Page 1

1. Поняття про інформацію. Навколишній світ складається з речовини й енергії та існує завдяки взаємним перетворенням енергії в речовину і навпаки. Наприклад, рослини одержують сонячну енергію і ростуть. Рослини стають кормом для багатьох комах, травоїдних тварин і т.д. Завдяки корму тварини можуть рухатися, тобто виробляти механічну енергію. Ви можете самі навести приклади інших ланцюжків перетворення між речовиною та енергією. Ще однією важливою складовою навколишнього світу є інформація. Її не можна віднести ні до речовини, ні до енергії, однак вона є дуже вагомою для повноцінного розвитку живих організмів. Наприклад, тварини в череді обмінюються інформацією про небезпеку, комахи сповіщають одна одну про зруйнований мурашник тощо. Навіть найпростіші одноклітинні організми постійно одержують інформацію (наприклад, про температуру навколишнього середовища) і використовують її для вибору сприятливих умов свого існування. Інформація (від латинського слова informatio - роз'яснення, виклад) - це відомості про навколишній світ і процеси, що відбуваються у ньому. Властивості інформації Будь-яку речовину можна охарактеризувати за допомогою її властивостей, наприклад тверда, легкоплавка, білого кольору тощо. Інформація також має властивості, однак вони не настільки очевидні, як властивості речовини. Спробуйте замислитися над тим, чому деякі люди відразу реагують на певну інформацію, тоді як інших ця інформація залишає байдужими. Чому біржовий маклер, почувши про падіння цін на акції, помчить продавати їх, а пересічний громадянин тільки позіхне на цю звістку? Річ у тому, що інформація буває важливою (корисною) і несуттєвою (у певному розумінні її можна назвати непотрібною). Відомості, корисні для однієї людини, виявляються непотрібними для іншої, оскільки вона не може їх використати. Корисність - це одна з властивостей інформації. Іншою властивістю інформації є її актуальність. Наприклад, для вас важлива інформація про час відправлення поїзда, на якому ви маєте їхати. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того, як поїзд (на який ви, можливо, не встигли) уже рушив. Інформація про відправлення вашого поїзда важлива (або корисна) для вас, але є непотрібною для іншої людини. Серед інших властивостей інформації можна назвати достовірність. Якщо ви дізналися про повінь у Карпатах з інформаційної телепрограми, у якій показано наслідки повені, така інформація, швидше за все, буде достовірною. А якщо ви почули від приятеля про виверження вулкана в українських степах, то цю інформацію можна відразу визнати недостовірною. Розрізняють недостовірну інформацію, отриману в результаті навмисного перекручування (дезінформацію), і недостовірну інформацію як таку, що зазнала змін внаслідок перешкод.


Інформація може бути об'єктивною або суб'єктивною (може залежати або не залежати від думки будь-кого). Наприклад, повідомлення «вода у морі холодна» є суб'єктивним, тому що комусь вода може справді видатися холодною, а комусь якраз. Водночас повідомлення гідрометеослужби «температура води + 17 градусів» надасть цілком об'єктивну інформацію, що допоможе кожній людині визначитися: піти купатися чи ні. Істотною властивістю і водночас вимогою до інформації є її розпізнаваність. Інформація стає доступною лише за умови можливості розпізнавання знаків і сигналів, за допомогою яких вона передається. У багатьох реальних системах на корисний інформаційний сигнал накладаються перешкоди - шуми, що погіршують умови розпізнавання інформації. Коли у приміщенні вокзалу повідомляють про прибуття або відправлення поїзда, а ви не можете розчути це оголошення через шум у залі - це означає, що інформація не задовольняє вимозі розпізнаваності. Якщо людина має прийняти рішення, базуючись на якійсь інформації, то вона спочатку оцінює, чи досить цієї інформації. Інакше кажучи, повна або неповна ця інформація. Припустимо, що ви зібралися на південь до моря, але з місцевого прогнозу погоди довідалися про очікуване похолодання. Чи досить цієї інформації, щоб відмінити виїзд? Очевидно, ні, оскільки, по-перше, погода на далекому півдні може не залежати від погоди у вашому місті, а, по-друге, ви поки що не знаєте, наскільки тривалим виявиться похолодання. Тобто у даному разі інформація про погоду є неповною. Нарешті, інформація є нематеріальною категорією, проте вона може проявлятися тільки через матеріальні процеси - сигнали. Будь-які перетворення інформації вимагають перетворення фізичних об'єктів. Наведемо розглянуті нами властивості інформації: • корисність; • розпізнаваність; • актуальність; • повнота; • достовірність; • нематеріальність. • об'єктивність.


