Page 1

”УКРАЇНЦІ ГОТОВІ ПЛАТИТИ ЗА РЕСТОРАНИ Й РОЗВАГИ. А ЗА ОСВІТУ, МЕДИЦИНУ, ПАРКУВАННЯ – НІ” 30 Ігор НІКОНОВ, бізнесмен

Ж У Р Н А Л

П О - У К Р А Ї Н С Ь К И

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

Ціна

договірна

Т И Ж Н Е В И Й

У РОСІЇ НІКОЛИ НЕ БУЛО, НЕМАЄ І НЕ БУДЕ ІНШОГО ІНТЕРЕСУ В УКРАЇНІ,

ВИНИЩЕННЯ

НІЖ ДО РЕШТИ, ДО НОГИ, ДО ПНЯ

НАШОЇ НАЦІЇ 26 Іван ДРАЧ, письменник, політик

УКРАЇНЦЯМ БРАКУЄ УСВІДОМЛЕННЯ, ЩО З НАМИ ЗРОБИЛА РАДЯНСЬКА ВЛАДА 8 ВІЙНА РОЗКРИВАЄ ОЧІ ЛЮДЯМ, ЯКА ЦЕРКВА Є УКРАЇНСЬКА, А ЯКА – РОСІЙСЬКА 19 КНИЖКУ НАПИСАВ НА СМАРТФОНІ В ТУАЛЕТІ. ЦЕ ЄДИНЕ БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ 35 НЕ УВ’ЯЗНИЛИ, БО ПО ПАСПОРТУ Я БУЛА ”РУССКАЯ” 38 ВИЗИРАЮ ВІКНОМ – ЛИШЕНЬКО. БОЛЬШОВИКІВ ГУРМА ВАЛИТЬ ПРОСТО ДО КОРЧМИ 46


ЧИТАЙ ЖУРНАЛ ”КРАЇНА” У FACEBOOK

http://www.facebook.com/kraina.journal


Р Е П Л І К А

ПОСЛОМ УКРАЇНИ У ВІРМЕНІЇ ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПРИЗНАЧИВ ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА ПЕТРА ЛИТВИНА. ВІН Є  МОЛОДШИМ БРАТОМ КОЛИШНІХ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВО-

ЛОДИМИРА ЛИТВИНА І КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ МИКОЛИ ЛИТВИНА. ІЗ ТРАВНЯ 2012 РОКУ ПЕТРО ЛИТВИН БУВ КОМАНДИРОМ 8-ГО АРМІЙСЬКОГО КОРПУСУ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК. ПІД ЧАС АТО КОМАНДУВАВ СЕКТОРОМ "Д". У СЕРПНІ 2014-ГО В ХОДІ ІЛОВАЙСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ ПОКИНУВ ПОЛЕ БОЮ, ЗАЛИШИВШИ СВОЇ ВІЙСЬКА, РОЗПОВІДАЛИ ОЧЕВИДЦІ Богдан ЯРЕМЕНКО, 46 років, дипломат

ПРЕЗИДЕНТ НІЯК НЕ ПОЯСНИВ МОТИВИ СВОГО РІШЕННЯ. ЗНАЄМО ЛИШЕ, ЩО ЦЕ ПРЕДСТАВНИК РОДИНИ ЕКС-СПІКЕРА, В ЯКІЙ

ВИНИКАЄ ПІДОЗРА ПРО ПОЛІТИЧНУ КОРУПЦІЮ І КУМІВСТВО. БУДЬ-ЯКИЙ ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛУ МІНІСТЕРСТВА

ЗАНАДТО БАГАТО ГЕНЕРАЛІВ.

ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Є НЕ ГІРШИМ ЗА ГЕНЕРАЛА ЛИТВИНА. СИСТЕМА НЕ ВІДБИРАЄ НАЙКРАЩИХ. СУМНІВНО, ЩО  ЛИТВИН ЕФЕКТИВНО ПРАЦЮВАТИМЕ. ЧОМУ ОБРАЛИ ГЕНЕРАЛА, ЯКИЙ ВСЕ ЖИТТЯ ПРОВІВ У  ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИНАХ? ЯКИЙ НАВІТЬ НІКОЛИ НЕ  БУВ ВІЙСЬКОВИМ АТАШЕ Й  НЕ  МАЄ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З  ДИПЛОМАТІЄЮ? ВІДПОВІДЕЙ НЕМАЄ. ЇХ ТРЕБА ВИМАГАТИ ВІД ПОРОШЕНКА. ОДНАК У  ПРЕЗИДЕНТА НІХТО НІЧОГО НЕ  МОЖЕ ВИМАГАТИ, ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ. ЦЕ ІЛЮСТРУЄ СЕРЙОЗНІ ПРОБЛЕМИ НЕ  ЛИШЕ ІЗ  ЗОВНІШНЬОЮ ПОЛІТИКОЮ. АЛЕ І  З  БЕЗПЕКОЮ ТА  ОБОРОНОЮ. БО 

ПРЕЗИДЕНТ НЕ ПІДЗВІТНИЙ І НЕ ПІДКОНТРОЛЬНИЙ,

ПЕРШ ЗА ВСЕ,

ПЕРЕД ПАРЛАМЕНТОМ. ЦЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ВАЖКО ПОЯСНИТИ І З  ПОГЛЯДУ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ. АДЖЕ ВІРМЕНІЯ ОФІЦІЙНО НЕ  ПІДТРИМУЄ ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ НАШОЇ КРАЇНИ. ТРИВАЛА ВІДСУТНІСТЬ ТАМ ПОСЛА БУЛА ПРОТЕСТОМ ПРОТИ ПОЛІТИКИ ЄРЕВАНА. ЧОМУ ЗАРАЗ ПОСИЛАТИ ЙОГО ТУДИ, КОЛИ В  ПОЗИЦІЇ ВІРМЕНІЇ НІЧОГО НЕ  ЗМІНИЛОСЯ? ВОНА

ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРОРОСІЙСЬКОЮ

КРАЇНОЮ

12 37

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 38

№ 2 35 ( 14 72 68 )

К Р А Ї Н А

3


ПОДІЇ Середа, 20 червня, 15:26 СЕРГІЙ ДЗЕХ

Розмови не буде – Не знаю, що там із реформою. Але лікарні не змінюються. Кругом побори. Два тижні пролежали – і майже 15 тисяч немає, – говорить Вікторія Іванівна. На початку червня в її чоловіка Григорія стався інсульт. Паралізувало праву частину тіла. Чоловіка відвезли у неврологічне відділення однієї з харківських лікарень. Зробили томографію голови. У мозку виявили гематому. – Перше питання від лікаря: ”А гроші маєте?” Мовляв, крапатися дорого буде. Як ні – то кредит беріть. Або зразу додому. Я стала як укопана. Наче холодним душем облили, – розповідає Вікторія Іванівна. – І почалося: гроші за уколи, крапельниці. Санітаркам по 200 гривень пороздавала, аби чоловіка помагали

Санітаркам по 200 гривень пороздавала перевертати й памперс міняли. Бо, якщо не платити, вони і пальцем не ведуть. Он навпроти дід лежить. До нього рідко хто приїжджає. Буває кричить, щоб помогли в туалет сходити, а їм все рівно. По два дні може обкаканий лежати. Але найбільше замучили непотрібні аналізи. Чотири рази вже томографію одну й ту ж робили. Процедура – 2 тисячі гривень коштує. Питаю у лікаря: навіщо? Каже: динаміку дивимося. Я не проти, але ж не кожні три дні. Йтиму до завідуючої. Проситиму, аби вона Григорія вела. Кажуть, один із кращих неврологів країни. За пару днів зустрічаємося з Вікторією Іванівною у холі лікарні. Запитую, чи ходила домовлятися. – Так. Купила доброї ковбаси, сиру, пляшку дорогого вина і цукерки. Поставила сумку на стіл. Прошу: ”Поможіть”. – А лікарка що? – Сумку відштовхнула. Прямим текстом каже: без мінімум двох тисяч не приходьте. Розмови не буде 4

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

Кілька десятків киян зносять ворота до будівельного майданчика на Поштовій площі. Заходять туди. На огорожі пишуть: ”Музею бути!” По території розставляють намети. Збираються ночувати в них, доки міська влада не зупинить будівництво торговельно-розважального центру і не створить тут музей. Інвестор – компанія ”Хенсфорд-Україна” мала профінансувати археологічні розкопки, за законом. Вони почалися 2014-го. На виділеному під будівництво ТРЦ місці археологи знайшли речі XII–XVIII століть: печатки князів, зброю, прикраси, насіння, рештки тварин і людей. Також – вулицю й кілька помешкань часів Київської Русі. Активісти звернулися до міської ради з вимогою розірвати договір із забудовником. Однак рішення не прийняли. – Зараз територію археологічних знахідок ми взяли під громадський контроль. Ніякого торговельно-розважального центру тут не буде. Тільки музей, – каже краєзнавець Анабелла Моріна, 40 років. – Вимагаємо, щоб об’єкти такого рівня оберігалися державою. Це надбання українського народу, і його долю не може вирішувати інвестор. У разі неприйняття наших вимог намети з’являться під помешканнями тих, хто підписував проект на будівництво. Наступного дня депутати Київради не проголосували за розірвання договору із забудовником. Анабелла Моріна оголосила голодування.

А в цей час: 44-РІЧНИЙ СТАНІСЛАВ БОРОВИК ІЗ ПОЛТАВИ ТЯГНЕ В КВАРТИРУ РОЗБИТИЙ КОМП’ЮТЕР. Дружина 39-річна Інна викинула його з балкона другого

Можемо втратити узбережжя Азовського моря Кубок світу з футболу в РФ викликає погані передчуття. Зимова Олімпіада в Сочі закінчилася для України російським збройним вторгненням у Криму і на Донбасі. Що буде після футбольного турніру? Трагічні події 2014-го сталися через неготовність держави до відсічі. Чи є вона тепер? Упевненості немає – всупереч офіційним заявам. Особливо коли спостерігаєш за подіями в Азовському морі. Росія чинить агресивні дії проти українських 2 0 1 8

поверху. Сердиться, що чоловік постійно зайнятий комп’ютерними іграми. – Я ж просила приглянути за м’ясом у духовці, доки буду в перукарки, – каже Інна. – А ти так загрався, що ледь квартира не згоріла. На мене взагалі уваги не звертаєш. Живемо в різних світах. Ти – у віртуальному. Викидатиму всі комп’ютери, які з’являться в квартирі. – Якщо будеш псувати техніку, то мені вигідніше попрощатися з тобою, – відповідає Станіслав. – Як грав, так і гратиму. Хіба не вдома, а ходитиму в комп’ютерні клуби. Тоді взагалі бачитися не будемо. Йому не вдається відремонтувати комп’ютер. Наступного дня купує вживаний у магазині конфіскованих речей. Дружина збирає речі і переїжджає до подруги. ХАРКІВ’ЯНИН ІГОР БРАЖНИК, 34 РОКИ, Б’Є ДЕРЖАКОМ ВІД ЛОПАТИ ДВОХ ЧОЛОВІКІВ. Приїхав до свого приватного будинку на околиці міста і побачив, що вони сплять за домом у саду. – Геть пішли, виродки! Як побачу, що з двору щось потягли, – знайду і поламаю руки! – кричить. Чоловіки тікають у відчинену хвіртку. Матюкаються. – На сусідній вулиці живе сім’я алкоголіків, – говорить Ігор. – Таке враження, що збирають пияків з усього Харкова. Потім ця нечисть у неадекватному стані розгулює дворами. Щось із металу вкрасти можуть. Оце й до мене полізли. Але так нажлуктилися, що під вишнею й заснули. Увечері Бражник із трьома сусідами йдуть розбиратися до алкоголіків. З півгодини стукають у двері. Їм ніхто не відчиняє.

суден не лише в його центральній частині, а вже й біля Маріуполя та Бердянська. Саме так діяла в Криму: крок уперед – і вичікування реакції України. Немає її – наступний крок, рішучіший, і знову вичікування. Здається, кримські поразки владу нічого не навчили. Тепер можемо втратити узбережжя Азовського моря. Ігор ЛОСЄВ, філософ

Порошенко не вчиться на помилках попередника Петро Порошенко категорично відмовляється вчитися на помилках попередника – Віктора Януковича. Думає, що революційні

настрої в країні здолає за допомогою кийків та автозаків. Що йтиме шляхом Януковича, але отримає інший результат. Що, прибираючи до рук усі державні закупівлі, стане найбільшим олігархом України. Що, вигнавши з країни Міхеіла Саакашвілі, дезорганізує опозиційний рух. Що, скуповуючи телеканали й запроваджуючи цензуру, зробить людей сліпими й керованими. Порошенко, Аваков, Луценко – це уособлення системи, що вибудовувалася десятиліттями. У ній немає інорідних тіл. Кожен із міністерським портфелем і розгодованою пикою пройшов ретельний відбір – тест на ступінь продажності, цинізму, нарцисизму. Валентин БУШАНСЬКИЙ, політолог


У К Р А Ї Н А З нового навчального року у військові вузи прийматимуть осіб віком до 30 років. Раніше вступник мав бути не старшим 23 років. В Україні почали розробляти самохідний протитанковий ракетний комплекс ”Штурм-СМ-2”. Його виготовлятимуть на базі артилерійського тягача МТ-ЛБ. Матиме чотири пускові ракети 152-го калібру. Зможе випускати снаряди з-за укриття, а не лише на відкритій місцевості. Плаватиме. Вага машини становитиме 14,5 т. 11-класниця з Маріуполя Катерина Малкіна винайшла спосіб утилізувати пластикові відходи за допомогою личинок жуків. 19 червня виборола ”золото” на ”Олімпіаді геніїв” у США. Її проект визнали найкращим. Усього змагалися 1300 школярів з усього світу. 34 грн штрафу заплатить львів’янка 35-річна Олександра за вживання наркотиків на вулиці у присутності доньки Лоліти, 2 роки. Також жінку зобов’язали пройти курс реабілітації. На території Хортицького заповідника поблизу Запоріжжя у гирлі річки Дніпро знайшли корабель XVI ст. Ширина 4 м, довжина – майже 20 м. Зроблений із дубових дощок, має гострий вузький ніс. Лежав на дні неподалік місця, де 8 червня натрапили на затонулу турецьку галеру. Припускають, що там був бій між кораблями.

ЗАСНОВНИК І ВИДАВЕЦЬ ТОВ ”ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ”НОВА ІНФОРМАЦІЯ” головний редактор Володимир Рубан заступники головного редактора Ірина Буланенко, Лілія Дворецька, Роман Запорожченко, Тетяна Порхун, Ольга Столига редактори відділів: новини Сергій Дзех, політика Ірина Патлатюк, гроші, робота, нерухомість Мирослава Бондаренко, скандали Таміла Михеєва, культура Іван Столярчук столиця Оксана Худояр, коментарі Сергій Демчук, погляд Ольга Головка, освіта, наука, техніка, авто Володимир Мукан, Донбас, Крим Андрій Жигайло, репортаж і зірки Анна Балакир, люди Світлана Корженко, спорт Роман

11-КЛАСНИК ВАЛЕНТИН ФРЕЧКА ЗІ ШКОЛИ СЕЛА СОКИРНИЦЯ ХУСТСЬКОГО РАЙОНУ НА ЗАКАРПАТТІ ОТРИМАВ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ НА ”ОЛІМПІАДІ ГЕНІЇВ” У США. ВІН ВИНАЙШОВ МЕТОД ВИГОТОВЛЕННЯ ПАПЕРУ З ОПАЛОГО ЛИСТЯ.

Шахрай, світ і подорожі Дмитро Малишко, здоров’я, їжа, сад-город, дім Таїса Олійник, історія і мова Олександр Гандзій, відео Анатолій Гаєвський фото Лариса Петрушенко, дизайн

”ТІЛЬКИ ГЕНІАЛЬНЕ КУРЧА ЗМОЖЕ ВІДПОВІСТИ НА ПИТАННЯ: ЩО БУЛО РАНІШЕ – ЯЙЦЕ ЧИ КУРКА,” – СТВЕРДЖУЄ ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ

Володимир Онопрійчук, Олексій Прийдан, інфографіка Дмитро Скаженик, коректура Людмила Рукасова директор з розвитку Сергій Матяш, реклама Лілія Дєдковська, реалізація Денис Ковальов, просування Ірина

Третій рік не спілкуюся з матір’ю. Вигнала мене з дому, коли дізналася, що я вагітна від старшого на 20 років сусіда. Я переїхала до нього, народила доньку. Мати жодного разу не прийшла в гості й не говорила з онукою. Дитина запитує, чому бабуся така зла і не любить її. Ірина ДОВГАНЬ

Знайшов на дорозі п’яного побитого сусіда. З носа лилася

Нерубайська передплата Тетяна Малик,

кров, мав зламані ребра й ключицю. Повів його у найближчу лікарню за півкілометра. Медики викликали поліцію. Сусід сказав правоохоронцям, що я його побив. Мене забрали у відділок. За кілька годин він протверезів і зізнався, що збрехав. Насправді його відгамселив син, з яким разом пили. Відтоді не спілкуюся з сусідом.

Олена Петя, технічне забезпечення Андрій Гайдук, фінанси Алла Желізняк, господарство Костянтин Вовк-Мельник Юридичний партнер консалтингова компанія ”Де Факто – Консалтинг Груп” Журнал ”Країна” – засновник і видавець ТОВ ”Видавничий ДІМ ”Нова інформація”. Реєстраційне свідоцтво КВ №20675-10475ПР від 17.04.2014 р., видане Міністерством юстиції України. Адреса редакції м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, факс 0(44) 496 33 63, електронна адреса office@gpu.ua, секретар 0(44) 496 86 51, реклама 0(44) 496 86 53, реалізація 0(44) 496 86 54. Для листування: Україна,

Павло ДЕМИДЕНКО

а/с 31, м. Київ, 03067. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець Підписано до друку 22 червня 2018 року, наклад 21 800. Віддруковано у друкарні ”Юнівест Принт”, 01054, м. Київ,

”Росіяни дуже люблять спорт. Бо під спортивні

вул. Дмитрівська, 44б, тел. 0(44) 494 09 03, www.univest-print.com, замовлення

змагання, чемпіонати й олімпіади зручно влаштовувати війни, злочинні оборудки й масштабні дерибани”, –

№ 180/08781 Адреса редакції у Вінниці вул. Скалецького, 7, електронна адреса vinnica@gpu.ua, редактор

Юрій АНДРУХОВИЧ, письменник

2725

ЦИВІЛЬНИХ ОСІБ ЗАГИНУЛИ У ВІЙНІ НА ДОНБАСІ З 2014-ГО: 1568 ЧОЛОВІКІВ, 961 ЖІНКА, 93 ХЛОПЦІ, 47 ДІВЧАТ І 56 ДОРОСЛИХ, СТАТЬ ЯКИХ НЕ ВДАЛОСЯ ВСТАНОВИТИ

Валентина Мураховська, секретар 0(432) 55 43 73, реклама Ірина Бойчук 0(432) 55 43 75, реалізація Олександр Березін 0(432) 55 43 75 Адреса редакції у Львові вул. Зелена, 44, електронна адреса lviv@gpu.ua, редактор Ірина Левицька, секретар

На трасі біля села перекинулася вантажівка, що перевозила пиво. Місцеві

0(32) 240 81 55, реклама Оксана Мишопита 0(32) 240 81 50, реалізація Михайло Навроцький 0(32) 240 81 52

жителі за годину визбирали всі бляшанки. Село гуляло дві доби.

Адреса редакції у Полтаві вул. Гоголя, 20а, електронна адреса poltava@gpu.ua, редактор Анна Лакиза,

Сергій ІВАЩЕНКО, 30 років

секретар 0(532) 60 30 85, реклама Вікторія Тітаренко 0(532) 60 30 88, реалізація

Знайомий тримає в квартирі лисицю.

В’ячеслав Андрієнко 0(532) 60 30 91

Вигулює її містом на повідці.

анекдоти Піднімати Росію з колін будуть поетапно. Спочатку піднімуть пенсійний вік, потім – податки. А слідом і комуналку.

Адреса редакції у Черкасах вул. Шевченка, 266, оф. 310 електронна

Анна, 28 років

адреса cherkasy@gpu.ua, редактор Оксана Прітченко, секретар 0(472) 32 28 49,

Торік загубила телефон. Його знайшов

реклама Юлія Ільченко 0(472) 32 28 43,

двірник і повернув. На знак подяки попросив, аби поцілувала його. Відтоді не дає проходу, запрошує на побачення. А мені соромно зустрічатися з двірником, хоч він і симпатичний.

