Page 1

Видається з жовтня 1933 року

1 2011


2

Дорогі друзі — постійні читачі "Авіатора"! Ви, напевно, здивувались, коли побачили черговий випуск газети. Тверда обкладинка, незвичний для верстки газети шрифт, велика кількість кольорових фотографій, аналітичні матеріали про навчальновиховний процес в університеті, розповіді про роботу підпри ємств авіакосмічної галузі. Невже журнал?.. Так! Ви тримаєте в руках перший випуск нау ковопопулярного журналу, створеного на базі університетської газети "Авіатор". Історія її створення сягає у 1933 рік — рік заснування Київського авіаційного інституту. Газета "Червоні крила" (перша назва ниніш нього "Авіатора") стала пропагандистом біль шовицьких ідей та агітатором комуністично го способу життя в стінах вищого навчально го закладу, де готували підкорювачів повітря них просторів — авіаторів. Вона завжди зна ходилась в епіцентрі всіх подій, що відбували ся в інституті. Разом з його колективом газета пережила складні роки сталінської диктатури ("Ворошиловець"), хрущовської "відлиги" та брежнєвського застою ("Авіатор"). Протягом всієї історії вищого авіаційного навчального закладу газета уважно стежила за тим, як путівки у велике життя отримують тисячі висококласних спеціалістів. З дипло мами одного з найпрестижніших вищих нав чальних закладів світу вони розлітаються у різні куточки земної кулі. Час від часу, вони подумки повертаються в рідні стіни almama ter, щоб хоча б на мить знову відчути найщас ливіші хвилини свого життя. Перед очима постають веселі обличчя друзів та викладачів, лекції, екзамени, сесії, спортивні змагання, фестивалі, урочистості з нагоди вручення дипломів. Всі вони добре пам'ятають і універ ситетську газету "Авіатор", яка зажди була вірним другом і порад ником.

А та зі свого боку на своїх сторінках збері гає пам'ять про тих, хто на все життя обручив ся з авіацією та космонавтикою — льотчиків, інженерів, механіків, технологів, авіакон структорів, науковців, керівників всесвітньо відомих авіаційних підприємств і компаній. Іншими словами, вона була і залишається сьогодні не тільки свідком і літописцем майже 80річного злету Національного авіа ційного університету на Олімп всесвітнього визнання, а своєрідною ланкою духовного і професійного єднання сучасної студентської молоді з багатьма поколіннями авіаторів, крила яких набували міцності в його стінах. Ми поставили собі за мету завдяки журналу, який сьогодні народжується, різними жанра ми журналістської майстерності підтримува ти, в деяких випадках навіть відроджувати, цей непорушний зв'язок. Журнал надасть можливість кожному бажаючому душею доторкнутися до авіації, пропустити крізь серце досягнення, творчі пошуки та проблеми людей, які повсякденно роблять свою складну справу — підкорюють небо та космічні простори. Є ще одна, на наш погляд, вагома причина випуску такого журналу. В інформаційному просторі України після розвалу "великого та могутнього" Радянського Союзу зникли спе ціалізовані видання про цивільну авіацію та космонавтику, авіаційні навчальні заклади. Залучаючи до участі у підготовці випусків представників авіаційних підприємств, авіа компаній та науководослідних інститутів, ми плануємо розповідати про сьогодення авіа космічної галузі як в Україні, так і за її межами. Впевнені, об'єктивна інформація, яку ми плануємо друкувати на сторінках журналу, сприятиме не тільки залученню талано витої молоді до навчання у Національно му авіаційному університеті, а й піднесен ню престижу роботи авіаторів. Споді ваємось на вашу підтримку. Редакційна рада


3

"Авіатор" — політ нормальний! (етапи становлення та визнання) 1933 рік (16 жовтня) — перший випуск багатотиражної газети Київського авіаційного інституту "Червоні крила". "Газета, керована більшовиками авіаінсти% туту, повинна стати справжнім помічником партійної організації в її повсякденній роботі, в справі підготовки і виховання радянських фахівців, озброєних високим знанням новіт% ньої техніки і теорії Маркса%Леніна. Жовтне% вий РПК упевнений, що з цим завданням ви впораєтесь, як більшовики." (Зі звернення місцевих партійних органів комуністів до редакції газети, надрукованого у першому випуску газети "Червоні крила"). 1936 рік — Київському авіаційному інсти% туту присвоєно ім'я К.Є. Ворошилова. Газета стала виходити під назвою "Ворошиловець". 1941 рік — на початку Великої Вітчизня% ної війни інститут евакуйований до Казахста% ну. Випуск газети припинено. 1947 рік — Київський авіаційний інститут перейменовано на Київський інститут цивіль% ного повітряного флоту. У 60%роки минулого століття стрімко зрос% тає роль цивільної авіації як у Радянському Союзі, так і в усьому світі. Почалася ера реактивної авіації та космонавтики. КІЦПФ став всесоюзною кузнею висококваліфікова% них кадрів для цих галузей. 1964 рік (вересень) — поновлено видання багатотиражної газети інститу% ту під назвою "Авіатор". З вересня 2002 року газета "Авіатор" отримала нове життя. Поступово вона набула нового змісту та вигляду. Сьогодні це — кольорове видання журнального типу, якому може позаздрити будь%який вищий навчальний заклад України. "Авіатор" неодноразово відзначався на місцевому та державному рівнях: Подяка рек% тора Національного авіаційного університету, Подяка Київського міського голови, Подяка голови Солом'янської райдержадміністрації в м. Києві, золота медаль і Диплом першого ступеня Міжнародного форуму "Вместе", золота та срібна медалі Всеукраїнського кон% курсу засобів масової інформації "Вища школа".


№ 1 ( березень%квітень) Зоряна дорога у вічність Голова редакційної ради: Микола Кулик

Стор. 9

Шеф%редактор: Максим Луцький Керівник проекту: Ярослав Козачок Редакція: Головний редактор: Валерій Ворона Заступник головного редактора: Степан Дичковський

Павло Попович: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…" Стор. 12

Над випуском працювали: Валентина Москалець, Михайло Кришень, Лариса Шевченко, Леонід Братіца Фото: Олександр Бобровський Верстка: Андрій Тумко Адреса редакції: 03058, м. Київ, пр%т Космонавта Комарова 1, відділ гуманітарного розвитку та соціальних комунікацій, корп.1 к. 1%306 т. 406%79%87, 360%34%07

Пенальті у ворота космосу Стор. 16

E%mail: czg_vgr@ukr.net www.nau.edu.ua www.vivanau.net

Американка з душею українки Стор. 20 З ім'ям Гагаріна — у прийдешнє Стор. 26 "Політ" — першому космонавту Стор. 27 50 років досягнень та перемог Стор. 27


5

Врятуємо долю!

Університет — космосу

Стор. 42

Стор. 28

Милосердя: сьогодні, завтра, завжди…

За небокрай, не виходячи з дому "безпілотники": вчора, сьогодні і завтра

Стор. 44 Лідер національної освіти Стор. 30

Стор. 47 Курс на інтеграцію Стор. 47 З надією на прийдешнє Стор. 48 Україна космічна: погляд у майбутнє Стор. 52 Літаки "АНТОНОВ" у космічних програмах

Найвідданіший друг космонавтики в Києві

Стор. 55 Стор. 34

1960%1967: роки ідеологічного та науковотехнічного піднесення

Чорнобиль… Біль мій, журба моя Стор. 40

Стор. 58

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ оголошує конкурс на заміщення посад: — директора Коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування НАУ; — начальника Кременчуцького льотного коледжу НАУ. Документи приймаються протягом місяця від дня публікації оголошення про конкурс за адресою: 03680 м. Київ, пр@т Космонавта Комарова, 1, корпус 1, 1@й поверх, кімната 118,тел. 406@75@11


6

Дорогі друзі!

Максим Луцький, народний депутат України, перший проректор Національного авіаційного університету

Польоти людини на літаку, а потім на космічному кораблі відкрили перед землянами безмежні про стори для творчої думки, наукового пошуку, від криття таємниць неосяжного Всесвіту. Тому підко рення небесного простору — одна з найцікавіших сторінок історії земної цивілізації. Особливе місце в ній посідає перший політ людини у космос. Минуло 50 років відтоді, коли перший радянський космо навт Юрій Гагарін промовив "Поїхали…" і з всесвіт ньовідомою чарівною усмішкою піднісся в космос. Саме цей крок за межі атмосфери став початком ери пілотованої космонавтики, а 12 квітня стало символом мужності та патріотизму, героїчним гім ном науковій думці та безмежним можливостям людини. Україна є одним з лідерів авіакосмічного мара фону. На нашій землі народилися, жили та підко рювали небо багато видатних особистостей: льот чиків, космонавтів, авіаконструкторів, науковців. Багато хто з них був пов'язаний з одним з найпре стижніших вищих авіаційних закладів світу — Національним авіаційним університетом, нашим з вами університетом. Завдяки їх невтомній роботі та творчим пошукам світова авіаційна наука збагати лась унікальними літальними апаратами, науково дослідними комплексами та технологіями. Продовжуючи славні традиції попередніх поко лінь, науковопедагогічний колектив університету, сьогодні перебуває на вістрі науковотехнічного прогресу. З перших років незалежності наші фахів ці натхненно взялися за розбудову вітчизняної авіакосмічної галузі. Вони спрямували свою діяль ність на розробку нових науководослідних проек тів, створення галузевих та міжгалузевих центрів, підготовку кадрів та інші напрямки, що, без сумніву, значно прискорять розвиток авіації та космонавти ки в нашій державі. Звертаючись до вас, читачі "Авіатора", я хочу схилити голову перед вашою невтомною працею, спрямованою на підготовку висококласних спеціа лістів для авіакосмічної та інших галузей економіки України. Нехай вас завжди супроводжують успіхи, оминають негаразди, а зірка щастя сяє над вами і вашими близькими. Мені також приємно привітати колектив універ ситету з виходом у світ першого випуску науково популярного журналу і сподіваюся, що "Авіатор" у новому форматі дасть можливість кожному охочо му доторкнутися душею і серцем до праці авіаторів — від навчання до втілення своїх мрій на практиці.


7

50 — тільки початок ! "Людство не залишиться навічно на Землі, а в погоні за світлом та простором спочатку боязко вийде за межі атмосфери, а потім завоює весь навколосонячний простір". Костянтин Ціолковський

До зірок доторкнутись рукою 7 квітня 2011 року Генеральна Асамблея ООН на спеціальному засіданні, присвяченому 508річчю польоту Юрія Гагаріна в космос, проголосила 12 квітня Міжнародним днем польоту людини в космос, який буде щорічно відзначатися на міжнародному рівні на знак початку космічної ери для людства. У Резолюції також наголошується, що держави, члени ООН, підтвердили важливий внесок космічної науки і техніки у досягнення цілей сталого розвитку і підвищення добробуту держав і народів, а також у забезпечення реалізації їх прагнення зберегти космічний простір для мирних цілей.

За матеріалами: Інтерфакс8Україна

Всесвіт… Космос… Земля… Україна…


8

Сьогодні, розглядаючи фотографії на сторінках пожовклих газет та журналів 60%х років минулого століття, можна хіба що уявити вибух людських почуттів та емоцій після сенсаційного повідомлення ТАРС про політ людини навколо Землі. Безмежна радість, сяючі очі, море квітів і тисячі різнобарвних кульок, які вирива% ються з рук дітлахів і разом з білими голубами здіймаються в небо — туди, звідки щойно повернувся Колумб космосу Юрій Гагарін. Загадкова усмішка, що стала легендою ще за його життя, випро% мінювала добро, щирість, людяність, від% вертість. І справді, навіть сьогодні, коли торкаєшся його фотографії та уважно вдивляєшся у життєрадісні очі, в душі народжується тепла хвиля позитивної енергії. Мимоволі починаєш вірити в існу% вання паралельного світу, де існують духовні субстанції всіх наших кумирів. Серед них і Юрій Гагарін. Здається, він десь тут, поруч з тобою. Минають роки. Поступово всі красиві слова звеличення легендарної постаті першого космонавта вкриваються пилом історії. Залишається лише пам'ять про нього, складні етапи його сходження на космічний Олімп визнання.


9

Зоряна дорога у вічність Підготовка Для участі в першому польоті людини в космос, крім Юрія Гагаріна, було відібрано ще шість претендентів. Уряд Радянського Союзу поспішав — за останніми повідомлен нями розвідки 20 квітня 1961 року свою людину в космос мали відправити американ ці. Саме тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто поле тить у космос, визначили останньої миті. Державна комісія доповіла, що ними стали Юрій Гагарін і його дублер Герман Титов. Слід зазначити, що вже тоді були підготовлені три повідомлення ТАРС про результати польоту. Перше — "успішне", друге — "на випадок" ("Звернення до урядів інших країн" з прохан ням допомоги в пошуку космонавта, якщо той потрапить на територію іншої країни, або впаде у Світовий океан), третє — "трагічне" (загибель космонавта). Політ Старт корабля "Восток" був здійснений 12 квітня 1961 року о 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель здійснив один оберт навколо Землі, о 10:25 (на 108й хвилині) плановий політ був завер шений. Не обійшлося без проблем. Через збій у системі гальмування спусковий апарат при землився не за 110 км від Сталінграду, як передбачалося, а в Саратовській області. О 10 годині 55 хвилин обгоріла залізна куля при землилася на поле колгоспу "Ленінський шлях", що на захід від міста Енгельс. Непода лік на парашуті опустився Юрій Гагарін. Зустріч на землі Першими землянами, які зустріли космо навта, стали дружина лісника Ганна Тахтаро ва та її шестирічна онука Рита. Незабаром до місця подій прибули військові. Спусковий апарат взяли під охорону, а Юрія Гагаріна перевезли до військової частини.


10 У телефонному режимі космонавт відра портував командиру дивізії ППО: "Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін". Мало хто знає, що після приземлення пер шого космонавта планети… загубили. Екіпаж гелікоптера Мі4, який отримав наказ знайти та підібрати Юрія Гагаріна, не виявив космо навта поряд зі спусковим апаратом. Ситуацію прояснили місцеві жителі. Вони повідомили, що він поїхав на вантажівці до Енгельса. Вер толіт узяв курс на місто. Раптом екіпаж поба чив вантажівку, з якої махав руками Юрій Гагарін. У місті на них уже чекали. Керівниц тво бази вручило космонавту вітальну теле граму радянського уряду, після чого Юрія Олексійовича доставили в штаб для зв'язку з Москвою. Він доповів особисто Микиті Хру щову про здійснення польоту.

Москва зустрічає героя Літак з космонавтом зупинився біля цен тральної будівлі аеропорту "Внуково". До уря дових трибун яскравочервоною килимовою доріжкою під марш авіаторів наближався Юрій Гагарін, перший космонавт Землі. Його рапорт Микиті Хрущову, схожий на чеканні кроки почесної варти, хвилею пронісся над планетою: "Товаришу Перший секретар Цен трального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії та Радянського уряду виконано!". Потім була поїздка у відкритій машині. Юрій Гагарін стояв на повний зріст і дарував свою чарівну усмішку москвичам та гостям столиці СРСР, які живим ланцюгом простяг нулися до Червоної Площі. Перший секретар ЦК КПРС вручив йому Золоту Зірку "Герой

Дитинство, юність, молодість Юрій Гагарін народився 9 березня 1934 року в Росії (с. Клушино, Гжатського району Смоленської області). 24 травня 1945 року родина переїхала в Гжатськ (нині Гагарін). По закінченні шостого класу (травень 1949 року) Юрій Гагарін вступає до Люберецького ремісничого училища, яке за фахом "формувальник/ ливарник" закінчує у червні 1951 року. У сімнадцять років вступає до Саратовського індустріального технікуму. З жовтня 1954 року навчається в Саратовському аероклубі, де здійснює перший самостійний політ на літаку Як/18. 1955/1959 роки — служба в лавах Радянської Армії, навчання у Військово/авіаційному училищі льотчиків імені К. Є. Ворошилова (м. Оренбург). 9 грудня 1959 року Юрій Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів у космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження медичного обстеження в Центральному науково/дослідному авіаційному шпиталі. На початку 1960 року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Юрія Олексійовича Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року його зараховано до групи кандидатів у космонавти, а з 11 березня він розпочав тренування.


11 Радянського Союзу" і нагрудний знак "Льот чиккосмонавт СРСР". Після польоту підви щив Юрія Гагаріна у званні — від старшого лейтенанта відразу до майора. Через деякий час йому буде присвоєно звання полковника. І пішло, поїхало, полетіло… Зустрічі, при йоми, конференції, численні нагороди та від знаки. Словом, мідні, ні, золоті труби всесвіт ньої слави зробили свою згубну справу — три валі депресії, постійне бажання залишитися наодинці зі своїми думками, безсонні ночі примусили Юрія Гагаріна замислитись над своєю подальшою долею. Так жити не можна, вирішив він, і звернувся до Уряду СРСР з про ханням дозволити повернутися до польотів.

