Page 1

Газета Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»

№ 3 (55) травень 2010 БЕЗКОШТОВНО

Новини Статті

Відеорепортажі

Фоторепортажі

У ВПІ з’явиться власний інформаційний портал!

Відкриття 1 червня!

У номері: Найцікавіше з конференції «Друкарство молоде» стор. 2

Наскільки важлива для студента стипендія? стор. 10–11

Як створюють нові спеціальності? стор. 8–9

Дивовижній світ у театрі «Дах» стор. 12


2

ПОДІЯ

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

Ювілейне «Друкарство молоде» Любов Лебедєва

В

десяте наш інститут запросив студентів і аспірантів з різних країн на міжнародну науково-технічну конференцію «Друкарство молоде». Цього року вона відбувалась 20 – 22 квітня. В аудиторії, де проводилось пле- дізнаємось, що в цій аудиторії зараз принарне засідання конференції, я хотіла сутні також росіяни, білоруси, поляки. знайти німецьких делегатів. А це тобі не А от учасника з Китаю, певно, злякала голку в копиці сіна шукати. Ось вони, відстань. студенти з Лейпцига — мають вигляд Наступного дня на засіданнях секцій типових туристів з Європи. Ці два хлопці мене вразила така річ. Іноземці захищай чотири дівчини їхали до Києва цілих ли свої цікаві дослідження російською 27 годин. Їхнє уявлення про нашу столи- мовою, а наші студенти — українською. цю ще до всіх екскурсій: Київ — «місто У результаті ми зрозуміли все, а гості – золотих куполів». ні. Українські студенти часто За словами гостей, робили «прелюдію» роУ першій конЛейпциг — старе друсійською, демонструференції «Друкарство карське місто і тут ючи чудове володіння професія поліграфіста мовою, а далі хутко молоде» брало участь 36 є престижною. Ступереходили на дерстудентів, а в цьогорічній дентів, які приїхали з жавну. Одна дівчина десятій – вже 300. Батьківщини славнозз Російської Федерації вісного Йогана Гутенберга, після виступів багатьох в університеті паралельно на«наших», спочатку ставила пивчають особливостям і друкованих книг, тання типу «а что такое «сыня стрычка»?» і електронних. або «как переводится «суспыльство»?». На «Друкарство молоде» німці при- Проте вже потім дивувала аудиторію везли спільний з українцями проект. Це конструктивними питаннями стосовно книга-презентація двох міст. Видання ще змісту української доповіді. не надрукували, проте робота над змісА Ганна Бойцова з Москви претом і дизайном завершена. Залишилось зентувала власну детально розроблену перекласти українською мовою. концепцію підручників з предмету Що ж, пленарне засідання почина- «Навколишній світ» для учнів 1-4 клається. Його відкриває голова оргкомітету сів. Потім виявилося, що дівчина конференції — директор ВПІ Петро навчається лише на 4 курсі. Оце так Олексійович Киричок. З його слів ми амбіції!

Наш перекладач та німецькі студенти Охочі стати учасниками наступної конференції мають взяти до уваги, що тези доповідей потрібно буде надіслати ще до Нового року, хоча сама конференція проводиться аж у квітні. За ці три місяці готують збірник доповідей. Цього року студент, щоб викупити таку книжечку, мав викласти з «широкої» студентської кишені 65 гривень. Думаю, вдалось продати зовсім не всі примірники… Прогнозую, що пізніше їх будуть продавати 11-класникам, які зараз ходять на курси. Так мені, не знаю навіщо, продали три роки тому тези вузькотематичних доповідей незнайомих студентів. Нам не пояснили, на які саме книги слід здати гроші, а просто сказали, що вони нам конче потрібні для вступу. Так ця книжка у мене й покривається пилюкою на поличці. Кого вже мучить амбіційна думка взяти участь у «Друкарстві молодому—2011», підходьте до своїх викладачів. Повірте, у нашій галузі багато цікавого можна дослідити!

До речі, в остан­ню суботу травня —

День працівників видавництв, поліграфії і книго­ розповсюдження. Вітаємо, колеги! Фоторепортаж з конфе­ ренції шукай на сайті www.poligraf.vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua


ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

3

ПОДІЯ

КПІ обирає свою КОРОЛЕВУ Анастасія Шепельова, Ярослава Немеш, Фото: Юлія Стельмах 16 квітня, п’ятниця — начебто звичайний день. А біля ДК КПІ збирається все більше людей. Багато з квітами, а дехто з м’якими іграшками. Виявляється, саме в цей день НТУУ «КПІ» обирає свою королеву. Заходиш до холу ДК і на великому екрані телевізора бачиш двох чоловічків з головами твоїх знайомих (!) Як пізніше виявляється, що цей «апарат» називається Dance Heads. Працює він доволі просто: заходиш до кабінки, сідаєш на стільчик, тебе вкривають спеціальною тканиною, щоб на моніторі відображалась одна голова, обираєш музику і поїхали. Після закінчення пісні ти отримуєш диск із записом. Або ж можеш за допомогою Bluetooth завантажити ролик собі на мобільний телефон. Саме такі ролики з головами конкурсанток глядачі мали змогу переглянути перед початком конкурсу.

Початок конкурсу був феєричним. Захід відкрили барабанщиці. Потім на сцені, як не дивно, з’явилися Тигрюля, Вінні Пух і П’ятачок. Вимкнули світло. Потім ввімкнули, і на сцені вже стояло 22 красуні в амплуа цукерок. Що може

Ось наші переможці:

бути солодше?! Це й було їх перше дефіле. Ведучими конкурсу були члени КВН. Наш факультет представляла студентка першого курсу Пивовар Анастасія (№13). Першим був конкурс сюрпризів. Про нього наші учасниці нічого не знали. Перше завдання — вигадати назву своєї команди. Саме в цей момент стало зрозуміло: готуючись до конкурсу, наші красуні потоваришували. Незалежно одна від одної, дві команди обрали одну назву — «Полунички». Та наші ведучі не розгубилися і взяли ситуацію під свій контроль. Урешті команди називалися так: «Полунички», «Каралєви», «Світлячок». До речі, Анастасія Пивовар була капітаном «Каралєв». Більшість питань, які ставили конкурсанткам, були розраховані на обізнаність з історією нашого університету. У наступному конкурсі нашим красуням допомагав багаж їх музичних знань. Одразу ж після такого веселого змагання дівчата відповідали на запитання студентів НТУУ «КПІ». Їх попередньо зняли на камеру. Від деяких відповідей усмішку стримати було неможливо. Останнім етапом перевірки мозкової

діяльності «місок» була інтелектуальна гра, в якій конкурсантки мали швидко скласти відповіді на запитання із літер, що були прикріплені на їхніх спинах. Доки дівчата готувались до дефіле в купальниках, свою нотку романтики і кохання вносив гурт «Free heart». Виконуючи всі пісні «вживу», вони змушували весь зал, затамовуючи подих, боячись поворушитись, не відводячи очей від сцени, — слухати цю дивовижу.

