Issuu on Google+

Ñïåöâèïóñê

#26


Колонка редактора

Цей номер є, певно, найбільш контрастним за змістом серед тих, що довелося робити нашій команді. В квітні відбулося найфеєричніше свято року, традиційний конкурс Міс-ІМВ, а в травні наша громада втратила одразу двох особистостей, які стояли в ряду його символів – Анатолія Григоровича Дерев’янка та Сергія Івановича Баранова. Названі події настільки протирічять у настрої, що, здавалося б, не можна їх сумістити. Під час нашої останньої розмови із Сергієм Івановичем мова йшла про перспективи, про віру, про небайдужість. Саме про небайдужість говорили більш за все, адже світ тримається на тих, хто робить Справу не лише заради особистої вигоди, не заради орденів та винагород, а заради самої Справи і, в першу чергу, заради людей. Анатолій Григорович та Сергій Іванович належали саме до людей небайдужих і щиросердних. Говорять, що допоки про тих, що пішли, пам’ятає хоча б одна людина – вони живі. Ці люди будуть жити довго, оскільки про них пам’ятають і багатьом їх буде не вистачати. Ми маємо працювати, працювати із ще більшою наснагою, із помноженою в рази енергією. Чимало слів в номері про благочинну діяльність наших студентів, допомогу дитячим будинкам, що вже стала традиційною. Що ними керує? Що змушує їх витрачати свій час і сили? Ота сама небайдужість, те, чому нас вчили... Як я останнім часом відповідаю на банальне, дратуюче і, в більшості випадків, байдуже сказане, формальне запитання «Як справи?» Живу. І знаю, заради чого та в ім’я чого. Ми живемо, ми працюємо, ми любимо, ми пам’ятаємо. З повагою, Дмитро Яровий 2

Світ втрачає

Анатолій Григорович Дерев‘янко

Н

ародився 5 вересня 1952 року в місті Києві. Закінчив в 1974 році Київський державний університет, факультет кібернетики за спеціальністю «Обчислювальна математика». Після закінчення університету працював методистом навчально-методичного кабінету та лаборантом підготовчого факультету. З 01.02.1994 року був переведений з підготовчого факультету в Інститут міжнародних відносин на посаду асистента кафедри «Міжнародна інформація». 01.09.1999 переведений на посаду старшого викладача кафедри МІ. Автор більше ніж 50 наукових праць, лауреат премії «Філіп Моріс». За особливі заслуги перед Київським національним університетом імені Тараса Шевченка неодноразово нагороджувався почесними грамотами, медалями та іншими відзнаками. З часу створення віснику Київського національного університету «Актуальні проблеми міжнародних відносин» беззмінно виконував обов'язки відповідального редактора. Має двох синів. „Я знаю А.Г. з 1993 року, фактично, з того часу зародилася кафедра МІ. Він був прекрасним фахівцем, чудово спілкувався зі студентами, зі своїми колегами. Людина з таким запальним гумором. Був помічником для кожного з нас. Настільки обов’язковий: він сказав – зробив. Крім того, він сердечна людина, гарний сім’янин, дуже любив своїх дітей. Він вклав у їхнє виховання все найкраще з батьківства. Також був патріотом нашого відділення, бо обидва сини вчаться на спеціальності «МІ», один з них вже випускник. Анатолій Григорович нікого не ображав, завжди гідно та ввічливо спілкувався зі студентами. Ми завжди запам’ятаємо його саме таким.“ Євгенія Анатоліївна Макаренко „Ідучи на роботу, я готував деякі жартівливі, інтелектуальні «заготовки»: як я зараз поставлю в глухий кут Дерев’янка. І коли я свідомо їх висловлював, він експромтом знаходив більш оригінальне рішення!“

„Ця людина - дуже хороший викладач з прекрасним почуттям гумору. Найтепліші спогади, пов’язані з ним. Просто яскрава особистість“. Ольга Миколаївна Андрєєва

