Page 1

«Бог з великої Своєї милості відродив нас до Живої Надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

ЖИВА НАДІЯ

Cерпень - жовтень 2012 р.

Безкоштовна християнська газета

Д

орогі читачі, ви тримаєте черговий випуск газети «Жива надія». Редакція газети отримує багато листів (саме завдяки цим листам формуються сторінки газети). Надходять листи й такого змісту (уривок з листа Оксани Гудзь, с. Буглів, Тернопільщина): «Я – християнка і мені боляче дивитися на людей, котрі не вірять Ісусу Христу та Божому Слову – Євангелії. Життя людей на цій землі таке непевне й коротке... Через наше село (певно вже років з десять) курсувала маршрутка «ТернопільБуглiв», її власники – батько й син. Я чітко пам’ятаю усмішку приємного молодого чоловіка Андрія, він одного погожого ранку виїхав на маршрут. Ні, він не потрапив того дня в аварію, а благополучно повернувся додому. Став мити автомобіль, і раптом закінчилася вода в криниці. Його друг порадив з’ясувати причину. Він часто чистив криниці, тому опустився вниз, але на поклик Андрія не відгукнувся. Допоки викликали відповідну службу допомоги, не розуміючи причини, що сталося, Андрій також опустився на дно… Їх потім витягали вдвох, непритомних. На дні криниці з невідомих причин почав виділятися отруйний газ, яким задихнулися чоловіки. Андрій по дорозі в лікарню помер. До сьогодні багато односельців задають запитання: чому так несподівано, у розквіті сил, обірвалося життя 30-річного чоловіка…». Скільки інших трагічних випадків відбувається щоденно! Але чи беремо ми з цього уроки для себе? 26-річний чоловік поїхав маршруткою по справах, сталася аварія, в якій ця молода людина загинула, залишивши дружину з немовлям, яке народилося за два дні до трагедії. Чи хто думав, що саме тоді обірветься його життя? Ні. Нещодавні трагічні події на Кубані також спонукують до серйозних роздумів. Люди мирно спали і ніхто й гадки не мав, що це його останні години земного життя. Пішов сильний дощ, і десятки людей захлинулися в брудному потоці води, що високою хвилею раптово

накотився з пагорбів на будинки. Якось не прийнято в народі говорити про смерть. Всі, без виключення, простують до цієї межі, яка називається «смерть», але всі живуть так, мовби цього ніколи не буде, намагаються про це не говорити й не думати. Лише старші люди відкладають кошти (як вони кажуть) «на смерть». Але ми бачимо сьогодні, що багато людей (чи не більше молодих) закінчують своє життя трагічно. Справді, ніхто не знає, скільки ще сердечних ударів йому відміряно Богом у цьому швидкоплинному житті. Це життя порівняно з парою, що зранку з’являється над землею, а коли зійде сонце, вмить зникає: «… ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!...» (Як. 4:14). Чи не тому в Євангелії ніде не написано про «завтра». «Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь

покаятися!» (Дії, 17:30). «Бо каже (Господь – ред.): Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Кор. 6:2). Не варто стверджувати, що життя – це фатум, тобто: що буде, те й буде, коли має статися, тоді й станеться. Це – неправда. Не варто бути бездіяльним і нічого не робити для того, щоб налагодити свої стосунки з Богом, або жити, як мертва риба, що без спротиву пливе по течії світського життя. Бог бажає, щоб усі люди прийшли до покаяння і спасіння, щоб ніхто не загинув. Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петр. 3:9). Кожній людині особисто потрібно

№3 (68)

щиро покаятися в своїх гріхах перед Богом в ім’я Господа й Спасителя Ісуса Христа. Зробити все так, як заповідав Ісус Христос та апостоли в Євангелії. Не допоможе, що хтось скаже, що він не вбив, не вкрав тощо. Чи хтось аргументом захисту свого способу життя ставить те, що він інколи ходить до церкви. Церква чи релігія не порятує. Рятує особисте каяття, навернення до Господа Ісуса Христа! Пригадую недавній випадок: цілий автобус паломників з Росії прямував до Почаївського монастиря. Здавалося, мотивація поїздки богоугодна, але чомусь стається раптова аварія і 14 осіб в лічені хвилини (а хто й миттєво) закінчили своє земне життя. Не варто задавати запитання: чому? Або ще гірше: докоряти Богові (як багато людей намагаються це робити). А варто задати самому собі запитання: чи я особисто покаявся і примирився з Богом? В чиєму я таборі, на чиєму боці? Супротивників Богові чи слухняних волі Ісуса Христа? З погляду вічності ніхто не обмине цього питання і ніхто в натовпі не сховається. Дехто каже: «Якось воно буде…». Так, все життя, як дорогоцінний дар від Бога, може пройти якось (зазвичай по вині власника життя), а в вічності на «якось» не вийде. Кожен постане перед вічним Словом Бога. Христос промовляє до кожного жителя планети Земля: «Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Ін.12:46-48). Милість нині від Бога кожній людині: кожен (по вірі в Христа та Боже Слово) може надбати в Христі Ісусі Друга, Спасителя, вічне життя з воскреслим Ісусом у блаженному Небесному Царстві. Дорогий читачу, на чиєму ти боці? Чи ти примирився з Богом? Якщо ні, то для тебе залишається час «нині».

ТИ ПОТРІБНИЙ ІСУСУ ХРИСТУ!

«Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19-20).

Я

к часто доводиться чути про те, що Богу до мене немає справи, Бог мене не чує, не любить, не відповідає і так далі в цьому дусі. Чи це так насправді? Скажу відразу, що Богу є до кожного з нас важлива справа – ми потрібні Йому! Часто проповідники наголошують, що Бог без нас обійдеться, тобто: не ми, а Бог потрібен нам. Це – правда, але й правда інше: ми також потрібні Ісусу! Далі я послідовно спробую довести це твердження. Пригадую свій особистий досвід богошукання. Я думав: ну як Бог може мене почути серед безлічі мільйонів інших людей? Я не розумів, що Бог Духом Святим охоплює ввесь Всесвіт, усю Землю і кожну людину зокрема (індивідуально). Він може чути кожного і спілкуватися з кожним, начебто якби було тільки двоє на землі: я і Бог (або: ти і Бог). Це важко зрозуміти (чи не тому ап. Павло назвав любов Христа такою, яка перевищує розуміння – Єф. 3:19), але це так. Мені особисто Бог дав індивідуальне переживання цього. Він мовби промовив до мене: «Ти переживав, чи почую Я тебе? Я не просто чую, Я тут – Я з тобою!» Я пережив такий дотик Духа Святого (я назвав це ласкою внутрішньої Божої любові в мені), що всі мої сумніви швидко розвіялися. В наступні дні я лише подумки промовляв: «Ісусе!», як мене вмить огортала тепла хвиля внутрішньої Божої ласки. Приведу інший приклад з життя кожного з нас. Кожен з нас робив хоча б один раз у своєму житті покупки. І якщо ми купуємо щось, за що платимо великі гроші, можна з упевненістю припустити, що ця річ нам дуже потрібна. Коли купуєш дорогу річ (яку можливо багато років мріяв придбати), то в перші дні тільки пил здмухуєш з неї, боячись доторкнутися. Чи не так буває з нами, дорогі друзі? А тепер проведемо з цього прикладу паралель наших відносин з Богом. Ісус Христос нас у буквальному смислі купив,