реалізація Микола Осокін 0(472) 32 28 42 рубрики ”пропозиція”, ”подія”, ”компанія”, ”турбота”, ”поради” і ”конкурс” публікуються на правах реклами

Олена, Полтава

2 7

Ч Е Р В Н Я

фото Сергій Старостенко

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

5


Д А Т И

Ф О ТО : K A R PA TY . PUTI VNY K . C O M

45

ПОЛЬСЬКИХ УЧЕНИХ ТА ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ РОЗСТРІЛЯЛИ НІМЕЦЬКІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ 4 ЛИПНЯ 1941 РОКУ У ЛЬВОВІ. ХОТІЛИ ЗАЛЯКАТИ ІНТЕЛІГЕНЦІЮ КРАЮ. БУДИНКИ СТРАЧЕНИХ ЗАЙНЯЛИ ГІТЛЕРІВСЬКІ ОФІЦЕРИ

4 липня 1908 року у свердловину Oil City біля міста Борислав на Львівщині влучила блискавка. Почалася пожежа, дим від якої було видно за 50 км. Приборкувати полум’я кинули солдатів. До місцини почали приїжджати туристи з Європи. Стали популярними листівки зі знімками велетенського стовпа диму й вогню. Загасили пожежу за шість тижнів

2 липня 2002-го американський бізнесмен 58-річний Стів Фоссет завершив першу у світі одиночну безпосадкову навколосвітню подорож на повітряній кулі. Намагався здійснити такий переліт п’ять разів, але з технічних причин приземлявся раніше. Кулю розміром із десятиповерхівку збуду-

53

*

6

К Р А Ї Н А

вав за $300 тис. і назвав ”Дух Свободи”. Стартував і приземлився в Австралії. Спав 4 год. на добу уривками по 45 хв. За 13 днів пролетів 31 тис. км. Встановив рекорд швидкості для куль – 320 км/год. 6 липня 1415-го лідера чеських протестантів

45-річного Яна Гуса спалили в місті Констанц – тепер Німеччина. Він виступав проти продажу індульгенцій, якими прощалися гріхи. Пропагував вивчення Біблії без церкви. Папа Римський назвав його єретиком і наказав арештувати. Ян Гус відмовився зректися своїх переконань. Під час страти

побачив жінку, яка підкинула у вогонь хмиз, і вигукнув: ”Свята простота!” 7 липня 1520 року 450 іспанських солдатів під керівництвом Ернана Кортеса (1485–1547) перемогли 40-тисячну армію ацтеків на рівнині Отумба – тепер Мексика.

Європейці намагалися пробитися на територію союзної держави Тласкала. Ацтеки їх зупинили. Загарбники почали наступ, убивали передусім командирів і жерців. Місцеві розбіглися, половина їхнього війська загинула. Іспанці втратили 73 людей.

ГРИВНІ НА МІСЯЦЬ КОШТУЄ ПЕРЕДПЛАТА ЖУРНАЛУ ”КРАЇНА” НА 2018-Й ЇЇ МОЖНА ОФОРМИТИ В НАЙБЛИЖЧОМУ ПОШТОВОМУ ВІД ДІЛЕННІ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278 *без урахування послуг пошти

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


Д А Т И

Андропов подарував американській школярці самовар NE W S. B O Y A R K A . NA M E

”ВАЖКО ПОВІРИТИ, ЩО ОДИН ЛИСТ ТАК ЗМІНИВ МОЄ ЖИТТЯ. Світ уже не здається мені таким

складним, як у путівниках у бібліотеці. Радянські люди більше схожі на добрих сусідів, ніж на ворогів. Це – головне, що мені вдалося зрозуміти”, – пише в книжці ”Мандрівка до Радянського Союзу” американська школярка зі штату Мен 11-річна Саманта Сміт. 7 липня 1983-го вона з батьками Джейн та Артуром прилетіла в СРСР. Їх запросив генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов (1914–1984). Перед тим мати школярки прочитала в журналі Time, що між США та Радянським Союзом

ЛЕНІН – ЦЕ НІБИ НАШ ДЖОРДЖ ВАШИНГТОН, ТАК? можлива війна. Розповіла доньці. Саманта написала лист: ”Дорогий містер Андропов, я дуже не хочу війни. Поясніть мені, будь ласка, чи справді ви її хочете?” На конверті вказала: ”Москва, Кремль, Андропову”. Листа на першій шпальті надрукувала радянська газета ”Правда”. За місяць Саманті прийшла відповідь. У СРСР родина за два тижні відвідує Москву, Ленінград і півострів Крим. У московському аеропорту гостей зустрічає сотня журналістів з усього світу, охорона і служба безпеки. Далі їх постійно супроводжують шестеро американських і 10 радянських кореспондентів, три перекладачі. Селять у кращому номері готелю ”Мир”. Надають автомобіль ”Чайка”. У першу чергу везуть у Мавзолей Леніна. – Ленін – це ніби наш Джордж Вашингтон, так? – допитується дівчинка в перекладачів. Ті не знають, як відповісти політкоректно, тому переводять тему розмови на інше. Юрій Андропов хворіє й відмовляється прийняти Саманту в лікарняній палаті. Теле-

Саманта Сміт (ліворуч) зі Сполучених Штатів Америки приїхала до Радянського Союзу на запрошення генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова 7 липня 1983-го. Протягом чотирьох днів жила в дитячому таборі ”Артек” у Криму

фонує їй та пересилає подарунки: самовар із чайником для заварки, лаковану скриньку із зображенням Красної площі та особисту візитівку без адреси й телефону. У дитячому таборі ”Артек” у Криму перед приїздом американців проводять заняття з політінформації. Вожатим забороняють давати інтерв’ю ”ворожим кореспондентам”. До візиту гостей із США в таборі добудовують їдальню. Саманті шиють піонерську форму. Вона хоче спілкуватися з дітьми. Її селять у таборі ”Морський”. Здружується з одноліткою Наталею, яка говорить англійською. Американку вчать виконувати пісню ”Пусть

всегда будет солнце”. Вона бере участь у конкурсі малюнків на асфальті ”Мы за мир на всей планете” й святі Нептуна. – У хлопців була сила-силенна питань про Америку. Особливо про одяг і музику. Ми швидко здружилися. Немає і не може бути важливішого за те, щоб запобігти війні. Вона погубить усе, – розповідає Саманта журналістам. Через два роки вона з батьком гине в авіакатастрофі. У Радянському Союзі її ім’ям називають вулиці, діамант, сорт тюльпанів та астероїд. Ольга ШВЕД

”Розкажи казку, в якій було б якнайбільше маячні”, – 4 липня 1862-го 10-річна Аліса Ліддел попросила знайомого її батька Чарльза Лютвіджа Джонсона, 33 роки. Вони плавали на човні річкою Айріс в Англії. Джонсон почав розповідати про дівчинку Алісу, яка побігла за білим кроликом у чарівну країну. Розповідь записав і через чотири місяці опублікував ”Алісу в Країні чудес” під псевдонімом Льюїс Керрол

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

7


К У Л Ь Т У Р А

бракує усвідомлення, Українцям

що з нами зробила радянська влада

В Одеському художньому музеї завершилася виставка ”Анатомія” київської художниці Влади РАЛКО. Через тілесне вона розглядає прояви політичних і соціальних подій в Україні

”Сходи”, 2017 ЗА СРСР У МІСЦЯХ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ ІМІТУВАЛИ КОМФОРТ. Сходи фарбували

так, ніби на них лежить килим. Стіни зазвичай робили брудно-зеленими чи блакитними. Малюнок ”Сходи” входить до серії робіт ”Переоблік”. Працювати над нею почала під час симпозіуму сучасного мистецтва на півострові Бірючий на Херсонщині.

ЗАРАЗ ТУРБАЗА ПОДІЛЕНА МІЖ БАГАТЬМА ВЛАСНИКАМИ

лих. Була суміш із нібито непоєднуваних елементів, де радянське вилізає з несподіваних боків і набуває символічних форм. Таке ритуальне минуле в процесі декомунізації прагнуть усунути штучно. На противагу цьому інші намагаються виправдати окремі артефакти радянського часу. Бракує Держава рахувалася лише з дозволеними усвідомлення українцями, що з нами тоді й нав’язаними ідеологією потребами людей. зробили. А також того, що ми виконували У роботах із ”Переобліку” їхні тіла постають та продовжуємо робити добровільно. спрощеними, уніфікованими. Подекуди лишала тільки силуети голів. Усувала найвиразніші частини тіла. 2017 Серія ”Переоблік” – про переосмислення, НАМАЛЮВАЛА РОБІТНИКА. За подібним спостеяке відбудеться або не відбудеться зараз, рігала в Каневі. Він щодня працював, незалежно після радянської епохи. Певні її пережитки від погоди та власного настрою. На сусідському й продовження за звичкою застосовуємо подвір’ї косив траву, витирав порох із вуличних досі. Зараз турбаза ”Золотий берег” поділена меблів. Незабаром результатів його роботи вже між багатьма власниками. Вони забудовуне було видно. Зобразила чоловіка в комбінезоють її такими ж совковими конструкціями ні, схожому і на лицарські обладунки, і на війй численними парканами. ськову уніформу водночас. Така у певному сенсі марна праця нагадує нинішній стан багатьох

”Невідомий робітник”,

”Урочистість”, 2017 Відбувався на території радянської бази відпочинку ”Золотий берег”. Побачила її як певну зону ув’язнення. Те, що мусило бути зоною відпочинку, влаштоване по-спартанськи. Будиночки передбачають мінімальні потреби людини – скупатися, поїсти і спати. Для мене проведена в радянський час частина життя сповнена травматичного досвіду. Дитиною безпосередньо реагувала на речі, що видавалися ненормальними. Півроку могла не ходити до школи. Не терпіла тамтешньої постійної імітації й брехні. 8

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

РОБОТА ІЗ СЕРІЇ ”ПЕРЕОБЛІК”. Із люка джипа визирає хлопчик у вишиванці й темних окулярах. Зображений в образі кокона-лялечки. Поштовхом стало побачене весілля в канівському ресторані. Страшенна спека. На подію зібрались урочисто вбрані люди – в костюмах. Я малювала їхні величезні чорні автомобілі, прикрашені гірляндами білих квітів. Машини були подібні до катафалків. Мене зацікавило, чи помічають це їхні власники. З авто ревіла російська попса, а дитина танцювала, відтворюючи п’яні рухи дорос-

ВЛАСНОЮ БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ СПРИЧИНЯЄМО ПЕВНИЙ ПЕРЕБІГ ПОДІЙ українців. Продовжуємо займатися буденними справами, але впевнені, що вони ніяк не позначаться на загальній ситуації. Зазвичай чую від досить впливових людей: ”А що ми можемо зробити?” Часто саме власною бездіяльністю спричиняємо певний перебіг подій.


К У Л Ь Т У Р А

”Мама”, 2017 ОБЛИЧЧЯ ЖІНКИ ЗАКРИВАЄ ТКАНИНА.

Її постать подібна до кокона. Це загорнута фігура, лялечка, з якої може щось вродитись. А можливо, вже народилось і пішло звідти. Відсилає до особливостей української держави. В період Майдану у картинах кілька разів зверталася до образу матері як до землі, в яку сіють зерно. Материнське символізувало тоді розгубленість. Багато хто здався, захотів повернутися назад, бо відчував ностальгію за радянським минулим як материнськими захистом і безпекою. Майдан зараз для мене – метафора того, як на мить прорвалося трясовиння, а в дірках з’явилося світло. Але тепер ті отвори затягуються. Час від часу мусимо їх відкривати, не обов’язково революцією. Вірю в індивідуальні ініціативи – це може бути робота, волонтерство або відчайдушний поодинокий вчинок, висловлювання художника.

”Відпочинок”, 2015 ДІВЧИНА ЛЕЖИТЬ НА БЕРЕЗІ. Заснула. Тим часом із-за смуги лісу піднімається чорний дим. Спокійна сцена ніби розжарена яскравими кольорами. У Каневі малювала банальні речі – відпочинок, пікнік на березі Дніпра, робітників, що лагодили дах. Але,

ЧЕРГОВА ІМІТАЦІЯ В РАДЯНСЬКОМУ СТИЛІ – КАРТИНКА ЗАМІСТЬ ПОРЯТУНКУ коли паралельно слухали новини по радіо, кожен знак набував іншого змісту. Хлопці, які лагодили дах, потім кудись зникли. Пізніше приходила людина, що їх шукала. Здогадалася, що їх призвали до війська. Малюнок став частиною серії ”Укриття”. Вона почалася, коли на стінах київських будинків з’явились трафаретні написи зі спрямовуванням до бомбосховищ. Але фактично їх не було: чергова імітація в радянському стилі – картинка замість порятунку. На перший план вийшло відчуття небезпеки, яке висіло в повітрі: навіть найпростіші речі сприймалися загрозливо.

>

Робота ”Мама” із серії ”Резерв”, 2017 року. 200 х 100 см, олія на полотні 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

9


К У Л Ь Т У Р А

Пейзаж із серії ”Поверхня”, 2012 року. 20 х 25 см, олія на полотні

>

”Колискова”, 2014 ТОГО РОКУ БАГАТО ДУМАЛА ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Було неймовірне співпадіння

Хотіла запам’ятати. Анатомічні зображення героїв доповнювала подібними до лицарських обладунків строями. На Майдані ми ніби наново усвідомили вразливість тіла, але і його несподівані можливості. У багатьох малюнках поєднувала людські елементи з тваринними. Ведмідь у ”Що-

Майдану та ювілею Кобзаря. У роботах як пам’ятник поету зображувала порожній постамент або сокиру замість постаті Шевченка. З Володимиром Будніковим працювали тоді в мистецькій резиденції ”ЧервонеЧорне” поблизу Чернечої гори у Каневі. Розмірковували над тим, наскільки КРИМСЬКІ мова художника може бути актуальною ВІДПОЧИВАЛЬНИКИ під час історичних подій. Неодноразово ПОСТАЛИ В ПРОТИГАЗАХ чула, що під час революції чи війни митець має робити щось конкретне, дієве, зрозуміле, агітаційне. Його особисті переживання починають здаватися деннику” часто уособлює країну-агресора. неважливими й несуттєвими. Білі голуби закривають очі героїв. Образи навіяні реальними постатями. Аніматори в костюмах мультиплікаційних ведмедів, білок, зебр були на Майдані навіть у най2014 напруженіші періоди. Вуличні фотографи РОБИЛА МАЛЮНКИ З САМОГО ПОЧАТКУ РЕз білими голубами пропонували послуги, ВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ – У ФОРМІ ЩОДЕННИКА.

”Київський щоденник”, 10

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

навіть коли центр Києва був у вогні. Своєю присутністю вони додавали метафоричності і сюрреалізму тому, що відбувалося. Крим завжди сприймався як зона відпочинку, комфорту, такий собі рай із пальмами. На цих малюнках він постав із відпочивальниками в протигазах.

”Туга за батьківщиною”, 2014 ПОДВІЙНА ФІГУРА, ЗАГОРНУТА В ДИТЯЧІ ПЕЛЮШКИ, ПРИПАЛА ДО МАТЕРИНСЬКИХ ГРУДЕЙ. Третя

постать висвітлює частину сцени ліхтарем. Тема близнюків передає подвоєння смислів. Це подібно тому, коли на Майдані з’явились герої, лицарі, але антимайдан швидко відтворив усе до дрібних деталей. Чимало людей переставали орієнтуватись у ситуації. Вже не знали, хто хороший, хто – поганий. Надзвичайно важливо побачити подію вчасно, бо вона швидко може перетворитися на власну


К У Л Ь Т У Р А

Влада РАЛКО

імітацію або симуляцію. Наприклад, певний час балаклава символізувала героїзм. А потім через тітушок її сприйняття безповоротно змінилося.

49 років, художниця Народилася 3 січня 1969-го в Києві. Мати була біохіміком, батько працював на художньому комбінаті. З 10 років училася в Республіканській художній школі. Рік працювала у фотолабораторії художнього інституту. Навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури. 1995-го взяла участь у мистецьких резиденціях у Нью-Йорку, США та німецькому Клеве. Перша виставка ”Китайський еротичний щоденник” відбулася 2002-го у київській галереї Марата Гельмана. Цикл малюнків створила під час кількамісячного перебування в Китаї. Він започаткував низку ”щоденникових” проектів: ”Шкільна цигейка”, ”Має бути”, ”Київський щоденник”, ”Переоблік”. Роботи експонувалися на виставках у Києві, Берліні, Празі, Нью-Йорку. Увійшли до шести альбомів із коментарями авторки. З них три створені у співавторстві з чоловіком Володимиром Будніковим. Найновіша – ”Анатомія” – вийшла друком торік. Подружжя любить класичну музику, особливо оперу та сучасний класичний авангард. Багато подорожують Європою й Південно-Східною Азією

”Поверхня”, 2012 ПЕЙЗАЖІ, ЯКІ ФОТОГРАФУВАЛА З ВІКНА АВТІВКИ ПІД ЧАС ПОЇЗДКИ З ОДЕСИ, переве-

ла в рожевий колір. Вони стали подібними до людських нутрощів. Вдалася до традиції японського мистецтва, коли внутрішній стан героя передають через природу. Людина часто порівнює те, що її вражає, з тілесними відчуттями: ”забракло повітря”, ”відчуваю це шкірою”. Рожевий колір свідчить, що назовні не все гаразд.

ЧАС ВАЖЛИВО ПОМІЧАТИ, ВІДЧУВАТИ Й УСВІДОМЛЮВАТИ

”Поговори зі мною”, 2006 ЛЮДСЬКА ФІГУРА, З’ЄДНАНА З ТЕМНОЮ, НЕЧІТКО ОКРЕСЛЕНОЮ ПОСТАТТЮ. Вони ніби

є продовженням одне одного, ведуть діалог. Це натяк на образи народження і смерті. Їх не можна розділити. Подвійна фігура підкреслює крихкість буття, цінність життя і часу, який важливо помічати, відчувати й усвідомлювати. В цій серії, що має назву ”Близнюки”, я вперше заговорила про роздвоєння. Відтоді воно неодноразово з’являлося в різних виглядах і контекстах.

”Дві фігури”, 2004 ОДНА ПОСТАТЬ СТОЇТЬ ПОЗАДУ ІНШОЇ. Ніби

затуляє кулаком її голову і водночас задає напрямок погляду. Розмірковувала про не-

ЗБІРКИ ЕСЕЇВ Микола РЯБЧУК ”ПОПЕРЕДНЄ ЖИТТЯ” 45 гривень Андрій БОНДАР ”МОРКВЯНИЙ ЛІД” 45 гривень

захищену людину. Зараз робота актуалізувалася. Постає як утілення особи, від якої нічого не залежить. Вона не має вибору, бо керована ззовні або колонізована стороннім впливом.

”Закоханий хлопчик”, 2003 ЧОЛОВІЧА ФІГУРА НЕ МАЄ ОЧЕЙ, але з грудей

виростає щось подібне до червоної квітки. Брак одного ніби компенсується надміром іншого. Спостерігала, як у тілесному може проявитись духовне. Заперечую традиційний розподіл

БРАК ОДНОГО КОМПЕНСУЄТЬСЯ НАДМІРОМ ІНШОГО на високе й низьке в людині. Розглядаю її цілісною. Вона перебуває в постійному русі, по-різному себе проявляє. Мені імпонує твердження, що душа не знаходиться десь назовні і не є чимось окремим всередині тіла. текст: Ганна ЩОКАНЬ, фото надані Владою РАЛКО

КНИГИ МОЖНА ПРИДБАТИ В РЕДАКЦІЇ ”ГАЗЕТИ ПО-УКРАЇНСЬКИ” ЗА АДРЕСОЮ: КИЇВ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, 4, ТЕЛ. (044) 496 86 54 ЛЬВІВ, ВУЛ. ЗЕЛЕНА, 44, КІМНАТА 33, ТЕЛ. (032) 240 81 52 ВІННИЦЯ, ВУЛ. СКАЛЕЦЬКОГО, 7, ТЕЛ. (0432) 55 43 75

Віталій ЖЕЖЕРА ”ГОСПОДНІ КОМАРИКИ” 45 гривень

ЧЕРКАСИ, ВУЛ. ШЕВЧЕНКА, 266, ОФІС 310, ТЕЛ. (0472) 32 28 42 ПОЛТАВА, ВУЛ. ГОГОЛЯ, 20А, ТЕЛ. (0532) 60 30 91

Віталій ЖЕЖЕРА ”ВІДКЛАДЕНЕ ЛІТО” Ольга ГЕМБІК ”ЖІНКАМ НІЗЗЯ” 45 гривень

пишіть нам на e-mail: knyga@gpu.ua

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

11


К Р И Т И К А

Ця містика відчутна н НАЙЦІКАВІШОЮ ВИСТАВОЮ СЕЗОНУ МОЖНА НАЗВАТИ ”ТАТУ,

12

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

ТИ МЕНЕ ЛЮБИВ?”


а дотик

К Р И Т И К А

ТЕПЕР, КОЛИ В КИЄВІ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ ЧЕРГОВИЙ ТЕАТРАЛЬНИЙ СЕЗОН, можна з певністю

назвати одну з найцікавіших (чи просто найцікавішу) його вистав. Це – ”Тату, ти мене любив?” у театрі ”Золоті ворота”. Спектакль поставив режисер 31-річний Стас Жирков за п’єсою ”Тихий шурхіт зникаючих кроків” білоруського драматурга Дмитра Богославського, 33 роки. Спеціально для цієї вистави сценічний простір ”Золотих воріт” переформатували. У два ряди під стіною сидить публіка, а біля протилежної, буквально на відстані простягнутої руки, працюють актори.

АКТОР У ПЕРШОМУ АКТІ ТРАВМУВАВ ГОЛОВУ, Й ПУБЛІКА НЕ ЗМОГЛА ДОДИВИТИСЯ ДРУГИЙ На вузькій, але довгій смужці, три кроки вглиб і 30 – у ширину. Так тісно, що будь-яке мізансценування приречене бути плоским, площинним. Актори мусять вивіряти чи не кожен свій рух або жест до сантиметра, немов у кінокадрі на крупному плані. А це непросто: на одній із вистав актор у першому акті травмував голову, й публіка не змогла додивитися другий.

