Issuu on Google+

№ 4 (55) червень 2010

Газета Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»

БЕЗКОШТОВНО

Святкування Дня інституту Стор. 4

У номері: Дні КПІ

стор. 22–33

Науковий Н а у к о в парк «Київська Політехніка» стор. 7

Кузьма Скрябін розповідає про свої студентські роки Він був бізнесменом уже з першого стор. 11 курсу стор. 10–12


2

ПОДІЇ

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Дні КПІ

ЯРОСЛАВА НЕМЕШ Ш

аке не могло залишитися непоміченим. Адже Дні КПІ – це тиждень радісного настрою, посмішок та відчуття свята в повітрі.

Т

Почалося все 25-го травня, коли відбулося уже, можна сказати, традиційне «Єднання поколінь». Викладачі разом із студентами обіймали перший корпус. Потім урочисто відкрилась фотовиставка. Завершили «святкувальний» вівторок кінопокази на Політехнічній. Середа розпочалася з ярмарку талантів, гіпершахів, у які можна було зіграти біля 18-го корпусу, та презентацій європейських культур. О 15:00 почалися «квести КПІ 2010». Команди складалися з 5 осіб, обов’язкова умова – наявність фотоапарату в команді. Переможцями стали студенти ФМФ «L квадрат», 2 місце посіла команда ТЕФу «Копейка», 3 місце – ФЕА «Форс мажор».

Далі розпочалася інтелектуальна гра на свіжому повітрі «BRAIN & FUN». Усе це відбувалося в КПІшномому парку, до складу команд входило 6 студентів, які представляли свій факультет чи гуртожиток. О 20:30 напроти 18 корпусу почалися кінопокази короткометражних кінострічок.

Четвер 27-го травня розпочався о 14:00 із змагань з «Показухи» та виставки хенд-мейду «Червоний кіт». На «Коті» можна було обмінятися досвідом, креативними ідеями, поспілкуватися з майстрами та придбати їхні роботи. О 15:00 відбулося урочисте відкриття студентського кубку із волейболу та баскетболу. О 16:00 почалися: BookCrossing Quest, «Шара» в КПІ, великий твістер Дні КПІ разом з ІТС: Kingsize twister, HUGS DAY. На «Шарі» усі бажаючі могли www.poligraf.vpi.kiev.ua


ПОДІЇ

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

3

написати свої бажання на папірцях, а потім разом відправити до неба на повітряних кульках. HUGS DAY – соціальний проект, організований відділом зовнішніх зв’язків студради КПІ, до якого були залучені 15 волонтерів. Одягнені у спеціальні футболки, вони ходили Площею знань і «ловили» у свої обійми тих, хто проходив повз. Ця ідея не нова, адже в усьому світі всі давно вже «обіймаються». Ось нарешті й до КПІ дійшла ця чудова традиція! О 18:00 у ЦКМ пройшов фінал Ліги КВК КПІ та фестиваль авторської пісні «Гайда на співи». А вже о 20.00 свої співочі таланти демонстрували всі бажаючі студенти, адже будь-хто міг поспівати караоке на Політехнічній. У п’ятницю о 12:00 в 12 залі бібліотеки відбулася зустріч із гуртом «Антитіла»! О 16:00 – від’їзд на Туріаду в «Політехнік» та форум японської культури в малому залі ЦКМ НТУУ «КПІ». На форумі студенти отримали майстер-клас з орігамі, каліграфії, взяли участь у справжній чайній церемонії, побачили презентацію школи бойових мистецтв кендо, взяли участь у кава-брейку та переглянули японську комедію. З 18:00 до 22:00 настрій Політехнічної створювали DJ своїми «творіннями». У суботу та неділю вся увага була привернута до Туріади в «Політехніку».

Завершальним у днях КПІ став понеділок 31 -го травня, який розпочався о 15:00, коли всі факультети вишикувались біля другого корпусу для святкової ходи Політехнічною.

Потім все дійство перенеслося на Площу знань, де пройшли останні урочистості. О 18:00 відбулася прем’єра вистави «Циліндр», в якій грали студенти нашого універу. З 18:30 до 22:00 на Площі знань була дискотека, для КПІшників грали Dj Chissta, Dj Andy One, Dj Fimas, а крапку у святкуванні поставив феєрверк!

www.poligraf.vpi.kiev.ua


4

ПОДІЯ

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

56-річчя нашого інституту КСЮША ГРИЦЕНКО О кожної людини є свої улюблені України «Київський політехнічний інстисвята, на які вона з нетерпінням тут». Нарешті шостого вересня 2004 року чекає і до яких успішно й ретельно готуєть- на засіданні вченої ради НТУУ «КПІ» ся. Адже завжди приємно усвідомлювати, було прийнято рішення про створення що хоча б кілька разів на рік з тобою може Видавничо-поліграфічного інституту. статися щось незабутньо приємне, цікаве Підготовка до свята почалась ще на та навіть чарівне. початку травня. З ініціативи студентськоА якщо ти студент Видавничого активу інституту було організополіграфічного інституту, то вано вечірку в нічному клубі У цьому сміливо можна додати ще «ПаТіПа». Кожен стуодне свято у список недент намагався якось році нашому інституту забутніх днів – День проявити себе, адже інституту! усі були об’єднані У цьому році на- виповнилось аж 56 років, єдиною метою – шому інституту випозробити цей день та його історія почалась незабутнім, веселим внилось аж 56 років, та його історія почаі цікавим. набагато раніше… лась набагато раніше… Вечір розпочався Видавничо-поліграфічний з запального танку від факультет було засновано 1 січЮлії Стельмах: усе побаченя 1954 року у Києві на базі Художньоне неможливо передати словами, ремісничого училища поліграфістів № 18 адже танцівниця літала сценою, немов навчально-консультативного пункту метелик. Подарунком для студентів став (НКП) Московського поліграфічного і найяскравіший номер «Міс Поліграфія інституту. У 1957 році НКП передано 2010» у виконанні Марії Сушко. до Українського поліграфічного інстиПротягом вечора ведучі розважали туту (УПІ) ім. І. Федорова як заочний публіку конкурсами. Та найприємнішим факультет, а з 1959 року – як вечірній. виявилась святкова лотерея з подарунУ 1989 році ВПФ включено до складу ками (у кожного гостя на флаєрі був свій Національного технічного університету номер, за яким він міг виграти яскраву

