Issuu on Google+


Л. І. Зеленська, О. Є. Афанасьєв

ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ 9 КЛА СУ КЛАСУ З АГ АЛЬН ООСВІТНІХ ШКІЛ АГАЛЬН АЛЬНООСВІТНІХ

Дніпропетровськ ВАТ “Дніпрокнига” 2006


УДК 913.(477.63)(075.3) ББК 26.8 (4УКР = 4Дні)я72 З=48 РЕКОМЕНДОВАНО ДНІПРОПЕТРОВСЬКИМ ОБЛАСНИМ ІНСТИТУТОМ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Рецензенти: В.І. Кудирко, проректор Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; В.Л. Казаков, завідувач кафедри фізичної географії та геології Криворізького державного педагогічного університету, канд.геогр.н.

Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв Географія рідного краю. Дніпропетровщина: Навчаль= ний посібник для 9 кл. загальноосвітніх шкіл. — Дніпро= петровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2006. — 247 с. ISBN 966=401=015=4

Підручник розроблений згідно із навчальною програмою курсу “Соціальна та економічна географія України” 9 класу, до розділу V “Географія своєї області”. У підручнику міститься характеристика фізико= та економіко=географічних особливостей регіону, розкривається сутність сучасних процесів, що відбува= ються на теренах краю у природі та суспільстві, наводяться історико=географічні дані про розвиток краю, статистичні відо= мості. Містяться рекомендації вчителю щодо організації роботи учнів над навчальним проектом, передбаченого програмою. Видання призначене для школярів, а також вчителів, нау= ковців, освітян і всіх тих, хто цікавиться краєзнавством, любить і вивчає свій край.

ISBN 966=401=015=4

© Зеленська Л.І., Афанасьєв О.Є., 2006 © Вінник Г.В., обкл., 2006 © ВАТ “Дніпрокнига”, 2006


ЗМІСТ Гідному громадянину своєї країни присвячується... ........................ Як працювати з підручником ..........................................................

5 7

Розділ1

9

МІСЦЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА КАРТІ УКРАЇНИ, ЇЇ ГЕОГРАФІЧНІ СИМВОЛИ ТА ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ

1.1 Де ми знаходимося й на що це впливає... ................................... 1.2 Як організована територія краю в адміністративному відно= шенні ................................................................................................ 1.3 Чи є у нас власна Добровеличківка? ......................................... 1.4 Минуле і сучасне у символах рідного краю .............................. 1.5 Що в імені твоєму, Ріднокраю? (топонімічні нариси) ................. 1.6 Хто Ви, “Колумби” Придніпров’я? ........................................... Розділ 2 ПРИРОДНІ БАГАТСТВА ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

2.1 Тектонічна, геологічна й геоморфологічна будова території Дніпропетровської області .............................................................. 2.2 Чим багаті наші надра ................................................................. 2.3 Кліматичні особливості краю .................................................... 2.4 Блакитні простори Придніпров’я ............................................. 2.5 Різнобарвні шати Степового Придніпров’я: ґрунти, рослини і тварини ........................................................................................ 2.6 Збережемо для майбутнього... .................................................... Розділ 3 ЛЮДИНА, СУСПІЛЬCТВО, ЕКОНОМІКА ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

3.1 Із глибини сторіч до сьогодення... Історія, зумовлена географією 3.2 Людські ресурси регіону ........................................................... 3.3 Господарство Дніпропетровської області ................................... 3.3.1 Загальна характеристика господарства та зайнятості населення Дніпропетровщини ................................................ 3.3.2 Промисловий комплекс Дніпропетровської області ....... 3.3.3 Сільське господарство Дніпропетровщини ................... 3.3.4 Транспортний комплекс та послуги зв’язку в Дніпро= петровській області ..................................................................... 3.4 Соціальна сфера та географія послуг Дніпропетровської області 3.5 Нас знають у світі ...................................................................... Розділ 4 НАМИСТО МІСТ НАШОГО КРАЮ

10 19 21 25 32 45 55 56 62 67 72 77 82 87 88 96 102 102 107 119 124 130 155 163

4.1 Апостолове – місто нащадка Данила Апостола ........................ 164 4.2 Верхівцеве – місто на вододілі Саксагані та Сури ..................... 165


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4.3 Верхньодніпровськ – мала батьківщина видатних діячів країни 4.4 Вільногірськ – другий в Україні центр кольорової металургії ... 4.5 Дніпродзержинськ – вогонь Прометея на службі людині ........ 4.6 Дніпропетровськ – столиця Січеславного краю ...................... 4.7 Жовті Води – місто козацької слави та електронних орбіт ...... 4.8 Зеленодольськ – найменше за площею місто України ............. 4.9 Інгулець – місто в місті ............................................................. 4.10 Кривий Ріг – “місто, де живе Жар=птиця” ............................. 4.11 Марганець – місто на честь руди .............................................. 4.12 Нікополь – найстаріше місто на сторожі Великого Лугу ....... 4.13 Новомосковськ – славетне місто на Самарі ........................... 4.14 Орджонікідзе – місто золотої пекторалі ................................. 4.15 Павлоград – шахтарська столиця Західного Донбасу .............. 4.16 Перещепине – місто в тихому закутку Орелі .......................... 4.17 Першотравенськ – місто з найвищою щільністю населення ... 4.18 Підгородне – місто під містом ................................................. 4.19 П’ятихатки – місто на швидкісній магістралі ......................... 4.20 Синельникове – місто фарфору та залізниць ........................... 4.21 Тернівка – місто=шахтар серед самарського терну .................. З а м і с т ь п і с л я м о в и : н а ш ш л я х у Х Х І с т о р іч ч я ...... С л о в о д о в ч и т е л я : п р о н а в ч а л ь н і п р ое к т и ............... Р е к о м е н д у є м о п р о ч и т а т и ...................................................

166 169 171 175 179 182 183 184 188 189 192 194 196 198 199 201 202 203 206 209 212 221

ДОДАТКИ: Дніпропетровщина в цифрах Д о д а т о к А . Адміністративно=територіальний устрій Дніпропетровської області ........................................................ Д о д а т о к Б. Кліматичні характеристики Дніпропетров= ської області по адміністративних районах ............................. Д о д а т о к В . Метеостанції Дніпропетровської області ... Д о д а т о к Г . Структура об’єктів природно=заповідного фонду Дніпропетровської області за природоохоронними категоріями ................................................................................ Д о д а т о к Д . Абсолютна чисельність населення Дніпро= петровської області за переписом 2001 р. ....................... Д о д а т о к Е . Динаміка чисельності населення Дніпро= петровської області за адміністративними районами ............. Д о д а т о к Ж . Етнічний склад населення Дніпропетровської області за переписами ............................................................... Д о д а т о к З . Площі території та динаміка чисельності населення міст Дніпропетровської області ............................. Д о д а т о к И . Статистичні та історичні відомості про міс= течка Дніпропетровської області ............................................. Д о д а т о к К . Державний реєстр нерухомих пам’яток України на території Дніпропетровської області ...................................

225

4

226 229 231 232 233 235 237 238 240 243


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ГІДН ОМУ ГРО МАДЯНИНУ ГІДНО ГРОМАДЯНИНУ СВОЄЇ КР АЇНИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ... КРАЇНИ

. .. Красивий, неповторний, ніби Богом дарований людству регіон, якому випала нелегка і в той же час воістину щаслива доля стати одним із визначальних форпостів національного поступу, українського відродження, зайняти винятково важливе місце в житті нашої країни. Дніпропетровщина — це край чудових історичних тра= дицій і здобутків, всесвітньо визнаної козацької слави, край талановитих, добрих і працьовитих людей, яскравих особис= тостей загальнонаціонального і європейського масштабу, ма= льовничої природи, щедрої землі та її багатих надр. Це справжня перлина української економіки, науки, освіти, культури, скарбниця нетлінних надбань народної творчості, духовності, мудрості. Не випадково край з найдавніших часів привертав до себе підвищену увагу іноземців: його відвідували мандрівники, письменники, митці, вчені, політичні та громадські діячі, численні делегації з різних куточків світу, про нього писали і говорили як про могутній промисловий, сировинний, інтелектуальний і культурний центр, взірець українського прогресу, в нього інвестували свої капітали зарубіжні фірми, банки, підприємці. Водночас його постійно намагалися “прибрати до рук”, та, на щастя, край захистив себе й не втратив своєї самобутності й 5


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

індивідуальності. Регіон разом із країною обрав вектор руху в майбутнє шляхом демократії і прогресу; в області тривають глибинні суспільні перетворення, модернізація усіх сфер життєдіяльності, дедалі впевненіше заявляє регіон про себе у Європі та світі. Вдале географічне розташування, унікальні можливості регіону, нарешті, традиційна людська доброзичливість й гостинність відкривають найширший простір для ділової взаємовигідної співпраці в ім’я подальшого динамічного розвитку краю, України, в інтересах країн і народів Старого та Нового Світу. Величний і древній Дніпро, безмежні й мальовничі степи породили у мешканців краю високе відчуття патріотизму, земної краси, втілили його у народну творчість. Щедра земля Придніпров’я на пісню, танок, гумор. На весь світ прославили її неперевершені майстри петриківського розпису. Вони передають з покоління в покоління кращі традиції людської творчості, духовності, краси. Отже, регіон, що розташувався у дивовижному куточку Подніпров’я, його географія потребує комплексного вивчення, детального аналізу природних та суспільних чинників розвитку як у минулому, так і в сучасності. В географічній науці існують чотири головних підходи до вивчення території: глобальний, дер= жавний, регіональний та локальний. На глобальному рівні ти вивчав світ на уроках “Географії материків і океанів”, у цьому навчальному році ти вивчаєш географію країни, в якій ми всі мешкаємо. Такий підхід в географії називається державним або національним. Держава Україна в адміністративно=територіальному відно= шенні поділена на регіони (від лат. regio — область). Одним із регіонів нашої держави є Дніпропетровська область, яка займає провідне місце в економіці і політиці, в культурі й історії України. В цьому підручнику ми спробуємо разом з тобою з географічної точки зору на регіональному матеріалі відповісти на питання: “Чому, за яких умов і на яких при= 6


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

родних та історико=культурних підставах Дніпропетровщина зайняла центральне, ключове місце в державі Україна?” Регіональний підхід базується на попередніх теоретичних знаннях, які ти вже маєш, а отже, під час вивчення своєї малої Батьківщини тобі потрібно буде згадати все те, що раніше розповідав вчитель, що ти читав у підручниках та книжках, що чув з екрана телевізора, зустрічав у електронних та інших інформаційних джерелах. Саме ти, наш юний друже, свідомий громадянин і патріот своєї Батьківщини, мешканець цього дивокраю, і повинен стати його дослідником, прискіпливим краєзнавцем, гідним послідовником великих справ Олександра Поля, Валеріана Домгера, Івана Акінфієва, Дмитра Яворницького... Спостерігай, фотографуй, вивчай, записуй — роби усе можливе, щоби зрозуміти і довести іншим самобутність свого краю, його велич і красу... А ми, автори цієї книжки, спо4 діваємося, що вона тобі в цьому допоможе, адже тобі ми присвячуємо її, сподіваючись, що колись саме ти напишеш її продовження... ЯК ПР АЦЮВА ТИ ПРАЦЮВА АЦЮВАТИ М ПІДРУЧНИКОМ З ПІДРУЧНИКО Шановний друже! Книга, яку тримаєш зараз в руках — підручник, за яким ти будеш закінчувати вивчення курсу “Економічна і соціальна географія України”. Ти протягом 8 та 9 класів вивчив географію нашої Батьківщини — України. А тепер ти повинен закріпити свої знання, перевірити загальні географічні закономірності, притаманні природі й суспільству країни, на прикладі Дніпропетровської області — твоєї малої Батьківщини. Мета підручника — допомогти тобі в цьому, щоби шлях вивчення географії краю був тобі цікавим і зрозумілим. Для цього зміст підручника поділений на три тематичних розділи, які послідовно розкажуть тобі 7


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

про місце Дніпропетровщини на карті України, історію її вивчення, топонімію рідного краю, його природу, суспільство і господарство. Як же потрібно працювати з підручником? По=перше, ти повинен виконувати ті завдання, що тобі за підручником задаватиме вчитель. А по=друге, ти й сам можеш читати в ньому ті розділи й параграфи, що тобі цікаві. Але особливу увагу звертай на малюнки, графіки, карти, таблиці — вони докладно ілюструють те, про що йдеться в тексті. Уважно роздивись їх, спробуй запам’ятати, що на них зображено. Окремі географічні поняття, терміни, найважливіші фрази виділені в підручнику спеціальним шрифтом — їх необхідно запам’ятати. Також окремі важливі географічні відомості розміщені на малюнках=планшетах. Прочитай їх обов’яз= ково. Звертай увагу на особливі позначки — кольорові оклич= ні й запитальні знаки, олівці та інші — вони позначають в тексті те, на що потрібно звернути особливу увагу. Перед тематичними параграфами та в кінці кожного розділу наведені запитання для повторення того, що ти вчив раніше, або того, що вивчиш з географії свого краю. Виконай їх обов’язково самостійно, не підглядаючи в підручники, книжки чи атласи. А якщо захочеш отримати вищу оцінку при відповіді домашнього завдання, прочитай додаткову інформацію та виконай ті завдання, які позначені в рубриці “12 балів” балів”: “Це корисно знати”, “Картотренінг”, “Творчий пошук” тощо. В кінці підручника наведений список літератури з географії рідного краю, з якою також можна додатково працювати, та додатки, які будуть корисні у виконанні навчального проекту. Тож вивчай рідний край, пізнавай його географію з цим підручником! Успіхів!

8


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

1.1 ДЕ МИ ЗНАХОДИМОСЯ Й НА ЩО ЦЕ ВПЛИВАЄ...

Географічне положення території — одне з фундамен= тальних понять географії. Воно являє собою просторове від= ношення певного територіального географічного об’єкта (глобального, регіонального, локального; природного чи суспільного тощо) до географічних даностей, що лежать поза ним і мають чи потенційно здатні мати на нього суттєвий вплив. Здавна доведено, що рівень і ступінь розвитку госпо= дарства й економіки багато в чому зумовлюються факторами географічного положення, територіального розташування тощо. Зазвичай розрізняють декілька видів географічного положення території: природно4географічне (ландшафтне, природно=ресурс= не), історико4географічне (часи заселення та господарського ос= воєння території, типи природо= користування), етнодемографічне, соціально4, економіко4географічне (промислове, аграрне, лісогоспо= дарське), транспортно4географіч4 не, цивілізаційно (культурно)4 географічне, конфесійно (релігійно)4 10


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

географічне, політико4географічне (геополітичне), геоекологічне тощо. Безперечно, Дніпропетровська область — це типовий євро= пейський регіон, її місце і майбутні перспективи безпосередньо пов’язані з Європою. Дніпропетровську область за природно= географічним положенням і значущістю можна порівняти з такими відомими регіонами Європи, як Рур (Німеччина), Валлонія (Бельгія), Верхня Сілезія (Польща) — за значним розвитком чорної металургії, Лотарингія (Франція) — за запасами залізної руди, департамент Жиронда (м. Бордо, Франція) — за розвитком військово=промислового комплексу, департамент Верхня Гаронна (м. Тулуза, Франція) — за ракетно= космічним комплексом.

Якщо порівняти площу області з найменшими країнами Європи, то можна побачити, що Дніпропет= ровщина є більшою за 11 країн і лише на декілька одиниць менша за Молдову, Швейцарію, Нідерланди (рис. 1). Існують ознаки, які дозволяють усвідомити своєрідність Дніпропет4 ровської області у європейському про4 сторі: 11


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 1. Порівняльна діаграма площ найменших країн Європи і Дніпропетровської області

1) Дніпропетровська область має певну географічну специфіку: різноманіття природних умов формує своєрідний вигляд регіону, головною ознакою якого є величезна, могутня ріка Європи — Дніпро; 2) регіон має великі запаси мінеральної сировини, яка дозволяє констатувати унікальність території не лише за рахунок значних запасів рудних і паливних родовищ, а й за рахунок співвідношення з ними стратегічної сировини, що зробило можливим розвиток ракетно=космічної галузі; 3) для Дніпропетровщини чітко простежується спільність проблем, притаманна і європейським регіонам, що пов’язані з концентрацією продуктивних сил, наявністю відсталих депресивних і сільськогосподарських районів; 4) регіон знаходиться у потужному фокусі європейських транспортних шляхів — річкових, залізничних та автодо= рожніх, газо=, нафто= і продуктопровідних; 5) Дніпропетровська область має давні ідеї свободи: на її 12


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

території існувало п’ять з восьми Запорозьких Січей — центрів першої у Європі демократичної держави. Оцінка географічного розташування Дніпропетровської області передбачає характеристику ролі і місця регіону в системі територіально=політичних відносин у державі та в зв’язках із сусідніми регіонами. Дніпропетровська область за основними показниками має помітні (навіть у кілька разів) перевищення середньодержавного рівня. Так, в Україні найбільше значення забезпеченості природно=ресурсним потенціалом характерне саме для Дніпропетровщини (а також Донецької і Луганської областей). Дніпропетровська область була (з кінця XIX ст.) і є відомим промисловим центром держави зі складною і динамічною багатогалузевою структурою економіки. Територіальна структура госпо= дарства Дніпропетровщини несе на собі яскравий відбиток минулих століть, тоді регіон став осередком промислової революції.

Рис. 2. Місце Дніпропетровської області на карті світу та України 13


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Розміщення продуктивних сил успадковане від того часу, коли близьке сусідство з криворізькими залізними рудами, донецьким вугіллям, нікопольським марганцем та судно= плавним Дніпром було необхідною передумовою досягнен= ня високого господарського рівня розвитку. Здавна географія довела, що рівень і ступінь розвитку господарства й економіки території найчастіше обумовлю= ються факторами географічного положення, просторового розташування. Територія Дніпропетровської області займає вигідне гео= графічне положення: це і розташування в середній і південній частинах течії Дніпра, і зосередження на її території чотирьох величезних, значущих не лише для України, але і всієї Європи басейнів корисних копалин — Криворізького залізорудного, Західно=Донецького кам’яно= вугільного, Нікопольського марганцеворудного і Дніпров= ського буровугільного — рідко де можна знайти подібне поєднання на території однієї адміністративної одиниці. Саме цьому розташуванню, а також великому демографіч= ному, культурному, історичному потенціалам область і зобов’язана своїм розвитком, що дає підстави говорити про її центральне положення в Україні. Розташована область у південно=східній частині України, у басейні середньої і нижньої течії Дніпра. Важливою характе= ристикою будь=якої території є її витягнутість (протяжність) з півночі на південь та з заходу на схід. За цим показником територію Дніпропетровщини можна описати по трьох варіантах: 1) В найбільш широкій центральній частині області відстань між північним і південним кордонами сягає 183 км, а між східними і західними — 273,6 км, тобто витягнутість області з заходу на схід на 90,6 км більша, ніж з півночі на південь (вимірювання здійснені вздовж меридіану 34°47′ сх.д. та паралелі 48°10′ пн.ш.); 14


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

2) Якщо оконтурити тери= торію області в прямокутник, сторони якого будуть проведені по її крайніх точках, то протяжність області з заходу на схід складе 294 км, а з півночі на південь — 192 км, тобто різниця становить 102 км; 3) Територія області розта= шована між паралелями 49°11′28″ та 47°27′10″ пн. ш., меридіанами 32°57′39″ та 36°56′09″, тобто протяжність з півночі на південь становить 1°44′18″, а з заходу на схід — 3°58′30″ (табл. 1).

Та б л и ц я 1

Координати крайніх точок території Дніпропетровської області Ʉɪɚɣɧɿ ɬɨɱɤɢ

ɇɚɣɛɥɢɠɱɢɣ ɧɚɫɟɥɟɧɢɣ ɩɭɧɤɬ

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɢɣ ɪɚɣɨɧ

Ƚɟɨɝɪɚɮɿɱɧɿ ɤɨɨɪɞɢɧɚɬɢ ɉɿɜɧɿɱɧɚ ɲɢɪɨɬɚ

ɋɯɿɞɧɚ ɞɨɜɝɨɬɚ

ɉɿɜɧɿɱɧɚ

ɫ. ɋɬɟɩɚɧɿɜɤɚ

Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ

49q11c28s

34°57'17''

ɉɿɜɞɟɧɧɚ

ɫ. Ⱥɧɧɿɜɤɚ

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

47q27c10s

33°18'43''

Ɂɚɯɿɞɧɚ

ɫ. Ɋɨɡɿɜɤɚ

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

47°36'20''

32q57c39s

ɋɯɿɞɧɚ

ɫ. ɇɨɜɨɩɿɞɝɨɪɨɞɧɟ

Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ

48°11'40''

36q56c09s

Важливою характеристикою території є сусідство. У Дніпропетровської області нараховується сім сусідів першого порядку: ™схід: Донецька область; ™південь: Запорізька і Херсонська області; ™захід: Миколаївська і Кіровоградська області; 15


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

™північ: Полтавська і Харків= ська області. У політичній географії загаль= ноприйнятим є відрізняти кордони сухопутні і морські, або водні. До останніх, як правило, відносять ви= ключно кордон по морському або океанічному узбережжю чи терито= ріальних водах (12=мильна морська зона). Згідно з цим Дніпропетров= ська область розташована на віддалі від морського узбережжя, є цілком внутрішньоконтинентальною, а отже, водних кордонів в їх класичному розумінні не має. Втім, добра частка цих кордонів проходить по штучних водоймищах Дніпровського каскаду, створених в руслі р. Дніпро — Дніпродзержинському, Дніпровському (Запорізь= кому), Каховському. Площі цих водосховищ є досить вели= кими, а отже, вони являють собою значний водний простір, кордон по яких може вважатися за водний. Таким чином, Дніпропетровська область із своїми сусідами межує як по суші (в т.ч. й по річках), так і по водних просторах — водосховищах. Через територію Запорізької, Херсонської, Донецької, Миколаївської областей Дніпропетровщина має вихід до Чорного та Азовського морів. Найменша відстань від межі області до найближчого Азовського моря, розта= шованого на південному сході, становить по прямій 115 км. Чорне море, що лежить на півдні, віддалене майже на 150 км. До Атлантичного океану на заході близько 1 100 км. Відстань до Північного Льодовитого океану понад 2 700 км. Загальна протяжність кордонів області становить 1 465 км. Прикордонне положення в області займають 19 з 22 її адміні= стративних районів (табл. 2). Найдовший кордон має Дніпропетровщина з Харківською, а найменший — з Мико= лаївською областями. 16


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Та б л и ц я 2 Протяжність кордонів Дніпропетровської області

ʋ ɩ/ɩ

Ɉɛɥɚɫɬɶ-ɫɭɫɿɞ

ɡɚɝɚɥɶɧɚ

ɜ ɬ.ɱ. ɩɨ ɜɨɞɨɫɯɨɜɢɳɚɯ

ɉɪɨɬɹɠɧɿɫɬɶ ɤɨɪɞɨɧɿɜ, ɤɦ ɉɨɝɪɚɧɢɱɧɿ ɚɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɿ ɪɚɣɨɧɢ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɨʀ ɨɛɥɚɫɬɿ

1

2

3

4

5

1

ɉɨɥɬɚɜɫɶɤɚ

183

45

2

ɏɚɪɤɿɜɫɶɤɚ

256

0

3

Ⱦɨɧɟɰɶɤɚ

180

0

4

Ɂɚɩɨɪɿɡɶɤɚ

387

100

5

ɏɟɪɫɨɧɫɶɤɚ

128

21

6

Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɚ

80

0

7

Ʉɿɪɨɜɨɝɪɚɞɫɶɤɚ

251

2

1465

168

ȼɫɶɨɝɨ

17

ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ, ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ, ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ, Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ, ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ, ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ, ɉɚɜɥɨɝɪɚɞɫɶɤɢɣ, ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ, Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ, ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ, ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ, ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ, ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ, Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ, ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ, Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ, ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ, Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ, ɉ’ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ, ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ 19 ɩɨɝɪɚɧɢɱɧɢɯ ɪɚɣɨɧɿɜ


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Дніпропетровська область є однією з небагатьох в Україні повністю внутрішніх, тобто не межує із сусідніми державами, але має разом з Кіровоградською областю яскраво виражене центральне розташування. За кількістю сусідів першого порядку Дніпропетровщина має найвищий показник в Україні (стільки ж лише у Вінницької та Полтавської). До речі, стільки ж сусідів першого порядку має і сама Україна. Через території Донецької та Харківської областей Дніпропетровщина має вихід до державного кордону з Російською Федерацією. Крім розподілу границь за природними ознаками на водні та сухопутні, в політичній географії найчастіше розрізняють кордони за морфологією (формою) та за характером явищ, що розмежовуються. За морфологією границі поділяють на прямолінійні (геометричні) та звивисті. Всі границі, що проходять по суходолу, в тому чи іншому обрисі є прямолінійними, оскільки складаються з серії згинів та пово= ротів під певним кутом. Звивистими вважаються ті кордони, що повто= рюють обриси згинів та поворотів русел річок, струмків, а також смугу узбережжя. До границь першого морфологічного типу в Дніпропетров= ській області відносяться майже 23% її кордону, або близько 340 км. Головними гідрооб’єктами, до яких приурочені ці кордони, є русла річок Оріль та її приток (північ Магдалинівського, Новомосковського, Юр’їв= ського, Царичанського районів), Бик і Солона басейну Вовчої (Межів= ський район), Вовча (південь Межівського і схід Покровського), Верхня Терса (Васильківський), Осокорівка (південь Синельниківського), Інгулець і Вербова (південь Широківського району) тощо. При цьому кордони області по водосховищах Дніпровського каскаду є за своєю морфологією прямолінійними, тому належать до складу границь другого морфологічного типу — прямолінійних. Їх загальна частка складає решту 77% і становить 1 125 км.

18


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

1.2 ЯК ОРГ АНІЗОВАНА ТЕРИТ ОРІЯ КР АЮ ОРГАНІЗОВАНА ТЕРИТОРІЯ КРАЮ В АДМІНІСТР АТИВН ОМУ ВІДН ОШЕННІ ВІДНОШЕННІ АДМІНІСТРА ТИВНО

В адміністративно=територіальному відношенні Дніпро= петровська область поділяється на адміністративні райони та міста обласного підпорядкування (додаток А). На тери= торії області велика кількість міських поселень — 21 місто та 47 селищ міського типу (містечок). Всього в Україні 166 міст із статусом республіканського та обласного підпоряд= кування, 13 (21,58 %) з них — у Дніпропетровській області. Також в області є 1 440 сільських поселень, 288 сільрад. Обласний центр — м. Дніпропетровськ — розташований на відстані 20–35 км від геометричного центру території краю, що сприяє зручності одержання і надання адміністративних послуг та поширення інформації (рис. 3). Серед найбільших міст України за чисельністю насе= лення п’ять знаходяться на території Дніпропетровщини: Дніпропетровськ — 3=тє місце, Кривий Ріг — 8=ме, Дніпро= дзержинськ — 23=тє, Нікополь — 36=те, Павлоград — 38=ме. Найбільшим містом регіону за площею території є Кривий Ріг Ріг, тоді як за кількістю населення воно є більшим за 18 об= ласних (і автономних) центрів України. Загальна площа міст 1 228,4 кв.км (3,9 % площі області). За період 1946 – 2002 рр. кількість міст в області зросла з 9 до 21 одиниці. Найстаріше місто області — Нікополь Нікополь, наймолодше — Перещепине Перещепине.

19


Рис. 3. Адміністративно=територіальний устрій Дніпропетровської області


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

1.3 ЧИ Є У НА С ВЛА СНА НАС ВЛАСНА ДОБРОВЕЛИЧКІВКА?

Як відомо, одним із географічних символів території є її географічний центр — точка, що займає найбільш центральне положення на території відносно її кордонів. Це особливо важливий географічний символ, своєрідний національний знак, сталий географічний параметр території. Простори Середнього Придніпров’я здавна притягали до себе увагу вчених. Ще у 1922 р. відомий український географ — академік Степан Рудницький передбачав можливість побудови майбутньої столиці Соборної Української держави у районі м. Нікополя, на півдні сучасної Дніпропетровщини. Отже, геометричні характеристики і властивості є досить вагомим щаблем розвитку території. Тому їх визначення, оцінка і аналіз є важливим завданням географічної науки, адже передбачає перш за все роботу з територією, її картами, просторовим підходом, що є об’єктом вивчення цієї науки. В географії розроблено багато методик розрахунку і визначення географічного центру території (країни, області, району тощо), кожна з яких має свої переваги й недоліки. Найпростіше встановити географічний центр території можна за допом��гою вирізаного з цупкого паперу контуру цієї території та металевої голки. Відомо, що центр будь=якої неправильної фігури може символізувати її центр ваги (точка рівноваги). Для цього необхідно перенести контур території з картосхеми (бажано не надто дрібного масштабу) на цупкий папір, вирізати його і “зважити” шляхом накладання 21


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

на гострий кінець вертикально поставленої голки. Точка, в якій контур досягає більш=менш стійкого горизонтального положення, і є географічним центром території (правиль= ніше називати її фізичним центром). Неточності, які обо= в’язково виникають при використанні цього способу, пов’я= зані з нехтуванням сферичністю земної поверхні та надмірним спрощенням контуру території. За даним методом центр Дніпропетровської області знаходиться в 1 км від границі між Дніпропетровським і Солонянським районами на території Дніпропетровського району, в 5 км на захід від с. Новоми= колаївка і річки Мокра Сура. Також досить не складним для визначення географічного центру території є метод описаного прямокутника. Для цього необхідно навколо території через її крайні точки провести прямокутник. Перетин його діагоналей й покаже місцепо=

22


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ложення географічного центру. Центр території нашої області, таким чином, знаходиться в Дніпропетровському районі, на лівому березі р. Мокра Сура, на південно=західній околиці с. Сурсько=Литовське.

Якщо скористатися методом середнього арифметичного географічних координат крайніх точок території області (значення широти географічного центру — це середньо= арифметичне широти крайніх північної і південної точок, а довготи — показників довгот крайніх східної і західної), то координати географічного центру Дніпропетровської області — 48°19′19″ пн. ш., 34°56′59″ сх. д. Ця точка знаходиться на відстані 3,6 км на південний схід від залізничної станції Сурське в Солонянському районі. За іншими методиками географічний центр Дніпропет= ровської області знаходиться: 23


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

™на території південних околиць м. Дніпропетровська, в межах сели= ща Мирне; ™на правому березі р. Суха Сура в Солонянському районі, в 2,4 км на північ від станції Привільне, в 1,2 км на південь від околиць с. Сурсько= Михайлівка; ™в межах смт Солоне — адміні= стративному центрі Солонянського району. Отже, за окремими методами можна отримати різні значення міс= цеположення географічного центру області, але всі вони будуть розташовані на певній компактній території, один поряд з іншим. Істинний географічний центр буде зна= ходитися в загальному контурі цих точок, а його географічні координати можна виз= начити як середньоарифметичне координат центрів, отриманих за різними методами. Така точка знаходиться в Дніпропетров= ському районі, на території Новомиколаївської сільради, в 1,4 км на схід від с. Зелений Гай, в 300 м від ґрунтової дороги між селами Чувіліне і Сурсько=Клевцеве. Таким чином, околиці с. Зелений Гай можна вважати географічним центром Дніпропет= ровської області. Географічний центр території — це важливий географічний об’єкт, що є привабливим для розвитку туризму.

24


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

1.4 МИНУЛЕ І СУ ЧА СНЕ СУЧА ЧАСНЕ У СИМВОЛАХ РІДН ОГО КР АЮ РІДНО КРАЮ

Давні європейські традиції має територіальна символіка — геральдичні символи міст, територій, країн. Так, одним із них є герб (від польськ. herb, від німецьк. еrbe — спадщина) — емблема, спадкоємний відмітний знак, поєднання фігур і предметів, яким надається символічне значення, що виражає історичні традиції його володаря. Герби бувають держав= ними, земельними (міст, областей, губерній, провінцій), корпоративними, родовими тощо. Мали власні геральдичні знаки і запорозькі міста сучасного Придніпров’я — Самарь, Старий і Новий Кодаки та ін. Так, збереглася до наших днів символіка Кодацької паланки Запорозької Січі — два варіанти паланкових печаток 1750 і 1770 рр. На більш ранній зображені дві перехрещені шаблі, знак, що нагадує хрест або зірку (рисунок погано розрізняється), а над ним — корона. На пізнішій печатці зображений кінь, що скаче степом, перехрещені дві шаблі і стріла, корона, семикінцева зірка та півмісяць (рис. 4). Ці символи є типовими для козацької геральдики. Втім, перші герби в їх класичному вигляді для території сучасної Дніпро= петровщини, побудовані за європейсь= Рис.4. Печатка кими законами геральдики — науки про Кодацької паланки Запорозької Січі геральдичні символи та знаки, з’явля= ються за часів Російської імперії. Як ознака привілейованого стану російськими імператорами герби були даровані м. Катеринославу, Катеринославській губернії, іншим великим та важливим містам краю. Залежно від ролі, статусу, значущості та функцій тих чи інших міст відрізнялися й їхні герби. 25


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Герб Катеринославської гу= бернії мав таку символіку (рис. 5). В оточенні перевитих імпе= раторською блакитною стрічкою дубових гілок, які символізують в геральдиці міцність і силу, був вміщений герб м. Катериносла= ва. На ньому на блакитному небесному щиті французької форми (блакитний колір у гера= льдиці означає велич, красу, яс= ність) зображене золоте вензеле= ве ім’я імператриці Катерини II, Рис. 5. Великий герб поставлене посеред цифр, що Катеринославської губернії знаменують рік (1787), в якому було засноване місто Катери= нослав. На щиті встановлена імператорська корона, яка символізувала, що губернія перебувала під особовим монаршим заступництвом. У міській і територіальній геральдиці також важливим символом є прапор (штандарт, стяг, хоругва). Хоругви були дуже поширені в часи козацтва. Останнім часом в українській символіці прапори знову стали користуватися великою популярністю — їх сьогодні мають як сама Дніпропетровська область, так і окремі її адміністративні райони, міста та містечка (рис. 6, 7, 8). 19 березня 2002 року обласна рада прийняла рішення “Про затвердження Герба та Прапора Дніпропетровської області”. При їх створенні використано гаму фарб та металів, які відповідають кольорам, що традиційно притаманні класичній геральдиці України (рис. 6).

26


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 6 Сучасні Великий герб та Прапор Дніпропетровської області

У сучасному гербі та прапорі Дніпропетровщини використано п’ять барв та два метали. Кожна з барв має своє символічне значення. Червона барва символізує мужність, любов, великодушність; малиновий колір, дуже популярний у запорожців, символізує щедрість, доброчесність, велич; синя барва — вірність і чесність; коричнева та тілесна барви використовуються тільки в разі необхідності передати природний колір обличчя й рук людини; чорна барва використовується для оздоблення окремих предметів (втілює в геральдиці мудрість, обачність, інколи — сум). Особлива роль у геральдиці відведена благородним металам — золоту і сріблу. Золото (передається в малюнку жовтим кольором) втілює знатність і багатство; срібло (передається білим кольором або чистим полем) символізує доброту та невинність. Автор основних елементів змісту геральдичних символів області — О.Ю. Потап. 27


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

У гербі та прапорі області згідно із законами геральдики вдало поєднані історичні традиції героїчного минулого козацького краю та сучасного розвитку Дніпропетровщини. У гербі Дніпропетровської області застосовані наступні геральдичні елементи: щит з перев’язним поділом на два поля, золотий картуш, намет у синьо=золотих та червоно=срібних кольорах, бурелет=навершя та зображення Малого Державного Герба України у вінку. Поділ щита здійснено правобічним перев’язом, який згідно з правилами геральдики є почесною першочерговою геральдичною фігурою, що утворює два поля — лівобічне (верхнє, синє) та правобічне (нижнє, срібне). Перев’яз складають відповідно: графічне зображення полум’яподібної смуги, що символізує “ріки розплавленого металу” (емблема металургійної промисловості, 60% якої концентрується в межах Дніпропетровської області); хвиляста синя смуга перев’язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області — річку Дніпро. Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття “двох річок” — природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність, творчий потенціал мешканців регіону. На верхньому синьому полі щита — дев’ять золотих восьмипроменевих зірок (4:3:2), що символізують славну сторінку в історії краю — виникнення та існування (повністю чи частково) на теренах теперішньої території області сімох із дев’яти паланок Запорозької Січі. Зірки — один з най= стародавніших символів людства, прийнятий геральдикою всіх народів. Здавна зірка слугувала символом вічності, а пізніше (з XVIII ст.) — символом високих устремлінь, ідеалів (які є вічними та ніколи не змінюються). З кінця XVIII ст. зірки стали вживатися як емблеми дороговказу, щастя. На нижньому срібному полі герба — козак у мали= новому одязі з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці — запо= рожець, зображення якого присутнє на гербах Війська Запорозького та гетьманської України впродовж майже 200=літнього періоду. Щит розташований на золотому картуші, оточений наметом, утвореним синьо=золотим (праворуч) і червоно=срібним (ліворуч) акантовим листям, та коронований бурелетом. Бурелет (від франц. bourrelet — жгут) — мантійний купол, утворений перевитими у вигляді кільця синьо=жовтими стрічками, над якими в обрамленні вінка зображено Тризуб. 28


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Бурелет — це гербовий елемент (атрибут) багатьох сучасних зображень гербів різних держав світу, муніципальної та регіональної геральдики; у головному уборі він виконує роль захисника голови, у гербі символізує “охоронця” історичної традиції, освячує її. Вінок (вінець — лат. corona) — старовинний символ нагороди, почесті, емблема безсмертя. Вінок із золотого пшеничного колосся і дубового листя означає тріумф, ознаку високої честі, яку в даному випадку надано Малому Державному Гербу України, символізує хлібне багатство краю і його міцність. Прапор Дніпропетровської області являє собою прямокутне полотнище з правобічним перев’язом, який ділить полотнище на синю (верх ліворуч) та білу (низ праворуч) смуги. Зображення на прапорі відтворюють графічні елементи Малого герба Дніпропетровської області. Древко прапора має довжину 2,5 м, діаметр 5 см. Кріплення полотнища здійснено за допомогою золотих цвяхів. Верхівка древка прапора увінчана навершям у вигляді металевого зображення Малого герба Дніпропетровської області. Девіз області — “Аd аstrа!” (“До зірок!”) означає прагнення до досконалості, до ідеального, до вершин, водночас символізує ракетно= космічну галузь, розвинуту в регіоні.

29


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 7. Геральдична символіка районів Дніпропетровської області (станом на поч. 2006 р.)

30


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 8. Геральдична символіка міст і містечок Дніпропетровської області (станом на поч. 2006 р.) 31


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

1.5 ЩО В ІМЕНІ ТВОЄМУ ТВОЄМУ,, РІДН ОКР АЮ? РІДНОКР ОКРАЮ? (топонімічні нариси)

Ще одним із важливих символів території є її географічні назви — топоніми, які є цікавим об’єктом наукових геогра= фічних досліджень. Географічні назви можуть розглядатися і як окремі слова, які склалися у відповідності (чи всупереч) мовним правилам; і як джерела історичних відомостей, оскільки є свідками і спадщиною історичних епох; і як харак= теристика географічних умов минулого й сучасності, адже їм притаманна територіальна “прив’язаність” та зумов= леність об’єктами оточуючого нас світу... Географічні назви приховують в собі й мудрість народу, й історичну давнину, й хитромудрі загадки української мови. Рано чи пізно у кожної людини невільно виникають питання: чому слово–назва така незвичайна? Хто її придумав? Що вона означає? Адже дійсно, чому, наприклад, м. Кривий Ріг назване саме так, а не інакше; що спільного між м. Дніпропетровськом і російською імператрицею Катериною ІІ; давньогрецькими богами і м. Нікополем? На всі ці та багато інших питань дає відповіді географічна наука топоніміка (від грец. topos — місце, місцевість і onomo, onima — ім’я — “наука про назви місць”), що займається вивченням походження, розвитку, сучасного стану, смислового значення топонімів, дослідженням їх структури, ареалів поширення та умов (природних і соціальних) виникнення. Сукупність географічних назв певної території називають топонімією цієї території (наприклад, топонімія Дніпропетровської області, топонімія Софіївського району, топонімія басейну р. Самари тощо). Формування мережі географічних назв є результатом діяльності й народної творчості людини; існування геогра= фічних назв можливе лише в людському суспільстві й покликане задовольняти його потреби перш за все з метою 32


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

орієнтування у просторі. Таким чином, топоніми є одним із найважливіших складових нашої культури. В топонімії залежно від того, назви яких саме об’єктів до= сліджуються, виділяють окремі класи географічних назв — гідроніми (назви водних об’єктів), ороніми (назви форм рельєфу), ойконіми (назви населених пунктів) та інші групи географічних назв (рис. 9). Географічні назви відрізняються великою стійкістю у своїх формах, деякі з них дійшли до нас із глибокої давнини, з’явившись на нашій території задовго до сучасного насе= лення. Наприклад, назви таких річок нашого краю, як Інгулець, Саксагань, Гайчул, Чортомлик, Самоткань, Домо= ткань, Сура, Снопородь та інших сягають тих часів, коли на території сучасної Дніпропетровщини слов’ян ще не було — ці назви надали сармати, авари, печеніги, половці та інші племена й народи. Розташовуючись на границі степу й лісостепу, регіон був своєрідною границею між осілим і кочовим населенням, часто знаходився в круговерті бойових подій, що відбилися не тільки на матеріальній культурі корінних жителів, але й на духовному житті, вносячи в мову нові слова й поняття, залишаючи слід у топонімії — географічних назвах об’єктів, у соціально=економічних явищах, власних іменах тощо. Процес формування топонімії сучасної Дніпропетров= ської області можна розділити на шість історичних шарів (табл. 3). Багато географічних назв настільки давні, що слова або окремі словосполучення, що їх утворили, давно вийшли з живої мови і зберігаються сьогодні лише в топоніміці. Тому зміст їх часто незрозумілий або важко піддається розши= фровці.

33


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

КА ТЕГ ОРІЇ (ГРУПИ) КАТЕГ ТЕГОРІЇ ТОПО НІМІВ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ ОПОНІМІВ ГІДРО НІМИ — ГІДРОНІМИ

назви водних об’єктів

НА ЗВИ ДІЛЯН ОК, НАЗВИ ДІЛЯНОК, ОРІЙ ТЕРИТ ТЕРИТОРІЙ

Природні — річки, озера, лимани, болота, протоки, затоки. Штучні — водосховища, ставки, канали, водогони

Назви територій, областей, районів, країн у фізичній та економічній географії

ГІДРООРО НІМИ — ГІДРООРОНІМИ

ОЙКО НІМИ — ОЙКОНІМИ

назви об’єктів, що існують та утворюються на межі гідро= й літосфери

назви населених пунктів Міста, смт (містечка), села, селища, хутори, висілки, фортеці та ін. Урботопоніми — назви внутрі= міських об’єктів — площі, вулиці, провулки, проїзди, станції метро, назви окремих будинків та ін.

Миси, півострови, острови, коси, балки ОРО НІМИ — ОРОНІМИ

назви форм та елементів рельєфу

НА ЗВИ ШЛЯХІВ НАЗВИ СПОЛУЧЕННЯ

Кряжі, вершини, кургани, височини, підвищення, долини, рівнини, низовини ГЕ ОСТР АТОНІМИ — ГЕОСТР ОСТРА

назви геологічних структур

Назви автодоріг, залізниць, нафто=, газо=, продуктопроводів, станцій, зупинок

Геологічні шари (верстви), гірські породи, родовища корисних копалин

ПРО МИСЛ ОВО= ПРОМИСЛ МИСЛОВО= Г ОСПОДАРСЬКІ ТОПО НІМИ ОПОНІМИ

ЕКОТ ОПО НІМИ — ЕКОТОПО ОПОНІМИ

назви природоохоронних об’єктів, ландшафтів

Назви кар’єрів, заводів, шахт, сільських господарств, турбаз, пансіонатів, таборів, рибгоспів, лісгоспів та ін.

Природоохоронні об’єкти (запо= відники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади та ін.), лісові масиви, ландшафтні комплекси, урочища тощо

Рис. 9. Класифікація топонімів Дніпропетровщини за категоріями географічних об’єктів 34


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Та б л и ц я 3 Історичні етапи формування топонімії Дніпропетровщини ȿɬɚɩ ɮɨɪɦɭɜɚɧɧɹ ɬɨɩɨɧɿɦɿʀ

ɑɚɫɨɜɿ ɦɟɠɿ

ɉɪɢɤɥɚɞɢ ɬɨɩɨɧɿɦɿɜ

1. əɡɢɱɟɫɶɤɚ ɟɩɨɯɚ

ȼɿɞ ɧɚɣɞɚɜɧɿɲɢɯ ɱɚɫɿɜ ɞɨ ȱɏ — ɏȱȱ ɫɬ.

ɨ. ɉɟɪɭɧ, ɪɿɱɤɢ Ⱦɧɿɩɪɨ, əɧɱɭɥ, ɋɚɦɚɪɚ, Ⱦɨɦɨɬɤɚɧɶ, Ȼɚɡɚɜɥɭɤ, Ƚɚɣɱɭɥ, ɫ. Ɋɢɦ

2. ȿɩɨɯɚ Ʉɢʀɜɫɶɤɨʀ Ɋɭɫɿ ɿ ɮɟɨɞɚɥɶɧɨɝɨ ɫɥɨɜ’ɹɧɫɶɤɨɝɨ ɤɧɹɡɿɜɫɬɜɚ

ȱɏ — ɏȱȱ ɫɬ.

ɪ. Ɍɚɬɚɪɤɚ, ɫ. ɉɟɪɜɨɡɜɚɧɿɜɤɚ, ɫɦɬ ɐɚɪɢɱɚɧɤɚ

3. ɉɨɥɶɫɶɤɨ-Ʌɢɬɨɜɫɶɤɚ ɣ Ʉɨɡɚɰɶɤɚ ɟɩɨɯɚ

XIV — XV ɫɬ.

ɫ. ɉɨɥɨɜɢɰɹ, ɫ. ɉɨɬɨɰɶɤɟ, ɫ. ȼɢɲɧɟɜɟɰɶɤɟ, ɫ. ɋɭɪɫɶɤɨɅɢɬɨɜɫɶɤɟ

4. ɉɟɪɿɨɞ ɡɚɫɟɥɟɧɧɹ ɇɨɜɨɪɨɫɿʀ

ɏVȱȱ — ɏȱɏ ɫɬ.

ɫ. ɇɨɜɨ-ɉɨɥɬɚɜɤɚ, ɫ. Ʉɭɪɨɽɞɿɜɤɚ, ɦ. Ʉɚɬɟɪɢɧɨɫɥɚɜ

5. ɉɟɪɿɨɞ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɝɨ ɨɫɜɨɽɧɧɹ ɤɪɚɸ

Ʉɿɧɟɰɶ XIX — ɩɨɱɚɬɨɤ ɏɏ ɫɬ.

ɫ/ Ɂɚɜɨɞɫɶɤɟ, ɏɭɬɨɪɨ-Ƚɭɛɢɧɢɯɚ, ɉɨɱɢɧɨ-ɋɨɮɿʀɜɤɚ

ɏɏ — ɏɏȱ ɫɬ.

ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ, ɨ. Ʉɨɦɫɨɦɨɥɶɫɶɤɢɣ, ɫɟɥɚ ɇɨɜɢɣ ɒɥɹɯ, ɑɟɪɜɨɧɢɣ ɀɨɜɬɟɧɶ, Ʌɟɧɿɧɫɶɤɟ, ɉɪɨɥɟɬɚɪɫɶɤɟ, ɉɟɪɲɨɬɪɚɜɟɧɫɶɤ

6. Ɋɚɞɹɧɫɶɤɢɣ ɣ ɫɭɱɚɫɧɢɣ ɩɟɪɿɨɞɢ

Найдавніші назви в краї носять річки. Будучи іранського і тюркського походження, вони давно прижилися в нашій мові, до них звикли, забуваючи про їхнє неслов’янське по= ходження. Наприклад, назви рік Дніпро, Самара, Домо= ткань, Базавлук, Гайчул тощо. Порівняно з гідронімами назви населених пунктів за часом походження значно молодші, а за кількістю — значно більші. Степова Наддніпрянщина була об’єктом частих нападів різних сторонніх племен і народів, тому тут тривалий час не виникало значних постійних населених пунктів. 35


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Родовід сучасних назв поселень краю сягає XVII–XVIII ст., коли почалося організоване його освоєння українськими козаками та переселенцями з Росії. Таким чином, з погляду належності до мови загальний топонімічний фон області — слов’янський із присутністю невеликої кількості іншо= мовних назв різного походження, серед яких одні зберегли свою первозданну форму, інші трансформувалися внаслідок адаптації до української мови. Кожна географічна назва невипадкова, у кожній кри= ється зміст, її історія. Тому дуже цікавою є класифікація географічних назв за їх смислом — семанти��на, коли до= сліджується смислове значення топоніма, встановлюється першопричина його виникнення, трансформація в часі. До найбільш ранніх відносяться топоніми, що характе= ризують природні риси місцевості, ландшафтного змісту. І це закономірно: люди завжди жили в географічному се= редовищі, пристосовуючись до природних умов, і мріяли використовувати ці умови у своєму господарському житті. Тому не дивно, що природні особливості місцевості знайшли широке застосування в назвах географічних об’єктів. Зна= йомлячись з ними, можна почерпнути відомості про геологію, ґрунти, гідрографію, рослинний і тваринний світ території тощо.

