Issuu on Google+

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Копія

:

Приймальна комісія Національного технічного університету України «КПІ» Петренко Петро Петрович 01001, м.Київ, вул.Головна, 1, кв.1 тел. 211 22 33

Скаржник

:

В особі представника

:

Іваненко Іван Іванович 01054, м. Київ, вул. Центральна, 2, офіс 2 тел. 555 00 55

Суб’єкт оскарження

:

Національний технічний університет України "КПІ" 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37 тел. 236 79 89

СКАРГА ПРО ВИЗНАННЯ НЕЗАКОННОЮ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ПРИЙМАЛЬНОЇ КОМІСІЇ ЩОДО НЕСВОЄЧАСНОГО ОПРИЛЮДНЕННЯ РЕЙТИНГОВОГО СПИСКУ ВСТУПНИКІВ І. Фактичні обставини Скаржник, Петренко Петро Петрович, виявив намір реалізувати своє право на освіту та вступити до вищого навчального закладу. У зв’язку з цим ___ липня 2011 року Скаржник звернувся до приймальної комісії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі – НТУУ «КПІ») із заявою про прийом документів для участі у конкурсі для вступу на очну форму навчання за напрямом підготовки «правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. До заяви Скаржником було додано необхідні для вступу документи. Приймальна комісія, розглянувши документи Петренка Петра Петровича, прийняла рішення про допуск його до участі в конкурсному відборі для вступу на навчання до вищого навчального закладу із загальною сумою балів 764.8. 01 серпня 2011 року Петренко Петро Петрович намагався дізнатись свій порядковий номер у рейтинговому списку вступників та чи рекомендований він приймальною комісією НТУУ «КПІ» до зарахування на очну форму навчання за напрямом підготовки «правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Проте ні на інформаційному стенді приймальної комісії НТУУ «КПІ», ні на веб-сайті зазначеного вищого навчального закладу не було розміщено рейтингового списку вступників. Скаржник вважає, що така бездіяльність приймальної комісії НТУУ «КПІ» щодо несвоєчасного оприлюднення рейтингового списку вступників є незаконною та порушує право Скаржника на освіту, гарантоване Конституцією, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. ІІ. Правове обґрунтування вимог Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту. Цією статтею також закріплено, що держава, зокрема, забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти 1


в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. На розвиток даного положення статею 4 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Гарантуючи право на освіту, Закон України «Про освіту» визначає основні принципи освіти в Україні, одним із яких є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України України від 04 березня 2004 року (справа про доступність і безоплатність освіти), доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання. Отже, доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право. Зміст наведених правових норм свідчить, що держава в особі її уповноважених органів зобов’язана забезпечити дотримання права на освіту. Стаття 18 Закону України «Про вищу освіту», закріплюючи повноваження Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в галузі освіти (далі – МОН України), визначає зокрема повноваження щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі вищої освіти і здійснення контролю за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування. Крім цього, зазначеною статтею передбачено, що до компетенції МОН України відноситься затвердження умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів. На виконання даного положення наказом МОН України № 961 від 19.10.2010 року затверджено Умови прийому до вищих навчальних закладів України (далі – Умови прийому до ВНЗ). Згідно з пунктом 1.2. Умов прийому до ВНЗ ці Умови є обов'язковими для вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування. Отже, приймальна комісія НТУУ «КПІ», вирішуючи питання, пов'язані з прийомом до вищого навчального закладу, повинна керуватись Конституцією, законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Умовами прийому до ВНЗ та Правилами прийому до НТУУ «КПІ» у 2011 році. Пунктом 2.1 Умов прийому до ВНЗ України визначено, що організацію прийому вступників до вищого навчального закладу здійснює приймальна комісія, склад якої затверджується наказом керівника вищого навчального закладу, який є її головою. Рішення приймальної комісії повинні оприлюднюватися на інформаційних стендах приймальної комісії і на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу, як правило, в день прийняття, але не пізніше дня, наступного після прийняття.

2


Приймальна комісія, як закріплено пунктом 16.1. Умов прийому до ВНЗ України, на підставі рейтингового списку вступників приймає рішення щодо рекомендації до зарахування на навчання на місця державного замовлення вступників, які перебувають на вищих позиціях рейтингового списку. При цьому приймальна комісія вищих навчального закладу повинна керуватись пунктом 5.7 Умов прийому до ВНЗ України, яким закріплено, що рейтинговий список вступників, які вступають на основі базової та повної загальної середньої освіти, із зазначенням рекомендованих до зарахування, оприлюднюється 1 серпня. Крім цього, згідно з пунктом 15.5 Умов прийому до ВНЗ України рейтингові списки вступників оприлюднюються шляхом розміщення на інформаційних стендах приймальної комісії та веб-сайтах вищих навчальних закладів із зазначенням категорій списку. Таким чином, системний аналіз зазначених вище положень Конституції України, законів, рішення Конституційного Суду України та Умов прийому до ВНЗ дають підстави стверджувати, що бездіяльність приймальної комісії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» є незаконною і такою, що порушує право Скаржника на освіту. Частина 1 статті 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, частина 1 статті 9 Конституції визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» 17 липня 1997 року встановив, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі – Європейський Суд) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Після прийняття Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Держава Україна взяла на себе позитивні зобов’язання щодо гарантій та захисту конвенційних прав, свобод та інтересів, у тому числі – права на освіту, яке захищене статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Зазначене положення Конвенції передбачає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Відтак перше речення статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції гарантує передовсім право доступу до освітніх закладів, які існують на даний момент. Отже, на думку Суду, викладеній у рішенні в справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10 листопада 2005 року, «на будь-який вищий навчальний заклад, який існує у відповідний час, поширюються гарантії першого речення статті 2 Першого протоколу, оскільки право доступу до таких закладів є невід'ємною частиною права, проголошеного в цьому положенні». Крім цього, у рішенні в справі «Мюрсел Ерен проти Туреччини» від 07 лютого 2006 року Європейський Суд наголосив, що право на освіту, гарантоване першим реченням статті 2 Першого протоколу до Конвенції, "по своїй суті вимагає регулювання з боку держави, 3


регулювання, яке може змінюватись у часі і просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та індивідів. Абсолютно очевидно, що таке регулювання ніколи не повинно спотворювати суть права на освіту чи суперечити іншим правам, проголошеним у Конвенції". Отже, позиція Європейського Суду полягає у тому, що кожна держава-член Ради Європи повинна гарантувати особам, що перебувають в межах її юрисдикції право користуватися такими можливостями освіти, які існують на даний момент. Це означає, що держава не може втручатися у здійснення особою її права на освіту -,наприклад, перешкоджаючи їй у використанні існуючих у державі можливостей отримати освіту. ІII. Вимоги Беручи до уваги положення статей 8, 9, 53 Конституції України, статті 6 Закону України «Про освіту», статей 4, 18, 44 Закону України «Про вищу освіту», статті 13 та статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ПРОШУ: 1. Визнати незаконною бездіяльність приймальної комісії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» щодо несвоєчасного оприлюднення рейтингового списку вступників. 2. Зобов’язати приймальну комісію Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» негайно розмістити на інформаційному стенді приймальної комісії та веб-сайті НТУУ «КПІ» рейтинговий список вступників на очну форму навчання за напрямом підготовки «правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. ІV. Додатки 1. Копія довіреності представника Скаржника. 2. Сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти. 3. Документ про повну загальну середню освіту.

«_____» ___________2011 року

_________________________ (Іваненко І.І., представник за довіреністю)

4


Несвоєчасне оприлюднення рейтингового списку