Сергій Іванович Даниленко

„Усі, хто знали А.Г, проймалися його позитивом, усмішкою, життєрадісністю. Завжди, коли я заходила на кафедру, він казав: «Оля! Ти чого прийшла? Що, не на парі, так?», усміхався, завжди допомагав, завжди знаходив спільну мову з кожним студентом. Це людина, яка дарувала настільки багато тепла, радості та Ольга Зайцева позитивних емоцій всім навколо!“ „А.Г. був надзвичайним. Таку життєрадісну та веселу людину складно знайти. Завжди привітається та спитає, як в тебе справи. На 1 курсі дав мені не тільки основу знань з інформатики, а й основу життя! Дякую Вам за все! Таку людину, як Ви ніколи не забудуть!“ Катерина Сербіна „Якось не віриться, не вкладається в голові, що на кафедрі МІ не зустріну більше А.Г. , не посміхнуся від його жарту, не відповім Йому колись гордо «так», коли вийду заміж. Добре пам’ятаю свою першу трійку в ІМВ. З інформатики. Він завжди був справедливим. Обіцяв, якщо вивчу добре, у наступному семестрі отримаю 5. Так і сталося. Не розумію, чому найкращі йдуть з життя так рано?“ Надія Хомазюк

„А.Г. я знала як людину життєрадісну, розумну, справжнього професіонала своєї справи. А його коронна фраза «Поклацайте палицями по клавіатурі…» залишиться назавжди в моїй пам’яті. Прощаючись з ним, я розуміла лише одне: цього викладача я не забуду ніколи, він увів мене на цей новий етап життя – студентства, і він буде жити в ньому завжди.“ Крістіна Тюленєва

„Строгий був викладач, але справедливий. Він не вимагав нічого зайвого - тільки правильно зрозуміти поставлене завдання і чітко його виконати, довести до кінця - тоді і буде результат.“ Павло Бойко


найкращих

Сергій Іванович Баранов

Н

ародився 6 жовтня 1949 року в місті Оренбург (РФ) у сім’ї військовослужбовця, росіянин. У 1966 році закінчив Полтавську середню школу № 6, 1968 року вступив до Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г.Шевченка. У 1973 році закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права з відзнакою (має диплом № 1). По закінченні Університету вступив до аспірантури, яку закінчив 1977 року. З 1997 і до 1994 року працював у Міській раді по роботі з іноземними громадянами. Активно співпрацював із земляцтвом Республіки Афганістан. Нагороджений відзнаками цієї країни за активну участь у підготовці афганських фахівців. З 1994 року працював заступником директора з навчально-виховної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тара-

са Шевченка. Брав активну участь у громадській роботі Інституту та Університету. Користувався повагою та авторитетом серед професорсько-викладацького складу та студентського загалу. Був членом Вченої ради Інституту міжнародних відносин. Нагороджений Почесними грамотами Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти та науки України Київського міського голови, відзнакою МЗС України. „С.І. я знав з часу навчання в Інституті. З 1993 року я очолював Наукове товариство студентів і аспірантів, і приблизно в цей самий час він став заступником директора з виховної роботи. Він координував всю студентську діяльність, незалежно від сфери, і опікувався будь-якими питаннями нашого життя, навіть якщо вони не стосувалися виховання. Всі проблеми вирішувалися за його допомогою. Сергій Іванович був людиною дуже порядною, відкритою до студентських проблем. У нього можна було повчитися коректності, вмінні організувати працю та розподілити час. Він досі є для мене прикладом організованості та порядності. Для мене він назавжди залишиться ідеалом доброї, відкритої людини.“ Роман Анатолійович Кривонос „С.І. був першим моїм безпосереднім начальником, і я б кожному побажав такого керівника. Адже він був розуміючою людиною, за зовнішньою суворістю ховалася добра та широка душа. Він був максимально толерантним з усіма студентами, конфліктів з ним вгазалі не було. Він завжди був за активну діяльність студентів, тому ніколи не відмовляв їм в ініціативі.“ Віталій Лисенко

„Я знала С.І. близько 25 років, ще до його призначення заступником директора. Він запам’ятався мені одразу, коли ми познайомилися – розумний, порядний, небайдужий, гарний, справжній чоловік. Він був взірцем порядності. Що б не робив Сергій Іванович, він завжди захищав інтереси студентів, і йому це вдавалося. Робота з молоддю була його призначенням, і він любив те, чим займався. Він був педагогом та дипломатом в класичному розумінні, міг знайти спільну мову будь з ким. Жодного разу Сергій Іванович не образив нікого, жодним чином не принизив, і завжди допомагав у скруті. Це важка втрата для Інституту і для всіх його близьких. Любов до Сергія Івановича Баранова завжди залишиться в наших серцях.“ Валентина Вікторівна Дайнеко

