Page 1


УДК [913.26:37.016](075) Б БК 26.8я721 Д58 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2015 р. № 777)

Рецензенти О. В. Яковчук, доцент кафедри туризму і соц. наук ХТЕІ (КНТЕУ), канд. геогр. наук; В. Ф. Вовк, учитель Новомерчицького НВК Валківської районної ради Харківської області, учитель-методист

Д58

Довгань Г. Д. Географія : підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. зак л а­ дів / Г. Д. Довгань, О. Г. Стадник. — Х. : Вид-во «Ранок», 2015. — 304 с. : іл. К В К 978-617-09-2480-3. Підручник містить обов’язковий обсяг навчального матеріалу, усі необхідні теоретичні відомості й поняття. У ньому наведені програмові практичні роботи та географічні дослідження. Карти, схеми та ілюстрації підручника допоможуть краще засвоїти навчальний матеріал. Електронні додатки: цікава додаткова інформація, навчальні відеоматеріали і тестові завдання для підготовки до узагальнюючого контролю знань розміщені на сайті: http://interactive.ranok.com.ua Призначено для учнів 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів. УДК [913.26:37:016](075) ББК 26.8я721

ІНТЕРНЕТ-ПІДТРИМКА Для користування електронними додатками до підручника увійдіть на сайт http://interactive.ranok.com.ua

ISBN 978-617-09-2480-3

Служба технічної підтримки: тел. (098) 037-54-68 (понеділок—п’ятниця, з 9.00 до 18.00) E-mail: interactive@ranok.com.ua

© Довгань Г. Д., Стадник О. Г., 2015 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2015 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

II1111III11111111III111111111111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111II

Любі діти!

П ригадайте, будь ласка, у яком у віці ви дізналися, що Зем ­ ля — це куля, що на ній ж иве величезна кількість народів у безлічі держав, а держ ави розташ овані на материках, я к і омивають води безмежних океанів. Напевно, вам здається, що ви знали це завжди. Світ, я к и й ми без перебільш ень називаємо неосяж ним , поступово розкриває свої таємниці. Щ ороку ваші знання розширювалися, уточ­ ню валися, наповнювалися новим змістом. І допомагала вам у цьому наука «географія». Географія — це аж н іяк не сухий звіт про те, що й де розта­ шовано на поверхні Землі. Географія прекрасна й різноманітна, як і ж и ття на наш ій планеті. Географія не існує без людей, так само, я к і люди не можуть існувати без географії. Тисячоліттям и люди пізнавали свою планету, продовжують вивчати її і сьогодні. У н а­ звах на географічних картах збереглися імена людей, завдяки яким народилася та розвивається наука географія. Зараз ми запрошуємо вас у захоплюючу подорож материками й океанами. Ви відвідаєте найвіддаленіш і куточки нашої планети, побачите найвищ і гори та безкраї рівнини, гримучі водоспади та дивовижні рослини і тварини. Перед тим я к розпочати мандрівку, підготуйте необхідне спорядж ення — географічні атласи, зош ити, контурні карти, і звичайно, гарний настрій. Ш лях буде нелегким, але дуже цікавим! Головним путівником для вас стане цей підручник. Щоб було легш е орієнтуватися в ньому, текст підручника поділено на розді­ ли, теми та параграфи. Кожен параграф розпочинається рубриками: «Ви дізнаєтесь», що підготує вас до сприйняття нового матеріалу, «Пригадайте», де пропонується згадати вже відому інформацію, я к а допоможе кращ е зрозуміти нову. Ілю страції із цікавим и підписами, що містяться в параграфах, унаочнюють та доповнюють основний матеріал. Зверніть увагу: деякі ілю страції мають таку позначку . Це означає, що зображений об’єкт є особливо цінним для лю дства та перебуває під охороною М іжнародної організації ЮНЕСКО. Безумовно, робота з підручником потребує наполегливості, проте дасть можливість відчути радість са­ мостійного відкриття.

❖ ❖

3 www.e-ranok.com.ua


I I I 1111I I I 11111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 1111 І Н Ш І Ї I I I 11111111I I I 111111111111I I I 111111111

Вигляд Землі з космосу

Н адійними помічниками на ш ляху пізнання для вас стануть наявні в підручнику географічні карти, що підкаж уть відповіді на складні запитання. Кожен параграф закінчує рубрика С ! «Головне», у я к ій ко­ роткими формулюваннями викладено головні думки тексту. Рубрики «Запитання та завдання для самоперевірки », «Практичні завдання », «Практична робота », «Географічні дослідження», «Поміркуйте », «Працюємо самостійно», «Працюємо в групах » — це своєрідні підводні скелі та рифи на вашому ш ляху. Якщ о успішно їх здолаєте — подорожуйте далі. Д еякі запитання та завдання, можливо, викличуть у вас утруд­ нення — не зневірюйтесь: до підручника розроблено електронний освітній ресурс in teractiv e.ran o k .co m .u a, як и й містить багато додат­ кової інформації до параграфів, тестові завдання для підготовки до узагальнюючого контролю та відеоматеріали до уроків. Отже, вирушаємо в подорож. Баж аєм о вам успіхів! 4 www.e-ranok.com.ua


0 -НАМОК

♦ ВСТУП

§ 1. Що вивчає географія материків і океанів В и

д із н а є т е с ь :

♦ що та з якою метою вивчають у курсі географії материків і океанів ♦ про співвідношення на Землі материків та океанів П р и г а д а й т е :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ що вивчає наука географія ♦ що таке географічна оболонка ♦ скільки на Землі існує материків та океанів

❖ ❖

Н а уроках загальної географії в 6 класі ви ознайомилися з при­ родними процесами та явищ ам и в різних сферах географічної обо­ лонки — атмосфері, гідросфері, літосфері та біосфері. У межах гео­ графічної оболонки найбільш ими природними ком плексам и Зем лі є материки та океани. Саме вони стануть основним предметом ви­ вчення на уроках географії в 7 класі. ^ 1^ Материки та океани як об'єкти вивчення регіональної географії.

Докладно дослідити всю земну поверхню вкрай важ ко — вона велика, складна та різноманітна. Регіональна географія розглядає природу Зем лі за окремими територіям и: м атерикам и, частинами світу, океанами, країнам и тощо. Детально розглядаючи всі материки й океани, ви дізнаєтеся, хто їх досліджував, у чому полягаю ть особливості їхньої природи та чим вони обумовлені, я к і народи населяю ть кож ний материк, осо­ бливості їхнього ж иття, побуту, наслідки втручання в природу тощо. Мандруючи сторінками підручника, ви дізнаєтеся не лиш е «де», але й «чому» на материках утворюються величезні пустелі, зростають лісові масиви, височіють засніжені гори; формуються глибоководні западини та з ’являю ться нові острови в океанах. П ротягом цього року ви здійсните безліч географічних відкриттів, на я к і людству знадобилися тисячі років. Н овітні методи досліджень переконую ть у тому, я к глибоко пов’язан і м іж собою різні процеси на Зем лі. Те, що відбувається в одному місці, впливає на інш і, іноді навіть дуже віддалені тери­ торії, отже, і на кожного з нас. Від діяльності людей, від нашого поводження в природі залеж ить майбутнє планети. 5 www.e-ranok.com.ua


III1111IIIМ М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 11111

СУХОДІЛ займає 149,4 млн км2 (29 % земної поверхні)

СВІТОВИЙ ОКЕАН займає 360,7 млн км2(71 % земної поверхні)

АВСТРАЛІЯ — 9,0 млн км2 (6 %)

ТИХИЙ 178.7 млн км2 (50 %)__________________

АНТАРКТИДА — 14,0 млн км2 (9 %)

АТЛАНТИЧНИЙ 91.7 млн км2 (25 %)

ПІВДЕННА АМЕРИКА' — 17,8 млн км2 (12 %) ПІВНІЧНА АМЕРИКА — 242м л н км2 (16 %)

ІНДІЙСЬКИЙ ' 76,2 млн км2 (21 %)

АФРИКА — 30,3 млн км2 (20 %)

ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ 14,1 млн км2 (4 %)

ЄВРАЗІЯ — 54,6 млн км2 (37 %)

Р и с .

1 .

Розподіл площі суходолу за материками.

Р и с .

2 .

Розподіл вод Світового океану.

Завдання курсу «Географія м атериків і океанів» — допомог­ ти вам глибше зрозуміти особливості взаємодії суспільства й при­ роди, сформувати наукове розуміння загальних географічних зако­ номірностей на основі вивчення спільних і відмінних рис природи материків та океанів, навчитися своєчасно розпізнавати зміни, що відбуваються на Землі, і правильно розпорядж атися її природними багатствами. 4^

Материки та частини світу, океани.

Загальна площ а земної кулі складає 510 млн км 2. Н а частку суходолу — материків та островів — припадає близько 149 млн к м 2, або 29 % поверхні Землі. М атериків на Землі шість: Євразія, А фрика, П івнічна Америка, Південна А мерика, А нтарктида й А встралія (рис. 1). Євразія — найбільш ий континент на наш ій планеті. Я кщ о по­ рівнювати його з інш ими материками разом узятим и, то Євразія за­ ймає 36 % суходолу, тобто понад третину площ і. Н айспекотніш ий м атерик на планеті, я к и й посідає друге місце за розміром, — це А фрика, вона займає п ’яту частину суходолу. Континентів із назвою «Америка» два. Щоб не плутати їх, одну Америку, я к а розташ ована в північній частині земної кулі, назвали Північною, а ту, я к у ми бачимо в «нижній» частині к ар ти ,— П ів­ денною. Їм, відповідно, належ ать третє й четверте місця за площею. Далі йде А нтарктида — найпівденніш ий і найхолодніш ий материк. Через положення на південній «верхівці» Землі майж е вся її тери­ торія (близько 98 %) вкрита вічними льодами. А встралія — най­ менший континент і єдиний, у межах якого розташ ована лиш е одна країна — А встралійський Союз. Поряд із поділом суходолу на материки історично склався йо­ го умовний поділ на частини світу. Гігантська Євразія займає від6 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

В С Т У П

IIM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIllllINIIIIM ilM ilIIIммM ilM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIM ilM ilIIIM illlllINIIIIM illlllIIIINInilM ilIIIM ilM ilIIIммM ilM ilIIIМ ИИМ IIIM ilnilnilIIIМ ИИМ IIIМ ИИИИМ IIIмиимII разу дві частини світу: Європу та Азію, а ось П івнічна й Південна А мерика, навпаки, об’єдналися в одну під назвою А мерика. Назви решти частин світу збігаються з назвами материків. Отже, частин світу також шість: Європа, А зія, А ф рика, А м ерика, А встралія та А нтарктида. Н а Зем лі існує чотири океани: Тихий, А тлантичний, Індій­ ський і П івнічний Льодовитий (рис. 2). Усі вони з ’єднані м іж со­ бою та утворюють єдиний Світовий океан, площ а якого становить приблизно 361 млн км 2 (71 % поверхні планети). Важ ливою особливістю сучасної поверхні Зем лі є нерівно­ мірність розподілу суходолу та океану з очевидним переважанням водного простору. У П івнічній півкулі м атерики займаю ть 39 % поверхні, а в Південній — лиш е 19 % . Тому П івнічну півкулю н а­ зивають материковою, а Південну — океанічною. М атерики та води океанів мають різні властивості та водночас перебувають у тісній взаємодії. Океани суттєво впливають на при­ родні процеси на м атериках. У свою чергу, і материки беруть участь у формуванні особливостей природи океанів. Головне

♦ Курс географії материків і океанів вивчає природу нашої п ла­ нети загалом, її материки й океани, народи та країни, взаємозв’язки природи та суспільства. ♦ Б ільш а частина поверхні Землі зай нята океанами, я к і з ’єднані м іж собою та утворюють єдиний Світовий океан. ♦ Серед просторів Світового океану розташовані шість материків. ♦ Поряд із поділом на материки існує умовний поділ суходолу Землі на частини світу. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Що вивчає географія материків і океанів? 2 . Які завдання постають у наш час перед вченими-географами? 3 . Назвіть материки в послідовності змен­ шення їхніх площ. Які материки перетинає екватор? нульовий меридіан? тропіки? полярні кола? 4 . Назвіть океани в порядку зменшення їхніх площ. 5 . Порівняйте площі: а) Світового океану та суходолу; б) найбільшого океану та найбільшого материка. 6. На конкретних прикладах доведіть значення для людини географічних знань про материки та океани. 1 .

П о м ір к у й т е

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

ф

Чому поділ суходолу на материки та частини світу збігається не повністю? П р а ц ю є м о

с а м о с т ій н о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

За допом огою додаткової літератури дізнайтеся, я к і коли з'явилися назви сучасних материків і океанів Землі.

❖ 7

www.e-ranok.com.ua


M il llll llllM il llll M il llll llll

llll llll

llll nil nil nilM il nilnil nil

nil nilnil

nilnil nilnilM il

I Il Il l l l l II I I lI lNl lI l l l l I I I l l l l l l l l I I II l l l l l1111 l l l l l l l I I I l l l l 1111 l l l l I IIII l l l l l11111111 l l l 1111 I I I l l l l 1111 l l l l I IIII l l l l l11111111 l l l l l l l I I I Il Nl l lI l l l l I IIII l l l l lI lI Il l! l l l l I I I l l l l l l l l I IIII IlNl l Il l l l l l l l l I I I l l l l Il Nl l lI I I II Il Nl l Il lI lNl lI l l l l I I I l l l l l l l l I IIII IlNl l Il lI lNl lI Il Nl l lI I I I l l l l l l l l I IIII l l l l l l l l l l l l I I I Il Nl l lI Il Nl l lI I

§ 2. Джерела географічної інформації. Карти материків та океанів, їх класифікація

В и

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

♦ які джерела містять інформацію про материки та океани ♦ про різні види карт

П р и г а д а й т е :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ відомі вам джерела географічної інформації ♦ що таке географічна карта; чим вона відрізняється від плану місцевості

У давні часи географічна інформація була ціннішою за золото. М андрівники під час своїх подорожей складали описи нових земель, мореплавці ретельно занотовували подробиці плавань у бортових ж урналах. Зараз, щоб дізнатися про віддалені куточки земної к у ­ лі, зовсім не обов’язково вируш ати в тривалу подорож. П іднятися на найвищ і верш ини, пропливти глибинами океану, побачити ви­ верження вулкана та навіть стати свідками цунамі вам допоможуть різноманітні дж ерела географічних знань. Особливо важливим д ж е­ релом географічної інформації з давніх часів і донині залиш аю ться географічні карти. ^ 1^ Джерела географічної інформації про материки та океани.

У наш час джерел географічної інформації дуже багато. Її не­ можливо зібрати в одній к н и ж ц і або на веб-сайті. Д ля того щоб отримати бажаний результат, вам потрібно навчитися користуватися різними інформаційними ресурсами. Усі дж ерела географічної інформації поділяю ться на первинні та вторинні. Первинні дж ерела пов’язані з дослідженнями об’єктів безпосе­ редньо на місцевості. Так, під час подорожей ви можете самостійно складати опис території, фотографувати, спостерігати та занотовувати. Проте дослідження материків та океанів насамперед потребує вмінь працювати з вторинними джерелами — таким и, що добуті та впорядковані інш им и дослідниками. До них відносять літературні та мультимедійні джерела, освітні сайти та ресурси бібліотек, мере­ ж а Інтернет, музейні експозиції, а також упорядковану статистич­ ну інформацію . Д ля виконання творчих завдань і досліджень вам знадобляться енциклопедії, довідники, періодичні видання. Про за­ хоплюючі м андрівки, наукові дослідж ення, експедиції, відкриття, досягнення української й міжнародної науки ви можете дізнатися в часописах «Світова географія» та «N ational G eographic»; багато8 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

В С Т У П

IIM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIllllINIIIIM ilM ilIIIммM ilM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIM ilM ilIIIM illlllINIIIIM illlllIIIINInilM ilIIIM ilM ilIIIммM ilM ilIIIМ ИИМ IIIM ilnilnilIIIМ ИИМ IIIМ ИИИИМ IIIмиимII

1 . ГІС — це сучасні комп'ютерні технології, що дають можливість поєд­ нати модельне зображен­ ня території (електронні карти, схеми, зображення земної поверхні з космосу) з різноманітною інфор­ мацією (статистичні дані, характеристики тощо). Р и с .

гранний світ природи розкрию ть перед вами сторінки ж урналів для дітей і ю нацтва «Колосок» та «Юний натураліст». Під час підготовки до уроків географії надійним помічником і порадником для вас стане підручник. Універсальним джерелом географічних знань є карти — «друга мова» географії. Із їхньою допомогою мож на отримати основні відо­ мості про природу, населення певних територій та його господар­ ську діяльність. Карти допомагають з ’ясувати причини географічних явищ , утворення різних природних комплексів на земній поверхні. Із часом карти поступово змінювалися: наскельні малю нки за­ ступили рукописні паперові карти, потім з ’явилися друковані гравю­ ри та поліграфічні відбитки, тепер — електронні зображення, їхні друковані копії, геоінформаційні системи (ГІС) (рис. 1). Однак не­ зважаю чи на зміни, карти були й залиш аю ться важ ливим засобом відображення та пізнання навколиш нього світу. У наш час уміння читати карти необхідне кож ній людині так само, я к і вміння корис­ туватися ком п’ютерними технологіями. Види карт.

Ми вже говорили, що карти є найваж ливіш им джерелом гео­ графічної інформації. Для того щоб правильно користуватися к ар та­ ми, необхідно знати їхні основні особливості та призначення. Отже, карти поділяють на певні групи за охопленням території, масштабом, змістом і призначенням. За охопленням території розрізняю ть карти: ♦ всієї земної кулі (карти світу та карти півкуль); ♦ карти материків та океанів; ♦ карти окремих частин м атериків (держав, областей, районів, міст) (рис. 2). 9 www.e-ranok.com.ua


III1111IIIМ М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 11111 Від охоплення території значною мірою за­ леж ить масштаб карти. З а масштабом усі гео­ графічні карти поділяю ть на такі види: ♦ великомасш табні (масштаб більший за 1 : 200 000); ♦ середньомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000); ♦ дрібномасштабні (масштаб менший за 1 : 1 000 000).

1:1Масштаб 00000000

2 . Класифікація карт за охопленням території (а — карти півкуль; б — карти материків; в — карти океанів). Р и с .

Чим більш ий розмір території, зображеної на карті, тим дрібніший масштаб карти. За змістом географічні карти бувають загальногеографічними та тематичними (рис. 3). Загальногеографічні карти приблизно з од­ наковою докладністю відображають основні еле­ менти місцевості. До таких карт відносять огля­ дові дрібномасштабні фізичні карти материків та океанів. Н а відміну від загальногеографічних карт, тематичні карти характеризують один або декіль­ к а компонентів природи. Зміст тематичних карт визначається темою, я к ій вони присвячені. Так, наприклад, для виявлення особливостей природ­ них компонентів м атериків вам знадобляться карти клім атичні, тектонічні, природних зон, ґрунтів; під час дослідж ення океанів — карти температури та солоності поверхневих вод, бу­ дови дна тощо. Залеж но від того, у яки х сферах людської діяльності вони будуть використані, карти роз­ різняю ть за їхнім призначенням: навчальні, ту­ ристичні, довідкові, військові, технічні тощо. Збірку географ ічних к ар т, об’єднаних певною ідеєю, змістом, способами зображ ення географічних явищ та об’єктів, називаю ть гео­ графічним атласом. Окрім карт атласи можуть вміщ увати таблиці, тексти, ф отографії, описи, профілі, м алю нки, довідково-статистичні дані. За картам и навчального географічного атласу для 7 класу зручно не лиш е вивчати географічні

10 www.e-ranok.com.ua


В С Т У П

IIM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIllllINIIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIM ilM ilIIIM illlllINIIIIM illlllIIIINInilM ilIIIM ilM ilIIIM ilM ilM ilIIIINInilIIIМ ИnilnilIIIМ ИnilIIIМ ИnilnilIIIМ ИnilII eScx. Ін іп р о д зе р ж и н Дніпровська

eQcx.r^

Д н іп р о р у д н в Каховське

вйсх.

Р и с .

3. Класифікація карт за змістом: загальногеографічні (а, б), тематичні (в, г).

особливості материків та океанів, але й зіставляти та порівнювати їх м іж собою. ^1

Головне

♦ Географічні знання можна отримати з різних джерел: підруч­ ника, довідників та енциклопедій, ж урналів і газет, телепередач, мережі Інтернет. ♦ Н айваж ли віш им джерелом наукового пізнання в географії є географічні карти. їх поділяють за масштабом, охопленням тери­ торії, змістом і призначенням. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИ

1. Наведіть приклади джерел географічної інформації, якими ви користуєте­ ся на уроці географії та вдома. 2. Чому географічну карту часто називають «другою мовою» географії? 3. За яким и ознаками географічні карти поді­ ляють на групи? Якими є особливості кож ної групи? П р а к т и ч н е

з а в д а н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

Розгляньте добірки карт в атласі й підручнику та з'ясуйте, до яких видів карт за охопленням території, масштабом і змістом вони належать. П р а ц ю є м о

с а м о с т ій н о

II I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I 11111111II

1. Уявіть, що ви збираєтесь у м андрівку до однієї з аф риканських країн. Складіть перелік джерел географічної інформації, які можуть знадобитися під час підготовки до подорожі. 2. Завантажте на свій персональний комп'ютер безкоштовну програму Google Earth (Гугл Планета Земля) для перегляду тривим ірних карт. Програма має безліч функцій, за допомогою яких на карті відображаються будівлі та ланд­ шафти у тривим ірній графіці, інформація про визначні місця, вулиці у ви­ гляді панорами тощо. Тепер ви зможете здійснювати віртуальні подорожі до будь-яких куточків нашої планети. 3. Здійсніть будь-яку з 15 запропонованих онлайн-мандрівок за посиланням: http://flytothesky.ru

www.e-ranok.com.ua

❖ ❖


РОЗДІЛ I ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ Н а уроках загальної географії та природознавства ви отримали знання про Землю я к природне тіло, що розвивається за певними законами та складається із взаємозалеж них земних оболонок. Ви дізналися про географічні закономірності — тривалі стійкі взаємозв’я зк и м іж географічними об’єктам и та явищ ам и, що повто­ рюються в часі та просторі. Виникнення та прояв географічних закономірностей зумовлені обертанням планети навколо своєї осі та навколо Сонця, кутом її н а­ хилу до площ ини орбіти, а також дією внутріш ніх сил. Географічні закономірності проявляю ться насамперед у формуванні та розвитку природних компонентів — гірських порід, води, повітря, ґрунтів, рослинності та тваринного світу, а також у розміщ енні природних комплексів. Н априклад, географічні закономірності проявляю ться в географічній зональності, вертикальній поясності тощо. М атерики й океани є складовими географічної оболонки, тому їм властиві про­ яви всіх існуючих географічних закономірностей.

ТЕМА 1. ФоРМА і РУхи ЗЕМЛІ

§ 3. Географічні наслідки форми та рухів Землі В и

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

♦ як форма Землі та її рухи впливають на природу материків і океанів П р и г а д а й т е :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ до якої фігури подібна форма Землі ♦ які зміни в природі відбуваються протягом року

Земля — третя від Сонця та найбільш а з планет земної гру­ пи. Астрономи встановили, що наш а планета одночасно бере участь у декількох видах рухів. Н априклад, у складі Сонячної системи во­ на рухається навколо центра Чумацького ш ляху. Однак головних видів руху, що з давніх часів були відомі людству, два: осьовий та 12 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

1. Ф о р м а

і р ух и

З е м л і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

орбітальний. Знання про форму, розміри та закономірності руху н а­ шої планети дають можливість зрозуміти прояв багатьох природних закономірностей на материках та в океанах. ^ 1^ Географічні наслідки форми та розмірів Землі.

Н а думку вчених, Земля утворилася приблизно 4,7 млрд років тому. Своєю формою вона нагадує сплюснуту кулю. Така кулеподіб­ на фігура Землі дістала назву геоїд . Форма Землі та її розміри мають важ ливе географічне значен­ ня. Маса нашої планети величезна — 6,6 секстильйона тонн (у цьому числі 21 нуль!). Вона формує силу земного тяж ін н я, я к а утримує на поверхні воду та атмосферу навколо Землі. Форма Землі визначає кут падіння сонячних променів на по­ верхню: на різних широтах вони падають під різними кутами. Це спричиняє нерівномірне нагрівання планети, зональний розподіл те­ пла та формування теплових поясів. Теплові пояси, у свою чергу, разом з інш ими чинникам и (розмірами та масою Землі, її відстан­ ню від Сонця) обумовлюють закономірну зміну природних процесів і явищ у географічній оболонці в напрямі від екватора до полюсів. 4^

обертання Землі навколо своєї осі.

Н аш а планета рівномірно обертається навколо уявної осі із за­ ходу на схід, якщ о дивитися на неї з боку Північного полюса. Такий рух Землі називають осьовим обертанням. Зем на вісь нахилена під кутом 66°33' до площ ини орбіти. При цьому вісь орієнтована своїм північним кінцем на П олярну зорю (рис. 1). Географічне значення осьового обертання Землі дуже велике. Насамперед воно визначає зміну дня і ночі та виникнення природної одиниці часу — доби. Це період повного оберту планети навколо осі. Д ля Землі він складає 23 години 56 хвилин 4 секунди. Зм іна дня і ночі зумовлює добові ритми в природі, тобто ре­ гулярне повторення протягом доби різних природних процесів. До них належ ать закономірні зміни в освітленні поверхні Землі, темпе­ ратурі повітря. Ж и ття організмів та людини також підпорядковане добовим ритмам. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Тривалість доби залежить від ш видкості обертання планети. Чим швид­ ше обертається планета навколо своєї осі, тим коротш а доба, і навпаки. Наприклад: Уран обертається навколо своєї осі у два рази швидше за Землю, тому тривалість доби на Урані становить половину земної доби. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

13 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Полярна зоря

Вісь

Південний полюс

Площина орбіти

Р и с .

1 .

осьове обертання

Землі.

Гз

Осьове обертання впливає на форму Землі. Сплющення Землі біля полюсів — результат її осьового обертання. Відстань від центра Зем лі до полюсів (полярний радіус) на 21 км коротш а за відстань від центра Землі до екватора (екваторіальний радіус). Із цієї ж причини окруж ність Зем ­ лі по меридіанах на 72 км менш а від е к ­ ваторіальної. Через осьове обертання Землі всі тіла, що рухаються її поверхнею, відхиляю ться від первісного напряму: у П івнічній півку­ лі — у правий бік за напрямком свого руху, а в Південній півкулі — у лівий бік. Лю ди­ на, що рухається зі швидкістю 4 —5 км /год, дію відхиляю чої сили, звичайно, не відчу­ ває. Проте на великі маси води здійсню ­ ється суттєвий вплив. Це добре видно на берегах річок. Відхиляю ча сила притискує воду до одного з берегів: у річок П івнічної півкулі зазвичай більш крутий правий бе­ рег, а в Південній півкулі — лівий. В ідхи­ лення також впливає на напрямок руху віт­ рів в атмосфері, течій у Світовому океані.

Орбітальний рух Землі.

Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця із середньою ш видкістю близько 30 к м /с. Один оберт навколо Сонця вона здій­ снює за рік — відрізок часу тривалістю 365 діб 6 годин 9 хвилин 9 секунд. Через нахил земної осі до площ ини орбіти при орбіталь­ ному русі Сонце освітлює кращ е то Північну, то Південну півкулю . Нерівномірність освітлення та нагрівання земної поверхні викликає зміну пір року. Д ля того щоб кращ е зрозуміти причини зміни пір року, роз­ глянемо положення Землі під час весняного та осіннього рівнодення, зимового й літнього сонцестояння (рис. 2). Під час весняного й осіннього рівнодення (21 березня і 23 ве­ ресня) Сонце перебуває в зеніті над екватором. Його промені пада­ ють на екватор під прямим кутом. Н а північ і на південь від нього проміння падає під однаково меншими кутами. Тому на всій земній кулі (крім полюсів) день дорівнює ночі й триває 12 годин. 14 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. Ф о р м а

і р ух и

З е м л і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Півн. півкуля. Зима Півд. півкуля. літо

23 вересня Р и с .

2 .

орбітальний рух Землі.

У день літнього сонцестояння (22 червня) вісь Землі нахиле­ на північним кінцем до Сонця і його промені прямовисно падають на паралель 23°26' пн. ш. — П івнічний тропік. У цей час на всіх ш иротах П івнічної півкулі Сонце займає найвищ е полож ення. Н а північ від паралелі 66°34' пн. ш ., я к у називаю ть Північним поляр­ ним колом, Сонце за горизонт не заходить. Скрізь у П івнічній пів­ кулі день довший за ніч, він збільш ується від 12 годин на екваторі до 24 годин на полюсі. 22 червня в П івнічній півкулі починається астрономічне літо, а в Південній — астрономічна зима. У день зимового сонцестояння — 22 грудня — положення Землі протилежне. До Сонця обернена Південна півкуля, і його проміння прямовисно падає на Південний тропік — паралель 23°26' пд. ш. Те­ пер освітлена вся південна полярна частина від паралелі 66°34' пд. ш. (Південне полярне коло). У Південній півкулі розпочинається астро­ номічне літо, а в П івнічній — астрономічна зима. Унаслідок орбітального руху та нахилу земної осі до площини орбіти на Землі утворилися п ’ять поясів освітлення, обмежених тро­ піками та полярними колами (рис. 3). Вони відрізняю ться висотою полуденного Сонця над горизонтом, тривалістю дня та тепловими умовами. Н аявність поясів освітлення на Землі визначає зміну в н а­ прям ку від екватора не лиш е температури повітря, але й вигляду земної поверхні, усіх природних умов, що впливають на ж иття та господарську діяльність людей. 15 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Р и с .

Пояси освітлення, т р о п іки та полярні кола.

3 .

Зі зміною пір року пов’язан а сезонна ритмічність у природі. Вона проявляється в змінах температури, вологості повітря та інш их метеорологічних показників, що, у свою чергу, впливає на режим водойм, ж иття рослин і тварин. Головне

♦ Кулеподібна форма Землі визначає різну кількість сонячного світла й тепла, що надходить на її поверхню на різних широтах. ♦ Головними географічними наслідками осьового обертання Землі є зміна дня і ночі, добова ритмічність природних явищ та процесів, стиснута біля полюсів форма планети, відхиляю ча сила, що впливає на переміщ ення тіл. ♦ Головними географічними наслідками орбітального руху Землі є зміна пір року та сезонна ритмічність природних процесів.

З а п и т а н н я

О

П р а ц ю є м о

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Поясніть, яке значення для географії має форма Землі та її розміри. У яко­ му місці на поверхні Землі людина може перебувати найближче до її цен­ тра? 2 . Укажіть географічні наслідки: а) обертання Землі навколо своєї осі; б) обертання Землі навколо Сонця. 3. Наведіть приклади добових і сезонних ритмів у природі. 4 . Що таке тропіки та полярні кола? 5 . У який день у ва­ шій місцевості полуденна висота Сонця над горизонтом буде найбільшою? найменшою? 1 .

1 . 2 .

с а м о с т ій н о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

дізнайтеся, хто, коли та в який спосіб першим виміряв радіус Землі. Підготуйте доповідь про календарі різних часів і народів. Виявіть недоліки їхніх систем відліку часу.

16 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

♦ ТЕМА 2. МАТЕРиКи ТА оКЕА ни — ВЕЛиКІ ПРиРоДні к о м п л е к с и г е о г р а ф іч н о ї о б о л о н к и

§ 4. Походження материків та океанів В и

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

♦ про походження м атериків та океанічних западин унаслідок руху літо­ сферних плит ♦ про геологічні ери та епохи горотворення П р и г а д а й т е :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ із яких шарів складається материкова та океанічна земна кора ♦ як взаємодіють між собою літосферні плити

❖ ❖

До того часу я к на Землі з ’явилися перші люди, вона існува­ ла вже понад 4 млрд років. І за цю тривалу історію вигляд нашої планети неодноразово змінювався. Існування океанічних западин та виступів материків — планетарна особливість Землі. П оходження планетарних форм пов’язане з формуванням земної кори під впливом сил, я к і виникали при взаємодії Землі з інш ими небесними тілами, та процесів, що відбувалися всередині самої планети. ^ 1^ Материкова та океанічна земна кора.

Щоб відповісти на запитання про те, я к утворилися материки й океани, потрібно пригадати особливості будови земної кори. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Земна кора — це верхня частина твердої оболонки Землі — літосфери. Вона являє собою ніби тонку ковдру, під якою приховані земні надра. Потужність земної кори у середньому складає лише 0,6 % від довж ини радіуса Землі. Утворення земної кори нерозривно пов'язано з походженням планети. На думку вчених, близько 4 млрд років тому під час активних рухів мантії на поверхні Землі почали накопичуватися найбільш легкі речовини у вигляді своєрідних островів-масивів. За будовою та складом вони відрізнялися від глибоководних ділянок океанічного дна.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Унаслідок тривалого розвитку сформувалися два типи земної кори — материковий та океанічний (рис. 1). М атерикова земна кора складається з трьох ш арів — осадового, гранітного й базальтового. Її потужність становить 30—75 км. О кеанічна земна кора утворена двома ш арами — осадовим і базальтовим. Гранітний ш ар відсутній або дуже тонкий, і осадові породи залягаю ть на базальтах. П отуж ­ ність земної кори цього типу — 5—15 км. 17 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ I. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ осадовий шар

о к е а н іч н а к о р а

(п отужн ість 5— .І5 к м і)

м а те р и ко в а кора

(потужність 30— 75 км)

X

4“ океан

і

Материк

Верхні шари мантії

Р и с .

4^

1 .

Будова земної кори.

Дрейф континентів.

Якщ о уважно розглянути глобус або будь-яку карту світу, м ож ­ на побачити цікаву особливість обрисів багатьох берегових ліній м а­ териків та островів. Так, материки П івденна А м ерика та А фрика, якщ о їх щ ільно «зсунути», досить точно з ’єднаються один з одним, як деталі мозаїки; довгий рукав Антарктичного півострова зм икаєть­ ся з крайнім півднем Південної Америки; форма острова М адагаскар свідчить про його м ожливу єдність з Африкою. Такі спостереження навели на думку німецького вченого А ль­ фреда Вегенера, що розташ ування, розміри та конф ігурація матери­ ків і океанів у минулому були інш ими (рис. 2). Близько 250 млн років тому на Землі існував лиш е один материк-велетень — П ангея. Його площа становила приблизно стільки ж, скільки площ а всіх сучасних м атериків та островів разом. Супер­ континент омивали води давнього океану — Панталасса. П ізніш е П ангея розкололася на дві гігантські частини — Лавразію та Гондвану. М іж ними з ’явився новий водний простір — море Тетіс. Із часом Л авразія та Гондвана розпалися на улам ки, я к і по­ ступово розійш лися в різні боки. М іж ними утворилися нові океа­ ни — Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий. Тихий океан є залиш ком давнього водного простору Панталасси. Від давніх часів існування його площ а скоротилася більше ніж удвічі. Космічні спостереження доводять, що дрейф континентів тр и ­ ває й зараз. Гіпотеза Вегенера набула подальшого розвитку в тео­ рії тектоніки плит, згідно з якою великі блоки літосфери, повільно рухаючись астеносферою, несуть на собі материки та морське дно. 18 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

250 млн років тому

190 млн років тому

у - ї

і

.

V s4

АH

v

' Х’Ч ч 'х\ а

ї

(

і

Ш Ш Ш ' Ч

ff

У

„ X АВСТРАЛІЯ

W

АВС7РАт

Т ^Т А Р КТ рВ ^' 60 млн років тому Р и с .

2 .

Cьогодні

дрейф континентів.

Вчені вважаю ть, що причиною руху літосферних плит є пере­ міщ ення у верхній мантії речовин, я к і накопичую ться в глибинах Землі. Із часом плити розходяться в різні боки, занурюються одна під одну або зіш товхую ться. Н а межах літосферних плит виникаю ть серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщ ини, відбува­ ються процеси горотворення. ^ 3^ Геологічні ери та епохи горотворення.

Усю історію геологічного розвитку Землі вчені поділяю ть на ери: архейську (у перекладі з грецької — «ера найдавніш ого ж и т ­ тя»), протерозойську («ера первинного ж иття»), палеозойську («ера давнього ж иття»), мезозойську («ера середнього ж иття») і кайнозой­ ську («ера нового ж иття») (рис. 3). Зараз триває кайнозойська ера, її четвертинний (антропогеновий) період, я к и й розпочався майж е 2 млн років тому. Цей період охоплює час виникнення людини та історію розвитку людського суспільства. П ідхід у виділенні певних часових відрізків пов’язаний із по­ діям и, що відбувалися на Зем лі. Н айдавніш і ери — архейську та 19 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Ера

Період Четвертинний

КАЙНОЗОЙСЬКА

МЕЗОЗОЙСЬКА

ПАЛЕОЗОЙСЬКА

Неогеновий

Тривалість (млн років) 1,8 21,2

Палеогеновий

42

Крейдовий

75

Ю рський

55

Тріасовий

50

Пермський

55

Кам'яновугільний

70

Д евонський

60

Силурійський

30

О рдовицький

65

Кем брійський ПРОТЕРОЗОЙСЬКА

Альпійська

М езозойська (кіммерійська)

Герцинська

Каледонська

75 2100 понад 1800

АРХЕЙСЬКА

Епохи горотворення

Байкальська

3 . Геохроноло­ гічна таблиця. Р и с .

протерозойську — часто об’єднують в одну та називаю ть докембрі­ єм. У цей час на Землі утворилася земна кора, сформувалися ядра прадавніх материків, спостерігалася активна вулканічна діяльність. У подальшому відбувалися зміни в розвитку органічного світу, к л і­ матичних умов, співвідношенні суходолу та океану. Також відрізки часу відносно спокійного розвитку земної кори чергувалися з епохами горотворення — періодами посилення тек ­ тонічних рухів, що приводили до утворення гірських систем, вул­ канізм у, землетрусів. У геологічній історії Зем лі вчені виділяю ть декілька таких епох: байкальську, каледонську, герцинську, мезо­ зойську, альпійську (рис. 3). Остання з них — альпійська — ще не заверш ена й триває зараз. А ктивні горотворчі процеси відбуваються в районах зіткнення літосферних плит; там часто трапляю ться зем ­ летруси, утворюються вулкани. Головне

♦ Р озрізняю ть два основні типи земної кори: материковий та океанічний. П ерш ий властивий материкам (у тому числі їхнім під­ водним окраїнам), другий — океанічним улоговинам. ♦ Р озташ ування, розміри та конф ігурація м атериків і океанів у далекому минулому були інш им и та зазнаватим уть змін у м ай­ бутньому. ♦ Ери — відрізки геологічного часу, я к і виділяю ть в історії роз­ витку Землі. ♦ Епохи горотворення — періоди активізації рухів та взаємодії літосферних плит. 20 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

З апи танн я та за в д а н н я для с а м о п е р е в ір ки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Назвіть дві ознаки, що відрізняю ть материкову земну кору від о ке а ніч­ ної. 2. Які спостереження навели вченого А. Вегенера на дум ку про дрейф континентів? За рис 2. (с. 18) установіть, уламками яких давніх материків є сучасні континенти. 3. Чому літосферні плити рухаються? 4. Які види вза­ ємодії літосферних плит вам відомі? 5. Які ери виділяють у геологічному роз­ витку Землі? Назвіть епохи горотворення, які відбувалися в різні ери. 6. Які ера та епоха горотворення тривають зараз? П р а кти ч н е за в д а н н я ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Позначте межі та підпишіть на контурній карті назви семи найбільших літо­ сферних плит, стрілками вкажіть напрямки їхнього руху.

П рацю єм о с а м о с тій н о ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ доведіть, що сучасні материки й океани виникли внаслідок розходження літосферних плит.

О

Порадник 1. Відкрийте карту світу в атласі. 2. Покладіть зверху кальку (прозорий папір), обведіть і виріжте контури ма­ териків. 3. доберіть схожі берегові лінії, складіть «Пангею». 4. Відтворіть рух літосферних плит у давні геологічні часи.

§ 5. Тектонічні структури. Рельєф материків та океанів Ви дізнаєтесь: ♦ про стійкі та рухомі ділянки земної кори ♦ про законом ірності пош ирення основних форм рельєфу на материках і в океанах

П ригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ що таке рельєф ♦ які сили беруть участь у формуванні рельєфу

М атерики з безкраїми рівнинами та гірськими масивами, океа­ нічні западини зазвичай здаються нам міцними та непорушними. Чи можете ви, подумки занурюючись у минулі геологічні епохи, уявити, що на місці наш их У країнських Карпат плескалося море, а навколо майбутньої Говерли плавали велетенські акули? Однак рельєф Землі постійно змінюється, хоча й дуже повіль­ но. Н аукові дослідження свідчать: утворення великих форм рельєфу земної поверхні пов’язане насамперед із глибинними процесами, що й створюють основні риси вигляду Землі. 21 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл

I. з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^ 1^ Тектонічні структури.

Тектонічні структури — це великі д іл ян ки земної кори, що обмежені глибинними розломами. Будову й рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка. Ви вже знайомі з найбільш ими тектонічними структурами — літосферними плитами. Серед них виділяю ть сім гігантських плит та десятки менш их. Б ільш ість плит вклю чає я к м атерикову, так і океанічну земну кору. У м еж ах м атериків основними тектонічним и структурам и є платформи та пояси (області) складчастості. Платформи — це відносно стійкі ділянки земної кори з досить вирівняною поверхнею. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Платформи виникли на місці давніх складчастих гір. Згодом під дією зовнішніх процесів гори були зруйновані, місцевість вирівнялася й опустилася до рівня моря, де тривалий час накопичувалися осади. Від високих гірських масивів або окремих вулканів майже нічого не залишилося. Зруйновані гірські масиви, зім'яті у складки й заповнені застиглою магмою, метаморфізовані (перетво­ рені) високим тиском та температурою гірські породи утворюють фундамент платформ, а осадові породи більш пізнього віку, які залягають на ньому, — осадовий чохол. Таким чином, платформи мають двоярусну будову.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Більш ість платформ утворилася дуже давно — понад декілька мільярдів років тому, у докембрії. Тому їх називаю ть давніми до­ кембрійськими платформами. Давні платформи складаю ть основу всіх сучасних м атериків. Так, наприклад, в основі м атерика Південна А м ерика леж ить П ів ­ нічноамериканська платформа, А встралії — А вст ралійська п ла т ­ форма, а для утворення величезної Євразії об’єдналися к іл ьк а дав­ ніх платформ: Східноєвропейська, Сибірська, Африкано-Аравійська, Індост анська та інш і. М іж відносно стійким и платформами розташ овані видовжені ділянки — пояси (області) складчастості, я к і характеризую ться знач­ ною рухливістю. У їхніх межах збільш ення тиску збирає гірські по­ роди у складки, створюючи складчасті ділянки. Н айбільш им и та найактивніш им и поясами складчастості на сучасному етапі розвитку літосфери є Тихоокеанський і АльпійськоГ ім алайський (Середземноморський). Р озташ уванн я літосф ерних плит, давніх платф орм , поясів складчастості, зон розломів на суходолі та в океанах відображено на карті будови земної кори (рис. 1). 22 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^2^ Рельєф материків та океанів.

Н ерівності земної поверхні називаю ть ф ормами рельєфу, а науку, що їх вивчає, — геоморфологією (від грец. «гео» — земля, «морфос» — форма, «логос» — вчення). Найбільш ими — планетарними формами рельєфу є виступи м а­ териків і западини океанів. Континентальному (материковому) типу земної кори відповідають материки. Їхні окраїни затоплені водами океанів. М ежами м атериків вваж аю ть найниж чу м еж у підводної

Р и с .

1 .

Будова земної кори.

~АнД*апЄі 3

ПІВНІЧ! ЗНИИТрОЛ/К

5 4

___ і Давні платформи Щ фундамент (віком 1600 млн років) Області складчастості ___ байкальської та каледонської (найдавнішої, віком від 1200 до 500 млн років) — герцинської (давньої, віком від 460 до 230 млн років) і------1 мезозойської (середньої, віком від 160 до 70 млн років) І------1 альпійської (нової, віком від 30 млн років і до теперішнього часу)

Елементи будови океанїчного дна | | Материкові обмілини | | Зони острівних дуг | | Океанічні платформи і------ 1 Серединно-океанічні 1 ------ 1хребти | | Крайові океанічні жолоби Великі зони розломів

І Масштаб 1 • 250 000 000~ Плити 1 Кокос 2 Карибська 3 Іранська 4 Індо-Китайська 5 Філіппінська

Вулкани * діючі * згаслі Зони землетрусів та сучасного горотворення Епіцентри катастрофічних землетрусів Напрям і швидкість переміщення плит (см/рік) ----- Межі літосферних плит

www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ окраїни, де зникає гранітний ш ар і кора континентального типу змінюється океанічною. Океанічному типу земної кори відповідає ложе Океану. У м еж ах м атериків і океанів розрізняю ть дві основні форми рельєфу: гори та рівнини. Гори займаю ть близько 40 % суходолу земної кулі, рівнини — близько 60 %. Знання про особливості тектонічної будови дає можливість по­ яснити розташ ування основних форм рельєфу материків та океанів. ГЗ

Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках.

Зіставлення тектонічної та фізичної карт світу свідчить про від­ повідність м іж платформами та рівнинами. Так, Східноєвропейській платформі відповідає Східноєвропейська р івн и н а , Сибірській п л а т ­ формі — Східносибірське плоскогір’я, а в межах П івденноам ерикан­ ської платформи сформувалися декілька різних за висотою рівнин: Б разильське та Г віанське плоскогір’я, А м азонська, О рінокська та Л а-П лат ська низовини. В областях складчастості на межах зіткнення літосферних плит утворюються складчасті гори. Так, наприклад, Альпійсько-Гім алай­ ському складчастому поясу, що має широтне простягання в Євра­ зії, відповідають гірські системи П іренеїв, А льп , А п ен н ін , Б а лка н, Криму, Карпат , К авказу, П ам іру, Гім алаїв. Тихо­ океанський пояс простягається уздовж захід-

Р и с .

2 .

Рельєф дна Світового

океану.

X ,

%иоА Лл, *0.

XX

Ох-

І

Ч й 'Off

У0і

X V к Підняття розплавленої породи Розходження літосферних плит

% Занурення океанічної плити в мантію

24 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

них і східних берегів Тихого океану та охоплює системи острівних дуг і глибоководних жолобів, а також окраїнні моря, численні діючі вулкани. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Вивчення великих форм рельєфу Землі та процесів, що їх змінюють, має велике практичне значення. Від цих процесів залежать, наприклад, умови будівництва, безпека людей. За формами рельєфу можна визначати будову надр, що допомагає в пошуках корисних копалин.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Особливості рельєфу дна океанів.

Рельєф дна Океану не менш склад­ ний та різном анітний, н іж рельєф сухо­ долу. Основними ф ормами рельєфу дна Океану є континентальний шельф, м ате­ риковий схил, лож е Океану, серединноокеанічні хребти (рис. 2). Найбільш а форма рельєфу дна Світо­ вого океану — ложе із земною корою оке­ анічного типу. Площа ложа Світового оке­ ану перевищує 224 млн км 2 (це в 1,5 ра­ зу більше за площу всього суходолу!). На лож і є пасма, плато, височини, я к і роз­ діляю ть його на улоговини — рівнини на дні Океану, що відповідають океанічним платформам. Н айбільш а океанічна улого­ вина — П івнічно-Східна — розташ ована в Тихому океані. Зем на кора під океанам и набага­ то тонш а, н іж м атерикова. Тому навіть у межах океанічних улоговин є багато гір вулканічного походження. Особливою формою рельєфу дна оке­ анів є серединно-океанічні хребти з гли­ бокими розщ елинами завш ирш ки кіл ька десятків кілометрів, уздовж я к и х розхо­ дяться літосферні плити та піднімається розплавлена речовина мантії. Серединноокеанічні хребти утворюють єдину п л а­ нетарну систему протяж ністю близько

3. З усіх серединно-океаніч­ них хребтів найкраще вивчений Серединно-Атлантичний хребет, який є стержневим елементом рельєфу дна Атлантичного океану. Велетенська структура з відносною висотою до 4 км простягається від острова Ісландія на півночі до 65° пд. ш. Найбільшої ширини хребет сягає в Південній атлантиці — до 1500 км. Р и с .

25 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 60 тис. км та простежую ться в усіх океанах. їм властива висока сейсмічність, тектонічна активність, інтенсивний вулканізм і потуж ­ ні потоки тепла з надр Землі (рис. 3). Н айглибш і місця в Океані — жолоби, я к і утворюються в міс­ ц ях, де одна плита заходить під інш у, поринаю чи в мантію. Усі глибоководні жолоби розташ овані по окраїнах океанів. Н айбільш е їх — 28 — зустрічається в Тихому океані. Головне

♦ Залеж но від тектонічної активності розрізняю ть тектонічні структури — платформи та області складчастості. ♦ М атерикові та океанічні рівнини відповідають стійким д іл ян ­ кам земної кори — платформам. ♦ Складчасті гори, глибоководні жолоби та серединно-океанічні хребти утворилися в найбільш неспокійних районах Землі — у зонах взаємодії літосферних плит. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Що таке платформи? Як утворилися давні платформи? 2 . Яку інформацію можна отримати з карти будови земної кори? 3. Поясніть виникнення та розта­ шування областей альпійської складчастості: а) у Євразії; б) у Південній Америці. 4 . Які гірські системи утворилися в герцинську епоху горотворення? 5 . Чим відрізняються гори альпійської та герцинської епох горотворення? 6. Що таке рельєф? доведіть, що планетарні та основні форми рельєфу материків і океанів є результатом дії внутріш ніх сил Землі. 7 . Про які закономірності розташування планетарних та основних форм рельєфу ви дізналися з тексту параграфа? 1 .

П р а к т и ч н а

р о б о т а

1

11111111I II11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111II I 11111111III МИ 11111111I II11111111I II111111111111I II11111111II I 111111111111I II111111111

Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв'язків між тектоніч­ ною будовою і формами рельєфу. Порадник 1 .

2 .

За картою будови земної кори (тектонічною картою) з'ясуйте, де розташо­ вані найбільші давні платформи, області давньої та сучасної складчастості. Зіставте тектонічну та фізичну карти світу та встановіть, які форми рельєфу відповідають виявленим тектонічним структурам. Результати роботи зане­ сіть до таблиці за зразком.

Назва тектонічної структури

Відповідна форма рельєфу

I. Платформи

східноєвропейська

східноєвропейська рівнина

II. області складчастості 3. Зробіть висновок щодо законом ірностей розташування основних форм рельєфу.

26 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

§ 6. Кліматотвірні чинники В и

д із н а є т е с ь :

♦ про основні причини, що впливають на формування клімату ♦ про що розповідають кліматичні карти П р и г а д а й т е :

II МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ II

♦ що таке погода ♦ що таке клімат, які показники його характеризують ♦ як і чому температура повітря залежить від географічної широти

❖ ❖

Вам відомо, що клімат — це багаторічний режим погоди, х а­ рактерний для певної місцевості. К лім ат є важ ливим компонентом природи, яки й великою мірою визначає утворення та розміщ ення великих природних комплексів на м атериках та в океанах, побутову та господарську діяльність людей. Тому дуже важ ливо знати осо­ бливості клім ату тієї чи інш ої території, причини його утворення. ^ 1^ Кліматотвірні чинники. Кліматичні карти.

К лімат визначається поєднанням на певній території багатьох умов, я к і називаю ть кліматотвірними чинниками . З усього різноманіття причин, що впливають на формування клім ату певної місцевості, м ож на виділити основні клім атотвірні чинники: ♦ кількість сонячної енергії, я к у отримує земна поверхня; ♦ характер підстильної поверхні; ♦ ци ркуляц ія повітряних мас. Розібратися у складних питаннях утворення типів клім ату Зем­ лі та їхніх особливостях вам допоможуть кліматичні карти. Із них ви можете отримати інформацію про основні кліматичні показники: тем­ пературу, опади, атмосферний тиск, вітри, клім атичні пояси тощо. ^2^ Сонячна енергія.

Сонячна енергія є не тільки основним джерелом ж иття на Зем ­ лі. Вона надає руху «механізмам» погоди та клімату. Р іч н а кіл ькість сумарного тепла, що надходить до поверхні Землі передусім залеж ить від кута падіння сонячних променів, про­ зорості атмосфери, абсолютної висоти місцевості, тривалості світло­ вого дня та багатьох інш их причин. Н ерівномірний розподіл сонячного тепла на Землі обумовлює одну з найваж ливіш их географічних закономірностей — залежність температур повітря від географічної широти місцевості та висоти над рівнем моря. 27 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл

I. з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^ 3^ Закономірності зміни температури повітря.

Залеж ність температури повітря від географічної широти легко простежити за кліматичною картою світу. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

для відображення розподілу температур використовують і з о т е р м и — лінії, які з'єднують точки з однаковою температурою повітря. Зазвичай за допо­ могою ізотерм на кліматичних картах зображують середні річні або середні температури найхолодніш ого та найтеплішого місяців — відповідно січня й липня.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Поблизу екватора температура повітря залиш ається майж е не­ змінною та дорівнює +25...+26 °С, у помірних ш иротах січневі тем­ ператури на м атериках коливаю ться від 0 °С до -1 6 °С, а липневі — від +15 °С до +22 °С. Н айбільш низькі температури спостерігаються в полярних широтах. Отже, чим ближ че до екватора, тим більш им є кут падіння сонячних променів, тим сильніш е нагрівається земна поверхня та вищою є температура приземного ш ару атмосфери, і навпаки. ^ 4^ Вплив підстильної поверхні на формування клімату.

Н а формування клім ату впливають різні особливості земної по­ верхні, її неоднорідність (рис. 1). Р и с .

1 .

Чергування на нашій планеті материків і океанів впливає на формування

клімату.

28 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

О скільки суходіл і вода по-різному прогріваю ться й охоло­ джую ться, розрізняю ть материкові та океанічні (морські) клім ати. При просуванні в глиб материків клім ат стає більш континенталь­ ним — кількість опадів зменш ується, а річні амплітуди температур збільшуються. Ступінь континентальності клім ату материків також залеж ить від порізаності, звивистості та розмірів берегової лінії. Вагомий вплив на клім ат материків здійснює висота та х ар ак ­ тер рельєфу місцевості. Високі гори є клім атичним и бар’єрами. При цьому навітряні схили отримують багато опадів, а підвітряні схили сухі (рис. 2). М орські течії переносять значну кількість тепла з низьких ш и­ рот у високі. У збереж ж я, я к і омиваю ться теплими течіями, теплі та вологі, а ті, що омиваються холодними, — прохолодні та сухі. Н а західному узбережжі С кандинавії аж до Полярного кола за ра­ хунок теплих течій температура навіть взим ку становить близько 0 °С, випадає багато опадів. Тут сформувалася зона тайги. Н а цій самій ш ироті на півострові Лабрадор, як и й омиває холодна течія, зима суха, літо прохолодне, росте тундрова рослинність. Р и с . 2 . Повітряні маси, що містять водяну пару, піднімаються гірськими схилами. Пові­ тря охолоджується, водяна пара, що є в надлишку, конденсується, і випадають опади.

29 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Р ізні поверхні — ґрунт, вода, рослинність, лід — по-різному поглинають тепло й нагріваю ться. Відбиваюча здатність земної по­ верхні характеризується показником альбедо, я к и й вимірю ється у відсотках. Чим більшою є здатність поверхні відбивати сонячну радіацію, тим більшим є цей показник. Так, альбедо чистого снігу, який щойно випав, становить 95 % , а чорнозему — лиш е 15 %. ^1

Головне

♦ Особливості клім ату певної території визначаю ть сукупність та взаємодія кліматотвірних чинників. У першу чергу клім ат залеж ить від надходження сонячної енергії, кількість якої визначається кутом падіння сонячних променів. У зв’язк у із цим температури повітря зменш уються від екватора до полюсів. ♦ Важливим чинником формування клім ату є положення тери­ торії відносно Океану, особливості підстильної поверхні. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Про які кліматотвірні чинники ви дізналися з тексту параграфа? 2 . Яку інформацію можна отримати з кліматичних карт? 3 . охарактеризуйте ме­ ханізм впливу сонячної енергії на формування клімату. 4 . Як особливості підстильної поверхні впливають на клімат? 5 . Чому в прибережних районах материків клімат влітку прохолодніший, а взимку тепліший, ніж у центральних частинах континентів? 6 . Чому та як змінюється температура повітря з ви­ сотою? 1 .

П о м ір к у й т е

1 11111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I М И 1111I I I 1111І І І І І І І І I I I 11111111I I I 111111111111I I I 11111111I I I 111111111111I I I 111111111

Чому температури повітря поблизу екватора протягом року майже незмін­ ні, а при віддаленні від екватора спостерігається збільшення амплітуд між січневими та липневими показниками? 2 . Чому в центрі міст температура повітря зазвичай вища, ніж на їхніх о ко ­ лицях? 1 .

§ 7. Роль циркуляції повітряних мас у формуванні клімату

❖ ❖

В и

д із н а є т е с ь :

♦ про утворення вітрів-гігантів та їхній вплив на формування клімату ♦ чому атмосферний тиск та опади розподіляються на поверхні Землі не­ рівном ірно П р и г а д а й т е :

♦ що таке вітер та причини його виникнення ♦ що таке атмосферний тиск та від чого він залежить ♦ звідки беруться опади

30 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Р и с . 1 . Схема утворення загальної циркуляції атмосфери: 1 — при піднятті повітря охолоджується, конденсується, утворюються хмари, випадають опади; 2 — зони під­ вищеного тиску формуються при опусканні холодного повітря, яке тисне на поверх­ ню Землі з більшою силою; 3 — зони зниж еного тиску утворюються при піднятті теплого повітря вгору; ВТ — високий тиск; НТ — низький тиск.

Над нашою планетою формується система глобальних вітрів, я к і перерозподіляю ть тепло й вологу на поверхні Землі. Я кби не вони, на екваторі було б набагато ж аркіш е, а на полюсах — холод­ ніше. Отже, третім дуже важливим кліматотвірним чинником є цир­ кул яц ія повітряних мас. ^ 1^ Повітряні маси та їхні властивості.

Неоднаковий розподіл сонячного тепла на Землі та неоднорід­ ний характер підстильної поверхні спричинюють формування різних повітряних мас. Повітряні маси — це великі об’єми повітря, що формуються на певній території та мають відносно однорідні властивості. Залеж но від районів формування виділяю ть декілька типів повітряних мас: екваторіальні, тропічні, помірні, арктичні та антарктичні. Вони від­ різняю ться насамперед температурою. Усі типи повітряних мас, крім екваторіального, поділяю ться на підтипи: морський та континентальний. Екваторіальне повітря характеризується високими температу­ рами та великою вологістю. Тропічне повітря формується над тропіч­ ними широтами материків та океанів. Континентальні тропічні пові­ тряні маси мають високу температуру та низьку вологість, морське тропічне повітря дещо прохолодніше, але більш вологе. 31 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ dm ВІТ . -східні

т помірних Пасати

Пасати

іітри помірни:

Півд

Р и с .

2 .

віті

Утворення постійних вітрів.

Г2

Континентальні помірні повітря­ ні маси панують над материками П ів­ нічної півкулі. Їхні сезонні властивос­ ті відрізняю ться: влітку сухе повітря добре прогрівається, а взим ку — охо­ лодж ується. Морське помірне повітря формується над пом ірним и ш ирота­ ми океанів, тому м ає значну воло­ гість. В літку воно холодніш е за к о н ­ тинентальне повітря помірних широт, а взимку, навпаки, тепліше. А рктичні та антарктичні повітря­ ні маси, що утворюються над криж ани­ ми поверхнями південних і північних полярних регіонів, характеризую ться низькими температурами та вологістю.

Циркуляція повітряних мас.

Зональний розподіл тепла в атмосфері обумовлює зональний розподіл атмосферного тиску. У районі екватора та в помірних ш иро­ тах утворюються пояси з переважанням низького тиску; у тропічних та полярних ш иротах — із переважанням високого тиску. Це при­ зводить до утворення вітрів-гігантів, що переміщують різні за влас­ тивостями повітряні маси від областей високого в області зниженого атмосферного тиску. Таку систему повітряних течій планетарного масштабу називаю ть загальною циркуляцією атмосфери (рис. 1, 2). Якщ о рухатися від екватора до полюсів, мож на простежити, я к чергування переміщ ення повітря з областей високого тиску до областей низького тиску утворює суцільну систему горизонтальних і вертикальних повітряних течій у тропосфері. 4^

Постійні та сезонні вітри.

До великих повітряних течій у системі загальної циркуляц ії атмосфери відносять пасати, західні вітри помірних широт, північ­ но-східні та південно-східні вітри полярних широт, а також мусони. Пасати (у перекладі з голландської означає «постійні») — ві­ три, що протягом усього року дмуть від поясів високого тиску, роз­ таш ованих поблизу 30-х тропічних широт кож ної півкулі, до поясу низького тиску на екваторі. Під впливом обертання Землі навколо своєї осі вони відхиляю ться та створюють північно-східний пасат у П івнічній півкулі та південно-східний пасат у Південній півкулі. 32 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Р и с .

3 .

Схема утворення мусону: а) літній мусон; б) зимовий мусон.

У давні часи ці вітри допомагали мореплавцям на вітрильних суднах долати простори океанів (рис. 2). Західні вітри утворюються при переміщ енні повітря від тропіч­ них поясів високого тиску в протилежний бік до областей низького тиску помірних широт. Вони поступово відхиляю ться на схід і в по­ мірних ш иротах стають західними (рис. 2). П ереважаю чими вітрами полярних широт є північно-східні ві­ три в П івнічній півкулі і південно-східні — у Південній (рис. 2). Ц и ркуляц ія атмосфери ускладню ється також тим, що влітку над континентами тиск повітря зниж ується, а взимку підвищ ується. При цьому виникає так звана мусонна ц и ркуляц ія. Мусони — сезон­ ні вітри, що змінюють свій напрямок залежно від пори року (рис. 3). Утворення мусонів схоже на утворення бризів. В літку суходіл на­ грівається більш е за Океан. Тому над суходолом виникає область зниженого тиску, а над водними просторами — підвищеного. Через це повітря починає рухатися з Океану на суходіл. Взимку все н а­ впаки: атмосферний тиск зниж ений над Океаном та підвищ ений над суходолом. Тому зимовий мусон рухається із суходолу до Океану. Найбільш потужні мусони формуються на півдні та сході Азії. ^ 4^ Закономірності розподілу атмосферних опадів.

Простежимо та виявимо закономірності розподілу атмосферних опадів за схемою розподілу атмосферних опадів на Землі (рис. 4). В екваторіальних ш иротах випадає найбільш а кількість опа­ дів — 1000—2000 мм і навіть більше, тому що там цілий рік ви­ сокі температури й панують висхідні потоки повітря. У тропічних ш иротах кількість опадів зменш ується, у внутріш ніх районах м а­ териків їх менше ніж 100 мм на рік. Це результат переважаючого високого тиску з низхідними рухами повітря. У помірних широтах повітряний потік знову спрямований вгору, тому кількість опадів 33 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ М асш таб

льодовит и,

СЕРЕДНЬОРІЧНА

КІЛЬКІСТЬ оп адів

У МІЛІМЕТРАХ 100 250

500 1000 2000

3000 понад

ндійський

Рис. 4. Схема розподілу опадів на Землі.

збільш ується до 500— 1000 мм. У північних районах полярних ш и­ рот кількість опадів дуже м ала — до 100—200 мм на рік: холодне повітря не може увібрати багато водяної пари. Отже, я к бачимо, атмосферні опади розподіляю ться зонально. Там, де атмосферний тиск зниж ений, переважаю ть висхідні рухи повітря — спрацьовує механізм «виробництва» дощу. Н изхідні рухи повітря в системі загальної ци ркуляц ії атмосфери переш коджаю ть насиченню повітря вологою та його конденсації. Н а кількість та режим випадіння атмосферних опадів також впливають рельєф місцевості, її положення щодо океанів, напрямки пануючих вітрів. Головне

♦ Н а формування клім ату великий вплив має атмосферна цир­ кул яц ія — закономірне переміщ ення повітряних мас, у результаті чого відбувається перенесення тепла й вологи я к м іж широтами, так і м іж океанами та материками. ♦ Постійні вітри формуються м іж областями високого та низько­ го тиску. Це пасати (від 30-х широт обох півкуль до екватора), за­ хідні вітри помірних широт, північно-східні та південно-східні вітри (від полюсів до 60-х широт обох півкуль). 34 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

♦ Чергування на земній поверхні поясів із різним атмосферним тиском призводить до нерівномірного розподілу опадів на Землі. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Назвіть основні повітряні маси, райони їх формування та головні власти­ вості. 2 . де на земній кулі переважають висхідні та низхідні рухи повітря? 3 . Назвіть постійні вітри над земною поверхнею та поясніть, як вони утво­ рюються. 4 . Що таке мусони? Поясніть причини їх формування. 5 . Яка існує залежність між поясами атмосф ерного тиску та кількістю опадів? 6 . охарактеризуйте роль циркуляції атмосфери як кліматотвірного чинника. 1 .

П о м ір к у й т е

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

Чому ізотерми на кліматичних картах змінюють своє широтне простягання на звивисте? П р а ц ю є м о

в

г р у п а х

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ

На кліматичній карті знайдіть показники рекордних температур повітря (мак­ симальних та мінімальних) для кож ного материка. Поясніть, чому саме в цих місцях були зафіксовані рекордні температури.

Порадник Знайти правильну відповідь на запитання вам допоможе зіставлення кліма­ тичної та фізичної карт світу. П р а к т и ч н е

з а в д а н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

За допомогою кліматичної карти світу нанесіть на контурну карту відповід­ ними позначеннями напрямки постійних вітрів.

§ 8. Водні маси та їхні властивості. Закономірності розмі­ щення океанічних течій В и

д із н а є т е с ь :

♦ про типи водних мас та їхні основні властивості ♦ чому утворюються та яку роль відіграють океанічні течії П р и г а д а й т е :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ основні типи повітряних мас та райони їх формування ♦ що таке солоність вод Світового океану та від чого вона залежить ♦ що називають океанічними течіями

❖ ❖

Основна маса вод гідросфери зосереджена у Світовому океані. Д ля того щоб зрозуміти величезну роль Океану в ж итті Землі, фор­ муванні клім ату материків, важ ливо знати особливості його приро­ ди: властивості океанічних вод, їхні рухи, взаємодію Океану з ат­ мосферою та суходолом. 35 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

I I I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I II I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I 11111 11 11

^ 1^ Водні маси та їхні властивості.

