Page 1

Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (ДЕРЖГІРПРОМНАГЛЯД)

ПОСІБНИК ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО ГІРНИЧОТЕХНІЧНОГО ІНСПЕКТОРА

КНИГА 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ВЕДЕННЯМ ГІРНИЧИХ РОБІТ, ПРОМИСЛОВОЮ БЕЗПЕКОЮ, ОХОРОНОЮ ПРАЦІ ТА НАДР НА ГІРНИЧОДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

КИЇВ 2006


«Посібник для державного гірничотехнічного інспектора» підготовлено групою працівників Держгірпромнагляду на основі законодавчих та нормативно-правових актів України з охорони праці, а також накопиченого органами Держгірпромнагляду досвіду організації державного нагляду за охороною праці (надр) на об'єктах усіх галузей економіки і форм власності. У книзі наведені основні законодавчі акти, постанови Кабінету Міністрів, положення, інструкції, керівництва, методичні вказівки, рекомендації та інші документи, необхідні для проведення державними гірничотехнічними інспекторами Держгірпромнагляду України наглядової діяльності зі створення безпечних умов праці на підприємствах, в організаціях і установах піднаглядових Держгірпромнагляду, незалежно від форм власності. Книга є керівним посібником для державних гірничотехнічних інспекторів і вводиться з метою підвищення якості й ефективності наглядової діяльності фахівців Держгірпромнагляду по забезпеченню дотримання законодавчих і нормативно-правових актів по охороні праці в процесі виробничої діяльності. Книга може бути використана працівниками служб охорони праці міністерств, відомств, підприємств при організації комплексних та цільових перевірок стану промислової безпеки, умов, охорони праці (надр). Посібник підготували: Радченко В.В., Cуслов Г.М., Топчий С.Є., Канаев С.Ф., Еременко А.С., Крапчатов В.А., Луговський В.А., Кашкарев В.Н. Відповідальний за випуск: Суслов Г.М. (Держгірпромнагляд).

2


Розділ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ Й ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ 1.1. Основні напрямки соціальної політики держави в області охорони праці й промислової безпеки Права працівників на охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності гарантуються Конституцією України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань охорони праці. Державна політика у області охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасних випадків і професійних захворювань та базується на принципах: - пріоритету життя та здоров'я працівників відносно результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки підприємств, виробництв, технологій та устаткування за рахунок реконструкції, модернізації, технічного переозброєння і впровадження нових досягнень у галузі науки і техніки; - комплексного рішення завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм по цьому питанню; - установлення однакових вимог по охороні праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і видів діяльності; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників по охороні праці; - соціального захисту працівників, повного відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях. 1.2. Правове регулювання охороною праці у господарській діяльності Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності. Охорона праці на виробництві регламентується Законами України»Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності» і «Кодексом законів про працю України», Указами Президента, постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Діяльність гірничих підприємств, установ та організацій у питаннях з охорони праці та надр регламентується також і «Гірничим законом України», «Кодексом України про надра», Законом «Про охорону навколишнього природного середовища». Крім того, діяльність підприємств у області охорони праці регулюється міжгалузевими та галузевими Правилами безпеки, Правилами технічної експлуатації і Єдиних правил безпеки при підривних роботах, а також нормативними актами, розробленими на кожному підприємстві. 1.3. Організація державного нагляду за охороною праці у суспільному виробництві Державне керування охороною праці здійснюють: - Кабінет Міністрів України;

3


-

Спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці; - Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в області охорони праці, направляє та координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади зі створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці, надає на затвердження Верховною Радою загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд) здійснює комплексне керування охороною праці на державному рівні та контроль за виконанням функцій державного керування охороною праці органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування, розробляє загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативноправові акти з охорони праці та зміни до них, координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств у області охорони праці та промислової безпеки. Міністерства та інші органи виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політику в області охорони праці, розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану охорони праці та промислової безпеки, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці, організують навчання та перевірку знань з питань охорони праці і здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій: - забезпечують виконання законів і реалізацію державної політики в області охорони праці; - формують і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів щодо охорони праці в складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; - здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці та промислової безпеки. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці, а також заходи щодо охорони праці в складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належний зміст, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту та зв'язку, що перебувають у комунальній власності, контролюють дотримання вимог з охорони праці працівниками, зайнятими на цих об'єктах. Для виконання функцій з охорони праці та промислової безпеки в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, у Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, міських, селищних і сільських виконавчих радах створюються відповідні підрозділи або призначаються фахівці з охорони праці. Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 2.1. Система управління охороною праці Система управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-

4


профілактичних мір, спрямованих на забезпечення життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Система управління охороною праці повинна функціонувати на державних, галузевих, регіональному рівнях, а також на кожному підприємстві, в організації, установі. Основною метою системи управління охороною праці є реалізація конституційного права працюючих на належні, безпечні та здорові умови праці шляхом: - підвищення ролі роботодавця по забезпеченню на кожному робочому місці безпечних і здорових умов праці; - економічної зацікавленості в безпечних умовах праці; - мотивації роботодавців, посадових осіб по створенню безпечних і нешкідливих умов праці, а працівників по дотриманню вимог охорони праці; - впровадження нової техніки та результатів науково-дослідних робіт в області охорони праці у виробництво; - укомплектування органів керування охороною праці кваліфікованими фахівцями; - створення ефективної системи фінансування заходів щодо охорони праці; - довідково-інформаційного забезпечення в області охорони праці. Управління охороною праці на всіх рівнях - державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємств, підприємців базується на законодавчих і нормативно-правових актах про охорону праці. На державному рівні управління забезпечується: - реалізація національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; - створення нормативно-правової бази з охорони праці; - удосконалювання дозвільної системи та систем ліцензування певних видів діяльності; - створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців і забезпечення належного рівня навчання працівників по охороні праці; - вживання заходів, що сприяють зацікавленості роботодавця в створенні здорових і нешкідливих умов праці; - формування свідомого відношення працівників і населення до питань охорони праці; - забезпечення належного суспільного контролю за дотриманням законодавства про охорону праці з боку професійних союзів; - інформаційне забезпечення у області охорони праці. Управління охороною праці на державному рівні здійснює Кабінет Міністрів через Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення та Державний комітет України з промислової безпеки,охорони праці та гірничого нагляду. Рішення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення та Держгірпромнагляду України в межах своєї компетенції обов'язкові для виконання всіма органами, що здійснюють управління охороною праці на регіональному і галузевому рівнях. З метою наукового забезпечення реалізації державної політики у області охорони праці створений Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП), що здійснює наукові дослідження з питань безпеки праці та виробничого середовища, управління і нагляду за охороною праці, координацією робіт у науково-технічній сфері охорони праці. Управління охороною праці на регіональному рівні здійснюють: - в Автономній Республіці Крим - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим; - в областях, містах Києві та Севастополі - обласні, Київська й Севастопольська міські державні адміністрації; - у районах - районні державні адміністрації; - у селах, селищах, містах - виконавчі органи відповідних рад. Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відносно підприємств, що належать до сфери їхнього управління.

5


Управління охороною праці на рівні підприємств, організацій, установ здійснюється їхніми керівниками через служби охорони праці або спеціально призначена наказом особа, що має відповідну кваліфікацію. Основними завданнями управління охороною праці є: 1. Розробка заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці. 2. Підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на: - забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці; - забезпечення підтримки в належному стані виробничого устаткування, будинків і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів; - забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; - організацію і проведення навчання працівників з питань охорони праці; - пропаганду охорони праці; - облік, аналіз і оцінку стану умов і безпеки праці; - забезпечення професійного відбору працівників окремих професій; - забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання. 3. Організаційно-методичне управління на регіональному та галузевому рівні. 4. Стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва. 5. Широке впровадження позитивного досвіду в сферу охорони праці. Основні функції управління охороною праці: - організація та координація робіт в області охорони праці; - облік, аналіз і оцінка показників стану умов і безпеки праці; - планування та фінансування робіт з охорони праці; - контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці. 2.2. Служби охорони праці У Міністерствах, інших відомствах центральної виконавчої влади, обласних, районних, міських державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах повинні створюватися та функціонувати служби охорони праці. Служби охорони праці створюються відповідно до «Типового положення про службу охорони праці», затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.04 № 255. На підставі Типового положення про службу охорони праці, з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства. Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше працівників і підпорядковується безпосередньо роботодавцю. На підприємствах з кількістю працюючих менш 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку. На підприємствах, з кількістю працюючих менш 20 чоловік, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні фахівці на договірних засадах. Керівники та фахівці служби охорони праці по своїх посадах і заробітній платі прирівнюються до керівників і фахівців основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у випадку ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичною особою. Основними завданнями служби охорони праці є: - розробка ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та координація діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу та працівника; - організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, попередження нещасних випадків і профзахворювань на виробництві; 6


-

вивчення та впровадження у виробництво досягнень науки та техніки, безпечних технологій, сучасних засобів захисту працівників; - контроль за дотриманням працівниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів по охороні праці в процесі виробничої діяльності; - інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці. Основними функціями служби охорони праці є: - розробка комплексних заходів, програм поліпшення умов праці та організаційнометодична допомога у виконанні запланованих робіт; - проведення перевірок, вступного інструктажу, інформування працівників про основні вимоги законів і нормативно-правових актів по охороні праці; - складання звітності і документації з питань охорони праці, ведення обліку та аналізу причин виробничого травматизму і профзахворювань; - розгляд питань наявності небезпечної виробничої ситуації, листів, заяв, скарг працівників, що стосуються питань охорони праці; - організація забезпечення нормативно-правовими актами та навчальними матеріалами з охорони праці, роботи кабінету охорони праці, підготовка нарад, семінарів, пропаганди з питань охорони праці; - участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, складання санітарно-гігієнічних характеристик робочих місць, проведення внутрішнього аудита охорони праці та атестації робочих місць, участь у роботі комісій по прийому до експлуатації нових об'єктів, розробка інструкцій з охорони праці, організація навчання та роботи комісії з перевірки знань із питань охорони праці; - контроль за виконанням заходів щодо поліпшення стану умов, охорони праці, проведенням ідентифікації та декларуванням об'єктів підвищеної небезпеки, своєчасним проведенням випробувань і технічних оглядів устаткування, стану засобів захисту та вентиляційних систем, санітарно-гігієнічними і санітарнопобутовими умовами працівників, виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, використанням цільових коштів, виділених для виконання намічених заходів щодо підвищення рівня охорони праці, проведенням попередніх і періодичних медичних оглядів працівників. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених законом України «Про охорону праці» і Типовим положенням. 2.3. Робота кабінету охорони праці Відповідно до Типового положення, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 18.07.97 № 191, на підприємствах з обліковою чисельністю працівників 400 чоловік і більше мають бути створені кабінети охорони праці. Регіональні, методичні, спеціалізовані та міжгалузеві методичні кабінети охорони праці створюються при місцевих органах виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці. Галузевий методичний кабінет охорони праці створюється згідно з наказом міністерства на базі галузевого науково-дослідного інституту або підприємства із чисельністю працівників більше 400 чоловік. На підприємствах, в об'єднаннях, установах або організаціях, на яких створюються кабінети охорони праці, на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються та затверджуються власником відповідні Положення про кабінет охорони праці. Основними завданнями кабінету охорони праці підприємства є проведення організаційної та методичної роботи з питань охорони праці, пропаганда безпечних методів праці та позитивного досвіду по профілактиці аварій, виробничого травматизму та профзахворювань, відповідно до яких проводиться наступна робота: - навчання, перевірка знань і інструктаж працівників з питань охорони праці; - проведення тематичних занять, лекцій, семінарів і консультацій для працівників; 7


- проведення вступного та позапланового інструктажів; - пропаганда безпечних і нешкідливих умов праці; - сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки та техніки. Кабінет охорони праці обладнається відповідно до проекту в спеціальному приміщенні площею не менш 24 м2. Кабінет охорони праці повинен оснащуватися законодавчими та нормативно-правовими актами про охорону праці, методичною та довідковою літературою, навчальними програмами, технічними засобами навчання та навчальним інвентарем. Робота кабінету охорони праці здійснюється по річних і місячних планах, затвердженим власником. Відповідальність за створення та обладнання кабінету охорони праці покладає на власника, за організацію роботи - на керівника служби охорони праці. 2.4. Комплекс заходів для підвищення рівня охорони праці Для створення на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці керівництвом підприємства щорічно розробляються та реалізуються комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці. У комплекс заходів включаються необхідні технічні та організаційно-профілактичні заходи, спрямовані на: - впровадження досягнень науки та техніки, прогресивної технології, засобів механізації та автоматизації, контролю і захисту, позитивного досвіду з охорони праці; - забезпечення належного стану будинків, споруд і інженерних мереж, виробничого устаткування, засобів колективного та індивідуального захисту; - дотримання всіма працівниками правил, норм і інструкцій з охорони праці в процесі виробництва; - усунення причин, що викликають аварії, нещасні випадки, професійні захворювання, а також виконання заходів, запропонованих комісіями по їх розслідуванню; - пропаганду безпечних методів праці та щоденну профілактичну роботу з попередження робіт з порушеннями правил, норм і інструкцій з охорони праці. Комплекс заходів вноситься в розділ «Охорона праці» колективного договору керівництва підприємства із профспілковою організацією або трудовим колективом, його виконання систематично контролюється обома сторонами та працівниками Держгіпромнагляду України. Розділ 3. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ПРОМИСЛОВОЮ БЕЗПЕКОЮ, ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 3.1. Організація наглядової діяльності на підприємствах вугільної промисловості Державний нагляд за охороною праці на підприємствах вугільної промисловості здійснюють державні гірничотехнічні інспекції (ДГТІ) і спеціалізовані державні гірничотехнічні інспекції, що входять до складу гірничого округу о територіального управління Держгірпромнагляду України. Чисельність інспекторського складу гірничотехнічних інспекцій формується залежно від кількості вугільних шахт. За кожною шахтою повинен закріплюватися окремий державний гірничотехнічний інспектор, що здійснює щоденний контроль за безпечним веденням гірничих робіт і функціонуванням системи управління охороною праці на підприємстві. У складі кожної гірничотехнічної інспекції є оперативні групи чисельністю 4-5 гірничотехнічних інспекторів, які проводять цільові та комплексні перевірки на підприємствах 8


району та здійснюють методичне керівництво роботою закріплених за шахтами інспекторів по спеціалізації. Залежно від складності та небезпеки шахт регіону спеціалізація інспекторів в оперативних групах наступна: - провітрювання підземних виробок і пилогазовий режим; - охорона надр і геолого-маркшейдерське забезпечення гірничих робіт; - експлуатація стаціонарних установок, гірничошахтного обладнання та електроустаткування; - експлуатація об'єктів шахтного транспорту; - відпрацьовування пластів, небезпечних по раптових викидах вугілля та газу, ведення підривних робіт. 3.2. Оперативні обстеження об'єктів підприємства Оперативні обстеження об'єктів гірничотехнічний інспектор проводить відповідно до місячних графіків, розроблених до квартальних планів робіт. Графіки розробляються з урахуванням обстеження кожного об'єкта (маршруту) не менш одного разу на місяць. Для підземних обстежень розробляються маршрути руху, у які повинні включатися всі діючі гірничі виробки. Перед обстеженням об'єкта (маршруту) перевіряється технічна документація, розглядаються попередні приписи та зауваження осіб відомчого нагляду. Оперативне обстеження проводиться в присутності осіб загальношахтного технічного нагляду та керівника дільниці (об'єкта) або його заступника. У процесі обстеження повинні проводитися інструментальні виміри витрати повітря, вмісту шкідливих газів у рудничній атмосфері, перевірятися вибухонебезпечність електроустаткування та працездатність засобів захисту. На робочих місцях проводиться опитування працівників на знання інструкцій з охорони праці за професією, технічної документації на ведення робіт, планів ліквідації аварій і основних правил поведінки в підземних виробках. При виявленні порушень, що загрожують життя та здоров'ю людей, робота об'єкта, окремих машин і механізмів забороняється відповідно до «Інструкції про порядок зупинки експлуатації об'єктів при наявності порушень нормативних актів по охороні праці». За результатами обстеження складається акт, а при наявності порушень видається припис керівникові підприємства на їхнє усунення. Винні особи, що допустили роботи з порушеннями нормативно-правових актів з охорони праці, залучаються до адміністративної відповідальності. 3.3. Безперервний контроль стану умов, охорони праці на підприємстві. Безперервний контроль - форма організації державного нагляду за дотриманням законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці в процесі виробничої діяльності, при якій робочі місця відвідуються державними інспекторами в кожну зміну протягом декількох днів. Безперервний контроль вводиться за рішенням начальника ДГТІ на підприємствах з високим рівнем виробничого травматизму або при позачерговому комплексному обстеженні стану умов праці, охорони праці на підприємстві після аварії або нещасного випадку зі смертельним наслідком. Перевіркою, як правило, керує начальник державної інспекції, у ній можуть брати участь фахівці інших наглядових органів і вищестоящий господарської організації. При забороні робіт на об'єктах підприємства вони можуть відновлятися начальником ДГТІ після усунення всіх виявлених порушень і тільки після перевірки їхнього усунення безпосередньо на місці державним інспектором.

9


Строки на усунення окремих порушень можуть бути встановлені керівництвом територіального управління при розробці додаткових заходів, що забезпечують безпеку робіт на час їхнього усунення.

3.4. Особливий режим організації державного нагляду на підприємствах Особливий режим організації державного нагляду - це додатковий комплекс негайних заходів посилення державного нагляду за виконанням законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці з метою оперативного реагування на факти аварій, групових і смертельних нещасних випадків і попередження їхнього виникнення на підприємствах по аналогічних причинах. Загальний особливий режим – особливий режим організації державного нагляду, що вводиться в системі Держпромгірнагляду у всіх регіонах. Локальний особливий режим – особливий режим організації державного нагляду, що вводиться в окремому регіоні, галузі виробництва або за окремими видами робіт. Загальний особливий режим організації державного нагляду вводиться наказом Держгірпромнагляду України за узгодженням з Кабінетом Міністрів України, локальний наказом Держгірпромнагляду України по пропозиціях начальників управлінь або начальників територіальних управлінь. Особливий режим організації державного нагляду містить у собі: - організацію щоденного інспекторського нагляду на підприємствах і об'єктах підвищеної небезпеки, які затверджуються наказами начальників теруправлінь; - цільові перевірки аналогічних підприємств; - скасування, при необхідності, погоджень на відступи від окремих вимог нормативних актів по безпечному веденню робіт; - припинення надання відпусток керівникам управлінь, начальникам інспекцій, працівникам управлінь і інспекторському складу тієї галузі нагляду, де уведений особливий режим; - надання щотижневої (щодобової) оперативної інформації з результатів оперативних перевірок; - оголошення всіма способами масової інформації в регіоні про уведення особливого режиму в роботі Держгірпромнагляду. Рішення про скасування особливого режиму організації державного нагляду приймається Головою Держгірпромнагляду України в цілому або окремо по кожному територіальному управлінню. 3.5. Участь у організаційно-профілактичних заходах щодо питань охорони праці Організаційно-профілактичні заходи щодо охорони праці на підприємстві є складовою частиною комплексу мер по підвищенню існуючого рівня безпечних і нешкідливих умов праці та попередженню робіт з порушеннями правил, норм та інструкцій з техніки безпеки. Відповідно до системи управління охороною праці на кожному підприємстві створюється постійно-діюча комісія з охорони праці для організації профілактичної роботи з попередження аварій і травматизму на виробництві, до складу якої включається (за узгодженням) державний гірничотехнічний інспектор. Засідання ПДК проводяться один раз у тиждень в «День безпеки» (четвер), а його рішення доводять до всього трудового колективу на позмінних зборах. Відповідальною особою за підготовку та проведення «Дня безпеки» є заступник директора по охороні праці. 10


У дні безпеки державні гірничотехнічні інспектори контролюють виконання «Положення про нарядну систему», перевіряють підготовку до проведення засідання постійнодіючої комісії з охорони праці та обов'язково беруть активну участь у його проведенні. На засіданні комісії інспектор інформує про виявлені порушення нормативних актів з охорони праці за тиждень, про виконання приписів контролюючих органів, про виявлені випадки порушень правил, норм і інструкцій з охорони праці працівниками підприємства та прийнятих до них заходах, а також оцінює особистий внесок окремих фахівців і керівників служб та виробничих дільниць підприємства у створенні безпечних умов праці. Крім того, державний гірничотехнічний інспектор у цей день здійснює контроль за проведенням радіо-інструктажів з питань охорони праці, доведенням інформації про ухвалені рішення ПДК до всіх працівників підприємства на позмінних зборах, підготовкою інформації про аварії та нещасні випадки, проведенням цільових інструктажів, демонстрацією кінофільмів по охороні праці та інших організаційних заходів, а також проводить обстеження поверхневих об'єктів підприємства та аналізує стан технічної документації на найнебезпечніші роботи (об'єкти). Основним завданням державного гірничотехнічного інспектора у день безпеки є забезпечення участі у роботі з охорони праці всього інженерно-технічного складу підприємства, громадських організацій і максимальної кількості працівників. 3.6. Контроль за технічною безпекою підприємства та його окремих об'єктів Технічна безпека підприємства забезпечується станом основних фондів (устаткування, будинки та споруди, апаратура та прилади безпеки), технічною документацією та кваліфікацією персоналу. Застосоване у процесі виробництва устаткування повинне вчасно проходити регламентні ревізію та налагодження спеціалізованими організаціями, експлуатуватися в межах припустимих заводом-виготовлювачем строків відповідно до інструкцій (керівництв) з експлуатації. На експлуатацію об'єктів, машин, механізмів і устаткування підвищеної небезпеки (доповнення № 2 до «Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці і його територіальних органів», затвердженому постановою КМУ від 15.10.03 № 1631), повинний бути дозвіл органів Держгірпромнагляду України. Допуск гірничошахтного обладнання до експлуатації регламентується п. 1.2.2 «Правил безпеки у вугільних шахтах». Відповідно до постанови КМУ від 26.05.04 № 687 повинні проводитися технічний огляд, випробування та експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, оснащення підвищеної небезпеки. Технічний огляд проводиться з метою визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, умов експлуатації, оцінки технічного стану складових частин устаткування. Експертне обстеження проводиться у випадку закінчення граничного строку експлуатації, реконструкції або модернізації, аварії або ушкодження, виявлення при технічному огляді ушкоджень і неприпустимого зношування складових частин. Технічний огляд і експертні обстеження устаткування підвищеної небезпеки проводяться організаціями, що мають дозвіл Держгірпромнагляду України на цей вид діяльності. Відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» суб'єкти господарської діяльності зобов'язані провести ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки, розробити декларації їхньої безпеки та затвердити план локалізації і ліквідації аварій для кожного такого об'єкта. Контроль за виконанням Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» здійснюють центральні та територіальні органи, до ведення яких віднесені питання охорони праці; забезпечення екологічного природного середовища; захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; пожежної безпеки; санітарноепідемічної безпеки; містобудування. 11


Для забезпечення надійності та безпечної експлуатації будинків, споруд і інженерних мереж відповідно до постанови КМУ від 05.05.97 № 409 повинні бути проведені їх обстеження з метою визначення технічного стану та відповідності вимогам безпеки, паспортизація, розроблені негайні заходи з забезпечення їхньої надійної експлуатації, складений реєстр будинків, споруд і інженерних мереж, що перебувають у незадовільному технічному або аварійному стані, визначена можливість їх подальшої безпечної експлуатації. Технічний огляд будинків, споруд і інженерних мереж повинне проводитися організаціями, що мають відповідний дозвіл на цей вид діяльності. Органи Держгірпромнагляду зобов'язані здійснювати нагляд за технічним станом будинків і споруд виробничого призначення та безпечною їхньою експлуатацією. Всі роботи на підприємстві повинні вестися в строгій відповідності із проектами та технічною документацією, розробленими організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності, або технічною службою підприємства. У технічній документації обов'язково передбачається розділ по охороні праці, що визначає послідовність, порядок виконання виробничих операцій і безпечні прийоми робіт. Із проектною документацією ознайомлюються працівники під розпис. Проектна документація на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об'єктів, впровадження нових технологій, виготовлення засобів виробництва, засобів колективного й індивідуального захисту повинна перед затвердженням проходити експертизу на відповідність її нормативним актам по охороні праці. Експертизу проектної документації з питань охорони праці проводять органи Держгірпромнагляду. Будівництво (реконструкція) виробничих об'єктів по проектах, що не пройшли експертизу з питань охорони праці, не допускається. Працівники органів Держгірпромнагляду здійснюють контроль за наявністю, відповідністю фактичним умовам і виконанням технічної документації на ведення робіт при оперативних, цільових та комплексних обстеженнях стану умов, охорони праці на підприємствах. Керівники та головні фахівці підприємств призначаються на посаду тільки після навчання по охороні праці і атестації в навчальних закладах, що мають дозвіл на цей вид діяльності. Повторне навчання з питань охорони праці та безпеки робіт інженерно-технічних працівників підприємства проводиться не рідше одного разу в три роки. Підготовка та перепідготовка робітників проводиться навчальними установами, а підвищення кваліфікації - навчальними пунктами, що мають дозвіл Держгірпромнагляду. До підготовки працівників по професіях, пов'язаних з безпекою праці групи людей, допускаються особи, що мають досвід підземних робіт не менш одного року. Робітники, що приступають до робіт на шахтах, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи та газу, повинні пройти підготовку по спеціальній програмі. Всі працівники, що обслуговують машини, механізми та електроустановки, зобов'язані мати право керування ними й мати відповідне посвідчення. Працівники підприємств при прийманні на роботу та періодично в процесі роботи повинні проходити навчання та перевірку знань із питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у випадку виникнення аварій. Для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника підприємства створюється постійнодіюча комісія, до складу якої включається представник Держгірпромнагляду. Не рідше одного разу на місяць державний інспектор повинен перевіряти навченість знову прийнятих працівників та порядок допуску їх до самостійної роботи. 3.7. Робота з позаштатними державними інспекторами та громадськими інспекторами

12


На кожному підприємстві наказом теруправління затверджуються позаштатні державні інспектори з числа найбільш досвідчених фахівців, які працюють під керівництвом державного гірничотехнічного інспектора. Позаштатні інспектори беруть участь у цільових і комплексних перевірках стану охорони, умов праці, проводять оперативні обстеження об'єктів підприємства з метою перевірки усунення порушень правил, норм та інструкцій з охорони праці, зазначених у приписах закріпленого за підприємством державного інспектора. Громадські інспектори по охороні праці обираються трудовим колективом для здійснення громадського контролю за створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. Пропозиції з поліпшення умов охорони праці громадські інспектори заносять у спеціальну книгу приписів, що регулярно розглядає заступник директора по охороні праці та забезпечує їх виконання. Державний інспектор організовує навчання, семінари з позаштатними та громадськими інспекторами з метою підвищення їх рівня знань у області охорони праці, видає їм спеціальні завдання на обстеження об'єктів і робочих місць, контролює виконання їх пропозицій. 3.8. Спільні дії з іншими контролюючими організаціями Працівники Держгірпромнагляду в практичній діяльності взаємодіють із працівниками технічних інспекцій праці профспілок, воєнізованої державної гірничорятувальної служби, санітарно-епідеміологічної служби, страховими експертами по охороні праці фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань при комплексних і цільових перевірках на підприємстві, проведенні організаційно-профілактичних заходів щодо охорони праці. По спільних перевірках керівникові підприємства видаються узагальнені приписи по усуненню виявлених порушень за підписом усіх осіб, що беруть участь у цих перевірках. При необхідності також направляється спільна інформація у вищестоящі господарські організації, міськрайадміністрації та прокуратуру про стан охорони праці на підприємстві. 3.9. Планування роботи органів державного нагляду Плани роботи Держгірпромнагляду України, територіальних управлінь та округів складаються на кожне півріччя. Управління та самостійні відділи центрального апарата Держгірпромнагляду , відділи територіальних управлінь, державні інспекції працюють по квартальних планах. Державні інспектори працюють відповідно до квартального плану, розробленого на підставі плану роботи державної інспекції. Невід'ємною частиною плану роботи державного інспектора є щомісячний графік обстеження об'єктів підприємства. План роботи державного інспектора затверджується начальником інспекції та, залежно від конкретних умов, повинен містити: - контроль за виконанням комплексу заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; - аналіз причин виробничого травматизму, а також стану охорони праці на підконтрольних об'єктах; - надання методичної допомоги уповноваженим трудових колективів і комісіям з охорони праці підприємств; - інформування трудового колективу, органів місцевої державної виконавчої влади про стан охорони праці на підприємстві; - поширення передового досвіду організації робіт з охорони праці;

13


-

контроль за розслідуванням нещасних випадків і аварій, виконанням заходів, запропонованих комісіями по їх розслідуванню; - перевірка функціонування систем управління охороною праці на підприємстві; - перевірка наявності висновків експертизи на відповідність нормативним актам по охороні праці проектів об'єктів, які будуються та реконструюються; - контроль за станом будинків, споруд та інженерних мереж; - перевірка наявності, обліку та використання вибухових матеріалів; - проведення перевірок ідентифікації та декларування об'єктів підвищеної небезпеки; - перевірка наявності дозволів Держгірпромнагляду на виконання робіт і експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки. Допускаються зміни графіка обстежень об'єктів (маршрутів) при наявності оперативної інформації про погіршення умов роботи, аварійності в гірничих виробках і на устаткуванні конкретної виробничої дільниці або об'єкта з обов’язковим погодженням начальником інспекції. Розділ 4. ЦІЛЬОВІ ПЕРЕВІРКИ СТАНУ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 4.1. Організація цільових перевірок на підприємстві. Цільова перевірка - це перевірка з метою поглибленого вивчання конкретних питань з охорони праці відповідних виробничих підрозділів і служб підприємства. Головне завдання (ціль) цільових перевірок (обстежень) підприємств складається в глибокому аналізі стану охорони праці, визначенні недоліків у забезпеченні безпечних умов праці, виявленні найнебезпечніших місць провадження робіт і об'єктів. Теми та напрямки цільових перевірок визначаються аналізом аварійності та травматизму, приписів працівників Держгірпромнагляду, оперативними вказівками керівників Комітету, територіального управління. Цільові перевірки можуть проводитися одночасно на одному або на всіх підприємствах галузі й тривають не більше 5 днів. Відповідно до планів (графікам) роботи на кожному підприємстві передбачається не більше 4 цільових перевірок у рік по тим самим темах і напрямкам. Цільові перевірки проводяться групою державних гірничотехнічних інспекторів (закріплений, фахівці оперативної групи) із залученням працівників вищестоящої господарської організації, ДВГРС і профспілкових організацій. Для участі в таких перевірках, при необхідності, залучаються фахівці науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, Держпожнагляду та санітарного нагляду. Під час цільових перевірок аналізується робота відповідних підрозділів і служб підприємства, приймаються заходи щодо усунення виявлених порушень законодавчих і нормативних актів по охороні праці. Перед початком цільової перевірки розробляється план її проведення, з яким ознайомлюються інженерно-технічні працівники шахти. Цільову перевірку варто починати з вивчення технічної документації, організації роботи технічного нагляду шахти і нарядної системи. Обстеження гірничих виробок і об'єктів проводяться в різні зміни та обов'язково супроводжуються проведенням контрольних вимірів і випробувань. По кожній перевірці конкретних об'єктів (маршрутів) оформляється та вручається керівникові підприємства припис по усуненню виявлених порушень нормативних актів з охорони праці. При наявності порушень, що загрожують життя й здоров'ю працівників, забороняються роботи на об'єкті (маршруті) з накладенням пломб на устаткування або транспортні засоби до усунення цих порушень. За результатами цільової перевірки керівникові підприємства видається узагальнений акт і припис по усуненню недоліків з питань охорони праці, що перевірялися та вивчалися. При 14


необхідності копії таких приписів направляються вищестоящій організації та місцевим органам державної виконавчої влади для вживання заходів по усуненню аналогічних недоліків на всіх підприємствах. Виходячи з накопиченого досвіду організації роботи органів Держгірпромнагляду по найбільш актуальних темах розроблені Методики проведення цільових перевірок на підприємствах вугільної галузі. 4.2. Методики проведення цільових перевірок стану промислової безпеки і охорони праці. 4.2.1. Стан провітрювання підземних виробок і пилогазового режиму. 4.2.1.1. Нормативні документи, що регламентують організацію провітрювання і дотримання пилогазового режиму на шахті: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.

Правила безпеки у вугільних шахтах НПАОП 10.0-1.01-05, Київ, 2005 р. Дегазація вугільних шахт. Вимоги до способів і схем дегазації СОУ 10.1.00174088.001-2004, Київ. Посібник із проектування вентиляції вугільних шахт. Тимчасового посібника з устаткування й експлуатації систем аерогазовогу контролю у вугільних шахтах (АГК), МакНДІ, 1991. Інструкція з контролю состава рудничного повітря, визначенню багатогазовісті та встановленню категорій шахт по метану до ПБ. Інструкція з реверсування вентиляційного струменя та перевірці дії реверсивних пристроїв вентиляційних установок до ПБ. Інструкція з розгазування гірничих виробок, розслідуванню, обліку та попередженню загазувань до ПБ. Інструкція для складання вентиляційних планів до ПБ. Інструкція для складання планів ліквідації аварій (ПЛА) до ПБ. Інструкція з комплексного знепилювання повітря до ПБ. Інструкція з попередження й локалізації вибухів вугільного пилу до ПБ. Інструкція з виміру концентрації пилу в шахтах і обліку пилових навантажень до ПБ. Інструкція із прогнозу та попередження раптових проривів метану із ґрунту гірничих виробок, МакНДІ, 1987. Інструкція із застосування холодильних установок до ПБ. Посібник з виробництва депресійних і газових зйомок на вугільних шахтах, Донецьк, 2000.

4.2.1.2. Загальні положення Провітрювання діючих шахт, та шахт, що будуються та реконструюються здійснюється відповідно до розділу «Вентиляція», передбаченого в загальному проекті шахти. На діючих шахтах додатково до проекту вентиляції виробляються розрахунки витрати повітря, необхідного для провітрювання гірничих виробок і шахти в цілому, вибір способів і засобів провітрювання тупикових виробок, розробляються заходи щодо забезпечення надійного провітрювання шахти. Розрахунки витрати повітря повинні виконуватися щорічно на наступний рік і раз в 5 років відповідно до річних і перспективних програм розвитку гірничих робіт на періоди, при яких виникає найбільша потреба в повітрі. Розрахунок на п'ять років виконується депресійною службою ДВГРС під час виробництва депресійних і газових зйомок на шахті. Розрахунки витрати повітря виконуються для всіх очисних виробок, виїмкових дільниць, тупикових виробок і камер, підтримуваних і виробок, що погашаються. 15


Загальна витрата повітря для провітрювання шахти визначається як сума витрат повітря для відокремленого провітрюваних об'єктів і витоків повітря та перевіряється по припустимій концентрації метану (вуглекислого газу) у вихідному струмені шахти (крила). Основними вихідними матеріалами для розрахунків витрати повітря є: програма розвитку гірничих робіт, схема вентиляції, результати вимірів витрати повітря та концентрації газів у виробках. При наявності повинні використовуватися також дані газових і депресійних зйомок. (п. 1.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Провітрювання шахти повинне бути безперервним та стійким, забезпечувати уміст кисню в повітрі виробок не менш 20%, а метану, вуглекислого газу й шкідливих газів не більш гранично припустимої концентрації. Вентиляційні установки шахт повинні забезпечувати реверсування струменя повітря у всіх гірничих виробках. (п. 3.1.1, 3.1.2, 3.3.3 ПБ). Практика показує, що багато керівників і інженерно-технічних працівників шахт допускають ведення гірничих робіт з порушеннями вимог провітрювання та пилогазового режиму, що приводить до аварій з важкими наслідками, тому основне завдання цільової перевірки стану провітрювання та пилогазового режиму шахти є оцінка можливості вентиляційних потужностей надійно провітрювати всі діючі підземні виробки в цей час і в перспективі, виявлення й усунення недоліків у стані провітрювання та пилогазового режиму, підвищення відповідальності керівників, фахівців і працівників шахт у питаннях забезпечення безпечних і безаварійних умов у підземних виробках. Рекомендується наступний порядок проведення цільової перевірки: - розгляд і перевірка основної документації по вентиляції та пилогазового режиму (розрахунки провітрювання шахти, вентиляційний план, вентиляційний журнал, установлення категорії шахти по метану, депресійно-газова зйомка, план ліквідації аварій); - експлуатація вентиляційних установок; - стан дегазації шахти; - оцінка стану пилового режиму шахти; - кондиціювання рудничного повітря; - організація роботи дільниці вентиляції й техніки безпеки; - обстеження всіх діючих гірничих виробок з обов'язковим здійсненням газових зйомок, виміром кількості та аналізу складу повітря, пиловибухозахисту виробок. Схема проведення цільової перевірки стану провітрювання та пилогазового режиму шахти наведений нижче (Рис.1).

16


Проект вентиляції

Розрахунок повітря

Вентиляційний план

ПЛА

Встановленння категорії по метану

Звіт по ДГЗ

Устаткування та експлуатація систем АГК

Основна технічна документація з провітрювання та ПГР

Дегазаційні роботи

«Правила безпеки у вугільних шахтах», Тимчасове керівництво по АГК

«Керівництво по проектуванню вентиляції вугільных шахт», «Правила безпеки у вугільних шахтах»

«Дегазація вугільних шахт», «Правила безпеки у вугільних шахтах»

Проект системи АГК

Технічний стан апаратури

Організація обслуговуван ня, контролю контроля

Цільова перевірка стану провітрювания та пилогазового режиму Проводиться згідно планів теруправліния, ДГТИ 1 раз у квартал

Перевірка працездатн ості

Проект, технічна документац ия

Вакуумнасосні

Газопровіди та свердловини

Служба дегазації

Вентиляційні установки

Додержання пилового та температурного режимів

Организація роботи дільниці ВТБ

«Правила безпеки у вугільних шахтах»

«Правила безпеки у вугільних шахтах», інструкції до ПБ

«Правила безпеки у вугільних шахтах», типове положення про дільницю ВТБ

Ревізія і налагод ження

Оснащеність приборами

Знепилювання

Обслуговування, огляд, перевірки

Пиловибухозахист

Техдокументація, обслуговуючий персонал

Водопостачання шахти

Структура та положення про дільницю

Контроль запиленості виробок

Укомплектованніс ть робітниками

Засоби захисту

Нарядна система

Организація контролю за ПГР

Температурный режим


Рис.1. Схема проведення цільової перевірки шахти по провітрюванню та ПГР.

18


4.2.1.3.

Перевірка основної документації по вентиляції та пилогазового режиму. 4.2.1.3.1. Річні та перспективні розрахунки провітрювання шахти.

Розрахунки провітрювання шахти виконуються дільницею ВТБ відповідно до розділів 6 і 8 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт» і затверджуються головним інженером шахти. При перевірці правильності розрахунків необхідно особливу увагу приділити правильності прийнятих вихідних даних за прогнозом метановісті (багатовуглекислотність) виробок шахти, вибору об'єктів з незалежним провітрюванням (на максимальний розвиток гірничих робіт у розрахованому періоді), схем провітрювання, швидкості руху повітря. Прогноз метановісті тупикових виробок проводиться по природній метановісті пласту, по фактичної метановісті у виробках - аналогах і уточнюється (коректується) по фактичному метановиділенню у виробках після її проведення на 75 м. (п. 3.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Прогноз метановісті виїмкових дільниць виконується по природній метановісті пласту, зближених пластів-супутників, що вміщають породи і фактичної багатогазовісті очисних вибоїв і виїмкових дільниць. Очікуване метановиділення очисного вибою та виїмкової дільниці залежить від планованого й фактичного видобутку вугілля, довжини очисного вибою проектованої дільниці та лави-аналога з урахуванням виправлень на зміну системи розробки та глибини виробок. (п. 3.3 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Витрата повітря для провітрювання тупикової виробки розраховується по виділенню метану (вуглекислого газу), по газах, що утвориться при підривних роботах, кількості людей, мінімальної швидкості повітря у виробці і її привибійному просторі з урахуванням температури. Остаточно приймається найбільший результат. Для тупикових виробок із проектною довжиною тупикової частини до 300 м розрахунок виконується на максимальну довжину, для тупикових виробок великої довжини допускається розрахунок на окремі проміжні значення довжини (300, 600, 900 м та більше.) (п. 5.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Витрата повітря, необхідного для провітрювання очисних вибоїв і виїмкових дільниць, розраховується по виділенню метану (вуглекислого газу), газів, що утворяться при підривних роботах, по кількості людей і перевіряється по припустимій швидкості повітря, а при послідовному провітрюванні тупикових виробок, що примикають до очисних, - також по подачі ВМП. На шахтах III категорії по газу та вище також перевіряється по метановиділенню при раптовому прориві метану із ґрунту виробки. (п. 6.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Виходячи із середньої очікуваної метановісті, розрахункового навантаження на очисний вибій, при якій визначені метановісті в лаву та на виїмкову дільницю, максимальної витрати повітря, яке можна подати в очисний вибій і на виїмкову дільницю, повинна бути розрахована на припустиме навантаження на лаву по газовому фактору. (п. 7 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). При розрахунку повітря обов'язково повинні враховуватися основні вимоги Правил безпеки: 19


а) середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок всіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не менш 0,25 м/с, у тупикових виробках негазових шахт і в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер - не менш 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується. (п. 3.1.3 ПБ); б) максимальна швидкість повітря в привибійному просторі очисних і тупикових виробок 4 м/с. За узгодженням з територіальними органами Держгірпромнагляду в привибійних просторах очисних виробок, обладнаних очисними комплексами, допускається швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утвориться при роботі комбайна, та на пластах із природною вологістю вугілля понад 8%. (п. 3.1.3 ПБ); в) тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а також тимчасово не використовувані виробки повинні провітрюватися. Тимчасова ізоляція таких виробок допускається за узгодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду за умови вилучення з виробок всього електроустаткування та кабелів, а в місці зведення перемички - трубопроводів, рейок та стяжок аркового кріплення. Вироблені виїмкові дільниці повинні бути ізольовані. (п. 3.1.7 ПБ); г) кожний очисна виробка разом з пов'язаними з нею тупиковими виробками повинна провітрюватися відокремленим струменем повітря. Не допускається застосування схем провітрювання виїмкових дільниць, при яких та сама виробка використовується для подавання на виїмкову ділянку свіжого повітря та відводу вихідного з виїмкової дільниці вентиляційного струменя. (п. 3.1.11 ПБ); д) зарядні камери й склади вибухових матеріалів мають провітрюватися відособленим струменем повітря. Допускається обладнання зарядних камер без відособленого провітрювання за умови одночасної зарядки не більш двох акумуляторних батарей електровозів. (п. 3.1.12 ПБ); е) провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, повинне бути відокремленим, або ці виробки мають використовуватися для відводу вихідного вентиляційного струменя. (п. 3.1.13 ПБ); ж) для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування в гірничих виробках необхідно встановлювати шлюзи, кросинги та глухі перемички. Вентиляційні пристрої повинні виконуватися відповідно до типового проекту. Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні й реверсивні двері, що відкриваються в протилежні боки. (п. 3.2.1 ПБ); з) у газових шахтах при кутах нахилу виробок більше 100 рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними повинне бути висхідним. (п. 3.5.6 ПБ); і) провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, що примикають до очисних вибоїв, повинне бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені повітря не надходили до очисних та тупикових виробок. (п. 3.5.7 ПБ). 4.2.1.3.2. Вентиляційний план шахти.

20


Вентиляційний план шахти складається начальником дільниці ВТБ на півріччя та затверджується головним інженером шахти. Всі зміни, що відбулися в схемі провітрювання підземних виробок, повинні помічатися на схемах вентиляції протягом доби. (п. 3.7.1 ПБ). Вентиляційний план шахти повинен складатися зі схеми вентиляції, пояснювальної записки, заходів щодо забезпечення провітрювання шахти та схеми вентиляційних з'єднань. При перевірці вентиляційного плану необхідно звернути увагу на відповідність його «Інструкції для складання вентиляційних планів», відповідність схеми провітрювання фактичному розвитку гірничих робіт і нанесення на неї всіх необхідних даних, виконанню заходів щодо забезпечення надійного провітрювання шахти у встановлені терміни. 4.2.1.3.3. Вентиляційний журнал Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу по гірничих виробках і визначення багатогазовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних і поступаючих струменях повітря, біля ВМП і в зарядних камерах, на всіх розгалуженнях свіжих повітряних струменів, у підготовчих вибоях. У всіх місцях виміру витрат повітря повинні бути дошки, на яких записуються: дата виміру, переріз виробки, розрахункова та фактична витрата повітря, швидкість повітряного струменя. Перевірка складу повітря та замір його витрат повинна проводитися на шахтах негазових, I і II категорії по метану один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами - три рази на місяць. Результати вимірів і дані про склад повітря повинні заноситися у вентиляційний журнал. Вентиляційний журнал складається із трьох розділів: - у розділі I реєструються дані про режими роботи вентиляторів шахти; - у розділі II приводяться характеристика вентиляційної мережі та розподіл повітря по виробках; - у розділі III приводяться характеристика провітрювання тупикових виробок і дані про час провітрювання після підривних робіт. За даними вентиляційного журналу розраховується аеродинамічний опір вентиляційної мережі, значення показника труднощі провітрювання шахти, внутрішні й зовнішні витоки повітря, відносна витрата повітря та багатогазовість шахти. Розглядаючи вентиляційний журнал необхідно звернути увагу на наявність віз і вказівок головного інженера, дотримання встановленої періодичності й вимірів, швидкість повітря у виробках, зміст шкідливих газів у повітрі, внесення даних про вміст метану системи автоматичного газового контролю, зіставити значення витрати повітря в очисних і підготовчих виробках за кілька місяців і відповідність їхнім значенням, занесеним в наряд-путівки гірничих майстрів дільниці ВТБ. 4.2.1.3.4. Визначення газовості та встановлення категорії шахти по метану Визначення газовості та встановлення категорії шахт за метаном проводиться на основі систематизації й обробки результатів перевірки складу й вимірювання витрат повітря, що виконується відповідно до вимог п. 3.7.2 ПБ і даних телеінформації датчиків стаціонарної апаратури контролю вмісту метану й витрат повітря. Дані телеінформації про концентрацію метану й витрати повітря приймаються відповідно до записів у «Журналі оператора АГК». Систематизовані й опрацьовані матеріали повинні зберігатись протягом усього часу роботи шахти.

21


Опрацювання результатів вимірів виконується щомісяця та за її результатами визначається відносна газовість виїмкової дільниці, крила, горизонту, шахтопласту та шахти в цілому. Для встановлення категорії діючої шахти за метаном приймається найбільша відносна газовість виїмкової дільниці, крила,горизонту, шахтопласту або шахти в цілому. На підставі матеріалів керівник органу Держгірпромнагляду і керівник організації, до складу якої входить підприємство, спільним наказом встановлюють категорії шахт за метаном. У разі виявлення метану в діючих виробках шахти , яка вважалася негазовою, шахта негайно переводиться в I категорію за метаном. При появі у виробках шахти раптових викидів вугілля й газу, викидів породи або суфлярних виділень шахта негайно переводиться у відповідну категорію. Можливість переводу шахт у негазові або зниження їх категорії за метаном визначається організацією, до складу якої входить підприємство, та органом Держгірпромнагляду на основі висновку МакНДІ. Всі матеріали на встановлення категорії шахти по метану складаються відповідно до «Інструкції з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном». Розглядаючи матеріали шахти на встановлення категорії по метану дуже важливо перевірити вірогідність даних про вміст метану та витрат повітря у виробках, прийнятих у розрахунки. 4.2.1.3.5. Звіт про депресійно-газову зйомку шахти На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт. (п. 3.7.1 ПБ). Депресійні та газові зйомки проводяться спеціальними підрозділами ДВГРС за завданням головного інженера шахти, у якому передбачається пророблення різних варіантів провітрювання шахти з урахуванням перспективного розвитку гірничих робіт, відповідно до «Посібника з виробництва депресійних і газових зйомок на вугільних шахтах». Результати відпрацьованих матеріалів депресійні зйомки зводяться у звіт, у якому відбивається фактична витрата повітря у виробках, опір вентиляційної мережі, втрати повітря в мережі, характеристика роботи ВГП на вентиляційну мережу. За результатами зйомки розробляються рекомендації з поліпшення провітрювання шахти на поточний період і на перспективний розвиток гірничих робіт. Інспекторові варто перевірити наявність і виконання заходів щодо поліпшення провітрювання шахти, розроблених на підставі ДГЗ і затверджених головним інженером шахти. Особлива увага при цьому приділяється виконанню рекомендацій зі скорочення втрат повітря у вентиляційній мережі, зниженню аеродинамічного опору гірничих виробок і поліпшенню характеристики роботи ВГП. 4.2.1.3.6. План ліквідації аварій На кожній шахті складається план ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДВГРС, який обслуговує шахту. За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДВГРС власного погодження плану в цілому або його окремих позицій ведення робіт, що відповідають цим позиціям, не допускається. Всі підземні працівники 22


шахти повинні бути ознайомлені із ПЛА та знати ту його частину, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування. (п. 1.1.10 ПБ). ПЛА розробляється на кожне півріччя та передбачає заходи, які здійснюються негайно у разі виявлення аварії і забезпечують: - порятунок людей, захоплених аварією; - ліквідацію аварії й попередження її розвитку. (п.п. 1.2, 1.3 «Інструкції для складання ПЛА»). При перевірці ПЛА інспекторам необхідно приділити особливу увагу на: - погодженість плану ліквідації аварій ДВГРС і заборонити гірничі роботи з неузгоджених позицій; - відповідність схеми вентиляції шахти фактичному розвитку гірничих робіт і «Інструкції для складання вентиляційних планів», своєчасність внесення в неї змін у провітрюванні гірничих виробок; - ознайомленість всіх підземних працівників шахти із планом ліквідації аварії, знання ними основних правил поведінки в шахті при аварії; - навченість працівників диспетчерських служб шахти діям у випадку виникнення аварії в підземних виробках; - забезпеченість шахти саморятувальниками, індивідуально закріпленими за кожним працівником; - наявність і функціонування на шахті допоміжної добровільної гірничорятувальної служби (ШГС) і допоміжної гірничорятувальної команди (ДГК). (п.п. 1.1.10, 1.1.11, 1.1.12, 1.1.14, 3.7.1 ПБ). 4.2.1.4. Експлуатація вентиляційних установок Провітрювання підземних виробок шахти повинне проводитися за допомогою безперервно працюючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметично закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Головні вентиляційні установки мають складатися не менш ніж з двох вентиляторних агрегатів,при чому один із них повинен бути резервним.Вентилятори на газових шахтах мають бути одного типу й розміру. (п.п. 3.3.1, 3.3.2 ПБ). При перевірці стану та експлуатації вентиляційних установок головного провітрювання шахти, варто звернути увагу на наступні питання: 4.2.1.4.1. Наявність на шахті технічних проектів головних і допоміжних (якщо є) вентиляційних установок, відповідність виконаних будівельних і монтажних робіт цим проектам. Технічний стан будівель вентиляційних установок (наявність паспорта). 4.2.1.4.2. Стан вентиляторів (тип, термін служби, наявність гальмівних і стопорних пристроїв, шлюзів на поверхню), каналів, дифузорів, реверсивних, герметизуючих і пристроїв, що обгороджують. Наявність і стан резервного вентилятора. (п. 3.3.2 ПБ). 4.2.1.4.3. Періодичність проведення ревізій та наладок вентиляційних установок спеціалізованою організацією, наявність актів ревізій та наладок і усунення виявлених дефектів. (п. 3.3.5 ПБ). 4.2.1.4.4. Відповідність технічної та аеродинамічної характеристик вентиляторів (робочому та резервних) режиму провітрювання шахти (крила, горизонту) з урахуванням перспективи розвитку гірничих робіт. Наявність затвердженого режиму роботи шахти при переході на провітрювання резервним вентилятором, що має меншу продуктивність у порівнянні з робочим вентилятором. 23


(п. 3.3.2 ПБ). 4.2.1.4.5. Наявність та справність самописних приладів, пристроїв що сигналізують, апаратури дистанційного керування й контролю роботи вентиляторів, наявність актів перевірки апаратури, дотримання вимог по строках зберігання стрічок витратомірів і тягонапоромерів. Наявність у будівлі вентиляційної установки : - телефону в шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм; - схеми реверсування вентиляційної установки; - схеми електропостачання; - індивідуальних характеристик вентиляторів; - інструкції для обслуговуючого персоналу вентиляційних установок. (п. 3.3.6 ПБ). 4.2.1.4.6. Наявність наказу по шахті про призначення постійних працівників електромеханічної служби по щодобовому огляду вентиляційних установок. Регулярність оглядів установок та реверсивних пристроїв. Перевірка можливості реверсування вентиляційного струменя, час, витрачений на цю роботу. Правильність ведення «Книги огляду вентиляційних установок і перевірки реверсування». (п.п. 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5 ПБ). 4.2.1.4.7. Знання схем і інструкцій обслуговуючим персоналом, наявність посвідчень на право роботи машиністом вентиляційних установок. (п. 1.3.10 ПБ). 4.2.1.4.8. Причини зупинок вентиляційних установок, їхня тривалість, правильність ведення «Книги обліку роботи вентиляційної установки». (п.п. 3.3.6, 3.3.7 ПБ). 4.2.1.4.9. Відповідність типу застосовуваного калориферного пристрою вимогам нормативних документів. Забезпечення калориферним пристроєм підтримки температури повітря у повітроподаючому стволі не менш + 2°С. (п. 3.1.5 ПБ). 4.2.1.4.10. Вентиляційні установки, нормативний термін служби яких минув відповідно заводської документації, повинні обстежуватися комісією під керівництвом головного механіка шахти. Рішення щодо можливості подовження терміну подальшої експлуатації вентиляційної установки до 5 років приймається цією комісією на підставі результатів ревізії, налагодження та експертного висновку НДІГМ. (п. 3.3.5 ПБ). 4.2.1.5. Стан дегазації шахти Дегазація вугільних шахт здійснюється з метою забезпечення газової безпеки гірничих виробок на шахтах, де засобами вентиляції неможливо забезпечити вміст метану в повітрі в межах припустимих норм, і якщо не виконується умова: Iуч = < 0,007 · Qуч · С де: Iуч – середній дебіт метану на виїмкової ділянці, м3/хв.; Qуч – середня витрата повітря на виїмкової ділянці, м3/хв.; С - припустима норма змісту метану у вихідної вентиляційної струменю виїмкової дільниці. Дегазація здійснюється відсмоктуванням метану вакуум-насосами з місць його виділення та відводом по газопроводах на земну поверхню або у виробки, де він може бути розведений повітрям до безпечного змісту. (ст. 26 Гірничого Закону України, п. 3.5.13 ПБ, п.п. 4.1, 4.2 Стандарту СОУЮ.1.00174088.001-2004).

24


4.2.1.5.1. Технічна документація -

Наявність розділу «Дегазація» у проекті будівництва, реконструкції шахти, розкриття та підготовки горизонту, блоку, панелі та відповідність його гірничо-геологічним умовам, фактичному розвитку гірничих робіт. Наявність проектів на вакуум-насосні станції й актів приймання дегазаційних систем в експлуатацію. (п. 3.5.13 ПБ, п. 9.1.1 «Дегазація вугільних шахт»). - Проекти дегазації (розділи) повинні розроблятися проектними організаціями, що мають дозвіл відповідно до закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», затверджуватися у встановленому порядку після узгодження з органами Держгірпромнагляду (п. 4.3.1 «Дегазація вугільних шахт»); - Наявність розділів «Дегазація» у паспортах виїмкових дільниць і відповідність їх фактичним гірничо-геологічним і гірничотехнічним умовам. Розділ «Дегазація» у паспортах виїмкових дільниць розробляється технічною службою шахти та затверджується головним інженером шахти до початку підготовчих робіт на ділянці. Коректування розділу здійснюється у випадках зміни гірничо-геологічних або гірничотехнічних умов у строк не понад 1 місяць. (п.п. 4.3.2, 4.4 «Дегазація ...»). Розділ «Дегазація» у паспортах виїмкових дільниць повинен складатися з пояснювальної записки й графічної частини. У пояснювальній записці повинні бути такі документи : дані про очікуваний газовості дільниці, у тому числі по джерелах газовиділення; розрахунок необхідної ефективності дегазації по джерелах метановиділення; обґрунтування вибору способу та схеми дегазації; розрахунок параметрів свердловин, газопроводу й вибір вакуум-насосів. В графічній частині повинні бути такі документи: викопіювання із плану гірничих робіт з нанесенням дегазаційних свердловин; схема газопроводів від виїмкової дільниці до вакуум-насосів із вказівкою розташування контрольно-вимірювальної та запірнорегулюючої апаратури; геологічні розрізи по найближчих розвідницьких свердловинах. (п. 5.2 «Дегазація ...»). Концентрація метану в газоповітряній суміші дегазаційних трубопроводів повинна бути не менш 25%, в окремих випадках допускається транспортування газоповітряної суміші зі змістом метану менш 25% при виконанні заходів, що забезпечують вибухобезпечністі, погоджених з МакНДІ та місцевими органами Держгірпромнагляду. (п.9.1.3 Дегазація...). Ефективність дегазації розраховується відповідно до Додатка В до «Дегазації вугільних шахт», параметри буріння свердловин попередньо розраховуються та уточнюються дослідним шляхом для досягнення максимальної ефективності. Коефіцієнт ефективності дегазації варто приймати 0,4 - 0,8 залежно від системи розробки, способу охорони виробок і розташування свердловин. (п.п. 6.2.1.4, 6.2.1.5 «Дегазація ...»). Забороняється використовувати метаноповітряну суміш, що добувається при дегазації шляхом прямого спалювання, як паливо для промислових установок з вмістом у ній метану нижче 25% і з вмістом метану нижче 50% - для побутових потреб. (п. 9.1.3 «Дегазація ...»). Рішення про припинення дегазації приймається технічним керівником підприємства на підставі висновку МакНДІ за узгодженням з територіальним управлінням Держгірпромнагляду. (п. 9.1.8 «Дегазація ...»). 25


4.2.1.5.2. Вакуум-насосні станції. Для ведення дегазаційних робіт застосовуються стаціонарні вакуум-насосні станції (ВНС), пересувні поверхневі вакуум-насосні станції (ППВНС) і підземні дегазаційні установки (ПДУ). Як джерело тяги в шахтних дегазаційних системах повинні використовуватися водокільцеві вакуум-насоси з максимальною подачею 50 і 150 м 3/хв. (ВВН-50, НВ-50, ВВН 2-150), призначені для цих цілей. 4.2.1.5.2.1.Стаціонарна вакуум-насосна станція Відповідність стаціонарної ВНС проекту (дотримання відстані між будинком і технічними спорудженнями, дорогами, наявність огородження території та захисту від блискавки й ін.) (п. 8.3.1.1 «Дегазація ...»). Наявність у будинку ВНС передбачених проектом технологічного устаткування та контрольно-вимірювальної апаратури, їх технічний стан, наявність труби для випуску метаноповітряної суміші в атмосферу. (п.п. 8.3.1.5, 8.3.1.6, 8.3.1.8, 8.3.1.9, 8.3.1.11 «Дегазація ...»). Забезпеченість ВНС опаленням, телефонним зв'язком, необхідною технічною документацією (схеми електропостачання, комунікацій газопроводів і водопроводів; інструкції з пуску, зупинці та безпечному обслуговуванню ВНС, виписка із плану ліквідації аварій і ін.) (п.п. 8.3.1.15, 8.3.1.16, 8.3.1.17 «Дегазація ...»). Стан природної та аварійної вентиляції ВНС, зблокованої з вакуум-насосами та системою автоматичного контролю вмісту метану в приміщеннях. Стан водопостачання для вакуум-насосів, при наявності резервуара для води - чи є його перекриття з витяжною трубою висотою не менш 3 м. (п. 8.3.1.4 «Дегазація ...»). Забезпечення безперебійного електропостачання ВНС, стан світильників, електроустаткування, кабельних ліній і заземлень. (п. 8.3.1.12 «Дегазація ...»). Укомплектованість і навченість обслуговуючого ВНС персоналу. (п. 9.4.1 «Дегазація ...»). 4.2.1.5.2.2. Пересувні поверхневі вакуум-насосні станції (ППВНС). ППВНС використовуються при дегазації шахт свердловинами, пробуреними з поверхні. Вони призначаються, як правило, для дегазації однієї виїмкової дільниці та переміщаються по мірі посування (відпрацьовування) очисного вибою на нове місце. (п. 8.3.2.1 «Дегазація ...»). Відповідність ППВНС проекту, вогнестійкість, наявність необхідних приміщень (машинне відділення, розподільний пункт, приміщення машиніста), наявність двох виходів з машинного відділення. (п.п. 8.3.2.2, 8.3.2.3, 8.3.2.4 «Дегазація ...»). Забезпеченість ППВНС вимірювальними приладами (вакуумметр, термометр, манометр, інтерферометри ШИ-11 і ШИ-12, вимірник витрати метаноповітряної суміші). (п. 8.3.2.6 «Дегазація ...»). Стан провітрювання машинного відділення та приміщення машиніста, забезпеченість опаленням і телефонним зв'язком. (п.п. 8.3.2.7, 8.3.2.8 «Дегазація ...»). 26


Організація обслуговування ППВНС, навченість обслуговуючого персоналу, наявність і ведення технічної документації. (п.п. 9.4.1, 9.4.2 «Дегазація ...»). 4.2.1.5.2.3. Підземні дегазаційні установки (ПДУ) Наявність проекту на установку ПДУ та відповідність його нормативним актам. (п. 8.3.3.1 «Дегазація ...»). Оснащення камери ПДУ стаціонарною автоматичною апаратурою контролю метану, правильність її монтажу, справність, а також забезпеченість приладами для контролю розрідження, тиску, температури, витрати метаноповітряної суміші та рівня води у водовіддільниках. (п.п. 8.3.3.2, 8.3.3.4 «Дегазація ...»). Організація обслуговування ПДУ, навченість обслуговуючого персоналу, наявність та ведення технічної документації. (п.п. 9.4.1, 9.4.2 «Дегазація ...»). 4.2.1.5.3. Газопроводи та дегазаційні свердловини Відповідність діаметра газопроводу проекту; правильність прокладки газопроводів у виробках; наявність водовіддільників; наявність і справність засувок, якість з'єднання труб. Газопроводи монтуються зі сталевих труб з товщиною стінки не менш 3,0 мм. Вони діляться на магістральні та дільничні. Дільничним вважається газопровід, прокладений у межах виїмкової дільниці. Магістральні газопроводи дегазаційних систем прокладаються по стволах з вихідним струменем повітря. Контроль стану газопроводу проводиться не рідше одного разу в тиждень. (п.п. 8.2.1, 8.2.2, 8.2.3, 8.2.4, 8.2.5, 8.2.6, 8.2.7, 8.2.8, 8.2.9 «Дегазація ...»). Наявність розрахунку діаметра дегазаційного газопроводу. Розрахунок діаметра газопроводу виконується для найбільш важкого періоду експлуатації дегазаційної системи. (п. 8.2.10, Додаток Л «Дегазація ...»). Випробування газопроводу на герметичність перед здачею в експлуатацію та щорічно в процесі експлуатації, організація робіт з його монтажу, ремонту, демонтажу. (п.п. 8.2.11, 8.2.12, 8.2.13 «Дегазація ...»). Наявність паспортів буріння вертикальних свердловин із земної поверхні, підземних дегазаційних свердловини, відповідність їх фактичним гірничо-геологічним умовам і виконання. (п.п. 8.1.1., 8.1.2., 8.1.3, 8.1.4 «Дегазація ...»). Організація безперервного контролю вмісту метану при бурінні дегазаційних свердловин. Герметизація усть свердловин, контроль якості герметизації зі складанням акту, оснащення їх засувками, водовіддільниками, пристроями для виміру витрати метаноповітряної суміші, розрідження та вмісти метану, правильність з'єднання їх з газопроводом. (п.п. 8.1.5, 8.1.6, 8.1.7, 8.1.8, 8.1.10 «Дегазація ...»). Буріння дегазаційних свердловин з поверхні проводитися спеціалізованими організаціями по спеціальних проектах на кожну свердловину. Буріння повинне проводитися з випередженням лінії очисного вибою до моменту підключення свердловини до газопроводу не менш 30 м. Приймання дегазаційних свердловин, пробурених з поверхні, проводить комісія, призначена головним інженером шахти. (п.п. 4.5, 8.1.9 «Дегазація ...»). 27


4.2.1.5.4. Експлуатація дегазаційних систем а) Оцінка необхідності застосування дегазації на виїмкових ділянках: Фактична багатогазовість виїмкової дільниці, чи забезпечується розрідження метану,який виділяється засобами вентиляції до припустимих меж, чи немає загазувань виробок. Критерієм застосування дегазації є багатогазовість на ділянці більше 5 м 3/хв. і випадки загазування гірничих виробок. (п. 3.5.13 ПБ). б) Перевірка відповідності застосовуваних способів дегазації проектним. Оцінити необхідність у дегазації пласта ,який розробляється. Це джерело газовиділення повинно дегазуватися при наявності загазувань при видобутку вугілля або спалахів метану у виконавчого органа виїмкового механізму. Дотримання паспортів буріння свердловин із земної поверхні та підземних дегазаційних свердловин. Для буріння підземних свердловин застосовуються шарошечні долота діаметром 76, 93, 103 мм. Свердловини буряться з камери або безпосередньо з виробок, при їхньому бурінні повинен здійснюватися безперервний контроль вмісту метану. Устя свердловин повинні бути загерметизовані. (п.п. 8.1.2, 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5, 8.1.7 «Дегазація ...»). в) Наявність актів перевірки якості герметизації підземних свердловин, у якому відбивається відстань свердловини від очисного вибою, параметри свердловини, глибина та спосіб герметизації, результати виміру витоку повітря. (п.п. 8.1.8, 6.2.4.4 «Дегазація ...»). г) Організація контролю за станом газопроводу (не рідше 1 рази в тиждень), результати газовакумної зйомки, наявність у газопроводі пристроїв для виміру витрати метаноповітряної суміші та штуцера для виміру розрідження та відбору проб суміші. (п.п. 8.2.8, 6.1.2.2.5 «Дегазація ...»). д) Наявність водовіддільників на газопроводі в місцях можливого скупчення води з ємкістю збірного бака від 0,2 до 1,5 м3 і на свердловині або групі свердловин. водовіддільниках (п. 8.2.9 «Дегазація ...»). е) Дотримання встановленого порядку застосування зварювальних робіт у приміщеннях ВНС. (п. 8.3.1.13 «Дегазація ...»). 4.2.1.5. Дотримання встановленого порядку обслуговування й контролю режиму дегазації. а) Укомплектованість служби дегазації особами технічного нагляду та обслуговуючим персоналом Керівник роботами з дегазації шахти повинен мати стаж роботи в газових шахтах не менш 1 року та пройти навчання по спеціальній програмі. б). Контролю підлягають наступні параметри: - тиск (розрідження) метаноповітряної суміші в газопроводі; - витрата метаноповітряної суміші; - вміст метану в каптированій суміші. (п.п. 9.1.5, 9.2.2, 9.2.3, 9.2.4, 9.2.5 Дегазація...). в) Навченість працівників служби дегазації по професіях та з питань охорони праці. Якість виконання покладених на службу завдань. Уміння користуватися газоаналітичною апаратурою та приладами (п.п. 1.3.10 ПБ, 9.3.2, 9.3.3, 9.4.2 Дегазація...). 28


г) Наявність документації на бурове устаткування. Організація його ремонту та обслуговування. Чи відповідає бурове устаткування фактичним гірничотехнічним умовам. 4.2.1.6. Устаткування та експлуатація систем аэрогазового контролю. Контроль концентрації метану в рудничному повітрі газових шахт повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися та скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів встановлюються начальником дільниці ВТБ і затверджуються головним інженером шахти. Шахти III категорії, надкатегорійні та небезпечні по раптових викидам вугілля, породи та газу оснащуються стаціонарною апаратурою автоматичного контролю метану в рудничному повітрі (АКМ), контролю витрати повітря та контролю роботи і телекерування ВМП. (п.п. 3.7.4, 3.7.5, 3.7.9 ПБ). Стаціонарна апаратура контролю метану розміщається у гірничих виробках відповідно до проектів по устаткуванню та експлуатації систем газового контролю, які не рідше одного разу в три роки, а для шахт, небезпечних по раптовим викидам, - щорічно, повинні узгоджуватися з МакНДІ та проходити експертизу в ЕТЦ. (п. 2.1.3 «Інструкції з контролю складу рудникового повітря, визначенню багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном»). 4.2.1.6.1. Технічна документація Наявність проекту устаткування та експлуатації системи газового контролю (АГК), відповідність його фактичному розвитку гірничих робіт. Своєчасність узгодження проекту з МакНДІ та проходження експертизи, коректування при змінах розміщення апаратури та перезатвердження (щорічно). (п.п. 2.1.3 «Інструкції...», 2.1 «Тимчасового керівництва...»). Проект системи газового контролю шахти повинен містити пояснювальну записку та графічну частину. У пояснювальній записці відображаються наступні питання: - коротка характеристика шахти та виїмкових дільниць; - перелік діючих і проектованих виїмкових дільниць і тупикових виробок, обладнаних стаціонарною апаратурою АГК; - опис схеми роботи системи АГК по ділянках із вказівкою уставок спрацьовування датчиків, що відключається устаткування, середньої швидкості повітря в місцях установки датчиків ДШ. До пояснювальної записки повинна бути прикладена специфікація апаратури, кабелів і устаткування. Графічна частина представляється у вигляді схеми вентиляції з нанесенням на ній датчиків, апаратів сигналізації та комутаційних апаратів, на які впливають датчики, а також апаратів, від яких підключаються конкретні комплекти апаратури. Датчики, від яких передається телевимірювання до оператора, позначаються на схемі індексом «І». (Додаток 1 до Тимчасового керівництва...). Виконання графіка регламентованого технічного обслуговування та перевірок апаратури, ведення журналу експлуатації системи АГК і журналу оператора. Документація зберігається не менше 1 року. (п. 3.1.2 Тимчасові керівництва...). 4.2.1.6.2.

