Page 1

Город детей

Газета «Мережі правозахисних дитячих центрів» Донбасу

дітей

http://rights.martin-club.org

Діти без сім’ї

Защита прав детей. Польская модель

Социальные работники и юристы Правозащитной детской сети из Донецкой и Луганской областей были приглашены в Польшу на семинар по теме «Защита прав детей и опека над детьми, находящимися под угрозой деморализации»

№3 (листопад 2010)

Информацию о социально активных НГО Макеевки собрали в справочник Завершился проект ОМО «М.АРТ.ИН-клуб» «Вместе навстречу детству. Активное общество, открытая власть», в рамках которого макеевские общественные организации смогли наладить сотрудничество друг с другом, а также выработать ряд предложений городским властям относительно улучшения детской и молодежной политики в городе. Одной из наработок проекта стало создание альманаха «Вместе на встречу детству». В нем содержатся данные о действующих проектах социально активных общественных организаций города, а также о ресурсах и услугах, которыми могут воспользоваться потенциальные клиенты данных НГО. Получить сборник можно, обратившись по тел. (0623)222913 или на e-mail: info@martin-club.org.

Підсумкова публікація «Дії на захист дітей груп ризику: досвід Польщі, Німеччини та України»

Украинским детям пока и не снилась ювенальная юстиция лицейской избе ребенка, куда помещают подростков, подозреваемых в совершении преступления. О работе каждого центра они узнавали непосредственно от работников этих учреждений, общались с социальными педагогами, психологами, полициейскими, руководителями организации и, конечно, с подростками, находившихся в этих учреждениях. Немаловажным и весьма интересным было знакомство с людьми, кторые работают с подростками непосредственно на улицах. Streetworkers люди, которые большую часть своего времени проводят на улице, общаясь с уличными детьми и подростками, организуют для них различные мероприятия и поездки, становятся для них друзьями и помогают им в сложных жизненных ситуациях.

Слово «виноват» к польским подросткам не применяется

О

рганизатором выступил польский филиал «Хельсинского фонда по правам человека» совместно с правозащитной организацией «Поступ» и Сетью правозащитных детских центров Донбасса. Украинцы смогли ознакомиться с воспитательной системой и профилактикой детской преступности, а также преступлений против детей в Польше. Что проще: наказать или воспитать так, чтобы не было за что наказывать? В соседней Польше считают, что виноваты в плохих поступках не дети, а взрослые, потому слово «виноват» к польским подросткам не применяется. Попадая в сложную ситуацию, польский ребенок или подросток не остается один. К нему на помощь приходит масса различных организаций, сотрудники которых профессионально к этому подготовлены. Всеми проблемами польской семьи занимается семейный суд, без решений которого будущее родителей или детей не будет определено. Но, кроме этой, последней инстанции, в Польше хорошо поставлена работа многочисленных как государственных так и неправительственных организаций. Их цель – защитить ребенка от негативного влияния взрослых, перевоспитать трудных и дать им возможность вступить во взрослую жизнь подготовленными людьми. Участники семинаров могли посетить семейный суд, пообщаться с судьей и куратором, которые непосредственно входят в семьи, контролируют проблемные или решают помогают справиться с различными вопросами. Кроме этого украинские правозащитники смогли побывать в начальной школе, центре социальной реабилитации, исправительном центре. Теплый прием был и в, так называемой, по-

Здесь стоит отметить, что понятия «дети улиц» как такого в Польше не существует. Уличные дети много времени проводят на улице, но живут дома, имеют семьи. Детей, которые постоянно живут на улице днями, неделями или даже годами, как это происходит в Украине - у поляков просто нет. Несмотря на многочисленные проблемы во многих польских семьях, вся правозащитная система направлена на то, чтобы дети (ребенок) остался в будущем в своей семье . Поэтому один из принципов работы - проблема ребенка решается только в комплексе с семьей. В этом Украине есть также чему поучиться.