Великі об’єми води, що утворюються в різних частинах Океану та мають певні властивості, називаю ть водними масами . Найбільш характерними властивостями водних мас Океану є солоність та тем ­ пература. Властивості водних мас змінюю ться залеж но від глибини та місця їх формування. За глибиною розрізняють поверхневі, тропічні, глибинні та придонні водні маси. Середня глибина Світового океану перевищує 3500 м. Н а гли­ бинах понад 1000 м вплив сонячного світла та тепла на водні маси практично відсутній. Властивості придонних і глибинних мас м ай­ ж е постійні в усьому Світовому океані, на відміну від поверхневих, що формуються під впливом процесів в атмосфері та прибережних районах материків. П оверхневі водні маси охоплюють океанічні води до глибин 200—250 м. Вони найбільш е змінюють свої характеристики впро­ довж року та активно переміщ уються у просторі. Залеж но від своїх властивостей на різних широтах поверхневі водні маси поділяються на екваторіальні, тропічні, помірні та полярні. Прослідкуємо зміни властивостей поверхневих водних мас за картами розподілу солоності та температур (рис. 1, 2). Екваторіальні водні маси протягом року сильно прогріваються Сонцем. Температура води в середньому становить +27...+28 °С та майж е не змінюється за сезонами. В екваторіальних ш иротах соло­ ність дещо зниж ена і дорівнює 32—34 % о . Це обумовлене великою кількістю атмосферних опадів та потужним стоком прісних вод ве­ ликих річок — А мазонки, Конго, Нігеру. У тропічних ш иротах формуються тропічні водні маси з темпе­ ратурами +20...+25 °С. Спостерігаються сезонні коливання темпера­ тури води в межах 4 . 5 °С. Солоність тропічних водних мас вищ а за екваторіальні й становить 37—42 % . Тут випаровування переважає над опадами, а це збільшує вміст солей. Помірні водні маси відпо­ відно до клім атичних умов змінюють свою температуру за сезонами року: від 0 до +10 °С взим ку та від +10 до +20 °С влітку. Соло­ ність вод у помірних ш иротах наближ ена до середньої та становить 34—35 % . П омірні водні маси формуються в А рктиці (арктичні) та по­ близу берегів А нтарктиди (антарктичні). У помірних областях обох півкуль вода охолоджується до - 1 . - 2 °С. При подальшому зниженні температури утворюється крига. У П івнічному Льодовитому океані 36 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ іа захід 0°на схід 60° іинвіча від Гринвіча

120°

180‘

И Й ЛЬОДО.

Jr^l М асш таб 1 : 350 000 000

ОКЕАН

Екватор

ДІЙСЬКИЙ Південн/йт^опії ОКЕАН

Солоність поверхневих вод (проміле) нижче

Р и с .

1 .

32

33

34

35

36

37

Розподіл солоності поверхневих вод океану.

та прибережних антарктичних водах морська крига перебуває в по­ стійному дрейфі. Протягом тривалої та холодної зими площ а мор­ ського льоду збільшується. Солоність полярних водних мас зни ж ена внаслідок танення льоду та стоку річок (у П івнічній півкулі). 4^

Течії у Світовому океані.

Водні маси у Світовому океані, я к і повітряні маси в атмосфері, перебувають у безперервному русі. Н айбільш ий вплив на природу Океану та материків здійснюють поверхневі океанічні течії. Н апрям и рухів течій визначаю ться багатьма причинами: по­ стійними вітрами, відхиляючою силою обертання Землі навколо осі, рельєфом океанічного дна, обрисами материків тощо. За властивостями води розрізняю ть теплі та холодні течії. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Потужність о ке анічних течій підтверджую ть такі факти. Течія Гольфстрім в Атлантичному океані щосекунди переносить у середньому 75 млн м3 води, а течія Куросіо поблизу східних берегів А зії — близько 65 млн м3. У той самий час амазонка — найповноводніша річка світу — за секунду переносить лише 220 тис. м3 води.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 37 www.e-ranok.com.ua


I. з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

р о з д іл

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІШ ІІІІШ ІМ ІШ ІІІІІІІІІІІІІІІШ М ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІІШ ІІІІІІІІІІІІІІШ ІІІІІШ ІІІІІІІІІІІІШ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІШ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ іа захід 0°на схід 60° зинвіча від Гринвіча

120°

180‘

М асш таб 1 : 350 000 000

ОКЕАН

и й льодови

Екватор

ІНДІЙСЬКИЙ П ів д е н н и й »

ОКЕАН

Температура поверхневих вод (°С) нижче

Р и с .

2 .

0

3

6

12

15

18

21

24

27

30

Розподіл температури поверхневих вод океану (липень).

Н айпотуж ніш і поверхневі течії породжуються та підтримую ть­ ся постійними вітрами двох видів: західними, що дмуть із заходу на схід, та пасатами, що дмуть зі сходу на захід. Взаємодія атмо­ сферних потоків сприяє утворенню системи кругообігів поверхневих течій. У тропічній зоні, де переважає пасатна ц и р ку л яц ія, ви н и ка­ ють пасатні течії західного напрямку. Зустрівш и на своєму ш ляху східні береги материків, вони роздвоюються; частина води прямує до екватора, інш а — до полюсів. Н а 40-х ш иротах обох півкуль під впливом західних вітрів і відхиляю чої сили Коріоліса ці течії по­ вертають на схід. Поблизу західних берегів материків вони також роздвоюються; частина води спрямовується до екватора, замикаю чи коло тропіч­ ної циркуляції, частина течії повертає до Північного полюса, даю ­ чи початок самостійним ци ркуляціям помірних широт. У Південній півкулі м іж 40° і 55° пд. ш ., де немає суходолу, під впливом за­ хідних вітрів води рухаються лиш е на схід, утворюючи найпотуж ­ ніш у на Землі течію Західних Вітрів. Вона охоплює зону завдовжки 30 тис. км, глибиною понад 1 км та переносить щосекунди близько 240 млн м3 води. 38 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Гі

Головне

♦ У Світовому океані формуються значні об’єми води з певними властивостями — водні маси. Властивості водних мас змінюються залежно від глибини та місця їх формування. ♦ Поверхневі водні маси активно взаємодіють з атмосферою та мають значний вплив на формування клім атичних умов прибереж­ них областей материків. ♦ Кругові рухи океанічних течій сприяють перерозподілу тепла на Землі. З а п и т а н н я 1 .

Щ о

2 .

Ч о м у

т а

т а к е

м а с а м и ?

Н а з в іт ь

п р и к л а д а х

П о м ір к у й т е Ч и

м о ж е

с а м о п е р е в ір к и

т и п и т а

Я к и й

о с н о в н у д о в е д іт ь

в о д н и х

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

м а с

в и д іл я ю т ь

у

т е м п е р а т у р и

п о в е р х н е в и х

з в 'я з о к

м іж

п р и ч и н у с в о є

іс н у є

С в іт о в о м у в о д н и х

п о в іт р я н и м и

ф о р м у в а н н я

о к е а н іч н и х

о к е а н і? м а с

т а

м а є

в о д н и м и

т е ч ій .

Н а

к о н ­

т в е р д ж е н н я .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

з а в д а н н я

1 .

П о з н а ч т е

2 .

У с т а н о в іт ь ,

Г е о г р а ф

3 .

т е м п е р а т у р а

П р а к т и ч н і

Я к і

с о л о н о с т і

х а р а к т е р ? 4 .

д л я

м а с и ?

р о з п о д іл

з о н а л ь н и й

к р е т н и х

з а в д а н н я

в о д н і

н а

іч н і

п р и д о н н и х

С в іт о в о г о

о к е а н у

с к л а д а т и

- 3

°С ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІ

к о н т у р н ій

я к і

в о д

т е ч ії

к а р т і

м а ю т ь

д о с л ід ж е н н я

н а й б іл ь ш і

в п л и в

н а

т е ч ії

С в іт о в о г о

ф о р м у в а н н я

о к е а н у .

к л ім а т у

Ф Ф

Є в р о п и .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІ

Взаємодія світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки.

ф

Порадник 1 .

Р о з к р и й т е

н а г р ів а н н я

р о л ь

ц и р к у л я ц ія

з а б е з п е ч е н н я

в п л и в

2 .

С к л а д іт ь

З р о б іт ь у

та

п о в іт р я н и х

с х е м у

у

ф о р м у в а н н і

п о г о д и

та

к л ім а т у

с у х о д о л у :

м а с ;

т е ч ій .

« К р у г о о б іг

о к е а н у ,

в о д и

а т м о с ф е р и

в и с н о в к и

С в іт о в о м у

о к е а н у

с у х о д о л у ;

в о л о го ю ;

о к е а н іч н и х

С в іт о в о г о 3 .

С в іт о в о г о

а т м о с ф е р и

о к е а н і,

щ о д о

т а

в

н а с л ід к ів

а т м о с ф е р і

й

п р и р о д і»

с у х о д о л у

н а

в

т а

о х а р а к т е р и з у й т е

ц ь о м у

з в 'я з к ів

з в 'я з к и

п р о ц е с і.

м іж

ф із и ч н и м и

я в и щ а м и

с у х о д о л і.

§ 9. Кліматичні пояси та типи клімату Землі В и

д із н а є т е с ь :

♦ про основні та перехідні кліматичні пояси ♦ про типи клімату та кліматичні області

ф

П р и г а д а й т е :

♦ основні типи повітряних мас та райони їх формування ♦ основні кліматотвірні чинники

39 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ У різних районах Землі показники клім ату відрізняю ться: не­ однакові середні температури та атмосферний тиск, різна кількість атмосферних опадів. К ількісні та я к існ і характеристики клім ату відображені на клім атичних картах. У загальнення схож их к л ім а­ тичних показників дозволяє виділити на земній поверхні певні зо­ ни — клім атичні пояси. ^ 1^ основні та перехідні кліматичні пояси. Кліматичні пояси — ш иротні смуги земної поверхні, що мають

відносно однорідні клім атичні умови. Пояси відрізняю ться один від одного температурою повітря та переважаю чими повітряними м аса­ ми, я к і, відповідно до своїх властивостей, визначаю ть основні риси клім ату поясу. Закономірності розподілу клім атичних поясів та типів клім ату відображає карта клім атичних поясів (рис. 1). Розрізняю ть сім основних клім атичних поясів: екваторіальний, два тропічні, два помірні та два полярні (арктичний і ан таркти ч­ ний) — по одному в кож ній півкулі. У кож ному з них протягом усього року панує одна повітряна маса — відповідно екваторіальна, тропічна, помірна, арктична (антарктична). М іж основними поясами в кож ній півкулі утворюються пере­ хідні клім атичні пояси: субекваторіальний, субтропічний і субарк­ тичний (субантарктичний). У перехідних поясах повітряні маси зм і­ нюються за сезонами. Вони надходять із сусідніх основних поясів: влітку панує повітряна маса ближчого до екватора основного поясу, а взимку — дальшого. Н априклад, у субекваторіальному поясі вліт­ ку переважає екваторіальне повітря — настає вологий сезон року, взимку надходить тропічне повітря — настає сухий сезон. Тому к л і­ мат субекваторіального поясу влітку подібний до клім ату екваторі­ ального поясу, а взим ку — до тропічного. К лім атичні пояси охоплюють величезні території, і навіть у межах одного кліматичного поясу клім атичні показники можуть помітно відрізнятися. Тому всередині клім атичних поясів виділяю ть клім атичні області з різними типами клімату. Під типом клімату розумію ть сукупність клім атичних показ­ ників, характерних для певної території. Основними кліматичними показниками, що характеризую ть тип клімату, є кількість сонячної радіації, середні температури найтепліш ого та найхолоднішого м іся­ ців, річні амплітуди коливання температур, середньорічна кількість опадів та режим їх випадання тощо. 40 www.e-ranok.com.ua


0 - ПАЙОК

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Д ля графічного відображ ення змін клім атични х показників протягом року на певній території використовують клім атичні діа­ грами (рис. 2). Кліматичні діаграми — це особливий, графічний вид подання інформації про клім ат. Д ля її читання потрібно знати умовні позна­ чення, а для аналізу — характеристики типів клімату. Складовими елементами клім атичних діаграм є ш кала темпе­ ратур (ліворуч), ш кала опадів (праворуч), горизонтальна ш кала — Рис. 1. Кліматичні пояси та області світу.

?0\и,зц.

Жаракс

>Ресіфі

ДарвіН'

Ріо-де-Ж анейро 'ідней 4 - б \ А_ ^ ) Б у Є Н О С - А Й р Є С

Масштаб 1 : 250 000 000 | 1 | Екваторіальний пояс І 2 І Субекваторіальні пояси І 3 І Тропічні пояси Області тропічного клімату 3-А пустельного 3 - Б вологого | 4 | Субтропічні пояси Області субтропічного клімату 4- А континентального

4-Б середземноморського 4-В мусонного 4 - Г із рівномірним зволоженням І 5 І Помірні пояси Області помірного клімату 5- А континентального 5-Б помірно континентального 5-В морського 5-Г мусонного

І 6 І Субарктичний і субантарктичний пояси 6-А Клімат субарктичний 6-Б Клімат субантарктичний із прохолодним вологим літом і морозною зимою І 7 І Арктичний і антарктичний пояси 7-А Клімат арктичний 7-Б Клімат антарктичний із найморознішою на земній кулі зимою

Області високогірного клімату Межі кліматичних поясів Межі кліматичних областей

41


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

°С

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Дарвін мм °С 27 м Київ 50^ 500 Джанет мм мм 165 м Буенос-Айрес 400 400 400 ос 25 м у мм 300 300 300 зо 300 200

100

о Р и с .

2 .

200

100 о

20

200

10 0

200

100 I III V V IIIX

XII

о

100 16§1= I III V VII IX

XII

о

Кліматичні діаграми міст.

номери (або перші літери назв) місяців, вертикальні стовпчики си­ нього кольору — режим випадіння опадів за м ісяцям и, число по­ середині — сум арна річна кількість опадів; червона (синя) лін ія відображає річний хід температури повітря. ^ 2^ Кліматичні пояси та типи клімату. Екваторіальний кліматичний пояс розташований по обидва боки

від екватора, де переважаю ть екваторіальні повітряні маси. Особли­ вості клім ату пов’язані з високим положенням Сонця над горизон­ том протягом усього року. Температури повітря високі — від +24 до +28 °С, висхідні рухи повітря зумовлюють велику кількість опа­ дів — 1000—3000 мм. Тут панують вічне літо та один тип к л ім а­ ту — екваторіальний ж арки й та вологий. Тропічні пояси розташ овані приблизно м іж 20° та 30° ш. в обох півкулях. У теплу пору року середні температури сягаю ть +30 °С і вище, взим ку зниж ую ться до +15 °С. П ереваж аю ть тропічні по­ вітряні маси й високий тиск, а низхідні рухи повітря зумовлюють малу кількість опадів — до 250 мм на рік. Це ознаки тропічного пустельного клім ату. Н а східних узбереж ж ях материків, я к і оми­ ваються теплими течіями й де кількість опадів досить велика (до 1000 мм), формуються області тропічного вологого клімату. Субекваторіальні пояси обох півкуль розташовані м іж екваторі­ альним та тропічними поясами. В літку над ними панує тепле й во­ логе екваторіальне повітря, а взим ку сюди приходять сухі тропічні повітряні маси. Тому головна особливість субекваторіального типу клім ату — чергування двох сезонів — вологого літа та сухої зими. Помірні пояси розташовані м іж 40° та 65° паралелями в П івніч­ ній та Південній півкулях і є найбільш ими за площею. Я к ж ителям 42 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

помірних широт, вам відома головна особливість помірного кл ім а­ ту: це добре вираж ені пори року. Температури влітку досить висо­ кі — +25 °С і вище, а в холодну пору року знижую ться до - 1 0 °С і нижче. Висхідні рухи повітря зумовлюють значну кількість опадів, але розподілені вони нерівномірно. При просуванні в глиб материків кількість опадів зменш ується, а амплітуди річних температур збіль­ шуються. У зв’язк у із цим у помірному поясі виділяю ться декілька типів клімату: морський, помірно континентальний, континенталь­ ний та мусонний. У субтропічних поясах формування клім ату відбувається за ра­ хунок впливу сезонної зміни повітряних мас: влітку дмуть тропічні вітри, а взимку — помірні. У внутріш ніх частинах материків фор­ мується субтропічний континентальний клімат, на західних узбереж­ ж я х — середземноморський тип клім ату із ж арким сухим літом та вологою м ’якою зимою, на східних — мусонний або з рівномірним зволоженням. Н а північ від 70° пн. ш. та на південь від 65° пд. ш. панує поляр­ ний клімат (арктичний та антарктичний) із постійно від’ємними тем­ пературами. Справжнім царством холоду є А нтарктида, де зафіксовані найнижчі на Землі температури повітря. Опадів випадає дуже мало — менш ніж 100 мм. Тут сформувалися найсуворіші льодові пустелі. Субарктичний та субантарктичний пояси розташ овані м іж по­ мірними та полярними (арктичним та антарктичним) поясами. Я к і в інш их перехідних поясах, тут спостерігається сезонна зміна по­ вітряних мас. Літо коротке, прохолодне й вологе. Зим а тривала, су­ вора та малосніжна. ^1

Головне

♦ Кліматичні пояси змінюються зонально — від екватора до по­ люсів. Виділяю ть 13 клім атичних поясів — сім основних і ш ість пе­ рехідних. Залеж но від умов зволоження та температурного режиму в клім атичних поясах формується один або декілька типів клімату. ♦ Формування різноманітних типів клім ату на Землі значною м і­ рою обумовлене неоднорідністю земної поверхні, зокрема розподілом суходолу та Океану. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

За якими ознаками розрізняють кліматичні пояси? Які основні та перехідні кліматичні пояси ви знаєте? Чим вони відрізняються? 2 . Чому в екваторіаль­ ному кліматичному поясі панує один тип клімату, а в помірном у — декілька? 3 . За картою кліматичних поясів установіть, у якому кліматичному поясі ви живете. Який тип клімату сформувався у вашій місцевості? 1 .

43 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

П о м ір к у й т е

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

Чому межі кліматичних поясів відхиляються від широтного простягання? П р а к т и ч н е

з а в д а н н я

II I 1111I II11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111II I 11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111I II11111111II I 111111111111I II111111111

Підпишіть на контурній карті межі основних та перехідних кліматичних по­ ясів. Позначте (великими літерами) назви типів повітряних мас, які панують у різних кліматичних поясах (наприклад: помірні повітряні маси — ППМ).

§ 10. Природні комплекси материків і океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність

❖ ❖

В и

д із н а є т е с ь :

♦ чим обумовлене різноманіття природних комплексів ♦ про законом ірності поширення природних комплексів на рівнинах і в го­ рах П р и г а д а й т е :

I II1111I II11111111II I 11111111МИ I II11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111II I 11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111ІІІ ІІІІ1111II I 111111111111I II111111111

♦ як розподіляються кліматичні пояси на Землі ♦ що таке географічна оболонка, природна зона

Через нерівномірний розподіл сонячного тепла на земній по­ верхні географічна оболонка дуже неоднорідна на різних ш иротах, я к на материках, так і в океанах. Так, поблизу екватора, де тепло й волого, буяють ліси, природа відрізняється надзвичайним багат­ ством ж ивих організмів, швидкістю природних процесів. У полярних ш иротах, навпаки, усі процеси відбуваються повільно, органічний світ бідний. Н авіть на одних і тих самих ш иротах природа також може відрізнятися через неоднорідність рельєфу та віддаленість від Океану. Усе це хаотичне, на перш ий погляд, природне різном аніття підпорядковане певним правилам — природним закономірностям. ^ 1^ Природно-територіальні комплекси.

Взаємодія природних компонентів — клім ату, рельєфу та гір­ ських порід, вод, ґрунтів, рослинного та тваринного світу — спри­ чиняє утворення різних за розмірами природних комплексів. Б удь-який природний ком плекс характеризується особливим складом природних компонентів та має свій неповторний зовніш ній вигляд. Особливості природного комплексу залеж ать від географіч­ ного положення території, на як ій він формується. Стійке поєднання природних компонентів, що склалося на пев­ ній території, називають природно-територіальним комплексом (ПТК). 44 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Синонімом ПТК є поняття ландш афту (у перекладі з нім ець­ кої — «загальний вигляд місцевості») я к порівняно однорідної д і­ лян ки географічної оболонки. Зм іна клім атичних умов і співвіднош ення континентів та оке­ анів у м инулі геологічні епохи спричиняли й зм іну ландш аф тів. Однак набагато більш е й ш видш е за природні чинн ики на зм іни природних комплексів впливає господарська діяльність людей. Це приводить до ф орм ування не лиш е природних, але й природноантропогенних ландш аф тів, тобто так и х , що зазнали відчутного впливу з боку людини. Р и с .

1 .

Природні зони світу.

Південним**.

Ріо-де-Ж анейро Кейптаун

І Масштаб 1 : 250 000 000 Природні зони та ш -п арктичних антарктичних пустель І тундри та лісотундри І тайги І мішаних та ' широколистих лісів І лісостепів та степів

напівпустель та пустель саван та рідколісся твердолистих вічнозелених лісів та чагарників (середземноморська) перемінно-вологих (у тому числі мусонних) лісів

і-------1 вологих екваторіальних І-------1лісів

Холодні морські течії Теплі морські течії

І-------1 Області вертикальної І-------1поясності Південна межа багатовікової мерзлоти Межа плавучої криги

www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Г2

Р и с .

2 .

Тундра та лісотундра.

Природні комплекси материків та океанів.

П р и р о д н і к о м п л ек с и в ід р із н я ю т ь ­ ся розм ірам и та утворенням . Н айбільш ий природний ком плекс Зем лі — географ ічна оболонка, я к а утво р и л ася вн аслідок в з а ­ єм одії атм осф ери, літосф ери , гідросф ери та біосфери. У м еж ах географ ічної оболон­ ки найбільш им и природним и ком плексам и є м атерики та океани. Їхнє утворення обу­ мовлено насамперед відм інностям и в будові земної кори. Залеж но від географічної ш ироти на м атериках виділяю ть менш і природні ком п­ лекси — географічні пояси та природні зони. П рикладом більш дрібних природних ком п­ лексів материків є яр, річкова долина, озеро тощо. У Світовому океані виділяю ть природ­ ні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток; розрізняю ть природні ком плекси різних товщ води та океанічного дна. ^ 3^ Закономірності розташування природ­ них зон на Землі. Широтна (горизонтальна) зональність —

Р и с .

3 .

Тайга.

Р и с .

4 .

Мішані та широколисті ліси.

це закономірна зм іна природних компонен­ тів та природних комплексів від екватора до полюсів. Вона зумовлена нерівномірним роз­ поділом енергії Сонця по ш ироті через к у ­ лястість Землі. Вам уж е відомо, що зональ­ ності підпорядкований розподіл температур, опадів, атмосферного тиску, повітряних та водних мас, клім атичних поясів тощо. Н ай ­ більш е ш иротна зональність проявляється на вели ких просторах рівнин. Тут ф орм у­ ються зональні природні комплекси — при­ родні зони. Природна зона — великий природний ком плекс, поєднаний спільністю к л ім ати ч ­ них умов, рослинного та тваринного світу, ґрунтів. Утворення природних зон обумовле-

46 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

не кліматом — співвіднош енням тепла й во­ логи. За зовніш нім виглядом природні зони відрізняю ться характером рослинності. Тому назви природних зон суходолу визначаються переважаючим типом рослинності. В иявити закономірності в розміщ енні природних зон вам допоможе робота з к ар ­ тою природних зон світу (рис. 1). П рослід­ куємо зміну природних зон, рухаю чись за меридіаном 20° сх. д. з півночі на південь. У субарктичному поясі в умовах н и зь­ ких температур розташ ована зона тундри та лісотундри (рис. 2). Н а південь її зміню є тайга (рис. 3). Достатня кіл ькість тепла та вологи створює умови для пош ирення там хвойних дерев. У південній частині пом ір­ ного поясу кіл ькість тепла й опадів збіль­ ш ується, що сприяє утворенню зони м іш а­ них і ш ироколистих лісів (рис. 4). Н а схід від цієї зони кіл ькість опадів зм енш ується, там ф орм ується зона лісостепів та степів (рис. 5). Н а узбережжі Середземного моря в Єв­ ропі та А ф риці панує середземноморський субтропічний клім ат із сухим літом і во­ логою зимою, що сприяє утворенню зони твердолистих вічнозелених лісів та чагарни­ ків (рис. 6). У тропічних ш иротах кількість опадів дуж е незначна — тут розкинулися тропічні пустелі та напівпустелі (рис. 7). Н а південь вони поступово змінюються савана­ ми субекваторіального поясу, де є вологий сезон і багато тепла. В екваторіальном у поясі вели ка к іл ь ­ кість тепла та вологи є необхідною умовою формування зони вологих екваторіальних л і­ сів із дуже багатою рослинністю. У Південній А фриці природні зони, як і клім атичні пояси, повторю ю ться. В А н­ тарктид і розташ ована зона ан таркти чн их

Р и с .

5 .

лісостепи та степи.

Р и с . 6 . Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.

Р и с .

7 .

Пустелі та напівпустелі.

47 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл i . з а к о н о м ір н о с т і ф о р м у в а н н я

п р и р о д и м а т е р и к ів і о к е а н ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Полюси Вічні сніги Альпійські луки та чагарники

Тундра Тайга Ліс помірного клімату

Хвойний ліс

■ Середземно­ Листяний ліс

"■. ГЖ А. Л І

морський ліс

Савани Луки з де­ ревами

Р и с . 8 . Висотні яруси гір загалом дорівнюють різ­ ним широтам планети.

пустель, я к а характеризується дуже низькими температурами, не­ значною кількістю опадів, сильними вітрами. Проте зміна природних умов на материках відбувається не л и ­ ше з півночі на південь, але й із заходу на схід. П ричина таких змін обумовлюється зміною співвіднош ення тепла та вологи, що визна­ чається віддаленістю від Океану, напрямом пануючих вітрів. У Світовому океані також існують природні зони, але яскраво вираж ених розбіжностей у них немає. ^ 4^ Вертикальна поясність. Вертикальна поясність — закономірна зміна природних ком п­

лексів, пов’язан а зі зміною висоти над рівнем моря, що характерна для гірської місцевості. Вона зумовлена насамперед зміною к л ім а­ тичних умов із висотою та зниж енням температури й тиску, збіль­ ш енням (до певної висоти) кількості опадів. В ертикальна поясність має багато схожих рис із широтною зо­ нальністю: зміна поясів у горах відбувається в тій самій послідов­ ності, що й на рівнинах, але значно швидш е. Досить піднятися на 1 км, щоб переконатися в цьому. У горах вертикальна поясність починається з тієї ш иротної зо­ ни, у межах як о ї розміщ ені гори. Так, якщ о гора розташ ована в зо­ ні тайги, то при піднятті до верш ини зм іняться такі пояси: тайга, гірська тундра, вічні сніги. А якщ о рухатися вгору від п ідніж ж я Анд в екваторіальному поясі, то біля підніж ж я буде зона вологих екваторіальних лісів, я к і поступово змінюватимуться міш аними та хвойними лісами, чагарникам и й гірськими лукам и, снігами та льо-

48 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Т ем а

2.

М а т е р и к и

та

о к е а н и

в е л и к і

п р и р о д н і

к о м п л е к с и

г е о г р а ф іч н о ї

о б о л о н к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

довиками. Отже, чим вищ і гори й чим ближче вони розташ овані до екватора, тим більш ий у них набір вертикальних поясів. У Світовому океані також є своєрідна вертикальна поясність — зміна властивостей водних мас із глибиною та, відповідно, органіч­ ного світу. ^1

Головне

♦ Природно-територіальний комплекс (ландшафт) — закономірне поєднання на певній території природних компонентів, я к і перебу­ вають у взаємодії та утворюють нерозривну систему. ♦ Н а материках та в океанах проявляється одна з найваж ливі­ ш их закономірностей географічної оболонки — природна зональність. ♦ Чергування природних зон на рівнинах материків у першу чер­ гу пояснюється зміною клім атичних умов із географічною широтою. Це явищ е має назву ш иротна зональність. ♦ Зміна природних комплексів відбувається не лиш е на рівнинах, але й у горах, від їх п ід н іж ж я до верш ин, що також обумовлено зміною клім атичних умов (вертикальна поясність). З а п и т а н н я 1 .

Щ о

н о м а н іт т я н и х

т а

р о т н а 3 .

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

п р и р о д н о -т е р и т о р іа л ь н и м

п р и р о д н о -т е р и т о р іа л ь н и х

п р и р о д н о -а н т р о п о г е н н и х з о н а л ь н іс т ь ?

Ч о м у

я с ів

т а

н а з и в а ю т ь

в

г о р а х

н а й б іл ь ш а ,

к л а д а х .

4 .

з о н и

н а

в

я к и х

я к о ї

у

к о м п л е к с ів ?

к о м п л е к с ів

в е р т и к а л ь н і

п р и ч и н у

м іс ц е в о с т і.

У

с в о ю

з м ін и

п о я с н ю є т ь с я

п р и к л а д и

р о з т а ш о в а н а

п о я с и ?

д о в е д іт ь

Ч и м

Н а в е д іт ь

с в о є ї

п р и р о д н о ї з о н и

н а й м е н ш а ?

г о л о в н у

п о я с ів

П о м ір к у й т е в

м е ж а х

ф о р м у ю т ь с я а

Н а з в іт ь

в е р т и к а л ь н и х

Ч о м у

У

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

к о м п л е к с о м ?

я к и х

г о р а х

д у м к у

п р и р о д н и х

2 .

н а

Щ о

в а ш а

т а к е

ш и ­

м іс ц е в іс т ь ?

к іл ь к іс т ь

к о н к р е т н и х

з о н

н а

р із ­

п р и р о д ­

п о ­ п р и ­

р ів н и н а х

т а

г о р а х .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

г о р а х

в е р т и к а л ь н і

п о я с и

з м ін ю ю т ь

о д н е

о д н о г о

ш в и д ш е ,

н іж

п р и р о д н і

м а т е р и к а х ?

П р а ц ю є м о

с а м о с т ій н о

П о р ів н я й т е

с у ч а с н і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

л а н д ш а ф т и

в а ш о ї

м іс ц е в о с т і

з

л а н д ш а ф т а м и

м и н у л и х

ч а с ів .

Порадник 1 .

У с т а н о в іт ь ,

2 .

д із н а й т е с я , в п л и в

3 .

В ід т в о р іт ь г е н н и й

4 .

н а

я к ій я к і

п р и р о д н ій

в и д и

п р и р о д н і

б у в

в а ш о г о

д о п о м о г о ю

з о н і

р о з т а ш о в а н а

г о с п о д а р с ь к о ї

л а н д ш а ф т и

п р и р о д н и й

в п л и в

Р е з у л ь т а т и з а

у

в а ш о ї

л а н д ш а ф т

д ія л ь н о с т і

в а ш а

м іс ц е в іс т ь .

л ю д и н и

м а л и

н а й б іл ь ш и й

м іс ц е в о с т і.

в а ш о ї

м іс ц е в о с т і

т и х

ч а с ів ,

к о л и

а н т р о п о ­

н е з н а ч н и м . д о с л ід ж е н н я

п р о г р а м и

п о д а й т е

M ic r o s o ft

O ffic e

у

в и г л я д і

п р е з е н т а ц ії,

с т в о р е н о ї

P o w e rP o in t.

49 www.e-ranok.com.ua


Р о зД Іл ІІ МАТЕРИКИ Т Р оП ІчН И х ш И РоТ

тем а

1. А ф р и к а

А ф рика — другий за розмірами (після Євразії) материк земної кулі. Це континент найвищ их температур на Землі й контрастних природних комплексів. Тут простягаються найбільш а пустеля світу та один із найбільш их масивів екваторіальних лісів, одна з найдов­ ш их річок планети та найбільше прісноводне озеро. В Африці зберіг­ ся унікальний тваринний світ, як и й враж ає різноманіттям великих ссавців, рептилій і птахів-ендеміків. Н а А фриканському континенті були знайдені найдавніш і, ви­ готовлені 2,6 млн років тому, к ам ’яні знаряддя. Саме тут, на думку більшості вчених, з ’явилася людина сучасного типу — Homo sapiens, або Лю дина розумна. А ф рика вабить своєю таємничістю . Н а її неосяж них просторах є м ісц я, де щ е не ступала нога лю дини. П рипускаю ть, що густі хащ і аф ри канськи х екваторіальних лісів приховую ть від лю дства невідомі види ж и ви х організм ів і зали ш ки давніх цивілізацій .

§ 11. Географічне положення материка. Дослідження та освоєння Африки

В и

П р и г а д а й т е :

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

♦ про особливості географічного положення Африки та його вплив на за­ гальні риси природних умов материка ♦ як відбувалися дослідження та освоєння Африки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

♦ імена мореплавців, що здійснили подорожі уздовж берегів Африки

У перекладі з латинської мови «африкус» означає «безмороз­ ний», «той, що не знає холоду». П орівняно з інш ими материками А ф рика має незвичне географічне положення: майж е посередині її перетинає екватор. Географічне положення м атерика визначає осо­ бливості його природних умов. 50 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Африка II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

М

Географічне положення.

Скласти характеристику географічного по­ ложення Африки вам допоможуть ф ізична карта А фрики (рис. 1) та план характеристики геогра­ фічного положення м атерика. Д уж е важ ливим є не лиш е опанувати всі складові географічного положення, але й зрозуміти, я к і риси природи материка вони визначають. З а площ ею А ф рика поступається лиш е Євразії. Крім екватора, А ф рику перетинає ну­ льовий меридіан, тому м атерик розташ ований у всіх чотирьох п івк у л ях планети: П івнічній, Південній, Західній і Східній. Б ільш а частина території континенту роз­ міщ ена м іж двома тропіками, в екваторіально­ му, субекваторіальному та тропічному клім атич­ них поясах, завдяки чому на значній території постійно спостерігаю ться високі тем ператури повітря. Лиш е північна та південна частини за­ ходять у субтропічні пояси. М айж е симетричне полож ення А ф рики щодо екватора обумовлює подібність природних умов по його обидва боки. П олож ення крайніх точок м атерика знахо­ димо за фізичною картою А фрики. Крайні точки материка — це миси, тобто д ілянки суходолу, я к і найбільше вдаються в море. Крайніми точ­ ками А фрики є: північна — мис Рас-Енгела; пів­ денна — мис А гульяс (Голковий); західна — мис Альмаді; східна — мис Рас-Гафун. А фрику омивають води двох океанів та їх ­ ніх морів: із заходу й півночі — Атлантичним океаном, зі сходу й півдня — Індійським океа­ ном, із півночі — Середземним морем, із пів­ нічного сходу — Червоним морем. А ф рика на­ ближ ена до Євразії, із якою зв’язан а Суецьким переш ийком (рис. 2). Від Європи А ф рику від­ окремлюють Середземне море та Гібралтарська протока (рис. 3), а від А зії — Червоне море та Баб-ель-М андебська протока.

ІІМ М ІМ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМІММІ П л а н

х а р а к т е р и с т и к и

г е о г р а ф

іч н о г о

п о л о ж е н н я

м а т е р и к а

1. Площа материка. 2. Розташування щодо еква­ тора, нульового меридіана, тропіків, півкуль і географіч­ них поясів. 3. Крайні точки; протяжність материка у градусах і кіло­ метрах із півночі на південь, із заходу на схід. 4. Особливості берегової лінії; океани та моря, характер течій, що омивають материк. 5. Найближчі за розташуван­ ням материки та шляхи сполучення з ними.

IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИІ

IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИІ З а г а л ь н і п р о

А ф

в ід о м о с т і

р и к у

♦ Площа: 30,3 млн км 2 з ост­ ровами (II місце) ♦ Населення: 1,166 млрд осіб (2015 р.) ♦ Довжина берегової лінії: 30,5 тис. км ♦ Середня висота над рівнем моря: 750 м ♦ Найвища точка над рів­ нем моря: г. Кіліманджаро (5895 м) ♦ Найнижча точка над рівнем моря: западина Ассаль (-155 м)

IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИІ 51 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о з д іл іі . м а т е р и к и т р о п іч н и х ш и р о т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Берегова л ін ія А фрики порізана слабо: одна велика затока — Гвінейська, та один великий півострів — Сомалі, який завдяки своїй формі отримав другу назву — А ф риканський Ріг. Н а берегах А фрики мало природних бухт. Це ускладню є бу­ дівництво морських портів та обмежує вплив океанів на природу материка. 4^

Дослідження та освоєння Африки.

Уже в найдавніш і часи А ф рика приваблю вала до себе море­ плавців із Греції та Ф інікії. Н а меж і V II—VI ст. до н. е. ф інікійці здійснили перше плавання навколо материка. У VII ст. до П івнічної А фрики прибули араби. Р и с .

1 .

Фізична карта Африки. Масштаб 1: 65 000 000

Мадейра інгазі

Тубколь

(вЦЬТОй

Алєксаі

V ПІВНІЧНИЙтропік ь

-

нагір

д ж у ф

ест

Є д л в \н е и с ь к а вище

^?СЬКА ГГ ЕкваторР

Вікторії

5000 о. Аннобон 3000

африканське • озД ан ган ьік

2000

ч^пщскогір’я

Щнджаро

1000 — 0 3 . Вьнса

500

200

200

КАЛ АХАРІ

Преторія

2000 4000

52

5000 —

глибше --

ШКАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ У МЕТРАХ

о

і

О

д а й тропік

їейптаун/ґап >о? Надії

м.

www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Африка I I М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I 11111111 М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М И И М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М И И М II

Однак для європейців А ф рика три ва­ лий час залиш алася загадковою. Освоєнню переш коджали незручні для плавання бере­ ги, безкраї пустелі, ди кі звірі, непрохідні лісові хащ і. У XV ст. ряд морських подо­ рожей уздовж берегів м атерика здійснили португальці. Бартоломеу Діаш у 1487 р. до­ сягнув миса Бур (пізніш е перейменований на мис Доброї Надії). У 1497— 1499 рр. ш лях навколо А фрики в Індію проклав Васко да Гама. У 1541 р. в Європу привезли перш их негрів-рабів, після чого «ж ивий товар» по­ плив і в А мерику. Розпочався етап коло­ нізації, і поступово м атерик був поділений м іж європейськими держ авам и: Ф ранцією , А нглією , П ортугалією , Іспанією , Бельгією , Італією та Німеччиною. Однак вчені — перш овідкривачі нових земель часто виступали на захист негритян­ ського населення. Одним із них був відомий ан глійськи й м андрівник Давид Лівінгстон (рис. 4). У 1841 р. він я к лікар та місіонер прибув до П івденної А ф рики, де організо­ вував ш коли, лікував хворих і водночас за­ ймався дослідженнями.

2 . На Суецькому пере­ шийку, що розташований між Африкою та Євразією, у 1869 р. побудований Суецький канал. Р и с .

3 . Гібралтарська протока — морські ворота, які з'єднують Атлантичний океан із його внутріш німи морями. Уздовж протоки проходить морський кордон між Африкою та Європою. Р и с .

53 www.e-ranok.com.ua


р о з д іл іі . м а т е р и к и т р о п іч н и х ш и р о т I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Р и с .

4 .

Д. Лівінгстон.

Р и с .

5 .

Г. Стенлі.

Гі

Лівінгстон першим із європейців перетнув П ів­ денну А ф рику із заходу на схід, обстежив басейн річки Замбезі та відкрив водоспад, який назвав В ік­ торія. Він вивчав південні й західні береги озера Танганьїка, описав верхню течію річки Конго, дослі­ джував ж иття, звичаї та традиції місцевих ж ителів. У 1874 р. була організована англійсько-ам е­ риканська експедиція під керівництвом Генрі Стенлі (рис. 5). М андрівники заверш или дослідження озер В ікторія і Танганьїка, вивчали верхів’я Білого Н і­ лу та Конго. Протягом п ’яти років ж и ття в Конго Стенлі засновував міста, будував дороги й залізн ич­ не сполучення. Н аш співвітчизник, випускник Х арківського університету, гірничий інженер Єгор Ковалевський допомагав єгиптянам у пош уках і розробці родовищ золота, вивчав витоки Голубого Нілу. Значний внесок у дослідження м атерика зро­ били Г. Барт, В. Ю нкер, М. Вавилов. Дослідження А фрики триває і в наш і часи: ведеться пош ук а р ­ тезіанських басейнів, родовищ корисних копалин. Серед фахівців, що проводять дослідження, є й ч и ­ мало українців.

Головне

♦ А ф рика розташ ована в усіх чотирьох півкулях Землі, майже посередині її перетинає екватор. ♦ Б ільш а частина А фрики розташ ована в ж арком у тепловому по­ ясі, що визначає особливості її природних умов. ♦ Незважаю чи на близькість А фрики до Євразії та вивчення м а­ терика давніми народами, його внутріш ні райони тривалий час за­ лиш алися недослідженими. Великий внесок у дослідження А фрики здійснили англійські вчені Д. Лівінгстон і Г. Стенлі. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

У чому полягають основні особливості географ ічного положення Афри­ ки? Як, на ваш погляд, це позначається на природних особливостях мате­ рика? 2 . Які океанічні течії проходять уздовж берегів Африки? Який вплив вони мають на природу материка? 3 . чому внутріш ні області Африки три­ валий час залишалися для європейців «білою плямою»? 4 . Назвіть основні етапи дослідження Аф риканського континенту. 1 .

54 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Африка I I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I II I I N I n i l I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I М И n i l I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I М И I N I II

П о м ір ку й те ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Порівняйте обриси Африки на північ та південь від екватора. Поміркуйте, як названі вами відмінності впливають на кліматичні особливості материка. П рацю єм о с а м о с тій н о ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Складіть розповідь про уявну подорож навколо Африки, яка починається з міста Александрія. 2. Підготуйте повідомлення про дослідників Африки. 3. Зберіть необхідні матеріали та проведіть самостійне дослідження праць із сучасного вивчення природи Африки. З'ясуйте роль українських фахівців у здійсненні таких досліджень. П р а кти чн а р об ота 2

IIIМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИII

Визначення географічних координат крайніх точок та протяжності матери­ ка з півночі на південь та із заходу на схід. П р а кти чн а р об ота 3

IIIМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИIIIМИМИМИIIIМИМИII

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. Порадник За фізичною картою Африки в атласі визначте координати крайніх точок — географічну широту та географічну довготу. 2. Обчисліть довжину Африки в градусах і кілометрах із півночі на південь за меридіаном 20° сх. д. та із заходу на схід уздовж Північного тропіка, еква­ тора та Південного тропіка. (Протяжність 1° за меридіаном та екватором складає 111 км, за тропіками — 102,5 км.) 3. Зробіть висновки щодо форми материка. 4 . Позначте на ко нтурній карті об'єкти, які характеризую ть географічне по­ ложення Африки: миси: Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун; моря: Се­ редземне, червоне; затоки: Гвінейська, Аденська; протоки: М озамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська; острів: Мадагаскар; півострів: Сомалі. 1 .

§ 12. Тектонічна будова та рельєф, корисні копалини В и

д із н а є т е с ь :

♦ які тектонічні структури лежать в основі материка ♦ про закономірності розташування основних форм рельєфу ♦ на які корисні копалини багата Африка П р и г а д а й т е :

♦ який зв'язок існує між будовою земної кори та основними формами рельєфу ♦ чинники рельєфоутворення ♦ основні групи корисних копалин

❖ ❖

У рельєфі А ф рики переважаю ть високі рівнини — височини та плоскогір’я. Ц я особливість рельєфу пояснюється будовою земної 55 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 кори та історією її розвитку. Н адра А фрики — це підземні сховищ а різноманітних корисних копалин. ^ 1^ Тектонічна будова.

В основі А ф риканського континенту леж ить докем брійська платформа, я к а в далекому минулому була частиною давнього м а­ терика Гондвана (рис. 1). А ктивізація внутріш ніх процесів Землі в мезозої спричинила розкол Гондвани й рухи окремих ділянок платформи. Д еякі ділянки платформи в геологічному минулому піднімалися, утворюючи високі плоскогір’я, інш і ж , навпаки, опускалися, у результаті чого виникали великі улоговини. Рухи земної кори, я к і супроводжувалися числен­ ними землетрусами й виверженнями вулканів, привели до утворення найбільшого на суходолі розлому земної кори — Східноафриканського. III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Зона розломів, так звана рифтова долина, простягається приблизно на 6000 км — від північної окраїни Червоного моря до пониззя Замбезі. Ширина долини становить майже 100 км. Тут сформувалася велика кількість вулканів. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Н а північно-західній окраїні м атерика розташ ована область сучасної альпійської складчастості, я к а сформувалася на стику ЄвР и с .

1 .

Тектонічна будова Африки.

Р и с . 2 . Ефіопське нагір'я — величезний скельний масив із високим и гірським и ланцюгами й безліччю о кр е м их згаслих вулканів. Із великої висоти обриси нагір'я нагадують грушу, ш ироку з південного боку та вужчу з півночі. Довжина нагір'я з пів­ ночі на південь становить близько 1500 км, із заходу на схід — 900 км.

56 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Африка I I М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I 11111111 М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М И И М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М И И М II

разійської та А ф риканської літосферних плит. Н а півдні материка розташ овані давні складчасті структури. 4^

Рельєф.

Зіставивш и ф ізичну карту А ф рики та карту будови земної кори, ви побачите, що в м еж ах А ф рикано-А равійської платф ор­ ми розташ овані обш ирні височини, плоскогір’я та н агір ’я , поде­ куди перерізані долинами річок. М атерик височіє, ніби стіл серед вод океанів. Над цим «столом» здіймаю ться окремі гірські масиви, найвищ і з яки х — Ефіопське нагір’я (рис. 2) та Східноафриканське плоскогір’я, розташ овані у східній частині А фрики. Їхнє утворення пов’язане з деформаціями земної кори в зоні розломів. Розломи супроводжувалися вулканічною діяльністю , тому на Східноафриканському плоскогір’ї та Ефіопському н агір ’ї є великі ділянки лавових плато та великі вулканічні масиви. Із розломами пов’язане й утворення найвищ их верш ин А фрики — Кілімандж а­ ро (рис. 3), К енія та Рувензорі. Вони розташ овані поблизу екватора й піднімаю ться вище ніж на 5000 м над рівнем моря. Усі три гори увінчані вічними снігами й льодовиками. Н а окраїнах м атерика височіють гірські хребти. Н а північному заході в області альпійської складчастості сформувалися високі гори А т ла с. Вони розкинулися двома паралельним и пасмами, розділе­ ними западинами та високими плато. Уздовж південного та півден­ но-східного узбереж ж я м атерика простягаються невисокі К апські та Д раконові гори. Значну роль у формуванні сучасного рельєфу А фрики відігра­ ють зовніш ні процеси — вітер, вивітрю вання, річкова ерозія. ^ 3^ Корисні копалини.

В Африці відкрито родовища майж е всіх існуючих видів міне­ ральної сировини. Із давніми кристалічним и породами платформи пов’язані родовища залізних і марганцевих руд, урану, нікелю , ко­ бальту, вольфраму, золота. У горах А тлас зосереджені значні родо­ вищ а поліметалевих руд, я к і м істять цинк, молібден, срібло, сви­ нець. Східна та Південна А ф рика особливо багаті на рудні корисні копалини, утворення я к и х відбувалося під час виверж ення магми з глибини Землі та потрапляння її в товщу земної кори уздовж ліній розломів. Із розломами пов’язане утворення так званого мідного по­ ясу — району унікальних родовищ руд. В осадовому чохлі давньої платформи в П івнічній А фриці та на узбереж ж і Гвінейської затоки виявлені величезні запаси нафти й природного газу. 57 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРО ПІчНИх шИРОТ Ill Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Р и с . 3 . Кілім анджаро — найвища гора Аф­ рики та один із найбільших вулканів земної кулі — зовсім ізольовано здіймається посеред­ ині відкритого рівного простору. Діаметр кра­ тера вулкана становить 2 км, а діаметр основи конуса — 100 км. Мовою суахілі Кіліманджаро означає «сяюча гора»: на її вершині були зосе­ реджені потужні льодовики, які давали початок багатьом річкам. На жаль, за останні десятиліття через активне танення від льодової шапки вул­ кана майже нічого не залишилося.

Завдяки вулканічним породам в Африці зосереджені найбільші у світі родовища технічних і ю велірних алм азів. В ідкриття родовищ алмазів і золота в другій половині XIX ст. посилило приплив білих переселенців до А фрики та спричинило колонізацію материка. Головне

♦ В основі А фрики леж ить давня А фрикано-А равійська платфор­ ма. Н а північному заході та крайньом у півдні до цієї платформи приєднуються складчасті області. ♦ А фрика — материк середньовисотних і високих рівнин. На пів­ нічному заході м атерика леж ать гори Атлас, у південній частині — К апські та Драконові гори. Н айвищ а верш ина А ф рики — вулкан Кілімандж аро. ♦ Африка багата на різні корисні копалини. Тут зосереджені най­ більші у світі родовища алмазів, золота, уранових руд, близько по­ ловини світових запасів міді. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

Яка тектонічна структура лежить в основі більшої частини материка Аф­ рика? 2 . чим пояснюється той факт, що серед форм рельєфу Африки пере­ важають височини та плоскогір'я? 3 . чом у найвища вершина материка — вулкан Кіліманджаро — розташований на платформі, а не в складчастій об­ ласті, як зазвичай розміщуються вулкани? 4 . чим обумовлене зосередження більшості родовищ рудних корисних копалин у Східній Африці та в гірських районах? 1 .

П о м ір к у й т е

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

Спрогнозуйте, що станеться з А ф рикано-А равійською платформою, якщ о процеси розсування, які відбуваються в зоні розломів Східної Африки, по­ силюватимуться.

58 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Африка ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

П р а к т и ч н а

р о б о т а

3

( п р о д о в ж е н н я )

...........................................................................................................................................

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. Позначте на контурній карті основні форми рельєфу Африки: гори: Атлас, Дра­ конові, Капські; вулкан: Кіліманджаро; нагір'я: Ефіопське; плоскогір'я: Східноафриканське. П р а к т и ч н е

з а в д а н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

Використовую чи текст параграфа й карти атласу, установіть райони та за­ кономірності розміщення різних видів корисних копалин Африки. Відповідь подайте у вигляді таблиці (у зошиті). Корисні копалини

Райони розміщення

Закономірності розміщення (зв'язок із тектонічними структурами)

Паливні Рудні Нерудні

§ 13. Загальні риси клімату В и

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

♦ як взаємодія кліматотвірних чинників впливає на клімат Африки ♦ чому Африку називають «улюбленицею Сонця»

❖ ❖

П р и г а д а й т е :

♦ основні кліматотвірні чинники ♦ кліматичні показники

А ф рика — дуже ж арки й материк. Саме тут розташ ована най­ більш а пустеля Зем лі, я к а займ ає 30 % усього континенту. Крім сонячної радіації, на формування клім ату А фрики також впливають ци ркуляц ія повітряних мас, особливості рельєфу, океанічні течії. ^ 1^ Розподіл температури повітря.

Географічне положення А фрики переважно в ж арком у тепло­ вому поясі обумовлює надходження величезної кількості сонячного тепла до її поверхні. В Африці немає звичних для нас холодних зим, на більш ій її частині зима й літо відрізняю ться переважно умовами зволоження. Лиш е в горах температури опускаю ться ниж че 0 °С. За кліматичною картою А фрики (рис. 1) проаналізуємо розпо­ діл середніх січневих і липневих температур на материку. В екваторіальних ш иротах ізотерми січня та липня мають од­ накові значення — +24 °С. Л иш е у східній частині на Східноафриканському плоскогір’ї середні температури зимового м ісяця зни­ ж ую ться до +16 °С. При просуванні на північ ам плітуда середніх 59 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о з д іл іі . м а т е р и к и т р о п іч н и х ш и р о т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 температур січня та липня збільш ується (від +16 до +32 °С). Н а крайньому північному заході середні січневі температури становлять +8 °С, а липневі — +24 °С. Денна температура на більш ій частині території часто сягає вище +40 °С. При просуванні на південь від екватора зміна температурного режиму відбувається майж е аналогічно. 4^

Розподіл опадів.

Опади на материку розподіляються нерівномірно, що обумовле­ но нерівномірним розподілом атмосферного тиску в різних районах. Н а клім атичній карті А фрики показник середньорічної к іл ь ­ кості опадів в екваторіальному кліматичному поясі становить понад 2000 мм. Це пояснюється формуванням областей зниженого атм о­ сферного тиску, де прогріте повітря піднімається вгору, утворюю­ чи хмари й опади. Більш ом у зволоженню узбереж ж я Гвінейської затоки також сприяє проникнення екваторіального повітря з боку Атлантичного океану. Д ля ж ителів басейну річки Конго грозові до­ щі — щоденне явищ е. Р и с .

1 .

Кліматична карта Африки.

Р и с . 2 . Сахара — найбільша пустеля на Землі. У її внутріш ніх районах є місця, де дощів не буває роками, а іноді десятиліт­ тями. І навіть коли йде дощ, він буває тіль­ ки на висоті, і жодна краплина не досягає землі. через сильне перегрівання поверхні в навколоземному просторі утворюються шари повітря з такою густиною, що це ви­ кликає виникнення міражів.

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В ГРАДУСАХ ЦЕЛЬСІЯ

Абсолютний + 1 5 мінімум температури Абсолютний +36° максимум температури — Ь24°—Ізотерми січня — Ь24°—Ізотерми липня ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ

................. у січні у липні М асш таб

1:100 000 000 СЕРЕДНЬОРІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У МІЛІМЕТРАХ до

100

250

500

1000 2000 3000

60 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

У тропічних широтах у поясах високого атмосферного тиску па­ нують тропічні повітряні маси з низхідними повітряними потоками та дуже малою кількістю опадів — до 100 мм у північній частині й до 500 мм — у південній. У Східній Сахарі встановлений своєрід­ ний рекорд безхмарності — сонце сяє тут 354 дні на рік (рис. 2)! М айже весь материк зазнає дії постійних вітрів — пасатів, я к і приходять з областей високого тиску до екватора. У П івнічній А ф­ риці пасати формуються над суходолом і несуть сухе тропічне пові­ тря. У Південній А фриці пасати дмуть із боку Індійського океану та несуть багато вологи. Ч астина вологи, принесена південно-східними пасатами з оке­ ану, випадає на схилах гір острова М адагаскар та Драконових гір, і при просуванні в глиб м атерика повітря стає сухіш им. Тут у ра­ йоні Південного тропіка леж ить пустеля К алахарі. Н а відміну від Сахари, опадів у К алахарі випадає більше, тому там досить часто зустрічається трав’янистий покрив і навіть подекуди є чагарники. Однак пустелі в А фриці є не тільки в центральній частині кон­ тиненту, але й на узбереж ж і. Крім високого атмосферного тиску, значну роль у їхньому утворенні відіграють холодні течії — Канарська та Бенгельська. Вони зниж ую ть температуру сухого повітря в прибереж ній частині м атерика, я к е, охолоджую чись, «зависає» у вигляді туману та створює постійно похмурий пейзаж. Теплі течії — Гвінейська, М озамбіцька, мису А гульяс, — н а­ впаки, сприяють насиченню повітря вологою та утворенню опадів. З аналізу клім атичної карти видно, що кількість опадів у П ів­ нічній і Південній А фриці відрізняється. Це пояснюється розміром суходолу, близькістю океану та рельєфом. П івнічна частина А фрики має велику протяж ність із заходу на схід, до того ж на сході з нею межує А равійський півострів, де також панує пояс високого тиску. Над величезною територією суходолу формується дуже сухе конти­ нентальне тропічне повітря. Тому в районах дії пасатів у П івнічній А фриці дощі — дуже велика рідкість. Головне

♦ А ф рика — найж аркіш ий материк на Землі. Його географічне положення обумовлює надходження великої кількості сонячної ра­ діації протягом усього року. ♦ Відносно рівна поверхня сприяє вільному просуванню конти­ нентальних повітряних мас над материком, а загальна піднесеність А фрики над океаном, навпаки, переш коджає глибокому вторгненню повітряних мас з океанів. 61 www.e-ranok.com.ua


р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

З а п и т а н н я 1 .

ч о м у

т а

з а в д а н н я

А ф р и к а

в іт р я н и х

м а с

П ів н іч н о ї

ш и р о т а х

П ів д е н н о ї

к л ім а т

5 .

С е р е д

к р а їн а , 2 .

ін о д і

н а

1 .

2 .

в

П о я с н іт ь

г р у п а х

г е о г р а ф іч н о ї

в и п а д а є

ч о м у

3 .

н а б а г а т о

в п л и в

щ о

е н е р г ії?

ч о м у

н а

2 .

Я к і

А ф р и ц і

м е н ш е ,

о к е а н ів

д о в о д я т ь

в

н іж

к л ім а т

в п л и в

т и п и

п о ­

в

т р о п іч н и х

у

т р о п іч н и х

А ф р и к и

о к е а н іч н и х

є

т е ч ій

о б ­ н а

т у а р е г ів ч и

— в

п о ш и р е н и й

ц ь о м у

п у с т е л і

ж а р т і

А ф р и к и ,

п о х о д ж е н н я

п р и к л а д і

ш и р о т и ; н а

т и с к у ;

є

та

ж а р т : ч а с т к а

у н о ч і

п р и ч и н у

« С а х а р а

х о л о д н а

п р а в д и ?

м о ж у т ь

п о ч у т и

в и н и к н е н н я

ц и х

з в у к и , з в у к ів .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ н а

П р о д е м о н с т р у й т е м о с ф е р н о г о

с п е к а » .

д о с л ід ж у ю ч и

П р о д е м о н с т р у й т е а )

4 .

п р и к л а д и ,

С а х а р и

п о с т р іл и .

П р а ц ю є м о

м а т е р и к о м ?

о п а д ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

с о н я ч н о ї

т е р и т о р ій .

б у в а є

М а н д р ів н и к и ,

с х о ж і

к іл ь к іс т ь

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

ж и т е л ів

д е

н а д

п ів к у л і?

п р и б е р е ж н и х

П о м ір к у й т е 1 .

п ів к у л і

Н а в е д іт ь

с а м о п е р е в ір к и

в е л и к у

ф о р м у ю т ь с я

ш и р о т а х

м е ж е н и м ?

д л я

о т р и м у є

б )

б )

А ф р и к и

р е л ь є ф у ;

з м ін у

т е м п е р а т у р и

в )

о к е а н іч н и х

п р и к л а д і

А ф р и к и

з а л е ж н іс т ь

р е л ь є ф у ;

в )

о к е а н іч н и х

т е ч ій ;

з а л е ж н о

в ід :

т е ч ій . о п а д ів г)

в ід :

а )

п о я с ів

п е р е в а ж а ю ч и х

а т ­

в іт р ів .

§ 14. Кліматичні пояси та типи клімату В и

д із н а є т е с ь :

я к і

п р о

т и п и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

к л ім а т у

ф о р м у ю т ь с я

в

о с о б л и в о с т і

р о з м іщ е н н я

к л ім а т и ч н и х

А ф р и ц і п о я с ів

П р и г а д а й т е : ♦

о с н о в н і

т и п и

щ о

к л ім а т и ч н и й

т а к е

п о в іт р я н и х

м а с

п о я с ,

ч и м

в ід р із н я ю т ь с я

о с н о в н і

к л ім а т и ч н і

п о я с и

в ід

п е р е х ід н и х

Особливе географічне положення А фрики обумовлює дзеркаль­ ну повторюваність клім атичних умов від екватора до окраїн матери­ ка. На території А фрики виділяю ть екваторіальний, два субекваторі­ альні та два тропічні клім атичні пояси. П івнічні й південні окраїни м атерика розташ овані в субтропічних клім атичних поясах. ^ 1^ Екваторіальний та субекваторіальний кліматичні пояси.

Екваторіальний клім атичний пояс охоплює частину басейну річки Конго та узбереж ж я Гвінейської затоки. Тут увесь рік пану­ ють екваторіальні повітряні маси, я к і обумовлюють одну пору ро­ ку — літо. Протягом усього часу зберігаються високі показники се­ редніх т ем п ер а ту р -----+24...+26 °С. П рактично щодня йдуть зливові дощі, я к і іноді мають руйнівну силу. Н айбільш а кількість опадів, 62 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Дебунджа 5м

зареєстрована в районі екватора, склала понад 350 мм на добу! У середньому в екваторіальному кліматичному поясі випадає 2000—3000 мм опадів на рік. Високі температу­ ри повітря в поєднанні з підвищеною вологістю — основні ознаки екваторіального типу клімату. Пояс екваторіального клім ату з півночі, сходу й пів­ дня облямовується ш ирокою смугою субекваторіального кліматичного поясу до 17—20° пн. і пд. ш. Тут панує суб­ екват оріальний тип клім ату із сезонною зміною напрям ку руху повітряних мас. Протягом літнього дощового сезону погоду формує вологе й тепле екваторіальне повітря. Часто бувають грози, іноді протягом тривалого часу зберігається суцільна хмарність із тривалими дощами. В зимку еквато­ ріальні повітряні маси змінюються тропічними — ж аркими й сухими. При віддаленні від екватора тривалість сухого періоду збільш ується.

мм 1500 1400 1300 1200 1100 1000 900 800 700 600 500

^2^ Тропічні та субтропічні пояси.

Тропічні клім атичні пояси відповідаю ть тропічним широтам обох півкуль. Для них характерне переваж ання континентальних тропічних повітряних мас, що формують тропічний пуст ельний клім ат . Це царство пустель. Влітку поверхня Сахари сильно нагрівається, туди спрямовується північно-східний пасат із вологістю повітря 15—30 % . Л іт­ нього дня в Сахарі стовпчик термометра долає позначку +50 °С, а пісок і кам ені нагріваю ться до +70 °С! Уночі температура падає до +10 °С, а іноді й до 0 °С. У П івденній А ф риці тропічний клім атични й пояс пош ирений на менш ій площ і. Через менш у протяж ність материка із заходу на схід опадів тут випадає більше, ніж у Сахарі. Особливо багато їх на східних схилах Драконових гір, на сході острова М адагаскар, де опади приносять пів­ денно-східні пасати з Індійського океану. Тут формується т ропічний вологий тип клімату. Н а узбереж ж і Атлантичного океану в тропічних ш и­ ротах Південної А фрики опадів майж е не буває. Холодна Бенгельська течія поблизу південно-західних берегів зни­ ж ує температуру повітря та не дає йому піднятися вгору. Дощі тут випадають рідше, ніж у Сахарі. Єдине джерело зволоження — роса, що утворюється при зниж енні темпе­ ратури приповерхневого ш ару повітря вночі.

400

°С

зо

300

20

200

10

100 0

а

Аддис-Абеба 2324 м зо

300

20

200

10

100

°С

0

І II V V IIIX

XII

мм

0

Р и с . 1 . Кліматичні діаграми.

63 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРО ПІчНИх шИРОТ I l l M i l I I I M i l M i l I I I M i l M i l I I I M i l M i l M i l II I M i l M i l I I I M i l 1111 M i l I I I M i l M i l I I I M i l I N I 1111 I I I M i l M i l II I м м M i l M i l I I I M i l M i l I I I м м M i l M i l I I I M i l M i l I I I м м M i l M i l II I M i l M i l I I I м м M i l M i l I I I M i l M i l I I I м м M i l M i l I I I M i l M i l I

Джанет

мм 400

°с

Алжир

мм

°с

Кейптаун

мм

300 200

100

о Р и с .

2 .

К л ім а т и ч н і

д іа г р а м и .

Крайні північ і південь м атерика леж ать у субтропічних к л ім а­ тичних поясах. Н а півночі — на узбереж ж ях Середземного моря та на південно-західній окраїні А фрики — клім а т субт ропічний серед­ земноморський із сухою спекою влітку (+27...+28 °С) і пануванням тропічного повітря, теплою вологою зимою (+10...+12 °С) і перева­ ж анням помірних повітряних мас. У горах Атлас і на вулканах Ц ен­ тральної А фрики чітко вираж ена клім атична вертикальна поясність. Головне

♦ Екватор перетинає А фрику майж е посередині, клім атичні поя­ си, за винятком екваторіального, повторюються на її території двічі. ♦ Н айбільш і площ і А ф риканського континенту припадаю ть на субекваторіальні та тропічні клім атичні пояси. З а п и т а н н я 1 .

У

м е ж а х

т а

з а в д а н н я

я к и х

в т р о п іч н о м у

й

ту ?

о б л а с т ь

3 .

б іл ь ш у н іс т ь м у

ч о м у

т р о п іч н о г о

є в р о п е й ц і

в

у

п о я с у

у з д о в ж

п е р ш у

4

ч е р г у

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

р о з т а ш о в а н а

к л ім а т и ч н и х

т р о п іч н о г о

П ів д е н н ій ?

р о б о т а

с а м о п е р е в ір к и п о я с ів

с у б т р о п іч н о м у

п л о щ у , н іж

П р а к т и ч н а

д л я

к л ім а т и ч н и х

п о я с а х

п у с т е л ь н о го 4 . Я к и м и

з а х ід н о г о о с в о їл и

т е р и т о р ія

А ф р и к и ?

ф о р м у є т ь с я

к л ім а т у

п р и ч и н а м и

в

П ів н іч н ій

о б у м о в л е н а

у з б е р е ж ж я

в

п ів н іч н у

п ів д е н н у

й

к іл ь к а

П ів д е н н ій

2 .

т и п ів

А ф р и ц і з н а ч н а

з а й м а є п р о т я ж ­

А ф р и ц і?

о к р а їн и

ч о м у к л ім а ­

5 .

ч о ­

А ф р и к и ?

МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ І

Визначення типів клімату Африки за кліматичними діаграмами. К л ім а т и ч н а

х а р а к т е р н і Т и п

р и с и ,

Т е р и т о р ії

к л ім а т у

д іа г р а м а

t

°С ,

о п а д и

п о ш и р е н н я

Порадник 1 .

В и з н а ч т е , в

я к и м

т и п а м

к л ім а т у

в ід п о в ід а ю т ь

к л ім а т и ч н і

д іа г р а м и ,

н а в е д е н і

п а р а г р а ф і.

2 .

У с т а н о в іт ь

3 .

Н а в е д іт ь

п о к а з н и к и

п р и к л а д и

т а

в к а ж іт ь

т е р и т о р ій

х а р а к т е р н і

м а т е р и к а ,

н а

р и с и я к и х

к о ж н о г о в ін

т и п у

к л ім а т у .

п о ш и р е н и й .

64 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

1 .

А ф р и к а

I I М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М l l l l I I I I N I И М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I M i l И М I I I М М М М М М I I I М М М М II I М М М М М М I I I М М I N I I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М I N I II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М II

§ 15. Води суходолу В и

д із н а є т е с ь : п р о

о с о б л и в о с т і

п р о

п р и ч и н и

П р и г а д а й т е : ♦

я к і

в о д и

я к и й

I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М II I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М II

в н у т р іш н іх

в о д

н е р ів н о м ір н о г о

А ф р и к и

р о з п о д іл у

в н у т р іш н іх

в о д

м а т е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

г ід р о с ф е р и

з в 'я з о к

іс н у є

м іж

н а л е ж а т ь

д о

в о д

о с о б л и в о с т я м и

с у х о д о л у

к л ім а т у

та

(в н у т р іш н іх р о з п о д іл о м

в о д )

в о д

н а

м а т е р и к у

В Африці багато великих річок, озер, значні запаси підземних вод, проте їхн ій розподіл по території континенту вкрай нерівно­ м ірний. П оряд із районами, що мають густу гідрографічну сітку, величезні простори м атерика майж е повністю зневоднені. Це ви кли ­ кає проблеми забезпечення населення водою та ускладнює розвиток землеробства. ^ 1^ Загальна характеристика внутрішніх вод Африки.

