Issuu on Google+

Відомості

За віру Православну! За Неньку Україну!

ПРАВОСЛАВНОЇ Дніпропетровщини № 6 (08) червень 2012 р. Проповідь

День Святої Тройці, П’ятдесятниця

«Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого» (Ін. 20: 21-22) В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! 3 червня Церква Христова святкує величне і радісне свято – День Святої Тройці, П’ятдесятницю. Від часів Мойсея Старозавітня Церква щорічно святкувала День П’ятдесятниці, що настав через сім тижнів (седмиць) після юдейської Пасхи і тому називався святом седмиць (Втор. 16: 9-10; Вих. 34: 22). Торжество це, що супроводжувалося знаменними обрядами, було встановлено в пам’ять отримання синайського Законодавства, даного Богом Мойсею. Свято Старозавітньої П’ятдесятниці було і прообразом Новозавітнього свята. Ще пророк Ісая предбачив, що «від Сіону вийде Закон і Слово Господнє – з Єрусалиму» (Іс. 2: 3), і пророк Іоїль провістив: «Виллю від Духа Мого на всяку плоть… бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння…» (Іоїл. 2: 28-32). Перед Своїми стражданнями і смертю Господь обіцяв апостолам послати замість Себе іншого Утішителя, Духа Істини, який наставить їх на всяку істину. (Ін.16:  13). Після Свого Воскресіння Господь, наперед зображаючи зішестя Святого Духа, дмухнув на Своїх учеників, сказавши їм: «Прийміть Духа Святого» (Ін. 20: 22). Перед Вознесінням на небо Спаситель знову сповістив апостолам, що вони за кілька днів повинні хреститися Духом Святим (Діян. 1: 5). Після Вознесіння Ісуса Христа ученики, повернувшись з гори Єлеонської в Єрусалим, увійшли, як говорить Передання, у той самий дім на Сионі, де було звершено Тайну вечерю. Перебуваючи там в молитві та однодумстві, вони чекали зішестя, за обітницею Господньою, Святого Духа, і готувалися до прийняття благодатних Його дарів. У десятий день після Вознесіння і п’ятдесятий після Воскресіння, що збігся з днем юдейської П’ятдесятниці, о третій годині дня, за єврейським часом, тобто за нашим о дев’ятій годині, раптом зчинився шум із неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходилися ученики Христові;

Час, коли можна прийти до Бога Петропавлівський або Апостольський піст встановлений Церквою на згадку про святих первоверховних апостолів Петра і Павла, які постили, готуючись до проповіді Євангелія. Оскільки слово «Петропавлівський» досить довге, то в народі цей піст став називатися просто і скорочено – Петрів, Петрівка, Петрове говіння. Починається він через тиждень після Дня Святої Тройці, в понеділок, після дев’ятої Неділі після Пасхи, а закінчується в день Петра і Павла – 12 липня, коли Церква оспівує «Петрову твердість і Павлів розум». Таким чином, в залежності від дати святкування Великодня, Петрівка може тривати від 8 до 42 днів. Цього року піст починається 11 червня. Встановлення посту сягає глибокої давнини. Він згадується уже в «Апостольських постановах», але особливо частими згадки про нього стають з IV століття. Вперше говорить про нього «Апостольське передання» святого Іполита Римського (III ст.). Тоді цей піст ніяк не пов’зували з апостолами, а вважали компенсаторним: ті, хто не зміг постити у Великий піст перед Великоднем, «так постять після закінченні святкового ряду». Особливо цей піст утвердився, коли в Константинополі і Римі були побудовані храми на честь первоверховних апостолів Петра і Павла. Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів, і з того часу це свято стало особливо урочистим як на Сході, так і на Заході. У Православній Церкві утвердилося приготування благочестивих християн до нього постом і молитвою. З IV століття свідчення Отців Церкви про Апостольський піст стають все частішими. Про нього

з’явилися вогненні язики, і спочили по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і почали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали (Діян. 2: 1-5). Так Дух Святий, у вигляді вогненних язиків, зійшов на апостолів, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню, показуючи, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати і зігрівати душі. З нагоди свята П’ятдесятниці в Єрусалимі було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому, де були учні Христові. Усі в народі дивувалися і запитували один одного: «Чи всі вони галилеяни? Як же кожен з нас чує свою мову, в якій народився?.. Як же вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?». І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: «Вони напилися вина» (Діян. 2: 5-14). Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими апостолами, сказав, що вони не п’яні, але що на них зійшов Дух Святий. Він почав проповідувати про Воскреслого Христа. Проповідь так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа. В цей день охрестилося близько 3 тис. людей. Зовнішнім проявом дії Святого Духа був дар мов, яких раніше не знали учні Христові. Святий Дух дав апостолам цей дар, щоб вони проповідували Євангліє усім народам їхніми рідними мовами. Для нас цей факт має велике значення. Проповідь українською мовою, як і богослужіння, має Божественне підґрунтя. Кожен народ має право молитися і проповідувати рідною мовою. День П’ятдесятниці – народження Церкви Христової. Дух Святий зійшов на апостолів і на всю Церкву. З цього часу Він невідступно перебуває в ній,