Правильність установки датчиків АГК у гірничих виробках настроювання порога на спрацьовування 29

та


а) Датчики стаціонарної апаратури контролю вмісту метану повинні встановлюватися: - у привибійних просторах тупикових виробок під крівлею на відстані 3-5 м від вибою на боці, протилежному вентиляційному трубопроводу; - в 20-30 м від вибою тупикової виробки біля затяжок покрівлі на боці, протилежному вентиляційному трубопроводу (контроль шарових скупчень); - у вихідних струменях тупикових виробок - на відстані 10-20 м від устя виробки під покрівлею на боці, протилежному вентиляційному трубопроводу; - біля пересувних підстанцій - на відстані 10-15 м від підстанції у бік вибою під покрівлею на боці, протилежному вентиляційному трубопроводу; - біля ВМП із електричними двигунами - на відстані не менше як 10 м від вентилятора з боку вибою тупикової виробки у разі розробки пластів, небезпечних за раптовими викидам вугілля й газу,та у 3-5 м перед ВМП з боку входу вентиляційного струменя за умови його встановлення у виробці,в яку поступає вихідний струмінь повітря з інших тупикових або очисних виробок; - біля електроустаткування, що забезпечує безперервність роботи ВМП і розташованого у виробках зі свіжим струменем повітря в межах небезпечної зони при струсному підриванні - в 10 м від електроустаткування за ходом вентиляційного струменя; - у вхідних струменях очисних виробок при низхідному провітрюванні на відстані не більше 5 м від лави у верхній частині перерізу виробки на боці, протилежному лаві. При висхідному провітрюванні очисних виробок на пластах, небезпечних по раптовими викидами вугілля й газу, - між лавою та розподільним пунктом на відстані не більше 50 м від лави; - у вихідних струменях очисних виробок -у 10-20 м від очисного вибою у стінці, протилежній виходу з лави, посередині висоти виробки. При спарених лавах із спільним вихідним струменем повітря або при схемах провітрювання виїмкових дільниць із підсвіжуванням вихідного вентиляційного струмення - в очисній виробці на відстані не більше 15 м від виходу з неї; - у тупиках вентиляційних виробок, що погашаються услід за очисними вибоями, для контролю місцевих скупчень - під покрівлею виробки біля завалу або перемички, що ізолює погашену частину виробки, біля стінки виробки, протилежній виходу з лави; - у вихідних струменях виїмкових дільниць - на початку вентиляційної виробки в 10-20 м від хідника,похилу, бремсберга або проміжного квершлага; - у вхідних струменях виїмкових дільниць -у 10-20 м від місця входу вхідного струменя на ділянцю; - у виробках із вихідним струменем повітря за межами виїмкових дільниць у 10-20 м перед електроустаткуванням, що захищається,або кабелем.Для шахт, що розробляють круті пласти ,- у 10-20м від сполучень їх із вентиляційними виробками дільниць і на відстані не більше як 10 мвід сполучення їх з вентиляційною виробкою ,найближчою до ЦПП дільниці за напрямком вентиляційного струменя;

30


-

у камерах для машин і електроустаткування, що провітрюються вихідними струменями повітря –біля покрівлі на вході у камеру з боку вентиляційного струменя до камери; - біля змішувальних камер (змішувачів) газовідсмоктувальних установок – у 15-20 м від вихідного отвору камери (змішувача) за ходом вентиляційного струменя біля стінки виробки на боці розташування змішувальної камери (змішувача); - у камерах газовідсмоктувальних установок - у покрівлі над газовідсмоктувальним вентилятором. б) Правильність настроювання порогів спрацьовування датчиків АКМ. Стаціонарна автоматична апаратура контролю вмісту метану повинна вимикати електроенергію при установлені на концентрацію метану: - у привибійних просторах тупикових виробок, а також біля прохідницьких помістів увертикальних стволах - 2%; - у вихідних струменях тупикових виробок, в тому числі у вихідних струменях вертикальних стволів - 1%; - у вихідних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць - 1,3%; - біля пересувних електричних підстанцій, розміщуваних у тупикових виробках 1%; - у вхідних струменях виїмкових дільниць і очисних виробок, а також перед ВМП з електродвигунами- 0,5%; - у виробках з вихідним струменем повітря за межами виїмкових дільниць біля сполучень із вентиляційними виробками - 1%; - у виробках з вихідним струменем повітря за межами виїмкових дільниць перед ЦПП - 1%. (п. 5 Тимчасового керівництва...). 4.2.1.6.3. Вивід телевимірювань концентрації метану на стійку оператора.

СПИ-1 до

В обов'язковому порядку телевимірювання із записом на самописному приладі виводиться від датчиків метану, установлюваних: - у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок, а на шахтах, небезпечних по раптовим викидам, додатково у вихідних струменях крил або шахти; - у тупиках вентиляційних виробок, що погашаються слідом за очисними вибоями, на виїмкових ділянках з метановісті 3 м3/хв. і більше; - у привибійній частині тупикових виробок, проведених із застосуванням вибухових робіт у режимі струшувального підривання, тупикових виробок довжиною більше 50 м, тупикових виробок, що повстають, довжиною більше 20 м (крім збійних печей у надштрекових ціликах) з кутом нахилу більше 100; - у змішувальних камер газовідсмоктувальних установок; - у свердловин при виконанні робіт з торпедування порід покрівлі. (п. 5 Тимчасового керівництва...). Апарати сигналізації підключаються до групового пускача. Груповий апарат повинен встановлюватися на свіжому струмені повітря з таким розрахунком, щоб при розгазуванні тупикової виробки вихідний струмінь проходив не ближче 10 м від нього та кабелю живлення. Живлення апаратури контролю витрати повітря, телекерування та контролю за роботою ВМП повинне здійснюватися від пускачів робочого або резервного вентилятора. (п. 5 Тимчасового керівництва...).

31


4.2.1.6.4.

Обслуговування та контроль за експлуатацією апаратури на шахті.

АГК

а) Укомплектованість групи АГК відповідно до трудомісткості робіт та хронометражних спостережень. Мінімальна чисельність групи повинна бути: 2 слюсарі на маршрут; 1 черговий слюсар у зміні; 1 слюсар на 20 датчиків метану; 1 слюсар на 10 комплектів апаратури АТКВ; 1 слюсар на 5 комплектів ТУ-ТС; 1 інженер-оператор у зміну при кількості стійок прийому телеінформації до 5 та комплектів апаратури ТУ-ТС до 2; механік АГК. (п. 3.2.2 Тимчасового керівництва...). Механіком АГК може бути особа, що має вищу або середню гірничотехнічну освіту та підземний стаж роботи на газових шахтах не менш 1 року. Електрослюсар групи АГК повинен пройти навчання в учбово-курсовому комбінаті по спеціальній програмі та мати посвідчення не нижче 4 розряду. Інженер-оператор повинен мати вищу або середню гірничотехнічну освіту, стаж роботи на газових шахтах не менш 1 року та пройти навчання по спеціальній програмі. (п. 3.2.3 Тимчасового керівництва...). б) Здійснення щодобового та щомісячного контролю працездатності апаратури АКМ (зовнішній огляд, наявність пломб, розташування датчиків, дії сигналізації та видачі команд на відключення, правильності показань на датчиках та апаратах сигналізації, а також на стійках приймачів інформації). (п.п. 3.3.2, 3.3.3 Тимчасового керівництва...). в) Виконання гірничими майстрами дільниці ВТБ звірки показників датчиків з показниками переносних метанометрів. Проведення регламентованих перевірок датчиків на поверхні. (п.п. 3.2.5, 3.2.6 Тимчасового керівництва...). г) Наявність записів у журналі оператора про стан апаратури, звірки показників самописних приладів та вимірників з показаниками датчиків. Ознайомлення осіб, що проводять наряди по дільницях, під розпис у операторів АГК з газовою обстановкою на своїх об'єктах. Наявність на самописцях стіойк СПИ-1 необхідних відміток операторами АГК. (п.п. 3.3.5, 3.4 Тимчасового керівництва...). д) Виконання вимог до включення та вимикання ВМП. Наявність блокування в електроустаткуванні тупикової виробки, що здійснює автоматичне зняття напруги при: - зупинці ВМП; - порушенні нормального режиму провітрювання; - перевищенні норм вмісту метану у повітрі. Перевірка витримки часу на включення групового апарату після відновлення нормального режиму провітрювання ( 5-20 мін.). Наявність захисту від самовільного включення ВМП. е) Перевірка встановлення часу загазування для тупикових виробок (наявність переліку в операторів АГК). Перевірка виводу телесигналізації на пульт керування оператора «Вітер»: - про роботу ВМП (робочий, резервний); - про зниження витрати повітря нижче розрахункового; - про положення (вкл., викл.) групового апарата; - про наявність напруги в резервній мережі. 32


ж) Наявність у оператора АГК телекерування ВМП. Ведення «Журналу обліку роботи ВМП та засобів контролю провітрювання тупикових виробок». 4.2.1.6.5. Наявність на шахті майстерні АГК, що складається не менш чим із трьох кімнат: - кімната для роботи з виданої із шахти апаратурою; - кімната для ремонту, настроювання, регулювання та перевірки апаратури; - кімната для робіт, виконуваних на шахті організацією по технічному обслуговуванню апаратури та держповірці. Площа кожної кімнати повинна бути не менш 20 м2. (п. 3.1.7 Тимчасового керівництва...). 4.2.1.7. Оцінка стану пилового режиму шахт. 4.2.1.7.1. Комплексне знепилювання повітря На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо знепилювання рудничного повітря, попередженню та локалізації вибухів вугільного пилу. (п.п. 3.6.1, 3.6.13 ПБ). Проекти нових та ти , що реконструюються,шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорта виїмкових дільниць, проведення та кріплення виробок мають містити заходи щодо боротьби з пилом, виконані відповідно до «Інструкції з комплексного знепилювання повітря». Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибірної дії по пластах середньої потужності повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві. Проведення робіт незволоженим масивом вугілля допускаються за погодженням територіальних органів Держгірпромнагляду, на підставі висновку виданим МакНДІ або ЕТЦ. (п.п.3.6.2, 3.6.5 ПБ). Параметри свердловин для нагнітання води в пласт з метою попереднього зволоження вугілля, а також тиск і витрата води повинні відповідати вимогам п. 2 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря». Для знепилювання повітря в очисних виробках повинні застосовуватися: - зрошення при виїмці вугілля; - зрошення на навантажувальних пунктах; - зрошення при навантаженні вугілля в нішах. Виїмка вугілля відбійними молотками на крутому падінні повинна проводитеся по зволоженому масиву. Параметри знепилювання при основних виробничих процесах в очисних виробках повинні відповідати вимогам п. 3 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря». Для знепилювання повітря в підготовчих виробках необхідно: - передбачати схему провітрювання, що виключає надходження пилу до ВМП із інших вибоїв; - забезпечити провітрювання з оптимальної по пиловому фактору швидкістю руху повітря 0.4-0.75 м/с (якщо не потрібна більша швидкість по тепловому або газовому фактору); - передбачати зрошення при всіх виробничих процесах (виїмка, транспортування, буріння шпурів і ін.). Параметри знепилювання повинні відповідати вимогам п. 4 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря». При транспортуванні гірничої маси повинне застосовуватися зрошення в пунктах навантаження й перевантаження на стрічкових конвеєрах. Питома витрата води повинна 33


бути не менш як 5 л/т,а тиск - не менше за 0.5 Мпа. Також на стрічкових конвеєрах у місцях навантаження й перевантаження повинне бути огородження бортів конвеєра довжиною не менш 5 м; укриття для запобігання видування пилу; пристрій для очищення від пилу та штибу холостої стрічки конвеєра. Не рідше одного разу на місяць треба проводити обмивання конвеєрних виробок і прибирання скупченого вугільного дрібняка й шламу. У разі застосування зрошення на стрічкових конвеєрах необхідно передбачати автоматичне включення подавання води. (п. 5 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря»). Знепилювання вихідних струменів з очисних виробок повинне здійснюватися водяними або водоповітряними (туманоутворюючими) завісами. Витрата рідини для водяної завіси повинна прийматися такою, що дорівнює – 0.1 л на 1 м 3 повітря , що проходить під тиском 0.5 МПа; для туманоутворюючої завіси – 0.05 л на 1 м 3 повітря при тиску 0.3-0.4 Мпа. Завіси встановлюються на відстані не більше 20 м від вікна лави у напрямку руху повітря. Факел розпилювання рідини повинен повністю перекривати переріз виробки. На кожні 500 м3/хв. прохідного повітря встановлюється по 1 завісі, відстань між завісами 3-5 м. Включення завіс повинне бути автоматичним при пуску виїмкової машини. (п. 6 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря»). Вода для знепилювання повинна застосовуватися питна або за узгодженням з органами санітарного нагляду - шахтна за умови її очищення від механічних домішок і нейтралізації. Щоквартально повинен проводитеся аналіз води в лабораторії місцевої санепідемстанції. Місця й графік відбору проб води затверджується технічним керівником шахти й погоджується з органами санепіднагляду. Пожежно-зрошувальний трубопровід повинен бути розрахований на пропуск такої кількості води, яка забезпечує заданий режим роботи засобів знепилювання. (п. 7.1-7.6 «Інструкції з комплексного знепилювання повітря»). Загальний контроль за виконанням протипилових заходів і станом засобів боротьби з пилом на шахті, а також організація контролю запиленості повітря покладають на дільницю ВТБ. Оперативний (щозмінний) контроль здійснюється наглядом дільниці, у віданні яких знаходяться виробки, а також посадовими особами шахти і дільниці ВТБ під час відвідування виробок. Періодичний контроль проводитися не рідше 1 рази на місяць керівником дільниці ВТБ (помічником) разом з керівником (помічником, механіком) виробничої дільниці. Результати контролю й усунення порушень відображаються в книзі нарядів дільниці ВТБ. (п.п. 8.8 - 8.14 «Інструкції з комплексного знепилення повітря»). 4.2.1.7.2. Пиловий контроль а) Періодичний пиловий контроль. Виміри концентрації пилу у повітрі повинні проводитися на всіх робочих місцях з періодичністю не рідше одного разу у квартал працівниками ДВГРС відповідно до графіка, що за 15 днів до початку кварталу складається начальником дільниці ВТБ, узгоджується із ДВГРС та затверджується технічним керівником шахти. Відбір проб пилу оформляється актом-нарядом, результати вимірів запиленість у вигляді повідомлень передаються шахті в 2-х денний строк. (п.п. 3.6.21 ПБ, п. 3 «Інструкції з виміру концентрації пилу й обліку пилових навантажень»). 34


б) Оперативний пиловий контроль. Виміри концентрації пилу повинні проводитися при виконанні основних виробничих процесів з періодичністю не рідше одного разу на місяць. Оперативний пиловий контроль проводиться дільницею ВТБ або службою ДВГРС відповідно до графіка, затвердженим технічним керівником підприємства. (п. 2 «Інструкції...»). в) Для всіх діючих очисних вибоїв і підготовчих виробок повинні встановлюватися технічно досяжні рівні (ТДР) залишкової запиленості повітря. Результати вимірів концентрації пилу в зазначених вибоях при дотриманні всіх параметрів знепилювання розглядаються та приймаються в якості ТДР комісією в складі головного інженера шахти (голова), начальника дільниці ВТБ, технічного інспектора праці профспілки. Прийняте рішення оформлюється актом і погоджується з МакНДІ. Термін дії прийнятих значень ТДР не повинен перевищувати один рік. (п. 2.7 «Інструкції...»). г) Облік пилових навантажень. На кожній ділянці шахти повинен вестися журнал обліку пилових навантажень робітників та посадових осіб. У кінці кожного кварталу до журналу заносять на кожного працівника дільниці дані про кількість відпрацьованих змін та середньозмінної концентрації пилу на його робочому місці на підставі записів у табелях виходів, книзі нарядів та повідомлень про результати вимірів концентрації пилу. Контроль обліку пилових навантажень повинен здійснюватися посадовою особою, призначеною наказом керівника підприємства. Не рідше одного разу на рік повинен проводитися аналіз пилових навантажень працівників шахти, що використовується керівником підприємства при розробці заходів щодо зниження запиленості повітря на робочих місцях. Журнал обліку пилових навантажень повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою шахти та зберігатися не менш 25 років. (п. 4 «Інструкції...»). 4.2.1.7.3. Пиловибухозахист. а) Для пиловибухозахисту повинні застосовуватися наступні заходи: - при сланцевому пиловибухозахисту - для запобігання вибухів вугільного пилу проводиться побілка й осланцювання гірничих виробок, а для локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони й автоматичні системи; - при гідропиловибухозахисту - для запобігання вибухів вугільного пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивання гірничих виробок, зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-звязувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманоутворюючих завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони та автоматичні системи; - при комбінованому пиловибухозахист повинні застосовуватися способи та засоби попередження та локалізації вибухів пилу, засновані як на застосуванні води, так і інертного пилу. При цьому параметри застосовуваних способів і засобів повинні бути такими як при їхньому роздільному використанні. (п. 1.1 «Інструкціі із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу»). б) Нижні межі вибуховості й норми осланцювання повинні визначатися в лабораторії МакНДІ для шахтопластів з виходом летких речовин менш як 15% (крім антрацитів) щорічно, для наново введених до експлуатації шахтопластів- перед їх введенням.

35


При виході летких речовин 15% і більше, проводити коригування нижніх меж вибуховості пилу й норм осланцювання , при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин більш ніж на 1% за даними ВТК шахти. Коригування проводить начальник дільниці ВТБ шахти. При змісті негорючих речовин у пластовій пробі вугілля понад 30% до розрахунку приймається 30%. (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 «Інструкції ...»). в) Норма осланцювання та добавка інертного пилу повинна визначатися відповідно до п.п. 1.7, 1.8, а періодичність побілки, осланцювання, обмивки у всіх гірничих виробках - відповідно до п.п. 1.9 - 1.13 «Інструкції з попередження й локалізації вибухів вугільного пилу». Обсяги робіт і виконання пиловибухозахисних заходів повинні передбачатися в щомісячних планах відповідних дільниць із виділенням для цієї мети необхідної кількості робітників, фонду заробітної плати,засобів і матеріалів. (п. 1.15 «Інструкції ...»). Норма осланцювання для загальношахтних виробок повинна прийматися найбільшою з установлених для розроблюваних шахтою пластів вугілля, а для групових виробок - найбільшої в даній групі пластів. (п. 2.2 «Інструкції ...»). Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу повинні здійснюватися за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки повинні направлятися начальникам дільниць для їх виконання та підрозділу ДВГРС. (п. 3.6.19 ПБ). г) Контроль пиловибухозахисту виробок повинен проводитися ІТП дільниці що зміни, ІТП дільниці ВТБ - не рідше 1 рази в добу. Результати контролю ІТП дільниці ВТБ повинні заноситися в «Книгу контролю стану пилового режиму». Не рідше 1 рази у квартал контроль пиловибухозахисту повинні проводити підрозділи ДВГРС. (п.п 6.8, 6.9, 6.17 «Інструкції ...»). д) Сланцеві та водяні заслони встановлюються відповідно до вимог п.п. 3.6.15 3.6.18 ПБ. На шахті повинен бути список сланцевих заслонів, підписаний начальником дільниці ВТБ та затверджений головним інженером. Довжина сланцевого заслону повинна бути не менш 20 м, водяного - 30 м. Конструкції сланцевих та водяних заслонів повинні відповідати Додатку 1 до Інструкції із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу. Установка посудин ПБС-1 у сланцевому та водяному заслонах повинна виконуватися у відповідності зі схемами, наведеними на мал. 1.11 - 1.16 Додатка 1 (сланцеві та водяні заслони для горизонтальних і похилих гірничих виробок). Обмивка виробок повинна проводитеся водою з додаванням змочувача (0.1%). Витрата води – не менш 1.5 л на 1 м2 поверхні. Дрібняк вугільний та пил після обмивки на ґрунті в міру накопичення повинна воложитися (вологи не менш 12%) і вбиратися. Для зв'язування вугільного пилу, що відклалося, повинні застосовуватися змочувально-зв’язувальних суміші на основі хлористого кальцію та змочувача. Для готування та зберігання готового розчину хлористого кальцію на шахті повинен бути обладнаний спеціальний склад (типовий). (п. 3 «Інструкції ...»). Безперервне зв'язування вугільного пилу повинне здійснюватися туманоутворюючими завісами, установленими розосереджено на вентиляційному штреку лави. Факел туману повинен повністю перекривати переріз виробки. Туманоутворюючі завіси повинні працювати протягом всієї зміни, коли проводиться виїмка вугілля.

36


Відстань від першої туманоутворюючої завіси до лави - не більше 20 м, між першою та другою завісою - залежно від швидкості повітряного струменя (від 10 до 100 м) і кожної наступної від третьої - через 25 м. На кожні 500 м3/хв. минаючі повітря встановлюється по 1 завісі. (п. 3 «Інструкції ...»). е) Вибої підготовчих виробок, проведені по вугіллю або змішаному вибою, а також сполучення лав зі штреками, расподільними пунктами та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках повинні захищатися автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення (СЛВШ). (п. 3.6.20 ПБ). 4.2.1.7.4. Контроль пиловибухобезпеки виробок. а) Осланцювана виробка, вважається пиловибухобезпечною якщо в ній немає поверхонь, не покритих інертним пилом. Виробка вважається пиловибухобезпечною при відсутності видимих відкладень сухого не зв'язаного пилу. Пил не повинен здуватися за допомогою пневматичної груші. На ділянках виробок з інтенсивним пиловідкладенням додатково перевіряється якість зв'язування пилу, що відклалася на ґрунті, та дрібняку вугільному, що просипався. (п. 6 «Інструкції ...»). б) Стан заслонів контролюється візуально. Перевіряється правильність установки заслонів, відстань до ізолюючого об'єкта, відповідність розмірів елементів конструкції заслону необхідним, число та справність полиць (посудин), наявність необхідної кількості інертного пилу або води, придатність інертного пилу по злежуванню. Злежаний інертний пил при стисненні його в руці, який утворює грудку вважається непридатним. Результати контролю стану заслону відзначаються в наряди-путівці гірничого майстра дільниці ВТБ і в табличці (паспорті), укріпленій біля кожного заслону. (п. 6 «Інструкції ...»). в) Контроль за виконанням заходів щодо запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу, а також за станом технічних засобів для здійснення цих заходів повинен здійснюватися наглядом дільниць, у віданні яких перебувають виробки, загальношахтним наглядом і наглядом дільниці ВТБ. (п. 3.6.21 ПБ). г) Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитеся працівниками ДВГРС за планом, розробленим разом із шахтою. У випадку, коли в результаті візуального огляду виробка визнана вибухобезпечною, на ділянках інтенсивного пиловідложення відбираються проби пилу для лабораторного аналізу. Результати контролю, у вигляді акту-повідомлення, вручаються начальникові дільниці ВТБ. У виробках з гідропиловибухобезпекой, відбір проб вугільного пилу та дрібняку із ґрунту проводиться для лабораторного визначення змісту вологи, а в осланцьованих виробках - для перевірки змісту негорючих речовин. Результати аналізу проб повинні бути вислані шахті не пізніше 3-х діб з моменту надходження проб у лабораторію. (п. 3.6.21 ПБ). д) На ділянці ВТБ повинна вестися «Книга контролю стану пилового режиму». Начальник дільниці ВТБ результати контролю про пиловибухонебезпечний стан виробок і незадовільний стан заслонів записує в «Книгу...» і дає відповідні вказівки начальникові дільниці, у віданні якого перебуває ця виробка. Результати контролю про пиловибухобезпечний стан виробок та задовільному стану заслонів в «Книгу...» не записуються. 37


Не рідше одного разу на місяць головний інженер шахти зобов'язаний контролювати ведення «Книги контролю стану пилового режиму» і вносити свої зауваження. (Додаток 4 до «Інструкції ...»). 4.2.1.8. Кондиціювання рудничного повітря На шахтах, де гірничотехнічними заходами нормальні теплові умови не забезпечуються, перевірці підлягають: а) Наявність проектів на установку засобів кондиціювання рудникового повітря. Відповідність технологічних параметрів холодильної установки проектним показникам, витрата й температура холодоносія й конденсаторної води, видалення повітроохолоджувачів від вибою, стан ізоляції мережі трубопроводів холодоносія та конденсаторної води. ( п. 3.1.4 ПБ, «Інструкція із застосування холодильних установок»). б) Відокремлене провітрювання камер стаціонарних холодильних установок, наявність у камерах принципової технологічної схеми, схем електропостачання та автоматизації холодильної установки. Наявність засобів аварійного захисту та сигналізації. («Інструкція із застосування холодильних установок»). в) Виконання вимог при доставці в шахту посудин з холодоагентами для холодильних установок і по їхньому зберіганню. Розташування та пристрій складів для зберігання холодоагенту. Наявність спеціально обладнаних вагонеток для доставки посудин з холодоагентом у шахту. («Інструкція із застосування холодильних установок»). г) Правильність ведення «Книги обліку роботи шахтної холодильної установки», наявність актів по проведенню ревізії та налагоджень холодильних машин і кондиціонерів, засобів автоматизації та аварійного захисту холодильних установок. («Інструкція із застосування холодильних установок»). д) Наявність у обслуговуючого персоналу посвідчень на право обслуговування шахтних стаціонарних і пересувних холодильних установок. Періодичність перевірки у обслуговуючого персоналу знань правил безпечної експлуатації шахтних холодильних установок. («Інструкція із застосування холодильних установок»). 4.2.1.9.

Організація роботи дільниці вентиляції та техніки безпеки (ВТБ).

4.2.1.9.1. Наявність на шахті та укомплектованість дільниці вентиляції та техніки безпеки (ВТБ) фахівцями й працівниками, а також «Положення про ділянку ВТБ», посадових інструкцій для фахівців і інструкцій з охорони праці працівників по професіях. Розрахунок чисельності гірничих майстрів дільниці, електрослюсарів АГЗ проводиться на підставі хронометражних спостережень за їхньою роботою на маршруті. (п. 1.1.4 ПБ). 4.2.1.9.2. Відповідність професійної підготовки начальника дільниці, його заступників і помічників, гірничих майстрів і інших фахівців вимогам нормативних документів. Наявність у працівників посвідчень за професією. Своєчасність проходження працівниками дільниці навчання й перевірки знань із питань охорони праці. (п.п. 1.3.5, 1.3.4 ПБ). 4.2.1.9.3. Наявність маршрутів обстеження діючих гірничих виробок наглядом дільниці ВТБ, затверджених головним інженером шахти, відповідність їхньому фактичному розвитку гірничих робіт, оцінка місць і періодичності вимірів складу та 38


витрат повітря у виробках маршруту. Розміщення та закріплення гірничих майстрів за конкретними виробками, маршрутами, частота їхнього обстеження, змінюваність на місці роботи. 4.2.1.9.4. Виконання положення про нарядну систему на ділянці в частині видачі наряд-путівок установленого зразка, прийому звітів про виконану роботу, заповнення та зберігання наряд-путівок, а також узгодження нарядів на усунення виявлених порушень нормативних актів з охороні праці (контролюючі органи, старший нагляд шахти, гірничі майстри дільниці ВТБ, суспільні інспектори) іншим виробничим ділянкам шахти. Вплив керівництва дільниці (начальник, його заступники та помічники) на усунення виявлених порушень ПБ. 4.2.1.9.5. Періодичність складання та поповнення вентиляційного плану, коректування схеми провітрювання, проведення відбору проб повітря й вимірів витрати повітря. Періодичність контролю вмісту метану в рудниковому повітрі гірничими майстрами дільниці ВТБ, а також правильність установлення місць контролю вмісту метану в гірничих виробках. (п.п. 3.7.1, 3.7.2., 3.7.3 ПБ). 4.2.1.9.6. Наявність на ділянці ВТБ необхідної технічної документації інших виробничих дільниць для ознайомлення з нею гірничих майстрів дільниці ВТБ перед спуском у шахту. 4.2.1.9.7. Використання показників самописців стаціонарної апаратури контролю метану для видання нарядів гірничим майстрам дільниці ВТБ. 4.2.1.9.8. Здійснення обліку та аналізу виявлених порушень наглядом дільниці ВТБ, прийняті заходи щодо попередження гірничих робіт з порушеннями правил, норм і інструкцій з охорони праці. 4.2.1.9.9. Система контролю працівниками дільниці ВТБ знань працівниками шахти правил безпеки, інструкцій з охорони праці, плану ліквідації аварій, приладів контролю складу рудникового повітря, протипожежних засобів, засобів індивідуального захисту та ін. 4.2.1.9.10. Відвідуваність місць ведення гірничих робіт керівниками дільниці ВТБ, у тому числі в нічні зміни. 4.2.1.9.11. Забезпеченість дільниці ВТБ контрольно-вимірювальною апаратурою та приладами, дотримання встановлених строків їх держповірки та повторного огляду, організація їхнього обслуговування та ремонту. 4.2.1.9.12. Організація роботи нагляду дільниці ВТБ із порушниками правил безпеки. 4.2.1.9.13. Наявність і виконання плану впровадження нових приладів, способів і засобів провітрювання гірничих виробок, керування газовиділенням, боротьби з пилом, попередження вибухів метану й вугільного пилу. 4.2.1.9.14. Система роботи головного інженера та заступника директора шахти по охороні праці з наглядом дільниці ВТБ. 4.2.1.9.15. Правильність віднесення дільниць гірничих виробок до небезпечного по пластових скупченнях метану, наявність на ділянці переліку таких виробок і організація контролю за цими виробками з боку нагляду дільниці ВТБ. 4.2.1.9.16. Ведення «Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій)», розслідування випадків загазувань гірничих виробок, контроль за виконанням заходів щодо їхнього попередження. 4.2.1.9.17. Стан і правильність ведення технічної документації дільниці ВТБ (Вентиляційний журнал, Ф1, Ф2, Ф3, Книга спостережень за пожежними ділянками та перевірки стану ізоляційних споруд, Книга обліку роботи дегазаційних свердловин, перелік дільничних виробок, небезпечних по пластових скупченнях метану, акт перевірки реверсування вентиляційного струменя, Книга вимірів метану й обліку загазувань і ін.). 39


4.2.1.9.18. Організація перевірки герметичності саморятівників, забезпеченість ними підземних працівників шахти. Наявність і контроль за станом пунктів перемикання в резервні саморятівники. 4.2.1.9.19. Контроль за виконанням заходів щодо поліпшення провітрювання шахти, розроблених до вентиляційного плану, за матеріалами останньої депресійної зйомки, програми «Повітря». 4.2.1.10. Обстеження діючих виробок Обстеження гірничих виробок повинне проводитися по маршрутах для державного інспектора, закріпленого за шахтою, з урахуванням коректування їх на фактичний розвиток гірничих робіт на момент перевірки. Обстеженню підлягають всі діючі гірничі виробки, включені в схему вентиляції, з обов'язковими вимірами витрат кількості повітря та концентрації метану на вимірювальних станціях. У першу чергу перевіркою охоплюються виїмкові дільниці, відокремлено провітрювані підготовчі виробки. Всі виміри необхідно виконувати учасниками перевірки в призначений час для попередження регулювання витрат повітря по основних об'єктах провітрювання. 4.2.1.10.1. Виїмкові дільниці та очисні вибої. - Забезпеченість виїмкової дільниці та лави розрахунковою кількістю повітря. Зрівняти фактичну кількість повітря з даними вентиляційного журналу. - Відповідність схеми провітрювання лави типовим, наведеним у «Посібнику із проектування вентиляції вугільних шахт». - Наявність дозволу теруправління на застосування нетипової схеми провітрювання лави та виконання умов узгодження такої схеми. - Перевірити наявність акту перевірки стійкості провітрювання лави та виконання заходів, передбачених актом. - Стан вентиляційних споруд, що впливають на кількість повітря у виробках виїмкової дільниці та лави, відповідність їх типовим проектам, наявність реверсивних дверей і блокувань, що перешкоджають одночасному відкриванню дверей у шлюзах. Визначити величини витоків повітря через вентиляційні споруди та зрівняти з нормативними. - Перевірити дотримання паспорта виїмкової дільниці в частині підтримки виробок, що примикають до очисного вибою, і надійної ізоляції виробленого простору лави. - У лавах, що відпрацьовуються зворотнім ходом з погашенням вентиляційних виробок, перевірити наявність і виконання заходів щодо недопущення небезпечних скупчень метану в тупиках погашення. - В обов'язковому порядку зробити виміри концентрації метану в кутках ніш, у виконавчого органа виїмкового комбайна, у бутових смуг з боку виробленого простору лави, у вихідному струмені лави та виїмкової дільниці, у місцях геологічних порушень і капежу води, у дегазаційних свердловин і в тупиках погашення вентиляційних виробок. Визначити фактичне газовиділення з очисного вибою та виїмкової дільниці по формулі I=0,01*Q*C, м3/хв., де: Q – фактична витрата повітря у вихідному струмені лави (виїмкової дільниці), м3/хв; С – концентрація метану в місці виміру витрат повітря, %. - Зрівняти фактичне газовиділення із прийнятим у розрахунках та при необхідності зажадати коректування розрахунку. - Відповідність фактичного середньодобового навантаження на очисний вибій, максимально можливому по газовому фактору. - Перевірити гірничо-геологічний прогноз на предмет наявності включень твердих порід у вугільному пласті та прибічних бокових породах та при необхідності - виконання заходів щодо недопущення фрикційного іскріння. - Відповідність проекту місць установки датчиків контролю метану, а також точність їх показань і спрацьовування. 40


- Перевірити швидкість руху повітря в робочому просторі лави. Наявність дозволу теруправління на перевищення швидкості повітря 4 м/с у лаві, обладнаної механізованим комплексом. - Відокремленість провітрювання очисних вибоїв, тупикових і головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, у межах виїмкової дільниці. - Виконання додаткових умов при низхідному русі повітря в очисному вибої та на всьому подальшому шляху проходження за ним. - Наявність прогнозу небезпеки прориву метану із ґрунту виробок виїмкової дільниці, виконання заходів щодо безпеки працюючих у випадку раптового прориву метану. - Наявність заводських зрошувальних установок на очисному устаткуванні, оснащення пунктів навантаження й перевантаження гірничої маси зрошувальними установками. Блокування зрошувальних установок з пуском устаткування. - Виконання проектних параметрів попереднього зволоження вугілля в масиві. Наявність дозволу теруправління на проведення робіт незволоженим масивом вугілля, виконання умов його видачі. - Зрівняти фактичну запиленість рудничного повітря на робочих місцях очисного вибою із установленим технічно досяжним рівнем, при його перевищенні роботи призупинити. - Виконання заходів щодо пиловибухобезпеки гірничих виробок (сланцеві або водяні заслони, СЛВШ, побілка, осланцювання (обмивка) виробок, застосування ДБ). - Наявність водоповітряних (туманоутворюючих) завіс у виробках з вихідним струменем повітря з виїмкової дільниці (лави). Блокування їхнього включення з пуском очисного механізму. - Виконання проектних параметрів дегазаційних свердловин у виробках виїмкової дільниці. - Здійснення контролю за станом провітрювання й пилогазового режиму з боку дільничного нагляду, працівників дільниці ВТБ і загальношахтного нагляду. 4.2.1.10.2. Підготовчі виробки - чи передбачена підготовча виробка, що перебуває в проходці, проектом розкриття та підготовки горизонту, виїмкової дільниці, а також програмою розвитку гірничих робіт. - Організація провітрювання підготовчої виробки. При невідокремленому провітрюванні підготовчої виробки - наявність дозволу на таке провітрювання. - Перевірити розрахунок витрати повітря, необхідного для провітрювання вибою. Перевірити наявність розрахунку очікуваного метановиділення на привибійній ділянці та виробки в цілому. Перевірити правильність визначення значення (Х – Х0). - Дотримання паспорта на установку ВМП, забезпечення безперервної роботи вентилятора ( ТУ-ТС «Вітер», що обслуговує персонал). - Перевірка роботи ВМП на рециркуляцію (продуктивність вентилятора повинна бути не більше 70% кількості повітря у виробці в місці його встановлення) по записах у вентиляційному журналі Ф-3 та безпосередньо у шахті. - Наявність розгазуючих пристроїв на трубопроводі, стан вентиляційного ставу, підвіски, з'єднань, металевих патрубків між ВМП і вентиляційним ставом. - Наявність і працездатність апаратури автоматичного контролю кількості повітря у вибої (АПТВ), концентрації метану в рудничному повітрі (АГК), телеконтролю та телекерування ВМП ( ТУ-ТС «Вітер»), дотримання строків їх держповірки та тарировки, наявність резервного ВМП із незалежним електроживленням. - Виконання функціональних можливостей апаратурою ТУ-ТС «Вітер» і вивід на пульт оператора необхідної інформації.

41


- Зробити виміри витрати повітря біля ВМП та у вибої, а також вмісту метану у вибої та у вихідному струмені повітря з тупикової виробки, результати вимірів метану зрівняти з показаннями на самописних приладах стійок СПИ-1. - При проведенні виробки вибуховим способом перевірити наявність датчика контролю метану з виносною термогрупою, оснащення виробки постійною вибуховою магістраллю та підривною станцією. - Виконання заходів з знепилення, передбачених паспортом проведення та кріплення виробки (зрошувальні системи на прохідницькому устаткуванні, застосування ДБ, зрошення у місцях пересипання, водоповітряні завіси й т.д.). - Наявність і стан сланцевих (водяних) заслонів, апаратури СЛВШ, виконання графіка пиловибухобезпечних заходів. - Здійснення контролю за станом провітрювання та пилогазового режиму при проведенні виробки особами дільничного нагляду, працівниками дільниці ВТБ і загальношахтного нагляду. 4.2.1.10.3. Інші діючі гірничі виробки - Провітрювання відокремленим струменем свіжого повітря складів ВМ, гаражзарядних і інших камер, забезпеченість їх повітрям. - Перевірити забезпеченість розрахунковою витратою повітря горизонтів і крил шахтного поля, для чого необхідно зробити необхідні виміри повітря. - Наявність проектів підготовки горизонтів, виїмкових дільниць і відповідність цим проектам ведення гірничих робіт у частині забезпечення належним провітрюванням. - Зрівняти продуктивність ВГП, зовнішні та внутрішні витоки, кількість повітря, що надходить і виходить із шахти з даними вентиляційного журналу. - Наявність дозволів на невідокремлене провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, тупикових вибоїв, що не прилягають до лав, і виконання умов узгодження. - Відповідність швидкості руху повітря в гірничих виробках вимогам ПБ (мінімальної та максимальної). - Стан вентиляційних споруд у гірничих виробках (основні та реверсивні двері, наявність пристроїв для попередження відкривання обох дверей у шлюзі, вивід інформації про положення дверей диспетчерові, фактичні витоки повітря та ін.). - Справність автоматичних вентиляційних дверей (АШУ), своєчасність демонтажу вентиляційних споруд, потреба в яких минула. - Стан загальношахтних вентиляційних виробок, контроль за кількістю повітря, вмістом у ньому метану. - Контроль за станом засобів пиловибухобезпеці з боку нагляду дільниці ВТБ у вентиляційних виробках загальношахтного призначення. 4.2.2. Організація та виконання заходів щодо безпечного відпрацьовування пластів, небезпечних по раптовим викидам вугілля, породи та газу. Нормативні документи, що регламентують технологію відпрацьовування викидонебезпечних пластів: 1. «Інструкція з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи й газу», Москва, 1989. 2. «Єдині правила безпеки при підривних роботах», Київ, Норматив, 1992. 3. «Інструкція із застосування струшувального висадження у вугільних шахтах України», Макіївка-Донбас, 1994. 42


4. «Посібник з локального прогнозу викидонебезпечність вугільних пластів на шахтах України», Макіївка-Горлівка, 1993. 5. «Прогноз динамічних проявів гірничого тиску по активності акустичної емісії. Методика», Київ, 2000. 6. Методичні вказівки по складанню технічної документації по безпечному відпрацьовуванню пластів, схильних до газодинамічних явищ на шахтах Донецького басейну», Макіївка-Донбас, 1997. 7. «Правила безпеки у вугільних шахтах», Київ, 2005. 4.2.2.1. Технічна документація по організації та обліку виконання заходів безпечного відпрацьовування викидонебезпечних пластів. 4.2.2.1.1. Щорічно, на початку січня, а потім у міру введення в експлуатацію очисних і підготовчих вибоїв, перевірити відповідність затвердженої програми розвитку гірничих робіт на поточний рік спільному наказу теруправління та державного підприємства про віднесення шахтопластів до категорій викидонебезпечності та порядку їхнього відпрацьовування (додаток до наказу). Не допускається введення в експлуатацію вибоїв, не передбачених у додатку до спільного наказу. Цим же наказом визначений перелік очисних і підготовчих вибоїв, де допускається ведення локального прогнозу викидонебезпечності. (п. 1.2.5 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи й газу», п. 1.1.1 «Посібника з локального прогнозу викидонебезпечності вугільних пластів на шахтах України»). 4.2.2.1.2. Наявність на поточний рік затвердженого та погодженого з МакНДІ комплексу мір боротьби з раптовими викидами вугілля, породи й газу, що повинен переглядатися щорічно не пізніше січня поточного року та відповідати програмі розвитку гірничих робіт на поточний рік. На кожний очисний та підготовчий вибій повинен бути розроблений відповідно до комплексу мір паспорт із вказівкою застосованих заходів щодо попередження раптових викидів і міри безпеки для працюючих, і погоджений з МакНДІ. (п. 1.6.1 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних по раптовим викидам вугілля, породи та газу»). Забороняється проведення підготовчих виробок знизу вверх на викидонебезпечних пластах при куті падіння більше 10 0, на загрозливих пластах – більше 25 0, а також закладення розрізних печей на відстані менш 20 м від зон прогнозованих геологічних порушень і створів (ЗПГТ) з раніше зупиненими гірничими роботами на вище або нижче лежачих пластах. Забороняється закладення польових виробок на відстані менш 5 м від викидонебезпечних пластів по нормалі. При меншій відстані необхідне узгодження з МакНДІ, при цьому виробка повинна проводитися з бурінням розвідувальних свердловин через кожні 5 м. (п.п. 1.6.4, 1.6.7, 3.2.7 «Інструкції...»). У зонах тектонічних порушень диз'юнктивного або плікативного характеру, при переході яких, вищележачими по пласту виробками, відбувалися викиди або визначалися небезпечні зони, а також у зонах ПГТ, ускладнених такими порушеннями, за 25 м до та після порушення на викидонебезпечних пластах, ведення очисних робіт або проведення виробок повинне здійснюватися тільки після виконання способів запобігання викидів або за допомогою підривних робіт у струшувальному режимі. (п. 2.4.16 і додаток № 1 «Інструкції...»).

43


4.2.2.1.3. Правильність і своєчасність ведення книг обліку виконання прогнозу викидонебезпечності та заходів щодо запобігання раптових викидів (перевірка проводиться перед кожним обстеженням виробок, у яких здійснюється прогноз або виконуються противикідні заходи). (форми 3.7, 3.9, 3.11, 3.13 «Інструкції...» і п. 2.1 «Посібника з локального прогнозу викидонебезпечність вугільних пластів на шахтах України»). 4.2.2.1.4. Наявність на експлуатаційних, підготовчих ділянках і у службі прогнозу планшетів (ескізів) обліку посування очисних і підготовчих вибоїв із прив'язкою їх до маркшейдерського знака, з нанесенням параметрів прогнозу, способів запобігання викидів з контролем їх ефективності, установки сейсмоприймачів, зони струшувального висадження: своєчасність і правильність ведення ескізів (перевірка проводиться перед кожним обстеженням виробок). (п. 1.4.3 «Інструкції...»). 4.2.2.1.5. Своєчасність нанесення на плани гірничих робіт зон ПГТ від ціликів і крайових частин вугільного масиву, зон тектонічних порушень, захищених і незахищених зон, а також меж викидонебезпечності пласта. Наявність у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок викопіювань із плану гірничих робіт із вказівкою зон ПГТ, геологічних порушень (перевіряється при введенні вибоїв в експлуатацію та у процесі експлуатації не рідше 1 рази у квартал). (п. 1.6.1, 3.1.6 «Інструкції...»). 4.2.2.1.6. Не рідше 1 рази на місяць перевіряється ведення «Книги вказівок і повідомлень геолого-маркшейдерської служби» і виконання повідомлень геологічної й маркшейдерської служби. Своєчасність повідомлення головного інженера й начальників дільниць про підхід гірничих виробок до меж зон ПГТ, незахищеним зонам. (п. 3.1.6 «Інструкції...»). Якщо геологічною службою видане повідомлення про наближення або вхід вибою в зону геологічного порушення, необхідно негайно проконтролювати дотримання встановленого порядку безпечного ведення гірничих робіт відповідно до додатка № 1 «Інструкції...». 4.2.2.2. Допуск до роботи на викидонебезпечних пластах працівників і робітників.

інженерно - технічних

4.2.2.2.1. Начальниками дільниць на небезпечних по раптових викидах вугілля та газу пластах можуть бути гірничі інженери, що мають стаж роботи в таких шахтах не менш 2 років. Гірничими майстрами можуть бути гірничі інженери або гірничі техніки зі стажем роботи не менш 1 року на шахтах, небезпечних по газу. Посадові особи шахт, небезпечних по раптових викидах, допускаються до роботи після здачі іспитів на знання «Інструкції...». Крім того, вони повинні мати стаж керівництва підземними роботами не менш 5 років. 4.2.2.2.2. У відділі кадрів шахти перевіряється якісний склад ГРОВ і прохідників, допущених до роботи на викидонебезпечних пластах, підземний стаж роботи яких повинен становити не менш 1 року, а навчання вони повинні пройти в УКК по спеціальній програмі погодженій з Держгірпромнаглядом. Крім того, ці робітники при проходженні чергового інструктажу повинні бути ознайомлені з попереджувальними ознаками викидів характерними для умов даного пласту і з запобіжними заходами при веденні гірничих робіт. (п.п. 1.3.6, 1.3.7, 1.3.8 ПБ). 4.2.2.3. Перевірка служби прогнозу 44


4.2.2.3.1. Укомплектованість штату служби прогнозу, навченість гірничих майстрів, операторів і електрослюсарів. (п.п. 1.4.2, 1.4.3, Додатка 5 «Інструкції...», п. 8.4.3 «Прогнози динамічних проявів гірничого тиску по активності акустичної емісії. Методика»). 4.2.2.3.2. На посаду начальника служби прогнозу (зам. начальника дільниці ВТБ за прогнозом і контролем викидонебезпечності) призначається особа, що має вищу гірничотехнічну освіту та стаж підземної роботи не менш 2 років на шахтах, що відпрацьовують викидонебезпечні пласти, та пройшли навчання в МакНДІ по спеціальній програмі. За службою прогнозу наказом по шахті закріплюється геолог. (п. 1.4.2 «Інструкції...»). 4.2.2.3.3. Гірничі майстри дільниці ВТБ за прогнозом повинні бути гірничі інженери або техніки по стажем роботи не менш року на шахтах, небезпечних по газу, що пройшли навчання по спеціальній програмі МакНДІ. 4.2.2.3.4. Штат гірничих майстрів дільниці ВТБ за прогнозом і контролем викидонебезпечності встановлюється на підставі хронометражних спостережень, перевірити наявність і вірогідність проведення хронометражних спостережень. (п.п. 1.4.2 і 1.4.3 «Інструкції...»). 4.2.2.3.5. Штат операторів сейсмопрогнозу встановлюється з розрахунку не менш 3 операторів у добу на 2 тракти, електрослюсарі - один у зміну на три канали зв'язку, розташовані на одному горизонті. 4.2.2.3.6. У відділі кадрів шахти перевіряється наявність посвідчень про професійне навчання операторів у ДонНДІ (ненавчені особи до роботи не допускаються). Наявність у начальника служби прогнозу спец. карток про щорічне проходження операторами в ДонНДІ контролю на професійну придатність. При перерві в роботі більше 30 днів оператори проходять контроль ефективності розпізнавання сейсмоімпульсів у ДонНДІ шляхом прослуховування тест-стрічки тривалістю звучання 1 година, що фіксується документально. (п.п. 6.4, 6.6, 8.4 «Прогнозу... Методика»). 4.2.2.3.7. У службі прогнозу перевіряється наявність необхідного устаткування та строки їх придатності, які встановлені для магнітної стрічки - 4 місяці, магнітофонів і підземних блоків апаратури (при регулярних профілактичних ремонтах) - 2 роки. Прилади ПГ-2М повинні вчасно таруватися через 6 місяців з видачею паспорта. Прострочені прилади не допускаються до використання. (додаток 5 «Інструкції...», «Інструкції для експлуатації ПГ-2М). 4.2.2.3.8. Способи та схеми установки сейсмоприймачів для конкретних умов розробляє й рекомендує ДонНДІ, вони повинні бути внесені в паспорт. Не рідше одного разу у квартал результати контрольного визначення радіуса дії повинні бути зареєстровані на магнітній стрічці й оформлені актом, затвердженим головним інженером шахти. Стрічка із записом зберігається до наступного контрольного визначення радіуса дії. (п. 5.8.3 «Прогнози... Методика»). 4.2.2.3.9. Систематично, не рідше 1 рази на місяць, перевіряється наявність на сейсмопрогнозі контрольної 10 хвилинної тест-стрічки, що оператори прослуховують перед початком кожної зміни. Крім того, перевіряється наявність паспортів каналів зв'язку, параметри та придатність до експлуатації яких визначаються працівниками ДонНДІ не рідше двох разів у рік і при уведенні в експлуатацію кожного нового каналу зв'язку. (п.п. 6.5, 8.7.1 «Прогнозу... Методика»). 45


4.2.2.3.10. Не рідше 1 рази в тиждень контролюється дотримання порядку обов'язкового набору опорного інтервалу осереднення при кожному випадку відсутності сейсмоакустичного зв'язку протягом години та більше, якщо при цьому в минулому припинені роботи з вугілля. Перерва у зв'язку фіксується оператором у журналі реєстрації гучності. На час набору опорного інтервалу осереднення повинен уводитися поточний прогноз по швидкості газовиділення або виконуватися заходи щодо боротьби з викидами. (п.п. 2.4.5 - 2.4.9 «Інструкції...»). 4.2.2.3.11. Систематично, але не рідше, ніж через 30 м посування вибою виробки, проведеної комбайновим способом із сейсмопрогнозом, необхідно перевіряти виконання контрольних оцінок викидонебезпечності пласту за методикою розвідницьких спостережень поточного прогнозу по швидкості газовиділення. (п. 2.4.11 «Інструкції...»). 4.2.2.3.12. Щотижня перевіряється порядок узгодження службою прогнозу нарядів на ведення робіт з видобутку вугілля експлуатаційними й підготовчими ділянками. При обстеженні вибоїв перевіряється в кожному очисному та підготовчому вибої наявність дошки ведення прогнозу викидонебезпечності та контролю ефективності противикидних заходів, у якій вказується дата, зміна, прізвище гірничого майстра прогнозу, дані прогнозу або контролю ефективності та прив'язка до пікетного знака, а також необхідного устаткування та приладів для ведення поточного прогнозу та виконання противикидних заходів. (п.п. 1.4.3, 6.1.7, 6.1.8, 6.1.13, 6.3.4, 6.3.5, 6.3.10 «Інструкції...»). 4.2.2.4. Поточний прогноз викидонебезпечність по швидкості газовиділення і контроль ефективності противикидних заходів по динаміці газовиділення. 4.2.2.4.1. Наявність журналу розвідувальних спостережень і поточного прогнозу з результатами обробки вихідних даних, а також погодженого з МакНДІ та затвердженого головним інженером шахти «Акту встановлення на пласті зони, безпечної по викидах вугілля й газу». (п.п. 2.4.12, 2.4.13, форма 3, 4 «Інструкції...). 4.2.2.4.2. При обстеженні вибою, де ведеться поточний прогноз, перевірити наявність бурової штанги довжиною 3,5 м, справного газозатвору з перфорованою насадкою довжиною 0,5 м, електросвердла (пневмосвердла). За допомогою бурової штанги перевірити залишкову довжину шпурів (мінімально припустимий незнижуваний запас залишкової довжини шпурів у підготовчих вибоях повинен становити 1,5 м, у лавах - 0,5 м). Наявність під вибоєм дошки з результатами прогнозу, дати, зміни та прізвища гірничого майстра ВТБ за прогнозом. (п.п. 1.4.3, 2.4.14 «Інструкції...»). 4.2.2.4.3. Наявність на службі прогнозу експертних оцінок МакНДІ на всі небезпечні зони, виявлені поточним прогнозом. (п. 2.4.17 «Інструкції...»). 4.2.2.4.4. Дотримання встановленого порядку заборони робіт з вугілля при виявленні небезпечної зони й поновлення їх після виходу з небезпечної зони. Наявність затверджених головним інженером шахти та погоджених з МакНДІ актів установлення на пласті зони, безпечної по викидах. (п.п. 2.4.4, 2.4.17, 2.4.18 і форма 3,4 «Інструкції...»). 4.2.2.4.5. При здійсненні контролю ефективності противикидних заходів щодо динаміки газовиділення перевірити правильність і своєчасність заповнення «Журналу визначення величини зони розвантаження після виконання способів запобігання викидів». 46


У вибої перевірити наявність справного свердла, бурової штанги довжиною 3,5 м, газозатвору з перфорованою насадкою 0,2 м; незнижуваний запас довжини шпурів контролю ефективності повинен становити не менш 1,3 м. (п.п. 2.5.3, 2.5.5 «Інструкції...»). 4.2.2.5. Локальний прогноз викидонебезпечності («Посібник з локального прогнозу викидонебезпечності вугільних пластів на шахтах України», МакіївкаГорлівка, 1993). 4.2.2.5.1. Перелік виробок, у яких допускається ведення локального прогнозу, встановлюється щорічно комісією в складі представників об'єднання, теруправління, МакНДІ та ДонНДІ і додається як додаток до спільного наказу державного підприємства та теруправління. Цей вид прогнозу дозволяється застосовувати тільки на загрозливих шахтопластах. (п. 1.1.1 «Посібника з локального прогнозу...»). 4.2.2.5.2. Контролюється порядок проведення розвідувальних спостережень, які роблять не більш ніж через кожні 2 м посування підготовчого й 2,5 м - очисного вибою. При цьому повинне бути виконане: у підготовчому вибої не менш 10 циклів спостережень, в очисному - не менш 2-х циклів в 5 або більше пунктах по довжині лави. По кожному вибої (ділянці) службою прогнозу ведеться журнал розвідницьких спостережень і прогнозу. По виїзду із шахти гірничий майстер зобов'язаний переписувати в журнал з наряд-путівки результати вимірів і визначень показників прогнозу, робити необхідні обчислення, поповнювати планшет посування вибою. Наявність актів розвідувальних спостережень за прогнозом, підписаних начальником служби прогнозу, геологом шахти та начальником дільниці, на якому проводилось обстеження. Акт повинен бути погоджений з МакНДІ та ДонНДІ і затверджений головним інженером шахти. (п.п. 1.2.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 «Посібники з локального прогнозу...»). 4.2.2.6. Прогноз викидонебезпечність перед розкриттям пластів 4.2.2.6.1. Після затвердження річної програми розвитку гірничих робіт визначити разом з геолого-маркшейдерською службою місце та час розкриття гірничими виробками небезпечних і загрозливих пластів, а також прошарок потужністю більше 0,3 м. На кожне розкриття повинен бути складений, погоджений з МакНДІ та затверджений на викидонебезпечний пласт технічним директором, а на загрозливий пласт і прошарки потужністю більше 0,3 м - головним інженером шахти паспорт. (п. 1.6.1 «Інструкції...»). 4.2.2.6.2. За місяць до підходу вибою виробки, що розкриває пласт або пропласток потужністю більше 0,3 м видати, у порядку попереднього нагляду, припис про необхідність проведення прогнозу викидонебезпечності пласту, що розкриває пласт або пропласток. 4.2.2.6.3. При підході вибою розкривальної виробки до пласту або пропластку потужністю більше 0,3 м на відстань не ближче 4 м перевірити наявність погодженого з МакНДІ та затвердженого головним інженером шахти «Акту визначення викидонебезпечності пласту в місці розкриття». (п.п. 2.2.1, 2.2.2 «Інструкції...»). 4.2.2.6.4. Якщо прогнозом установлені небезпечні значення показників викидонебезпечності, перевірити наявність відповідного устаткування для виконання

47


заходів щодо запобігання раптового викиду при розкритті пласту або пропластку потужністю більше 0,3 м, виконання й контроль ефективності противикидних заходів. Якщо прогнозом установлені безпечні значення показників викидонебезпечності, небезпечні по викидах пласти можна розкривати без виконання противикидних заходів у режимі струшувального висадження, загрозливі пласти та пропластки потужністю більше 0,3 м розкриваються також без виконання противикидних заходів підривними роботами в режимі, установленому для надкатегорних шахт. 4.2.2.6.5. Розкриття пропластків потужністю 0, 1-0,3 м проводиться без виконання противикидних заходів струсного підривання. З відстані 4 м по нормалі до пласту, що розкривається, або пропластку потужністю більше 0,3 м установити контроль за дотриманням режиму струшувального висадження, при цьому у вибій виробки, що розкриває, із цієї відстані по нормалі повинне допускатися до роботи не більше 3-х осіб. (п.п. 5.1.1 - 5.1.9, 5.1.11, 5.3.1 - 5.3.12 «Інструкції...»). 4.2.2.7. Прогноз викидонебезпечності піщаників 4.2.2.7.1. При проведенні виробок по піщаниках на глибині 600 м і більш необхідно здійснювати прогноз ступеня їх викидонебезпечності. Перевіряється наявність висновку про викидонебезпечність піщаників, підписане геологом шахти, начальником служби прогнозу та затверджене головним інженером шахти. 4.2.2.7.2. Дотримання режиму струсного підривання при розкритті та проведенні виробок по викидонебезпечному піщанику. (п.п. 7.1 - 7.6 «Інструкції...»). 4.2.2.8. Перевірка виконання локальних способів запобігання раптових викидів 4.2.2.8.1. Гідророзпушування. а) У вибої перевіряється наявність і працездатність насосної установки з водоміром і манометром, а також справних гідрозатворів, свердла й необхідної кількості бурових штанг. Контроль ефективності гідророзпушування здійснюється по динаміці газовиділення, у зв'язку із чим у вибої повинен бути справний газозатвор і кручена штанга довжиною 3,5 м. б) При обстеженні вибою необхідно перевірити наявність незнижуваного випередження свердловини, що повинне бути не менш довжини фільтруючої частини свердловини. Незнижуваний запас шпурів контролю ефективності після виїмки смуги вугілля за цикл повинен становити не менш 1.3 м. Залишкова довжина шпурів виміряється за допомогою штанг (якщо шпур затиснутий, проводиться розбурювання свердлом і штангою без коронки). На службі прогнозу перевіряється правильність і своєчасність ведення та заповнення «Журналу контролю та обліку роботи з нагнітання води в пласт» і планшет з нанесенням положення вибою, розташування свердловин гідророзпушування, шпурів контролю ефективності із прив'язкою до маркшейдерського знака. (п.п. 6.1.3 - 6.1.18 «Інструкції...»). 4.2.2.8.2. Гідровіджимання. а) У вибої перевіряється наявність і працездатність високонапірної насосної установки із продуктивністю не менш 30 л/хв., розташованої у виробці із свіжим струменем повітря на відстані не менш 120 м від вибою підготовчої виробки та не менше ніж 20 м від лави. Допускається установка насосів у виробці з вихідним струменем повітря при наявності засобів забезпечення безпеки працюючих (групові та індивідуальні 48


відводи стисненого повітря, пересувні рятувальні пункти). Перевіряється також наявність необхідної довжини високонапірних шланг, гідрозатворів на тиск не нижче 200 атм., манометра високого тиску. б) Контроль ефективності гідровіджимання здійснюється по динаміці газовиділення або по посуванню вибою, величина якого повинна бути не менш 0,01 глибини герметизації для очисних вибоїв і 0,02 - для підготовчих вибоїв. При обстеженні вибою безпосередньо після гідровіджимання необхідно перевірити наявність реперів для виміру величини висунутого вибою при гідровіджиманні. (п.п. 6.3.1 - 6.3.17 «Інструкції...»). 4.2.2.8.3. Буріння випереджальних свердловин. а) При обстеженні вибою перевіряється наявність свердла та необхідної довжини штанг для буріння свердловин діаметром не менш 80 мм і не більше 250 мм, а також кількість і розташування свердловин, їх залишкова довжина залежно від кількості циклів виїмки вугілля. Незнижуваний запас залишкової довжини свердловин повинен становити не менш 5 м, а відстань між свердловинами не повинне перевищувати два радіуси ефективного їх впливу (2Рэф). Перед застосуванням випереджальних свердловин необхідно перевірити правильність виконання вимірів по визначенню ефективного впливу радіуса свердловини. б) Систематично, але не рідше 1 рази в тиждень, перевіряти правильність і своєчасність ведення ескізу обліку посування вибою та буріння випереджальних свердловин. (п.п. 6.7.1 - 6.7.4 «Інструкції...»). 4.2.2.8.4. Створення розвантажувальних пазів і щілин. а) Створення розвантажувальних пазів в очисних і підготовчих вибоях повинне проводитися за допомогою спеціальних машин з дистанційним керуванням. У зв'язку з відсутністю таких машин дозволяється утворення розвантажувальних пазів за допомогою бурових штанг за узгодженням з МакНДІ та дозволу територіального управління конкретно для кожного вибою. Контролюється глибина паза, що повинна бути не більше 2,5 м і шириною 60-80 мм, контроль ефективності пазів здійснюється по динаміці газовиділення, мінімальне незнижуване випередження щілини повинне бути не менш 1 м. На ділянці повинен вестися ескіз обліку виконання противикидних заходів, контроль їхньої ефективності та посування вибою із прив'язкою до маркшейдерського знаку. (п.п. 6.5.1 - 6.5.7 «Інструкції...»). б) Створення розвантажувальної щілини. Цей спосіб боротьби з газодинамічними явищами застосовується тільки в очисних вибоях і в кожному конкретному випадку тільки за узгодженням із Центральною комісією з боротьби із ГДЯ на вугільних шахтах України. Створення розвантажувальної щілини проводиться за допомогою врубмашини при дистанційному керуванні з відстані не менш 30 м. При застосуванні цього способу контролюється глибина розвантажувальної щілини, її незнижуваний запас, що повинен становити не менш 0,25 м після виїмки смужки вугілля, кут установки бара, що повинен становити 115-1350 до лінії очисного вибою, а також наявність кабелю для дистанційного керування врубмашиною з відстані не менш 30 м. На ділянці повинен вестися ескіз виконання противикидних заходів і посування лінії вибою лави із прив'язкою до маркшейдерського знаку. На ділянці повинен бути металевий щуп для виміру глибини розвантажувальної щілини; виїмка вугілля допускається тільки за умови, якщо глибина щілини перевищує ширину виїмкової смуги, що, не менш чим на 0,25 м. («Тимчасового посібника із застосування розвантажувальної щілини...»).