У

www.poligraf.vpi.kiev.ua

футболку з написом « I LOVE VPI» або енергетичний напій). Родзинкою Дня народження стало обрання Короля та Королеви вечора, яке відбувалось ось як: ведучі вибрали трьох хлопців та трьох дівчат і утворили три пари. Хлопці мали з закритими очима інтуїтивно визначити, куди ж будуть цілувати свою «половинку», а підступний ведучий показував пальцем, у яке місце та скільки разів. Потім дівчата із зав’язаними очима за підказками хлопців мали намалювати поздоровлення для ВПІ. Атмосфера в клубі була неймовірною, глядачі голосно аплодували та вболівали за своїх улюбленців. Порадували публіку енергійним танком і дівчата з баскетбольної групи підтримки, а команда КВК додала позитиву та гарного настрою. Привітали інститут і головний редактор газети «Поліграф» та студенти-гості з ІФФ. На свято завітали й представники Всеукраїнського Ініціативного Студентського Інтернет Медіа, яке протягом усього святкування проводило відеозйомку (до речі, побачити усе на власні очі можете на їхньому сайті: http://www.8ka.com.ua/3092/). Завершальною прикрасою вечора став гігантський торт зі свічками, який студенти з радістю з’їли. Тож свято вдалося, будемо чекати 57-річчя!


ДУМКИ ВГОЛОС

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

5

Яке б питання ви поставили директору нашого інтитуту, якби мали можливість? АНАСТАСІЯ ШЕПЕЛЬОВА, ФОТО: ЮЛІЯ СТЕЛЬМ МАХ

Струц Віталій, СТ-91 Петро Олексійович, а ви допомогли б групі СТ-91 здати сесію?

Березовський Є., СР-72 Петро Олексійович, коли корпус буде повністю відремонтований?

Радченко Ганя, СТп-81 Петро Олексійович, якщо не секрет, то яке у Вас хобі?

Орел О., СР-62 По-перше, хочу подякувати за те, що було відремонтовано туалет. А питання таке: Коли будуть канікули?

Шальнєва Сашенька, СТ-91 Як Ви розважалися, коли були студентом?

Каплун Аня, СТ-81 Петро Олексійович, а яка у Вас улюблена книга? Що Ви прочитали останнім?

Тищишин Д., СТ-91 Коли біля корпусу будуть лавочки?

Чумаченко Андрій, СМ-81 Де закінчується територія нашого корпусу?

Капустенко Андрій, СТ-91 Петро Олексійович, чи планується розвиток нашого інституту в культурному плані?

www.poligraf.vpi.kiev.ua


6

НАШ УНІВЕРСИТЕТ

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Лише в КПІ вміють заробляти на науці Про науковий парк «Київська політехніка» і те, чим для тебе може стати курсова робота

ОКСАНА СКОТАРР Такий парк поки що єдиний в Україні. За його прикладом тепер створюються наукові парки в КНУ ім. Т. Шевченка та на базі вищих навчальних закладів та наукових установ Львову, Луцьку, Харкова та інших регіонів України. В Китаї, приміром, поява технопарків сприяла економічному буму, в Америці такі організації існують уже більше як півстоліття. В нашій країні лише з початку цього року ВНЗ IV рівня акредитації можуть створювати у себе наукові парки. Науковий парк – це інноваційна структура на базі ким сьогодні є шлях університету, яка сприяє промолодого вченого? суванню на ринок найбільш Ну, наприклад, винайшов перспективних винаходів, що ти технологію, котра, як ти народжуються в лабораторіях вважаєш, змінить на краще його інститутів. У проекти якщо не світ, то хоча б якийсь вкладаються кошти, і після конкретний прилад. І що далі? реалізації частина прибутку Бізнесмен, який, можливо, залишається науковому парку і купив би твій винахід, прагне та розробнику, а частина позаплатити за нього якомога вертається інвестору. Отже, менше. А у держави грошей вкладати гроші в науку стає завше не допросишся. Так вигідним. Проте інвестор ось і ходитимеш ти зі сво- не надає кошти бізнесу а-ля їм винаходом по кабінетах «купи-продай», його цікавлять і установах та врешті-решт проекти «с��вори-продай». Назакинеш проект у шухляду, уковець має створити певне переконавшись, що «ноу-хау», інновацію. Курсонаука в Україні У процесі конва, дипломна, нікому не покурсу відбирамагістерська – це трібна. ються лише ті А о т має бути реальний про- проекти, які ект, бізнес-план, який будуть здаті не правможна з користю да. В КПІ ні побороти і прибутком втілиє місце, де конкуренцію ти в життя. впевнені: за на ринку, пронаукою – майбутнє. дати себе і принести «Вчений не має шукати заводи прибуток. та товаровиробників – він То що, тепер науковмає генерувати ідеї», – так ці мають думати, як забезпояснює потребу створення печити комерційний успіх наукового парку «Київська своїх винаходів? Не зовсім. політехніка» його директор, Точніше, за них це зроблять Камаєв Віктор Сергійович. професіонали, до того ж теж А втілювати ці ідеї в життя із КПІ: менеджери, маркетодопомагає науковий парк. логи, соціологи. Наприклад,

два студенти різних спеціальностей для дипломної роботи беруть спільну тему, причому інженер розробляє нові моделі вітрових двигунів, а економіст досліджує можливості їх поширення на ринку. Після закінчення університету вони можуть створити спільний бізнес із виготовлення та продажу таких двигунів. А поставити таке підприємство на ноги також допоможе н ау к о в и й п а р к .

ред інвестором: якщо ти хочеш, щоб він виділив кошти на твій проект, хіба стоятимеш перед ним на одній нозі, читаючи текст з листочка монотонним голосом?

