Issuu on Google+

У романі «Чорна рада» Куліш намагається якомога об’єктивніше висвітлити героїчні сторінки нашої вітчизняної історії. Він користується фольклорними матеріалами, але насамперед спирається на архівні документи й літописи, щоб досягти максимальної точності в оцінці історичних подій. Однак, «Чорна рада» — це перш за все твір літературний, тому на сторінках роману діють як історичні постаті, так і вигадані особи. Крім того, як у більшості романів, письменник поряд з історичною лінією накреслює й особистісну — лінію кохання. У романі правдиво відображено соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни і здобуття автономії. Це суперечності між поміщиками й селянами, шляхтою й міщанами, міщанами й козаками, козаками й селянами, запорожцями та городовими козаками («кармазинниками»), старшиною та рядовими козаками. Описана у творі «чорна рада» якраз і стала наслідком цих суперечностей. «Чорною» вона була названа тому, що в ній взяла участь так звана «чернь» — тобто найнижчі соціальні верстви населення. Весь сюжет роману вибудуваний навколо двох постатей — старого паволоцького полковника й священика Шрама й молодого Шраменка, які подорожують Лівобережною Україною і стикаються з безліччю людей. Саме через сприйняття цих героїв автор і відтворює історичні події в Україні. Описуючи події, Куліш згадує давнє минуле України, говорить про звитягу запорожців. Звертаючись до української тематики, Куліш не просто аналізує події минулого, а й думає про часи прийдешні, замислюється над тим, яка суспільна сила може стати на сторожі політичної свободи та громадського миру України, відстояти її державність. Це питання у творі залишається відкритим…


Зображуючи суцільну дисгармонію суспільного життя України, автор залишає своїм героям та читачам сподівання на гармонію внутрішню, що реалізується в гармонійний стосунках Петра і Лесі, утілюється у вірності друзівпобратимів, у шляхетності стосунків героїв, коли навіть ворог не піднімає зброю на беззбройного. Тому змалювання соціальних катаклізмів завершується в романі ліричним показом нової подружньої пари — Петра та Лесі. Отже, герої приходять до гармонії в особистому житті, до того, чого не вистачало їм в історичній реальності. Родина уявляється авторові втіленням духовності українського народу, осередком його збереження. Пантелеймон Куліш створив свою, оригінальну структуру соціальноісторичного роману, що забезпечувала конкретно-історичне зображення реальної дійсності на основі її наукового вивчення. Виступає автор не як історик-науковець, а як письменник, користується своїм правом на художній домисел і своє трактування подій відповідно до власних уявлень, світогляду, ідеологічних завдань твору. У цьому романі автор змальовує козацьких старшин, які є втіленням державної мудрості, патріотизму, історичної справедливості. Через образи полковника Шрами, наказного гетьмана Сомка та їхніх прибічників і однодумців письменник висловлював свої погляди на історичне минуле України, на стосунки між старшиною і козацькою масою, міщанами та селянством. Увесь твір сповнений національного колориту, а його основні образи співзвучні з персонажами народної творчості. У них виразно чується відгомін історичних пісень, дум, легенд і переказів про українську історію, козацтво, його звичаї і бойові пригоди. Сюжет «Чорної ради» динамічний та напружений. Центром його є історичні події 1663 року на Україні, боротьба між Сомком та Брюховецьким за гетьманську булаву, виступ народних мас проти пригнічення своїми ж таки панами, козацькою старшиною. «Чорна рада» перейнята поетизацією давньої слави України, звитяги козацтва, драматизмом боротьби за гетьманську булаву та прагнення особистого щастя. «Чорна рада» – твір значною мірою мозаїчний. Народ України в романі знаходиться загалом на задньому плані, але в окремі моменти ніби насильно проривається наперед і стає перед очі читачам. Тоді він набирає сили, широти і величі. Довільність образів простих людей, поодинокі образи їх і народні масові сцени створюють ефект реальної присутності і читачі сприймають громаду під


таким кутом зору, як щодня своїх сучасників. Високі уявлення про честь, славу та вірність автор утілює в образах козаків, яким він симпатизує. Рушійною силою їхніх вчинків є любов до України, що переживала тяжкий період розбрату та іноземних нашесть. Пантелеймон Куліш створив цілу галерею вірних синів України, козаків - лицарів, для яких священними були поняття доблесті, честі, бойового побратимства. Лицарі козацтва борються за соборність України, готові віддати своє життя заради Батьківщини. Не останню роль у виявленні українського характеру відіграли і історичні чинники. В Україні історично склалося так, що розвиток найбільш істотної складової нації і національної психології – національної самосвідомості – гальмувався. Нація вижила в той час лише завдяки козацтву, міщанству, яке об'єднувалось у братства, і, найголовніше, селянській масі, що а той час становила більшість українського народу. Необхідність постійної боротьби за своє національне та релігійне примушувала напружуватися інтелектуальні сили нації, і це дало чудові плоди – виникла національна ідеологія, яка наповнила життєдайним змістом поняття Україна, Русь, Вітчизна – саме ці прояви українського характеру прагне донести до читача П. Куліш. Твір «Чорна рада» був першим романом в українській літературі, став школою для наступних поколінь прозаїків у тому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати яскраві романтичні образи, як майстерно компонувати, як забезпечити живий колорит епохи. «Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за «Чорну раду»,— писав Кулішеві Тарас Шевченко,— я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі». 67 Як ми бачимо, роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має давню і гідну пошани історію, велику культуру.


У романі