В целом, по словам участников семинаров, поездка удалась на 100%. И если не все возможно по закону применить в ситуациях с украинскими детьми и их семьями, то изменения можно начинать с низов. Только тогда будет, что сказать властям страны и, тем самым, появится возможность менять и улучшать положение маленьких и несовершеннолетних граждан украинского государства. Вице-президент фонда «Пилигрим» Олег Боравлев отметил : «Такой положительный опыт просто необходим украинским правозащитникам. Мы теперь увидели не только на бумаге, но и в действительности, что ювенальная юстиция может работать и давать положительные результаты. Наши законы можно и нужно менять, поскольку ситуация наших детей – печальна. Они практически не защищены в нашем государстве, но зато обвинить их можно легко. Поэтому дело неправительственных организаций, таких, как наш «Пилигрим», начинать действовать, добиваться этих изменений. Огромную роль, конечно, играет религиозность Польши- в полиции, армии, школах, учреждениях есть ставки священников и христианские ценности имеют постоянное влияние на общество в Польше » Напомним, что образовательный визит был предназначен для сотрудников Сети правозащитных детских центров Донбасса( http:// rights.martin-club.org/ ) и стал возможным благодаря сотрудничеству правозащитного центра «Поступ» и Хельсинского фонда по правам человека при финансовой поддержке в рамках программы RITA – Study Tours to Poland 20092010 (www.studytours.pl) ПольскоАмериканского Фонда Свободы, реализуемой Коллегией Восточной Европы им. Яна Новака-Езёра

Збірник статей містить аналіз ситуації з дотриманням прав дітей груп ризику в Україні, опис систем допомоги дітям кризових категорій у Польщі та Німеччині та рекомендації для українського уряду щодо покращення існуючої ситуації. Проект реалізований правозахисним центром «Поступ» у рамках другого етапу плану дій Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини». Локальні українські партнери проекту: Громадська організація «МАРТІН-клуб» (Макіївка, Україна), Громадська організація «М'АРТ» (Чернігів, Україна), Харківська обласна фундація «Громадська альтернатива» (Харків, Україна). Щоб отримати друковану версію збірки матеріалів, надсилайте запити на електронну або на поштову адресу ПЦ «Поступ»: postup@ukr.net; вул 30-лєтія Побєди, 2, 50, 91050, Луганськ; тел./факс: 0642 49 59 63

Гипермаркет PRAKTIKER поддерживает социальных сирот Макеевки Общественная молодежная организация «М.АРТ.ИНклуб» продолжает партнерский проект с гипермаркетом PRAKTIKER. За минувший год благодаря этому сотрудничеству общественной организации удалось осуществлять текущий ремонт в приюте «Детская деревня», а также в срок завершить реконструкцию вновь приобретенного дома в поселке Ханженково (г.Макеевка). В новом доме уже начал работу реабилитационный центр для одиноких мам и их малышей. Большая часть мебели и внутренней отделки отремонтированного дома либо получена в подарок, либо куплена со значительной скидкой в PRAKTIKER. Директору строительного гипермаркета Свену Рату оказались близки гуманистические ценности, исповедуемые «М.АРТ.ИН-клубом», выполняющим последние 10 лет функции альтернативной социальной службы в городе. Благодаря поддержке международных фондов, пожертвованиям компаний и частных лиц на протяжении всего этого времени организация содержит приют «Детская деревня», где одновременно живут до 15 бездомных детей. Сегодня каждый покупатель PRAKTIKER может поддержать эту инициативу, сделав пожертвование в одну из копилок, установленных на кассах гипермаркета.


дітей

2

За полшага до мечты

№3 (листопад 2010)

В одном из предыдущих номеров «Город детей» писал о судьбе девушки по имени Наташа – воспитанницы одного из психоневрологических интернатов.

Е

Наташа (в центре снимка) – полноправный член семьи под названием «Детская деревня» предавших ее, но таких любимых родителей и пойти в школу. Последнее оказалось нереализуемо в стенах интерната, несмотря на обещание директора, данное перед телекамерой организовать для «неформатной» воспитанницы занятия. В 2009 Наташа решила провести отпуск в Макеевке, у своих давних друзей. «М.АРТ.ИН-клуб» с 2000 года навещал торезских детей с благотворительными акциями. Один-два раза в год на протяжении 9 лет макеевская НГО приезжала в гости и, конечно же, успела прикипеть душой ко многим воспитанникам дома. С Наташей и с еще несколькими детьми завязалось телефонное общение, переписка. Поэтому, когда встал вопрос о том, где провести два месяца положенного отпуска, Наташа, у которой нет родственников, попросилась в гости в «Детскую деревню». Расставаться было тяжело. За летние месяцы в жизни молодой женщины (Наташе на тот момент уже исполнилось 28) произошла настоящая рево-

люция: первая в жизни поездка на море, увлекательный поход в лес, где две недели клиенты и сотрудники Правозащитной детской сети прожили в палаточном лагере, наполняя каждый день спортом, весельем, песнями у костра. Наташа повидала мно-

