Page 1

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 8/174 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2013 року

15:17

№ 826/8605/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді - Саніна Б.В., суддях Донця В. А., Добрівській Н. А. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомОСОБА_1доНаціонального агентства України з питань державної служби про зобов'язання надати інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»за участю представників: від позивачаОСОБА_1 (паспорт)від відповідачаШайтанова Т. М. (довіреність) ВСТАНОВИВ: 06.06.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби (надалі - Нацдержслужба України), в якому просить суд: 1. Прийняти заяву до розгляду. 2. Звільнити позивача від судового збору, як особу, що являється інвалідом війни ІІ групи. 3. Визнати неправомірними дії відповідача, в частині відмови у наданні запитуваної інформації. 4. Визнати неправомірними дії відповідача, в частині ненадання роз'яснення порядку оскарження відмови у ненаданні запитуваної інформації. 5. Зобов'язати відповідача надати копії: листа Нацдержслужби України №1929/41-13 від 18.04.2013 р., листа Нацдержслужби України №2205/41-13 від 07.05.2013 р., листа Броварської центральної районної лікарні №1212 від 24.04.2013 р. (вх. Нацдержслужби України №4892/0/11-13 від 24.04.2013 р., листа Нацдержслужби України з проханням провести перевірку листка непрацездатності серії АВЯ №457760, виданого позивачу, листа Головного управління охорони здоров'я Київської облдержадміністрації №1-36-182 від 16.01.2013 р., міститься інформація, що стосується безпосередньо позивача, інших листів, як Нацдержслужби України, так і інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення перевірок правомірності видачі листів тимчасової непрацездатності та правомірності перебування позивача на лікуванні. Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 р. № 826/8605/13-а було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.


В судовому засіданні позивачем було подано клопотання відкликання п.4 та п.5 позовних вимог, а саме: ь визнання неправомірними дії відповідача, в частині ненадання роз'яснення порядку оскарження відмови у ненаданні запитуваної інформації. ь зобов'язання відповідача надати копії: листа Нацдержслужби України від 18.04.2013 р. №1929/41-13, листа Нацдержслужби України від 07.05.2013 р. №2205/41-13, листа Броварської центральної районної лікарні від 24.04.2013 р. №1212 (вх. Нацдержслужби України від 24.04.2013 р. №4892/0/11-13, листа Нацдержслужби України з проханням провести перевірку листка непрацездатності серії АВЯ № 457760, виданого позивачу, листа Головного управління охорони здоров'я Київської облдержадміністрації від 16.01.2013 р. №1-36-182, міститься інформація, що стосується безпосередньо позивача, інших листів, як Нацдержслужби України, так і інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення перевірок правомірності видачі листів тимчасової непрацездатності та правомірності перебування позивача на лікуванні. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 р. заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, та позовну заяву ОСОБА_1 до Нацдержслужби України в частині п.4 та п.5 позовних вимог - залишено без розгляду. В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачем положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон №2939), під час відмови в наданні інформації. В судове засідання з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях. Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 16.07.2013 р. Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та ознайомившись із письмовими запереченнями відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне. 22.05.2013 р. позивач звернувся (в електронній формі, через веб-сайт Нацдержслужби України) до Нацдержслужби України із запитом на отримання публічної інформації №39, в якій просив в строк 5 днів надати інформацію.