Останні дні перед польотом у… безсмертя

Знову в небо Довгий час, "дбаючи" про здоров'я Грома дянина Планети, першому космонавту Землі не дозволялося навіть підходити до літака (як з'ясувалося пізніше, це був саме той рідкісний випадок, коли чиновники мали рацію). Друзі Юрія Олексійовича розповідали, що зупини ти прагнення Гагаріна літати не зміг навіть Генеральний секретар ЦК КПРС, але, врешті решт, поступився. Деякий час Юрій Гагарін був дублером Комарова. Готувався до нового самостійного польоту. Мріяв полетіти на Місяць. На жаль, здійснити нову космічну подорож йому так і не вдалося. 27 березня 1968 року разом з інженеромполковником Володимиром Серьогіним він відправився у тренувальний політ, щоб ніколи не поверну тися. Лише через багато років американські астронавти, які знали про заповітну мрію радянського космонавта, під час свого пере бування на Місяці залишили на холодній поверхні частку земного тепла — медаль з профілем Юрія Гагаріна.

Згадує вдова Юрія Гагаріна Валентина Іванівна: "24 березня 1968 року мені стало зле, Юра викликав "швидку допомогу" і я потрапила до лікарні. Потім щодня провідував мене і, звичайно, усміхався. "Тримайся, все буде гаразд", — повторював він, торкаючись теплою долонею мого обличчя. А на світанку перед трагедією у вікно постукав чорний птах. Полетів геть, знову повернувся. Раз, другий… Серце стиснуло передчуття біди. Через деякий час на порозі з'явилися його друзі. Я все зрозуміла — Юри більше немає… Після його загибелі мені дозволили відвідати його службовий кабінет. Я присіла у робоче крісло і побачила на настільному календарі останні записи: 27 березня — польоти, ТБ… Вранці 28 березня — до Валі в лікарню… Завтра вже не було. Він пішов у безсмертя…"


12

Павло Попович: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…" З 12 по 15 серпня 1962 року здійснено перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів "Восток83" та "Восток84", що знаходили8 ся на відстані 586 кілометрів один від одного. Пер8 ший радянський космонавт з України Павло Попо8 вич уперше виконав орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління.

1962 рік. Через рік після польоту Юрія Гагаріна планету приголомшило нове повідомлення ТАРС: 12 серпня 1962 року космічний корабель "Восток/4" доставив на орбіту Землі першого космонавта з України Павла Поповича. Днем раніше на кораблі "Восток/3" у космос полетів Андріян Ніколаєв. Переобував у космосі майже три доби. Під час першого у світі групового польоту було вперше встановлено радіозв'язок лінією "космос/космос" та проведено телевізійний репортаж безпосередньо з космосу.

Зоряне небо України… Хто з нас хоча б раз у житті не милувався його красою, таємничим сяйвом небесних світил. Здається, ще мить і вони заберуть тебе у темряву неосяжного прос тору нічного неба. Десь там, у його холодній загадковій темряві, маленькими вогниками проносяться зірки, комети, супутники, косміч ні кораблі… Можливо, хтось із землян у середи ні серпня 1962 року також вдивлявся у нічне небо і подумки співав: "Дивлюсь я на небо…". А десь там, у космосі, розглядаючи землю з кос мічного корабля, йому підспівував Павло Рома нович Попович "...чому я не сокіл, чому не літаю?.." Після повернення на землю він зазна чав, що там, у космосі, українська пісня була для нього духовною часткою Батьківщини. "Найдорожчою для мене є та, яку Тарас Шев ченко записав у свій альбом: "Дивлюсь я не небо…" Щоправда, там я її дещо перефразував: ...ось я сокіл, і ось я літаю. Тоді Ніколаєв затяг нув російську пісню про Волгу. Хоча "Соколом" був він, а я мав кодове ім'я "Беркут". Все це буде у далекому майбутньому, а поки що… Як народжуються зірки У народі кажуть: "Якщо ти побачив у небі комету, то це означає, що на землі народила ся нова людина". 5 жовтня 1930 року сяюче космічне тіло пронеслося над селищем Узин, що на Київщині. У родині місцевого кочегара народився син. Його нарекли Павлом на честь Святого апостола Павла, який є прик ладом мужності, сили волі та духу. За хрис тиянською вірою це ім'я відіграє вирішальну


13 роль у формуванні долі і внутрішнього світу людини. У дитинстві маленький Павло пас гусей, корів, коней. Кожну вільну хвилину він прово дить на місцевому аеродромі, де пілоти готують до злету своїх залізних птахів. Уже тоді хлопчик вирішив стати льотчиком і обов'язково — вини щувачем. Перед самим початком Великої Віт чизняної війни він на "відмінно" закінчив чоти ри класи. Своє босоноге дитинство він завжди згадував з доброю усмішкою: "Кожна відзнака в школі була для мене справжнім святом, тому що мати мені купувала банку згущеного молока…" Далі була війна. "Я тоді працював, — згадує він, — водовозом на пекарні, що забезпечува ла хлібом військовий гарнізон, але мрія про небо ніколи мене не покидала". У 1947 році Павло Попович закінчив Білоцерківське ремісниче училище за спеціальністю столяр червонодеревник. Того ж року юнак залишив Україну і перебрався до Магнітогорська — навчатися в технікумі трудових резервів. Але серце рвалося в небо. Небо кличе В училищі Павло Попович займався спор том, з шести видів мав розряди. У 1950 році вступив до Магнітогорського аероклубу. Там юнак остаточно зрозумів, що він народжений для польотів. Через деякий час мрія здійсни лася — Павло Попович став військовим льот чиком. Рік навчався у військовому авіаційно му училищі під Новосибірськом. У всьому винен супутник "Перший штучний супутник, — згадував Павло Романович, — був запущений 4 жовтня 1957 року. Я тоді проходив службу на Півночі. Разом з товаришами ми дивилися у небо та мріяли, що років через 20 хтось полетить туди. У 1959у, коли я вже літав під Москвою, мені запропонували вступити до першого загону космонавтів. З усього Радянського Союзу до Москви прибули 2,5 тисячі чоловік. Цент ральну медичну комісію пройшло 250. А відіб рали лише 20. Потім була створена група з шести чоловік. Її жартома назвали "чудовою шісткою". До її складу увійшли: Гагарін, Тітов, Ніколаєв, я, Биковський і Нелюбов. Усі ми готувалися до першого польоту людини у кос мос. Усіх нас готували на рівні з Юрою Гагарі ним. Правда, ми з Ніколаєвим знали, що ані я, ані він першими не полетимо. Піонером космосу, за політикою тих часів, мусив бути росіянин".


14

Етапи зоряного сходження генералмайора авіації Павла Поповича 1954 — закінчив Качинське військове авіаційне училище; 19541959 — служба у Військово Повітряних Силах Радянського Союзу; У 1960 — зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС №1); 12 серпня 1962 року — здійснив перший в історії космонавтики груповий політ; 19681969 — входив до складу групи космонавтів, які готувались за програмою обльоту Місяця на космічному кораблі Л1. Одночасно навчався у Військовоповітряній інженерній академії ім. М.Є.Жуковського. Присвоєно кваліфікацію "льотчикінженер космонавт"; 319 липня 1974 року — другий космічний політ як командир космічного корабля "Союз14"; 19801989 — заступник начальника Центру підготовки космонавтів iм. Ю.О. Гагарiна. З 1989 року — директор науково виробничого підприємства, пов'язаного з вивченням надр Землi. До вересня 2009 року працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень. Павло Романович Попович також обіймав посади президента уфологiчної асоцiацiї СНД та президента Академiї енергоiнформацiйних наук. Багато років очолював федерації боксу СРСР і Росії. Мав перші розряди з десяти видів спорту, зокрема, боксу, отримав звання "Заслужений майстер спорту СРСР". Депутат Верховної Ради Української РСР 611 скликань. Президент Товариства української культури "Славутич" (Москва).


15 Так і сталося. У 1961 році першим космо навтом Землі став росіянин — Юрій Олексі йович Гагарін. Через рік на навколоземну орбіту піднялися в космос і вони — Павло Попович (українець) та Андріян Николаєв (чуваш). Того вимагала держава У ході польоту були проведені перші експе рименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів у космосі і спільне фотографування. Космонавти на собі випробували спеціальні методики боротьби з негативними явищами невагомості, що включали елементи вправ цир кових повітряних гімнастів. Ефект був відчут ним: без негативних наслідків дослідники "пла вали" в кабіні, робили різкі рухи, повороти, за допомогою спеціальної системи гучномовців і мікрофонів проводили сеанси радіозв'язку, що забезпечував практично незмінну чутність передач із Землі в будьякому місці кабіни. "Я перший радянський космонавт з України!.." За успішне здійснення космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Павлу Романовичу Поповичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка". Він отримав почесний знак "Льотчиккосмонавт СРСР". У доповіді Першому секретарю ЦК КПРС, Голові Ради Міністрів СРСР М.С. Хрущову Павло Попович відрапортував українською мовою: "Я перший радянський космонавт з України!.."

З 3 по 19 липня 1974 року Павло Романович Попович здійснив свій другий політ у космос — як командир корабля "Союз14" у складі першої основної експедиції на орбітальну пілотовану станцію "Салют3". Спільний політ космічного комплексу тривав 15 діб. Під час експедиції космонавти виконали найскладні ші роботи, що дозволили оцінити переваги та недоліки функціонування космічного спосте режного пункту. Після цього польоту Павло Попович став двічі Героєм Радянського Союзу. Більш за все він любив небо та Україну В одному зі своїх останніх інтерв'ю Павло Романович Попович зазначав: "Незважаючи на всі труднощі, які виникають у космосі, на те, що мені уже стільки років, я б з величез ним задоволенням знову полетів би в космос, щоб подивитися ще раз на Землю. Яка ж вона красива, наша єдина у Сонячній системі бла китна планета". На жаль, кожне дерево має свій час існу вання — час зеленіти та квітнути, час прино сити плоди та час, коли листя жовкне та осипається. 30 вересня 2009 року серце Павло Романовича Поповича зупинилося. Замовкла його пісня на планеті Земля. Відлунала, щоб відродитися у серцях та душах прийдешніх поколінь авіаторів і космонавтів. Можливо, і сьогоднішні випускники, зустрічаючи світа нок по закінченні школи і рахуючи зірки під час зорепаду, загадують бажання та подумки співають: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…". Щасливого їм злету.


16

Пенальті у ворота космосу

1997 рік. Укрінформ повідомляє: "З 19 листопада по 5 грудня 1997 року перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк здійснив космічний політ на американському БТКК "Колумбія" місії STS/ 87. Політ тривав 15 діб 16 годин 35 хвилин 1 секунду. Бортові системи працюють нормально. Здоров'я екіпажу нормальне…"

Про футбол і не тільки Леонід Каденюк, як більшість чоловіків, зі всіх видів спорту віддає перевагу футболу. Ще у дитинстві він "ганяв" м'яча коридорами школи та забивав пенальті у ворота, складені з підруч ників та портфелів. Через багато років в умовах невагомості на борту космічного корабля "Колумбія" він також намагався головою про бити пенальті у бік американців. "Перші дві доби, — згадував він, — я мав таке відчуття, наче знаходжуся догори ногами. Звичайно, за таких умов не зовсім зручно буцати м'яча…". Спогади… Спогади… Вони підіймаються зі скарбниці пам'яті та тривожать душу і серце. Час від часу перед очима Леоніда Каденюка постають речі, що супроводжували його кос мічними дорогами: "Кобзар" Тараса Шевченка, материнський рушник, фотографії Ю. Конд ратюка (О. Шаргея) та С. Корольова. "Крім них, — зазначає космонавт в інтерв'ю Укр інформу, — я взяв з собою три прапори Украї ни, герб нашої держави — тисячолітній тризуб, Гімн України, аудіокасети з українськими піс нями Д. Гнатюка, А. Солов'яненка, С. Ротару: "Два кольори", "Черемшина", "Чорнобривці". Під знаком Водолія Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року на Буковині (село Клішківці) під знаком Водолія, символами якого є вода, крила, політ птахів, наполегливість та мудрість. Люди, народжені під цим знаком, у житті досягають вершин слави і визнання. Так чи інакше, але само небо напророчило майбутньому підко рювачу космічних просторів зоряну долю. Спочатку він мріяв стати лікарем, але потім його дитячі плани змінилися. "Я нав чався у першому класі, коли пролунали позивні штучного супутника Землі,— прига дує Леонід Каденюк. — Усі заговорили про космос. Тоді я вперше відчув свою внутрішню потребу літати. Остаточну крапку поставив політ у космос Юрія Гагаріна. І тоді я сказав собі: обов'язково буду космонавтом…"


17

Льотне досьє Леоніда Каденюка 1967 — курсант Чернігівського військового авіаційного училища. 1971 — отримує диплом льотчика інженера за спеціальністю "Пілотування і експлуатація літальних апаратів". Працює льотчикомінструктором в училищі. 19711976 — служба в авіаційних частинах ВійськовоПовітряних сил СРСР та Центі підготовки льотчиківвипробувачів в Актюбінську.

Обман в ім'я прийдешнього "Вчитися на льотчика", як казали батьки, Леонід почав у шістнадцять років. Але в льот не училище приймали лише з сімнадцяти. На допомогу прийшла мати. Вона зустрілась з начальником четвертого відділу майором Володимиром Міхеєвим (це ім'я космонавт запам'ятав на все життя), який зателефонував до РАГСУ і з усмішкою зазначив: "Давайте допоможемо хлопцю. Можливо, ми зустріча тимемо цю молоду людину на космодромі з букетами квітів…". Щасливий юнак отримав нову метрику і подорослішав на цілий рік. У 1967 році він став курсантом Чернігівсько го військового авіаційного училища, потім служба в авіаційних частинах Військово Повітряних сил СРСР та Центрі підготовки льотчиківвипробувачів в Актюбінську. Зда валося б, життя вдалось. Але… Все тайне, колись стає явним. У 1976 році під час кон курсного відбору до загону космонавтів "про тизаконні дії з метрикою" стали відомі начальнику Центру підготовки космонавтів Георгію Береговому. Кадровики, перевіряючи досьє претендента, побачили різницю в рік між роком народження Леоніда та його брата двійника. Довелось розповісти правду. Про цей епізод Леонід Каденюк згадує з повагою та вдячністю: "Він, двічі Герой Радянського Союзу, льотчикштурмовик, льотчиквипро бувач, який "нюхав порох" Великої Вітчизня ної війни, потиснув мені руку і зазначив: багато з моїх товаришів, фронтових льотчи ків, для того щоб потрапити в авіацію та на фронт приписували собі більше років. Літай…" І він полетів…

1976 — відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи "Буран". 1977 — закінчив Центр підготовки льотчиківвипробувачів. Диплом та кваліфікація "льотчиквипробувач". 19771979 — загальна космічна підготовка. Кваліфікація "космонавт випробувач". 19771983 — космонавтвипробувач групи багаторазової космічної системи "Буран". 19841988 — льотчиквипробувач Державного науководослідного інституту Військовоповітряних сил СРСР. 19891990 рік — закінчив Московський авіаційний інститут (літакобудівний факультет). Брав участь у відпрацьовуванні глісади зниження при заході на посадку космічного корабля "Буран" на літаках МіГ31 та МіГ25. Починаючи з 1990 року готувався до польотів на космічних літальних апаратах "Союз", "СоюзТМ", БТКК "Буран", Орбітальній станції "Салют", частково орбітальному комплексі "Мир" та американському БТКК "Space Shuttle". Як космонавтдослідник, пройшов повну підготовку з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів у найрізноманітніших напрямках: біологія, медицина, метрологія, екологія, дослідженні природних ресурсів Землі із космосу, геології, астрономії, геоботаніки.