Hачалась борьба за право жить полноценной жизнью

сли вкратце – ее история – это история об украденной жизни. Девочка, от которой родители отказались в младенчестве, по нелепому стечению обстоятельств попала после дома малютки не в обычный или специализированный интернат, а в дом детей-инвалидов. Попала с диагнозом, который сложно поставить ребенку в 5 лет, и тем более сложно сказать однозначно, является ли он объективной данностью или следствием недостаточного ухода и отсутствия возможности развиваться. Диагноз – умственная отсталость становится роковым для Наташи. В учреждении 3-го профиля смышленая симпатичная девочка сразу же становится всеобщей любимицей, и лишь благодаря этому сегодня она умеет читать, писать, считать. Для воспитанников дома инвалидов не предусмотрено получение образования, простейший ликбез здесь официально признан излишним. Увы, многим из детишек, которые попадают в подобные учреждения с тяжелыми врожденными заболеваниями, учеба действительно не под силу. Однако Наташе учиться не только хотелось, но и моглось. Благодаря огромному желанию и трудолюбию даже нерегулярные и бессистемные занятия дали ей очень много. Возможно, простейшие школьные навыки, которые дети получают в младшей школе, и не выглядят сенсацией, однако для человека, выросшего, по сути, в больничной палате, где книжки и игрушки – это роскошь, а единственный источник информации – телевизор, подобный прогресс – значительное достижение. Пару лет назад Наташа случайно попала в объектив камеры телеканала СТБ. Журналисты приехали в дом детей-инвалидов, чтобы снять репортаж об условиях содержания детей в таких учреждениях, и повстречали там повзрослевшую Наташу – девушку без видимых отклонений, в отличие от большинства детей внятно разговаривавшую и поведавшую им о двух своих самых больших желаниях – разыскать

го разных людей за эти месяцы – студентов-волонтеров со всего мира, обездоленных детей, научившихся улыбаться рядом со взрослыми, протянувшими им руку помощи, молодых девчонок и парней, строящих планы на будущее. Оставшиеся недели Наташа прожила в «Детской деревне». Возможно, именно в те дни ее озарило понимание того, что вся ее жизнь прошла в четырех сте-

Мережа правозахисних дитячих центрів Донбасу надала свої послуги 1200 клієнтам На п’ять місяців раніше виконано взяте зобов’язання, яке мережа з шести громадських організацій планувала здійснити протягом двох років роботи проекту. Серед клієнтів мережі - як немовлята, так і повнолітні особи, права яких було порушено у дитинстві (переважно з числа сиріт). Також є серед них дорослі, які опікуються долею знедолених дітей, і зверталися за консультаціями до юристів правозахисних центрів. Наразі однією з дуже популярних послуг проекту став правозахисний дитячий готель. Сьогодні він, як то кажуть, «тріщить по швах» - близько 20 осіб (кількість постійно змінюється) різного віку, здебільшого - підлітки у віці від 11 до 18 років мешкають у стінах «Дитячого села», що у м. Макіївка.

Є серед них і молоді матусі - сироти, що стояли за півкроку від страшного рішення - відмовитися від власної дитини. Основний мотив - вiдсутнiсть житла, необхiдних навичок, матерiальних можливостей та психологiчний тиск з боку «дорослих». Завдяки правозахисному готелю молодi матусi отримують змогу встати на ноги i впевнено розпочати новий етап свого життя - разом з малюком. Окрема категорiя вихованцiв правозахисного готелю - випускники iнтернатних закладiв та ПТУ. Точнiше - сироти, за якими не закрiплено

житло, i якi наразi не можуть отримати його вiд держави. Таких звернень останнiм часом все бiльше. Ця небезпечна тенденцiя змушує правозахисникiв шукати шляхи спiвпрацi з державними соцiальними службами. Наразi ця спiвпраця все бiльше зводиться до того, що НУО пропонують своi ресурси для надання хоча б тимчасового житла таким молодим людям. Також такий формат спiвпрацi спонукає громадськi органiзацii до пошуку нових ресурсiв для вiдкриття чергових альтернативних реабiлiтацiйних центрiв та соцiальних гуртожиткiв.