36


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Тому що Дніпропетровська область лежить у степовій зоні України, граничить з лісостепом, тут зустрічаються назви поселень, в основі яких лежать корені “степ”, “луг”, “поле” — наприклад, села Степове, Степ, Степовик, Лугове, Краснопілля, Червоні Луки, Шестипілля, Широ4 кополе, Новопілля, Червоне Поле, Польове, Галявина, Зелене Поле, Веселе Поле й ін. Цікаво, що хоча в області переважають чорноземні ґрунти, однак топонімів, в основі яких була б ця особливість, ми не знайдемо. Втім, є населені пункти, що відбивають інші, відмінні від типових для регіону особливості ґрунту, і на чорноземному тлі зони степів різко підкреслюють ґрунтові особливості саме цих місць — наприклад, Глеюватка, Запоріжжя4Грудовате, Піщанка тощо. Унаслідок великої розчленованості поверхні Дніпропетровської області річковими долинами, ярами і балками утворилося багато назв, що мають корінь “діл”, “яр”, “балка” — вони зустрічаються в назвах 26 населених пунктів (наприклад, Широка Долина, Широка Балка, Черво4 ноярське, Червона Балка, Червоний Яр, Червоні Поди, Веселий Поділ, Чер4 вона Долина, Ярок, Суха Балка, Орна Балка, Лиса Балка, Мотина Балка, Долинське, Червоний Під, Крутоярівка, Балкове й ін.). У долинах річок, по схилах балок, ярів є багато виходів кристалічних порід Українського щита. Це обумовило появу населених пунктів з наз= вами Гранітне, Кам’яне, Каменське, Каменка, Каменчани, Скелювате. Річки з давніх часів відігравали велику роль у житті суспільства: на їхніх берегах поселялися люди, річки давали їжу, слугували перепоною й захистом від ворога. Не дивно, що багато населених пунктів своєю назвою зобов’язані рікам, водоймам — наприклад, села Сурське, Самар4 ське, Дніпрове, Заорілля, Привовчанське та ін. До назв, що виникли на основі гідрографічних ознак, відносять: Білоозерське, Водяне, Веселі Ставки, Жолобок, Зелений Став, Заріччя, Заплавка, Кринички, Лиман4 ське, Межиріч, Набережне, Озерне, Озеро, Потоки, Проточи, Старий Колодязь, Топила, Тихий Став, Червоний Лиман та ін. 37


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Вивчаючи карту степової України, не можна не помітити, що назви багатьом населеним пунктам дали різні види рослин. Серед них велике місце займають такі, котрі люблять воду — верба, лоза, вільха, калина, очерет. У Дніпропетровській області 93 населених пункти носять назви рослинного походження. Найбільш розповсюджені серед них: Вербове, Вербки, Вербуватка, Вербське, Лозуватка, Очеретовате, Лозове, Малі Лозки, Новолозуватка, Очеретяна Балка, Калинівка, Суха Калина, Кали4 нівське. Багато топонімів утворилися від назв культурних рослин — Вино4 градне, Виноградівка, Вишневе, Грушівка, Грушеве, Грушеватки, Грушки, Гарбузівка, Гречане, Малинівка, Просяна, Пшеничне, Семиринка, Цибуль4 ківка, Яблунівка тощо. Увійшли в топонімію і назви населених пунктів, утворені від най= більш характерних для степової зони представників тварин і птахів — наприклад, Вовчанське, Вороне, Вовче, Воронівка, Заяче, Зайцеве, Кваки, Лебединське, Орлівка, Орлівщина, Орли, Перепеляче, Ракове, Суслівка, Солов’ївка, Tурове, Чайки, Чаплинка. Внаслідок схожості й спільності природних умов території краю в багатьох випадках сформувалися однакові топоніми. Наприклад, насе= лені пункти з назвою Зелений Гай зустрічаються у Васильківському, Дніпропетровському, Криворізькому, Петропавлівському, Синель= никівському, Софіївському, Томаківському й Широківському районах; ойконім Червоний Яр — у Криничанському, Солонянському, Софіїв= ському, Томаківському районах; Зелена Долина — у Криничанському, Павлоградському, Петропавлівському районах. І таких прикладів багато. Пізніше від топонімів із ландшафтною основою з’явилися назви соціально=економічного характеру, в основу яких покладені ознаки громадського життя народу, а потім вже з’явилися назви, що брали початок від особистих імен, прізвищ, прізвиськ, і нарешті, назви, що утворені за аналогією з іншими топонімами. Так, із розвитком шляхів сполучення, торгівлі та промисловості виникли поселення з назвами Крамарка, Чумаки, Веселі Чумаки, Гон4 чарівка, Кравці, Мисливське, Старозаводське, Перевальське, Новий Шлях, Мости, Переїзд, Платформа, Залізничне й ін. Сучасний виробничий профіль краю відобразився у назвах Днєпрельстан, Кривбас, Цегельне, Марганець, Радгоспне, Колгоспівка, Тракторне, Токове. Пам’ять про героїчне козацьке минуле народу збереглася в назвах Запорожець, Запорізьке, Запорізька Балка, Кодак, Козачий Гай, Січка4 38


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

рівка, Січовик, Сотницьке, Кошове, Старі Кодаки. Є в краї топоніми, назви яких пішли від колишніх адміністративних і військових ознак: Воєводівка, Військове, Гвардійське, Комісарівка, Солдатське. Багато населених пунктів своєму походженню зобов’язані істо= ричному ходові подій, особливо внаслідок перемоги Російської імперії над Туреччиною у ХVІІ ст., коли почалося інтенсивне заселення Придні= провських степів, і широкого розмаху набуло будівництво населених місць, де раніше були українські хутори і слободи або невеликі татарські поселення. З’являються назви Катеринослав (сучасне м. Дніпропет= ровськ), Апостолове, Синельникове, Нікополь та ін. Для цього періоду характерна поява таких населених пунктів, як Йозефсталь, Ямбург, Фіш4 дорф (два поселення із такою назвою раніше були в краї — сучасне сел. Рибальське у м. Дніпропетровську та с. Червоноармійське в Солонян= ському районі), Волоське, Волоські Хутори. Усі ці поселення виросли на родючих ґрунтах, що простяглися уздовж річкових долин Дніпра, Сама= ри, Сури і Кільчені, внаслідок освоєння їх німцями, сербами, волохами, молдаванами. Російський уряд, запросивши іноземців, надавав їм усілякі пільги (торговельні, податкові та ін), ставлячи за мету якнай= швидше освоєння тільки що приєднаних від Османської імперії земель південної України. Особливими перевагами користувалися німецькі колоністи, яких уряд нагороджував кращою землею. Як пам’ять про це збереглася назва Колоно4Миколаївка у Васильківському районі — колишня німецька колонія. Великі переселення з одних земель на інші також знайшли відображення в назвах із етнічним змістом — так звані “етноніми” — Волоське, Грузинівка, Коломійцеве, Мажари, Шведове й ін. Щоб зміцнити обстановку на півдні, царський уряд за вірну службу щедро роздавав земельні наділи російським і українським поміщикам, чиновникам і офіцерам. Багато хто з них переселяли своїх кріпаків на нові землі з Курської, Орловської, Калузької, Воронезької й інших корінних російських губерній. З різних причин відбувається міграція і українських жителів. Унаслідок цього з’являються такі назви, як Воро4 незьке, Велика Костромка, Мала Костромка, Гомельське, Гуляйполе, Вінниця, Дмитрівка (із с. Дмитровка Курської обл.), Калужине, Київське, Луб’янці, Львів, Могилівка, Могильов, Новожитомир, Новий Кременчук, 39


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Полтавське, Полтавка, Ровеньки, Смоленка, Сорочине, Чернявщина, Чугуєве, Широкосмоленка й ін. З розширенням господарської діяльності й збільшенням населення пов’язана поява населених пунктів з такими назвами, як Новоселиця, Нове, Новоселівка, Новожитловатка, Підгородне, Новопідгородне, Новостроївка, Новожитомир, Почино4Софіївка, Ганно4Зачатівка. Деякі з них виникли в результаті переміщення населення з віддалених районів. Наприклад, село Новоселівка Широківського району засновано в 1875 році, одержало назву від жителів Новоселовки з Калузької губернії. Однак більшість подібних назв зв’язана з переходом жителів із щонай= ближчого поселення на нові землі. Тому у назвах такого типу елемент ново,= почино,= зачаток — вказує на відносний час виникнення цих поселень. Як правило, об’єкти, що з’явилися з такими назвами, молод= ше інших на даній території. У Дніпропетровській області великий відсоток населених пунктів, назви яких пішли від особистих імен, прізвищ або прізвиськ — це так звані антропоніми антропоніми. Виникли вони в більшості від імен або першо= поселенців, або прізвищ землевласників, або від офіційних найменувань на честь видатних людей. Це населені пункти з назвами Васильївка, Дмитрівка, Іванівка, Миколаївка, Михайлівка, Олександрівка, Семенівка, Андріївка, Олексіївка, Володимирівка, Сергіївка, Тарасівка, Павлівка й ін., що зустрічаються в кожному районі як у чистому виді, так і у формі складних топонімів: Івано4Михайлівка, Павло4Григорівка, Миколо4 Мусіївка й ін. З жіночих імен найбільш поширене ім’я Марія, що дало варіанти топонімів Мар’янське, Мар’янівка, Мар’ївка, Мар’ївське, Мар’янка. Внаслідок переселень на нові місця виникали і нові посе= лення, утворені складними антропонімами: Новоандріївка, Новогри4 горівка, Нововасилівка, Новомихайлівка, Новопавлівка, Новоолександ4 рівка, Новомар’ївка, Новоаннівка, Новомар’янське, Новосеменівка й ін. На честь першопоселенців від народних прізвиськ пішли назви: Гупа4 лівка, Куцеволівка, Куроєдівка, Карнаухівка, Козодуб, 3уботрясівка, Сорокопанівка, Тритузне, Холодіївка, Недайвода, Рябошапівка. Деякі назви населених пунктів відбулися від прізвищ землевласників: Апосто4 лове, Карабинівка, Солов’ївка, Письмене, Рахманівка, Булахівка, Синель4 никове, Мануйлівка, Бузовка, Балівка, Вишневецьке, Девладове, Іларіонове й ін. 40


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Наявні в регіоні назви й релігійно=культового походження. До них відносять: Благовіщенка, Божедарівка, Благословенна, Богуслав, Бого4 дарівка, Благословення, Нововоскресенівка, Вознесенське, Всесвятське, Преображенка, Покровка, Петропавлівка, Спаське, Троїцьке. Деякі з них одержали свої назви від найменувань церков. Часто зустрічаються топоніми, виникнення чи зміст яких важко пояснити з першого погляду. Незрозумілі вони тому, що їхня історія в минулому, а ми не завжди знаємо, з якою подією зв’язана поява топо= німа. Наприклад, у П’ятихатському районі є село Пальмирівка. Перекази жителів свідчать, що назва цього поселення пішла від клички собаки Пальма. Місце, де зараз село, належало поміщикові Вишневецькому, що оселив сюди своїх кріпаків, яких він виграв у карти. Серед них було і п’ять родин, що їх Вишневецький потім поміняв на красивого собаку. І щоб зберегти пам’ять про це, самодур=володар назвав село Пальми= рівкою. Кожна історична епоха має свій топонімічний словник, що розкриває матеріальну і духовну культуру народу на етапі його розвитку. Він формується в результаті суспільної державної діяльності людей, їх спілкування з навколишнім середовищем. Великі зміни в топоніміці області, як і в цілому країни, відбулися після Жовтневої революції 1917 р. Революційне минуле і бурхливий розвиток країни в роки перших п’ятирічок, події Великої Вітчизняної війни і бурхливого промислового розвитку краю відображені в назвах із відповідним змістом: Парти4 занське, Червоний Прапор, Червоноармійське, Червона Україна, Комінтерн, Жовтий Октябр, Червоний Жовтень, Новий Шлях, Нова Праця, Нова Зоря й ін. Далі йде цілий ряд таких, котрі виражали надію народу на нове, світле життя: Авангард, Висуванець, Товариська Праця, Інтернаціонал, Пролетарське, Дружба, Прогрес, Братерське, Лікнеп, Комсомольське, Днєпрельстан, Молодіжне, Фестивальне тощо. Велика група топонімів пов’язана з прізвищами політичних діячів радянської епохи: Пам’ять Ілліча, Орджонікідзе, Фрунзе, Кірове, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Чапаївка, Котовське, Щорс, Карла Лібкнехта, Клари Цеткін, Рози Люксембург та ін. Є назви, що надані на честь видатних українських діячів культури: Шевченко, Шевченківка, Шолохове, Котляревське. Також часто у географічних назвах відображаються певні свята. Так, свято солі= дарності трудящих закріплене в 18 назвах: Перше Травня (зустрічається 41


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

в 6 районах), Першотравневе, Першотравенка, Першотравневка, Першотравенське, Першотравенськ, Першотравневе, Травневе, Маївка. Своє відношення до рідного краю народ відобразив у назвах, що відображають характер благополуччя, родючості землі, статку. Це такі назви, як Ясне, Веселе, Радісне, Привітне, Утішне, Благодатне, Удале, Гарне, Славне, Солнцеве, Зоряне, Тихе, Мирне, Спокійне, Рясне, Багате, Врожайне й ін. Другою за чисельністю групою топонімів після ойконімів у Дніпро= петровській області є гідроніми — назви річок, озер, ставків, водосхо= вищ. Як зазначалося, назви більшості річок області, за винятком малих степових, за походженням є ірано=тюркськими. Наприклад, р. Базавлук походить від тюркського “бузулук” — “цілина, степ”; р. Домоткань — від іранського “дану=хан”, “данава=хан” — “річковий колодязь”; р. Томаківка — від тюркського “томак” — “горло, горловина, гирло ріки”; р. Бик — від тюркського “биюк”, що означає “великий”, що згодом переосмислене і трансформоване в “бик” зі слов’янською основою від назви тварини. Більшість малих рік одержали народні назви з ясним значенням. Одні з них зобов’язані своїм походженням особливостям місцевості, крізь яку протікають, або власним фізико=географічним властивостям (наприклад, Кам’янка, Солона, Жовта, В’язівок, Широка, Суха Сура, Мокра Терса); другі — назвам рослин (наприклад, Осокорівка, Бузи4 новата, Осокувата, Лозуватка, Грушки, Грушівка,Тернова); треті — тваринному світу (наприклад, Журавка, Бобрівка, Вошива, Чаплинка, Вовча); четверті — назвам населених пунктів, поблизу яких беруть початок або протікають (наприклад, Тритузна, Прядівка) тощо. Більшість озер Дніпропетровщини знаходиться в долині р. Оріль на території Магдалинівського і Царичанського районів. Найбільш відомі з них: Холодне, Криве, Орлове, Далекий Лиман. Сутність їх назв у більшості випадків народна і зрозуміла. Найбільшим озером області є Солоний Лиман, що розташоване у Новомосковському районі, біля с. Знаменка. Назва складається з двох частин: перша — “солоний” — говорить про те, що вода в озері солона порівняно з іншими озерами. Це не випадково, адже мінеральні джерела, насичені цілющими солями, додають воді солонуватий смак. Інша частина топоніма — “лиман” — запозичена в греків; “лимен” у 42


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

буквальному перекладі — “бухта, гавань, затока”. Часто лиманами називають солоні озера або велике глибоководне озеро, без очерету з чистою водою. Цікава етимологія ще однієї назви — Макортівського водосховища. В основу цього слова покладене слов’янське “макітра”, що розуміється в топонімії як “макотор, макортеть”, тобто циркоподібне зниження на схилі долини або балки, у даному випадку — долини р. Саксагані. За належністю до населеного пункту або урочища, поблизу яких розташовані водні об’єкти, виникли гідроніми водосховищ Шолоховського (с. Шолохове), Кресівського і Карачунівського (КРЕС і Карачуни — райони м. Кривого Рогу), Дніпродзержинського (м. Дніпродзержинськ), Красинського (Червона балка), озера Сурського (р. Мокра Сура). Сторони обрію визначили положення і назву Південного водосховища, природні особливості води дали назви озерам Солоному й Холодному, а велика площа — озеру Озерище.

Також власні географічні назви із цікавою й різнома= нітною історією утворення мають балки, острови, лісові ма= сиви, кургани, природоохоронні об’єкти, геологічні шари, внутріміські та багато інших географічних об’єктів нашого краю. Назви багатьох з них чекають тебе на своє детальне вивчення. Притаманні також для території нашого краю географічні назви, що відносяться до категорії втрачених — це топоніми географічних об’єктів, які існували в минулому, а сьогодні внаслідок певних причин вже не існують. Яскравий тому приклад — Дніпрові пороги, забори, низка островів, які сьогодні затоплені, скриті під водами Дніпров= ського водосховища. Назви цих об’єктів ще й досі у більшості випадків є остаточно нерозшифрованими. А скільки геогра= фічних назв сьогодні повністю забуті і містяться лише в поодиноких згадках у старовинних книгах та картах? На це запитання неможливо відповісти. Часто буває й так, що певна географічна назва з давніх епох збереглася у народній пам’яті, а от її територіальна прив’язка вщент втрачена: доля таких топонімів — назавжди лишитися мовчазними пам’ят= 43


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

ками історії, якщо який=небудь допитливий дослідник коли= небудь її не розшифрує, не розкриє інформаційний канал у минуле, не зрозуміє її інформаційний смисл. Топоніми — це справжнє джерело знань про географію, історію, культуру, побут минулого й сьогодення, вони є результатом народної творчості, свідками й своєрідним “дзеркалом” певної епохи, уміщують й надійно зберігають інформацію, що передається крізь століття, часто є “інфор= маційними посланнями” нам від давніх народів, які ще належить ретельно вивчити й зрозуміти. Тому географічні назви (топоніми) — це також географічні пам’ятки, символи нашої території, які потребують до себе бережливого, охайного ставлення, збереження й ретельного вивчення.

44


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

1.6 ХТ О ВИ, “КОЛУМБИ” ХТО ПРИДНІПРОВ’Я?

Тобі, напевно, відомі імена великих мандрівників, дослідників різних куточків нашої планети — Христофора Колумба, Фернанда Магеллана, Вітуса Берінга, Фаддея Белінсгаузена, Івана Крузенштерна, українських дослідників і мандрівників Миколи Міклухо=Маклая, Степана Руд= ницького, Володимира Кубийовича, Костянтина Волого (до речі, нашого земляка!) та багатьох інших. А чи відомі тобі імена дослідників=географів регіону, у якому ми живемо? Хіба ж він став одразу обжитим та відомим? Чиї імена ми повинні знати й пам’ятати? Відповідь проста... Імена дослід= ників природи і суспільства, населення і господарства, гео= графів за покликанням і духом. Географічне краєзнавство неможливе без знання видатних земляків, які народились на певній території, і осіб, які на цій території працювали та досліджували її. Хто були перші дослідники Придніпров’я? Це — ман= дрівники. Багатющі землі сучасної Дніпропетровської об= ласті, яка знаходиться на межі Середнього і Нижнього Подніпров’я, у центрі степової зони Східної Європи, здавна привертали до себе увагу. Стародавні автори, починаючи від “батька історії” Геродота (V ст. до н.е.), сповнювали свої твори захопленими відгуками про степи Подніпров’я, про могутній Дніпро (їх перелік наводить історик Ю. Мицик). Так, візантійський імператор і письменник Костянтин Багрянородний, який правив у 913 – 959 рр., детально опи= сував пороги на Дніпрі. Французький автор Блез де Віженер (1523 – 1596 рр.), готуючи в 1573 р. твір про Польщу, Литву, Україну та Білорусь для Генріха Валуа, майбутнього прави= теля Речі Посполитої, а потім і для французького короля, був у захваті від багатства і краси української природи: “Україна — це земля обітована..., медом і молоком пливуча. 45


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Хто лише раз побував на Україні, той вже не зможе розлу4 читися з нею, бо вона тягне до себе кожну людину, як магніт залізо. Сміється і вабить до себе людину українське небо. Тут скрізь ростуть фруктові дерева і виноград. У старих дубах і буках повно бджіл і джмелів. Дичини в лісах і степах так багато, що зубрів, диких коней і оленів вбивають лише заради шкури. Диких кіз вбивають тисячами. На ріках повно бобрових хаток. Птаства так багато, що навесні хлопці набирають повні човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів... Досить лише раз посіяти зерно, щоб воно само вродило двічі”. Історію географічних досліджень прийнято виводити від другої пол. XVII ст., адже саме з цього часу у Європі при= родознавство формується як самостійна, цілісна і взаємо= пов’язана система наук про природу. Українське при= родознавство формувалося від другої пол. XVIII ст. в за= гальній системі російської науки. Історія географічних до= сліджень нашого краю в особистостях наведена на рис. 10.

Своєрідний початок наукових географічних досліджень території Придніпров’я можна виводити від імені французького військового інженера, картографа, астронома, фортифікатора Гійома Левассера де Боплана Боплана, який у 1631–48 рр. перебував на польській військовій службі переважно на території Україні. Йому належить збірник загально= географічних карт України, найпопулярнішою із яких була “Українська географічна карта”, або “Генеральна карта України”, видана в Данцигу в 1648 – 50 рр. у масштабі 1: 1 800 000. Боплан вперше у світовій карто= графії склав військово=топографічну карту “Спеціальний і детальний план України разом з приналежними їй воєводствами, округами й про= вінціями”. Найбільшою є його карта України в масштабі 1: 452 000 на 46


Рис. 10. Хронологія географічних досліджень сучасної Дніпропетровщини в персоналіях


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

восьми аркушах (Данциг, 1650 р.). Ще одна карта Боплана — карта Дніпра (1662, 1668 рр.), опублікована іспанською, голландською, французькою мовами на трьох аркушах у масштабі 1: 226 000 (два аркуші) і 1: 452 000. Ці карти були доповненням до його унікальної спеціальної праці про Україну і козаків — “Опис України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн”, виданої в 1650 р. У цій книзі автор подає географічні та економічні відомості про Україну, описує працю, побут, звичаї селян, докладно оповідає про пороги на Дніпрі, описує рибні багатства річок Самоткані, Домоткані, Орелі, Самари та ін. Ця унікальна праця впродовж багатьох десятиліть була єдиним авторитетним науковим джерелом, до якого не раз зверталися дослідники минувшини України. У передмові “До читачів” Гійом Левассер де Боплан писав: “... Я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас у точності, також правдивості моєї розповіді”. Великий внесок зробив Г.Л. де Боплан в ос= воєння нашого краю. На виконання замовлення польського уряду він здійснював керівництво ін= женерними роботами при спорудженні фортеці на Дніпрі над першим Кодацьким порогом. У 1639 р. він відбудував знищений козаками Кодак — ще й сьогодні можна бачити залишки цієї фортеці по= близу с. Старі Кодаки. До одних з перших дослідників Придніпров’я юльденштедт належить академік Іоган Антон Г Гюльденштедт юльденштедт, який надав загальну характеристику ґрунтів, рослинності й тваринного світу степового ландшафту, пояснив походження чорноземів, виділив чорноземні та нечорноземні (солончакові) степи. Видатною подією в історії освоєння нашого краю стали академічні експедиції, учасником однієї з них в 1781 – 82 рр. був Василь Федорович Зуєв Зуєв, головним результатом якої стало відкриття залізних руд Криворіжжя. В.Ф. Зуєв — видатний вчений=природознавець, реформатор російської географічної науки. Йому належать перші глибокі наукові узагальнення 48


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

результатів польових досліджень. Під час експедиції у Придніпров’я він: – описав рельєф (зокрема, вперше виділив такі форми рельєфу, як Причорноморська низовина і Придніпровська височина); – досліджував пороги на Дніпрі, описав геологічну будову р. Дніпро; – характеризував природу, населення, господарство та етнографію краю (описав Нові Кодаки, Нікополь, степові кургани); — зібрав чудові колекції руд і мінералів; — надав перший опис оголень залізних руд у долині р. Саксагань (нині Криворізький залізорудний басейн); — дослідив рослинний та тваринний світ (у першу чергу займався питаннями систематики риб, уперше описав деякі види фауни, названі згодом на його честь) тощо. За результатами досліджень написав книгу “Путешественные записки от С.=Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г.” (1787). В.Ф. Зуєв є автором першого російського підручника з природознавства “Начер= тание природной истории” (1786). В історії становлення і розвитку Катеринославщини одну із найваж= ливіших ролей відіграв геолог, гірничий інженер Валеріан Олександрович Домгер Домгер. Його спіткала доля багатьох талановитих людей — він прожив ди= вовижно яскраве, але коротке життя. До його заслуг перед краєм належить детальне обстеження його геологічної будови, корисних копалин, палеогео= графічних умов, рельєфу й гідрографії тощо. Та одним з найкращих відкрит= тів В. Домгера, що увічнило його ім’я, було відкриття у 1883 р. одного з кращих в світі Нікопольського марган4 цеворудного басейну. Також він відкрив унікальне місцезнаходження викопної морської фауни верхньоеоценового віку — мандриківські верстви — зараз це геологічна пам’ятка природи державного значення.

49


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

На центральному проспекті м. Дніпропетровська встановлений пам’ятник “Колумбу Придніпров’я”, “перетворювачу краю” Олек4 сандру Миколайовичу Полю Полю. Він довів економічну доцільність та ініціював розробку залізних руд Криворіжжя (рівно через 100 років після відкриття руд В.Ф. Зуєвим), створив приватний музей, який став у майбутньому основою історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Клопо= том О.М. Поля була прокладена Катерининська (сучасна Придні= провська) залізниця та збудований у 1884 р. двоярусний металевий міст (перший в Росії!) через Дніпро, що зв’язали між собою два величезних басейни — Кривбас та Донбас. Це забезпечило найактивніший про= мисловий розвиток Придніпров’я взагалі та м. Катеринослава зокрема. Йому вперше вдалося залучити в регіон іноземний капітал з метою гірничопромислових розробок, саме він заклав основу гірничо= промислової галузі в Україні та майбутньої металургійної промисловості Катеринославщини. Завдяки цьому наш край ще за часів царської Росії став одним з найважливіших промислових регіонів імперії. У 1887 р. О.М. Поль був обраний почесним громадянином м. Катеринослава. Регіональний осередок географічної науки формував у краї Іван Якович Акінфієв — видатний біогеограф, педагог, наукові напрями досліджень та здобутки якого не втратили свого значення й сьогодні. Значну увагу І.Я. Акінфієв приділяв регіональним краєзнавчим дослід= женням природи, в більшій мірі вони присвячені Катеринославській губернії. Ним організовувалися навчальні екскурсії для учнів з метою спо= стереження за розробками родовищ залізної руди, ознайомлення з дру= карською справою, вивчення флори і фауни Катеринослава, огляду старожитностей. Ці екскурсії яскраво описані у праці “Природа Екате= ринослава и юга России. Пособие для экскурсий с учениками” (1902 р.). З 1886 р. при Катеринославському реальному училищі діяла метео= рологічна станція, де з 1887 до 1900 рр. проводив свої заняття І.Я. Акін= фієв. Цікаво, що ця станція обслуговувала метеорологічною інформацією усю Катеринославську губернію. Далеко за межами нашого краю відоме ім’я видатного українського географа=краєзнавця, історика, філолога Дмитра Івановича Явор4 ницького ницького, який детально вивчив і описав р. Дніпро, Дніпровські пороги під час його роботи у складі комісії, яка займалася дослідженнями для 50


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

майбутнього будівництва Дніпрогесу в 1931 р. У своїх працях вчений дав детальний опис багатьох населених пунктів краю, його етногра= фічних традицій, козацької минувшини, значно збагатив експонатами колекцію історичного музею м. Дніпропетровська. Серед найголов= ніших праць Д.І. Яворницького — “Історія запорозьких козаків” (1892 – 97), “Вольності запорозьких козаків” (1898), “Число і порядок запорозьких січей з топографічним нарисом Запорожжя” (1884), “Істо= рія міста Катеринослава”, “Стихійні лиха нашого краю” та ін. Зібравши численний фольклорний, етнографічний і лексикографічний матеріал, він підготував і в 1888 р. опублікував видатну працю “Запорожжя в залишках старовини та переказах народу” тощо. Життя Д.І. Явор= ницького — приклад безкорисливого служіння науці й рідному народу. Він ніколи не стояв осторонь від життя. Наукова спадщина вченого в галузі регіонального географічного краєзнавства і сьогодні служить людям. Відомі й інші славетні імена дослідників нашого краю. Так, були серед них й церковні діячі, зокрема, першим співцем дніпровських лоцманів називають архієпископа Гавриїла (І.Ф. Розанова) Розанова), першим демографом регіону — архієпископа Феодосія (О.М. Макаревського) Макаревського). Видатний історик і географ А.О. Скальковський 15 років працював у Катеринославській губернії та детально описав її господарську спеціа= лізацію, окремі складові природного середовища у праці “Опыт стати= стического описания Новороссийского края”. Унікальну працю про наш край підготував у 1862 р. офіцер Генерального штабу В.П. Павлович — “Матеріалы для географіи и статистики Россіи, собранные офице= рами Генерального штаба. Екатеринославская губернія”, що уміщує детальну характеристику природи та суспільства й економіки регіону. В основу великої за значущістю монографії “Русский чернозем” Василя Васильовича Докучаєва закладені результати особистих досліджень, проведених ним також на території Катеринославської губернії. Як ти знаєш, В.В. Докучаєв є автором вчення про ґрунти й географічну зональ= ність. В 1901–17 рр. жив та працював у Катеринославі засновник комерційної географії, учений=енциклопедист Антін Степанович Синявський Синявський. Його перу належать багато праць про економіку, гірничу промисловість нашого регіону, його геологічні багатства, статистику краю тощо. Всесвітньовідомий норвезький полярний дослідник, океанограф Фрітьоф Нансен частину грошей від одержаної ним у 1922 р. 51


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Нобелівської премії Миру витратив на побудову в Радянській Росії двох показових сільськогосподарських станцій, одна з яких була відкрита у с. Михайлівка Апостолівського району сучасної Дніпропетровської області (з 1927 р. станція почала називатися радгоспом імені Фрітьофа Нансена; зараз це господарство=птахофабрика ім. Ф. Нансена, а у с. Михайлівка знаходиться музей цієї видатної особистості). З Придніпров’ям пов’язана діяльність багатьох інших видатних вчених=географів, дослідників природи та суспільства нашого славетного краю.

.

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ: 1. Скільки адміністративних районів сьогодні в Дніпропетров= ській області? 2. Яким країнам широтне по= ложення Дніпропетровщини від= повідає найбільшою мірою? 3. Чи перетинають територію Дніпропетровщини паралелі 48о і 49о пн.ш.? 4. Межі якої європейської країни розташовані най= ближче до нашої області? 5. Яка азійська країна найближче розташована до кордо= нів Дніпропетровщини? 6. Північніше чи південніше від Будапешта розміщений Дніпропетровськ? 7. З якою областю межа Дніпропетровської області має найменшу протяжність? 8. Із якими областями України Дніпропетровська область має водні кордони? 9. З якою областю України межує П’ятихатський район? 52


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

10. У якому часовому поясі розташована Дніпропет= ровська область — першому, другому чи третьому? 11. Про що розповідають герби міст та районів нашого краю? 12. Наведи приклади ойконімів та гідронімів на території області. 13. До якої категорії (групи) топонімів відносяться назви таких географічних об’єктів, як миси, півострови, острови, коси, балки? Чому їх виділяють в окрему групу? Наведи приклади назв цих об’єктів на території нашої області. 14. Про що говорять географічні назви Чаплине, Кри= нички, Апостолове, Нікополь? 15. Як ти розумієш сутність регіонального підходу в географії? 16. Наведи приклади різних груп джерел інформації про рідний край. 17. Хто і коли висунув ідею про побудову столиці України в нашому краї? 18. Кого і за що називають „Колумбом Придніпров’я”? 19. Що зробили для географічного пізнання нашого краю В. Зуєв та В. Домгер? 20. Хто і коли уклав перший збірник загальногеогра= фічних карт території України? 21. Без користування атласом та іншими картами спро= буй назвати, контури яких районів Дніпропетровської області нижче наведені:

53


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

22. Яке місто в області є найпівнічнішим? А найпівден= нішим? 23. Які райони в області наймолодші за часом творення? 24. Яка довжина сухопутного кордону Верхньодніпров= ського району, якщо відомо, що масштаб карти 1:400 000, а довжина кордону за картою складає 38,5 см? Визначити довжину сухопутного кордону в кілометрах. 25. Розташуй в порядку з півночі на південь такі міста області: Першотравенськ, Нікополь, Зеленодольськ, Пере= щепине, Підгородне, Кривий Ріг, Новомосковськ. 26. У скільки разів площа Дніпропетровської області відрізняється від площі Німеччини (356,8 тис.км 2), Чор= ногорії (13,8 тис.км2)? 27. Опиши географічне положення м. Дніпропетровська, не використовуючи при цьому жодного топоніма (геогра= фічної назви). Підказка: це можливо, якщо пригадати та використовувати при цьому відомі географічні параметри території та прийоми порівняння (площа, відносні розміри, кількість населення, час виникнення тощо). 28. Від яких часів бере витоки регіональна територіальна геральдика нашого краю? Чи закладаються в гербах та пра= порах які=небудь географічні ознаки і які саме? 29. Як ти розумієш вираз “топоніми – це “дзеркало” певної епохи”? Доведи свою думку. 30. Що вкладається в поняття „Дніпропетровська область займає центральне положення в Україні”? Відповідь обґрунтуй.

54


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

2.1 ТЕКТ О НІЧНА, ГЕОЛ ОГІЧНА ТЕКТО ГЕОЛО Й ГЕО МОРФОЛ ОГІЧНА БУ ДОВА ГЕОМОРФОЛ МОРФОЛО БУДОВА ТЕРИТ ОРІЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛА СТІ ТЕРИТОРІЇ ОБЛАСТІ

Геологічна будова і рельєф Дніпропетровської області – результат тривалих і складних процесів геологічного розвитку земної кори і змін палеогеографічних умов; її земна кора збудована різними геоструктурами і відбиває основні події геологічної історії Землі (рис. 11). Дніпропетровська область, як і більша частина України, розташована на південному заході Східноєвропейської платформи і являє собою хвилясA ту рівнину висотою 100 – 200 м над рівнем моря. Загальні риси будови рельєфу визначаються особливостями геолоA гічної будови території. Найдавнішими геологічними породами на території краю є архейські й протерозойські, що складають основу УкраїнA ського щита та в багатьох місцях виходять на денну поверхA ню. Вони є результатом вулканічних (магматичних, метаморA фічних) процесів, що панували в той час на всій планеті. Зокрема, тоді сформувалися залізні руди Кривбасу. У девонA ському періоді на території сучасної ДніпровськоAДонецької западини було море, тоді утворилися поклади нафти й солі. У карбоновому періоді в умовах вологого субтропічного клімату на території теперішньої Дніпропетровщини зростала розкішна рослинність, яка згодом, із зміною природних 56


Рис. 11. Геологічна будова території Дніпропетровської області


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

умов, перетворилася на багаті поклади вугілля Донецького басейну. В наступні геологічні періоди географічні умови на теренах Дніпропетровщини неодноразово змінювалися, аж допоки в антропогеновому періоді не набули сучасних рис. На території області зчленовуються найбільші тектонічні структури Східноєвропейської платформи – Український кристалічний щит щит, Дніпровсько Донецька западина та Причорноморська западина (рис. 12).

Те к т о н і ч н і с т р у к т у р и : А – Український щит В – ДніпровськоAДонецька западина С – Причорноморська западина

Те к т о н і ч н і р о з л о м и : А – Криворізький (КриворізькоAКреA менчуцький) Б – ОріховоAПавлоградський

Б л о к и Ук р а ї н с ь к о г о щ и т а : А1 – Кіровоградський (КіровоградськоAКременчуцький) А2 – Придніпровський (Середньопридніпровський) А3 – Приазовський (Західноприазовський)

Рис. 12. Тектонічна будова території Дніпропетровської області 58


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

У межах території області частково знаходяться одразу три блоки Українського щита – Придніпровський (СередньоA придніпровський), Приазовський (Західноприазовський), Кіровоградський (КіровоградськоAКременчуцький), що розділяються потужними тектонічними розломами – Оріхо воПавлоградським та Криворізьким (КриворізькоAКременA чуцьким). За геоморфологічним районуванням (рис. 13) майже все правобережжя Дніпропетровщини займає Придніпровська височина, яка заходить на територію області своєю південноA А – Придніпровська низовина А1 – Придніпровська терасова рівнина А 2 – Полтавська терасова рівнина (ОрільськоA Самарське межиA річне плато)

Межі геомо рфологічних : областей підобластей

В – Придніпровська (ПридніпA ровськоAПриазовська) височина В1 – ЦентральноAПридніпровA ська денудаційна височина В2 – ПівденноAПридніпровська денудаційна рівнина (ЗапорізькоA Гуляйпільське плато) С – Причорноморська низовина Межа поширення Дніпровського зледеA ніння та льодовикових форм рельєфу

Рис. 13. Геоморфологічне районування Дніпропетровської області 59


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

східною частиною. Відмітки рельєфу коливаються від 150 до 190 м. У південноAсхідному напрямі Придніпровська височина поступово знижується і обривається до долини Дніпра крутим уступом. В цілому поверхня височини дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами, особливо у центральній частині області поблизу Дніпра, по схилах яких досить часті виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Загальна глибина розчленування рельєфу становить 70 — 150 м. На крайньому південному заході області ця височина переходить у Причорноморську низовину. Поверхня Причорноморської низовини одноманітна, хвиляста, з відмітками рельєфу близько 50 м та незначним загальним розчленуванням (50 –75 м). В рельєфі характерні широкі плоскі межиріччя, неглибокі, пологі річкові долини, слабкий розвиток балок і ярів, а також ледь помітні замкнені зниження, так звані “поди” глибиною 2 – 5 м, діаметром 300 – 500 м. Лівобережна частина Дніпропетровщини зайнята Придніпровською низовиною, яка являє собою стародавню долину Дніпра з численними надзаплавними терасами. Середня висота поверхні над рівнем моря – близько 130 м. На півночі області вона поступово підвищується і непомітно переходить у Полтавську рівнину, з якої починаються відроги Середньоруської височини. На межиріччі Самари і Орелі характерний значний розвиток яружноAбалкової мережі, особливо по схилах долини Самари. На південному сході області поверхня підвищується – починаються відроги Приазовської височини на півдні та Донецького кряжу на сході. Найвища точка території області з позначкою 211 м міститься на півночі Покровського раA йону. Важливим фактором сучасного рельєфотворення є людA ська діяльність, що призводить до формування антропоA 60


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

генних ландшафтів – гірничопромислових, сільськогоспоA дарських, іригаційних, що займають у теперішній час значні території. На формування сучасних форм рельєфу області істотний вплив спричинюють екзогенні рельєфоутворюючі процеси. Деякі з них сприяють розвиткові негативних явищ: флю віальні процеси сприяють росту балок і ярів; ерозійні приA водять до втрати родючих ґрунтів; найбільшу небезпеку становлять схилові процеси, самим негативним наслідком яких є зсуви. На території області зсуви розвиваються найчастіше на схилах річкових долин, балок і ярів, що складені шарами пухких лесових порід. Зсувні процеси поширені дуже нерівномірно. На території області виділені близько 220 зсуA

Рис. 14. Балка Сажавка поблизу с. Старі Кодаки, Дніпропетровський район 61


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

вних ділянок, серед яких є активні зсуви і зсувонебезпечні схили. Загальна їхня площа складає близько 400 га. Тобі відомо, що максимальним для території України було Дніпровське зледеніння (290 тис. років тому), льодовик якого охопив усю північну та центральну частини сучасного басейну Дніпра. Крайня південна межа льодовика досягала західних околиць сучасного м. Дніпропетровська. Внаслідок його руху сьогодні в межах Дніпропетровщини є льодовикові форми рельєфу – валуни, ками, ози тощо. Деякі вчені вважають, що г. Калитва, що поблизу смт Царичанка, є льодовиковим останцем. У Криворізькому, Апостолівському та Широківському районах області є так званий палеокарст, який впливу на суA часний рельєф не має. Карстові явища – печери, вирви, провалля, підземні озера й річки, що утворилися під дією розчинення природними водами м’яких гірських порід – вапняків, доломітів, гіпсу тощо. Геологічна будова, рельєф і корисні копалини ДніпропетA ровської області мають важливе народногосподарське знаA чення. Вони тривалий час досліджуються геологами й геограA фами і добре вивчені. 2.2

ЧИМ БАГ АТІ НАШІ НАДР А БАГА НАДРА

Надра є частиною земної кори, що розташована під поA верхнею суші та дном водойм і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Багатство 62


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

надр – як людська доля: може бути щасливою, а може й ні… Дніпропетровська область є унікальною за розмаїттям і запасами корисних копалин. Про багатство надр нашого краю, його унікальні родовища відомо далеко за його межаA ми. В надрах області виявлено 302 родовища і близько 950 рудопроявів; видобувається 39 видів мінеральної сировини. На території області розміщені більші частини басейнів коA рисних копалин — Криворізького залізорудного (Кривбас), Нікопольського марганцеворудного марганцеворудного, Донецького кам’яно вугільного (Західний Донбас), Дніпровського буровугільного буровугільного, ДніпровськоДонецької нафтогазоносної області області, Придні провської титаноносної провінції (рис. 15). За розрахунками професора В.П. Руденка, забезпеченість мінеральними реA сурсами Дніпропетровської області в порівнянні з загальA нодержавним рівнем більша ніж втричі. Найбільш відомими та знаковими для краю є родовища залізної руди Криворізького басейну. В межах ДніпропетA ровської області таких родовищ 27 із запасами, що складають 66% від загальнодержавних. За кількістю запасів (більше 15 млрд т) та річним обсягом видобутку (до 90 млн т) Кривбас займає перше місце в Україні. Перший рудник на території басейну — Саксаганський – був закладений у 1881 р. за ініціаA тивою О.М. Поля. Це дало початок розвиткові в Україні гірничопромислової галузі. Наявні запаси басейну дозвоA ляють забезпечувати чорну металургію сировиною на триваA лий час у третьому тисячолітті. Одним з найбільших у світі є Нікопольський басейн марган цевих руд, який забезпечує 100% виробництва марганцевоA рудної продукції в Україні. Нікопольське родовище марганA цю, на базі якого працюють два гірничоAзбагачувальних комбінати, буде працювати до 2025 — 2026 років. До речі, за кількістю розвіданих запасів цих руд Україна в світі поA ступається лише Південній Африці. 63


Рис. 15. Найголовніші родовища й басейни корисних копалин Дніпропетровщини


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Сучасні українські вченіAхіміки кажуть, що праA вильнішим є говорити не “марганцеві”, а “манганові” руди – від латинської назви хімічного елемента Mn – Manganum. Поміркуй, як тоді необхідно називати такі корисні копалини, як мідь, срібло, золото, магній, ртуть, олово, свинець, сірку, залізо? З 1953 р. в межах найбільшої у світі Придніпровської титаноносної провінції розробляються розсипи титану і цирA конію великих Самотканського та Малишівського родовищ. Уранові руди розробляються на Жовторіченському і Першо травенському родовищах. У межах Дніпропетровської області розташовані два з трьох розвіданих в Україні родовищ бокситів (руди алюмінію) – Високопільське та Нікопольське. Перспективними для розробки є Сухохутірське родовище нікелевих руд та велика кількість рудопроявів молібдену – область може повністю забезпечити промисловість України цією сировиною. Майбутнє області – у розвитку золотовидобувної та золоA топереробної галузей, адже є перспективи видобутку золота – розвідані родовища Сергіївське, Балка Золота в СолонянA ському районі, Балка Широка в Нікопольському районі та ін.). Родовища Сергіївське та Балка Золота мають схожість з аналогічними родовищами Канади, Австралії та Південної Африки. За своїм ресурсним потенціалом золота область посідає перше місце в Україні. Дніпропетровська область володіє значними запасами паливноAенергетичної сировини – кам’яного та бурого вуA гілля, нафти, газу і газоконденсату. Важливе значення мають 77 родовищ кам’яного вугілля Західного Донбасу, 11 з яких експлуатуються. На території області розташовано 20 роA довищ бурого вугілля Дніпровського басейну; 50% запасів усього басейну зосереджено у Верхньодніпровському вугле носному районі. Родовища бурого вугілля не розробляються і є резервними. Виявлені 14 родовищ вуглеводородів – нафти й природного газу – Перещепинське, Кременівське, Юр’ївське, Голубівське та ін. 65


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

У межах області розвідано велику кількість родовищ неметалевих корисних копалин, які забезпечують сировиною чорну металургію, хімічну промисловість, будівельну інA дустрію. Область має єдине в Україні родовище талькоAмагнезиту – Правдинське, введення якого в експлуатацію дозволить на 60 –70% забезпечувати потреби України у вогнетривкій сировині та високоякісному тальку (сьогодні його експорA тують із Китаю, Туреччини та інших країн). Просянівське родовище каолінів за запасами і якістю вважається кращим у світі. Територія області є перспективною щодо виявлення алмазоносних родовищ. Зокрема, у 1949 р. в річних відкладах р. Базавлук був відкритий перший алмаз. У надрах області також наявні значні поклади каменеA облицювальної сировини багатої кольорової гами, які зоA середжені в 13 родовищах, із яких граніти Токівського, Куда шівського та Болтишівського родовищ відомі не лише в Україні, а й у світі. В Дніпропетровській області зосереджені практично невичерпні родовища будівельного каменю, що повністю забезпечує потреби як області, так і інших регіонів України. Область має великі запаси формувальних і будіA вельних пісків, що дає можливість і в майбутньому забезпеA чувати металургійні комбінати і будівельні підприємства високоякісною сировиною. В межах регіону виявлено 70 родовищ сировини для виробництва керамічної цегли. На базі цих родовищ майже в усіх районах області працюють десятки цегельних заводів. Прогнозні ресурси підземних вод в Дніпропетровській області складають 399 млн м3. У краї розвідано 18 родовищ мінеральних, лікувальних, лікувальноAстолових і столових вод, які використовуються для внутрішнього та зовнішнього споживання, а також для промислового розливу, лікування різноманітних захворювань. Область може повністю забезA печити потреби свого населення у цій сировині. 66


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

2.3

КЛІМА ТИЧНІ КЛІМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КР АЮ КРАЮ

Дніпропетровська область, як практично і вся територія України, розташована в атлантикоAкліматичній зоні помірA них широт із активною атмосферною циркуляцією в басейні Атлантичного океану, який здійснює найбільший вплив на її клімат. Також внаслідок рівнинності території область відчуває безперешкодний вплив спекотних азійських, видозмінених тропічних й холодних арктичних повітряних мас. Клімат області помірноAконтинентальний. КонтиненA тальність збільшується по мірі віддалення від Атлантики. Однією з особливостей клімату території є значні щорічні коливання погодних умов: помірно вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість часто підсилюється дією суховіїв. Область розташована в межах посушливої, теплої агрокліматичної зони. Кількість опадів змінюється з півночі на південь відповідно від 450 – 490 мм до 400–430 мм, значна їх частина випадає в теплий час року. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на півночі області до 228 днів на півдні. Період з температурою понад +10° складає 178 днів за рік. Зима в краї відносно м’яка, малосніжна, часто бувають відлиги й ожеледиці. Її початок звичайно співпадає з вторгненням холодних арктичних мас і триває близько 3 — 3,5 місяця. Погода взимку переважно хмарна, вітряна, з опадами, часті безхмарні та морозні періоди. Середня 67


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

температура січня змінюється від –4,5° на південному заході до –6,5° на північному сході; при різких вторгненнях арктичних повітряних мас температура взимку може зниA жуватися до –30оС і нижче. Стійкі морози встановлюються в північних районах 5–7 грудня, в південних та західних – 10–15 грудня. Відзначається до 40 днів з опадами, загальна кількість яких доходить до 100 —110 мм переважно у виA гляді снігу та мокрого снігу. Постійний сніговий покрив (товщиною не більше 10 —15 см) утворюється щорічно (за винятком крайньої південної частини правобережжя), встановлюється в грудні, сходить на початку березня. Протягом зими напрям вітру часто змінюється, однак дещо переважає вітер південноAсхідного напрямку. Весна найраніше розпочинається в південноAзахідних районах області в середньому 11 — 13 березня, а на північA ному сході – 16 —19 березня. Після підсихання поверхневого шару ґрунту починається різкий зріст середньодобової температури повітря, яка вже у квітні становить +8–10оС. Весняна погода здебільшого нестійка, до кінця квітня спостерігаються заморозки. У травні розвивається грозова діяльність. Середня кількість опадів за сезон становить 100 — 110 мм, однак досить часто сильні і сухі вітри східного та південноAсхідного напрямків призводять до посух. Вже у першій декаді травня настає літо. Цей сезон року в нашому регіоні жаркий і сухий з частими зливами, сильними південноAсхідними і східними вітрами, що і провокують посухи. Літній сезон найдовший і закінчується звичайно в третій декаді вересня. На початку сезону погода нестійка, можливі вторгнення прохолодного арктичного повітря. У червні збільшується потік сонячної радіації, роль циркуляційних процесів слабшає, тому формування погоди протікає під впливом трансформації повітряних мас. Це обумовлює жарку малохмарну погоду. Середньодобова температура повітря становить +21 –23оС, у липні на півA денному заході +22,5°С, на північному сході – +21,5°С. 68


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Тропічні та азійські повітряні маси можуть підвищувати температури до +35оС і вище. Протягом літа може випадати 180 — 200 мм опадів. Осінь починається на початку третьої декади вересня. У цей період зменшується тривалість дня і приток сонячної радіації, слабшає вплив Азорського антициклону, посилюється циклонічна діяльність з Атлантики. У жовтні встановлюється похмура погода з туманами і мрякою, наприкінці листопада з’являється перший, як правило нестійкий, сніговий покрив. Осінній сезон закінчується в третій декаді листопада.