49


4.2.2.9. Проведення струсного підривання. Режим струсного підривання вводиться: - на викидонебезпечних пластах - незалежно від результатів прогнозу та ефективності виконаних противикидних заходів; - на загрозливих пластах у зонах, де поточним прогнозом отримані значення «небезпечно»; - при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів і прошарок потужністю більше 0,1 м; - при розкритті загрозливих вугільних пластів і пропластків, якщо прогнозом встановлені значення показників викидонебезпечністю або прогноз перед розкриттям не здійснювався; - при розкритті піщаників і при проведенні по них виробок на глибині 600 м і більше, якщо прогнозом встановлена його викидонебезпечність або прогноз перед розкриттям не здійснювався. (п. 2.1 «Інструкції із застосування струсного підривання у вугільних шахтах України»). При проведенні струсного підривання необхідно контролювати: 4.2.2.9.1. Наявність на кожний, що вводиться в експлуатацію вибій, де буде застосовуватися струсне підривання, «Інструкції з струсного підривання...» і паспорта БВР, що є складовою частиною цієї «Інструкції...». (п. 3.1 «Інструкції...», § 251 ЕПБ), 4.2.2.9.2. Наявність наказу по шахті (шахтоуправлінню) про порядок ведення робіт із проведення струсного підривання та відповідальних осіб за його виконання. Цим наказом повинні бути затверджені: відповідальні керівники підготовкою та проведенням струсного підривання з поверхні за посадою не нижче начальника зміни (пом. головного інженера), керівники струсного підривання у вибоях у посаді не нижче заступника (помічника) начальника дільниці; особи, відповідальні за виставляння постів і за вивід людей з небезпечної зони; майстери-підривники, закріплені за конкретними вибоями; гірничі майстри дільниці ВТБ, відповідальні за контроль стану провітрювання вибою, вентиляційних пристроїв, заслонів; відповідальні за відключення електроенергії у виробках у небезпечній зоні; відповідальні особи за режим роботи підйомних установок на час виробництва струсного підривання. (п. 3.7 «Інструкції...», § 260 ЕПБ). 4.2.2.9.3. Правильність установлення меж небезпечної зони й місця знаходження підривного пункту. (п. 6.14 «Інструкції...», §§ 254, 256 ЕПБ). 4.2.2.9.4. Дотримання порядку оповіщення про місце та час проведення струсного підривання (оголошення за зміну до початку висадження в ламповій та у ствола). (п. 3.5 «Інструкції...», § 253 ЕПБ). 4.2.2.9.5. Правильність ведення магнітофонного запису переговорів керівника струсного пдіривання з поверхні особами, зайнятими на виробництві підривних робіт у вибої (повнота запису всієї необхідної інформації). (п. 4.17, додаток № 4 «Інструкції...»). 4.2.2.9.6. Правильність ведення «Журналу проведення струсного підривавння по шахті», відповідність магнітофонної інформації даним «Журналу проведення струшувального висадження...». (п. 3.17, додаток № 3 «Інструкції...», § 253 ЕПБ). 4.2.2.9.7. Наявність заходів щодо розгазування виробок на випадок провокування струсного підривання викиду вугілля та газу. (§ 262 ЕПБ). 50


4.2.2.9.8. Наявність підривних пунктів, телефонів у них та у місць виставлення постових, а також постійної підривної магістралі. (п. 3.11 «Інструкції...», § 263 ЕПБ). 4.2.2.10.

Періодичність здійснення контрольно-профілактичних попередження раптових викидів вугілля й газу.

заходів

щодо

1. При кожному обстеженні вибоїв що схильні (небезпечних і загрозливих) до раптових викидів вугілля та газу пластах перевіряти укомплектованість і справність устаткування, апаратури та приладів для виконання противикидних заходів, а також залишкову глибину шпурів поточного прогнозу, противикидних заходів і контролю їх ефективності. У вибоях, де здійснюється поточний прогноз по швидкості газовиділення або виконуються противикідні заходи, зробити (вибірково) в одній із місць вибою контрольне виконання поточного прогнозу або ефективності противикидних заходів. 2. Не рідше 1 рази на місяць здійснювати контроль за дотриманням геологомаркшейдерськими службами шахт посадових обов'язків у частині своєчасної і якісної побудови та нанесення на плани гірничих робіт зон ПГТ і геологічних порушень, повідомлення про наближення вибоїв до них, правильного закладення гірничих виробок, прогнозування гірничо-геологічних умов, обґрунтованого залишення ціликів вугілля, розрахунку параметрів захисту. 3. Не рідше 1 рази в тиждень ретельно перевіряти, використовуючи дані інструментальних вимірів, книг нарядів і путівок гірничих майстрів, правильність ведення ескізів обліку виконання противикидних заходів та посування вибоїв. 4. Не пізніше, ніж за 10 днів до підходу вибою до 4-х метровій зоні по нормалі до пласту, що розкривається, перевіряти наявність затвердженого технічним директором і погодженого з МакНДІ проекту на розкриття пласту. 5. Щокварталу перевіряти: а) Укомплектованість штату гірничих майстрів за прогнозом і його відповідність розміщенню згідно хронометражних спостережень, їх навченість. б) Організацію й виконання в повному обємі сейсмоакустичного прогнозу згідно вимог «Методичних рекомендацій з ведення поточного прогнозу викидонебезпечності по сейсмоакустичної активності пласту» з обов'язковим занесенням результатів перевірки в книзі приписів. При кожному обстеженні вибоїв, де здійснюється сейсмопрогноз, перевіряти правильність установки сейсмоприймачів, їх працездатність. в) Проводити в кожному вибої контрольні спостереження за виконанням у повному обємі заходів щодо запобігання раптових викидів вугілля й газу (поточний прогноз по швидкості газовиділення, локальні заходи, контроль їхньої ефективності). До проведення контрольних спостережень залучати працівників технічної дирекції об'єднань та МакНДІ. 6. Прийом до експлуатації нових очисних і підготовчих вибоїв або поновлення робіт у діючих вибоях після перегляду або застосування інших противикидних заходів проводити тільки після проведення контрольних спостережень за виконанням у повному обємі противикидних заходів.

51


7. При виявленні в ході контрольних спостережень невідповідності прийнятих противикидних заходів гірничо-геологічним і гірничотехнічним умовам або їх нездійсненності в повному обємзі роботи забороняти до перегляду комплексу мір і розробки паспорта на нові противикидні заходи. 8. Результати контрольних спостережень за виконанням у повному обємі противикидних заходів обов'язково заносити у книги приписів, у тому числі та при повній відповідності вимогам нормативних документів. 9. Не рідше 1 рази в півріччя перевіряти: а) Відповідність фактичного розвитку гірничих робіт затвердженій і погодженій програмі на поточний рік, а також комплексу заходів на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт. Забороняти ведення робіт з відступами від програми та комплексу мір. б) Відповідність затвердженої програми розвитку гірничих робіт, а також її змін спільному наказу виробничого об'єднання та теруправління про встановлення категорії викидонебезпечності пластів і порядку їх відпрацювання у свитах. 10. Щорічно (за місяць до початку календарного року) вимагати перегляду та приведення у відповідність із затвердженої на поточний рік програмою розвитку гірничих робіт комплексу заходів на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт. 4.2.3. Стан обліку, зберігання, транспортування і використовування вибухових матеріалів. Перевірка виконання вимог “Єдиних правил безпеки при підривних роботах” і інших нормативних документів по підривній справі здійснюється при оперативних, цільових і комплексних обстеженнях стану охорони праці на підконтрольних підприємствах різних галузей, на яких самостійно або підрядним способом ведуться підривні роботи. Необхідність у цільових перевірках підривних робіт визначається керівниками державної інспекції, територіального управління або центрального апарата Держгірпромнагляду на підставі аналізу виробничого травматизму або втрат вибухових матеріалів. Планові перевірки із зазначених питаннь проводяться на шахтах, небезпечних по газу та пилу, щокварталу, на інших - один раз у півріччя. У ході перевірки необхідно добитися повного усунення причин, що породжують порушення “Єдиних правил безпеки при підривних роботах”, можливість виникнення аварійних ситуацій, втрат ВМ, проводити роз'яснювальну роботу в колективах працівників про недоліки в організації підривних робіт, порушеннях правил їх ведення та зберігання ВМ. Для усунення причин порушень використовувати усі права, надані державному інспекторові по охороні праці Держгірпромнагляду. З метою перевірки усіх робочих місць, вибоїв, дільниць і інших об'єктів, де ведуться підривні роботи, рекомендується до перевірки залучати представників вищестоящих господарських організацій і органів Міністерства внутрішніх справ. При цільовому обстеженні домогтися приведення технічної та технологічної документації на дільницях та службах підривних робіт, приміщення для зберігання вибухових матеріалів, обліку ВМ, засобів їх доставки, технології ведення підривних робіт у відповідність із нормативними вимогами. До основних нормативних документів, які необхідно використовувати при цільовій перевірці безпечної організації підривних робіт, відносяться:

52


1. На підприємствах всіх галузей промисловості, ведучих підривні роботи й роботи з вибуховими матеріалами: «Єдині правила безпеки при підривних роботах», видання «Норматив», м. Київ 1992 рік (ДНАОП 0.00-1.17-92). 2. Для підприємств вугільної промисловості: «Збірник нормативних документів по підривних роботах у вугільних шахтах», видання « Макіївка-Донбас», 2000 рік (ДО 2.12.01.1201-99). «Правила безпеки у вугільних шахтах» (НПАОП 10.0.- 1.01-.05). «Правила технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт», видання «Надра» Москва, 1976 рік, розділ VIII. 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.02 №956. 4. «Рекомендації з попередження травматизму при підривних роботах». 5. «Інструкція з вибору способу та параметрів знеміцнення покрівлі на виїмкових діляницях» 6. Наказ МВС України від 21.08.05 №622. 7. «Правила безпеки під час перевезення вибухових матеріалів автомобільним транспортом». 8. «Інструкція з організації та ведення масових вибухів свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах». 9. «Інструкція з безпечного ведення підривних робіт на металургійних підприємствах Міністерства промисловості України». 10. «Інструкція із застосування струсного підривання у вугільних шахтах України». 4.2.3.1. Базисні склади ВМ 4.2.3.1.1. Наявність посвідчення теруправління (інспекції) на експлуатацію складу, дозволу УВС області (міста) на право зберігання ВМ, паспорта складу й додатків до нього. Наявність новоспоруджених або споруджуваних об'єктів у зоні, небезпечної по впливу ударної повітряної хвилі. (п. 1 «Інструкції про порядок зберігання, транспортування, використання і обліку ВМ»). 4.2.3.1.2. Проведення ідентифікації та обліку базисного складу як об'єкта підвищеної небезпеки. (Постанова Кабінету Міністрів від 11.07.02 №956). 4.2.3.1.3. Наявність декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки (базисного складу). (Постанова Кабінету Міністрів від 11.07.02 №956). 4.2.3.1.4. Якість оформлення наряд - накладних, книг обліку приходу та витрати ВМ (форма №1). (п.п. 3.4.1, 3.4.3 «Інструкції про порядок зберігання, транспортування, використання та обліку ВМ»). 4.2.3.1.5. Наявність договору на зберігання ВМ, що належать стороннім організаціям. (Наявність згоди ГНОТ України). 4.2.3.1.6. Наявність на складі зразків підписів осіб, що мають право підписувати наряд - накладні на прийом і відпустку ВМ, відповідність їх дійсному розміщенню посадових осіб. (п. 3.6 «Інструкції про порядок зберігання ...»). 4.2.3.1.7. Ведення бухгалтерією обліку приходу та витрати ВМ і оформлення наряд - накладних. (п. 3.4.3, 3.10 «Інструкції про порядок зберігання ...»).

53


4.2.3.1.8. Наявність у бухгалтерів, що займаються обліком ВМ, посвідчення про закінчення короткострокових курсів по вивченню «Єдиних правил безпеки при підривних роботах». (Додаток 1 до §3 ЕПБ). 4.2.3.1.9. Штати та персонал складу, планова та фактична їх укомплектованість. Підготовленість персоналу та відповідність його вимогам ЕПБ. (§§ 2, 39, 40, 41 ЕПБ). 4.2.3.1.10. Стан захисту від блискавки та протипожежного захисту. (п.п. 2.26 - 2.30 додатка 4 ЕПБ). 4.2.3.1.11. Стан освітлювальної мережі, правильність вибору кабелю й світильників. (п.п. 2.17 - 2.24 додатка 4 ЕПБ). 4.2.3.1.12. Наявність і пристрій валів навколо сховищ. (п.п. 2.13 - 2.16 додатка 4 ЕПБ). 4.2.3.1.13. Стан сховищ, приміщень складу. (п.п. 2.6 - 2.12 додатка 4 ЕПБ). 4.2.3.1.14. Стан і використання вантажно-розвантажувальних площадок при залізничних станціях і місць розвантаження та навантаження ВМ на складі. (п.п. 1.1 - 1.3 «Інструкції із транспортування ВМ»). 4.2.3.1.15. Наявність полігона, лабораторії й необхідного устаткування, проведення випробувань ВМ. (п.п. 1.9 - 1.11 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ», §§ 6, 7 ЕПБ). 4.2.3.1.16. Наявність, стан і устаткування автотранспорту та пакувальної тари під час перевезення та доставці ВМ. Охорона ВМ при транспортуванні. (п.п. 3.3 - 3.12, 6.1 - 6.16, 8.2 - 8.6 «Правил безпеки під час перевезення вибухових матеріалів автомобільним транспортом»). 4.2.3.1.17. Наявність наказу про призначення комісії для проведення щомісячних перевірок правильності обліку, зберігання та наявності ВМ у складах, періодичність перевірок складу. (п. 4 «Інструкції про порядок зберігання, транспортування, використання та обліку ВМ»). 4.2.3.1.18. Наявність заходів і наказу про пропускний режим на склад ВМ. (п.п. 13 - 15 «Інструкції про порядок охорони складів ВМ», додаток 12 до §9 ЕПБ). 4.2.3.1.19. Наявність актів про щомісячні перевірки правильності обліку, зберігання й наявності ВМ у складах. (п. 4 «Інструкції про порядок зберігання, транспортування, використання та обліку ВМ»). 4.2.3.2. Видаткові склади, роздавальні камери ВМ 4.2.3.2.1. Перевіряються питання, перераховані в пунктах 1.1, 1.6, 1.7, 1.15 і 1.17. 4.2.3.2.2. Якість оформлення наряд - путівок, книг обліку приходу та витрати ВМ (форма №1), книг обліку видачі та повернення ВМ (форма №2). (п.п. 3.4 - 3.9 «Інструкції про порядок зберігання ВМ ...»). 4.2.3.2.3. Ведення бухгалтерією обліку приходу та витрати ВМ. (п. 3.10 «Інструкції про порядок зберігання ВМ ...»). 4.2.3.2.4. Перевірка електродетонаторів на величину опору перед видачею їх у роботу майстрам - підривниками. (§§ 90 - 93 ЕПБ). 54


4.2.3.2.5. Перевірка підривних машинок перед видачею їх майстрам підривникам на розвиваємий струм, імпульс струму та на шахтах, небезпечних по газу та пилу, на тривалість імпульсу напруги. (§ 105 ЕПБ). 4.2.3.2.6. Маркування електродетонаторів обжимними пристроями і її якість. (п. 3.3 додатка 1 до §3 ЕПБ). 4.2.3.2.7. Реєстрація індивідуальних заводських номерів виробів ВВ перед видачею їх майстрам - підривникам. (п. 3.3 «Інструкції про порядок зберігання ВМ ...»). 4.2.3.2.8. Наявність на складі затверджених списків піднощиків ВМ, посвідчень осіб, що допускаються до роботи з ВМ. (§46 ЕПБ). 4.2.3.2.9. Наявність на складі зразків підписів осіб, що мають право підписувати наряд - путівки та наряд- накладні на відпустку вибухових матеріалів, а також зразків підписів осіб, що мають право підтверджувати фактичну витрату ВМ. (п. 3.6 «Інструкції про порядок зберігання ВМ ...»). 4.2.3.2.10. Наявність на складі необхідної кількості підривних приладів, приладів для їх перевірки, електровимірювальних приладів та своєчасність їх держповірки. (§§ 90, 95, 97, 105 ЕПБ). 4.2.3.2.11. Стан протипожежного захисту електроустаткування та освітлення складу (камери). (п.п. 2.17 - 2.29 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.2.12. Знання та уміння користуватися підривними та контрольновимірювальними приладами обслуговуючим персоналом. (§§ 90, 105 ЕПБ). 4.2.3.2.13. Устаткування УПХ, їх стан, правильність обліку та зберігання ВМ. (п.п. 6.14 - 6.19 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.2.14. Наявність на складі (у камері) повернутих ВМ, правильність їх повторного використання. Наявність і облік бракованих ВМ, своєчасність їх знищення. (§§78, 79, 80, 81 ЕПБ). 4.2.3.2.15. Стан провітрювання складу (камери) і своєчасність вимірів кількості повітря, що надходить у склад. (п. 6.5 «Інструкції із пристрою й експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.2.16. Стан кріплення складу ВМ, камер і виробок, що підводять, у тому числі другого запасного виходу зі складу. (п. 6.4 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.2.17. Наявність у складі ВМ і в роздавальній камері поліетиленових посудин для водорозпилювальних завіс, ампул з пастоподібною набійкою, гідроампул, підривного магістрального проводу, а також затискачів для ізоляції місць зчалювання підривних магістральних і сполучних проводів. (§§91, 93, 240, 245 ЕПБ). 4.2.3.2.18. Наявність у складі ВМ і в роздавальній камері необхідної кількості камер (осередків) для зберігання ВВ і СВ, а також допоміжних камер для видачі та прийому ВМ, перевірки та маркування електродетонаторів, зберігання сумок майстрів підривників і ін. (п. 6.1 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.2.19. Наявність спеціальних вагонів, що служать для доставки ВМ у шахту. (§58 ЕПБ).

55


4.2.3.2.20. Наявність і устаткування вантажно-розвантажувальних площадок ВМ на поверхні шахти. (п. 1.3 «Інструкції із транспортування ВМ»). 4.2.3.2.21. Порядок зберігання ВМ, експлуатації та охорони видаткових складів. (п. 6.11 «Інструкції із пристрою та експлуатації складів ВМ»). 4.2.3.3. Технічна документація на ведення підривних робіт 4.2.3.3.1. Наявність дозволу на право проведення підривних робіт. (§3 ЕПБ). 4.2.3.3.2. Наявність і правильність складання та затвердження паспортів буропідривних робіт на всі вибої, їх відповідність паспортам виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок, наявність у паспортах БВР конструкції шпурових зарядів, схем розташування поліетиленових посудин з водою та постів (знаків) охорони небезпечної зони, схем монтажу підривної мережі та режиму ведення підривних робіт. (§§ 128, 128.1, 128.2 ЕПБ). 4.2.3.3.3. Наявність актів дослідного висадження, правильність їх складання. (§128.2 ЕПБ). 4.2.3.3.4. Наявність розрахунку часу на виробництво підривних робіт у всіх вибоях з урахуванням часу, необхідного для доставки ВМ від видаткового складу до місць виробництва підривних робіт (в обидва кінці), складеного на підставі хронометражних спостережень. (§ 134 ЕПБ). 4.2.3.3.5. Наявність „Положення про керівництво підривними роботами”. (§ 2 ЕПБ). 4.2.3.3.6. Порядок і періодичність проходження атестацій ІТП, що здійснюють керівництво підривними роботами, а також іншими особами технічного нагляду, пов'язаними зі зберіганням, перевезенням, виготовленням і використанням ВМ. (§ 29 ЕПБ). 4.2.3.3.7. Наявність режиму ведення підривних робіт у підземних виробках шахт, правильність його розробки та затвердження. (§ 221 ЕПБ, наказ ГНОТ від 31.03.94 №28). 4.2.3.3.8. Дотримання строків повторних перевірок знань у майстрів підривників. (§35 ЕПБ). 4.2.3.3.9. Наявність у робітників, зайнятих на підготовці та виконанні вибухів (робіт із ВМ), інструкцій з охорони праці, що передбачають заходи безпеки при роботі з ВМ, виданих їм під розпис. (§38 ЕПБ). 4.2.3.3.10. Наявність і правильність складання інструкції з ліквідації зарядів, що відмовили, ведення журналу для запису відмов при підривних роботах і порядок їх ліквідації. (§§ 170, 171, 172 ЕПБ). 4.2.3.3.11. Наявність і правильність складання інструкції про порядок проведення струсного підривання, застосування магнітофонного запису під час проведення струсного підривання. («Інструкція із застосування струсного підривання у вугільних шахтах України») 4.2.3.3.12. Наявність і правильність ведення «Журналу проведення струсного підривання по шахті». (§251 ЕПБ). 56


4.2.3.3.13. Наявність і правильність розробки заходів щодо вдосконалення підривних робіт. (§2 ЕПБ). 4.2.3.3.14. Періодичність повторних випробувань ВМ після минулого гарантійного строку зберігання. (§7 ЕПБ). 4.2.3.3.15. Порядок доставки ВМ із поверхні в шахту та по гірничих виробках, наявність маршруту доставки. (§46 ЕПБ). 4.2.3.3.16. Порядок допуску до керівництва підривними роботами (роботами із ВМ) інженерно-технічних працівників шахт. (§28 ЕПБ). 4.2.3.3.17. Наявність у майстрів - підривників „Єдиних книжок майстрівпідривників” з єдиною нумерацією по Державному департаменту вугільної промисловості. (§34 ЕПБ). 4.2.3.3.18. Наявність журналу передачі інформації гірничому диспетчерові про початок і закінчення підривних робіт у гірничих виробках шахти. (§221 ЕПБ). 4.2.3.3.19. Наявність і правильність розробки проекту (паспорта) на роботи з передового торпедування крівлі в очисному вибої. (п. 3.65 «Інструкції з вибору способу та параметрів знеміцнення крівлі на виїмкової ділянках»). 4.2.3.3.20. Наявність наказу про проведення стрсного підривання. (§252, 253 ЕПБ). 4.2.3.3.21. Наявність необхідної документації при веденні підривних робіт на відкритих гірничих роботах (проект бурових робіт, типовий проект ведення буропідривних робіт, проект масового вибуху). (п. 2. «Інструкції з організації та ведення масових вибухів свердловинних зарядів на відкритих гірничих роботах»). 4.2.3.3.22. Виконання порядку організації підривних робіт на підприємствах металургійного комплексу. (п. 3.1.4. «Інструкції з безпечного ведення підривних робіт на металургійних підприємствах Міністерства промисловості України»). 4.2.3.4. Організація та проведення підривних робіт 4.2.3.4.1. Наявність дільниці підривних робіт, укомплектованість її майстрами підривниками, роздавальниками, постачальниками й т.д. Відповідність начальника дільниці вимогам ЕПБ по освіті та стажу роботи. (§§ 2, 28 ЕПБ). 4.2.3.4.2. Наявність допуску органів внутрішніх справ на особи, допущених до роботи з вибуховими матеріалами. (п. 5.1. наказу МВС України від 21.08.05 №622). 4.2.3.4.3. Наявність прав технічного керівництва гірничими та підривними роботами у керівників шахти, дільниць, змін. (§§ 27, 28 ЕПБ). 4.2.3.4.4. Наявність підривних станцій у необхідній кількості та постійних підривних магістралях (кабель НГШМ 2х1,5). (§ 228 ЕПБ).

57


4.2.3.4.5. Відповідність займаним посадам і виконуваній роботі осіб, що мають відношення до виробництва підривних робіт, обліку, зберіганню та доставці вибухових матеріалів. (§§ 30 - 41 ЕПБ). 4.2.3.4.6. Порядок ведення підривних робіт при проведенні виробок зустрічними вибоями і їх збійці. (§ 190 ЕПБ). 4.2.3.4.7. Порядок виміру змісту газу метану та осланцювання гірничих виробок перед проведенням підривних робіт. (§§ 219, 224 ЕПБ). 4.2.3.4.8. Правильність вибору та застосування відповідних типів ВМ. (§§ 223, 224 ЕПБ). 4.2.3.4.9. Правильність вибору та дотримання відстаней від місць підривання до укриттів майстрів - підривників, розташування постів охорони та людей, не зайнятих підривними роботами. (§§ 226, 227 ЕПБ). 4.2.3.4.10. Порядок проходу осіб нагляду та інспекторського складу через пости охорони для перевірки роботи майстрів - підривників безпосередньо на місця ведення підривних робіт. (§ 130 ЕПБ). 4.2.3.4.11. Порядок і періодичність повідомлень у видатковий склад ВМ від осіб нагляду з місця роботи про готовність вибоїв до ведення підривних робіт. (п. 3.4 «Рекомендацій з попередження втрат ВМ (збірник нормативних документів по ВР» изд. 2000 р.). 4.2.3.4.12. Періодичність перевірок майстрів - підривників на робочих місцях старшим наглядом шахти, наявність наказу та нормативу перевірок. (п. 2.3 «Рекомендацій з попередження травматизму при підривних роботах»). 4.2.3.4.13. Дотримання паспортів БВР, відповідність їх фактичним гірничогеологічним умовам. (§ 128 ЕПБ). 4.2.3.4.14. Порядок видачі нарядів на розмітку шпурів особам дільничного нагляду з занесенням їх прізвищ у книгах нарядів дільниць. (п. 2.5 «Рекомендацій з попередження травматизму при підривних роботах»). 4.2.3.4.15. Наявність і застосування забійних матеріалів під час заряджання шпурів у вибоях. (§ 240 ЕПБ). 4.2.3.4.16. Організація охорони ВМ при їх доставці та у вибоях. (§§ 61 - 64 ЕПБ). 4.2.3.4.17. Дотримання умов знищення ВМ, що прийшли в непридатність та не відповідають вимоги стандартів і ТУ. (§ 78, 79 ЕПБ). 4.2.3.4.18. Правильність вибору способу й параметрів знеміцнення порід крівлі які важко обрушуються в очисних вибоях. (п. 2 «Інструкції з вибору способу та параметрів знеміцнення крівлі на виїмкової ділянках»). 4.2.3.4.19. Проведення щомісячних аналізів причин повернень на склади невикористаних ВМ і вжиття заходів, що виключають повернення та розкидання ВМ. (§ 2 ЕПБ).

58


4.2.3.5. Наявність і застосування матеріалів, устаткування для безпеки підривних робіт. 4.2.3.5.1. Забезпеченість майстрів - підривників необхідними приладами, матеріалами та інструментом (прилади для виміру змісту газу метану, опору та цілісності підривної мережі, підривні машинки, годинники, ніж, наколка, рулетка, набійник, рукавички, затискачі, запас магістральних проводів і т.д.). 4.2.3.5.2. Наявність і застосування водороспилювальних завіс, водяної, пастоподібної забійки шпурів. 4.2.3.5.3. Застосування високозапобіжних ВМ і нових засобів підривання, що підвищують безпеку підривних робіт. 4.2.3.5.4. Застосування устаткування для виїмки вугілля, що виключає підривні роботи: виїмка вугілля в нішах відбійними молотками, вибурювання пласту, комбайнова виїмка. Повинно особисто перевірити найбільш можливе число осіб, зв'язаних з підривними роботами, при безпосередньому виконанні ними своїх обов'язків, особливо таких, як: - видача та оформлення наряд - путівок на проведення підривних робіт; - відпустка зі складу вибухових матеріалів; - доставка ВМ у склад (камеру) та до місць виробництва підривних робіт; - виведення сторонніх осіб з вибою перед виставленням постів та його заряджанням; - заряджання,підривання, огляд вибою після підривних робіт та рішення на поновлення робіт. 4.2.4. Геолого-маркшейдерське забезпечення безпеки гірничих робіт. Цільова перевірка геолого-маркшейдерського забезпечення на підприємствах проводиться інспекцією по охороні надр та геолого-маркшейдерському контролю, працівниками державної гірничотехнічної інспекції ДГТІ за графіком (або відповідно до плану роботи), затвердженим теруправлінням. Очолює цільову перевірку начальник інспекції або його заступник. Метою перевірки є визначення стану геолого-маркшейдерського забезпечення безпеки гірничих робіт на підприємстві, повноту виконання завдань, певних для геологічної та маркшейдерської служб «Положенням про маркшейдерську службу», визначення ефективності роботи відомчого контролю за станом маркшейдерського забезпечення підприємства. Перелік нормативних документів, що регламентують геолого-маркшейдерські роботи на шахті (гірничому підприємстві): 1. Закон України «Про охорону праці». 2. Кодекс України про надра. 3. Гірничий закон України. 4. Правила безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05). 5. Правила підробітки будинків, споруд і природних об'єктів при видобутку вугілля підземним способом (ГСТУ 101.00159226.001-2003). 6. Правила безпеки при експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних та нерудних підприємств. 7. Правила безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугілля (сланців) (ПБПОБУ).

59


8. Геологічні роботи на вуглевидобувних підприємствах України. Інструкція (КД 12.06. 204-99). 9. Маркшейдерські роботи на вугільних шахтах і розрізах. Інструкція (КД 12.06. 203-2000). 10. Вказівки про порядок і контроль безпечного ведення гірничих робіт у небезпечних зонах, затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86, пост. №12/-Л. ПОЧУЙ, 1986. 11. Інструкція з безпечного ведення гірничих робіт у затоплених виробок, затверджена Мінвуглепромом СРСР 02.10.84, №378. Л.: ПОЧУЙ,1984. 12. Тимчасового посібника з визначення та обліку небезпечних зон при веденні гірничих робіт на шахтах Мінвуглепрому УРСР, затверджене Мінвуглепромом УРСР 5.12.82. - Київ, 1982. 13. Єдині правила охорони надр при розробці родовищ твердих корисних копалин, затверджені постановою Держгіртехнагляда СРСР від 14.05.85 №22. 14. Галузеві методичні вказівки за узгодженням і твердженням планів розвитку гірничих робіт і нормативів втрат вугілля (сланцю), затверджені Мінвуглепромом СРСР 30.12.1984 р. і погоджені з Держгіртехнаглядом СРСР 27.12.1984 р. 15. Положення про маркшейдерську та геологічну служби МУП СРСР, затверджені Мінвуглепромом СРСР 24.06.83, №292. - Л.: ПОЧУЙ,1983. 16. Вказівки по нормуванню, плануванню та економічній оцінці втрат вугілля в надрах по Донецькому басейні. 17. Інструкція з попередження самозапалювання, гасінню й розбиранню породних відвалів. 18. Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення. Київ, 1995. 19. Інструкція зі спостереження за зрушенням гірничих порід, земної поверхні та підробляємих будинків і споруд на вугільних і сланцевих родовищах. Москва, 1989. 20. Інструкція про порядок затвердження мер охорони будинків, споруд і природних об'єктів від шкідливого впливу гірничих розробок. Москва, 1986. 21. Інструкція про порядок узгодження підробітку залізниць на вугільних і сланцевих родовищах. Москва, 1969. 22. «Тимчасова інструкція для експлуатації зовнішніх споруд для очищення оборотних вод вуглезбагачувальних фабрик» 23. «Методика обстеження й паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного добування й складування промислових відходів і хвостів» (МОП); 24. «Інструкція для експлуатації гідротехнічних споруд». 4.2.4.1.

Укомплектованість геолого-маркшейдерської служби підприємства фахівцями, вимірювальними приладами.

Число працівників геолого-маркшейдерської служби вуглевидобувного підприємства визначається відповідно до обєму ведення гірничих робіт, обєм документації гірничих виробок, завдань та обґрунтувань структури служби. 4.2.4.1.1. Геологічна служба підприємства. а) Геологічна служба підприємства очолюється головним геологом. Число працівників геологічної служби встановлюється розрахунками. (п. 1.4 додатка Б КД 12.06. 204-99). 60


б) Вимоги до переліку устаткування, спорядження, приладів і матеріалів, необхідних для роботи геологічної служби підприємств для проведення натурних геологічних спостережень, лабораторних, камеральних, креслено-оформлювальних робіт і обчислень наведених в додатку Г 12.06. 204-99. в) Метрологічне забезпечення повинне відповідати вимогам ДСТУ 2708-94, прилади на момент вимірів повинні мати клеймо або посвідчення держповірки, що дозволяє їх використання. (п. 14 КД 12.06. 204-99). 4.2.4.1.2. Маркшейдерська служба. а) У штат маркшейдерської служби підприємства повинен входити головний маркшейдер, дільничні маркшейдери, технік картограф або інженер-оператор ЭВМ і гірники маркшейдерського відділу. (п. 13.1.3 КД 12.06. 203-2000). б) Розрахунок кількості працівників маркшейдерського відділу вугільного підприємства проводиться відповідно до додатка Р КД 12.06. 203-2000. в) Служба повинна бути забезпечена маркшейдерськими інструментами й приладами для виконання польових робіт і камеральної обробки зйомок: - приладами для кутових вимірів і тахеометричної зйомки; - приладами для лінійних вимірів; - приладами та пристроями для нівелювання. Кількість приладів повинне відповідати кількості дільничних маркшейдерів з резервом 20%. (додаток А КД 12.06. 203-2000). г) Маркшейдерські прилади повинні перевірятися перед введенням і в період експлуатації, а також після капітального ремонту. Перевірки теодолітів і нівелірів при їх експлуатації проводяться не рідше одного разу в рік. (п. 7.5 КД 12.06. 203-2000). 4.2.4.2.

Наявність спеціальних приміщень для геолого-маркшейдерської служби.

Приміщення геолого-маркшейдерської служби повинні відповідати загальним правилам промислової санітарії й гігієни, протипожежної безпеки, а також забезпечувати схоронність устаткування й документації. Вимоги до площ, освітленості й призначенню приміщень наведені в додатках У КД 12.06. 204-99 і А КД 12.06. 203-2000. 4.2.4.3. Наявність і стан геолого-маркшейдерської документації. Маркшейдерська графічна документація підрозділяється на вихідну, робочу та обмінну. Графічна документація повинна вестися на твердій основі, креслярському папері або синтетичних плівках, а також у вигляді електронних планів та на електронних носіях. а) Вихідну графічну документацію (плани гірничих виробок по кожному пласті, плани приствольних гірничих виробок, плани промплощадок та ін.) становлять за результатами зйомок. б) Робочу документацію становлять за результатами зйомок та вимірів гірничих виробок, геометричних побудов і розрахунків (плани породних відвалів, відстійників та 61


хвостосховищ; робочі плани виїмкових дільниць, поздовжні профілі рейкових колій у відкотних гірничих виробках, профілі провідників твердого армування вертикальних стволів, профілі стінок вертикальних стволів і ін.). Вона призначена для рішення поточних завдань гірничого підприємства. в) Обмінну графічну документацію становлять на базі вихідної та робочої документації. Вона призначена для планування гірничих робіт, оглядового відображення положення гірничих виробок і умов родовища. Повний перелік графічної документації наведений у розділі 14.2 КД 12.06. 2032000. г) Вихідну графічну документацію поповнюють щомісяця в олівці, у туші наноситься за результатами контрольних зйомок. д) Робочу графічну документацію повинні поповнювати в міру виконання зйомок, вимірів та розрахунків. При веденні гірничих робіт у небезпечних зонах по прориву води та газу, міжбар'єрних і запобіжних ціликів та при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів, закріплення тушшю роблять протягом доби після завершення зйомок. (п.14.2.2 КД 12.06. 203-2000). Виготовлення графічної документації виконують відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.850-ГОСТ 2.857. П. 14.2.3 КД 12.06. 203-2000. е) На планах гірничих виробок при підземному способі розробки повинні бути показані: - технічні межи шахти; - діючі та погашені гірничі виробки; - висотні оцінки підошви (головки рейка) підготовчих гірничих виробок через 200-500 м; - межи бар'єрних і запобіжних ціликів, небезпечних зон, безпечного ведення гірничих робіт у затоплених виробок, межи викидонебезпечність та дільниць пластів, схильних до самозапалювання. (п.14.2.5 КД 12.06. 203-2000). ж) При відкритому способі розробки, крім того, необхідно відобразити: - уступи, з'їзди, траншеї, дренажні виробки, внутрішні відвали порід; - межі небезпечних зон (у геологічних порушень, зони пожеж, затоплені гірничі виробки, зони зсувів, пливунів). (п. 14.2.6 КД 12.06. 203-2000). з) На кожному вуглевидобувному підприємстві повинна бути в наявності геологічна документація, складена на періоди детальної розвідки або дорозвідки поля шахти, при проектуванні, будівництві, експлуатації та ліквідації підприємства. (п. 6.1 КД 12.06. 204-99). Геологічна документація періоду детальної розвідки (дорозвідки) повинна включати: - геологічний звіт за результатами детальної розвідки (дорозвідки) поля шахти або групи шахт, включаючи текстові, табличні й графічні матеріали; - протокол ГКЗ (НТС геологічного об'єднання) про твердження запасів вугілля, супутніх корисних копалин; - справи всіх розвідницьких свердловин, пробурених у межах поля шахти. (п. 6.1.1. КД 12.06. 204-99). Геологічна служба повинна мати: - акти на приймання-передачу розвіданих родовищ у промислове освоєння; - копію ліцензії на право користування надрами. (п. 6.1.2 КД 12.06. 204-99). Повний перелік геологічної документації наведений у розділі 6 КД 12.06. 204-99. и) Геолого-маркшейдерська документація шахт які будуються та діючих шахт повинна зберігатися в геолого-маркшейдерському відділі підприємства. 62


Строки зберігання поточної маркшейдерської документації встановлені від 3 років до ліквідації виробок. (п.14.3.2 КД 12.06. 203-2000). к) Після ухвалення рішення про ліквідацію гірничодобувного підприємства проводиться інвентаризація геологічної та маркшейдерської документації. (п.14.3.3 КД 12.06. 203-2000, п. 13.1 КД 12.06. 204-99). л) Після повної ліквідації підприємства документація повинна бути передана на постійне зберігання в архів ПО Укрвуглегеологія згідно встановленого переліку. (п.14.3.4 КД 12.06. 203-2000, 13.3.1.КД 12.06. 204-99). 4.2.4.4.

Контроль за виконанням проектів будівництва (реконструкції) об'єктів.

На полях діючих шахт і розрізів повинна проводитися дорозвідка та експлуатаційна розвідка, відповідно до проектів будівництва гірничодобувного підприємства, на підставі якої вносяться в них зміни. (п. 8.1 КД 12.06. 204-99). Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні проводитися з урахуванням вимог з охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та т.п. виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, виготовлення та впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їхню відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. (ст. 21 Закону України «Про охорону праці»). Проектні організації повинні вести авторський нагляд за реалізацією проектних рішень при будівництві об'єкта на підставі укладеного договору між замовником та генпроектувальником. (п.1.4 ДБН А.2.2-3-2004). 4.2.4.5.

Контроль за проведенням та експлуатацією гірничих виробок.

Перевірка стану маркшейдерського контролю за проведенням, експлуатацією гірничих виробок проводиться в строки, передбачені плановими темами ДГТІ та теруправління за участю працівників шахт та державних підприємств (ВАТ). При обстеженні шахт необхідно перевірити: 4.2.4.5.1. Дотримання гірничодобувним підприємством правильного вибору способів, параметрів охорони та засобів підтримки виробок (гл.1, 2, 5, 6, 7 «Вказівок по раціональному розташуванню, охороні та підтримці гірничих виробок на вугільних шахтах СРСР"). Перевіркою встановити рішення на підприємстві практичних завдань вибору раціонального розташування, способу та параметрів охорони і засобів підтримки всіх підготовчих виробок (гл.1 п.п.1.1, 1.2; гл.2 п.п. 2.1. 2.2, 2.3), у тому числі: • приствольних виробок і виробок, що розкривають (гл.5) п.5.1 - вибір місця розташування; п.5.6 - охорона виробок. Необхідно врахувати, що вона повинна здійснюватися розташуванням їх у розвантаженому масиві або запобіжних вугільних ціликах, що виключають шкідливий вплив від впливу очисних робіт; • виробок, що підготовляють (гл.6) п.6.1 - розташування підготовчих виробок щодо очисних робіт; п.6.2 - проведення виробок, що підготовляють (штреки, уклони, бремсберги) для розробки потужних пластів і світ зближених пластів, проведення пластовими для 63


розробки одиночних незближених тонких та середньої потужності пластів, а також по тонким і середній потужності пластам у свитах за умови віднесення їх до безпечного по пожежах, гірничих ударах, викидах вугілля та газу і вибухам вугільного пилу; п.6.3 - проведення польових виробок у породах ґрунту не відпрацьованих раніше вищележачих пластів, з наступної їх надробкою; п.6.4 - проведення польових виробок у породах крівлі не відпрацьованих раніше нижчележачих пластів з наступним їхнім підробітком. 4.2.4.5.2. Ведення робочої маркшейдерської документації по виміру параметрів перетину та профілю відкотних колій: • робочий журнал виміру стану гірничих виробок (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 «Вказівок по обліку довжини й стану гірничих виробок на шахтах Міністерства вугільної промисловості СРСР», додаток №1; п. 7.4.12 КД 12.06. 203-2000 «Маркшейдерські роботи на вугільних шахтах і розрізах»). Замір стану гірничих виробок варто робити 1 раз у рік по пікетах через 10, 20 м залежно від стану виробки. При вимірі стану необхідно виміряти ширину та висоту виробки. У виробках, що мають відкотоні колії, додатково вимірюють зазори між рухомим складом та стінками виробки. З боку людського проходу зазор вимірюють на висоті 1.8м. (п. 8.4.1 КД 12.06. 203-2000). З метою визначення маркшейдерського забезпечення робіт гірничого підприємства необхідно перевірити: • наявність наказу про створення комісії з обліку довжини та вимірам стану діючих гірничих виробок на 1 січня під головуванням головного інженера шахти за участю заступника головного інженера (директори) по виробництву, головного технолога, головного маркшейдера, начальника дільниці шахтного транспорту, начальника дільниці ВТБ (п.1.6 «Вказівок по обліку довжини та стану гірничих виробок на шахтах Мінвуглепрому СРСР»), • наявність та ведення Книги вказівок і повідомлень маркшейдерської служби (ф.Ш.4.5). 4.2.4.5.3. Облік довжини та стану гірничих виробок. Необхідно перевірити: • відповідність даних робочих журналів виміру перерізів і виконання нівелювань рейкових колій з даними Журналу маркшейдерського обліку довжини й стани гірничих виробок, що перебувають на балансі шахти (ф.Ш.4.2 0 додаток №2, №3; табл.Ж.2); • виконання «Вказівок по обліку довжини та стану гірничих виробок на шахтах Мінвуглепрому СРСР», «Методичних вказівок розташування, охорони та підтримки гірничих виробок при відпрацьовуванні вугільних пластів на шахтах». У форму Ш.4.2 заносять відомості по кожній окремій виробці та по видах, характеризуючих баланс довжини за звітний рік, загальної довжини, довжина виробок з локомотивним відкотками, а також вказується їх стан на кінець звітного періоду. 4.2.4.5.4. Наявність розроблених виробничою службою та затверджених директором шахти, за узгодженням із ДГТІ, заходів щодо безпечної експлуатації діючих гірничих виробок, що перебувають у незадовільному стані по параметрах перерізу, висоти, зазорів, профілю відкотних колій з виконавчими графіками ремонту (п.1. «Вказівок...», пп.2.2.3, 4.4.1 ПБ). Варто особливо звернути увагу на проведення транспортних виробок по напрямку. При проведенні таких виробок (при уклонах 0,005 до 0,050) повинен бути розроблений комплекс організаційно-технічних і технологічних рішень, що забезпечують безпечну роботу допоміжного, а також основного рейкового транспорту в підземних виробках. 64


Проведення транспортних виробок уклоном більше 0,005 повинне здійснюватися по спеціально розробленому проекті, затвердженому технічним директором ДП. (Типові рішення по безпечному перевезенню людей та вантажів локомотивами у виробках з уклоном про 0,005 до 0,050). 4.2.4.6. Підробка об'єктів поверхні. Зразковий перелік питань по підробці об'єктів поверхні 4.2.4.6.1. Наявність погоджених та затверджених проектів мір охорони (п. 4.3. ГСТУ 101.00159226.001-1003). 4.2.4.6.2. Проекти підробки будинків, споруд та природних об'єктів до їх затвердження підлягають узгодженню із власниками або організаціями, відповідальними за експлуатацію й збереження цих об'єктів (п. 4.5 ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.3. Проекти підробки дільниць залізниць до їх затвердження повинні бути погоджені з керуваннями залізниць. (п.п. 4.3, 4.5., 4.6 «Правил підробітки будинків, споруд і природних об'єктів при видобутку вугілля підземним способом», ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.4. Проект заходів охорони повинен включати: - характеристику залізничного полотна, що підробляється; - гірничо-геологічну характеристику родовища в районі підробленого об'єкту; - обґрунтування раціональної виїмки вугілля згідно п. 4.2 ГСТУ 101.00159226.001-2003; - викопіювання із планів гірничих виробок, на яких показуються підроблені об'єкти та межи зон впливу гірничих виробок на земній поверхні; - геологічні розрізи; - акт обстеження подроблених об'єктів; - план спостережливої станції; - методику проведення спостережень та план спостережливої станції; - розрахунок припустимих та очікуваних деформацій для об'єктів земної поверхні; тривалість підробітку; - закладку спостережливої станції. (п. 4.4 ГСТУ 101.00159226.001-2003, п.п. 3.16, 3.17, 3.25 «Інструкції зі спостереження за зрушенням гірничих порід, земної поверхні та підробленими спорудами на вугільних і сланцевих родовищах». 4.2.4.6.5. Проекти підробки, які передбачають залишення запобіжних ціликів під об'єктами, підлягають узгодженню з органами Держпромгірнагляду. (п. 4.8 ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.6. Проекти підробітки споруд повинні бути затверджені не пізніше, ніж за 6 мес. до початку їх підробітки. (п. 4.10 ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.7. Наявність письмового повідомлення гірничими підприємством за 6 мес. до початку підробітки керування залізниці. (п.4.11 ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.8. Всі підроблені будинки, споруди та природні об'єкти до початку, після закінчення та у процесі підробітки повинні підлягати обстеженням. Строки та періодичність обстеження визначаються проектом. (п. 4.12, 4.12.1 ГСТУ 101.00159226.001-2003). 4.2.4.6.9. Контроль за недопущенням самовільної забудови: 65


а) Забудова площах залягання корисних копалин загальнодержавного значення допускається тільки у виняткових випадках на підставі гірничо-геологічного обґрунтування за узгодженням з територіальними геологічними підприємствами, органами державного гірничого нагляду. (п. 2, 5 ЕПОН). б) Наявність на шахтах актів про виконання будівельних мір охорони при забудові гірничого відводу. (п. 11. положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення.). в) Плани поверхні та гірничих виробок поповнюють побудованими об'єктами в міру їх появи. (п. 3.2.2 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). 4.2.4.7. Виконання спеціальних видів маркшейдерських робіт. Згідно ст.63 Кодексу України «Про надра» органи державного гірничого нагляду перевіряють дотримання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин. 4.2.4.7.1. При перевірці підприємств, що виконують спеціальні види маркшейдерських робіт, особливу увагу приділити наявності: - дозволу на початок робіт (ст.21 Закону «Про охорону праці»); - акредитації на вид діяльності (п.4.4 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт); - медичний огляд (профогляди) виконавців робіт (ст.17 Закону «Про охорону праці»); - сертифікати метрологічного огляду приладів, устаткування (ст.7 Гірничого закону України); - наявність служби охорони праці або призначення відповідального по охороні праці (ст.15 Закону «Про охорону праці»); - наказ про створення комісії з охорони праці. - наявність інструкції з охорони праці при веденні спеціальних видів маркшейдерських і топографо-геодезичних робіт (ст.13 Закон «Про охорону праці»); - наявність посвідчень про проходження навчання (щорічне) з питань охорони праці, электро- та пожежній безпеки. (ст.18 Закон України «Про охорону праці»); 4.2.4.7.2. Створення й реконструкція маркшейдерських планових і опорних мереж. - Планова маркшейдерська опорна мережа. Створення (реконструкція) маркшейдерської мережі здійснюють по проекту, погодженому з головним маркшейдером шахти (п.5.15 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). Підхідні пункти повинні розташовуватися на промплощадках не далі 300м від усть стволів, на кожній промплощадці повинно бути закріплене не менш 4х пунктів, у тому числі 2 пункти поблизу надшахтного будинку. (п.п. 5.1.1, 5.1.2). - Постійні пункти та репери геометричних мереж на промплощадках шахт та в гірничих виробках щорічно повинні обстежуватися й при необхідності відновлюватися (п. 4.10 Інструкції з виробництва маркшейдерських робіт). 66


- Висотні мережі визначаються нівелюванням III, IV класів. Кількість вихідних пунктів у мережі не менш 3х реперів, крім того в надшахтному будинку 2 репери. Лінії нівелювання III класу прокладаються між стволами суміжних шахт. При нарощуванні або переспостереженні мережі репери повинні бути розташовані на відстані не менш 300м друг від друга. На території гірничого відводу всі діючі стволи зв'язуються нівелюванням III класу. Час повторного виміру 15 років. (п.5.2.1 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). 4.2.4.7.3. Підземні маркшейдерські опорні мережі: - Опорна мережа створюється у вигляді системи замкнутих, розімкнутих і висячих полігонометричних ходів (висячі - прокладаються 2 ходи); довжина наступного теодолітного ходу знімальної мережі не більше 1 км. (п.6.1.3 Інструкції з виробництва маркшейдерських робіт). - Полігонометрічні ходи опорної мережі розділяють гіросторонами на секції, довжина секції 1.5 км не більше. У висячих полігонометрічних ходах довжиною більше 1 км варто орієнтувати кінцеву сторону. - Методика вимірів і розташування гіросторон повинні забезпечувати СКП довільного пункту мережі не більше 0.6м. (п.6.1.5, 6.1.6 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). - При веденні гірничих робіт поблизу меж небезпечних зон у затоплених і загазованих виробок відставання - не більше 300м, а при підході вибою на відстань 50м до межи - не більше 30м (п.6.1.7 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). - Розбіжності в плановому положенні пунктів до та після реконструкції повинні бути не більше 2.5 м. При перевищенні допуску встановлюються причини. (п.6.1.9 Інструкції з проведення маркшейдерських робіт). 4.2.4.7.4. Проведення виробок зустрічними вибоями. - Маркшейдерські роботи із забезпечення проведення виробок зустрічними вибоями виконують по проекту, затвердженому головним інженером шахти. - У проекті приводиться припустима розбіжність вибоїв, склад необхідних інструментів, методика, передрозрахунок точності. - Всі виміри, обчислювання роблять незалежно двічі різними виконавцями, відставання повторних полігонометричних ходів не більше 300м. - При наближенні зустрічних вибоїв при БВР визначає ДНАОП 0.00-1.17, при інших способах 20м. - У книзі «Вказівок і повідомлень маркшейдерської служби» головний маркшейдер повідомляє головного інженера та начальників дільниць. Після збійки замкнути хід і обчислювати не в’язання, дані про результати заносять у журнал. (п.7.3 КД 12.06. 203-2000). 4.2.4.7.5. Перевірка співвідношення геометричних елементів стаціонарних машин: - не рідше 1-го разу в рік маркшейдерська служба шахти або спеціалізована організація, що має на це право, виконує перевірку геометричного зв'язку шахтного підйому відповідно до КД 12.06. 203-2000. (п.4.10.9 ПБ). За результатами перевірки складається акт, що затверджується головним інженером, 1 екземпляр передається головному механікові; - строки встановлюються головним інженером шахти, при маркшейдерській зйомці визначають вертикальність копра. На діючих підйомних установках будь-якого типу 67


перевіряють співвідношення геометричних елементів підйомного комплексу шляхом визначення положення машини, шківів копрової частини армування щодо фактичної осі підйому (Додаток Е) КД 12.06. 203-2000; 4.2.4.7.6. Профільна зйомка армування та стінок вертикального ствола: - зйомку провідників автоматизованими станціями (СИ-5м) роблять при спуску та підйомі. Виміри можуть проводитися як при 2 спусках так і при 2 підйомах; - за результатами подвійних вимірів роблять оцінку точності робіт СКП для відхилення від вертикалі - не більше 5мм, для ширини колії - не більше 3мм. (п.8.3.2 КД 12.06. 203-2000); - одночасно із профільною зйомкою армування на кожному ярусі вимірюють зазори від підйомних посудин, що рухаються, та противаг. Після заміни або ремонту підйомних посудин, провідників також необхідно виконати ці роботи (п.8.3.5 КД 12.06. 203-2000); - періодичні профільні зйомки стінок ствола виконують від натягнутих дротів або твердих провідників. (8.3.6 КД 12.06. 203-2000); - експлуатаційні зазори між максимально виступаючими частинами підйомних посудин та кріпленням, розстрілами у вертикальних стволах повинні відповідати величинам, наведеним у таблиці 4.4 п.4.8.3 ПБ. 4.2.4.8. Ведення гірничих робіт у небезпечних зонах. При підземній розробці вугілля можуть утворюватися небезпечні зони: по прориву води та пливунних порід; по обрушенню гірничих порід; підвищеного гірничого тиску (ПГТ); по газодинамічним і геодинамічним явищам. Ведення гірничих робіт у небезпечних зонах повинне проводитися по спеціальних проектах, розробленим шахтою (ШБУ), або по проектах розкриття, підготовки та відробки пластів, відповідно до вимог діючих нормативних документів. (п. 2.7 «Вказівок про порядок і контроль безпечного ведення гірничих робіт у небезпечних зонах»). 4.2.4.8.1. Ведення гірничих робіт у небезпечних зонах по прориву води та пливунних порід. - Проекти меж зон, а також ведення гірничих і бурових робіт складаються шахтою. При тиску води в затоплених виробках більше 2 Мпа проекти повинні складатися проектною організацією. (п. 2.3 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт у затоплених виробок»). - Проект межі небезпечної зони повинен містити пояснювальну записку й графічні матеріали. У пояснювальній записці до проекту небезпечної зони приводяться відомості про вірогідність контуру затоплених виробок, обємі та напорі води в них, розрахунок ширини небезпечної зони (бар'єрного цілика) при достовірному контурі затоплених виробок, вихідні дані, прийняті при побудові запобіжних ціликів, обґрунтування межі небезпечної зони при недостовірному контурі гірничих робіт. (п. 2.5 «Інструкції...). - Проект меж небезпечних зон повинен бути затверджений до затвердження програми розвитку гірничих робіт на черговий рік, у якому передбачається проведення виробок поблизу небезпечних зон. (п. 2.6 «Інструкції...). 68


- У проектах ведення гірничих робіт у небезпечних зонах при недостовірному контурі, здійснюваних з бурінням випереджувальних свердловин, вказується кількість, розташування, довжина та діаметр (не більше 76 мм) випереджувальних свердловин і черговість їх буріння, крок посування гірничої виробки. (п. 2.16 «Інструкції...). - У проектах ведення гірничих робіт у небезпечних зонах у розривних порушень повинне передбачатися буріння випереджувальних свердловин для розвідки обводненості порушених порід. При цьому поверхня зміщувача повинна бути розкрита не менш чим двома свердловинами. Рекомендації з розташування свердловин наведені в п.4.4 «Інструкції ...». - У проектах повинні бути розроблені заходи на випадок раптового прориву води. (п. 2.23 «Інструкції ...»). 4.2.4.8.2. Ведення гірничих робіт у зонах, особливо небезпечних по раптових викидах вугілля й газу, гірничим ударам. - На розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних пластах повинен бути складений проект. Проект узгоджується в частині мір боротьби з раптовими викидами з МакНДІ та затверджується технічним директором ДП, ВАТ, ДХК. (п.5.6 «Вказівок про порядок і контроль безпечного ведення гірничих робіт у небезпечних зонах»). - Розробку незахищених викидонебезпечних вугільних пластів необхідно робити стовповими системами. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних пластах вибій відкатотного (конвеєрного) штреку повинен випереджати вибій лави не менш чим на 100 м, просіки - не менш чим 20 м. (п. 1.6.3 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечним по раптових викидах вугілля, породи й газу»). - Закладення польових виробок повинне проводитися на відстані не менш 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи по нормалі. При проведенні польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання повинен вводитися при наближенні до пласту на відстань,яка дорівює 3 м по нормалі. (п. 1.6.4 «Інструкції ...»). - Для виконання локальних способів запобігання раптових викидів повинна виділятися спеціальна зміна. (п. 1.6.6 «Інструкції …»)... - Локальним прогнозом дільниці пластів за ступінем ударонебезпеки підрозділяються на три категорії: - I. Ділянка становить підвищену небезпеку. До приведення виробок у неударонебезпечний стан постійне перебування й пересування людей, не пов'язаних із профілактичною обробкою, не дозволяється. - II. Ділянка небезпечна по прояві гірничого удару. Виробки повинні бути наведені в неударобезпечний стан. - III. Ділянка відповідає неударобезпечному стану. (п. 5.2 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на шахтах, що розробляють пласти схильні до гірничих ударів» Л. 1988). В очисних вибоях ударонебезпечних пластів перше контрольне визначення ступеня ударонебезпечності повинне проводитися безпосередньо в розрізній печі перед початком очисних робіт. Надалі контроль повинен здійснюватися через інтервали, установлювані головним інженером шахти з урахуванням кроку посадки основної крівлі, але не більш ніж через 25 м.

69


У підготовчих вибоях перше визначення ступеня ударонебезпечності проводиться після розкриття пласту. (п. 5.2 «Інструкції ...»). При веденні очисних робіт на пластах небезпечних і загрозливих по гірничих ударах в умовах I і II категорій ударонебезпеки крайова частина пласту повинна бути наведена в неударобезпечний стан на ширину не менш n+b , де n - глибина буріння свердловин, b - посування вибою за цикл. (п. 8.3 «Інструкції ...»). 4.2.4.8.3. Ведення гірничих робіт у зонах підвищеного гірничого тиску (ПГТ). - Віднесення дільниць пласту до зон, небезпечним по прояві гірничого тиску, і побудова меж цих зон здійснюється відповідно до методик, викладених у «Вказівках по керуванню гірничими тиском в очисних вибоях під (над) ціликами та крайовими частинами при розробці звиті вугільних пластів потужністю до 3.5 м з кутом падіння до 35°». Л., ПОЧУЙ, 1984. і «Методичних вказівках по керуванню гірничими тиском при розробці зближених пластів Донбасу з кутами падіння понад 35° у зонах підвищеного гірничого тиску». Л., ПОЧУЙ, 1985. - Межі зон ПГТ повинні відображатися в проектах розкриття та підготовки виїмкових дільниць, підготовки очисних вибоїв, на паспортах кріплення очисного вибою, на обмінних та робочих (М 1:500, 1:1000) планах гірничих виробок у міру їхнього утворення. (п. 6.3 «Вказівок...»). - У проектах розкриття та підготовки виїмкових дільниць, підготовки очисних вибоїв повинні бути розроблені заходи щодо безпечного ведення гірничих робіт з вказівкою строків і осіб, відповідальних за виконання цих заходів. (п. 6.5 «Вказівок...»). 4.2.4.8.4. Ведення гірничих робіт у зонах геологічних порушень. Межі небезпечних зон повинні бути відображені на кресленнях у проектах розкриття та підготовки виїмкових дільниць, підготовки очисних вибоїв, на планах гірничих виробок. Відповідальним за своєчасну побудову та зображення на відповідних кресленнях гірничих виробок меж небезпечних зон є головний геолог шахти. (п. 8.2 «Вказівок...»). Проведення та кріплення гірничих виробок у зонах геологічних порушень повинне здійснюватися по паспортах кріплення та керування крівлею, розроблених з врахуванням гірничо-геологічних умов, що змінилися, і затверджених головним інженером шахти. (п. 8.5 «Вказівок...»). Із заходами щодо безпечного ведення гірничих робіт у небезпечних зонах головний технолог шахти повинен ознайомити посадових осіб, відповідальних за виконання передбачених заходів. (п. 8.5 «Вказівок...»). 4.2.4.9. Експлуатація гідротехнічних споруд Перевірку ГТС бажано починати з ознайомлення із проектною документацією та вимог спеціальних вказівок згідно п.1.1.1 Правил безпеки у вугільних шахтах. Начальником або головним інженером цеху (відділення, дільниці) повинен призначатися фахівець-гідротехнік. (п.1.1.13 Правил безпеки при експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств). Для нормальної експлуатації ГТС на кожній ділянці (відділенні, цеху) повинна перебувати наступна документація. (п. 1.1.17 Правил безпеки...). 70


а) затверджений проект (робочий проект) і робочі креслення з усіма наступними змінами; б) річний графік (план) робіт по хвостосховищу; в) додаткова будівельна документація, передбачена СНИП; г) технічні паспорти споруд і устаткування; д) місцева інструкція для експлуатації хвостового господарства, план ліквідації аварії, посадові та технічні інструкції, інструкції з техніки безпеки, протипожежній техніці та промисловій санітарії; е) щорічні графіки планово-попереджувальних ремонтів споруд, мереж і устаткування; ж) матеріали розслідувань аварій, що сталися; з) матеріали контролю за станом споруд і устаткування хвостового господарства; к) експлуатаційні журнали; л) акти комісійних обстежень і інспекторських перевірок споруд, припис органів, що інспектують, і авторського нагляду; м) накази та розпорядження по підприємству та вищестоящій організації з питань проектування, будівництва й експлуатації хвостових господарств. На підприємстві повинен бути паспорт гідротехнічних споруд, складений згідно «Методиці обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного добування та складування промислових відходів (хвостів)», затвердженої Комітетом України по справах містобудування та архітектури, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України (1996г). Також на підприємстві повинен бути «Паспорт місця видалення відходів» погоджений у встановленому порядку (відповідно до вимог Наказу №12 від 14.01.99 Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України). На підприємствах повинні складатися, затверджуватися, а також проводитися наступні роботи: а) Щорічно повинен складатися план намиву та заповнення хвостосховища. (п. 1.3.18 Правил безпеки...). б) Не рідше 2-х раз у рік проводяться комісійні огляди: • навесні перед проходженням паводку; • восени перевірка готовності ГТС до нормальної експлуатації в осінньо-зимовий період. Комісії призначаються наказом по підприємству. (п. 1.3.19 Правил безпеки...). в) На основі інструментальних вимірів повинна бути зроблена коректування їх технічних паспортів. (п.1.3.21 Правил безпеки...). г) Повинен бути складений технічний звіт і відправлений у проектний інститут, що дає висновок і рекомендації з подальшої експлуатації гідротехнічних споруд. (п.1.3.22 Правил безпеки...). д) Підводні частини водозабірних і водоскидних споруд повинні оглядатися. (п.1.3.20 Правил безпеки...). Необхідно зробити обстеження та перевірити пульпонасосні станції (ПНС), аварійні та буферні ємкості. Наявність посадових інструкцій, виписки із ПЛА, інструкції для експлуатації встановленого устаткування, журнали обліку та контролю роботи устаткування, наявність загальної схеми насосної та ін. устаткування, обгороджування всіх обертових частин механізмів, справність устаткування, аварійних і буферних ємкостей. При цьому потрібно мати на увазі , що категорично забороняється скидання в аварійну ємкість частини поступаючого в ПНС витрати пульпи та установки зворотніх клапанів і протиударних засобів на земснарядах і плавучих пульпопроводах. (п. 2.1 Правил безпеки…)... Перевірити стан хвостосховища, шламосховища та ставка-відстійника. Перевіряється виконання схеми заповнення ГТС, підтримка необхідної кількості води, 71


систематичність контролю за станом споруд, своєчасність виконання ремонтних робіт і заходів щодо усунення порушень,які виникли, своєчасність виконання природоохоронних заходів. (п.3.1.44 Правил безпеки...). Забороняється находження по території хвостосховища сторонніх осіб, купання, використання води для господарсько-питних цілей та водопій тварин. (п.3.1.53 Правил безпеки...). У зимовий час забороняється прохід по льоду людей. Для роботи або переправи лід повинен бути товщиною не менш 10 см. (п.3.1.59 Правил безпеки…)... При хвостосховищах повинні бути опалювальні службові приміщення з електрикою та телефонним зв'язком. Варто обстежити тіло дамби й греблі. При цьому треба брати до уваги, що прокладка в тілі дамби паралельно її осі напірних пульпопроводів, заборонена. (п.3.2.63 ПБ). Не допускаються течі пульпи на гребінь і низовий укіс дамби (п.3.2.68 ПБ). З появою на бермах і гребенях дамб опадів (перевищуючих проектні), поздовжніх і поперечних тріщин, частковому зсуві укосів забороняється скидання в цьому місці, і необхідно вжити заходів по відновленню. (п.3.2.69 Правил безпеки...). При виявленні значних зсувів скидання припинити, понизити рівень води та надалі діяти згідно ПЛА (п.3.2.70 Правил безпеки...). У відстійному ставку, у місці, зручному для спостереження, повинна бути водомірна рейка (п.3.3.88), у лотка повинен бути аварійний запас шандор (для перекриття 0.5м вище рівня води) (п.3.3.89), закриття водоприймальних отворів шандрами повинні оформлятися спеціальними актами з додатком виконавчої схеми паспортів шандор і на бетон (п.3.3.91), водовідвідні канави повинні бути захищені від влучення сторонніх предметів, що примикають до косогорів берми каналів повинні очищатися від осипів (п.3.3.96), водоприймальні колодязі колектора прояснених вод повинні мати сходи для спуску людей і захищатися ґратами від влучення сторонніх предметів (п.3.3.98 ПБ). 4.2.4.10.Експлуатація породних відвалів. 4.2.4.10.1. На діючих породних відвалах повинні застосовуватися ефективні заходи що до запобігання їх займання та вітрової ерозії. Не дозволяється експлуатація породних відвалів які горять.Пордні відвали,які горять, підлягають обов'язковому гасінню. (п. 8.5.7 ПБ). 4.2.4.10.2. Для породних відвалів заввишки понад 10 м установлюється механічна захисна зона. Ширина механічної захисної зони визначається по формулі 1 «Інструкції з попередження самозапалювання, гасінню й розбиранню породних відвалів». (п. 8.5.8 ПБ). 4.2.4.10.3. На кожний породний відвал повинен бути паспорт, у який заносяться відомості про форму, дату пуску та зупинки, проектних і фактичних параметрах відвала, кількості складованої породи, тепловому стані та деформаціях. (п. 1.1. «Інструкції з попередження самозапалювання, гасінню та розбиранню породних відвалів»). 4.2.4.10.4. Максимальна висота породних відвалів визначається з умов стійкості їхніх укосів і несучої здатності основи. Експлуатація породних відвалів заввишки понад 100 м дозволяється лише з дозволу органу Держгірпромнагляду України. (п. 8.5.9 ПБ).