нах больничной палаты, и главное – уверенность в своих силах – силах молодого здорового, жизнелюбивого человека, у которого впереди еще очень много возможностей, которые обязательно необходимо реализовать. …И началась борьба за право жить полноценной жизнью, за право взять ответственность за свою судьбу на себя, за право учиться, работать, жить в обществе, а не в больничной палате. На этом пути Наташа встретила союзников в лице Правозащитной детской сети. Свое желание быть отчисленной из психоневрологического интерната (таков теперь статус бывшего ДДИ) Наташа пыталась реализовать год. Причина, по которой эта простейшая, на первый взгляд, процедура превратилась в проблему – несогласованность положения о работе интернатских заведений такого типа украинскому законодательству. Согласно положению, человек со второй группой инвалидности может быть отчислен из интерната исключительно по заявлению род-

ственника или опекуна, который подтверждает свои доходы и наличие жилплощади. Родственников у Наташи нет, и опеку над совершеннолетним дееспособным человеком назначить невозможно. Это условие стало камнем преткновения на пути Наташи к отчислению. Выяснилось, что в Украине не так уж просто отказаться от социальной защиты (именно к структуре УТСЗН относятся учреждения подобного профиля). Написав заявление, взрослый дееспособный человек не имеет права покинуть интернат – нужно, чтобы кто-то его оттуда забрал. Парадокс. Но, как говорится, капля камень точит. Переписка с Министерством труда и социальной политики, ходатайства в Главное управление труда и соцзащиты Донецкой ОГА, беседы с директором интерната, а главное – решительность самой Наташи всё же позволили найти выход из тупика. Удивительная своей трагической неправдоподобностью история, подошла к логическому завершению. Дееспособная совершеннолетняя гражданка Украины все же смогла реализовать свое желание жить там где он хочет – не в больничной палате. Уже сейчас, живя в Макеевке, Наташа обратилась в районный центр социальных служб для семьи и молодежи и с февраля начнет посещать занятия в вечерней школе. Трудно описать радость, которую испытывает 28-летний человек, который оказывается за полшага до реализации своей мечты. Бесспорно, отчисление из интерната – это лишь начало долгого и трудного пути. То, на что Наташиным сверстникам давались десять лет ей предстоит наверстать за два года. Дальше – получить профессию. Но уже сегодня энергичная и жизнерадостная девушка берется за любую работу и проявляет такую энергичность и жажду жизни, что для нее и эта преграда окажется всего лишь ступенькой. На пути к мечте…

Відбувся останній тренінг для працівників Правозахисної дитячої мережі, навчання на освітньому порталі - продовжується Триденним тренінгом завершився курс майстер-класів для працівників Правозахисної мережі Донбасу. За час реалізації проекту, що підбиватиме свої підсумки у березні, таких тренінгів було проведено три. В межах останнього заходу, який було реалізовано в форматі двох триденних сесій, учасники проекту змогли ознайомитися з напрацюваннями громадської організації «Кожній дитині» щодо моделі оцінки та визначення потреб дитини та її сім’ї . Також учасники тренінгу отримали черговий блок знань в сфері захисту прав людини від координатору луганської гілки мережі правозахисних дитячих центрів Костянтина Реуцького. Для практикуючих соціальних працівників та юристів правозахисних центрів ці знання виявилися дуже актуальними. Через велику кількість актуальних задач, як визнає більшість зі

спеціалістів, їм дуже важко систематизувати задачі і планування послуг відбувається часто на інтуїтивному рівні. Наявність чіткого алгоритму оцінки пріоритетності задач в реальних умовах, коли кількість та складність проблем клієнта не дозволяють одразу адекватно оцінити ситуацію, дозволить фахівцям більш ефективно виконувати свою роботу. Концепція визначення потреб дитини та її сім’ї, яка вже зарекомендувала себе в роботі «Кожній дитині» стала важливим елементом обміну досвідом між правозахисниками Донбасу та київськими експертами. Це може стати початком подальшої співпраці, оскільки велика кількість напрацювань, яку у формі тренінгових курсів викладає «Кожній дитині», дуже зацікавила місцевих соціальних працівників. Особливий інтерес викликала комплексна методика роботи з кризовими сім’ями.


дітей

№3 (листопад 2010)

3

Дом не колесах В середине октября «Детская деревня» стала вдвое мобильнее. Благодаря подарку постоянного донора организации Хуго Мюлленберга теперь «деревенские» воспитанники получили возможность путешествовать.