18


19 Держава розколюється, проведенням експериментів зі штучного бажання залишається запилення паростків сої та ріпаку з метою Плине час. Як один день, промайнули отримання насіння в умовах невагомості, а десятиріччя. Змінювались посади, змінюва також експериментами Інституту системних лись напрямки навчання, змінювались люди. досліджень людини за тематикою "Людина та Незмінним залишилося лише бажання підне стан невагомості". стися до зірок. Нарешті Леонід Каденюк Після повернення на землю засоби масо впритул підійшов до здійснення мрії всього вої інформації всіх країн одноголосно назва свого життя — на 1991 рік було призначено ли Леоніда Каденюка "Першим космонавтом запуск космічного корабля з українським екі незалежної України", на що той тактично від пажем. Але… Радянський Союз, неначе вели повів: "Я розумію і переконаний у тому, що чезне футбольне поле після землетрусу, роз першим українцемкосмонавтом був, є і, зви коловся на частини. Кожна з них тепер мала чайно ж, залишиться Павло Романович свою команду, яка "пробивала пенальті" лише Попович — кумир мого дитинства. Для мене в свої ворота. Що робити?.. В одну мить рух ж головне те, що збулася мрія — я побував у нули всі його мрії та прагнення. Служба в космосі. Хіба це не щастя…" Збройних Силах іншої держави пригнічувала, Нагороди знайшли "В космосі вражає все, бо бачиш, примушувала шукати свого володаря чуєш, переживаєш усією своєю вихід. За особисту мужність напруженою увагою те, чого на Землі Доля знову поверну і героїзм, виявлені під ніколи не побачити, ні почути, ні лася до Леоніда Каденю час проведення укра пережити. Там, як ніде, відбувається ка обличчям. Завдяки їнськоамериканських збагачення внутрішнього світу людини. одній з програм телеба наукових досліджень на Починаєш вірити в Бога, або у Вселенський розум, який спостерігає за чення Росії він дізнаєть борту космічного кораб нами. Найперше враження — я потрапив ся, що між Україною та ля "Колумбія" космо у якийсь зовсім інший світ. Існує така США підписано угоду навтадослідника Украї наука — "психофізика". Вона стверджує, про розвиток космічно ни Леоніда Костянтино що у людини є внутрішній світ — світ го співробітництва. Далі вича Каденюка нагоро відчуттів. Він має надзвичайно широкий був лист до Українського джено орденом "За муж діапазон, майже як Всесвіт. І не даремно космічного агентства, ність" I ступеня, відзна Генріх Гейне говорив про те, що "людина звільнення зі Збройних кою Президента Украї — всесвіт, який з ним народився, який з Сил Росії, повернення ни "Герой України" з ним і помре". Там, у космосі, я зрозумів — на Батьківщину. Деякий врученням ордена "Зо немає більшого щастя, ніж називати себе землянином. Космонавти нашої час він працював молод лота Зірка". Йому також планети літають у Космос з однією шим науковим співро було присвоєно звання метою — щоб удосконалити цей бітником в Інституті генералмайора авіації, а внутрішній світ і тим самим покращити ботаніки імені Холодно також вручена "Іменна життя на Землі." го Національної Акаде вогнепальна зброя". мії наук України. Минають роки. У рік піввікового ювілею першого польоту люди Я твій космонавт, Україно! ни в космос першому космонавту незалеж У 1996 році Леоніда Каденюка зараховано ної України Леоніду Костянтиновичу Каде до групи українських космонавтів для прохо нюку виповнилося шістдесят років. Про дження підготовки до польотів на космічних його досягнення і героїчний подвиг у кос кораблях Space Shuttle. У липні того ж року мосі вже, як кажуть, написано і переписа прибув до США для проходження підготовки. но. Нехай вони залишаються у переліку Нарешті у космічній історії незалежної здобутків нашої країни, яка поправу нази країни настав зоряний час — 19 листопада вається "космічною державою". Про це і 1997 року в космос піднявся американський багато чого корисного і цікавого написано космічний корабель "Колумбія" з прапором в його звітах, наукових працях і книзі України на його офіційній емблемі. До складу "Місія — космос". Але головне, що він міжнародного екіпажу увійшов і єдиний кос виніс із темної безодні космічного просто монавтдослідник — українець Леонід Каде ру, є розуміння духовної величі людини та її нюк. Під час космічної місії він займався земних справ.


20

Американка з душею українки

Третьою людиною після Павла Поповича та Леоніда Каденюка, яка побачила Землю з орбіти, стала американка українського походження Гайдемарі Стефанишин/Пайпер. 9 вересня 2006 року вона здійснила політ у космос на шатлі "Атлантіс" у складі експедиції з шести астронавтів. Перебуваючи на борту космічного корабля 12 діб, Гайді (так в дитинстві називали дівчинку батьки) здійснила два виходи у відкритий космос.

Вареники дуже гарні… "Я дуже люблю українські страви, особливо вареники. Ліплю їх так, як це роблять на моїй другій батьківщині — в Україні. Мій чоловік і мій син мусять їх їсти. Моя хата в Америці завішана виши ванками, образами та іконами. В ній часто лунає українська музика. Скажу чесно, мій будинок більше схожий на українсь кий, ніж на американський. Всі мої знайомі кажуть, що в ньому живе справ жня українка…", — зізналася журналістам Гайдемарі СтефанишинПайпер відразу після прибуття в Україну. Її мова мало чим відрізнялася від мови докорінних україн ців. Гайді з раннього дитинства мріяла відвідати землю своїх пращурів і ось у 2007 році така нагода з'явилась. Відомий благо дійник і меценат Віктор Пінчук запросив її для участі у заходах нагородження пере можців стипендіальної програми "Зав тра.UA". Крім цього, програма її візиту передбачала зустрічі з керівниками держа ви, студентами вищих навчальних закла дів, відвідання історичних місць України і, звичайно, відвідування мальовничої Львівщини, де у далекому минулому жив її батько.


21 Війна — чорний вершитель долі Гайдемарі (ГайдіМарія) Стефанишин народилася 7 лютого 1963 році в місті Сент Поль (США). Її родинне коріння починаєть ся у західноукраїнському містечку Новий Яричів, що на Львівщині. Велика Вітчизняна війна перекреслила життя української роди ни. Її майбутнього батька фашисти відправи ли до Німеччини. Коли ж бійня завершилася, з'ясувалося, що українець Михайло Стефани шин, як і тисячі його земляківкаторжан, опинився у, так званій, "західній зоні". "Аме риканцямвизволителям" для зміцнення еко номіки потрібні молоді, а головне дешеві, робочі руки. Вони агітували українців не вер татися на рідну землю. Галицький хлопець вирішує шукати свою долю в США. З Україною в серці Одружився Михайло Стефанишин з нім кенею, такою ж шукачкою кращої долі. В Америці у них народилася донечка Гайді та три сини. Але ніколи, і це постійно підкре слює Гайдемарі, їхній батько не забував про справжню Батьківщину, вивчав з ними мову, українські звичаї та традиції. З дитинства дів чина добре розмовляла німецькою та укра їнською. В СентПолі була членом громади Української грекокатолицької церкви свято го Костянтина, а також учасником скаутської організації "Пласт" і місцевого ансамблю українського танцю. Коли ж виходила заміж — домовилася з майбутнім чоловіком Гленом, що носитиме подвійне прізвище, аби перша його частинка завжди нагадувала про її

родинне коріння. Коли народився син, двох думок не було: назвали його на честь діда — Михайлом. Після смерті батька всі турботи щодо виховання сина за українськими тради ціями вона взяла на себе. "Мій батько вже помер, і я не маю так багато часу і нагоди, щоб говорити українською, але стараюся три мати мову, бо вважаю, що це дуже важливо знати і пам'ятати звідки я. Я вчитиму свого сина мові, щоб він теж знав і не забував, що він українець". Вода, звичайно, не космос, але… Після закінчення школи Гайді вступила до Масачусетського технологічного інституту. До військовоморського флоту США Гайде марі прийшла з надією стати пілотом реак тивного літака. Проте, через певні проблеми з зором вона не змогла скласти всі тести. Небо для неї на деякий час було закрите. Дівчина вирішила знайти кар'єру в іншій стихії — під водою.


22 Вона закінчила Навчальний центр морсь кого пірнання та рятування в ПанамаСіті (Флорида) та отримала кваліфікацію "Основ ного офіцера пірнання та Офіцера рятування військовоморського флоту". Також вона пройшла кілька стажувань як інженерний офіцер у галузі корабельної підтримки та ремонту. Офіцер СтефанишинПайпер отри мала військове звання COMMANDER (капі тан ІІІ рангу). Тільки небо Коли Національне агентство з аеронавти ки та дослідження космічного простору Аме рики (NАSА) оголосило про набір жінок до загону астронавтів, СтефанишинПайпер вирішила випробувати свої сили. Це було нелегкою справою — на дев'ять місць претен дувало понад тисячу жінок! У квітні 1996 року її обрали кандидатом в астронавти, а в серпні після ґрунтовних обстежень її зарахували до Космічного центру імені Ліндона Джонсона. Після двох років тренувань Гайдемарі була визнана готовою до космічного польоту за кваліфікацією "Спеціаліст місії". Вона слу жить у команді персоналу підтримки астро навтів у Космічному центрі імені Кеннеді (Флорида). Тестування різноманітного облад

нання для роботи в космосі, допомога при запусках і приземленнях космічних літальних апаратів — її повсякденна робота. Вона відпо відає за те, щоб пристебнути ременями астро навтів при старті, і є останньою людиною з технічного персоналу, яка виходить із косміч ного корабля. Гайді брала безпосередню участь у підготовці команди "Колумбії", до складу якої входив Леонід Каденюк. Здійснилося!!! Місія STS115 (корабель багаторазового використання "Атлантіс") була першою кос мічною місією до Міжнародної космічної станції після загибелі корабля "Колумбія" (попередні місії STS114 та STS121 були орбітальними та не передбачали стиковки у космосі). Її старт відбувся 9 вересня 2006 року. Завданням місії були, серед іншого, доставка та встановлення на МКС нових сонячних батарей та заміна відповідного обладнання. За встановлення батарей відповідала Гайде марі СтефанишинПайпер, яка стала вось мою жінкою астронавтом NASA, що здійсни ла вихід у відкритий космос. За польотом "Атлантіса", що наблизився до міжнародної космічної станції, стежили багато українців. Вони вболівали за його екіпаж. При чиною цього була навіть не стільки зацікавле ність людей проблемами розвитку астронавти ки, скільки той факт, що поряд із 6 амери канськими астронавтами на борту космічного корабля знаходилася американка українського походження Гайдемарі СтефанишинПайпер. Ще до свого польоту в одному з своїх інтерв'ю вона зазначала: "Пишаюся тим, що я українка. І дуже радію з того, що мої земляки здійснили революцію, не проливши жодної краплини крові. Я щаслива, що стану першою жінкою українкою, якій довірено виконання складних завдань у відкритому космосі. Я зможу з кос мічної висоти надіслати привіт моєму народо ві, який нині заслужив визнання цілого світу". Через два роки у складі 7 астронавтів вона здійснила другий політ в космос на амери канському шаттлі "Endeavour". Головною метою місії була підготовка Міжнародної космічної станції до постійної роботи на її борту екіпажа з шести чоловік (замість трьох раніше). В програму польоту входило прове дення на зовнішній поверхні станції робіт з обслуговування та додаткового оснащення. У цьому польоті Гайдемарi стала першою жін кою, яка керувала роботами астронавтiв у від критому космосі.


23 Україна зустрічає космічну гостю У Києві Президент України (на той час Віктор Ющенко), вручаючи героїні космосу орден Княгині Ольги ІІІ ступеня, зазначив, що "в Україні з великим піднесенням зустріли звістку про те, що перша жінка українського походження вийшла у відкритий космос. Ми пишаємося тим, що Ви відмінно виконали програму космічної місії", — сказав він. Глава держави подякував Гайдемарі Стефанишин Пайпер за те, що вона "зберегла відданість українській мові і традиціям, не забувала про Україну навіть під час польоту в космос". 31 січня 2007 року вона відвідала села Яки мів та Новий Яричів (Львівська область), де народився її батько, а також живуть 16 двою рідних братів та сестер. Вони приготували для гості подарунки, зокрема, вишиті рушники та серветки, а також цілу концертну програму з народними піснями. І вся планета на долоні Потім, вже в Києві під час брифінгу вона розповіла журналістам, що дуже рада була побувати на батьківщині батька і що бачила Україну з космосу. "В космосі я могла бачити землю, дивитися на океани. Я дивилися на все це і думала, як це чудово. Я шукала, і коли знайшла, то фотографувала з космічного корабля Україну, зокрема, Київ, Чорне море, ріку Дніпро. Намагалася знайти Львів, але його не було видно через хмари. Неймовірно захоплююче видовище! — ділиться враження ми Гайді. — Бачити з космосу, як на долоні, цілу планету! І лише тоді усвідомлюєш мізер ність щоденної суєти, коли перед очима не бачиш помережаної кордонами держав карти, а лише одну таку невелику і таку беззахисну Землю! Власне, тоді розумієш високу мету, задля якої варто ризикувати, вирушаючи у далекі космічні мандрівки, — космос дає змогу більше дізнатися про Землю, про життя".

Польоти у космос багато в чому змінили погляди Гайдемарі на життя. Тепер вона весь свій вільний час цілком присвячує родині. Разом вони занурюються з аквалангом в оке ані, плавають, бігають, грають у теніс, ката ються на роликах і ковзанах. А у вечірні годи ни, коли Гайді звільняється від кухні, вона любить послухати українську народну музику чи почитати історичний роман. Можливо, сьогодні десь там, у далекій Америці вона пригадує зустрічі на українській землі, веселі обличчя українців і, палаючі від зоряних мрій про космос, студентів Національного авіацій ного університету. Вона таки знайшла час на відвідування місця, де народжується прий дешнє авіації та космонавтики. Нагороди Медалі: "Commendation Medal" ("За заслуги", двократно), "Navy Achievement Medal" ("За досяг8 нення", двократно), "Meritorious Service Medal" ("За визначну службу"). Орден Княгині Ольги ІІІ ступеня ("За мужність і відвагу, виявлені в освоєн8 ні космічного простору, зміцнення дружби між українським та американським народами").


24

Шановні друзі!

Микола Кулик, ректор Національного авіаційного університету, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор

Авіація міцна своєю спадкоємністю. Це не тільки передавання досвіду, а й дух захоплення, справжня любов до неба. Перші літаки стали можливими лише завдяки бажанню захоплених людей подиви тися на землю з висоти пташиного польоту і зроби ти перший крок до підкорення небесних просторів. Для багатьох молодих людей стартовим майданчи ком для злету у велике життя є вступ до Національ ного авіаційного університету. В його стінах вони набувають не тільки професійних навичок, а стають особистостями. Я глибоко переконаний, що якісна підготовка висококласного спеціаліста неможлива без об'єк тивної інформації про сучасний стан авіакосмічної галузі, вітчизняний та зарубіжний досвід авіабудів ників, роботу людей, для яких авіація стала сенсом життя. Видання просто зобов'язане доступною мовою висвітлювати події у світі авіаційної науки. На жаль, більшість такої інформації існує за межею друкованих засобів масової інформації нашої дер жави. Думаю, що "Авіатор" не залишить цю про блему поза своєю увагою. Глибоко символічним є той факт, що перший випуск науковопопулярного журналу "Авіатор" побачить світ в рік 50річчя початку ери пілотова ної космонавтики. Юрій Гагарін і його героїчний політ навколо Землі — яскравий приклад для наслі дування всім, хто без пам'яті закохався у небесні простори та авіацію. Мужні, сміливі, відданні справі, вони оточують нас. Молодь повинна знати своїх героїв. Сподіваюсь, що "Авіатор" посяде гідне місце серед авіаційних видань, що доступні сьогодні читачам в нашій державі. Впевнений, що молодому поколінню авіаторів журнал стане надійним поміч ником і порадником у навчанні та роботі. Фахівцям з авіації, будь то працівник аеропорту, льотчик, інженер чи авіаконструктор, він буде джерелом достовірної інформації про нові досягнення в авіа ційній галузі, а також про сучасні тенденції в ство ренні і розробці авіаційної техніки. Людина, яка про сто цікавиться авіацією, зможе знайти на сторінках журналу матеріали, які зацікавлять її та допоможуть зорієнтуватися у новинках.


25 Національний авіаційний університет — авторитетний міжнародний центр підготовки спеціалістів для авіації, космонавтики та інших галузей економіки України та зарубіжних країн. За роки майже 80% річної історії в його стінах підготовлено близько 200 000 висококласних спеціалістів для 160 країн світу.

2000 Національний авіаційний університет 1994 Київський міжнародний університет цивільної авіації

1965 Київський інститут інженерів цивільної авіації

1947 Київський інститут цивільного повітряного флоту

1933 Київський авіаційний інститут 1898 Механічний факультет Київського політехнічного інституту

ÆÈÒÈ! VIVERE! ÒÂÎÐÈÒÈ! CREARE! ÏÅÐÅÌÀÃÀÒÈ! VINCERE!