У Дніпропетровській області спостерігаються особливі атмосферні явища: тумани, ожеледі, заметілі, грози, град, суховії, пилові бурі. Вони завдають великої шкоди народному господарству і навколишньому середовищу. Тумани. В області бувають адвективні, радіаційні і змішані тумани. В середньому буває 40 — 60 днів з туманами на рік. Більшість туманів утворюється в холодний період року. Максимальне число днів з туманом (12 — 17) спостерігається у грудні, мінімальне (до 1 дня) — у червні — серпні. Ожеледь Ожеледь, що утворюється в результаті намерзання переохолоджених крапель дощу, мряки чи туману на поверхні землі, деревах, проводах, може утворюватися протягом 6 — 7 місяців з жовтня по квітень. Середньорічна кількість днів з цим явищем становить 14 — 17 днів. Ожеледь з діаметром від 20 мм відноситься до особливо небезпечних атмосферних явищ. Заметіль. В області спостерігають загальну, низову та поземну замеA тіль. Загальна заметіль відзначається при швидкості вітру більше 7 м/с з одночасним випаданням снігу. При низовій заметілі переноситься сухий сніг. Над територією області в середньому реєструється 14 — 19 днів із заметіллю, а в окремі роки кількість може збільшуватися вдвічі. 69


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Грози спостерігаються з квітня по жовтень. Зимові грози – явища досить рідкісні. У теплий період спостерігається 25 — 30 днів з грозою. Максимум грозової діяльності припадає на червень–липень. Суховії спостерігаються при одночасному поєднанні таких метеоA рологічних умов, як висока температура (вище 25оС), низька відносна вологість (нижче 30%) і швидкість вітру більше 5 м/с. На території області суховії бувають 15 — 20 днів на рік. Пилові бурі. Якщо одночасно із суховійною ситуацією сила вітру перевищує 10 — 15 м/с, то виникають умови для підняття в атмосферу великої кількості пилових часток сухого ґрунту. Це викликає пилові бурі, які в середньому за рік в області спостерігаються 3 — 5 днів.

Додає своєї “лепти” у кліматичні умови й людина. Великі міста – Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ – формують свій особливий метеорологічний режим, так званий “міський клімат”. Ці міста утворюють “острови тепла”. В обласному центрі радіаційний баланс на 10% вищий, ніж у сільській місцевості, а перевищення температури складає 0,7 —1,5°С (іноді 2 — 4°С). У Кривому Розі ці показники складають відповідно 3–6% і 0,3 — 0,7°С. Міста сприяють і зміні режиму зволоження. За рахунок додаткової конвекції й аерозольного забруднення кількість опадів над містом може влітку збільшуватися на 30%. Міська забудова може змінювати напрями вітрів. В окремих районах Дніпропетровська, Кривого Рогу, Павлограда, Нікополя вітри дмуть в різних напрямках. У великих промислових містах області в періоди несприятливих метеорологічних умов середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючих речовин в повітрі перевищується в 5 — 15 разів, разова ГДК хімічних речовин – в 10 — 50 разів. ОсA новними забруднюючими речовинами в атмосфері є окисли азоту, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірчаний ангідрит, сірковуглець, аміак, пилуваті частки та інші сполуки. Все це призводить до збільшення захворюваності населення.

Людина поки ще безсила перед буйними стихіями природи, але те, що вона навчилася передбачувати й своєчасно готуватися 70


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

до її ударів, знижує, а інколи й зводить нанівець їх наслідки. Усю інформацію про погодноAкліматичні умови місцевості, їх зміну протягом часу надають спеціально обладнані метеоA рологічні станції спостережень за погодою. Метеорологічні спостереження на території Дніпропетровщини розпочалися ще з 1883 р. при Катеринославсь��ій гімназії. Їх проводили учні гімназії під керівництвом викладачів. З 1886 р. метеоA спостереження проводилися при реальному училищі м. КатеA ринослава у будинку, в якому сьогодні розташований геолоA гоAгеографічний факультет Дніпропетровського національA 71


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

ного університету. З 1944 р. метеостанція “Дніпропетровськ” розміщується в аеропорту. Давні традиції спостережень за кліматом та погодою мають метеостанції Павлограда (з перервами протягом 1891–1909 рр., потім – з 1924 р.) та Синельникового (з 1915 р.). Сьогодні в нашій області працюють 9 метеостанцій – у Дніпропетровську (в аеропорті), Кривому Розі, Павлограді, Синельниковому, Нікополі, Чаплине, Губинисі, Комісарівці, Лошкарівці (додаток В). У м. Дніпропетровську знаходиться обласний Центр гідрометеорології, який складає прогнози погоди для всієї області. Метеоспостереження фіксують температуру повітря, ґрунту, атмосферні опади, повітряний тиск, вологість, льодові явища та інші характеристики стану повітря й атмосферних процесів. 2.4

БЛАКИТНІ ПРОСТ ОРИ ПРОСТОРИ ПРИДНІПРОВ’Я

Головною водною артерією Дніпропетровщини, як і усієї України, є Дніпро, який перетинає область із північного заA ходу на південний схід на протязі 261 км та поділяє її на правобережну й лівобережну частини. Головні його притоки: праві – Інгулець з Саксаганню, Базавлук, Мокра Сура; ліві – Оріль, Самара з Вовчою та Кільченню (рис. 16). На правобеA режжі річки течуть в основному в меридіональному напрямі, на лівобережжі – в широтному, що обумовлює відміни у гідрологічному режимі. Густота річкової мережі найбільша на Придніпровській височині, а найменша – на ПричорA 72


Рис. 16. Характеристика довжини найбільших річок та основних параметрів Дніпровських водосховищ, що розташовані на території Дніпропетровщини


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

номорській низовині. Загальна довжина 940 малих річок, струмків і водотоків у межах області становить 5 955,8 км. Лише 12 річок, що течуть територією області, мають довжину більше 100 км, 45 річок – більше 25 км, 271 – понад 10 км. Дніпро та пониззя Самари придатні для судноплавства. Річки регіону належать до рівнинного типу. Вони мають звивисті річища, широкі (від 1,5 до 12 км) долини, пологі схили, порівняно невелику швидкість течії. Для них харакA терне живлення талими і дощовими водами. У зв’язку з цим спостерігається вкрай нерівномірний внутрішньорічний розподіл стоку. Повінь відбувається навесні, в період танення снігу. В літні місяці річки значно міліють, а деякі навіть пересихають, перетворюючись на окремі, ізольовані одна від одної водойми. Льодостав на річках встановлюється в середині грудня, іноді пізніше. В кінці лютого чи на початку березня лід на річках починає танути. Середня тривалість льодоставу близько трьох місяців. Забезпеченість області місцевим річковим стоком в середній за водністю рік складає 27,3 тис.м3/рік на 1 км2, що на одного мешканця становить 0,24 тис.м 3/рік. Загальна довжина берегової лінії річок дорівнює близько 15,7 тис.км. У межах області частково знаходяться три великих водоA сховища Дніпровського каскаду, які пом’якшують клімат прилеглих районів. Це південна частина Дніпродзержинського водосховища, північна частина найглибшого в Україні Дні провського (Запорізького) водосховища та північна частина найбільшого за об’ємом Каховського. Вони утворилися внаA слідок побудови гребель та потужних гідроелектростанцій, що перетворюють енергію руху дніпровської води на електричну. На малих річках області споруджені штучні водойми – близько 130 малих водосховищ та більше 1 430 ставків заA гальною площею водної поверхні понад 34 тис.га та об’ємом води більше 1 180 млнм3. Найбільше таких водосховищ знаходиться в Павлоградському, а ставків – у Криничанському 74


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

районах. Головне їх призначення – водопостачання, зрошення й зволоження сільгоспугідь, риборозведення тощо. Озер в області більше 300, але вони незначні за розмірами, розташовані в основному в долинах Дніпра, Самари, Орелі. Найбільшим є оз. Солоний Лиман, що знаходиться на териA торії Новомосковського району поблизу селища ЗнамеA нівка. Для постачання питною й технічною водою промислових районів Криворіжжя споруджений канал Дніпро – Кривий Ріг; територією області проходить траса каналу Дніпро – Донбас, який забезпечує дніпровською водою промпідприємства Донбасу й Харківщини. Функціонує також мережа зрошуA вальних каналів загальною довжиною 36 725,6 км. За водними об’єктами, як і за кліматом, проводяться постійні спостереження на гідрологічних (або водомірних) пос тах, що обладнані спеціальними приладами та пристроями для систематичних гідрологічних вимірювань. Пости, розтаA шовані на річках, струмках, каналах, називають річковими, а на водоймах (озерах, великих водосховищах) – озерними. На них вимірюють рівень води, її температуру, прозорість, колір, швидкість течії, об’єм стоку, спостерігають за льодовими явищами тощо. У Дніпропетровській області сьогодні праA цюють 12 річкових постів та 11 озерних (рис. 17). Відомо, що систематичні водомірні спостереження проводилися козаками на Дніпрі вже у ХVI ст., що було викликане необA хідністю судноплавства через Дніпрові пороги. Одним із найстаріших постів у межах сучасного міста ДніпропетровA ська був пост на Московському острові напроти козацьA кого поселення Лоцманська Кам’янка, де на гранітній скелі була висічена водомірна рейка, яка зараз затоплена водами Дніпровського водосховища. Важливими для нашого краю є питання екологічного стану як поверхневих, так і підземних вод. Причина тому – високий рівень техногенного навантаження на територію області. Стічні води гірничодобувної, металургійної, хімічної 75


Рис. 17. Річкові басейни та мережа пунктів гідроA та метеорологічних спостережень Дніпропетровської області


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

галузей промисловості та комунального господарства, що у великих обсягах поступають до річок, значно погіршили якість річкових вод. Так, притоки р. Самари – р. Бик та р. Вовча – приймають шахтні води Західного й ЦентA рального Донбасу, їхній санітарний стан оцінюється як досить низький, донні відклади містять підвищені конA центрації важких металів, і тому вода цих річок є неприA датною для господарського використання. Те ж саме стосується й річок Кривбасу – Інгульця, Саксагані, а також Мокрої Сури (приймає стоки промпідприємств ДніпродзерA жинська та Дніпропетровська), Кам’янки й Базавлука. Підземні води першого від поверхні водоносного гориA зонту в межах територіальноAвиробничих комплексів повсюдно забруднені токсичними речовинами, вміст яких досягає: ртуті – 20 ГДК, брому – 35 ГДК, кадмію й фтору – 2 – 4 ГДК, свинцю, селену, молібдену, міді, літію – до 3 ГДК. Втім, не відмічено значного погіршення якості нижчих верств водоносних горизонтів, що експлуатуються. 2.5 РІЗН ОБАРВНІ ША ТИ РІЗНОБАРВНІ ШАТИ СТЕПОВОГО ПРИДНІПРОВ’Я: ҐРУНТИ, РОСЛИНИ І ТВАРИНИ

У Дніпропетровської області різноманітні природні умоA ви обумовили формування 277 різновидів ґрунтів, що відрізняються за фізичними, хімічними, біологічними особливостями. У межах області на чорноземи звичайні приA падає 48,3% земельної площі, на еродовані ґрунти схилів 77


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

різної крутизни і довжини, різних форм і експозицій — 36,6%. На решті території області поширені лучноAчорноземні, чорноземноAлучні, лучні, лучноAболотні, болотні, солонA цюваті, дернові ґрунти, а також солончаки і солонці. Шар ґрунту потужністю 20 см формується за 2 — 7 тис. років; людина суттєво руйнує цей шар за 10–30 років! Уся дикоросла (природна) флора Степового ПридніпроA в’я розподіляється на декілька екологічних груп — степові, лісові, піскові та солелюбні, каменелюбні, болотяні, лучні, прибережноAводні тощо. Зональна природна рослинність області – різнотравнотипчаковоковилова, на крайньому південному заході – типчаковоковилова (ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, горицвіт весняний, суниця зелена, шавлія поникла, вероніка весняна, конюшина альпійська й гірська, люцерна та ін.) збереглася тільки по схилах балок, на деяких ділянках вододілів, ґрунти яких малопридатні для орання. На лесовидних суглинках Придніпровської височини сформувалися звичайні середньогумусні чорноземи, на яких зростають рослини різнотравноAтипчаковоAковилового степу. Сьогодні природна рослинність заміщена культурною, яка займає більше 80% земельних угідь, переважають орні землі. Для яружноAбалкових та схилових місцевостей праA вобережжя характерні щебенисті та змиті чорноземні ґрунти на крутих (іноді до 15°) схилах, на яких зростають сухолюбні та камнелюбні степові рослини, байрачні ліси із дубу, клена гостролистого й татарського, в’яза, ясеня, дикої груші, яблуA ні, ліщини; чагарники, що включають терен, бересклет, бузину, шипшину, степову вишню та ін. На лівобережжі Дніпропетровщини ґрунтовий покрив утворюють середньоA та малогумусні звичайні чорноземи, що сформувались під пирійноAковиловою та різнотравною рослинністю, а зараз інтенсивно використовуються (орні землі становлять блиA зько 90%). 78


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

У центральній частині області в долинах річок Дніпра, Самари, Вовчої, Орелі значну площу займають заплавні та надзаплавноAтерасові місцевості. У зеленому царстві флори Дніпропетровщини наліA чується понад 1 700 видів вищих (судинних) рослин, що складає 34% від флори України; 260 видів рослин (15% всієї флори області) мають статус рідкісних та зникаючих і занеA сені до Червоного списку Дніпропетровської області. НайA більш поширеними по території видами є представники стеA пової флори та невибагливі до умов зростання види: візитною карткою, основними видами, що майже цілорічно формують обличчя степу, є види злаків — типчак борозенчастий, тон коніг вузьколистий, бородач, кипець гребенястий. Рідкісними 79


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

стали тепер види ковили — ознака незайманого цілинного степу. Ліси у Дніпропетровській області займають лише 3,5% і представлені двома типами – заплавні й байрачні. Заплавні ліси – у заплавах Дніпра, Орелі, Самари, Вовчої; тут розA ташовані й найбільш південні бори в Україні; найбільші ліс, Новомосковський масиви – Самарський бір, Дібрівський ліс бір бір, Червоний бір бір. Основні породи: дуб, в’яз, липа, ясен, беA рест, ільм, клен, вільха, сосна. Байрачні ліси зростають по схилах ярів і балок. Основні деревні породи тут – берест, дуб, груша, ясен, сосна, липа тощо. До лісів також відносяться полезахисні лісосмуги й насадження вздовж шляхів сполуA чення. Вони складаються з дуба, клена, білої й жовтої акацій, польового клена, липи тощо. Справжнім скарбом Дніпропетровщини є рідкісні та мало поширені види рослин. Чимало зустрічається рослинAендеміків, чий ареал обмежений або причорноморськими степами, або піщаними річковими терасами понад Дніпром та Сіверським Донцем. Їхні видові назви найчастіше красномовно зазначають “адресу їхнього проживання” – ковила дніпровська, жовA тозілля дніпровське, астрагал понтичний, волошка дніпровська та ін. По заповідних лісових та лучноAболотних урочищах Присамар’я, Приорілля, Дніпровської долини знаходять притулок справжні рослинні дива Степового Придніпров’я – тут і екзотичні для степової зони північні види папоротей та плавунів, і дикі орхідеї, і навіть рослинкиAхижаки – альдрованда та пухирчатка. Фауна Дніпропетровщини в цілому є типовою для стеA пової зони України –представлена степовими і деякими лісовими тваринами (69 видів ссавців, 246 видів птахів, 12 видів і підвидів плазунів, 10 земноводних, 59 риб). Хоча й не часто, але можна зустріти в Степовому ПридніA пров’ї вовка, річкову видру й борсука, лісову й кам’яну куницю, тхора, горностая. Більш численними є лисиця і 80


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

єнотовидний собака, ласка. Зусиллями природоохоронців та мисливських товариств акліматизовані або відновлені поA пуляції кабана, козулі, оленя плямистого, свині дикої. Так само штучно повернуто дніпровським плавням і річкового бобра. Серед птахів краю типовими є лунь степовий, лунь болотний, кібчик, яструб та інші хижі, дрофа, журавель, жайворонок, перепел, куріпка сіра, грак, ворона сіра, ластівA ка, горобець, шпак. Окрасою плавнів і заплавних лісів є дивовижні колонії сірих, білих й рудих чапель. Неможливо уявити придніпровські села, особливо у долинах таких річок, як Оріль, Самара, Домоткань, без лелечих гнізд. Найбільше ж птахів у видовому і кількісному відношенні скупчується біля степових озер, таких як Булахівський, Солоний, ДебальA цевський лимани тощо. Біля них гніздяться різноманітні кулики, качки, крячки, іноді можна зустріти лебедів і навіть журавлів. Більш рідкісними є справжні орли – могильник, орелAкарлик, орелAсіруватень та крупні соколи – балобани. Своїм насиченим життям живуть і водойми регіону. В річках, озерах і водосховищах загалом можна зустріти до 60 видів риб. Серед них як аборигени – щука, сом, карась, линьок, лящ, судак, так і завезені людиною види – білий амур, види товстолобика, короп та ін. З плазунів в області водяться гадюка степна, полоз жовтопузий, вуж, ящірки, жаба зелена й ін. До рідкісних та зникаючих видів в області відносяться до 22 видів тварин. Загалом 114 видів хребетних тварин і 337 видів безхребетних занесені до Червоного списку Дніпропетровської області і перебувають під охороною закону.

81


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

2.6 ЗБЕРЕЖЕМО ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО...

Техногенне навантаження на одиницю площі території та душу населення Дніпропетровщини в десятки разів перевищує ці показники в інших регіонах України (окрім Донецької області). Величина техногенного тиску, за оцінA ками експертів, досягла критичного рівня, особливо на териA торіях крупних промислових зон. В результаті такої активної антропогенної діяльності на теренах нашого краю практичA но повністю знищений природний ландшафт степу і створений штучний аграрноAпромисловий. Однак територія Дніпропетровщини, що розташована у Степовому Придніпров’ї, зберегла окремі унікальні, мальовA ничі ділянки дикої природи. Так, майже у самому центрі області, між двох промислових гігантів — Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом — розташований Дніпровсько Орільський природний заповідник заповідник, створений 15 вересня 1990 р. з метою збереження залишків дніпровських плавнів з усім різноманіттям їх ландшафтів, рослинного та тваA ринного світу. Територія заповідника навічно вилучена зі сфери господарської діяльності. На його території забороA нено збирати квіти, лікарські рослини, гриби, ягоди, полюA вати на тварин і птахів, рибальство, масовий відпочинок тощо. Лише співробітники заповідника можуть організоA вувати на його території спеціальні екскурсії. Загальна мережа природноAзаповідного фонду (ПЗФ) області складається із 122 об’єктів 6 природоохоронних 82


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

категорій (за законом УкраїA ни “Про природноAзапоA відний фонд України” таких категорій 11). Загальна площа цих об’єктів становить 1,1% від усієї площі області (в сеA редньому по регіонах УкA раїни — 4,5%). В області заA резервоване для наступного заповідання 158 ділянок приA родних території. Отже, умовно можна розA різняти три групи об’єктів ПЗФ: 1) існуючі території та об’єкти ПЗФ області; 2) зарезервовані для подальшого заA повідання території; 3) землі, що не мають природоохоронного статусу, але є цінними і перспективними для подальшого заповідання. На території Дніпропетровської області природоохоронні об’єкти розміщені нерівномірно. Існують райони, в яких вони взагалі відсутні — Солонянський та Софіївський. НайA більша кількість об’єктів припадає на Новомосковський і Дніпропетровський райони, а найбільша площа об’єктів ПЗФ – у Магдалинівському районі. Найкоштовнішим діамантом у “зеленій короні” ПридніA пров’я є унікальний Присамарський природний комплекс, у межах якого нещодавно створені ландшафтні заказники Петропавлівські лимани і Мар’їн Гай. Вони являють собою відокремлений природний комплекс, ізольований від основA ної ділянки Самарського (Новомосковського) бору. Дуже цінним в природоохоронних цілях є природний комплекс навколо гігантської Луки (петлі), що утворила її Самара в середній та нижній течії. Історично ця територія отримала назву Самарського бору – найбільшого за площею на 83


Рис. 18. Співвідношення категорій об’єктів ПЗФ Дніпропетровської області за кількістю та площею території


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Дніпропетровщині цілісного природного об’єкту. Інтерес для заповідання являє вся долина річки Самари та пониззя річки Вовчої від м. Павлограда до гирла Самари. Також унікальним за розмаїттям ландшафтів, кількістю тварин і рослин є правобережний байрачноAстеповий комплекс, особливо Придніпровська байрачноAбалкова система, яка охоплює ділянку узбережжя Дніпра в межах колишньої порожистої його частини. Вже давно зникли самі пороги, але природа, що залишилась навколо них, і нині являє велику цінність. Тож територія нашого чудового краю, незважаючи на шалений тиск людини на навколишнє середовище, все ще зберігає чудові, майже не змінені екосистеми, які вже охороA няються різними за категоріями природоохоронними об’єктами, а також ті, що потребують негайного заповідання. Спробуй з’ясувати, чи є на території району чи населеного пункту, де ти мешкаєш, природні об’єкти, цінні з точки зору збереження природних комплексів, але які поки що не охороняються. Як ти вважаєш, що треба зробити, аби зберегти ці природні комплекси? Яку ти запропонуєш присвоїти їм природоохоронну категорію і чому саме таку? ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ: 1. У кінці якої геологічної ери на території нашої області остаточно встановився континентальний режим? 2. Де знаходиться найвище місце в області? 3. Назви найбільші родовища гранітів у нашій області. 85


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4. Які корисні копалини є сировиною для виплавляння алюмінію? Чи є ці копалини в нашій області? 5. Загальні запаси залізних руд в Україні 27,4 млрд т, на Кривбас припадає 68,2%. Визначити запаси руд у цьому басейні. 6. Запаси марганцевих руд в Україні – 2,2 млрд т. ВизA начити, на скільки років вистачить цих руд, якщо за рік видобуватимуть 3,1 млн т руди. 6. В яку пору року в області випадає найбільша кількість опадів? 7. Які повітряні маси панують над територією ДніпропетA ровщини протягом року? 8. Де влітку випадає опадів більше – в м. ДніпропетA ровську чи в м. Апостолове? 9. Які негативні погодноAкліматичні явища можуть траплятися в області? 10. На вододілі яких річок розміщене м. Синельникове? 11. Території яких районів охоплює басейн р. Базавлук? 12. В межах території області яка з річок найдовша – Дніпро, Оріль чи Інгулець? 13. Найбільший ступінь еродованості ґрунту властивий Придніпровській височині чи Придніпровській низовині? 14. Які категорії природоохоронних об’єктів відсутні в Дніпропетровській області? 15. Які є в нашій області ліси, яка їхня загальна площа? Чим можна пояснити низький відсоток лісистості території краю? 16. Чи завжди стосунки людини і природи взаємовигідні? Поясни на прикладі області.

86


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

3.1

ІЗ Г ЛИБИНИ СТ ОРІЧ ДО СЬО ГОДЕННЯ... ГЛИБИНИ СТОРІЧ СЬОГ ОРІЯ, ЗУМОВЛЕНА ГЕО ГР АФІЄЮ ІСТОРІЯ, ГЕОГР ГРА ІСТ

Територія навколо середньої течії Дніпра почала залюд/ нюватись ще за часів давньокам’яного віку, приблизно 150 тисяч років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари знайдено близько 80 місць із археологічними залишками поселень епохи палеоліту, де мешкали первісні люди західноєвро/ пейського та близькосхідного антропологічних типів. За часів неоліту тут мешкали рибалки, мисливці та перші скотарі. Поселення на островах Стрільча Скеля, Виноградний відігравали значну роль у контактах археологічних культур Заходу і Сходу. За пам’ятками доби енеоліту/бронзи про/ стежуються витоки культурних зв’язків з давньосхідним та європейським світами. У І тисячолітті до н.е. в південних районах області сфор/ мувався центр Великої Скіфії. У зібраннях Ермітажу, держав/ них історичних музеях Києва і Москви, Золотій скарбниці України чільне місце посідають унікальні витвори скіфської доби, знайдені у курганах Олександропільському, Чортом/ лицькому, Товстій Могилі (рис. 19). Тоді ж край населяли сармати, кіммерійці, готи. На території області відкриті най/ більші в Європі Усть/Кам’янський та Підгороднянський 88


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

сарматські могильники ІІ ст. до н.е. — ІІ ст. н.е. з унікальними художніми витворами. В епоху “Великого переселення народів” І тисячоліття н.е. теренами Придніпров’я пройшли кочові племена гунів, булгар, хозар та мадяр. За часів Київської Русі регіон став ареною протистояння руських дружин і нових кочовиків зі сходу — печенігів, тюрків та половців. Ця епоха представлена рідкісними знахідками зброї, кінського обладунку, жіночих прикрас, кам’яної скульптури. У ХІІІ ст. придніпровські землі зазнали спустошення через татаро/монгольську навалу. З часом тут утворилася своєрідна територія відчуження, що у ХV ст. дістала назву “Дикого поля”, а в сучасній науковій літературі — “Великого степового кордону України”.

Рис. 19. Зображення скіфських ювелірних виробів на поштових марках (А — золота пектораль, Б — золотий олень, В — накладка до гориту)

Придніпровський регіон відіграв особливу роль у тво/ ренні нової історії України, коли південноукраїнські землі були об’єктом експансіоністських устремлінь Речі Посполитої, Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства (згодом Російська імперія). У кінці ХV — ХVІІІ ст. Подніпров’я, Приорілля та Присамар’я стали місцем зародження й становлення українського козацтва, центром земель Війська Запорозького. Саме їхніми прямими нащадками можна вважати ту значну частину українців, які сьогодні мешкають у Дніпропетровській області. Надалі ця територія стала ареною постійних внутрішніх та зовнішніх 89


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

міграцій. Протягом століть сюди переселялися українці з Правобережжя та інших регіонів України. Поступово Запорозька Січ перетворилася на потужну військову силу, що набула національних українських і православних рис. У сер. ХVІІ ст. Запорозька Січ стала тим центром, звідки розпочалась Національновизвольна війна українського народу. Показово, що й перша значна перемога національно/виз/ вольної армії гетьмана Б. Хмельницького була здобута навесні 1648 р. в битві під Жовтими Водами (поблизу сучасного м. Жовті Води). У межах сучасної Дніпропетровщини розташовувались п’ять з восьми Запорозьких Січей — Томаківська, Базав луцька, Микитинська, Чортомлицька та Підпільнянська (або Нова) (рис. 20). Невдовзі Запорожжя перетворилося на своєрідне козацьке утворення державного типу, яке фактич/ но мало політичну владу, політико/адміністративний устрій, суд і судочинство, правову і фінансову системи, військо, здійснювало міжнародну діяльність. Його територія за часів Б. Хмельницького (якого, до речі, проголосили гетьманом на Микитинській Січі у 1648 р.) поділялася на сім районів — паланок: Самарську, Орільську, Протовчанську, Кальміуську, Кодацьку, Інгульську, Богогардівську. В межах паланок об’єднувалися містечка, слободи, села та хутори. Поширеною формою господарського життя був зимівник — багатогалузеве хутірське господарство, де використовувалась наймана праця. Саме як зимівники виникли багато сучасних населе/ них пунктів. Існувала на Запорожжі й мережа поселень міського типу. Так, центром Кодацької паланки стало торговельне козацьке місто Новий Кодак (один із районів сучасного Дніпро/ петровська), яке вперше згадується в історичних джерелах 1650 р. У 1688 р. поблизу старовинного козацького містечка Самар (Стара Самар), що було першим паланковим центром Самарської паланки та великим торговельним центром, була 90


Рис. 20. Територія сучасної Дніпропетровщини за часів Богдана Хмельницького

Ум о в н і п о з н а ч к и : 1 — межі запорозьких паланок; 2 — Запорозькі Січі, остроги та часи їх існування; 3 — паланкові центри; 4 — інші запорозькі містечка; 5 — козацькі посе/ лення на місці сучасних насе/ лених пунктів


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

споруджена Богородицька (Новобо/ городицька) фортеця (згодом Ста/ росамарський ретраншемент), нав/ коло якої пізніше утворилося місто Новобогородицьк, заселене пере/ селенцями з Гетьманської України. Археологічні розкопки на території фортеці виявили монети чекану ХVІ — ХVІІ ст. різних європейських держав та товарні пломби з Польщі, Німеччини і Англії, що свідчить про активні торговельні контакти регіону з купцями Центральної та Західної Європи. Сьогодні поблизу селища Шевченко у м. Дніпропет/ ровську можна бачити залишки цієї фортеці/міста. На Запорозькій Січі сформувалася своєрідна розвинута культура, з якою тісно пов’язаний петриківський орнамент у вигляді стінопису та оздоблення речей хатнього вжитку, народна поетична та пісенна творчість, яка оспівувала палку любов до рідної землі, славила її захисників у боротьбі проти чужоземних поневолювачів. У ХVІІІ ст. свободолюбний характер Запорозької Січі все більше непокоїв монархів Росії. У 1709 р. за наказом імпе/ ратора Петра І російські війська штурмом взяли і зруйнували Чортомлицьку Січ. У 1751 р. цариця Єлизавета утворила нові адміністративно/територіальні одиниці — Нову Сербію та Слов’яносербію, що займали північні частини Кодацької і Богогардівської паланок та береги рік Лугані, Сіверського Дінця, Бахмута, які почали заселятися іноземцями — сер/ бами, угорцями, болгарами, волохами, греками. Із приєднанням до Росії відібраної в Османської імперії Південної України та Криму в 1775 р. за наказом імператриці Катерини ІІ Запорозьку Січ було ліквідовано. Територія сучасної Дніпропетровщини була поділена по Дніпру: ліво/ 92


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

бережжя увійшло до складу Азовської, а правобережжя — до Новоросійської губерній. В цей період на лівому березі Дніпра, в гирлі р. Кільчень, було засновано Катеринослав Катеринослав, який став губернським центром Азовської губернії. У 1783 р. з Азов/ ської і Новоросійської губерній створювалось Катерино славське намісництво, а в наступному році губернське місто Катеринослав було перенесене на правий берег Дніпра — туди, де розміщувалося козацьке село Половиця. У 1796 р. Павло І створив Новоросійську губернію з центром у Катери/ нославі, перейменованим на Новоросійськ. За новою адміні/ стративно/територіальною реформою, проведеною Олек/ сандром І у 1802 р., поновлювалася Катеринославська губер нія з центром у Катеринославі. До складу губернії увійшли вісім повітів з центрами у Катеринославі, Новомосковську, Павлограді, Верхньодніпровську, Олександрівську (сучасне м. Запоріжжя), Слов’яносербську, Бахмуті (сучасне м. Арте/ мівськ) і Ростові (рис. 21). При цьому території сучасних Апо/ столівського, Широківського районів та м. Кривого Рогу входили до складу Херсонської губернії. З незначними змінами (поділ Олександрівського повіту у 1874 р. та відо/ кремлення Ростовського повіту і Таганрозького градона/ чальства у 1887 р.) Катеринославська губернія проіснувала в такому вигляді до 1919 р. Її площа становила 63,5 тис.км2 (це майже вдвічі більше за територію сучасної Дніпропетров/ ської області). Наприкінці ХVІІІ — пер. пол. ХІХ ст. у Дніпровському краї основними галузями господарства були землеробство та тваринництво, а найчисельнішими верствами в соціальній структурі тодішнього села були селяни. Міста губернії ви/ різнялися провінційністю життя й малочисельністю насе/ лення. У 1850 р. навіть у губернському Катеринославі налічувалось всього 9 тисяч мешканців — здебільшого міщан, дворян та селян. Серед національних меншин виді/ лялися єврейська та караїмська общини. 93


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 21. Мінливість кордонів адміністративних одиниць з центром у місті Катеринослав (Дніпропетровськ) протягом ХІХ — ХХ ст.

Реформи 60 – 70/х рр. ХІХ ст. відкрили нову епоху в розвитку регіону: в губернії активізувалося суспільне життя, що знайшло вияв у розвиткові установ земського і міського самоврядування, діяльності прихильників українського народолюбства, народництва та народовольства. Знаковими постатями в суспільному русі Придніпров’я пореформеної епохи стали земець О. Поль, народолюбець І. Манжура, народник К. Котов та народоволець/робітник А. Карпенко. З 80/х рр. ХІХ ст. Катеринославщина активно втягується у промисловий “бум”, чому сприяли початок розробки кри/ ворізьких залізних руд, донецького вугілля та розбудова Катерининської залізниці. За декілька років Придніпров’я перетворилося на основний вугільнометалургійний регіон 94


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Російської імперії, провідний центр базових галузей важкої про мисловості — гірничої, металургійної, машинобудівної, паливної та хімічної. Це супроводжувалось стрімкими урбаністичними процесами, формуванням таких потужних індустріальних центрів, як Катеринослав, Кривий Ріг, Кам’янське (сучасне м. Дніпродзержинськ). У 1897 р. губерн/ ське місто налічувало вже майже 113 тисяч мешканців, посідаючи четверте місце в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Швидка індустріалізація, розвиток ринкових відносин, накопичення капіталу супроводжувались ускладненням і загостренням соціальних відносин. У регіоні розвивалося українське культурництво, що знайшло вияв у діяльності катеринославської “Просвіти”. У 1903 р. в Катеринославі було створено вчену архівну комісію, де працювали такі відомі науковці, як Д. Яворницький, В. Біднов, Д. Дорошенко, Я. Новицький, А. Синявський. Історична доба революції та громадянської війни 1917– 1920 рр. була часом суворих випробувань для Придніпров’я, яке стало одним з епіцентрів боротьби між військовими частинами Української Центральної Ради, більшовиками, денікінцями, махновцями та ін. Примітно, що в Катерино/ славі влада змінювалась до двох десятків разів. Унаслідок цієї боротьби в 1920 р. в регіоні встановилась радянська влада. У 1922 р. зі складу Катеринославської губернії до новоство/ рених Донецької та Запорізької губерній відійшли великі ділянки території, але було приєднане Криворіжжя. У 1926 р. місто Катеринослав перейменовано на Дніпропетровськ. Внаслідок нової адміністративно/територіальної реформи 1928–1929 рр. утворилися Дніпропетровська та Криворізька округи. У 1932 р. ці округи були об’єднані й разом із Запорі/ зькою та Мелітопольською увійшли до складу Дніпропетров ської області (рис. 20). Небачені випробування випали на долю Дніпропетровщини в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Жахливих 95


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

руйнувань зазнало господарство краю, понад 200 тисяч наших земляків загинуло на полях боїв з фашистськими загарбниками. За два з половиною роки окупації області було знищено 78 тисяч осіб мирного населення, десятки тисяч юнаків і дівчат вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У повоєнний період Дніпропетровщина перетворилася в один із найпотужніших регіонів Радянського Союзу, а з 1991 р. — незалежної України. В області зосереджено значний науково/технічний потенціал, багатогалузева промисловість, аграрно/промисловий та будівельний комплекси, розвинута транспортна мережа. У ці десятиліття почалося формування Дніпропетровщини як одного із світових центрів ракетно/ космічного будування. Визначну роль у цьому процесі відіграли М. Янгель і О. Макаров, ім’я яких носять Державне конструкторське бюро “Південне” та виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод”. Завдяки діяльності цих легендарних людей Дніпропетровськ і регіон стали відомі всьому світу. 3.2 ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ РЕГІОНУ

На початковому етапі освоєння природи території При/ дніпров’я її сприятливі природні умови (височина над річковою долиною, густа річкова мережа, багаті біоценози 96


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

заплавних лісів тощо) приваблювали людей з навколишніх районів. Д.І. Яворницький у праці “Запорожье в остатках старины и преданиях народа” писав: “Местность при впадении реки Самары в Днепр, обильная водами, богатая прекрасным лесом, наполненная множеством зверей, дичи и рыбы, с давних пор заселена была разным народом”. За чисельністю населення 3,47 млн осіб 2005 р.) Дніпропетровщина належить до найбільш населеної в Україні, поступаючись тільки Донецькій області, і більша за даним показником Чернівецької у 4 рази. Найбільший внесок у форму/ вання демографічного потенціалу області робить насамперед її центр — м. Дніпропетровськ. Уся тери/ торія області щільно заселена (109 осіб/км2), утім рівномірність роз/ селення населення у різних її райо/ нах неоднакова. Центрами тяжіння для розселення є річкова мережа, великі міста, промислові зони тощо. Найгустіше заселені райони вздовж Дніпра — понад 120 осіб/км2, а найменша щільність — у східних районах — 20 — 30 осіб/км2. Статевий склад населення області, за результатами перепису 2001 р., характеризується такими даними: чоловіків — 1 638,5 тис., жінок — 1 922,7 тис.осіб (46% і 54% відповідно). Тривалість життя жінок в середньому на 10 років більша, і таким чином, перевага жіночого населення характерна в основному для старших вікових груп. Регіон, як і вся Україна, вступив у третє тисячоліття з важкою демографічною спадщиною. Вчені доводять, що цей процес має характер найгострішої кризи, внаслідок чого фіксується стійка тенденція до загального скорочення чи/ сельності населення. Так, у Дніпропетровській області 97


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

чисельність населення збільшувалася аж до 1993 р., коли досягла свого максимального значення за всю історію — 3 936, 4 тис.осіб. А вже у наступні роки ця динаміка стала від’ємною (рис. 22). Цьому найактивніше сприяють при/ наймні три фактори: 1) економічний — рівень і якість життя; 2) трансформація інституту сім’ї; 3) процеси старіння на/ селення.

Рис. 22. Динаміка кількості населення Дніпропетровської області

Основними показниками, що характеризують демогра/ фічний стан, є народжуваність, смертність й природний приріст населення. Сьогодні ці показники відображають наявність депопуляційних тенденцій в області. Зокрема, характерним є перевищення смертності над народжуваністю: природний приріст становить – 29 тис.осіб. Позитивним моментом у соціально/демографічній ситуації в області останніх років є зниження коефіцієнта дитячої смертності (із 146 у 1995 р. до 99,7 у 2003 р.) та деяке збільшення показника загальної народжуваності з 7,7‰ до 8,3‰ у 2004– 2006 рр. На показники народжуваності й смертності населення впливає статево/вікова структура. В Дніпропетровській об/ ласті, особливо в сільських районах, спостерігається змен/ шення кількості чоловіків. Населення за віковими групами поділяється наступним чином: а) 0 –15 років — молодші за 98


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

працездатний вік; б) 16 — 59 років — чоловіки, а 16 – 54 роки — жінки працездатного віку; в) понад 55 – 60 років — старші за працездатний вік. У Дніпропетровській області питома вага населення першої вікової групи складає 16,4%, другої — 59,3%, і третьої — 24,3%. Відбувається поступове скорочення відносної кількості осіб молодших за працездатний вік і збільшення частки осіб старшої вікової групи (пенсіонерів). Сьогодні чисельність осіб старше працездатного віку у розра/ хунку на 1 000 громадян працездатного віку складає 234 особи. Така ситуація збільшує демографічне навантаження на працездатне населення (відрахування у пенсійний фонд, податки і т.д.). Середня тривалість життя становить 65 років, у тому числі: чоловіків — 60, жінок — 71 рік. На демографічну ситуацію впливають механічні (мі/ граційні) процеси. Максимальна міграційна активність населення області спостерігається у віці 20–29 років. При цьому відсоток чоловіків/мігрантів вищий, ніж жінок. Активну участь у трудових міграціях бере населення віком 30–49 років. Основний потік мігрантів першої групи спря/ мований із сільської місцевості у міста (студенти на навчан/ ня, робітники і т.д.). Показники руху населення другої групи мігрантів як у міській, так і в сільській місцевості майже однакові. Маятникові трудові поїздки населення спосте/ рігаються в районах міст Дніпропетровська, Дніпродзержин/ ська, Кривого Рогу, Нікополя, Павлограда. У міжрегіо/ нальних міграціях в межах України Дніпропетровщина відрізняється більшою привабливістю, ніж більшість її сусідів. Щодо зовнішньої міграції, то тут такі тенденції: у 2003 р. серед прибулих в область з/за кордону 90% становили емі/ гранти з країн СНД та Балтії і 10% ��� з країн “далекого” зарубіжжя. Серед вибулих за межі України понад 58% виїхало до країн СНД, інші — до країн “далекого” зарубіжжя. Інтен/ сивність еміграції населення в Дніпропетровській області складає 2,4‰. Частіше, ніж до інших держав, із Дніпро/ 99


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

петровщини виїжджають до Ізраїлю, Німеччини, Канади, а із сусідніх з Україною держав — до Білорусі. Важливою ознакою для характеристики демографічної картини території є її етнічний склад, тобто розподіл насе/ лення, що її населяє, за приналежністю до певної етнічної спільності, його національна самоідентифікація. Такі відо/ мості, поряд з іншими даними, надають матеріали переписів населення (додаток Ж). В національному складі Дніпропет/ ровської області переважають представники корінної нації — українці (79,4%). Протягом усіх історичних періодів частка українського населення в краї була переважаючою. Втім, завжди на території регіону мешкали великі спільноти інших народів. Найбільшими за чисельністю серед національних меншин є росіяни (17,6%). Проживають в регіоні також білоруси, євреї, молдовани, татари, німці, поляки та пред/ ставники ще 90 інших націй і народностей. Українську мову вважають рідною 67% населення, російську — близько 32%. Однією з характеристик населення є його розподіл за місцем проживання. В Дніпропетровській області із загальної кількості населення 83,3% (2 894 тис.осіб) мешкають у місь/ ких поселеннях, а 582 тис. — у сільській місцевості. Це свідчить про високий рівень урбанізації регіону. Всього в Україні 166 міст республіканського та обласного підпорядкування, 13 (21,6%) із них — у Дніпропетровській області. Найбільшим містом регіону після обласного центру є Кривий Ріг — 8/ме місто за кількістю населення в Україні (перевищує за цим показником 18 центрів регіонів України). Переважна частка міського населення (до 76%) мешкає у містах з кількістю населення понад 100 тис. осіб — це Дніпро/ петровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград (додаток З). Крім того, на Дніпропетровщині історично склався специфічний тип міського розселення з високою щільністю невеликих вузькоспеціалізованих про/ мислових міст і містечок, що й обумовило найбільший рівень 100


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

урбанізації області в масштабах країни. Так, у краї нарахо/ вується 15 міст з чисельністю населення менше 60 тис.осіб, а також 47 селищ міського типу (містечок) із кількістю населення від 360 осіб (Мар’ївка, Марганецька міськрада) до 15,8 тис.осіб (Таромське, Дніпропетровська міськрада). Середня чисельність населення містечкового населеного пункту — 5 тис.осіб (додаток И). У Дніпропетровській області 1 440 сільських поселень, 288 сільрад. Середня людність сільського населеного пункту становить 423 особи. В той же час чисельність сільського населення поступово скорочується (так, ще у 1990 р. їхня кількість становила 642,4 тис. осіб). Народжуваність у сіль/ ській місцевості лишається традиційно вищою за міські посе/ лення — відповідно 8,7‰ проти 8,2‰. Також вищою (на 32,9%) у сільській місцевості є й смертність — відповідно 21‰ проти 15,8‰. Сучасною характерною рисою територіальної структури розселення області є розвиток чотирьох міських агломерацій: Дніпропетровської (Дніпропетровсько/Дніпродзержин/ ської), Криворізької, Нікопольської й Павлоградської. Пер/ ші три з них є сформованими, а Павлоградська перебуває у стані формування. До складу Дніпропетровської агломерації входять міста Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Ново/ московськ, Підгородне, а також містечка Кіровське, Таром/ ське, Ювілейне, Карнаухівка, Іларіонове тощо. Криворізька агломерація включає міста Кривий Ріг, Інгулець, містечка Суворове, Рахманівка, Радушне, Широке та ін. Нікопольська агломерація складається з міст Нікополь, Марганець, Орджонікідзе, містечок Гірницьке, Чортомлик, Червоногри/ горівка, Мар’ївка. До Павлоградської відносяться міста Павлоград, Тернівка й Першотравенськ. Вздовж Дніпра в майбутньому можливе утворення поліцентричної агломерації (разом із містами Запорізької області). 101


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Сьогодні й в майбутньому саме ти, наш юний друже, є надією і держави, і свого регіону, адже в твоїх силах отримати освіту й професію, щоби принести користь своїй малій Батьківщині, її суспільству, створити цей край ще красивішим, ще потужнішим, зберегти традиції й примножити багатства нашої чудової землі! 3.3 ГОСПОДАРСТВО ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛА СТІ ОБЛАСТІ 3.3.1 Загальна характеристика

господарства та зайнятості населення Дніпропетровщини

Дніпропетровська область за структурою своєї економіки є індустріально/аграрною, має потужний промисловий потенціал. У регіоні діють більше 700 основних промислових підприємств двадцяти видів економічної діяльності, на яких працює більше 450 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється близько 17–18% усієї промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по країні. 102


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Оцінити рівень економічного розвитку регіону можна за показником створеної у ньому валової доданої вартості (валового регіонального продукту — ВРП) в порівнянні з іншими регіонами України. Так, Дніпропетровська область має ВРП 30 623,2 млн грн; більші значення є тільки у Київської області (разом з м. Києвом — 56 651 млн грн) і Донецької (32 022 млн грн). Відмітимо, що цей показник у Терно/ пільської та Чернівецької областей майже вдвічі менший (відповідно 14 069 і 13 327 млн грн). У розрахунку показника ВРП промисловості на душу населення максимальні зна/ чення в Україні мають Донецька (3 979 грн) та Дніпропет/ ровська області (3 666,3 грн). Для порівняння в Чернівецькій області цей показник складає лише 464 грн/люд., Закар/ патській — 510 грн/люд., Тернопільській — 535 грн/люд. Найбільший внесок у наповнення бюджетів усіх рівнів роблять такі галузі економіки регіону, як металургія та оброб/ ка металу, хімічна промисловість, видобування неенергетич/ них матеріалів, харчова промисловість і переробка сільсько/ господарських продуктів, машинобудування, легка проми/ словість, підприємства малого і середнього бізнесу, зв’язок, транспорт. У регіоні існують три основних типи підприємств за формами власності: державні, приватні й колективні. Державні підприємства відрізняються тим, що власником засобів виробництва та розпорядником отриманого прибут/ ку є держава. В підприємствах з колективною формою власності (крупніші з них називають корпораціями) при/ бутком розпоряджаються співвласники. Приватні підпри/ ємства з їх рухомим та нерухомим майном і загальним при/ бутком належать окремим підприємцям. Домінуюча відмінність сьогодення — малий бізнес, який являє собою зростаючий сектор економіки. Нагадаємо, що малі підприємства не повинні мати більше 50 працівників протягом року, а виручка від реалізації продукції не повинна 103


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

перевищувати 500 тис. грн. В області існує більше 15 300 під/ приємств малого бізнесу. В малому бізнесі зайнято близько 15% всього працездатного населення області. Найбільші темпи зростання кількості зайнятих у малому бізнесі зафік/ совано в Дніпродзержинську, Нікополі, Вільногірську, Томаківському й Петриківському районах. Основні причини активного розвитку малого бізнесу в регіоні: 1) ринковий попит на спеціалізовані товари; 2) дроблення великих державних підприємств, їх при/ ватизація під час економічної кризи, їх перетворення у більш дрібні компанії; 3) впровадження сприятливих для розвитку техноло/ гічних інновацій; 4) державна політика розвитку “культури підприєм/ ництва”. У сфері малого бізнесу регіону в останні роки відбува/ ється збільшення промислових та сільськогосподарських підприємств, питома вага яких сягає 18%. У той же час зменшується кількість підприємств, що працюють у сфері торгівлі. Уже зараз малий бізнес дає понад 20% продукції та послуг від загального обсягу. В нашому регіоні структура економіки відповідає сучас/ ним уявленням про поділ окремих її сфер на первинну, вторинну, третинну та четвертинну (рис. 23). Таким чином, є всі ознаки того, що наш регіон переходить до формування постіндустріального суспільства. Такий розвиток — починаючи з сільського господарства через промисловість в бік сфери послуг, тобто постіндустріальний перехід, є неминучим. Які ж характеристики має таке суспільство? ™ Поперше, характерний різкий ухил у бік розвитку сфери послуг (зниження частки сільського господарства й обробної промисловості); 104


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 23. Динаміка співвідношення сфер економіки

™Подруге, зростає значення крупних транснаціональ/ них корпорацій; ™Потретє, поглиблюється географічний поділ праці; ™Почетверте, приходять у занепад старі “брудні” галузі; ™Поп’яте, суспільство та економіка під час переходу до постіндустріальної стадії розвитку переживають процес деінду стріалізації — тривалий за часом абсолютний спад в про/ мисловості, що виражається у скороченні робочих місць, падінні рівня виробництва, виникненні регіональних соціально/економічних проблем. 105


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Класифікація сфер економіки: Первинну сферу утворюють наступні галузі: видобуток си/ ровини (гірничо/видобувна промисловість), сільське госпо/ дарство, рибальство, лісове господарство та ін. Вторинна сфера включає переробну промисловість, пов’я/ зану з переробкою сировини (або її компонентів) у кінцеві про/ дукти або напівфабрикати, наприклад, виплавка сталі, автомобі/ лебудування, промисловість високих технологій тощо. Третинна сфера пов’язана із наданням послуг споживачам, наприклад, будівництво, транспорт, торгівля, охорона здоров’я, професійні послуги та ін. Четвертинна сфера забезпечує інформаційне й регулююче обслуговування, наприклад, вищі навчальні заклади, науково/ дослідні установи, засоби масової інформації, політичні органи управління тощо.