72


4.2.4.10. 5. Закладку нових породних відвалів необхідно здійснювати із залишенням санітарно-технічної зони завширшки не менш ніж 500 м. Відстань від породних відвалів до стволів (шурфів) повинна бути не менш ніж 200 м. (п. 8.5.11 ПБ). 4.2.5. Ведення підземних гірничих робіт Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та експлуатація гірничих підприємств повинне здійснюватися відповідно до проектів, що пройшли комплексну експертизу та затвердженими керівником організації-замовника. Проведення гірничих робіт здійснюється відповідно до річних планів розвитку гірничих робіт підприємства, погодженими з органами Держгірпромнагляду та проектів, паспортів, розроблених та затверджених відповідно до правил безпеки, правил технічної експлуатації і єдиних правил безпеки при підривних роботах, що мають розділ «Протиаварійний захист». (статті 13, 16, 19 «Гірничого закону України»). Законодавчі та нормативно-правові акти, що регламентують безпечну організацію гірничих робіт: 1. Гірничий закон України; 2. Кодекс законів про надра; 3. Правила безпеки у вугільних шахтах; 4. Правила технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт, Москва, «Надра», 1976 р.; 5. Єдині правила безпеки при підривних роботах. 6. Закон України «Про охорону праці». 7. Технологічні схеми розробки пологих пластів на шахтах України. 4.2.5.1. Очисні роботи. - Наявність затвердженого паспорта виїмкової дільниці, в якому передбачений комплекс заходів по запобіганню всіх небезпечних виробничих факторів, відповідність його вимогам «Інструкції для складання паспортів виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок». Паспорта виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими бічними породами повинні затверджуватися з урахуванням рекомендацій постійно-діючих комісій з керування гірничим тиском. (п. 2.3.1 ПБ). - Відповідність паспорта виїмкової дільниці фактичним гірничо-геологічним та виробничим умовам. Своєчасність поповнення гірничо-геологічного прогнозу та інформації начальника дільниці про вхід очисними роботами в небезпечну зону (підвищеного гірничого тиску, обводнювання, несправжньої покрівлі або ґрунту, геологічних порушень і т.д.), наявність доповнень до паспорта виїмкової дільниці на безпечне ведення робіт у небезпечних зонах. (п. 2.2.1 ПБ). - Ознайомлення працівників виробничої дільниці з технічною документацією на ведення гірничих робіт, запасними виходами та правилами поведінки в підземних виробках при аваріях. - Наявність заходів на ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі або акту про факт первинної посадки основної покрівлі. (п. 2.3.4 ПБ). - Відповідність технічних параметрів очисного устаткування фактичним гірничогеологічним умовам. Наявність документів про передпускове та регламентне налагодження, технічний огляд (технічній діагностиці) забійного устаткування. 73


(Посібника з експлуатації, п. 2.3.3 ПБ, постанова КМУ від 26.05.04 № 687). - Наявність механізованого пересувного кріплення сполучень очисного вибою із прилягаючими виробками. (п. 2.3.19 ПБ). - Наявність схем транспорту, електропостачання, знепилення, установки машин, механізмів у виробках виїмкової дільниці, їхня відповідність Правилам безпеки та фактичному положенню. - Навченість працівників виробничої дільниці, проходження ними навчання та інструктажів з охорони праці, наявність і ознайомлення з інструкціями з охорони праці за професією. - Виконання Положення про нарядну систему та Положення про керування охороною праці. - Ознайомлення працівників виробничої дільниці зі станом умов праці в очисному вибої, з нещасними випадками та аваріями, що сталися на підприємстві, а також з інформаціями про аварійність і травматизм у галузі. 4.2.5.1.1. Обстеження очисного вибою. Обстеження повинні проводитися при виконанні всіх операцій технологічного циклу в лаві по видобутку вугілля. Перевіряючий повинен простежити виконання прийнятої технології та безпечних прийомів при виїмці та доставці вугілля і матеріалів по очисному вибою, зведенні (пересувці) кріплення, проведення підривних робіт, виїмці ніш, керуванні покрівлею, закладці виробленого простору, керуванні механізмами і т. і. для того, щоб установити чи забезпечується повна безпека працюючих при виконанні тої або іншої операції, чи володіє виконавець безпечними прийомами роботи. Особливу увагу варто звернути на: - роботу в зоні вигину скребкового конвеєра (трикутник безпеки): відставання пересувки конвеєра від місця виїмки вугілля, відставання тимчасового кріплення (пересувки кріплення) від комбайна, місце знаходження працівника при виконанні операцій, відставання місця посадки крівлі від місця пересувки конвеєра, порядок виходу працівника в привибійний простір (машинна дорога); - роботу в нішах: наявність незнижуваного випередження ніші лінії очисного вибою, виконання паспорта буропідривних робіт, технології виїмки вугілля , своєчасність зведення тимчасового та постійного кріплення, наявність інвентарного кріплення над привідними та натяжними станціями скребкового конвеєра, наявність спеціальних кріплень на сполученні із прилягаючими виробками (кліті, костри, органне, анкерне, штангове кріплення, чуракова перемичка, бутова смуга й т.д.); - технічний стан і правильність експлуатації забійного устаткування: укомплектованість устаткування заводськими запобіжними засобами, використання його згідно керівництв і інструкцій для експлуатації, наявність і працездатність засобів захисту та сигналізації, вибухобезпечність електроустаткування та стан кабелів, що живлять забійне устаткування, навченість працівників, допущених до керування механізмами, наявність і виконання графіків огляду та планово-попереджувального ремонту забійного устаткування; - стан засобів боротьби з пилом: наявність і справність заводської зрошувальної системи на комбайні, наявність і працездатність апарату тиску на комбайні та контактних манометрів на пожежно-зрошувальному трубопроводі, працездатність водоповітряних завіс у виробках з вихідним струменем повітря 74


з лави, наявність ручних зрошувачів у нішах, печах, просіках та бутових штреках, оснащеність бурового устаткування та відбійних молотків зрошувальними системами, наявність спеціальних укриттів для знепилення на пересипах конвеєрів та перевантажувальних пунктів, стан та правильність установки сланцевих (водяних) заслонів та апаратури СЛВШ, пиловибухобезпечність прилягаючих до очисного вибою виробок, наявність та стан устаткування для попереднього зволоження вугілля в масиві, виконання проектних параметрів при нагнітанні води в пласт, ведення документації по попередньому нагнітанню води у пласт; - відповідність схем провітрювання, транспорту, енергопостачання та протипожежного захисту фактичному розвитку гірничих робіт; - наявність і справність засобів зв'язку та оповіщення працівників про аварії, наявність і укомплектованість пунктів ВГК, ПЗП, перемикання в резервні саморятівники; - стан запасних виходів з очисного вибою на поверхню. У процесі обстеження очисного вибою проводиться опитування працівників на знання технічної документації, інструкції з охорони праці за професією, запасних виходів з виїмкової дільниці та правил поведінки в підземних виробках при аварії. У найнебезпечніших місцях проводяться виміри концентрації небезпечних газів у рудниковому повітрі, витрати повітря, визначається стан пиловибухобезпеки гірничих виробок і вибухобезпечність електроустаткування. Результати вимірів і перевірок необхідно заносити в приписи незалежно від їх результатів. 4.2.5.2. Проведення та кріплення гірничих виробок. Гірничо-підготовчі роботи на шахтах ведуться відповідно до проектів будівництва горизонтів, блоків, панелей, підготовки виїмкової дільниць, розроблених проектними інститутами або організаціями, що мають ліцензії на цей вид діяльності. Зазначені проекти до затвердження повинні проходити експертизу на відповідність нормативним актам з охорони праці та надр у державних організаціях, що мають дозвіл Держпромгірнагляду. Проекти розробляються на підставі прогнозних даних про гірничо-геологічні умови з урахуванням виробничих факторів і досвіду відпрацьовування пластів в обсязі та відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці та норм проектування гірничодобувних підприємств і затверджуються до початку ведення гірничопідготовчих робіт. На підставі проекту розробляються паспорти проведення та кріплення підготовчих виробок. Перевірку підготовчого вибою варто починати з вивчення технічної документації на проведення виробки. У першу чергу перевіряється паспорт проведення та кріплення виробки, що містить у собі: - пояснювальну записку; - графічну частину (паспорт кріплення, схеми та інші креслення); - висновок головного механіка шахти про якість монтажу у вибої устаткування та відповідності його заводським інструкціям, а також про якість монтажу й настроювання засобів автоматичного газового захисту; - висновок головного енергетика про вибухонебезбезпечність електроустаткування засобів захисту, опорів заземлення, перевірці максимального струмового захисту та часу спрацьовування апарату захисту від витоків струму;

75


-

висновок начальника дільниці ВТБ про відповідність проекту встановлених ВМП та вентиляційних споруд; - акт комісії про готовність вибою до проходження; - перелік працівників з їхнім особистим підписом про ознайомлення із проектною документацією. Пояснювальна записка повинна містити в собі наступні розділи: - прогноз головного геолога гірничо-геологічних умов на проведення підготовчої виробки; - висновок про включення даної виробки в затверджену річну програму розвитку гірничих виробок; - відомості про відповідність технічних параметрів виробки затвердженому проекту; - опис технології робіт у вибої із вказівкою застосовуваного забійного та транспортного устаткування, засобів висадження та автоматичного контролю за витратою та складом повітря, зв'язку та оповіщення, пожежогасіння, знепилення й т.п.; - затверджений розрахунок необхідної кількості повітря для провітрювання виробки на проектну довжину; - заходи щодо розгазування виробки, затверджені головним інженером; - розрахунок електропостачання підготовчої виробки, затверджений головним енергетиком шахти; - опис застосовуваних засобів знепилення та пожежогасіння із вказівкою місць їх установки; - затверджені головним інженером шахти заходів щодо безпечного ведення робіт при проведенні виробки; - виписка із плану ліквідації аварій, що стосується даного вибою, завірена заступником директори шахти по охороні праці. Графічна частина паспорта проведення та кріплення виробки повинна складатися з наступних частин: - структурна колонка та розрізи місць геологічних порушень; - викопіювання із плану гірничих виробок з нанесенням на ній намічуваної до проходки виробки; - паспорт проведення та кріплення виробки, паспорта (схеми) на установку застосовуваного устаткування; - схеми провітрювання, електропостачання, транспорту, знепилення та пиловибухобезки, протипожежного захисту, автоматичного газового захисту. Всі доповнення та зміни, внесені в процесі проведення підготовчої виробки, повинні підтверджуватися підписом особи, що затвердила паспорт. До числа документів, які повинні бути перевірені при розгляді технічної документації, ставляться: - книга нарядів; - положення про єдину систему керування охороною праці; - книга інструктажу працівників, ознайомлення їх із планом ліквідації аварій і запасних виходів; - забезпеченість працівників інструкціями з охорони праці; - виконання приписів державних інспекторів. При обстеженні підготовчих виробок варто перевіряти: - стан виробок і кріплення вибоїв, стан кріплення на всьому протязі тупикової частини виробки; - дотримання паспортів проведення та кріплення виробок, відповідність їх фактичним гірничо-геологічним і гірничотехнічним умовам, знання їх працівниками дільниці; 76


-

наявність інструменту, пристосувань та засобів безпеки, якими в обов'язковому порядку повинні бути обладнані робочі місця; стан вентиляційних установок, вентиляційних споруд і трубопроводів; фактична швидкість руху повітря по виробці і його витрата у вибої та виробці; якість контролю за станом рудникової атмосфери у вибоях, стан вимірних станцій, наявність дощок для записів результатів вимірів газу; забезпеченість, правильність установки та експлуатації апаратури газового захисту, контролю витрати повітря, телекерування та контролю за роботою ВМП; наявність пристроїв для розгазування, резервних ВМП, правильність їхнього підключення; виконання заходів з попередження та локалізації вибухів вугільного пилу (побілка, осланцювання, обмивка виробок, стан сланцевих (водяних) заслонів). виконання затверджених заходів щодо попередження раптових викидів вугілля, породи й газу; оснащеність, використання та стан устаткування і апаратури по здійсненню заходів з попередження раптових викидів; дотримання паспортів БВР. Наявність постійної підривної магістралі та ВР. Забезпеченість вибою забійним матеріалом, пристосуваннями для заповнення водою гідроампул; оснащення місця розташування майстра-підривника. Наявність шаблонів для розмітки шпурів, забійок; виконання встановленого порядку диспетчерського контролю за підготовкою та проведенням висаджень; оснащеність постів оточення небезпечної зони телефонами та знаками; дотримання режиму ведення підривних робіт у вибоях; виконання наказу, інструкцій і паспортів на виробництво струсного підривання; технічний стан забійного та транспортного устаткування і схем керування; виконання паспортів, схем установки устаткування; наявність та справність електричних блокувань, механічних захистів і сигналізації; стан тягових та запобіжних канатів, справність причіпних пристроїв; дотримання графіків огляду та ППР забійного устаткування; стан кабелів, сполучних муфт та шинних коробок; виконання вимог правил безпеки при прокладці кабелів по виробки, виконання вимог при з'єднанні кабелів між собою; стан вибухозахисту електроапаратури, відповідність фактичних уставок (вставок) пускачів та автоматів розрахунковим; наявність і справність апаратів захисту, правильність їхнього підключення; стан захисного заземлення; наявність пожежно-зрошувального трубопроводу, оснащеність пожежними кранами та рукавами зі стволами; забезпеченість виробки первинними засобами пожежогасіння, пунктом ВГК.

4.2.5.3. Утримання та ремонт виробок. Вся мережа діючих гірничих виробок шахти повинна підтримуватися відповідно до вимог Правил безпеки. На кожну виробку розробляється паспорт її підтримки на весь термін служби. Щорічно проводяться інструментальні виміри стану діючих гірничих виробок, на підставі яких розробляються графіки їхнього ремонту та виправлення профілю рейкового колії. Графіки ремонту підземних виробок узгоджуються з державною гірничотехнічною 77


інспекцією, виконання їх щомісяця контролює державний гірничотехнічний інспектор, закріплений за шахтою. При перевірці стану гірничих виробок необхідно приділити особливу увагу на: - наявність і виконання паспортів підтримки на всі діючі гірничі виробки, відповідність прийнятих поперечних перерізів виробок типовим і ПБ, забезпечення мінімальних величин проходів для людей і зазорів у виробках; (п. 2.2.3 ПБ). - наявність журналу маркшейдерського обліку довжини та стану гірничих виробок, що перебувають на балансі шахти, по перерізі, ширині, висоті, зазорам, профілю рейкового колії, стану кріплення. (п.п. 2.5, 4.3.2, 8.1.6 ПБ, п.п. 6.8, 7.4, 8.3, 8.4 «Маркшейдерські роботи...»); - правильність розробки паспортів перекріплення та ремонту гірничих виробок. Наявність у них заходів безпеки при веденні ремонтних робіт. (п.п. 2.5.3,, 2.5.4); - наявність на шахті наказу про закріплення ІТП за гірничими виробками по маршрутах для здійснення оперативного контролю за їх станом. (п.п. 1.4.7, 2.5.2, 4.3.8 ПБ); - організацію ремонту в похилих гірничих виробках (п.п. 2.5.5, 2.5.6 ПБ), вертикальних стволах і зумпфах (п.п. 2.5.7, 2.5.8 ПБ); - планування обсєму ремонту підземних виробок і штату ремонтних робітників відповідно до норм виробки, зосередження основного штату кріпильників на ремонтно-відновлювальних ділянках (80%); - обґрунтованість вибору типу та щільності кріплення, відповідність технічних параметрів кріплення фактичним гірничо-геологічним і виробничим умовам; - організацію прийому виконаних обємів робіт з ремонту виробок спеціальною комісією, відповідність звітів по обєму ремонту виробок обємам, прийнятим до оплати. При обстеженні виробок необхідно проводити інструментальні виміри їх поперечних перерізів, фактичних величин зазорів, висоти та ширини проходів для людей, особливо на відремонтованих і найбільш складних ділянках, та визначати результати вимірів у приписах. Допускається незадовільний стан підтримуваних виробок в обємах місячного плану їх ремонту. Відповідальність за стан гірничих виробок і виконання графіків їх ремонту несуть працівники виробничої служби шахти.

78


4.2.6. Зміст і виконання проектів підготовки та відпрацьовування виїмкової дільниць шахти. 4.2.6.1. Загальні положення Виїмкова ділянка (виїмкова одиниця) - це ділянка одного пласту в межах технічних меж шахтного поля, підготовлена до відпрацьовування. Для кожної виїмкової одиниці повинен складатися та затверджуватися «Проект підготовки та відпрацьовування виїмкової дільниці» (далі - проект виїмкової дільниці), до складу якого обов'язково включається розділ «Протиаварійний захист». Основою для розробки проекту виїмкової дільниці є проект шахти, горизонту, блоку, календарні плани розвитку гірничих робіт, нормативні акти про охорону праці. (п. 4.9 «Єдиних правил охорони надр» (ЕПОН), п. 1.1.6, «Правил безпеки у вугільних шахтах» (далі - Правила безпеки). Проект виїмкової дільниці складається фахівцями шахти або, з доручення роботодавця, проектною організацією. Перед затвердженням проекту виїмкової дільниці у встановленому порядку повинен проходити експертизу на відповідність нормативним актам з охороні праці та надр, промислової безпеки в державних організаціях, що мають дозвіл Держгірпромнагляду України. (ст. 21 Закону України «Про охорону праці», ст. 13, 19 Гірничого закону). 4.2.6.2.

Вимоги до проекту підготовки й відпрацьовування виїмкової дільниці

Проект виїмкової дільниці - це технічний документ планового характеру для ведення гірничих робіт по підготовці, відпрацьовуванню та ліквідації виїмкової одиниці вугільного пласту. Проект виїмкової дільниці повинен складатися у встановленому порядку до початку ведення гірничих робіт по підготовці виїмкової поля до експлуатації. Проект розробляється на підставі прогнозних даних про гірничо-геологічні умови виїмкової дільниці (поля) з урахуванням виробничих факторів і досвіду відпрацьовування виїмкової дільниці-аналога, в обсязі та відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці та норм проектування гірничодобувних підприємств. На підставі проекту виїмкової дільниці складаються паспорти проведення та кріплення підготовчих виробок, виїмки вугілля, кріплення та керування гірничим тиском в очисному вибої та інші технологічні документи. Паспорт - це офіційний документ на виконання певного виробничого процесу (роботи) на конкретній ділянці, об'єкті. Паспорта на ведення гірничих робіт є технологічними документами та додаються до проекту виїмкової дільниці. Паспорт повинен складатися із графічної частини та пояснювальної записки з описом прийнятої технології робіт, інших пояснень, заходів щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці. Проект виїмкової дільниці, як плановий документ, також складається з пояснювальної записки та графічної частини. Проект складається на весь період відпрацьовування виїмкової дільниці, при необхідності в нього вносяться доповнення (зміни). 79


4.2.6.3. Зміст проекту виїмкової дільниці У проекті виїмкової дільниці повинні бути наступні розділи: 4.2.6.3.1. Коротка характеристика шахти: - територіальне розташування (район, місто); - форма власності, правова форма господарювання й підпорядкованість; - виробничі небезпеки та шкідливості: по газу та пилу, раптовим викидам і гірничими ударам, самозайманню вугілля, проривам води, запиленості та температурі шахтного повітря, радіації. 4.2.6.3.2. Гірничо-геологічний прогноз (графічна частина) представляється в проекті викопіюванням із плану гірничих робіт, на яку наносяться гірничо-геологічні умови у вигляді характерних структурних колонок із прийнятими кількісними символічними позначеннями фізико-механічних властивостей пласту та порід, їхньої потужності, міцності, стійкості, обрушуванності та інших властивостей, що визначають вибір параметрів технологічних робіт, приводиться таблиця прогнозних даних, необхідних для інженерних розрахунків, виділяються небезпечні зони ведення гірничих робіт (підвищеного гірничого тиску, обводнювання, несправжньої покрівлі або ґрунту, геологічних порушень і ін.). Розділ підписується головним маркшейдером, головним геологом, головним технологом і начальником дільниці ВТБ. (§ 74 ПТЭ, п. 4.10 «Єдиних правил охорони надр» (ЕПОН). 4.2.6.3.3. Спосіб підготовки виїмкової дільниці Спосіб розкриття та підготовки виїмкової дільниці повинен включати наступні вимоги: - безремонтний зміст підготовчих виробок, параметри яких повинні бути обґрунтовані розрахунками при виборі типу та щільності кріплення, поперечного переріза з урахуванням необхідної витрати повітря та припустимої швидкості повітряного струменя, габаритів рухомого складу і устаткування, проходів для людей. Проектні параметри приймаються з урахуванням величини усадки кріплення після впливу на неї гірничого тиску. (п. 2.2.3ПБ). 4.2.6.3.4. Перевезення людей по гірничих виробках: - по горизонтальним - при відстані до місця робіт 1 км і більше; - по вертикальним і похилим - якщо різниця між відмітками кінцевих пунктів виробки перевищує 25 м. (п.п. 4.1.2, 8.1.4 ПБ). 4.2.6.3.5. Застосування схем вентиляції, що забезпечують підсвіження вихідного з лави повітряного струменю та стійке провітрювання виробок при розробці незахищених викидонебезпечних вугільних пластів. (п. 1.3.5 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи й газу» - НАОП 1.1. 30-5.06-89). 4.2.6.3.6. Провітрювання очисного вибою з пов'язаними з ним тупиковими виробками відособленим струменем свіжого повітря. (п. 3.1.11 ПБ). 4.2.6.3.7. Висхідний рух повітря в очисних виробках і на всьому подальшому шляху проходження за ними при кутах нахилу виробок понад 10 градусів у шахтах, небезпечних по газу. (п. 3.5.6 ПБ). 4.2.6.3.8. Відпрацьовування пластів вугілля, схильних до самозапалювання, через польові виробки або на передові промквершлаги. 80


Застосування пластових виробок узгоджується з інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держгірпромнаглядом. (п. 6.2.3 ПБ). 4.2.6.3.9. Можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за час дії саморятувальника й забезпечення можливості ефективного ведення рятувальних робіт. (п. 1.1.14 ПБ). 4.2.6.3.10. При розробці загрозливих і викидонебезпечних пластів: -

виконання комплексу заходів боротьби з раптовими викидами вугілля та газу, погоджених з МакНДІ і затверджених головним інженером шахти, а для особливо викидонебезпечних пластів - технічним директором виробничого об'єднання, компанії (ДХК), державного підприємства (ДП); - керування покрівлею в очисному вибої повним обваленням або повною закладкою виробленого простору. Застосування інших способів керування покрівлею узгоджується з Донвугі (ДонНДІ) і МакНДІ. (п.п. 2.4.4, 2.4.5, 2.4.11 ПБ). 4.2.6.3.11. Вибір технології розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт, способів запобігання викидів, технологічного устаткування варто робити з урахуванням рекомендацій «Технологічних схем розробки пластів, небезпечних по раптових викидах вугілля й газу», «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних по викидах вугілля, породи та газу». 4.2.6.3.12. Система розробки та основні її параметри. Систему розробки та її параметри, спосіб керування покрівлею варто приймати, виходячи з гірничо-геологічних умов(потужність, кут падіння, фізико-механічні властивості пласту та порід, що вміщають), можливість небезпечних проявів гірничого тиску, газодинаміки, пожежонебезпеки, забезпечення заходів безпеки виробничих процесів вуглевидобутку. Система розробки повинна прийматися з урахуванням рекомендацій «Технологічних схем очисних і підготовчих робіт на вугільних шахтах басейну», рішень постійно-діючих комісій з керування гірничими тиском і порядку відпрацьовування викидонебезпечних пластів, а також проектних рішень розкриття та підготовки горизонту, блоку, досвіду безпечного відпрацьовування пластів з аналогічними гірничо-геологічними умовами. (п. 2.3.1 ПБ. «Інструкції для складання паспортів...» ДНАОП 1.1. 30-5.16-96, КД 12.01-01). 4.2.6.3.13. Провітрювання виїмкової дільниці Під виїмковою дільницею (у частині провітрювання) розуміють відокремлено провітрювані очисну виробку та ті, що прилягають до неї,підготовчі виробки. (п. 3.5.3 ПБ (Примітка 1). Витрата повітря для провітрювання гірничих виробок виїмкової дільниці визначається розрахунком відповідно до «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт» - ДНАОП 1.1. 30-6.09-93, затвердженим наказом Держпромгірнагляду від 20.12.93. (п. 3.1.1 ПБ). Кількість повітря, що подається в гірничі виробки, у яких перебувають або можуть перебувати люди, повинне забезпечувати вміст у шахтній атмосфері: кисню не менш 20 відсотків (по обсязі), метану та інших шкідливих газів у гранично припустимих концентраціях. (п. 3.1.1 ПБ). Максимальна швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати припустимі норми. При цьому середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних вибоїв, у тупикових виробках газових шахт повинна бути не менш 0, 25-0,5 м/с, у

81


тупикових виробках негазових шахт і в інших виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, крім камер - не менш 0,15 м/с. (п. 3.1.3 Правил безпеки). Проектом повинна бути визначена схема провітрювання виїмкової дільниці відповідно до рекомендацій «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт». Схема повинна забезпечувати: - стійке провітрювання виробок як при нормальних, так і аварійних режимах, безпечні умови для порятунку людей і ліквідації аварій; - можливість забезпечення ефективної дегазації на ділянці; - відокремлене розведення шкідливостей (газ, пил, тепло), що виділяються із всіх джерел; - запобігання та виключення можливості утворень небезпечних скупчень метану (загазувань) на сполученнях лави з вентиляційною виробкою; - подачу до очисного вибою свіжого повітря по двох виробках при відпрацюванні пластів вугілля, небезпечних по раптових викидах вугілля та газу (провітрювання з подсвіженням). Крім того, при відпрацюванні пластів вугілля, схильного до самозапалювання, схема провітрювання повинна забезпечувати: - надійну ізоляцію відробленого простору в міру посування очисного вибою; - можливість виключення, у випадку виникнення пожежі, виїмкової дільниці із загальношахтної мережі провітрювання гірничих виробок. (п.п. 6.1.1, 6.1.5 «Посібника із проектування провітрювання вугільних шахт»). Схема провітрювання виїмкової дільниці повинна перевірятися по небезпеці місцевих скупчень метану. Якщо перевірка покаже можливість утворення небезпечних скупчень метану, повинні бути розроблені заходи щодо підвищення ефективності дегазації зближених пластів і порід, що вміщають, або прийнята, якщо це можливо, інша схема провітрювання. Якщо зазначені заходи не забезпечують позитивних результатів, то повинні бути застосовані способи керування метановиділенням засобами вентиляції, що рекомендуються в п.п. 6.1.3 і 6.1.4 «Посібники із проектування вентиляції вугільних шахт». Ізольований відвід метану повинен здійснюватися по проекту, розробленому шахтою (проектною організацією), затвердженому технічним директором виробничого об'єднання, компанії (ДХК), державного підприємства (ДП), погодженому з МакНДІ та теруправлінням (гірничими округом) Держгірпромнагляду, а при відводі по непідтримуваних виробках на пластах, схильних до самозапалювання вугілля - і з НДІГС. Проект по відводу метану є частиною проекту підготовки та відпрацювання виїмкової дільниці. (п. 6.1.4 «Посібники із проектування вентиляції вугільних шахт»). 4.2.6.3.14. Розрахунок витрати повітря для провітрювання виїмкової дільниці. Витрата повітря для провітрювання очисного вибою розраховується по виділенню метану, вуглекислого газу, газів, що утворяться при підривних роботах, по кількості людей і перевіряється по припустимій швидкості повітря, а при провітрюванні тупикових виробок, що примикають до очисного вибою, і по подачі ВМП. Остаточно приймається найбільший результат. Тупикові виробки довжиною більше 200 м, проведені по вугільному пласту газових шахт III категорії та вище, повинні облаштовуватися резервними ВМП із електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнати резервними ВМП із електроживленням від резервного пускача.

82


Допускається, при проведенні виробок по викидонебезпечним вугільним пластам або породам, застосовувати у якості резервних ВМП із пневматичними двигунами. (п.п. 3.4, 3.5 Правил безпеки, п.п. 5.2, 6.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). Для шахт надкатегорійних по газу й небезпечних по раптових викидах повинна здійснюватися перевірка (прогноз) можливості раптових проривів метану із ґрунту гірничих виробок. При наявності небезпеки проривів метану в проекті підготовки та відпрацьовування виїмкової дільниці повинні бути розроблені заходи щодо попередження раптових проривів і забезпеченню безпеки робіт у виробках. (Вимога «Інструкції із прогнозу та попередження раптових проривів метану із ґрунту гірничих виробок», затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87 і Держнаглядохоронпраці УРСР 05.08.87). Проектне навантаження на очисний вибій по видобутку визначається розрахунком. Вихідними даними для розрахунку є: середня очікувана багатогазовість очисної виробки та виїмкової дільниці, розрахункове навантаження на очисної вибій по максимальній витраті повітря, яке можна подати у виробки проектованої дільниці. (п.п. 7.1, 7.2 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). У проекті повинна передбачатися перевірка стійкості провітрювання виїмкової дільниці після технологічного відходу очисного вибою від розрізної печі перед здачею дільниці в експлуатацію з оформленням «Акту перевірки стійкості провітрювання виїмкової дільниці» за встановленою формою. (п.п. 11.2, 11.3 Додаток № 8 «Посібника із проектування вентиляції вугільних шахт»). 4.2.6.3.15. Транспортування вугілля, породи, матеріалів, устаткування та перевезення людей. Перевезення людей і вантажів по гірничих виробках проектується відповідно до проектних рішень будівництва й експлуатації горизонту, блоку та діючих видів транспорту в шахті. Перевезення людей по гірничих виробках повинна здійснюватися пасажирськими засобами, призначеними для цих цілей, відповідно до вказівок інструкцій заводувиготовлювача по їхній експлуатації. (п. 4.1 ПБ). У проекті виїмкової дільниці повинна бути поміщена схема транспортування людей і вантажів, на якій вказуються види доставки, довжина транспортних виробок, місця посадки (висадження) людей і інших даних. (п. 4.2.1 Правил безпеки). Горизонтальні виробки, по яких проводиться відкочування локомотивами, повинні мати уклон не більше 0.005 проміле. У тих випадках, коли гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати зазначені вимоги, допускається, як виняток, збільшення уклону до 0.050 проміле. При цьому, відкочування повинно проводитися по проекту, виконаному відповідно до Типових рішень по безпечному перевезенню людей і вантажів локомотивами у виробках з уклоном від 0.005‰ до 0.050‰, затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з МакНДІ та територіальним органом Держгірпромнагляду. (п. 4.4.1 Правил безпеки). У всіх виробках шахт, небезпечних по газу або пилу, повинні застосовуватися електровози з рівнем вибухозахисту «РВ». Допускається застосування акумуляторних електровозів з рівнем вибухозахисту «РП»:

83


-

у відкаточних виробках шахт I і II категорії по газу або небезпечних по пилу, а також у відкаточних виробках зі свіжим струменем повітря шахт III категорії, надкатегорійних по газу та у таких же виробках на пластах, не небезпечних по раптових викидах шахт, небезпечних по викидах; - у виробках зі свіжим струменем повітря на шахтах, небезпечних по раптових викидах вугілля й газу та із суфлярними виділеннями, за умови підходу їх до очисних вибоїв на відстань не менш за 50 м. (п. 5.2.5 Правил безпеки). Конвеєри для перевезення людей повинні облаштовуватися відповідно до «Інструкції з перевезення людей стрічковими конвеєрами в підземних виробках вугільних і сланцевих шахт» - НАОТ 1.1. 30-5.03-84, затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84. Стрічкові конвеєри мають облаштовуватися та експлуатуватися відповідно до проектних рішень, нормативних вимог та інструкцій заводу-виготовлювача. (п. 4.1.10 Правил безпеки). У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії та установка лебідок, призначених для транспортування матеріалів і устаткування. Одночасна робота конвеєра та лебідки в таких виробках забороняється. Це вимога повинна забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями. Не допускається сполучення локомотивного відкочування у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів для обслуговування та ремонту виробок і конвеєрів. (п.п. 4.6, 4.6.3 Правил безпеки. «Вимоги безпеки при експлуатації стрічкових конвеєрів» § 300-311 ПТЭ). 4.2.6.3.16. Електропостачання У проекті виїмкової дільниці повинна бути представлена структурна схема системи електропостачання та керування очисним комплексом. На схемі повинні бути зазначені состав і розміщення у виробках пускової та комутаційної апаратури, зібраної в розподільний пункт (РП) та окремо від нього машини, устаткування, кабелі, пульти та інші засоби системи. На схему наносяться: кабельна мережа дільниці із вказівкою марок, довжин і перерізу кабелів, розподільна та захисна апаратура, всі струмоприймачі, значення розрахункових мінімальних струмів двофазного к.з., у випадку замикання в найбільше електрично вилученої точці захищаємої дільниці мережі, а також значення уставок струму спрацьовування реле максимального струму та номінальні струми плавких вставок запобіжників. На схемі повинні бути показані напрямки руху вентиляційних струменів. Схема складається механіком дільниці та затверджується головним енергетиком (механіком) шахти. (п. 5.1.8 Правил безпеки, п. 3 «Інструкції з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт» ПТЭ). Область та умови застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ установлюються «Інструкцією з електропостачання та застосування електроустаткування на шахтах, небезпечних по раптових викидах, що розробляють круті пласти» - ДНАОП 1.1. 30-5.27-96, затвердженої наказом Держпромгірнагляду від 18.01.95 № 7. Електропостачання дільниці повинні здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРУ. Допускається підключення до одного КРУ не більше трьох пересувних підстанцій однакової потужності або трансформаторів, що живляться електроенергією технологічно зв'язаних машин дільниці. Вимоги по безпечної експлуатації мереж електропостачання, електроустановок, машин і механізмів на виїмкової ділянці викладені в п. 5.8 Правил безпеки.

84


Проекти електропостачання повинні передбачати автоматичне захисне відключення електроенергії стаціонарними автоматичними приладами контролю вмісту метану: - кількість і місце установки датчиків контролю вмісту метану визначаються відповідно до ДНАОП 1.1. 30-5.19-96. При застосуванні електроустаткування у провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних по газу, повинні виконуватися додаткові вимоги безпеки відповідно до «Інструкції з електропостачання та застосування електроустаткування в провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних по газу» - ДНАОП 1.1. 30-5.28-96, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 № 7. (п.п. 5.2.2, 5.2.4 Правил безпеки). Вимоги до заземлення електричних пристроїв викладені в п.п. 5.10 Правил безпеки. 4.2.6.3.17. Зв'язок та сигналізація Кожний виїмковий вибій повинен бути обладнаний наступними видами зв'язку та сигналізації: - телефонним зв'язком; - системою загальношахтного аварійного оповіщення; - місцевими системами оперативної та попереджувальної сигналізації. (п.п. 5.9.1, 5.9.7 Правил безпеки). 4.2.6.3.18. Протипожежний захист У гірничих виробках повинні застосовуватися технологічні процеси, устаткування та матеріали, що перешкоджають утворенню гарячої суміші та появі джерел відкритого полум'я, а також здійснюватися заходи, що запобігають самозапалюванню вугілля. (ст. 26 Гірничого Закону України, п.п. 6.2, 6.3 ПБ). Для боротьби з пожежами в підземних виробках, як правило, повинні передбачатися об'єднані пожежно-зрошувальні трубопроводи діаметром не менш 100 мм, постійно заповнені водою, прокладені по магістральних і дільничних виробках з таким розрахунком, щоб забезпечувалася подача води для гасіння пожежі до будь-якого місця в гірничих виробках. (п. 6.3.7 ПБ). Пожежно-зрошувальний трубопровід виїмкової дільниці обладнується пожежними кранами з рукавами та стволами, які встановлюються з різними інтервалами залежно від характеру та призначення виробки. (п. 29 НПАОП 10.0-5.18-04). Кінці дільничних пожежно-зрошувальних трубопроводів повинні знаходитися від вибоїв підготовчих та очисних виробок не більше ніж на 40 м. Трубопровід повинен бути обладнаний пожежним краном, у якого розміщається ящик із двома пожежними рукавами. Всі гірничі виробки обладнаються первинними засобами пожежогасіння, розташування яких повинне забезпечувати можливість їхнього ефективного використання. (п.п. 35,36,37 табл. № 2НПАОП 10.0-5.18-04). При експлуатації стрічкових конвеєрів не допускається робота конвеєра при відсутності або несправності засобів протипожежного захисту. (п. 6.3.4 Правил безпеки). Система керування стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають умикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при тиску в пожежному трубопроводі нижче нормативної величини. Приводні й натяжні станції стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння. (п.п. 6.3.5, 6.3.6 Правил безпеки). Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів і інші вироби, застосовувані в гірничих виробках та надшахтних будинках, повинні бути

85


виготовлені з негорючих, важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я на поверхні. (п. 6.3.3 Правил безпеки). Гірничі виробки залежно від їхнього призначення кріпляться матеріалами, горючість і ступінь вогнестійкості яких повинна відповідати вимогам п. 46, табл. 3 НПАОП 10.0-5.18-04.Попередження підземних пожеж від самозапалювання вугілля Порядок, способи та строки здійснення пожежно-профілактичних заходів при розробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні встановлюватися відповідно до керівного нормативного документа КД 12.01. 401-96. Схильність до самозапалювання пластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля. (п. 6.2.2 Правил безпеки). Розкриття, підготовка та розробка пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні проводитися через польові виробки. При відпрацьовуванні тонких та середньої потужності викидонебезпечних і з високої газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових виробок. Проекти розробки в цьому випадку повинні узгоджуватися з НДІГС, МакНДІ та органом Держгірпромнагляду. (п. 6.2.3 Правил безпеки). Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) більше 1 року в місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням. (п. 6.2.4 Правил безпеки). Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинні розроблятися, як правило, з повною закладкою виробленого простору. Забороняється застосовувати для закладних робіт матеріали, схильні до самозапалювання. Провітрювання виїмкових дільниць повинне бути зворотноточним на передні виробки. При газовості виїмкових дільниць 3 м 3/хв. та більше, а також на пластах, небезпечних по раптових викидах вугілля та газу, допускається застосування інших схем провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження витоків повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.1. 30-6.09-93. (п. 6.2.6 Правил безпеки). Забороняється при розробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі ціликів та пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля. (п. 6.2.7 Правил безпеки). У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених проектами, цілики вугілля повинні бути оброблені антипірогенами або ізольовані. При залишенні пачок вугілля у покрівлі (ґрунту) пласту в проектах необхідно передбачати запобіжні заходи щодо самозапалювання вугілля, передбачені інструкціями. (п. 6.2.7 Правил безпеки). Проекти підготовки та відпрацювання виїмкових дільниць пласту з геологічними порушеннями додатково повинні містити: - вибір технології, що забезпечує максимальну виїмку вугілля; - порядок та обсяг застосування антипірогенів; - способи та засоби ізоляції ціликів, що залишаються, пачок, скупчень вугілля; - посилення ізоляції виробленого простору з боку виробок, що примикають; - організацію контролю за ранніми стадіями самозапалювання вугілля. (п. 4.2.2 Керівні нормативні документи КД 12.01. 401-96). Нарізку лав та засічку квершлагів варто робити на відстані не менш 20 м від місць геологічних порушень. Межі виїмкової дільниці по можливості сполучати з геологічними

86


порушеннями, щоб запаси вугілля, що списуються при цьому, одночасно були бар'єрними ціликами. У гірничих виробках, що перерізають зони геологічних порушень, варто передбачати установку посиленого кріплення з обов'язковим затягуванням боків та покрівлі залізобетонною затяжкою, а також тампонаж або закладку породою порожнеч за кріпленням. При цьому у виробках повинен бути організований контроль за ранніми ознаками самозапалювання вугілля. (п. 4.2.2 Керівні нормативні документи КД 12.01. 401-96). У відкотних та вентиляційних штреках (ходках) або проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, до початку очисних робіт повинні бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче 5 м від місць перерізання виробок. Всім постійним перемичкам, у тому числі зведеним при гасінні пожеж, привласнюють порядковий номер та наносять їх на плани гірничих виробок. Конструкції перемичок, сорочок і способи їхнього контролю повинні відповідати вимогам Посібника з ізоляції відпрацьованих дільниць, тимчасово зупинених і не використовуваних гірничих виробок у шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76. (п.п. 6.2.8, 6.2.9 Правил безпеки). У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за ранніми ознаками самозапалювання (самозапалювання) вугілля. При відсутності апаратури визначення змісту оксиду вуглецю, водню та виміри температури повітря повинні проводитися спеціально призначеними особами. (п. 6.2.11 Правил безпеки). 4.2.6.3.19. Запобігання затоплення гірничих виробок При проектуванні виїмкової дільниці у відповідності зі ст. 26 Гірничого Закону України повинні бути розроблені технічні та організаційні заходи щодо запобігання аварій від затоплення гірничих виробок, виділення й проникнення в них шкідливих субстанцій. Гірничі роботи в зонах, небезпечних по проривах води, виділенню та проникненню у виробки шкідливих речовин (газоподібних, пароподібних, пилоподібних, рідинних, електромагнітних, випромінюючих, радіаційних і т.п.) повинні вестися по спеціальних проектах. (п. 7.2.3, 7.3.2 Правил безпеки). На шахтах повинні бути водовідливні установки, що забезпечують відкачку максимальних припливів води в діючі гірничі виробки. Для дільничних водовідливних установок допускаються водозбірники, що складаються з однієї виробки, місткістю не менш 2-х годинний припливу. (п. 7.1 Правил безпеки). Водовідливні установки повинні мати робочий та резервний насосний агрегат. Подача кожного агрегату повинна забезпечити відкачку води не більш ніж за 20 годин. (п. 7.1.4 Правил безпеки). Проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у зонах, небезпечних по проривах води із затоплених виробок, повинне вестися відповідно до «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт у затоплених виробок» - НАОП 1.1. 305.08-84. (п. 2.6 «Інструкції з безпечного ведення робіт у затоплених виробок» - НАОП 1.1. 30-5.08-84, п. 7.2.1 Правил безпеки). Гірничі роботи в небезпечній по прориву води зонах повинні проводитися по спеціальному проекту. (п. 7.2.3 Правил безпеки).

87


Ведення робіт у межах шахтних бар'єрних ціликів допускається по спільному проекті обох шахт, узгодженому з територіальним органом Держгірпромнагляду. (п. 7.2.4 Правил безпеки). Перепуск води з верхніх горизонтів у водовідливну системи діючих виробок повинне здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держпромгірнагляду. (п.п. 7.2.6, 7.2.12 Правил безпеки). Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки по проекту, погодженому з органом Держпромгірнагляду. (п. 7.2.13 Правил безпеки). Можливість безпечної роботи під водотоками, водоймами, висохлими річищами річок, провалинами визначається згідно п. 7.2.14 Правил безпеки. Устя вертикальних гірничих виробок повинні бути захищені від затоплення поверхневими водами. (п. 7.2.15 Правил безпеки). Розробка дільниць, небезпечних по проривах глини та пульпи, проводиться по проектах, погоджених з територіальним органом Держгірпромнагляду. (п.п. 7.3.1, 7.3.2 Правил безпеки). На діючих шахтах проекти меж зон, небезпечних по проривах води, а також проекти ведення гірничих і бурових робіт у цих зонах складаються шахтою або по її замовленню проектною організацією. При тиску води у затоплених виробках більше 2 МПа (20 кгс/див3) проекти ведення гірничих робіт у небезпечних зонах повинні складатися проектною організацією. (п. 2.3 «Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт у затоплених виробок». МУП СРСР, Москва, 1984 г). Зміст проекту викладений у п. 2.5 «Інструкції про порядок ведення робіт у затоплених виробках». Проект затверджує головний інженер шахти при обсязі води менш 200 м3 і тиску менш 0.1 МПа, у розривних порушень та незатампонованих свердловин, в інших умовах – технічний директор виробничого об'єднання. Зміст проекту ведення робіт у небезпечній зоні викладений у п. 2.10 «Інструкції...». При складанні проектів шахта розробляє паспорт кріплення, технологію та черговість ведення робіт у небезпечній зоні та поблизу її, заходи безпеки робіт, заходи щодо запобігання накопичуванню води та інших небезпек. (п. 2.11 «Інструкції...»). Буріння водоспускних свердловин і спуск води при обсязі більше 200 м 3 і тиску понад 0.1 МПа повинні проводитися спеціалізованою організацією. (п. 3.1 «Інструкції...»). Проектом повинні бути передбачені шляхи стоку води, місткості та водозливні засоби для відкачки очікуваних припливів води та інших заходів. (п.п. 3.3, 3.4 «Інструкції...»). Проведення виробки на збійку з осушуваної допускається тільки при наявності у вибої виробки або на відстані від нього не більше 5 м водоспускної свердловини зі сталим припливом води. (п. 3.21 «Інструкції...»). 4.2.6.3.20. Виробнича санітарія та екологія На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних і санітарногігієнічних заходів, що забезпечують належні умови праці та запобігають професійним захворюванням. (п. 8.1.1 Правил безпеки). У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним і

88


шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії. (п. 8.1.2 Правил безпеки). З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державного стандарту. Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження. (п. 8.1.10 Правил безпеки У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників відповідно до «Інструкції із забезпечення шумової й вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах», ДНАОП 1.1. 30-5.35-96, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 № 7. (п. 8.1.11 Правил безпеки). Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею. (п. 8.2.1 Правил безпеки). У діючих гірничих виробках, де можуть перебувати люди, температура та вологість повітря повинні відповідати встановленим нормам. Якщо параметри мікроклімату відрізняються від гранично допустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система заходів, спрямованих на запобігання перегрівання або переохолодження організму працівників. (п. 8.2.2 Правил безпеки). Вміст пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично припустиму концентрацію. Якщо вміст пилу перевищує ПДК, повинен застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від пилу. (п.8.2.3 Правил безпеки) 4.2.7. Технічний стан та експлуатація засобів шахтного транспорту. Перелік нормативних документів, що регламентують експлуатацію шахтного транспорту: 1. Правила безпеки у вугільних шахтах. 2. Правила технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт. 3. Типові рішення по безпечному перевезенню людей і вантажів у виробках з уклонами від 0,005‰ до 0,05‰. 4. Інструкція з безпечної постановки шахтного состава поїзда состава на рейки. 5. Типові технологічні схеми на транспорті. 6. Інструкція з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт. 7. Посібник з монтажу й експлуатації контактних мереж підземного транспорту. 8. Інструкція із пристрою, огляду та виміру опору шахтних заземлень. 9. Положення про планово-попереджувальну систему технічного обслуговування й ремонту устаткування вугільних і сланцевих шахт. 10. Посібник з експлуатації електровозів. 11. Типові схеми організації робіт і порядку обслуговування транспортних засобів на приймальних майданчиках дільничних похилих виробок. 12. Правила експлуатації підземних стрічкових конвеєрів на вугільних і сланцевих шахтах.

89


13. Інструкція з перевезення людей стрічковими конвеєрами в підземних виробках вугільних та сланцевих шахт. 14. Норми технологічного проектування вугільних і сланцевих шахт. 15. Однакові вимоги по безпечній експлуатації перекидачів. 16. Тимчасова інструкція безпечного застосування канатного транспорту по наземним безрейковим дорогам на вугільних шахтах. 17. Інструкція з безпечної експлуатації рейкових наземних доріг у вугільних шахтах. 18. Тимчасові вимоги безпеки при експлуатації монорейкових доріг у вугільних шахтах. 19. Інструкція з безпечної експлуатації підземних пасажирських підвісних канатних доріг. 4.2.7.1. Обстеження горизонтальних відкатних виробок Технічна документація Перед проведенням перевірки стану техніки безпеки при експлуатації горизонтальних гірничих виробок необхідно ознайомитися з наступною технічною документацією: а) затвердженої головним інженером шахти схемою конвеєрного транспорту та головних відкатних колій із вказівкою на ній довжин відкатних колій, роз’їздів та їх місткість, пронумерованих стрілочних переводів, видів відкаток по всіх виробках, видів і довжина конвеєрів, місця посадки (висадки) людей. Зі схемою повинні бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту (п.4.2.1 ПБ); б) проектом або паспортом відкаточної виробки відповідно до п.1.1.2 ПБ; в) результатами останнього нівелювання профілю відкатних колій (п.4.3.8 ПБ). При уклоні виробок від 0,005‰ до 0,050‰ відкатування вантажів та людей повинна проводитися по проекту, виконаному відповідно до "Типових рішень по безпечному перевезенню людей і вантажів у виробках з уклоном від 0,005‰ до 0,05′‰, затвердженими Держуглепромом України 11.12.93 і погодженими з територіальним органом Держгірпромнагляду (п.4.4.1); г) організаційно-технічними заходами та графіками виконання робіт із скорочення довжини дефектних виробок і рейкових колій. Зрівняти їх з даними звітів маркшейдерів; д) наказом по шахті про закріплення осіб, відповідальних за механізоване перевезення людей у змінах (Постанова Колегії Мінвуглепрому від 20.11.84 № 20 ДСП); е) проектами (технологічними паспортами) на ведення робіт з: - перевезенню довгомірних і негабаритних вантажів по гірничих виробках (п.1.1.2 ПБ); - постановці транспортних засобів, що зійшли з рейки. ("Інструкція з безпечної постановки шахтного состава поїзда состава на рейки", затверджена Мінвуглепромом 17.10.81). При перевірці технологічних паспортів необхідно звертати увагу на відображення у них розміщення й обов'язків обслуговуючу дану ділянку робіт персоналу, умови безпечного провадження робіт, застосування пристосувань і пристроїв для підвищення безпеки робіт. Технологічні паспорти повинні розроблятися відповідно до вимог затверджених Мінвуглепромом «Типових технологічних схем на транспорті».

90


На шахтах, гірничі виробки яких обладнані контактними мережами електровозної відкатки, додатково повинна бути наступна документація: - схема електропостачання відкатки контактними електровозами із вказівкою на ній марок, перерізів і довжин контактних проводів, живлячих і відсмоктуючих кабелів, місць установки й типів автоматичних вимикачів, розрахункові струми К.3. у найбільш віддаленій точці дільниці, що захищається. Схема складається один раз у півріччя головним енергетиком (механіком) шахти й механіком дільниці ВШТ та погоджується з головним енергетиком об'єднання (ДП) і начальником відділу підземного транспорту об'єднання (ДП). "Інструкція з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт" (стр.184 ПТЭ п.5.1.8 ПБ); - схема контактної мережі шахти, на якій повинні бути зазначені перерізи та довжини контактних проводів та кабельних вставок ("Інструкція з типового оформлення схем…",стр.185 ПТЭ); - затверджена головним інженером шахти схема місць пересічень контактної мережі з канатами, кабелями, трубами й т.п. (п.4.5.10 ПБ). Гірничі виробки При обстеженні горизонтальних відкатних виробок необхідно, насамперед, звертати увагу на наявність у них зазорів та проходів для людей. Відповідно до вимог п.2.2.3 ПБ (Таблиця 2.2) у горизонтальних виробках з рейковим транспортом між кріпленням або розміщеним у них устаткуванням та трубопроводами та найбільш виступаючою кромкою габариту рухомого складу мінімальна величина проходу для людей повинна становити 0,7 м, а зазору - 0,25 м. Зазор між найбільш виступаючими кромками габаритів зустрічних електровозів повинен бути не менш 0,2 м. У горизонтальних виробках у місцях посадки людей у пасажирські вагонетки мінімальна величина проходу для людей повинна бути 1,0 м, а при двосторонній посадці прохід шириною 1,0 робиться по обидва боки. Всі пункти посадки людей у поїзди та вихід з них повинні бути освітлені (§ 326 ПТЭ). Ширина проходів для людей, а також зазорів повинна бути витримана по висоті виробки не менш 1,8 м від ґрунту. Проходи для людей на всьому протязі виробок повинні влаштовуватися з однієї і тої ж сторони. Забороняється у двоколійних виробках пристрій проходів між шляхами (Примітка 1 п.2.2.3 ПБ). Необхідно також звертати увагу на чистоту виробки, стан її кріплення (п.2.5.1, п.2.5.2 ПБ), правильність установки у виробках устаткування, машин, механізмів. У місці пристрою вентиляційних дверей відстань від найбільш виступаючої кромки состава поїзда до поперечин прорізу в перемичці повинне бути не менш 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків не менш 0,25 м. (п.3.2.2 ПБ). При установці одностулкових дверей у відкатних виробках у тих же перемичках повинні бути передбачені спеціальні двері шириною не менш 0,7 м для проходу людей (п.3.2.2 ПБ). У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком і виступаючою кромкою

91


состава поїзда з однієї із сторін повинен становити 0,7 м. У виробках з інтенсивним відкочуванням вони повинні автоматично або дистанційно відкриватися та закриватися (п.3.2.2 ПБ). На двоколійних ділянках виробок приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію в 1987 р. і наступні роки, що перебувають у проходці, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де здійснюються маневрові роботи, перевантаження устаткування та матеріалів з одного транспортного засобу на інше, а так само зчіпка та розчеплення вагонеток або состава (у тому числі й на розминках), у стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т і більше, у транзитних навантажувальних пунктів незалежно від продуктивності проходи для людей повинні бути по 0,7 м по обидва боки (Примітка 1 до п.2.2.3 ПБ). У виробках з відкочуванням контактними електровозами необхідно при кожному їхньому обстеженні перевіряти технічний стан контактної мережі, що повинен відповідати вимогам "Посібника з монтажу та експлуатації контактних мереж підземного транспорту". (п.4.5.1 ПБ). Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою зазначеної в табл. 4.1 п.4.5.5 ПБ. Допускається підвіска контактного проводу на висоті не менш 1,8 м від головки рейки під час перевезення людей по виробках або при наявності окремих виробок (відділень) для пересування людей (табл.4.1 п.4.5.5 ПБ). На посадочних та вантажно-розвантажувальних майданчиках, а також у місцях пересічення виробок, по яких пересуваються люди, з тими виробками, де є контактне проведення, висота підвіски повинна бути не менш 2м . (п.4.5.5 ПБ). В приствольному дворі, на ділянці пересування людей до місця посадки у вагонетки висота підвіски контактного проведення повинна бути не менш 2,2 м, а в інших виробках приствольного двору - не менш 2 м від рівня головки рейки (п.4.5.5 ПБ). У місцях підвіски відстань від контактного проведення до верхняка кріплення повинне бути не менш 0,2 м. На такій же відстані повинен перебувати струмоприймач електровоза (п.4.5.6 ПБ). На час спуска та підйому зміни робітників контактний провід повинен відключатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі (п.4.5.7 ПБ). Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинне перевищувати 500 м. Секційні вимикачі повинні встановлюватися також на всіх відгалуженнях контактного проведення (п.4.5.9 ПБ). У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів (п.4.5.9 ПБ). Контактний провід в місцях ремонту виробок, вивантаження (навантаження) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен відключатися на час виконання цих робіт і посадки (висадки) людей (п.4.5.10 ПБ). На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, по яких пересуваються люди, а також у місцях виходу

92


людей з лав і інших виробок повинні бути передбачені засоби для відключення ділянки контактного проводу. (п.4.5.10 ПБ). Місця пересічень контактного проводу з канатами, кабелями, трубами та т.п. повинні виконуватися таким чином, щоб виключалася можливість їхнього дотикання (п.4.5.10 ПБ). У виробках, у яких підвішений контактний провід, через кожні 200 м, а також на пересіченні з іншими виробками та на закругленнях повинні перебувати світні написи "Бережися провід" (§ 325 ПТЭ). Забороняється пересування акумуляторних електровозів без даху над кабіною своїм ходом на ділянках під контактним проводом (п.4.4.5 ПБ). Контактний провід повинен бути підвішений на відтягненнях таким чином, щоб відстань між крапками його підвіски не перевищувало 5м на прямолінійних ділянках і 3 м - на криволінійних ділянках. (Посібник з монтажу й експлуатації контактних мереж підземного транспорту). У місцях, затверджених головним інженером шахти, повинні бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті (п.1.1.13 ПБ). У місцях переходу через вентиляційні та протипожежні двері контактний провід повинен перериватися або надійно ізолюватися. Колійне господарство Під час руху по виробкам необхідно звертати увагу на стан колійного господарства. У виробках з терміном служби більше 5 років для пристрою рейкових колій повинні застосовуватися залізобетонні або дерев'яні, просоченими антисептиками, шпали. Довжина дерев'яних шпал повинна бути 1700 мм при ширині колії 900 мм і 1200 мм при ширині 600 мм (§ 339 ПТЭ ). Шахтні рейкові колії при локомотивній відкатці, за винятком колій з терміном служби менш двох років і колій у виробках із дуючей підошвою, повинні бути покладені на щебеневому або гравійному баласті з міцних порід. Товщина баластового пласту під шпалами повинна бути не менш 90 мм (§ 341 ПТЭ). Рейкові стики повинні бути покладені у висячому положенні із залишенням стикових зазорів не більше 5 мм (§ 344 ПТЭ). Відстань від осі стикової шпали до стику рейок повинне становити 200 мм, а відстань між осями шпал не повинне перевищувати 700 мм (§ 344 ПТЭ). На прямолінійних ділянках колії рейки повинні розташовуватися на одному рівні. Відхилення (перекіс) допускається не більше 4 мм (§ 345 ПТЭ). Розширення колії при укладанні допускається не більше ніж на 4 мм і звуження його не більше ніж на 2 мм проти номінальної ширини рейкової колії (п.4.3.2 ПБ). На криволінійних ділянках колії при локомотивній відкатці зовнішня рейка повинна підніматися над внутрішньою на величину, встановлену проектом, але не менш 15 мм для колії 900 мм і не менш 10 мм для колії 600 мм (§ 345 ПТЭ). При час контактної відкатки на рейкових коліях мають встановлюватися наступні електричні з'єднувачі (п.4.5.3 ПБ): а) стикові - на кожному стику рейок; б) обхідні - на стрілках, хрестовинах і т.п.;

93


в) міжрейкові - між рейковими нитками однієї колії не рідше, ніж через кожні 5 стикових з'єднань, а також наприкінці рейкової колії; г) міжколійні - між рейками двох і більше сусідніх колій не рідше, ніж кожні 100 м, а також на початку та наприкінці рейкових колій (п.4.5.2 "Тимчасові посібники з монтажу й експлуатації контактних мереж підземного транспорту") і (§ 323 ПТЭ). На шахтах, де проводиться електропідривання, всі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях зіткнення зі струмоведучими рейками мають бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що розміщені одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу (п.4.5.4 ПБ). Ізолюючий стик повинен бути оснащений: а) ізоляційною прокладкою між торцями рейок, виконаної з гетинаксу або текстоліту; б) двома просоченими в льняному або в іншому маслі дерев'яними накладками замість сталевих; в) двома гетинаксовими або текстолітовими підкладками, поміщеними між підошвами рейок і звичайними сталевими підкладками, що перебувають під кінцями рейок (п.4.5.8 «Тимчасового керівництва…»)... Ізолюючі стики повинні споруджуватися на здвоєних обрізних шпалах, скріплених між собою болтами (п.4.5.9 «Тимчасового керівництва…»)... Не допускається експлуатація рейкових колій при: а) зношенні головки рейки за вертикаллю більше ніж 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р 33 і 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотисканні ребордою колеса головок болтів за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок (п.4.3.3 ПБ); б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж 50 мм на довжині рейки менш ніж 8 м (п.4.3.3 ПБ). При перевірці технічного стану стрілочних переводів звертається увага насамперед на правильність їхньої установки. Механічні та ручні приводи стрілочних переводів відкатних колій повинні встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечувалася вільна відстань не менш 0,7 м від найбільш виступаючої частини привода до кромки состава поїзда. Відстань від привода до кріплення повинне забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту. При недостатній ширині виробки приводи стрілочних переводів повинні встановлюватися в нішах (п.4.3.5 ПБ). Стрілочні переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) при інтенсивній відкатці (понад один состав на годину) повинні мати дистанційне керування з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілочні переводи повинні мати дистанційне керування з пультів (п.4.3.6 ПБ). Це вимога не поширюється на епізодично використовувані стрілочні переводи, що встановлюються на в'їздах до гаражів, ЦПП, водовідливних камер, складів ВМ та ін. (п.4.3.6 ПБ). Не допускається експлуатація стрілочних переводів при: а) збитих, викришених і вигнутих у поздовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях); б) роз'єднаних стрілочних тягах; 94


в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою; г) відсутності фіксації положення стрілочних переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв; д) відкритих канавках для тяг приводів стрілочних переводів (п.4.3.4 ПБ). Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілочні переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки мають перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менш двох разів на місяць, про що обов'язково зазначається у посадових інструкціях. Не рідше одного разу на рік повинні проводиться перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій (п. 4.3.8. ПБ). Електровозне депо У камері електровозного депо повинна бути наступна технічна документація: а) журнал огляду електровозів, у якому відповідно до вимог п.4.4.8 ПБ повинні бути занесені результати оглядів щозмінних - машиністом при прийманні локомотива, черговим електрослюсарем при випуску локомотива на лінію, щотижневих - механіком дільниці ШТ або начальником електровозного депо, щомісячних - начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту; б) книга контролю та обліку зарядки акумуляторних батарей (п.Э.1.6.1 ПТЭПТБ), (п.4.5.11 ПБ); в) спеціальні дошки, на які заносяться результати перевірки на спрацювання апарату захисту від витікань струму зарядних пристроїв, пускових агрегатів, пересувних трансформаторних підстанцій, що живлять струмоприймачі електровозного депо (п.5.12.6 ПБ). При обстеженні депо акумуляторних електровозів необхідно особливу увага звертати на стан провітрювання в зарядних камерах. Відповідно до вимог п. 3.1.12 ПБ зарядні камери повинні провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря. Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого провітрювання за умови одночасного заряджання не більше двох акумуляторних батарей електровозів. При цьому вихідний із зарядної камери вентиляційний струмінь не повинен безпосередньо (без підсвіження) надходити до очисних та тупикових виробок. (п.3.1.13 ПБ). Депо акумуляторних електровозів повинне складатися із трьох зблокованих між собою камер: зарядної, перетворювальної підстанції та ремонтній майстерні. Для контактних електровозів і інших типів локомотивів варто передбачати тільки ремонтну майстерню (§ 37 ПТЭ ). Камери депо електровозів повинні бути обладнані відповідно до ПТЭ, п. 3.8.39 ПБ. Зарядна камера повинна бути обладнана спеціальними приладами та пристроями для контролю заряду акумуляторних батарей, зарядними столами, спеціальними пристосуваннями для заливання електроліту в акумулятори, а також пристроями для механізованого очищення батарей, їхньої перестановки та зняття кришок (§ 321 ПТЭ) .