Я

www.poligraf.vpi.kiev.ua

Інноваційний бізнес-інкубатор – одна зі структур парку – створює підприємства, які займаються виготовленням та реалізацією продукції на основі наукових розробок. Розуміння цінностей наукового парку змінює сприйняття звичного навчального процесу. Навіть безглуздим здається робити курсову лише тому, що її треба здати, аби отримати бали. І дивуєшся з себе, що так ось відмовляєшся від можливостей цікавого дослідження, залишаючи написання курсової на останні три ночі перед захистом. З погляду наукового парку, курсова, дипломна, магістерська – це має бути реальний проект, бізнесплан, який можна з користю і прибутком втілити в життя. А захист – як презентація пе-

Спробуй бути науковцем, коли пишеш, і бізнесменом, коли захищаєш – і навіть якщо ти не розповсюдиш по всьому світу свій «ноу-хау», твоє студентське життя стане хоч на краплину цікавішим і змістовнішим.


ПОДІЇ

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

7

Шаховий турнір ЯРОСЛАВА НЕМЕШ Ш

20

травня у десятому гуртожитку відбувся шаховий турнір, присвячений пам’яті декана інженерно-фізичного факультету О. М. Бяліка. Він був заслуженим діячем науки і техніки України, заслуженим працівником народної освіти України, професором, доктором технічних наук. Організаторами були студентська рада гуртожитку № 10, студентська рада ІФФ та ВПІ. Взяти учать у турнірі могли як студенти, так і викладачі. Вікових обмежень також не було. Відкривав турнір колега професора Бяліка, він розповів про цю чудову людину і про його пристрасть до шахів. Адже колишній декан полюбляв зіграти з колегами, а іноді навіть із студентами. Потім виступив Киричок Петро Олексійович, директор нашого інституту. Він побажав гарно провести час учасникам турніру та передав вибачення від ректора НТУУ «КПІ», Згуровського Михайла Захаровича, за те, що той не зміг бути присутнім на турнірі через навалу невідкладних справ. Потім учасники сіли за свої «робочі місця» і розпочалося найцікавіше… Змагання проводилися за швейцарською системою. При застосуванні швейцарської системи в першому турі пари супротивників визначаються жеребкуванням. У кожному наступному між собою грають ті гравці, які набрали однакову кількість очок. Іноді це неможливо, наприклад, якщо кількість гравців з певною кількістю очок непарна. У такому разі один із гравців опускається або підіймається в групу гравців із вищою або нижчою кількістю очок. При застосуванні швейцарської системи бажано мати парну кількість гравців, щоб у кожному турі для кожного гравця знайшовся супротивник. При непарній кількості гравців, запроваджують фіктивного гравця, який програє усі партії, а один із гравців у кожному турі відпочиває — йому зараховується перемога над фіктивним гравцем.

Бялік Олег Михайлович (1938–2005) – д. т. н., професор, декан інженерно-фізичного факультету, Академік УАН національного прогресу, Заслужений працівник народної освіти України, заслужений діяч науки і техніки України. Заслужений професор НТУУ «КПІ». Працював проректором КПІ з наукової роботи (1974–1988). Автор понад 100 наукових праць та винаходів. Нагороджений орденом «Знак пошани». Кількість турів при швейцарській системі визначається часовими рамками, в яких проводиться тунір. Вона більша від кількості турів, потрібних при застовуванні системи з вибуванням принаймні на два-три тури. Переможець турніру визначається за кількістю набраних очок. Перше місце посів випускник ІХФ Кузнєцов Ігор, друге місце – першокурсник ІФФ Назаренко Сергій, третє місце дісталося випускнику ММІ Мартинюку Андрію. Четверте ж місце посів семикласник, наймолодший учасник турніру, онук викладача інженерно-фізичного факультету Донія А. Н. – Кічук Сергій. Вітаємо переможців!

www.poligraf.vpi.kiev.ua


8

ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Секрет успіху Антона Мартинова: Дій і розраховуй лише на себе! РУСЛАН ЧОС

агато було в «Поліграфі» інтерв’ю з випускниками нашого інституту. Репрографи, дизайнери, верстальники і навіть співаки. Всі вони розповідали, де і ким вони працюють, але ще ніхто – як він став роботодавцем і почав створювати нові робочі місця. Серед молоді це взагалі досить рідкісне явище. Нас і с правді зі шкільної лави виховують робітниками, а роботодавцями бути не вчать. Тому я вирішив поговорити з «діючим» студентом-репрографом-заочником п’ятого курсу Антоном Мартиновим. Антон один з тих небагатьох, хто розпочав власний бізнес ще зі школи. На сьогодні його підприємство з виготовлення і продажу аудіокниг є провідним в Україні. Це людина, яку сміливо можна ставити в приклад всім нам.

Б

– Чого тебе понесло поперед батька на терени бізнесу так рано? – Мене потягло працювати ще в 14 років. Тоді я став переглядати оголошення з вакансіями, хотілося спробувати себе в якійсь роботі.

– Коли саме з’явилась думка почати власну справу? – Завдяки обставинам вдалося у 15 років влаштуватися на роботу із символічною заробітною платою, але все одно роботу. Робота була цікавою рік-півтора, поки навчався чомусь новому. Згодом все стало йти, як по маслу, і ставало нудно: кожного дня одне і теж, отримуєш завдання, виконуєш його, знову отримуєш завдання і т. д. У 2003 році почав займатися в комп’ютерній академії на курсі вебдизайну, з розмов друзів почув про аудіокниги. Ми зібрали втрьох по 70 баксів, і батько одного із одногрупників, який часто бував у справах у Москві, поїхав у білокам’яну і купив нам на трьох вінт (200 Гб), забитий аудіокнигами. Почали подумувати над просуванням цієї продукції в Україні. Будували різні плани, міркували... Але 3 місяці думки залишались тільки думками. Отож вирішив взяти все на себе і нарешті розпочати! www.poligraf.vpi.kiev.ua

– Така відповідальність у 15 років. Там же ціла купа законодавчих і організаційних нюансів, які й дорослому можуть мізки зламати?

– Тобто у 2003му з’явилась ідея та до 2004-го ти займався і проектуванням і юридичною організацією?

– Це ж молодість! Максималізм! Про законодавчі аспекти спочатку навіть не замислювався, ну і тема тоді взагалі нова для країни була. Почав узаконювати все лише тоді, як точно зрозумів, що треба буде робити – на початку 2004-го. Вважай, цілий рік поклав на підготовку, планування і т. д. До того ж, батько у мене – юрист, отож допомагав порадами, коли міг.

– Якби б ти був із прокуратури, то я б так і відповів.

