Page 1


Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

П. Ф. Колісник

ЛЕКЦІЇ з клінічної вертебрології

Вінниця Нова Книга 2017


УДК 616.711(075) ББК 54.582.5я7 К60 Рекомендовано Державною установою “Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти МОЗ України” як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів МОЗ України (протокол засідання Комісії від 16.12.2016 р. № 4)

Рецензенти: Мороз В. М. – ректор Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, академік НАМН України, д. мед. наук, професор. Губенко В. П. – професор кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та спортивної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, д. мед. наук, професор. Сокрут В. М. – завідувач кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини Донецького Національного медичного університету ім. М. Горького, д. мед. наук, професор. Голяченко А. О. – професор кафедри медичної реабілітації Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, д. мед. наук, професор.

К60

Колісник П. Ф. Лекції з клінічної вертебрології : навчальний посібник / П. Ф. Колісник. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – 184 с. ISBN 978-966-382-623-3 У навчальному посібнику розглянуто актуальні питання клінічної вертебрології, зокрема: клінічної морфології, патогенезу вертеброгенних захворювань внутрішніх органів та систем, патології хребта, вертебродіагностики та вертебротерапії. Розроблені у формі лекцій теоретичні основи, в простій та зрозумілій формі, висвітлюють шляхи та механізми передачі патології хребта на інші органи та системи. Важливою також є спроба розкриття механізмів розвитку резистентності терапевтичних захворювань до лікування при патології хребта і його сегментів. Метою створення посібника є необхідність ознайомлення студентів вищих медичних навчальних закладів, лікарів-інтернів, широкого кола лікарів-практиків та науковців різних галузей медицини з актуальними проблемами вертебрології. ББК 616.711(075) УДК 54.582.5я7

ISBN 978-966-382-623-3

© Колісник П. Ф., 2017 © Нова Книга, 2017


ЗМІСТ Умовні позначення та загальноприйняті скорочення . Вступ .

. . . . . . . . . . .5

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6

ЛЕКЦІЯ № 1. Клінічна вертебрологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Наукові основи клінічної вертебрології . . . . . . . . . . . . . . . . . . Історія розвитку клінічної вертебрології . . . . . . . . . . . . . . . . . Шляхи передачі патології хребта на інші органи та системи . Патогенез вертеброгенних захворювань внутрішніх органів та систем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ЛЕКЦІЯ № 2. Клінічна анатомія хребта. . . . . . . . . Хребет в цілому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Шийний відділ хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Грудний відділ хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Поперековий відділ хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . Крижовий відділ хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Куприковий відділ хребта. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Зв’язковий апарат та м’язи хребта, норми рухів . Кровопостачання хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Іннервація хребтових сегментів . . . . . . . . . . . . . . . Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . .8 . . . . .9 . . . . 11 . . . . 14 . . . . 26 . . . . 30

. . . . . . . . . . . . . . 31 . . . . . . . . . . . . . . 32 . . . . . . . . . . . . . . 35 . . . . . . . . . . . . . . 42 . . . . . . . . . . . . . . 45 . . . . . . . . . . . . . . 47 . . . . . . . . . . . . . . 49 . . . . . . . . . . . . . . 50 . . . . . . . . . . . . . . 60 . . . . . . . . . . . . . . 69 . . . . . . . . . . . . . . 78

ЛЕКЦІЯ № 3. Захворювання хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Остеохондроз. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Остеопороз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Спондильоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Анкілозуючий спондилоартрит. Хвороба Бєхтєрєва . . . . . . . . . Спондилоартрит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Спондилоартроз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Хвороба Кліппеля – Фейля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Окремі патологічні стани, які виникають при захворюваннях хребта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ускладнення мануальної терапії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

. . . 81 . . . 83 . . . 95 . .106 . .109 . .111 . .112 . .116 . .116 . .124 . .127

3


ЛЕКЦІЯ № 4. Вертебродіагностика . . . . . . . . . . . . . . . . Опитування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Огляд пацієнта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пальпація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Інструментальні та лабораторні методи діагностики . Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . .129 . . . . . . . . .130 . . . . . . . . .137 . . . . . . . . .144 . . . . . . . . .146 . . . . . . . . .156

ЛЕКЦІЯ № 5. Вертебротерапія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лікування залежно від нозологічної форми . . . . . . . . . . . . . . . Лікування залежно від стадії, фази та ступеня важкості захворювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лікування залежно від виду травмуючих елементів . . . . . . . . Вертебрологічні методи лікування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Алгоритм лікування вертеброгенної патології органів і систем Тактика проведення вертебротерапії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Післямова .

