ПІЗНАЙ ПРАВДУ
№3 (60) травень−червень 2003
дороговказ святості
“МАМА” — найбільше, найкраще слово
Д
екілька десятиліть це свято було неспраF ведливо забутим. Але в часи незалежF ності України воно знову відродилося і наповнилося новим змістом. Свято Матері триєдине: цього дня ми вшановуємо Матір Божу, Матір–землю та Матір–жінку, що народжує дітей. Раніше на День Матері люди приходили до церкви. Біля храму співали пісень, вітали матерів теплими словами і квітами. Даючи нове життя, жінка перебирає на себе увесь тягар турбот, обов’язків, пов’язаних з піклуванням про іншу людину, оберіганням її. Кожна стежка, кожна думка дитини пролягає через материнське серце, котре і болить, і радіє, і плаче, і страждає разом із своєю дитиною. Мама! Яка гармонiя у вимові слова! Милозвучнiсть i лагідність звукiв обвиваF ються довкола серця i залишаються там наF вiки. Це перша любов. У материнському обличчі міститься щось таке величне, щось спорiднене із самими небесами! Той ангельський усмiх над колискою дитини, той легкий дотик до хворого та надлюдська виF тривалiсть у журбi та в терпiнні, те геройське пожертF вування задля дитини надає їй якоїсь надземної святості! Природа призначила матері чільне мiсце. Нашi дитячi рученята перші саме до неї простяглися, перше ми її зрозумiли, перше й полюбили. Протягом життя ми безупинно простягаємо руки до мами, як до святості. Серед найгiршого оточення, серед найF бурхливіших життєвих хвиль біля мами знаходимо тихий рай. Любов матерi — це найбiльша святiсть! Камiнець, кинутий в озеро, творить мiльйони малих хвиль по цiлiм озерi. Так само вплив материнської любові охоплює нашу душу, i відгомін чуємо до кiнця життя. Мати — це ангелFхоронитель дому. Любов i прив’язання до дiтей, дружба зі своїм чоловіком несвiдомо ставлять матір в осередку домашнього життя, навколо якого кружляють усi стремлiння та родиннi спомини! Дiм — це матiр... Без матерi немає дому! Материнська любов жеврiє у кожнiй її думцi, у кожнiм дiлi.. . Її любов нiколи не вмирає, нiколи не згасає.. . Навiть коли матiр спочине вiчним сном, та любов далі пробивається серед родини та нераз стає стимулом до кращого життя чоFловіка чи дiтей. Немає
нiкого на свiтi, хто б замінив мiсце рiдної матері. Шануймо, цінуймо і любімо її! Свято Матерi криє в собi щось вищого, ніж якесь звичайне народне свято, бо має початок у серцевині кожного народу — у родинi. Тому це родинне свято потягає за собою найкращі порухи людської душi, воно дає нам нагоду вiддати честь і пошану найiдеальнiшiй нашiй приятельцi в житті — своїй РодительцiFМатерi. Можемо мати гарних, щирих, добрих друзів, але нiхто не виллє тієї нiжної любові у такому лагiдному тонi i так беззастережено не поF жертвує себе для нас, як матiр, котра привела нас на свiт, немiчних в пеленках вигрiвала, своїми грудьми годувала, недоїдаючи й недосипаючи доглядала, вберегла від небезпеки, важко працювала для того, щоб її діти могли вчитися, всеціло відавала себе дітям, та й сьогодні готова за нас вiддати своє життя. Вiрна любов матерi є безконечною і незмiрною. Родина моF же вiдцуратися, друзі — стати ворогами, приятельство може забутися, тiльки у материнськiм серцi знайFдемо безкорисливу любов, що зігрiває нас вiд колиски до гробу. Немає мови, щоб нею висловити силу, красу, 19