„С.І. був прекрасною людиною, розуміючою та завжди готовим допомогти. Він завжди був готовий захистити нас перед керівництвом та допомогти виправити помилки. Працював зі студентами до останнього свого дня…Тяжко знайти більш віддану своїй справі людину. Важко казати без сліз на очах про нього! Хочу просто подякувати Йому за все! Ми дійсно втратили прекрасну людину, з великої літери! Світла та вічна Вам пам'ять, Сергій Іванович! Я Вас ніколи не забуду…“

Катерина Сербіна

„Коли мені подзвонили і повідомили про Сергія Івановича, я довго не міг повірити, адже ця людина завжди здавалася настільки живою, близькою... Ще при першій зустрічі на мене справило враження те, що цей чоловік був на своєму місці: він намагався зрозуміти і допомогти кожному. З ним пішла частинка Інституту.“ Віктор Виш��ьов

„Тепер нечасто можна зустріти людину, порядність якої не викликає сумніву і не потребує пафосних доказів. Допоки з нами був С.І, можна було не боятися – він допоможе. Врятує, підкаже, підтримає... С.І. був завжди щирим, істинним, справжнім. Справжній чоловік, справжній демократ, справжній керівник, справжній старший товариш. Той, хто назавжди залишає по собі слід у серці, той, чийого чесного погляду та надійного стискання долоні забути не можна. Дмитро Яровий Його ніхто не зможе замінити.“ „Дух человека никогда не исчезнет. А тем более сильная „Життя С.І., так самовіддано присвячене нашим маи светлая душа С.И. Он всегда был молодым в душе, всегда леньким, ще не сформованим тоді до кінця особистостям, открытым для студентов и их проблем, всегда готовым поназавжди залишиться безцінним приємним відлунням мочь разобраться с каждой проблемой. Всегда верил в мужвсередині нас. ской, серьезный подход в каждой ситуации, умел сдерживать На Його боці була правда. Ця людина для мене стала обещания и ждал того же от других. В каждом из нас остане просто наставником чи другом, Він був для мене батьлась часть его доброй души, души, подаренной студентам.“ ком, совістю… Надія Хомазюк Станислав Тельпис Дякую Вам за виховання. „

3


Новини

„ПЕРОМАНІЯ“ (Форум студентської преси)

МГИМО в КИМО

Ось і кінець навчального року. Надворі літо, а студенти ІМВ, відчуваючи палке сонечко, готуються до сесії. Другокурсники щойно захистили свої курсові роботи, четвертокурсники вже складають перші іспити, а для інших студентів усе тільки починається. Тож бажаємо успіхів! Цієї весни в інституті відбувалося дуже бага-

то подій. Однією з визначних є знайомство міжнародників, або дружній візит студентів Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ) 3 квітня з метою обговорення співпраці між інститутами у Києві та Москві. Вони прибули на запрошення Департаменту зовнішніх зв’язків ІМВ та особисто Павла Бабенка. Дарина Кирилко (І МІ)

„День відкритих дверей“

11 квітня Інститут відвідало близько 500 гостей, які цікавилися багатьма питаннями освіти, на які радо відповідали Гнатовський М.М., Крижанівський В.П., а також Рижков М.М.

Конференції

Кафедра МІ провела низку конференцій: 20.05.09 – «Міжнародні інформаційні відносини у сучасному світі: теоретичні та прикладні аспекти»; 24.04.09 – «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» 9.04.09 – «60–річчя Ради Європи: осмислення звершень та перспектив діяльності в XXI ст.» Дарина Кирилко (І МІ)

За ініціативою Студпарламенту був організован форум усіх газетних видань у межах КНУ, основна мета якого полягала в створенні єдиного студентського інформаційного простору. З 11 по 23 травня проводилися такі заходи, як конференція з метою знайомства та обміну досвідом, семінари за участі професіоналів з фотографії, графічного дизайну та журналістики.

Чи треба взагалі займатися організацією таких заходів у найближчому майбутньому й намагатися сформувати єдиний потік інформації для всього Університету? Треба! Завдяки цьому не просто налагодиться контакт між головними виданнями КНУ, а й відкриються нові межі для ініціативних студентів, не тільки в рамках нашого Інституту, але й усього Університету.