заплативши за нас великою ціною – Своєю дорогоцінною Кров’ю. У світі немає більшої ціни! Ніщо не зрівняється з ціною крові Христа – ніяке золото, ніякі багатства світу цього. За тебе заплатив Христос велику ціну! А тепер ти говориш, що Богу до тебе немає діла? У такім твердженні немає абсолютно ніякої логіки. Раз Христос мене купив дорогою ціною, значить я Йому потрібний! Можливо ти не просив Його про це, але раз Христос тебе купив, значить ти маєш значну цінність в Його очах! Давайте серйозно подумаємо про це. Пригадую, як раніше (у хвилини сумнівів) я відкривав Біблію і читав: «А тепер отак каже Господь, що створив тебе... Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти! …ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав…» (Іс. 43:1-5). Упевнений, що ці слова стали суттєвим духовним підкріпленням не тільки для мене. Ісус Христос не просто заплатив і в такий спосіб купив нас для Себе, Він тепер – Заступник за нас перед Отцем Небесним: «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. Хто нас розлучить від любові Христової?» (Рим. 8:31-35). Отже, за нас просить Ісус Христос, як первосвященик і також заступається й допомагає в немочах наших Дух Святий (Рим. 8:26-27). Бог підкріплює нас у наших немочах, труднощах, болях, скорботі. Більш того, написано, що Ісус Христос співчуває нам у наших немочах (Євр. 4:15). Український переклад Деркача це місце подає так: «Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших…». Тобто Ісус Христос разом з нами страждає у наших стражданнях, мовби це не наші страждання, а Його. Чи це не доказ Божої любові? Чи це не підкріплює нас в тім, що ми потрібні і важливі для

Христа? Звичайно, кожна людина вільна сама вибирати, як їй завгодно, як їй відноситися до віри в Бога, як налагоджувати особисті відносини з Ісусом Христом. Це ще раз підкреслює особливу Божу любов до нас: настільки ми дорогоцінні в очах Бога, що Він цінує нашу індивідуальність, дбайливо й ненав’язливо обходиться з нами, лише лагідно пропонує Свою волю (хоч має повне законне право на нас!). Образно кажучи: пил з нас здмухує, аби ненароком не зашкодити нашому самолюбству. Напевно не варто так відноситися до Творця, Пастиря й Опікуна душі нашої: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петр. 5:7). «Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ!» (1 Петр. 2:25). Так що варто цілком довіритися Господу! Хто краще зможе подбати про нас, як не наш Творець? Ніхто інший нас так не любить (і не полюбить) і не дасть нам благо. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19-20). Усвідомлення того, що не тільки Бог потрібний нам, але й ми потрібні Христу, допоможе нам більш відповідально ставитися до наших взаємин з Господом, бо за нас заплачена така висока ціна – ціна Святої Крові Христа. Як я можу підвести свого Господа?! Я вже собі не належу, і вже не я живу, а Христос у мені. Нехай Бог благословить кожного читача на це: служити Богу щодня й одержувати з Божою допомогою перемоги. Ми не боржники плоті, гріху, дияволу – ми цілком належимо Господу Ісусу Христу, ми – Його власність, а Свою власність Господь цінує. Він готує й шліфує нас для блаженної вічності. Я вірю, що це тільки початок, це лише мить, а попереду справжнє, вічне, нескінченне. Христос купив нас для Себе, для блаженної вічності, щоб разом з нами творити й у вічності. Геннадій Андросов.


«ЖИВА НАДIЯ» “Бог покликав мене на дорогу спасіння!” Я 2

СЕРПЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2012 р., №3

СВІДЧЕННЯ. Олексій Кащенко, служитель церкви, смт Нові Санжари, тел. 097-940-55-49; 095-167-78-52.

народився у звичайній селянській сім’ї, мій батько працював колгоспним водієм, мати займалася домашнім господарством, я і моя сестра ходили до школи. На перший погляд у нас була нормальна сім’я, але були в нашому житті моменти, про які боляче згадувати. Коли мій батько приходив з роботи п’яним, то всім нам ставало непереливки. Нажаль, багато сімей (особливо в сільській місцевості) живуть саме таким чином. Виростаючи, я говорив собі, що ніколи не буду вживати спиртних напоїв, бо бачив, який біль вони приносять близьким людям. Але проходив час і згодом я сам почав палити та вживати спиртні напої. Я заспокоював своє сумління, що зможу в будьякий час це лишити. Так сьогодні сатана обманює людей (особливо молодих). Ворог нашіптує молодим людям, щоб вони брали від життя все, що тільки зажадають, не відмовляли собі ні в чому. Сатана не говорить про тяжкі наслідки вживання алкоголю, наркотику, а навпаки каже, що в цьому немає нічого страшного і можна покинути в будь-який час. Та, нажаль, коли людина вже б і хотіла покинути, то стає пізно, бо вона вже потрапила в залежність. Так і я, коли зрозумів, що всі ці погані звички руйнують моє життя, то вже звільнитися самотужки від них не міг. На той час моя мати та менша сестра почали відвідувати євангельську церкву, вони й мене запрошували, але я не хотів йти, бо не мав бажання змінювати свій спосіб життя. Так, я хотів звільнитися від шкідливих звичок, але змінювати своє життя не збирався. У мене було багато приятелів, які також говорили, що церква не для мене, туди ходять тільки бабусі. Мій батько був не проти того, що мати та сестра ходили в зібрання та мені він говорив,

ВИХІД Є!

«Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя» (Новий Завіт, 1 Ів. 5:13). Вічне життя… Як багато сьогодні людей живуть, не замислюючись над змістом свого життя. Часто живуть за філософією: «Будемо їсти та пити, бо ми взавтра помремо!...» (1Кор.15:32) Тобто: будемо брати від життя все, що можливо, не беручи до уваги, що на цей рахунок радить робити божественний Учитель Ісус Христос та Його вічне Слово (Євангелія). Люди не вірять, що за межею фізичної смерті вічна і безсмертна душа людини постає перед Бога. Або навіть якщо й вірять, але не сприймають до уваги вічне Слово Боже, як вказівник і путівник на шляху до вічного життя. Мертва риба плине за течією, а жива – проти, так, на превеликий жаль, пливуть за течією життя мільйони людей сучасного світу. Але, дякуючи Богу, є й ті, хто нарешті спам’яталася, зупинилися на шляху невірства і повернулися до вічного Бога та Божого Слова. Я давно знайома з Володимиром Дудником, жителем селища Семенівки, що на Полтавщині, тому невипадково обрала саме його. Сподіваюся, що його свідчення стане уроком на спасіння читачам. Валентина Вовк, журналіст, смт Семенівка, Полтавщина.

Я

народився в 1955 р., у звичайній селянській родині. Я зростав неслухняним, невгамовним хлопцем, не маючи бажання ані добре вчитися в школі, ані займатися чимось корисним і цікавим. Тоді зі школи не виганяли, і давали можливість закінчити училище, так і я здобув професію будівельника. Служив у армії. Працював на будові. Я був молодим і мені хотілося спробувати всіх принад світського життя. Я міркував, що треба взяти від життя все, що можливо. Я не замислювався про наслідки гріховного життя, як врешті сьогодні не замислюється про це сучасна молодь. Але гріховні пристрасті не задовольняють бажання душі, на деякий час мовби задоволення, але приходить спустошення… Диявол – майстер своєї справи, він підкладає юним душам все нові тілесні задоволення, аби тільки навіки згубити їхні душі. Якщо раніше були сигарети і алкоголь, то молодь цим вже не задовольнялася і перейшла на наркотики. Так і я потрапив на цей диявольський гачок. Але диявол просто

доки я молодий, щоб брав від життя стільки, скільки зможу, а до церкви потім встигну піти. Але в життя нашої сім’ї прийшла біда: мій тато захворів на рак легенів. Коли ми про це дізналися, робити щось було запізно, хвороба швидко прогресувала. Лікарі сказали, що йому лишилось жити два-три місяці, вони виписали його додому помирати. Тоді я вперше пішов до церкви, щоб звернутися до Бога… Я й раніше бував у церкві, але в ролі стороннього спостерігача. А в той вечір я прилюдно впав на коліна, каючись перед Богом у своїх гріхах, розповідаючи Йому свою проблему з татом. Я чув багато свідчень людей, які мали невиліковні хвороби, але після того, як вони покаялися в своїх гріхах перед всемогутнім Богом, Він їх оздоровляв. Такий крок у своєму житті я зробив для того, щоб хоч якимсь чином допомогти своєму батькові, бо розумів, що, крім Бога, йому ніхто не допоможе. На всіх богослужіннях, де тільки бував, я завжди просив церкву помолитися за оздоровлення мого тата. Фізично тато не став здоровим, але після семи місяців молитви сталося інше чудо: Бог вилікував батька від хвороби, яка називається гріхом. Тато перед своїм Творцем визнав усі свої провини і попросив прощення за все те, що робив злого. Ще через місяць він відійшов з цієї землі, але уже примирившись з Богом. У Біблії про таких людей написано так: «І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки» (Євангелія від Івана, 10:28). Найголовніше в цьому житті для кожної людини: мати, зберігати й примножувати мир з Богом! Відтоді пройшло уже сім років, я й досі дякую Богу за те, що Він покликав мене на дорогу спасіння. Господь дав мені чудову дружину та трьох діточок. Дружина завжди мене

так наркотик не дає, він взамін забирає все: здоров’я, розум – життя. Так само вимагає багато грошей. Наркотичну сировину я став виготовляти в себе вдома. Милосердний Господь зупиняв мене на цьому згубному шляху: і в 1986 р. мене засудили на шість років позбавлення волі. Але наркотик вміє чекати: після звільнення я знову взявся за старе. Більше того сатана підказав мені інший план: з подільниками я став викрадати ліки, що містять наркотичну речовину. Але милосердний Бог не допустив, щоб я цілком занурився в безодню погибелі, мене арештували і осудили на чотири роки колонії суворого режиму. Після тривалого перебування в одиночній камері, я вовком завив. І саме там, в повній ізоляції від усіх, я вперше замислився про Бога. Я подумав: як же це так я дійшов до такого пропащого життя? Всі прожиті роки постали переді мною, навіщо я жив? Я думав: невже для мене немає жодного виходу? Де шукати вихід: я не знав. Бог бачив мій відчай і мене випустили з одиночної камери. І я зустрів в’язня з книгою в руках. Та книга назвалася Біблія. Якщо сказати, що я випадково підійшов до нього: це не буде правдою, тепер я розумію, що мене до нього побудив підійти Сам Бог. Дух Святий мовби говорив мені: ось твій вихід! І я почув від того чоловіка вістку про живого Бога, Господа Ісуса Христа, Який сильний зцілити людину від будь-якої гріховної залежності і хвороби. Той в’язень мені пояснив, що мені потрібно покаятися в гріхах, стати уважно читати Євангелію і це стане моїм кроком до звільнення – мого нового життя. Є ще один оманливий гачок, на якому сатана тримає багатьох: сором. Парадоксально: робити гріх (красти, впиватися, вживати наркотики, блудити, матюкатися) не соромно, а прийти до Бога – чомусь соромно. Одного разу той віруючий в’язень при всіх звернувся до мене: «Володю, ходімо на зібрання, тебе вже всі чекають…». В колонії була окрема кімната, де збиралися віруючі і звершували богослужіння. Мені кров аж у скронях застукала від тих слів. Я ладен був провалитися крізь землю… Але то було перше випробування моєї віри. Христос сказав: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Мрк. 8:38). Дух Святий допоміг мені перебороти підступний сором і страх, і я зайшов до кімнати, де відбувалося богослужіння. І там мою душу огорнула така внутрішня любов і тепло, яких я не

підтримує. Це те, чого я не міг знайти в цьому світі, тому що цей світ занапащений гріхом та всякою нечистотою, міцну та щасливу сім’ю може збудувати тільки Господь. Справжнє щастя дає тільки Бог і щаслива та людина, яка приймає Ісуса Христа до свого серця, щоб Він став господарем її життя. У мене й моєї дружини з’явилось велике бажання розказати людям (які ще живуть у гріхах та невірстві) про те, що є вихід з їхніх проблем і цей вихід – Ісус Христос. Він постраждав за нас на Голгофському хресті! Саме тому наша сім’я переїхала до Нових Санжар, щоб трудитися для Бога на місіонерській Божій Ниві, бо ми обіцяли усім своїм життям служити Господу Ісусу Христу!