Уся суспільно/виробнича сфера Дніпропетровщини, разом із всією країною, у 90/х рр. ХХ ст. пережила дуже важку й суттєву кризу, наслідки якої відчуваються ще й досі. За всіма ознаками, це була якраз та сама криза, що засвідчила перехід до якісно нового типу господарювання, яким є постінду/ стріальний етап розвитку. Про це свідчить й кількісне збіль/ шення зайнятості населення у третинній та четвертинній сферах економіки — до 52% від загальної кількості зайнятих (1 659,2 тис. осіб) в усіх сферах економічної діяльності нашого регіону (рис. 24). В цілому трудові ресурси області становлять близько 2 352,1 тис. осіб, із яких 75,1% зайняті по різних галузях економіки, 22,9% не працюють, 2,0% є безробітними. В бюджетній сфері регіону зайнято 381,1 тис. осіб (22% усіх зайнятих). 106


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 24. Кількість зайнятих працівників за галузями економіки Дніпропетровської області (%)

3.3.2 Промисловий комплекс

Дніпропетровської області Структура промисловості Дніпропетровщини охоплює базові галузі: чорну і кольорову металургію, хімічну та нафтохімічну, машино/ і приладобудування, легку, харчову та переробну промисловість. Серед наукоємних галузей — ракетно/космічна, важке і сільськогосподарське машино/ будування, верстатобудівна та інструментальна, електро/ технічна і приладобудівна, виробництво засобів зв’язку, радіоелектронна та ін. У їхньому арсеналі — усі відомі базові технології, що використовуються у світовій промисловості. Втім, основою промислового комплексу Дніпропетровщини залишається гірничо/металургійна галузь, яка у загальному обсязі промислової продукції області становить близько 60%. 107


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком окремих руд та будівельних матеріалів. Видобування енергетичних матеріалів (вугілля, газ) складає 2,8% у загальному обсязі промислового виробництва в ре/ гіоні. Залізорудна промисловість зосереджена в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано ряд потужних шахт (“Гігант”, ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничо/збагачувальні комбінати (Новокри/ ворізький, Центральний, Північний, Інгулецький). Видобу/ ток руд ведеться як відкритим, так і закритим (шахтовим) способом. На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя, частково Приазов’я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі та в інші країни. Другою важливою галуззю гірничодобувної промисло/ вості Дніпропетровщини є марганцеворудна, яка зосеред/ жена в районі міст Нікополя, Марганця, Орджонікідзе. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда вико/ ристовується в доменному виробництві Південної України для виплавляння феромарганцю, значна її кількість вивози/ ться за кордон. Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам’яновугільної промисловості краю. Вона розвивається в Павлограді, Тернівці, Першотравенську. На Дніпропетров/ щині працюють шість шахт холдингової компанії “Павло/ градвугілля”, потужністю від 800 до 1 800 тис.т. Енергетична система. Енергетика регіону ґрунтується на використанні місцевих гідроенергоресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського й перещепинського газу, Запорізької атомної електростанції. В області виробляється 108


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

6,4% (11,6 млрд кВт/год.) загального обсягу електроенергії, що споживає Україна. В регіоні представлені електростанції двох типів — тепло/ ві й гідравлічні. Найбільшими теплоелектростанціями є При/ дніпровська (м. Дніпропетровськ), Дніпродзержинська й Криворізька/2 (м. Зеленодольськ). Загальна потужність ТЕС — 4,8 тис.МВт. Побудована на Дніпрі Дніпродзержинська гідроелектростанція потужністю 0,35 тис.МВт. Всі електро/ станції регіону відносяться до Південної енергосистеми.

Рис. 25. Найбільші підприємства енергетичної системи Дніпропетровщини

Важливу роль в енергетичному балансі Придніпров’я все більше відіграє природний та коксівний газ. Природний газ одержують із Шебелинського (Харківська обл.) та Пере/ щепинського родовищ. Останнє лише нещодавно введено в експлуатацію. Від Шебелинського родовища прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Ніко/ поля, Кривого Рогу. Металургійний комплекс. Активно галузь почала роз/ виватися з другої половини ХІХ ст. Металургійний комплекс Дніпропетровщини на 34% забезпечує Україну чорними металами і різноманітною продукцією з них та надає більше 40% експортних надходжень. Питома вага галузі у проми/ словому виробництві краю складає 42,6%. Структура мета/ 109


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

лургійного комплексу та найбільші підприємства наведені на рис. 26. Трубопрокатні підприємства області виготовляють більше ніж 140 тисяч різновидів труб із 400 марок сталі. У металургії регіону впроваджена найсучасніша технологія виробництва високоякісної сталі, яка дозволяє виготовляти прокат, що за хімічним складом і механічними властивостями відповідає вимогам міжнародних стандартів. Освоєна технологія виробництва сталевих труб з емалевим покриттям, а також труб з латуні, алюмінію, титану, цирконію. Виробляються цільнокатані залізничні колеса і осі, бандажі, кільцеві вироби, які експортуються більш ніж у 35 країн світу. По виробництву багатьох видів цієї продукції Дніпропетровщина є беззаперечним лідером серед інших регіонів України (рис. 27). Зокрема, на двох крупніших гірничо/збагачувальних підприємствах у містах Марганець та Орджонікідзе

Рис. 26. Склад металургійного комплексу Дніпропетровської області 110


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 27. Частка Дніпропетровської області у виробництві металургійної продукції України

видобувають 100% марганцевих руд, а на шахтах й гірничо/ збагачувальних комбінатах Кривбасу — 81,8% української залізної руди (у загальному обсязі руд Дніпропетровська область посідає перше місце в Україні — 61,2%). Хімічна промисловість. Придніпров’я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості, яка у загальному обсязі виробництва області складає 6%. В області розташовані більше 50 підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості. Найбільшого розвитку набули коксохімічна та азотна галузі промисловості. Найбільші центри коксохімії — Дніпродзер/ жинськ (заводи ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропет/ ровськ, Кривий Ріг. Понад 50% загального обсягу товарної 111


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв Найбільші підприємства хімічної промисловості регіону: м. Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрошина”; ВАТ “Дніпропетровський лакофарбовий завод”. м. Дніпродзержинськ: ВАТ “ДніпроАЗОТ”; ВАТ “Баглійкокс”; ДП “Смоли”. м. Кривий Ріг: ЗАТ “Суриковий завод”; м. Павлоград: ДПВО “Павлоградський хімічний завод”

Рис. 28. Найбільші підприємства Дніпропетровщини та частка регіону у виробництві продукції хімічної промисловості України

продукції всіх підприємств хімічної галузі Дніпропетровщини виробляється на ВАТ “Дніпрошина” — найкрупнішому в Європі шинному заводі. Це підприємство випускає понад 120 різновидів шин, більшу частину гумовотехнічних виробів для автомобілів, якість яких відповідає міжнародним стандартам. У Дніпродзержинську працює потужний азотнотуковий ком/ бінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підпри/ ємств. Найбільш відомими товарами хімічної галузі регіону є шини, які експортуються до більш ніж 30 країн світу, лако/ фарбові матеріали, мінеральні добрива, пластмасові вироби та ін. Саме із цими продуктами пов’язані перспективи по/ дальшого розвитку галузі в нашому краї. Машинобудівний комплекс. Машинобудування (в тому числі аерокосмічне) отримало поштовх у розвитку в регіоні з середини 40/х років минулого століття. В області сформувався і функціонує великий комплекс машинобудівної промисло/ вості — функціонують більше 130 підприємств (із яких 29 — 112


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 29. Найголовніші підприємства Дніпропетровщини та частка регіону у виробництві продукції машинобудівної галузі України

великих), частка галузі у загальному обсязі промислового ви/ робництва краю ��тановить 8,1%. В регіоні працюють підпри/ ємства практично усіх галузей машинобудування, але найголовнішими напрямами галузі є металургійне, гірничо/ шахтне і гірничорудне, важке сільськогосподарське, тран/ спортне, електротехнічне, хімічне і полімерне, верстатобуду/ вання, будівельно/шляхове й комунальне, ракетно/космічне машинобудування. За виробництвом основних видів продук/ ції область займає провідне місце в Україні (рис. 29). Продукція галузі широко відома не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Це — трактори, преси, вагоноперекидачі, шлаковозні чаші та ін. За останні роки підприємствами краю освоєно вироб/ ництво нових видів продукції — трамваї, тролейбуси, теле/ комунікаційні системи, магнітні сепаратори і обладнання для гірничо/металургійного комплексу, вугільної промислово/ сті, сільського господарства, легкої та переробної проми/ словості тощо. З метою розвитку вітчизняної радіопроми/ словості акціонерна компанія “Дніпропетровський машино 113


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 30. Зразки продукції машинобудівних підприємств м. Дніпропетровська (трактори та платформа “Морський старт” ВО “Південний машинобудівний завод”, електровози НВО “Дніпропетровський електровозобудівний завод”)

будівний завод” продовжує розробляти радіолокаційні комп/ лекси і системи, сучасну радіоелектронну апаратуру, а також виробляє побутову техніку, цифрові АТС тощо. Нікопольський машинобудівний завод поставляє підйомні крани, різні сіль/ ськогосподарські машини. У Дніпродзержинську виробляють залізничні вагони й платформи. Кажуть, що космічне серце України б’ється у Дніпропет/ ровську — визнаному в світі центрі високих технологій. Історія космічної галузі в регіоні почалася з травня 1951 року, коли Дніпропетровський автозавод (ВО “Південний маши нобудівний завод”) був переданий Міністерству оборони для серійного виробництва ракет. 114


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Переконливими доказами високотехнологічних та кон/ курентних можливостей промисловості області є реалізація унікального міжнародного проекту — програми ракетно/ космічного комплексу морського базування “Морський старт” і “Глобал стар”, де застосовуються вітчизняні ракето/ носії “Зеніт” і “Циклон”. Також завод є крупнішим вироб/ ником сучасних комфортабельних тролейбусів і трамваїв, механізмів для переробки сільськогоспо/ дарської продукції, міні/техніки для кому/ нального господарства. Більш докладно про історію ракето/ будування на Дніпропетровщині ти можеш дізнатися у музеї Національного аерокос мічного центру виховання молоді (м. Дні/ пропетровськ). Будівельний комплекс. У промисло/ вому комплексі Придніпров’я важливе місце посідає вироб/ ництво будівельних матеріалів. Зокрема, тільки будівельний комплекс м. Дніпропетровська за своєю виробничою вагою посідає друге місце в Україні. Підстава для цього — великі поклади різноманітної будівельної сировини — пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи мета/ лургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів, окрім обласного центру, сформува/ лися в Дніпродзержинську (ВАТ “Дніпроцемент” — один з найбільших виробників цементу), Кривому Розі, Нікополі, Павлограді, Новомосковську. Зараз у Дніпропетровську працюють понад 150 підрядно/ монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проектних і пошукових установ, 540 малих будівельних підприємств. За обсягами капітального будівництва Дніпро/ петровськ є одним із лідерів у державі. В останні роки у великих містах регіону відбувається “будівельний бум” — щорічно вводяться в експлуатацію більше 200 тисяч квад/ 115


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

ратних метрів новобудов — як житлового, так і промислово/ торговельного призначення. В перспективі ця галузь буде прискорювати обсяги виробництва. Деревообробна промисловість також є достатньо роз/ винутою в регіоні, хоч і не має для цього власної сировини. Вона працює на лісі, що надходить з інших регіонів України та з Білорусі. Її центри в регіоні — Дніпропетровськ, Дні/ продзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ, Ново/ московськ, Марганець. Головна галузь у більшості з них — це меблева промисловість, яка орієнтується в першу чергу на споживача (наприклад, великі меблеві заводи “Мрія” у Кривому Розі, “Прогрес” у Дніпропетровську тощо). У Дні/ пропетровську наявна також целюлозно/паперова галузь, обсяги виробництва якої також постійно зростають. Легка промисловість. Художні промисли. Середньо/ розвиненою у загальнодержавному вимірі є легка проми/ словість Дніпропетровщини. Втім, вона являє собою бага/ тогалузевий комплекс, який має потужний виробничий потенціал, в останні роки переоснащений і обладнаний найсучаснішим технологічним устаткуванням, що дає можливість виробляти високоякісні конкурентоспроможні вироби. В області нараховується приблизно 900, переважно малих, підприємств цієї галузі. Регіон відомий виробництвом швейних і трикотажних виробів, взуття, штучного хутра, іграшок, швейних ниток та іншої продукції. Примітно, що саме із підприємств легкої промисловості почав формуватися сучасний промисловий комплекс краю, адже першими промисловими підприємствами, заснованими ще 1794 р. в нашому регіоні, були суконна та шовково/панчішна фабрики у Катеринославі. Сучасні центри розвитку галузі сформувалися у Дніпропетровську, Кривому Розі, Нікополі, Дніпродзержинську, Марганці, Орджонікідзе, Павлограді, Синельниковому, Новомосковську, Жовтих Водах. Петриківка як центр художнього промислу. Розписи кожної місцевості мають свої художні особливості й відмін/ 116


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ності в мотивах орнаменту, кольоровій гамі. Найбільшого поширення декоративні розписи набули на Дніпропет/ ровщині у смт Петриківка, де протягом десятиліть вироби/ лась місцева традиція декоративного малювання (рис. 31). Петриківське малювання вперше зафіксоване та введене до культурного вжитку Є. Евенбах, яка за дорученням Д. Явор/ ницького впродовж 1911 – 1913 рр. збирала зразки народної орнаментики Катеринославщини (калькувала стінописи, замальовувала фрагменти вишивок, ткацтва, килимарства, мальованого й різьбленого дерева тощо). Ці знахідки лягли в основу виставки 1913 р. в школі Товариства заохочування мистецтв у С./Петербурзі. За експедиційними даними на Катеринославщині на той час функціонувало більше 10 осередків малювання: Петриківка, Підгородне, Мишурин

Рис. 31. Чудові мотиви Петриківського розпису 117


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Ріг, Личкове, Котівка, Могилів, Шульгівка, Лоцманська Кам’янка та ін. Центром розпису мальованих скринь — темно/зелених, щільно вкритих рослинним розписом — було с. Ігрень Новомосковського повіту. Орнаментальні традиції петриківської школи декора/ тивного розпису заснувала Тетяна Якимівна Пата. В 1935 р. в Петриківці було організовано спеціальну дворічну школу декоративного малювання. Традиції народного розпису продовжують сьогодні династії майстрів Панків, Пікушів, Чорнуських, Зінчуків, Рибаків та інших. Вироби петри/ ківських майстрів добре відомі у багатьох країнах світу й гідно були представлені на виставках у Нідерландах, США, Росії, Білорусії. Малюють у Петриківці темперними фарбами, розведеними на яєчному жовтку, молоці чи вишневому клеї. Це надає розписам легкості, прозорості, підсилює інтенсивність кольору. Шоста частина скриньок, ваз, підносів та ін/ ших предметів, розмальованих худож/ никами фабрики “Петриківський роз/ пис”, іде на експорт до багатьох країн світу. Якщо ти схочеш власними очима побачити, як майстер створює художній витвір, фарби та пензлики, як наносяться на тканину чи посуд орнаменти або навіть й самому взяти участь у процесі створення шедевру народної творчості — приїжджай у Петриківку, на екскурсію до Інституту Петри/ ківського розпису, і ти сам все побачиш! Активно розвиваються в кожному районі й місті області народні напрями образотворчого, музичного, прикладного мистецтва, кобзарства. Так, національні традиції продов/ жуються і розвиваються майстрами глиняної народної іграшки (м. Кривий Ріг), кераміки (м. Першотравенськ), плетення з 118


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

соломки — іграшки, ужиткові речі (Дніпропетровський, П’ятихатський, Солонянський р/ни), лозоплетіння (с. Раївка Синельниківського р/ну), різьблення по дереву (Криворізький, Солонянський р/ни), витинанки, писанкарства (Дніпро/ петровський, Солонянський р/ни, м. Марганець), кили/ марства (Царичанський р/н), вишивання (м. Павлоград, м. Дніпропетровськ) та ін. Харчова промисловість за вартістю виробленої продук/ ції посідає третє місце в регіоні (після металургії й машинобу/ дування). Найбільші центри — Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь, найбільшим виробником цукру в регіоні є Губинихський цукровий завод. В регіоні вироб/ ляється близько 10% олії, 13% — ковбасних, 7% — конди/ терських виробів, 14% продукції з незбираного молока від загальноукраїнського обсягу. Працює в регіоні найбільший в Європі ВАТ “Верхньодніпровський крохмале/патоковий комбінат”. Також найбільшими в регіоні є ТОВ “Верх/ ньодніпровський сирзавод”, ВАТ “Олійноекстракційний завод”, ВАТ “Комбінат харчових концентратів” та ін. 3.3.3 Сільське господарство

Дніпропетровщини Під сільським господарством розуміють виробництво рослинної й тваринної продукції, що споживається в їжу людьми та (або) тваринами або задіяної для наступного промислового виробництва. Воно є основою агропромис/ лового комплексу (АПК) і включає також галузі, що обслу/ говують сільське господарство та переробляють його про/ дукцію. Формування АПК є процесом, що пов’язаний із переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва й подальшої його індустріалізації на базі науково/технічного прогресу. На рис. 32 наведена структура 119


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

АПК Дніпропетровської області, галузевий склад її сіль/ ського господарства. На рівень розвитку сільського господарства впливають низка чинників (рис. 33), які й обумовлюють розташування тих чи інших його галузей в певних регіонах, галузі сільсько/ господарської спеціалізації. Дніпропетровщина займає значне місце в сільськогоспо/ дарському виробництві України. Незважаючи на те, що Дніпропетровська область завжди вважалася промисловою, а не аграрною, за кількістю фермерських господарств вона посідає третє місце в Україні, а за площею сільськогоспо/ дарських угідь — перше. Регіон має значний земельний фонд. Під сільськогосподарські угіддя відведено 2 512,6 тис.га, що складає 78,7% загальної площі області, на жаль, 53,2% з них — деградовані угіддя. Середня площа сільськогосподарських

Рис. 32. Взаємозв’язки галузей АПК Дніпропетровської області та склад галузей сільського господарства 120


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

угідь на одне господарство становить 103,6 га, а рілля — 101,6 га, що теж є одним з найвищих показників в Україні. В аграрному секторі малі підприємства найчастіше пред/ ставлені фермерськими господарствами, яких у Дніпропет/ ровській області зареєстровано 3 692 одиниці. Порівняно з іншими підприємницькими агроформуваннями фермерські господарства за кількістю займають перше місце в аграрному секторі економіки України. Кількість фермерських господарств за районами області нерівномірна: найбільше їх — в Криничанському районі (більше 300), найменше — в Юр’ївському (70 господарств). Практично всі фермерські господарства спеціалізуються на вирощуванні продукції рослинництва, тваринництвом займаються приблизно 3% господарств. Одноосібних (індивідуальних) господарств налічується 20,7 тис., переваж/ на більшість яких у Синельниківському районі — 2,9 тис., Магдалинівському — 2,6 тис., Солонянському — 1,6 тис., Васильківському — 1,4 тис. Середній розмір земельної част/ ки (паю) по області складає 6,0 га. Її розмір коливається від 3,4 га у Петриківському до 8,3 га у Софіївському районах. Сільське виробництво регіону складається з двох галузей — рослинництва (68,4%) і тваринництва (31,6%). Основ/ ними напрямками розвитку сільського господарства області є виробництво зернових, соняшнику, цукрових буряків, овочів для харчових й кормових цілей, продукції тварин/ ництва. За структурою посівів значно переважають зернові (основний вид виробництва) та зернобобові культури, а також соняшник. На Дніпропетровщину припадає близько 7,3% виробництва зерна від загальнодержавного рівня. Це пояснюється сприятливими для вирощування зернових кліматичними умовами та відповідною родючістю чорноземів. Головною технічною культурою в регіоні є соняшник. Виробництво насіння соняшнику складає 11,8% від зага/ 121


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 33. Загальні чинники, що визначають розвиток сільського господарства

льнодержавного рівня. Також значні площі відведені під картоплю, овоче/баштанні та кормові культури. Вироб/ ництво овочів складає 7,2% від загального обсягу в Україні. Останніми роками значно підвищилася ефективність вироб/ ництва сільськогосподарської продукції. Рівень виробництва продуктів рослинництва дозволяє забезпечити потребу населення області в продовольчому зерні, а також реалізо/ вувати його за межі регіону в обсягах 250 – 300 тис.т. Крім того, маємо можливість реалізувати 300 – 400 тис. т фуражного зерна, олію. Важливе значення серед посівів 122


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

технічних культур має цукровий буряк, який обробляється на Губинихському цукровому заводі. До половини всіх посі/ вів в Україні льону/кудряшу, рицини падає на Дніпро/ петровщину. Навколо великих міст розвинуте городництво та садівництво. В рослинництві області розпочато роботу з переходу на “органічне” землеробство, тобто робиться спроба перейти на екологічно чисту технологію вирощування сільського/ сподарських культур. Тваринництво на Дніпропетровщині представлене вирощуванням великої рогатої худоби (до 300 тис.голів), свиней (до 400 тис.голів), птахівництвом. В області існують племінні заводи, де професійно займаються селекцією й розведенням свійських тварин, а також високоякісних порід спортивних коней (смт Покровське). Світовим стандартам відповідають показники репродукції молодняку сільгосп/ підприємств “Агро/Овен”, “Чумаки”, “Самарський”, “Обрій” та ін. До 1990 р. майже вся земля належала радгоспам і кол/ госпам, промисловим та іншим підприємствам і установам, тобто була державною і лише близько 5% використовувалися як присадибні ділянки. З 1991 р. в Україні розпочався процес передачі землі в користування, а з прийняттям відповідного законодавства — й у власність фермерським господарствам. В результаті проведення земельної реформи було рефор/ мовано 432 (100%) недержавних сільськогосподарських підприємств. На їх базі створено 1 588 нових агроформувань ринкового типу. Площа земель, переданих у власність недер/ жавним сільськогосподарським підприємствам, становить 63,1% земельного фонду області. Формування на селі нових економічних відносин, базованих на приватній власності та пов’язаних з нею механізмах, сприяло підвищенню пла/ тоспроможності аграрного сектору, якісному оновленню виробництва, його результативності та економічному зростанню. 123


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

ранспортний комплекс 3.3.4 Т Транспортний та послуги зв’язку в Дніпропетровській області Високий рівень економічного потенціалу області, густа заселеність території зумовили розвиток майже всіх видів транспорту — залізничного, автомобільного, трубопро/ відного, річкового, авіаційного, електронного, міського (ав/ тобусного, електротранспорту, метрополітену), які об’єднані між собою транспортними вузлами. Через Дніпропетровщину проходять шляхи, що з’єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД, з портами Чорного й Азовського морів. Через терито/ рію області проходять траси двох залізничних Міжнародних (Крітських) транспортних коридорів: ЧЕС (через країни Чорноморського економічного співробітництва) та коридор “Європа–Азія” (із Берліна до Алмати), а також частина наміченого до будівництва автомобільного коридору “Єв/ ропа–Азія.” Для функціонування залізничного й автомо/ більного транспорту в регіоні існує 631 міст. У 2005 р. підприємствами транспортного комплексу пере/ везено 104,6 млн т вантажів, вантажообіг склав 36,6 млрд тонно/кілометрів. Послугами пасажирського транспорту скористалися 378 млн чоловік; пасажирообіг склав 8 859,6 млн пасажиро/кілометрів. Залізничний транспорт в регіоні відіграє провідну роль. Майже вся територія Дніпропетровщини входить до складу Придніпровської залізниці (яка також включає території Запорізької, південний схід Херсонської областей та А.Р. Крим). Лише невеличкі ділянки шляхів в області відносяться до Донецької (від станції Чаплине на схід) та Одеської (від станцій Апостолове на південь та П’ятихатки/Стикова на захід) залізниць. Управління Придніпровської залізниці знаходиться у м. Дніпропетровську. 124


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 34. Придніпровська залізниця – найбільше транспортне підприємство регіону

Дніпропетровщина має густу залізничну мережу, екс/ плуатаційна довжина залізничних шляхів складає 1 578,2 км, з них електрифікованих 1 256,5 км. Щільність колії на 1 000 км2 складає 49,5 км (середній показник в Україні дорівнює 37 км/1 000 км2). Територією регіону проходять найважливіші залізничні шляхи: Московсько/Кримський (Москва — Хар/ ків — Новомосковськ — Мелітополь — Сімферополь); Кри/ ворізько/Донецький (Кривий Ріг — Запоріжжя — Волно/ ваха). Вузлові залізничні станції області: Апостолове, Верхів/ цеве, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Павлоград, П’ятихатки, Савро, Саксагань, Синельникове, Чаплине. Основна маса вантажів перевозиться у трикутнику “Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Запоріжжя”. Майже половина всіх вантажів, що перевозяться, це залізна й марганцева руди. Друге місце 125


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

за кількістю відправлень займають будівельні матеріали, третє — чорні метали. Основний пасажиропотік прямує в меридіо/ нальному напрямі — до Криму та Києва. Залізниця здійснює велику кількість приміських пасажирських перевезень. Дніпропетровськ — великий залізничний вузол — має роз/ винене станційне та складське господарство. З Дніпропет/ ровська до Києва побудована швидкісна магістраль, якою курсує пасажирський потяг “Столичний експрес” зі швидкістю 200 км/год. Реконструкція центрального вокзалу Дніпропет/ ровська була здійснена в 2003 р. Автомобільний транспорт має особливо важливе зна/ чення у внутрішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Дніпропетровщина має розвинену мережу нерейкових (автомобільних) шляхів. Довжина автодоріг загального ко/ ристування із твердим покриттям складає 9 174,2 км, їх щіль/ ність на 1 000 км2 території області складає 287,4 км (середній показник в Україні дорівнює 272 км/1 000 км2). Через регіон проходять дуже важливі міжнародні магістральні автошляхи — широтна магістраль “Київ–Луганськ” та “Москва– Сімферополь”. Автомобільний парк області на 85% складається з легкових автомобілів, близько 10% — вантажні автомобілі, решта приходиться на пасажирські автобуси й спеціальні автомобілі. Якщо оцінювати рівень автотранспортної доступності для Дніпропетровської області інших регіонів України (рис. 35), зокрема, їхніх адміністративних центрів, то 54% регіональних центрів лежать у смузі 500/кілометрової досяжності, при цьому серед них — найважливіші промислові та культурні осередки держави, в тому числі й столиця — м. Київ. Це свідчить про центральне розташування Дніпропетровщини в Україні і сприяє активному розвитку міжрегіонального транспортного сполучення. До речі, для Луганська або Сімферополя цей показник дорівнює лише 23%. 126


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 35. Відстань адміністративних центрів регіонів України від м. Дніпропетровська за автомобільними шляхами

Авіаційний транспорт транспорт.. Повітряними лініями наш регіон зв’язаний з багатьма містами України і зарубіжних країн. В області діють три аеропорти, з них два — у Дніпропетровську та Кривому Розі — міжнародні. Міжнародний сектор аеро/ вокзалу у м. Дніпропетровську має пропускну спроможність обслуговування 100 пасажирів на годину. Головна спеціа/ лізація авіатранспорту — пасажирські перевезення. Основ/ ним перевізником пасажирів є ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”. Значна частка у перевезенні вантажів авіацій/ ним транспортом належить державній “Авіаційній тран/ спортній компанії “Южмашавиа”. Трубопровідний транспорт транспорт.. Територією Дніпропет/ ровської області прокладено магістральні лінії газо/, нафто/ та продуктопроводів (якими транспортують продукти пере/ 127


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

робки нафти, газу, аміак). Усі вони проходять під земною поверхнею. Найбільші нафтопроводи — “Лисичанськ– Кременчук” та “Кременчук–Херсон”. По газопроводах територією нашої області з Росії газ експортується до країн Південно/Східної Європи. Від Шебелинського родовища газу в Харківській області для промислових потреб поста/ чається газ до Кривого Рогу, Дніпропетровська, Нікополя. Найбільші продуктопроводи, що проходять територією нашого краю, є аміакопровід “Тольятті–Одеса” та “Лиси/ чанськ – Нижньодніпровськ”. Річковий транспорт транспорт.. У розвитку водного виду транс/ порту в регіоні велика роль Дніпра, особливо після споруд/ ження Дніпрогесу, коли шлях для суден через колишню порожисту частину річища став безперешкодним. Також судноплавною є ділянка р. Самари від її гирла до м. Ново/ московська. Загальна довжина річкових судноплавних шляхів у регіоні, які експлуатуються, складає 283 км. На берегах Дніпра розташовані великі річкові порти: Дніпро/ петровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь, які спроможні приймати судна типу “ріка — море” і таким чином забез/ печувати прямі міжнародні перевезення вантажів через Чорне море. В перспективі можливе будівництво великого порту у Верхньодніпровську. Міський транспорт транспорт.. У містах Дніпропетровської області наявні різні види транспортних засобів для перевезення паса/ жирів. Найбільшу роль майже в усіх містах відіграє авто/ мобільний вид транспорту (широка система маршрутних таксі). У дрібних містах та містечках це часто єдиний вид транспорту, що діє. Найбільш масовим видом пасажирського транспорту є міський електричний транспорт. У Дніпро/ петровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську діють трамваї, у Дніпропетровську та Кривому Розі — тролейбуси та швид/ кісні лінії трамваїв (у Кривому Розі — підземний трамвай). У Дніпропетровську з 1994 р. діє найкоротша в світі лінія метрополітену. Також в обласному центрі є підвісна канатна дорога, але вона виконує швидше туристсько/розважальні, 128


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ніж транспортні функції і працює до того ж лише влітку. Загальна експлуатаційна довжина трамвайних колій складає 382,5 км, тролейбусних — 464,4 км, колій метро (у двоко/ лійному обчисленні) — 7,8 км. Електронний транспорт та зв’язок включає викори/ стання сучасних електронних й технічних засобів для потреб передачі інформації та послуг. В області здійснюється перехід на використання цифрових технологій у первинній мережі телекомунікацій. В регіоні за галузевими програмами успішно впроваджуються інформаційні системи управління Пенсійного фонду, служби зайнятості, Державного казна/ чейства, податкових, фінансових органів, банківських уста/ нов. Дніпропетровська область визначена як базовий регіон впровадження типової системи інформаційно/аналітичного забезпечення місцевих органів влади та створення регіо/ нальної захищеної мережі як фрагменту національної си/ стеми конфіденційного зв’язку. В регіоні є в наявності різноманітні засоби зв’язку. Швид/ ко розвиваються сучасні цифрові технології зв’язку. Так, побудована в області цифрова мережа міжміського й міжна/ родного зв’язку дозволяє здійснювати до 1 млн міжнародних розмов. Забезпеченість населення квартирними телефо/ нами складає 57 од. / 100 сімей. Мобільний зв’язок на Дніпропетровщині з’явився в 1993 р. Всього на теперішній час в нашій області сучасним та якісним мобільним зв’язком користуються більше 2 млн абонентів (панівні компанії на ринку мобільних послуг Дніпропетровщини — UMС, “Київстар GSM”, DСС). Бурх/ ливо розвивається комп’ютерна мережа Internet — кількість її користувачів постійно збільшується й складає більше 70 тис. осіб. У регіоні працюють десятки провайдерів, головні з них — “Алькар” та “Укртелеком”. Впровадження інфор/ маційних технологій та сучасного поштового обладнання дозволяє організувати надання послуг електронної та гібридної пошти, здійснення банківських операцій, різних видів розрахунків та надання інформаційних послуг. 129


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

3.4 СОЦІАЛЬНА СФЕР А Т А ГЕО ГР АФІЯ СФЕРА ТА ГЕОГР ГРА СТІ ОБЛАСТІ ПОСЛУГ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛА

Важливим показником характеристики регіону є частка невиробничої сфери у структурі його валового регіонального продукту, який у Дніпропетровській області складає 40,8%, в окремих сусідніх регіонах цей показник має такі значення: Полтавська область — 36,8%, Запорізька — 40,8%, Донецька — 41,6%. Тобі, напевно, відомо, що головною ознакою для оцінки рівня розвитку окремих держав, територій у ХХ ст. був про/ мисловий комплекс, і перш за все — важка промисловість. У ХХІ ст. таким критерієм є зовсім інша галузь — це сфера послуг. Сфера послуг — важлива складова сучасного суспільства, яка являє собою сукупність галузей (чи видів економічної діяльності), що виробляє послуги. В принципі послугами можна вважати будь/яку економічну діяльність, окрім виробництва товарів. До сфери послуг входять страхування, банківська справа, транспорт, туризм, охорона здоров’я, прибирання сміття, індустрія розваг, освіта, послуги закладів культури, торгівля та інші види і галузі соціальної сфери, які забезпечують потреби окремих людей та усього суспільства. Тож суспільна сфера й сфера послуг одна без одної існувати не можуть. Існує багато ознак для класифікації послуг. Так, основ ними послугами називають такі, що виходять за межі локальної (регіональної) економіки, мають значення на загально/ 130


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

державному чи/або світовому ринку; неосновними послугами є такі, що мають місцеве значення. Деякі послуги можуть надаватися державою — це неринкові послуги (наприклад, освіта, охорона здоров’я), інші відносяться до приватного сектору — ринкові послуги (маркетингові дослідження, ре/ клама тощо). В деяких галузях праця оплачується на висо/ кому рівні (наприклад, в банківській сфері), в інших — навпаки, дуже низько (наприклад, прибирання сміття). Багато видів діяльності традиційно відносяться або до жіно чих (як/от громадське харчування, прибирання), або до чоловічих (наприклад, працівники транспорту). Послуги можуть бути матеріальними і нематеріальними, за характером споживання — індивідуальними, груповими, суспільними. Район, в якому наявні лише неосновні споживчі послуги (наприклад, такі, як пошта і магазин), не буде динамічно розвиватися, тоді як зосередження ви/ робничих основних послуг (наприклад, наявність міжнародного банка), буде забезпечувати його подальше економічне зростання. Найбільший рівень концентрації сфери послуг характерний для фінансових, правових, культурних, адміністративних центрів. Розглянемо види послуг в нашому регіоні з точки зору індивідуального й громадського характеру їх споживання, тому що ти з самого народження разом із членами своєї сім’ї отримуєш послуги. Які? Дивись на рис. 36. Послуги соціального забезпечення. Соціальна під/ тримка населення в області здійснюється за такими напрям/ ками: 1.Соціальна підтримка сім’ї. На Дніпропетровщині нараховується понад 1 110 тис. сімей, в яких виховується близько 690 тис. дітей. Багатодітні сім’ї (троє і більше дітей) складають приблизно 20 тис., неповні сім’ї — 67 тис. Більше третини одержувачів допомоги отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох/трьох років. 131


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 36. Сфера послуг Дніпропетровського регіону за характером їх споживання

2. Допомога малозабезпеченим. Близько 116 тис. сімей отримують грошові субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово/комунальних послуг і близько 2 500 тис. сімей — на придбання скрапленого газу. 3. Допомога по безробіттю. Розмір допомоги в розра/ хунку на одного безробітного, який її отримав, дорівнює близько 25% від заробітної плати, яка склалась у середньому по області. Цілеспрямовано здійснювались заходи по залу/ ченню безробітного населення до громадських робіт та на/ правленню на професійне навчання, перенавчання і підви/ щення кваліфікації. 132


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

4. Пенсійне забезпечення. Пенсіонери складають більше чверті населення області, їх абсолютна кількість і питома вага зростає й складає зараз більше 1 500 тис.осіб. 5. Соціальна допомога одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам. Органами соціального захисту населення зареєстровано близько 70 тис. таких громадян, 75% з них проживає у міській місцевості. Соціальні послуги пенсіонери та одинокі непрацездатні громадяни регіону отримують в понад 50 територіальних центрах соціального обслуговування та в більше ніж 100 їхніх структурних підрозділах. Також функціонують близько 70 відділень соціальної допомоги вдома, працівники яких надають цій категорії громадян різні види послуг: доставка продуктів харчування і приготування їжі, забезпечення медикаментами, виклик лікаря, прання білизни і прибирання житла, оплата комунальних платежів та оформлення документів на субсидії тощо. Житлово/комунальне й побутове обслуговування. Житлово/комунальне господарство в Дніпропетровській області має широко розгалужену систему послуг. Зокрема, населення забезпечується послугами із газо/, водо/, тепло/, енергопостачання, каналізаційного водовідведення, вивезення та прибирання сміття, вуличного освітлення та іншими послугами із житлового господарства. В регіоні газифіковано більш 1 550 підприємств, 1 340 котелень, понад 500 тис. будинків. В області нараховується понад 10,5 тис. км водопровідних та каналізаційних мереж. Добова потужність водопровідних споруд складає 1,8 млн м3, каналізаційних — 1,7 млн м3. Проте у багатьох містах очисні споруди працюють незадовільно через те, що їх потужності значно перевищують обсяги стічних вод. Часто це призводить до прямого скидання каналізаційних стоків або недоочищених стічних вод у поверхневі водойми. А дрібні міста взагалі не мають централізованої каналізаційної системи. На виробництво питної води, очищення та пропуск каналізаційних стоків 133


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

регіон щорічно витрачає приблизно 63% від загального обсягу споживання електроенергії всією житлово/ комунальною системою. Сучасна система житлово/ комунального обслуговування перебуває в стадії докорінного реформування.

Катеринослав був одним із перших міст Російської імперії, де почали використовувати електричний струм у міському господарстві — це сталося 14 червня 1897 р. В цей же день у місті був пущений третій в імперії і другий в Україні після Києва електричний трамвай. Його маршрут: Вокзал — Соборна площа (маршрут №1). Будувало й експлуатувало його на умовах концесії з містом Бельгійське анонімне товариство “Катери/ нославські міські електричні залізниці”. У день відкриття трамваю городян катали безкоштовно. У 1900 р. міська Управа уклала договір на будівництво електричної станції і влаштування електричного освітлення всіх вулиць міста з Бель/ гійським Акціонерним Анонімним товариством під назвою “Центральне електричне товариство у Москві”. В 1902 р. станцію побудовано (нині це приміщення підприємства “Міськелектромережа”). За перші п’ять років чистий прибуток від підприємства склав 295 512 крб. У ті часи місцева газета писала: “Щодо освітлення, наше місто надзвичайно оригінальне. Це, мабуть, єдине в світі місто, де спостерігається повна рівність у освітлювальному відношенні: однаково (електрикою) освітлено як центр, так і околиці. Усіх ліхтарів 482. Що вони світять не дуже яскраво, що гасяться занадто рано, що дуже часто виконання їх обов’язків покла дається на Місяць, хоча й зовсім заслонений хмарами і дощем — це ми знаємо”. І все ж це була приємна новина, бо лише у 9 містах Російської імперії електричне освітлення остаточно витіснило керосин. Каналізаційна система та водогін у Катеринославі споруджується теж в кінці ХІХ ст., а в реконструйованому 1908 р. вигляді із обсягом водопостачання в 113 мільйонів відер, він був найкращим в Росії! Подивитися на його роботу приїздили не тільки з багатьох міст імперії, але й з/за кордону. 134


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Кредитно/банківське обслуговування. Банківська система Дніпропетровської області є однією з найбільш розвинених в Україні та характеризується постійним та впевненим зростанням основних показників її діяльності (величиною активів, банківського капіталу та обсягів кредитних операцій). В області нараховується більше 110 банківських установ, з яких 12 — це самостійні юридичні особи, а інші — філії та представництва комерційних банків. Максимальна кількість банків діє у Дніпропетровську (11 банків — юридичних осіб та 46 філій комерційних банків). По області функціонують близько 870 відділень банків. Сфера і мережа банківського обслуговування в регіоні дуже динамічно розвивається: постійно відкриваються представництва нових банків, розширюється мережа вже діючих. Банки обслуговують як населення (фізичних осіб), так і підприємства та установи (юридичні особи) — кредитують розвиток міського автотранспорту, охорони здоров’я, сільського господарства, промислового виробництва, торгівлі; фізичних осіб з метою будівництва або придбання житла, освіти тощо. Банки беруть участь у приватизаційних процесах, реструктуризації економіки. Значна банківська зосередженість — до 60% банківських відділень — припадає на великі промислові центри та такі райони, як Дніпропетровський, Криворізький, Нікополь/ ський, Новомосковський, Павлоградський та Синельників/ ський. Це пояснюється тим, що в них зосереджена основна частка потужних промислових об’єктів краю. Одночасно місцеві комерційні банки “Агробанк”, “Кредит/Дніпро” та Дніпропетровська філія київського банку “УкрСиббанк” є спеціальними, тому вони на 100% зосереджені лише в промислових районах області. Пріоритетними напрямками для цих банків є підтримка реального сектору економіки, кредитування місцевих підприємств, підтримка малого і середнього бізнесу. Основна маса залучених банками коштів — це вклади населення — за цим показником банківські 135


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

установи Дніпропетровщини входять до числа перших областей в країні. Питома вага вкладів населення області становить 7,5% усіх вкладів, залучених банківською системою України. Серед вкладів населення області строкові кошти становлять 83,8%, “до запитання” –16,2%. Насиченість банківськими установами в Дніпропет/ ровській області є досить високою — одна банківська уста/ нова припадає приблизно на 3 800 мешканців. У цілому Дніпропетровська область, поряд із Донецькою, Харківською, Львівською, Одеською, Запорізькою, Полтавською та А.Р. Крим, входить до другої групи регіонів (після столичного) із середньою концентрацією банківських установ, далеко випереджаючи інші регіони України. Постійно розширюється в області мережа банкоматів. Географія галузі куль тури. Дніпропетровщина — це ко/ культури. лишній центр козацької землі, твердині української нації. Тут формувався і пестувався той національний дух, який єднав народ в державотворчу націю, із покоління в покоління, як найбільшу коштовність, передавалися здобутки народної культури. В регіоні за рахунок бюджету області здійснюється утри/ мання більш 1 200 закладів культури та 113 закладів фізичної культури і спорту. Всього працюють 1 506 державних закладів у сфері культури, серед яких 9 театрів, 8 музеїв, 640 клубів, 2 цирки, 765 бібліотек (з них 460 — в сільській місцевості) з книжковим фондом близько 600 примірників на 100 осіб, 74 музичні школи, 270 кінотеатрів. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека (ДОУНБ) — головна бібліотека регіону, належить до числа найстаріших за віком та найбільших за фондами серед обласних універсальних наукових бібліотек України. З 2000 р. бібліотека стала обласним осередком Всеукраїнської Асоціації сприяння ООН. Про яскраву і своєрідну культуру Дніпропетровщини можна дізнатися в музеях нашого краю. 136


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Найстарішим і найбільшим за кіль/ кістю експонатів є Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І. Яворницького (рис. 37). Сьогодні це своєрідний му/ зейний комплекс, до складу якого вхо/ дять 8 експозиційних залів з історії краю з найдавніших часів до сьогодення; діо/ рама “Битва за Дніпро”, що розповідає про форсування Дніпра військовими частинами восени 1943 р. в районі селищ Військове — Вовніги; меморіальний будинок/музей Д.І. Явор/ ницького; музей “Літературне Придніпров’я” — презентує літературну історію регіону; історико/меморіальний музей родини Фадєєвих/Ган/Блаватської (в стадії створення). В фондах музею зберігається майже 250 тис. музейних пред/ метів — різноманітних історичних і культурних пам’яток України, Придніпров’я та різних культур світу (Росії, Єгипту, Греції, Китаю, Японії та ін.). Серед численних пам’яток вирізняються унікальні предмети: археологічні знахідки — Керносівський ідол та Наталіївська стела 3 тис. до н.е., скіфські та сарматські древності, половецькі кам’яні баби Х–ХІІІ ст.; реліквії запорозького козацтва (зброя, клейноди, одяг, живопис, актові джерела); стародруки; багаті нумізма/ тична, архівна, етнографічна, культова та фотографічна колекції тощо. Дніпропетровський художній музей має унікальну ко/ лекцію ікон, картин і скульптур. Вона налічує більше 7 тисяч робіт, серед яких полотна видатних майстрів: В. Сєрова, І. Ле/ вітана, І. Шишкіна, І. Рєпіна, гравюри Ж. Колло, Рембрандта, А. Дюрера тощо. У музеї експонують полотна кращих май/ стрів живопису Придніпровського краю. У музичному житті області справжнім носієм високої естетичної і духовної культури став Будинок органної та камерної музики, що розташувався в приміщенні колишньої Брянської церкви (рис. 38). В органному залі проходять кон/ 137


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 37. Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І. Яворницького (1 — головний корпус музею, 2 — експозиція зали №2 музею, 3 — меморіальний будинок/музей Д.І. Яворницького, 4 — експозиція половецьких кам’яних баб ХІ–ХІІІ ст. біля головного корпусу музею)

церти камерних ансамблів, оркестрів, солістів, академічних хорів, проводяться міжнародні фестивалі й конкурси, в яких беруть участь органісти з Італії, Франції, Бельгії, Німеччи/ ни. А для дітей та учнів тут проводять уроки музики. Меха/ нічний орган, створений і змонтований спеціалістами зна/ менитої німецької фірми органобудування “Зауер”, встанов/ лений в залі з прекрасною акустикою. Дніпропетровська філармонія — один з найстаріших про/ фесійних закладів культури в Україні. У її складі працюють: симфонічний оркестр, камерний хор, камерний філармоній/ 138


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ний театр, ансамбль скрипалів “Віоліно”, фортепіанний квар/ тет “Весна”, солісти/ вокалісти. Дніпропетровщина багата театральними здобутками і тради/ ціями. У 2002 р. Дні пропетровському дер жавному театру опе ри та балету надано статус Академічного. З його балетними по/ становками знайомі глядачі Болгарії, Із/ раїлю, Іспанії, Італії, Йорданії, Люксем/ бургу, Німеччини, Росії, США, Угор/ щини, Філіппін, Рис. 38. Дніпропетровський будинок органної та камерної музики Франції, Японії та ін. При театрі працює хореографічна школа. Дніпропетровський обласний україн ський музичнодраматичний театр ім. Т.Г. Шевченка є вагомим мистецьким осередком розвитку національної культури. Основу репертуару театру складає українська кла/ сика. За творами видатних письменників дає вистави Дніпро петровський державний театр російської драми ім. М. Горь кого. Дніпропетровський обласний молодіжний театр об’єднав у своїй структурі театр ляльок і театр юного глядача. Пиша/ ється громадськість Дніпропетровщини здобутками Михай/ ла Мельника — керівника театру одного актора “Крик”. Широко відомі вистави криворізьких театрів — театру плас/ 139