– То ти на той час був наймолодшим аудіопіратом України. Антон Горобець, так? – Наймолодшим навряд. Піратством це не назвеш, так, друзям тоді по собівартості закатували диски. Але справа це була досить нудна, і почав я домовлятися


ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010 з компаніями про поставки аудіокниг. Так і почалась моя кар’єра, якщо можна так сказати, в інтернеті.

– Скільки знадобилось грошей для старту, окрім 70-ти баксів? – Уже так і не згадаю зараз. Тоді у мене на роботі була зарплата близько 500 грн – вистачало і на бізнес, і на гулянки.

– Як виглядає процес створення аудіокниги? – Актори читають текст видання на студії, як правило, – це радіостанції, потім звукорежисер працює над звуком і пересилає мені на вичитку, я порівнюю книгу і начитку: виписую помилки та відсилаю на виправлення, після чого знову вичитую. Якщо все гаразд, то звукорежисер накладає музику. Паралельно наш дизайнер працює над обкладинкою. Я отримую штрихкоди і роблю документи на авторське право. Потім документи здаємо на отримання ліцензії і робимо тираж.

– Однозначно позитивнішою, ніж молодіжний алко-бум. Потрібно усвідомити, що важливо з чогось почати. Поки тобі 18–23 роки, у разі невдачі про тебе скажуть: «та, цей студент...» або «...ох ця тупа маладьож...» Але насправді усвідомлюєш, які бувають удари, лише тоді, як від них захищаєшся. Інша ситуація, коли ��и вже закінчив ВНЗ, тим паче з дипломом мага або спеца, і, звісно, у голові в тебе лише трохи теорії із підручників та враження з 2–3-х екскурсій на виробництво, а на практиці ти майже повний нуль. Природно, що нормальну посаду ти не займеш, а розпочинати власну справу може бути і запізно, бо початкового капіталу, бува, й нема. Одна справа, коли живеш з батьками і можеш відкладати гроші, інша – коли ти в універі просиш гроші у батьків на гулянку, а тим більше, на власну справу, яка ще не відомо, чи окупиться, а вони починають на тебе косо дивитись і казати «що з тебе виросло(те)»... і під їх натиском ти підеш працювати на дядька, і можливо вже на все життя...

9

– Чому ж на все життя, можна паралельно з роботою планувати власну справу і збирати гроші для старту, чи це ілюзії? – Звичайно, можна! Але шанси вже менші. Розумієш, коли тобі 18–23 роки – ти студент, до тебе ще ставлення, як до дитини. На більшість твоїх помилок не зважають, згадуючи при цьому, якими самі були в твоєму віці. А от коли вже отримав диплом – давай, показуй результат, або тебе інакше звільнять за профнепридатністю... Де ж взяти стартовий капітал? Працюючи кур’єром чи оператором ПК? Хіба що можна попрацювати менеджером з продажу, це робота, на якій можна чогось навчитись і заробити грошей.

– Чого зараз варта вища освіта для молодої, ініціативної людини? Треба чи ні? – Наразі це, за винятком двох-трьох пар на тиждень, – просто диплом, розширення кола знайомств та обмін думками зі студентами. Є Інтернет – це найбільш вдале місце для навчання. Інтернет – це

– Команда – стратегічна складова успішного бізнесу. Як вирішив це питання? – Мені дуже багато у чому допомагає молодший брат. А взагалі, використовую технології. У мене 90% людей – фрілансери. В інтернеті, у більшості випадків, все набагато прозоріше, ніж офф-лайн.

– Ти на третій позиції в Google. Чому завдячуєш? – Був і на першій, це зараз скотився донизу. Оптимізація (SEO, Search Engine Optimization) в інтернеті річ № 1, у мене 80 % покупців з пошуку, інші – постійні клієнти. Оптимізацію роблю сам, тому вдається економити на цьому важливому факторі масу грошей і часу.

– Як вплинув перехід на заочну форму? – Однозначно позитивно. Тепер не втрачаю дорогоцінний час дарма. Не треба розриватись між важливою парою і кількома важливими зустрічами.

– Якщо завтра станеться молодіжний бізнес-бум, це буде позитивною тенденцією, чи без фундаменту бізнесосвіти, досвіду та капіталу молодому краще «не висовуватись»? www.poligraf.vpi.kiev.ua


10

ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

майбутнє, без гарного його опанування майбутнє малюється не дуже веселим. Іноді бувають дуже корисними якісь спеціалізовані курси, але тут також треба натрапити на гарних викладачів, бажано, не просто теоретиків, а практиків. Вони навчать більше.

– Чим доводиться жертвувати заради роботи? – Намагаюсь планувати все так, щоб себе ні в чому не обмежувати. Але буває, що справ звалюється на один день дуже багато, тому гру в футбол у дворі доводиться відкладати до кращих часів.

– У тебе є книга, що кардинально змінила твоє життя? – Їх декілька. 1. «Тайм-драйв» Гліба Архангельського; 2. «Руководство по эксплуатации человека человеком» Тимура Гагіна (за цю книгу віддав тоді майже 800 грн., спочатку жалкував, а зараз всім раджу); 3. «Собаче серце» Булгакова.

– Змінити вид діяльності для тебе не проблема, аудіокниги – це на довго? – Для мене головний вид діяльності – імпортозаміщення. Аудіокниги є бізнесом, який мені наразі до снаги, але він також є засобом накопичення капіталу для по-

АННА ЗЛОБІНА

Н

дальших проектів, бо ж, на жаль, мені зусилля надалі працюватимуть не на тебе, прадід візок золота не залишив. Щодо а на когось. Досвід був. З мене вистачило. продажу фірми... Тут все питання в сумі. Більше того, я вважаю, що саме підприємці Мабуть, не є новиною, що 95 % вітчиз- своєю ініціативністю та діями витягнуть няних поліграфічних підприємств, якщо цю країну з ями. Якщо цікаво і буде час, не створюються з метою продажу комусь можете зайти якось у податкову на моз інвесторів (бажано західних і з грошима), мент звітування СПДшників (1–5 число кожного кварталу) і подипри нагоді – продаються без витись на людей. Оснопроблем. Чому б за гарні Обов’язково – вна маса – це люди гроші не продати фірму освічені, вони знають на піку популярності, діяти, а не просто мріяти свої права і знають, як це було зроблено чи говорити якою дорогою їм йти з більшістю українських по життю. Вони не просто фінансових установ до крипливуть за течією життя, постійно зи і вкласти гроші у більш масштабні скаржучись на владу та інших. та самоокупні проекти?

