Issuu on Google+

життя non-stop | грудень ’12 | №23(42)

життя non-stop П Е Р В И Н Н А П Р О Ф С П І Л К О В А О Р ГА Н І З А Ц І Я К И Ї В С Ь К О Г О Н А Ц І О Н А Л Ь Н О Г О У Н І В Е Р С И Т Е Т У І М Е Н І ТА РА С А Ш Е В Ч Е Н К А


життя non-stop | грудень ’12 | №23(42)

читайте у номері Відбулося засідання Профкому

4

Дякую Профкому за…

5

Your December

6

Шпроти, гречка, 22

7

Бути Сергієм Притулою…

8

Без марки

10

Не на кожен день

11

Події 12 Кава з акцентом

14

Cambridge 15 На факультеті КВН

16

Всі в музей!

18

Країна вина

20

Симфонія великого міста

21

Дядя Ваня проти Швейка

21

Демократія Online

22

Вхід вільний

23


СЛоВо ГоЛоВноГо реДаКтора

Не хочу починати з того, що зовсім скоро прийде кінець світу. Бо комусь від цього дуже страшно, хтось уже панікує, робить все те, що так хотів встигнути у цьому житті, просить пробачення, каже, як він любить своїх друзів, маму і тата. А дехто 21 грудня вже додав до переліку святкових зимових дат. А взагалі це все надто банально. Тому про це не будемо. Якось влітку в Hallmark у зв’язку із закриттям був великий розпродаж. І ми з подругою не просто купили там багато всяких гарних штук, а й підготувалися чи не до всіх майбутніх свят. Так у мене вже з літа лежить набір з 10 милих різдвяних листівок. Одна розумна людина сказала, що не варто розпорошуватися на тисячі людей і тисячі думок. Просто треба вибрати для себе тих, чиї слова по-справжньому важливі. Це ті люди, які підтримують, допомагають. Вони завжди відверті та завжди поруч. У мене такі люди є. І я вже знаю, кому подарую свої листівки.) І вам бажаю мати хороших людей поруч і гарні листівочки для них!) Веселого кінця світу! Гарних свят! І легкої сесії!

e-mail

ВІКТОРІЯ САВЧУК victoriasavchuk@hotmail.com ТЕТЯНА ДУБИНА ДАНІЇЛ КУЦИНА МАРИНА ГОЛОВНЬОВА АНАСТАСІЯ ВАСИЛЕНКО, АННА ЧИК МАРІЯ ТКАЧЕНКО, ВАСИЛИНА ТРИГУБИШИН

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. Видавець: ППО КНУ імені Тараса Шевченка ШУКАЙТЕ НАС В ІНТЕРНЕТІ HTTP://VK.COM/GAZETA_NON_STOP

Свідоцтво про реєстрацію: №11178-58КВ

Наклад - 2000 примірників.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: М. КИЇВ, ВУЛ. ЛОМОНОСОВА. 35, КІМ. 12


Відбулося засідання Профкому

15 листопада 2012 року відбулося засідання профспілкового комітету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Текст: Вікторія ЩЕРБИНА Фото: Марина ГОЛОВНЬОВА

Грудневі іменники

Солодкі свята

4 грудня Серажим Катерина Степанівна – професор ІЖ, голова профбюро ІЖ. 5 грудня Добровольська Надія Іванівна – голова профбюро санаторію-профілакторію. 11 грудня Некрасова Валентина Валеріївна – головний бухгалтер університету 14 грудня Олійник Ярослав Богданович – декан Географічного факультету. 18 грудня Кізь Микола Васильович – голова профбюро студентів ІЖ. 19 грудня Городній Михайло Федорович – декан Механіко-математичного факультету. 22 грудня Тарабукін Юрій Орестович - доцент Факультету соціології, член профкому; Безуський Олексій – голова профбюро студентів Механіко-Математичного факультету 26 грудня Балабін Віктор Володимирович – начальник Військового інституту 27 грудня Панарін Олександр – голова профбюро студентів Історичного факультету. 29 грудня Пересєкін Валерій Миколайович – директор Інституту післядипломної освіти.

Текст: Світлана ВОЛОШКО

4

Ректорат та Профспілковий комітет КНУ імені Тараса Шевченка вітають дітей співробітників, студентів, аспірантів , докторантів з Новим 2013 роком та Різдвом Христовим! Запрошуємо малечу взяти участь у заходах організованих Молодіжним центром культурноестетичного виховання університету за допомогою ректорату та Профспілкового комітету для дітей викладачів, співробітників, аспірантів та студентів. 24 грудня Новорічні ранки для дошкільнят у клубі «Планета» (вул.Ломоносова 57/59) об 11.00, 13.00 та 15.00 25 грудня Новорічні ранки для дошкільнят у хореографічному залі Головного корпусу (ауд. 148) об 11.00, 13.00 та 15.00 26 грудня Новорічні ранки для молодших школярів у хореографічному залі Головного корпусу (ауд. 148) об 11.00, 13.00 та 15.00

Відповідно до плану роботи профспілкового комітету на засіданні виступили з інформацією про роботу профбюро голова профбюро Історичного факультету Сорока Юрій Михайлович та голова профбюро студмістечка Власова Надія Валентинівна. У звітах зазначалося про їхню взаємодію з адміністрацією та студентами. Крім позитивних моментів у звітах були висвітлені і проблемні питання. Після обміну думками роботу профбюро історичного факультету та профбюро студмістечка було оцінено як задовільну. Щодо третього питання порядку денного (вступ до профспілки аспірантів першого року навчання, докторантів та студентів) виступила головний спеціаліст профкому Волошко Світлана Василівна, яка проінформувала про кількість аспірантів, докторантів та студентів, які вступили у 2012 р. до КНУ імені Тараса Шевченка та кількість нових членів профспілки. Незважаючи на нормальний результат цю роботу припиняти не можна. Голова комісії з роботи з дітьми Куровська Людмила Францівна проінформувала членів профкому про підготовку до Нового року та повідомила дати проведення Новорічних ранків для дітей співробітників, аспірантів, докторантів та студентів університету. Заступник голови профкому по роботі зі студентами Шамрай В’ячеслав Вікторович надав інформацію профспілковому активу про проведення звітів та виборів у первинних профспілкових організаціях студентів. На засіданні профкому було затверджено постанову про проведення звітів та виборів у первинних профспілкових організаціях студентів і графік проведення звітно-виборчих конференцій. Заступник голови Профкому Чомко Дмитро Федорович проінформував про плани роботи профкому та його президії на І півріччя 2013 року, що були затверджені на засіданні одноголосно.

життя non-stop | грудень ’12


«Дякую Профкому за…»

Редакція газети «Життя Non-Stop» вибрала це фото переможцем у фотоконкурсі «Дякую Профкому за…». Його автором є студент 4 курсу Хімічного факультету Максим Карамаш. З 10 до 18 листопада Профкомом КНУ імені Тараса Шевченка та студентською газетою «Життя Non-Stop» був організований фотоконкурс «Дякую Профкому за…». Його учасниками могли стати студенти усіх курсів та факультетів КНУ імені Тараса Шевченка. 1 місце та головний приз (1000 гривень) отримала студентка 1 курсу Факультету соціології Альона Запорожець. 2 місце та премію у розмірі 700 гривень - Олександра Захарова, 3 курс Факультету соціології. 3 місце та 500 гривень отримають студентки 6 курсу Юридичного факультету Альона Побережник та Юлія Корінець.

життя non-stop | грудень ’12

5


Your December

Ілюстрація: Анасія КОБЗАРЕНКО Текст: Орест БАВДА

Якщо ви тільки нещодавно відійшли від Дня студента, але вже починаєте гадати, чи варто готуватися до зимової сесії, зважаючи на «кінець світу», який наближається, тоді - ура, друзі, прийшов грудень, а з ним і зима, з чим вас і вітаю!

