Issuu on Google+

№5(79)

Апрель 2012

ФСП принял Всеукраинскую олимпиаду!


Факультет Всеукраїнська студентська олімпіада з культурології: підсумки свята весни Ось і пройшла довгоочікувана олімпіада з культурології. Це був дуже важливий захід як для нашого факультету, так і для університету в цілому, адже ми вперше проводили таку олімпіаду. Ну що ж, можна сміливо сказати, що факультет гідно представив КПІ на всеукраїнському рівні, а сама олімпіада була справжнім святом для всіх. Не вірите? А ми можемо довести! Кращим доказом будуть ті підсумки, які ми змогли зробити на основі зібраних в процессі проведення заходу матеріалів. Отож, читайте та впевнюйтсь  — у ФСП можна повчитися організованості, управлінській креативності, доброзичливості, дружелюбності, компетентності, чесності та відданості своїй справі.

Що ж допомогло ФСП витримати ці дні (з 2 по 5 квітня  — від приїзду до від’їзду) з честю? Думаємо, уся справа в тому, що витримувати було нічого: це нормальний стан для нашого факультету  — брати на себе відповідальність та доводити справу до переможного кінця. Адже ми постійно проводимо міжнародні конференції, цікаві зустрічі, лекції відомих осіб, диспути, круглі столи, творчі виставки та навіть досить масштабні свята. На факультеті управлінців, соціальних робітників та правознавців, мабуть, інакше і не може бути. Але не треба забувати, що це перший досвід проведення всеукраїнської олімпіади з культурології, з тієї дисципліни, яка просто 2 не дає змогу провести захід без спеціальної

ретельної підготовки, яка допомогла б показати не тільки наші знання та організованість, а й культурний рівень факультету та університету загалом. Ми, як гуманітарний факультет КПІ, мали показати, на що здатен факультет-душа

вузу. Багато хто приїхав на цю олімпіаду не за змаганнями, не за перемогою, а якраз за пошуком душевної гармонії, за пошуком нових друзів по духу, нових ідей, нових шляхів вирішення життєво важливих питань. Саме це ми й щиро бажали подарувати студентам та викладачам з усіх куточків України. Звичайно ж, факультетська газета не могла пройти повз такого свята для кожного фсп-шника і також приймала активну участь у всеукраїнському спілкуванні. Наші опитування та особисті розмови із представниками різних україньских вишів, по словам самих же учасників, їм дуже сподобались. А ми від себе скажемо, що в захваті від такого заходу, який дозволив дізнатися багато нового та взагалі долучитися до великої культурної справи!


Факультет В перший же конкурсний день, коли студентиучасники писали тести, «Слог» вирішив поговорити з викладачами, які їх супроводжували. Майже всі в той же день отримали новий випуск «Слогу», і одна із викладачів почала розмову якраз із своїх вражень щого газети. «Присутній у назві газети „лог“ говорить про те, що ті, хто видають і ті, хто читають, цікавляться усім: „логос“  — це і слово, це і посередник між

богом та людьми, це і взагалі знання. Тобто символічна така назва цього видання говорить, що формують його люди обізнані, сприймають оцей логос, знання, культуру взагалі. Дуже добре, що видання має „глас народу“ і що народ може висловлювати свої думки»  — ось такі приємні слова ми почули від Патерикіної Валентини Василівни із Донбаського державного технічного університету.

Патерикіна Валентина Василівна, кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донбаського державного технічного університету Які очікування маєте щодо олімпіади? В історії Донбаського державного технічного університету це перша олімпіада з культурології. І коли ми отримали інформаційного листа, я, як завідувач кафедри і проректор з науково-методичної роботи, була дуже здивована. І наша кафедра соціально-гуманітарних дисциплін не могла пройти повз оцієї нагоди взяти участь. Що очікуємо? Перемоги ми не очікуємо, тому що налаштовані на участь. Мені здається, що ми маємо тут дуже сильний склад учасників, тут дійсно презентована вся Україна. А нам дуже почесно вперше за всю історію нашого університету взяти участь у такому зібранні. І те, що дівчина, не вивчаючи культурологію, а тільки історію української культури — а це трошечки різні дисципліни, наважилась приїхати сюди, наважилась взяти участь в олімпіаді — це вже для нас величезний плюс. Як Ви вважаєте, наскільки важливо для технічних університетів проводити такі гуманітарні олімпіади і приймати в них участь? Це говорить про те, що гуманітарні науки є важливою складовою нашого суспільства, нашого життя і, незважаючи на певний технократицизм суспільства, все ж таки є ніша для суспільних дисциплін, які людину роблять людиною, які з неї роблять не гумус для наступних поколінь, якесь добриво, а роблять дійсно людину, human гуманістичною, які призводять до того, що людина відчуває себе людиною. І ось такі зустрічі саме з культурології і показують, що думка жива, що вона пульсує, що колеги, старші викладачі, старші товариші пильно слідкують за тим, щоб от ці ідеї процвітали, щоб і у технічних вузах в подальшому набирали розвитку. Мені здається, потрібно висловити велику подяку і декану Борису Володимировичу Новікову, і всім у тій когорті однодумців за безсонні ночі, напруження. Вже за декілька днів до початку мені особисто телефонували від оргкомітету: «А коли ви будете?», «А де вас розмістити?», «Чи ви доїхали?», тобто робота розпочалася ще до початку олімпіади. Це свідчить про те, що люди небайдужі, що люди на своєму місці, що вони дійсно не за примусом, а за покликом душі роблять оцю справу. І ще раз хочеться побажати завзяття, натхнення, гумору, такого чудового ставлення до всіх. Будуть переможці, певна річ, але головне побажати не перемоги, а загартування і спілкування. Я вважаю, що в України є майбутнє, якщо є такі олімпіади.

