCO and ICS Manpower Report. Published by Maritime International Secretariat Services Limited. 2015. URL: https://www.ics-shipping.org/free-resources/manpower-report-2015. 7. Oldenburg M., Jensen H. J., Wegner R. Burnout syndrome in seafarers in the merchant marine service. Int Arch Occup Environ Health. 2013. 86 (4). P. 407–416. 8. Beşİkçİ E. B., Tavacıoğlu L., Arslan Ö. The subjective measurement of seafarers’ fatigue levels and mental symptoms. Maritime Policy & Management. 2015. 43 (3). P. 329–343. 9. A Broader Vision of Seafarer Wellbeing: Survey of ITF Maritime Affiliates on HIV/Aids, Health and Wellbeing. 2015. URL: http://www.itfglobal.org/media/819789/hiv_survey.pdf. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

43


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

К. А. Косенко

10. Allen P., Wadsworth E., Smith A. Seafarers’ fatigue: a review of the recent literature. Int Marit Health. 2008. 59 (1–4). P. 81–92. 11. Wang, Huanxin. Study on the assessment of seafarers’ fatigue. World Maritime University Dissertations. 2012. 21. URL: https://commons.wmu.se/all_dissertations/21. 12. Hjarnoe L., Leppin A. A risky occupation? (Un)healthy lifestyle behaviors among Danish seafarers. Health Promot Int. 2014. 29 (4). P. 720–729. 13. Carotenuto A., Molino I., Fasanaro A. M., Amenta F. Psychological stress in seafarers: a review. International Maritime Health. 2012. 63 (4). P. 188–194. 14. Seafaring stressors aboard merchant and passenger ships / Oldenburg M. et al. Int J Public Health. 2009. 54 (2). P. 96–105. 15. Гурвич И. Н. Тест нервно-психической адаптации. Вестник гипнологии и психотерапии. 1992. № 3. С. 46–53. 16. Подкорытов В. С., Чайка Ю. Ю. Депрессии. Современная терапия. Харьков : Торнадо, 2003. 349 с.

СПЕЦИФИКА ДЕПРЕССИВНОГО РЕАГИРОВАНИЯ У ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ КОМАНДНОГО СОСТАВА МОРСКОГО ТОРГОВОГО И ПАССАЖИРСКОГО ФЛОТОВ Канд. мед. наук К. А. Косенко Исследована специфика проявлений депрессивного реагирования командного состава морского торгового и пассажирского флотов для определения необходимости создания специфических для данного контингента системных мероприятий по охране их психического здоровья. На протяжении 2016–2019 гг. обследовано 180 командиров морского флота Украины: 110 членов командного состава торгового флота и 70 — пассажирского. Все они мужчины, граждане Украины. Исследование включало использование клинико-психопатологического и психодиагностического методов. Удельный вес представителей командного состава торгового (69,1 %) и пассажирского (57,1 %) морского флотов имеют признаки психической дезадаптации, которые в большинстве случаев не достигают клинически очерченной выраженности. Среди командного состава как торгового, так и пассажирского морского флотов значительное количество лиц имеет проявления депрессивного реагирования в виде ангедонической и астенической симптоматики преимущественно низкой или умеренной интенсивности. Общий уровень депрессивного реагирования командного состава как торгового, так и пассажирского морского флотов находится в рамках нормативных значений. Несмотря на общий результат, в обеих группах выявлены лица с превышением нормы симптомов депрессивного реагирования, их количество такое же, как и обследованных с признаками выраженной психической дезадаптации, в структуре которой депрессивная ангедоническая и астеническая симптоматика весьма выражена. Полученные данные должны учитываться при разработке специфических мер психотерапии и психопрофилактики для этого контингента. Ключевые слова: командный состав торгового морского флота, командный состав пассажирского морского флота, психическая дезадаптация, депрессивные проявления.

44

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.895.4+616.891+616.892:616.89-02-058 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.045

ВАРІАТИВНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ ТА ПРОЯВІВ МАКРОСОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЖІНОК ІЗ ДЕПРЕСИВНИМИ РОЗЛАДАМИ РІЗНОГО ҐЕНЕЗУ Доц. Р. І. Ісаков ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава Вивчено співвідношення варіативності й інтенсивності проявів психопатологічної симптоматики і психосоціальної дезадаптації макросоціального рівня (МакПД) у жінок із депресивними розладами різного ґенезу. Для визначення таргетних мішеней персоніфікації лікувально-реабілітаційних заходів для цього контингенту пацієнтів обстежено 252 жінки, яким було встановлено діагноз депресивного розладу. У дослідженні брали участь 94 хворі на депресивний розлад психогенного ґенезу (пролонгована депресивна реакція, зумовлена розладом адаптації), 83 жінки з ендогенною депресією (депресивний епізод; рекурентно депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії) і 75 пацієнток із депресивним розладом органічного ґенезу (органічні афективні розлади). Під час дослідження використовувалися клініко-психопатологічний та психодіагностичний методи. Установлено, що переважна більшість жінок із депресивними розладами психогенного, ендогенного й органічного ґенезу мають ознаки МакПД різного ступеня. Клінічна варіативність психопатологічної симптоматики депресивних розладів у жінок загалом не має ґенезоспецифічності та не відрізняється у хворих із наявністю або відсутністю проявів МакПД. Тяжкість та інтенсивність психопатологічної симптоматики депресії прямо асоційована зі ступенем МакПД та відрізняється в осіб із різним ґенезом депресивного розладу. Питання первинності/вторинності обох феноменів є дискутабельним, проте беззаперечно наявність у хворої їх обох має взаємнопотенціюючий та взаємноіндукуючий вплив на подальший розвиток і прогредієнтність як депресивного розладу, так і МакПД. На отримані дані та закономірності необхідно зважати, розробляючи лікувально-діагностичні, лікувально-реабілітаційні, реабілітаційні та профілактичні заходи для хворих на депресію. Ключові слова: депресивні розлади, психопатологічна симптоматика, психосоціальна дезадаптація, психогенна депресія, органічна депресія, ендогенна депресія. Кінець ХХ — початок ХХІ століття характеризується збільшенням наукових досліджень, присвячених гендерним особливостям виникнення, розвитку й перебігу психічних розладів. Інтерес, що виник спочатку на основі емпіричних спостережень, підкріплених клінічними й лабораторними даними, нині набув особливої актуальності через концепцію персоніфікованої медичної допомоги, що превалює тепер як у соматичній медицині, так і в галузі охорони психічного здоров’я [1, 2, 3]. Серед психічних хвороб депресивні розлади перетворилися на маркер сучасного суспільства, розповсюдження якого неухильно зростає: № 1  (37) ’ 2020

за даними ВООЗ, 5 % від усього населення земної кулі зверталися по допомогу з цього приводу й отримували відповідне лікування, до того ж серед них кількість жінок, які страждають на депресію (12–20 %), є значущо більшою, ніж чоловіків (5–12 %) [4, 5, 6, 7]. Окрім того, що депресивні розлади значним чином впливають на фізичне, психічне та соціальне функціонування, а також підвищують ризик передчасної смерті [8], депресія ще й ускладнює задоволення базових потреб людини й негативно впливає на її повсякденну життєву активність, призводячи до значного зниження якості життя та розвитку психосоціальної

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

45


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ дезадаптації (ПД) [9], яка може бути як самостійним явищем, так і предиктором або наслідком психічної патології. У цьому контексті вона викликає закономірний інтерес у дослідників, які працюють у галузі охорони психічного здоров’я [10, 11]. Необхідно зазначити, що розвиток і прогресування ПД відбувається під впливом дії макро-, мезо- та мікросоціальних рівнів. І якщо проблемі мікросоціальної, насамперед родинної, дезадаптації у хворих із депресивними розладами науковці приділяють увагу [12, 13], то питання ідентифікації особливостей дезадаптації макросоціального рівня в цього контингенту та закономірності взаємовпливу депресії і макросоціальної дезадаптації (МакПД) нині не висвітлено, що унеможливлює розробку персоніфікованих підходів до лікування та реабілітації цих хворих. Мета роботи — дослідження співвідношень варіативності й інтенсивності проявів психопатологічної симптоматики і ПД макросоціального рівня в жінок із депресивними розладами різного ґенезу, для визначення таргетних мішеней персоніфікації лікувально-реабілітаційних заходів для цього контингенту пацієнтів. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

На базі Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру й Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева обстежено 252 жінки, хворих на депресію. Згідно з дизайном роботи, у дослідженні брали участь 94 жінки з депресивним розладом психогенного ґенезу (пролонгована депресивна реакція, зумовлена розладом адаптації, F43.21), 83 жінки з ендогенною депресією (депресивний епізод, F32.0, F32.1, F32.2, F32.3; рекурентний депресивний розлад, F33.0, F33.1, F33.2, F33.3; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії, F31.3, F31.4, F31.5) та 75 жінок із депресивним розладом органічного ґенезу (органічні афективні розлади, F06.3). Окрім класичного клініко-психопатологічного обстеження, для визначення клінічної специфіки депресивних розладів здійснювали психодіагностичне дослідження з використанням «Опитувальника виразності психопатологічної симптоматики Л. Дерогатіс SCL-90-R» [14]. Із метою ідентифікації та вимірювання вираженості МакПД було розроблено оригінальну шкалу, що містила оцінку соціально-економічної та соціально-інформаційної складових МакПД, яка була апробована й довела свою валідність та 46

Р. І. Ісаков

ефективність [15]. Кожна сфера досліджувалася 10 запитаннями. Мінімальна можлива оцінка за кожною характеристикою — 10 балів (максимальна адаптація), максимальна — 50 балів (максимальна дезадаптація). Під соціально-економічною дезадаптацією ми розуміли порушення адаптації індивіда в соціальному середовищі під впливом майнових, економічних і фінансових чинників. Оцінка соціально-економічної дезадаптації здійснювалася аналізуванням бальної відповіді пацієнток на такі запитання: «Мені не вистачає грошей на поточні потреби»; «Я заробляю значно менше, ніж могла би»; «Я постійно турбуюся про гроші»; «За останній рік моя робота (бізнес) стала менш прибутковою»; «Я втратила кар’єрні перспективи»; «Мені доводиться шукати додатковий заробіток»; «Я не можу дозволити собі заощаджувати»; «Мені доводиться позичати гроші (жити в кредит)»; «Коли я думаю про гроші, я відчуваю себе нещасною»; «Я не очікую поліпшення свого матеріального становища». Інформаційно-соціальна дезадаптація — це порушення адаптації індивіда в соціальній сфері під впливом інформаційних чинників. Зазначена дезадаптація оцінювалася бальними відповідями пацієнток на такі запитання: «Інформація, яку я отримую, викликає в мене переважно негативні емоції»; «Я не довіряю інформації, яку одержую від ЗМІ та сторонніх людей»; «Я намагаюся не дивитися інформаційні програми й не відвідувати інформаційні сайти»; «Я ретельно відбираю інформацію для себе (дивлюся лише певні телеканали, відвідую лише окремі сайти, читаю тільки певні видання та ін.)»; «Після перегляду телевізора я відчуваю сум або тривогу»; «Вважаю, що у ЗМІ надто багато негативної інформації»; «Мені доводилося конфліктувати з моїми родичами або близькими через зміст телевізійних програм, інтернет-контенту тощо»; «Я відчуваю брак необхідної мені інформації»; «Нова інформація погіршує мою працездатність»; «Я надто емоційно реагую на нову інформацію». Обстежених жінок за результатами визначення ступеня МакПД із використанням розробленої шкали було розподілено на дві групи. До  першої групи увійшли 48 жінок, у  яких показник МакПД не перевищував 19 балів, що відповідало відсутності ознак дезадаптації. До другої групи увійшли 204 жінки, у яких принаймні за однією шкалою виявлено показники понад 20 балів, що відповідає ознакам дезадаптації. Водночас показник за шкалою в межах

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Р. І. Ісаков

20–29 балів розцінювали як ознаки МакПД легкого ступеня, показник у межах 30–39 балів — як дезадаптацію помірного ступеня, показник у 40 і більше балів — вираженого ступеня. Зважаючи на поєднання ґенезу депресії та ступеня МакПД, було виділено 12 груп: 19 пацієнток із психогенною депресією та відсутністю ознак МакПД, 15 жінок — із ендогенною депресією та відсутністю ознак МакПД, 14 жінок — із органічною депресією та відсутністю МакПД, 50 жінок — із психогенною депресією та МакПД легкого ступеня, 14 жінок — із ендогенною депресією та МакПД легкого ступеня, 9 жінок — із органічною депресією та МакПД легкого ступеня, 16 жінок — із психогенною депресією та МакПД помірного ступеня, 37 жінок — із ендогенною депресією та МакПД помірного ступеня, 18 жінок — із органічною депресією та МакПД помірного ступеня, 9 жінок — із психогенною депресією та МакПД тяжкого ступеня, 17 жінок — із ендогенною депресією та МакПД тяжкого ступеня, 34 жінки — із органічною депресією та МакПД тяжкого ступеня. Статистико-математичний аналіз становить формування описової статистики й аналізування розбіжностей із використанням непараметричних методів.

кількісних показників вираженості психопатологічної симптоматики (табл. 1, 2). Тяжкість психопатологічної симптоматики зростала пропорційно до підвищення рівня тяжкості МакПД. Так, показник: – соматизації у жінок без ознак МакПД склав 0,28 ± 0,20 балів, з ознаками легкої МакПД — 0,39 ± 0,18 балів, помірної МакПД — 0,50 ± 0,22 балів, тяжкої МакПД — 0,63 ± 0,24 балів, що свідчило про те, що вираженість тілесних проявів депресивного процесу, а саме скарги, фіксовані на кардіоваскулярних, гастроінтестинальних, респіраторних та інших симптомах, загальний м’язовий дискомфорт, головний біль і больовий синдром іншої локалізації наростали асоційовано з інтенсивністю МакПД; – обсесивно-компульсивної симптоматики (постійної появи думок та імпульсів непереборної сили, які пацієнтки кваліфікували як небажані) — відповідно, 0,60 ± 0,30 балів, 0,74 ± 0,30, 0,76 ± 0,36 та 1,00 ± 0,35 балів; – міжособистісної сенситивності — відповідно, 0,73 ± 0,18 балів, 0,82 ± 0,18, 0,96 ± 0,28 та 1,16 ± 0,32 балів, що свідчило про підвищення відчуття особистісної неадекватності й неповноцінності, самозвинувачення, неспокою та дискомфорту в процесі міжособистісної взаємодії у міру зростання вираженості МакД; – депресії, що відображалося в широкій РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ палітрі дисфоричної й афективної симптомаУнаслідок проаналізованих особливостей тики у вигляді втрати інтересу до життя, браку психопатологічної симптоматики відповідно до мотивації до будь-якої діяльності, ангедонічступеня МакПД одержано узагальнені дані щодо ної й астенічної симптоматики — відповідно, Таблиця 1

Вираженість психопатологічної симптоматики у жінок із депресивними розладами Показник Соматизація Обсесивно-компульсивні розлади Міжособистісна сенситивність Депресія Тривожність Ворожість Фобічна тривожність Паранояльні симптоми Психотизм Додаткові симптоми Індекс GSI Індекс PST Індекс PDSI № 1  (37) ’ 2020

Без ознак МакПД 0,28 ± 0,20 0,60 ± 0,30 0,73 ± 0,18 1,79 ± 0,24 0,55 ± 0,39 0,24 ± 0,27 0,53 ± 0,14 0,00 ± 0,03 0,31 ± 0,15 0,78 ± 0,27 0,65 ± 0,12 29,50 ± 5,79 1,99 ± 0,18

Ступінь МакПД Помірна Легка МакПД МакПД 0,39 ± 0,18 0,50 ± 0,22 0,74 ± 0,30 0,76 ± 0,36 0,82 ± 0,18 0,96 ± 0,28 1,96 ± 0,26 2,29 ± 0,27 0,78 ± 0,34 1,01 ± 0,41 0,44 ± 0,25 0,59 ± 0,25 0,58 ± 0,13 0,68 ± 0,18 0,01 ± 0,03 0,03 ± 0,07 0,32 ± 0,17 0,39 ± 0,20 0,80 ± 0,27 1,14 ± 0,28 0,76 ± 0,11 0,92 ± 0,13 33,27 ± 3,35 39,86 ± 4,98 2,05 ± 0,18 2,06 ± 0,16

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

Тяжка МакПД 0,63 ± 0,24 1,00 ± 0,35 1,16 ± 0,32 2,75 ± 0,33 1,33 ± 0,34 0,68 ± 0,35 0,83 ± 0,17 0,08 ± 0,10 0,51 ± 0,22 1,39 ± 0,33 1,13 ± 0,15 44,93 ± 4,57 2,27 ± 0,25 47


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Р. І. Ісаков Таблиця 2

Показник

Без ознак МакПД vs легка МакПД

Без ознак МакПД vs помірна МакПД

Без ознак МакПД vs тяжка МакПД

Легка МакПД vs помірна МакПД

Легка МакПД vs тяжка МакПД

Помірна МакПД vs тяжка МакПД

Рівень статистичної значущості розбіжностей

Соматизація Обсесивно-компульсивні розлади Міжособистісна сенситивність Депресія Тривожність Ворожість Фобічна тривожність Паранояльні симптоми Психотизм Додаткові симптоми Індекс GSI Індекс PST Індекс PDSI

< 0,01  < 0,05  < 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05  < 0,01  < 0,01 > 0,05

< 0,01  < 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,05  < 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,05

< 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01

< 0,01 > 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01 > 0,05

< 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01

< 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01 > 0,05  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01  < 0,01

1,79 ±  0,24  балів, 1,96  ±  0,26, 2,29  ±  0,27 та 2,75 ± 0,33 балів; – тривожності — відповідно, 0,55 ± 0,39 балів, 0,78 ± 0,34, 1,01 ± 0,41 та 1,33 ± 0,34 балів, що свідчило про наростання таких проявів, як нервозність, психоемоційне напруження, напади паніки й недиференційоване відчуття страху, зі збільшенням проявів МакПД; – ворожості, тобто проявів злості, агресії, дратівливості, гніву та обурення — відповідно, 0,24 ± 0,27 балів, 0,44 ± 0,25, 0,59 ± 0,25 та 0,68 ± 0,35 балів; – фобічної тривожності  — відповідно, 0,53 ± 0,14 балів, 0,58 ± 0,13, 0,68 ± 0,18 та 0,83 ± 0,17 балів, засвідчуючи, що вираженість відчуття страху до певних осіб, місць або ситуацій, яке провокувало ірраціональну й неадекватну щодо стимулу, уникаючу поведінку хворих, також посилювалося в міру прогресування МакПД; – паранояльної симптоматики (проекції думок, ворожість, підозрілість, пихатість, страх утрати незалежності, ілюзії) — відповідно, 0,00 ± 0,03 балів, 0,01 ± 0,03, 0,03 ± 0,07 та 0,08 ± 0,10 балів; – психотизму як континууму від м’якої міжособистісної ізоляції до ознак психозу — відповідно, 0,31 ± 0,15 балів, 0,32 ± 0,17, 0,39 ± 0,20 та 0,51 ± 0,22 балів; 48

– додаткової симптоматики, а саме розладів харчової поведінки (поганий апетит/переїдання), дисомнії (ускладнене засинання/безсоння зранку/ неспокійний і тривожний сон), думок про смерть, відчуття провини — відповідно, 0,78 ± 0,27 балів, 0,80 ± 0,27, 1,14 ± 0,28 та 1,39 ± 0,33 балів. Індекси GSI, PST та PDSI також збільшувалися паралельно з підвищенням рівня МакПД: – середнє значення загального індексу тяжкості симптомів (GSI), що є індикатором глибини психопатологічної симптоматики, за відсутності ознак МакПД склало 0,65 ± 0,12 балів, у разі легкої МакПД  — 0,76  ±  0,11 балів, за помірної МакПД — 0,92 ± 0,13 балів, у разі тяжкої МакПД — 1,13 ± 0,15 балів; – індексу загальної кількості ствердних відповідей (PST), що визначає широту діапазону симптоматики — відповідно, 29,50 ± 5,79 балів, 33,27 ± 3,35, 39,86 ± 4,98 та 44,93 ± 4,57 балів; – індексу наявного симптоматичного дистресу (PDSI), що вимірює його загальну інтенсивність — відповідно, 1,99 ± 0,18 балів, 2,05 ± 0,18, 2,06 ± 0,16 та 2,27 ± 0,25 балів. Порівнюючи показники рівня психопатологічної симптоматики серед груп жінок, хворих на депресивні розлади з різними ступенями МакПД, було виявлено значущі розбіжності:

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Р. І. Ісаков

– у разі порівняння груп без ознак МакПД та з ознаками легкої МакПД — для соматизації (p < 0,01), обсесивно-компульсивної симптоматики (p < 0,05), міжособистісної сенситивності (p < 0,05), депресії (p < 0,01), тривожності (p < 0,01), ворожості (p < 0,01), фобічної тривожності (p < 0,05), а також індексів GSI (p < 0,01) та PST (p < 0,01); – у групах без ознак МакПД та з ознаками тяжкої МакПД — для соматизації (p < 0,01), обсесивно-компульсивної симптоматики (p < 0,05), міжособистісної сенситивності (p < 0,01), депресії (p < 0,01), тривожності (p < 0,01), ворожості (p < 0,01), фобічної тривожності (p < 0,01), паранояльної симптоматики (p < 0,05), психотизму (p < 0,05), додаткової симптоматики (p < 0,01), а  також індексу GSI (p  <  0,01), індексу PST (p < 0,01) та індексу PDSI (p < 0,05); – у разі порівняння груп без ознак МакПД та з ознаками тяжкої МакПД — для всіх симптомів та індексів (p < 0,01); – у групах із легкою МакПД та помірною МакПД — для соматизації (p < 0,01), міжособистісної сенситивності (p < 0,01), депресії (p < 0,01), тривожності (p < 0,01), ворожості (p < 0,01), фобічної тривожності (p < 0,01), паранояльної симптоматики (p < 0,01), психотизму (p < 0,05), додаткової симптоматики (p < 0,01), а також індексу GSI (p < 0,01) та індексу PST (p < 0,01). Необхідно зазначити, що в структурі психопатологічної симптоматики (рис. 1) найбільшої інтенсивності набували ознаки депресії (що цілком закономірно), а також тривожності й міжособистісної сенситивності, а найменш вираженими виявилися паранояльні та психотичні симптоми.

Рис. 1. Середні показники вираженості психопатологічної симптоматики в жінок, хворих на депресивні розлади з різними ступенями МакПД

відрізняється у хворих із наявністю або відсутністю проявів МакПД. Тяжкість та інтенсивність психопатологічної симптоматики депресії прямо асоційована зі ступенем МакПД та відрізняється в осіб із різним ґенезом депресивного розладу. Первинність або вторинністіь цих феноменів є дискутабельним питанням, проте, беззаперечно, наявність у хворої їх обох має взаємопотенціюВИСНОВКИ Переважна більшість жінок із депресивними ючий та взаємоіндукуючий вплив на подальший розладами психогенного, ендогенного й орга- розвиток і прогредієнтність як депресивного рознічного ґенезу мають ознаки МакПД різного ладу, так і МакПД. Отримані дані слід брати до уваги в перспекступеня. тиві розроблення лікувально-діагностичних Клінічна варіативність психопатологічної симптоматики депресивних розладів у жінок і реабілітаційних заходів щодо цього континзагалом не має ґенезоспецифічності та не генту хворих. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гендерні особливості суїцидальної поведінки у структурі депресивної патології / Марута Н. А. та ін. Український вісник психоневрології. 2012. Т. 20, Вип. 3 (72). С. 201–202. 2. Маркова М. В., Косенко К. А. Соціальне функціонування та якість життя жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при різних моделях родинної взаємодії. Український вісник психоневрології. 2014. Т. 22, Вип. 2. С. 86–95. 3. Аймедов К. В., Рябухін К. В. Психологічні особливості жінок, хворих на алкогольну залежність. Чоловіче здоров’я, гендерна та психосоматична медицина. 2015. № 1–2. С. 81–84. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

49


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

Р. І. Ісаков

4. Волошин П. В., Марута Н. О. Основні напрямки наукових розробок в неврології, психіатрії та наркології в Україні. Український вісник психоневрології. 2017. Т. 25, Вип. 1 (90). С. 10–18. 5. Нециркулярні депресії :монографія / за ред. О. К. Напрєєнка. Київ : Софія-А, 2013. 624 с. 6. Рахман Л. В. Концептуальні чинники розвитку та принципи лікування терапевтично резистентних депресій. Український вісник психоневрології. 2016. Т. 24, Вип. 1 (86). С. 104–110. 7. Психосоматичні розлади в практиці сімейної медицини / Козідубова В. М. та ін. Проблеми безперервної медичної науки і освіти. 2018. № 28 (1). С. 81–86. 8. Маркова М. В., Рахман Л. В. Взаємозв’язок провідної клініко-психопатологічної симптоматики та особливостей копінг-поведінки у хворих на терапевтично резистентні депресії. Український вісник психоневрології. 2015. Т. 23, Вип. 2 (83). С. 91–94. 9. Герасименко Л. О. Психосоціальна дезадаптація (сучасні концептуальні моделі). Український вісник психоневрології. 2018. Т. 26, Вип. 1 (94). С. 62–65. 10. Марута Н. А. Восстановление социального функционирования — основная цель терапии депрессии. НейроNEWS. 2013. № 8 (53). С. 16–20. 11. Рахман Л. В. Стан і структура соціального функціонування у пацієнтів із терапевтично-резистентними депресіями. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Hamilton, ON. 2015. Issue 5 (11). Р. 110–121. 12. Савіна М. В. Рівень депресивного реагування у подружжів з різним станом здоров’я сім’ї та залежної поведінки у жінок. Український вісник психоневрології. 2016. Том . 24, Вип. 2 (87). С. 82–88. 13. Скрипніков А. М., Ісаков Р. І. Специфіка соціальної підтримки та провини, тривоги і напруженості в сімейних стосунках у жінок, хворих на депресивні розлади різного ґенезу й вираженості психосоціальної дезадаптації. Norwegian Journal of development of the International Science. 2019. № 32. Vol. 1, Р. 13–21. 14. Тарабрина Н. В. Практическое руководство по психологии посттравматического стресса. Ч. 2. Москва : Когито-Центр, 2007. 77 с. 15. Ісаков Р. І. Психосоціальна дезадаптація у жінок з депресивними розладами різного ґенезу: особливості діагностики, вираженості і структури. Психіатрія, неврологія, медична психологія. 2018. № 9. С. 82–92. ВАРИАТИВНОСТЬ И ИНТЕНСИВНОСТЬ ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКОЙ СИМПТОМАТИКИ И ПРОЯВЛЕНИЙ МАКРОСОЦИАЛЬНОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ У ЖЕНЩИН С ДЕПРЕССИВНЫМИ РАССТРОЙСТВАМИ РАЗЛИЧНОГО ГЕНЕЗА Доц. Р. И. Исаков Изучены соотношения вариативности и интенсивности проявлений психопатологической симптоматики и психосоциальной дезадаптации макросоциального уровня (МакПД) у женщин с депрессивными расстройствами различного генеза. Для определения таргетных мишеней персонификации лечебно-реабилитационных мер для этого контингента пациентов обследовались 252 женщины, которым был установлен диагноз депрессивного расстройства. В исследовании принимали участие 94 больные с депрессивными расстройствами различного психогенного генеза (пролонгированная депрессивная реакция, обусловленная расстройством адаптации), 83 женщины с эндогенной депрессией (депрессивный эпизод; рекуррентно-депресивное расстройство; биполярное аффективное расстройство, текущий эпизод депрессии) и 75 пациенток с депрессивным расстройством органического генеза (органические аффективные расстройства). При исследовании использовались клинико-психопатологический и психодиагностический методы. Установлено, что подавляющее большинство женщин с депрессивными расстройствами психогенного, эндогенного и органического генеза имеют признаки МакПД разной степени. Клиническая вариативность психопатологической симптоматики депрессивных расстройств у женщин в целом не имеет генезоспецифичности и не отличается у больных с наличием или отсутствием проявлений МакПД. Тяжесть и интенсивность психопатологической симптоматики депрессии прямо ассоциирована со степенью МакПД и различается у лиц с разным генезом депрессивного расстройства. Вопрос первичности/вторичности обоих феноменов дискутабельный, однако, безусловно, наличие у больной их обоих имеет взаимопотенцирующее и взаимоиндуцирующее влияние на дальнейшее развитие и прогредиентность как депрессивного расстройства, так и МакПД. Полученные данные и закономерности должны учитываться при разработке лечебно-диагностических, лечебно-реабилитационных, реабилитационных и профилактических мер для больных депрессией. Ключевые слова: депрессивные расстройства, психопатологическая симптоматика, психосоциальная дезадаптация, психогенная депрессия, органическая депрессия, эндогенная депрессия. 50

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 616.248-08:616-092.4 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.051

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЕ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ КАК МОДЕЛЬ ДЛЯ УТОЧНЕНИЯ ЭТИОПАТОГЕНЕЗА И ПРЕПАРАТОВ, ВХОДЯЩИХ В ПРОТОКОЛ ЛЕЧЕНИЯ Проф. В. Г. Чернуский, проф. Н. Н. Попов, доц. А. В. Летяго, доц. О. Л. Говаленкова, Т. В. Евдокимова, А. Н. Попова Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина Целью работы было проведение экспериментального воспроизведения бронхиальной астмы у лабораторных животных с соблюдением максимальной идентичности ее клинического проявления и закономерного летального исхода в случае отсутствия лечения. В ходе исследования проводили иммунизацию 30 морских свинок путем внутривенного введения цитокинов, продуцированных в надосадочную жидкость сенсибилизированными Т-лимфоцитами, коммитируемых со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани. Контрольную группу 15 животных иммунизировали цитокинами Т-лимфоцитов, полученных от здоровых детей, коммитируемых со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани. В результате проведенного исследования представлены авторские данные по экспериментальному воспроизведению бронхиальной астмы у лабораторных животных, в котором доказана роль индигенной микрофлоры и аутоиммунного процесса в этиопатогенезе бронхиальной астмы. Доказана роль цитокинов сенсибилизированных Т-лимфоцитов, коммитированных с гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани, полученных от больных бронхиальной астмой детей, в развитии экспериментального бронхоспазма. Разработанная экспериментальная модель воспроизведения бронхиальной астмы у лабораторных животных может быть использована для уточнения диагноза бронхиальной астмы и обоснования использования дополнительно в комплексном протоколе лечения препаратов антимикробной и антицитокиновой направленности. Ключевые слова: экспериментальная модель, бронхиальная астма, лабораторные животные, аутоиммунный процесс, цитокины сенсибилизированных Т-лимфоцитов. Согласно глобальной стратегии GINA (Global Initiative for Asthma), 2017, бронхиальная астма — это хроническое воспаление бронхолегочной системы, в котором принимают участие многие эффекторные клетки и клеточные элементы. В настоящее время концепция патогенеза бронхиальной астмы (БА) переживает критический период. Старые представления частично отвергнуты, а новые еще не получили всеобщего признания. Если аллергический механизм до настоящего времени считался основным для всех клинических форм БА, то сейчас он признается далеко не всеми исследователями. Показателями такой теоретической неустойчивости взглядов является тот факт, что безрезультатными оказались многочисленные попытки дать общепринятое № 1  (37) ’ 2020

определение этиопатогенеза БА у детей. Единственное, что признано безусловно характерным для БА — это повышенная реактивность бронхов по отношению к экзо- и эндоаллергенам, к медиаторам аллергической реакции немедленного типа и цитокинам сенсибилизированных Т-лимфоцитов, реакций гиперчувствительности замедленного типа [1, 4, 5]. Несмотря на отработанные и апробированные протоколы лечения, БА у детей остается одним из наиболее грозных заболеваний, и как логическое следствие — необходимость дальнейшей разработки препаратов этиотропного, патогенетического и симптоматического назначения, достаточных не только для купирования и снижения частоты астматических приступов,

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

51


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ но и для создания стойкой клинической ремиссии заболевания. Общеизвестно, что объективным критерием оценки химиотерапевтической эффективности апробированных препаратов является адекватная экспериментальная модель, которая по отношению к БА до настоящего времени не разработана [1, 3]. В этой связи нами были проведены исследования касательно возможности моделирования БА у лабораторных животных с соблюдением максимальной идентичности ее клинического проявления и закономерного летального исхода в отсутствие проводимой терапии [1, 3, 5]. Цель работы — проведение экспериментального воспроизведения БА у лабораторных животных с соблюдением максимальной идентичности ее клинического проявления и закономерного летального исхода в случае отсутствия лечения. МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ

В эксперименте использованы 60 морских свинок аутбредного стока в возрасте 4,5–5 мес., живой массой 400–450 г, так как эти животные высокочувствительны к индукции аллергических и аутоиммунных реакций. Для иммунизации применяли водно-солевой экстракт ткани легких, взятой от морских свинок. Полученный антиген легочной ткани стандартизировали по количественному содержанию белка, которое в среднем составляло 30–40 мкг/мл [2, 6]. Внутрикожно животным в область брюшной поверхности вводили водно-солевой легочный антиген в дозах 0,1; 0,5; 1,0; 1,5 мл с интервалом между инъекциями 2–3 сут. Контроль за развитием аутоиммунного процесса осуществляли путем периодической оценки в реакции преципитации нарастания титра преципитинов к легочному антигену в сыворотке крови иммунизированных морских свинок. Через 10–15 дней для активации индигенной грамположительной микрофлоры у подопытных животных проводили иммунизацию коммерческим препаратом стрептолизин-О. Внутрикожно в область брюшной полости вводили стрептолизин-О в дозах: 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5 мл. В конце иммунизации у животных формировалась неатопическая (инфекционно-аллергическая) форма БА [6]. Обосновывая положение о самостоятельном влиянии цитокинов сенсибилизированных Т-лимфоцитов на развитие экспериментального бронхоспазма, проведены следующие опыты: 52

В. Г. Чернуський та ін.