Отож грудень. Для всіх цей місяць зазвичай водночас дуже складний та напружений. Це час, коли всі намагаються підвести якісь підсумки і також це надзвичайна пора, оскільки кожен як-не-як перебуває в очікуванні свята та чудес. Мені він схожий чомусь на американські гірки: починається все у листопаді, який уособлює повільний підйом, що не віщує нічого «такого». Але тільки ви дістаєтесь вершини – грудня – як далі з шаленою швидкістю поринаєте в калейдоскоп різноманітних подій,а після завершення Новорічних свят виходите з широчезною посмішкою, отримавши заряд позитивних емоцій та енергії на рік уперед. Знаєте, коли у вересні ми, першокурсники, скаржилися на те, що нам складно, викладачі казали дочекатися грудня. Дочекалися… Модулі, заліки, знову модулі, перездачі заліків, перездачі модулів, реферати, реферати, реферати, кава, кава, багато кави, сон (а це звідки тут?!). Знайома ситуація? Коли все звалюється, тільки тоді розумієш, чого ти вартий. Непросто, але тепер все по-справжньому – невдовзі вже побачимо перші результати своєї праці. І смішно, і страшно… Але давайте про речі куди приємніші та цікавіші.Мабуть, ви вже змінили свій рінгтон на «Свято наближається?» Ні? То чого чекаєте?) Ця мелодія вже давно стала атрибутом Нового року, разом з мандаринами, ялинкою,шампанським… Не знаю чому, але я (та й, мабуть, не тільки я) завжди якось по-особливому ставився до зимових свят. Можливо, тому, що саме їх очікування найбільш приємне? Особисто для мене вся крутість Нового року полягає як раз таки не в «новому

6

році», не в привітанні президента і не в постійному застіллі, як би це парадоксально не звучало. Просто хочеться чогось не такого, як завжди, справді святкового, тому що коли всі твої дні, як книга Е.Л. Джеймс «50 відтінків сірого» – тішиш себе хоча б тим, що вже зовсім скоро ти забудеш ті часи, коли лягаєш о 3-ій і прокидаєшся о 6-ій, а зможеш ввімкнути улюблених Океан Ельзи чи PinkFloyd і піти гуляти засніженим безлюдним містом. Думаю, саме цей Новий рік ми запам’ятаємо назавжди, або навітьпоіншому: якщо виживемо, то так, якщо ні,

значить не пощастило… Не подумайте, що я якийсь песиміст, просто, як не крути, а ця тема завжди користуватиметься популярністю: якими б упевненими ми не були в тому, що це лише перебільшення, десь там всередині отой голосок все одно запитає: «А що, якщо ні?». У будь-якому разі, надія не здавати сесію ще є, тому надіймося, бо потім буде запізно, якщо ви розумієте, про що я). Словом, ось такий він грудень: стрімкий, складний, довгоочікуваний, можливо, останній (тільки можливо!), і, надіюсь, сніжний. Їжте, спіть і вчіться! До канікул – рукою подати.

життя non-stop | грудень ’12


Шпроти, гречка, 22 Ілюстрація: Анасія КОБЗАРЕНКО Текст: Аня ЧИК

Стільки шуму та піару з приводу кінця світу, який заплановано на 21 грудня 2012 року! У Росії випустили спеціальний «Набір товарів для кінця світу», куди входять: бейдж, ліки, пакет гречки, шпроти і маленька пляшечка горілки. Більше того, у цей славнозвісний набір входить блокнот, олівець, дві свічки, сірники, мило та мотузка. Два останні предмети покупці можуть використовувати на свій власний розсуд.

Уявімо собі, що хтось, пересічний громадянин Х, що хвилювався з приводу кінця світу, закінчив курси підготовки до апокаліпсису, замовив в Інтернет-магазині дефіцитний «Набір товарів для кінця світу» з доставкою з Росії – тобто серйозно підійшов до вирішення проблеми, підготувався не на жарт. 21 грудня сумлінно заліз до бункера, розпакував свій набір, трохи попанікувавши, заснув… 22 грудня наш герой Х прокидається, вилазить з бункеру, і розуміє, що вижив лише він… Навіть якщо апокаліпсис відбувся за версією фільму «Післязавтра» і надворі почався льодовиковий період, людині Х не варто хвилюватись: в його славнозвісному наборі є блокнот і сірники – отже, можна розвести багаття та зварити собі гречки. Навіть якщо кінець світу прийшов у стилі «Дня Незалежності», і прибульці розгулюють просторами батьківщини, нашому брату не варто падати духом. Звісно, купка інопланетних створінь – це стрес. Але ж землянин Х підготувався: в його кишенях валеріана й валідол. Саме час причепити бейдж та бігти до юрби потворних створіннячок на знайомство. «Навіть якщо не сталось хеппі-енду – як ось у фільмі «Армагедон» – і величезна космічна брила знесла половину планети, всюди пожежа і розпечена лава – курси навчили користуватись бинтом. Попече та перестане. Все одно до весілля ще дуже довго чекати, загоїться. Навіть якщо фатальний момент настав у форматі «2012» – нічого страшного! У наборі громадянина Х ще залишились шпроти та дві свічечки. Саме час насититись шпротами, створивши за допомогою свічок атмосферу прощальної романтичної або ж поминальної вечері… Як на мене, продовжувати ланцюжок способів застосування безцінних речей із «Набору для кінця світу» у випадку реальної катастрофи немає сенсу. Коли подумаєш, що кожен 10-й українець панікує і намагається підготуватись до цього доленосного дня: бронює місця в бункерах, спустошує прилавки магазинів, запасаючись продуктами, записується на курси підвищення кваліфікації з питань кінця світу… Ніхто не знає, що принесе нам прийдешній день. Замість псування нервів та матеріальних ресурсів в ім’я абсурдної параної, краще цінували б часі використовувати його для того, щоб обійняти рідну людину, провідати стареньку бабусю, подякувати тим, хто подарував вам життя, посміхнутись незнайомцю в парку, зізнатись у коханні, нарешті пробачити образу, здійснити заповітну мрію і просто радіти життю. Вдалого вам вікенду 22-го грудня!

життя non-stop | грудень ’12

7


Бути Сергієм Притулою…

Фото: Марина ГОЛОВНЬОВА Текст: Вікторія САВЧУК

Він має золоту медаль, паспорт громадянина України, хорошу медійну впізнаваність, досвід роботи на радіо та телебаченні, гарне почуття гумору та відсутність вільного часу. Ага. Це Сергій Притула. І він таки зміг минулого місяця зустрітися зі студентами Університету Шевченка. Не лише дав автограф нашій газеті, а й розповів про себе, свої погляди на життя та свої ж таки думки.

Організація свого дня - це та штука, без якої жодна людина не може адекватно займатися хоч чимось серйозно. Немає поняття «у мене немає часу», є поняття «я неефективно розпоряджаюся своїм часом». Якщо я хочу ходити 3 рази на тиждень до спортзалу, то я буду це робити. Не буває такого, щоб із семи днів на тиждень, коли є 24 години на добу, я не знайшов 6 годин для спортзалу. Це єресь, погодьтеся. Зараз я встигаю менше, ніж коли працював у ранкових ефірах. Коли у мене о 9 ранку закінчувався вихід в ефір, то у всіх тільки починався робочий день, а одну роботу я уже закінчив. І попереду ще купа часу для другої роботи. Якщо взяти 100% планів на день, то 80% виконуються у проміжку з 9 до 12 ранку. Після 2 дня, як показує практика, всі добувають свій робочий день. Грають Angry Birds, сидять в

8

«Однокласниках», дивляться на годинник і чекають, коли їм звалити з роботи. Мій баланс робочої активностізранку як коняка побігати до обіду,потім випити трошечки кави, ще бігати до години 8-9, далі сідаю писати, що треба, десь до години 2 ночі, а далі їду до колеги, а там вже на роботу. Хто вам сказав, що для студента краще працювати на себе, ніж на когось? Як ви можете працювати на себе , не маючи ніякого досвіду? Не завжди потрібно гнатися сходу за грішми. Станом на сьогодні у мене є проекти, на яких я працюю на себе, і є проекти, у яких я підпадаю під бажання та бюджети тих людей, які мною керують. Цього я, на жаль, зараз не можу уникнути, а з іншого боку, зараз не маю таких грошей, щоб ризикувати великим бюджетом і не паритися. Канал може дозволити собі влетіти в кілька мільйонів гривень і зробити з цього висновки.

Студентові треба йти працювати, не обов’язково за великі гроші, можна на фрілансі, можна на півставки, та хоч як завгодно, але працювати треба. Чим швидше ви зіткнетеся з полудурками на тих роботах, тим легше буде вам звикнути до людей, коли ви підете працювати з часом. Я тільки за те, щоб студент ішов працювати, щоб його кидали на гроші, щоб його звільняли з порушенням трудового законодавства. Це все буде наукою. Краще набити гулю на лобі тоді, коли це тобі ще не дуже впливає на настрій. Упродовж п’яти років, поки ти студент, тобі все байдуже, головне, щоб були хороші колеги, дівчата в гуртожитку та дискотека на вулиці, ну, і паралельно ще робота. Коли ти опиняєшся в конкурентному середовищі, починаєш абсолютно інакше жити. Це так само, як у школі, коли біжиш стометрівку. Ти можеш стати біля пухлого Петрика Жирняка та прибігти першим, а можеш бігти разом

життя non-stop | грудень ’12


з Русліком Михайловським, який є бєшеним спортсменом. Тебе зразу ззаду затопчуть, якщо розслабитися і подумати ,що ти так багато досягнув, що ти наче молодий ще, а тебе вже так часто по телевізору показують, ти нормально заробляєш, ти мамі нову машину купив, і дитина сита. Звичайно, тут важко пробитися. Але якщо людина толкова, то вона знайде собі місце під сонцем. Шкода, що виїжджає молодь. Ладно, якби виїжджали бабулі, які голосують за Черновецького.