Після розгляду запиту позивача, 28.05.2013 р. відповідачем було надано супровідним листом №2553/10-13 запитувану інформацію, зокрема копії листів: Нацдержслужби України №1928/41-13 від 18.04.2013 р. (із додатком), №1985/41-13 від 22.04.2013 р., №2115/41-13 від 29.04.2013 р., Броварської центральної районної лікарні №1275 від 30.04.2013 р., №1227 від 25.04.2013 р. та Броварського управління освіти №560 від 25.04.2013 р. Крім того, листом №3186/10-13 від 03.07.2013 р. позивачу було направлено додатково наступні копії листів: Нацдержслужби України №5494/41-12 від 27.11.2012 р. (з додатком), №5495/41-12 від 27.11.2012 р. (з додатком), №50/40-13 від 08.01.2013 р., №51/40-13 від 08.01.2013 р., №1927/41-13 від 18.04.2013 р, №1929/41-13 від 18.04.2013 р. (з додатком), №2205/41-13 від 07.05.2013 р., копії листів Київської обласної державної адміністрації №136-71 від 09.01.2013 р., №1-36-182 від 16.01.2013 р., копію листа Броварської центральної районної лікарні №1212 від 24.04.2013 р. Позивач вважає що відповідачем в першому листі було відмовлено в наданні інформації, що витребовувалась, чим порушили його права та охоронювані законом інтереси. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон №2939. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2939 передбачається, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. В ч.1 ст.2 Закону №2939 передбачається, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації. Статтею 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1). Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2). Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.3). Письмовий запит подається в довільній формі (ч.4).


Як вбачаться із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації №39, в якій просив надати: ь в паперовому та електронному вигляді копії всіх запитів, зроблених Нацдержслужбою України, щодо правомірності видачі листів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та правомірності його перебування на лікарняному (в тому числі і щодо перебування ОСОБА_3 у дошкільному навчальному закладі); ь в паперовому та електронному вигляді копії всіх відповідей на запити, зроблених Нацдержслужбою України, щодо правомірності видачі листів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та правомірності перебування на лікарняному (в тому числі і щодо перебування ОСОБА_3 у дошкільному навчальному закладі). 28.05.2013 р. відповідачем було надано супровідним листом №2553/10-13 запитувану інформацію. Крім того, на додаток до вищевказаного листа відповідачем 03.07.2013р. було додатково надіслано на адресу позивача лист №3186/10-13 від 03.07.2013 р. до якого були надані додаткові документи. Водночас, щодо визнання неправомірними дії Нацдержслужби України, в частині відмови у наданні запитуваної інформації суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. При цьому, ч.4 ст.22 Закону №2939 визначає, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію зазначається: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дата відмови; мотивована підстава відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Водночас, як вбачається із листа відповідача №2553/10-13 від 28.05.2013 р., відмови в наданні інформації (зокрема: листів Нацдержслужби України №5494/41-12 від 27.11.2012 р. (з додатком), №5495/41-12 від 27.11.2012 р. (з додатком), №50/40-13 від 08.01.2013 р., №51/40-13 від 08.01.2013 р., №1927/41-13 від 18.04.2013 р, №1929/41-13 від 18.04.2013 р. (з додатком), №2205/41-13 від 07.05.2013 р., копії листів Київської обласної державної адміністрації №1-36-71 від 09.01.2013 р., №1-36-182 від 16.01.2013 р., копію листа Броварської центральної районної лікарні №1212 від 24.04.2013 р.) вищевказаний лист не містить. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання


делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. В п.1 та п.8 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відсутня відмова відповідача у наданні запитуваної інформації, тому і визнавати неправомірними дії Нацдержслужби України, в частині відмови у наданні запитуваної інформації, у суду не має підстав. Крім того, суд акцентує увагу про взаємопов'язаність із попередньою вимогою позивача і вимоги щодо визнання неправомірними дії відповідача, в частині ненадання роз'яснення порядку оскарження відмови у ненаданні запитуваної інформації. Враховуючи що судом не встановлено факту надання відповідачем відмови на запит на отримання публічної інформації №39 від 22.05.2013 р. тому у суду відсутні підстави для визнання неправомірними дії відповідача, в частині ненадання роз'яснення порядку оскарження відмови у ненаданні запитуваної інформації. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи. Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого


самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується. Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби відмовити в повному обсязі. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України. Головуючий суддя Судді

Б. В. Санін Н. А. Добрівська В. А. Донець

Відмова у наданні публічної інформації  
Advertisement