Issuu on Google+

п а к у й т е валізи! Еміграція - крапля крові нації на аналіз . Будні емігрантів „Одноповерхова“ Америка. Робота в США


ФОТО: Юрій ПАНІН


Слово редактора Одного літнього вечора у Барселоні, ми перли свої сумки та рюкзаки у напрямку аеропорту. Від залізничного вокзалу вже пішов останній потяг, було близько дванадцятої ночі. Вокзал почав зачинятися. Здибавши останні відпускні євро, ми стали біля телефонного автомату. Знервованими рухами я тицяла на кнопки на телефоні – на літак було запізнитися цілком можливо. Ледь встигнувши перемовитись кількома словами з друзями і домовившись про зустріч і про те, що вони доправлять нас до аеропорта, ми зібралися на вихід. І тут чуємо: „Вокзал зачиняється! Вам треба вийти!” – „Вже виходимо.” За кілька секунд вже інший голос, охоронець будівлі кричить менш привітно: „Ідіть геть!” – просто нам навздогін. Це зачепло і трохи образило. Але не надовго, в ту ж саму секунду, я побачила як одного з хлопців, що відмовився виходити з будівлі – дубасили чотири охоронці – посадові, типу особи. Челюсть відвалисась і просто паралізувало. На вмовляння інших людей, що перебували на вокзалі, охоронці відповідали грубістю і погрозами. Випхали нас ледь не в шию. Коли скляні двері зачинилися, всі бачили як четверо людей у формі б”ють кийками пасажира. Людей тіпало від безвиході поруч була поліція, але на допомогу приходити ніхто не збирався. Адже такі самі поліцейські відбивали хлопцю нирки. Мені стало страшно, у дівчат кандійок, що були поруч (і я теж не виключення) полилися сьози, хлопці намагалися достукатися до охорони, але ті заблокували двері. За кілька хвилин все скінчилось побитого каталонця викинули з порогу вокзальної будівлі. Йому допомогли прийти до тями. Мене трусило ще кілька годин. Мучило те, що ніяк ми йому не допомогли, лише своїми криками та стукам об двері ще більше, мабудь сердили „правохоронців”. Всередині жив острах, що, ці йолопи підійдуть перевірити наші паспорти і заберуть у відділок. (а заберуть у відділок через те, що ми українці – безглуздо, але бити людину теж безглуздо) І тоді, вперше за багато років, я зрозуміла, що тут, в одній з країн з високим рівнем демократії, може статися те, що й в нас. Тобі можуть без жодних причин відбити нирки. І пояснити чи виправдатися ти не зможеш. Ані якщо ти корінний мешканець, надто коли ти імігрант. Після того випадку, я боюся думати про переїзд до іншої країни. На користь життя в Україні спрацьовує, щось накшталт „ну, тут хоча б люди свої, рідні”. Хоча тому каталонцю на вокзхалі у Барселоні це не допомогло. „Пакуйте валізи!“ - про те як бути чужим, про те, як стати своїм, і про те, чому ми завжди шукамо щось закордоном. Оксана Андрієвська


Зміст Еміграція - крапля крові нації на аналіз стор. 6-8

Сірий кардинал ізраїльської політики. Авігдор Ліберман стор. 10-12 «Одноповерхова Америка» стор. 14-15

«Куда уходит детство?» Країна рад стор.16 -17

Різдвяний ярмарок стор. 18-19

5


ФОТО: АО Хоан приїхав в Іспанію за дружиною.

Еміграція - крапля крові нації на аналіз Їх можна зустріти на вулицях Барселони чи Мадриду. Дехто з них торгує дешевими китайськими іграшками на Ла Рамблі, хтось продає підробні футбольні шарфи перед матчами на Сантьяго Бернабео, інших зустрічають відвідувачів ресторанів. Меншість з них знаходить престижну роботу. Вони вже чужі серед „своїх”, але ще не „свої” серед чужих. Вони - емігранти... в Іспанії.