26

Пульс НАУ

З ім'ям Гагаріна — у прийдешнє У день 50річчя першого польоту людини в космос у залі вченої ради Національного авіаційного університету відбу лася зустріч адміністрації навчального закладу зі студент ськими лідерамиактивістами, які в 2011 році закінчують університет. В урочистих брали участь випускники, які зробили вагомий особистий внесок у розвиток студентсь кого самоврядування університету. Молодь переглянула архівні відеоматеріали, які нада ли їм унікальну можливість доторкнутися душею до зна менної події далекого за часом, але близького до серця

1961 року. Лідерів привітали ректор університету Микола Кулик та перший проректор Максим Луцький. Прорек тор з навчальновиховної роботи Ярослав Козачок вру чив студентським активістам листиподяки, диски "НАУкраїна" та почесні таблички випускників 2011 року. Студенти поклали квіти до пам'ятних табличок, на яких вкарбовані імена Володимира Миколайовича Челомея, Олександра Івановича Кухтенка, Трифона Максимовича Башти, Володимира Михайловича Комарова.


27

"Політ" — першому космонавту У Національному авіаційному університеті відбулася ХІ Міжнародна науковопрактична конференція молодих учених і студентів "Політ. Сучасні проблеми науки", прис вячена 50річчю польоту в космос Юрія Гагаріна. У роботі конференції брали участь близько 1000 учасників з провідних вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладів: Грузинського авіаційного університету (Тбілісі), Бухарського державного університету (Узбекистан), Держав ної вищої школи професіоналів у Хелмі (Польща) та інших. З вітальним словом до учасників конференції звернулися: проректор з наукової роботи НАУ Володимир Харченко, доктор Вільнюського технічного університету ім. Гедимінаса Олегас Прентковскіс, доцент, кандидат економічних наук,

проректор з фінансовоекономічної та комерційної діяльно сті Московського державного технічного університету цивільної авіації Володимир Меланін, заст. директора Інсти туту аеропортів, доктор технічних наук, професор Андрій Бєлятинський. Вони побажали учасникам конференції плід ної роботи, творчих пошуків і наукових відкриттів. Робота конференції проходила за напрямами: аеронаві гаційні системи, електроніка та аерокосмічні системи управління, інформаційнодіагностичні системи, комп'ю терні технології, сучасні авіаційні технології, сучасні тех нології розвитку аеропортів, екологічна безпека, безпека авіації, військова освіта, економіка та управління, правоз навство, міжнародні відносини, гуманітарна освіта.

50 років досягнень та перемог У Національному авіаційному університеті відбулася Всеук раїнська молодіжна науковопрактична конференція "50 років дослідження космосу", присвячена 50річчу польоту Юрія Гагаріна в космос. У форумі брали участь льотчикикосмонав ти Росії Роман Романенко та Юрій Онуфрієнко (вихідці з України), радник посольства Російської Федерації Костянтин Воробйов, директор Інституту аерокосмічних систем упра вління Валерій Азарсков, професор кафедри аеронавігаційних систем Валерій Конін, ветерани Байконуру, а також представ ники Національного аерокосмічного агентства України. Російські космонавти привітали присутніх з Міжнарод ним днем польоту людини в космос, поділилися вражен

нями від польотів, відповіли на численні запитання. Осо бливо тепло був зустрінутий виступ Юрія Онуфрієнка, який розпочав свій виступ українською мовою. Він з теплотою та вдячністю говорив про країну, де був покладе ний початок його "зоряної кар'єри". Він зазначив, що саме українська земля дала йому сили для цієї важкої роботи. В роботі конференції брали участь переможці Всеукраїн ського конкурсу шкільних і студентських робіт "Крізь терни — до зірок!", який проходив у всіх регіонах України. Представники Російської Федерації запропонували наступ ного року провести в Національному авіаційному універси теті конференцію на тему "Освоєння космічного простору".


28

Університет — космосу Протягом багатьох десятиліть у Націо нальному авіаційному університеті тривають дослідження з авіакосмічної тематики. Серед багатьох наукових теоретичних і практичних досягнень його науковців стало створення спеціального комплексу, що дозволив відтво рити динаміку польоту, посадку на Місяць і повернення на Землю місячного модуля у автоматичному та пілотованому режимах. У 60х роках ХХ століття в Радянському Союзі була навіть прийнята Державна про грама зі створення такого апарату. Розробка цієї унікальної тренажерної тех ніки була доручена Київському інституту інженерів цивільної авіацій. Колектив науков ців очолив видатний вчений, академік О. Кух тенко — один з піонерів авіаційного тренаже робудування. Основу колективу склали вчені: В. Бабенко, М. Кірсенко, А. Шевельов, С. Ун гурян, В. Муравський, Р. Шевченко та молоді

Обчислювальний комплекс тренажеру "Сиріус" на базі ЕОМ "МІ@17". За відладкою програми молоді вчені Ю.М. Харазішвілі, В.Н. Азарсков, А.І. Березовенко.

дослідники М. Цвєтков, М. Валуєв, А. Кра вець, В. Азарсков, Ю. Миронченко, В. Мєр злікін, І. Шешин, В. Больбух. Саме вони від повідали за весь комплекс робіт: від розробки теоретичних питань, математичних моделей, технічної документації до нагляду за вигото вленням конкретної техніки на заводах і ОКБ Києва, Москви, Ленінграда, Львова, Кишине ва. Необхідно було створити близький до нату рального моделюючий комплекс, що дозволив би відтворити динаміку польоту, посадки та повернення на землю місячного модуля в автоматичному та пілотованому режимах. Після наполегливої творчої праці тренажер "Сиріус" був створений. Апарат складався із обчислювального комплексу, точної копії кабіни екіпажу, модуля з відповідним облад нанням, приладами і системами управління, системами візуалізації, що відтворювала зоро ву картину підльоту та посадки на Місяць,


29 старту з його поверхні, стикування модуля з космічним кораблем для повернення на Землю. Два комплекти такого тренажера були прийняті Урядовою комісією і встановлені в НВО "Енергія" та Центрі підготовки космо навтів. На них проходили підготовку льотчи кикосмонавти В. Биковський, О. Леонов, О. Єлисєєв, В. Жолобов, Г. Тітов, Г. Шонін, Б. Волинов, А. Філіпченко, В. Кубасов та інші. Через деякий час програму пілотованих польотів на Місяць було переорієнтовано на його дослідження автоматичними станціями. Проте, тренажерний комплекс "Сиріус" ще багато років використовувався для підготовки космонавтів, а після деякого переобладнання і модернізації за участю науковців КІІЦА був використаний для тренувань радянських і американських космонавтів за програмою "СоюзАполлон". На ньому відпрацьовували ся етапи стикування космічних кораблів. У 90х роках спільно з Центром підготовки космонавтів науковцями університету був про ведений комплекс наукових досліджень зі ство рення тренажера для наскрізного моделювання динамічних факторів аерокосмічного польоту для підготовки екіпажів за програмою косміч ного корабля багаторазового використання "Буран" на базі унікальної чотирьохступеневої центрифуги ЦФ18, що на початку була приз начена тільки для проведення медичних та біо логічних досліджень. Імітатор аерокосмічного польоту дозволяв моделювати різноспрямовані перевантаження, що відповідають впливам на організм космонавта від зльоту до посадки. За комплекс розробок з цієї тематики виконавці були нагороджені Державними преміями, Пре міями НАН України імені академіка М. Янгеля, медалями і дипломами імені Ю. Гагаріна. У дев'яності роки в університеті тривали роботи з удосконалення авіаційної і косміч ної техніки. Співробітники університету док тор технічних наук, професор Я. Білецький та кандидат технічних наук, старший науковий співробітник А. Іванченко отримали Держав ну премію України за розробку та впрова дження комплексних тренажерних систем сучасних літаків КБ "Антонов". Науковці університету підтримують тісні зв'язки з Національним космічним агент ством України, КБ "Південне", Інститутом космічних досліджень, Центром підготовки космонавтів, інститутами НАН України та іншими провідними підприємствами та фір мами. Вчені університету брали участь у роз робці Національної космічної програми.


30

За небокрай, не виходячи з дому "безпілотники": вчора, сьогодні і завтра На аеродромі смт. Бишів Київської області відбулися випробування безпі% лотних літаків за проектами "Жайвір М%6" та "Небесний патруль М%7", розроблених науковцями Національного авіаційного університету. Колек% тив науково%виробничого центру безпілотної авіації "Віраж" (НАУ НВЦБА "ВІРАЖ") тим самим підбив підсумки тривалої роботи з розробки та виго% товлення перших передсерійних зразків літаків для застосування у без% людинних авіаційних технологіях. Ірина Качало, студентка ФМЛ (співробітник НВЦБА "ВІРАЖ"), Олександр Рибальченко, науковий співробітник НВЦБА"ВІРАЖ"

Керувати на відстані Мріяти про керування предметами на від стані люди почали задовго до виникнення авіа ції. Ще у 1898 році всесвітньовідомий сербсь кий фізик і винахідник Нікола Тесла розробив


31 принципи дистанційного керування і проде монстрував мініатюрне радіокероване судно. У 1910 році, натхнений успіхами братів Райт, молодий американський воєнний інженер з Огайо Чарльз Кеттерінг запропонував викори стовувати літальні апарати без людей. Згідно з його задумом, пристрій, що керувався годин никовим механізмом, в заданому місці пови нен був відкидати крила і падати, як бомба, на ворога. Він сконструював і випробував кілька пристроїв, що отримали назву "Bug", але в бойових діях вони не використовувались. У 1933 році в Англії був розроблений перший безпілотний літальний апарат багаторазового використання "Queen Bee". У 1948 році в США був створений безпілотний літальний апарат "AQM34" для розвідки. Його перший політ відбувся в 1951 році. Того ж року "безпілотник" був запущений в масове виробництво. У 1959 році в конструкторському бюро С. Лавочкіна розроблено безпілотний літакрозвідник "Ла17Р". Потім були: радянські літальні апара ти для розвідки "Ту134"; "Хижак" і "Яструб" збройних сил США; російські "Бджола" та "Лелека". До речі, росіяни нещодавно заявили про створення макету БЛА "Скат", який має низьку радіолокаційну помітність і здатен ата кувати як наземні, так і повітряні цілі. Майбутнє "безпілотників" України На думку міжнародних експертів наша краї на у перспективі стане світовим лідером з роз робки та виробництва БЛА, а вже сьогодні здат на виготовляти безпілотні літальні апарати не гірші за іноземні. Серед них, розроблені харків ські ХАІ112, Альбатрос, Стрепет, Проект 21, Ремез, Стриж, Фазан. Вдалі розробки підпри ємств "Велес", "Еркар", "Юавіа", НАУ. Наприк лад, підприємством "Еркар" розроблені зразки БЛА вертикального злету та посадки, аналогів яких немає в світовій практиці. В конструкції апаратів "Моноліт" і "Еркар" максимально використовується ефект Анрі Коанда та форму ла руху повітряних струменів Бернуллі. Допомогти геологу Сьогодні представники багатьох "мирних" професій позбавлені здатності отримувати корисну інформацію без залучення пілотів — на відстані. А іноді так потрібно дізнатися, що відбувається за тією горою чи, як кажуть, за небокраєм. Науковці деяких університетів України вирішили створити невеличкі літаки, на які давно чекають метеорологи, працівники ДАІ, пожежники, працівники МНС.

Дослідні зразки БЛА М1 та М2 (студенти М. Матійчик В. Олійник)

БЛА М3СХ "Кордон"

БЛА М7А "Небесний патруль"

БЛА М7В5 "Небесний патруль"


32 Літаючих розвідників оснащують обладнан ням, що здатне проводити моніторинг, вимі рювання, супровід. Поки що, для виконання цих завдань використовують великі літальні апарати, що поглинають величезну кількість пального, для управління якими потрібні міні мум дві особи екіпажу, аеродром тощо. Безпі лотні літальні апарати дозволяють виконувати таку роботу з мінімальними витратами. Ними можна керувати радіосигналом дистанційно. Вони також можуть здійснювати політ за зада ним маршрутом за спеціальною програмою завдяки тому, що у них на борту є потрібне навігаційне обладнання, карта, ведеться постійне вимірювання координат. Обладнання на БЛА фіксує появу нових предметів у зоні спостереження. Набута інформація у безпе рервному режимі передається диспетчеру і той приймає рішення про те, щоб вислати опера тивну службу для роботи з порушником. "Безпілотники" та НАУ З середини 80х років минулого століття було відомо про роботи ініціативної групи студентів з різних вищих навчальних закла дів, які вирішили розробляти безпілотні літальні апарати. До її складу входили: М. Матійчик. та В. Олійник (ТДПІ), В. Іва нов та О. Іванов (КІІЦА), О. Левчук (ЛСГІ) та інші студенти. Тоді ініціативна група розро била ряд літальних апаратів зі стартовою масою 8 та 10 кг та обладнання для біологіч ного захисту рослин. Зазначені "безпілотни

БЛА М6 "Жайвір" ми" були виконані в одному екземплярі. Може виникнути питання: чому не в одному, а в багатьох інститутах?.. На той час один нав чальний заклад був не в змозі фінансово під тримувати цей проект. На початку 90х років група розробила та розпочала побудову багатоцільового безпі лотного комплексу за проектом "Кордон", що передбачав наявність у своєму складі БЛА М3 за призначенням: картографія та аеро фотознімання (М3К), відеоспостереження в реальному часі (М3Р), патрулювання ліній них об’єктів, АХР (М3СХ). Безпосередньо в носовій частині гондоли встановлюється камера переднього огляду. Розпад Радянського Союзу негативно поз начився на діяльності групи. Однак, вже на початку третього тисячоліття на проблему "без


33

Привітання Ректор Чернігівського державного технологічного університету надіслав телеграму колективу Національно авіаційного університету з визначним досягненням — створенням та успіш ним випробуванням найсучаснішого безпілотного літака: "Вирішити склад не завдання, — йдеться у привітанні, — допоміг синтез навчального процесу з науковими дослідженням, широке використання новітніх технологій, пошук і стимулювання нових перспек тивних напрямків досліджень. Ми впевнені, що Ваша закоханість у небо, наполегливість, високий інтелектуаль ний та промисловий потенціал закладу будуть зміцнювати вітчизняну еконо міку та підвищувати авторитет нашої держави. Бажаємо колективу НАУ міцного здоров'я, добробуту, творчих та трудових успіхів і чистого неба".

пілотників" звернули увагу Микола Кулик та Володимир Харченко. До роботи були залучені провідні професори Національного авіаційного університету. Одним з перших був створений багатоцільовий безпілотний комплекс М6 "Жайвір", призначений для аерофотознімання, біозахисту рослин, відеоспостереження в реаль ному часі, патрулювання лінійних та площин них об'єктів. В основу розробки покладені результати досліджень ефективності застосу вання БЛА в боротьбі зі шкідниками, хвороба ми та бур'янами сільськогосподарських рослин, картографічні роботи тощо. Слід зазначити, що комплекс у складі двох БЛА, наземного комп лексу управління, катапультного пристрою та бортових спеціалізованих пристроїв дозволить проводити роботи в нормальних погодних умо вах та в нічний час. Передбачено ручний та автоматичний режими керування БЛА. Роки піднесення У 20062007 роках в університеті було утво рено Науковонавчальний центр безпілотної авіації. Науковим керівником було призначено к.т.н., доцента М. Матійчика. Першою робо тою центру був багатоцільовий безпілотний комплекс М7 "Небесний патруль", призначе

ний для картографії та аерофотознімання, відеоспостереження в реальному часі, патру лювання лінійних та площинних об’єктів впродовж тривалого часу (до 15 годин). В осно ві проекту лежить завдання покращення умов роботи бортового спостережного обладнання двомоторного БЛА шляхом удосконалення його компонувальної схеми. Це дає можливість збільшити межі огляду передньої напівсфери, зменшити вібраційне навантаження на бортове обладнання та в цілому підвищити ефектив ність спостережних робіт з повітря. Згодом потреби ринку примусили розробників удос коналити літальний апарат і створити БЛА М7Д, що відрізняється від свого попередника збільшеним до 50 кг корисним навантаженням та схемою розташування силових установок. БЛА М7Д "Небесний патруль" успішно прой шов тестові польоти. На сьогодні він вважаєть ся єдиним двомоторним важким "безпілотни ком" у СНД. Через деякий час Науковонав чальний центр безпілотної авіації було реорга нізовано у відокремлений підрозділ — Науко вовиробничий центр безпілотної авіації "Віраж". Метою утворення центру було набли ження розробок БЛА в НАУ до конкретних потреб ринку НВЦБА "ВІРАЖ" отримав суча сні виробничі площі та відповідне обладнання для реалізації поставлених завдань. На основі попередніх напрацювань на рівні ДКР було розпочато проектування нових зразків БПЛА "Небесний патруль", що мали на меті збіль шення тривалості, дальності та висоти польоту БЛА. Серед інших можна назвати БЛА М7А . На сьогодні університет готовий налагоди ти серійний випуск БЛА та на їх основі БАК (безпілотних авіаційних комплексів). В осно ву перших серій закладено проекти "Жайвір", "Кордон" та "Небесний патруль". За останні десять років у НАУ розроблено близько 40 проектів крилатих БЛА різних схем. Щодо перспективи, то Національний авіа ційний університет вже нинішнього року може отримати державне замовлення на створення безпілотних літаків. Про це 1 вересня 2010 року на святкуванні Дня першокурсника заявив пер ший віцепрем'єр Андрій Клюєв. Він поставив завдання перед викладачами та вченими НАУ підготувати проект про створення вітчизняних безпілотних літаків. "Вони необхідні нам для контролю трубопроводів, газопроводів і нафто проводів. Таке держзамовлення, якщо пропо зиція університету буде конкурентоспромож ною, Кабінет Міністрів України готовий надати Національному авіаційному університету".