2. Інформаційно-аналітична діяльність як важливий напрям інформаційної роботи. Важливим напрямом інформаційної роботи є інформаційно-аналітична діяльність. Це особливий напрям інформаційної діяльності, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем. Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність визначення кола питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичнке, маркетингове дослідження. Результатом аналітичної діяльності будуть такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки. До різновидів оглядової інформації слід віднести також інформаційні релізи, підготовка яких потребує аналізу первинної інформації, її розподілу на основну та надлишкову, відкриту та конфіденційну, головну та периферійну. Тому в процесі інформаційно-аналітичної діяльності широко використовуються методи критичної оцінки інформації. Інформаційні документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційного управління. Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вона знаходиться на перетині ряду наукових дисциплін, зокрема соціології, політології, економічної науки, математики, логіки, інформатики тощо. Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень підкреслюють, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти у системному вигляді. Це дозволяє створити цілісну картину того, що відбувається, й спрогнозувати майбутню діяльність різних структур, сил, груп інтересів тощо. Саме необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної


інформації. З'ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки. Наявність в інформаційноаналітичних дослідженнях "вивідного знання" робить їх надійним підгрунтям для прийняття управлінських рішень. Необхідність інформаційно-аналітичних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів. У сучасній Україні функціонують численні аналітичні служби (за даними УкрІНТЕІ, їх загальна кількість досягає 70). Серед основних інформаційних продуктів і послуг, які надаються цими службами, результати соціологічних досліджень, моніторинг засобів масової інформації, підготовка довідкових і прогнозноаналітичних матеріалів тощо. Однак діяльність згаданих інформаційно-аналітичних підрозділів не координується. Часом важко з'ясувати не тільки, яку інформацію вони готують і на кого вона розрахована, а й взагалі визначити факт її існування, оскільки ця продукція не надходить до системи загальнодоступних документальних комунікацій. Основним завданням, яке стоїть перед інформаційними та бібліотечними установами нашої держави сьогодні є розробка та впровадження системи аналітикосинтетичного опрацювання української наукової літератури, яка повинна забезпечити: створення єдиної системи кооперативної реферативної обробки вітчизняних документів, кумуляції та зберігання результатів опрацювання у загальнодержавній БД, забезпечення інтерактивного доступу до даних для учасників системи та інших користувачів; • скорочення фінансових витрат, трудових і матеріальних ресурсів, за рахунок усунення дублювання під час обробки документів, на формування та експлуатацію загальнодоступних інтерактивних БД, а також на створення інших бібліотечних та інформаційних продуктів, у тому числі комплексу науковоінформаційних видань, що включатиме підготовку оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів; •

організацію потужнього телекомунікаційного центру на базі мережі Internet з метою доступу до зарубіжних БД для обміну реферативною інформацією та її використання. •