І ось нарешті настав найочікуваніший для чоловіків момент — дефіле в купальниках. Усі купальники дівчат були ручної роботи. Кожен був неповторний. За це окрема подяка спонсорам. Як пожартували ведучі, саме після цього конкурсу, чоловіча половила залу виходить на перекур. До речі, як виявилося потім, це правда.

Міс глядацьких симпатій — Надія Батрак (ІЕЕ), Міс Інтернет — Інна Булик (ПСФ), Міс Кінозірка — Ксенія Сорока (ММІФ), Міс Стиль — Наташа Работа (ФЛ), Міс Елегантність — Дар’я Дарма (ІПСА), Міс Шарм —Яна Хащевацька (ФЕЛ), Міс Артистичність — Анастасія Рубцова (ФММ), Міс Кмітливість — Анна Герик (ФТІ), Міс Грація — Настя Заруцька (ІТС). А королевою КПІ 2010 стала студентка факультету біотехнологій — Науменко Ірина Вітаємо її з перемогою!

Повний репортаж та фото — на сайті www.poligraf.vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua


4

ПОДІЯ

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

Інтригуюча назва LEC’10 І рина К оркішко весна поспіль, Друга а  саме 21-23 квітня, стає для Політеху періодом мозкового штурму. Нові ідеї та винаходи, гості з інших країн і  київські студенти концентруються навколо «LEC» (Local Engineering Competition   — «локальних інженерних змагань») у КПІ. Основною метою змагань є просування інженерної думки в Україні, її поширення і розвиток. Давайте по-порядку… Для тих, хто вперше чує про цей захід, буде корисно знати, що ці змагання проводить студентська організація BEST (Board of European Students of Technology), чия локальна група у Києві діє у КПІ. Разом зі Львовом і Запоріжжям ми проводимо так звані «UBEC» (Ukrainian BEST Engineering Competitions), які стають масштабнішими і набувають міжнародного розмаху. Аби не забігати наперед, слід детальніше розказати про внутрішньоуніверситетський етап змагань. До інженерних змагань допускається 12 команд, кожна з яких складається з 4 осіб. Варто зазначити, що уже сам процес створення команд і їх попередня реєстрація на сайті,

www.poligraf.vpi.kiev.ua

анкетування, яке проводиться з метою відбору і містить багато складних завдань прикладного характеру та питань англійською мовою, може змусити багатьох студентів опустити руки. І дарма! Бо попереду — найцікавіше! В одному з «амфітеатрів» 7-го корпусу розміщувались 6 команд категорії Case Study (Вирішення прикладних задач) з представниками P&G 21­-го квітня та Hostmaster 22-го квітня, які виступали в якості партнерів змагань, давали завдання та були членами журі. У холі за столами працювали інші 6 команд напрямку Team Design (Командне проектування). У перший день завдання для

Team Design полягало у конструюванні механізму, який би допомагав людям з обмеженими можливостями діставати предмети на відстані. Другий день теж не розчарував корисністю винаходу — створення пристрою для сліпих людей, який контролював би рівень води при наливанні в будь-яку ємність. Третій день був спеціально відведений для підготовки презентацій та проведення випробувань винаходів. Щоб забезпечити однаковість умов для роботи в усіх командах, організація попіклувалась про надання необхідних матеріалів та інструментів, детального і чіткого опису задачі, рекоменда-

цій, правил, критеріїв оцінки. Для визначення переможця в командному проектуванні слід було провести цілий ряд випробувань на функціональність, зручність, надійність, оцінити новизну і дизайн. Переможці кожної з категорій їдуть на наступний етап змагань у Запоріжжя. Звідти, якщо поталанить, хтось із них отримає запрошення до Румунії. Саме там цього літа відбуватиметься завершальний етап міжнародних інженерних змагань. Учасники там житимуть і харчуватимуться безкоштовно, відвідають багато цікавих місць… Чим точно не зможете похвалитись цьогоріч ви, бо не взяли участі в змаганнях! Але у вас ще є шанс наступного року! Не проґавте його! N.B. Ідея інженерних змагань була запозичена в  організації-партнера CFES (Canadian Federation of Engineering Students) — Канадської федерації студентів інженерних спеціальностей. Студенти BEST розвинули цю ідею і вже в 2002 році провели перші інженерні змагання, які проходили при Технічному університеті м. Гент, Бельгія. Україна ввійшла у  десятку країн-учасниць і організаторів першого всеєвропейського змагання EBEC (European BEST Engineering Copmetitions).


ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

ДУМКИ ВГОЛОС

5

Що необхідно КПІшнику для повного щастя? Анастасія Шепельова, Фото: Юлія Стельмах Бендаловський Сергій СРп—81: Я вважаю, що найбільш необхідна удача. Щоб добре здати сесію, щоб взагалі везно в житті, адже ми навчаємося в одному з найкращіх ВУЗів України і це не легка справа.

Юлія Стельмах СТ—82: Для повного щастя потрібно просто відмінити пари!  А якщо серйозно.. Взимку не вистачає теплих аудиторій в корпусі.. О, ще можна стільці з підігрівом. І пружину на вхідні двері 8го корпусу! А весною... більше посмішок і розуміння з боку викладачів.

Крістіна Букрєєва СТ—61: КПІ-шник — теж людина! А щасливою людина може бути без всяких умовностей і тимчасових обмежень, які багато хто звикся створювати. Це в корені невірно. На шляху до щастя кожен повинен уміти розподіляти Свій час і обов’язково знаходити хвилинку для відпочинку і хобі. Коли в Нас присутнє відчуття «діяльності» і планомірного навантаження, немає місця стресам і психологічним розладам. Адже «щастя» наповнює людину тоді, коли ніщо не «гризе» ззовні.

Ружицький Євген СТ—82: Для повного щастя КПІшнику треба: • здати сесію, • отримувати стипендію, • не вилетіти з інституту.

Яковлева Ліза та Джигіт Ольга СРп—91: Для повного щастя КПІшнику необхідно багато часу, багато їжі, особливо солодкого, тістечок там всяких і по-дешевше. Лавичок перед корпусом і Нормальнее дзеркало. Бо без нього ніяк.

Карпенко Богдан СК—91: КПІшнику для щастя потрібно ванна пива і великі смішні тюлені.

Лигута Дмитрро СК—91: Насправді нічого краще весни для КПІшника немає… ну і пляшечка мінералки

Даша Сак СРп—81: Терплячих та розуміючих викладачів.