А

втопарк организации пополнился 8-местным автобусом Opel Vivaro безумно веселого яркофиолетового цвета. Он пришел на подмогу старичку Renault Kangoo, который верой и правдой служит в «М.АРТ. ИН-клубе» уже несколько лет. «Кенгуру» оказался всем хорош – и быстр, и ловок, и огромные тяжести перевозил в своей сумке-багажнике. Недостаток у него был лишь один – слишком мало пассажиров мог взять на борт. «Новенький» уже успел показать себя в деле - свое первое путешествие детвора совершила в конце октября. И не куда-нибудь, а в Крым! Осеннее море, согретое последними теплыми лучами солнца и море впечатлений! За шесть незабываемых дней пятеро воспитанников «Детской деревни» и воспитатель успели посетить все основные достопримечательности Севастополя: Панораму Оборона Севастополя, Диораму Шт урм Сапунгоры, Военно-исторический музей Черноморского флота, городской аквариум, повидали бух т у Севастополя с пришвартованными в ней кораблями и субмаринами, Малахов к урган со всеми его многочисленными памятниками. Особый восторг вызвало посещение древнегреческого города Херсонес. Однако ограничиться Севастополем наши непоседы конечно же не смогли. Прогулка

на катере, посещение ялтинского зоопарка, аттракционы на набережной Ялты, пикник на Сапун-горе – это лишь некоторые из ярких пятне на карте Крыма, запомнившиеся детворе. - Что запомнилось тебе больше всего?, - спрашиваю 11-летнюю Кристину Кучерявую. - Очень зоопарк понравился! Там столько животных! Медведь большой такой, просто огромный, и львы с тиграми – красота!, - рассказывает девочка, размахивая руками. Ее брата, Эдика больше всего впечатлило купание в остывающем море. - Холодно было? – Конечно! Но мы смогли зайти в воду! Главное – быстро забежать и много двигаться - тогда не замерзнешь, - делится опытом спортивный и подвижный мальчишка. Увы, осенние каникулы коротки, поэтому фиолетовый домик на колесах 25 октября взял курс на Макеевку. Крымское турне «деревенских» путешественников подошло к концу, но впереди – еще не одна увлекательная поездка. Будьте уверены! PS. Пока детвора под. присмотром воспитателя резвилась на побережье, двое сотрудников правозащитной детской сети посетили тренинг для организаторов летних экстремальных лагерей неподалеку от пещерного города Мангуп, что в Бахчисарайском районе.

Дрессировка бегемотов – дело нехитрое

Ориентирование на территории зоопарка

Купальный сезон ненадолго открылся снова

Главное в любом путешествии – это надежное плечо друга

Хочу, чтобы депутаты помогали детям Северодонецка

О

тгремели выПоследний год я боры. С ними я работал (как волонсвязываю натер) социальным радежду, что жизнь в ботником в детском Северорднецке начправозащитном ценнет улучшаться. Ведь тре (ДПЦ). Это один из последние годы было проектов Луганского как раз наоборот. Наотделения Комитета пример, тарифы на избирателей Украины, жилищно-комунальные такой же как бесплатуслуги увеличивались, ная юридическая приа качество их ухудшаемная для граждан. лось. Зеленых зон стаЦелью деятельности новилось все меньше, а нашего ДПЦ является пустующих магазинов бесплатная помощь Александр Зарвовский на их месте - все больдетям, попавшим в ше. Стремительно сотрудную жизненную кращалось количество ситуацию. При этом спортивных секций и речь идет не о матетема защиты внешкольных кружков риальной помощи, мы прав детей и их для детей, зато плопомогаем решить те дились "кафешки" и юридические правородителей мне "пивнушки" для их ровые проблемы, из-за наиболее близка дителей. Практически которых трудная сиво всех микрорайонах туация у ребенка возисчезли спортивные никла. В большинстве площадки, остались только школьные, случаев виновниками подобных проблем но и на них из спортивных сооружений являются горе-родители, но, что особен- только футбольные ворота. К сожале- но ненормально, в Северодонецке такие нию, эти темы не освещались городски- ситуации часто возникают и в результате ми СМИ, в них речь шла только о "до- бездеятельности или, напротив, корыстстижениях" местной власти. ной направленности деятельности власти. Блоьше пятнадцати лет я проработал Пример безразличия или саботажа в системе образования города, и поэтому интересов детей демонстрирует Северотема защиты прав детей и их родителей донецкий отдел образования во главе с мне наиболее близка. А потому останов- его начальником Раисой Кравченко. В пролюсь на ней поподробнее. шлом году, когда открылся Центр, мы от-