Т-лимфоциты, выделенные из 5 мл венозной крови от 25 здоровых и 25 детей, больных БА, в возрасте от 5 до 14 лет, культивировали в двух флаконах в среде 199 в течение 24 ч при температуре 37 оС, в качестве митогена добавляя гомологичный липополисахаридный антиген легочной ткани в дозе 0,03 г/л [2]. После этого, используя разработанный способ воспроизведения БА у морских свинок, проводили иммунизацию 30 морских свинок, которую завершали внутривенным введением цитокинов, продуцированных в надосадочную жидкость сенсибилизированными Т-лимфоцитами, коммитируемых со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани. Контрольную группу из 15 животных иммунизировали цитокинами Т-лимфоцитов, полученных от здоровых детей, коммитируемых со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани. РЕЗУЛЬТАТЫ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ

В качестве экспериментальной модели использованы 60 морских свинок аутбредного стока как вид лабораторных животных, высокочувствительных к индукции аллергических и аутоиммунных реакций. При формировании групп экспериментальных животных мы учитывали возраст — 4,5–5 мес., живую массу 400–450 г, а также пол животных: 30 самцов и 30 самок. Все животные находились в условиях содержания, соответствующих международным нормам GLP. Перед проведением опытов у экспериментальных животных в течение трех суток проводилась ежедневная двукратная ректальная термометрия (38,5 ± 2,3), оценивалось общее клиническое состояние, выраженность инстинктов и рефлексов, а также измерялись ритм сердечных сокращений (350 ± 21,2) и частота дыхания (130 ± 12,6) в минуту. При разработке методики воспроизведения БА у морских свинок нами были максимально учтены различные аспекты ее клинических форм. Базовым при этом являлось активирование экзогенной и эндогенной микрофлоры, персистирующей в респираторном тракте за счет направленного снижения иммунного гомеостаза. При этом учитывалось, что формированию БА в подавляющем большинстве случаев предшествуют как острые (грипп, парагрипп, аденовирусные инфекции, бронхиты, пневмонии и др.), так и хронические заболевания (тонзиллит, фарингит и др.), которые

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

В. Г. Чернуський та ін.

универсально способствуют формированию «секвестрированных» антигенов из структур бронхов и легочной ткани, в норме являющихся «запретными» для иммунной системы организма. В разрабатываемой методике в качестве «секвестрированных» антигенов использованы водно-солевые экстракты легочной ткани, взятые у морских свинок. Полученные антигены стандартизировались по количественному содержанию белка. Водно-солевой антиген готовили путем размельчения ножницами легочной ткани с последующей промывкой проточной водой в течение 24 ч, а затем несколько раз заливали стерильным изотоническим раствором хлорида натрия. Объем ткани измеряли в стерильном мерном цилиндре и определяли уровнем жидкости. Легочную ткань подвергали гомогенизации. К одной ее части добавляли 4 части изотонического раствора натрия хлорида. Полученную однородную смесь отстаивали при температуре 4 °С и центрифугировали при 5000 об/мин в течение 45 мин. Надосадочная жидкость водно-солевой вытяжки легочной ткани и являлась антигеном, которая содержала 1,5–2 % белка [6]. Применение легочного антигена при подкожной гипериммунизации подопытных морских свинок способствовало прогрессивному нарастанию в сыворотке крови животных соответствующих антител, которые отличались цитотоксичностью, и поэтому — способностью к деструктивному воздействию на соответствующие клеточные элементы. Апробация различных схем гипериммунизации позволила отработать оптимальную, которая заключается во внутрикожном введении в область брюшной поверхности морских свинок водно-солевого легочного антигена в дозах от 0,1–0,5 до 1,0–1,5 мл с интервалом между инъекциями 2–3 сут. Контроль за развитием аутоиммунного статуса у животных осуществляли путем периодической оценки нарастания в сыворотке крови титра аутоантител к легочному антигену. На выходе гипериммунизации титр противолегочных аутоантител в среднем составлял 1 : 890,45 ± 71,64. Вместе с этим наблюдения за гипериммунизированными животными показали, что наличие высокого титра цитотоксических противолегочных аутоантител не приводило к клиническим проявлениям БА. Это в целом согласуется с обширным клиническим опытом, который свидетельствует о том, что перенесенные острые бронхиты и пневмонии № 1  (37) ’ 2020

иммунологически характеризуются значительными титрами аутоантител не имеют закономерной трансформации в БА. Отказ от аутоиммунных сдвигов в значении индуктивного фактора при формировании БА привел нас к необходимости активирования индигенной микрофлоры респираторных путей на фоне созданного аутоиммунного статуса. Учитывая, что одними из возбудителей бронхолегочных заболеваний выступают пиогенные кокки, мы для их активации через 10–15 дней использовали повторную гипериммунизацию подопытных морских свинок коммерческим препаратом стрептолизин-О. Для гипериммунизации животных использовано внутрикожное введение стрептолизина-О в дозах: 0,1–0,2–0,3–0,4–0,5 мл с интервалом между инъекциями 1–2 сут. На выходе титр антител к стрептолизину-О в среднем составил 1 : 780,42 ± 59,48. В итоге комплексной иммунизации легочным антигеном и стрептолизином-О у подопытных морских свинок клинически формировалась БА, в продроме которой регистрировались одышка, прерывистое дыхание, катаральные явления, а затем формировался астматический статус (частота дыхания в минуту — от 64,8 ± 11,3 до 71,3 ± 7,5, ритм сердечных сокращений в минуту — 597 ± 9,6 и частота приступов в течение суток — от 2,98 ± 0,23 до 3,12 ± 0,14), который прогрессировал по тяжести состояния вплоть до гибели животных через 25–30 сут после комплексной иммунизации. Наряду с разработанной моделью БА проведены исследования по оптимальному сопоставлению динамики формирования БА в эксперименте и в клинике. Согласно положению Международного консенсуса, GINA (2017), в развитии БА ведущее значение принадлежит хроническому воспалительному процессу, который сопровождается гиперпродукцией цитокинов сенсибилизированными Т-лимфоцитами. Исходя из этого, в повестку исследования вынесено положение о том, что при БА вне зависимости от особенностей этиологии идет развитие аутоиммунного процесса, сопровождающегося активацией сенсибилизированных Т-лимфоцитов по продукции провоспалительных цитокинов. Обосновывая это положение, мы провели опыты, в основу которых положили изучение самостоятельного влияния цитокинов

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

53


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Т-лимфоцитов от здоровых детей и страдающих БА на развитие экспериментального бронхоспазма. Опыты проведены следующим образом. Т-лимфоциты, соответственно выделенные из 5 мл венозной крови от 25 здоровых и 25 больных БА детей, культивировали в двух флаконах в среде 199 в течение 24 ч при температуре 37 °С, куда в качестве митогена был добавлен гомологичный липополисахаридный антиген легочной ткани в дозе 0,03 г/л. После этого, используя разработанный выше способ воспроизведения БА, проводили иммунизацию 30 морских свинок, которую завершали внутривенным введением соответствующих цитокинов в объеме 0,5 мл. В результате проведенных опытов установлено, что разрешающее введение цитокинов Т-лимфоцитов от детей, больных БА, культивированных в течение 24 ч в среде 199 с гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани, способствовало немедленному развитию у животных приступного периода БА с развитием продолжительного астматического статуса с частотой дыхания в минуту — от 64,8 ± 11,3 до 71,3 ± 7,5, ритмом сердечных сокращений в минуту — 597 ± 9,6 и частотой приступов в течение суток — от 2,98 ± 0,23 до 3,12 ± 0,14, ректальной температурой — 42,5 ± 3,8. В то же время в контрольной группе, которую составили 15 животных, аналогичное введение цитокинов Т-лимфоцитов от здоровых детей, коммитированных в течение 24 ч в среде 199 с гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани, не сопровождалось развитием клинических проявлений БА. Показатели частоты дыхания, ритма сердечных сокращений в минуту и ректальной температуры оставались в пределах нормативных показателей (частота дыхания — 130 ± 12,6, ритм сердечных сокращений — 350 ± 21,2, ректальная температура — 38,5 ± 2,3). Полученные результаты свидетельствуют о  том, что цитокины сенсибилизированных Т-лимфоцитов больных БА детей, коммитированных с гомологичным липопослисахаридным антигеном легочной ткани, может самостоятельно обусловливать развитие бронхоспазма. Разработанная модель БА у лабораторных животных имеет диагностическое значение и в требуемых случаях может быть использована для установления и уточнения диагноза БА у детей и включение дополнительно в протокол 54

В. Г. Чернуський та ін.

терапии препаратов антимикробной и антицитокиновой направленности. При этом следует учитывать, что рекомендуемый GINA (2017) протокол лечения не предусматривает этого вида терапии — компонентную основу препаратов, влияющих на микробный фактор заболевания, индуктивно определяющий или инфекционно сопутствующий развитию патогенеза БА, оказывающий противовоспалительное и иммуномодулирующее воздействие с учетом аутоиммунных нарушений. В качестве препаратов антиинфекционного и антицитокинового действия предлагаются фосфодиэтилхолиновые липосомы — липин, с широким спектром бактерицидной активности в отношении чувствительных и устойчивых к антибиотикам патогенных и условно-патогенных микроорганизмов. Липин обеспечивает выраженный фармакотерапевтический эффект на ранней и поздней фазе хронического аллергического воспаления при БА, что обусловлено свойствами самих фосфодиэтилхолиновых липосом соответственно оказывать противовоспалительный, иммуномодулирующий и антицитокиновый эффекты. ВЫВОДЫ

В реализации БА играет роль активация индигенной микрофлоры на фоне нарастания титра аутоантител к антигенам бронхолегочной системы. В развитии экспериментального бронхоспазма ведущая роль принадлежит цитокинам сенсибилизированных Т-лимфоцитов, полученных из венозной крови больных БА детей, коммитированных со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани. Цитокины Т-лимфоцитов, полученные из венозной крови здоровых детей, коммитированных со специфическим гомологичным липополисахаридным антигеном легочной ткани, при введении подопытным морским свинкам не приводили к развитию экспериментального бронхоспазма. Разработанная экспериментальная модель воспроизведения БА у лабораторных животных в перспективе может быть использована для уточнения диагноза БА у детей и требует дополнительно включения в протокол терапии препаратов антимикробной и антицитокиновой направленности.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


В. Г. Чернуський та ін.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Балаболкин И. И., Булгакова В. А. Бронхиальная астма у детей. Москва : Медицинское информационное агентство, 2015. 141 с. 2. Кишкун А. А. Иммунологические и серологические исследования в клинической практике : руководство. Москва : Медицинское информационное агенство, 2009. 530 с. 3. Регеда М. С., Тинков Я. О., Яриш И. Р. Современные этиопатогенетические механизмы развития бронхиальной астмы. Актуальные проблемы медицины, фармации и биологии. 2008. № 4. С. 6–16. 4. Гельцер Б. И., Маркелова Е. В., Просекова Е. В., Кочеткова Е. А. Система цитокинов и болезни органов дыхания. Терапевтический архив. 2002. № 11. С. 94–99. 5. Концепция развития иммунопатологических механизмов при бронхиальной астме у детей / Чернуский В. Г. и др. Медицина сьогодні і завтра. 2015. № 1 (66). С. 56–61. 6. Чернушенко Е. Ф., Когосова К. С. Иммунологические исследования в клинике. Киев : Здоров’я, 1978. 160 с.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН ЯК МОДЕЛЬ ДЛЯ УТОЧНЕННЯ ЕТІОПАТОҐЕНЕЗУ ТА ПРЕПАРАТІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ПРОТОКОЛУ ЛІКУВАННЯ Проф. В. Г. Чернуський, проф. М. М. Попов, доц. Г. В. Летяго, доц. О. Л. Говаленкова, Т. В. Євдокимова, А. М. Попова Метою роботи було проведення експериментального відтворення бронхіальної астми у лабораторних тварин із дотриманням максимальної ідентичності її клінічного прояву і закономірного летального результату в разі відсутності лікування. У процесі дослідження проводили імунізацію 30 морських свинок внутрішньовенним уведенням цитокінів, продукованих у надосадову рідину сенсибілізованими Т-лімфоцитами, комітованих зі специфічним гомологічним ліпополісахаридним антигеном легеневої тканини. Контрольну групу 15 тварин імунізували цитокінами Т-лімфоцитів, отриманих від здорових дітей, комітованих зі специфічним гомологічним ліпополісахаридним антигеном легеневої тканини. Унаслідок проведеного дослідження наведено авторські дані з експериментального відтворення бронхіальної астми у лабораторних тварин, в якому доведено роль індигенної мікрофлори й автоімунного процесу в етіопатоґенезі бронхіальної астми. Доведено роль цитокінів сенсибілізованих Т-лімфоцитів, комітованих із гомологічним ліпополісахаридним антигеном легеневої тканини, отриманих від дітей, хворих на бронхіальну астму, на розвиток експериментального бронхоспазму. Розроблену експериментальну модель відтворення бронхіальної астми в лабораторних тварин може бути використано для уточнення діагнозу бронхіальної астми, обґрунтування використання додатково в комплексному протоколі лікування препаратів антимікробної і антицитокінової спрямованості. Ключові слова: експериментальна модель, бронхіальна астма, лабораторні тварини, автоімунний процес, цитокіни сенсибілізованих Т-лімфоцитів.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

55


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ УДК 615.27:612.111:616.71-018.46-092.4 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.056

ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ В ДОЗІ DL100 ТА DL50 НА МЕХАНІЗМИ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ КЛІТИН ЕРИТРОЦИТАРНОГО РЯДУ КУЛЬТУРИ КЛІТИН КІСТКОВОГО МОЗКУ ЩУРІВ IN VITRO О. С. Іванов, проф. С. О. Кондратов*, доц. С. І. Скляр*, Г. В. Цапко** Харківська медична академія післядипломної освіти, *ДЗ «Луганський державний медичний університет», м. Рубіжне, **ЦМЛ ім. Титова, м. Лисичанськ, Луганська область Система кровотворення складається з широкого спектра клітин, які виконують певні функції в організмі, зокрема підтримання постійності внутрішнього середовища, перенесення кисню, захист від чужорідних білків та антигенів. Препарати нестероїдного протизапального ряду мають багато різновидів на фармацевтичному ринку, але найуживанішим є препарат диклофенак натрію. Використовується він короткими курсами впродовж кількох днів, але деякі захворювання потребують призначення роками. Метою роботи було вивчення впливу препарату диклофенак натрію в дозі DL100 та DL50 на клітини еритроцитарного ряду (ретикулоцитів, еритробластів), індексу дозрівання еритроцитів та лейко-еритроцитарного індексу культур клітин кісткового мозку щурів in vitro коротким курсом протягом 4 днів. Дослідження проводилися in vitro на культурах клітин кісткового мозку білих щурів віком 6 міс. У процесі експерименту встановлено негативний вплив препарату в дозі DL100 та DL50 на досліджувані клітини та їх кількісні показники порівняно з групою зіставлення. Навпаки, кількість еритробластів зросла, що можна пояснити вірогідним гальмуванням процесу диференціювання клітин, що передують еритроцитам. Існує пряма залежність підвищення кількості еритробластів від дози, під дією DL100 кількість клітин була більшою, аніж при використанні DL50. Вірогідно, таке спостерігається за рахунок блокування чинників, що сприяють дозріванню еритробласта в зрілішу форму. Під час експерименту встановлено негативний вплив препарату диклофенак натрію на досліджувану культуру клітин кісткового мозку щурів in vitro в дозі DL100 та DL50. Ключові слова: диклофенак натрію, кістковий мозок, токсична дія, еритробласти, ретикулоцити, індекс дозрівання еритроцитів, лейко-еритроцитарне співвідношення. Фармацевтична промисловість постійно вдосконалює препарати для лікування різноманітних хвороб, але лідерами в цьому списку залишаються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Одним із перших представників цієї фармацевтичної групи є диклофенак натрію, який набув найширшого розповсюдження у практиці всіх напрямів медицини. Особливістю препарату є його здатність однаково розчинятися в гідрофільних та гідрофобних середовищах, добре всмоктування в шлунково-кишковому тракті за умови перорального приймання та невеликий період напіввиведення [1]. Найчастіше препарат використовують у хірургічних і терапевтичних спеціалістів. Основним показанням до його застосування є травматичне 56

пошкодження опорно-рухового апарату чи м’яких тканин, післяопераційне знеболення. Різноманітні запальні процеси в організмі дають змогу призначати препарат у неврологічній, терапевтичній чи акушерсько-гінекологічній практиках, у ревматології тривале приймання НПЗЗ залишається найпопулярнішим та рекомендоване протоколами МОЗ України. За рекомендаціями ВООЗ, диклофенак натрію може бути використаний для знеболення в онкологічних хворих упродовж багатьох років [2]. Останніми роками вченими постійно розробляється новий клас НПЗЗ, що мають високу селективність до циклооксигенази-2 (ЦОГ) і водночас низький токсичний вплив на організм людини порівняно з іншими препаратами цієї групи [3].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. С. Іванов та ін.

Актуальним є питання вивчення системи гомеостазу організму під впливом препаратів групи НПЗЗ і діагностика наслідків їх використання. Мало вивченим досі лишається дослідження кісткового мозку тварин в експерименті в разі приймання диклофенаку натрію, який можна вважати слабкою органічною кислотою. За даними різноманітних джерел, доведено вплив препарату на стан імунної системи організму, наслідком чого є розвиток періоду рефрактерності впродовж 2–3 днів та швидкість регенерації кісткової тканини. Підлягає дискусії питання імуномодулючих властивостей препарату диклофенак натрію, за рахунок чого в короткий термін відбувається пригнічення запалення. Імунна система й органи кровотворення нерозривно пов’язані між собою, це зумовлює актуальність розв’язання питання впливу диклофенаку натрію на систему кровотворення, а особливо на клітини еритроцитарного ряду як попередників еритроцитів. Також актуальності набуло питання про важливість вивчення системи кровотворення як важливої ланки в підтриманні системи гомеостазу та можливим ризиком виникнення патологічних процесів у разі порушення нормального її функціонування. Швидко поширилися дослідження стану культури клітин кісткового мозку під дією різноманітних хімічних сполук у токсичних або субтоксичних дозах. Відомо, що препарат диклофенак натрію зумовлює появу змінених клітин у кров’яному руслі, особливо це стосується еритроцитів. У майбутньому це спричиняє розвиток нейрогуморальних порушень, зниження природної опірності організму та швидкості імунної відповіді. Препарат добре абсорбується слизовою оболонкою травної системи та з’язується з альбумінами сироватки крові, за рахунок чого токсичність підвищується [3, 4]. За даними різноманітних літературних джерел, під час дослідження периферійної крові встановлено пригнічення кількісного показника гемоглобіну й еритроцитів. За умови тривалого використання кількість еритроцитів значно зменшується за рахунок їх руйнування з подальшим розвитком анемії [2, 6]. За умови тривалого приймання препарату виникає дефіцит ЦОГ-2, що впливає на затримку чи відсутність проліферації клітин крові. У процесі диференціювання та подальшого дозрівання еритроцитів, зокрема еритробласта в зрілішу форму, беруть участь у різних концентраціях продукти розпаду зрілих форм еритроцитів, еритропоетин та інтерлейкін-3. № 1  (37) ’ 2020

Останнім часом було висловлено думку про те, що приймання диклофенаку натрію призводить до пригнічення утворення простогландинів у нирках, тим самим викликаючи зниження продукції еритропоетину, який сприяє появі нових еритроцитів у кістковому мозку [7]. За даними проведених останнім часом досліджень установлено підвищення біологічної активності НПЗЗ на тлі розвитку імунодефіцитних станів у організмі [4, 8, 9, 10]. Та не вивченим залишається питання експериментального обґрунтування токсичної дії диклофенаку натрію на клітини еритроцитарного ряду культури клітин кісткового мозку щурів in vitro. Мета роботи — вивчення в умовах експерименту препарату диклофенак натрію в дозуваннях DL50, DL100, функціональних та морфометричних показників диференціювання клітин еритроцитарного ряду (ретикулоцитів, еритробластів), індексу дозрівання еритроцитів та лейкоцитарно-еритроцитарного індексу культур клітин кісткового мозку щурів in vitro за умови короткочасного використання. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Дослідження проводили на культурах клітин статевозрілих щурів у віці 6 міс. в умовах ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Аск Хелс», ліцензія МОЗ України № 376, від 21.04.2016 р., м. Харків, у період із 29.09.2018 р. по 02.10.2018 р. Культури клітин кісткового мозку використовували з резерву Української асоціації біобанку. Для підготовки клітин до експерименту було використано середовище Маккоя, доповнене 10 % інактивованою фетальною сироваткою теляти, 2 ммоль/л 1-глютаміну та сумішшю пеніцилін/ стрептоміцин (100 од./мл), за температури 37 °С та в 5 % CO2. Клітини кісткового мозку (1 × 106 клітин/мл) розділили на три групи та інкубували впродовж 24 год із метою повного усунення впливу ендогенних факторів росту. Потім культуру клітин перших двох груп інкубували впродовж ще 96 год за наявності препарату диклофенак натрію (виробник ПАТ «Лубнифарм», реєстраційне посвідчення № UA/5713/01/01) у токсичній (культура клітин 1 групи) та напівтоксичній (культура клітин 2 групи) в дозі (6 мг/кг та 3 мг/кг, відповідно), препарат додавався двічі на добу; третя група була контрольною (культура клітин 3 групи). Суспендували взяті з банку досліджувані клітини (1  ×  106  кл./мл) у буфері (5  мМ етилендіамінтетраоцтової кислоти, 0,2  мМ

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

57


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ фенілметилсульфонілфториду, 1 мкг/мл пепстатину, 0,5 мкг/мл лейпептину та 50 мМ трис(гідроксиметил)амінометан гідрохлориду [Tris-HCl, pH 8,0]). Культури клітин контрольної групи після попередньої підготовки інкубували за наявності буферного фізіологічного розчину (БФР) рН 7,2 упродовж 72 год. Для визначення кількісних показників використовували стандартну методику виготовлення та дослідження мазка [5]. Мазки культури клітин висушували, маркували відповідно до експериментальної групи, а потім фарбували згідно з методикою Романовського–Гімзе. Мієлограма становила відсоткове співвідношення всіх кровотворних клітин кісткового мозку з розрахунку на 500 од. Підрахунок проводили в камері Горяєва та доводили до концентрації 2 × 107 кл./мл буферним розчином. Проводили диференційний підрахунок відсоткового складу клітин еритроцитарного ряду (ретикулоцитів, еритробластів) індексу дозрівання еритроцитів і лейкоцитарно-еритроцитарного індексу. Результат виражався у відсотковому співвідношенні. На першому етапі дослідження було проаналізовано вибірки на наявність нормального розподілу кожної з вибірок. Для цього перевіряли гіпотезу про наявність у вибірки нормального розподілу проти альтернативи, що розподіл не є ґаусівським. Для перевірки використовували критерій Шапіро–Уілка (W — значення критерію Шапіро–Уілка, αрозр. — розрахований рівень значущості), який є найпотужнішим критерієм для перевірки гіпотези нормальності [6]. Розрахунки проводили в середовищі програми Statistika 10. Умова прийняття гіпотези: щоб величина розрахованого рівня значущості αрозр. була більше, ніж прийняте значення 0,05. Для перевірки наявності впливу дозування на середні вибіркові показники вибірок проведено розрахунки за непараметричним ранговим критерієм Краскела–Уолліса. Цей критерій використовується для перевірки гіпотези Н0: для всіх вибірок серії, що перевіряються, усі медіани μj є однаковими. Альтернативна гіпотеза: не всі μj є однаковими [6, 7]. Гіпотеза відсутності зсуву приймається, коли розраховане значення критерію Краскела–Уолліса Н є меншим за критичне значення Нкр. Таким у методі Краскела–Уолліса є значення критерію Хі-квадрат при кількості ступенів свободи k-1 (k — кількість порівнюваних вибірок). У програмі Statistica 10 відбувається 58

О. С. Іванов та ін.

розрахунок критичного значення αкр., за якого досягається величина Нкр. = Немп. У цьому випадку умова прийняття гіпотези відсутності зсуву на рівні значущості 0,05 полягає у виконанні нерівності αкр. > 0,05. Додаткове дослідження положень проведено за допомогою діаграм розмаху типу «ящик із вусами» [7]. «Ящик із вусами», діаграма розмаху (англ. Box-and-whiskers diagram or plot, box plot) — це графік, який використовується в описовій статистиці, компактно зображує одновимірний розподіл імовірностей. Для побудови використовували програму Statistica 10. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведене дослідження засвідчило закономірність між використанням препарату диклофенак натрію впродовж 4 днів та показниками культур клітин еритроцитарного ряду кісткового мозку щурів. Під час застосування DL100 в культурах знижувалися показники основної маси культури клітин еритроцитарного ряду кісткового мозку на етапі утворення зрілих еритроцитів. Це потім знижувало кількість зрілих еритроцитів у периферичній крові. Такий процес в організмі може призводити до подальшого розвитку гіпоксичного стану чи анемії (табл. 1). У відсотковому співвідношенні в разі застосування DL100 кількість ретикулярних клітин знизилася на 60 %, а показник склав 40 % від загальної кількості контрольної групи того самого ряду досліджуваних клітин. Зі свого боку, кількість еритробластів підвищилася порівняно з контрольною групою на 89 %. Такий стрибок попередньо можна пояснити процесом гальмування диференціювання еритроцитів на стадії трансформації. Знизився показник індексу дозрівання еритроцитів у культурах клітин основної групи на 43,4 % та дорівнював 66,6 % від контрольної групи. Показник лейко-еритроцитарного співвідношення знизився на 18 %, склавши 82 % від клітин контрольної групи. Зміни досліджуваних показників також спостерігали в культурах клітин, які інкубували за DL50 (табл. 2). Диклофенак натрію також знижував показники клітин еритропоетичного ряду в культурах клітин основної групи, окрім показника еритробластів. Так, показник ретикулярних клітин основної групи в разі використання DL50 знизився на 23,4 %, склавши 76,6 % від показника контрольної групи. Кількість еритробластів підвищилася на 78,9 % порівняно з клітинами контрольної групи.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. С. Іванов та ін.