Коляда Наталія СР—62: Кожному КПІшни ку для повного щастя треба гарних і розуміючих викладачів, більше свободи, цікавих предметів… і знову ж бульше свободи www.poligraf.vpi.kiev.ua


6

ВІЛЬНИЙ ЧАС

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

ІІ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ СТУДІЙ БАЛЕТУ АЛЛИ ДУХОВОЇ

TODES

Ф

естиваль, який вдруге проводиться в Києві на міжнародному рівні, — феєрія емоцій, яскрава хореографія, одним словом справжнє свято. Недаремно кожна зі шкілстудій балету А. Духової TODES так сумлінно готувалася до нього. Було вельми цікаво. Мені можете вірити: я брала в цьому безпосередню участь! У важкі моменти підготовки рятівними ставали думки про те, що сумлінна праця призводить до гарного результату. І дійсно: це ще більше зблизило увесь наш танцювальний колектив.

Розповім трошки про саму схему фестивалю. Основними завданнями були фізичний, інтелектуальний і творчий розвиток нового покоління. Тому 30-го квітня в рамках фестивалю були проведені майстер-класи від ведучих педагогів і солістів балету. З нами працювали Денис Бугаков, Юлія Філіпова, Раф, Слава Ігнатьєв (більш відомий як Йожик), Олександр Рогожин та інші. Словом, цей день ірпінський санаторій «Дружній» і понад 200 гостей з України і близького зарубіжжя запам’ятають надовго. Головне для мене — це професійний досвід, який я винесла з майстер-класів. Несподіван-

Юлія Стельмах

кою видалась величезна кількість молодих людей в одній залі. Головною подією фестивалю стали два благодійні концерти за участі всіх студій-учасників, які відбулись 1-го травня в Палаці Мистецтв при НАУ. На своєму танцювальному шляху я не пам’ятаю, щоб у списочку за кулісами красувалось число тридцять три! Уявляєте, концерти складались більш, ніж із 30 яскравих і не схожих між собою танцювальних номерів! Протягом 2-х концертів вгадувався настрій кожної зі студій: здорова конкуренція й бажання отримати одну з шести номінацій були помітні неозброєним оком. Але все ж таки, звідки б ти не був, студійці підтримували одне одного і не відпускали на сцену без традиційного «не пуху». Не дарма кажуть, що TODES — це одна велика родина!

У фіналі концертної програми головний організатор і директор київської студії Андріс Капіньш запросив на сцену Аллу Духову для оголошення переможців. Привітаймо київську студію, адже вона виграла в номінації «Приз Журі»! Третього дня приємна атмосфера фестивалю не змінилась. Думаю, кожному учаснику було трошки моторошно, та підтримка «колег» гучними вигуками й оплесwww.poligraf.vpi.kiev.ua

ками була гарантована. Батли проходили серед команд, а також обиралися кращі з кращих серед сольних виступів. Приємно, що ніхто не залишився без уваги! Трошки пізніше суддівська колегія оголосила свій вердикт. Вітаємо київську студію за II місце в командних виступах, а також за ІІ і ІІІ місця у сольниках! Коли оголосили результати, нашому щастю не було меж, адже у фестивалі брало участь близько 15 студій! Отже, врешті маємо плідну роботу організаторів (за це їм величезна подяка), учасників і педагогів, яка подарувала всім нам багато танцювального досвіду — з цим не посперечаєшся. З нетерпінням чекаємо на Третій Міжнародний фестиваль TODES наступного року! http:// todes.com.ua


ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

7

АКТУАЛЬНО

РЕЦЕПТ МОВИ ВІД СВІТЛАНИ ПИРКАЛО Анюта Камонгар

8

квітня у рамках традиційного книжкового ярмарку «Медвін» талановита українська письменниця, журналіст української служби «Бі-Бі-Сі» і перекладач Світлана Пиркало прочитала лекцію, присвячену сленгу. Для того, щоб взяти участь у виставці, письменниця спеціально прилетіла з Лондона.

Явище сленгу дослідни- секреторні функції. Ми не ця вивчала роками і 1998 р. звикли про це говорити. Але уклала перший на теренах це життя. «Жопа є, а слова України «Словник молодіж- немає?» — питає риторично ного сленгу», що викликав Світлана. Справді, всі ми приємний подив у численної ходимо до вбиралень, і час аудиторії. Ще б пак! Такого від часу виникає потреба гоще не було! ворити про це. Спілкуватись На лекції Світлана пе- натяками, вживати постійно редусім говорила про потре- «це» і «воно» на позначення бу в сленгові. Це й різних предметів бажання самоі явищ — не виразитися, вихід. «ЛіНа лекції відділитись Світлана передусім тературна від інших. мова» без У художній говорила про потре- жодної немові сленг — цензурщибу в сленгові. інструмент ни – добре. створення карнаАле вона часто вального стилю, де все не дає альтернативи непоєднуване змішується, табуйованим словам. і виходить щось пречудове, Понад те, літературну небачене раніше. Перекона- мову, яку нам нав’язують, ла нас у цьому творчість Ю. навряд чи назвеш народною, Андруховича. живою. А мову славнозвісЧимало існує сленгіз- ної «Енеїди» Котляревськомів на позначення тілесно- го не випадково власне так го низу чоловіків і жінок, і називають — саме на цій що відповідає за статеві та ниві дослідниця народного

сленгу зібрала левову частку Безумовно, наш затятий врожаю. адвокат сленгу не скривиДля майстрів слова сленг ла душею і згадала також м а є о с о б л и в е з н а ч е н н я . про переваги літературної Н е м о ж л и в о н е п о м і т и т и мови: «Сленг — як лавровий яскравості, яку він додає мов- лист. Це прекрасна спеція. ленню. І це не завжди Та уявіть, коли, крім лайка чи іронія. неї, [у страві] ні«Кажан» — то чого немає…» Чиста, граСергій Жапро це матично правильна Хоча дан, «Пако» можна було і водночас жива мова й не каза— Юрій Покальчук, ораторки була взірцем ти — чиста, «Забуня» — граматично для наслідування. п р а в и л ь н а Оксана Забужко. Світлана і водночас жива Пиркало, певно, пермова ораторки, як зашою так по-доброму відгу- вжди, була взірцем для накується у книзі про багатьох слідування. відомих нам людей. Тож готуймо смачно, як Щ о д о м о л о д і ж н о ї Світлана Пиркало! мови, це знову ж таки не обов’язково безтактність, а ще й її дотепність, неабияке почуття гумору. Шпроти, наприклад, молодь кличе «дохлими дельфінами», радіо  — «дідовим телевізором». Ми звикли говорити про нецензурну лексику як запозичення чи то з татарської, чи то з російської абощо. «Матюки — це все наше!» — заперечує Світлана. Не завжди культурне й приємне, але від цього менш рідним воно не стає. Тому при відродженні самобутності нашої культури і мови варто шукати українське, а не красиве.