БАТЬКО ПОМЕР, А ТРИ ЙОГО ДОЧКИ І СИН СПЕРЕЧАЮТЬСЯ – ПРОДАВАТИ ХАТУ ЧИ НІ? Утім, задум вартий ризику. Чи не кожна мізансцена нагадує добре продумані й виразно-драматичні рельєфи на фризах античних храмів. Актори грають, майже постійно притискаючись тілом до стіни. І це виправдано, бо вона і є головною метафорою спектаклю, в якому йдеться про стіни батьківського дому. Батько помер, а три його дочки і син Сашко сперечаються – продавати хату чи ні? Зрештою, йдеться про інше: чи продавати пам’ять?

Сцена з вистави ”Тату, ти мене любив?” Олександр Ярема (в центрі) зіграв батька. Своєї кепки не знімає ніколи й ніде – ні на цьому, ані на тому світі

А ще вузький незвично видовжений сценічний простір нагадує знаменитий коридор, про який часто розповідають ті, хто пережив клінічну смерть. Як відомо, ним можна потрапити з цього світу на той і повернутися назад. Це теж доречно для п’єси, в якій батько-покійник час од часу з’являється поміж живих. Як згодом з’ясовується, він приходить лише у сни сина Сашка. Але ця матеріалістична обставина не применшує магічного впливу вистави. Зараз у театрі нерідко пишуть на афішах чи в анотаціях: мовляв, побачите містичний трилер. Здебільшого, роблять це заради реклами. А у виставі Жиркова містика відчутна майже на дотик. Усе, чого в нашому звичному світі ”немає і не може бути”, подається тут як щось реальне й моторошно очевидне. І все це досягається не спецефектами, а завдяки граничній достовірності акторського існування в ролях. Батька блискуче грає актор ТЮГу на Липках Олександр Ярема. У нього дивовижний ефект присутності. Ярема промовистий навіть тоді, коли мовчки стоїть спиною до глядача. В ролі Сашка – Роман

ПЕРЕКЛАД ЗРОБЛЕНО З РОСІЙСЬКОГО ОРИГІНАЛУ Ясіновський (зіграв Гіда у фільмі Ахтема Сеїтаблаєва ”Кіборги”. – Країна). Дочок грають Ірина Ткаченко – Зінку, Інна Мірошниченко – Наташку, Христина Федорак – Аньку. Антон Соловей виходить на сцену в іпостасях Медіума, Юрасика й Сашка, що сниться самому Сашкові. Ще важлива особливість цієї вистави – мова, яка тут звучить. Переклад зроблено з російського оригіналу. Зазвичай наші театри не роблять собі з цього проблем, адже мови – ”схожі”, тож такі переклади нерідко бувають кустарно-буквальними й мають вигляд того ж таки російського тексту, лиш переписаного українськими літерами. А найчастіше російсько-українські переклади грішать дистильованою правильністю, це мова, якою живі люди не розмовляють. У ”Золотих воротах” до справи підійшли надзвичайно старанно. Перекладачів аж троє – Тетяна Губрій, Даяна Зима, Ірина Шимонян. Причому вони не філологи, а люди театру, відомі передусім як режисери чи актори. В їхньому колективному перекладі мова кожного персонажа жива й індивідуалізована. Наступний показ вистави ”Тату, ти мене любив?” відбудеться 28 червня. текст: Віталій ЖЕЖЕРА

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

13


А Ф І Ш А

Американці по футбольних полях зрозуміли, що

на Кубі з’явилися радянські війська НАЙЦІКАВІШІ ПОДІЇ ЛИПНЯ 13–21 ЛИПНЯ – АВТОРИ ФЕСТИВАЛЬНОГО КІНО ВІД ПОЧАТКУ ПОЗБУВАЮТЬСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОДАЛЬШУ ДОЛЮ ФІЛЬМУ, – каже пись-

менник і кіносценарист Андрій КОКОТЮХА, 47 років. – Знімають стрічки, не заточені на широку аудиторію, тому на повернення коштів не розраховують. Таке кіно, швидше, працює на імідж. Фестивальні фільми – це мистецтво. Мейнстримне – це культура. Хочеться, щоб перше виходило за межі фестивалів і було на інших майданчиках. У Франції є спеціальні кінотеатри, де такі фільми показують місяць-два. І глядачі на них ходять. В Україні навіть найкасовіший блокбастер за два-три тижні залишає прокат. Це через брак кінотеатрів. IX ОДЕСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КІНОФЕСТИВАЛЬ

14 ЛИПНЯ 100 QR-КОДІВ РОЗМІСТИВ ВАЛЕРІЙ АНАНЬЄВ У СВОЄМУ РОМАНІ ПРО ВІЙНУ НА ДОНБАСІ ”СЛІДИ НА ДОРОЗІ”.

– Якщо сфотографувати їх на телефон, можна побачити світлини та відео, що доповнюють текст, – розповідає 24-річний Валерій АНАНЬЄВ. – Там – жодної постановки. Усе зафільмував сам, коли воював. Читач побачить, як у танк влучають із гранатомета, прочитає лист дівчини коханому на фронт. За роботу над книжкою взявся на другий рік служби. Одразу з початком написав і кінець. Решту доробляв два з половиною роки. Показую, що зло йде не лише з боку Росії. Деякі полковники та генерали годуються за рахунок армії, діють проти інтересів України. За це мають сидіти у в’язниці.

чений твір батька – ”Реквієм”. Згодом написав кантату на честь відкриття пам’ятника Моцарту в австрійському Зальцбургу. 2-Й ФЕСТИВАЛЬ КЛАСИЧНОЇ МУЗИКИ LVIVMOZART 19:00, ЛЬВІВ, ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ, ВУЛ. МИКОЛИ КОПЕРНИКА, 15 ОПЕРНИЙ ТЕАТР, ПР. СВОБОДИ, 28

23–28 ЛИПНЯ – НАПРИКІНЦІ 1980-Х БЕЙСБОЛЬНИМ ЦЕНТРОМ СРСР БУВ КИЇВ, –

розповідає 51-річний Юрій БОЙКО, головний тренер 22-разових чемпіонів України з бейсболу ”Біотехком КНТУ” з Кропивницького. – Команда зі столиці України була головним конкурентом москвичів у вищій лізі Союзу. А 1990-го сімферопольський ”Фотон” виписав професійного тренера з Венесуели Віктора Колліну. Розрахувалися телевізорами власного виробництва. Наша команда останні два десятиліття успішна, бо відкрили відділення в дитячо-юнацькій спортивній школі, потім – в університеті. Допомагали студенти льотної академії – з Куби, Домінікани, Венесуели, Панами. У Карибському регіоні з пелюшок грають у бейсбол, як канадці – в хокей. Під час Карибської кризи 1962 року американці за футбольними полями зрозуміли, що на Кубі з’явилися радянські війська. Місцевим вони були непотрібні, бо надають перевагу бейсболу. ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ З БЕЙСБОЛУ, ГРУПА С. П’ЯТЬ КРАЇН – УКРАЇНА, РУМУНІЯ, УГОРЩИНА, ЕСТОНІЯ, ГРУЗІЯ – ЗМАГАТИМУТЬСЯ ЗА ПУТІВКУ У ГРУПУ В. М. КРОПИВНИЦЬКИЙ, СТАДІОН ”ДІАМАНТ”, ВУЛ. КУРГАНА, 64

25–26 ЛИПНЯ П’ЯТЕРО ВИГАДАНИХ ПЕРСОНАЖІВ ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ ВІРТУАЛЬНОГО ГУРТУ GORILLAZ. Вони з’являються у кліпах, дають

інтерв’ю, на концертах їх показують на екрані позаду сцени. Героїв зобразив британський художник коміксів Джеймі Гюлетт. ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ ВАЛЕРІЯ АНАНЬЄВА ”СЛІДИ НА ДОРОЗІ” 17:00, ОДЕСА, ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР, ВУЛ. ВАСИЛЯ СТУСА, 2Б/7 За музичну складову відповідає 50-річний Деймон АЛБАРН, лідер гурту Blur. Його голос лунає в більшості композицій. – Під час запису пісень намагаюся уявити, який буде світ, коли ця платівка вийде, – каже Албарн. – Коли 2015-го сідав за альбом 17 ЛИПНЯ 125 РОКІВ ІСНУВАЛА АВСТРІЙСЬКА МУЗИЧНА ДИНАСТІЯ МОЦАРТІВ. Humanz, то хотів зробити танцювальну, але темну музику. Шукав, що може підживити мене. Уявив, ніби Дональд Трамп стає президентом – У Львова був свій Моцарт, – каже музикознавець Любов МОСША – за рік до виборів. Коли це сталося, поприбирав з альбому всі РОЗОВА, 35 років. – Композитор Вольфганг Амадей Моцарт мав шістьох дітей. Четверо померли немовлятами. Вижили двоє синів. згадки про нього. Не хотів додавати слави і так найвідомішій людині на планеті. Франц Ксавер був молодший. Втратив батька 5-місячним. Пішов ФЕСТИВАЛЬ UPARK його слідом. Переїхав до Львова викладати музику й залишивБЕРУТЬ УЧАСТЬ БРИТАНСЬКІ ГУРТИ GORILLAZ, MASSIVE ATTACK, YOUNG FATHERS, BONOBO, УКРАЇНСЬКІ – ся на 30 років. Написав тут більшість творів. У їх звучанні чути ONUKA І YUKO, KALEO З ІСЛАНДІЇ ТА TOVE LO – ЗІ ШВЕЦІЇ. КИЇВ, СТАДІОН ”ДИНАМО” ІМ. ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, ВУЛ. МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, 3 галицькі мотиви. Писав обробки українських народних пісень. Найвідоміша – ре-мінор на тему пісні ”У сусіда хата біла”. текст: Юлія БЛИЗНЮК, Олена ПАВЛОВА, Іван СТОЛЯРЧУК 1826-го Франц Ксавер у соборі Святого Юра поставив незакін14

К Р А Ї Н А

№ 21 58 ( 42 21 8) )

2 21 7 Т РЧ АЕ ВР НВ НЯ Я 2 02 10 01 8


2 1

Т Р А В Н Я

2 0 1 0

№ 1 8 ( 2 1 )

К Р А Ї Н А

ФО ТО : U A ZM I.O R G

Солістка гурту ONUKA Ната Жижченко (на фото) використовує українські народні мотиви й інструменти в електронній музиці. На сцені вона грає на сопілці, окарині, свистульці, омнікорді. До гурту також входять клавішниця й бек-вокалістка Дарина Серт, ударниця Марія Сорокіна, бандурист Євген Йовенко. На великих концертах виступають у розширеному складі – з тріо духових, які грають на тромбонах, валторні, трембіті. На фестивалі UPark 26 липня гурт представить пісні з нового альбому Mozaїka

15


С П О Р Т

Роналду не піде з ”Реала”. Він просто хоче останній великий контракт у кар’єрі ЗІДАН МОЖЕ ОЧОЛИТИ ЯКУСЬ НАЦІОНАЛЬНУ КОМАНДУ

успішним, що Зідан і довів. Але все рано чи пізно закінчується. Ще у сезоні 2016/2017 він активно використовував ротацію. У минулому – ні. Гравці ”Реала” – непрості люди. Резервні розуміють, що у будь-якій іншій команді грали б в основному складі. Думаю, у Зідана були нюанси у стосунках із ними. Та й з деким із ключових футболістів. Недаремно одразу після переможного фіналу Ліги чемпіонів Роналду, Бейл сказали, що можуть залишити команду.

Авраам КАМПОМАР 29 років, співведучий програми ”Європейський вікенд” на телеканалі ”Футбол 2” Народився у Бургосі, Іспанія. Працював аналітиком у командах ”Альбасете” та ”Вальядолід”. П’ять років тому переїхав до України. Уболіває за ”Атлетик”, Більбао. Одружений з українкою, має доньку

Що очікує на Зідана? – Рік відпочине точно. Хоча не виключаю, що після Кубка світу з’явиться варіант із національною командою і Зінедін прийме його.

Чому Зінедін Зідан пішов із ”Реала”? – Виснажився. Посаду головного тренера ”Реала” чи ”Барселони” за тиском навіть не порівняєш із відповідною у, скажімо, ”Манчестер Юнайтед”. Ще момент: Зідан розуміє, що з погляду тактики він зараз – не найкращий тренер. Якийсь час можна прожити на мотиваційній частині і навіть бути 16

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Він уже топ-тренер? – А як інакше, якщо людина тричі поспіль виграла Лігу чемпіонів? Головний тренер має правильно підібрати помічників і чітко розподілити між ними ролі. Зідану це вдалося. Не розумію закидів: із ”Реалом” і я досяг би таких успіхів. Важко управляти людьми, які заробляють більше за тебе. У зіркових футболістів велике его. Приборкати його й направити в потрібне русло – це мистецтво. Зідан у ”Реалі” відпрацював вище рівня очікувань.

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

Чому команда провалила останній чемпіонат Іспанії? – Насамперед ”Реал” цілився на виграш Ліги чемпіонів. Бо футболісти старішають і не готові на однаково високому рівні відпрацювати весь чемпіонат. Криштіану Роналду діє все ближче до воріт суперника.

роль першої скрипки. А ще прихід Роналду змусить керівництво клубу продати Кавані. Бо португалець забере простір в уругвайця. Так, як свого часу це робив Ібрагімович.

”Барселона” з новим тренером одразу виграла чемпіонат Іспанії. Що головне зробив Ернесто Вальверде? Що чекає на мадридців? – Покладаю надії на 21-річного – Згуртував команду, поєднав Дані Себальоса. Це – гібрид Мо- ланки. Мессі знову відіграє значну роль у вирішальній стадії дрича та Крооса, за ним велике атак. Нарешті сповна розкрився майбутнє. Не бачу гравців, від яких треба відмовлятися. Той же Ракитич, повернувся на колишБензема привчений до гри ”Реа- ній рівень Бускетс. Залишається питання виходу з оборони. Тут ла”. Знає, як рухатися, звільнюможна було зробити більше. вати простір для Роналду. ”Барселона” дещо відійшла від філософії, закладеної Кройффом та Гвардіолою. Вальверде – пеПовніше треба рехідний варіант. Навряд чи він розкрити потенціал залишиться більш як на два Дембеле і Коутіньйо сезони. Повніше треба розкрити потенціал Дембеле і Коутіньйо.

Португалець каже, що може піти з команди. – Це гра на підвищення зарплати. Роналду – 33 роки. Він хоче отримати останній великий контракт. Мало у світі клубів, готових подужати трансфер і зарплату Криштіану. А ”Парі Сен-Жермен”? – У них є Неймар, якому треба

Від кого з маловідомих гравців ”Барселони” можна очікувати прогресу? – Півзахиснику Карлосу Оленья – 21 рік, у нього хороший дриблінг, удар, пас. Хто фаворит наступного чемпіонату Іспанії? – ”Барселона”. Важко обіграти команду з Мессі в турнірі з 38 матчів.


Зінедін Зідан очолив іспанський ”Реал” у січні 2016 року. За три сезони роботи в клубі постійно вигравав Лігу чемпіонів. 31 травня 2018-го оголосив про відставку

Англійська першість – найсильніша у світі? – Туди їдуть більше ”зірок”. Але Іспанія має Мессі та Роналду і кращу тренерську школу. ”Манчестер Сіті” виграв прем’єр-лігу. Команда домінуватиме і надалі? – Усі передумови для цього є. Тренер Хосеп Гвардіола зрозумів, як вносити свій футбол у швидкості англійської прем’єр-ліги. Але є проблема: як це все перенести у Лігу чемпіонів. Там футбол Гвардіоли поки що не є ефективним. Багато команд грають закрито, важко знайти простір. ”Ліверпуль” дійшов до фіналу Ліги чемпіонів. Чи означає це, що команда повернулася до топ-клубів Європи? – Цілком. Є хороший тренер і склад, який вони уже почали посилювати – прийдуть Фабіньйо та Набі Кейта. Тепер у центрі поля команда матиме більше можливостей. Що не вийшло у Жозе Моуріньйо в другий сезон роботи у ”Манчестер Юнайтед”? – Португалець переживає творчу кризу. Його план на сезон ”зламала” ситуація з Погба. Француза купили за понад 100 мільйонів, однак витиснути його потенціал не вдається. Щойно у ”Шахтаря” придбали Фреда. Що він може додати ”Юнайтед”? – Швидкості, темпу – він корисний і в обороні, і в атаці. Еррера подібний за типом футболіст, але Фред молодший і має більший потенціал. ”МЮ” ще когось купить. Як на мене, потрібен футболіст типу Давида Сілва (півзахисник ”Манчестер Сіті”. – Країна), який добре діє

>

ФОТО: REUTERS

Хто сильніший: ”Барселона” Гвардіоли чи ”Реал” Зідана? – ”Реал”. Чого вартий тільки другий тайм торішнього фінального матчу Ліги чемпіонів, коли ”Ювентус” був розтрощений (”Реал” забив три м’ячі і переміг – 4:1. – Країна).


С П О Р Т

із рідної Франції, претендент на участь у Лізі Європи.

між лініями. Я б звернув увагу на Набіля Фекіра із французького ”Ліона”. Лондонський ”Арсенал” очолив Унаї Емері. Чого чекати від команди? – Більшої гнучкості. ”Арсенал” гратиме у різний футбол. Але переважно – захоче домінувати в атаці. За попереднього тренера, Арсена Венгера (очолював команду 22 роки. – Країна), лондонці ”вистрілювали” періодично. Тепер матимуть робити це стабільно. Емері знає, що йому треба робити. У ”Парі Сен-Жермен” він трохи відрікся від самого себе: любить усе контролювати, а в Парижі програв Неймару, Кавані й Мбаппе. В ”Арсеналі” йому буде простіше. Бодай тому, що останні роки Венгера були провальними. Що робитиме Венгер? – У нього є бажання тренувати. Оптимальний варіант – клуб

Що чекає на ”Челсі”? – Спад. Незрозуміла ситуація з тренером – Конте хоче більше повноважень, а йому їх не дають.

Для Венгера оптимальний варіант – клуб із рідної Франції, претендент на участь у Лізі Європи

У власника клубу росіянина Романа Абрамовича проблеми з британською владою, він навіть відмовився будувати стадіон. Не виключаю, що ввімкне режим економії щодо ”Челсі”. Конте здатен поставити гру, але розвивати її йому важко. Плюс – у нього складний характер. Дієго Коста не мав проблем

із тренерами, а з Конте вони виникли. Й іспанець повернувся в ”Атлетико”.

Ярмоленко балансуватиме між стартовим складом і лавою запасних

ність. Йдуть Маєр і Горецька, команду чекає перебудова. Але Євген добре проявив себе як відтягнутий форвард. Це дає йому непогані перспективи.

Ніко Ковач – головний тренер ”Баварії”. Це правильне рішення? – Потенціал він має. Але дивно, що мюнхенці перепідписали ветеранів – Роббена й Рібері. Чи готова команда до змін? Які перспективи Андрія Ярмолен- Чи не ”з’їдять” старожили тренера? ка в дортмундській ”Боруссії”? – Прийшов новий тренер – В Італії ”Ювентус” виграв сім Люсьєн Фавр. Підходяща чемпіонств поспіль. Домінування кандидатура для Андрія. Атаки триватиме? стануть менш стрімкими. Це – Так. Конкурентів поки що не плюс для Ярмоленка, якому подобається повозитися з м’ячем. видно. Підвищена увага буде до ”Наполі” через запрошення З другого боку, у дортмундців – Карло Анчелотті. Але в якій він велика конкуренція. Думаю, Андрій балансуватиме між стар- формі після провалу у ”Баварії” товим складом і лавою запасних. і чи здатен перебудувати гру після попередника Мауріціо А Євген Коноплянка у ”Шальке”? Саррі – це велике питання. – Його проблема – нестабільтекст: Роман ШАХРАЙ

Р Е КЛ АМА

>

18

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


ОЦІНКИ

І Н Т Е Р В ’ Ю

”Війна розкриває очі людям, яка Церква є українська, а яка – російська” ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ СПОВНЕНИЙ РІШУЧОСТІ НАДАТИ УКРАЇНІ ТОМОС. РІШЕННЯ МАЄ БУТИ УХВАЛЕНЕ НА СИНОДІ У КОНСТАНТИНОПОЛІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ЛИПНЯ, КАЖЕ СВЯТІЙШИЙ ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

Чи отримаємо Томос про автокефалію Української православної церкви у липні? – Вселенський патріарх Варфоломій сповнений рішучості надати його Україні. Але він не може одноосібно вирішувати такі питання. Має ухвалити на Синоді. Крім того, треба підготувати помісні православні церкви інших країн. На Синоді у травні патріарх створив комісію, що зараз працює. Відвідує різні церкви, пояснює, чому патріарх Варфоломій вирішив надати Українській церкві Томос.