відроджуючи і укріплюючи духовне життя кожного віруючого у Христа. Дар мов – це зовнішнє явище, але Дух Святий переродив апостолів і внутрішньо, духовно. Збулися слова Христа Спасителя, сказані Ним Никодиму, що треба народитися від води і Духа. В сионській світлиці апостоли народилися від Святого Духа. Насамперед вони зрозуміли вчення Ісуса Христа так, як треба його розуміти. Апостоли, сповнившись благодаті, безбоязно свідчили про Воскресіння Христове. Через зішестя Святого Духа на апостолів, людству відкрилася третя Особа Святої Тройці – Дух Святий, ось чому цей день називається Днем Святої Тройці. Апостоли кожного року святкували День П’ятдесятниці і заповідали згадувати його всім християнам. Особливість святкування полягає в тому, що після Божественної літургії звершується вечірня з коліноприклонними молитвами, в яких Церква смиренно закликає Святого Утішителя. Після цих молитов відновлюються поклони, яких благочестиві християни не звершували протягом всього пасхального періоду. Другий день після П’ятдесятниці називається Днем Святого Духа і є продовженням свята П’ятдесятниці. В Православній Церкві існує благочестивий звичай прикрашати на свято П’ятдесятниці храми Божі і будинки зеленим віттям, травами та квітами. Це є символом життєдайності Святого Духа, який оживляє все, подібно до того, як навесні оживає та розквітає природа. В день свята Пресвятої Тройці помолимось, щоб Дух Святий прийшов і вселився в нас, і очистив нас від усякої скверни, і спас душі наші. Амінь! Протоієрей Віталій Лопушанський

Петрів піст згадують св. Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, а в V столітті – Лев Великий та Феодорит Кирський. Вважається, що Петрів піст не суворий, але якщо ми заглянемо в Типікон (Церковний устав), виявиться, що все не так просто. За Типіконом в Апостольський піст у вівторок і четвер риба не дозволяється, тільки споживаємо варену їжу з олією і вживаємо вино. В понеділок, середу і п’ятницю до 15 год. не їмо зовсім, а потім споживаємо сирі овочі, фрукти та хліб (сухоядіння) та й то не досхочу. У суботу та неділю можна їсти рибу. Якщо в понеділок, вівторок і четвер служиться славослівна служба, то дозволяється варена їжа з олією, риба і вино. Якщо славослів’я припадає на середу чи п’ятницю – риба не дозволяється, але тільки варена їжа з олією. Якщо ж на середу чи п’ятницю припадає всенічне бдіння, то дозволяється і риба. Крім того, рибу можна споживати й у дні храмових свят, на який би день вони не припали. Але за стійкою парафіяльною традицією правила Петрового посту є такими: в цей піст м’ясо, молочні продукти і яйця їсти не можна, але в усі дні, крім середи та п’ятниці можна вживати рибу (варена їжа з олією теж не забороняється). Однаково правомірними є і те й інше правило. Вони немов би встановлюють верхні і нижні межі Петрового посту. Перше правило має силу закону «писаного», друге – стійкої законної традиції. Тут доречно згадати слова апостола Павла, сказані з приводу ставлення до їжі: «Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його… Бо Царство

Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові» (Рим. 14: 3, 17). Крім того, треба пам’ятати, що Типікон є не стільки правилом і нормою, скільки ідеалом і зразком. Що це означає? А те, що Типікон написаний не для безумовного і буквального виконання, а для смирення; для того, щоб ми, порівнюючи своє життя з висотою життя святих Отців, приходили в сокрушенний стан духа. Саме це і є найціннішою жертвою Господу, бо жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Він не погордує (Пс. 50: 19). А хто має намір дотримуватися посту у всій с��ворості – нехай особливо пам’ятає слова апостола Павла: «Хто думає, що він стоїть, – бережися, щоб не впасти». Головна мета посту – не дієта, а боротьба з гріховними пристрастями. Сенс у тому, щоб утримуватися від усього, що віддаляє нас від Бога, від того, що заважає у творенні духовного подвигу. І всі ми, насправді, добре знаємо, що саме нам заважає, у кожного є свої перепони. Для одного, це безглузде сидіння перед телевізором та комп’ютером, для іншого – елементарні лінощі, ще для когось – звичка до засудження, самолюбство, гордість ... Ось на ці особисті перешкоди і потрібно звернути особливу увагу, визначити власне поле боротьби. Наша мета не просто дотримуватись необхідних правил дієти. Ні! Наша мета – наблизитися до Бога, увійти в живе, покаянне й радісне спілкування з Ним, стати причасником Його доброти ... Адже, не дарма Господь каже, що ярмо Його благе і тягар легкий. Реальна радість такого богоспілкування покриває всю важкість посту. Ігумен Філарет (Солошенко)