знав раніше у світі. І я мимоволі подумав, що залишуся тут назавжди. Я подумав, що Бог справді реальний, якщо такі явні зміни проходять в моїй душі. Мені стало на душі спокійно і радісно. Я з рясними сльозами каявся у всіх своїх гріхах, потім я просив пробачення за всіх, кого я образив і задав шкоди. Потім я прийняв по Слову Ісуса Христа святе водне хрещення. Усі чотири роки я постійно відвідував церковні служіння в колонії. До нас в колонію приїздили з волі духовні служителі, тоді для мене були особливо приємні години духовної наснаги. Багато хто, звільнившись з колонії, не витримує випробування волею і залишає віру в Бога. Але, якщо це справжнє, в серці, то як можна залишити Бога? Я вийшов за браму, мене зустріли віруючі, які принесли мені теплий одяг, взуття, їжу. Бог таким чином турбувався за мене. Вдома я фактично не знайшов дома: батьківська хата була вщент зруйнована. Але я не впав у відчай, бо вже мав в серці віру в Бога і вірив, що Бог потурбується за мене. З Божою допомогою я полагодив хату, знайшов роботу, відвідував богослужіння церкви в м. Комсомольськ (потім став членом місцевої церкви в Семенівці). Дивлячись на цей час, я дивуюся: як я міг все встигати робити? Чи не Бог мене так рясно благословляв? Мої колишні знайомі одразу побачили зміни в моєму житті. Написано, що ми, як місто, що стоїть на горі, його неможливо сховати (Мт.5:14). Одного разу я зустрів свою вчительку, то вона розчулено говорила, що в школі я не слухав ні доброго, ні суворого слова, а тепер вона не може мною нарадуватися. Старенька вчителька обняла мене і плакала від радості… Я хочу приносити добрі плоди для Божої слави, щоб інші люди не тільки

чули мою проповідь, але й бачили добрі плоди мого нового життя, моєї віри. Саме в цьому смисл істинної проповіді Євангелії! Щоб мої слова не розходилися з ділом. Я також вдячний Богові, що можу славити Бога співом, акомпануючи на гітарі (раніше я не мав такої здібності). Я люблю повторювати слова Ісуса Христа: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28-30). Я в своєму житті в цьому пересвідчився, тому раджу й іншим спробувати, Який добрий і милосердний Господь. Бог вибавив мене не тільки від згубного наркотику, інших гріховних пристрастей, але дав життя вічне, і наповнив його новим смислом, життям, яке приносить мені справжнє задоволення. А ще мене радує те, що я можу послужити іншим людям, саме в цьому вбачаю смисл свого щоденного життя.

Володимир ДУДНИК, вул. Чапаєва, 6, смт Семенівка, Полтавська обл., 38200.

БІБЛІЯ – ВІЧНА й ЖИВА КНИГА! Професор-біолог, тримаючи в руці маленьке зернятко, говорив студентам: «Це насіння досконало нами вивчено, склад його з’ясовано й властивості його нам добре відомі. Але якщо його відтворити штучно, паростка воно не дасть. Елементи, його складові, просто розчиняться в ґрунті, і цим все закінчиться. Якщо ж опустити в землю дане насіння, воно не розчиниться, як штучне, не змішається з ґрунтом і безслідно не зникне. Воно дасть паросток, стебло, квітку й плід. Причина тут одна: у цьому насінні присутній науково не визначений принцип життя, який міг бути вкладений в нього тільки Творцем!» Пояснення професора про зернятко вірне й щодо Біблії. Ззовні вона схожа на будьяку іншу книгу, але лише в ній одній прихована нез’ясовно чудова і могутня сила, що викликає в житті людей благотворні наслідки. Жоден інший літературний твір у світі, хоч би як правдиво та геніально він був написаний, нічого подібного не робить. Біблія ж, куди б вона не потрапляла, усюди несе з собою життєдайну силу, здатну змінити, перетворити людські характери, давати сили слабким, мужність – пригнобленим і надію – вмираючим; Біблія робить п’яницю непитущим і люблячим батьком, звільняє наркомана від страшної залежності.


«ХРИСТИЯНСЬКА СIМ’Я»

СЕРПЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2012 р., №3 ВІД РЕДАКЦІЇ: 1). Редакція отримує багато листів з місць позбавлення волі. Кожен такий лист може бути опублікований в газеті за умови, якщо в’язень напише щирого листа про себе, про своє богошукання, покаяння, свідчення про те, як він пізнав Бога. Без цього, листи з переліком речей, продуктів тощо друкуватися не будуть. 2). Шановні дописувачі, для прискорення отримання відповіді, не забувайте в листі (разом з вашою адресою) вказувати номер моб. тел. 3). Якщо ви не бажаєте, щоб була опублікована ваша адреса, обов’язково вкажіть на це. 4). Листи про пошук супутника життя будуть друкуватися від людей, котрі є членами конкретної церкви, і мають дозвіл від служителів на шлюб. 5). В рубриці «Християнська сім’я» друкуються листи різноманітного змісту, і не тільки від членів церкви, аби лист був написаний від щирого серця. Тому присилайте ваші прохання, побажання, критичні зауваження, духовні роздуми, статті, авторські вірші. 6). Редакція залишає за собою право вибору листів для друку і коректури листів для публікації,

значно скорочуючи їх зміст.