34

Найвідданіший друг космонавтики в Києві Заголовок до цього матеріалу придумувати не було потреби. Коли я відкрив книгу з особистої бібліотеки Валерія Миколайовича Азарскова "Космонавтика СССР", то увагу одразу привернув напис від руки на титульному аркуші: "Самому преданному другу космонавтики СССР в Киеве". Поруч стояли підписи дев'ятнадцяти космонавтів Радянського Союзу. Почалася довга розмова про його цікаву долю. Для того, щоб дійти до самої суті думок і прагнень Валерія Миколайовича, випускника Національного авіаційного університету 1968 року (на той час Київський інститут інженерів цивільної авіації), його інтерв'ю журналу "Авіатор" я вирішив поділити на частини. Знайомтесь, фахівець найвищої кваліфікації, творча особистість, романтик космічного простору Валерій Азарсков. У космос покликав Гагарін Що для вас означають авіація та космонав тика, яким ви вірою і правдою служите багато років? Скільки існує людство, мабуть, не було такої людини, яка б хоч один раз в житті, під нявши очі до неба, не роздивлялася б зірки, не ставила б собі прості і вічні питання: що це?.. Де початок і кінець цього срібного пилу?.. Що я є ?.. Яке місце займаю в цій чор ній безодні, і чи їй є діло до мене, моїх радо щів і бід, до всього мого життя?.. Луцій Анней Сенека, римський політич ний діяч, письменник і філософ, ще в першо му столітті нашої ери зазначав: "Якби на Землі було тільки одне місце, з якого можна було б спостерігати зірки, до нього безперервно зі всіх кінців стікалися б люди". Від того часу минуло багато століть, але психологія мешканців планети Земля не змі нилася. Людина не може не бачити зірок, не може не мріяти про політ до них. Історія зем ної цивілізації знає чимало прикладів, коли людина намагалася підкорити небесний про стір. І їй це вдалося. Я, мабуть, саме з таких, закоханих у небо та космос, романтиків. Особливе враження на мене справив Юрій Гагарін. Про його політ я дізнався, слухаючи повідомлення ТАРС під час обідньої перерви на воєнному авіаційному підприємстві (в той час для вступу в інститут було бажано мати виробничий стаж). Потім побачив його в одній з телевізійних програм — бадьорий та


Азарсков Валерій Миколайович — в.о. директора Інституту аерокосмічних систем управління НАУ, доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998 р.), Лауреат премії імені академіка М.К. Янге/ ля Національної Академії наук України (1995 р.), Заслужений працівник транс/ порту України, Ветеран космічної галузі України, Почесний працівник авіаційного транспорту України, дійсний член Міжна/ родної Академії Навігації та Управління рухом, Транспортних академій України та Російської Федерації, Міжнародної акаде/ мії Інформатизації, зв'язку, управління в техніці, природі, суспільстві", спеціаліст з автоматичного управління авіаційними та космічними об'єктами, створення та модернізації авіаційних та космічних імі/ таторів польоту і тренажерів.

радісний майор Юрій Гагарін іде червоною килимовою доріжкою в аеропорту Внуково. Лунає марш, радіють люди, запускаючи в небо білих голубів. Нейл Армстронг (перший землянин, який ступив на Місяць) колись зазначив: "Юрій Гагарін усіх нас покликав у космос". І справді, він став героєм в очах усього світу. Мало хто з молодих людей, див лячись на зірки, не бачив себе в космічному кораблі на його місці. Тому подальший мій вибір був цілком зрозумілим. Для мене було і залишається справою честі бути гідним свого вибору. Бо цей вибір — на все життя.


36

Взірець для наслідування По закінченні інституту Вам, молодому спе ціалісту, пощастило працювати під керівниц твом визначного вченого, академіка Олександра Івановича Кухтенка — керівника кафедри тео рії автоматичного регулювання та авіаційної автоматики. Які його риси як професіонала і людини, стали прикладом особисто для Вас? Авіація і космонавтика — споріднені галу зі, плід напруженої, багаторічної роботи і пошуків, відкриттів учених, інженерів, льот чиків усього світу. Здається, що саме про них писав Чехов: "Подвижники потрібні, як Сонце. Складаючи найпоетичніший і життє радісний елемент суспільства, вони збуджу ють, втішають і ушляхетнюють". Олександр Іванович відноситься саме до такої категорії людей. Учений світового рівня, він займався дослідженнями в галузі механіки та технічної кібернетики, абстрактної теорії систем, інформатики та інформатизації суспільства. Для його наукової діяльності характерне спів відношення фундаментальних досліджень з вирішенням прикладних завдань. Олександр Іванович виділявся колосальною працездат ністю. Навіть під час свят він міг залишити гостей за столом, а сам ішов працювати. Ми, молоді, дивувалися його працездатності, а він не міг зрозуміти, як можна так легковажно втрачати безцінний час. Олександр Іванович був наділений якостями істинного інтеліген та. Він приваблював своєю духовністю, людя

ністю, скромністю, вірністю високими моральними принципами, доброзичливістю, готовністю у скрутний час прийти на допомо гу. Для мене він був, є і залишиться назавжди взірцем для наслідування.


37 Місяць кличе у свої обійми Добре відомо, що саме Олександр Іванович очолив творчий колектив, якому було доручено в 60ті роки минулого століття створення уні кальної тренажерної техніки для підготовки космонавтів для висадки на Місяць та інші планети. Як це відбувалося? У нашому інституті над цією державною програмою працювали понад 450 співробіт ників. Над її виконанням також працювали творчі колективи Києва, Москви, Ленінгра да, Львова, Кишинева та інших міст. Незва жаючи на значні складності, два тренажера для посадки на Місяць і повернення з його поверхні були вчасно створені і встановлені в НВО "Енергія" і Центрі підготовки космонав тів. Надалі після переобладнання, також за участю вчених нашого інституту, тренажер був використаний для тренувань радянських і американських космонавтів при їх підготовці за програмою "СоюзАполлон". На ньому від працьовувались елементи стиковки косміч них кораблів. Слід зазначити, що наш колек тив усе робив уперше, списати не було в кого. Тобто розроблялися цілком оригінальні рішення в дуже стислі строки. Часу для широ кого експерименту не було. Імітатор аерокосмічного польоту Чи знадобились знання та досвід, набуті під час виконання перших космічних розробок, в майбутньому? Звичайно. Великий досвід вирішення нау кових і прикладних завдань в авіаційній, обо ронній і космічній галузях дозволили в подальшому виконати складне завдання з модернізації з метою підвищення точності системи управління імітатора аерокосмічного польоту по програмі космічного корабля багаторазового використання "Буран". Він розгортався на базі однієї з найбільших у світі центрифуг з радіусом обертання вісімнадцять метрів — ЦФ18, виготовленою відомою шведською фірмою ASEA, з застосуванням обладнання Франції і США. Центрифуга мала чотири ступені обертання, масу 380 тон і дозволяла моделювати різновекторне пере вантаження в діапазоні від 0 до 30 одиниць. Але вона мала досить суттєве запізнення при відпрацюванні програмних рухів, що призво дило іноді до травмування космонавтів під час тренувань з великими градієнтами пере вантажень. Вирішити цю проблему намага лись кілька відомих колективів, але бажаного результату вони не досягли.

Комплекс наукових досліджень від інсти туту очолили д.т.н., проф. Л. Блохін і я, на той час провідний науковий співробітник, канди дат технічних наук. Від Центру підготовки космонавтів: льотчикикосмонавти — заступ ник начальника Центру з наукової роботи д.т.н. Ю. Глазков, начальник інженерного управління, к.т.н. В. Рождественський. У процесі досліджень були запропоновані ори гінальні методологія та алгоритми, що мали науковий пріоритет, були захищені автор ськими свідоцтвами і дозволили на порядок підвищити точність системи управління. Це, в свою чергу, значно підвищило безпеку кос монавтів при імітаційних польотах. За цей комплекс робіт велика група виконавців була нагороджена Державними преміями, медаля ми і дипломами імені Ю. О. Гагаріна. Перейняти найкраще та йти далі Чиї світоглядні ідеї визначали шлях до ваших життєвих правил? Всі ми в неоплатному боргу перед нашими батьками, нашими першими вчителями, які відкрили нам шлях до світу знань. Моє стано влення і погляди формувались у повоєнний час, тому великий вплив на світогляд мали герої війни, люди усвідомленого подвигу і героїзму.


38 Під час навчання в інституті значний вплив на формування моїх професійних і людських якостей мали, перш за все, ректор проф. М. Голего, академіки О. Кухтенко, Г.Пухов, професори М. Сімонов, А. Шевельов, В. Чер вецов, М. Торопцев та інші. В подальшому співпраця зі знаними фахівцями своєї справи проф. Л. Блохіним, В. Касьяновим, А. Туні ком, А. Петровим, Ю. Давидовим, представ никами ДНДІ цивільної авіації, НВО Енергія, Центру підготовки космонавтів, конструктор ських бюро А. М. Туполєва, О. К. Антонова, С. В. Іллюшина, ВАТ КДЗА ім. Г.І. Петров ського, НВО "Арсенал" також сприяли моєму становленню як ученого і як людини.

частина озброєння, відображає рівень знань і розвиток технологій свого часу і завжди зна ходиться в апогеї людських досягнень. Її окре мі екземпляри являють собою шедеври, ство рені руками видатних майстрів: зброярів, юве лірів, чеканників, різьбярів тощо. У моїй колекції холодної зброї є експонати XVII, XVIII, XIX століть, високої колекційної вартості. Але, відповідаючи на ваше запитан ня, я обрав би цей один експонат за іншим принципом, а саме — найдорожчий особисто для мене. Це — подарунок мого друга, космо навта Геннадія Сарафанова, який, на жаль, уже пішов з життя. З ним ми народилися в один день, дружили багато років як по роботі,

Коли видається вільна хвилина Валерію Миколайовичу, Ваші захоплення — книги та холодна зброя. Уявімо, що через непе редбачені причини Ви змушені залишити собі лише одну книгу і лише один експонат холодної зброї з вашої колекції. Які з них ви оберете і чому? В історії світової культури тема зброї завж ди відігравала одну з важливих ролей. Зброя — це пам'ятник історії, що зберігає в собі етапи розвитку і удосконалення людської думки в її намаганні отримати найбільш ефективне вирішення проблем. Зброя, як складова

так і сім'ями. Геннадій подарував мені кла сичний російський мисливський ніж, який був виготовлений майстрами знаменитого Златоустівського заводу. Такі ножі виготовля лися для космонавтів із застосуванням кіль кох оригінальних технологій. Вони є ексклю зивними. Я багато років колекціоную книги з космонавтики (багато з них мають автографи космонавтів), історії зброї, мистецтва, зби раю фахову літературу. Для нелегких часів я вибрав би книгу Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка". Герой цього твору ніколи не втрачав самовладання, знаходив


39

вихід з будьякої ситуації, при цьому, специ фічно оцінюючи наявну ситуацію, він знахо див оригінальний вихід. Щороку зі стін очолюваного Вами інститу ту виходять молоді спеціалісти. Яким, на Вашу думку, має бути випускник: як фахівець і як людина, громадянин? Професорами, чи академіками не наро джуються. Великих людей створює праця. Випускник — ще не до кінця сформований фахівець. І якщо він навчався не для оцінки, а за покликом серця, то шлях його у прий дешнє один — постійно навчатися та удоско налюватися. В наш стрімкий час стати квалі фікованим фахівцем досить непросто. Ну, а людські якості вони загальновідомі. Підкре слю, дуже важливо, що метою навчальнови ховного процесу Національного авіаційного університету є не тільки підготовка високо класного спеціаліста, а й усебічно розвиненої

особистості. До речі, цьому в значній мірі сприяє гуманізація нашої освіти і те, що поряд з інженерною освітою існує низка напрямів гуманітарної спрямованості. Адже мистецтва розвивають розум, а не відволіка ють його, а це сприяє взаємозбагаченню. Тим, хто обрав крилату професію, бажаю знайти своє місце в житті, досягти зоряних висот, продовжувати славні традиції нашого університету, бути гідними високого звання студента і випускника найпрестижнішого не тільки в нашій державі, а й у всьому світі вищого навчального закладу. Вам створювати найсучасніші зоряні кораб лі і вести їх до далеких планет, відкриваючи для всього людства нові омріяні світи. Нехай нат хненні слова: Жити! Творити! Перемагати! — завжди будуть супутниками вашої долі, оскіль ки це девіз тих, хто живе на Землі, а мріє про Небо! Брав інтерв'ю Михайло Кришень


40

1960%1967: роки ідеологічного та науковотехнічного піднесення У Статуті профспілок СРСР зазначалося, що радянські профспілки "виховують трудящих у дусі комуністичної ідейності, пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму, турбуються про підвищення авторитету чесної, високопродуктивної праці, про укріплення начал комуністичного ставлення до праці; борються з проявами чужинної ідеології і моралі, з крадіжками, хабарництвом, спекуляцією та іншими нетрудовими доходами, за утвердження здорового, тверезого способу життя, беруть участь у роботі з охорони та зміцнення громадського порядку; надають допомогу сім'ї і школі в комуністичному вихованні дітей і підлітків, створюють і керують діяльністю культурно%освітніх, фізкультурно%спортивних, туристичних, дитячих позашкільних і оздоровчих установ... " В. Гребенніков, голова профспілкового комітету співробітників НАУ Саме за такими принципами працювала профспілкова організація Київського інсти туту інженерів цивільної авіації на початку і в середині 60х років минулого століття. Врахо вуючи розгортання у світі науковотехнічної революції та настанови уряду щодо поширен ня знань в галузі науки і техніки, з 1959 року в інституті започатковано постійно діючий лекторій. До лекторської групи увійшли відо мі науковці навчального закладу. Після польоту в космос Юрія Гагаріна у квітні 1961 року створили 4 лекторії — один для профес орськовикладацького складу, два — для інженернотехнічних працівників і один — для студентів. Великою популярністю кори стувалися лекції з питань історії авіації та освоєння космосу. Із захопленням слухала

молодь виступи учасника створення космо дрому "Байконур" професора В. Денисова про становлення і розвиток космонавтики. Під гаслом духовного збагачення Профспілкові організації інституту сприяли організації роботи клубу та його гуртків, студентського наукового товарист ва, радіогазети, діяльності каси взаємодопо моги, розвитку культурномасової та спор тивної роботи. У 1963 році була створена дитяча музична студія при клубі інституту. Значною подією в той час стала перемога студентів інституту у першому Всесоюзному змаганні Клубу веселих і кмітливих, що від булося в Москві. Систематично місцевий комітет організовував проведення комуні стичних суботників. Під час них співробіт ники прибирали свою і територію підшеф ного дитячого садочку висаджували дерева і кущі тощо.