3


Факультет

Звичайно ж, усі звернули увагу на вступне слово нашого декана — Новікова Бориса Володимироча. «Те, що ми почули на пленарному — мене особисто вразило. Це поважні гості, вся Україна… І, перш за все, оцей настрій, який декан задав, оці добрі очі — навіть страшно промовляти — судійської колегії і апеляційної комісії  — це все люди, які добре розуміють свої завдання, люди, які знають, з ким вони працюють. І ось ці страшні, на перший погляд, назви, говорять про те, що ми маємо справу начебто з офіціозом, але відчувається, що все це тільки за покликом душі, всі люди, які організовували ось цю зустріч, знають, що вони роблять дуже велику справу» (Патерикіна Валентина Василівна). «Начало было великолепное, особенно речь Бориса Новикова, очень эмоционально, очень просто и очень прямо о самом главном»,  — ось ще одне враження щодо виступу Бориса Володимировича. І належить це враження Атояну Арсентію Івановичу зі Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. Арсентій Іванович також поділився зі «Слогом» щирими словами про свою підопічну студентку та взагалі про таке явище, як супроводження учасників. На питання, чи складно бути супроводжуючим, Арсентій

4

Іванович відповів ось як: «Ну, во-первых, нужно хотя бы полгода поработать с человеком, чтобы он подготовился к олимпиаде такого уровня, а на самом деле, по большому счёту, это праздник, это ведь уже финал подготовки, по крайней мере — для сопровождающего, а для участника — это, конечно, тяжелейший момент». А ось чи потрібні супроводжуючі викладачі студентам, ми отримали повну співучасті відповідь: «Мне кажется, что это зависит от возраста, потому что, я смотрю, здесь некоторые студенты — 4-й курс, им, наверно, не нужны сопровождающие, а у меня студентка 2-го курса, всё-таки, она всего боится, ей всё вновь. Вчера вечером заплакала неожиданно, хотя она никогда не плачет, такая боевая, со способностью кого угодно переспорить, и тут вдруг такое ощущение, что «не могу, так всё хорошо вокруг, не может быть, что я достойна этого». Від себе «Слог» може додати, що нам дуже сподобався виступ студентки зі Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля на захисті рефератів. На думку преси, це був один із кращих виступів. Тож, не має приводу сумніватися, на олімпіаді зібралися дійсно гідні люди зі всієї України!


Факультет Атоян Арсентій Iванович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Скажите, пожалуйста, как Вам в Киеве, в нашем университете? Нравится ли Вам? Чрезвычайно нравится, не первый раз в вашем университете, бывал на конференциях. Наши с вами ВУЗы родственные, наш ВУЗ создан на базе Машиностроительного Университета Луганского, и одно время вы нас опережали по количеству студентов, но сейчас мы вас превзошли. У нас самый крупный ВУЗ не только Донбасса, но и Украины. Но, относительно материальной базы, условий развития, условий формирования студентов, близости к источникам, конечно же, просто можно преклоняться перед вами и многое заимствовать, потому что такой возможности у наших студентов, конечно, нет, мы выглядим очень бедно по сравнению с вами. Но у нас умные дети, они способны ездить на такие мероприятия. Как Вы считаете, для технических ВУЗов насколько важно проводить такие мероприятия? Очень важно, для технических даже более важно, чем для гуманитарных. На базе Машиностроительного у нас гуманитарные факультеты возникли очень поздно, они все свежие, и я чувствую, что интерес к гуманитарной науке на технических факультетах даже больше, чем на гуманитарных. Традиционно, технари очень хорошо относятся к поэзии, к выставкам и прочему, поэтому для них культурологические дисциплины — это даже более важно, чем для гуманитариев, у гуманитариев своих тусовок, извините, достаточно. А как Вы считаете, для студентов, для молодёжи насколько важна культурология, гуманитарные проблемы? Чрезвычайно важна, ну хотя бы вот по одному-единственному индикатору: раньше можно было проработать целый год в ВУЗе и не услышать ни одного матерного слова из уст даже мальчика, не горя уже о девочке. А сейчас, как выходишь на порог университета, мальчики и девочки стоят, курят где не положено, и культура, собственно говоря… Поэтому, мне кажется, что мы недооценили гуманитарные факторы, в том числе и в технических ВУЗах, и чем больше у нас будет связи с культурой, причём и с практическим чем-то «перемешивать» нужно, чтобы студенты что-то посещали, что-то видели, куда-то ездили. Прежний студент к 22–23 годам уже объезжал пол-Союза. Нынешние студенты: «Я не ездила дальше Бердянска», «Я не ездил дальше Харькова», и так далее. Поэтому студенты имеют очень узкий кругозор, очень мало контактов. Хотя, через интернет, через иностранных студентов они как-то приобщаются к потокам, к которым раньше приобщиться было нельзя. А с чем, на Ваш взгляд, связано то, что студенты сегодня практически не интересуются культурной жизнью? Культурная жизнь ушла в подполье, она вся на микрокомпьютере, то есть вся на мобильном телефоне. Они приобщаются к культуре через мобильный телефон. Студент, например, может сказать такую вещь: «А зачем вообще нужна интеллигенция, если у меня в кармане есть мобильный телефон и я могу открыть Википедию в любой момент?» Он считает, что интеллигент — это человек с мобильником и Википедией. И это как раз идёт от родителей, от неуважения к той духовной атмосфере, потому что родители зарабатывают деньги и им некогда вникать в увлечения молодёжи, некогда посоветовать. Невозможно освоить целостную культуру старшего поколения, а это, собственно, бегство, это та самая кнопка компьютера «Esc» — бегство. Они бегут в субкультуру, потому что культура слишком сложная, слишком заумная, слишком устаревшая. А как только начинают вникать — они тут же приобщаются, они видят, что это на самом деле интереснее, чем может показаться.

5


Факультет Ще одну розмову із супроводжуючою зі східної частини України ми не змогли оминути. І знову ж таки ми цікавилися тим, що дуже близько нам, самим студентам, адже всі ми час від часу Сопровождающие преподаватели болеют за студентов

приймаємо участь у якихось олімпіадах, конференціях та інших наукових заходах. У Горобець Ірини Володимирівни із Донецького Національного Університету ми дізналися, що супроводжують та всіляко підтримують викладачі їхнього університету своїх студентів від самого початку вступу молодих людей на навчання: «Ну, сопровождение  — это, наверное, от греческого „сопровождать по жизни“. Вот, в данном случае, сопровождение  — это не техническая вещь, а именно глубоко учительская, потому что сопровождение начинается с того момента, когда студенты приходят к нам на кафедру и включаются в поле никому не ведомой пока ещё до конца специальности  — культурологии. Это сопровождение из семестра в семестр, в первую очередь  — научное сопровождение, и только сегодня мы выступаем в качестве такого вот технического сопровождения. Поскольку специальность достаточно молодая в нашем ВУЗе, наши студенты как-то очень активно в это включились. Очень много для этого делает заведующая кафедры Галина Павловна Лукаш, которая организует наших студентов с самого начала их обучения и направляет в поле научной деятельности. Они уже сформировали своё культурологическое научное общество, 6 проводятся заседания, так что это