1. Я пишу по адресу, взятому из книги свидетельств «Промінь надії» за 2001 р. Я верю, что вы есть и ответите мне. Мне 47 л. У меня и моей дочери Кристины совсем мало времени, чтобы выжить. Мы не можем прорвать блокаду сил тьмы в нашей жизни. Здесь никто нам не смог помочь. Прошу поддержать нас в молитве или как-то иначе помочь. Дело в том, что причина наших страданий – колдовство на смерть. Троценко В., вул. Кутузова, 10, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500. 2. Народилася я і зростала на квітучій Полтавщині, в селі Дібрівка. В дитинстві бачила велич нашого всемогутнього Творця в чудовій природі, в якій потопало село і околиці. Йдучи стежечкою повз житнє поле, я чула, як підпадьомкує перепілка, а високо в чистому блакитному небі лунав веселий спів жайворонка. Далі було безкрає поле золотої пшениці, в якій синіли волошки, сокирки та запашний рожевий горошок. Далі

був великий лан конюшини, над яким кружляли бджоли-трудівниці. Моє серце раділо сонечку, вітрові, прохолодній росі. Дивлячись на теперішні села, поля, хочеться плакати: зруйновані хати, бур’яни на городах і полях, всюди безладдя. Де ж ті добрі і працьовиті руки, де чуйні серця, де подяка нашому Господу? Адже Бог не змінився, Він учора і сьогодні, і навіки Той Самий. Бог благословить наш край, якщо народ повернеться до Свого Творця. Галина Черняк, вул. Замкова, 9, с. Заворичі, Броварський р-н, Київська обл., 07424.

3. Ми часто промовляємо слова, не задумуючись над їх значенням. А Ісус у притчі про сіяча каже: «Сіяч Слово сіє». Ми сіємо і не думаємо, що сіємо. Кожне слово має значення. Якщо ми посіяли прокльони, нарікання, образи, то ми ж (чи наші діти) будемо жати плоди, які проростуть з цих слів, посіяних нами. Ми насіяли достатньо поганих слів, а потім дивуємося, чому з нами трапляються ті чи інші неприємності (мовби ж нічого поганого не робили). А це результат

слів, посіяних нами. Єдиний шлях, щоб вибавитися від того, щоб не сіяти злі слова, більше спілкуватися в молитві з Господом Ісусом Христом, регулярно (щодня) читати Біблію, відвідувати богослужіння християн, сповідуватися. Оксана Паплик, Львівщина.

4. Я приняла верою Христа в 90-х годах. Много милостей Господних видела в своей жизни. До сего дня Господь хранит и милует, ведёт Своей Святой рукой меня. Мне 58 л. Член баптисткой церкви. Крещена Духом Святым. Желаю познакомиться с искренним братом во Христе (церкви ХВЕ), не старшему 60 л. (не судимому и не разводному). Если брат подойдёт мне по духу, согласна на переезд. Только Божье благословение даёт прочный союз двух сердец в любом возрасте, поэтому я хочу, чтобы всё было согласно Заповедей Христа. С. Нина, тел. 099-92-82-066. г. Александрия, Кировоградщина. 5. Після пожару в нашій колонії в Сокалі всі мої речі згоріли. Мене перевели до Львова. Я залишився без

3

усього. Сиджу довічно. Я не прошу одягу, взуття, хоч і цього не стало, а прошу, ради Христа, надіслати необхідні речі для того, щоб я міг продовжувати вишивати. Мені для цього потрібні канва, кольорові нитки, маленькі ножиці, голки, набір п’ялець, схеми (малюнки) для вишивки, клей ПВА, лінійка. З братерською любов’ю до Вас, брат Руслан Леуш, ЛЕІ19, вул. Городоцька, 20, м. Львів, 79009. 6. Сразу замечу, что я не прошу ничего материального. Я – инвалид, имею столько болезней, что уже давно должен был умереть, но до сих пор по милости Божьей живу. Для чего? И сам не знаю. Мне 45 лет, своей семьи никогда не было, живу со старенькой мамой. Сейчас я не посещаю ни одну церковь, мама – тоже. К сожалению, у меня был горький опыт отношения с христианами. Я прошу одного: искренне помолитесь обо мне и моей маме Нине Ивановне. Я не указываю Богу, что Ему делать, просто прошу укрепить меня, сил маловато… Будьте благословенны. Валерий, г. Кривой Рог.

БЕЗ БОГА СТАТИ ЩАСЛИВИМ НЕМОЖЛИВО! Х СВІДЧЕННЯ, Даниїл Сорока, 22 р.

оч я народився в християнській сім’ї і змалку знав про Бога, але не молився до Нього, своїм життям був дуже далеко від Ісуса Христа. Я ходив до школи і зовсім не думав про Бога. Я послухав ворога людини – диявола і почав вести грішне життя: був у компаніях, які вели життя, далеке від християнського. Я думав, що зможу побудувати своє щасливе життя без Бога, і так знайду потіху для душі, буду успішним, щасливим. Я отримаю визнання людей, людську славу. І я все робив для цього, щоб стати відомим. Займався спортом, приймав участь у змаганнях. Отримував перемоги. Але як би я не розважався, яких би успіхів і визнання не досягав, всередині душі відчував неспокій, миру не було. Я сердився, злився, але Богові не хотів покорятися. Почав пробувати шукати задоволення в грішному способі життя: почав курити, пити, гуляти. Одного разу добряче напився, приїхав на автомобілі додому, лежав у своїй кімнаті і думав, що нічого страшного в цьому нема, що я напився. Навіть думав, що мені добре

від цього. Через двадцять хвилин приїхали поліцаї і сказали татові, що мій рідний брат Роман розбився на автомобілі на смерть, бо їхав п’яним. Ця звістка мене одразу витверезила. Я подумав, що на його місці міг бути я. Він молодий і його життя вже трагічно закінчилося. Невже це правда? Я не хотів цьому вірити, але це було правдою. Занадто гіркою для мене. Я довший час не міг прийти в себе після смерті брата. Був у депресії. Сидів у своїй кімнаті і нічого не робив. Мої очі були сухі, я не міг плакати, моє серце було, як камінь. Одного дня я почув, як в іншій кімнаті мама слухала пісню про блудного сина, який покинув батьківський дім і поїхав далеко від батьків, вів розгульне життя, але потім спам’ятався, повернувся до батька, який з радістю прийняв його в свої обійми. Я подумав, що це я – той блудний син… Щось сталося в моїй душі, по моєму обличчю потекли сльози, які я нікому не хотів показувати. Мама увійшла до моєї кімнати, мовби відчула, що зі мною діється… Потім я відкрив Біблію, яка була в моїй кімнаті, і яку я раніше не відкривав. Я прочитав Євангеліє від Матвія (5:4):