. . .160 . . .161 . . .166 . . .177 . . .179 . . .180

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

Відомості про лектора

4

. . .158 . . .160

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .183

П. Ф. Колісник


УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ Питання для з’ясування

Додаткова або довідкова інформація

Nota bene, необхідно пам’ятати

1

Коментар, тлумачення або посилання на інший матеріал

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ ВСД

– вегетосудинна дистонія

ДЦП

– дитячий церебральний параліч

ЕКГ

– електрокардіографія

КТ

– комп’ютерна томографія

ЛФК

– лікувальна фізична культура

МРТ

– магнітно-резонансна томографія

МТ

– мануальна терапія

НПЗЗ

– нестероїдні протизапальні засоби

УЗД

– ультразвукова діагностика

ХОЗЛ

– хронічне обструктивне захворювання легень

ХРС

– хребтово-руховий сегмент

Rö(+)

– рентгенпозитивний (симптом, ознака тощо)

MRT(+) – МРТ-позитивний (симптом, ознака тощо)

Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

5


ВСТУП Шановні колеги! До вашої уваги пропонується цикл лекцій з розділу медицини під назвою “Клінічна вертебрологія”. Посібник написано, враховуючи прохання лікарів-практиків, спеціалістів різних галузей медицини. Для спрощення сприйняття спосіб подання матеріалу обрано у вигляді лекцій, в яких розглянуто актуальні питання клінічної вертебрології та висвітлено складні теми у простій, зрозумілій для кожного фахівця формі. Наші лекції відрізняються від інших, наприклад, лекцій з мануальної медицини, тим, що вони дають можливість отримати фундаментальні знання саме з клінічної вертебрології. Клінічна вертебрологія як інтегруюча галузь медицини передбачає вивчення матеріалу, втілення знань і застосування навичок, важливих для будь-якої медичної спеціальності, тому що велика кількість захворювань внутрішніх органів тим чи іншим чином пов’язана з патологією хребта. У зв’язку з поданим вище вважаємо, що найбільш доцільно вивчати клінічну вертебрологію, попередньо володіючи глибокими знаннями з інших розділів клінічної медицини, особливо таких, як внутрішня медицина, неврологія, ортопедія. Посібник ілюстровано рисунками, таблицями та схемами, що значно спрощує сприйняття тексту. Практична спрямованість матеріалу лекцій, теоретичні узагальнення та дискусійний стиль подання наукових положень допомагає краще опановувати предмет.

6

П. Ф. Колісник


Щоб підкреслити актуальність набуття знань з клінічної вертебрології, наведемо дві тези, вибрані з великої кількості аргументів, які буде наведено в процесі подання матеріалу лекцій: 1. Враховуючи тісний взаємозв’язок сегментарних вегетативних структур, які анатомічно і функціонально складають частину хребтових сегментів, з більшістю органів і систем, а також беручи до уваги значну поширеність патології хребта, неможливо пояснити виникнення великої частини терапевтичних захворювань без участі негативних впливів на органи і системи з боку патологічно зміненого хребта або його сегментів. 2. Серед пацієнтів терапевта і спеціалістів інших медичних профілів досить часто зустрічаються пацієнти з вертеброгенними захворюваннями, але більшість лікарів недостатньо обізнані в питаннях діагностики та лікування такої патології. У загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності патологія хребта посідає одне з перших місць. Спостерігається тенденція до збільшення кількості вертебрологічних хворих, що може призвести до зростання частоти розвитку вертеброгенних захворювань внутрішніх органів та систем. Саме тому великого практичного значення набуває розробка теоретичних основ, які б висвітлювали шляхи та механізми передачі патологічних змін хребта на інші органи та системи. Важливим також є розкриття механізмів розвитку резистентності терапевтичних захворювань до лікування при патології хребта і його сегментів. Проф. П. Ф. Колісник

Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

7


Шийний відділ хребта

Ротація

в іс ь

Рис. 2.4А. Схема другого хребтово-рухового сегмента Верхівка зуба Задня поверхня зуба (контактує з поперечною зв’язкою атланта) Верхня суглобова поверхня

Поперечний відросток

Тіло хребця

Нижній суглобовий відросток

Дуга хребця

Остистий відросток

Рис. 2.4Б. Схема будови другого шийного хребця

Крім того, для забезпечення фізіологічності ротації в другому шийному сегменті існує петля хребтової артерії. При ротації вона вирівнюється. Якби хребтова артерія в цьому сегменті була рівною, то при першому ж повороті голови у людини відбувалась би травматизація обох хребтових артерій. Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

Акцентую вашу увагу на тому, що фізіологічний рух – це такий рух, який відповідає формі суглоба, не перевищує “дозволену” амплітуду і ніколи не призводить до травми. В кожному суглобі ще є можливий рух, але він не завжди фізіологічний. Нефізіологічні рухи призводять до патоморфологічних змін.

37


Лекція № 2. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ХРЕБТА

Другий шийний хребець

Дисторзія – зміщення хребця вбік, тобто у фронтальній площині.

Не потрібно проводити “мануальну терапію” з метою усунення природного подовження остистих відростків, а необхідно вивчити клінічну анатомію.

1

Другий шийний хребець (рис. 2.4Б) має на верхній площадці тіла анатомічне утворення – зуб, тому в другому сегменті також немає диска, тобто тут також не буває дискогенних захворювань. У другого шийного хребця остистий відросток закінчується двома горбиками (фізіологічна spina bifida). Це потрібно пам’ятати для того, щоб при пальпації помилково не діагностувати дисторзію1 (дисторсію). У нормі роздвоєні остисті відростки також можуть бути у третього, четвертого і п’ятого шийних хребців. Крім того, що остистий відросток С2 роздвоєний, він порівняно з остистими відростками сусідніх хребців довший. Це потрібно пам’ятати для того, щоб при пальпації помилково не діагностувати ретролістез (зміщення хребця назад, тобто у дорзальному напрямку). Довшими також є остисті відростки шостого хребця порівняно з п’ятим і сьомого – порівняно з шостим шийним і першим грудним. Деякі “мануальні терапевти” намагаються усунути “кіфоз” у ділянці сьомого шийного хребця, але якщо “вирівняти” остистий відросток сьомого хребця, щоб він був за довжиною як у п’ятого, тоді сьомий хребець настільки зміщується вперед, що травмується спинний мозок і виникає тетраплегія. Починаючи з третього сегмента (рис. 2.5), суглобові поверхні з’єднуються у напівфронтальній-напівгоризонтальній площині. Тому фізіоло-