нужно только поддерживать. Мне кажется, если есть такие замечательные руководители, то будет и некий результат в виде новых идей нашего студенчества. Конечно, они волнуются и переживают, и мы волнуемся, потому что это такой вот важный опыт выхода „в свет“, ведь это всеукраинский культурологический уровень. Но, безусловно, это вносит ещё и воспитательный стимул, потому что, видя масштаб происходящего мероприятия, студенты вдохновляются постигать культурологическую дисциплину и совершенствовать знания. Я уверена, те, кто побывали здесь, всё это пережили, наблюдали, общались, по возвращению домой будут этим жить оставшееся время обучения». Ще одним цікавим для нас питанням будо ось яке: чи відчувають викладачі та сам університет відповідальність за студентів, які приймають участь у конференції? «Безусловно, ответственность мы чувствуем, и переживаем, и волнуемся, но в то же время трезво смотрим на вещи и понимаем, что если будут какие-то

нежелательные результаты, значит, будет над чем работать дальше, будет стимул двигаться вперёд. По крайней мере, это ведь не местный уровень оценивания, а всеукраинский, поэтому здесь мы имеем дело с тем мнением, той оценкой, той точкой зрения, с которой нужно считаться, и нужно делать соответствующие выводы. Конечно, наш университет тоже чувствует ответственность, нас очень поддерживает наш филологический факультет, и декан Евгений Степанович Отин  — ономаст (ономастика  — раздел лингвистики, изучающий собственные


Факультет имена, историю их возникновения и преобразования в результате длительного употребления в языкеисточнике или в связи с заимствованием у других языков общения — прим.ред.) с мировым именем, автор многих словарей по ономастике. Надеемся увидеться на следующих подобных мероприятиях, международных конференциях, будем учиться и учить». Від себе ми можемо додати, що ми також дуже раді такій нагоді поспілкуватися зі всією Україною з приводу однієї з найважлиіших тем сучасності — культури, і cподіваємось на майбутні зустрічі.

Горобець Iрина Володимирівна, старший викладач кафедри української філології та культури Донецького Національного Університету Скажите, пожалуйста, как Вам в Киеве, как Вам у нас в университете, как Вас встретили? Как Вам открытие олимпиады? Мы очень любим Киев и, если есть возможность поучаствовать в какой-нибудь конференции, мы всегда стараемся приезжать. А вот ваш университет  — это для нас действительно некое открытие, наш ВУЗ  — Донецкий Национальный Университет  — не имеет технической направленности, и с техническим ВУЗом подобного масштаба мы встречаемся первый раз настолько близко. Впечатления: вот он образец любого ВУЗа, каким он должен быть, с таким серьёзным обеспечением, материальной и технической базой, такими возможностями преподавательского состава  — это, конечно, замечательно. Что мы видели уже сегодня на открытии из выступления декана  — что здесь действительно единомышленники, которые отстояли свою республику и делают всё возможное для того, чтобы эта республика только развивалась, двигалась вперёд, вне зависимости от того, что происходит в окружающем контексте. И это самое главное. Мне кажется, это замечательный пример того, как сегодня, наверно, должны поступать все: несмотря на окружающих, делать всё, чтобы своё дело, которое не просто близко, а которое уже понимается как некий долг, процветало, ведь это невероятная ответственность. Поэтому — только удачи, только процветания, и действительно — быть образцом такого вот подвижничества не только в технической, но и в культурологической сфере. Как Вы считаете, в техническом ВУЗе должны проводиться такие мероприятия? Насколько вообще нужны гуманитарные науки? Я думаю, что да, нужны, по той простой причине, что сегодня мы как раз живём в такую интересную эпоху, которую мы называем уже не просто постмодернистской, а постпостмодернистической. Это время и культурного пограничья в том числе, и время междисциплинарного подхода в разных областях знаний и в разных науках. Мне кажется, что вот такое сосуществование — это и есть практика осуществления междисциплинарного подхода. Ведь те, кто замечательно и хорошо изучают технические дисциплины, обращаясь к гуманитарным и культурологическим, видят развитие культуры в одном ключе, а те, кто смотрят с точки зрения гуманитарных дисциплин, этот вопрос видят по-другому. Мне кажется, что при всех нюансных различиях этих видений и наблюдений, такое сосуществование одного с другим, возможно, даст поле для рождения абсолютно новых теорий, концепций, подходов, и мы только взаимно обогатим их. Идея диалога культур, перенесенная в данном случае на диалог технического и гуманитарного направлений, безусловно, даст свой результат, свой очень интересный продукт, может быть, даже в форме какой-то национальной культурологической школы.

7


Факультет взагалі, у нас дуже цікаво в університеті, життя вирує. Надзвичайно багато наукових доробок. Вони представляються на конференціях, як факультетських, так і міжвузівських. Нещодавно у нас проходила конференція з Трипільскої культури  — дуже цікава. Ми торкнулися усіх наших витоків, торкнулися, безперечно, і А тепер повернемося у зовсім інший бік — зі сходу на захід — та поринемо у культуру Прикарпаття. Завдяки супроводжуючій із Прикарпатського національногоуніверситету ім. В.Стефаника «Слог» дізнався дуже багато нового та цікавого про наукову думку в західних краях. Виявляется, для прикарпатських вчених Київ  — наче рідне місто. Ну, для Зеліско Любові Іванівни точно: «Я дуже люблю поїздки до Києва ще з молодих років. Я тут працювала в науково-дослідному інституті, тут захищалася, тут виходила в науковий світ, тут мої вчителі  — відомі в українській педагогіці, культорології тощо. Зокрема, Зязюн Іван Андрійович  — дуже відомий педагог. Сам він має вподобання в галузі філософії, і водночас в системі філософії освіти. Це також Ничкова Наталя Григорівна  — академік нашої Академії педагогічних наук, яка дуже допомогла в моїх перших кроках в науці і була для мене вчителем усе життя. І, звичайно, ще дуже багато відомих вчених, до яких я тяжію, які мене приваблюють своїм науковим кредо, науковими дослідженнями. Для мене Київ — це як рідне місто». Любов Іванівна також розповіла нам і про Прикарпатський університет: «Щодо Прикарпаття, то наш університет сьогодні один з провідних державних вузів. Історія нашого закладу також доволі глибинна. Він заявив себе спочатку як педагогічний інститут, а вже сьогодні це один із провідних університетів Прикарпаття — національний університет, який носить ім’я Василя Стефаника. У нас надзвичайно багато інститутів, факультетів, які визначають зміст і роботу нашого університету. Це і наш філософський факультет — як підґрунтя університету. Це і юридичний інститут, інститут туризму, інститут філології і мовознавства. В нас багато спеціальностей, які виводять студентів на європейські стандарти освіти. На сам перед, через вивчення колоністики, китаїстики. Ми підтримуємо зв’язки з 8 університетами Польщі, Чехії тощо. І