– Що ти порадиш тим, хто щойно отримав диплом про вищу освіту, не має досвіду, зв’язків і, звичайно ж, грошей? – Я думаю, що варто гарно подумати, чим саме було б цікаво займатися і почати шукати роботу у цій сфері. Шукав би щось практичне, аби із середини побачити, як працює цей бізнес.

– Тобто модель працівника звичайного тебе вже не влаштує? – Ні, чому. Я вже мав досвід роботи підлеглого. І вкладаєшся в проект, і його розвиваєш, але постійно відчуваєш, що всі твої

– Якою буде твоя настанова студенту з синім дипломом, хоробрим серцем, бажанням творити і йти вперед? – Не люблю давати якісь поради, більше того, настанови. Я думаю, що у віці до 25-ти років потрібно боротися за своє місце під сонцем, не боячись програти. Обов’язково варто набиратися досвіду: будь то власна справа чи робота на когось. Досвід за плечима не носити. Але ж і робити 24 години на добу на шкоду здоров’ю теж не вихід. Треба шукати баланс. Але обов’язково діяти, а не просто мріяти чи говорити.

У 25 корпусі відбулася виставка

априкінці навчального року у виставковій залі НТУУ «КПІ» ВПІ (Володимирська, 7) відбулося відкриття учбово-методичної виставки. Цей захід – своєрідний підсумок навчальної роботи, проведеної за рік зі студентами.

www.poligraf.vpi.kiev.ua

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Ініціаторами та незмінними майстрами своєї справи були викладачі Цах В. В. та Черниш І. С. На виставці представлені цікаві роботи студентів, які виконувались у різних техніках: рисунок, живопис, крапкографія, вишкрябування та інше. Зі словами вітання виступили Мамонов Ю.П., Барнич Ю. О, Степанець В. В., Осипова Т. Г., Бондаренко С. В., Степанець А. І. Директор ВПІ Киричок П.О. привітав викладачів, гостей, студентів та організаторів виставки, побажав нових творчих злетів та запропонував у майбутньому постійно проводити такі виставки, а кращі роботи студентів відзначати преміями та подарунками. Від імені студентів з промовою виступила староста групи СГ-91 Злобіна Анна, яка подякувала усім присутнім студентам за організацію цього заходу, а викладачам за відданість своїй справі та внесок у розвиток мистецтва. Особливою увагою відзначилися роботи Форостовець Віталіни, Харук Анастасії, Харчук Аліни, Босюк Ольги, Злобіної Анни, Юрченко Антоніни, Мілейко Аліни, Фої Марії, та Кутіля Владислава. У виставці брали участь студенти групи СГ-91 та СГ-92.


ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

ШЛЯХИ ДО ЗІРОК

11

Здавав сесію, щоб пустили додому Якими були студентськіі роки А Андрія і К Кузьменко, і звідки і взявся гурт «Скрябін» С бі (Міні-інтерв’ю для «Поліграфу») – Розкажіть про ваше навчання в інституті. Яким воно було? – Після армії я приїхав у Львів вступати до університету. Мама хотіла, щоб я був медиком. На лікувальний мене не взяли, тому що в нас не вистачило грошей, вистачило лише на «стоматологію». Її я ненавидів ще більше, ніж лікувальний. І збулася мамина мрія, дні три вона літала зі щастя. А я почав втікати з тих занять і приходити тільки на сесію. Ну сесію, звичайно ж, я не здавав. Приходжу додому, кажу: «Мамо, я не здав сесію!». І приглушений голос з-за дверей: «Приїдеш, коли здаш». Так тиждень пожив на вулиці – знаєте, хочеться додому. То й пішов, здав сесію. Вивчив три книжки на пам’ять. Отак от пройшов мій інститут. Але все ж він в основному пройшов в підвалі палацу культури в Новояворівську. – А як ви зібрали гурт? – У нас в містечку таких, як я, меломанів ненормаль-

них, було чоловік тридцять. І ми зорганізували студію, назвали «СПАТИ». Один з членів тої студії постійно там спав, бо його мати вигнала з дому. І придумали розшифровку тої абревіатури таку: «студія патологічної тиші». Там народилася велика кількість різних груп. Тобто ці тридцять чоловік складали ті тридцять груп. Кожен з них був лідером своєї, а при цьому грав ще в кількох групах. Але було круто. Маленьке містечко, 20 тис. жителів. Ми робили фестивалі: кожного місяця в суботу-неділю – фестиваль. Народ приходив, всі ржали, бо, приміром, той, хто тільки що виступав на сцені, побіг світити прожектором на другу групу. А потім армія допомогла: всіх забрали в армію, лишилися ми троє. Так і утворився Скрябін. – З чого ви починали? – Спочатку грали на танцях. Тоді дискотеки були на другому місці, а от коли гурт грав – то то вже вважалося круто. З того і почався такий давній, древній «Скрябін».

ОКСАНА СКОТАРР

Ми тоді писали свої пісні чомусь англійською. Потім почали купувати усілякі поетичні альманахи, брати звідти тексти, бо самі боялися писати. А потім те, що писали англійською, почали перекладати українською. Та ми десять років чекали, поки прийде якийсь дядь��о і скаже: «Боже, хлопці, які ви геніальні! Я там живу за океаном, до мене випадково потрапила ваша касета. От вам гроші». І так от жили і чекали, а дядько не приїжджав.

ній прогресії ставала більша і більша. Потім я вирішив, що з цим можна боротися. У мене був балкон з таким великим оглядом, з нього було видно навіть польську сторону. І я розчехляв Прокоф’єва та інших класиків і запускав в сторону Польщі. А потім міряв, хто далі пролетів. Найдалі пролетів Вівальді. Хоча потім я мамі був дуже вдячний, що наполягала на моєму музичному навчанні. Згодом я вже музикою захопився.