„Шевченківська весна“

Євген Гавриличенко 1МІ

Наукове Товариство Студентів та Аспірантів разом з Дирекцією інституту 26 березня 2009 року організували Сьому міжнародну науково-практичну конференцію студентів, аспірантів і молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку". 06.05.09 – Всеуніверситетські змагання з "Що? Де? Коли?" на Кубок ректора КНУ, у яких взяли участь 6 команд з різних факультетів КНУ. Переможцем стала команда факультету кібернетики. Ведучими змагань були студенти нашого Інституту – Віктор Курцев (3МЕВ) та Денис Пінчук (3 МЕВ). Сподіваємось, що ця традиція приживеться в нашому Інституті, а кількість команд буде зростати! Віктор Вішньов 4МВ

З новими силами – у бій!

Також 29 квітня проходили вибори голови Студенстського Парламенту КНУ, в яких наші студенти брали активну участь. Переміг у цих змаганнях Максим Макарчук, 3 курс Радіофізичний факультет. Вітаємо! Вибори відбувалися не лише до Студенстського Парламенту КНУ, а й до Ради студентів гуртожитку ІМВ (14 квітня). Головою став Ігор Цибулін, 3МЕВ, який одразу призначив своїх заступників (Павло Лінєвич та Максим Ковбень - 2МВ, Ярослав Жиденко 2МП) та розподілив між членами Студради департаменти та повноваження. Нова команда вже робить перші кроки на покращення життя мешканців - нещодавно за сприяння адміністрації нами були посаджені квіти на клумбі біля гуртожитку. Також на найближчу перспективу заплановано проведенПавло Лінєвич 2МВ, Ігор Цибулін 3МЕВ ня кулінарного конкурсу. Вітаємо!

Молодіжна Фундація ЮНЕСКО

Була активна співпраця з Міністерством освіти та науки, Міністерством культури та туризму, навколосвітнім караваном "Інтеркультура" та "People to People International". Проведені наукові конференції, круглі столи та інші акції. 2 квітня - вперше в ІМВ конкурс читців поезії (перемогла студентка 1 МІ Марія Субота). 25 березня - проект "КІМО в кіно", перегляд сучасних англомовних фільмів без дубляжу для студентів ІМВ, що вивчають мову на найвищому рівні. Студенти ІМВ здавали свою кров у банк крові. 4

З 4 по 8 травня проходила акція “Серце до серця” для збору коштів дітям з вадами зору. Волонтерами акції стали самі студенти,які збирали гроші у спеціальні скриньки, а потім здавали їх у відділення банку «Кредо». Також 10 травня волонтери намагалися зібрати кошти просто на вулицях міста. За цей рік зібрано понад 1 млн. 850 тис.(!), гроші підуть на закупівлю обладнання для лікування та діагностики дітей з вадами зору. Допомога надаватиметься безкоштовно.

МФЮ дякує усім за співпрацю та допомогу й запрошує в свої ряди. За детальнішою інформацією звертайтесь до Євгенії Мельник (3МБ,+38 066 424 31 03) та Віктора Курцева (3МЕВ, +38 067 465 27 77) Віктор Курцев 3МЕВ


Поряд з ними ми починаємо цінувати своє життя Як багато означає іноді увага... Коли тобі приділяють частинку свого часу, відчуваєш себе потрібним комусь, світ стає кращим, одразу відкриваються нові можливості. Допомога дитячим будинкам – давня чудова традиція в нашому Інституті. Протягом останніх років ми співпрацюємо з дитбудинком «Гніздечко» в селі Іванків, що знаходиться дуже близько від Чорнобильської зони, дитбудинками у Білій Церкві та в Прилуках. Наші студенти завжди з радістю їдуть в Іванків. Ми привозимо дітям одяг, продукти харчування, побутову хімію, іграшки, техніку та посуд. Найнеобхідніша річ, яка була подарована цьому будинку – це мотор для котельні, який зігрівав їх узимку. Дітки там щирі, виховані радісні; коли до них завітають гості, вони показують концерт, радо діляться своїми маленькими таємничками... Вони забезпечені навчанням, лікуванням, вихованням та відпочинком. Їм бракує найголовнішого – любові рідних людей. Коли ми перед Новим роком відвідали с. Іванків, дітки влаштували нам концерт з віршів, танців, пісень-караоке. У Білоцерківському будинку дитини 50 дітей до 5 років із надзвичайно тяжкими хворобами. У багатьох мешканців будинку повільний фізичний та розумовий розвиток. Коли дивишся в його чисті і наївні оченятка цієї дитини, при цьому знаючи, що вона приречена на все життя, хочеться плакати. Але коли твоя турбота викликає усмішку на обличчі, відчуваєш себе найщасливішою людиною на світі!