95


Батарейні ящики під час заряду батареї повинні бути надійно заземлені. Забороняється заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї (п.4.5.11 ПБ). Заземлюючий контур у камері тягової підстанції електровозної контактної відкатки повинен бути приєднаний до струмоведучих рейок, використовуваним як зворотний провід контактної мережі, або до з'єднаного з рейками негативному полюсу джерела постійного струму. (п.22 Інструкції із пристрою, огляду та виміру опору шахтних заземлень) і (п.5.10.3 ПБ, п.5.10.6 ПБ). У тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та коротке замикання в перетворювачах , трансформаторах і приєднаннях, що відходять, живильну контактну мережу. Для зазначеної мети повинен застосовуватися захист без витримки часу (п.4.5.2 ПБ). Необхідно також перевірити наявність пожежних дверей на кожному заїзді, що відкриваються назовні та не заважають руху локомотивів у відкритому положенні (п.43 "Інструкції із протипожежного захисту"). Тягові підстанції постійного струму (ТП), що живлять електроенергією контактні електровози, повинні складатися з однієї або декількох перетворювальних установок, що працюють паралельно або роздільно (п.3.1 "Тимчасового посібника з монтажу й експлуатації контактних мереж підземного транспорту"). Рудничні тягові підстанції повинні облаштовуватися захисною та комутаційною апаратурою з боку змінного і постійного току (п.3.2 "Тимчасового керівництва…")... На стороні змінного струму тягових перетворювачів у вугільних шахтах повинні бути встановлені вибухобезпечні розподільні підстанції типу РВД-6 або КРУВ-6 (п.3.2 "Тимчасового керівництва…")... Для захисту тягових перетворювальних підстанцій від коротких замикань (к.з) і неприпустимих перевантажень постійного току повинні бути встановлені автоматичні вимикачі (п.3.2 "Тимчасового керівництва…")... Необхідно перевірити виконання графіка по заміні знятих з виробництва перетворювачів АТП-500/275 МI -V5 на випрямлячі В-ТПЕ-500/275, оснащені захистом від поразки людей електрострумом у контактних мережах. Необхідно перевірити справність апарату захисту (Протокол технічної наради Держнаглядохоронпраці України від 29-30.09.91 № 12). Транспортні засоби Електровози На шахті, у гірничих виробках де ведеться електровозна відкатка людей і вантажів, повинна бути наступна технічна документація: а) акти проведення щорічного технічного огляду електровозів (п.4.4.8 ПБ); б) протоколи щорічної переатестації машиністів електровозів і щоквартальної перевірки начальником дільниці ШТ (його заступником) знань ними правил експлуатації транспортних засобів і руху по гірничих виробках (Постанова колегії Мінвуглепрому, Держіортехнагляду України, Президії Українського республіканського комітету профспілки робітників вугільної промисловості від 27.10.82 № 13-59/10-39-10); в) акт щорічної перевірки технічного стану акумуляторних батарей комісією під головуванням головного гірника по транспорту ДП, ДВАТ (лист Мінвуглепрому від 12.11.82 № 2-35-14/524); г) графіки планово-попереджувальних ремонтів всіх електровозів, а також машин і механізмів, що експлуатуються на підземному транспорті (§ 506 ПТЭ й "Положення про

96


планово-попереджувальну систему технічного обслуговування та ремонту устаткування вугільних і сланцевих шахт", затверджене Мінвуглепромом 23.12.82). Перевірка технічного стану електровозів, що експлуатуються у відкатних гірничих виробках, повинна починатися з ознайомлення із записами в шляховому листі машиніста електровоза, у якому повинен бути зазначений стан локомотива та місце проведення ремонтних, монтажних та інших робіт на шляху його слідування (§ 317 ПТЭ). Перевіряється наявність на локомотиві гальмових колодок, домкратів або самоставів і їхня справність (§ 327 ПТЭ), пристосувань для зчіпки-розчеплення вагонеток (п.4.1.23 ПБ), а також стан зчіпок і причіпних пристроїв заводського виготовлення, застосовуваних при виробництві маневрових робіт із составами вагонеток і платформ з негабаритними вантажами (§ 315 ПТЭ). Необхідно перевірити справність блокувальних пристроїв і засобів захисту електровоза. Механічне блокування автомата включення (відключення) напруги акумуляторної батареї в схему електровоза повинно дозволяти знімати кришку та відключати штепсельну муфту тільки при виключеному положенні рукоятки автомата. Справність механічного блокування реверсивного барабана та головного вала контролера перевіряється спробою реверсування двигуна або зняття реверсивної рукоятки при знаходженні головної рукоятки не в нульовому положенні. При цьому реверсування двигуна відбутися не повинне, а рукоятка не повинна зніматися ("Посібник з експлуатації електровозів"). На спарених електровозах необхідно перевірити роботу блокування, що не допускає роботу електровоза на одній батареї, для чого: - включається автомат живлення першої секції, а другої секції - відключається; - переводиться рукоятка контролера першої секції на першу їздову позицію. При справному блокуванні автомат живлення першої секції повинен миттєво відключитися. Потім у такий же спосіб роблять перевірку справності блокування для другої секції. Перевірка роботи блокування від випадкового розчіплювання секцій проводиться в наступній послідовності: а) установлюються рукоятки контролерів на обох секціях на нульові позиції; б) включаються автомати обох секцій; в) повертаються важелі блокувальних кінцевих вимикачів, при цьому обидва автомати повинні автоматично відключитися ("Посібник з експлуатації електровозів"). При перевірці звертається увага на справність механічного блокування кришок батарейного ящика, а також блокування сидіння машиніста електровоза , що виключає керування електровозом при знаходженні машиніста поза кабіною, де це передбачено заводською конструкцією локомотива. В обов'язковому порядку необхідно перевірити гальмову систему електровоза. Зношування гальмових колодок більш ніж на 2/3 їхньої товщини не допускається (п.4.4.7 ПБ). Дія гальмової системи електровоза перевіряється шляхом затиснення гальма й включення електродвигунів і по їхньому легкому поштовху переконатися, що вони перебувають під струмом, а електровоз не рухається ("Посібник з експлуатації електровозів..."). Перевіряється також справність сигналізації електровоза, гальм, зчіпних пристроїв, буферів, пісочниць (наявність у них піску), освітлення, прокату бандажів (не більше 10 мм), наявність кришки батарейного ящика, а також вибухобезпечністі устаткування (наявність і затягування болтів, ущільнень і т.п.). При наявності зазначених порушень експлуатація електровозів не допускається (п.4.4.7 ПБ).

97


Вагонетки Для перевезення людей по горизонтальних виробках повинні застосовуватися засоби, призначені та допущені у встановленому порядку для цієї мети (п.4.1.2 ПБ). У людських вагонетках перевіряється стан зчіпок, наявність дверей їх стан. При огляді вантажних вагонеток перевіряється стан зварених швів кузова та рами, стан колісних пар, зчіпок. Вантажні вагонетки підлягають вилученню з експлуатації: а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах та ін.); б) із несправними зчіпками, сергами й іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, зношеними понад допустимі норми; в) із несправними буферами та гальмами; г)із несправними запірними механізмами й нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) з вивантаженням через дно; д)із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами; е)із зруйнованими або вигнутими назовні більш ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток; ж) із несправними межсекціними перекриттями секційних поїздів (п.4.1.18 ПБ). Тому, що відповідно до § 350 ПТЭ вагонетки повинні не рідше одного разу в півріччя піддаватися ревізії та ремонту із записом у книзі, на кожній вагонетці повинен бути чітко позначений привласнений їй порядковий номер. Необхідно перевірити наявність на шахті спеціального пункту для чищення вагонеток, а також габаритних рам для контролю розмірів вагонеток у місцях їхнього огляду та змащення (§ 350 ПТЭ). Навантажувальні пункти Обстеження навантажувального пункту необхідно починати з перевірки відповідності проведених на ньому робіт, із зазначеними в складеному і затвердженому головним інженером шахти технологічному паспорті (§ 352 ПТЭ). Відповідно до § 351 ПТЭ всі операції на навантажувальних пунктах повинні бути повністю механізовані. Стаціонарні та напівстаціонарні пункти повинні бути обладнані штовхачами, а пересувні - штовхачами або маневровими лебідками з дистанційним керуванням. На всіх навантажувальних пунктах повинні бути встановлені механічні пристрої для перекриття зазорів між вагонетками при їхньому завантаженні й зрошувальні пристрої. Навантажувальні пункти повинні облаштовуватися сигналізацією або зв'язком для одержання машиністами локомотивів дозволу для проїзду на навантажувальний пункт (§ 352 ПТЭ). Не слід допускати улаштування навантажувальних пунктів у виробках із транзитним рухом составів (§ 352 ПТЭ). 4.2.7.2. Обстеження похилих виробок Перед обстеженням похилої гірничої виробки необхідно ознайомитися із затвердженим на неї проектом (паспортом) для того, щоб під час відвідування виробки перевірити відповідність її закріплення та розміщеного у ній устаткування зазначеного в проекті (паспорті) (п.1.1.2 ПБ). При обстеженні похилої виробки необхідно перевірити величини зазорів і проходів для людей. 98


Відповідно до вимог п.2.2.3 ПБ у похилих виробках, обладнаних мехперевізкою людей у людських вагонетках, величина проходу в місцях посадки людей у вагонетки повинна бути не менш 1,0 м, а при двосторонній посадці - 1,0 м по обидва боки. У похилих виробках, обладнаних монорейковим транспортом, величина зазору між кріпленням і рухомим составом повинна бути не менш 0,2 м, а проходу для людей не менш 0,7 м. При швидкостях руху більше 1 м/ сек. ширина проходу для людей і зазори повинні бути збільшені відповідно до 0,85 і 0,3 м. При устаткуванні похилої виробки канатно-крісельною дорогою величина зазору між кріпленням або виступаючою частиною устаткування і віссю каната на висоті затискача підвіски повинна бути не менш 0,6 м (п.2.2.3 ПБ). Перевіряється справність і відповідність виробки нормативним документам. (п.1.1.7 ПБ). Необхідно звертати увагу на підвіску прокладених у виробці кабелів. Перевіряється технічний стан пожежно-зрошувального трубопроводу, прокладеного у виробці, і наявність у ньому води. (п. 19-24 "Інструкції із протипожежного захисту…)... При різниці між відмітками кінцевих пунктів похилої виробки більше 25 м обов'язково повинна бути мехперевізка людей (п.8.1.4 ПБ). Обстеження похилих виробок, обладнаних мехперевізкою людей у людських вагонетках за допомогою підйомної установки, необхідно починати з ознайомлення з наступною технічною документацією: а) наказ по шахті про призначення відповідальних осіб, які повинні щодоби робити огляд кріплення та рейкової колії (п. 4.1.6 ПБ), а також осіб, відповідальних за організацію перевезення людей по похилій виробці. (п. 4.1.17 ПБ); б) акт випробувань парашутних пристроїв людських вагонеток, які повинні проводитися не рідше 1 рази в 6 місяців (п. 4.1.5 ПБ); в) звіт про ревізію та налагодження підйомної установки, які повинні проводитися не рідше 1 рази в рік (п. 4.10.9 ПБ); г) паспорта на людські вагонетки та причіпні пристрої, по яких визначається строк їхньої експлуатації, що не повинен перевищувати 5 років (п. 4.14.3 ПБ); д) акт-сертифікат і посвідчення про випробування підйомного каната перед навішенням і надалі не рідше 1 рази в 6 місяців (п. 4.12.13 ПБ); е) "Книга огляду підйомної установки" , по записах у якій встановлюється своєчасність проведення оглядів елементів підйомної установки, а також кріплення виробки та прокладених у ній рейкової колії (п. 4.10.11 ПБ). Відповідно до п. 4.1.15 ПБ кожну зміну, перед початком перевезення людей, вагонетки та кліті, що служать для спуска та підйому людей по похилих виробках, а також причіпні та парашутні пристрої і запанцеровування каната повинні оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором) із записом результатів оглядів в "Книгу огляду підйомної установки". У цій же книзі повинні бути записані також результати щодобових оглядів механіком підйому (особою призначеним для цієї мети) зазначеного устаткування та перевірки парашутних пристроїв включенням ручного привода, а також результати щодобового огляду призначеними наказом по шахті особами кріплення похилої виробки та прокладеної у ній рейкової колії (п. 4.1.15 - п. 4.1.16 ПБ). 99


Один раз на місяць запис про огляд елементів підйомної установки повинен робити головний механік або посадова особа, призначена для цієї мети. При огляді вагонеток для перевезення людей по похилих виробках необхідно звертати увагу на: - стан причіпного пристрою та наявність на ньому маркування із вказівкою заводського номера й дати виготовлення (п. 4.14.3 ПБ) проміжних зчіпок вагонеток, тяг, пристрою від перевищення швидкості (наявність ланцюга на "зірочці"); - справність парашутного пристрою шляхом включення його ручним приводом; - відповідність типу й способу настилання рейкової колії типу парашутного пристрою (п.4.1.4 ПБ); - наявність закритих прорізів у вагонетках з неробочої сторони та міжколії під час перевезення людей по двоколійних виробках (п. 4.1.6 ПБ). На людських підйомах у виробках з кутом нахилу до 50 0 повинна бути передбачена сигналізація, що забезпечує подачу сигналів машиністові підйому кондуктором з поїзда. Якщо поїзд для перевезення людей складається з більш ніж трьох вагонеток, повинна передбачатися сигналізація гірникові (кондуктору) поїзда, доступна всім пасажирам, що перебувають у вагонетках (п. 4.11.6 ПБ). На нижніх прийомних майданчиках капітальних похилих виробок, обладнаних мехперевізкою людей у пасажирських вагонетках, повинні влаштовуватися спеціальні місця очікування людей, які повинні бути обладнані телефонним зв'язком і сигналізацією про дозвіл посадки, освітлені та обладнані лавами для сидіння (п.8.1.5 ПБ). Похилі виробки, обладнані кінцевим відкочуванням вантажів, і їх приймальні майданчики повинні бути обладнані відповідно до вимоги ПБ і "Типових схем організації робіт і порядку обслуговування транспортних засобів на приймальних майданчиках дільничних похилих виробок", затверджених Мінвуглепромом 28.12.84. На верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами повинні встановлюватися затримуючі стопори (п.4.1.22 ПБ). Вище нижніх приймальних майданчиків на відстані 30-32м, відрахованій вверх від перелому рейковоїо колії при горизонтальних заїздах‚ або від початку прямолінійної частини уклону при похилих заїздах повинні встановлюватися запобіжні бар'єри з дистанційним керуванням (п. 4.1.22 ПБ і.п.1.3.3 Інструкції для експлуатації бар'єрів канатних амортизуючих для похилих виробок, затвердженої Мінвуглепромом 19.02.80). У виробках з кутом нахилу до 10° при невеликому ( 1-2) кількості вагонеток у складі допускається мати бар'єри твердого типу. Нижче верхніх приймальних майданчиків у похилій частині виробок за переломом рейкових колій на відстані рівному довжині состава вагонеток плюс 2-2,5 м, а також у заїздах проміжних виробок можуть установлюватися бар'єри твердого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. (п. 1.3.4 "Інструкції для експлуатації канатних бар'єрів, що амортизують,»). Керування такими бар'єрами повинне бути дистанційним (п.4.1.22 ПБ). У виробках довжиною до 30 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним керуванням. На нижніх і проміжних прийомних майданчиках на горизонтальних ділянках виробок повинні влаштовуватися ніші для вкриття працюючих і розміщення пультів керування та зв'язку (п.4.1.22 ПБ).

100


В устях похилих виробок, у місцях перетину похилих виробок з іншими виробками слід встановлювати бар’єри, світлові табло та знаки про заборону пересування людей у виробках під час відкочування вантажів (п.4.1.24 ПБ). При відкатці по похилих виробках повинні бути передбачені пристосування, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки (п.4.1.22 ПБ). При експлуатації в похилій виробці двох видів транспортних засобів (конвеєрів і лебідок) вони повинні бути обладнані блокуванням, що виключає одночасну їхню роботу (п.4.6.3 ПБ). Відповідно до п.3 "Типових схем організації робіт і порядку обслуговування транспортних засобів на приймальних майданчиках дільничних похилих виробок" приймальні майданчики повинні бути обладнані: • канатними штовхачами (маневровими лебідками); • стрілочними переводами з дистанційним керуванням; • засобами сигналізації (про положення стрілочних переводів, запобіжних бар'єрів, маневрових лебідок); • стаціонарними бар'єрами з дистанційним керуванням; • телефонами. 4.2.7.3. Обстеження стрічкових конвеєрів. Перед обстеженням конвеєрної лінії необхідно перевірити наступну технічну документацію: 4.2.7.3.1. Акт приймання в експлуатацію стрічкового конвеєра. Відповідно до "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів на вугільних і сланцевих шахтах", затвердженими Мінвуглепромом 05.03.79 (п.5.1), експлуатація стрічкових конвеєрів допускається тільки після закінчення обкатування і оформлення комісією за участю представників монтажно-налагоджувальних організацій, місцевих органів гірничотехнічного нагляду, технічного інспектора профспілки робітників вугільної промисловості і ДВГРС, акта приймання. У випадку, якщо приймання конвеєра або конвеєрної лінії обмовляється в акті приймання шахти, горизонту або ділянки (лави), складання окремого акта не потрібно. 4.2.7.3.2. Журнал записів огляду і ремонту конвеєрів. Журнал повинен зберігатися у гірничого диспетчера шахти. Заповнюється він при виїзді із шахти особами, що робили огляд стану конвеєрів і усунення на них несправностей. Необхідно ознайомитися з зазначеними в журналі несправностями на конвеєрах і заходами щодо їхнього усунення. У журналі також повинні бути зазначені особи, відповідальні за виконання заходів, обсяги ремонтних робіт і терміни проведення планово-попереджувальних ремонтів (ППР) і технічного обслуговування. Раз у тиждень механік дільниці повинен ознайомитися зі станом ведення журналу і розписатися у ньому, а головний механік шахти - 1 раз на місяць (Додаток 12 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів..."). 4.2.7.3.3. Проект на установку стрічкового конвеєра. 101


Проект на установку та експлуатацію стрічкових конвеєрів повинний підготовлюватися відповідними службами шахти (ВШТ, УКТ, ВТБ і т.д.) по розділах під керівництвом головного технолога шахти та затверджуватися головним інженером шахти. Проект повинний бути завізований в об'єднанні начальником відділу ВШТ, головним гірником по ППЗ, інженером по підземних мережах і підстанціях, заступником головного механіка по автоматизації і погоджений із ДАРС (Додаток 8 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів.."). Проект повинен містити наступні розділи: а) вихідні дані (загальні відомості про шахту, найменування, призначення і повна характеристика виробки, характеристика сполучень, перетинань, камер); б) розрахунок і вибір типу конвеєра (у тому числі технічна характеристика конвеєра); в) монтаж конвеєра (підготовка виробки для установки конвеєра, черговість підготовки, навантаження і спуска в шахту вузлів конвеєра, їхнє розміщення, черговість монтажу вузлів, схема установки конвеєра, поперечний розріз виробки з розміщенням конвеєра, схема конвеєра або конвеєрної лінії); г) навішення стрічки (порядок навантаження і доставки стрічки до місця навішення, порядок розвантаження або підвіски її перед навішенням, схема навішення нової і заміни старої стрічки, засоби і спосіб з'єднання кінців стрічки, схема розташування лебідок, рулонів стрічки при її заміні, схема і розмір стикового з'єднання); д) електроустаткування конвеєрної лінії (електропостачання, освітлення, сигналізація, телефонізація, їхні принципові схеми, розташування електроустаткування й автоматизації, розведення кабелів, кабельний журнал, принципова схема керування конвеєром); е) протипожежний захист (джерела водопостачання, розрахунок протипожежного трубопроводу, кількість і розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема виробок зі схематичним розташуванням конвеєрів та указівкою розведення трубопроводу і розташуванням засувок, пожежних гайок, редукторів, водяних завіс, вид і місцезнаходження блокування, що виключає роботу конвеєра при тиску води в трубопроводі нижче норми); ж) пробний пуск, обкатування і здача конвеєра в експлуатацію; з) економічні показники (Додаток 8 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів..."). Перевезення людей стрічковими конвеєрами повинний здійснюватися по типових або індивідуальних проектах, погоджених з МакНДІ. Для конвеєрів, допущених для перевезення людей заводом-виготовлювачем, такого узгодження не потрібно. (п.1.9 "Інструкції з перевезення людей стрічковими конвеєрами в підземних виробленнях вугільних і сланцевих шахт" у зміненої наказом Мінвуглепрому і Госгортехнадзора від 27.09.89 № 139/13 редакції). Проект перевезення людей конвеєрами повинен містити: а) технічну характеристику, креслення загального виду та опис конструкції конвеєра; б) схему розміщення конвеєра у виробці з указівкою її перетину, кутів нахилу, габаритних розмірів встановленого устаткування і необхідних зазорів у характерних місцях; в) креслення й опис конструкцій станцій посадки та сходу людей, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації і контролю; г) принципову і монтажну схеми керування, сигналізації та аварійного відключення конвеєра з описом принципу їхньої дії; д) розрахунок запасу міцності стрічки і розрахунок пристроїв для її уловлювання у випадку обриву при кутах нахилу більш 10°; 102


е) правила перевезення людей із указівкою необхідних мір безпеки. 4.2.7.3.4. Звіт про щорічну ревізію і налагодження механічного та електричного устаткування автоматизованих конвеєрних ліній, виконуваних спеціалізованими бригадами налагоджувальних керувань (Керівництво з ревізії і налагодження стрічкових конвеєрів у вугільних шахтах) (п. 4.6.7 ПБ) Перевірити по записах у звіті повноту охоплення ревізією всього устаткування, конвеєрів, захисних і блокувальних пристроїв, виявлені під час налагодження порушення ПБ і прийняті заходи для їхнього усунення (наказ Мінвуглепрому від 30.12.83 № 240). 4.2.7.3.5. Протокол щоквартальної ревізії і налагодження засобів керування і захисти для стаціонарних і напівстаціонарних конвеєрів шахтними бригадами (§ 302 ПТЕ). Перевіряється своєчасність їхнього проведення, виявлені при цьому дефекти і прийняті заходи для усунення цих дефектів. 4.2.7.3.6. Протоколи перевірки знань обслуговуючого конвеєрні лінії персоналу. Відповідно до п.5.3 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів..." до обслуговування конвеєрів мають бути допущені тільки особи, що пройшли навчання і володіють необхідними технічними знаннями і виробничими навиками по їх обслуговуванню та ремонту. До керування конвеєрами обладнаними для перевезення людей допускаються особи, що пройшли навчання і мають посвідчення машиніста підземних машин та установок. (п.5.3 "Інструкції з перевезення людей стрічковими конвеєрами…")... 4.2.7.3.7. Обстеження технічного стану стрічкових конвеєрів у шахті Під час обстеження конвеєрної лінії необхідно в першу чергу перевірити відповідність устаткування і місць його установки зазначеним у розробленому проекті на її монтаж і експлуатацію: а) Необхідно звертати увагу на стан виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами. Ділянки виробок у місцях установки приводних станцій стрічкових конвеєрів повинні бути закріплені негорючим кріпленням, а інша частина виробок повинна бути закріплена стійками, верхняками з негорючого матеріалу, а затяжки - із важкогорючого (п.5.1 "Інструкції з протипожежного захисту вугільних шахт"). б) У кожної приводної головки стрічкового конвеєра повинна встановлюватися стаціонарна установка пожежогасіння, яка приводяться у дію автоматично (п.3.12 Інструкції…)...Необхідно перевірити справність установок шляхом штучної імітації їхнього спрацьовування. в) Пожежно-зрошувальний трубопровід повинний бути обладнаний пожежними кранами з однотипними головками, що мають діаметр не меньш 70 мм, і повинні бути розміщені у виробках через 50 м, при цьому додатково, з обох сторон приводної голівки конвеєра, на відстані 10 м від неї повинні встановлюватися два пожежних крани. Поруч з пожежними кранами встановлюваются спеціальні ящики, у яких зберігаються ствол зі сприском діаметром 19 мм та рукав довжиною 20 м, постачений з обох кінців сполучними голівками (п.3.13 Інструкції…)...У якості прокладочних матеріалів для фланцевих з'єднань 103


пожежно-зрошувального трубопроводу повинні застосовуватися паронит, клингерит і картоноасбест ("Норми технологічного проектування вугільних і сланцевих шахт"). г) При обстеженні конвеєрної виробки, призначеної для транспортування вугілля на шахтах небезпечних по пилу, необхідно звертати увагу на наявність та укомплектованість у виробці водяних або сланцевих заслонів (п.3.6.15 ПБ) і засобів пилоподавлення в місцях перевантажень (п.4.6.1 ПБ). У конвеєрних виробках сланцеві заслони повинні встановлюватися на відстані не більш 300 м, а водяні - на відстані не більш 250 м друг від друга. (п.3.6.15 ПБ). д) Також треба звертати увагу на провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, провітрювання яких відповідно до вимог п.3.1.13 ПБ повинне бути відокремленим або ці виробки мають використовуватися для відводу вихідного вентиляційного струменю. На діючих шахтах переведення таких виробок на відокремлене провітрювання (для випуску вихідного вентиляційного струменю) повинне проводитись за спеціальними графіками. (п.3.1.14 ПБ). е) Виробка, у якій установлені конвеєри, не повинна забруднюватись елементами кріплення, устаткуванням, породою чи іншими предметами, що можуть зашкодити стрічку та затрудняють обслуговування конвеєра (п.5.24 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…"),у виробці не повинно бути відкладень вугільного пилу. Відповідно до вимог п.2.2.3 ПБ у горизонтальних і похилих виробках, обладнаних тільки конвеєрним транспортом, між кріпленням і конвеєром повинна бути мінімальна величина проходу для людей - 0,7 м, зазору - 0,4 м, відстань від верхньої виступної частини конвеєра до верхняка не меньш 0,5 м, а відстань від натяжних і привідних головок - 0,6 м. У горизонтальних виробках з конвеєрним та рейковим транспортом величина проходу для людей між кріпленням і составом поїзда повинна бути не менш 0,7 м, мінімальна величина зазорів між кріпленням і конвеєром повинна складати 0,4 м, між составом поїзда і конвеєром - 0,4 м. (табл.2.2 п.5, п.2.2.3 ПБ). У горизонтальних виробках, обладнаних конвеєрним транспортом з монорельсовими або надґрунтовими дорогами, мінімальна величина проходів для людей між кріпленням і составом поїзда повинна бути 0,7 м, а зазорів між кріплення і конвеєром - 0,4 м, між составом поїзда і конвеєром - 0,4 м (табл. 2.2 п.7, п.2.2.3 ПБ). У похилих виробках, обладнаних конвеєрним та рейковим транспортом, мінімальна величина проходу для людей між кріпленням і конвеєром повинна складати 0,7 м, а зазорів між конвеєром і составом поїзда - 0,4 м, між кріпленням і составом поїзда 0,2 - 0,25 м (табл.2.2 п.6, п.2.2.3 ПБ). Для можливості разштибовки конвеєрного става відстань від підошви виробки до нижньої стрічки конвеєра повинна бути не меньш 0,4 м по всій його довжині. При відстані від підошви до нижньої стрічки більш 0,7 м повинне бути передбачене перекриття під конвеєром або це місце конвеєра повинне бути обгороджене (п.4.40 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... У місцях переходу через конвеєр повинні бути встановлені перехідні містки з неспаленого матеріалу шириною не меньш 0,6 м, що мають поручні (п.4.52 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... У виробках, обладнаних конвеєрами, одночасна робота конвеєра та лебідки не дозволяється, що має забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями. Не 104


дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом , крім випадків доставки вантажів для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів. (п.4.6.3 ПБ). У місцях пересипу гірничої маси з конвеєра на конвеєр висота падіння матеріалу на стрічку повинна бути не більш 0,3 м (§ 299 ПТЭ). ж) При перевірці технічного стану конвеєрів необхідно пам'ятати, що головні, хвостові станції та проміжні приводи стаціонарних конвеєрів, а також головні станції напівстаціонарних стрічкових конвеєрів шириною стрічки 1000 мм і більше повинні встановлюватися на бетонних фундаментах. (п.4.2.3 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів на вугільних і сланцевих шахтах", затверджених Мінвуглепромом 05.03.79). з) Хвостові станції всіх напівстаціонарних конвеєрів із шириною стрічки 1000 мм і меньше можуть установлюватися без фундаменту з розкріпленням їх відповідно до керівництва заводу-виготовлювача. При підошвах, що здимаються, замість бетонного фундаменту допускається застосування металевих рам з анкерним кріпленням (п.4.23 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... и) Привідні, кінцеві і барабани стрічкових конвеєрів, що відхиляють, повинні мати огородження, що виключають очищення барабанів під час роботи конвеєра. Сполучні муфти, турбомуфти і гальмові шківи повинні бути закриті кожухами. Огородження натяжної станції, розташованої в головній частині конвеєра, повинне бути двостороннім по всій довжині. Розвантажувальна стріла та виносний барабан стрічкового конвеєра повинні мати з боків огородження довжиною не менш 2,5 м. (п.4.34 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... Усі працюючі стрічкові конвеєри повинні бути обладнані блокуваннями, що відключають привід конвеєра при знятому огородженні (п. 4.6.2 ПБ). Редуктори привідних станцій не повинні мати течі масла, зношення футерівки барабана і оголення його до металевого шару не допускається (п.5.17 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... й) Потрібно звертати увагу на стан гальмових пристроїв заводського виготовлення і пристроїв, що вловлюють вантажну вітку стрічок. При правильній установці гальмівного пристрою торкання кожної колодки зі шківом повинне бути не менше ніж 70% робочої поверхні колодки (п.4.27 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... Фрикційні матеріали для гальмових пристроїв повинні застосовуватися тільки ті, що рекомендовані заводом-виготовлювачем конвеєрів. Застосування для цих цілей дерева, конвеєрних стрічок і т.п. неприпустимо (п.4.35 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів…")... к) Конвеєри, встановлені у виробках з кутом нахилу більш 10 0, повинні обладнуватися пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її розриві або пристроями, які контролюють цілісність тросів та стикових з’єднань (п. 4.6.1 ПБ). л) Забороняється експлуатація конвеєрів без кожухів на гідромуфтах. Заправка гідромуфт повинна проводитися негорючою рідиною. При огляді турбомуфти конвеєра необхідно перевірити наявність на них справного захисту, здійснюваного температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле повинні бути опломбовані (п.5.8.10 ПБ). м) Перевірку захистів і блокувань стрічкових конвеєрів необхідно робити в наступній послідовності: 105


- захист зниження швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка), (п.4.6.1 ПБ) перевіряється шляхом натискання кнопки "Перевірка" у блоці керування апаратури автоматизації АУК-1М (АУК-10ТМ-68) при працюючому конвеєрі, при цьому через 3-6 сек. конвеєр повинен зупинитися, у блоці керування повинні зайнятися зелена і червона лампи, а вздовж конвеєрної лінії протягом 6-10 сек. повинен подаватися попереджувальний сигнал; - захист від перевищення припустимого рівня матеріалу, що транспортується, (датчик заштибовки) (п.4.6.1 ПБ) перевіряється шляхом штучного включення кінцевого вимикача датчика або дотиком відрізка каната з якого виконаний датчик, до металевих частин конвеєра. При цьому з витримкою 3-5 сек. повинна зайнятися в блоці керування червона лампа і подаватися безперервний звуковий сигнал протягом 3-6 сек.; - датчики бокового сходження стрічки, що вимикають привід конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10% її ширини. Перевіряється безпосереднім відхиленням датчика КСЛ на кут 30-400. У цьому випадку пускач конвеєра повинен відключитися, у блоці керування займиться зелена лампа, по лінії буде чутний безперервний звуковий сигнал; - засоби зупинки конвеєра та вимикання від джерел енергії повинні працювати по усій його довжині. Перевіряється або натягом прокладеного уздовж става телефонного кабелю, або вимиканням кабель-тросового вимикача КТВ наприкінці конвеєра (при прокладці голих проводів для керування - їхнім замиканням). У цьому випадку привід конвеєра повинен відключитися, у блоці керування повинна зайнятися зелена лампа. (п.4.6.1 ПБ). Для перевезення людей можуть використовуватися як верхня, так і нижня вітки стрічки конвеєра. Дозволяється перевозити людей одночасно з транспортуванням гірничої маси, якщо розміри шматків вугілля або породи в місцях посадки людей на стрічку не перевищують 150 мм (п.1.2 "Інструкції з перевезення людей…")... н) Конвеєр для перевезення людей повинен відповідати ПБ і додатково обладнуватися: - станціями посадки (які повинні розташовуватися не ближче 5 метрів від завантажувальних пристроїв та пристроїв барабанів, що обгороджують,) і станціями сходу (на відстані не менш 20м від завантажувальних пристроїв та кінцевих барабанів). Розміри площадок станції посадки не менш 0,6 м ширина і не менш 0,8 м довжина (п.2.2, 2.3 "Інструкції з перевезення людей…")... По всій довжині станції сходу і на відстані не менш 10 м по обох сторін від них висота вільного простору над площадками повинна бути не меньш 1,6 м, а над стрічкою не меньш 1,5 м (п.2.11 "Інструкції з перевезення людей"). У місцях розташування станцій посадки і сходу по виробці повинен забезпечуватися вільний прохід шириною не меньш 0,7 м та висотою не меньш 1,8 м (п.2.16 "Інструкції з перевезення людей…")... Станції посадки і сходу повинні бути освітлені, біля них повинні бути вивішені основні правила перевезення для людей (п. 2.15, 2.17 "Інструкції з перевезення людей…")... На відстані не більш 5 м від станцій посадки і сходу повинні бути встановлені переговорні пристрої, що забезпечують при необхідності зв'язок пасажирів з особами, що керують конвеєром (п.2.18 "Інструкції з перевезення людей…")... Для оповіщення пасажирів про під'їзд до станції сходу за 10-15 м перед нею повинне бути встановлений пристрій дотикової сигналізації у виді одного ряду

106


еластичних смуг шириною 30-50 мм, підвішених над стрічкою через 100-150 мм по всій її ширині з зазором не більш 200 мм від ненавантаженої стрічки (п.3.1 "Інструкції з перевезення людей…")... Над початком площадки сходу повинен бути встановлений світильник жовтого кольору й освітлюваний знак, що позначають границю початку сходу. Наприкінці ділянки сходу над площадкою повинен бути встановлений світильник червоного кольору, що позначає границю закінчення сходу (п.3.2 "Інструкції з перевезення людей…")... Над кінцевою станцією сходу встановлюється світильник червоного кольору, а на відстані 3-5 м від нього повинен бути встановлений датчик для автоматичного відключення конвеєра при проїзді пасажирів за світильник червоного кольору (п.3.3 "Інструкції з перевезення людей…")... Датчик проїзду кінцевої станції сходу повинен забезпечувати надійне виявлення людей на стрічці та відключення конвеєра без помилкових спрацювань (п.3.4 "Інструкції з перевезення людей…")... На кінцевій станції сходу з нижньої галузі на відстані 8-10 м за датчиком проїзду повинне встановлюватися пристрій для примусового зміщення пасажирів зі стрічки, що рухається (п.3.5 "Інструкції з перевезення людей…")... По всій довжині конвеєр повинен бути обладнаний пристроями, що забезпечують пасажирам можливість відключення конвеєра з стрічки, що рухається (п.3.7 "Інструкції з перевезення людей…")... У виробках з кутами нахилу більш 100 конвеєр повинен обладнуватися не менш чим двома комплектами пристроїв, що вловлюють вантажну вітку стрічки, яка обірвалася, установленими нижче верхнього барабана з інтервалом 40-80м (п.3.9 «Інструкції з перевезення…»)... о) Тривалість експлуатації стрічок після навішення не повинна перевищувати 3,5 роки для гумовотросових стрічок і 2,5 роки для гумовотканинних стрічок з міцністю прокладок меньш 3 кН/см. При відсутності вищевказаних дефектів терміни експлуатації стрічок можуть бути збільшені по висновку комісії, призначеної виробничим об'єднанням (п.4.5 "Інструкції з перевезення людей…"... п) Відповідно до листа Держгіртехнагляду від 29.04.91 № 05-1-40/172 вантажнолюдські конвеєри з гумовотросовою стрічкою, починаючи з 01.07.91 повинні обладнуватися пристроями УКТС (контролю тросової основи конвеєрних стрічок). р) Відповідно до п.5.12 "Правил експлуатації підземних стрічкових конвеєрів..." робота конвеєра повинна бути негайно зупинена при виявленні наступних несправностей: • порушені або зняті передбачені конструкцією конвеєра огородження; • ненормальний шум і стук у редукторах привода; • ушкодження стикового з'єднання стрічки; • пробуксовка стрічки на привідних барабанах; • ослаблення натягу стрічки до значення, меньш припустимого при умові відсутності пробуксовки; • збігання стрічки на роликоопорах або барабанах вбік, доторкання нею нерухомих частин стрічкового конвеєра та інших предметів; • зрив футерівки з приводного або притискного барабанів, заклинювання барабанів; • заштибування перевантажувального пункту; • відсутність або несправність теплового захисту гідромуфти; • відсутність двох або більш роликів на суміжних опорах; • поява диму або запаху палаючої стрічки; • несправності захистів, блокувань, засобів зупинки та відмикання від джерел енергії конвеєра 107


(§ 304 ПТЭ). 4.2.7.4. Обстеження перекидачів Усі перекидачі шахтних вагонеток (у тому числі на поверхні шахт) повинні експлуатуватися відповідно до "Єдиних вимог по безпечній експлуатації перекидачів", затверджених Мінвуглепромом 25.12.81. 4.2.7.4.1. Обстеження перекидачів необхідно починати з ознайомлення з технічною документацією. Відповідно до п.7.1 " Єдиних вимог по безпечній експлуатації перекидачів" на кожен комплекс розвантаження вагонеток повинен бути проект, затверджений у встановленому порядку. Проект комплексу повинен складатися з графічної частини і пояснювальної записки. До проекту повинні додаватися креслення устаткування (загальний вид), паспорт устаткування (п.7.2 "Єдиних вимог…")... Відповідно до п.7.2.1 "Єдиних вимог..." графічний матеріал проекту повинен містити: • схему розміщення устаткування, запобіжних пристосувань, пристроїв сигналізації і зв'язку з указівкою відстаней, габаритів, зазорів; • вертикальні і горизонтальні розрізи найбільш характерних місць; • схеми і профілі відкаточних колій, що примикають до перекидача; • схеми маневрів на вантажній і порожняковій вітках; • схеми електропостачання, керування, блокувань, сигналізації, зв'язку; • схему контактної мережі (при контактному відкочуванні). Пояснювальна записка повинна містити: вимоги по технічному обслуговуванню та опис технології і організації робіт з указівкою послідовності і взаємозв'язку роботи механізмів (п.7.2.2 " Єдиних вимог…")... На кожен розвантажувальний комплекс повинен складатися керівництвом дільниці ШТ технологічний паспорт ведення робіт і затверджуватися головним інженером шахти (п.7.3 " Єдиних вимог…")... На всі механізми комплексу розвантаження повинна бути технічна документація заводів-виробників: паспорта, інструкції з експлуатації і т.п. (п.1.2.4 ПБ). 4.2.7.4.2. Під час обстеження перекидачів необхідно звертати увагу на відповідність конструкції і стану встановлених механізмів технічної документації заводіввиробників (п.1.2 " Єдиних вимог…")... Перевіряється наявність перед перекидачем стопорних пристроїв, що забезпечують разове дозування і попереджають довільне скочування вагонеток, та їх технічний стан (п.4.7.9 ПБ). Звертається увага на наявність у перекидачів штовхачів, керування якими повинно здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов’язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача. (п.4.1.21 ПБ). Крім того, у випадку розвантаження нерозчепленного складу транспортного засобу для запобігання перекидання вагонеток, при заклинюванні вертлюгів зчіпних пристроїв над колесами навантаженої і порожньої вагонеток, що безпосередньо примикають до перекидача, повинні встановлюватися спеціальні лижі або інші аналогічні пристрої (п.1.7 " Єдиних вимог…")... 108


Допускається робота перекидачів без зазначених пристроїв, якщо є блокування, що забезпечує автоматичне відключення привода перекидача при нахилі кожної з вагонеток до перекидача на кут більш 5° (п. 1.7 «Єдиних вимог...»). Конструкція бокових перекидачів повинна виключати самовільне опускання їхньої піднімальної частини у випадку ослаблення або обриву каната (п.1.9 " Єдиних вимог…")... Рейкові колії у вантажної та порожнякової вітках розвантажувального комплексу повинні обладнуватися пристроями, що перешкоджають поздовжньому зсуву рейок (п.2.2 " Єдиних вимог…")... Стрілочні переводи підземних розвантажувальних пунктів на заїздах на вантажну і порожнякову колії перекидача повинні бути механізовані і мати дистанційне керування з електровоза, який рухається. Допускається мати дистанційне керування стрілочними переводами машиністом перекидача при наявності сигналізації положення стрілки. Можливість керування стрілочними переводами з декількох місць одночасно повинна виключатися (п.2.3.2 " Єдиних вимог…")... 4.2.7.4.3. Перевірка запобіжних огороджень перекидачів: а) всі обертальні частини перекидачів повинні мати огородження (п.3.1 " Єдиних вимог…")і (п.1.2.6 ПБ); б) лобові частини перекидачів, за винятком, прорізу для проходу вагонеток, повинні мати суцільне (глухе) огородження (п.3.1.1 " Єдиних вимог…"); в) якщо огородження (окожушивання) обертових частин не передбачено конструкцією перекидача, то бічні сторони повинні відгороджуватися на всю довжину перекидача (п.3.1.2 " Єдиних вимог…"); г) при розвантаженні нерозчепленого складу круговими перекидачами по обидва боки рейкових колій, примикаючих з вантажного і порожнякового напрямків до перекидачів, повинні встановлюватися поздовжні огородження, що перешкоджають ручній зчіпці і розчепленню вагонеток та переходові людей через рейкові колії в безпосередній близкості від перекидачів (п.3.2 " Єдиних вимог…"); д) огородження повинні встановлюватися уздовж рейкових колій на відстані не менш 0,7 м від бортів вагонеток, мати висоту не менш 1,2 м і довжину, рівну 1,25 довжини вагонетки від лобових сторін перекидача (п.3.2.1 " Єдиних вимог …"); е) допускається виготовлення огороджень із твердих конструкцій (прикріплених до кожуха перекидача або підошви виробки) або у виді податливих перешкод, наприклад завіси з відрізків сталевих канатів (п.3.2.2 " Єдиних вимог…"); ж) при відсутності необхідних зазорів у камері перекидача і неможливості установки подовжніх огороджень на відстані 0,7 м від бортів вагонеток допускається їхня установка на відстані 0,15 м від бортів вагонеток. У цьому випадку останні (вважаючи від перекидача) секції огородження повинні виконуватися податливими, а інші елементи огородження - легкозйомними (п.3.3 " Єдиних вимог …")... При відхиленні податливих перешкод від нормального положення більш 100 мм повинне забезпечуватися автоматичне відключення приводів перекидача і штовхачів, закривання затримуючих стопорів перед перекидачем і включення аварійної сигналізації (сирени і світлофорів), яка забороняє переміщення вагонеток локомотивами з обох сторін перекидача 109


(п.3.6 " Єдиних вимог…")... Системи блокування податливих перешкод повинні перешкоджати можливості повторного включення приводів перекидачів, штовхачів, стопорів і вимикання аварійної сигналізації при перебуванні податливих перешкод у положенні, відмінному від нормального (п.3.61 " Єдиних вимог…")... Конструкція запобіжного огородження перекидача не повинна перешкоджати можливості огляду стану вагонеток на огороджених ділянках шляху (п.3.8 « Єдиних вимог…»)... Для виконання ремонтних та допоміжних робіт на механізмах розвантажувального пункту конструкція огородження повинна забезпечувати можливість її швидкого розбирання і зняття (п.3.10 « Єдиних вимог…»)... Установка огородження перекидачів не повинна порушувати необхідних зазорів у виробці (п.3.11 « Єдиних вимог…)» 4.2.7.4.4. Перевірка блокувань включення механізмів розвантажувального комплексу проводиться у наступній послідовності: а) Блокування, що перешкоджає відкриттю затримуючих стопорів при перебуванні перекидача не у вихідному положенні перевіряються шляхом включення пускача стопорів при поверненому на 10-20° перекидачі, при цьому стопори не повинні відкриватися (п.4.4. Єдиних вимог…")... б) Перевірка блокувань штовхачів здійснюється шляхом спроби їх включення при не цілком відкритих стопорах, а також при наїзді першої порожньої вагонетки на вимикач, що обмежує кількість порожніх вагонів за перекидачем (місце установки зазначеного вимикача повинне вибиратися не ближче 10 м від примикаючей виробки), при цьому включення штовхачів відбутися не повинне (п.4.4 " Єдиних вимог…")... Штовхачі не повинні включатися при розбіжності рейок перестановочної платформи або поперечного конвеєра з рейками перекидача і кліті. (п.4.4 " Єдиних вимог…")... в) Не повинні включатися штовхачі і відкриватися стопори при робочому положенні робочого органа машини, яка зачищає вагони (п.4.4 " Єдиних вимог…")... г) Перевірка блокування перекидача проводиться шляхом його включення при працюючих штовхачах або при досягненні гірничої маси в бункері верхнього рівня, або при відключеному пиловідсмоктуючому пристрої. При цьому перекидач не повинний включитися. д) На розвантажувальних пунктах перекидачі, що перекидають гірничу масу з вагонеток у бункер, яка далі надходить через живильник на конвеєр, повинні бути блокування, що перешкоджають роботі перекидача при зупинці конвеєра (п.4.6 " Єдиних вимог…")... е) Необхідно перевірити наявність кінцевих вимикачів на бокових перекидачах, які відключають приводи в кінцевих положеннях піднімальної частини перекидача (п.4.5 " Єдиних вимог…")... Перевіряється наявність датчика, установленого на кінці порожнякової колії перекидача (за 5 м до стрілочного переводу), при наїзді на який повинна виключатися робота штовхачів перекидача (п.4.7 " Єдиних вимог…")...

110


У місцях зчіпки і розчеплення вагонеток повинні передбачатися вимикачі, що дозволяють обслуговуючому персоналові блокувати штовхальники і стопори на період зчіпки або відчеплення вагонеток (п.4.8 "" Єдиних вимог…")... При обстеженні перекидача необхідно звертати увагу на визначення і позначення у виробці зон: - зупинки складів, що прибувають з вантажем до перекидача, стоянки (зупинки) локомотивів, яки прибули за порожніми вагонами (п.6.2 "" Єдиних вимог…"); ведення маневрових робіт при подачі навантажених вагонів до перекидача (п.6.2 "" Єдиних вимог…"); причеплення і відчеплення вантажних і порожнякових вагонів (п.6.2 "" Єдиних вимог…")... 4.2.7.5. Обстеження наґрунтових безрейкових доріг («волокуш») На канатну нагрунтову безрейкову дорогу ("волокушу") відповідно до п.1.4 "Тимчасової інструкції безпечного застосування канатного транспорту по напідошвених безрейкових дорогах на вугільних шахтах" (погодженої з Госгортехнадзором 27.03.80 і затвердженої Мінвуглепромом 03.04.80) повинний бути складений і затверджений у встановленому порядку технологічний паспорт, що повинен містити: - опис і схему транспорту виробки з указівкою її довжини, профілю, положення у плані, розміщення устаткування, робочих місць і габаритних зазорів у характерних місцях; - указівки по організації і порядкові виконання робіт з доставки, перелік обслуговуючого персоналу та їх обов’язків; - інструкцію з безпечного обслуговування установки, що включає перелік сигналів, схеми навантаження-розвантаження, норми бракування канатів, способи перевірки закріплення блоків і лебідок, указівки про припустиму кількість вантажу і спосіб його укладання, у вагових та натуральних одиницях. Перевіряється наявність акта приймання транспортної установки в експлуатацію комісією, призначеної наказом по шахті. (п.1.8 "Тимчасової інструкції…")... Перевіряється наявність наказу по шахті про закріплення за посадовою особою гірничої виробки та розміщеної у ній транспортної установки. При обстеженні необхідно звертати увагу на технічний стан механізмів і пристроїв установки. Устаткування транспортної установки повинне бути заводського виготовлення, допущеного для застосування у вугільних шахтах. Допускається, як виключення, виготовлення доставочних засобів на шахтах відповідно типовому проекту (п.3.1 "Тимчасової інструкції…")... При використанні як приводу транспортної установки лебідок, рекомендується застосовувати лебідки наступних типів: - однобарабанні - при русі доставочного засобу примусово в одному напрямку, а в іншому під власною вагою; - двухбарабанні - при русі доставочного засобу примусово в обох напрямках. У пологих виробках великої довжини допускається застосування двох однобарабанних лебідок, розташованих в одному місці по довжині траси або в кінцевих пунктах транспортної установки (п.3.3 "Тимчасової інструкції…")... Лебідки похилих "волокуш" повинні мати два гальма (п.3.4 "Тимчасової інструкції…")... 111


Транспортна установка повинна бути обладнана пристроями для утримання доставочного засобу від мимовільного зсуву на час вантажно-розвантажувальних робіт на ділянках, де це можливо (п.3.5 "Тимчасової інструкції…")... Доставочні засоби повинні бути обладнані пристосуваннями для швидкого і надійного закріплення вантажів, які доставляються (п.3.7 "Тимчасової інструкції…")... Причіпний пристрій доставочного засобу повинен забезпечувати надійне з'єднання з канатом, не допускаючи його ушкодження і мимовільного відчеплення (п.3.8 "Тимчасової інструкції…")... Запас міцності причіпних пристроїв повинний бути не менш 10 стосовно максимального статичного навантаження. (п.3.11 "Тимчасової інструкції…")... Діаметр тягових канатів повинний бути не менш 11,5 мм (п.3.3 "Тимчасової інструкції…")... Транспортні установки повинні бути обладнані робочою і попереджувальною звуковою сигналізацією, при цьому попереджувальні звукові сигнали повинні бути чутні на приймально-відправних площадках (п.3.12 "Тимчасової інструкції…")... На транспортних установках повинна забезпечуватися можливість аварійної зупинки привода з будь-якого місця на шляху доставки судини (п.3.12 "Тимчасової інструкції…")... "Волокуша" повинна бути обладнана кінцевими вимикачами та іншими пристроями, що виключають переміщення доставочних засобів за кінцеві пункти доставки (п.314 "Тимчасової інструкції…")... При обстеженні виробки, обладнаною "волокушею" необхідно звертати увагу на наявність проходів для людей (не менш 0,7 м) (п.2.1 "Тимчасової інструкції…")... У разі, коли у виробці одночасно з роботою "волокуш" передбачається пересування людей, відділення по якому ведеться доставка (траса руху доставочних судин) повинне відгороджуватися від іншої частини виробки міцною перегородкою, у якій не більш, ніж через кожні 20 м повинні влаштовуватися прорізи, що забезпечують при необхідності доступ людей у доставлюване відділення. Прорізи повинні бути виконані таким чином, щоб виключався вихід доставочних засобів з вантажного в ходове відділення (п.2.2 "Тимчасової інструкції…")... У виробках, де є постійно діюча транспортна установка і конвеєр, прохід для людей повинний улаштовуватися між транспортною установкою і конвеєром (п.2.3 "Тимчасової інструкції…")... У виробках, де е "волокуша" і відділення для самопливного транспортування гірничої маси, останнє повинно відшиватися на усю висоту виробки (п.2.4 "Тимчасової інструкції…")... При русі посудини без направляючих по ґрунті в доставочному відділенні по обидва боки повинні обладнуватися відбійні пристрої, які перешкоджають зачіпанню доставочному засобу за виступаючі частини кріпи або устаткування . (п.2.4 "Тимчасової інструкції…")... Нижче верхніх і вище нижніх приймальних площадок стаціонарних похилих транспортних установок повинні встановлюватися бар'єри, конструкція яких повинна затверджуватися головним інженером шахти (п.2.6 "Тимчасової інструкції…")... Кінцеві пункти транспортної установки і місця перетинання транспортної виробки з іншими виробками повинні обладнуватися засобами інформації про роботу "волокуш" (табло "Стій, йде доставка") або технічними засобами, що виключають прохід людей під час роботи установки через транспортну виробку 112


(п.2.7 "Тимчасової інструкції…")... Прийомні площадки всіх транспортних установок повинні бути освітлені (п.2.8 "Тимчасової інструкції…")... Необхідно звертати увагу на своєчасність проведення оглядів транспортної установки обслуговуючим персоналом. Відповідно до п.4.1 "Тимчасової інструкції…"транспортна установка повинна обслуговуватися спеціально призначеними особами, навченими керуванню установками, ознайомлені з інструкцією з професії, що мають посвідчення, яке дає право на керування машинами і механізмами та минули інструктаж на робочому місці. Кожна транспортна установка повинна оглядатися: кожну зміну перед початком роботи - обслуговуючими її особами, не менш одного разу за добу - особами нагляду ділянки; не менш одного разу в тиждень - механіком ділянки. Порядок і обсяг оглядів установлюється технологічним паспортом транспортної установки. Результати щотижневих оглядів транспортної установки повинні заноситися в книгу за формою, затвердженої виробничим об'єднанням (п.4.2 "Тимчасової інструкції…")... Під час перевезення людей надґрунтовими безрейковими дорогами повинні виконуватися наступні додаткові вимоги: а) Перевезення людей допускається тільки пологими транспортними установками, які самогальмуються. б) Проектування, виготовлення, монтаж і експлуатація транспортних установок для перевезення людей повинні здійснюватися відповідно до положень "Тимчасової інструкції безпечного застосування канатного транспорту по наземним безрейковим дорогах на вугільних шахтах" і дійсними додатковими вимогами. в) Опис гірничотехнічних умов застосування, конструктивних особливостей транспортних установок і перелік вимог безпеки під час перевезення людей повинні включатися у типовий проект спеціальним розділом. г) У будь-якому місці транспортування пасажирів повинна забезпечуватись можливість аварійної зупинки привода з доставочного засобу і виходу на вільний прохід шириною не менш 0,7 м. д) На посадочних площадках повинні бути вивішені оголошення з указівкою розкладу перевезення людей, застосовуваних сигналів, кількості посадочних місць, прізвища і посади особи, відповідального за перевезення людей. е) Посадочні площадки і транспортні виробки, призначені для перевезення людей, повинні бути освітлені. ж) Під час перевезення людей швидкість руху доставочного засобу не повинна перевищувати 1,5 м/с. з) Конструкція доставочного засобу повинна забезпечувати захист пасажирів від можливого впливу тягового каната, що обірвався. и) Запас міцності тягового каната при навішенні повинний бути не менш 7,5 стосовно максимального статичного навантаження. Канати повинні бути замінені, якщо на кроці звивки число обривів дротів досягає 10% від загального числа або при стоншенні каната більш ніж на 10% від номінального діаметра. 4.2.7.6. Обстеження наґрунтових рейкових доріг Перед обстеженням рейкової наґрунтової дороги перевіряється наявність та якість розробленого і затвердженого головним інженером шахти проекту устаткування гірничої виробки наґрунтовою дорогою.

113


(п.2.1 "Інструкції з безпечної експлуатації рейкових наґрунтових доріг у вугільних шахтах", затвердженої Мінвуглепромом 20.09.85 і погодженої з Держгіртехнаглядом 12.11.85). Відповідно до додатка до вищевказаної "Інструкції...", проект установки наґрунтової дороги повинний містити: • опис і схему транспортної виробки з вказівкою її довжини, профілю, положення в плані, а також зазорів; • схеми розміщення основного і допоміжного устаткування, у тому числі і схему формування складу; • схеми устаткування перевантажувальних пунктів, а також посадкових площадок і вузлів сполучень і перетинань з іншими транспортними засобами; • розрахунок закріплення приводної станції, натяжного пристрою і кінцевого блоку; • схему установки підтримуючих і направляючих пристроїв тягового каната; • указівки по організації і порядку виконання робіт з перевезення людей і вантажів; • монтажну електричну схему, схему сигналізації і схему виконання блокувань; • указівки мір безпеки. Перевіряється наявність акта приймання в експлуатацію вантажно-людської наґрунтової дороги комісією, призначеної директором шахти, до складу якої повинні включатися (за узгодженням) представники місцевих органів Держгірпромнагляду і технічної інспекції профспілки (п.1.3 "Інструкції з безпечної експлуатації рейкових наґрунтових доріг у вугільних шахтах"). При обстеженні гірничої виробки необхідно звертати увагу на її стан і розташування в ній наґрунтової дороги. Наґрунтові рейкові дороги можуть розташовуватися у окремих виробках або у виробках з конвеєрами. В окремих випадках, за узгодженням з МакНДІ і з дозволу органів Держгірпромнагляду допускається паралельна установка в одній виробці двох нагрунтових доріг (п.2.3 "Інструкції.."). Зазори у виробках, обладнаних наґрунтовими дорогами, повинні прийматися відповідно до вимог ПБ для рейкового транспорту. При цьому проходи для людей у конвеєрних виробках незалежно від кута нахилу повинні влаштовуватися між рухливим складом та кріпленням виробки. (п.2.4 "Інструкції…")... На двоколійних ділянках виробок, а також при устаткуванні перевантажувальних пунктів у вузлах сполучення надґрунтових доріг між собою або з іншими засобами транспорту, проходи для людей повинні влаштовуватися по обидва боки виробки. (п.2.5 "Інструкції…")... У виробках, що мають ухил шляху більш 0,0050 можуть установлюватися тільки дороги, оснащені парашутною системою. У виробках зі знакозмінним профілем, що має ділянки зі зворотним ухилом довжиною більш двох довжин складу, повинні застосовуватися дороги, обладнані парашутною системою двосторонньої дії. (п.2.6 "Інструкції…")... Похилі виробки, у яких встановлені наґрунтові дороги з зосередженою парашутною системою, повинні обладнатися запобіжними бар'єрами відповідно до вимог ПБ для кінцевого канатної відкатки. (п.2.7 "Інструкції…")... 114


У місцях посадки людей на рухомий склад вантажно-людських доріг повинні влаштовуватися посадочні площадки з проходом шириною не менш 1 м з боку посадки. (п.2.9 "Інструкції…")... Посаочні площадки і виробки, обладнані вантажно-людськими наґрунтовими дорогами, повинні бути освітлені відповідно до норм ПТЕ. (п.2.10 "Інструкції…")... У похилих виробках повинні застосовуватися наґрунтові дороги з приводами, обладнаними двома гальмами: робочим та запобіжним колодкового або дискового типу. На вантажних дорогах допускається застосування (у якості запобіжного) стрічкового гальма з вантажним або пружинним приводом. (п.4.5 "Інструкції…")... Засоби кріплення приводної станції, натяжного пристрою і кінцевого блоку повинні забезпечувати їхнє надійне утримання від зрушення, перекидання і розвороту, мати не менш чим 6-кратний запас міцності стосовно розрахункового максимального статичного навантаження і відповідати технічній документації. (п.4.6 "Інструкції…")... Для керування і сигналізації повинна використовуватися спеціально призначена апаратура заводського виготовлення. Тимчасово допускається застосування схем керування з використанням апаратів, що серійно випускаються, за узгодженням з МакНДІ. (п.4.7 "Інструкції …")... Формування складів наґрунтових доріг повинно проводитися відповідно до експлуатаційної документації з вживанням заходів безпеки проти випадкового скочування вантажних вагонеток (платформ) у похилу частину виробки. Склад наземної дороги повинен бути сформований таким чином, щоб людина, керуюча дорогою, завжди знаходилась по напрямку руху. При формуванні складів наґрунтових доріг з розосередженою парашутною системою пасажирські і вантажні вагонетки і платформи повинні розташовуватися між гальмовими візками. (п.3.8 "Інструкції…")... При формуванні складів наземних доріг із зосередженою парашутною системою (з одним гальмовим візком) повинні виконуватися наступні правила: а) у виробках з однобічним ухилом пасажирські кабіни повинні розташовуватися вище гальмового візка; б) у виробках зі знакозмінним профілем пасажирські вагонетки повинні з'єднуватися з гальмовим візком, а також між собою не менш чим двома сполучними елементами. Елементи з'єднання повинні бути заводського виготовлення і мати не менш 10-кратний запас міцності стосовно максимального статичного навантаження; в) у виробках зі знакозмінним профілем забороняється у процесі експлуатації робити відчеплення пасажирських елементів складу від гальмового візка; г) вантажна частина складу повинна обладнатися засобами, що перешкоджають самовільному скочуванню вагонеток відповідно до вимог ПБ як для кінцевої канатної відкатки. (п.3.8 "Інструкції…")... На посадкових площадках вантажно-людських доріг повинні бути вивішені оголошення з указівкою коду застосовуваних сигналів, загальної кількості посадкових місць у складі, прізвищі і посаді особи, відповідальної за перевезення людей. (п.3.9 "Інструкції…")... На наґрунтових дорогах у якості тягових рекомендується застосовувати круглосталкові вантажно-людські канати діаметром не менш 15 мм з органічним сердечником і дротом не нижче марки "В", хрестової звивки (ДСТ 2688-80 і 7665-80), виготовленої з оцинкованого дроту по групі Ж.. Допускається застосування канатів, виготовлених по технічних умовах, погоджених з МакНДІ. 115


Допускається також використання канатів із дротів, оцинкованих по групі С, а на вантажних дорогах - канатів зі світлого дроту і канатів із дроту марки 1. (п.4.1 "Інструкції…")... Кожної зміни, перед початком роботи дороги, обслуговуючим персоналом повинні оглядатися рухомий склад, привідна станція, натяжний пристрій, зчіпні і сигнальні пристрої, а парашутні пристрої випробуватися включенням вручну. Виробка, привід, парашутні пристрої та електроустаткування не рідше одного разу за добу повинні оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом по шахті. Контроль стану устаткування наґрунтової дороги повинен здійснюватися щотижня механіком ділянки, у веденні якого знаходиться дорога, а вантажно-людска ще і щокварталу - головним (старшим) механіком шахти або призначеною особою з числа ІТП. Результати огляду повинні заноситися в "Книгу огляду піднйомної установки" . (п.5.1 "Інструкції…")... Парашутні пристрої доріг повинні випробуватися не менш 1 разу у 6 місяців відповідно до вимог експлуатаційної документації під керівництвом головного (старшого) механіка шахти. Результати іспитів повинні оформлятися актом . (п.5.2 "Інструкції…")... Огляд тягового каната наґрунтової рейкової дороги повинний здійснюватись відповідно до вимог (п.4.12.24 ПБ). Відповідно до п.3.11 "Інструкції..." забороняється: а) перевозити людей у складі з вантажем за винятком осіб, керуючих дорогою і супровідним вантажем; б) керувати дорогою іншим особам, крім зазначених у п.3.1 дійсної інструкції; в) їздити людям на вантажних візках (вагонетках); г) експлуатувати наґрунтовану дорогу у виробках з несправним кріпленням та при відсутності необхідних зазорів по перетині вироблення, а також при несправності шляху, рухливого складу, гальмових систем, апаратури керування , сигналізації і засобів зв'язку; д) перевозити великогабаритне устаткування без участі особи технічного нагляду; е) причіпляти платформи з довгомірними матеріалами або з великогабаритним устаткуванням безпосередньо за або перед кабіною, у якій знаходяться люди; ж) пересування людей по похилій виробці під час роботи нагрунтованої дороги. 4.2.7.7. Обстеження монорельсових доріг. Експлуатація монорельсових доріг повинна здійснюватися відповідно до положень ПБ, ПТЭ, "Тимчасових вимог безпеки при експлуатації монорельсових доріг у вугільних шахтах" (затверджених Мінвуглепромом - 5.07.82 і Госгортехнадзором - 27.05.82) та заводською експлуатаційною документацією. Розроблений на монорельсову дорогу проект відповідно до додатка "Тимчасових вимог безпеки при експлуатації монорельсових доріг у вугільних шахтах" повинен містити: - опис та схему транспортної виробки з указівкою її довжини, профілю, положення в плані і габаритних зазорах у характерних місцях; - схеми розміщення основного і допоміжного устаткування, виконання перетинань монорельсових доріг з кабелями, трубопроводами, контактним проводом; - схеми устаткування перевантажувальних пунктів, а також посадкових площадок, вузлів сполучень та перетинань з іншими транспортними засобами; - указівки по організації і порядкові виконання робіт з перевезення людей і вантажів; - принципову електричну схему (якщо не використовується серійна апаратура керування) і схему виконання всіх блокувань; 116


- указівки по виконанню секцій монорельсового шляху для заокруглень траси, розташуванню направляючих і підтримувальних роликів на трасі; - указівка мір безпеки. Необхідно перевірити наявність акта прийому дороги в експлуатацію комісією, призначеної директором шахти (п.1.3 "Тимчасових вимог…"),а також паспортів на зчіпки і контрзчіпки. По паспортах визначається термін їхньої експлуатації, що відповідно до п.3.10 "Тимчасових вимог…"не повинний перевищувати 5 років. При обстеженні гірничої виробки, обладнаною монорельсовою дорогою, необхідно перевіряти її стан, а також наявність у ній необхідних "Тимчасовими вимогами..." зазорів. Зазор між найбільш виступаючою частиною габариту рухомого складу монорельсової дороги або перевезеного вантажу і кріпленням виробки повинний бути не менш 0,3 м і для проходу людей не менш 0,7 м на всьому протязі траси дороги. При швидкостях руху дороги 1 м/с і нижче величина зазначеного зазору повинна бути не менш 0,2 м. (п.2.3 "Тимчасових вимог…")... У горизонтальних і похилих виробках, обладнаних конвеєрним і монорельсовим транспортом, прохід для людей повинний улаштовуватися між рухливим складом і кріпленням виробки, а зазор між рухливим складом і конвеєром повинен бути не менш 0,4 м. (п.2.4 "Тимчасових вимог…")... Забороняється в одній похилій виробці розміщення засобів монорельсового і рейкового транспорту (п.2.5 "Тимчасових вимог…")... Зазор між габаритами рухомого складу двох монорельсових доріг (у виробках із двоколійним монорельсовим транспортом) повинний бути не менш 0,4 м . (п.2.6 "Тимчасових вимог…")... При устаткуванні перевантажувальних пунктів у вузлах сполучення монорельсових доріг між собою або з іншими видами транспорту проходи для людей повинні влаштовуватися по обидва боки виробки. (п.2.7 "Тимчасових вимог…")... Відстань між днищами рухливого складу і ґрунтом виробки або розташованим на ґрунті устаткуванням повинний бути не менш 0,4 м. (п.2.9 "Тимчасових вимог…")... У місцях посадки людей на рухомий склад монорельсових доріг повинен бути прохід шириною не менш 1 м з боку посадки. Для посадкових площадок, що періодично переносяться у процесі експлуатації, допускається зменшення ширини проходу до 0,7 м . (п.2.10 "Тимчасових вимог…")... Посадкові площадки повинні обладнатися настилами з таким розрахунком, щоб відстань між днищем пасажирської кабіни (платформи) і настилом складало від 0,2 до 0,4 м. (п.2.11 "Тимчасових вимог…")... Робочий орган монорельсової дороги (монорельсовий шлях) повинен збиратися зі стандартних секцій заводського виготовлення. Пристрої для підвіски монорельсового шляху повинні бути також заводського виготовлення і відповідати типу кріплення виробки. (п.4.1 "Тимчасових вимог…")... Допускається застосування елементів монорельсового шляху, виготовлених на ремонтних підприємствах виробничих об'єднань по технічній документації заводувиробника доріг. (п.4.1 "Тимчасових вимог…")... При експлуатації монорельсового шляху зазори у стиках робочих поверхонь не повинні перевищувати 5 мм, а розбіжність робочих поверхонь по вертикалі і по горизонталі - 3 мм. Ці вимоги повинні виконуватися також при замиканні стрілочних 117


переводів. На дорогах 4 ДМК і 6 ДМК допускається збільшення зазору у стиках робочих поверхонь до 8 мм. (п.4.4 "Тимчасових вимог…")... У кінцевих пунктах монорельсового шляху повинні встановлюватися кінцеві упори, що запобігають сходу рухливого складу з монорейки. (п.4.7 "Тимчасових вимог…")... Ділянка виробки у привідної станції і на 5 м у кожну сторону від неї повинна бути закріплена негорючим кріпленням. (п.5.8 "Тимчасових вимог…")... Монорельсовий шлях, привід, парашутні пристрої й електроустаткування не рідше одного разу за добу повинні оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом по шахті. Контроль стану монорельсової дороги повинен здійснюватися щотижня механіком дільниці, у веденні якого знаходиться дорога, і щокварталу головним (старшим) механіком шахти. Результати оглядів повинні заноситися в "Книгу приймання і здачі змін" (п.7.1 "Тимчасових вимог…")... На дорогах, встановлених у виробках з кутами нахилу більш 6 0, щомісяця, під керівництвом механіка ділянки повинні вироблятися іспити обмежника швидкості аварійної гальмової (парашутної) системи відповідно до заводської документації. Аварійні гальмові пристрої (парашути) не рідше 1 рази в шість місяців повинні піддаватися іспитам відповідно до вимог заводської експлуатаційної документації під керівництвом головного (старшого) механіка шахти. Результати іспитів повинні оформлятися актом. (п.7.2 "Тимчасових вимог…")... 4.2.7.8. Обстеження підземної пасажирської канатної дороги. Відповідно до п.3 "Інструкції з безпечної експлуатації підземних пасажирських підвісних канатних доріг" на кожну пасажирську канатну дорогу повинна бути наступна документація: а) затверджений проект з комплектом креслень; б) технічний паспорт дороги, що повинен зберігатися у головного механіка шахти; в) графік оглядів і ремонтів дороги; г) "Книга огляду підйомної установки", у яку заносяться результати оглядів і випробування механічного й електричного устаткування, сигналізації, запобіжних пристроїв, підтримувальних роликів і їхній підвісок; д) "Книга огляду канатів та їх витрат"; е) акт приймання і здачі дороги в експлуатацію комісією, призначеної наказом по шахті з включенням у її склад представників ДГТІ і технічної інспекції праці; ж) наказ по шахті про призначення особи технічного нагляду, відповідального за експлуатацію дороги. (п. 38 "Інструкції …"); з) акт технічного огляду устаткування дороги, проведеного (не рідше одного разу в 6 місяців) комісією під керівництвом головного механіка шахти. (п. 46 "Інструкції…"); и) звіт по ревізії і налагодженню канатної дороги, проведених не рідше одного разу в 2 роки спеціалізованою бригадою. (п. 48 "Інструкції…"); к) результати щорічного нівелювання траси та опорних роликів. (п. 47 "Інструкції…")...