„Страна такая, с бородою“ Спеціальний кореспондент Оксана Андрієвська (Барселона)

6

«Я за своєю суттю фіделіст! Я підтри-мую Фіделя, адже він стільки зробив для Куби!» заводиться Хоан, коли говорить про батьківщину. У дитинстві

він навчав-ся в найпрестижнішій школі Гавани. До них часто привозили перших осіб іноземних держав, що були у гарних стосунках з комуністичним


далеку батьківщину. Попиваючи мешканців. Єдиним виходом є каву він час від часу змушений легалізація біженця. Так зробила напружуватися аби зрозуміти мешканка передмістя Барселони оточуючих – його друзі та дружина Крістіна Мір: «Мерседес, дівчина, – каталонці – їм досить складно що доглядає мою свекруху сама постійно з Еквадору. Вона нам дуже гово«У мене є два сини, їм по 10 та 14 років. рити Я їх не бачила вже п’ять років.» іспанською тож вони час від часу перескакують з однієї мови на іншу. До іспанського передгір’я Пірінеїв у маленьке каталонське містечко Молльо, що на кордоні з Францією Хоан перебрався шість років тому. Він – емігрант. «Мені важко було покидати мій дім, там моя родина. Окрім того важко було з політичного боку. У нас режим, як у вас при Радянському Союзі. А я – військовий! Я довго працював на Рауля Кастро у міністерстві оборони. Мене важко відпускали!» На відміну від більшості емігрантських історій, історія Хоана в Іспанії почалась не з пошуку кращого життя. Він іммігрував заради дружини… майбутньої.

подобається, але, коли ми її наймали вона була нелегалкою. Ми звернулися до знайомих, що допомогли нам оформити всі папери. Коли ні, то її б вислали та й в нас могли б бути проблеми.» Ранок Мерседес починається о сьомій. Весь день вона має доглядати людину на сорок років старшу за себе. Прохання і скарги 80-ти річної бабці, з усією повагою, терпіти досить важко: сходити на ринок, прибрати старечу, часом з жовтизною, постіль, нагадати господарці про вставні зуби та похід до перукаря. А на додачу вислухати кілька «приємних» про себе слів. «У мене є два сини, їм по 10 та 14 років. Я їх не бачила вже п’ять років. Поки я тут заробляю, вони мешкають з моєю матір’ю. Я висилаю їм гроші на навчання. Старший син мріє стати лікарем, а На відстані океану це коштує неабияких грошенят.» та 5 років ділиться Мерседес своїм досвідом режимом Кастро. емігрантки. Скаржиться, що сумує До Іспанії щодня прибувають Тоді, в за дітьми і за очікуванні «Я працював на Рауля Кастро у міністерстві домівкою. Але високона питання чи оборони. Мене важко відпускали!» поставленного хоче повернутися гостя для з сумною урочистих посмішкою, але тисячі іммігрантів. Більшість з промов та привітань, директор наполегливо хитає головою: «Ні, ні них з Північної та Центральної школи та кілька вчителів обирали за що! Там я не маю майбутнього. А Африки. Вони переправляються хлопчика та дівчинку, хто гарно тут я щось зможу.» Утім, Мерседес на ненадійних човнах через читав. Хоан за шкільні роки був пощастило: латиноамериканська Середземне море. І щодня їх «зіркою» подібних заходів. З ним діаспора в Барселоні численна. Вони «виловлюють» прикордонники. за руку привітався брат Фіделя часто зустрічаються в клуба. Хто Селять нелегалів у припортовій Рауль, а сам Брежнєв погладив по попити пива, хто потанцювати сальсу зоні у спеціально облаштованих голові після гостинних: «Bienveniчи танго. Так чи інакше, вона не бараках. dos a Cuba!» («Ласкаво просимо втрачає зв’язок з Цікаво, що медичне забезпечення на Кубу!» - ісп.). Так, сидячи за батьківщиною. біженцям надають безкоштовно, вечерею в оточенні друзів, Хоан з податків «офіційних» іспанців. доволі часто згадує про свою Це неабияк сердить корінних