У Лондоні, на жаль, не так вчився, як працював. Там мене вчило життя, а не коледж. Поки я назбирав грошей для візи і щоб віддати батькам, я зрозумів, що манав я ту Англію. Але то був неабиякий проведений час. Попри те, що ми працювали у Лондоні як чорні. Роблячи дурниці за кордоном, треба пам’ятати, що рано чи пізно ти повернешся в Україну. Коли трапляється якась критична ситуація, думаєш, як так може бути з тобою. Виробляються антитіла. Наступного разу, коли стається щось схоже, то ставишся до цього більш прагматично.

...щоб залишатися Сергієм Притулою, карячуся кожного дня з ранку до ночі

Я апріорі всіх людей сприймаю позитивно. По натурі своїй я добрий хлопачка. Вірю в Бога, слухаю маму, намагаюся сплачувати податки.

” Для того, щоб залишатися Сергієм Притулою, карячуся кожного дня з ранку до ночі. Я залежний від зовнішніх факторів. А робити якусь фігню, ставати зіркою Ютуба, чи показувати труси мені не хочеться. Топ-менеджмент каналів зазвичай не панькається з тобою. Люди, які не працюють у цій сфері, вважають телеведучих «полубогами» телебачення, але це не так. Радянська система освіти мені не подобається. Це велика помилка, яку досі не викоренили з українських шкіл. Там присутнє повне пригнічення твого его, ти маєш працювати для колективу. Мені більше подобається західна модель, у якій колектив для тебе. Це якийсь комунізм. Бо я заб’ю болт на себе, мені треба йти на суботнік. В інституті я більше втратив, ніж здобув. Я там реально вчився перший і частину 2 курсу. На 2 курсі у мене почався КВН, на 3 поїхав до Лондона, на 4 повернувся і став студентським

життя non-stop | грудень ’12

деканом інституту. І після того на парах мене не бачили в принципі. 4-5 курс я фактично працював третім методистом в деканаті.

У мене є велика проблема. Я потрапляю в категорію людей, до яких ставляться упереджено. Так чи інакше людина може не знати мене особисто, але у неї є якесь враження про мене. Для щирих галичан, що мама сказала - то святе. Коли я закінчив інститут, поставив собі планки, що має зі мною бути через рік, через два, через три. Коли через 8 місяців, я взяв планку, яка мала бути через три роки, зрозумів, що sky is not limit і погнав далі. Я думаю, що Боженька десь собі сидить і сміється на небі, коли уявляю, що зі мною буде через 10, 20, 30 років. Насправді, насамперед, я хотів би просто жити. Той спосіб життя, який я пропагую, не є дуже здоровим, і він не протидіє процесам старіння. Коли ти відчуваєш себе для себе другорядним, насправді може дуже умілять. Це так мило, коли ти витрачаєш свої гроші на дитину, а не на себе. Моє щастя складається з кількох елементів. Всі здорові, син радо

вітається, не матюкається, я маю прекрасну роботу. Єдине, що лякає, це те, що це не може тривати вічно. У моєму житті, мабуть, випадковостей не бувало, були закономірності. Закономірності на рівному місці не виникають. Кожен заслуговує на те, на скільки він викладається. Чи у війні всі методи доцільні? Це все так відносно. Той, хто виграє війну, той завжди добрий і завжди правий. Історія не пам’ятає поганих переможців.

Я потрапляю в категорію людей, до яких ставляться упереджено

Ви думаєте, що я отримую масу задоволення від того, що беру участь у процесі перетворення людини на тупого споживача реклами? Ні, мені це не надто подобається. Мені хотілося б, щоб все було трохи інакше, але цю систему не я придумав. І ніхто вже її не змінить. Телебачення – це проміжна ланка між людиною та супермаркетом. Ми за останні 10 років перетворилися з чарівних людей з чудовими чорноземами, які так файно співають, на суспільство споживачів.

Три пункти успіху для студента – sex, drugs & rock’n’roll. А якщо серйозно, то Бог, сім’я й Україна. Я людина віруюча, і якщо б не мої мама з татом, то я б зараз тут не був, не вчився б добре, не хотів бути хорошим хлопчиком.

9


Без марки Як часто ми отримуємо листи, SMS-повідомлення від незнайомих нам людей? Що зазвичай ми робимо з цими прихованими ланцюжками між двома життєвими світами? А що буде, коли ми все-таки відповімо на черговий лист? Що станеться, якщо ми зробимо щось не за планом? Від: Справжнього знавця (поціновувача) посмішок Кому: Людині, яка може щось змінити Зміни у житті – така чудернацька річ. Вони, зазвичай, з одного боку, такі омріяні, бажані, а з іншого – боїшся похитнути стабільність життя. Подумки уявляєш, як у тій казочці: стоїш перед великою каменюкою з написом: «Праворуч підеш …; ліворуч підеш - …». Фішка в тому, що якби хтось взявся викарбовувати усі варіанти, то прийшлося б розписати весь Гімалайський хребет. Але закриваєш очі та робиш цей перший крок… «Коли мені було шість років, у мене був уявний друг. Я відправляв йому листа за адресою, яку вигадав сам. Конверт повертався, і на ньому були марки, яких я ніколи не бачив до цього. Ось так я почав колекціонувати ці листи зі штампом: «Невірна адреса». Та одного разу я отримав відповідь…», - слова з фільму «Конверт» із Кевіном Спейсі у головній ролі. Саме так у мене з’явилась ідея написати подібного листа. Отож я вигадала уявну електронну адресу та відправила Тобі листа з надією, що Ти існуєш, і Ти відгукнешся. Маю звичку, підіймаючись ескалатором, вдивлятися людям в обличчя, шукати очима їхній погляд, уявляти собі, про що вони зараз думають, що переживають. Знаєш, з віком лише по одним зморшкам на обличчі можна визначити, яке життя прожила та чи інша людина. Виходить, що з роками емоція, яка частіше за все проявлялася, стимулює скорочення одних і тих самих м’язів, - і тому ця емоція ніби застигає на обличчі. Треба частіше посміхатися, не хочу на старості років виглядати, як Ебінезер Скрудж. Марта) Від: Поціновувача терпкого присмаку кави, чітких рухів і атмосферних моментів Кому: Людині, разом з якою я здатен змінитися і змінити Коли не знаєш, з чого почати, краще почати з самого початку. Так ось, спочатку я б хотів сказати, що ніколи не відповідаю на подібні повідомлення - вони для мене провокація, провокація почати нове життя, яке колись-таки закінчиться. Я волію, щоб моє життя закінчилося десь у заміському будиночку, в кріслі-гойдалці, і щоб напроти мене горів вогонь каміну, а я ніжно, але в той же час міцно, стискав руку Тієї Самої Єдиної. Але я знаю, що моє життя закінчиться в той момент, коли для мене помруть вічні лінії Кандінського, а мелодії Рахманінова перестануть щоразу стискати серце, Філіп Пейн буде для мене гірким нагадуванням соковитої молодості. Я помру, коли Мане і Моне почнуть користуватись одним паспортом на двох, Бабель і Бебель зустрінуться в одному місці, в одній епосі і зрозуміють, що вони становлять неподільну єдність. Можливо, я помру не від старості, а від втрати смаку до життя. Я боюсь цього з кожним днем все більше і більше, можливо, через те, що я все ніяк не розсмакую життя. Я ніяк не почну Жити, а тому все ніяк не навчуся впускати незвідане у своє життя. Але ось знаєте, я спробую зробити це саме зараз. Я чекатиму на листи від Вас щочетверга. Відтепер я буду чекати на четвер ще сильніше, і не лише тому, що після четверга йде довгоочікувана п’ятниця. Сьогодні п’ятниця, і я радий цьому, бо проведу вихідні біля моря. Мені 23. Моє життя складається вдало, і доля шанує мене. І ось зараз я досить випадково відправляюся на зустріч із осінню та морем. Утрьох ми станемо насолоджуватися міцною кавою, в обід поїдемо до моря, візьмемо сірого хліба для качок, а глінтвейну – для себе. Не знаю, за що так сильно люблю море пізньою осінню. Мабуть, через те, що воно нагадує мені справжнє життя – бурхливе, заворожливе й іноді навіть жорстоке. А тепер я їду в потязі, в моїх навушниках грає «Dead Man’s Bones», вони так влучно плескають у долоні у такт стукоту коліс поїзда, що я починаю розглядати життя як закономірність ліній, чисел, ритмів і моментів. Дякую Вам за листа та долі за Вас. Сподіваюся, що наступний четвер прийде швидше звичного, а разом з ним і Ваша розповідь про себе. Вдалих Вам вихідних і ароматної кави ранками! Марк ;)

