Page 6

Викладач: Давайте спробуємо мовою фактів із спогадів очевидців відчути трагізм ситуації, в яку було втягнуто український народ. Спираючись на матеріали підручника та досліджені матеріали перенесемось у 30 роки... Ось які спогади залишили очевидці: Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти…». Учень: Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати і сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгорнув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою кидати землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько… І так від моєї родини ніякого сліду - ні могили, ні хреста. Тільки імена» Учениця: Люди пухли від голоду, вимирали цілі села. Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги. Учень: Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли». Спіте, діти, спіте любі, Натопила маковинням. І не просинайтесь, Затулила лядку й комин Вже не буде мучить згуба, і в тумані темно-синім Забере вас пташка райська. Заспівала колискову. Спіте міцно, спіте діти Спи синочку, горе-паску Янгол Божий на порозі Засинай... навіки доню, Вже не буде їсти хтітись, то твоя остання ласка І не будуть пухнуть нозі. З материнської долоні... Учениця Пограбовані, зламані голодом і жорстокістю влади, люди вже не намагалися шукати вихід. У слабших, вразливіших натур виникав безконтрольний хворобливий стан. Це не моральна категорія, ні, це була тяжка хвороба, зумовлена голодом. З’являлась моторошна байдужість до мук ближнього, були й випадки канібалізму, скоєні в стані повного відключення кори головного мозку. Ледь прийшовши до тями, ці люди у відчаї накладали на себе руки, або назавжди втратили розум. 2-а учениця. Про Нього й Неї згадувать несила. Грицьку одбило ноги на війні… Отож Оксана день у день носила Його і до колбуду, й до рідні. Та якось… Ледь живі узріли Гриця:

Сам викотивсь, як пень, через поріг. Нажерся й виліз на осоння гріться, Вчинивши нишком людоїдський гріх… Над морем Чорним чайка голосила. І в берег бились хвилі день при дні: 6

Profile for pps1962

Гузовата Н.О. Історико-літературна композиція „Забуттю не підлягає“  

Гузовата Н.О. Історико-літературна композиція „Забуттю не підлягає“  

Profile for pps1962
Advertisement