Однією з основних особливостей вну­ тріш ніх вод А фрики є їхнє нерівномірне роз­ міщ ення. Тропічні широти — пустелі Саха­ ра, Наміб і К алахарі, де опадів випадає дуже мало, а випаровуваність через високі темпе­ ратури велика, — дуже бідні на запаси води. Б лизько 1/3 всієї площі м атерика займають області внутрішнього стоку. Р ічки впадають в озера, я к і не мають стоку в океан або губ­ ляться в пісках. П ош ирення областей вну­ тріш нього стоку пов’язане з дефіцитом во­ логи та улоговинним характером рельєфу. Безстічні озера займаю ть дно улоговин. До них сходяться ваді — сухі русла річок, я к і заповнюються водою після нечастих дощів. В елике значення для водопостачання мають підземні води. Вони підходять близь­ ко до поверхні в зниж еннях рельєфу, утво­ рюючи оазиси (рис. 1).

Р и с .

1 .

ч а с ів

О а з и с

з н а ч а л о ш л я х ів

у

п у с т е л я х ,

т а

в о н и д л я

п у н к т а м и ,

р о с т у т ь з е м л я х

в о д о ю .

п а л ь м и ,

д е В

д а в н іх в и ­

б у л и м а н д р ів ­

ті

м о гл и

о а з и с а х

н а

з р о ш у в а н и х

в и р о щ у ю т ь

к у л ь т у р и ,

Із

о а з и с ів

к а р а в а н н и х

в ід п о ч и н к у

з а п а с т и с я

в і

С а х а р і.

н а п р я м и

м іс ц е м н и к ів

у

р о з т а ш у в а н н я

о в о ч і,

п л о д о в і

з е р н о ­

д е р е в а .

I I М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И I I I M i l М И М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I M i l М И I I I М И M i l М И I I I М И М И II I М И М И М И I I I М И M i l I I I М И М И М И I I I М И M i l I I I М И М И M i l II I М И М И I I I М И М И M i l I I I М И М И II У

С а х а р і,

н о с н і

п ід

ш а р и

в в а ж а ю т ь , с т а т н ь о ,

т о в щ е ю

п іс к ів

з а г а л ь н о ю щ о

щ о б

з з а

н и х

щ о д н я

к іл ь к а

н а

г л и б и н і

п л о щ е ю

9 0 0

м о ж н а

р о к ів

2 3 0 0

т и с .

м ,

к м 2

в ід к а ч у в а т и

п е р е т в о р и т и

н е щ о д а в н о

(б іл ь ш е 1 0 0

п у с т е л ю

з а

м л н н а

б у л и

п л о щ у м 3

в ід к р и т і

в о д о ­

У к р а їн и !).

п р іс н о ї

к в іт у ч и й

в о д и

В ч е н і —

д о ­

с а д .

I I М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И I I I M i l М И М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I M i l М И I I I М И M i l М И I I I М И М И II I М И М И М И I I I М И M i l I I I М И М И М И I I I М И M i l I I I М И М И M i l II I М И М И I I I М И М И M i l I I I М И М И II

www.e-ranok.com.ua

65


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Найбільш густа річкова мережа, багато боліт характерні для ек ­ ваторіального та субекваторіального клім атичних поясів, де випадає найбільш а кількість опадів. Є в Африці й льодовики, я к і розташ овані поблизу екватора на трьох величних верш инах: К ілімандж аро, Рувензорі та Кенії. Проте їхня площ а стрімко зменш ується. 4^

Річки.

Усі річки А фрики належ ать до трьох басейнів: Атлантичного, Індійського океанів і басейну внутрішнього стоку (рис. 2). Понад 1/3 території А фрики займаю ть басейни її головних р і­ чок: Н ілу, Конго, Нігеру, Замбезі та Оранжевої. Вони мають пере­ важ но дощове ж ивлення. М айже для всіх річок А ф рики властиві пороги й водоспади. Найдовш а річка А фрики — Н іл (6671 км). Вона має два ви­ токи. Один із них — Голубий Н іл — бере початок з озера Тана на Ефіопському н агір’ї. П рямую чи до Середземного моря, річка зл и ­ вається біля міста Хартум із Білим Нілом — інш им витоком, який бере початок з озера В ікторія. Р еж им Н ілу дуж е своєрідний. Ніл Р и с .

2 .

Б а с е й н и

с т о к у

р іч о к

в

о к е а н и .

Р и с .

3 .

М о г у т н ю

м о ж н а

Алжир

■ = -* '

с

т и ч н о г о

^-

емне морї-

г и р л а .

А равШ ський

7 5

н а н а

к м

к м

м о ж н а в ід

р іч к и

в ід

в ід с т а н і

1 7

А т л а н ­ к м

а

з а б а р в л е н н я в

в п а д а н н я .

k п -ів

Сомалі

Іар-ес-Салам

Позначки глибин

тро пік

Ш КАЛА ГЛИБИН У МЕТРАХ Кейптаун глибше 6000 4000 2000

200

в о д

р а д іу с і

Іагос

9103

н а

х а р а к т е р ­

озМаЙ

Басейни стоку річок у Е| в океани: у Атлантичний у^ | Індійський у Безстічні області та у | області внутрішнього' стоку Межі водозбірних басейнів -------Межі океанів

в ід

п р іс н о ю

б е р е г а ,

р о з р із н и т и

м іс ц я

К о н г о

п о в е р х н і

з а л и ш а є т ь с я

ж о в т у в а т о -б у р е

К о н г о 3 0 0

о к е а н у

В о д а

в ід с т а н і н е

т е ч ію

п о б а ч и т и

0

Масштаб 1:100 000 000

66 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

розливається в середині літа, коли в Єгипті стоїть найбільш спекотна й суха погода. Цей ф акт давав привід ж ерцям говорити про божественне походження річки. Насправді пояснення такого режиму просте: Б ілий Н іл бере початок в екваторіальном у поясі й майж е щ одня поповнюється дощ ами. Н а меж і тропічного поясу до нього приєднується Голубий Н іл, як и й несе води після літніх мусонних дощів, що випадають на Ефіопському нагір’ї. Конго (рис. 3) — найбільш повноводна річка А фрики та друга за довжиною (4320 км) після Н ілу. Р іч к а Конго щорічно виносить в океан стільки ж води, скільки 15 таких річок, я к Н іл, а площ а її басейну посідає друге місце у світі. Витоком Конго вваж ається річка Луалаба, я к а бере початок на піднесених плато центральної частини материка. У верхів’ях багато порогів і водоспадів, у серед­ ній течії Конго стає рівнинною річкою із ш ироким руслом. Н еда­ леко від місця впадання в А тлантичний океан знову починається порожиста д іл ян ка з каскадами водоспадів. Однією з особливостей Конго є рівномірна витрата води протягом року, оскільки басейн річки розташ ований по обидва боки від екватора. Третя за величиною річка А фрики — Н ігер (у перекладі з л а ­ тинської мови — «чорна») — бере початок на височині приблизно за 300 км від Атлантичного океану. Проте тече вона в протилежний бік від океану, просто в «розпечену пащу» Сахари. Русло річки опи­ сує велику дугу, відому під назвою «петля Нігеру». Перетинаючи Сахару, Нігер прямує на південь і впадає у Гвінейську затоку. Води річки мають величезне значення для забезпечення водою населення Західної А фрики. Серед річок А фрики, я к і належать до басейну Індійського океа­ ну, найбільшою є Замбезі. Виходи твердих базальтових порід у руслі річки утворюють численні пороги та водоспади, серед яки х один із найбільш их водоспадів світу — В ікт орія (рис. 4). Однак В ікторія — не найвищ ий водоспад А фрики. П ерш ість належ ить водоспаду Тугела, яки й посідає друге місце серед водоспадів світу за висотою — 948 м. Він розташ ований у П івденній А ф риці на невеликій річці з однойменною назвою. 4^ Озера. Б ільш ість великих озер А ф рики розташ овані в западинах уздовж лін ії С хідноаф риканських розломів. Такі озера витягнуті, дуже глибокі, із крутими берегами. Н айбільш і з них — Танганьї­ ка глибиною 1470 м (найдовше у світі озеро протяжністю близько 670 км) і Н ьяса.

67 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

I I I M i l I I I M i l M i l I I I M i l M i l I I I м м M i l M i l II I M i l M i l I I I м м M i l M i l I I I M i l M i l I I I I N I l l l l I N I I I I M i l M i l II I м м M i l M i l I I I M i l M i l I I I м и и м M i l I I I м и n i l I I I м м M i l M i l II I M i l M i l I I I n i l n i l M i l I I I n i l I N I I I I м м M i l M i l I I I n i l n i l I

© DoctorJoeE Р и с .

4 .

В о д о с п а д

В ік т о р ія .

Р и с .

5 .

О з е р о

ч а д .

У прогині давніх кристалічних порід утворилося найбільш е озеро А фрики та друге за площею прісноводне озеро у світі — В і­ кт орія. Його площ а — 68 тис. к м 2. Глибина озера досягає 80 м, а довж ина берегової лін ії — близько 7 тис. км . Тут, я к на морі, бувають припливи й відпливи. Н а реш ті території А фрики озер м а­ ло. До залиш кових (реліктових) озер належ ить озеро Чад (рис. 5), розташ оване в південній частині Сахари. Н а Ефіопському н агір ’ї є озера вулканічного походж ення. Н а річках А фрики споруджено багато ш тучних озер — водосховищ. Найбільш відомі з них — озеро Насер на Н ілі, Кариба на Замбезі, К аїндж і на Н ігері. Більш ість із них створені для виробництва електроенергії, а також для забезпе­ чення населення водою, зрош ення тощо. Головне

♦ Особливість внутріш ніх вод А фрики — нерівномірність розмі­ щ ення. ♦ Р ічки А фрики належ ать до басейнів Атлантичного, Індійського океанів і внутрішнього стоку. М айже всі вони мають дощове ж и в ­ лення, на них багато порогів і водоспадів. ♦ Озера А фрики мають різне походження. Н айбільш і озера роз­ таш овані в западинах Східноафриканських розломів. З а п и т а н н я 1 .

Д о

б а с е й н у с е й н

к и ,

її

з а в д а н н я я к и х

в н у т р іш н ь о г о р іч о к

А ф р и к и ? н а с е л е н н я

с т о к у

ч о м у ,

ч а с т о

с а м о п е р е в ір к и н а л е ж а т ь

о к е а н у

А ф р и к и 6 .

д л я

о к е а н ів

А т л а н т и ч н о г о

ж и в л е н н я о з е р

т а

б а с е й н ів

р іч к и

з н а ч н о

з а й м а є

б іл ь ш а ,

з н а ч н у

п е р е в а ж а є ? н е з в а ж а ю ч и

в ід ч у в а є

н а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ А ф р и к и ?

ч а с т и н у 5 .

н а

с о б і

н іж

Я к е

з н а ч н у

2 .

п л о щ і

п л о щ а 3 .

А ф р и к и ?

п о х о д ж е н н я к іл ь к іс т ь

с п р а в ж н ій

ч о м у

Ін д ій с ь к о г о ?

м а ю т ь

р іч о к

« в о д н и й

4 .

т а

с т о к у

ч о м у Я к и й

б а ­ т и п

у л о г о в и н и о з е р

го л о д » ?

68 www.e-ranok.com.ua

А ф р и ­


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

П о м ір к у й т е

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

1 .

б е з с т іч н е ,

О з е р о

ч а д

п р и ч и н о ю 2 .

ц е

Д о в е д іт ь

з а л е ж а т ь

н а

в ід

П р а к т и ч н а

а л е

в о д а

в

н ь о м у

м а й ж е

п р іс н а .

П о м ір к у й т е ,

я к о ю

о б у м о в л е н о . п р и к л а д і к л ім а т у

р о б о т а

р іч к и

т а

3

К о н г о ,

о з е р

Т а н г а н ь їк а

та

ч а д ,

щ о

р іч к и

та

о з е р а

р е л ь є ф у .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ М М

( п р о д о в ж е н н я )

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. П о з н а ч т е б е з і,

н а

к о н т у р н ій

озера:

О р а н ж е в а ;

П р а ц ю є м о З д ій с н іт ь д а й т е

в

г р у п а х

у я в н у

у

к а р т і

о б 'є к т и :

Т а н г а н ь їк а ,

річки :

Н ь я с а ,

Н іл ,

ч а д ;

К о н г о ,

водоспад:

Н іг е р ,

З а м ­

В ік т о р ія .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ

п о д о р о ж

в и г л я д і

г е о г р а ф іч н і

В ік т о р ія ,

т а б л и ц і

р іч к а м и (у

А ф р и к и .

Р е з у л ь т а т и

с в о їх

с п о с т е р е ж е н ь

п о ­

з о ш и т і).

Н о м е р и

гр у п

З а в д а н н я I

В и з н а ч т е , к о ю

в и

я к щ о т и Д о

її

п о д о р о ж

б у д е т е

я к о ю

р іч ­

1 1 °

п д .

з д ій с н ю в а т и ,

2 4 °

с х .

г е о г р а ф іч н і в и т о к у

є

б а с е й н у

II

ш ., д .

3 ° 3 0 °

п д .

III

ш .,

с х .

9 °

д .

1 1 °

п н . з х .

IV

ш .,

1 2 °

п д .

д .

2 7 °

с х .

V

ш ., д .

2 8 °

п д .

2 9 °

с х .

ш ., д .

к о о р д и н а ­

т а к и м и

я к о г о

о к е а н у

н а л е ж и т ь Н а п р я м о к

т е ч ії

О с о б л и в о с т і У

я к и х

в о д н о г о

к л ім а т и ч н и х

р е ж и м у п о я с а х

п р о т ік а є В е л и к і

п р и т о к и

§ 16. Природні зони Африки В и

д із н а є т е с ь :

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

п р о

о с о б л и в о с т і

ґ р у н т о в о -р о с л и н н о г о

п р о

з а к о н о м ір н о с т і

р о з м іщ е н н я

п о к р и в у

п р и р о д н и х

м а т е р и к а

з о н

П р и г а д а й т е : ♦

щ о

т а к е

ш и р о т н а

з о н а л ь н іс т ь

і

в е р т и к а л ь н а

п о я с н іс т ь

Природні зони А фрики, так само я к і клім атичні пояси, роз­ таш овані майж е симетрично по обидва боки від екватора. У їхньо­ му розміщ енні яскраво вираж ена ш иротна зональність. В А фриці формуються природні зони екваторіального, субекваторіального, тро­ пічного й субтропічного географічних поясів (рис. 1). Н а підняттях рельєфу вираж ена вертикальна поясність. 69 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

^ 1^ Вологі екваторіальні ліси.

Зона вологих екваторіальних лісів займає басейн річки Конго на північ і південь від екватора та узбереж ж я Гвінейської затоки. В елика кількість тепла та вологи екваторіального клім ату створює ідеальні умови для розвитку організмів. Тут панує царство екваторіальних дощ ових лісів — гілеї. Їх особлива риса — багатоярусність. Наче колони, що підпирають небо, височіють дерева-велетні. Вони сягають 4 0 —50 та навіть 80 м! Серед них «дерева-вискочки» сейби, різні види пальм, фікуси. У ниж ніх ярусах ростуть банани, деревоподібні папороті, червоне, ебенове, сан­ далове, хлібне дерева. Уся лісова рослинність переплетена ліанами. Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони дуже бідні на поживні речовини, я к і швидко засвоюються рослинами, оскільки органічні реш тки в умовах тепла й вологи ш видко розкладаю ться мікроорганізмами. А фриканська гілея — батьківщ ина цінних господарських порід дерев: какао, ебенового дерева з високоякісною деревиною, олійної пальми. Олійна пальм а — дерево заввиш ки до 20—30 м. Із плодів пальми отримують знамениту пальмову олію. Ж ителі вживаю ть її насіння, а із суцвіть збирають сік, із якого виготовляють пальмове вино, що добре втамовує спрагу.

/м и р

М асш таб

ГУБТРОПІ

Т

Р

О

П

І

І

А

Т

1 .

П р и р о д н і

Р и с .

2 .

Л е о п а р д .

з о н и

А ф р и к и .

Аравійський!

тассілі

С

Р и с .

1:100 000 000

Т р іп о л і

А

Л

Ь

Л агос

ПРИРОДНІ зони — і вологих еквато — І ріальних лісів перемінно-вологих

■ у

сй р С е р ен геті

ва *

© Раїгіск (аігаисі

оз.Ві

лісів

Д а р -е с -С а л а ї

саван і рідколісся __| напівпустель і пустель ___ твердолистих вічнозе- Берег __лених лісів і чагарників Скеле» (середземноморська) ------ 1 області вертикальної :ентрап-ік_ґ ------ 1поясності Олахарі ___ Межі кліматичних поясів Прет орія 'то1 Національні природні парки та заповідники ___ПОЯС

■М аЗагасі

_

70 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий та різно­ манітний. У наземному ярусі ж ивуть дрібні копитні, лісові свині, лісові слони, горили; біля водойм — карликові бегемоти, окапі (ро­ дичі жирафів). Найбільш им хиж аком екваторіальних лісів є леопард (рис. 2). У кронах дерев багато мавп: м артиш ки, колобуси, ш им ­ панзе. В елика кількість птахів, комах, гризунів. Повсюдно селяться земноводні (жаби). Н а всіх ярусах поширені терміти. Н а півдні, півночі й сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно-вологих листопадних лісів, а потім рід­ колісся і саван. Така зміна пояснюється зменш енням річної кількос­ ті опадів і появою сухого періоду року. ^2^ Савани та рідколісся.

Савани й рідколісся в А фриці досягають 16—18° пн. ш ., а на півдні переходять за Південний тропік, займаючи майже 40 % площі материка. Савани — це субекваторіальний лісостеп. Д ля більшості дерев характерна зонтична форма крони. Із деревних порід у савані переважаю ть баобаби, зонтичні акац ії, мімози, пальми. У міру про­ сування в напрям ку пустель тривалість посушливого періоду збіль­ ш ується; тр ав’янистий покрив стає низькорослим , розрідж еним , з ’являю ться деревоподібні молочаї, алое з м ’ясистим колючим лис­ тям. У саванах формуються червоні й червоно-бурі ґрунти. Достатня кіл ькість тр ав’янистого покриву в савані створює сприятливі умови для ж и ття великих травоїдних тварин: слонів, носорогів, ж ираф ів, антилоп тощо. Їхні великі стада привертають увагу численних хиж аків: левів, гепардів, леопардів, ш акалів, гі­ єн. У водоймах ж ивуть бегемоти, крокодили, фламінго. Дуже багато термітів. Савани та рідколісся, я к у П івнічній, так і в П івденній півкулі, поступово переходять у тропічні пустелі та напівпустелі. ГЗ

Пустелі та напівпустелі.

Пустелі та напівпустелі — результат спекотного й сухого к л і­ мату. Висока сухість повітря, виснаж лива денна спека та порівняно низькі нічні температури характерні майже для 30 % площі Африки. На півночі Африки тропічні пустелі займають величезну територію — близько 7 млн км 2, їх поєднують під загальною географічною назвою — Сахара. Повітря в Сахарі завж ді сухе й насичене пилом, відносна во­ логість дуже мала, іноді ниж че 25 % . У літній день повітря прогрі­ вається до +40 °С, іноді до +50 °С, а пісок розжарю ється до +80 °С. Рослинність досить бідна та має специф ічні пристосування: листки зам інені колю чкам и, корені пош ирю ю ться далеко вш ир 71 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Р и с .

3 .

ж о д н у в

В е л ь в іч ія з

у с іх

п у с т е л і

Н а м іб

б о т а н ік и т р а в о ю ,

ц я

В о н а

м а й ж е

л и с т а ,

я к і

д а ю ч и

п о

н е

1 3 0 0

1 5

с м

В е л ь в іч ію

с х о ж а

н а д

р ік .

(д о

в

А

у с ь о г о ж и т т я

н а з в е ш

її

н і

б о т а н іч н ій р е л ік т о в е

м ) т а її

її

п р о ф е с о р

я к

1 ,2

з е м л е ю ,

н а

З н а й ш о в

н е

х о ч а

п о з н а ч е н а

п р о т я г о м н а

н е

с в іт і.

а в с т р ій с ь к и й

ш и р о к и й

в и д н о

в о н а у

д е р е в о м ,

р о с л и н а м а є

р о с т у т ь 8 —

р .

В е л ь в іч . н і

р о с л и н

1 8 6 0

к у щ е м ,

к л а с и ф ік а ц ії

1 2 0 0 —

у

Ф р ід р іх н і

д е р е в о . я к о г о

д и в о в и ж н а

в ід о м и х

с т о в б у р , л и ш е

д в а

ж и т т я ,

д о ­

д о в г е

а ж

р о к ів !

і вглиб. П одекуди зустрічаю ться багаторічні чагарники з верблю­ ж ої колю чки та молочаїв, на засолених ділянках є полин, солянка. У напівпустелях ростуть алое, дикий червоний огірок, акац ії, тверді злаки. У пустелі Наміб мож на побачити унікальну рослину — вель­ вічію (рис. 3). Лиш е в оазисах розвивається багата рослинність. Основна рос­ лина оазисів — ф інікова пальма. Б ільш а частина пустель позбавле­ на ґрунтового покриву, лиш е подекуди формуються сірі пустельні малородючі ґрунти. У пустелях і напівпустелях водяться тварини, я к і вживаю ть мало води або здатні долати великі відстані в її по­ ш уках. Це антилопи, верблюди, плям исті гієни, ш акали , лисиці, страуси. Х арактерна велика кількість ящ ірок, змій, скорпіонів, та­ рантулів. У спекотний час багато м еш канців пустелі зариваю ться глибоко в пісок, ховаються в нори, а активне ж и ття ведуть уночі. ^ 4^ Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.

На північному заході та південному заході материка в областях із субтропічним середземноморським кліматом на коричневих ґрун­ тах сформувалася зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарни­ ків. Вона являє собою світлий ліс із вічнозеленими сосною, кедром, кипарисом, корковим дубом, маслиною. Н а схилах ростуть густі за­ рості мирта, лавра, олеандра, карликових пальм. У лісах ж ивуть дикі кози, гадюки, черепахи, орли, скорпіони тощо. Головне

♦ Ш иротна зональність у розміщ енні природних зон на території А фрики зумовлена переважанням рівнинного рельєфу й нерівномір­ ним розподілом опадів. ♦ Н айбільш і площі на материку займаю ть савани й рідколісся, пустелі та напівпустелі. 72 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

З а п и т а н н я 1 . в

Я к і

т а

А ф р и ц і

й м а ю т ь

з о н и

д л я

в о л о г и х

з н а ч н і

р о б о т а

з о н а л ь н і

н а

в

А ф р и ц і?

д о

3

Я к и м

п р и р о д н и х

( п р о д о в ж е н н я )

4 .

ч о м у

ч и н о м

у м о в

к о н т и н е н т і?

к о м п л е к с и ?

л іс ів .

5 .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

А ф р и к а н с ь к о м у

п р и р о д н і

е к в а т о р іа л ь н и х

п л о щ і

п р и с т о с у в а л и с я

П р а к т и ч н а

с а м о п е р е в ір к и

с ф о р м у в а л и с я

п е р е в а ж а ю т ь

о с о б л и в о с т і

с в іт у

з а в д а н н я

п р и р о д н і

3 .

2 .

Н а з в іт ь

с а в а н и

й

ч о м у

о с н о в н і

р ід к о л іс с я

п р е д с т а в н и к и

з а ­

о р г а н іч н о г о

п у с т е л ь ?

...........................................................................................................................................

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. П о з н а ч т е

н а

П р а к т и ч н е

к о н т у р н ій

т е к с т

п р и р о д н и х

г е о г р а ф іч н і

пустелі:

о б 'є к т и :

п а р а г р а ф а

з о н

А ф р и к и .

т а

к а р т и

В ід п о в ід ь

а т л а с у ,

п о д а й т е

с к л а д іт ь у

Н а м іб .

к о р о т к у

в и гл я д і

т а б л и ц і

х а р а к т е ­ (у

з о ш и т і).

П р е д с т а в н и к и

Н а з в а Г е о г р а ф іч н е

О с о б л и в о с т і

П е р е в а ж а ю ч и й

п р и р о д ­ п о л о ж е н н я н о ї

С а х а р а ,

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ М М

з а в д а н н я

В и к о р и с т о в у ю ч и р и с т и к у

к а р т і

к л ім а т у

т и п

р о с л и н н о г о

т в а р и н н о г о

с в іт у

с в іт у

ґ р у н т ів

з о н и

Г е о г р а ф 1 .

У я в іт ь т е л ь . в и

2 .

іч н і

д о с л ід ж е н н я

с е б е П р о

ч л е н о м

я к і

з р о б и т е

с п іл ь н і

з а п и с и

В и к о р и с т о в у ю ч и р о ж

р іч к о ю

р я д ж е н н я , й

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІ

е к с п е д и ц ії, т а

у

в ід м ін н і

с в о є м у

з н а н н я

К о н г о

в ід

н а з в іт ь

я к а

в и в ч а є

р и с и

о с о б л и в о с т і

п у с т е л ь

п о д о р о ж н ь о м у

п р о

п р и р о д н і

в е р х ів 'я

о с о б л и в о с т і

д о

з о н и

г и р л а .

а ф р и к а н с ь к и х

П ів д е н н о ї т а

П ів н іч н о ї

п у с ­

п ів к у л ь

щ о д е н н и к у ? А ф р и к и ,

С к л а д іт ь

н а в к о л и ш н ь о ї

з д ій с н іт ь

п е р е л ік

п р и р о д и ,

у я в н у

п о д о ­

н е о б х ід н о г о м о ж л и в і

с п о ­

т р у д н о щ і

н е б е з п е к и .

§ 17. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми В и

д із н а є т е с ь :

п р о

н а й б іл ь ш

н е б е з п е ч н і

п р о

е к о л о г іч н і

п р о

н а й в ід о м іш і

я в и щ а

п р и р о д и

в

А ф р и ц і

т а

п р и ч и н и

їх

в и н и к ­

н е н н я

П р и г а д а й т е : ♦

я к і

я в и щ а

я к і

іс н у ю т ь

п р о б л е м и о б 'є к т и

м а т е р и к а п р и р о д н о ї

та

ш л я х и

їх

с п а д щ и н и

п о д о л а н н я Ю Н Е С К О

II МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ II п р и р о д и в и д и

м о ж у т ь

с п р и ч и н я т и

п р и р о д о о х о р о н н и х

с т и х ій н і

л и х а

т е р и т о р ій

Б ільш а частина А фрики має несприятливі для ж иття та гос­ подарської діяльності людей природні умови. Посуш ливі області, п і­ щ ані та к ам ’янисті простори, зони можливих катастрофічних посух, надмірно зволожені території займаю ть майж е 2 /3 площі материка. 73 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III МИИМIII ммммMil III Mil Mil III ИИим Mil III nil INI III ммMil Mil III nil nil I

Р и с .

1 .

Н а

Г а н и

А к к р и

та

т е р и т о р ії

а н т и е к о л о г іч н и х

А г б о г б л о ш і. с м іт т я : н і

С ю д и

п о в іт р я в а ж к і

д о п у с т и м і л и ш е

н о р м и . 1 2 —

2 0

у

р а з ів

С е р е д н ій

в ік

т е х н ік у .

та

с т о л и ц і

м іс т о -з в а л и щ е е л е к т р о н н е

к о м п 'ю т е р и ,

с о л я н а

п и л

в ід

н а д н е б е з п е ч н и х

з в о з я т ь

ін ш у

р т у т ь ,

с о т н і

з

п л а н е т і с в іт у

т а

с в и н ц е в и й я к и х

н е п о д а л ік о д н е

т е л е в із о р и ,

п р и н т е р и

м е т а л и ,

н а

у с ь о г о

п о т р а п л я ю т ь

к о н ц е н т р а ц ія

в и т ь

м іс ц ь з

с п р а ц ь о в а н і

т е л е ф о н и ,

А ф р и к и

р о з т а ш о в а н е

У

к и с л о т а ,

ін ш і

м о б іл ь ­

ґ р у н т и

та

м и ш 'я к ,

з а б р у д н ю в а ч і,

п е р е в и щ у є ж и т е л ів

г р а н и ч н о

м іс т а

с т а н о ­

р о к ів .

Н еправильне ведення господарства часто призводить до посилення прояву стихійних явищ і загострення екологічних проблем (рис. 1). Порівняно з інш ими континентами А ф рика має найбільш загрозливі темпи та розміри деградації унікальних природних комплексів. П и­ тання їхньої охорони та збереження є вкрай важливими для багатьох країн А фрики. Стихійні явища природи.

Одне з найбільш згубних стихійних лих Африканського кон­ тиненту — посухи. К ілька останніх десятиліть тут спостерігається посилення тривалості посух і зниж ення стоку річок. Ц і процеси пов’язані не лиш е з клім атичним и змінами, але і з постійною гос­ подарською діяльністю людини, що впливає на ліси та савану. Особливо страждаю ть ж ителі саван, прилеглих до Сахари. Так, у 2011 р. тривала посуха в Північно-Східній А фриці поставила під загрозу ж иття понад 12 млн осіб. У 2013 р. в Намібії був оголоше­ ний надзвичайний стан: через сильну посуху було втрачено понад 90 % посівів продовольчих культур. Виснажливі посухи змінюються періодами дощів руйнівної си­ ли. Заливні дощі часто стають причиною сильних повеней, через я к і страждаю ть посіви культурних рослин. Потоки води просто зм ива­ ють їх разом із верхніми ш арами ґрунту, а також руйнують ж итла, мости, що призводить до численних лю дських втрат. Н айбільш а кількість опадів була зареєстрована на території Е к ­ ваторіальної А фрики — 350 мм на добу! (Для порівняння: в У країні в середньому випадає 550—650 мм на рік.) Повені також викликаю ть пош ирення небезпечної хвороби — м алярії та паразитичних інф екцій. Багато лиха приносять нашестя сарани та муха цеце. 74 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Р и с . ж и в н і

2 . у

К в а гга

в и м е р л и й

П ів д е н н ій

т а б у н и

п р и к ін ц і

А ф р и ц і.

к в а г г X V III

н а с е л я л и

у

X IX

ст.

в ід т іс н я т и

їх ,

К в а г г и

в ід р із н я л и с я

ш к ір Д о

н е

р о б и л и

т о г о

ж

з а й м а ю ч и

р е м е н і,

ф е р м е р и

к о н к у р е н т а м и з н и щ е н о д о м

Г2

в

а

р .

р ів н и н н о ї

р о к ів

о к о л и ц і

р іч к и

з е м л і

п ід

с м а ч н и м з і

ш л у н к а

п о с ів и

В о н и із

т в а р и н . є

Л ім п о п о .

т а

щ о

к в а гг,

О с т а н н іх

Н а ­

п о ч а л и

п а с о в и щ а .

п р о т е

б у р д ю к и

н а й б іл ь ш

в и н и

з е б р и ,

б а г а т о т и с я ч ­

к о л о н іс т и

м 'я с о м ,

в ід с т р іл ю в а л и

т в а р и н

т о м у

го л л а н д с ь к і

с в ій с ь к и х

1 8 8 0

з н и к н е н н я

п ід в и д

Б а га т о

з

д л я

їх н іх в о д и .

в в а ж а ю ч и к в а г г

т и п о в и м

їх

б у л о

п р и к л а ­

л ю д и н и .

Екологічні проблеми.

Зм іна природних ком плексів м атерика почалася ще в епоху його колонізації європейцями. Вивезення кош товної деревини, ви­ рубування лісів призвели до збільш ення площі саван, виснаж ення ґрунтів. Н аслідком неправильного ведення сільського господарства (випалю вання лісів, надмірне випасання худоби) протягом століть стало посилення процесів опустелювання. За останні 50 років пло­ щ а Сахари збільш илася на 650 тис. км 2 (це навіть більше за площу України). Значна кількість великих тварин в Африці, особливо в сава­ нах, привернула увагу лю бителів полю вання. Я к результат, деякі види тварин були повністю знищ ені (рис. 2), а інш і перебувають під загрозою зникнення (носороги, слони, леви, ж ираф и тощо). Вивченню екологічних проблем А фрики та захисту її приро­ ди присвятили своє ж и ття вчені-натуралісти, письм енники, серед як и х Л. Котлоу, Д ж . Даррелл, Д ж . Адамсон. Якби тварини вміли говорити, то напевно б сказали слова подяки і відомому вченому й мандрівнику Б. Гржимеку, невтомна діяльність якого врятувала ж иття тисяч тварин і поклала початок утворенню нових національ­ них парків у Танзанії. 4^

Світова природна спадщина Юн ЕСКо в Африці.

Д ля збереження унікальної природи А фрики, захисту тварин від винищ ування в африканських країнах від 30-х рр. ХХ ст. почали розроблятися спеціальні програми. Основними напрям кам и запро­ вадж ення цих програм є створення заповідних територій, віднесен­ ня унікальних природних об’єктів м атерика до Світової спадщини ЮНЕСКО. 75 www.e-ranok.com.ua


р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III МИnil Mil III МИnil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Christian "(0rrissen

Р и с . п а р к

3 .

Н а ц іо н а л ь н и й

С е р е н г е т і.

I I I l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l II I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l II I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I l l l l l l l l I I I l l l l l l l l l l l l I I I И И И И I У

1 9 7 2

р .

М іж н а р о д н а

С в іт о в о ї

с п а д щ и н и .

г о р и

п е ч е р и ,

т а

п р е д с т а в л е н а с п а д щ и н и

о р г а н із а ц ія

О б 'є к т а м и

л іс о в і

м а с и в и ,

у н ік а л ь н и м и

п е р е б у в а ю т ь

п ід

Ю Н Е С К О

п р и р о д н о ї о з е р а ,

ш е д е в р а м и о х о р о н о ю

п р и й н я л а

с п а д щ и н и

в о д о с п а д и

К о н в е н ц ію

с т а ю т ь

т о щ о .

К у л ь т у р н а

л ю д с ь к о ї д ія л ь н о с т і. У с і м іж н а р о д н о г о

п р о

р ід к іс н і

з а

о х о р о н у к р а с о ю

с п а д щ и н а

о б 'є к т и

С в іт о в о ї

п р а в а .

ИІИИИІИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИИІИИИИИИИІИИИИІ

Н а території А фрики є понад 40 об’єктів природної спадщини ЮНЕСКО. Серед них — всесвітньо відомі національні парки Танза­ нії — Серенгеті (рис. 3), Нгоронгоро, Кілімандж аро. Серенгеті є л і­ дером за кількістю видів і загальною кількістю тварин в Африці. У межах парку ж ивуть понад 1,5 млн представників великих ссав­ ців, переважно копитних. Тут можна побачити близько 35 видів тва­ рин рівнинних територій, у тому числі «велику п ’ятірку» — слонів, носорогів, левів, бегемотів і буйволів. Н а півдні А фрики розташ ований водно-болотний район СентЛусія — 328 тис. гектарів заповідної території, де під захистом пе­ ребувають к іл ьк а екосистем: від прибережних дюн, коралових рифів та протяж них піщ аних п ляж ів до озер, боліт та лісів, я к і населяють безліч різноманітних представників флори і фауни. Щ е один унікальний природний об’єкт А фрики — кратер Вредефорт. Він утворився від удару астероїда діаметром 250—300 км. Вік кратера оцінюється у понад 2 млрд років. Його вважаю ть най­ більшим на планеті утворенням, що виникло через контакт планети з інш ими космічними тілами. Однією з найвизначніш их пам ’яток А фрики, що належ ать до Світової природної спадщини ЮНЕСКО, є водоспад Вікторія. Головне

♦ Значні території Африки відчувають на собі вплив різноманітних стихійних явищ природи, найбільш масштабними з як и х є посухи. 76 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

♦ Господарська діяльність на материку призвела до виникнення екологічних проблем — опустелювання, збідніння органічного світу, пош ирення небезпечних хвороб. Поглиблюють екологічні проблеми примітивні методи господарювання, браконьєрство, економічна від­ сталість аф риканських країн. ♦ В аж ливу роль у збереженні та відновленні унікальної природи материка відіграють природоохоронні території, віднесення природ­ них об’єктів до Світової спадщини ЮНЕСКО. З а п и т а н н я 1 . є

Н а з в іт ь п р и ч и н и

к а н с ь к и х

т а

їх

4 .

н а й ч а с т іш е п о в ід н и к и

Ч и

т а

к а р т і

щ о

в п л и в

в

п р и ­

г о с п о д а р с ь к а

п о ш и р е н н я

А ф р и к и

е к о л о г іч н и х

м а ю т ь

с в іт о в у

с п а д щ и н и

д ія л ь н іс т ь

с т и х ій н и х

л и х ?

л ю д и н и 5 .

п о п у л я р н іс т ь ?

Ю Н Е С К О

в

а ф р и ­

п р о б л е м

Я к і

з а ­

6 .

Н а ­

А ф р и ц і.

в а т л а с і з н а й д іт ь

д о

с к л а д у

д ія л ь н о с т і

п р и р о д и

А ф р и к и »

г о с п о д а р ­

ст.

у м и р а ю ч а а в т о р

с в о їй

е к с п е р т н о ї

л ю д е й у

п р и р о д н и х

т а

н а ц іо н а л ь н і п а р к и ,

н а

п р и р о д у

в и г л я д і

Н а с л ід к и

т а б л и ц і

в п л и в у

з о н а х

гр у п и

в о н и

в ч е н и х ,

А ф р и к и . (у

р о з т а ш о в а н і.

я к і

в и в ч а ю т ь

С к л а д іт ь

з в іт

Д із н а й т е с ь ,

я к і

Ж .-П .

г о с ­

П р о п о н о в а н і х о д и

Г а р р у а

п р о б л е м и

О

« Н а ­

д л я

з а ­

о х о р о н и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І г е о г р а ф

з о ш и т і).

п о д а р с ь к о ї д ія л ь н о с т і

б е л ь г ій с ь к и й

з е м л я » . у

я к и х

з а п о в ід н и к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ

з а р а х у в а л и

с а м о с т ій н о

а н а л із у є

щ о

о с н о в н и х

Я к и м и

г р у п а х

X X

р р .

та

п р и р о д н о ї

А ф р и к и

П р а ц ю є м о

п а р к и

с ь к о ї д ія л ь н о с т і

3 0 -т і

с у т н іс т ь

А ф р и к и .

о п у с т е л ю в а н н ю

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

з о н

У к а

п о л я г а є

т е р и т о р ії

з а п о б іг т и

к а р т і. У к а ж іт ь , у

В и д и

р о д н о ї з о н и

м о ж л и в о

н а

к о н т у р н ій

в а с

з м ін и

Ч и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

п о ш и р е н і

с т в е р д ж у в а т и ,

з а в д а н н я

н а

2 .

в и н и к н е н н я

о б 'є к т ів

г о с п о д а р с ь к о ї

с л ід к и

с а м о п е р е в ір к и

п р и р о д и ,

ч о м у

м о ж н а

п р и р о д н и х

П р а ц ю є м о У я в іт ь ,

У

н а ц іо н а л ь н і

п р и к л а д и

п о з н а ч т е їх

Н а з в а

3 .

с п р и ч и н я є

П р а к т и ч н е Н а

д л я

я в и щ а

в и н и к н е н н я ?

с а в а н ?

А ф р и к и ?

в е д іт ь

з а в д а н н я

с т и х ій н і

н а п и с а в

к н и г у

А ф р и к а н с ь к о г о

« А ф р и ­

о

к о н т и н е н т у

к н и з і.

§ 18. населення та політична карта В и ♦

д із н а є т е с ь : я к і

п р о

я к

р а с и

і

н а р о д и

о с о б л и в о с т і ф о р м у в а л а с я

П р и г а д а й т е :

н а с е л я ю т ь р о з м іщ е н н я п о л іт и ч н а

к о н т и н е н т т а

к а р т а

р о з с е л е н н я

й о г о

ж и т е л ів

м а т е р и к а

II МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ II

л ю д с ь к і

р а с и

т а

їх н і

о з н а к и

о с н о в н і

в и д и

г о с п о д а р с ь к о ї

д ія л ь н о с т і

л ю д и н и

77 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П ІЧ Н И Х

Ш

И Р О Т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

Численні знахідки археологів свідчать про те, що А ф рика була заселена дуже давно. Н а А фриканському континенті знайдені най­ давніші, виготовлені 2,6 млн років тому к ам ’яні знаряддя праці. Цей факт дає вченим підстави зробити припущ ення про те, що А ф рика є батьківщ иною людства. Х вилі переселень, я к і переміш ували племена й народи, своє­ рідність природних умов м атерика стали причинами, що визначили етнічне різноманіття А фрики. ^ 1^ Раси і народи.

В А ф риці прож иваю ть народи, що належ ать до двох основ­ них рас. П редставники південної гілки європеоїдної раси — араби та бербери (рис. 1) — ж ивуть переважно на півночі А ф рики. Для них характерні см аглява ш кіра, темні волосся й очі, вузький ніс та овальне обличчя. Н а південь від Сахари ж ивуть представники негроїдної раси. Населення «чорної» А фрики відрізняється надзвичайним різноманіт­ тям. Найбільш високорослі народи А фрики — нілоти, тутсі, хіна — ж ивуть у саванах східної частини м атерика. Їхній середній зріст становить 180—200 см. Ц ентральні райони займаю ть народи банту, а в екваторіальних лісах невеликими групами ж ивуть найменш і на планеті люди — пігмеї, найвищі з яки х ледь сягають 150 см (рис. 2). Д еякі вчені припускають, що низькорослі пігмеї є корінним насе­ ленням А ф рики. Усього пігмеїв налічується близько 80 тис. осіб. У напівпустелях і пустелях Південної Африки ж ивуть бушмени та готтентоти. Для них характерні жовтувато-коричневий колір ш к і­ ри, ш ироке плоске обличчя, що надає їм подібності з монголоїдами. Північно-східна частина А фрики — батьківщ ина ефіопів, як и х зараховують до м іш аної раси (рис. 3). У них темна, я к у негроїдів, але з червонуватим відтінком ш кіра, а риси обличчя подібні до єв­ ропеоїдів. Ж ителі острова М адагаскар — м алагасійці — також н а­ леж ать до міш аної раси, я к а сформувалася в результаті поєднання азіатських народів з аф риканськими. П рийш ле населення європейського походження становить не­ значну частину населення материка. Уздовж узбереж ж я Середземно­ го моря ж ивуть нащ адки французів, на К анарських островах — іс­ панці, а на крайньому півдні м атерика — африканери, або бури, — нащ адки переселенців із Н ідерландів, англійці. Усього в А фриці проживаю ть к іл ьк а тисяч народів. У більш ос­ ті аф риканських країн однією з держ авних мов часто є та, якою розмовляли колиш ні колонізатори (англійська, ф ранцузька та ін.). 78 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^2^ Кількість населення та його розміщення.

А ф рика посідає друге місце у світі серед інш их материків за кількістю населення — понад 1 млрд осіб, що становить близько 15 % від усього населен­ ня світу. Щ ороку населення континенту збільшується на 24 млн осіб. За прогнозами експертів, якщ о такі високі темпи приросту збережуться, то до 2050 р. н а­ селення А фрики зросте до 2 мільярдів. Середня тривалість ж иття в Африці дуже низь­ ка — не перевищує 40 років. У багатьох країнах м ай­ ж е половину населення становлять діти. Н аселення м атерика розміщ ено нерівномірно. Н айбільш а густота населення (1000 осіб на 1 км 2) спо­ стерігається в долині Н ілу. Густо заселені узбереж ж я Гвінейської затоки і Середземного моря. Н а півдні А ф­ рики, у пустелях, густих лісах і високогір’ях густота населення дуже ни зька — менше 1 особи на 1 к м 2. Б іл ьш а частина населення А ф рики — близько 70 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. Останніми десятиліття­ ми помітно зросла частка міського населення, що по­ ясню ється прискоренням промислового розвитку аф ­ риканських країн, розвитком сфери послуг, освіти, медицини, туризму. 4^ Політична карта. П очаток формування політичної карти А ф ри­ ки пов’язаний з утворенням перш их давніх держав. У IV—III тис. до н. е. в долині Н ілу ви никла зем ­ леробська цивілізація Стародавнього Єгипту. П ізніш е на північному сході А фрики з ’явилися інш і держави: А ксумське та М ероїтське царства, Ефіопія, а на пів­ ночі Африки — могутній Карфаген. В X I—XV ст. н. е. виникли великі держави на узбережжі Гвінейської за­ токи та в центральній частині материка, але більшість із них не мали чітких кордонів. Від XV ст. починається колонізація м атерика європейцями. Кордони колоніальних володінь уста­ новлю валися за картою , залеж но від економ ічних інтересів і домовленостей країн-метрополій, без ура­ хування історичної, мовної та культурної спадщ ини

Р и с .

1 .

ч о в и к

Р и с .

2 .

м е н ш і

Р и с .

3 .

Б е р б е р -к о у

М а р о к к о .

П іг м е ї л ю д и

н а

н а й ­ З е м л і.

Е ф іо п с ь к и й

с в я щ е н и к .

79 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

аф риканських народів. Н а початок ХХ ст. політична карта А фрики майоріла кольорами колоніальних держав: А нглії, Ф ранції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії. П анування європейців в Африці закінчилося в середині ХХ ст., коли колонії одна за одною почали здобувати незалежність. Сучасна політична карта А фрики налічує 55 держав (рис. 4). Країни А фрики відрізняю ться розмірами територій, природни­ ми умовами, ресурсами, кількістю та складом населення. Н айбіль­ ш а за площею країна — А лж ир. Н айменш а — острів Святої Єлени (0,4 тис. км 2). Серед проблем, що гальмують розвиток молодих держав, пер­ шочерговими є проблеми голоду, економічної та культурної відста­ лості, надмірно високі темпи збільш ення кількості населення, м іж ­ етнічні конф лікти. Головне

♦ Н а території А фрики проживаю ть представники європеоїдної, негроїдної та міш аних рас. К ількість населення м атерика зростає. ♦ Н аселення А фрики розміщ ене нерівномірно. П ереваж на його більш ість проживає в сільській місцевості. ♦ Сучасна політична карта м атерика сформувалася в другій по­ ловині ХХ ст., коли значна частина аф риканських колоній здобула незалежність. Р и с .

4 .

С у ч а с н а

п о л іт и ч н а

к а р т а

А ф р и к и . Д е р ж а в и

А ф р и к и

м а т е р и к а я к і

X V

іс т о р ії. ст.

д іл я н к у

а б о

м и н у л о м у

в ід б и в а ю т ь

їх н ь о ї в

в

п о д ії

в

в о з и л и

г в ін е й с ь к и й

в а л и

с у ч а с н ій

П е р ц е в и й К іс т к и

Р е с п у б л ік а Б е р е г о м с ь к о ї в

я в и щ а

д е

з в ід к и

п е р е ц ь ,

Б е р е г ;

н а з в у

1 9 8 6

р .

в и ­

н а з и ­ Б е р е г м а л а

Н е в іл ь н и ч и м

у з б е р е ж ж я н е г р ів

Б е р е г ;

А т л а н т и ч н о г о

Л іб е р ії,

д о

Г а н а

З о л о т и й

К о т - д 'Ів у а р ;

з в а л о с я

з а т о к и ,

н а з в и ,

а б о

у з б е р е ж ж і

о к е а н у

С л о н о в о ї

о б л а с т і

м а л и

Н а п р и к л а д :

н а з и в а л а с я н а

р із н і

Г в ін е й ­

п р о д а в а л и

р а б с т в о .

80 гапок.соттла


З-НАІЧОК

Т ем а

1. А ф р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

З а п и т а н н я 1 .

т а

з а в д а н н я

П р е д с т а в н и к и

р и к а

я к и х

п р о ж и в а ю т ь н а й в и щ у

ч а л а с я

к о л о н із а ц ія

м а л и

н е г а т и в н і

н а

п р я м и м и

р и к и » ,

з

к о н т и н е н т і

к а р т і

р а с ?

У

я к и х

2 .

Я к і

п о я с н ю є т ь с я ? д е р ж а в а м и ?

н а й б іл ь ш у д о л а т и

3 .

Я к і

м а т е ­

А ф р и к и

К о л и

і

я к

є в р о п е й с ь к і

к іл ь к іс т ь

м о л о д и м

р а й о н а х

р а й о н и

к о л о н ій ?

д е р ж а в а м

п о ­ д е р ­

4 .

Я к і

А ф р и к и ?

А ф р и к и

к о р д о н и

б а г а т ь о х

д е р ж а в

п р о в е ­

б )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І А ф р и к и

к р а їн и ,

с а м о с т ій н о

т е м :

я к і

(р и с . м а ю т ь

4 )

в и з н а ч т е :

в и х ід

д о

а )

н а й б іл ь ш і

м о р ів

та

з а

п л о щ е ю

д е р ­

о к е а н ів .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

д о д а т к о в і

« О с о б л и в о с т і

« Р е л іг ій н і

м и с т е ц т в а ,

п о л іт и ч н ій

к а р т о ю

В и к о р и с т о в у ю ч и о д н іє ю

ц е

є в р о п е й с ь к и м и

к о л о н із а ц ії д о в о д и т ь с я

з а в д а н н я

м а т е р и к а ;

П р а ц ю є м о

ч и м

р із н и х

л ін ія м и ?

п о л іт и ч н о ю

ж а в и

д о

А ф р и к и ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

с у ч а с н ій

П р а к т и ч н е З а

н а л е ж а т ь

н а с е л е н н я ?

А ф р и к а н с ь к о м у

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

н а с е л е н н я

в ір у в а н н я

д ж е р е л а к у л ь т у р и

ін ф о р м а ц ії,

п ід г о т у й т е

т а

ж и т т я

а ф р и к а н ц ів » ,

с п о с о б у « В и д а т н і

п о в ід о м л е н н я

о д н о г о

а ф р и к а н с ь к і

з

н а р о д ів

д ія ч і

Ф Ф О

д е н і

н а

щ о

А ф р и к и

н а с л ід к и

П о м ір к у й т е ч о м у

гу с т о т у

с а м о п е р е в ір к и

с к л а д а ю т ь

н а р о д и ,

м а ю т ь

ж а в и

д л я

р а с

з а А ф ­

к у л ь т у р и ,

с п о р т у » .

§ 19. Країни Африки ♦

❖ ❖

В и

д із н а є т е с ь : п р о

о с о б л и в о с т і

П р и г а д а й т е : ♦

з а г а л ь н і

в и д и

п р и р о д и ,

н а с е л е н н я

т а

го с п о д а р с т в а

к р а їн

А ф р и к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

р и с и

г о с п о д а р с т в а

г о с п о д а р с ь к о ї

к р а їн

д ія л ь н о с т і

А ф р и к и

л ю д е й

Історія розвитку кожної держави А ф рикан­ ського континенту є особливою та неповторною. Зміш ування культур, рас, народів, мов і релігій, необхідність пристосовуватися до природних умов створили особливий колорит, своєрідність побуту й традицій аф риканських народів. Єгипет.

Єгипет розташ ований у північно-східній частині А фрики. Понад 90 % території країни займає посуш лива пустеля, поділена Н ілом на дві частини. Від найдавніш их часів Н іл був для єгиптян джерелом води та головною транспорт­ ною артерією. І в наш і дні майж е все населен-

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Є г и п е т ♦

П л о щ а :

Н а с е л е н н я : (2 0 1 5

1

м л н

к м 2

8 6 ,1

м л н

о с іб

р .)

С т о л и ц я :

Д е р ж а в н а

К а їр м о в а :

а р а б с ь к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

81 www.e-ranok.com.ua


р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

© Ricardo Liberato Р и с . с ь к и х

1 .

П ір а м ід и

ф а р а о н ів

— —

д а в н ь о є г и п е т с ь к о ї

г р о б н и ц і

є г и п е т -

н а й в е л и ч н іш і

п а м 'я т к и

Р и с . м іс т о

2 . н а

К а їр

с т о л и ц я

А ф р и к а н с ь к о м у

Є г и п т у

т а

н а й б іл ь ш е

к о н т и н е н т і.

ц и в іл із а ц ії.

ня Єгипту зосереджено в долині й дельті Н ілу. Н а родючих берегах річки єгиптяни вирощують бавовник, кукурудзу, пшеницю, цукрову тростину, овочі й ф ініки. Із галузей промисловості в Єгипті розвине­ ні добувна (видобуток нафти, залізної руди, фосфоритів, марганцю), маш инобудування, харчова, хім ічна. Більш ість єгиптян працюють на підприємствах текстильної й швейної промисловості. Значні при­ бутки Єгипту приносить туризм. Щ ороку країну відвідують близько 4 млн туристів. Головна пам ’я тк а Єгипту — всесвітньо відомі піра­ міди (рис. 1). Столиця Єгипту — місто Каїр (населення понад 8 млн осіб) (рис. 2). Це великий промисловий, транспортний і культурний центр країни. У К аїрі багато університетів, музеїв, мечетей, стадіонів, пра­ цює метрополітен. ^2^ Ефіопія.

Ефіопія — одна з найдавніш их держав світу. Клімат країни суб­ екваторіальний, сезонно вологий. Східні райони займає напівпустель­ на рівнина, а на Ефіопському нагір’ї кліматичні умови дуже залежать від висоти місцевості. У горах навіть трапляю ться нічні заморозки. В Ефіопії дуже багатий тваринний світ: тут водяться бегемоти, мавпи, крокодили тощо. Б іл ьш а частина населення Еф іопії належ ить до так званої ефіопської раси, я к а займає проміжне місце м іж європеоїдною та негроїдною расами. 82 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Р и с .

3 .

А б е б а « н о в а т ю

Н а з в а в

е ф іо п с ь к о ї

п е р е к л а д і

к в іт к а » .

м іс т а

м о д е р н :

У

б у в

н а с е л е н н я

с в о є р ід н іс ­

п о л о в и н і

з і

с к л а

й

о д н о г о .

б е т о н у Н а

о д н о п о в е р х о в і

у

А д д и с ­ о з н а ч а є

X X

р е к о н с т р у й о в а н и й

о д и н

р о з т а ш о в а н і б у д и н о ч к и ,

в р а ж а є

д р у г ій

б у д и н к и

п о в т о р ю ю т ь

с т о л и ц і

а м х а р с ь к о ї

М іс т о

а р х іт е к т у р и .

ц е н т р

з

я к и х

і

ст.

у

с т и л і

н е

о к о л и ц і

гл и н о б и т н і

п р о ж и в а є

б іл ь ш іс т ь

А д д и с -А б е б и .

Н а родючих ґрунтах — гірських червоно­ земах — ефіопські селяни вирощують пшеницю, ячмінь, просо, сорго, кукурудзу. У гірській про­ вінції Каффа вирощують кавові дерева. В аж ли­ ву роль відіграє тваринництво. Розводять зе­ бу, овець, кіз, ослів, верблюдів. Промисловість в Ефіопії розвинена слабо. Видобувають золото, платину, марганцеву руду, калійну сіль. Є під­ приєм ства харчової, ш кіряно-взуттєвої, т е к ­ стильної промисловості. Столицею Ефіопії є велике місто Аддис-Абе­ ба (рис. 3) — одна з найвисокогірніш их столиць світу.

ІМ М ІМ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІІМ М Е ф іо п ія ♦

П л о щ а :

Н а с е л е н н я : (2 0 1 5

1 ,1

м л н

к м 2

9 5 ,2

м л н

о с іб

р .)

С т о л и ц я :

Д е р ж а в н а

А д д и с -А б е б а м о в а :

а м х а р с ь к а

11111I II11111111I II1111МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ III МИ МИ III МИ МИ II

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Е ф іо п ію

в в а ж а ю т ь

е ф іо п с ь к и й ш и

л и с т я м

п а с т у х

п р о

к а в о в о г о

д е р е в а

б а д ь о р и в .

С х ід ,

а

п о м іт и в ,

к а в о в о г о

р о з п о в ів

і

б а т ь к ів щ и н о ю

ц е

З

п із н іш е

д е р е в а ,

ч е н ц я м . н а п ій ,

А ф р и к и

щ о н е

В о н и

к а в и .

й о г о с п а л и

в с ю

в и я в и в с я

к а в а

п о т р а п и л а в

у с ь о м у

11

л е г е н д о ю , п о л а с у в а в ­ н іч .

п р и г о т у в а л и

я к и й

п о ш и р и л а с я

З а

к о з и ,

д у ж е н а

із

П а с т у х з е р е н

с м а ч н и м Б л и з ь к и й

IIМІІІІІІМІІІІІІIIIМ ІІІІІІМІІІІІІ І Н Ш І МІІІІІІМІІІІІІIIIМ ІІІІІІМІІІІІІIIIМ ІІІІІІІ

с в іт і. Н іг е р ія

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^ 3^ Нігерія.

Н ігерія є найбільш населеною та багатона­ ціональною країною А фрики. За останні 50 ро­ ків кількість населення країни майж е потроїла­ ся й продовжує зростати.

П л о щ а :

Н а с е л е н н я : (2 0 1 5

9 2 3 ,8

т и с .

1 7 4 ,6

к м 2 м л н

о с іб

р .)

С т о л и ц я :

Д е р ж а в н а

А б у д ж а м о в а :

а н г л ій с ь к а

ІНМІММІМІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМІМН

83 www.e-ranok.com.ua


р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И II I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И II I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 11111 11 11

Р и с .

4 .

л о в и х

Л а г о с

н а й б іл ь ш е

п ід п р и є м с т в

м іс т о

Н іг е р ії,

д е

з о с е р е д ж е н а

м а й ж е

п о л о в и н а

п р о м и с ­

к р а їн и .

К раїна отримала назву на честь річки Нігер, я к а перетинає її з північного заходу на південь і ділить на дві частини: південну, рівнинну, та північну, я к а складається з плоскогір’їв і східчастих плато. К лім ат Н ігерії на півдні екваторіальний, на інш ій території субекваторіальний із сезонним випадінням опадів. М айже половину території країни займає високотравна савана — ідеальне середовище для ж иття ж ираф ів, носорогів, антилоп, багатьох видів мавп. Р ізн о­ манітний тваринний світ охороняється в численних національних парках і заповідниках. Н ігерійці вирощують какао, бавовник, арахіс, цукрову трости­ ну, олійну пальму. К раїна є одним із провідних світових виробників нафти. У Н ігерії розташовано понад 50 міст із населенням щ онаймен­ ше 100 тис. осіб, однак майж е всі вони за зовніш нім виглядом нага­ дують величезні села. Н айбільш е місто — Лагос (населення близько 8 млн осіб) — колиш ня столиця, промисловий, культурний і торго­ вельний центр країни (рис. 4). Сучасна столиця — Абуджа з насе­ ленням близько 800 тис. ж ителів — була побудована безпосередньо я к головний офіційний центр країни. ^ 4^ Республіка Південна Африка.

Н а крайньому півдні А фриканського континенту розташ ована єдина в Африці економічно розвинена країна — Республіка Південна А фрика. Її узбереж ж я омивають води двох океанів — Атлантичного та Індійського. Б ільш а частина країни зай нята плоскогір’ям и. На 84 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII INI ИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

півдні розташ овані невисокі К апські гори, на сході — Драконові. К лім ат тропічний на п ів­ ночі й субтропічний на півдні. В еличезні про­ стори вкриваю ть савани, напівпустелі, степи та зарості вічнозелених чагарників. Дуже багатий рослинний світ налічує до 16 тис. видів. Понад 30 національних парків і заповідників охороня­ ють унікальний тваринний світ країни (слони, бегемоти, зебри, леви, леопарди, численні птахи, I I M i l M i l I I I M i l М И I I I M i l М И I I I M i l M i l I I I M i l M i l II I М И M i l I I I М И М И I I I М И I I I M i l І рептилії та комахи) (рис. 5). П івденну А ф рику іноді називаю ть «рай­ дуж на країна». Ц я назва виникла у зв’язк у з ет­ нічним різноманіттям її населення. Тут ж ивуть представники корінних аф риканських народів банту, бушмени, готтентоти. Близько 15 % на­ селення представлені вихідцями з Європи — на­ щ адками голландських, ф ранцузьких і нім ець­ ких колоністів, англійців. IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИІІІІІІІІІІІІІІМ ИIIIМ ИІ Високий рівень економічного розвитку П ів­ денної А фрики пов’язаний насамперед із наяв­ ністю найбагатш их родовищ корисних копалин. К раїна посідає провідне місце у світі за видо­ бутком золота, платини, алм азів, хромітів, м ар­ ганцевої руди. Н а відміну від інш их африканських держав, тут працює велика кількість підприємств, на як и х виготовляють маш ини, виплавляю ть метали, виробляють різноманітні продукти харчування, одяг, взуття тощо. Фермерські господарства вирощують пшеницю, кукурудзу, цу­ крову тростину, картоплю , близько 140 видів овочів і фруктів. Крім традиційного розведення великої рогатої худоби та овець, є й екзо­ тичні галузі, наприклад розведення крокодилів і страусів. Найбільш им містом Південної А фрики є Йоганнесбург (рис. 6). П ів д е н н а

А ф

П л о щ а :

Н а с е л е н н я :

(2 0 1 5

1 ,2

р и к а

м л н

к м 2

4 9 ,7

м л н

о с іб

р .)

С т о л и ц і:

П р е т о р ія ,

К е й п т а у н ,

Б л у м ф о н т е й н

Д е р ж а в н і а н с ,

м о в и

а н г л ій с ь к а

т а

в а ж н о

м іс ц е в і

а ф р и к а ­

ін .

(п е р е ­

м о в и ).

Зв'язки України з державами Африканського континенту

У наш час У країна має ш ирокі торговельні зв’язк и з країнами А фрики. Серед українських товарів, що прямують до А фрики, — зерно, метал та продукція хімічної промисловості, маш ини й обладнання, зокрем а трактори, ван таж ні автомобілі, електрогенератори, інш а продукція маш инобудування. Розвивається співпраця в авіаційній сфері. 85 www.e-ranok.com.ua


Р и с . у

5 .

р о

П а р к

П ів д е н н ій

Р и с .

6 .

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И II I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И II I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 11111 11 11

Д р а к е н с б е р г А ф р и ц і.

Й о г а н н е с б у р г .

В еличезні запаси різном анітних п р и ­ родних ресурсів аф риканських країн (нафта, алм ази, уранова руда, залізні та поліметале­ ві руди, неметалеві корисні копалини, значні сільськогосподарські угіддя, лісові та рибні ресурси), потреби в їхньому освоєнні сп р и я­ ють організації спільних українсько-аф рикан­ ських проектів. У свою чергу, держ ави А ф рики поста­ чаю ть в У країну тропічні ф рукти, каву, к а ­ као, бавовну, арахіс, пальмову олію, текстиль тощо. Найбільш е до нашої країни надходить продукції з Єгипту. У країн ські миротворці у скл ад і вій ­ ськової місії ООН неодноразово брали участь у миротворчих заходах під час етнічних кон­ ф ліктів у країнах А фрики, проводили ремонт і реконструкцію доріг, мостів, відбудовували господарські об’єкти. А кти вни м є у к р аїн сько -аф р и кан ське співробітництво в галузі освіти. Щ орічно Україна приймає на навчання тисячі студентів з А лж иру, Тунісу, М арокко, Ефіопії, Н ігерії. У країнські викладачі та консультанти успіш ­ но працюють в університетах аф риканських країн. В Африці працюють українські тренери з багатьох видів спорту (спортивна гімнастика, боротьба, гандбол тощо), здійснюються взаєм ­ ні поїздки спортивних команд для тренувань. Культурна співпраця є не менш важ л и ­ вою та розвиненою сферою українсько-аф ри­ кан ських відносин. Із гастролями в країнах А ф рики неодноразово бував відомий Н аціо­ нальний академ ічний ансамбль укр аїн сько ­ го танцю ім. П. Вірського, також проходили концерти ансамблів «К алина», «Світанок», «Джерельце», виступали театри «Молодий», «Брама» і багато інш их художніх колективів з У країни. Періодично організую ться вистав­ ки творів українських худож ників.

86 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1. А ф р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

А фриканські студенти, що навчаються в У країні, проводять за­ ходи, спрямовані на ознайомлення українців із культурою та тради­ ціям и народів А фрики. Дедалі більшого значення набувають і відносини у сфері туриз­ му. Н айчастіш е українські туристи відвідують Єгипет і Туніс. Головне

♦ Д ля більшості країн А фрики характерні слаборозвинена про­ мисловість та провідна роль гірничовидобувних галузей і сільського господарства, недостатній розвиток транспорту, науки, сфери послуг. ♦ Єдина економічно розвинена країна Африканського континен­ ту — Південна А фрика. ♦ У країна налагоджує та розвиває різнобічні зв’я зк и з країнами А фрики. З а п и т а н н я 1 .

ч и

ц е

т а

з г о д н і

д а р у н о к

з

Є ги п т о м ?

4 .

ч о м у

П р а к т и ч н а

у м о в и

с в о ю

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

м а н д р ів н и к а

т о ч к у

з о р у .

н е р ів н о м ір н о ? т а

д е р ж а в н о ю

г о с п о д а р с т в о

А ф р и к а н с ь к о г о

д а в н ь о г о

к р а їн и

п р и р о д н і

в ід р із н я є т ь с я

с а м о п е р е в ір к и

О б ґ р у н т у й т е

т е р и т о р іє ю

р із н о м а н іт н і

д л я

т в е р д ж е н н я м

Н іл у » ?

р о з м іщ е н о

з

з а в д а н н я

в и

б а г а т и й м о в о ю

П ів д е н н о ї

2 . 3 .

ч и м

т в а р и н н и й

ж и т е л ів А ф р и к и

п р о ч о м у

щ о

« Є г и п е т

н а с е л е н н я

є

Е ф іо п ії

б іл ь ш

п о р ів н я н о

а н г л ій с ь к а ?

г о с п о д а р с т в а

Є г и п т у

п о я с н ю ю т ь с я

с в іт

Н іг е р ії в ід

т е ,

5 .

ін ш и х

ч и м к р а їн

к о н т и н е н т у ?

р о б о т а

3

( з а к ін ч е н н я )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

ф

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. П о з н а ч т е Н іг е р ія ,

н а

к о н т у р н ій

П ів н іч н а

П р а ц ю є м о З а їн

в

к а р т і

д е р ж а в и

А ф р и к и

т а

їх н і

с т о л и ц і:

г р у п а х

т е к с т о м

п а р а г р а ф а

А ф р и к и .