Таблиця 1

Показники культур клітин кісткового мозку щурів in vitro в разі 4-денного використання DL100 диклофенаку натрію Показник Ретикулярні клітини Еритробласти Індекс дозрівання еритроцитів Лейко-еритропоетичне співвідношення

DL100 (%) 0,6 3,8 0,72 4,70

Стандартне відхилення 0,06 0,08 0,01 0,07

Контроль (%) 1,5 0,4 1,08 5,7

Стандартне відхилення 0,06 0,07 0,10 0,13 Таблиця 2

Показники культур клітин кісткового мозку щурів in vitro в разі 4-денного використання DL50 диклофенаку натрію Показник Ретикулярні клітини Еритробласти Індекс дозрівання еритроцитів Лейко-еритропоетичне співвідношення

DL50 (%) 1,15 1,9 0,62 5,16

Зменшився на 57,4 % показник індексу дозрівання еритроцитів, становлячи 42,6 % від показника контрольної групи. Знизився показник лейко-еритроцитарного співвідношення культури клітин кісткового мозку щурів основної групи на 9,5 %, дорівнюючи 90,5 % від показника тварин контрольної групи. Як засвідчує проведене дослідження, на показник ретикулярних клітин впливає DL100 (на 60 %) та призводить до істотнішого падіння показника порівняно з DL50 (на 23,4 %). Для показника еритробластів суттєвого значення мало підвищення дози, максимального значення приріст зазнав за використання DL100 (на 89 %) порівняно з DL50 (на 78,9 %). Цей факт також можна пояснити вірогідним гальмуванням процесу диференціювання еритробласта в зрілий еритроцит, який потім потрапляє до кров’яного русла. Вірогідно, цей процес пов’язаний зі зниженням концентрації в крові продуктів розпаду зрілих форм еритроцитів, еритропоетину й інтерлейкіну-3, які зумовлюють диференціювання еритробласта

Стандартне відхилення 0,08 0,10 0,02 0,06

Стандартне відхилення 0,06 0,07 0,10 0,13

Контроль (%) 1,5 0,4 1,08 5,7

в зріліші форми. На індекс дозрівання еритроцитів також вплинула DL100, за якої показник знизився (на 43,4 %), аніж у разі DL50 (на 57,4 %). Для лейко-еритроцитарного співвідношення негативний вплив мала DL100 (на 18 %) порівняно з DL50 (на 9,5 %). Далі провели аналіз досліджуваних у процесі експерименту вибірок на наявність нормального розподілу (табл. 3). Як випливає з одержаних результатів, у трьох випадках гіпотеза нормальності відкидається (табл. 3). Це видно для показника еритробластів у контрольній групі (W — 0,8244; αрозр. — 0,0180) та лейко-ертитроцитарного співвідношення для DL50 (W — 0,2777; αрозр. — 0), DL100 (W — 0,8844; αрозр. — 0,0454). Такий факт не дає змоги використовувати параметричні методи для подальшого аналізу, тому далі було застосовано методи непараметричної статистики, для чого необхідно перевірити вплив дози на середні вибіркові показники досліджуваних вибірок за непараметричним ранговим критерієм Краскела–Уолліса. Таблиця 3

Перевірка гіпотези нормальності розподілу даних Контроль Змінна

DL50

DL100

W

αрозр.

W

αрозр.

W

αрозр.

Ретикулярні клітини

0,9275

0,3538

0,9541

0,5570

0,9132

0,1309

Еритробласти

0,8244

0,0180

0,8794

0,0380

0,8878

0,0513

Індекс дозрівання еритроцитів

0,8979

0,1489

0,9400

0,3492

0,9169

0,1497

Лейко-еритропоетичне співвідношення

0,9056

0,1874

0,2777

0,0000

0,8844

0,0454

Примітка: W — значення критерія Шапіро–Уілка, αрозр. — розрахований рівень значущості. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

59


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. С. Іванов та ін.

Отримано результати перевірки наявності або відсутності рівності медіан вибірок на трьох рівнях: контрольного, DL50 і DL100 (табл. 4). Як випливає з результатів, в усіх випадках гіпотеза про рівність медіан відкидається для всіх змінних (табл. 3). Це свідчить, що доза суттєво впливає на кожен показник досліджуваних груп клітин. Відповідно до викладеної інформації можна стверджувати про чітку залежність використаної дози диклофенаку натрію (DL100 та DL50) на культури клітини еритроцитарного ряду кісткового мозку. Натомість показник еритробластів зазнав суттєвого підвищення в обох випадках. Сприятливіший вплив на культуру досліджуваних клітин виявила DL50, за якої показники зниження виявилися меншими. Вважаючи, що на діаграмі розмаху можна розмістити три рівновіддалених (по осі абсцис) значень дози, це дає змогу отримати уявлення про тренди зміни ефекту (медіанних значень

змінних — табл. 4) від величини дози у діапазоні 0,50 і 100 % (рис. 2). Із наведених діаграм розмаху очевидною є відсутність перетинання прямої, проведеної через «ящики» по вертикалі. Це підтверджує висновок про те, що доза досліджуваного нами препарату впливає на ступінь диференціювання клітин червоного кісткового мозку. Спостерігається майже лінійне зростання кривої у показниках клітин еритробластів у разі збільшення дози препарату. У показниках індексу дозрівання еритроцитів спостерігається нелінійна змінна, яка є мінімальною в разі використання DL50. ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що застосування DL100 та DL50 негативно впливає на диференціювання та розвиток культури основних клітин еритроцитарного ряду кісткового мозку щурів і призводить до зниження

Перевірка гіпотези про рівність медіан у вибірках для DL0 (n1 = 12), DL50 (n2 = 16)

Висновок про прийняття гіпотези рівності медіан

Немп

αкр.

Ретикулярні клітини

38,2

< 10-4

Відкидається

Еритробласти Індекс дозрівання еритроцитів

38,4 38,2

-4

< 10 < 10-4

Відкидається Відкидається

Лейко-еритропоетичне співвідношення

35,8

< 10-4

Відкидається

Показник

б

а

Таблиця 4

в

Позначення:

г 60

Рис. 2. Діаграми розмаху: а — ретикулярні клітини (Му 2); б — еритробласти (Му 7); в — індекс дозрівання еритроцитів (Му 10); г — лейко-еритропоетичне співвідношення (Му 11) ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

О. С. Іванов та ін.

кількісних показників диференціювання, окрім еритробластів, кількість яких прямо пропорційно підвищилася залежно від використаної дози препарату. Спостерігався стрибок кількості еритробластів в обох випадках порівняно з показниками основної групи. Цей факт можна пояснити гальмуванням процесу диференціювання клітин, що передують еритроцитам за рахунок зниження

в крові кількості продуктів розпаду зрілих форм еритроцитів, еритропоетину й інтерлейкіну-3, які зумовлюють диференціювання еритробласта в зріліші форми. Подальша перспективність роботи полягає в дослідженні клітин лейкоцитарного ряду та прозапальних цитокінів у культурах клітин кісткового мозку in vitro під впливом диклофенаку натрію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дериведмідь Л. В., Вереітинова В. П. Комбіновані хондропротектори при лікуванні остеоартриту. Біль, суглоби, хребет. 2018. Т. 8. № 1. С. 31–36. 2. Грищенко В. А. Гематологічний профіль у щурів при експериментальному диклофенак-індукованому гепатиті. Ukrainian Journal of Ecology. 2017. № 7 (3). С. 78–83. 3. Селюк М. Н., Козачок Н. Н., Селюк О. В. Новые грани классического нестероидного противовоспалительного средства диклофенак. Сучасні препарати та технології. 2013. МЛ № 8 (104). С. 35–40. 4. Нестероидные противовоспалительные препараты — кто лидирует в современной клинике? / Козачок Н. Н. и др. Новости медицины и фармации. 2008. № 4 (235). С. 2–4. 5. Волкова О. В., Елецкий Ю. К. Основы гистологии с гистологической техникой: уч. для студ. высш. уч. зав. Москва : Медицина, 1971. 415 с. 6. Кобзарь А. И. Прикладная математическая статистика. Для инженеров и научных работников. Москва : ФИЗМАТЛИТ, 2006. 816 с. 7. Лагутин М. Б. Наглядная математическая статистика. Москва : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2015. 475 с. 8. Chouhan S., Sharma S. Potential risks of aberration in bone histology and myelotoxity after continuous Diclofenac use in BALB/C mice model. Proceedings of International Conference on Anthropogenic Impact on Environment & Conservation Strategy, November 02–04, 2012. Ranchi, 2012. Р. 50–57. 9. Cyclooxygenase-2 is essential for normal recovery from 5-fluorouracil–induced myelotoxicity in mice / Lorenz M. et al. Exp. Hematol. 1999. № 27. Р. 1494–1502. 10. Prostaglandins activation of erythropoietin production and erythroid progenitor cells / Fisher J. W. et al. Exp. Hematol. 1980. № 8. Р. 65–89. ВЛИЯНИЕ ПРЕПАРАТА ДИКЛОФЕНАК НАТРИЯ В ДОЗЕ DL100 И DL50 НА МЕХАНИЗМЫ ДИФФЕРЕНЦИРОВКИ КЛЕТОК ЭРИТРОЦИТАРНОГО РЯДА КУЛЬТУРЫ КЛЕТОК КОСТНОГО МОЗГА КРЫС IN VITRO А. С. Иванов, проф. С. А. Кондратов*, доц. С. И. Скляр*, Г. В. Цапко** Система кроветворения состоит из широкого спектра клеток, которые выполняют определенные функции в организме, в частности поддержание постоянства внутренней среды, перенос кислорода, защита от чужеродных белков и антигенов. Препараты нестероидного противовоспалительного ряда представлены множеством разновидностей на фармацевтическом рынке, но наиболее употребляемым является препарат диклофенак натрия. Используется он короткими курсами в течение нескольких дней, однако некоторые заболевания требуют назначения годами. Целью работы было изучение влияния препарата диклофенак натрия в дозе DL100 та DL50 на клетки эритроцитарного ряда (ретикулоцитов, эритробластов), индекса созревания эритроцитов и лейко-эритроцитарного индекса культур клеток костного мозга крыс in vitro коротким курсом в течение 4 дней. Исследования проводились in vitro на культурах клеток костного мозга белых крыс возрастом 6 мес. В процессе проведения эксперимента установлено отрицательное влияние препарата в дозе DL100 и DL50 на исследуемую группу клеток и их количественные показатели в сравнении с группой сопоставления. Наоборот, количество эритробластов возросло, что может быть трактовано в пользу торможения процесса дифференцировки клеток, предшественников эритроцитов. Существует прямая зависимость между повышением количества эритробластов от дозы, под воздействием DL100 количество клеток было большим, чем при использовании DL50. Вероятнее всего такое наблюдается за счет блокировки факторов, способствующих созреванию эритробласта в более зрелую форму. В процессе эксперимента установлено отрицательное влияние препарата диклофенак натрия на исследуемую культуру клеток костного мозга крыс in vitro в дозе DL100 и DL50. Ключевые слова: диклофенак натрия, костный мозг, токсическое действие, эритробласты, ретикулоциты, индекс созревания эритроцитов, лейко-эритроцитарное соотношение. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

61


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ УДК 616.71-007.234-092.9:616.155.2 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.062

ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ ЯК ЧАСТИНА ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ Проф. О. М. Хвисюк, д-р біол. наук С. Б. Павлов,   д-р мед. наук В. І. Савенков*, канд. мед. наук Г. Б. Павлова Харківська медична академія післядипломної освіти, *Харківський національний медичний університет Реакція фізіологічної системи сполучної тканини (СТ) відіграє одну з ключових ролей у процесі відповіді макроорганізму на пошкодження, що, врешті-решт, визначає адаптивні можливості організму. Сучасні досягнення фундаментальних наук і практичної медицини свідчать про те, що хоча патологічні процеси різної етіології мають свої особливості на рівні організму, на базових рівнях біологічної організації, спостерігаються однотипні відповіді на дію пошкоджувальних чинників різної природи, які так чи інакше викликають взаємозумовлені зміни в обміні СТ. У механізмі регуляції процесів на рівні фізіологічної системи СТ задіяно вельми багато чинників. Дія всіх процесів регулювання СТ опосередкована молекулярними міжклітинними медіаторами. Реакція СТ лежить в основі загальнопатологічних процесів: запалення, регенерації та склерозу, формуючи таким чином розвиток стереотипної реакції організму на пошкодження та резерви адаптації. Усі ці процеси є базовими для гострої хірургічної патології, визначають поточний і віддалений прогнози. Вивчення стану та реакції СТ у хворих із обструктивними патологічними процесами сечовивідних шляхів є особливо актуальним щодо оцінювання: 1) резервів адаптації організму загалом; 2) здатності до адекватної замісної регенерації (загоєння ран); 3) вираженості склеротичних змін у нирках, наявних на момент розвитку хірургічної патології. Молекулярні маркери порушення обміну СТ можуть бути унікальними молекулярними індикаторами патологічних процесів різної природи, у тому числі розвитку й рецидивування стриктур сечоводу та мисково-сечовідного сегмента після оперативного втручання і, як наслідок, розвитку гідронефрозу, які можна виявляти на основі кількісної оцінки функціонального стану СТ. Ключові слова: сполучна тканина, резерви адаптації, репаративна регенерація, цитокіни, гідронефроз. Сполучна тканина (СТ) бере активну участь у розвитку патологічних процесів [13]. Складно назвати загальнопатологічний процес або нозологічну форму (не кажучи вже про загоєння ран, склеротичні процеси, ревматичні хвороби або кістково-суглобові захворювання), за яких зміни СТ не відігравали б певної ролі. На думку багатьох авторів, патологія органів і тканин не може розвиватися в організмі, у якому система СТ зберегла свою реактивність і функції [1]. Ріст СТ у разі різних патологічних процесів (пошкодження шкіри, дефекти тканин і органів або розвиток склеротичних процесів) має загальні закономірності. Під впливом тих чи інших шкідливих впливів у СТ відбуваються структурні перебудови, спрямовані на збереження динамічної рівноваги тканинної системи [18, 19]. Цей процес складається зі стадій пошкодження, запалення, проліферації фібробластів і росту 62

судин аж до утворення грануляційної тканини, ремоделювання, інволюції або стабілізації фіброзної тканини. Для надлишкового (фіброз, склероз) або недостатнього розвитку СТ (незагойні рани і виразки) значення має активність проліферативної реакції і співвідношення біосинтезу та катаболізму колагену. Сполучання запалення, регенерації та фіброзу реалізується завдяки макрофагально-фібробластичній взаємодії, яка викликає міграцію та прискорену проліферацію фібробластів, їх диференціювання, синтез і секрецію колагену й інших компонентів матриксу, активного фібрилоґенезу [4]. Для успішного завершення запалення необхідним є затухання гострих альтеративних та ексудативних проявів. Це можливо за умови повної деструкції пошкодженої тканини або усунення пошкоджувального агента. Другою необхідною умовою переходу до репаративних процесів

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

О. М. Хвисюк та ін.

є накопичення інгібіторів ексудації та літичних ферментів, інактиваторів прозапальних медіаторів, антикоагулянтів і фібринолітиків. У подальшому, залежно від ступеня та обсягу ураження, загоєння може відбуватися у двох напрямах: регенерація і фіброплазія. На цій стадії запалення головну роль відіграють ростові фактори, основним джерелом яких є місцеві макрофаги. Хемотаксис, активація та проліферація головних «дійових осіб» фіброплазії — фібробластів, стимуляція синтезу ними складових позаклітинного матриксу (ПКМ), пригнічення активності матриксруйнівних ферментів відбуваються під впливом фактора росту фібробластів (FGF), трансформуючого фактора росту (TGF), інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1), інтерлейкіну-1 (IL-1) тощо [9]. У регуляції росту СТ відіграють роль не лише зовнішні впливи, а й внутрішні ауторегуляторні процеси. В. В. Сєров і А. Б. Шехтер (1981) [7] запропонували гіпотезу про регулювання росту СТ на основі зворотного зв’язку між розпадом і синтезом колагену. Механізм ауторегуляції має стадійний характер. На першому етапі продукти руйнування колагену (амінокислоти, пептиди) посилюють ріст і диференціювання фібробластів, продукцію колагену і фібрилоґенез, пов’язують колагеназу макрофагів та інших клітин, що викликає переважання синтезу над катаболізмом і накопичення колагену (тобто ріст СТ). На другому етапі функціонально надлишкові волокна колагену, впливаючи на мембрану фібробластів, пригнічують біосинтез колагену й підсилюють фіброклазію, запобігаючи таким чином подальшому росту СТ, що сприяє її розбудові й інволюції. Порушення цього ауторегуляторного механізму призводить до патологічних процесів, найяскравіше представленим у разі склерозу. В основі розвитку склеротичних процесів може лежати порушення динамічної рівноваги між продукцією та розпадом колагену, в тому числі у внутрішніх органах. Надмірність росту СТ є визначальним чинником патоґенезу фіброзно-склеротичних процесів (нефросклероз і пов’язана з ним ниркова недостатність, гепатосклероз, кардіосклероз, пневмосклероз, контрактури суглобів, спайкова хвороба, келоїдні рубці), а недостатнє її утворення супроводжується неспроможністю швів, що є актуальним питанням у хірургії [14]. Зміна структури ПКМ виникає в разі дисбалансу між швидкостями синтезу й розпаду білків. Фіброґенез — широко розповсюджений № 1  (37) ’ 2020

і універсальний процес, основу якого становить надлишкове накопичення протеїнів ПКМ і тканинних колагеназ. Зрушення між цими двома механізмами (синтез і розпад) регулюють збільшення або зменшення кількості колагену в осередку пошкодження [12, 17]. Основною патогенетичною ланкою фіброґенезу є активація клітин цитокінами, продукування й накопичення колагенів I та III типів. Підвищений під час запалення рівень медіаторів взаємозалежний зі ступенем виразності склеротичного процесу. Вплив на фіброґенез відзначено для різних вазоактивних субстанцій. Злам механізмів регуляції призводить до переважання синтезу колагену над його катаболізмом, а отже, до прогресування фіброзу й склерозу, які завершуються структурною перебудовою органа та порушенням функції [7]. СТ — це фізіологічна система, яка функціонує в єдності з іншими системами організму. Фізіологічна система СТ (ФССТ) під контролем вищих регуляторних систем (нервової, ендокринної та імунної), виконує свої функції на основі кооперативної взаємодії клітин (фібробластів, макрофагів, лаброцитів, лімфоцитів, ендотеліоцитів) між собою, ПКМ і паренхіматозними клітинами органа, а також клітинами крові на основі зворотних зв’язків. Ауторегуляція відтворюється на різних структурних рівнях: від функціонального елементу до рівня організму [7]. У загальному процесі репаративної регенерації виявляється єдність запалення, регенерації і фіброзу, які по суті є нерозривними компонентами цілісної тканинної реакції на пошкодження [2]. Цей процес є стереотипним, адекватним процесом захисно-пристосувального характеру, тобто адаптивною регенерацією. Водночас ця автоматична реакція принципово не залежить від типу ушкоджувального фактора, хоча він і визначає її деяку своєрідність [7]. За певних умов ця адаптивна реакція може перейти в патологічний процес. Зрив гомеостатичних механізмів на різних рівнях регуляції (міжклітинні взаємодії, гуморальний, імунний, нейротрофічний) спричиняє перекручення стереотипної динаміки процесу, який втрачає адаптивний характер і для його характеристики вводиться поняття «дисрегенерація», де головне — поява нової якості у вигляді тканинної атипії [18, 19]. Функціонування фізіологічної системи СТ супроводжується постійним її відновленням. Нормальне ремоделювання компонентів СТ забезпечується балансом двох процесів — синтезу й деградації тканинних структур. Модулюється

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

63


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ цей баланс впливом цитокінів, ферментів, кофакторів, гормонів і факторів росту. Неадекватна гістоархітектоніка може відігравати роль самостійного патогенетичного чинника в підтримці активності запального процесу, хронізації хвороби, визначаючи її прогноз. Дисрегуляція ремоделювання ПКМ СТ, його надмірна деградація може бути тригером нерегульованої продукції компонентів матриксу, що характеризує розвиток фіброзу [3]. Особливості зміненої СТ призводять до частіших інтра- та післяопераційних ускладнень, таких як: доволі велика крововтрата, схильність до підвищеної травматизації шкіри й підшкірної клітковини, поганого загоєння післяопераційних ран, формування атрофічних або келоїдних рубців. Реакція фізіологічної системи СТ лежить в основі таких загальнопатологічних процесів, як запалення, регенерація та склероз, формуючи таким чином розвиток стереотипної реакції організму на пошкодження й резерви адаптації. Усі ці три процеси є базовими не лише для хронічної [15], а й для хірургічної патології, визначаючи поточний і віддалений прогнози. Тому особливо актуальною є розробка методів оцінки резервів адаптації фізіологічної системи СТ у хворих із патологією, що потребує оперативного втручання. У зв’язку з цим була зроблена спроба розв’язання актуального питання урологічної практики — розвитку й рецидивування стриктур сечоводу та мисково-сечовідного сегмента після оперативного втручання і, як наслідок, розвитку гідронефрозу. Гідронефротична трансформація завдяки рубцевим змінам, що призводять до рецидиву стриктури верхніх сечовивідних шляхів — досить часта причина розвитку хронічної патології нирок [8]. Метою дослідження було вивчення ролі функціонального стану СТ у розвитку віддалених ускладнень після оперативного втручання на прикладі розвитку гідронефротичної трансформації унаслідок формування стриктур верхніх сечовивідних шляхів. Розглядаючи питання з точки зору зриву гомеостатичних механізмів на різних рівнях регуляції та переходу адаптивної запально-репаративної реакції у хронічний патологічний процес, вивчали особливості цитокінового профілю, стану та реакції СТ у хворих із наявністю обструктивних патологічних процесів сечовивідних шляхів із метою оцінки: 1) резервів адаптації організму загалом; 2) здатності до адекватної замісної регенерації (загоєння ран); 3) вираженості склеротичних змін у нирках, наявних на момент розвитку хірургічної патології. 64

О. М. Хвисюк та ін.

Цілеспрямоване дослідження дало змогу встановити, що у хворих на гідронефроз спостерігається дисбаланс у системі регуляції функціональної системи сполучної тканини на рівні міжклітинних медіаторів. Під час дослідження за допомогою методу імуноферментного аналізу рівнів IL-4, 6, 10, 17 та фактора некрозу пухлини-α (TNF-α) у сироватці крові встановлено, що найбільше розбалансування цитокінового профілю на 21 день після оперативного втручання спостерігалося у хворих на гідронефроз ІІ–ІІІ стадій із рецидивним перебігом [5]. Водночас дисбаланс показників цитокінового профілю в пацієнтів зі вродженим гідронефрозом і рецидивним перебігом був вираженішим і достовірно відрізняється від показників у пацієнтів із набутим гідронефрозом і рецидивним перебігом. Під час дослідження вмісту цитокінів (ліганда рецептора-активатора ядерного фактора-kB (RANKL), остеопротегерину (OPG), IL-1RA, TGFβ1, IL-17, адипонектину та вісфатину) у хворих на гідронефроз установлено активацію регуляторного шляху RANR-RANKL-OPG, що свідчить про залучення механізмів регулювання на рівні ФССТ, у тому числі в кістковій тканині. Основою цього процесу є дисбаланс у системі цитокінів — IL-1RA, IL-17 та вісфатину, а також дисбаланс (негативна кореляція) між рівнями TGF-β1 та адипонектину. Рівні OPG, IL-1RA, адипонектину та вісфатину до операції були нижчими, ніж у контролі, після операції підвищилися (за винятком рівня адипонектину, який залишився зниженим) порівняно з доопераційним періодом і стали такими, як у контролі. Рівень TGF-β1 до та після операції був вищим, ніж у контролі, а після операції не відрізнявся від доопераційного рівня. Рівень IL-17 до та після операції був зниженим. Відновлення нормального пасажу сечі внаслідок оперативного втручання нормалізувало рівень OPG й усувало дисбаланс системи RANKL-RANKOPG, а також сприяло нормалізації рівнів IL-1RA та вісфатину [16]. У лабораторній оцінці функціонального стану СТ важливим є визначення змін параметрів її метаболізму. Тонким індикатором колагенсинтетичних процесів є білковозв’язаний оксипролін (ОП), який визначає перебіг і завершення будь-якого хронічного запалення. На відміну від білковозв’язаного ОП, глікозаміноглікани можуть відображати як початкові, так і кінцеві фази запального процесу в ураженому органі. Під час хронізації процесу спостерігається гіперпродукція білкових і глікозаміногліканових елементів СТ,

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

О. М. Хвисюк та ін.

активізується колагенолітична й протеолітична активність плазми. Однією з центральних фігур як завершення запалення, так і формування хронічного процесу розглядають фібробласти. Оскільки фібробласт продукує цитокіни стимулюючої і гальмівної дії, його можна вважати не лише ефекторною клітиною репарації, яка синтезує колаген і протеоглікани ПКМ, а й одним із центральних елементів у регуляції репаративного процесу [11]. Накопичення колагену пов’язане з активізацією фібробластів, де відбувається його синтез. Є експериментальні дані про підвищення рівня синтезу у фіброзних фібробластів порівняно з нормальними. Установлено, що колагени І, ІІІ, ІV, V, VI типів виробляються також епітеліальними клітинами (печінки, легенів та інших органів), колагени IV і V типів — макрофагами, лімфоцитами та нейтрофілами [10]. За відповідних умов в органі може відбуватися активація макрофагів і моноцитів, а також клітин цього органа, що є причиною підвищення концентрації прозапальних цитокінів і факторів росту. У відповідь на це підсилюється проліферація клітин і продукування ними колагену. Здебільшого реакція СТ має вигляд агресивного фіброґенезу. Уроджені та набуті дефекти біосинтезу й фібрилоґенезу колагену призводять до структурних дефектів у СТ, а отже, до недостатності її функції. Невідповідність структури волокон і навантаження на них викликає поступову дезорганізацію й колагенових волокон і фібрил, у свою чергу посилюючи функціональну недостатність [7]. Установлено, що у хворих на гідронефроз ІІ– ІІІ стадій, зумовлений уродженими обструкціями, рецидивний за перебігом, спостерігається найвища активація метаболізму колагену, про що свідчать високі рівні пептиднозв’язаного та білковозв’язаного ОП щодо норми та цих показників у пацієнтів із рецидивним за перебігом гідронефрозом, спричиненим набутими обструкціями, та хворих із різним за етіологією гідронефрозом без рецидивів захворювання [6].

Отже, функціонування СТ як фізіологічної системи припускає існування певних параметрів норми й напруження механізмів адаптації. Те, які аспекти метаболізму цієї системи й яким чином залучені в забезпечення адаптації організму, є вирішальним у визначенні спрямованості подальших процесів, зокрема зриву механізмів адаптації. Питання оцінки репаративної функції СТ є актуальним як для лікування хронічних захворювань внутрішніх органів, що супроводжуються фіброзоутворенням, так і в разі хірургічних втручань. Усе це пояснює багаторічний інтерес до СТ представників різних медико-біологічних спеціальностей. Однак останнім часом у зв’язку з розвитком нових методів дослідження з’явилися нові відомості про регуляцію СТ на молекулярному рівні. Методи молекулярної біології відкривають нові можливості для отримання принципово нових даних про метаболізм усіх складових елементів СТ та її роль у регуляції гомеостазу. Останні роки також характеризуються інтенсивною теоретичною розробкою й упровадженням у науку та практику системного підходу, під яким розуміють основні принципи дослідження об’єктів, що становлять складні системи, які розвиваються. Такі системи розглядають у сукупності компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, не притаманні самим компонентам. Найважливішими властивостями складних систем є: ієрархічність організації, цілеспрямованість функціонування, велика кількість різнорідних елементів, наявність інформаційного зв’язку між елементами, наявність взаємодії між ними на основі прямих і зворотних зв’язків. Усі ці властивості повною мірою притаманні СТ як фізіологічній системі. У зв’язку з цим є актуальним вивчення реакцій СТ організму в разі різноманітних порушень саме рівня СТ як системи. Дані доводять, що залучення в патологічний процес системи СТ може бути одним із чинників хронізації патологічного процесу й ризику рецидивування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Беловол А. Н. Состояние соединительной ткани у больных псориазом и при сопутствующей гипертонической болезни. Український науково-медичний молодіжний журнал. 2012. № 2. С. 49−52. 2. Ивашкин А. Н. Восстановление эпителиальных тканей с использованием криоконсервированных жизнеспособных дермотрансплантантов и живого эквивалента кожи: дис. … д-ра мед. наук: 14.00.27 «Хирургия». М., 2009. 253 с. 3. Кляритская И. Л., Стилиди Е. И. Сывороточные цитокины как маркеры фиброза печени и предикторы эффективности противовирусной терапии при хроническом гепатите С. Кримський терапевтичний журнал. 2013. № 1. C. 95−99. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

65


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

О. М. Хвисюк та ін.