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

тичних мистецтв “Академія руху” та Криворізького театру драми та музичної комедії імені Т.Г. Шевченка. Багато на Дніпропетровщині колективів художньої са/ модіяльності, серед яких відомі аматорські театри Верхньо/ дніпровська, Вищетарасівки, Широкого, Олександрівки, Межиріччя, Павлограда — ці колективи творять неповторну палітру народного театрального мистецтва Придніпров’я. Культурне життя м. Дніпропетровська й області скеро/ вується діяльністю регіональних національних спілок пись/ менників, художників, композиторів, журналістів України. Вагомими у пізнанні культури, духовного світу мешканців нашого краю є книги придніпровських письменників В. Під/ могильного, О. Гончара, І. Манжури та ін. Виходять в світ чудові культурологічні часописи “Літературне Придні/ пров’я”, “Борисфен”, “Кур’єр Кривбасу”, “Світовид”, “Су/ часність” тощо. Галузь культури включає також і забезпечення населення послугами фізичної культури і спорту. Спортивна інфра/ структура області дозволяє мешканцям займатися багатьма видами спорту — в регіоні їх культивується близько 80. На Дніпропетровщині щороку проводиться понад 450 змагань, до складу збірних команд України з різних видів спорту входять більш 300 спортсменів. Працюють у регіоні 87 ста/ діонів, приблизно 4400 спортивних майданчиків і футболь/ них полів, більше 50 плавальних басейнів, більш 1 250 спортивних залів. Є в області три кінноспортивні бази, Льо/ довий палац спорту, водноспортивний канал. В регіоні більше 3 400 спортивних клубів та 350 любительських об’єд/ нань, діє регіональний центр олімпійської підготовки. Дитячі заклади й загальноосвітні школи. В області працюють понад 850 дошкільних та близько 1 060 загально/ освітніх середніх навчальних закладів, 48 навчально/ виховних комплексів, 62 інтернатних заклади. В 23 дошкільних навчальних закладах існують групи спецприз/ 140


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

начення для дітей з різними вадами в стані здоров’я та 102 санаторні групи. В області функціонують такі нові види загальноосвітніх закладів, як гімназії, ліцеї, колегіуми. Понад 450 шкіл (або 45% від загальної кількості) розташовані у сільській місцевості. Існують 24 школи приватної форми власності, 24 вечірні школи. В області, як в Україні в цілому, намітилася тенденція до створення закладів нового типу — ліцеїв, гімназій, які пра/ цюють на базі вищих навчальних закладів. Так, при Дніпропетровському національному університеті функціо/ нують міський ліцей інформаційних технологій та обласний ліцей/інтернат фізико/математичного профілю, при Дніпропетровській державній медичній академії — медичний ліцей/інтернат, при Криворізькому державному педагогіч/ ному університеті — Криворізький ліцей/інтернат, при Українському державному хіміко/технологічному універ/ ситеті — еколого/хімічний ліцей, а також гімназія в м. Ніко/ полі, аграрний ліцей/інтернат у Межівському районі тощо. Також в області створені науково/методичні комплекси “Придніпров’я” на базі Дніпропетровського національного університету та “Прометей” — Дніпродзержинського дер/ жавного технічного університету, до яких увійшли 63 про/ мислові підприємства та 104 навчальні заклади, у тому числі спеціалізовані класи, школи та СПТУ 10 районів області, а також вищі навчальні заклади. Багато школярів нашої області беруть участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі/захисті науково/дослідних робіт “Мала академія”. Проводиться тут конкурс і з “географіч/ ного краєзнавства”. У системі професійно/технічної освіти Дніпропетров/ щини функціонує більше 60 професійно/технічних нав/ чальних закладів, де підготовка здійснюється за 230 спеціаль/ ностями. Деякі з цих закладів освіти співпрацюють із подіб/ 141


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

ними навчальними закладами європейських країн. Під/ готовку кадрів для закладів культури області та України здійснюють музичні училища, театрально/художній коледж, училище культури, школи естетичного виховання. У цих навчальних закладах отримують освіту близько 2 000 мо/ лодих людей. На уковий комплекс і підготовка кадрів. Дніпропет/ Науковий ровщина має значний науково/технічний потенціал: тут функціонують близько 150 наукових проектно/конструк/ торських установ і вищих навчальних закладів, де працюють близько 30 академіків, майже 1 000 докторів і понад 6 000 кандидатів наук. У регіоні в 1971 р. створений Придніпров/ ський науковий центр Національної Академії наук України (НАНУ). Крім нього, в області працюють ще 9 установ НАНУ, серед яких найбільш відомими є Дніпропетровський центр прикладної інформатики Інституту кібернетики, Криворізький ботанічний сад, Інститут технічної механіки, Інститут проблем природокористування та екології, Інститут чорної металургії, Інститут транспортних систем і технологій тощо. В області знаходиться 30 вищих навчальних закладів (включаючи 63 філії) і понад 100 інститутів галузевого про/ філю. За показником чисельності студентів — 291 осіб / 10 тис. населення — Дніпропетровська область займає одне з перших місць в Україні. Також у багатьох вищих навчальних закладах регіону здобувають освіту понад 1 000 іноземних громадян з 30 країн світу. Гордістю освітянської галузі регіону є національні вищі навчальні заклади: Дніпропетровський національний університет, Національний гірничий університет, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, Національна металургійна академія України. У цих та в інших вищих навчальних закладах студенти можуть як безоплатно (за бюджетом), так і на конт/ рактній основі отримати кваліфікацію бакалавра, спеціаліста 142


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

або магістра майже за всіма напрямами сучасної науки, в т.ч. і з географії. Медичне обслуговування. За рахунок бюджету області здійснюється утримання більше 990 закладів охорони здоров’я, серед яких 519 лікувальних, більше 520 амбулаторно/полі/ клінічних, 23 обласних лікувально/профілактичних закладів, 3 науково/дослідних інститути, 88 міських лікарень, 16 диспансерів, 22 центральні та 2 районні лікарні, 48 дільничних лікарень, 156 сільських лікарських амбулаторій. В регіоні працюють близько 15 тис. лікарів та більше 33 тисяч середніх і молодших медичних працівників. В області функціонує реабілітаційна база — 15 санаторіїв, у тому числі 12 санаторіїв для дітей, 18 центрів медико/соціальної реабілітації дітей/ інвалідів. Тож в регіоні існує реальна можливість забезпечити населенню медичну допомогу різного рівня якості — від пер/ винної медико/соціальної допомоги лікаря загальної практики до багатопрофільних клінік, науково/дослідних інститутів. Структурна реорганізація лікувально/профілактичних закладів області, здійснена в останні роки, дозволила покращити її роботу та повністю зберегти доступність медичної допомоги населенню. Забезпеченість лікарняними ліжками становить 9,5 на тисячу населення. Забезпеченість населення лікарями в регіоні складає приблизно 48 / 1 000 чол. На жаль, в адміністра/ тивних районах цей показник значно нижчий. Наприклад, у Новомосковському районі — 26 / 1 000 чол., в Юр’ївському — 15,5 / 1 000 чол. Найпотужніша в регіоні обласна лікарня ім. І.І. Мечнікова, найстаріша в Україні, у 2008 р. відсвяткує 210річчя (заснована 11 травня 1798 р.). Найбільш відомий курорт у регіоні — лікувально/оздоровчий комплекс “Соло ний Лиман”, який має водогрязелікарню. Розташований на березі озера Солоний 143


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Лиман (Новомосковський район) є унікальною курортною зоною, адже солона вода й грязі озера, джерела мінеральних вод трьох видів мають цілющі властивості. Географія релігійних конфесій. Згідно із Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації” кожен громадянин має право вільно “сповідувати будь/яку релігію, або не сповідувати ніякої”. В нашому регіоні зареєстровано понад 1 000 релігійних організацій, більше 960 релігійних громад, які представляють понад 30 конфесій. На 5 тисяч населення припадає одна релігійна громада. Забезпеченість культовими спорудами становить 24% загальної кількості громад; в регіоні працюють більше 900 священнослужителів. При релігійних громадах області створені й здійснюють свою діяльність понад 190 недільних шкіл. Переважна більшість віруючих області (59,4 %) — право/ славні християни. Православні віруючі об’єднані у 598 ре/ лігійних громадах. На Дніпропетровщині станом на 2006 р. діють 10 релігійних управлінь і об’єднань, 10 монастирів, 10 місій, 3 братства, 5 духовних навчальних заклади. 51% з усіх зареє/ строваних громад належать Українській православній церкві Московського Патріархату, яка має на теренах нашого краю дві єпархії — Дніпропетровську та Криворізьку. Діють в регіоні протестантська (друге місце за кількістю громад — близько 300), іудейська, греко/католицька, мусуль/ манська, буддистська та інші громади. За роки незалежності України релігійним організаціям області повернуто 40 колишніх культових споруд, які вико/ ристовувалися не за призначенням. Серед них такі пам’ятники історії та архітектури, як Спасо/Преображенські собори у Дніпропетровську і Нікополі, Свято/Миколаївський храм у Дніпродзержинську, Свято/Троїцький собор у Новомо/ сковську. В обласному центрі релігійним громадам передані кірха — Німецькій євангелічно/лютеранській церкві, синагога “Золота троянда” (одна з найбільших в Європі) — єврейській 144


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

релігійній громаді. У м. Дніпродзержинсь/ ку громаді римсько/ католицької церкви повернуто один з чо/ тирьох найбільших в Центральній та Схід/ ній Україні костьол. Став місцем па/ ломництва збудова/ ний на честь 2000/ ліття Різдва Христова Свято/Миколаїв/ ський храм на Мона/ стирському острові в м. Дніпропетровську. Архітектурною ок/ расою населених пунктів стали храми Свято/Покровський в с. Орловщина Но/ Рис. 39. Троїцький кафедральний собор, м. Дніпропетровськ вомосковського ра/ йону та в райцентрі Царичанка, Василя Великого в с. Вишневе П’ятихатського району, Благовіщенська церква в смт Томаківка та багато інших. В області продовжується будівництво нових право/ славних храмів. Серед них — один з найбільших в Україні Спасо/Преображенський собор у Кривому Розі, храми Свя/ то/Покровський та Ікони Божої Матері Іверської у м. Дні/ пропетровську та Спасо/Преображенська церква в м. Пере/ щепине. Туристичні ресурси й туристське обслуговування. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО) туризм 145


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

посідає третє місце за обсягами доходів, тобто 7% загального світового експорту. Чималу роль відіграє туризм у форму/ ванні доходної частини бюджетів держав, окремих регіонів та місцевостей. Є для цього усі передумови і на Дніпро/ петровщині. Туризм у сучасних економічних реаліях регіону розвивається на підставі існуючих правових, економічних і організаційних засад, ефективного використання при/ родного, історико/культурного потенціалу області, форму/ вання конкурентоспроможного туристичного продукту, реалізації державної політики в галузі туризму. У наш час в Дніпропетровській області туристський сектор представ/ лений державними, соціальними та приватними структурами (майже 300), а сама індустрія туризму стала однією з важ/ ливих галузей господарства, яка постійно нарощує обсяги своєї діяльності. На жаль, оптимальне співвідношення, яке пропонується Всесвітньою Туристською Організацією (1 в’їзний — 1 виїз/ ний — 4 внутрішніх туристи), і в Україні, і в Дніпропет/ ровській області не забезпечується. Кількість туристів, що виїжджають за межі області й держави, у кілька разів більша, ніж тих, хто подорожує теренами свого краю, і ще менше тих, хто приїжджає в регіон з туристсько/рекреаційною метою. Лише приблизно 7% населення України є потен/ ційними клієнтами турфірм, що спеціалізуються на закор/ донних мандрівках, тільки 28 –33% працюючих громадян мають можливість мандрувати по Україні. Туристично/рекреаційні ресурси Дніпропетровської області — це об’єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Вони можуть бути поділені на природні (природні умови, об’єкти, явища) та соціально/ економічні (культурні об’єкти, пам’ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, місця, пов’язані з перебуванням видатних діячів). Дніпропетровщина має значний потенціал 146


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

для розвитку туристичної індустрії: вигідне географічне положення, сприятливі природні та кліматичні умови, історико/культурні пам’ятки, традиції та щедра гостинність народу. Оскільки наша область — найбільша в Україні за природно/ресурсним потенціалом, то на її теренах можливо розвивати сучасні види туристичної діяльності, а саме: сільський (або зелений) туризм, екотуризм, діловий (бізнес/ подорожі), спортивний (велотуризм, альпінізм, дайвінг), освітній туризм (туристичний відпочинок поєднується з навчанням), хобі/тури тощо. На жаль, частіше всього поки ще приходиться говорити не про ступінь використовуваності туристських ресурсів нашого краю, а про перспективи їхнього використання. Сприяє розвитку наукового і просвітницького туризму в області і значна кількість музеїв, театрів, інших закладів культури. За станом ландшафтних ресурсів та їх розміщенням область має сприятливі природнокліматичні умови для розвитку коротко/ та довгострокового відпочинку насе/ лення. М’який клімат, наявність джерел мінеральних вод, лікувальних грязей, широкі береги Дніпровських водосхо/ вищ, наявність лісів, плавнів, природоохоронних об’єктів сприяють розвитку екологічного, “зеленого”, етнографіч/ ного туризму. Рекреаційний потенціал річок, озер і водосховищ Дні/ пропетровської області дає змогу розвивати водний туризм, а багатство кліматичних, рослинних, рибних ресурсів і культурно/історична спадщина дають змогу вибрати маршрут водного туризму за інтересами. Так, один з найпри/ вабливіших об’єктів лівобережжя — славнозвісна річка нашого краю Оріль, сама природа якої допомогла навко/ лишнім жителям зберегти прекрасні духовні і культурні традиції українського народу. Досить назвати відомий на весь світ Петриківський розпис та своєрідний декоративний стиль оздоблення будівель, що зародились і розквітли саме в прио/ 147


Рис. 40. Рекреаційні можливості території Дніпропетровщини для розвитку “історико/життєдіяльнісного” туризму


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

рільських поселеннях — Царичанці, Петриківці, Бабайківці та ін. Цікавим для туризму є підводний світ озер, річок. У Дні/ пропетровську вже існує декілька клубів і центрів з підвод/ ного плавання (плавання з аквалангом або дайвінг). Існує також круїзний туризм, який виконує оздоровчо/лікувальні, культурно/пізнавальні функції. У Дніпропетровській області круїзи здійснюються по Дніпру. Послугами українських круїзних компаній вже користуються іноземні туристи багатьох країн світу. Перспективним напрямом туризму в регіоні є викори/ стання рекреаційних об’єктів, що пов’язані із життям, діяль/ ністю або перебуванням на території області іноземців, пред/ ставників громадської та державної діяльності (Йосиф ІІ, Еріх Лясота та ін.), видатних діячів мистецтва, культури, спорту (Мате Залка, Айседора Дункан, Капабланка), діячів науки (Фрітьоф Нансен, Гійом де Боплан), переселенців та колоніс/ тів, які зробили значний внесок у розвиток та становлення краю (Гантке, Тіссен, Шодуар) та ін. (рис. 40). Нащадки цих видатних діячів із багатьох країн світу із задоволенням відві/ дали б місця діяльності їхніх предків у нашій області. Деякі туристсько/екскурсійні об’єкти області, які ще майже не залучені до рекреаційної сфери, і варіанти напрямів їх використання як засобів навчання у сфері наукового й освітницького туризму, залучення в регіон вітчизняних і закордонних туристів наведені у таблиці 4.

149


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Та б л и ц я 4 Перспективні напрями для розвитку науково/просвітницького туризму в Дніпропетровській області ɇɚɩɪɹɦ ɬɭɪɢɡɦɭ

ɉɪɢɤɥɚɞɢ ɨɛ’ɽɤɬɿɜ ɬɟɦɚɬɢɱɧɢɯ ɟɤɫɤɭɪɫɿɣ

1

2

Ɇɿɧɟɪɚɥɨɝɿɱɧɢɣ Ƚɿɞɪɨɥɨɝɿɱ-ɧɢɣ Ƚɟɨɛɨɬɚ-ɧɿɱɧɢɣ

ɉ ɪ ɢ ɪ ɨ ɞ ɨ ɡ ɧ ɚ ɜ ɱ ɢ ɣ

Ƚɟɨɥɨɝɿɱɧɢɣ

ȼɨɥɨɫɶɤɿ ɫɤɟɥɿ (Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ ɪ-ɧ). Ɍɭɬ ɦɨɠɧɚ ɫɩɨɫɬɟɪɿɝɚɬɢ ɧɚɣɞɚɜɧɿɲɿ ɜ ɿɫɬɨɪɿʀ Ɂɟɦɥɿ ɝɿɪɫɶɤɿ ɩɨɪɨɞɢ — ɝɪɚɧɿɬɢ ɚɪɯɟɣɫɶɤɨɝɨ ɜɿɤɭ. ɉɚɦ’ɹɬɧɢɤ ɩɪɢɪɨɞɢ ɜɿɞɨɦɢɣ ɬɢɦ, ɳɨ ɫɤɟɥɿ ɽ ɩɪɨɞɨɜɠɟɧɧɹɦ ɧɚɣɡɧɚɱɧɿɲɨɝɨ ɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɨɝɨ ɩɨɪɨɝɚ ɇɟɧɚɫɢɬɟɰɶ. Ƚɟɨɥɨɝɿɱɧɢɣ ɦɭɡɟɣ ɇɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨʀ ɝɿɪɧɢɱɨɝɨ ɭɧɿɜɟɪɫɢɬɟɬɭ ɍɤɪɚʀɧɢ. Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ ɦɨɠɟ ɡɚɰɿɤɚɜɢɬɢ ɭɫɿɯ, ɤɨɝɨ ɩɪɢɜɚɛɥɸɽ ɧɚɞɡɜɢɱɚɣɧɢɣ ɰɜɿɬ ɤɚɦɟɧɸ. ɇɚɜɿɬɶ ɩɪɨɫɬɢɣ ɩɟɪɟɥɿɤ ɦɿɧɟɪɚɥɿɜ ɿ ɩɨɪɿɞ ɝɨɜɨɪɢɬɶ ɩɪɨ ʀɯ ɦɿɧɟɪɚɥɨɝɨɩɟɬɪɨɝɪɚɮɿɱɧɭ ɡɧɚɱɢɦɿɫɬɶ: ɦɿɝɦɚɬɢɬɢ ɡ ɠɢɥɚɦɢ ɪɨɠɟɜɢɯ ɚɩɥɿɬ-ɩɟɝɦɚɬɨʀɞɧɢɯ ɝɪɚɧɿɬɿɜ, ɚɫɩɿɞɧɿ ɫɥɚɧɰɿ, ɡɚɥɿɡɢɫɬɿ ɤɜɚɪɰɢɬɢ, ɞɿɚɛɚɡɢ, ɚɦɮɿɛɨɥɿɬɢ, ɤɨɧɝɥɨɦɟɪɚɬɢ, ɛɿɥɿ ɤɜɚɪɰɢɬɢ. “Ʉɨɡɚɰɶɤɟ ɜɨɞɧɟ ɤɿɥɶɰɟ”. ȿɤɫɤɭɪɫɿɹ ɩɨ ɪɿɤɚɯ ɋɚɦɚɪɿ ɿ ȼɨɜɱɿɣ — ɜɨɞɧɨɦɭ ɲɥɹɯɭ, ɹɤɢɦ ɩɥɚɜɚɥɢ ɡɚɩɨɪɨɡɶɤɿ ɤɨɡɚɤɢ, ɤɨɥɢ ɲɥɹɯ Ⱦɧɿɩɪɨɦ ɞɨ ɑɨɪɧɨɝɨ ɦɨɪɹ ɛɭɜ ɩɟɪɟɤɪɢɬɢɣ ɬɚɬɚɪɚɦɢ. “ȱɫɬɨɪɿɹ ɝɿɞɪɨɥɨɝɿɱɧɢɯ ɞɨɫɥɿɞɠɟɧɶ”. ȼɿɞɜɿɞɭɜɚɧɧɹ ɨɞɧɨɝɨ ɡ ɧɚɣɫɬɚɪɿɲɢɯ ɜɨɞɨɦɿɪɧɢɯ ɩɨɫɬɿɜ ɨɛɥɚɫɬɿ, ɳɨ ɡɧɚɯɨɞɢɬɶɫɹ ɭ ɫ. ɋɬɚɪɿ Ʉɨɞɚɤɢ, ɧɚ ɹɤɨɦɭ ɳɟ ɭ 1656 ɪ. ɡɚɩɨɪɿɡɶɤɿ ɤɨɡɚɤɢ ɜɟɥɢ ɜɨɞɨɦɿɪɧɿ (ɝɿɞɪɨɥɨɝɿɱɧɿ) ɫɩɨɫɬɟɪɟɠɟɧɧɹ. Ⱦɿɛɪɿɜɫɶɤɢɣ ɥɿɫ — ɤɨɥɢɫɤɚ ɫɬɟɩɨɜɨɝɨ ɥɿɫɨɪɨɡɜɟɞɟɧɧɹ ɜ ɨɛɥɚɫɬɿ, ɛɭɜ ɡɚɤɥɚɞɟɧɢɣ ɭ 1863 ɪ. ɇɢɧɿ — ɞɟɪɠɚɜɧɢɣ ɡɚɤɚɡɧɢɤ. Ȼɨɬɚɧɿɱɧɢɣ ɫɚɞ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɨɝɨ ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɭɧɿɜɟɪɫɢɬɟɬɭ, ɭ ɹɤɨɦɭ ɡɿɛɪɚɧɨ ɩɨɧɚɞ 700 ɜɢɞɿɜ, ɮɨɪɦ ɿ ɫɨɪɬɿɜ ɞɟɪɟɜ ɿ ɱɚɝɚɪɧɢɤɿɜ ɡ ɪɿɡɧɢɯ ɤɪɚʀɧ ɫɜɿɬɭ.

150


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Закінчення табл. 4 2

1

ȼ ɨɛɥɚɫɬɿ ɦɨɠɧɚ ɡɧɚɣɬɢ ɛɟɡɥɿɱ ɧɚɨɱɧɢɯ ɩɪɢɤɥɚɞɿɜ ɿ ɨɛ’ɽɤɬɿɜ “ɟɤɨɥɨɝɿɱɧɨʀ ɧɟɛɟɡɩɟɤɢ”, ɟɤɫɤɭɪɫɿɹ ɩɨ ɹɤɢɯ ɞɚɫɬɶ ɭɹɜɥɟɧɧɹ “ɉɪɨ ɟɤɨɥɨɝɿɱɧɢɣ ɛɟɡɤɪɚɣ”. Ɇɟɬɚ ɟɤɫɤɭɪɫɿʀ — ɭɫɜɿɞɨɦɥɟɧɧɹ ɧɟɩɪɢɩɭɫɬɢɦɨɫɬɿ ɩɨɜɬɨɪɟɧɧɹ ɚɧɚɥɨɝɿɱɧɢɯ ɫɢɬɭɚɰɿɣ ɜ ɿɧɲɢɯ ɪɟɝɿɨɧɚɯ. ɉɪɨɬɟ ɽ ɿ ɩɨɡɢɬɢɜɧɿ ɩɪɢɤɥɚɞɢ ȿɤɨɥɨɝɿɱɧɢɣ ɟɤɨɥɨɝɿɱɧɨ ɝɪɚɦɨɬɧɨʀ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɥɸɞɢɧɢ. Ʉɨɪɢɫɧɚ ɭ ɞɚɧɨɦɭ ɜɢɩɚɞɤɭ ɟɤɫɤɭɪɫɿɹ ɭ ɦ. Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ, ɞɟ ɧɚ ɦɿɫɰɿ ɜɟɥɢɤɢɯ ɜɿɞɩɪɚɰɶɨɜɚɧɢɯ ɦɚɪɝɚɧɰɟɜɨɪɭɞɧɢɯ ɤɚɪ’ɽɪɿɜ ɫɩɨɪɭɞɠɟɧɿ ɤɭɥɶɬɭɪɧɿ ɥɚɧɞɲɚɮɬɢ: ɫɚɞɢ, ɡɨɧɢ ɜɿɞɩɨɱɢɧɤɭ, ɫɩɨɪɬɢɜɧɿ ɫɩɨɪɭɞɢ, ɜɨɞɨɣɦɢ, ɥɿɫɨɩɚɪɤ ɬɨɳɨ. “ɋɜɹɳɟɧɧɚ ɡɟɦɥɹ ɫɤɿɮɿɜ”; “Ʉɨɥɢɫɤɚ Ɂɚɩɨɪɿɡɶɤɨɝɨ ɤɨɡɚɰɬɜɚ”; "ɋɥɿɞɚɦɢ ɮɨɪɬɢɮɿɤɚɬɨɪɚ ɣ ɤɚɪɬɨɝɪɚɮɚ Ƚɿɣɨɦɚ ȱɫɬɨɪɢɤɨɅɟɜɚɫɫɟɪɚ ɞɟ Ȼɨɩɥɚɧɚ"; Ⱥɪɯɟɨɥɨɝɿɱɧɿ ɩɚɦ’ɹɬɧɢɤɢ ɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɢɣ ɉɪɢɞɧɿɩɪɨɜ’ɹ; ɉɚɦ’ɹɬɧɿ ɦɿɫɰɹ ɨɛɥɚɫɬɿ, ɩɨɜ’ɹɡɚɧɿ ɡ ɿɦɟɧɚɦɢ ɜɢɞɚɬɧɢɯ ɥɸɞɟɣ ɬɚ ɿɧɲɿ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɚ ɨɛɥɚɫɬɶ ɜɿɞɨɦɚ ɭ ɫɜɿɬɿ ɫɜɨʀɦɢ ɭɧɿɤɚɥɶɧɢɦɢ ɤɨɪɢɫɧɢɦɢ ɤɨɩɚɥɢɧɚɦɢ, ɱɢɦ ɿ ɡɭɦɨɜɥɟɧɚ ɬɪɢɜɚɥɚ ɿɫɬɨɪɿɹ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɝɿɪɧɢɱɨɞɨɛɭɜɧɨʀ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɫɬɿ. ɍ Ʉɪɢɜɛɚɫɿ ɜ Ⱦɭɛɨɜɿɣ, ɑɟɪɜɨɧɿɣ ɛɚɥɤɚɯ ɣ ɿɧɲɢɯ ɦɿɫɰɹɯ ɦɨɠɧɚ ɫɩɨɫɬɟɪɿɝɚɬɢ ɫɥɿɞɢ ɫɬɚɪɨɞɚɜɧɿɯ ɪɨɡɪɨɛɨɤ ɡɚɥɿɡɧɢɯ ɪɭɞ ɿ ɡɚɥɢɲɤɢ ɩɥɚɜɢɥɶɧɢɯ ɩɟɱɟɣ. ȱɫɬɨɪɿɹ ɱɨɪɧɨʀ ɦɟɬɚɥɭɪɝɿʀ ɲɢɪɨɤɨ ɩɪɟɞɫɬɚɜɥɟɧɚ ɜ ɦɚɬɟɪɿɚɥɚɯ ɦɭɡɟɸ ɋɥɚɜɢ ɉɨɥɿɬɟɯɧɿɱɧɢɣ ɦɟɬɚɥɭɪɝɿɜ ɍɤɪɚʀɧɢ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɭ ɨɛɥɚɫɬɶ ɧɟ ɜɢɩɚɞɤɨɜɨ ɧɚɡɢɜɚɸɬɶ ɤɨɫɦɿɱɧɢɦ ɰɟɧɬɪɨɦ ɍɤɪɚʀɧɢ. Ⱥ ɜɿɞɬɚɤ ɬɭɪɢɫɬɿɜ ɡɚɰɿɤɚɜɢɬɶ ɦɭɡɟɣ ɪɚɤɟɬɧɨ-ɤɨɫɦɿɱɧɨʀ ɬɟɯɧɿɤɢ ɇɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɰɟɧɬɪɭ ɚɟɪɨɤɨɫɦɿɱɧɨʀ ɨɫɜɿɬɢ ɦɨɥɨɞɿ ɍɤɪɚʀɧɢ, ɡɧɚɦɟɧɢɬɢɣ ɉɿɜɞɟɧɧɢɣ ɦɚɲɢɧɨɛɭɞɿɜɧɢɣ ɡɚɜɨɞ, ɧɚ ɹɤɨɦɭ ɫɩɨɪɭɞɠɭɜɚɥɢɫɶ ɪɚɤɟɬɧɨ-ɤɨɫɦɿɱɧɿ ɤɨɦɩɥɟɤɫɢ “ɋɨɸɡ”, “Ȼɭɪɚɧ”, “ɋɿɱ”.

А які ти можеш запропонувати географічні об’єкти твого краю для їхнього використання з метою науково просвітницького туризму? 151


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

В таблиці 4 наведено лише незначну частину прикладів для науково/просвітницьких екскурсій, проте навіть вона дозволяє говорити про величезний екскурсійний потенціал регіону. Ці об’єкти також можна використовувати і як засоби навчання для усіх, хто бажає пізнати рідний край. Найвідомішими туристичними об’єктами є культурно/ архітектурні пам’ятки в с. Старі Кодаки, місця боїв козацьких військ з польською шляхтою під м. Жовті Води та с. Княжі Байраки, історико/архітектурні пам’ятки в м. Дніпропет/ ровську; місця, пов‘язані з форсуванням Дніпра в роки Другої світової війни (с. Військове), скіфські кургани IV ст. до н.е., місця розташування козацьких січей, музей ужит/ кового мистецтва в Петриківці. На рис. 41 наведена схема дуже цікавого екскурсійного маршруту, яким ти разом із своїм класом, вчителем можеш будь/коли пройти (особливо гарно — навесні або влітку), відвідавши місця давніх сла/ ветних подій. Шляхом цієї екскурсії ти побачиш багато об’єктів як природних, так й історико/географічних. Найголовніші з них — це: 1) балка Сажавка — унікальна пам’ятка природи, від краси чудового малюнку ярів якої просто захоплює подих; у її гирловій частині, неподалік Дніпра, була знайдена сто/ янка первісної людини часів палеоліту; 2) село Старі Кодаки, залишки фортеці Кодак, збудованої Гійомом Левассером де Бопланом, старовинний козацький цвинтар; 3) пам’ятний знак, встановлений Д.І. Яворницьким на честь захоплення польської фортеці козаками під керівництвом Б. Хмель/ ницького; 4) рекультивований Кодацький гранітний кар’єр, що перетворений на рекреаційну зону; 5) р. Дніпро, місце/ положення першого — Кодацького — порогу, о. Кодачек — усе це місця славетних козацьких подвигів, місця, що зберігають багатовікову історію. Про цю територію після такої екскурсії одна людина сказала: “Захоплюючий простір неба, води й висоти. Ти стоїш на краї гори, а біля твоїх ніг роз кривається жерло гранітної прірви... Кружить голову від 152


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 41. Схема екскурсійного маршруту “Козацькі зорі Дніпра”

привільного вітру, що перелітає, ніби кришталевий голуб, з одного мальовничого берега Дніпра на інший. Шумить яскраве осіннє листя і падає, турботливо приховуючи в надрах землі те, що давно відбулося тут...” Отже, прагни пізнати свій край. Не бійся відправлятися у мандрівку — і ти відкриєш для себе багато нового. спільно/політичної діяльності в регіоні. Географія су суспільно/політичної Дніпропетровська область належить до групи найбільш силь/ них, динамічних та впливових українських регіонів. Характер політичних процесів у регіоні значною мірою визначає їх загальнодержавну спрямованість. Постійно збільшується 153


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

значення партій та суспільно/політичних рухів у політичному житті регіону. Поступово зростає партійне представництво в місцевих радах. Сьогодні в регіоні наявні представництва усіх найбільших і великих політичних партій та блоків України. Показники електоральних симпатій населення Дніпропетровського регіону переважно відбивають загально/ українські показники результатів останніх парламентських виборів. Вагомим чинником процесів демократизації є розвиток структур громадянського суспільства та громадянської ак/ тивності населення. Кількість громадських організацій та об‘єднань з року в рік неухильно збільшується. Так, якщо у 1992 р. було утворено лише 9 організацій, у 2001 р. — 281, то сьогодні тільки організацій обласного масштабу було зафік/ совано близько 1 000, не враховуючи організацій міського та районного масштабу. Розвиваються інститути соціального партнерства між державною владою, роботодавцями та найманими праців/ никами, представленими профспілками. Досить впливовими на Дніпропетровщині є об’єднання роботодавців. Серед них виділяються Дніпропетровська обласна спілка промисловців і підприємців, Дніпропетровська обласна асамблея підпри/ ємців, Придніпровська спілка вчених, промисловців і підпри/ ємців, Дніпропетровська обласна асоціація керівників про/ мисловості, будівництва, транспорту і зв’язку “Авангард”, Дніпропетровська обласна спілка кооператорів і підприємців, Дніпропетровське обласне відділення Всеукраїнського об’єднання приватних підприємців і власників, Дніпро/ петровська торгово/промислова палата. Розвивається мережа громадських організацій соціальної підтримки малозабезпечених громадян, ветеранів та інвалідів. Доброчинною діяльністю активно займаються Фонд со/ ціального захисту населення Дніпропетровської області, Фонд соціального захисту інвалідів Чорнобилю Дніпропет/ ровської області, Дніпропетровська обласна організація 154


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

інвалідів війни та Збройних сил, Кредитна спілка “Каса взаємодопомоги”. Також високою громадською активністю відрізняються жіночі, ветеранські, релігійні громадські організації. Активно діє молодіжна громадськість регіону. Провід/ ними молодіжними організаціями на Дніпропетровщині є Обласне об’єднання громадян “Дніпровська спілка молоді”, Дніпропетровський обласний центр молодіжних ініціатив, Дніпропетровська обласна асоціація молодих вчених і спеціалістів, Дніпровська асоціація молодих політиків і політологів, Молодіжна екологічна ліга Придніпров’я. Значна частина молодіжних організацій об’єднана у Дніпропетровське об’єднання молодіжних організацій. Дніпропетровщина є одним з провідних центрів міжна/ родного громадського співробітництва. Так, активно функціонують Дніпропетровське обласне товариство “Україна–Польща”, Дніпропетровське міське відділення Спілки поляків в Україні та Товариство імені Ф. Шопена, низка Європейських благодійних фондів. 3.5

НА С ЗНАЮТЬ У СВІТІ НАС

Жодна держава чи територія світу не може бути само/ достатньою, адже не всі ресурси, необхідні для розвитку економіки, соціуму, наявні в них. Тому необхідне міжнародне співробітництво, яке базується на міжнародному геогра 155


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

фічному поділі праці. Дніпропетровщина широко представлена на світовому ринку товарів і послуг: на неї припадає близько 17% загального експорту України та 8% її імпорту. За підсумками 2004 р. серед регіонів України Дніпропетровська область займала друге місце як за експортом (після Донець/ кої), так і за імпортом (після м. Києва). Торговельні операції з товарами є домінуючими у зов/ нішньоекономічній діяльності Дніпропетровської області за своїми абсолютними показниками. Так, питома вага товарів у експорті становить близько 98%, в імпорті — 96%, решта — це надання й отримання послуг. Операції із експорту/ імпорту товарів здійснюються із майже 150 країнами світу, понад 50% їх — це промислово розвинуті країни світу, що здебільшого розташовані у Північній півкулі (рис. 42). Експорт Експорт.. Зовнішня торгівля товарами є однією з тих ознак, що формують “обличчя” Дніпропетровської області на світовій арені. Основою товарної структури експорту області протягом всіх останніх років є продукція гірничо/ металургійного комплексу та видобувної промисловості. Основними експортерами цієї продукції є Кривий Ріг і Дніпропетровськ. Також у структурі експорту товарів важливе місце займає продукція машинобудування, хімічної, харчової та переробної промисловості, сільського господарства. Найменш експортованими товарами є взуття, головні убори, парасольки, шкіряна та хутрова сировина, деревина та вироби з неї. Отже, природно/ресурсний потенціал є визначальним фактором у формуванні зовнішньоторговельної діяльності Дніпропетровської області. Характерною є перевага продукції промисловості над сільськогосподарською. Саме промислова продукція, особливо на базі неблагородних металів, є “торговельним обличчям” області на світовому ринку (рис. 43). Основними експортерами є підприємства міст Кривого Рогу (39,91%), Дніпропетровська (27,78%), Дніпродзержин/ ська (16,25%), Орджонікідзе (2,38%), тоді як окремі адміні/ 156


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 42. Частка окремих країн світу в зовнішньоторговельному балансі Дніпропетровської області (експорт–імпорт товарів, %)

стративні райони області взагалі не експортують товари (Ме/ жівський, Петропавлівський, Софіївський та ін.). Другою, після товарів, складовою експорту є послуги. Їхня питома вага в експорті області складає лише 2,2%, але здійснюються ці операції із майже 120 країнами. Основні з них — це надання послуг в обробній промисловості, в операціях з нерухомістю, здаванням під найом та послуги 157


Рис. 43. Географія виробництва експортної продукції Дніпропетровської області


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

юридичним особам, послуг транспорту та зв’язку — разом всі ці види послуг становлять 83,5% від загального обсягу експорту послугами Дніпропетровської області. Динамічно розвиваються сфера послуг готелів і ресторанів, фінансові тощо. Переважна більшість всіх послуг надається підпри/ ємствами м. Дніпропетровська (більше 70%), а також Кри/ вого Рогу; інші адміністративно/територіальні одиниці Дніпропетровської області не досягають показника в 1%. У загальному обсязі експорту послуг частка країн СНД ста/ новить 62%, на Америку припадає 21%, Європу — 13%, Азію — 3%, Африку — 0,3%. Імпорт Імпорт.. Структура імпорту товарів до Дніпропетровщини відмінна від структури її експорту. Переважають мінеральні продукти (поставки палива — нафти й нафтопродуктів, природного газу) — більше 30%, а також машини, устат/ кування та механізми; електротехнічне обладнання, аудіо/, відеоапаратура — 15%, неблагородні метали та вироби з них — 14%, пластмаси та каучук — 12%. Внутрішній ринок обу/ мовлює низьку частку в загальному обсязі імпорту побутово/ господарчих товарів. Імпортні операції ведуться із 110 країнами світу. Близько половини імпорту надходить з країн СНД — 53,3%. На імпорт з країн Європи припадає близько 26%. Лідерами в імпорті товарів є міста Дніпропетровськ (53%), Дніпродзержинськ (13%), Нікополь (12%). Разом з тим, окремі адміністративно/територіальні одиниці області практично не беруть участі в імпорті товарів (м. Першотра/ венськ, Межівський, Петропавлівський, Софіївський райони та ін.). Тяжіння імпорту товарів до промислово розвинутих міст свідчить про переваги в імпорті промислової продукції та сировини. Імпорт послуг — це той елемент зовнішньоекономічних відносин, що розвивається чи не найактивніше. Їхній обсяг в загальній структурі імпорту регіону складає близько 4%. Надають їх підприємства й установи в середньому із 75 країн світу; найбільші постачальники послуг — Росія, Швейцарія, 159


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

США, Британські Віргінські Острови, Німеччина, Сент/ Кіттс і Невіс, Велика Британія, Багамські Острови, Кіпр. Серед них переважають послуги, пов’язані з фінансовою діяльністю (майже 53%), а також послуги в операціях з неру/ хомістю, послуги юридичним особам (19%), послуги транс/ порту та зв’язку (13,0%) тощо. Лідерами в імпорті послуг є великі промислово/господарчі центри області. Отже, у підсумку можна зробити висновок про спеціалі/ зацію зовнішньої торгівлі товарами Дніпропетровської області: в експорті переважає ресурсоємна, а в імпорті — нау/ коємна продукція. Одним із чинників такого співвід/ ношення є занепад у 90/х роках ХХ ст. наукоємних видів виробництва, що і призвело до збільшення імпорту до нашої області саме високотехнологічних товарів. Останніми роками значно активізувалося співробітництво підприємств Дніпропетровщини із країнами Європи, СНД, Азії й Африки. Збільшилися обсяги експортних операцій з Грузією, Туркменістаном, Азербайджаном, В’єтнамом, Єменом, Індією, ОАЕ, Непалом, Іраном, Республікою Корея, Ізраїлем, Сінга/ пуром, Тайванем, Філіппінами та ін. Ринок країн Азії й Африки, що активно розвивається, є одним з найбільш вигідних для реалізації за кордон продукції Дніпропетровської області.

160


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ: 1. Які народи в минулому мешкали на теренах сучасної Дніпропетровщини? Чи залишили вони про себе згадки? Що це за згадки? 2. Які Січі запорозьких коза/ ків розміщувалися на території нашої області? 3. Коли й чому на карті з’я/ вився топонім “Катеринослав”? 4. Як ти вважаєш, чим для половців, скіфів та інших кочових народів, що колись населяли наш край, слугували кам’яні баби та кургани, на яких вони стояли? 7. Спробуй перерахувати в хронологічному порядку ті держави, до складу яких в різні часи входила територія сучасної Дніпропетровської області. 8. Коли на карті України з’явилася Дніпропетровська об/ ласть? 9. Якою сьогодні є кількість й щільність населення території області? 10. Чисельність народжених у Новомосковському районі — 729 осіб на 74,6 тис. осіб. Розрахувати коефіцієнт народжуваності в проміле (‰). 11. Які конфесійні групи є переважаючими серед населення Дніпропетровщини? 12. Як ти розумієш фразу “Дніпропетровщина — урбанізована область”? Доведи це. 13. Назви найбільші промислові підприємства області. 14. Порівняй рівень промислового розвитку Дніпропет/ ровщини з Волинською областю України. Чи будуть між ними спільні риси? Доведи це на прикладах. 161


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

15. Якщо б густота населення в Дніпропетровській облаcті була такою, як в Бангладеш (950 осіб/км2), то скільки б осіб тоді проживало в регіоні? 16. Визнач, скільки часу необхідно затратити людині, яка їде з Дніпропетровська до Миколаєва автомобілем, що рухається із швидкістю 80 км/год. 17. В яких містах області зосереджено виробництво труб? 18 На умовний постамент — від найголовнішої до менш важливої — постав галузі промисловості області. Обґрунтуй, чому ти саме так їх розташував. 19. Як ти розумієш вираз “Від руди до сталі”? Чи має він відношення до області? 20. Які адміністративні райони нашої області зовсім не мають залізничних колій? 21. Розрахувати густоту одно/ й двоколійних залізничних шляхів та загальну по області, якщо сумарна протяжність одноколійок — 740 км, а двоколійних — 591 км. 22. Уяви, що все населення нашої області мешкає на одному острові із населенням в 100 осіб. Скільки тоді на ньому буде міських та сільських мешканців; жінок і чоловіків; дітей, пенсіонерів? Скільки мешкатиме в адміністративному центрі? А скільки серед них тоді буде українців, росіян, білорусів, осіб інших національностей? Скільки працюватиме в промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, на транспорті, в інших сферах економічної діяльності? Розрахунки проведи в абсолютних одиницях (тис. осіб). 23. Скільки сировини необхідно для вироблення 150 т чавуну, якщо для виробництва 1 т цього металу необхідно 2 т руди, понад 1 т коксівного вугілля, 20 т води?

162


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4.1 АПОСТ ОЛ ОВЕ — АПОСТОЛ ОЛОВЕ МІСТ О НАЩАДКА ДАНИЛА АПОСТ ОЛА МІСТО АПОСТОЛА

Місто Апостолове засно ване відставним секундма йором Ямбурзького кірасир ського полку Михайлом Дани ловичем Апостолом, правну ком гетьмана Данила Апосто ла, якому указом Катерини ІІ в 1793 р. було дано в дарчу зе мельний наділ 12 тис. десятин обабіч степової річки Вошивої (назва річки через численних водяних вошей — дафній, що тут водилися). Тому від часу свого заснування називалося селом Вошивим. Згодом, до 1923 р. поселення носило назву Покровське (за назвою побудованої в поселенні у 1818 р. церкви Святої Покрови). Наприкінці ХІХ ст. поблизу Покровського споруджено залізничну станцію, яку назвали прізвищем землевласника — Апостолове. Назва станції з часом закріпилася й за селищем. У 1936 р. перейменоване у Косіорове — на честь радянського партійного діяча Стані слава Косіора, а з 1938 р. — знову носить назву Апостолове. Статус міста присвоєний в 1956 р. Місто районного підпо рядкування, райцентр Апостолівського району. Від початку свого існування виконувало функції військовоукріпленого поселення, яке згодом трансформувалося в сучасний транспортний центр — місто є крупним залізничним вузлом; в двох кілометрах від міста проходять автодорога Нікополь — Кривий Ріг та канал Дніпро — Кривий Ріг. Відстань до м. Дніпропетровська складає 160 км. Найближчий населений пункт — с. Запорізьке, найближче місто — Зеленодольськ. Місто є супутником ІІ поясу Криворізької агломерації; відіграє роль центру районної системи розселення. 164


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням в межах північної частини При чорноморської низовини. Пересічна температура січня скла дає –5,4 °С, липня — +22,3 °С, кількість опадів — 400 мм/рік. Площа міста складає 13,8 км2, із яких 7,4 км2 (53,6%) зайняті під забудовою, 3,5 км2 (25,4%) — зелені масиви. Планувальна структура міста компактна (квартальна) з еле ментами багаторадіальної. Кількість населення м. Апосто лове становить 16,4 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії малих міст. Щільність заселення території міста — 1 188,4 осіб/км2. У місті з 1964 р. працює завод залізобетонних конст рукцій, з 1974 р. — олійний завод, а також металоконст рукційний (для теплиць), консервний та авторемонтний заводи. В місті існує історикокраєзнавчий музей. Най ближчий природоохоронний об’єкт — орнітологічний заказник місцевого значення Заплава р. Базавлук, що розта шований поблизу с. Ленінське. 4.2 ВЕРХІВЦЕВЕ — МІСТ О НА ВОДОДІЛІ МІСТО АНІ Т А СУРИ САКСАГАНІ ТА САКСАГ

Місто Верхівцеве розташо ване у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської об ласті. Виникло у 1884 р. як залізнична станція Любоми рівка (таку назву носило най ближче розташоване село). З 1904 р. носить назву Верхів цеве – на честь інженера О.А. Верховцева — першого начальника Катерининської (суч. Придніпровської) залізниці. Згодом перетворилося на 165


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

потужний залізничний вузол. Статус міста присвоєний в 1956 р. Місто районного підпорядкування. Відстань до м. Дніпропетровська складає 72 км. Найближчі населені пункти — села Соколівка та Петрівка, найближче місто — Вільно гірськ. Місто є супутником ІІІ поясу Дніпропетровсько Дніпродзержинської агломерації; відіграє роль центру локальної системи розселення. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини Придніпровської височини з хвилястою поверхнею, сильно розчленованою ярами та баками. Поблизу міста знаходяться витоки річок Саксагань та Мокра Сура (місто розташоване на вододілі цих річок). Пересічна температура січня становить –5,6 °С, липня — +21,2 °С, кількість опадів — 420 мм/рік. Площа міста складає 14 км2, із яких 10,4 км2 (74,3%) зайняті під забудовою, 2,4 км2 (17,1%) — зелені масиви. Планувальна структура міста багаторадіальна. Кількість населення м. Верхівцеве становить 10,1 тис.осіб (за перепи сом 2001 р.), тобто воно належить до категорії малих міст. Щільність заселення території міста — 721,4 осіб/км2. У місті працюють підприємства залізничного транспорту. В центрі міста встановлений пам’ятник герою громадянської війни матросу А.Г. Желєзнякову, який загинув тут у 1919 р. 4.3 ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬК — МАЛА БА ТЬКІВЩИНА БАТЬКІВЩИНА ТНИХ ДІЯЧІВ КР АЇНИ ВИДАТНИХ КРАЇНИ ВИДА

Місто Верхньодніпровськ виникло в 1780 р. на місці ко зацького зимівника як слобода Григорівка, що названа за іменем її власника князя Григорія Потьомкіна (після ліквідації 166


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Запорозької Січі землі по долині р. Самоткань відійшли у власність князя), хоча поселення в районі сучасного міста відомі приблизно з 1675 р. У 1785 р. слободу перейменовують на НовоГригорівку, а в 1806 р. — на Верхньодніпровськ від повідно розташуванню вгору по Дніпру від основних вели ких міст краю (за аналогією з Нижньодніпровськом). Місто відоме тим, що у ньому в 1832 р. народився видат ний діяч ХІХ століття, “перетворювач краю” Олександр Миколайович Поль. Також це місто є малою Батьківщиною першого секретаря ЦК Компартії України В.В. Щербицького (1918 — 1990), пам’ятник якому стоїть на центральній площі Верхньодніпровська. Статус міста присвоєний в 1956 р. Місто районного підпорядкування, райцентр Верхньодніпровського району. Від початку свого існування в якості козацького посе лення–слободи з часом перетворилося на торговельноре місничий та адміністративний центр. Місто розташоване на березі Дніпродзержинського водосховища, в гирлі р. Домо ткань. Відстань до м. Дніпропетровська складає 73 км. Найближчий населений пункт — с. Пушкарівка, найближче місто — Дніпродзержинськ. Місто є супутником ІІ поясу ДніпропетровськоДніпродзержинської агломерації; за роллю в агломерації — це агломероутворюючий промисловий центр; центр районної системи розселення. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини Придніпровської височини, на крутому правому березі Дніпра, сильно розчленованої ярами та балками. В межах міста знаходиться гирло річки Самоткань. Пересічна температура січня становить –6,2 °С, липня — +21,2 °С, кількість опадів — 440 мм/рік. Площа міста складає 13,9 км2, із яких 9 км2 (64,7%) зай няті під забудовою, 2,7 км2 (19,4%) — зелені масиви. Пла нувальна структура міста компактна (квартальна). Кількість населення м. Верхньодніпровська становить 16,7 тис.осіб 167


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

(за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії малих міст. Щільність заселення території міста — 1201,4 осіб/км2. Переважна частина населення міста працює на підприємствах Дніпродзержинська та Дніпропетровська. За структурою зайнятості населення на промисловість припадає 39% усіх працюючих, на транспортну галузь — 8,5%, у будівництві зайнято близько 8,5% населення. У місті пра цюють підприємства, що представляють такі галузі про мисловості, як чорна металургія (чавуноливарний комбінат), машинобудування й металообробка (авторемонтні під приємства), промисловість будівельних матеріалів (завод будівельних матеріалів), легка (взуттєва) й харчова проми словість (комбікормовий, олійносироробний й хлібний комбінати). Основу приміського сільського господарства складають овочівництво та садівництво. Поблизу міста про ходить автомобільна траса сполученням Кременчук — Дні пропетровськ. За 13 км на південь розташована вантажна залізнична станція Верхньодніпровськ. Місто є організаційногосподарським та культурним центром районного значення. Тут працюють історико революційний та кр��єзнавчий музеї. Місто відвідували О.С. Пушкін та Т.Г. Шевченко. Внаслідок відсутності великих промислових підприємств та в цілому непоганого еколо гічного стану для відпочинку та оздоровлення населення області в місті був створений санаторій “Славутич”. Найближчі природоохоронні об’єкти — ботанічне уро чище місцевого значення Балка Глибока та два об’єкти за гальнодержавного значення — лісовий заказник Велика Западня, що розташований між селами Заріччя та Домоткань, та урочище Паськове — ботанічна пам’ятка природи поблизу с. Івашкове.