118


У місцях посадки людей на видному місці повинні бути вивішені правила перевезення людей, розклад руху, а також прізвище особи, якому доручений нагляд за перевезенням людей. (п. 37 "Інструкції…")... Пасажирські канатні дороги, як правило, обладнуються в окремих виробках з кутами нахилу до 25°, а при наявності спеціального проекту - до 30°. У виробках з кутом нахилу до 18º допускається сполучення в одній виробці канатної дороги і конвеєрного транспорту за умови устаткування конвеєра уловлювачами, а також датчиками, що відключають привід конвеєра, якщо сход стрічки убік перевищить 10% її ширини. Датчики повинні встановлюватися на відстані не більш 100 м друг від друга. (п. 2 "Інструкції…")... Відстань між галузями тягового каната повинне бути не менш 1м . Бічний зазор між кріпленням виробки або найбільш виступаючою частиною устаткування та віссю каната на висоті затиску підвіски повинний бути не менш 0,6 м, а зазор між затиском на канаті та верхняками кріплення виробки - не менш 80 мм. При розміщенні канатної дороги в одній виробці з конвеєром, зазор між віссю каната і конвеєром повинний бути не менш 1 м. Відстань від сидіння до опорного ролика повинна бути не менш 1 м. (п. 6 "Інструкції…")... Швидкість руху тягового канату не повинна перевищувати 1,4 м/с. Інтервали руху підвісних сидінь повинні прийматися не менш 8 сек. (п.7 "Інструкції…")... У місцях посадки і сходу людей повинні бути влаштовані площадки довжиною не менш 8 м.. Відстань від тягового канату до кріпи виробки по всій довжині посадкової площадки повинне бути не менш 1,5 м. (п.8 "Інструкції…")... Відповідно до п.10 "Інструкції з безпечної експлуатації підземних пасажирських канатних доріг" виробки, обладнані пасажирськими канатними дорогами, повинні задовольняти наступним вимогам: а) при кутах нахилу більш 15° по всій довжині виробки для пересування людей повинні бути улаштовані східці з приступками та поручнями; б) водовідливні канави повинні мати міцні перекриття; в) при перетинанні з іншими виробками, на останніх повинні встановлюватися бар'єри; г) у виробках повинні встановлюватися сигнальні знаки, що вказують перетинання виробок і розташування посадкових площадок; д) у місцях перетинання дороги кабелями або трубопроводами, останні повинні надійно відгороджуватися; е) посадкові площадки, а також траса дороги повинні бути освітлені. Кожна пасажирська канатна дорога повинна мати пристрої для транспортування постраждалих або захворілих. (п.11 "Інструкції …")... Привід канатної дороги повинен забезпечувати дві швидкості тягового канату робочу і знижену до 0,3 м/с для огляду канату. (п.12 "Інструкції…")... Відношення діаметрів привідного та натяжного шківів до діаметра каната повинне бути не менш 50. (п.16 "Інструкції…")... По всій довжині тягового каната підвісної дороги дозволяється мати не більш трьох зчалок канату. (п.22 "Інструкції…")...

119


Забороняється навішувати або продовжувати роботу каната з порваними,, випнутими або запалими сталками, з вузлами, "жучками" та іншими пошкодженнями, що маються на кроці звивки число обірваних дротів більш 5% від загального числа дротів у канаті, а також із зануренням понад 10% номінального діаметра. (п.24 "Інструкції…")... Підтримуючі та віджимні ролики повинні мати діаметр не менш шести діаметрів каната, але не менш 100 мм. (п.31 "Інструкції…")... Пуск дороги повинен здійснюватись з пультів, розташованих у місцях посадки або на привідній станції. Зупинка дороги повинна здійснюватись як з пультів, так і з будь-якого місця дороги. Пристрій для зупинки повинен бути доступний пасажирам, що знаходяться на сидіннях. Пуску дороги повинен передавати звуковий попереджувальний сигнал тривалістю не менш 5с, що чітко чутний по всій довжині дороги. (п.34 "Інструкції…")... У схемі керування дорогою повинне бути передбачене блокування, що не допускає повторного пуску доти, поки не буде отриманий сигнал з тієї ділянки, на якому була зроблена зупинка. (п. 35 "Інструкції…")... Забороняється: а) перевезення людей по виробках з несправним кріпленням; б) пересування людей по виробці під час роботи підвісної дороги; в) перевезення підривників та піднощиків ВР при наявності у них вибухових матеріалів разом з іншими особами; г) ремонт або очищення конвеєра з боку канатної дороги під час її роботи. (п.40 "Інструкції…")... 4.2.8.Стан експлуатації стаціонарних установок шахт. 4.2.8.1. Підйомні комплекси шахт. Перелік нормативних документів, що регламентують експлуатацію підйомних комплексів: 1. Правила безпеки у вугільних шахтах. 2. Правила технічної експлуатації у вугільних і сланцевих шахтах. 3. Інструкція з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких установок. 4. Керівництво з технічного обслуговування і ремонту підйомних установок. 5. Інструкція з перевірки обмежників швидкості. 6. Керівництво з ревізії, налагодження та іспитові шахтних підйомних установок. 7. Інструкція з експлуатації сталевих канатів. 8. Інструкція з експлуатації вимірника зносу каната ИИСК-4, ИИСК-5. 9. Інструкція з експлуатації шахтної вертикальної кліті. 10. Інструкція з відходу й експлуатації парашутів з гальмовими канатами. 11. Тимчасове типове положення по безпечних методах ведення робіт при перекритті стовбурів під час заміни підйомних канатів і судин. 12. Тимчасові галузеві вказівки по обстеженню стану кріплення й армування вертикальних стволів шахт. 13. Інструкція з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких установок. 14. Методика розрахунку твердого армування вертикальних стволів шахт. 120


15. Керівні технічні матеріали за технологією контролю геометричних параметрів провідників твердого армування. 16. Правила пристрою та безпечної експлуатації судин, що працюють під тиском. 17. Інструкція з виробництва маркшейдерських робіт. 18. Інструкція з ведення книги огляду підйомної установки. 19. Тимчасові вимоги безпеки до технології та засобів для спуска негабаритних вантажів під підйомними судинами. 20. Інструкція з техніки безпеки. 21. Інструкція для машиніста підйому. 22. Тимчасова методика інвентаризації та поточного огляду металевих шахтних копрів. 4.2.8.1.1.Споруди для підйомних машин. а) Споруди для підйомної установки повинні зводитися з неспалемого матеріалу. б) У зимовий час будинок повинен опалюватися, а в самий жаркий літній час температура повітря усередині будинку не повинна перевищувати температуру зовнішнього повітря більш ніж на 5°С (не більш 40°С). (ПУЭ 5.1.29). в) У будинку підйому відповідно до «Інструкції з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких установок», уведеної директивним листом від 10.11.76 №Д-208, перевіряється чистота приміщення, справність опалення і вентиляції, достатність висвітлення, наявність та справність захисних засобів від поразки електрострумом, наявність та справність протипожежного інвентарю, правильність збереження запасних частин, мастил та інших матеріалів, наявність і відповідність плакатів по техніці безпеки, наявність та справність огороджень (ґрат, кожухів та ланцюгів), що перешкоджають доступу до що рухаються або знаходяться під напругою частинам установки. г) У будинку підйомних машин відповідно до «Керівництва з технічного обслуговування і ремонту підйомних установок» (розділ «Протипожежні заходи») повинен знаходитися комплект протипожежного інвентарю, поршкові вогнегасники, ящик з піском, лопати й ін. д) У будинках підйому всі електричні пристрої повинні бути обгороджені, ізольовані або розташовані на площадці висотою 2-3 м, усі струмоведучі частини електродвигунів повинні бути захищені від випадкового дотику. Обертові частини електродвигуна (контактні кільця, шківи, муфти, вентилятори, відкриті частини валів) повинні бути обгороджені, усі ями, прорізи у підлозі, переходи, сходи і містки повинні бути обгороджені поручнями, а канали закриті сталевими листами та бетонними плитами, виходи обмоток електродвигуна та кабельних лійок повинні бути закриті огородженнями («Керівництво з технічного обслуговування…(розділ «Заходи безпеки»). е) Будинок підйомної установки повинен бути обладнаний робочим та аварійним освітленням від незалежного джерела живлення. (п. 5.11.2 ПБ). ж) Відповідно до вимог п. 4.10.11 ПБ у будинку підйомної установки повинні бути вивішені: - детальна схема гальмового пристрою з вказівкою основних розмірів; - паспорт підйомної машини і редуктора; - виконавчі електричні схеми (принципова, монтажна); - схема парашутних пристроїв із розмірами , які підлягають контролю; - інструкція для машиністів підйомних установок; - графік роботи підйомної установки, затверджений головним інженером шахти, з виділенням необхідного часу для її огляду та ремонту. Крім того, відповідно до п. 4.10.7 ПБ, у будинку підйомної установки повинні бути вивішені оголошення з указівкою: 121


- сигналів, що застосовуються; - розкладу піднімання та опускання людей; - кількість людей, що одночасно підіймаються чи опускаються на кожному поверсі кліті, цебрі або людській вагонетці; - прізвище відповідального за безпечну організацію опускання і підіймання людей. На підйомній установці відповідно до «Керівництва з технічного обслуговування і ремонту підйомних установок» (розділ «Загальні положення») у будинку підйому повинні бути також «Інструкції з перевірки обмежників швидкості», а також річний та місячний графіки планово-попереджувальних ремонтів. з) Двері приміщень електроустановок (щитів, зборок і т.д.) повинні бути постійно замкнені (п. 2.2.18 ПБЭЭП). и) У приміщеннях електроустановок забороняється збереження матеріалів і інструмента, що не має відношення до даної установки (п.2.2.20 ПБЭЭП) 4.2.8.1.2. Підйомні машини а) Органи навивки. При обстеженні підйомної установки перевіряється відсутність тріщин на барабані, надійність кріплення на ньому футерівки (болти повинні бути туго затягнуті). Заміна футерівки повинна проводитися при наявності місцевих її провалів, а також при зносі до голівок, що кріплять футерівку болтів. (п. 2.6.1 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»). Перевіряється кріплення каната до барабана. Для ослаблення натягу каната у місці його прикріплення до барабана на поверхні останнього повинне бути не менш 3-х витків тертя, футерованих деревом, прес масою або іншим матеріалом,погодженим із заводом виробником машини та МакНДІ,і не менше 5-ти витків тертя на барабанах без футеровки. (п. 4.9.9 ПБ). Перевіряється число витків навивки каната на барабан. Для вертикальних і похилих (на спорудженими та реконструюючих шахтах) поверхневих вантажно-людських та людських підйомах навивка каната на барабан повинна бути одновитковою. (п. 4.9.8 ПБ). На підйомних машинах вантажних вертикальних підйомів, установлених на поверхні, підйомів флангових і вентиляційних стволів, що служать для перевезення людей в аварійних випадках, людських і вантажно-людських підйомів у підземних виробках з кутом нахилу від 30 до 60° допускається двошарова навивка канатів на барабан. (п. 4.9.8 ПБ). Тришарова навивка допускається на всіх інших експлуатаційних підйомах і при проходці вертикальних та похилих виробок. Футерівка барабанів повинна мати нарізані канавки, незалежно від числа витків навивки каната. На аварійно-ремонтній та допоміжній вантажній підйомній установках (породні відвали, підйом вантажів на естакади, спуск і підйом вантажів і допоміжних матеріалів по дільничних вертикальних та похилих виробках та ін.), а також на прохідницьких (швидкість не вище 0,4 м/сек) лебідках і лебідках для рятувальних сходин (швидкість до 0,35 м/сек) допускається багатошарова навивка. (п. 4.9.8 ПБ). На діючих похилих підйомних установках при доробці горизонтів допускається, за узгодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду, перевищення зазначеного числа витків на один за умови наявності пристрою для плавного 122


переходу каната з одного витку на інший, а при 4-слойной навивці каната на барабан, крім того, наявності захисту, що виключає можливість роботи підйому при навивці каната на п'ятий шар. (п. 4.9.8. ПБ). При наявності більш одного шару навивки повинні дотримуватися наступні умови: - реборда барабана повинна виступати над верхнім шаром на 2,5 діаметри каната (п. 4.9.8 ПБ); - за критичною ділянкою каната довжиною у чверть останнього шару нижнього ряду (перехід на верхній ряд) повинне вестися посилене спостереження (облік розірваних у цьому місці дротів) і здійснюватися пересування каната на чверть витка через кожні 2 місяці. При перевірці необхідно приділяти увагу відповідності співвідношення діаметра органа навивки і копрових шківів до діаметра канату, що відповідно до «Інструкції з експлуатації сталевих канатів», затвердженої Мінвуглепромом і погодженої з Держнаглядохоронпраці у 1987 році, повинне бути не менш: - 120 – для одноканатних підйомів зі шківом тертя; - 95 - для багатоканатних підйомів зі шківом, що відхиляє; - 79 - для направляючих шківів і барабанів підйомних машин на поверхні багатоканатних підйомних машин без шківа, що відхиляє; - 60 - для направляючих шківів і барабанів піднімальних машин і лебідок, використовуваних на проходці; - 50 - для пересувних підйомних машин, що направляють шківів. б) Редуктор. При зовнішньому огляді перевіряється стан фундаменту, корпуса редуктора і кріплення корпуса до фундаменту або рами машини. У фундаменті не повинно бути тріщин і заколов, повинна бути забезпечена щільність прилягання корпуса редуктора до фундаменту. У редукторі не повинно бути течі масла. Перевіряється наявність усіх кріпильних деталей редуктора, болти, що кріплять редуктор до фундаменту або рами, повинні бути затягнуті. Під час роботи підйомної установки шум редуктора повинний бути рівним, низького тону, без стукотів, передзвонів і пульсацій. При різкому гальмуванні машини, можуть мати місце коливання зубчастих коліс редуктора і викликаний цим стукіт, що не є нормальним явищем. (п. 2.8.1 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»). Зовнішнім оглядом необхідно переконатися, що механізм перестановки переставного барабана знаходиться у включеному положенні, тобто в зачепленні. (п. 1.2.2 «Керівництво з технічного обслуговування та ремонту шахтних підйомних установок»). в) Покажчик глибини та обмежувач швидкості. Перевірка механічного покажчика глибини повинна здійснюватися при зупиненій машині, при цьому перевіряється стан його елементів. При перевірці покажчика глибини визначається точність показання стрілок по мітках, що вказує зупинку підйомних посудин на прийомних площадках. Перевіряється справність запобіжної звукової сигналізації. У цьому випадку при заключній частині підйомного циклу повинні послідовно подаватися два чітких сигнали: перший – про необхідність початку гальмування, а другий – про підхід посудини до прийомної площадки або початку останнього обороту органа навивки (п. 11.1.2.7 «Керівництво з технічного обслуговування та ремонту шахтних підйомних установок»). 123


Відповідно до вимог п.4.7.3 ПБ шахтна підйомна установка повинна бути забезпечена апаратом, що вимикає установку у разі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15 %, а також при наближенні посудини до верхнього та нижнього приймального майданчика, а також до жорстких напрямних при канатному армуванні ствола зі швидкістю більшою 1 м/с при опусканні-підійманні людей і 1,5 м/с при опусканніпідійманні вантажу (ці вимоги поширюються на діючі піднімальні установки зі швидкістю руху понад 3 м/с і знову проектовані – понад 2 м/с). Решта підйомних установок повинна бути оснащена апаратами, що вимикають установку уразі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%. Всі підйомні установки мають бути обладнанні дублюючим обмежувачем швидкості , або пристроєм ,що забезпечує контроль цілісності передавання від вала підйомної машини до показчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного самоконтролю. ( п. 4.7.4 ПБ ). Перевірка реле обмежувача швидкості типу РОШ здійснюється в наступному обємі: - установлюються підйомні посудини посередині ствола в рівноважний стан; - виробляється повільний розгін машини при натиснутому ролику важеля командоапарата (виведеному опіру). Спрацювання запобіжного гальма повинне відбуватися при перевищенні швидкості 1,5 м/сек на вантажних підйомах і 1 м/сек на людських і вантажно-людских підйомах. Перевірка здійснюється для напрямку руху «уперед» і «назад» для кожної посудини. Необхідно звертати увагу на те, щоб крапка максимальної висоти профілю на диску строго відповідала кінцевому положенню підйомних судин. Це положення відповідно до «Керівництва з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок» повинне фіксуватися фарбою. г) Гальмова система та запобіжні пристрої. Перевірку гальмової системи необхідно здійснювати в наступній послідовності: - стан важелів, тяг, валиків, їхнє зчленування; - кількість гальмових вантажів, що повинне відповідати розрахунковій кількості, зазначеному в «Звіті з ревізії та налагодження...». Кріплення гальмових вантажів повинне бути надійним. При опусканні вантаж не повинен ніде чіплятися. Відповідно до п. 3.5.2.3 «Керівництва з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок» відстань між стінками колодязя та гальмових вантажів повинна бути не менш 25 мм, а між вантажами та дном колодязя в конструктивному крайньому нижньому положенні гальмового циліндра повинне бути не менш 300 мм. У колодязі не повинне бути сторонніх предметів, мастила та води. При гідравлічному приводі гальма перевіряється наявність і справність манометра, що контролює тиск у гальмовій системі. Робочий тиск не повинен перевищувати 6 кг/см3. При перевірці пневматичного гальма НКМЗ необхідно звернути увагу на: - відсутність витоків стиснутого повітря у трубопроводах; - наявність запобіжного клапана на повітрязбірнику і встановленої на ньому пломби, повітрязбірник повинний бути оглянутий та зареєстрований в органах Госпромгірнагляду; - температурний режим компресорів (температура стиснутого повітря не повинна перевищувати 160° С); - наявність контрольно-вимірювальної апаратури компресора (манометр, термометр). Перевірка захистів та блокувань здійснюється в наступній послідовності: 124


- працездатність аварійної кнопки, розташованої на пульті керування підйомної машини перевіряється шляхом натискання на неї, при цьому повинно спрацювати також і аварійне гальмо; - перевірка захисту від перепідйому посудин (п. 4.7.3 ПБ) здійснюється в такий спосіб: - установлюється підйомна посудина у верхнє нормальне положення (кліть на верхню прийомну площадку, скіп – у розвантаження) та наноситься крейдою в цьому положенні мітка на гальмовій колодці та ободу барабана; - робиться перепідйом посудини на висоту 0,5 м, при цьому повинен спрацювати основний кінцевий вимикач від перепідйому (установлений на копрі) і запобіжне гальмо; - натиснути (та утримувати в натиснутому положенні) розташовану на пульті керування кнопку, шунтуючу даний кінцевий вимикач, «зарядити» машину та робити подальший перепідйом на висоту 0,2 м (п. ІІІ.4.1 «Інструкції з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких установок»), при цьому повинен спрацювати дублюючий кінцевий вимикач на покажчику глибини або в апараті завдання і контролю ходу та повторно запобіжне гальмо. - перевіряється дія блокування від надмірного зносу гальмових колодок (п. 4.7.4 ПБ) шляхом натискання рукою кінцевого вимикача, при цьому повинно зробити запобіжне гальмо. Дане блокування повинне спрацювавати при збільшенні зазору між обідом барабана і гальмовою колодкою більш ніж на 2 мм (ця вимога не поширюється на вантажні підйомні і прохідницькі лебідки). Це блокування контролює також нормальний вихід поршня циліндра робочого гальмування, що не повинні перевищувати допуску заводською інструкцією з експлуатації підйомної машини; - перевірка блокування дверей реверсора (п.4.7.8.4 «Керівництва з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок») здійснюється шляхом їхнього відкриття. При цьому повинний відключитися масляний вимикач і зняти високу напругу із шин реверсора; - для перевірки блокування механізму перестановки барабанів необхідно натиснути його кінцевий вимикач, при цьому повинно спрацювати запобіжне гальмо (п.4.7.8.3 4 «Керівництва з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»); - перевірка обхідних перемикачів (п.4.7.4 ПБ) здійснюється в такий спосіб: - здійснюється перепідйом одної із судин до спрацювання кінцевого вимикача а, також і запобіжного гальма. Потім обхідний перемикач ставиться в положення, у якому шунтується ланцюг кінцевого вимикача, що спрацював, від перепідйому. Виробляється «зарядка» машини. Потім робиться спроба включення машини убік подальшого перепідйому, при цьому включення не повинне відбутися. Аналогічна перевірка виробляється і для іншої підйомної посудини. Включення машини повинне відбутися в цих випадках тільки убік спуска підйомних посудин; - справність захисту від провисання струни підйомного каната (п. 4.7.4 ПБ) здійснюється шляхом ручного натискання на кінцеві вимикачі або натяги спеціально для цих цілей виготовленого троса. При цьому повинно спрацювати запобіжне гальмо, а також податися відповідний сигнал машиністові підйому; - перевірка справності захисту від витоку струму на землю (реле витоку) у ланцюгах сигналізації здійснюється шляхом натискання кнопки «Перевірка» у пусковому агрегаті, що живить ці ланцюги. Відповідно до п.11.2.2.6 «Керівництва з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок» експлуатація сигнальних пристроїв напругою 127 і 220 В без реле витоку струму категорично забороняється; - справність блокування системи мастилозмазки перевіряється шляхом спроби включити реверсор при відключеному двигуні мастилозмазки, при цьому реверсор не повинен включитися (п. 4.7.8.2 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»); 125


- для перевірки справності нульового захисту (п.4.7.4 ПБ) необхідно поставити посудини в рівноважний стан. Натиснути аварійну кнопку, при цьому повинно спрацювати запобіжне гальмо. Вивести командоконтролер з нейтрального положення та спробувати «зарядити» запобіжне гальмо, зарядка останнього в цьому випадку відбутися не повинна; - перевірка справності блокування робочого та запобіжного гальма (п. 4.7.4 ПБ) здійснюється після спрацювання останнього. Для цього рукоятку робочого гальма встановити в положення «Розгальмоване» і спробувати «зарядити» машину. Машина не повинна зарядитися. Зазначену перевірку необхідно робити при перебуванні посудин у рівноважному стані при двокінцевому підйомі і на нижній прийомній площадці при однокінцевому підйомі; - для перевірки блокувань запобіжних ґрат стволових дверей (п. 4.7.7 ПБ), качаючих площадок і посадкових кулаків (п.4.7.4 ПБ) необхідно, знаходячись у будівлі підйому, дати вказівки рукоятчику та стволовому по черзі на всіх прийомних площадках ствола відкривати запобіжні ґрати, накладати качаючі площадки та підводити посадочні кулаки. При цьому повинен загоратися сигнал «Стоп» у машиніста підйому; - для перевірки справності вимикача контролю тиску повітря в гальмовій системі на машинах із пневматичним гальмом («Керівництво з ревізії, налагодженню й іспитові шахтних підйомних установок») підйомні посудини встановлюються в рівноважний стан, перекривається вентилем повітряний трубопровід з повітрезбірника, при цьому гальмові вантажі повинні опуститися і спрацювати запобіжне гальмо; - перевірка блокування, що забезпечує зупинку бадді на прохідницьких підйомах, виробляється шляхом включення в роботу підйомної установки та при підході бадді до нульової площадки з закритими лядами, а також за 5 м до підходу її до робочого полку і вибою ствола, підйомна машина повинна зупинятися . (п. 4.7.4 ПБ); - перевірка справності пристрою, що подає сигнал машиністові підйому при неприпустимому піднятті петлі каната, що врівноважує, (п. 4.7.4 ПБ) здійснюється безпосереднім натисканням кінцевих вимикачів у зумпфовій частині ствола; - на підйомних установках з електродинамічним гальмуванням необхідно перевіряти роботу реле контролю справності ланцюга збудження підйомного двигуна та наявності в ньому струму. Для цього заряджається машина при виключеному генераторі динамічного гальмування, при цьому повинне спрацювати запобіжне гальмо. (п. 4.7.9 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»); - блокування положення масляного вимикача або автоматичного вимикача (п.11.2.2.5 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок») перевіряється при загальмованій робочим гальмом машині. При вимиканні масляного або автоматичного вимикача повинно одночасно спрацювати і запобіжне гальмо. Потім робиться спроба зняття запобіжного гальма при виключеному масляному вимикачі. Гальмо не повинне включитися; - на підйомних установках зі шківами тертя необхідно перевірити справність захисту від проковзування канатів типу АЗП, для чого підйомні посудини встановлюються посередині ствола (у рівноважний стан), потім, тримаючи в натиснутому стані кнопку «Перевірка АЗП» на пульті керування машиною або на блоці №1 апарата, почати рух машини з малою швидкістю, при цьому після переміщення судини на 2-4 м повинно спрацювати реле захисту апарата і зупинити підйомну машину запобіжним гальмом . (п. 11.2.2.7 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»); - перевірка блокування заповнення прийомного бункера (п. 4.7.8.7 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок») 126


здійснюється шляхом закриття течі або відключення живильника під прийомним бункером. Після декількох циклів підйому вантажу заповнити бункер. При цьому повинен включитися світловий сигнал. При спробі втягти скіп у розвантажувальні криві повинно спрацювати запобіжне гальмо; - на поверхневих підйомних установках зі швидкістю руху судин більш 3 м/с перевіряється справність самописного швидкостеміра (п. 4.9.3 ПБ), потім по його тахограмі визначається дотримання графіка режиму роботи підйомної установки; - перевіряється справність автоматичного дзвінка, що сигналізує про початок періоду уповільнення (п.4.7.4 ПБ). д) Стволова сигналізація. Під час обстеження необхідно перевірити: - на людських та вантажно-людських вертикальних та похилих підйомних установках (при куті нахилу виробки більш 500) наявність і справність робочої, ремонтної та резервної (з відособленим живленням по окремому кабелі) сигналізації. (п.4.11.2 ПБ); - при наявності двох підйомних установок в одному стволі, кожна з яких забезпечує спуск і підйом людей з усіх горизонтів, резервна сигналізація може бути відсутня; - наявність та справність пристрою для подачі сигналу від стволового до рукоятника і від рукоятника до машиніста. (п. 4.11.1 ПБ); - наявність і справність пристроїв, що показують з якого горизонту поданий сигнал, а також перешкоджаючих одночасному надходженню сигналів з різних пунктів (п. 4.11.4 ПБ); - відповідність вимогам п. 4.11.10 ПБ способу подачі сигналів. Подача сигналів із приствольного двору безпосередньо машиністу, минаючи рукоятника, забороняється. Ця заборона не поширюється на сигнальні пристрої, що мають блокування, що перешкоджають пускові машини до одержання дозвільного сигналу від рукоятника – на одноклетеві підйомні установки з перекидними клітями при підйомі тільки вантажу, на ремонтну сигналізацію; - наявність та справність прямого телефонного зв'язку між машиністом підйомної машини та рукоятником, а також на скіпових підйомних установках між машиністом та операторами завантажувального і розвантажувального пристроїв. (п.4.11.11 ПБ). е) Підйомні канати Огляд підйомних канатів повинен здійснюватися за всією довжиною при швидкості руху не більше як 0,3 м/с.. (п.4.12.17 ПБ). Щодобовий огляд канатів, у яких число обірваних дротів не перевищує 2% від загальної кількості дротів каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється проводити при швидкості руху не більш 1 м/с за умови, що одна людина оглядає не більш двох суміжних канатів на багатоканатних підйомних установках. (п.4.12.17 ПБ). Якщо при огляді підйомних стальних сталкових канатів виявиться, що на якій-будь ділянці обривів дротів на кроці сукання від загального числа в канаті досягає 5% для піднімальних канатів посудин і противаг, для підвіски полків і механічних вантажників та 10% для канатів вантажних кінцевих відкаток у похилих виробках з кутом нахилу до 30°, урівноважувальних, гальмівних, амортизаційних, провідникових, відбійних, то такі канати повинні бути замінені. 127


(п.4.12.18 ПБ). Для періодичної перевірки втрати перерізу металу застосовуваних канатів приладом ИИСК-4 (ИИСК-5) на кожній підйомній установці повинні бути контрольні відрізки канатів, що відрубуються довжиною 3,5м від каната перед його навішенням. («Інструкція з експлуатації вимірника зносу каната ИИСК-4, ИИСК-5»). У горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 30 0 при відкачуванні безконечним канатом допускається застосування зчалення канатів (п.4.12.15 ПБ), однак відповідно до п.3.3.21.2 «Інструкції з експлуатації сталевих канатів у шахтних стволах» число зчалок на всій довжині каната допускається: для нових – одна зчалка, тобто канат повинен складатися не більш як із двох частин; для працюючих – не більш двох зчалок, тобто канати повинні складатися не більш, ніж із трьох частин. ж) Підвісні пристрої При огляді підвісного пристрою необхідно звертати увагу на наявність на ньому маркірування з указівкою заводського номера та дати виготовлення (п.4.14.3 ПБ), на відсутність поломок, тріщин та інших дефектів на всіх доступних огляду місцях. Перевіряється надійність кріплення каната і коуша та наявність контрольної петлі каната для контролю за його проковзуванням . (п.2.2 «Керівництво з ревізії, налагодження та іспитів шахтних підйомних установок»). Причіпні, запобіжні і вантажопідйомні пристрої і пристосування, застосовувані при ремонтних роботах у стволі для підвіски устаткування, повинні виготовлятися з 10-кратним запасом міцності на рудоремонтних заводах та ЦЭММ, піддаватися іспитам та поставлятися на шахту з актами-сертифікатами. з) Підйомні посудини При перевірці клітей необхідно звертати увагу на справність стопорних пристроїв, що повинні вільно відкриватися та мати надійну фіксацію у відкритому положенні. Стопори повинні чітко закриватися при впливі вагонеток на шток («Інструкція з експлуатації шахтної вертикальної кліті»). Двері кліті повинні відкриватися усередину і надійно защіпатися засувом (п.4.1.29 ПБ). Висота верхньої крайки двері та інші огородження над рівнем статі кліті повинна бути не менш 1,2 м, нижньої крайки – не більш 150 мм. Уздовж довгих сторін клітей повинні бути улаштовані поручні. Перевіряється наявність на клітях, скіпах і противагах спеціальних оглядових площадок, з яких здійснюватися огляд та ремонт ствола. Площадка повинна мати площу не менш 1,2 м2 (п.4.1.33 ПБ). Скіпи відповідно до наказу Мінвуглепрому СРСР від 25.01.82 №43 повинні бути оснащені нерухомими лотками. и) Парашути шахтних клітей Відповідно до вимог п. 4.1.30 ПБ кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських та вантажно-людських підйомних установок повинні бути обладнані пристроями (парашутами), призначеними для плавного гальмування у випадку обриву підйомних канатів. Допускається відсутність парашутів: на клітях і противагах багатоканатних установок з числом канатів чотири і більш; клітях і противагах двоканатних підйомних установок за умови забезпечення 9-кратного запасу міцності канатів та заміни їх при досягненні 5% обривів дротів на кроці сукання від загального їхнього числа в канаті (п.4.1.30 ПБ); клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих похилих підйомних установок; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів зі скрутними умовами,

128


якщо відділення кліті та противаги відокремлене одне від іншого перегородкою з рейок або канатами. (п..4.1.30 ПБ). Перевірка парашутних пристроїв починається з огляду амортизаторів, установлених на копрі. Перевіряється якість кріплення амортизаційних канатів, наявність підкладок у місцях перегину канатів через зв'язки копра, відсутність перешкод рухові звисаючих кінців канатів, наявність пломб на амортизаторах. При огляді зєднувальних муфт необхідно звертати увагу на витяжку канатів з губок клинів по нанесеній мітці («Інструкція з догляду та експлуатації парашутів з гальмовими канатами»). Для огляду улавлювачей, кліті повинні по черзі встановлюватися на перекритті у нижньої приймально-відправної площадки. Огляд здійснюється з даху кліті, при цьому перевіряється: - відсутність поломок приводної пружини, надійність її кріплення та наявність на ній запобіжного кожуха. (п.4.1.30 ПБ); - наявність вільного руху всіх деталей механізму, для чого здійснюється не менш 3 разів натяг підйомного каната до припідняття кліті з перекриття та зворотне опускання її з одержанням слабини на піднімальному канаті. При цьому перевіряється вільний рух штока, важелів, клинів і коуша КРГ у направляючих рамах; - стан підйомного канату над вертикальними клинами та між клинами через наявні отвори у коуші, а також положення контрольного затиску від торця до упорної втулки (40 мм); - при зносі направляючих втулок (вкладишів) на уловлювачі та на кліті 5 мм на сторону, а на уловлювачі 3 мм на сторону вкладиші підлягають заміні («Інструкція з догляду та експлуатації парашутів з гальмовими канатами»). к) Приймально - відправні площадки стволів На кожній приймально-відправній площадці вантажно-людських стволів перевіряється наявність, відповідно до проекту, механізмів обміну вагонеток (штовхальників, гасителів швидкості, що затримують стопорів і т.п.). Їхня справність перевіряється при відсутності на приймально-відправних площадках транспортних засобів (вагонеток, вантажних площадок та ін.) шляхом безпосереднього включення. Приймально - відправна площадка повинна бути освітлена (п.5.11.3 ПБ). Перевірка блокувань на приймально-відправних площадках здійснюється у такий послідовності: - зробити спробу подати сигнал машиністові підйому або рукоятнику при відкритих стволових дверях, переключаючи по черзі перемикач в усі режими роботи підйомної установки. У цьому випадку сигнали повинні подаватися тільки в режимі «Негабарит». (п. 11.2.2.8 «Керівництво з технічного обслуговування і ремонту шахтних підйомних установок»); - виробляється спроба одночасної подачі сигналів з різних горизонтів. Сигнали рукоятчику в цьому випадку не повинні надходити. (п.4.11.5 ПБ); - при встановленої кліті на приймально-відправній площадці і відкритими стволовими ґратам перемикач режиму роботи підйому встановлюється в положення «Люди», потім «Ревізія». Потім робиться спроба включити механізми комплексу обміну вагонеток (штовхачі, стопори, гасителі і т.п.), при цьому в зазначених режимах механізми не повинні включатися. (п.4.7.7 ПБ). 129


- при закритих стволових ґратах кліть встановлюється на 0,5 – 1,0 м вище або нижче посадкового пристрою і в усіх режимах роботи підйому («Вантаж», «Люди», «Ревізія», «Негабарит») здійснюється спроба включити механізми, при цьому останні не повинні включатися. (§ 406 ПТЭ). Перевіряється справність запобіжних ґрат (при їхньому закритті повинний виключитися прохід людей до ствола, п.4.7.7 ПБ), наявність необхідних ПБ зазорів між рухомим складом та кріпленням, а також розміщеним на прийомній площадці устаткуванням, наявність та стан камер чекання. На верхніх приймально-відправних площадках усіх стволів повинні знаходитися стаціонарні або переносні перекриття стволів, використовувані для установки на них підйомних посудин при заміні канатів, підвісних пристроїв, клітей, скіпів. («Тимчасове типове положення по безпечних методах ведення робіт при перекритті стволів під час заміни підйомних канатів і посудин». МакНДІ 1978 р. Перевіряється відповідність їх розробленим проектам. л) Стволи. При обстеженні кріплення ствола необхідно звертати увагу на наступні ознаки порушення – поверхневе вилущення, тріщини, заколи, вивали, видавлювання кріплення в середину ствола, просочування води через шви та тампонажні пробки чавунних тюбінгів, що прогнили і порушені вінці (бруси), вандрути, відсутність зв'язку в замках, ослаблення стійок, розриви між вінцями, видавлювання окремих вінців усередину ствола. Кріплення вертикальних стволів, призначених для опускання-підіймання людей, незалежно від її стану, повинна не рідше одного разу в рік перевірятися спеціальною комісією під головуванням директора або головного інженера шахти за участю головного механіка шахти, головного маркшейдера, головного геолога, гірничотехнічного інспектора (за узгодженням), представника проектної організації (п. 1.5. «Тимчасових указівок по обстеженню стану кріпи та армування вертикальних стволів шахт», 1984г). При огляді армування виявляються наступні порушення: деформація розстрілів і провідників, на стиках рейкових провідників у місцях стикування, виступи на стиках провідників, ослаблення болтових з'єднань, обриви зовнішніх дротів у канатних провідниках. (п.2.1. «Тимчасових указівок по обстеженню стану кріпи та армування вертикальних стволів шахт», 1984). Кріплення рейкових провідників до розстрілів повинне здійснюватися затискними скобами з болтами діаметром не менш 30 мм. Скоби повинні встановлюватися безпосередньо над та під розстрілом. (п.3.7.7.1 «Методики розрахунку твердих армувань вертикальних стволів шахт». НДІГМ ім. Федорова, 1985). Під час обстеження стволів перевіряється стан вузлів, справність і надійність дії: розвантажувальних кривих (перекидачів); завантажувальних пристроїв (дозаторів), чистота і надійність кріплення вловлюючих бункерів, (п.2.1 «Інструкції з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких установок»). Перевіряється виконання обємів ремонтних робіт у стовбурах, запланованих спільними наказами державних підприємств та теруправління. У зумпфовій частини ствола необхідно перевірити його чистоту, наявність та справність насосної установки для відкачки води з зумпфа, пристрою для натягу гальмових канатів, а також пристрою, що подає сигнал машиністові підйому або стволовому при висмикуванні гальмових канатів у місці їхнього кріплення (п.4.7.4 ПБ) і пристрой, що подає сигнал машиністові при неприпустимому піднятті петлі каната, який врівноважує. 130


(п.4.7.4 ПБ). При перевірці провідників у стволі, що знаходиться в експлуатації, необхідно керуватися «Керівним технічним матеріалом за технологією контролю геометричних параметрів провідників твердого армування», затвердженим Мінвуглепромом 30.12.87. м) Технічна документація підйомних комплексів При обстеженні підйомних установок перевіряється наявність наступної технічної документації: Звіт про ревізію та налагодження. Відповідно до вимог п.4.10.9 ПБ перед уведенням до експлуатації і надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація за участю представників енергомеханичної служби шахти повинна проводити ревізію і налагодження підйомної установки (ця вимога не поширюється на вантажні лебідки, призначені для опусканняпідіймання устаткування і матеріалів). Електрична частина та апаратура автоматизованих підйомних установок підлягає ревізії та налагодженню через 6 місяців. Перевіряється своєчасність зробленого налагодження, приділяється увага на наявні в «Звіті по ревізії та налагодженню...» дані для того, щоб під час обстеження підйомної установки і перевірки технічної документації робити перевірку їхньої відповідності існуючому положенню. Особливу увага необхідно приділяти викладеним наприкінці звіту рекомендаціям з поліпшення стану підйомної установки та своєчасному їхньому виконанню. При перевірці необхідно зі звіту виписати собі в зошит фактичний статистичний натяг канатів та різницю їхніх статичних натягів і порівняти їх із припустимими величинами, зазначеними в паспорті підйомної машини. Ці величини не повинні перевищувати паспортні. Зі звіту записується також розрахункова кількість вантажів на гальмових приводах, а також кінцеве навантаження на підвісний пристрій. Акт технічного огляду підйомної установки. Через 6 місяців після ревізії та налагодження кожна експлуатаційна і прохідницька підйомна установка повинна піддаватися технічному оглядові та іспитові комісією під керівництвом головного механіка шахти зі складанням відповідного акта (п.4.10.9 ПБ) у 2х екземплярах. Один залишається у головного механіка, іншій передається головному інженерові. Іспити повинні вироблятися в обсязі, обумовленому «Інструкцією з технічного огляду та іспиту експлуатаційних і прохідницьких підйомних установок», затвердженої Мінвуглепромом СРСР. По записах в акті перевіряються результати огляду й іспиту. Проект підйомної установки. Проект повинен складатися з: - пояснювальної записки; - виконавчих креслень, схем і т.д. Перевіряється відповідність монтажу проектові.

підйомної

установки

розробленому

Паспорт підйомної машини і редуктора. Перевіряється відповідність паспортних даних підйомної машини фактичним величинам, зазначеним у «Звіті по ревізії та налагодженню…»,звертається особлива увага при цьому на кількість гальмових вантажів, що допускається, припустиму швидкість, діаметр і довжину навішеного каната, статичний натяг і різниця статичних натягів канатів і т.д. 131


Паспорт на повітрозбірник. Перевіряються терміни огляду повітрозбірника. Повітрозбірники повинні бути випробувані відповідно до вимог «Правил пристрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском»: - внутрішній огляд – не менш ніж 1 раз у 4 роки; - гідравлічний іспит – 1 раз у 8 років. Паспорта підйомних посудин. По паспорту підйомної посудини та «Звіту по ревізії та налагодженню…»установлюється можливість його застосування по призначенню і кінцевому навантаженню. Відповідно до § 409 ПТЭ не допускається внесення змін у конструкцію підйомних посудин та противаг без узгодження з проектною організацією і заводом-виготовлювачем. Термін служби клітей визначається заводськими інструкціями з експлуатації. Паспорта на підвісні і причіпні пристрої. Кінцеве навантаження, зазначене в «Звіті по ревізії та налагодженню…»порівняти з припустимим паспортним навантаженням, при цьому кінцеве навантаження не повинне перевищувати значення, зазначеного в паспорті підвісного пристрою. Установлюється термін служби підвісних і причіпних пристроїв, що відповідно до вимог п.4.14.3 ПБ на експлуатаційних підйомно-транспортних установках повинний бути не більш ніж 5 років (на аварійно-ремонтних, а також підйомних установках флангових та вентиляційних стволів, що служать для перевезення людей в аварійних випадках – не більш 7 років), а причіпних пристроїв цебр і дужок цебер – не більш 2 років. Рішенням спеціальної комісії під керівництвом головного механіка шахти, за результатами інструментальної перевірки з застосуванням методів контролю, що неруйнує, термін служби підвісних і причіпних пристроїв може бути продовжений для експлуатаційних установок на 2 роки, а причіпних пристроїв бадей і дужок прохідницьких церберів – на 1 рік. Цією же комісією дозволяється продовження терміну служби підвісних і причіпних пристроїв до 3-х років понад 7 років на підставі аналізу динаміки підйомної установки, визначення залишкової довговічності пристроїв та експертного висновку організацій, що мають дозвіл Дергірпромнагляду на проведення експертного обстеження. Перевіряється наявність розробленого проектним відділом ДП та затвердженого технічним директором проекту на причіпні пристрої (стропи, серги, жимки, валики і т.п.), застосовувані при спуску негабаритних вантажів під підйомними посудинами. (п.1.16.17 «Тимчасових вимог безпеки до технології і засобів для спуска негабаритних вантажів під підйомними посудинами», затверджених Мінвуглепромом СРСР 21.04.80). Всі елементи причіпних пристроїв (коуши, жимки, валики або болти), повинні бути заводського виготовлення. Заводом-виробником повинні видаватися на них паспорта з указівкою припустимого навантаження. (п.1.19.2.11 «Тимчасових вимог …»)... Паспорта парашутних пристроїв. По паспортам парашутів перевіряється термін їхньої служби, відповідність парашутів кінцевому навантаженню. Парашутні пристрої повинні замінюватися новими 132


разом із заміною кліті, за винятком парашутів з гальмовими канатами, що повинні замінюватися не рідше, ніж через 5 років із дня навішення. (п.4.1.30 ПБ). Термін служби парашутних пристроїв з гальмовими канатами може бути продовжений на 2 роки комісією, очолюваної головним механіком шахти за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаною спеціалізованою організацією, зносі шарнірних з'єднань, значення яких не повинні перевищувати зазначених у «Інструкції з експлуатації парашута», і задовільних результатах іспитів парашутів. Цією же комісією термін служби парашутів і клітей може бути продовжений ще до 5 років по експертному висновку організацій, що мають дозвіл Держгірпромнагляду на проведення експертного обстеження. По паспорту парашута перевіряється відповідність навішення у стволі гальмових канатів застосовуваному типові парашутів, а також своєчасність заміни на них приводних пружин (не рідше 1 рази в рік, незалежно від її стану). Перевіряється наявність акта про чергові іспити парашутів, що повинні проводитися безпосередньо після їхньої установки, а потім не рідше 1 рази у 6 місяців (п.4.1.30 ПБ – для вертикальних підйомів, п.4.1.5 ПБ – для похилих підйомів). За результатами даних, отриманих при іспиті, визначити можливість подальшої експлуатації парашутів. Свідчення про іспит канатів та акти-сертифікати на канати. Необхідно перевірити відповідність заводського номера підйомного каната, зазначеного в акті-сертифікаті і свідченні про іспит каната. За свідченням перевіряється дата навішення та дата останнього іспиту каната, по якому визначається придатність каната до подальшої експлуатації. Відповідно до вимог п.4.12.12 ПБ, усі підйомні канати вертикальних і похилих шахтних підйомів (за винятком канатів на вантажних похилих підйомах з кутом нахилу менш 300), канати для підвіски полків, рятувальних сход і прохідницьких колисок повинні бути випробувані перед навішенням, та відповідно до п.4.12.13 повинні повторно випробуватися: - через кожні 6 місяців на людських і вантажно-людських підйомних установках, а також для прохідницьких люльок; - через 12 місяців після навішування і згодом через кожні 6 місяців на вантажних, аварійно-ремонтних і пересувних підйомних установках, а також для рятувальних драбин; - через 6 місяців після навішування, а згодом через кожні 3 місяці- підйомні багатосталкові неоцинковані канати, які мало крутяться. Строк повторних випробувань канатів обчислюється з моменту їхнього навішення. По паспортах на канати визначається термін служби підйомних канатів, що врівноважують, гальмових, провідникових, а також канатів для підвіски полків, прохідницького устаткування і механічних вантажників, що не повинен перевищувати зазначеного у таблиці 4.10. ПБ п. 4.12.22. Заміні по граничному терміну служби підлягають канати відповідно до таблиці 4.10 ПБ і порядком проведення технічних оглядів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 №687. Технічний огляд канатів проводиться відповідно до вимог п. 4.13.1 ПБ. Канати з металевим сердечником відповідно до листа МакНДІ від 06.06.88 № 1524/6405 і «Інструкцією з експлуатації сталевих канатів у шахтних стволах» (п.1.6.1), затвердженої Госгортехнадзором СРСР у 1987 році, допускаються до застосування в якості піднімальних при реконструкції піднімальних установок, а також поглиблення стволів при недостатньої канатоємкості барабанів наявних підйомних машин. Термін служби цих канатів 1 рік, після чого можливо його продовження за результатами огляду й

133


інструментального контролю, при цьому загальний термін служби канатів з металевим сердечником не повинен перевищувати 2-х років. Паспорта на копрові шківи. По оцінці в паспорті встановлюється термін експлуатації шківа і, якщо останній експлуатується більш 8 років, то відповідно до листа Мінвуглепрому СРСР від 05.04.78 №Д-75 повинен бути зроблений перший ультразвуковий контроль його осей спеціалізованою організацією, надалі такий контроль повинен робитися через кожні 3 роки. Книга огляду канатів та їхньої витрати. Необхідно детально ознайомитися з 1 розділом книги, звертаючи особливу увагу на результати оглядів канатів шахтним обслуговуючим персоналом, перевірити правильність та регулярність ведення записів і дати оцінку придатності канатів до подальшої експлуатації. У книзі повинні записуватися щодоби (спеціально виділеними і призначеними наказом по шахті особами), щотижня (за участю механіка підйому) і щомісяця (за участю головного механіка шахти або старшого механіка) результати оглядів. (п.4.12.16 ПБ). Результати інструментального контролю втрати перерізу металу дротів каната записуються через всю сторінку. Такі перевірки повинні проводитися для оцинкованих канатів через 12 місяців після навішення, потім через кожні 6 місяців при втраті перерізу металу до 12%, через 1 місяць при втраті перерізу 12-15% і через 0,5 місяця – при втраті перерізу понад 15% (п.4.13.1 ПБ). Канати повинні бути замінені новими при втраті перерізу сталі дротів, що досягає: 10% для підйомних канатів у вертикальних стволах з довжиною виска понад 900 м, а також для підйомних канатів людських і вантажно-людських двоканатних установок, не обладнаних парашутами, а також гальмових канатів парашутів; 15% - для підйомних канатів з металевим сердечником і для канатів з довжиною виска до 900 м у вертикальних стволах, 18% - для круглосталкових канатів з органічним сердечником на вертикальних і похилих людських і вантажно-людських підйомах, а також діаметром 45мм і менше на вантажних підйомах,що навішуются і для провідникових канатів при будівництві та експлуатації шахт, а також канатів для підвіски прохідницького устаткування, 20% - для круглосталкових канатів діаметром понад 45мм з органічним сердечником на вертикальних вантажних підйомах. (п.4.13.2 ПБ). В другому розділі книги перевіряються дані своєчасної заміни канатів і їхнього іспиту. Аналогічно перевіряються книги огляду гальмівних, провідникових та канатів, що врівноважують. Книга огляду підйомної установки. Під час перевірки 1 розділу книги необхідно звертати увагу на своєчасність проведення огляду елементів підйомної установки обслуговуючим персоналом. Відповідно до вимог п.4.10.1 ПБ підйомні посудини, парашути, стопори, підвісні пристрої, що направляють башмаки, посадкові, розвантажувальні і завантажувальні пристрої, що направляють і відхиляють шківи, їх футеровка і підшипники, гальмова система та інші елементи підйомної машини, апаратура захисту та система керування повинні оглядатися і перевірятися щодоби особою, що має високу кваліфікацію і призначена наказом по шахті для цієї мети. Перевіряється також наявність у цій книзі записів головного механіка шахти або старшого механіка про перевірку або правильність роботи запобіжного гальма та захисних 134


пристроїв (не рідше 1 рази у 15 днів) та інших вищевказаних елементів підйомної установки (не рідше одного разу на місяць) (п.4.10.1 ПБ). В II розділі книги необхідно ознайомитися з несправностями, що були виявленні на підйомній установці, наявністю заходів головного механіка по усуненню виявлених дефектів і призначенням ним осіб, відповідальних за виконання цих заходів («Інструкція з ведення книги огляду підйомної установки»). Необхідно перевірити наявність у книзі замальовки головним механіком шахти або старшим механіком найбільш зношеного місця перерізу жолоба копрових шківів. Такі замальовки вищевказаними особами повинні заноситися в книгу після огляду шківів, що повинний здійснюватись перед навішенням нового каната і надалі не рідше одного разу у квартал. (п.4.10.1 ПБ). Книга прийому і здачі змін. При перевірці книги звертається увага на записи в них стану підйомної установки при щозмінних оглядах, проведених машиністами під час прийому і здачі змін, а також на присутність другого машиніста при спуску-підйому людей на людських і вантажнолюдських підйомних установках. (п. 4.10.4 ПБ). Книга огляду стволів шахт. По книзі перевіряється своєчасність проведення оглядів кріплення та армування стволів обслуговуючим персоналом, що призначається наказом по шахті (п.4.10.1 ПБ). При цьому необхідно ознайомитися з записаними в книзі про зауваження, несправності ушкодження провідників , кріплення ствола, а також трубопроводів та порушеннями в прокладці кабельних ліній, що перешкоджають нормальній роботі підйому. Перевіряється своєчасність огляду стволів механіком підйому (не рідше одного разу в тиждень), головним механіком (не рідше одного разу на місяць), головним інженером шахти (не рідше одного разу в квартал), (п.2.5.2 ПБ). Акти про перевірку копра, правильності установки копрових шківів і підйомної машини. Перевіряється наявність акта огляду копра комісією під головуванням головного інженера шахти. (п.4.10.1 ПБ). Огляд металевих та залізобетонних копрів повинен здійснюватись не рідше одного разу на рік, а дерев'яних і прохідницьких – два рази на рік. (п.4.10.1 ПБ). Перевіряється також наявність акта про проведення перед оглядом копра перевірки його вертикальності, правильності установки направляючих шківів стосовно осі ствола та осі підйому, а також вертикальність середньої площини їхніх жолобів та горизонтальності осей обертання комісією під керівництвом головного маркшейдера шахти відповідно до § 369 ПТЭ. За даними актів перевіряється кут відхилення (девіації струни каната), що повинен бути для вертикальних і знову змонтованих похилих установок (незалежно від кута нахилу виробок) на направляючих шківах і барабанах одноканатних підйомних машин не більш 1°30´, на прохідницьких направляючих шківах і барабанах прохідницьких вантажних лебідок, а також на шківах і барабанах діючих похилих установок з кутом нахилу виробок менш 30°, кут відхилення не повинен перевищувати 2°30´.

135


У знову змонтованих установках площина обертання направляючого шківа повинна знаходитися усередині повного кута девіації струни каната. В знову встановлюваних одноканатних підйомних установках зі шківами тертя направляючі шківи на копрі повинні розташовуватися в одній вертикальній площині зі шківами тертя. (§364 ПТЭ). Паспорт ствола (наказ Мінвуглепрому від 16.09.79 № 416). Кожне копрове спорудження повинне мати паспорт технічного стану спорудження, що складається роботодавцем (власником), на підставі акта державної приймальної комісії будівельно-монтажних робіт або висновку спеціалізованої організації після обстеження спорудження. (п. 4.10.1ПБ). Нормативний термін служби або термін наступного обстеження повинен вказуватися у паспорті копрового спорудження. (п. 4.10.1 ПБ). По паспорті ствола ознайомитися з розташуванням у ньому армування, кабелів, трубопроводів і т.д., а також своєчасним заповненням його розділів для того, щоб при перевірці ствола визначити їхню відповідність фактичному положенню. Особливу увагу необхідно звернути на своєчасність перевірки профілювання стінок шахтного ствола та провідників у ньому. Профільна зйомка армування та замір зазорів безпеки у шахтних стволах повинні здійснюватися маркшейдерською службою шахти в терміни, установлені головним інженером шахти, але не рідше одного разу в 2 роки (п.2.5.2 ПБ). За результатами профілювання визначається відповідність зазорів та відхилень армування в стволі вимогам табл.4.4 ПБ «Інструкція з виробництва маркшейдерських робіт». У паспорті визначаються всі зміни стану та армування в стволі, агресивність шахтної води в стволі до кріплення та армування і прийнятих заходах для приведення їх у відповідність вимогам ПБ із боку керівництва шахти. Фізико-хімічний і бактеріологічний аналіз шахтних вод повинен проводитися не рідше 1 рази в квартал. (п.8.5.2 ПБ). Проекти на стаціонарні та переносні перекриття стволів. Відповідно до п.2 «Тимчасові типові положення по безпечних методах ведення робіт при перекритті стволів під час заміни піднімальних канатів і посудин», перекриття стволів можуть бути стаціонарними та переносними. Для знов спроектованих та реконструйованих шахт повинні передбачатися тільки стаціонарні перекриття. Перевіряється наявність і якість розроблених проектів на конструкції перекриттів стволів. Проект на стаціонарне перекриття та його установку на конкретному стволі розробляється проектною організацією і для діючих шахт затверджується технічним директором об'єднання. Стаціонарне перекриття повинне складатися з посадкової площадки, привода і пульта керування та відповідати наступним основним вимогам: - Посадкові площадки можуть переміщатися або у вертикальному, або в горизонтальному напрямках, із забезпеченням необхідних ПБ зазорів між площадками в піднятому (прибраному) положенні і посудинами, що рухаються. - Параметри і конструктивні розміри перекриттів визначаються розрахунком, габаритами підйомної посудини та розміщенням канатів і устаткування в стволі. - Розрахунок металоконструкції посадкової площадки зводиться до перевірки міцності і твердості її елементів. - Вихідним параметром для розрахунку стаціонарного перекриття вантажного і вантажно-людського (без парашутів) підйомів є статичне навантаження, рівна сумі ваги 136


порожньої посудини з причіпними пристроями та ваги каната, що врівноважує. При розрахунку повинний прийматися 3-х кратний запас міцності. Проект переносного перекриття може виконуватися шахтою і затверджуватися головним інженером шахти. Переносне перекриття повинне складатися з металевих балок та сполучних елементів, якими балки з'єднуються для забезпечення необхідної твердості конструкції перекриття та його стійкості, причому крайні балки по обидва боки повинні жорстко фіксуватися. Переносне перекриття повинне відповідати наступним вимогам: - для переносних перекриттів рекомендується застосовувати стандартні двотаврові балки. Категорично забороняється застосовувати для перекриття ствола труби, рейки, дерев'яні бруси і т.п.; - число балок у перекритті повинне бути не менш двох, розміри балок перекриття та їхня кількість визначається розрахунком і схемою установки. Розрахунок балок виробляється по статичному навантаженню, рівній сумі ваги порожньої посудини з причіпними пристроями та ваги каната, що врівноважує. При розрахунку балок повинний прийматися 3-кратний запас міцності. Переносне перекриття, призначене для втримання кліті при іспитах парашутів, повинне розраховуватися на динамічне навантаження з триразовим запасом міцності. Технологічний паспорт на опускання та підіймання негабаритних вантажів під кліттю. На кожній шахті, на ведення робіт з опускання та підіймання негабаритних вантажів та довгомірних матеріалів під кліттю, повинен бути розроблений технологічний паспорт, що затверджується технічним директором об'єднання (п.2.1 «Тимчасові вимоги безпеки до технології і засобів для спуска негабаритних вантажів під піднімальними судинами»). При перевірці паспорта необхідно звертати увагу на наявність наказу по шахті про призначення осіб для виконання робіт з спуску та підйому довгомірних матеріалів і великогабаритного устаткування, що мають досвід роботи на стволах, пройшли спеціальне навчання та здали іспити, (п.2.3 «Тимчасових вимог…»)... Наказом по шахті повинні призначатися також особи технічного нагляду, що повинні бути присутнім на місці проведення робіт по опусканню та підійманню негабаритних вантажів. (п.2.2 «Тимчасових вимог…»)... Проект причіпних пристроїв для опускання негабаритного устаткування під підйомними посудинами. Для спуска великогабаритного устаткування у кожному окремому випадку проектним відділом ДП, ВАТ повинен розроблятися проект причіпних пристроїв. (п.1.16 «Тимчасових вимог…»)... Проекти розроблених причіпних пристроїв для опускання та підіймання вантажів під підйомними посудинами по вертикальних стволах повинні затверджуватися технічним директором ДП, ВАТ. (п.1.17 «Тимчасових вимог…»)... Перевіряється наявність виданих заводом-виробником паспортів на всі елементи причіпних пристроїв з вказівкою у них максимально-допустимого навантаження. (п.1.19 «Тимчасових вимог…»)... По паспортах визначається термін служби причіпних пристроїв, які не повинні перевищувати одного року. Елементи причіпних пристроїв (коуши, жимки, серги, валики) повинні бути заводського виготовлення. Елементи причіпних пристроїв, що з'єднують вантаж з підвісним пристроєм, повинні мати маркірування з указівкою номера про іспит зразків. Перевіряється наявність акта заводу, на якому здійснювались іспити причіпних пристроїв. 137


(п.2.13 "«Тимчасових вимог..."»). Організація технічного обслуговування підйомних установок та шахтних стволів. Перевіряється наявність на шахті наказу про призначення осіб, відповідальних за організацію опускання та підіймання людей і вантажів по вертикальних та похилих виробках . (п. 4.1.17, 4.1.34 ПБ). Відповідно до «Керівництва з технічного обслуговування та ремонту шахтних підйомних установок» на кожній шахті повинен видаватися наказ про закріплення машиністів підйомів та електрослюсарів за підйомними установками. Перевіряється наявність довідок з фотокартками про проходження щорічного медогляду машиністів підйомів відповідно до затвердженого Мінвуглепромом «Інструкцією для машиніста підйому». Під час перевірки необхідно звертати увагу на наявність протоколів про щорічну перевірку знань по обслуговуванню підйомних установок у машиністів підйомів та знань «Інструкції з техніки безпеки при технічному обслуговуванні та ремонту вертикальних стволів шахт» (лист Мінвуглепрому СРСР від 21.07.76 №Д-121) у персоналу, що безпосередньо обслуговує устаткування вертикальних стволів (п.1.2.8 цього листа). Перевіряється наявність та якість розроблених технологічних паспортів на усі види робіт з технічного обслуговування підйомних комплексів (огляд канатів, парашутів, кріплення, армування, трубопроводів, кабелів і т.д.) відповідно до директивного листа Мінвуглепрому від 21.07.76 № Д-121. Технологічні паспорти повинні встановлювати обсяг і періодичність виконання робіт, організацію робочих місць, послідовність та тривалість виконання операцій технічного обслуговування устаткування ствола, потреби у робочій силі, засобах механізації, інструментах, пристосуваннях та включати заходи щодо техніці безпеки. Технологічні паспорти узгоджуються з головним механіком шахти і затверджуються головним інженером шахти. На всі складні та відповідальні роботи (ремонт кріплення, армування, заміна канатів, провідників, розстрілів, трубопроводів і т.п.) у стволах повинні розроблятися проекти проведення робіт, у яких вказуються графіки виконання операцій з указівкою виконавців та заходів щодо безпечного ведення цих робіт. У заходах повинні бути передбачені погодженість роботи вентиляторних та підйомних установок, відключення електроенергії, а також взаємопов'язані дії усіх служб, що беруть участь у ремонті. Проекти проведення робіт по ремонту устаткування ствола повинні узгоджуватись з головним механіком ДП, ВАТ і затверджуватись технічним директором. (п.1.4.4 «Інструкції з техніки безпеки при технічному обслуговуванні та ремонті устаткування вертикальних стовбурів шахт»). 4.2.8.2. Головні вентиляційні установки. 4.2.8.2.1. Перевірка технічної документації. а) Проект вентиляційної установки (п. 1.1.2 ПБ). Необхідно вивчити проект та при обстеженні перевірити відповідність виконаних будівельних, електромонтажних робіт, наявність необхідного устаткування. б) Звіт по ревізії, налагодженню та іспитові вентиляційної установки. Відповідно до п. 3.3.5 ПБ не рідше одного разу в рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією за участю представника електромеханічної служби шахти, за результатами якої складається звіт. По звіту встановлюються виявлені в ході ревізійно-налагоджених робіт порушення вимог ПБ, 138


інструкцій заводів- виробників устаткування (п.1.2.3.ПБ), перевіряється виконання робіт з їхнього усунення. в) Експертний висновок. При обстеженні вентиляційної установки нормативний термін служби яких минув відповідно до заводської документації, перевіряється виконання рекомендацій, зазначених в експертному висновку. (п. 3.3.5 ПБ). г) Наказ по шахті про призначення постійних працівників електромеханічної служби по огляду головної вентиляційної установки відповідно до п. 3.3.5 ПБ. д) Необхідно перевірити у будівлі вентилятора, а для автоматизованих установок і у пунктах керування, наявність наступної технічної документації : (п.3.3.6 ПБ): - схему реверсування вентиляційної установки. Перевіряється її відповідність фактичному положенню та робота світлової сигналізації. Шляхом опитування машиніста вентиляційної установки або людини, що обслуговує пульт керування, перевіряється правильність їхніх дії при необхідності переключення реверсивних пристроїв; - схему електропостачання вентиляційної установки. Уточнюється відповідність розташованого у будинку електроустаткування, зазначеному на електричній схемі. Перевіряється наявність двох високовольтних та низьковольтних уведень; - інструкцію для машиніста (працівника, що обслуговує пульт керування). Перевіряється знання цієї інструкції вищевказаними особами; - індивідуальну характеристику вентилятора. Перевіряється перебування робочої точки вентилятора в області стійкої та економічної роботи. е) Перевірити наявність графіків технічних оглядів, планово-попереджувальних ремонтів, реверсування, налагоджень та іспитів головної вентиляційної установки (наказ МУП від 05.06.67 № 313), та виконання їх по книгах: - книга обліку роботи вентиляційної установки; - книга огляду вентиляційної установки та перевірки реверсування. Книги повинні відповідати зразкам п. 2.1.3. ПБ ЭЭП. Необхідно також перевірити своєчасність перевірки головним механіком та начальником ділянки ВТБ (не рідше одного разу на місяць) справності дії реверсивних, перемикаючих та герметизуючих пристроїв (п. 3.3.4 ПБ). Ця перевірка відповідно до п. 9 Інструкції з реверсування вентиляційного струменя та перевірці дії реверсивних пристроїв вентиляційних установок та п. 3.3.4 ПБ повинна проводитися при зупинених вентиляторах (з дозволу головного інженера шахти), про що повинні бути зроблені записи в книзі обліку роботи вентиляційної установки. (п.3.3.6.ПБ). ж) Акт перевірки реверсування вентиляційного струменя та реверсивних пристроїв (п. 3.3.4 ПБ). Необхідно перевірити відповідність даних, отриманих при реверсуванні вентиляційного струменя, вимогам Правил безпеки. з) Посвідчення про перевірку знань безпечної експлуатації та Правил безпеки. Перевіряється у машиніста та осіб, що обслуговують вентиляційну установку, наявність та своєчасність здачі іспитів. и) Усі види раптових зупинок, зменшення тиску та подачі вентиляційної установки повинні бути відбиті на діаграмних стрічках витратомірів. Термін збереження стрічки – 3 роки. (п.3.3.7. ПБ). I.

4.2.8.2.2. Будівлі вентиляційної установки.