ДО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ ЗВЕРНУЛИСЯ 12 АРХІЄРЕЇВ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ, 40 – КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ І БЛИЗЬКО ДЕСЯТИ – З МОСКОВСЬКОГО

фальної церкви, 40 – Київського патріархату і близько десяти – з Московського. Але заявили про це тільки двоє. Решта бояться покарання, тому імена свої приховують. Але це не має особливого значення. Головне, що всі три церкви звернулися. Інша умова: аби було звернення президента і Верховної Ради. І це зроблено. Тобто Україна виконала поставлені патріархом умови. Тепер справа за ним. Москва почала шалену боротьбу проти того, щоб Україна отримала Томос. Роз’їжджають по церквах і агітують предстоятелів не підтримувати Вселенського патріарха. Але кожен має свій розум. Слухає один і другий бік – і обирає правду. А вона – за нами. Зокрема, 34-те апостольське правило говорить, що кожен народ – а серед них і український – повинен мати свого першого незалежного єпископа. Діємо згідно з церковними канонами. Вселенський патріарх це добре знає. Тому сподіваємося, що перемога буде наша.

А оскільки та Церква залежна від Московського патріарха, то не може виступати проти ”русского мира” і Російської імперії. Якби їх не було, Москва не мала б підґрунтя захоплювати Крим і починати війну на Донбасі.

МОСКВА ПОЧАЛА ШАЛЕНУ БОРОТЬБУ ПРОТИ ТОГО, ЩОБ УКРАЇНА ОТРИМАЛА ТОМОС

Але зараз існує Київський патріархат. Став великою церквою в Україні, вдвічі більшою за Московський. Сприяв зміцненню нашої армії: продуктами, бронежилетами, тепловізорами, ліками. А головне – надихав воїнів захищати нашу землю. Москва просувала пропаганду, Якби в Україні існувала єдина Помісна церква, щоб із Західної України молодь не йшла не було б анексії Криму і війни на Донбасі, ка- воювати на Донбас. А наша церква тоді Саме вирішення питання чекаємо на Синоді зали ви чотири роки тому. Не змінили думки? говорила: не захистите Україну на Сході – ворог прийде до вас на Захід. Сьогодні у Константинополі у першій половині липня. – Ні. Тому що для Росії тоді не було б підтримки в Україні. Церква дбала би бачимо результати. Армія – боєздатна. Патріарх поставив перед Україною умови. Щоб єпископат Київського патріархату звер- про свою державу, свій народ і його добро- Ворог хотів захопити Одесу, Харків, бут. Зараз маємо Церкву, залежну від МоДніпро, Миколаїв, Херсон, але не вдалося. нувся до нього з проханням надати Томос. скви. Вона не може діяти всупереч своєму Піднялося суспільство, волонтерський Щоб такі ж звернення надіслали архієреї патріарху, який виступає за ”русский мир”, рух. Маємо свою державу. Переконаний, Автокефальної церкви і ті архієреї Московщо Україна переможе. Тому що правда ського патріархату, які хочуть. Це виконане. тобто – за відновлення Російської імперії. До патріарха звернулися 12 архієреїв Автоке- Їм потрібна Україна як частина цієї імперії. з нами. Де правда – там Бог, а де Бог – там 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

> 19


20

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


І Н Т Е Р В ’ Ю

Філарет (Михайло ДЕНИСЕНКО)

89 років, Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Народився 23 січня 1929-го в місті Благодатне Амвросіївського району Сталінської округи (тепер – Донецька область). Батьки – робітники. Батько Антон Денисенко загинув під час битви за Дніпро 1943 року. Його смерть вплинула на вибір Михайла стати священиком. Із відзнакою закінчив Одеську, потім – Московську духовну семінарію Російської православної церкви. 1950-го прийняв чернецтво під іменем Філарет. У різні роки був єпископом Лузьким, Віденським і Австрійським, Дмитрівським, митрополитом Київським і Галицьким, екзархом України Російської православної церкви. Після смерті патріарха Пимена 1990-го став місцеблюстителем Московського патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на обрання новим патріархом, але вибори програв. Ініціював перейменування Українського екзархату Російської православної церкви на Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП). Залишився її митрополитом 1990-го і був ним до 1992-го. Коли 1991-го Україна здобула незалежність, виступив за відновлення української церковної самостійності та створення автокефалії – Української православної церкви Київського патріархату. За це на архієрейському Соборі РПЦ 11 червня 1992 року його позбавили всіх ступенів священства. Не визнав вини і не підкорився рішенню Собору, вважаючи його неканонічним і незаконним. Три роки служив заступником київського патріарха УПЦ КП – митрополитом Київським. Після смерті предстоятеля патріарха Володимира його інтронізували на главу Церкви. 1997-го Москва оголосила йому анафему – відлучила від Церкви. На апеляцію Філарета Вселенський патріархат та інші помісні православні церкви не дали ні ствердної, ні заперечної відповіді. Виступає за міжцерковний діалог в Україні з метою повернення до єдиної Української помісної православної церкви

>

перемога. Ворог – наш брат і сусід – розуміє, що він Україну вже не візьме. Тим паче, що з нами Європа й Америка. Цю силу Росія не здатна подолати. Що можна вважати перемогою? – Мир. Він настане, коли ворог покине нашу землю. Збережеться цілісність України. Чи можна росіян називати братами після того, що трапилося? – Так. Вони – слов’янський народ, як і ми. Не треба ворогів, які розпочали цю війну,

поєднувати з усім народом. Ми повинні мати добрі стосунки з сусідами. Але ворогів на свою землю не пускати і знищувати. Україна – держава миролюбна. Ніколи не захоплювала чужі землі, але завжди боронила свою Батьківщину. Ми – єдина країна, яка віддала свою ядерну зброю, хоча мала третій за розміром арсенал у світі. Бог бачить нашу правду. А якщо бачить, то захистить. Він завжди на боці добра. Що маєте на увазі, коли кажете, що Київська церква – більша за Московську? – Не можу сказати, що вона більша за кількістю вірян. У Росії живуть 142 мільйони людей, а в Україні – 45. Але за кількістю православних парафій – так. Усіх українських майже 18 тисяч, а в Росії – 12 тисяч. Релігійна активність в Україні – більша. На Великодніх богослужіннях у Росії було до 8 мільйонів людей, а в Україні – 12, за підрахунками поліції. За роки незалежності звели майже 4 тисячі православних храмів. Ніколи у жодній країні не будували стільки. Це свідчить про релігійність українців. У цьому наша Церква є сильною. Зареєстрованих парафій в Україні Московський патріархат має удвічі більше за Київський. Але вірян більше у нас – також удвічі.

ДЕ ПРАВДА – ТАМ БОГ, А ДЕ БОГ – ТАМ ПЕРЕМОГА

Чи зменшується вплив Москви на вселенське православ’я? – Це буде видно з того, дасть Вселенський патріарх Томос Українській церкві чи ні. Якщо припустити друге, це означатиме, що Москва має більший вплив на світове православ’я, ніж сам патріарх. Це – протистояння.

за Московський. Коли ми ще об’єднаємося, то Російська церква в Україні буде незначною силою. Не матиме великого впливу на суспільство. Єдина Українська православна церква згуртує людей і на Заході, і на Сході. Скільки єпископів Московського патріархату готові приєднатися до Єдиної помісної церкви? – Не можу сказати точно. Дослідники, які проводять соціологічні опитування, кажуть, що приблизно дві третини.

НА ВЕЛИКОДНІХ БОГОСЛУЖІННЯХ У РОСІЇ БУЛО БЛИЗЬКО 8 МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ, А В УКРАЇНІ – 12 Їх не лякають конкуренція і можлива втрата парафій? – Коли об’єднаються, не буде різниці між вірянами Київського і Московського патріархату. Будемо складати одну Церкву. Єпископи залишаться на місцях. У кожній області буде кілька єпархій. Храми належатимуть громадам, які побудували їх. Чи немає ризику, що деякі священики перейдуть нещиро і працюватимуть на Росію всередині Української церкви? – Можливо. Але їх будуть одиниці. Ми їх швидко викриємо.

Свого часу предстоятель Української греко-католицької церкви Любомир Гузар не відкидав можливості створення єдиної Помісної церкви, яка була б у сопричасті і з Римом, і з Константинополем. Яка позиція у його наступника Святослава Шевчука? – Треба розуміти одну річ. Ми – православні, а вони – католики. Або ми повинні стати католиками, або вони – православними. Які будуть кроки після отримання Томосу? Зовнішні обряди греко-католицька Церква – Він означатиме об’єднання трьох православних церков. Бо його нададуть тим, зберегла православні. Звершуємо ту саму ліхто звернувся. Ці три церкви мають обра- тургію Іоана Золотоустого. Але віру прийняла католицьку. Визнають Папу намісником ти предстоятеля. Тоді єдина Українська Христа на Землі. Вірять, що без нього Церкви церква настане. Далі буде процес приєднема. З цією вірою ми об’єднатися не моженання духовенства, єпископів, парафій мо. Україна в тяжкі часи боролася, а не підМосковського патріархату. Ті, які не закорилася Риму. Тому думати, що православні хочуть, а такі будуть, матимуть таке ж йому підпорядкуються, даремна справа. право на існування, як і Українська Яка наша позиція? В Україні існують і правоцерква. Але повинні називатися Російславна Церква, і греко-католицька. Обидві ською православною церквою в Україні. Чесно сказати, що належать до РФ. Зараз налаштовані патріотично до своєї землі. Маємо співпрацювати в утвердженні нашої Київський патріархат удвічі більший 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

> 21


І Н Т Е Р В ’ Ю

>

держави і бути толерантними одне до одного. Поважати як християни християн.

більшість храмів на території військових частин, лікарень належать йому.

Коли ви востаннє спілкувалися з московським патріархом Кирилом? – 1992-го. Тобто 26 років тому. Я не відмовлявся вести діалог. Писав звернення до патріарха, до архієрейського собору про примирення. Відповідь була: ”Повертайтесь – тоді буде примирення”. Я сказав, що до Московського патріархату не повернемось ніколи. Ніколи.

Коли повернемо територію, як повернути людей? На Донбасі і в Криму дуже різні настрої. – Їх треба перевиховувати. Якщо не люблять землю, що їх годує, йдуть неправильною дорогою. Не можна плювати в обличчя благодійнику. Не можна ненавидіти Україну, яка тобі дала притулок. Маю на увазі росіян, які приїхали з РФ і поселилися на наших землях. Прийняла їх Україна? Дала можливість працювати, жити, навчатися? Так. Мають бути вдячні цій землі і народу. Якщо ти невдячний, це – твоя провина. Перевиховувати – це обов’язок Церкви.

ЯНУКОВИЧ ІШОВ ДО ВЛАДИ, ЩОБ ЗБАГАТИТИСЯ. ЗБАГАТИВСЯ, А ТЕПЕР СТРАЖДАЄ Чи відчували тиск на себе, на Церкву? – Боротьба проти нас почалася з 1992 року і ведеться досі. Але не має жодного успіху. Київський патріархат росте. Був маленький, а став найбільшою Церквою в Україні. Нам допомагає Господь. Навіть війна – і та допомагає. Розкриває очі людям, яка Церква є українська, а яка – російська. Показовий приклад. На початку цього року запорізький священик не захотів відспівувати дитину, яка загинула, лише тому, що вона охрещена в Київському патріархаті. Це викликало хвилю несприйняття і в Україні, і в усьому світі. Так само – на Донбасі. Люди бачать, що там – російські війська й техніка. А єпископи і священики Московського патріархату кажуть, що це українці з українцями воюють. Люди бачать цю неправду. Згадайте вчинок митрополита Онуфрія у Верховній Раді (на урочистому засіданні у День пам’яті та примирення 8 травня 2015 року. – Країна), коли нагороджували героїв України за їхній подвиг. Усі вставали, шанували, плескали. А він не піднявся. І архієрея, який хотів встати, посадив. Коли журналісти спитали – чому, сказав, що не може шанувати вбивць. Для нас вони – герої, а для нього – вбивці. Люди це бачать і відходять від тієї Церкви.

Як бути тим, хто ходить у церкву, яка вчить, що треба відроджувати імперію? – Вона чинить не по-Божому. Не захищає свій народ і свою землю. Отже, порушує заповідь. Ті священики чи єпископи, які вчать розділенню, – грішать. Господь і їх покарає. А як – знає. Де зло, там Бога нема. З яким найбільшим злом треба боротися українцям? – Захищати Україну, щоб наша держава продовжувала існувати. Це – найперше завдання. Друге – побороти корупцію. Це є велика людська несправедливість. З нею треба боротися до кінця. З Божою допомогою поборемо, якщо все суспільство проявлятиме активність. Третє – треба зробити реформи. Найперше потрібні справедливі суди. Апостол Павло сказав: влада недаремно носить меч. Має карати зло і захищати добро. Коли не застосовує меч свій проти зла, то воно росте. Бачимо, як порушують кримінальні справи, а потім випускають. Злочинець думає, що за гроші можна відкупитися. Це є стимулом продовжувати творити зло. Страх покарання зупиняє людину, яка хоче звершити гріх. Доки страху не буде – не буде і ладу в Україні. А любов виганяє страх. Воїни наші помирають, а не відступають. Яка сила їх рухає? Любов. Те ж стосується волонтерського руху. В Україні є не тільки корупція. Можемо похвалитися і любов’ю.

Люди втомилися від війни, корупції, розчаСьогодні в українському війську більшість ка- рувалися у владі. Довіра до всіх інституцій пеланів – священики УПЦ Київського патріар- падає. хату. Це була ідея Церкви чи воля священиків? – Довіра до влади і раніше була невисока. – Капеланську службу організувала Цер- Її хто обрав? Народ. Ви ж бачили, кого обиква. Держава визнала її необхідність, при- рали? Бачили. Довіряли? Довіряли. Не одержали того, що хотіли, але маєте головне – йняли відповідні закони. Тепер у війську збережено державу. А могло цього й не бути. 80 відсотків священиків – Київського Армія була слабка. Нинішня влада зробила патріархату. Є з греко-католицької церїї боєздатною. Якби не зберегли державу, кви, автокефальної, протестанти. Мосвтратили б свободу і були б рабами. Були б ковського патріархату майже нема. Хоча 22

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

у такому пригніченні, в якому зараз перебуває російський народ. Свободи слова там нема. А у нас – є. Не цінимо того, що маємо. Нас чекають вибори наступного року – парламентські і президентські. Що порадите виборцям і тим, хто обиратиметься? – Керуватися совістю. Перше питання до того, хто хоче мати владу: чого ти рвешся до неї? Щоб собі служити? Влада не для цього існує, а щоб працювати для людей, народу і держави. Зможеш? Тоді йди, жертвуй собою. Якщо ж хочеш використати повноваження для збагачення, не забувай, що є Бог. Покарає за гріхи. Де Янукович? Ішов до влади, щоб збагатитися. Збагатився, а тепер страждає. Краще бути бідним, але правдивим і чесним, ніж багатим злодієм.

ЯКБИ ЛЮДИНА ЗНАЛА, ЩО ЇЇ ЧЕКАЄ ЯКЕСЬ СТРАЖДАННЯ, ТО СТРАЖДАЛА Б ІЩЕ ДО СТРАЖДАНЬ Співвітчизники масово виїздять за кордон. – Це – біда для України. Люди їдуть не тому, що хочуть покинути рідну землю, а тому, що вдома не можуть отримати роботу. Держава має підняти економіку, подолати корупцію. Потурбуватися, аби люди могли достойно заробляти у своїй країні. Чого найбільше боїтеся? – Нічого не боюсь. Керує всім Бог. Під його покровом нічого не страшно – ні страждання, ні смерть. Треба боятися лише гріха. Про що запитали б Бога? – Попросив би простити гріхи і дарувати вічне життя. Те, що треба людині знати, Бог відкриває. А що не треба – то краще не знати. Бо якби людина знала, що її чекає якесь страждання, то страждала б іще до страждань. Усе прийде у свій час. Бог навчає прощати. Як навчитися прощати тих, хто вбивав? – Прощати можна того, хто кається. Хто не кається, тому і Бог не прощає. Для прикладу – два розбійники на хресті. Одного Бог простив, а іншого – ні. Бо перший покаявся, а другий – ні. Так само щодо війни. Хто визнає себе винним і виправиться – їх треба простити. А хто звершив злочин і не кається, прощення не заслуговує. текст: Ольга ЮРКОВА, Анатолій ГАЄВСЬКИЙ, фото: Сергій СТАРОСТЕНКО


Р Е КЛ А М А


С Л О В Н И К

Рейвах ”Ця історія вже зробила рейвах на сторінці фонду ”Повернись живим”. Позаяк я є першоджерелом, то хотів розказати про ту оказію”, – пише у Facebook шоумен Сергій ПРИТУЛА, 36 років. Розповідає про хлопця з Коломиї Івано-Франківської області, який пожертвував $40 тис. для армії. Гроші передав перед концертом 14 червня. Попросив не вказувати його імені та прізвища. ”З вигляду – хіпстер, – описує Притула. – Каже: ”Я б хотів, щоб половина пішла вам, а половина – фонду ”Повернись живим”. І тут чувак виймає з сумки $40 тис.! Сорок тисяч доларів! Один хлопець витягнув із сумки квартиру й віддав на армію! Курча мать, я ледь не заплакав!”

СЛОВО ”РЕЙВАХ” ПОХОДИТЬ

груп, кліпи й критичні огляди. Поширювався безкоштовно поштою або з рук у руки. 2003 року вийшло чотири номери.

НА КРИМІНАЛЬНОМУ ЖАРГОНІ

BACANO! – ”РЕЙВАХ” З ІТАЛІЙСЬКОЇ –

”РЕЙВАХ” ОЗНАЧАЄ ”створення

ЯПОНСЬКИЙ КОМІКС-МАНГА, що ви-

видимості активної діяльності без відчутної користі та якогось результату” або ”полегшення й радість”.

дається з 2003 року. Розповідає про гангстерське Чикаго 1930-х. Мафіозні клани влаштовують розборки, аби відшукати еліксир безсмертя. 2007 року вийшов 13-серійний мультсеріал за мотивами манги.

155 ГРОМАДЯН УКРАЇНИ МАЮТЬ ПРІЗВИЩЕ РЕЙВАХ. Із них більш як кожен десятий живе в селі Голенищеве Хмельницької області.

НЕЙМОВІРНИЙ РЕЙВАХ ЗЧИНИЛИ БОЙКО, ДОБКІН, НОВІНСЬКИЙ ТА ЇХНІ ПОПЛІЧНИКИ

Буквально перекладається як ”безлад”. Водночас може означати ризиковану, але прибуткову справу. В українській мові має синоніми: безладдя, нелад, гармидер, бедлам, хаос, шарварок, галас, репет, метушня, сум’яття, веремія, розрух.

АЛЬТЕРНАТИВНОЇ МУЗИКИ ТА АКТУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА. Проходив

у різних містах у 2002– 2009 роках. Найчастіше – в Тернополі та під Євпаторією в Криму. ”Це місце, де безлад вважається мистецтвом. Де зливаються докупи арт та ідіотизм, а зверху на хвилях зеленого кольору літають музи й сперечаються про те, хто сьогодні перший піде на аудієнцію до Джа (Джа – одне з імен Бога в Біблії на івриті. – Країна)”, – пише журналіст Андрій Валевський на сторінці онлайн-ресурсу ”Майдан”.

НЯЛИ? Ощаджуйте свої сили,

а то видихнетесь на дрібне. А коли дійде до істотного, то чим будете горлати? – говорить Завадка, персонаж роману ”Сестри Річинські” Ірини Вільде (1907–1982). ”НЕЙМОВІРНИЙ РЕЙВАХ ЗЧИНИЛИ ЮРІЙ БОЙКО, МИХАЙЛО ДОБКІН, ВАДИМ НОВІНСЬКИЙ

та їхні поплічники – перелицьовані члени колишньої Партії регіонів, перефарбовані комуністи та інші московські блюдолизи”, – пише професор 81-річний Василь Лизанчук на Facebook-сторінці факультету журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Причиною ”рейваху” стало те, що Верховна Рада підтримала № 2 5 ( 4 2 8 )

дають у ”Львівській майстерні шоколаду”. Це м’який грильяж із насінням соняшника, горіхами кеш’ю та журавлиною в чорному шоколаді. Можна купувати поштучно, або ж у наборі. Усі вироби майстерні називають незвичними словами: ”дефіляда”, ”витребенька” тощо.

”РЕЙВАХ” – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ

К Р А Ї Н А

”РЕЙВАХ” – ЦУКЕРКИ РУЧНОЇ РОБОТИ з такою назвою про-

З ІДИШУ – СТАРОЄВРЕЙСЬКОЇ МОВИ.

– ЧОГО Ж ВИ ТАКИЙ РЕЙВАХ ПІД-

24

ній церкві в Україні. Тоді акт анексії Київського патріархату Московським 1686 року стане нечинним.