www.poligraf.vpi.kiev.ua


8

АКТУАЛЬНО

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

Створити нову спеціальність. А ндрій К иричок

У ВПІ починають готувати рекламістів та піарників Починаючи з 2009-2010 навчального року у ВПІ на базі кафедри видавничої справи та редагування відкрито новий напрям підготовки бакалаврів «Реклама і зв’язки з громадськістю». Задум створити таку спеціальність у ВПІ виник вже досить давно, щойно вона з’явилася у переліку напрямів підготовки, але довести справу до кінця — отримати ліцензію — вдалося тільки цього року. Нова спеціальність є дуже цікавою не тільки з точки зору подальшої роботи, а також тими предметами, що вивчаються. Це такі дисципліни як «Теорія масової комунікації», «Журналістика», Засоби масової інформації», «Основи реклами і PR «, «Брендинг», «Копірайтинг», «Іміджоло-

гія», «Конфліктологія», «Риторика», «»Інформаційні війни», «Політконсалтинг та виборчі технології», «Історія мистецтва», «Психологія та психотехнології реклами», «Рекламний маркетинг». Важливою складовою є також дисципліни, що дають знання в галузі поліграфічної техніки та технології («Основи поліграфії та поліграфічної реклами», «Електронні видання», «Організація видавничої справи, поліграфії, книгорозповсюдження та виставкової діяльності», «Видавнича справа та редагування», «Мережений бізнес, реклама та ПР»), адже значна частина рекламної та PR — продукції виготовляється як друковані або електронні видання.

Інструкція

Було запрошено найбільш кваліфікованих викладачів ВПІ, з інших факультетів КПІ, а також з інших вищих навчальних закладів. Всі вони мають вчені ступені та досвід викладання таких не зовсім звичайних для КПІ, та й для інших університетів України, дисциплін. Так, зокрема, викладач предметів «Теорія масової інформації», «Журналістика», «Засоби масової інформації» Олексій Георгійович Підлуцький — не тільки доцент, кандидат економічних наук, але й журналіст найпрестижнішого тижневика України «Дзеркало тижня», автор багатьох публіцистичних творів. Доцент, кандидат філософських наук Та-

мара Дмитрівна Польська має великий досвід у викладанні та дослідницькій роботі в галузі реклами та PR на факультеті соціології КПІ. Викладач політології доцент Слушаєнко Віталій Євгенович має величезний досвід викладання, та ще й досвід проведення політичних кампаній та роботи на телебаченні. Доцент Мельниченко Анатолій Анатолійович, що викладає соціологію масової комунікації, веде велику аналітичну роботу в галузі соціології в центрі «Соціо-плюс» КПІ.

Все наведене дає підстави сподіватися на чудовий результат.

Вірця Гнатюк

для тих, хто хоче створити свою спеціальність

Етап 1. Вибірковий. Візьміть перелік напрямків підготовки бакалаврів і виберіть спеціальність, яка вам до вподоби.

Етап 2. Пошуковий. Успішно подолавши перелік напрямків, беріться до пошуку гідних для викладання фахівців.

Етап 3. Університетський. Доведіть університету, що створювана спеціальність має глобальне значення для його подальшого розвитку, розвитку країни та й людства в цілому. Отримайте дозвіл на проходження акредитаційної комісії Міністерства освіти України.

www.poligraf.vpi.kiev.ua

Етап 5. Тріумфальний Зазвичай на цьому етапі святкують народження нової спеціальності, говорять найщиріші побажання і дарують подарунки. Але сумлінний деканат, озброївшись олівцями та лінійками, у цей час креслить розклад, відмінний від розкладів попередніх років. Адже тепер аудиторії та викладачів доведеться ділити, зважаючи на поповнення ще однією спеціальністю.

Етап 4. Акредитаційний На цьому етапі потрібно довести контрольниморганамМіністерстваосвіти,щостворення даної спеціальності є актуальним, а також те, що університет має все необхідне для втіленнявашогопроектувжиття.


АКТУАЛЬНО

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

9

Думаєш, це просто? Вірця Гнатюк

«Реклама та зв’язки з громадськістю» є «найсвіжішим напрямком підготовки в КПІ.

С

ьогодні кожен п’ятий абітурієнт мріє отримати студентський квиток із модним іншомовним словосполученням у графі про спеціальність. Щось на кшталт «менеджмент і маркетинг». Подумати тільки… Іще десять років тому ці милозвучні та зрозумілі для сучасного вуха слова примушували заглядати в іншомовний словничок тих щасливчиків, які на них натрапляли! Нині ж новоствореними спеціальностями з «екзотичними» назвами може похвалитися чи не кожен престижний (і не дуже) ВНЗ: менеджери, маркетологи, соціологи, психологи, «айтішники» тощо… За великого бажання та обмежених можливостях, вивчитися на одну з вищезгаданих спеціальностей сьогодні можна навіть у найближчому райцентрі. Адже, як запевняють нас старі добрі підручники з економіки (перепрошую, з МАРКЕТИНГУ), попит породжує пропозицію. Як наслідок — ситуація, що влаштовує усіх: і абітурієнта, який може недорого вивчитися на омріяного «айтішника» у Жмеринці, і ВНЗ, якому не так вже й складно організувати таке навчання. Цілком щасливе і замкнене коло виходить. Але є одне маленьке «але» — інтереси суспільства та ринку праці. І тут постає зовсім невипадкове питання: чи потрібно створювати нові спеціальності (хай навіть престижні) у великій кількості? Пропоную розібратися з цією проблемою (якщо це, звісно, проблема) на прикладі однієї з численних нововідкритих в КПІ спеціальностей. «Реклама та зв’язки з громадськістю» є «найсвіжішою» в КПІ. Сама ця спеціальність ще не встигла вкритися

сивиною, адже внесена до переліку напрямів підготовки бакалаврів постановою Кабінету Міністрів України досить недавно — у 2006 році. Проте ВПІ не є в цьому сенсі піонером — досвід

Ця спеціальність є вже в 14 вишах країни.

створення даної спеціальності вже мають 14 вишів країни, серед яких КНУ ім. Т. Шевченка, Київський національний університет культури і мистецтв, Запорізький національний університет, Галицький інститут ім. В. Чорновола та інші. Про доцільність створення на базі ВПІ спеціальності «Реклама та PR», Тетяна Юріївна Киричок, доцент Кафедри технології поліграфічного виробництва, говорить так: «У нас вже протягом 50 років ведеться підготовка кваліфікованих фахівців за напрямком «Видавнича справа та редагування», який представляє галузь знань «Інформація і журналістика». До неї відноситься і «Реклама». Тому у цій сфері ми можемо дати справді ґрунтовні знання». Досить просто вирішується питання із викладацьким складом, адже в КПІ, на думку Тетяни Юріївни, є достатньо фахівців, які б змогли стати викладачами дисциплін новоствореної спеціальності. Зокрема, левову частку предметів ведуть фахівці кафедри «Видавничої справи та редагування», на підмогу їм приходять викладачі з інших, не вельми технічних кафедр КПІ, на кшталт соціології, лінгвістики тощо.