168


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

4.4 ВІЛЬНОГІРСЬК — ДРУГИЙ В УКР АЇНІ ЦЕНТР УКРАЇНІ КОЛЬОРОВОЇ МЕТ АЛУРГІЇ МЕТАЛУРГІЇ

Місто Вільногірськ засно ване в 1956 р. як гірничорудний центр у зв’язку з промисловим освоєнням титанових руд і бу дівництвом гірничометалур гійного комбінату. Перша час тина назви міста утворилася від назви села Вільні Хутори (дав ня назва Вільнянське), розташованого поруч. Друга частина топоніма — на ознаку того, що місто виросло навколо гірських виробок титанових руд; в околицях міста здіймається одна з антикліналей Українського кристалічного щита, і місцями рельєф справді схожий на гірський. Статус міста присвоєний в 1964 р. Місто обласного під порядкування. Відстань до м. Дніпропетровська складає 100 км. Найближчий населений пункт — с. Посуньки, най ближче місто — Верхівцеве. Не входить до агломераційних утворень області. Територією міста проходять автомобільні та залізничні шляхи. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської висо чини, сильно розчленованої ярами та балками. Поблизу міста знаходяться витоки річок Саксагань та Самоткань (місто розташоване на вододілі цих річок). Пересічна тем пература січня становить –5,6 °С, липня — +21°С, кількість опадів — 430 мм/рік. Площа міста складає 10,9 км2, із яких 9,9 км2 (90,8%) зайняті під забудовою, 1 км2 (9,2%) — зелені масиви. Пла нувальна структура міста компактна (квартальна). Кількість населення м. Вільногірськ становить 23,9 тис.осіб (станом 169


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Рис. 44. Вільногірський гірничометалургійний комбінат

на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії напів середніх міст. Щільність заселення території міста — 2 192,7 осіб/км2. Промисловість міста спеціалізується на кольоровій мета лургії (титаноцинковий комбінат), а також наявні підпри ємства скляної, будівельних матеріалів (залізобетонних кон струкцій, цегляна), харчової (консервна, хлібопекарська) галу зей промисловості.

170


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

4.5 ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК — ВОГОНЬ ПРОМЕТЕЯ НА СЛУЖБІ ЛЮДИНІ

Місто Дніпродзержинськ засноване у 1750 р. як козацьке село Кам’янське. Є версія, що ця назва пішла від каменело мен, що розташовувалися по близу цього села. За іншою версією, ця назва пішла від іме ні козака Камеона, який поста вив тут свій зимівник. З 1926 р. поселенню наданий статус міста, а в 1936 р. місто перейменоване у Дніпродзержинськ за назвою річки Дніпро, на якій розміщене місто, та металур гійного заводу ім. Ф.Е. Дзержинського. Місто обласного підпорядкування, центр міської ради (включає смт Карнаухівка). Від початку свого існування в якості козацького поселення з часом перетворилося на промисловий металургійний центр. Місто розташоване на березі Дніпродзержинського та Дніпровського водосховищ, на обох берегах Дніпра. Відстань до м. Дніпропетровська складає 35 км. Найближчі населені пункти — смт Аули та смт Курилівка, найближче місто — Дніпропетровськ. Місто є одним з ядер ДніпропетровськоДніпродзержинської агломерації, центром міжрайонної системи розселення. Містом проходить автомобільна траса сполученням Кре менчук – Дніпропетровськ. У місті одна пасажирська заліз нична станція (ДніпродзержинськПасажирський) та ван тажні (Дніпродзержинськ, Баглій, Правда, Тритузна). Річковий порт на Дніпрі. Міські перевезення здійснюються трамвайним, автобусним та маршрутним видами транспорту. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням: правобережна частина знахо 171


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

диться в межах Придніпровської височини і розчленована балками та ярами; лівобережна — в межах Придніпровської низовини, її поверхня пологохвиляста. Пересічна темпе ратура січня складає –6,3 °С, липня — +21,1 °С, кількість опадів — 400 мм/рік. Площа міста складає 149,3 км2 (15те за розмірами в Україні), із яких 114,4 км2 (76,6%) зайняті під забудовою, 25,3 км2 (16,9%) — зелені масиви. Планувальна структура міста багатоядерна. Кількість населення м. Дніпродзер жинськ становить 256,4 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії крупних міст. Щільність заселення території міста — 1 717,3 осіб/км2.

Рис. 45. Символ Дніпродзержинська – Прометей, що подарував людству вогонь 172


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

В місті працюють більше 50 крупних підприємств 10 галузей промисловості. Місту належить близько 11% від загального виробництва промислової продукції області. Питома вага виробництва промислової продукції м. Дніпро дзержинська в загальному обсязі виробництва по області складає: електроенергетика — 6% від загального обсягу обла сті; чорна металургія — 11%; хімічна промисловість — 29%; машинобудування та металообробка — 4%; деревообробна та целюлознопаперова промисловість — 29%. Серед під приємств, що відомі своєю продукцією далеко за межами України, є акціонерні товариства “Дніпровський металур гійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, “Дніпровагон маш”, “ДніпроАЗОТ”, “Дніпродзержинський коксохімічний завод”, “Завод Метиз”, ДП “Смоли”. У місті діє Дніпродзержинський державний технічний університет (металургійний, механічний, технологічний, економічний, заочний факультети); працюють проектні та науководослідні установи (одним із провідних є Україн ський Державний науководослідний проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу — УкрДІАП). Медичну і профілактичну допомогу населенню забезпечують 21 лікувальний заклад і міська санітарно епідеміологічна станція. У 1922 р. в м. Кам’янському був відкритий пам’ятник “Прометей”, який сьогодні символізує промислове зростан ня м. Дніпродзержинська — потужного індустріального центру. Вогонь “Прометея” — це символ гарячого металу, чорної металургії, завдяки розвитку якої зросло місто. “Про метей” — це символ сили, могутності, енергії, підкореної людиною, а також прагнення до процвітання міста, джерелом якого є технічний прогрес, світоч знань, висхідний поступ людської цивілізації.

173


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Прометей в якості символу м. Дніпродзержинська, що розташований в тому числі й на його гербі та хоругві, дійсно багато в чому відповідає образові титана Прометея в давньогрецькій міфології. Згідно з нею, Про метей вважався захисником людей від свавілля богів. Він походив із титанів — богів, яких перемогли олімпійські боги за головуванням Зевсу, і скинуті ними в безодню в надрах землі — Тартар — царство мертвих. Згідно з міфами, Прометей вкрав з Олімпу вогонь й передав його на служіння людству. За це верховний бог Зевс наказав приректи його на довічні тортури: Прометей був прикутий до скелі, а орел, що кожного дня прилітав до нього, розкльовував в нього печінку, яка на наступний день знову відростала. Ці мучення Прометея, за різними античними джерелами, тривали від кількох сторіч до 30 тис. років, аж поки Геракл не вбив стрілою орла й не звільнив народного героя. В трагедії Есхіла “Прометей прикутий” до легенди про викрадення вогню додалося зображення Прометея як першовідкривача всіх культурних надбань, що зробили можливими досягнення людської цивілізації: Прометей навчив людей будувати житло та видобувати метали, обробляти землю й плавати на кораблях, навчив їх письму, рахунку, спостереженням за зірками тощо. Страчений за любов до людей, Прометей Есхіла кидає сміливий виклик Зевсу й готовий, незважаючи на страшенні муки, відстоювати свою правоту.

Дніпродзержинськ відомий в Україні й за кордоном не тільки як велике індустріальне місто, один із промислових центрів Придніпров’я, але і як місто давніх культурних тра дицій. Так, у місті працює Дніпродзержинський російський музичнодраматичний театр; 6 палаців культури і клубів; 4 кінотеатри; 93 бібліотеки; 19 музеїв, серед них один держав ний (музей історії міста з культурновиставковим центром), 174


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

інші працюють на громадських засадах. У місті розвивається народна творчість — капела бандуристів, ансамблі народного танцю, дитячі хореографічні колективи та ін. В області й в країні добре відомі дніпродзержинські письменники і поети — О. Коваленко, Л. Стоянов, Ф. Ісаєв, а також поетафга нець, Герой Радянського Союзу О. Стовба та ін. У місті створена матеріальноспортивна база, яка скла дається із 3 стадіонів, 31 футбольного поля, 63 спортивних майданчиків, 34 стрілецьких тирів, 7 плавальних басейнів, 94 спортивних зали, а також близько 100 фізкультурних організацій. У лівобережній частині міста знаходиться рекреаційна зона (Єл��заветівський кар’єр та ін.), у центрі правобережної частини — Центральний парк — пам’ятка садовопаркового мистецтва місцевого значення. Найближчий природо охоронний об’єкт — ДніпровськоОрільський природний запо відник, що розміщений на лівому березі Дніпра між Дніпро дзержинськом та Дніпропетровськом. 4.6 ДНІПРОПЕТРОВСЬК — СТ ОЛИЦЯ СТОЛИЦЯ СІЧЕСЛАВН ОГО КР АЮ СІЧЕСЛАВНО КРАЮ

Дніпропетровськ — одне із найкрасивіших міст України, друге за розмірами після Києва на Дніпрі. Річка Дніпро поділяє місто на дві нерівні частини — правобережну і лівобережну. Перша розташо вана на Придніпровській ви сочині (займає 2/3 території міста), сильно розчленована яра ми, друга — на Придніпровській низовині. В межах міста знаходиться гирлова частина р. Самари, яка впадає у Дніпро. 175


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Пересічна температура січня складає –6 °С, липня — +21,6 °С, кількість опадів — 510 мм/рік. Дніпропетровськ — це місто обласного підпорядкуван ня, обласний центр Дніпропетровської області, райцентр Дні пропетровського району. Площа міста становить 309,7 км2 (за іншими даними — 396,8 км2 — третє місце в Україні після Києва й Кривого Рогу), із яких 220,2 км2 (71,1%) зайняті під забудовою, 153,8 км2 (49,7%) — зелені масиви (на одного мешканця міста припадає 143,7 м2 зелених масивів і насад жень — один з найбільших показників по країні). Плану вальна структура міста багатоядерна. Кількість населення м. Дніпропетровськ становить 1 056,5 тис.осіб (на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії містмільйонерів, і займає третє місце в Україні за цим показником (після Києва й Харкова). Щільність заселення території міста — 3 411,4 осіб/км2. Місто є одним з ядер

Рис. 46. Адміністративнотериторіальний устрій м. Дніпропетровська 176


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ДніпропетровськоДніпродзержинської агломерації; відіграє роль агломероутворюючого промислового центра; є цент ром міжобласної та обласної системи розселення. В адміністративнотериторіальному відношенні місто поділене на 8 районів (рис. 46): п’ять — на правому (Жовт невий, Бабушкінський, Кіровський, Красногвардійський, Ленінський) та три — на лівому березі (Самарський, Інду стріальний, АмурНижньодніпровський). Місто було засновано на території земель Війська Запо розького у 1776 р. як Катеринослав (на честь святої Катерини — небесної покровительки цариці Катерини ІІ) й першо початково розташовувалося в гирлі р. Кільчені, серед Самар ських плавнів. Втім, згодом це місце виявилося непридатним для життя людей та розвитку міста, і його в 1784 р. перенесли на правий берег р. Дніпро, де розміщувалася козацька слобода Половиця. У 1797 р. за наказом Павла І місто перейменоване на Новоросійськ, але вже в 1802 р. місту повернено стару назву. Хоча місто й було столицею величезної південної губернії, але розвивалося як звичайний провінційний сільськогоспо дарський центр. Тільки з початком розробки в кінці ХІХ ст. Криворізького залізорудного родовища почався інтенсив ний розвиток міста. В 1919 р. місто неофіційно називалося Січеславом. З 1926 р. місто називається Дніпропетровськом — на честь р. Дніпро, на березі якої воно розташоване, та Г.І. Петровського — політичного діяча колишньої радян ської держави. Сучасний Дніпропетровськ — це мiстокрасень, яке швидко розвивається, з кожним днем набуває дійсно євро пейського вигляду. Економічному росту міста сприяє стра тегічно вигідне географічне розташування в центрі країни. Дніпропетровськ — один з найбільш розвинутих регіонів України, “бюджетний донор” країни. Місто сформувалося, насамперед, як центр базових галузей промисловості –ме талургійної, хімічної, машинобудівної (важке, транспортне, точне). Структура промислового комплексу міста також 177


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

включає такі галузі, як енергетика, легка (швейна, взуттєва, трикотажна, галантерейна), деревообробна і паперова, меблева, будматеріалів, харчова (м’ясопереробна, молочна, борошномельна, продтоварів, пивоварна, олійна, тютюнова, рибопереробна, хлібопекарська) тощо — всього більше 200 промислових підприємств 13 галузей (рис. 47). Дніпропет ровськ виробляє 4,5% всієї промислової продукції України. Всесвітньовідомими є підприємства космічної галузі (при гадай, як називаються ці підприємства?). Сьогодні Дніпро петровськ — це й потужний фінансовий центр країни. Усе це доповнюється добре налагодженим транспортом і широ ко розвинутою сферою обслуговування. Через місто прохо дять найбільш важливі транзитні автомобільні й залізничні магістралі, що поєднують північні області України і Росію з південними областями і Кримом. У місті діють 2 залізничних

Рис. 47. Галузева структура промислового виробництва м. Дніпропетровська 178


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

вокзали, могутній залізничний вантажний вузол, міжна родний аеропорт, річковий порт, який обслуговує судна класу “ріка — море”, автовокзал — один з найпотужніших в Європі, метро, міський авто та електротранспорт. У місті працюють багато вищих навчальних закладів та різноманітних наукових установ; існує розвинена мережа закладів охорони здоров’я, спортивних споруд та органі зацій, стадіонів; багато закладів культури — театри, музеї, кінотеатри, цирк, акваріум та інші; велика кількість архітек турних та скульптурних пам’ятників, зон відпочинку для населення тощо. На території міста розташовані природоохоронні об’єкти загальнодержавного значення — ботанічний сад Дніпро петровського національного університету та паркпам’ятка садовопаркового мистецтва XVIII ст. ім. Т. Шевченка. Також в місті є природоохоронні об’єкти місцевого значення — три паркипам’ятки садовопаркового мистецтва (ім. Л. Глоби, Севастопольський, ім. Леніна), дві ботанічні пам’ятки природи — ділянки тополевих та дубових насаджень у Ленінському лісництві. Біля північнозахідних меж міста знаходиться ДніпровськоОрільський природний заповідник. 4.7 ЖОВТІ ВОДИ — МІСТ О МІСТО КОЗ АЦЬКОЇ СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ТА ЕЛЕКТРО ННИХ ОРБІТ ЕЛЕКТРОННИХ

Місто Жовті Води виникло близько 1875 р. як козацьке поселення Жовта Ріка. Така назва постала через розташу вання поселення на р. Жовтій — лівій притоці р. Інгулець, яка має жовтуватий відтінок води через розмиття нею лесових 179


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

порід. З передісторією міста пов’язана видатна перемога українських козацьких військ під керівництвом Богдана Хмельницького над польськошляхетськими військами під час народновизвольної боротьби 1648 — 1654 рр. Активний розвиток поселення почався із відкриттям і розробкою родо вищ уранової руди; воно сформувалося із окремих робіт ничих селищ на місці рудників ВеселоІванівського (належав бельгійському гірничопромисловому товариству “Жовта Ріка”), Краснокутського та Коломойцевського (Гантке). З 1938 р. селище називалося Жовта Ріка, а з присвоєнням йому в 1957 р. статусу міста змінилася й офіційна назва на сучасну. Місто обласного підпорядкування. Відстань до м. Дні пропетровська складає 136 км. Найближчий населений пункт — с. Мар’янівка, найближче місто — П’ятихатки. Місто є супутником ІІ поясу Криворізької агломерації; відіграє роль центру локальної системи розселення. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини При дніпровської височини з хвилястою поверхнею, розчлено ваною ярами та балками. Перевищення висот складає 65 м. Пересічна температура січня становить –5 °С, липня — +22 °С, кількість опадів — 430 мм/рік. Площа міста складає 33,3 км2, із яких 14,3 км2 (42,9%) зайняті під забудовою, 12,9 км2 (38,7%) — зелені масиви. Планувальна структура міста компактна (квартальна). Кількість населення м. Жовті Води становить 51,5 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до кате горії середніх міст. Щільність заселення території міста — 1 546,5 осіб/км2. У місті працюють підприємства гірничорудної, маши нобудівної, легкої (хутрова), харчової (м’ясопереробна, молочна) галузей промисловості. Основою промислової спеціалізації міста є видобуток та переробка уранових руд (це 180


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

єдине місто в Україні із такою спеціалізацією) — це ядерний центр України, постачальник уранового концентрату для атомних електростанцій. Ця ознака відображена й в гербі міста — брунатний камінь, оперезаний трьома червоними електронними орбітами, що символізують уран як джерело ядерної енергетики. В місті працюють 7 промислових під приємств, з них основні: Східний гірничозбагачувальний комбінат, завод “Електрон”, Південний радіозавод, фабрика штучного хутра. У місті знаходиться залізнична вантажна станція Жовті Води ІІ. В місті працюють науководослідний та проектнорозвідувальний інститут промислової техно логії; промисловий коледж Дніпропетровського національ ного університету та багато інших закладів. В центрі міста встановлені меморіальна плита на честь битви під Жовтими Водами 16 травня 1648 року та пам’ятник Богдану Хмельницькому.

Рис. 48. Меморіал на честь перемоги козаків у битві під Жовтими Водами 181


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4.8 ЗЕЛЕНОДОЛЬСЬК — НАЙМЕНШЕ ЗА ПЛ ОЩЕЮ МІСТ О УКР АЇНИ МІСТО УКРАЇНИ ПЛОЩЕЮ

Місто Зеленодольськ є най молодшим за часом виникнен ня — засноване як селище буді вельників у 1961 р. під час будівництва теплоелектростанції Криворізька2. Назва надана за розташуванням поселення в зеленій долині. Статус міста присвоєний в 1993 р. Місто районного підпорядкування, знаходиться на південному заході Апо столовського району. Не входить до агломерацій області. Відстань до м. Дніпропетровська складає 174 км. Найближ чий населений пункт — с. Мала Костромка, найближче місто — Апостолове. В 9 км на північний схід від міста проходять автомобільна траса сполученням Кривий Ріг — Нікополь та канал Дніпро — Кривий Ріг. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини При чорноморської низовини, з характерним подовим рельєфом (в одному із таких великих подів південніше від міста роз міщене водосховище). Пересічна температура січня стано вить –4,4 °С, липня — +22,9 °С, кількість опадів — 490 мм/рік. Площа міста складає 1,4 км2 — це найменше за площею місто в Україні. Планувальна структура компактна (квар тальна). Кількість населення м. Зеленодольська становить 15 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії малих міст. Щільність заселення території міста — 10 714,3 осіб/км 2. Галузями спеціалізації міста є тепло енергетика та харчова (хлібопекарська) промисловість. Переважна частина населення міста працює на Криворізькій електростанції. 182


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

4.9 ІНГУЛЕЦЬ — МІСТ О В МІСТІ МІСТО Місто Інгулець виникло на початку 1900х років як центр залізорудних розробок — Копальня Донецького То вариства (Євгенівська), пізніше — Копальня ім. Чубаря. Має статус міста з 1956 р. Назва утворена за розташуванням міста на р. Інгулець (що в перекладі з тюркських мов означає “нове озеро” — “енігел”). Місто районного підпорядкування. З 1966 р. входить до складу міськради Кривого Рогу. Вважається містомсупут ником ІІ поясу Криворізької агломерації; є центром локаль ної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 178 км. Найближчий населений пункт — с. Широка Дача та смт Широке й Зелене; найближче місто — Кривий Ріг (18 км). Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням в межах Придніпровської височини, з характерною хвилястою, розчленованою балками поверх нею. Перевищення висот в місті — до 60 м. Пересічна тем пература січня становить –5,4 °С, липня — +22,2 °С, кількість опадів — 400 мм/рік. Площа міста складає 5,3 км2, із яких 3,6 км2 (67,9%) зай няті під забудовою, 1,7 км2 (32,1%) — зелені масиви. Плану вальна структура міста багатоядерна. Кількість населення м. Інгулець становить 39 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто, воно належить до категорії напівсередніх міст. Щільність заселення території міста — 7 358,5 осіб/км2. Промисловість міста спеціалізується на гірничорудній промисловості (видобуток залізних руд), а також машино будуванні й металообробці, будматеріалів, харчовій (хлібо пекарська, дріжджова) галузях промисловості. Найбільше 183


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

підприємство — ВАТ “Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат”. Територією міста проходять нафто та газопро води (наявна нафтобаза). У місті діє залізнична вантажна станція. 4.10 КРИВИЙ РІГ — “МІСТ О, ДЕ ЖИВЕ ЖАРПТИЦЯ” “МІСТО, Тільки тут проживає ЖарПтиця, В царстві домен, копрів, квітників. Жар палітри цієї на лицях Достославних моїх земляків. Місто це у зірницях мартенів, Що прикрашують неба чоло, Є в мені його полум’я й гени, І рудани добро і тепло. В. ТЕПЛОВ

Місто Кривий Ріг виникло як козацький зимівник у закруті р. Інгульця, в місці впадіння в неї р. Саксагані. Від цього виводять й назву поселення — за розташуванням на кривому мисі — рогу. Проте є припущення, за яким назва пішла на честь козака Рога, прозваного Кривим за відсутність одного ока. Згодом тут виросло поселення, яке дало початок сучасному місту. Однак, як показали найновіші дослідження, ніде в архівних матеріалах ім’я легендарного козака Кривого Рога не згадується, навіть у дуже ретельно складеному доку менті Запорозького коша за 1768, де зареєстровано прізвища власників усіх зимівників по Інгульській паланці. Після російськотурецької війни 1768 — 1774 років в районі між Дніпром і Бугом створено лінію поштових станцій. Одна з них була закладена 8 травня 1775 р. за назвою Кривий Ріг. “Кривий Ріг — не що інше, як мис, що вийшов між Саксаганню й Інгульцем, котрий ріка Саксагань обходить навколо верст 184


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

на п’ять, а між двома колінами перешийок не буде і чверті версти, а тому і називається кривий ріг” (акад. В.Ф. Зуєв). У 1829 р. було перетворене на військове поселення. В 1860 р. Кривий Ріг набув статусу містечка у складі Херсонської гу бернії. З 1919 р. — повітове місто у складі Катеринославської губернії. Промислове життя місту дав О.М. Поль: з його ініціативи у 1880 р. в Парижі створено “Акціонерне това риство криворізьких залізних руд”, яке почало видобуток залізної руди на першому в Кривбасі руднику — Саксаган ському. Місто обласного підпорядкування, центр міської ради, районний центр Криворізького району. Географічне по ложення центру міста — 47 °552 півн. широти, 33 °152 схід. довготи. Протяжність території з півночі на південь стано вить більше 130 км, ширина — до 20 км. В місті 7 адміні стративних районів: Дзержинський, Довгинцівський, Жовт невий, Інгулецький, Саксаганський, Тернівський, Цент ральноМіський. Місто є ядром Криворізької агломерації; відіграє роль центру міжрайонної системи розселення. Від стань до м. Дніпропетровська становить 150 км. Найближчі міста — Інгулець і Жовті Води. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської висо чини, з характерною хвилястою, розчленованою числен ними балками поверхнею. Перевищення висот у місті — до 130 м. Пересічна температура січня становить –5,1 °С, липня — +22,4 °С, кількість опадів — 400 мм/рік. В межах міста протікають річки Інгулець й Саксагань. Стік р. Інгулець зре гульований Карачунівським водосховищем, стік р. Сакса гань — Кресовським, Дзержинським і Макортівським водо сховищами. Площа Криворізької міськради складає 488,5 км2 — друге в Україні (після Києва) і найбільше місто Дніпропетровщини, із якої близько 53% зайнято під забудовою і 33% — зелені масиви. Планувальна структура міста лінійна з елементами 185


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

багатоядерної. Кількість населення Криворізької міськради становить 700,1 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії найкрупніших міст. Щільність заселення території міста — 1 433,1 осіб/км2. Місто Кривий Ріг — основний центр гірничорудної та металургійної промисловості України. За видобутком заліз ної руди Кривбас займає третє місце у світі, гірничопро мисловий комплекс забезпечує близько 90 % загальних обсягів видобутку залізної руди, виробництва концентрату та окатишів в Україні. Головне багатство міста — поклади залізних руд, розвідані запаси яких складають понад 32 мільярди тонн. Серед корисних копалин є також родовища граніту, мармуру, каолінів, бокситів, доломітів (40 % балан сових запасів України), бурого вугілля, покрівельних та талькових сланців, сурику, вохри, будівельних пісків, суглин ків, скандію, ванадію та ін. Економічний потенціал міста представляють близько 6 тисяч підприємств. Промисловість міста — це близько 90 великих промислових підприємств різних галузей: чорної металургії, машинобудування, промислових будматеріалів, хімічної, поліграфічної, деревообробної, легкої (вовнопря дильна, взуттєва, швейна), меблевої, харчової (м’ясопереробна, маслоробна, молочна) галузей промисловості тощо. Найважливіша галузь промисловості міста (90,1% за гальних обсягів промислового виробництва) — чорна мета лургія. Це потужний виробничий комплекс, що включає в себе гірничометалургійний комбінат, чотири гірничо збагачувальні і один залізорудний комбінат, два рудоуправ ління, три рудоремонтні заводи та ін. Найбільші підприємства — “Мітал Стіл Кривий Ріг” (кол. “Криворіжсталь”), Центральний, Південний, Північний, Інгулецький гірничозбагачувальні комбінати, турбінний завод “Констар”, меблевий комбінат “Мрія”, завод “Будде таль” та ін. Місто є великим залізничним та автотранспортним 186


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

вузлом; працює міжнародний аеропорт. Міські перевезення здійснюються трамвайним, тролейбусним, автомобільним видами транспорту; з 1986 р. населення міста користується послугами підземного швидкісного трамвая, довжина лінії якого складає 18 км. Криворізький відділок Придніпровської залізниці за обсягами вантажних перевезень є одним з найбільших серед залізниць України. Багатство міста — не тільки його потужний виробничий комплекс, а й значна мережа закладів освіти, культури, спор ту, охорони здоров’я, відпочинку тощо. В місті функціо нують геологічний та історикокраєзнавчий музеї. На території Кривого Рогу розташовані природоохо ронні об’єкти загальнодержавного значення — геологічна пам’ятка приро��и Скелі МОДРу (рис. 49), ландшафтний за казник Балка Північна Червона, Криворізький ботанічний сад; а також низка природоохоронних об’єктів місцевого зна чення.

Рис. 49. Геологічна пам’ятка природи — Скелі МОДРу, м. Кривий Ріг 187


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4.11 МАРГ АНЕЦЬ — МАРГАНЕЦЬ МІСТ О НА ЧЕСТЬ РУ ДИ МІСТО РУДИ

Місто Марганець виникло наприкінці ХІХ ст., коли на території Городищенської Копальні (у 1923 — 1938 рр. — ім. Комінтерну) було збудовано залізничну станцію Марга нець, назва якої згодом поши рилася й на місто, яке утво рилося в 1938 р. в результаті об’єднання кількох робітничих селищ. Свою назву отримало від найменування руди, що тут видобувається. Місто обласного підпорядкування; є супутником ІІ поясу Нікопольської агломерації; центром локальної систе ми розселення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 125 км. Найближчі населені пункти — смт Мар’ївка та Червоногригорівка, села Ільїнка та Максимівка; найближче місто — Нікополь. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини Причорноморської низовини з пологохвилястою поверх нею. Пересічна температура січня складає –4,4 °С, липня — +22,9 °С, кількість опадів — 430 мм/рік. Місто знаходиться у гирловій частині р. Томаківки, за 1 км від узбережжя Кахов ського водосховища. Площа міста складає 35,9 км2, із яких 25,7 км2 (71,6%) зайняті під забудовою. Планувальна структура міста бага тоядерна. Кількість населення м. Марганець становить 49,8 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно нале жить до категорії напівсередніх міст. Щільність заселення території міста — 1 387,2 осіб/км2. Промисловість міста спеціалізується на гірничорудній промисловості (видобуток марганцевих руд), а також 188


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

машинобудуванні й металообробці, будматеріалів, дерево обробній, харчовій (кондитерська, хлібопекарська), легкій (швейна, стрічкоткацька) галузях промисловості. Провідне місце в промисловій інфраструктурі міста займає гірничо металургійний комплекс (96% загального обсягу виробниц тва в місті), до складу якого входять два основних підприєм ства міста: “Марганецький гірничозбагачувальний комбі нат” (одне з найбільших в світі підприємств із видобутку й переробки марганцевої руди; видобуток руди здійснюється відкритим способом) та ВАТ “Марганецький рудоремонтний завод”. Містом проходить автомобільна траса міжнародного зна чення Кіровоград–Запоріжжя. Працюють залізнична станція, автовокзал. Найближчі природоохоронні об’єкти місцевого значення — заповідне урочище Балка Крутенька (поблизу с. Прогрес Томаківського району) та ботанічна пам’ятка природи Білі Тополі (урочище Розсоха). 4.12 НІКОПОЛЬ — АРІШЕ МІСТ О НАЙСТАРІШЕ МІСТО НАЙСТ НА СТ ОРОЖІ ВЕЛИКО ГО ЛУГУ СТОРОЖІ ВЕЛИКОГ Місто Нікополь зросло на місці старовинної козацької переправи Микитин Перевіз, що згадується в історичних джерелах від 1530 р. Ця пере права була названа за іменем козака Микити Цигана, який першим поселився тут. На Микитиному розі (або мисі) перебувала в 1638 — 1652 рр. Микитинська Січ ((що нази валася тоді “Старою”). Після її перенесення на Чортомлик тут існувало поселення Микитине. У 1765 р. перейменоване 189


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

на Слов’янське. Сучасна назва відома з 1782 р. — старанням графа Г. Потьомкіна містечко Микитине було перейменоване на повітове місто Нікополь (за грецькими основами Nike — ім’я міфологічної богині перемоги на війні й в змаганнях і polis — “місто”). (Пригадай, чому правильно писати “Ніко поль”, а не “Нікопіль”?). Місто обласного підпорядкування, центр міської ради, районний центр Нікопольського району. Місто є ядром Ні копольської агломерації; відіграє роль центру міжрайонної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська ста новить 121 км. Найближчі населені пункти — смт Червоно григорівка, с. Менжинське; найближчі міста — Марганець та Орджонікідзе. Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням в межах північної частини Причор номорської низовини з пологохвилястою поверхнею. Пере вищення висот в місті — до 63 м. Пересічна температура січня складає –4,4 °С, липня — +22,6 °С, кількість опадів — 430 мм/рік. Місто знаходиться на узбережжі Каховського водо сховища. Площа міста складає 46,1 км2, із яких 35,7 км2 (77,4%) зайняті під забудовою, 10,4 км2 (22,5%) — зелені масиви. Планувальна структура міста багаторадіальна. Кількість населення Нікопольської міськради становить 131,8 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії великих міст. Щільність заселення території міста — 2 859 осіб/км2. У 50 — 80 рр. ХХ ст. Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства чорної ме талургії, машинобудування і металообробки, будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості тощо. Серед ос новних промислових підприємств Нікополя — Південно трубний завод, завод безшовних труб, завод нержавіючих труб (сталеві труби, електрична сталь), Нікопольський завод 190


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

феросплавів (сілікомарганець, феромарганець), завод трубо провідної арматури, прядильнонитковий комбінат тощо. Територією міста проходить автомобільна траса міжоб ласного значення Кіровоград — Запоріжжя, працюють ван тажна залізнична станція, пасажирський залізничний вокзал, річковий порт на р. Дніпро. В Нікополі працюють близько 60 навчальних закладів, більше 20 лікувальнопрофілактичних установ і поліклінік, Нікопольський державний краєзнавчий музей, більше 50 бібліотек, палаци культури, школи мистецтв, центри спорту, дозвілля й відпочинку тощо. Нікопольський регіон є одним з історичних центрів України, з яким пов’язане славне минуле скіфської держави і запорозького козацтва. Кургани скіфських часів, 5 місць розташування Запорозьких Січей, сама природа степової України і річка Дніпро створили добрі передумови для роз витку туризму. Перспективними для розвитку туризму є місця, де роз ташовані: ™Томаківська Запорозька Січ (35 км від Нікополя); ™Могила кошового отамана Війська Запорозького Низового Івана Сірка (15 км від міста); ™Царські скіфські кургани Чортомлик (20 км) та Нечаєва Могила (70 км); ™Куп’янське городище (8 км від Ніко поля). Туристичні маршрути поділяються на міські та районні: ™ міські маршрути: загальне ознайомлення з минулим і сьогоденням Нікополя; “Козацьке місто — Микитин Пере віз — місто на березі Дніпра”; ™ районні маршрути: “Тієї слави козацької — навік не забудемо”, могила Івана Сірка, місця розташування Чортом 191


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

лицької та Покровської Січей, “Золота Пектораль”, “Степо вий ковил”. Найближчий природоохоронний об’єкт — комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення Нікопольські плавні. 4.13 НОВОМОСКОВСЬК — О НА САМАРІ МІСТО СЛАВЕТНЕ МІСТ Місто Новомосковськ ви никло як козацька слобода на місці кількох хуторівзимів ників. Поблизу від цього місця, на березі р. Кільчень, почалося будівництво губернського міста Катеринослав. Однак через те, що води затопляли місцевість, в 1784 р. губернське місто було перенесене на правий берег Дніпра, а залишене місто одержало назву Ново селиця (поруч з цією назвою існував і топонім Самарчик). Невдовзі з тієї самої причини і його було перенесено вище за течією р. Самари на більш підвищене місто. У 1794 р. це місто перейменовують в Новомосковськ — від словоспо лучення Нова Москва. Місто обласного підпорядкування, центр міської ради, районний центр Новомосковського району; є супутником ІІ поясу ДніпропетровськоДніпродзержинської агломерації; центром районної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 28 км. Найближчі населені пункти — села Мирне та Піщанка; найближче місто — Підгородне. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської низо вини. Пересічна температура січня складає –6,3 °С, липня — 192


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

+21,3 °С, кількість опадів — 500 мм/рік. Місто знаходиться у нижній частині течії р. Самари, на північному березі штуч ного озера ім. Леніна. Площа міста складає 36 км2, із яких 14,7 км2 (40,8%) зай няті під забудовою, 10,4 км2 (28,9%) — зелені насадження. Планувальна структура міста багатоядерна. Кількість насе лення м. Новомосковськ становить 70,9 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії середніх міст. Щільність заселення території міста — 1 969,4 осіб/км2. Населення зайняте на підприємствах як Новомосковська, так і Дніпропетровська. Господарство міста спеціалізується на металургійній (трубний завод) галузі, машинобудуванні (ремонтномеха нічний завод), промисловості будматеріалів (завод залізо бетонних виробів), меблевій, легкій (швейна), харчовій (прод товарів, хлібопекарська, молочна, виробництво мінеральних вод) галузях промисловості. На території Новомосковська функціонують більше 20 промислових підприємств. Містом проходить автомагістраль міжнародного значен ня Москва — Сімферополь; працює залізнична сортувальна станція НовомосковськДніпровський; річковий порт на р. Самарі. У місті працює мережа освітніх закладів, медичні, спор тивні установи тощо. В місті діє історикокраєзнавчий музей; унікальна пам’ятка архітектури ХVIII ст. — дерев’яний Троїць кий собор, що збудований без єдиного цвяха. Навколо Ново московська більше 100 туристських закладів, розташованих в мальовничих місцях Присамар’я: туристичні бази, бази відпочинку, будинки відпочинку, дитячі табори відпочинку, туристичні кемпінги, санаторії. Перспективними для подаль шого розширення туристськорекреаційної діяльності є при родні райони “Солоний Лиман”, Орловщина, Самарський бір тощо. Найближчий природоохоронний об’єкт — ландшафтний заказник загальнодержавного значення Солоний Лиман. 193


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Багато неподалік від міста природоохоронних об’єктів місцевого значення. В перспективі можливе створення національного природного парку Самарський бір. 4.14 ОР ДЖО НІКІДЗЕ — ОРДЖО ДЖОНІКІДЗЕ МІСТ О ЗОЛ ОТ ОЇ ПЕКТ ОР АЛІ МІСТО ЗОЛОТ ОТОЇ ПЕКТОР ОРАЛІ Причиною виникнення міста Орджонікідзе стало те, що у 1883 р. інженергеолог Валеріан Домгер в басейні р. Со лона відкрив багаті родовища марганцевої руди. Саме тут, на території майбутнього міста Орджонікідзе, з’явилися перші шахтарські селища. Одному з них — Причипилівці (нинішнє Гірницьке) уже більше 100 років. У 1886 р. створюються Покровські копальні і розпочинається промислова розробка марганцевої руди. Але офіційною датою народження міста є 1956 р., коли були об’єднані декілька робітничих селищ, що виросли поблизу марганцевого рудника ім. Орджонікідзе. Походження сучасної назви міста — на честь державного і партійного діяча колишнього СРСР Г.К. Орджонікідзе. Поблизу міста відомий археолог Борис Мозолевський у 1971 р. розкопав курган “Товста могила”, в якому було знайдено знамениту золоту скіфську пектораль — шедевр світової античної культури, древньої майстерності (її навіть помістили на сучасний герб та хоругву міста). Орджонікідзе — місто обласного підпорядкування, центр міської ради; є супутником ІІІ поясу Нікопольської агло мерації; центром локальної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 215 км. Найближчі населені пункти — с. Шолохове; найближчі міста — Нікополь та Апостолове. 194


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах північної частини Причорноморської низовини з розчленованою балками поверхнею. Пересічна температура січня складає –4,5 °С, липня — +22,9 °С, кількість опадів — 430 мм/рік. Місто знаходиться у гирловій частині течії р. Базавлук та басейні р. Чортомлик (сьогодні внаслідок гірничорудних розробок майже повністю висохла). Річка відома тим, що на ній роз ташовувалася Чортомлицька Січ. За 6 км на південь від міста знаходиться Каховське водосховище. Площа міста складає 19,8 км2, із яких 7,7 км2 (38,9%) зайняті під забудовою, 7,1 км2 (35,8%) — зелені насадження. Планувальна структура міста багатоядерна. Кількість населення м. Орджонікідзе становить 44,9 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії напів середніх міст. Щільність заселення території міста — 2 267,6 осіб/км2. Населення зайняте на підприємствах як Орджо нікідзе, так і Нікополя. Господарство міста спеціалізується на гірничорудній (марганцеворудна), хімічній (випуск побутової хімії), будматеріалів, легкій (трикотажна) галузях промисловості. Основа промислового комплексу міста — видобуток марганцевої руди, який спочатку здійснювався підземним шахтним способом. Але у 1952 р. почали добувати марганцеву руду відкритим способом. У 1956 р. вперше в світі було впроваджено метод рекультивації (відновлення) колишніх кар’єрних земель. Саме в цей час були об’єднані гірничо добувні підприємства в одне ціле — Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат, який став головним підприємством міста. З 2000 р. на заводі “Кварцит” компанією “Ольвія–Бета” розпочато виробництво товарів побутової хімії та засобів гігієни — це відомі не лише в Україні, а й за її межами, пральні порошки (Gala, Dana, Лотос, Dax), шампуні й мило Shandy, рідина для миття посуду, скла 195


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

та інше. За 3 км від міста знаходиться залізнична станція Чортомлик. Автошляхи місцевого значення. У місті діє історикокраєзнавчий музей, функціонує зона відпочинку у відпрацьованих кар’єрах. Найважливіша пам’ятка історії — скіфський курган Товста Могила (IV ст. до н.е.) Найближчий природоохоронний об’єкт — заказники Богданівський (ландшафтний загальнодержавного значення) та Водоспад на р. Кам’янка (гідрологічний місцевого зна чення). 4.15 ПАВЛ ОГР АД — ШАХТ АРСЬКА СТ ОЛИЦЯ ПАВЛО ГРАД ШАХТАРСЬКА СТОЛИЦЯ ЗАХІДН ОГ О ДО НБА СУ ДОНБА НБАСУ АХІДНО

Місто Павлоград — центр вугільного басейну Західного Донбасу. Місто виникло на місці козацького села Матвіївки, яке існувало на правому березі р. Вовчої, при впадінні в неї р. Гніздки. У зв’язку з розмі щенням у селі штабу Луган ського пікінерського полку в 1779 р. Матвіївку було перейменовано на слободу Луганську. У 1784 р. слобода одержує статус міста й нову назву — Павлоград — на честь майбутнього імператора Павла І. Павлоград — місто обласного підпорядкування, центр міської ради, районний центр Павлоградського району; є ядром Павлоградської агломерації, яка формується; відіграє роль центру міжрайонної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 76 км. Найближчі населені пункти — села Новоселівка, Межиріч; найближче місто — Тернівка. Погоднокліматичні умови міста визначаються його 196


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

географічним положенням у межах Придніпровської низо вини. Перевищення висот в місті до 27 м. Пересічна темпе ратура січня складає –5,8 °С, липня — +22 °С, кількість опадів — 423 мм/рік. Місто знаходиться у межиріччі середньої частини течії р. Самари та нижньої течії р. Вовча. Площа міста складає 55,4 км2, із яких 19,7 км2 (35,6%) зайняті під забудовою, 9,5 км2 (17,1%) — зелені насадження. Планувальна структура міста багатоядерна з елементами багаторадіальної. Кількість населення м. Павлоград стано вить 113,7 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії великих міст. Щільність заселення території міста — 2 052,3 осіб/км2. Господарство міста спеціалізується на гірничорудній (вугільна), машинобудівній, хімічній, будматеріалів, меб левій, легкій (конопляна, швейна, взуттєва), харчовій (молоч на, пивоварна) галузях промисловості. Всього в місті діє 33 промислових підприємства. Питома вага промисловості Пав лограда в обсязі промисловості Дніпропетровської області складає 1,5%, в тому числі вугільної –30,4%, хімічної — 1,8%, машинобудуванні — 1,5%, виробництві будівельних мате ріалів — 1,2%, харчовій — 5%. Основними промисловими підприємствами міста є ВО “ Павлоградський хімічний завод”; ВАТ “Павлоградхімаш”; ВАТ “Верстатозавод”; ВАТ “Палмаш”; ЗАТ “ЛУЧ”; шахти Павлоградська, ім. Героїв Космосу, Благодатна, ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Павлоградуголь”. Місто є важливим транспортним вузлом: прокладена автотраса міжнародного значення Кишинів–Волгоград, залізниця (пасажирська й вантажна станції) тощо. У місті працюють історикокраєзнавчий музей, близько 15 медичних закладів, будинки культури, міські бібліотеки, спортивні установи тощо. Інтерес для туристів представ ляють релігійні культові споруди: Храм Нерукотворного образу (1892 р.) Успенська церква (1896 р.), костьол (90ті роки ХІХ ст.). 197


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Найближчі природоохоронні об’єкти — заказники загальнодержавного значення Булахівський Лиман (орнітологічний) та Солоний Лиман (ландшафтний). О 4.16 ПЕРЕЩЕПИНЕ — МІСТ МІСТО В ТИХО МУ З АКУТКУ ОРЕЛІ ТИХОМУ ЗАКУТКУ Місто Перещепине виник ло як козацьке поселення у 1764 р., згодом трансформу валося в торговельнореміс ничий центр. За розповіддю запорозького козака М.Л. Кор жа, назва міста походить від того, що це урочище нібито пе рещеплювало, тобто відділяло Гетьманщину від Запорожжя. За іншим переказом, назва постала через те, що в давнину кримські татари й царські війська тут переймали, або, як тоді говорили, перечіпляли втікачів. Найімовірніше, що ця назва походить від прізвища Перещепа. Статус міста отримало у 2000 р. — за цим показником воно є наймолодшим в краї. Місто районного підпорядкування у складі Новомо сковського району; до складу агломерацій не входить. Від стань до м. Дніпропетровська становить 71 км. Найближчі населені пункти — села Фрунзе, Малокозирщина; найближче місто — Новомосковськ. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської низо вини. Пересічна температура січня складає –6,4 °С, липня — +21,1°С, кількість опадів — 470 мм/рік. Місто знаходиться у середній частині течії р. Орелі, на межі з Харківською областю. Поряд з північною межею міста прокладений канал Дніпро –Донбас. 198


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Площа міста складає 9,1 км2. Планувальна структура міста компактна (квартальна) з елементами багаторадіальної. Кількість населення м. Перещепине становить 10,2 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії ма��их міст. Щільність заселення території міста — 1 120,9 осіб/км2. Поблизу міста видобувають газ та нафту, що залягає в межах ДніпровськоДонецької нафтогазоносної області. Також господарство міста спеціалізується на конопляній та харчовій (хлібопекарській) галузях промисловості. Працює Перещепинський дослідноекспериментальний завод насосносилового обладнання. Через місто проходить авто траса міжнародного значення сполученням Москва — Сім ферополь. Діє залізнична вантажна станція. Найближчий природоохоронний об’єкт — ландшафтний заказник загальнодержавного значення Приорільський, на базі якого в майбутньому планується створення національ ного природного парку. 4.17 ПЕРШОТР АВЕНСЬК — МІСТ О ПЕРШОТРАВЕНСЬК МІСТО З НАЙВИЩОЮ ЩІЛЬНІСТЮ НА НАС СЕЛЕННЯ Місто Першотравенськ за сноване 1954 р. у зв’язку з роз витком вуглевидобутку в Захід ному Донбасі. Спочатку звало ся Шахтарське. У 1960 р. пере йменовано у Першотравенськ на честь першотравневих свят. Статус міста наданий в 1966 р. Першотравенськ — місто обласного підпорядкування; містосупутник ІІ поясу Павлоградської агломерації; відіграє роль центру локальної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська 199


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

становить 131 км. Найближчі населені пункти — с. Мико лаївка; найближче місто — Тернівка. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської низо вини. Поверхня пологохвиляста. Пересічна температура січня складає –5,8 °С, липня — +21,8 °С, кількість опадів — 410 мм/рік. Площа міста складає 2,5 км2, із яких 1,1 км2 (44%) зайняті під забудовою, 1,4 км2 (56%) — зелені насадження. Пла нувальна структура міста компактна (квартальна). Кількість населення м. Першотравенська становить 28,8 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії напівсередніх міст. Щільність заселення території міста — 11 520 осіб/км2 — це найвища щільність серед населених пунктів Дніпропетровщини. Господарство Першотравенська спеціалізується на вугле видобувній промисловості — у місті знаходяться 3 шахти з видобування кам’яного вугілля (“Степова”, “Ювілейна”, ім. Сташкова), а також працюють ремонтномеханічний завод і ще близько 30 підприємств, які надають населенню різно манітні послуги. За 6 км від міста знаходиться залізнична станція МиколаївкаДонецька. Працює автостанція. Найближчий природоохоронний об’єкт — ботанічний заказник місцевого значення Заплава р. Самара, що розмі щений на південь від с. Зелений Гай Петропавлівського району.