4. Омельяненко Н. П., Слуцкий Л. И. Соединительная ткань: (гистофизиология и биохимия) : монография / Под ред. С. П. Миронова. М. : Известия, 2009. Т. 1. 380 с. 5. Савенков В. І., Павлов С. Б. Зміни профілю цитокінів у хворих при гідронефрозі, яким показане оперативне втручання. Клінічна хірургія. 2014. № 11. С. 58–61. 6. Савенков В. І., Павлов С. Б. Особливості метаболізму сполучної тканини у хворих при гідронефрозі. Клінічна хірургія. 2014. № 10. С. 51–53. 7. Серов В. В., Шехтер А. Б. Соединительная ткань (функциональная морфология и общая патология). М. : Медицина, 1981. 312 с. 8. Урологія / С. П. Пасєчніков та ін.; за ред. С. П. Пасєчнікова. Вінниця : Нова книга, 2013. 432 с. 9. Чурилов Л. П. О системном подходе в общей патологии: необходимость и принципы патоинформатики. Вестник Санкт-Петербургского университета. 2009. Сер. 11. Вып. 3. C. 5−23. 10. Buehler M. J. Nature designs tough collagen: explaining the nanostructure of collagen fibrils. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 2006. Vol. 103. № 33. P. 12285−12290. 11. Chen W., Frangogiannis N. G. Fibroblasts in post-infarction inflammation and cardiac repair. Biochim. Biophys. Acta. 2013. Vol. 1833. № 4. P. 945−953. doi: 10.1016/j.bbamcr.2012.08.023. 12. Hepatic stellate cells do not derive from the neural crest / D. Cassiman, A. Barlow, B. Vander et al. J. Hepatol. 2006. Vol. 44. № 6. P. 98−104. 13. International Review of Connective Tissue Research / Edited by M. A. Epstein. Academic Press, 2013. Vol. 3. 296 p. 14. Järvinen T. A., Ruoslahti E .Targeted Antiscarring Therapy for Tissue Injuries. Adv. Wound Care (New Rochelle). 2013. Vol. 2. № 2. P. 50−54. 15. Pavlov S. B., Zukow W. Violation of collagen metabolism in the development of renal scarring in patients with chronic pyelonephritis. Journal of Education, Health and Sport. 2016. Vol. 6. № 6. P. 263–278. 16. Pavlov S. B., Savenkov V. I., Pavlova G. B. Cytokine profile in patients with hydronephrosis transformation before and after surgery. Journal of Education, Health and Sport. 2017. Vol. 7. № 1. P. 300–316. 17. Prominent contribution of portal mesenchymal cells to liver fibrosis in ischemic and obstructive cholestatic injuries / M. Beaussier, D. Wendum, E. Schiffer, et al. Lab. Invest. 2007. Vol. 87. № 3. P. 292−303. 18. Salamon A., Toldy E. Role of fibroblasts in physiologic, reparative and patologic processes. Orvosi Hetilap. 2007. Vol. 148. № 36. P. 1683–1690. 19. Wong T., McGrath J. A., Navsaria H. The role of fibroblasts in tissue engineering and regeneration. J. Dermatol. 2007. Vol. 156. № 6. P. 1149–1155. НАРУШЕНИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ КАК ЧАСТЬ ПАТОЛОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА Проф. А. Н. Хвисюк, д-р биол. наук С. Б. Павлов, д-р мед. наук В. И. Савенков*, канд. мед. наук Г. Б. Павлова Реакция физиологической системы соединительной ткани (СТ) играет одну из ключевых ролей в процессе реакции макроорганизма на повреждение, что в конечном итоге определяет адаптивные возможности организма. Современные достижения фундаментальных наук и практической медицины свидетельствуют о том, что хотя патологические процессы различной этиологии имеют свои особенности на уровне организма, на базовых уровнях биологической организации, наблюдаются однотипные ответы на действие повреждающих факторов различной природы, которые так или иначе ведут к взаимообусловленным изменениям в обмене СТ. В механизме регуляции процессов на уровне физиологической системы СТ задействовано очень много факторов. Действие всех процессов регулирования СТ опосредовано молекулярными межклеточными медиаторами. Реакция СТ лежит в основе общепатологических процессов: воспаления, регенерации и склероза, формируя таким образом развитие стереотипной реакции организма на повреждение и резервы адаптации. Все эти процессы являются базовыми для острой хирургической патологии, определяют текущий и отдаленный прогнозы. Изучение состояния и реакции СТ у больных с обструктивными патологическими процессами мочевыводящих путей является особенно актуальным для оценивания: 1) резервов адаптации организма в целом; 2) способности к адекватной заместительной регенерации (заживления ран); 3) выраженности склеротических изменений в почках, которые имеют место на момент развития хирургической патологии. Молекулярные маркеры нарушения обмена СТ могут быть уникальными молекулярными индикаторами патологических процессов различной природы, в том числе развития и рецидивирования стриктур мочеточника и лоханочно-мочеточникового сегмента после оперативного вмешательства и, как следствие, развития гидронефроза, которые можно выявить на основании количественной оценки функционального состояния СТ. Ключевые слова: соединительная ткань, резервы адаптации, репаративная регенерация, цитокины, гидронефроз. 66

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ УДК 340.6:616-001.35-001.8-074 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.067

СУЧАСНИЙ СТАН СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРАНГУЛЯЦІЙНОЇ АСФІКСІЇ В. В. Дудник Харківська медична академія післядипломної освіти Странгуляційна асфіксія становить собою поширену як медичну, так і соціальну проблему, якою піклуються науковці різних галузей вже не одне сторіччя, вона займає перші рядки серед випадків смерті від механічних ушкоджень, а також перше місце серед випадків самогубств та інших різновидів механічних асфіксій. Останнім часом діагностика зажиттєвості странгуляційної асфіксії складається з багатьох морфологічних ознак, більшість з яких трапляються при інших видах смерті. Недостатньо ретельні дослідження померлих, неврахування загального стану організму, наявність алкогольного або наркотичного сп’яніння на момент виникнення асфіксії, виявлення окремих макроскопічних і гістологічних ознак не дають змогу стверджувати про її зажиттєве походження. Тому, використання сучасних методів дослідження мають розширити можливості судово-медичної діагностики зажиттєвості ушкоджень, з точки зору доказової медицини, та надати судово-медичним експертам наукове обґрунтування їх підсумків. Одним із таких методів є імуногістохімічний, який доволі поширений в морфологічних дослідженнях диференційної діагностики пухлин. Окремі наукові праці у галузі судової медицини доводять доцільність використання імуногістохімічного методу для вирішення завдань судово-медичної експертної практичної діяльності, який становить собою зумовлене часом актуальне наукове практичне завдання. Ключові слова: странгуляційна асфіксія, судово-медична експертиза, судово-медична гістологія, імуногістохімічні маркери. Високий рівень нещасних випадків, убивств, самогубств та тенденція до їх збільшення є негативним показником розвиненості країни. Складні соціальні, економічні та політичні обставини, що склалися в нашій країні й широко висвітлюються у засобах масової інформації, негативно впливають на свідомість громадян та опосередковано відображаються в структурі смертності населення. Одним із найважливіших та найпоширеніших проблемних питань судово-медичної експертизи є визначення морфологічних ознак зажиттєвості ушкодження та часу його утворення. Ця проблема широко дискутується багатьма дослідниками ще з початку ХІХ ст., проте на сьогодні залишається цілком не розв’язаною. Науковці медичної, судово-медичної та криміналістичної галузей ще не дійшли єдиної згоди у вирішенні цього питання, тому необхідність та важливість його вивчення не втратила своєї актуальності [1]. Асфіксія як патологічний стан вивчена достатньо широко та ретельно. У розвитку асфіксії виділяють окремі послідовні стадії: передасфіктична; № 1  (37) ’ 2020

інспіраторної задишки; експіраторної задишки; стадія спокою; термінальних дихальних рухів; остаточна зупинка дихання. Доведено, що патофізіологічні порушення та їх основні клінічні прояви при різних видах механічних асфіксій перебігають доволі одноманітно з певною послідовністю порушень життєво важливих функцій організму. Однак, для завдань судової медицини найбільше значення мають явища та процеси, пов’язані з гострою асфіксією, яка спричинена механічними перешкодами зовнішньому надходженню повітря в дихальні шляхи — механічна асфіксія [3]. На жаль, в межах одного дослідження неможливо охопити весь розділ механічних асфіксій, тому в даній роботі вирішено сконцентруватися на асфіксіях внаслідок странгуляцій. Визначення зажиттєвості странгуляції входить до проблеми діагностики зажиттєвості ушкоджень і має велике значення в судово-медичній практиці. Саме тому, при розслідуванні обставин події у випадках підозри на приховування слідів злочину та симуляції самогубства, питання визначення зажиттєвості ушкодження

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

67


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ має вирішальне значення для слідчих органів та суду [4]. Странгуляційна асфіксія як окремий вид механічних асфіксій характеризується низкою морфологічних ознак. Такі ознаки називають видовими для даного виду смерті. До таких ознак належать: странгуляційна борозна; крововиливи в шкіру і м’які тканини в зоні дії петлі та неподалік від неї, що виявляються макроскопічно; м’язова странгуляційна борозна; анізокорія; затиснення кінчика язика між зубів; кров з носа та зовнішніх слухових ходів; надриви інтими загальної сонної артерії (ознака Ам’юса) поєднано з крововиливом в адвентицію артерії (ознака Мартіна); крововиливи в регіональні лімфатичні вузли шиї; переломи під’язикової кістки та хрящів гортані; крововиливи в міжхребцеві диски (ознака Сімона); крововиливи в ретробульбарну клітковину (ознака Щербака). Також існує комплекс інших морфологічних ознак, прийнятих судовими медиками, — загальноасфіктичні, які, в свою чергу, поділяються на зовнішні та внутрішні [5, 11]. Наявність странгуляційної борозни на шиї прийнято науковцями всього світу як основну видову ознаку странгуляційної асфіксії. Тому, найбільша увага приділялася саме вивченню морфологічних особливостей странгуляційної борозни як основного «свідка» спричинення зазначеного виду асфіксії. За період розвитку судової медицини, як окремої наукової дисципліни, визначено чимало морфологічних особливостей странгуляційної асфіксії. Від самого початку були вивчені переважно зовнішні морфологічні особливості борозни та її залежність від низки факторів: матеріалу та конструкції петлі, характеру і темпу повішення, тривалості перебування у петлі, маси тіла, особливостей шиї, наявності чи відсутності асфіктичних судом [6]. Далі вивчалися тканини та органи шиї, що розташовані в зоні тиску петлі; ділянки шкіри, м’язи і підлеглі тканини, які не піддалися дії самої петлі, але несуть у собі інформацію про слідоутворення асфіксії, в зонах над і під петлею. Так, у монографії І. А. Концевіч [5] досліджувала периферичні нерви шкіри та стовбури блукаючих нервів. З наявністю різноманітних діагностичних критеріїв автори сучасних судово-медичних підручників та посібників наголошують на тому, що виявлення більшості морфологічних ознак, які вважаються видовими разом із загальноасфіктичними, не дають повної впевненості про зажиттєве 68

В. В. Дудник

утворення странгуляційної асфіксії, тому що вони виявляються суто макроскопічними або секційними ознаками. Установлено та наочно доведено, що в перші хвилини після настання смерті можливе утворення крововиливів у ділянках шкіри та м’яких тканинах у місці накладання петлі, що може бути помилково трактовано експертом як ознака зажиттєвості ушкодження. Позитивна ознака Ам’юса трапляється й у випадках підвішування трупів. Схожий результат виявлено на наявність крововиливів у синусах піднижньощелепних лімфатичних вузлів [9, 11]. Досконалої формули діагностики зажиттєвого походження асфіксії на сьогодні не існує. Кожна ізольована ознака лише частково вказує на рід чи вид настання смерті і не є характерними для смерті від асфіксії, але водночас сукупність таких ознак, поєднаних з додатковими методами досліджень, може надати підстави для ствердження про смерть асфіктичного походження. З огляду практичного застосування більш доцільно визначати зажиттєвість асфіктичних морфологічних проявів, а не зажиттєвість утворення странгуляційної борозни [8, 9, 11]. Тому, на основі набутих наукових знань та вікового досвіду з цього питання, вважаємо, що судово-медична діагностика зажиттєвої странгуляції може бути найобґрунтованішою лише при комплексному макроскопічному та мікроскопічному дослідженні тканин і органів трупа з урахуванням загальноасфіктичних і видових ознак странгуляційної асфіксії. Отже, при судово-медичному дослідженні трупів із підозрою на смерть від странгуляції, для об’єктивного та обґрунтованого встановлення причини смерті необхідно підтвердження за допомогою додаткових інструментальних методів дослідження. Найпоширенішим та найбільш вивченим серед різноманітних методів та методик є гістологічний. Мікроскопія значно доповнює дослідження та дає змогу більш аргументовано стверджувати про наявність чи відсутність тих чи інших патологічних станів. За роки досліджень було виявлено велику кількість морфологічних ознак, більшість з яких досліджувалася в ділянці безпосередньої дії петлі. Одним із перших вчених, який застосував мікроскопічне дослідження странгуляційної борозни, був І. І. Нейдинг. Ще в 1868 р. він висловив думку, що гіперемія й екстравазати, які виявляються при мікроскопії шкіри

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

В. В. Дудник

борозни, можуть слугувати надійною ознакою її зажиттєвого походження [9]. Але, водночас у підручниках і посібниках із судово-медичної гістології не міститься чітких та однакових критеріїв і підходів для визначення специфічних проявів асфіктичного стану. Більшість ознак, що виявляються при мікроскопії, трапляються і при інших патологічних станах. Також слід враховувати і той факт, що при різних видах странгуляції (незалежно від її виду) настання смерті проходить швидко, і в організмі людини не встигають розвинутися мікроскопічні ознаки асфіктичних станів. Не завжди дослідником до уваги приймається наявність супутніх хронічних захворювань серцево-судинної та/або дихальної систем, на тлі яких період вмирання скорочується в рази, минаючи класичні стадії дихальної недостатності, які відсутні при дослідженні трупів, що значно ускладнює формування експертних підсумків про причину смерті. Гістологічне дослідження шкіри зі странгуляційною борозною вказує лише на механічний вплив на органи і тканини шиї померлого [11]. Так, найперші морфологічні реактивні зміни на мікроскопічному рівні, такі як: спазм артерій; повнокров’я артерій, вен, капілярів; випадіння фібрину; крайове стояння лейкоцитів можуть бути виявлені не менш ніж через 5–10 хв від моменту дії механічного подразника. Водночас, для розвитку таких явищ, як набряк сполучної або нервової тканини, гемоліз еритроцитів у крововиливах, збільшення кількості нейтрофілів у просвітах судин появи перших макрофагів потрібно від 30 хв [10]. Впровадження в науково-практичні дослідження сучасних технологій та методів відкривають нові діагностичні можливості та критерії вивчення морфології зажиттєвості ушкоджень для завдань судово-медичної експертизи, що ґрунтуються на принципах доказової медицини. На сучасному етапі розвитку судової медицини, який характеризується комплексним застосуванням широкого кола інструментальних і технічних засобів у дослідженні патологічних змін на клітинному та субклітинному рівні, дослідники приділяють увагу вивченню явища апоптозу, як низки послідовних стадій перетворень, що відбуваються у клітинах, у процесі вмирання людини. Ці стадії можна виявити, дослідити та зафіксувати за допомогою біохімічного, фізико-біологічного, гістологічного та імуногістохімічного № 1  (37) ’ 2020

методів дослідження. Із зазначених методів одним з найбільш інформативних і поширених у морфологічних дослідженнях є імуногістохімічний метод, який вирізняється високою чутливістю до ранніх реактивних змін в клітинах організму людини. Однак, імуногістохімічний метод у судовій медицині, а тим більше в судово-медичній експертній практиці, ще не набув широкого використання на теренах нашої держави, що напевне зумовлено обмеженими матеріально-технічними можливостями експертних установ України та обмеженою кількістю відповідних лабораторних комплексів на профільних кафедрах вищих навчальних закладів. Водночас, даний метод вельми поширений в діагностиці онкологічних захворювань на ранніх стадіях, а також вже доволі поширений серед досліджень зарубіжних судових медиків, що підтверджує високу діагностичну значущість методу імуногістохімії на клітинному та субклітинному рівнях. У провідних наукових країнах світу імуногістохімічні методи дослідження з розробкою широкого кола імуногістохімічних маркерів нині відіграють дуже важливу роль в діагностиці, найперше, під час патологоанатомічних досліджень, але також стають дуже популярними і серед судових медиків Європейського союзу, США, Японії, Китаю. Насамперед, це стосується новітніх наукових розробок, які в подальшому активно використовуються лікарями в повсякденній практиці. Цікавими та інформативними є дослідження, в яких наочно доведена ефективність використання імуногістохімічного методу з метою підтвердження асфіктичного стану. Під час дослідження легеневої тканини була виявлена закономірність підвищення експресії апопротеїну у випадках смерті від механічної асфіксії та відсутність або незначна експресія зазначеного білка у випадках смерті від захворювань [12, 13]. Вченими Ганноверського інституту правової медицини (Institute of Legal Medicine) було проведено дослідження клітин Пуркіньє мозочка за допомогою визначення експресії кальцій-зв’язуючого білка CalbindinD28k. Матеріалом для дослідження були мозочки, вилучені у померлих внаслідок странгуляційної асфіксії та утоплення в основній групі, та для порівняння була група померлих від ішемічної хвороби серця. Дослідниками встановлено статистично значуще зниження експресії CalbindinD28k у першій

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

69


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ групі за відсутності зниження в групі порівняння, що дало змогу стверджувати про наявність асфіксії [26]. З метою виявлення ішемічних проявів у  серцевому м’язі проведено дослідження за допомогою імуногістохімічного маркера C5b-9 і визначено підвищення концентрації зазначеного білка у випадках смерті при тривалих розладах кровообігу та хронічних хворобах серця, а також відсутність реакції при гострих станах розладу серцевої діяльності. На нашу думку, дослідження маркера C5b-9 є перспективним і може використовуватися для диференційної діагностики механічної асфіксії [16]. На аутопсійному матеріалі та в експерименті було досліджено експресію моноклональних антитіл (МКАТ) до фібриногену, фібронектину, CD-117, GRP78. При визначенні МКАТ до фібриногену встановлена його експресія в дермі та підшкірній клітковині у випадках зажиттєвої странгуляційної борозни [2]. Як ранній маркер зажиттєвої странгуляційної асфіксії також доцільно визначати активацію глюкозрегулюючого пептиду (GRP78) в нейронах головного мозку, що було досліджено в експерименті на щурах, в легенях — активацію лаброцитів, як прояв неспецифічної реакції на гостру інтраальвеолярну гіпоксію [27]. Були досліджені запальні реакції в легенях у випадках странгуляційної асфіксії як діагностична ознака зажиттєвості асфіктичних проявів, використовуючи при цьому імуногістохімічні маркери CD68 (PG-M1), який кодує 110кДа-трансмембранний глікопротеїн. Він слугує загальним маркером всіх стадій диференціації макрофагів. Другим маркером слугував MRP8 (S100A8)/14 (S100A9) — кальційзв’язуючий протеїн, який використовується як маркер запалення та сепсису. Обидва ці маркери належать до маркерів ранніх макрофагів. Для порівняння був використаний 25F9 — маркер пізніх макрофагів. Також дослідниками були вивчені та порівняні тканини легень із різних ділянок — 3 субплевральні та 3 центральні із кожної частки обох легень. Після проведення експерименту було зроблено висновок, що час, за який настає смерть внаслідок странгуляції, є недостатнім для утворення достовірних тканинних проявів, які виявляються за допомогою гістологічного дослідження, і всі запальні зміни відбуваються переважно на молекулярному та клітинному рівнях. Тому, 70

В. В. Дудник

на думку авторів, отримані результати вивчення інтраальвеолярних моноцитів, за допомогою імуногістохімічного дослідження, є більш достовірними та відкривають велику перспективу для діагностики зажиттєвості странгуляційної асфіксії. Дослідники також рекомендували проведення подальших досліджень щодо діагностичних можливостей імуногістохімічного методу при вивченні асфіксій [24]. Італійськими судовими медиками з Римського університету Sapienza були досліджені діагностичні можливості імуногістохімічного маркера тропонін-І (обидві його ізоформи) як специфічного маркера зажиттєвого ушкодження поперечносмугастої мускулатури шиї у випадках повішення. Об’єктом дослідження слугували м’язи шиї, які піддалися механічній дії петлі, зокрема груднино-ключично-соскоподібний м’яз та інфрахіоїдні м’язи. Автори зазначили високу діагностичну цінність цього маркера, а також акцентували увагу на перспективі та доцільності використання тропонін-І в практичній діяльності судово-медичних експертів для диференційної діагностики суїцидального повішення від імітації повішення (підвішення трупа). Цими ж дослідниками було проведено імуногістохімічне дослідження структури м’язів шиї з використанням поліклональних антитіл до міоглобіну та міозину. На підставі отриманих результатів автори дійшли висновків, що використання зазначених антитіл дають змогу диференціювати, чи було повішення зажиттєвим або посмертним. Науковці підсумували та наголосили, що дослідження м’язів шиї з місця дії петлі доцільно проводити за допомогою подвійного забарвлення досліджуваними ними імуногістохімічними маркерами для більш достовірної діагностики зажиттєвого походження странгуляції та зменшення впливу похибки та інших недоліків [18]. Науковцями з Японії (м. Осако) як імуногістохімічний маркер діагностики раннього гострого інфаркту міокарда був використаний фібронектин і було доведено, що позитивне забарвлення кардіоміоцитів спостерігається у випадках з підозрою на гострий інфаркт міокарда та відсутнє у випадках інших причин смерті. Дослідники дійшли висновку, що позитивна реакція на фібронектин в кардіоміоцитах слугує надійним маркером гострого інфаркту міокарда та може використовуватися як новий чутливий метод діагностики ранніх проявів гострого інфаркту

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

В. В. Дудник

міокарда. Автори також зазначили на відсутність або незначний вплив формалінової фіксації шматочків внутрішніх органів та рекомендували використовувати фібронектин у повсякденній практиці судово-медичних експертів, лікарів-патологів та патологоанатомів, особливо для проведення ретроспективного аналізу [22]. Деякі автори у своїх дослідженнях дійшли висновків, що виявлення аквопоріну-3 (AQP3) в шкірі свідчить про первісні місцеві реакції шкіри та активацію транспортування між клітинними мембранами гліцерину. Хоча, на їх думку, дані явища не належать до реакції запалення, але беруть участь в комплексній репарації травмованих ділянок шкіри, тому його слід вважати важливим маркером зажиттєвої компресії шкіри [19]. Було досліджено експресію гранулоцитів CD15 у шкірі шиї з ділянки борозни і встановлено позитивне забарвлення при зажиттєвому ушкодженні шкіри та відсутність реакції в контрольних шматочках шкіри від дії петлі після настання смерті. Також дослідниками були вивчені діагностичні можливості триптази (серинової протеази), експресія якої виникає переважно в тучних клітинах і є важливим медіатором при анафілактичних реакціях. Під час дослідження підлеглих м’язів та м’яких тканин шиї з ділянки дії петлі вченими була зазначена значна і виразна експресія триптази, яка також слугує маркером шкірних фібробластів. Було наголошено про важливість цих маркерів при діагностиці зажиттєвої дії петлі за рахунок відображення дегрануляції тучних клітин. Також була відзначена висока експресивність антигену CD15 в лейкоцитах, особливо в поліморфноядерних нейтрофілах, яка активується моноцитами і бере участь у клітинних адгезійних явищах за допомогою взаємодії із селектинами ендотеліальних клітин. Імуногістохімічні дослідження странгуляційної борозни осіб, які померли внаслідок повішення, виявили доволі високу достовірність антитіл до

міоглобіну та анти-фібриногену, а також антитіл до анти-P-селектину і триптази [12, 27]. У деяких дослідженнях були використані антитіла до міоглобіну, фібронектину, C5b-9 і MRP14, порівняно їх з контролем м’яких тканин шиї без ушкоджень [29]. Авторами підтверджена надійність та достовірність імуногістохімічного методу у виявленні зажиттєвих реакцій у м’яких тканинах шиї з ушкодженням внаслідок повішення та удавлення руками. Науковцями Турецького військово-медичного університету було проведено експериментальне дослідження повішення на щурах. Дослідниками вивчено дві групи повішених щурів, яких перед проведенням експерименту знеболили та ввели в наркоз. У першій групі повішення проводилися на живих тваринах, а в другій групі вони були попередньо умертвлені. Метою дослідження було визначення експресії β антитіл до інтерлейкіну-1 у зразках шкіри з борозною. Дослідниками було встановлено імунопозитивне забарвлення зразків із першої групи та відсутність імунної реакції в другій, що достеменно вказувало на діагностичну значущість використання β антитіл до інтерлейкіну-1 при встановленні зажиттєвого ушкодження шкіри у випадках повішення [28]. Отже, наведені праці судових медиків указують на актуальність і доцільність застосування імуногістохімічного методу для завдань судово-медичних експертних досліджень, зокрема діагностики зажиттєвості асфіктичного стану, викликаного механічною перешкодою зовнішнього дихання. Вивчення діагностичних можливостей імуногістохімічних маркерів у випадках странгуляційної асфіксії повинно проводитися порівняно із застосуванням традиційного у судово-медичній експертизі комплексу морфологічних методів дослідження, із використанням сучасних математико-статистичних методів обробки та верифікації набутих наукових даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алгоритм установления прижизненности странгуляционной механической асфиксии / Богомолов Д. В. и др. Судебная медицина. 2018. № 1. С. 11–12. 2. Богомолов Д. В., Богомолова И. Н. Перспективы использования методов иммуногистохимии для установления прижизненности и давности механических повреждений в судебно-медицинской практике. Судебно-медицинская экспертиза. 2014. № 5. С. 35–39. 3. Ботезату Г. А., Мутой Г. Л. Асфиксия (несчастные случаи, казуистика, заболевания). Кишинев : ШТИИНЦА, 1983. 96 с. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

71


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

В. В. Дудник

4. Завальнюк А. Х. Судова медицина : курс лекцій. Тернопіль : Укрмедкнига, 2006. 672 с. 5. Концевич И. А. Судебно-медицинская диагностика странгуляций. Киев : Здоров’я, 1968. 154 с. 6. Мережко Г. В. Три диагностических компонента странгуляционной асфиксии в результате повешения. Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы. 2016. № 2. С. 157–161. 7. Механическая асфиксия: судебно-медицинская диагностика и оценка / Витер В. И. и др. Ижевск : ГБОУ ВПО «Ижевская государственная медицинская академия», 2016. 89 с. 8. Молин Ю. А., Андреев А. А., Вонцов Г. А. Морфологические артефакты в диагностике странгуляционной асфиксии. Судебная медицина. 2019. С. 40–41. 9. Молин Ю. А. Судебно-медицинская экспертиза повешения. С-Пб : НПО «МИР И СЕМЬЯ-95», 1996. 336 с. 10. Судебно-медицинская диагностика давности повреждений мягких тканей и внутренних органов гистологическими методами : методические рекомендации / Богомолов Д. В. и др. Москва : РЦСМЭ, 2010. 22 с. 11. Судебно-медицинская экспертиза механической асфиксии : руководство / Под. ред. А. А. Матышева и В. И. Витера. С-Пб : «Медицина», 1993. 219 с. 12. Хромова А. М. Р-селектин как маркер ранней прижизненной реакции в поврежденных мягких тканях. Проблемы экспертизы в медицине. 2002. № 2. С. 48. 13. Zhu B., Ishida K., Maeda H. Immunohistochemistry of pulmonary surfactant apoprotein A in forensic autopsy: reassessment in relation to the causes of death. Forensic Science International. 2000. № 113. P. 193–197. 14. Ishikawa T., Zhu B. Immunohistochemical distribution of S-100 protein in the cerebral cortex with regard to the cause of death in forensic autopsy. Legal Medicine. 2006. № 8. P. 78–85. 15. Ishikawa T., Zhu B., Maeda H. Morphological analysis of astrocytes in the hippocampus in mechanical asphyxiation. Legal Medicine. 2010. № 12. P. 63–67. 16. Thomsen H., Held. H. Immunohistochemical detection of CSb-9 in myocardium: an aid in distinguishing infarction-induced ischemic heart muscle necrosis from other forms of lethal myocardial injury. Forensic Science International. 1994. № 71. P. 87–95. 17. Expression of adhesion molecules in skin wounds: diagnostic value in legal medicine / Dressler J. et al. Forens Sci Int. 2000. Vol. 113. № 1. P. 173–176. 18. The Troponin-I fast skeletal muscle is reliable marker for the determination of vitality in the suicide hanging / A. De Matteis et al. Forensic Science International. 2019. № 301. P. 284–288. 19. Intrapulmonary aquaporin-5 expression as a possible biomarker for discriminating smothering and choking from sudden cardiac death: A pilot study / Wang Q. et al. Forensic Science International. 2012. № 220. P. 154–157. 20. Grellner W., Madea B. Immunohistochemical characterization of alveolar macrophages and pulmonary giant cells in fatal asphyxia. Forensic Science International. 1996. № 79. P. 205–213. 21. Immunohistochemical distribution of chromogranin A in medicolegal autopsy materials / Yoshida C. et al. Legal Medicine. 2009. № 11. P. 231–233. 22. Hu B., Chen Y., Zhu J. Immunohistochemical study of fibronectin for postmortem diagnosis of early myocardial infarction. Forensic Science International. 1996. № 78. P. 209–217. 23. Barberi C. van den Hondel K. The use of cardiac troponin T (cTnT) in the postmortem diagnosis of acute myocardial infarction and sudden cardiac death: a systematic review. Forensic Science International. 2018. № 292. P. 27–38. 24. Gutjahr E., Madea B. Inflammatory reaction patterns of the lung as a response to alveolar hypoxia and their significance for the diagnosis of asphyxiation. Forensic Science International. 2019. № 297. P. 315–325. 25. Ishikawa T., Zhu B., Maeda H. Morphological analysis of astrocytes in the hippocampus in mechanical asphyxiation. Legal Medicine. 2010. № 12. P. 63–67. 26. Bartschat S., Fieguth A., Konemann J. Indicators for acute hypoxia — An immunohistochemical investigation in cerebellar Purkinje-cells. Forensic Science International. 2012. № 223. P. 165–170. 27. Expression of glucose-regulated protein 78 and miR-199a in rat brain after fatal ligature strangulation / Feng X. et al. Forensic Med Pathol. 2017. № 38. P. 78–82. 72

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


В. В. Дудник

НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

28. Evaluation of vitality in the experimental hanging model of rats by using immunohistochemical IL-1 β antibody staining / Balandiz H. et al. Am. J. Forensic Med. Pathol. 2015. 36 (4). P. 317–322. 29. Fatal trauma to the neck: immunohistochemical study of local injuries / Fieguth A. et al. Forensic Sci. Int. 2003. №135. P. 218–225.