Р е з у л ь т а т

Н а з в а

Г е о г р а ф іч н е

к р а їн и

п о л о ж е н н я

1 .

к а р т а м и

з а н е с іт ь

у я в н у

Р о з к а ж іт ь , н е т е с я .

т а

д о

а т л а с у

с к л а д іт ь

х а р а к т е р и с т и к у

я к і

П р и р о д н і

у м о в и б а га т с т в а

к р а ­

в и

у в а г у

у з д о в ж

м е р и д іа н а

в ід в ід а є т е , н а

Г о с п о д а р с т в о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

п о д о р о ж

к р а їн и

З в е р н іт ь

о д н іє ї з

т а б л и ц і.

п р и р о д н і

с а м о с т ій н о

З д ій с н іт ь

Е ф іо п ія ,

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ т а

Н а с е л е н н я

П р а ц ю є м о

Є ги п е т ,

А ф р и к а .

із

2 0 °

с х .

д .

п р е д с т а в н и к а м и

о с о б л и в о с т і

к у л ь т у р и

й

з

п ів н о ч і я к и х

п о б у т у ,

н а

н а р о д ів

п ів д е н ь .

О

з у с т р і­

г о с п о д а р с ь к о ї

д ія л ь н о с т і. 2 .

С к л а д іт ь с п а д щ и н и у

в и г л я д і

р е к л а м н и й Ю Н Е С К О б р о ш у р и

т у р и с т и ч н и й о д н іє ї

а б о

з

к р а їн

п р о с п е к т А ф р и к и .

о б 'є к т ів

Р е з у л ь т а т и

С в іт о в о ї р о б о т и

п р и р о д н о ї

п р е з е н т у й т е

б у к л е т а .

87 www.e-ranok.com.ua


♦ тем а

2. п ів д е н н а А м е р и к а

Христофор Колумб, якого вважаю ть першовідкривачем Нового Світу — А мерики, — навіть уявити собі не міг, якого географічного «рекордсмена» він подарував світові! У Південній Америці протікає найбільш а й найповноводніша річ ка світу та простягнувся найдовш ий гірський ланцю г, р о зк и ­ нулися найбільш а низовина земної кулі та найвеличніш ий масив вічнозелених вологих лісів, природа як и х ще до кін ц я не вивчена. Тут справді є «загублені світи», наприклад гірський масив АуянТепуї, де був відкритий найвищ ий у світі водоспад, і масив СьєрраН ебліна, де ендемічні та реліктові рослини й тварини становлять 98 % від загальної кількості! Південна А мерика — це материк стародавніх індіанських циві­ лізацій, батьківщ ина танго й карнавалу, нескінченні пляж і й сучасні міста, зміш ання рас і народів.

§ 20. Географічне положення. Дослідження й освоєння Південної Америки

❖ ❖

В и

д із н а є т е с ь :

п р о

я к і

х а р а к т е р н і в ч е н і

П р и г а д а й т е : та

р и с и

г е о г р а ф іч н о г о

д о с л ід ж у в а л и

х т о

к о л и

о с о б л и в о с т і

п р и р о д у

п о л о ж е н н я

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

м а т е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ в ід к р и в

А м е р и к у

г е о г р а ф іч н о г о

п о л о ж е н н я

А ф р и к и

П івденна А м ерика разом із П івнічною Америкою утворюють частину світу під загальною назвою «Америка». В епоху В еликих географічних відкриттів ці землі європейці називали Новим Світом. Надзвичайне багатство природи Південної А мерики здебільшого по­ ясню ється особливостями її географічного полож ення. В ідкриття Південної А мерики м ож на впевнено зарахувати до визначних сві­ тових подій. П ісля плавання Колумба назавж ди змінився світогляд європейців та розпочався період активного освоєння Нового Світу. ^ 1^ Географічне положення.

П івденна А м ерика — четвертий за розмірами м атерик зем ­ ної кулі. З а формою він нагадує гроно винограду або трикутник, нахилений гострим кутом на південь. Південна А м ерика повністю 88 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

розташ ована в Західній півкулі та більшою частиною в Південній, екватор перетинає її в північній частині. М атерик леж ить переваж ­ но в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних ш иротах, тоб­ то в м еж ах ж аркого теплового поясу. У помірному поясі з більш низькими температурами розташована лиш е вузька південна окраїна материка. Крайніми точками м атерика є мис Г а лліна с на півночі, мис Фроуерд на півдні, мис П аріньяс на заході та мис Кабу-Бранку на сході (рис. 1). Простори Атлантичного й Тихого океанів відокремлюють П ів­ денну А мерику від А фрики та А встралії, ш ирока протока Д рейка (рис. 2) — від А нтарктиди, а неш ирокий і довгий П анамський пере­ ш ийок з ’єднує її з Північною Америкою. У найвуж чій і найдовшій частині переш ийка на початку ХХ ст. було прорито П анам ський МОРЕ • 'ВН/ЧНА ПАСАТНА .ТриніЗаЗ

Р и с .

1 .

Ф із и ч н а

П ів д е н н о ї

к а р т а

А м е р и к и .

I I I I I I I I I I I М И I I I II I I I I I I I I I I I I I М И II I I I I I I I I I I I I I II I I I I М И I I I I I I I I I II I I I I I I I І З а г а л ь н і п р о ♦

♦ Д\оотю

П л о щ а :

1 8 ,3

м іс ц е

с в іт і)

гу а

іальЗес

м л н

м іс ц е

у

б е р е г о в о ї

в и с о т а

м о р я :

5 8 0

( IV

о с іб с в іт і) л ін ії:

н а д

(6 9 6 0

р ів ­

м

т о ч к а

м о р я :

г о р а

н а д

р ів ­

А к о н к а ­

м )

Н а й н и ж ч а

т о ч к а

н е м

н а

м о р я :

В а л ь д е с

>олкленЭсы

4 1 5

к м 2

к м

Н а й в и щ а н е м

т и с .

А м е р и к у

м л н

( IV

С е р е д н я н е м

р .)

Д о в ж и н а 2 6

у

Н а с е л е н н я : (2 0 1 5

в ід о м о с т і

П ів д е н н у

( - 4 0

н а д

р ів ­

п ів о с т р о в і м )

(хідни . 89 www.e-ranok.com.ua


р о

з д

і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И II I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И II I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И II I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 11111 11 11

Р и с .

2 .

П р о т о к а

П ів д е н н у з 'є д н у є

н е ї

х ід н и х ч а с т і з

ш т о р м и ,

Д л я я к і

н а й с и л ь н іш и х

ш в и д к іс т ю в и ш к и

1 5

ш и р о т и

м

м /с

т а м

т о м у

ц і

т и м и

п 'я т д е с я т и м и » .

т а н е

н а з и в а ю т ь

к м .

т е ч ія

З а ­

х а р а к т е р н і

п л а н е т і.

3 5

Ц е

ш и р и н а

8 2 0

в в а ж а ю т ь с я

н а

п о н а д

п о н а д

її

п о т у ж н а

п р о т о к и

та

о к е а н и .

З е м л і:

с к л а д а є

п р о х о д и т ь

В іт р ів .

Т и х и й

н а

м іс ц і

в ід о к р е м л ю є

А н т а р к т и д и

і

п р о т о к а

н а й в у ж ч о м у

ч е р е з

в ід

А т л а н т и ч н и й

н а й ш и р ш а в

Д р е й к а

А м е р и к у

є

о д н и м и

В іт е р

з і

х в и л і

з а в ­

р ід к іс т ю ,

« н е с а м о в и ­

канал (рис. 3). Ним проходить умовна меж а м іж Північною та П ів­ денною Америкою. П івнічні береги континенту омивають води К а­ рибського моря. Береги Південної А мерики слабо порізані, лиш е на південнозахідному узбереж ж і є вузькі затоки — фіорди, а на східному — за­ токи в гирлах річок. Н айбільш а з них — затока Л а-П лат а. Багато островів тіл ьки на півдні — Ч илійський архіпелаг, Ф олклендські (М а львін ськ і) острови, архіпелаг Вогняна Зем ля. Уздовж атлантичного узбереж ж я м атерика несуть свої води те­ плі Гвіанська та Бразильська течії. Південне узбереж ж я м атерика омивають холодні води т ечії З а хід н и х Віт рів і Ф олклендської течії. Більш у частину тихоокеанського узбереж ж я материка омиває холод­ на П еруанська т ечія, або течія Гумбольдта, що є відгалуж енням течії Західних Вітрів. 4^

Дослідження й освоєння Південної Америки.

П ерш им и європейцям и, що побачили в 1498 р. береги П ів­ денної А м ер и к и , були у ч асн и к и третьої ек сп ед и ц ії Х ристоф ора Колумба. П роте сам Колумб і не здогадувався, що відкри в новий м атерик. Думку про те, що були відкриті нові землі, першим висловив та обґрунтував флорентійський мореплавець А мєріго Веспуччі, який брав участь у двох експедиціях (1499— 1504 рр.), що обстежували схід Південної А мерики. Із часом ці землі стали називати «країна Амеріго», а в 1507 р. німецький учений М. Вальдземюллер на своїх картах уперше застосував латинський варіант імені Амеріго я к н а­ зву нового континенту. 90 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

2 .

П ів д е н н а

А м е р и к а

I I М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М II I М И И И М М I I I М М М М I I I М М М М М М I I I М М М М I I I М И И М М М II I М М М М I I I М М М М М М I I I М И И М II

Р и с . з т і. н а

3 .

П а н а м с ь к и й

н а й б іл ь ш и х Д о в ж и н а —

1 2

о к е а н ш л я х

із з

к а н а л у

м .

В ін

Т и х и м . о д н о г о

8 1

з 'є д н у є Д о

1 2

т и с .

к м

А м е р и к и .

С ь о г о д н і б л и з ь к о

к м ,

у

с в і­

г л и б и ­

А т л а н т и ч н и й

д о

к а н а л у

ін ш о г о

н а в к о л о к а н а л о м 1 4

о д н а

с п о р у д

в ід к р и т т я

о к е а н у

р ів н ю в а в

п р о х о д и т ь

к а н а л

ін ж е н е р н и х

т и с .

д о ­

П ів д е н н о ї щ о р іч н о

к о р а б л ів .

Від XVI ст. розпочалася колонізація м атери­ ка іспанцями й португальцями, потім французами, голландцями, англійцям и. Їх вабили розповіді про легендарну країну золота — Ельдорадо. Під час ко­ лонізації континенту відбувалося й географічне ви­ вчення нових земель — були відкриті та нанесені на карту узбереж ж я, здійснені перші переходи су­ ходолом. Експедиція Ф. М агеллана в 1520 р. пройш ла протокою, що відділяє материк від острова Вогняна Земля (пізніш е цю протоку назвали Магеллановою), і провела ни зку досліджень. У часники експедиції вивчили гирло річки П арани, обстежили П атаго­ нію (південні області материка) і західне узбереж ­ ж я континенту вздовж відрізка протяжністю майж е 1500 км. Однак для географічної науки природа П івден­ ної Америки майже три століття залиш алася невідо­ мою. Ф ундаментальні наукові дослідж ення конти­ ненту було розпочато нім ецьким географом і м ан­ дрівником Александром Гумбольдтом (рис. 4). Н а межі Х УШ —ХІХ ст. він разом із французьким бо­ таніком Еме Бонпланом здійснив експедицію в глиб м атерика. Гумбольдт дослідж ував рельєф, р ічки, складав карти, описав течію поблизу західних бе­ регів та пояснив її вплив на клімат прибережних ра­ йонів. Він вивчав природу Анд та обґрунтував ідею вертикальної поясності, уперше створив профіль ре­ льєфу цих гір. Вчені під керівництвом Гумбольдта зібрали величезні ботанічні й зоологічні колекції,

Р и с .

4 .

А .

Р и с .

5 .

І.

Г у м б о л ь д т .

Д о м е й к о .

91 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

у тому числі нових для науки видів рослин. У 1807—1834 рр. вийшов 30-томний опис експедиції, я к у пізніш е стали називати «науковим відкриттям А мерики», а самого Гумбольдта — «другим Колумбом». Б езцінний внесок у дослідж ення П івденної А м ерики також зробили Ігнатій Домейко (рис. 5), М икола Вавилов та інш і вчені. Головне

♦ Південна А м ерика — четвертий за площею материк на Землі, який повністю розташ ований у Західній півкулі та більшою части­ ною в Південній. Разом П івнічна й Південна А мерика утворюють од­ ну частину світу — Америку, я к а раніш е м ала назву «Новий Світ». ♦ Вивчення й освоєння м атерика почалося в епоху В еликих гео­ графічних відкриттів. Перш им європейцем, який у 1498 р. відвідав Південну Америку, був Х. Колумб. ♦ М атерик досліджували А. Гумбольдт, І. Домейко, М. Вавилов та інш і вчені. З а п и т а н н я 1 .

Я к е

т а

п ів к у л я х

і

т о ч к а м и

м а т е р и к а ? 5 .

п р о т я ж н іс т ь

а б о

Я к

із

в и н и к л а

о с в о ю в а л и

в и

д е н н о ї

Я к і

н а з в а

н а

м о р я ,

« А м е р и к а » ?

П ів д е н н у

7 .

т е ч ії

ч и

6 .

щ о д о

м а т е р и к ?

А ф р и к а

п ів д е н ь ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

А м е р и к а

л е ж и т ь

о к е а н и ,

м а т е р и к

п ів н о ч і

с а м о п е р е в ір к и

П ів д е н н а

п о я с а х

4 .

Я к и й

П о м ір к у й т е Я к

д л я

з а й м а є

г е о г р а ф іч н и х

А м е р и к и ?

т о м ?

з а в д а н н я

п о л о ж е н н я

Я к і

Я к і

н а з и в а ю т ь

м а н д р ів н и к и

т а

є

б е р е г и

А м е р и к а

А м е р и к у

2 .

м и с и

о м и в а ю т ь

П ів д е н н а

ч о м у

е к в а т о р а ?

3 .

У

я к и х

к р а й н ім и П ів д е н н о ї

м а є

б іл ь ш у

Н о в и м

е к с п е д и ц ії

С в і­

в и в ч а л и

А м е р и к у ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

в в а ж а є т е ,

ч и

А м е р и к и ?

П р а к т и ч н а

н е о б х ід н і

С в о ю

р о б о т а

5

в

н а ш

в ід п о в ід ь

ч а с

н а у к о в о -д о с л ід н і

е к с п е д и ц ії

д о

П ів ­

о б ґ р у н т у й т е .

11111111I II11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111II I 11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111I II11111111II I 111111111111I II111111111

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка. П о з н а ч т е Г а л л ін а с , П л а т а ;

н а

протоки :

П р а ц ю є м о 1 .

У

^

2 ,8

м л н

с а р р о . п р о

ст.

к м 2 т а

у

т а

з

б е р е г о в о ї

у я в н у л ін ії,

А м е р и ц і

н а с е л е н н я м

з н и щ е н о

Г о р н ;

острови:

1 0 —

іс н у в а л а 1 5

іс п а н с ь к и м и

д о д а т к о в і ц и в іл із а ц ії

п о д о р о ж з р о б іт ь

ф о р м у в а н н я ,

о б 'є к т и

П а р ін ь я с ,

П ів д е н н о ї

море:

В о гн я н а

миси : затока : Л а -

А м е р и к и :

К а р и б с ь к е ; З е м л я ,

Ф о л к л е н д с ь к і.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

П ів д е н н ій

д о к о л у м б о в і

З д ій с н іт ь

г е о г р а ф іч н і

М а г е л л а н о в а , Д р е й к а ;

О п р а ц ю й т е

п р и ч и н и

к а р т і

К а б у -Б р а н к у ,

с а м о с т ій н о

X V І

в о й о в а н о

2 .

к о н т у р н ій

Ф р о у е р д ,

м л н

П ів д е н н о ї

п о р ів н я й т е

т а

н а

р .

п л о щ е ю д е р ж а в у

ч о л і

з

с к л а д іт ь

б л и з ь к о б у л о

з а ­

Ф р а н с іс к о

П і-

п о в ід о м л е н н я

А м е р и к и .

щ о д о з

ін к ів

1 5 3 6

ін ф о р м а ц ії

б е р е г ів

в и с н о в к и

У

к о н к іс т а д о р а м и

д ж е р е л а

у з д о в ж

д е р ж а в а

о с іб .

П ів д е н н о ї А м е р и к и . її

х а р а к т е р у ,

б е р е г о в о ю

л ін іє ю

С к л а д іт ь

с п р о б у й т е

о п и с

п о я с н и т и

А ф р и к и .

92 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

§ 21. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини В и

д із н а є т е с ь :

я к і

т е к т о н іч н і

я к і

ф о р м и

ч о м у

я к і

в

с т р у к т у р и

р е л ь є ф у

А н д а х

П р и г а д а й т е : ♦

т е к т о н іч н і

я к и й

д ію ч и х

б а га т с т в а

н а

в

о с н о в і

А м е р и к и

м а т е р и к у

в у л к а н ів

м іс т я т ь

П ів д е н н о ї

н а д р а

т а

ч а с т о

т р а п л я ю т ь с я

з е м л е т р у с и

м а т е р и к а

.............................................................................................................................................................................................................................................. с т р у к т у р и ,

з в 'я з о к

р о д о в и щ

п о ш и р е н і

б а г а т о

м ін е р а л ь н і

л е ж а т ь

іс н у є

к о р и с н и х

м іж

я к і

с к л а д а ю т ь

т е к т о н іч н о ю

о с н о в у

А ф р и к и

б у д о в о ю ,

п о ш и р е н н я м

ф о р м

р е л ь є ф у ,

к о п а л и н

Південна А мерика, так само я к і А ф­ ри ка, була складовою частиною давнього м атерика Гондвана. А кти візац ія внутріш ніх процесів Землі, що розпочалася близько 180 млн років тому, призвела до відокрем­ лення та подальшого дрейфу Південної А ме­ рики на захід і «розкриття» Атлантичного океану. Результатом тривали х рухів л іто ­ сферної плити в одному н апрям ку стали деформація земної кори на заході м атерика й утворення гігантської системи складок із численними розломами.

Рис 1 Тектонічна будова Південн°і Америки.

^ 1^ Тектонічна будова та рельєф.

Зіставл ен н я тектонічн ої та ф ізи чн ої к а р т П івденної А м ер и к и допом агає в ста­ новити з в ’язо к м іж розм іщ енням тектоніч­ н и х структур та основних форм рельєф у. К онтинент П івденна А м ерика склад ається з двох основних структурни х елементів — П івденноамериканської платформи в центрі й на сході та області кайнозойської ск л ад ­ частості н а заході (рис. 1). У розм іщ енн і основних форм рельєф у П івденної А м ерики чітко простеж ую ться гір ськи й захід і р ів ­ нинний схід. Рельєф рівнинної частини сформувався на давній П івденноамериканській платфор­ мі. За свою тривалу історію вона зазнала кількаразови х піднесень та опускань. Ді-

ТЕКТОНІЧНІ ОБЛАСТІ

1 кристалічні щити давньої платформи І осадовий чохол давньої платформи І І І ] ]

області байкальської складчастості області палеозойського складчастого фундаменту області кайнозойської складчастості області кайнозойського вулканізму Розломи М асш таб

1 :1 0 0

000

000

93 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

лян ки опускань вираж ені в рельєфі низови­ нами — Амазонською (рис. 2), Орінокською, Ла-П лат ською . Низовини займають близько 45 % пло­ щ і м атерика. П іднятим ділянкам платф ор­ ми — щ итам — відповідають Бразильське та Гвіанське плоскогір’я. Розломи земної кори розбили Гвіанське плоскогір’я на окремі бло­ ки , я к і являю ть собою величезні піднесені масиви — т епуї (рис. 3). МИ МИ III МИ МИ III МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ І

Т е п у ї

г о р и

з

п л о с к и м и

м о в о ю

ін д іа н ц ів

о з н а ч а є

с т о я т ь

із о л ь о в а н о

о д н а

в е р ш и н а м и . « д ім в ід

д ж у н г л я м и

в а ж к о д о с т у п н и м и

у м о в и

іс н у в а н н я

д л я

т а м

б о г ів » . о д н о ї,

С л о в о

в и с о ч ію ч и

с т р ім ч а к а м и ,

е н д е м іч н и х

« т е п у й »

З а з в и ч а й

щ о

р о с л и н

т е п у ї н а д

с т в о р ю є і

т в а р и н .

ііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііім

Р и с . є

2 .

А м а з о н с ь к а

н а й б іл ь ш о ю

в о н а

н а г а д у є

р о з м ір о м т е р и т о р ії в іс ім

Р и с .

с в іт і.

п о н а д

5 б

м л н

в

ф о р м о ю т а р іл ь к м 2.

Н а

її

р о з м іс т и т и с я

д е р ж а в ,

Т е п у ї

З а

г іг а н т с ь к у

м о гл и

т а к и х

3 .

у

н и з о в и н а

я к

У к р а їн а .

н а ц іо н а л ь н о м у

п а р к у

С кладчаста область А н д — результат взаємодії літосферних плит — Південноаме­ риканської з океанічними. Анди простяга­ ються вздовж усього західного узбереж ж я Південної А м ерики та являю ть собою н ай­ довшу (близько 9000 км) гірську систему су­ ходолу. Н айвищ а точка Анд і всієї Західної півкулі — гора А ко нка гуа (6960 м). Ф ормування Анд почалося ще за герцинської складчастості, а основне горотво­ рення відбулося в альпійську епоху. Горо­ творчі процеси в Андах триваю ть і до сьоК а н а й м а

(В е н е с у е л а ).

94 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

годні. Це одна з найактивніш их тектонічних зон Землі. Тут часто трапляю ться землетру­ си, і майж е кож не місто, розташоване в А н­ дах, хоча б один раз за свою історію існу­ вання було повністю зруйновано підземними пош товхами. Гребені високих гірських лан ­ цюгів увінчані конусоподібними верш инами згаслих і дію чих вулканів. Усього їх н ал і­ чується близько 70, серед як и х один із най­ вищ их дію чих вулканів Зем лі — К отопахі (5897 м) (рис. 4). ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ О д и н

із

н а з в у

В е л и к о г о

в

А н д а х

к а т а с т р о ф іч н и х

2 2

т р а в н я

в ід ч у в а л и с я н о

3 5

н у л и

м іс т ,

1 9 6 0

п р о т я г о м с о т н і

б л и з ь к о

1 0

з е м л е т р у с ів ,

ч и л ій с ь к о г о

ін ш и х т и с .

б е з

в

з е м л е т р у с у ,

т а

К у р и л ь с ь к и х

д іс т а в с т а в с я

П ід з е м н і д н ів .

Б у л о

н а с е л е н и х

о с іб ,

з а л и ш и л и с я р е з у л ь т а т і

р .

с е м и

щ о

з е м л е т р у с у ,

д о м ів о к .

п о н а д

Ц у н а м і,

д о с я г л и

В у л к а н

К о т о п а х і.

п о ш т о в х и

м л н щ о

4 .

з р у й н о в а ­

п у н к т ів , 2

Р и с .

з а г и ­

ж и т е л ів в и н и к л и

б е р е г ів

Я п о н ії

о с т р о в ів .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ^2^ Корисні копалини.

Н іщ о так не вабило європейських завойовників до Південної А мерики, я к казкові багатства надр материка, особливо великі за­ паси кольорових і рідкісних металів в А ндах. П отрапляння магми в осадові породи привело до утворення найбільш их у світі родо­ вищ мідних руд, а також руд вольфраму й олова, срібла, свинцю та цинку, сурми, ванадію і молібдену, золота, ртуті та платини. Н а Р и с .

5 .

П р о ф іл ь

р е л ь є ф у

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

з а

2 0 °

п д .

ш .

м 6 0 0 0 5 0 0 0 - ­ 4 0 0 0 3 0 0 0 2 0 0 0 1 0 0 0 0

95 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

ІІ.

М А Т Е Р И К И

Т Р О П Іч Н И х

ш И Р О Т

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

плоскогір’ях у східній частині м атерика залягаю ть родовища заліза, марганцю, титану, радіоактивних металів, а також найбільш і у сві­ ті запаси берилію, ніобію та циркону. В осадових породах прогинів і западин платформи виявлено родовищ а нафти, природного газу, к ам ’яного вугілля. Н а тихоокеанському узбережжі м атерика та прибережних ост­ ровів склалися сприятливі умови для утворення нерудних корисних копалин — селітри, йоду, барію та нагромадження органічного до­ брива — гуано. Головне

♦ В основі м атерика леж ать дві великі тектонічні структури — давня П івденноамериканська платформа та пояс альпійської склад­ частості, яки й прим икає до неї із заходу. ♦ За характером поверхні материк умовно поділяється на дві час­ тини — східну рівнинну та західну гірську. У П івденній Америці розташ ована найбільш а за площею низовина — А мазонська і най­ довша гірська система — Анди. ♦ Південна А м ерика багата на корисні копалини. Значними є за­ паси руд металів і нафти. З а п и т а н н я 1 .

Я к а

н и н

с и с т е м и

та

з а в д а н н я

А н д

н а

ц ій

з а х о д і

п р о ц е с ів

в

п о л я га ю т ь

м е т а л ів

в

в

с а м о п е р е в ір к и

о с н о в і

п л а т ф о р м і? м а т е р и к а ?

А н д а х ?

П ів д е н н о ї А м е р и к и ? ч о м у

д л я

л е ж и т ь

в ід п о в ід а ю т ь

т в о р ч и х

У

т а

п л а т ф о р м а

4 .

3 . Н а

п р и ч и н и

м а т е р и к а 2 .

Я к і Щ о

я к і

Щ о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

П ів д е н н а

с т а л о

п р о ц е с и

с в ід ч а т ь

п о д іб н о г о

к о р и с н і

й

п р о

в ід м ін н о г о

к о п а л и н и

з о с е р е д ж е н н я

А м е р и к а ?

п р и ч и н о ю

б а га т а

н а й б а г а т ш и х

Я к і

т и п и

у т в о р е н н я

п р о д о в ж е н н я в

р е л ь є ф і

П ів д е н н а

р о д о в и щ

р ів ­

г ір с ь к о ї г о р о ­

А ф р и к и

А м е р и к а ?

к о л ь о р о в и х

А н д а х ?

П р а к т и ч н а

р о б о т а

5

( п р о д о в ж е н н я )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка. П о з н а ч т е

н а

к о н т у р н ій

к а р т і

о с н о в н і

ф о р м и

р е л ь є ф у

П ів д е н н о ї

А м е р и к и :

зовини : А м а з о н с ь к а , О р і н о к с ь к а , Л а - П л а т с ь к а ; плоскогір'я: Б р а з и л ь с ь к е , с ь к е ; гори: А н д и ( г . А к о н к а г у а ) ; вулкани : Л ь ю л ь я й л ь я к о , К о т о п а х і .

о

П р а ц ю є м о

с а м о с т ій н о

В и к о р и с т о в у ю ч и д ж е р е л а

п е р е т и н а л а

ф

П р а к т и ч н е П о р ів н я й т е с п іл ь н і

й

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

п р о ф іл ь

г е о г р а ф іч н и х м а т е р и к

в ід м ін н і

і

р е л ь є ф у

з н а н ь ,

з і

з а в д а н н я р е л ь є ф

ни­

Г в іа н ­

с х о д у

П ів д е н н о ї

с к л а д іт ь н а

А м е р и к и

р о з п о в ід ь

п р о

(р и с .

п о д о р о ж

5 )

т а

д о д а т к о в і

е к с п е д и ц ії,

я к а

з а х ід .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

к о р и с н і

к о п а л и н и

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

т а

А ф р и к и .

В и я в іт ь

р и с и .

96 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

§ 22. Клімат Ви дізнаєтесь: ♦ про загальні риси клімату Південної Америки ♦ чому Південна Америка є найвологішим материком планети ♦ які кліматичні пояси та типи клімату сформувалися на континенті

Пригадайте: ♦ особливості географічного положення Південної Америки ♦ основні кліматотвірні чинники ♦ основні риси клімату Африки

К лімат Південної А мерики визнача­ ється її географічним полож енням , осо­ бливостями планетарної ц и р к у л яц ії ат­ мосфери, впливом водного простору океа­ нів та океанічних течій, співвіднош енням і розташ уванням основних форм рельєфу.

Рис. 1. Клімат Південної Америки.

^ 1^ особливості клімату.

П олож ення значної частини П івден­ ної Америки в екваторіальних і тропічних ш иротах обумовлює великий приплив со­ нячного тепла: від 120 до 160 к к ал на 1 см2 на рік. Н адходження великої к іл ь ­ кості сонячної радіації визначає високі показники температур та їхн і незначні коливання протягом року на рівнинних просторах м атерика, за винятком його південної частини, я к а розташ ована в по­ мірних ш иротах та перебуває у відносній близькості до А нтарктиди. Так, аналіз клім атичної карти свід­ чить, що середньомісячні температури січ­ ня та липня на великих рівнинних про­ сторах зміню ю ться в м еж ах від +16 до +24 °С. Н а півдні м атерика середні тем ­ ператури липня — найхолоднішого м іся­ ця в Південній півкулі — знижую ться до +8 °С (рис. 1). П івденна А м ерика є найвологіш им материком Зем лі. Н айбільш у кіл ькість

СЕРЕДНЬОРІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У МІЛІМЕТРАХ

до

100 250 500 1000 2000 3000 понад

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ У ГРАДУСАХ ЦЕЛЬСІЯ +18" Абсолютний мінімум температури +37° Абсолютний максимум температури — +24°— Ізотерми січня — +24°— Ізотерми липня .............

ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ у січні ................. у липні

97 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Рис. 2. ч и л и

П у с т е л ю

д о щ у

в в а ж а ю т ь , х а р и

в

в а є т ь с я с т а л а

А т а к а м а

п о н а д щ о

в о н а

А ф р и ц і, в ід

м іс ц е м

0

4 0 0

д о

+ 2 5

°С .

м а є

с в іт о в и м

А т а к а м а

у т в о р и л а с я

А т а к а м а

з й о м к и

н а з и в а ю т ь

р о к ів .

є

щ о н а й м е н ш е

д о в о л і

З а в д я к и

т е л е в із ій н о г о

п о л ю с о м

о д н іє ю

н и з ь к у

2 0

с у х о с т і.

н а й с т а р іш и х

м л н

р о к ів

с е р е д н ь о д о б о в у

н а д з в и ч а й н о м у с е р іа л у

з

її

п у с т е л ь

т о м у .

Н а

м іс ц я

О д іс с е я :

н е

с в іт у .

в ід м ін у

т е м п е р а т у р у ,

б е з ж и т т є в о м у

« К о с м іч н а

Д е я к і

л а н д ш а ф т у

м а н д р ів к а

д о

в ід

я к а

б а ­

В ч е н і С а ­

к о л и ­

п у с т е л я п л а н е т » .

опадів отримую ть н авітрян і схили Анд (понад 5000 мм), А м а­ зонська низовина та східні схили Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв (2000—3000 мм), західне узбереж ж я помірних широт (понад 3000 мм). Такий режим зволоження обумовлений насамперед особливостя­ ми циркуляц ії атмосфери над континентом. Б ільш а частина П івден­ ної Америки перебуває під впливом пасатної циркуляції обох півкуль. Пасати, що надходять з Атлантичного океану, несуть велику кількість вологи — понад 2000 мм на рік. Вони вільно просуваються в глиб м а­ терика завдяки рівнинному рельєфу. Насиченню вологою повітряних мас з А тлантики сприяю ть теплі течії — Гвіанська та Бразильська. Н а клім ат південної частини материка, що розташ ована в по­ мірних широтах, впливають західні вітри з Тихого океану, я к і також приносять багато вологи. Проте на заході континенту їх просування затримують Анди. Тому велику кількість опадів отримують прибе­ режні райони та західні схили Анд — 2000—3000 мм на рік. Порівняно з Африкою пустельні території в Південній Америці займають невеликі площ і. Проте саме тут сформувалася найсуворіш а пустеля світу — А т а ка м а (рис. 2), я к а отримує лиш е близько 10 мм опадів на рік. Дощів в А такам і фактично не буває, єдиним джерелом опадів є тумани. Клімат Анд відрізняється різноманітністю . Головна його осо­ бливість — зміна при піднятті від підніж до вершин і при просуванні з півночі на південь. 98 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^2^ Кліматичні пояси та типи клімату.

Б іл ьш а частина території Південної А м е­ рики розташ ована в екваторіальному, субеквато­ ріальному, тропічному та субтропічному кл ім а­ тичних поясах. Тільки південь м атерика леж ить у помірному кліматичному поясі. Н а відміну від А фрики, усі кліматичні пояси, крім субекваторі­ ального, змінюють один одного тільки в напрям ­ ку на південь від екватора. В екват оріальном у к лім а т и чн о м у поясі розташ ована значна частина А мазонської низо­ вини та північно-західне узбереж ж я материка. Середня температура повітря тут цілий рік три­ мається близько +25 °С, випадають рясні опади. Уся північна частина П івденної А м ерики, у тому числі О рінокська низовина та Гвіанське плоскогір’я , розташ ована в субекват оріальному клім а т и чн о м у поясі П івнічної півкулі. До суб­ екваторіального поясу П івденної півкулі нале­ ж и ть південна частина А мазонської низовини, а також північна та центральна частини Б р а ­ зильського плоскогір’я . Н а сході субекваторі­ альні клім атичні пояси П івнічної й Південної півкуль з ’єднуються. Д ля цього поясу характер­ ним є сезонний розподіл опадів — сухий зим о­ вий період, пов’язан и й із приходом континен­ тального тропічного повітря, і вологий літній, коли паную ть екваторіальні повітряні маси. У т ропічном у клім а т и чн о м у поясі розта­ ш овані південно-східна та східна частини Б р а ­ зильського плоскогір’я , північ Л а-П латської ни­ зовини, середня частина Анд і значна частина тихоокеанського узбереж ж я м іж 5° і 30° пд. ш. У м еж ах поясу ф орм ується к іл ь к а типів к л і­ мату — тропічний вологий на сході м атерика під впливом пасатів з А тлантичного океану та тропічний пустельний на внутріш ніх рівнинах і тихоокеанськом у узбереж ж і. До субт ропічного клім а т и чн о го поясу входить територія м атерика приблизно м іж 30°

Андагоя 76 м

Гояс 520 м

мм 700 600 500 400

300 200 100

7140 і III v VII їх XII 0 'с Ріо-де-Жанейро 60 м

1799

07Н і III v VII їх XII 0 [б Ікіке 6м

мм

300 200

ж

I III V V IIIX

100 XII

0 °С

Буенос-Айрес

I III V VII IX

XII

0

0 Вальпараїсо 41 м

0 Рис. 3. Діаграми річного ходу температури та опадів.

99 www.e-ranok.com.ua

мм


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

і 40° пд. ш. Зим а тут тепла, а літо спекотне, але взим ку іноді температури можуть опускати­ ся ниж че 0 °С у зв’я зк у з вторгненням холодних повітряних мас із півдня. Н а сході поясу про­ 300 л ягає область субтропічного вологого клім ату, 20 200 у внутріш ніх районах — область субтропічного континентального клім ату, а на західному узбе­ 100 10 реж ж і формується субтропічний середземномор­ I V VII IX XII о I III V V IIIX XII ський клім ат із сухим ж арким літом і теплою вологою зимою. а Е У помірному клім ат ичном у поясі на півдні Рис. 4. м атерика клім ат відрізняється контрастністю . Н а західному узбереж ж і він морський помірний із м ’якою теплою зимою та вологим прохолод­ ним літом. У східній частині, куди опади із за­ хідними вітрами не проникаю ть, клім ат помірно континентальний, із холодною зимою та теплим літом. В літку тут іноді трапляю ться різкі похолодання й навіть бувають снігові завірю хи — відчувається близьке сусідство з криж аною Антарктидою. Формування клім атичних поясів в Андах залеж ить я к від гео­ графічної ш ироти, так і від висоти місцевості над рівнем моря. Б іля екватора, наприклад, у нижньому поясі гір на східних і західних схилах клім ат екваторіальний, а на верш инах леж ать сніги й льодо­ вики. Особливо суворий клім ат у тропічному поясі на центральних плоскогір’ях Анд. Розріджене повітря, ураганні вітри — характерні ознаки місцевої погоди, що протягом доби неодноразово змінюється. °с Пуерто-Айсен Юм

40

Санта-Крус 11 м

мм

400

30

,1 4 7 /

Д іа г р а м и

х о д у

т е м п е р а т у р и

Гі

р іч н о г о т а

о п а д ів

Головне

♦ Значна частина Південної Америки розташ ована в тих самих кліматичних поясах, що й А фрика, але в цілому клім ат Південної Америки більш різноманітний. ♦ Південна А м ерика — найвологіш ий материк Землі. ♦ Істотний вплив на клім ат континенту мають повітряні маси з океанів, передусім пасати з Атлантичного океану. В ажливим кліматороздільником є Анди. ♦ Н а більшій частині м атерика клім атичні умови сприятливі для ж иття та господарської діяльності населення. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Я к і

ч а с т и н и

м а т е р и к а

н я ч н о ї

е н е р г ії?

Із

н е

х а р а к т е р н і

ч и м

з н а ч н і

ц е

П ів д е н н а

А м е р и к а

п о в 'я з а н о ?

т е м п е р а т у р н і

2 .

о т р и м у ю т ь

ч о м у

д л я

к о н т р а с т и ?

н а й б і л ь ш у

р ів н и н н о ї 3 .

ч о м у

к іл ь к іс т ь

с о ­

ч а с т и н и

м а т е р и к а

П ів д е н н а

А м е р и к а

100 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

є

н а й в о л о г іш и м

з н а ч н о

м а т е р и к о м

б іл ь ш е

П ів д е н н а

о п а д ів ,

А м е р и к а ?

н я є т ь с я

б іл ь ш о ю

А н д

к л ім а т у

в ід

п о д іл і

Я к и й

ч о м у

А ф р и к у ?

м а т е р и к

р ів н и н н о ї

н а

У

п р и н о с я т ь

я к и х

П ів д е н н а

к л ім а т у ?

ч а с т и н и

о п а д ів

п а с а т и 4 .

А м е р и к а

ч о м у ?

м а т е р и к а ?

5 .

Я к у

у

П ів д е н н у

к л ім а т и ч н и х ч и

ч и м

р о л ь

А м е р и к у

п о я с а х

А ф р и к а

л е ж и т ь

в ід р із ­

в ід р із н я є т ь с я

в ід іг р а ю т ь

к л ім а т

А н д и

в

р о з ­

м а т е р и к у ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ

з м ін и в с я

т а ш о в а н і

в

р із н о м а н іт н іс т ю

а т м о с ф е р н и х

П о м і р к у й т е Я к

З е м л і?

н і ж

б

н а

к л ім а т

с х о д і;

П р а к т и ч н а

б )

р о б о т а

м а т е р и к а я к б и

6

П ів д е н н а

е к в а т о р

А м е р и к а :

п е р е т и н а в

а )

м а т е р и к

я к б и

А н д и

б у л и

р о з ­

п о с е р е д и н і?

I II1111I II11111111II I111111111111I II11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111II I11111111I II111111111111I II11111111I II111111111111I II11111111II

Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами. К л ім а т и ч н а

х а р а к т е р н і Т и п

р и с и ,

Т е р и т о р ії

к л ім а т у

д іа г р а м а

t

°С ,

о п а д и

п о ш и р е н н я

Порадник 1 .

В и з н а ч т е , в

я к и м

т и п а м

к л ім а т у

в ід п о в ід а ю т ь

к л ім а т и ч н і

д іа г р а м и ,

н а в е д е н і

п а р а г р а ф і.

2 .

У с т а н о в іт ь

3 .

Н а в е д іт ь

4 .

Р е з у л ь т а т и

п о к а з н и к и

п р и к л а д и з а н е с іт ь

д о

П р а ц ю є м о

с а м о с т і й н о

А т а к а м а

д у ж е

о с іб .

П р о в е д іт ь

д о з а б е з п е ч е н н я

с у х е

та

в к а ж іт ь

т е р и т о р ій

н а

р и с и я к и х

к о ж н о г о в ін

т и п у

к л ім а т у .

п о ш и р е н и й .

т а б л и ц і.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І м іс ц е

н а

д о с л ід ж е н н я т а

х а р а к т е р н і

м а т е р и к а ,

я к и м и

та

п л а н е т і,

п р о т е

в с т а н о в іт ь ,

в и д а м и

я к

т а м ц і

г о с п о д а р с ь к о ї

п р о ж и в а є

л ю д и

п о н а д

д о л а ю т ь

д ія л ь н о с т і

м іл ь й о н

п р о б л е м и

в о -

з а й м а ю т ь с я .

§ 23. Води суходолу В и

д і з н а є т е с ь :

ч о м у

п р о

р и к ів

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІ

П ів д е н н а

А м е р и к а

є

р е к о р д с м е н о м

з а

в о д н іс т ю

с е р е д

ін ш и х

м а т е ­

З е м л і р о з т а ш у в а н н я

т а

п р и р о д н і

о с о б л и в о с т і

н а й б і л ь ш и х

в о д н и х

о б 'є к т ів

м а т е р и к а

П р и г а д а й т е : ♦

я к і

о с н о в н і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

к о м п о н е н т и д ж е р е л а

п р и р о д и

в п л и в а ю т ь

ж и в л е н н я

р іч о к

н а

ф о р м у в а н н я

в о д

с у х о д о л у

А ф р и к и

Південна А м ерика — материк багатьох рекордів, пов’язаних із її внутріш німи водами. Саме тут протікає найдовш а й найповноводніш а річка земної кулі, я к а має найбільш ий у світі річковий басейн та найбільш у кількість приток. У Південній Америці розташований 101 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

ПАРАНА 4380 км

~~|

ОРІНОКО 2730 км

к и х

П о р ів н я л ь н а

р іч о к

П ів д е н н о ї

д о в ж и н а

\wrna 'Де*Жан<і

- 20“ -------

оівдоЦ*—

Басейни стоку річок в океани:

Межі водозбірних басейнів 3 Межі океанів

Атлантичний Р

Тихий

Р

Безстічні області та області внутрішнього стоку

Масштаб

1:100 000 000 Рис. 2.

х

ш

и

р

о

т

^ 1^ Загальна характеристика вод суходо­ лу Південної Америки.

в е л и ­

А м е р и к и .

4706

в

и

наивищ ии і найпотуж ніш ий водоспад, найбільш е високогірне озеро світу. Такі особливості внутрішніх вод материка обу­ мовлені насамперед характерним и риса­ ми його клім ату та рельєфу.

АМАЗОНКА (із Мараньйоном) 6448 км

Рис. 1.

н

IIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИІ

Б а с е й н и

о к е а н и .

9103

Позначки глибин

Ш КАЛА ГЛИБИН У МЕТРАХ

І

І

І

І 1

глибше 6000 4000 2000 200

с т о к у

р іч о к

І

0

М атерик Південна А м ерика не має собі рівних за забезпеченістю водами. Континент охоплює близько 12 % площі суходолу, але на нього припадає 27 % загального об’єму світового стоку води. Розташ ування м атерика в ни зьких ш и ­ ротах, відкриті вологим вітрам рівнинні простори та винятково вологий клім ат — усе разом створює сприятливі умови для утворення найбільш их і найбагатоводніш их річкових систем. Тут протікаю ть найбільш і річки Землі — А мазонка, П а­ рана, Оріноко (рис. 1). Розташ ування гірської системи Анд у західній прибережній частині м атери­ к а обумовило нерівном ірний розподіл річкової м ереж і м іж басейнами Тихо­ го та А тлантичного океанів. Території внутрішнього стоку охоплюють незначні площі — лиш е 6 % (рис. 2). Ж ивлення більш ості річок — дощове, лиш е д еякі річки отримують воду за рахунок танен­ ня снігу й льоду в горах. П ротікаю чи в А ндах, перетинаючи плоскогір’я , річки П івденної А м ерики утворюють численні пороги й водоспа­ ди. Н а одній із приток річки Оріноко розташ ований найвищ ий і найпотуж н і­ ш ий водоспад світу — А н х е ль (1054 м) (рис. 3), а на притоці П арани — один із найкраси віш их водоспадів — Ігуа су (82 м) (рис. 4).

102 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Озер у Південній Америці порівняно неба­ гато. Н айбільш е озеро м атерика — озеро-лагуна тектонічного походж ення М аракайбо. У Ц ен ­ тральних Андах у западині на висоті 3812 м роз­ ташоване найбільше з високогірних озер світу — Т іт іка ка (рис. 5). Значні території м атерика добре забезпече­ ні підземними водами, що має важливе значення для водопостачання міст. Н езважаю чи на значну висоту Анд, льодо­ виків тут небагато. У міру просування на пів­ день висота снігової лін ії поступово зниж ується. 4^

найбільші річкові системи.

А м а зо н к а (6992 км ) — найдовш а та найповноводніш а р іч к а світу, я к а м ає найбільш ий річ кови й басейн (рис. 6). Р іч к а бере початок у П еруанських А ндах зі свого головного вито­ ку — річки М араньйон, я к а м аленьким стру­ мочком в и тік ає з високогірного озера. З ав д я ­ ки останнім дослідж енням верхів’їв А м азонки у 2013 р. її було оф іційно визнано найдовш ою річкою світу. В А м азонки понад 1100 приток, 20 із я к и х мають довж ину від 1500 до 3500 км , а понад сотня є судноплавним и. З ав д як и чис­ ленн им при токам А м азо н к а зал и ш аєть ся п о ­ вноводною ц ілий рік. Р ізном анітність рослинного і тваринного світу Амазонки робить її справжньою природною скарбницею. У річці ж ивуть близько 2000 видів риб — це в три рази більше, ніж у великій аф ­ риканській річці Конго.

Рис. 3. Водоспад Анхель.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

В Амазонці зустрічається гігантська червона риба арапаїма (піраруку) завдовжки 5 м і вагою до 200 кг. Є дрібні рибки з дуже яскравим забарвленням — гупі, відомі європейцям як акваріумні. Найширшу та найсумнішу популярність мають піраньї. В Амазонці та її притоках водяться чорні каймани — крокодили завдовжки до 4,6 м, прісноводні дельфіни — ламантини. ІІМ ІМ М М ІМ М М ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ М М

Рис. 4. Водоспад Ігуасу — це ціла система водоспадів із 275 водяних лавин. 103 www.e-ranok.com.ua


Рис. 5.

р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

IIIІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ШИШ IIIІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ1ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ1 ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ1111ІІІІІІІІІІІІІІІ1111ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІИ

О з е р о

Т іт ік а к а .

Рис. 6.

Р іч к а

А м а з о н к а .

Інш і великі річки Південної Америки — П арана та Оріноко, — на відміну від А мазонки, мають яскраво виражену сезонність сто­ ку. М аксимальне підняття рівня води припадає на літній сезон, а в сухий період вони сильно м іліш аю ть. Із приходом вологого ек ва­ торіального повітря настає сезон дощів, річки розливаю ться, зато­ плюючи великі території та перетворюючи їх на болота. Такі повені нерідко мають катастрофічний характер. Р іч к и системи П арани збираю ть води на Б рази льськом у плоскогір’ї та внутріш ніх рівнинах, річка Оріноко з притоками — на Гвіанськом у плоскогір’ї. Вони прокладаю ть свій ш лях крізь тверді породи фундаменту платформи, тому у верхніх течіях річки порож исті й утворюють численні водоспади. У середній і ниж ній течіях П арана й Оріноко — типові рівнинні річки, зручні для суд­ ноплавства. Р ічки Південної Америки мають значний гідропотенціал, у по­ суш ливих районах внутріш ніх рівнин їх н я вода використовується для зрош ення полів. Головне

♦ Південна А м ерика — найбагатш ий на води материк. Він має розвинену річкову мережу, чому сприяю ть клім атичні умови та ре­ льєф материка. ♦ Н айбільш а річка Південної Америки й світу — А мазонка. ♦ Більш ість рівнинних південноамериканських річок судноплавні в середній і ниж ній течіях. 104 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

♦ Н айбільш і озера Південної Америки — М аракайбо на півночі материка та Т ітікака в Андах. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. 2. 3. 4. 5. Я к и м и

н о ї

п р и ч и н а м и

А м е р и к и ?

П ів д е н н о ї н и й н о ї

в

д л я

А м е р и к и ?

б іл ь ш о с т і

А м е р и к и ?

р іч к о в и х

п р о ц е с

У

Н а в е д іт ь к л ім а т у

р іч о к

с и с т е м а х

ц е

м а т е р и к а ?

А м е р и к и

н е

н а б у в

т а

р іч к о в о г о

н а л е ж и т ь Я к и й

Я к е

р о з т а ш о в а н і

П ів д е н н о ї А н д а х

п о к а з н и к

о к е а н у

п о я с н ю є т ь с я ?

р а й о н а х

в

в и с о к и й

я к о г о

б іл ь ш а

т и п

ж и в л е н н я

п о х о д ж е н н я

н а й б іл ь ш і

А ф р и к и ?

з н а ч н о г о

з

м а ю т ь

н и х ?

Щ о

с т о к у

їх

П ів д е н ­

ч а с т и н а

р іч о к

х а р а к т е р ­

о з е р а Щ о

П ів д е н ­

с п іл ь н о г о

в ід р із н я є ?

6 .

ч о м у

п о ш и р е н н я ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

д о к а з и т а

б а с е й н у

ч и м

я к и х

з л е д е н ін н я

Поміркуйте

п о я с н ю є т ь с я

Д о

т в е р д ж е н н я :

« В о д н а

м е р е ж а

м а т е р и к а

ц е

д з е р к а л о

й о г о

р е л ь є ф у » .

Практична робота 5 (продовження) М ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИII Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка. П ід п и ш іт ь

н а

А м а з о н к а ,

П а р а н а ,

к о н т у р н ій

к а р т і

О р ін о к о ;

г е о г р а ф іч н і

водоспади:

о б 'є к т и

А н х е л ь ,

П ів д е н н о ї

А м е р и к и :

озера:

Іг у а с у ;

річки :

М а р а к а й б о ,

Т і­

т ік а к а .

Працюємо самостійно В и к о р и с т о в у ю ч и д ж е н н я

п р и р о д и

Р е з у л ь т а т и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

д о д а т к о в і в о д н и х

р о б о т и

д ж е р е л а

о б 'є к т ів

о ф о р м т е

у

г е о г р а ф і ч н и х

П ів д е н н о ї

в и г л я д і

з н а н ь ,

А м е р и к и

б р о ш у р и

а б о

з а

п р о в е д іт ь в л а с н и м

д о с л і­

в и б о р о м .

б у к л е т а .

§ 24. Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни при­ роди материка людиною. Сучасні екологічні проблеми Ви дізнаєтесь: ♦

п р о

я к і

с к л а д

т а

е н д е м іч н і

о с о б л и в о с т і

п о ш и р е н н я

п р е д с т а в н и к и

ф л о р и

т а

п р и р о д н и х ф а у н и

з о н

н а

п р о ж и в а ю т ь

м а т е р и к у у

П ів д е н н ій

А м е ­

р и ц і ♦

п р о

е к о л о г і ч н і

п р о б л е м и

м а т е р и к а

та

ш л я х и

ї х н ь о г о

р о з в 'я з а н н я

Пригадайте: ♦

с к л а д

ч о м у

і

р о з м іщ е н н я

п р о я в л я ю т ь с я

п р и р о д н и х ш и р о т н а

з о н

А ф р и к и

з о н а л ь н іс т ь

і

в е р т и к а л ь н а

п о я с н іс т ь

П івденна А м ерика відрізняється тривалим відокремленим розвитком, що вплинуло на формування її своєрідного органічного світу. М атерик охоплює багато природних зон (рис. 1). Ф лора і ф а­ уна П івденної А м ерики дуже багаті на ендемічних представників рослин і тварин. Це батьківщ ина каучуконоса гевеї, шоколадного 105 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 дерева, хінного й червоного дерев, вікторіїрегії (рис. 2), а також багатьох культурних рослин — картоплі, томатів, квасолі. Вологі екваторіальні ліси.

Зона вологих еквато р іал ьн и х лісів у Південній А мериці, я к і в Африці, розта­ ш ована по обидва боки від екватора. Вона охоплює Амазонську низовину, схили Анд, я к і прилягаю ть до Гвіанського та Б р ази л ь­ ського плоскогір’їв, і північно-західну час­ тину тихоокеанського узбереж ж я. П лощ а вологих екваторіальних лісів більша, ніж на Африканському континенті, а видовий склад рослинного світу різноманітніш ий. Екваторі­ альні ліси в П івденній А мериці називаю ть сельвас, що в перекладі з португальської означає «ліс». Це найбільші вічнозелені ліси на Землі. Тільки в басейні А мазонки н алі­ чується до 4 тис. видів дерев, що становить 1/4 всіх існуючих у світі порід. Крони дерев, п р и р о д н і трави, чагарники розміщ ую ться у 12 повер­ | вологих екваторіальних лісів І перемінно-вологих (у тому числі мусонних) лісів хів — ярусів, причому найвищ і здіймаю ться | саван і рідколісся над землею іноді на висоту до 100 м. — і твердолистих вічнозелених лісів і чагарників ------ 1 (середземноморська) У сельві на червоно-жовтих фералітних | напівпустель і пустель ґрунтах ростуть найцінніш і породи дерев. | степів І мішаних лісів Серед них знаменита гевея, із соку як о ї ви­ | області вертикальної поясності готовляють каучук; червоне дерево з твердою ------ Межі кліматичних поясів Національні природні парки та заповідники деревиною; дерево бальса, що має найлегш у М а с ш т а б 1 :1 0 0 0 0 0 0 0 0 деревину; бавовникове дерево — сейба, із насіння якої добувають олію, а з плодів — Рис. 1. волокно. В елика кіл ькість тепла й вологи створює сприятливі умови для різном аніт­ них рослин, я к і ростуть на кущ ах і деревах: лиш айн иків, мохів, ліан , орхідей (рис. 3). Тварини, кож на по-своєму, пристосувалися до існування серед густого лісу. Мавпи — ревун, капуцин, ігрунки, тонкотілі павукопо­ дібні мавпи саймірі — усе ж иття проводять на деревах, тримаючись за гілки сильним хвостом. Ч іпкі хвости є навіть у деревних дикобра­ за, єнота, мурахоїда та опосума — єдиного представника сумчастих на материку. Упевнено почувають себе в лісових хащ ах ягуари та 106 з о н и

П р и р о д н і

з о н и

П ів д е н н о ї

А м е р и к и .

www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

оцелоти. Поблизу води ж иве капібара — най­ більш ий у світі гризун (рис. 4). Чим ало че­ репах, крокодилів і зм ій, із я к и х найбільш відомий водяний удав анаконда, що досягає 10-метрової довжини. Дуже багатий світ пта­ хів. Самих тільки крихітних колібрі тут налі­ чують близько 500 видів. Багато видів папуг (рис. 5), туканів та ін. У П івденній А мери­ ці величезна к іл ьк ість різном анітних к о ­ мах — метеликів, ж уків, серед як и х є справ­ ж ні «геркулеси» — до 12 см у довжину. Тут також водяться гігантські (до 3 см) мурахи. Вологі екваторіальні ліси поступово за­ ступають перемінно-вологі ліси субекваторі­ ального поясу. ^2^ Савани та рідколісся.

Н а Орінокській низовині, більшій части­ ні Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв розташ оване царство саван і рідколісся. У більш вологих саванах П івнічної півкулі — льянос (від ісп. «льяно» — рівний) серед ви­ соких трав ростуть пальми й акац ії. У сухих саванах Південної півкулі — кампос (від ісп. «кампо» — поле) — деревна рослинність бід­ ніш а, зустрічаються зарості чагарників, к а к ­ туси, мімоза, пляш кові дерева з бочкоподіб­ ними стовбурами. У саванах тропічного поясу, де протягом багатьох місяців сухо й спекотно, ростуть покривлені, укриті колю чками низь­ корослі дерева й чагарники. Під рослинніс­ тю саван і рідколісся сформувалися червоні й червоно-бурі ґрунти. Тваринний світ південноамериканських саван порівняно з африканським и бідніший. Тут немає великих травоїдних тварин. Із ко­ питних ж ивуть олені й дикі свині — пекарі, водяться броненосці (рис. 6), ягуари, пуми (рис. 7), мурахоїди, із птахів — папуги, ко­ лібрі. Багато змій та ящ ірок, часто зустріча­ ються терміти.

Рис. 2. Вікторія-регія — най­ більша у світі водяна лілія водойм Південної Америки. Діаметр її листків може до­ сягати 2 м. Саме тому місцеві жителі іноді використовують рослину замість одномісного човна, щоб переправитися на інший берег річки.

Рис. 3. Орхідеї визнані найкра­ сивішими квітковими рослина­ ми світу. У Південній Америці є особливий вид професійної діяльності — полювання на орхідеї, що дає великі при­ бутки. 107 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III ми nil III ммMil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III ммMil Mil III nil nil I

© V igilance P rim e

Рис. 4. Гризун капібара схожий на морську свинку з вели­ кою головою. Довжина тіла тварини дорівнює 1,5 м, висо­ та — близько 50 см, вага — до 65 кг. Індіанці полювали на капібар через смачне м'ясо. Зараз капібар розводять як домашніх тварин. У неволі водосвинки швидко стають ручними й можуть товаришувати навіть із собаками. Н а південь від саван простяглися субтро­ пічні степи, я к і в П івденній А м ериці назива­ ють пампою (у перекладі з мови індіанців озна­ чає «простір, позбавлений деревної рослиннос­ ті»). В умовах вологого субтропічного клім ату на родючих червоно-чорних ґрунтах переважає трав’яниста рослинність — ковила, дике просо та інш і види злаків. П рактично всі землі пам ­ пи розорані або перетворені на пасовища, тому диких тварин майж е не лиш илося. Багато гри­ зунів, броненосців і птахів. У передгір’я х Анд пасуться лами (рис. 8), а серед к ам ’янистих роз­ сипів живе невеликий гризун ш инш ила, срібляс­ те хутро якого дуже високо цінується. Рис. 5. Папуга ара — чис­ ленний представник тро­ пічної Південної Америки. Найбільші види мешкають у Бразилії. Довжина їхнього крила сягає 36,5 см, тіла — 80—98 см. Полювання на диких ара призводить до сумних наслідків: деякі види винищені повністю, а інші перебувають на межі зникнення. Руйнуван­ ня гнізд і вилов пташенят спричиняють постійне зниження кількості пред­ ставників.

^ 4^ Пустелі й напівпустелі.

Н а півдні м атерика на схід від Анд, де панує помірно континентальний клім ат, утвори­ лися напівпустелі. Ц я сувора територія дістала назву П атагонія. Західні схили Анд відбирають усю вологу в П атагонії, я к а опиняється в «су­ хій тіні гір». Холодні повітряні маси з півдня не зустрічають на своєму ш ляху ж одних перешкод і проносяться над плоским плато аж до степів пампи. Серед рослинного покриву переважаю ть сухостійні злаки, серед я к и х розкидані окремі деревця. Із тварин водяться пума, лисицеподібний магеллановий собака — кульпео, страус Д арвіна (південний вид нанду). Зустрічаю ться стада лам гуанако, броненосці. Н а річках та озе­ рах є багато водоплавних птахів.

108 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Особливим органічним світом відрізня­ ється берегова пустеля А такама на західному узбереж ж і. Єдиним джерелом вологи є ту­ ман, що ж ивить вологою ломас — ізольовані острівці рослинності, я к і містять угрупован­ ня з кактусів, папоротей, колю чих чагарни­ ків, сухих трав. До ж иття в А такам і присто­ сувалися 160 видів кактусів, 90 з як и х є ен­ демічними. У рідкісних лагунах на околицях соляних озер м ож на зустріти водоплавних птахів лисок і фламінго. У суворих умовах добре почуваються комахи, дрібні гризуни та плазуни, серед як и х безліч видів змій.

Рис. 6. Броненосця часто назива­ ють «кишеньковим динозавром». Він схожий на маленького коня в панцирі з довгим хвостом. Під час небезпеки броненосець, як їжак, скручується в клубок.

^ 5^ Вертикальна поясність в Андах.

Д іл я н к и Анд, розташ овані в різних ш иротах, відрізняю ться кількістю та ск л а­ дом вертикальних поясів. Н айбільш повно вертикальна поясність представлена в облас­ ті екватора (рис. 9), де до висоти 2800 м рос­ туть гірські вічнозелені ліси. Їх змінюють високогірні низькорослі вічнозелені ліси, я к і з висоти 3600 м поступаються гірським альпійським і субальпійським лукам . Вище 4500 м панують сніги та льодовики. У тро­ пічних ш иротах уздовж тихоокеанського узбереж ж я та схилам и гір простягаю ться пустелі і напівпустелі, а в субтропічних ш и­ ротах — твердолисті вічнозелені ліси та ч а­ гарники. Вище вони переходять у пояс лис­ топадних лісів із південного бука. Над ними з ’являю ться субальпійські й альпійські лу­ ки. Н а плоскогір’ях Ц ентральних Анд, ізо­ льованих хребтами від впливу океанів, роз­ таш овані сухі гірські степи та напівпустелі. Тваринний світ Анд представлений багатьма ендемічними видами. По всій гір ­ ській області Анд пош ирені лам а, очковий ведмідь, зустрічається ш инш ила, із хиж и х птахів-ендеміків — кондори.

Рис. 7. Пума має багато місце­ вих назв: кугуар, гірський лев, оленячий тигр, бурий ягуар, срібний лев, червоний тигр, гір­ ський кіт. Це дуже зухвала й не­ безпечна тварина. Нападає на тапірів, страусів, оленів, гуанако, овець, коней і навіть на ягуарів.

109 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ I I I M i l I I I M i l M i l I I I M i l M i l I I I M i l M i l M i l II I M i l M i l I I I M i l M i l M i l I I I M i l M i l I I I I N I l l l l I N I I I I M i l M i l II I M i l M i l M i l I I I M i l M i l I I I М И И М M i l I I I М И И М I I I M i l M i l M i l II I M i l M i l I I I И И И М M i l I I I И И I N I I I I M i l M i l M i l I I I И И И И I

Гб

© Richard M a so n e r

Рис. 8. Лама — травоїдна тва­ рина з родини верблюдових. Ще понад 5000 років тому лама була приручена перуанськими племенами інків.

мі 6000­

Сніги, льодовики, скелі

5000­ 4000 3000 2000 1000

ВисокогірніХлуки Високогірні ліси Гірські ліси Вологі екваторіальні ліси

0 Рис. 9. Вертикальна поясність Анд поблизу екватора.

Зміни природи материка під впливом господарської діяльності людини.

Істотні зміни природи Південної А ме­ р и ки , я к і А ф рики, почалися в XVI ст. з приходом на материк європейців. У першу чергу вони почали освоювати простори саван і степів із родючими ґрунтам и. Інтенсивне розорювання земель, пасовищне скотарство та поява нових рослин привели до зміни природного середовища прож ивання рідкіс­ них та ендемічних тварин. У багато разів зменш илася кількість лам, майж е повністю знищені ш инш ила, перуанський олень, рідко зустрічається пума. Особливе занепокоєння екологів ви ­ к л и к ає скорочення площ і лісів А м азонії (приблизно на 100 тис. к м 2 щорічно). Б у ­ дівництво Трансам азонської автомобільної дороги довжиною 5000 км відкрило легкий і ш видкий ш лях у сельву, а розвідані в над­ рах А мазонії багаті родовища залізних руд і кольорових м еталів ф актично прирекли унікальні лісові масиви на вимирання. Уперше про охорону природи Південної А мерики заговорили ще на початку ХХ ст., однак тіл ьки десять років тому в деяких кр аїн ах були складені списки зникаю чих тварин. Створено близько 200 заповідників і національних парків. Багато заповідних територій розташ овані вздовж узбереж ж я (рис. 10, 11). Вони використовую ться не тіл ьки з метою охорони природи, але і я к центри туризму. Головне

♦ По обидва боки від екватора в Амазонії простягаю ться вологі вічнозелені л і­ си, я к і змінюю ться в напрям ках на північ і південь перемінно-вологими листопадними лісами, рідколіссям та саванами. Н а півдні м атерика розташ овані степи та напівпустелі.

110 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Рис. 10. щ о

У

н а ц іо н а л ь н о м у

з а й м а є

о с т р о в ів , ч е р е п а х , в ін ів ,

9 7 ,5

%

о х о р о н я ю т ь м о р с ь к о г о

р ід к іс н и х

п а р к у

т е р и т о р ії

г іг а н т с ь к и х

л е в а ,

Рис. 11.

Г а л а п а г о с ,

о д н о й м е н н и х

н а

ж и в у т ь

с л о н о в и х

г а л а п а г о с ь к и х

к о л о н ії

в у х а т и х

п ін г ­

п т а х ів .

П ів о с т р ів

а т л а н т и ч н о м у

к и т и ,

В а л ь д е с

п і в д е н н и х

т ю л е н ів ;

р о з т а ш о в а н и й

у з б е р е ж ж і

у

А р г е н т и н и .

м о р с ь к и х

з а т о ц і

м е ш к а ю т ь

Т у т

с л о н ів , п ів д е н н і

к о с а т к и .

В узька смуга в м еж ах тропічного кліматичного поясу на заході за­ йнята пустелею А такама. ♦ Д ілян ки Анд, розташ овані в різних ш иротах, відрізняю ться кількістю та складом вертикальних поясів. ♦ Головними екологічними проблемами м атерика є: зменш ення площ лісів, виснаж ення родючих ґрунтів пампи, скорочення видо­ вого складу рослин і тварин. З а п и т а н н я 1 .

Я к і

2 .

ч и м

т а

З е м л і?

3 . 4 .

п ів к у л ь

н а

н а

з о н а

т я

л ю д е й ?

У

У

ч о м у

П о м і р к у й т е В ід о м о , ч а с т и н у

щ о

п о л я г а є

7 .

У

Я к и м и

А м е р и ц і

б а г а т с т в о

А м е р и к и ,

л іс ів

н а

п у с т е л ь

в а ш

п р и р о д н и х

г о с п о д а р с ь к о ю

т а

н а й б і л ь ш у

р із н о м а н іт н іс т ь

м іж

д л я

П ів д е н н о ї є

д ія л ь н іс т ю

ц і

П ів н іч н о ї

А м е р и к и .

й

6 .

ч и м

5 . Я к а

н а й б іл ь ш

ц е

с в іт у

П ів д е н н о ї

с п р и я т л и в о ю

А м е р и к и

л ю д е й ?

ч о м у ?

а т м о с ф е р и

в ід м ін н о с т і?

н а й б іл ь ш

П ів д е н н о ї

п л о щ у ?

о р г а н іч н о г о

г а з о о б м ін у

с а в а н а м и

о б у м о в л е н і

п о г л я д ,

з о н а х

ІIII МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ II

з а й м а ю т ь

А м а з о н і ї

в ід м ін н о с т і

п р и ч и н а м и

б е р е г о в и х

я к и х з

с а м о п е р е в і р к и

р о л ь

п о л я г а ю т ь

п р и р о д и

П ів д е н н о ї

д л я

П ів д е н н ій

в и н я т к о в е

ч о м у

п о в 'я з а н і

в и в а л и

в

м а т е р и к у ?

