Issuu on Google+

Від свята

Редакція освітянських видань. м. Київ.

2012 р.

WWW.OSVITA.BIZ

до свята Свято в народних традиціях завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов’язані з господарським життям та побутом слов’ян. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди.


Різдво Христове – одне з найбільших свят церковного світу. Воно прославляє день, який ознаменувався небувалою подією для всіх – народженням Сина Божого в Богородиці Діви Марії. Цю подію пишно святкують 7 січня. Завершується сорокаденний Різдвяний піст і за багатим святковим столом традиційно збирається вся родина. А після православного Різдва Христового починаються 12-денні святки. Вони супроводжуються народними гуляннями на честь народження Сина Божого. У слов'ян здавна в ці дні водили вертеп, співали колядки і бажали всім добра на весь рік.


Великдень – одне з найбільших і найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. З першим променем сонця священик у церкві сповіщає: «Христос Воскрес!», а прихожани хором відповідають: «Воістину воскрес!». Під час урочистого обходу храму святять паски, крашанки та різний наїдок. Потім усі розходяться по домівках, щоб сповістити одне одного про велику радість та привітати зі світлим урочистим святом. Як і Різдво, Великдень – родинне свято, на нього збиралася вся родина. За традицією, розпочинали урочистий сніданок, після якого діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки, якими потім гралися.


Стрітення Господнє відзначають 15 лютого на 40-й день після народження Ісуса Христа. Цього дня Свята Діва Марія разом із Йосипом принесла Ісуса Христа до Єрусалимського храму. Там їх зустрів старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Перед смертю старець Симеон сповістив, що немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Язичницька назва Стрітення – «Зимобор», або «Громниця». За повір'ям цього дня зима зустрічалася з весною. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків», давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй побороти зиму. Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялася перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому.


Масницю – проводи зими і зустріч

весни – починали святкувати за тиждень до початку Великого посту. Це свято, яке тривало тиждень, щовечора збирало молодь на вечорниці. Для цього хлопці за якесь збіжжя чи харчі наймали хату в бездітного подружжя або вдови. Одружені на вечорниці ніколи не ходили. Тривали ці вечори молоді аж до третіх півнів і називались «досвітками». На Масницю весело розважалися різними іграми: катанням із гір на санчатах, катанням на «крутилках», на льоду тощо. Частувалися щодня варениками із сиром та сметаною або гречаними млинцями.


Трійця, після Різдва та Великодня, – одне з найшанованіших свят в Україні. Його ще називають П'ятдесятницею, адже Трійця відзначається на 50-й день після Пасхи. Назва «Зелені свята» дуже стародавня, в її основі лежить культ дерева і квітів. Зі святами пов'язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї. Останню суботу перед Трійцею називають «зеленою» або «клечальною». Цього ранку дівчата, діти та молодиці йшли в гаї, на луки збирати зілля: чебрець, полин, любисток, васильки, материнку, м'яту, а ввечері квітчали хати гіллям клена, липи, ясена. Селяни вірили, що в клечанні ховаються душі померлих родичів, що були вони святими, тому вбирали оселю і подвір'я і цим самим освячували своє обійстя, очищали його від усіх злих сил. Троїцьку клечальну зелень зберігали й згодом використовували для приготування лікувального купелю.


День Святих Апостолів Петра і Павла православні християни відзначають 12 липня. Саме цього дня були страчені обидва послідовники Христа за ревне проповідування своєї віри. Це свято відоме ще й тим, що12 липня закінчується петровський піст. За давнім повір'ям, у цей день потрібно обов'язково побачити світанок: той, хто це зробить, буде щасливий. У багатьох регіонах України починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра – «жито зажинати». До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до великої події: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я. Вранці цього дня, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшися з церкви, люди розговлялися мандриками. Мандрики – це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру. Сама назва походить ніби від того, що, мандруючи по світу, Петро з Павлом живилися «мандриками».


Спас (Яблучний Спас) – народне та християнське свято Преображення Господнє, святкується 19 серпня. Цього дня відбулася значна подія на горі Фавор, куди Ісус Христос прийшов помолитися зі своїми апостолами – Петром, Яковом та Іоанном. Під час молитви Христос преобразився. Обличчя його засяяло, як сонце, одяг став білим, як сніг, і блищав, як світло. До нього приєдналися Божі пророки – Моїсей та Ілля. Коли Апостоли побачили свого вчителя у Славі Божій, вони надзвичайно зраділи. Ця радість втілена у святі Преображення. У народі Яблучний Спас завжди відзначали з великою урочистістю, недаремно його називали Великим Спасом, святом врожаю. У цей день у церквах освячували фрукти, овочі, мед і квіти. Особливо чекали, коли освятять яблука, оскільки до цього дня їсти їх було заборонено.


Воздвиження Хреста Господнього – християнське свято, пов’язане із згадкою про знаходження святою царицею Єленою справжнього хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос, і Воздвиження (Піднесення) його для загального вшанування і поклоніння. Святкується 27 вересня. У цей день, за народними прикметами, починають відлітати у вирій птахи. Першою це робить зозуля, бо вона є ключниця вирію, «у неї ключ від тієї країни». Згідно з народним повір'ям, вирій – це дивне, тепле місце десь далеко біля моря. Десь у цю пору починають ховатися на зимову сплячку й змії. За народним повір'ям, різні гади теж повзуть до вирію. Вони добираються туди лише повзучи по деревах. Але не всі змії туди дістаються, ті з них, які кого-небудь покусали, отримують покарання – вони залишаються тут мерзнути в холодні осінні дні.


Покрова Пресвятої Богородиці – велике Богородичне свято відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті. Імперія в цей час вела війну із сарацинами. Константинополю загрожувала небезпека. І, здавалося, становище його захисників уже безнадійне, якби не сталося диво. Вранці 14 жовтня 910 року святий подвижник Андрій Юродивий, що молився всю ніч у храмі, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Матір Божа молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним християн, що молилися тоді у храмі. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів. В Україні Покрова дуже популярна. Із нею пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, приказок, прислів'їв. Це свято було одним із найголовніших у запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.


День Святого Михайла – велике православне свято, яке припадає на 21 листопада. Архістратига Михайла здавна називають ангелом-охоронцем усіх християн, а українці вважають його покровителем своєї столиці. Сучасний герб міста, як і стародавній, оздоблений образом архістратига з мечем. За легендою, архангел Михаїл з’явився князю Михайлу-Святополку ІІ Ізяславичу під час бою з половцями у вигляді крилатого птаха в рицарському обладунку. На честь перемоги в боротьбі над половцями князь побудував Михайлівський Золотоверхий собор. Зазвичай на Михайла випадає перший сніг, і в народі з цього приводу кажуть: «Михайло приїхав на білому коні». Окрім того, 21 листопада – на Михайла – закінчується час справляти весілля.


Свято Миколая – це день вшанування пам'яті святого в християн. Відзначають свято 19 грудня – у день його смерті. Святий Миколай – один із найбільш шанованих слов’янами святих. Хто тільки не брав собі в покровителі Миколая Чудотворця: і мореплавці-мандрівники, і кораблебудівники, і селяни (Миколай вважається опікуном худоби), і сироти, а загалом – кожна віруюча людина. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня святий Миколай сходить із небес до українських дітей, звідки він бачить і знає, як поводяться вони цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від святого. І лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитися до наступного року.


від свята до свята Редакція освітянських видань. м. Київ.

2012 р.

WWW.OSVITA.BIZ

Підготувала Галина Давидова. Оформлення Олекса��дра Мадяра


7_%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B