2

№ 6 (08) червень 2012 р. ЛІТОПИС

Ікона

Постала нова каплиця 29 квітня у 3 Неділю після Пасхи, в день пам’яті святих жон-мироносиць, Преосвященнійший Симеон, єпископ Дніпропетровський і Криворізький, здійснив архіпастирський візит до селища Новоукраїнка Апостолівського благочиння, де звершив чин освячення новозбудованої каплиці на честь Покрови Пресвятої Богородиці та очолив святкову Божестенну літургію. Владиці співслужили секретар єпархіального управління протоієрей Віталій Лопушанський, обласний благочинний протоієрей Святослав Ганчук, благочинний Апостолівського району протоієрей Іван Шевчук та місцеве духовенство. На малому вході протоієрея Святослава Ганчука було нагороджено правом носіння хреста з прикрасами. Богослужіння закінчилося уставним многоліттям. У другій половині дня архієрей відвідав храми Апостолівського району та ознайомився із здобутками та проблемами парафіяльного життя на місцях. У ході зустрічей владика привітав православних християн зі святом Світлого Христового Воскресіння та Неділею святих жон-мироносиць, побажав, щоб молитва подяки за всі добродійства, якими обдаровує нас Господь, що лунає у серці кожного віруючого, була піднесена до неба, подібно до пахучого мира, яке несли побожні жони до гробу Господнього. Богдан Лащенко

Престольне свято і тезоіменитство архієрея На запрошення протоієрея Ореста Юнака 6 травня, з нагоди престольного свята та тезоіменитства Преосвященнійшого єпископа Симеона, архіпастир очолив Божественну літургію у храмі Юрія Переможця (Георгія Побідоносця) м. Дніпропетровська. Йому співслужили прот. Анатолій Зінкевич, канцлер єпархіального управління прот. Віталій Лопушанський та місцеве духовенство. По закінченні літургії священнослужителі на чолі з Преосвященним владикою соборно відслужили молебень, який закінчився гучним співом многоліття. Богдан Лащенко

Біля пам’ятника Перемоги 9 травня, в День Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, з благословення Преосвященнійшого єпископа Симеона, у храмах м. Дніпропетровська та області було звершено поминальні богослужіння за воїнів, що поклали своє життя за визволення України. У самому місті в цей же день о 10.00 год. голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації Олександр Вілкул, голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод та Дніпропетровський міський голова Іван Куліченко вшанували пам’ять загиблих воїнів покладанням квітів біля пам’ятника Перемоги. Молитву за загиблими звершив Преосвященнійший Симеон, єпископ Дніпропетровський і Криворізький разом із собором міського та обласного духовенства. Пам’ять полеглих на полях бою також вшанували політичні партії та громадські організації в знак вічної слави тих, хто віддав своє життя за Батьківщину в ім’я майбутніх поколінь. Богдан Лащенко

Всецариця – чудотворна ікона, перед якою зцілюються від онкології

У Ватопедському монастирі Святої Гори Афон, в соборному храмі, ліворуч від Царських врат знаходиться чудотворна ікона Божої Матері Всецариця (гр. – Пантанасса). Цей образ відомий як святиня, онкологія перед якою відступає, і людям, за молитвами Пресвятої Богородиці до Свого Сина, дарується надія на чудесне зцілення. Образ Всецариці був написаний у XVII столітті. На ньому зображено Матір Божу, що сидить на престолі в оточенні двох архангелів. На колінах Вона тримає Божествене Немовля, вказуючи на Нього правою рукою, і немов би кажучи нам: «Ось Той, Хто подасть вам полегшення на нелегкому шляху земного життя». Сама ікона невелика за розміром, виконана дуже майстерно на золоті, в коштовному кивоті. До неї на Афон приїздять тисячі паломників, в надії на чудесне зцілення від раку. Історія розповідає про те, що одне з перших чудес, яке дарувала світу Богородиця через Свою ікону, відбулося у тому ж XVII ст., незабаром після її написання. Одного разу до образу підійшов молодий чоловік, став перед ним і почав щось шепотіти. І раптом сила, схожа на блискавку, вийшла від ікони, повалила відвідувача на підлогу. Коли підняли його, ледь живого, то він розповів ченцям, що

Державне свято

Але тепер, після того, як Божественна сила посоромила його самовпевненість, він розкаявся у своєму гріху і побажав залишитися на Святій Горі Афон, щоб стати справжнім християнином.

Незабаром насельники Ватопеда стали помічати, що ікона Матері Божої Всецариця особлио впливає на тих, хто страждає від онкології. Звістка про те, що у Ватопедському монастирі є чудотворний образ, що подає полегшення і зцілення від раку, стала швидко ширитися світом. Тисячі прочан приїжджали на Святу Гору, щоб Матір Божа почула їхні благання і подала зцілення. Паломники просять не тільки за себе, вони привозять із собою десятки листів з проханням пом’янути перед образом тих, хто шукає зцілення від раку. Багато сліз і відчайдушних молитов принесено перед цією іконою. Чудесне зцілення дарується багатьом на будь-якій стадії розвитку онко-захворювання: у когось не залишається і сліду від пухлини, у когось хвороба немов би завмирає, припиняючи свій розвиток. Свідоцтво тому – численні дари від вдячних за зцілення від раку людей. «Радуйся, ракові виразки чудова руйнівнице; радуйся, інших хвороб Цілителько!», – такі слова акафісту співаються перед образом. Моляться перед іконою Божої Матері Всецариця не тільки зо хворих на онкологію, а й про тих, хто опинився у владі інших страшних недуг: алкоголю, наркоманії, куріння, хто постраждав від дії чаклунів та екстрасенсів.