41

У 60х роках первинні профспілкові орга нізації брали участь у вирішенні нагальних питань розвитку інституту, посилили увагу до культурномасової та спортивної роботи. Вже у 1963/64 начальному році у колективах художньої самодіяльності брало участь понад 300 чоловік. В наступні роки кількість учасни ків художньої самодіяльності постійно зроста ла, їхніми силами щорічно організовувалося близько 120 концертів на факультетських та загальноінститутських вечорах, присвячених державним святам та знаменним подіям. Найкращі умови для проживання та відпо8 чинку У 60х роках у зв'язку з тим, що інститут активно здійснював житлове будівництво, місцевий комітет проводив доволі складну роботу з розподілу відомчого житла. Були створені спеціальні комісії з обстеження умов проживання співробітників, які потребували житла. Наслідком цієї копіткової роботи стало те, що працівники інституту отримали нові квартири у житлових будинках по вул. Борща гівській, вул. Гарматній, вул. Ніжинській. Місцевий комітет Київського інституту інженерів цивільної авіації (перейменування інституту відбулося у 1965 року) був серед іні ціаторів створення оздоровчоспортивного табору на р. Десна в районі с. Жукін. Його будівництво почали здійснювати у 1966 році. Ідейність, партійність, патріотизм Особливості роботи ППО КІІЦА у 1967 році та на початку 1968 року були розглянуті на ІХ звітновиборній профспілковій конферен ції. На ній зазначалося, що основою навчаль новиховного процесу в інституті має бути виховна робота, організована за принципами

комуністичної ідеології та соціалістичного змагання, прийнятті підвищених зобов'язань у справі підготовки кваліфікованих спеціалістів. Профспілкове життя в інституті система тично стало висвітлюватися на шпальтах інститутської багатотиражної газети "Авіа тор", яка почала виходити у вересні 1964 року. Представники профспілок були серед керів ництва ради з патріотичної та інтернаціональ ної роботи, яка організовувала і контролювала проведення відповідних заходів в інституті. Члени профспілкових організацій працюва ли на будівництві Деснянського водоканалу, допомагали у будівництві дитячого садка на Нивках, брали участь у збиранні врожаю у кол госпах і радгоспах Київської області тощо. Уча сники студентських будівельних загонів зроби ли вагомий внесок у спорудження сільськогос подарських, службових та житлових примі щень у радгоспах Цілинного краю. Серед цілинних загонів Києва інститут посідав пере дові позиції. Показово, що у 1962 році вулицю одного з радгоспів Кустанайського краю назва но "Київською" на честь студентського загону нашого інституту. За визначну роботу на цілин них землях чимало студентів отримали нагоро ди від районних та обласних органів влади, цінні подарунки. У 1965 році інститут нагоро джено Пам'ятним прапором Казахстану і медаллю "За освоєння цілинних земель". Виконуючи свої функції з ідейновиховної роботи, місцевий комітет спільно з адміні страцією інституту постійно організовував урочисті заходи до Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років, традицій ні вечори трудової слави, тематичні виставки, зустрічі з видатними вченими, ветеранами праці, Аерофлоту, походи місцями бойової та трудової слави.


42

Врятуємо долю! Г. Скоробогач, Головний санітарний лікар НАУ, заступник директора Медичного Центру НАУ "Донор (з грецької "той, хто дарує") — людина, яка в ім'я врятування чужого життя ділиться власною кров'ю..." На перший погляд, звичайне тлумачення терміну зі зви чайного словника. Чи не забагато в нашому житті цих "звичайних" понять? Звичайне життя, звичайне кохання, звичайна смерть… Проте, коли йдеться про людську долю, то взагалі нічого звичайного бути не може. Про це говорили стародавні греки та єгиптяни, коли віддавали свою кров для спасіння хво рих, або поранених. В Україні гуманний без коштовний рух в ім'я життя та здоров'я інших людей почався у 1957 році. Його очолило Товариство Червоного Хреста. Воно стало чи не єдиною громадською організацією, яка допомагала органам охорони здоров'я залуча ти до цієї гуманної справи громадян країни. Багато часу минуло відтоді. Змінилися політичні та духовні погляди, але люди як потерпали від хвороб, так і продовжують страждати. Багато хто з них потребує негайної допомоги. За статистикою Міністерства охорони здоров'я України тільки в Києві щодня донорської крові потребують близько

200–300 осіб (це за умови, коли немає жодних катастроф чи форсмажорних обставин), а здають кров лише 100–150 осіб на день. Слава Богу, поки що не було випадків, коли хтось помер від браку потрібної групи крові. Але не треба чекати, "доки грім вдарить", кожен потенційний донор має взяти собі за життє вий принцип гасло "Допоможу іншим, інші допоможуть мені!" У нашому університеті у відповідь на звер нення Київського міського центру крові у березні та жовтні протягом багатьох років проводяться тижневі "Дні донора". Ниніш нього року студенти здавали кров 21–25 березня. Тимчасовий пункт зі забору крові був розміщений в Медичному центрі НАУ. Стати донорами виявили бажання 177 осіб, однак отримали допуск від лікарів 142 особи, що в 1,5 рази більше, ніж минулого року. Прикладом можуть служити курсанти факультету військової підготовки — 30 осіб (на факультеті 84 курсанти, із них стали доно рами 35,7%). Статистика інших інститутів: ІАП — 16, ІАН — 16, АКІ — 14, ФКН — 12, ІАСУ — 11, ІЕМ — 9, ІЕБ — 9, ІМВ — 9, ІІДС — 7, ЮІ — 3, ГМІ — 2, ФКС — 1. Як бачимо, у порівнянні з статистикою по Києву, активність донорського руху в НАУ зросла на 20 осіб, а за рік добровільно здають кров понад 300 чоловік.


43 Ми пишаємося вашим вчинком! Ректор Національного авіаційного університету висло вив подяку всім, хто не пошкодував своєї крові для спасіння інших людей. В ній, зокрема, зазначається: "Хочу висловити вам подяку за небайдужість до людського життя. За чуйність та розуміння до проблем тих, хто потребує допомоги, тих, на чию долю випали тяжкі випробування. Ви показали приклад, який важко переоцінити. Пожертвувавши власну кров, ви врятува ли не одне життя. Адже донор — це не посада і не про фесія. Це, в першу чергу, людина, яка готова до само пожертви заради інших без будьякої за те винагоро ди. День донора в Національному авіаційному універ ситеті був спрямований на добровільну здачу крові студентами НАУ для мільйонів людей, які цього потре бують. Багато із них уже зобов'язані саме вам своїм життям. Це був важливий крок розуміння вами вчинку, ціна якого — збереження людського життя. Я вдячний вам за здатність співчувати та надавати допомогу".

Під час благодійної акції студентів хвилю вали деякі питання: — Чи корисно здавати кров?.. По перше, окрім морального задоволення, що ти врятував чиєсь життя, здача крові при носить фізичну користь організму. Ця проце дура тренує його, посилаючи сигнал до само оновлення. Стимуляція кровотворення поліпшує емо ційний стан людини, а регулярна здача крові — це профілактика захворювань серцевосу динної системи і хвороб накопичення шкід ливих речовин — атеросклерозу, подагри,

порушень функції печінки. Донор має більше шансів на виживання при нещасному випад ку, оскільки вже адаптований до крововтрати. Кістковий мозок людини після здачі крові активізується, викидаючи в кров'яне русло нові клітини крові. Відбувається стимуляція імунітету, ендо кринної системи, інших органів та систем, і в такий спосіб організм омолоджується. — Якщо знайдуть інфекцію в крові?.. Головне — не панікувати. Важливо, аби донор був упевнений, що про стан здоров'я він дізнається особисто та конфіденційно. Якщо на станції переливання крові з'ясовано, що донор є носієм інфекції, він негайно запрошується для повторного аналізу та спів бесіди. Лікар порекомендує, до якої лікуваль нопрофілактичної установи та фахівця йому слід звернутися. Природно, що про факт наявності інфекції не повідомляють близьким донора та за місцем його роботи. Лікарська таємниця не розголошується. Важливо також знати, що на станції переливання крові аналі зи проводяться безкоштовно для донора, до того ж із високим ступенем достовірності. І насамкінець... Лише сильна нація має майбутнє. Саме від здоров'я кожного значною мірою залежать долі людей та прийдешнє країни. У цьому чимала роль донорства, коли за допомогою "чужої" крові можна порятувати іншу особу. Отож, доки є міцні, сильні, дужі та здорові люди, доти буде донорська кров. Як відомо, кров — це життя...


44

Милосердя: сьогодні, завтра, завжди… Милосердя та доброта — два крила, на яких тримається вся історія людства. Вони підхоплюють тебе у скрутні хвилини і підносять над всіма негараздами. "Милосердя" — від старовинного — миле (добре) серце. Воно болить і хвилюється, коли поруч страждають від безвиході інші люди. У такі хвилини в серцях найкращих представників земної цивілізації спалахує священний вогонь Добра, якій вселяє в душі нужденних Віру, Надію та Любов. Про добрі справи благодійників написано безліч філософських, історичних, прозаїчних та поетичних творів. Але особливе місце серед них посідають люди, серця яких стискаються від сумних облич дітей…без дитинства. "Не бійтеся любити. Шукайте і знаходь те в людях прекрасне і добре. Це надихає нас на прояв їх кращих якостей — доброти та милосердя. Лише вони здатні позбавити болю хворого, розморозити черстві душі, допомогти нужденним відчути себе справжньою людиною, а дітям — відчути надію та опору. Пам'ятайте, лише добрі справи роблять людину безсмертною…" Мати Тереза

Для маленьких господарів дитячого будинку "Колиска дитячої надії", що в Новосілках Київ ської області, приїзд гостей завжди свято. Цього разу до них завітали Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник та народний депутат України, перший проректор Національного авіаційного університету Мак сим Луцький. Вони взяли участь в урочистостях з нагоди святкування 11річчя дитячого будин ку. Гості оглянули дитячі кімнати, поспілкува лися з дітьмисиротами та були присутні на концерті, підготовленому вихованцями.


45

Коли зоряна мрія стає реальністю Всеукраїнський благодійний фонд "Зоряна мрія" заснований у 2004 році як громадська ініціатива вихователів, викладачів та благо дійників, які на добровільних засадах, почи наючи з 1999 року, надавали допомогу дітям сиротам та дітям, які потрапили в скрутну життєву ситуацію. Місія фонду полягає у подоланні соціального сирітства в Україні, розвитку культури благодійності та наданні допомоги дитячим будинкам. Задля цього фонд "Зоряна мрія" активно співпрацює з державними і громадськими організаціями, компаніями, приватними особами та волон терами. Щорічно фонд самостійно та у парт нерстві проводить низку заходів, що відпові дають його місії та сприяють досягненню поставлених перед організацією цілей. Національний авіаційний університет вже два роки працює з Всеукраїнським фондом "Зоряна мрія". За цей час спільними зусилля ми започатковано чимало добрих справ. Так, розпочато безперервну благодійну акцію "Подаруй свою любов дітям", у рамках якої колектив та студенти університету взяли під опіку вихованців двох дитячих будинків Київської області та збирають кошти на будівництво реабілітаційного центру для дітей, позбавлених батьківського піклування. Відкрито школу волонтерів. В ній навчають проводити масові благодійні заходи та готу ють до роботи у дитячих будинках.

"Наш візит має привернути увагу суспільства до гострої соціальної проблеми сирітства та активної участі громадян нашої країни в її вирі/ шенні: через усиновлення та опіку, надання благо/ дійної допомоги та волонтерську діяльність. Він також сприятиме створенню системи надання соціальних послуг громадськими та благодійними організаціями уразливим групам населення та відкриє нові можливості для розвитку культури благодійності, — зазначив член Наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду "Зоряна мрія", народний депутат України Максим Луцький після відвідування дитячого будинку. — Цей досвід вирішення соціальної проблеми сирітства слід поширювати у всіх регіонах України".


"У виховному процесі студентів Національ ного авіаційного університету фонд "Зоряна мрія" став новим аспектом, в якому майбутні авіатори реалізують свої здібності,— зазначає народний депутат України, перший проректор НАУ Максим Луцький. — Думаю, що багато українців могли б взяти під особистий патро нат одногодвох дітей, які залишилися без батьків. Це може виражатися у спілкуванні з ними, спільному дозвіллі, забезпеченні необхідним, у виховному процесі та подаль шому супроводі їх після випуску з дитячого будинку або до моменту влаштування дитини в сім'ю. Я пишаюся тим, що в Україні з'явля ються нові благодійники. Їх плідна праця допомагає державі виховувати нову генерацію

громадян. Особисто для мене благодійність — це, перш за все, відчуття відповідальності дорослої успішної людини за майбутнє кож ної дитини. Я хочу, щоб таких людей ставало більше. Тому постійно закликаю всіх, кому не байдуже прийдешнє України, сьогодні, завтра і завжди зігрівати теплом і любов'ю наших маленьких громадян. Глибоко переконаний, що доброчинність може й повинна стати одним із ключових факторів соціального про гресу в Україні. Об'єднаймо наші зусилля". Для довідки: Навчальновиховний заклад "Дитячий будинок "Колиска дитячої надії" — один з пер ших в Україні недержавних ліцензованих дитя чих будинків, який розпочав роботу у 2000 році. Статус "недержавний" означає, що заклад не фінансується з державного бюджету та всю діяльність здійснює за рахунок благодійних пожертв. За 11 років роботи "Колиска дитячої надії" надала допомогу 125 дітям, з них 97 дітей нині живуть у родинах. Зараз у дитячому будинку виховуються 28 дітей віком від 3 до 14 років. Цілодобово з дітьми працюють високо кваліфіковані викладачі, вихователі, психолог, логопед, музичний керівник, хореограф, меди ки та їх асистенти. В своїй щоденній роботі персонал дитячого будинку використовує про гресивні методики інтенсивної фізичної, психологічної, соціальної реабілітації дітей. Для кожної дитини формується індивідуальна програма реабілітації та розвитку відповідно стану, талантів та здібностей дитини.


Пульс НАУ

47

Лідер національної освіти Національний авіаційний університет взяв участь у ХІХ Міжна родній спеціалізованій виставці "Освіта та кар'єра", що відбулася в Українському домі. У відкритті міжнародного форуму брали участь: заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський, народний депутат України, заступник голови комі тету з питань бюджету Верховної Ради України, ректор Національ ного університету державної податкової служби України Петро Мельник, директор Інституту вищої освіти АПН України Володи мир Луговий, надзвичайний та повноважний Посол Канади в Україні Даніель Карон. На виставці були представлені понад 200 вищих навчальних закладів, міжнародних організацій, видавництв, курсів різних напрямів, професійнотехнічних навчальних закладів, освітніх агенцій, фондів, а також вищі навчальні заклади Франції, Фінлян дії, Польщі, Литви, Швейцарії, Канади, Греції, Великої Британії, Німеччини, Росії, США, Туреччини, Кіпру, Мальти, Угорщини, Чехії, Болгарії. За участь у конкурсі номінацій (номінація "Міжнародне співро бітництво в галузі освіти і науки") Національний авіаційний універ ситет нагороджено золотою медаллю. За багаторічну науковопеда гогічну діяльність у розбудові національної освіти університет удо стоєно Почесного звання "Лідер національної освіти", а також вру чено Диплом за активну профорієнтаційну роботу серед молоді.

Курс на інтеграцію У Державній льотній академії України (м. Кіровоград) відбулася конференція трудового колективу, на якій роз глянуто питання про її приєднання до структури Націо нального авіаційного університету. В урочистостях брали участь: ректор Державної льотної академії України Сергій Неділько, ректор Національного авіаційного університету Микола Кулик, народний депутат України, перший про ректор НАУ Максим Луцький. На конференції зазначало ся, що основним завданням такої реструктуризації є закрі плення за академією статусу єдиного в Україні державного навчального закладу, що готує льотних спеціалістів для цивільної авіації. Слід зазначити, що льотна академія при цьому не втрачає ні своєї фінансової самостійності, ні обсягу освітніх послуг. Реалізація даної угоди забезпечуєть ся удосконаленням матеріальнотехнічної бази академії

(у першу чергу — розширенням та оновленням парку нав чальних літаків) із залученням державних коштів, Націо нального авіаційного університету та інших інвесторів. Під час візиту гості зі столиці України зустрілися з голо вою Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергієм Ларіним, який схвалив рішення трудового колек тиву академії та пообіцяв всебічну підтримку з боку адміні страції області. Народний депутат України Максим Луць кий запропонував відзначити 60річчя Кіровоградського льотного навчального закладу (в жовтні поточного року) на найвищому рівні. Гостям була надана можливість ознайомитися зі струк турою та матеріальнотехнічною базою академії, відвідати льотне поле, тренажерні центри, музей авіації ДЛАУ та сквер авіаційної слави Кіровоградщини.