7


Українська репутація «Що ви думаєте про українців?» «Ну, нічого такого, а що?» - «Як? Вони ж гірші за ру-мунів! Ба, навіть, за росіян! Вони ж гірші з усіх цих?» - так одного дня можна натрапити на програму розіграшів однієї з іспанських радіостанцій. «Ви ж знаєте, що українці крадії? Вони постійно крадуть?» - «Не діставайте мене! Я так не думаю.» - «Як? Але ж ви чули, що українці найбільші злодії з усіх цих слов’янських народів? Вони ж найгірші!» - і так доти доки людина на повісить слухавку. Каталонці, заспокоюють, мовляв, таку програму щодня роблять про одну з націй і кажуть про одне й те саме. Просто сьогодні вирішили дістати українців, а мог-ли б висміювати і румун, і латишів, і росіян.

Хоча час від часу трапляються приємні сюрпризи. У Греції на лобовому склі машини, що ми з друзями припаркували біля готелю, ввечері натрапили на гарну листівку: «Привіт! Заходьте до нас у супермаркет за рогом! Спитайте Олену.» Деякий час вагалися, а потім пішли. Дівчина з Івано-Франківська зустріла нас за

шоколадом, хлібом, оливками, печивом та ковбасою. «Знаєте, комунізм це утопія! Він не існуватиме ніколи» - «Але за що ви тоді боролися? Навіщо?» «Ну, я ж казав! Я – фіделіст! Ми хотіли кращого! Як і ви в країні рад. Ідеалу.» - останнє, що каже Хоан.

Гуляючи вулицями Барселони ви натрапите на індусів, що пропонуватимуть вам гашиш, на поляків, що куритимуть марихуану, на арабів, що намагатимуться продати вам все що можна і обов’язково за НАЙнижчими цінами, на корейців, що подаватимуть вам страви у ресторані… А ще…а ще ваші очі зупиняться на маленьких плакатах розклеєних по всьому місту «Міністерство міграції прилавком невеличкого маркету. пропонує тобі план добровільного Вона побачила українські номери повернення: думаєш повернутися, До українців в Іспанії ставляться на машині і вирішила з нами ми тобі допоможемо!» Плакати у специфічно. Зазвичай це не зустрітися, але не знала, коли ми трьох варіантах: з жінкою-латинос найзаможніший прошарок вийдемо, тож залишила листівку. і написом іспанською, з хлопцем населення. Вони Трохи побалакавши про українські з зовнішністю араба і тек��том приперекладеним форсі та слуговують у «Ви ж знаєте, що українці крадії? Вони з молодою дівчиною ресторанах, європейської зовнішності постійно крадуть?» прибирають та… українською мовою. в готелях та Цікаво, що першими двома працюють на будівництві. А ті хто та місцеві новини, ми побігли. мовами говорять народи кількох вибиваються «в люди» бажають З собою Олена нам завернула континентів, а останньою лише в якнайскоріше забути своє «не три пакети з грецьким медом, одній країні. елітне» походження. Одного разу, зачувши на вулиці Барселони рідну мову, з радості я з радості вирішила підійти до жінки «бальзаківського віку» з сином. «Добрий день! Я тут вже третій місяць! Так приємно було почути рідну мову. Я Оксана з Києва! А ви звідки?» - після тривалої паузи та оцінюючого погляду огрядна жінка відповіла чомусь різко перейшовши на російську: «Мы тоже рАньше были из КиевА.» - сказала як відрізала і потьопала ховаючись у натовпі. Після того випадку я рідну мову за кордоном ігнорую.

8


ВІДОМІ ІМІГРАНТИ

Автор статті вирішив не обмежуватись спілкуванням з експертами і поговорив з героєм статті особисто. Тож усі цитати є ексклюзивні. Їх використання у інших ЗМІ є порушенням авторських прав журналіста.