о с о б л и в о с т і

з м ін и ,

з о н и

п о я с н ю ю т ь с я

с е л ь в и ?

в іс т ь

з а в д а н н я

п р и р о д н і

Н а з в іт ь п р и р о д ­

д л я

ж и т ­

п о м іт н і

о б у м о в л е н о ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІ А р т у р

К о н а н

Г в іа н с ь к о г о ф а н т а з ію

з б е р е ж е н н я

Д о й л

у

п л о с к о г ір 'я .

п и с ь м е н н и к а ? д о

н а ш и х

д н ів

р о м а н і Я к і Щ о

« З а г у б л е н и й

п р и р о д н і

н а ш т о в х н у л о

ц ь о г о

с в іт »

о с о б л и в о с т і

к у т о ч к а

й о г о

з е м н о ї

н а

о п и с а в ц ь о г о д у м к у

ц е н т р а л ь н у р а й о н у п р о

р о з ­

м о ж л и ­

к у л і?

111 www.e-ranok.com.ua


♦ О

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

Працюємо самостійно ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Підготуйте наукову статтю на тему «Сьогодення та майбутнє лісів Амазонії».

Ф

Практична робота 5 (продовження) II111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Позначте на контурній карті географічний об'єкт Південної Америки: пустеля Атакама. Географічні дослідження ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Інформаційний проект «Природні унікуми Південної Америки». Порадник

Скористайтеся корисними посиланнями, що наведені в електронному освітньому ресурсі. 2. Оберіть природний об'єкт материка, який вас зацікавив. 3. Установіть, у чому полягає його унікальність. 4. З'ясуйте, які природоохоронні заходи вживаються для збереження цього об'єкта. 1 .

§ 25. населення Південної Америки

Ви дізнаєтесь: ♦ як відбувалося заселення материка ♦ про етнічний склад та особливості розміщення населення

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ представники яких країн брали участь у колонізації Південної Америки ♦ що таке густота населення Минуло вже понад п ’ять століть від початку колонізації мате­ рика європейцями. Це були переважно іспанці та португальці, я к і, зустрівш и непокору з боку індіанських племен, почали завозити на континент рабів з А фрики. У результаті відбулося зм іш ання трьох світів, трьох рас, трьох цивілізацій: ам ериканських індіанців, євро­ пейців та аф риканців. Сьогодні ж ителі континенту незалеж но від мови та кольору ш кіри найчастіш е називаю ть себе бразильцям и, колумбійцями, аргентинцями — за назвою ниніш ніх держав. Коло­ ніальне минуле нагадує про себе пануванням латинських мов — іс­ панської та португальської, католицькою вірою, архітектурою старих міст, соціально-економічною відсталістю країн. ^ 1^ історія заселення материка.

На думку багатьох учених, заселення Південної Америки відбу­ валося через так званий «Беринговий міст», який понад 35 тис. років тому існував на місці Берингової протоки. Корінні ж ителі — індіан112 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ці — це нащ адки азіатських племен, я к і поступово просувалися на південь. Вони з ’явилися в Південній Америці близько 15—17 тис. років тому, займалися полюванням, збиральництвом і рибальством. Б ли зь­ ко 7 тис. років тому тут виникли землеробство та тваринництво, почали розвиватися ремесла. П риблизно від 1500 р. почалася колонізація м атерика іспанцям и і португальцям и. Слідом за іспанцями в боротьбу за захоплення територій на материку вступили французи, англійці й голландці. Щоб компенсувати дефіцит робочих рук, європейці почали завозити рабів з А фрики. У період від XVI до початку XIX ст. було продано в рабство й при­ везено до Америки понад 10 млн аф риканців. П ісля скасування рабства в першій половині XIX ст. для роботи на плантаціях почали приїж дж ати китайці та індійці. У X IX —XX ст. до П івденної А мерики прибуло багато вихідців з інш их країн — японці, араби, німці, а також росіяни та українці.

Рис. 2. Мулати — на­ щадки від шлюбів євро пейців і негрів.

'

Раси і народи.

©

Н аселення Південної А мерики, я к і А фрики, відрізняється надзвичайно різноманітним етнічним складом. Н а П івденноам ериканськом у континенті ж ивуть представники європеоїдної (25 %), монголо­ їдної (15 % ), негроїдної (10 % ), а також міш аних рас (50 % ), я к і виникли на їхній основі (рис. 1—3). Інтенсивне міжрасове зм іш ання розпочалося в колоніальний період, у результаті чого етнічний склад населення м атерика набув надзвичайної стро­ катості. Тривалий процес злиття мов, звичаїв, тра­ дицій привів до утворення нових народів Південної А мерики. М ішане населення переважає в багатьох країнах материка. Більш ість людей говорять іспан­ ською мовою, у Б разилії — португальською, деяким групам індіанців удалося зберегти свої рідні мови. 4^

Рис. 1. Метиси — на­ щадки від шлюбів єв­ ропейців з індіанцями.

Ricardo Stuckert

4^

© Antonio Cruz

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Кількість і розміщення населення.

У П івденній А м ериці прож иваю ть понад 400 млн осіб. За останні півстоліття кількість насе­ лення збільш илася майж е втричі та продовжує до-

Рис. 3. Самбо — на­ щадки від шлюбів індіанців і негрів. 113

www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ III INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI Mill

сить ш видко зростати. У родинах південноамериканців традиційно багато дітей, тому Південну А мерику часто називаю ть континентом молоді. Приблизно 30 % його населення — діти та підлітки віком до 15 років. Н аселення розм іщ ується територією м атерика нерівномірно. М айже 90 % його проживає в приморській частині континенту. Там розташ овані найбільш і міста, я к і разом із прилеглими територіями охоплюють великі площі та кількість населення: Сан-Паулу (19 млн осіб), Буенос-Айрес (14 млн осіб), Ріо-де-Ж анейро (12 млн осіб). Щ е однією особливістю розміщ ення населення Південної А ме­ рики є його «високогірне» прож ивання. У деяких андійських к р а­ їнах значна частина населення ж иве на висоті 2400—2600 м над рівнем моря. У той самий час величезні простори Південної Америки в ра­ йоні екваторіальних лісів і на півдні залиш аю ться майж е незаселеними. ^ 4^ Держави минулого та сучасності.

У І тис. н. е. в П івденній А мериці виникли перші держави. Задовго до появи імперії інків на схилах Анд існували могутні ін ­ діанські держави — Ч авін, М очіка та П аракас. Ч авінці займалися землеробством, були майстерними будівельниками, уміли робити ви­ тончений посуд із глини, прикраси та статуетки із золота й срібла. Ж ителі М очіки відкрили секрет виплавлення міді з руди, освоїли виготовлення бронзи, вирощували на схилах гір маїс, маніок, к ар ­ топлю, розводили лам. П аракаські лікарі знали хірургію та вміли робити складні операції. Н а момент приходу європейців на материку існувала могутня імперія інків. Вони будували величні храми, міста, дороги високо в горах, виготовляли найтонш і вовняні ткани ни , посуд, ювелірні прикраси. П ам ’ятки зниклих індіанських цивілізацій є предметом дослі­ дж ення вчених та туристичними об’єктам и (рис. 4). П лавання Х. Колумба, військові експедиції Ф. Пісарро та ін ­ ш их конкістадорів привели до затвердж ення іспанського пануван­ ня на всьому материку, за винятком Б разилії, я к а стала належ ати Португалії, і Гвіани, захопленої Англією, Голландією та Ф ранцією. У результаті національно-визвольної боротьби на материку утвори­ лися нові держави. Н а сучасній політичній карті Південної Америки представлено 15 країн, із них 12 — незалеж ні (рис. 5). Усі країни континенту належ ать до групи країн, що розвиваються. М айже всі 114 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Р и с . р а

4 .

М а ч у - П ік ч у

в е р ш и н а » )

в а н е

в

А н д а х

х р е б т а я к е є

н а д

р ії,

н а

в и с о т і

2 4 0 0

р іч к и

ім п е р ії

к о л и

п іс л я

п е р е к л а д і

н а з и в а ю т ь

с и м в о л о м р .,

ч о г о

з

д о к о л у м б о в е

д о л и н о ю

ч а с т о

1 5 3 2

м іс т о

м

н а

в е р ш и н і

« з а г у б л е н и м В о н о

в т о р г л и с я б у л о

к е ч у а ін к ів .

У р у б а м б и

ін к ів .

іс п а н ц і

м о в и

м іс т о

в

« с т а ­

Р о з т а ш о ­ г ір с ь к о г о

П е р у .

м іс т о м

М іс т о , ін к ів » ,

ф у н к ц іо н у в а л о н а

т е р и т о р ію

з а л и ш е н е

й о г о

д о

ім п е ­

ж и т е л я м и .

Р и с .

5 .

д е н н о ї

С у ч а с н а

п о л іт и ч н а

к а р т а

П ів ­

А м е р и к и .

країни Південної А мерики, крім Болівії та Парагваю, мають вихід до океанів. Н айбільш ими за площею є Б разилія та Аргентина. ^1

Головне

♦ У Південній Америці ж ивуть представники європеоїдної, мон­ голоїдної, негроїдної рас, а також народи, я к і виникли на їхній осно­ ві та належ ать до міш аних рас. ♦ Населення Південної А мерики характеризується значною част­ кою молодого населення, нерівномірним розміщ енням. ♦ Країни Південної А мерики, я к і А фрики, пройшли тривалий ш лях колоніального розвитку та національно-визвольної боротьби. З а п и т а н н я 1 .

У

ч о м у

т а

з а в д а н н я

п о л я г а ю т ь

П ів д е н н о ї

А м е р и к и ?

н е р ів н о м і р н о ? н а м и Щ о

ц е

Я к і

2 .

в

ч о м у

р а й о н и

о б у м о в л е н о ?

с п іл ь н о г о

д л я

с а м о п е р е в і р к и

о с о б л и в о с т і

ї х н ь о м у

3 .

р а с о в о г о н а с е л е н н я

к о н т и н е н т у Я к і

в е л и к і

та

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ н а ц іо н а л ь н о г о

П ів д е н н о ї

н а й б іл ь ш м іс т а

г е о г р а ф і ч н о м у

г у с т о

н а с е л е н н я

р о з м іщ у є т ь с я

з а с е л е н і?

Я к и м и

р о з т а ш о в а н і

п о л о ж е н н і?

с к л а д у

А м е р и к и

4 .

в

П ів д е н н ій

С к іл ь к и

п р и ч и ­

А м е р и ц і?

д е р ж а в

п р е д -

115 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

ставлено на сучасній політичній карті Південної Америки? Які з них не мають виходу до моря? Які є найбільшими за площею? П р а к т и ч н а

р о б о т а

5

( з а к і н ч е н н я )

II МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ III МИ МИ МИ III МИ МИ І

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Позначте на контурній карті держави Південної Америки та їхні столиці: Бра­ зилія, Аргентина, чилі.

§ 26. Держави Південної Америки

Ви дізнаєтесь: ♦ про особливості природи, населення та господарства окремих держав Південної Америки ♦ про зв'язки України з державами материка

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ основні види господарської діяльності населення ♦ особливості господарства країн Африки Від часів відкриття про Південну А мерику пош ирю валася сла­ ва я к про континент із казково багатими надрами та сприятливим тропічним кліматом, що дозволяє вирощувати каву, какао, тютюн, цукрову тростину, бавовник, фрукти, овочі. І в наш і дні південно­ американські держави є великими світовими виробниками мінераль­ ної сировини та продукції сільського господарства. Статуя христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро, споруджена на вершині 710-метрової гори Корковаду, стала символом міста та Бразилії. Р и с .

1 .

116 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Н езважаю чи на віддаленість Південноаме­ риканського континенту від У країни, ці країни мають активні торговельні відносини з нашою державою. У країнцям добре відомий смак аро­ матної бразильської кави, а на ринках і в м ага­ зинах часто мож на побачити банани з Еквадору, екзотичні фрукти із Ч илі. У країнські ф ахівці — інж енери, лікарі, військові радники — працю ­ ють у країнах Південної А м ерики, передаючи свій досвід молодим спеціалістам. В Аргентині та Б рази л ії ж иве численна укр аїн ська діаспо­ ра — близько 500 тис. осіб. ^ 1^ Бразилія.

Б разилія — найбільш а держ ава Південної Америки та одна з найбільш их на земній кулі. Вона займає близько половини м атерика, охо­ плюючи частину Гвіанського плоскогір’я, А м а­ зонську низовину й Б разильське плоскогір’я. Третину території країни займають вологі вічно­ зелені екваторіальні ліси Амазонії, решта терито­ рії — перемінно-вологі ліси, савани й рідколісся. П рирода щедро обдарувала Бразилію при­ родними ресурсами. У її надрах зосередж ені найбільш і запаси залізної руди, золота, бокси­ тів, марганцю та інш их рудних корисних копа­ лин. Повноводні річки мають величезний гідропотенціал. За запасами дерев цінних порід Б разилія посідає перше місце у світі. Б разилія — найбільш населена країна П ів­ денної А мерики. Б ільш ість ж ителів мають м і­ ш ане європейське, аф риканське та індіанське походження. Національному характеру бразиль­ ців властиві сентиментальність, товариськість, а також любов до танців, карнавалів і футболу. Б р ази л ія — найбільш розвинена кр аїн а Південної Америки. Вона посідає перше місце на материку за обсягами видобутку різноманітних корисних копалин. Тут виробляють автомобілі, хім ікати, тканини, одяг, взуття. Б разилія посі-

Бразилія ♦ Площа: 8,5 млн км2 ♦ Населення: 202,3 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Бразиліа ♦ Державна мова: португаль­ ська ІIII11111111III11111111III11111111III11111111III11111111III11111111III11111111III11111111I

Рис. 2. Обриси міста Бра­ зиліа з висоти пташиного польоту нагадують літак або метелика. 117 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

ІНШІ III ІНШІ III ІНШІ III III INI III III INI III III INI III III III ІНШІ III ІНШІ III ІНШІ І

Аргентина ♦

П л о щ а :

Н а с е л е н н я : ( 2 0 1 5

2 ,8

м л н

к м 2

4 2 ,5

м л н

о с іб

р .)

С т о л и ц я :

Д е р ж а в н а

Б у е н о с - А й р е с м о в а :

іс п а н с ь к а

1111IIIIII1111IIIIII1111IIIIIIIII ІНШІ III ІНШІ III ІНШІ IIIIII ІНШІ III ІНШІ III ІНШІ І

Рис. 3. з

Б у е н о с - А й р е с

н а й б і л ь ш и х

т у р н и й , ц е н т р ш и й с ь к и й

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

м іс т

н а у к о в и й ,

А р г е н т и н и .

з а л із н и ч н и й п о р т

н а

с в іт у ,

о д н е к у л ь ­

п р о м и с л о в и й Ц е

н а й б іл ь ­

в у з о л

та

к о н т и н е н т і.

м о р ­

дає одне з провідних місць у світі за виробни­ цтвом персональних ком п’ютерів, а створені нею супутники освоюють космічні простори. Б разилія — найбільш ий у світі вироб­ ник кави, цукрової тростини та какао. Тут вирощують банани та цитрусові. У Б рази лії багато великих міст. Найвідоміш е місто країни — Ріо-де-Ж анейро, культурна столиця Б разилії (рис. 1). Щ оро­ ку його відвідують понад 10 млн туристів. Офіційна столиця Б разилії — Б разиліа (рис. 2), спроектоване та збудоване безпосередньо я к столичне місто. 4^

Аргентина.

А ргентина — друга за площею країна Південної А мерики. Вона займає південносхідну частину материка. Головне багатство Аргентини — пам па — великі рівнини з ро­ дючими ґрунтами, що за площею перевищ у­ ють територію У країни. У минулому пампу вкривала природна трав’яниста рослинність, тепер значна її частина перетворена на сіль­ ськогосподарські угіддя з безкрайніми поля­ ми та пасовищами. Аргентина — типова переселенська кра­ їна. Основу її населення складаю ть нащ адки іспанців. Н априкінці XIX — на початку XX ст. до країни переїхало багато представників інш их народів Європи: італійці, німці, поля­ ки, росіяни, українці. Я к і в Б разилії, біль­ ш а частина населення країни ж иве в містах і майж е чверть — 14 млн осіб — у столиці Буенос-Айресі (рис. 3) та її околицях. В А ргенти ні н алічу ється близько 300 тис. етнічних українців. П ри товари­ ствах української діаспори діють близько 20 танцю вальних та хорових творчих к о ­ лективів, у Буенос-Айресі працюють субот­ ні ш коли, де вивчаю ться укр аїн ська мова й ни зка українознавчих дисциплін, створе-

118 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П ів д е н н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

но Інститут української культури та освіти ім. П атріарха Йосипа Сліпого. Завдяки сприятливим природним умовам А ргентина стала одним із найбільш их світових виробників зерна, м ’яса, вовни. ^ 3^ Чилі.

Ч илі — «найдовша» з усіх південноамери­ канських країн — близько 4300 км, при цьому середня ш ирина її території в середньому ста­ новить 175 км. К раїна враж ає різноманітністю ландш афтів: ліси та рівнини, степи, гори, вул­ кани, гейзери, острови й фіорди, озера, пустеля А такама, п л яж і й льодовики на півдні країни. Б ільш ість населення Ч илі становлять ме­ тиси, індіанців близько 4 —5 % , європейців — близько 20 % . Н а острові П асхи проживаю ть аборигени-рапануйці. В середній частині країни з найбільш сприятливим и природними ум ова­ ми розташ овані вели кі міста та основна ч ас­ тина орних земель країни. К іл ька культурних об’єктів Ч и л і віднесені до Світової спадщ ини ЮНЕСКО (рис. 4). Сантьяго — столиця та найбільш е місто країни, де прож иває понад третина населення (рис. 5). Сантьяго є одним із побратимів міста Києва.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Ч и л і

♦ Площа: 756,9 тис. км2 ♦ Населення: 18,0 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Сантьяго ♦ Державна мова: іспанська ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Історичний квартал портового чилійського міста Вальпараїсо. Це місто є важливим культурним і транспортним осередком країни. Його центр розташо­ ваний на вузькій смузі між береговою лінією та прилеглими пагорбами. Він має звивисті бруковані вулиці та ото­ чений крутими скелями, будинками пе­ редмість, що розкинулися по схилах, до яких ведуть численні пішохідні доріжки, сходи й фунікулери. Міські музеї при­ родознавства, мистецтва та Морський музей вважаються одними з найкращих у чилі. Р и с .

4 .

119 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

о ■а 70 Р и с .

5 .

С а н т ь я г о .

Ч илі є найбільш им у світі виробником міді. Крім того, тут ви­ добувають залізну руду, золото, срібло, цинк, нафту й природний газ, к ам ’яне вугілля. Розвиваю ться також машинобудування, чорна та кольорова металургія, хімічна, нафтопереробна, целюлозно-папе­ рова та інш і галузі промисловості. Вирощують пшеницю, ячмінь, бо­ бові, кукурудзу, картоплю, цукрові буряки, коноплі, тютюн. Значні площі зайняті виноградниками. Розвинені пасовищне тваринництво, рибальство та вилов устриць, крабів, омарів. Головне

♦ К раїни Південної А м ерики, я к і А ф рики, — це к раїни, що розвиваються. Проте, на відміну від А фрики, Б разилія, Аргентина, Ч илі мають добре розвинені промисловість та сільське господарство. Країни Південної Америки є найбільш ими світовими виробниками кольорових металів, деревини, кави, цукрової тростини, бавовнику, тропічних фруктів. ♦ Р ізном анітні природні багатства країн П івденної А м ерики сприяють їх динамічному розвитку. З а п и т а н н я 1 .

Я к

в а х ?

Я к і

с т в а ? к у п и т и

з а в д а н н я

п р и р о д н і

2 . в

Я к і

п а р а г р а ф і

б а г а т с т в а

т о в а р и ,

н а с е л е н н я к р а їн

д л я

с а м о п е р е в і р к и

п о л о ж е н н я

у к р а їн с ь к и х

р о з м і щ е н н я у

т а

г е о г р а ф і ч н е

м а є

щ о

Б р а з и л ії

к р а ї н и

в и к о р и с т о в у ю т ь

в и р о б л я ю т ь

м а г а з и н а х ? Б р а з и л ії, с х о ж і

з

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

п о з н а ч а є т ь с я

3 .

у

к р а ї н а х

Я к і

р и с и

т а

її

п р и р о д н и х

р о з в и т к у

П ів д е н н о ї

п р и ч и н и

А р г е н т и н и

У к р а ї н о ю

н а д л я

А м е р и к и ,

о б у м о в и л и

ч и л і?

4 .

Я к а

у м о ­

г о с п о д а р ­ м о ж н а

н е р ів н о м і р н е з

р о з г л я н у т и х

п р и р о д и ?

120 www.e-ranok.com.ua


g-RANOK

3.

А в с т р а л ія

Працюємо в групах ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Охарактеризуйте країни Південної Америки, використовуючи текст пара­ графа та карти атласу. Результат подайте у вигляді таблиці (зразок на с. 87.) 2. Порівняйте Бразилію та Аргентину. Назвіть спільні та відмінні риси.

ТЕМА 3. АВСТРАЛІЯ

♦ О

Т ем а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

О

§ 27. Географічне положення. Дослідження та освоєння ма­ терика. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини Ви дізнаєтесь: ♦ про особливості географічного положення, тектонічної будови Австралії ♦ чому Австралію називають «найспокійнішим» материком

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ які особливості природи материка залежать від його географічного по­ ложення ♦ хто та коли відкрив Австралію ♦ який зв'язок існує між тектонічною будовою, поширенням форм рельєфу, родовищ корисних копалин

Часто за невеликі розміри Австралію називаю ть материком-островом. Через те що континент розташований на південь від еква­ тора, частина з його просторових орієнтирів є незвичними для жителів Північної півкулі. А встралійці не бачать сузір’я Великого Возу, їхнім символом є полярне сузір’я Південний Хрест. Опівдні в А встралії Сонце розташ ова­ не на півночі, а не на півдні, я к у Північній півкулі. Новий рік ж ителі м атерика зустрі­ чають у розпал літа. ^ 1^ Географічне положення.

Д ля характеристики географічного по­ лож ення м атерика скористаємося типовим планом (с. 51) та фізичною картою Австралії

Mill III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI INI III INI III INI III INI III І

♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦

Загальні відомості про Австралію Площа: 7,7 млн км2 (VI місце у світі) Населення: 23,6 млн осіб (2015 р.) (V місце у світі) Довжина берегової лінії: 19,5 тис. км Середня висота над рівнем моря: 300 м Найвища точка над рівнем моря: гора Косцюшко (2228 м) Найнижча точка над рівнем мо­ ря: западина озера Ейр (-12 м)

Mill III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI III INI INI III INI III INI III INI III І

121 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

(рис. 1). А встралія — найменший на земній кулі материк. Він займає близько 5 % усього суходолу, що в 4 рази менше за площу А фрики. Континент розташований у центрі так званої океанічної півкулі Зем­ лі та повністю леж ить у Південній і Східній півкулях. Південний тропік перетинає Австралію майж е посередині, тому значна частина м атерика отримує велику кількість сонячного тепла. Крайньою пів­ нічною точкою А встралії є мис Й орк, південною — мис ПівденноС хідний, західною — мис Ст іп-П ойнт , східною — мис Байрон. Із півночі береги А встралії омивають води Тиморського та Арафурського морів, Торресовою протокою вона відокремлюється від Но­ вої Гвінеї. Н а сході Австралію омивають Коралове й Тасманове моря, на заході та півдні — води Індійського океану. Від острова Тасманія Австралію відокремлює неглибока Бассова прот ока. У здовж північно-східного узбереж ж я А встралії на понад 2000 км тягнеться найбільш е у світі коралове утворення — В ели ки й Бар’єрний риф (рис. 2). Рис. 1. Фізична карта Австралії. г ^ І Й О " на схід U Т від Гриї

М а с ш т а б

1 :

6 5

0 0 0

.ІрланЗія

Фен\*с

о .Н о в а

. r\\UV^ гД'біг

«алебонія3

іпськєвЕли^А

Велика

^ де

Д^вотрал-ЛсУка ЗОД] У------ 5853----.Т асм анія ^

м.Південний

Ш КАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ У МЕТРАХ глибше 6000 4000 2000 200

0

200

500

1000 2000 3000 5000 вище

122 www.e-ranok.com.ua

0 0 0


Т е м а

3 .

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

В е л и к и й

у з д о в ж 2 3 0 0 1 5 2

к м

у

з

у

а

р и ф

р а л ів ,

п о н а д

т е р и к а

3 4 8

с т в о р е н о ю у н ік а л ь н а

р и ф

Б а р 'є р н и й н а л ь н о г о п р и р о д н о ї

в и д ів

т и с .

п а р к у ,

у

у

є

1 9 7 9

р .

в и д ів

р и ф у

п ів н іч н ій

с к л а д а є

Б а р 'є р н о г о

р и б .

с п о р у д о ю Б а р 'є р н и й

4 0 0 В ід

з а в ш и р ш к и

в и д ів

б е р е г а 5 0 —

1 0 0

М о р с ь к о г о

в ід н е с е н о

д о

р и ф у

с к л а д а є т ь ­

В е л и к и й п о н а д

с и с ­ м о р і,

ч а с т и н і

п р и р о д и

т е р и т о р ії б у л о

с в іті

н а й б і л ь ш о ю

н а л іч у є

л а г у н о ю

у

К о р а л о в о м у

Д о в ж и н а

к м

д и в о т а

1 5 0 0

н а

у

В е л и к о г о

Ц е

я к а

т а

р о з т а ш о в а н и й я к и й

н а й б іл ь ш а

о р г а н із м а м и .

е к о с и с т е м а , м о л ю с к ів

2

п л о щ а

к м 2.

ж и в и м и

с п а д щ и н и

в ід

п о л іп ів

в ід о к р е м л е н и й р и ф

ц е

А в с т р а л ії.

З а г а л ь н а

к о р а л о в и х

р о з т а ш о в а н и й

к о л и в а є т ь с я

п ів д е н н ій .

4 0 0 0

р и ф

В ін

у з б е р е ж ж я

ш и р и н а

м іл ь я р д ів

с в іт і,

р и ф ів .

с х ід н о г о

к м ,

с т а н о в и т ь с я

Б а р 'є р н и й

к о р а л о в и х

д о

к о ­ м а ­

© Richard Ling

Рис. 2. т е м а

к м .

н а ц іо ­

С в іт о в о ї

Ю Н Е С К О .

Берегова лінія Австралії порівняно з іншими материками має доволі прості обриси, на узбереж ­ ж і мало бухт для зручної гавані морських суден. Є лиш е дві великі затоки: К арпент арія на півночі та В ели ка А вст ралійська на півдні та два півострови — Кейп-Йорк та Арнем-Ленд. А встралія займ ає відокремлене полож ення щодо інш их материків і частин світу. 4^

Дослідження та освоєння Австралії.

Р оком від к р и ття А встр ал ії вваж ається 1606 р., коли голландський мореплавець Віллем янсзон обстежував д іл ян ку західного берега пів­ острова Кейп-Йорк на півночі континенту. Дві по­ дорожі до А встралії у 1642 та 1644 рр. здійснив А6єль Тасман (рис. 3), як и й першим обігнув мате­ рик з півдня. У 1770 р. під час своєї першої навколосвіт­ ньої подорожі відомий англійський мореплавець Джеймс Кук (рис. 4) обстежував східне узбереж ж я А встралії і, давш и йому назву Новий Південний Уельс, оголосив володінням британської корони. Ц я подія стала початком епохи англійського осво­ єння материка. У 1797— 1803 рр. ан глійськи й дослідник Метью Фліндерс обійшов острів Тасманія та весь материк, позначив на карті південне узбереж ж я

Рис. 3.

А .

Рис. 4.

Д ж .

Т а с м а н .

К у к .

123 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

та Великий Б а р ’єрний риф. Саме він і запропонував перейменувати материк на Австралію. Внутрішні області А встралії ще тривалий час залиш алися важкодоступними та незвіданими. Лиш е в першій половині ХХ ст. вда­ лося ліквідувати «білі плями» на материку. ^ 3^ Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.

У геологічному минулому А встралія, я к і А ф рика та Південна А мерика, була частиною м атерика Гондвана, від якого вона відок­ ремилася нап ри кін ц і мезозою. А наліз карти будови земної кори (рис. 5) свідчить, що в основі Австралії, за винятком її східної час­ тини, леж ить давня А встралійська платформа. Н а сході до давньої платформи приєдналася область герцинської складчастості. В А встралії немає активних сейсмічних зон і діючих вулканів, у зв’язк у з чим її називаю ть найспокійніш им у тектонічному відно­ шенні материком. Сотні мільйонів років невтомні трудівники — вода й вітер — «працювали» над поверхнею платформи, перетворивши її на рівний, досить одноманітний простір. В инятком є невеликі височини — залиш ки давніх гір, подібні до «останця» А йєрс-Рок (рис. 6). Середня висота м атерика ледь сягає 300 м. Рис. 5.

Б у д о в а

з е м н о ї

1 2 0 е на східІ від Гринві

к о р и

Рис. 6.

А в с т р а л ії.

150 Екватор

ТЕКТОНІЧНІ ОБЛАСТІ кристалічні щити давньої платформи

>

осадовий чохол давньої платформи

-М орсбі

області байкальської складчастості

Г о р а

А й є р с - Р о к ,

У л у р у ,

с к е л я ,

р о з т а ш о в а н а

т р а л ь н ій с ь к о г о

в е л и ч е з н а

ч а с т и н і

а б о

м о н о л іт н а в

ц е н ­

А в с т р а л ій ­

к о н т и н е н т у .

області капедонської складчастості

РАСОВЕ

області герцинської складчастості

МОРЕ

осадовий чохол молодих платформ області альпійської складчастості

іий тропік

------

Розломи

Масштаб 1:75 000 000

Сідней

V Велика А Австралійська Тасманія

124 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

3 .

А в с т р а л ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

Тектонічні рухи — п ідняття, опускання, прогини, розломи, я к і тривали протягом усього геологічного розвитку материка, сфор­ мували три основні форми його рельєфу: Західноавст ралійське плоскогір’я, Ц ент р а льну низовину і В ели ки й Вододільний хребет. Великим Вододільним хребтом в А встралії називаю ть невисо­ кі, сильно зруйновані Східноавстралійські гори, що простягаються уздовж усієї східної окраїни материка на понад 2000 км. Середня ви­ сота гір — 800—1000 м. Н а крайньому південному сході гори досяга­ ють найбільшої висоти і називаються Австралійськими Альпами. Тут розташ ована найвищ а точка А встралії — гора Косцюшко (2228 м). А встралія багата на різноманітні корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів. К ристалічні породи ф унда­ менту платформи м істять поклади залізних, алю мінієвих, мідних, свинцево-цинкових, уранових руд, олово, платину, золото. З осадо­ вими породами чохла платформи пов’язан і родовищ а фосфоритів, кухонної солі, к ам ’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу. У 1978 р. поблизу міста Кімберлі в ш таті Західна А встралія були знайдені алмази. В А встралії зосереджено 85 % світового видобутку опалів — напівкош товних каменів, я к і використовують для виготов­ лення ювелірних виробів. ^1

Головне

♦ А встралія — найм енш ий м атерик на Зем лі, повністю розта­ ш ований у П івденній півкулі. Значна частина континенту леж ить у тропічних ш иротах. ♦ Етап активного освоєння материка розпочався після першої на­ вколосвітньої подорожі Д ж . К ука (1770 р.). ♦ В основі м атерика леж ить давня платформа, на схід від якої простягнулися області герцинської складчастості. За характером по­ верхні А встралія переважно рівнинна. ♦ М атерик багатий на корисні копалини, особливо на руди чор­ них і кольорових металів. З а п и т а н н я

т а

1 .

п о л я г а ю т ь

У

ч о м у

з а в д а н н я

ч о м у

с т р а л ії?

2 .

п р и ч и н и

п е р е ш к о д ж а л и

А в с т р а л ію

к о н к р е т н и х

п р и к л а д а х

н а

т а

м а т е р и к у

р и в с я

В е л и к и й

р е л ь є ф у ? н ін н я ?

6 . 7 .

й о г о

в

с а м о п е р е в і р к и о с о б л и в о с т і

ч а с т о

п о к а ж і т ь

в н у т р іш н ь о ю

с е р е д

в и в ч е н н ю

з в 'я з о к

м і ж

б у д о в о ю .

х р е б е т ?

А в с т р а л ії

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ г е о г р а ф і ч н о г о

н а з и в а ю т ь

ш в и д к о м у

В о д о д іл ь н и й

ч о м у

ч о м у

д л я

о с н о в н і

н е м а є

ч и

а в с т р а л ій с ь к и х

А в ­

н а в п а к и » ?

3 .

Я к і

й

А в с т р а л ії?

4 .

Н а

о с в о є н н ю

р о з т а ш у в а н н я м 5 .

У

я к у

п о з н а ч и л о с я

д ію ч и х

п о л о ж е н н я

« м а т е р и к о м

в у л к а н ів

к о р и с н и х

ф о р м

г о р о т в о р ч у ц е і

н а

е п о х у

у т в о ­

о с о б л и в о с т я х

в ід с у т н є

к о п а л и н

р е л ь є ф у

с у ч а с н е

п е р е в а ж а ю т ь

й о г о

з л е д е ­ р у д н і?

125 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Практична робота 7 М М М М IIIМ М М М IIIМ М М М М М IIIМ М М М IIIМ М М М М М IIIМ М М М IIIМ М М М М М IIIМ М М М IIIМ М М М М М IIIМ М М М IIIМ М М М М М IIIМ М М М I Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Австралії. о б ' є к т и А в с т р а л і ї : миси : Й о р к , моря : К о р а л о в е , Т а с м а н о в е ; затоки : К а р п е н т а р ія , В е л и к а А в с т р а л ій с ь к а ; острів : Т а с м а н і я ; півострів : К е й п - Й о р к ; плоскогір'я: З а х і д н о а в с т р а л і й с ь к е ; низовина: Ц е н т р а л ь н а ; гори: В е л и к и й В о д о ­ П о з н а ч т е

н а

к о н т у р н ій

П ів д е н н о - С х ід н и й ,

д іл ь н и й

х р е б е т

(г.

к а р т і

К о с ц ю ш к о ,

Практичні завдання 1. П о р ів н я й т е

ф іч н о г о

з а н е с іт ь

С п іл ь н і

2.

З а

ф із и ч н о ю

т а

й о г о

н а

с х ід

з а

❖ ❖

Б а р 'є р н и й

А в с т р а л ії

(с.

5 1 ).

т а

з

А в с т р а л ії

1 0 2 ,5

у я в н у

п о д о р о ж

о б 'є к т ів ,

А м е р и к и .

х а р а к т е р и с т и к и

У с т а н о в іт ь

с п іл ь н і

т а

Д л я

г е о г р а ­

в ід м ін н і

р и с и .

т а б л и ц і.

п ів н о ч і

П ів д е н н и м —

р и ф .

П ів д е н н о ї

п л а н о м

В ід м ін н і

Працюємо самостійно г р а ф іч н и х

В е л и к и й

с к о р и с т а й т е с я

м а т е р и к а д о

к а р т о ю

т р о п і к а м и

З д ій с н іт ь

м );

р и с и

д о в ж и н у з а

2 2 2 8

п о л о ж е н н я

п о р і в н я н н я

п о л о ж е н н я

Р е з у л ь т а т и

г е о г р а ф іч н і

Б а й р о н ;

ІМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИІ

г е о г р а ф і ч н е

п р о в е д е н н я

о с н о в н і

С т іп - П о й н т ,

н а

в и з н а ч т е п ів д е н ь

т р о п і к о м

к о о р д и н а т и

з а

к р а й н іх

м е р и д і а н о м

( п р о т я ж н іс т ь

1 °

з а

р и с и

1 4 2 °

т о ч о к

с х .

д .

м е р и д і а н о м

та

м а т е р и к а із

з а х о д у 1 1 1

к м ,

к м ).

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ н а в к о л о

А в с т р а л ії

в и к о р и с т о в у ю ч и

т а

д о д а т к о в у

д о с л ід іт ь

в и н и к н е н н я

н а з в

г е о ­

л іт е р а т у р у .

§ 28. Клімат. Води суходолу Ви дізнаєтесь: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦

ч о м у

я к і

ч о м у

н а

б іл ь ш ій

р а й о н и р іч к и

ч а с т и н і

А в с т р а л ії та

о з е р а

т е р и т о р ії

м а ю т ь

А в с т р а л ії

с п р и я т л и в і

А в с т р а л ії

п е р е в а ж а є

к л ім а т и ч н і

у м о в и

с у х и й д л я

к л ім а т ж и т т я

л ю д е й

м а л о в о д н і

Пригадайте: ♦

о с н о в н і

я к

к л ім а т о т в ір н і

к л ім а т и ч н і

у м о в и

ч и н н и к и в п л и в а ю т ь

н а

о с о б л и в о с т і

в н у т р іш н іх

в о д

А встралія — рекордсмен серед м атериків за сухістю клім ату та найж аркіш а частина суходолу в Південній півкулі. Недивно, що вона бідна на річки та озера. Більш ість із них заповнюється водою тільки під час злив і зникає у сухий період року. ^ 1^ Загальна характеристика клімату.

Кліматичні умови А встралії визначаю ться розташ уванням м а­ терика поблизу екватора, по обидва боки від тропіка. К ількість со­ нячної радіації, я к у отримує континент, становить 140—180 к к а л / см2 на рік (для порівняння: на території України цей показник ста126 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

новить 95—125 к к ал /с м 2 на рік). Окрім того, порівняно з Південною Америкою, А встралія більш витягнута із заходу на схід. За умови слабкої порізаності берегової лінії це сприяє сильному прогріванню внутріш ніх районів. А наліз температурних показників на клім атичній карті свід­ чить: навіть узим ку середні температури там не опускаються нижче + 10 °С, а влітку перевищують +30 °С (рис. 1). А встралія — материк не тільки ж аркий, але й сухий. У цілому над континентом випадає в п ’ять разів менше опадів, ніж в Африці. Над значними територіями переважаю ть низхідні потоки повітря, що переш коджає утворенню хмар. У тропічних ш иротах формують­ ся сухі й ж аркі повітряні маси, я к і головним чином і визначають кліматичні особливості більшої частини території материка. Близько 40 % площ і А встралії отримує менше ніж 250 мм опадів на рік. Розташ ування Великого Вододільного хребта вздовж узбереж ­ ж я у вигляді паралельних хребтів створює переш коду для півден­ но-східних пасатів із Тихого океану. Н а східних схилах Великого Вододільного хребта річна кількість атмосферних опадів становить понад 1500 мм, а на західних — лиш е 600—500 мм. Холодна течія вздовж західних берегів м атерика підсилює су­ хість тропічних широт узбереж ж я. В А встралії виділяю ться субекваторіальний, тропічний, суб­ тропічний і помірний клім атичні пояси. Значна частина А встралії Рис. 1. Клімат Австралії.

СЕРЕДНЬОРІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У МІЛІМЕТРАХ до

250

500

1000 2000 3000 понад

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ У ГРАДУСАХ ЦЕЛЬСІЯ Абсолютний мінімум + 18" температури Абсолютний максимум +37 температури — 1-24° — Ізотерми липня ----- ь24° — Ізотерми січня ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ у липні у січні

Масштаб 1:75 000 000

40°

ok.com.u

127


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

мм 500 400 мм

300 200

100

о и

Рис. 2.

К л ім а т и ч н і

д іа г р а м и .

леж ить у т ропічному поясі, де формуються два основні типи к л ім а­ ту: тропічний вологий і тропічний сухий. Область тропічного волого­ го клім ату розташ ована на східному узбережжі материка, де дмуть південно-східні пасати (рис. 2а). У центрі й на заході тропічного поясу весь рік панує сухе тропічне повітря. Це область тропічного пустельного типу клім ату (рис. 2б). П івніч А встралії розташ ована в субекваторіальному клім ат ичном у поясі. Влітку (грудень—лютий) сюди з півночі спрямовуються екваторіальні повітряні маси, я к і при­ носять рясні опади. В зимку (червень—серпень), навпаки, панує сухе тропічне повітря. Тут формується субекваторіальний клімат (рис. 2в). У субт ропічному клім а т и чно м у поясі виділяю ться три типи клімату: субтропічний вологий на південному сході, субтропічний континентальний — уздовж Великої А встралійської затоки (рис. 2г) і субтропічний середземноморський — на південному заході конти­ ненту (рис. 2д). Вони розрізняю ться кількістю опадів та режимом їхнього випадання. У помірному клім ат ичном у поясі майж е повністю розташ ова­ ний острів Тасманія, де переважаю ть західні вітри, я к і приносять багато опадів. Тут відносно тепла зима та порівняно прохолодне літо. 4^

Внутрішні води Австралії.

А встралія — материк, де відсутність води відчувається на ве­ личезних площ ах. Посуш ливий клім ат, незначне й нерівномірне ви­ падання опадів на великій частині м атерика призводять до того, що майж е 60 % його території позбавлені стоку в океан і мають лиш е рідку мережу тимчасових водотоків — кріків, я к і наповнюються во­ дою тільки після короткочасних злив (рис. 3). 128 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

Р ічок на м атерику мало. Значна їх частина належ ить до ба­ сейну Індійського океану. До басейну Тихого океану належ ать річ­ ки, я к і стікаю ть зі східних схилів Великого Вододільного хребта (рис. 4). Ж и влення більш ості річок дощове, а в А встралійських А льпах — мішане. Н айбільш а річка Австралії — М уррей (2570 км) — починається в А встралійських Альпах у районі гори Косцюшко. У горах зароджу­ ється і її найбільш а притока — Д арлінг. Ц і річки найповноводніші на початку літа, коли в горах тане сніг. Більш ість озер А встралії, я к і річки, ж ивиться дощовими во­ дами. Вони не мають ані постійного рівня, ані стоку. В літку озера пересихають і являю ть собою неглибокі солончакові западини. Ш ар солі на дні іноді досягає 1,5 м. Найбільш е озеро А встралії — Е йр — має реліктове походжен­ ня. Воно часто висихає, а дно вкривається кіркою солей. В озері немає ж и ття, за що Ейр називаю ть «мертвим серцем А встралії». Х арактерною рисою А встралії є наявність великих артезіан­ ських басейнів підземних вод. Тут розташ ований один із найбіль­ ш их у світі В е л и к и й А р т езіа н ськи й басейн. Він охоплю є м айж е всю Ц ентральну низовину від затоки К арпентарія до середньої течії річки Д арлінг. У районах Західної та Ц ентральної А встралії арте­ зіанські води є м айж е єдиним джерелом води. Рис. 3. Найбільший крік Австра­ лії — Куперс-крік. Його довжина — близько 1400 км. Починається він на схилах Великого Вододільного хребта, постійну течію має тільки у верхів'ях. Під час сильних дощів водний потік сягає озера Ейр.

Рис. 4. Басейни стоку річок в океани. на схід„ від Гринвіча-

Екватор | ІН Д ІЙ С Ь К И Й

| Тих

І

Безстічні області та о( ласті внутрішнього стс Межі _____Межі басейнів океаі

9103 Позначки глибин

.МОРЕ

ШКАЛА ГЛИБИН У МЕТРАХ глибше 6000 4000

2000

200

0

Масштаб 1:75 000 000 Південний

_і Велика Ьвсторшшська

Сідней

585з\

110е

120е

129 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

.

і і

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 ^1

Головне

♦ А встралія — найбільш посушливий материк Землі. Н а більшій його частині переважає сухий тропічний клім ат. Н а півночі сформу­ вався субекваторіальний клім ат, а на півдні — різні типи субтро­ пічного клімату. ♦ Внутрішні води м атерика розміщ ені нерівномірно. В елика час­ тина його площ і не має стоку до океану. Н айбільш а річкова система А встралії — Муррей із притокою Дарлінг. Більш ість озер Австралії солоні, не мають стоку та заповнюються водою лиш е під час воло­ гого періоду. Запитання та завдання для самоперевірки 1. 2. 3. 4. Я к і

т и п и

ц и р к у л я ц і ї

л ії?

ч о м у

д ів ?

У

д л я

н и х

ш о ю ,

з н а ч н а

я к и х

т и п и

н і ж

я к и х

в

А ф р и ц і

ч а с т и н а

к л ім а т и ч н и х

к л ім а т у .

о б л а с т і,

А в с т р а л ії У

п о в і т р я н и х

щ о

ч о м у

5.

м а є

А в с т р а л ії

т а к е

с а м е

ч о м у

ц я

р о з т а ш о в а н а

о к е а н ?

в

А в с т р а л ії

ч о м у

щ о

й

д е я к і

о з е р о

о п а ­

х а р а к т е р н і

м а т е р и к а

з о б р а ж е н і

п р о б л е м а

о с о б л и в о

А в с т р а ­

к іл ь к іс т ь

Н а з в іт ь

с т о к у

р іч к и

к л ім а т у

м а л у

А в с т р а л ія ?

іс н у є

п о с т а є

п о х о д ж е н н я ,

о т р и м у є

в н у т р іш н ь о г о

в

п р о б л е м а

о с о б л и в о с т і

м а т е р и к а

о б л а с т ь

с т ік

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

ф о р м у ю т ь

т е р и т о р ії

п о я с а х

м а ю т ь

п у н к т и р о м ?

р а й о н а х

м а с

є

б іл ь ­

н а

к а р т і

в о д о п о с т а ч а н н я ?

6.

г о с т р о ?

Я к е

о з е р о

Е й р ?

Поміркуйте 1.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

т а ш о в а н и й

н а

Я к

2.

з м ін и в с я

Я к

н е

б

з м ін и в с я

т р о п ік ,

а

к л ім а т

б

с х о д і, к л ім а т

п а р а л е л ь

4 0 °

А в с т р а л ії, а

н а

А в с т р а л ії, п н .

я к б и

з а х о д і

В е л и к и й

В о д о д іл ь н и й

х р е б е т

б у в

р о з ­

м а т е р и к а ?

я к б и

п о с е р е д и н і

її

п е р е т и н а в

н е

П ів д е н н и й

ш .?

Практична робота 7 (продовження)

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Австралії.

Позначте на контурній карті географічні об'єкти Австралії: річки: Муррей, Д а р л ін г ;

озеро:

Е й р .

§29. органічний світ. Природні зони. Зміни природи материка людиною

❖ ❖

Ви дізнаєтесь: ♦

у

я к і

ч о м у

п р и р о д н і

п о л я г а є

я к і

р о с л и н и

с в о є р ід н іс т ь

з о н и т а

і

н е п о в т о р н і с т ь

п е р е в а ж а ю т ь

т в а р и н и

є

в

о р г а н іч н о г о

с в іт у

А в с т р а л ії

А в с т р а л ії

с и м в о л а м и

А в с т р а л ії

Пригадайте: ♦

щ о

п р и р о д н і

т а к е

ш и р о т н а з о н и

з о н а л ь н іс т ь

А ф р и к и

т а

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

130 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

А встралія відрізняється від інш их м атери­ ків дуже своєрідним органічним світом. К онти­ нент мож на порівняти з величезним природним заповідником, де збереглося багато рослин і тва­ рин, близьких до тих, я к і населяли Землю за давніх часів і зникли на інш их континентах. ^ 1^ Унікальність і своєрідність органічного світу.

Неповторність і своєрідність австралійської природи пояснюється насамперед тим, що кон­ тинент тривалий час був ізольований від інш их частин земної кулі. Тому багато видів тварин і рослин А встралії є ендеміками та реліктами. ІІМ ІМ М М ІМ М ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ М М — рослини і тварини, які живуть лише в певному, відносно обмеженому районі або групі районів. Ендеміки являють собою надзвичайно цін­ ну частину біосфери та потребують особливої уваги й охорони. — види рослин і тварин, залишки давньої флори й фауни, що збереглися донині. IIIII1111III11111111III1111III1111IIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИI В А встралії не дуж е багатий рослинний світ: на материку ростуть 22 тис. видів рослин, із них 3 /4 — ендемічні. Серед ендеміків є бага­ то видів евкаліптів і акацій, найтиповіш их для А встралії рослинних родин. Е вкаліпти — вічнозелені дерева, вони не скидаю ть щорічно листя, проте скидаю ть кору. Без кори стовбури дерев набувають блакитного або яскраво-жовтого кольору. Поступово на них наростає нова кора. Евкаліпти ш видко ростуть, мають тверду деревину, я к а майж е не псується, листя містить величезну кількість ефірних олій, я к і використовую ть для виготовлення л іків та косметичних засобів. У вологих східних районах А встралії по­ ш ирений евкаліпт королівський (рис. 1). У віці 350—400 років він сягає висоти 100 м. Е вкаліпти ростуть і високо в А встралій­ ських А льпах, але там вони — невисокі деревця Е н д е м і к и

Р е л і к т и

Евкаліпт королів­ ський — дерево-гігант. Р и с .

1 .

Деревоподібна ксанторея. Р и с .

2 .

131 www.e-ranok.com.ua


р о

Рис. 3.

в и д и ).

2 3

а

с м ,

р у д і

Рис. 4. в ж и н а

кг,

д о

К о а л а

т іл а — а

а

т е

р

о д н и м

и

к и

к е н г у р у

т іл а

2

л и ш е —

ж и в и т ь с я л и с т я м .

с м ,

б л и з ь к о

г іг а н т ­

м .

в а га

д и т и н ч а т —

із

( н а л іч у є

д о р о с л о ї

5 0 в

р о д ж е н н і в о н и

є

н а й б іл ь ш і

е в к а л іп т о в и м

1 0

м

Н а й м е н ш і

д о в ж и н у

р и н и

.

А в с т р а л ії

м а ю т ь

с ь к і

і і

К е н г у р у

с и м в о л ів 5 2

з д і л

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

2

с м , 5

г.

Д о ­ т в а ­

— п р и

і

д о н а ­

в а ж а т ь

з покрученим стовбуром. У пустелях Ц ентраль­ ної А встралії пош ирені понад 130 різновидів евкаліптів-карликів, висота як и х лиш е 2—3 м. Евкаліпти-чагарники утворюють густі, колючі, м айж е непрохідні хащ і, що простягаю ться на десятки кілометрів. Крім чагарникового евкаліп­ та, у таких заростях ростуть різні види акацій, пляш кові дерева. В А встралії зустрічаються понад 500 видів акац ії. Подібно до евкаліптів, ак ац ії пристосу­ валися до різноманітних умов. Вони ростуть як у тропічних лісах і саванах, так і в пустелях, де набувають вигляду колю чих чагарників. Гіл­ к а з квіткам и срібної акац ії зображена на гербі А встралії та є її символом. В А встралії багато рідкісних рослин, я к і ростуть тіл ьки на цьому континенті. Н ап р и ­ клад, це деревоподібна ксанторея, або «трав’яне дерево», я к у місцеві ж ителі називаю ть «чорний хлопчик». Здалеку невисоке дерево з темним стовбуром та ж м утком трави нагорі (там, де в дерев зазвичай буває крона) дійсно схоже на кош латого хлопчика-аборигена (рис. 2). Більш ість рослин цього пустельного мате­ рика пристосувалася до спеки та безводдя. Де­ рева, що ростуть у посушливих умовах, мають потужну кореневу систему, я к а на 10—20, а іно­ ді й на 30 м заглиблю ється в землю, завдяки чому всмоктує вологу. Листя дерев обернене до сонця ребром, що сприяє зменшенню випарову­ вання води з їхньої поверхні. Серед тварин А встралії м айж е всі види є ендемічними. Д ля континенту характерні сум­ часті тварини, як и х налічується близько 180 ви­ дів. Відсутність великих х и ж аків сприяла роз­ витку їхньої різноманітності. Найбільш відомими сумчастими представ­ никам и А встралії є кенгуру (рис. 3) та коала (рис. 4). Також тут водяться сумчаста куниця, сумчастий кріт, сумчастий борсук, сумчаста біл-

132 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

ка тощо. Із сумчастих хиж аків на острові Тас­ м анія ж иве сумчастий диявол. У криті густим хутром дивні австралій­ ські тварини, я к і несуть яй ц я, — качкодзьоби (рис. 5) — тривалий час залиш алися біологіч­ ною загадкою. Не перестають дивувати і плосконогі ящ ірки, я к і бігають на двох задніх лапах, і «колюча» єхидна (рис. 6), і різнобарвні райські птахи, папуги. Усього на континенті меш кає по­ над 700 видів птахів, близько 100 видів отруй­ них змій. У прибережних водах морів на Великому Б а р ’єрному рифі ж ивуть різном анітні медузи, акули , морські черепахи тощо. По сусідству з 400 видами коралів на рифі меш кає близько 200 видів молю сків та понад 2000 видів риб. ^2^ Природні зони.

У розм іщ енні природних зон А встралії чітко простежується ш иротна зональність. Вер­ тикальна поясність вираж ена тільки в А встра­ лійських А льпах на південному сході материка. Ц ентральну й західну частини А встралії займає зона тропічних пустель і напівпустель із бідною рослинністю на червоно-бурих, час­ то засолених ґрунтах, подекуди на сіроземах. Б езкрай н і простори В ели ко ї П іщ а но ї п уст елі та В еликої пуст елі В ікт орія вкриті заростями твердолистих колючих вічнозелених чагарників. Такі непрохідні зарості — скреб — здебільшого складаю ться з чагарникових евкаліптів та а к а ­ цій. Н а території зони багато пустельних місць без рослинності. Із тварин у пустелях і напівпус­ телях ж ивуть великі червоні кенгуру, валабі, со­ бака динго, єхидна, страус ему, трав’яні папуги, багато змій, ящ ірок. Н а півострові Кейп-Йорк і східному узбе­ реж ж і материка розкинулася зона вологих і пе­ ремінно-вологих тропічних лісів. Тут розташ о­ вані найдавніш і у світі дощові ліси — дж унглі, вік я к и х налічує близько 140 млн років. За

© Stefan Kraft

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

Рис. 5. Качкодзьоб — диво­ вижне створіння природи, яке відкладає яйця, подібно до птахів, а вигодовує ди­ тинчат молоком, як ссавці. Має дзьоб, перетинки між пальцями лап, як у качки, а хвіст — як у борсука.

Рис. 6. Єхидна на вигляд нагадує їжака. Вона від­ кладає яйце та виношує його в сумці, де й живе дитинча після народження, живлячись материнським молоком. 133 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІчНИх шИРОТ Ill Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

Рис. 7. Дощові ліси східного узбережжя Австралії є найбільшими субтропічними до­ щовими лісами в усьому світі. Вони включа­ ють 50 окремих заповідників, розташованих між містами Ньюкасл і Брисбен. Усі вони тягнуться на 500 км уздовж Великого Водо­ дільного хребта та являють собою вели­ чезне скупчення давньої рослинності, що сформувалася в час, коли сучасний материк ще був частиною суперконтиненту Гондвана. свою унікальність вони віднесені до Світової природної спадщ ини ЮНЕСКО (рис. 7). В умовах теплого й вологого клім ату на червоних фералітних ґрунтах ростуть різні види пальм, фікусів, лаврів, деревоподібних папоротей. У горах вище за 1000 м є гірські ліси, де зустрічаються окремі масиви давніх хвойних дерев — араукарій. Великі простори на півночі, сході та південному заході мате­ рика займаю ть савани й рідколісся. Д ля цієї зони характерні чагар­ никові евкаліпти, акац ії, казуарини з безлистими ниткоподібними гілками на червоно-бурих і червоно-коричневих ґрунтах. Тут ж ивуть кенгуру, валабі, вомбат, сумчастий мурахоїд, страус ему. Незначну територію на південному заході субтропічного поясу займають вічно­ зелені твердолисті ліси й чагарники на жовтоземах і червоноземах. Ліси переважно складаю ться з евкаліптів із доміш ками акації. Д ля острова Тасманія з його помірним морським кліматом х а­ рактерні вічнозелені ліси з евкаліптів, вічнозеленого (антарктичного) бука, сосни, деревоподібних папоротей. Тваринний світ Тасманії за своїм складом близький до тваринного світу материка, але має і свої особливості. Крім ендемічного сумчастого диявола, на південному узбережжі острова ж иве представник антарктичного світу — пінгвін. ^ 3^ Зміна природи материка людиною.

Істотні зміни природи А встралії розпочалися за часів колоніза­ ції материка. Усього за 200 років було вирубано близько 40 % усіх лісів, втрачено понад 60 % водно-болотяних угідь прибережної зони. Це призвело до того, що багато унікальних тварин перебувають на межі вимирання, зникли деякі види кенгуру, сумчастий вовк, під загрозою зникнення опинилися тасм анійський сумчастий диявол, окремі види вомбатів. 134 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil Mil III ммMil Mil III ми им II

Рис. 8. Національний парк Какаду в Австралії — об'єкт Світової природної спадщини ЮНЕСКО, розташований на півночі Австралії. Це величезна територія площею 19 804 км2. У парку росте по­ над 200 видів ендемічних рослин, а також меш­ кають такі рідкісні види тварин, як коала, вомбат, казуар та кенгуру. Природа тут дуже мальовнича, особливо приваблюють водоспади Твін і ДжимДжим. Простори Австралії виявилися сприятливими для собак динго, лисиць, пацю ків, кроликів, горобців, овець та інш их видів, завезе­ них з інш их материків. Д еревна рослинність саван тривалий час випалю валася м іс­ цевим населенням для отримання орних земель та пасовищ. Були знищ ені великі площі евкаліптових лісів, я к і витягували з ґрунтів вологу, тим самим ш видко осушуючи місцевості. Більш ість культурних рослин — хлібні злаки, технічні та город­ ні культури, фруктові дерева — також були завезені в Австралію з інш их материків. Д еякі з них завдали великої ш коди. Н априклад, один із видів опунцій так щ ільно розрісся, що вилучив із сільсько­ господарського освоєння близько 20 млн гектарів родючих земель. Великі площі в А встралії відведені під пасовищ а. Їх активне використання призводить до руйнування природного трав’яного по­ криву, посилення вітрової та водної ерозії ґрунтів. Значні площі ко­ лиш ніх пасовищ уж е перетворилися на мертві пустелі. У води річок із полів потрапляю ть ш кідливі речовини, я к і змінюють хімічний склад прибережних морських вод і створюють загрозу для унікальних коралових колоній. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Перші законодавчі акти з охорони природи Австралії були прийняті ще на­ прикінці XIX ст., коли стало очевидним, що австралійська природа є унікаль­ ною та надзвичайно вразливою. Однак ці документи передбачали головним чином обмеження вивезення тварин із материка. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

У наш і часи площ а природоохоронних територій в А встралії складає майж е 12 % . Д ля збереження природних комплексів в А в­ стралії створено понад 2,5 тис. природоохоронних територій різних категорій — резерватів, національних парків, заповідників. 135 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

В А встралії є чимало об’єктів Світової природної спадщ ини ЮНЕСКО: В еликий Б а р ’єрний риф, Н аціональний парк К акаду (рис. 8), Д и ка природа Тасманії, Н аціональний парк Улуру-Ката Тьюта тощо. Головне

♦ Через тривалу ізольованість та особливості природних умов в А встралії меш кає багато ендемічних і реліктових тварин і рослин. ♦ Значні площ і в А встралії, я к і в А ф риці, займаю ть пустелі й напівпустелі, савани й рідколісся. У критих лісами земель на кон­ тиненті небагато — близько 5,5 % . ♦ Від часів колонізації природа м атерика зазнала істотних змін. Скоротилися видовий склад унікальних тварин, площі лісів, поси­ лилася ерозія ґрунтів. ♦ Н а континенті прийняті норми бережливого ставлення до при­ родних багатств, як и х неухильно дотримуються. З а п и т а н н я 1 . У 2 .

ч о м у

У

т а

ч о м у

п о л я г а ю т ь

А в с т р а л ії? 3 .

ч и м

з а в д а н н я

п р о я в л я є т ь с я

Я к і

п у с т е л і

5 .

Я к і

в и д и

з о н и

А в с т р а л ії у р я д

у

п р е д с т а в н и к і в

п р и р о д и

с а м о п е р е в і р к и

о с о б л и в о с т і

п р и р о д н і

а в с т р а л ій с ь к и й з е н н я

д л я

с в о є р ід н іс т ь

в

р о з м і щ е н н я

А в с т р а л ії

в ід р із н я ю т ь с я

н а ш

ч а с

р о с л и н н о г о

г о с п о д а р с ь к о ї

р о с л и н н о г о

п р и р о д н и х

к о н т р о л ю є

л ю д е й

с в іт у

з о н

н а й б і л ь ш і

а ф р и к а н с ь к и х

т в а р и н н о г о

д ія л ь н о с т і

й

з а й м а ю т ь

в ід

с у в о р о т а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

т в а р и н н о г о

я к

с в іт у

А в с т р а л ії?

н а

т е р и т о р і ї

п л о щ і?

п у с т е л ь ?

в и в е з е н н я ,

н а

т а к

т е р и т о р і ю

н а й б і л ь ш е

ч о м у ?

4 .

ч о м у і

в в е ­

м а т е р и к а ?

в п л и н у л и

н а

з м ін у

А в с т р а л ії?

П р а к т и ч н а

р о б о т а

7

( п р о д о в ж е н н я )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Австралії. П о з н а ч т е П іщ а н а

н а

П р а к т и ч н і 1 .

к о н т у р н і й

п у с т е л я ,

з а в д а н н я

В и к о р и с т о в у ю ч и

т а б л и ц і

д и в .

У с т а н о в іт ь

і 2 .

р о с л и н

У я в іт ь , в ч а л а н а

пустелі:

А в с т р а л ії:

В е л и к а

т а

А в с т р а л ії.

к а р т и

а т л а с у ,

Р е з у л ь т а т и

с к л а д іт ь

з а н е с іт ь

д о

к о р о т к у т а б л и ц і

х а р а к ­ ( з р а з о к

7 3 ).

й

і

в ід м ін н і

с а м о с т і й н о

У с т а н о в іт ь

п а р а г р а ф а

з о н

п о с л ід о в н іс т ь

с п іл ь н і

П р а ц ю є м о 1 .

с.

о б 'є к т и

В ік т о р ія .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІ

п р и р о д н и х

П о р ів н я й т е

г е о г р а ф і ч н і

п у с т е л я

т е к с т

т е р и с т и к у

2 .

к а р т і

В е л и к а

п р и ч и н и

р о з м іщ е н н я р и с и .

п р и р о д н и х

П о я с н іт ь

з о н

п р и ч и н и ,

А в с т р а л ії

я к і

їх

та

А ф р и к и .

з у м о в и л и .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І ф о р м у в а н н я

е н д е м і ч н и х

т а

р е л ік т о в и х

в и д ів

т в а р и н

А в с т р а л ії.

щ о

в и

п о б у в а л и

в

А в с т р а л ії

у

м а т е р и к .

С к л а д іт ь

р е к о м е н д а ц і ї

о с о б л и в о с т і

п р и р о д и

м а т е р и к а .

с к л а д і

н а у к о в о ї

м а н д р і в н и к а м

е к с п е д и ц ії,

А в с т р а л іє ю

я к а з

136 www.e-ranok.com.ua

в и ­

о г л я д у


Тема 3. Австралія ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

§ 30. населення Австралії. Австралійський Союз Ви дізнаєтесь: ♦ із яких етнічних груп складається населення Австралії ♦ про складові господарської діяльності Австралійського Союзу ♦ про українську діаспору в Австралії

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ імена представників країн, які освоювали Австралійський континент ♦ основні види господарської діяльності населення

Австралія — найменш населений материк Землі (якщ о не брати до уваги Антарктиду). Тут проживає близько 0,3 % усього населення Землі. Це єдиний материк, у межах якого розташ ована одна держ а­ ва — А встралійський Союз. Сучасне населення країни складається з декількох етнічних груп, я к і істотно відрізняю ться одна від одної. Держ ава-материк має високий рівень ж иття населення та роз­ витку господарства. населення австралії.

В важ ається, що корін ні ж и тел і А встралії — аборигени (рис. 1) — з ’явилися на материку близько 40 тис. років тому. Н а думку вчених, вони потрапили сюди з Південно-Східної А зії. Їх за­ раховують до особливої австралоїдної раси. Австралоїди мають ко­ ричневий колір ш кіри, темне, дещо кучеряве волосся, темні очі. До початку колонізації м атерика в А встралії прож ивало близько 500 тис. аборигенів. Їхні численні племена були розкидані величез­ ною територією, вони говорили різними мовами, вели кочовий спосіб ж иття, не мали постійних помеш кань і свійських тварин, займалися полюванням і збиральництвом. Із приходом колоністів їх відтіснили на не­ зручні землі півночі й заходу країни, примусили ж и ти в спеціальних поселеннях — резерваціях. Лиш е в другій половині ХХ ст. корінні ж ителі бу­ ли визнані громадянами країни й здобули право на вільне пересування. Однак їх н я кіл ькість істотно скоротилася та становить у наш час лиш е близько 50 тис. осіб. Н ащ адки переселенців із Великої Б ританії та Ірландії — англо-авст ралійці — ведуть відлік своєї історії перебування на материку з «Першого флоту». Рис. 1. Австралійський Так називалася група з 11 вітрильних кораблів, я к і абориген. пристали до берега А встралії в січні 1788 р. та при137 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 везли перших каторж ників і їхній конвой. К аторжани, відбувши по­ карання, облаш товувалися на континенті. У середині XIX ст. пере­ везення в’язнів було припинене, і до А встралії почали прибувати вільні ж ителі Британських островів. Англо-австралійці становлять 80 % ж ителів материка. В ідкриття в X IX ст. родовищ золота та розвиток вівчарства привабили до А встралії вихідців з інш их країн Європи та А зії — німців, італійців, греків, голландців, китайців. Є в А встралії й у кр а­ їнці. Їхня кількість становить щ онайменш е 32,2 тис. осіб. Загалом в Австралії ж ивуть близько 24 млн осіб. Густота н а­ селення дуже низька, розміщене воно нерівномірно. Основна частина населення проживає в містах, розташ ованих на узбережжі. Сільські населені пункти складаю ться з малих сіл і ферм, я к і розташ овані на великій відстані один від одного. 4^

Австралійський Союз.

Н а Австралійському континенті розташ ована лиш е одна к р аї­ на — А встралійський Союз (рис. 2). Це одна з найбільших за площею держав світу. Від кін ця XVIII ст. А встралія була колонією Великої Британії, але за порівняно короткий проміжок часу перетворилася на високорозвинену країну. Цьому сприяли знайдені тут поклади корисних копалин і при­ родні умови, сприятливі для землеробства та розведення свійських тварин. А встралія є одним із найбільш их у світі виробників мінеРис. 2. Сучасна політична карта Австралії.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Австралійський Союз ♦ Площа: 7,7 млн км2 ♦ Населення: 23,6 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Канберра ♦ Державна мова: англійська ІIII1111IIIIIIIII1111IIIIII1111IIIIIIIII1111IIIIIIIII1111IIIIIIIII1111IIIIIIIII1111IIIIIIIII1111IIIIIIIIIII 138


Т ем а

3.