10

життя non-stop | грудень ’12


Не на кожен день Текст: Кристина ДОВГАЛЬ

Люди кажуть: «Вона змінює чоловіків як рукавички». Але ж рукавички постійно губляться …Мені більше до вподоби ідея змінювати чоловіків як сукні. Минулого разу я написала, що «знайти ідеального хлопця так само важко, як ідеальну сукню». Я отримала масу коментарів з цього приводу! Може, я не надто добре розбираюсь у хлопцях, але щодо суконь – можете мені довіряти! Коли зауважують, що «вона підбирає чоловіків під нові туфлі», я згадую, що нові туфлі такі незручні... Чому б не підбирати чоловіків під сукні? Або, що мені більше подобається, - сукні під чоловіків. Ось це вже – моя тема! Є чоловіки як сукні Еlie Saab – надзвичайно… ідеальні. Вишукані, дорогі,класичні. У такій сукні ти відчуваєш себе Кращою, у деяких випадках Найкращою. Але швидко розумієш, що Еlie Saab – вбрання не на кожен день. Далеко не на кожен день. Вдома хочеться ходити у капцях, а не на підборах, у піжамі, а не в шовку. Є хороші хлопці, з якими ходиш у кіно, на виставки, вечірки. Сидячи з ними у кафе, ти не хвилюєшся, що хтось зі знайомих побачить тебе. Навпаки – сподіваєшся на це! Вони гарні, і з ними є про що поговорити. Перед зустріччю з ними довго підбираєш одяг, фарбуєшся, робиш манікюр. І так кожного разу. Уявити себе поруч з Ним заспаною, хворою, не нафарбованою важко. Ще важче уявити в такій ситуації його: заспаного, хворого. Поруч з Ним треба бути завжди на всі сто, як Він сам. Це втомлює. Такі чоловіки задають високу планку. Як і сукні від Еlie Saab. Але справа в тому, що знову ж - не на кожен день. Не на кожен день. :)

життя non-stop | грудень ’12

11


ЛУН.ua Текст і фото: Тетяна КИСЛЕНКО Як втілити інноваційну ідею в життя? Чи може кібернетик за освітою бути гарним бізнесменом? ЛУН Стартап-клуб - об'єднання студентів Факультету кібернетики, які цікавляться стартапами, інтеренет-проектами та підприємництвом. Клуб проводить зустрічі з підприємцями, котрі досягли успіху зі своїми інтернет-проектами в Україні та за її межами. Із великим успіхом пройшли перші дві зустрічі на Факультеті кібернетики у форматі невимушених розмов за чашкою чаю або кави. У планах клубу на майбутнє більше цікавих особистостей та проведення семінарів, на яких можна буде пройти справжній краш-тест свого власного проекту під пильним поглядом вже досвідчених підприємців.

День студента у філософів Текст: Марина ШАШКОВА Фото: Денис КРИВОПАЛИЙ

Scrubble-турнір

Текст і фото: Яна КОЗАЧЕНКО 16 листопада в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулась гра у «Scrabble».

16 листопада на Філософському факультеті відбувся концерт,присвячений святкуванню Дня студента.

Битва поколінь – головна тема урочистого заходу. Чудова музика, запальні танці, веселі жарти і в думках одне - «Дякую тобі,філософіє,що ти завжди зі мною…». Усім запам’яталася театральна постановка під назвою «Кабінет», яку поставили студенти старших та першого курсів. У цій міні-виставі були порушені моральні проблеми суспільства та світу сучасної політики. На веселій, гармонійній ноті свято завершилося словами батька Філософського факультету Конверського Анатолія Євгенійовича. Велике дякую за концерт головному його організатору - Лізі Ясько.

12

Акція пройшла у рамках Другого всеукраїнського турніру зі «Scrabble» між вісьмома провідними університетами Києва та Львова. З 1 по 30 листопада понад 10 000 студентів взяло участь у словниковому бою. «Scrabble» – це класична настільна гра, основний принцип якої – складання слів з фішок-літер. Цю гру з впевненістю можна вважати найулюбленішою грою студентів всього світу. Вона користується великою популярністю у США та у багатьох країнах Европи. Там чемпіонати відбуваються значно масштабніше, ніж в Україні, д�� перший турнір проходив тільки у Києві. Через велику кількість охочих другий такий захід було вирішено провести у двох містах, долучивши ще й Львів.

життя non-stop | грудень ’12


Спортзал у гуртожитку №6 Текст: Костянтин ШИРОКУН Фото: Іванна ХИЖА, Юлія ШЕВЧЕНКО Цього року на День студента мешканцям гуртожитку №6 подарували новий спортзал. У церемонії офіційного відкриття, що відбулася 16 листопада, взяли участь ректор Леонід Губерський, голова Профкому Університету Володимир Цвих, декани Географічного та Хімічного факультетів, їх заступники та студентські лідери. У залі налічується більше десятка сучасних тренажерів, два столи для настільного тенісу, кімната для гри у шахи та занять іншими видами спорту.

Конкурс авторської пісні та поезії

Текст: Наталія АНТОНЕНКО Фото: Марина ГОЛОВНЬОВА 28 листопада 2012 року Мистецьким центром молодіжно-естетичного виховання був організований ІХ конкурс «Авторської пісні та поезії». У номінації «Авторська поезія» перемогли студенти 1 курсу Ольга Руда, ІМВ (І місце), Ярина Лавринович, Інститут біології (І місце), Надія Ярадайкіна, Фізичний факультет (ІІ місце) та Марина Ворончук, Хімічний факультет та Максим Максимчук, Фізичний факультет (ІІІ місце). У номінації «Авторська пісня» перемогли Олена Мельник, студентка 4 курсу Інституту філології (І місце), Олексій Ігнатенко, курсант 3 курсу Військового Інституту (ІІ місце) та Юлія Бубякіна, студентка 5 курсу Філософського факультету (ІІІ місце). Щиро дякуємо Ректорату та Профспілці за допомогу в організації конкурсу та надання заохочувальної премій переможцям.

Концерт до Дня студента Текст: Наталія АНТОНЕНКО Фото: Марина ГОЛОВНЬОВА 16 листопада 2012 року в актовій залі Економічного факультету відбувся святковий концерт з нагоди Дня студента. На сцені виступали Наталія Бурєнкова (народна студія індійського танцю «Накшатра»), студія східних танців «Маріам», студія естрадного вокалу «Соло», Анастасія Старченко з ірландським степом, психологічний театр «Символ Драми» та гурт «Tiny River». Приємно здивували своїми виступами Андрій Вендичанський та Анна Чуйко, а також етюд «Кастинг» (керівник - Юлія Шустер). Народний фольклорно-етнографічний ансамбль імені Володимира Нероденка «Веснянка» виконав «Гопак» у фіналі концерту. Головний організатор концерту – Молодіжний центр культурно-естетичного виховання.

життя non-stop | грудень ’12

13


Кава з акцентом

Текст: Аня ЧИК

Сьогодні вранішня кава була присвячена роздумам про свободу, творчість та ЛЮБОВ. А як же без неї, коли спілкуєшся з самою Любою Юнак з гурту «Лавіка». «Ми з дитинства меломани і нам пощастило, що наша творчість тепер має стабільну підтримку з боку лейблу «MoonRecords», - гурт «Лавіка». Нехай смакує. Тендітна жінка, наче найбагатший скарб для сильного чоловіка. Справжній воїн ніколи не скаржиться. Душа українця патріотична, не зважаючи ні на що! Найкращий спосіб зберегти нервові клітини – не народжуватись взагалі. Варто фільтрувати все, що ріже твої крила та лишає свободи. Підозри призводять до втрати гармонії зі своїм розумом і серцем. Найбільша помилка трапляється, коли людина стоїть на місці. Найкращий серіал усіх часів та народів – FRIENDS! І тільки! =) Подорожі створюють нового ТЕБЕ. Коли зібрався на пошуки – візьми з собою друзів та залиш компас вдома. Моя улюблена нота – чесна. Іноді вона може бути фальшивою, але головне, щоб справжньою. Я боюсь, що колись природа образиться на людство і наші правнуки будуть жити у пластмасовому вирі. За будь-якої погоди варто посміхатися.