правили письмо с предложением о сотрудничестве в отдел образования, и получили в ответ отписку. Пример этого года. В августе Центром были направлены письма в отделы образования городов Северодонецка, Рубежного, Лисичанска с предложением довести информацию о работе ДПЦ на учительских конференциях, ведь учителя часто работают с детьми, попавшими в трудную жизненную ситуацию. А наша помощь для таких детей - и квалифицированная и бесплатная. Я выступил на учительских конференциях в Лисичанске и Рубежном, и после этого в нашем Центре появились дети из этих городов. А вот ответа на наше обращение из северодонецкого ГорОНО нет до сих пор, спустя два месяца. Другой пример. Семья с пятью детьми проживает в однокомнатной квартире, причем доходы у них такие, что большую квартиру они не купят никогда. Но закон предполагает, что семья с пятью детьми обеспечивается социальной квартирой вне очереди. Они пишут заявление о постановке на квартирный учет, но их долго гоняют от одних дверей к другим. По нашей оценке - сознательно. А через полгода после подачи заявления старшим двойняшкам исполняется восемнадцать, и семье тут же отвечают из исполкома, что теперь у них не пять, а всего лишь три ребенка (плюс четыре взрослых члена семьи), а потому в постановке на учет для внеочередного получения жилья им отказывают. Есть нарушения законов и в действиях отдела здравоохранения, отказывающего

в бесплатной медицинской помощи "иногородним" детям, и в бездействии УТСЗН, отказывающего в пособиях, и в действиях пенсионного фонда и милиции. Но самая вопиющая история по нарушению закона властями города, касающаяся многих детей, следующая. В прошлом году только в Северодонецке и Краснодоне школьники младших классов не обеспечивались бесплатным школьным питанием. А согласно ст. 5 Зкона Украины "Про охорону дитинства": "Местные органы исполнительной власти и органы местного самоуправления согласно их компетенции, определнной законом, обеспечивают: ... организацию бесплатного питания учеников 1-4 классов общеобразовательных учебных заведений". Во всех городах и районах Луганской области, кроме названных, даже таких депрессивных, как Кировск и Брянка, детей в школах в 20092010 учебном году кормили. А в Северодонецке - нет. Правда, на один месяц решение о кормлении принималось, но дети в этом месяце ушли на карантин. Не знаю, как в Краснодоне, а в Северодонецке денег в бюджете явно хватает - по крайней мере, длинный забор вокруг собора было на что построить. В этом учебном году принято решение бесплатно кормить детей 1-4 классов в сентябре и октябре. Наверное, нынешний состав депутатов и мэр решили, что жизнь заканчивается 31.10.2010. Может быть они и правы, но только для них. Ведь зачем Северодонецку власть, которая так относится к детям?


№3 (листопад 2010)

дітей

4

Мамине щастя, таткова гордість! О “ залишити маля у пологовому будинку, або йти з ним на всі чотири сторони?

динадцятого листопада у "Місті Сонця" - донецькому реабілітаційному центрі молодіжної громадської організації "Альтернативний молодіжний центр" святкували День народження. Іменинник - улюблений вихованець команди "АМЦ" Дениска Шейкін. Малюку виповнився рік, але для нього самого, як і для його батьків та соціальних працівників за цей рік відбулося стільки подій, що іншим людям вистачить на 10 років. Батьки малюка Катерина та Володимир - молоді сироти, до недавніх пір навчалися у професійно-технічному училищі. Вагітність дівчини поставила молодих людей перед фактом - залишити маля у пологовому будинку, як радили педагоги вчилища, або йти з немвлям на всі чотири сторони. Власного житла на той час у Вови та Каті не було - оскільки вони були неповнолітніми, то не могли вступити у володіння закріпленим житлом, яке успадкували від батьків. Та й до самостійного життя та виховання дитини студенти училища навряд чи були готові. Але сталося диво - через кілька днів після того, як маля таки залишилося саме у лікарні про трагедію молодої пари дізналися соціальні працівники Донецького правозахисного центру. Вже наступного дня всі троє опинилися в стінах "Міста Сонця". Для Вови цей дім був вже майже рідним - він часто приходив сюди по допомогу - свого часу хлопець-сирота часто мандрував вулицями Донецька та Макіївки. Там йому було затишніше ніж у гуртожитку вчилища. З появою сина молодим людям довелося швидко подорослішати. За кілька тижнів після виповнення обом 18 років, Катя та Вова одружилися. Ця подія привернула