3. Планування і організація соціологічного дослідження. Соціологічні дослідження – це система логічно послідовних методологічних та організаційно-технічних процедур, зв’язаних між собою єдиною метою-одержати достовірні дані про явища або процеси для їх наступного використання. На основі зібраної інформації приймаються управлінські рішення, виробляються конкретні рекомендації щодо переорієнтації домінуючих функцій бібліотеки, розвитку інформаційних ресурсів та послуг для створення позитивного іміджу у суспільстві. Одним з основних мотивів проведення соціологічного дослідження є необхідність мати найбільш широку актуальну і змістовну інформацію про ті чи інші аспекти функціонування бібліотеки, оцінки і побажання, які слід враховувати в організації, управлінні і плануванні діяльності бібліотечного закладу. Рішення щодо соціологічного дослідження повинно бути обґрунтованим до його практичної або наукової доцільності. Тема дослідження обирається на основі проблемної ситуації за дорученням керівництва бібліотеки і якщо необхідно, обговорюється з фахівцями підрозділів бібліотеки, зацікавленими в його розробці. Однією з найважливіших умов успішного проведення дослідження є вибір і затвердження теми демократичним шляхом за умови повної узгодженості з усіма членами робочої групи, що працюють над дослідженням. Під час обговорення оцінюється її актуальність, практична значимість. Тема включається в робочий план бібліотеки. У процесі укладання програми дослідження тема може додатково уточнюватись, більш конкретизуватися. Формулювання теми повинно бути чітким, лаконічним, конкретним і відображати об’єкт і предмет явища бібліотечної справи, що вивчається. Після затвердження теми необхідно визначити, який вид соціологічного дослідження буде найбільш оптимальним для її розробки. Соціологічні дослідження поділяють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічне дослідження. Опитування громадської думки являє собою збирання інформації про думку певного контингенту населення чи користувачів бібліотек з якогось актуального питання. Такі опитування знайшли в останній час широке використання в бібліотеках. Ці дослідження проводяться за неповною програмою або взагалі без неї. Отримані результати опитування громадської (читацької) думки викладаються у вигляді простих таблиць відповідей респондентів. Назвами таблиць є питання анкети чи інтерв’ю у тому ж вигляді, в якому вони пропонувалися респондентам. Обов’язково необхідно вказувати обсяги генеральної та вибіркової сукупностей. Власне соціологічне дослідження є вивченням суті предмета дослідження та його зв’язків з іншими елементами соціального світу. У цих дослідженнях найважливішим етапом роботи є підготовка програми. Розрізняють три основні види дослідження: розвідувальне, описове, аналітичне. Розвідувальне дослідження – найпростіший вид конкретно-соціального аналізу, який дозволяє вирішувати прості за змістом завдання. Воно грунтується на спрощеній


програмі або взагалі без неї і стислому за обсягом інструментарії. Збирання первинної соціологічної інформації проводиться за допомогою анкет, бланків інтерв’ю, опитувального листа. Описове дослідження – найскладніший вид конкретно-соціологічного аналізу. Мета і завдання його – одержання найбільш повної емпіричної інформації про явище, що вивчається, та його структурні елементи. Такі дослідження проводяться за повною, детально розробленою програмою, на базі випробуваного інструментарію. Аналітичні дослідження - найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер, розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси. Виділяється декілька етапів дослідження: підготовчо-організаційний, масове збирання та обробка даних, їх аналіз і підготовка висновків, впровадження отриманих результатів у практику. Кожний етап якісно відрізняється один від одного, але без послідовного вирішення завдань одного етапу неможливо переходити до наступного. Найбільш складним є підготовчий етап дослідження, тому що він являє собою теоретичну основу усіх інших дослідницьких процедур. Помилки та прорахунки, допущені на цьому етапі, дуже важко або й неможливо виправити у подальшому. І відповідно витрати часу на нього значно більші, ніж на всі інші етапи. 1. Підготовчий або підготовчо-організаційний етап включає обов’язково передпрограмне вивчення проблеми, складання та затвердження робочого плану дослідження, розробку та затвердження програми дослідження, підготовку інструментарію (розробка анкет, бланків інтерв’ю, інструкцій інтерв’юєрам, опитувачам та розмноження цих документів), випробування, перевірку інструментарію. 2. Другий етап – масове збирання та обробка даних являє собою збирання інформації, підготовку зібраних даних до обробки (відбраковка, узагальнення відкритих відповідей), обробку одержаної інформації. 3. Третій етап – це аналіз та інтерпретація даних. До нього входить аналіз результатів математичної обробки одержаної інформації, розробка висновків та пропозицій (рекомендацій) за результатами соціологічного дослідження, складання підсумкового документа про соціологічне дослідження (інформація, інформаційна або аналітична записка, звіт та додатки до нього). 4. Четвертий етап – це впровадження одержаних результатів у практику. Він має 2 частини: складання доповідної записки і підготовка проекту розпорядчого (директивного) управлінського документа щодо заходів чи пропозицій за результатами дослідження.


ІАД  

В цьому документі представлена коротка інформація по таким питанням: 1. Поняття про інформацію. 2. Інформаційно-аналітична діяльність як важ...

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you