Сірий кардинал ізраїльської політики (Ліберман сам про себе, люди про Лібермана) -Чому тільки Нетаньяху знає, хто яку міністерську посаду отримає? - Ну, тому що він довірена особа Лібермана… на поступки та територіальні «Гомо-сов’єтікус» - так заочі компроміси, я відповідаю чітко і називають Авігора Лібермана ізраїльські журналісти. Хоча лідер ясно: я не готовий поступитися НДІ вже більше сорока років жодним сантиментром землі задля назад репартувався з Кишенева рукостискання з Ясером Арафатом до Ізраїлю, корінні мешканці Землі Обітованної досі сприймають його як емігранта з СРСР. Опоненти критикують не лише політичні вчинки Лібермана та, на їх думку, «імперські всеросійські замашки», а не рідко дорікають КАРИКАТУРА: Евгений СЕЛЬЦ, «Курсор» йому або заради званої російським вечері у білому акцентом. Партійні соратники домі з Білом Клінтоном.» у свою чергу захоплюються «ООН зарекомндувала себе як його стійкістю перед невдачами, антиізраїльський форум, який рік прямолінійністю та подекуди за роком приймає антисимітські різкими заявами. рішення, антиізраїльські рішення. «Коли мене запитують чи готовий я до того, що Ізраїль піде

10

Навіть називає сіонізм расизмом. У нас немає довіри до ООН. Мі не хотіли б залежати від Кофі Анану у

вирішенні нашого конфлікту.» Утім ці цитати відносяться до того періоду політичної діяльності пана Лібермана, коли він був правою рукою премєр-міністра Бін’яміна Нетан’яху. Тепер, коли Ліберман вийшов з «Лікуду» і заснував НДІ («Наш Дім Ізраїль») він більш поміркований і по відношенню до партнерів і по відношенню до «недругів».

«Я хочу аби держава Ізраїль залишалось сіонітською, єврейською та демократичною. В цьому прагненні немає нічого «крайнього» або «ультра». Я також виступаю за створення життєздатої палестинської держави.» Такі заяви Авігора Лібармана не пройшли повз вуха його політичних опонентів. Лібермана звинуватили у популізмі та продажності.


«Шила в мішку не сховаєш. Ліберман політикан, він готовий продати ідеологію аби отримати крісло прем’єра іноземних справ.» - такої думки про голову НДІ голова партії Народний Єврейський Фронт Барух Марзель. Ну, а приблизно таке можна почути про Лібермана від місцевого населення (цитата подана в оригіналі):

«Либерман в очередной раз обкакал своих избирателей !!!Его слова меняются с такой скоростью,что уже не знаешь, где правда,а где ложь!!! С этим и поздравляю либермановских избирателей!!! ВАШ ПАПА РАДИ ДЕНЕГ И КРЕСЛА ГОТОВ НА ЧЕРНОЕ ГОВОРИТЬ БЕЛОЕ !!!» «Либермана не уважаю. Изза него уже третью машину приходиться менять.» Авігдору Лібеману довелося кілька місяців пропрацювати міністром транспорту, за поганий стан доріг йому від виборців перепадало доволі часто. Критика на лідера НДІ та його однопартійців не завжди є обгрунтована. Так духовний лідер партії ШАС равін Овадія Йосеф назвав його сатаною, хоча доказів журналістам не надав.

«Ці люди (прим.- партійці НДІ) живуть не за Торою, вони вимагають введення громадянських шлюбів, заохочують відкриття «свинячих магазинів» і вимагають призову до армії студентів ієшів. У мене важке предчуття. Я звертаюся до усіх євреїв – не підтримуйте на виборах партію НДІ, не беріть гріха ну душу! Той, хто віддасть свій голос за Лібермана – проголосує за сатану!» Але як вже відомо 11

КАРИКАТУРА: windmile Імперські замашки Лібермана

відсотків усіх виборців равіна не послухали, і партія НДІ посіла третю сходинку у позачергових парламентських виборах. І наразі саме Ліберману доведеться вирішувати, хто стане прем’єром Ізраїлю Не напряму звісно. Просто НДІ вирішуватиме, кого він підтримає Кадіму Ципі Лівні чи Лікуд колишнього соратника Бібі Нетан’яху.