увагу багатьох місцевих газет та телеканалів. Несподівано молоді люди відчули себе майже зірками - стільки уваги на їхню долю, мабуть, ще ніколи не випадало. Перед камерами держалися мужньо. По-перше хотілося поділитися власним щастям, по-друге вберегти від нещастя тих, хто потрапив у схожу ситуацію. А таких у Катіному та Вовиному вчилищі виявилося немало. Кілька дівчат з новонародженими малюками невдовзі також звернулися по допомогу до "Міста Сонця", ще кілька - до макіївського правозахисного центру та оселилися у правозахисному дитячому готелі. Катя дуже переживала за своїх подруг, і навіть відчайдушно допомагала іншим дівчатам відновити грудне вигодовування, побачивши на прикладі власного сина, як це важливо. Жити залишилися у "тітки Тетяни" - так кличуть вихованці керівника правозахисного центру Тетяну Носач. Вова, звичайно ж відвідував кожного дня заняття в училищі, для Каті адміністрація закладу зробила послаблення - їй дозволили приїжджати раз на кілька тижнів. Не дивлячись на жахливий стрес, пережитий на самому початку цієї історії, молода матуся спромоглася налагодити грудне вигодовування, і годує Дениску і нині. Влітку цього року молоде подружжя закінчило навчання у вчилищі. Сьогодні татусь Вова вже має постійне місце роботи. Працює за спеціальністю - будівельником. Переживає, що поки що йому не довіряють складних

завдань, але працює на совість. Тетяна Носач регулярно спілкується з роботодавцем хлопця, який був дуже здивований тим, що хтось опікується долею хлопця. Бригадир вважає його звичайним працівником і каже, що зі своєю роботою той порається не гірше за інших. Мама Катя теж не сумує. Нещодавно у "Місті Сонця" з’явилася швейна машина. Тож дівчина теж має змогу попрацювати, хоч і вдома. Катя разом з педагогами реабілітаційного центру та іншими дівчатамивихованками шиє: постільну білизну, кухонне приладдя, якісь дрібнички для себе і для дитини. З кожним разом виходить все краще. Разом із Катею в будинку мешкає її тезка - випускниця того ж училища, що виховує донечку-Камілу. ДІвчинка на

місяць старше за Дениса, тому мами і малюки мають добре товариство та можливість для спільних розваг та занять. Шейкін-молодший теж часу дарма не втрачає. Тиждень тому Дениска навчився ходити! Перші слова та кілька гострих зубчиків - це не єдине надбання малюка. Денис чудово плаває і розважає весь дім своїми неповторними витівками. Сьогодні про події минулого року вже не дуже хочеться згадувати. Життя триває і молода родина готується до новиж випробовувань. Навчившись жити родиною, без підтримки з боку держави (сьогодні молоді люди вже не отримують стипендію), Катя і Вова вже серьйозно размірковують над тим, щоб переїхати до власної домівки. Нащастя, закріплене жило є і у Каті і у Вови.

Лишилося тільки довести його до ладу та набратися рішучості вирушити у самостійне плавання. Цю подію родина запланувала на весну. Саме тоді, можливо, молода мама зможе віддати Дениса до дитячого садка та теж піти працювати. Працівники "Міста Сонця" зробили максимум, щоб за цей рік дати молодій мамі той мінімум знань про життя, який дасть їй змогу планувати сімейний бюджет, вести господарство, піклуватися про дитину та про себе з чоловіком. Для людей, які пройшли школу сирітства, наука нести відповідальність за власне життя - не з легких. Державне піклування з одного боку дає можливість таким дітям вижити, з іншого ж - швидко привчає до безпорадності і постійної віри в те, що "тобі все винні". Звичайно ж, поки родина Шейкіних не відсвяткує хоча б першу річницю самостійного життя, всі дорослі, які опікуються їх долею, будуть дуже турбуватися за них. Але молоді люди відчайдушно борються за життя - звичайне щасливе родинне життя. Бережи їх Бог! PS. Згадалося, як підчас одного з численних інтерв’ю, Володя сказав: "Я зроблю все для того, щоб у мого сина було все те, чого я був свого часу позбавлений - в першу чергу батьки". Дивлячись на схудле хлопчаче обличчя молодого татуся із запальною посмішкою, на м’язи на його руках, яки воросли за кілька місяців важкої праці, цим словам неможна не повірити. І ще страшніш стає від думки про те, що якби того дня, коли молоду пару переконали у власній безпорадності, Вова не розповів про свою біду "тітці Тетяні", цей день - 11 листопада 2010 - всі троє провели б зовсім інакше...