етногенезу. Надзвичайно цікава конференція, тим паче, що там були представлені дослідники нашого краю, в основному — археологи, історики, культурологи». Дуже цікаво було також дізнатися, що Любов Іванівна вже не раз приймала участь разом зі своїми студентами в олімпіадах з культурології. Такий досвід, звичайно ж, дуже зацікавив нас: «Ось, я хочу сказати, що я, до певної міри, можу вважати себе ветераном олімпіад з культурології. Вперше олімпіада була проведена у Київському університеті культури і мистецтв і була започаткована з ініціативи Безклубенка Сергія Дмитровича  — відомого вченого, філософа, культуролога. Починаючи з 2002 року, ми постійно беремо участь у всіх олімпіадах з культурології. І на сьогоднішній день ми маємо 12 призерів олімпіади з культурології. Останній наш призер у 2011 році  — Клід Діма, який завоював 2 місце в олімпіаді. Ми починали у Київському університеті культури і мистецтв, потім ініціатива була передана Вінницькому державному педагогічному університету ім. Коцюбинського. Там ми також щороку брали участь і наш Вуздецький Ярослав навіть 1 місце отримав. Все це відображено, до речі, у збірнику проведення олімпіад, який випустив цей же Вінницький педагогічний університет. Також була я і членом журі, безпосередньо дотикалася до змісту олімпіади з культурології, до її проведення, до учасників-студентів. Спілкування з ними також завжди було надзвичайно цікавим»


Факультет Зеліско Любов Iванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри релігієзнавства і теології

Як Ви важаєте, в якому напрямку взагалі рухається проведення цих олімпіад? Чи відчувається якийсь прогрес? Можливо, це моя думка, але, на сам перед, мені б хотілося, щоб олімпіада з культурології була більш дотичною до світоглядних аспектів, до духовноенергетичних вимірів буття молодої людини. Тому, що культурологія, в першу чергу, працює над усвідомленням людиною свого призначення, своєї сутності, над світоглядними засадами. Я вважаю, що потрібно більш наповнювати зміст олімпіади з культурології питаннями ситуативного характеру, щоб студенти могли висловити свою позицію тощо. Що Ви можете сказати, чи важливі на сьогодні такі олімпіади для студентів? Так. Я вважаю, що це дуже важливо. Тому що, по-перше, це працює на подальший розвиток інтелекту студента, розвиток його мислення, логіку мислення та допомагає йому зорієнтуватися в світі культурологічної думки. Це є надзвичайно важливим для нашої молоді. Із супроводжуючою з теплих країв у нас вийшла на диво тепла розмова. Мабуть, усі представники південних куточків країни наповнені добротою та співучастю. Але поки ми не провели ретельного дослідження, ми можемо тільки стверджувати, що Ткаченко Руслана Василівна із Одеського національного політехнічного університету точно приїхала у Київ, щоб трохи безпечнішою, теплішою та веселішою зробити подорож на олімпіаду своїм підопічним. «Как каждый ребенок, который принимает участие в подобных мероприятиях, студенты переживают. Олимпиада  — это, естественно, не просто встреча или фестиваль, это еще и некий конкурс. Тестирование, например, требует определенных усилий, не только психологических, умения концентрироваться, но еще и способности в лаконичной форме

сформулировать самое основное. Здесь будет возможность каждому проявить себя вот в такой стрессовой ситуации»,  — говорить Руслана Василівна. Щодо участі супроводжуючого викладача в цій нелекій справі вона сказала так: «Огромную роль играет настрой самого преподавателя, который приехал с подопечным. Положительный настрой, эмоциональный заряд, вообще эмоциональная составляющая очень важны в процессе общения. Есть просто тип людей более сдержанный, холодный. Желательно, чтобы все сопровождающие обладали качеством эмпатийного характера  — умением сопереживать, сочувствовать, поддерживать. Чтобы понимали насколько важна вот такая вот неформальная обстановка и момент неформального общения со своим подопечным. Это все очень-очень важно».

9


Факультет Ткаченко Руслана Василівна, доцент кафедри культурології та мистецтвознавства Одеського національного політехнічного університету

Скажите, пожалуйста, как Вам в нашем университете? Как прием и открытие олимпиады? Спасибо огромное! От открытия получила колоссальное удовольствие. Увидела много знакомых лиц. Очень приятная атмосфера и достаточно теплый прием. А вот Вы тоже приехали из политехнического университета. Как Вы считаете, насколько важными есть данного рода олимпиады именно для технических ВУЗов? Это важно абсолютно для любого ВУЗа. То есть, нет никакой разницы, на какой специальности обучаются студенты в том или другом ВУЗе. Потому что все студенты представляют собой наше новое поколение, которое формируется. И немаловажно, насколько будет оказано влияние на этого формирующегося, юного человека – преподавателем, людьми, которые его окружают, для будущего успеха и личностного роста. Какие люди окружают, как поддерживают и какие знания они ему дают, стараясь сформировать эту новую личность, незаметно для самого студента. Но всегда остается когорта тех преподавателей, которые вот таким ярким, запоминающимся, светлым пятном всплывают в памяти спустя многие-многие годы. А ведь студенты тоже воспитывают преподавателей? Обязательно! Такой вот взаимообмен он всегда присутствует. Мне кажется, что он очень ценный для обеих сторон. Недавно, на пленарном заседании, мы слушали выступление ваших наставников и наших коллег и, мне кажется, что такая теплая, неформальная обстановка на олимпиаде действительно присутствует. В этом олимпиада бесспорно состоялась! І нарешті — представники із Волині. Вони «їхали із зими, а потрапили у весну». І, не дивлячись на те, що погода постійно змінювалась, весняне свято, на думку учасників, вдалося. А Столярчук Наталія Миколаївна із Волинського національного університету ім. Лесі Українки побажала усім студентам весни, якщо не на дворі, то обов’язково у душі!

