Issuu on Google+

Модуль 4 Соціальна, гуманітарна, інноваційна політка та соціальний захист громадян України Розроблено для курсів підвищення кваліфікації Державних гірничотехнічних інспекторів України


Пріоритетними напрямками соціальної політики, направленими на підвищення рівня людського розвитку, повинні стати всебічні аспекти поліпшення умов життя населення, які не можливі без проведення заходів спрямованих на:

Підвищення рівня життя населення та профілактику бідності Додержання конституційних прав громадян на працю, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров'я, культуру, житло;

Поліпшення та реструктуризацію соціальної інфраструктури.

Забезпечення зайнятості населення, підвищення якості і конкурентоспроможності робочої сили;

Переорієнтування соціальної політики на сім'ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються жінкам, особам літнього віку, дітям, молоді, інвалідам;

Вплив на демографічну ситуацію у напрямку зниження смертності населення, особливо дитячої та стимулювання народженості;


Пенсійна система в Україні •

Основною складовою системи соціального захисту населення є пенсійне забезпечення в Україні. Міністерство праці та соціальної політики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв’язку.

Система охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам. Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

обов’язкових внесків підприємств, установ, організацій;

обов’язкових внесків громадян;

коштів Державного бюджету та фондів соціального страхування;

інших надходжень.


Три організаційно-правові форми соціального забезпечення:

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Недержавне соціальне забезпечення.

Фінансування з державного бюджету


Особливості загальнообов’язкового державного соціального страхування:

умови і порядок здійснення визначаються законом, а не договором

участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні є обов’язковою, а не добровільною


Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

Застраховані особи: фізичні особи, на користь яких здійснюється соціальне страхування. Вони стають суб’єктами після укладення трудового договору, або після реєстрації у відповідних фондах соціального страхування. Всі застраховані отримують Свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Страхувальники

Страхові фонди


Види загальнообов’язкового державного соціального страхування: • Пенсійне страхування • Страхування на випадок безробіття • Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання • Страхування від тимчасової непрацездатності та витрат зумовлених народженням та похованням • Медичне страхування.


• Підставою здійснення пенсійного страхування в Україні є Закон „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року. • Підставою здійснення державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” від 02.03.2000р. • Підставою здійснення державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” від 23.09.1999р


ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА Стратегічні напрямки гуманітарної політики держави:

забезпечення якісної і доступної освіти, всебічного розвитку науки, культури, духовності

забезпечення єдиного стандарту надання гуманітарних послуг та створення соціального стандарту для працівників гуманітарної сфери

гарантування свободи слова і думки, вільного доступу громадян до інформації


Законодавчо-правові засади гуманітарної політики:

• Стаття 3 Конституції України проголошує: "Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. •

Закон України "Про освіту" визнає, що освіта – це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави.


Мета освіти – це:

всебічний розвиток людини як особистості

підвищення освітнього рівня народу

розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей


ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Форми інноваційного процесу

простий внутрішньо організаційний (натуральна форма)

простий міжорганізаційний (товарна форма)

розширений


Процес поширення інновацій проходить дві фази:

СТВОРЕННЯ НОВОВВЕДЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЙОГО

ДИФУЗІЯ НОВОВВЕДЕННЯ


Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» видами інноваційної діяльності є:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології

прогресивні міжгалузеві структурні зміни

реалізація довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності

розроблення і впровадження нової ресурсозберігаючої технології

фінансування фундаментальних досліджень для досягнення якісних змін у стані продуктивних сил


Об'єктами інноваційної діяльності є • розроблення і впровадження нововведень у галузі техніки, технології, економіки, організації та управління.

Суб'єктами інноваційної діяльності є: • юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, громадяни України, держави, іноземні організації і громадяни, а також особи без громадянства, що беруть участь в інноваційній діяльності.


Термінологічний словник •

Дифузія інновацій — процес передачі інновацій комунікаційними каналами, внаслідок чого нововведення проникають в інші галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання та конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення та оновлення номенклатури і підвищення якості продукції з наступною ефективною реалізацією її на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Інновація — кінцевий результат упровадження досягнень НТП з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Головними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.


Термінологічний словник •

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Головними її формами (видами) є науководослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання їх.

Науково-технічна політика держави — складова соціальноекономічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.


Термінологічний словник

Науково-технічний прогрес — історично обумовлений процес удосконалення засобів, предметів, технічних методів і форм організації праці й виробництва на основі широкого використання досягнень науки; процес накопичення знань, кількісного та якісного розвитку продуктивних сил.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Простий внутрішньо організаційний інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає товарної форми.


Термінологічний словник •

Простий міжорганізаційний інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововведення як товару, який стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка виявляється в удосконаленні нововведень, розширенні ринків його збуту.

Франчайзинг — угода великих корпорацій з окремими підприємствами, за якою фірма-франчайзер передає своєму партнерові (франчайзі) право здійснення окремого виду діяльності з використанням своєї технології, ліцензій, «ноу-хау», торговельної марки.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства.


Модуль 4