День Конституції України

28 червня 1996 року відбулася одна з найбільш визначних подій у політичному та суспільному житті незалежної демократичної України – Верховною Радою України на її п’ятій сесії була прийнята нова Конституція. Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу. Термін «конституція» походить від латинського Constitutio – установлення, устрій. Конституція є таким законом, що встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їхнього формування та діяльності, основні права та обов’язки громади. Конституція встановлює та закріплює устрій держави, саме тому її називають Основним Законом. Першою була прийнята в 1710 році «Конституція прав і свобод Запорізького війська» . В літературі її називають Конституцією Пилипа Орлика, осно-

Варто знати

прийшов у храм випробувати на іконах свою силу чародійства, бо багато років вивчав окультну науку і досяг успіхів в ній.

вним пунктом якої було проголошення незалежної України. Вона була однією із перших конституцій у світі. У відповідності до положень Конституції Орлика, ще в той час Україна мала стати демократичною республікою з виборчим законодавством і виконавчими органами. У ХХ ст. Конституція УСРР та УРСР приймалася в 1919, 1929, 1937 і 1978 роках. Конституція України є одночасно основним законом держави, і всього суспільства. Вона є основою правової системи нашої держави, яка зміцнює її, сприяє політичному єднанню, соціально-економічному розвитку суспільства в цілому. Звідси і поняття «конституційний лад», яке передбачає об’єднання суспільного і державного начал в єдине ціле. В Україні встановлено республіканську форму правління. Тому носієм суверенітету і єдиним джерелом влади визначається лише народ.

Зважаючи на порівняно довгий процес творення конституційних норм в Україні (починаючи від Конституції Пилипа Орлика і закінчуючи Конституцією УРСР 1978 року, яка була прийнята за основу Конституції України 1996 року), можна сміливо сказати, що прийняття Конституції України 1996 року було і є визначною подією у житті нашої молодої держави. Головними базовими засадами нашого закону стали основні принципи демократії: свобода слова, думки, віросповідання, право народу обирати і бути обраним, право на власність та інші права і свободи. Конституція України є запорукою правової держави, де не тільки особа відповідає за свої дії, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки. Протоієрей Михаїл Хабло

Християнська проща

Паломник, прочанин – старовинне найменування подорожуючих богомольців, які ходили для поклоніння ��вятим місцям. На початку християнства паломництво здійснювалось місцями діянь Спасителя. Західна Церква розрізняла велику і малу прощі. До першої, крім паломництва до Святого Гробу Господнього, відносили і подорож у Рим. Під малою прощею розуміли відвідини місцевих святинь. Паломництво особливо набуло поширення у ХІV ст., коли мусульманська влада почала лояльно ставитись до християнських паломників. На Русі проща до Святої Землі розпочалась із перших віків прийняття християнства. Складність і небезпека шляху змушували паломників збиратись у дружини. В багатій давньоруській писемності велике значення мали описи “ходінь” у Святу Землю. Першим руським паломником-письменником був Даниїл Мних. Із середини ХV ст. у вітчизняному паломництві наступає перелом. Взяття Константинополя турками остаточно передало християнські святині Сходу до рук мусульман, тому зростало бажання русичів копіювати святині і розбудовувати Київ, назвавши його другим Єрусалимом.

У Київській Русі в Середні віки до прочан ставились із глибокою повагою. Це були мужні люди, які зносили великі труднощі і небезпеки. У паломників просили молитовного заступництва. Така місія вимагала від людини особливої духовної підготовки, настрою і розуміння покладеної на неї відповідальності за інших, які не мали можливості здійснити паломництво.

Сучасний християнин, який відправляється в паломництво, перш за все налаштовується на відхід від звичайного способу життя. В цьому і є сенс духовної подорожі. Швидкий тран-

спорт, комфорт, швидкоплинність життя, здається, назавжди позбавили нас можливості глибоко відчути, через дотик до святині, глибину Божественної благодаті. Якщо в минулих віках паломництво сприймалось як відхід від гріховного життя, і зосередження всіх сил на духовному, то сьогодні, сучасні паломники не мають цих переживань. Іноді здається, що прочанин потрапляє у суєту, необхідно піклуватись про буденну сторону: комфортну дорогу і зручне перебування на місці, не забути зробити багато справ. Часто прочанин потрапляє до святині у стані нервового перенапруження і образи на те, що все не так вийшло, як хотілось. Необхідно надавати перевагу паломницьким поїздкам, організованим Церквою, під керівництвом духівника, а не тільки доручатись маловідомим туристичним фірмам. При єпархіях створюються паломницькі відділи, які правильно організовують прощу, починаючи подорож із молитви і благословення, підтримуючи весь час духовний настрій. Необхідно пам’ятати, що паломництво, – це не відпочинок, а духовна праця над собою. Протоієрей Орест Юнак