14

Коли я була студенткою – велика кількість наукової інформації пройшла повз через першу закоханість =) Закоханість тепер зі

мною, тому важливо наздогнати втрачене. Шкода лише, що тепер на це вже менше часу, та немає тих, хто розповість про це на лекції… у дорослому житті все треба знаходити самостійно. Моя інтуїція завжди йде наперекір

розуму. Якщо день розпочався не дуже – допоможи іншому його розпочати краще! Французький поцілунок у дитинстві здавався смішним. Блискавичне шоу було вчора у нас на концерті ;) Усі фарби світу не порівняти з очима коханої людини. Під прицілом не зможу погодитись на пластичну зміну зовнішності. Англійський гумор ще нічого не чув про нашу політику… Улюблена кав’ярня Києва – на Андріївському Узвозі біля моєї роботи. Я нізащо не пропущу приїзд улюблених музичних гуртів. Найбезглуздіший стереотип про блондинок. Нарешті в моєму житті з’явилась машина для миття посуду. Якби я зібралася у космічну подорож, то обов’язково взяла б з собою своїх хлопців з гурту «Лавіка» та музичні інструменти. Дива трапляються!

життя non-stop | грудень ’12


Cambridge

Текст: Євгенія ПЛІЧКО

Колись давно ця назва була лише у мріях, у якійсь нереальній уяві та в надзвичайно сильному бажанні доторкнутися до цього англійського стилю у червоній Шотландській спідниці зі смаком кави о 5 o'clock. Минулого року вирішила зрозуміти, що таке справжнє право. Давно цікавила саме англо-саксонська система, та й часу, сил і грошей з самого дитячого садочку витрачалось достатньо саме на вивчення англійської мови, тож я на цілий серпень поїхала навчатись. Шкодую? Ні в якому разі. Випустимо переліт і власне перетин митниці Великої Британії (мушу зазначити, що їхній кордон дійсно на замку, тут без сумнівів). Лондон, куди я прилетіла якраз під час літньої Олімпіади, зустрів мене традиційним дощем. 1-й день … ознаменувався власне приїздом і поселенням у «гуртожиток». Зрозуміла, що місяць проведу у справжньому замку – зраділа. Через деякий час пішла на пошук людей – усі ніби вимерли. Лягала спати з очікуванням наступного дня. День 2-й … пройшов у пошуках адаптера, щоб зарядити усю свою техніку, адже Англія - країна оригінальна, європейські розетки не для неї. Саме цього дня розпочалося навчання: старт о 8-й і до 15- ої. Викладачі: адвокат-практик Майк, власниця «CambridgeLawStudio» Кетрін і спеціаліст з фінансового права Кейт. Виділити когось одного досить складно: кожен – професіонал у своїй справі, розраховував пару так, щоб ми, студенти з різних країн, орієнтувалися у теорії та могли застосувати свої знання на практиці. Кінець тижня Знайшла адаптер. Щаслива. Насправді, п'ятниця відрізнялася від інших днів тим, що пари закінчувались о 12.30, ми писали тест на засвоєння

життя non-stop | грудень ’12

матеріалу за тиждень, і кожен мав змогу розуміти, що випустив, що виходило добре, на що треба звернути увагу. Варто зазначити, що вчитись було нелегко. По-перше, великий обсяг інформації, по-друге, підготовка до іспиту, який ми мали складати в кінці останнього тижня – TOLES, по-третє, вдома треба було вчити по 2-3сторінки лексики, яка опрацьовувалась наступного дня. Вихідні На вихідних разом з новими друзями ми їздили в Лондон. Побачили навіть 2 мюзикли –«MammaMia» та «Chicago». Враження словами не передати. Надзвичайно. Це і є справжнє мистецтво. Здивувала публіка: все просто, ніяких діамантів, VIP-лож або інших атрибутів, як у наших театрах високого класу. Взагалі люди просто ставляться до матеріальних речей, хоча насправді дуже непрості. Вівторок третього тижня - останнього Разом з Майком поїхали на відкрите слухання в кримінальний суд Лондона OldBailеy. Судили чотирьох американців за носіння зброї і наркотичні речовини. Це було друге слухання, для юридичної практики корисно, для інших людей – знущання. Спати не можна, охорона виводить. Останньої п'ятниці написали юридичний тест TOLES. Ось навчання і закінчилось. Не буде більше прогулянок парками Кембриджу і лежання на траві з книгами про Тетчер і щоденником Нельсона. Не буде поїздок до Оксфорду з музикою ОЕ у вухах, не буде прогулянок нічним Лондоном, спільних міжнародних вечерь на нашій маленькій кухні, розмов із подругою з Бразилії, навчання вночі та англійського сидру. Принаймні, цього року.

15


НА ФАКУЛЬТЕТІ КВН

Віталій Павлов капітан команди

Текст і фото: Марина ГОЛОВНЬОВА

Яна Бричка

Артем Сагітов

Найкращому університету – найкращу збірну КВН! Зовсім молода, але вже досить успішна та перспективна команда складається, як і слід, із досвідчених «веселих та кмітливих» гравців. Вони самі жартома кажуть, що навчаються на особливому факультеті нашого університету – факультеті КВН. Ми поспілкувалися із кращими його студентами: Віталіком Павловим, Юрієм Смірновим, Артемом Сагітовим, Андрієм Іолкіним та Яною Бричко. Звідки берете теми для жартів? Віталік: Інтернет, меми (жарт =) Артем: Що нам здається смішним – те ми і використовуємо. Це може бути все, що завгодно! Андрій: Усюди! Жизнь – це така «вєщь»… З наших жартів можна багато чого зрозуміти про нас самих і про те, що у нас відбувається. Юра: З життя! Яна: Я сама жарти не пишу, хоча іноді наштовхую хлопців на їх написання. На які теми ніколи не будете жартувати? Віталік: Звісно, на тему релігії. Не хотілося б висловлювати якесь своє ставлення до жодної із сучасних релігійних течій. А ось про хвороби, вбивства, страхи – оце нормально) Юра: Релігія та смерть. Андрій: Заборонної теми для мене особисто не існує. Хіба що не буду жартувати на похоронах. Хоча і це не факт) Яна: Про близьких, про хвороби. Хлопці ще можуть якось схилятися до чорного гумору, але я їх у цьому часто зупиняю. Намагаюся бути «фільтром», щоб гумор робити добрішим. Назву міняти не збираєтесь? Віталік: Навіщо? «Збірна Шевченка» – це звучить гордо! Артем: Але є проблема, що часто назву нашої команди міняють у різних лігах: «Збірна Шевченкового університету», «Збірна Шевченківського університету»,

16

«Збірна Кременчуцького національного Шевченківського університету». Різні варіанти з’являються)

Талісмани у команди є?

На яку команду Вищої ліги рівняєтесь, якщо така є?

Який найскладніший і найлегший конкурс?

Яна: Мені подобаються «Раїси». Вони дуже нестандартні, щось абсолютно нове. Все інше давно приїлось. А ще пишаюсь Олею з «П’ятигорська». Андрій: «ПАРАПАПАРАМ».

Віталік: Візитка – найлегший. Найскладніший – розминка. До неї ніколи неможливо бути готовим. Артем: Коли судити з оцінок, наш найсильніший конкурс – візитка. Яна: Для мене найскладніший– біатлон, коли ми по черзі маємо жартувати. Від нашої команди виходжу я і завжди дуже переживаю. Інтонація, кожне слово – все має значення. Скажеш щось не так – люди не посміються і все. Андрій: Найважче – розминка. Усі конкурси прописуються, готуються наперед. А на розминці все спонтанно: завжди треба швидко думати, і є тільки один шанс вразити глядача і журі, та дати смішну відповідь.