НОВІ ВОЛОДІННЯ – НОВІ СПОДІВАННЯ

3

листопада. 12:30 – точка відліку нового етапу у житті МГО «М.АРТ. ІН-клуб». Саме з цієї хвилини можна впевнено казати про розвиток нового напрямку роботи громадської організації – трудової терапії. Чому раптом так? – Тому що організація нарешті придбала те, про що довгий час могла лише мріяти – ФЕРМУ, працювати на якій будуть вихованці реабілітаційних центрів «М.АРТ.ІНклубу». Ідея створення підсобного господарства, яке дало б змогу покращити якість харчування дітей та молодих людей, які живуть у «Дитячому селі», а також дасть змогу реалізувати масштабний план організації трудового виховання дітей, вже давно була в планах керівника організації Вікторії Федотової. Ми і раніше намагалися привчати дітей до праці. Усі вихованці «Дитячого села» без проблем виконують будьяку домашню роботу. Навіть малеча у №3 ноябрь/листопад 2010 Газета «Місто дітей» Головний редактор –Горгадзе-Кузнецова О.О. Засновник – ГМО «М.АРТ.ІН-клуб». Наклад – 3000 примірників Газета видається 1 раз на 3 місяці та розповсюджується БЕЗКОШТОВНО

нас вміє і суп зварити і хліб спекти. Діти повністю обслуговують себе самі. Звичайно ж в домі є дорослі, які допомагають, але робота вихователя полягає саме в тому, щоб навчити, а не зробити щось за дитину. Останнім часом «Дитяче село» помітно подорослішало. В домі багато підлітків 14-18 років, для яких прості хатні справи – це «замало драйву». Аби діти не нудьгували, аби вони мали поле для особистісного зростання, ми давно планували організувати для них щось на кшталт ферми – місця, де вони могли б працювати, створювати щось власними руками, - розповідає Вікторія Федотова. У планах організації – не лише обробка 10 соток землі у мальовничому місці на окраїні Макіївки, але й спроба долучити молодь до тваринництва. Вихованці «Дитячого села» вже мають досвід до-

гляду за козами та курками, цього разу в планах придбання однієї чи кількох корів, можливо також птиці. - Для наших реабілітаційних центрів, яких вже можна сказати два – «Дитяче село» та соціальний гуртожиток для самотніх соціально вразливих матусь з немовлятами – це господарство може стати не лише джерелом отримання якісних «домашніх» харчів, але й надасть можливість навчитися працювати на землі. У майбутньому для багатьох з цих дітей та молодих людей цей досвід може стати дуже корисним, - ділиться планами пані Федотова. Сьогодні у «Дитячому селі» та в соціальному гуртожитку для самотніх мам мешкають більше 20 клієнтів організації. Здебільшого це молоді люди віком від 14 до 20 років. Є серед вихованців і немовлята. Декілька клієнтів – дорослі люди, які тим не менш потребують соціальної підтримки. Ще рік тому середня чисельність вихованців реабілітаційно-тренінгового центру становила від 9 до 12 дітей. З початком роботи проекту «Мережа правозахисних дитячих центрів Донбасу», який триває вже півтора роки, кількість клієнтів стрімко зросла. Сьогодні, не дивлячись

Адрес редакції: 86108, м.Макіївка, вул.Свердлова, 38. Тел. – (0623)222913 e-mail: info@martin-club.org Сайт «Мережі правозахисних дитячих центрів» - http://rights.martin-club.org Свідоцтво про реєстрацію: ДЦ № 2796-423Р, видане Головним управлінням юстиції у Донецькій області 17 грудня 2009р.

на стабільне фінансування, все важче стає забезпечити гідні умови існування у центрі. Харчування, витрати на лікування та профілактику, господарські потреби, ремонт будинку, реконструкція будівлі соціального гуртожитку – все потребує неабиякого ресурсу. Отже можливість забезпечувати центри харчами «власного виробництва» зможе допомогти вихованцями покращити свій раціон та збагатити його білковими продуктами, за цінами на які вже не встигають навіть бюджети родин із «середнім» доходом. - Із досвіду наших партнерів – притулку церкви РЕМА ми знаємо, як непросто мотивувати наших клієнтів дбати про когось чи про щось. Задача номер один – це навчити їх хоча б обслуговувати самих себе. Але ми впевнені, що при правильній організації роботи, наша ферма зможе давати непогані врожаї. І мова не лише про картоплю чи молоко, - найцінніший врожай – це той досвід, який буде робити наших дітей життєздатнішими, міцнішим та працьовитішими, - розповідає вихователь «Дитячого села» Лариса Сівекіна. Наразі на старенький будинок чекає невеликий ремонт. А вже навесні, сподіваються автори ідеї, тут закипить робота у городі.

Видавець: фізична особа-підприємець Закревська С.В. Надруковано у ПП "Поліпресс" (м.Макіївка, вул.Плеханова,1) Замовлення № 509 Відповідальність за достовірність опублікованої в газеті інформації несуть автори публікацій. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Видання стало можливе завдяки фінансуванню Європейської Комісії.

City of children  

Newspaper of Children's rights protection network

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you