Легенди про Лібермана З пані Лівні Ліберман тісно не співпрацював, а от з Нетан’яху їх пов’язують не лише роки плідної роботи, а й …духовна близькість. Розповідають, що під час передвиборчої кампанії колишнього прем’єра Бібі, перемогу йому здобув саме Ліберман. За допомогою своєї

11


віри. У ніч підрахунку голосів, коли перевага була на стороні Шимона Переса, Ліберман вирушив до сінагоги і просив Бога про перемогу Бібі. Тільки-но він завершив молитву: телефоном повідомили, що голова Лікуду обійшов Переса. Відтоді про колишнього опонента Ліберман відгукується не надто приємно.

«Останні роки його ...хто віддасть свій кар’єри – голос за Лібермана – жахливе політичне фіаско. Є навіть такий анекдот: «Якби Перес балотувався проти самого себе, він би примудрився б програти». Я особисто намагаюсь його не помічати.» Говорити відкрито про те, що він думає Ліберман не стидався і за студентських років. Його сокурсники згадують як він побився з арабськими студентами. Ті в День пам’яті ізраїльських воїнів спеціально голосно вмикали музику у гуртожитку. Такої наруги Ліберман не міг допустити. Кажуть, троє арабів потім опинилися у лікарні. До речі свою фізичну форму голова НДІ активно підтримує і зараз: на відміну від багатьох політиків він регулярно з’являється на військові збори. Щодо форми політичної, то обмежуватися посадами помічників та міністрів Агвідор Ліберман не збирається: «Оскільки я виступаю за встановлення президентської форми правління в Ізраїлі, де всенароднообраний президент призначатиме уряд професіоналів, а не партійних функціонерів, то я відповім так: я хочу стати Президентом Ізраїлю.»

12


„Одноповерхова“ Америка

Потрапив чолов’яга до раю. Тиняється серед янголів. І раптом, оголошення: „Екскурсія до пекла”. Поїхав, подивився. А там: дівчата, горілка, вечірки. Підійшов до чорта, каже: „У вас тут так класно, як би мені тут залишитись?” – „Дуже легко. Напиши у вирії заяву, що хочеш до нас.” Чолов’яга написав. Як тільки підписався – опинився у кип”ячій олії, вилами його чорт штрихає. Нещасний питається: „Але ж у вас так добре тут було на екскурсії. І дівчата, і горілка??” – „А ти не плутай туризм з іміграцією” – каже чорт. Денис Кулик, журналіст, студент НАУКМА У мене було відчуття. Ємкі-палкі, я вперше лечу закордон і одразу можу потрапити в халепу і мене можуть депортувати. Вперше я опинився закордоном у травні 2005-го року, коли я зі своїми однокурсниками у рамках програми „Work and travel” поїхав у Сполучені штати Америки. Це був другий курс, тоді мені було 20 років. Запізно як для людини щоживе в Європі, але для людини з пострадянського простору це нормально. В той день, коли ти їдеш в напрямку Борисполя ти відчуваєш збудженнія і шалене очікування чогось невідомого. Вперше в аеропорту, вперше в літаку, коли ти вперше злітаєш вперше сідаєш, вперше в іноземному аеропорту, дихаєш іноземним повітрям, яке має специфічний запах. Ще з того як я зайшов в літак у Києві у мене почалися пригоди. Я забув документ, який підтверджував легальність моєї візи. Це збило відчуття, що от я перший раз лечу закордон. 14

Коли я прилетів у Париж, щоб 14 годин дочекатися рейсу на Вашингтон, я не думав як класно, я бігав по аеропорту, шукав Інтернет, щоб мені по пошті відправили скан того докунементу. Французи нас не випустили до зали відпочинку на ніч, хоч ми і показали наші квитки до Вашінгтону. Вониподивилися на наші паспорти, побачили, що українці і сказали: йдіть геть. Спали ми на підлозі. Мене зупинили у США на паспортному контролі, подивилися що аплікаційної форми нема, спитали де? Сказав, що забув вдома. Відвели до кімнати. Там сиділи кілька арабів та африканців, сиділи і прикордонники в міліцейській формі. Один коп займався моєю справою, питав чому