Тіло хребця

Поперечний отвір

Поперечний відросток

Верхній суглобовий відросток

Хребцевий отвір

Остистий відросток

Рис. 2.5. Схема будови третього шийного хребця

38

П. Ф. Колісник


Шийний відділ хребта

гічними рухами в цих сегментах необхідно вважати ковзні рухи вперед, назад або в боки без нахилів. Ротація в сегментах С3–С7 нефізіологічна, вона може призводити до травматизації хребтових артерій, вен та сегментарних нервових структур. При виконанні ротації або великих за амплітудою нахилів у вказаних сегментах відбувається надмірне розтягування капсул суглобів і зв’язкового апарату. При тривалому перевантаженні та виконанні вправ з використанням нефізіологічних рухів за напрямком або амплітудою розвиваються патанатомічні зміни в сегментах у вигляді спондилоартрозу, неоартрозу1, унковертебрального артрозу2. Виникають кісткові розростання суглобових поверхонь та замикальних пластинок тіл хребців. Деформовані міжхребцеві суглоби та остеофіти можуть стати небезпечними травмуючими елементами щодо сегментарних нервових та судинних структур шийного відділу хребта. Наприклад, такі патологічні зміни з’являються при тренуванні м’язів шиї за допомогою “борцівського містка”. Тому в професійних боксерів і борців гіпертензія та порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні виникає в молодому віці. У таких спортсменів у віці 30–35 років можуть розвиватись базилярні інсульти3. Для того щоб у третьому – сьомому шийних сегментах обмежити об’єм рухів за амплітудою, існують відростки Люшка (рис. 2.6), які знаходяться на верхній площадці тіл С3–С7 хребців. Якщо природа створила анатомічну структуру з метою обмеження рухів, чи раціонально рекомендувати виконувати фізичні вправи з елементами великоамплітудної ротації? Звісно, що ні, тому що при таких рухах виникає деформація відростків Люшка, з’являється травмуючий елемент для хребтової артерії, може розвиватись патологічний стан, зумовлений гіпоксією частини головного мозку або певного органа. Ці відростки помилково названі суглобами, але насправді вони є не суглобами, а “антисуглобами”, оскільки відростки Люшка не сприяють рухам, а навпаки – обмежують надмірні за амплітудою рухи. Такі відростки потрібні для того, щоб захистити хребтову артерію і всі структури, які знаходяться в каналі хребтової артерії. При систематичному виконанні нефізіологічних рухів великої амплітуди відбувається деформація і латеральне відхилення відростків Люшка, стає можливою травматизація хребтової артерії. Доведено, що відхилення відростка Люшка більше ніж на 2 мм вбік може призводити до травматизації Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

Неоартрози – патоморфологічні зміни, які характерні для артрозів, але локалізовані поза межами суглоба (наприклад, остеофіти поперечних відростків вищерозташованого шийного хребця внаслідок локального перевантаження відростком Люшка нижчерозташованого хребця). 1 2

Йдеться про артрозоподібні зміни, які локалізуються в ділянці відростків Люшка (див. нижче).

3

Базилярний інсульт – інсульт головного мозку, який розвивається внаслідок значних порушень кровотоку в хребтових та базилярних артеріях і має характерні ознаки, що свідчать про інфарктні зміни у відповідних ділянках головного, довгастого і спинного мозку.

39


Лекція № 2. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ХРЕБТА

C4

C5

Відросток Люшка

Рис. 2.6. Схема будови унковертебральних відростків ("суглобів" Люшка) на прикладі п’ятого шийного сегмента

анатомічних структур у каналі хребтової артерії. Для профілактики їх травматизації та порушень кровотоку у вертебробазилярному басейні (рис. 2.7) слід знати, які рухи в середніх та нижніх шийних сегментах є фізіологічними. Ще однією анатомічною особливістю шийного відділу хребта є те, що в поперечних відростках шийних хребців, починаючи з шостого, є отвори, які, розташовуючись один над одним, утворюють канал хребтової артерії. У цьому каналі, крім хребтової артерії, знаходяться венозні сплетення, хребтові вени та симпатичне вегетативне сплетення хребтової артерії. У першого шийного хребця відсутнє тіло, отже – виникнення дискогенного захворювання в першому сегменті неможливе. Перший хребець не має остистого відростка, тому при пальпації помилково можуть діагностувати спондилолістез.