ЧИ МИ МАЄМО БОЖУ ЛЮБОВ? Нажаль, ми навіть не розуміємо до кінця, що це таке. Апостол Павло про любов сказав так: «Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним бубном! І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любові не маю, – то я ніщо. І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, – то жодної користі не матиму» (1Кор.13:1). Виявляється, що навіть маючи деякі чесноти, позитивні якості, але не маючи при цьому любові, і нам немає жодної користі від цього. Доброчесні якості людини без любові Божої не сприяють духовному зближенню з Богом. Розум, віра, честь, знання, привітність, відповідальність, справедливість – прекрасні якості, чи не так? Але ось у що вони перетворюються, якщо власник цих якостей не має Божої любові. — Розум без любові робить людину хитрою. — Влада без любові робить людину тираном. — Знання без любові робить людину непоступливою. — Правда без любові робить людину критиканом. — Багатство без любові робить людину жадібною. — Бідність без любові робить людину заздрісною. — Виховання без любові робить людину лукавою. — Обов’язок без любові робить людину дратівливою. — Привітність без любові робить людину лицемірною. — Справедливість без любові робить людину жорстокою. — Відповідальність без любові робить людину безцеремонною. — Честь без любові робить людину зарозумілою. — Віра без любові робить людину фанатиком.

«Блаженні ті, що засмучені, бо вони будуть потішені». Подумав, якщо я засмучений (а я таким себе справді відчував), то невже і я зможу отримати потіху? Я не вірив, але звернувся в молитві до Бога... Це були мої перші несміливі кроки віри до Ісуса Христа. Я зрозумів, що все моє (людська слава, гордість, досягнення) є сміттям, яке треба негайно викинути геть з моєї душі. Мені було соромно за свою колишню поведінку. Потім один приятель-християнин запросив мене на християнську молодіжну конференцію, і я охоче поїхав з ним, хоч раніше я б ніколи не погодився на це. Коли служитель церкви проповідував, я зрозумів, що мені треба щиро покаятися. Диявол хотів мене відвести від цього кроку, соромлячи мене, мовляв, що подумають про це мої приятелі? Але я на те вже не зважав, а побіг наперед каятися. І прийшло світло Боже в моє серце! Я також молився за свого брата Назара, щоб і він покаявся, я не хотів, щоб він пішов по шляху мого брата Романа. Потім мені подзвонила мама і сказала, що вдома Назар так само молився і покаявся… Тепер я отримав мир, спокій, радість,

потіху, задоволення. Усього цього мені цей світ не міг дати. Все, що я мав без Бога, було підробкою. Я народився в Америці, але мої батьки – українці, і тепер я приїхав до України, щоб своїм землякам розповісти, що є Той, Хто справді любить, Хто дає мир, радість, щастя… Це Ісус Христос. Skype: Daniel Soroka Cel.: 614-288-5065 E-mail: daniel_soroka@yahoo.com

ХТО ТАКІ МІСІОНЕРИ? ЩО Ж ЗНАЧИТЬ СЛОВО «ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ»? Працівників на євангельській (Божій) ниві часто називають місіонерами. Місіонери – це ті, хто на деякий час покинув свої домівки, батьківщину і поїхав в інше місто чи село виключно з однією ціллю: проповідувати Ісуса Христа, нести людям Добру Новину про спасіння. Такі люди намагаються ретельно виконувати Заповідь Божу, дану Ісусом Христом Своїм учням: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Євангелія від Марка, 16:15). Саме ця заповідь Божа і любов до людей в серцях місіонерів є «винуватицею» того, що по цілому світі проповідується вчення Ісуса Христа, а не якісь інші мотиви (як намагаються трактувати противники проповіді Євангелії). Християнські місіонери жертовно трудяться по цілому світі. В Україні також багато християнських місіонерів. Здебільшого це жителі України, які увірували в Ісуса Христа і відчули у своєму серці покликання трудитися для Бога на Господній ниві. В Україні є декілька учбових духовних закладів, шкіл, де такі християни проходять навчання (від декількох місяців до декількох років), а після отримання диплому їдуть на місію (тобто в певний населений пункт для того, щоб там проповідувати Євангелію). Історично склалося так, що саме на західній Україні (Рівненщині, Волині) найбільше християн, тому саме звідти найбільше направляється місіонерів для духовної праці в інші регіони України (особливо східні та північні області). Також саме християниукраїнці несуть духовну працю і в багатьох містах і селах Росії. Переважна більшість євангельських церков, що там

утворилися завдяки проповіді Євангелії, організовані саме вихідцями з західної України. *** Слово «євангелізація» походить від слова «Євангеліє». А Євангеліє (або Євангелія) – це слово прийшло до нас з грецької мови і українською мовою означає «Добра Новина про спасіння». Євангеліє ще називають Словом Божим. А євангелізація направлена на те, щоб донести Євангеліє (Слово Боже) людям. Першочергова ціль місіонерівєвангелістів, насамперед, полягає в тому, щоб люди спасалися від гріхів, забобонів, прокляття, невірства, невігластва, щоб прийняли благословення Господа Ісуса Христа у своє життя. Ціль християнмісіонерів: кликати людей до покаяння, до живої віри в Ісуса Христа, до святого життя, до Божого Слова, тобто Євангелії. Місіонери намагаються звіщати всю істину, всю Євангелію! А істина в Ісусі Христі! І кожній людині життєво необхідно прийняти Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Це – запорука спасіння і щасливого життя кожної людини.

СТИМУЛ для ПРАЦІ Якщо ми щось робимо для Бога, то лише тому, що за це буде нагорода на небесах? Як написано: «Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона...» (Євр. 10:35). Чи тому ми йдемо за Христом, бо Він має «глаголы вечной жизни»? (Ін. 6:68): «Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного!». Тобто іншого варіанту нема, свого роду: безвихідь. Якщо піти в інший

бік – погибель. Це все має свій сенс, і ап. Павло стверджує, що йому краще померти, аніж допустити, щоб хтось знівечив його нагороду (похвалу) (1 Кор. 9:15). Але чи це лише має бути на першому місці в житті та служінні християнина? Христос поставив на перше місце наступне: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Мт. 22:37-40, Мк. 12:30, Лк. 10:27). Ап. Павло зазначив, що у Христі найбільше значення (силу) має віра, яка діє любов’ю (Гал. 5:6). Висновок: Не страх перед вічними муками заставляє мене працювати, і не тому я роблю, що мені за це буде належна платня, а насамперед тому, що пізнав Божу Любов у своєму житті: як Христос милує, прощає, любить… Божа любов в мені, і вона спонукує мене діяти так чи інакше… Так само належний успіх (згідно волі Божої) на євангельській ниві буде лише тоді, коли стимулом до праці є любов до людей. Не зарплата, не спонсорська допомога, не честолюбство, а любов до ближнього! Не варто чекати, що у тебе з’явиться Божа любов до грішника і тоді ти підеш працювати, вже йди, якщо сам пережив цю Божу любов у своєму житті, а Бог дасть любов до ближнього і намножить її. Питання: Дорогий євангелісте, що спонукує тебе трудитися? Безвихідь чи любов?