немає документів…І це було вперше, коли я був закордоном, коли я з американцем спілкувався англійською. Я сказав, чувак, у мене немає документів, роби зі мною що хочеш, у мене є „скан” цього документу на пошті. Мені дали 30 днів перебування на території Штатів, за цей час я мав їм надіслати документ. І перше потрапляєш на територію штатів і тебе там чекає чоловік 20 з твоєї групи. І всі такі ой! Ну де тебе носило? Нас погрузили в цей міні вен і всі травили анектоди всі були дуже збуджені всі розуміли щоб ми на початку великого грандіозного. Всі думали, чуваки, ми в Вашингтоні це ж Штати!! Це було щось по ту сторону осі абцис. Мене привезли в басейн, дали ключ сказали відкривай басейн. Виявився це басейн в районі де в апартаментах жили лише афроамериканс.


Прийшла така жіночка, зазвичай така в американських фільмах грає колоритних персонажей. Вона так дуже швидко запитала щось англійською. Я нічого не зрозумів попросив повторити ще раз. Вона здивована повторнила ще раз, а на третій раз нарешті зрозуміла, що я не американець. І так вимовляючі кожне слово як Росс Гелар з „Друзів” запитала: „ О! К-о-л-и п-о-ч-н-е п-ра-ц-ю-в-а-т-и ц-е-й б-а-с-е-й-н?” Пригоди? Мне збила машина бо ми всі їздили на велосипедах на роботу. Познайомився з дівчиною, яку звали Джо, вона готувалася до іспитів на посаду викладача молодших класів з математики, а я допомагав. Я їй розв”язував задачки, а вона відпрацьовувала мої зміни „лайфгардом”. Вона подзвонила і закричала: „ Я склала іспит! Я склала!” Потім жалкувала, що не може мене пригостити пивом, бо мені ще нема 21-го року. Крім того що ми сиділи біля басейну та мали чистити його, ми ще й мали прибрати туалети, ну я зразу сказав робіть, що хочте я їх витирати не буду. На лайфгардський роботі працювали цілий день, і не могли підробляти, тому вирішили звільнитися і поїхати в інший штат, у Флориду, за власний кошт, 22 години їхали автобусом. На новому місці роботи мені сказали прийти у білій рубашці, чорних штанях у туфлях, я, навіть, купив новий годинник. А наступного дня мене завели на задню кухню, там де працювали імігранти. Вихідці з Африки, вони під час роботи співали своїх народних пісень. Це був шок! Я думав: „я ж навчаюсь у одному з найкращіх вишів країни, а зараз стою і тут на кухні, в маленькому містечку під Орландо, смажу в олії курку”.

Якщо ти хочеш заробити грошей, то побачити самі штати багато не вдасться, ти працюєш, аби відбити програму це десь 2000 ФОТО: sergeydolya доларів і підзаробити.

Депресняк може наздогнати, якщо ти бачиш людину з сумним обличчям в „кенгурушці”, то вона тільки-но повернулась з „Work and travel”. Жити в штатах, думки були, їхати туди

Це інший світ, інша планета, коли ти йдеш в Києві по вулиці ти думаєш, що про тебе скажуть знайомі якщо ти роздягнешся і підеш голяка, а в Штатах тебе ніхто не знає. Там сотні мільйонів людей ти відчуваєш повну свободу. Однак все не плутай іміграцію з туризмом. Як в анекдоті (анектод) Повернутись туди я б хотів, коли повертаєшся додому, з”являється така депресія, я два тижні сам ходив по Києву. Але коли тобі в черговий раз віддавлять в транспорті ногу, нагрубіянять, чого в штатах ніколи не буде... Тоді ти розумієш, що ось твоя реальність, ти повенрнувся, а те що було в штатах вже в минулому.