200


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

4.18 ПІДГОРОДНЕ — МІСТ О ПІД МІСТ ОМ МІСТО МІСТО

Місто Підгородне виникло на самому початку ХVII ст. як запорозький зимівник. Поход ження назви пов’язане з ви никненням слободи поблизу м. Катеринослава до перене сення його на правий берег Дніпра. У той час слобода ле жала під містом (тобто біля міста). Статус міста отримало у 1981 р. Підгородне — місто у складі Дніпропетровського району; містосупутник І поясу ДніпропетровськоДніпродзержинської агломерації; відіграє роль пункту сільськогосподарського забезпечення та пунк ту, що поєднує свою спеціалізацію з функціями постачаль ника трудових ресурсів; центру локальної системи розсе лення. Відстань до м. Дніпропетровська становить 14 км. Найближчі населені пункти — с. Березанівка, смт Ювілейне; найближче місто — Дніпропетровськ. Погоднокліматичні умови міста визначаються його географічним положенням в межах Придніпровської низов ини. Пересічна температура січня складає –6,2 °С, липня — +21,5 °С, кількість опадів — 480 мм/рік. Розташоване місто в нижній течії р. Кільчені. Площа міста складає 13,2 км2, із яких 11 км2 (83,3%) зай няті під забудовою, 2,6 км2 (19,7%) — зелені насадження. Планувальна структура міста компактна (квартальна). Кіль кість населення м. Підгородного становить 17,8 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії малих міст. Щільність заселення території міста — 1 348,5 осіб/км2. Господарство Підгородного представлене Дніпропет ровським тепличним комбінатом та харчовою промисло вістю (пивоварна, м’ясокомбінат). Переважна більшість 201


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

населення працює на підприємствах м. Дніпропетровська. У місті є залізнична станція, проходить автомагістраль міжнародного значення Кишинів–Волгоград; є аеродром. У місті створений музей історії Дніпропетровського району. Найближчий природоохоронний об’єкт — ландшафтні заказники Кільченський (загальнодержавного значення) та Отченашкові наділи (місцевого значення). 4.19 П’ЯТИХА ТКИ — МІСТ О П’ЯТИХАТКИ МІСТО НА ШВИДКІСНІЙ МАГІСТР АЛІ МАГІСТРАЛІ Місто П’ятихатки засно ване в 1886 р. як транспортний центр і сьогодні продовжує виконувати ці функції. Статус міста оримало у 1938 р. Назва походить від того, що на місці сучасного міста раніше було 5 хат перших поселенців — братів Потабашних. Розповідають, що одна з них — на вул.Зеленій, 130 — збереглася й досі. П’ятихатки — місто районного підпорядкування, рай центр П’ятихатського району; містосупутник ІІ поясу Криворізької агломерації; відіграє роль транспортного вузла; центру районної системи розселення. Відстань до м. Дніпро петровська становить 90 км. Найближчі населені пункти — с. Зоря Комунізму; найближче місто — Жовті Води. Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням в межах Придніпровської височини — перевищення висот в місті до 47 м. Пересічна температура січня складає –5,6 °С, липня — +21,2 °С, кількість опадів — 540 мм/рік. Місто розташоване в басейні р. Саксагань. Площа міста складає 18,9 км2, із яких 12,4 км2 (65,6%) зайняті під забудовою, 5,2 км2 (27,5%) — зелені насадження. 202


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Планувальна структура міста компактна (квартальна). Кіль кість населення м. П’ятихатки становить 20,5 тис.осіб (за переписом 2001 р.), тобто воно належить до категорії напів середніх міст. Щільність заселення території міста — 1 084,6 осіб/км2. Господарство П’ятихаток представлене підприємствами залізничного транспорту, машинобудування, легкої проми словості (швейна), харчової (консервна, маслоробна, комбі кормова, круп’яна, хлібопекарська) галузей. Місто є важ ливим залізничним вузлом (дві залізничні станції — П’яти хаткиСтикова і П’ятихатки); в тому числі проходить ділянка швидкісної залізниці сполученням “Дніпропетровськ–Київ” (курсують поїзди “Столичний експрес”). У місті є авто станція, проходить автомагістраль міжнародного значення Кишинів–Волгоград. Найближчі природоохоронні об’єкти — лісові заказники загальнодержавного значення Грушеватський та Комісарів ський. 4.20 СИНЕЛЬНИКОВЕ — МІСТ О Ф АРФОРУ Т А З АЛІЗНИЦЬ МІСТО ФАРФОРУ ТА ЗАЛІЗНИЦЬ

Місто Синельникове ви никло в 1869 р. на землях, подарованих царським урядом генералові І.М. Синельникову — учаснику російськотурець ких воєн, першому губерна тору Новоросії (так тоді нази вали землі Південної України). Статус міста отримало в 1938 р. Синельникове — місто обласного підпорядкування, центр міськради, райцентр Синельниківського району; містосупутник ІІІ поясу ДніпропетровськоДніпродзер 203


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

жинської агломерації; відіграє роль транспортного вузла; центр районної системи розселення. Відстань до м. Дніпро петровська становить 48 км. Найближчі населені пункти — села Калинівське, Новогніде; найближче місто — Дніпро петровськ. Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням у межах Придніпровської низовини. Поверхня міста погорбована. Пересічна температура січня складає –6 °С, липня — +21,7 °С, кількість опадів — 440 мм/ рік. Розташоване місто на вододілі Дніпра й Малої Терси. Площа міста складає 23,4 км2, із яких 10,2 км2 (43,6%) зайняті під забудовою, 8,9 км2 (38%) — зелені насадження. Планувальна структура міста багатоядерна з елементами багаторадіальної. Кількість населення м. Синельникове становить 31,5 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто воно належить до категорії напівсередніх міст. Щільність заселення території міста — 1 346,2 осіб/км2. Господарство міста представлене підприємствами заліз ничного транспорту, машинобудування (ресорний завод), промисловістю будматеріалів (залізобетонних конструкцій), порцелянової (фарфоровий завод, рис. 50), легкої (швейна), харчової (консервна, маслоробна, хлібопекарська, комбікор мова, виноконьячна) галузей. В місті працює 10 промисло вих підприємств, 5 підприємств залізничного транспорту, побутові і комунальні, шляховоексплуатаційні та енерге тичні підприємства. Місто є важливішим залізничним вузлом (ця його специ фіка знайшла відображення і на гербі міста у вигляді паро воза) — діють дві сортировочні та ділянкові залізничні станції, автовокзал, залізнична станція. У 15 км від міста — автотраса Москва — Сімферополь, а на північній околиці — Дніпропет ровськ — Бердянськ. У місті працює мережа закладів освіти, охорони здоров’я, спортивнооздоровчих установ тощо. 204


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Рис. 50. Виробництво посуду на КП “Фарфоровий завод”, м. Синельникове

Найближчі природоохоронні об’єкти — ботанічна па м’ятка природи місцевого значення Балка Садова, іхтіоло гічні заказники місцевого значення Балка Велика Осокорівка та Балка Ворона.

Рис. 51. Залізничний вокзал у м. Синельникове 205


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

4.21 ТЕРНІВКА — МІСТ ОШАХТ АР МІСТОШАХТ ОШАХТАР СЕРЕД САМАРСЬКОГО ТЕРНУ

Місто Тернівка засноване в 1775 р. За переказами, у цих місцях колись були великі за рості терну, які завдавали гу бернським валкам багато неприємностей, бо там хова лись кочові розбійники. За наказом Азовського губерна тора терни вирубали й спалили, а потім заклали слободу Тернівку. Статус міста отримало в 1976 р. Тернівка — місто обласного підпорядкування, центр міськради; містосупутник ІІ поясу Павлоградської агломе рації; відіграє роль промислового центра; центр локальної системи розселення. Відстань до м. Дніпропетровська ста новить 106 км. Найближчий населений пункт — с. Бо гданівка; найближче місто — Павлоград. Погоднокліматичні умови міста визначаються його гео графічним положенням у межах Придніпровської низовини. Поверхня міста пологохвиляста. Пересічна температура січня складає –5,8 °С, липня — +21,8 °С, кількість опадів — 420 — 460 мм/рік. Розташоване місто у гирловій частині р. Тернівки, в місці її впадіння в р. Самару. Площа міста складає 15,2 км2, із яких 2,6 км2 (17,1%) зайняті під забудовою, 0,4 км2 (2,6%) — зелені насадження. Планувальна структура міста лінійна. Кількість населення м. Тернівки становить 29,1 тис.осіб (станом на 1 січня 2005 р.), тобто, воно належить до категорії напівсередніх міст. Щільність заселення території міста — 1 914,5 осіб/км2. Господарство міста представлене вугільною, харчовою, іграшковою галузями промисловості. В 17 км від міста роз ташована залізнична станція Павлоград. 206


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ: ВПІЗНАЙ З А ОПИСО М МІСТ О ЗА ОПИСОМ МІСТО

1. Місто, яке разом з Дніпропетров ськом утворює ядро великої агломе рації. 2. У цьому місті працює музей Дні пропетровського району, а саме воно знаходиться на першій від гирла правій притоці Самари. 3. Місто, що є єдиним в Україні центром видобутку та пере робки урану. 4. Це місто засновано наприкінці XVIII ст. правнуком видатного українського гетьмана та розташоване північніше найменшого за площею міста України. 5. Місто, що носить назву на честь першого начальника Катеринославської залізниці й сьогодні є одним з найважли віших залізничних вузлів. 6. Це місто є цікавим за своєю адміністративною належ ністю – входить до складу адміністративного району іншого, більш великого, міста, розташованого поруч. 7. У цьому місті народився видатний діяч і дослідник нашого краю, якого називають “Колумбом Придніпров’я”. 8. Місто обласного підпорядкування, центр району, в якому знаходиться унікальний бальнеологічний курорт; в самому місті знаходиться унікальний дерев’яний собор, побудований без жодного цвяха 9. Це місто засноване у 1750 р., а сьогодні є третім за чисельністю населення в регіоні. 10. У складі цього міста нараховується найбільша кіль кість адміністративних районів серед усіх міст області. 11. Поряд із сучасною територією цього міста відбувалися найвизначніші події в історії українського народу середини XVII ст. 207


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

12. Місто, що займає найбільш південнозахідне поло ження в Дніпропетровській області; назване за річкою, на якій розташоване. 13. Яке місто в нашому регіоні є найстарішим за часом виникнення? 14. Це місто тривалий час входило до складу Херсонської губернії, але завжди мало тісні промисловогосподарські зв’язки із центром Катеринославської губернії. 15. Це місто займає найпівнічніше положення в області і є наймолодшим за часом надання статусу міста. 16. На метеостанції, розташованій у цьому місті, зареє строване найбільше в області промерзання ґрунту в глибину – на 140 см. 17. Місто має найзахідніше розташування серед усіх міст Дніпропетровщини, а також характеризується найвищою в регіоні щільністю заселення. 18. На метеостанції, розташованій у цьому місті, був зареєстрований абсолютний мінімум температури поверхні ґрунту – 400С. 19. Це місто виникло у зв’язку із розробкою басейну ко рисних копалин, відкритого Валеріаном Домгером та навіть носить назву, що походить від гірської породи, яка тут видобувається. 20. Поблизу цього міста розташовувалася Чортомлицька Січ, а згадки про заселення його навколишньої території ся гають ще античних часів, про що свідчать знайдені архео логами коштовні прикраси кочових племен. 21. Це місто розташовується на межиріччі двох значних річок нашого краю, є центром видобутку паливних корисних копалин. 22. В цьому місті розташована найстаріша в Україні лікарня. 23. Місто, яке й сьогодні носить ім’я сина російської імператриці, яку вважають засновницею південної столиці Російської імперії. 208


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Ось і завершився наш підручник про рідний край – Дні пропетровщину... Та чи все ми з тобою розглянули в цій книжці, чи всі особ ливості географічного положення, природи, суспільства й еко номіки охарактеризували? Звичайно ж, ні. Географія нашого краю, славетної Дніпропетровської землі, настільки багатогран на та різностороння, що в одній книжці про все не розповісти. Але головне, що ти, напевно, зрозумів, то це те, що Дніпропет ровська область належить до регіонів, які мають сприятливі природногеографічні, економічні та соціальні передумови для перетворення на зону прискореного розвитку економіки пост індустріального типу ХХІ сторіччя. Розвиток Дніпропетровської області як регіону, що має особ ливо важливе значення для держави, спрямований на забезпе чення його комплексного, системного, сталого розвитку; ство рення економічних, правових, соціальних та політичних умов для економічного зростання та модернізації структури господар ства на принципах економіки постіндустріального типу, підви щення на цій основі рівня життя населення, створення науково технічних передумов зміцнення позицій Дніпропетровщини як в Україні, так і у системі світогосподарських зв’язків. Пріоритетними напрямами регіонального розвитку Дніпро петровщини є: А) Економіка та міжнародне співробітництво: — створення умов для самостійного економічного розвитку, збільшення рівня бюджетного самозабезпечення регіону; — покращання інвестиційного клімату та залучення інозем них інвестицій в економіку області; — сприяння малому та середньому бізнесу, створення рівних умов для економічної конкуренції усіх форм власності, забезпе чення ефективного захисту прав споживачів; 209


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

— сприяння активізації міжнародних та зовнішньо економічних зв’язків регіону, спрямованих на прискорення його економічного розвитку, розвиток культурного співробітництва і гуманітарних зв’язків; — підвищення інноваційної активності, підтримка науко ємних виробництв та розвиток високих технологій, стимулю вання залучення приватного капіталу у пріоритетні напрями розвитку науки і технологій; Б) Соціополітична сфера та демографічний стан: — забезпечення відкритості та прозорості у діяльності всіх органів державної влади та місцевого самоврядування, поперед ження корупції, підвищення ефективності його діяльності; — підвищення рівня життя населення, зниження рівня без робіття, забезпечення зростання заробітної плати та інших грошових прибутків населення; — протидія погіршенню демографічної ситуації, здійснення заходів економічного та соціального характеру, спрямованих на підвищення тривалості життя та природного приросту насе лення; — сприяння розвитку та вдосконаленню систем освіти, охо рони здоров’я, підтримка професійного мистецтва; — здійснення заходів по оздоровленню населення, розвитку соціальної інфраструктури, забезпеченню безпечної санітарно епідеміологічної ситуації, реформування сфери послуг; — забезпечення вільного розвитку усіх національних громад регіону, їх релігій, національних мов і культур, сприяння взаєм ному духовному збагаченню національних громад регіону, забез печення міжнаціональної злагоди і попередження міжнаціо нальних конфліктів; В) Екологічний стан: — розширення існуючих і створення нових природо охоронних об’єктів із різним ступенем заповідності; забезпечен ня екологічної безпеки регіону шляхом збереження біорізно маніття; 210


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

— забезпечення природного розвитку екосистем та еколо гічно обґрунтованого розміщення виробничих сил, сприяння екологічно безпечному розвиткові усіх галузей господарства краю, ефективне попередження та своєчасна ліквідація надзви чайних ситуацій; — стабілізація та покращання екологічної ситуації шляхом ефективного регулювання антропогенного впливу на навко лишнє середовище; — розвиток сільського господарства на основі екологічно прогресивних агротехнологій, адаптованих до місцевих умов, а також масове впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій; Успішна реалізація цих задач дозволить нашому краю зали шатися й надалі лідером розвитку в нашій державі, а всім його мешканцям – щасливо жити на нашій землі, пишаючись її при родними, господарськими й культурними багатствами. Але це майбутнє залежатиме саме від Тебе, наш юний друже, адже в твоїх силах змінити на краще наше сьогодення. Сподіваємося, тобі успішно вдалося вирішити одне із актуальних завдань пер спективного розвитку свого краю під час виконання навчального проекту, що задавав тобі вчитель. Вчися, читай, шукай, прагни до розуміння, спробуй розу міти причини й наслідки подій, і ти зможеш стати новим “пере творювачем краю”... Ти – майбутнє свого краю і своєї країни! Дай собі обіцянку не зруйнувати ці наші надії. Прагни більшого у пізнанні навколишнього світу! А на завершення пригадаємо слова видатного українського письменника Григорія Сковороди: “Пізнай свій край... себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя...” З повагою і надією, автори цього підручника 211


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Шановний колего! Вам відомо, що навчальною програмою з 9 класу курсу «Економічна і соціальна географія України», у розділі V «Географія своєї області», передбачається складання учнями навчального проекту перспективного розвитку області. Метод проектів у світовій педагогіці – не новий винахід; він виник у другій пол. ХІХ ст. в США. Американський педагог В.Х. Кілпатрік розрізняв чотири види навчальних проектів: творчий, споживчий, проектрішення проблеми, проектвправа. Головна мета методу навчального проекту – навчити учнів пошуку, дослідженню та вирішенню проблем у життєвих ситуаціях. Та в наш час, як у зарубіжних, так і у вітчизняних закладах освіти, метод проектів успішно і досить активно розвивається. Основною тезою сучасного розуміння методу проектів російський науковець Є. Полат називає вислів: “Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого мені це потрібно та де й як я можу ці знання застосувати». В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, критичного мислення, вміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. Він завжди передбачає розв’язання якоїсь проблеми і потребує при цьому сукупності певних методів та засобів навчання, а також необхідності інтегрування знань та вмінь із різноманітних сфер науки, техніки, творчих галузей. Завдання проекту – вирішити важливу науково практичну задачу. Навчальний проект передбачає комплексну діяльність за певний проміжок часу. Як педагогічна техно логія метод проектів містить у собі сукупність дослід ницьких, пошукових, проблемних методів, творчих уже за своєю суттю. 212


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Існує кілька типів проектів: А) За видом діяльності: дослідницькі, пошукові, творчі, рольові, прикладні, ознайомлювальноорієнтуючі; Б) За змістом: монопредметні (в межах однієї галузі знань), міжпредметні, надпредметні; за кінцевим результа том – теоретичні, теоретикопрактичні, практикоорієнто вані (практичні); В) За характером контактів: внутрішні (в межах закладу), регіональні (в межах району, області, країни), міжнародні (бе руть участь представники різних країн); Г) За кількістю учасників: індивідуальні (особисті), колек тивні (парні, групові); Д) За строками виконання: мініпроекти (один урок), ко роткострокові (протягом кількох уроків), середньострокові (від тижня до місяця), довгострокові (до кількох місяців). Тематика навчальних монопроектів за розділом “Геогра фія своєї області” відповідає шістьом блокам географічного напряму. Пропонований перелік тем наведений нижче, але вчитель та учні можуть запропонувати нові теми, які відповідатимуть головним географічним проблемам регіону або міждисциплінарним питанням. Робота над проектом – це самостійна діяльність учнів; може виконуватися індивідуально або колективно (по групах). Пропоновані теми навчальних проектів для учнів: Ƚɟɨɝɪɚɮɿɱɧɢɣ

Ɍɟɦɢ ɧɚɜɱɚɥɶɧɢɯ ɩɪɨɟɤɬɿɜ

ɛɥɨɤ 1

2

1. Ƚɟɨɝɪɚɮɿɱɧɚ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɹ

1.1. əɤɭ ɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɭ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɸ ɦɨɠɧɚ ɡɧɚɣɬɢ ɧɚ ɫɬɨɪɿɧɤɚɯ ɫɭɱɚɫɧɢɯ ɩɟɪɿɨɞɢɱɧɢɯ ɜɢɞɚɧɶ ɪɟɝɿɨɧɭ, ɤɪɚʀɧɢ? əɤ ɦɨɠɧɚ ʀʀ ɨɰɿɧɢɬɢ?

213

ɉɪɿɡɜɢɳɟ ɭɱɧɹ 3


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Продовження табл. 1

2. Ɍɨɩɨɧɿɦɿɱɧɿ ɧɨɬɚɬɤɢ

3. ȱɫɬɨɪɿɹ ɡ ɝɟɨɝɪɚɮɿɽɸ

4. ɉɪɢɪɨɞɚ — ɧɚɲɟ ɛɚɝɚɬɫɬɜɨ

5. Ʌɸɞɫɶɤɢɣ ɩɨɬɟɧɰɿɚɥ ɪɟɝɿɨɧɭ

2

2.1. əɤ ɬɢ ɜɜɚɠɚɽɲ, ɱɢ ɡɦɿɧɹɬɶɫɹ ɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɿ ɧɚɡɜɢ ɪɟɝɿɨɧɭ ɱɟɪɟɡ 20 ɪɨɤɿɜ? Ⱥ ɱɟɪɟɡ 100 ɪɨɤɿɜ? 2.2. əɤɿ ɭɪɛɨɬɨɩɨɧɿɦɢ ɬɨɛɿ ɧɟ ɩɨɞɨɛɚɸɬɶɫɹ ɬɚ ɱɨɦɭ? əɤ ɦɨɠɥɢɜɨ ʀɯ ɡɦɿɧɢɬɢ? Ɍɜɨʀ ɩɪɨɩɨɡɢɰɿʀ. 3.1. ɑɢ ɞɨɰɿɥɶɧɨ ɰɿɥɤɨɦ ɜɿɞɧɨɜɢɬɢ ɮɨɪɬɟɰɸ Ʉɨɞɚɤ ɛɿɥɹ ɩɟɪɲɨɝɨ Ⱦɧɿɩɪɨɜɫɶɤɨɝɨ ɩɨɪɨɝɭ? əɤ ɦɨɠɧɚ ɜɢɤɨɪɢɫɬɨɜɭɜɚɬɢ ɰɟɣ ɪɚɣɨɧ? 3.2. ɑɨɦɭ ɧɚɲ ɪɟɝɿɨɧ ɡɜɟɬɶɫɹ “Ʉɨɡɚɰɶɤɢɦ ɤɪɚɽɦ”? ɓɨ ɬɪɟɛɚ ɡɪɨɛɢɬɢ, ɳɨɛ ɰɹ ɧɚɡɜɚ ɧɟ ɡɚɛɭɥɚɫɹ? 3.3. əɤɳɨ ɬɢ ɦɿɧɿɫɬɪ ɤɭɥɶɬɭɪɢ, ɹɤɿ ɛ ɦɭɡɟʀ ɬɢ ɜɿɞɤɪɢɜ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ, ɫɜɨɽɦɭ ɦɿɫɬɿ, ɦɿɫɬɟɱɤɭ, ɫɟɥɿ? ɇɚɩɪɢɤɥɚɞ, ɜ Ȼɭɞɚɩɟɲɬɿ ɦɨɠɧɚ ɜɿɞɜɿɞɚɬɢ ɦɭɡɟɣ ɦɟɛɥɿɜ, ɿɫɬɨɪɿʀ ɝɨɬɟɥɿɜ ɬɚ ɪɟɫɬɨɪɚɧɿɜ, ɜ ɉɚɪɢɠɿ — ɦɭɡɟɣ ɩɚɪɮɭɦɟɪɿʀ, ɜ Ȼɪɸɫɫɟɥɿ — ɦɭɡɟɣ ɿɫɬɨɪɿʀ ɩɢɜɨɜɚɪɿɧɧɹ ɬɨɳɨ. 4.1. əɤɿ ɩɪɢɪɨɞɧɿ ɨɛ’ɽɤɬɢ ɭ ɧɚɲɨɦɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɦɨɠɧɚ ɜɜɚɠɚɬɢ ɟɤɡɨɬɢɱɧɢɦɢ ɿ ɱɨɦɭ? 5.1. Ƚɟɨɝɪɚɮɿɹ ɡɚɯɜɨɪɸɜɚɧɨɫɬɿ ɪɟɝɿɨɧɭ: ɬɟɧɞɟɧɰɿʀ ɿ ɩɪɨɛɥɟɦɢ. 5.2. Ɍɜɿɣ ɩɪɨɝɧɨɡ ɩɪɨɰɟɫɭ “ɭɬɿɤɚɧɧɹ ɦɨɡɤɿɜ” ɡ ɪɟɝɿɨɧɭ. 5.3. əɤ ɬɢ ɜɜɚɠɚɽɲ, ɱɢ ɬɪɢɜɚɽ ɩɪɨɰɟɫ ɿɧɬɟɥɟɤɬɭɚɥɿɡɚɰɿʀ ɬɪɭɞɨɜɢɯ ɪɟɫɭɪɫɿɜ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ, ɱɢ ɧɿ? 5.4. Ɉɰɿɧɢ ɪɟɤɪɟɚɰɿɣɧɨ-ɨɡɞɨɪɨɜɱɿ ɪɟɫɭɪɫɢ ɪɟɝɿɨɧɭ. Ⱦɚɣ ɩɪɨɩɨɡɢɰɿʀ ɿɡ ɪɨɡɲɢɪɟɧɧɹ ɬɟɪɢɬɨɪɿɣ ɡ ɪɟɤɪɟɚɰɿɣɧɨ-ɨɡɞɨɪɨɜɱɢɦɢ ɨɛ’ɽɤɬɚɦɢ. 5.5. əɤ ɬɢ ɜɜɚɠɚɽɲ, ɱɢ ɦɨɠɥɢɜɟ ɜɢɧɢɤɧɟɧɧɹ ɦɿɠɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɤɨɧɮɥɿɤɬɿɜ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ? 5.6. Ɉɛʉɪɭɧɬɭɣ, ɱɢ ɡɚɝɪɨɠɭɽ ɧɚɲɨɦɭ ɪɟɝɿɨɧɭ ɩɪɨɰɟɫ ɞɟɩɨɩɭɥɹɰɿʀ?

214

3


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Продовження табл. 1

6. ȿɤɨɧɨɦɿɤɨɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɢɣ ɫɬɚɧ

7. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ ɹɤ ɤɪɭɩɧɿɲɟ ɦɿɫɬɨ ɜ ɧɚɦɢɫɬɿ ɦɿɫɬ ɪɟɝɿɨɧɭ

2

6.1. ɉɪɨɛɥɟɦɚ ɞɟɩɪɟɫɢɜɧɢɯ ɪɚɣɨɧɿɜ ɜ ɬɟɪɢɬɨɪɿɚɥɶɧɿɣ ɫɬɪɭɤɬɭɪɿ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɿɣ ɨɛɥɚɫɬɿ. ɓɨ ɬɪɟɛɚ ɡɪɨɛɢɬɢ, ɳɨɛ ʀɯ ɧɟ ɛɭɥɨ? 6.2. ɉɟɪɫɩɟɤɬɢɜɚ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɮɟɪɦɟɪɫɶɤɢɯ ɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ. 6.3. Ɍɪɚɧɫɩɨɪɬɧɿ ɲɥɹɯɢ. əɤɢɦɢ ɜɨɧɢ ɛɭɞɭɬɶ ɱɟɪɟɡ 20 ɪɨɤɿɜ? 6.4. ȼ ɚɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɨɦɭ ɪɚɣɨɧɿ, ɞɟ ɬɢ ɦɟɲɤɚɽɲ, ɩɥɚɧɭɽɬɶɫɹ ɡɛɭɞɭɜɚɬɢ ɧɨɜɟ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɨ. Ɉɰɿɧɢ ɦɨɠɥɢɜɨɫɬɿ ɬɟɪɢɬɨɪɿʀ ɞɥɹ ɣɨɝɨ ɫɩɨɪɭɞɠɟɧɧɹ (ɡɚ ɜɚɪɿɚɧɬɨɦ): 6.4.1. ɡɚɜɨɞ ɩɨ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɭ ɩɟɫɬɢɰɢɞɿɜ; 6.4.2. ɰɭɤɪɨɜɢɣ ɡɚɜɨɞ; 6.4.3. ɜɿɬɪɨɜɭ ɟɥɟɤɬɪɨɫɬɚɧɰɿɸ; 6.4.4. ɦ’ɹɫɨɤɨɦɛɿɧɚɬ; 6.4.5. ɤɨɦɛɿɧɚɬ ɩɨ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɭ ɛɟɡɚɥɤɨɝɨɥɶ- ɧɢɯ ɧɚɩɨʀɜ. 6.5. Ɉɛʉɪɭɧɬɭɣ ɞɨɰɿɥɶɧɿɫɬɶ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɬɪɚɧɫɩɨɪɬɧɨʀ ɦɟɪɟɠɿ ɩɟɜɧɨʀ ɤɚɬɟɝɨɪɿʀ ɜ ɚɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɨɦɭ ɪɚɣɨɧɿ, ɞɟ ɬɢ ɦɟɲɤɚɽɲ (ɡɚ ɜɚɪɿɚɧɬɨɦ): 6.5.1. ɡɚɥɿɡɧɢɰɶ; 6.5.2. ɚɜɬɨɦɨɛɿɥɶɧɢɯ ɞɨɪɿɝ; 6.5.3. ɬɪɭɛɨɩɪɨɜɨɞɿɜ. 7.1. ɍɹɜɿɬɶ ɫɨɛɿ, ɳɨ Ɉ.ɋ. ɉɭɲɤɿɧ — ɧɚɲ ɫɭɱɚɫɧɢɤ. ɓɨ ɛ ɧɚɣɛɿɥɶɲɟ ɜɪɚɡɢɥɨ ɩɢɫɶɦɟɧɧɢɤɚ ɜ ɫɶɨɝɨɞɟɧɧɿ ɦɿɫɬɚ? 7.2. Ⱦɟ ɧɚ ɬɜɿɣ ɩɨɝɥɹɞ ɦɨɠɭɬɶ ɜɢɧɢɤɧɭɬɢ ɧɨɜɿ ɦɿɫɬɚ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ? 7.3. əɤ ɬɢ ɜɜɚɠɚɽɲ, ɱɢ ɡɭɩɢɧɢɬɶɫɹ ɩɪɨɰɟɫ ɭɪɛɚɧɿɡɚɰɿʀ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ? 7.4. əɤ ɧɚ ɬɜɿɣ ɩɨɝɥɹɞ, ɛɭɞɟ ɡɞɿɣɫɧɸɜɚɬɢɫɹ ɩɪɨɰɟɫ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɤɿɥɶɤɨɫɬɿ ɦɿɫɬ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ ɜ ɧɚɣɛɥɢɠɱɿ 50 ɪɨɤɿɜ?

215

3


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

Закінчення табл. 1

2

3

8.1. ȿɤɨɥɨɝɿɱɧɚ ɩɟɪɫɩɟɤɬɢɜɚ ɪɟɝɿɨɧɭ. 8. ȿɤɨɥɨɝɿɱɧɿ ɩɪɨɛɥɟɦɢ ɪɟɝɿɨɧɭ

8.2. Ɉɛʉɪɭɧɬɭɣ ɫɬɜɨɪɟɧɧɹ ɜ ɚɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜ- ɧɨɦɭ ɪɚɣɨɧɿ, ɜ ɹɤɨɦɭ ɬɢ ɦɟɲɤɚɽɲ, ɩɪɢɪɨɞɨɨɯɨɪɨɧɧɨɝɨ ɨɛ’ɽɤɬɚ ɧɚɫɬɭɩɧɨʀ ɤɚɬɟɝɨɪɿʀ (ɡɚ ɜɚɪɿɚɧɬɨɦ): 8.2.1. ɩɪɢɪɨɞɧɨɝɨ ɡɚɩɨɜɿɞɧɢɤɚ; 8.2.2. ɡɚɤɚɡɧɢɤɚ; 8.2.3. ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɩɪɢɪɨɞɧɨɝɨ ɩɚɪɤɚ; 8.2.4. ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɥɚɧɞɲɚɮɬɧɨɝɨ ɩɚɪɤɚ 8.3. əɤɿ ɬɟɦɚɬɢɱɧɿ ɤɚɪɬɢ ɬɢ ɩɪɨɩɨɧɭɽɲ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɬɢ ɞɥɹ ɩɪɢɣɧɹɬɬɹ ɪɿɲɟɧɧɹ ɩɨ ɟɤɫɩɟɪɬɢɡɿ ɫɬɜɨɪɟɧɧɹ ɧɚ ɬɟɪɢɬɨɪɿʀ ɨɛɥɚɫɬɿ ɛɿɨɫɮɟɪɧɨɝɨ ɡɚɩɨɜɿɞɧɢɤɚ?

Виконання проекту повинне бути чітко сплановане. Він потребує ретельної поурочної структуризації з чітким визначенням не тільки мети і завдань проекту, а й тих знань, умінь, яких учні мають набути під час роботи над проектом. Заздалегідь вчителю потрібно планувати логіку роботи на кожному уроці в групах (ролі в групах розподіляють самі учні), форму презентації учасники обирають самостійно. Пропонуємо наступні етапи реалізації навчального проекту (але Ви можете вносити власні корективи):

216


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ȿɬɚɩɢ ɪɨɛɨɬɢ ɧɚɞ ɩɪɨɟɤɬɨɦ ȱ. ɉȱȾȽɈɌɈȼɄȺ

ȱȱ. ɉɅȺɇɍȼȺɇɇə

ȱȱȱ. ȾɈɋɅȱȾɀȿɇɇə IV. ɊȿɁɍɅɖɌȺɌɂ

V. ɈɎɈɊɆɅȿɇɇə ɉɊɈȿɄɌɍ VI. ɈɐȱɇɄȺ ɊȿɁɍɅɖɌȺɌȱȼ

Ɂɦɿɫɬ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ

ɋɬɪɨɤɢ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ

ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɬɟɦɢ ɬɚ ɦɟɬɢ ɩɪɨɟɤɬɭ ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɞɠɟɪɟɥ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ. ȼɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɫɩɨɫɨɛɿɜ ɡɛɢɪɚɧɧɹ ɬɚ ɚɧɚɥɿɡɭ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ. Ɏɨɪɦɭɜɚɧɧɹ ɭɹɜɥɟɧɶ ɩɪɨ ɛɚɠɚɧɿ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɢ. Ɋɨɡɩɨɞɿɥ ɡɚɜɞɚɧɶ. Ɂɛɢɪɚɧɧɹ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ, ɿɧɬɟɪɜ’ɸ, ɨɩɢɬɭɜɚɧɧɹ, ɫɩɨɫɬɟɪɟɠɟɧɧɹ, ɟɤɫɩɟɪɢɦɟɧɬ. Ⱥɧɚɥɿɡ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ. Ʉɚɪɬɨɝɪɚɮɿɱɧɟ ɩɨɞɚɧɧɹ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɿɜ. Ɏɨɪɦɭɥɸɜɚɧɧɹ ɜɢɫɧɨɜɤɿɜ. Ɇɨɠɥɢɜɿ ɮɨɪɦɢ ɩɨɤɚɡɭ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɿɜ: ɭɫɧɢɣ ɡɜɿɬ, ɭɫɧɢɣ ɡɜɿɬ ɿɡ ɞɟɦɨɧɫɬɪɚɰɿɽɸ ɦɚɬɟɪɿɚɥɿɜ, ɩɢɫɶɦɨɜɢɣ ɡɜɿɬ, ɤɨɦɩ’ɸɬɟɪɧɚ ɩɪɟɡɟɧɬɚɰɿɹ. Ɉɰɿɧɤɚ ɲɥɹɯɨɦ ɤɨɥɟɤɬɢɜɧɨɝɨ ɨɛɝɨɜɨɪɟɧɧɹ, ɫɚɦɨɨɰɿɧɤɢ, ɨɰɿɧɤɢ ɜɱɢɬɟɥɹ

Проектна діяльність учня завершується реальним резуль татом, який: — оформлюють у той чи інший спосіб (текстова форма подання інформації на листах паперу формату А4 з друку ванням / написанням на одній стороні листа, а також додатки — альбом, збірник, путівник, атлас, карта тощо); — публічно захищають (презентують); — має бути реалізований практично у подальшій роботі навчального закладу; — виготовлений за допомогою сучасних методів роботи з інформацією (технології Інтернет, мультимедійної презен тації, інформаційнопошукової програми тощо); — представлений, за потреби, в друкованому вигляді з оформленням згідно з вимогами стандартів (вихідні дані, 217


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

зміст, рубрикація та єдиний стиль оформлення тексту, шрифтові виділення, перелік використаних джерел інформації та посилання на них в тексті проекту, додатки тощо). Зразок структури проекту 1. Титульна сторінка (назва навчального закладу, назва проекту, автор, клас, науковий керівник, консультант (за наявності), місце і рік видання); 2. Зміст (перелік складових розділів, підрозділів, пунктів, вміщуваних додатків із зазначенням сторінок); 3. Стисла анотація (можна двома мовами — українською та однією з мов міжнародного спілкування); 4. Епіграф (не обов’язково); 5. Вступ (із зазначенням основних цілей, завдань дослідження, формулюванням проблемної ситуації, що розв’язується в проекті, її актуальності, новизни і практичного значення виконаної роботи, переліком використаних методів дослідження); 6. Основна частина, поділена на змістовні розділи, підрозділи, пункти, які нумеруються арабськими цифрами (без слів «розділ», «підрозділ», «пункт» а тільки цифрами — наприклад, 1. ; 1.1. ; 1.1.1.); 7. Висновки (стисле викладення основних отриманих результатів за основними розділами праці – стислі речення за суттю дослідження); 8. Перелік використаних джерел (оформлений відповідно до стандарту подання бібліографічних посилань); 9. Додатки (розроблені в результаті виконання проекту карти, таблиці, схеми, інформаційні бази даних тощо в паперовому та/або електронному вигляді).

Найбільш важливим етапом роботи над навчальним проектом є оцінка його результатів. Пропонуємо заздалегідь ознайомити учнів з методикою оцінювання. Рейтинг 100 балів можна розподілити на чотири оціночних блоки. Реко мендуємо одночасно із завершенням теми навчального проекту надати учням й бланк оцінювання з метою їхньої самооцінки. 218


219

2

1

3

ɋɚɦɨɨɰɿɧɤɚ

5 5

1.3. Ɋɟɚɥɿɫɬɢɱɧɿɫɬɶ ɬɚ ɩɪɚɤɬɢɱɧɚ ɱɢ ɬɟɨɪɟɬɢɱɧɚ ɡɧɚɱɭɳɿɫɬɶ

1.4. ɇɨɜɢɡɧɚ, ɨɪɢɝɿɧɚɥɶɧɿɫɬɶ

1.5. Ɉɛɫɹɝ ɬɚ ɩɨɜɧɨɬɚ ɪɨɡɪɨɛɤɢ

5 5 5 5 5

2.1. ɋɚɦɨɫɬɿɣɧɿɫɬɶ, ɿɧɿɰɿɚɬɢɜɧɿɫɬɶ

2.2. Ɍɜɨɪɱɿɫɬɶ, ɜɦɿɧɧɹ ɡɞɿɣɫɧɸɜɚɬɢ ɤɨɪɟɤɰɿɸ ɡɚɜɞɚɧɶ

2.3. Ⱦɨɬɪɢɦɚɧɧɹ ɩɥɚɧɭ ɱɢ ɩɪɨɝɪɚɦɢ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ

2.4. Ɋɨɡɩɨɞɿɥ ɨɛɨɜ’ɹɡɤɿɜ ɬɚ ʀɯ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ

2.5. Ʉɨɦɚɧɞɧɿɫɬɶ, ɜɡɚɽɦɨɫɬɨɫɭɧɤɢ ɜ ɝɪɭɩɿ (ɹɤɳɨ ɩɪɨɟɤɬ ɝɪɭɩɨɜɢɣ)

ȱȱ. Ⱦɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɡ ɪɟɚɥɿɡɚɰɿʀ ɩɪɨɟɤɬɭ

5 5

1.2. ȼɿɞɩɨɜɿɞɧɿɫɬɶ ɦɟɬɢ, ɡɚɜɞɚɧɶ, ɩɥɚɧɭ, ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɿɜ ɨɛɪɚɧɿɣ ɬɟɦɿ

5

1.1. Ⱥɤɬɭɚɥɶɧɿɫɬɶ, ɨɛʉɪɭɧɬɨɜɚɧɿɫɬɶ ɩɪɨɛɥɟɦɢ, ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɿɫɬɶ ɡɚɜɞɚɧɧɹɦ ɫɭɱɚɫɧɨʀ ɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɨʀ ɧɚɭɤɢ

ȱ. Ɉɰɿɧɤɚ ɡɦɿɫɬɭ ɩɪɨɟɤɬɭ (ɟɤɫɩɟɪɬɢɡɚ)

ɒɤɚɥɚ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ

Ⱥɫɩɟɤɬɢ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ

4

ȿɤɫɩɟɪɬɧɚ ɨɰɿɧɤɚ

Бланк оцінювання діяльності з реалізації проекту

ȼɡɚɽɦɨɨɰɿɧɤɚ

5

Ɉɰɿɧɤɚ ɜɱɢɬɟɥɹ

6

7

Ɂɚɝɚɥɶɧɚ ɨɰɿɧɤɚ


220

2

3

ɉ ɪ ɢ ɦ ɿ ɬ ɤ ɚ : ɤɪɢɬɟɪɿʀ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ: 1 ɛɚɥ — ɧɢɡɶɤɢɣ ɪɿɜɟɧɶ; 2 ɛɚɥɢ — ɫɟɪɟɞɧɿɣ ɪɿɜɟɧɶ; 3 ɛɚɥɢ — ɞɨɫɬɚɬɧɿɣ ɪɿɜɟɧɶ; 4 ɛɚɥɢ — ɜɢɫɨɤɢɣ ɪɿɜɟɧɶ; 5 ɛɚɥɿɜ — ɜɢɫɨɤɢɣ ɪɿɜɟɧɶ ɡ ɬɜɨɪɱɢɦɢ ɟɥɟɦɟɧɬɚɦɢ.

4.1. Ɋɟɚɥɶɧɿɫɬɶ ɬɚ ɦɨɠɥɢɜɨɫɬɿ ɡɚɫɬɨɫɭɜɚɧɧɹ 4.2. ɍɧɿɜɟɪɫɚɥɶɧɿɫɬɶ (ɦɨɠɥɢɜɿɫɬɶ ɣɨɝɨ ɪɟɚɥɿɡɚɰɿʀ ɜ ɪɿɡɧɢɯ ɭɦɨɜɚɯ, ɪɿɡɧɢɦɢ ɤɚɬɟɝɨɪɿɹɦɢ) 4.3. Ɂɚɜɟɪɲɟɧɿɫɬɶ, ɝɨɬɨɜɧɿɫɬɶ ɞɥɹ ɩɨɞɚɥɶɲɨɝɨ ɡɚɫɬɨɫɭɜɚɧɧɹ 4.4. Ɉɛɫɹɝ, ɩɨɜɧɨɬɚ ɪɨɡɪɨɛɤɢ 4.5. əɤɿɫɬɶ ɨɮɨɪɦɥɟɧɧɹ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɿɜ Ɋɚɡɨɦ 5 5 5 100

5

5

IV. Ɉɰɿɧɤɚ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɿɜ ɩɪɨɟɤɬɭ

5

5

5

5

5

ȱȱȱ. Ɂɚɯɢɫɬ ɩɪɨɟɤɬɭ

3.1. əɤɿɫɬɶ ɞɨɩɨɜɿɞɿ (ɤɨɦɩɨɡɢɰɿɹ, ɥɨɝɿɤɚ, ɩɨɫɥɿɞɨɜɧɿɫɬɶ, ɚɪɝɭɦɟɧɬɨɜɚɧɿɫɬɶ, ɱɿɬɤɿɫɬɶ, ɨɪɢɝɿɧɚɥɶɧɿɫɬɶ) 3.2. Ʉɭɥɶɬɭɪɚ ɦɨɜɥɟɧɧɹ, ɩɨɱɭɬɬɹ ɱɚɫɭ, ɭɬɪɢɦɚɧɧɹ ɭɜɚɝɢ ɚɭɞɢɬɨɪɿʀ, ɚɪɬɢɫɬɢɡɦ ɬɨɳɨ 3.3. ȿɪɭɞɨɜɚɧɿɫɬɶ (ɨɛɫɹɝ ɬɚ ɝɥɢɛɢɧɚ ɡɧɚɧɶ ɡ ɬɟɦɢ, ɜɿɞɩɨɜɿɞɿ ɧɚ ɩɢɬɚɧɧɹ, ɡɚɝɚɥɶɧɚ ɤɭɥɶɬɭɪɚ) 3.4. Ɇɟɬɨɞɢɤɚ ɬɚ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɧɚɨɱɧɢɯ, ɬɟɯɧɿɱɧɢɯ, ɤɨɦɩ’ɸɬɟɪɧɢɯ ɡɚɫɨɛɿɜ 3.5. ɍɦɿɧɧɹ ɨɰɿɧɸɜɚɬɢ ɜɥɚɫɧɭ ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɬɚ ʀʀ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɢ

1

4

5

6

7

Закінчення табл.


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Бажаємо успіхів Вашим учням! Якщо Ви хочете більше дізнатися про сутність технології проектного навчання, рекомендуємо ознайомитися з на ступною науковою літературою: 1. Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти: Наук.метод. посіб. — Хмель ницький — Кам’янецьПодільський: АбеткаНОВА, 2004. — 40 с. 2. Мелашенко К. Технологія проектного навчання // Завуч. — 2006. — №13 (271). — С. 12 — 14. 3. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати // Практикозорієнтований збірник. — К., 2003. 4. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования /Под ред. Е.С. Полат. — М., 2002. 5. Освітні технології: Навч.метод.посіб. / За ред. О.М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.

ÐÅÊÎÌÅÍÄÓªÌÎ ÏÐÎ×ÈÒÀÒÈ КНИЖКОВІ ВИДАННЯ 1. Барг І.М. Нариси геологічної історії Дніпропетровщини. – Д.: ТзОВ “Альфа”, 1997. – 148 с. 2. Богуш П. У истоков истории Никополя. – Д.: Пороги, 1992. – 64 с. 3.Геологические памятники Украины: Справочникпутеводитель / Н.Е. Коротенко, А.С. Щирица и др. – К.: Наук. думка, 1985. – 156 с. 4.Дніпропетровськ: минуле і сучасне / А.К. Фоменко, М.П. Чабан, В.І. Лазебник та ін. – Д.: ВАТ ”Дніпрокнига”, 2001. – 584 с. 5. Зеленська Л.І. Збірник завдань з географії Дніпропетровської області. – Д.: РВВ ДНУ, 2002. – 56 с. 6.Зеленська Л.І. Історія географічних досліджень Середнього Придніпров’я в особистостях. – Д.: РВВ ДНУ, 2005. – 68 с. 7.Зеленська Л.І. Сонячні стежини рідного краю: Географія Дніпро петровської області: Підручник для 5 кл. – Д.: “ДніпроVAL”, 2003. – 164 с. 221


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

8.Зеленська Л.І. Топонімія Дніпропетровської області. – Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 56 с. 9. Зеленська Л.І. Хрестоматія з географії Дніпропетровщини: Навч. посіб. для 5–11 кл. загальноосвітньої школи. – Д.: Дніпрокнига, 2006. – 358 с. 10. Заповідна природа Дніпропетровщини: Метод.довід. посіб. / Укл. Вад.В. Манюк. – Д.: Держ.упр.екол.та природ.рес. у Дніпроп.обл., 2000. – 64 с. 11. История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская область / Под ред. И.В. Васильева. – К.: Сов. энцикл., 1977. – 825 с. 12. Історія Дніпропетровського національного університету / Гол. редкол. М.В. Поляков. – Д.: Видво Дніпропетр.унту, 2003. – 232 с. 13. Макаревский А.Н. Материалы для историкостатистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. – В 2 вып. – Д.: Днепрокнига, 2000. – 1080 с. 14. Манюк В.В. Геологічні пам’ятки Дніпропетровщини у природ ному середовищі та житті людини // Січеславщина: Краєзнавчий аль манах. – Вип.4 – Скарби Придніпровського степу. – Д., 2002. – С.5 – 31. 15. Неповторна Дніпропетровщина. До 15ї річниці незалежності України: Нариси. – Д.: АРТПРЕС, 2006. – 336 с. 16. Проблеми розвитку природнозаповідного фонду Дніпропет ровської області та шляхи залучення молоді до їх вирішення: Інформа ційнометодичні матеріали для учасників науковопрактичної конфе ренції / Укл. П.І. Ломакін. – Д.: “Гамалія”, 2003. – 98 с. 17. Статистичний щорічник Дніпропетровської області за 2004 рік. – Д.: Дніпропетровське обласне управління статистики, 2005. – 620 с. 18. Фізична та економічна географія Дніпропетровської області: Посібник для вчителів / Під ред. Г.В. Пасічного. – Д.: Видво ДДУ, 1992. – 188 с. 19. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України. – К.: ЦУЛ, 2002. – 644 с. 20. Чорний С. Національний склад населення України в ХХ ст.: Довідник. – К.: ДНВП “Картографія”, 2001. – 88 с. 21. Экологическая карта города Днепропетровска. Пояснительная записка / В.А. Павлов, Н.Н. Переметчик, Е.А. Деркачев и др. – Д.: “Арт пресс”, 2000. – 32 с. 22. Экологический паспорт Днепропетровска // Экополис. – 1999. – №1. – С. 86–94. 23. Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: Географічноісторичний нарис. – Д.: Промінь, 1989. – 149 с. 24. Янко М.Т. Топонімічний словник України: Словникдовiдник. – К.: Знання, 1998. –181 с. 222


ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

КАРТ ОГР АФІЧНІ ВИДАННЯ КАРТО ГРА 25. Атлас Днепровского бассейна: Каховское водохранилище: масштаб 1:50000 / Гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с. 26. Атлас Днепродзержинского и Днепровского водохранилищ: масштаб 1:50000 / Гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с. 27. Географія України: Атлас для 8 – 9 класу. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 48 с. 28. Днепропетровская область. Топографическая карта масштаб 1:200 000. – К.: Киевская ВКФ, 2003. 29. Днепропетровская область: масштаб 1:200 000. Серия топо графических атласов «Области Украины» / гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с. 30. Дніпропетровська область: географічний атлас: Моя мала Бать ківщина / Відпов. ред. Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ “Видавництво “Мапа”, 2003. – 20 с. 31. Дніпропетровська область: Довідкова адміністративна карта: масштаб 1:400000. – К.: НВП “Картографія”, 1998. 32. Екологічний атлас Дніпропетровської області. – К.–Д.: Мапа ЛТД, 1995. – 25 с. 33. Екологія людини: Медикоекологічний атлас Дніпропетровської області – К. – Д.: Мапа ЛТД, 1997. – 25 с. 34. Загальногеографічний атлас України. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 96 с. 35. Экологическая карта Днепропетровской области / Гл.ред. А.Г. Ша парь. – Д.: ИППЭ, 1998. ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ (CD) 36. Атлас України. Версія 1.0: Пілотний проект Національного атласу України / Л.Г. Руденко, В.С. Чабанюк та ін. – К.: Інт географії НАНУ, Інтелектуальні Системи ГЕО, 1999. – 2000. 37. Національна доповідь України про гармонізацію суспільства у навколишньому природному середовищі: Спеціальне видання до 5ї Всеєвропейської конференції 223


Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв

міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи” / Відп. керівн. розробки В.Я. Шевчук. – К., 2003. 38. Україна: 10 років незалежності: Дніпропетровська область / І. Че ревко, Б. Журахович. – Д.: НВП “Дія”, 2002. 39. Атлас “Весь Днепропетровск на ладони” (CD – версия 3.2). – Д.: ГлавAПУ, УЗР, 2001–2002. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ МЕРЕЖІ INTERNET 40. http://www.gorod.dp.ua – сайт про м. Дніпропетровськ. 41.http://www.dniproregion.dp.ua – сайт про Дніпропетровську область. 42. http://www.dneprmap.dp.ua – картографічні матеріали на територію Дніпропетровської області. 43.http://www.adm.dp.gov.ua – офі ційний сервер Дніпропетровської обласної державної адміністрації. 44. http://www.irp.dp.ua – Дніпро петровщина: регіональний інформацій ний портал. 45. http://www.yuzhnoye.com – сайт конструкторського бюро “Південне”. 46. http://www.rada.dp.ua – офіційний портал міської ради Дніпро петровська. 47. httр://www.isgeo.kiev.ua – сайт Інституту географії Національної академії наук України. 48. http://www.ukrstat.gov.ua – сайт Статистичного комітету України. 49.http://www.museum.dp.ua. – сайт Дніпропетровського істо ричного музею ім. Д.І. Яворницького.