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОЙ ДИАГНОСТИКИ СТРАНГУЛЯЦИОННОЙ АСФИКСИИ В. В. Дудник Странгуляционная асфиксия представляет собой распространенную во всем мире как медицинскую, так и социальную проблему, которую изучают ученые разных областей уже не одно столетие, она занимает ведущее место среди случаев смерти от механических повреждений, а также лидирует среди случаев самоубийств и других видов механических асфиксий. Диагностика прижизненности странгуляционной асфиксии состоит из многих отдельных морфологических признаков, большинство из которых встречаются при других видах смерти. Недостаточно тщательные исследования умерших, неучитывание общего состояния организма, наличие алкогольного или наркотического опьянения на момент возникновения асфиксии, выявление отдельных макроскопических и гистологических признаков не позволяют утверждать о её прижизненности. Поэтому, использование современных методов исследования должны расширить возможности судебно-медицинской диагностики, с точки зрения доказательной медицины, и предоставить судебно-медицинским экспертам научное обоснование их выводов. Одним из таких методов является иммуногистохимический, который распространен при дифференциальной диагностике опухолей. Отдельные научные работы в области судебной медицины доказывают целесообразность использования иммуногистохимического метода для решения задач судебно-медицинской экспертной практики, который представляет собой обусловленное временем научное практическое задание. Ключевые слова: странгуляционная асфиксия, судебно-медицинская экспертиза, судебно-медицинская гистология, иммуногистохимические маркеры.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

73


ДИСКУСІЇ УДК 378.22:616-051]:140.8:005 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.074

САМОМЕНЕДЖМЕНТ ЯК ПЛАТФОРМА ПІЗНАННЯ ОСНОВНИХ МЕДИЧНИХ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ ДОКТРИН У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ТА КРУГОЗОРУ МАЙБУТНІХ ВЧЕНИХ Проф. В. Й. Лисенко, С. В. Лисенко Харківська медична академія післядипломної освіти Висвітлено роль самоменеджменту в підготовці доктора філософії на основі стандартів МОН України, які спрямовані на формування системного наукового світогляду та загального культурного кругозору в майбутніх вчених. Розглянуто необхідність вміти оперувати медичними та філософськими доктринами, опановувати мистецтвом мислення. Послуговуючись самоменеджментом, вчені здатні ознайомитися зі східними та західними вченнями, не ідеалізуючи одні вчення і демонізуючи інші. Приділено увагу різниці західного (європейського) та східного (китайського, індійського) способу мислення, що зумовило своєрідність культурних парадигм греко-християнського та буддійського світу. Західне мислення схильне до дихотомії, статики, членування, лінійності та ін. Східне мислення — це цілісний підхід, не членування цілого, не протиставлення, в основі якого лежить закон самоорганізації цілого, єдність різного, одинично-єдиного, перервно-неперервного. Ціле володіє якостями, які не притаманні частинам. Представлені на Сході уявлення про два види знань: всезнання — цілісне, недиференційоване (континуальне мислення) та умовне знакове знання, яке припускає розділення на суб’єкт і об’єкт (дискретне мислення). Істина доступна лише цілісному мисленню, а знакове — тренування розуму. Стисло розглядаються фундаментальні поняття «дао», «істина», «мудрість», закон Середини чи рухливої рівноваги у викладенні китайських мудреців, а також причини різного відношення до понять істини, слова та мовчання, хаосу та Небесного порядку західного та східного світів. Приділяється увага системному підходу в медичній науці. Рекомендовані конкретні напрями для включення до особистих програм самоменеджменту (та коучингу), які можуть розширити можливості будь-якого науковця. Ключові слова: самоменеджмент, філософські доктрини, парадигма наукового мислення.

З метою інтегрування в європейський освітній простір в Україні замість кандидата наук зараз запроваджено ступінь доктор філософії в галузі охорони здоров’я. Науково-педагогічний колектив нашої кафедри готує таких спеціалістів на постійній основі. Затверджений у 2017 р. МОН України стандарт підготовки, який базується в тому числі і на розробленому раніше стандарті ХМАПО, об’єктом вивчення називає етику та методологію наукового дослідження, а теоретичним змістом навчання — оволодіння загально-науковими компетенціями, які спрямовані на формування системного наукового світогляду та загального культурного кругозору. Крім цього, доктор повинен «вміти оперувати філософськими категоріями та доктринами» [1]. По суті доктор — це той, хто сам досконально вивчив, сприйняв, 74

навіть просочився наукою та духовністю і може допомогти навчитися іншим. Викладені положення не завжди діють на практиці. На жаль, серед опитаних нами докторів філософії, які вже мають диплом, та серед аспірантів, які навчаються за програмою «доктор філософії», ніхто не зміг дати опис картини світу за уявленнями Західної (європейської) філософії та Східної (індійської, китайської) мудрості. Неможливо сперечатися з необхідністю вдосконалюватися у професії, але світогляд людини — основа, без любові до мудрості (філософії) неможливо не лише стати гарним лікарем, вченим, педагогом, а навіть освіченою людиною. Філософія — це мистецтво мислення, що приводить до формування самого світу. «Яка людина, такий і світ», — стверджували давні мудреці [2].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ДИСКУСІЇ

В. Й. Лисенко та ін.

На цьому шляху суттєву допомогу може надати знайомство зі східними вченнями. Воно робить наше мислення більш гнучким, рухливим, більш сприйнятливим до цінностей іншого порядку. Звичайно, не слід ідеалізувати одні вчення і демонізувати інші, керуючись здоровим глуздом. Опанування самоменеджменту треба починати з самоосвіти, надбання знань, практичної їх реалізації, використання методів наукової організації праці. Робота над собою упродовж всього життя — базова необхідність, рух вперед, не має припинятися. Усі чекають змін та покращення, але їх можуть принести лише люди, які самі поміняють спосіб мислення, послуговуючись самоменеджментом. Маємо світ, який склався в результаті існуючого способу мислення. Західне мислення кардинально відрізняється від східного схильністю до дихотомії, статики, членування, аналізу з наступним синтезом, причинно-наслідковими зв’язками, стійкими стереотипами, лінійністю. Східне мислення — це цілісний підхід, в основі якого лежить закон самоорганізації цілого, єдність різного, одинично-єдиного, перервно-неперервного, не членування цілого, не протиставлення. Відомий фізик Н. Бор визнав закон додатковості (корпускула і хвиля — єдині властивості світла), науково довівши принципову несуперечливість перервності та неперервності, послідовності та одночасності [3]. Це відкриття змінило парадигми наукового мислення від принципу «виключення третього», доведеного до крайності — «чи те, чи се», «третього не дано», до цілісного мислення — «і те, і се» відповідно до закону самої природи. Притаманний для східного мислення цілісний підхід не означає, що єдність і є подоба (подібність), навпаки подоба виключає єдність, прикладом є природа, яка не терпить (зазнає) подібності, що не позбавляє її єдності. Ціле володіє якостями, які не притаманні частинам [4]. Великий японський вчитель Кобо Дайси (774–835 рр.) говорив: «Коли один повторює іншого, переривається зв’язок часів. І пам’ять, і забуття необхідні лише для того, щоб не було чогось одного. Не різниця має зникнути, а непорозуміння» [2, 5]. На основі такого мислення виникає методологічний принцип: функціональна асиметрія як умова життєдіяльності цілого. Одне у всьому і все в одному, фізичне і психічне, матеріальне і духовне нероздільні та взаємозумовлені. № 1  (37) ’ 2020

Умовою існування цілого в уяві східної мудрості є закон Середини чи рівноваги, мудрість. Одностороннє наростання енергії (ян чи інь) призводить до її самознищення. Дякуючи рухливій рівновазі, збалансованості, зберігається єдність (одне ян і одне інь і є ціле, дао — шлях). Дуже різняться уявлення про світ на Заході та Сході. У давніх греків, які заклали основи сучасної європейської цивілізації, існувала дуальна модель світу. Спочатку був Хаос. Щоб позбутися його та страждань, які він ніс, був потрібен Спаситель, Деміург, який творить Космос (Бог). Щоб Хаосу не було, треба було перетворювати світ, боротися. Західна людина, прямуючи до кращого життя, допустила розділення та відділення від Цілого в ім’я Його перебудови, знаходячись в нескінченній боротьбі. У східній, недуальній моделі, досконалий порядок притаманний природі світу. В їхній моделі не було початкового Хаосу і Бога, вважали, що початковим є не Хаос, а Небесний порядок. Будда (Пробуджена Просвітлена людина) не створив світ, а зрозумів його, переживши просвітлення (трактується як особливе ставлення до людей — рятувати, робити добро, бути справедливим), побачивши Все там, де інші бачать Ніщо. У цій моделі не виникає протиставлення, тому що немає проміжку. Розділені Небо і Земля залишилися неподільними, їх об’єднала Порожнеча. Розділення без відділення і називали життям. Щоб використовувати принцип недуальності, існує методологічна установка: не розділюй на два, щоб уникнути односторонності, саморуйнування. «Два» призводять до протиріч, відносин панування — підпорядкування. Істина не має пари, тому виключає можливість боротьби. «Три» є подолання будь-якої подвійності з позиції «над» сутичкою, скажімо добра і зла, які залагодити чи вирішити в боротьбі неможливо. Для мудреців «два» проміжна стадія еволюції, якщо її своєчасно не пройти, не подолати парадигму «боротьби», то неминучий розпад, самознищення сторін. З часом наука визнала, що світ у своїй основі впорядкований. Він не є Хаосом. Стан Хаосу вторинний. Це означає, що люди по мірі удосконалення свого розуму можуть навчитися не створювати хаотичні ситуації [5]. Західна цивілізація є цивілізацією Слова. Лао-цзи стверджував: «Коли покладаються на слова, все заплутується, змінюються місцями правда і брехня, добро і зло. Коли люди встановлюють порядок, тоді

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

75


ДИСКУСІЇ

В. Й. Лисенко та ін.

починається хаос» [6]. Дійсно, діалогічність призводить до творчої суперечки, до з’ясування істини через зіткнення думок, до зламу встановленого, до зміни структур, але не зламу самого дуалізму, це безплідні суперечки. До ролі слова долучився і лауреат Нобелівської премії, академік І. П. Павлов. В одній з лекцій він розказав про випадок, коли присутній пані показували червоний предмет і говорили, що він зелений, і через деякий час пані погодилася, що він дійсно зелений. Пояснюючи ситуацію, І. П. Павлов підкреслював, що у випадку хворої нервової системи при її парадоксальному стані губиться сприйняття дійсності, а залишається лише сприйняття слів. Слово починає замінювати дійсність [8, 9, 10]. Греки вважали, що гріховне тіло заважає душі пізнати Істину і тільки після смерті, позбавившись тіла, можливе таке пізнання. Східна мудрість вважала правильним позбавити людину від незнання при житті, тому і навчала як прямувати на шляху пізнання Істини. Не існує якихось сформульованих і записаних визначень Істини, кожен пізнає її самостійно. Вона приходить сама, коли розум досягає повноти, розкривається, як квітка, а не застигає в стадії бутона. Істину бачить лише той, хто не розчленовує Єдине, уникає подвійності, навіть тієї, що вносить лише одне слово. На Сході виокремлюють два види знань: всезнання — цілісне, недиференційоване (континуальне мислення) та умовне знакове знання, яке припускає розділення на суб’єкт і об’єкт (дискретне мислення). Істина доступна лише цілісному мисленню, а знакове — тренування розуму. Поєднання творчості та виконання — якості цілісної людини: всі люди креативні і можуть втілити в життя свій творчий початок, маючи незатьмарену свідомість [5]. Китайський даосист Чжуан-цзи (близько 369 р. до н. е.) вважав, що істина — це вища щирість, вищий стан чистого серця, стан узгодженості з основним світовим законом [7]. «Все в парі», як стверджували Піфагор (570–490 рр. до н. е.) і Аристотель (384–322 рр. до н.  е.) не спрацьовує [6]. Лао-цзи говорив інше, що спочатку було одне, а одне породжує два. Одне розвивається, але не абсолютно, в одній половині завжди присутня друга, яка породжує третє, поєднуючись в ньому [5, 6, 7]. Триєдине — формула становлення світу і ключ до розуміння будь-якої ситуації, яка спрямована 76

до несуперечливого стану, до подолання будьякої подвійності в ім’я повноти Єдиного. Останніми словами Будди були: «Те, що складається з частин схильне до руйнації». Поділу на частини не було в східних вченнях, тому тут і не з’явилися методи аналізу та синтезу, якими європейська думка прямувала ще від Аристотеля. Парменід Елейський (540 чи 515–470 рр. до н. е.) вперше припустив абстрагування, виключивши досвід з теорії пізнання і поклав в підмурок системи знань аксіому, як основу доказу [12, 15]. У своєму розвитку сучасна наука залишила позаду виключно аналітичні методи пізнання і широко застосовує системний підхід. Він дає змогу обдумувати те, що неможливо зрозуміти при елементарному аналізі. Системність — той ключ, який з’єднує рівень цілісного та рівень окремого, аналітично отриманого результату, дає змогу заповнити прірву, що розділяє ці рівні. Відбулися принципові зміни наукового мислення і в медицині, де ще 40–50 років тому панував «морфологічний підхід», який базувався на поділі організму на органи та тканини і навіть на «частинки» органів. Наприклад, в ЦНС штучно виділяють спинний, продовгуватий, середній мозок, гіпоталамус, таламус та інші часто непов’язані між собою органи, але для лікаря конче необхідні знання функцій цілого організму в нерозривному зв’язку з навколишнім середовищем. Відповіддю на такий запит є створення П. К. Анохіним концепції функціональних систем, що дає змогу сформулювати принципи роботи, які знаходяться з одного боку в сфері цілісності з рисами інтегративного цілого, а з іншого — в аналітичній сфері [9, 13, 14]. На відміну від інших напрямів системного підходу теорія функціональних систем має справу з самоорганізуючими та саморегулюючими організмами. Вона базується на провідній ролі корисного для системи й організму в цілому пристосувального результату. Результат дії виступає у функціональних системах організму в ролі системотвірного фактора. «Системою можна називати комплекс таких вибірково залучених компонентів, у яких взаємодія і взаємовідносини приймають характер взаємосприяння компонентів для отримання сфокусованого корисного результату» [14]. Теорія функціональних систем включає пристосувальний результат функціонування системи як її органічну частину. Функціональна система, яка будується на основі результату її діяльності, окрім всього іншого,

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ДИСКУСІЇ

В. Й. Лисенко та ін.

дякуючи наявності цілковито певній операціональній робочій архітектоніці зі специфічним механізмом і специфічними якостями (яка і допускає постановку питання в аналітичному плані), дає змогу уникнути «стрибків» від цілого прямо до аналітичної деталі. Важливим включенням результату в систему як вирішальний операціональний фактор є те, що відразу стає зрозумілими механізми визволення компонентів системи від надлишкових ступенів свободи. Окрім цього, в даному випадку «введення фізіологічних детерміністичних понять зняло видимість телеологічності (доцільності) цілого. Ціле — це є щось запрограмоване в конкретних аферентних параметрах майбутнього результату» [11]. Важливим є момент: результати дії тільки тоді стануть реальним фактором, який допускає їх науковий аналіз, якщо в кожному окремому випадку будуть перераховані максимально повно всі ті параметри результатів, які разом і визначають аферентну інформацію про отримані результати. Важливо зрозуміти, що оволодіння професією, як і процес лікування, — це теж шлях, який людина проходить крок за кроком, вчиться співпрацювати, долаючи його. Одна з розповсюджених технологій таких програм — самоменеджмент як самоорганізація, вміння управляти собою, керувати процесом управління [12]. Було б корисно до особистої програми самоменеджменту та коучингу внести напрями, які розширять можливості будь-якого науковця: 1. Вчитися мистецтву життя, для чого необхідно: поважати базові цінності  — щирість, людяність, справедливість, доброзичливість, не виходити за межі; не розчленовувати Єдине, уникати розділення та протиставлення, що тягне за собою тактику подвійних стандартів; віднаходити рівновагу, щоб знайти баланс і мудрість.

2. Повністю віддаватися тому, що робиш за допомогою таких правил: розвивати континуальне (цілісне) мислення; слідкувати за тим, щоб слова не розходилися зі справою; пам’ятати, що майстерність — це володіння мистецтвом динамічної рівноваги; не бути у полоні «перемог-поразок», вони швидко змінюються місцями; щоб уникнути боротьби, не розділяти на «два», шукати варіанти, коли буде задіяна третя сила; пам’ятати, що поміж людьми має зникнути не різниця, а непорозуміння; брати до уваги, що наука без моральності починає руйнуватися як однорідність. Молодий вчений має будувати свою картину світу, створюючи Ціле, щоб не піддатися на провокацію нескінченної боротьби всіх з усіма. У такому процесі має проходити освіта особистості, яка мислить і є співавтором, одним з будівельників науки. Зараз існує можливість упасти в крайнощі, коли інформаційний підхід переважає над підходом на основі глибоких ґрунтовних знань. Ера інформації характеризується вміннями працювати швидко, оперуючи невеликими фрагментами знань в режимі інформаційних потоків. Пам’ятаючи, що знання — це інформація, приведена в систему, що базується на теорії і має картину світу, в яку вона вбудована. Треба завжди працювати в режимі самоосвіти, самобудівництва, роздумувати, відкривати, розвивати насамперед себе. Молодий вчений повинен відчувати, яку розумну силу він приховує в собі, зрозуміти, що він тримає світ в рівновазі і завжди продовжить свій досить нелегкий шлях. Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці цієї статті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Стандарт Вищої освіти України. Третій (науково-освітній) рівень. Доктор філософії. Галузь знань 22. Охорона здоров’я. Спеціальність 222 — Медицина, видання офіційне, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2017. 2. Григорьева Т. Дао и Логос (встреча культур). С-Пб : Азбука, 2018. 672 с. 3. Бор Н. Атомная физика и человеческое познание. Москва : Иностранная литература, 1961. 151 с. 4. Кукай (Кобо-дайси). Три учения указывают и направляют (Санго:сиики) / Пер. со старояпонского Н. Н. Трубниковой. М. : Изд-во Савин С. А., 2005. 448 с. 5. Энциклопедия мудрости / сост. К. Андриевская, М. Агеев. Москва : Роосса, 2007. С. 45–48. 6. Энциклопедия мудрости / сост. К. Андриевская, М. Агеев. Москва : Роосса, 2007. С. 91. 7. Энциклопедия мудрости / сост. К. Андриевская, М. Агеев. Москва : Роосса, 2007. С. 49–50. № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

77


ДИСКУСІЇ

В. Й. Лисенко та ін.

8. Голиков Ю. П., Дыбовский А. П., Сысуев В. М. К 165-летию выдающегося ученого: академик Иван Петрович Павлов в воспоминаниях своего ученика. Медицинский академический журнал. 2015. Том 15. № 1. С. 115–121. 9. Письмо И. П. Павлова к советской молодежи 1936 г. URL: https://xn----7sblqwdegk2n.xn--p1ai/ news/6276-pismo-ippavlova-k-sovetskoj-molodezhi-1936-g.html 10. Забродин О. Н. «Письмо к молодежи» И. П. Павлова и три условия долголетия. Российский медико-биологический вестник имени академика И. П. Павлова. 2000. С. 207–212. 11. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы. Москва : Наука, 1978. 400 с. 12. Овчинников Н. Ф. Парменид — чудо античной мысли и непреходящая идея инвариантов. Вопросы философии. 2003. № 5. С. 81–95. 13. Физиология человека. Атлас динамических схем. 2-е издание / под. ред. К. В. Судакова. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2015. 416 с. 14. Орликовский М., Осовская Г., Ткачук В. Самоменеджмент : навчальний посібник. Київ : Кондор, 2012. 416 с. URL: https://www.yakaboo.ua/samomenedzhment-praktikum-navch-pos.html 15. Алексеев П. В., Панин А. В. Философия : учебник. Москва : Проспект, 2015. 588 с. САМОМЕНЕДЖМЕНТ КАК ПЛАТФОРМА ПОЗНАНИЯ ОСНОВНЫХ МЕДИЦИНСКИХ И ФИЛОСОФСКИХ ДОКТРИН В ПРОЦЕССЕ ФОРМИРОВАНИЯ МИРОВОЗРЕНИЯ И КРУГОЗОРА БУДУЩИХ УЧЕНЫХ Проф. В. И. Лысенко, С. В. Лысенко Освещена роль самоменеджмента в подготовке доктора философии на основе стандартов МОН, которые направлены на формирование системного научного мировоззрения и общего культурного кругозора у будущих ученых. Рассмотрена необходимость уметь оперировать медицинскими и философскими доктринами, овладеть искусством мышления. Пользуясь самоменеджментом, ученые могут ознакомиться с восточными и западными учениями, не идеализируя одни учения и демонизируя другие. Уделено внимание разнице западного (европейского) и восточного (китайского, индийского) способа мышления, что обусловило своеобразие культурных парадигм греко-христианского и буддийского мира. Западное мышление склонно к дихотомии, статике, разделению, линейности и т.д. Восточное мышление — это целостный подход, не разделение целого, не противопоставление, в основе которого лежит закон самоорганизации целого, единство разного, единично-единого, прерывисто-непрерывного. Целое владеет свойствами, которые не присущи частям. Отражены представления на Востоке о двух видах знаний: всезнание — целостное, недифференцированное (континуальное мышление) и условно знаковое знание, которое допускает разделение на субъект и объект (дискретное мышление). Истина доступна только целостному мышлению, а знаковое — тренировка разума. Вкратце рассматриваются фундаментальные понятия «дао», «истина», «мудрость», закон Середины или динамического равновесия в изложении китайских мудрецов, а также причины разного отношения к понятиям истины, слова и молчания, хаоса и Небесного порядка западного и восточного миров. Уделено внимание системному подходу в медицинской науке. Рекомендованы конкретные направления для включения в личные программы самоменеджмента (и коучинга), которые могут расширить возможности любого ученого. Ключевые слова: самоменеджмент, философские доктрины, парадигма научного мышления.

78

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО УДК 613.96:377.35 https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.079

GENDER FEATURES OF SPECIALIZATION OF MODERN TEENAGERS A. М. Shvets, I. S. Arzhannikov, T. V. Havrylova, Y. М. Shvets Department of Hygiene and Social Medicine, Medical Faculty, KhNU C. V. N. Karazin, Kharkiv, Ukraine Analyzing the problem of professional self-determination of modern adolescents, the article shows that modern school graduates need the help of adults in identifying and planning further professional paths taking into account the gender characteristics of the professional orientation. The study was conducted in 2019 on the basis of Kharkiv schools. The study involved 289 senior students (boys and girls in almost equal proportions). To conduct the research, the following methods were used: Sandra Bam’s method of “Masculinity, Femininity and the Gender Type of Personality”, a modified J. Goland method of determination the professional type of personality, and E. A. Klimov differentiated diagnostic questionnaire. According to the results, modern high school students lack a clear professional plan and most of them (68 %) show low independence in choosing a profession. It has been established that among young men, adherence to gender stereotypes in matters of the professional distribution of labor is 70.8 %. Girls have more liberal ideas regarding the distribution of labor: 42.3 % believe that stereotypes in the distribution of professions for “male” and “female” are currently irrele vant. Gender characteristics of professional preferences have been identified. Gender socialization is an important component of development and adaptation of students, contributing to better self-determination in the personal and professional sphere. Taking into account the aspects of gender socialization of adolescents contributes to the formation of internal readiness for independent construction and realization of the prospects for professional and personal life self-determination. Keywords: adolescents, vocational guidance, types of professions, gender stereotypes, gender characteristics. Gender is a social feature that determines the behavior of a person in society and how this behavior is perceived by others. These are behavioral features to determine a person’s relationship with other people: friends, colleagues, parents, random people [3]. The term gender comes from the English gender, from the Latin “genus” — gender, and focuses on the social differences between the roles of different people in society. Often the concept of gender is used as a synonym for sex. That is, speaking of the different roles of men and women in society, their behavior in society, their relationship to each other, events, they speak of gender differences between men and women. Nevertheless, the term “gender” was originally introduced as opposed to the concept of “sex”, since social behavior and the role in society of some people do not always coincide with sex. The gender peculiarity of the sexes has always existed, it is explainable, provable, and in № 1  (37) ’ 2020

this inequality there is a deep social and evolutionary meaning [1, 4]. The problem of studying the professional interests and inclinations of adolescents in a gender context has been considered for a long time. However, until now, high school students, teachers, school psychologists, parents themselves have questions regarding the algorithm for successfully choosing a future profession, assistance in its choice, and in creating a gender professional focus. Only this way the process of professional self-determination will proceed more efficiently if the influence of gender socialization factors in adolescents is taken into account. Existing gender stereotypes determine the tacit conditional division of professions into “male” and “female”, and these genders sociocultural aspects, of course, affect the professional preferences of school graduates. Meanwhile, literary analysis shows that the problem of gender characteristics of the professional orientation

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

79


ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

А. М. Швець та ін.

of high school students is not properly understood. show low independence in choosing a profession and Therefore, the purpose of this study is to identify the building a professional plan [2]. A study of the gender types of modern high gender characteristics of the professional orientation school students (young people aged 15–17 years) of modern adolescents [5]. showed that young boys’ adherence to gender steMATERIALS AND METHODS reotypes, including the matters of professional In order to study the characteristic gender fea- distribution of labor, makes up 70.8 %. Girls have tures in the professional orientation of modern ado- more liberal ideas regarding the distribution of labor lescents in 2019, an empirical study was conducted spheres — 42.3 % believe that stereotypes in the dison the basis of Kharkiv schools. The study involved tribution of professions for “male” and “female” are 289 high school students (boys and girls in almost currently irrelevant. An analysis of the data on the equal proportions). All students were divided into study of occupational groups preferred by modern three groups in accordance with the training profiles: high school students showed that amongst occupaI group — focusing on exact sciences, II group — tional types, professions of “Man—Man” type are in focusing on the humanitarian sciences, III group — the first place (31.8 %). It should be noted that the focusing on the natural sciences. To conduct the focus on professions in this field is expressed to the research, the following methods were used: Sandra same extent in both boys and girls. The priority of Bam’s method of “Masculinity, Femininity and the professions of this type for youngest people can be Gender Type of Personality”, a modified J. Holland explained by the fact that at a specified age, many of method to determine the professional type of person- them want social success, which in their minds is ality, and a differentiated diagnostic questionnaire of associated with such prestigious professional activities E. A. Klimova [8]. as a politician, businessman or lawyer. However, there is a quite predictable pattern: a higher tendency to RESULTS AND DISCUSSION professions of this type was found in a group of high Studies of the professional knowledge level of school students with a focus on the humanitarian sciKharkiv teenagers showed that only a small per- ences, less in a group with a focus on exact sciences, centage of high school students confidently decide and, the least – in a group with a focus on natural on their future professional path. According to our sciences. In second place in importance are tendenstudies, only 32 % of respondents are able to inde- cies towards professions of “Man — Technique” type pendently plan and implement their professional (25.7 %). Its higher rates were found in high school choices, 27 % doubt (are not ready to accept respon- students with a focus on the exact sciences, followed sibility for professional choices), 41 % have uncertain by high school students with a focus on the humanprofessional choices (Fig. 1). itarian sciences, and the least among high school We have established that organized in a certain students with focus on natural disciplines. The attracway educational process can be a very effective tool tiveness of professions of this type is probably deterin shaping a person’s professional orientation. After mined by the possibility of easier employment after all, it is precisely the educational interests that offer receiving a profession. In third place are propensities a certain trajectory for the implementation of pro- for professions of “Man — Art” type (21.0 %), the fessional inclinations of high school students. The highest indicators are found in the group with a focus practical significance of the study lies in the fact that on the humanitarian, in the group with a focus on the its results can be useful in personality-oriented career natural disciplines and the smallest — in the group guidance counseling to ensure that modern adoles- with a focus on the exact sciences [7]. Professions of cents have adequate decision-making in choosing the type “Man — Sign System” and “Man — Nature” a future profession, the correct planning of a profes- were distributed almost equally: 11.3 % and 10.2 %, sional development path, taking into account their respectively (Fig. 2). gender personality type and level of adherence to The results of a comparative analysis in the conthese stereotypes. The results have been analyzed text of the gender characteristics of professional prefqualitatively and quantitatively. According to the erences between types of professions showed the conversation with high school students and their following: boys revealed significantly higher tendenparents, it was revealed that modern adolescents cy to professions of “Man — Technique” (p < 0.01), lack a clear professional plan; most of them (68 %) “Man — Sign system” (p < 0.01) types. In girls, 80

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

А. М. Швець та ін.

