Холоди чи хмари грізні — Розцвіли в погожі дні Квіти різні, ранні й пізні, Восени є й навесні — І червоні, як троянди, І рожеві, як піон, І зелені, як лаванди, І фіалкові, як сон. Так і мови: ті, мов квіти, Що буяють між осель, Інші — ті, що рвуть граніти Ломикаменем між скель. На душі в людини свято: Як чудово, що вони Різні всі, що їх багато, Квітів сонця і весни. У барвистім розмаїтті Мови — дивна дивина. Порожніш було б на світі, Зникла б наьіть хоч одна. Дуже сильна — ти помітив? — Де краси людська любов. Скільки є на світі квітів — Стільки є на світі мов. Д. Білоус II. Чому поет порівнює мови з квітами? Запишіть у два стовпчики відомі вам назви квітів і мов. Прочитайте. Персхажі гь текст.
Мова — духовне багатство народу. «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина», — вчить народна мудрість. Та багат ство, втілене в скарбниці мов інших народів, залишається для людини недоступним, якщо вона не оволоділа рідною мовою, не відчула її краси. Чим глибше людина пізнає тонкощі рід ної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рід ного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова (В. Сухомлинський).