Дуже приємно було також почути слова подяки волонтерам, які Наталія Миколаївна одразу ж висловила, адже саме від наших волонтерів, думаю, усі залишилися із гарними враженнями: «Нас дуже гарно прийняли, поселили в комфортні дуже умови. Такі приємні дівчата-волонтери нас приймали  — Інга і Люба».

Столярчук Наталія Миколаївна, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології Волинського національного університету ім. Лесі Українки

Супроводжувати студентів  — це складна робота? Чи виникають якісь труднощі? Ніяких труднощів у роботі супроводжуючого майже немає, це приємна робота. Адже, як правило, на олімпіади їдуть найкращі студенти, вони дисципліновані, іноді навіть навпаки, доводиться їх відривати від книжок. Підтримати студентів, налаштувати їх, дати їм вказівки Наскільки потрібно проводити такі олімпіади у технічному вузі? Такі олімпіади, як ця, мені здається, доречно проводити у тому вузі, який заслужив. Для будь-якого вузу — це дуже престижно — приймати олімпіаду такого рівня. І дійсно, диву даєшся, що олімпіада з науки гуманітарного профілю проводиться в техн��чному вузі. Це дуже показово, що наша наука технічного профілю залишається і прагне бути гуманною, не відірваною від загальнолюдських цінностей. А так чи інакше, культура, естетика, мистецтво ставляться на перше місце, а всі інші цивілізаційні блага  — вони мають дослуговувати. Науковець, з рештою, має бути людиною не тільки мислячою, інтелектуальною, а й людиною, що відчуває. І, в першу чергу, — бути людиною. І тільки культура робить людину людиною як такою. Тож мені здається, що це дуже хороший знак, що в технічному вузі відбуваються 10 олімпіади з гуманітарних наук на такому рівні.


Факультет

Усім супроводжуючим викладачам при врученні нагород переможцям також були вручені грамоти щирої подяки від факультету. Ми, факультетська газета, також дякуємо усім, хто поспілкувався з нами, для нас це був дуже цікавий та повесняному теплий момент цієї олімпіади. Ну, а якщо ми вже підійшли до того питання, хто ж саме і як створювали це факультетське свято, то необхідно поговорити і про волонтерів. Для того, щоб олімпіада пройшла якнайкраще, організатори залучили до роботи багатьох небайдужих студентів, котрі прагнули внести свою частку в успішне проведення цього заходу. І, як результат, їхня допомога виявилась не зайвою. Коли під час першого дня олімпіади, «Слог» запитав у організаторів, як просуваються справи, нас запевнили, що, завдяки злагодженій роботі всіх-всіх, справи йдуть чудово. «Звичайно ж, було витрачено дуже багато сил, нервів, енергії. Але, як бачите, все

зробили, все йде досить непогано. Зараз особливої напруженості немає, завдяки всім волонтерам і організаторам. Всі знаходяться на своїх постах, всі справляються, кожен відповідальний за те, що він робить. Тому все встигаємо. Зараз всі абсолютно спокійні, не очікуємо ніяких несподіваних ситуацій» (Боровикова Ольга). В останній день олімпіади, коли після вручення дипломів переможцям, весь оргкомітет нарешті зітхнув з полегшенням, ми знову отримали підтвердження того, що волонтери справились зі своєю роботою на 5 (чи на, А, як ми вже майже звикли). «Среди всех плюсов в организации олимпиады, могу выделить наших волонтеров, конечно же. Хотелось бы им сказать большое спасибо за помощь. Этот момент у нас был отработан даже лучше, чем я предполагала» (Катерина Стецюра).

11


Факультет А ось, власне, всі ті, кому організатори висловлюють щиру подяку. Замула Світлана (АМ-91) Круліковська Олександра (АМ-82) Шандурський Богдан (СП-84) Демарьов Олександр (АМ-03) Горальська Ганна (АМ-91) Бех Аліна (АМ-93) Москаленко Олександр (АМ-94) Луцька Катерина (СР-91) Клепа Євгенія (АМ-81) Шульга Дмитро (АМ-81) Дорош Владислав (АМ-82) Зезенько Людмила (СР-82) Москаленко Крістіна (АМ-71) Каталзен Анна (АМ-71) Руденко Любов (АМ-71) Але, погодьтеся, коли хвалить начальство  — це добре, та ще краще  — коли хвалять ті, для кого найбільше старались. Ватащук Олександра, Волинський національний університет ім. Лесі Українки: «Велике дякую волонтерам, які за нами бігали, старалися, щоб ми не заблукали, щоб все встигли. Тому в мене тільки дуже позитивні та дуже хороші враження залишились». Бурикін Максим, Українська інженернопедагогічна академія, м. Харків: «С волонтерами связь наладилась отлично. Они звонили  — сообщали, какие будут проводиться экскурсии, в каких аудиториях нужно быть и когда, спрашивали, как добрались. В этом плане все хорошо».

12

Сакада Інга (АМ-71) Злочевський Владислав (АМ-72) Мазур Тетяна (АМ-71) Андріяка Анастасія (АМ-72) Карпенко Вікторія (АМ-72) Ярощук Крістіна (АМ-72) Столяренко Дмитро (АМ-72) Петінова Анастасія (СП-12) Тютюнникова Марина (АМ-72) Жеребко Ірина (АМ-73) Жовновата Вікторія (АМ-73) Мандула Михайло (АМ-73) Балашов Дмитро (АМ-74) Павленко Валентина (АМ-74) Шевченко Катерина (АМ-03)

Малая Олена, Таврійський національний університет ім. В.Вернадського: «Мне постоянно приходили смс-ки  — что мне делать, куда идти. Мы ни разу не оказывались в ситуации, когда мы не знали, что будет дальше. Все в этом плане было организовано отлично. Нам провели долгую, но интересную экскурсию в первый день. За то, что КПИ был очень гостеприимным, — огромное спасибо». Оскільки будь-яку ситуацію бажано висвітлювати з різних боків, «Слог» не оминув увагою і самих наших волонтерів. Ми вирішили дізнатись, чи тяжка це праця — бути волонтером — та чи варта вона тієї віддачі, котру вони отримали.