Fig. 1. Teenagers’ distribution regarding confidence in future profession

Fig. 2. Teenagers’ distribution between types of professions

the tendency toward professions of “Man — Man” (p < 0.05), “Man — Art” (p < 0.001), “Man — Nature” (p < 0.01) types is significantly more prevailing. Boys have a significantly higher interest in professions of a physical-mathematical and engineering profile (p < 0.01), as well as those related to law and jurisprudence (p<0.001), girls have a higher interest in pedagogy (p < 0.001), medicine (p < 0.01), journalism (p < 0.01), social activities (p < 0.01) [6].

manifestations of the professional orientation of modern high school students. These data can be used: in vocational guidance counseling for adolescents, in implementation of a personality-oriented approach to choosing a profession, to increase motivation in certain subjects related to the field of choice of future professional activity; to develop of vocational guidance mechanisms for the implementation of state policy in the field of higher and secondary vocational CONCLUSION education; in the development and testing of a careerThe presented study confirmed previous studies oriented educational program that can be used in on career guidance for adolescents and allowed the educational process in the form of an optional us to identify the gender characteristics of the extracurricular lesson. REFERENCES

1. Brockhuse R. M. Professional competence. Clin. Physiology. 2014. Vol. 14 (3). Р. 157–158. 2. Chudna R. V., Vladimirov O. A. Mathematical models of decision making in medical rehabilitation. Collection of scientific works of employees of NMAPE named after P. L. Shupyk. 2018. Vol. 22 (4). Р. 125–130. 3. Дус Т. Є. Підготовка старшокласників до свідомого вибору професії в процесі соціальної роботи з молоддю. Вінниця : New book Publ, 2014. С. 245–250. 4. Grinshpun S. S. «Academy X»: preparing american students for life and work. Rus. Ped. J. 2017. Vol. 7 (10). Р. 103–118. 5. Professional competence, an old problem and new concepts: review of articles about predisposing factors / Jabbari A. еt al. Caspian J Intern Med. 2013. Vol. 4 (2). Р. 585–615. 6. Sokolova L., Sepikhanova M. Comparative analysis of the quality young people’s life. Eur. J. Neurol. 2017. Vol. 11 (1). Р. 520–525). 7. Yakuba Y.А. Professional competence – the basis of competitive graduates. Education Policy. 2013. Vol. 18 (4). Р. 45–49. doi: 10.6084/m9.figshare.775315. 8. Zhizhin K. S. Information technology in the context of accelerating the training specialist. Applied Informatics. 2018. Vol. 8 (15). Р. 29–35. doi: 10.15561/18189172.2016.0502.

№ 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

81


ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

А. М. Швець та ін.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ А. М. Швець, І. С. Аржанніков, Т. В. Гаврилова, Ю. М. Швець Аналізуючи проблему професійного самовизначення сучасних підлітків, показано, що сучасні випускники школи потребують допомоги дорослих у питанні визначення і планування подальшого професійного шляху з урахуванням гендерних особливостей професійної спрямованості. Дослідження проводилося в 2019 р. на базі шкіл м. Харкова. У дослідженні взяли участь 289 учнів старших класів (хлопчики та дівчатка в практично рівній пропорції). Для проведення дослідження були використані методики: методика Сандри Бем «Маскулінність, фемінність і гендерний тип особистості», модифікована методика Дж. Голанда на визначення професійного типу особистості, диференційовано-діагностичний опитувальник Є. А. Климова. Згідно з отриманими результатами, у сучасних старшокласників відсутній чіткий професійний план і більшість з них (68 %) виявляють невисоку самостійність у виборі професії. Встановлено, що у юнаків прихильність гендерним стереотипам в питаннях професійного розподілу праці становить 70,8 %. У дівчат більш ліберальні уявлення в питаннях розподілу праці: 42,3 % вважають, що стереотипи в розподілі професій на «чоловічі» та «жіночі» на даний час неактуальні. Виявлено гендерні особливості професійних уподобань. Гендерна соціалізація — важлива складова процесу розвитку та адаптації школярів, що сприяє самовизначенню в особистісній та професійній сфері. Облік гендерної соціалізації підлітків сприяє формуванню внутрішньої готовності до самостійного побудови та реалізації перспектив професійного, особистісного та життєвого самовизначення. Ключові слова: підлітки, професійна орієнтація, типи професій, гендерні стереотипи, гендерні особливості.

ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ СОВРЕМЕННЫХ ПОДРОСТКОВ А. Н. Швец, И. С. Аржанников, Т. В. Гаврилова, Ю. Н. Швец Анализируя проблему профессионального самоопределения современных подростков, показано, что современные выпускники школы нуждаются в помощи взрослых в вопросе определения и планирования дальнейшего профессионального пути с учетом гендерных особенностей профессиональной направленности. Исследование проводилось в 2019 г. на базе школ г. Харькова. В исследовании приняли участие 289 учащихся старших классов (мальчики и девочки в практически равной пропорции). Для проведения исследования были использованы методики: методика Сандры Бем «Маскулинность, фемининность и гендерный тип личности», модифицированная методика Дж. Голланда на определение профессионального типа личности, дифференцированно-диагностический опросник Е. А. Климова. Согласно полученным результатам, у современных старшеклассников отсутствует четкий профессиональный план и большинство из них (68 %) обнаруживают невысокую самостоятельность в выборе профессии. Установлено, что у юношей приверженность гендерным стереотипам в вопросах профессионального распределения труда составляет 70,8 %. У девушек более либеральные представления в вопросах распределения труда: 42,3 % считают, что стереотипы в распределении профессий на «мужские» и «женские» в настоящее время неактуальны. Выявлены гендерные особенности профессиональных предпочтений. Гендерная социализация — важная составляющая процесса развития и адаптации школьников, способствующая самоопределению в личностной и профессиональной сфере. Учет гендерной социализации подростков способствует формированию внутренней готовности к самостоятельному построению и реализации перспектив профессионального, личностного и жизненного самоопределения. Ключевые слова: подростки, профессиональная ориентация, типы профессий, гендерные стереотипы, гендерные особенности.

82

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES

ABSTRACT & REFERENCES https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.005 ADOLESCENT HEALTH ON THE WAY OF MEDICAL REFORM L. K. Parkhomenko, L. A. Strashok, E. M. Zavelya, M. Yu. Isakova, A. V. Yeshchenko The article is devoted to the problems of organizing medical care for adolescents in healthcare reform in Ukraine. It is known that adolescents and young people are one of the most vulnerable groups of population. At this time, significant amount of anatomical and physiological abnormalities is presented, psychological traits, stereotypes of behavior, bad habits are formed. The provision of timely medical and social care and comprehensive preventive measures at this age is the most effective method of preventing the epidemic of noncommunicable diseases in adults. The issue of protecting health of adolescents worldwide is considered a priority today. This is supported by the latest recommendations and strategies on adolescent health policies offered by WHO and the United Nations. The article presents an analysis of the state of the adolescent medical service in Ukraine in the historical aspect and at the stage of transformation today. The reform of the health care system in Ukraine, the introduction of the Institute of Family Medicine, and the reduction of budget funding lead to a significant decrease in practicing physicians for adolescents and a decrease in attention to, in particular, preventive work. Against this background, there is a steady increase in the prevalence of all diseases, especially socially significant ones, in adolescents in Ukraine. Now it is necessary to work out a Strategy for providing medical assistance to adolescents, to determine the place of school medicine. Specialists working with adolescents necessarily need special training in physiology, pathology, risk behavior and its consequences, and in the medical consultation for adolescents. Keywords: adolescence, adolescents health, adolescents medicine, health care organization. REFERENCES 1. Kuruvilla, S., Bustreo, F., Kuo, T., Mishra, C. K., Taylor, K., Fogstad, H., ... & Rasanathan, K. (2016). The Global strategy for women’s, children’s and adolescents’ health (2016– 2030): a roadmap based on evidence and country experience. Bulletin of the World Health Organization, 94(5), 398. 2. Zakon Ukrainy vid 19.11.92 № 2801-XII “Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia” [Low of Ukraine of November 19, 1992 “Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care”] [in Ukrainian]. 3. Balakirieva, O. M., Pavlova, D. M., Nhuien, N-M. K, Levtsun, O. H., Pyvovarova, N. P., Sakovych, O. T., Filarkovska O. V. (2019). Kurinnia, vzhyvannia alkoholiu ta № 1  (37) ’ 2020

narkotychnykh rechovyn sered pidlitkiv, yaki navchaiutsia: poshyrennia y tendentsii v Ukraini: Za rezultatamy doslidzhennia 2015 roku v ramkakh mizhnarodnoho proektu “Ievropeiske opytuvannia uchniv shchodo vzhyvannia alkoholiu ta inshykh narkotychnykh rechovyn–ESPAD” [Smoking, alcohol and drug use among adolescents who are studying: distribution and trends in Ukraine: based on the results of a 2015 study in the framework of the international project “European School Survey Project on Alcohol and Other Drugs–ESPAD”]. Kyiv: Obnova kompani [in Ukrainian]. 4. General comment No. 20 (2016) on the implementation of the rights of the child during adolescence. (2016). United Nations. The Committee on the Rights of the Child. 5. Peresypkina, T. V., Redka, I. V., Sydorenko, T. P., & Peresypkina, A. M. (2019). Informatsiina znachushchist medyko-sotsialnykh faktoriv, yaki vplyvaiut na zdoroviaoriientovanu povedinku shkoliariv [Informational significance of medical and social factors affecting health-oriented behavior of schoolchildren]. Zdorove rebenka, 14(3), 165-170. doi: https://doi.org/10.22141/2224-0551.14.3.2019.168768 [in Ukrainian]. 6. Parhomenko, L. K., Strashok, L. A., Glibova, T. O., Zavelya, E. M., Yeshenko, A. V. (2014). Pidlitkova terapiia: pidruchnyk [Adolescent therapy: a textbook]. Kharkiv, Ukraine : Fakt [in Ukrainian]. 7. Proekt Zakonu vid 27.12.2019 № 2684 “Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo realizatsii prav pidlitkiv u sferi okhorony zdorovia” [Draft Law of December 27, 2019 “On amendments to some legislative acts of Ukraine on realization of rights of adolescents”] [in Ukrainian]. 8. Ministry of Health of Ukraine. (2018). Shchorichna dopovid pro stan zdorovia naselennia, sanitarno-epidemichnu sytuatsiiu ta rezultaty diialnosti systemy okhorony zdorovia Ukrainy. 2017 [Annual report on the state of health of the population, the sanitary and epidemic situation and the results of the health system of Ukraine. 2017]. Kyiv: Medinform [in Ukrainian]. 9. Ercan, O., Alikasifoglu, M., Erginoz, E., Janda, J., Kabicek, P., Rubino, A., ... & Vural, M. (2009). Demography of adolescent health care delivery and training in Europe. European journal of pediatrics, 168(4), 417-426. doi: https:// doi.org/10.1007/s00431-008-0759-1. 10. Sawyer, S. M., Afifi, R. A., Bearinger, L. H., Blakemore, S. J., Dick, B., Ezeh, A. C., & Patton, G. C. (2012). Adolescence: a foundation for future health. The Lancet, 379(9826), 16301640. doi: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(12)60072-5. 11. Sawyer, S. M., Azzopardi, P. S., Wickremarathne, D., & Patton, G. C. (2018). The age of adolescence. The Lancet Child & Adolescent Health, 2(3), 223-228. doi: https://doi. org/10.1016/S2352-4642(18)30022-1

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

83


ABSTRACT & REFERENCES https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.010 TEST SYSTEM TO MEASURE KNOWLEDGE QUALITY: VIEW OF TEACHERS AND STUDENTS I. Yu. Lуtovchenko, E. V. Nikolishyna, N. M. Ilenko, Yu. V. Sidash Currently, “Krok-1, 2” is a modern standardized method for assessing the quality of education and defining the minimum level of professional competence of a medical specialist at each educational and qualification level. The department of therapeutic dentistry UMSA provides systematic ongoing adapation of students to the integrated exam «Krok-2». The licensed Krok-2 exam is held at the end of the tenth semester (in May). And in december, at the end of the ninth semester, there is a trial testing, a comprehensive test exam. After trial testing and its analyzing the list of measures is formed to prepare students to successfully pass the integrated exam «Krok-2. Dentistry». Department provides various types of monitoring the knowledge level. Using the pedagogical experience in intellectual, organizational and motivational teaching methods in order to activate students’ desire to learn. The results of anonymous questioning of senior students indicate the need of thematic test control taking into account the individual approach. Under the modern conditions of significant information overload, it is especially important to take into account the psychological characteristics of youth, the conditions for the effective mental processes and cognitive activity. Psychological and pedagogical analyzes show that such negative factors as monotony, uniformity, invariability of forms and methods in the educational process will certainly lead to decreasing the psychophysiological activity of students. Keywords: students of the faculty of dentistry, questionnaire, test evaluation system.

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.014 ORGANIZATION AND QUALITY CONTROL OF STUDENTS’ KNOWLEDGE ASSESSMENT AT THE DEPARTMENT OF MICROBIOLOGY, VIROLOGY AND IMMUNOLOGY L. B. Romanyuk, N. Ya. Kravets Medical professionals, at the current stage of development of the industry in Ukraine, must meet the high criteria of competence and qualification, since in the conditions of market economy and reform of medicine it is a guarantee of quality employment. The motivation of students and the use of the latest pedagogical technologies are not always sufficient factors for the successful preparation of future doctors, so the Department of Microbiology, Virology and Immunology pays special attention to the organization and control of the quality of knowledge assessment. The purpose of our work was to summarize and systematize the measures for the generalize and quality control of knowledge assessment in order to improve the students’ success and the work of the teaching staff of the department. According to the provisions on the organization 84

REFERENCES 1. Polyachenko, Yu. V., Perederii, V. G., Volosovetc, О. P. (2005). Меdichna оsvita u sviti ta v Ukraini [Medical education in the world and in Ukraine]. Кyiv: Кniga plyus [in Ukrainian]. 2. Petrushanko, Т. О., Іlenko, N. М. (2018). Znachennya testovogo kоntrolyu u viznachenni yakosti zasvoennya navchalnogo materialu na kafedri terapevtichnoi stomatologii [The value of test control in determining the quality of assimilation of educational material at the department of therapeutic dentistry]. Аktualni pitannya kоntrolyu yakosti оsviti u vischih navchalnih zakladah: nauk.-prakt. konf. (22 bereznia 2018 roku) — Scientific and Practical Conference (March 22, 2018). (pp. 192–194). Poltava [in Ukrainian]. 3. Маksimenko, С. D. (Eds.). (2007). Psihologiya і pedagogika: pidruchnik [Psychology and pedagogy: a textbook]. Vinnitcya: Nova Kniga [in Ukrainian]. 4. Petrushanko, Т. О., Іlenko, N. М., Lуtovchenko, I. Yu., Nikolishyna, E. V. (2019). Pidhodi do pidvischennya yakosti navchannya studentiv-starshokursnikiv nа kafedri terapevtichnoi stomatolodii [Approaches to improving the quality of education of undergraduate students in the department of therapeutic dentistry]. Аktualni problemi suchasnoi vischoi medichnoi osviti v Ukraini: navch.-nauk. konf. (21 bereznia 2019 roku) — Scientific and Practical Conference (March 21, 2019). (pp. 168–169). Poltava [in Ukrainian]. 5. Petrushanko, Т. О., Nikolishyna, E. V., Іlenko, N. М., Lуtovchenko, I. Yu. (2015). Samostiina robota studentiv na kafedri terapevtichnoi stomatolodii yak odna iz form osvitnоgo protcesu [Independent work of students at the department of therapeutic dentistry as a form of educational process]. Navch.-nauk. konf. z mizhnar. uchastu (21– 22 travnia 2015 roku) — International Scientific and Practical Conference (May 21–22, 2015). (pp. 363–364). Ternopil [in Ukrainian].

of the educational process at TNMU and on the basis of credit transfer-accumulation system at the department, work study programs were developed for each category of students, according to which the quality of assessment of knowledge of students of all faculties is conducted. Practical classes are conducted in accordance with a pre-approved plan and the assessment of students ‘knowledge at each lesson includes: entrance level of students’ knowledge, practical work, participation in oral interviews, final control of knowledge. Given that each student is assessed at each class, this encourages them to systematically prepare and repeat the material, resulting in improved efficiency of learning, students use analytical thinking in the analysis of specific topics and better understand the need for knowledge in microbiology and virology for virology practical activity of the doctor. Keywords: microbiology, knowledge quality control, assessment, transfer-accumulation system, practical classes. REFERENCES 1. Amosova, K. M., Stechenko, O. V., Vasylyeva, I. V. (2016). Naukovo-metodychne spryamuvannya organizaciyi ta kontrolyu samostijnoyi roboty studentiv u NMU imeni O. O. Богомольця [Scientific and methodological direction

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES of organization and control of students’ independent work Bogomolets National Medical University]. Medychna osvita, 2, 60‒63 [In Ukrainian]. 2. Zakon Ukrayiny, redakcia vid 16.01.2020, № 1556VII «Pro vyshhu osvitu» [Law of Ukraine, edition of 16 January, 2020 N 1556-VII «About Higher Education»]. (2014). Vidomosti Verxovnoyi Rady (VVR), 37‒38. Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 [In Ukrainian]. 3. Mezhuyeva, I. Yu. (2017). Testuvannya yak forma kontrolyu znan, umin, navychok. Perevagy i nedoliky. [Testing as a form of control of knowledge, skills, skills. Advantages and disadvantages]. Molodyj vchenyj, 9 (49), 394‒397 [In Ukrainian]. 4. Proshkin, V. V. (2010). Integraciya universytets koyi nauky j osvity: istorychnyj aspekt [Integrating University

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.018 THE ROLE OF MELATONIN-SEROTONIN SYSTEM IN THE MECHANISMS OF FORMATION AND FLOW OF GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE IN YOUNG PEOPLE O. A. Oparin, I. O. Balaklytska Gastroesophageal reflux disease (GERD) is the most frequent among gastrointestinal diseases, related to sleep disorders. Nocturnal heartburn and regurgitation are the causes of insomnia. Melatonin hormone and its predecessor serotonin exert counter influence on the motor of motility of the gastrointestinal tract. Further studies are needed on the role of those hormones in the pathogenesis of GERD with attendant neurocirculatory dystonia (NCD). This article addresses the issue of the role of melatonin-serotonin system in the formation of comorbid flow of GERD with attendant NCD in young people. We conducted a study of two groups of patients. The first group included 32 patients (15 males and 17 females) with GERD, insomnia, and associated NCD. The second group included 33 patients (15 males and 18 females) with GERD and insomnia without an attendant pathology. We studied life quality (SF-36), motor-secretory function of stomach and esophagus, melatonin and serotonin indicators in blood serum. We found out that patients with GERD with associated NCD had had reliably lower life quality indicators comparing with patients with GERD without NCD and with control group patients. The motor-secretory changes in patients of the first group were more perceptible. The indicators of melatonin in blood serum in patients of the first group were 9,6±0,74, of the second group — 11,4 ± 1,5, of the control group — 22,3 ± 1,7; serotonin level of the first group — 115,5 ± 6,1, of the second group — 87,4 ± 4,2, of the control group — 33,7 ± 2,7 (p < 0,05). We found out a close correlation between level of perceptibility of clinical features, lowering of life quality level, motor-secretory changes, and melatonin and serotonin indicators. Data obtained testify of the role of melatonin—serotonin system not only in GERD pathogenesis, but also in the mechanisms of formation of attendant NCD. Keywords: melatonin, serotonin, gastroesophageal reflux disease, neurocirculatory dystonia. № 1  (37) ’ 2020

Science and Education: A Historical Aspect]. Pedagogichna nauka: istoriya, teoriya, praktyka, tendenciyi rozvytku — Pedagogical science: History, Theory, Practice, Trends. Retrieved from: http://intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_emagazine_pedagogical_science_vypuski_n2_2010_st_1/ [In Ukrainian]. 5. Chernyuk, N. V. (2015). Osoblyvosti zastosuvannya testovogo kontrolyu znan studentiv pry vyvcheni vnutrishnoyi medycyny, klinichnoyi imunologiyi ta alergologiyi u vyshhyx medychnyx navchalnyx zakladax [Features of application of test control of students’ knowledge in the study of internal medicine, clinical immunology and allergology in higher medical institutions]. Visnyk VDNZU «Ukrayinska medychna stomatologichna akademiya» — Bulletine of VDNZU «Ukrainian Medical and Dental Academy». T. 15, 2 (50), 228‒231 [In Ukrainian].

REFERENCES 1. Bondarenko, L. A., Gubina-Vakulik, G. I., Gevorkyan, A. R. (2013). Pinealnaya zheleza i gipotalamo-gipofizarnotireoidnaya sistema: hronobiologicheskie i vozrastnyie aspektyi [Pineal gland and hypothalamic-pituitary-thyroid system: chronobiological and age-related aspects]. Kharkov: S. A. M. [in Russian]. 2. Plotnikova, E. Yu.,& Krasnov, O. A. (2014). Rol serotoninovyih retseptorov v motorno-evakuatornoy funktsii zheludochno-kishechnogo trakta [The role of serotonin receptors in the motor-evacuation function of the gastrointestinal tract]. Farmateka, 14(287), 12–16. [in Russian]. 3. Sinelnik, V. P., & Oparin, A. A. (2017). Pokazatel kachestva zhizni kak kriteriy effektivnosti lecheniya likvidatorov avarii na Chernobyilskoy AES, bolnyih gipertonicheskoy boleznyu komorbidnoy s gastroezofagealnyim reflyuksom [Quality of life indicator as a criterion for the effectiveness of treatment of the liquidators of the Chernobyl accident, who have hypertensive comorbid disease with gastroesophageal reflux]. Meditsinskie novosti Gruzii — Medical News of Georgia, 4(265), 54–59. [in Russian]. 4. Fadeenko, G. D., Nesen, A. A., Chirva, O. V. (2013). Komorbidnost funktsionalnyih zabolevaniy organov pischevareniya i neyrotsirkulyatornoy distonii u lits molodogo vozrasta [Comorbidity of functional diseases of the digestive system and neurocirculatory dystonia in young people]. Bukovynskyi medychnyi visnyk — Medical Bulletin of Bukovina, 17, 3(67), 2, 187–191. [in Russian]. 5. Dunlop, S. P., Coleman, N. S., Blackshaw, E., Perkins, A. C., Singh, G., Marsden, C. A., & Spiller, R. C. (2005). Abnormalities of 5-hydroxytryptamine metabolism in irritable bowel syndrome. Clinical Gastroenterology and Hepatology, 3(4), 349–357. https://doi.org/10.1016/ S1542-3565(04)00726-8 6. Coleman, N. S., Foley, S., Dunlop, S. P., Wheatcroft, J., Blackshaw, E., Perkins, A. C., Spiller, R. C. (2006). Abnormalities of Serotonin Metabolism and Their Relation to Symptoms in Untreated Celiac Disease. Clinical Gastroenterology and Hepatology, 4(7), 874–881. https://doi. org/10.1016/j.cgh.2006.04.017.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

85


ABSTRACT & REFERENCES 7. Berger, M., Gray, J. A., & Roth, B. L. (2009). The Expanded Biology of Serotonin. Annual Review of Medicine, 60(1), 355–366. https://doi.org/10.1146/annurev. med.60.042307.110802. 8. Canli, T., & Lesch, K. P. (2007). Long story short: The serotonin transporter in emotion regulation and social cognition. Nature Neuroscience, 10, 1103–1109. https://doi. org/10.1038/nn1964. 9. Iwakura, N., Fujiwara, Y., Shiba, M., Ochi, M., Fukuda, T., Tanigawa, T., … Arakawa, T. (2016). Characteristics of Sleep Disturbances in Patients with Gastroesophageal Reflux Disease. Internal Medicine, 55(12), 1511–1517. https://doi.org/10.2169/internalmedicine.55.5454. 10. De Maeyer, J. H., Lefebvre, R. A., Schuurkes, J. A. (2008). 5-HT4 receptor agonists: similar but not the same. Neurogastroenterology and Motility, 20, 99–112. 11. Gershon, M. D., & Tack, J. (2007). The Serotonin Signaling System: From Basic Understanding To Drug Development for Functional GI Disorders. Gastroenterology, 132(1), 397–414. https://doi.org/10.1053/j.gastro.2006.11.002. 12. Kandil, T. S., Mousa, A. A., El-Gendy, A. A., & Abbas, A. M. (2010). The potential therapeutic effect of melatonin in gastroesophageal reflux disease. BMC Gastroenterology, 10(7) https://doi.org/10.1186/1471-230X-10-7. 13. Karasek, M., & Winczyk, K. (2006). Melatonin in humans. Journal of Physiology and Pharmacology,57,19–39. https://doi.org/10.1016/b0-12-341103-3/00197-2. 14. Konturek, S. J., Konturek, P. C., Brzozowska, I., Pawlik, M., Sliwowski, Z., Cześnikiewicz-Guzik, M., … Pawlik, W. W. (2007). Localization and biological activities of melatonin in intact and diseased Gastrointestinal Tract (GIT). Journal of Physiology and Pharmacology, 58, 381–405. 15. Thor, P. J., Krolczyk, G., Gil, K., Zurowski, D., & Nowak, L. (2007, December). Melatonin and serotonin effects on gastrointestinal motility. Journal of Physiology and Pharmacology, 58(6), 97–105.

16. Coates, M. D., Mahoney, C. R., Linden, D. R., Sampson, J. E., Chen, J., Blaszyk, H., Moses, P. L. (2004). Molecular defects in mucosal serotonin content and decreased serotonin reuptake transporter in ulcerative colitis and irritable bowel syndrome. Gastroenterology, 126(7), 1657– 1664. https://doi.org/10.1053/j.gastro.2004.03.013. 17. O p ar in, A., B e zjazichnaya, N. (2016). Implementation mechanisms of psychosomatic disorders in gastroesophageal reflux disease with concomitant chronic obstructive pulmonary disease. Medica Jadertina, 46(3–4),125–132. 18. Oparin, A., Kornienko, D. (2017). Formation process of motor-evacuatory disorders in patients with gastroesophageal reflux disease and concomitant obesity. Gastroenterologie a Hepatologie,71 (2), 145–149. 19. Johnson, D. A., Le Moigne, A., Hugo, V., & Nagy, P. (2015). Rapid resolution of sleep disturbances related to frequent reflux: Effect of esomeprazole 20mg in two randomized, double-blind, controlled trials. Current Medical Research and Opinion, 31(2), 243–250. https://doi.org/10.11 85/03007995.2014.991818. 20. You, Z. H., Perng, C. L., Hu, L. Y., Lu, T., Chen, P. M., Yang, A. C., … Chen, H. J. (2015). Risk of psychiatric disorders following gastroesophageal reflux disease: A nationwide population-based cohort study. European Journal of Internal Medicine, 26(7), 534–539. https://doi.org/10.1016/j. ejim.2015.05.005. 21. Torres, J. D. F. de O. (2010). Which is the best choice for gastroesophageal disorders: Melatonin or proton pump inhibitors? World Journal of Gastrointestinal Pharmacology and Therapeutics, 1(5), 102. https://doi.org/10.4292/wjgpt. v1.i5.102. 22. Tulina, D., Pan, P., Klokol, D. (2019) Melatonin, pineal gland and sleep disorders: from theory to practice. European journal of pharmaceutical and medical research, 6(3), 66–78. https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.0__

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.024

more common and independent of the presence of hypertension. In patients with AF/F in combination with hypertension, CCHD and CHF are more common. The persistent form of AF/F, high EHRA classes, and the presence of concomitant pathology (hypertension, CCHD, CHF) are associated with poorer rhythm control using medication therapy and therefore require RFA. RFA more than drug therapy improves QL in patients with arrhythmias, but will require drug support in the future in connection with the high risk of recurrence of arrhythmias in the postoperative period. Keywords: atrial fibrillation and atrial flutter, clinical features, hypertension, postoperative period, radiofrequency catheter ablation.