4

ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ!

«ЖИВА НАДIЯ»

СЕРПЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2012 р., №3

відмова щоденно «просапувати» свої серця, приведе до вимагає земного, а духовної смерті. «Уважай на самого себе та на науку не небесного, воно (євангельську ред.), тримайся цього. Бо чинячи хоче тимчасового, Християнам на замітку так, ти спасеш – і самого себе, і тих, хто тебе слухає!» а не вічного, бо «Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха (1Тим. 4:16). «Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, наше тіло не може інакше, бо воно й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» пізнавайте самих себе» (2 Кор. 13:5). Праця на землі найбільш важка, так само й духовна праця земне, і земне йо(Рим. 6:11). Чи ми можемо, живучи в цьому тлінному (гріховному) тілі, цілком позбутися від гріховної важка, рутинна. Не варто думати, що пройде час і ми стане- му рідне, близьке: природи, щоб досягти такого стану, коли «терні» мо, як ангели, станемо досконалими й святими, і гріх нас «...бо коли живете нашого земного характеру будуть цілком знищені, і не буде турбувати. Праця над собою потребує щоденного за тілом, то маєте зусилля. Недарма апостол Павло приводить в приклад вмерти, а коли думи будемо приносити лише добрі плоди? умертвляєте Допоки ми в земному тлінному тілі, ми цілком не зможемо спортсменів. Якщо спортсмен щоденно займається, він не хом вчинки, умертвити нашу плоть. Тому то й написано: вважайте лише підтримує належну фізичну форму, а й може досягти тілесні себе мертвими для гріха. Багато хто з нас знайомий з високих результатів в спорті. Тренер слідкує за своїм то будете жити» землеробством і знає про те, яке живуче насіння бур’яну, підопічним і не дає йому розслабитися, в протилежному (Рим. 8:13). Якщо воно здатне роками лежати в ґрунті і при сприятливих випадку будуть втрачені всі досягнення і місяці важких відчуваємо, що з умовах проростає. Якщо влітку не зазирати на город, то тренувань. «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах нами щось не так, на осінь там виросте цілий ліс бур’янів. Це приклад для біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, як треба, то негайно нас, що ми маємо щоденно пильнувати й «просапувати» щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; повернімося до Ісуса Христа, до першої любові, нехай ґрунт нашого серця, виполюючи «тернину», щоб вона не вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Господь наповнить нас силою Духа Святого і дасть нам вкоренилася і не вигналася в зріст, тоді вже дуже важко Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов гаряче серце в доброму ділі, в щоденній праці над собою. буде щось зробити. Ми бачимо, що в ці останні дні все би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, Амінь. важче вести присадибне господарство, бо намножуються щоб, звіщаючи іншим, не стати нові шкідники, бур’яни, хвороби, так само і в духовному самому негідним» (1Кор.9:24змісті стає важче, бо зло намножується, але це означає, 27). Апостол робить наголос на що ми повинні ще дужче пильнувати, а не розслаблятися. тім, що він духом вмертвляє й Ми можемо відмовитися садити картоплю на городі, але не дає волі своєму тілу, бо воно «Тож приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, кропленням очистивши серця від порочної совісті» (Євреям, 10:22). Пропонуємо Ви ніколи не слухали в стетоскоп своє власне серце? Дивно чути постійну Вам відвідати ритмічну роботу цього органу, що почав свою справу ще до того, як ви Характер – це те, ким ти є. Характер Божий – Він богослужіння народилися, і буде її продовжувати, поки ви не вмрете. Одна медсестра Святий. Воля Божа, щоб ми також прагнули до святості. християн в Полтавській дитячого відділення часто дозволяла своїм маленьким пацієнтам послухати Бог готовий допомогти, але чи ми готові змінюватися? області, що відбуваються своє серце. І одного разу, коли вона обережно вставила трубки стетоскопа до Якщо у вашому характері виявляється усе більше ознак ЩОНЕДІЛІ: вух чотирирічного хлопчика, медсестра сказала йому: «Слухай. Як ти думаєш, характеру Христа, значить Дух Святий керує вашим життям. м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. що це таке?» Він глибоко задумався, насупивши брови, а потім радісно Четверикова, 5, дім молитви; Характер виражається в конкретних проявах, діях. Чи, м. Глобине: з 10-00 та 18-00, вул. посміхнувся і запитав: «Це Ісус стукає?» Облишимо фізіологію. Повчимося в говорячи мовою Біблії, має плоди. Згідно Євангелії характер Космодем’янської, 5, дім молитви; цього хлопчика. Він був абсолютно правий з погляду духовного здоров’я і вічної віруючої людини визначається плодами її духовного життя: м. Градизьк: з 10-00, вул. Проектна, долі. Ісус Христос, розп’ятий Спаситель і воскреслий Господь слави, дійсно «Плід же духу: любов, радість, мир, довготерпіння, 23, церква «Христа Спасителя»; лагідно стукається в двері кожного людського серця. Серце – це центр нашого доброта, милосердя, віра, лагідність, помірність» (Гал. м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, життя, командний пункт, де приймаються рішення і робиться вибір (Одкр. 52, церква «Жива Надія»; 5:22-23). Щоб одержати добрий плід землі, хліборобу смт. Диканька: з 1400, вул. 40 3:20). Чи попросили ви Ісуса стати вашим Спасителем, простити ваші гріхи й необхідно ретельно трудитися в поті чола. Так само Років Жовтня, 22; очистити ваше серце? (Ін.3:1-16; обстоїть справа і з нашим характером. Якщо бажаємо мати м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33, Євр.10:22). Чи запросили ви Його характер Христа, щодня трудімося в цьому напрямку! Після церква «Віфанія»; у своє життя, щоб Він керував смт. Котельва: з 10-00, вул. гріхопадіння характер людини перетерпів колосальні зміни. Жовтнева, 251; ним, як Господь, керуючи вами в Негативні якості, немов бур’яни, почали давати рясні сходи, м. Кременчук: з 900, вул. Маршала прийнятті рішень і в усіх ваших заглушаючи позитивні. І з тих пір, для того, щоб принести Жукова, 104, церква «Віфанія»; справах? Він стукає і хоче ввійти Богу добрий плід у своєму житті, людина повинна постійно м. Лохвиця: з 15-30, вул. Леніна, Духом Святим до вашого серця. працювати над своїм характером. Важливо завжди мати 1-а, актова зала будинку дитячої та юнацької творчості; контроль над тілом, перемагати духом усе негативне, тілесне, ЗДОРОВЕ СЕРЦЕ м. Лубни: з 1000, вул. Драгоманова, що повстає на нашу душу. Господь призиває нас до зрілості, Б’ЄТЬСЯ ЛЮБОВ’Ю 33, церква «Ковчег»; тобто, до досягнення такого стану, при якому почуття будуть смт Машівка: з 1000, вул. ДО ІСУСА! звичкою привчені до розрізнення добра і зла (Євр. 5:14). Нестерця, 8, Церква Христа