3

№ 6 (08) червень 2012 р. З Церковного календаря

НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ

Девята Неділя після Пасхи, а друга після П’ятдесятниці називається Неділею всіх святих землі Української. Усі свята літургійного року Православної Церкви безпосередньо пов’язані із Воскресінням Боголюдини, яке, за Провидінням Господнім, стало основою нашої віри. Кожне торжество, незалежно від свого місця в календарі та часової віддаленості від «свята над святами» — світлого Дня Пасхи — ніби якоюсь невидимою ниткою з’єднане зі спогадом про Воскресення. Пригадуємо цю славну подію не лише щодня, як апостоли, служінням Таїнства Христової Жертви в Пресвятій Євхаристії, і в пам’яті святкування кожного першого дня тижня, Дня Господнього – неділі, а і в радості поминання будь-якого з великих дванадесятих Господських чи Богородичних свят — дивовижних подій історії спасіння, які безпосередньо співвідносні з «торжеством торжеств»; і в окремих щоденних святкуваннях кожного одиничного вияву сили і могутности Воскреслого Спасителя, сповіщених світові через життя і діяння його святих. Безліч таких проявів, ми, серед нашої обмеженості та немочі, намагаємось узагальнювати для себе «спалахи» Духа Святого, беручи за приклад для наслідування якусь одну з чеснот у житті великих подвижників, в особливий спосіб виокремлюючи та підкреслюючи її значимість для нас через тексти величань та подячних молитов Богові у богослужінні. Так постають перед на-

Сьогодення

шими очима великі патріархи, побожні праотці, богоносні отці, богоглаголиві пророки, всехвальні апостоли, добропобідні мученики, безстрашні сповідники, чесні страстотерпці, ангелоподібні преподобні, гідні подиву безсрібники та безліч праведників... Особливо радісно стає на серці українського молільника, коли він впізнає тих, чиї чесноти і свідчення є особливо близькими йому за духом, бо їхні життя і діяльність поособливому пов’язані плоттю і кров’ю з рідним народом, його історією, культурою та релігійним переживанням. Ось і сьогодні відчуваємо особливе піднесення, просячи про заступництво перед престолом Всевишнього у наших хворобах та немочах святих рівноапостольних великих князів і просвітителів української землі Володимира та Ольгу; стовпів віри й славетних воїнів Христових, засновників українського чернецтва преподобних Антонія і Феодосія; світочів смирення, побожності, миру, справедливости страстотерпців Бориса і Гліба; великих святителів Михаїла, Іларіона, Макарія, Петра, Олексія, Петра (Могили), Димитрія та Арсенія Ростовських; цілий Собор преподобних Отців Києво-Печерських…. і сотень, чи навіть тисяч тих інших наших братів і сестер,

імен яких ми не знаємо, але котрі осяяні сяйвом Божественної слави. Саме сьогодні маємо можливість глибше замислитися над значимістю цих невідомих, але таких рідних нам людей у справі нашого спасіння. Адже саме сьогодні – свято всіх тих, хто в різний час і в різний спосіб своїм свідченням віри зумів вимолити для нашої землі благодать Святого Духа, котра, хоч невидима за своєю природою, видимо виявляється. Невідомі нам їхні імена, але чи від цього повинна бути меншою наша їм вдячність? Чи є це перешкодою для молитви? Це свято є для нас не тільки прикладом подвижництва, воно також сповнене прохальних молитов за дієве заступництво угодників Божих. Тому так важливо сьогодні нам, православним християнам України третього тисячоліття, йти за Христом і «поводитися, як діти світла», пам’ятати, що сьогоднішнім торжеством Господь перекидає до наших сердець ще один місток через прірву гріха, яка відділяє нас від Нього, укріплюючи і заохочуючи сміливо ступати тим вузьким шляхом досконалості, яким пройшли сотні і тисячі наших відомих і невідомих братів, співучасників Його благодаті. Ієрей Сергій Нарольський

Гендерна політика і ювенальна юстиція

Чи відомо Вам, що таке гендер? Адже, згідно міжнародних стандартів ЄС та ООН, Україна зобов’язалася досягти гендерної рівності на всіх рівнях освіти не пізніше 2015 року. Вже сьогодні Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України затверджені шкільні гендерні підручники, а в регіонах України директори шкіл проводять курси підвищення кваліфікації з питань гендерної рівності. Отож, що насправді означає гендерна політика, що стала новою ідеологією Європи? В Україні вона маскується під рівністю прав жінок і чоловіків. Та виявляється, що гендер – це соціальна стать. Тобто, вже немов не важливо, ким людина народжується. Пріоритетніше, ким вона себе відчуває: гетеросексуалом, бісексуалом, гомосексуалістом, лесбіянкою, трансгендерною особою тощо. Гендер – небезпечне перевиховання всього людства! Щоб дійсно зрозуміти небезпеку гендерної політики, достатньо подивитись, що ж відбувається в країнах, де гендерна політика вже діє багато років. В сучасній Німеччині жінку, що народжує дітей і доглядає їх вдома вважають ідіоткою. В ідеології фемінізму та гендеру материнство – це лише одна із форм рабства, а жертовність матерів висміюється. В Німеччині найнижчий показник народжуваності – 1,36 дитина на одну німкеню. Розвиток фемінізму та гендерної рівності ЛГБТ (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, транссексуали) привів до знищення інституту сім’ї і до розповсюдження гомосексуалізму! Також гендерна політика покликана боротися з українськими матерями, їх жертовністю та терплячістю. Уже сьогодні в офіційних документах заборонено вживати слова «тато» та «мама», а замість них рекомендують використовувати словосполучення «батькоодин» та «батько-два». Говорячи про насильство в сім’ї, вони розуміють під цим також материнство. Ось слова визначної феміністки та гендеристки Сімон де Бовуар, що вражають своєю жорстокістю: «Плід – це паразит, що живе за її (жінки) рахунок». Згідно гендерної ідеології, дитина має право вибрати собі стать сама.