Артем: Ми прагнемо бути оригінальними. Не хочеться чути про себе: «Оце друга «Збірна КПІ». Ми хочемо самі дійти до такого рівня, щоб про нас казали: «Це перша і краща «Збірна Шевченка»!». У чому особливість вашої команди? Віталік: Ми намагаємось поєднати драйвовість «Істерії» та своєрідність юридичної команди «Вне закона» (більшість гравців збірної – саме з цих двох команд). І нам це вдається! Яна: Білі штани! Не бачила жодну команду з такою формою, як у нас. Іноді люди на фестивалях завжди дивуються інавіть припускають, що десь поруч весілля. Артем: Секрет нашої команди у тому, що ми беремо краще від ідей кожного учасника і разом створюємо щось спільне. Конфліктів у команді ніколи не буває? Артем: У команді немає протиріч. У тому складі, яким ми їздимо країною – точно. Яна: У збірній дійсно дуже тепла атмосфера. Якщо команда по-справжньому згуртована та дружня, глядач завжди відчуває це. Тому й реакція залу на наші жарти відповідна.

Артем: Посмішка Андрія Щегеля!

Що найстрашніше почути від журі? Віталік: Коли після гри кажуть: «От хороша була команда із Херсона, команда з Миколаєва і…все!». При тому, що виграли ми. Це неприємно, коли ставлять п’ять, а потім абсолютно ніяк не згадують. Неприємно, коли несправедливо занижують оцінки: всі ставлять 6, а один член журі – 3. Яна: Не почути свою команду серед найкращих. Або якщо кажуть, що наш жарт був раніше помічений в іншої команди. Особливо, якщо придумали його дійсно ми самі. Андрій: Найстрашніше, коли ти вважаєш

життя non-stop | грудень ’12


себе та свій виступ крутим, а після гри тобі кажуть, що це абсолютно банально і нецікаво. Особливо, якщо ти усвідомлюєш, що це насправді так і є. Найбільше досягнення? Віталік: Вихід у фінал Ялтинської Ліги. Вважаємо, що у нас є дужі хороші шанси на вирішальній грі. У вашому житті багато КВН ? Яна: Дуже багато! КВН – це і є життя. Як у пісні) Віталік: Насправді особисте життя і КВН дуже легко поєднати. Але іноді йогозанадто багато. Аж настільки, щозабуваєш, що ти студент. Андрій: Але ж на те ми і вчимося на «факультеті КВН»! Як пояснити мамі, що КВН – круто, а навчання і робота –на другому плані? Віталік: Ніяк! Треба просто збирати валізи та їхати на гру, доки мама не зрозуміла, що відбувається. Яна: А я запрошую свою маму на наші ігри. Вона завжди дуже підтримує команду, усі її знають і люблять. КВН чи навчання? Юра: Наші успіхи та досягнення у КВН ніякої допомоги у навчанні не дають. Тому треба вміти поєднувати їх, а це дуже складно. Віталік: У дуже критичних ситуаціях доводиться обирати навчання, якщо вилетимо з університету – КВН автоматично закінчиться. Чому всі хочуть у КВН? Артем: Це свого роду субкультура, своєрідний рух. Якщо ти приходиш туди– піти вже майже неможливо. Тут своя атмосфера) Яна: КВН – класна, добра штука! КВНу – 51 рік. Скільки він ще буде жити? Яна: Наш прогноз – недовго: забагато Інтернету, різноманітних шоу, а там надто багато шлаку. Андрій: Я думаю, КВНу не довго лишилось жити. Ще років 6-7 і все.Коли помре Масляков, а він колись точно помре, то просто не буде людини, яка змогла б продовжувати вести і підтримувати КВН так, як це робить він. Юра: Поки ми є, КВН точно буде!

Що найголовніше в житті? Віталік: Сприймати все із посмішкою та гумором. Юра: Гроші та слава. Андрій: Стиль. Яна: Любов.

СЛОВНИК КВН Болт – дуже смішний жарт. Сопля – красива, зазвичай, фінальна фраза, часто в мінорному стилі. Баян – бородатий жарт Підв'язка – сполучна ланка жартів, реприз. Внутряк – гумор, зрозумілий тільки вузькому колу людей або тій залі, в якій його показують. Межфак –міжфакультетські ігри КВН у ВНЗ. Кода – фінальний жарт команди, спрямований на логічне (не завжди) завершення виступу СТЕМ – студентський театр естрадних мініатюр, що грається в КВН на трьох. Відбивка – музичний супровід, який знаменує, що попередній жарт щойно закінчився, і глядацькій свідомості потрібно декілька секунд відпочинку, щоб перелаштуватися на наступний. Ширма – декорація на коліщатках, що приховує виворіт сценічного процесу. Правдинка – жарт, в основі якого – правда, або те, що близьке кожному. Резина – заздалегідь підготована універсальна відповідь, можливо, болт. Гег – візуальний жарт, або перебивка. Звукач – звукооператор.

Андрій Іолкін

Юра Смирнов звукорежисер

Україномовний КВН має право на існування? Андрій: Не вірю в нього. Артем: Мабуть так, бо навіть у Вищій Лізі є команди, які успішно доводять це. Але все-таки головною мовою на планеті КВН була і залишається російська, як казав сам Масляков.

життя non-stop | грудень ’12

Андрій Щегель

Дмитро Перепелиця - автор

17


Всі в музей!

Текст: Настя ВАСИЛЕНКО

Якщо при слові «музей» ви одразу ж відчуваєте аромат нафталіну та пилу, у вухах дзвенить суворе «експонатів руками не торкатись», а у голові лиш одна думка: «кому це потрібно і коли це закінчиться», тоді ви відноситесь до 70% людей, яким не випала нагода ближче познайомитись із музеями. Ми намагатимемось перевернути ваше уявлення про музей і покажемо, що сьогодні він є альтернативним варіантом дозвілля і місцем, де можна знайти натхнення, відчути дух минулого і навіть зазирнути у майбутнє.

Навколишній світ крізь призму науки Якщо дитинство у вас асоціюється з експериментами та жагою відкриттів, а досліди з содою та оцтом для вас були не просто супершоу, якщо ви володіли секретним мистецтвом письма молоком чи лимонним соком, тоді ваше дитинство точно пройшло під егідою «чарівності» і перше місце нашої музейної дислокації буде вам до смаку. Музей популярної науки та техніки «Експериментаніум» знову поверне вас у мрійливе дитинство дослідника. Ви зможете випробувати всі закони науки та природи на собі: відчути себе вагітним, переодягнувшись у спеціальний жилет, пройти по дзеркальному лабіринту і навіть спробувати зав’язати шнурівки плоскогубцями. Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач зможе на якийсь час стати справжнім дослідником (науковим співробітником), долучившись до науки в прямому значенні цього слова, бо всі експонати можна і навіть треба випробовувати: власноруч будувати мости без жодного цвяха, спостерігати за зародженням торнадо, створювати блискавку і змушувати літати магніт. Саме тут чудеса знаходять своє наукове обґрунтування! Випробувати(відчути)на дотик науку можна за адресою: вул. Верхній Вал, 2а,ст.м. Контрактова площа, у будні з 9.30 до 19.00, а у вихідні та свята з 10.00 до 20.00 Ціна квитка у будні – 75грн., у вихідні та свята – 85грн.

Музей покинутих речей Музей вторсировини або, як його ще називають, «музей непотрібних речей», «музей антикваріату» – це те місце, де можна зануритись у минуле. Музей відомий своїми експонатами, які тут збирають із 1943 року – року заснування Заводу по переробці вторсировини, де й перебуває колекція нинішнього музею. Тут представлені речі, від яких люди десятиліттями відмовлялися і які тепер перетворились в безцінні реліквії. У музеї представлено дві експозиції: одна на території самого заводу, інша – під відкритим небом. Найбільші експонати представлені на вулиці, серед них: семиметрова статуя Леніна, дерев’яний плуг і навіть комплект інструментів для тортур, якими користувались у царській жандармерії. Основна частина експозиції представлена в спеціальному приміщенні на території заводу, де ви зможете побачити перший в Російський імперії пилосос, дореволюційний патефон, різноманітні радіоприймачі і фотоапарати, старовинний самовар із чоботом і навіть довоєнний дитячий візок та старовинну ляльку. Музей вторсировини – для поціновувачів старовини, для яких кожна річ проживає своє легендарне життя, проходячи етап народження, зрілості та вічної слави! Відчути аромат славетного минулого можна за адресою: вул. Степана Сагайдака, ст.м. Лівобережна, у будні з 9.00 до 18.00, безкоштовно.