48

З надією на прийдешнє Коли мова заходить про авіаційні заводи столиці України, то кожен киянин обов'язко во пригадає "410й". Так вже протягом шіст десяти двох років мешканці Солом'янського району називають авіаційне підприємство, що знаходиться поблизу аеропорту "Київ" (Жуляни). Більшість місцевих школярів п'ят десятих років минулого століття відвідували його в програмі позакласних заходів, а у віль ний від навчання час самостійно, зграйками збирались біля невеличкої прохідної, щоб "випросити" у авіаторів застарілі деталі. Вони майстрували з них "літальні апарати", кабіни льотчиків на деревах, що служили їм літака ми. Багато кому з юних романтиків тих часів поталанило — вони стали авіаторами. У кож ного своя доля. Своя доля і у підприємства. Почалася вона у 1948 році з невеличких майстерень авіаремонтної бази в районі аеро порту "Жуляни". Її очолив Микола Лукич

Голего — пізніше ректор Київського інститу ту цивільного повітряного флоту (1954– 1976), Заслужений діяч науки і техніки, член кореспондент АН України. У перший період існування підприємство займалось відновленням поршневих двигунів АШ62 та АШ82Т, що встановлювались на літаках Лі2, Ан2 та Іл12. Невдовзі номен клатура літаків поповнилась аерофлотів ським лайнером Іл14. Починаючи з 1963 року, головною темати кою підприємства став ремонт літаків Ан24, а потім інших машин: Ан26, Ан30 та Ан32. Завод освоїв ремонт турбореактивних двигу нів АІ25 та Д36. На підприємстві постійно відбувався процес розширення виробництва, впровадження нового обладнання та сучас них технологічних процесів. Це дозволило виконувати ремонт авіатехніки на високому рівні і здобути авторитет не тільки в межах


49 Аерофлоту, а й серед іноземних експлуатан тів. У 1974 році 410й завод очолив Анатолій Павлович Кудрін, який закінчив КІІЦА у 1963 році за спеціальністю "Технічна експлуа тація літаків і авіаційних двигунів". Під його керівництвом відбулася реконструкція заво ду: стали до ладу побудовані нові цехи та діль ниці, освоєно капітальний ремонт літаків Ан 72, Ан74 та двигунів Д36 різних серій, запо чаткована доробка на міжнародних повітря них лініях, налагоджено співпрацю з понад 40 країнами та авіакомпаніями Азії, Африки, Латинської Америки. У серпні 2008 року підприємство очолив заслужений працівник транспорту України, д.е.н., професор Сергій Михайлович Подрєза (випускник КІІЦА). Його прихід збігся з реор ганізацією Українського авіапрому, що стало новим імпульсом для розвитку підприємства. На заводі виконується комплекс робіт з продовження ресурсів літаків типу "Ан", потенціал яких, незважаючи на "солідний" вік, далеко не вичерпаний. На базі льотно випробувального експлуатаційного комплек су виконуються всі види технічного обслуго вування авіатехніки. Вироблена протягом останніх років кон цепція діяльності підприємства передбачає розширення, освоєння та диверсифікацію нових напрямів виробництва. Реконстру йована злітнопосадкова смуга аеропорту "Київ" (Жуляни) та наявність на заводі ангар ного комплексу дали можливість приймати повітряні судна типу Боїнг737, Аеробус320 і МД82. Це дозволило заводу освоїти технічне обслуговування авіаційної техніки зарубіж ного виробництва. За умов ринкової економіки, а також з урахуванням підвищених вимог замовників, значно розширився перелік виконуваних робіт. Багато з них виходять далеко за межі самого капітального ремонту, являючи собою модернізацію літаків "Ан" з проведенням: заміни та модернізації авіаційного та радіо електронного обладнання, відновлення лако фарбових покриттів із застосуванням поліу ретанових лакофарбових покриттів, перео бладнання салонів літаків у різні варіанти компоновок, зокрема VIPкласу та інші робо ти. Це забезпечує поліпшення естетичних і аеродинамічних характеристик повітряного судна, підвищує стійкість до впливу атмо сферних чинників, а також істотно зменшує витрату палива.

Сергій Подрєза генеральний директор ДП "ЗАВОД 410 ЦА" Успішної роботи, "Авіаторе" ! Авіація міцна своєю спадкоємністю. Це не тільки передавання досвіду, а й дух захоплення, справжня любов до неба. Перші літаки стали можливими лише завдяки бажанню захоплених людей подиви/ тися на землю з висоти пташиного польоту і зроби/ ти перший крок до підкорення небесних просторів. Впевнений, що журнал, проект якого започат/ ковано в моєму рідному навчальному закладі, стане тією ланкою, що об'єднає покоління досвід/ чених авіабудівників з молодими людьми, які вирі/ шили присвятити своє життя авіації. Сподіваюсь, що на його сторінках буде достатньо інформації про сучасні проблеми у створенні, виробництві та ремонті авіаційної техніки. В Україні є багато керів/ ників підприємств, учених, конструкторів, вироб/ ників, які не тільки можуть поділитися особистим досвідом, спрямувати юний ентузіазм майбутніх авіаторів, але й допомогти їм розібратися в сучас/ них тенденціях українського авіабудівництва. На мою думку, головним завданням журналу є об'єднання досвіду професіоналів з прагненням молоді стати спеціалістами авіаційної галузі з великої літери. Вітаю колектив Національного авіаційного уні/ верситету з Міжнародним днем польоту людини в космос. Бажаю гідних звершень тим, хто обрав шлях в авіацію, а творчому колективу "Авіатора" бути завжди об'єктивними та принциповими літо/ писцями авіакосмічної галузі України.


50 ДП "ЗАВОД 410 ЦА" разом з іншими про відними підприємствами галузі увійшов до створеного Державного авіабудівного концер ну "АНТОНОВ". Це значно розширило його перспективи і надало можливість участі в забезпеченні експлуатації як освоєних, так і нових літаків сімейства "Ан". Прикладом тому став укладений у червні 2009 року контракт між Україною та Індією на проведення робіт з продовження ресурсів, капітального ремонту та переобладнання літаків Ан32 для ВПС Індії. Разом з ДП "АНТОНОВ" розробником тех нічної документації, на заводі проводиться виконання робіт з глибокої модернізації літа ка Ан32, з метою поліпшення його льотно технічних характеристик, підвищення рівня комфорту екіпажу. До переліку робіт входять: продовження призначеного ресурсу літака до 40 років, збільшення максимальної злітної маси до 28,5 тонн, збільшення максимально го комерційного завантаження до 7,5 тонн, заміна авіаційного радіоелектронного облад нання, доопрацювання крила, фюзеляжу, шасі, гідравлічної та кисневої системи, а також системи пожежогасіння літака, зни ження рівня шуму та вібрації, а також заміна крісел у кабіні екіпажу тощо. Враховуючи, що в Україні на сьогодні існує дефіцит у транспортних літаках невели кої вантажопід'йомності регіонального класу, високої актуальності набуває розробка та реа лізація, спільно з розробниками ДП "АНТО НОВ" і ВАТ "Мотор Січ", проекту з перео бладнання літака Ан26 у варіант Ан26М. У результаті здійснення проекту легкий транс портний літак регіонального класу Ан26М з

двигуном ТВ3117ВМАСБМ1 являтиме собою модернізовану версію військово транспортного літака Ан26, оснащеного двома турбогвинтовими двигунами АІ24Вт. На сьогодні ДП "ЗАВОД 410 ЦА" сертифі кований Державною авіаційною адміністра цією України, Федеральним агентством повіт ряного транспорту Російської Федерації та Авіаційним регістром Міждержавного авіа ційного комітету, як організація, що здійснює ремонт і технічне обслуговування авіаційної техніки. Система менеджменту якості під приємства сертифікована Міжнародним


51

класифікаційним товариством BUREAU VERITAS за міжнародними стандартами у сфері якості і аерокосмічного призначення. Підприємство має ліцензійне право власності на ремонтну і конструкторську документацію за всіма типами ремонтованої авіатехніки. Висококваліфікованих фахівців з віднов лення працездатності літальних апаратів та авіаційних двигунів для заводу готує Націо нальний авіаційний університет. Починаючи з 1948 року, тут їх працювало понад 1,5 тисячі. Останні 20 років колектив заводу разом з уні верситетом проводить науководослідні

роботи напряму відновлення працездатності деталей літаків та авіаційних двигунів. Провідні кафедри університету мають на заводі свої філії, що сприяє підвищенню якості підготовки фахівців для цивільної авіа ції. Студенти третіх та п'ятих курсів проходять на заводі виробничі практики, закріплюючи свої теоретичні знання. Молодь шостих кур сів проходить на заводі переддипломні прак тики та захищає дипломні проекти за темати кою виробництва. Державну екзаменаційну комісію очолюють керівні співробітники заводу, серед яких і колишні студенти Націо нального авіаційного університету. За роки існування підприємство виконало капітальний ремонт понад 6000 літаків і 40000 авіаційних двигунів. На думку генерального директора Сергія Подрєзи: "Успішне вирі шення поставлених завдань забезпечено про фесійними кадрами, стабільністю виробниц тва, його готовністю до динамічного розвит ку. Надаючи якісний продукт, цінові показ ники якого відповідають умовам ліцензійних угод та існуючої на ринку цих послуг конку ренції, в даний час доречно говорити про плани та перспективи. Ми з упевненістю дивимося в майбутнє, налаштовані на про дуктивну роботу, дорожимо та високо цінує мо наших численних партнерів як в Україні так і в багатьох країнах світу і завжди раді можливостям для розвитку співпраці".


52

Україна космічна: погляд у майбутнє

Юрій Алексєєв, Голова Державного космічного агентства України, Герой України Шановні друзі! Поздоровляю всіх вас із виходом газети "Авіатор" у новому форматі. Вважаю, що провідні галузі економіки країни повинні мати сучасні засоби масової інформації. Сподіваюсь, що читачами журналу будуть не тільки пересічні громадяни, але й молоді люди, які формують еліту сучасної України. Бажаю всім читачам успіхів у благородній діяльності, спрямованій на розвиток України — високотехнологічної держави з потужною авіаційною, ракетно/космічною промисловістю. Саме вони формують гідний імідж нашої країни в світі. Редакції журналу бажаю творчого натхнення і нових здобутків на журналістських теренах та вдячних читачів.

Таємнича безодня неба здавна вабила людину, надихала її на пошуки шляхів про никнення в космос. 50 років тому мрія стала дійсністю: ракетаносій Р7 конструкції Сер гія Павловича Корольова винесла на навко лоземну орбіту космічний корабель "Восток" з людиною на борту. З космічної галузі уже давно зникла завіса таємничості, відкрилися раніше невідомі сто рінки історії. І сьогодні ми можемо пишатися тим, що й Україна має безпосереднє відно шення до польоту в космос Юрія Гагаріна. Наприклад, на Харківському заводі № 897 (нині — "Комунар") була створена система управління РН "Восток", що під час польоту працювала відмінно, за що директор заводу В.Н. Куликов одержав звання Героя Соціаліс тичної Праці. Cистему прицілювання для ракетиносія "Восток" розробляли і створю вали на київському заводі "Арсенал". На цьому ж заводі була створена фотокамера "СалютС", з якою працював у космосі пер ший космонавт Землі. Проведення вимірювання траєкторії кос мічного корабля на навколоземній орбіті та забезпечення прямого радіозв'язку з Юрієм Гагаріним велося із Сімферопольського дос лідницького пункту №10.


53 Київські фахівці ОКБ "Я24" створили магнітофон для першого космічного польоту, що дозволило протягом години записувати на дріт голос космонавта (дріт використовувався як носій інформації). На відміну від техніки такого типу, в "космічному магнітофоні" були реалізовані революційні інженернотехнічні рішення: компактні розміри, можливість витримувати фізичні перенавантаження (до 100 G), вперше був реалізований механізм автопуску (в японських магнітофонах ця функція з'явилася лише через рік), система управління магнітофоном, придатна для використання за умов невагомості. Навіть на стартовий майданчик першого космонавта доставив спеціально обладнаний автобус виробництва Львівського автозаводу. Сьогодні, як і 50 років тому, Україна — космічна держава. Більше того — одна з про відних держав світу. Після розпаду Радянсь кого Союзу Україна отримала близько 27 % наукового, виробничого та кадрового потен ціалу. Зараз Україна володіє достатнім науко вим потенціалом для дослідження космічного простору, створення ракетнокосмічної тех ніки, нових високих технологій. Країна має потужну промислову базу для забезпечення цієї діяльності. Це великі заводи ("Півден маш", "Комунар", "Київприлад", Київський радіозавод, Павлоградский хімзавод, "Арсе нал"), конструкторські бюро (КБ "Південне", АО "Хартрон"), ряд інститутів. Україна воло діє необхідною для управління і прийому інформації з космічних апаратів наземною інфраструктурою. Наші ракетиносії "Циклон", "Зеніт", "Дніп ро" відомі в усьому світі. За роки незалежності вони стартували 124 рази, на замовлення 12 країн винесли на орбіту 235 супутників. Протягом останніх років діяльність Украї ни в галузі освоєння космічного простору була спрямована на подальший розвиток співпраці з країнами Європейського Союзу та їх відповідними структурами, США, Кана дою, Бразилією, Казахстаном, Китайською Народною Республікою, Кореєю, Індією, Японією та іншими. Контракти укладені з партнерами з 16 країн. Проте основним партнером у співробіт ництві для України є Російська Федерація. Космічна діяльність України та Росії має загальні корені і традиції. Наукові, конструк торські та виробничі школи наших країн, створені в другій половині двадцятого століт тя Корольовим, Янгелем, Уткіним, Глушком,


54

Челомєєм, Макєєвим, Кузнєцовим, Пилюгі ним, Сергєєвим та іншими видатними твор цями ракетнокосмічної техніки, тісно пере плетені між собою. І сьогодні питання поля гає в тому, як у складних економічних умовах наших країн, при постійному збільшенні витрат на космічні проекти, використати конкурентоспроможний інтелектуальний потенціал наших країн. На творчу працю в ім'я прийдешніх поколінь нас повинні нади хати справи наших великих попередників, пам'ять про видатні спільні звершення. Ось лише деякі основні проекти ракетно космічної галузі, що сьогодні виконує Україна. Найближчим часом буде запущено націо нальний супутник дистанційного зондування землі "Січ2". Після завершення всіх видів заводських випробувань супутник разом з допоміжним обладнанням доставлено на пускову базу "Ясний" (Росія). Його запуск заплановано в рамках програми "Дніпро". Завершено процедуру реорганізації міжна родної компанії "Морський старт". Запуски супутників з плавучої платформи в Тихому океані заплановано поновити у третьому кварталі 2011 року. Підписано договір з канадською компа нією МДА про створення українського супут ника зв'язку "Либідь". Заплановано створен ня наземної інфраструктури, центру управ ління, а до 2012 року — ввести в експлуатацію сучасний супутник зв'язку з усіма необхідни ми параметрами, включаючи інтернет потужності. Спільно зі США Україна розробляє проект "Таурус2". Планується, що після виходу з

експлуатації американських космічних ко раблів "Space shuttle" вантажі до Міжнародної космічної станції будуть доставлятися за допомогою ракетиносія "Таурус2". Перша ступінь ракети — українська, а друга — аме риканська. Укладено контракт з токійським універси тетом про роботи над створенням наносупут ника. Договір передбачає здійснення проекту за дватри роки. Тривають роботи з виготовлення та експе риментального відпрацювання систем, вуз лів, агрегатів ракетиносія "Циклон4", роз роблення робочої конструкторської докумен тації та систем технологічного обладнання наземного комплексу. Укладено контракт з будівельною організацією на будівництво комунікацій та споруд на пусковому центрі Алкантара (Бразилія). Проектні роботи всту пили у завершальний етап. Знаменним є і те, що серію космічних за пусків на нашій планеті у 2011 році відкрила саме українська ракетаносій "Зеніт3SLБФ". Запуск здійснювався за програмою "Назем ний старт" з космодрому Байконур. У резуль таті його успішного здійснення 20 січня 2011 року виведено на орбіту російський метеоро логічний космічний апарат "ЕлектроЛ". Україна постає перед світовим товариством як країна, що має у своєму арсеналі високі технології, сучасні наукові розробки. Це дово дять досягнення нашої країни в космічній галузі, які забезпечують активну участь нашої держави у важливих міжнародних проектах, де наші науковотехнічні колективи демон струють пріоритетні рішення.


55

Літаки "АНТОНОВ" у космічних програмах

Дмитро Ківа, Президент — Генеральний конструктор ДП "АНТОНОВ" Дорогі друзі! Дуже приємно, що в Україні народжується новий журнал для авіаторів і авіації — джерело достовірної інформації про історію, сьогодення та досягнення авіакосмічної галузі, про цивільну авіацію та людей, які присвятили їй своє життя. Не помилюсь, якщо скажу, що на нього чекали і тисячі молодих людей, які готуються стати авіаційними спеціалістами, і ветерани, для яких авіація є сенсом життя, і ті, хто натхненно працює на підприємствах, у науково/дослідних інсти/ тутах, авіакомпаніях та аеропортах. Випуск такого журналу — складна і відпові/ дальна справа. Впевнений, вона під силу колективу, який уже майже 80 років готує авіаційних спеціалістів. Серед співробітників ДП "АНТОНОВ" також багато його випускників. Вони будуть раді дізнатися, чим живе, які проблеми хвилюють колектив рідного навчаль/ ного закладу. Бажаю творчому колективу редакції успіхів і натхнення. Вітаю всіх також з 50/річним ювілеєм польоту людини в космос. Бажаю, щоб над вашими головами було завжди мирне та чисте небо!