Конкурс на цьогорічну «Рекламу» в КПІ очікується чималенький. Ще б пак — подейкують, що у «сусідньому» Університеті Шевченка в цьому році було 618 бажаючих навчатися рекламі та PR-у. Сподіваємося, що ТЕХНІЧНИЙ статус нашого універу не відлякуватиме потенційних рекламістів і наступного навчального року ними суттєво поповниться 8-ий корпус. www.poligraf.vpi.kiev.ua


10

МИ

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

Стипендія - мрія кожного студента Ксенія Гриценко

Т

еоретично можливо все, але для цього тобі доведеться забути про розваги — кінотеатри, нічні клуби, дискотеки, театри, музеї, шопінг, та суттєво обмежити себе в їжі, викресливши з раціону такі поняття, як «сніданок» та «вечеря». І не забудьте повісити над своїм ліжком плакат зі словами «Рух — це життя», адже пересуватися містом доведеться пішки, маршрутні таксі стануть для вас розкішшю, і якщо стипендія складає 630 гривень — тут вже постає питання: купити хліб або квиток на трамвай? Така перспектива не може влаштовувати, тому важко знайти студента, який обходиться без батьківської матеріальної допомоги.

Чи може студент прожити на одну стипендію? «Стипендія не є моїм основним доходом, прожити на неї нереально. Витрачаю її, в основному, на гулянки, кіно, кафе і т.ін. Звичайно, мені допомагають батьки, на щастя, вони мають таку можливість. Моя мама вважає, що стипендія — це особисто моя справа, і мені Тетяна Бассан, вирішувати, куди і на що її витрачати, хоча студентка НУБіП я завжди раджуся з нею».

Анна Войтехович, студентка ВПІ, група СЕ - 91

Мені стипендії катастрофічно не вистачає. Навіть якщо розраховуєш витрати на наступний місяць, то все одно виникають усілякі непередбачувані обставини. Та й особливо весна... До того ж значна частина грошей витрачається на продукти. Я стараюсь харчуватись правильно, тому ні в чому собі не відмовляю, принаймні у фруктах і молочних продуктах. Також з кожної стипендії стараюсь купляти собі щось з нових речей.

Рустам Гумеров, студент НТУУ «КПІ»

«Стипендія лише «допомагає», але все-таки батьки є основними «спонсорами» студентів».

Куди ж студенти витрачають свої чесно зароблені гроші, яким чином розподіляють ці 630 гривень? Тут все залежить від самої людини, від її потреб, від того, наскільки вона економна та раціональна. Деякі студенти намагаються прохарчуватися на ці гроші, інші — оплатити проживання у гуртожитку, а хтось взагалі не витрачає їх, збираючи на поїздки під час канікул.

На що ти витрачаєш стипендію? «Я отримую звичайну стипендію, вистачає її на 2 тижні. Гроші витрачаю на їжу й проїзд, а також на ксерокси і придбання літератури. Звичайно, допомагають батьки, Ольга адже для Києва цих грошей Ваку­ л енко, не вистачає». студентка КНТЕУ Взагалі то стипендію я не знімаю, живу за кошт батьків. Я її збираю для того, щоб потім на чесно зароблені кудись поїхати, можливо, за кордон, хоча б на дні три… Якщо ж знімаю, то витрачаю на свої тренування, плачу тренеру за заняття.

Леся Гнідець, студентка ВПІ, група СТ-61

«Незвичайні» стипендії Існує декілька видів підвищеної стипендії, як-от: академічна стипендія Президента України, соціальна стипендія Верховної Ради України, стипендія та премія Київського міського голови, стипендія «Укртелеком», АПСП «Скло України» та ін., які призначаються www.poligraf.vpi.kiev.ua

студентам-відмінникам, що найбільш відзначилися в навчанні та науковій роботі. Що ж потрібно робити, щоб отримати «незвичайну» стипендію? Наприклад, студентка НТУУ «КПІ» ВПІ , Очередько Катерина розповіла, що їй це все не так легко вдалося : починаючи першого курсу

вона брала участь у різних конкурсах, де була нагороджена грамотами і займала призові місця, згодом довго й нудно збирала і подавала усі свої грамоти у деканат про участь у конкурсах, семінарах, виставках, конференціях…і лише під кінець п`ятого курсу отримала довгоочікувану винагоро-


ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

11

МИ

ду — Президентську стипендію у розмірі 1000грн. З  усього факультету ВПІ підвищені стипендії отримують менше 7 осіб і всі вони, як і Катерина, пройшли нелегкий шлях. Та немає нічого неможливого,як кажуть, все у ваших руках! Кожен вибирає для себе, чи піти підробляти, чи розраховувати на допомогу батьків, або докласти зусиль і отримати підвищену стипендію… У кожного студента різні потреби. Хтось радіє і мінімальній сумі, аби тільки її вистачало на їжу та житло, а комусь і 1000$ замало. Та деякі люди у нашій державі за свою працю отримують не набагато більше, ніж студент за навчання. Мінімальна заробітна платня в Україні становить 884 гривні, для отримання якої треба цілий місяць старанно працювати. А поки Парламент лише обіцяє підвищити стипендію, українські освітяни мріють про ідеальну стипендію.

Скільки ж це — тисяча гривень чи мільйон доларів?

Відпочивай весело і дешево! Студенти та аспіранти, які є членами Профспілки, можуть відпочити у таких літніх таборах і базах:

«Маяк», смт. Лазурне, Херсонська обл. Проживання:  кімнати на 4, 5, 6 осіб. Дозвілля: пляж, конкурси, змагання, КВК, Дні Нептуна. Є літній кінотеатр, спортивні майданчики, тенісні столи, російський більярд. Передбачено 5 змін тривалістю 7 днів кожна. Повна вартість путівки — 1280 грн. Пільгова — 550 грн.

«Глобус»,

смт. Ворохта Проживання: На базі - корпус на 5 кімнат по 15-20 місць кожна, у походах - намети. Студенти вирушають у одно-, дво-, три- і п’ятиденні пішохідні походи по Карпатських горах. В кінці зміни проводяться спортивні змагання. Передбачено 3 зміни тривалістю 14 днів кожна. Повна вартість путівки — 1300 грн. Пільгова - 400 грн.

«Політехнік»,  с. Глібовка, Київська обл. Марина Шоботенко, студентка КНУ ім. Тараса Шевченка

«Ідеальна стипендія — це приблизно 500 доларів».

«Стипендія, звичайно, не може бути єдиним доходом. Мій основний заробіток — це робота. А ідеальної стипендії не буває. Скільки не дадуть — все буде мало».

Андрій Ляшко, студент КНЕУ

Проживання: у дво-, три-, чотирьохмісних кімнатах. До послуг відпочиваючих — сауна, кімнати відпочинку, тренажерний зал, більярд, бар. Є майданчики для футболу, волейболу, баскетболу, тенісу, на пляжі - лодки, катамарани, віндсерфінг. Передбачено 3 зміни тривалістю 14 днів кожна. Повна вартість путівки — 1800 грн. Пільгова - 320 грн.