Наприклад, в українському підручнику «Гендерні стандарти сучасної освіти» вказано, що «чоловіками і жінками не народжуються, а ними стають». Це – повний абсурд! Також гендерні ідеологи вважають, що дівчатка не мають бавитися ляльками, а хлопчики – машинками, адже ми, нібито, неповинні нав’язувати типово жіночі чи чоловічі іграшки дітям, які ще собі не вибрали стать. Діти, за гендеристами, повинні бавитися лише у ґендерно-нейтральні ігри, наприклад складати конструктор.

Для того, щоб гендерну політику впровадити в життя українців, її ідеологи (в тому числі і гомосексуалісти, лесбіянки, бісексуали, трансгендерні особи), під виглядом боротьби за права жінок, хочуть проникнути у Верховну Раду України і наполягають на внесенні змін до законодавства. Гендерна політика впроваджується разом із системою ювенальної (кримінальної) юстиції під замаскованими назвами: «права жінок та дітей в Україні», «захист прав дітей» та під приводом «боротьби з домашнім насильством» і «торгівлею дітьми». Під домашнім насильством розуміється будь-який прояв виховання батьками своїх дітей. Згідно рекомендацій Організації Об’єднаних Націй від 4 лютого 2011 року, Україна має створити систему так званого захисту прав дітей, засновану на Паризьких принципах. Що це буде означати? Створення незалежного національного механізму, за яким держава не зможе втручатись у процес слідства. У Франції є два мільйони штучних сиріт. В Німеччині за 2009 рік з благополучних сімей відібрали 70 тис. дітей. Прогноз для України: забирати з сімей 30-50 тис. дітей щорічно і продавати їх гомосексуалістам та педо-

філам на Захід для т.зв. міжнародного усиновлення. В дитячих садочках, школах, вищих навчальних закладах з’являються посади омбудсмена – особи, яка буде витягувати інформацію з ваших дітей про всі події, що відбуваються вдома. Вже сьогодні у школах вивішуються плакати з назвами: «Права дітей», «Як захистити себе від насильства в сім’ї?», «Як захистити свої права». Дітям в окремих регіонах роздають листівки, де подано зразок заяви, яка розпочинається так: «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Винними особами вважаються батьки і педагоги! Також в районних центрах вже створені гарячі лінії (нібито проти насильства), куди діти можуть дзвонити та скаржитися на батьків і вчителів. Видатний український педагог ХХ ст. Василь Сухомлинський писав: «Якщо виконувати всі забаганки дитини, то вона виросте розбещеною, рабом пристрастей і тираном ближніх.» В Україні, де проблема бідності поставлена дуже гостро, дітей, згідно з ювенальними стандартами, можна відбирати у більшості населення. Трагічні випадки вже траплялися, хоч ювенальна юстиція не схвалена Верховною Радою України. Ювенальна (кримінальна) юстиція веде до фактичної безкарності неповнолітніх правопорушників, які за серйозні злочини можуть каратися лише «профілактичними» бесідами, штрафами тощо. Ідеологи гендерної політики та ювенальної юстиції проникають передусім в інститути підвищення кваліфікації, в районні та обласні відділи освіти, намагаються під виглядом боротьби за права жінок і захистом прав дітей внести обман у суспільство. Тому всім нам, свідомим українцям і православним християнам, потрібно активізовуватись, щоб знову і знову висловлювати своє «НІ» такому курсу виховання підростаючого покоління. Єдиний вірний шлях – згадати, що ми живемо у християнській державі, і цінностями нашими є Православна віра, здоровий інститут сім’ї і братерська християнська любов. Прес-центр Дніпропетровської єпархії

АКТУАЛЬНО Спільна справа Коли пересічна особа заходить до храму, то чує спів і читання, а якщо вона затримається тут ще на якийсь час, побачить, як у якісь певні моменти запалюється або гасне світло, відкриваються і закриваються Царські врата ... Все це для неї поки що не наповнене конкретним змістом. Однак, саме це є центром всього церковного життя – богослужіння. Книги та посібники з вивчення богослужбового уставу Православної Церкви дають приблизно таке визначення поняття богослужіння: «Богослужіння – основний засіб для вираження християнами внутрішньої релігійної віри і побожних почуттів до Бога, а також і засіб нашого таємничого спілкування з Богом. Тому мета богослужіння полягає у тому, щоб дати християнам найкращий спосіб для вираження до Господа прохань, подяки і славослів’я. Разом з тим богослужіння найкраще сприяє навчанню і вихованню віруючих в істинах Православної Церкви та правилах християнського благочестя». У ньому – все православне богослів’я, вчення про моральні ідеали, найвищі зразки святості, і в той же час – свідоцтво про неміч та зіпсованість людської природи. Все це виражено й укладено в слові, в тих молитвослів’ях і співах, які читаються і співаються в церкві. Як навчитися їх розуміти? Перш за все, необхідно засвоїти одну просту і непорушну істину: церковне життя неможливо зрозуміти «збоку», воно відкривається тільки зсередини. Тому, для того, щоб зрозуміти богослужіння, необхідно частіше бути присутніми на ньому, приходити в храм регулярно (принаймні, в недільні та святкові дні); а будучи присутнім на службі, занурюватися, вслухатися, вдумуватися в те, що відбувається, запитувати у духовенства про те, що залишається незрозумілим і обов’язково читати книги, що дають елементарне уявлення про богослужіння, порядок його здійснення та символіку.