2 7

”РЕЙВАХ” –

пропозицію президента звернутися до Вселенського патріарха Варфоломія із проханням надати автокефалію православ-

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ ЖУРНАЛ, який

видавався за підсумками проведених концертів фестивалю. На компакт-дисках були виступи

КОМІКС РОЗПОВІДАЄ ПРО ГАНГСТЕРСЬКЕ ЧИКАГО 1930-Х

”РОК-РЕЙВАХ” – СПІЛЬНА МУЗИЧНА ПЕРЕДАЧА РІВНЕНСЬКОЇ РАДІОСТАНЦІЇ ”G” ТА ЖУРНАЛУ ”МИСТЕЦЬКІ ГРАНІ”. Виходила з жовтня 2011-го по квітень 2012 року. Щочетверга в прямій трансляції слухачів знайомили з маловідомими українськими музичними гуртами. РЕЙВИ – МАСОВІ ДИСКОТЕКИ З ВИСТУПАМИ ДІДЖЕЇВ І ВИКОНАВЦІВ ЕЛЕКТРОННОЇ МУЗИКИ. Слово

”рейв” вживали мешканці Лондона карибського походження на позначення масового заходу. Стали популярними на початку 1990-х. Вечірки влаштовували в нічних клубах, а також у приміщеннях занедбаних заводів, складів, ангарів. Дискотека One Step Beyond – ”Один крок далі” – відбулася 25 липня 1992 року біля замку Доннінгтон в Англії. На неї прийшли понад 30 тис. чоловік. текст: Наталія ПЕЧИБОРЩ, малюнок: Дмитро СКАЖЕНИК


РЕ К Л А МА


Щ О Д Е Н Н И К

26

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


Щ О Д Е Н Н И К

Іван ДРАЧ 81 рік, ПИСЬМЕННИК, ПОЛІТИК, ГЕРОЙ УКРАЇНИ

”У РОСІЇ НІКОЛИ НЕ БУЛО, НЕМАЄ І НЕ БУДЕ ІНШОГО ІНТЕРЕСУ В УКРАЇНІ, НІЖ ВИНИЩЕННЯ ДО РЕШТИ, ДО НОГИ, ДО ПНЯ НАШОЇ НАЦІЇ”

СВОЄ ЖИТТЯ МОЖУ ОПИСАТИ В ТРЬОХ СЛОВАХ – рух до України.

У РОСІЇ НІКОЛИ НЕ БУЛО, НЕМАЄ І НЕ БУДЕ ІНШОГО ІНТЕРЕСУ

1991 РОКУ УКРАЇНА готова була до незалежності лише на чверть.

ції. Від найрафінованішого філософа до найзатятішого пияки.

Так і вийшло. Незалежність нам вдалося проголосити з міжнародною підтримкою – завдяки тому, що повалилася Берлінська стіна, завдяки демократичним рухам у Польщі, країнах Балтії. Ми вдало використали ту ситуацію.

В УКРАЇНІ, ніж винищення до решти, до ноги, до пня нашої на-

КОЛИ РОСІЯ ВІДТЯЛА КРИМ, відчув усе ідіотство нашої влади.

Я служив три роки в армії. Знаю, що коли хтось іде, то ”Стой, кто идет?! Стой, стрелять буду!”, постріл угору, а потім стріляю в груди. Якби в Криму загинули 100 чи навіть 1000 наших люЗАРАЗ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА КРОВОПРОЛИТТЯ, кується нація. Вона дей, то не було б цього жахіття на Донбасі. Це була величезна помилка керівництва нашої держави тоді. або відбудеться, або знищиться і стане добривом для сусідніх держав. Від Майдану до Майдану – від початку незалежності до помаранчевої революції, потім до Революції гідності – йде ВІРШІ НЕ ПОТРІБНІ НІКОМУ, САМЕ ТОМУ розвиток духовності суспільства.

ВОНИ – НАЙГОЛОВНІШЕ

ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ ПОРУЧ ІЗ ЦІЄЮ СТРАШНОЮ КРАЇНОЮ – РОСІЄЮ. ТАК, ЯК ЄВРЕЇ НАВЧИЛИСЯ ЖИТИ ПОРУЧ ІЗ ПАЛЕСТИНОЮ

Іван ДРАЧ Народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці Тетіївського району Київської області. Батьки працювали в колгоспі. ”Нас у мами було п’ятеро. Через півтора року після мого народження від фронтових ран помер батько”. Викладав російську мову та літературу в семирічній школі у сусідньому селі. Після служби в армії навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка. З вузу виключили за політичні погляди. Вступив на Вищі курси кіносценаристів і кінорежисерів у Москві. 1959-го – до Комуністичної партії. 1976-го отримав держпремію УРСР імені Тараса Шевченка за збірку віршів ”Корінь і крона”. Був серед засновників Народ-

ного руху України. Перший його голова – з 1989-го до 1992 року. Депутат Верховної Ради трьох скликань. Автор 20 поетичних збірок. Написав сценарії до фільмів ”Колодязь для спраглих”, ”Дід лівого крайнього”, ”Вінчання зі смертю”. Його твори перекладені німецькою, чеською, польською мовами. Дружина Марія – математик. Син Максим працював лікарем, 44-річним загинув за нез’ясованих обставин 2009-го. Донька Мар’яна очолює українську службу радіостанції ”Свобода”, живе у Празі. Мав трьох онуків. Помер 19 червня 2018-го у столичній лікарні ”Феофанія” після хвороби легень. Заповідав поховати в рідному селі Теліжинцях, поруч із могилою сина

”РУССКИЙ МИР” буде приходити завжди. Він може бути царським, комуністичним, путінським. Нам треба навчитися жити поруч із цією страшною країною. Так, як євреї навчилися жити поруч із Палестиною. Іншого виходу нема. ЗАРАЗ ЗІТКНУЛИСЯ ЛОБАМИ американсько-європейська і російська цивілізації. Молода українська кров – від Небесної сотні до кіборгів – для них як масло для якогось механізму. Наша надія на санкції перекреслюється народною мудрістю: ”Доки товстий схудне, худий здохне”. Ніхто не допоможе – ні Трамп, ні Меркель. Самі повинні в усьому розібратися. У ВСЬОМУ, що відбувається в Україні, винні п’ять президентів, двадцять прем’єрів, тисячі депутатів, серед них і я, грішний. Вину є на кого сперти. Справа в тому, як дати раду всьому цьому. Я БУВ ЗАТЯТИМ ПІОНЕРОМ І КОМСОМОЛЬЦЕМ. Так виховували

все наше покоління. Ми плакали, коли Сталін помер.

ЯКБИ ЗУСТРІВСЯ З БОГОМ – вибачився б, що я такий. КОЛИ ГОВОРЯТЬ, що я живий класик літератури, кажу, що я ”клацик” – клацаю на машинці. ВІРШІ НЕ ПОТРІБНІ НІКОМУ, саме тому вони – найголовніше. ПЕРШИЙ ВІРШ написав у п’ятому класі. Після четвертого запро-

сив мене до себе погостювати старший батьків брат. Поряд із ним 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

> 27


Щ О Д Е Н Н И К

>

жив головний агроном радгоспу. У нього була донька – моя однолітка. Звали її Льоля Падалко. Її батько приносив додому ранні яблука, і вона мене ними пригощала. І Льоля, і яблука мені дуже подобалися. Першого вересня, вже у п’ятому класі, згадав Льолю, засумував і написав чотири рядочки: ”Милу Льолю Падалко // Я люблю, як яблуко! // Подивлюсь, подумаю // І негайно схрумаю”. ШЕВЧЕНКО –

найбільший сучасний поет, його вірші – Біблія.

БІДА МОГО ВИХОВАННЯ в тому, що спершу сприймав російську

культуру. Вже потім став читати ”Будденброки” Томаса Манна. Ходив Парижем, дивився на пам’ятник Монтеню (французький філософ ХVI століття. – Країна) і думав: ”Чого я так пізно до тебе прийшов?”

Я ДУЖЕ МАЛО ДОСЯГ. Жалкую, що стільки сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби більше працював у літературі, то вона дала б мені більше радості. У мене чимало недописаних кіноповістей і прози. Хіба що вірші видавав, бо їх можна писати на коліні. А проза вимагає свинцю в одному місці. ВИСТУПАВ У МОРСЬКОМУ УЧИЛИЩІ В ОДЕСІ. Якісь песимістичні нотки прозвучали в моїй промові. Після закінчення до мене підійшла жінка і каже: ”Я мати загиблого кіборга. Ніколи не смійте бути песимістом. Ніколи”. Я розридався на її очах.

ЩАСТЯ – ЦЕ ЯК ЛІНІЯ ОБРІЮ, ЯКА БІЖИТЬ: ТИ ЇЇ ДОГАНЯЄШ, А ЙОГО НЕМАЄ НІКОЛИ

ЧАСТО БУЛИ РОЗЧАРУВАННЯ У ДРУЗЯХ. Але тоді я казав собі: тримайся, сучий сину! Якщо не простиш, то ні з ким і поговорити буде. МАЮ ВИБУХОВУ НАТУРУ Й ДУЖЕ ВРАЗЛИВУ ДУШУ – все крізь себе пропускаю. Якби не жартував, мене б уже не було. Це генетичне. Коли мій дядько помирав, то просив поховати його у футболці, з 1930-х міллю поїденій, а біля вуха покласти надутий футбольний м’яч. Уже губи сині були, а він ще сміявся. БУВ ЗАСТУПНИКОМ СЕКРЕТАРЯ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ .

Вів ідеологічне навчання в університеті. Кожної п’ятниці на політінформації розповідав про те, що відбувається у світі. Раз сказав, що ”прокляті сталіністи душили танками наших людей у Караганді”. На другий день виходжу з бібліотеки університету – мене двоє попід руки і в машину. Повезли у КДБ. Лякали тюрмою і Сибіром.

БОЮСЯ БОЛЮ. СМЕРТІ – НЕ БОЮСЯ

КОЛИСЬ ДУМАВ, що екологія об’єднає українців. Річки висихають, ліси вирубуються. А людей найбільше об’єднує долар. Усі подуріли, намагаються збагатитися – хто праведним способом, хто неправедним. У нас держава зветься – Український олігархат. Із десяток мільярдерів нагорі, на чолі з нашим президентом. Унизу – злидні. І дуже мало середнього класу.

Це те, що повинно лякати владу і не давати їй можливості розперезатися.

МАЙДАН ЯК ДУХОВНА СУБСТАНЦІЯ БУВ І БУДЕ.

Я – ГЕРОЙ УКРАЇНИ, але ніколи не надягав цієї зірочки. Скільки які людина залишає на Землі, продовжують героїчних людей не мають її, а скільки негідних нагороджено. жити і після її смерті. САМОСТІЙНО ПЕРШУ КНИЖКУ ПРОЧИТАВ У 5 РОКІВ – казку про Змія Горинича. Коли 1941-го в село прийшли німці, вони ВІРЮ У КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ. З дружиною познайомився у Львові. Вона йшла в оточенні хлопців. Дивлюся, влаштували в школі стайню, а книжки викинули. Я з іншими таке мале дівча з небесними очима і стільки хлопців навколо. дітьми підбирав Пушкіна, ”Велику радянську енциклопедію”. Познайомився. Питаю, чи не з Прибалтики? Ні, каже, львів’янка. А в мене творчий вечір тоді мав бути, от я і запросив її. Вона НАЙБІЛЬШЕ У ДИТИНСТВІ ВРАЗИВ ЧАРЛІ ЧАПЛІН. Маленька прийшла – і я весь вечір дивився тільки на неї. людина на тлі білої стіни. Екрана в сільському клубі не було – фільм проектували на шорстку і ребристу стіну. Тому зобраДІМ АСОЦІЮЄТЬСЯ З ДРУЖИНОЮ. Вона вміє тонко й делікатно ження виходило фантастичним. Ми з друзями намагалися дивитися фільми безкоштовно. Пролазили через діру в стіні. загладжувати всі суперечки в сім’ї. Пробиралися підземними ходами – раніше на місці клубу була церква. Потім, віддихавшися, сиділи тихо, як миші, і диОБОЖНЮЮ КВІТИ. Це передалося від мами. Коли вона перевилися це диво – кіно. їхала до мене в Конча-Озерну, то засадила двір настурціями, півоніями – вся округа приходила дивитися. Я ВТОМИВСЯ ЖИТИ. Розвіялося занадто багато ілюзій. Усіх їх пережив і бачив, як вони на очах руйнувалися. МОЯ ПЕРША ЛЮБОВ – перша вчителька Фросина Федотівна. Була гарна, мала трьох дітей. Чоловік її загинув на війні. Якось замовила на червоному полотнищі написати гасло: ”Вчитись, БОЮСЯ БОЛЮ. Смерті – не боюся. вчитись і вчитись”. Я довго виводив цей напис і мріяв, що, коли виросту, ми поженимося, будемо виховувати її трьох дітей. ХТО СПИТЬ НА ЗЕМЛI – не боїться упасти. Після втрати сина нічого не страшно. Найгірше зі мною і дружиною вже сталося. Вона питає: ”Що це ти, Іване, так довго вовтузишся з тими буквами?” А мені хотілося довше побути біля неї. УСІ ДОБРІ СПРАВИ,

це як лінія обрію, яка біжить: ти її доганяєш, а його немає ніколи. ЩАСТЯ –

28

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

підготувала Олена КАПНІК, фото: Сергій СТАРОСТЕНКО ТЕКСТ УКЛАДЕНО НА ОСНОВІ ІНТЕРВ’Ю І МАТЕРІАЛІВ ПРО ІВАНА ДРАЧА: САЙТ GAZETA.UA, ЖУРНАЛ ”КРАЇНА”, РАДІО СВОБОДА, KORRESPONDENT.NET, 5.UA, TSN.UA


Д З Е Р К А Л О

”ЧАСТО-ГУСТО ШУМ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ЗАГЛУШАЄ ГОЛОСИ ЛЮДЕЙ”, – зауважує художник Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ


ЛЮДИ ТА РЕЧІ

”Досі сниться, що я – бідний. І що треба починати все з нуля” УКРАЇНЦІ ГОТОВІ ПЛАТИТИ ЗА РЕСТОРАНИ Й РОЗВАГИ. А ЗА ОСВІТУ, МЕДИЦИНУ, ПАРКУВАННЯ – НІ З вікон 16-го поверху бізнес-центру IQ у середмісті столиці відкривається панорама на Києво-Печерську лавру, Батьківщину-Мати і лівий берег Дніпра. Тут розташований офіс будівельної компанії KAN Development. Її директор Ігор Ніконов – у піджаку і джинсах. Тисне руку. Сідаємо за стіл у його кабінеті. На протилежній від вікон стіні – велика карта столиці. Біля робочого столу – синтезатор, електрогітари, динаміки. – Граю на фортепіано, гітарі. Створили на роботі ансамбль. На корпоративи обов’язково готуємо кілька номерів, – каже Ігор Володимирович. – Буду російською, добре?

Кращих робітників за наших немає. Особливо якісно працюють будівельники із Західної України

11 червня відзначили річницю безвізового режиму. Що він змінив для України? – Людина не переживає приниження, які проходила під час оформлення візи. Напевно, це підняло самооцінку українця. З іншого боку, збільшився відтік робочої сили. А це – серйозна проблема для держави. Вона повинна зрівняти зарплати наших працівників із тими, що в Польщі. Їдуть не ледарі. А найактивніші у своїх галузях – робітники, селяни, айтішники. Забирають сім’ї, асимілюються. Більшість там лишається на нижчих ролях, ніж мали на батьківщині. – За кордоном вони не займатимуть керівні посади. І на цьому нам треба грати. Якщо в нас робітники отримуватимуть 600–700 доларів, малоймовірно, що поїдуть. Нехай у Польщі їм запропонують тисячу. Але тут вони – у своїй країні. Кращих робітників за українців немає. Я їжджу світом, дивлюся, як працюють китайці, турки. Наші – професійніші та відповідальніші. Особливо будівельники із Західної України. Їхні бригади славилися ще в Радянському Союзі. Ви рік жили в Сполучених Штатах Америки. Чому повернулися? – Не моя це тема – жити на пасивний дохід. Прагну створювати. За кордоном тре30

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

ба бути генієм, аби пробитися. Потрібні знайомства, зв’язки. В Америці вони ще сильніше впливають, ніж у нас. В Україні де найбільші перспективи? – Безкінечні – у сільському господарстві. Переробка взагалі не розвинута. А маємо випускати кінцеву продукцію для всього світу. Є чудові умови для вирощування овочів – величезні поливні землі, яких немає в Європі. У чому ще Україна може бути конкурентоздатною? – Досі є індустріальний потенціал – завод Антонова, танкові підприємства. Маємо хороших інженерів і базу фахівців у Київському політехнічному інституті. Нам потрібна індустріалізація. Ми близько до Європи. У нас шикарна мережа залізничних доріг. Є всі підстави, щоб сюди хотіли переносити виробництво.

Є чудові умови для вирощування овочів – величезні поливні

землі, яких немає в Європі За якими професіями майбутнє? – Лікар, біотехнолог, фармаколог. На висоті буде все, пов’язане зі здоров’ям. ІТ недовго буде престижним. Big Data знизить значимість професії.


Система працюватиме автоматично. Думаю, добре зароблятимуть інженери. Cьогодні їх дуже бракує. Сподіваюся, реальний ринок економіки матиме попит. Бо зараз, на жаль, ті, хто торгує акціями компаній, отримують більше, ніж люди, які ці підприємства створюють. Ви живете в Києві понад 30 років. 18 – працюєте на будівельному ринку. Як змінилося місто за цей час? – Було реалізовано багато бездарних будівельних проектів. Наприклад, Троєщина: пустир, дім, пустир, дім, усередині – квартальне місце типу будинку побуту і знову пустир. Усе повинно бути компактніше: садки, школи, інфраструктура. Потрібні робочі місця. Коли людина вийшла з дому в капцях і пішла на роботу. Так живуть за кордоном. Я об’їздив півсвіту і був вражений, коли таке побачив. Це ж мрія багатьох – не користуватися автомобілем. Як тільки перестаєш сідати за кермо – твоє життя змінюється. Людина витрачає на машину дві години щодня. За 70 років життя – майже десятиліття проводить у автівці.

зароблятимуть інженери. Cьогодні їх дуже Добре

бракує

Із хороших змін у Києві – поява бізнес-центрів. Іноземці охають. З’явилися цивілізовані торговельні центри. Думаю, за торгівлею – майбутнє. Повинні бути місця отримання емоцій. Хоча є небезпека, що люди дедалі більше купуватимуть через інтернет. Сидітимуть вдома в окулярах і створюватимуть для себе іншу реальність. Що мрієте побудувати в Києві? – Цікаво звести хмарочос на 50 поверхів і вище. Маю проект. Розумію, що можу це зробити зі своїми інженерами. Однак зараз немає економічного сенсу – це надто затратно. Київське архітектурне обличчя – це тільки історична центральна частина міста? – Там є проблеми. Чимало будівель, наприклад, доми Мурашка, Сікорського – зруйновані. Грошей

на реконструкцію в держави немає. Інвестору закони дозволяють купити і реконструювати будівлю, відтворити історичний зовнішній вигляд. Однак законом не передбачено, що її можна пристосувати до сучасних умов. Багато років тому був у Санкт-Петербурзі. У них теж закон забороняв перебудовувати історичні споруди. Після ресторану довелося підійматися сходами на шостий поверх. Язик був на плечі. Власнику не дозволили поставити ліфт. Потім у Росії змінили закони. На Невському проспекті два будинки знесли і побудували нові, які зовні повністю відтворили знесені. А всередині є паркінг, ліфти, технічні приміщення, кондиціонери. Розвалюється дім Сікорського (на вулиці Ярославів Вал, 15б. – Країна). Ну продайте його. Купа інвесторів із задоволенням вклали б гроші. Однак вони не хочуть відбудовувати мертве. Те, що неможливо зоробити комфортним. 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

31

>


Мрія багатьох – не користуватися автомобілем

Ігор Ніконов стоїть у своєму офісі на 16-му поверсі столичного бізнесцентру. 17 років керує будівельною фірмою KAN Development


Р О З М О В А

Ігор НІКОНОВ

53 роки, бізнесмен Народився 20 липня 1964-го в столиці Узбекистану Ташкенті в родині військовослужбовця. Через два роки сім’я переїхала до Олександрії на Кіровоградщині. Закінчив Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю ”інженер-будівельник”. За розподілом потрапив до ”Київметробуду”. У 1990-х працював у газових проектах. Був комерційним директором компанії ”Інтергаз”. 2001-го створив компанію KAN Development. Вона розробляє концепції, проектує, будує та експлуатує нерухомість.