«Темеринда», м. Бердянськ Проживання у студентському гуртожитку Можна виїхати на  маршрутному таксі на морську косу, яка тягнеться на 20 км у відкрите море. У Бердянську є різноманітні атракціони, водяні гірки (найбільший в Україні аква-парк «Мис доброї надії»), нічні дискотеки, кафе-бари та ін. Передбачено 4 зміни тривалістю 12 днів кожна. Пільгова вартість путівки 367,08 грн. + 10 грн. страховка.

«Дельфін», м. Ялта

Тож, шановні студенти, нам поки що залишається лише розвивати економічне мислення, вчитися раціонально розподіляти гроші і мріяти про ідеальну стипендію.

Проживання: кімнати на 4-5 осіб. Вікна з виглядом у парк або на море. Дозвілля: За бажанням відпочивальників організовуються автобусні екскурсії по Криму. Є спортивний майданчик для гри в волейбол та баскетбол. Усього передбачено 7 змін тривалістю 7 днів кожна. У профкомі студент, аспірант сплачує 100 грн. + 10 грн. страховка. У таборі доплачує 650-670 грн. залежно від зміни. Путівки за пільговою вартістю можуть отримати студенти та аспіранти НТУУ «КПІ» бюджетної форми навчання. До табору «Темеринда» доступні путівки для студентів та аспірантів також і контрактної форм навчання. Студенти, які закінчили 4 курс, можуть відпочити лише у таборі «Дельфін» . www.poligraf.vpi.kiev.ua


12

ВІЛЬНИЙ ЧАС Аліна Медведєва

С

тільці на стелі, м’які дивани, а поруч— старезні дерев’яні лави, дві мовчазні черепахи і кава на піску. Не бачив, не чув, не відчував?! Усе це можна зустріти у Центрі Сучасного Мистецтва «Дах». Ні, це не рекламна акція. Це слушна порада, як провести час з користю, познайомитись з цікавими людьми та наповнити себе неймовірними відчуттями, бо саме такий результат з’являється після вистав «Даху». Сам засновник, Владислав Троїцький, створене називав «готелем мистецтв», своєрідним відкритим майданчиком на ім’я «Дах», символом якого став равлик, що «повзе схилами гори Фудзі». Якщо в тебе ще не виявлено так званого «театрального синдрому» або будь-чого, що призводило б до звикання і залежності, то розпочатися це могло б з найбільш відомих вистав «Даху»: «Бесхребетность. Вечер для людей с нарушенной осанкой» — це кафкіанський світ безликих ч и -

www.poligraf.vpi.kiev.ua

новників, де все повторюється у жорсткій закономірності у точно відведений час і в певному місці. У цьому світі не існує ні особистості, ні будь-якого прояву людської душі. У кінці вистави звучить, я б сказала, життєвий підсумок — «Я так больше не могу. Не хочу быть здесь, не хочу. А больше всего не хочу быть таким, какой я есть. Я хочу новый позвоночник. Я хочу ходить прямо», і зал розчиняється у світлі свічок і пісні «Yesterday» The Beatles. І, вже йдучи вулицею, починаєш задумуватись: «А чи справді в тебе є хребет, власне?!» Тепер уяви собі весняне поле з травичкою, яка ще ледь-ледь протикається крізь подекуди вологу землю, сонце, що засліплює очі, і себе — самотню постать, яка стоїть посеред усього цього, періодично заповнюючи свої легені

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010 свіжим повітрям під спів пташок… Так, так!! Саме така ідилічна картинка, саме такі ідеалістичні відчуття під час містеріальних дійств проекту «Україна містична» — «Макбет», «Король Лір», «Річард / третій/. Пролог» за участі етно-хаос гурту ДахаБраха. Прихильникам класики варто побувати на «Женитьбе» М. Гоголя, а поціновувачам гостросюжетики — на виставівестерні «Анна» за Ю. Клавдієвим або «Человек–подушка» М. Макдонаха. Так звана «архітектура щастя» представлена у моновиставах «Девочка со спичками» Клима та «Психоз 4.48» Сари Кейн. Темнота, і лиш інколи спалахи світла то від сірника, то від люмінесцентної лампи доповнюють неперевершену гру акторів ЦСМ «Дах». Список вистав, які мене зацікавили, досить довгий. І, що найцікавіше, кожна вистава має оригінальний смак, залишає своє особливе враження. Вибрати найулюбленішу неможливо! Саме з цього і  починається «театральний синдром» — перегляд таких вистав стає настільки потрібним, що його відсутність просто знебарвлює життя. Тому, якщо теж


ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

ВІЛЬНИЙ ЧАС

13

Київські дивовижні пам’ятки Анастасія Сохач

М

абуть уже всі встигли підмітити, що наш 25 корпус знаходиться в самому центрі Києва і поруч з ним, якщо трошки пошукати, можна знайти багато нестандартних пам’яток, створюваних сучасністю. Йдучи від метро «Золоті Ворота», зустрічаєш білого кота, який вчепився в дерево. Придивившись, одразу розумієш, що він зроблений із пластикових виделок. Якщо пройти трошки далі, на початок вулиці Рейтарської, бачиш улюбленого мультиплікаційного героя — Їжачка в тумані. Коли йому було встановлено цей своєрідний пам’ятник, у Києві почалося справжнє паломництво— усі мешканці та гості міста при будь-яких погодних умовах приходили подивитися на нього та витоптували землю навкруги, вибираючи кращий ракурс для фотографування. Колись, щоб сфотографуватися з Їжачком, треба було навіть вистояти чергу! А зараз, крокуючи на навчання, ви можете досхочу дивитися на самотнього Їжачка та фотографувати його скільки заманеться. До речі, зробив його Костянтин Скритуцький. Їжачок виструганий із сухих сосен, а

голки зроблені із саморізів і насаджені на залізну сітку. Усього на Їжачку аж п’ять тисяч голок, наче у справжнього. Але довгий час я не могла збагнути, чому на симпатичному Їжачку висить табличка за надписом «Лошадка», адже я на всі сто відсотків була впевнена, що ця істота зовсім не схожа на коня. Виявляється, що на створення цієї пам’ятки майстра надихнув не черговий перегляд мультфільму, а дивний кінь з козаком у провулку Рильского, що стоїть неподалік від Їжачка. Хто б міг подумати, що пам’ятка захисникам кордонів Вітчизни зможе нагадати молодому скульптору «Їжачка в тумані», який у мультику блукав у лісі в пошуках коника.