Допомагати треба не лише малим, але й тим, хто прожив життя заради нашого гарного майбутнього. У березні цього року доцент кафедри іноземних мов Ірина Андріївна Чернуха знайшла в газеті інформацію про саме такий будинок – заклад, в якому проживають 20 дідусів і бабусь, колишні актори, співаки, циркачі, заслужені та народні артисти СРСР. Студенти ІМВ двічі їздили туди, на Міжнародний день театру та на День перемоги. Ми влаштували їм свято зі смачними стравами та імпровізованим концертом. На сьогодні фінансування цього закладу майже відсутнє, тому допомагає їм ІМВ. Інститут вже більше чотирьох років співпрацює з лікарнею в селі Орлівка Чернігівської області. Лікарня обслуговує три села і зовсім не має коштів. Студенти та співробітники Інституту допомагають всім, ­­чим мо­­жуть: одяг, книги, посуд, техніка, медичні препарати, обладнання та продукти харчування. Дарина Кирилко (І МІ)

Наші досягнення Ця весна видалась напрочуд успішною для нас. Команди з різних видів спорту посіли перші місця. У третьому відкритому кубку ІМВ з волейболу перемогла команда ІМВ серед дівчат та хлопців. У межах КНУ щороку відбувається Спартакіада. Вітаємо наші команди з перемогою! Збірна дівчат ІМВ з танцювальної аеробіки отримала першу премію в цьому змаганні. Також виграли збірні з: – пауерліфтінгу: • Стуга Роман 1МЕВ • Кондуров Микита 1МЕВ • Гулий Олексій 1МЕВ • Чайковський Богда 1МЕВ • Баскаков Андрій 1МБ • Кірічек Роман 1МБ – настольного тенісу: • Івасов Валентин 3 МІ • Штанько Олександр 3 МВ • Будз Юлія 2 МЕВ • Савчин Костянтин 1МВ

16 травня відбувся фінал Вищої Ліги КІМВ (ВЛК) з футблу. У матчі зійшлися споконвічні суперники: Едельвейс (команда випускників 2007-2009 рр.) та Dream Team (команда викладачів). Матч видався на диво цікавим. У запеклій та емоційній боротьбі перемогу вирвав Едельвейс. Ця команда вдруге стає чемпіоном ВЛК, з чим ми її і вітаємо! Але досягнення були не лише у сфері спорту. На третьому поверсі ІМВ біля лекційних аудиторій висіли фотографії та малюнки наших студентів. Тематика виставка – „Весна в наших серцях“. Дарина Кирилко (І МІ)