>

2014 року очолив групу радників міського голови Києва Віталія Кличка. Згодом став його першим заступником – з економіки, фінансів і транспорту. Із грудня 2015-го – радник на громадських засадах. Входить до списку 100 найбагатших людей України за останньою версією журналу ”Фокус”. Статки оцінюють у $131 млн. Любить лижний спорт і велосипедні прогулянки. Грає на кількох музичних інструментах. Дружина Іванна очолює Академію сучасної освіти. У подружжя – 10 дітей. Найстаршій Алевтині – 30 років, наймолодшій Алісі – чотири. Мають трьох онуків. Живуть у будинку в Конча-Заспі під Києвом

П Р О

В С Е

У багатьох старовинних будинках Франції живуть сім’ї, підтримують їх. Дві години на день зобов’язані показувати туристам замки як музеї. Наш історичний центр змінився б, якби ввели такі правила. Кажуть, забудовники платять величезні хабарі за дозволи державних структур. Якби не мусили – квадратний метр житла коштував би значно дешевше? – Це неправда. Такі суми вплинули б на ціну. Сьогодні вартість житла визначає велика кількість забудовників. Багатьох із них не мало б бути на ринку. Вони створюють не середовище, а бетонні коробки, які продають за низькою ціною. Як розвантажити транспортну систему столиці? – Чекаю, коли набуде чинності закон про паркування. У Москві, коли заборонили парковку на проїжджій частині, швидко виправили ситуацію з заторами. Нам потрібно вивільнити смуги для проїзду громадського транспорту. Є проблема великої кількості автомобілів. Народ стає заможнішим. Машина перестала бути розкішшю. Залізничне кільце для електрички в Києві могло частково вирішити питання. На нього потрібно близько 100 мільйонів доларів, яких у держави немає. Добудувати Подільський міст, пустити по ньому метро. Всі розповідають – от спочатку треба побудувати паркінги. Так не буває. Спочатку бізнесу має бути вигідно це робити. Сьогодні паркінги стоять порожні. Тому що люди не звикли за це платити. Я – так само. Ми готові віддавати гроші за ресторани і розваги. А от за медицину, паркінг, освіту – не хочемо. Кажете, люди заможнішають. Маємо середній клас? – Так. У багатьох є значні заощадження. І на рахунках, і в матрацах. Називають цифру – понад 100 мільярдів доларів. Із середнього класу треба робити інвесторів. Їх справді багато. Бачимо ж, скільки українців відпочивають у Туреччині. Подивіться статистику, як росте обіг українських аеропортів – скільки літають за кордон. Це недешеве задоволення, навіть якщо квиток коштує 50 євро. Люди мають гроші, готові їх витрачати. Як спонукати їх вкладати в щось корисне? – Сказати: ”Вас не переслідувати-

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

33

>


Р О З М О В А

П Р О

>

В С Е

муть за гроші, які сьогодні задекларуєте”. Це пройшли всі країни. Зараз це актуально в Україні. Їхні гроші на державу не працюють. Скажи їм: сплатіть податки. Не сплатять. Менталітет такий. Це зроблять відсотків п’ять. А реформи без грошей неефективні. У пострадянських країнах їх потрібно впроваджувати швидко. Будь-яка розтягнута реформа дає популістам змогу її угробити. Потрібні гроші, цільово вкладені в інфраструктурні чи великі індустріальні проекти. Днями ухвалили закон про Антикорупційний суд. Що це змінить? – Подивимося. Дитина повинна вирости. Ви стежите за Кубком світу з футболу? Були заклики бойкотувати його, бо проходить у Росії.

Із середнього класу

треба робити інвесторів

– Я футбол люблю. У Росію і так мало хто їде. Не знаю жодного знайомого, хто збирався б туди на турнір. Але по телевізору подивитися можна. ”Пряму лінію” Путіна бачили? Укотре прозвучали антиукраїнські заяви. На що звернули увагу в його словах чи жестах? – Бачив частину програми. Мені шкода росіян. Совок конкретний. Дуже відстали від решти світу. 2013 року був на економічному форумі в Санкт-Петербурзі. Ще тоді зрозумів: у нас є всі шанси економічно обігнати Росію. У них держава контролює весь бізнес, не дає жодного стимулу працювати і заробляти. Забудовники з Новосибірська розказували: земля вся – у влади, вона видає готовий девелоперський проект. І ти заробиш максимум 10 відсотків. Чому більше не хочете займатися політикою? – У будь-якій діяльності для мене важливий результат. У політиці він не залежить від однієї людини. Хіба якщо ти глава держави. А коли шансу стати президентом немає, то нічого туди й лізти. Тут у мене є результат, я його бачу і можу помацати. У політиці ж 95 відсотків часу витрачаєш на безглузді дебати.

Дитина має бути зайнята 24 години на добу.

валяти дурня

Не мати часу

Свою зарплату на посаді першого заступника мера Києва ви перераховували на благодійність. Що саме підтримували фінансово? – Та що там тієї зарплати – 9 тисяч гривень. У дитбудинок віддавав. У вас 10 дітей. Як їх виховуєте? – Перше правило – дитина має бути зайнята 24 години на добу. Не залишати їй часу валяти дурня. Друге – важливо мати хороші стосунки. Не можна підживлювати негативні емоції. У нас старші стежать за молодшими, молодших люблять усі. Також потрібно давати дитині освіту. Щоб у 30 років не дорікнула, що чогось не навчилася, бо я не підштовхнув. Потрібна хороша саме шкільна освіта. Університет – то вже їхній вибір. А от до того не можна розслаблятися. Ми з дружиною закінчуємо будувати велику школу, яка має розвивати дитину різнобічно. Необхідно зрозуміти, до чого має схильність, які в неї здібності. І дати свободу в середовищі, де є змагальність. Де людина відчуває, що круто бути розумним, а не дурнем. У західних хороших школах це культивується. Там навчають дітей бути лідером, вміти захопити інших своєю ідеєю і довести її до кінця. Треба давати вудку, а не рибу. Половина моїх дітей вчаться в Лондоні. У молодості думав, що наша університет34

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

ська освіта – найкраща. Потім зрозумів, що це не так. Хіба що КПІ тримає марку. Ваші діти належать до ”золотої молоді”? – Терпіти не можу мажорства. Всі знають, що то не твої гроші, що ж ти випендрюєшся? Коли сам заробив – інша справа. У моїх дітей адекватне ставлення до грошей. Ви їх обмежуєте в гаджетах? – Забороняю чати. Кажу: ”Хочеш поговорити з людиною – подзвони, 5 хвилин поспілкуйся і далі роби щось інше. А так сидиш перед екраном весь день і не можеш зосередитись ні на чому”. Жива розмова важливіша. Через девайси люди стають сором’язливими. У месенжері він – Цицерон, а при зустрічі двох слів не зв’яже. Який вигляд має ваш дім? – Маємо будинок у Конча-Заспі. Шість спалень. Кімнат на всіх не вистачає. Побудував його 1998 року. Тричі ремонтував, екологічно покращував. Якщо будуєш для інших, дім має бути принаймні ергономічним, екологічно чистим і зручним. Пригадайте ваші три найризикованіші вчинки. – Із парашутом стрибав років у 30. Летів-летів, мені знизу кричали, що треба ноги разом звести. А я забув. Занурювався на метрів 50. У роботі я не ризиковий. Ніколи не вкладаю багато в один проект. Адже просто так гроші не даються. Як заробили перші великі кошти? – Торгівлею. На початку 1990-х усі щось продавали – техніку, комп’ютери. Експортували багато в Росію. Я людина ощадна. Маю чимало друзів, які щойно заробили, відразу купили Mersedes. І в них весь час грошей немає. Всі погано закінчили – зубожінням і проблемами. На початку 1990-х як заробляли? Брали кредит на мільйон доларів у купонах, міняли на долари. Чекали три місяці – 20 тисячами розрахувалися з банком у купонах, а 980 тисяч клали в кишеню. І вважали себе крутими бізнесменами. Маєте страхи? – Досі сниться, що я – бідний. І що треба починати все з нуля. Прокидаюся і думаю: звідки це? текст: Валерія РАДЗІЄВСЬКА, фото: Тарас ПОДОЛЯН


Книжку написав на смартфоні в туалеті. Це єдине безпечне місце ДОРЖ БАТУ ТРИ РОКИ ПРАЦЮЄ В АМЕРИКАНСЬКОМУ КОСМІЧНОМУ АГЕНТСТВІ NASA

ПЕРЕЇХАВ ДО ІНШОГО ШТАТУ Й МУСИВ ШУКАТИ НОВУ РОБОТУ.

Рекрутингова агенція переробила моє резюме: викинули інформацію про роботу журналістом. Натомість акцентували увагу на трирічному досвіді праці в лабораторії. За якийсь час мені запропонували влаштуватися в NASA.

МАЙЖЕ 20 РОКІВ ЗАЙМАВСЯ ЖУРНАЛІСТИКОЮ, А ПОТІМ ВИРІШИВ УСЕ ПОКИНУТИ. Влаштувався у лабораторію

У ПЕРШИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ З’ЯСУВАВ, ЩО ДОВЕДЕТЬСЯ МАТИ

з виробництва деталей для космічних апаратів. Нова професія не вимагала особливих знань чи освіти. Але мені все було цікаво: ставив багато запитань і вчився. Менш як за три роки доріс до інженера-випробувача.

СПРАВУ З МАТЕМАТИЧНИМИ РОЗРАХУНКАМИ. Не був готовий до цього, тому хотів відмовитися від посади. Залишився тому, що родина підтримувала, а професор Рассел міцно тримав за рукав, показуючи моє робоче місце. 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

35

>


На початку червня Дорж Бату вперше за шість років приїхав в Україну. У столичному ”Мистецькому Арсеналі” під час міжнародного фестивалю ”Книжковий Арсенал” презентував свою книжку ”Франческа. Повелителька траєкторій”. Вона вийшла у львівському ”Видавництві Старого Лева”. Її героями стали працівники космічного агентства NASA

36

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


Д О С В І Д

Дорж БАТУ

40 років, письменник, оператор корекції траєкторій космічних апаратів Справжнє ім’я – Андрій Васильєв. Народився 21 грудня 1977 року в місті Улан-Уде республіки Бурятія в Росії. Батьки – музиканти. Батько В’ячеслав Васильєв виконував обов’язки міністра культури Бурятії. Дід по матері, Жигжит Батуєв, – один із засновників бурято-монгольської класичної музики. Отримав освіту сходознавця в Бурятському університеті. Працював ведучим на місцевому телеканалі. 2002-го оселився в Україні, вивчив мову. Працював журналістом на каналах ”Інтер”, ”1+1”, на ”Голосі Америки”.

>

За дев’ять років переїхав у США. Працює оператором корекції траєкторій Центру керування польотами в космічному агентстві NASA. Веде україномовний блог, де публікує короткі історії про працівників. Цьогоріч видав книжку ”Франческа. Повелителька траєкторій”. ”Продовжую писати. Сподіваюся, з’явиться друга книжка. Спонукає ідея, яка вибудувалася в процесі: розповідати про людей з аутизмом, про права жінок, про дискримінацію в суспільстві, про ставлення до іммігрантів”. Три роки тому заснував студію відеопродакшну Press AV. Готує журналістські матеріали на замовлення. Одружений з українкою Яриною Жук. Вона – дизайнер. Виховують двох доньок

З НАПАРНИЦЕЮ ФРАНЧЕСКОЮ ЗАЙМАЄМОСЯ КОРЕКЦІЄЮ ТРАЄКТОРІЙ. Спочатку всі операції виконували під ке-

рівництвом нашого наставника професора Рассела. Він готував до цієї роботи і довгий час опікувався нами. Зараз наш керівник – офіцер Баррел. Він – старий служака, тривалий час працював у військово-повітряних силах. Має п’ятеро дітей і любить журнал Playвoy. Вона весела й імпульсивна. Не завжди вміє керувати своїми емоціями і через це постійно потрапляє в халепи. Спочатку працювати разом було складно, бо ми існували в різних світах. Порозумілися завдяки математиці. Франческа живе у світі цифр і стає спокійною, коли справа стосується розрахунків. Вона – геній математики. Наприклад, 36 468 множить на 24 000 і ділить на 344 – в голові. Комп’ютер може дати збій, а Франческа помиляється лише тоді, коли я даю їй некоректні дані.

ФРАНЧЕСКА – АУТИСТ.

ДО NASA ФРАНЧЕСКА ПРАЦЮВАЛА У STARBUCKS (компанія

з продажу кави, має однойменну мережу кав’ярень. – Країна). Її вигнали з роботи, бо виплеснула каву клієнту в обличчя, коли той чіплявся. Вона насторожено ставиться до незнайомців. Особливо якщо ті поводяться агресивно і втручаються в її особистий простір.

У ШКОЛІ БУВ ТРІЄЧНИКОМ ІЗ МАТЕМАТИКИ. Вважав, що не маю

ПІСЛЯ ЗМІНИ ПРОФЕСІЇ ПУБЛІКУЮ РОЗПОВІДІ ЗІ СВОГО

здібностей до цієї науки. Тепер думаю: не існує поняття схильності до чогось. Кожна людина може досягнути, чого захоче.

ЖИТТЯ В СОЦМЕРЕЖІ. Якось колега сказав: ”Твої записки

ВИСТАЧИЛО ПІВРОКУ – ЩОБ ОПАНУВАТИ ОПЕРАЦІЇ, ЯКІ ЗАРАЗ ВИКОНУЮ. Не вивчав увесь курс математики, а лише ту частину, яка потрібна для роботи. ЩОБ ЗРОБИТИ КАР’ЄРУ В NASA, ТРЕБА ВЧИТИСЯ В УНІВЕРСИТЕТІ, Досвід – це добре, але він не здатен замінити освіту.

про Франческу значно успішніші, ніж журналістські матеріали, які ти робив майже 20 років”. Відтоді почав укладати книжку. У ній не вказував, що Франческа має розлад. Хочу показати, що вона – така ж, як інші люди.

БАЧИВ, ЯК ПОСТУПИЛИСЯ МІСЦЕМ У ЧЕРЗІ ВОЇНУ АТО

Поки не вирішив, чи подаватиму документи, хоч все життя працювати на одній посаді – це не мій шлях.

У ШКОЛІ БУВ ТРІЄЧНИКОМ ІЗ МАТЕМАТИКИ

”ФРАНЧЕСКУ” НАПИСАВ НА СМАРТФОНІ В ТУАЛЕТІ. Це єдине безпечне місце, куди можна сховатися від напарниці. МАЮ ПРАВИЛО: ЯКЩО НЕ ЗАПИШУ ІСТОРІЮ ТОГО Ж ДНЯ, НЕ ПУБЛІ-

НЕ БУВ ІДЕАЛЬНИМ ЖУРНАЛІСТОМ. Мав невдачі, після

КУЮ ЇЇ. Коли починаю художньо опрацьовувати матеріал, ні-

яких люди йдуть із професії. 2012 року перед виборами президента Росії працював на ”Голосі Америки”. Вийшов на зв’язок з Олексієм Навальним, але не перевірив, чи то був справді він. Надіслав йому питання на електронну пошту, за якийсь час отримав відповіді. Після виходу матеріалу в ефір Навальний заявив, що не давав інтерв’ю. Статтю зняли з сайту, а редакція – вибачилася.

чого не виходить. Пишу як репортажист – коротко і правдиво.

МОЯ ТЕПЕРІШНЯ РОБОТА ЗНАЧНО ПРОСТІША, НІЖ, НАПРИКЛАД, У ХІРУРГА. Від його рук залежить життя людини, а від моїх – лише залізяки, хоч вони і коштують мільйони. Страх помилитися є, але відганяю його від себе. Інакше це обов’язково станеться. У NASA ЩОМІСЯЦЯ ПРОВОДЯТЬ ТРЕНІНГИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ. На-

уковці читають спецкурс, коли придумують нові алгоритми керування. Виробники сателітів влаштовують навчання, коли випускають штучні супутники з новими системами керування. Мусимо постійно опановувати нові технології.

ВІДКОЛИ ПОЧАВ ПИСАТИ КНИЖКУ, СТАВ ЧАСТИМ ГОСТЕМ НАШОЇ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Вони моніторять кожну мою історію, адже працівникам не можна розповідати деталі роботи. Якось опублікував у соцмережі фото швабри в туалеті, бо нагадувала великий мікрофон із вітрозахистом. Мене одразу ж попередили, що фото з місця роботи публікувати заборонено. Це дозволено лише прес-офіцерам. ЦЬОГО ТРАВНЯ ВІДВІДАВ УКРАЇНУ – ВПЕРШЕ ЗА ОСТАННІ ШІСТЬ РОКІВ. Вона відрізняється від тієї країни, в якій

жив. Бачив, як поступилися місцем у черзі воїну АТО. Як у ресторані швидкого харчування допомагали матері з дитиною. Як коректно поводиться персонал. Така країна має майбутнє. текст: Лілія ШПОТЕНКО, фото: Сергій СТАРОСТЕНКО

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

37


С П О Г А Д И

Не ув’язнили, бо по паспорту я була ”русская” МАРГАРИТА ДОВГАНЬ ТРИ РОКИ ПРАЦЮВАЛА З ВАСИЛЕМ СТУСОМ

МІЙ ДІД ЖИВ НА ВОЛИНІ, БУВ МИТНИМ ОФІЦЕРОМ НА КОРДОНІ З ПОЛЬЩЕЮ. 1928 року його арештували як ”ворога

народу”. Відправили в політичний табір у Ташкенті. За ним туди поїхала моя бабуся, а згодом – і мої батьки. Я народилася за два роки після переїзду. Маргаритою назвали на честь прабабусі. Узбечки, які сиділи в РАГСі, ледве вимовляли це ім’я. У свідоцтві записали Риттою.

ЗІ ШКІЛЬНОГО ВІКНА БУЛО ВИДНО СІРУ БУДІВЛЮ. У ній була консерваторія, а більшовики облаштували там НКВД. Якось почула крик і побачила, як із вікна п’ятого поверху викинули чоловіка. Стала кричати: ”Дядя упав!” Хтось із вчителів

ІЗ 40 ДІТЕЙ ОКУПАНТІВ ВЧИТИ ЛИТОВСЬКУ МОВУ ПОГОДИЛИСЯ ДВОЄ

У КОНЦТАБОРІ ДІДУСЯ ТРИМАЛИ П’ЯТЬ РОКІВ. Коли мені ви-

повнилося 3, родина перебралася до Самарканда. 1937-го батька відправили на роботу в Єкатеринбург на Уралі. Там пішла до першого класу. Була шульгою. Вчителька Філіцата Миколаївна стояла наді мною, як наглядач, і перекладала ручку з лівої руки в праву. Тільки вона відверталася, брала ручку, як мені було зручно. КОЛИ ПЕРЕЇХАЛИ В БІЛОРУСЬКЕ МІСТО ВОЛКОВИСЬК, після затуманеного Уралу раділи. Повз наші вікна щодня їхали на базар вози, банячки, в яких везли прикриті рушниками сир і масло. Жінки ходили у вишитих сорочках. За кілька місяців ця краса станула – почався терор. КДБ знищило всю Компартію Західної Білорусі (існувала в 1923–1938 роках. – Країна). Когось розстрілювали, інших – відправляли у табори.

У ВІЛЬНЮСІ МАМА ВПЕРШЕ КУПИЛА СОБІ ЧЕРЕВИКИ – БІЛІ, НА НЕВЕЛИЧКОМУ КАБЛУКУ ЧЕРЕЗ РІК ДО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ПРИЄДНАЛИ ПРИБАЛТИКУ, і наша родина опинилася у Вільнюсі – батька послали працювати в тамтешній геодезичний загін. Литва здавалася казкою: у вітринах магазинів було багато різних цукерок. Там мама вперше купила собі черевики – білі, на невеличкому каблуку. ВЧИЛАСЯ У КОЛИШНІЙ ГІМНАЗІЇ, яку перетворили на російську

школу з необов’язковим вивченням литовської мови. Із 40 дітей окупантів, які ходили у мій клас, вчити її погодилися тільки нас двоє. Перед початком занять стояли у коридорі – я, батько і вчителька литовської. Викладачка спитала, чи вивчатиму її предмет. Відповів батько: ”Так. Ми ж приїхали до вас жити”. Вона зі сльозами на очах кинулася його обнімати. 38

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

викликав мого батька. Розказала йому, що сталося. Але всі викладачі заявили, що нічого не було. Стверджували, то мені примарилося.

формаційному відділі вела облік товарів і робила опис матеріалів. Три роки працювала тут із поетом Василем Стусом. Він був старшим 87 років, журналістка інженером відділу. Народилася 11 вересня 1979 року після народження 1930-го в Ташкенті, столиці онуки звільнилася з роботи, Узбекистану. Батько був щоб її доглядати. геодезистом, мати – фарПісля проголошення незамацевтом. Жили в Білорусі, Литві, Росії. 1944 року пере- лежності України 15 років працювала секретарем у Верїхали в Україну. ховній Раді. На пенсію пішла Закінчила відділення журналістики при філологіч- 2005-го. Відтоді 10 років щомісяця влаштовувала у своїй ному факультеті Київського квартирі зібрання-вечорниці університету імені Тараса ”Парнас на Видубичах”. Шевченка. Працювала в редакції газети Знає напам’ять усі вірші Джорджа Байрона, перекла”Вечірній Київ”. Писала дені на російську. рецензії для літературного Любить співати. Сім років видання ”Друг читача”. 1965-го в Києві організувала була учасницею етнографічтворчий вечір, на якому свої ного хору ”Гомін”. вірші читали Іван Дзюба, Ва- 65 років живе у шлюбі зі скульптором 89-річним силь Стус, Іван Світличний, Борисом Довганем. Донька Ліна Костенко, Микола ХоКатерина, 60 років, – художлодний, всього – 13 поетів. ник-реставратор. Мешкає За це звільнили з роботи. у США. Онука 39-річна 1968-го влаштувалася в МіСтефанія – оперна співачка, ністерство промисловості будівельних матеріалів. В ін- живе у США

Маргарита ДОВГАНЬ

>


С П О Г А Д И

>

ра, який там працював. З’ясувала, що винен інструктор райкому партії, який опікувався конторою. Була щаслива, Над головою пролітали військові літаки, а поляки стояли що відновила справедливість. У редакції про це почув кеі молилися. Батько запевняв їх, що Радянський Союз підпирівник партійного відділу. Насварив: ”Коммунист никогда сав із Німеччиною угоду про ненапад, тому війна неможлива. не может быть виноватым”.