А на початку того ж затишного провулку, недалеко від Софієвської площі, знаходиться дерев’яний віслючок, за яким тягнеться візок. У ньому завжди непорушно стоїть вазон із квітами. Мабуть доводилося вам бачити і балерину на розі вул. Стрітенської та вул. Стрілецької. Неймовірно струнка й світла, та ніби трохи сумна височить вона на своєму постаменті. Її тонкі руки та обличчя зроблені з кераміки, волосся – із штучних ниток, а фатинова балетна спідниця зі звичайної будівельної сітки. Кажуть, що встановили її за проханням місцевих мешканців, які таким чином хотіли вшанувати балерину, що мешкає по сусідству. Костянтин Скритуцький є автором не тільки цих пам’яток, що зароджують нову культуру в нашій столиці, а ще й літаючої корови, що оселилася на дереві, крокодила з крилами, дерев’яного Буратіно та гуртожитка білих ворон. Але найбільш відома його робота знаходиться на Пейзажній алеї — там розташувався трохи психодилічний яскравий дитячий майданчик, який користується популярністю

не тільки в дітей, а частіше навіть у дорослих. Його будували влітку 2009 і закінчували восени. Приємно дивує небайдужість киян, адже частину коштів на цей майданчик було зібрано саме мешканцями навколишніх будинків. Лави у вигляді дивних створінь, барвиста мозаїка та неймовірний велетенський кіт з великою кількістю ніг, у посмішці якого можна спокійно умоститися та посидіти,  — все це вражає навіть найзавзятіших мрійників. Хочеться, щоб вся ця краса залишилася надовго і жодна рука чи нога вандала не піднялася зіпсувати ці чудові творіння.

www.poligraf.vpi.kiev.ua


14

ПОДІЯ

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

«Останнiй репортаж. Не для ефiру...»*

Б

рр… самій моторошно від заголовка. Тож, всім, хто виріс разом із серіалом «Чи боїшся ти темряви?» та просто шукачам гострих вражень, ласкаво прошу — ця стаття для вас. Отже, розпочну з фільму, який було знято ще у 1999 р., «Проект «Відьма з Блер»» (у нашому прокаті він називався «Відьма з Блер: Курсова з того світу»). Це історія про трьох студентів, зниклих безвісти 1994-го року, які вирішили зняти документальний фільм про легенду невеличкого міста в штаті Меріленд. Охо-хо, я дивилась цей фільм вдень, але наважилась піти до кухні лише після того, як подивилась кілька разів виступ Діми Білана на Євробаченні. «Відьма з Блер» увійшов до книги рекордів Гіннеса за найкраще співвідношення витрати/ прибутки. Кожен цент, вкладений у створення фільму, дорівнює 10,931 доларів прибутку.

Наступна картина у моєму хіт-параді «…й відтоді я не виходжу вночі зі своєї кімнати» — американський фільм «Карантин» (2008) — рімейк «Репортажу» (іспанського кіно, знятого у 2007 р.). Головна героїня — журналістка, яка в пошуках сенсаційного матеріалу потрапляє до будинку, де відбуваються дивні події. www.poligraf.vpi.kiev.ua

Його мешканці заражені вірусом, який перетворює їх на зомбі. Журналістка прагне вижити в цьому пеклі, але ідею сенсаційного репортажу не полишає — вона вестиме його… до кінця. Додам, що з тих пір я вже не кричу «Хочу дитину!», побачивши якесь чарівне маля на вулиці, — після перегляду «Карантину» моє ставлення до маленьких янголят дещо змінилося.

І останній, але, безперечно, не гірший. «Монстро» (2008). Так-так, назва не дуже, та ж постер приємний, чи не так? Це кіно я дивилася з батьком та братом, і, клянуся своїм проїзним квитком, десь посеред фільму мій брат підібрав під себе ноги — хе-хе, дилетант, я одразу обгорнула себе ковдрою так, щоб лиш макітра й стирчала. Порівняно з вищезгаданими картинами «Монстро» є найбільш високобюджетним, зйомки більш масштабніші й не обмежені у просторі — герої постійно переміщюються НьюЙорком, який внаслідок аварії бункерів був атакований батьками Кін-Конга та Растішки. Дуже симпатичні актори й добре розвинена (ей, пам’ятаєте, це я писала про «Любого Джона») любовна лінія — любов-кров, так би мовити, я навіть трошки поплакала в кінці (після «Відьми з Блер» та «Карантину» мені було не до сліз — я шукала у себе сиве волосся).

Чому я обрала саме ці фільми? Тому що вони зняті ніби звичайною цифровою камерою — ми дивимось на події від першої особи. Саме у цьому, на мою думку, і полягає успішність фільмів-жахів. Адже картин, в яких з-за рогу щось вискакує, хтось когось хапає і т.п., чимало. Звісно, тут такого теж вистачає, але те, що глядач може відчути себе безпосередньо учасником подій, набагато збільшує ефект класичних прийомчиків а-ля «буууу!!!», адже з-за рогу вискакують не на «оту ледь одягнену білявку», а ніби на вас. Цікаво, що суттєво розслаблює початок кожного з цих фільмів — герої сміються, вони поглинені своїм буденним життям і роботою, і те, що відбудеться далі, здається неможливим не тільки їм, а й глядачам. Отже, дивитись чи не дивитись — ваш вибір, до того ж таке кіно, як я вже зазначала, для прихильників жанру. Особливо лякливим я б порадила розпочати з «Монстро» — там мало «буу!!!», зате красивіші кадри. Ну, а палким шанувальникам жахів я просто раджу подивитись — це освіжить і підніме на новий рівень емоції та адреналін, заради яких ви й дивитесь подібні фільми. Ну, а хто хоче просто «м’яса» — будь ласка, «Пила 1-6»))) *слоган «Карантину»


Аліна Медведєва

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

АНОНС

15

Світ НЕ машин у кожному з НАС

Т

аке відчуття, що ти і я живемо у світі, де мільйони машин, де повітря—неначе бензин, і залізно-резиновий день забитий купою чужих людей. У кожного з нас свій колір часу, так само як і в кожного свої інтереси і вподобання. Цієї весни в Києві проходить безліч подій, що й рятує у світі дорожнього шуму, мільйонів голосів і тисячі слів. 29 травня—1 червня Дитячий благодійний книжковий ярмарок У роботі Дитячого книжкового ярмарку беруть участь 45 видавництв, які порадують шанувальників української книги презентаціями нових надходжень, автографсесіями відомих українських письменників, конкурсами, розвагами для дітей. Також у програмі ярмарку майстер-класи з гончарського мистецтва, аквагриму, концертні номери та Всеукраїнський фестиваль морозива (30 – 31 травня) за участю вітчизняних виробників. Місце проведеня: вул. Хрещатик, 2. 10 травня—22 травня «Білоруська весна» Учетверте в Україні проходитиме фестиваль сучасної нецензурованої білоруської культури. Художниця Лора Янушчик представить авторські «вицінанки» — традиційний жанр білоруського ужиткового мистецтва. Ще одна виставка експонуватиме 50 робіт переможців конкурсу Belarus Press Photo-2010. Також у книгарнях відбудеться відкриття «Білоруських поличок» за участю Уладзімера Арлова, Андрея Хадановіча та інших. Місце проведення: Культурно-освітній центр «Майстер-Клас» (вул. І. Мазепи, 34), Фундація ЦСМ (вул. Щекавицька, 34), Книгарня «Є» (вул. Спаська, 5; вул. Лисенка, 3). 15—27 травня Галерея «Bottegа» У серії «Кахельні Мадонни. Іn Buff» художник Артем Андрійчук звертається до класичного мотиву оголеної натури. Роботи пронизані метафорами. Кахель викликає побутові асоціації з ванною, місцем, де людина залишається такою, яка є насправді. Місце проведення: вул. Михайлівська,  22б.