5


Місс ІМВ 2009

Міс Інституту міжнародних відносин – традиційний масштабний конкурс. На цю подію чекають всі, навколо неї ходять плітки і створюється ажіотаж... Цього року нічого кардинально і не змінилося. 29 квітня «Антикризова 12» (за кількістю учасниць) змагалася за звання найяскравішої та найвродливішої студентки. Ми, команда організаторів, (Анна Стрюк (4МЕВ), Анна Косміна (2МІ), Ольга Дейнеко (1МП)), орієнтувались на високий рівень шоу, на тон, що був заданий нашими попередниками, тому намагались зробити все для чудового результату. Підготовка почалася ще в лютому, першим етапом був пошук спонсорів. Хоч скрізь нам говорили «Дєти..кризис», але після титанічних зусиль добрі люди знайшлися. Ними стали: туристична фірма «Авіальтур», благодійний фонд Влади Литовченко «Обдаровані діти – майбутнє України», компанія Oriflame, компанія «РА-груп», компанія «Фан-лайф» «Флорал Дизайн», за що їм ще раз подяка. А далі – кастинг та довгі репетиції. Відкривали програму три п’ятирічні дівчинки зі студії Катерини Серебрянської та балет «Турбо» (окрема подяка Тетяні Шестак), які зарядили публіку наповну. Між виходами конкурсанток виступали таланти нашого інституту Скок Ліля, Карен Григорян, Нижник Яна, а також гості конкурсу, що перетворили його у шоу: XS, Влад Цвєтаєв і квартет Pashion(4 учасниці, які виступали на Міс Україна). Спеціальними гостями конкурсу були переможці української фабрики зірок Вадим Олійник і Володимир Дантес. Вони вручали нагороди Міс Фото та Міс глядацьких симпатій та зібрали чергу охочих сфотографуватися з ними. Перший вихід дівчат – у спеціально замовлених футболках з надписом «Міс ІМВ» та номером конкурсантки, в якому вони могли представити себе. Другий - у ділових костюмах, Третій конкурс – таланти. Тут вже важко прийшлось журі, бо кожна дівчина по своєму вражала, і з кожною талант був опрацьований на високому рівні. І останній четвертий вихід - у вечірніх сукнях. Після цього було визначено 5 фіналісток, а після запитань фіналісткам розподілено номінації. Користуючись нагодою (халепа..ніколи не думала,що напишу таке.. Вибачте, що це нагадує: «хочу передать привет своєму коту») я б хотіла подякувати людям, які нас підтримували, були членами журі, а саме директору інституту - Копійці Валерію Володимировичу, голові профспілкової організації інституту – Сербіній Наталії Федорівні, кафедрі англійської мови в обличчі найсправедливішого викладача - Дайнеко Валентині Вікторівні та студентській раді інституту на чолі з Лисенком Віталієм. А також окрема подяка музичному оператору Євгенію Гавриличенку, ведучим конкурсу Фаріду Сафарову і Артему Нікіфорову, а також головному організатору конкурсу, надзвичайно серйозній, відповідальній та відданій своїй справі людині – Стрюк Анні та найкращій білявочці Косміній Анні. Ольга Дейнеко (І МП) «Участь у конкурсі минуло«Озирнувшись «Для мене все почалось як го року надала мені ще більше бана декілька місяців для сценариста і, через збіг обжання та ентузіазму стати органіназад, я розумію, ставин та особливості харакзатором Міс ІМВ. що наша команда теру, закінчилось як для орАтмосфера була унікальною. зробила неможли- ганізатора. Під час підготовРазом з учасницями ми пройшли ве! Ще нещодавно ки та самого конкурсу було різні етапи роботи під час репездавалось, що кон- стільки питань, що не мають тицій, починаючи від знайомства курсу у цьому році вирішення, що для нас коні до фінальних акордів на сцені. не судилось відбу- курс був швидше психологічДеякі моменти були досить емотись, оскільки еко- ним тренінгом, аніж конкурційними, напруженими та нелегномічна криза ді- сом краси. Але всі перепони кими. Не обійшлося й без гумору! йшла і до нас… зробили нас лише сильнішиМи намагалися задати тон оптиОрганізаційних питань і проблем виста- ми, а конкурс яскравішим! І я мізму та максимально ефективно чало на кожному етапі: підбір футболок, фодумаю, що це вагомий крок у використовувати час репетицій тосесія учасниць, пошуки корон, стрічок, порівні організації заходів в надля результату.» дарунків, друк білетів, плакатів, пошуки зі(Анна Косміна, ІІ МІ – люди- рок для виступів на концерті, продаж білетів, шому Інституті.» (Ольга Дейнеко, І МП – на, без якої б зробити конкурс та- технічні питання… Але завдяки наполеглисценарист, організатор, людиким, яким він вийшов, було б не- вості та ентузіазму ми повертались у Велику на, пом о ж л и - актову залу знову і знову, і розуміли, що гово. Її амбі- ловне для нас – це результат, це усміхнені об- ч у т т я ц і й н і с т ь , личчя глядачів, які б після конкурсу сказали г у м о р у н а п о л е - б – «Так, це було чудово!» Наш робочий день якої не г л и в і с т ь сягав до 20 годин! І це при тому, що ніхто не д а в а л о та усміш- скасовував лекції, семінари і модулі, до яких сумувака можуть потрібно було готуватись… (до речі, велика ти нікому) допомогти подяка викладачам за розуміння)» досягнути (Анна Стрюк, IV МЕВ – головний орбудь-яких ганізатор конкурсу, заслуга якого в ньовершин!) му неоціненна) 6


Красуні – міжнародниці Міс ІМВ 2009 – Мірабелла Ахуну

угот Дарина К – іс м е Перша віц

Друга віцеміс – Ю ля Біла

Учасниці конкурсу: №: №: №: № №: №: №: №: №: №: №: №:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Марія Фурдичка – 1МБ Крістіна Тюлєнєва – 1МІ Валерія Жарікова – 3МП Юлія Ємельяненко – 4МП Анна Міхова – 4МБ Євгенія Троян – 4МП Юля Біла – 2МВ Мірабелла Ахуну – 4МП Ольга Шляніна – 4МБ Валерія Сігало – 3МВ Дарина Кугот – 1МП Валерія Тодорова– 2МЕВ