CLINICAL CHARACTERISTICS OF PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION IN THE ACUTE POSTOPERATIVE PERIOD AFTER RADIOFREQUENCY ABLATION OF FIBRILLATION AND ATRIAL FLUTTER V. A. Shtelmakh, M. S. Brynza We examined 180 patients with atrial fibrillation and atrial flutter (AF/F), which were divided into two groups: the main group consisted of patients who underwent radiofrequency ablation (RFA), the comparison group consisted of patients who did not undergo RFA. Both groups, in turn, were subdivided into subgroups: with arterial hypertension (AH) and without hypertension. Gender and age of patients, frequency ratios of AF and F, clinical features of patients — forms of chronic coronary heart disease (CCHD), hypertension and chronic heart failure (CHF), diabetes mellitus (DM), and acute disorders of cerebral circulation (ADCC), as well as quality of life (QL). Indicators were evaluated in both groups, taking into account the stages of the study of the main group — before RFA and 5–7 days after RFA. The data were processed after the formation of the Microsoft Exel database. Standard statistical methods were used to evaluate the results statistically. It has been shown that the persistent form of AF/F is 86

REFERENCES 1. Kovalenko, V. M. (Eds). (2008). Rekomendatsii Ukrainskoi Asotsiatsii kardiolohiv z profilaktyky ta likuvannia arterialnoi hipertenzii: Posibnyk do Natsionalnoi prohramy profilaktyky i likuvannia arterialnoi hipertenzii [Recommendations of the Ukrainian Association of Cardiologists for the Prevention and Treatment of Hypertension: A Guide to the National Program for the Prevention and Treatment of Hypertension]. Kyiv: PP VMB [in Ukrainian].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES 2. Galkovskaya, G. (2013). Arterialnaya gipertenziya — profilaktika i lecheniye v Ukraine [Hypertension — prevention and treatment in Ukraine]. Ezhenedelnik Apteka — Weekly Pharmacy. Retrieved from: http://www.apteka. ua/article/233241 [in Russian]. 3. Tarasov, A. V. (2014). Antiaritmicheskaya terapiya do i posle invazivnykh metodov lecheniya fibrillyatsii predserdiy [Antiarrhythmic therapy before and after invasive atrial fibrillation treatments]. Natsionalnoye Internet Obshchestvo spetsialistov po vnutrennim boleznyam — National Internet Society of Internal Medicine Specialists. Retrieved from: https:// internist.ru/publications/detail/antiaritmicheskaya-terapiya-do-i-posle-invazivnyh-metodov-lecheniya-fibrillyacii-predserdiy./?utm_source=copypaste&utm_medium=referral&utm_campaign?utm_source=copypaste&utm_medium=referral&utm_campaign=copypaste [in Russian]. 4. Guidelines for the management of atrial fibrillation: the Task Force for the Management of Atrial Fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC). (2010). European Heart Journa, 31, 2369–2429. 5. Choi, А., Hematpour, К., Kukin, М. et. al. (2010). Ablation vs medical therapy in the setting of symptomatic atrial fibrillation and left ventricular dysfunction. Congest Heart Fail, 16, 10–14. 6. Grundvold, I., Skretteberg, Р. Т., Liestol, К. et. al. (2012). Upper normal blood pressures predict incident atrial fibrillation in healthy middle-aged men: a 35-year follow-up study. Hypertension, 59, 198–204. 7. ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with EACTS The Task Force

for the management of atrial fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC). (2016). European heart journal, 2893–2962. 8. Hypertension and cardiac arrhythmias: a consensus document from the European Heart Rhythm Association (EHRA) and ESC Council on Hypertension, endorsed by the Heart Rhythm Society (HRS), Asia-Pacific Heart Rhythm Society (APHRS) and Sociedad Latinoamerican. (2017). Europace: European pacing, arrhythmias, and cardiac electrophysiology: journal of the working groups on cardiac pacing, arrhythmias, and cardiac cellular electrophysiology of the European Society of Cardiology, 19 (6), 891–911. 9. Okin, P. M., Oikarinen, L., Viitasalo, M. et. al. (2009). Prognostic value of changes in the electrocardiographic strain pattern during antihypertensive treatment: the Losartan Intervention for End-Point Reduction in Hypertension Study (LIFE). Circulation, 119, 1883–91. 10. Reynolds, M. R., Walczak, J., White, S. A. et. al. (2010). Improvements in Symptoms and Quality of Life in Patients With Paroxysmal Atrial Fibrillation Treated With Radiofrequency Catheter Ablation Versus Antiarrhythmic Drugs. Circulation. Cardiovascular Quality and Outcomes, 3 (6), 615–623. 11. Thrall, G., Lane, D., Carrol, D., Lip, G. Y. (2006). Quality of Life in Patients with Atrial Fibrillation: A Systematic Review. The American journal of medicine, 119 (5), 448–519. 12. Wyndham, C. R. C. (2013). Atrial Fibrillation: The Most Common Arrhythmia. Texas Heart Institute Journal, 27 (3), 257–267.

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.030

slight asymmetry of BFV on VA, MCA and PCA. In the group of patients with CH, vasospastic reactions predominated in one VA and BA (34.4 %), with an increase in the velocity in VA up to 49.3 ± 5.6 cm/s and in BA up to 51.4 ± 4.9 cm/s. The venous discirculation in the patients with migraine showed an increase in venous outflow by OV (19.4 ± 2.8 cm/s), BV (29.2 ± 2.9 cm/s), DS (28.7 ± 3.1 cm/s). In the patients with TTH, the Vmax values in DS increased up to 34.3 ± 4.1 cm/s, in BV up to 27.3 ± 3.2 cm/s. In the group with CH, asymmetric increase of Vmax in CV up to 33.5 ± 3.7 cm/s prevailed and to a lesser extent in DS and BV. In the patients with migraine, vasospasm patterns in MCA and PCA and venous discirculation in OV, BV, and DS prevail. The patients with TTH are characterized by the discirculation in DS and BV. In the patients with CH, vasospasm patterns in BA and CA are noted, as well as the asymmetric venous discirculation in the vertebro-basilar system. Keywords: migraine, tension type headache, cervicogenic headache, Transcranial Doppler sonography, cerebral hemodynamics.

THE STATE OF ARTERIAL AND VENOUS CEREBRAL HEMODYNAMICS IN PATIENTS WITH VARIOUS TYPES OF HEADACHE V. I. Kalashnikov Migraine, tension type headache (TTH) and cervicogenic headache (CH) currently occupy the leading place in the structure of headache. The study of arterial and venous hemodynamics for various types of headache in order to develop a new diagnostic criteria based on the ultrasound examination is of interest. The aim of the present study was to assess the state of arterial and venous cerebral hemodynamics in the patients with various types of headache. 458 young patients with various types of headache were examined, including migraine — 124 patients, tension headache  — 188 patients, cervicogenic headache  — 146 patients. We studied the linear blood flow velocity (BFV) in internal carotid (ICA) (intracranial segments), anterior (ACA), middle (MCA), posterior (PCA) cerebral, vertebral (VA) and basilar (BA) arteries, as well as the maximum blood flow velocity (Vmax) in ophtalmic (OV) and vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), direct sinus (DS). The patients with migraine showed a significant BFV increase in MCA (84.4 ± 9.1 cm/s) and PCA ( 56.7 ± 6.2 cm/s), in conjunction with the asymmetry of the LBV (20–30 %) along the main intracranial vessels. Changes in arterial hemodynamics were observed in 18.1 % of the patients with TTH and manifested a insignificant BFV increase and № 1  (37) ’ 2020

REFERENCES 1. Abdullaev, R. Ya., Khvisiuk, A. N., Marchenko, V. G. (2017). Ekhografia v nevrologii i vertebrologii [Sonography in neurology and vertebrology]. Kharkiv: Novoe slovo [in Russian]. 2. Bulut, M. D., Alpayci M., Senkoy E., Bora A., Yazmalar L., Yavuz, A., Gülşen, İ. (2016). Decreased Vertebral Artery Hemodynamics in Patients with Loss of Cervical Lordosis. Med Sci Monit, 22, 495-500.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

87


ABSTRACT & REFERENCES 3. Burstein, R., Noseda, R., Borsook, D. (2015). Migraine: Multiple processes, complex pathophysiology. J Neurosci, 35, 6619–6629. 4. Goadsby, P. J., Holland, P. R., Martins-Oliveira, M. (2017). Pathophysiology of migraine: A disorder of sensory processing. Physiol Rev, 97, 553-622. 5. Headache Classification Committee of the International Headache Society (IHS). (2018). The International Classification of Headache Disorders, 3rd edition. Cephalalgia, Vol. 38 (1), 1-211. 6. Madsen B. K., Søgaard K., Andersen L. L., Skotte J. H., Jensen R. H. (2016). Neck and shoulder muscle strength in patients with tension-type headache: a case-control study. Cephalalgia, Vol. 36 (1), 29-36. 7. Shum, G., Cinnamond, S., Hough, D., Choy, S., Whittingham, W. (2017). Doppler ultrasonography assessment of

the vertebral artery in people with cervicogenic dizziness. J Spine, 6, 4. 8. Tabeeva, G. (2014). Tservikalgiia, tservikokranialgiia i tservikogennaia golovnaia bol [Cervicalgia, cervicocranialgia, and cervicogenic headache]. Nevrologiia, neiropsikhiatriia, psikhosomatika — Neurology, Neuropsychiatry, Psychosomatics, 6 (2), 90-96. https://doi.org/10.14412/20742711-2014-2-90-96 [in Russian]. 9. Yu, S., Han, X. (2015). Update of Chronic Tension-Type Headache. Curr Pain Headache Rep., 19, 469. https://doi. org/10.1007/s11916-014-0469-5. 10. Zenkevich, A. S., Filatova, E. G., Latysheva, N. V. (2016). Migren i bol v shee: mekhanizmy komorbidnosti [Migraine and neck pain: Mechanisms of comorbidity]. Nevrologiia, neiropsikhiatriia, psikhosomatika — Neurology, Neuropsychiatry, Psychosomatics, 8 (1), 29-34 [In Russian].

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.035

3. Butow, P. N., Coates, A. S., Dunn, S. M. (2000). Psychosocial predictors of survival: metastatic breast cancer. Annual Oncology, Vol. 11 (4), 469–474. 4. Bergfeld, A. Yu. (2011). Emocionalnyj opyt kak prediktor recidiva onkologicheskih zabolevanij [Emotional experience as a predictor of cancer recurrence]. Vestnik permskogo universiteta — Perm University Bulletin, Vol. 3(7), 60–72. 5. Buchhold ,B., Wiesmann, U., Bahlmann, J., Lutze, S., Eggert, C., Arnold, A. et al. (2016). Psychosocial burden and desire for support in outpatients with skin cancer. J Dtsch Dermatol Ges, Vol. 14(4), 405–415. 6. Hay, J. L., Zabor, E. C., Kumar, J., Brennessel, D., Kemeny, M. M., Lubetkin, E. I. (2016). Cancer beliefs and patient activation in a diverse, multilingual primary care sample. Psychooncology, Vol. 25(9), 1071–1078. 7. Rajmohan, V., Kumar, S. K. (2013). Psychiatric morbidity, pain perception, and functional status of chronic pain patients in palliative care. Indian J Palliat Care, Vol. 19(3), 146–151. 8. Schaller, A., Larsson, B., Lindblad, M., Liedberg, G. M. (2015). Experiences of pain: a longitudinal, qualitative study of patients with head and neck cancer recently treated with radiotherapy. Pain Manag Nurs, Vol. 16(3), 336–345. 9. Jaremka L. M., Peng J., Bornstein R., Alfano C. M., Andridge R. R., Povoski S. P. et al. (2014). Cognitive problems among breast cancer survivors: loneliness enhances risk. Psychooncology, Vol. 23(12), 1356–1364. 10. Ahles, T. A., Li, Y., McDonald, B. C, Schwartz, G. N., Kaufman, P. A., Tsongalis G. J. et al. (2014). Longitudinal assessment of cognitive changes associated with adjuvant treatment for breast cancer: the impact of APOE and smoking. Psychooncology, Vol. 23(12), 1382–1390. 11. Teo, I., Novy, D. M., Chang, D. W., Cox, M. G., Fingeret, M. C. (2015). Examining pain, body image, and depressive symptoms in patients with lymphedema secondary to breast cancer. Psychooncology, Vol. 24(11), 1377–1283. 12. Smith, K. B., Iezzoni, L. I., Kilbridge, K. L., Pajolek, H., Colson, K. E., Park, E. R. (2015). Body image perceptions among women with pre-existing physical disability

PECULIARITIES OF PSYCHOLOGICAL REACTION OF CANCER PATIENTS DEPENDING ON THE STAGE OF THE DISEASE T. G. Krivonis Cancer causes significant shifts in mental functioning, which can adversely affect patients’ quality of life and the effectiveness of treatment interventions. Based on medical ethics and deontology, examined 288 cancer patients in medical institutions in Vinnitsa. Semistructured clinical-psychological interview and FACES-3 used as research methods. In cancer patients after diagnosis found high level of mental traumatization, and at the same time sufficient resource of positive restructuring, optimism. Patients after the return of oncopathology showed a higher level tension psychological defense mechanisms, pessimism, psychoemotional instability, selectivity in the perception of negative news regarding the disease. Patients from “adapted” families showed a higher level of psychological adaptation to the stressful situation compared to patients from “borderline” families, whereas patients in “maladapted” families were marked by significant instability of mental status. In determining the content and volume of medicalpsychological interventions for cancer patients, the stage of the disease and the level of family adaptation should be considered. Keywords: clinical-psychological phenomena, cancer patients, family adaptation, psychological help, psychooncology. REFERENCES 1. Fedorenko, Z. P., Gulak, L. O., Mihajlovich, Yu. J. (2016). Rak v Ukrayini 2014–2015 [Cancer in Ukraine 2014– 2015]. O. O. Kolesnik (Ed.). Кyiv: National Cancer Institute [in Ukraine]. 2. Otroshenko, N. P., Otroshenko, I. P., Otroshenko, P. A. (2015). Osoblivosti necirkulyarnih depresij u onkologichnih hvorih [Peculiarities of non-circular depression in cancer patients]. Psihichne zdorov’ya — Mental health, Vol. 1 (46), 20 — 24 [in Ukraine]. 88

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES who developed breast cancer: a qualitative exploration. Psychooncology, Vol. 24(12), 1826–1829. 13. Andreotti, C., Root, J. C., Ahles, T. A., McEwen, B. S., Compas, B. E. (2015). Cancer, coping, and cognition: a model for the role of stress reactivity in cancer-related cognitive decline. Psychooncology, Vol. 24(6), 617–623. 14. Alcorso, J., Sherman, K. A. (2016). Factors associated with psychological distress in women with breast cancer-related lymphedema. Psychooncology, Vol. 25(7), 865–872. 15. Hammond, C., Thomas, R., Gifford, W., Poudrier, J., Hamilton, R., Brooks, C. et al. (2017). Cycles of silence:

First Nations women overcoming social and historical barriers in supportive cancer care. Psychooncolog, Vol. 26(2), 191–198. 16. Muharovska, I. R. (2016). Kliniko-psihologichni fenomeni u onkologichnij praktici na riznih etapah likuvalnogo procesu [Clinical and psychological phenomena in oncology practice at different stages of the healing process]. Zdobutki klinichnoyi i eksperimentalnoyi medicini — Achievements of clinical and experimental medicine, 4, 74–77 [in Ukrainian].

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.039

specializovanogo flotu [Physiological and hygienic features of professional activity of seamen of specialized fleet]. Ukrayinskij zhurnal z problem medicini praci — Ukrainian Journal of Occupational Health, 3(40), 29–39 [in Ukrainian]. 3. Pidpala, I. V. (2016). Sogodennya torgovelnogo flotu Ukrayini ta jogo vpliv na zabezpechennya prav ukrayinskih moryakiv [Today’s merchant fleet of Ukraine and its impact on the rights of Ukrainian seafarers]. Aktualni problemi prava: teoriya i praktika — Actual problems of law: theory and practice, 32, 269–275 [in Ukrainian]. 4. Onishenko, N. V., Pobidash, A. Yu., Timchenko, O. V., Hristenko, V. Ye. (2012). Psihologichni osoblivosti zhittyevoyi stijkosti moryakiv — zhertv piratskogo polonu: monografiya [Psychological peculiarities of the life-history of seafarers — victims of the pirate full: monograph]. Harkiv: NUCZU [in Ukrainian]. 5. Mellbye, A., Carter, T. (2017). Seafarers’ depression and suicide. International Maritime Health, 68(2), 108–114. 6. The BIMCO and ICS Manpower Report. Published by Maritime International Secretariat Services Limited. (2015). Retrieved from https://www.ics-shipping.org/free-resources/ manpower-report-2015. 7. Oldenburg, M., Jensen, H. J., Wegner, R. (2013). Burnout syndrome in seafarers in the merchant marine service. Int Arch Occup Environ Health, 86(4), 407–416. 8. Beşİkçİ, E. B., Tavacıoğlu, L., Arslan, Ö. (2015). The subjective measurement of seafarers’ fatigue levels and mental symptoms. Maritime Policy & Management, 43(3), 329–343. 9. A Broader Vision of Seafarer Wellbeing: Survey of ITF Maritime Affiliates on HIV/Aids, Health and Wellbeing. (2015). Retrieved from http://www.itfglobal.org/media/819789/ hiv_survey.pdf. 10. Allen, P., Wadsworth, E., Smith, A. (2008). Seafarers’ fatigue: a review of the recent literature. Int Marit Health, 59(1–4), 81–92. 11. Wang, Huanxin. (2012). Study on the assessment of seafarers’ fatigue. World Maritime University Dissertations. 21. URL: https://commons.wmu.se/all_dissertations/21. 12. Hjarnoe, L., Leppin, A. (2014). A risky occupation? (Un)healthy lifestyle behaviors among Danish seafarers. Health Promot Int, 29 (4), 720–729. 13. Carotenuto, A., Molino, I., Fasanaro, A. M., Amenta, F. (2012). Psychological stress in seafarers: a review. International Maritime Health, 63 (4), 188–194.

SPECIFICITY OF THE DEPRESSIVE RESPONSE IN THE REPRESENTATIVES OF THE COMMAND STAFF OF THE MARITIME MERCHANT AND PASSENGER NAVY K. A. Kosenko The purpose of the work is to study the specific manifestations of depressive response of the command staff of the merchant and passenger navy, to determine the need to create system-specific measures for the protection of their mental health. During 2016–2019, 180 navy commanders of Ukraine were surveyed: 110 members of the merchant navy command staff and 70 members of command staff of the passenger navy. All surveyed were male, citizens of Ukraine. The study involved the use of clinical-psychopathological and psychodiagnostic methods. The share of representatives of the command staff of the merchant (69.1 %) and passenger (57.1 %) navy has signs of mental maladaptation, which in most cases do not reach clinically defined severity. Among the command staff of both merchant and passenger navies, a significant number of individuals have depressive responses in the form of anhedonic and asthenic symptoms of predominantly low or moderate intensity. The overall severity of the depressive response of the command staff of both merchant and passenger navies is in the amplitude of regulatory values, however, despite the overall result, in both groups identified persons with over-expression of symptoms of depressive response, the certain amount of which expressed similarities maladaptation in which the structure of depressed anhedonic and asthenic symptoms are manifested. The data obtained should be taken into account in the development of specific measures of psychotherapy and psychoprophylaxis for this contingent, which is the perspective of this study. Keywords: command staff of the merchant navy, command staff of the passenger navy, mental maladaptation, depressive manifestations. REFERENCES 1. Sampson, Н. (2013). International seafarers and transnationalism in the twenty­first century. Manchester : Univ. Press. 2. Shafran, L. M., Golikova V. V. (2014). Fiziologogigiyenichni osoblivosti profesijnoyi diyalnosti moryakiv № 1  (37) ’ 2020

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

89


ABSTRACT & REFERENCES 14. Oldenburg, M., Jensen, H. J., Latza, U., et al. (2009). Seafaring stressors aboard merchant and passenger ships. Int J Public Health, 54 (2), 96–105. 15. Gurvich, I. N. (1992). Test nervno-psihicheskoj adaptacii [Test of neuropsychic adaptation]. Vestnik gipnologii

i psihoterapii — Bulletin of Hypnology and Psychotherapy, 3, 46–53 [in Russian]. 16. Podkorytov, V. S., Chajka, Yu. Yu. (2003). Depressii. Sovremennaya terapiya [Depression. Modern Therapy]. Harkіv: Tornado [in Russian].

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.045

paranoyidnu shizofreniyu, pri riznih modelyah rodinnoyi vzayemodiyi [Social functioning and quality of life of women with paranoid schizophrenia in different models of family interaction]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 22, 2, 86-95 [in Ukrainian]. 3. Ajmedov, K. V., Ryabuhin, K. V. (2015). Psihologichni osoblivosti zhinok, hvorih na alkogolnu zalezhnist [Psychological features of women suffering from alcohol addiction]. Choloviche zdorovya, genderna ta psihosomatichna medicina — Men’s health, gender and psychosomatic medicine, 1-2, 81-84 [in Ukrainian]. 4. Voloshin, P.  V., Maruta, N.  O. (2017). Osnovni napryamki naukovih rozrobok v nevrologiyi, psihiatriyi ta narkologiyi v Ukrayini [Main directions of scientific development in neurology, psychiatry and narcology in Ukraine]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 25, 1(90), 10-18 [in Ukrainian]. 5. Necirkulyarni depresiyi: monografiya [Non-circular depression: monograph]. O. K. Napryeyenko (Ed.). Kyiv: Sophia-А, 2013 [in Ukrainian]. 6. Rahman, L.  V. (2016). Kontseptualni chinniki rozvitku ta printsipi likuvannya terapevtichno rezistentnih depresiy [Conceptual factors of development and principles of treatment of therapeutically resistant depressions]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 24, 1(86). С. 104-110 [in Ukrainian]. 7. Kozidubova, V. M., Doluda, C. M., Goncharov, V. E., Barycheva, E. M., Gurnitsky, O. V., Sheinina, T. L. et al. (2018). Psihosomatichni rozladi v praktitsi simeynoyi meditsini [Psychosomatic disorders in the practice of family medicine]. Problemi bezperervnoyi medichnoyi nauki i osvitі — Problems of continuous medical science and education, 28(1). 81-86 [in Ukrainian]. 8. Markova, M.  V., R ahman, L.  V. (2015). Vzaemozvyazok providnoyi kliniko-psihopatologichnoyi simptomatiki ta osoblivostey koping-povedinki u hvorih na terapevtichno rezistentni depresiyi [Relationship between leading clinical psychopathological symptoms and features of coping behavior in patients with therapeutically resistant depression]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 23, 2 (83). 91-94 [in Ukrainian]. 9. Gerasimenko, L.  O. (2018). Psihosotsialna dezadaptatsiya (suchasni kontseptualni modeli) [Psychosocial maladaptation (modern conceptual models)]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 26, 1(94). 62-65 [in Ukrainian]. 10. Maruta, N. A. (2013). Vosstanovlenie sotsialnogo funktsionirovaniya  — osnovnaya tsel terapii depressii [Restoring social functioning is the main goal of depression therapy]. NeyroNEWS, 8(53). 16-20 [in Ukrainian]. 11. Rahman, L. V. (2015). Stan i struktura sotsialnogo funktsionuvannya u patsientiv iz terapevtichno-rezistentnimi depresiyami [Status and structure of social functioning in patients with treatment-resistant depression]. Fundamental

VARIABILITY AND INTENSITY OF PSYCHOPATHOLOGICAL SYMPTOMATICS AND MANIFESTATIONS OF MACROSOCIAL MALADAPTATION IN WOMEN WITH DEPRESSIVE DISORDERS R. I. Isakov The aim is to study the relationships of variability and intensity of manifestations of psychopathological symptomatology and psychosocial maladaptation of macrosocial level (MacPM) in women with depressive disorders of different genesis, to determine further targeted targets of personalized treatment and rehabilitation. The study included 94 individuals with a depressive disorder of psychogenic origin (prolonged depressive response due to an adaptation disorder), 83 women with endogenous depression (depressive episode; recurrently depressive disorder; bipolar affective disorder, current episode of depression), and 75 depressed episodes of depression (organic affective disorders). The study was conducted using clinical psychopathological and psychodiagnostic methods. The study found that the vast majority of women with depressive disorders of psychogenic, endogenous and organic genesis have MacPM signs of varying degrees of severity. The clinical variability of psychopathological symptomatology of depressive disorders in women, as a whole, is not genospecific and does not differ in patients with the presence or absence of manifestations of MacPM. The severity and intensity of psychopathological symptoms of depression is directly associated with the degree of MacPM and is different in individuals with different genesis of depressive disorder. The question of the primacy / secondaryity of both phenomena is debatable, but, undoubtedly, the presence of both of them has a mutually potentiating and mutually inducing effect on the further development of both the depressive disorder and the MacPM. Obtained data should be taken into account in the development of treatment-diagnostic and rehabilitation measures for a given contingent of patients. These patterns should be taken into account in the development of treatmentrehabilitation and preventive measures for patients with depression. Keywords: depressive disorders, psychopathological symptoms, psychosocial maladaptation, psychogenic depression, organic depression, endogenous depression.

REFERENCES 1. Maruta, N. A., Snovida, L. T., Denisenko, M. M., Nikanorova, Yu. V. (2012). Genderni osoblivosti suyicidalnoyi povedinki u strukturi depresivnoyi patologiyi [Gender features of suicidal behavior in the structure of depressive pathology]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 20, 3(72), 201-202 [in Ukrainian]. 2. Markova, M. V., Kosenko, K. A. (2014). Socialne funkcionuvannya ta yakist zhittya zhinok, hvorih na 90

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES and applied researches in practice of leading scientific schools. Hamilton, ON, 5(11). 110-121 [in Ukrainian]. 12. Savina, M.  V. (2016). Riven depresivnogo reaguvannya u podruzhzhiv z riznim stanom zdorovya simyi ta zalezhnoyi povedinki u zhinok [Depression rate of couples with different family health and dependent behavior in women]. Ukrayinskij visnik psihonevrologiyi — Ukrainian Bulletin of Psychoneurology, 24, 2 (87). 82-88 [in Ukrainian]. 13. Skripnikov, A. M., Isakov, R. I. (2019). Spetsifika sotsialnoyi pidtrimki ta provini, trivogi i napruzhenosti v simeynih stosunkah u zhinok, hvorih na depresivni rozladi riznogo genezu y virazhenosti psihosotsialnoyi dezadaptatsiyi [Specificity of social support and guilt, anxiety and tension in family relationships in women with depressive disorders of

different genesis and severity of psychosocial maladaptation]. Norwegian Journal of development of the International Science, 32, 1. 13-21 [in Ukrainian]. 14. Tarabrina, N. V. (2007). Prakticheskoe rukovodstvo po psihologii posttravmaticheskogo stressa [A practical guide to the psychology of post-traumatic stress]. Moscow: KogitoTsentr [in Russian]. 15. Isakov, R. I. (2018). Psihosotsialna dezadaptatsiya u zhinok z depresivnimi rozladami riznogo genezu: osoblivosti diagnostiki, virazhenosti i strukturi [Psychosocial maladaptation in women with depressive disorders of different genesis: features of diagnosis, severity and structure.]. Psihiatriya, nevrologiya, medichna psihologiya — Psychiatry, neurology, medical psychology, 9. 82-92 [in Ukrainian].

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.051

Keywords: experimental model, bronchial asthma, laboratory animals, autoimmune process, sensitized T-lymphocyte cytokines. REFERENCE 1. Balabolkin, I. I., Bulgakov, V. A. (2015). Bronkhialnaya astma u detey [Bronchial Asthma In Children]. Moscow: Medical News Agency [in Russian]. 2. Kishkun, A. A. (2009). Immunologicheskiye i serologicheskiye issledovaniya v klinicheskoy praktike: rukovodstvo [Immunological And Serological Studies In Clinical Practice: guidance]. Moscow: Medical News Agency [in Russian]. 3. Regeda, M. S., Tinkov, Ya.  O., Yarish, I. R. (2008). Sovremennyie etiopatogeneticheskie mehanizmyi razvitiya bronhialnoy astmyi [Modern Etiopathogenetic Mechanisms Of Development Of Bronchial Asthma]. Aktualnyye problemy meditsiny. farmatsii i biologii — Actual problems of medicine, pharmacy and biology, Vol. 4, 6–16 [in Russian]. 4. Gelzer, B. I., Markelova, E. V. Prosekova, E. V., Kochetkova, E. A. (2002). Sistema tsitokinov i bolezni organov dykhaniya [The System Of Cytokines And Respiratory Diseases]. Terapevticheskiy arkhiv — Therapeutic Archive. Vol. 11, 94–99 [in Russian]. 5. Chernusky, V. G., Govalenkova, O. L. Letyago, A. V., Evdokimova, T. V. (2015). Kontseptsiya razvitiya immunopatologicheskikh mekhanizmov pri bronkhialnoy astme u detey [The Concept Of The Development Of Immunopathological Mechanisms In Children With Bronchial Asthma]. Meditsina sogodnі і zavtra — Medicine today and tomorrow, Vol. 66, 56–61 [in Russian]. 6. Chernushenko, E. F., Kogosova, K. S. (1978). Immunologicheskiye issledovaniya v klinike [Immunological Investigation In The Clinic]. Kiev: Zdorovia [in Russian].