5 травня—8 червня «Я Галерея» Павла Гудімова Цього місяця відбудеться фотовиставка Олександра Каднікова «Гучномовець», де, гучномовцем, власне, будуть труси. Про що вони голосно говорять? Насправді про все справжнісіньке, приховане і потаємне вони говоритимуть у стінах галереї. Місце проведення: вул. Хорива, 49б.

21 травня—1 червня ІІ Міжнародний арт-ярмарок «FINE ART UKRAINE» в Українському Домі Представляє зібрання 45 провідних українських і зарубіжних галерей; спец проекти «НЮ» Олександра Сухоліта, «Місто» Ігоря Губського, «Українська мультиплікація. Все, що залишилося» Давида Черкаського тощо. Спеціальний гість – всесвітньо-відомий американськопольський фотограф Рішард Горовіц, визнаний новатор фотографії зі спеціальним ефектом, яка передувала цифровому відображенню. Місце проведення: вул. Хрещатик, 2.

12 травня - 8 червня Виставка «Дещо about Dance» Поринь у ритм танцю разом із Іриною Каленик. «Дещо about Dance» ─ чорнобілий живопис на кольоровому тлі, що ніби вириває з минулого фрагменти в суто постмодерністській традиції, і створює оте «нове старе», що вислизає за рамки звичності та звичайності ─ таке о ч е в и д н е , а л е таке невловиме. Місце проведення: вул. Волоська, 55/57.

25 травня—1 червня К и ї в ський міжнародний кінофестиваль Увага всім прихильникам якісного кіно! Цього року на фестивалі буде представлено шедеври угорського режисера Іштвана Сабо, Сергія Бондарчука (до 90-річчя майстра), Акіро Куросави (до 100-річчя майстра), а також українські прем`єри, нове російське, турецьке та аргентинське кіно. Місце проведення: кінотеатри «Баттерфляй Ультрамарин», «Київска Русь», «Жовтень». www.poligraf.vpi.kiev.ua


16

ВІЛЬНИЙ ЧАС

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010

КРОСВОРД

З викладачів по нитці

Анастасія Шепельова

Юлія Стельмах & комаха - А чому там в більшу сторону округлюють, а там – в меншу? - Якби ви знали, як поляки округлюють...!Степанець Хлопці! Чим ви там займаєтесь під партою?! І нам розкажіть. Андрійчук К сожалению, вы - будущее нашей нации. Демчук Я так чую — там перерва ходить. Сачинський - Пуруша — це космічна людина, в яку вірували… - О! А це що, наш мер? Якубіна

По горизонталі: 1. Отримання повноколірного зображення з кольороподілених фотоформ. 2. Корінцеве, верхнє, зовнішнє, нижнє. 3. Процес донесення інформації до споживача. 4. Лаконічна фраза, що виражає суть реклами. 5. Сумарна кількість екземплярів видання. 6. Нанесення на відбиток лаку. 7. «Корпоративний…» 8. Етикетка, наклейка. 9. Список або опис зібраних книг в бібліотеці. 10. Плакат. 11. Спеціаліст в області написання рекламних текстів. 12. Переведення з растрової графіки в векторну. 13. Ортонафтохінондіазид. 14. Розміщення кольороподілених плівок на прозорій основі. 15. Вид тиснення. 16. А4, В1. 17. Довідникове видання рекламного характеру. 18. Зображення на задрукованому матеріалі По вертикалі: 2. Відбиток встановленого для кожного видання форману на сторінці видання. 3. Основа фототехнічної плівки. 4. Перетворення на півтонових та штрихових зображень в мікроштрихові за допомогою растру. 5. Фотографічне кольорове або ЧБ позитивне зображення на прозорій основі. 6. Історико-літературний твір у Київській Русі. 7. Кільце за допомогою якого кріпляться більшість банерів на вулиці. 8. Рекламний елемент любої форми, який спочатку був надрукований, а потім вирублений. 9. Вид скріплення. 10. 100% густина будь – якої фарби. 11. … в корінці, в головці. 12. Виділення при наборі слова. 13. Оригінальне накреслення повної або часткової назви організації. 14. Поліграфічна компанія. 15. Попереднє нанесення на матеріал лінії згинів за допомогою тупих дискових ножів. 16. Невелика рекламна листівка. 17. Поле періодично або хаотично повторюваючихся точок різної величини, що створюють ілюзію плавних на півтонових переходів.

«Поліграф»

№ 3 (55) квітень 2010 Засновник і видавець – Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ» Свідоцтво про реєстрацію Кі № 427 від 27.12.1999 р. Надруковано: Видавничий комплекс редакції газети «Вісті», м. Бровари, вул. Красовського, 16 Замовлення №7-16 Наклад 1600 пр. © ВПІ НТУУ «КПІ», 2010 Адреса редакції: Київ-56, вул. Янгеля, 1/37 E-mail: poligraf@vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua

Головний редактор: Оксана Скотар Випусковий редактор: Максим Сірик Відповідальний секретар: Юлія Стельмах Контент-редактор: Анастасія Шепельова Координатори з розвитку: Вірця Гнатюк, Єлизавета Даниловська Фотографи: Олександр Тихоступ, Юлія Стельмах, Олена Фещенко Художній редактор: Олена Фещенко Дизайнер: Вероніка Селелезньова

Розташуйте ж оптимально відбитки на друкарській формі! На той лишній сантиметрик може щось ще влізти! То собі якусь копійчину отримаєш, наприклад, на колготки. Степанець Он стал выдающимся чудиком. Дирда Вам треба придумати рекламний салоган. Ну, типу : «Чебурашка — чебуреки, чебуреки — шаурма!». Андрійчук

Автори цього номеру: Люба Лебедьова, Ярослава Немеш, Анастасія Шепельова, Ірина Коркішко, Юлія Стельмах, Вірця Гнатюк, Андрій Киричок, Юлія Колбаско, Ксенія Гриценко, Анюта Камонгар, Аліна Ведмедєва Редактори: Ганна Камонгар, Тетяна Кротевич, Катерина Василенкова Верстка: Миколай Копитько, Єлизавета Яковлєва, Ольга Клименко, Оксана Скотар Відповідальністьзадостовірністьінформації,розміщеноїуномері, несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакції та з посиланням на джерело. Газета розповсюджується безкоштовно.


№ 3 (55) 2010  

КПІ, як створюють нові спеціальності, стипендія, театр "Дах", пам'ятники Києва

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you