18

життя non-stop | грудень ’12


Що наснилося тобі вчора? «Музей сновидінь» – це особливий світ, де кожен може поговорити про власні сни, побувати на справжньому сеансі психоаналізу і навіть закарбувати в пам’яті музею власні сни. Тому головними у музеї є не експонати з табличками, а люди, їх живе, неповторне спілкування. Він поділений на 3 зони: зона психоаналізу, виставковий зал та лінгвістичний клуб, де відбуваються сеанси психоаналізу іноземною мовою. Тут є скриня сновидінь, де можна залишати на зберігання власні сни. Кожного місяця відбуваються зустрічі під назвою «Що сниться авторові» з письменниками, музикантами та іншими творчими особистостями, де у неформальній обстановці присутні тлумачать свої сни. Двічі на місяць у музеї збирається клуб любителів гри «DiXit», ціль якої полягає в тому, аби вгадати зображення за допомогою асоціацій. Також тут постійно відбуваються виставки, лекції і кінопокази. Це єдиний музей, де можна відвідати екскурсію у повній темряві. Пережити чужі сни можна за вул.Чігорина, 55, ст.м. Дружба народів у вихідні з 14.00 до 18.00. Відвідування музею безкоштовне, але якщо замовляти екскурсію, то вартість складатиме 50грн. з однієї особи. Екскурсію варто замовляти заздалегідь за тел.(044)531-97-27.

Під чарівливі звуки минулого Мабуть, в дитинстві кожного з нас були грамофони і платівки,які з такою любов’ю оберігалась нашими бабусями та дідусями від нас же самих. Колись вінілові платівки були не у всіх, але кожен хотів їх мати. Тепер це відійшло у вічність, а вінілові платівки можна побачити у діджеїв, у старих чорно-білих фільмах та «Музеї грамзапису і старовинних музичних інструментів». Основну частину експозиції, безумовно, складають пластинки з музичними записами, як от, наприклад, концерт Штепселя і Тарапуньки, або навіть записи хору чи церковних співів. Особливу увагу привертають записи голосів політиків – промови Хрущова, Брежнєва та ін. Грамофони та патефони і досі працюють, а тому тут можна щось прослухати. Окрім раритетних платівок, в колекції представлено унікальні афіші 1904-1927рр., музичні інструменти дореволюційного періоду, перша велика музична бібліотека. Тут навіть є перша нотна книга, яка була надрукована в Україні. Потанцювати під вальс з вінілової платівки можна щоденно з 10.00 до 17.00, на вул.Хрещатик,48, ст.м. Театральна. Вхід вільний, але перед відвідуванням варто попередити про свій візит за тел.(044)235-30-41

Музей мужності, сили і відваги Знаєте, де знаходиться найбільша пожежна частина в Європі? Не повірите – в Україні! Саме тут, у частині № 25, є музей пожежної справи, де кожен охочий може ознайомитися з історією та сучасністю найбільш мужньої і важливої професії у світі. Серед експонатів представлена велика колекція пожежних інструментів, старих документів, фотографій та, звичайно ж,машин. Більшість із них ексклюзивні та не мають аналогів у світі: наприклад, старий екіпаж 19ст., паровий насос, перший пожежнамашина 1913 року. Найвідоміший експонат – «УралЗіС» 1930-го року випуску – має дивовижну історію: ця машина гасила пожежі у блокадному Ленінграді під час війни. Є також кінний екіпаж, щоправда лиш у вигляді макету. Окрім власне музейної експозиції екскурсанти можуть відвідати спортивнотренажерний комплекс пожежників і цікаві приміщення пожежної частини, як от із трубою для швидкого спуску пожежників з другого поверху і навіть гараж з машинами, що перебувають на робочій зміні. Відчути себе пожежником можна у будні з 10.00 до 15.00 за попередньою домовленістю. Група екскурсантів повинна складати 15 осіб. Музей знаходиться за адресою: вул. Малиновського, 6, ст.м.Оболонь.

життя non-stop | грудень ’12

19


Країна вина Текст: Олександра ЛАРІНА

Автор книги «Країна вина» - сучасний китайський письменник Мо Ян. Твір написаний у стилі магічного реалізму, до якого літературознавці відносять творчість Гарсіа Маркеса. Роман дивує своєю неадекватністю, але разом із тим зачаровує і змушує продовжувати читати далі. З першої сторінки перед нами постає образ упевненого у собі чоловіка – слідчого, який прибуває до Країни вина у відрядження. В автобусі він знайомиться з жінкою-водієм, яка криє лайкою усіх та хлебтає вино за кермом. Але ця епатажна персона чимось причаровує героя… Далі – розслідування, бенкети з ріками вина, відхід від реальності, знову бенкети, знову втрата свідомості, пристрасть, розслідування, ревнощі.... У найцікавіший момент кожної пригоди раптово з’являється лист. Його автор - учень письменника, який сам живе у буцімто реальній Країні вина. Він надсилає авторові свої твори про Країну вина та її мешканців. Уже у наступному розділі цих мешканців зустрічає слідчий. Постійна зміна кадру ще більше затуманює розуміння: що ж насправді відбувається в тій Країні вина? Чи зможе слідчий впоратись з собою та з усіма негараздами? І лише під кінець роману автор підштовхує нас до прозріння. Проте і після цього не усі таємниці залишаються розкритими. Певний час книга була заборонена у Китаї, бо у ній містилося «надто багато правди про сучасне суспільство». Проте через велику популярність з часом це табу було знято. «Країна вина» здобула Нобелівську премію у галузі літератури. Це був перший Нобелівський трофей китайської літератури. Безсумнівно книга гідна бути прочитаною Вами!

surfingbird.ru Текст: Анна АТАМАСЬ Ми щодня перевіряємо свої аккаунти у соцмережах, створюємо нові твіти та пости в жж. Нам подобається листуватися з друзями, шукати музику чи відео, бути в курсі останніх подій світу. Та це не завжди зручно, адже інформація не відсортована, а в стрічках висвічується безліч непотрібного… Проект «Surfingsbird» запустили тільки рік тому, а він уже став популярним серед безлічі користувачів, набираючи близько 7,5 мільйонів переглядів у місяць. Гадаю, це безперечно варто похвали. Сайт вдало структурований і є зручним для пошуку улюбленої музики, різних цікавих речей та останніх новин. Його перевага полягає в тому, що система сортування інформації побудована за тематиками. Ви можете самі обирати теми, які вас цікавлять. Музика, фотографія, мистецтво, авто, гаджети, політика, їжа, робота, архітектура, суспільство і це далеко не все. Коли ви оберете розділи за своїми інтересами, пошукова система запропонує інтернет-сторінки. На них все те, що ви могли б шукати, хотіли побачити. Ні? Не те? Тоді тисніть «surf» і далі гуляйте просторами інтернету) Вам запропонують ще багато всього. Ви можете щодня відслідковувати останні новини за обраними інтересами, ставити «лайки» на тих сторінках, які сподобалися найбільше. Це дає можливість зрозуміти ваші вподобання і наступного разу пропонувати подібну інформацію. Більше того є інтеграція з соцмережами ВК та Facebook, Натискаєш «додати» і ділишся знайденим із друзями. Це саме той сайт, який допоможе весело та з користю сидіти в Інтернеті.

20

життя non-stop | грудень ’12


Симфонія великого міста Текст: Анастасія ВАСИЛЕНКО Є фільми, які хочеться дивитись з друзями, інші навіть годяться для перегляду з батьками. Бувають такі, що поєднують у собі всі ці характеристики. До такого універсального кіно я б віднесла шедевр шведського виробництва «Звуки шуму». Це фільм для поціновувачів музики, якісної картинки та легкої іронії. Фільм складається з чотирьох музичних п’єс, кожна з яких виступає опозицією до буденності і класичного кінематографічного сценарію. Місцедії – звичайне шведське місто, біле полотно, на тлі якого барвисто розкидані локації і чітко промальовані характери персонажів. Головний герой – офіцер поліції на ім’я Амадей – розслідує справу музичної терористичної банди. До складу банди входять 6 ексцентричних музикантів, які бачать, а точніше чують музику у всьому, що їх оточує. Саменепереборна любов до музики і здатність тонко її відчуватинаштовхують їх на ідею грати на тому, що, здавалось б, взагалі не може передавати ритм та мелодію. Вони грають в операційній, на бульдозері, убанку і навіть добираються до міської електростанції. Це люди, які власноруч створюють симфонію міста, що іноді втрачає свою гармонійність. Головний герой позбавлений музичного слуху, хоч і походить із родини музикантів, у ході розслідування втрачає здатність чути ті предмети, на яких грав хтось із банди терористів. Але в той же час він починає сприймати музику як щось набагато більше, аніж просто результат поєднання нот і скрипкових ключів. Він чує симфонію людської душі, котру можна відтворити не лише звуками, а й грою світла і тіні навколишнього світу.