40

П. Ф. Колісник


Шийний відділ хребта

Відростки Люшка

Хребтові артерії

Рис. 2.7. Травматизація хребтової артерії відхиленими відростками Люшка (графічна адаптація макропрепарату) Атланто-окципітальні суглоби мають еліпсоподібну форму, тому фізіологічні рухи в першому сегменті відбуваються в  сагітальній та фронтальній площинах. Функція фізіологічної ротації реалізовується за рахунок суглобів другого сегмента, в межах якого хребтова артерія утворює петлю, тому обертальні рухи в цьому сегменті відбуваються без виникнення гемодинамічних порушень. У  другому шийному сегменті також не буває дискогенних захворювань, у  зв’язку з відсутністю міжхребцевого диска. Отвори в поперечних відростках першого – шостого шийних хребців, розташовуючись один над одним, утворюють канал хребтової артерії, в якому проходять важливі анатомічні структури: хребтова артерія, венозне і симпатичне вегетативне сплетення хребтової артерії, хребтові вени. Нефізіологічні рухи в шийних сегментах можуть призводити до порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні. Остисті відростки другого – п’ятого шийних хребців роздвоєні. Остистий відросток другого шийного хребця подовжений порівняно з  остистими відростками сусідніх хребців (першого, який не має остистого відростка, та третього); остистий відросток шостого хребця довший порівняно з п’ятим, а сьомого – порівняно з шостим шийним і першим грудним. Починаючи з третього сегмента, суглобові поверхні з’єднуються у напівфронтальній-напівгоризонтальній площині. Фізіологічними рухами в цих сегментах будуть ковзні рухи вперед, назад або в сторони без нахилів, ротація в сегментах С3–С7 нефізіологічна, на це вказує наявність півмісяцевих відростків Люшка.

Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

41


Лекція № 2. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ХРЕБТА

Грудний відділ хребта Спондилоартроз – захворювання, яке уражує міжхребцеві суглоби. Основною причиною спондилоартрозу є перенавантаження суглобових поверхонь. 1

Суглобові відростки хребців у грудному відділі (рис. 2.8) з’єднуються між собою у фронтальній площині. Тому фізіологічними в грудних сегментах будуть рухи, які забезпечують нахили в сторони (латерофлексію). Виконання ротації або надмірних за амплітудою нахилів уперед чи назад в грудних сегментах призводить до розвитку артрозу міжхребцевих суглобів. При виникненні спондилоартрозу1 в міжхребцевих отворах травмуватимуться сегментарні нерви, артерії та вени. Такі особливості розташування суглобових поверхонь у сегментах грудного відділу хребта слід враховувати, призначаючи лікувальну фізкультуру, яка повинна включати лише фізіологічні рухи у фронтальній площині з елементами тракції за напрямком вертикальної осі. Оскільки в грудному відділі суглобові поверхні з’єднуються у фронтальній площині, то зміщення хребців можливі лише у вигляді дисторзій. Тобто, в грудному відділі хребець не може зміститись уперед або назад без перелому суглобових відростків. Під час вертебрологічного обстеження часто в грудному відділі хребта при пальпації виявляються природні вкорочення або подовження остистих відростків; цей факт необхідно врахувати, щоб помилково не діагностувати спондилолістез або ретролістез.

Тіло хребця

Верхні суглобові відростки

Верхня реброва ямка Нижня реброва ямка Реброва ямка поперечного відростка

Остистий відросток

Рис. 2.8. Схема будови грудних хребців

42

П. Ф. Колісник


Грудний відділ хребта

Остисті відростки грудних хребців спрямовані зверху вниз, тому кінець остистого відростка пальпується навпроти нижчерозташованого хребця. Цю анатомічну особливість необхідно пам’ятати при проведенні топічної діагностики. Ще однією особливістю другого – восьмого грудних хребців (Th2– Th8) є те, що кожен з них бере участь в утворенні десяти суглобів: двох пар (верхніх та нижніх) фасеткових і реброво-хребцевих суглобів, а також однієї пари реброво-поперечних (рис. 2.9).

чний пати Сим

стовбур

Ребровохребцеві суглоби

Ребровопоперечні суглоби

Вегетативні ганглії симпатичного стовбура

Рис. 2.9. Схема реброво-хребцевих та реброво-поперечних суглобів і розташування вегетативних гангліїв симпатичного стовбура Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

43


Лекція № 2. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ХРЕБТА

Особливу увагу слід приділити місцю, де прикріплюється головка ребра до тіла хребця. Це з’єднання знаходиться біля міжхребцевого отвору. Підвивих головки ребра або розвиток артрозу реброво-хребцевих суглобів часто супроводжується виникненням міжреберної невралгії. Поряд з головкою ребра знаходяться вегетативні ганглії симпатичного стовбура (рис. 2.9), їх травматизація може призводити до появи оперізуючого лишаю, резистентного до противірусної терапії.