Думки про покаяння Якщо б не було покаяння, то не було б тих, хто спасається. (авва Ісая) Покаяння – це сходинки, що возводять нас туди, звідки ми впали. (преподобний Єфрем Сирін) Покаяння – це війна з гріхом. (архимандрит Макарій) Ніхто стільки не благий і мило-сердний, як Господь, але й тому, хто не кається, і Він не прощає. (преподобний Марк Подвижник) Все нещастя полягає не в тому, що ти впав, а в тому, що впавши – не встаєш; не в тому, що згрішив, а в тому, що утверджуєшся у гріху. (святитель Іоан Золотоустий) Покаймося не на день, в який очищаємо свою совість перед служителями вівтаря, а на весь наступний час життя. (митрополит Філарет Московський) Найвірнішим знаком, з якого грішник, що кається, може дізнатися, чи дійсно його гріхи прощені Богом – коли відчувається така ненависть і огида до гріха, що краще погодитись вмерти, ніж добровільно згрішити перед Господом. (святитель Василій Великий) Яка нерозумна ця приказка: «Як всі, так і я». Якщо б Ной був би як всі, той загинув би з усіма… Скажете: «Не один я грішу». На це є одна мудра відповідь: у пеклі місця для всіх вистачить. (старець Адріан) Хто хоче очиститись від гріхів, очищає їх сльозами. (авва Пимен)


4

№ 6 (08) червень 2012 р. Вітаємо

Із Днем народження:

2 червня – 38 років протоієрею Петру Шатилу, настоятелю Свято-Покровської парафії с. Шестерня Широківського благочиння; 4 червня – 49 років протоієрею Володимирові Бойку,настоятелю парафії трьох святителів м. Дніпродзержинська; 4 червня – 29 років протоієрею Михайлові Стіньо, благочинному Правобережного округу м. Дніпропетровська; 8 червня – 33 роки протоієрею Віталію Лопушанському, канцлеру єпархіального управління; 9 червня – 48 років протоієрею Олександру Толану, настоятелю парафії Святої Тройці с. м. т. Томаківка; 13 червня – 31 рік протоієрею Василю Максимовичу, клірику храму святителя Арсенія, митрополита Ростовського м. Дніпропетровська; 13 червня – 31 рік ієрею Степану Палько, настоятелю храму Архістратига Михаїла с. Михайлівка Апостолівського благочиння; 14 червня – 42 роки диякону Вадиму Коропу, клірику Петро-Павлівського храму м. Дніпропетровська; 14 червня – 65 років диякону Миколаю Перетятьку, клірику СвятоДухівського храму м. Дніпропетровська; 15 червня – 69 років ієромонахові Никифору (Салімонову), настоятелю Свято-Покровської парафії м. Нікополя; 16 червня – 37 років ієрею Володимирові Кордяку, настоятелю парафії святого великомученика Димитрія Солунського м. Дніпропетровська; 18 червня – 48 років ієрею Володимирові Назарюку, настоятелю парафії святих жон-мироносиць с. Миролюбівка Синельниківського благочиння; 19 червня – 39 років ієрею Сергію Окунєву, настоятелю парафії святого рівноапостольного князя Володимира Великого м. Дніпродзержинська; 23 червня – 52 роки протоієрею Іванові Луцьківу, настоятелю парафії святого рівноапостольного князя Володимира Великого с. Карабинівка Павлоградського благочиння; 24 червня – 59 років ієрею Віктору Кульчицькому, клірику парафії святого апостола Андрія Первозванного с. Капулівка Нікопольського району; 25 червня – 34 роки диякону Олександру Бойку, клірику парафії святителя Миколая м. Дніпродзержинська; 29 червня – 43 роки ієрею Геннадію Шерстюку, настоятелю парафії святого рівноапостольного князя Володимира Великого с. Мирне Криничанського району;

ПОТРІБНА ВАША ДОПОМОГА! ХВОРА ДІВЧИНКА: ЛАЗАРЕНКО ВЕРОНІКА 2010 року народження. Діагноз: Мієлодиспластичний синдром: рефрактерна анемія з надлишком бластів. Страшний діагноз маленькій Вероніці поставили 2 лютого 2012 року на підставі цитологічного дослідження кісткового мозку. Позаду 2 блоку поліхіміотерапії, треба отримати ще 2 блоки (приблизно 2 міс.) Препарати для лікування надає держава, але для повного одужання необхідна алогенна пересадка кісткового мозку. Найближчі родичі не підійшли як донори, а в Україні не проводять нерідну аллогеннную пересадку, тому операцію необхідно проводити закордоном. Для довершення лікування обрано клініку в Ізраїлі. Попередня сума – 223 тис. доларів США. Необхідних коштів у родини немає, адже у сім’ї є ще одна дитина, і наразі працює лише батько. Батьки дівчинки звернулися за допомогою в МОЗ Україні на початку березня, але відповіді ще не отримали. Часу залишається все менше. Дмитро та Олена змушені розраховувати лише на допомогу не байдужих людей. Реквізити для надання допомоги В гривнях ПриватБанк МФО 305299 ОКПО 14360570 Призначення платеж��: Благодійна допомога на лікування Лазаренко Верорніки у гривнях. Кому: Лазаренко Дмитро Анатолійович ІПН – 2820305196. № карти: 6762 4620 5674 7469 Сторінка в контакті: http://vk.com/event37826570