нєва Крістіна Тюлє – e am fl ri O іс М

Міс глядацьк их симпатій – Юлія Ємел ьяненко

Міс Фото – Анна Міхова

7


*** Бежать не оглядываясь... бежать, словно гонится смерть, бежать будто впереди мечта... Бежать едва дыша, бежать... бежать, оступаясь, чтобы встать... бежать, не зная, что впереди... бежать, чувствуя рассекание воздуха о тело... бежать... бежать просто убегая... улетая от проблем, обыденности, боли... бежать, смотря лишь вперед... Бежать не сдаваясь... Бежать лишь от невозможности... Бежать, не потому что трус... Бежать потому что смелый... Бежать, слыша лишь биение сердца... Бежать, вновь и вновь в его тихий ритм... Бежать не просто отступая, а бежать лишь от силы желания убежать... Крістіна Тюленєва, 1МІ

Город и ночь Словно тушью, словна пятна В ночной мгле стоят дома. Светом окон аккуратно Льётся дождь, волнением сна.

Без лірики нікуди

Все дела и все проблемы Затихают в темноте. Шум людской закрыли стены. Город тонет в тишине. Серые асфальта волны Так спокойный под луной, Но взорвут всю скуку горны, Скандинавской сединой!

*** Тобі не здається, що світло зникає? Що люди не ті, що все помирає? Що душу тепер не відкриєш нікому, Що думки завмерли неначе у комі? Що світ онімів, і серця не чути, І навіть не знаєш, ким тобі бути?.. Коли ти впадеш і не зможеш піднятись, Коли ти заплачеш, не зможеш всміхатись, Ніхто не підійде, не допоможе… Чи це не здається сумним Тобі, Боже?.. Марія Субота, 1МІ

Ну а после вновь молчанье, Слабый свет и благодать. Только редкие стенанья, Тех, кто не сумеет спать. Микола Аржанцев, 1МІ

Истоки субкультуры

Из века в век встречались люди с взглядами, отличными от других, выделявшиеся из общепринятых правил, те, кто решался на протест и борьбу. В Советском Союзе, в эпоху всеобщего равенства, скорее даже уравниловки, и зародились так называемые субкультуры, правда, не совсем в современном понимании. Люди создали свое течение – стиляги. «Прочь серость - пусть все будет не такое!» Именно не такое, как у других. Люди не хотели быть одинаковыми партийнопослушными машинами. Они рисковали всем для того, что бы быть индивидуальными. В наши же дни, напротив, субкультуры творят из людей фабричных кукол, которые одинаково одеваются, укладывают волосы, ходят и даже говорят одинаковые фразы! Это протест против индивидуальности общества, который происходит из-за переизбытка информации, которую мы не научились использовать. Какая разница, как мы называемся: эмо, готы, хиппи, панки, – ведь все равно все мы зависим от той субкультуры, которую мы выбрали для себя. Или же нам её навязали, чтобы легче было нами манипулировать, ведь ветки дерева «субкультура» – это различные части толпы, с которой может сделать все, что угодно тот, кому это потребуется. Мы всего лишь помогаем тем, кто хочет сделать из нас марионеток, покупаясь и тратя большие деньги на их “выброс” в общество “модных” примеров одежды, стиля поведения, разных слабоалкогольных напитков, без которых в будущем будет сложно обходиться. Ведь, как бы это ни звучало, субкультура со всеми ее последствиями - это просто-напросто наркотик, на который подсесть очень легко, а соскочить с которого очень не просто. Марія Верселес

Шеф-редактор: Даниленко С.І. Випускаючий редактор: Дарина Кирилко Головний редактор: Дмитро Яровий Арт – редактор: Гавриличенко Євген Більд-редак��ор: Микола Аржанцев Фото: Ольга Зайцева, Крістіна Тюленєва, Гавриличенко Євген, Анастасія Машура, Наталія Іщенко Над номером працювали: Марія Субота, Марія Верселес, Павло Лінєвич, Ігор Цибулін, Віктор Курце,Віктор Вішньов, Андрій Малай, Ольга Дейнеко


#26