А в с т р а л ія

II Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III МИllll Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil INI II

© Brian V o o n Yee Yap

Рис. 3. «Біг Піт» («Велика Яма») — золота копальня в Калгурлі (Західна Австралія).

Рис. 4. Залізнична станція Фліндерс-стріт у Мельбурні.

ральної сировини, значну частину як о ї вона продає інш им країнам (рис. 3). Понад 100 років А встралія вваж ається одним із найбільших виробників вовни та продуктів харчування — пшениці, м ’яса, цукру, фруктів, меду. В А встралії налічується близько 100 млн голів овець, що біль­ ше ніж у 4 рази перевищує кількість населення материка. Щоб огля­ нути свої володіння, фермери використовують невеликі літаки, за що австралійці заслуж или звання «найбільш літаю чої нації». Великі відстані стали перешкодою для регулярного відвідуван­ ня ш кіл учнями, я к і ж ивуть на віддалених фермах. Такі діти навча­ ються дистанційно: за допомогою телефона, телевізора й Інтернету. В А встралії добре розвинений туризм. Щ ороку країну відвіду­ ють близько 5 млн туристів, я к і приносять їй понад 8 млрд доларів прибутку. Самі австралійці також полюбляють подорожувати. Особ­ ливою увагою місцевих ж ителів користую ться національні парки, гірськолиж ні та пляж ні курорти. Б ли зько 90 % австралійців ж ивуть у м істах, найбільш им и з як и х є Сідней і Мельбурн (рис. 4, 5). IIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИII Сідней — найбільше австралійське місто (понад 4 млн осіб) із нескінчен­ ними лабіринтами вулиць, широкими магістралями й безліччю хмарочосів. Кількість парків і зелених оазисів робить Сідней несхожим на інші великі міста планети: поряд із хмарочосами в діловому центрі — 34 гектари тери­ торії Королівського ботанічного саду. У ньому розвішані таблички з досить незвичними проханнями: ходити по траві, лежати на галявинах, обіймати дерева та нюхати троянди. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

139 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

і і

.

м

а

т е

р

и

к и

т

р

о

п

і ч

н

и

х

ш

и

р

о

т

III МИIII МИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII МИМИIII МИМИМИIII МИМИIII 11111111МИIII INI INI III 11111111МИIII МИМИIII 1111МИМИIII INI INI III МИМИМИIII 111111111

Рис. 5. р а

С ід н е й с ь к а

о д н а

с п о р у д у

в із и т н а

А в с т р а л ії.

т р и в а л о л о

1 0 2

1 4

т е а т р у

б л и з ь к о

м іщ е н ь ,

с е р е д

х о л и ,

ч и с л е н н і

С ід н е я

б у д ів н и ц т в о т а

к о ш т у в а ­

д о л а р ів .

т е а т р а л ь н и х в н і

Її

а р х іт е к т у р и

к а р т к а

р о к ів

м л н

о п е ­

н а й в и д а т н іш и х

с у ч а с н о ї

с в іті,

т а

з

1 0 0 0 я к и х

з а л ів ,

ч о т и р и

У

б у д ів л і

п р и ­ п 'я т ь

д в а

г о л о ­

р е с т о р а н и ,

с у в е н ір н і

м а г а з и н и .

іііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііім М е л ь б у р н ж и т е л ів ) . Я р р а ш т а т у

д р у г е

Іс т о р ія

в и н и к л о

п е р ш е

В ік т о р ія ,

с л і д ж е н н я м и

з а

к іл ь к іс т ю

М е л ь б у р н а

щ о

є

п о с е л е н н я н а й к р а щ и м

а н а л іт и ч н о г о

н а с е л е н н я

п о ч и н а є т ь с я

ц е н т р у

м іс т о

з

1 8 0 3

к о л о н іс т ів . м іс т о м

д л я

ж у р н а л у

Ц е

А в с т р а л ії р .,

к о л и

с т о л и ц я

п р о ж и в а н н я

( б л и з ь к о

н а

т а у

4

м л н

б е р е г а х

р іч к и

н а й б і л ь ш е

м іс т о

с в іт і,

з г ід н о

з

д о ­

« Е к о н о м іс т » .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Столиця країни — невелике місто Канберра (населення близь­ ко 356 тис. ж ителів) — політико-адм іністративний і культурний центр країни. Місто було створене та проектувалося безпосередньо я к столиця задля примирення Мельбурна й Сіднея, що сперечалися за цей статус. У Канберрі немає промислових підприємств, відсутні хмарочоси, проте дуже багато зелені, ростуть дерева й чагарники, привезені з різних країн світу. Українська діаспора в Австралії.

Перш і українські поселенці з ’явилися на п ’ятому континенті на початку XIX ст. Серед іммігрантів було багато людей, причетних до культури та мистецтва, — педагогів, артистів, літераторів, ху­ дож ників. Н а початку свого перебування в Австралії майж е всі вони були змуш ені займатися фізичною працею, проте ці люди вваж али своїм суспільним обов’язком продовжувати на громадських засадах культурну діяльність. У всіх великих осередках української спіль­ ноти були створені театральні, хорові й танцю вальні колективи. Значного розвитку та популярності, особливо в другій половині ХХ ст., досяг український аматорський театр. У кож ній місцевості, де осідали українці, існував театральний гурток. Н априклад, у Но140 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

3 .

А в с т р а л ія

I I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I II I I N I n i l I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I М И n i l I N I II I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I М И I N I II

вому Південному Уельсі в різні часи діяло дев’ять таких гуртків, у В ікторії — вісім. У країнська преса в А встралії зберегла інф ор­ мацію про 205 вистав за період 1950—1990 рр. До найвідоміш их сучасних українських театральних груп належать У країнський театр малих форм в Аделаїді, Театр ім. Леся Курбаса в Мельбурні, У кра­ їнський драматичний театр ім. М. Л исенка в Мельбурні, драм атич­ ний гурток «Червоні маки» в Сейнт-Олбансі, драматичний гурток ім. Лесі У країнки в Перті та ін. Значного пош ирення серед українців Австралії набули музич­ но-хорові й фольклорно-танцювальні колективи. Крім того, при всіх українських параф іях в А встралії діють церковні хори або невеликі співочі гуртки. Особливою популярністю в середовищі української спільноти в А встралії користуються майстри гри на бандурі. Головне

♦ Сучасне населення А встралії — це корінні ж ителі та пересе­ ленці, я к і на сьогодні становлять його основну частину. ♦ Н аселення на м атерику розміщ ене нерівномірно. П ереваж на кількість ж ителів зосереджена в містах. ♦ А встралійський Союз — єдина країна на материку. Він нале­ ж ить до економічно розвинених держав світу, посідає одне з провід­ них місць у світі з видобутку корисних копалин, виробництва вовни та продуктів харчування. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із

я к и х

е т н іч н и х

г р у п

р із н я є т ь с я

е т н іч н и й

м у

ч а с т и н у

з н а ч н у

з в іт ь

п р и ч и н и

т р а н с п о р т н е

с к л а д а є т ь с я

с к л а д

н а с е л е н н я

н а с е л е н н я

с п о л у ч е н н я

с п р и я л и

б л и в о с т і

п р и р о д и

А в с т р а л ії

в а ж л и в у

р о з в и т к у в п л и н у л и

Практична робота 7 (закінчення)

т а

с к л а д а ю т ь

р о з м і щ е н н я

в ід іг р а є

ш и р о к о м у

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 2. 3. 4.

н а с е л е н н я

А в с т р а л ії

А в с т р а л ії

н е р і в н о м і р н о г о

п р и ч и н и

с у ч а с н е

м а л о ї н а

А в с т р а л ії?

П ів д е н н о ї

в ід ­ ч о ­

а н г л о -а в с т р а л ій ц і?

н а с е л е н н я р о л ь

ч и м

А м е р и к и ?

у

а в іа ц ії

А в с т р а л ії.

ж и т т і в

г о с п о д а р с ь к у

Н а ­

5 .

ч о м у

а в с т р а л ій ц ів ?

6.

А в с т р а л ії? д ія л ь н іс т ь

Я к

Я к і о с о ­

л ю д е й ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Австралії. П о з н а ч т е

н а

к о н т у р н ій

к а р т і

Практичне завдання С к л а д іт ь т а б л и ц і

н а

с.

н а й б іл ь ш

т у р и с т и ч н и й ц ік а в і

д л я

С о ю з

т а

її

с т о л и ц ю .

А в с т р а л ій с ь к о г о

С о ю з у .

Р е з у л ь т а т

п о д а й т е

у

в и г л я д і

8 7 ).

Працюємо самостійно С к л а д іт ь

А в с т р а л ій с ь к и й

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

х а р а к т е р и с т и к у ( з р а з о к

д е р ж а в у

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

м а р ш р у т

в а с

в и з н а ч н и м и

п а м 'я т к а м и

А в с т р а л ії,

о п и ш і т ь

о б 'є к т и .

141 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ III ПОЛЯРНИЙ МАТЕРИК ПЛАНЕТИ Н а Південній «верхній» Землі розташ ований найбільш холод­ ний і віддалений материк нашої планети — А нтарктида. Сучасний вигляд А нтарктиди визначається потужним покривним зледенінням, товщ ина якого не має собі рівних і досягає понад 4000 м. В ан тар к­ тичному льоді міститься більше 60 % усіх запасів прісної води на Землі. Це єдиний материк, який не має постійного населення. Тери­ торію, я к а вклю чає материк А нтарктида, а також водні простори океанів з островами до 50—60° пд. ш ., я к і прилягаю ть до неї, на­ зивають А нтарктикою .

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО АНТАРКТИДУ § 31. Географічне положення. Відкриття та дослідження Антарктиди

Ви дізнаєтесь: ♦ про географічне положення Антарктиди та його вплив на природу мате­ рика ♦ про міжнародний статус та сучасні наукові дослідження в Антарктиді

Пригадайте: ♦ як відбувалося відкриття Антарктиди А нтарктида — надзвичайний за своєю природою материк. П о­ лярні дослідники називали його криж аним , пустельним, загадковим, підступним. В зим ку А нтарктида поринає в морок полярної ночі, а влітку Сонце тут не заходить за горизонт. Оскільки континент роз­ таш ований на протилежному боці земної кулі щодо А рктики, йому дали назву А нтарктида, що в перекладі з грецької мови буквально й означає «протилежний до А рктики». Своєрідність природних умов континенту вплинула на дослідження та характер діяльності там лю ­ дини. М атерик у наш час є ареною міжнародного співробітництва країн усіх інш их п ’яти континентів.

142 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Загальні відомості про Антарктиду ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^ 1^ Географічне положення.

Усі особливості природи А нтарктиди обумовлені її географіч­ ним положенням (рис. 1). М айже весь континент, площа якого прак­ тично удвічі більш а за Австралію, розташ ований у середині П івден­ ного полярного кола. Лиш е півострів А нтарктичний видається за межі Полярного кола на к іл ьк а градусів на північ. А нтарктиду омивають води трьох океанів: Індійського, Тихо­ го й Атлантичного. Врізаючись у береги материка, вони утворюють моря. Більш ість морів названі іменами мандрівників і дослідників А нтарктики: море Уедделла, море Беллінсгаузена, море Амундсена, море Росса. Береги являю ть собою стрімкі криж ані урвища заввиш ки в кілька десятків метрів. М айже в центрі материка розташований П ів­ денний полюс, тому всі береги А нтарктиди — північні. Н айпівнічнішою точкою є мис Сіфре (63°13' пд. ш.) на Антарктичному півострові. А нтарктида значно віддалена від інш их материків Південної півкулі. Н айкоротш а відстань до Південної Америки через протоку Д рейка становить 820 км, до А встралії — 3100 км, до А фрики — 3980 км . П олож ення м атерика в полярних ш иротах спричинило утворення потужного льодовикового покриву. Завдяки криж аном у куполу А нтарктида є найвищ им материком Землі. Рис. 1. Фізична карта Антарктиди. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Загальні відомості про Антарктиду ♦ Площа: 13,6 млн км2 (V місце) ♦ Населення: постійного немає, тимчасове (1000—4000 осіб залежно від пори року) ♦ Довжина берегової лінії: 30 тис. км ♦ Середня висота над рівнем моря: 2330 м (із льодовиковим покривом), близько 400 м (без льодовикового покриву) ♦ Найвища точка над рівнем моря: масив Вінсон, 5140 м ♦ Найбільша товщина льодови­ кового покриву: 4335 м IIМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ И11111111М ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИIII

на схід инвіча

-------- г -----

;: О4 льодовик

Полярне

вище л

^

і ъЛВРИ

:

ЕЛСУЕРТ

10 0 Південний полюс

Амундсен-Скотт 30°

6

(США)

> плато

.

^впьфовц^

Кейсі

шШШ , 200

2000 ___ 4000

_____V

&/XTQPїї

ШКАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ

глибше У М Е Т Р А Х

(Австрал.)

Б аллені

юлюс Масштаб 1: 65 000 000

143 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

III.

П О Л Я Р Н И Й

М А Т Е Р И К

П Л А Н Е Т И

III Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I IIIIII ММIII ММММIII ММIII ММIII ММIII ММММIII ММIII ММIII ММММIII ММIII ММIII ММIII ММММIII ММIII ММIII ММММIII ММIII ММIII ММММIII ММI А н т а р к т и д а т е р и т о р ії

д ій с н о

г р а ф іч н и й ,

П ів д е н н и й

н е д о с т у п н о с т і м а т е р и к а ,

щ о

р о з т а ш о в а н и й с т а н ц ії л ю с а .

п о с т ій н о р и

Рис. 2.

Ф .

Б е л л ін с г а у з е н .

с и л ь н і

н а

н а в іт р и

7 7 ° 1 5 '

п д .

п о р ів н я н о х о л о д у

З е м л і.

З е м л і зі

в іт р ів .

н а з в у

ш .,

П о л ю с

ш в и д к іс т ю

д о

д о

г е о ­

П о л ю с

Г е о м е т р и ч н и й

ц е н т р

н е д о с т у п н о с т і,

1 0 4 ° 3 9 '

н е п о д а л ік

т а м

й о г о

х о л о д у ,

б л и з ь к о

П о л ю с о м

Н а

П ів д е н н и й

П о л ю с а

н а й н и ж ч і

А д е л і:

м а т е р и к .

п о л ю с ів :

м а г н іт н и й ,

П о л ю с

т р и м а ю т ь с я н а

п 'я т ь

д іс т а в

П о л ю с і

п о в іт р я

Д е н іс о н

т а

« В о с т о к »

Н а

н а д з в и ч а й н и й

р о з т а ш о в а н о

д о в ід

с х .

с т а н ц ії

п о к а з н и к и в іт р ів 3 4 0

7 0 —

8 0

д .

п о б л и з у

П ів д е н н о г о

т е м п е р а т у ­

н а з и в а ю т ь

д н ів

н а

п о ­

« В о с т о к »

р ік

м и с

д м у т ь

м /с .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^2^ Відкриття й дослідження Антарктиди.

Рис. 3.

М .

Рис. 4.

Р.

Л а з а р е в .

А м у н д с е н .

Про існування материка, що урівноважує північну частину планети — А рктику, — вислов­ лювали припущ ення ще античні вчені. Уперше на картах материк, схожий на А нтарктиду, ві­ добразив фламандський картограф Герард М ер­ катор у XVI ст. А нглій ський мореплавець Д ж ейм с К ук, який у 1772—1775 рр. здійснив навколосвітню подорож, перетнув Південне полярне коло, од­ нак м атерика не побачив і заявив, що його вза­ галі неможливо знайти через льоди, я к і роблять цю землю недоступною. Проте інтерес до невивченого району п л а­ нети, звичайно, не згас. В ідкриття А нтарктиди відбулося 28 січн я 1820 р. російською експ е­ дицією Фадея Беллінсгаузена (рис. 2) та Михай­ ла Лазарєва (рис. 3), я к а на двох вітри льн их суднах — «Восток» і «М ирний» — пройш ла вздовж узбереж ж я м атерика, відкривш и низку островів і довівш и м ож ливість плавання в ан ­ тарктични х водах. Тепер відваж них м андрівників вабила но­ ва мета — підкорення Південного полюса. До боротьби за її досягнення долучилися англійці Роберт Скотт та Ернест Шеклтон, а також норве­ ж ець Руал амундсен (рис. 4).

144 www.e-ranok.com.ua


Тема 1. Загальні відомості про Антарктиду

© Jerzy Strzelecki

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Рис. 5. Блакитний лід, що вкриває озеро Фріксел у Трансантарктичних горах.

Рис. 6. Українська полярна станція «Академік Вернадський».

Першим Південного полюса досяг норвезький полярний дослід­ ник Р. Амундсен 14 грудня 1911 р. Через місяць після норвежців по­ люса дісталися й п ’ятеро англійських дослідників на чолі з Р. Скот­ том. Проте їхн я доля склалася трагічно. Н а зворотному ш ляху на відстані 18 км від берегового табору всі члени команди, у тому числі Р. Скотт, загинули. 4^

Сучасні дослідження Антарктиди.

Етап систематичного вивчення природи А нтарктиди розпочав­ ся в другій половині XX ст. У 1957 р. у зв’я зк у з підготовкою та проведенням третього М іжнародного географічного року була роз­ роблена єдина програма досліджень. Цього ж року був укладений договір, яки й проголош ував свободу наукових досліджень у будья к и х районах А нтарктиди й використання цього м атерика тільки в мирних цілях. У наш і часи на його території протягом усього року працюють близько 40 наукових станцій, я к і належ ать понад трьом десяткам держав. У 1994 р. У країна стала членом М іжнародного комітету ан ­ тарктичних досліджень. 7 лютого 1996 р. у власність У країни була передана науково-дослідна станція «Фарадей», я к а раніш е належ ала Великій Британії. П ерш а українська станція дістала назву «Акаде­ м ік Вернадський» (рис. 6). Вчені вивчають льодовиковий покрив, тектонічну будову м а­ терика, клім ат, органічний світ, ведуть спостереження за змінами озонового ш ару планети тощо. 145 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

III.

П О Л Я Р Н И Й

М А Т Е Р И К

П Л А Н Е Т И

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 ^1

Головне

♦ А нтарктида майж е повністю розташ ована в межах Південного полярного кола. ♦ М атерик був відкритий в 1820 р. російською експедицією під керівництвом Ф. Беллінсгаузена та М. Лазарєва. ♦ Південний полюс був підкорений 14 грудня 1911 р. норвежцем Р. Амундсеном. ♦ А нтарктида — м атерик м іж народного співробітництва. Із 1996 р. в А нтарктиді працює українська науково-дослідна станція «Академік Вернадський». З а п и т а н н я

т а

1 .

п о л я г а є

У

ч о м у

м о р я

й

о к е а н и

г р а ф іч н о г о д и н а т и н ю

з а в д а н н я

о м и в а ю т ь

п о л о ж е н н я

к р а й н іх

з

н и х

4 .

д о с я г

А н т а р к т и д и ?

П р а к т и ч н а

б е р е г и

3 .

Я к і

ч о м у

р о б о т а

Я к і

5 .

А н т а р к т и д и ?

в

8

н е

я к о ю

ч о м у я к

в

п е р е ш к о д ж а л и п р а г н у л и

м е т о ю

А н т а р к т и д і

п о л о ж е н н я

2 .

в и з н а ч а ю т ь ,

п р и ч и н и

Із

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

г е о г р а ф і ч н о г о

м а н д р ів н и к и

у с п іх у ?

6 .

с а м о п е р е в і р к и

А н т а р к т и д и

т о ч о к ?

А н т а р к т и д и ?

х т о

д л я

н е з в и ч а й н і с т ь

н е

п ід

ін ш и х

в и в ч е н н я

м а т е р и к ів ,

в ід к р и т т ю

п і д к о р и т и

п р о в о д я т ь с я

в и д о б у в а ю т ь

А н т а р к т и д и ?

ч а с

й

к о р и с н і

к о о р ­

д о с л ід ж е н ­

П ів д е н н и й

с у ч а с н і

Я к і

г е о ­

п о л ю с ?

д о с л ід ж е н н я

к о п а л и н и ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Антарктиди. П о з н а ч т е Р о с с а ;

н а

к о н т у р н ій

півострів :

П р а к т и ч н е О б ч и с л іт ь і

0 °

к а р т і

г е о г р а ф іч н і

о б 'є к т и

моря :

А н т а р к т и д и :

У е д д е л л а ,

А н т а р к т и ч н и й .

з а в д а н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І

п р о т я ж н іс т ь

А н т а р к т и д и

з а

м е р и д і а н а м и

9 0 °

з х .

д .

9 0 °

с х .

д .

1 8 0 ° .

Порадник 1 .

У с т а н о в іт ь

г е о г р а ф іч н і

із

з а з н а ч е н и м и

2 .

О б ч и с л іт ь

ш и р о т и

т о ч о к

п е р е т и н у

б е р е г о в о ї

л ін ії

А н т а р к т и д и

м е р и д іа н а м и .

в ід с т а н ь

у

г р а д у с а х

д о

к о ж н о ї

з

в и з н а ч е н и х

т о ч о к

в ід

П ів д е н н о г о

п о л ю с а . 3 .

С к л а д іт ь

в ід с т а н і

П р а ц ю є м о 1 .

п о м н о ж т е

с а м о с т і й н о

О п р а ц ю й т е

д о д а т к о в і

е к с п е д и ц ій

Р.

н іс т ь

г и б е л ь

я к і

с п р и я л и

1 1 1

к м .

т а

Р.

м а р ш р у т и у с п іх у

г е о г р а ф іч н и х С к о т т а . т а

о д н іє ї

з н а н ь

П о р ів н я й т е

п о г о д н і

і

у м о в и .

е к с п е д и ц ії

т а

п р о в е д іт ь

о с н а щ е н н я З р о б іт ь

д о с л ід ж е н н я й

п ід г о т о в л е ­

в и с н о в к и

с п р и ч и н и л и

щ о д о

т р а г іч н у

з а ­

ін ш о ї.

Р о з р о б іт ь н е о б х ід н у т у й т е

ї х

н а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І д ж е р е л а

А м у н д с е н а

е к с п е д и ц ій ,

п р и ч и н ,

2 .

т а

ї х н ю

в л а с н и й

п р о е к т

а п а р а т у р у .

а н т а р к т и ч н о ї

С к л а д іт ь

п р о г р а м у

н а у к о в о ї

с т а н ц ії.

н а у к о в и х

О п и ш і т ь

с п о с т е р е ж е н ь ,

її

б у д о в у , о б ґ р у н ­

в а ж л и в іс т ь .

146 www.e-ranok.com.ua


♦ ТЕМА 2. ПР и р о ДА МАТЕРиКА § 32. Природа Антарктиди Ви дізнаєтесь: ♦ про рельєф Крижаної та Кам'яної Антарктиди ♦ чому клімат Антарктиди найхолодніший та найсуворіший на Землі ♦ які рослини та тварини є в Антарктиді

Пригадайте: ♦ властивості льоду та роль льодовиків у формуванні рельєфу ♦ умови формування та особливості природи африканських пустель

Завдяки колосальному зледенінню й по­ рівняно невеликій щ ільності льоду А нтарктида є найвищ им материком на Землі. Я кщ о розто­ пити льодовиковий покрив А нтарктиди, перед нами з ’явився б величезний масив суходолу зі складним рельєфом, гірськими системами, рів­ нинами й западинами. Ж одний материк не може змагатися з А н­ тарктидою за аномально низькими температур­ ними показникам и. Н айбільш теплим місяцем в А нтарктиді є грудень. Саме в цей час відбува­ ється зміна вчених на дослідних станціях. Органічний світ А нтарктиди дуже своєрід­ ний, адж е ж ивим істотам потрібно пристосува­ тися до таких надзвичайних умов. ^ 1^ Льодовиковий покрив.

К р и ж ан и й п ан ц и р м а т е р и к а н ази ваю ть К риж аною А нтарктидою , а суходіл, я к и й л е ­ ж и т ь під ним , — К ам ’яною А нтарктидою . З а ­ в д я к и льодовій товщ і середня висота м атер и ка становить 2330 м, щ о набагато вищ е за серед­ ні висоти всіх ін ш и х ко н ти н ен тів. П оверхн я льодовикового п о кр и ву неоднорідна. О кр аїн а кр и ж ан о го щ и та в багатьох м ісц ях виходить за м еж і м ат ер и к а н а поверхню н ав к о л и ш н іх м орів, утворю ю чи ш ельф ові льо д о ви ки . Н а й ­ б іл ьш и й ш ельф овий льодовик к о н ти н ен ту — льод овик Росса. З а площ ею його м о ж н а п о ­ р ів н я т и з тер и то р іям и т а к и х в е л и к и х євро-

Рис. 1. Антарктичні айсбер­ ги вражають своїми розмі­ рами. Найбільший айсберг був зафіксований у 1956 р. Він мав приблизно 385 км у довжину та 111 км у ши­ рину. Середня тривалість «життя» айсберга — близь­ ко чотирьох років.

147 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ III. ПОЛЯРНИЙ МАТЕРИК ПЛАНЕТИ Ill Mil III Mil Mil III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI llll INI III Mil Mil III ммMil Mil III Mil Mil III ми им Mil III Mil nil III Mil Mil Mil III Mil Mil III nil nil Mil III nil INI III Mil Mil Mil III nil nil I

ШКАЛА

ШКАЛА ВИСОТ ПІДЛІДНОГО РЕЛЬЄФУ В МЕТРАХ вище |—д

товщ ини ЛЬОДОВОГО ПОКРИВУ В МЕТРАХ товще і— і

4000

3000

3000

2000 1000

2000

О-

1000

500 — ОU

■4335 Позначки товщини

льодового покриву

Масштаб 1 : 100 000 000

Рис. 2. Товщина льодового покриву.

-2000 ■ . нижче

пеее

• -2555 Позначки висот • 3657 підлідного рельєфу

Масштаб 1 : 100 000 000

Рис. 3. Підлідний рельєф Антарктиди.

п ейських д ерж ав, я к Ф р ан ц ія, Ісп ан ія, Італ ія . Час від часу к р аї льодовиків облам ую ться, утворю ю чи айсберги (рис. 1). П лощ а льодовикового покриву А нтарктиди постійно зміню єть­ ся, що приводить до зміни його обрисів у літній і зимовий періоди. Проте багаторічні спостереж ення, а також зіставлення косм ічних знімків установили загальну тенденцію до скорочення площі тери­ торій, вкритих льодом А нтарктиди, пов’язан у з глобальним поте­ плінням на Землі (рис. 2). ^2^ Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.

Якщ о уявити материк без льодовикового покриву, то К ам ’ян а А нтарктида матиме досить складні обриси. Н а карті підлідного ре­ льєфу (рис. 3) мож на побачити приховані від очей гірські системи, великі рівнини, западини, я к і леж ать на сотні й навіть тисячі метрів ниж че від рівня моря. Гігантський гірський ланцю г — Трансант аркт ичні гори, вер­ ш ини як и х сягаю ть понад 4000 м, — ділить материк на дві нерівні частини: західну й східну. Східна А нтарктида займає більш у час­ тину материка. По її окраїнах леж ать великі гірські масиви: Земля Королеви Мод, Земля Ендербі, гори П ринца Ч арльза. У центральній частині Східної А нтарктиди розкинулися гори Гамбурцева. М іж гір­ ськими масивами простягаю ться великі рівнини з висотами 200— 800 м над рівнем моря, хоча подекуди є западини, дно як и х леж ить значно нижче рівня моря. Західна А нтарктида має ще більш розчленований рельєф. Тут розташ овуються я к найвищ і верш ини всього континенту — масив Вінсон у горах Елсуерта (5140 м), так і найглибш а западина — 148 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П р и р о д а

м а те р и к а

II Mil III 1111ММIII 11111111ММIII 11111111III 11111111III 111111111111III ММ1111III ИМММ1111III 11111111III ММ11111111III ИМММIII ММММММIII ММINI III ММММММIII ИМINI III ИИ ММINI III МММИIII ИИММINI III ИИИИII

-2 5 5 5 м ниж че від рівня моря. Західна К ам ’ян а А нтарктида — це архіпелаг гористих островів, оточених великою низовиною. С клад­ часті гори мають багато спільного з південноамериканськими А нда­ ми, тому геологи їх ще називаю ть А нтарктандами. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ П р и б л и з н о

2 0 0

А м е р и к о ю , Г о н д в а н а . н а

м л н

А ф р и к о ю Т а м

к о н т и н е н т і

н е

р о к ів т а

іс н у в а л о

р о с л и

т о м у

А н т а р к т и д а

А в с т р а л іє ю ,

л ь о д о в и к о в о г о

д е р е в а

т а

б у л а

у т в о р ю ю ч и

м е ш к а л и

є д и н и м

в е л и к и й

п о к р и в у , в е л и к і

ц іл и м

із

П ів д е н н о ю

к о н т и н е н т

к л ім а т

б у в

п ід

н а з в о ю

т е п л и м .

Т о м у

т в а р и н и .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

У результаті геологічних досліджень установлено, що велика частина материка, крім Антарктичного півострова й частини Захід­ ної А нтарктиди, є давньою материковою платформою. Ч астина З а ­ хідної А нтарктиди й А нтарктичний півострів належ ать до мезозой­ ської складчастості, я к а продовжує формування і в альпійську епоху. Про це свідчить активний вулканізм у системі Трансантарктичних гір і гір Західної А нтарктиди. Н айбільш ий діючий ву л к а н Еребус (3794 м) розташ ований на одному з островів моря Росса, інш ий не­ щодавно виявлений діючий вулкан перебуває під льодовиковим по­ кривом Західної А нтарктиди. ММММІМММММІМММММММІМММММІМІІІІІІМІМММММММІМММММІММІІІІІІІІІІМІІМІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМІІММ А н т а р к т и д а

х а р а к т е р и з у є т ь с я

с е й с м іч н о ю

а к т и в н іс т ю .

х о ч а ,

н а

д у м к у

л ь о д о в и к о в і

д е я к и х

т о в щ і,

щ о

м ін ім а л ь н о ю

П е р ш и й у ч е н и х ,

з е м л е т р у с с и л у

у с к л а д н ю є

ї х н є

п о р ів н я н о т у т

б у в

с е й с м іч н и х

з

ін ш и м и

м а т е р и к а м и

з а ф ік с о в а н и й

х в и л ь

с и л ь н о

у

1 9 8 5

р .,

з а г л у ш у ю т ь

в и м ір ю в а н н я .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

^ 3^ Клімат.

К лімат А нтарктиди — найхолодніш ий і найсуворіший на зем­ ній кулі. Виникнення таких суворих, майж е космічних умов пояс­ нюється географічним положенням м атерика в полярних ш иротах і наявністю гігантського куполоподібного льодовикового покриву. Морозність південної полярної області впливає на клім ат усієї П ів­ денної півкулі, я к а в цілому холодніш а за Північну. Незважаючи на те що Антарктида протягом тривалого полярно­ го дня отримує таку саму кількість сонячної радіації, що й еквато­ ріальні широти, 90 % цієї радіації відбивається льодовою поверхнею в космічний простір. Це обумовлює надзвичайно низькі температури повітря (рис. 4, 5). Особливо суворий клім ат внутріш ніх районів материка. Серед­ ньорічні температури в центральних областях становлять -5 6 °С, що 149 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

III.

П О Л Я Р Н И Й

М А Т Е Р И К

П Л А Н Е Т И

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

на 30—35 °С нижче, ніж у прибережних областях А нтарктиди. Холодне й більш важ к е повітря центральних областей просувається до окраїн А нтарктиди, утворюючи стокові віт ри (рис. 6). IIIIIIII1111III1111III1111III1111III1111IIIIII1111III1111III1111III1111III1111IIIIII1111III1111III1111III1111III1111IIIIII1111III1111III11111

Восток

Н о в и й н а

в с е с в іт н ій

п о в е р х н і

в ч е н і

в

« К у п о л

Ф у д з і» .

с н іг о в и х ( - 8 9 , 2 Д іа г р а м и

р іч н о г о

та

З а м ір и

б у л и

л ь о д о в и х б у в

т е м п е р а т у р и

з а ф ік с у в а л и

п о б л и з у

А м е р и к а н с ь к о г о і

°С )

н а й н и ж ч о ї ° С )

у

2 0 1 3

я п о н с ь к о ї

з р о б л е н і

із

с у п у т н и к а

н а ц іо н а л ь н о г о

д а н и х .

П о п е р е д н і й

з а р е є с т р о в а н и й

т а к о ж

в

р .

с т а н ц ії

ц е н т р у р е к о р д

А н т а р к т и д і

х о д у в

т е м п е р а т у р и

( - 9 1 , 2

А н т а р к т и д і

ф а х ів ц я м и

Рис. 4.

р е к о р д

З е м л і

1 9 8 3

р .

н а

р о с ій с ь к ій

с т а н ц ії

« В о с т о к » .

о п а д ів . С т а н ц ія з н а

у с іх

« К у п о л

Ф у д з і»

іс н у ю ч и х

в и с о т і

3 7 8 6

в м

є

н а й б і л ь ш

А н т а р к т и д і. н а д

р ів н е м

В о н а

в и с о к о г і р н о ю р о з т а ш о в а н а

м о р я .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

СЕРЕДНЬОРІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У МІЛІМЕТРАХ до

50

100 200 400 понад

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В ГРАДУСАХ ЦЕЛЬСІЯ Ізотерми липня ------ 3 2 ° — найхолоднішого місяця року Ізотерми січня -16° найтеплішого місяця року

Рис. 5.

К л ім а т

Абсолютний

-52° мінімум температури Абсолютний +5° максимум температури ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ > у липні

у січні Масштаб

1 : 100 000 000

А н т а р к т и д и .

Уся територія материка, за ви нят­ ком А нтарктичного півострова, розташ о­ вана в а нт аркт ичном у клім а т и чно м у поясі. А нтарктида — льодова пустеля із середньою річною кількістю опадів мен­ ше н іж 100 мм. Опади розподіляю ться нерівномірно: від 50 мм у центральних районах м атерика (такі показники х а ­ рактерні для Сахари!) до 600 мм на пів­ ночі Антарктичного півострова. П одеку­ ди на узбережжі та прилеглих островах зустрічаю ться а нт а р кт и чні оазиси — невеликі д іл ян к и суходолу, вільні від льоду. ^ 4^ Рослинний і тваринний світ Антарк­ тиди.

Суворий клім ат і відокремленість Антарктиди обумовили бідність видового різноманіття її органічного світу. Ц ілий рік на суходолі ж ивуть лиш е дрібні без­ хребетні та деякі безкрилі комахи. Рос­ линність А нтарктиди представлена мо-

150 www.e-ranok.com.ua


Тема 2. Природа материка

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1

Рис. 6.

Причиною утворення сто­ кових вітрів є великий контраст атмосферного тиску між внутріш­ німи та прибережними областями. Дуже холодне повітря має вищу густину й ніби «стікає» під дією сили тяжіння.

Стокові вітри 90— 200 км/год

Високий тиск ї = -4 0 ...- 50 °С

Низький тиск

Стокові вітри 90— 200 км/год

Низький тиск

І = -1 0 ...- 20 °С

хами, лиш айникам и, грибами та водоростями й зустрічається пере­ важно в оазисах і горах окраїнних районів. Тваринний світ А нтарктиди тісно пов’язаний з океанами, я к і омивають материк. Води навколо материка густо заселені різноманіт­ ними морськими тваринами й рослинами. Океан багатий на п л ан к­ тон, який є джерелом ж ивлення для китів, тюленів, риб. Із пред­ ставників тваринного світу в А нтарктиді найбільше птахів. У літні місяці на узбережжі можна зустріти капського голуба, качурку Вільсона, сріблясто-сірого, сніжного, а також антарктичного буревісників (рис. 7). Із 17 видів пінгвінів, що існують на Землі, шість різновидів меш каю ть в А нтарктиді. Це єдине місце на планеті, де мож на зу­ стріти імператорських пінгвінів (рис. 8). Б іл я узбереж ж я м атерика майж е в будь-який час року можна побачити тюленів Уедделла. Інш і антарктичні тюлені — крабоїди, тюлені Росса та морські леопарди — зустрічаю ться рідш е. Інколи береги крижаного континенту відвідують найбільші ластоногі — мор­ ські слони. Часто в прибережні райони заходять кити. Природні багатства Антарктиди.

А нтарктида не даремно була проголош ена материком м іж н а­ родного співробітництва. Н аукові дослідження, я к і тут здійснюють­ ся, можуть стати ключовими для розв’язання низки глобальних про­ блем. Від поводження льодів А нтарктиди багато в чому залеж ить зміна рівня Світового океану. В епоху глобального потепління його підняття може призвести до затоплення великих територій. Подібно до А рктики, криж аний материк є своєрідною «кухнею погоди», я к а впливає на клімат Південної півкулі й атмосферну цир­ куляцію в масштабах усієї планети. Чисте небо й відсутність перешкод над Антарктидою дозволя­ ють проводити астрономічні дослідж ення й вивчати процеси, я к і відбуваються у високих ш арах атмосфери. У 1985 р. було виявлене 151 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

III.

П О Л Я Р Н И Й

М А Т Е Р И К

П Л А Н Е Т И

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Рис. 7.

А н т а р к т и ч н и й

б у р е ­

в іс н и к .

скорочення озонового ш ару атмосфери, що при­ зводить до збільш ення рівня ультрафіолетової радіації, я к а надходить на Землю. Н адра А нтарктиди приховую ть у собі ве­ личезні багатства. Уже за попередніми оц ін ка­ ми вчених, мінеральний потенціал А нтарктиди просто колосальний. У земній корі зосереджено близько 150 видів різноманітних корисних копа­ лин: к ам ’яного вугілля (7—10 % світових зап а­ сів), залізних руд, хрому, золота, урану, нікелю. У межах материкового шельфу є великі запаси природного газу й нафти. Також А нтарктида зберігає ще один цінний ресурс, брак якого де­ далі більш е відчуваю ть ж ителі планети, — це замерзла прісна вода. Води А нтарктиди та прибереж ні райони м атерика — справж ній природний заповідник, де в унікальних умовах меш каю ть ж иві організ­ ми, я к і пристосувалися до низьких температур повітря. Очевидно, що в А нтарктиді є робота не тільки для ф ахівців із наук про Землю, але й для ф ізиків, біологів, інженерів, медиків, зо­ крем а спеціалістів із космічної медицини. Для останніх А нтарктида є своєрідною лабораторією з вивчення життєдіяльності людей в ізольованих екстремальних умовах. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Д е я к і в

Рис. 8.

р іч н о П ін г в ін и

є

т у р и с т и ч н і

п е р е л ік

д о с т а в л я ю т ь

с и м в о л а м и Н а й б іл ь ш і

з

н и х

5 0

к г

і

Т о в с т и й

з р о с т о м ш а р

в а г о ю д о

ж и р у

1 2 0 й

д о

о п е р е н н я

д о з в о л я ю т ь

ц и м

п т а х а м

в и ж и в а т и

с у в о р и х

А н т а р к т и д и .

3 0

т и с .

щ о ­

т у р и с т ів .

із

а б о

н и х

в и с а д ж у ю т ь с я

п л и в у т ь

у з д о в ж

н а

А н т а р к т и ч н о м у

с у в о р и х

б е р е г ів

д ію ч и й

в у л к а н

д о

п ів ­ о с т ­

Р о с с а ,

д е

р о з т а ш о в а н и й

Е р е б у с .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

с м .

в о д о ­

в ід ш т о в х у в а л ь н е

в

2 5 —

А н т а р к т и д у л а й н е р и

— р о в а

ім п е р а т о р с ь к і

м а т е р и к

К р у їз н і

А н т а р к ­ о с т р о в і

т и д и .

н а

в к л ю ч и л и

о б 'є к т ів .

с в о є р ід ­ Б іл ь ш іс т ь

н и м и

а г е н т с т в а

т у р и с т и ч н и х

у м о в а х

Н аукове й господарське освоєння А нтарк­ тиди відбувається інтенсивно, що викликає зане­ покоєння вчених. Чинними лиш аю ться договори про використання м атерика лиш е в мирних ц і­ лях, Конвенція про збереження морських ж ивих ресурсів А нтарктики, угода про заборону кито-

152 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

П р и р о д а

м а те р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII11111111ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МПИМММIII ММММIII ММММММIII МПИМII

бійного промислу, охорону флори і фауни, Протокол про збереження довкілля тощо. Проте цих заходів уже недостатньо. Головне

♦ А нтарктида характеризується могутнім покривним зледенін­ ням, товщ ина якого не має собі рівних. П ідлідний рельєф відрізня­ ється складністю . Основу м атерика становить давня платформа та область альпійської складчастості. ♦ В А нтарктиді найхолодніш ий клім ат на Землі. Ц е область по­ стійних від’ємних температур і малої кількості опадів. Материк м ай­ ж е повністю розташ ований у зоні антарктичних пустель. ♦ Н а континенті збереглися унікальні природні ресурси — біо­ логічні, м інеральні, клім атичні, а також наявн і величезні запаси прісної води. ♦ А нтарктида залиш ається територією, доступною для наукових досліджень усіх країн. З а п и т а н н я 1 .

У

т а

ч о м у

в в а ж а ю т ь в а ю т ь

н а

з м ін и

а й с б е р г и ?

5 .

Я к и м и

є

с в ід ч а т ь

п р о

м о в л ю ю т ь с в ід ч а т ь

т е ,

щ о

с в іт у

О к е а н о м ?

1 0 .

А н т а р к т и д а

Я к і

п р и р о д н і

П р а к т и ч н е

з а в д а н н я а н т а р к т и ч н і

в ід

п у с т е л е ю ?

9 .

р е с у р с и

р ів н я

У

ч о м у

м о р я ? 8 .

7 .

Я к і

м е т о ю ? 6 .

ч о м у

Я к і

ф а к т и

ч и н н и к и

п о л я г а є

Я к і

о б у ­

ф а к т и

с в о є р ід н іс т ь

т іс н о

б а г а т с т в о

в п л и ­

у т в о р ю ю т ь ­

м а т е р и к а ?

А н т а р к т и д и

с т а н о в л я т ь

Я к

г о с п о д а р с ь к о ю

к л ім а т у

т в а р и н

4 .

А н т а р к т и д у

п о г л я д ,

А н т а р к т и д и ?

А н т а р к т и д і?

с у в о р о г о

ж и т т я

ч о м у в а ш

п о в 'я з а н е

А н т а р к т и д и ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ І о а з и с и

з

а ф р и к а н с ь к и м и .

У с т а н о в іт ь

с п іл ь н і

т а

в ід ­

р и с и .

П р а ц ю є м о У я в іт ь , д іт ь

є

ч о м у

з

К а м 'я н о ї

в

2 . н а

А н т а р к т и д и ?

н и ж ч е

п р о ц е с и й

п р и ч и н и ,

а й с б е р г и

р е л ь є ф у

х о л о д н о г о

м а т е р и к а ?

Я к і

п о к р и в у

л е ж а т ь

г о р о т в о р ч і

П о р ів н я й т е м ін н і

я к і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

А н т а р к т и д и ?

3 .

в и к о р и с т о в у в а т и

д іл я н о к ,

с у ч а с н і

п р о

З е м л і?

о с о б л и в о с т і

ф о р м у в а н н я

о р г а н іч н о г о з

м о ж н а

б а г а т о

р е л ь є ф у

л ь о д о в и к о в о г о

о с н о в н і

А н т а р к т и д і

с а м о п е р е в і р к и

м а т е р и к о м

п л о щ і

Я к

д л я

н е з в и ч а й н іс т ь

н а й в и щ и м

с я

в

з а в д а н н я

п о л я г а є

щ о

с а м о с т і й н о в а с

п р о г р а м у

ш л я х и

її

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

з а п р о с и л и в л а с н и х

з д ій с н е н н я ;

в з я т и

у ч а с т ь

н а у к о в и х

п р о б л е м и ,

у

р о б о т і

д о с л ід ж е н ь

я к і

м о ж у т ь

в

а н т а р к т и ч н о ї А н т а р к т и д і.

в и н и к н у т и

п ід

е к с п е д и ц ії.

В и з н а ч т е

ч а с

О

С к л а ­

м о ж л и в і

р е а л із а ц ії

в а ш о ї

п р о г р а м и .

П р а к т и ч н а

р о б о т а

8

( з а к і н ч е н н я )

І ІНШІ МІІІІІІ ІНШІ МІІІІІІIIIМІІІІІІ ІНШІ МІІІІІІIIIМІІІІІІ ІНШІ МІІІІІІIIIМІІІІІІ ІНШІ МІІІІІІII

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Антарктиди. П о з н а ч т е т а р к т и ч н і;

н а

к о н т у р н ій

вулкан:

к а р т і

г е о г р а ф іч н і

о б 'є к т и

А н т а р к т и д и :

гори:

Т р а н с а н -

Е р е б у с .

153 www.e-ranok.com.ua


III1111IIIМ М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 1111IIIМ М М М ИМ IIIМ М 1111IIIМ М М М 1111IIIМ М 11111

РОЗДІЛ IV МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ ТЕМА 1. П ів н іч н а АМЕРиКА П івнічна А м ерика — другий материк Західної півкулі, який разом із Південною А мерикою утворює єдину частину світу. Тут є і великі рівнини, і вкриті вічними снігами й льодами величні гори, арктичні пустелі та вічнозелені вологі ліси, високотравні степи — прерії і ж ар кі, майж е безжиттєві простори. У географічних назвах П івнічної Америки часто зустрічається слово «великий»: Великі озера, Великі рівнини, Великий каньйон, Велике Солоне озеро тощо. І такі назви не випадкові — на просторах цього третього за розмірами материка є безліч унікальних природних об’єктів, що не мають собі подібних у світі. Н а території П івнічноамериканського континенту розташ овані одні з найбільших країн світу — Сполучені Ш тати Америки та К ана­ да, що вирізняю ться високим рівнем економічного розвитку й ж иття людей. Господарська діяльність населення значно зм інила природу материка.

§ 33. Географічне положення. Історія відкриття й освоєння

❖ ❖

Ви дізнаєтесь: ♦

у

я к

ч о м у

п о л я г а ю т ь

в ід б у в а л о с я

о с о б л и в о с т і

д о с л ід ж е н н я

та

г е о г р а ф іч н о г о о с в о є н н я

п о л о ж е н н я

П ів н іч н о ї

А м е р и к и

м а т е р и к а

Пригадайте:

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

о с о б л и в о с т і

г е о г р а ф і ч н о г о

ім е н а Н о в о г о

м о р е п л а в ц і в

і

п о л о ж е н н я

д о с л ід н и к ів ,

щ о

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

з д ій с н ю в а л и

в ід к р и т т я

й

в и в ч е н н я

С в іт у

Незважаю чи на те що П івнічна та Південна А м ерика утворю­ ють одну частину світу, природні умови цих м атериків різні, що обумовлено насамперед розбіж ностям и географічного полож ення. Б ільш а частина П івнічної Америки розташ ована в холодному та по­ мірному теплових поясах, тоді я к Південна А м ерика леж ить пере­ важно в ж арком у тепловому поясі. Назви географічних об’єктів м атерика містять прізвищ а пред­ ставників різних держав. П ісля плавання Колумба, що дало поча154 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

ток завойовницьким походам, європейські країни прагнули відірвати собі щ онайбільш ий ш маток від Нового Світу: Іспанія — на півдні м атерика, А нглія та Ф ранція боролися за північ континенту, пів­ нічно-західні береги освоювали росіяни. ^ 1^ Географічне положення.

П івнічна А м ерика розташ ована в Західній та П івнічній півку­ л ях. Вона заходить далеко за П івнічне полярне коло, на півдні її перетинає П івнічний тропік. В итягнутість її території від полярних широт майже до екватора визначає велике розмаїття природних умов. Я к і Південна А мерика, П івнічна А м ерика за формою нагадує трикутник, повернутий своєю основою на північ. Б ільш ш ирока його частина леж ить у північному помірному й холодному поясах, а пів­ денна звуж ена — у ж арком у тепловому поясі.

Рис. 1. Фізична карта Північної Америки.

М а с ш т а б 1 :

7 5

0 0 0

000 0 (

ІІММІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМІММІ

вище

ogjpMiHf низовина

іовийЩ LWCbWi

Загальні відомості про Північну Америку ♦ Площа: 24,2 млн км2 (III місце у світі) ♦ Населення: 554,9 млн осіб (2015 р.) ♦ Довжина берегової лінії: 60 тис. км ♦ Середня висота над рівнем моря: 720 м ♦ Найвища точка: г. Мак-Кінлі (6193 м) ♦ Найнижча точка: Долина Смерті (-86 м) IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИМ ИІ

•U Ревільяі -ХіхеЗо

4000

гл и б ш е

ШКАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ У МЕТРАХ

155

__ (Q- Нл іп п є р ш о і

Щжп а с а тн а

р о ти те ч ія .

e-ranok.com.ua


р о

з д і л

IV .

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

ї

П ІВ К У Л І

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 К райня північна точка материка — мис Мерчісон, південна — мис М а р ’ято, західна — мис П р и н­ ца Уельського, східна — мис Сент-Чарльз (рис. 1). Б ереги П івнічної А м ерики омиваю ть води трьох океанів: Атлантичного, Північного Льодовито­ го й Тихого. Материк відрізняється складністю бере­ гової лінії: у море виступають великі півострови — А ляска , Каліф орнія, Лабрадор, Флорида, Ю кат ан. Б іл я берегів розкидано багато островів: Гренландія, Н ьюф аундленд, В ели кі та М а л і А нт и льські остро­ ви. Н а півночі розташ ований К анадський А р к т и ч­ Рис. 2. Дж. Кабот. ний архіпелаг, що налічує понад 35 тис. островів, серед як и х найбільш ими є Баффінова Зем ля, В ікто­ рія, Банкс. Із півночі та півдня в м атерик глибоко вда­ ються дві великі затоки — Гудзонова та М екси ка н ­ ська. Гудзонову затоку часто називаю ть «мішком із льодом», оскільки більшу частину року вона вкрита кригою. Води М ексиканської затоки, навпаки, н а­ стільки теплі, що вона заслуж ила другу неофіційну назву — «розпечена сковорідка». Таке положення заток сприяє проникненню далеко в глиб континен­ ту з півночі холодних арктичних, а з півдня — ж а р ­ ких тропічних повітряних мас. Значна розчленованість берегів П івнічної А ме­ Рис. 3. В. Беринг. рики сприяє утворенню у вузьких затоках морських припливів великої висоти — до 9 м — у К аліф ор­ нійській затоці, до 12 м — у Гудзоновій, до 18 м — у затоці Фанді. Поблизу південно-східних берегів Північної Америки формуєть­ ся найбільш а у світі система теплих течій, я к а починається з Голь­ фстріму, що витікає з М ексиканської затоки. Н айближ чим и до П івнічної А мерики материками є Південна А мерика, що з ’єднується з нею П анамським переш ийком, та Євра­ зія, відокремлена Беринговою протокою. ^ 2^ історія відкриття й освоєння материка.

П івнічноам ериканський континент європейці відкривали для себе к іл ьк а разів. Уперше понад тисячу років тому його берегів досягли давні ж ителі С кандинавії — вікінги (нормани). У 981 р. з Іс­ ландії на захід вируш ив Ерік Рудий, який відкрив південний берег 156 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

острова та назвав його Гренландією, що в перекладі означає «зеле­ на країна». В ікінги заснували там постійні поселення з храмами, залиш ки я к и х збереглися до наш их днів. Син Е. Рудого — Лейф Еріксон — у 1000 р. досяг берегів П івнічної Америки поблизу пів­ острова Лабрадор. Проте вікінги не підозрювали, що відкрили новий материк, вважаю чи його узбереж ж я продовженням уж е відомих їм островів. Згодом відкриття вікінгів були забуті. М айже 500 років потому, після відкриття Христофором К о­ лумбом А мерики в 1492 р., почалося активне дослідження берегової лінії та внутріш ніх частин континенту іспанськими, англійськими й французькими мандрівниками. А нглійська експедиція під керівництвом Джона Кабота (рис. 2) в 1497—1498 рр. пройш ла вздовж східного берега П івнічної А мери­ ки від острова Ньюфаундленд майж е до півострова Флорида. Слідом за мандрівниками-перш овідкривачами йш ли конкістадори-завойовники, я к и х вабили розповіді про казкові багатства нових земель. В ідкриття П івнічної Америки із заходу відбулося у XVIII ст. У 1741 р. російською експедицією Вітуса Беринга (рис. 3) й олексія чирикова були обстежені та нанесені на карту А леутські острови й узбереж ж я А ляски. Росіяни заснували на цих берегах поселення, звідки продовжували вести дослідження нових територій, я к і з ч а­ сом отримали назву «Російська А мерика». Ц і володіння в 1867 р. царський уряд продав США. У X IX —ХХ ст. здійсню валися наукові експедиції в глибинні та північні райони материка. У результаті були досліджені великі області на заході Кордильєр, басейни річок Міссурі й Колумбія, ви­ значене положення Північного магнітного полюса, відкриті острови Канадського А рктичного архіпелагу. А мериканські й канадські гео­ логи проводили регулярні дослідження з вивчення Скелястих гір, плато Юкон і відкрили найвищ у точку П івнічної Америки — гору М ак-Кінлі. Головне

♦ П івнічна А мерика — материк, розташований у Західній та П ів­ нічній півкулях, що омивається водами трьох океанів. ♦ В елика протяжність м атерика з півночі на південь, його значні розміри, складність берегової лінії, потужні океанічні течії є при­ чинами формування особливостей природи континенту. ♦ П ерш ими європейцями, що дісталися берегів П івнічної А м е­ рики, були вікінги. Поштовхом до активного освоєння континенту стали плавання Х. Колумба. 157 www.e-ranok.com.ua


фф

р о

IV .

з д і л

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

П ІВ К У Л І

ї

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Запитання та завдання для самоперевірки 1. У

м и

я к и х

я к и х

г е о г р а ф іч н и х

о к е а н ів

п о я с а х

і м о р ів

о м и в а ю т ь с я

х а р а к т е р и з у ю т ь с я

н а й б іл ь ш о ю

н н я

б е р е г о в о ї

п р о

х а р а к т е р

п о л о ж е н н я

П ів н іч н о ї

к о н т и н е н т о б 'є к т и

П ів н іч н о ї

з н а н ь

А м е р и к и

б е р е г и

П ів н іч н а

м а т е р и к а ? Я к е

п р а к т и ч н е

2.

м а т е р и к а ? А м е р и к и

Я к і

д а ю т ь

р а н іш е

н а з и в а л и

н а з в а н і

ім е н а м и

їх

я к и х

з н а ч е н н я

о с о б л и в о с т і

п ід с т а в у

Н о в и м

А м е р и к а ?

У з б е р е ж ж я

м а ю т ь

3.

з н а ­

г е о г р а ф іч н о г о

о б 'є д н а т и

С в іт о м ?

В о д а ­

о к е а н ів

Я к і

п е р ш о в і д к р и в а ч ів

ї х

в

о д и н

г е о г р а ф іч н і

і д о с л ід н и к ів ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

п о п е р е д н і

п р о

я к у

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

р о з т а ш о в а н а

п о р із а н іс т ю ?

л ін ії

П ів д е н н о ї

А м е р и к у ,

Поміркуйте З р о б іт ь

і

і п ів к у л я х

в и с н о в к и

г е о г р а ф і ч н е

щ о д о

п о л о ж е н н я

Практична робота 9

п р и р о д и

П ів н іч н о ї

А м е р и к и

н а

о с н о в і

м а т е р и к а .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Зазначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки. П о з н а ч т е

н а

М е р ч і с о н ,

М а р 'я т о ,

с и к а н с ь к а , л и к і

П ів н іч н о ї

М а л і

Г р е н л а н д ія ,

А н т и л ь с ь к і,

Ф л о р и д а ,

А м е р и к и :

затоки :

Г у д з о н о в а ,

М е к ­

Н ь ю ф а у н д л е н д ,

К а н а д с ь к и й

К а л іф о р н ія ,

миси:

А л я с к а ,

В е ­

А р к т и ч н и й

Ю к а т а н .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

П о р ів н я й т е

п о л о ж е н н я

г е о г р а ф і ч н е д л я

п о р і в н я н н я

С к л а д іт ь

щ о д е н н и к

з р у ч н і

з а п а с ів

м іс ц я

п р іс н о ї

в о д и

м а т е р и к а

п о д о р о ж і

с т о я н к и

т а

А м е р и к

(с.

П ів н іч н о ї

т и п о в и м

п л а н о м

В и з н а ч т е

с п іл ь н і

5 1 ).

і

П ів д е н н о ї.

х а р а к т е р и с т и к и та

в ід м ін н і

р и с и .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

у я в н о ї д л я

д в о х

с к о р и с т а й т е с я

п о л о ж е н н я

Працюємо самостійно б іл ь ш

Ф

Я м а й к а ) ,

Л а б р а д о р ,

о б 'є к т и

С е н т - ч а р л ь з ;

острови:

А л я с к а ;

Г а їт і,

півострови :

г е о г р а ф і ч н о г о

Ф

(К у б а ,

г е о г р а ф і ч н і

У е л ь с ь к о г о ,

Практичне завдання Порадник:

ф

к а р т і

П р и н ц а

К а л іф о р н ій с ь к а ,

А н т и л ь с ь к і

а р х іп е л а г ;

ф

к о н т у р н і й

н а в к о л о

к о р а б л ів ,

п р о д у к т ів

П ів н іч н о ї

п р о д у м а й т е

А м е р и к и .

З н а й д іт ь

м о ж л и в іс т ь

н а й ­

п о п о в н е н н я

х а р ч у в а н н я .

§ 34. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини Ви дізнаєтесь: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦

я к і

п р о

н а

п р о ц е с и с к л а д я к і

б р а л и і

у ч а с т ь

у

р о з т а ш у в а н н я

к о р и с н і

к о п а л и н и

ф о р м у в а н н і

о с н о в н и х б а г а т і

н а д р а

р е л ь є ф у

ф о р м

П ів н іч н о ї

р е л ь є ф у

П ів н іч н о ї

А м е р и к и

м а т е р и к а

А м е р и к и

Пригадайте: ♦

ч и н н и к и

о с о б л и в о с т і

р е л ь є ф о у т в о р е н н я т е к т о н іч н о ї

б у д о в и

т а

р е л ь є ф у

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

У будові земної кори та розміщ енні форм рельєфу П івнічної та Південної А мерики є багато схожих рис. Н а заході обох материків унаслідок взаємодії континентальних плит з океанічними сформу­ валися складчасті області. Подібно до Анд, у Південній Америці на 9000 км уздовж західного узбережжя тягнеться потужна гірська сис158 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

тема Кордильєр. Східні частини материків сформувалися на давніх платформах, яки м у рельєфі відповідаю ть В еликі рівнини. Н адра П івнічної А мерики, я к і її південного сусіда, містять багаті родо­ вищ а цінних корисних копалин. Проте на тлі загальної подібності П івнічна А мерика має більш складні тектонічну будову та рельєф. ^ 1^ Тектонічна будова.

П івнічна А м ерика та Євразія колись були єдиним континен­ том — Лавразією . Близько 135 млн років тому П івнічноам ерикан­ ська літосферна плита почала віддалятися від Євразійської. У на­ слідок зіткнення з Тихоокеанською літосферною плитою в мезозої відбулося стискання західних окраїн материка, як е супроводжува­ лося активним вулканізмом і підняттям території, що привело до виникнення величної складчастої області. Н айдавніш і ділянки земної кори належ ать до П івнічноам ери­ канської плат ф орм и, я к а займ ає північну й центральну частини материка. А на крайній півночі ділянки платформи прогнулися під масою льодовика та були частково затоплені водою, що спричинило утворення Канадського Арктичного архіпелагу. Н а північному сході платформи давні кристалічні породи виходять на поверхню у ви гля­ ді Канадського щ ит а, далі на південь фундамент платформи йде на значну глибину, і на ньому леж ать різні за потужністю ш ари осадо­ вих порід континентального й морського походження. У палеозої на півдні м атерика почалося формування ф унда­ менту молодої платформи, а інтенсивні рухи земної кори сприяли утворенню області складчастості на сході. 4^ Рельєф. Рельєф П івнічної А мерики тісно пов’язаний з особливостями будови земної кори (рис. 1). За будовою поверхні на материку можна виділити три частини: північну та центральну, зайняту рівнинами, східну, де розташовані гори А п п а ла чі, і західну з гірською системою Кордильєр (рис. 2). Р івн ини м атерика сформувалися на платф ормах і займаю ть 2 /3 поверхні. Канадському щ иту відповідає Л аврент ійська височи­ на. Н а південь від неї простягаються Ц ент ральні р івн и н и із серед­ німи висотами 200—300 м, що поступово переходять у М іссісіпську низовину, утворену річковими наносами. Н а захід від Ц ентральних рівнин уздовж К ордильєр ш ирокою смугою більш н іж на 400 км простягнулися В ели кі р івн и н и . Їхня поверхня, порізана річковими долинами й уступами на окремі масиви й плато, здіймається схід­ часто на захід до гір, де досягає висоти 1200— 1700 м. 159 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о

з д і л

IV .

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

ї

П ІВ К У Л І

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Уся західна частина П івнічної А м ерики вздовж тихоокеан­ ського узбереж ж я належ ить до гірської системи Кордильєр. Це одна з найбільш их гірських систем у світі, що простяглася більш ніж на 9 тис. км від півострова А ляска на півночі до П анам сько­ го переш ийка на півдні. Разом із південноамериканськими Андами вони утворюють найбільш протяж ну гірську систему у світі — по­ над 18 тис. км! Горотворення в Кордильєрах ще не закінчилося, про що свідчить вулканічна діяльність і часті землетруси. Н айвищ і д і­ ючі вулкани — Орісаба (5700 м), П опокат епет ль (5452 м) і Коліма (3846 м). Вони час від часу викидаю ть зі своїх ж ерл розпечені гази й попіл. Багато діючих вулканів є на півострові А ляска та А леут­ ських островах. У північно-західній частині м атерика Кордильєри досягаю ть максимальних висот. Тут розташ ована гора М а к-К інлі (6193 м) — Рис. 1.

Масштаб 1:100 000 000

УївМ»*»0'*'1 ТЕ КТО Н ІЧ Н І О БЛАС ТІ і------ 1 кристалічні шити І___ І давньої платф орми осадовий чохол давньої платф орми області байкальської І____ І складчастості області капедонської І____ І складчастості області герцинської І____ І складчастості

1ИБС\Ь№

і ^ в і осадовий чохол І------- 1 молодих платформ

Б у д о в а

з е м н о ї

Рис. 2.

Б іл ь ш а

ч а с т и н а

д и л ь є р

у т в о р и л а с я

о м о л о д ж е н а т о с т і.

а

х р е б т ів п о т ім

а л ь п ій с ь к о ї

р у х и

у т в о р е н н я м

п л а т о ,

г ір с ь к и х

м е з о з о ї,

п е р іо д

Б а г а т о р а з о в і

д ж у в а л и с я в о в и х

в

в

к о р и .

з е м н о ї

п е р е д г і р н и х

с к л а д ч а с ­

к о р и

р о з л о м ів ,

К о р ­

б у л а

с у п р о в о ­

с к л а д о к ,

п р о г и н ів ,

л а ­

з а п а д и н .

і області м е зо зо й с ь ко ї І складчастості і області кайнозойської 1 складчастості і о б л а сті ка й н о зо й I с ь к о го в ул кан ізм у Р озлом и

160 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

найвищ а точка Кордильєр і П івнічної А м ерики. Східна частина Кордильєр, що складається з розгалуженої системи хребтів, утворює С келяст і гори. Н а сході м атерика простягаються середньовисотні гори А ппа­ лачі, що утворилися в епоху каледонського та герцинського горо­ творення. У формуванні рельєфу П івнічної Америки взяли активну участь зовніш ні процеси. Н а рівнинах добре простежую ться сліди діяльності льодовика — згладж ені скелі, вирівняні верш ини пагор­ бів, накопичення валунів, виорані льодовиком улоговини. Н а Ц ентральних рівнинах, там, де на поверхню виходять вап­ няки, дуже поширеним є карст . Н а південному сході Ц ентральних рівнин у передгір’ях А ппалачів розташ овані великий карстовий ра­ йон і найдовш а печера світу — Флінт-М амонтова (рис. 3). Гз

Корисні копалини.

© Daniel Sch w e n

П івнічна А м ерика дуж е багата на корис­ ні копалини. Їхнє розм іщ ення тісно пов’язане з тектонічною будовою материка. У місцях ви­ ходу на поверхню кристалічних порід давньої платформи та в К ордильєрах зосередж ені ро­ довищ а залізних, уранових, мідних, нікелевих руд, золота, срібла. З осадовими породами чохла платформи пов’язан і поклади нафти й природного газу. Н айбільш і нафтогазоносні райони розташ овані на узбереж ж і й ш ельфі М ексиканської затоки, Північного Льодовитого океану, на В еликих рів­ нинах, А лясці. В А ппалачах зосереджені великі запаси к ам ’яного вугілля. Н а півострові Ф лори­ да є багаті поклади фосфоритів. Головне

♦ Особливістю рельєфу П івнічної А м ерики є його розмаїтість і контрастність. Рівнини м а­ терика сформувалися на платформах; областям складчастості відповідають гори Кордильєри на заході та А ппалачі на сході. ♦ П івнічна А м ерика багата на корисні к о ­ палини. Особливо значними є родовища нафти, природного газу, вугілля, залізн и х, нікелевих та уранових руд, фосфоритів.

Рис. 3. Флінт-Мамонтова печера сформувалася в за­ хідних передгір'ях Аппала­ чів та є найдовшою (понад 560 км) із відомих карсто­ вих печер у світі. 161 www.e-ranok.com.ua


р о

IV .

з д і л

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

П ІВ К У Л І

ї

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Запитання та завдання для самоперевірки 1. П о я с н іт ь

р е л ь є ф у

р о з м і щ е н н я

в ід п о в ід а ю т ь

о б у м о в л е н е Я к і

5 .

с в ід ч а т ь

р о л ь

Я к и м и

в е л и ч е з н о ї п р о

з о в н іш н і х

п р и ч и н а м и

П ів н іч н о ї

А м е р и к и ?

П ів н іч н о ї

А м е р и к и ?

ф о р м

п л а т ф о р м н и м

у т в о р е н н я

п р о ц е с и

п о л я г а є

в е л и к и х

ч а с т и н а м

о б л а с т і

п р о д о в ж е н н я

п р о ц е с ів

о б у м о в л е н і

6.

р е л ь є ф у

ч и м

у

т а м

м а т е р и к у .

Я к і

р е л ь є ф у

н а

з а х о д і

3 .

ч и м

м а т е р и к а ? 4 .