– Ви ж ходили в музичну школу... Чому не обрали класичну музику? –Так, ходив. Спочатку мама на баян мене тягла. Але я сказав їй, що баян – тільки через мій труп, і вона мене відправила на піаніно, але я його теж не любив. У моєї мами була колекція вінілових пластинок класичної музики. Мене примушували то все прослуховувати. І я проростав такою ненавистю до класичної музики, та з кожною пластинкою вона в геометрич-

– А як же переконали маму, що будете музикантом, а не стоматологом? – У мене з мамою було парі. Бо мама розуміла, що якщо музика буде, то не буде інституту. І запропонувала: «Дивись, є ось Червона рута. То їдь на ту Руту з тими своїми дибілами і, якщо ви щось заробите, можеш залишати піаніно вдома, якщо ні – я рубаю його не дрова і викидаю з третього поверху». Врешті решт зайняли третє місце і піаніно своє я відвоював, пощастило.

www.poligraf.vpi.kiev.ua


12

АКТУАЛЬНО

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Як влаштуватися за спеціальністю ОКСАНА СКОТАРР

Журналісти і редактори Віталіна Ковальчук, випускниця ВПІ Сьогодні журналісту влаштуватися на нормальну роботу доволі важко. Треба йти на практику курсу з другого-третього, щоб теоретичні знання, які дає інститут, підтягувалися практичними. Спочатку я писала статті задарма, півтора роки в різних виданнях. Потім мене запросили в журнал на таку зарплату, як отримують там усі журналісти, два роки тому це було 3000 грн при цьому я ходила на пари і здавала іспити. Якщо ти показуєш, що у тебе є непогана перспектива, то видання взагалі зацікавлені, щоб виховати свого журналіста. Редакторам найчастіше дають пробне завдання на співбесіді: текст, який треба відредагувати одразу на місці. І дивляться, як ти справляєшся. Якщо бачать, що ти розумний, але десь трохи не встигаєш, то розкажуть, покажуть і допоможуть. Головне – мати бажання, працездатність і не боятися критики!

Поради дають випускники

Економісти Олена, випускниця КНУ, аудитор Можна влаштуватися в будь-якій екномічній сфері, тут не дуже зважають на спеціалізацію. Я не вірю, що роботу можна знайти через Інтернет. Сама дуже довго пробувала. Хіба що на 1500 грн. Раджу ходити на різні стажування. Там можна побачити компанію зсередини, зрозуміти, чи справді ви їй потрібні і вас готові навчати. Знаю, такі стажування проводять гіганти ринку споживання, такі як «Global Management», «Procter&Gamble», «Microsoft», «Ernst&Young». Серед тих моїх знайомих, які так працювали, десь 50 % взяли.

Дизайнери Дмитро Тарабанов, дизайнер

Технологи в поліграфії Дмитро Мітрухін, студент НАУ Зараз працюю в рекламному агентстві на посаді начальника виробництва. А починав з практиканта, потім був дизайнером. Щоб працювати у поліграфічній сфері, потрібно забути, що таке нормально спати. Який у тебе досвід, роботодавцям зовсім не важливо, для них головне, щоб у тебе руки росли звідти, звідки потрібно. Якщо людина має характер лідера, то можна йти працювати в приватну фірму, якщо пасивна – то краще на державне підприємство. Мені спочатку платили 200 грн в місяць. Знаю, це мало, але це краще, ніж нічого. Усе залежить від людини. Хто добре працює, той добре і заробляє. Для поліграфістів з досвідом роботи є формула: досвід роботи х 1000. Поясню: якщо ти в поліграфії 3 роки, то 3 х 1000 = 3000. Це нормальна зарплата. Але якщо людина працює 3 роки в поліграфії і нічого не знає, варто дивитися правді в вічі – зарплата буде невеликою. Скільки можуть заплатить максимально – залежить від людини. Чим менше спиш, тим більше нулів до зарплати. У мене, скажу чесно, 6000– 8000 грн. Це на трьох фірмах. Я трудоголік. www.poligraf.vpi.kiev.ua

Для майбутнього графічного чи веб-дизайнера часто все починається з того, що, натрапивши в Інтернеті на чиїсь якісні роботи, у нього виникає бажання навчитися робити щось подібне. І тоді він починає копирсатися в мережі у пошуках хоч якихось відеоуроків, скачувати та розбирати графічні програми. Головне для дизайнера – це хороше портфоліо. Тоді приватних замовників знайти не важко. Складніше влаштуватися офіційно. Сьогодні дизайном захоплюється багато хто. Є і такі школярі, котрі вважають що, отримавши на уроці інформатики дванадцять балів за сайт або логотип для школи, можуть брати безліч замовлень. І в результаті цього – величезна кількість домашніх сторінок у стилі «Дизайн-студія Васі Пупкіна. Робимо помпезні сайти за мінімальною ціною!» з краденим портфоліо. Щоб досягти успіху, дизайнеру необхідно мати не тільки гарний смак, важлива і швидкість роботи. Крім цього – потрібно весь час підвищувати свій професійний рівень.

Дмитро Шоломко, представник компанії Google в Україні У двадцять років важко одразу влаштуватися на виисокооплачувану роботу в хорошій компанії – для цього потрібен досвід. Почніть з чогось, що є для вас цікавим, не варто зациклюватись на зарплаті чи назві компанії. Я теж колись починав свою кар’єру з роботи на чверть ставки із зарплатою 15 доларів у місяць. Як тільки у вас з’явиться досвід і успішні проекти, усе одразу стане значно простіше. Успіхів!