Розклад паломницьких поїздок на червень 2012 року 23 червня – паломництво в селище Кулевча, Одеської області 22 червня, о 23:00 год. – зустріч паломників біля пам’ятника Петровському на Вокзальній площі та виїзд із Дніпропетровська. Програма поїздки: Вшанування святинь: • Казанської ікони Божої Матері, у кивоті якої цілий рік без води й землі квітнуть лілії; • Касперівскої мироточивої ікони Божої Матері; • Іверської кровоточивої ікони Божої Матері; • мироточивого хреста; • ікони Нерукотворного Спаса,що оновилась дивним чином; • мироточивої ікони преп. Матрони Московської; • Казанської іконі Божої Матері «Мучениця»; • зображень Цілителя Пантелеймона та Юрія Переможця, що з’явились на склі; • одного із чотирьох поклінних хрестів, встановлених в Україні (Кулевча, Чорнобиль, Старий Почаїв, Спасів Скит) тощо. Вартість поїздки – приблизно 400 грн. Зареєструватися та отримати детальну інформацію про поїздки можна у голови паломницької служби матінки Наталії (тел.: 0974532301). Запрошуємо Вас взяти участь у прощі!

Розклад співу акафістів, які звершуються у храмах Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 10 червня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм святого пророка Іоанна Хрестителя , м. Дніпропетровськ, вул. Перемоги, 113; 17 червня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм святителя Арсенія (Мацієвича) митрополита Ростовського, м. Дніпропетровськ, вул. Петрозаводська,375; 24 червня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм святого великомученика Георгія Побідоносця (Юрія Переможця), м. Дніпропетровськ, ж/м Клочко-6, вул. Янтарна; 1 липня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм Святого Духа, м. Дніпропетровськ, пр. Металургів, 43. Наші храми завжди відкриті для богомольців. Запрошуємо взяти участь у спільній молитві, бо це – розмова з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа. У нас все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа, – все це дає нам Господь. Тому в радості і смутку, при потребі чи з подякою, ми повинні звертатися саме до Бога. Молитва дозволяє відчути радість присутності Бога в нашому житті.

ОГОЛОШЕННЯ У Дніпропетровську, по вул. Короленка, 25, працює єпархіальний оптово-роздрібний склад-магазин. Тут можна придбати церковне начиння, ікони, священичі ризи, богослужбову та іншу духовну літературу тощо. Магазин працює з понеділка по п’ятницю, з 09 до 17 год; в суботу – з 10 до 16 год; неділя – вихідний. Вхід до склад-магазину – із двору. Довідки за телефоном: (056) 374-73-51. У Дніпропетровську при Свято-Петро-Павлівському храмі працює майстерня з пошиття богослужбових риз, в якій виготовляється на замовлення: ієрейське облачення (грецький та російський крій), стихарі дияконські та паламарські, ряси та підрясники (грецький та російський крій) та багато іншого богослужбового та церковно-текстильного начиння. В асортименті широкий вибір кольорів та візерунків. Детальну інформацію можна отримати за тел.: (096) 207-67-70 та (099) 35-59-756. При єпархіальному управлінні працює паломницька служба «Паломник-Дніпро», яка займається організацією прощ святинями України та зарубіжжя. Всіх бажаючих на власні очі побачити красу православного світу, просимо звертатись до очільниці служби монахині Наталії за телефоном: (097) 453-23-01.

Шановні читачі, дороги брати і сестри! Не використовуйте наш часопис у господарських цілях. Якщо газета Вам вже не потрібна – передайте її ближнім або в бібліотеку

БЛАГОДІЙНУ ДОПОМОГУ НА ДРУК ГАЗЕТИ МОЖНА НАДАТИ ЗА ТАКИМИ РЕКВІЗИТАМИ: «Управління Дніпропетровської Єпархії УПЦ Київського Патріархату», ЄДРПОУ 23024635 п\р 2600336812352 у ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 адреса банку: 04070, м. Київ, вул. Контрактова площа, 10а ЄДРПОУ 23362711

Відомості

За віру Православну! За Неньку Україну!

ПРАВОСЛАВНОЇ Дніпропетровщини Друк: ТОВ «САЛВЄЙ», м. Дніпропетровськ Наклад 2000 примірників. Замовлення № 1234 Розповсюджується безкоштовно.

Засновник Дніпропетровська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Реєстраційне свідоцтво ДП №1693-431Р від 05.11.2010 р. АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Пушкіна, 3/4 Контактні телефони: (056) 767-20-90; (094) 910-90-90 е-mail: eparh.presa@gmail.com сайт: cerkva.dp.ua

«Відомості Православної Дніпропетровщини» щомісячна церковна газета. ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ієрей Сергій Нарольський Літературний редактор, коректор Ігор Іванов Листування з читачами тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція може не поділяти позицію авторів публікацій. Рукописи не рецензуються та не повертаються. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. При використанні наших публікацій посилання на «Відомості православної Дніпропетровщини» обов’язкове.


Вісті Православної Дніпропетровщини