П ів н іч н о ї

і к о н т р а с т н іс т ь

р із н о м а н іт н іс т ь

ф о р м и

А м е р и к и ?

с к л а д к о у т в о р е н н я ?

р із н о м а н іт н іс т ь

Практична робота 9 (продовження)

н а

П ів н іч н о ї

с к л а д ч а с т о с т і

ф о р м у в а н н і

п о я с н ю є т ь с я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 2.

У

ч о м у

А м е р и к и ?

ф о р м

к о р и с н и х

р е л ь є ф у к о п а л и н

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Зазначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки. П о з н а ч т е

н а

к о н т у р н ій

к а р т і

о с н о в н і

ф о р м и

р е л ь є ф у

П ів н іч н о ї

ни : Ц е н т р а л ь н і , В е л и к і ; Л а в р е н т і й с ь к а в и с о ч и н а , П р и гори: К о р д и л ь є р и ( г . М а к - К і н л і ) , С к е л я с т і , А п п а л а ч і .

Практичне завдання П о р ів н я й т е м ін н і

р е л ь є ф

А м е р и к и :

м е к с и к а н с ь к а

рівни­

н и з о в и н а ;

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

П ів н іч н о ї

т а

П ів д е н н о ї

А м е р и к и .

В и з н а ч т е

с п іл ь н і

й

в ід ­

р и с и .

§ 35. Загальна характеристика клімату. Кліматичні пояси та типи клімату

Ви дізнаєтесь:

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

щ о

п р о н а

п р о

п р и ч и н и , т е р и т о р ії

о б у м о в л ю ю т ь

П ів н іч н о ї

о с о б л и в о с т і

ф о р м у в а н н я

р із н о м а н іт н и х

т и п ів

к л ім а т у

А м е р и к и

с к л а д у

т а

р о з м іщ е н н я

к л ім а т и ч н и х

п о я с ів

н а

м а т е р и к у

Пригадайте: ♦

о с н о в н і

о с о б л и в о с т і

ч и н н и к и

к л ім а т о т в о р е н н я

г е о г р а ф і ч н о г о

п о л о ж е н н я

т а

р е л ь є ф у

П ів н іч н о ї

А м е р и к и

П івнічна частина П івнічної Америки вкрита вічними снігами А рктики, а південна — оточена теплими тропічними водами океа­ нів. Берегова лінія та форми земної поверхні материка відрізняються складністю . Такі особливості географічного положення та рельєфу спричиняю ть формування в П івнічній Америці майж е всіх відомих на Землі типів клімату. Н а континенті представлені всі клім атичні пояси П івнічної півкулі, крім екваторіального. ^ 1^ Загальні риси клімату.

Н адзвичайн а різном анітність кл ім ати ч н и х умов П івнічної А мерики зумовлю ється насамперед значною протяж ністю м атери­ ка з півночі на південь. У південні райони протягом року надхо162 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

дить велика кількість сонячного тепла (близько 180 ккал на 1 см2), а в північні — значно менш а (до 80 ккал на 1 см2). Це обумовлює нерівномірний розподіл температурних показників (рис. 1). Влітку майже на всьому материку (крім деяких островів К анад­ ського Арктичного архіпелагу та Гренландії) встановлюються додатні температури повітря: від +1...+5 °С на півночі до +30 °С на півдні. Взимку ізотерма 0 °С на рівнинах проходить поблизу 40-ї п а­ ралелі, на західному узбережжі вона має майж е меридіональне про­ стягання далеко на північ до берегів А ляски. Н айниж чі температури спостерігаються на північний захід від Гудзонової затоки (до -5 0 °С) та на льодовому щ иті Гренландії (до -7 0 °С). Завдяки географічному положенню територія П івнічної А м е­ рики перебуває під впливом арктичних, помірних і тропічних по­ вітряних мас. У результаті нерівномірного прогрівання утворюються активні рухи повітряних мас із півночі на південь та у зворотному напрям ­ ку. Глибоко вдаючись у суходіл, холодна Гудзонова затока й тепла М ексиканська підсилюють обмін м іж різними повітряними масами, що приводить до частої зміни погодних умов. Значна різниця в тем ­ пературі та атмосферному тиску м іж повітряними масами створює умови для формування сильних вітрів — ураганів. Гірські масиви Кордильєр та А ппалачів, що розташ овані субмеридіонально, створюють ефект «аеродинамічної труби», якою про­ носяться руйнівні смерчі — торнадо (рис. 2). Розподіл опадів територією м атерика визначається пануючими повітряними масами. Головна роль у зволоженні м атерика належ ить А тлантичному океану. П овітряні маси з А тлантики проникаю ть аж до східних схилів Скелястих гір. Просуваючись у глиб материка, вони поступово втра­ чають вологу. Н а П риатлантичній низовині випадає 1200— 1300 мм, на Ц ентральних рівнинах — 700—800 мм, на Великих рівнинах — менш ніж 400 мм опадів на рік. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану. Н ай­ менш а кількість опадів — до 100 мм — характерна для улоговин високогірних плато Кордильєр. У помірних ш иротах переважає західне перенесення вологих повітряних мас із Тихого океану. Однак гірська система Кордильєр переш кодж ає їхньому просуванню в глиб м атерика. Тому основна частина опадів випадає на узбережжі та західних схилах гір — по­ над 2000 мм на рік. 163 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о

з д і л

IV .

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

ї

П ІВ К У Л І

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

^2^ Кліматичні пояси та типи клімату.

П івнічна А м ерика розташ ована в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному та субекваторіальному поясах. П івнічне узбереж ж я м атерика, К анадський А рктичний архіпелаг і майже весь острів Гренландія леж ать в аркт ичном у клім ат ичном у поясі (рис. 3а). Зима тут сувора, літо холодне. Середня температура січня становить -3 5 ...-4 0 °С, влітку зберігаються від’ємні або близь­ кі до 0 °С показники. Протягом усього року переважає хмарність, тумани, часті снігові бурі. Зимова полярна ніч триває до п ’яти м і­ сяців. Б ільш а частина поясу вкрита льодовиками. С убаркт ичний пояс (рис. 3б) поширюється майже на всю А ляс­ ку, північну частину м атерика з узбереж ж ям Гудзонової затоки та північну частину півострова Лабрадор. Зима тут морозна, але на бе­ регах Тихого й Атлантичного океанів менш сувора, ніж у внутрішРис. 1.

Масштаб

1:100 000 000

К л ім а т и ч н а

к а р т а

П ів н іч н о ї

Рис. 2. б о ю щ о 5 5 0

250

100

до

н

Н о Ьб о п

^

понад -

і

СЕРЕДНЬОРІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У МІЛІМЕТРАХ

© .Іі^ іг і

А м е р и к и .

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В ГРАДУСАХ ЦЕЛЬСІЯ Абсолютний

+ 15 мінімум температури Абсолютний +36° максимум температури

з д а т н и й к м /г о д .

н и н а х

-+ 2 4 °—Ізотерми січня —Ь24°- Ізотерми липня ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ

................. у січні у липні

Т о р н а д о

п о т у ж н и й

п р и

п о в і т р я н и х

( с м е р ч )

р о з в и в а т и В о н и

щ о

п е р е ш к о д

л е г к о

м а т е р и к а .

Т о р н а д о

н о ї

ш к о д и

ш в и д к іс т ь

х о л о д н и х ч е р е з

з а в д а ю т ь та

н а і

д о р ів ­

т е п л и х

в ід с у т н іс т ь

п р о н и к а ю т ь

п р и р о д і

с о ­

в и х о р ,

ф о р м у ю т ь с я

з у с т р іч і м а с ,

я в л я є

п о в і т р я н и й

у

г л и б

к о л о с а л ь ­

л ю д я м .

164 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

ніх районах, через пом’якш ую чий вплив океа­ нів. Літо помірно прохолодне. К ількість опадів невелика, сніговий покрив малопотуж ний, по­ ш ирена вічна мерзлота. П ом ірний пояс займ ає велику територію приблизно між 40° і 60° пн. ш ., відхиляючись на західному узбереж ж і до півночі. У межах поясу спостерігаються значні клім атичні розбіжності, що пов’язано з особливостями поверхні. У по­ мірному поясі виділяють кілька кліматичних об­ ластей: область морського клім ату на західному узбереж ж і (рис. 3в), область континентального клім ату у внутріш ніх м іж гірни х улоговинах Кордильєр, область помірно континентального клім ату в центральній частині й область мусон­ ного клім ату на сході. Д ля всього помірного по­ ясу характерна зміна клім ату за сезонами. Південна частина м атерика приблизно м іж 30° і 40° пн. ш. леж ить у субт ропічному к л і­ м ат ичном у поясі. Тут, я к і в помірному поясі, простежую ться помітні клім атичні розбіжності. Н а західному узбереж ж і Тихого океану клім ат субтропічний середзем ном орський із теплою вологою зимою й сухим прохолодним літом (рис. 3г). У внутріш ніх областях субтропічно­ го поясу формується континентальний клім ат, у південно-східній частині поясу, я к а вклю чає північ півострова Ф лорида та атлантичне узбе­ реж ж я, клім ат мусонний. В узька частина м атерика м іж 13° і 30° пн. ш. й острови Карибського моря леж ать у тро­ пічному клім ат ичном у поясі. Тут цілий рік спекотно. Н а східному узбереж ж і й островах випа­ дає багато опадів, принесених з А тлантичного океану, формується тропічний вологий клім ат (рис. 3д). Н а заході клім ат пустельний, без опа­ дів, близький за показниками до клім ату захід­ ної частини Сахари (рис. 3е). Крайній південь Північної Америки лежить у субекваторіальному клім ат ичном у поясі.

0

0

0

0

Меріда

Ла-Пас

И

0

Рис. 3. Діаграми річного ходу температури та опадів.

165 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної ПІВКУЛІ

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Рис. 4. У гігантській міжгірній улоговині Кордильєр у західній частині субтропічно­ го поясу розташована пустеля Долина Смерті. Свою невтішну назву вона дістала в минулому столітті, за часів «золотої лихоманки». Золотошукачі, які кинулися сюди в пошуках коштовного металу, довго не могли вийти з долини та проблукали там цілий місяць. Не всім пощастило вирватися з полону пустелі — деякі з них загинули від голоду й зневоднювання. Гі

Головне

♦ Значна протяж ність м атерика з півночі на південь, порізаність берегової лінії, неоднорідність форм рельєфу, вплив океанічних течій визначаю ть велику різноманітність його клім атичних умов. ♦ Розподіл температур та опадів територією П івнічної Америки має закономірні зміни у двох напрям ках: температур — із півдня на північ, опадів — із заходу на схід. ♦ У П івнічній Америці представлені всі типи клімату, крім еква­ торіального. П ереваж на частина м атерика розташ ована в помірному кліматичному поясі. Значні площі на півночі займаю ть холодні по­ яси — субарктичний та арктичний. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Якими чинниками визначається різноманітність кліматичних умов Північної Америки? 2. Які типи циркуляції атмосфери найбільше впливають на форму­ вання клімату Північної Америки? 3. Який вплив на циркуляцію повітряних мас мають великі форми рельєфу? 4. Як морські течії впливають на клімат прибережних районів Північної Америки? 5. Які стихійні погодні явища ха­ рактерні для Північної Америки? 6. Які райони материка мають найбільш сприятливі кліматичні умови для життя та діяльності населення? Із кліматом якої частини материка схожий клімат вашої місцевості? Поміркуйте ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Поясніть причини формування берегових пустель на півострові Каліфорнія. На яких материках утворилися пустелі за аналогічних умов? 166 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Працюємо в групах В и к о р и с т о в у ю ч и д іт ь у

х а р а к т е р и с т и к у

в и г л я д і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

т е к с т

п а р а г р а ф а ,

к л ім а т и ч н и х

1

п о я с ів

і к л ім а т и ч н і П ів н іч н о ї

д іа г р а м и

А м е р и к и .

н а

р и с .

В ід п о в ід ь

3 ,

с к л а ­

О

п о д а й т е

т а б л и ц і.

Практичне завдання В и к о р и с т о в у ю ч и

т е к с т

з у й т е

п о я с и

Н а з в а

р и с .

к л ім а т и ч н і

к л ім а ­

II1111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111II п а р а г р а ф а А ф р и к и .

Г е о г р а ф іч н е

т а

н а в е д е н і

В ід п о в ід ь

к л ім а т и ч н і

п о д а й т е

П е р е в а ж а ю ч і

у

д іа г р а м и ,

в и г л я д і

о х а р а к т е р и ­

т а б л и ц і

з о ш и т і) .

Т е м п е р а т у р н и й

Т и п и О п а д и

т и ч н о г о

п о я с у

п о л о ж е н н я

п о в іт р я н і

м а с и

р е ж и м

к л ім а т у

§ 36. Води суходолу Ви дізнаєтесь: ♦

н а

я к і

п р о

ч о м у

в и д и

в н у т р іш н іх

о с о б л и в о с т і в

я к и й її

іс н у є

б а г а т а

р іч к о в о ї

м е р е ж і

А м е р и ц і

б а г а т о

П ів н іч н ій

Пригадайте:

в о д

П ів н іч н а т а

А м е р и к а

н а й б іл ь ш і

р іч к о в і

с и с т е м и

м а т е р и к а

о з е р

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ з в 'я з о к

м і ж

к л ім а т и ч н и м и

у м о в а м и

т е р и т о р ії

т а

з а б е з п е ч е н іс т ю

в о д а м и

о с о б л и в о с т і

р о з п о д і л у

в н у т р іш н іх

в о д

П ів д е н н о ї

А м е р и к и

П івнічна А м ерика багата на поверхневі та підземні води. Те­ риторією м атерика протікає безліч великих річок, тут багато озер різного походження, у тому числі всесвітньо відома система Вели­ ких озер, де зосереджені найбільш і запаси прісної води на Землі. П івнічноам ериканські льодовики поступаю ться площею лиш е а н ­ тарктичним. Значні площі зайняті багаторічною мерзлотою. Проте розподілені гідрографічні об’єкти на материку нерівно­ мірно, що пов’язано передусім із клім атичним и умовами та розмі­ щ енням форм рельєфу. ^ 1^ Загальна характеристика внутрішніх вод материка.

За загальним обсягом річкового стоку П івнічна А м ерика посі­ дає третє місце. Із поверхні м атерика щорічно стікає 8200 км 3 води, що становить 18 % світового стоку. Складні рельєф і тектонічна бу­ дова, різноманітний клім ат створюють умови для формування роз­ галуж еної річкової мережі та озерних систем. Б ільш ість річок належ ить до басейнів А тлантичного та П ів­ нічного Льодовитого океанів (рис. 1). Н айбільш важ ли ву роль у забезпеченні населення м атерика водними ресурсами відіграють річки басейну Атлантичного океану. 167 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

р о

IV .

з д і л

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

ї

П ІВ К У Л І

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Це досить розгалужені річкові системи із ш ирокими долинами. Н ай­ більш а річкова система на материку — Міссісіпі з Міссурі, Огайо та інш ими притоками. За своєю історичною роллю та господарським значенням Міссісіпі має для ам ериканців таке ж значення, я к Д ні­ про для українського народу. Зі східних схилів А ппалачів течуть короткі порожисті річки, багаті на гідроенергію. Р ічки басейну Північного Льодовитого океану протікають тери­ торією давнього зледеніння, через озера, і мають неш ирокі долини зі скелястими берегами й численними порогами. У річок переважно снігове ж ивлення, вони надовго замерзають. Н евелика частина річок П івнічної Америки належ ить до басей­ ну Тихого океану. Такі річки короткі, бурхливі, багатоводні, а їхні долини вузькі й глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах під­ тримує високий рівень води, особливо в літній період. У П івнічній Америці багато озер. Р іч ки й озера з ’єднані мере­ жею каналів і мають велике транспортне значення. Рис. 1.

Б а с е й н и

с т о к у

р іч о к

в

о к е а н и .

Рис. 2. у

Б о л о т а

Ф л о р и д і,

с ь к і

ін д іа н ц і

« т р а в 'я н и с т а п л о щ у Ц е

в о д н и х

н а з и в а л и в о д а » ,

з

у

с в іті б о л іт .

п о д е к у д и м е ч - т р а в и ,

160“

у

з а й м а ю т ь

7 0 0 0

н а й б і л ь ш и х

п е р е в а ж а ю т ь

Басейни стоку річок в океани:

а м е р и к а н ­

п р и б л и з н о

о д н а

ж е н и х

Е в е р г л е й д с

я к і

д іл я н о к В

п р іс н о ­

Е в е р г л е й д с і

в е л и ч е з н і

н е п р о х і д н і щ о

к м 2. з б е р е ­

д о с я г а є

в и с о т у .

Атлантичний

Північний Льодовитий Т и хи й

Безстічні області області внутрішнього стоку Межі водозбірних басейнів -------- Межі океанів

9103 Позначки глибин ШКАЛА ГЛИБИН У МЕТРАХ глибше 6000 4000 2000 200

гу с т і,

з а р о с т і

0

М а с ш т а б 1 :1 0 0 0 0 0 0 0 0

168 www.e-ranok.com.ua

4

м


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Д ля Північної Америки характерне сучасне зледеніння, загаль­ на площ а якого становить понад 2 млн км 2. Це покривні льодовики Гренландії, Канадського Арктичного архіпелагу та гірські льодовики Кордильєр. Найбільш потужні гірські льодовики розташ овані в Кор­ дильєрах на північному заході материка. Н а півночі м атерика пош ирена багаторічна мерзлота. Величез­ не значення для водопостачання населених пунктів П івнічної А м е­ рики мають найбагатш і запаси підземних вод, розвідані в надрах м атерика. Болота сформувалися в басейнах річок (особливо їх багато у верхів’ях Міссісіпі), біля В еликих озер та озера Вінніпег, на Приатлантичній низовині. Н а півострові Ф лорида на території націо­ нального парку Еверглейдс розташоване одне з найбільш их у світі прісноводних боліт (рис. 2). ^2^ Основні річкові системи.

М іссісіпі — одна з найдовш их річок на Землі та найбільш по­ вноводна в П івнічній А мериці. Свій початок Міссісіпі бере в лісах В еликих рівнин, збираючи по дорозі тисячі приток, найбільш ими з яки х є Міссурі та Огайо. За чітко прокладений курс «північ—пів­ день» Міссісіпі іноді називаю ть «рухомим меридіаном». Міссісіпі має міш ане снігово-дощове ж ивлення, паводки часті­ ше бувають навесні, але іноді і влітку в результаті зливових дощів. У цей період у річку притоками виноситься багато мулу й піску, що відкладається в руслі, а в гирлі при впаданні в М ексиканську затоку утворюється велика дельта. Н а Міссісіпі та її притоках трапляю ться сильні повені, я к і час­ то перетворюються на справж ні національні лиха. Тут споруджені греблі й система шлю зів, я к і роблять річку більш спокійною. М іж Гудзоновою затокою та хребтами К ордильєр, В еликими рівнинами на півдні й арктичним узбереж ж ям на півночі простяга­ ється басейн другої за величиною річки П івнічної Америки — М а к ­ кензі. Свою назву вона дістала на честь ш отландського мандрівника й дослідника цих місць А лександра М аккензі. Витоком М аккензі вваж аю ть річку А табаску, я к а бере початок у С келястих горах. Основне ж ивлення М аккензі отримує за рахунок танення снігу. Б а ­ гато води їй віддають болота й озера. Б ільш у частину року річка вкрита кригою. До появи літаків М аккензі була єдиним засобом спо­ лучення в цій частині материка. Р іч ка Ю кон бере початок у П івнічних Кордильєрах, протікає по однойменному плато та впадає в Берингове море. Має яскраво ви169 www.e-ranok.com.ua


р о

з д і л

IV .

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

ї

П ІВ К У Л І

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Рис. 3.

В е л и к и й

н а ц іо н а л ь н и й

к а н ь й о н

п а р к

К о л о р а д о

В е л и к и й

К а н ь й о н ,

у н ік а л ь н а щ о

з д о б у в

п а м 'я т к а

п р и р о д и .

п о п у л я р н іс т ь

с е р е д

Т у т

с т в о р е н и й

т у р и с т ів .

ражену літню повінь унаслідок пізнього танення снігів і льодовиків у горах. М ежень спостерігається взимку, оскільки майже на півроку Юкон вкривається льодом, а можливості ґрунтового ж ивлення не­ значні через багаторічну мерзлоту. Судноплавству переш коджаю ть пороги в середній течії річки. Р іч к а Колорадо бере початок у Скелястих горах, сотні кілом е­ трів тече пустельною територією м іж гірних плато Кордильєр і впа­ дає в Каліфорнійську затоку, утворюючи дельту. Н айвищ е підняття рівня води в Колорадо буває в червні, коли в горах тануть сніги. Під час повені Колорадо несе багато часток червоної глини, я к і надають воді червоного відтінку. Звідси й назва річки, що перекладається з іспанської я к «червона». Колорадо характеризується крутим п а­ дінням і величезною ш видкістю течії, я к а сягає 40 км /год. П роріза­ ючи однойменне плато, річка утворює один із найглибш их на Землі каньйонів — Великий каньйон (рис. 3). ^ 3^ Озера.

Озера П івнічної А мерики відрізняю ться різноманітним похо­ дж енням улоговин. Н а півночі переваж аю ть озера, що утворили­ ся в льодовикових улоговинах. У Кордильєрах багато вулканічних і карстових озер, а на внутріш ніх плоскогір’ях — залиш кових, я к , наприклад, В ели ке Солоне озеро (рис. 4). Н а рівнинах у ш ироких річкових долинах багато озер-стариць. Серед озер П івнічної Америки особливе місце посідають В ели кі озера — найбільший у світі прісноводний басейн. П ’ять озер — Верх­ нє, Гурон, М ічиган, Ері й Онтаріо — розташ овані на різних висо­ тних рівнях і являю ть собою каскад природних водойм, з ’єднаних 170 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Рис. 4. Велике Солоне озеро є залишком великого озера, що існувало в льодо­ виковий період і було розташоване на висоті близько 1280 м над рівнем моря. Це найбільша солона внутрішня водойма Західної півкулі й одна з найсолоніших у світі (від 137 до 300 %о). Підраховано, що в басейні озера сконцентровано по­ над 6 млрд тонн солей. Високий вміст солі робить озеро практично непридат­ ним для заселення живими організмами. короткими порожистими річкам и. Великі озера не випадково мають цю назву: Верхнє (82,1 тис. к м 2) — найбільш е прісноводне озеро у світі, а найменш е з них — Онтаріо — більше ніж у 2 рази перевершує за площею найбільш е прісно­ водне озеро Південної Америки — Т ітікака. Великі озера виникли близько 20 тис. ро­ ків тому й мають льодовиково-тектонічне похо­ дж ення. Н айниж че леж ить озеро Онтаріо, яке з ’єднано з озером Ері короткою (58 км) річкою Ніагарою . Зриваю чись із крутого уступу, вона утворює всесвітньо відомий Н іагарський водо­ спад (рис. 5). В еликі озера ж и вляться водами численних річок, а стік усієї озерної системи здійснює річка Святого Л аврентія, що несе во­ ди в А тлантичний океан. Система Великих озер має колосальні запаси гідроенергії. Величезним є транспортне значення цих водойм — єдиний водний ш лях після тривалих реконструкцій ста­ новить майж е 3 тис. км. Головне

♦ П івн ічн а А м ерика багата на внутріш ні води. ♦ Р ічки й озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Північного Льодови­ того та Тихого океанів. Н а м атерику протікає одна з найбільш их річок світу — М іссісіпі, роз­ таш ована гігантська система Великих озер.

Рис. 5. Ніагарський водо­ спад є одним із найкрасиві­ ших і найвідоміших водо­ спадів світу. Назва «Ніагара» в перекладі з мови індіан­ ці в-ірокезів означає «грім води». Висота водоспаду становить 51 м, а його загальна ширина переви­ щує 1200 м. Щосекунди тут падає в прірву 6—7 тис. тонн води.

171 www.e-ranok.com.ua


р о

IV .

з д і л

м

а

т е

р

и

к и

п

і в

н

і ч

н

о

П ІВ К У Л І

ї

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Запитання та завдання для самоперевірки 1. 2. Я к і

ч а с т и н и

є т ь с я ?

Д о

л и в о с т і

3.

б а с е й н ів

ж и в л е н н я ,

Я к и м

є

А м е р и к и ч н о ї

П ів н іч н о ї

т а

п о д а р с ь к и м

н і ч н о ї

та

л ь о д о в и к ів

у

т е ч ій

у л о г о в и н

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

б а г а т і

н а л е ж а т ь

х а р а к т е р у

н а й б і л ь ш е

в и н и к а ю т ь

н а

р іч о к

4.

П ів н іч н ій

ч и м

Д о

н а й б іл ь ш

а т л а с у

А м е р и к и .

б а с е й н у

я к о г о

в и т о к у

М іс ц е

в п а д а н н я

Н а п р я м о к

Р е ж и м В и д и

ч и м

б а с е й н у У

ц е

к о ж н о г о

я к ій

п о я с н ю ­

В и з н а ч т е з

ч а с т и н і

о с о б ­

о к е а н ів . П ів н іч н о ї

з н а ч н і

п л о щ і

в і­

А м е р и ц і?

У

та

я к и х

о з е р а х ч а с т и н а х

з а б р у д н е н і?

м а т е р и к а

у

м а т е р и к а ,

з в 'я з к у н а

з

в а ш у

їх н і м д у м к у ,

г о с ­ п о ­

ч о м у ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

т а

т е к с т о м

Р е з у л ь т а т и

п а р а г р а ф а

р о б о т и

с к л а д іт ь

з а н е с іт ь

д о

х а р а к т е р и с т и к у

р іч о к

П ів ­

т а б л и ц і.

х а р а к т е р и с т и к а

р іч к и

М іс ц е

В е л и к і

в о д и ?

м а т е р и к а ?

о б у м о в л е н і

П л а н Н а з в а

н а

р іч к и

к о н т и н е н т у ?

о з е р ?

р іч к а х

в и к о р и с т а н н я м ?

в о д и

к а р т а м и

о к е а н ів

о з е р н и х

Працюємо в групах З а

о с о б л и в о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

п р о б л е м и

в е р х н е в і

р е ж и м у

п о х о д ж е н н я

Поміркуйте Я к і

я к и х

з о с е р е д ж е н о

м е р з л о т и

А м е р и к и

о к е а н у

н а л е ж и т ь

т е ч ії

п р и т о к и і

ж и в л е н н я

г о с п о д а р с ь к о ї

д ія л ь н о с т і

л ю д и н и

Практична робота 9 (продовження) II111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Зазначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки. П о з н а ч т е с іс іп і,

н а

к о н т у р н ій

М а к к е н з і,

М іч и г а н ,

Г у р о н ,

Ю к о н , Е р і,

к а р т і

г е о г р а ф іч н і

К о л о р а д о ;

О н т а р іо ) ,

о б 'є к т и

водоспад:

В е л и к е

П ів н іч н о ї

Н іа г а р с ь к и й ;

А м е р и к и :

озера:

річки :

В е л и к і

М іс ­

( В е р х н є ,

С о л о н е .

§ 37. Природні зони. Вертикальна поясність у горах материка

❖ ❖

Ви дізнаєтесь: ♦

я к і

у

п р о

п р и р о д н і

ч о м у

з о н и

п о л я г а ю т ь

в ід м ін н о с т і

п р е д с т а в л е н і о с о б л и в о с т і

п р и р о д н и х

н а

т е р и т о р ії

р о з м іщ е н н я

л а н д ш а ф т ів

у

П ів н іч н о ї

п р и р о д н и х

г о р а х

А м е р и к и з о н

м а т е р и к а

м а т е р и к а

Пригадайте: ♦

щ о

т а к е

я к і

ч и н н и к и

ш и р о т н а

я к и м и

з о н а л ь н іс т ь

п о р у ш у ю т ь

п р и ч и н а м и

і

в е р т и к а л ь н а

ш и р о т н е

о б у м о в л е н а

п о я с н іс т ь

п р о с т я г а н н я

к іл ь к іс т ь

п р и р о д н и х

в е р т и к а л ь н и х

з о н

п о я с ів

у

г о р а х

172 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Розміщ ення природних зон у Північній Америці має певні особ­ ливості й відрізняється від їхнього простягання на інш их материках (рис. 1). Н а півночі континенту, відповідно до закону широтної зо­ нальності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри й тайги витягнуті із заходу на схід, а лісостепи, степи й пустелі в центральній і південній частині — із півночі на південь. Таке «не­ звичайне» розташ ування природних зон у П івнічній Америці пояс­ нюється головним чином значним впливом азональних чинників — рельєфу, океанів, особливістю обрисів континенту. Значні площ і в західній частині м атерика займаю ть області вертикальної поясності. ^ 1^ Арктичні пустелі.

Зона аркт ичних пуст ель займає більшу частину Гренландії та Канадського Арктичного архіпелагу. У довгу полярну зиму темпера­ тури повітря тут знижую ться до -4 0 °С, що в поєднанні із сильними вітрами створює дуже суворі умови ж иття. На сході зони величез­ ні простори зайняті криж аним и, а на заході — кам ’янистими пусРис. 1. Природні зони Північної Америки.

* Національні природні

© B e r in g L a n d B r id g e N a t io n a l P r e s e r v e

парки та заповідники Масштаб 1:100 000 000

ПРИРОДНІ зо н и арктичних пустель \ тундри та лісотундри тайги мішаних і широколистих лісів лісостепів та степів напівпустель та пустель саван і рідколісся твердолистих вічнозелеІ них лісів і чагарників J (середземноморська)

ІОЯС

перемінно-вологих Л І С І В (у тому числі мусонних) області вертикальної поясності Межі кліматичних поясів Південна межа багато­ вікової мерзлоти

Рис. 2. Вівцебик — досить ве­ лика травоїдна копитна тварина, що має міцну статуру: довжина тіла — 180—245 см, висота — 110—145 см, вага — 200—300 кг. Це релікт льодовикового періоду. Тварина має густу й довгу шерсть, що добре захищає її від холоду. Перебуває під охороною. 173 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ IV. МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 телям и. Протягом короткого літа на прогрітих ділянках к ам ’янистих пустель з ’являється бід­ на рослинність — мохи й лиш айники. Ж и ття тварин — тюленів, моржів, білих ведмедів — пов’язане з морем. У водах полярних морів ба­ гато видів риб. Н а суходолі зустрічаю ться по­ лярні лисиці, зайці, лемінги. На крутих скеляс­ тих берегах м ож на побачити пташ ині базари. Тундра.

П івнічне узбереж ж я м атерика та прилеглі до нього острови займає зона т ундри. Південна м еж а тундри на заході леж ить на північ від П о­ лярного кола, а з просуванням на схід заходить далеко на південь, займаю чи половину півост­ рова Лабрадор. Н а тундрово-болотних і тундроРис. 3. Дугласія за виглядом во-глеєвих ґрунтах, утворених в умовах прохо­ нагадує сосну або ялицю. Вона лодного літа та багаторічної мерзлоти, ростуть дуже швидко росте (у серед­ мохи, ли ш ай н и ки , болотні трави. Б ільш сухі ньому до висоти 60—80 м). Вік ділянки вкриті чагарниковою тундрою з к ар л и ­ дерев сягає близько 1000 років. кової берези, багна, лохини. В літку тундра по­ вністю змінює свій вигляд, вкриваю чись яскравим килимом квітів. Н а лиш айникових пасовищ ах зустрічаються стада північних оленів карибу, вівцебиків (рис. 2). Із хиж аків ж ивуть песці, полярні вовки. Н а численних озерах та узбережжі океану гніздиться безліч птахів. Н а південь тундра переходить у рідколісся — лісот ундру, я к а змінюється хвойними лісами. 4^ Ліси помірного поясу. Зона хво й н и х лісів, або т айга, широкою смугою розкинулася на півночі помірного поясу від Кордильєр до Атлантичного океану, а також на західному узбереж ж і м атерика приблизно м іж 40° і 60° пн. ш. В умовах прохолодного літа та надлишкового зволоження на мерзлотно-тайгових і підзолистих ґрунтах ростуть хвойні ліси з чор­ ної й білої ялини, бальзамічної яли ці, сосни й модрини. У лісах ж и ­ вуть багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі — єнот, ондатра, бобер, норка. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

174

На тихоокеанському узбережжі в умовах вологого та відносно теплого клімату зростають реліктові ліси з туї та дугласії (рис. 3). Ці дерева мають висоту 60—80 м, а їхній вік може досягати 1000 років. Деревина туї та дугласії є дуже цінною, оскільки має гарний колір та не піддається гниттю. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Рис. 4. Листяний «аппалацький» ліс вражає різноманітністю порід дерев. Самих лише дубів налічується кілька десятків видів. Усе багатство цих лісів зараз можна оцінити лише на заповідних територіях. Природна фауна широколистих і мішаних лісів збе­ реглася недостатньою мірою. Тут водяться віргінський олень, сіра лисиця, скунси, ку­ ниці, зустрічається бурий ведмідь. Пошире­ ні білки-летяги. На озерах і болотах багато водоплавних птахів. Площ і тайгових лісів за останні десятиліття значно скоротили­ ся у зв’я зк у з промисловою вирубкою цінних порід дерев. У міру просування на південь відбувається поруш ення ш ирот­ ного простягання природних зон: у східній частині м атерика хвойні ліси поступово переходять у міш ані та ш ироколисті, поширені в ра­ йоні Великих озер і в басейні річки Святого Лаврентія, а в централь­ ній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом. У м іш аних л іса х на сірих лісових ґрунтах разом із хвойними ростуть ш ироколисті дерева — береза, ясен, в’яз, бук, липа, клен. Ш ироколист і ліси ростуть в умовах вологого м ’якого клім ату на бурих лісових ґрунтах і належ ать до найбагатш их на земній кулі (рис. 4). Тут поширені дуби, липи, клени, тюльпанове дерево, м аг­ нолії, чорний горіх, західний платан. Багато фруктових дерев: дикі яблуні, груш і, виш ні. У лісах П івнічної Америки зростає декілька видів клена: цу­ кровий, червоний, сріблястий тощо. У внутріш ніх районах м атерика зі зменш енням кількості воло­ ги ліси рідшають і поступово змінюються лісост епами та ст епами. Зона степів простягається в меридіональному напрям ку в централь­ ній частині материка м іж Скелястими горами та річкою Міссісіпі. Ц і великі безлісні простори помірного та субтропічного поясу, вкриті тр ав’янистою рослинністю на родючих чорноземних та к а ­ ш танових ґрунтах, називаю ть преріями (рис. 5). Колись у преріях буяло царство пиш них тр ав ’янисти х рос­ лин: бородача, ковили, бізонової трави. Тут паслися стада бізонів (рис. 6), прудко бігали вилорогі антилопи, злітали зграї птахів, ли175 www.e-ranok.com.ua


р о

Рис. 5. С л о в о

IV .

з д і л

м

а

т е

р

и

к и

п

В и с о к о т р а в н і « п р е р ія »

п о х о д ж е н н я . з и в а л и

Т а к

г о р б и с т и х

п е р е с е л е н ц і

р ів н и н , « л у г

п р е р ії.

ф р а н ц у з ь к о г о

т р а в 'я н и с т у

о з н а ч а л о

н а ­

р о с л и н н іс т ь щ о

д л я

Рис. 6. Н а

я к а

в е л и к а

р а н іш е

п о ч а т к у

а м е р и к а н с ь к и й іс н у в а т и

н

о

ї

П ІВ К У Л І

я к

б із о н

в іл ь н и й

в

р р .

^ 5^ Перемінно-вологі ліси.

п о н а д

У

з в ір .

п р е ­ ст.

К іл ь к а

о с о б и н

н а ш 1 5 0

в х х

п е р е с т а в

н а ц іо н а л ь н і

з а п о в ід н и к и .

л іч у є т ь с я

сиці та койоти полю вали на численних гри­ зунів. У більш зволож еній східній частині висота трав сягала трьох метрів! Сприятливі умови прерій із м ’я к и м клім атом , родючи­ ми ґрунтам и спричинили перетворення цих територій на поля та пасовищ а. Р аніш е прерії простягалися приблизно на 3700 км у довж ину та 700—800 км у ш ирину. Зараз природні д ілянки прерій залиш илися лиш е на заповідних територіях. Через знищ ення природного середовищ а тваринний світ сте­ пів і лісостепів небагатий. Ч исленним и за­ л иш илися гризуни — ховраш ки, хом ’я к и , байбаки, лугові собачки. Із плазунів водять­ ся гадю ка звичайна, грим уча зм ія; багато степових птахів.

к о п и т н а

ж и л а

9 0 - х

з б е р е ж е н и х

п о м і щ е н і й

і ч

Н а північному узбереж ж і М ексикан­ ської затоки на П рим ексиканській і Приатлантичній низовинах, на півострові Флорида пош ирені перемінно-вологі ліси на червоно­ земних і жовтоземних ґрунтах. Ц і ліси не менш багаті, ніж ш ироколисті, чому сприяє теплий мусонний субтропічний клім ат. У л і­ сах переважаю ть сосна, дуб, магнолія, бук, карликова пальма, болотний кипарис, багато ліан. У субтропічних лісах безліч різноманіт­ них птахів: карликовий папуга, білодзьобий дятел, ібіс, фламінго, пелікан тощо. У водо­ ймах поширені великі алігаторові черепахи, алігатори, зі звірів — видра, ондатра.

Б із о н

т в а р и н а ,

с о т е н ь

н

б у к в а л ь н о

в и п а с а н н я

к о р о в и » .

р ія х .

і в

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

ч а с т и с .

б у л и

п а р к и ї х

н а ­

о с о б и н .

^ 6^ Пустелі та напівпустелі.

П устелі й н ап івп устелі П івн ічн ої А м ерики не утворюють суцільної смуги та розташ овані в помірному, субтропічному й тропічному поясах, займаю чи внутріш ні плоскогір’я Кордильєр і більш у частину пів­ острова К аліф орнія. У ґрунтовому покриві пустель переважаю ть сіроземи, бурі ґрунти

176 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Рис. 7.

Н а

п і в д е н н о м у

р о з т а ш о в а н а н о р а . ш и х

Її н а

в в а ж а ю т ь З е м л і.

п о в е р х н я в и с о х л и х б л и з ь к о А л е н і

о д н іє ю

Я к

і

С о н о р и р іч о к . 2 ,5

її

я к і

в

з

п у с т е л і

ц в іт у т ь

п у с т е л ь ,

р у с л а м и

в и щ и х

о с о б л и в іс т ь

С о ­

н а й к р а с и в і­

б іл ь ш о с т і

в и д ів

т у т

К а л іф о р н ії

п у с т е л я

п о р із а н а

Ф л о р а

т и с .

г о л о в н а

к а к т у с и ,

с х о д і

с у б т р о п іч н а

— в ід

н а л іч у є р о с л и н . р із н о м а н іт ­ к в іт н я

д о

в е р е с н я .

та різновиди солончаків. Рослинний покрив складається із заростей чорного полину й лободи. Рослинність пустель субтропічного поясу набагато різноманітніш а. Тут поширені кактуси, юки, агави, трапля­ ються акац ії (рис. 7). Серед тварин багато видів гризунів, ящ ірок, змій і птахів. Зустрічаються також представники південноамерикан­ ської фауни — броненосці, ягуари, пуми. П івденна частина м атерика та острови Карибського моря ле­ ж ать у зонах тропічних поясів, саван і рідколісся. Однак природна рослинність тут збереглася мало, поступившись місцем плантаціям тропічних культур. Вертикальна поясність.

У Кордильєрах та А ппалачах до­ бре вираж ена вертикальна поясність. Н а північному заході, у К ордильє­ рах А ляски, ниж ні частини гір укриті хвойними лісами до 1000—1500 м, ви­ ще починається гірська тундра, сніги та льодовики. При просуванні на південь на схилах з ’являю ться більш теплолюб­ ні породи дерев і ділянки, укриті ал ь­ пійськими луками (рис. 8). А ппалачі на півночі вкриті хвой­ ними лісами. У південній частині н и ж ­ ній пояс складаю ть перемінно-вологі або ш ироколисті ліси, я к і поступово переходять у міш ані. Н а висотах понад 1000—1500 м з ’являю ться субальпій­ ські луки та зарості рододендронів.

м

З х ^ ___________ к

С х

4 0 0 0 А л ь п і й с ь к і ^ ^ л у к и

Я л и ц е в і

3 0 0 0

С о с н о в і

та

я л и н о в і \

т а

я л и ц е в і л іс и

С о с н о в і т а

я л и н о в і л іс и

л іс и

- 2 0 0 0

1 1 0 0 0 /

С о с н о в і л іс и

!

\ М іш а н і л іс и

І

С е к в о й н і л іс и

Рис. 8.

В е р т и к а л ь н а

д и л ь є р а х

з а

\

і

С т е п и

п о я с н іс т ь

п а р а л е л л ю

3 9 °

п н .

у

К о р ­ ш .

177 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної ПІВКУЛІ

I I I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I N I I I I 111111111

^1

Головне

♦ Характерною рисою природних зон П івнічної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони П івнічної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Н ай ­ більші площі на материку займають природні зони помірного поясу. ♦ У горах П івнічної Америки вираж ена вертикальна поясність, особливості якої визначаються висотою гір, положенням їхніх частин у різних клім атичних поясах. З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в і р к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

У чому полягають основні особливості розміщення природних зон у Північ­ ній Америці? чому природні зони при просуванні в глиб материка змінюються як у широтному, так і в меридіональному напрямках? Із характеристикою якої природної зони ви познайомилися вперше під час вивчення природи ма­ териків? Назвіть її особливості. Якими причинами пояснюється розмаїтість природних зон помірного поясу материка? У яких кліматичних поясах Північної Америки утворилася зона пустель і напівпустель? Якими причинами обумовлене їхнє утворення? У яких районах Північної Америки найбільш яскраво виявляється вертикальна поясність? Як змінюється висота снігової лінії в Кордильєрах при просуванні з півночі на південь? Які природні зо­ ни Північної Америки зазнали найбільш значних змін із боку людини? чому? 1 .

2 .

3 .

4 .

5 .

6 .

П р а к т и ч н і 1 . 2 .

ф

з а в д а н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІ

Складіть характеристику природних зон Північної Америки за планом (с. 73). Порівняйте набір і розміщення природних зон Північної і Південної Аме­ рики. Визначте спільні та відмінні риси.

Г е о г р а ф і ч н і

д о с л і д ж е н н я

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІ

Розробіть та обґрунтуйте маршрут, що проходить через об'єкти Північної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

§ 38. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми Ви дізнаєтесь: ♦ які види господарської діяльності призвели до загострення екологічних проблем на материку ♦ які небезпечні природні процеси та явища становлять загрозу для жителів Північної Америки ♦ які природоохоронні заходи здійснюють на материку Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ які природні зони Північної Америки найбільш сприятливі для проживання та господарської діяльності людини ♦ види природоохоронних територій

178 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Під впливом людини природа Північної А м ерики суттєво зм інилася. Господарська діяльність торкнулася всіх компонентів гео­ графічної оболонки — атмосфери, гідросфе­ ри, ґрунтів, органічного світу, і оскільки всі вони взаєм озалеж ні, руйнування або зм іна природних компонентів набули значного по­ ш ирення (рис. 1). Проте, на відміну від А ф­ рики та Південної А мерики, питанням охо­ рони природи в країнах П івнічної А мерики, особливо в останні десятиліття, приділяється багато уваги. ^ 1^ Зміна природних комплексів материка.

Сформовані ще в період освоєння м а­ тери ка уявленн я про у н ікал ьн і багатства американських земель спричинили недбале ставлення до них. Зрештою це призвело до виснаж ення орних земель, забруднення во­ дойм, вимирання унікальних видів тварин, скорочення площ природної рослинності. Зам іна природних комплексів на сіль­ ськогосподарські та міські спричинила погір­ ш ення складу атмосфери. У містах, де бага­ то автомобілів і промислових підприємств, утворюється насичений отруйною парою ту­ ман — смог, що згубно впливає на рослин­ ний і тваринний світ м атерика та викликає погірш ення стану здоров’я людей.

Рис. 1. Панорама дельти річки Колорадо з космосу. через будівництво великих ГЕС, створення водосховищ, забір води на зрошення полів річко­ ва вода дуже рідко доходить до Каліфорнійської затоки, що становить серйозну загрозу для екосистеми дельти річки Коло­ радо.

_____

Рис. 2. Єллоустонський національ­ ний парк — найстаріший заповідник СшА — «країна криги, вогню, води, смоли й диму». Парк займає площу майже в 9000 км2, де діють понад тисяча гарячих джерел і гейзерів. Дивом парку називають один із найбільших гейзерів у світі — стовп діаметром 8—10 м на висоту 100 м.

179 www.e-ranok.com.ua


розділ IV. материки північної ПІВКУЛІ III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

Рис. 3. Гігантські секвої в націо­ нальному парку Секвоя. Секвоя — хвойне дерево висотою понад 100 м і діаметром стовбу­ ра до 9 м. Живуть вони зазви­ чай 2000, іноді 3000—4000 ро­ ків. З одного дерева можна отримати понад 2000 м3 де­ ревини, тому тривалий час їх хижацьки знищували. Зараз залишилося тільки 20 невели­ ких секвойних лісів Каліфорнії. Для збереження цієї унікальної рослини створено комплекс на ціональних парків Секвоя.

Розорю вання зем ель ф актично п р и ­ звело до знищ ення природних ком плексів прерій, скорочення площ лісів. Т ак, зал и ­ ш илося лиш е 4 % площ незайм аних високотравних прерій, майж е знищ ені релікто­ ві ліси секвой (рис. 3), на 1 /3 скоротилися території, зай няті міш аним и та ш ироколис­ тими лісами. У районах інтенсивного зем ле­ робства стоки з полів, я к і м істять хім ікати, стали причиною забруднення водойм, п ід­ земних вод. Н айбільш згубні наслідки для стану природних комплексів спричиняє видобуток корисних копалин, великі родовищ а я к и х зосередж ені на півночі м атерика — у тун­ дрі й лісотундрі, тайзі. Коротке холодне літо й довга морозна зим а сповільнюють розви­ ток рослинності та ґрунтового покриву, то­ му для відновлення природних комплексів необхідно набагато більше часу, ніж в інш их районах. Охорона природи.

Загострення екологічних проблем на м атерику спонукало країни П івнічної А ме­ рики розпочати активну роботу щодо здій­ снення природоохоронних заходів. П рийнято закони про охорону та відновлення природи, створені та діють державні програми відтво­ рення природних комплексів, ведеться суво­ рий облік стану окремих компонентів при­ роди, відновлюються зруйновані компонен­ ти — ліси, річки, озера. Саме в П івнічній А мериці, у СТТТА, у 1872 р. був створений перший у світі національний парк — Єллоуст онський, розташований у східній частині Кордильєр — Скелястих горах (рис. 2). П арк діс­ тав свою назву від великого озера в центрі парку — Єллоустона, по берегах якого б’ють гарячі джерела. Н а території парку збереглися сліди активної вулканічної діяльності, багато гейзерів. Під охороною перебувають незаймані соснові ліси, де ж ивуть ведмеді, олені, лані, антилопи, бізони, койоти та інш і лісові тварини.

180 www.e-ranok.com.ua


Т е м а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Н айбільш им на континенті є канадський національний парк Вуд-Баффало, як и й охоплює територію лісів, озер і боліт площею майж е 18 тис. к м 2. Н а великих заплавах річок, укритих лукам и, пасуться стада бізонів, на водоймах гніздиться величезна кількість водоплавних птахів. До унікальних м еш канців Вуд-Баффало нале­ ж ать білі ам ериканські ж уравлі, яки х у природному середовищі на Землі залиш илося близько чотирьох сотень. За площею заповідників і національних парків П івнічна А ме­ рика посідає перше місце у світі. До найбільш відомих заповідних територій належ ать також Й осемітський національний парк, Ве­ лики й каньйон, М амонтова печера, Д олина Смерті, К атм ай, ЕльВіскаїно, Секвоя. ^1

Головне

♦ Господарська діяльність на території П івнічної Америки суттє­ во зм інила природні комплекси. ♦ Із метою збереження природи на материку створені національні парки й заповідники, прийняті закони про охорону природи. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Я к і

в и д и

р о д н и х в п л и в у

г о с п о д а р с ь к о ї

к о м п л е к с ів ? з

б о к у

л ю д и н и ?

н и х

к о м п л е к с ів

ю т ь

у

4.

я к и х

У

н и х

к р а ї н а х

і

А л я с к а

в и

з

в и н и к а ю т ь

н а

м е т о ю

м а т е р и к а

у

о х о р о н и

3.

с т в о р е н а

й

іс т о т н і

з а з н а л и

з в 'я з к у

а н т р о п о г е н н і ?

я к б и

н а

ц ь о г о

в х о д и л и

зі

з м ін и

з м ін о ю

Я к и х

п р и р о д ­

з а х о д ів

в ід н о в л е н н я

н а й б іл ь ш а

п р и ­

н а й б і л ь ш о г о

в ж и в а ­

п р и р о д и ?

к іл ь к іс т ь

н а ц іо н а л ь ­

с к л а д у

к а р т і

к о н т у р н і й

С в іт о в о ї

п р о е к т у .

д о

Я к і

н о в о г о

н а ф т о п р о в о д у

о р г а н із а ц ій а р г у м е н т и

о д н іє ї

з

т а к и х

ч е р е з

к а т е г о р и ч н о п р о т и

ц ь о г о

ш т а т

в ід к и н у л и

б у д ів н и ц т в а

о р г а н із а ц ій ?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

к о н т у р н ій

н а

б у д ів н и ц т в а

п р и р о д о о х о р о н н и х

з д ій с н е н н я

П о з н а ч т е о б 'є к т и

їх

н а й б іл ь ш

м а т е р и к а

ч о м у ?

п р о е к т у

Практичні завдання 1. 2 .

п р о б л е м и

з о н и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

б,

П о з н а ч т е

в и к л и к а ю т ь

п р и р о д н і

А м е р и к и

з о н а х

п р е д с т а в н и к и

н а в е л и

Я к і

з а п о в ід н и к ів ?

о б г о в о р е н н я

м о ж л и в іс т ь

д ія л ь н о с т і

Я к і

п е р е т в о р е н н я м

п р и р о д н и х

п а р к ів

ч а с

і

П ів н іч н о ї

Поміркуйте П ід

2 .

в е л и к і

к а р т і

п р и р о д н о ї

з а п о в ід н і

в л а с н и м и

с п а д щ и н и

т е р и т о р ії

у м о в н и м и

Ю Н Е С К О ,

П ів н іч н о ї

з н а к а м и

р о з т а ш о в а н і

А м е р и к и .

н а й в ід о м іш і в

П ів н іч н ій

А м е р и ц і.

Працюємо самостійно 1. Я к

в ід о м о ,

с т іч н о ю П ів н іч н о ї

2.

в е л и к у

к а н а в о ю » .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

а м е р и к а н с ь к у Р о з р о б іт ь

р іч к у

в л а с н и й

М іс с іс іп і п р о е к т

ч а с т о

н а з и в а ю т ь

в ід р о д ж е н н я

« в е л и к о ю

г о л о в н о ї

р іч к и

А м е р и к и .

В и к о р и с т о в у ю ч и

д о д а т к о в і

в ід о м л е н н я

з а п о в ід н і

п р о

д ж е р е л а т е р и т о р ії

г е о г р а ф іч н о ї П ів н іч н о ї

ін ф о р м а ц ії,

п ід г о т у й т е

п о ­

А м е р и к и .

181 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної ПІВКУЛІ

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

§ 39. населення та держави

Ви дізнаєтесь: ♦ як відбувалося заселення материка ♦ про особливості розміщення населення ♦ про найбільші держави Північної Америки

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ представники яких країн брали участь в освоєнні території Північної Аме­ рики ♦ які цивілізації існували в Північній Америці в доколумбову епоху За досить короткий час — лиш е два з половиною століття — європейські переселенці встигли зробити багато перетворень на м а­ терику. Вони знищ или давню індіанську цивілізацію та створили передове суспільство, змінили до невпізнання пишну природу прерій і лісів та утворили велику державу — Сполучені Ш тати А мерики. Вплив цього економічного гіганта на сучасний світ дуже великий. ^ 1^ особливості заселення Північної Америки.

Я к вам уж е відомо, далекі предки корінних ж ителів м ате­ рика — індіанців — прийш ли з А зії близько 40 тис. років тому. Поступово вони заселили весь материк і заклали основи своєрідної американо-індіанської цивілізації (рис. 1). Як і в Південній Америці, поява європейців м ала для корін­ них народів трагічні наслідки. Вони знищ или більш ість індіанців, а тих, хто залиш ився, витіснили на найменш зручні для проживання території. Н а півночі м атерика та в Гренландії збереглися невеликі посе­ лення ескімосів та алеутів. Основну ж частину населення П івнічної Рис. 1. Індіанці майя досягли великих успіхів у будівництві. Їхні піраміди відрізняються не тільки складністю архітектури, але й абсолютно точною орі­ єнтацією за сторонами світу. Астрономи майя прогнозува­ ли час сонячних затемнень, періоди обертання Місяця та планет Сонячної системи.

182 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Америки становлять нащ адки переселенців із різних країн Європи: англійців, ірландців, іспанців, ф ранцузів, німців. А мерика, я к і А встралія, переж ила період «золотої лихом ан­ ки». Результатом гонитви за золотом стало розш ирення обжитих єв­ ропейцями західних просторів і відкриття родовищ інш их важ ливих корисних копалин, у тому числі нафти. Через работоргівлю, що тривала протягом трьох століть, у П ів­ нічній Америці опинилося багато мільйонів аф риканців. У деяких острівних країнах у Карибському морі вони згодом стали переваж ­ ною частиною населення. Чимало людей переселяються до США й Канади і в наш час. У цих країнах П івнічної А мерики проживаю ть багато наш их спів­ вітчизників: українська діаспора тут налічує близько 1,8 млн осіб. 4^

Кількість і розміщення населення.

Значний приплив переселенців у X VIII—XIX ст. і досить ви­ сокі показники народжуваності забезпечили ш видке зростання к іл ь ­ кості населення на материку. Проте починаючи від другої половини ХХ ст. темпи приросту населення поступово знизилися. У наші часи Рис. 2. Сучасна політична карта Північної Америки.

ПІВНІЧНА АМЕРИКА Масштаб 1:100 000 000

Цифрами на карті позначені країни та території: 1 Гватемала 2 Гондурас 3 Сальвадор 4 Нікарагуа 5 Коста-Рика 6 Гаїті 7 Домініканська Республіка 8 Пуерто-Рико (США) 9 Сен-П’єр і Мікелон (Фр.)

о. Нліппершон (*Р) 100"

183 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної ПІВКУЛІ

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I I I I N I I N I I I I 1111II

Сполучені Штати Америки (США) ♦ Площа: 9,36 млн км2 ♦ Населення: 325 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Вашингтон ♦ Державна мова: англійська ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

загальна кількість населення м атерика дорівнює близько 555 млн осіб. Розміщ ення населення територією м атери­ к а є нерівномірним. Н айвищ а густота населення спостерігається на південному сході м атерика, у районі Великих озер і на островах Карибсько­ го моря. М алонаселеними є острови К анадсько­ го А рктичного архіпелагу, Гренландія, тундра й тайга, посушливі плоскогір’я Кордильєр. Вну­ тріш ні області Гренландії та деяких полярних островів зовсім безлюдні. Близько 3 /4 населення П івнічної Америки проживає в містах. Н а П івнічноамериканському континенті розміщ ені великі міста: М ехіко (із передмістями близько 21 млн осіб), Нью-Йорк (19 млн осіб), Лос-Анджелес (14,5 млн осіб), То­ ронто (4,5 млн осіб), Монреаль (3,4 млн осіб). ^ 3^ Держави.

Рис. 3. Статуя Свободи — національна пам'ятка СшА, символ свободи, демократії та справедливості. Установ­ лена на острові Свободи в Нью-Йоркській гавані. Висота статуї — 46 м, а її п'єдесталу — 45 м.

У П івнічній Америці та на прилеглих до неї островах налічується 38 країн, у тому числі залежні (рис. 2). Однак більшу частину території займають три великі держави: США, К анада та М екси ка . Серед острівних держ ав найбільшою є Куба, розташ ована на однойменному острові та дрібних островах у Карибському морі. СШ А і К ан ада маю ть вигідне д л я р о з­ ви тку господарства географічне полож ення та колосальні природні багатства. Це високорозвинені кр аїн и світу з високим рівнем ж и т т я населення. Основу населення США становлять нащ ад­ ки переселенців з А нглії, Ш отландії та Ір л ан ­ дії. Б ли зько 13 % ж ителів — аф роам ериканці — нащ адки привезених з А ф рики тем нош кірих рабів; приблизно 1 % — корінні ж и тел і — ін ­ діанці. Н езалеж но від кольору ш к ір и , ам ери ­ кан ц і дуж е лю блять свою країну та пиш аю ть­ ся нею. Н авчальний день у всіх ш колах США починається з принесення присяги на вірність батьківщ ині.

184 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Рис. 4. Торонто — найбільше місто Канади. За переписом на­ селення Канади в місті Торонто та його передмістях прожива­ ють 122 тис. осіб, які вважають себе українцями за етнічним походженням. В університеті Торонто є кафедра україно­ знавства, створена Українська вільна академія наук, Україн­ сько-канадський дослідницький документальний центр. США посідають провідні м ісця у світі за виробництвом автомобілів, л ітак ів , космічної техн іки та високотехнологічного обладнання, програмного забезпечення, м еталів, електрое­ нергії, хім ікатів тощо. Різном анітні клім атичні умови сприяють вирощуванню пшениці, кукуру­ дзи, бавовнику, цукрової тростини. У К анаді прож иваю ть понад 100 різних етнічних груп. Два найбільш і народи — англо­ канадці та франко-канадці. IIIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИII За оцінкою експертів ООН, Канада посідає провідні місця у світі за «якістю життя», що складається з ма­ теріального благополуччя, комфортності навколиш­ нього середовища, доступності освіти, медичного обслуговування тощо. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

У Канаді виробляють різноманітну продук­ цію: кольорові метали, газетний папір, пш ени­ цю, лісоматеріали, різном анітні маш ини й об­ л аднан ня, косм ічні засоби зв ’я зк у та ядерні реактори. Третя за площею та друга за кількістю на­ селення держава Північної Америки — Мексика. Населення країни становлять нащ адки іспанців, індіанців та представники міш аної раси — мети-

1 * 1 IIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИIIIМ ИІ Канада ♦ Площа: 9,97 млн км2 ♦ Населення: 35,4 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Оттава ♦ Державні мови: англійська, французька ІІМ М ІМ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІМ М І

185 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної ПІВКУЛІ

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

© Benutzer:Luidger

І

j£ p a p

Рис. 5. Столиця Мексики — Ме­ хіко є одним із найбільш на­ селених міст світу. Розташоване на висоті близько 2240 м над рівнем моря, воно майже з усіх боків оточене вулканами. Це місто контрастів, де ультрасучас­ ні хмарочоси сусідять із давніми пірамідами, а нетрі — із розкіш­ ними палацами. си. Народи М ексики з давніх часів були вправ­ ними землеробами. І в наш і дні мексиканці ви­ рощують бавовник та каву, цукрову тростину та кукурудзу, квасолю, сорго, пшеницю. У містах працюють машинобудівні, металургійні та хім іч­ ні підприємства. ^ 4^ Україна та держави Північної Америки.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІІІІІ

Мексика ♦ Площа: 1,9 млн км2 ♦ Населення: 120,0 млн осіб (2015 р.) ♦ Столиця: Мехіко ♦ Державна мова: іспанська ІІІІІІІІІIIIІІІІІІІІIII11111111III11111111III11111111III11111111III1111III11111111III1111I

Від часу відновлення незалежності України США та Канада сприяють її всебічному розвитку я к сучасної демократичної та економічно розви­ неної європейської держави. Серед пріоритетних напрямів співпраці — залучення американського досвіду з видобутку енергоносіїв, надання фінансової та технічної до­ помоги для реформування господарства та під­ вищ ення обороноздатності країни. Створений довгостроковий план співпраці України та США в науково-технічній сфері, зокрема з досліджен­ ня космосу і ракетобудування. М іж Україною та Канадою існують к у л ь­ турні зв’я зк и , що склалися завдяки численній українській діаспорі. Щ ороку в К анаді прохо­ дять близько десяти у країнських фестивалів. У містах Канади встановлено пам ’ятники видат­ ним українським культурним діячам : Т. Ш ев­ ченку, І. Ф ранку, Лесі У країнці, В. Стефанику, В. Винниченку.

186 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

1.

П ів н іч н а

А м е р и к а

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

В аж ливим для української держ ави є зм іцнення зв ’я зк ів з українською громадою, що проживає в США та Канаді. З в ’я зк и У країни з інш им и держ авам и П івнічної А м ерики ґрунтую ться на двосторонній торгівлі, наданні послуг, розвитку туризму. Гі

Головне

♦ Сучасне населення П івнічної Америки сформувалося в резуль­ таті тривалого процесу освоєння та заселення материка. ♦ П рихід європейців призвів до краху індіанських цивілізацій, знищ ення значної частини корінного населення. ♦ У П івнічній Америці розташ овані найбільш розвинені держави світу — США та Канада. М ексика та інш і країни материка належать до країн, що розвиваються. ♦ У країна м ає розгалуж ені партнерські відносини з країнам и П івнічної А мерики. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із

Я к и м

я к и х

е т н іч н и х

ч и н о м

в

ч и

П ів н іч н ій

А м е р и к и ?

4.

н а с е л е н н я ? в а м

в ід о м о К а н а д а

с к л а д а є т ь с я

в ід б у в а л о с я

р о з т а ш о в а н і П ів н іч н о ї

г р у п

ч о м у

п р о

Я к

ф о р м у в а н н я

ц е

в п л и в а є

С ш А

м а є

б іл ь ш

я к і

в и д и д о

д іа с п о р у

с п р и я т л и в і

Н а

н а

в ід н о с я т ь

у к р а їн с ь к у

к о ж н о ї

3.

А м е р и ц і?

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

с у ч а с н е

н а с е л е н н я з

П ів н іч н о ї

2.

г р у п ?

п р и р о д н і

Я к і

р е с у р с и

г о с п о д а р с ь к о ї

у м о в и

й д л я

6.

К а н а д и ? р о з в и т к у

д е р ж а в и

б а г а т і

д ія л ь н о с т і

б а г а т о н а ц іо н а л ь н и х

С ш А

А м е р и к и ?

в е л и к і

к р а їн и ї х н ь о г о

5.

д е р ж а в ?

Я к а

к р а їн а

г о с п о д а р с т в а

Щ о

С ш А

т а

ж и т т я

н а с е л е н н я ?

Практична робота 9 (закінчення)

ІМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИIIIМ ИМ ИМ ИIIIМ ИМ ИII

Зазначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки. П о з н а ч т е

н а

к о н т у р н ій

к а р т і

д е р ж а в и

т а

Практичні завдання 1. с е р е д н ю

г у с т о т у

н а с е л е н н я

п о к а з н и к

в ід б и в а є

д ій с н о ї

к а р т и н и

О б ч и с л іт ь

2.

н е

П о р ів н я й т е

т а м и

а т л а с у .

с т о л и ц і:

С ш А ,

К а н а д а ,

М е к с и к а .

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

р о з м іщ е н н я З н а й д іт ь

їх н і

н а с е л е н н я

с п іл ь н і

р и с и

П ів н іч н о ї

А м е р и к и .

р о з м іщ е н н я

П ів д е н н о ї

та

в и з н а ч т е ,

та

ч о м у

о т р и м а н и й

н а с е л е н н я ?

П ів н іч н о ї

я к и м и

А м е р и к и

п р и ч и н а м и

з а

в о н и

к а р ­ п о ­

я с н ю ю т ь с я .

Працюємо самостійно 1. В и к о р и с т о в у ю ч и

м л е н н я

2.

У

п р о

К а н а д і

с л і д ж е н н я

т а

д о д а т к о в і

д о к о л у м б о в і

С ш А та

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ д ж е р е л а

ц и в іл із а ц ії

п р о ж и в а є

в и я в іт ь

е т а п и

г е о г р а ф і ч н и х П ів н іч н о ї

ч и с л е н н а її

з н а н ь ,

п ід г о т у й т е

п о в і д о ­

А м е р и к и .

у к р а їн с ь к а

д іа с п о р а .

П р о в е д іт ь

д о ­

ф о р м у в а н н я .

187 www.e-ranok.com.ua


♦ тем а

2. Єв р а з ія

§ 40. Географічне положення

Ви дізнаєтесь: ♦ у чому полягають особливості географічного положення Євразії ♦ де проходить умовна межа між Європою та Азією

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ на які частини світу поділяється Євразія ♦ головні риси географічного положення та природи раніше вивчених ма­ териків Євразія — материк-гігант. Зробимо невели­ кі розрахунки. Площ а всього суходолу становить Загальні відомості 149 млн к м 2, а площ а Євразії разом з острова­ про Євразію ми — 54,6 млн км 2. Ч астина площі Євразії в за­ ♦ Площа: 54,6 млн км2(I місце) гальній площі суходолу планети складає понад ♦ Населення: 5,128 млрд осіб 1/3 всієї поверхні суходолу на Землі. Такі вели­ (2015 р.) чезні розміри території визначаю ть надзвичайне ♦ Довжина берегової лінії: різноманіття природи материка. 100 тис. км Євразія — не тільки найбільш ий материк ♦ Середня висота над рівнем Зем лі, але і єдиний м атерик, що складається моря: 840 м з двох частин світу й омивається водами всіх ♦ найвища точка: г. Джомо­ океанів. Зазвичай умовну межу м іж Європою та лунгма (Еверест) (8848 м) Азією проводять уздовж східного схилу У раль­ ♦ найнижча точка: западина Мертвого моря (-400 м) ських гір від Північного Льодовитого океану на I INI INI III INI INI III INI INI III INI INI III INI INI III INI INI III INI III INI INI III 1111II південь, далі по річці Урал (або Ембі), північ­ ним узбереж ж ям Каспійського моря і Кумо-Маницькою западиною, через Азовське море, К ер­ ченську протоку, Чорне море та протоки Босфор і Дарданелли. I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I N I I I I I N I I I I I N I I N I I I I 1111II

^ 1^ Положення в системі географічних координат.

М атерик повністю леж ить у П івнічній півкулі, ряд островів на південному сході Євразії розташ ований у Південній півкулі (рис. 1). П ротяж ність м атерика з півночі на південь сягає понад 8000 км. Я к і П івнічну А мерику, Євразію перетинає П івнічне полярне коло та П івнічний тропік, великі частини обох материків розташ овані в по­ мірних ш иротах. Результатом значної протяжності материка з півночі на південь є розташ ування в усіх географічних поясах та формування різнома­ нітних зональних природних комплексів: від арктичних пустель на півночі до екваторіальних лісів на півдні. 188 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

П ротяж ність м атерика в широтному напрямку становить понад 18 тис. км. Він навіть не вміщ ується у Східній півкулі: його крайні західна й східна частини розташ овані в Західній півкулі. Крайні точки материка: північна — мис Челю скін, південна — мис П іай, східна — мис Дежньова, західна — мис Рока. ^ 2^ океани й моря, які омивають материк. особливості берегової лінії.