Дядя Ваня проти Швейка Текст: Олександра ЛАРІНА ЗМІ Польщі активно підтримують молодий театр. Це доводить до сказу представників академічного театру, що є опозиційною «театральною партією» драматургії у Польщі. Показово, що за останні 10 років театральні премії отримують виключно актори нового театру. А що про молодий польський театр знаємо ми? Почати варто з того, що для польського театру боротись за молоді таланти – модно. З 90-х років минулого століття він дає зелене світло молодим режисерам. Звісно, спочатку цей шлях вони прокладали кігтями та зубами. Але Кристиан Люпа – авторитет серед молодої режисури Польщі – зумів виховати не одне покоління гідних представників своєї професії. Учнів Люпи у сучасній польській драматургії чимало. Серед них – зірки європейського масштабу Г. Яжина та К.Варліковський. Новий театр орієнтувався на німецьку та французьку традиції. Це інтегрувало їх у європейський театральний світ. Відчуйте різницю: коли класичний театр апелював до російської традиції («Дядя Ваня» Чехова), то німецький театр переосмислював досвід посткласичного світу («Швейк у Другій світовій війні» Бертольда Брехта). Польський театр відображає політичну та соціальну думку народу. У виставах часто фігурують гарячі, болючі, дражливі теми, незважаючи на те, що більшість театрів живляться за рахунок держбюджету. Інколи політики перетворюються на героїв п’єс (Лех Валенса у виставі «Валенса. Історія весела, тому й сумна»). Польський театр також полюбляє національно-історичні теми і не боїться їх висвітлювати. Сподіваємось, українська драматургія братиме приклад з сусідів.

життя non-stop | грудень ’12

21


Демократія Online

Текст: Василь ДОРОНІН

Блоги та соціальні мережі стали невід’ємною частиною твого життя. Розміщуючи новини, фото та відео, чекаєш на незлічені лайки друзів. Громадська організація «Україна ОНЛАЙН», «Студентський Парламент міста Києва» запрошують тебе до соціального проекту «Демократія Online» . Контролюй владу лише одним кліком.

Влада світить статус OFFLINE і не хоче вирішувати проблеми молоді та її найактивнішої частини - студентства. Будь-хто, навіть ти, може зафрендити депутата та чиновника і змусити його змінити аватарку та показати своє справжнє обличчя.

1.

Сфотографуй те, що тебе не влаштовує (будь-яке порушення, стан будинку, дії ДАЇ…).

2.

Виклади фото на http://vk.com/public46592189

3.

Вкажи проблему, місце та час події.

4.

Збирай коментарі друзів та всіх охочих. Ці пости будуть першим кроком до отримання відповідей на ваші запитання.

Візьми участь у вирішенні спільних та власних проблем. Долучайся до єдиної мережі «Демократія Online»

За допомогою Інтернету, МИ ближче, ніж ВОНИ думають ;)

22

життя non-stop | грудень ’12


Вхід вільний Підготувала Настя ВАСИЛЕНКО

Музеї, виставки Виставка сучасного наскельного живопису. 12.11– 12.12.2012 Центр сучасного АНТИмистецтва вул. Прорізна, 21 щоденно, з 12:00 до 20:00 Відвідувачі експозиції зможуть ознайомитися з серією фотознімків, на яких відображені цікаві, часом незрозумілі, написи на стінах і парканах наших міст. Експозиція покликана показати, що навіть старі стіни можуть бути більш глибокими і змістовними, ніж дорогі полотна іменитих нині художників. Кришталева палітра 2012

лауреатами престижної Премії Кандінського – національної премії Росії в області сучасного мистецтва. Деякі роботи вирізані в поглибленні поверхні, а ряд барельєфів виглядають, як гіпсові фігури, але «виліплені» з пластикової сітки.

та громадської організації «Альтерра» Відслідковувати анонси безкоштовних фільмів можна в соціальних мережах http://vk.com/id109412170 або http://vk.com/club8297595

Свято новорічної іграшки

Вул.Хрещатик, 44б щодня з 19:00 до 21:00 Детальніше про анонси, дивіться на сайті клубу: http://club44.com.ua/kinozal.html

8.12.2012 – 13.01.2013 Центр української культури та мистецтва вул. Хорива, 19-В Пн-Пт – 10:00 – 19:00 Сб – 10:00 – 18:00 Нд – вихідний На виставці представлено розмаїття антикварних новорічних іграшок з сімейних колекцій українців, народні та сучасні авторські ялинкові прикраси. Мета проекту - збереження сімейних традицій святкування Нового року в українських родинах.

Арт-клуб «44»

Концерти «БангладешЪ Оркестр» (cover band) 27.12.2012 Арт-клуб «44» вул.Хрещатик, 44б «БангладешЪ Оркестр» - це співаючий квартет з підбором неординарних музичних інструментів. Контрабас привносить у будь- яке свято пригодницьку атмосферу, гітара - душа будь-якої компанії, зачіпає саме серце, акордеон малює яскраву мелодійну лінію, фронтмен своїм голосом проникає в потаємні частини свідомості та задає ритм тамбурином, відзначаючи самі бітові місця в пісні бас- барабаном і тарілкою.

6.12-20.12.2012 Арт-центр Якова Гретера вул. Вадима Гетьмана, 6, ТЦ Більшовик щоденно, з 11:00 до 21:00 Представлено виставку робіт національного Конкурсу молодих художників «Кришталева палітра». Конкурс є визначною подією в українському арт-просторі і своєрідним поворотом для галереї, адже ключовою особливістю діяльності арт-центру Якова Гретера є співпраця, залучення та розвиток молодих талантів.

Білл Брандт. Фотовиставка

Виставка «Темперамент Куби»

Дні чеської фотографії

Група «The Pitons»

23.11.2012-28.01.2013 Арт-центр Якова Гретера вул. Вадима Гетьмана, 6, ТЦ Більшовик щоденно, з 11:00 до 21:00 На виставці представлені найкращі роботи кубинських авангардистів та абстракціоністів. Ці роботи демонструють глядачам справжню Кубу з її особливою філософією життя, південним темпераментом і харизмою. Ця виставка-проект - унікальна подія в історії українського арт-простору.

30.11 - 16.12.2012 Галерея A-HOUSE вул. Стрілецька, 7/6 (вхід з двору). Щоденно, неділя вихідний, з 13:00 до 20:00 У рамках Днів чеської фотографії глядачі зможуть побачити знамениту серію Роберта Вано «Платинова колекція», серію «Пейзаж апостеріорі» Мартіна Тума. Документальний блок представлять ще двоє молодих авторів: Якуб Скокан і Мілан Буреш.

22.12.2012 Ресторація «Диван» Початок о 20:00 The Pitons - молода київська команда, яка за відносно короткий період своєї творчої діяльності встигла завоювати любов слухачів своїми піснями, у яких вона невимушено поєднує гумор і лірику, драйв і глибокі переживання.

Археологія майбутнього

Кінопокази

27.11.2012 – 20.01.2013 Mironova Gallery вул.Ольгінська, 6 щоденно, з 10:00 до 20:00 Експозиція робіт російської артгрупи Recycle, яка вже встигла стати

Кіноклуб ІНД-Альтерра

життя non-stop | грудень ’12

Галерея "Brucie Collections" вул. Артема 55Б Пн–Пт з 11:00 до 19:00, Сб з 11:00 до 18:00, Нд з 12:00 до 17:00 Серія вишуканих чорно-білих робіт відомого англійського фотографа Білла Брандта. Багато його фотографій на диво дуже поетичні. Білл Брандт був і залишається, цілком ймовірно, найталановитішим англійським фотографом XX сторіччя.

вул. Ванди Василевської, 7, ауд.309/2 тел.+380 (66) 460 57 75 Кіноклуб існує вже 3 роки в якості кіноклубу Інституту "Нова демократія"

«Хороший Плохой Злой» (rockabilly cover) 23.12.2012, 30.12.2012 Арт-клуб «44» вул.Хрещатик, 44б

Група «Blooming Plum» 21.12.2012 Ресторація «Диван» Початок о 20:00 Сонячні і теплі музиканти з Одеси, що вірять у магію намірів і хочуть перетворити музику на вічне цвітіння. Музичний стиль умовно можна окреслити такими напрямами: post rock, pop-rock, progressive rock, funk.

23


ЖИВИ NON-STOP

життя non-stop | грудень ’12 | №23(42)


Non-Stop.December'12