Факультет Сакада Iнга, Руденко Любов. АМ-71.

Чи були якісь негативні моменти у вашій роботі? Інга: Оскільки ми прийшли сьогодні з гарним настроєм, тому стараємось все сприймати з позитивом. Були, звичайно, певні затримки під час поселення наших учасників. Але ми встигли і все пройшло нормально. Були також моменти, коли не всіх волонтерів попередили про екскурсії, що мали відбутись. А так, загалом,  — все нормально… окрім, хіба що, порізаних блокнотів (сміється). Яка вам дісталась група? Чи були вони налаштовані на перемогу? Люба: Деякі  — так. Наприклад, дівчата з Волинського університету. Вечір перед тестом вони провели готуючись. Дуже нам сподобалась делегація з Донбаського університету. Учасниця — дуже гарна дівчинка, її керівник — також жінка дуже позитивна. Поки ми організовували їх поселення в гуртожитку, мали змогу з ними поспілкуватись, розповісти про наш факультет. Вони з розумінням віднеслись до певних затримок, котрі виникли під час поселення. Керівник їхньої групи була раніше в нашому університеті на одній з конференцій. Інга: Так, вона згадувала Новікова Бориса Володимировича (охарактеризувала його як людину дуже цікаву і «з фонтаном емоцій») і дуже хотіла потрапити на його виступ на відкритті. Чи важко було бути волонтером? Інга: Загалом волонтером бути неважко, але ми почували дуже велику відповідальність, прагнули, щоб все було на вищому рівні. Причому, не тільки формально, а й з точки зору неформальних стосунків. Люба: Окрім того, ми дійсно помічали, що іноді учасники потребують нашої допомоги, підказки. Тому наша робота була доцільною та доречною.

Крістіна Ярощук. АМ-72.

Расскажи о своем волонтерском опыте на этом мероприятии. Насколько это было для тебя сложно? Это было абсолютно несложно. Во-первых, мы практически сами на это вызвались, а во-вторых, все приезжие были очень добродушными людьми, были заинтересованы в сотрудничестве, очень приветливыми. Мне очень понравилось работать с ними. Заметила ли ты разницу между ребятами из разных городов относительно твоей работы с ними? Ребятам из Киева наша помощь абсолютно не требовалась. А вот из Черновцов студенты были очень приветливые. И их руководитель Любовь Ивановна мне тоже очень понравилась. Она такая эмоциональная. А как отзывались участники о КПИ, о волонтерах? Отлично. Куратор, которая приехала с нашими студентами, была безумно довольна работой волонтеров. Сказала, что такое с ней впервые и что у нее самые лучшие волонтеры (смеется). Единственное, чем многие были недовольны  — это холодными аудиториями. А еще сопровождающая была возмущена, что в КПИ практически нигде нет постного меню. Вот так. Понравился ли тебе такой опыт? Да, очень неплохо. Много новых приятных знакомств. И вообще, было очень легко. Может быть, это связано с тем, что мне попалась такая группа. Ведь я знаю, что другим волонтерам попадались и сложные студенты, которые практически «не подпускали» к себе, говорили: «Мы и сами справимся». А в нашей группе студенты, наоборот, были расположены к общению и сотрудничеству. Поэтому было легко. А болели ли вы за кого-то из участников? Конечно же, за нашего Диму Побережного!

13


Факультет І не дарма! Дмитро Побережний переміг у змаганнях на цей раз, з чим ми його ще раз щиро поздоровляємо. Нагадаємо також і переможців у інших номінаціях. «Комунікативна компетентність» — Бульбах Володимир («Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради); «Сміливість наукового пошуку»  — Севастьянова Ірина (Севастопольський НТУ); «Фундаментальні знання»  — Грецька Ірина (Чернігівський національний педагогічний університет ім.Т.Шевченка); «Краща презентація творчої роботи»  — Гончар Ольга (Полтавський національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка); «Сміливість наукового пошуку»  — Мацьоха Тетяна (Національний університет біоресурсів і природокористування України); «Наукова ерудиція»  — Балаценко Дар ‘я (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова); «Культурологічна компетентність» — Барановська Уляна (Львівський національний університет імені Івана Франка).

3 місце:

Клід Дмитро (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника) Вербицька Оксана (Чернігівський державний технологічний університет) Литвин Сніжана (Уманський державний педагогічний університет ім.П.Тичини)

2 місце:

Резніков Юрій (Національний медичний університет ім.О.Богомольця) Малая Олена (Таврійський національний університет ім. В.Вернадського)

1 місце:

ПОБЕРЕЖНИЙ ДМИТРО (НТУУ «КПІ»)

14


Факультет Федорова Ирина Игоревна, к.филос.наук, профессор, организатор олимпиады