звичайшним імігрантом і виживати я не хочу. Тут мої рідні, але там потенційні можливості. Але працювати на кухні не хочу, я там був студентом і працював 4 місяці, і знав, що всеодно повернуся додому. З героєм спілкувалася Оксана Андрієвська 15


„Куда уходит дет

Подорожі наших читачів: Північна

Уявіть собі стадіон місткістю у 150000 глядачів. У виставі беруть участь 100000 акторів – це найбільш масове шоу у світі. Замість того, що після кожного виступу перевдягатися у нове сценічне вбрання, корейські режисери змінеюють учасників на вдягнених у потрібну форму акторів. Злагодженість дійства захоплює.

На задньому плані весь ча з 20000 людей, що підніма


ство?“ Країна рад.

Корея - країна всеосяного Кім Ір Сена

будуть змінюватись малюнки. Це жива тканина ть плакат одночасно.

В Північній Кореї немає жодного працюючого світлофора. Ні, ну звісно вони там є, але я жодного разу не чув як вони працюють. Натомість, рухом керують регулювальники. По всій країні це чоловіча робота, і лише в Пхеньяні рухом керують дуже привабливі дівчата у білій формі. Фотографії та підписи sergeydolya


18


Різдвяний ярмарок

Тридцять сім дідів Морозів одночасно під одним дахом. Таке може хіба що наснитися. Утім, дива все ж трепляються. На щорічний різдвяний ярмарок до Торгово-промислової палати з’їхалися представники усіх посольств та дипломатичних представниц Києва. 16 – й ярмарок розпочався з виступу дитячого хору. Малюки святкували Різдво на західний манер – співали колядки відмінною англійською. І послам зрозуміло, і мову підтягнули. Допоки всі метушилися за стендами, посли зустрічали гостей, зовсім не за дипломатичним етикетом. Всі як один – у різдвяних капелюхах. Рівно об 11 – й ярмарок прочинив двері для відвідувачів. Ті ледь не збили з ніг охорону.

Утім, ласих до мяса було багато. Пані Надія, постійний клієнт: „Щороку сюди приходжу! Ну, а як? Прийти на різдвяний ярмарок і не скуштувати німецьких сосисок!” Ласуни оточили стенд посольстве Бельгії. Щеб пак! Та м сам посол з дружиною пригощає гофрованим фавлями – бельгійським кулінарним шедевром. Сам посол Макр Вінк нахваював делікатес та ніяк не міг визна читись, що йому смакує більш за все. - Ой! Ми на цій ярмарці одні з кращих. У нас є стільки всього смачного. І шоколад, і пиво, і вафлі. Навіть не можу сказати, що мені більше до смаку! Вино, танго та футбол – це козирі посольства Аргентини. Пані посол, Ліла Ролдан Вазкес де Молине, вихвалялась навіть футбольними зірками: У нас тут все типово аргентинське: вино, музика. Тут є навсть постер, що

Найбільшою популярністю користуався стенд посольства Німеччини. Там пригощали справжніми німецькими сосисками. Кухар божився, що їх можна приготувати лише на вертелі. - Кажу, Вам вони особливі. По-перше, це рецепт з Тюрінгії (область у Німеччині – прим. ред). По-друге, справа у м’ясі – воно теж має бути звідти, має бути жирним. Сам процес приготування надз вичайно важливий такі сосиски можна приготувати лише на вртілі – електричний гриль не підійде. Ну, і звичайно ж - натуральна німецька гірчиця. – розповіда кухар Ганс Фрідріх, щедро заправляючи сосиску гірчичею вітчизняної марки, де красувався напис „Російська”.

зробив мій син. Бачете, тут Марадонна та Мессі. Ціни на ярмарку різнилися. Наприклад вино можна було купити від 100 до 350 гривень за пляшку. Цікаво, що представникам посольств організатори заборонили брати великі купюри заборонили. Тому всі метушилися у пошуках чогось дрібнішого. Утім, 500-ми чи двадцятками, а всі зібрані кошти передадуть хворим дітям та жінкам– такий буде мультинаціональний подарунок на Різдво.

19


ФОТО: АО


"Пакуйте валізи"