EXPERIMENTAL REPRODUCTION OF BRONCHIAL ASTHMA IN LABORATORY ANIMALS AS A MODEL FOR REFINING ETIOPATHOGENESIS AND DRUGS INCLUDED IN THE TREATMENT PROTOCOL V. G. Chernusky, М. М. Popov, Н. V. Letyago, O. L. Govalenkova, T. V. Evdokimova, A. М. Popova The aim of the work was to conduct experimental reproduction of asthma in laboratory animals, observing the maximum identity of its clinical manifestation and natural death in the absence of treatment. During the study, 30 guinea pigs were immunized by intravenous administration of cytokines produced in the supernatant by sensitized T-lymphocytes cometated with a specific homologous lipopolysaccharide lung tissue antigen. A control group of 15 animals was immunized with cytokines of T-lymphocytes obtained from healthy children, cometized with a specific homologous lipopolysaccharide lung tissue antigen. The author presents data on the experimental reproduction of asthma in laboratory animals, in which the role of indigenous microflora and the autoimmune process in the etiopathogenesis of bronchial asthma is proved. The role of sensitized T-lymphocytes cytokines comet with homologous lipopolysaccharide antigen of the lung tissue obtained from children with bronchial asthma on the development of experimental bronchospasm is proved. The developed experimental model for the reproduction of bronchial asthma in laboratory animals can be used to clarify the Bay diagnosis, justifying the use of antimicrobial and anticytokine-type drugs in the complex treatment protocol. https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.056 INFLUENCE OF THE DRUG OF SODIUM DICLOFENAC IN A DOSE DL100 AND DL50 ON MECHANISMS OF DIFFERENTIATION OF CELLS OF RED BONE MARROW CELLS OF RATS IN VITRO O. S. Ivanov, S. O. Kondratov*, S. I. Sklyar*, G. V. Tsapko** The hematopoietic system is a wide range of cells that perform certain functions in the body, in particular maintaining a constant internal environment, oxygen transfer, protection № 1  (37) ’ 2020

against foreign proteins and antigens. Non-steroidal antiinflammatory drugs are represented by many varieties on the pharmaceutical market, but the most commonly used drug is diclofenac sodium. It is used in short courses for several days, but some diseases require an appointment for years. The aim of the work was to study the effect of the drug diclofenac sodium in a dose of DL100 and DL50 on erythrocyte cells (reticulocytes, erythroblasts), the erythrocyte maturation index, and the leuko-erythrocyte index of rat bone marrow cell cultures in vitro for a short course of 4 days. The studies were conducted in vitro on bone marrow cell cultures of white rats 6 months old. During

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

91


ABSTRACT & REFERENCES the experiment, a negative effect of the drug at a dose of DL100 and DL50 on the studied group of cells and their quantitative indicators in comparison with the comparison group was established. On the contrary, the number of erythroblasts has increased, which can be interpreted in favor of inhibition of the process of differentiation of cells, red blood cell precursors. There is a direct correlation between the increase in the number of erythroblasts depending on the dose; under the influence of DL100, the number of cells was greater than when using DL50. Most likely, this is observed due to the blocking of factors contributing to the maturation of erythroblast in a more mature form. During the experiment, the negative effect of the drug diclofenac sodium on the studied culture of rat bone marrow cells in vitro at a dose of DL100 and DL50 was established. The established clear dependence of the negative effect of the drug on the dose. Keywords: diclofenac sodium, bone marrow, toxic effect, erythroblasts, reticulocytes, erythrocyte maturation index, leuko-erythrocyte ratio. REFERENCES 1. Deryvedmid, L.  V. & Veretinova, V.  P. (2018). Kombinovani khondroprotektory pry likuvanni osteoartrozu [Combined chondroprotectors in the treatment of osteoarthrosis]. Bil, sugloby, khrebet — Pain, joints, spine, 8, 1. 31–36 [in Ukrainian]. 2. Hryshenko, V. A. (2017) Hematologichhy profil u shuriv pry eksperymentalnomy dyklofenak-indukovanomu hepatyti [Hematologic profile in rats with experimental diclofenacinduced hepatitis]. Ukrainian Journal of Ecology, 7, 3. 78–83 [in Ukrainian]. 3. Syelyuk, M. N., Kozachok, N. N. & Syelyuk O. V. (2013). Novye hrani klassicheskogo nesteroidnogo protivovospalitelnogo sredstva diklofenak [New facets of the classic non-steroidal anti-inflammatory drug diclofenac]. https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.062 VIOLATION OF THE FUNCTIONAL STATE OF CONNECTIVE TISSUE AS PART OF THE PATHOLOGICAL PROCESS O. M. Khvysyuk, S. B. Pavlov, V. I. Savenkov, G. B. Pavlova The article shows that the reaction of the physiological system of connective tissue (CT) plays a key role in the reaction of the macroorganism to damage, which ultimately determines the adaptive capabilities of the body. Modern achievements of fundamental Sciences and practical medicine indicate that although the pathological processes of various origin have their own features at the level of organism, at the basic levels of biological organization, there are similar responses to the action of damaging factors of different nature, which somehow lead to interrelated changes in the exchange CT. In the mechanism of regulation of processes at the level of the physiological system of the connective tissue involved so many factors. The action of all ST regulation processes is mediated by molecular intercellular mediators. The reaction of CT is the basis of General pathological processes: inflammation, regeneration and sclerosis, thus forming the development of a stereotypical reaction of the body to damage and adaptation reserves. All these processes are basic for acute surgical pathology, determine the current 92

Suchasni preparaty ta tekhnologiyi — Modern drugs and technologies, ML 8, 104. 35–40 [in Russian]. 4. Kozachok, N. N., Syelyuk, M. M., Bychkova, C. A. & Bychkova, N. H. (2008). Nesteroidnye protivovospalitelnye preparaty — kto lidiruet v sovremennoy klinike? [Nonsteroidal anti-inflammatory drugs — who leads in a modern clinic?]. Novosty medicyny b farmatsii — News of medicine and pharmacy, 4, 235. 2–4 [in Russian]. 5. Hladkikh, F. V., & Stepaniyk, N. H. (2015). Kha9. Volkova, O. V., & Eletskii, Yu. K. (1971). Osnovy histolohii i histolohicheskoy tekhniky [The basics of histology and histological technology]: [for university students]. Moskow: Meditsina [in Russian]. 6. Kobzar, A. I. (2006). Prikladnaia matematicheskaia statistika. Dlia inhenerov i nauchnyx rabotnikov [Applied Mathematical Statistics. For engineers and scientists]. Moskow: FIZMATLIT [in Russian]. 7. Lahutin, M. B. (2015). Nagliadnaia matematicheskaia statistika [Visual math statistics]. Moskow: BYNOM. Laboratoriia znanii [in Russian]. 8. Chouhan, S., & Sharma, S. (2012). Potential risks of aberration in bone histology and myelotoxity after continuous Diclofenac use in BALB/C mice model. Proceedings of International Conference on Anthropogenic Impact on Environment & Conservation Strategy. — November 02-04, Ranchi, 50–57. 9. Lorenz, M., Slaughter, H. S., Wescott, D. M., Carter, S.  I., Schnyder, B., Dinchuk, J.  E. & Car, B.  D. (1999). Cyclooxygenase-2 is essential for normal recovery from 5-fluorouracil–induced myelotoxicity in mice. Exp. Hematol., 27. 1494–1502. 10. Fisher, J.  W., Radtke, H.  W., Jubiz, W., Nelson, P. K., & Burdowski, A. (1980). Prostaglandins activation of erythropoietin production and erythroid progenitor cells. Exp. Hematol., 8. 65–89. and long-term prognosis. The study of the state and reaction of CT in patients with obstructive pathological processes of the urinary tract is particularly relevant from the point of view of: 1) assessment of the reserves of adaptation of the body as a whole; 2) assessment of the ability to adequate replacement regeneration (wound healing); 3) assessment of the severity of sclerotic changes in the kidneys, which occur at the time of development of surgical pathology. Molecular markers of metabolic disorders of CT can be unique molecular indicators of pathological processes of different nature, including the development and recurrence of ureteral strictures and pelvicureteral segment after surgery, and as a consequence, the development of hydronephrosis, which can be identified on the basis of a quantitative assessment of the functional state of CT. Keywords: connective tissue, adaptation reserves, reparative regeneration, cytokines, hydronephrosis. REFERENCES 1. Belovol, A. N. (2012). Sostojanie soedinitelnoj tkani u bolnyh psoriazom i pri soputstvujushhej gipertonicheskoj bolezni [State of connective tissue in patients with psoriasis and concomitant hypertension]. Ukraїnskij naukovo-medichnij molodіzhnij zhurnal − Ukrainian scientific medical youth journal, 2, 49-52 [in Russian].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES 2. Ivashkin, A. N. (2009). Vosstanovlenie jepitelialnyh tkanej s ispolzovaniem kriokonservirovannyh zhiznesposobnyh dermotransplantantov i zhivogo jekvivalenta kozhi [Restoration of epithelial tissues with the use of cryopreserved viable termotransportas and the living equivalent of the skin]: Doctors thesis. Moscow [in Russian]. 3. Kljaritskaja, I. L. & Stilidi, E. I. (2013). Syvorotochnye citokiny kak markery fibroza pecheni i prediktory jeffektivnosti protivovirusnoj terapii pri hronicheskom gepatite C [Serum cytokines as markers of liver fibrosis and predictors of the effectiveness of antiviral therapy in chronic hepatitis C]. Krimskij terapevtichnij zhurnal — Crimean Journal of Internal Diseases, 1, 95-99 [in Russian]. 4. Omeljanenko, N. P. & Sluckij, L. I. (2009). Soedinitelnaja tkan: (gistofiziologija i biohimija): monografija [Connective tissue: (histophysiology and biochemistry): monograph]. S. P. Mironov (Ed.). (Vol. 1). Moscow: Izvestija [in Russian]. 5. Savenkov, V. І. & Pavlov, S. B. (2014). Zmіni profіlju citokіnіv u hvorih pri gіdronefrozі, jakim pokazane operativne vtruchannja [Changes of the cytokines profile in patients, suffering hydronephrosis, to whom operative treatment is indicated]. Klinicheskaia khirurgiia — Clinical surgery, 11, 58-61 [in Ukrainian]. 6. Savenkov, V. І. & Pavlov, S. B. (2014). Osoblivostі metabolіzmu spoluchnoї tkanini u hvorih pri gіdronefrozі [Peculiarities of the connective tissue metabolism in patients, suffering hydronephrosis]. Klinicheskaia khirurgiia — Clinical surgery, 10, 51-53 [in Ukrainian]. 7. Serov, V. V. & Shehter, A. B. (1980). Soedinitelnaja tkan (funkcionalnaja morfologija i obshhaja patologija) [Connective tissue (functional morphology and General pathology)]. Moscow: Medicina [in Russian]. 8. Pasechnіkov, S. P., Vozіanov, S. O., Lіsovij, V. M., et al. (2013). Urologіja [Urology]. S. P. Pasechnіkov (Ed.). Vіnnicja: Nova kniga [in Ukrainian]. 9. Churilov, L. P. (2009). O sistemnom podhode v obshhej patologii: neobhodimost i principy patoinformatiki [On

a systems approach in general pathology: the need and principles of pathoinformatics]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta — St. Petersburg University Bulletin. Serija 11: Medicina, 3, 5-23 [in Russian]. 10. Buehler, M. J. (2006). Nature designs tough collagen: explaining the nanostructure of collagen fibrils. Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 103 (33), 12285-12290. 11. Chen, W. & Frangogiannis, N. G. (2013). Fibroblasts in post-infarction inflammation and cardiac repair. Biochim. Biophys. Acta, 1833 (4), 945-953. https://doi.org/10.1016/j. bbamcr.2012.08.023. 12. Cassiman, D., Barlow, A., Vander, B., et al. (2006). Hepatic stellate cells do not derive from the neural crest. J. Hepatol, 44 (6), 98-104. 13. Epstein, M. A. (Ed.). (2013). International Review of Connective Tissue Research. Academic Press, 3, 296 p. 14. Järvinen, T. A. & Ruoslahti, E. (2013). Targeted Antiscarring Therapy for Tissue Injuries. Adv. Wound Care (New Rochelle), 2 (2), 50-54. 15. Pavlov, S. B. & Zukow, W. (2016).Violation of collagen metabolism in the development of renal scarring in patients with chronic pyelonephritis. Journal of Education, Health and Sport, 6 (6), 263-278. 16. Pavlov, S. B., Savenkov, V. I. & Pavlova, G. B. (2017). Cytokine profile in patients with hydronephrosis transformation before and after surgery. Journal of Education, Health and Sport, 7 (1), 300-316. 17. Beaussier, M., Wendum, D., Schiffer, E., et al. (2007). Prominent contribution of portal mesenchymal cells to liver fibrosis in ischemic and obstructive cholestatic injuries. Lab. Invest, 87 (3), 292-303. 18. Salamon, A. & Toldy, E. (2007). Role of fibroblasts in physiologic, reparative and patologic processes. Orvosi Hetilap, 148 (36), 1683-1690. 19. Wong, T., McGrath, J. A., Navsaria, H. (2007). The role of fibroblasts in tissue engineering and regeneration. J. Dermatol, 156 (6), 1149-1155.

https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.067

in terms of evidential medicine and provide to forensic scientists scientific justification of their results. One of such methods is immunohistochemical examination, which is at the right time quite widespread in morphological researches in the leading countries of the world, however in the majority it is used on practice for the purpose of differential diagnosis of tumors. Separate scientific works in the field of forensic medicine prove expediency of use of an immunohistochemical method for the solution of tasks of medico-legal expert practice which is a time-caused relevant scientific practical task. Keywords: strangulation asphyxia, forensic medical examination, forensic histology, immunohistochemical markers.

CURRENT STATE OF FORENSIC DIAGNOSTICS OF STRANGULATION ASPHYXIA V. V. Dudnik Strangulation asphyxia is both a medical, and social problem, which is extended around the world and cared by scientists of the different industries not one century. Strangle asphyxia holds the first places among death cases from mechanical damages and also the first place among suicide cases and other kinds of mechanical asphyxia. Now diagnostics of lifetime origin of strangulations and asphyctic states consists of many separate morphological features, the majority of which can also be met at other types of death. Not rather careful researches of the dead, not accounting of the general condition of an organism, presence the alcoholic or narcotic intoxication and so on at the time of emergence of an asphictic state, identification of some separate macroscopic and histologic signs not give the chance to approve its lifetime origin. Therefore use of modern methods of a research have to expand possibilities of forensic diagnostics of lifetime damages № 1  (37) ’ 2020

REFERENCES 1. Bogomolov, D. V., Zbrueva, Yu. V., Semenov, G. G., Denisova, G. G. (2018). Algoritm ustanovlenia prizhyznennosti stranguliatsyonnoi asfiksii [Algorithm for establishing intravital strangulation mechanical asphyxiation]. Sudebnaia Meditsyna — Forensic Medicine, 2, 11–12 [in Russian]. 2. Bogomolov, D. V., Bogomolova, I. N., (2014). Perspektivy ispolzovaniia metodov immunogistohimii dlia ustanovleniia prizhyznennosti i davnosti mekhanicheskikh

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

93


ABSTRACT & REFERENCES povrezhdenii v sudebno-meditsynskoi praktike [Prospects for the use of immunohistochemistry methods to establish the intravital and prescription of mechanical damage in forensic practice]. Sudebno-meditsynckaia ekspertiza — Forensicmedical examination, 5, 35–39 [in Russian]. 3. Botezatu, G. A., & Mutoii, H. L. (1983). Asfiksiia (neschastnyie sluchai, kazuistika, zabolievaniia) [Asphyxia (accidents, casuistry, diseases)]. Kishyniev : “STIINZA” [in Russian]. 4. Zavalniuk, A. Kh., (2006). Sudova meditsyna (kurs lektsii) [Sudova medicine (lecture course)], Ternopil : “Ukrmedkniga” [in Ukrainian]. 5. Kontsevich, I. A. (1968). Sudebno-meditsynckaia diagnostika [Forensic diagnosis of strangulation]. Kiev : “Zdorovia” [in Russian]. 6. Merezhko, G. V. (2016) Tri diagnosticheskikh komponenta stranguliatsyonnoi asfiksii v rezultatie povesheniia [Three diagnostic components of strangulation asphyxia as a result of hanging]. Voprosy kriminologii, kriminalistiki, i sudebnoi meditsyny — Questions of criminology, forensics and forensics, 2, 157–161 [in Russian]. 7. Viter, V. I., Vavilov, A. Yu., Kungurova, V. V., & Babushkina, V. A., (2016). Mekhanicheskaya asfiksiya: sudebno-meditsinskaya diagnostika i otsenka [Mechanical asphyxia: forensic diagnosis and evaluation]. Izhevsk: SBEI HPE “Izhevsk State Medical Academy” [in Russian]. 8. Molin, Yu. A., Andreiev, A. A., & Vontsov, G. A. (2019). Morfologicheskiye artefakty v diagnostike strangulyatsionnoy asfiksii [Morphological artifacts in the diagnosis of strangulation asphyxia]. Sudebnaia meditsyna — Forensic Medicine, 4, 40–41 [in Russian]. 9. Molin, Yu. A., (1996). Sudebno-meditsinskaya ekspertiza povesheniy [Forensic examination of the hanging]. St. Petersburg: NPO «PEACE AND FAMILY-95» [in Russian]. 10. Sudebno-meditsinskaya diagnostika davnosti povrezhdeniy myagkikh tkaney i vnutrennikh organov gistologicheskimi metodami: Metodicheskiye rekomendatsii [Forensic diagnosis of the limitation of injuries of soft tissues and internal organs by histological methods: Methodological recommendations]. (2010). Moscow: RCSME [in Russian]. 11. Matyshev, A. A., & Viter, V. I., (1993). Sudebno-meditsinskaya ekspertiza mekhanicheskoy asfiksii: rukovodstvo [Forensic examination of mechanical asphyxia: manual]. St. Petersburg: “Medicine” [in Russian]. 12. Khromova, A. M., (2002). P-selektin kak marker ranneii prizhyznennoii reaktsyi v povrezhdennykh miagkikh tkaniakh [P-selectin as a marker of an early intravital reaction in damaged soft tissues]. Problemy ekspertizy v mededitsine — Problems of examination in medical medicine, 2, 48 [in Russian]. 13. Zhu, B., Ishida, K., & Maeda, H., (2000). Immunohistochemistry of pulmonary surfactant apoprotein A in forensic autopsy: reassessment in relation to the causes of death. Forensic Science International, 113, 193–197. 14. Ishikawa, T. Zhu, B., & Maeda, H., (2006). Immunohistochemical distribution of S-100 protein in the cerebral cortex with regard to the cause of death in forensic autopsy. Legal Medicine, 8, 78–85.

94

15. Ishikawa, T. Zhu, B., & Maeda, H., (2010). Morphological analysis of astrocytes in the hippocampus in mechanical asphyxiation. Legal Medicine, 12, 63–67. 16. Thomsen, H., & Held, H., (1994). Immunohistochemical detection of CSb-9 in myocardium: an aid in distinguishing infarction-induced ischemic heart muscle necrosis from other forms of lethal myocardial injury. Forensic Science International, 71, 87–95. 17. Dressler, J., Bachmann, L., Strejc, P., Koch, R., & Muller E. (2000). Expression of adhesion molecules in skin wounds: diagnostic value in legal medicine. Forensic Science International, 113, 1, 173–176. 18. Matteis, A., dell’Aquila, M., & Aniello M. (2019). The Troponin-I fast skeletal muscle is reliable marker for the determination of vitality in the suicide hanging. Forensic Science International, 301, 284–288. 19. Wang, Q., Ishikawa, T., & Michiue, T., (2012). Intrapulmonary aquaporin-5 expression as a possible biomarker for discriminating smothering and choking from sudden cardiac death: A pilot study. Forensic Science International, 220, 154–157. 20. Grellner, W., & Madea, B., (1996). Immunohistochemical characterization of alveolar macrophages and pulmonary giant cells in fatal asphyxia. Forensic Science International, 79, 205–213. 21. Yoshida, C., Ishikawa, T., & Michiue, T. (2009). Immunohistochemical distribution of chromogranin A in medicolegal autopsy materials. Legal Medicine, 11, 231–233. 22. Hu, B., Chen, Y., & Zhu, J. (1996). Immunohistochemical study of fibronectin for postmortem diagnosis of early myocardial infarction. Forensic Science International, 78, 209–217. 23. Barberi, C., & van den Hondel, K. (2018). The use of cardiac troponin T (cTnT) in the postmortem diagnosis of acute myocardial infarction and sudden cardiac death: a systematic review. Forensic Science International, 292, 27–38. 24. Gutjahr, E., & Madea, B. (2019). Inflammatory reaction patterns of the lung as a response to alveolar hypoxia and their significance for the diagnosis of asphyxiation. Forensic Science International, 297, 315–325. 25. Ishikawa, T., Zhu, B., & Maeda, H., (2010). Morphological analysis of astrocytes in the hippocampus in mechanical asphyxiation. Legal Medicine, 12, 63–67. 26. Bartschat, S., Fieguth A., & Konemann, J. (2012). Indicators for acute hypoxia — An immunohistochemical investigation in cerebellar Purkinje-cells. Forensic Science International, 223, 165–170. 27. Feng, X., Zhang, D., Gong, Q., & Zhang, Z., (2017). Expression of glucose-regulated protein 78 and miR-199a in rat brain after fatal ligature strangulation. Forensic Med Pathol, 38, 78–82. 28. Balandiz, H., Pehlivan, S., Çiçek, A. F., & Tugcu, H., (2015). Evaluation of vitality in the experimental hanging model of rats by using immunohistochemical IL-1 β antibody staining. Am. J. Forensic Med. Pathol, 36, 4, 317–322. 29. Fieguth, A., Franz, D., Lessig, R., & Kleemann, W. J., (2003). Fatal trauma to the neck: immunohistochemical study of local injuries. Forensic Science International, 135, 218–225

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020


ABSTRACT & REFERENCES https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.074 SELF-MANAGEMENT AS A PLATFORM FOR UNDERSTANDING BASIC MEDICAL AND PHILOSOPHICAL DOCTRINES IN THE PROCESS OF FORMING THE WORLDVIEW AND OUTLOOK OF FUTURE SCIENTISTS V. I. Lysenko, S. V. Lysenko The article is devoted to the role of self-management in the preparation of Ph. D. based on the standards of the Ministry of Education and Science, which are aimed at the formation of a systematic scientific worldview and a common cultural outlook among future scientists. The necessity of being able to operate with medical and philosophical doctrines and master the art of thinking is considered. Using self-management, scientists can familiarize themselves with eastern and western teachings without idealizing one and demonizing other. Attention is paid to the difference between the Western (European) and Eastern (Chinese, Indian) ways of thinking. Western thinking is prone to dichotomy, statics, separation, linearity, etc. Eastern thinking is a holistic approach, not a separation of the whole, not a contrast, based on the law of self-organization of the whole, the unity of the different, single-united, intermittentlycontinuous. The whole has properties that are not inherent in parts. There are two types of knowledge reflected in the East: omniscience — holistic, undifferentiated (continuous thinking) and conditionally symbolic knowledge, which allows separation into a subject and an object (discrete thinking). Truth is accessible only to holistic thinking, and the sign one — is training of the mind. The fundamental concepts of “Tao”, “truth”, “wisdom”, the law of Middle or dynamic equilibrium in the presentation of Chinese sages, as well as the reasons for the different attitude to the concepts of truth, word and silence, chaos and the Heavenly order of the Western and Eastern worlds are briefly examined. Attention is paid to a systematic approach in medical science. It is recommended specific directions for inclusion in personal self-management programs (and coaching), which can expand the capabilities of any scientist. Keywords: self-management, philosophical doctrines, the paradigm of scientific thinking. REFERENCES 1. Standart Vishoyi osviti Ukrayini. Tretij (naukovoosvitnij) riven. Doktor filosofiyi. Specialnist 222 — Medicina [Higher Education Standard of Ukraine. The third (scientificeducational) level. Doctor of Philosophy. Speciality 222 — Medicine].(2017) [in Ukrainian]. 2. Grigoreva, T.(2018). Dao i Logos: vstrecha kultur [Tao and Logos: meeting cultures]. St. Petersburg : Azbuka [in Russian].

№ 1  (37) ’ 2020

3. Bor N. Atomnaya fizika i chelovecheskoe poznanie [Atomic Physics and Human Knowledge]. Moscow : Inostrannaya literatura [in Russian]. 4. Kukaj (Kobo-dajsi). (2005). Tri ucheniya ukazyvayut i napravlyayut (Sango:siiki) [Three teachings point and guide]. Moscow: Izd. Savin S. A. [in Russian]. 5. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). K. Andrievska, M. Ageev (Ed.). Moscow: Roossa, P. 45-48 [in Russian]. 6. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). Moscow: Roossa, P. 91. [in Russian]. 7. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). Moscow: Roossa, P. 49-50. [in Russian]. 8. Golikov, Yu. P., Dybovskij, A. P., Sysuev, V. M. (2015). K 165-letiyu vydayushegosya uchenogo:akademik Ivan Petrovich Pavlov v vospominaniyah svoego uchenika [To the 165th anniversary of the outstanding scientist: Academician Ivan Petrovich Pavlov in the memoirs of his student]. Medicinskij akademicheskij zhurnal — Medical Academic Journal, 15, 1, 115–121 [in Russian]. 9. Pismo I. P. Pavlova k sovetskoj molodezhi 1936 [A letter of I.P. Pavlov to Soviet youth, 1936]. (n.d.). Retrieved from: https://xn----7sblqwdegk2n.xn--p1ai/news/6276-pismoippavlova-k-sovetskoj-molodezhi-1936-g.html [in Russian]. 10. Zabrodin, O. N. (2000). «Pismo k molodezhi» I. P. Pavlova i tri usloviya dolgoletiya [“Letter to youth” by I. P. Pavlov and three conditions of longevity]. Rossijskij mediko-biologicheskij vestnik imeni akademika I. P. Pavlova — Russian Medical and Biological Bulletin after I. P. Pavlov, 207–212 [in Russian]. 11. Anohin P. K. (1978). Filosofskie aspektyi teorii funktsionalnoy sistemy [Philosophical aspects of the theory of a functional system]. Moscow: Nauka [in Russian]. 12. Ovchinnikov, N.F. (2003). Parmenid  — chudo antichnoj mysli i neprehodyashaya ideya invariantov [Parmenides — the miracle of ancient thought and the enduring idea of invariants]. Voprosy filosofii — Philosophy Issues, 5, 81–95 [in Russian]. 13. Fiziologiya cheloveka. Atlas dinamicheskih shem [Human physiology. Atlas of dynamic schemes]. (2nd ed.). (2015). Sudakov K.V.(Ed.). Moscow: GEOTAR-Media [in Russian]. 14. Orlikovskij, M., Osovskaya, G., Tkachuk, V. (2012). Samomenedzhment [Self-management]: textbook. Kiev: Kondor.[in Ukrainian]. Retrieved from: https://www.yakaboo. ua/samomenedzhment-praktikum-navch-pos.html. 15. Alekseev, P.V., Panin, A.V. (2015). Filosofiya: uchebnik [Philosophy: textbook]. Moscow : Prospekt. [in Russian].

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

95


ABSTRACT & REFERENCES https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.079 GENDER FEATURES OF SPECIALIZATION OF MODERN TEENAGERS М. Shvets, I. S. Arzhannikov, T. V. Havrylova, Y. М. Shvets Analyzing the problem of professional self-determination of modern adolescents, the article shows that modern school graduates need the help of adults in identifying and planning further professional paths taking into account the gender characteristics of the professional orientation. The study was conducted in 2019 on the basis of Kharkiv schools. The study involved 289 senior students (boys and girls in almost equal proportions). To conduct the research, the following methods were used: Sandra Bam’s method of “Masculinity, Femininity and the Gender Type of Personality”, a modified J. Goland method of determination the professional type of personality, and E. A. Klimov differentiated diagnostic questionnaire. According to the results, modern high school students lack a clear professional plan and most of them (68 %) show low independence in choosing a profession. It has been established that among young men, adherence to gender stereotypes in matters of the professional distribution of labor is 70.8 %. Girls have more liberal ideas regarding the distribution of labor: 42.3 % believe that stereotypes in the distribution of professions for “male” and “female” are currently irrelevant. Gender characteristics of professional preferences have been identified. Gender socialization is an important component of development and adaptation of students, contributing to better self-determination in the personal and professional sphere. Taking into account the aspects of gender socialization of adolescents contributes to the formation of internal readiness for independent construction and realization of the prospects for professional and personal life self-determination.

Keywords: adolescents, vocational guidance, types of professions, gender stereotypes, gender characteristics. REFERENCES 1. Brockhuse, R. M. (2014). Professional competence. Clin. Physiology. Vol. 14 (3), (pp. 157–158). 2. Chudna, R. V., Vladimirov, O. A.(2018). Mathematical models of decision making in medical rehabilitation. Collection of scientific works of employees of NMAPE named after P. L. Shupyk. Vol. 22(4), (рр. 125–130). 3. Dus, T. E. (2014). Podgotovka starsheklassnikov k osoznannomu vyiboru professii v protsesse sotsialnoy rabotyi s molodezhyu Preparing high school students to make a conscious choice of profession in the process of social work with young people], Vinnitsa: New book Publ., 255, 245–250 [in Ukrainian]. 4. Grinshpun, S. S. (2017). «Academy X»: preparing american students for life and work. Rus. Ped. J. Vol. 7 (10). (рр. 103–118). 5. Jabbari, A., Alijanpour, E., Mir, M., Bani hashem, N., Rabiea, S., Ali Rupani, M. (2013). Professional competence, an old problem and new concepts: review of articles about predisposing factors. Caspian J Intern Med. Vol 4 (2), (рр. 585–615). 6. Sokolova, L., Sepikhanova, M. (2017). Comparative analysis of the quality young people’s life Eur. J. Neurol. Vol. 11(1), (рр. 520–525). 7. Yakuba, Y. А. (2013). Professional competence — the basis of competitive graduates. Education Policy. Vol. 18 (4), (рр 45–49). doi: 10.6084/m9.figshare.775315. 8. Zhizhin, K. S. (2018). Information technology in the context of accelerating the training specialist. Applied Informatics. Vol. 8 (15), (рр 29–35). doi: 10.15561/18189172.2016.0502.

Вимоги до оформлення статей дивіться на сайті журналу: http://promedosvity.in.ua

Начальник ред.-вид. відділу А. М.  Нєвєжина Редактор В. В.  Шульгіна Коректор А. С. Старостенко Підписано до друку 12.03.2020 р. Формат 60 × 84 ⅛. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 8,1. Обл.-вид. арк. 9,7. Наклад 100 пр. Зам. № 1/01. Фізична особа — підприємець Азамаєв Володимир Рауфович Україна, 61111, м. Харків, вул. Познанська, 6, к. 84.

96

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ

№ 1  (37) ’ 2020

Profile for KHMAPE

KHMAPO #1#2020  

KHMAPO #1#2020  

Advertisement