АКТУАЛЬНО

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

13

Дізнався – передай далі! Студенти теж можуть бути репетиторами ОЛЕНА КОСТЕНКО О З наближенням літа багато хто за- ми більш всього компетентні й зрозуміти, мислюється над тим, щоб знайти роботу, що ці знання можуть допомогти якомусь намагатися попрацювати за професією, учню, який уже давно розчарувався у фівикористати отримані знання або просто зиці чи математиці, українській мові чи заробити грошей. Звичайно, можна піти літературі, або втратив надію навчитись працювати й офіціантками, але ж так говорити чи писати англійською. хочеться зробити цей світ кращим. У кожТакож це дасть нам можливість краще ному з нас живе це бажання – змінити світ. розібратись у предметі, адже не даремно Звичайно, наш внутнрішній критик скаже, кажуть, що можна вважати, що ти розбиращо це не можливо, але десь у душі залиша- єшся у чомусь тільки тоді, коли ти можеш ється надія все-таки перемогти байдужість будь-якій людині розповісти це і вона і діяти. Тому обираючи роботу на літо ми зрозуміє та зможе це використовувати. можемо зважати на те, що ця робота при- Тому займатись репетиторством – це ще несе людству, світу, Києву чи просто тим, й спосіб перевірити свої знання. з ким ми будемо працювати. Ще це цікава можливість відчути себе Кожен день ми дізнаємось щось нове. на місці викладачів, навчитись більше Озираючись назад, ми розуміємо, цінувати їх роботу, почати їх більше що знаємо значно більше ніж розуміти. Можна також спроУ кожного знали у школі й тим паче бувати себе у ролі викладача у дитсадку. Головна ціль і зрозуміти, наскільки тобі з нас є безліч того, що ми прийшли підходить ця професія, і чи в університет, – здобути варто тобі йти в аспіранталантів знання, отримати необхідні туру. Хтось для себе може вміння, щоб працювати на відкрити новий світ, а хтось тій роботі, на якій би нам хотілось. зрозуміти, що мрії про викладання не У кожного з нас є безліч талантів, якими для нього. ми можемо поділитись. Один із них – це Шукаючи з ким би займатися репетипередача знань іншим. торством, потрібно визначитись із віковою Про репетиторство нам відомо не категорією учнів. Можна займатись із так уже й мало. У першу чергу, коли їх такими ж студентами свого курсу чи меннаймали для нас ще у школі. А тепер ших. Ще дуже благородною і важливою у нас є можливість самим відчути себе ідеєю репетиторства може бути допомога на їхньому місці. Просто треба оцінити абітурієнтам. Особливою підтримкою реально свої знання, обрати ту сферу, де у цій ситуації для них буде розуміння,

що ти вже студент, а, отже, це не так неймовірно, як їм може здаватися. Можна також допомагати учням загальноосвітніх шкіл, прививаючи їм тим самим бажання вчитися та цікавість до окремих предметів, а також до навчання в цілому. А якщо відчуваєш у собі достатньо сил і терпіння, можеш спробувати себе з найщирішою аудиторією – дошкільнятами. Почати працювати репетитором можна декількома способами. Розклеїти паперові оголошення або подати електронне оголошення на сайтах, які пов’язані із пошуком роботи. Також можна зайняти активну позицію й самим знайти оголошення із потрібною вам вакансією. Ще можливий варіант: знайти учнів серед твоїх знайомих, рідних, сусідів. Головне – це пам’ятати про свою мету: передати свої знання, щоб світ навколо нас ставав кращим.

www.poligraf.vpi.kiev.ua


14

ВІЛЬНИЙ ЧАС

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

What makes you smile when you are tired Про Еміра Кустурицю вже написано море статей, але я спробую створити Кустурицю не дивишся - ним хворієш. Ним і лікуєшся. Його образи – той щось нестандартне, і щоб головними героями були його ��інофільми. рідкісний випадок, коли мистецтво виявляєтьсятак більше за звичне життя. Адже всі мистецькі проекти і є найкращими, би мовити, щоденниками Духнайпотаємнішого фільмів нескінченно сумний і безсоромно привітливий, як той що в душі. І попереджаю – це не біографічна довідка. молиться перед перекинутим розп’яттям циган. Як п’яний мусульманин. Фільмами Кустуриці Чому саме Кустуриця ось тут і зараз?воскресаєш! Та тому що його фільми утопічноПро Еміра якщо Кустурицю вже написано море статей, але я спробую створититакі абсурдні, існує такий словесний мікс. Саме так! Тільки в Кустуриці щось нестатистичне і нестандартне, і щоб головними героями були його у кольори, тільки в нього немає цього голлівудського сюжету, гарних районів кінофільми. Адже всі мистецькі проекти і є найкращими, так би мовити, великих містах, він-вона і обов’язково так званий happy end з весіллям чи нащоденниками найпотаємнішого в душі. І попереджаю – це не біографічна тяком на нього. Тільки в Кустуриці фільм може починатись безмежним полем з довідка. ледь помітним оку старим сербом із труною на плечах, чи віслюком, що страждає Ч К і ?Т й фі

і плаче від кохання, тому й хоче, щоб його збив потяг, хоч дорога ще не добудована до кінця, як у кінофільмі «Життя як диво». Кустуриця – земний і небесний одночасно. Він реальний, але завжди залишається якась магічна недомовленість, якесь диво. Його фільми показують якусь ще незнану сторону, особливість чогось простого для нас. Погляд з іншого боку – не з першого поверху хмарочоса, – а з того височенного даху, де дійсність залишається тією самою, але краєвид, повітря, кольори і навіть сам ти вже інші! Переказувати сюжет деяких кінофільмів безглуздо. Ось так і з «Аризонською мрією». Саме ці деякі фільми треба лише дивитися самому і потім тільки вирішувати, до якого куточку свого світо- і кінобачення його долучити. «Аризонська мрія» – це, деякою мірою, театр абсурду, і в той самий час невичерпне джерело емоцій, відчуттів, думок, роздумів. Ви можете запитати, чому я пишу саме про «Аризонську мрію», а не про інші його творіння. Чому «Аризонська мрія»? Хтось сказав, що не має значення місце, фінансовий стан, час, і якщо на те вже пішло, одяг і колір волосся, а має значення мрія. Твоя, моя, друга, ворога! Головне – мрія, яку ти хочеш здійснити. Тому… приємного перегляду мрій!