139


а) Перед тим, як увійти у будівлю вентиляційної установки, необхідно звернути увагу на його стан: відсутність тріщин, чи збудована вона з неспаленого матеріалу, наявність та справність під’їздів, металевих ґрат на вікнах, а також двері із запорами в дверних прорізах (малі двері – ґратчаста) і викличної сигналізації. б) У будівлі вентиляційної установки повинен знаходитися в справному стані комплект протипожежного інвентарю (вогнегасники, ящики з піском, лопати і т.п.). Перевірити наявність води у протипожежному трубопроводі та водоймі. в) Перевіряється чистота будівлі та встановленого у ньому устаткування. Пил та бруд не допускаються . (п. 31.1.1.2 «Керівництво з технічного обслуговування та ремонту шахтних вентиляторних установок головного провітрювання»). Перевіряється відсутність тріщин у фундаментах, закриття кабельних каналів міцними неспаленими плитами. г) Перевіряється приєднання до контуру заземлення усього устаткування, що знаходиться під напругою, наявність гумових килимів (або ізолюючих підставок) у електроустаткуваннях, наявність діелектричних рукавичок, набору попереджуючих плакатів по ТБ, покажчиків напруги, медичної аптечки. (п. 2 «Керівництва з ТЕ …»)... д) Перевіряється наявність, достатність робочого й аварійного освітлення шляхом безпосереднього їхнього включення. (п. 5.11.2 ПБ). е) При огляді будівлі вентиляційної установки необхідно звернути увагу на стан даху та ущільнення температурних швів, повинне виключатися улучення води у приміщення машинного залу та распредпристроїв. ж) Необхідно перевірити наявність телефонного зв’язку з комутатором шахти (диспетчером), чи встановлений телефонний апарат у шумоізолюючій кабіні з виведеним сигнальним викличним пристроєм. (п. 3.3.6.ПБ). з) Вентиляційна установка повинна складатися з двох однакових вентиляторних агрегатів (п. 3.3.2 ПБ). Резервний агрегат повинен утримуватися у справному стані, його непрацездатність повинна фіксуватися в книгах машиніста, диспетчера з повідомленням про це головного інженера шахти. и) При обстеженні вентиляторів усі оперативні переключення повинні здійснюватись тільки обслуговуючим персоналом вентиляційної установки. (п. 6.5.10.ПБЕЕП). й) Згідно п. 1.2.5.ПБ усі частини устаткування, що рухаються, повинні бути огороджені. Теча змащення, сторонні шуми та стук при роботі вентилятора не допускаються (п. 31.1.1.7 «Рук по ТЕ …»)... к) За показниками приладів КІПА, перевірка яких повинна вироблятися 1 раз на рік, перевіряється режим роботи електроустаткування, зниження живильної напруги менш ніж 20% не допускається. Прилади не повинні мати видимих ушкоджень. (п.31.1.2.5 «Рук по ТЕ …»)... л) За показниками приладів контролю продуктивності та тиску перевірити відповідність заданому режимові вентиляції шахти (п. 31.1.5 «Рук по ТЕ...»). Показання повинні записуватися через кожні 2 години, при наявності самописних приладів – збереження діаграмної стрічки не менш 2-х років . (§ 252 ПТЕ). м) При обстеженні необхідно звертати увагу на показання приладів контролю температури підшипникових вузлів. Температура нагрівання підшипників не повинна перевищувати +75о. При температурі +75о повинні подаватися світловий та звуковий

140


сигнал, а при температурі 80о – повинен відключатися привідний електродвигун вентилятора. (п. 31.1.1.6 «Рук. по ТЕ…»)... н) Перевіряється, згідно п.4.7.1 «Керівництва з ревізії та налагодження ...» та звіту, наявність необхідних захистів у схемі керування вентиляційною установкою. Всі апарати (реле, пускачі, автоматичні вимикачі) повинні бути з закритими кришками. о) Необхідно звертати увагу на стан пульта керування. Відповідно до вимог п.3.3.6. ПБ кожна вентиляційна установка повинна обладнуватись апаратурою дистанційного керування та контролю. Пульт дистанційного керування та контролю вентиляційної установки повинний знаходитися на поверхні в диспетчерському пункті (приміщенні оператора АГК). п) Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного керування та контролю, повинні обслуговуватися машиністами. (п. 3.3.6 ПБ). р) При обстеженні також необхідно звертати увагу на наявність змащення по покажчиках, чистоту масла в баках маслостанцій, однаковий кут установки лопаток направляючих та спрямляючих апаратів, наявність гальмових пристроїв на осьових вентиляторах. (п. 3.3.2 ПБ). с) Згідно п. 3.3.9 ПБ на шахтах III категорії і вище в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається при зупинці вентилятора. т) Вантажопідйомні засоби, пристосування, стропи, застосовувані при експлуатації вентиляційних установок, повинні пройти технічний огляд відповідно до «Правил пристрою та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів». 4.2.8.2.3. Вентиляційні канали. а) Роботи в каналі повинні виконувати не менше чим два чоловіки у спеціальному одязі та з засобами захисту. (п. 6.1.8. «Керівництво з ревізії та налагодження»). б) Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню (п. 3.3.2 ПБ) та не захаращувати сміттям, снігом. в) Під час обстеження каналів варто звертати увагу на їхню чистоту та герметичність, при відсутності дренажних пристроїв повинен бути ухил для стоку води убік ствола (свердловини). г) Вентиляційні канали повинні очищатися при зменшенні нижнього перерізу на 10% (§ 250 ПТЕ), наявність води в каналах та під робочим колесом не допускається. д) У каналі вентиляційної установки у місці сполучення зі стволом (свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися ґрати, що обгороджують, висотою не менш ніж 1,5 м. (п. 3.3.2.ПБ). е) При обстеженні у каналах звертати увагу на наявність та стан імпульсних ліній і датчиків контролю продуктивності та депресії. ж) При обстеженні робочих коліс та лопаток направляючих апаратів звертати увагу на відсутність тріщин у місцях їхнього кріплення, налипання бруду та льоду. (п. 31.1.4.1. «Кер. по ТЕ...»). з) Необхідно перевірити стан (зношення) ляд та їхніх шарнірних з'єднань (змащення). Реверсивні пристрої повинні бути самоущільнювальними та герметичними по всьому периметру. (§ 251 ПТЕ). 141


и) При обстеженні необхідно звернути увагу на стан лебідок для переключення ляд, наявність біля них пристосувань для ручного керування лебідками при відсутності подачі електроенергії на двигуни лебідок, стан тросів, їхнє провисання, кріплення до лебідок та ляд не менш ніж 3-ма жимками та 3-ма витками тертя. (п. 3.3.3 «Керівництво з ревізії та налагодження …»)... й) Звертати увагу на забезпечення герметичності камери лебідок та місць проходу тросів через стіни, канали. л). При обстеженні у вентиляційних каналах звертати увагу на наявність та стан датчиків контролю положення ляд, їхнє кріплення та цілісність підвідних кабелів. к) Перевіряється стан глушителів шуму (§ 249 ПТЕ), їхнє очищення від пилу та бруду. 4.2.8.3. Головні водовідливні установки. Обстеження треба починати з перевірки відповідності технологічної виробки проекту, ПБ, ПТЄ. У насосних камерах, ЦПП та ходках звернути увагу на наявність регламентуючих відстаней між виступаючими частинами обладнання та відстаней від обладнання до стін та підлоги, наявність похилу в насосній камері. Насосна камера у відповідність до п.7.1.2 ПБ повинна з’єднуватись : - зі стволом шахти – похилим ходком, місце введення якого у ствол повинно бути розташовано не нижче 7 м. від рівня підлоги до насосної камери; - з приствольним двором – ходком з герметичними дверима; - з водозбірником – через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру. При припливах менш 50 м3/год. дозволяється застосовувати дільничні водовідливні установки без спеціальних камер. Насосна камера головного водовідливу повинна бути обладнана вантажопідйомними пристроями. Підлога насосної камери повинна бути збудована на 0,5 м. вище підошви приствольного двору. Повинно звернути увагу на стан кріплення насосної камери, ЦПП, ходків, акумулюючих місткостей та їх санітарний стан. Кріплення водозбірників повинно забезпечувати надійну гідроізоляцію та відсутність перетоків між вітками та у приймальних колодязях – при зачиненій запірній арматурі. Не повинна бути порушена і гідроізоляція стін та стелі насосної камери та ЦПП. Необхідно звернути увагу на наявність влаштованих місць для зберігання мастил, сальниковій набійці, запасних частин, інвентарю, робочого місця електрослюсаря. Для розміщення всмоктувальних трубопроводів насосна камера повинна обладнуватись груповими колодязями, з’єднуваними з водозбірником через приймальний колектор або безпосередньо (§ 285 ПТЄ). Повинні бути передбачені пристрої для відключення колодязів при їх чищені. Дно колектора та колодязя для всмоктуючого трубопроводу повинно находитися не менш чим на 1 м. нижче підошви водозбірника (§285 ПТЄ). Приймальні колодязі повинні мати справні грати (сітчані) перекриття, на вході у водозбірник повинно бути встановлене сітчаний пристрій для затримання сміття. Згідно з „Нормами технологічного проектування вугільних та сланцевих шахт” усі зновведені в експлуатацію акумулюючи місткості повинні бути змиваючими або обладнаними механізацією для зчищення та вилучення шламу, звільняючи ручний труд. Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одрної гілок. (п.7.1.1 ПБ) При обстеженні звернути увагу на замулення водозбірників, які згідно з п.7.1.1 ПБ не повинні перевищувати 30% їх об’єму , а у період підготовки шахти до прийому

142


паводкових вод чистка водозбірників повинна проводитися незалежно від ступеня замулення. (§28 ПТЄ) Місткість водозбірників головного водовідливу повинна бути розрахована не менш ніж на 4-годинний максимальний приплив, а дільничного – на 2-годинний приплив, не враховуючи замулення. (п.7.1.1 ПБ) Згідно з §286 ПТЄ у шахтах, небезпечних по прориву води, місткість водозбірників повинна бути: для головних водовідливних установок – не менш 8-годинного нормального припливу, а для дільничних – не менш 4-годинного нормального припливу. Окрім того повинні бути передбачені аварійні місткості у непотрібних старих виробках. 4.2.8.3.2. Устаткування водовідливної установки. Обстеження механічної частини водовідливної установки починається з ознайомлення з проектною та експлуатаційною документацією по шахтному водовідливу. З проектної документації виписуються у зошит наступні дані: тип і кількість встановлених насосів та привідних електродвигунів, діаметри трубопроводів (нагнітального та що підводить); кількість нагнітальних трубопроводів; типи прийомних і зворотних клапанів, засувок і сполучних муфт. Потім, при обстеженні, перевіряється відповідність установлених механізмів зазначеним у проекті. При обстеженні водовідливної установки варто звертати увагу на стан фундаментів, кріплення насосів та електродвигунів, герметичність запірної апаратури, схему комутації насосних агрегатів, пристроїв підвідних ліній. Необхідно пам'ятати, що головні водовідливні установки та установки в основних виробках із припливом води більш 50 м 3/год повинні бути обладнані не менш ніж трьома насосними агрегатами (п. 7.1.4 ПБ). Подача кожного агрегату повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу води не більш ніж за 20 годин. При проходці або поглибленні стволів, незалежно від припливу води, допускається застосування одного підвісного насоса при обов'язковій наявності резервного насоса поблизу ствола (п. 7.1.4 ПБ). Відповідно до п. 7.1.5 ПБ головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менш ніж двома напірними трубопроводами, з яких один є резервним. При числі робочих трубопроводів до трьох, повинний бути один резервний трубопровід, більш трьох – два. Для дільничних водовідливних установок допускається мати один трубопровід. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу при ремонті будь-якого їхнього елемента. (п. 7.1.6 ПБ). При огляді нагнітального трубопроводу необхідно звернути увагу на наступні елементи. Фланцеві з'єднання, зворотні клапани і засувки не повинні мати течі через нещільності стиків та сальників, порушень цілісності їхніх корпусів. Засувки повинні допускати регулювання відкриття та забезпечувати герметичність «Закрите». Для перевірки оперативної засувки необхідно закрити її до відмовлення, відкрити пробку або краник випуску повітря та відкрити байпас (обвідний трубопровід). Витікання води або вихід повітря з пробки (краника) свідчить про негерметичності засувки. Герметичність зворотного клапана визначається по витіканню води з пробки (краника) при цілком відкритій оперативній засувці. На водовідливних установках, що працюють на висоту більш 400 м, обов'язкове застосування запобіжних засобів для зменшення гідравлічного удару (§290 ПТЕ) для проектованих і знову споруджуваних шахт забороняється прокладка в стволах 143


шахт трубопроводів високого тиску – понад 6,4 МПа проти торцевих сторін кліті, на діючих допускається при виконанні суцільного огородження трубопроводу по всій довжині високого тиску. (п. 7.1.8. ПБ). Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу і через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 (125%) робочого тиску. (п. 7.1.9 ПБ). При огляді трубопроводу, що підводить, особливу увагу варто звернути на справність кожного елемента. З'єднання труб не повинні мати течі при залитому і непрацюючому насосі або підсмоктувань повітря при включеному насосі. Кріплення трубопроводів повинне бути надійним і виключати передачу зусилля на усмоктувальний фланець насоса. Герметичність прийомного клапана перевіряється спробним заливанням насоса. 4.2.8.3.3. Електроустаткування й апаратура автоматизації водовідливної установки Обстеженню підлягають: електродвигуни насосних агрегатів, заливальних насосів, допоміжні електродвигуни, високовольтні розподільні пристрої, пускова апаратура, блоки автоматики, спеціальні пристрої, реле тиску та продуктивності, температурні датчики, для схем автоматизації з гідроприводом засувок обстежуються стан електроустаткування маслостанції, кінцеві вимикачі, електричні кабелі та заземлення. При обстеженні перевіряється відсутність ушкоджень корпусів електроустаткування, кабельних вводів, рукояток та кнопок керування, оглядових стекол, канатних пристроїв (для комутаційних апаратів РВД-6). Перевіряється відповідність установки електроустаткування вимогам ПБ та заводських інструкцій, розмірів монтажних (не менш 0,5 м) та технологічних (не менш 0,8 м) проходів (п. 5.5.4 ПБ). Електроустаткування повинне встановлюватися у місцях з відсутністю капежу або мати від улучення води спеціальне перекриття (п. 5.5.5 ПБ). Під час перевірки необхідно звертати увагу на правильність прокладки силових та контрольних кабелів, наявність у місцях підключення адресних покажчиків, надійність ущільнення кабельних введень електроустаткування. Невикористані кабельні введення повинні мати надійні заглушки (п. 5.4.3 ПБ). Перевіряється наявність чітких підписів на електроустаткуванні, що вказують установку, що включається, або агрегат та уставки спрацьовування максимального токового захисту. (п. 5.1.10 ПБ). Необхідно також перевіряти наявність і надійність металевого зв'язку корпуса електроустаткування, броньованих кабелів кабельних введень та муфт із контуром, що заземлює, додаткового заземлювача для пересувних трансформаторних підстанцій. Додатково необхідно звернути увагу на відсутність течі заливальної маси з-під кришки корпуса комутаційного апарату РВД-6, наявність та справність піднімального пристрою бака масляного вимикача. (п. 5.10.2 ПБ). При обстеженні електродвигунів необхідно перевіряти справність захисного кожуха, що обгороджує обертові частини, справність підшипників та систему їхнього змащення. (п. 1.2.6 ПБ). Відповідно до вимог §284 ПТЕ водовідливні установки повинні бути обладнані апаратурою автоматизації або контролю і дистанційного керування, що забезпечує їхню нормальну роботу без постійної присутності обслуговуючого персоналу. При обстеженні стану апаратури автоматизації водовідливної установки варто звертати увагу на стан та правильність установки датчиків, реле, апаратів керування, кабельних шухляд. 144


Апарати та блоки керування повинні надійно кріпитися на твердій конструкції, що дозволяє вільний доступ в усі відсіки апаратів та блоків. Датчики температури підшипників насосів та електродвигунів повинні бути надійно закріплені. Реле продуктивності повинні бути встановлені на горизонтальних ділянках всмоктувальних трубопроводів. Необхідно також перевіряти наявність та стан манометрів, запірної арматури, баків системи маслозмазки. Датчики рівня повинні бути надійно закріплені таким чином, щоб виключити можливість мимовільної зміни глибини занурення або торкання датчиками трубопроводів, металевих конструкцій, стінок колодязів та попадання на датчики води з розвантажувальних пристроїв насосних агрегатів. 4.2.8.3.4. Технічна документація. Крім проекту на водовідливну установку, необхідно перевірити і наявність наступної документації: а) Звіту по ревізії та налагодженню головної водовідливної установки. Відповідно до п. 7.1.10 ПБ не менш ніж одного разу на рік повинна проводитися ревізія та налагодження головної водовідливної установки, за результатами якої складається акт у 2-х примірниках. При перевірці звіту необхідно звернути увагу на виявлені в ході ревізії порушення вимог нормативних документів по безпеці на водовідливній установці. Необхідно також ознайомитися з усіма зауваженнями, зазначеними у звіті та зажадати своєчасного їхнього усунення. б) «Книги огляду та обліку роботи водовідливних установок». По записах у книзі визначається своєчасність проведення оглядів водовідливної установки. Відповідно до вимог п. 7.1.10 ПБ усі водовідливні установки повинні оглядатися щодоби особами, призначеними наказом керівника підприємства. Крім цього, головна водовідливна установка повинна оглядатися не менш ніж одного разу у тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць – головним механіком шахти. Результати оглядів повинні фіксуватися в «Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок». Необхідно ознайомитися з виявленими ними недоліками в роботі водовідливної установки та прийнятих заходів для їхнього усунення. 4.2.8.4. Компресорні установки. Відповідно до вимог п.5.6.1 ПБ пристрій, монтаж та експлуатація поверхневих і підземних компресорних станцій та повітропроводів повинні задовольняти вимогам «Правил пристрою та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів» (ПУБЕ), затверджених Госгортехнадзором СРСР 07.12.71. 4.2.8.4.1. Стаціонарна компресорна станція. 4.2.8.4.1.1.Технічна документація Необхідно в першу чергу детально ознайомитися з проектом на компресорну станцію (п.1.1.2 ПБ), звертаючи увагу на кількість та тип передбачених проектом компресорів, допоміжного устаткування, захисної та пускової електроапаратури, розташування трубопроводів і т.п., для того, щоб при обстеженні компресорної станції перевірити відповідність фактичного положення розробленому проектові. Крім того, відповідно до п.3-29 «Правил пристрою та безпечної експлуатації…»(ПУБЕ) кожна працююча компресорна установка або група однорідних компресорних установок повинна мати наступну технічну документацію:

145


а) Схеми трубопроводів (стиснутого повітря, води, масла) із указівкою місць установок засувок, вентилів, вологомасловідділювачів, проміжних та кінцевих холодильників, повітрозбірників, контрольно-вимірювальних приладів, а також схеми електрокабелів, автоматики і т.п. Схеми повинні бути вивішені на видному місці. б) Інструкцію з безпечного обслуговування компресорної установки, розроблену адміністрацією підприємства відповідно до «Правил пристрою та безпечної експлуатації…»,інструкцію заводу-виготовлювача та інші, стосовні техніки безпеки нормативні документи. «Інструкція…»повинна затверджуватися головним інженером підприємства, що експлуатує компресорні установки. (п.3-1 ПУБЕ). в) Журнал обліку роботи компресора. Перевіряється наявність у журналі записів показань приладів про тиск та температуру стиснутого повітря після кожної ступені стиску та після холодильника, температуру охолодженої води, тиск та температуру масла в системі змащення, струм статора, а при синхронному електроприводі – струм ротора електродвигуна. Ці показники повинні бути записані через встановлені інструкцією проміжки часу, але не менш ніж чим через 2 години. У журналі повинні також записуватися час пуску та зупинки компресора, причина зупинки. Замічені несправності, проведення періодичних перевірок запобіжних клапанів та манометрів, проведення спуска конденсату та олії з вологомасловідділювачів, повітрозбірників та інших ємкостей, а також позапланові чищення масляних та повітряних фільтрів. Журнал повинен перевірятися та підписуватися щодоби особою, відповідальною за безпечну експлуатацію компресорної установки. (п.3-14 ПУБЕ). г) Журнал (формуляр) обліку ремонтів компресорної установки. До ремонтного журналу повинні додаватися ескізи та креслення на удосконалення або зміни, зроблені при ремонті; акти приймання устаткування після середнього та капітального ремонту; акти очищення трубопроводів, компресорів, повітрозбірників, холодильників та повітряних фільтрів; зварювальний журнал на трубопроводи високого тиску. (п.3-30 ПУБЕ). У ремонтний журнал повинні бути занесені результати перевірки зварних швів, результати проведення поточного, середнього та капітального ремонтів (за підписом особи, відповідальної за експлуатацію установки) (п.3-28, 3-29 ПУБЕ). Крім того, у журнал заносяться результати проведення чищення трубопроводів та компресорів, поточного огляду та ремонту, пневматичного та гідравлічного випробуванню трубопроводів (п.4-15 ПУБЕ), а також регулюванню запобіжних клапанів на спеціальних стендах. Відповідно до п.4-13 ПУБЕ зовнішній огляд відкритих трубопроводів, що знаходяться під робочим тиском, повинний здійснюватись не менш ніж одного разу на рік. Гідравлічний іспит трубопроводів на міцність та щільність виробляється одночасно тиском 1,25 робочого тиску, але не менш 2 кгс/см 2 перед пуском в експлуатацію, після ремонту, зв'язаного зі зварюванням стиків, а також при пуску у роботу повітропроводів після перебування їх у стані консервації більш одного року. д) Паспорт-сертифікат компресорного масла та результати його лабораторного аналізу. Відповідно до п. 2-34 ПУБЕ кожна партія компресорного масла, що надходить на підприємство, повинна мати заводський паспорт-сертифікат із указівкою фізико-хімічних властивостей масла. Перед застосуванням масло з кожної партії повинне бути перевірено лабораторним аналізом на відповідність його ДСТУ. 146


За результатами лабораторного аналізу і даних паспорта-сертифіката компресорного масла визначається відповідність його складу та температури спалаху значенням, зазначеним в Інструкції з експлуатації даного типу компресора. е) Паспорта посудин, що працюють під тиском. По паспортах посудин перевіряється своєчасність проведення їхніх оглядів. Відповідно до «Правил пристрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском» внутрішній огляд повітрозбірників повинний здійснюватись не менш ніж 1 рази в 4 роки, а гідравлічний іспит – 1 раз у 8 років.

(п. 2-29 ПУБЕ). ж) Графік планово-попереджувального ремонту компресорної установки. Перевіряється наявність розроблених графіків ППР, відповідність їх вимогам розробленого НДІГМ ім. Федорова і затвердженого Мінвуглепромом «Керівництва з технічного обслуговування та ремонту шахтних стаціонарних компресорних установок» та Інструкції з експлуатації компресорної установки заводувиготовлювача. У графіку ППР повинен бути передбачений огляд клапанних коробок повітряного компресора на відсутність нагару не ріже чим після 1000 годин роботи. Очищення повітрозбірників, вологомасловідділювачів, проміжних та кінцевих холодильників та нагнітальних повітропроводів усіх ступенів від масляних відкладень повинна вироблятися не менш ніж одного разу за 5000 годин роботи. Очищення повітрозбірників, вологомасловідділювачів, проміжних та кінцевих холодильників і нагнітальних повітропроводів усіх ступенів від масляних відкладень повинно здійснюватись не менш ніж одного разу за 5000 годин роботи компресора засобом, що не викликає корозію металу, по інструкції, затвердженої головним інженером підприємства.

(п.3-22, 2-29 ПУБЕ). з) Журнал перевірки знань обслуговуючого персоналу. Перевіряється своєчасність перевірки знань робітників з питань техніки безпеки та пожежної безпеки, обов'язкових до виконання при роботі на компресорній установці. Такі перевірки повинні проводитися не менш ніж одного разу у рік комісією, склад якої визначається наказом директора підприємства. Особи, що не здали випробування з знання правил, інструкцій та інших нормативних документів по техніці безпеки відстороняються від виконуваної роботи. (п.3-3, 3-29 ПУБЕ). і) Журнал обліку витрати мастильних матеріалів. Перевіряється наявність у журналі щозмінних записів витрати масла для змащення циліндра і сальників компресора. При цьому витрата масла на кожну точку змащення не повинна перевищувати зазначеного у заводській інструкції . (п. 1.3.1. «Керівництва з ревізії, налагодженню...»). й) Акти на проведення ремонтних робіт. Перевіряється наявність актів на проведення чищення трубопроводів, поточного огляду та ремонту, пневматичного та гідравлічного випробування трубопроводів. По актах перевіряється своєчасність їхнього проведення, уточнюється можливість подальшої експлуатації компресорів. (п.4-15 ПУБЕ). к) Паспорт компресорної установки. Перевіряється внесення у паспорт установки конструктивних змін компресорів, холодильників та іншої апаратури, виконаних за узгодженням з заводом – 147


виготовлювачем або спеціалізованою організацією з дозволу головного інженера підприємства. Установлюється відповідність умов, у яких експлуатується компресор значенням зазначеним у паспорті . (п. 3-31 ПУБЕ). л) Інструкція з експлуатації компресорної установки заводу-виробника. По інструкції визначається правильність експлуатації компресорної установки, відповідність застосовуваного масла, періодичність оглядів та ремонтів і т.п. м) Перевірка розрахунків повітропровідних мереж. Перевіряється наявність перевірочних розрахунків повітропровідних мереж по нормативних документах НДІГМ ім. Федорова та складених графіків заміни повітропроводів з метою доведення їх до розрахункових діаметрів відповідно до наказу Мінвуглепрому від 21.05.84 № 200. н) Перевірка виконання налагоджувальних робіт. Відповідно до «Керівництва з ревізії, налагодженню та іспитах шахтних компресорних установок» (п.1.1.) кожна стаціонарна компресорна установка продуктивністю більш 10 м3/хв повинна піддаватися комплексної ревізії, налагодженню та технічним іспитам після монтажу і щорічно у процесі експлуатації. За результатами проведених робіт спеціалізованою бригадою складається та вручається шахті технічний звіт про ревізію, ремонт, налагодження та іспит компресорної установки. За даними технічного звіту перевіряється повнота виконаних робіт. У технічному звіті повинні бути результати перевірки стану фундаментів і рам, відповідності розміщення машин і апаратів вимогам ПУБЕ, наявності і правильності ведення технічної документації, справності і настроювання апаратури КІП, технологічного захисту і сигналізації; стану холодильників, клапанів, підшипників та вала, системи змащення, регулювання клапанів, ревізії повітряних фільтрів, лабораторного аналізу компресорного масла та охолодженої води, перевірки електричних схем. (п.1.2 «Керівництва з ревізії, налагодженню та іспитам…»)... Особливу увагу при перевірці необхідно приділяти наявності в звіті протоколу контрольних іспитів, складеного після проведення налагоджувальних робіт та підписаного головним механіком шахти, особою, відповідальною за експлуатацію компресорної станції і керівником налагоджувальної організації. (п.1.3.3 «Керівництва з ревізії та налагодження…»)... Необхідно перевірити виданий цими особами висновок про можливості подальшої експлуатації компресорної установки. Перевіряються наприкінці звіту виявлені у ході ревізії та налагодження і не усунуті порушення вимог нормативних документів, перевірити усунення їх у встановлений у звіті термін. о) Перевірка наказів. Перевіряється наявність наказу по підприємству про призначення особи, відповідальної за безпечну експлуатацію повітропроводів, яка повинна мати закінчену технічну освіту та практичний стаж роботи з експлуатації компресорів. (п.3-2 ПУБЕ). II.

4.2.8.4.1.2. Обстеження компресорних станцій.

а) Будівлі компресорних станцій. 148


У приміщеннях компресорних установок не повинне знаходитися устаткування та апаратура технологічно і конструктивно не зв'язана з компресорами. (п.2-1 ПУБЕ). Загальні розміри приміщення повинні задовільняти умовам безпечного обслуговування і ремонту устаткування компресорної установки та окремих її вузлів, машин і апаратів. Проходи у машинному залі повинні забезпечувати можливість монтажу та обслуговування компресора та електродвигуна і повинні бути не менш 1,5м, а відстань між устаткуванням та стінами (до їхніх виступаючих частин) не менш 1м. (п.2-4 ПУБЕ). Підлога приміщення компресорної установки повинна бути рівною з нековзаною поверхнею, маслостійкою та виконуватися з неспаленого зносостійкого матеріалу. (п.2-5 ПУБЕ). Двері та вікна приміщень компресорної установки повинні відкриватися назовні, стіни та стеля повинні бути пофарбовані. (п.2-6, 2-7 ПУБЕ). У приміщенні компресорної установки повинна бути площадка для проведення ремонту компресорів, допоміжного устаткування та електроустаткування. Для виконання ремонтних робіт компресорної установки, приміщення повинні бути обладнані відповідними вантажопідйомними пристроями і засобами. (п.2-8 ПУБЕ). Перевіряється наявність у приміщенні спеціальних місць для збереження в закритому виді обтиральних матеріалів, інструменту, прокладок, а також для збереження тижневого запасу масла. (п.2-9 ПУБЕ). Приміщення компресорної установки повинне бути обладнано вентиляцією відповідно до діючих санітарних норм. (п.2-10 ПУБЕ). Канали і прорізи в приміщенні компресорів повинні закриватися зйомними плитами. Прорізи, поглиблення та переходи, що не закриваються повинні відгороджуватися поручнями висотою не менш ніж1 м з розташованим унизу суцільним металевим зашиттям висотою 15 см. Підлога площадок та східці драбин повинні виготовлятися з рифленої сталі. (п.2-11 ПУБЕ). Машинний зал компресорної установки повинен бути обладнаний телефоном, встановленим у шумоізолюючій будці, у машинному залі повинна бути аптечка першої допомоги і питна вода. (п. 2-13 ПУБЕ). У приміщенні компресорної станції повинен знаходитися комплекс протипожежного інвентарю: вогнегасники, ящики з піском, лопати, цебра. Для гасіння пожеж на електроустановках варто застосовувати вогнегасники ВУ-2 і ВУ-5. Забороняється збереження газу, бензину та інших легкозаймистих рідин у приміщенні машинного залу компресорної установки. (п.3-6 ПУБЕ). б) Компресорні агрегати. При обстеженні компресорної установки необхідно звертати увагу на температуру повітря після кожної ступені стиску компресора в нагнітальних патрубках, що не повинна перевищувати максимальних значень, зазначених у інструкції заводу-виготовлювача, та бути не вище 1700С для загально промислових (у тому числі використовуваних у вугільній промисловості) компресорів, а для компресорів технологічного призначення повинна відповідати передбаченої в технологічних регламентах, але не вище 1800С. 149


(п.2-15 ПУБЕ). Повітряні компресори продуктивністю більш 10 м3/хв. повинні бути обладнані кінцевими холодильниками та відокремлювачами вологи та мастила. (п.2-16 ПУБЕ). Перевіряється наявність надійних огороджень рухаючих та обертаючих частин компресорів, електродвигунів та інших механізмів. (п-2-17 ПУБЕ). Для розвантаження електродвигуна при запуску на нагнітальних лініях до повітрозбірника (до зворотних клапанів) повинні бути встановлені індивідуальні відвітлення з запірною арматурою для скидання повітря або передбачені інші надійно діючі пристрої (п.2-18 ПУБЕ). Корпуса компресорів, холодильників, вологомасловідділювачів повинні бути заземлені. (п.2-19 ПУБЕ). Для зменшення впливу вібрацій, викликаних роботою компресора, повинні дотримуватися наступні умови: - площадки між суміжними фундаментами компресорів повинні бути вкладними, що вільно спираються на фундаменти; - трубопроводи, що приєднуються до машини, не повинні мати твердого кріплення до конструкцій будівель; при необхідності застосування таких кріплень повинні передбачатися відповідні пристрої, що компенсують; - трубопроводи, що з'єднують циліндри компресора з устаткуванням (буферні ємності, проміжні холодильники) повинні мати достатню гнучкість, що компенсує деформацію. (п.2-14 ПУБЕ). в) Контрольно-вимірювальні прилади та апаратура. Відповідно до п. 2-20 ПУБЕ усі компресорні установки повинні бути обладнані наступними контрольно-вимірювальними приладами: - манометрами встановленими після кожної ступені стиску і на лінії нагнітання після компресора, а також на повітрозбірниках, а при тиску на останній ступені стиску 300 кгс/см2 і вище, повинні встановлюватися два манометри; - термометрами або іншими датчиками для вказівки температури стиснутого повітря або газу, установлюваними на кожній ступені компресора, після проміжних та кінцевих холодильників, а також на зливі води. Заміри температури повинні здійснюватися стаціонарними ртутними (у металевому кожусі) або електричними термометрами та самописними приладами. Застосування переносних ртутних термометрів для постійного (регулярного) виміру температур забороняється; - приладами для виміру тиску та температури масла, що надходить для змащення механізму руху. Усі встановлені контрольно-вимірювальні прилади повинні проходити щорічно державні випробування. (п. 2-21 ПУБЕ). Манометри повинні бути з такою шкалою, щоб при робочому тиску стрілка знаходилася в середній третині шкали. На циферблаті повинна бути нанесена червона риска по шкалі, що відповідає максимальнодопустимому робочому тиску. Замість червоної рикси дозволяється прикріплювати пайкою до корпуса манометра металеву пластинку, пофарбовану у червоний колір. Нанесення червоної риски на скло манометра не допускається. (п-2-23 ПУБЕ). 150


Не менш ніж одного разу у 6 місяців повинна вироблятися додаткова перевірка робочих манометрів контрольним манометром із записом результатів цих перевірок у журнал. (п.2-25 ПУБЕ). Манометри не допускаються доексплуатації у випадках, коли: - відсутня пломба або клеймо; - пройшов термін перевірки манометра; - стрілка манометра при його вимиканні не повертається до нульового показання шкали на величину, що перевищує половину припустимої погрішності для даного манометра; - розбито скло або маються інші ушкодження манометра, що можуть відбитися на правильності його показань (п.2-25 ПУБЕ). Кожне місце виміру повинне мати окремий термометр. Місця вимірів повинні визначатися проектом. (п. 2-6 ПУБЕ). Перевіряється наявність та справність на кожному компресорі системи аварійного захисту, що забезпечує звукову і світову сигналізацію при припиненні подачі охолодженої води, підвищенні температури стислого повітря вище припустимої та автоматичну зупинку компресора при зниженні тиску масла для змащення механізму руху нижче припустимої. (п. 2-27 ПУБЕ). Розміри та пропускна здатність запобіжних клапанів повинна бути обрана так, щоб не утворився тиск, що перевищує робочій більш ніж на 0,5 кгс/см 2 при робочому тиску до 3 кгс/см2 включно, на 15% при робочому тиску від 3 до 60 кгс/см 2 і на 10% при робочому тиску понад 60 кгс/см2 . (п.2-29 ПУБЕ). Натяжні гайки пружинних запобіжних клапанів повинні бути запломбовані, а вантажі важільних запобіжних клапанів закріплені, закриті металевими кожухами та запломбовані (п. 2-30 ПУБЕ). Перевірка роботи запобіжних клапанів здійснюється примусовим їхнім відкриттям під тиском. На нагнітальному трубопроводі до повітрозбірника повинний бути встановлений зворотний клапан. (п. 2-232 ПУБЕ). г) Змащення компресорів Відповідно до п. 2-33 ПУБЕ змащення компресора та застосовані масла повинні відповідати інструкції заводу-виробника або рекомендацій спеціалізованої організації. Перевезення та збереження компресорного та індустріального масла повинно здійснюватись у спеціально призначених для цього закритих ємкостях. Доставка масла в машинний зал повинна здійснюватись в спеціальних посудинах для кожного виду масла (цебрах, бідонах із кришками та т.п.) (п. 2-35 ПУБЕ). Забороняється використання для інших цілей посудин, передбачених для транспортування та збереження компресорного масла. Посудини повинні постійно утримуватися в чистоті та періодично очищатися від осадків. Використання для масла забруднених посудин забороняється. (п. 2-36 ПУБЕ). д) Система охолодження компресорних установок.

151


Відповідно до вимог п. 2-42 ПУБЕ компресорні установки повинні бути забезпечені надійною системою повітряного або водяного охолодження, режим роботи якої повинний відповідати вимогам інструкції з експлуатації. (п. 2-42 ПУБЕ). За даними звіту визначається відповідність води системи охолодження вимогам п. 2-42а ПУБЕ: зміст рослинних та механічних домішок не повинна перевищувати 40 мг/л; загальна твердість води повинна бути не більш ніж 7 мг-екв/л. Система охолодження компресорних установок повинна бути обладнана водоочисниками, якщо відсутня вода необхідної якості. Для контролю за системою охолодження на трубопроводах, що відводять нагріту воду від компресора та холодильників, на видних місцях повинні бути встановлені реле протоки з скляними оглядовими люками або контрольними краниками з лійками – при замкнутій системі охолодження та зливальних лійок – при відкритій циркуляційній системі охолодження. (п. 2-43 ПУБЕ). Температура охолодженої води, що виходить від компресора і холодильників, не повинна перевищувати 40о, а вхідної – не більш 25о . (п. 2-45 ПУБЕ). е) Система очищення повітря. Перевіряється висота забору повітря повітряним компресором зовні приміщення компресорної станції, що відповідно до вимог п. 2-27 ПУБЕ повинні бути не менш 3м від рівня землі. Для повітряних компресорів продуктивністю до 10 м 3/хв., що мають повітряні фільтри на машині, допускається робити забір повітря з приміщення компресорної станції. Необхідно звертати увагу на наявність на повітропроводі компресора фільтра для очищення відсмоктувального повітря від пилу. Фільтр повинен бути заводського виготовлення і захищений від влучення в нього атмосферних опадів. (п. 2-48, 2-50 ДУБЕ). ж) Технічний стан компресорів. Під час обстеження компресора останній повинен бути негайно зупинений у наступних випадках: - у випадках, передбачених в інструкції заводу-виробника; - якщо манометри на будь-якій ступені компресора, а також на нагнітальній лінії показують тиск вище припустимого; - якщо манометр системи змащення механізму руху показує тиск нижче припустимої нижньої межі; - при раптовому припиненні подачі охолодженої води або іншої аварійної несправності системи охолодження; - якщо чутні стукоти, удари в компресорі або двигуні або виявлені їхні несправності; - при температурі стиснутого повітря вище гранично - допустимої норми, установленої паспортом заводу-виробника; 152


- при пожежі; - з появою запаху гару або диму з компресора або електродвигуна; - при помітному збільшенні вібрації компресора або електродвигуна. (п. 3-12 ПУБЕ). При обстеженні компресорної установки необхідно також звертати увагу на чистоту фундаменту. з) Технічний стан зовнішніх повітропроводів. Під час обстеження зовнішніх повітропроводів необхідно звертати увагу на прокладочні матеріали для з'єднання трубопроводів, у якості яких згідно п. 4-2 ПУБЕ повинні застосовуватися матеріали, стійкі до впливу вологи, мастил, а також температури не менш чим на 50о вище температури повітря в трубопроводі. Для ущільнень фланцевих з'єднань ділянок повітропроводів, прокладених у підземних виробках шахт, варто застосовувати прокладки зі спеціальної тепло і маслостійкої гуми з температурою запалення не нижче 350о. Гумові прокладки повинні бути виготовлені у централізованому порядку та мати відмітне клеймо. Застосування гумових прокладок без клейма забороняється. (п. 4-2 ПУБЕ). Пристрій зовнішніх нагнітальних повітропроводів повинен виключати можливість їх внутрішнього обмерзання. (п. 4-3 ПУБЕ). Повітропровід від компресорної станції до ствола повинний бути прокладений по поверхні. Відповідно до вимог п. 4-4 ПУБЕ повинна бути передбачена можливість вільного температурного розширення трубопроводу, що запобігає його деформації та розладу з'єднань, а також виникнення додаткових зусиль на з'єднані з ним машин та апаратів. Прокладений поблизу тепловипромінювачих апаратів трубопровід повинен бути теплоізольованим. (п. 4-5 ПУБЕ). Трубопроводи повинні прокладатися на відстані не менш 0,5 м. від електрокабелів, електропроводів та електроустаткування. (п. 4-6 ПУБЕ). Повітропроводи повинні укладатися з ухилом 0,003 убік лінійних водовіддільників, при цьому повинна бути забезпечена відсутність зон, де може накоплятися конденсат або мастило. (п. 4-7 ПУБЕ). На окремих ділянках трубопроводів, де можливе скупчення води та масла повинні встановлюватися лінійні водовіддільники з автоматичною або ручною продувкою. (п. 4-8 ПУБЕ). На повітропроводах не допускається наявність глухих відводів та заглушених штуцерів, що сприяють скупченню масляних відкладень. (п. 4-9 ПУБЕ). и) Установка для очищення компресорів та повітропроводів від нагаро-масляних відкладень. Перевіряється наявність установки для очищення повітропроводів і компресорів від нагаро-масляних відкладень. Звертається увага на її укомплектованість, наявність і справність приєднувальної арматури, засувок, справність насоса, наявність у необхідній кількості каустичної соди та соляної кислоти. При цьому необхідно брати до уваги, що повітропровід до ствола промивається при цілком зупиненій компресорній станції і розчин повинний циркулювати по замкнутому контурі протягом 3-10 годин (у залежності від товщини та виду нагару відповідно до п. 153


1.2.5 «Інструкції з очищення шахтних стаціонарних компресорних установок від нагаромасляних відкладень і шумовиння»). 4.2.8.4.1.3. Підземні компресорні установки. Перевіряється наявність розробленого та затвердженого головним інженером шахти проекту на установку пересувної компресорної станції в шахті, який повинен містити міри загальної та пожежної безпеки (п. 5.6.2 ПБ), відомості про навчання обслуговуючого персоналу. (п.5.6.4. «Інструкції з експлуатації»). Під час обстеження підземного пересувного компресора необхідно звертати увагу на справність теплового захисту, що відключає компресор сухого стиску при температурі стиснутого повітря вище 182о, а маслозаповненого – при температурі вище 125 о. Перевіряється справність манометра та запобіжного клапана, що повинен бути налаштований на тиск спрацьовування 0,6 МПа (6,6 кгс/см 2) та пломбуватися. Робочий тиск стиснутого повітря пересувних компресорів не повинен перевищувати 0,6 МПа (6 кгс/см2). Маслянозаповнені компресори повинні мати захист, що запобігає можливості запалення масла. (п. 5.6.2 ПБ). Підземна пересувна компресорна станція повинна розташовуватися на горизонтальній площадці на свіжому струмені повітря в місцях з негорючим кріпленням. Довжина негорючого кріплення повинне бути не менш ніж10м з обох сторон компресорної станції. Відстань до місць навантаження вугілля повинна бути не менш 30м (п. 5.6.3 ПБ). Скати станції повинні бути загальмовані. По обидва боки станції повинні розташовуватися пісок або інертний пил ємкістю не менш ніж 0,4м3 та по 5 порошкових вогнегасників. Телефонний апарат повинен розташовуватися на відстані, що дозволяє вести розмову при працюючому компресорі. (п. 5.6.3 ПБ). Допускається застосування пересувних гвинтових компресорних установок у тупикових виробках шахт, небезпечних по газу і пилу, при наявності не менш трьох ступенів захисту та віднесення масла при роботі компресора не більш 0,02 г/м 3 , та узгодження проекту на його установку з НДІГМ, ЕТЦ . (п. 5.6.3. ПБ). У якості прокладних матеріалів для фланцевих з'єднань повітропроводів повинні застосовуватися паротит, азбест і теплостійка гума з температурою тління не нижче 350о (п. 5.6.6 ПБ). Не допускається включення та робота підземної пересувної компресорної установки при: а) змісті метану в місці розташування установки на свіжому струмені більш ніж 0,5%; б) відсутності або несправності теплового захисту; в) несправності регулятора продуктивності, запобіжних клапанів, манометрів і термометрів; г) течі масла; д) зворотному обертанні гвинтів. (п. 5.6.5 ПБ). Не менше одного разу у рік спеціалізована організація за участю енергомеханичної служби шахти повинна проводити технічний огляд компресорної установки. У цей же термін суб'єкт господарювання, що має відповідний дозвіл Держгірпромнагляду України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04 №687, здійснює роботи з налагодження, ремонту, модернізації або реконструкції компресорної установки. (п. 5.6.7 ПБ). 154


4.2.9. Стан електромеханічного устаткування шахт. Перелік документів, що регламентують експлуатацію електроустаткування: 1. Правила безпеки у вугільних шахтах. 2. Правила технічної експлуатації у вугільних і сланцевих шахтах. 3. Інструкція з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт. 4. Інструкція з вибору та перевірки електричних апаратів напругою 3 і 6 Кв. 5. Інструкція з електропостачання і застосування електроустаткування у провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних по газу. 6. Інструкція з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках. 7. Інструкція з пристрою, оглядові та вимірові опору шахтних заземлень. 8. Інструкція з огляду та ревізії рудничного вибухобезпечного електроустаткування. 9. Інструкція з застосування електроустаткування у рудниковому нормальному виконанні та електроустаткування загального призначення в шахтах, небезпечних по газу та пилу. 10. Інструкція з монтажу кінцевих закладень та сполучних муфт для броньованих кабелів, допущених до експлуатації в підземних виробках шахт. 11. Інструкція з протипожежного захисту вугільних шахт. 4.2.9.1. Технічна документація. Відповідно до вимог «Інструкції з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт» до п. 5.1.8 ПБ на кожній шахті повинні бути наступні схеми підземного електропостачання: 1. Загальна принципова схема підземного електропостачання шахти (складається головним енергетиком шахти та узгоджується один раз у півріччя з головним енергетиком ДП, ВАТ). На схему повинна бути нанесена: кабельна мережа шахти з указівкою величин номінального напруження, марок, довжин та перетинів кабелів, уся розподільна і захисна апаратура, а також усі струмоприймачі з указівкою їхньої потужності. На схемі повинні бути вказані значення струмів двофазного короткого замикання для випадку замикання в найбільш електрично віддаленій точці ділянки мережі, що захищається, а також величини уставок струму спрацьовування максимального токового захисту та номінальні струми плавких уставок запобіжників. За схемою перевіряється відсутність підключення до одного високовольтного осередку декількох пересувних підстанцій або трансформаторів, що живлять електроенергією технологічно не зв'язані машини дільниці. (п. 5.8.1 ПБ). Перевіряється також правильність вибору чутливості захисту силових трансформаторів, що повинен здійснюватись відповідно до «Інструкції з вибору та перевірки електричних апаратів напругою 3 і 6 Кв» (стор. 190 ПТЕ). Перевірка коефіцієнта чутливості захисту силових трансформаторів здійснюється по таблицях 1 і 2 цієї інструкції. (Наприклад, трансформаторна підстанція ТКШВП 135 підключена до осередку РВД-6Ф, номінальний струм якої 150А. По таблиці 1 дивимося, що при напрузі з низької сторони 0,69 Кв захист забезпечується тільки при уставці на п'ять, якщо напруга з низької сторони 0,4 Кв у таблиці №1 стоїть прочерк, отже, захист не забезпечений, а виходить, необхідно проводити заміну або осередку, або підстанції). 2. Схема підземної кабельної мережі нанесена на план гірничих робіт кожного пласту або на схематичний план гірничих виробок шахти (складається один раз у півріччя головним енергетиком шахти та затверджується головним інженером шахти). 155


На даній схемі повинні бути нанесені: Високовольтна та низьковольтна кабельна мережа (силова, контрольна та інша), що знаходиться під іскронебезпечною напругою, кабелі з вказівкою в прикладеному кабельному журналі марки, довжини та перетини кожного кабелю, місць установки кабельних муфт з їхньою нумерацією), контури та найменування всіх електромашинних камер, освітлювальна мережа, місця установки телефонних апаратів, напрямку вентиляційних струменів та ін. 3. Схеми електропостачання дільниць, нанесені на схематичні плани гірничих виробок дільниць (складаються не менш, ніж у двох екземплярах механіком дільниці та затверджуються головним енергетиком шахти). На схеми електропостачання очисної, підготовчої та інших дільниць повинні наноситися: кабельна мережа дільниці з указівкою марок, довжин та перетинів кабелів, розподільна та захисна апаратура, струмоприймачі, значення розрахункових мінімальних струмів двофазного к.з. на випадок замикання в найбільш електрично вилученій точці ділянки мережі, що захищається, а також значення уставок струму спрацьовування реле максимального струму та номінальні струми плавких уставок запобіжників. На схемі повинний бути зазначений напрямок вентиляційного струменя. Для кожного підготовчого вибою повинна бути складена схема електропостачання ВМП та технологічного устаткування з указівкою місць установки електроустаткування, засобів захисту та електричних блокувань. Розташування електроустаткування та його підключення повинне виконуватися у відповідності зі схемами, приведеними в Інструкції до п. 5.2.4. ПБ. Перевіряється наявність акта приймання в експлуатацію знову змонтованого електроустаткування для проведення тупикової виробки комісією, призначеною головним інженером шахти (п. 1 «Інструкції з електропостачання та застосування електроустаткування в провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт небезпечних по газу» до п. 5.2.4 ПБ). 4. Схема контактної мережі шахти (складається один раз у півріччя головним енергетиком шахти, механіком дільниці ВШТ та затверджується головним інженером шахти). На плані гірничих робіт кожного пласта або на схематичному плані гірничих виробок шахти наносяться однолінійна схема контактної мережі та всі підземні пересувні (тягові) підстанції даної мережі. На схемі повинні вказуватися марки, перетини та довжини контактних проводів і кабельних уставок. 5. Схема електропостачання відкатки контактними електровозами (складається один раз у півріччя головним енергетиком шахти та механіком дільниці ВШТ та узгоджується з головним енергетиком об'єднання і начальником відділу підземного транспорту ДП, ВАТ. На схему повинні наноситися електроустаткування всіх пересувних підстанцій та основні елементи мережі (проводу, у т.ч. на роз’їздах, кабелі, включаючи кабелі на обводах, кабелі живлення, апарати, розташовані уздовж контактної мережі і т.д.). Поруч з умовною позначкою апарата, проводу і т.п. указується його тип, а для захисних апаратів також уставки токового захисту. Уставка захисту вказується також у тому випадку, якщо автоматичний вимикач використовується як секційний роз'єднувач. 6. Схема електропостачання поверхні шахти, що складається з високовольтної схеми повітряних і кабельних мереж та низьковольтної схеми. Перевірити по схемах електропостачання поверхні та загальної принципової схемі підземного електропостачання шахти наявність резервного електроживлення об'єктів 1 категорії, до яких відповідно до § 422 ПТЕ відносяться: клітьові підйоми з власними потребами, головні та допоміжні вентиляційні установки, мережні та живильні насоси

156


котелень, протипожежні насосні станції, установки для дегазації, центральні підземні підстанції, головні водовідливи. Необхідно також перевірити: а) Електропостачання поверхневої підстанції, що живить поверхневі та підземні об'єкти шахти. Відповідно до § 424 ПТЕ електропостачання шахти повинне здійснюватись не менш чим по двох живильних лініях електропередачі незалежно від величини напруги. Для шахт III категорії і надкатегорійних по метану та небезпечних по раптовим викидам двоживильна повітряна лінія електропередачі на опорах не повинна розглядатися, як дві живильні лінії . (§ 425 ПТЕ). б) Наявність наказів та розпоряджень підприємств, що затверджують списки осіб, які мають право видачі нарядів та усних розпоряджень на роботи в електроустановках, керівників робіт та нагляду у відповідності з вимогами «Інструкції з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках», а також осіб, відповідальних за перевірку реле витоку у гірничих виробках. (лист Мінвуглепрому та Держгіртехнагляду від 08.01.86 № 6-35-25/15/03-1-40/08, п. 3.2.1. ПБЕЕП). Наявність наказу про закріплення іменних пломбірів за особами, що можуть призначатися керівниками робіт з нарядів та розпоряджень (п. 3.9. «Інструкції з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках» до п. 5.12.3. ПБ). в) Графіки планово-попереджувальних ремонтів електромеханічного устаткування, що передбачають огляди у встановлений термін та виконання необхідних ремонтних робіт (§ 507-508 ПТЕ). Необхідно перевірити їхнє виконання. г) Наявність на шахті затверджених головним інженером графіків перевірки вибухобезпеки електроустаткування спеціальною групою електрослюсарів під контролем головного енергетика шахти або особи, їм призначеної. (п. 5.12.2 ПБ). д) Журнал перевірки знань «ПТЕ електроустановок споживачів» та ПБЕЕП (додаток до п. 2.1.4 ПБЕЕП). Перевіряється своєчасність перевірки знань ПТЕ та ПБЕЕП у необхідному обсязі, положень «Інструкції з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках», посадових інструкцій, інструкцій з охорони праці, а також схем електропостачання, технічних характеристик і пристрою електроустаткування, безпечних методів та прийомів роботи у осіб, що роблять монтаж, налагодження, випробування, ремонт, ревізію, демонтаж та обслуговування електроустаткування, а також персоналу, який експлуатує та обслуговує електрифіковані технологічні машини, механізми, установки та ручний електроінструмент. За умови здачі цими особами іспитів їм повинна бути привласнена група по електробезпечності з видачею відповідних посвідчень (додаток 1 «Інструкції з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках). Періодична перевірка повинна проводитися в наступні терміни: - 1 раз на рік – для електротехнічного персоналу безпосередньо обслуговуючого діючої електроустановки або здійснюючого на них налагоджувальні, електромонтажні, ремонтні роботи або профілактичні випробування, а також для персоналу, що оформлює розпорядження та організуючі ці роботи; - 1 раз на 3 роки для ІТП, що не відносяться до попередньої групи (п. Э1.3.9.ПТЕ та ПТБ електроустановок споживачів). е) «Книгу реєстрації стану електроустаткування і заземлення» (п.п. 5.12.2, 5.12.6, 5.12.10 ПБ). По записах у книзі необхідно перевірити своєчасність проведення щоквартальних ревізій електроустаткування бригадою електрослюсарів із залученням працівників енергомеханичної дільниці під контролем головного енергетика шахти або призначеної їм особи.

157


(п. 1 «Інструкції з огляду і ревізії рудничного вибухобезпечного електроустаткування» до п. 5.12.2 ПБ). Перевіряється повнота охоплення ревізією всього електроустаткування, що експлуатується в підземних виробках та загальній оцінці стану всього електроустаткування, характер несправностей, найменування та заводський номер електроустаткування, у якому виявлені несправності. Звертається увага на застосування устаткування, термін експлуатації якого перевищує нормативний, без експертизи його технічного стану. У цій же книзі повинні бути записи про проведення зовнішнього огляду всієї мережі шахти, що заземлює, і вимірі загального опору мережі, що заземлює, у кожного заземлювача (не менш ніж одного разу в 3 місяці відповідно до п. 7.2 «Інструкції з пристрою, оглядові та вимірові опору шахтних заземлень»). Загальний перехідний опір мережі заземлення, вимірюваний у будь-яких заземлювачів, не повинно перевищувати 2 Ом. Відповідно до п. 7.4 «Інструкції …» 1 раз на 6 місяців повинний здійснюватися огляд головних заземлювачів, що знаходяться в зумпфі або водозбірнику. Необхідно також перевірити наявність у книзі записів про результатів перевірок (не менш ніж 1 рази у 6 місяців) загального часу відключення мережі під дією реле витоку . (п. 5.12.6 ПБ). Щоб переконатися, що записи про перевірку не фіктивні, необхідно перевірити по книзі нарядів, чи видавався в день, коли зроблена відмітка про перевірку, наряди на ці роботи тим виконавцям, що поставили підписи в книзі і чи були ці виконавці у цей день у шахті, або виконували будь яку роботу на поверхні. Необхідно також перевірити своєчасність проведення ревізії ручних електросвердел з їхнім розбиранням у механічній майстерні (не менш ніж одного разу на місяць) та переробки в них кабелю з відрубуванням приєднаної частини кабелю довжиною 0,5м (не менш ніж 1 рази на 3 місяці). (п. 2.1.17 «Інструкції з огляду і ревізії рудничного вибухобезпечного електроустаткування», п. 5.12.2. ПБ). ж) Журнал результатів перевірки максимального токового захисту шахтних електричних апаратів. (п. 5.12.5. ПБ). По записах у журналі необхідно перевірити своєчасність проведення перевірок у пускових апаратах уставок максимального токового захисту та результатів цих перевірок. Відповідно до «Інструкції з перевірки максимального токового захисту шахтних апаратів» до п. 5.12.5. ПБ перевірка уставок максимального токового захисту шахтних апаратів повинна здійснюватись перед спуском апаратів у шахту, перед уведенням його в експлуатацію, якщо з моменту перевірки апарата на поверхні пройшло більш 2 тижнів, і під час експлуатації – не менш ніж 1 рази у 6 місяців – для апаратів напругою до 1200В та не менш ніж 1 рази у рік – для апаратів напругою понад 1200В. Пристрої захисту, у яких погрішність спрацьовування перевищує ± 15%, повинні бути вилучені з експлуатації. з) Звіт по ревізії та налагодженню високовольтних осередків, встановлених у підземних виробках (п. 11 «Інструкції з вибору і перевірки електричних апаратів 3-6кв» та спільна постанова МВП і ДНАОП № 82/71 від 17.07.98). По кількості протоколів у звіті і схемі підземного електропостачання шахти необхідно перевірити, чи усі встановлені в підземних виробках шахти високовольтні комутаційні апарати (КРУВ-6, РІД-6, ТЯВ-6400 і ін.) піддавалися ревізії та налагодженню (не менш ніж 1 рази в рік). Особливу увагу варто приділити виявленим у ході ревізії дефектам, відзначеним наприкінці звіту.

158


и) Графік добору проб трансформаторного масла та протокол його випробування. Відповідно до § 456 ПТЕ перевірка трансформаторного масла на електричну міцність повинна здійснюватись не менш ніж через 6 місяців, а на скорочений аналіз – через 12 місяців. По протоколах іспитів масла та схемі підземного електропостачання шахти встановлюється, чи на всіх пускових апаратах з масляним заповненням вчасно випробувана трансформаторне масло і який при цьому виданий висновок у відношенні придатності його до подальшої експлуатації. Протоколи іспитів масла за останні два роки повинні зберігатися у головного енергетика (головного механіка шахти). й) Протоколи іспитів захисних засобів. На кожній шахті повинні бути в необхідній кількості захисні засоби: діелектричні рукавички, боти, килими, підставки, що ізолюють, штанги, покажчики напруги і т.п. Усі захисні засоби, що знаходяться у експлуатації, повинні періодично випробуватися підвищеною напругою: ізолюючі штанги - не менш ніж 1 рази у 24 місяця, покажчики напруги вище 1000В с газорозрядною лампою - 1 раз у рік, безконтактного типу – 1 раз у 24 місяця, покажчики напруги до 1000В – 1 раз у рік, гумові діелектричні рукавички – 1 раз у 6 місяців, гумові діелектричні боти 1 раз у 36 місяців. (п. 3.1.9. ПТЕ і ПТБ при експлуатації електроустановок споживачів). По протоколах визначається кількість випробуваних та придатних до експлуатації захисних засобів. к) Книгу інструктажу з безпеки робіт електротехнічного персоналу енергомеханічної служби шахти. (п. 1.3.11 ПБ. Збірник нормативних документів тім 1, стор. 453). Перевіряється наявність у книзі записів про проходження особами електротехнічного персоналу первинного, повторного (1 раз на три місяці – роботи з підвищеною небезпекою), позапланового інструктажів. Перевіряється наявність у книзі записів про ознайомлення осіб електротехнічного персоналу з телефонограмами гірничого округу про нещасні випадки, що були на шахтах області при експлуатації електротехнічного устаткування. л) Оперативний журнал дільниці. (Додаток № 3 до п. 3.12 «Інструкції з безпечного провадження робіт у підземних електроустановках»). По записах в оперативному журналі перевіряється, які профілактичні та ремонтні роботи на електромеханічному устаткуванні проводилися останнім часом. Необхідно зажадати у головного енергетика шахти копії письмових нарядів на проведення робіт у електроустановках і по оперативному журналі уточнити, чи на всі роботи видавалися письмові наряди. (п. 3.12 «Інструкції ...» до п. 5.12.3. ПБ). м) Проект на монтаж та експлуатацію електроустаткування у рудниковому нормальному виконанні. («Інструкція з застосування електроустаткування у рудниковому нормальному виконанні та електроустаткування загального призначення в шахтах, небезпечних по газу і пилу» до п. 5.2.9. ПБ). Проект повинен бути затверджений директором шахти та містити: перелік заходів, що забезпечують безпечну експлуатацію електроустаткування; - схему електропостачання електроустановок; - схему провітрювання місця установки електроустаткування з указівкою вентиляційних пристроїв, що забезпечують провітрювання свіжим струменем, місце установки датчиків контролю метану; - перелік устаткування з технічними характеристиками. (п. 2. «Інструкції …» до п. 5.2.9. ПБ). 159


Потрібно мати на увазі, що в місцях установки такого устаткування на шахтах III категорії і надкатегорійних по газу повинні встановлюватися датчики стаціонарних автоматичних приладів контролю метану. У місці установки електроустаткування повинна бути вивішена коротка інструкція з експлуатації, а також схеми електропостачання та провітрювання. (п.п. 3-5 «Інструкції ...» до п. 5.2.9. ПБ). н) Документація на кабельні лінії. Відповідно до § 442 ПТЕ на кожну стаціонарну кабельну лінію повинна бути наступна технічна документація: проект кабельної лінії з нанесенням її на плані, протоколи заводських або лабораторних іспитів кабелів, акт випробування кабельної лінії після прокладки. Ця документація повинна зберігатися протягом усього терміну експлуатації. Один раз у рік виміряється опір ізоляції стаціонарних кабелів із занесенням результатів у журнал. (§ 445 ПТЕ). о) Наявність проектів на установку телефонних апаратів. (п. 5.9.3 ПБ). Чи мається можливість у всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі передачі повідомлення про аварії шляхом набору спеціального, що легко запам'ятовується номера. (п. 5.9.4. ПБ). п) Оснащення клітей, призначених для спуска та підйому людей, засобами зв'язку з машинним відділенням. (п. 5.9.8. ПБ). 4.2.9.2. Підземні обстеження об'єктів. 4.2.9.2.1. ЦПП та трансформаторні камери. При обстеженні центральної підземної підстанції (ЦПП) та трансформаторних камер необхідно перевірити: а) вогнестійке кріплення камери підстанції та прилягаючих виробок (п. 5.1 «Інструкції з протипожежного захисту вугільних шахт» до п. 6.1.3. ПБ); б) наявність і справність діелектричних рукавиць, бот, килимів або ґрат на ізоляторах. (п. 1.2.1. Додатка БII і ПТЕ і ПТБ електроустановок споживачів, стор. 336); в) стан протипожежних ґратчастих дверей із запірним пристроєм .