224


226

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

2

1

Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ ɉɚɜɥɨɝɪɚɞɫɶɤɢɣ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɚ ɨɛɥɚɫɬɶ

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɨ-ɬɟɪɢɬɨɪɿɚɥɶɧɿ ɨɞɢɧɢɰɿ

ʋ

1923 1923 1923 1965 1925 1923 1923 1923 1923 1923 1923

31900

1932 ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

5

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɢɣ ɰɟɧɬɪ

1381 1330 1286 1421 1331 1675 1599 1251 1943 1990 1453

ɦ. Ⱥɩɨɫɬɨɥɨɜɟ ɫɦɬ ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɤɚ ɦ. ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤ ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ ɦ. Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ ɫɦɬ Ʉɪɢɧɢɱɤɢ ɫɦɬ Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɤɚ ɫɦɬ Ɇɟɠɨɜɚ ɦ. ɇɿɤɨɩɨɥɶ ɦ. ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤ ɦ. ɉɚɜɥɨɝɪɚɞ

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɿ ɪɚɣɨɧɢ

4

ɉɥɨɳɚ, ɤɦ2

3

Ɋɿɤ ɭɬɜɨɪɟɧɧɹ

10 10 11 14 17 18 21 9 15 14 13

288

6

Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ ɫɿɥɶɪɚɞ

2 – 2 1 – – – – – 1 –

21

7

ɦɿɫɬ

– 3 2 2 2 3 1 2 1 4 –

47

8

ɫɦɬ

37 80 65 39 87 110 58 50 67 53 39

1440

9

ɫɿɥ

Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ ɧɚɫɟɥɟɧɢɯ ɩɭɧɤɬɿɜ

Адміністративнотериторіальний устрій Дніпропетровської області (станом на 01.01.2006)

ДОДАТОК А


227

12 13 14 15 16 17 18. 19 20 21 22

1

ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ ɉ'ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ

2

1991 1923 1923 1923 1923 1923 1923 1923 1923 1923 1991

3

928 1248 1210 1650 1647 1732 1364 1191 903 1239 902

4

ɫɦɬ ɉɟɬɪɢɤɿɜɤɚ ɫɦɬ ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɤɚ ɫɦɬ ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɟ ɦ. ɉ'ɹɬɢɯɚɬɤɢ ɦ. ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɨɜɟ ɫɦɬ ɋɨɥɨɧɟ ɫɦɬ ɋɨɮɿʀɜɤɚ ɫɦɬ Ɍɨɦɚɤɿɜɤɚ ɫɦɬ ɐɚɪɢɱɚɧɤɚ ɫɦɬ ɒɢɪɨɤɟ ɫɦɬ ɘɪ’ʀɜɤɚ

5

6 12 9 16 20 18 11 12 12 9 11

6

– – – 1 – – – – – – –

7

3 2 2 2 4 2 1 1 1 2 1

8

18 49 69 85 118 106 80 54 48 66 52

9

Продовження додатку А


228

12

13

15,2

23,4

2,5

55,4

19,8

36,0

46,1

35,9

488,5

33,3

309,7 *

149,3

10,9

ɉɥɨɳɚ, ɤɦ2

7

8

3

ɪɚɣɨɧɿɜ ɭ ɦɿɫɬɚɯ

1

ɦɿɫɬ

2

1

1

1

1

ɫɦɬ

Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ ɭ ɫɤɥɚɞɿ ɦɿɫɶɤɪɚɞ

За іншими даними площа м. Дніпропетровська становить 396,8 км2.

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɨɜɟ

Ɍɟɪɧɿɜɤɚ

11

*П р и м і т к а .

ɉɚɜɥɨɝɪɚɞ

ɉɟɪɲɨɬɪɚɜɟɧɫɶɤ

10

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤ

Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ

9

7

8

Ɇɚɪɝɚɧɟɰɶ

ɇɿɤɨɩɨɥɶ

6

ɀɨɜɬɿ ȼɨɞɢ

Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ

5

3

4

Ⱦɧɿɩɪɨɞɡɟɪɠɢɧɫɶɤ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

2

ȼɿɥɶɧɨɝɿɪɫɶɤ

Ɇɿɫɶɤɪɚɞɢ

1

ʋ

Ɇɿɫɬɚ ɨɛɥɚɫɧɨɝɨ ɩɿɞɩɨɪɹɞɤɭɜɚɧɧɹ

1

1

6

1

1

ɫɿɥ

Закінчення додатку А


229 11

– 23

ɉɚɜɥɨɝɪɚɞɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ

11

12

13

ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ

Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ

8

9

Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ

7

10

13

– 25

Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

– 25

– 24

– 25

– 24

– 25

– 24

11

12

13

11

11

13

11

10

6

– 23 – 23

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ

12

13

10

4

ɋɟɪɟɞɧɹ ɜɢɫɨɬɚ ɫɧɿɝɨɜɨɝɨ ɩɨɤɪɢɜɭ, ɦɦ

5

– 24

– 24

– 23

3

ɋɟɪɟɞɧɹ ɿɡ ɦɿɧɿɦɚɥɶɧɢɯ ɬɟɦɩɟɪɚɬɭɪ ɡɚ ɡɢɦɨɜɿ ɦɿɫɹɰɿ, 0ɋ

4

ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ

1

ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ

Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ

1

3

2

ʋ

2

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɿ ɪɚɣɨɧɢ

260

270

270

270

240

270

280

260

270

250

350

270

240

5

2950

2870

3020

3000

3210

2950

2880

2990

3100

3100

2880

3000

3210

6

ɚɤɬɢɜɧɢɯ ɬɟɦɩɟɪɚɬɭɪ, o C

ɋɭɦɚ ɡɚ ɩɟɪɿɨɞ ɡ ɬɟɦɩɟɪɚɬɭɪɨɸ > +10oC ɨɩɚɞɿɜ, ɦɦ

(за матеріалами Дніпропетровського обласного рології) центру гідрометео гідрометеорології)

Кліматичні характеристики Дніпропетровської області по адміністративних районах

ДОДАТОК Б


230

ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ

ɉ'ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ

ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ

Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ

15

16

17

18

19

20

21

22

2

14

1

– 25

– 23

– 24

– 23

– 23

– 23

– 24

– 24

– 25

3

11

10

13

11

10

11

12

10

14

4

270

240

270

240

260

260

250

260

270

5

3020

3170

2870

3210

3070

3130

3000

2880

2960

6

Закінчення додатку Б


231

Ƚɭɛɢɧɢɯɚ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

Ʉɨɦɿɫɚɪɿɜɤɚ

Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ

Ʌɨɲɤɚɪɿɜɤɚ

ɇɿɤɨɩɨɥɶ

ɉɚɜɥɨɝɪɚɞ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɨɜɟ

ɑɚɩɥɢɧɟ

2

3

4

5

6

7

8

9

Ɇɟɬɟɨɫɬɚɧɰɿɹ

1

ʋ

33 54c °

33 20c °

34 10c 34°24c °

35 52c °

35 27c °

48 26c °

47 56c °

47 58c 47°35c °

48 33c °

48 49c °

36 14c

°

°

48 49c

35°03c

35°16c

ɞɨɜɝɨɬɚ

48°27c

48°49c

ɲɢɪɨɬɚ

ɤɨɨɪɞɢɧɚɬɢ

Ƚɟɨɝɪɚɮɿɱɧɿ

176

143

67

56

80

95

106

98

132

ɦɨɪɹ, ɦ

ɪɿɜɧɟɦ

ȼɢɫɨɬɚ ɧɚɞ

1928

1915

1924

1924

1932

1935

1990

1883

1937

ɜɿɞɤɪɢɬɬɹ

Ɋɿɤ

– 34

– 35

– 34

– 33

– 33

– 33

– 34

– 38

– 34

+ 39

+ 39

+ 39

+ 39

+ 38

+ 38

+ 39

+ 40

+ 38

max

– 24

– 24

– 24

– 22

– 24

– 23

– 24

– 22

– 24

min

+ 35

+ 36

+ 36

+ 36

+ 36

+ 36

+ 36

+ 36

+ 35

max

ɚɛɫɨɥɸɬɧɢɯ

ɫɟɪɟɞɧɿ ɿɡ

Ɍɟɦɩɟɪɚɬɭɪɢ,0ɋ ɚɛɫɨɥɸɬɧɿ min

Метеостанції Дніпропетровської області

ДОДАТОК В


ДОДАТОК Г Структура об’єктів природнозаповідного фонду Дніпропетровської області за природоохоронними кат егоріями (станом на 01.01.2006) категоріями ɉɪɢɪɨɞɨɨɯɨɪɨɧɧɿ ɤɚɬɟɝɨɪɿʀ

Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ,

ɉɥɨɳɚ,

(ɬɢɩɢ) ɨɛ’ɽɤɬɿɜ ɉɁɎ

ɨɞ.

ɝɚ

1 56 22 13 5 2 2 34 7 3 13 1 3 4 2 1 51 3 1 1 1 48 1 33 12 2 3 2 1

3766,2 29942,5 23660,5 19629,5 2956,0 332,0 743,0 6282,0 726,3 1021,0 879,0 287,0 462,6 462,1 2422,0 22,0 431,93 148,0 30,0 56,0 62,0 283,93 3,7 232,23 44,5 3,5 135,0 108,0 27,0

8

462,5

1 7 3 122

45,0 417,5 466,4 35204,53

1. ɉɪɢɪɨɞɧɿ ɡɚɩɨɜɿɞɧɢɤɢ 2. Ɂɚɤɚɡɧɢɤɢ Ɂɚɝɚɥɶɧɨɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ — ɥɚɧɞɲɚɮɬɧɿ — ɥɿɫɨɜɿ — ɛɨɬɚɧɿɱɧɿ — ɨɪɧɿɬɨɥɨɝɿɱɧɿ Ɇɿɫɰɟɜɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ — ɥɚɧɞɲɚɮɬɧɿ — ɥɿɫɨɜɿ — ɛɨɬɚɧɿɱɧɿ — ɡɚɝɚɥɶɧɨɡɨɨɥɨɝɿɱɧɿ — ɨɪɧɿɬɨɥɨɝɿɱɧɿ — ɟɧɬɨɦɨɥɨɝɿɱɧɿ — ɿɯɬɿɨɥɨɝɿɱɧɿ — ɝɿɞɪɨɥɨɝɿɱɧɿ 3. ɉɚɦ’ɹɬɤɢ ɩɪɢɪɨɞɢ Ɂɚɝɚɥɶɧɨɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ — ɤɨɦɩɥɟɤɫɧɿ — ɛɨɬɚɧɿɱɧɿ — ɝɟɨɥɨɝɿɱɧɿ Ɇɿɫɰɟɜɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ — ɤɨɦɩɥɟɤɫɧɿ — ɛɨɬɚɧɿɱɧɿ — ɝɟɨɥɨɝɿɱɧɿ — ɝɿɞɪɨɥɨɝɿɱɧɿ 4. Ȼɨɬɚɧɿɱɧɿ ɫɚɞɢ Ɂɚɝɚɥɶɧɨɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ Ɇɿɫɰɟɜɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ 5. ɉɚɪɤɢ — ɩɚɦ’ɹɬɤɢ ɫɚɞɨɜɨ-ɩɚɪɤɨɜɨɝɨ ɦɢɫɬɟɰɬɜɚ Ɂɚɝɚɥɶɧɨɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ Ɇɿɫɰɟɜɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ 6. Ɂɚɩɨɜɿɞɧɿ ɭɪɨɱɢɳɚ ȼɫɶɨɝɨ ɉɪɨɰɟɧɬ ɡɚɩɨɜɿɞɧɨɫɬɿ ɬɟɪɢɬɨɪɿʀ ɨɛɥɚɫɬɿ

232

1,10


233

Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ ɉɚɜɥɨɝɪɚɞɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ ɉ'ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ

2

1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɨ-ɬɟɪɢɬɨɪɿɚɥɶɧɿ ɨɞɢɧɢɰɿ

ʋ 4

ɑɨɥɨɜɿɤɢ

30071 17218 26040 36685 20130 18835 17256 13168 20975 35535 15607 12100 16703 19441 24842

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɿ ɪɚɣɨɧɢ 64242 37340 56932 78904 43759 40330 37606 28529 44716 75828 32906 25994 35403 41864 53275

3

ɍɫɟ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ

34171 20122 30892 42219 23629 21495 20350 15361 23741 40293 17299 13894 18700 22423 28433

5

ɀɿɧɤɢ

31342 17454 36608 37572 4922 12034 6493 9359 6710 29885 – 8749 9853 17279 25526

6

Ɇɿɫɶɤɟ

Абсолютна чисельність населення Дніпропетровської області за переписом 05.12.2001 р.

32900 19886 20324 41332 38837 28296 31113 19170 38006 45943 32906 17245 25550 24585 27749

7

ɋɿɥɶɫɶɤɟ

ДОДАТОК Д


234

1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

16 17 18 19 20 21 22

3

4

5

41674 19462 22212 42500 19835 22665 28541 13347 15194 31629 14404 17225 30775 14185 16590 31361 14794 16567 15773 7494 8279 Ɇɿɫɬɚ ɨɛɥɚɫɧɨɝɨ ɩɿɞɩɨɪɹɞɤɭɜɚɧɧɹ (ɦɿɫɶɤɪɚɞɢ) ȼɿɥɶɧɨɝɿɪɫɶɤ 24080 11217 12863 Ⱦɧɿɩɪɨɞɡɟɪɠɢɧɫɶɤ 261735 118636 143099 Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ 1069801 490202 579599 ɀɨɜɬɿ ȼɨɞɢ 57329 26713 30616 Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ 710412 325142 385270 Ɇɚɪɝɚɧɟɰɶ 50443 23082 27361 ɇɿɤɨɩɨɥɶ 138218 62531 75687 ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤ 71860 32847 39013 Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ 46654 21436 25218 ɉɚɜɥɨɝɪɚɞ 119672 56077 63595 ɉɟɪɲɨɬɪɚɜɟɧɫɶɤ 29374 13904 15470 ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɨɜɟ 32292 14600 17692 Ɍɟɪɧɿɜɤɚ 29473 13990 15483 ȼɡɚɝɚɥɿ ɩɨ ɨɛɥɚɫɬɿ 3561224 1638504 1922720

2

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ 24080 261338 1069801 56542 706883 49799 138218 71860 46654 119672 29374 32292 29442 2951536

13365 9599 8243 8090 7839 12126 2533

6

– 397 – 787 3529 644 – – – – – – 31 609688

28309 32901 20298 23539 22936 19235 13240

7

Закінчення додатку Д


235

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

71,8 39,7 61,3 80,6 44,6 42,4 39,3 30,5 46,7 77,6 32,8 26,3 37,0 45,5 55,5

2

1

Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ ɉɚɜɥɨɝɪɚɞɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ ɉ'ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ

1995

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɿ ɪɚɣɨɧɢ

71,5 39,4 60,9 80,3 44,6 42,3 39,1 30,4 46,4 77,3 32,7 26,3 36,9 45,4 55,3

3

1996

69,7 38,2 59,1 81,2 44,9 41,0 37,9 29,5 46,2 75,4 33,0 25,2 36,9 44,1 53,6

4

1999

64,24 37,34 56,93 78,90 43,76 40,33 37,61 28,53 44,72 75,83 32,91 25,99 35,40 41,86 53,27

5

5.ɏȱȱ.2001

(за винятком міст обласного підпорядкування), тис.осіб

Динаміка чисельності населення Дніпропетровської області за адміністративними районами

61,1 35,7 55,4 79,5 43,4 38,8 36,8 27,2 43,4 74,1 31,2 25,7 32,9 40,1 49,9

6

2005

ДОДАТОК Е


236 12.ȱ.1989 1990

2770,4

3092,9

3342,9

3514,1

1965

15.I.1970

1975

3918,6

3908,7

3899,4

3881,2

3772,0

3670,2

3639,4

1999

1998

1997

1996

1995

1994

1993

16,2

29,7

33,2

32,5

28,5

43,6

41,9

4

3745,0

3775,4

3811,2

3852,2

3888,8

3923,7

3936,4

2000

2006

2005

2004

2003

2002

5.ɏȱȱ.2001

15,77

31,36

30,77

31,63

28,54

42,50

41,67

5

П р и м і т к и . Усі дані — за станом на 1 січня означеного року, якщо не вказана точна дата перепису. * Дніпропетровська й Криворізька округи.

1992

1991

1985

1980

16,3

31,0

33,5

33,2

29,8

44,5

42,7

3

ȼ ɰɿɥɨɦɭ ɩɨ ɨɛɥɚɫɬɿ 17.I.1979

16,4

31,3

1960

22

2704,8

ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ

21

33,7

15.I.1959

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

20

33,2

2272,6

ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

19

29,9

1857,8

Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ

18

42,7 44,7

1939

ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ

17

2

17.ɏȱȱ.1926*

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ

16

1

3432,6

3476,2

3502,9

3532,8

3567,6

3561,2

3662,6

14,9

30,2

29,5

29,7

26,4

41,1

40,3

6

Закінчення додатку Е


237

20,9 2,1 1,4 0,1 0,1 0,2 0,1 0,6

697,23

69,28

45,55

3,06

4,35

6,25

3,46

21,67

Ɋɨɫɿɹɧɢ

ȯɜɪɟʀ

Ȼɿɥɨɪɭɫɢ

Ɇɨɥɞɨɜɚɧɢ

ɇɿɦɰɿ

ɉɨɥɹɤɢ

Ɍɚɬɚɪɢ

ȱɧɲɿ

74,5

2492,11

1970

ɍɤɪɚʀɧɰɿ

ɇɚɪɨɞɢ / Ɋɨɤɢ

24,65

4,51

5,99

5,75

7,88

47,22

60,85

834,58

2647,48

1979

0,7

0,1

0,2

0,2

0,1

1,3

1,7

22,9

72,8

40,79

5,64

5,44

6,40

6,64

49,54

50,10

935,75

2769,56

1989

1,0

0,1

0,1

0,2

0,2

1,3

1,3

24,2

71,6

Етнічний склад населення Дніпропетровської області за переписами (тис. осіб, %)

49,28

3,84

3,29

3,77

4,40

29,53

13,80

627,53

2825,78

2001

1,4

0,1

0,1

0,1

0,1

0,8

0,4

17,6

79,4

ДОДАТОК Ж


238

ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤ 13,9

10,9

Ⱦɧɿɩɪɨɞɡɟɪɠɢɧɫɶɤ 149,3

309,7

ȼɿɥɶɧɨɝɿɪɫɶɤ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

ɀɨɜɬɿ ȼɨɞɢ

Ɂɟɥɟɧɨɞɨɥɶɫɶɤ

ȱɧɝɭɥɟɰɶ

Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ**

3

4

5

6

7

8

9

10

483,2

5,3

1,4

33,3

14,0

ȼɟɪɯɿɜɰɟɜɟ

2

13,8

3

Ⱥɩɨɫɬɨɥɨɜɟ

2

1

1

Ɇɿɫɬɚ

ʋ ɩ/ɩ

17,0

....

112,8

18,3

11,6

....

3,8

4

1897

189,0

7,2

6,5

527,0

148,0

....

9,1

10,0

5

1939

250,1

22,6

20,1

11,7

17,3

7

1979

281,9

24,6

22,7

11,2

18,1

8

1989

285,6

25,7

20,4

11,0

18,3

9

1992

291.1

26,1

20,0

10,9

18,4

0

1995

288,6

26,1

19,6

10,7

18,3

11

1996

277,7

25,6

19,3

10,5

18,2

12

1997

281,3

25,4

19,1

10,4

18,1

13

1998

272,3

25,2

18,8

10,4

17,9

14

1999

269,8

25,0

18,6

10,3

17,5

15

2000

261,7

24,1

16,7

10,1

16,4

16

2001

ДОДАТОК З

387,6

12,3

32,4

650,1

34,7

12,8

51,7

713,1

38,0

15,4

61,7

729,4

39,3

16,1

64,2

788,3

40,5

16,2

63,9

781,9

41,0

16,4

63,1

710,7

42,3

16,6

60,3

715,4

42,3

16,4

59,3

709,3

42,2

16,2

58,4

702,9

42,2

16,0

57,5

666,8

39,0

15,0

57,3

660,1 1066,0 1177,9 1189,9 1175,3 1163,9 1133,8 1122,4 1112,9 1102,9 1069,8

194,2

1,1

9,1

16,0

12.4

6

1959

ɑɢɫɟɥɶɧɿɫɬɶ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ ɩɨ ɪɨɤɚɯ, ɬɢɫ. ɨɫɿɛ

Площі території та динаміка чисельності населення міст Дніпропетровської області

ɉɥɨɳɚ ɬɟɪɢɬɨɪɿʀ, ɤɦ2


239

15,2

23,4

18,9

13,2

2,5

9,1

55,4

19,8

36,0

46,1

35,9

3

6,0

8,0

3,6

....

17,2

12,9

8,1

0,3

4

....

23,0

12,8

12,5

....

39,7

4,0

37,0

57,7

20,7

5

....

28,0

21,4

14,0

1,3

7,9

45,8

17,5

44,2

83,1

34,4

6

22,3

34,3

20,9

23,5

23,7

10,7

107,3

39,0

69,2

145,7

50,3

7

33,5

37,8

21,1

19,2

28,1

9,9

131,4

45,8

75,6

157,6

54,4

8

33,8

37,8

21,2

19,2

29,6

9,9

135,8

46,7

76,9

160,3

54,9

9

33,8

37,5

21,2

19,2

30,6

9,8

135,6

50,1

77,4

158,9

56,7

0

33,4

37,3

21,0

19,1

30,4

9,8

135,0

49,8

77,2

158,0

56,5

11

33,2

36,9

20,8

19,1

30,0

9,7

131,7

46,9

76,3

154,2

54,3

12

33,0

36,6

20,6

19,2

29,7

9,6

130,0

46,5

75,8

152,0

53,9

13

1825 1837 1853

8 412 10 647 13 011

1865 (20.ɏȱȱ) 1871 1885

22 816 24 267 46 878

32,9

36,4

20,5

19,4

29,5

9,7

128,4

46,1

75,5

150,7

53,3

14

1887 1897 (28.ȱ) 1917 (19–24.V)

Ⱦɢɧɚɦɿɤɚ ɱɢɫɟɥɶɧɨɫɬɿ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ ɦ. Ʉɚɬɟɪɢɧɨɫɥɚɜɚ, ɨɫɿɛ

ɉ ɪ ɢ ɦ ɿ ɬ ɤ ɢ . * ɑɢɫɟɥɶɧɿɫɬɶ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ ɬɚ ɩɥɨɳɚ ɬɟɪɢɬɨɪɿʀ ɜɤɚɡɚɧɿ ɩɨ ɦɿɫɶɤɪɚɞɚɯ; ** ɛɟɡ ɦ. ȱɧɝɭɥɟɰɶ.

Ɍɟɪɧɿɜɤɚ

ɉɟɪɲɨɬɪɚɜɟɧɫɶɤ

17

21

ɉɟɪɟɳɟɩɢɧɟ

16

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɨɜɟ

ɉɚɜɥɨɝɪɚɞ

15

20

Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ

14

ɉ’ɹɬɢɯɚɬɤɢ

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤ

13.

19

ɇɿɤɨɩɨɥɶ

12

ɉɿɞɝɨɪɨɞɧɟ

Ɇɚɪɝɚɧɟɰɶ

11

18

2

1

26,5

32,3

20,5

17,8

29,4

10,2

119,7

46,7

71,9

138,2

50,4

16

48 100 112 839 216 810

32,9

36,2

20,2

19,25

29,3

9,8

126,6

45,4

75,2

149,3

53,0

15

Закінчення додатку З


240

Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ

ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ

Ƚɭɛɢɧɢɯɚ

Ⱦɟɦɭɪɢɧɟ

Ⱦɧɿɩɪɨɜɫɶɤɟ

Ɂɟɥɟɧɟ

ȱɥɚɪɿɨɧɨɜɟ

Ʉɚɪɧɚɭɯɿɜɤɚ

Ʉɿɪɨɜɫɶɤɟ

Ʉɪɢɧɢɱɤɢ

7

8

9

10

11

12

13

14

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ⱦɧɿɩɪɨɞɡɟɪɠɢɧɫɶɤ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ʉɪɢɜɢɣ Ɋɿɝ

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ

Ƚɜɚɪɞɿɣɫɶɤɟ

Ƚɿɪɧɢɰɶɤɟ

ɉ’ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ

ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ

6

4

ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

3

Ⱥɞɦɿɧɿɫɬɪɚɬɢɜɧɟ ɩɿɞɩɨɪɹɞɤɭɜɚɧɧɹ

5

ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɤɚ

ȼɢɲɧɟɜɟ

3

Ⱥɭɥɢ

Ȼɪɚɝɢɧɿɜɤɚ

2

2

ɋɟɥɢɳɚ ɦɿɫɶɤɨɝɨ ɬɢɩɭ (ɦɿɫɬɟɱɤɚ)

1

1

ʋ

1875

1780 — 99

1750 — 99

1735

1958

1938

1938

1938

1938

1957

1951 1880 — 99

1957

1964

1956

1958

1957

1957

1957

1938

5

Ɋɿɤ ɧɚɞɚɧɧɹ ɦɿɫɶɤɨɝɨ ɫɬɚɬɭɫɭ

1922

1704

1886

1957

1899 / 1926

1707

1920

1640 — 60

4

Ɋɿɤ ɡɚɫɧɭɜɚɧɧɹ ɚɛɨ ɩɟɪɲɨʀ ɡɝɚɞɤɢ

5,0

8,0

6,6

8,5

1,3

6,0

1,3

6,0

0,4

4,6

2,5

12,8

0,6

4,4

6

1992

Статистичні та історичні відомості про містечка Дніпропетровської області

5,0

7,9

6,3

8,3

1,3

6,1

1,3

5,9

0,4

5,8

2,6

12,4

0,6

4,3

7

1999

ɇɚɫɟɥɟɧɧɹ, ɬɢɫ. ɨɫɿɛ

4,66

8,27

6,47

8,49

1,05

5,81

1,31

5,97

0,37

5,20

2,56

12,03

0,68

4,35

8

2001

ДОДАТОК И


241

Ʉɭɪɢɥɿɜɤɚ

Ʌɢɯɿɜɤɚ

Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɤɚ

Ɇɚɪ'ʀɜɤɚ

Ɇɟɠɨɜɚ

Ɇɟɥɿɨɪɚɬɢɜɧɟ

Ɇɢɤɨɥɚʀɜɤɚ

Ɇɢɤɨɥɚʀɜɤɚ

ɇɨɜɨɦɢɤɨɥɚʀɜɤɚ

ɇɨɜɨɩɨɤɪɨɜɤɚ

ɉɟɬɪɢɤɿɜɤɚ

ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɤɚ

ɉɢɫɶɦɟɧɧɟ

ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɟ

ɉɪɨɫɹɧɚ

Ɋɚɞɭɲɧɟ

Ɋɨɡɞɨɪɢ

ɋɚɞ

ɋɥɚɜɝɨɪɨɞ

ɋɨɥɨɧɟ

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25.

26

27

28

29

30

31

32

33.

34.

2

15

1

ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɢɧɟɥɶɧɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ

ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ

ɉɨɤɪɨɜɫɶɤɢɣ

ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ

ȼɟɪɯɧɶɨɞɧɿɩɪɨɜɫɶɤɢɣ

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ

Ɇɟɠɿɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ɇɚɪɝɚɧɟɰɶ

Ɇɚɝɞɚɥɢɧɿɜɫɶɤɢɣ

ɉ’ɹɬɢɯɚɬɫɶɤɢɣ

ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ

3

1700 — 20

1800 — 50

1850 — 99

1778

1930

1882 / 1890

1760

1884

1775

1756

1780 — 99

1917

1850 — 99

1750 — 99

1969

1884

1880 — 99

1778

1740

1740 — 60

4

1960

1938

1957

1957

1958

1938

1957

1957

1846 / 1957

1957

1960

1966

1957

1938

1975

1956

1957

1958

1957

1938

5

7,5

2,8

0,5

1,9

3,0

6,7

12,6

1,4

10,1

5,1

2,5

4,0

1,5

1,2

5,2

8,9

0,4

7,0

2,8

2,4

6

7,6

2,8

0,5

1,8

3,4

6,7

12,4

1,4

9,9

5,1

2.5

4,1

1,3

1,1

4,9

8,5

0,4

7,0

2,8

2,0

7

7,43

2,55

0,47

1,84

3,37

5,62

11,66

1,30

9,87

4,91

2,17

3,99

0,91

1,29

4,52

8,05

0,36

6,49

2,51

2,55

8

Продовження додатку И


242

ɑɚɩɥɢɧɟ

39

40

ȼɚɫɢɥɶɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ

Ɍɨɦɚɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ

3

ɒɢɪɨɤɟ

ɓɨɪɫɶɤ

ɘɜɿɥɟɣɧɟ

ɘɪ'ʀɜɤɚ

45

46

47

43

44

ɑɟɪɤɚɫɶɤɟ

ɑɨɪɬɨɦɥɢɤ

42

ɘɪ’ʀɜɫɶɤɢɣ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɦ.Ɉɪɞɠɨɧɿɤɿɞɡɟ

ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤɢɣ

41 ɑɟɪɜɨɧɨɝɪɢɝɨɪɿɜɤɚ ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ

ɏɪɢɫɬɨɮɨɪɿɜɤɚ

ɐɚɪɢɱɚɧɤɚ

38

Ɍɚɪɨɦɫɶɤɟ

Ɍɨɦɚɤɿɜɤɚ

37

ɋɨɮɿʀɜɤɚ

35

36

2

1

1700 — 20

1987

1881

1750 — 60 / 1787

1850 — 99

...

1775 — 80

1881

1604

1830 — 40

1740

1704

1793

4

1840 / 1957

1987

1938

1938

1957

1958

1938

1938

1765 / 1957

1958

1956

1938

1957

5

2,4

10,8

3,7

11,8

1,7

4,3

6,8

4,7

8,6

1,9

8,0

14,0

8,6

6

2,3

13,4

3,5

12,0

1,7

5,0

6,8

4,1

8,3

1,8

8,3

14,2

8,5

7

2,53

11,53

3,03

11,22

1,32

4,05

6,71

4,13

7,84

1,56

8,09

15,85

8,24

8

Закінчення додатку И


243

2

ɉɚɥɚɰ ɉɨɬɶɨɦɤɿɧɚ (ɦɭɪ.) ɉɟɪɲɚ ɱɨɥɨɜɿɱɚ ɤɥɚɫɢɱɧɚ ɝɿɦɧɚɡɿɹ (ɦɭɪ.) Ȼɭɞɢɧɨɤ ɡɟɦɫɶɤɨʀ ɥɿɤɚɪɧɿ (ɦɭɪ.) Ȼɭɞɢɧɨɤ Ɇɭɡɟɸ ɫɬɚɪɨɠɢɬɧɨɫɬɟɣ (ɦɭɪ.) Ȼɭɞɢɧɨɤ Ƚɿɪɧɢɱɨɝɨ ɿɧɫɬɢɬɭɬɭ (ɦɭɪ.)

1

1

3 4 5

2

ɉɚɦ’ɹɬɤɚ

ʋ

1845 — 1847 1903 1900 —1903

1861

1786

ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

3

Ⱦɚɬɭɜɚɧɧɹ

ɩɥ. ɀɨɜɬɧɟɜɚ, 14 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 16 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 19

ɩɥ. ɀɨɜɬɧɟɜɚ, 2

ɩɚɪɤ ɿɦ. Ɍ.Ƚ. ɒɟɜɱɟɧɤɚ

4

Ɇɿɫɰɟɡɧɚɯɨɞɠɟɧɧɹ

317 1445 4155 450 0 6367

35 10 13 0 0 58 6

Ɇɿɫɰɟɜɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ

ɇɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɡɧɚɱɟɧɧɹ

Пам’ятки містобудування і архітектури

ɉɚɦ’ɹɬɤɢ ɦɿɫɬɨɛɭɞɭɜɚɧɧɹ ɿ ɚɪɯɿɬɟɤɬɭɪɢ ɉɚɦ’ɹɬɤɢ ɿɫɬɨɪɿʀ ɉɚɦ’ɹɬɤɢ ɚɪɯɟɨɥɨɝɿʀ ɉɚɦ’ɹɬɤɢ ɦɨɧɭɦɟɧɬɚɥɶɧɨɝɨ ɦɢɫɬɟɰɬɜɚ ȱɫɬɨɪɢɤɨ-ɤɭɥɶɬɭɪɧɿ ɡɚɩɨɜɿɞɧɢɤɢ ȼɫɶɨɝɨ Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ ɿɫɬɨɪɢɱɧɢɯ ɦɿɫɬ ɿ ɫɦɬ

Ʉɚɬɟɝɨɪɿɹ ɩɚɦ’ɹɬɨɤ

За даними Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” та за матеріалами Державного комітету будівництва та архітектури на території Дніпропетровської області нараховується:

Державний реєстр нерухомих пам’яток У країни на території Дніпропетровської області України

ДОДАТОК К


244

23

22

14 15 16 17 18 19 20 21

13

6 7 8 9 10 11 12

1

3

Ɋɟɚɥɶɧɟ ɭɱɢɥɢɳɟ (ɦɭɪ.) 1889 — 1890 Ȼɭɞɢɧɨɤ ɦɿɫɶɤɨʀ ɭɩɪɚɜɢ (ɦɭɪ.) 1901 Ƚɨɬɟɥɶ (ɦɭɪ.) 1912 Ɂɢɦɨɜɢɣ ɬɟɚɬɪ (ɦɭɪ.) 1907 Ȼɪɹɧɫɶɤɚ Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ (ɦɭɪ.) 1913 — 1915 Ʉɨɦɟɪɰɿɣɧɟ ɭɱɢɥɢɳɟ (ɦɭɪ.) 1909 — 1912 Ȼɭɞɢɧɨɤ Ⱥɧɝɥɿɣɫɶɤɨɝɨ ɤɥɭɛɭ (ɦɭɪ.) 1870 Ȼɭɞɢɧɨɤ Ɍɟɚɬɪɚɥɶɧɨ-ɤɨɧɰɟɪɬɧɨɝɨ ɡɚɥɭ 1913 (ɦɭɪ.) Ȼɭɞɢɧɨɤ Ƚɪɨɦɚɞɫɶɤɨɝɨ ɡɿɛɪɚɧɧɹ (ɦɭɪ.) 1912 Ȼɭɞɢɧɨɤ ɝɭɛɟɪɧɚɬɨɪɚ (ɦɭɪ.) 1830 Ⱥɭɞɢɬɨɪɿɹ ɇɚɭɤɨɜɨɝɨ ɬɨɜɚɪɢɫɬɜɚ 1895 Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ ɜ Ʉɨɞɚɤɚɯ (ɦɭɪ.) 1807 — 1810 ɋɜɹɬɨɦɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ (ɦɭɪ.) 1856 ɋɭɤɧɹɧɚ ɮɚɛɪɢɤɚ (ɦɭɪ.) 1794 ɋɩɚɫɨ-ɉɪɟɨɛɪɚɠɟɧɫɶɤɢɣ ɫɨɛɨɪ (ɦɭɪ.) 1830 — 1835 ɉɚɥɚɰ ɩɪɚɰɿ (ɦɭɪ.) 1926 — 1932 ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɞɡɟɪɠɢɧɫɶɤ Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɢɣ ɫɨɛɨɪ (ɦɭɪ.) 1894 Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ Ʉɨɞɚɰɶɤɚ ɮɨɪɬɟɰɹ (ɦɭɪ.) 1635

2

ɫ. ɋɬɚɪɿ Ʉɨɞɚɤɢ

ɜɭɥ. Ʉɿɪɨɜɚ, 4

ɜɭɥ. Ʌɟɧɿɧɚ, 6 ɜɭɥ. Ʌɟɧɿɧɚ, 14 ɜɭɥ. ɉɥɟɯɚɧɨɜɚ, 42 ɜɭɥ. ɀɨɜɬɟɧɹɬ, 108 ɜɭɥ. əɪɨɜɚ, 1 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 106 ɩɥ. ɀɨɜɬɧɟɜɚ ɜɭɥ. ɉɪɨɮɿɥɚɤɬɢɱɧɚ, 1

ɜɭɥ. Ʌɟɧɿɧɚ, 5

ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 36 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 47 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 66 ɩɪ. Ʉ.Ɇɚɪɤɫɚ, 97 ɩɪ. Ʉɚɥɿɧɿɧɚ, 66 ɩɪ. Ʉɿɪɨɜɚ, 2 ɜɭɥ. Ʌɟɧɿɧɚ, 3

4

Продовження додатку К


245

1812 — 1820

ɫ. Ɋɭɞɤɚ

ɫ. Ʉɢɬɚɣɝɨɪɨɞ, ɜɭɥ. Ɇɭɡɟɣɧɚ

ɫɦɬ ɉɟɬɪɢɤɿɜɤɚ

ɩɥ. ɉɟɪɟɦɨɝɢ, 1

ɜɭɥ. ȼɨɣɤɨɜɚ, 68

ɫ. Ɇɢɪɨɧɿɜɤɚ (ɋɟɦɟɧɿɜɫɶɤɚ ɫ/ɪ)

4

ɉ ɪ ɢ ɦ ɿ ɬ ɤ ɢ : ɋɤɨɪɨɱɟɧɨ ɜ ɬɚɛɥɢɰɿ ɜɤɚɡɚɧɢɣ ɯɚɪɚɤɬɟɪ ɛɭɞɿɜɥɿ: ɦɭɪ. — ɦɭɪɨɜɚɧɿ, ɞɟɪ. — ɞɟɪɟɜ’ɹɧɿ.

32 33 34 35

31

27 28 29 30

26

ɐɟɪɤɜɚ Ɋɿɡɞɜɚ Ȼɨɝɨɪɨɞɢɰɿ ɜ ɋɭɥɢɰɶɤɨɦɭ (ɦɭɪ.)

25

Ʉɪɢɧɢɱɚɧɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ 1823 ɦ. ɇɿɤɨɩɨɥɶ

3

ɦ. ɇɨɜɨɦɨɫɤɨɜɫɶɤ ɉɭɫɬɟɥɶɧɨ-Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɢɣ ɋɚɦɚɪɫɶɤɢɣ 1782 — 1820 ɦɨɧɚɫɬɢɪ (ɦɭɪ.): Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɢɣ ɫɨɛɨɪ (ɦɭɪ.) 1787 Ȼɪɚɬɫɶɤɿ ɣ ɧɚɫɬɨɹɬɟɥɶɫɶɤɿ ɤɟɥɿʀ (ɦɭɪ.) 1816 — 1820 Ɍɪɨʀɰɶɤɢɣ ɫɨɛɨɪ (ɞɟɪ.) 1775 — 1780 Ⱦɡɜɿɧɢɰɹ Ɍɪɨʀɰɶɤɨɝɨ ɫɨɛɨɪɭ (ɞɟɪ.) ɩɨɱ. XIX ɫɬ. ɉɟɬɪɢɤɿɜɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ ɐɟɪɤɜɚ Ɋɿɡɞɜɚ Ȼɨɝɨɪɨɞɢɰɿ (ɦɭɪ.) 1812 ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ Ɇɢɤɨɥɚʀɜɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ (ɦɭɪ.) 1757 ɍɫɩɟɧɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ (ɦɭɪ.) 1754 ɐɟɪɤɜɚ-ɞɡɜɿɧɢɰɹ ɋɜ. ȼɚɪɜɚɪɢ (ɦɭɪ.) 1756 ɍɤɪɿɩɥɟɧɧɹ ɍɤɪɚʀɧɫɶɤɨʀ ɥɿɧɿʀ 1731

ȼɨɡɧɟɫɟɧɫɶɤɚ ɰɟɪɤɜɚ (ɦɭɪ.)

2

24

1

Продовження додатку К


246

10

9

8

7

6

5

4

3

ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ

1940 Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ 1635 – 1711

ɩɟɪ. ɩɨɥ. XX ɫɬ.

1688 – 1711

ɦ. Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤ

Ⱦɚɬɭɜɚɧɧɹ

Ɇɨɝɢɥɚ ɤɨɲɨɜɨɝɨ ɨɬɚɦɚɧɚ ȱɜɚɧɚ ɋɿɪɤɚ

1680, ɩɟɪɟɧɟɫɟɧɚ ɭ 1967 ɪ. ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ Ɇɿɫɰɟ ɡɚɝɢɛɟɥɿ ɤɢʀɜɫɶɤɨɝɨ ɤɧɹɡɹ ɋɜɹɬɨɫɥɚɜɚ 945 – 972 ȱɝɨɪɟɜɢɱɚ ɐɚɪɢɱɚɧɫɶɤɢɣ ɪɚɣɨɧ ɡɟɦɥɹɧɿ ɜɚɥɢ ɭɤɪɿɩɥɟɧɧɹ (ɪɟɞɭɬ) ɋɩɨɪɭɞɢ 2 ɛɚɫɬɿɨɧɢ ɬɚ ɩɨɥɶɨɜɿ ɍɤɪɚʀɧɫɶɤɨʀ ɩɨɱ. XVIII ɫɬ. ɭɤɪɿɩɥɟɧɧɹ ɦɿɠ ɧɢɦɢ ɭɤɪɿɩɥɟɧɨʀ ɡɟɦɥɹɧɿ ɜɚɥɢ ɭɤɪɿɩɥɟɧɧɹ ɥɿɧɿʀ (ɪɟɞɭɬɢ) ɡɟɦɥɹɧɢɣ ɜɚɥ ɭɤɪɿɩɥɟɧɧɹ

Ɏɨɪɬɟɰɹ Ʉɨɞɚɤ

Ȼɭɞɢɧɨɤ, ɭ ɹɤɨɦɭ ɠɢɜ ɿ ɩɪɚɰɸɜɚɜ Ⱦ.ȱ. əɜɨɪɧɢɰɶɤɢɣ Ɇɨɝɢɥɚ Ⱦ.ȱ. əɜɨɪɧɢɰɶɤɨɝɨ

ɇɨɜɨɛɨɝɨɪɨɞɢɰɶɤɚ ɮɨɪɬɟɰɹ

1

2

ɉɚɦ’ɹɬɤɚ

ʋ

Пам’ятки історії національного значення

ɫ. Ɍɚɪɚɫɿɜɤɚ

ɫ. Ɇɨɝɢɥɿɜ

ɫ. Ɂɚɥɟɥɿɹ

ɫ. ȼɟɪɛɨɜɟ

ɫ. Ɇɢɤɿɥɶɫɶɤɟ-ɧɚ-Ⱦɧɿɩɪɿ

ɫ. Ʉɚɩɭɥɿɜɤɚ

ɫ. ɋɬɚɪɿ Ʉɨɞɚɤɢ

ɩɪ. Ʉ. Ɇɚɪɤɫɚ, 16

ɩɥ. ɒɟɜɱɟɧɤɚ, 5

ɫ-ɳɟ ɒɟɜɱɟɧɤɨ, ɜɭɥ. ɇɨɜɝɨɪɨɞɫɶɤɚ, ɩɚɪɤ

Ɇɿɫɰɟɡɧɚɯɨɞɠɟɧɧɹ

Продовження додатку К


247

ɒɢɪɨɤɿɜɫɶɤɢɣ

ɋɨɮɿʀɜɫɶɤɢɣ

ɋɨɥɨɧɹɧɫɶɤɢɣ

ɇɿɤɨɩɨɥɶɫɶɤɢɣ

Ʉɪɢɜɨɪɿɡɶɤɢɣ

Ⱦɧɿɩɪɨɩɟɬɪɨɜɫɶɤɢɣ

Ⱥɩɨɫɬɨɥɿɜɫɶɤɢɣ

Ɋɚɣɨɧ

ɫ. Ʌɭɤɿʀɜɤɚ

Ʉɭɪɝɚɧ ɇɟɱɚɽɜɚ-Ƚɟɝɟɥɢɧɚ Ɇɨɝɢɥɚ Ƚɨɪɨɞɢɳɟ Ʉɭɪɝɚɧ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ɇɨɝɢɥɚ ɑɟɤɟɪɟɡɤɚ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ʉɭɪɝɚɧ

7 8 9 10 11 12 13

ɫ. Ȼɚɲɦɚɱɤɚ ɫ. Ȼɟɡɛɨɪɨɞɶɤɨɜɟ ɫ. Ɍɨɦɚɤɿɜɤɚ ɫ. Ɇɚɪ'ʀɜɤɚ ɫ. ɉɟɬɪɨɩɚɜɥɿɜɤɚ ɫ. Ɋɚɞɟɜɢɱɟɜɟ

ɫ. Ʌɭɤɿʀɜɤɚ

Ʉɭɪɝɚɧ Ɉɪɥɨɜɚ Ɇɨɝɢɥɚ

6

ɫ. Ɂɚɩɨɪɿɡɶɤɟ ɫ. ɋɥɨɜ'ɹɧɤɚ ɫ. Ʌɨɛɨɣɤɿɜɤɚ ɫ. ȼɟɫɟɥɢɣ Ʉɭɬ ɫ. Ʉɚɦ'ɹɧɟ ɉɨɥɟ

Ɇɿɫɰɟɡɧɚɯɨɞɠɟɧɧɹ

Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ʉɭɪɝɚɧ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ʉɭɪɝɚɧɧɢɣ ɦɨɝɢɥɶɧɢɤ Ȼɚɛɢɧɚ Ɇɨɝɢɥɚ

ɉɚɦ’ɹɬɤɚ

Закінчення додатку К

1 2 3 4 5

ʋ

Пам’ятки археології національного значення


Серія “Пізнавай і шануй свій край” Заснована у 1996 році НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ Любов Іванівна Зеленська Олег Євгенович Афанасьєв

ГЕО ГР АФІЯ ЕОГР ГРА ОГО КР АЮ. РІДНО КРАЮ. РІДН ДНІПРОПЕТРОВЩИНА навчальний посібник для 9 класу загальноосвітніх шкіл Технічний редактор В.М. Кочубей Верстка Ю.В. Солодовник, О.В. Попко Коректор Г. І . Д а в и д е н к о

Підписано до друку з готових форм 25.10.06. Формат 60х84/16 Гарнітура Newton. Ум.друк.арк. 14,42. Обл.вид.арк. 14,3. Тираж 20 000. Зам. № 443 ВАТ “Дніпрокнига”, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60 Свідоцтво про внесення до Державного реєстру серія ДК № 45 від 28.04.2000 Видруковано з готових фотоформ в ОП “Дніпропетровська книжкова друкарня” 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20 Свідоцтво про внесення до Держреєстру серія № 251 від 17.11.2000


Зеленська Л.І., Афанасьєв О.Є. Географія рідного краю: Дніпропетровщина