Аліна ведмедєва Фільмографія ▪Герніка, 1978, короткометражний ▪Наречені приходять (Nevjeste dolaze), 1978, TV film ▪Буфет „Титанік“ (Bife Titanik), 1979, TV film ▪Чи пам'ятаєш ти Доллі Белл? (Sjećaš li se Dolly Bell), 1981 ▪Тато у відрядженні (Otac na službenom putu), 1985 ▪Час циган (Dom za vešanje), 1988 ▪Аризонська мрія, 1993 ▪Андеграунд (Podzemlje), 1995 ▪Чорна кішка, білий кіт (Crna mačka, beli mačor), 1998 ▪8 суперісторій, 2001, документальний ▪Життя як диво (Život je čudo), 2004 ▪Завіт 2007 ▪Марадона, 2008, документальний

www.poligraf.vpi.kiev.ua


ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

ЮЛІЯ КОЛБАСКО

ВІЛЬНИЙ ЧАС

15

Літні фільми

Л

іто – це той час, який треба провести так, аби потім було що згадувати за інших пір року. Для кожного з нас кожне літо стає чимось незвичайним, воно відрізняється від того, як ви зазвичай живете, і ніколи не схоже ні на те, що було, ні на те, що очікує на вас згодом. Розумієте мене? Ні? Ну окей. Тоді я просто розкажу вам про три фільми… вони про літо, про пригоди, про зміни… Розпочну я з фільму 2009-го року – «Грета». У головній ролі Хіларі Даф. Вона грала у… ну ок, у багатьох фільмах, але за великим рахунком у жодному дійФ і л ь м сно класному. «Грета» змушує трохи теж чесно кажучи замислитись не шедевр кіномистецтва. Але фільм змушує трохи замислитись. Це історія дівчини, яку мати відправляє на час літніх канікул до бабусі й дідуся. Грета ненавидить життя й планує самогубство, записуючи різні способи в свій щоденник. Але близьке знайомство з рідними, нове кохання та, зрештою, просто зміна місця, допомагають розгубленому підлітку знайти себе. «Вікі. Крістіна. Барселона». Ви дивилися цей фільм. А як ні, то стовідсотково чули про нього. То ж перегляньте або

нарешті подивіться. Сонячні краєвиди Іспанії, прекрасна гра неперевершеної Скарлет Йохансон та звабливої Пенелопи Крус, динамічний та красивий сюжет – насолоджуйтесь. А зараз найсмачніше. «Шосе». Це стаариий фільм. 2002-го року. У головних ролях Джаред Лето та Джейк Джилленхал. Гадаю, пояснювати хто це, як власне, і в попередньому фільмі, потреби немає. Двоє друзів вирушають у подорож з Лас -Вегасу до Сіетлу. Один з них тікає, інший шукає. «Як Вони зустрічадовго триватитимуть ме наша дружба? різних людей, – Завжди». потраплятимуть у всілякі пригоди й кожен з них щось для себе знайде. А головне: «Як довго триватиме наша дружба? – Завжди». Тож і це літо для кожного з нас стане особливою, неповторною пригодою. Де б ви не опинилися. Важливіше, мабуть, хто буде поряд з вами. Подзвоніть тим, кого вже так давно не бачили, не забувайте про тих, хто був з вами протягом року. А головне, не втрачайте зв’язку з тими, кого зустрінете цього літа. І відчувайте. Відчувайте й запам’ятовуйте кожну мить – бо спогади це єдине, що залишиться з вами назавжди. www.poligraf.vpi.kiev.ua


16

ВІЛЬНИЙ ЧАС

ПОЛІГРАФ № 4 (56) червень 2010

Wi-Fi покриття у КПІ

З викладачів по нитці

СЕРГІЙ ПІРІЄВ

ЮЛІЯ СТЕЛЬМАХХ

У вас буде дві колонки! Ліва і права! Морозов - А чого вас так мало? - Так це… хлопці до нарколога пішли.. Кириченко (під час лекції поодинокий студент не встигає записувати) - Хмм.. де ви зупинились? - На початку речення! Чепурна ( п і д ч а с л е к ц і ї ) - Можете не диктувати нам зі швидкість світла? - А ви що, не вмієте записувати зі швидкістю світла?! Якубіна З великого ж підприємства.. А міток різу немає! Нарушаєм, нарушаєм… Чепурний

Судоку

АНАСТАСІЯ ШЕПЕЛЬОВАА

Заповніть вільні поля таблиці цифрами від 1 до 9. При цьому в жодному ряду, колонці чи групі полів розміром 3 х 3, на які поділено основне поле, цифри не мають співпадати. Успіхів!

9 4

5

8 6

5 7 1 2 7 6 4 9 6 5 1 2 7 4 3 2 1 4 8 1 4 9 3 8 5 1 2 7 6

«Поліграф» № 4 (56) червень 2010 Засновник і видавець – Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ» Свідоцтво про реєстрацію Кі № 427 від 27.12.1999 р. Надруковано: Видавничий комплекс редакції газети «Вісті», м. Бровари, вул. Красовського, 16 Замовлення №7-16 Наклад 1600 пр. © ВПІ НТУУ «КПІ», 2010 Адреса редакції: Київ-56, вул. Янгеля, 1/37 E-mail: poligraf@vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua

5 6 3 2

9 8 6 7 1 4 2 8 7 5 7 5 9 2

Відповідальна за номер: Ксенія Купчик Головний редактор: Оксана Скотар Випусковий редактор: Максим Сірик Відповідальний секретар: Юлія Стельмах Контент-редактор: Анастасія Шепельова Координатори з розвитку: Вірця Гнатюк, Єлизавета Даниловська Фотографи: Юлія Стельмах, Олена Фещенко Художній редактор: Олена Фещенко Дизайнер: Вероніка Селелезньова

Секта производства металлизированных красок. Морозов

5

Оце так виходить. А що я вам останнє казав? Сачинський

3 8

Вы кресты внатуре видели, да? Чепурна

5 9 2 4 8 7

Все, що не лице, то – зворот! Чепурний

4

Чогось вліяє на психіку: коли на підприємстві ним користувались, то потім довго сміялись. Чепурний Якщо ми не реалізуєм усно все шо виготовили, то буде біда! Сачинський

Автори цього номеру: Ярослава Немеш, Ксенія Гриценко, Анастасія Шепельова, Юлія Стельмах, Оксана Скотар, Руслан Чос, Олена, Костенко, Анна Злобіна, Юлія Колбаско, Аліна Ведмедєва, Сергій Пірієв Редактори: Ірина Пашкевич, Ганна Камонгар, Тетяна Кротевич, Оксана Порхун Верстка: Ольга Клименко, Оксана Скотар Відповідальність за достовірність інформації, розміщеної у номері, несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакції та з посиланням на джерело. Газета розповсюджується безкоштовно.


№ 4 (56) 2010