З гордістю хочу зазначити, що літаки "АНТОНОВ" також зробили свій внесок в освоєння космічного простору, оскільки однією з їхніх головних особливостей є бага тофункціональність. Так, ще в 1957 році на Київському авіазаводі два літаки Ан2 були обладнані радіометричними системами для прийняття сигналів, що передавалися з нав колоземної орбіти першим супутником Землі. В подальшому на основі військово транспортного Ан12 була побудована літаю ча лабораторія для відпрацювання системи приземлення першого космічного пілотова ного корабля "Восток". Її також використову вали для відпрацювання катапультних крісел космонавтів і парашутних систем спускових апаратів. Ан12 служив також основою авіа ційноморського комплексу для пошуку та рятування екіпажів космічних апаратів. Найбільший у світі літак Ан225 "Мрія" також було створено в рамках космічного проекту. Він мав стати першою сходинкою системи повітряного старту космічного корабля, літаючим космодромом, зі "спини" якого космічний "човник" з баком загальною масою у 170 т мав стартувати на орбіту. З самого початку основним завданням Ан225 було перевезення частин ракетиносія "Енер гія" та космічного корабля "Буран", які виго товлялися на підприємствах центральних областей СРСР, а остаточне складання мало виконуватися на Байконурі. Проектна дов жина деяких з них сягала 60 метрів, а діаметр — 8 метрів. Дальність транспортування — 1500–2500 кілометрів. Крім того, в залежно сті від виконуваного на орбіті завдання, " Буран" міг приземлюватись на різні аеродро ми. Звідти його необхідно було знову доста вляти на Байконур, до міста попереднього старту. На рахунку "Мрії" разом з "Бураном" 14 польотів загальною тривалістю 28 годин 27 хвилин. Їх було виконано з аеродромів, розта шованих у різних кліматичних зонах Радянсько го Союзу: Гостомелі, Актюбінську, Байконурі,


56 Борисполі, Внуково, Єлізово, Роменському, Хабаровську. Проте, з розпадом СРСР фінан сування програми "ЕнергіяБуран" припини лося. Проект було зупинено. Утім, вивчення можливості використання важких транспортних літаків "АНТОНОВ" у рамках космічних проектів тривало. У 1990–1993 роках наше підприємство разом з "Бритіш Аероспейс" і ЦАГІ вело робо ти зі створення міжнародної авіаційнокосміч ної системи для досліджень навколоземного простору, що складалася з Ан225 і 250тонно го багаторазового космічного апарату "Інтерім Хотол", що розроблявся англійською компані єю "Бритіш Аероспейс". Два літальних апарати майже ідеально підійшли одне одному. Реаліза ція проекту дозволила б знизити вартість виве дення корисного навантаження на орбіту прак тично в чотири рази порівняно з вертикальним стартом. Крім того, "Хотол" більш ефективний за інші апарати, коли доводиться вирішувати завдання доставки екіпажів на орбітальні стан ції та евакуації в аварійних ситуаціях. Спільно з російським НВО "Молния" роз роблялася система МАКС (Багаторазова АвіаційноКосмічна Система), що передба чала доставку на орбіту 8,5–10 тонн корисно го навантаження в пілотованому варіанті та 1819 тонн — у безпілотному. Вона і сьогодні залишається однією з найбільш перспектив них авіаційнокосмічних систем (АКС). На базі Ан225 і окремих блоків ракети носія "Зеніт2" в ДКБ "Південне" була спро

ектована АКС "Світязь", здатна виводити на низькі орбіти до 8 тонн корисного наванта ження. "Мрії" знову відводиться роль "літаю чого космодрому". Як це не прикро, але реалізація всіх цих проектів потребує значного фінансування, що поки що недоступне у повному обсязі. Тому Ан225 "Мрія" зараз працює на ринку авіатранспортних перевезень великогабарит них і нестандартних вантажів, більшість з яких не під силу жодному з інших видів транспорту. Ан225 "Мрія" — неодноразовий учасник гуманітарних операцій. Наведу лише кілька прикладів. Не так давно, у березні 2011 року, він доставив до потерпілої від удару страшної стихії Японії гуманітарні вантажі, генератори та техніку загальною масою 140 тонн. Ан225 приземлився в аеропорту Наріта (Токіо). Рейс виконувався на замовлення уряду Франції. У лютому 2010 року "Мрія" виконала пере везення великогабаритної будівельної техні ки (бульдозери, вантажівки, тягачі, наванта жувачі) для ліквідації наслідків землетрусу на Гаїті. Вантаж вагою 108 тонн був доставлений із Токіо до СантоДомінго (Домініканська Республіка) на замовлення уряду Японії, а потім наземним шляхом — до столиці Гаїті ПортоПренс. У жовтні 2009 року Ан225 виконав кілька рейсів з доставки до Самоа генераторів, які були необхідні для відновлення роботи елек тростанції Сатала, пошкодженої цунамі.


57

Об'ємна кабіна Ан225 змогла вмістити одра зу десять 12тонних генераторів. Гігант Ан225 і його старший брат Ан124 "Руслан" є своєрідною "візитною карткою" ДП "АНТОНОВ" у світі. Наше підприємство сьогодні здатне створювати, серійно виготов ляти, сертифікувати конкурентоспроможні

літаки, а також після продажу забезпечувати їх ефективну підтримку. Ми маємо необхідні для цього обладнання та технології, в тому числі найсучасніші. Лише за роки незалеж ності України на підприємстві створено 7 но вих типів літаків, модернізовано 14 типів літаків; отримано 85 сертифікатів.


58

Чорнобиль… Біль мій, журба моя Чверть віку тому чорною блискавкою облетіла світ страшна звістка: на четвертому енергоблоці Чорнобильської електростанції сталася аварія. Лише через деякий час з'ясу/ валося, що відбулася техногенна катастрофа, яку можна порівняти хіба що з вибухом ядер/ ної бомби. Тисячі спеціалістів/ядерників, хіміків, пожежників, військовослужбовців та авіаторів брали участь у ліквідації її наслідків. Серед тих, хто кинувся на боротьбу з "мир/ ним атомом" або потрапив у полон радіації безпосередньо в своїх домівках, були і 35 осіб нашого університету. Мало хто знає, що в далекому 1986 році в екстремальних умо/ вах виконували свої професійні обов'язки і сотні журналістів — газетярів, телевізійників, радійників. Відразу після вибуху спеціальни/ ми кореспондентами в зону катастрофи були відправлені редактор Державного комітету з телебачення та радіомовлення України Валерій Ворона та редактор Чернігівського телерадіокомітету Валентина Москалець. Ніхто з них не знав, що службове відряджен/ ня триватиме довгих дванадцять років, а приміщенням редакції буде невеличке "без вікон і дверей" приміщення поблизу зруйно/ ваного четвертого енергоблоку ЧАЕС. Ось їхні спогади…


59 Обов'язок кличе "Про вибух на ЧАЕС я дізналася не відразу. Вранці було відомо, що на ЧАЕС спалахнула пожежа, але офіційного повідомлення з Києва не було. Пам'ятаю по обіді в Чернігові почали з'являтися все нові і нові групи збентежених і наляканих людей, містом котилися слухи… Всі чекали. І дочекалися…Скупе повідомлення ТАРС та занепокоєне обличчя голови комітету. Прийшло лихо, але ніхто навіть не міг уявити його масштаби. Потім були відрядження у зону аварії: перше, друге, третє… Навіть важко зга дати, скільки їх було, поїздок в епіцентр біди та героїзму. Чому я поїхала? А дуже просто, була наймолодша, сказали: "так треба". З тієї миті моя професійна біографія була надовго пов'я зана з Чорнобильською атомною та молодим містом енергетиків — красенем Славутичем.

"Ми, журналісти Держтелерадіо України дізналися про аварію вранці 26 квітня. Екстре не засідання у голови Держтелерадіо України, розпорядження і, як кажуть, пішло, поїхало. Безумовно, достовірну інформацію можна було отримати лише в зоні аварії. Після офі ційного повідомлення багато хто з нас був направлений в епіцентр аварії, де відбувалися до цього нечувані події — гасіння пожежі на атомній електростанції та евакуація жителів міста енергетиків Прип'яті. За таких умов почалася моя професійна "чорнобильська одіссея". Багато чого було… Створення в Чор нобилі пресцентру Урядової комісії, затверд женого вищими посадовими особами держа ви, особиста присутність при зведенні "сарко фагу" над четвертим енергоблоком, пуск третього, а за ним другого енергоблоків ЧАЕС, організація безпосередньо на атомній станції Центру інформації. Проекти радіопрограми "Імпульс", міської газети "Славутич" та телеба чення, започатковані нами ще 1987 році, існу ють і сьогодні. Саме з тієї невеличкої (3х3) кім натки, за стіною якої знаходився зруйнований реактор, більшість інформації про події на ЧАЕС передавалась в інформаційні агентства колишнього Радянського Союзу та за її межі.

В епіцентрі лиха "Думи мої думи, лихо мені з вами…" ці слова Великого Кобзаря згадуються завжди, коли на очі потрапляють пожовклі грамоти, подяки, медалі та урядові відзнаки, отримані під час ліквідації аварії та будівництва міста енергетиків Славутича, який на довгий час став основним місцем життя та роботи. Брудні ґрунтові дороги, військова техніка, гелікоптери, червоні від вітру та спеки обличчя ліквідаторів і, схожий на північне сяйво, ореол над зруйнованим блоком… Враження, яке переслідує, попереджує… Як кажуть, велике бачиться на відстані. Чим далі ми віддаляємося від тих подій, тим ясніше бачимо всі "за" і "проти" копіткої повсякденної роботи з ліквідації наслідків катастрофи. Але — що було, то було. Колись історія розставить усі крапки над "і" у цій жахливій книзі під назвою "Чорнобильська трагедія". Кожного року в день аварії перед очима постають обличчя колег/журналістів, які не злякалися "атомного джина" і кинулися у саме пекло. Багатьох з них вже немає. Честь їм і хвала… Низькій уклін всім, хто брав участь в ліквідації аварії, незалежно від професії. Це люди з великої літери".


60

Місто Білого янгола "Ніколи не забуду багатоповерхові будин ки та котеджі серед сосен та беріз. Вони ви ростали на моїх очах: від першої цеглини — до покрівлі. Зодчі — представники 15 респу блік СРСР — творили диво! Це знайшло відображення в назвах його кварталів: Бакин ський, Єреванський, Вільнюський, Ленін градський, Московський. Мешканці молодо го міста теж прибули з усіх куточків СРСР. Усі мріяли лише про одне: відродити Чорно бильську атомну електростанцію, життя в Славутичі і дух дружби, який останнім часом, на жаль, десь загубився в минулому. Люди приїздили будувати нове місто, підтримувати культуру українського народу, і, що цікаво започатковували своєрідну культуру Славути

ча. Таких теплих відносин між представника ми різних національностей я не бачила в жод ному місті і, на жаль, мабуть, вже не побачу. Пам'ятаю урочисте заселення, усмішки гос подарів, веселі обличчя дітвори. Місто ожило, а за ним відродилися надії на щасливе майбутнє. Цікаво, що середній вік мешканців Славутича становив на той час 20–35 років, а за кількістю дітей (у відповідному масштабі) з ним не могло змагатися жодне місто. Його називали містом мрій, містомраєм, містом Білого янгола". Як давно це було…" Бути потрібними "Думи мої, думи…" Ще раз переконуєшся у швидкоплинності часу. Здавалося б, тільки вчора людство раділо з приводу відновлення


61 роботи Чорнобильської атом ної, а вже сьогодні вона назав жди застигла чорним пам'ятни ком всесвітньому лиху та людській безглуздості. Ще вчора наймолодший у країні білий янгол Славутича дарував мешканцям радість і благопо луччя, сьогодні, ховаючи свої блакитні очі, поступово зану рюється у болото обіцянок. Раніше під час веселих свят його вулиці заповнювали молоді та талановиті атомники, сьогодні — їм доводиться шукати свою долю в торгівлі та підприємництві. Хіба це не сумно… Але, незважаючи ні на що, ми пишаємося тим, що довелося зустрічатися з геро ями свого часу — ліквідатора ми наслідків аварії на ЧАЕС, тим, що самі брали участь у ліквідації. Всяке було під час роботи (і мародерство, і зухвалість відпові дальних осіб, і бажання будь що отримати статус "ліквідатора"), але в пам'яті назавжди

залишаться лише ті люди, які чесно жили та працювали. Вва жаю, що це і є той журналістсь кий досвід, який навчив мене і моїх колег відрізняти поряд ність від лицемірства, безко рисність від здирництва, прав ду від брехні. Це допомагає зав жди бути на висоті. Немає більш важливого надбання, ніж відчувати себе носієм добра, порядності, вміння професійно виконувати свої обов'язки. Впевнений, цей досвід став нам у нагоді, коли нас запросили відродити у Національному авіаційному університеті газету "Авіатор". Все почалося майже з нуля: приміщення у спадок дісталося після пожежі в музеї. Перший комп'ютер знаходився у стані, як кажуть, між небом і землею. Проте ми вистояли. Газета переросла з чотирьох чорнобілих полос у кольоровий журнал, який, без сумніву, знайде підтримку читачів. Але це вже зовсім інша історія…"


62

Напрями Прийом до університету здійснюється на всі форми навчання за такими галузями знань та напрямами підготовки фахівців за освітньо кваліфікаційним рівнем бакалавра, магістра 0201 6.020105

КУЛЬТУРА Документознавство та інформаційна діяльність

0202 6.020207

МИСТЕЦТВО Дизайн

0203 6.020303

ГУМАНІТАРНІ НАУКИ Філологія

0301 6.030101 6.030102

СОЦІАЛЬНО8ПОЛІТИЧНІ НАУКИ Соціологія Психологія

0302 6.030202 6.030203 6.030204 6.030206

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Міжнародне право Міжнародні економічні відносини Міжнародна інформація Міжнародний бізнес

0303 6.030301

ЖУРНАЛІСТИКА ТА ІНФОРМАЦІЯ Журналістика

0304 6.030402

ПРАВО Правознавство

0305 6.030502 6.030503 6.030504 6.030507 6.030508 6.030509

ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО Економічна кібернетика Міжнародна економіка Економіка підприємства Маркетинг Фінанси і кредит Облік і аудит

0306 6.030601

МЕНЕДЖМЕНТ І АДМІНІСТРУВАННЯ Менеджмент

0401 6.040106 0402 6.040204

ПРИРОДНИЧІ НАУКИ Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування* ФІЗИКО8МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ Прикладна фізика

0403 6.040301

СИСТЕМНІ НАУКИ ТА КІБЕРНЕТИКА Прикладна математика

0501

ІНФОРМАТИКА ТА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ТЕХНІКА Комп'ютерні науки Комп'ютерна інженерія* Програмна інженерія*

6.050101 6.050102 6.050103 0502 6.050201 6.050202

АВТОМАТИКА ТА УПРАВЛІННЯ Системна інженерія* Автоматизація та комп'ютерно8інтегровані технології*


63

підготовки 0506 6.050604 0507 6.050701

ЕНЕРГЕТИКА ТА ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ Енергомашинобудування* ЕЛЕКТРОТЕХНІКА ТА ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА Електротехніка та електротехнології

0508 6.050801 6.050802

ЕЛЕКТРОНІКА Мікро8 та наноелектроніка Електронні пристрої та системи*

0509

РАДІОТЕХНІКА, РАДІОЕЛЕКТРОННІ АПАРАТИ ТА ЗВ'ЯЗОК Радіотехніка* Телекомунікації

6.050901 6.050903 0510

0511 6.051101 6.051103 0513 6.051301

МЕТРОЛОГІЯ, ВИМІРЮВАЛЬНА ТЕХНІКА ТА ІНФОРМАЦІЙНО8ВИМІРЮВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ Метрологія та інформаційно8 вимірювальні технології АВІАЦІЙНА ТА РАКЕТНО8КОСМІЧНА ТЕХНІКА Авіа8і ракетобудування Авіоніка* ХІМІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ Хімічна технологія

0514 6.051401

БІОТЕХНОЛОГІЯ Біотехнологія*

0515 6.051501

ВИДАВНИЧО8ПОЛІГРАФІЧНА СПРАВА Видавничо8поліграфічна справа

0601 6.060101 6.060102

БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА Будівництво* Архітектура

0701 6.070101 6.070102 6.070103

ТРАНСПОРТ І ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА Транспортні технології (за видами транспорту)* Аеронавігація* Обслуговування повітряних суден*

0801 6.080101

ГЕОДЕЗІЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРІЙ Геодезія, картографія та землеустрій

1301 6.130102

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Соціальна робота

1401 6.140103

СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ Туризм

1701 6.170101 6.170102 6.170103

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА Безпека інформаційних і комунікаційних систем Системи технічного захисту інформації Управління інформаційною безпекою

1801

СПЕЦІАЛЬНІ КАТЕГОРІЇ

6.051001

Увага!!! За напрямами, що позначені (*), підготовка фахівців здійснюється українською та англійською мовами.


Журнал Авіатор №1 2011  

АВІАТОР - Науково-популярний журнал Національного Авіаційного Університету

Advertisement