Дванадцятий грудний хребець Дванадцятий грудний хребець (рис. 2.10) має певні анатомічні відмінності, які потрібно враховувати вертебрологу. Особливість будови цього хребця полягає в тому, що суглобові поверхні нижніх суглобових відростків розташовані в напівфронтальній-напівсагітальній площині. Крім того, ці суглобові поверхні закруглені, тобто мають форму частини циліндра. Тому в сегменті Th12–L1 фізіологічні всі види рухів: нахили вперед-назад, нахили в сторони і ротація. Сегмент Th12–L1 фізіологічно гіпермобільний. Нагадаємо, що фізіологічна гіпермобільність притаманна також першому і другому шийним сегментам, але лише в певних напрямках. Слід акцентувати ще раз на тому, що в грудному відділі хребта найбільша кількість суглобів – сто чотирнадцять, тому системні захворювання можуть супроводжуватись досить вираженим болем у зв’язку з розвитком Верхні суглобові відростки Хребцевий отвір

Поперечні відростки

Тіло хребця Остистий відросток Реброва ямка Нижні суглобові відростки

Рис. 2.10. Особливості будови дванадцятого грудного хребця

44

П. Ф. Колісник


Поперековий відділ хребта

спондилоартриту, артриту реброво-хребцевих та реброво-поперечних суглобів. Суглобові відростки хребців у грудному відділі з’єднуються між собою у  фронтальній площині, тому фізіологічними в  цьому відділі хребта будуть вважатися рухи, які забезпечують латерофлексію, а зміщення хребців можливі лише у вигляді дисторзій. При пальпації можуть виявлятись вкорочення або подовження остистих відростків, що нагадує спондилолістез або ретролістез, які без перелому фасеткових суглобів у цьому відділі хребта неможливі. Th2–Th8 хребці беруть участь в утворенні десяти суглобів: двох пар (верхніх та нижніх) фасеткових і реброво-хребцевих суглобів, а також однієї пари реброво-поперечних. У дванадцятого грудного хребця суглобові поверхні нижніх суглобових відростків розташовані в напівфронтальній-напівсагітальній площині та закруглені, тому в сегменті Th12–L1 можливі всі види рухів: нахили вперед-назад, нахили в сторони і ротація.

Поперековий відділ хребта Суглобові поверхні з’єднуються більшою мірою в сагітальній площині (рис. 2.11). Тому за законами ортопедії фізіологічні рухи також будуть відбуватись у сагітальній площині (нахили вперед-назад). Відповідно і зміщення хребців можуть виникати у вигляді спондилолістезів або ретролістезів. Але якщо в дитячому віці тривалий час виконувати нефізіологічні рухи (ротації, великі за амплітудою нахили в боки), то суглобові відростки відхилятимуться латерально, між суглобовими відростками сусідніх хребців з’являється певний люфт, відтак розвивається патологічна гіпермобільність. У таких випадках можливі також зміщення хребців у вигляді дисторзій. У дорослих при виконанні нефізіологічних рухів і наявності остеопорозу теж можлива деформація у вигляді латерального відхилення суглобових відростків. Слід зазначити, що на задній частині суглобових поверхонь наявна певна закругленість, тому для поперекових сегментів фізіологічною є ще й невелика ротація, яка доповнює основний ротаційний рух у сегменті Th12– L1.

У чому особливості будови поперекових хребців? Що необхідно знати про цей відділ хребта для проведення правильної діагностики, лікування або профілактики захворювань?