ДРУГА СВІТОВА ЗАСТАЛА НАС У СЕЛИЩІ ПОСПЄШКИ БІЛЯ ВІЛЬНЮСА. В неділю батько мене з братом Сергієм узяв на рибалку.

ПОЧУЛА КРИК І ПОБАЧИЛА, ЯК ІЗ ВІКНА П’ЯТОГО ПОВЕРХУ ВИКИНУЛИ ЧОЛОВІКА УНОЧІ ПО НАС ПРИЇХАЛА МАШИНА З ГЕОДЕЗИЧНОГО УПРАВЛІННЯ. Мама взяла із собою чайник – скоро мала народжувати, а мені дала вузлик із документами. Їхали довго, аж доки машину не конфіскували на фронт. Нас посадили у набиті людьми товарняки. У мами почалися перейми. Батько зірвав стоп-кран. Ми вистрибнули з поїзда й опинилися серед степу. Повз нас саме проїжджав віз із овечою вовною. Батько його зупинив. Разом із дідом закинув маму на воза. Пологи вони приймали удвох. Пуповину відрізали ножицями, якими той чоловік стриг баранів. МІСЦЕВІ ВІДВЕЗЛИ НАС У МОНАСТИР РОСІЙСЬКОГО СЕЛА БОГОЯВЛЕННЯ ГОРЬКОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (зараз Нижегородська

область. – Країна). Його розігнали за радянських часів, але там підпільно залишилися двоє стареньких монашок. Вони допомогли виходити мого брата, бо в мами пропало молоко. КОЛИ БАТЬКА НАПРАВИЛИ ПРАЦЮВАТИ В МАРІЙСЬКУ АРСР (зараз – республіка Марій Ел, входить до складу Приволзького автономного округу РФ. – Країна), у місті Козьмодем’янськ знайшли квартиру. Хазяйка Марія Олександрівна поселила нас у напівпідвалі. Була не дуже добра, але серце таки мала – на зиму знайшла нам ватяні тілогрійки, бо були голі й босі. На горищі у неї відкрила для себе світ великої літератури – знайшла купу книжок. Перечитала всього Шекспіра, вивчила напам’ять майже всі поезії Байрона.

БАТЬКО ЗІРВАВ СТОП-КРАН. МИ ВИСТРИБНУЛИ З ПОЇЗДА Й ОПИНИЛИСЯ СЕРЕД СТЕПУ

ЗАМІЖ ВИЙШЛА 1953 РОКУ, одразу після захисту дипломної роботи. Бабуся із Самарканда привезла крепдешин і стулила мені суконку на узбецький манер. Друзі Бориса подарували нам залізний таз, в який поклали гвоздики і кілька пляшок алкоголю. Після вечері гуртом пішли гуляти. Цілу ніч сиділи на Володимирській гірці й співали. ІВАН ДЗЮБА, БУДУЧИ РЕДАКТОРОМ ВИДАВНИЦТВА ”МОЛОДЬ”,

попросив мене написати рецензію на книжку Миколи Бажана. Сказав: ”В Інституті літератури є талановитий аспірант Василь Стус. Він зможе допомогти”. Коли зайшла до нього в кабінет, остовпіла – вже бачила цього чоловіка раніше. За кілька днів до того у вестибюлі станції метро ”Хрещатик” помітила пару: він – високий, худий, чорнявий, вона – ніжна і тендітна. Чоловік обнімав дівчину, й вони про щось тихенько говорили. Тоді подумала: ”В обох такі гарні профілі, як у Данте і Беатріче”. Василь написав рецензію. Після того ми стали разом ходити на концерти й поетичні вечори. З його ріднею товаришую досі.

У ПЕРШИХ РЯДАХ СИДІЛИ ПРЕДСТАВНИКИ КДБ МІЙ БРАТ ПРАЦЮВАВ В ІНСТИТУТІ ЗВ’ЯЗКУ, а я мріяла органі-

зувати для його співробітників творчий вечір. В інституті виробляли апаратуру для флоту, там було багато КДБістів. Та я цим тоді не переймалася. Потрібного приміщення там не було. Запросили охочих в актову залу педінституту імені Максима Горького. Був аншлаг. Свої вірші читали Іван Дзюба, Іван Світличний, Василь Стус, Ліна Костенко, Гриць Томенко, Микола Воробйов, Микола Холодний. Люди підходили подякувати. Згодом дізналася, що у перших рядах сиділи представники КДБ. НАСТУПНОГО ДНЯ В ЦК ПАРТІЇ ГОВОРИЛИ ПРО МОЮ ПІДРИВНУ

НАПРИКІНЦІ 1940-Х ВЛАДА РОЗПОЧАЛА КАМПАНІЮ ПРОТИ

АНТИРАДЯНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ. А потім у редакції влаштували

КОСМОПОЛІТІВ – ”ворогів народу” єврейської національності.

засідання, на якому розглядали питання про моє звільнення. Від голосування утрималися двоє – мій начальник Володимир Гнатовський і В’ячеслав Чорновіл, який тоді працював у нас секретарем. Наступного дня мене звільнили.

Якось нас, студентів-журналістів, повели в педагогічний інститут імені Максима Горького (нині – Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова. – Країна). На сцені сиділи поважні люди єврейської національності – поети, викладачі, інженери. Представники компартії звинувачували їх у відступі від основних засад комунізму. Було соромно перед тими людьми з опущеними головами. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ в Маріїнському парку почали

К Р А Ї Н А

цю Липську, де було обласне відділення КДБ. У затемненій частині були якісь люди. Мене з іншими ”ворогами народу” посадили на підвищення. Мордували допитами дві години, а потім відпустили. Пізніше зрозуміла: це був показовий урок для молодих працівників КДБ.

три-чотири рази на тиждень влаштовувати безкоштовні концерти класичної музики. Київським симфонічним оркестром керував Натан Рахлін. Грали твори Баха, Моцарта, Бетховена, Ліста. А потім Рахліна визнали ”ворогом народу” – й відправили в Казань.

НЕ УВ’ЯЗНИЛИ, бо по паспорту я була ”русская”.

У ГАЗЕТІ ”ВЕЧІРНІЙ КИЇВ” ОТРИМАЛА ЗАВДАННЯ РОЗІБРАТИСЯ

З АСПІРАНТУРИ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ, він влаштувався робітником на взуттєву фабрику. Обливав якоюсь смердючою речовиною кирзові чоботи, аби вони

З РОЗКРАДАННЯМ ГРОШЕЙ У ЖЕКУ. Звинувачували інжене-

40

ПІВРОКУ ТЯГАЛИ НА ДОПИТИ. Одного разу привезли на вули-

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

ПІСЛЯ ТОГО ЯК 1965 РОКУ ВАСИЛЯ СТУСА ВІДРАХУВАЛИ


Ф О ТО Н А Д А Н Е МА РГА РИ ТО Ю Д О В ГА Н Ь

С П О Г А Д И

Але треба, щоб хтось допоміг сюди влаштуватися. Мій чоловік мав знайому художницю, батько якої був не останньою особою в міністерстві. 1968 року мене зарахували туди. Зі Стусом працювала три роки. Наші столи стояли поруч. Отримували мінімальну зарплату. Якось Василь сказав: ”Якби з усього відділу лишили нас двох і дали нормальну зарплату, то за два дні ми зробили б ту ж роботу, що цей кагал за тиждень”. ВАСИЛЬ ВІДЧУВАВ, КОЛИ В МЕНЕ ТРАПЛЯЛИСЯ НЕПРИЄМНОСТІ. Тоді витягував із кишені чи торбинки яблуко і казав: ”Рито, я тобі зі свого саду приніс!” Або пропонував поїхати у Софію Київську – погуляти й походити навколо церкви. 1980-ГО СТУСА ВДРУГЕ АРЕШТУВАЛИ Й ЗАСУДИЛИ ДО 10 РОКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ в колонії особливого режиму

та п’яти – заслання. 1985-го його номінували на здобуття Нобелівської премії. Лобіював це президент між-

НАГЛЯДАЧ НАСВАРИВСЯ, ЩО ПРИПЕРЛИСЯ У ВИХІДНИЙ народного ПЕН-клубу Генріх Белль. Цього добивалася українська інтелігенція – сподівалися, це стане достатнім приводом для звільнення. Та кому в Радянському Союзі був потрібен в’язень-лауреат? Василя вбили у в’язниці в ніч на 4 вересня 1985 року. Та офіційно повідомили, що він помер від раптової зупинки серця.

Маргарита Довгань стоїть біля могили поета Василя Стуса на столичному Байковому кладовищі разом із його онуком Стефаном у вересні 2005-го. Стус помер 4 вересня 1985 року в концтаборі в селі Кучино Пермської області на Уралі. Там його поховали без свідків. У Києві прах перезахоронили 19 листопада 1989-го

не протікали. Одного разу впав на конвеєр і в нього почалася сильна шлунково-кишкова кровотеча. Як трохи одужав, добрі люди взяли його на роботу інженером в Міністерство будівельних матеріалів. Якось Василь сказав, що в його відділі є вільні посади.

53

*

КОЛИ НАСТУПНОГО ДНЯ ПОВЕРНУЛАСЯ З РОБОТИ, рідні сказали, що телефонували Василева дружина Валя й невістка Оксана. Передзвонила другій, у слухавку почула: ”Тьотя Рита, помер дядя Василь. Ви можете зараз до нас приїхати?” Валя із сином Дмитром зібралася в концтабір, аби забрати тіло Василя. З ними поїхали її сестра Шура і я. За кілька днів були вже в селі Кучино Пермської області. Зустрів офіцер: ”Вы откуда? По какому делу и к кому?” Валя показала телеграму з КДБ. Наглядач насварився, що приперлися у вихідний. Пішов шукати начальство. Нас повели на другий поверх у маленьку кімнату, де сидів начальник табору Долмачов. Мене з Шурою вигнали, а Валя із сином залишилися. За кілька хвилин вийшли. Розповіли, що Василя вчора поховали. Мовляв, не могли більше тримати, бо морг переповнений. Медичний висновок про причину смерті Валі так і не дали. Коли попросили віддати хоча б його речі, почули: ”Не положено!” текст: Наталія ЧОБАНЯ, фото: Тарас ПОДОЛЯН

ГРИВНІ НА МІСЯЦЬ КОШТУЄ ПЕРЕДПЛАТА ЖУРНАЛУ ”КРАЇНА” НА 2018-Й ЇЇ МОЖНА ОФОРМИТИ В НАЙБЛИЖЧОМУ ПОШТОВОМУ ВІД ДІЛЕННІ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278 *без урахування послуг пошти 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

41


Сергій ГЛУЩЕНКО

69 років, підводний фотограф, дайвер Народився 6 серпня 1948-го в місті Сміла Черкаської області. Батько працював на залізниці черговим по вокзалу, мати – викладала російську мову та літературу в школі. Закінчив Харківський авіаційний інститут. Має фах інженера-механіка авіадвигунів. З 1998 року – провідний інженер Центру реклами й маркетингу Харківського аерокосмічного університету. Дайвінгом і підводним фотографуванням займається з 1973-го. 2001 року отримав кваліфікацію ”Інструктор три зірки CMAS” (система міжнародних сертифікатів. – Країна). Підготував понад 3 тисячі дайверів та інструкторів різних спеціалізацій. Знімав фото і відео в річках та озерах більш як 50 країн. 1985-го отримав золоту медаль CMAS у Майамі, за рік – головний приз на Всесвітньому фестивалі зображень підводного світу в категорії ”чорно-білі знімки” у французькому Антібі. Призер шести чемпіонатів світу і двох чемпіонатів Європи з підводної фотографії. Кілька разів на тиждень плаває в басейні та занурюється з аквалангом. ”Першу камеру батько подарував, коли мені було 9 років. Відтоді змінив більше сотні фотоапаратів. Зараз працюю зі стареньким Canon 350d”. Автор телепередач ”Світ підводної фотографії”, ”Клуб підводних подорожей”, ”Підводні мандри”. Протягом дев’яти років вони виходили на телеканалах України, Польщі й Росії. Дружина Людмила – співробітник Національного аерокосмічного університету ”Харківський авіаційний інститут”. Син Юрій – програміст


З А Х О П Л Е Н Н Я

Ми попадали у воду, акули відпливли вбік. Кит відкрив пащу. Бах – половини косяка риби немає СЕРГІЙ ГЛУЩЕНКО ПРОВІВ ПІД ВОДОЮ ВІСІМ ТИСЯЧ ГОДИН

ЛЕННІ РЕКОРДУ ГІННЕСА – одночасному зануренні 200 осіб на затонуле судно. Знімали по групах. Потім склеїли в монтажній програмі і надрукували знімок у натуральний розмір корабля – 25 метрів.

НАПРИКІНЦІ 1960-Х НАСТАЛА ЕПОХА КОСМОНАВТИКИ.

В АВСТРІЙСЬКОМУ ОЗЕРІ ГОСАУ ЗЕЄ РІВЕНЬ ВОДИ ЗМІНЮЮТЬ

Я вступив до авіаційного інституту. На другому курсі привіз із дому фотоапарат і почав знімати. Зрозумів, що з професією помилився. Перевівся на вечірнє відділення. Створив при інституті фотолабораторію.

ШТУЧНО НА 30–40 МЕТРІВ. Коли її спускають, це – парк із деревами, стежками і лавками. Щойно рівень піднімають, все опиняється під водою. Там познайомився з Лені Ріфеншталь (німецька актриса й кінорежисер. Співпрацювала з нацистами. – Країна). Після війни їй заборонили бути режисером. Вона займалася фотографією, а в 75 років стала знімати під водою. Коли бачив її, Ріфеншталь було 87 – щойно прилетіла з Мальдівів із новим альбомом. Залишилося фото: сидимо поруч у журі.

ЯКОСЬ ЗАХОДИТЬ МУЖИК ЗРОСТОМ ПІД ДВА МЕТРИ: ”Я ОЧОЛЮЮ СЕКЦІЮ ПІДВОДНИКІВ. Хочемо, щоб ти сфотографу-

вав нас під час занять. Плавки є?” Дали старий акваланг. Коли у шланги потрапляла вода, треба було її позбутися. Я не знав як, наковтався. Але через три місяці, коли знімав збори підводників у Криму, вже володів спорядженням. ПЕРШІ САМОРОБНІ АКВАЛАНГИ З’ЯВИЛИСЯ В СРСР В СЕРЕДИНІ 1950-Х – після того, як учені з Дубни (центр ядерної фізики під Москвою. – Країна) і П’ятихаток (наукове містечко навколо Харківського фізико-технічного інституту. – Країна) за кордоном побачили спорядження для підводного плавання. Аналоги створили у харківському Інституті монокристалів. Маски були саморобні – з автомобільних шин.

МАСКИ М АСКИ БУЛИ

2014-ГО В ІЗРАЇЛЬСЬКОМУ ЕЙЛАТІ БРАЛИ УЧАСТЬ У ВСТАНОВ-

ЛЕНІ РІФЕНШТАЛЬ БУЛО 87 РОКІВ – ЩОЙНО ПРИЛЕТІЛА З МАЛЬДІВІВ ІЗ НОВИМ АЛЬБОМОМ ПІД ЧАС SARDINE RUN (міграція сардин у травні-липні біля

південно-східного берега Південно-Африканської Республіки. – Країна) ПЛАВАВ СЕРЕД АКУЛ. На моторному човні вийшли в океан – за 2–3 кілометри від берега. З літака САМОРОБНІ – З АВТОМОБІЛЬНИХ ШИН повідомили, де зібралася риба. Ми – туди. Видовище фантастичне: плавники, хвости, птахи, які падають у воду. Місцевий бур (вихідці з Нідерландів, які живуть у ПАР. – ПРИЇХАВ НА СКЛАД ДТСААФ (добровільне товариство сприян- Країна) за штурвалом кричить: Go! Go! Ми попадали у воду, акули відпливли вбік. Кит відкрив пащу. Бах – ня армії, авіації та флоту – оборонно-патріотична громадполовини косяка риби немає. Я встиг зняти тільки його ська організація СРСР. – Країна): ”Запакуйте два катери, хвіст. Маю кадри, де одночасно видно до 40 акул. Щоб чотири мотори, компресор і 40 аквалангів”. Катер із вбудоплавати в таких умовах, дайвери проходять жорсткий ваним мотором зараз коштує 200 тисяч євро, компресор – 20–30 тисяч. І це витрати однієї секції, а їх наприкінці 1970- відбір. Має бути певний рівень підготовки і не менше 100 занурень. Акули реагують на імпульси людського серця. х у Харкові було більше 20. У кожній займалися 150–200 осіб. Люди з такою підготовкою були готовими водолазами. Якщо будеш хвилюватися – перетворишся на здобич. ФРАНЦУЗЬКОГО ДОСЛІДНИКА СВІТОВОГО ОКЕАНУ ЖАК-ІВА КУСТО ЗНАЮТЬ УСІ. Але серед дайверів у більшій пошані

австрієць Ганс Гасс. Він раніше за Кусто зайнявся підводними зйомками. У Радянському Союзі зняті ним стрічки показували 1956 року. Австрієць свою діяльність почав 1942-го в окупованому Середземномор’ї. Тоді гроші на роботу йому виділяли німці. Для популяризації Кусто був зручніший.

У КРИМУ ОГОЛОСИЛИ ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Та ми все одно вийшли в море неподалік Судака. Доки пірнали, розігрався шторм. Хвиля залила обидва двигуни. А човен перевантажений: п’ятеро людей, бокси, апаратура. Перейшли на весла. Один вичерпував воду, решта – гребли по черзі. Поперек хвилі йти не можна – затопить. Рухалися вздовж, потихеньку наближаючись до берега. За три години з гаком 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

43

>


З А Х О П Л Е Н Н Я

Світлину ”Літо в Криму” дайвер Сергій Глущенко зробив 1984 року. Знімав біля півострова Тарханкут.

>

дісталися. Тільки розібрали двигун, як підійшов наряд: ”Тут прикордонна зона. Забирайтеся”. ЯКОСЬ ЗАСТРЯВ У НІЦЦІ. Квиток мав із відкритою датою вильоту, а вільного місця в літаку не було. Подзвонив знайомому, чи може мене забрати. ”Могли б, але ми всі п’яні. Ні, один є тверезий – міністр культури Франції. Зараз за тобою приїде”.

Акула пливе за дайвером біля південно-східного берега Південно-Африканської Республіки. Сергій Глущенко зробив цю фотографію влітку 2008 року . Цієї пори сардини починають масову міграцію. Біля них збираються сотні акул

ЯКЩО НЕ ДОТРИМУВАТИСЯ ПРАВИЛ, ДАЙВІНГ СТАЄ НЕБЕЗПЕЧНИМ НАВІТЬ НА ГЛИБИНІ ПІВТОРА-ДВА МЕТРИ.

АКУЛИ РЕАГУЮТЬ НА ІМПУЛЬСИ ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ. ЯКЩО БУДЕШ ХВИЛЮВАТИСЯ – ПЕРЕТВОРИШСЯ НА ЗДОБИЧ

Починається декомпресійна хвороба. За рахунок зниження тиску всередині організму з’являються бульбашки азоту, що закупорюють кровоносні судини головного і спинного мозку. Можна померти. НА ГЛИБИНІ 30 МЕТРІВ ПРАЦЮЮТЬ НЕ ДОВШЕ 15 ХВИЛИН.

зробити 10-хвилинний ролик. Тему дають на місці. Найчастіше – прославити регіон як туристичний.

Пауза – чотири-п’ять годин. У разі виникнення проблем дайвера поміщають у декомпресійну камеру, де бульбашки азоту стискаються до безпечного розміру. Інших варіантів лікування не існує.

У ПОЇЗДКУ БЕРУ ЩОНАЙМЕНШЕ ДВІ ФОТОКАМЕРИ – одна

КОЛИ ПОЧИНАВ ЗАЙМАТИСЯ ДАЙВІНГОМ, гідрокостюмів

може вийти з ладу.

не було. Плавали у светрах, спортивних штанах, футболках. Потім самі робили гідрокостюми зі шматків гуми. Радянські костюми, які випускали в Єревані, важко було купити. Рятували списані японські та французькі – їх діставали у військових моряків у Севастополі або Владивостоку.

ЧЕМПІОНАТ СВІТУ З ПІДВОДНОЇ ВІДЕОЗЙОМКИ ТРИВАЄ ТРИ ДНІ. Два – на занурення, останній – на монтаж. Треба

ЗАНУРЮВАВСЯ В УСІ ОКЕАНИ ЗЕМЛІ. Загалом під водою провів більше восьми тисяч годин. Зняв 54 фільми. До 1992 року поклав в архів 140 тисяч негативів. Потім рахунок пішов на сотні тисяч.

44

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8


У 1970-Х ПЕРЕВАЖНО ЗНІМАЛИ МОРСЬКЕ ЖИТТЯ – водорості, риб, черепах. Пізніше популярною стала зйомка дрібних об’єктів – голожаберних молюсків, коралових поліпів, морських павуків. Потім – на затонулих об’єктах. Тренд останнього часу – фешн-зйомка моделей в одязі під водою. Деякі модельєри для цього розробляють спеціальні костюми. ВАГА СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ ДАЙВІНГУ може досягати 90 кілограмів. Крім костюма, везу фото- і відеоапаратуру в гермобоксах і світло до них.