Скажите, ложно ли было организовать такое масштабное мероприятие? Во-первых, тут еще немного сыграло роль наше тщеславие. В прошлом году мы очень хорошо показали себя на олимпиаде в Виннице. Наш Северин Радчич занял второе место, но все говорили, что он был наиболее ярким участником. Нам это было очень приятно, лестно. И когда Министерство нам предложило организовать олимпиаду, мы сразу же согласились. А когда мы начали вникать, какие перед нами будут стоять сложности, то страшно испугались. И вот так, с перепугу, все сделали хорошо. Вообще организация ни одной конференции не сравнится с организацией олимпиады. Во-первых, ее организация шла как минимум полгода. Были задействованы все преподаватели: в чтении рефератов, в придумывании критериев оценки, создании тестов и так далее. Организация олимпиады сложна тремя такими позициями. Первая — создать хорошую команду профессионалов. Мне кажется, такая команда у нас на кафедре сложилась и все работали очень задорно, интересно. У нас уже давно не возникало таких дискуссий, как те, которые у нас возникали по поводу тестов и рефератов. Второй момент — организация факультетской команды. Тут огромное спасибо, конечно же, Ирине Константиновне, которая хорошо подготовила и Диму, и первокурсника Сашу. Они себя показали просто прекрасно, и я считаю, что это ее педагогическая победа. Ну, и третье, что очень важно, — организовать тех, кто будет оценивать. Нужно, чтобы жюри было компетентным, чтобы это были настоящие специалисты в своей области, чтобы их вердикт не вызывал ни у кого сомнений. Так же очень важно популяризировать олимпиаду по всей Украине. Я, если честно, не ожидала, но на эту олимпиаду откликнулись представители всех университетов Украины. Зачем мы вообще эту олимпиаду организовывали? Отнюдь не для того, чтобы поднять себя, свой престиж. Просто, за державу обидно. И за науку культурологию. Когда я начинала читать этот курс, это был целый год. И многие выпускники, которые часто приходят к нам на встречи, вспоминают и лекции, и все остальное, что мы им давали. Сейчас — это только маленький семестр, не на всех факультетах. Вот только что у меня на стажировке была преподавательница другого вуза. Она говорит, что у них вообще уже сняли культурологию. Поэтому мы проделали весь этот титанический труд для того, чтобы объяснить, что, не зная механизмов действия культурного процесса, общество превращается в стадо баранов. И именно для этого мы будем работать и на следующий год. Исключительно для того, чтобы наука оставалась, чтобы как можно больше людей понимали, что без этого жить нельзя. Ведь просто так смотреть телевизор — это еще не значит быть культурным и воспитанным человеком. И, конечно же, огромная благодарность всему аспирантскому составу, который так нам помог. И всем волонтерам. Дети отработали просто прекрасно. А ведь все это и есть, по большому счету, имидж КПИ.

15


Факультет Напевно, офіційно, олімпіада мала за мету оцінку культурологічних знань студентів вузів України, але для мене, як волонтера на цьому заході, це були ніби «останні ковтки студенського повітря» – відчуття причетності до чогось важливого, патріотичні почуття до факультету, задоволення від неформального спілкування з іншими учасниками організаційного процесу… Спостерігаєш і думаєш: невже це все? Ще трішки і ти в колективі, вибачте, старих тіток, для яких будь-який зайвий рух задля розвитку є неймовірно складним і непотрібним, спілкування задля виявлення ідеального рецепту борщу, крему проти зморшок і т.д. А тут жага до ідеалу, кипіння творчості, немов ФСП – це джерело енергії, найчистішої та непереможної. От так пройшли чотири дні у спілкуванні, в роботі, серйозній, але душевній, чотири дні переживань за підопічних учасників, чотири дні «кайфу». І на останок – додаткова крапля до моря задоволення – дзвінок від керівника учасниці з Алчевська: «Дівчатка, дякуємо вам за співпрацю. Бажаємо знайти круту роботу, а після вашої факультетської підготовки це можливо, вийти заміж, здорових діточок, та пам’ятайте, будете на Донбасі і не завітаєте до нас в гості – образимось. Дякуємо вам, дякуємо вашій адміністрації за вас». Інга Сакада, студентка ФСП, волонтер

16


Факультет «Слог», звичайно, не міг не звернути увагу і на той факт, що приймав участь в олімпіаді, окрім тепер відомого серед усіх університетів України переможця — фспшника Дмитра Побережного, і ще один представник нашого факультету — першокурсник Олександр Ткачинскький. Зацікавив редакцію «Слога» Сашко ще до олімпіади, а саме тоді, коли декілька членів редакції чули власними вухами, як якийсь хлопець на перерві пари Тетяни Миколаївни Свідло ось так просто, серед білого дня, почав вільно говорити зі студентами із Китаю їхньою мовою. Враження справив непередаване. Але найбільше здивувалися ті, хто вперше почули китайські слова від Сашка, від того, що самі китайці — Гуо Жунлей і Чжан Сень — одразу ж почали відповідати, посміхатися, тобто зав’язалася дуже жива розмова, якою неможливо було не захопитися. Щодо олімпіади, то Сашко і там встиг усіх вразити. Виявляється, цей першокурсник і прекрасні вірші складає. На захисті реферату та на круглому столі, він також відмітився серед усіх саме своїми наскрізь творчими, емоційними виступами. Оніщенко О.І. із Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого — почесний член жюрі — під час виступу Сашка на круглому столі навіть спитала його, чи не хотів би він вступити до театрального університету. На що Сашко відповів, що тоді, коли улюблена справа стає професією і втрачається доля аматорства, ця справа втрачає разом із тим і весь свій шарм, свою цінність. Отож, знайомтеся, хлопець, який вражає і захоплює! Сашко, це правда, що ти розмовляєш китайською мовою? Інколи, коли мене люди сильно бісять, я переходжу на китайську і ображаю їх:) А де ти навчався? В Київській гімназії Східних мов № 1. А ти застосовуєш ці знання на практиці? Іноді, щоб справити враження на дівчат, можна заговорити з випадковим зустрічним китайцем. Як ти вважаєш, чи можеш ти ви використати ці знання на нашому факультеті із суспільною користю? Я можу влаштуватись помічником до Тетяни Миколаївни і приймати замість неї першоджерела, тому що в неї завжди купа справ, вона вічно втомлена:) Взагалі важко вивчати китайську мову? Скажу чесно, це дається не всім. На нашому потоці було п’ятдесят людей, і лише четверо з них на достатньому рівні після 11 (!) років вивчення мови нею володіли. А які в тебе залишились враження від олімпіади? По-перше, потрібно сказати про організацію. Вона була чудовою. Факультет справді може робити якісно. Можна сказати з впевненістю, що олімпіада проходила об’єктивно, ніяких поблажок для своїх або для чужих не було, все було легітимно. Як гадаєш, студенти з інших вишів поділяють твою думку? Вони трошки навіть боялися, тому що наш університет він справляє враження такого, що потребує шанобливого такого ставлення. Особливо якщо говорити про нашого декана — їм так сподобалось, що вони, мабуть, перелякались трошки. Загалом, я гадаю, враження у них позитивне.