СТУКІТ СЕРЦЯ

ЯКИЙ ТВІЙ ХАРАКТЕР?

Спасителя; м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»; с. Новаки Лубенського р-ну: з 1500, приміщення колишньої школи, церква «Ковчег»; м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87, дім молитви, церква «Ковчег»; м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), церква «Нове Життя»; м. Пирятин: з 900, пл. Борців Революції, 16, церква «Жива Надія»; cмт Решетилівка: з 1000, вул. Горького, 105А, дім молитви; смт Семенівка: з 1300, вул. Чапаєва, 6, дім молитви; смт Нові Санжари: з 14-00, вул. Ветеринарна, 2, церква «Нове Життя»; м. Хорол: з 1000, вул. Крилова, 16, дім молитви; смт Чутове: з 10-00, вул. Комсомольська, 45, церква «Голос Спасителя»; м. Чорнухи: з 1000, вул. Сковороди, 11; дім молитви; смт Шишаки: з 900, вул. Корніліча, 27, дім молитви.

Запрошуємо:

УВАГА!

Слухайте християнську радіопередачу

«ЖИВА НАДІЯ»

щотижня, у понеділок, з 21 год. 30 хв. на першому каналі Українського Національного Радiо. Листи на радіопередачу надсилайте за адресою: Ненсi Іванівна Зiнчик, радіопередача «Жива Надiя», вул. Онискевича, 3, м. Київ, 03115.

Щиро запрошуємо всіх бажаючих для вивчення Біблії за адресою: м. ДОЛИНСЬКА, вул. Шевченка, 119. Щонеділі з 9:00 та 16:00, щосереди та щоп’ятниці з 18:00. Ви можете особисто потелефонувати священнослужителю церкви: тел. 098-26-86-015. Читайте газету «Жива Надія» в електронному варіанті (всі випуски з 2009 р. в кольорі) на сайті: www.hve.poltava.ua (розділ: Газета), або ж на сайті: www. lifeinjesus.info (розділ: Преса).

Якщо Ви бажаєте отримувати газету поштою, то (попередньо!) надішліть до редакції газети (Андросову Г. М., вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600) грошовий електронний переказ (через поштове відділення), або поштові марки в конверті — для покриття витрат з пересилки газети. Прохання: чисті конверти не надсилати і не підписувати їх! Так само ви можете перерахувати кошти через філію банку на картковий рахунок: Приват-Банк - картка № 4405 8858 2152 7022; (обов’язково перевірте, щоб набраний вами номер картки в банкоматі був на прізвище Андросов). Ви можете замовити один чи декілька екземплярів, або ж посилку 100 чи більше екз. (вкажіть кількість в графі «поштове повідомлення»). Мінімальна вартість одного відправлення газети (1 екз.) звичайною поштою складає 3 гр. Ціна відправлення залежить від ваги листа чи бандеролі. Якщо ви замовляєте декілька сотень газет, прохання компенсувати витрати з друку газети (в середньому друк 1 екз. газети кошт. 0-30 гр. (8 стор.), 0-15 гр. (4 стор.). Любі читачі, ця газета друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для читачів, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7).

МОЛИТВА ПОКАЯННЯ

«Отче Небесний! В ім’я Ісуса Христа, Сина Божого, я приходжу до Тебе в молитві, усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю Твоєму Слову. Я вірю, що Ти приймаєш кожного, хто приходить до Тебе. Господи, будь милостивий нині до мене і прости всі мої гріхи. Я вірю, що Ти залишив Небо і прийшов на цю грішну землю, щоб померти й за мої гріхи. Я приймаю Тебе усім своїм серцем. Ісус Христос, Ти – мій Господь і Спаситель! Візьми моє життя у Свої руки і благослови його. Я не хочу жити колишнім життям. Я хочу належати цілком Тобі, Ісусе! Увійди в моє серце Духом Святим, очисти мене від будьякого гріха. Будь моїм Спасителем і єдиним Пастирем. Керуй надалі моїм життям. Боже, я дякую Тобі за те, що Ти почув мою молитву і прийняв мене нині. В ім’я Отця і Сина, і Духа Святого. Амінь».

ЖИВА НАДIЯ СЕРПЕНЬ-ЖОВТЕНЬ 2012 р., №3 Газета (християнського змісту) друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується безкоштовно. Засновник газети: Церква християн віри Євангельської «Жива Надія», м. Миргород, Полтавська обл. Реєстраційне свідоцтво: ПЛ №386 від 20. 11. 2000. Віддруковано: ТОВ Вид. «Миргород», Зам. №1031. Тираж 30 000 екз.

Редактор: Андросов Г. М. Тел.: 050-2813256; 067-1050282.

Email: giva.nadiya@gmail.com

Адреса редакції: Геннадій Миколайович Андросов, вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна  Ukraine. ***

Відповідальність за зміст надрукованого матеріалу несуть автори статей. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення тексту. Будьякі надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети. Думка редакції не завжди співпадає з думками авторів публікацій. Передрук статей та іншої інформації з обов’язковим посиланням на «Живу Надію».

Жива надія №3 2012 р.  

безкоштовна християнська газета, Полтавська обл.

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you