(п. 5.5.2. ПБ); г) наявність попереджувальних плакатів по безпеці праці. (п. 5.5.2. ПБ); д) наявність двох виходів у найбільш вилучених друг від друга частинах підстанції при довжині останньої більш 10м (п. 5.5.2. ПБ); е) розміри проходів між машинами та апаратами в ЦПП, що відповідно до п. 5.5.4. ПБ повинні бути достатніми для транспортування машин та апаратів при їхньому ремонті або заміні, але не менш ніж 0,8м, а з боку стін камери повинні бути монтажні проходи шириною не менш ніж 0,5м. ж) наявність погодженого з місцевим органом Держгірпромнагляду, на підставі висновку МакНДІ, дозволу головного інженера шахти на установку електроустаткування в нерудному виконанні (п. 1 «Інструкції з застосування електроустаткування в рудному нормальному виконанні та електроустаткування загального призначення в шахтах, небезпечних по газу і пилу» до п. 5.2.9. ПБ); 160


з) підключення стаціонарних споживачів тільки броньованими кабелями, прокладеними з ЦПП (п. 5.3.1. ПБ); и) відсутність пального покриття броньованих кабелів та покриття броні спеціальними лаками (п. 5.3.7. ПБ); к) дотримання вимог прокладки кабелів через перемички у камерах (трубах) з ущільненням отворів глиною (§ 438 ПТЕ); д) ущільнення кабельних введень у машин та апаратів, наявність заглушок у невикористаних уведеннях (п. 1.1.6 «Інструкції з огляду і ревізії рудничного вибухобезпечного електроустаткування» до п. 5.12.2. ПБ); м) заповнення кабельною масою муфт, з'єднань і приєднань броньованих кабелів з паперовою ізоляцією струмоведучих жил («Інструкція з монтажу кінцевих закладень і сполучних муфт для броньованих кабелів, допущених до експлуатації в підземних виробках шахт» ПТЕ. Стор. 260); Необхідно також перевірити наявність у ЦПП первинних засобів пожежогасіння (4 порошкових вогнегасники, 0,2м3 піску або інертного пилу, 1 лопата) (п. 6.1.3. ПБ). Перевіряється заземлення встановлених у ЦПП апаратів та броньованих кабелів, наявність болтів на кришках апаратів і їхнє затягування, не менш чим через 50м наявність бірок на кабелях з позначенням у них напруги, перерізу, номера або найменування ліній (п. 2.3.23. ПУЕ). 4.2.9.2.2. Перевірка стану електроустаткування в горизонтальних та похилих виробках. При обстеженні гірничих виробок необхідно звертати увагу на стан кабельного господарства, встановленого у виробках електроустаткування, а також пускової та захисної електроапаратури. а) Перевірка кабельних мереж. Відповідно до вимог п. 5.3.1. ПБ у підземних виробках для розподілу та передачі електричної енергії повинні застосовуватися кабелі з оболонками і захисними покровами, що не поширюють горіння, призначені для шахтних умов: - для нової стаціонарної прокладки по капітальним та основним вертикальним і похилим (з кутом нахилу понад 45о) свердловинам – броньовані кабелі з дротовою бронею у свинцевій та ПВХ оболонці з полівинілхлоридною гумовою або паперовою просіченою ізоляцією; - для горизонтальних та похилих (до 45 о) виробок допускається застосування броньованих кабелів зі стрічковою бронею з паперовою нормально просіченою ізоляцією. Приєднання стаціонарно встановлених електродвигунів до пускових апаратів гнучкими кабелями допускається тільки в тому випадку, якщо ввідні пристрої цих двигунів призначені тільки для гнучкого кабелю (п. 5.3.1. ПБ); - для приєднання пересувних дільничних підстанцій та распредпунктів дільниць – броньовані екрановані кабелі підвищеної гнучкості і міцності. Допускається застосування броньованих кабелів із дротовою і стрічковою бронею, крім виробок з вихідним струменем повітря, що безпосередньо примикають до очисних вибоїв на пластах, небезпечних по раптовим викидам. Такі кабелі повинні прокладатися на відстані не менш ніж 150м від вибоїв підготовчих та 50м від вибоїв очисних виробок (п. 5.3.1. ПБ). 161


- для контрольних мереж та мереж керування при новій стаціонарній прокладці по вертикальним і похилим (понад 45 о) виробкам повинні застосовуватися контрольні кабелі з дротовою бронею, а також тимчасово (до трьох місяців) зі стрічковою бронею, у горизонтальних виробках – контрольні кабелі зі стрічковою бронею, гнучкі контрольні та силові кабелі. Для пересувних машин повинні застосовуватися гнучкі кабелі або допоміжні жили силових кабелів (п. 5.3.2. ПБ). - для іскробезпечних кіл керування,зв’язку, сигналізації, телеконтролю та диспетчеризації допускається застосування окремих шахтних телефонних кабелів (п. 5.3.4. ПБ) та вільних жил у кабельних лініях зв'язку. Допускається застосування для ліній сигналізації та аварійної зупинки електроустановок голих проводів (крім алюмінієвих) при напрузі не вище 24В. У шахтах, небезпечних по газу або пилу, додатковою умовою їх застосування є забезпечення іскробезпеки (п. 5.3.4. ПБ). Забороняється прокладка силових кабелів по похилих стволах, бремсбергах та уклонах, що подають струмінь свіжого повітря та обладнані рейковим транспортом із шахтними вантажними вагонетками, за винятком випадків, коли зазначений транспорт використовується тільки для доставки устаткування, матеріалів та виконання ремонтних робіт. Ця заборона відноситься також до вертикальних стволів з дерев'яним кріпленням (п. 5.3.6. ПБ). У горизонтальних та похилих виробках з кутом до 45 о з металевим або дерев'яним кріпленням кабелі повинні підвішуватися не жорстко, а з прогином і розташовуватися на такій висоті, щоб виключити можливість ушкодження кабелів при сході вагонеток з рейок та, щоб у випадку обриву з підвіски, кабель не міг потрапити на рейки, риштаки і т.п. Відстань між пристроями підвісок повинне бути не більш ніж 3м, а відстань між кабелями – не менш ніж 5см (§ 437 ПТЕ). Тверде закріплення кабелів допускається тільки у виробках з бетонним, цегельним або аналогічним кріпленням, а також у виробках, проведених у стійких, не потребуючих кріплення породах (§ 437 ПТЕ). У цьому випадку відстань між місцями закріплення кабелю з дротовою бронею в похилих виробках не повинне перевищувати 5 м, а у вертикальних виробках – 7 м (§ 437 ПТЕ). Прокладка кабелів через перемички вентиляційних та протипожежних дверей, а також уведення та виведення кабелів з камери, повинні здійснюватися в трубах (металевих, бетонних і т.п.). Отвори із прокладеними кабелями повинні бути ущільнені глиною (§ 438 ПТЕ). б) Перевірка електроустаткування. Під час огляду електроустаткування необхідно насамперед звертати увагу на місце його установки. Електроустаткування не повинне знаходитися в місцях, де можливе обвалення покрівлі та його ушкодження транспортом, повинно бути захищене від улучення на нього води. Електроустаткування повинне бути у зібраному укомплектованому стані відповідно до інструкції по його експлуатації (п. 1.1.1 «Інструкції з огляду і ревізії рудничного вибухобезпечного електроустаткування» до п. 5.12.2. ПБ). Необхідно також перевірити стан оболонки. Оболонка не повинна мати тріщин, отворів, прожогів, несправність захисного скла та інших ушкоджень. При огляді

162


електродвигунів перевіряється стан вентилятора зовнішнього обдуву, його кожухів та вузла кріплення (п. 1.1.3 «Інструкції ...» до п. 5.12.2. ПБ). Перевіряється наявність кріпильних гайок і болтів та їх затягнення. Гайки та болти повинні бути затягнуті повністю, щоб фланці кришки і корпуса вибухонепроникної оболонки щільно прилягали по всьому периметру, а в оболонці з кварцовим заповненням забезпечувалося надійне ущільнення прокладок. Забороняється експлуатація електроустаткування при відсутності або неповному затягуванні хоча б одного болта або іншого кріпильного елемента (п. 1.1.4 «Інструкції ...» до п. 5.12.2. ПБ). Необхідно звернути увагу на справність ввідного пристрою, а також наявність елементів ущільнення та закріплення кабелю. Кабель не повинний провертатися та переміщатися в осьовому напрямку (п. 1.1.5. «Інструкції …» до п. 5.12.2. ПБ). Не використовувані кабельні введення повинні бути закриті сталевою або капроновою заглушкою заводської конструкції (п. 1.1.6 «Інструкції ...» до п. 5.12.2 ПБ). Перевіряється також наявність місцевого заземлення електроустаткування та броньованих кабелів. в) Перевірка магнітних пускачів. Під час перевірки магнітних пускачів необхідно звертати увагу на справність механічних блокувань кришок оболонок з роз'єднувачами, наявність на них пломб і надписів, що вказують установку, що включається, (дільниця), величину уставки струму спрацьовування максимального токового захисту (номінального струму плавкого запобіжника) (п. 1.1.8 «Інструкції ...» до п. 5.12.2 ПБ). Потім відкривається кришка пускача та по записах або пломбі на блоці максимального токового захисту визначається своєчасність її перевірки методом первинного струму. Необхідно перевірити правильність вибору уставки м.т.з., яка встановлюється за значенням пускового струму Iп струмоприймача. Для швидкого розрахунку необхідно користуватися наближеним методом. У цьому випадку номінальний струм електродвигуна приблизно на 2-5 А більше чисельного значення 380В. Пусковий струм Iп = (6 – 7) Iном. Потім по таблицях, що знаходяться на блоках УМЗ у пускачах серії ПМВІ та ПВІ і на внутрішній стороні швидковідкриваемої кришки в пускачах серії ПВІ-БТ визначається струм уставки м.т.з. для запобігання помилкових спрацьовувань необхідно до отриманого значення додати 25% його величини. Наприклад: необхідно визначити величину струму уставки в пускачі ПВІ250БТ, що живить електродвигун стрічкового конвеєра, потужністю 80 Квт, напруга мережі 660В. Номінальний струм електродвигуна потужністю 80 Квт Iп = 80 + 5 = 85А. Пусковий струм I п = I ном х 7 = 85 х 7 = 595 А. I пуск = Iп х1,25 = 595 х 1,25. Потім по таблиці визначаємо, що біла крапка на блоці захисту (ПМЗ) повинна бути проти 3. Аналогічно визначається величина уставки струму м.т.з. та в блоках УМЗ пускачів типу ПМВІ і ПВІ. ПВІ - 250 ПВІ – 125 ПВІ - 63

1 500 250 125

2 625 312 156

3 750 375 187

4 875 437 218

163

5 1000 500 250

6 1125 562 281

7 1250 625 312

8 1375 686 343

9 1500 750 375


Потім перевіряється справність електричних схем пускачів. Для перевірки справності максимального токового захисту УМЗ (у пускачах ПВІ, ПВІР, ПМВІ – 13м, ПМВІ – 23м) та ПМЗ (у пускачах ПВІ – БТ) необхідно виключити роз'єднувач, відкрити кришку пускача, установити рукоятки тумблерів на блоці УМЗ (ПМЗ) у положення «ПЕРЕВІРКА», закрити кришку і включити роз'єднувач пускача. Після цього зробити пуск електродвигуна. Блок повинний спрацювати, виключити та заблокувати пускач і включити сигнальну лампу з червоним світлофільтром. Перевірка блоку токового захисту від перевантаження ТЗП у пускачах типу ПВІ-63БТ, ПВІ-125БТ, ПВІ-236БТ проводиться в наступній послідовності: необхідно відкрити кришку пускача, встановити тумблер на блоці в положення «ПЕРЕВІРКА», закрити кришку пускача, зробити пуск електродвигуна. Блок повинен спрацювати, заблокувати пускач і включити сигнальну лампу з білим світлофільтром. Для повернення у вихідне положення блоків м.т.з. та ТЗП необхідно відкрити кришку пускача, встановити тумблери на блоках у положення «РОБОТА», закрити кришку пускача, повернути пристрій привода кнопки «ПЕРЕВІРКА БКИ, ВЗВОД ПМЗ, ТЗП» у напрямку, зазначеному на корпусі пускача. Працездатність блоку контролю ізоляції БКИ (у пускачів серії ПВІ-БТ) та БРУ (у пускачів серії ПМВІ-М та ПВІ 30кому БРУ) перевіряється поворотом прапорця на корпусі пускача. При повороті та утриманні прапорця у справному блокувальному реле витоку повинна загорятися біла сигнальна лампа. Необхідно також перевірити справність механічного блокування кришки пускача з рукояткою роз'єднувача. г) Перевірка максимального токового захисту у фідерних автоматах АФВ-1, АФВ-2 і АФВ-3. АФВ – 1 : Iн = 200А (300 – 450 – 600), АФВ – 2 : Iн = 350А (600 – 900 – 1200), АФВ – 3: Iн = 500А (1000 – 1500 – 2000). Максимальний токовий захист перевіряється непрямим методом. Для цього відкривають кришку автомата, установлюють на блоках обох реле максимального струму покажчики проти контрольної мітки 380 або 660 (у залежності від напруги живильної мережі), закривають кришку і включають автомат. Потім повертають рукоятку на корпусі автомата в одну та іншу сторону. Максимальний токовий захист вважається справним, якщо його спрацьовування і відключення автомата відбувається не менш чим при трьох поворотах рукоятки в одну сторону. Час утримання рукоятки в положенні перевірки не повинен перевищувати 1-2 сек. д) Перевірка блокувального реле витоку і максимального токового захисту у фідерних автоматах серії АВ. АВ – 320 : Iн = 320А (800, 1000 ……... 2400). Перевірка блокувального реле витоку в автоматах серії АВ здійснюється натисканням на кнопку «ПЕРЕВІРКА БРУ». При виключеному положенні вимикача і справному блоці БРУ при цьому повинна загорятися жовта сигналізаційна лампа. Для перевірки максимального токового захисту необхідно виключити рукояткою автомат, відкрити кришку, перемикач на блоці ПМЗ установити в положення «ПЕРЕВІРКА», закрити кришку та включити автомат. Потім необхідно включити найбільш могутній струмоприймач дільниці, при цьому повинен спрацювати максимальний токовий захист, відключитися автомат та зайнятися у ньому червона сигналізаційна лампа. Після перевірки м.т.з. перемикач на блоці ПМЗ установити у вихідне положення. е) Шахтні пересувні трансформаторні підстанції. Пересувні трансформаторні підстанції повинні розміщатися в добре закріплених та зручних для обслуговування місцях, бути захищені від механічних 164


ушкоджень і не заважати роботі транспорту та пересуванню людей. Відстань від електроустаткування до рухливого складу або конвеєра повинне бути не менш ніж 0,8м. У випадку установки електроустаткування в нішах та заїздах рейкових уклонів повинен бути встановлені бар'єр та уловлювач, що виключає заїзд рухливого складу на ділянку, де воно встановлено. В окремих випадках допускається установка підстанції над скребковим конвеєром, якщо це передбачено конструкцією. Зазор між електроустаткуванням і покрівлею в цьому випадку повинний бути достатнім для обслуговування, але не менш ніж 0,5м, а між бортом конвеєра і полком – не менш ніж 0,4м (п. 5.5.5 ПБ). Підстанція повинна бути захищена від капежу і встановлюватися, як правило, горизонтально (допускається нахил у будь-яку сторону не більше ніж на 15о). Необхідно звертати увагу на наявність і стан захисного заземлення, що здійснюється шляхом підключення до заземляючого зажиму коробки виводів броні або жили високовольтного кабелю, що заземляє. Крім того, за допомогою заземлюючих болтів на корпусі, підстанція приєднується до місцевого заземлювачу. Особливу увагу необхідно звернути на наявність та стан додаткового заземлення реле витоку підстанції, тому що від нього залежить працездатність захисту від поразки людей електрострумом. Додаткове заземлення реле витоку виконується підключенням кабелю до затиску Дз реле витоку, вільний кінець якого виводиться через кабельну муфту і приєднується до металевого листа, що заземлює, який повинний закапуватися на відстані не менш ніж 5м від місцевого заземлювача підстанції. Допускається використовувати для заземлення одну раму кріплення, обрану на видаленні не менш ніж 5м від рам, використовуваних як захисне заземлення (п. 2.8 «Інструкції з пристрою, оглядові і вимірові опору шахтних заземлень»). Перевірка справності реле витоку пересувної підстанції здійснюється натисканням кнопки «ПЕРЕВІРКА БЗП» на швидковідкривній кришці (у підстанцій типу ТСШВП) або поворотом рукоятки флажкового типу (у підстанцій типу ТКШВП). Перевіряється наявність освітлення у підстанції («Інструкція з експлуатації пересувних трансформаторних підстанцій ТСШВП, ТКШВП»). У місці установки пересувних підстанцій повинні бути два порошкових вогнегасники, 0,2м3 піску або інертного пилу та 1 лопата (п. 6.1.3 ПБ). ж) Підземні камери. В усіх камерах, де встановлене електроустаткування, крім суцільних пожежних двері, повинні бути ґратчасті двері із запірним пристроєм. Двері камер, у яких немає постійного обслуговуючого персоналу, повинні бути зачинені. Біля входу камери вивішується знак «СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО», а в камері на видному місці укріплені відповідні попереджувальні плакати. У камерах, де встановлене електроустаткування без масляного заповнення, суцільні пожежні двері можуть не встановлюватися. (п. 5.5.2 ПБ). У електромашинних камерах довжиною понад 10м має бути два виходи, що розташовані у найбільш віддалених одна від одної частинах камери. (п. 5.5.2 ПБ). Між машинами та апаратами в камерах повинні залишатися проходи, достатні для транспортування машин та апаратів під час їх ремонту або заміни, але не менш ніж 0,8м. З боку стін камер повинні залишатися монтажні проходи завширшки не менше ніж 0,5м (п. 5.5.4 ПБ).

165


Не допускається улаштування спеціальних маслозбірних ям у камерах, обладнаних апаратами та трансформаторами, що містять масло. Перед виходом з камери повинний бути влаштований положистий вал, який піднімається не менш, ніж на 100мм над рівнем підлоги камери (§ 431 ПТЕ). Забороняється застосовувати у підземних виробках комутаційні та пускові апарати, силові трансформатори, що містять масло або іншу пальну рідину, за винятком комплектних розподільних пристроїв, встановлених у камерах з вищим ступенем вогнестійкості (п. 5.5.1 ПБ). Центральні підстанції та інші камери, у яких встановлене електроустаткування з масляним заповненням, повинні оснащуватися автоматичними установками порошкового пожежогасіння (п. 3.12 «Інструкції з протипожежного захисту вугільних шахт» до п. 6.1.3 ПБ). З обох сторін всіх камер, на відстані 10м пожежно-зрошувальний трубопровід повинен бути оснащений краном. Поруч з пожежним краном повинна установлюватися шухляда з одним рукавом довжиною 20м та пожежним стволом (п. 3.13 «Інструкції з протипожежного захисту вугільних шахт» до п. 6.1.3 ПБ). з) Електропостачання дільниці. Відповідно до вимог п. 5.8.1 ПБ електропостачання дільниці повинне здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРП (комутаційно розподільчий пункт). В окремих випадках електропостачання дільниці може здійснюватися від стаціонарних дільничних підстанцій. Допускається електропостачання ділянок з поверхні через свердловини. При цьому, у випадку установки шахтних пересувних підстанцій на поверхні, повинні бути прийняті заходи для їх захисту від грозових перенапруг. Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, установлюваних в окремих випадках з дозволу технічного директора ДП у виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо примикають до очисних вибоїв пологих та похилих пластів, небезпечних по раптових викидах, повинне здійснюватися від відособленої мережі з захистом від витоків струму (замикань) на землю. Місця розміщення підстанцій повинні бути оснащені апаратурою, що відключає живильну мережу при перевищенні припустимої концентрації метану. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та трансформаторів, встановлюваних у виробках з вихідним струменем повітря шахт III категорії по газу і вище, повинні застосовуватися КРП із блокувальним реле витоку (БРВ) та дистанційним керуванням по іскробезпечним мережам. КРП повинні встановлюватися в камерах на свіжому струмені повітря. Допускається підключати до одного КРП не більш 3 однакової потужності підстанцій або трансформаторів, які живлять електроенергією технологічно зв'язані машини дільниці (п. 5.8.1 ПБ). Усі забійні машини повинні приєднуватися до мережі за допомогою магнітних пускачів або магнітних станцій (станцій керувань), керованих дистанційно . (п. 5.8.3 ПБ). Машини, на яких для керування окремими електродвигунами встановлені мі магнітні станції або ручні вимикачі, також повинні приєднуватися до мережі за допомогою пускачів з дистанційним управлінням. (п. 5.8.3 ПБ). Для подачі напруги на вибійні машини в шахтах, небезпечних по газу та пилу, повинні застосовуватися пускачі (магнітні станції) з іскробезпечними схемами керування . (п. 5.8.5 ПБ).

166


Схема керування забійними машинами та механізмами повинна забезпечувати: нульовий захист, безперервний контроль заземлення корпусу машини і захист від самочинного вмикання апарата під час замикання у зовнішніх колах керування. Не допускається застосовувати однокнопочні пости для керування магнітними пускачами, крім випадків, коли ці пости застосовуються тільки для вимикання. (п. 5.8.6 ПБ). Не допускається застосовувати схеми, що допускають пуск машин або подавання напруги на них одночасно з двох та більше пультів керування. Це вимога не поширюється на схеми керування ВМП . (п. 5.8.7 ПБ). 4.2.10. Протипожежний захист підземних виробок і поверхневого технологічного комплексу. Перелік документів, що регламентують стан протипожежного захисту підземних виробок та поверхневого технологічного комплексу. 1. Правила безпеки у вугільних шахтах. 2. Правила пожежної безпеки в Україні 3. Правила технічної експлуатації у вугільних і сланцевих шахтах. 4. Правила пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України. 5. Положення про порядок розслідування підземних пожеж на вугільних шахтах. 6. Інструкції з протипожежного захисту вугільних шахт. 7. Інструкція з ведення вогневих робіт у підземних виробках і надшахтних будівлях. 8. Інструкція з організації безпечного проведення вогневих робіт на вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах. 9. Виробничі будівлі промислових підприємств. Норми проектування. (СНиП 11-90-81) 10. Інструкція з проектування пожежного захисту будівель та споруджень поверхні шахт, розрізів та збагачувальних фабрик. (ВНТП 27-82). 11. Водопостачання. Зовнішні мережі та спорудження. (СНиП 2.04.02) 12. Внутрішній водопровід, каналізація будівель. (СНиП 2.04.01-85) 13. Вимоги безпеки до стрічок конвеєрних шахтних та методи випробування. (ДНАОП 1.1.30 – 1.07-02). 14. Інструкція з вхідного контролю горючості конвеєрних стрічок для вугільних шахт. Основною метою обстеження стану ППЗ шахт є попередження та усунення факторів, що можуть привести до виникнення та розвитку пожеж, а також визначення ступеню підготовленості шахти до ліквідації та локалізації пожежі. 4.2.10.1. Протипожежний захист шахти. Перевірку ППЗ шахти варто починати з «Проекту протипожежного захисту шахти». а) «Проект протипожежного захисту» розробляється проектною організацією, що має ліцензію, відповідно до вимог КД 12.07.403-96 «Розробка проекту протипожежного захисту вугільних шахт. Методика». Коректується та узгоджується з територіальними органами Держгірпромнагляду України та загоном ДАРС (ДВГРС) двічі на рік згідно з Планом ліквідації аварії. (п. 6.1.2 ПБ). Проекти протипожежного захисту шахт повинні проходити експертизу у НДІГС не рідше за один раз в три роки 167


(п.1.3 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт»). б) До складу проекту ППЗ повинні входити пояснювальна записка з розрахунками та схемами, графічна частина. Пояснювальна записка повинна містити наступні розділи: - стисла характеристика шахти; - ППЗ надшахтних будівель та споруд; - протипожежний захист гірничих виробок; - система підземного пожежного водопостачання; - додаткові вимоги до ППЗ шахт, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання; - додаткові вимоги до ППЗ шахт при їхньому закритті або консервації; - заходу щодо приведення ППЗ діючої шахти у відповідність технічним рішенням, викладеним у проекті. У розділі ППЗ надшахтних будівель та споруд, як правило, наводяться наступні об'єкти: - спорудження та пристрої, що забезпечують протипожежний захист гірничих виробок (водойми, насосні станції, склади та ін.); - будівлі та спорудження, пожежі в яких можуть загрожувати гірничим виробкам та людям, що працюють у шахті (надшахтні будівлі, головні вентилятори і т.п.); - будівлі та спорудження, яким може загрожувати пожежа, що виникла в гірничих виробках (надшахтні будівлі, галереї, естакади і т.п.). Конструктивне виконання будівель та споруджень повинне відповідати категорії виробництва по пожежонебезпеці, обумовленої проектом ППЗ. Ступінь вогнестійкості будівель та споруджень визначається в залежності від категорії виробництва та кількості поверхів у відповідності зі СНиП 11-90-81 «Виробничі будівлі промислових підприємств. Норми проектування». Елементи (будівельні конструкції) будівель та споруджень у залежності від призначення мають різний ступінь вогнестійкості відповідно до вимог СНиП 1-2-80 «Протипожежні норми проектування будівель та споруджень». ППЗ будівель та споруд технологічного комплексу збагачення та брикетуванню вугілля регламентуються «Правилами безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугіль» (1992 р.). Одним з елементів ППЗ поверхневих будівель та споруд шахти є система пожежного водопостачання, що повинна задовольняти вимогам СНиП 2.04.02 «Водопостачання. Зовнішні мережі та спорудження» та СНиП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід, каналізація будівель». Проектування систем пожежного водопостачання поверхні шахт повинне виконуватися відповідно до вимог «Інструкції з проектування пожежного захисту будівель та споруджень поверхні шахт, розрізів та збагачувальних фабрик» (ВНТП 27-82). Газополумяні, зварювальні (вогневі) роботи у підземних виробках та надшахтних будівлях проводяться за наявності відповідного дозволу Держгірпромнагляду України та його територіальних органів і дотримання умов його видачі. (п. 6.3.1 ПБ). При здійсненні вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах повинні застосуються міри безпеки, передбачені „Правилами пожежної безпеки в Україні”, затвердженими наказом Міністерства України по Надзвичайних ситуаціях від 19.10.04 №126. Розділ: протипожежний захист гірничих виробок повинний містити: - ступінь пожежної небезпеки підземних об'єктів; - фактичний ступінь вогнестійкості та група горючості кріплення гірничих виробок;

168


- способи та засоби виявлення екзогенних пожеж; способи та засоби оповіщення гірників про пожежу в шахті; - розміщення первинних засобів пожежогасіння, пожежних дверей та пожежних арок; - розміщення автоматичних засобів пожежогасіння в конвеєрних виробках; - профілактика ендогенних пожеж; - підземний склад пожежного устаткування. Розділ: система підземного пожежного водопостачання повинен містити: - схему водопостачання шахти; - звіт про резервні магістралі (водовідливних, повітро- та пульпопроводів); - розрахункову схему пожежно-зрошувального водопроводу (далі – ПЗТ), прокладеного у підземних виробках; - гідравлічні параметри вузлових та кінцевих місць добору води при гасінні пожежі; - заходи щодо оперативного запровадження в дію системи ПЗТ при пожежі; - звіт про систему контролю гідравлічних параметрів ПОТ; - заходи щодо періодичного очищення труб від відкладень. Перелік графічної документації до проекту ППЗ визначається розроблювачем відповідно до керівного документа КД 12.07.403-96 «Розробка проекту протипожежного захисту шахт. Методика». 4.2.10.2. При перевірці протипожежного захисту безпосередньо в шахті необхідно звертати увагу на відповідність фактичного стану ППЗ проектним рішенням, а також наскільки проектні технічні рішення реалізовані, і які при цьому маються відступи від проекту. Перевірки стану ППЗ шахт суміщаються з підготовкою до узгодження плану ліквідації аварій на півріччя і включають: - зовнішній огляд та перевірку стану пожежних насосних установок на поверхні; - зовнішній огляд усієї мережі підземного пожежно-зрошувального трубопроводу з виміром витрати та напору води в кінцевих точках кожного тупикового трубопроводу та перевірку підземних насосних станцій; - перевірку герметичності сухотрубних пожежних трубопроводів; - перевірку розміщення в гірничих виробках первинних засобів пожежогасіння, пожежних рукавів та стволів; - зовнішній огляд та перевірку справності автоматичних засобів пожежогасіння, а також пересувних та стаціонарних вогнегасників; - зовнішній огляд та перевірку пожежних дверей та ляд; - виконання заходів протипожежної безпеки при експлуатації шахтного електроустаткування та стрічкових конвеєрів; - укомплектованість складів аварійних матеріалів; - якість ізоляції вироблених просторів, стан ізолюючих перемичок, виконання планів та графіків профілактичного замулювання, обробки вугілля антипірогенами та інших заходів щодо боротьби із самозайманням вугілля; - випробування в дії всіх пристроїв протипожежного захисту та системи пожежного водопостачання гірничих виробок та поверхневих споруд; - стан пожежних резервуарів, справність дії пожежних насосів з подачею води в гірничі виробки та до поверхневих споруд шахти; - відповідності витрати води та напору у кожного пожежного крану нормативним значенням, а також справність дії аварійної водорозбірної арматури (засувок, гідравлічних редукторів та ін.) та пристроїв для переключення трубопроводів, пристосованих для подачі води на потреби пожежогасіння. 169


4.2.10.2.1. Один раз у три роки проводяться, за участю ДВГРС, гідравлічні випробування на міцність та герметичність пожежно-зрошувального трубопроводу та інших трубопроводів, використовуваних для потреб пожежогасіння, проводиться гідравлічна зйомка (вимір утрат напору), інструментальні виміри та ревізія пристроїв пожежного водопостачання. (п.8.3 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт»). 4.2.10.3. Перевірка стану протипожежного захисту стрічкових конвеєрів а) Наявність протоколів іспитів по вхідному контролю горючості конвеєрних стрічок (КД 12.11.401-2003). б) Наявність пожежно-зрошувального трубопроводу, обладнаного через 50 м пожежними кранами з однотипними сполучними голівками та додатково по обидві сторони приводної станції конвеєра на відстані 10 м від неї. (п. 6.3.8 ПБ, п.3.13 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт»). в) Устаткування приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння. г) Устаткування систем керування стрічковими конвеєрами датчиками тиску води, що не допускають включення та забезпечують відключення привода конвеєра при тиску в пожежному трубопроводі нижче нормативного значення тиску (п. 6.3.5 ПБ). д) Наявність на початку та кінці виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, пожежних дверей (п. 4.5 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт »). е) Наявність на приводних та натяжних станціях (крім обладнаних гідромуфтами, що працюють на маслі) 1 порошкового та 1 пінного ручного вогнегасника, а також їхньої наявності по довжині конвеєра через 100 м (п. 4.1 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт»). ж) Наявність наказу по шахті на спеціально навчених працівників по прийманню в експлуатацію, налагодженню, ремонту та перевірки після ремонту автоматичних засобів пожежогасіння (п. 3.12 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт», п. 6.3.7 ПБ). з) Ведення «Книги перевірки автоматичних засобів пожежогасіння» (п. 3.12 «Інструкції з ППЗ вугільних шахт»). и) При експлуатації стрічкових конвеєрів не допускаються: - робота конвеєра при зниженні тиску води нижче нормативної величини; - робота конвеєра при відсутності або несправності засобів протипожежного захисту; - робота конвеєра при несправному захисті від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік та зниження швидкості; - підсипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами; - робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення; - робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності; - використання гумотросових стрічок із спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше (п. 6.3.4 ПБ). й) Забороняється використовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри. 170


(п. 6.3.3 ПБ). 4.2.10.4. Гасіння підземних пожеж а) У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварії (п.6.4.1ПБ). б) Кожен випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС. (п. 6.4.3 ПБ). в) На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти разом з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) повинен бути складений проект гасіння (п.6.4.4 ПБ). г) Відновлювальні та експлуатаційні роботи у пожежних дільницях дозволяється розпочинати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників територіальних органів Держгірпромнагляду України та ДАРС (ДВГРС). (п. 6.5.1 ПБ). д) Не дозволяється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці. (п. 6.6.1 ПБ). 4.2.11. Ведення вогневих робіт у підземних виробках та надшахтних будівлях. Перелік нормативних документів, що регламентують ведення вогневих робіт на шахтах: 1. Правила безпеки у вугільних шахтах. 2. Правила технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт. 3. Правила пожежної безпеки в Україні. 4. Правила атестації електрогазозварників. 5. Правила пристрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. 6. Правила безпеки під час виробництва та споживання продуктів розподілу повітря. 7. Правила перевезення автомобільним транспортом інертних газів та кисню, стиснених та зріджених. 8. Типова інструкція з охорони праці при наповненні киснем балонів та поводження з ними споживачів. 9. Правила пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України. 4.2.11.1. Перевірка технічної документації. На підприємстві повинна бути наступна технічна документація: а) Дозвіл на ведення вогневих робіт у підземних виробках та надшахтних будівлях, видане територіальним органом Держгірпромнагляду (дозвіл видається терміном на один рік на підставі експертного висновку ЕТЦ про готовність підприємства до ведення вогневих робіт). б) Наказ по шахті «Про ведення вогневих робіт», у якому указується: - перелік осіб, що мають право видачі нарядів на ведення вогневих робіт (право видачі нарядів на ведення робіт повинне покладатися на головних механіків шахт); 171


- перелік осіб, допущених до ведення вогневих робіт у підземних гірничих виробках, що повинні входити в структуру ЕМС шахти; - відповідальна особа за організацію збереження та видачі електрозварювальних апаратів та гасорізів; (п.13 ДНАОП 1.1.30-5.18-96); - відповідальна особа за безпечне ведення вогневих робіт; - заходи безпеки, передбачені Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій від 19.10ю04 №126 (п. 6.3.1 ПБ). визначені: - виробки, у яких дозволяється ведення вогневих робіт

(п.1, п.14, п.16, ДНАОП 1.1.30-5.18-96); - спеціальні приміщення для централізованого збереження електрозварювальних апаратів та апаратів вогневого різання (п.13 ДНАОП 1.1.30-5.18-96); - постійні місця проведення вогневих робіт, влаштовані у спеціально пристосованих для цих робіт приміщеннях. Не дозволяється розміщати ці місця в пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях (надшахтних будівлях). (п.8.1.1.2 Правил пожежної безпеки п.8.1.1.17 в Україні); установлено порядок, при якому: - апаратура та устаткування для вогневих робіт можуть бути доставлені в шахту тільки по письмовому дозволу директора шахти. в) Книга нарядів (додаток 2 до ДНАОП 1.1.30-5.18-96), що зберігається протягом 1 року (п.1 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). г) Спеціальні заходи (додаток 1 до ДНАОП 1.1.30-5.18-96) по забезпеченню безпечного ведення вогневих робіт для конкретних об'єктів та дільниць, затверджені директором шахти, погоджені з командиром взводу ШГС (ДВГРС) та з закріпленим за підприємством державним гірничотехнічним інспектором, у кожнім випадку ведення вогневих робіт у гірничих виробках (п.1 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). д) Протокол перевірки знань (іспитів) у електрозварників (газозварників) та оцінки їхньої підготовленості до ведення вогневих робіт у шахті та надшахтних будівлях, що проводиться не менш ніж 1 рази на рік (п.4 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). е) Талони (додаток 3 до ДНАОП 1.1.30-5.18-96) на право ведення вогневих робіт, що відповідають наявним у робітників посвідченням. Особам, що не склали іспити, талони не видаються. ж) Посвідчення про проходження спеціального навчання (пожежнотехнічного мінімуму) електрогазозварників, допущених до ведення вогневих робіт наказом по шахті (п.п. 3.1, 3.12, 3.15 Типового положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України рег. № 308/518 від 22..12.94 Мін'юсту України). Посвідчення видаються після успішної здачі іспитів по програмі пожежнотехнічного мінімуму, комісії очолюваної заступником керівника підприємства (головним інженером). Навчання по пожежно-технічному мінімуму може проводитися на шахті по програмах, погоджених з місцевими органами державного пожежного нагляду, фахівцями установ, що мають відповідні знання по досліджуваних питаннях, або в навчальних закладах, що одержали від органів державного пожежного нагляду дозвол (ліцензію) на проведення цих занять (п.3.4-3.7 Типового положення про спецнавчання…)... 172


з) Протокол щорічної перевірки знань з питань пожежної безпеки (п.3.8, п.3.12-п.3.15 Типового положення про спецнавчаня…),відповідні відмітки в посвідченнях про проходження спеціального навчання по пожежно-технічному мінімуму (п.3.15 Типового положення…)... и) Протоколи перевірки знань з електробезпечності з присвоєнням групи по електробезпечності не нижче ІІ електрозварникам та не нижче ІІІ електрозварникам, що мають право самостійного підключення зварювального устаткування до електромережі (п. 6.7.48 ПБЕЕП). й) Копії протоколів засідань атестаційної комісії з атестації електрозварників (п.7.4. Правил атестації зварників та п.7.4. ДСТ 12.3.003-75 Роботи електрозварювальні). к) Копії посвідчень про атестації, дійсних протягом 2-х років, починаючи з дати їх отримання, за умови, що перерви в роботі зварника не перевищують 6 місяців. (п.8.1. Правил атестації зварників). л) Паспорти або формуляри на всі електрозварювальні апарати та гасорізи, інструкції з експлуатації (п.1.2.4 Правил безпеки на вугільних шахтах). м) Акт інвентаризації електрозварювальних апаратів та гасорізів. Проводиться не рідше 1 рази на рік (п.13 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). н) Дозвіл Держгірпромнагляду щодо експлуатації, транспортування, здачі до наповнення та одержання балонів,що наповнені. о) Копія посвідчення особи, відповідальної за експлуатацію кисневих балонів, про навчання та проходження не менш ніж 1 рази в 3 роки перевірки знань «Правил пристрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском», «Правил безпеки під час виробництва та споживання продуктів розподілу повітря», «Правил перевезення автомобільним транспортом інертних газів та кисню, стиснутих та зріджених» та «Типової інструкції з охорони праці під час наповнення киснем балонів та поводження з ними споживачів». (п.7.2.2, п.7.2.3, п.10.3.2 ПУБЕ посудин, що працюють під тиском). п) Книга видачі кисневих балонів (Типова інструкція з охорони праці при наповненні киснем балонів та поводження з ними споживачів). р) «Журнал обліку, перевірки та іспитів електроінструмента» з даними про виміри опору ізоляції зварювальних трансформаторів, що повинне бути не менш 0,5 МОм та оцінками про випробування ізоляції зварювальних трансформаторів підвищеною напругою протягом 1 хв. перед введенням в експлуатацію та після їх капітального ремонту (п.7.75, п.6.7.76 ПБЕЕП). с) Допуск- наряди на виконання тимчасових вогневих робіт на об'єктах шахтної поверхні поза надшахтними будинками, оформлених за установленою формою (Додаток № 5 до Правил пожежної безпеки в Україні) та погоджених з ШГС (п.8.1.3 ППБ в Україні). т) Сертифікати якості освітленого гасу марок ДО-30, ДО-25, ДО-22, застосовуваного для заправлення бачків гасорізів. у) Акти випробувань бачків та шлангів, що подають гас, гідравлічним тиском 1,0 Мпа (10 кгс/см2) у лабораторіях підрозділів ДВГРС. Випробування повинні проводитися через кожні 6 місяців (п.3 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). ф) Журнал видачі гасорізів (електрозварювальних апаратів) із записами про перевірку технічного стану зворотного клапану щораз перед видачею гасоріза в роботу (п.3(г) ДНАОП 1.1.30-5.18-96). 173


4.2.11.2. Перевірка стану електрозварювальних апаратів та апаратів вогневого різання. 4.2.11.2.1. Гасорізи повинні бути оснащені: - блокувальним клапаном для перекриття вихідного отвору при розриві шланга; - клапаном запобігання проникненню зворотного удару в кисневий шланг; - гумовими шлангами, що відповідають вимогам керівництва з експлуатації: для гасу – діаметром 6,3м, для кисню – 9мм і довжиною 10-12 метрів. Шланги повинні бути суцільними, без з'єднань та тріщин на зовнішній поверхні. Місця приєднання шлангів до бачка і різака повинні мати подвійне кріплення; - манометр бачка повинен бути додатково захищений металевим ковпачком, що оберігає його від механічних пошкоджень (п.3 ДНАОП 1.1.30-5.18-96). Забороняється користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а при монтажних роботах – 40м, застосування шлангів більш 40м дозволяється у виняткових випадках, з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на ведення робіт (п. 8.1.2.11 ППБ в Україні). 4.2.11.2.2. Електрозварювальні апарати а) Електрозварювальні апарати повинні бути підключені до мережі за допомогою рубильника або контактора з запобіжниками з боку живильної мережі (п.8.1.3.1 ППБ, п. 6.7.52 ПБЕЕП). б) Забороняється використовувати голі або з ушкодженою ізоляцією проводи, нестандартні запобіжники. З'єднання зварювальних проводів повинне здійснюватися за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до апарату, електродотримача та зварюваного виробу здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами (п. 8.1.3.2 ППБ, п. 6.7.63 ПБЕЕП). в) Усі зварювальні проводи повинні бути надійно ізольовані та у необхідних місцях захищені від високої температури, механічних ушкоджень (п. 8.1.3.3 ППБ). Довжина первинного кола між пунктом живлення та пересувною зварювальною установкою повинна бути не більш 10м (п. 6.7.64 ПБЕЕП). г) Як зворотний провідник дозволяється використовувати: - сталеві або алюмінієві шини; - зварювальні плити, стелажі; - саму конструкцію, що зварюється, якщо її перетин забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму. д) З'єднання елементів зворотного провідника повинне виконуватися за допомогою болтів, струбцин, затисків (п. 8.1.3 ППБ, п. 6.7.64 ПБЕЕП). е) Заборонено використовувати як зворотний провідник: - залізничні колії, - мережі заземлення та занулення, - металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування (п. 6.7.64 ПБЕЕП). ж) При веденні електрозварювальних робіт у надшахтних будівлях зворотним проводом може служити тільки ізольований провід, за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провідникові (п. 8.1.3.7 ППБ, п. 6.7.65 ПБЕЕП). 174


з) Конструкція електродотримача повинна виключати можливість короткого замикання його корпуса на зварювану деталь при випадковому падінні або у інших випадках. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізолюючого матеріалу (п. 8.1.3.8 ППБ). Забороняється застосування саморобних електродотримачів (п. 6.7.70 ПБЕЕП). и) У місця виробництва зварювальних робіт повинний бути встановлена спеціальна металева шухляда для збору залишків (недогарків) електродів (п. 8.1.3.9 ППБ). й) Електрозварювальна установка та затискач вторинної обмотки (зворотнього провідника) на увесь час роботи повинні бути заземлені (п.8.1.3.10 ППБ, п. 6.7.60 ПБЕЕП). к) При ручному дуговому зварюванні у особливо небезпечних умовах роботи (на відкритому повітрі, у приміщеннях з підвищеною небезпекою для забезпечення безпеки при зміні електродів повинний застосовуватися обмежувач напруги холостого ходу (п. 2.10 ДСТ 12.3.003-75 Роботи електрозварювальні). * Приміщення з підвищеною небезпекою: а) сирі (з вологістю повітря вище 75%), б) пильні, де виділяється технологічний струмопровідний пил у такій кількості, що вона може осідати на проводах, проникати усередину апаратів та т.п.., в) зі струмопровідними підлогами (металеві, земляні, залізобетонні, цегельні та т.п.). г) з високою температурою (сушарні, котельні та т.п.), д) де можливий одночасний дотик людини з з'єднаними з землею металоконструкціями будівель, апаратами, механізмами та т.п. з однієї сторони та до металевих корпусів електроустаткування – з інший (п. 1.1.13 ПУЕ). 4.2.12. Перевірка діяльності дирекцій та служб ДП шахт по створенню здорових та безпечних умов праці, підвищенню рівня промислової безпеки. Відповідно до графіка перевірки перевіряються структурні підрозділи ДП (шахти). У ході обстеження перевіряються наступні питання: 4.2.12.1. Служба охорони праці шахти: Положення про службу та його виконання. а) Наявність затверджених посадових інструкцій та їх дотримання, укомплектованість штату. б) Наявність планів роботи (щоквартальних та річних з розбивкою по кварталах, що включають графіки цільових та комплексних перевірок, засідань ПДК з питань охорони праці та інші). ( п.9.8 СУОП). в) Виконання планів роботи, наявність актів цільових та комплексних перевірок. г) Наявність протоколів засідань ПДК із питань охорони праці (не менш ніж 2-х разів на місяць). д) Наявність підсумкових наказів, аналізується їх зміст (наявність оцінки роботи керівників ділянок, цехів, служб). е) Кількість підземних обстежень та кількість виданих працівниками розпоряджень (приписів), аналізується їх зміст (приводяться конкретні приклади з датами, П.І.Б.). ж) Проводиться аналіз травматизму, профзахворювання (бажано з’єднати з забезпеченістю трудящих ЗІЗ). Аналіз травматизму проводиться по місцях травмування

175


(лава, тупик та т.д.), факторам (обвалення…),дільницям у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. 4.2.12.2. Аналіз роботи на шахті працівників дирекцій і служб ДП, ВАТ: а) Визначається кількість підземних обстежень (по табелю, завіреному печаткою та підписом) зроблених працівниками виробничої, технічної дирекції, служби охорони праці ДП, служб головного механіка та головного енергетика ДП. б) Перевіряється наявність та кількість розпоряджень, виданих працівниками ДП. Аналізується їх якість, приводяться конкретні приклади виявлених ними грубих порушень, після яких роботи не були заборонені. Розглядається порядок поновлення робіт, визначається загальна кількість заборон окремими працівниками ДП. 4.2.12.3. Робота головних фахівців та функціонування нарядної системи. а) Перевірити наявність наказу по шахті про закріплення за маршрутами керівників служб та фахівців і затвердженого графіка обстеження маршрутів. б) Перевіряється виконання графіків обстеження маршрутів та нормативів підземних відвідувань, визначається кількість виданих розпоряджень за період, що перевіряється, оцінюється їх якість, конкретні приклади з вказівкою дат, прізвищ, посад, визначається кількість заборон робіт за період, що перевіряється. (У всіх випадках, коли аналізуються розпорядження, видані працівниками шахти, ДП підбираються конкретні приклади, коли відомчий нагляд роботи не забороняв, а працівниками ДГТІ роботи заборонялися на цих же маршрутах у цю або наступні 1-3 доби). в) У ході перевірки функціонування нарядної системи перевіряється наявність «Положення про нарядну систему» шахти, наявність наказу про введення його в дію. У випадку відмінності «Положення...» від типового, повинно бути узгодження його з ДонВУГІ відповідно до розпорядження МВП від 17.12.98 № 2-937-6/55. г) Перевіряється відповідність «Книг нарядів» та нарядів-путівок установленим зразкам. д) Перевіряється видача нарядів на усунення порушень, виявлених гірничими майстрами ВТБ, ІТП, працівниками служби ОП та державним інспектором. Для цього: за період 3-4 місяця проглядаються розпорядження (приписи) працівників ДП, служби ОП, ІТП, гірничих майстрів ВТБ та державних інспекторів по 2-3 дільницях з видобутку вугілля або підготовчих дільниць. Визначаються грубі порушення та фіксуються дати їх виявлення, П.І.Б., посада працівника, що виявила, номер розпорядження (припису); піднімаються книги нарядів (загальношахтна та дільнична) та нарядпутівки по цих дільницях за цей же період на усунення порушень у наступні зміни, дні. Фіксуються Ф.И.О. та посада осіб, що затверджували наряди. (Книги нарядів та нарядпутівки згідно п.9.25 СУОП зберігаються протягом року після їхнього закінчення). 4.2.12.4

При перевірці служби ОП ДП, ВАТ необхідно:

а) Перевірити наявність «Положення про службу ОП», посадові інструкції, СУОП. б) Перевірити наявність та виконання планів перевірок стану СУОП на кожній шахті, щотижневих цільових перевірок, щорічних навчальних тривог. в) Перевірити наявність та виконання річного (перспективного) плану поліпшення умов і охорони праці по ДП, ВАТ. г) Перевірити наявність щорічних та щоквартальних підсумкових наказів з оцінкою діяльності керівників шахт і посадових осіб ДП, ВАТ з питань охорони праці. Дати оцінку якості наказів. 176


д) Перевірити, як контролюється службою ОП виконання посадовими особами та фахівцями графік цільових перевірок, а так само наявність у керівників та фахівців переліку питань (пам'яток) по перевірці стану ОП на шахтах, підготовлених службою охорони праці ДП, ВАТ. е) Перевірити порядок поновлення робіт, припинених працівниками ДП, ВАТ. ж) Провести аналіз травматизму по місцях травмування (лави, тупики та інші), факторам травмування (обвали, машини, механізми і т.д.), по підприємствах у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Зв’язати результати аналізу з кількістю та якістю обстежень шахт та інших об'єктів працівниками ДП (на підставі матеріалів переданих інспекторами після перевірок шахт). з) Провести аналіз професійних захворювань. Зв’язати результати аналізу з якістю та своєчасністю проведення медоглядів, забезпеченістю трудящих ЗВІЗ та ЗКЗ. и) Перевірити наявність та виконання «Положення про ПДК з питань ОП у ДП» (періодичність проведення засідань і т.д.). Перевірити виконання рішень, прийнятих на ПДК (наявність наказів, їх зміст). 4.2.12.5.

Перевірка виробничої (дирекції) служби ДП, ВАТ.

Перевіряються наступні питання: а) Наявність положення про дирекцію, доповнення до нього відповідно до вимог СУОП. б) Укомплектованість відповідно до положення та штатного розкладу. в) Наявність посадових інструкцій, їх дотримання. г) Наявність плану роботи з ОП , його виконання. д) Надання технічної та методичної допомоги шахтам у рішенні питань з охорони праці. е) Участь у розслідуванні аварій 1 і 2 категорій, групових та смертельних випадків травматизму, смерті працівника на виробництві. Контроль за виконанням заходів, запропонованих комісіями з результатів розслідування. ж) Контроль за функціонуванням на шахтах нарядної системи згідно «Типовому положенню про нарядну систему на вугільних шахтах МВП України», затвердженої 15.12.98. з) Відвідування підземних робіт відповідно до нормативу, перевірка стану охорони праці відповідно до переліку питань (пам'ятки). Аналіз виданих розпоряджень, контроль за їх виконанням (призупинки, поновлення робіт). и) Контроль за проведенням на шахтах огляду технічного стану локомотивів, гаражів та рухливого складу, наявність актів перевірок. й) Наявність програми поліпшення стану шахтного транспорту, підсумкового наказу. к) Наявність звітів про стан гірничих виробок по шахтах. Контроль за виконанням графіків ремонту, перекріплення, виправлення профілю рейкової колії. л) Участь у комплексних перевірках стану охорони праці на шахтах. м) Контроль за забезпеченістю очисних вибоїв з індивідуальним кріпленням лісоматеріалами відповідно до розрахунку. н) Контроль за безпечною експлуатацією стрічкових конвеєрів (Наказ Мінпаливенерго України від 18.04.03 № 197). Виконання програми поліпшення технічного стану та безпечної експлуатації стрічкових конвеєрів. о) Наявність аналізу аварійності, травматизму від обвалів та обвалювань, порушень технологій та паспортів кріплення, при демонтажі та монтажі механізованого кріплення, на шахтному транспорті та технологічних комплексах. п) Підготовка пропозицій, матеріалів для розгляду на ПДК по охороні праці ДП, ВАТ. 177


4.2.12.6.

Технічна дирекція (служба) ДП, ВАТ.

Перевіряються наступні питання: а) наявність положення про дирекцію, доповнення до нього відповідно до вимог СУОП; б) Наявність посадових інструкцій, їх дотримання. в) Укомплектованість дирекції відповідно до положення та штатного розкладу. г) Наявність плану роботи дирекції, служби, його виконання. д) Проведена робота з інженерного забезпечення безпеки робіт та охорони праці. е) Надання шахтам науково-технічної допомоги у веденні гірничих робіт у складних умовах ГДЯ, самозаймання, провітрювання, застосуванні гірничотехнічного устаткування та засобів безпеки. ж) Перевірка технічним директором особисто та з залученням фахівців дирекції стану охорони праці на підприємстві, а також не менш ніж одного разу в тиждень перевірку однієї із шахт на предмет забезпечення вибоїв повітрям, ефективності боротьби з пилом, ГДЯ, підземними пожежами. з) Контроль за дотриманням на шахтах погодженої програми розвитку гірничих робіт, проектів, паспортів. и) Робота комісії під керівництвом технічного директора по прийманню іспитів на знання Правил безпеки фахівців служби ОП не менш одного разу у три роки. й) Організація, разом із ДВГРС, проведення на шахтах «навчальних тривог» (наявність графіка, актів, наказів). к) Визначення потреби шахт у системах протиаварійного захисту, приладах та апаратурі захисту і контролю, ЗІЗ, надання допомоги та контроль їхнього придбання шахтами. л) Контроль за введенням на шахтах ПЛА, приведенням ігор-навчань згідно ПЛА. м) Надання технічної і методичної допомоги відповідним службам шахт. н) Проведення за графіком цільових перевірок якості роботи з охорони праці шахт, їхніх окремих служб та ділянок. о) Участь у комплексних перевірках шахт, прийняття заходів для усунення виявлених порушень, недоліків. п) Відвідування підземних робіт відповідно до встановлених нормативів, видача розпоряджень по поліпшенню охорони праці та промислової безпеки. Аналіз виданих розпоряджень, контроль за їхнім виконанням. р) Участь у розслідуванні аварій 1 і 2 категорій, групових та смертельних нещасних випадків на виробництві. Контроль за виконанням заходів, запропонованих комісіями з результатів розслідування. 4.2.12.7. Енергомеханічна служба ДП, ВАТ, самостійних шахт. Перевіряються наступні питання: а) Структура та штати енергомеханічної служби ДП, шахти. б) Наявність положення про енергомеханичну службу, його відповідність вимогам Закону України «Про охорону праці». в) Наявність та дотримання посадових інструкцій працівників ЕМС. г) Наявність та виконання розроблених заходів щодо основних напрямків подальшого поліпшення експлуатації та ремонту ГШО і енергомеханичного устаткування. д) Наявність підсумкового наказу по ДП, самостійній шахті про роботу енергомеханичної служби за попередній рік з висновками, аналізом аварійності устаткування, простоїв машин та механізмів.

178


е) Наявність актів спеціального розслідування аварій, простоїв устаткування, машин, механізмів на шахтах. ж) Наявність річних графіків і виконання планів капітального та профілактичного планово-попереджувального ремонтів ГШО та іншого устаткування. з) Перелік підрядних організацій по виготовленню, ремонту, монтажу, ревізії та налагодженню, іспитам, перевіркам ГШО та іншого устаткування і наявність у них дозвільних документів Держгірпромнагляду. и) Наявність затвердженої технічної документації на ремонт ГШО, іншого устаткування, виготовлення запасних частин, наявність та виконання заходів щодо удосконалювання і зниження трудомісткості ремонтів та обслуговування ГШО. й) Наявність документів по обліку та аналізу використання ГШО та іншого устаткування, дотриманню термінів його служби. к) Наявність та виконання графіків використання устаткування одиничного виготовлення (кліті, скіпи, парашути, підвісні пристрої і т.д.) та подовження термінів їх служби. л) Виконання графіків капітального ремонту піднімальних машин, ВГП, компресорних установок, насосних установок, забійного та прохідницького устаткування. м) Наявність наказу по ДП, ВАТ на ремонт дефектних стволів по кріпленню, армуванню та виконання графіка усунення дефектів, виконання графіка паспортизації шахтних копрів. н) Наявність та виконання графіків налагоджувальних робіт: піднімальних, вентиляційних і компресорних установок, радіоізотопних приладів, високовольтних розподілпристроїв, пересувних станцій, котелень; о) Виконання графіка впровадження зв'язку «кліть - машиніст». п) Наявність та виконання графіків огляду безпечного стану стаціонарного устаткування відповідно до вимог ПБ, ПТЕ і ПТБ, а також дефектоскопії устаткування. р) Заходи щодо поліпшення стану водовідливного господарства шахт та їх виконання. с) Наявність проектів на ведення капітальних робіт у стволах, розроблених спеціалізованою організацією, що має дозвіл Держгірпромнагляду. т) Наявність наказу та заходів щодо підготовки підприємств до роботи в осінньозимовий період та їх виконання. у) Заходи щодо забезпечення підрозділів ДП, шахт надійним виробничотехнологічним зв'язком та їх виконання. ф) Наявність заходів щодо поліпшення очищення шкідливих викидів в атмосферу (котельні, ВГП і т.д.). та їх виконання. х) Наявність звітів по виконанню умов узгодження річних планів розвитку гірничих робіт ДГТІ, ТУ, Держгірпромнаглядом, що входять у компетенцію ЕМС. 4.2.12.8. Служба головного енергетика. Перевіряються наступні питання: а) Структура та штат служби головного енергетика, укомплектованість. б) Наявність плану основних напрямків по подальшому поліпшенню експлуатації і ремонту енергомеханичного та енергетичного устаткування і його виконання. в) Наявність розроблених норм питомих витрат електроенергії, палива та теплової енергії, перспективне планування електроспоживання. г) Наявність документації по обліку та аналізу споживання електроенергії і палива відповідно до договірних величин, ТЭ показників роботи електрогосподарства. д) Наявність актів розслідування аварій з енергетичним устаткуванням та звіти про виконання заходів, розроблених комісіями з їх розслідування.

179


е) Наявність та виконання планів реконструкції і модернізації систем електроспоживання підприємств, проектування нових і реконструкцію діючих енергооб’єктів. ж) Перелік підприємств і організацій, що ведуть роботи з виготовлення, монтажу, ревізії, налагодженню, іспитах та перевірці енергомеханичного та енергетичного устаткування і наявність дозвільних документів ДНОП України. з) Наявність технічної документації на ремонт енергомеханичного та енергетичного устаткування. и) Наявність та виконання графіків ревізій, налагоджень та іспитів: поверхневих високовольтних РП; підземних КРП та пересувних трансформаторних підстанцій; високовольтних силових кабелів; радіоізотопних приладів; КІПа котелень. й) Наявність та виконання графіків огляду стану підземних високовольтних КРП, трансформаторних станцій та блоків реле витоку струму. к) Наявність плану підготовки енергомеханичного господарства до роботи в осінньо-зимових умовах та у період підвищеного припливу води. л) Наявність наказу та протоколів перевірки знань ПБ і технічної експлуатації у працівників підприємств, відповідальних за експлуатацію електроустаткування та іонізуючих джерел випромінювання. м) Наявність та виконання графіків проведення великих ремонтних робіт енергомеханічного та енергетичного устаткування. н) Наявність звіту про виконання умов узгодження річних планів гірничих робіт ДГТІ, ТУ, Держгірпромнагляду, що входять у компетенцію головного енергетика. о) Наявність та виконання графіка підземних відвідувань шахт. Аналіз результатів обстежень підземних об'єктів та прийняті заходи для усунення виявлених порушень. 4.2.13. Перевірка діяльності ДВГРС.

оперативно-технічної

готовності

та

профілактичної

Перевірка оперативно-технічної готовності та виробничо-профілактичній діяльності ДВГРС здійснюється для визначення: - рівня підготовленості особового складу підрозділів до організації, керівництва і виконання гірничорятувальних робіт; - технічної готовності апаратури та спеціального оснащення ДВГРС до негайного застосування; - рівня протиаварійної підготовленості шахт; якості планів ліквідації аварій (ПЛА). Перевірці підлягають гірничорятувальні загони, гірничорятувальні взводи та долучені до їх складу відділення. 4.2.13.1

Готовність гірничорятувальних відділень та взводу в цілому.

а) Стан засобів захисту органів дихання, реанімаційних апаратів та засобів теплового захисту. Перевіряються: - комплектність та технічна справність респіраторів, саморятівників, апаратів РВЛ, теплозахистних засобів; - комплектність та придатність приладів для перевірки респіраторів, саморятівників, апаратів РВЛ і теплозахістних засобів; - дотримання інструкцій з експлуатації цих апаратів та засобів. 180


Порядок перевірки: Комплектність та технічна справність респіраторів, саморятівників, апаратів РВЛ і теплозахистних засобів визначається відповідно до вимог інструкцій та керівництв з перевірки технічного оснащення ДВГРС. Технічною несправністю вважається відхилення фактичних показників від норм, установлених посібником та інструкціями, а також: - по респіраторах - відсутність або непридатність до застосування носового затиску, загубника або панорамної маски, протидимових окулярів, головного гарнітура та плечового або поясного ременя, амортизаторів сигнального пристосування, відхилення тиску в кисневому балоні у будь-яку сторону більш 10 атм., закінчення терміну придатності ХПИ, використання балона та манометра з терміном повторного огляду; що скінчився; - по апаратах РВЛ- відсутність або несправність вузлових деталей, що виключають можливість застосування приладу, використання несправного балона, відхилення тиску в балоні в будь-яку сторону більш 10 атм., балонів і манометрів з терміном огляду; що минув; - по саморятівниках - термін придатності, що минув, негерметичність корпуса, наявність на ньому вм'ятин більш припустимих норм, відсутність ременя для перенесення саморятівника; - по контрольних приладах - порушення цілісності вузлових деталей приладу, що спотворюють його показання, використання приладів з терміном держповірки, що минув, тарировки, відсутність документів на прилад (паспорт, свідчення та ін.), відсутність комплектуючих пристосувань для перевірки будь яких параметрів апарата; - по теплозахисних засобах - відсутність або несправність охолоджувальних елементів холодильних агрегатів для заморожування брикетів до холодильників респіраторів, непридатність охолоджувальних елементів та брикетів до їх застосування. Застосування інструментів та регулювання апаратів під час перевірки не допускається. б) Укомплектованість та зберігання гірничорятувального оснащення. Перевіряється: - укомплектованість оснащенням згідно Табелю відділень оперативних та спеціальних автомобілів, бази і компресорної підрозділу, справність та підготовленість технічного оснащення до застосування, дотримання правил його збереження та експлуатації, своєчасність випробувань оснащення, утримання теплозахисних засобів, холодильних та морозильних камер. Порядок перевірки: Технічна справність та підготовленість до застосування кожного виду оснащення установлюється відповідно до інструкції по експлуатації та керівництва з перевірки. відсутність у комплекті оснащення допоміжних речей, що виключають можливість його застосування, вважається несправністю. відповідність оснащення зазначеним вимогам установлюється шляхом його огляду та практичного застосування при рішенні тактичних задач або комплексних вправ, а також в індивідуальному порядку на розсуд перевіряючого. в) Тактично-технічна підготовка. Перевіряється: - правильність та чіткість виконання тактичних прийомів та комплексів, дії відділень відповідно до Статуту ДВГРС та «Наставляннями по тактичній підготовці...», дотримання відділенням нормативного часу при виконанні окремих комплексів та вправ. 181


Збір по сигналу «Тривога», виїзд та підготовка до спуску у шахту Нормативний час: Виїзд чергових відділень Виїзд пожежних та інших спеціальних автомобілів Виїзд спеціальних автомобілів із пневматичними гальмами та причепом Перевдягання відділення в спецодяг Підготовка до спуска у шахту в панорамних масках Те ж із загубниками

Удень 60 с 90 с

Уночі 120 с 180 с

380 с

420 с

180 с 120 с 110 с

г) Стан оперативного автотранспорту та підготовленість водійського складу. Перевіряються: - технічний стан автомобілів; - дотримання правил технічного обслуговування автомобілів; - повнота заправлення автомобілів бензином, маслом, радіаторів водою; - наявність ланцюгів, утеплювальних капотів, буксирних тросів та іншого оснащення, необхідного для забезпечення руху автомобіля в умовах поганої погоди; - наявність необхідного інструмента, запасних частин та матеріалів; - стан оперативного гаража та під'їздів до нього; - укомплектованість водійського складу водіями відповідної категорії; - наявність у взводі схем під'їзних колій до шахт, що обслуговуються взводом та загоном; - знання водійським складом правил дорожнього руху. Порядок перевірки: Перевірці підлягають оперативні автомобілі відділень, що перевіряються, та спецмашини взводу. Перевірка технічного стану автомобіля здійснюється відповідно до інструкції по їх експлуатації. Час по проведенню іспитів по правилам дорожнього руху обмежено 10 хвилинами. При незнанні 1 питання з 10, знання водія вважаються незадовільними. д) Знання основ гірничорятувальної справи. Перевіряються: знання респираторниками та командирами відділень «Статуту ДВГРС по організації і веденню гірничорятувальних робіт» та інших нормативних документів ДВГРС (наставлень, положень та т.д.), вимог Правил безпеки в частині безпечного ведення гірничорятувальних робіт, а також знання гірничорятувального оснащення. Порядок перевірки: Опитуванню підлягають усі, що беруть участь у перевірці відділення. У відділенні перевіряється не менш 3-х осіб (по розсуду того що перевіряє). Опитування особового складу здійснюється по квитках, розроблених штабом загону. е) Знання особовим складом взводу шахт, що обслуговуються. Перевіряється: - знання основних даних, що характеризують підприємства що обслуговуються, (шахти та ін.) - небезпека по газу та пилу, найменування пластів, які 182


розробляються, їх потужність та кут падіння, схильність до самозаймання, небезпека по раптовим викидам; - знання ПЛА шахт, що обслуговуються; - знання основних гірничих виробок шахти та запасних виходів; - знання маршрутів руху до місця передбачуваної аварії за схемою вентиляції, за планом гірничих робіт; - уміння пустити у хід засоби протипожежного захисту, що маються на шахті; - уміння користуватися усіма видами шахтного зв'язку. ж) Утримання учбово-тренувальної бази. Вправи в навчальній шахті. Перевіряється: - вміст та укомплектованість навчального класу макетами, схемами, плакатами, стендами та технічними засобами навчання відповідно до табелю, затвердженому начальником ДВГРС; - наявність навчального полігона для практичних занять вивчення та застосування гірничорятувального та ін. устаткування, його стан, укомплектованість відповідно до табеля; - укомплектованість (стан) навчальної шахти для проведення теплового та фізичного тренування та відпрацьовування прийомів і засобів ліквідації різних видів аварій; - наявність та вміст теплової камери для визначення теплової стійкості; - організація та проведення вправ у навчальній шахті; - стан спортивної площадки та спортзалу, укомплектованість спортивним знаряддям та інвентарем. При відсутності у взводі навчальної шахти, спортивного залу наказом командира загону повинен бути визначений режим та місце тренування особового складу взводу. з) Фізична та теплова підготовленість. Підготовленість по цих видах встановлюється шляхом перевірки на тренажері не менш ніж 3 осіб з відділення, взводу. и) Підготовленість командного складу взводу. Командир взводу повинен бути підготовлений до: - керівництва гірничорятувальними роботами на командному пункті та у шахті; - застосуванню оснащення, що знаходиться на озброєнні, взводу, загону; - виконанню розвідки у загазованій атмосфері та зонах підвищеної температури; - розробка позицій ПЛА підприємств, що обслуговуються, (шахти та ін.); - введенню в дію засобів протипожежного захисту підприємств, що обслуговуються; - проведення занять з особовим складом по різних видах підготовки; - виконанню інженерних розрахунків при ліквідації аварій. Командир взводу повинен знати: - Устав ДВГРС по організації та веденню гірничорятувальних робіт; - характеристику шахт, що обслуговуються взводом, їх протиаварійний захист та підготовленість до ліквідації аварій; - Правила безпеки у вугільних шахтах; - способи та засоби першої медичної допомоги потерпілим;

183


- область застосування засобів боротьби з аваріями, що маються на оснащенні в підрозділах ДВГРС. Помічник командира взводу по оперативно-медичній роботі повинен знати вимоги Статуту ДВГРС та ПБ в обсязі, установленому ЦШ ДВГРС. Він повинен бути підготовлений до: - виконання розвідки та надання медичної допомоги у загазованій атмосфері, на підземній базі та по шляху евакуації потерпілого по гірничих виробках; - застосування медичних приладів та пристроїв, що маються на оснащенні відділення (взводу); виконанню медичного огляду особового складу під час ліквідації аварій. й) Якість ПЛА. Для визначення якості ПЛА перевіряється їх оперативна та графічна частина, паспортизація гірничих виробок, правильність визначення небезпечних факторів. Щомісячне поповнення та контроль за об'єктами паспортизації. Перевіряються: - відповідність плана дійсному положенню на підприємстві (шахті та ін.), «Правилам безпеки...», Статутові ДВГРС та директивним указівкам вищестоящих організацій; - відповідність заходів ПЛА тактико-технологічним схемам ліквідації аварії в первісний період, їх виконання; - правильність завдань та маршрутів руху членів ДГК до місця аварій, передбачених планом; - наявність документів, прикладених до ПЛА; - маршрути руху гірничорятувальних відділень на порятунок людей та ліквідацію аварій у залежності від місця їх виникнення; - обґрунтованість прийнятих вентиляційних режимів у позиціях ПЛА; - своєчасність внесення змін та доповнень у ПЛА; - акти реверсування вентиляційного струменя повітря, їх результати. к) Стан та організація оперативно-медичної роботи в підрозділах. Перевіряються: - організація медичного контролю за працюючими у респіраторах при виконанні аварійних робіт, робіт неаварійного характеру та проведення практичних занять; - укомплектованість медичних сумок та стан інструментів, що знаходяться у них, матеріалів, медикаментів; - дотримання порядку професійного добору та періодичних медичних оглядів оперативних працівників ДВГРС; - виконання плану оздоровчих заходів у взводі та профілактична робота з попередження захворювань; - надання медичної допомоги особовому складові; - укомплектованість та справність фізіотерапе