Детальніше про враження самих студентів, враження переможця олімпіади та фотозвіт за два дні олімпіади ви можете знайти на сайті http://fsp.kpi.ua/

17


Кпи Динамо против КПИ КПИшники в очередной раз подтвердили свою сплоченность и организованность. В рамках проекта «студбатл» был объявлен конкурс: кто забьет больше голов в ворота соперника, к тому и приедут знаменитые ветераны-динамовцы сыграть игру, вторую. Конечно, слово «забьет» настораживает многих. Сразу представляете кучу проведенных футбольных матчей среди студентов и гордитесь за пот, пролитый ими? Начинаете оценивать свою физическую подготовку или открывать новые вкладки для уточнения футбольных правил на случай своей помощи в матче? Не стоит, все намного проще и банальнее. Нужно было всего лишь залезть в привычную паутину и кликнуть, то есть, забить гол чужому вузу. Ах, да, не объяснила. С нами решили потягаться и переманить к себе знатоков-футболистов такие вузы как НАУ и КНЭУ. Не составило большого труда объяснить ребятами, кто мы такие и еще раз доказать свое первенство. В таких мелочах, в общем то, и проверяется вся мощь студенчества, уже знакомый вывод, священные слова: КПИ  — сила! Итак, 4 апреля в спорткомплексе мы принимали известных всей Украине, и не только, игроков-

ветеранов одного из сильнейших футбольных клубов нашей страны  — «Динамо». В гости пожаловали: Андрей Гусин, Валентин Белькевич, Юрий Дмитрулин, Сергей Федоров, Владислав Ващук, Виталий Рева и много других. Вступительное слово на открытии было предоставлено проректору КПИ  — Геннадию Борисовичу Варламову. Кстати говоря, и завершительное слово этого действия тоже досталось проректору. Сыграно было две игры продолжительностью по 20 минут. Отстоять честь университета и показать спортивность наших студентов были представлены две команды: сборная «Политехник» и команда «Студрада». Очевидцы отмечают, что политехники очень хорошо справились со своим заданием и чуточку погоняли любимых футбольных фаворитов. Игроки «Студрады» тоже, говорят, старались. Хоть динамовцы и выиграли, но всем было ясно, что победа  — самое последнее, за чем пришли студенты. А вот зрелище было захватывающее, людей собралось много, тому, кто не успел занять место — пришлось стоять под стенкой, но это ничуть не обижало студентов. Еще бы! Ведь в перерыве каждый мог подойти и пообщаться с любимым игроком, получить автограф или поучаствовать в конкурсе и выиграть новехонькую футболку к весне. Спасибо организаторам и активным студентам за огромное удовольствие, полученное от проведения игры — встречи с мастерами футбола.

Мечты сбываются в КПИ!

18


Факультет ДНИ ФСП Цілий тиждень, з 19 по 22 березня, наш улюблений Факультет Соціології та Права провів у режимі НОН-СТОП! В рамках тижня ФСП було проведено море цікавих і незабутніх заходів, а саме: 19 березня — Турнір з Покеру (Техаський Холдем), на якому у вихорі емоцій змішалися азарт, блеф та пристрасть 20 березня  — Флеш-моб на Площі Знань, де наші показали, що можуть перекричати будь-які факультети і довели, що разом ми — СИЛА! 20 березня  — Клубна мафія, де азартні гравці отримали свою дозу адреналіну :-) 21 березня — Брейн-ринг «Кінематограф у нашому житті» зібрав поціновувачів кіно та його історії І нарешті, 22 березня стало заключним днем нашого святкування, всі бажаючі зібралися в клубі «Gallery», де гостей розважали: ведучі МС Бульда та Пельмень, рідна факультетська КВНкоманда «ПАРК КПІ» та чарівний вокал Аліни Бех. Також відбулося нагородження переможців премії «Сарафанное радио» у номінаціях:

ФСПшники та гості провели активний вечір, наспівалися, натанцювалися, словом паті пройшло «на ура!». Дякуємо Великим та Умілим Організаторам: Пряміцину Вячеславу, Хоменко Валі, Демарьову Саші, Боровиковій Олі, Закорчевному Олександру, Клепі Євгенії, Бех Аліні, Удовенко Євгенію, Балашову Дмитру, Стецюрі Каті, Замулі Світлані, Побережному Дмитру та Луцькій Каті. Також виносимо подяку та низький уклін всім учасникам та просто небайдужим!

Мужик Року — Удовенко Женя Ботан Року — Шандурський Богдан СпиртМен Року — Мирополець Денис Красуня Року — Тимофеєва Ліда Талант Року — Грекович Діма Стиляга Року — Грекович Діма Ловелас Року — Дорош Влад Няшечка Року — Дєдушкін Богдан Студент Року — Замула Свєта

19


Кпи ФСП – бронзовый призёр чемпионата по волейболу Студенты нашего факультета не перестают удивлять своими высокими спортивными достижениями. На смену прошлогодней победе на футбольном первенстве, ФСП стал призером волейбольного чемпионата среди сборных команд институтов и факультетов НТУУ «КПИ». На пути к заветной бронзе нашей команде пришлось сразиться с РТФом (2:1), ФЕЛом (2:1), ИПСА (2:0). Уже в финале ФСП встретились с ИПСА (1:3), ММИ (3:2) и ХТФом (1:3). Места разделились таким образом  — 1-е  — непобедимый ХТФ, 2-е  — ИПСА, ну и заветное 3-е — ФСП.

Остается добавить, что, несмотря на существенное численное преобладание прекрасных дам над парнями, которое существует на нашем факультете, даже самые непростые спортивные соревнования «сдаются» под натиском социологов и правовиков. Расстраивает только отсутствие поддержки любимой команды. Представьте, каких высот смогли бы добиться ребята, если бы трибуны были полны студентами, а возгласы «ФСП!» раздавались на весь спортивный комплекс. Ждем вас на соревнованиях в следующем году!

Главный редактор: Кристина Москаленко Ответственный редактор: Анна Каталзен Дизайн, верстка, корректирование: Дмитрий Столяренко

Над выпуском работали:

Боролись за медали, падая и вновь поднимаясь: Виталий Миняйло (АМ-83), Александр Шевченко (АМ-64), Евгений Удовенко (СП-81),Виталий Савчук (СР-91), Василий Пилянский (СП12). Прекрасную половину в команде представила единственная девушка — Юлия Воронич (АМ-04).

Марина Гогунская Анна Каталзен Кристина Москаленко Марина Овчинникова Дмитрий Столяренко Юлия Яценко


Olimpiada