путні. Зараз іноді беруть інтернет-видання й люди, які люблять прикрашати свої офіси красивими картинками. УЛЮБЛЕНЕ ФОТО – ”ЛІТО В КРИМУ”. Подобається протиріч-

чя в кадрі. Знизу він – величезний і смугастий, зверху – ледь вгадуються обличчя людей.

НА ГЛИБИНІ 30 МЕТРІВ ПРАЦЮЮТЬ НЕ ДОВШЕ 15 ХВИЛИН

НАЙПРОСТІШИЙ ГІДРОКОСТЮМ КОШТУЄ 150–200 ЄВРО. У теп-

лих морях використовую монокомбінезон із шоломом завтовшки чотири-п’ять міліметрів. У холодних – гідрокостюм сухого типу. Коштує уп’ятеро дорожче. В ньому можна працювати навіть під льодом.

НАЙТИТУЛОВАНІША РОБОТА, ЗА ЯКУ ОТРИМАВ КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ НАГОРОД МІЖНАРОДНИХ КОНКУРСІВ, – ”ДІВЧИНА І МЕДУЗА”.

РАНІШЕ ПІДВОДНІ ФОТОГРАФІЇ ПРОДАВАВ ВИДАВНИЦТВАМ.

ПРОБУВАВ РІЗНІ РАКурси, підключав додаткове освітлення – не те. А потім зробив знімок у лоб, без будь-яких хитрощів. До цього моменту модель остаточно розслабилася – і вираз її обличчя став, як на картинах Середньовіччя.

Їх друкували в журналах чи розміщували у книжках. За такі світлини платили у 2,5 разу більше, ніж за сухо-

текст: Віктор ФОМЕНКО, фото: Віктор ФОМЕНКО, надані Сергієм ГЛУЩЕНКОМ

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

45


І С Т О Р І Я

”Визираю вікном – лишенько. Большовиків

гурма валить просто до корчми” МИРОН ТАРНАВСЬКИЙ ДВІЧІ ТІКАВ ІЗ ВІЙСЬКОВИХ ГОСПІТАЛІВ

– ПАНЕ ГЕНЕРАЛЕ! До звіту зголосилося кільканадцять тисяч твоїх старшин і вояків. Вибач, що не в одностроях, але ти не дав такого наказу. Пробач, що не справляємо тобі гетьманського похорону, з гарматними стрілами та жалібним верблем (барабанним боєм. – Країна). Нині гуде жалібний вербель наших сердець і заплакали по тобі тужні трембіти нашої Верховини, – каже на церемонії прощання з генералом Української Галицької армії Мироном Тарнавським голова військової організації ”Молода громада” 45-річний Андрій Палій. Траурний мітинг відбувається 2 липня 1938-го у Львові. Фах військового на Галичині не популярний. Край входить до складу Австро-Угорської імперії. У державі діє вимога, щоб старшини брали за наречених лише заможних – аби у випадку загибелі чоловіка могла забезпечити себе та дітей. Тому українці неохоче віддають синів до війська.

Кидаєте перспективи гарної кар’єри чиновника заради офіцерської бриндзи й перманентних боргів У сім’ї Мирона Тарнавського проти армії виступає батько-священик. Син після року строкової служби хоче залишитися у війську. Однак йому трапляється робота в місцевій адміністрації. Витримує там недовго. – Ви збожеволіли, молодий чоловіче. Кидаєте перспективи гарної кар’єри чиновника заради офіцерської бриндзи й перманентних боргів, – намагався спинити Мирона граф Бадені, який прилаштував його на посаду. Та марно. Служить на Львівщині – у Самборі. Потім добивається переводу до Золочева. Там живуть його родичі. ”Тямлю, як з мене сміялися товариші, дізнавшись, що мої побажання обмежуються Золочевом, – писав пізніше в книжці ”Спогади”. – Звичайно старшини прохали перенесення бодай у Грац або Відень. І справді, мої амбіції були маленькі та смішні. Щиро не хотілося кидати Галичини, своїх дітей, рідні – для великоміського гамору та чужого середовища”. 46

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

”ВСУМІШ ІЗ ЗЕМЛЕЮ ЛІТАЛИ РУКИ, НОГИ, НАПЛЕЧНИКИ, ЦІЛІ ТУЛОВИЩА, – пише про початок Першої світової війни 1914-го. – Кожна хвилина поглочувала десятки існувань, розкидаючи кусні їх тілесних поволок далеко від себе та вимішуючи їх докладно. Видавалося, наче химерна доля хоче встругати макабричний жарт на день страшного суду. Тоді з цієї саламахи руки, ноги, голови почнуть складатися на своїх власників”. Хворіє на дизентерію. Після кількох днів у госпіталі тікає назад на фронт. ”У лічниці панував неймовірний нелад. Салі були вщерть виповнені холєрниками і тифозниками. Мене вхопила лють. Чого доброго – по дизентерії прийдуть благодаті тифу, – згадував. – На місці зустрів мене полковник здивованими очима. Подивлявся моїй ревності та геройству. Бо й справді, рватися невилікуваним під вогонь – треба бути великим героєм і патріотом або божевільним. На щастя, я не був ні одним, ні другим”. Отримує поранення в ноги й живіт. Перев’язку роблять уночі в найближчій стодолі. Лікар – близький знайомий Тарнавського. Його відправляють до госпіталю в Перемишлі. Боїться гангрени й зараження крові, тому залишає заклад. Іти не може – майже кілометр до залізничного вокзалу рачкує. Залазить до потяга на Будапешт. Через півтора місяця лікування самовільно залишає лікарню. Прибуває до збірного пункту військових в австрійському Юденбурзі. Тут отримує направлення доліковуватися в санаторій у Бадені, неподалік Відня.

Мирон Тарнавський народився 29 серпня 1869 року в селі Барилів – нині Радехівський район на Львівщині. Навчався у Бродівській гімназії. Працював у краєвому відділі адміністрації у Львові. 1902-го одружився. Дружина Марія мала німецьке походження, була домогосподаркою. Після поразки визвольних змагань 1917–1921 років оселився в селі Черниця – тепер Бродівський район Львівської області. Обробляв город, тримав господарство. 1928-го його кандидатуру висунули на депутата Сейму. Переміг, але від посади відмовився. Двічі на рік приїжджав до Львова – на відзначення взяття українцями міста 1 листопада 1918 року й Зелені свята, коли організовано відвідували могили вояків. Хворів на запалення очеревини. Зі шпиталю в Бродах привезли до Львова. Тут Мирон Тарнавський помер 29 червня 1938-го. Похований на Янівському цвинтарі

>


Д Ж Е РЕ Л О : Б РО Д І В С Ь К И Й К РА Є З Н А В Ч И Й МУЗ Е Й


ФО Т О : Я Р О С Л А В КО В А Л Ь ” Г О С П О Д А Р П Е Р Е Г ІН С Ь КО Ї П УЩІ” , Л Ь В ІВ , 1 9 9 6


І С Т О Р І Я

40 студенток день і ніч робили китиці калини для похорону ”Сивиною припорошені вже голови всіх тих колишніх молодих вояків, що стояли під командою покійного вождя. Відпроваджуючи його на вічний спочинок як найавторитетнішого живого свідка їх наймогутнішого пориву молодості, – писала напередодні похорону Мирона Тарнавського львівська газета ”Діло”. – Але над свіжою могилою будуть думати про останні хвилини генерала: вмирав як вояк, спокійно, достойно і з вірою в краще”.

На кріслі виносять митрополита Шептицького, який не може ходити За організацію поховання 30 червня 1938 року береться рекламна фірма ”Фама”, якою володів майбутній командир Української повстанської армії Роман Шухевич. ”Церкву Юра якраз тоді малювали всередині, вона була вся в риштованнях. Ми купили матерію, щоб закрити ті риштовання. Катафалк мав стояти посередині церкви, і то все виглядало би, мов синє небо. В голові будуть стояти два-три кущі калини, – пригадував співвласник ”Фами” Богдан Чайківський. – Я десь купив листки калини на дротиках. Щоб зробити китиці, брали дротики, мочили горох, нанизували на дротики, і то все малювали червоним лаком. І так збирали той горох по двадцять-тридцять, і виглядало, мов китиця калини. Сорок студенток

сиділи день і ніч, без перерви – робили ті кущі калини”. Для виготовлення гірлянд у маєтку митрополита Андрея Шептицького в Яворові на Львівщині зрубують 40 смерек. На подвір’ї собору встановлюють великі смолоскипи. Колишні військові створюють живий коридор. Біля катафалка почесну варту несуть по п’ятеро осіб, які змінюються кожні 15 хв. На кріслах сідають представники родини, колишні члени галицького уряду. Колони екс-вояків вишикувані в порядку корпусів Української Галицької армії. Окремо стоять чоловіки, які тримають у руках урни з землею з місць боїв УСС та УГА, родинного села й могили батьків. Коли вкриту синьо-жовтим прапором і червоною китайкою домовину виносять із храму – грають трембіти. На кріслі виносять митрополита Шептицького, який не може ходити. Він відправляє панахиду й виголошує промову. Понад 20 тис. учасників похорону йдуть до Янівського цвинтаря. Несуть 177 вінків. Співають десятки хорів та оркестрів. Близько десятої години вечора Мирона Тарнавського опускають до могили. ”Хоч похід тривав довго, та, коли скінчився, жаль було. Такий він був гарний, – ідеться в документальному звіті з похорону. – Галицька земля має право повеличатися тим, як випроводжала вождя УГА в останній похід”.

4

ДІТЕЙ БУЛО В МИРОНА ТАРНАВСЬКОГО І ЙОГО ДРУЖИНИ МАРІЇ. НАЙСТАРШИЙ СИН ОМЕЛЯН ВОЮВАВ ІЗ НИМ В УКРАЇНСЬКІЙ ГАЛИЦЬКІЙ АРМІЇ. 1924 РОКУ ПЕРЕБРАВСЯ ДО УРСР. РОЗСТРІЛЯНИЙ 1937-ГО. ЗИМОВІТ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ СЛУЖИВ У ДИВІЗІЇ "ГАЛИЧИНА" ТА УКРАЇНСЬКІЙ ПОВСТАНСЬКІЙ АРМІЇ, ОТРИМАВ ВИРОК – 10 РОКІВ УВ'ЯЗНЕННЯ. ДОНЬКА МАРІЯ ЯК ЛІКАР ДОПОМАГАЛА ВОЯКАМ УПА. ЗА ЦЕ ЗАСУДЖЕНА НА 15 РОКІВ ТЮРМИ І П'ЯТЬ – ЗАСЛАННЯ. МОЛОДШУ ДОНЬКУ ОЛЕНУ-ГАННУ У ВЕРЕСНІ 1945-ГО ВБИЛИ ЧЕРВОНОАРМІЙЦІ, ЯКІ ПОВЕРТАЛИСЯ З НІМЕЧЧИНИ, – НАНЕСЛИ 11 УДАРІВ КИНДЖАЛОМ

Мирон Тарнавський (праворуч) і Климентій Шептицький – рідний брат митрополита Андрея Шептицького, ігумен монастиря студитів у Львові, 1930-ті роки. Дослідники припускають, що фото зроблене у митрополичій резиденції Підлюте – тепер Долинський район Івано-Франківської області

>

У ТРАВНІ 1915-ГО ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА СХІДНИЙ ФРОНТ. Бере

участь у поході з Карпат на Поділля. Знайомиться з Українськими січовими стрільцями. ”Вправді ще перед тим довелося читати в часописах про Український легіон, але ніколи не думав, що це справді серйозне військо, – пише у спогадах. – Сприймав як штучку Австрії, розраховану як пропагандивний матеріал для мас Великої України, коли доведеться переступити Збруч”. Мирона Тарнавського призначають керівником вишколу стрільців – ”Коша”, який розміщується в Свистільниках – тепер село Світанок Рогатинського району на Івано-Франківщині. ”Було би неправдою, якщо твердити б, що Тарнавський на початку свого приходу до УСС був українським державником, – згадував ад’ютант Дмитро Паліїв. – Ці стремління були ще надто свіжі, щоби вони запустили коріння аж до австрійських кадрів. Але український примітивний патріотизм – любов до землі і прив’язання до свого народу, винесений із патріархальної священичої родини, – не заснув у Тарнавського ні на мить”. Після проголошення Української Народної Республіки українці з австрійської та російської армій виходять з окопів до лінії вогню – братаються. Це викликає невдоволення австрійського командування. Однак отаман Тарнавський не приховує свого українофільства. Штаб думає над його усуненням.

Українці з австрійської та російської армій виходять з окопів до лінії вогню – братаються В ОДНОМУ З ВІДДІЛІВ ХВОРИЙ КІНЬ ПАДАЄ З НІГ. Стрільцям надходить наказ виділити до нього бійця з ножем. Отаман телефонує начальнику штабу й грубо відмовляється виконувати розпорядження. – Чому? – дивується офіцер. – Мої стрільці не гицлі. Поки я їхній комендант – не дозволю, щоби хтось робив із них козолупів, – кинув слухавку Тарнавський. За кілька днів його забирають із УСС до австрійської частини. ”Тарнавський був найбільш любленим командантом з поміж усіх, що були перед і після нього”, – писав Паліїв. ”Раз приїхали з комісаром до якогось містечка, – пригадував Мирон Тарнавський, як навесні 1918-го австрійське військо подалося в Наддніпрянщину. Допомагали УНР у боротьбі з більшовиками. – Тут було повно ворогів, і він порадив мені остатися в якомусь шинку, бо я був в однострої. Сам побіг до міста, обіцяючи за хвилечку вернутися назад. Сів я за столом і жду. Аж тут чую на подвір’ї гомін. Визираю вікном – лишенько. Большовиків гурма валить просто до корчми – вгледіли мене харцизяки. Тут мені вже і кришка, думаю. Не загинув лицарською смертю на фронті, то тут прийдеться від рук поганих жидів і московської босячні до вічності переставитися. Та ще й де? У корчмі плюгавій. Тьфу, собаче щастя! Прощаюся в гадці зі світом і діточками. Але небезпека так скоро проминула, як і прийшла. Хтось іззаду гукнув ”австрійци”, і спричинники моїх передсмертних міркувань як крізь землю провалилися”. 2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

№ 2 5 ( 4 2 8 )

К Р А Ї Н А

49

>


Ф О ТО : ” Л Ь В І В . М І С ТО Н А ШИ Х ГЕ РО Ї В ” , Л Ь В І В , ” Л І ТО П И С ” , 2 0 0 9

І С Т О Р І Я

Церемонія прощання з генералом Мироном Тарнавським на подвір’ї собору Святого Юра у Львові, 2 липня 1938 року. На передньому плані сидить обличчям до домовини митрополит Андрей Шептицький

>

Очолює в Києві табір для австрійських вояків, які поверталися з російського полону. Отримує звання підполковника й призначення на службу на півдні України. За півроку виводить свій полк до Кракова, одержує звільнення з війська. У ЛЬВОВІ НАМАГАЄТЬСЯ ПРИЄДНАТИСЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ ЗАГОНІВ, ЩО ВОЮЮТЬ ІЗ ПОЛЯКАМИ. Обидва народи оголошують про утворення держав і починають боротьбу за Галичину. В перший же вечір вороги його арештовують. Відправляють у табір для військовополонених у Домб’є біля Кракова. Через хворий шлунок звільняють. Їде в Станіславів – тепер Івано-Франківськ. – Від цеї хвилини можете себе уважати комендантом відтинку під Львовом, – зустрічає Мирона Тарнавського секретар військових справ Західно-Української Народної Республіки Дмитро Вітовський.

Я вояк. Моїм першим обов’язком є слухати прикази своїх наставників Стає полковником й очолює групу “Схід” Української Галицької армії – 9 тис. вояків. Вони підійшли до Львова зі східної сторони. Полякам допомагає 100-тисячна армія генерала Галлера, яку у Франції зібрали з полонених та добровольців. Українці відступають до Чорткова. У червні 1919-го звідти розпочинають успішний наступ – Чортківську офензиву. ”Одного дня мій особистий ад’ютант Паліїв стягнув з мене блюзу і за декілька хвилин вивів мене в генерали, нашиваючи відзнаки, – писав Тарнавський. – Радіти, бути гордим з того приводу не було часу. Події котилися темпом американської фільми. Праця навалювалася таким вантажем на всіх старшин, що деякі під нею вгиналися з недоспаних ночей над мапою або від роз’їздів конем і безупинного напруження нервів”. На початку липня 1919-го до його штабу в Копичинцях на Тернопільщині прибуває диктатор ЗУНР Євген Петрушевич. Пропонує Тарнавському очолити військо. – Пане диктаторе, я вояк. Моїм першим обов’язком є слухати прикази своїх наставників. Якщо ваша про50

К Р А Ї Н А

№ 2 5 ( 4 2 8 )

2 7

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 8

позиція – приказ, то погоджуюся, – відповідає. – Передаю у ваші руки, пане генерале, Українську Галицьку армію. Що ви з нею зробите, куди поведете її – це вповні від вас залежне, – підтверджує призначення Петрушевич. Військо відступає з польського фронту на Поділля. Збирається допомагати армії УНР. Однак половину складу знищує тиф, відчувається нестача зброї та продовольства. У безвиході Мирон Тарнавський погоджується на перемир’я з Добровольчою армією генерала Антона Денікіна. За це його знімають із посади.

Чи злочинцем є той, що мучився в польській тюрмі? ”Перед нами розіграється один з актів трагедії українського народу. Найвищий вождь Галицької армії стає перед високим судом, щоби відповісти за страшний злочин зради свого народу і йому підчиненої армії, – каже на суді над Мироном Тарнавським сотник Степан Шалинський. – Що ж то за злочинець і чим він провинився? Він – улюблений і убожаний своєю армією. Хоч молодого віку, а вже з перепрацювання посивілий генерал. Був піонером національного війська як комендант Січових стрільців за часів Австрії. Чи злочинцем є той, що мучився в польській тюрмі й утік через гори та скали – щоби прибути до своєї армії? Чи злочинцем є той, що вів завзяті бої за Львів? Чи злочинцем є той, що в найкритичнішім часі для нашого народу обнимає над нею начальну команду? Український Гарібальді (Джузеппе Гарібальді, 1807–1882, національний герой Італії, полководець. – Країна) стає перед тобою, високий суде”. Тарнавського і ще двох обвинувачених старшин виправдовують. Генерал повертається на Галичину. ”Коли наші кроки задудніли на мості через Збруч, ми стишили голоси до шепоту, начеб входили у святиню, – згадував він. – Нас огорнули молитовні настрої. На другому березі мовчки поскидали шапки. Хотілося змовити якусь забуту, ще в дитинстві мовлену молитву перед рівнинним галицьким обрієм, що майорів у замазаній імлою далечі”. текст: Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ


Д О К У М Е Н Т

ДЕПУТАТ,

ЯКА ВСТАНОВИЛА РЕКОРД ЗІ ЗБОРУ БУРЯКІВ На фото – ланкова 24-річна Лукерія Крижня зустрічається з членами колгоспу ”Червона Україна”. Знімок зроблено 1938-го в селі Макіївка Смілянського району Черкаської області. Лукерія родом із сусіднього села Матусів. Колгоспники висунули її кандидатом у депутати Верховної Ради Української РСР. – За два роки до цього Лукерія Трохимівна прославилася на весь Радянський Союз, – розповідає її племінник, краєзнавець Іван Яхно, 77 років. – Вирощували цукрові буряки. В її ланці були тільки дівчата. Крижня заявила, що виростять на кожному гектарі не менше тонни коренів. Старші жінки сміялися. Мовляв, земля такого врожаю не витримає.

Поле облаштували на місці ставка, з якого після прориву дамби витекла вода. Лукерія з дівчатами збирала по селу курячий послід, розводила водою і поливала буряки. Восени зібрали 1,2 тонни з гектара.

– Після такого успіху її висунули в депутати, – каже племінниця Євдокія Касьяненко, 60 років. – Під час складання Конституції була членом редакційної колегії. Поступила в Умань в інститут. Коли у війну в Матусів зайшли німці, мусила втікати. Колгосп дав одноконку. Із молодшим братом Володею доїхали до Сталінграда. Там попали в самий ”котьол”. Після війни тією самою одноконкою повернулися в село. Переїхала у Київ, працювала в Міністерстві сільського господарства. Її ще кілька разів обирали депутатом. З чоловіком дітей не мали.

Якщо врожай буряків перевищував 400 кг з гектара, колгоспники отримували премії. Агроном із Межиріча Канівського району 47-річний Сергій ІЩЕНКО каже, що в їхньому селі також встановлювали рекорди. – У нас була ланкова баба Химка. Її ланка зносила на поле фекалії з ям. Вродило, як ніколи раніше. Поля довго стояли в кагатах із буряками. На цукровий завод у Мартинівку за 20 кілометрів їх возили волами. Мій дід сторожував. Якось кума попросила принести буряків на закваску. Настромив на костиль із швайкою три буряки. Казав, важили близько 50 кілограмів. Зварили майже шість літрів бурячихи. текст: Любов КАРНАРУК, фото з архіву історика Валентина ХИЖНЯКА


Р Е КЛ А М А

kraina252018  
kraina252018  
Advertisement