ПРАВОВІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ С УЧАСНОСТІ

призваних особливими засобами і методами об’єднувати людей в єдиний соціум та регулювати їх відносини з метою самозбереження суспільства та його прогресивного розвитку. У вітчизняному правознавстві зустрічається й таке визначення правової системи: це полісистемний комплекс внутрішньо узгоджених, взаємозалежних, соціально однорідних правових явищ, що належать до нормативного, інституціонального, ідеологічного рівнів правової дійсності, за допомогою яких відбуваються регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на соціальні відносини з метою гармонійного розвитку суспільства . Вищеозначені підходи можуть бути застосовані для розкриття сутності правової системи Європейського Союзу. У роботах більшості правознавців збігається думка про те, що правова система включає три групи правових явищ: юридичні норми, принципи, інститути (нормативна сторона); сукупність правових установ (організаційна сторона); сукупність правових поглядів, ідей, правова культура (ідеологічна сторона). Підбиваючи підсумок наведеному, зазначу, що у більш детальному викладі сукупність елементів правової системи може мати такий вигляд: 1) позитивне право; 2) правові акти як зовнішній вираз норм права; 3) керівні інституції, що здійснюють правову політику; 4) судова та інша юридична практика; 5) механізм правового регулювання; 6) правореалізаційний процес (включаючи акти застосування і тлумачення); 7) права, свободи і обов’язки громадян (право в суб’єктивному значенні); 8) система функціонуючих у суспільстві правовідносин; 9) законність і правопорядок; 10) правова ідеологія (правосвідомість, юридичні доктрини, теорії, правова культура тощо); 11) суб’єкти права (індивідуальні та колективні); 12) системні зв’язки, які забезпечують єдність, цілісність та стабільність системи; 13) інші правові явища (юридична відповідальність, правосуб’єктність. правовий статус, законні інтереси тощо). У процесі розгляду правової системи Європейського Союзу відповідно до визначеної загальнотеоретичної моделі слід зауважити, що нормативна системна частина розкривається при дослідженні позитивного права як сукупності правових положень у межах предмета правового регулювання права ЄС, інституціональна — при аналізі функціонування керівних та допоміжних інституцій ЄС, а ідеологічна частина зумовлена особливим значенням, яке має суспільна та правова ідеологія об’єднаних народів Європи для розвитку правової системи ЄС. Ці частини, будучи взаємозалежними, в єдності створюють загальну картину становлення й сучасного функціонування правової системи Європейського Союзу в її своєрідності й неповторності, що, з одно– 80 –