Євразія — єдиний материк, береги якого омивають води всіх чотирьох океанів — Атлантичного, Північного Льодовитого, Тихого та Індійського. Б іл я берегів м атерика багато морів, заток і проток, я к і, вдаючись у суходіл, утворюють численні острови й півостро­ ви. Найбільш порізану берегову лінію має західна частина Євразії, а також схід і південний схід із дугоподібно вигнутими ланцю гами островів, відокремлених морями від материка. Рис. 1. Фізична карта Євразії. и ІІИІ '-'і\ wSvKHJXCbl КШіРЕ/

і№№і 80'

вище 5000 3000 — 2000

1000 — 500 — МЛОСНО

200

Ьенгапьс' затоне

200

2000 4000 — -----6000 — _

глибше —

ШКАЛА ГЛИБИН | ВИСОТ у МЕТРАХ

-ІЦ Й

о н її k w

М а с ш т а б 1 :1 0 0 0 0 0 0 0 0

189 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

!V .

М А Т Е Р И К И

п

і в

н

і ч

н

о

ї

п і в к у л і

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

© Per Harald O lsen

Рис. 2.

С в о ю

н а з в у

з а в д я к и

в ік ін г а м ,

б л и з ь к о

8 6 0

н о ю

р .

к р а їн о ю » .

та

Іс л а н д ія

я к і

о т р и м а л а

п о б у в а л и

н а з в а л и

її

т а м

« к р и ж а ­

Рис. 3. кі

Ш п іц б е р г е н

о с т р о в и ,

д е в 'я т ь

м іс я ц ів

з л е д е н іл а є т ь с я

н а

ц е

б іл ь ш іс т ь н а

т у н д р а з е л е н и й

р ік . н а

ч о т и р и

я к и х у

у к р и т і

ч е р в н і

к о р о т к и й

к и л и м ,

з а ч а с

з а с ія н и й

д о с и т ь

в е л и ­

л ь о д о в и к а м и к іл ь к а

д н ів

п е р е т в о р ю ­ я с к р а в и м и

к в іт а м и .

Із заходу й південного заходу Євразію омивають води А тлан­ тичного океану. Його вплив на природу Євразії дуже великий, що особливо відчутно на її північно-західному узбереж ж і, де поблизу проходить тепла П івнічноат лант ична т ечія — продовження Гольф­ стріму в північній частині А тлантики. Найбільш е за площею море Атлантичного океану — Середзем­ не, яке з давніх часів з ’єднувало водними ш ляхами П івнічну Африку з Європою. Н а сході Середземне море протокою Д арданелли, малень­ ким Мармуровим морем і протокою Босфор з ’єднується з Чорним морем, із якого К ерченська протока веде в Азовське море. Б іл я за­ хідних берегів Євразії А тлантичний океан утворює глибоку Біскайську зат оку. Н а північ від неї леж ать П івнічне та Ірландське моря, а також мілке Б алт ійське море. Н а материковій обмілині розташ о­ вані великі острови В еликобрит анія й Ір ла н д ія . Н а підвищ еннях дна, утворених серединно-океанічним хребтом, леж ить вулканічний острів Ісла н д ія (рис. 2). Н а північному заході Європи розташ ований найбільш ий у цій частині світу півострів — С кандинавський. На півночі Євразію омивають моря Північного Льодовитого оке­ ану. Усі моря, за винятком Баренцового, значною мірою замерзають. Н айбільш ий півострів на півночі м атерика — Тайм ир. Великі остро­ ви в океані — Ш піцберген (рис. 3) і Н ова З ем ля — більшу частину року вкриті льодом. Східні береги Євразії омиває Тихий океан. Величезні водні про­ стори океану з його теплими й холодними течіями суттєво вплива190 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

© hotshoe!

Рис. 4. Аравійський півострів — найбільший півострів земної кулі (3 млн км2). приблизно посеред­ ині його перетинає північний тропік. Тут панує царство пустель і сухих північно-східних пасатів. ють на природу східної частини Євразії. Узбережжя Тихого океану відрізняється великою кількістю островів. Групуючись у витягнуті ланцю ги, острови й півострови відокремлю ю ть від океану о країн­ ні моря: Охотське, Японське, Ж овте, С хіднокит айське. П івденнокит айське море, оточене Ф іліппінським и й В ели ки м и Зондським и островами, М алаккською протокою з ’єднане з Індійським океаном, яки й омиває Євразію з півдня. Саме на півдні Євразії розташовані найбільш і півострови — А равійський (рис. 4) та Індост ан, береги якого омивають Аравійське море й Бенгальська зат ока. ^ 3^ Сусідні материки.

Н айближче до Євразії розташ овані материки А ф рика й П івніч­ на А мерика. Європу та А ф рику розділяють Гібралтарська протока й Середземне море. А зія та А ф рика відокремлені Червоним морем, Баб-ель-М андебською протокою, Аденською затокою та Суецьким каналом, що прокладений через Суецький переш ийок. Н а сході Євразія дуже близько «підходить» до берегів Північної Америки — їх розділяє неш ирока Берингова протока. Острови М алайського архіпелагу, я к і прилягаю ть із південного сходу, простягаю ться відносно недалеко від північного узбереж ж я Австралії. Південна А м ерика й А нтарктида відділені від Євразії ш ироки­ ми просторами океанів. ^1

Головне

♦ Євразія — найбільш ий материк Землі, яки й займає понад тре­ тину суходолу та складається з двох частин світу — Європи й А зії. ♦ Євразія леж ить переважно в П івнічній і Східній півкулях. Ве­ личезні розміри м атерика визначаю ть його положення в усіх гео­ графічних поясах П івнічної півкулі. 191 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

♦ М атерик омивається водами чотирьох океанів. Береги конти­ ненту сильно порізані численними морями, затоками й протоками. ♦ Величезні розміри континенту є однією з головних причин роз­ маїтості й контрастності його природних умов. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Із яких частин світу складається Євразія? Якими географічними об'єктами проходить умовна межа між ними? 2. у яких географічних поясах і півкулях лежить Євразія? 3. Які океани омивають Євразію? Який з океанів, на вашу думку, найбільше впливає на природу Євразії? чому? 4. Які материки є най­ ближчими «сусідами» Євразії? Які географічні об'єкти відділяють Євразію від інших материків? 5. визначте головні особливості географічного положення Євразії. 6. назвіть спільні й відмінні риси географічного положення північної Америки та Євразії. Практична робота 10

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Євразії.

позначте на контурній карті географічні об'єкти Євразії: миси: Рока, Дежньова, челюскін, піай; моря : північне, Балтійське, Середземне, чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, південнокитайське, Аравійське; затоки : Біскайська, Бенгальська, перська; протоки : Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Берингова; острови : великобританія, Ір­ ландія, Шпіцберген, нова Земля, Сахалін, Японські, великі Зондські (Каліман­ тан, Суматра, Ява), Філіппінські; півострови: Скандинавський, піренейський, Апеннінський, Балканський, Таймир, чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський.

§ 41. Дослідження та освоєння материка

Ви дізнаєтесь: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ як накопичувалися та розвивалися географічні знання про Євразію ♦ про дослідження найбільш віддалених та важкодоступних районів материка

Пригадайте: ♦ які давні цивілізації існували на території Євразії ♦ імена мандрівників і дослідників Євразії На початку ХХ ст., коли вже була відкрита А нтарктида, значні території внутріш ніх районів Євразії на картах позначалися білими плям ам и. Ц е було обумовлено віддаленістю , важкодоступністю та суворістю клім атичних умов цих місць. Багато м андрівників, що досліджували райони Євразії, покладалися лиш е на власні сили та прихильність долі. П різвищ а багатьох героїчних дослідників у ві­ чнені в географічних назвах. Величезна територія м атерика та су-

192 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

ворість природних умов, особливо на півночі та у внутріш ніх районах, обумовили й три­ валість його дослідження. ^ 1^ Розширення географічних знань про Євразію за часів Античності і Середньо­ віччя.

Н а території Євразії виникли й розви­ валися найдавніш і цивілізації Землі. Вправ­ ні мореплавці — греки й ф інікійці — зал и ­ ш или перш і записи про нові відкриті зем ­ лі, що служ или практичною вказівкою для м андрівників. Греки добре орієнтувалися в Середземномор’ї, плавали вздовж берегів Чорного моря, відкрили гирло Дунаю, Д ні­ стра, Дніпра, де створювали власні колонії. Залиш ки давньогрецьких поселень зберегли­ ся й на території У країни (Херсонес, Ольвія тощо). Греки пропливли за «Геркулесові стовпи» (Гібралтарська протока) і досягли П івнічного моря й Б ританськи х островів.

Рис. 1. Сторінка з праці Геродота «Історії».

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

військові походи Александра Македонського, а пізні­ ше — римських легіонерів також сприяли вивченню нових земель. Для опису своїх походів і відкриттів він брав із собою істориків, учених, інженерів і «кро­ комірів» (людей, які вимірювали пройдений шлях). птолемей І — один із полководців — був секретарем Македонського та вів щоденник, у якому не лише зано­ товував військові події, але й складав докладні описи територій, якими проходило військо. ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Геродот (V ст. до н. е.) здійснював три­ валі подорожі країнам и Сходу. Його праця «Історії» містить детальні описи ж и ття, по­ буту, звичаїв народів давніх ц и вілізац ій , яви щ природи та великих споруд (рис. 1). У Середні віки географічні знання про материк поповнювалися завдяки походам ві­ кінгів, поморів, хрестовим походам християн-місіонерів у Палестину.

Рис. 2. великий Шовковий шлях у Каталонському атласі (1375 р.). великий Шовковий шлях з'єднував Китай із Захо­ дом. ним користувалися купці від 500 р. до н. е. величезні каравани верблюдів, наванта­ жені шовковими тканинами, прянощами, рідкісними порода­ ми дерев, коштовним камінням, регулярно вирушали з Китаю на Захід. вони проходили всю Азію, діставалися Антіохії, а звідти морським шляхом прямували до Риму. 193 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

П одорож і іт а л ій ц я Марко Поло (1 2 7 1 — 1295 рр.) збагатили відомості про Індію, К итай, Ін ­ дійський океан. Завдяки подорожам купців із к а ­ раванами були складені карти торговельних ш ляхів (рис. 2). П ортугальський мореплавець Васко да Гама в 1499 р. вперше проклав морський ш лях із Європи в Індію. Арабський вчений і мандрівник Ібн Баттута на початку XIV ст. здійснив подорожі до Туреччини, на Балканський півострів, побував на півдні сучасної У країни, у Ц ентральній А зії, Індії, Індонезії, Китаї. Рис. 3. п. СеменовТянь-Шанський.

Рис. 4. М. пржевальський.

Рис. 5. С. Дежньов.

4^

Дослідження європейців у Центральній і Східній Азії.

Важкодоступні райони А зії почали досліджува­ ти лиш е в XIX ст. У 1856—1859 рр. російський ман­ дрівник Петро Семенов здійснив подорож на ТяньШ ань. Він зібрав колекції 1700 видів рослин, зразки 300 видів гірських порід. П. Семенов описав вер­ тикальну поясність Тянь-Ш аню, вивчив 23 гірські перевали, установив висоту снігової л ін ії, відкрив сучасне гірське зледеніння, досліджував озеро ІссикКуль, витоки річки Сирдар’ї. У пам ’ять про дослі­ дж ення ним Тянь-Ш аню в 1906 р. до його прізвищ а було додано другу частину «Тянь-Шанський» (рис. 3). У вивченні Ц ентральної А зії значною є роль Миколи Пржевальського (рис. 4), правнука запорізь­ кого козака Паровальського. Щ онайменш е 18 років свого ж иття він присвятив вивченню важкодоступних азіатських районів. М. П рж евальський дослі­ дж ував верхів’я великих річок Х уанхе та Я нцзи, наніс на карту північні окраїни Тибету, провів сер­ йозні к лім атичні спостереження території, зібрав найбагатш у ботанічну та зоологічну колекції, роз­ крив таємницю озера Лобнор. За роки досліджень П рж евальський здолав понад 33 тис. км. А кад ем ік Володимир обручев , автор кни г «П лутонія», «Зем ля С аннікова», «Золотош укачі в пустелі» та інш их, написав свої пригодницькі ро­ мани, ґрунтуючись на ф актах, зібраних ним в ек с­ педиціях. Він здолав Сибір і Середню Азію, Крим і К авказ, Північний Китай і Центральну Азію, прой-

194 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

шов місцями, де не ступала нога жодного європейського м андрів­ ника. П рироду Ц ентральної А зії також дослідж ували Г. П отанін, О. Воєйков, П. Козлов, М. Вавилов, Е. М урзаєв та ін. ^ 3^ Вивчення північних районів Азії, Сибіру, Далекого Сходу.

Відкриття північно-східного морського ш ляху, який з ’єднав Єв­ ропу зі сходом А зії через П івнічний Льодовитий океан, пов’язане з іменами відваж них землепрохідців: російський мореплавець Семен Дежньов (рис. 5) проплив уздовж північних узбереж материка, до­ слідж ував долини річок Л ена, К олима та Індигірка, відкрив про­ току м іж Азією та Америкою; у 1697— 1699 рр. сибірський козак Володимир Атяэсов подорожував Камчаткою , досяг П івнічних Курильських островів, склав опис відкритих земель. У XVII ст. росій­ ські землепрохідці, незважаю чи на суворі клім атичні умови, п р ак­ тично відкрили весь Сибір. За результатами їхніх досліджень були складені перші карти П івнічної А зії. ^1

Головне

♦ Вивчення території Євразії почалося ще за давніх часів і тр и ­ ває дотепер. ♦ Перш і відомості про азіатські країни були донесені європейцям завдяки мандрівкам Геродота, військовим походам, торговельним к а­ раванам. У Середні віки багато відкриттів було здійснено арабами та європейськими купцям и. ♦ Н аукові дослідження внутріш ніх районів А зії розпочалися л и ­ ше в ХІХ ст. Великий внесок зробили П. Семенов-Тянь-Ш анський, М. П рж евальський та ін. ♦ Дослідження північних областей А зії були здійснені російськи­ ми землепрохідцями. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Які райони Євразії досліджували представники давніх народів? чому обмін накопиченими географічними знаннями між державами давнини був усклад­ нений? 2. Які події Середньовіччя сприяли розширенню географічних знань про материк? 3. Які вчені зробили найважливіші відкриття в Центральній Азії? 4. Яке значення для розвитку географічної науки мали відкриття російських землепрохідців? чим вас зацікавили їхні відкриття? 5. чому в Євразії і в наші дні існують маловивчені райони? Практичні завдання ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Знайдіть на карті Євразії географічні назви, пов'язані з іменами її першо­ відкривачів і дослідників. 2. Складіть хронологічну таблицю «Розвиток географічних знань про Євразію» за текстом параграфа. 195 www.e-ranok.com.ua


розділ IV. материки північної півкулі III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

§ 42. Тектонічна будова. Рельєф. Корисні копалини

Ви дізнаєтесь: ♦ про особливості будови земної кори Євразії ♦ про загальні риси рельєфу материка та чинники його формування ♦ на які корисні копалини багаті надра Євразії

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ внутрішні та зовнішні рельєфоутворюючі процеси ♦ якими є особливості тектонічної будови Африки та північної Америки Із-пом іж інш их м атериків Є вразія ви різняється найбільш складним і різном анітним рельєфом. Євразія — єдиний материк, де гірські верш ини здіймаю ться на висоту понад 7000 м над рівнем моря. Ч отирнадцять із них навіть перевищують позначку 8000 м! Поряд із найвищ ими верш инами тут розташоване найбільше за плоРис. 1. Будова земної кори Євразії.

ТЕ КТО Н ІЧ Н І О Б ЛАС ТІ V І------ 1 кристалічні щити І___ І давньої платформи осадовий чохол давньої платформи області байкальської складчастості області каледонської складчастості

області кайнозойської складчастості області пізньомезозойського вулканізму

області герцинської складчастості

області кайнозойського вулканізму

осадовий чохол молодої платформи

області з корою океанічного типу

області мезозойської складчастості

Розломи

Масштаб 1:150 000 000

Рис. 2. Етна — найвищий діючий вулкан Європи (3343 м), розта­ шований на острові Сицилія. на вершині вулкана є чотири по­ стійно діючі кратери. За давніми віруваннями місцевих жителів, Етна був кузнею бога вогню та покровителя ковальського ремес­ ла вулкана, який кував обладунки та зброю для богів і героїв. у 1614 р. відбулося найдовше виверження Етни, яке тривало десять років.

196 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

щею та найвищ е н агір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибш а западина суходолу: береги Мертвого моря леж ать на 395 м нижче від рівня моря. Н адзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні. ^ 1^ Тектонічна будова.

Н а відміну від інш их м атериків, основу Є вразії складаю ть д ек іл ь к а давніх платф орм , сполучених м іж собою різн о вік о ви ­ ми складчастим и поясами. Образно к аж у ч и , Є вразія складається з кількох континентів, з ’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, К и т а й ська — разом із П івнічною Америкою формували єдиний материк — Лавразію . До них п ізн і­ ше приєдналися А равійська й Індостанська платформи — улам ки давньої Гондвани. Н а карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Є вразія за­ ймає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та А фрикано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім ’я та у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гім алайський складчаст ий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбереж ж я, я к на інш их м атериках, а у внутріш ніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбереж ж я м атерика на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський. У поясах складчастості складкоутворення ще не заверш илося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’я зк у з цим у таких міс­ цях спостерігаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільш ими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсміч­ ного поясу є Е т н а (рис. 2) і В езувій. Діючі вулкани А зії — Ключевська Сопка, Ф удзіяма, К ракат ау та інш і — входять до Тихоокеан­ ського сейсмічного поясу. 4^

Загальні риси рельєфу.

П оясн и ти р о зташ у ван н я основних форм рельєф у м атер и к а допом ож е зістав л ен н я ф ізи ч н о ї к ар т и Є вразії та к ар т и будови земної кори. У м еж ах платф орм сф орм увався рівн и н н и й рельєф різн ої висоти. Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська р івнина, я к а утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я 197 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Рис. 3. Середньосибірське плоскогір'я займає величезні простори між річками Єнісей і Лена. висота плоскогір'я ко­ ливається між 500 і 700 м над рівнем моря. найбільш піднесені масиви розташовані на північ­ ному заході, де окремі з них до­ сягають 1700 м. Це плоскогір'я є одним із найдавніших на Землі. (рис. 3), В ели ка К ит айська р ів н и н а , плоскогір’я Д е к а н , рівнини А равійського півострова. Молодим платформам — Західносибірській і Т уранській, що тривалий час були вкриті водами морів, — відповідають одноймен­ ні низовини. Великі простори м атерика належ ать до складчастих споруд п а­ леозойського віку. У цей період 300—800 млн років тому утворили­ ся Скандинавські та Уральські гори, хребт и А лт аю , Саянів, ТяньШ аню, К уньлуню . У наступні геологічні епохи значно зруйновані зовніш німи процесами гори омолоджувалися та знову піднімалися окремими гігантськими брилами. В областях альпійської складчастості утворилися гігантські гір­ ські системи. У межах А льпійсько-Гімалайського складчастого по­ ясу простягнулися гірські споруди: Піренеї, А льп и , А п ен нінські та Б алканські гори, К арпат и (рис. 4), Кримські гори, К авказ, Памір, Гімалаї. Рис. 4. Гірська система Карпат витягнулася у вигляді підко­ ви на 1500 км у центральній частині Європи. Це середньови­ сотні гори з безліччю низовин, перевалів, долин, мальовни­ чих округлих вершин. частину Карпат, розташовану в межах україни, довжиною близько 280 км, називають українськими Карпатами.

www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

Тихоокеанський пояс простягається від Камчатки до Зондських островів у вигляді гігантської острівної дуги із сотнями вулканічних вершин. Поряд із нею розташовані найглибш і океанічні жолоби: Маріанський, Ф іліппінський, Курило-Камчатський. У ф орм уванні рельєф у Є вразії в ел и к у роль відіграю ть зо ­ вніш ні процеси. У північній частині м атерика багато льодовико­ вих форм рельєф у, що утворилися в період давнього зледеніння. У внутріш ніх пустельних районах м атерика панує вітер. Його д і­ яльн ість приводить до утворення барханів і дюн у піщ аних пус­ тел ях, «еолових м іст». Водно-ерозійні процеси стаю ть причиною зрізаності рельєфу. 4^

Відмінності в рельєфі Європи та Азії.

За особливостями рельєфу європейська й азіатська частини м а­ терика мають низку розбіжностей. У Європі близько 2 /3 поверхні зайнято рівнинам и, серед я к и х переваж аю ть низовини. Гори зде­ більшого невисокі. Винятком є А льпи, я к і простягнулися на понад

Рис. 6. профіль рельєфу Азії за 90° сх. д.

199 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

РОЗДІЛ IV. МАТЕРИКИ північної ПІВКУЛІ III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 1000 км, із вкритими снігами й льодовиками гострими верш инами, більш ість із як и х перевищують 4000 м (рис. 5). Н айвищ а верш ина Альп і Європи — гора М онблан (4807 м). Середня висота А зії майж е втричі більш а за європейські показ­ ники. Б лизько 3 /4 території зайняті піднятими формами рельєфу: гірськими хребтами, нагір’ям и та плоскогір’ями. Вони розташ овані в центральній частині А зії та уздовж її окраїн (рис. 6). Н айвищ і нагір’я й гори тягнуться на тисячі кілометрів, серед них — найграндіозніше підняття земної кулі — гори Гімалаї з найвищою вершиною світу Джомолунгмою (8848 м) (рис. 7) і найбільш е у світі н агір’я Тибет. Д ля А зії х арактерн а найбільш а ам плітуда коливань висот. Р ізни ця м іж западиною Мертвого моря та найвищ ими верш инами Гімалаїв перевищ ує 9 км. ^ 4^ Корисні копалини.

Євразія посідає провідне місце у світі за запасами нафти та природного газу, руд кольорових металів. Із виходами на поверхню магматичних і метаморфічних порід у виступах фундаменту платформ і в горах пов’язані найбільші родо­ вища рудних корисних копалин. Багаті родовища залізних і марган­ цевих руд леж ать у надрах Східноєвропейської рівнини, Уральських гір, Скандинавського півострова, Індостану. Уздовж усієї східної окраїни материка тягнеться пояс гірських систем, багатих на родо­ вищ а олова й вольфраму. У породах докембрійського фундаменту давніх платформ є золото, срібло, платина. У Євразії багато родовищ осадового походження. Тут зосеред­ ж ена значна частина світових запасів паливних корисних копалин. Родовищ а нафти розташ овані в зни ж енн ях давнього фундаменту, у передгірних западинах, на окраїнах платформ, на шельфі морів. Найбільш і запаси нафти є на Аравійському півострові, у районі П ер­ ської затоки, у Західному Сибіру, на Східноєвропейській рівнині, на ш ельф і Північного моря. Природний газ добувають на Східно­ європейській і Західносибірській рівнинах, Туранській низовині, із дна Північного моря. Великі вугільні басейни розташ овані в осадовому чохлі Схід­ ноєвропейської, Індостанської, К итайсько-К орейської та Південнокитайської платформ. Винятково багата Євразія й на нерудні корисні копалини. На півострові Індостан, острові Ш рі-Л анка зосереджені найбільші у світі родовища синіх сапфірів і рубінів. У давньому фундаменті Середньо200 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

то ©

Рис. 7. найвища вершина світу має кілька назв. Джомолунгма — «Мати богів Зем­ лі» — так називають її тибетці; Сагарматха — «володар світу» — непальці. Абсолютна висота вершини — 8848 м — була визначена в 1852 р. на честь керівника індійської топографічної служби англійця Джорджа Евереста їй дали ще одну назву — Еверест. сибірського плоскогір’я виявлена особлива порода — кімберліт, я к а містить алмази. Головне

♦ Рельєф Євразії сформувався під впливом внутріш ніх і зовніш ­ ніх сил та характеризується різноманіттям і контрастністю. ♦ В основі м атерика леж ить декілька давніх та молодих п лат­ форм, з ’єднаних м іж собою областями складчастості. ♦ Європейська частина Євразії є більш рівнинною, ніж азіатська. В А зії розташ ована найвищ а гірська система у світі — Гімалаї з вер­ шиною Джомолунгма. ♦ Н адзвичайно складна будова земної кори та рельєфу Євразії обумовлює різноманітність природи материка. ♦ За запасами нафти, природного газу, к ам ’яного вугілля, зал із­ них руд Євразія посідає перше місце серед інш их континентів. Запитання та завдання для самоперевірки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1. Які платформи лежать в основі материка Євразія? назвіть їх. Як вони від­ різняються за віком? Які рівнини відповідають цим платформам? 3. у яких районах Євразії розташовані області складчастості? утворення яких гірських систем із ними пов'язано? 4. чим рельєф Євразії відрізняється від рельєфу інших материків? 5. у чому полягають основні причини різноманіття форм поверхні Євразії? 6. Якими причинами обумовлене утворення поясів склад­ частості на території Євразії? Яким чином виявляється їхня активність? 7. За запасами яких корисних копалин Євразія посідає провідні місця у світі? Поміркуйте ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Які зовнішні сили вплинули на формування рельєфу Євразії? наведіть кон­ кретні приклади результатів зовнішніх рельєфоутворюючих процесів. 201 www.e-ranok.com.ua


Р О З Д ІЛ

!V .

М А Т Е Р И К И

п

і в

н

і ч

н

о

ї

п

і в

к у л

і

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Практична робота 10 (продовження)

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Євразії. п о з н а ч т е П ір е н е ї, м а л а ї

н а

к о н т у р н ій

А п е н н ін и ,

к а р т і

К а р п а т и ,

рівнини :

(г. Д ж о м о л у н г м а ) ;

К и т а й с ь к а ;

низовини:

С е р е д н ь о с и б ір с ь к е , К л ю ч е в с ь к а

С о п к а ,

н ів н і

о с т а н н і і

р о к ів ;

в у л к а н із м у

н я

1 0 0

й

нагір'я:

Ін д о -Г а н г с ь к а , Т и б е т ,

гори:

Є в р а з ії: К а в к а з ,

А л ь п и ,

Т я н ь -Ш а н ь ,

З а х ід н о с и б ір с ь к а ,

плоскогір'я:

М е с о п о т а м с ь к а ;

вулкани :

Ір а н с ь к е ;

Г і­

в е л и к а

Г е к л а ,

Б е з у в ій ,

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ д ж е р е л а

в и в е р ж е н н я б )

я к і

в ж и в а ю т ь

р у й н ів н о ї

р е л ь є ф у

у р а л ь с ь к і,

Ф у д з ія м а .

д о д а т к о в і

з е м л е т р у с и

ф о р м и

С х ід н о є в р о п е й с ь к а ,

п р и к а с п ій с ь к а , Д е к а н ;

Працюємо самостійно В и к о р и с т о в у ю ч и

о с н о в н і

С к а н д и н а в с ь к і,

е н е р г ії

у

з а п о б іж н і р із н и х

г е о г р а ф іч н и х

в у л к а н ів з а х о д и

к р а їн а х

з е м л е т р у с ів

і

з н а н ь ,

в ід б у в а л и с я б о р о т ь б и

м а т е р и к а ;

з

в )

н а

в и з н а ч т е : т е р и т о р ії

н а с л ід к а м и ч и

м о ж л и в е

а )

я к і

р у й ­

Є в р а з ії

з а

з е м л е т р у с ів в и к о р и с т а н ­

в у л к а н із м у .

§ 43. Загальні риси клімату Ви дізнаєтесь: ♦

п р о

ч о м у

о с о б л и в о с т і н а

м а т е р и к у

Пригадайте: ♦

о с н о в н і

о с о б л и в о с т і

п р о я в ів

к л ім а т о т в ір н и х

ф о р м у ю т ь с я

ч и н н и к ів

н а д з в и ч а й н о

н а

т е р и т о р ії

р із н о м а н іт н і

Є в р а з ії

к л ім а т и ч н і

у м о в и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

к л ім а т о т в ір н і

ч и н н и к и

к л ім а т и ч н и х

у м о в

т а

т и п и

ц и р к у л я ц ії

П ів н іч н о ї

п о в іт р я н и х

м а с

А м е р и к и

Євразія — материк клім атичних контрастів: понад чверть кон­ тиненту на півночі займають області багаторічної мерзлоти та при­ близно стільки ж , але на південному заході та центральних части­ нах, — спекотні пустелі та напівпустелі. К оливання температури у внутріш ніх районах можуть перевищ увати 40 °С за добу та 100 °С протягом року! Полюс холоду П івнічної півкулі розташований не по­ близу Північного полюса та не в криж аній Гренландії, а на північ­ ному сході А зії — на Оймяконському нагір’ї. Виняткове різноманіття клім атичних умов Євразії обумовлене гігантськими розмірами м атерика та складною взаємодією кліматотвірних чинників. ^ 1^ Сонячна енергія. Циркуляція атмосфери.

Положення Євразії в усіх широтах П івнічної півкулі визначає нерівномірне надходж ення на її поверхню сонячного тепла й не­ однакове нагрівання суходолу в різних його частинах. Відмінності в кількості сонячної енергії, одержуваної м атериком, визначаю ть і різницю температур у різних його районах (рис. 1). Так, середні 202 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

температури січня на Індостані та А равійському півострові дорівню­ ють +25 °С, а на Т а й м и р і------32 °С. Над Євразією утворюються всі типи повітряних мас, завдяки яким відбувається перерозподіл температур та опадів над поверхнею материка. Основна частина Євразії розташ ована в помірному поясі, де переважає західне перенесення повітряних мас. Західні вітри про­ тягом усього року приносять з Атлантичного океану в європейську частину материка вологу, знижую ть літні температури й підвищ у­ ють зимові. Завдяки цим вітрам і теплій П івнічноатлантичній течії на північному заході Європи зима набагато тепліш а, ніж у Північній Америці на тих самих ш иротах. П ом’якш ую чий вплив А тлантики змінює ш иротний розподіл ізотерм на субмеридіональний. К ількість опадів на Британських ост­ ровах та заході Європи перевищ ує 1000 мм на рік. У міру просу­ вання на схід у глиб континенту атлантичне повітря набуває конти­ нентального характеру — влітку температури підвищуються, взимку знижую ться, а кількість опадів зменш ується до 300—400 мм на рік. Однак через велику порізаність території Європи й відсутність ви­ соких гірських хребтів процес перетворення морських повітряних Рис. 1. Клімат Євразії.

понад

Масштаб 1 :1 5 0 0 0 0 0 0 0

т е м п е р а т у р а п о в іт р я

в ГРАД у САХ ц е л ь с ія Абсолютний + 15° мінімум СЕРЕДНЬОРІЧНА температури КІЛЬКІСТЬ Абсолютний ОПАДІВ + 3 6 ° максимум У МІЛІМЕТРАХ температури

— Ь24°— Ізотерми січня — 1-24°— Ізотерми липня ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ НАПРЯМ ВІТРУ .................. ... у січні

Рис. 2. Циклон над північною Атлантикою (вигляд із космосу).

у липні

203 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ IV. МАТЕРИКИ північної ПІВКУЛІ I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

мас на континентальні над Європою відбувається повільно й к л ім а­ тичні умови змінюються тут поступово. Тільки за Уральськими го­ рами протягом усього року панують континентальні повітряні маси. Н а північну й середню частини Євразії значний вплив мають арктичні повітряні маси з Північного Льодовитого океану. Вторгнен­ ня арктичного повітря всередину материка викликає різке зниження температури й зменш ення кількості опадів. Д ля півдня й сходу Євразії характерна мусонна ци ркуляц ія, я к а виявляється у взаємодії м іж материком та океанами. Мусонні вітри дмуть влітку з Індійського й Тихого океанів, а взим ку — із суходолу. Із літнім мусоном пов’язан а активізація циклонів, я к і за­ роджуються в Тихому океані. Вони налітаю ть на узбереж ж я Східної й Південно-Східної А зії у вигляді азіатських ураганів — т айф унів. Тайфуни несуть рясні зливові дощі, повені, що викликаю ть сильні руйнування. Завдяки своєму розташуванню переважно в помірних широтах Європу систематично «атакують» циклони, я к і найчастіш е зародж у­ ються в П івнічній А тлантиці біля острова Ісландія (рис. 2). У південно-західній частині м атерика формуються тропічні по­ вітряні маси. Над пустелями А равійського півострова утворюються пасати, я к і несуть гаряче й сухе повітря в пустелі А фрики (рис. 3). Н а південному сході м атерика пасати, я к і утворюються над Тихим океаном, приносять понад 2000—3000 мм опадів на рік. На території острівної частини південного сходу Євразії цілий рік п а­ нують ж ар к і й вологі екваторіальні повітряні маси. 4^

Вплив рельєфу та океанічних течій.

Велике значення для формування клім ату Євразії має рельєф. Рівнинний і середньовисотний рельєф європейської частини не пе­ реш кодж ає проникненню вологого повітря з Атлантичного океану далеко на схід, а холодних повітряних мас із Північного Льодови­ того океану — на південь. В азіатській частині відсутність гірських хребтів на півночі також сприяє проникненню холодного арктичного повітря вглиб аж до гір Ц ентральної А зії. Пояс гірських хребтів на сході й Гімалаї на півдні перегороджують ш лях вологим мусонам усередину материка. Б іл я підніж південних схилів Гімалаїв випадає 10 000—12 000 мм опадів щорічно. Внутрішні райони А зії, «закриті» горами від впливу океаніч­ них повітряних мас, відрізняю ться особливо сухим і різкоконтинен­ тальним кліматом. Тут утворилися величезні пустельні простори, я к і мають значні амплітуди добових температур (рис. 4, 5). 204 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

Д ля північного сходу Євразії х а ­ рактерні застої холодного важкого пові­ тря в улоговинах серед гір. У м іж гірній западині поблизу сибірського селищ а Оймякон леж ить Полюс холоду П івніч­ ної півкулі Зем лі, де була заф іксована найниж ча тем п ер а ту р а------71,2 °С. Н а ф о р м у ван н я к л ім а т у п р и б е­ реж н и х районів Є вразії значним чином вп ли ваю ть течії. Т ак, зав д я к и П ів н іч ­ н о а т л а н т и ч н ій т еч ії поб ли зу з а х ід ­ ного у зб ер еж ж я С кан динавського п ів ­ острова нульова ізотерм а під ій м ається аж до 70° пн. ш ., а півд ен н о -зах ід н а ч а ст и н а Б арен ц о во го м о р я, щ о р о з­ таш оване за П о ляр н и м колом , н ік о л и не зам ерзає. З ав д я к и течії Куросіо, щ о проходить вздовж Я пон ських островів, їх н ій к л ім ат тепліш ає, а к іл ь к іс ть о п а­ дів збільш ується під час п роходж ення м усонних вітрів із Тихого океану. Н а значних просторах Євразії, за­ йнятих горами й плоскогір’ями, просте­ ж ується вертикальна клім атична пояс­ ність.

Рис. 3. Аравійські пустелі посіда­ ють друге місце у світі за площею (2,3 млн км2) після пустелі Сахара. Третину поверхні складають піщані пустелі, серед яких найбільшими є Великий Нефуд на півночі та Рубель-Халі на півдні. Тут спостерігають­ ся великі добові коливання темпе­ ратур. Так, удень яйце, залишене на піску, протягом 10 хв може перетво­ ритися на яєшню. Уночі ж від холоду навіть тріскаються камені.

Головне

♦ Різноманітність клім атичних умов Євразії пов’язан а з її величезними роз­ мірами, великою протяжністю з півночі на південь, впливом океанів, складним рельєфом. ♦ Над Євразією утворюються всі типи повітряних мас. У помірних широтах па­ нують західні вітри, я к і істотно вплива­ ють на клім ат Європи. Східні й південні райони перебувають під впливом мусо­ нів. У тропічних ш иротах утворюються пасати. ♦ П овітрян і маси з А тлантичного й Північного Льодовитого океанів прони-

Рис. 4. Пустеля Гобі в Центральній Азії являє собою цілу смугу пустель загальною площею понад 1 млн км2, які простягаються із заходу на схід на 1750 км при ширині 600 км. Клі­ мат пустель різкоконтинентальний: коливання температур складають від -40 °С у січні до +45 °С у липні. 205 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ IV. МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111 Рис. 5. Такла-Макан — одна з найбільших піща­ них пустель світу. Часто її називають пекельною пустелею. Її суворий характер відображ ений у самій назві: з уйгур сько ї мови «такла-макан» означає «підеш і не повернешся». Влітку піски настільки нагріваються, що можна кип'ятити воду, а взим ку температура падає до -2 0 °С. Цілий р ік тут дмуть сильні вітри, а пилові бурі та урагани — звичне явище. Століттями ТаклаМ акан була головною переш кодою та вип р о ­ буванням для подорож ніх на Великому Ш овко­ вому шляху.

каю ть далеко в глиб материка. Вплив Тихого та Індійського океанів обмежується південними й східними частинами континенту. ♦ Д ля внутріш ніх районів Євразії, віддалених від усіх океанів, характерним є різкоконтинентальний клім ат із дуже холодною зи ­ мою та спекотним літом. З апи та нн я та за в д а н н я дл я с а м о п е р е в ір ки ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1 . Назвіть причини надзвичайного різноманіття кліматичних умов Євразії. 2 . У скільки разів відрізняється кількість сонячної радіації, яку отримую ть південні й північні райони материка? Як це позначається на температурних показниках? 3. Які типи атмосферної циркуляції впливають на формування клімату Євразії? 4 . Як впливає на клімат Євразії кожний з океанів? Які океани мають вплив на клімат України? 5. У яких районах Євразії найбільш відчут­ ний вплив океанічних течій? Як змінився б клімат цих районів, якби цих течій не було? 6. Де в Євразії розташовані території, які відрізняються різкоконти­ нентальним кліматом? Чим обумовлена контрастність їхніх кліматичних умов? П о м ір к у й те ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ Спрогнозуйте, які зміни клімату відбулися б в окремих частинах Євразії, я к­ би: а) гори Гімалаї були розташовані на півночі Західносибірської низовини; б) на сході Євразії розташовувалися великі низовини; в) гори Альпи мали не широтне, а меридіональне простягання; г) Африка була розташована на такій самій відстані від Європи, як Австралія від Азії.

П р а кти чн а роб ота 10 (п р о д о в ж е н н я )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Євразії. Позначте на контурній карті географічні об'єкти Євразії: пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі.

Ф

П р а кти ч н і за в д а ння ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 1 . За картами атласу простежте зм іну температур повітря січня й липня уздовж меридіанів 40° і 100° сх. д. та паралелі 50° пн. ш. Впливом яких

206 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III INI nil INI III INI INI III INI INI INI III INI INI III МИnil INI III INI INI III INI INI INI III МИINI II

чинників обумовлена зміна температурних показників уздовж зазначених напрямків? 2. З'ясуйте, де розміщуються райони максимального й мінімального випадан­ ня опадів, і поясніть причини їхнього нерівномірного розподілу. 3. порівняйте температурний режим і випадання опадів у Євразії та північній Америці.

§ 44. Кліматичні пояси та типи клімату Ви дізнаєтесь: ♦ у яких кліматичних поясах розташована Євразія ♦ які типи клімату сформувалися на території материка

Пригадайте: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ основні й перехідні кліматичні пояси та їхні ознаки

Географічне положення, величезні розміри Євразії та складний рельєф визначаю ть надзвичайне різноманіття її клім атичних умов. Євразія розташ ована в усіх клім атичних поясах П івнічної півкулі, у межах як и х виділяю ться всі типи клім ату Землі. П орівняно з ін ­ шими материками, для Євразії характерне поширення континенталь­ них типів клімату. Гі

Арктичний і субарктичний клімат.

Д ля найпівнічніш их островів Євразії, а в азіатській частині й для узбереж ж я материка, що прилягає до Північного Льодовитого океану, характерний аркт ичний клім а т . Тут протягом року панує сухе й холодне арктичне повітря. С убаркт ичний пояс простягається вузькою смугою, захоплю ­ ючи острів Ісландія, північну частину Скандинавського півострова й поступово розширюючись на схід. К лімат тут субарктичний із су­ ворою тривалою зимою й порівняно теплим, але коротким літом. Взимку панують арктичні повітряні маси, а влітку — помірні. Н а південному узбережжі Баренцового моря й півночі С кандинавсько­ го півострова зим а більш волога й м ’я к а , а літо прохолодне, що пов’язано із впливом теплої Н орвезької течії (відгалуж ення П івніч­ ноатлантичної). 4^

Типи клімату помірного поясу.

Н айбільш ш ирока й масивна частина Євразії леж ить у межах помірного клімат ичного поясу (рис. 1). Завдяки великій протяжності із заходу на схід і різноманіттю форм рельєфу в його межах виді­ ляю ть чотири клім атичні області. 207 www.e-ranok.com.ua


розділ

IV. материки північної півкулі

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

°С

Оймякон

°С 20

мм 400

300

10 о

мм 200

200

-10

100

-20

о

[а [б е и Рис. 1. Діаграми річного ходу температури та опадів помірного поясу Євразії. О бласть морського к л ім а т у вк лю чає к р ай н ій зах ід Є вразії уздовж берегів А тлан тичного океану. Тут протягом усього року к л ім ат ф орм ується під впливом п о вітр ян и х мас з А тлантичного океану. Л іто прохолодне, зи м а відносно тепла. О пади випадаю ть п ротягом усього р оку. П ід час п р о х о д ж ен н я ц и к л о н ів погода ш видко зм іню ється: в л ітк у м ож уть бути похолодання, взи м к у — відлиги. Н а схід до У ральських гір розташ ована область помірно кон­ т инент ального клім а т у, я к а переходить від морського до конти­ нентального. За умови віддалення від океану зростає різниця літніх і зимових температур, зим а стає холоднішою, опадів менше, і ви­ падають вони здебільшого влітку. Значна частина А зії за Уралом — Сибір і Ц ентральна А зія — леж ить в області конт инент ального клім а т у, де цілий рік панують континентальні повітряні маси. П ротягом тривалої зими поверхня суходолу сильно переохолодж ується, а влітку перегрівається, ство­ рюючи великі температурні контрасти м іж порами року. П овітряні маси з океанів сюди майж е не доходять, тому опадів випадає мало. Відсутність снігу взим ку приводить до промерзання ґрунту на ве­ лику глибину. Н а сході Євразії леж ить область мусонного клім а т у, я к а х а­ рактеризується різким и відмінностями температур, опадів і показ­ ників зволоження влітку і взимку. Літній мусон приносить вологе повітря з Тихого океану, тому літо тепле й дощове. Зимовий мусон несе холодне континентальне повітря з внутріш ньої сильно охоло208 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

дженої частини материка, де взим ку утворюється область високого тиску. Унаслідок цього зима суха й морозна, із сильними вітрами. 4^

Клімат субтропічного, тропічного, субекваторіального та екваторіального поясів.

Субтропічний клім а т и чни й пояс пролягає через усю Євразію від Піренейського півострова на заході до Я пон­ ських островів на сході. Тут виділяю ть області середзем­ номорського, континентального й мусонного клімату. Область субтропічного середземноморського клім ату охоплює територію узбереж ж я Середземного моря на пів­ денному заході Євразії. У літній період Середземномор’я перебуває під впливом тропічних повітряних мас, установ­ лю ється суха ж ар к а погода. Взимку вітри з А тлантично­ го океану приносять вологе повітря помірних широт, тому зима дощова й тепла (рис. 2а). У центральній частині субтропічного поясу клім ат субтропічний континентальний зі спекою влітку, холодною зимою й невеликою кількістю опадів. Н а сході субтропіч­ ного кліматичного поясу леж ить область субтропічного му­ сонного клім ату з характерним для нього сезонно-вологим режимом опадів (рис. 2б). Розміщ ення тропічного клім ат ичного поясу в Євра­ зії має, на перший погляд, незвичайну особливість. Сухий пустельний тропічний клім ат формується на Аравійському півострові, півдні Іранського нагір’я й на частині низовини уздовж річки Інд (рис. 2в). Н а схід тропічний пояс закінчується й заміщ ується субекват оріальним поясом із мусонним кліматом. Такий зсув субекваторіального поясу далеко на північ відбуваєть­ ся завдяки дії мусонів з Індійського океану. У літню пору на півостровах Індостан, Індокитай, Ф іліппінських остро­ вах панує вологе екваторіальне повітря, принесене мусо­ ном, тому літо в субекваторіальному поясі ж арке й дуже вологе (рис. 3, 4). Взимку територія півостровів перебуває під впливом сухого зимового мусону, як и й дме з материка. У резуль­ таті на півночі субекваторіальний пояс межує із субтро­ пічним. Це єдине місце на Землі, де спостерігається таке «сусідство».

°С 40

Севілья 590 м

мм

400

зо

300

20

200

10

100

0

0 а

мм 400 300 200

100

0

Рис. 2. Діагра­ ми річного ходу температури та опадів субтропіч­ ного й тропічно­ го кліматичних поясів.

209 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

черапунджі — найвологіше місце на планеті. Містечко розташоване в Індії посеред гірської долини у своєрідній вирві на висоті 1300 м над рівнем моря. Мусони з океану не­ суть вологе повітря, стикаються з горами, на­ магаючись їх подолати, та віддають величезну кількість вологи. Середня кількість опадів — близько 11 430 мм на рік, тобто близько 3 см щоденно. Рекордна кількість опадів випала в 1861 р. — 22 987 мм! усі опади випадають за п'ять місяців майже безперервних злив. по­ тім настає період сухого сезону. Р и с .

Черапунджі 1313 м

3 .

Е ква т о р іа льни й пояс охоплює півострів М алакка й більш у частину Зондських островів. Тут переважаю ть екваторіальні повітряні маси та зниж ений атмосферний тиск. Висхідні потоки повітря спричиняю ть велику к іл ь­ кість опадів — 1000—3000 мм на р ік, я к і випадаю ть рівномірно протягом року. Постійно високі температури повітря тримаю ться на рівні +24...+28 °С.

мм 250 0

240 0

1800 1700 1600

^1

Головне

♦ Є вразія розташ ована в усіх клім атични х поясах Землі. Н айбільш им і найш ирш им на материку є помір­ ний клім атичний пояс. Він характеризується значною неоднорідністю клім атичних умов із заходу на схід. ♦ Т ільки в Євразії тропічний клім атичний пояс не утворює суцільної смуги; у Південно-Східній А зії м еж ­ ують субтропічний і субекваторіальний пояси. ♦ У Євразії спостерігається переваж ання за площею територій із континентальним типом клімату.

1500 1400 1300

1200

1100 700 600

З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

........................................................

у яких кліматичних поясах розташована Євразія? чим це обумовлено? у яких кліматичних поясах Євразії декілька кліматичних областей? чому? у яких кліматичних поясах є області з континентальним типом клімату? чим пояснюється їхня наявність? Який кліматичний пояс займає на території материка найбільшу площу? у якому кліматичному поясі розташована україна? Який тип клімату характерний для її те­ риторії? 1 .

500

°С

2 .

40

400

ЗО

300

20

200

10

100

3 .

4 .

5 .

0

0

Р и с .

4 .

Кліматична діаграма субекваторіального поясу Євразії.

210 www.e-ranok.com.ua


Тема 2. Євразія ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Практична робота 11

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

1. установіть, яким типам клімату помірного поясу відповідають кліматичні діаграми на рис. 1 у параграфі. 2. Складіть коротку характеристику кожного типу клімату. 3. наведіть приклади територій материка, на яких поширений кожний тип клімату. відповіді подайте у вигляді таблиці (у зошиті). Кліматична діаграма

Тип клімату

Характерні риси, t °С, опади

Територія поширення

Практичне завдання ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ порівняйте набір і розміщення кліматичних поясів Євразії та північної Аме­ рики, використовуючи карти атласу.

§ 45. Води суходолу. найбільші річки Ви дізнаєтесь: ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ♦ про загальний розподіл внутрішніх вод Євразії ♦ про найбільші річкові системи материка та їхні особливості

Пригадайте: ♦ чинники, що впливають на забезпеченість материка внутрішніми водами ♦ назви найбільших річок Африки, Австралії, північної та південної Америки

У Євразії представлені всі види внутрішніх вод. Територією м а­ терика протікаю ть багато довгих і повноводних річок (рис 2). Тут розташовані найглибше та найбільше за площею водної поверхні озе­ ра. У Євразії сформувалися найпотуж ніш ий ш ар багаторічної мерз­ лоти, грандіозні гірські льодовики, колосальні запаси підземних вод. ^ 1^ Загальна характеристика внутрішніх вод.

У зв’язк у зі значними відмінностями клім атичних умов та осо­ бливостями рельєфу внутрішні води розподілені територією материка нерівномірно. Н айбільш розвинена гідрографічна мережа на заході, півночі, сході й південному сході материка. Стікаючи з гір і висо­ чин, що розташовані у внутрішніх районах, річки прямують до океа­ нів. Загальний обсяг річкового стоку в Євразії — найбільший у світі. Н айдовш а та найповноводніш а річка — Лнцзи (5800 км) (рис. 1). Х арактерною рисою внутріш ніх вод Євразії є величезна площ а басейнів внутрішнього стоку (30 % площі материка). За їх загальною площею Євразія не має собі рівних. 211 www.e-ranok.com.ua


З-НАІЧОК

розділ

ІV. материки північної півкулі

III1111III11111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

У Євразії багато озер, різних за розміром, водним режимом і походженням. Особливо багато озер на північному заході Євразії в умовах вологого прохолодного клімату. Євразія має значні запаси підземних вод. Н айбільш і артезіан­ ські басейни розташовані м іж ш арами осадових порід у надрах вели­ ких рівнин. З областями складчастості пов’язані виходи мінеральних вод, що мають лікувальні властивості, серед яки х найбільш відомі цілющ і дж ерела Карлових Вар у Ч ехії, Віші у Ф ранції, в У країн­ ських К арпатах, на К ам чатці, Я понських островах. У внутріш ніх частинах А зії, де поверхневий стік розвинений слабо, із виходами підземних вод пов’язане утворення великих оазисів. В Ісландії та на Камчатці багато гейзерів.

Рис. 1. Басейни стоку річок в океани й безстічні області.

5ь МОРЕ

оз. Балхаш

Басейни стоку річок в океани:

даю®"

т

;

І Атлантичний Ц

Індійський

% а- Г “ ®

в Північний — 1 Льодовитий І Тихий Безстічні області та _| області внутрішнього стоку Межі водозбірних басейнів Межі океанів

11022 Позначки глибин

------у.оЯ-

=© ГАВІЙСЬНЕ , море

>аоі

Ьекгапъсым затока

■Ш ц

-Л а н к а

ШКАЛА ГЛИБИН У МЕТРАХ

І

І

І

І 1200 І0

глибше 6000 4000 2000 М асш таб

1 :1 0 0 0 0 0 0 0 0

212 www.e-ranok.com.ua

ФІ

*]\

:


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Б агаторічна м ерзлота в Є вразії займ ає найбільш і площ і у світі. Вона вкриває майж е 1/3 території А зії. Товщина мерзлого ш ару гір­ ських порід коливається від кількох метрів на північному заході до 1200 м на півночі. Навесні та влітку, коли верхній ш ар мерзлих порід роз­ тає, утворюються численні болота. Сучасне зледеніння Євразії охоплює остро­ ви А рктики й найбільш високі гірські системи. 4^

Розподіл річкових систем.

Н айбільш ою водостічною площею х а р а к ­ теризується П івнічний Льодовитий океан. Сю­ ди несуть свої води так і великі річки, я к Об, Єнісей, Лена (рис. 3). М айже всі річки басейну П івнічного Льодовитого океану мають снігове ж и влен н я. В зим ку вони надовго замерзаю ть. Другим за величиною є басейн Тихого оке­ ану. Йому належ ать річки півострова Індокитай і Східної А зії, серед як и х найбільш ими є Янцзи, Хуанхе, Амур, Меконг (рис. 4). М айже в усіх річок цього басейну переважає дощове ж ивлен­ ня. У верхів’ях вони гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаю ться в товщі гірських порід. Третій за величиною — басейн Індійського океану. До нього належ ать переважно річки, я к і беруть початок на Тибетському й Вірменському нагір’ях, у Гім алаях. Це Інд, Ганг із притокою Брахмапутрою (рис. 5), Тигр і Євфрат. Р іч к и цього басейну мають головним чином дощове ж ивлення, а у верхів’ях — льодовиково-дощове. В літку всі річки під час мусонних дощ ів і т а ­ нення гірських льодовиків сильно розливаються, взим ку — міліш аю ть. Особливо вели ка повінь буває на річці Ганг, коли рівень води піднім а­ ється на 10—12 м. В Атлантичний океан і його моря впадають річки Західної, П івденної та частково Східної Європи. Р ічкова мережа тут густа, але таких ве­ ликих річок, я к в А зії, немає. Ж ивлення річок та їхній режим різноманітні. Н а заході, в облас-

ЯНЦЗИ 5800 км ХУАНХЕ 4845~км~ МЕКОНГ 4500 км ЛЕНА 4400 км ЄНІСЕЙ 4102 км ОБ 3650 км ВОЛГА 3530 км ІНД 3180 км ЄВФРАТ 3065 км ДУНАЙ 2960 км АМУР 2824 км ГАНГ 2510 км

|

ДНІПРО 22рТ км

Рис. 2. порівняльна довжина найбільших річок Євразії.

Рис. 3. «Ленські стовпи» — геологічне утворення та однойменний природний парк на березі річки Лени. Тут поширені численні останці від руйнування ко­ рінних порід, що утворюють «колонади», «вежі», «арки», «собори» та інші химерні фігури. 213 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Рис. 4. Меконг, «річка великого дракона», «Батько річок» — найбільша водна арте­ рія південно-Східної Азії. вона протікає територією шести країн. Меконг бере свій початок на висоті приблизно 6500 м. Жив­ лять річку мусонні дощі, а у верхів'ях — льодовики та сніги Тибету.

Рис. 5. Річка Ганг із Брахмапутрою при впаданні в Бенгальську затоку утворює най­ більшу у світі дельту — понад 105 тис. км2. Хоча річка є дуже забрудненою, індійці вважають її священною та вірять, що вода Гангу здатна змити гріхи людини. Тут за­ вжди багато паломників.

ті морського клімату, річки не замерзають (Сена, Луара тощо). Вони повноводні цілий рік. На сході, там, де взимку буває сніговий покрив і річки ненадовго замерзають, трапляється весняна повінь (Вісла, Од­ ра, Ельба). Р ічки, я к і беруть початок в А льпах (Рейн та ін.), мають переважно льодовикове ж ивлення. Великі річки Європи — Дунай, Дніпро, Дністер, що впадають у Чорне море, із міш аним ж ивленням і весняними повенями, — є важ ливим и транспортними артеріями, джерелами водопостачання й електроенергії. До областей внутрішнього стоку належ ать річки, я к і впадають у Каспійське море. Серед них найбільш а річка Європи — Волга, річ­ ки, що протікають Туранською низовиною й внутріш німи областями Іранського й А равійського плоскогір’їв. Внутрішні частини Євразії, зайняті пустелями й напівпустеля­ ми, майж е позбавлені річкової мережі. 4^

Найбільші річки.

Великі річки Євразії, я к і на інш их материках, здавна були «колисками цивілізацій». У їхніх долинах народж увалися й процві­ тали давні могутні держави. Східні райони Китаю — «царство» двох найбільш их річок Єв­ разії — Я н ц зи («Б лакитна річка») і Х у а н х е («Ж овта річка»). Вони 214 www.e-ranok.com.ua


Тема 2. Євразія ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

беруть початок на пустельній північно-схід­ ній окраїні Тибету. Х арактер течії та режим цих річок дуже схожі. У верхній течії вони мають глибоке русло й приймаю ть велику кількість приток, я к і стікаю ть із гір. У се­ редній і ниж ній течіях приток майж е немає, проте тут збудовано безліч зрош увальних каналів, я к і ж ивлять рисові поля, що роз­ кинулися на сотні кілометрів. Хуанхе і Янцзи відрізняю ться неспокійним характером. Р ясн і мусонні дощ і нерідко призводять до Дунай — міжнародна катастрофічних повеней. річка; вона перетинає території Волга — найбільша річка Європи. Вона десяти європейських держав. бере початок на В алдайській височині, ви ­ у нижній течії утворює мальовни­ тікаю чи непримітним струмочком із невели­ чу дельту — болотисто-очеретяні кого болота. У своїй течії на південь Волга зарості із сотнями мілких рукавів і приток. на території україни приймає сотні великих і малих річок, най­ в Дунайській дельті створений більші з як и х — Ока й К ама. Волга — типо­ біосферний заповідник. ва рівнинна річка. У ниж ній течії її ш ирина доходить до 1,5—2 км, а в період весняної повені вона розливається на 20—40 км: з од­ ного її берега не видно іншого. Другою за величиною річкою Європи є Д ун а й (рис. 6). Д н іп р о є головною річкою У країни. Я к і Волга, р іч к а бере початок на В алдайській височині, перетинає Росію , Білорусь і про­ тягом 981 к м тече територією наш ої д ерж ави . Д ніпро п ри йм ає близько 1000 приток, має весняну повінь і м іш ане ж и влен н я. Із грудня до середини березня зам ерзає. Н а берегах Д ніпра побудо­ вано багато вели ких у кр аїн ськ и х міст — столиця наш ої держ ави К иїв, Д ніпропетровськ, З а п о р іж ж я , Херсон тощо. Д ніпро є н а й ­ більш ою судноплавною річкою У кр аїн и та в аж л и ви м дж ерелом водопостачання. Р и с .

^1

6 .

Головне

♦ Євразія багата на всі види внутріш ніх вод: річки, озера, боло­ та, підземні води, льодовики, області вічної мерзлоти, я к і займають найбільш і площі у світі. ♦ Тільки в Євразії річки належ ать до басейнів усіх чотирьох оке­ анів, а басейн внутрішнього стоку є найбільш им у світі. Тип ж и в ­ лення й режим річок залеж ать від клім атичних умов — кількості опадів і їхнього розподілу за порами року, переважних температур. 215 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ п ів н іч н о ї п ів к у л і I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

З а п и т а н н я

т а

з а в д а н н я

д л я

с а м о п е р е в ір к и

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІ

на які види внутріш ніх вод багата Євразія? 2 . чому внутрішні води роз­ поділені територією материка нерівномірно? у яких районах Євразії річкова мережа найбільш густа? 3 . До басейнів яких океанів належать річки Євразії? До якого басейну належать річки, що протікають у вашій місцевості? 4 . чому в Євразії області внутрішнього стоку займають великі площі? 5 . Які характер­ ні риси мають річки, що належать до різних басейнів стоку? назвіть особли­ вості режиму, живлення й характеру течії річок вашої місцевості. 6 . визначте причини утворення великих масивів вічної мерзлоти в Євразії. 7 . у яких районах розташовані гірські й покривні льодовики Євразії? Де льодовиків більше — у Європі чи Азії? чому? 1 .

П р а к т и ч н а

р о б о т а

1 0

( п р о д о в ж е н н я )

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Євразії. позначте на контурній карті географічні об'єкти Євразії: річки: Рейн, Дунай, Дніпро, волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр.

О

П р а ц ю є м о

в

г р у п а х

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІ

використовую чи текст параграфа й карти атласу, здійсніть уявну подорож однією з р ічо к Євразії. Результати своїх спостережень подайте у вигляді та­ блиці (зразок на с. 172). 2 . на основі результатів виконання завдання 1 скла­ діть порівняльну характеристику двох р ічо к Європи й Азії (на вибір). 1 .

П р а ц ю є м о

с а м о с т ій н о

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ ІІІІІ ІІІІ І

Як відомо, населення внутріш ніх районів А зії та А равійського півострова стикається з проблемами нестачі прісної води. використовую чи додаткові джерела географічних знань, з'ясуйте, яким чином ці проблеми вирішуються. Які власні шляхи розв'язання проблеми водопостачання ви можете запропо­ нувати?

§ 46. Озера Євразії. Зміна стану водойм під впливом господарської діяльності

Ви дізнаєтесь:

Пригадайте:

♦ які типи озер поширені в Євразії ♦ про визначні озера Євразії ♦ про вплив господарської діяльності на води материка, проблеми водозабезпечення

III1111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III11111111III111111111111III111111111

♦ типи озер за походженням озерних улоговин ♦ назви великих озер Африки, Австралії, п ів н ічн о ї та південної Америки

216 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II ММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИИММIII ММММIII ММММММIII ММММIII МИИМММIII ММММIII ММММММIII МИИМII

Озера Євразії, я к і річки, численні й р із­ номанітні. Вони різні за походженням улоговин, розмірами, глибинам и, солоністю й розм іщ ені на материку дуж е нерівномірно. Саме на тери­ торії Є вразії розташ овані озера-рекордсмени: найглибш е озеро світу Б ай к ал (1642 м) і н ай ­ більш е за площею водної поверхні озеро Землі К аспійське (371 тис. к м 2) (зазвичай його н ази ­ вають морем). Н айбагатш а на озера північно-за­ хідна частина Європи. У внутріш ніх улоговинах континенту розташ ована велика кількість соло­ них озер. Важливою господарською проблемою є збереження та підтрим ання чистоти внутріш ­ ніх вод. Загальна характеристика озер.

П івнічний захід Є вразії м ож на назвати озерним краєм . Н айбільш численні скупчення озер зосереджені на рівнинах і в горах, що за­ Рис. 1. Женевське озеро — знавали зледеніння в м инулі геологічні часи. найбільше озеро в Альпах. Більш ість озер мають льодовикове та льодовико­ во-тектонічне походження, неправильні обриси й великі глибини. Н айбільш і з них — Ладозьке й Онезьке озера. Багато льодовикових озер роз­ ташовано в Альпах — Ж еневське (рис. 1), Боденське, Ц ю рихське. У різних районах м атерика є озера, утворення як и х пов’язано з розломами земної кори та вулканічними процесами. Типові текто­ нічні озера — Б а й ка л, Іссик-К уль, М ерт ве море. В улканічні озера поширені на Камчатці, Японських і Ф іліппінських островах, М алай­ ському архіпелазі. Багато великих озер леж ить у внутріш ніх посушливих облас­ тях Євразії. Це залиш кові реліктові озера, збережені на місці дав­ ніх водойм, я к і існували в умовах більш вологого клімату. До них належ ать найбільш і озера світу — Каспійське й Аральське моря із солоною водою, а також озеро Б а лха ш , як е складається з двох час­ тин — прісної і солоної. Озера-рекордсмени.

Завдяки своїм гігантським розмірам на території Євразії зосе­ реджено безліч озер, серед як и х велика кількість унікальних. 217 www.e-ranok.com.ua


РОЗДІЛ !V. МАТЕРИКИ північної півкулі

© Kirsten Bue rge r

I I I М И I I I М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I М И М И М И I I I М И М И I I I 11111111 М И I I I I N I I N I I I I 11111111 М И I I I М И М И I I I 1111 М И М И I I I I N I I N I I I I М И М И М И I I I 111111111

Рис. 2. Ладозьке озеро є найбільшим прісноводним озером у Європі. вода тут настільки чиста й прозора, що можна чітко розрізнити найдрібніші предмети, які лежать на дні на глибині 4—6 м.

Рис. 3. Своєю назвою Байкал, що в перекла­ ді означає «багате озеро», завдячує якутам. води озера та прибережні території відріз­ няються унікальним різноманіттям флори та фауни, більша частина видів яких є ендеміч­ ними.

Озеро Б а й к а л (рис. 3) — найглибш е озеро планети. Його гли­ бина — 1642 м, що перевищує глибини багатьох морів світу. Озе­ ро простягається з північного сходу на південний захід на 636 км, має найбільш у ш ирину 79 км. Тут нагромаджено понад 20 % за­ пасів поверхневих прісних вод земної кулі. Сюди несуть свою воду 1123 річки, а витікає лиш е одна — могутня А нгара. В літку Б ай ­ кал пом’якш ує спеку, а взим ку — суворі сибірські морози. Б айкал є найстаріш им озером на Землі. Ф ормування його улоговини поча­ лося 25—30 млн років тому й триває в наш час. Щ ороку береги озера розсуваються приблизно на 2 см, а його площ а збільш ується на 3 гектари. Тут сформувався унікальний тваринний світ, який н а­ лічує понад 1,5 тис. видів, 75 % яки х є ендеміками, тобто вони ніде, крім Б айкалу, не водяться. Щ е один рекордсмен — Каспійське море — найбільше за пло­ щею озеро у світі. Н а території, я к у воно займає, — 371 тис. к м 2 — могла б розміститися така велика європейська держава, я к Н імеччи­ на. Основною водною артерією, я к у ж ивить Каспій, є Волга. Води унікального моря-озера містять різноманітні рибні багат­ ства, серед яки х найбільш цінні — осетрові. Проте від другої поло­ вини ХХ ст. спостерігається невпинне скорочення органічного світу Каспійського моря. Це пов’язано з видобутком нафти на узбережжі та з дна моря. 218 www.e-ranok.com.ua


Т ем а

2.

Є в р а з ія

II Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III INI nil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III Mil Mil III Mil nil Mil III Mil Mil III Mil Mil Mil III МИИМII

© Darij & A na

Рис. 4. Скадарське озеро — найбільше озеро на Балканському півострові. Має площу по­ верхні 391 км2 і розташоване на території чорногорії та Албанії. Озеро є одним із най­ більших пташиних заповідників у Європі, тут мешкають 270 видів рідкісних птахів.

Рис. 5. Озеро Світязь — найглибше озеро україни (понад 58 м). Це один із наймальовничіших куточків нашої країни. Зовсім недавно вода в цьому озері була над­ звичайно прозорою, але зазнала істотного забруднення, передусім отрутохімікатами, змитими з полів.

М ерт ве море — найсолоніше озеро у світі. Його назва не є ви­ падковою: в озері не водиться риба, не ростуть водорості, відсутнє ж иття й на його берегах. Серед озер-рекордсменів Євразії представлений і сумний ре­ корд. Це Аральське море, оголошене зоною екологічного лиха. Від початку 60-х рр. ХХ ст. море, я к е не так давно було одним із най­ більш их в А зії, гине. П ов’язано це з інтенсивним забором вод річок, я к і впадають у нього, — А м удар’ї й Сирдар’ї. В окремі роки їхні води навіть не доходять до моря, що в умовах високого випарову­ вання привело до скорочення площі моря в к іл ьк а разів і розпаду його на окремі водойми. Н а місці висохлих ділянок моря утворилася пустеля А ралкум. ^ 3^ Зміна стану водойм під впливом господарської діяльності.

Н езважаю чи на те що Євразія посідає перше місце за запасами водних ресурсів на