П’ятий поперековий хребець П’ятий поперековий – це єдиний хребець, у якого тіло в нормі має клиноподібну форму (рис. 2.12). Якщо розглядати його в бічній проекції, то можна констатувати, що передня висота тіла більша, ніж задня. Це Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

45


Лекція № 2. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ХРЕБТА

Хребцевий отвір Поперечний відросток Тіло хребця Верхні суглобові відростки Нижні суглобові відростки Поперечний відросток

Остистий відросток

Рис. 2.11. Схема будови поперекового хребця

Рис. 2.12. Схема будови п’ятого поперекового хребця

потрібно знати для того, щоб при рентгенографії не виставити хибний діагноз – клиноподібна деформація (компресійний перелом) тіла L5. Цей “клин” необхідний для “вирівнювання” задньо-передного нахилу замикальної пластинки крижової кістки (Рис. 2.12). Саме цей хребець забезпечує людині функцію прямоходіння. У тварин такого хребця немає, тому у циркових тварин, яких примушують часто стояти на задніх лапах, можуть виникати певні патологічні стани. На нижніх суглобових відростках L5 суглобові поверхні розташовані не в сагітальній, а майже у фронтальній площині (напівсагітальна-напів-

46

П. Ф. Колісник


Крижовий відділ хребта

фронтальна, але ближче до фронтальної). Тому зміщення п’ятого поперекового хребця вперед (спондилолістез) без перелому нижніх фасеткових відростків у цьому сегменті не виникає. Необхідно враховувати, що тіла п’ятого поперекового хребця і першого крижового утворюють мис, який на рентгенограмі може нагадувати зміщення вперед, тому хибна інтерпретація на користь констатації спондилолістезу буває часто. Зміщення вперед L5 звичайно можливе, але тільки при переломі нижніх суглобових відростків, розриві міжхребцевого диска або при відхиленні нижніх суглобових відростків назад, ближче до горизонтальної площини; останнє виникає внаслідок регулярного виконання нефізіологічних рухів (наприклад, якщо в дитинстві систематично виконувати вправу “місток”).

Крижовий відділ хребта Крижовий відділ хребта утворюється при зрощенні п’яти крижових хребців, тому він з віком стає цілісною кісткою (рис. 2.13). Оскільки між крижовими хребцями немає дисків, задня гілка крижових нервів не може травмуватись килою, тобто дискогенних захворювань у крижовому відділі хребта не буває, а отже, і “крижового дискогенного радикуліту” не існує. Крім того, в задніх отворах крижової кістки проходять не корінці, а задні гілки спинномозкових нервів. На больові відчуття в крижовій ділянці пацієнти вказують досить часто; чим вони зумовлені? Адже зміщення хребців не виникає, тому що хребці зрослись, остеофіти теж не можуть розвиватись, оскільки великих навантажень на кістку в ділянці крижових отворів немає. Можливі дві основні причини травматизації задньої гілки крижового нерва. Якщо з’ясувати, як відбувається венозний відтік від задньої поверхні крижової кістки, тоді буде зрозуміла перша причина болю (так званого “дискогенного крижового радикуліту”). Венозний відтік здійснюється в крижові вени, які знаходяться на передній поверхні крижової кістки (серединна і бокові крижові вени). Із задньої частини зовнішнього венозного крижового сплетення кров може потрапити в крижові вени тільки через крижові отвори. При збільшенні об’єму органів малого таза крижові вени притискаються до передньої поверхні крижової кістки. Виникає застій венозної крові в задній частині зовнішнього венозного сплетення; це стає причиною виникнення набряку і призводить до травматизації задніх гілок крижових нервів у задніх Лекції з клінічної вертебрології. – Вінниця, Нова Книга, 2017

47

Profile for Nova Knyha

Лекції з клінічної вертебрології / Колісник П. Ф.  

У навчальному посібнику розглянуто актуальні питання клінічної вертебрології, зокрема: клінічної морфології, патогенезу вертеброгенних захво...

Лекції з клінічної вертебрології / Колісник П. Ф.  

У навчальному посібнику розглянуто актуальні питання клінічної вертебрології, зокрема: клінічної морфології, патогенезу вертеброгенних захво...

Profile for novaknyha
Advertisement